Місіонар 11 1992 by mykolaslotvinskyy

tM (1) Q11ftJW!1(е!М0)1 І !41 :d~ (еJї І 111:J11 •

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО

ПОЖЕРТВУВАННЯ для ЧЛЕнjв АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ.

О, божестве1111е Серце ісуса! У злуці з т11м наміре1111ям, з якнм Тн на землі від· давав славу Богові і тепер щопе111ю відда· є111 в Пресвятіn Тайні Євхар11стїі, жер· твую Тобі через Непорочне Серце Преч11стої Дівн Марії всі свої мошпш1, справ11, слова, думкн іі терпішш 111111і11111ьо1·0 дня у шшаrоро;1у за неі зненаГІІ, образн і кр1шд11 завдані Тобі. Жертвую їх особл11во за святішого Отця Папу р11мського, за святу Церкву, за 11аверне1111я 1-рі1111111кін і у нсіх намірс11нях Апостош.ства Мошпв11, 11р11з11а•1е1111х 11а 11ей місяць і 11а сьогодні11111Ш деш•.

Пресвяте Серце ісуса і Марії, спома·

1·айте св. Церкву і Україну!

Свят11й Йоснфс . По~qюв1пешо і За·

О, Серце, що так дуlсе нолюбило людей".

стушшче 11р11ятелів Ісусо1ю1·0 Сс1щ11, мо· ЛІІ Бога за нас. · Святнй Архангеле Мш~!'Їле, св. М11ко·

лає,

св. Володнмнре,

сн. Иосафате,

За·

ступ11111ш У1ч)аЇ1111, моліт1. Бога за нас.

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЛИСТОПАД Загальне: ЗА В'ЯЗНіВ. ЇХНі РОДИНИ ТА В'ЯЗНИЧУОБСЛУГУ. В нашому суперечному світі є й такі люн·и, котрі стали в конфлікт із державним законом і, як покарання, є сепаровані від людей та перебува ють у місцях позбавлення волі. Там їхньою ціллю є переосмислити своє дотеперішнє життя, зробити потрібні висновки і, вийшовши на волю, зу міти роз~очати відновлене життя. Але доволі часто в'язні терплять крім фізичних страждаш" ще й мо ральні. Багато з них не знаходять у собі духовних сил, не можуп, підчи нитися моральному законові суспільства, причаюють у своєму серці зло бу і ненавист1. до суспільства. Джерелом віднайдення духовних сил є о..:яrнення мораm,ної свобони

" (Продою1се1111я 11а стор. 10)

ІІресвятого

Ісусового Серця о. Йосафат Глуховецький, ЧСВВ

МУЧЕНИК З'ЄДНАННЯ "СвіТІІЛЬНІІКОМ світл11м ЯВІІВСЯ ТІІ,

священномученшсу Йосафате, бо як добр11й пастир душу свою поклав т11 за вівці, ставш11 жертвою за святе з'єд

нання. Т11 ввійшов у Святе-свят11х.""

(із Тро11аря в чe,rniь св. Йосафата".)

ихо і таємничо в ранкові хвилини у базиліці ап. Петра в Римі. Лиш

десь далеко, немов би з небесних висот, лунає чудовий спів і завми рає на останньому акорді в глибинах величного Архихраму, м'яким мі стичним світлом наповнені маєстатичні постаті святих, ранкове світло вихоплює з темряви обриси пречудових мозаїк". Зрідка чути розмірені кроки і шелест риз священика, який разом із прислуговуючим хлопчиною прямує звершувати святу Літурrію. · Справа від головного престолу над гробом ап·. Петра, під величною мозаїкою на котрій зображено Василія Великого, під престолом, за склом, на біло-золотих покривалах, у дорогоцінних золото-пурпурних ри зах із мітрою та єпископським жезлом у руці спочиває той, хто не пожа лів віддати своє життя за єдність нашої Церкви із святим Апостольським

Престолом, - святий мученик Йосафат, ЧСВВ Архиєпископ Полоцький.

"S. JOSAPНAТ

ЕР.М." написано на табличці. Чому так далеко від рідної України поклали це українське тіло? Чим заслужив собі честь спочивати побіч Первоверховного та між найбіл.ьши ми папами цей наш рідний святий? 1580 року, у Володимирі ,Волинському, в сім'ї міського радника Гав риїла та Марини ~унцевичів прийшов на світ син, котрогр у святому Хрещенні назвали Іваном . .Цитинство і хлоп'ячі літа провів Івась Кунце вич у рідному Волщщмирі. Иого поведінка була прикладом для багатьох ровесників. Малий Івась дуже скоро засів за лаву міської школи та став вивчати азбуку та все~ що можна було почерпнути. Школа заповнила

5 -

б літ його життя. Тут Івась здобував знання більше своїми визначними

ЛИСГОПАд

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

даруnаннями, ніж вкладом своєї праці. За час своєї молодості Іван одер жаn nce те, що могла дати тодішня міська школа: читання і писання в русь]<ій і польській мовах, необхідні математичні знання, спів, тощо. Іnан маn природний нахил до малюваІІІІЯJJбразкіn святих; східна ікоr1a була йому знана більше. ніж · його роnесникам. Однак, найбільше він ·любиn молитися, читати Побожні книжки та в тихому скритому куточку

церкоnці

cn.

Параскеізії розмо1:>ляти з Богом. Саме під час однієї з таких

розмов, коли nдиnлявся у розп'яття, nін відчув, як із боку Розп'ятого блис

нула. божествешша іскра і запала глИбоко n серце. Ця Божа іскра стала для Івана поштовхом до Церкnи і молитви. Вже з юнацьких літ повага, скромність, лагідність, любов до ближніх та nрацьоnитість були прикра сою побожного юнака.

1596 року, коли іваноnі минуло 15 рокіn, батько віддав його до Якинта

Поповича, купця з Вільна наnчатися купецької справи. Проте, не припав

до душі побожного юнака купецький фах, - nін бажаn nіднайти хвильку nільного часу, щоб під прилаnками Попов1:1чевих підприємств читати по божні релігЦІні книжки. Дуже багато для Івана дала прязнь із молодим богословом Іваном Велямином Рутським, студентом богослоn'я, який, за кінчиnши студії у Празі, Вюрцбурrу і Римі, приїхав до Вільна, щоб пра цюnати для добра східної Церкnи. Доnгі розмови з Рутським, спільні мо литви Tfl читання книжок посприяли скорому духовному дозріванню мо лодого Івана. Він відчуnає n сnоїй душі чернече покликання і в 1604 році вступає до васи~нського монастиря Пресвятої Трійці у Вільні. Це рі

шення було сильним і ~евідкличним. За nнутрішнім Бож1;1м покликом nін просип митрополита Іпатія про прийняття в чернецтnо. Іnан приймає

чернечу рясу і ноnе монаше ім'я - Йосафат. У монастирі Йосафат замика ється у своїй малій келії, де nроnодить довгі години на молитnі, самотно сті, роздумі та читанні. У цій священній келії зосереджувалось n мініатю рі ціле життя східного чернецтва; тут він практикуnаn на собі приклади

святих Отців пустині. Його келія була маленька, ложе бідне, покрите со лом'яником і веретою. Йосафат часто cnan на голій долівці, ніколи не вживав сорочки, а тільки nолосінниці. Сnоє тіло nін підперізував залізним пояском, багато і реnно молиnся і постиn, часто nзимку, його можна було бачити босого, як тільки n одній волосінниці цовго молиnся і роздумуnаn на монастирському кладоnищі. В цьому часі йосафат наполегли_оо студі ює літургічні та богослоnські книги. За свідченням сучасників, Иосафат знав східну літургію у ncix її частинах напам'ять разом з всіма приписа

ми та напіnами. Йосафат маn зnичай nстаnати раннім ранком і, розбудив-

1шt у приписаному часі монастирську братію, вдаряв у дзnони на утреню. в церкnу, праnив полунощницю і утреню.;_ голос маn просто ангельський, дуже любиn спіn. Відспівавши утреню, Иосафат відвідував недужих, утnерджував у католицькій nipi, ніс послугу потребуючим, відві дfІJав доми нез'єдинених. Всі ці роки nнутрішнього чернечого подnиrу, без прикладу і духовного проnоду, були роками постійних пошуків, особи стого самоудосконалення, труднощіn та небезпек. Настаn 1609 р., коли Рутського було назначено nиленським архиман дритом .та: митрополичим nікарієм на Литву. Переобтяжений такими ве ликими спраnами, Рутський не міг присвячуnати достатньо часу духов ному проводові молодих ченців, тому треба було шукати помічника, -

· Вnійшоnши

ним став Йосафат. Але для цього йому треба було прийняти священичі

свячення. Смиренний чернець Иосафат, вважаючи себе недостойним, відмовлявся їх прийшіtи . Та гостра потреба і настоюnання Рутськgго по-

4 '

ЛИСТОПАД

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

нот.1л11 11<.:оправнану скромнісп, Йосафата, і влітку 1609 р. пін став у•штс

лем і щ1хователем мшюд11х •1е1щіву. МоJІОJНІЙ Отещ. Иосафат, як свіJt •нп1, ЙОГО сучас1н1ки, був ЛЮДІfІІОЮ у ВСІ.ОМУ подиву rіJщою: до 'ІОГО ВИПІЯ дав із природи неспосібним, став спосібним ласкою Божою; буп людшюю думки, присвячуючи багато часу на особисту молитву та медитацію, лю бив самоту спосї келії, але одночасно буп добрим до розмопи з людьми,

так, 11е1ш•1е й длн цr,ого І1ародипсн та був пр11зшl'1е11ий Богом. Всі прихо дшш до 111,ого, всіх він приймав rю-бат1,ківс1,кому, кожен віJtхоюш поті шений: католики, нез'сди11е11і, сретики, - всі вба•1али в ньому 1.цос1, [)(І)же стпе1111е. Щоденно служив свнту Літур1·ію, 1u-гую•шс1, до неї постом, ноку тою, моюп1юю і хоропою віJщрапою утрені. Майже кожного ння нісю1 іс

шпу сумлі1111н о . Йосафат cпouiJt:.iвcн у свою сповідн11ка, 11і•1 йому служи

ла не юш сну, а дю1 постійних зітхаш" сліз, биття в груди та ревної мо шпв11 .

В 1611 р. пр11зна•1е1ю о. Йосафата вікарі<м віле11с1,кою Сшпо-Тr.ої1{ь кого J\Ю11астиря. Головним метоюtt11шм Т<І 11едаюгі•111111\1 засобом Йоса

фат~ був ііого власний приклад ж1пп1, моJ11п1111 і 11pmti: він не 1111магав вiJt своїх 11іщ~<11111х чогос1, білмного, ніж сам роб1111, - •1асто •111111ш те, що 1ю11111111і були ч11111п11 ішнj, - пес це було ш11бокою потребою його душі і воюю•1::1с методом пена~щ·і•11ю.-о 1111m111y на і1111111х. Для монахів ві11 став ДОСКОІІШІІІМ прикладом чес11от.

Але 1шіібілм11::1 11отреб<1 пр<11tі о . Йосафата була пр11 Ж11рmш1{ьому монастирі, не стпорювалис1, різні 111кш111 та ніяла нрукарпя. Туни спі111и л1tfя ІШJІОJ\ШИКІІ з Литв11, Білоруси, Укр<1.Ї11н і Пот,щі. Тому в 1613 р. о. Иос;~фата переведе110 в Жировиц1,юІіі монастир і призначено іt)'МС-

11ом. Їt)'МСН Йосафат багато\ пр~щі вклав у Жировиц1,ку обитеш.: розбудо

в:.11ю і прикрашено церкву, ~-ір1щба110 до~шоці1111і ризи і t{ерков1111й посуд, тощо. Тут щедро 11роявилася рев11ість Иосафата, як t;11яще11ика і ченцн,

про11овід11ика і сповідника, і1)'ме11а і внховатслн. Ду*с часто о. Йосафат ревно молипся біля •1удотворної ікони Ж11ровської Богородиці; у не·і Йо

сафат •1српап духовну силу напертати і осш1•1уват11 люнс1,кі душі. За •1ас свого побуту у Жировицях пін с11р11•111111111сн до спасішш баг;:~п,ох тися•~ ЛІО}{СЙ.

5 квітнн 1614 р. з Риму 11риіі111Jю 11іJпвсрнжс11ш1 Рутс1,кого 11а кнївс1,ку м11тро1ю;1ію, тож він поmшен був передати виленську арх11ма11дрію в ін ші руки: вибір mн11.1, на о. Носафата, с1юдш1ж1шк:.1 всіх його •1ер1іе•111х і 1{ерков1111х трудів. Иосафат 11ікол11 не · бажа п гідностей •111 урщtів~ тому тіm,кн з послуху прийняв архимандрію. У пиленському мо11аст11rі прожи вало в тому часі 60 ченців і щороку t{e 'ІІІСJЮ ·~ростало. Там протікало рев не й активне чернече житп1 . Иосафат rюmшсн був, силою обстапин, в11ко11увап1 різні пінряю1і уряди: він був не тіт.кн архимшщритом, але іі в•111телем новиків, нровіюшком Jty111, с11овіJщиком та економом монастирн. 11 і : 1е ііого настnятеш,ство було служішшм fіратїі. Стропrіі і ВІІJ\ІОГJІІІШІІІ ,t11 себе, він був щедрим до і1111111х, - все віJutавав на послугу спі.Jн,1юп1. В тому часі заіі111ш1 важливі змі1111 у чернечому жнтті Вас11лія11с1,кої спіт.нотн. В тшні 1617 р. митро1юJ111т Рутс1,к11іі скликав до Новгородо-

1ш•1, біля Вию,на, Капітулу монастирів в11лс11с1,кої реформи, нкнх тоді бу

ло вже п'яп" і тут во1111 стпорили З1·ромаджсн11я Св. Трій1{і, нке дотрива ло но 1743 р. і ст<1.ло однісю із двох Провіннііі Чину Святого Василія Вели кого. У Новгородотщькій Капітулі 6pam1 у•1аст1-: м1пр<ІІЮJІІІї Рутс1,киіі, ігумени монастирів та •1с111tі:~tс;н:1·ап1. нr~то10 о<:обою на itiii Ка11і1улі був в11ленс1,кш1 арх11ма11нр11т - І Іосафат Ку1щсн1І'1, 11астонн:m, І\ЮІJастнрн

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ nиленської реформи та духоnний і11і1~іатор 1~ієї реформи .ще з 1604 р. В той час, коли митрополит Рутський в11ос11в 11а Канітулу носвіл лапшс1,ко1'0 Заходу, Йосафат вкладав у неї елементи схід1ю1·0 •1срне1~тва: схіщшіі обряд богослужби, строгі покутні пости, віщжрсмлсння nід світу, тощо. Вміле посднш111я 1~их двох напрямних дало у резут,таті відронжсний Ва силіянс1,кий Ч1111.

та· ·серед тієї :1агащ,1юї р~1,дості, яка панувала у Новгородови•1ах влітку

1617

р. мабуть, ощшокий Иосафат був сумний, бо з11ав нро тяжке випро

бувшшя, яке очікувало йою, - списко11с1,ка гідність. Митрополит Рут ськи~ привіз на Капітулу номі.1,шційну грамоту від короля Зигмунда ІІІ на ім'я Иосафата. Стривожений Иосафат у глибокій покорі свого сер1~н, щоб уникнути єписконоської 1·іююсті, задумав втс 1 1у на пустиню. На Капітулі,

26 липня 1617 р. перед усім канітульним зібранням Йосафат нанколішках, із сльозами на очах, прохав про зnільнення його від цього т~гару. Але на каз митрополита Рутс1,кого остаточно вирішив цю справу і Иосафат мов чки приfіняв цю номінацію. Він заспокоєний в совісті, підкорився Божій волі і відважно вирушив у життєву дороrу, шляхами своїх великих попе редників, - єпископів Христової Церкви.

В неділю 12 листопада 1617 р. Митрополит Рутський висвятив о. Йо

сафата на епископа-помічника .Полоцького Архиепископа з титулом uи тебського престолу. Раділа вся виленс1,ка братія, раділи виленські горо жани, тривожились і лютували нез'сдна11і, що "душехватові" розкрива

лис1, широкі можлю.юсті для апостольської місії. Єпископ Йосафат по•шв готуватись до виїзду ~ Полоц1.к. Одного зимового ранку, серед прощаль ного плачу мешкаш(lв Вильна, ці.па валка саней вирушила на схід, у на прямі Полоцька.

Полоцьк торжестnешю зустрів свого нового Владику Йосафата: ви

їхали назустріч найвизначні111і королівські урядники Полоцького воєвод ства, грали дзвони, святкові процесії численних вірних заповнили вулич

ки Полоцька, в імені міста впарили гармати,

майже вся людність міста

урочисто і велично вітала Владику.

Вже з перrлих днів свого єпископського служі!ІШі Йосафат не відо

кремився від народу, а ввійшов у самий це11тр його проблем . Єпископ

ська гідність не змінила його повелінки: й нада.пі Йосафат нроживав у звичайній келії, носив свою стару рясу, якою прикривав волосіннш~ю й полатану білизну. З першого ж дня свого нсребувашш він застосовував слова ап. Павла: 'Треба, щоб епископ був бс:щогашшм, тверезим, розваж ним, чесним, здібним навчати ..." (Тим . 3,2). Після~ смерті Архиепископа полоц~,кою Гедеона Броm,нищ,кого. Владика Иосафат став полоцьким АрхиСП!JСкопом. Впорядкувавнш свою палату й архиспископські маєтки, взявся Иосафат до вілнови і вінбудови полоцьких церков і монастирів. Фондів на такс діло не було жодних, про те була непохитна віра в святе Боже Прошщіння, була жива свідомість архиєрейського обов'нз'S)', була гостра нотрсfіа, був побожний щоп ... З щ1ми засобами Владика Иосафат взявся реставрувати старовинний собор св . Софії, збуноваrшй у ХІП століпі, в котрому к01ш.с1, молилас1, св. кш1ж на Євфроси11ін. Роботи тр11вал11 дош·о, Вланнка заохо•1ушш робітників, а нрузям 1·овор11в: "Коли б тільки нокін:рпн бунову, а тоні вже можна іі уІ\111рати." Крім 1t1,ою собору відновив Иосафат Н інші 1tсркв11 пша По110ц1,ком; оста11111,ою 1юнібною с11равою була віннова 111псfіс1,к()Ї катснрн, :1а J?fІНІІ 11сї ві11 ноїхав но 811тctic1,i-;a 11осс1111 16~3 р. Особлнвою ; 1баі ітшістю JІосафата буJІо 11р1щба110 •)агато 1tсрко111111\ маст~.;ів, 11аі;11 с р111 с iior-.1y в; tап

. '/l/CJO!l.-1.1

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Jюся nідзискати давній монастир cn. Бориса і Гліба, який знаходився у ру ках багатої родини Корсакіn. Цей монастир згодом ст~n по•1атком ви ленс1,кої реформи n полоц1,кій архиспархії. Владика Иосафат звернув і на жіночу вітку nасиліянського чернсцтnа. Він обноnиn монастир

ynary

з'сдинених черниц1, Чину cn. Василія і написаn для них правила . Йоса

фат постараnся про потрібне утримання монастиря, спровадиn до нього декілька черниц1, з Вит,на, - таким чином вже наприкінці життя Влади ки у цьому монастирі прожиnало 20 •1ерниць nиленської реформи. Зго

дом цей монастир полоцьких nасиліянок внродоnж 200 рокіn був і\ентром

чернецтnа східної католицької Церкnи на Білорусі. На працю молодого Владики уnажно дивилися всі: клир і nірні, nони по дивляли його ревність за спраnу Божу; поволі зникало з душ упереджен ня й підозріння, а на їх міс1~е приходили пошана, прияз111" любоn і послух.

Вся ця адміністративна діяльність Иосафата була тіт,ки вступом до найголоnнішої спраnи - духовного і церковною підновлення клиру і наро ду. Розпочаnши закладати добрі осноnи длн наладнання зоnнішніх цер

кошшх ~труктур, Йосафат приступає до пра1~і над споїм клиром. На цю

працю Иосафат nийшоn сам, озбросний лише реnністю та архипастир ською властю. Щорічно Владика скликав снархіяльні синоди до трьох го лошшх міст: ПолОІ~ька, Витебська і Мстиславля. На цих синодах сам особисто юловував, промовляв до клиру, навчав, перестерігав, проводив церковні суди, вислуховуnав скарги, радиn. На ці синоди були призначені іспити священиків з "Катехизму'', який nиготовив полоцький Владика. Єпархіяльні синоди були вдалим засобом духовно об'єднати духовенство епархії та в•ншити його великого церковною силою, вони давали духо венству свідомість та відповінальність за цілість Церкви. Крім цього Вла дика часто їздив по окремих парафіях, пізнавав JWОдей, дanan поради, ви

рішуnаn справи. Тими візитаціями Архиєпископ йосафат установиn жи nий контакт між ісрархом, клиром та nірними; спричинився до об'єднан

ня

ncix в одну ідею. Думки Йосафата стосовно спіnпраці клиру з ієрархом

та сююдал~,1юго праnління ясно відображені у ііого "Правилах для свя щеників", які він п12,иготував у перших роках свого єпископс1,кого служін ня. Таким чином Иосафат, маючи високу архипастирську свідомість та

досконале відчуття потреб церковного служіння Божому людоnі, значно nипередив сnою епоху.

.•

Одним словом, можна сказати, що арх11пастирс1,ке служіння Йоса

фата було дуже складне й широке та~вимагнло від нього великої посnяти і жертnи своїх сил, здороn'я і часу. Иосафат прийняв сnоє спископське служіння із сльозами на очах, але з поnним під.чиненням себе Божій волі, rому був єпископом вимоглиnим: до себе, духовенстnа і мирян; а n цьому зустрівся із опором людської природи, незадоволенням, застарілими

звичками, а подекуди й з відкритою ненавистю. Вороги Йосафата шири

ли клевету, фальш, очорнення і дуже часто знаходили підтримку духо венства і народу, котрий ще не знаходив моральних сил відважно пряму вати за своїм святим Пастирем. Цей опір можна пояснити тільки "l·ими внутрішними причинами, які існують у грішній людській істоті, тобто

споконвічному конфлікті між добром і злом . У внутрішній святості Йоса

фата знайшли предмет удару всі ці силн зла, котрі розбушувались у часі nитебської трагедії. Часто Цладика, немовби передбачуючи близьке мучеництво, пр11-

лю111ю uнзнаваn: "Знайте, що я ц1,ого хочу і не мое бажання: могти вмерЛИСТОПАД

МіСіОНАР. ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

п1 за католицьку оіру", а перед полоцькою н1ляхтою пін виразно заяоио :

"Дай Боже, щоб я пролляо спою кров за заблукані овечки, щоб всі спасли ся і прийшля по пізнання правди, та, визнавши святу Однісп" збсрс1·ли взаємну любов". Де тільки траплялася вагона, святий Владика повторющш, що він біт,ше нічого не бажає, як померти заради Бога . _ · 1621 року, після трьох років апостолького служі1111я, вступив Иосафат на свій хресний шлях, який закін•шться 12 листопада 1623 р. його найuи щою жертвою у витебс1,кій трагедії. Цей шлях він пройшов разом із ці лою східною Католи~~ькою Церквою України і Білоруси, стаючи її цен тральною постаттю .

У тяжких обставинах і з сумним перенчутrям вступав полоцький

Владика Йосафат у шостий рік свого архипастирстnа, який став останнім

роком його життя. В той час релігійна боротьба на Білоруси була у повно му розпалі: заохочене нейтральністю державної влади, православ'я збіль шило силу свого наступу. Державна влада в особі Льва Сапіги вмила ру

ки, заЛишаючи щоб "Русь нищила Русь". Православна опозиція остаточ но зорганізувалася і розпочала успішні засоби цивільного бойкоту, за страшування та терору . Частина польського єпископату запропонувала Римові скасувати Берестейське Порозуміння, з тим, щоб східних католи ків перевести на латинський обряд. Серед народу щораз то частіше по ширювались чутки, що З'єдинення таки буде анульоване. Все частіше траплялися переходи східних ка1 , ' : 1иків у табори латинського або й пра вослашюго обряді; Настало вс1111кс випробування для Владики Иосафа та: серед тривог, оnозицій та ізоляції він готував себе на жертву в ім'я спо кою, єдности і любові. Він глибоко усвідомлював необхідність такої жер тви і гаряче просив, щоб Господь її прийняв. Понад два тижні готували витебщани план остато•шого · і вирішаль

ного уДару проти йосафата. Вони задумали організувати провокацію й масову реакцію городян:

листопада 1623 р . в неділю на світанку, коли Владика Иосафат го тувався до служіння Св. Літургії, декіл1,ка тисн•1 людей з криками накину лось на архиєпископську палату, по•шли рубати огорожу та стріляти у слуг. Проломивши огорожу, напасники nиломилtt сінешні двері та вдер лися до середини. Стали бити слуг та о. Доротея. Иосафат подався до сво єї кімнати, впав на долівку і почав молитися. А потім, почувши крик, вийшов із кімнати і лагідно промовив до ворогів: "Діти, чому б'єте моїх слуг? Якщо маєте щось проти мене, ос1, я!" Товпа замовкла і відсахнула

ся ... та раптом із протилежної кімнати ввалилось дв9є заговірників і з криком накинулись на Владику. Один з них вдарив Иосафата палицею по голові, а другий щосили рубонув сокирою. А коли Владика повалився на землю, роз'ярена товпа накинулась на нього і стала бити, колоти та стріляти. Виволікши тіло Владики на подвір'я, розпочали всенародну рОЗJіІраву: копали, рвали .одежу, плювали, смикали за волосся ... А коли

наситились тим видовищем, виволікли тіло Йосафата на вершок гори,

яка спускалася до Двини та скинули на бере~·. Потім, поклавши тіло в чо

вен та прив'язавши до нього наповнену каміннЯм волосі1111ицю, вивезли на глибоке місце і потопили .

Пополудні над єпископсько10 палатою запала тиша смерті й болю,

місто принин1кло і неначе завмерло: люди ходили, як .сновиди, не зна ючи до якого діла взятися . День був мря•ший, осіння мряка заливала мі сто.

Щоб розстежити справу вибралася із Полоцька окрема комісія. Уерсз

ЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ нсню1й час знайдено тіло святого мученика і покладено посеред церкви св. Михаїла. Ось як описує це тіло один із очевидців: "...бачив я, що мав він велику рану ш: голові, без сумніву, від топора, з якої просочувалас1, кров; обличчя було таке гарне, як ніколи перед тим за життя. Він був з природи смаглявий та грецької статури, а тоді був білий, уста його були червонаві, неначе коралі, а очі закриті, так, неначе хтось навмисне їх за крив. На тих місцях,"де були знаки ударів, не було видно синяків, а тільки зачервоніння." У п'ятницю 17 листопада 1623 р . замкова Комісія провела

ревізію тіла Йосафата, склавши у вітебських замкових актах відrtЬвідний протокол. Згодом вбрано тіло Йосафата у всі архиєрсйські ризи і покла

дено посеред замкової церкви. За час виставлення тіла в церкві, біля 111,ого стали діятис1, різні чуда: багато твердили, що покійний краще виглянає, як за життя, із розбитої ·голови, довший час просочувалась кров, навіть зимою серед найбільших морозів.

Тіло Й9сафата було :тожене до полоцього храму, майжде десять днів

пролежав Иосафат у відкритій домовині, аж поки не покладено його у ninтapi, де було аж до похорону. Постійно тут служили панахиди т~ моління. У січні 1625 р. відбувся величавий похорон Архиєпископа Иосафата в

соборі св. Софії в Полоцьку. Мощі Йосафата стали метою багатьох па

ломництв і місцем чудесних оздоровлень. Доля мощів святого Мученика З'єднання була трагічною і дивною, як і ціле життя цього святого. Спо•1атку вони спочивали в Полоцьку, а потім 1653 р., коли московські війська окупували Білорусь і Литву, їх виве зено до Супрасля, що тоді було вільне від шведської і московської нава

ли. Тут мощі Йосафата перебували повних 10 років. Після миру в Андру сові

(1667

р.) мощі повернено в Полоцьк, тут вони зберігались цо

1705

р.,

аж до вступу в місто царя Петра І, який задумав с~µлити мощі Иосафата.

Цей намір царя глибоко схвилював полоцьких м€!'і11ка1щів і полоцькі Ва силіяни вивезли мощі у Білу Підляську. Довінавшис1, нро це, цар жорсто ко розправився з Василіянами: проколов одного мечем, а трьох інших наказав повісити, а тіла спалити, інших ченців казав убити і · кинути в церковне підземелля. Через наступ московс1,коrо православ'я мощі дове лось сховати в церковний підпал, де вони пролежали до 1916 р. Тут Васи ліяшш о. Павло Демчук, отримавши завпання від свого настоятеля

о. Платоніда Філяса, віднайшов мощі Йосафата і перевіз їх у.безпечне місце

- до

Відня.

серпня

1917

р. у Відні відбулося урядове розпізнання

мощів св. Йосафата при участі митрополита Андрея Шептицького, ЧСВВ. Стан мощів докладно годився із описами прqтоколів попередніх оглядів і не було жодного сумніву щодо їх автентичності. В часі 11 світової війни, коли Відень опинився під тяжким бомбарду

ванням, мощі святого Йосафата перевезено до Риму. Їх покладено під

престолом св. Василія Великого у базиліці св. Петра. Святе Боже Провидіння у винятковий спосіб заопікувалось мощами

святого Йосафата, - Великого Мученика З'єднання, сина української зем лі.

Папа Урбан ІІІ

16.05.1643

р. проголосив Архиєпископа Полоцького

Йосафата Кунцевича Блаженним, а Папа Пій ІХ 29.06.1867 р. - Святим. Велич святого священномученика Йосафата полягає у тому, що він

зрозумів своє покликання, завдання і призначення, яке вклало в нього Боже провидіння, а саме - бути Ченцем, Єпископом, Мучеником і Святим серсл неспокі1іного часу, розбурханою людськими пристрастями та заЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ гальним занепадом моралі. Йосафат зрозумів своє поцикання, відповів на нього і коли віддав своє життя за ідею святого З'єднання, цим проде монстрував, що і ця смерть є невід'ємною частиною його покликання і

призначення. Цим досконалим виконанням волі Бога він є завжди акту альний у всі часи та геройським прикладом вели•нюї Жертви Всеп~лен ня за взором свого Маєстатичного Вчителя з далекої Палестини - Ісуса

Христа.

З вічної столиці Христової Церкви, із собору св. Петра, де тихо спо чиває Твоє тіло, о, Великий Мученику З'єднання, молися за нашу Укра їнську Католицьку Церкву, щоб постійно була у єдності із Апостольським Престолом, за народ України - його єдність і правдиве розуміння жертви,

за згоду і про1цен11я, за моральний ренесанс та солідарнісп, дій, за народ ження нових Иосафатів із твоєї крові, пролитої на нашій рідній землі!

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЛИСТОПАД (Закінчення. Поч. на

2 стор.)

залежної від Господнього закону. Ув'язнений, котрий звільнився від раб ства гріха, - морально оправданий і вже вчинив перший крок назустріч фізіологічній свободі. Тоді він гостро відчуває відповідаm,нісп, за кори стування цією свободою. У цьому важкому процесі Церква допомагає 11им тоням: священики відвідують ув'язнених, несуть їм Євангеліє снасіння •1срс1 поІ\аяння, готу ючи їх до повноти нового життя у Христі. Щоденна турбота нро в'язнів є виражена у постійній молитві за них усіх вірних Божих нітсй. Своєю мо литвою ми робимо велику справу

- випрошусмо

у Господа допомоги для

цих нещасних, скорого виходу їх із лабіри111у зло•ш1111ості; агресії, н.::на висті, злоби і жорстокості . "Якщо страЖJ1ає онин член, - то терпить усе ті ло",

пише апостол Павло. Тож не будьмо байдужими до стаждання тих,

котрі разом з нами складають одне містичне тіло Христове·- Церкву.

Людина у в'язниці ... Це є трагедією не тільки однієї особи, а цілої ро дини, близьких, знайомих . Родини ув'язнених теж потребують потіхи, розради, віднайдення джерела мужності. Вони ж нехай розуміють спра ведливість закону, молитвою та терпеливістю нехай спричиняються до

відродження їхніх рідних, що знаходяться у в'язницях, до нового життя . МісіЛ11с: ЩОБ ДУХОВНі В'ЯЗНі, ЯКі ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЛАБЕТАХ ГРі

ХіВ і НЕМОРАЛЬНОСТі, ЧЕРЕЗ ЖАЛЬ і ВНУГРЇШНЄ ОЧИЩЕННЯ ВіД НАйШЛИ ДУХОВНУ СВОБОДУ У ХРИСТі. Наше: ЩОБ ДУХ СВЯТОГО ЙОСАФАТА-МУЧЕНИКА З'ЄДНАННЯ, ОЖИВЛЯВ НАШі РОЗ'ЄДНАНі РОДИНИ, НАРОДИ ТА ЦЕРКВИ.

ЛИСТОПАД

...

«КОЛИ хто ХОЧЕ ЙТИ ЗА мнпю » (Мт.

16, 24-27)

Господь ісус Христос дивним способом, як ніхто інший, н аш скликав собі прихильників. Він говорив: "Коли хтос~ хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною."

і сьогодні, невидимо перебуваючи між нами, Він постійно повторює цей самий неприємний заклик. Однак, для нас Иого слова звучать значно делікатніше, ніж звучали для тих, які слу хали Иого вперше. Тоді Він мав перед собою Голготу, а навіть, коли говорив про своє воскресіння, учні цього не розуміли. Сьогодні Христос уже пережи!! своє терпіння і перебуває у славі небесного Отця, тому тепер Иого слова можна зрозуміти і так: "Коли хто хоче до Мене прийти ..." А це вже бринить набага то приємніше.

Свій заклик ісус звертає до всіх без винятку: до молодих і старших, здорових і хворих, чоловіків\ жінок і дітей. Також і до

тих, хто через упередження слухають Його тільки одним ву,~ом . Він усім бажає сказати, що до неба можна дістатися лише Иого вузенькою стежиною - через Голготу. Не інаJШІе. Але туди ніхто нікого не примушує, не підганяє ... Тільки запрошує. Ісус гово рить ясно і виразно: "Хто хоче ..." Не треба багат~о говорити про це, як наша немічна природа боїться тих двох Иого перехресних балок. J\!Ie звернімо уваrу, що Він не вимагає, щоб ми взяли на себе Иого хрест, а свій. Христос не дає нам свого закривавленого тягару хреста, а тіль ки це, що він в житті представляє - Божу волю, охоче прийняту. Для одного хрестом може бути терпіння хвороби, для другого з радістю прийнята ::шевага, журба про матеріально-фінансо вий стан своєї сім'ї, чи моральні переживання. Може Н<!С жахає наш хрест, і думаємо, що він є нестерпний. Не турбуймось, - мончполь на виготовлення хрестів застеріг со бі Тесля з Назарету. І всіх їх Він робить вміло ... Завжди най перш Він зважує нашу витривалість і довжину нашої дор9ги життя по якій нестимемо свій хрест. Не біймося! Хрест, котрий Він вам призначить ніколи не буде понад наші сили. Якщо це ми зрозуміємо, то не будемо дивуватися, шо через хрест Христос запрошує нас до участі у своїй прослані .

• ЛИСТОПАД

•

ПАПА

іВАН ПАВЛО 11 НАВЧАЄ 11аш1і її посла11111щтва . Так, Церква с ваша. Біm,111с н1.ого, - ви самі с Цсрюнно!

Мшюдс, бущ, живою 1·ілкою ви110І·рану в Христовій Церкві! Саме від вас 11а111а епоха 0•1ікує відваж ного а11тико11формізму: ведіп, ва ше ЖІППІ, ПОКJtа)(аЮ•ІИСІ> на Божу

ід час душпастирс1,ких відві юш катошщької діє1~езїі Кі вассо (19.03.1990) Святіший Отщ1, Па11u Іван Павло 11 звернувся но молоні з такими СЛОШ\І"Ш: "Ранісп,

у Госrюні

це ва111<1 с1Іла ", кожною

разу, коли маю нагону зустрі•1ат11с1,

з молодJІЮ н конкретно nі11•1уваю яке це ще й с1,огопні притягаючс снрий11яп1 єnангсm,с1,ке 11осланш1

Т<І ЖІ1ТІІ

11111\\

V 11овноті його /НІМО/'.

Е11тузіа :н:1, який ОЖІШЛНС вш11е

хрнстиннськс свід•1ешш, т1ю111ка11ий снраюю послідовності між ви з11а11ш1м віри та п. іі1с1шм ста11лс11ШІJ\І )(0 ЖИТПІ і С ДОК<ІЗОМ СПОКОН ві•нюЇ юності Церкви, живого Хри стового ТЇ11<1, що 11остій110 віююв

люєп,ся Йою Духом любови. Ос1, зараз я бажав б11 BL1M повірити на нію ЦерКВІІ і J\tайбут11іСТІ, JІН)}(СТВа, повірити вам особюшс :1а1ща1111н, 111.об за rюсерс~111щтвом пару ва ІЩJГО життя, пооудувати МАИБУТ

НІСТЬ ~ ХРИСТИЯНСТВА

ЗЕМЛі!

Бсззастереж110

НА

сJ1ужіп,

Церкві своїми ю1111ми з11іб1юсп1м11, :J тісю щснрістю, що 11ритама1111З. ш:шому вікові. Займіп, свої місня в Церкві, не тіm,к11 як ті, що отри м уюп , нуш п:1ст11 рс1,ке 11іклув<111 ш1, але , в нсршій мірі , нк активні вико-

··-------- ··

волю, :~ростаю•ш у 11рап1е1111і Прав ди і Любові. СІюв11юйтес1, сrпузіаз мом у сво"ііі вірі, бо " Ранісп, у Гос поні " 11с ваша сила!' Молоде. ХРИСТОС ВАМ ДОПОМОЖЕ! у ПfІІІі СІНЇЇХ сердец1, заВЖJ(И 11р11слvхаіітесн J(O :1ашпа111 " що за

наюп,сн бла1·ш11,11ою J\ЮJ11пвою : "О. Боже, хто Ти с нш1 мене? А н КІІJ\І дш1 Тс6с?" Не ш1ка1їтес1" а він кр11йтс свої серrщ длн новір'н. Не лнкаіітсс1" бо в усііі 110111юті служ11-

п1 Христові та Його Церкві , - 1~е

•1уповс ІІОКJІІІКаІІІІН і ВСJІІІКІІіі пар. Хр11стос вам но1101\t0же! Він ншю можс наІ\1 11с тіл1,ю1 вію1аіїт11 віюю вію, на зашпа1111я, що вас хвш1ю ють, але й в'!11шп1" що іі самі ста

нете

ПРИЯТЕЛЯМИ

ЙОГО

АПОСТОЛАМИ! Молоде! Ви 11оюшка11і люб1п11 ж1птн, 11онішп11 11ю Любов, нкv

ОТСІ(/> мас до КОЖІІОЇ Л/О)(ИШІ! Не

бііітссн страждаІІІІН, бо BeJJІІKOJ(llC

Т~~'іІІСТВО ІІС вінокреМJJеІІС ВЇJ! запу МУ щастя, яке Отсщ, з11іііс111ос у на ших 1ютрсбах! Нікою~ 11с забуваіі тс, ЩО наруваТІІ ЖІІТПІ і згу6ИТИ ЙО ГО :ia;tJ ІЯ Христа оз11а•1ас відкр1п11 Любон~

Ві!

БУДЬТЕ СВЇДКАМИ ЛЮБО

ж11віть ЛЮБОВ'Ю! Христос вам ;ю11оможс!

ЛИСТОПАД ~=============·=========~

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПРОПОВЇДУВАННЯ АПОСТОЛіВ І ВСІЄЇ СОБОРНОЇ ЦЕРКВИ В. Дрібненький, ЧСВВ Він прибув у Назарет, де був вихоnаний,увійшов своїм звичаєм су9от111,ого дня в синагогу і встав, щоб •нпати. Ному подали кнюу нророка

Ісаї, і він, розгорнувши її, знайшов місце, де 11анисано: Господній Дух на мені, бо він ніслав мене 11ома:1ав. Післав мене про1ювідати Добру Новину бідним, звіщап1 ІІОJІОНе1111м nиз1юле1111я, сліпим 11ро:~рі1111я, випустити нрипюблених на волю;

благовістити рік Господш,ого помилуnа11ш1.

життя У повноті , 1uр11уш1111 ю1111у, він вj.Juщв її слузі і сів. О•1і всіt=У синагозі були пит,110 звернені на нього. І він почав до них п:нюрити:

Сf,огодні збулося це писання у вухах ваших. І всі 1юю111J1юш його й •1удувал11ся словам ласки, що виходюш з йоrо уст" . (Лука 4:16-22). О1~11м Христос. на но'Іатку сnосї триліт111><ЇЇ місії як Месія, вперше 11 роголос1111 здійснешт нророцтва нро "Рік Господш,ою 11омилува11ш/", що три вас вже бл11з1,ко два тися'Іоліття. R Євангелію нісля Матея записано, що Христос "обходив yti міста і села, ш111•1а10'111 в їхніх синагогах, пршювu1уючи Єваш ·елію Царства та вигоюючи всяку хворобу й нелугу". (у двох міщях, 4:23 і 9:35). . По своему Воскресінні, Христос упоnноважус Апостолів і наказує їм: "Іпіп, по вс1,ому світі і п1ю1ювu1уііте Єваш·еJ1іс всякому сотворіншо. Хто увірус й охриспп1,ся, той буде спасенний; а хто не увірус, той буде осуж дешшй". (Марко 16:15-16). Апостоли, напілені силою Св. Духа, це Христове поручення виконали так усно, як і 1111с1,мово. Завдяки ЦІ>~МУ осп111111,ому, масмо нині чотири тексти (нісля М<!тся, Марка. Луки й Івана) Євангелія Господа Бога й С!lа сителя панюго Ісуса Христа, як теж Дія1111я Апостт1ів та апостольські Посла11ш1, що все разом звсп,ся Святе Пис1,мо Новою Завіту. Оцим нопасмо (в скоро•1е1111і) кср1ІІ'мап11111с блаювістування-11ро1:1) відання Святих А1юстолів:

"БлаюсJювс11 Бо1· і Отс10, Гос1юна 11а111от ісуса Хр11ста, що iJJ1amcJIO-

ш111 нас із 11ебао11сяю1м пуховним благослове11ш1м у Христі. ЛИСТОПАД ======~ -

.·--

13 ··с-~~ - -~~-=

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

У 111,ому ви - почувши слово правди, благовіст~, вашого сн<J.сінш1 - були позначені печаттю обіцяного Святого Духа ... Багатий в милосердя і з великої своєї любови (до Єфесян 1:1, 12:-13, 2:4) Небесний Отець покликав нас (1 Посл. Петра 5:10) до участи в над зв~чайнім багатстві своєї благодаті, якою він обдарував нас у своїм воз любленім Сиі1і. В ньому маємо відкуплення його кров'ю, відпущення грі хів, згідно з обильністю йqго благодаті. (до Єф. 2:7, 1:7). Усі ми, що в Христа Ісуса охристилися, з'єднані з ним подобою його смерти, як теж і подобою Щ>rо воскресіння. Вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Ісусі Христі. (до РИМ.[ІЯН 6:3-11). Наново народжені з води й Святого Духа (Іван 3:5), ми сталися чле нами одного тіла Христового (1 Крр. 12:13, 27), учасниками Божої приро ди. (2 Петра 1:4) Ми діти Божі (1 Івана 3:1), нове сотворіння в Христі. (2 Кор. 5:17). . За росередництвом Христа приносімо повсяк•tас Богові жертву хва ли. (до Євреїв 13:15) Будучи членами Церкви, яка є Христовим тілом, по внота тогр, що виповнює все в усьому (до Єф. 1:23). живлені тілом і кров'ю Христа, (Іван 6:54-57) жиймо новим життям. (до Рим. 6:4) Буд~,мо rюслідо шшками Сина Божого, нашого первородного Брата. (до Рим. 8:29). Євангеліє - це сила Божа дJІЯ спасіння кожного, хто вірип,. (до Рим. 1:16) Жийте достойно перед Богом, який кличе вас до свого Царства й слави. (2 до Сол. 2:12) Всі бо ті, яких вопип, Дух Божий - діти Божі; а коли діти Божі, то й спад~ємці Божі - спіuпадкосІ\щі з Христом, якщо ми тер

пимо разом із ним, щоб разом із ним прославитисн" . (JIO Рим.

8:14-17).

01{ією керигматичною проповіддю, що наскріз1, скріплена силою Всесвнтого Духа Аtюстоли зуміли успіuшо но111ирип1 Христове Єваш·еліс ло країв тонішш,ого світу. Справні "по всііі :кмлі розніссн їхній голос. їхні слова - в кінці світу". (до Рим. 10:18). Хоч у звичай1юму розумінні Боже слово проновіцує уповноважений проповідник з амвони (проповідаm,шщі), не далеко не є єди1~ий сносіб проповідування Божого слова . . Всссвятий дух, "що всюди с й все пиповнюєн, діс, 11е хо•1е. (Іван 3:8) Наприклад, Всесвнтий Дух справді діс устами матері, що внсрше вказус своїї1 нит1ші па ікону Розп'нття й благовістус: "То Бозн!" - і зерно христи ш1с1,кої віри, дане немовляті у Святім Хрищенні, кільчип,ся й виростає ... Переважно, ми схильні не помічувати чи недоо1{і111овати багатого нроповідувашш всією Церквою БожоІ'О слова взагалі, а Євангелія зокре ма, та в літургійних молитвах і піснях наших богослужсш, при різних на годах церковного року, як наприклап: З нами Б01·, розумійте нарон11, .. у свята Різ.rща Христового й Богоявлешrн; Пеrстерпівиіі за нас страсти, Ісу се Христе, Сину Божий, помилуй нас! - у Великому Пості; Христос 1юс крес із мертвих, смертю смерть подолаn, даруючи життя тим, що в гробах - у вси11копньому •шсі. Усі ви, що в Христа охристилисн, в Христ<J. онншу лися! Аллилуя! - в усі більші J"Осподські свнта . Цим успішним і таїнствсшшм проновінуващrнм Євангелин Божот Царства особливо відзначасп,сн наша Бож<.:ственна Літкргін Пресвятої Тайни Євхаристії (Служба Божа).

І '

ЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ о. Дам 'ян Богун, ЧСВВ

СЕСТРИ ЙОСАФАТКИ 200-річний ювілей

естер Йосафаток заснував у Білій Підляській Василіашш о. Тимотей

Щуровський разом з першою членюшею і першою настонтелькою сестер Иосафаток, Катериною Бріль. На північно-західних окрїнах Киїnс1,кої греко-католицької Митропо

лії у містечку Білій на Підляшtі1і у церкві отнів Василіян, лежшш нетлінні

мощі св. сnященномученика Йософата. Сторожем того дорогого нам

скарбу був ігумен того монастиря о. Тимотей Щуровський. Він :>а;{умав і знайшов нрихиш,ників заснувати жіноче тонариство в честь св. свящсн

номученика Йосафата, яке дбало б про прикрасу церкви, де лежали ті святі мощі та про виховання дітей в католиц1,кім дусі, щоб той спосіб за кріпити в душах народу ідею Христову: "Щоб неі були онно;', для якої

св. Йосафат трудився все життя, молився, постив, покутував і просив Бо

га: "Боже, дай святу єдність" і за це пролив кров і піддав життя 1~еіі вели кий апостол єдности.

Для зреалізоnання 1~их задумів він знайшов зрозуміння великих душ, готових також на жертву для цієї цілі. Пер11юю між ю1м11 була Катерина Бріл1" Коло неї зібрався гурток дівчат і !792 р. о. Щуровськніі оформи п їх як "Товариство ім. сnящешюмученика Иосафата". ИЗстоятс111,кою на:ша чив згадану Катерину. Він уложив їм правила спільною жнття, мошпов, які треба кожного дня відправляти, а також уложив гарннй снівщш•юк в •1истій українській мові. А що місто Біла на тсрнторїі, не в біJ11,11юсті на нує польська мова, то поруч українських текстів попав 1юm,с1,киіі 11срс клад цих пісень. Українські тексти друковані латинкою із-за нсз11а11ш1 се ред населення киршшці. Це товариство гарно розвиваJюс1,. В БіJ1ій вело 1~срковну шкшrу ню1 дівчат. З БіJюї нсрснсслосн до Парчева, де також вело таку 111кол~1 • В сер цях дітей нові сестри защеплювалн любов і нрив'нзашш но катотщької Церкви, до нашого рідною греко-ю1т0Jшц1,1юго обрнду і до споrо, як тоді ще називали, руського народу, а також до свою покровитеш1 свято1 ·0 свя

щенномученика Йосафата. Дух св. Йосафата, дух о. Тимотся Щуронського, дух сестри Катерини БріJн, і її товаришок не загинув. Хо•1 Росія з1шщ1ша унію, зш1щ11ла з тим

Чин св. Василія Великого, знищ1ша і згромщ1жсш1я св. Йосафата, але духа тою не :шищнла.

•

Задивлені на них дівч:па, що зібрались в Кізлові коло о. івана Ж1!rа

ла, пароха ц1,ого села, оформили персн нсржавою СІ).ОС товар11ст110, як 1·0вар11ство св. Иосифа Обручника, але хотіJн1 бути ІІосафаткащ1. О. Жи rаm, разом з о. Александром Д11к11м, сотруюшком катедраm,1юї церкви св. Юра у Л1.вові, уложили Статут, який вислали 11а затвсрнжс1111н JIO Гу бернаторства у Л1,1юві і разом до Митрополич.ого Орди11аріату. Статут nідQисшш 25.12.1913 р. u Кі1лові о. Іван Жигаш" парох Кізлов:.~, о. Ал. Дикий Архикатедральний вікарііі у Львові, Лукін Жигат" жінка наЛИСТОПАД

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ роха і 8 дівчат, членів товариства св. Йосифа Обручника: Пелагія Деркач з Милашович, Юстина Ное з Желехова Вел.,Катерина Король з Желехо ва, Марія Бурбак зі Словіти, Текла Стурипівна з Винник к . Львова , Анна Ставінська з Годовиці, Марія Заваліївна з Ясниськ і Ганна Заваліївна з

Яс:ниськ.

Від Митрополита відповідь прийшла скоро, 30.01.1914 р. з підписом самого Митрополита Андрея, який цей статут затвердив і Позволив обле кати кандидаток і назначив їм Ординарійним комісарем о. Александра Дикого. Рівночасно провізоричною настоятелькою для них іменував дів чину Марію Завалій, яка перша мала сама внести подання до Ординарі ату про облечини. Губернаторство прийняло до відома це Товариство

17.01.1914 р., але відповідь через Староство прийшла 19.02.1914 р. Тепер вже перед Цер квою і .цержавою їхнє Товариство набуло легального статусу. Це була ве лика радість для них і надія на розвиток. Тішило їх саме право на існу вання, але не назва. Особливо Марія Завалій, яка при облечинах прийня

ла ім'я Йосафати, мріяла про продовження Товариства, яке від 1792у. іс нувало при гробі св. Йосафата. Всі дівчата домагалися цієї назви: Иоса фатки. О. Жигаль пише до Митрополита 17.03.1914 р.: "Наші сестри разом зі мною надумавшися зріло і _розважно, рішилися прийняти назву від імени св. священномученика йосафата Архиеп. Полоцького, а то аби руському народові qати молитвеницям.!" за захованням ~динства з Цер квою Римською, як-Се було в життю св. Иосафата, стати д1ячками словом і життяІ\1, в тім напрямі працювати над виробленням привязання синівс ького у руськім народі до св . Апосто.Льського Престола і в особенности до кш1що•нк1юrо Святійшого Отця, а доти•ню східних віплучених Церков .м~1п1 :ia оГ>ов'язок щоденний молитися і покутувати, жертви зі себе при1юс1пи 1а святе з'єдиненя.

Се жсртnовання своїх сил і зібностей і свого посвяченя в дівицтві для в11с111t с1;:ла11ої справи малоби бути знаменним свідоцтвом наших сестер

11ін іменем св. Йосафата Кунцевича"

Після цього листа о . Жигаю, писав ще іншого, в~якім просив про остато чшс затвердження згромадження сестер ім. св. Иосафата. На цей ііого л11ст Митрополит відповів 4.06.1914 р.: "В ціли узискання дефінітив

ної апробати :3громаджс1111я св. Йосафата в Кізлові поручається Вашій Веч. прислати нам точно виготовлені правила."

Хто ж були ці перші члени Товариств<~ св . Йосафата? Про це каже

нам о . Жигаль у листі до Митрополита 17.03.1914 р . : "Це дівчата, що при отш1х Василіянах в Крехові і у Львові виховувалися в католиц1,кім дусі і українській національній с відомості, а не І\tосквофіл1,ськіІ1 . Сестри не 110літички, але і не зрадниці - дочки. русько-українського народу" . ~тже, кому дороге бажання Ісусового Серця, щоб всі були одне , хто

хоче до того причинитися, стаn:Нітс в ряди Йосафаток, під прапор св. свящснномученика Йосафата, на якім написано - "щоб усі були о.пне", про що він молився і 1а що віддав життя.

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПУБЛіКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ

УКРАЇНСЬКА ГОЛГОТА (до історії нершої відІ/рави на Ясній Горі у Гошеві)

~·

тут бути монастирю. Звідси, з стометрового скельного мису, що кру

то виступає над рівниною, з оселі вищого виміру споглядати близькі зорі й далекі доли, благими думами й молитвами населяти голубий об шир Підгір'я, яке десь там, внизу, у вирі житейських пристрастей, тривог, хвилинних радостей, марнослав'я і марнослів'я. Оrут в голубому небі пливтиме срібна баня увінчена хрестом і підніматимуть люди змучені су єтністю очі до неба, і спокій та вмиротвореність зійде на спраглих з долу, причастям вічності. У всій своїй повноті, неосяжній завершеності, гармонії овиду й на земної дрібної сізіфової праці сотень поколінь, життя набуває тут інших

вимірів. Все, що внизу рутишю-звичне, як от дощ чи сніг, буря чи спекот на тиша, на крутому мисі - завжди епічне, первородне, з печаттю потуги творця.

"Я слуга Твій, звертаю очі мої до пристолу Твого Чудотворного обра зу, що побожні предки мої по Твоїй святій волі поставили на ясній Горі в Гошеві, де сотні літ мої діди і прадіди приходили черпати Твої сnяті лас ки і посв'ячення. Сьогодні я спішу на це місце святе, де стільки ссрнець наповнилось любов'ю, де стільки душ знайшли дорогу до Тебе, Маріє. Хоч сьогодні сплюндровано це святе місце, :~бе_зчещено Твою святиню, я nірю, що Ти не відступила nід вибраного тобо1о місця і звідси благослов ляєш сnоїми ласками тих, що духом спішать і думкою линуть до Тебе". Підвожусь з колін із того місця, де ще недавно стояла сиротлиnа де рев'яна церква, а нині n передвечірній травень року 1988 - останки згари ща, здається ще гарячі з ядучим гірким присмаком недотлілого старого дереnа - і вузькою стежкою здіймаюсь до забутого мqнастиря, що на Яс ній Горі. до монастирської церкви, до Чудотворної Ікони Матері Божої Крутий самотній плай, пообіч - густий буковий ліс. Від часу, коли я почав підніматися, мене переслідує сильне відчуття присутності'нсликого на товпу: покалічених і хворих, немічних і спаралізованих, сліпих і глухих. Юрба рухається, повільно протискаючись до nузького підйому і голосіn не чути, тільки жести рук благально тягнуться до мене - стою на •юлі проце сії погорджених, що на колінах, промацуючи кожен сантиметр кам'яни стої стежки, повільно піднімаюп,ся за диnом. Біла хnиля тісного натовпу поцяткована вишиваними черnоно-голубими рукаnами, картатими за

пасками, малиноnими поясами: гологолові і в білих хустках, русяnі й смолисто-чорні з nипаленими лицями; жебрущі каліки і статечні газди, сиnобороді старці й тонкостанні юнки - всі слиним потоком несуть тягар

гріха аби лишити його там, високо біля пристолу Матері. Я не ~fую голо сіn, тільки шум букового лісу, хоч натовп молиться і співає . І напеnно протяжний, як краючий серце біль, спіn вибліднює лиця, і запалює при1·аслі в нещасті очі. Невидима процесія моєї потриnожсної уяnи спиняється біля капли•1-

ки

- грота, сnітло сnі""Іок розвидшоє напіnморок букоnої гущавини. Я йду

ЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

• вище, я тут уже буn, усе далеко знайоме, як спогад про рідну домівку, де кожен предмет, найменша річ nириває з пам'яті огорнуті серпанком ме ланхолійної задуми епізоди життя. Дрібні й малозначущі, вони. стають вагомими й повнокровними в картині-епізоні. Живемо з ними ціле життя й з~бирасмо з собою. Лише зрідка нагадують про себе, викликаючись як голографічні ілюзії на пересіченні сум'ятних настроїn, роздоріжжі думок, коли крізь хащі болючої мізерності конфліктів поза собою і в собі вперто продираєшся до себе. .

Року 1975 я nперше піднявся крутим плаєм до славного колись nідпу стового місця. Підходимо до nисокого паркану-сітки (зі мною був мій приїжджий товариш) й кількох рядіn колючого дроту від урnища, і спиня ємось перед несподіваним червоним полотнищем над воротами "Добро пожаловать!" Для сирітського притулку, який розмістився в монастир ських келіях, на перший погляд незрозуміле, але глибоко симnолічне за

прошеmія. Гурт дітей 4-5 річного віку оточує нас, не звертаючи жодної увагн на незадоволені застереження виховательок. До нас тяшуться ма ленькі ручки. Неохайний казенний одяг дітей віддає затхлістю застояного краму. Для у<. іх оцих покинутих і підкинутих, справжніх сиріт і незаконно народжених, що не спізнали тепла материнських грудей, надійного захи стку батькіnських долонь, ми були ...

-Таточку; забери мене звідси! Окремі вигуки скоро зливаються в хор і

благальні очі, що на якусь мить спалахнули надією, роззброюють нас. Ще за хвилю до тоW"певні себе, амбітні і горді силою й молодістю з впо-. рядкованим міцно (як нам здавалося) внутрішнім світом, задоволені, що ми могли сказати їм, сиріткам з Ясної Гори? Вся ота схоластична фразе ологія, справки ф~юсофські, все вмить розлетілося як непотріб баналь ний і фальшивий . І розчулені, приголомшені стояли ми, зрадливі сльози зніяковіння з трудом приховуючи.

- Таточку,

забери мене додому!

майже фальцетом прокричав рудо

rоловий малюк, останнім зникаючи в темних дверях їдальні-трапезної. Відтак ми з тяжким серцем оглядали обдерту, спаплюжену рукою варварів монастирську церкву. Здавалося, що всередині розірвалася бом ба. Облуплені стіни, здерті фрески, розламані хори. Серед церкви ~ішки, бочки, ящики, бруд, сміття і жахлиnий мишачий дух пустки. Де Іконо стас? Де образ Чудотворний? Де ікони? ШматкИ' битої цегли, штукатурки,

битого скла nітражів лунко хрустять під ногами. Варвари! "Моголи, Моrо ли".

Пізніше лежали ми в полі, що десь на лінії горизонту nінчалася голу бими відрогами гір. У високих травах, як два хрести, nимовчували почуте й бачене . ЗовсіІ\1 невисоко плиnли хмари . Сірі й білі. Сірі надовго закри вали сонце, кидали на нас тінь і здіймався вітер, і вмовкали в травах бджоли, завмирали на квітах метелики, тривожно схилялися над наши

ми го'f~оnами довгі ромашки. Білі хмари оминали сонце. Ми заплюrцив

ши очі, слухали збуджений шум комашви й стихаючий шепіт різнотрав~. · Сонце, небо, земля, трапи, бджоли й метелики - все в одвічному русі до цільності, мети, довершеності. Лише ми випали з ритмічної круговерті заведеного колеса і місця cnoro не бачимо в ньому, Силу j;i розу~ повер нули проти себе, втратили глибинний зn'язок з Богом і землею. І як дикі орпинці одержимі духом 11111ценш1 й самоnозвеличення. Сьогодні нищи мо те, за 1 1им :щвтра-будсмQ. тужити, пбачаючи у знищеному вищий сенс.

Обплетені хаосом слів, що як ко1110•111й пріт не попускаюп, по нашої ёві-

ЛИСТОПАД

•

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

домості спраnжні зшшш1, сковані страхом вінчуженості, тугу душі носимо n собі, і лщре зрідка той туск ув'язненого духу проривається криком nід чаю, неприкаяшюсті, і остання надія - молитnа для тих, хто ще годен от nоритися Господу: і смерть, як збавлення, для зневірених, що душу свою замуруnали каменем зневіри і цинізму. Я бажав збавлення, водночас спо: діваючись від майбутнього одкровення вищого сенсу усього сущого. І смерть постала, як повернеш1я до неnідомих джерел, до першоосноnи життя, до домівки, аби відтак знову піти в сnіт, набравшись сил,«ерпіння, завзяття. Я nже не боявся повернутися додому, який би суд Оrця й Мате рі мене не чекав, але я не до кінця розумів сенс моєї теперішньої земної ман~рівки; я не знав, що маю зробити я, і чому саме я? І згадав, що колись відчував на собі погляд і руку, що вела мене з ди тишшх літ, коли перед сном проказував "Ангеле Хоронителю мій", і Ан гел стояв наді мною, і Мати Божа дивилась на мене материнськими очи

ма, коли мене мучив соро.м негідного вчинку, я плакав тихо і молився

i-to

свого Ангела і мені ставало легше, я засинав - Ангел клав на чоло свою руку і стояв коло мене цілу ніч. А в сні я починав літати. Ле1·ке ширяння n просторі переповнювали мене радістю. Часом я стрімко падав, але рап том чиїс1, невидимі руки підхоплювали мt;не і я знову піднімався вгору. Я ЗІ'ав, що це Він, мій Ангел Хоронитель. Інколи було інакше: я починав падати і ніхто мнс не лоnив. Я з криком прокидався, серце шалено било ся, ніт страху покривав мене. Я довго не міг заснути, складав молитовно руки проказував "Ангеле ..." і скоро засинав. Я довго лежав у траві і болісно переживав падіння, не з кручі, як ко лись у сні, а з надутого егоїзмом постаменту, і мені бракувало слів молит ви, бракувало бодай маленького чуда віри. Розчаровані собою і сnітом зій шли ми в доли і ниючу ностальгію довго ще носили з собою.

Так було тоді в перший раз. Тепер я не однtІ. Дес1, позаду процесія

паломників !\tОЄЇ гарячої уяnи, може їх зустріне гурт монахів, священиків, чудотворна Ікона Матері Божої, що обрала собі Ясну Гору для творення чудес зцілення і натхнення. Тиша призахідного сонця. Сьогодні зі мною і ти викликаю тебе силою своєї любові й разом будемо слухати орган лісу й гір, станемо до молитви аби торкнутися рознслснаного від тісних пут дій сності душею тонкого вібрування енергій космосу. Відчуємо руку Творця, що як вмиротворюючий нодих вітру торкнеться наших гарячих голів і сльоза каяття за свої і чужі гріхи любов'J() і жалем до усього суtцого вико тип,ся з твоїх голубих очей. А~и не сполохати мить прилучення я не на важуся поцілувати твою руку. І являться нашому відкритому й очищено му внутрішньому зору усі, хто був, хто .буде. Добро є праця й мист" 1цо Божу Іскру розпалююп" прилу•1щоть тебе до потупt Творця, творцем тебе робит1" що зі1·ріває й с1ювшоє сенсом ко жен деш, життя, одухотворює кожну річ. Все, що не парує радості праці й думки, що в прихоті настрою сум'нтить світ, 11оді.J1яю•~ие ш1 чорне й біле, руку твою здіймає на творення суду - зло є, навіть коли в бі.J1ій тозі благих намірів, бо корист1, у тім плотс1,ка, і нема в тім любові Божої. Ти бачиш було так.

Довга вервечка підвод з деревом тягнет1,ся з лісу до Ясної гори. Жва nо рухаються будівничі. Всі в білому. Довге спадаюче до плечей волосся, на чолі підв'язане плетеною стрічкою. Завершується церква. Ще не ви кінчена с.трімка баня тоне в яскравому небі. В тіні крислатого бука монах виписує Ікооу, збоку другий вписує до літопису-хроніки великим пером: "Року Божого 16 ... церква й монастир згоріли". Надоnго замислюється, ЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ спинипши очі на іконі. Як бліді водяні знаки виникають і розтають в ту мані часу життєnі записи-міражі з тоnстоrо літопису. "Оснуваn монастих Єnстахій Шумлянський ротмістр короля Яна Ка зиміра, року Божого 16". З кількома монахами скінчи о тут своє життя". "Монастир rорів .. ." ·

"Монастир rорів"." ·."Монастир горів"." "Силами вірних відбудований".

"Жертnами родини Шумлянських, Струтинських, Чолганських, Го шовських кріпне монастир, розбудовується. З дарованих грунтів n тяжкій

праці й щоденній молитві живуть монахи". "Року 1736 об'явиnся чудотворний образ Пречистої Діни в родині о.Андрія Шугая з Хороброnа". "Стараннями Миколая Гошовськоrо Року Божоrо 1737 о наnечеріє сnята Преображенія Господньоrо поміщено Чудотворний образ до мона стирської церкnи. "Мн~гі чуда оздоровлення, спасіння сталися". "Року Божоrо 1834 закладено будоnу муроnаної церкnи. Докінчено бу доnу ~році 1842". "Іконостас установлено в 1876 році" "В грудні 1842 року війт з Переrінська, за оздоровлення дарував дзnін, ЩО DаЖИІJ 15 СОТНаріо". "Многі чуда оздороnлешrя тіла й душі сталися перед Пречистим об разом, о чім клятnенно даєм свідчення, яко очевидці"."

З високої дзnіниЦ?глухо падає півторатонний дзnін, здригається зем

ля . Тремким гулом споnнюється простір. Хрестяться селяни і монахи. Навколо поnержеrюго й розтрісненоrо латунного гіганта, що ще недаnно оглашав доли, закликав до молитnи, порядкують жовніри. "Ради спасіння сnящешюї монархії, найяснішоrо нашого цісаря, перед лицем смертель ної загрози порога зі сходу поnеліnаємо переплаnити дзвони на кулі". Хто сподіваnся, що після ХІХ століття наступитr, ХХ? Переплаnлені дзnони жерлами гармат дonro стрясатимуть доли й гори. Довгі колони ар мій, біженців, полонених, жебраків, сиріт проходитимуть трактом, спиня ючись під Ясною Горою на короткий перепочинок, на ніч, до молитви. Після недоnгоrо міжвоєння жерлами гаубиць зноnу озnу:rься пере плавлені дзвони і кроn найстрахітливішої із воєн залиє овид. І фашисти розстріляють священиків і монахів за укривання євреїв, за виконання на

станов послання митрополита Андрея Шептицького - "НЕ УБИЙ!" А ко

ли хвиля коричнеnої чуми потоне на заході, нові колони арештоnаних потечуть на Схід, аби загубитися назаnжди в білих просторах Сибіру, і разом з нещасними вигнанцями підуть міряти безкінчені дороги й роки священики, монахи, монахині, nищі духовні достойники, аби там, в неnі домому бути разом зі своєю пастnою. ОО. Ш\}бан, Янтух, Білан, Повх - найстарщий монах, найдужче мучений НКВС помер через півтора року. Монахи Иосип, Білик, Пафнутій, Маре ла - всі засуджені до 25 рокіn. Відбули 9 років. амніс-~:овані . Toro ж 1950 ро ку післ" арешту священиків і монахів у монастирській церкві, що пере

жила століття й дві світо~і nійни, хоч була постійно на відкритому мисі під прицілом гармат, відбувся відьомський шабаш. Гуляли молодці із НКВС. Цілу ніч у п'яному угарі нищили псе, що можна бул@ розбити, по трощити й перетворили храм на склад. Сліди Чудотnорної Ікони зника ють, як і згадки про монастирську хроніку. В руки спекулянтів потрапля-

ЛИСТОПАД

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО ісУСОВОГО с_ЕРЦЯ ~~~~~~~~-

ють цінні картини "Христос оздоровлює хвору дитину" і "АнгеТJ Господ

ній", частіша бібліотеки зберігається до

1982 року

в дочки отця Андрія Га

ландюка, що проживала в місті Болехові ..О. А.Галандюк - один з найкра щих катехитів Львівської дієцезії, автор "Історії Старого і Нового Завіту", та "Катехизму для старших класів". Після смерті дочки оАндрія наслід ник спадку, все, що встиг продав, а решту за наказом КДБ спалив на власному подвір'ї. ~ А Ще був хрестний хід. Темної ночі, як неофіти n язицькому Римі, під зливою дощу й ненависних поглядів охоронців спокою й порядків йти муть люди до церкви на Ясній Горі, по черзі нестимуть хрест з молитва ми й співами . Важко вириватимуть ноги з темного болота хш.юдні й мок рі, але натхненні радістю сходження, на Українську Голгофу. І церкву від криють, і відсахнуться охоронці від воріт пін впертим натиском очей па ломників, і освітиться церква вогнями свічок, і приберуть храм" виn~ав ши нечить, і цілу ніч триватиме Літургія. Перша від 1950 року. І сльози !lіднесеної радості тектимуть з очей вірних, і вістка долами й горами піде. І люди казатимуть, що годі боятися, скривати час відстояти себе й свою церкву.

Співатиме й молитимет1,ся тисячний гурт в ясності свічок, а навколо з темних кутів видивлятиме можного тьма, аби за наказом найвищого володаря тьми кинутись на світло, в'язати й бити, крутити руки й закову вати, і висилати. висилати, висилати! Та сила Господня тоі ночі буде сильнішою, люди стрінуть схід сонця із переповненими серцями радістю єднання в сильній молитві понесуть благу nість про хрестний хід в далекі і близькі оселі. А коли опустіє Ясна Гора, тьма, скрившись за тінню дерев, виставить металічні грати на церковних дверях і, обпік№чи пащ,1~і, заварить вхі.q до храму. Потираючи руки, радо танцюватиме навколо обдертої будівлі. І не дано тьмі зрозуміти, що вже пізно, що люди вже народили й воскреси лн той храм віри в своїх душах і серцях, і 1юнссли його з собою. Де зник страх , тьма жити не може.

Опускаємось на коліна . Перед нами не спаплюжена будівля храму престол Діви Марії. Очі свої звертаємо до стіп її.

"Я черв земний, в болоті й з болота В хворості тіла, упадку сили духа Зір свій здіймаю до Тебе, до Ясної Гори До світла любові, яким Ти запалюєш Свічку душі моєї, і гаснуть потемки Болю, і утвернжуюсь у вірі, стаю людиною flізнаю сенс життя і хрест мій стає легшим І смерть не страшить мене Бо відкрилас1, мені таїна вічності, бо Той, що смертю смерть здолав, путь до

Спасіння осіяв. На Тебе Мати Божа і Сина Твого покладаюсь. Аміш,.

Ярослав ЛЕСіВ член Комітету Захисту Української

• Л J!СТОПАд

1988 року. Гора - Болехів.

Католицької Церкви, липень-серпень Гтиів

- Ясна

Павло Аллярд

ЖИТТЯ СВ. ВАСИЛЇЯ ВЕЛИКОГО (Продовжения. Поч. в

Ng 5)

СГУДії

диак, .прийшла вже хвиш1, коли науки і розмови нри родиннім во

гнищі вже не вистачали юнакові. Прилюдне виховання вважалосн конечним, щоб підготовити людину з вищою куш,турою но громапс1,к11х

урядів або державних чи суспіrІЬІІИХ обов'яжів. Василін, ЩО 11ін провоном

свого батька закінчив свої студії граматики, ніслала до Кесарії, щоб там вчився реторики і фі.rюсофії. Бап,ки Василін, такі знані й такі 11оваж11і в столиці Кападокjї, віддали їй свого сина, який легко знайшов би провід ників і покровитеJІів поміж численними приятелями, що їх во1111 там за лишили. Кссарія Кападокійська мала все що потрібне, щоб з отяду на віру й звичаї заспокоїти батькову журливість. Мало було в державі таких хричиянських міст.--Jам можна було зустріти тільки невелнкс число 110ган. Іхні свята та обрЯди там майже занепали. Дві їх святині Зевса і Апол лона, старих покровителів міста, були вже знищені або мали бути знище ні з волі сенату та народу. В такому місті навча11ш1 також rюш1111ю було б бути наскріз1, христиннським. Зрештою, Васш1ій-бат1,ко знав учителів, яким мав поручити свою п11пшу. Василій там мав багато •юго нав•шп1сь, то ж, приготований науками своrо батька, він незабаром став у першому ряді. Григорій Назіянзенськиіі каже, що Василій перевшцив усіх співто варишів і дорівнював своїм У'ІІІтелнм; був :щершеним бесіщшком уже у стіп бесідництва, філософом, хоча слухав перші лекції фі.rюсофії. Задля поваги своїх звичаїв він ішов 11аввипередк11 i:i самими свяще111tкам11. На рон і старшина міста гордилися таким у•шем. Коли Василій ви•1српав джерела, які йому 1юстача11а наука в Кесарії, він виїхав до славних шкіл Конст:штшюнолн. Такий був зш1•1:.н1 у 4-му столітті: переходити з міста до міста та шук<tти славних професорів, щоб здобувати собі знання. Найревніші посвячували для ц1,ого всю свою мо лодість, а навіп, початок зрілою віку; деякі стуленти, як Григоrііf Назіян зенський, готуnалисн но прилюдного життн так усит,но аж до тrидцятого

року жиn·я . Така бсзінтересовна го111пва за з11а11ш1м11 була •1сстю для 4 століття і щ,ого вистачало б, щоб пію1есп1 в о•шх істориків 1~ілу побу, якою ~ни с надто схит,ні ·горпуватн. З 1~ісю ніллю студе1п11 вінбували довгі і невигідні подорожі. наrажалн себе на 11сбезnе•111і плавання. як ота, в котрій Гrигорій Назіянзснськ11й мало не втратнв.життя . За прикладом свш1гсл~,ською купцн посвячуваJІи все. щоб :щобути одну снину нсрлину знш1ш1. Без сумніву, ці відомості, нких шукали з таю1м ве1шк11м запалом, 111щава1111сн б ЮНІ нас не вистачал1>1шм11. Незмірна ширина пр11род~ш

•111х наук Ііу.'1а пужс слабо внсвітлена, історін :шймала не оагато місця

все прнІ\1ува;ю до то1·0. щоб гарно нисати і красно говорити. Однак, наука щ,от І\ІИСтс~пва обііі:-.1ал:.1. студію всіх класиків минувшини і все те бе:1І\1сж11с іі..11-.пство 11рші1 і посзїї, що с такс І(і1111с у формуванні пуха . .]о 11с."і ~·2

jJJfCTOП.:-4.Л

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ нш1у•1усп,сн філософія, звиронніла, без сумніву, нісля Птпона і Арістоте ля, але яка ще в 4-му столітті видавала вс оююю орш ·інат,1ют і гт1бо кот мисmпеля. Щоб оцінити, як слід, це високе інтелектуаm,вс вихован нн, виста•11п1, нригаДати те, 1цо йому завдячуюп, такі nелсп1і духа, як Ва сш1Ш та Григорій Назіяюснський. Не маємо докладних відомостей ні про час, в який Василій церсбував у Константинополі, ані професорів, на виклади яких він ходив. Більше маємо відомостей про його чотири - чи п'ятилітній побут n Атенах. Сто лиця Атени тоді була предусім університетс1,ким містом. Те, що притяга ло до неї чужинців, - це вже не були красномовність політи•ших бесінни

ків, nс1шч11і твори поезії, •1ул.еса мистецтва . що виходили з-піJt долота різьб'яра або з-нід ~tиркуля архітектора. Школи в Атенах псрсж11ли згас ний блиск етоющі і позбирали заmш1ю1 її слави. До її катснр збиралися учні не лише з усіх країв, де панувала гре1tьк<t мова, але й із Захону . Вони оннаково пристрасно віддавалися нк забаві, так і нау1tі. З різних при•шн гворшшся між ними партії, про1щітала інтр11га, нрофесор11 між собою ревнували , коло них І)'Р"І)'tшлисн студенти та з великою завзятістю змага лися онні з 01щими. Сt)'де1пи також ді.Jшm1ся за різними нароююсп1м11. Хо•1 і не була tte офіційна різшщя , проте, можна сказат11, що в Атенах во11и були ноніJІсні на наніонаm,ні 1уртки. Кожний 1юва•юк. нкиіі вс-1унав у це бурхливе університетське життя. по111шс11 був нrюйти через різні ви nробовуванш1 й приниження. Василій, при:~вичаєний до ношани, свідо м11й своїх успіхів, з прирОJщ новажний та ~держаний, делікатного здо ров'я, був би багато натерпівся на початку свого перебуванш1 в Атенах, коли б не зустрів вірного друга й опікуна. Тим др_угом був Григорій Назі н11зснс1,кий. Він познайомився з Василієм в •1а6 стунііі у Кесарії, онш1к 11іщо не свін•1шю, що в Іtсіі •1ас між ШtІ\111 були серлс•ші взаємини. Післн 11обу1у в Кесарії вони ві;~разу розійш л исн , коже11 своею дорогою. В тоі! 'tac, коли Василій виїхав до Ко11ста11п111опом1, Гр11юрій 11ав•1авсн у бссін1111ка Тсспс:~ія, потім ненкиіі час перебува~; '' Олексаrщрїі, не Диним зай \Іав кафедру, прославлену колись ЇJ\1снами Платона іі Орі1·сна . З Олск :::аннрїі він 1ющшсн морем но Атен. не перебув страшну бурю. Кшш 11р11'5ув Вас11лій, Григорій вже мав авторитет між с1унентам11 Атен, тому, за1mнк11 ііому. Василісві в1~а1юс1, ОJ\11111ут11 всі 111111робува111111 1юв<.1 1 1ка універ ~итетського ж1пп1. Так, роз110вілас Григорій. ·1ав'нзалася їх дружба. Онна 1юnія ще більше зміцнила їхню нружбу. В Атенах нав•1шюся ба :·ато nірмен; нсякі з них :шали Василія, нсхто ~1 ним 1шв•1а~1сн в Кесарії або >К пам 'ятали лекції його батька. Але ці спог;щ11 не стіт,ки снришш їхнііі ~р11хю1ь1юсті но Василія, скіт,ки бул11 наганою ;10 зазнрості. З першої зу :трі•1і Іtі старші с·rуденти, котрі 1юсюш ·'плащі фі.нософів " , зазнрісно ди1111111ся на новачка, "•1ужу лююшу ·' їхній тщії, }tкого всі звінусіт, оточували 10111а11ою і привілеями. Вони готували йому 11ритод11у рознраву, нані о•шсн втяшути його у хитро nр1щуману засідку . В першій фі.11осqфс1,кій шскусїі Вас11лія з вірме11с1,ю1ми с1у1~е1паІ\ІН Гр11горііі стош1 проти· Вас111ін, ОJ\!І<..tк, бачивши мунрі віюювілі моJюцого філософа, став 110 йот сто юні. Ному понобалося. нк Васш1ііі перскош11ш11м11 ноказаІ\111 змушував 1амовк11уп1 своїх 11ротивників і ставав н~шоІ\1 11ош1 битви. З того щrн 11ри п111, Василія і Григорія стала нсрозр11111юю. Вони мсшкш111 разом, 1урту

о•ш навко~ю себе громадку найкран~их і найспокійніших своїх товари11і1t та у1111кшо•ш бенкетів, в1щовищ і 1у•11111х свят. Василій та Григорііі шали лише нві дороги : но Іtеркви та JIO 111коm1. Далі 71/СТОП.-( '(

v\'<Jc.

В іВАНО-ФРАНКЇВСЬКЇЙ ТЮРМі Після п'ятиденної ревізії у Гошівському монастрі, 27 березня 1950 ро ку всі священики ЦІ><)ГО монастиря були арештовані, а l\Ііж ним11 один монах-законник . Серед аре1.uтантів були: о. Павло, о. Мар'ян, о. Шабан, о. Роскоп Павло і я - Янтух Ігнатій. Як тільки привезли нас на ва11таж11ій машині в тюрму, то зробили загальний обшук, вілтак віддали всіх нас до лазні. Всі речі і одяг треба було здати в прожсжню, а в лазні вже було біль ше людей. З палицею в руках стояв наглянач. Очі його палали вошсм не нависти до нас. Підганяв то того, то другою, щоби скоріше милися. На таку поспішність не був с11роможній 90-літній о. Повх. Ос1, свиснула 11а ющя і перший удар впав на старця . Дався чути зойк, що прошив сер1~я

всіх в'}1з11ів . С11алах11ув гнів проти ката. А ос1, І)'рток сиm,1шх l\Іуж•11111 щось між собою 111епо•1с, рішаюп, ю111ут11 ката в бак з окропом. "Ради Бо га, не робіт~, цьою'' - сказав я. Та небуло часу псрско11увати, бо по•1ули го лос: "Виходити з лазні!" Нас зібрали всіх разом, кош1 ж ми одяшувшис1, стоялн то на•~ал1>1111к сказав: "Ну, п·щі. прощаіітес1, 11азавжди, хіба 1юба •штссь на Божому суді ." Усіх нас розподілили но номерах в пі.юсмсллі тюрми . Мене, наймо jJОДІІІОГО сш1щсникаусказал11 1юсс1111111 в каJІ.tсру нін 10-тнм номером. За скреготав в замку к1Ію•1 і замстуншлпс1, щось у номері. Коли від•ш11111шс1, двері, то на мене вдарив дуже 11с11рисмний · 1а1шх. Повід стінами сиділи на підлозі білі, білі в'я:ші. Всіх було нсс1, 20-30 •ю1ювік. Ні ліжка, ні крісла, 11і стола, ні нар я не ба•шв. Тіш,к11 в 01щому куті була бо•1ка з ноною, а в нругому бо•1ка з екскрементом. Я 11оздоро11ався з ІІИJІ.111 і відрскомс1щував ся. "А чи с у Вас що закурити?" - такс було перше 111па11ш1 в'язнів. "Я не курящий." відповів я хриплим голосом. Тут підійшов нарох с. Лоленя, добрий мій знайомий, і каже: "Не дивуйтссн, ог1с таким 1111та1111нм, в нас такс сперте 11оnітря, що коли ви б кинули сокиру, то 11011а 3атр11ма11ас1, би над нашими головам11, а якщо закур11ти, то 11аступип, дезинфекція і тро хи полегшає ." Відразу я почав нриющати всім що мав, а особтшо хлібом і салом . Я здивовано д1шився як люди жаді6110 їли. Шсп•1у оп~ю 11а вухо: "А чому такий бруншн1 у всіх однг?" А він віюювінас: "Нікол11 тут не JІ.ІІІ ють,_ хіба хто прихшщсJІ.1 •1шо щос1, с1ю1ю•1с, але за це •1скас сувора до1·а на." І справні •юп1р11 міощі ощн·у не 11ра1111 і 11с мі11я;111. Я на6рав у тюрмі тикого переконання, що 1~еіі гріх катам не можна проспп11. AJ1c ще щос1, 1·іршс чекало нас в трш111і і черв11і. Це бул11 спскотюші дні. а в підuалах страшна зануха. Мн цілий дсш, зиmшш111с1, 11отом. Долівка ставала мок ра, так що не було місця не сісти. Люд11 синіли 11апів1·011і. бо інакше було 11емо~шnо. Ночами І')'діли і не дава1111 спати біля самої тюрмн трактори, зап1у111уюч11 розстріли людей без суду. Страхи. побої не дались мені так вижко віJр1ут11, як·та 1ю1юнс1,ка брудота, через яку ноnітрн ставало нестерпне . Раз м11 ЗСІс11і11аш1 нісшо, та тут же

від•шнилась фірточка і за кару далн нагш1у - цілиіі ТИЖJtснь не вінчинят11 віконня. Оюшокий норятунок бут• нля 11а1 · дірка у замку•. в дверях . М11

відходили і кожен дихав тим мі11імuш,ш1м пжсрслом новітрн. Стра11111і з1ю•1111111, може зовсім нез11а11і світом. Ранішня і вс•1ір11я JІ.t0111пв11 вінбува1111ся завжн11 СІІІJІІ>ІІО, 11ровою111 їх

0)!1111

~-;рСJІ.ІС:ІІІІІЙ І)"І{у:1 . Всі

ТІІ на г011ііі 11і:11ю"Іі і нІ11у ні•1 'світ111юс1, сві1·.1 ю. То: 1і · 1і

2..f.

JIHJ'aJlll СІІа· 11111ar 11і;1 J ІО111 вш1і:·іа ЛІ!СТОПА;J

Л'1іСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОf)ОГО СЕРЦЯ ш1 великі таргани, які гри :ти шщя сонних людей . Я мав велике лляне 11росп1рало, піJ~ яким спало аж четверо чоловік, накриваючись від стіп до юлови . Тар1·ан11 не 1! змозі були нас зачіпати . По 16-х тижнях нас повезли у вант а жнііі машині на суд . Перед тим хтось повідомив нас, що таки ки нули когос1, о лазні у окріп. Коли ми приїхали, то наказали якнайскорше зіскакувати з машини. Але старенький о . Повх не міг цього зробити . Тоді пва дебелі НКВДисти схопили його за голову та бороду і сунули по від критому борті. Дався чути болячий зойк, а довкола заплакали людlt\На суді не було зовсім людей. Судив всіх суддя Шатайнюк. Біля нього секретарка і адвокат. Оборона його була така : "Всі вони заслуговують на суворе покарання, крім Янтуха." Засуд звучав так: "Отця Повха - 25 років позбавлення волі, о.Павла, що говорив з своїм учнем , пропагандистом УПА - 25 років, о.Шабана за проповідь - 10 років, а мене за книжку Ганни Барвінок і за синьо-жовтий прапор, що зберігався в моїй келії - 10 років . Ось такі страхіття довелось мені було пережити. Без віри я б цього не переніс. Тіш,ки з Богом можна пережити всі терпіння . Тому з радістю приймаймо :1 рук Бога всі удари долі, що з любов'ю і премудрістю керує нашим життям та дякуймо без нарікання за цей хрест. Завжди вірмо, що Бог понускас терпіння, але й дає ж силу перемогти їх . Нехай же буде ім 'я Господнє благослове1111с на віки ві•ші. Аміш, .

• Хр.іст1ю дорога в Крехові ЛИСТОПАД

М іСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

БОГ Є ЛЮБОВ у першому

посланні сп. ап . івана читаємо: "Ми любимо Бога, бо Він

перший полюбив нас" (4.19). . Ще в Старому Запоnіті сказаn Господь Бог до людини: "Любитимеш Господа Бога твого всім серцем тnоїм і всією душею твоєю, та всією си лою твоєю". Апостоли С1:аш1 проповідувати цю істину всім народам . "Бог є Любов, - каже святий Іван, - і хто перебуває в Любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому". "Понад усе, - каже сnятий Паnло, - будьте в Любові, що є зn'язок до сконалості" (Колос. 3.14). Любити Господа Бога з усієї своєї спроможності - це заповіт, це єдине завдання людською життя у цьому світі, це - сама святість".

БуТи. святим - це означає не творити чуда. Це тіш,ки любити Господа

нашого Ісуса Христа цілим своїм серцем, довірятися йому беззастереж но, та непохитно вірити в його Любов. Святість - це здатність кожного упадку з людської ч~абості вибрати собі за притулок рознростерті рамена Господа нашого Ісуса Христа та прохати про nидужашш.

Святець

це не той, хто знемагає від самокатування, і не той, хто хо

вається в далекій ~пші . Святець навіть не той, хто дивує світ блиском своїх добрих справ, або ніднеnолюс його могутньою силою слави . Навпа

ки, святець

це той, хто у спокої здійснює свої станові об~в'язки і тим

~лужиті, Богоnі. Тільки серце просить у нас Господь наш Ісус. Любимо Иоrо - то все гаразд. Геновефа та Пасю;шь Байлон були пастухами, при тому любили Господа та й освятилися. Ісидор був хліборобом, Зита - до машньою прислужницею. Кренек шеш~ював, а Венедикт Лябре - був ж~б раком. Але в них усіх було тільки одне заняття: вони любили Господа Іс са так нестримно, що забули про самих себе. Таких т1,ма-тьмен11а. Боже ственний учитель вибирає собі їх кожного дня і у велетснс1,ких сучасних

Содомах, і в маленьких христию1с1,ких селищах, у палацах багачів і у ха лупках злидарів. Він наче поспішає, наче боїться, що забракне часу нля поземних спраn Любові та рясно обдаровує ласкою душі покірних і повних новір'я . Тебе Він також хо•1е зробити святцем. Він юш•1е тебе по себе на ду ховне свято Любові . Не лякайся, що ти кволий та невитривалий. Господь наш добрий та МОІ)'Пtій. Чим більше в тебе полум'яної, глибокої та чи стої любоnі, тим глибше норинасш у нутро Пресвятої Трійці . Яка чарівна думка: "Тут, на землі, заж11ти жи·пям,_що триватиме но віки ві•ші! " ~жу любов до людей виншшв Ісус Христос усе своє ж11тш . Але в останній /(еш, здивував Госпощ, небо і землю. Він занурився у без)1онниіі океан приш1же111, і горя дш1 порятунку вишюї люнини та з любові но неї.

Взяли Його та й зв'язали , волокли і били в jнще . ЗаJ1ізні п1•1ки но шматуnали йо1·0 тіло, ~·олову 1юраншю колю•1е терня. Його юще нокршш гидкі ПJІЮВ<lНШІ . Рамена порізало хресне нсрево. Руки й 110111 нробИJІИ

цвяхи . Суглоби його порозтягали, нерви поrвали. Борону•·іІому вирвали, неутрощі й губи еналшю спрагою. Q•1i ііою заІі1ш111 ЗІ)'СТКСІ!\ІІІ крові, а ву ха йо1·0 порашши бого:111еваж11ик11. І все І(С з rобив ніхто і1111111іі, як Любов .

.)ІИСТОПАД

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРІ (Я Мон душе, розмірковуй про муки св<>го Госпо}Іи. Запитуй себе, •юму с сті.J11,ки страждань? Все ж сповншюся ті.J1ьки для спокутуваннн Твого грі ха ти щоб з.добути Твою Любов.

Одного чарівного вечора над берегом озера сповістив Христос своїх учнів про будову своєї 1\еркви, та те, що фундаментом мас бути Любов. Ось •юму і питаєт1,ся св. Петра: "Чи любиш Мене?" Тому, коли хочемо належати до Христової Церкви, JІО його стада, мусимо завжди мат11 в сер ці і на устах: "Так, Господи, Ти знаєш, що н люблю Тебе". Далі говорить Господь: "Як хто любить Мене ... ми прийдемо до нього

і оселю заложимо в ньому".

Три Божі Особи живуть у такій людині і в її душі продовжують Вони своє величне життя . ТиІ\t самим людина бер(; участь у Божому житті. Отож, дорогі брате-сестро, не бентежсн своїми провинами. Проси про1цення і долі, невтомно люби Господа! - Любов навчить тебе завзяття у боротьбі; - Любов привчить тебе виз1юляп1 спій ро:~ум від ненотрібних думок; - Любов 11ав•шт1, тебе покори та усмиряшrя твоїх пристрастей; - Любов відтягне Тебе від земних.JІібр. - Любов зробить тебе приятелем Ісуса. - Нарешті, любов навчип, тебе залишити себе самого, щоб бути онно з Христом; жити-дінти і терпіти за його прикладом. Тому все по•шнасть ся, удосконалюстьсн і закі1Р1уєп,сн ЛЮБОВ'Ю.

о. Йос1111 Будті, ЧСВВ.

До;1юв1111а з ;1юща.1111 св. Йосафата в 6аз11л1щі св. Петра .

• ЛИСТОПАд

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

Роман Брезіцький

ОТЧЕ, КРИЧЇТЕ! з

акінчувалася вечірня відправа. Отець Стефан, як завжди, проводив її легко, з радістю та натхненням. Парафіяни це відчували, тому з ще біл1,111им стара1111ям_нолучали свої щирі молитви до голосу священика. Не менше п'ятьдесяти чоловік прийшло на ве•1ір1110. Здебільшого це жінки, кіл1,ка скалі•1ених війною муж•шн. Онні просили Бога, щоб по nернувся домів чоловік, син, брат, інші дякували за те, що хоч жиnими залишилися ... Люди під час молитви стають найбеззахиснішими, по-ди тячому щирими і водночас надзвичайно сю11,ним11. Молитва, очищаючи минуле, обц.аровує надією кращого майбутш,ого. І в цім її незнищенна

сила . Люди, · що стояли навколішки в храмі, ще мить тому були повні тривог, турбот виживання. А зараз вони вінчували мелодію молитовної тиші, якусь підсвідому гармонію свого духа і оцього кам'яного храму. Власне, відчуття камішюсті храму не було. Храм ніби піднявся і став ку точком неба. Людське житло, квартири. будинки якими б просторими не

були, але вони завжди обмежені стінами, пверима, вікнами, полівкою, стелею. У храмі цього не від•1увається. Усе зникає. коли владарює молитва.

За вікнами набрякали чорнотою сутінки . Вітер мав роботу з листям. Було сумно й тривожно. Тільки Церква мала у собі ~цось материнське, тільки церква ... Люди навіп, не помітили як до середини зайшов міліціянт у напівза стебнутому кітелі, у фуражці трохи набакир. Прорипів яловими чобітьми у нанрямку вівтаря. Пика горіла, мов розтятий навпіл кавун. Хода у мілі ціянта була нестійкою, він з кожним кроком похитувався з боку на бік. Тих кілька жінок, яких він турнув плечем, озирнувшись, відчули різкий запах самогонки. З блюстителя перло, мов :1 бочки. Жінки розступилися, подивовані візитом непрошеного гостя. Міліціянт зуцинився коло тетра поду, на якім лежав великий золотий хрест. Кожну відправу святий отець освячував ним, кожен шлюб, народження і смерть. Міліціянт гойднувся над столиком, вибалушивши очі на палахкочу че розп'яття . Видно, його п'яний мозок.не відразу збагнув що це таке. Не споцівано нш1 всіх блюсппеш, згріб хрест лівою рукою. І аж тепер люди помітшш, що у правій руці у нього наган. - Увага! - заричав і для підтримки свого ревища бабахнув догори. Люди позадкували, забились у кутки.

Чого злякалися?!

зареготав

міліціянт. - Бога ж нема! Нема! Дурнота ... Люди зnніміли, а він стояв посеред це1жв11 і круговими рухами тер собі розп'яттям по животі . Тер і реготав (нев110взі, коли у міліціянта наро диться дитина то все містечко говоритиме, 1110 немовля і1арод11лося май же без шкіри на животі - лише тонка прозора плівка затуляла нутрощі). - Поклади хрест на місце і геть звідси; негіднику! - став перед п'яним міліцітпом о.Стефан. Закричав ite таким тоном, що й саr.юму ru;:c в душі і в тілі затверділо. Якби мав пін руками яку-небудь палицю, хто зна •ш би не повелося міліціянтові поспішно 1101шдати храм або ж - стріляти во. Стефана.

ЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

- Но, но,"1юпе! Скоро ми і з тобою порядок наведемо. Уніат, грек смердю чий, - міліціянт посунув до виходу, але хреста на міс1~е не поклав. Люди спохмурніли, застигли з недомовленими молитвами на вустах. У декого з'явилася думка, що то поганий знак, коли з церкви забрано хрест. Бути ще якійсь більшій біді. Отець Стефан розумів, що за такий

вчинок блюстителя порядку він міг би поскаржитися німецькій владі

якби це був німецький поліцай. Його б суворо наказали. Mij би поскар житися і начальству україuських повстанців - якби це був якийсь негід ник з числа бійців УПА. Иому теж би не минути суворої кари. Але ця влада, темна, незрозуміла, жахка тільки посміється з нього, греко-като лицького священика.

На другий день, вдосвіта, у двері плебанії о. Стефана хтось постукав. Ніхто ще так раненько його не тривожив. Годинник показував шосту го дину ранку. Це якраз був той час, коли о.Стефан вставав, вмивався, мо лився, снідав. З вікна побачив, що на порозі стоїть якась жінка. Не пита ю•ш хто, від~шнив. - Слава Ісусу Христу, отче! - Слава навіки. Голову і плечі жінки вкривала велика, тенла повнш~а хустина. Однією рукою вона притримувала кінці цієї хустини собі на грудях, прикриваючи ними другу, праву руку. Після привітання жінка вийняла прикриту руку і о.Стефана пронизала радість. Незнайомка простягнула йому так бру тально вкраденого вчора хреста.

- Візьміть, отче. То мій син вам передав. - А де він його взяв? - Знайшов. Сьогодні, уночі, на дорозі. Мало нс наступив". - Дуже дякую вам, жіночко. А ви хто буд~? Певно не тутешні? Я чо1\Іусь не знаю вас.

- Не знаєте, бо ми тільки два дні як приїхали зі сходу. - До рідних? - Ні, мого сина сюди на роботу скерували. - Ким він працює? - ". - Якщо хочете, можете не відповідати. - Та чому ж, я з 1~им і прийшла. Хочу просити вас 11ро ·Службу Божу за його здоров'я. А призначили його до вас начальником НКВС. На місце убитих". - Начальником НКВС? - Я дуже прошу вас, отче. Він у мене один. Зла доля його затяшула туди, але він нікого не скривдив, не вдарив. - Я не знаю". А втім, якщо це правда, що ваш син підняв на дорозі хреста і передав мені, - хай буде так як ви хочете". Ранкова гостя попрощалася. Отець Стефан поцілував розп'яття, помо лився па ньогQ і дістав велику полегкість у серці. Навіть ноги, його давно хворі ноги, здавалось, перестали щеміти. Біль в ногах давала про себе знати при зміні погоди а сьогодні якраз дуже купчилися хмари, видно, збиралося на дощ. Отець Стефан застудив ноги ще у студентські роки, ко ли вчився у Львівському університеті на теологічному факультеті. Давно вже ходив, підпираючись черешневою пшш•1кою. Бо як минуло сімдесят років - тіло поважчало, од болю в ногах серен ночі підводився. А паличка

допоІ\1агала, трохи брала ваги на себе. Отак вони удвох і прошкували до

церкви - високий, і як на свій вік досить стрункий о.Стефан і гарно вирізь блен11іі •1ерешневий прутик. Це ним, тим прутиком, в окупацій1юІ\1у соЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

. ..

.. .

рок другому старии священик лупцював двох полщаш-украшцш, яю вели

на страту бат1,ка і сина. Поліцаї були з місцевих, вони знали о.Стефана ще з ДИТЯЧИХ літ. Отче, та тож комуністи, - відбивалися ті від суворого отця, - ви відпо вісте перед німецьким комендантом! - Я вам дам комуністи! Ану повертайте до комендатури, я відповім

сам за ·них! ЦИХ Людей, ЯК і вас, Я ЗНаЮ не ОДІШ ДССЯТОК літ!

Отець Стефан вільно володів німецькою. Він пояснив комендантові, що люди, яких він, комендант, наказав розстріляти, справді с членамн КПЗУ, але далеко не 110 своїй волі . - Туди, до комуністів, їх штовхнула складна життєва ситуація, - розповідав священик. - Яка ситуація? Про що ви, отче? Закляті вороги - 1~е ж однозначно. Комендант поважав отця Стефана за добре знання німсц1,кої мови. - Иого посадили до в'язниці - там став комуністом . -А син?. - А син пішов слідами батька. Вони просто нещаснj люди ... Комендант наказав звільнити в'язнів з-нід варти . І незабаром число парафіян о.Стефана збільшилося на двох чоловік ... На щастя комендант був людиною осві•1еною, не злою, текла в нім кров якогось старого аристократи•11юю німсц1,кого роду. Вихований на

благодатнім християнськім грунті, він мав ласку JIO свюцеників. Якш.о навіть найлютіший ворог, завойовник мав )' серці хоч трошки Бога - він як той біблійний самарЯ!!'fН, подасп, руку страждущому. Згодом 3 містеч ка , де мешкаn о.Стефан; мали забрати триш~яп, юнаків та дівчат до Ні мсч•1юш на роботу. Був уже складений список. - Пане майоре, чи можна запобігти якос;, тому вивсзс1111ю?

- забідкався о.Стефан. - То ж - розірвані сім'ї, плач, муки на чужій землі. - Отч•е, чи не забагато ви на себе берете? - Я - священик, я мушу брати все ... - То є вельми серйозна справа . За неї і ви, і я можемо поплатитися головами.

Невже нема виходу?

Вихід с, але він дуже непевн1111, повний ризику і небезпеки, - комендант і зараз не приховував прихюн,ності до свюцсш1ка. Він хотів допо могти йому, бо у цій воєнній веремії, де люди довкруж огрубіли, озвіріли, раптом знайшлася людина, яка готова офірувати навіп, свое життя задля інших . Це майора і дивувало, і сердило, с11онукаючи до роздумів над власною поведінкою. Адже він, майор, теж вояк і теж зашкоруб у злі, що зветься війною. - Як же зробити, аби не допустити того в11всзе1111я? - невгавав о.Стефан. - А ви не боїтеся, що вас за не розстріJ1яють?

- БоюсЯІ. Однак, кажіть." - Значить. треба з усіх тих

людей, з кожного конкретно, взяти підписку, що він чи вона ніколи не підійме зброю нроти німец"Ької держави, бу де сумлінно виконувати всі вимоги та накази німецької влади. До того ж, усім цим людям потрібно знайти роботу тут, на міс1{і. Ви. отче, мусите пожертвувати на це свій спокій та здоров'я. А у випадку, якщQ. хтос1, із цнх людей буде спійманий на шкоді ніr.1ец1,кій владі - вас розстріJ1яют1>. А тепер ви згодні на такі умови? ДfІлі 6уде.

зо

ЛИСТОПАД

МіСІОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

СЛАВА ЙОСАФАТОВИ Слова: о. Антонія Онуферка.

Муз.: Романа Левицького.

Ando1~oso

t~~ f-r=t17ff~·~ tµ-~~ppptц С~1-то-че Цор-каи, СІІЯ-ТніІ (о_ са-фа- те, Вм-бра~r-че Ііо-•нR.

·~ -

t;I tг ,.-=

-?~~~i='t ~-~ - .. -~-:!-1~~-=-~-~f=fl_-:t.J - -- ~3:=!3п-· - =G= =-,.:=~-fl-:: 11=~ -:-f_';

!оо/

'....::

;

i..

~ '

Ao-po-ndl наw 6рате, Г•11ш, на нас JІІІС-«а. ао, щоб сср11'""• ді - na - -

~,J.f ш ' r F 11 р І;J !

би -

:111

мо

- пи - ся

за

на-МІL

віточе Церкви, святий ЙосафjІ.те, Вибранче Божий, дорогий наш15рате, Глянь на нас ласкаво, щоб серцем й ділами, з нами.

2. Тебе полюбили, молися

2. Яко добрий пастир, дав за стадо душу, »При скалі Петровій, всіх зєднати мушу,«

А страдания, муки, смерть від врагів люта, Не зломила волі - Христом не забута. з.

Не забута й в світі, Кров Твоя - народу Що тяжкий хрест носить за віри свободу Голгофт~и страдания бють його віками, Святий Иосафате, молися за нами.

• JІІІСТОПАЛ

За жертву керваву, небо вінець дало, Щоб зерно, щось сіяв з дня на день кріпшало, Щоб раз вже Вкраїна із всіми сімями При скалі Петровій. зєдналася. Амінь .

___ ___=_=_=_=--~-= -·· . =-·-=-=-=;ui!i1!ii1ij!ii!jio!ii]iiїfw!iii-_ііі_.•оіі!•і!!іі!1"1ііі1•:ііі11"1===~======

ЛЕГЕНДИ ПРО ХРИСТА

КОЗАГАЇЗА Б

ула вся біла 3 чорними вушками - тому і звали її пастирі Чuрно вушкою. хоч правдиве їі ймення бу ло Гаі'за. Лежала на Вифлиємському полі в стаді кіз і овеuь, але не спала . Цієї ночі ніяк не брався 'її сон. Бо ж і цудна якась була 11я ніч! Небо без зір, без місяц~, а ясно мов удень. Тільки якась велика зоря з довгою косою світить на

сході. Такої :юрі Гаїза ніколи ше не f><tчила. ні найст<tрші кози про неї не розювували. Та ось пастирі. шо спали при погаслому вогниші, зірвалися на рівні ноги. ГаУза нашорошила вуха. Згори сходили якісь ясні крилаті пост<tті і повели пастирів із собою. Гаїза не могт1 вий ти ] дива. ПастиgЬ'навіть не оглянулись на отару. а пішли ку дись за провідниками. Шо воно все те :тачить? Вона хвилинку переждала. а потім і собі подалася :ш пасти рями. Дороrу показувала ясна зоря, шо саме в ту сторону посу валася. Тихо було довкола, але якась чудна видавалась uя тиша. Поміж сухими травами сунуло гаддя. мурашки копошилися в своїх кіпчиках, птахи тріпоталися в гніздах, вода в потоці якось нечутно переливалася пальми кивали гіллям, навіть степовий вовк пересунувся нишком попри стадо кіз і овець. а сторожк і со баки не :шбрехали. Косата зоря спинилася над вертепом, що стояв при дорозі до Вифлиєму . Гаїза знала uей вертеп. бо часто заскакувала ту ди, щоfі Сh.)'бнути сінця з ясел і подратувати осла. що мав там своє стійло . Тепер не могш1. зрозуміти , шо це таке є в тому вер тепі , де спинилася косата :юря і крилап постаті і пастирі.

Вона сміливо пересунулася вперед. Ніхто 'й не займав. усі з пошаною віддавали комусь поклін . rа·1·ш і собі заглянула туди і

з дива ~ало не замекала. У ясш1х на. сіні лежало мале Дитятко, а при ньому по один бік стояла молОд<.і жінка. а по другий рець із довгою бородою. ·

"Ue

певно Мама і дідусь Малого,"

- ста-

- міркувала Гаїза . - "Яке

гарне оце Мале людське! Але чому Воно таке сумне? Так далеко

дивиться кудись перед себе! Невже ж Воно хворе, а мd'Же і вмер ло? Ану, побачу!"

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

і пр.осунувшись~ ближче до Дитятка, почала своєю м'якою борідкою пестити Иого ніжки й рученята. Малий розплющив широко очі, глянув на рогату тварину і всміхнувся - і раз, і дру гий, і третій. А за ним всміхнулась і Мати, і бородатий дідусь, і пастирі, навіть сумний осел весело крутнув головою.

- Ось

як треба діток забаляти! - сказала Гаїза. - М11лі мусять смі~тися, радіти. Побачите, як Воно ще засміється! І, відштовхнувши осла і вола набік, що зробити собі місце, почала Гаїза виводити перед Дитятком найкращі свої козячі танки і штуки. А вон.а була в ць~му мистець. Ходила ~ихиля сом, притупцювала южками, вертша головою, немов хотша взя

ти когось на ріжки. А Малий у яслах дивився на чудну танцю

ристку,~ потім сплеснув радісно в рученята і зайшовся перли стим СМІХОМ.

А за тим сміхом уся природа загомоніла і собі. Заревів віл і осел, заворкотіли дикі голуби, за~риніли лісні бджоли, засичало гаддя в травах, запищали степов1 ховрашки, пальми поскидали

найкращі свої овочі, врда в потоках зашуміла повним річищем.

А вбогі пастирі. припавши на коліная, заспівали Дитяткові: Бог Предвічний народився, Пришов днесь із небес, Щоб спасти люд св~есь,

І утішився".

"Утішився, як я Йому затанцювала," - думала Гаїза, повер таючи з пастирями на поле. - "Чудна uя сьогоднішня ніч і чуд не це Мале людське в яслах!" І все чудним видалося Гаїзі, не менш і те, що господар Яків не потягнув їі бучком, що ось так самовільно відійшла від ота

ри. Але, мабуть, усе, що сталося цієї ночі там, у вертепі, було найважніше.

"Бог народився! Я так і знала, шо це не звичайна людська дитина," - говорила до себе Гаїза, вкладаючися на ніч у своєму стадку. ·"Та що з Нею станеться в майбутньому? А я так11 забі жу ранком у вертеп, щоб знову порадувати Дитятко моїм тан ком".

j мала Чорновушка заснула сном безжурних козенят.

•

ЛИСТОПАД

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

СМЕРТЬ ЄПИСКОПА

ЄРОНіМА химія, чсвв 19-го вересня ц. р., у В~нкувері (Канада) після тяжкої недуги, упокоїв ся в Бозі Єпископ Єронім Ісидор Химій, ЧСВВ. Кир Єронім Химій, наро дився в Радвей, Альберта, 12-го березня 1919 року. Батько його Еnстахій, мати Анна з дому · Яrnій. Як 15-літній хлопеt(ь вступас до Василіянського Чину в Мондері. Після закінчення студій в Мондері, Гримсбі, одержує тайну священства 29-го червня !944 р. Перші роки свого свящешюго слу жіння провів в Едмонтоні. Від 1947 до 1948 року навчав василіянських сту дентів у ГрJІМСбі, а згодом працював у парафії в Мондері та Вегривил і Вінніпегу. Від 1956 до 1958 року виnчаn Канонічне Право на Лятеранс1,ко му Університеті в Римі. Одержавши ка11дид1пс1,кий ступінь з Канонічно го права, повернувся до Канади на душпастирс1,ку працю. В 1961 році, після смерти старшого брата Атанасія, був покликаний до Риму на Сек ретаря Протоархимандрита. На Генеральній Капітулі в 1%3 р. був вибра ний Консультором при Головній Управі Василіянського Чину в Римі. Тут, від 1964 до 1966 р. сповняв уряд настоятеля василіянського монасти ря в Римі. В 1966 р. з успі~ом захищає тезу на Лятеранському Університе

ті про "Юридичну постать Верховного Аехиєпископа", одержуючи титул

Ректора Української Папської Колегії св . Иосафата в Римі, і цей уряд спо ВНЯJіІ· до липня 1974 року. В тому ж часі він був дорадником Конгрегації для Східних Церков, уповноважений у подружніх справах при Конгрега ції для Навчання Віри. 2-го липня

1974

року Вселенський Архиерей Папа Павло

створив

нову єпархію для українців католиків Канющ Нью-Вестмінтерську, яка була частиною Едмонтонської Єпархії. Тою ж самого дня Святіший Отець призначив першим Єпископом Нью-Вестмінтерської Єпархії о.Єроніма Химія ЧСВВ. Єпископські свячення Єроніма Химія відбулися 5-го вересня 1974 року в церкві Покрова Божої Матері в Ванкувері, а вод ночас офіційне створення нової Нью-Вестмінстерської Єпархії. Вже будучи важко хворим, Владика Єронім Химій брав активну участь в єпископському синоді, який у транні відбувався у Львові . При цьому йому, як відповідальному за створення партикулярного права для української греко-католицької Церкви, згідно з новим східним каноніч ним правом, довелося багато й серйозно працювати, і він, не зважаючи на недугу та погане самопочуття, наполегливо трудився. :\Ззагалі, покій ний Владика Єронім відзначався щирим дущпастирським дбанням про .вірних у СІJОЇй єпархії та по-батьківському піклувався священиками. Похоронні богослуження відбувалися у катедральному храмі в Нью Вестмінстері. Тлінні останки покійного Владики Єроніма Химія перевезе ні до церкви Пресвятої Богородиці у місті Ванкувері, де відправлялися за упокій"І1і Служби Божі, а у суботу він був перевезений до Мондеру в про

вінції Альберта та похований серед інших Василіян на кла.q,овищі св. Петра й Павла.

Помолімось за вічний упокій душі цьою пастиря Церкви, Владики Єроніма Химія, ЧСВВ . Вічна па~'ять.

ЛИСТОПАД

ЖУРНАЛ "СВЇТЛО" У КОЖНУ

ХРИСТИЯНСЬКУ СЇМ'Ю Журнал ''Світло" широко й об"єктивно висвітлює життя ук раїнських католиків. Тому читач цього місячника завжди буде добре ознайомлений з перебігом церковних подій в Північній чи Південній Америках, Європі, Австралії, в Україні. "Світло"

- це

вдумлива мандрівка сторінками Святого Пись

ма і душевна бесіда з Божими Слугами.

"Світло"

це сторінки української та всесвітньої історії і

можливість постійного спілкування з братами і сестрами всіх континентш.

Видають місячник ОО. Василіяни, в Канаді.

Якщо ви хочете мати "Світло" у своєму fіОмі, звертайтеся до католицьких монастирів, а також за львівською адресою журна лу: 290019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 36, Монастир ОО. Василіян.

Поштовий індекс Річна

30526 вартість - 300 купонів

Журнал

"Світло"

можна

передплатити

поштових

відділеннях м. Львова, Львівської та Тернопільської області .

•

................................................................... ................................................................... ................................................................... ··································································· ............................................................... " .. ··································································· ....................... " ...................................... "" .. ............................................................... ............................................................... " .. ::::::::::::::::::::::::::::::::::!:::::::::::::::::::::::::::::::: :::::::::::::::::::::::::»:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: .......· · "". · ··"" ··"" ··з. " . ... .......... · ·м·..... · · r·(]·пr· ....... .. ....................... ·························· · ·· ···· ·· ·· · ··· ·· ·· · · "···· .." " " " " .... . ..... ...... ....." ................ " .. ....................... " ................................................................. " .. .." "................ .. ... ... ... ... ....................... ............................................................... """ .. .... .." ""....... ........................................................... " ... " .......................................... .............................................................. ......................... ........................................................ ............ ........................................................ ··································································· ········· ··· ······················································· ................................................................... ··································································· ...................................... " ." ................ "" .. .. .." "" ...........................................................

ПРЕСВSІТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

Український католицький

місячник

Намірення Апостольства

Внда1оп. ОО. Вас11ліш111

Редколегія: о. Теодозій Янків, ЧСВВ

(юJІОІJШtй редактор)

о . Йосафат ГJ1уховс 1~1,

молитви на листопад

....................... 2, 10 .................................... 3

Му ченик з'єднання о . ІЇосафат Глуховсщщ11і, ЧСВВ

Коли хто хоч~ йти ~а мною

...............11 Папа іван Павло 11 навчає ................ 12

кий, ЧСВВ (спіnрснак

Проповідування Апостолів і

тор).

всієї соборної Uеркви

о . Дам'шt Боt)'Н , ЧСВВ , о . Маркіян КОІ)'Т, ЧСВВ

............................13

о. Вас11л1. ДріV11с11мшй. ЧСВВ

Сестри Йосафатки .................................. 15 о. да.11 'я// Богу//. ЧСВВ

"У

праш над номером допомагали :

Українська гол гота

................................. 17

Яросла в Лесів

Життя св. Василія Великого Мар'ян Лозинський, Мих а йло П р11сяжн11й , Ош,1·а Фс1111к .

Адреса редакції: м . Львів,

290019

вул . Б . Хмеш,11ю~1,кого,

36 СвятоОІ1уфрїівс1,кий

монастир оо . Василіян тел .

72-95-69.

.............22

Павло Аллярд

............."4 ... . .............................................. 26

. ' .~ в І. вано- (f) ранювсьюи

• тюрм1

Бог є любон о. Йосш1 Б}>rJmi, 'І СВВ

Отче, кричіте ............................................. Po.11m1 Брс:;іцькuй

Слава Йосафатови ................................ 31 Ко·3а Гаїза

.....................................................32

Jlc:('la)u 111ю Хрuстп

Смерть Єпископа Єроніма Химія,

tfCBB ...............................................................34 Рсє стрш~ійнс свідо1п1.ю лв

- № 122

Зам .

•

Пt:rснрук11 і псрсктtн11 нозволсні з а

ІІОJ( аІІІІНІ\І J!Жt:rcm1.

• Рсн акнін · 1астсріга<:: собі 11rаво 111111рав J ІНТІІ !\ІОВ)' і СІ\ОрО'ІуUаТІІ f't a ){iCJJ<llli матсрі Ш ІІІ .