Місіонар 11 2010 by mykolaslotvinskyy

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС

2010

ЛИСТОПАД №11

\216)

Священик-uпосланець Бога серед людеи.

Папа Венедикт XVI '

Випрошувати в Бога єдність українського народу

Піз~ай ~ога знаиди иого

в собі

СЛОВО РЕДАКТОРА

ЛИСТОПА.д2(} 1 0

ВСЕ ІНШЕ ВАМ ДОДАСТЬСЯ

ЗМІСТ СSІОІІОРЕДАКТОfІА НАМІРИ АnОСТОпьстu. МОІІИТІИ

"""""'

-----

ru.РаІИТЕІІ~ НА ГР'ІдЕНІ:

СВІПМАПЕП'ОІWІІ3ІЙ ------._ЛісmаІ1l48fД/ОК,ЧСН

ДУХО8НІХАРМ3МИІЖИТU ЦЕРІ<ВМІІ КОР 12,1-14,40) _ І

а.КориміііJІРЕМАК..ЧСВВ гоnовк11іі_редактор

Слава Ісусу Христу! Пройшовши крізь важ~<і перипетії цьогоріч

СВRЩЕНИК-ООСЛАНЕЦЬ60/"АWЕДПІОДЕА - - п

них політичних баталій, мусимо реалістично по

"~ДРАfАН, УС88

глянутм на наше майбутнє. Багато хто останніми

ІО8ІЛЕЙ 3НМОДИ9S·ЛІТТ1ІО.ДОРОТЕЯ WИМЧІЯ, чсвв _

11.Гf«.фсамФІТЕЛЬ.ЧСВІ

днями запитував, за І<Оrо саме голосуваП'І під

час місцевих виборів. Можливо, нас очікують

УРОЧИСТосn НА ПАРАФІТЦАРЯХРМСТА ВІВАНО·ФРАНКtВСЬКУ ._,

__ ,__ ._ _ _ _ _ _ _ _ "

ХУМІЖНАРОДНАПРОЩА ВЕРВИЦІ У ПОГОНІ ·--"--

11.&нwо•н ЧU'НЕГА.ЧСВВ

._ ____ _.

ШДИЧІВСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА &ОrОРОДИЦt

повторні вибори чи інші випробування. Однак важливо збаrнутм, що ті, які здобули довіру біль шості громадян своїх громад, відтепер розпо

СВЯТКУВАННІІПРАЗНИКАСВRТОГОМУЧЕНИКАПАРП:НІІІООКРОВК1tІ\ІІХРАМУІМІСТАЖОВКВИ

ще довгі судові тяганини, не одне розчарування,

!І

- - '9

Гиw1111МАНІІ НАШІІІІХУ

чнуть керувати ними І вирішуваП'І багато питань, які усіх так хвилюють. Саме тому не так уже й важ ливо, хто переміг, бо вони повинні довеаи, що

недаремно боролися, що й справді дбаП1муть за громади своїх міст, сіл, районів чи облааей. Самі

•БАЧИТМВОСО6ІІСУСАХРМСТАЦЕНТРС80f'ОЖИТТІІ•

ЮЗt.о!АЗС.Аf}flООЗАВfР-:Ю:И

- - -"

___

rи~Е:Нє:..r~::,~"

ж громади повинні зайнятися політичним контр· олем, завжди сnостеріrаП'І, зауважуваП'І nомил·

ки і звертати увагу аж до тієї міри, щоби при по требі цілком відверто і на повний голос заявити,

1,..,..ЖУК

ХРМСТМІІНСЬІ(ІОРfАНІЗАЦІfІІДКРИТІДЛІІМОІІОДІ _

~КМ080111-

що дана особа не гідна займати nосадУ, на яку її

обрано. Однак, скільки і кого б ми не обирали на дер

ФУНДАЦІІІ АНдРЕІІWЕІПІЩЬКОГО

жавні чи громадські посади, ніхто не зробить тіЕї

~н~О&АСІР

праці, яку повинні виконаП'І ми са мі. А саме до

МІОІІММРЯНУсвm

_ _ _ _ _ __

нас належить, по-перше, пильно п ізнаваП'І Сло во Господа, щоб до наших сердець увій шло Боже

ГиWІІІІГОІ'ДАСЕВНЧ

tюlвКОВЧЕГ --------

Царство і ми могл и перебуваП'І у мирі

ЦЬОГОРОКУММНАЄ430РОі<ІВВІДДНІІНАРОА/КfННІІ

спра

ведливості. По-друге, це ми повинні встановити

СВ.СВІІЩМЧ.~АФАТАКУНЦЕВW'ІА ----

мир і справедливіаь у наших родинах, тобто

Л<QШТИКАJЮ

аавиП'Ісь із розумінням до наших домашніх, лю·

КРОС80РД•АПОСТОЛІЕ8АНm!ИСТМАПИ•

- - - <>

бити їх і прощати. Не можна побудувати здоро·

~о~~!Що'gВствОРИВІВСІМ УПРАВЛІІЕ .---- ~S

вої громади без добрих аосунків та взаємного

~~Аn~~~ЛЬФІЛЬМИ ---·-------·-- 46 :fп~а6ЕО5ІКРАВ ----

не зробить!

МЮОНАРЧИКО8А ПОШТА ВЕСЕЛИНКИ

КРОСІОРД•ПРИСЛІВ'ІІТАПРМWІ\М •

MICIOHdVE=--

З іншого боку, ми не можемо сподіватись на розквіт патріотизму в Україні, якщо не по

дбаємо про глибоке духовне життя народу, нас самих, а також, про релігійне виховання наших

_ _ __

ІІ«6ШПІКАЛО

розуміння між сусідами! І ніхто цієї роботи за нас

дітей. Під час останньої передви борнсі· кампа

нії мені довелося брати участь у м ісіях в кількох

____

містечках селах Галичини. Вражали щире захо·

-3 -

СЛОВО РЕДАКТОРА

ЛИ СТОПАД::!Q10

пленнR народу Божим словом, його бажання

з часопису і творити самостійний зшиток дитя

глибше пізнати науку Церкви та впровадити її

чих творів.

у своє життя, численні сповіді та участь у Пре

Також, розпочинається передплатна кампа

святій Євхаристії. Однак, незважаючи на поши

нія ·на 2011 рік . Редакція часопису не зможе са

рення інформації про м ісії і час їх проведення,

мостійно донести інформацію про нього до всіх

деякі політичні сили, що називають себе патрі

своїх потенційних читачів. Запрошуємо Вас до

отичними, свідомо організовували масові а1щіі,

лучитися до цієї кампанї1; повідомити про «Місі

відвертаючи людей від місій. Такими метода

онар» своїх друзів чи знайомих, колег на роботі,

ми український патріотизм ніяк не побудуємо.

родичів, особливо тих, які живуть в і н ших містах

Гасло «Бог і Україна» повинно бути написане в

чи селах. Часопис можна передnnатити в будь-

наших серцях, де Бог і його Слово на першому

якому відцілені «Укрпошти», придбати в редакц ії

місці, і саме з любові Божої випливає любов до

у Львові чи будь-я кому василіRнському мо насти

ближнього, до свого народу і країни.

рі. Крім того, журнал розповсюджується п ри ба

Дивлячись у майбутнє, просимо Бога ласки

гатьох парафіях. Події у світі відбуваються своєю

уповання, надії на його святе милосердя, яким

чергою. Переважно ми не можемо на них впли

Він любить нас як своїх дітей і благословить в

нути настільки дієво, щоб змінити відповідно до

усіх працях. Ми плануємо продовжувати вдо

своїх бажань чи намірів. Але твердо знаємо і ві

сконалення нашого часопису. З наступного року бажаємо кожне число видавати у двох

своїй всемогутній руці. Христос сказав: «Шукайте

кольорах для більш естетичного зовнішнього

перше царство Боже та його справедливість, а

вигляду. Також зміниться порядок рубрик. Зо

все інше вам додається» (Мт 6,33). Надіємося, що

крема, маємо намір змінити розміщення рубри

римо, що в усіх обстави нах Господь тримає все у

часопис «Місіонар» також стане для Вас добрим

ки для дітей «Місіонарчию~, щоб наші найменші

порадником і дороговказом на шляху Пізнан н я

читачі могли її не тільки читати, але й вийняти

святої волі Бога і його Слова. •

3az:i;~::~~1fr rй~~ни

Реєстраці~несвідоцтвоКВ~SШв.ід1В.ОS.2001 р Ч11сописвиходитьразум1сяць

Передпдатний індекс -

ВВ

ЬКИЙ, ЧСВВ

Q~1:!т:~~Р~~fl~И'~ання:

~~~~~R'8Л~тко · 8~~~М~н~ч'f<~~отерна верстка: Фото;

бр. Іпатііі ВАЩИШИН, ЧСВВ

23959

ПідписаІЮ РР/JРІКУ 0206.2010 Формат 70х100 1/16. Друк офсетний. Гlаnір/JРУК.№l.Умов.дµук.;~~ж,5,2.Умов.Фарбо-еідб.5,Z Обл-щц.арк.5,0.Зам. ТиражSSООприм.

ЦІНА ДОГОВІРНА Віддрукованозготовихдіаnозит~вів

у ~~1~,~~~~-~gь~g~::f~~~:~i:,~~~~~~iян вул.Васил 1 янська 1 8

Пepe~fX~i~e;'~~::(и3~~~~~n~~~aa8~oif'l!an~aЯ.~rт'мefeпa. скорочуват11над1слан1 м атер 1 ап11.

tжjрїііїї<Мі&Жіро,2010

~il11GIOHdV

ЛИСТОПАД ?G•

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О, Божественне Серце Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на землі віддавав славу Боrові і тел ер

щоденно віддаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречистої Діви Марії ус! свої молитви, справи,

слова, думми й витривалість у терпіннях ниніwньоrо дня як

винаrороду за всі зневаrи, образи і мривди, завдані Тобі. Жертвую їх особливо за Святіwоrо Отця Папу Римсьмоrо, за святу

Церкву, за навернення rріwників та в усіх намірах Апостольства

молитви, призначених на цей місяць і на сьоrодніwний день. Пресвяті Серця Ісуса і Марії, сnомаrайте святу Цермву та

Умраїну!

Святий Йосифе, Покровителю і Застуnниму приятелів Ісусовоrо Серця, моли Бога за нас! Святим Арханrеле Михаїле, св. Миколаю, св. Володимире,

св. йосафате, заступники України, моліть Боrа за насJ

Ось Серце, що так полюбило нас •••

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ ндлистопдд

(З блаrословенНR Святішого Отця)

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб жертви наркоманії та всіх інших форм узапежнення, за під тримки християнської спільноти, віднайшли в сипі Спасителя здатність ради кально змінити своЕ життя.

МІСІЙНИЙ: Щоб Церкви Латинської Америки продовжували місію на цьому кон тиненті, ініціаторами якої Е місцеві Епископи, пов'язуючи їі із загальним місій ним покликанням народу Божого.

МІСЦЕВИЙ: Щоб у народі та в Церкві офіційно були вшановані мученики та іспо відники віри Срібної Землі

t!llGIOHdV~

-5 -

І ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЛИСТОПАД2010

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА молитви НА ГРУДЕ.НЬ

(З благословення Святішого Отця) о. Христофор ГАНИНЕЦЬ,ЧСВВ

внять спілкуванням родичі, друзі, добрі хрис тияни, а старість

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб досвід страждань став

якщо її належно вшанують

діти, онуки, держава. Якщо близька людина

нагодою дnя розуміння ситуації нестатків

подарує хворому увагу

і боnю, з якими зустрічаються самотні,

легшить його хворобу.

хворі та nюди похиnого віку, і спонукав усіх

радість від того по

Дуже часто назустріч Христові виходять ті

веnикодуwно вийти назустріч їхнім потребам.

люди, які на собі відчули різні хрести. Однак,

Якщо тривалий час всі справи йдуть дуже

дних не розуміють . Щоби розбудити у таких

добре, ми забуваємо про Бога, почуваємося

людей усвідомлення проблем ближніх, буває

затишно у цьому світі і не бачимо або не ро

замало зусиль однієї людини, а інколи не ви

зуміємо страждань ближнього. Але коли зу

стачає і революції. Католицька Церква щора

стрічаємося з терпінням , усвідомлюємо свою

зу відкриває своє серце до людей, але часто

слабкість і пізнаємо, що не маємо достатньо

залишається без відповіді; запрошує сильних

сил, чеснот і впевненості в собі . Земний зати

світу цього побачити темну дійсність

шок нетривкий, його легко можна втратити .

переважно бачать її у рожевому світлі" . Але

Такий досвід може спонукати до рішучих дій .

ж Бог посилає день для добрих і злих, а сон

Самотність, старість, хвороби, бідність - це стани життя, які добре знайомі багатьом. Але

то. Співчуття знедоленим

самотність не буде обтяжливою, якщо її запо-

уміння бути людьми. •

як говорить українське прислів'я, ситі голо

цю каже кидати проміння на квіти і на боло

свідчення нашого

МІСІЙНИЙ: Щоб народи світу відкриnи двері Христу та Його Євангеnію миру,

християни, мусимо приглянутися, чи є між

братерства і справедnивості.

Христос живе у наших серцях.

Святий йоан Золотоустий пише: « Не було

Щоб реалізувати це велике завдання, по трібні також ті засоби діалогу з «непросвіт

би поган, якби ми були справжніми християна

леними» народами, які не обов'язково від

ми, та ми захоплюємося грішми, як вони, а то

кликалися б до релігії, а були базовані на

нами братерство і справедливість, чи справді

й більше, маємо страх перед смертю, як вони,

природному законі. Прищепленню християн

боїмося злиднів, як вони, жадібність мучить

ської віри сприятиме поширення миру, бра

нас, як і їх ». Двері деяких народів ще зачине

терства і справедливості у світі, в чому теж

ні перед Христом та його Євангелієм. Та перш

полягає

ніж бажати, щоб вони відкрилися одразу, ми,

свого місій ного обов'язку.•

МІСЦЕВИЙ: Щоб наприкінці ще одного року вірні в дусі християнської

- та вони

виконання

кожним

християнином

Буває, ввечері ми переглядаємо насичений

багатьма добрими подіями прожитий день і

nюбові і покаяння сумnінно

розуміємо, що саме в ньому зробили набагато

переглянули свої вчинки та зробили

більше, ніж за весь місяць, а то й рік . Цей день

тверду постанову змінити життя

потім часто згадуємо. Нам приємно: ми зро

відповідно до Христового Євангелія.

били добро. Але знаємо і про нашу схильність

українськи~

х р исти янськии

ч а соп ис

t111GIOHdP

ЛИСТОПАД2010

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

до зла. Тож, коли робимо підсумок прожитого

поможе відчути мир і спокій у серці. Людина

року, виринають у пам'яті гіркі спогади і про

отримує силу і бажання робити добрі справи з

погані вчинки. Ця гіркота дає про себе знати

любові, а не примусу, як це буває, коли совість

навіть тоді, коли стараємося її чимось о соло-

заnnямлена і навіть дихається важко ... Коли ж

дити, забути, переключити увагу на щось інше.

сумління чисте, людина дихає на повні груди,

Тому грішні вчинки мусять бути виявленні в

без тривоги і страху, відчуваючи, що поруч

Таїнстві

Христос, надійний Товариш. •

•

ПокаяннА.

Постанова

поправи до-

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ГРУДЕНЬ

СВЯТИЙ ПЕТРО КАНІЗІЙ, 21 грудня СІJJІтиіі Петро Канізій народився в Гоnnандії у 1521 році. Навчався в Кеnьні,деі вступив до Товариства Ісуса (Орден Єзуїтів).

1546

року був рукопоnожениМ на священика. Згодом здійснював сnужіння в Німеччині, де протягом багатьох років беріг і зміцнювв катоnицьку віру. Він оnубnікував багато творів, найвизначніший з яких- •Катехизмв, Хоча Кан із ій жив у період Реформації і релігійних конфліктів, та ніщо не змогло

його захитати зсередини. його особистість заnиwмпась ціnісною, попри те, що ті сумні ч1си rnибоко вплинуnи на його сучасників.

Його веnике бажання сnужмти дnя Церкви, непохитна впевненість, що Бог перебув1f: вній 1 незважаючкн1н1явністьлюдської сnабкостІ, буnо виразною рисою його духовності. Про себе Канізій висловлювався стримано і неохоче. Про своє натхнення, запал і любов,

які переповняли йОго, він ніколи не говорив,

ймовірно, через певну сором'язливість і від сутність ораторського таланту. Однак, голо

вна причина його мовчання, мабуть, поляга

формації, коли, здавалося, на боці противни

ла у тому, що він відвів собі другорядну роль.

ка все- впливові люди, ентузіазм й ініціатива,

його характеризувала відданість справі, яка

Канізій задовільнявся меншими засобами,

применшуваnа особисті бажання. Твори Ка

силами і підтримкою. • Петро спить

нізія вказують на тісний зв'язок з традицією.

Своїм найбільшим багатством вважав віру,

ситуацію. Тому він не боявся братися навіть за

передану йому батьками. Талановитий, він

Юда діє! ~

так він влучно висловлювався про тодішню

відчайдушні завдання.

працював легко і спокійно. Лекції, твори, про

Помер Петро Канізій у Фрібурзі (Швейцарія)

повіді, адміністративна праця, навчання мо

лоді, церковна політика

рахував його до лику святих і оголосив Учите

такі різні обов'язки

доводилось мати йому у житті. В епоху Ре-

t!llGIOHdV е:::..

грудня

1557 року. У 1925 році Папа

лем Церкви. •

Пій ХІ за

_дОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЛИСТО П АД JОІО

ДУХОВНІ ХАРИЗМИ І ЖИТТЯ ЦЕ РКВИ (1Кор12,1-14,40) есНе хочу, щоб ви не знали»

о.Діонмdй 3АВЕДЮК, ЧСВВ

це ри

(12,1), -

торичний зворот з міркувань краси вислову nровідноюдумкою ро1ділів 12-14«nершого

(бо подвійне заперечення у класичних мовах

послання до коринтян•€ питання про духовні

означає переконливе ствердження): хочу, щоб

дари або харизми, які виявляються у сnіnьноті

ви добре знали про все, що відноситься до ду

християн, Чому обговоренню цього питання

ховних дар1в.

апостол naвno прмсвячує. так багато місця?

Апостол Павло відкликається до досвіду

Чому найбільш е часу обrоворІОЕ дар мов?

своїх адресатів : «Ви знаєте, що коли ви були

Яким ЧИНОМ проводить СВОІО думку і до яких

поганами, вас до німих ідолів нестримно тяг

висновкі в доходить?

нуло»

тут слово «Погани» означає пред

(12,2;

ставників народів, які ще не понали єдиного

Метою цієї етапі буде прослідкувати хід

Бога, на відміну від тих людей, які визнають

аргументації апостола Павла, щоб вияв кти і про

істинного Бога і належать до єдиного Божого

блеми, на які він звертає особливу увагу, і висно

народу, Церкви). Сама людина не здатна піз нати істинного Бога; пізнання Ісуса Христа як

вки, до яких він приводить своїх адресатів.

У загальному цю частину послання можна

Господа можливе тільки внаслідок дії Святого

поділити так: Святий Дух як податель харизм

Духа. Ця Божа допомога гарантує, що «ніхто,

(12,12-26}; дари і служіння у Церкві (12,27-31); гимн любові (13,113); перевага дару пророцтва (14,1-5); дар гло солалії (14,6-25); порядок у спільноті (14,26·36); підсумок (14,37-40).

(12,1-11);

Церква

Христове тіло

говоривши під впливом Духа Божого, не каже: «Анатема Ісус»! І ніхто не може сказати: «Гос

подь Ісус»,

того»

Іншими словами, присутність і дія

(12,3).

як лише під впливом Духа Свя

Святого Духа в людині виявляється в тому, що вона уже не може .злословити Ісуса Христа, але

~Ц;;:вfr,~,;~~)подіnьник дарів

визнає його Господом, рівним в гідності Богові Отцеві.

Початок нової теми свого послання Павло зазначає висловом, який вІн вживав і раніше

Кор

7,1; 7,25; 8,1; 8,4)

та який використає зно

ву наприкінці послання (lб,1.12): «ЩО ж до ... »,

Присутність Бога в житті людини головне. Дари, які Бог дає кожному,

- ось - це

що на

слідок Його присутності та дії. Хоч дарування є різні, але Дух

той самий; різні служіння у

але тепер мова буде йти про духовні дари. Хоч

християнській спільноті, але Господь

слово 11:духовні» в мові оригіналу тут вжите без

мий для всіх. «Бог

уточнення, з дальшого контексту однозначно

робить» {12,б), хоч по-різному в житті різних

випливає, що йтиметься саме про дари благо

людей.

даті. Про них Павло уже згадував, неначе за

той са

той самий, який усе в усіх

11:Кожному дається виявлення Духа на спіль

повідаючи наперед одну з важливих тем свого

ну користм

послання: «Не бракує жодного дару ласки вам,

різні Божі дарування, використовуючи звичну

що очікуєте об'явлення Господа нашого Ісуса

в риториці схему 3х3=9: слово мудрости, слово

Христа»

каже Павло і перераховує

це переклад грець

знання, віра; дар зцілення, сипа творити чуда,

кого слова «харизма», утвореного від слова

дар пророкування; розпізнавання духів, різні

«харіСJІ

(1,7).

«Дар ласки»

(12,7), -

«ласка», «благодать». Харизма

це дар,

мови, тлумачення мов. Ці дари дає Бог, кожно

яким Бог обдаровує конкретну людину, але не

му інші, але «через Духа», «згідно з тим самим

тільки з уваги на неї саму, але і на спільноту, до

Духом», «у тім самім Дусі», «у тім єдинім Дусі»

якої вона належить, -бо ж харизма виявляється

(12,8.9.10).

вповні у житті людини як учасника спільноти.

розподілює кожному, як він хоче»

«Все це чинить один і той же Дух, що

(12,11).

·~MIGIOHdP

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

Л И СТО ПАД2010

Хрмстмянм

- член м Христово го т іл а

славі, радіють з ним усі члени»

(12,12-26)

(12,26), -

підсу

мовує Павло.

Щоб пояснити коринтянам вагомість роз

поділу дарів-харизм у христиАнській спільно

Розподіл да рі в і сл ужін ь у Церкві

ті, апостол Павло використовує порівняння

(12,27-31)

Церкви до людського тіла: r.Так само, як тіло є

Від порівняння Церкви з людським тілом

одне, хоч і багато має членів, і всі члени тіла,

апостол Павло відразу переходить до застосу

хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і

вання цього порівняння, враховуючи ситуацію

Хриаоо1

коринтської громади християн. Він починає з

(12,12).

Святе Хрещення єднає люди

ну з Христом і Церквою:

бо ми христилися

r.Yci

в одному Дусі, щоб бути одним тілом,

чи то

- і всі ми були (12,13). Так як лю

отриманого внаслідок попередніх обфунтувань висновку: •Ви (як Церква)- Христове тіло, і члени

юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні

кожний юкремаJІ

напоєні одним лише Духом»

ві порядок. і то не який - небудь, а ваановлений

дина є духовною істотою, яка має душу й тіло,

(12,27). Отож. має бути і в Церк

Богом. Апостол так і говорить: «деяких поставив

так само про Церкву, напоєну Святим Духом,

Бог у Церкві »,

можна говорити як про один організм, пооди

дарів у межах християнської спільнОТ\11. Очевид

нокі органи якого оживляє той самий Дух: « Ви

но, ідучи за думкою Павла, так як це випливає з

- Христове тіло, і члени (12,27), - пише Павло.

його послання, є порядок у дарах і служіннях, а

кожний зокрема»

а далі робить перелік служінь і

найважливішими є ті, які він перераховує на по

Розмірковуючи над гармонією в людському

чатку: •поставив Бог у Церкві: по-перше, апос

тілі, Павло накреслює ідеал гармонії в Церкві,

толів, по-друге, пророків, по-третє, учителів. · · "·

яка є таїнственним Христовим тілом. «Тіло бо

Очевидно, що Павло вважає ці три служіннА у

складається не з одного тільки члена, а з ба

Церкві найважливішими. Вже «потім

гатьох »

дес, потім дари зціляти, допомагати, управляти,

(12,14), -

тут і далі апостол доводить

до абсурду намагання одного члена тіла стати усім тілом або, навпаки, не входити у склад тіла взагалі

говорити різними мовами»

дари чу

(12,28).

Цілою серією риторичних запитань Пав

це неможливо. Не воля або рішення

ло пояснює: не всі є апостолами, пророками,

окремих членів тіла вирішує, чи є вони части

вчителями, чудотворцями; не всі мають дар

ною одного організму і яким чином співдіють

зціляти, говорити мовами чи мови тлумачи

із собою, але Господь, Творець: r.Таж Бог розпо

ти. Кожен має свій дар або, радше, свої дари.

ділив члени

Якщо так, то неможливо розпізнати, тільки за

кожного з них

у тілі, як хотів, ..

чnенів є багато, але одне лиш тіло•

(12,18.20).

•Не може око руці сказати; •Ти мені непо трібна! • Чи голова ногам: • Ви мені непотріб ні!»»

аргументує далі Павло, відкликаючись

наявніаю чи відсутністю того чи іншого дару, хто є, а хто не є зрілим членом християнської

громади. Цю частину свого доведення Павло закінчує закликом: «Дбайте пильно про кращі

до загального переконання адресатів, що гар

духовні дари »,

монія тіла є наслідком злагодженої сnівдії усіх

ж показую вам путь куди значнішу! »

і переходить до іншої теми: «Я

(12,31).

його членів (тут автор послання свідомо ви

користовує поширені у той час ідеї філософів

((Гммн п ро любо в»

(13,1-13)

стоїків). більше того, r.члени тіла, що слабшими

З огляду на урочистий характер, ритмічну

здаються, є найпотрібніші ... Бог так уклав тіло,

форму, висоту порівнянь і думок цю частину

що дав більше чести нижчому членові, щоб не було розд о ру в тілі, але щоб члени дбали одна

« Першого послання до коринтян • звикли на зивати: « гимн про любов•. Апостол починає з

ково ОДИН про ОДНОГО» і т іло людини,

(12,22.24-25). Церква, АК

порівнянь, які пов'язує зі своєю особою, а зго

один організм, в якому члени

дом переходить до змалювання, якою є і якою

поєднані між собою різноманітними зв'язками

• ... як

має бути справжнR любов.

страждає один член,

У перших трьох пихах тричі nовторюєтся

страждають усі з ним члени; і як один член у

схема: r. якби я говорив (мав) .. , але не мав лю-

та залежностями;

tll lCIOHd P ~

-9 -

__.,ДОСЛІДЖ ЕННЯ І ПОВЧАННЯ

Л И СТОПАД 2010

бові, .. я був би (я не мав би) ... ». Дар говорити

Павло показує, як обіцяв

{12,31),

кращу до

мовами людськими й ангельськими без любові

рогу, якою варто іти: «Тепер же зостаються:

- не більше, як бринчання міді чи звуки музич

віра, надія, любов

ного інструменту (цей дар не випадково тут на

них

цих троє; але найбільша з

-любов» {13,13).

першому місці, бо ця проблема є лейтмотивом усіх трьох розділів). Дари пророцтва (не ви падково тут на другому місці!), знання (пор.

1 1,5; 8,1.7.10.11; 12,8; 14,6), такої віри, щоб і гори переставляти (пор. Мт 21,21-22; Мр 11,2223), без любові ніщо. Роздання бідним усього

Перевага дару пророцтва

{14,1-S)

Однак на дорозі осягнення досконалої лю

Кор

бові потрібна Божа до помога, тому апостол

майна і відцання навіть тіла свого на спалення

до спільноти, у якій не тільки було прагнення

(на цілопальну жертву) без любові не має нія

осягнути якнайбільше духовних дарів, але і

кої користі.

закликає гаряче бажати духовних дарів, осо бливо ж дару пророцтва

(14,1). Проте,

він пише

виразне перенаголошення значення деяких з

Що ж таке любов? Християни з Коринта

них, особливо дару мов, з грецької

«глосо

лалія» (від

відь. Якою любов має бути? Павло описує її

Ми вже бачил и, як Павло запевняє, що не всі

«mocca» -

мова; «ла лео»

уже навчені, знають про цю Господню за по

говорю).

не абстрактно, а динамічною, в дії, викори

можуть мати (і не зобов'язані мати) однакові

стовуючи для цього аж 1б дієслів (деякі з яких

духовні дари

при перекладі, очевидно, довелося змінити на

особи з різними дарами

прикметники): «Любов

довготерпелива, лю

буть, значення дару глосолалії в коринтській

лагідна, вона не заздрить, любов не чва

Церкві настільки переоцінювалося, що Павло

ниться, не надимається, не бешкетує, не шукає

аж цілий розділ присвячує тому, щоб у різний спосіб вказати на хибність цієї думки.

бов

свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє

(12,29-30)

і що в Церкві пот рібні

(12,17-20.27-28).

Ма

Що означає 1r:дар пророцтва» в «Першому

правдою; все зносить, в усе вірить, усього наді

посланні до коринтян» можемо виснувати зі

ється, все перетерпить. Любов ніколи не пере

слів Павла, який виразно протиставляє його

минає.

дарові глосолалії: « А хто говорить мовами, той

(13,4-8).

«Пророцтва

зникнуть, мови

знання зникне•,

замовкнут ь,

не людям говорить, лише Богові; бо ніхто його

Павло повертається знову

не розуміє: він говорить духом таємні речі. Хто

до цих ознак, які є виявом Божого обдаруван

ж пророкує, то говорить людям: на повчання,

ня людини {пророцтво, мови, знання), але не є

попередження,

метою її життя.

розраду»

(14,2-3).

Це перше

«Бо знаємо частинно й час

порівнян ня, але не останнє. 1r: Хто мовами го

тинно пророкуємо. Коли настане досконале,

ворить, той сам себе повчає; хто ж пророкує,

недосконале зникне»

той повчає Церкву •

(1 З,8-9).

Павло наводИть приклад із свого життя:

(14,4); «... більший

той, хто

пророкує, ніж той, хто мовами говорить,

хіба

коли він був дитиною- по-дитячому сприймав,

що він пояснює, щоб Церква мала повчання»

думав і висловлювавася, коли осягнув зрілість

114,5).

мислить і висловлюється як дорослий. Тепе

Якщо порівня ти перелік служінь у Церкві:

рішній час, у якому виявляються харизми, Божі

апостоли, пророки, вчителі ...

дари, є як дзеркало з його тьм'яним зображен

Духа: слово мудрості, слово знання, віра, дар

ням по відношенні до реальності в майбутньо

зцілен н я, сила творити чуда, пророкування ..

му, коли будемо бачити як при безпосеР€дн і й

(12,8-10), -

зустрічі, обличчям до обличчя. Тепер пізнан

мати деяке відношення до функції «Пророка»

ня обмежене, тоді ж буде досконале пізнання

у Церкві, хоч тут слово «Пророк» н е має того

правди. (У часи Павла не було технології ви

ж значе н ня, яке воно мало в Старому Завіті.

готовлення сучасних дзеркал, тодішні брон

Пророк у Церкві

зові, срібні або золоті відполіровані поверхні

ник, який мав дар і здатність, а також отримав

дзеркала не давали ч іткого зображення).

(12,28)- з дарами

бачимо, що дар пророцтва може

це християнський проповід

повноваження від церковного проводу, пояс-

~tfllGIOHdV

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

нювати Боже слово і навчати. Яка відмінність

позитивні наслідки в житті молодоі' християн

між апостолами, пророками, вчителями

(1 Кор 12,28), євангелистами і пастирями (Еф 4,11) в первісній Церкві? - Неможливо, з огляду на

ської громади в цьому місті. Можливо навіть,

обмежене наше теперішнє знання про Церкву

інших.

що особи, які мали цей дар в особливо вира женій формі, почали мати негативний вплив на

І століття, встановити чітке розмежування між

Апостол Павло не заперечує цінність дару

цими служіннями, про це залишається тільки

глосолалі1; проте вказує на його передусім при

здогадуватися, керуючись уривчастими відо

ватне значення - для поглиблення віри і по

мостями з різних достулних нам джерел.

божності самої особи, яка цей дар має. «Я хочу,

Проте, ситуація Церкви в Коринті є зрозу

щоб усі ви говорили мовами, але краще, щоб

мілою: захоллення даром глосолалії набрало

ви пророкували; бо більший той, хто пророкує,

надто масового характеру І мало не завжди

ніж той, хто мовами говорить ... » (14,5).•

СВЯЩЕНИК - ПОСЛАНЕЦЬ БОГА СЕРЕД ЛЮДЕЙ

Лист Святішого Отця Венедикта XVI до семінаристів

Шановні семінаристи!

Коли у грудні 1944 р. я був призваний на вій

ня і що у кризовій ситуації їй чи не найбільше

потрібні священики. Сьогодні ситуація зовсім

ськову службу, командир роти запитав нас, яку

інша. Однак, багато хто і зараз думає, що ду

професію ми хотіли б здобути в майбутньому.

ховенство є не майбутньою перспективою, а

Я відповів, що хотів би бути католицьким свя

пережитком старовини. Ви ж, дорогі друзі, не

щеником. Лейтенант сказав, що мені слід по

зважаючи на застереження і сумніви, вирішили

шукати щось інше, бо у новій Німеччині не буде

вступити до семінарій і стати на шлях свяще

потреби в священиках. Я ж добре знав, що ця

ничого служіння в Католицькій Церкві. І добре

«Нова Німеччина» була на схилі свого існуван-

зробили. Люди завжди потребуватимуть Бога,

MIGIOHdP

==--

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД

010

навіть в епоху глобалізації і «високих" техноло

висловлювали наші прагнення і надії, радості і

гій, щоб ми з Ним і через Нього вчилися жити

терпіння, помилки і слова вдячності за все, що

і опановувати кр~перії правдивої людяності.

добре і гарне; щоб, у такий спосіб, бачили Його

Там, де людина не досвідчує Бога, життя стає

точкою відліку всього нашого життя.

пустим і вона завжди чогось потребує. Тому

Бог для нас

не просто слово. У Таїнствах

шукає потіхи в алкоголі або насильстві, які все

Він особисто дарує нам Себе за посередни

більше загрожують молоді. Бог живе. Він ство

цтвом скінченних речей. Центром наших від

рив кожного і знає всіх. Він настільки могутній,

носин з Богом і структури нашого життя є Єв

що знаходить час для наших малих справ: ~вам

харистія. Святкувати її через глибоку участь і,

же все волосся на голові пораховано»

таким чином, особисто зустрічатися з Христом

10:30}.

{

Мт.

Бог живе і потребує людей, що існують

це повинно бути центром кожного нашого

для Нього і сприймають Його по-своєму. Так,

дня. Святий Кипріян, пояснюючи євангельське

священство не позбавлене сенсу: світ потре

прохання «Хліб наш насушний дай нам сьогод

бує пастирів, завжди потребував і потребува

ні», говорив, поміж іншим, що •наш хліб», хліб,

тиме, поки буде існувати.

який можемо щоденно приймати в Церкві,

Семінарія є спільнотою в дорозі до свяще

це сам Господь в Євхаристії. Отож, у молитві

ничого служіння. Вже в самому цьому твер

о:Отче наш» ми просимо, щоб Він дарував нам

дженні сказано дуже багато: не можна стати

кожного дня цей •наш» хліб; щоб він завжди

священиком. Спільність тих, що прагнуть слу

був нашою їжею. Щоб воскреслий Христос, що

жити спільній Церкві, є необхідною. В цьому

дарує нам Себе в Євхаристії, формував наше

листі хотів би, згадуючи свої семінарійні роки,

життя сіянням своєї Божественної любові. Для

вказати на деякі важливі моменти вашого пе

правильного звершення Євхаристії потрібно

ребування в дорозі.

також, щоб ми вчилися пізнавати, розуміти і

Хто хоче стати священиком, мусить перш за

любити Літургію Церкви в її конкретній формі.

все бути «чоловіком Божим•, як його окреслює

В Літургії ми молимося разом із вірними всіх ча

Павло

сів

Тим. б:ll).Для нас Бог не є віддаленою

минуле, теперішнє і майбутнє з'єднуються

гіпотезою, не є кимось незнаним, що викриста

в один великий молитовний хор. На основі

лізувався після Великого Вибуху. Бог об'явився

свого особистого досвіду я можу сказати, що

в Ісусі Христі. В його обличчі бачимо обличчя Бога. В його словах чуємо самого Бога, що до

зуміти, як все це розвивалося, який досвід віри

нас говорить. Тому найважливішою в дорозі до

закладено в служіння Меси, скільки поколінь

священства і подальшому служінні є особиста

складали її в молитві.

це натхнене заняття

вчитися поступово ро

зустріч з Богом в Ісусі Христі. Парох не є адмі

Важливим є і Таїнство Покаяння. Воно вчить

ністратором якогось товариства, що стараєть

мене дивитися на себе з точки зору Бога, при

ся утримати і збільшити кільІ'іість його членів.

мушує мене бути чесним із самим собою. Воно

Він

глашатай Бога посеред людей. Він прагне

веде мене до смирення. Арський пастир свого

повертати людей до Бога, формуючи таІ'іИМ

часу сказав: «Ви думаєте, що нема сенсу сьогод

чином їхню спільноту. Ось чому таІ'і важливо,

ні отримувати відпущення гріхів, усвідомлюю

щоб ви, дорогі друзі, навчилися жити у постій

чи, що завтра вчините ті самі гріхи. Але сам Бог

ному контакті з Богом. Коли Господь просить

в цю мить забуває про ваші завтрашні гріхи,

нас завжди молитися, то не має на увазі, щоб

щоб сьогодні дарувати вам свою благодать».

ми безперестанно промовляли слова молит

Хоч ми постійно повинні боротися з одними

ви, але щоб ніколи не втрачали внутрішнього

і тими самими помилками, важливо проти

контакту з Богом. Вправлятися у підтримуван

стояти стверділості дУШі, байдужості, які при

ось правдивий сенс на

ймають факт, що ми так влаштовані. Важливо

шої молитви. Відтак, важливо, щоб кожен день

не зупинятися на шляху, не впадаючи в скру

починався і закінчувався молитвою; щоб ми

пульозність, усвідомлюючи, що Бог завжди

слухали Бога, читаючи Святе Письмо; щоб ми

прощає нам заново. Однак, не піддаючись і

ні такого конrакту

~tfflGIOHdP

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

листоnдД2l

зворотньому, що не дозволяє вести боротьбу

Тому важливо вийти за межі змінних миттєвих

за святість і виправлення. Крім того, дозволя

питань, щоби зрозуміти питання справжні та

ючи простити себе, я вчуся прощати інших. Ви

важливі, і з'ясувати істинні відповіді.

знаючи свою неміч, я стаю більш терплячим і розуміючим відносно слабкостей ближніх.

Важливо глибко розуміти Святе Писання в його повноті, єдності Старого і Нового Завітів:

Підтримуйте в собі лояльність до народно

формування текстів, їх літературні особливос

го благочестя, багатогранного в різних куль

ті, поступове групування аж до встановлення

турах, але завжди дуже простого, тому що, в

канону священних книг, внутрішню динамічну

решті-решт, таке серце людини. Звичайно, на

єдність, яку не видно на поверхні, але яка лише

родне благочестя тяжіє до ірраціональності, а

одна наділяє кожен окремий текст його по

часто і до поверхневості. Але, тим не менше,

вним значенням. Важливо знати Отців і Великі

відмовлятися від нього, зовсім помилково. Че

Собори, на яких Церква, через роздуми і віру,

рез нього віра проникла в серця людей і стала

засвоїла основні положення Писання. Я міг би

частиною їх почуттів, їх звичок, їх буденного

продовжувати і далі таким же чином: те, що ми

життя. Тому, народне благочестя - такий вели

називаємо догматикою, є розумінням усіх еле

кий спадок Церкви. Віра стала плоттю і кров'ю.

ментів змісту віри в їх єдності, чи краще ска

Розуміється, народне благочестя слід лостійно

зати, в їх остаточній простоті. Кожен окремий

очищати і спрямовувати його до віри, однак,

елемент в кінцевому результаті є вираженням

воно достойне нашої любові і nо-спражньому

віри в єдиного Бога, який явився і являється

робить нас « народом Божим.»

нам. Немає потреби говорити про те, як важ

Час семінарії - це також, і перш за все, час навчання. Християнська віра має раціональний

ливо розуміти основні питання морального богослов'я і католицького соціального вчен

та інтелектуальний вимір, що становить її суть.

ня. Очевидним є і те, наскільки важливе сьо

Без нього віра не була би сама собою. Павло

годні богослов'я екуменізму, знання про різні

говорить про «образ навчання », якому ми були

християнські спільноти, а також необхідність

передані в Хрещенні (Рим 6, 17). Ви всі знаєте

добре орієнтуватися у світових релігіях, і, не в

слова святого Петра, які середньовічні бого

останню чергу, у філософії; розуміння пошуків

слови розглядали як виправдання раціональ

і nИтань людей, на які віра може дати відпо

ного і наухово розnрацьованого богослов'я:

відь. Але навчіться також розуміти і

«Будьте завжди готові дати відповідь всякому,

собі сказати

хто попросить у вас звіту

1 Петр.

на увазі його необхідність і форми його прак

3:15). Підготуватися до таких відповідей- одне

тичного застосування. Суспільство без права

із головних завдань, яке потрібно вирішити в

було би суспільством, позбавленим усіляких

(logos).»(

лор.

роки семінарії. Можу лише настійливо просити вас: «Вчіться старанно. Використовуйте роки

навчання. Ви не пошкодуєте про це». Звичай

дозволю

любити канонічне право, маючи

прав. Закон є умовою любові. Не хочу тепер продовжувати цей перелік, скажу тільки одну

річ: любіть вивчення богослов'я і займайтеся

но, часто навчальні матеріали здаються дуже

ним, уважно його сприймаючи, що укоренити

далекими від практичного життя християнина

богослов'я у живій спільноті Церкви, яка, своїм

і пастирського служіння. Однак, помилково

авторитетом, не є протилежністю до богослов

постійно ставити собі прагматичне питання;

ської науки, але її передумовою. Без Церкви,

«Чи знадобиться це в майбутньому? Чи буде

яка вірить, богослов'я перестає бути самим

від цього користь?» Адже мова йде не про те,

собою і перетворюється в набір різних дисци

щоб вчити тіпьки речі, однозначно корисні,

плін, позбавлених внутрішньої єдності.

але і про те, щоб пізнати і зрозуміти внутрішню

Роки семінарії повинні бути також часом

структуру віри в її цілісності, те, як вона стає

людського дозрівання Для священика, який по

відповіддю на питання людей, які, з зовнішньої

винен супроводжувати інших людей крізь увесь

точки зору, змінюються з покоління в поколін

життєвий шлях аж до воріт смерті, важливо,

ня, але в глибині залишаються та~<ими самими.

щоби він сам знаходився у правильній рівновазі

t!llGIOHdV~

-13-

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

листо n Ад2010

серця і розуму, розуму і почуттів, тіла і душі, щоб він був по-людськи «цілісним•. Християнська

Христі, і дозволив Йому знову і знову очищува-

традиція завжди узгоджувала з «богословськи

Сьогодні витоки покликання до священства більш різноманітні, ніж у минулі роки. Рішення

ми чеснотами• •основні чесноти», які виводять

ся з людського досвіду і філософії, та й узагалі зі здорової етичної традиції людства. Павло ціл

ком ясно пише про це филип'янам: «Наостан

стати священиком нині часто народжується з досвіду вже отриманої світської професії. Час то воно виростає у спільнотах, особливо у ру

ку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що

хах, які заохочують спільнотну зустріч з Хрис

справедливе, що чисте, що любе, що шанобли

том і його Церквою, духовний досвід і радість

ве, коли якась чеснота чи що-небудь похваль

у служінні віри. Це рішення визріває також і в

не,

про те думайте!» (Фил.4:8

В цей контекст

зовсім особистих зустрічах з величчю і убогіс

включається, також, і інтеграція сексуальності

тю людського буття. Таким чином, кандидати

в цілісність особистості. Сексуальність

до священства часто живуть на зовсім Інших

це дар

Творця, але це також і завдання, яке стосується

духовних

розвиn-;у власної людської природи. Не будучи

елементи майбутнього служіння і свого духо

інтегрованою в особистість, сексуальність стає

вного шляху може виявитися для них важкою

банальною і, водночас, руйнівною. Сьогодні ми

справою. Саме тому семінарія має важливе

пере1юнуємося в цьому на багатьох прикладах

значення, як спільнота на дорозі виходу за

у нашому суспільстві. Нещодавно нам з вели

континентах.

Розпізнати

межі різних форм духовності. Рух

загальні

це непере

ким жалем доводилося константу вати, що деякі

вершена річ. Ви знаєте, як я люблю їх

священники знехтували своїм служінням через

Святого Духа Церкві. Однак, вони повин н і оці

сексуальні переступи. Замість того щоб вести

нюватися за тим, як вони відкриті до спільної

людей до людської зрілості і служити їй при

як дар

католицької дійсності, в життя єди н ої Церкви

кладом, вони своїм насильством спричинкли

Христа, яка, у всі своїй різноманітності, все ж

руйнування, у зв'язку з якими ми переживаємо

одн а. Семінарія

глибоку скорботу і жаль. Внаслідок всього цьо

вчитися мови великодушності і терпеливості,

го у багатьох, а може бути, і у вас самих, могло

не тільки терплячи один одного, але і взаємно

виникнути питання: а чи добре це- ставати свя

збагачуючи, так, щоб кожен міг вкласти свої власні дари у спільну скарбницю, адже усі слу

щеником, чи має сенс шлях целібату, як справ жній шлях людського життя? Однак, випадки насильства, які повинні бути рішуче осуджені,

це період, коли ви повинні

жать одній Церкві, одному Господу. Ця школа

толерантності, або взаємоприйняття і взаємо

не можуть дискредитувати місію священика,

розуміння в єдності тілі Христового, є одн и м із

яка залишається великою і чистою. Дякувати

важливих елементів цих років в семі н арії.

Богу, ми всі знаємо переконливі приклади не

Дорогі семінаристи! Цими рядками я хотів

похитних у вірі священиків, які свідчать про те,

по казати вам, як багато я про вас думаю, осо

що в цьому стані

можна до

бл и во в такі важкі часи, і наскільки близький

сягнути людської автентичності, чистоти і зрі

я до вас в молитві. Мол іться також про ме не,

лості. Однак, те, що сталося, повинно зробити

щоб я міг добре нести своє служін н я доти,

стані целібату

нас більш чуйними та уважними, насамперед.

поки цього бажає Господь. Поручаю ваш шлях

щоб на дорозі до священства, зі всією ретель

пригот ування до Священства

ністю, запитати самих себе перед Богом, і спро

опіці nресвятоїМарії,дім Якої був школою доб

бувати зрозуміти

ра і благодаті. Нехай усіх вас благословит ь все

чи це є Божою волею щодо

мене? Супроводжувати вас і допомагати вам у

матери нс ьк ій

могутній Бог, Отець, Син і Дух Святий.•

цьому процесі розпізнавання- завдання отців

сповідників і ваших настоятелів. Істотним еле ментом вашого шляху є вправляння в основних

Вйтикан,

18 жовтня 2010р.,

у свято св. євонгелисто Луки.

людських чеснотах, яке потрібно здійснювати, звернувши свій шлях до Бога, який явився у

Baw у Господі,

Венедикт РР.

XVI.

~MICIOHdV

ПОДІІ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

ЮВІЛЕЙ 3 НАГОДИ 95-ЛІТТЯ О. ДОРОТЕЯ ШИМЧІЯ, ЧСВВ о. АндРій ДРАГАН, ЧСВВ

І<.Я ж надіюся на Божу жиороду, і не чекаю якоїсь земноі"заnлати.

я лии• прошу у Господа CWIU, щоб щаслиоо закінчити це своє мізерне жито.ДоротеМШимчій,ЧСВВ

Нещодавно, lб вересня, відбувся великий ювілей і знаковий день для української зем лі, Василіянського Чину, Бучацької монашої

спільноти, парафіян, усіх, що знають і пова жають о. Доротея Шимчія, ЧСВВ. У цей день

наш ювіляр в особливий спосіб дякує Все вишньому за дар життя, прожиті

років, як

за здоров'я, щастя, радість, так і за терпіння та переживання, яких доводилось зазнати за

цей час.

Для о. Доротея цей Богом благословенний

день є свідченням про Його присутність уве ликому серці ювіляра. Немічний тілом, однак сильний духом, він зумів бути вірним Господу й надалі просить про силу таким залишитись, і це прохання прогnядаєrься у його щоденних рішеннях щодо своїх обов'язків і покликання. Зі словом привітання до о. Доротея в іме ні монашої спільноти Бучацького монастиря

звернувся о. ігуМен Макарій Солюк, ЧСВВ. Парафіяни храму теж привітали ювіляра і

ють світичами українського народу. А одним

побажали Божого благословення та многих

із них є власне о. Доротей.

і благих літ. Не забули про нього і мешканці

Для о. Доротея було великою радістю, що

Бучача, які дякували за його присутність між

свою повагу до нього засвідчив присутністю

ними. Вони висловили свою радість і любое

владика Іриней Білик, ЧСВВ, який тими днями

до .:Бучацького монаха-патріарха», як часто

перебував на Бучаччині. Слово привітання

його називають, і дякували за постійну мо

через Грамоту передав також протоігумен

литву та благословення, яке о. Доротей уді

о. йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, також зробивши

ляв усім присутнім, повертаючись із церкви

приємне ювілярові.

до монастиря. В своїх побажаннях також і

Кожному з нас є подібно приємно, коли нас

іс

вітають, особливо тоді, коли щось дарують. А

нує при монастирі, наголошував на тому, що цей заклад випускає у світ добрих і розумних

о. Доротей хоче від Господа сили і дУха, щоб

хлопців, які свого часу стали і по сьогодні Ста-

яка веде до неба. •

педагогічний

колектив

t!llCIOHdV~

колегіуму,

який

могти і надалі прямувати Божою стежиною,

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

УРОЧИСТОСТІ НА ПАРАФІЇ ЦАРЯ ХРИСТА В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ о.Й0<афатФІТЕЛЬ,ЧСВВ З 21по26вересня

2010 р. відбувся ряд

святкових заходів з нагоди двадцятмліпя повернення церкви і монастиря Царя-Христа

отцям ВасмnІянам в Івано-Франківську та вісімдесятиnіпя сnорудж@ння і освячення

храму. Справді, монастирська церква Царя Христа npoйwna оангеnьський wnяx: вісімдкят років відтоді, як народилась, сорок чотири роки хресної дороги, у дев'яностих роках переможно воскрtсnа. Над її куnоnами nіднеUІись хрести і всім сповіщено про велику радість: прийшла свобода, а 1 нею- надія і любов до 5ora, Церкви й Українського народу. року Божого знову

України. Баrато наших парафіян, разом зі своt·м

відчинилися двері парафіяльної церкви мо

останнім ігуменом та парохом о. Гриrорієм Ба

настиря отців Чину святоrо Василія Великоrо,

лагураком, ЧСВВ, прийняли несправедливий

освятили збезчещену та зруйновану святиню

засуд і заслання та своїм християнським при

Коли

вересня

1990

блаженної пам'яті владика Софрон Дмитерко,

кладом дали високе свідчення Любові, бо «ніх

ЧСВВ, владика Іриней Білик, ЧСВВ, лротоігумен

то не спроможен любити більше, ніж тоді, коли

Галицької провінції о. Василь Мендрунь, ЧСВВ,

за своїх друзів своє життя віддає» (Ів.

іrумен о. Никодим Гуралюк, ЧСВВ, о. йосиф Да нилович, ЧСВВ, о. Стелан Бондаренко, ЧСВВ. Баrато хто ці переломні лодії nам'ятає до

15,13).

У тридцятих роках ХХ ст. парохія налічувала

понад три тмсячі вірних. Перший ігумен,о. йосиф Лучинський, ЧСВВ, його наступник о. Григорій

сьоrодні. Не в одноrо забриніла на очах сльо

Балагурак, ЧСВВ, та інші отці й брати виховали

за, крапля щирої радості за дар свободи для

достойних парафіян, що у час жахливого атеїзму

Церкви і держави України, який випросили

зберегли віру і не втратили надії. Прикладами

наші многостраждальні брати і сестри, які

любові до Бога і служіння ближнім стали василі

після 194б року не зреклись Боrа, Церкви і

янські ігумени відродженої церкви: о. Никодим

Гуралюк, ЧСВВ, о. Йосиф Холод. ЧСВВ, о. Воло димир Палчинський, ЧСВВ, та інші отці. Разом із ними велика кількість парафіян своєю посвятою, євангельською жертовністю віддавали свій час і

зусилля, щоб храм наrадував мешканцям міста, що Христос- єдиний Цар і Спаситель. Відt<риваючи

святкування,

єпископ

Кри

жевецький Микола Кекіч з Хорватії привітав отців-василіян і велику кількість присутніх па

рафіян, а особливо хор «Надію>, який святкував своє 20-ліття.Далі була 1<онцертна програма ка мерного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії «Harmoпia

Nobile»,

муніципального

~MIGIOHdP

ЛИСТОПАД2010

nодІЇТАЛЮДИ

камерного хору «Галицькі передзвони», муні-

багатьох років ревно працювали на душnас

циnального оркестру народних інструментів

тирській ниві. Грамотами парафії було відзна

«Рапсодія» та ін. Наукова конферен1..1ія відкри-

чено окремих парафіян; голову міста

Віктора

ла нові горизонти теперішнього і майбутньо-

Анушкевичуса і Лідію Анушкевичус, добродіїв,

го. Завершились святкування Архиєрейською

жертводавців, творчі колективи парафії. Вла

Божественною Літургією у неділю,

вересня.

дика Володимир заохотив присутніх любити

Кир Володимир Війтишин нагородив грамо-

Божий храм, для нього жити й у ньому себе

тами усіх монахів-священиків, які впродовж

освячувати.•

XV МІЖНАРОДНА ПРОЩА ВЕРВИЦІ У ПОГОНІ З

2 nоЗ жовтня 2010 року ус. nоrоня, що на XV Міжнародна

Івано-Франківщині, відбулася

проща Вервиці. Це вже вдруге Поrонська

обитеnьзустрічаnаnрочанзрізниккуточків України та світу. Усі богослужіння відбувалися на відnуаовій

площі над підвальною церквою майбутньої ба зиліки. Ще в суботу на вечірній Святій Літургії служили понад десять священиків. Пізніше, після

молебня в честь Матері Божсі1; що прославилася в Поrонській чудотворній іконі, відбулася Хрес на дорога, яку проводив о. Мартин Хабурський, ЧСВВ. Опісля на відлуаовій площі було запалено велику ватру, відтак почалися нічні чування для молоді, а всіх інші молилися у підвальній та

дерев'яній церквах. Саме тоді можна було поба чити велику кількість людей з вервицями у руках, які з молитвою припадали до Божсіі Матері.

Завершилася проща Архиєрейською Святою ЛГтурrією, яку очолив Преосвященний владика кир Володимир Війтишин, єпископ-ординарій Івано-Франківськсіі єпархії УГКЦ, у співслужінні з

владикою-емеритом Софроном Мудрим, ЧСВВ, та багатьма священиками. Під час проповіді владика Софрон підкреслив вартість молитви на вервиці, адже у ній ми через заступництво Божсіі Матері можемо випрошува

ти ласки від fi Сина, Господа нашого Ісуса Христа. Після завершення Божественної Літургії о. Нико дим Гуралюк, ЧСВВ, звернувся до всіх із подячним словом та повідомив, що наступна така проща

відбудеться теж у Погоні. Цю звістку радісними омесками зустріли тисячі прочан, яких об'єднала гаряча молитва на вервиці.•

t!llCIOHdV~

-17-

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИС ТОПАД2010

СВЯТКУВАННЯ ПРАЗНИКА СВЯТОГО МУЧЕНИКА ПАРТЕНІЯ - ПОКРОВИТЕЛЯ ХРАМУ І МІСТА ЖОВКВИ о.Вен і11м11 нЧЕРНЕГА, ЧСВВ

Величає.мо

mroe, страстотерпче,

святий Партенію, і шануємо чесні твої страждання, що іХ ти витерпів за Христа.

Життя св. Партенія було бурхливе. За

24 роки

він досягнув великих успіхів на суспільній ниві,

ставши імператорським секретарем. його дуже поважали, навіть сам імператор Декій. Святий Партеній з надзвичайною пильністю поширю вав Христову віру серед римської знаті, яка на той час залишалась здебільшого язичницькою.

це було відновлення старої, ще передвоєнної,

Після проголошення імператорського декре

традиції. ПіслА походу мощі свАтого виставили

ту, що наказував безпощадно катувати хрис

у церкві, щоб усі вірні могли з почестями від

тиян, багато з них почали утікати з Риму. Св.

дати належну честь св. Партенію та отримати

Партеній із братом св. Калоrерієм залишалися

повний відпуст, яким наділила свято Апостоль

на своїх посадах і покірно, віддавшись Божій

ська Столиця. До самого ранку тривали моли

волі, очікували того дня, коли їх виявлять і від

товні чування при мощах святого.

дадуть на муки. Так і сталося. Але тортурами,

Урочисту Святу Літургію очолив о. Рафаїл

які тривали цілий день, кати нічого не домогли

Стефурак, ЧСВВ, з Києва. У проповіді він зазна

ся. Тоді їх лрисудили на слаленнА вогнем, але,

чив, що святий Партеній, мученик ІІІ століттА,

на ладив катів" лолум'я не nошкодило святим.

і мученики та ісповідники ХХ століття мають

Тоді їх люто замучили сильними ударами по го р.

надихати християн на свідчення Христа у су часному світі. Літургію співслужили о. Роберт

Пам'ять святого мученика наша Церква святкує

Лисейко, ЧСВВ, ректор ВІФБС, ігумени василі

у неділю після Воздвиження Чесного Хреста.

янських монастирів о. Тома Кушка із Золочева,

лові смолоскипом. Це сталося

19 травня 250

Почитання св. мученика ПартеніА поширю

ється і дедалі більше прочан прибуває до місцА,

о. Дам'я н Кастран з Гошева, о. Макарій Лен і в з Херсона, о. Терентій Довганюк з Володимира

де знаходяться його мощі, щоб випросити допо

Волинськоrо, о. Юстин Кучер зі Львова; о. Тим

могу у своїх потребах та подякувати за отримані

отей Коцур, ЧСВВ, директор української секції

ласки. Мощі, АКИМ уже понад сімнадцять століть,

радіо Ватикан, о. Михайло Лучків, ЧСВВ, парох

мають винАткове значення ДЛА українського на

церкви св. Андрія у Львові, свАщеники Жовків

роду, є історичною дУховною лерлиною нашої

щини і римо-католицький парох о. Йосиф Ле

Церкви! Часто можна побачити, АК люди з вели

гович. Учасниками святкової молитви були се

кою шаною складають квіти до стіп святого на

стри Служебниці та Василіянки. Службу Божу

знак удячності за опіку і вислухані прохання.

супроводжував спів хору Золочівського мо

В навечір'А свята, післА Великої вечірні з Ли

настиря під керівництвом диригента п. Люби

тією, я ку очолював ігумен о. Веніамин Чернега,

Мурин. Усіх присутніх привітав ігумен о. Ве

ЧСВВ, всі прочани і мешканці Жовкви розпоча

ніямин, подАкувавши за їхню вірність, бо вже

ли урочистий похід містом зі свАтими мощами

стало традицією: приходити до жовківської ва

під звуки дзвонів, супровід духового оркестру

силіАнської святин і, прославляючи мученика

і співи церковного хору. Варто зазначити, що

перших віків християнства . •

~tПIGIOHdV

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

БЕРДИЧІВСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОГОРОДИЦІ Бердичівський монастир босих кармеnітів в Україні був заснований київським вооодою Янушем Тишкевичем у 1630 році в знак подяки за звільнення з татарського попону.

Започаткування чернечого жиnя у монастирі таnосвяченнянижньоrокостелувім'я

Непорочного Зачаnя Діви Марії відбулися

22 липня 1642 року. З нагоди ціЕїурочистості фундатор подарував для костелу ікону Матері Божої Сніжної, написану в XVI стоnітті у стилі Одигітрії. Ця ікона була у великій пошані в родині Тишкевичів, з котрою остання

пов'язувала багато отриманих бnаrодатей. Вшановування ікони набувало розмаху, а ве~ лика кількість віруючих свідчила про особливі благодаті, отримані від пику Пресвятої Діви Ма рії. Чудесно зцілений був також київський єпис коп Станіслав Заремба. Пі сп я ознайомлення з на

лежною документацією щодо значної кількості чудес за заступництвом Пресвятої Діви Марї1; 23 травня 1647 року він видав офіційний документ, в якому оголосив ікону Матері Божої Бердичів ської чудотворною. Це стало початком довгої традиції паломництва до Санктуарію.

1739-1754 рр. будується

верхній костел. Над

нижнім костелом піднялася типова базиліка, що

нижній костели в Бердичеві. В нелегких умовах

має форму латинського хреста з куполом на пе

проводилась парафіяльна та пастирська робо

рехресті трансепту. Новий костел був освячений

та в зруйнованій святині. Кармеліти взмись за

реалізацію важкого завдання

червня

1754

року київським єпископом Кає

відбудови обох

таном Солтиком: Святіший Отець Венедикт XIV переслав оздоблені дорогоцінним камінням

храмів. До Санктуарію стали приходити натовпи

корони та офіційний декрет, датований

жОі Бердичівської. Нови й лик Діви Марії благо

1753

28 січня

року. Коронація ікони єпископом Каєтаном

паломників. Була написана нова ікона Матері Бо словив

9 червня 1997 року

Святіший Отець Іван

Солтиком відбулась з королівським почестями

Павло 11 в костелі святОі Ядвіги у Кракові. Корона

lблиnня 175б року.

ція ікони папськими коронами відбулась під час

Задля безпеки Санктуарію буnа зведена обо ронна система. Вона складалася з ровів, напо

престольного свята на честь Матері Божої з гори

Кармель

липня

1998

року. Коронатором від

60- ти сол

імені Папи Римського був Ординарій Київсько

дат, котрий захищав «Фортецю Пресвятої Діви

ЖитомирськОі єпархї1; єпископ Ян Пурвінський.

внених водою, веж, також був загін із Марії». В

На руїни, залишені нам комуністичною епохою,

1941

році, напередодні фашистської на

вали, у Санктуарії в результаті підпалу спалах нула

листопада

1991

року Римо-Католицька

Церква знову отримала у власність верхній та

MICIOHdVе::"-

до свого Санктуарію повернулась Богородиця,

щоб лікувати зранені серця, дарувати зір спілим, відкривати людям правдивий сенс життя і вести

усіх до свободи дітей Божих. •

ПОДІІ ТА ЛЮДИ

листоnдд

НА ШЛЯХУ (Паломницький нарис) ГаnинаМАНІВ Ця історія сталася зі мною кілька років тому.

Toro літа я нарешті змоrnа виокремити десять днів із своrо наnруженоrо rрафіку, щоб піти з моt:ІО дорогою nодруrою та її катоnицькою громадою на прощу до Бердичівської Чудотворної і ко нм nресвятоі Богородиці .

Мріяла про це давно

- відтоді, коли вперше

почула розповідь Діани, стомленої, алІ! щасливої,

- вона щойно пов@рнуnася з

БердичІ!ва . Зтоrочасуслухаnаїї«.Jвітм » щороку, бо кожного літа вона на початку липня вирушала в паломництво до Бердичівської ікони. А в мене все ніяк не виходмnо. Я почала чмтатм про цю ікону, і моє бажання піти та nокпонмтмся Матінці Бож.ій зростало. Гортаючи сторінки книжок та нишnорячи в Інтернеті, я дізналася, що в паломництво до Бер

дичева люди ходять ще з

XVII ст. Тоді, а саме 1642

му світі лише вісімнадцять коронованих като

лицьких ікон. І серед них Бердичівська!

1753

року Папа Бенедикт

16 липня 1756

XIV

дав дозвіл на

року, князь Януш Тишкевич на подяку Богові за

коронацію, і

своє виряrування з турец~.кої неволі збудував

п'ятдесяти тисяч прочан коронували. Відтоді існує

«дольний» (підземний) костел Пресвятdі Діви Ма

традиція приурочувати паломниц-mа до цієї дати.

рії та подарував храмові родинну Чудотворну іко

Ікону вшановують у неділю, найближчу до

ну Пресвятої Богородиці. Костелом зі святмнею

ня. Тож на початку липня з усіх куточків України

СТ<іЛИ опікуватися ченці Ордену Босих Кармелhів.

1U1рушають до Бердичева піші процесії паломни

Вони записували також до спеціальної книги всі

ків. Йдуть тепер так само, як ходили з XVII ст.

чудеса, що сг.~валися біля ікони. А чудес біля неї відбувалося есе більше й біль ше. Багато паломників ішли до Бердичева. Перед

року ікону на очах у

16 лип

Навіть за радянськОі влади, хоч і походи припи нилися аж до її падіння, щороку

16 липня

стояли

образом Діви Марії зцілялися не самі лише като

під стінами колишнього костелу люди й мовчки молилися. А Чудотворна ікона зберіrапася як екс

лики, а й православні та греко-католики.

понат в антирелігійному відділі музею, та й доль

Врешті спава про Бердичівс~.ку ікону пошири

ний костел перетворили на кінотеатр.

лася так далеко, а людеіі, котрі приходили до неї,

Кажуть, на початку війни Чудотворна ікона

було настільки багато, що маленький допьний

згоріла під час пожежі, але ходять і такі чутки,

костел вже не вміщав усіх прочан. Розпочали бу

що вона зберігається десь у Польщі, в приват

дувати великий катедральний собор і просити

ній колекції. Та ікона, до якої сьогодні приходять

паломники

ською художницею Воженою Муха-Совінською.

спеціальну комісію з найприскіпливіших експер

1997

тів, а далі

тив Папа Іван Павло

відбуваються безупинні опитування

копія, написана в

1991

Ватикан про коронацію ЧудотюрнОІ' ікони. Для здійснення такої процедури Ватикан призначає

році краків

року цю ікону в Кракові особисто освя

11,

а через рік,

липня, з

свідків, зцілених, наради духовенства. Аж поки

його дозволу, образ було короновано на очах

остаточні висновки потрапляють до Папи. В усьо-

п'ятнадцяти тисяч прочан.

~tlllGIOHdV

Ось така спаветна історія. Тож. зрозуміло, що я,

(У подруги боліли суглоби та й тиск часом за шкалював).

дізнавшись усе це, мріяла nіти на nрощу.

Нарешті Матінка Божа зглянулася на мої

Та ти що?!

обурилась я.

Я стільки мріяла

настійливі прохання й допустила до участі в

про цю прощу, а ти хочеш, щоб я проміняла хід на

паломництві. Все склалося, вікно у робочому

поїздку машиною? Нізащо!!!

графіку вдалося 1<Прорубати». І ось я, досвідче на туристка, із вправно запакованим наплічни·

І подруга швиден1>1<0 відступилася. Це мало статися. Зверхність

не найкращий

ком, у зручному одязі та перевірених похода·

початок дrія прощі. Вже на першому перевалі

ми кросівках, стою біля костелу та поблажливо

з'ясувалося, що я натерла ноги. У звичних місцях

роздивляюся «матрацників (новачки у туриз·

з'явилися водянки. ((Не біда, загояться», - nодума

мі) із неможливими сумками й у вбранні, що,

ла я й бадьоро покрокувала далі, насолоджую

здається, зовсім не підходить для nішої ман·

чись спільною молитвою, піснями та краєвидами.

i<y·

Все було для мене новим І відрізнялося від зви

ховарили усі минулі рази, раптом забастували.

чайного туристичного походу. Здавалося, навіть

Цього разу їм захотілося приєднатися до ходу,

природа приєдналася до нашого паломництва.

дрівки. Натовn хвилюнься: дві жінки, 1<отрі

а не їздити з кухнею. «Нехай хтось інший по·

Часто худоба, повз яку ми проходили, кидапа пас

~<уховарить»,

казали вони керівникові прощі,

тися: корови мукали нам услід. а стриножені кон1

отцю Петрові. Але «хтось інший» не знаходив

супроводжували, скільки могли. Назустріч нам

ся

всі хотіли йти з процесією. А отець Петро

на незадоволення прихильників владно·~ руки тільки посміхався у відповідь: «Господь знайде

Може, зголосимося на кухню,

було вмовити мене Діана.

1111GIOHdP==--

спробувала

Сама я не ризикну, а

ось під твоїм керівництвом Важко мені ходити ...

Втім, скоро мені стало не до краси. Маленькі на

початку, водяночки збільшувалися та збільшували

нам кухарів».

цвіли червоними маками галявини, ромашки ма

хали з узбіч білими хусточками ...

із задовот!Нням.

ся, й третього дня я вже шкутильгала, стиснувши

зуби, на двох великих болючих пухирях на моі'х но гах. Всі дУМки були спрямовані на те, щоб не відста ти від процесії, бо наздОfНати її я вже не змогла б.

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

Тому я майже не відлочивапа: доходила до nepeвa

Знайшnася й іще одна згодна на все травмо

lf'I серед останніх, а пЩхомювалася nерuюю. Але

вана особа, до речі, професійна кухарка. І всі за

вреwті й ця таtm'Іка перестала допомагати. Біль по

лишw~ися задоволені. Я годмася в підмайстри до

силився так. що я ледве доповзла до лісочку, в яко му було замановано зупинку, й впала під дерево.

профі, тож не хВWІювапася, що доведеться готу

Було зрозуміло, що далі йти я не зможу.

Сьоrодні ввечері піде машина на Київ,

ска

вати на сімдесят чоловік.

Але Богородиця не зупинw~ася на тому, що прw~аuлувала мене на кухню, Вежа ще й забажа

зала Діана. - Хочеw, я попрошу, щоб тебе завезли

nа, щоб я стаnа шеф-кухарем. Сталося це ось як.

додому? -Звісно ж. не хочу, але що робити?

(а вставати треба бупо о п'ятій ранку), що проки

Я так боялася проспати у перший робочий день

Можна було б поїздити з кухнею, однак там,

здається, вже всі місця зайнято.

Ох. як мені прикро!

нуnася ще до того, як задзвонив будw~ьник. А ось друга куховарка

у відчаї скрикнула я.

Ольга

навпаки, пpocnana. Не

дочекавшись керівництва, я B3RJlaCЯ готувати сні

Стільки мріЯП1 про цю прощу і -так безславно по

данок. Зніяковіла товаришка прийшла наприкінці,

вертатися!

і якось само собою всім керувати відтоді стала я.

Не nобиаайся так.

поспівчувала подруга.

Може, підеш з нами на озеро? Спека ж неймо-

вірна!

Мені так набридnа ця відnовідаfІьність на ро

- сказала Ольга. - Покеруй, будь nаска, ти - в

тебе все чудово виходить. А я допоможу.

Знову йти! Ти що, знущаєшся?!

визвіри

Каша, яку я наварила того ранку, й справді ви йшла надзвичайно смачна. Дарма, що у такій ве

лася я.

боті,

примирливо заворкотіла

ликій каструлі я вариnа вперше. І всі наші страви

Не сердься. Я ШВt.1ДЄНDКО сходжу з дівча

до самою кінця паломництва були смачнючі. Про

тами скупатися, й ми дорогою будемо молитися

сто у мене був маленький секрет. Щоразу, nриау

за тебе. Гаразд?

nаючи до каструль і сковорідок. я казала: сМатін

Ну, добре-добре,

Діана.

-Ой, ну звісно ж іди! Чому ти виправдовуєшся? Я ж не смертельно хвора!

ко Божа, Ти знаєш, я ніколи не готувала на таку велику кількість людей. Неда й мені осоромитися,

Дівчата пішли, а я лягrJа під наметом і запnака

щоб люди дорікали мені за несмачну їжу. Готуй зі

ла. Боліли ноги, а душа болі.па ще більше. Раптом

мною!» Що залишалося робити Богородиці?~

серед моря від4аю з'явилася рятівна думка

я була ·r1 протеже. Довепося Їй слідкувати, аби я не

молитися. сМатінко Божа, думки,

nо

стала бnагати nо

накоїла дурниць. Ось чому було так смачІіQ.

я винна: сміялася у своїй погорді та за

А свОім борщем ми

npocro вразили всіх чоло

розуміпості з людей, незвичних до nоходів, тож

віків, до серця котрих. як відомо, легко добрати

приймаю тепер заслужене покарання. Але Ти зна

ся через шлунок. З тих пір на кухні не бракувало

єш, як я мріяла про цю nрощу. Ти Така милосерд

добровільних помічників. Одного вечора наші

на, зарадь чимось! Попроси у Господа, щобі<І мені пробачив!-»

частувати товариство юшкою. Скажете, не варто

Поступово я засnоко'Lлась. Чесно кажучи, я не

в паломництві так перейматися кулінарними му

сгюдіваnася, що Боrородиця допоможе мені про

друваннями? Може, й так. але я щодня йшла на кухню, як на свято, й справжнім щастям було ба

довжити путь. просто змирилася з обставинами та віддаnася на Божу Волю. Але чудо стапося. Ні, рани не загоїлися. Але

кухарі, що здавалося б, уже цілком засnокоїлися,

рибалки мали вдалий вилов, тож ми змогли по

чити, що мої страви людям до смаку. - Знаєш, я, мабуть, обрала не ту професію, - ка зала я Діані напівжартома.

- Треба &;nойти на ку

раптом знову надумали протистояти й висунуnи

харя. Що приносить мені слравжнє задоволення

уnьтиматум: шукайте людей на наше місце, бо ми

ХО4еМО ЙТИ З усіма, ЯК усі Про4<ІНИ. Та що їх там шукати? Ось же я

так це смачно годувати народ.

Було шкода, що так швидко минули дні па

рада-радісінька

ІЮМницmа. Ольга мала чудовий характер, через

тій, ще три дні тому неприйнятній, пропозиції

це ми ніколи не сnеречались і на кухні панувала

щодо кухні!

цілковита гармонія. У вільну хвилину ми з Олею

~1111GIOHdP

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

молилися на вервичці, й тому не почувалися віді

дали в повітрі ногами та напружено вдивлялися

в обрій.

рваними від інших молільників. Напевне, я мало каRЛаСя під час тіЄІ прощі, але

Чекати доеелося кілька годин, і я вже починала

як можна плакати над своїми гріхами, коли серце

хвилюватися, що процесія рушила якоюсь іншою

переповнюється радістю? Кращого я не бажала б

дорогою, коли почулися пісні, а потім над wляхом

собі навhь у раю. Та й слравді, що могло бути кра

з'явилися прапо~. О, як же це було гарно! Попе

ще? Я постійно відчувала Божу присутність, роби

реду, як і протягом всього паломницп~а, несли ве

ла справу, потрібну людям, а поруч були близька

ликий хрест і список Бердичівської ікони.

за духом людина, чуйні подруm, котрі після ден

них важких переходів, втомлені, знаходили в собі

Одна жінка якось звірилася мені:

Я за будь-якої можливості стараюся нести

сили допомогти мені, перев'язати рани й навіть

якусь із святинь. Поки я її несу, шnях долається

помити мені ноги, бо сама я це зробити як слід не

легше- ніби невидимі руки підтримують.

моrла. А ще поруч були священики, котрі пильно стежили за нашим духовним зростанням і щодня

Шкода, що я так лізно про це дізналась, і жод ного разу не несла ні хреста, ні Ікони!

відnравпяли Св. Літургію. Ці богослужіння просто

Проте зараз про це не думалося. Вся істота моя

неба надзвичайно вражали мою, схильну до по етичних перебільшень, душу. Адже земля пере

ликувала. Я схопилася на ноrи і щосили замаха ла руками, вітаючи хід, що наближався. Колона

творювалась на храм, в якому все славило своrо

мала святковий вигляд. Хрест і Бердичівську іко

Творця.

ну заквіlчали вінками, потім йшли хлопці, несучи

Якось Св. Лhургію служили в годину, коли за

прапори, nотім священики, а nотім уже всі-всі па

ходило сонце. І раптом я побачила, що червоне

ломники, одягнені в чисте святкове вбрання, тур

кружало стало пульсувати й крутитися довкола

ботливо збережене для цього дня.

своє'! осі. Скільки разів я раніше сnостерігала, як

заходить сонце, а таке побачила вперше.

Погnяньте, сонце танцює!

вигукнула я, й

дехто з присутніх теж став дивитись у небо та зди вовано вигукувати. Але священик поглянув на нас

Нарешті колона зрівнRЛаСь із нами, й ми з не

терпінням чекали, щоб влитися до радісного гурту. Раптом сталося щось несподіване: колона на хвильку зуnинилася, й нам до ру1< передали свяmні, Олі - образ, а мені - хрест. Вони домови

із докором. Мені стало трохи соромно: справді, за хвилину на нас чекало найбільше з чудес - схо

лися! Вони тишком від нас приготували нам такий

дження Святого Духа в Чашу, а я відволікаюся. Та

обличчя та чула вигуки: «Чесно заслужили

все-таки, я ще довго не моrла сконцентруватися на

dть!» Не тямлячи себе з радощів, я йшла вулиця

Св. Літурп-і, раз по раз кидаючи захоплені погляди

ми міста й високо підіймала довірений громадою

на небо. Думалося, що то мені Господь подарував

хрест. Те піднесення не забуду ніколи. Поруч Оля

сонячний танець, Адже в дитинстві, дізнавшись

несла ікону. Я не бачила її обличчя, але знала, що

від бабусі, що на Великдень сонце танцює, я мрі

вона була так само щаслива. Хіба могло бути nо

яла це ГІОбачити, і завжди цього дня намагалася

величезний подарунок! Скрізь я бачила усміхнені

не

іншому?

прокинутися якомога раніше. Може, Господь не

Так і ввійwли на великий майдан леред косте

забув моі"х дктячих мрій і вирішив мене потішити

лом, де, на змайстрованій для цього випадку три

тепер? Страшно було вірити в це, апе вдячність

буні, стояли священики й вітали новоприбулих.

все одно переповнювала мене. Добре мені бути

Наша колона вибухнуnа вітаннями у відповідь і

тут з Тобою, Госnоди!

потім натовп розсипався хто-куди. Передусім ми

Однак, все на цьому світі рано чи пізно закін чується. Завершувалося й наше паломництво.

Ось ми з Олею приготували останній обід. і ма шина завезла нас до Бердичева

не до самого

костелу, а лише до автобусної зупинки на краю

піwли до костелу вк.nонитися Чудотворній іконі, а потім повернулися на майдан. До того часу свяще

ників на трибунах 3Мінили музиканти. Вони грали якусь швидку музику, а люди на площі крутилися в танках. Я здивовано дивилася на це дійство.

міста, бо ми хотіли хоча б два останні кілометри

Ми стали осторонь, спостерігаючи за тан

пройти з процесією. Так ми сиділи на лавці, гой-

цюристами. Ось повз нас пройшла одна хвора,

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

листоnАд 21

11отрій ми ще вчора знімали гіnертонічний криз,

Усю ніч потім я провела в костелі, разом з усі

nотім друга, що досі ледве ходила через запа

ма славлячи піснями й молитвами Господа та Діву

лення в суглобах. Хвилька

і Діана, не втерпівши,

Марію. А на ранок взяла участь у святковій Св. Лі

приєдналася до живого ланцюга й закрутилася

тургії. J лише надвечір повернулася до Києва. Не було жодної втоми. Яка втома, коли з тобою ста

у вихорі. Ненадовго вистачило й мого спокою. Ноги

самі просилися в танок. А розум радісно знайuюв

лося стіfІьки чудес? Дякую Тобі, Матінко Божа, Заступнице наша,

теоретично-богословське обгрунтування: я зга

Пресвята, Предивна Богородице! Дякую за світлі

дала про шалений танець Давида

образи Тво:~, що Ти їх розсипала озерами благодаті

(2 Цар. б; 14-23).

Забувши про свої зранені ноги, які щойно по

по всій землі, й у нашім краю! Втіха моя, Радосте

чали загоюватися, я разом з усіма понеслася май

моя, Надіє моя, Світпо затемненої моєї душі, без·

даном. І нічого мені не боліло.

уnиннодякуюТобі3а все!•

«БАЧИТИ В ОСОБІ ІСУСА ХРИСТА ЦЕНТР СВОГО ЖИТТЯ»

Розмова з с. Агнетою Заведюк, ЗССЙ 3rромадження Сестер св. свмч. Йосафата було засноване в

1792 р. о. Тимотеєм Щуровським, ЧС88, в

м. Білій на nідляшші. Обов'язком сеп ер було дбати про прикрасу храму, доrлядати за мощами

бл. Йосафата Кунцевича, які були на той час виставлені у церкві в м. Білій для лрилюдноrо лочитання, та вtсти апостольську працю серt!д людей. Чt!рt!З переслідування, а зrодом і ліквідацію Греко· КатолицькоїЦеркви на ХолмщинІ та Підляшші з боку Росії у

1863-1875 рр., зrромадження лоступово

припиняєсвоєіснуваннянацихтt!рt!нах. В Галичині це згромадження знову відроджується вс. Кізnові Буського району Львівської області у

1911·1914 рр. за сприянням двох отців: о. Олександра Дикого та о. Івана Жигаnя. Мtтою відродженого в Україні Згромадження сестер йосафаток була духовно просвітницька діяльність: ведення захоронок, катехизація дітей, молоді та дорослих, розповсюдження релігійної літератури та преси, турбота про окрасу церков, а в основ! його діяльності була ловсякчасна молитва за єдність Церкви,

за що молився і віддав своє життя св. йосафат. На даний час згромадження нараховує

15 сестер. Вони працюють лри церквах, проводять

катехизацію у школах та при парафіях, ведуть біблійні гуртки, дбають про хворих знедоnених, допомаrають свящtникам на місіях, маючи на увазі головну ціль

- посвячувати себе справі з'єднання.

Скажіть, будь паска, яке значення

запрошення. Звичайно, кожна епоха має свої

у виборі монашоlо покликання моє

виклики і потребує різних форм спужіння, од

епоха?

У виборі монашого покликання має зна

чення багато чинників: родинне виховання,

нак сама суть богопосвяченого життя

бути з

Христом, наслідувати Його за посередництвом євангельських рад- запишається незмінною.

середовище, в якому відбувалося формування даної особи, спілкування з людьми, які набли·

Яким Ви ба чипи монаше життя

зили її до Бога, а особливо з тими, які nережи·

«збоку», перед вступом до монастиря, і

ли досвід особистої зустрічі з Христом у своє·

яким є Ваш поlляд на ньоzо «Зсередини»,

му житті. Однак, на мою думку, Бог однаково кличе наслідувати його в радикальний спосіб

вже як боlопосвяченої особи?

Перед вступом до згромадження я розумі·

у будь·який час, незалежно від епохи. Важли·

ла, що монаша спільнота- це немов одна вели·

во є почути той голос Бога і відповісти на його

ка родина, члени якої зібралися за натхненням

~1111GIOHdV

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД .. О і

Св. Духа задля спільної мети

осягнення свя

Що Ви ду.маєте про «покликання в

тості життя, глибшого пізнання і прослави Бога

покликанні»?

та виконання певної місії в Церкві. Але, чесно

Коли особа приходить до чину чи згрома

кажучи, я дуже хвилювалася перед тим, як ув1-

дження, то ознайомлюється з його харизмою

йти в цю ще незнайому мені родину і стати її

та апостольською діяльністю. Вона має також

членом, адже була дуже вразливою і розуміла, що в спільноті є особи з різними характерами,

власні дари, і тому має узгодити, чи місія даного чину або згромадження відповідає тій місії, до

поглядами, а також траплятимуться всілякі

якої її кличе Господь. Коли утвердиться у своє

труднощі. Однак я сказала: « Господи, коли Ти

му покликанні і бажанні стати членом саме цієї

подарував мені життя і дозволив прийти у цей

монашої спільноти, робить остаточний вибі р.

світ, я не вибирала собі ані батьків, ані родини.

Однак Церква шанує свободу людини, тож пе

Тому і тепер цілковито віддаюся Твоєму прово

ред тим, як особа стане повноправним 4Леном

дові і вірю, що Ти приготував для мене спільно

чину чи згромадження через складення в ньо

ту, яку Ти сам забажав, а коли на моєму шляху

му довічних обітів чистоти, убогості та послуху,

зустрінуться труднощі, то Ти допоможеш їх до

вона проходить довгий процес формації й при

лати». Коли особа приходить до монастиря, їй

готування, який включає різні етапи. Весь цей

хочеться бути визнаною, любленою, але прохо

час дається для того, щоб наново дати людині

дить певний час і вона починає розуміти, що не

можливість зробити вибір чи радше підтвер

може лише очікувати до себе уваги і любові, а

дити вже зроблений один раз. Згромадження

повинна сама давати цю любов іншим. У спіль

повинно дбати про розвиток особистих обда

ноті є дуже важливо будувати добрі відносини

рувань кожної особи, які б вона якнайкраще ви

між собою, мати взаємну повагу, розуміння,

користати у своїй місії для добра Церкви. Також

вміти прощати і просити прощення. Сьогодні

згромадження дивиться на потреби Церкви й

я бачу, що Бог діє через кожну сестру і своїми даруваннями ми збагачуємо одна одну, хоч і є

повинно відповідати на них. Наприклад, у на

дуже РІЗНИМИ.

хання священика, почала випікати просфори

t!llGIOHdV~-

шому Чині одна сестра, відгукнувшись на про

для Божественної Літургї1: а на сьогоднішній день у цій діяльності бере участь майже ціла

ховному житті. Ця людина може або не п рий н я тм цього запрошення й повернутися до ста ро го

наша спільнота. Однак, якщо особа відкриє в

способу життя (як, наприклад, це сталося зі св.

собі якесь особливе покликання, невластиве

апостолом Петром, копи він після розп'яття

місії даного Чину чи Згромадження, може пе

Ісуса Христа, ще не зустрі нувши Його воскрес

рейти до іншого, який цим уже займається,

лим,

повернувся

до свого попереднього

за

або навіть розпочати нове служіння в Церкві

няття рибальством), або шукати і відкривати в

для духовного добра вірних, як це, наприклад,

собі нові можливості. Важливо у такі хвилини

було в житті Матері Терези з Калькутти. В тако

не приймати кардинальних рішень, а терпели

му випадку мусить мати чітке переконання, що

во чекати, з довір'ям молитися до Бога, просити

на це є Божа воля, і мати благословення з боку

поради і допомоги в інших, зокрема радитися

церковної влади. Але я не вважаю, що попере

з духовним провідником, зробити І'іризу часом

дній вибір даної особи був помилковий. Він був

зустрічі з Богом. Спільнота зі свого боІ'іу пови

лише етапом її духовного розвитку, що допоміг

їй відкрити в собі новий дар служіння.

нна підтримувати таких осіб своїми молитвами і доброзичливим ставленням, допомагаючи по долати цей важкий момент життя та п іднятися

5оzопосвя чені особи також

на ще один щабел ь духовного зросту.

стикаються 3 п о чуттям відсутності

5oza, т ак 3&аною духовною

«темрявою». Це результат чоzось, чи

людям те, що втрачаЕмо, й те,

в ипробовування стійкості п окл икання?

що здобуваЕмо. Наскільки важко

Господь запрошує своїх послідовників іти

Ми, ченці та 11ерниці, пре3ентуЕмо

переконати світ про тлінність земноzо

за ним, однак не обіцяє, що таке життя буде

«марафону» за дочасним добром?

легким, позбавленим труднощів і випробувань:

Євангеліє розкри в ає нам науку Ісуса Хри

«Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться

ста про те, яким має бути наше ставле н ня до

себе самого, візьме свій хрест і йде за мною11

матеріальних благ. У словах «Шукайте найпер

16, 24). Тому

в духовному житті богопосвя

ше Царства Божого, а все інше Вам додасться»,

чена особа також може переживатм кризи: коли

« шукайте скарбів на небі ... , бо де Ва ш скарб,

зустрічається з певними труднощами, пере

там буде і Ваше серце• (Мт. 6,

осмислює своє життя й шукає нових відповідей

звертає наш погляд передусім до речей небес

на свої запитання. Кожна така криза є з одного

них. Звичайно, матеріальні блага є потріб н і нам,

(Мт.

20-21; ЗЗ). Господь

нагодою, за

ми ними користуємося для забезпечення своїх

прошенням людини до зросту, дозрівання в ду-

щоденних потреб і повин н і їх примножувати,

боку випробуванням, а з іншого

~llllCIOHdP

ПОДІЇ ТА ПЮДИ

ЛИСТОПАД2010

однак важливо не узалежнюватися від них, а

дбати перш за все про духовне багатство. На

Сестри йосафатки прагнуть наслідувати Іс уса Христа за прикладом покровителя згро

мою думку, ми своєю посвятою переконуємо

мадження - св. СІfмч. Йосафата, який настільки

світ про тлінність земних скарбів: голосимо

уподібнився до Христа своїм життям, що не по

Слово Боже, Добру Новину про Небесне Цар

шкодував принести своє життя у жертву задnя

ство, свідчимо про Христа, який, хоч є Творцем

єдності Церкви і спасіння поручених його опіці

і Володарем усього світу, прийшовши в цей світ,

вірних. Цієї жертви він прагнув цілим своїм сер

був таким убогим, що не мав де голови прикло

цем, кажучи перед своєю мученицькою смертю:

нити. Складаючи у згромадженні обіт убогості,

«Дай Боже, щоб я пропив мою кров за заблукані

ми виявляємо своє велике довір'я до Божого

овечки, щоб усі спаслися і прийшли до пізнан

Провидіння та вчимося не прив'язувати свого

ня правди, та, визнавши святу єдність, зберегли

серця до земних речей, пам'ятаючи, що нашим

взаємну любов». Сестри намагаються жертовно

справжнім і єдиним скарбом є сам Христос. Бе

виконувати своє служіння, допомагаючи іншим

ручи щоденну участь у Божественній Літургії і

глибше пізнати Бога та якнайповніше з'єднатися

приймаючи Христа у Пресвятій Євхаристії, ми

з ним за допомогою участі у святих Тайнах.

примножуємо у собі духовні дари і отримуємо

- Яке місце займає Зlромадження сгято20 Йосафата в УГКЦ? - В розділі про екуменізм Кодексу

здатність ділитися ними з іншими.

Що порадите молодим дівчатам І

Канонів

хлопцям, які гаlаютм:я щодо вступу до

Східних Церков сказано, що, оскільки турбо

монастиря?

та про єдність усіх християн стосується цілої

Вибір життєвого стану

це дуже важливе

рішеннА в житті людини, тому воно вимагає гли

Церкви, усі вірні повинні молитися за цю бажа

ну Господом повну єдність Церкви і наполегли

бокої молитви, роздумів та застанови. Його не

во працювати дnя цього, беручи участь в еку

можна прийняти в сумніві чи непевності. Але

менічній діяльності, яку своєю ласкою оживив

коли людина шукає відповіді на свої запитання,

Святий Дух. Завданням нашого згромадження

то обов'язково їх знайде. Вона не має очікува

є молитися і працювати для єдності Церкви і

ти, що хтось інший прийме за неї це рішення, а

цим приносити плоди спасіння всім вірним.

слухати голосу свого серця. А також може від

відати спільноту богопосвяченого життя, або

Ваші побажання <fита<fом «Місіонаря»

навіть пожити якийсь час в такій спільноті і по

tJ рік, присгя"ений монашому

бачити зсередини, як вигnядає монаше життя

покликанню?

і чи відповідає це її внутрішнім прагненням.

Бажаю всім жити в радості Господа, шукати

Інколи особа, спробувавши себе у якійсь мона

тіснсіf злуки з Ним, плекати чистоту серця, думок,

шій спільноті, приходить до розуміння, що це її

почуттів та намірів, бо лише чисте серце відкри

покликання, і заnишається, а іноді починає ро

те на прийняття тих величезних духовних скар

зуміти, що це не її життєва дорога. В будь-якому

бів, які Господь хоче нам дати. А молодим людям

випадку важливо, щоб людина почувалася на

своєму місці й відчув.Зла внутрішній мир.

слухати своє серце, бути відважними й витри

валими у своєму покликанні. Нехай тих, хто чує той голос Бога у своїй душі і стоїть на порозі ви

- Що ггажаєте найважливішим у

бору свого життєвого стану, заохочують слова

монашому житті гзаlалі, і для сестер

Святішого Отця Івана Павла

Йосафаток зокрема?

своєму повчанні «богопосвячене ЖИТТЯ», зверта

У монашому житті найважливіше бачити в

Особі Ісуса Христа центр свого життя, продо

11, які він

виголосив у

ючись до молоді: «Плекайте притаманні вашому вікові ідеали, але не вагайтеся прийнRТИ задум

вжувати його місію у світі та в усьому шукати

Бога щодо Вас, коли Він покличе вас шукати сзя

здійснення Божої волі, єднання з Богом, яке

тості в богоnосвяченому житті».•

є джерелом глибокого надприродного миру.

1111tlOHdP~

РО1МОВАІІВ о. Христофор Ганин@ць,ЧСВВ

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД .. _ ІО

ПОВЕРНЕНА СВОБОДА о.ВоnодмммрКУСИЙ,ЧСВВ Ці думки nрийwлм під час розважання над сповами св. Павnа •до свободи визволив нас Христоо. Спробуймо пмиспwтися над ПІМ, про яку свободу говоркть аnостОJІ народів, а відтак що _робкти, щоб досвідчm1 це у духовному житті. Коли ми дуже уважно приглянемося до нашо го життя і, відповідно, приспухаємося, про що го

ворять люди сьогодні, то у багатьох, навіть доволі свідомих українців, слово «Свобода» викликає, як це не дивно, асоціації майже негативні, немов би йшлося про щось зле, щось погане, щось таке, що людині просто заважає. ({Через так звану свобо

ду маємо тільки самі клопоти - безробіття, біди, насильства, зіпсовану молодь ... », «раніше було краще; тепер прийшла свобода і все «зіпсувала»»

сьогодні такі вислови можна почути досить час

то. На вулицях стаnо менш безпечно- це тому, що

запанувала свобода. Людська сnільноrс~ здемо ралізована - це тому, що свобода знесла будь-які

Властиво, ми ніколи не зрозуміємо цієї свобо

бар'єри. Людина втрачає працю - це тому, що гос

ди, котру жертвує нам Ісус Христос, якщо не впо

подарством керує свобідний рино1<.

раємося із розумінням тіЄ:і свободи, котру кожен

Слухаючи це, багато людей з ностальгією при гадує собі, як ще років

25-30 тому людина

відкри

вала вікно і вдихала прИЕМний запах спокійної

з нас досвідчує у світі цьому земному. Один хло пець сказав, що йому важко звертатися до Боrа

«Отче», тому що від свого батька він не досвідчив

радянської буденності. Кожен йwов на роботу

нічоrо доброго. Навіть навла"'и

щасливий і додому повертався теж щасливий. У

яка, причому ще й дуже агресивного.

школі вчилися з охотою і добре. Всі потреби були

Подібно щось

відбувається

знав його ЯІ< пи зі

с;свободою».

Якщо наші погляди на цю тему свободи сфальси

задоволені.

Сьогодні ми відчиняємо вікно і чуємо гнилий

фіковані, підроблені, якщо це слово асоціюється зі

запах свободи ... Ідучи до праці- нехай навіть най

сnравами поганими, то чи зможемо ми прийняти

гіршо"1; але сnава Богу, хоч така є

із тривогою та

від Ісуса дар свободи?

занепокоєнням дУмаємо про день завтрашній,

Повернімося трішки у недавнє «світле радян

чи нас залиwИ"ІЬ милосердний «х:азяїн». Живемо

ське минуле» і погляньмо ще раз на наші «раніше»

у постійному стресі, абсолютній непевності, люд

і непер». Замість слухати «казки про комунізм»,

ському страху. І тут виникаєдУмка: ~чого була потрібна така свобода? Бо, насправді, вона тілЬІ<и відібрала спокій ... • Коли людина має таке розуміння свободи

погляньмо, як було насправді. Отож. кілька конкретних аспектів нашоrо жит тя. По-перше, можливість бачити жипя у Европі

та й, зрештою, у будь-якому куточку світу. Сьо

вона абсолютно не розуміє, про що говорив св.

годні можна вільно подорожувати майже всюди

Павло. А св. Павло навчав дуже гарно: «Де є Дух

і обсервувати життя людей вільного світу. Важко

Божий-тамсвобода».Бодедихаєдух, тамлюдині

повірити у те, що колись потрібно було кланяти

від~<риваються очі, з її РУ"' спадають кайдани.

ся в уряді, щоб видали закордонний паспорт. Ще

~t!llCIOHdV

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАДJІ

важче було отримати візу на виїзд. У паспортному

У світі. неволі така можливіаь була дуже об

бюро людина почувалася, як підозрювана. У відці

межена. Бо людина думапа, що саме радянська

ленні наперед готувалися відповіді на поставлені

держава «Дає» їм усе: і безкоштовну школу, і без

запитання. Людина боялася, що її пояснення не

коштовне лікування, і таnон на машину, і поза

будуть прийняті. інформаційний простір. Сьо

чергове помешкання, і т.д. Але насправді все було зовсім по-іншому - держава більше брала, аніж

годні в кожному кіоску є багато різної преси. За

давала. Не можна було свобідно розпоряджатися

вдяки сателітарній антені чи кабельному теле баченню можна переглядати фільми, передачі

своїм часом та своїми думками, тому що держава

та інформаційні сервkи кількома мовами. Важко

полію на «розда~ і на «давання». І найарашні

повірити, що копись людина була узалежнена

ше, що держава ця була аовідсотково перекона

Друга справа

від однієї державної інформаційної агенції. Всі га

узурпувала всю владу. Виключно вона мала моно

на, що вона роздає порівно.

зети писали про те саме і в однаковий слосіб. Та

Свобода не розв'язує пробпем автоматично.

сама інформація подавалася людям і на радіо, і на телебаченні. Не було можливості дивитися на

Свобода спюрює можпивіаь їх розв'язання. Сво бода

це дар, котрий вимагає нааупних дарів.

будь-яку справу з двох аорін чи вислухати різні

Якщо ти отримав сsободу- передай її далі. Тим-то

думки. А якщо хтось робив хоч найменші спроби

свобода і є важка. Бо вимагає від людини готов

порушити інформаційну монополію, відразу втру

ності додавання себе, до давання з себе всього.

чалася цензура або заглушки, що перешкоджали прослуховуванню західних радіопередач.

Наступна важлива річ. Сьогодні всі відчува ють на собі відсутніаь єдиного гегемону, котрим

А що ж неволя? А в неволі людина робить все, що їй кажуть, а також те, що дозволять. А якщо дає замало- тоді сама себе виправдовує. «Погано вчився, але школа була комуністична, отже, дпя

була КПРС, що вирішувала абсолютно все. Не було

чого ж мав вчитися?». «Працював як-небудь, ane ж

можливості відкинення її на виборах. ·r1 не можна

усі працювали як-небудь•.

було критикувати. Попітики ніколи не сварилися

Коли приходить свобода, на людину падає тя

так зажерливо, як тепер. Бо, справді, чого ж мали

гар самостійного вирішення своїх проблем і від

б вони тоді свариmся? належали до однієї парті~;

повідальності за прийняті рішення. Людину вже

мали повноту влади. Хто до партії не належав, той

не задовольняє сиаема, котра скривила її сумлін

важко або просто випадково пробивався на ке

ня. Немає кордонів

рівну посаду.

необмежено. Що тобі заважає?

І, нарешті, найголовніше

рідна мова, вільна

значить, можеш давати себе

Так виглядає свобода з перспективи людини

земпя, український Божий храм ... Це тема окре

і з перспективи Бога. «До свободи визволив нас

мОі розмови. Тут можна говорити чимало, але не

Хриаос»,

це є основною думкою наших розважань.

би побоюючись, що будемо оглядатися у минуле

То що ж так насправді в.зіпсувала» свобода? Чи дійсно обібрала наше життя, позбавляючи сенсу? А може, цей сенс людсЬІ<ому життю повернула?

говорить св. Павло. І зараз же, немов

і хвалити собі неволю, додає: «У токи й спосіб три вайте у свободі і не піддавайтеся неволі знову». Про яку неволю йде мова. Звичайно, що про

Можливо, ми ще не бачимо всього так ясно. Мож

неволю гріха. Св. Павло знає, що людина досить

ливо, що багато коштує ця зміна. Але правдою є

легко може засмакувати цієї неволі. Не дозвольмо

наступне- ані краєвид неволі не був таким кольо

ж накинути на себе фальшиве зображення свобо

ровим, ані крає.вид свободи не є таким хмурним,

ди, за яким іде викривлене зображення і самого

як дехто змальовуt; і одне, і друге. Отже, є програш

Бога. А тоді ми нарікаємо: «Бог хіба тільки на зло

і виграш. Е такі, котрі мають надію, як і такі, що під

дав мені цю свобідну волю ... ».

далися безнадії.

Щоправда, є ситуації, в яких людина справді

Свобода сама нічого не дає. А правильніше

радо повернула б свобідну волю Богові назад.

можна сказати: свобода дає саму себе. Бо в цьому

Можливо через те ми так легко підцаємося

і полягає правдиве завдання свободи: аворити

спокусі. Бо гріх дуже легко вводить людину в

можливіаьлюдинідавати ...

обману. Гріх легко нас обманює фальшивим під-

tl11GIOHdP~

_ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

ходом і, відповідно, фальшивим тлумаченням

дження вироку, який давно сама собі винесла. І

своїх вчинків: не вкрав

раптом чує так мирне: «Іди у мирі ... Бог тобі все

лише взяв ... не зрадив

тільки на хвилинку забувся ... це не нечистота,

а вимушене розслаблення ..

простив». В момент прощення вини тягар, що його людина носила роками, в одній хвилині

У світі свободи зовсім по-іншому: якщо вкрав,

спадає з душі. Людина почувається свобідною.

то вкрав! Якщо зрадив, то зрадив! Але не думай

Можна починаnt перебудовуваnt себе, свій звіт

мо, що Христос буде менше любити тільки тому,

з Богом і людьми ..

бо хтось зробив злий вчинок. Немає такого грі

Не дивуймося, що Святе Євангеліє оnисує

ха, який міг би віддалити будь-кого від Любові.

стільки оздоровлень. Бо з чим порівнювати сво

Ісус любить навіть тоді, коли людина засумніва

боду, як не з оздоровленням? Людина, що не мо

ється у Його любові.

mа ходиnt, починає стрибати. Сліпий одержав

Така є при рада Христової свободи: без правди і без любові обіЙТ\ІІся не можна. А тому давайте сnробу€Мо якось очистити поняття свободи дітей

зір, і раптом бачить сонце, місця, якими блукав, боячись сnіткнутись.

Чи вірите, що БоГ сотворив світ з любов'ю?

Божих. Хрисmянство проnонує дуже конкретне

Чи вірите, що з любов'ю сотворив кожного, щоб

її розуміння: сзобода

ділитмся з ним своїм щастям? Не дозвольмо

це визволення з неволі

гріха. Неволя ця полягає не тільки на тому, що чи

нав'язуваnt собі фальшивого образу Бога. Очис

нимо гріх.До гріха людина швидко прив'язується.

тімо поняття «свобода», щоб цю свободу, яку дає

Звернімо увагу, що пейзаж неволі не завжди ви

Бог, ніколи не називати неволею.

даЄ1ЬСя кольоровим та атракційним, Але він і не

Бог до нічого не примушує. Хоч і все про нас

завжди nритяrує. Людина інколи воліє «свободу

знає, затримується перед порогом і чекає. Інко

до ЗЛОГО» аніж «свободу до добра».

ли чекає дуже довго ... Але не хоче втручатися

Треба сказащ що у неволі гріха залишається

в чиєсь життя. Хоче, щоб Його туди запросили.

також той, хто абсолютизує гріх, хто думає, що

Погляньмо на цей прекрасний образ.: Христос

гріх є більший від любові Христа, тобто той, хто

стоі'ть під дверима людської душі, не входячи без

не вірить у можливість прощення. Звичайно, ста

запрошення: •Ось стою біля дверей і аукаю ...»

ються такі ситуацf1~ коли сповідник мусить затри

І кожного разу, відкриваючи двері своє'і душі,

мати розгріwення від гріхів. Це має місце тоді,

отримуючи від Бога дар ласки, людина завжди

коли хтось усвідомлює, що зробив комусь крив

отримує якусь частинку свободи. Свобода

ду, але не шкодує про це. Бог аукає, але людина

ласка всіх ласк.

може не відчинити двері. Може сказати Христові

це

З цієї перспективи придивімося на наше жит

«НІ». Ситуації із затриманням розгрішення тра

тя. Напевно, кожен з нас nам'ятає, як інколи хо

пляються рідко. Зрештою, досвідчені сnовідники

тілося побігти далеко-далеко, кудись назовні і

намагаються схилити такого пенітента до розу

залишити за собою тягар жипєвО:і незгоди. Але

міння духовного жипя і до правдивого навер

проходив час, «хмари розходилися:., і ми так

нення. Інколи дорога до свободи є дуже довгою.

радо поверталися додому

Але на цій дорозі завжди перед нами стоїть ми

У рідному домі завжди почуваємося свобідно.

лосердний і всепрощаючий Христос.

Не потрібно нічого ні перед ким вдавати. Зникає

Християнська свобода

це визволення "з не

волі гріха, це nерехід від світу неволі до світу

свободи. Яким важливим буває цей перехід

спокійні і щасливі.

спокуса втечі.Людина завжди може це зробити повернути святий спокій своє'і душі ... Кожна молитва, кожна сповідь, кожні реколек

показують сnовіді людей, які роками боялися

ції відкривають перед нами світ свободи. Будь

підійти до сnовідальниці, самотньо змагаючись

яка свобода

зі вчиненим злом.

звичайна

Людина через нестерпне почуття вини, сnо дівання, осудження переживає гнітюче відчуття

nолітична, суспільна, громадська,

завжди допомагає нам у розумінні

свободи, джерелом якої є Господь Бог. І якщо ми щиро полюбимо nравдиву свободу Христа, то

змарнованого життя. Навколішки, з трепетом

навчимося добре нею кориауватися, тому що

душі, стає до сповіді і зі трахом очікує nотвер-

•до свободи визволив нас ХристОС». •

~MIGIOHdP

ПОДІ( ТА ЛЮДИ

ЛИСТОПАД2010

ХРИСТИЯНСЬКІ

ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДКРИТІ ДЛЯМОЛОДІ ІрммаЖУК, rоІІО&ао.R!:~мізації•Ма_рііі~мнаМолоді»

Сучасні молоді люди, які стоять перед вибором свого .життєвого шляху та праnіуть реалізувати свої ідеї і знайm свое місце у суспільстві, підца

ються безлічі випробувань. Світ перенасичений речами, які відволікають молодь від ведення хриаиянського ЖИТТЯ - це круті тусовки, куріння,

ня знову аати на ноm. За два роки її постійного

алкоголь та безліч інших залежностей. На щастя,

перебування вдома ніхто з друзів до неі не навід

це не єдиний шлях, який вона w.оже обраm. Щоб

увався. Тому, коли дівчина знову почала ходити,

направити молоду людину на християнсЬІ<у доро

то не повернулася до давніх знайомих, які зsикли

гу, при храмах створюються різні гуртки, органі·

аавитися до неї як до немічної. Приєднуючись до

заці~; де вона може реалізувати свої ідеі; досягти

першої-ліпшої компанії на вулиці, вона помічала,

певної цілі в житті з Христом. Молодь пізнає Бога

що їй з ними не цікаво, не смішно, навіть страшно

і своjМ прикnадом та ділами доносить його сnово до інших. Наприклад. мета організації •Мзрійська

від тоrо, як вони реrочугь ... І якось почула

npo

орrанізації п~ церкві св.

Дружина Молоді•, що діє при церкві св. Онуфрія, -

Онуфрія і вирішила nрийm туди. Чекала цього

доnомоrти молодій людині знайти себе і цікавих

дня з нетерпінням. І ХО4а хвилювалася, що ніко

друзів, реалізовуваm з ними свої ідеі Ось історія однієї дівчинки. ДИПІнство вона

го не знає. але тут її зустріли наnовнені щирою любов'ю усміхнені люди, ЯІU'ІМ вона стала небай

згадує як чарівну казку. лідерство в організаціях,

дужою. Того дня вони спілкувалися на релігійні

багато друзів, турисп1чні поїздки, табори ... При

теми. Відтоді дівчина з нетерпінням чекала на

цьому не мала ні хвw~инки просто сісти і поду

ступнОі· зустрічі. А далі її чекали поUдки, табори,

мати, чи помолитись. Усі її любw~и. Та ця розумна

спільні святкування- і все це у молитві, з Богом .

красива дівчинка в одну мить втратила сенс жит

. . . Ось уже кілька років дівчина актмвно залу

тя. Сталась аварія. Лікарі боролись за її життя, а

чена до життя сМарійськdІ Дружини Молоді». Зна

мама і еся родина молилась. У церквах атужw~и

йшла багато нових друзів у Христі, якіїїrюлюбили

літургії за її життя. Лікарі ні"Юfо не моrли гаранту-

такою, якою вона є. Кожна людина прагне до сnіл куsання, шукаючи друзів за інтересами. У сучас

Минув рік, і її виписали з лікарні. Батьки раділи, що їхня диmна жива, але вона не могла ходиm,

ному світі молодь гуртується навколо спільних цілей у різних напрямках. Але нам, християнам,

погано бачила та говорила. Здаваnося, на цьому

потрібно докпадати своїх зусиль для того, щоб

зупинилося її жипя. Проте була надія на лікуван

молоді люди об'єднувались на основі християн·

ня, а головне- на молитву. Минув час. і зір локра

ських цінностей. Члени релігійнкхорганізацій мо

щиеся,

ane дівчинка

нікуди не виходила з дому,

жуть бути прикnадом для інших. Такі об'еднання

друзів уже не було. Ніхто не запитував її про спра

можуть стаm місцем, де кожного вислухають,

ви та самопочуття. Розглядаючи с~· фотограф~\

дадуть пораду, доооможуrь пізнати Бога, віднай

на яких вона була в таборах, у горах чи в компа

ти себе. Будучи у християнсЬІ<ій спільноті, особа

ні~; дівчина починала плакати. ~її прогулян

зростає дух06Н0 і корисно проводить час. ~

ки у дворі на інвалідному візочку обмежувалися

життя у Бозі наrюенене радkними моментами, бо

лише подвір'ям. Але вона мала величезне бажан-

це ЖИТТЯ у вірі, надії та любові.

MIGIOHdP~

•

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

л и сто nАд~~

МОНАСТИР У СУХОВОЛІ ФУНДАЦІЯ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО Віктор БОЖИК «Всемогучий Боже і Царю всесвіту,

заохоти багат11ох із народу нашого до життя досконалішого, до святості. По клич

багатvох у кожному поколінні до монашого

стану, до геройських жертв за справи Церкви і народу... 1' ІзмолмтвиСлуrиБожоrоМитрополмта А.Шептицькоrозаукраїнськийнарод Багатогранна

діяльність

Митрополита

А.Шептицького не має собі рівних. Однією із ділянок однієї його праці була розбудова східного монашества, створення нових місій

шовіністів у

них пруктур, до чого він прагнув з непідкуп

польську владу.

ною щирістю та зрілістю поглядів. J ці думки

грудня

10 -

30-х роках ХХ ст. ігнорував

1936

року, б сестер-василіянок

владики Андрея не були порожніми. Під йог

перебралися зі Львова до Суховолі. Спочатку

опікою діяло

умови проживання були надзвичайно склад

127

монастирів і монастирських

домів, а монаше життя вели

520 братів та 1090

ними . Тому

1937-1938

рр. стали напружени

черниць. Одним із таких монастирів був жіно

ми роками для А. Шептицького у розв'язанні

чий монастир ЧСВВ у Суховолі, який діяв

матеріально-фінансових справ Суховольсько

років, з яких

8 років були безпосередньо під

патронатом А.Шептицького.

го монастиря. Ремонтні роботи були зроблені на кошти митрополита.

24 січня 1937 року до

монастиря прихав о. мітрат й. Сліпий, який за

Турбота А.Шептицького про створення

фундував новий кивот. Монастир відвідали і

м онастиря у Суховоnі.

такі високі духовні достойники, як о. М. Чар

Контемплятивно-адораційний монастир

сестер ЧСВВ - це закритого типу монастир,

нецький, о. І . Бучка .

Переважно з фондів митрополита у

1938 р.

монахині якого почергово веду т ь цілодобо

монастир був обведений бето н ною огорожею.

ву тиху молитву у різних наміреннях. У листі

Працювали самі суховольчани, які були дуже

ігумені монастиря сестри Ігнатії Слободян

вдячні монастирю за можливість заробити на

жовтня 193б року знаходимо в ідомість проте,

хліб насущний у важкі часи польського пану

що митрополит купив будинок під монастир,

вання, коли знайти роботу було дуже важко.

хоча ще не вказано, де саме. Далі архівні мате

У черговому своєму листі від

10 травня 1939

ріали подають інформацію про перші відвід

р. ігуменя звертається до митрополита Андрея

ини ігуменею Суховолі п риміщення, придба

як до батька і фундатора монастиря про виді

ного під монасти р, які відбулися

17 листопада 1936 р. Придбання Андреєм Шептицьким у

ленн я коштів на головн і ворота мон а с т иря.

Сигізмунда Росоцького прим і щення та землі

политом документів немає, оскільки у

у Суховолі викликало різку негативну оцінку

коли влада вирішила закрит и монастир, мати

поля к ів . Можна також стверджува т и, що ми

ігуменя спалила весь архів, щоб н е дати ніякої

трополит у відповідь на «крики» польських

інформації про д і яльність монастиря.

Про подальше утрим а ння монастиря митро

1950 р.,

ЛИСТОПАД

КУЛЬТУРА І ДОСВІд

101

Візит А. Шеnтицькоr о до Суховоnі

Ради у справах релігійних культів товаришем

Незважаючи на те, що в ЗО- х роках минулого

Кучерявим. На виселення було дано З години

століття митрополит А.Шептицький пересував

і дозволено взяти те, що можна взяти у руки.

ся на інвалідному візку, він не провадив тихого

Практично все набуте майно було втрачене.

і спокійного життя. Цікавлячись ремонтами та

Монастиря у селі не стало, але суховоль

будівництвом огорожі, владика особисто при

чани постійно відчували його присутність.

буває до монастиря у липні

1938 року, про що

Релігійно-церковнадіяльністьА.Шептицького,

є усні свідчення очевидців. Ця подія сколихнула

сестер Василіянок в минулому оздоровили

все село. Деякі визнають, що вона стала для них

і зміцнили громаду, підтримувала її мораль ний в духовний рівень, не зважаючи на те, що

поштовхом до монашого життя.

Спершу було урочисто освячено перший

у селі вже діяла православна церква. Після

стовп майбутньої монастирської огорожі. Тоді

1950

вся процесія направилася до монастирсько

яка діяла у приміщенні колишнього шпиталю

го приміщення. Парафіяни Суховолі на руках

Шептицького. Хоча вони жили лоза монасти

р. сестри пішли працювати в лікарню,

вносили митрополита з одного приміщення

рем, однак постійно мали настоятелів і дотри

монастиря до іншого для освячення келій та

мувалися усіх монаших правил, незважаючи

каплиці. Далі митрополит уділив благосло

на загрозу арештів.

вення дітям і хворим. Відбулась Божественна

Час невгамовно віддаляє нас від тих подій.

Літургія, мирування і коротка промова ми

З відновленням незалежності та легалізацією

трополита, у який він закликав вірних УГКЦ

УГКЦ зі суховольської громади виходять рев

опікуватися монастирем, допомагати хто чим

ні священики, отці Василіяни. Ще майже

може сестрам, не ображати їх.

ків продовжувала прислуговувати у місцевій

10 ро

церкві Івана Богослова с. Михаїла Стасишин.

Діяльність монастиря і йо rо вплив на духовність rромади Сухов оnі

Вже більше як

Після того, як митрополит уділив особисте

Понад десятиліття у приміщенні колишнього

благословення та освячення Суховольського

10 років провадить катехиза

цію учнів місцевої школи с. Маркіяна Юсько. монастиря, стараннями місцевого пароха о.

монастиря, життя сестер стало активнішим

Ростислава Гладяка, створено кімнату хрис

і благотворнішим. Це пов'язано з активним

тиянської етики. З

вступом

ківської громади

дівчат-суховільчанок

на

кандида

1996

року за кошти бать

почала діяти пришкільна

рр. до монастиря

каплиця. Увінчує духовне оновлення сухо

вступили п'ять сестер. Всього у монастирі на

вольської громади меморіальна дошка Слуги

1943 рік перебувало 17 осіб. Жителі Суховолі

Божого Андрея Шептицького, що виконана професором львівської академії мистецтв

туру. Протягом

1937 - 1943

отримували добру духовну допомогу від мо настиря, мали мо,жливість брати участь у Лі тургії в монастирі. пережив відносно спокійно. Проте з травня

1950

року рядянські органи влади на різних

рівнях приймають рішення

діяльності

монастиря.

Іваном Микитюком. Воістину, продовжує бути актуальною ідея і гасло сестер Василіянок:

Лихоліття Другої світової війни монастир

npo

Спочатку

припинення

вирішують

«Тобі, Боже, служити хочу невпинно, в жертві зложити серце невинне».

Можливо, освітній заклад у Суховолі, який знаходиться з

1957 року на безпосередній те - території

риторії фундації А.Шептицького

питання про скерування непрацездатних мо

монастиря Василіянок, заслуговує на те, щоби

нахинь в будинки перестарілих та інвалідів, а працездатних влаштувати на роботу. Пізніше

його присвяти ти імені митрополита. Тим біль

монастирські будівлі були тимчасово передані

ціонального відродження одним із головних

виконкому Івано-Франківської районної Ради.

напрямків виховання шкільної молоді вбачає

в ідеалах християнської моралі, як цього дуже

вересня

1950

року на теренах монастиря

з'явилась делегація на чолі з уповноваженим

ше, що Суховільська ЗОШ з самих nочат11ів на

прагнув митрополит.•

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЛИСТОПАД2010

МІСІЯ МИРЯН У СВІТІ

Можемо побачити взаємну залежність люди ни і культурноі' сфери. Саме тому, на думку Папи

ІаанКОБАСАР

Римськоrо, першим і основним завданням культу

ри є виховна функція. Завдяки їй кожен повинен Продовження, початокуч. 1-10за2010р.

ставати більш людяним, а з цим пов'язується здо рова моральність, яка передається з покоління у покоління не тільки в Церковній Традиції, але і в

Культурна сфера

ментал'ьності народу. свідком Во·

Ми бачимо дуже широкий слектр впливу куль

скресіння й жкття Ісуса Христа і знаком живо

тури на людину, тому не можемо не зауважити

го Боrа. Чим душа є дnя тіла, тим мирянин є для

Кожний мирянин повинен

загроз, які стоять nеред культурою. Вона, поді

6yrn

світу. Саме такою душею для світу був Папа Іван Павло

11.

Він

бно, як й інші сфери "людського життя, також, на

один із тих богосnооів-rуманІстів

превеликий жаль, «відзначається відірваністю не

дsадцятоrо століття, які дуже гостро ставw~и пи

тілЬІ<и від християнської віри, але навіть від люд

тання культури в свdій діяльності. Варто згадати,

СЬІ<ИХ цінностей, чи також щодо певноt· науrовОі

що саме він дав поштовх до виникнення Паnськсіі

і технічно4" культури, не здаnюї датм відповідь на

Ради у справах культури, завданням якdІ є nowyi<

важливі запитання людських сердець про правду

найкращих слособів слівпраці Церкви й Апос тольської Столиці із суб'єктами 1<ультури у різно

манітних ІlРQЯвах. Поняттям «культура» (з nатинськОІ соІо,

і добро». Вже Папа Павло

в Апостольському листі

Evaпgelii nuпtiandi апелював, що розбіжність між

colui,

Євангелієм і культурою є певною драмою не лише

має багато семантичних відтінків. Воно

наших чаdв, але й інших епох, тому потрібно до

ознацає: е:nроживати на якійсь території•, .-об

класти багато зусиль, щоб дбайливо євангелізу

робляти землю, рослини •, «ВідІ:\аватися чомус1>11,

вати людс1>1<у культуру. Така ситуація потребує

cultum)

•керувати

чимось»,

е:нагnядати»,

.:виражати»,

оновлення культури, але 01ід зазначити, що воно

е:освічувапщ кудосконалювати духооно», «цінува

ні в якому разі не може відбутись без активної

ти», « шанувати», «Обожнювати», «виконувати святі

участі людей, ДЛА яких це є справжнім викликом,

обряди»та ін.

особливо для християн. Щоб цю найважливішу

Проблема культури не залишилась без уваги і в навчанні Другого Ватиканського Собору, який

сферу ЛІОД(ЬІ(()ГО життя оновити в дусі Євангелія,

вюначає її як «усе те, чим людина вдосконалює і виявляє різноманітні дари сво€( душі і тіла; ста

кликана до євангелізації. Кожний мирянин, який виконує специфічну роль у Церкві і теж відповідає

раЄ'ТЬСЯ через nізнання і nрацю підпорядкувати

за євангелізацію, повинен дбати, щоб у будь-який

весь світ; робить гуманнішим жипя сімейне і гро

можливий спосіб активно і творчо оновлювати

мадсЬІ<е через розвиток звичаїв і інституцій; і, на

культуру.

решті, своїми діnами з плином часу виявляє свої

потрібна присуrність Церкви, бо саме вона по

Christifideles Іаісі

папа вказує на відповідаль

веnикі духовні переживання і прагнення, ними

ність людей за сучасне лице світу. Понтифік за

обмінІОЕТЬСЯ і їх зберіГЗЕ, щоб вони служили дnя

прошує вірних всіма силами сприяти оновленню

прогре<:у багатьох. а то й ціnоrолюдського роду».

культури, яка, як образ всього людства, мусить

Паnа Римський, ооираючись на навчання отців

йому служити, залишаючись уrоріненою в най

Собору, нагадував, що культура є необхідним се

кращих традиціях держав і народів, відкриту як на

редовищем життя і розвитку людини, а також усіх

народні звича·1~ так і на найновіші досягненнАх на

суспільств і народів. В достовірності ціЄі думки

уки і техніки. Паnа Римський додає, що лише таке

можна досить легко впевнитися, спостерігаючи

оновлення в стані надати новий сенс людському

за долею нашого народу. Він протягом багатьох років був гноблений і позбавлений державнос

життю. Т111ьки воно викличе нові проекти і нові

ті, але витривав саме завдяки свОій автентичній

ського жмпя, провадячи таким чином до більш

культурі.

гідного nюдини майбутнього.

надії в особистому і сnільнотному вимірах люд

~1111GIOHdP

КУЛЬТУРА І ДОСВ!д

ЛИСТОПАД2010

Згідно з нав4іІнням Дpyroro Ватиканськоrо Со

щоб через нього подолати культуру «еrо'!Зму, не

бору в Декларації про христмянське виховання

навиаі, помсти і ворожості, а одночасно, з метою

Gravissimum education,

зросту солідарності на всіх рівняХ». Іван Павло

саме школа на підставі

11 в

свого призначення форму€ і розвиває здібності

Christifideles

людини. Вона впроваджує в спадок культури на

ти відповідальність за євангелізацію, щоб на всіх

Іаісі нагадує. що миряни мусять взя

роду, надбаний минулими локоліннями, закладає

дорогах світу та у його великих артеріях, якими є

відчуття людських цінностей, готує до професій

преса, кіно, радіо, телебачення і театр, проповід

ного жипя, створює дружнє співжипя вихован

увалося спасенне слово Євангелія. Потрібно ви

ців, таких різних за характером чи походженням, і

знати, що ми щодня вживаємо сrюво «культура»

готує їх до майбутнього вже лоза нею. Це є цінним

у дуже звуженому значенні, тому чаао функцію

повчанням для вчителів і вихователів, які, саме

творення культури ми приписуємо лише тим осо

в такий христмянський слосіб виховання учнів,

бам, які працюють у певних культурних сферах

повинні виконувати свою місію у світі. Христм

яни потрібні і на освітянській ниві, бо особлива

тощо. До предметів культури ми відносимо лише

увага звертається на те, щоб чоловіки і жінки, які

твори мистецтва, книжки чи фільми, а до культур

ведуть виховну роботу в школах чи інших вихов

письменникам, поетам, акторам, музикантам

них закладів

виключно бібліотеки, театри чи

них інституціях, незалежно від того, католицькі чи

нау~rові центри, а це помилково. Будь-яке місце,

некатолицькі вони, давали справжнє свідоцтво

де існує людська праця, вже тим самим аає свід

Євангелія через приклад власного життя, що від

бивається в професійній відповідальності, чес Присутність християн у світі культури Іван

павло

ченням присутності в ньому культури . Підсумовуючи, нагадаємо ще раз, що культу

ра аановкть собою іаотну складову світоmяду

ності і компетенції.

пов'язує з подвійною метою. По-перше,

nюдсь~<ої особи, є способом існування і жипя лю дини. Вона виражає людську тотожність. В залеж

миряни повинні визнавати і підтримувати куль

ності від неї людські дії формують зміа і хід іаорії

туру, сумісну з Євангелієм, також її очищати з тих елементів, які чужі духу Євангелія. Другою метою

світу, і лише в такому значенні вона може дійсно вирішувати майбутнє нашо'і планети. Тому всі, а

присутності християн у світі культури є можли

зокрема хриаияни, повинні відчути себе відпо

вість показати її вартіаь через велике багатство

відальними за культуру та, відповідно до свого фаху і різних ділянок та обставин своє'і праці у

Євангелії J христмянської віри. Отож, ці дві цілі

Понтифік вважає важливою справою, яка доруче

світі, бути «Євангельською сіллю» і «закваскою»

на всій Церкві, отже, також і вірним. Миряни пови

Божої істмни та поширювати нову євангелізацію у

нні також вдосконалювати мистецтво виховання,

своєму оточенні.•

НОЇВ КОВЧЕГ Гаnмна ГОРДАСЕ ВИЧ

шукає зуарічі з командуванням УПА. Було пе ревірено, чи це не провокація, виглядало на те, Почотqк у ч.

Продовження,

що ні. Фронт нестримно просовувався на захід.

1-10 зо 2010 р.

не зважаючи на затятий опір німецьких військ.

Отож. не було нічого незвичайного в тому, що німці ладні шукати союзників у тих. кого ще вчо-

До вечора в штабі наростало напружене

ра вважали головним ворогом. Правда, було ви

чекання. Ще зранку Еней з невеликою групою

рішено, що сам Еней на зустріч не піде, але він

від'іх.ав у двох справах. По-перше, мав зустріти-

сказав, що з невеликим загоном буде чекати в

ся з Лемешем, щоб узгодити деякі дії. По-друге,

лісі поблизу, щоб або відразу дізнатися від по

nо зв'язку передали, що німецьке командування

сланців, чого там німці хочуть, або, коли вони в

MIGIOHdPe"~

ЗS-

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЛИСТОПАД2010

умовлений час не повернуться, їхати на зуаріч

звірила з цифрами, записаними на скрайку па

з Лемешем і разом дійти якогось рішення. І ось

перу, заховала передрук і кальку в сейф, а руко

уже сонце схилялося до заходу, а про Енея ні слу

писи порвала на дрібні шматки, вкинула в піч,

ху, ні дух'/- Правда, як не прислухалися вартові,

піднесла сірник, а пот1м металевим гачком ста

але ніде не було чути жодного пострілу, а щоб отак тихо взяли Енея, та ще й не самого

такого

не могло бути.

ранно перемішала попіл.

Так, друже командире,

відповіла вона.

Ви

його зараз хотіли прочитати?

1 все одно в штабі почали тривожитися. А,

Та ні, в основному ви мені доповіли, а зараз

може, це просто почав дошкуляти холод. бо в

маю більш наглі справи. Але я просив би поклика

приміщенні штабу топилося ще зранку, а що ці

ти до мене дРУга Механіка і дРУга Цигана .

лий день хтось входив, хтось виходив, то нари

Наталя здивовано глянула на Енея, але задава

палося холодУ. На ніч у штабі мало бути холод

ти йому питання, та ще й зараз, коли він злий, було

но. •Щоб черговий не заснув»,

жартував Еней.

справою ризикованою. Отже, Наталя надягнула

Але вже й зараз Наталя мусила накинути на

кожушок, як належкть, надягнула шапку і побігла

опашки кожушок. Правда, відразу від того стало

шукати Василя з Євгеном.

ще холодніше, бо кожушок висів біля дверей,

Коли Наталя вийшла надвір, сонце я кра зсідало

то натягнувся морозом. Вона знизала плечима,

за соснами. Його проміння пронизувало верхів'я

похукала на пальці. Зрештою додруковувати

сосон, які виглядали аж чорними. Промені потра

лишилося всього одну сторінку. З полегшенням

пляли якраз у вікна бараків і здавалося, що звідти

зітхнула, поставивши останню крапку. Уважно

вирt~ваються язики полум'я. Наталя подумала, що

перечитала весь звіт. Хлопці щось голосно за

вони живуть у дуже гарному місці. І що їм дуже по

сперечалися, але Наталя вже звикла відключати

везло з Т\'ІМИ казармами, які за Польщі було збудо

свій слух від непотрібних розмов.

вано в глухому лісі, далеко від населених пунктів

І саме в цю мить двері з грюкотом відчинили ся, і в приміщення, помахуючи нагайкою, ввійшов

(зате близько від колишньої польсько-совєтської границі), бо ЖИ'ТИ в лісі в наметах влітку

це ро

Еней. Обличчя його горіло від морозяного вітру,

мантично і приємно, але взимку все-таки краще

на рудуватих вусах поблискував іній.

жити в кам'яних будинках із грубами, які можна

Ну, що?- запитав начальник штабу.

добре натопити. А то он як сніг під ногами рипить.

А-а!

І сонце червоне - на мороз.

по халяві.

і Еней роздратовано свиснув нагайкою

Шукають дурніших від себе. А ми тут

Василя шука'Т\1 не треба буnо

він був у примі

вже їм вимоги на державному рівні: визнати неза

щенні автошколи. З групою своїх курсантів копав

лежну Українську державу, визнати УПА воюючою

ся в нутрощах машини. Почувши, що його хоче

армією, забезпечити боєприпасами. А вони нам:

бачити Еней, Василь витер rанчіркою замащені

ми на таке не уповноважені, ми повідомимо Бер

мастилом руки і сказав:

лін, а наразі нам потрібно, щоб ви знищили базу

Ну, гаразд. хлопці, на сьоrодні досить. Від

ковпаківці в у Гощанському лісі. А тоді ми вам щось

почивайте. А Наталя побігла до бараку, де мав

там підкинемо. Може."

би бути Евген, проте там його не було. Забігла до

бу.

- Та-ак,- розчаровано свиснув начальник шта - Це, звичайно, несерйозно. Ну, а з Лемешем

бачився?

З Лемешем бачився,

відгукнувся Еней і

озирнувся на Наталю:

-Друже Любисток, ви закінчили свій звіт? Наталя за цей час закрила машинку чохлом і заклеїла смужкою паперу з власним підписом,

щоб без її відома ніхто не міг скористатися, пе ревірила кальку, чи ще надається для вжитку, перерахувала аркуші паперу і аркуші кальки,

їдальні

в загальному залі Евгена теж не було,

знайшла його в маленькій кімнаті відразу біля кухні. Сидів за столом біля вікна, але так, щоб його самоrо з вікна не було видно, з апетитом наминав пшоняну кашу. Коли Наталя стала в дверях. Евген,

не підводячи гоnови, зиркнув спідлоба, переко навшись, що це вона, продовжував вечеря1И.

- Женчику, Еней хоче бачи-m тебе,-сказала На таля. - І Василя.

І Василя?- перепитав Евген. -Це щось цікаві

ше, ніж якби він хотів бачити тільки мене. Іду.

~ ttllGIOHdP

листо n дд

КУЛЬТУРА І ДОСВІд

Все-таки Наталя вернулася в штаб першою.

вона noкninaлa очима і лише по хвилині збаrнула,

Сказала, шо хлопці зараз будуть, і збиралася йти,

що лежить обличчям до відкритих дверцят грубки,

але Еней зуnинив її:

-А ви теж залишайтеся, подруго Любисток.

в якій чергова вже розвела воrонь. .Сьоrодні ми &jдеwю вдома», - щасливо гюдумапа вона. Ще кілtr

Наталя захвилювалася ще більше, ніж коли він

ка годин

і вони &jдуть удома. Можна &jде надяг

її послав за братами, але до цього хвилювання

нути якусь зі сво"Dс сукенок, які вже так давно висять

допучилося якесь приємне передчуття. Щоб не

в шафі без ужитку, взути черевички на каблучках, з

зурочити, вона навіть боялася подумати про це.

Слава Україні!- сказали хrюrщі, які зуарілися

Героям слава!

тах великого &jдинку, де ти народилася і виросла. можна &jде.- ах, можна буде провести Cвsmieчip

по дорозі й увійшли одночасно.

подруги Любисток стати знову просто На"Jа.Пею, до нею своі"х батьків. Можна &/де ходити по всіх кімна

Але раптом? ..

Еней відійшов від столу, де

вони з начальником wтабу намагалися по шкіль

ній карті визначити відаань до того Гощанського

так, Ак nро--.водиnося його завжди: в КDЛі сім'1; за

святково накритим стоrюм. біля яnинки. Ранок почався з невдачі: в Євгена закульгав

лісу. Нападати на базу ковпаківців вони наразі не

кінь. Ну, треба ж отаке! Не так часто йому дово

збиралися, але раз отримано таку інформацію, то

треба взяти їі до уваги. Злість з Енея nотроху ви

дилося тим конем їздити, більwе все пішки ходив. Мабуть, жоден кінь стільки не вистоював без діла,

ходила разом із морозом, він уже навіть посміхав

АК Євrенів, і от

ся. Підійшов до виструнчених хлопців, хитрувато

бачте, випало закульгати! Попросити іншого? .. За

подивився на них, потім озирнувся на Наталю, яка

йвих коней у них не буrю, щоб на цілий тиждень

СТОRЛа трохи збоку.

забирати. Та й вершник з Євгена, признатися по

Ну що, хлопці? Якспра~?- і, не чекаючи від

повіді, продовжив:

Знаю, знаю_ Незабаром ма

тимемо два десятки першокласних шоферів на одну розгаратану машину. Друг Циган і подруга Любисток блискуче виконали завдання. Ми тут

саме коли він потрібен, то Ж>му,

правді, був nоrаненький, він ото лише міг слрав1\RТИСЯ зі своїм смирним, флегматичним Орликом, якого так було названо наце на глум. -Ну, то ви іДьте, а я вже якось сам буду добира тися,

- винувато сказав Євген.

nодумали ... Через три дні Різдво.- Маєте всі на

Наталя і Василь перезирнулися межи собою і,

тиждень відпустку. Завтра вранці можете рушати.

як завжди, зрозуміли одне одного без слів. ~

Тієї ночі кожному з них приснився сон. Василеві

вони були близнюки. Правда, не були такі вже

снився орел з червоноrо каменю на письмовому

дуже схожі одне на одного, щоб їх nлутали навіть

приладці батька. Орел покруmв головою, раптом

ще в дитинстві. Просто ВОНИ належали ДО ОДНОГО

змахнув крилами і поnетів. А він, Василько, був ще

типу: високі, стрункі, кароокі, з ніби намальовани

зовсім малим, біг за тим орлом і намагався його

ми чорними бровами. Євген дуже пишався, що в

сліймати, щоб повернути на належне місце

пе

нього такі вродливі брат і сестра, і в глибмні дуwі

ред дµабинкою з ручками і між чорнильницями з

жалкував, що він зовсім не такий: невиссжмй, на

синім і червоним чорнилом. Євгенові снилося, що він ·ще верхи вулицею в

віть нижчий від Наталі, хоч вона дівчина, білявий, сірооt<ИЙ, ніс картоминою. Правда,

reflep

його

їхньому селі, а назустріч іде ота гордячка- дякова

непримітна зовнішність стала йому в пригоді. Там,

донька. А він так недбало підносить руку у вітанні і з висоти коня дивиться на її обличчя, смагляве, як

де красень-юнак чи красуня-юнка, якими були Ва силь і Наталя, не пройшли б непоміченими, ніхто

у циганки. Вона захоnленодивиться на нього, а він

не звертав уваги на такого собі хлоочака-підлітка,

такий геть байдужий. Бо що Ж>му якасьдяківна!

до того ж одягненого а свиту і личаки. Євген міг

А Наталі сниnося літо і"ІХній квітник. Сонце~

прийти в &jдь-який населений пункт, вештати

гріє.-простопе4е,ітому~пахнерезеда.Резеда

ся на очах у німців чи поліцаїв, і ніхто чомусь не

завжди пахне лиwе тоді, коли їі добре пригріє сон

звертав на нього уваги, не зупиняв, не вимагав

це. Наталя аж невдоволено по,у,орщилась від надто

документів. Навnаки, нерідко його залучали до

гарячих сонячних променів і на тому прокинулася.

якоїсь роботи: нарубати дров, перенести я кийсь

Просто у вічі їй продовжувало яскраво свіnfти,

вантаж, помити підпоfу. При тому німці сnокій-

MICIOHdP~

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

листо n Ад2010

но говорили між собою про різні свої сnрави, Н€

вдвох, а гарний, мов намальований, командир,

раз дУЖе цікаві, і їм і на гадку не спадатю, що цей

який їхав на вороному, майже 40рному, коні, під·

nослужnивий, але тупуватий абориген, який так

няв у вітанні руку, з якої звішувалася нагайка, І ве

радів, отримавши в нагороду за виконану роботу

село привітався:

кілька сигарет або плитку ерзац-шоІ<ОЩЦу, що він тямкть по-німецьки щось більше, аніж оте сафі дерзен,

rep офіцер!», яке він

Слава Україні!

Героям слава!

відповіли брат і сестра, і тут

говорив так кумедно.

уже наталя просто була змушена глянуm на Лозу,

Словом, Евген був найхращим розвідником. Еней

бо ж то було б нечемніаю: вітатися з людиною і

µун.е беріг йощ тому й псевдо дав таке абсолют

не дивитися на неї. Отож.подивилася і черговий

но непідхоже до його зовнішності

«Циган». І під

раз подумала, що це якось аж несправедливо,

час перебування на базі Евrен уникав зайвих кон

коли одній людині дається стільки вроди. Якби

тактів, тримався так. щоб якнайменше людеі1 зна

зараз на них подивилася якась стороння людина,

ли його в обличчя.

то, напевно, знайшnа б ба(ато спільного в Карм з

І от йому, такому везучому, не повезло саме тоді, коли попереду таке щастя

тижнева відпуст

Ні,

сказав Василь,

двадЦЯlЬ кілометрів

Василем та й з самою наталею. В нього були такі ж чорні брови, таке ж біле, розрум'янене морозом обличчя, от пише очі були, може, трохи світліши

ка, та ще й на Різдво.

ні, ми не nо'ІДемо. Тут

за чотири години дійдемо

ми, карими із золотими іскринками, і на відміну

від Васмя, в нього були невеликі вуса. З-під них. коли Карnо усміхнувся, блж:нули сліпучо-білі

пішки. Євген озирнувся на На1аt1ю: вона лише посміх

зуби. Проте, оскільки Василь був поруч із Ната

нулася на знак згоди. Євген відчув, що його любов

лею, скільки вона себе пам'ятає, то вона не бачила

до старших брата і СЕ!ОJЖ ще збільшилася. Вони

в ньому нічого особливого. А от Карпо_

готові ЙП1 пішки ТЗІЦІІЙ все ж неблизький світ, аби

нув поглядом їхні стрункі постаті, такдоладноохо

Чув, ви збираєтесь додому? - запитав Карпо. - Так. Еней розщедрився на цілий тиждень. - Ну, що ж. використайте цю нагоду повною

плені ясно-коричневими кожушками, перетягнені

мірою. Бо майбутнє обіцяє бути нелегким. Боюся,

в талії пасками.

що наша ідилія скоро за кінчиться, і ми будемо про

пише не позоставити йоrоодноrо. Він ще раз оки

Нічого не забули?

сказав Василь.

Ну, то

пішли! невеликий кінний загін. Хлопці дружно співали:

він не потиснув її, а підніс до губів і, дивлячись На-

Не знаєм, що таке є страх!

1а11і просто в очі, сказав:

- Мої найкращі вітання матушці Софії і отцеві

Живемо в полі та в ярах! Якщо я не помиляюся, це Карпо Лоза зі свої

ми хлоnцями. А я не помИЛАюся, бо тільки в нього так злагоджено співають, - сказав Василь і чомусь лукаво глянув на Наталю.

Та ну тебе,

почервоніла Наталя,

вічно ти

смієшся ...

канням із Василем. Наталя вийняла руку з темого затишку рукавички і теж простягнула Карпові, але

- Ми українські napmU30нu, Живемо в полі -обрій знаний,

неї згадувати, ЯІІ про щось нереальне.

Лоза похилився з коня і обмінявся ру~<остис

І вони рушили до лісу, але назустріч їм виїхав

сказав Василь.

Якщо Наталя забуде, то я їй нагадаю.

1він так

подивився на Наталю, що вона ладна була його убити. Ну я11 він дізнався п ро цей її най більший секрет? Адже вона нікому ні слова не сказала, вона ніколи з тим Карпом не вела жодних

З посміху люди бувають, Наталочка,

вчально сказав брат.

Іларієві. - Обов'язково передамо,

по

І потім - я ще ніколи не був

розмов, крім того, що було необхідно у справах. Ні, то слравжня кара Божа

- мати брата..()лизнюка,

такий серйозний, яку цю мить. Ти бачиш на моєму

який ЧИТЗЕ 8 Т1ЮЇХ думках! Правда, Наталя, в свою

обличчі хоч тінь посмішки?

чергу, я11 правило, читала у думках ВасИЛА, але

Та в цю мить вони :зустрілись з кінними, і Ната

він, - отакий нахаба! -чомусь ніколи нічоrо не со

ля здивувалася. куди це наmо зник Євген. начебто

ромиася. Коли його пробували nідцражнювати

щойно йшов із ними, а ось уже вони стоять скраю

особливою симnатією до яко"1~небудь дівчини, зін

~MIGIOHdP

КУЛЬТУРА І ДОСВІА

листоnдД2010

весело nогоджувався, що так. вона йому подоба

Навряд.

із сумнівом сказав Василь.

Річка

ється, так. найближчим часом він їй освідчиться,

петляє, тут щонайменше кілометрів десять гаку

нехай татусь із маtЮю готуються до весілля. Ну,

вийшло б.

а який інтерес nід'юджувати людину, яка з тобою

І коли вони, за їхніми підрахунками, вже

nогоджується? Отож. Василя полишали в споко·~; а

пройшли половину дороги, Євгенові вдруге за

через деякий час все починалося слочатку, тільки

цей день не повезло. Він саме йшов першим і

йuи~ося вже зовсім про іншу дівчину. Взагалі, було

зробив черговий крок, коли раптом його ліва

схоже на те, що Василь у свої двадцять чотири

нога провалилася в якусь занесену снігом яму.

роки ще й разу не встиг закохатися. Або тримав

Він спіткнувся, потім упав, автомат зіслизнув з

це у такій таємниці, що навіть Натаnя не могла до

nлеча і відлетів убік. Наталя за інерцією мало не налетіла на нього, але в останню мить затрима

того до...,коnатися.

Коли Василь з Наталею заглибилися в ліс, біля

лася і навіть засміялася:

них наче виріс з-під сніrу Євген.

Як це тобі вдається?

силь.

заздро запитав ва

Василь не сказав нічого, лише нагнувся і підняв

автомат. Євген підвівся, зробив крок і раmом за

невидимку.

Дороrий братику, мусить бути в цьому світі

хоч якась слраведливіаь,

Женчику, ти зібрався продемонструвати, як

треба в разі небезпеки зариватися під сніг?

Можна nодумати, що ти надягаєш шаnку

сичав і схопився за найближчу сосну.

весело сказав Євген.

Кожному своє. Ти звернеш на себе уваrу, навіть

Женчику, що сталося?

вже стривожиnася

Натаnя.- Ти зламав ноrу?

коли з'явишся серед сотні людей, а мене не помі

Зламати не зламав,

крізь зуби сказав Евген.

чають, навіть коли я сам-один. Спочатку Й1И було легко, 6о поки вони були

певні, що ніякої прикрої несподіванки не трапить

ліву ноrу в повітрі, потім спробував на неї насту

ся, йшли дорогою, а вона була добре втогmною

пити і знову засичав.

і рівною. Але потім довелося зій-ти з дороги і Й1И

Просто незручно став, зараз минеться. Вони кілька хвилин постояли. Евген тримав

ЗнаflЕ!, мабуть, я таки її звихнув,

винувато

обіч, за кущами, які, хоч і безлисті, але були за

сказав він.

метені снігом, тож досить надійно прикривали

розі взялася? Ну, що в мене сьогодні за фераnь

від дороги, тим більше що їхні брунатні кожухи зливалися з червонясто-брунатними стовбурами сосон. Але тут вони провалювалися в сніг. Піuи~и слід у слід. Василь з Євгеном час від 4аСУ мінялися, прокладаючи дорогу, Наталю весь ~ тримали всередині. І вже через якусь годину відчули втому,

Чортова яма, звідки вона на моїй до

нийl день? Василь присів навпочіпки і спробував обмаца ти Евrенову ноrу. - Через чобіт нічого не зрозумієш,

заклопо

тано сказав він. - Чи то вивих. чи просто підвер нув. Але скидати чобіт не варто, 6о навіть якщо

почали тяжити автомати, які треба бупо тримати

вправимо вивих, то назад чобіт уже не натягнеш.

на самому краї nлеча, щоб у разі потреби якнай

д без чобіт на такому морозі обмороження забез

швидше бути готовими до бою. Вже не перекида

печене.

лися жартами, тілІ:>КИ, міняючись місцями, хлопці

І що ж тепер робИl\11?

розгублено запитала

позирали на Наталю: як там вона? Але Наталя не

Натал А. - Може, ви залишитеся тут, а я піду до най

виглядала на таку дуже стомлену.Лише коли вони

ближчого села за підводою?

вийuи~и на берег річки, і перед ними блиснула ззивиста льодяна стрічка, Наталя обізвалася:

Хлопчики, nам'ятаєте ту книжку про голланд

Найближче село тут кілометрів за десять,

потім- на такому морозі сидіти і чекати ... Як часто

ських дітей, які мандрували на ковзанах? Як вона

говорив покійний дJА. «ЗТО чревата».

називалася? - «Срібні ковзани», -обізвався Євген.

я сам добрався б, - сказав Евген.

Оце були б у нас зараз ковзани, ми б могли

І пропонував же я вам, щоб ви їхали кіньми, а

д ти певен, що якби ти цією дорогою йшов

повторИ11'1 ту мандрівку. Наскільки це буnо б

один, то обминув би ту чортову яму?

швидше!

запктuв Василь.

MICIOHdP~

заперечив Василь. А ми вже стільки пройuи~и. І

- іронічно

Можна подумати, що від нашої

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЛИСТОПАД2L

компанії тобі самий клоnіт. Ану, постійте тут; а я

їх охомювало відчуття, що вони

спробую щось у цьому nid пошукати.

всій землі, і ніде нема ніяких міст. ніяких сіл, нія

Василь повернувся хвw~ин ...ерез десять, хоч

Наталі з Євгеном здалося, що минуло значно біль

єдині люди на

і ця безконечна дорога.

ше часу. В руках він тримав шматокдеревини,схо жої на двозубі вила.

ких будинків із постелями, є лише сніг, ліс, мороз

- Ану, хлопці, станемо, -

раптом таки скоманду

вав Євген. Вони зупинилися і прислухалися.

Ану, мій дорогмй братику, слробуй спертися

коліном на цю роrачку,

сказав ВасwІь, вперши

друmй кінець деревини в сніг.

Деревина виявилася задовгою, Василь фінкою

Ззаду хтось доганяє кіньми.

Конем,

уточнив Євген,

там лише один

кінь. Але той кінь міг везти не одну людину, і було

Євген не зміг, стоячи

невідомо, хто ті люди. Отож, вони зійшли з доро

на правій нозі, спертися на рогачку копіномлівО:і.

ги, щасливим випадком знайшовши місце, звідки

почав її підструrувати,

no1U1

- Тепер, сестричко, черга за тобою, -

звернувся

вітром змело сніг, таК що за ними не залишилося

Сподіваюся, санітарний пакет

сл\qів. ЗамаскувавшІ-'Сь у кущах. про всяк випа

при тобі? Діставай бинта. бинтом вони прикріпи

док, приготували аВІОМаП'І і стали чекати. Зре

Василь до Наталі.

ли саморобну милицю до ноги Євгена.

- Ти думаєш, я таким робом зможу пересувати - засумнівався Євген.

ся?

штою, чекспи довго не довелося. З-за повороту з'явилися сани, запряжені одним конем. На санях

лежали мішки, а спереду сидів, скоцюрбившись

Не можеш, а мусиш,- схазав Василь. -Думаю,

від холоду, літній дядько. Василь пильно прислу

що з наuюю допомогою це тобі вдасться. Правда,

хався, чи хто не ;де слідом, nотім, зробивши Наталі

доведеться тепер іти дорогою, але наві'ть якби

з Євгеном знак, щоб вони не рухалися і мовчали,

німцям сьогодні знадобwюся їхати саме цією до

сам звівся і вийшов на дорогу.

роrою, думаю, ми їх завчасу почуємо.

Егей, гоаюдарю, здорові будьте!

неголосно

Наступну годину, а може, й дві, вони пересува

привітався він. Дядько, здавалося, нічого не чув,

лися зі швидкістю черепахи. Василь ніс на право

бо навіть не здригнувся, апе потім повільно по

му мечі два автомати - свій і Євгена. Наталя свій повісила на ліве мече, а між ними, обхоnивши їх

вернув ГОІЮ6У і озирнувся на голос. Василь впіз нав його, це був чоловік із Трощаниці.

за мечі, йшов,

якщо тільки це nересовування

можна було назвати ходою,

-Дядьку Дем'яне, не впізнаєте мене?

Євген. Досить ско

Тпр-ру!

Натягнув віжки дядько Дем'ян, при-

ро рогачка намуляла йому коліно, він був навіть

дивився пильніше і, може б, nосміхнувся, якби

nодумав, чи не підкласти туди шал ку, але усвідо

його обличчя не стягнуло морозом.

Ну, як же,

мив, що мороз надто сильний, щоб іти з непокри

ви старшенький батюшок. А я думав, ви десь у на

тою головою. Отож. промовчав про це і навіть

уках. а ви у лісі.

наполіг, щоб Василь відцав йому автомата, якого

-Дядьку Дем'яне, я тут не один, і в нас нещастя,

він закинув за спину. Василь погодився, бо таки

два автомати на одне мече - це забагато, а при

йти. Підвезете? ..

наглій потребі йому було б важче скористатися

сказав Василь.

Брат пЩвернув ногу і не може

Одночасно він махнув рукою в сторону кущів:

кот~мсь із них. Час ішов і здавався безконеч

виходьте, мовnяа!

ним, шлях теж здавався безконечним, кожному

m.~ратися на дорогу. Дядько Дем'ян аж гоповою

здавалося, що це вже останній крок, на який він

похитав, побачивши Євгена.

здатний, ось іще цей крок, і він скаже: «Хлоп ці,

і Наталя з Євгеном почали ви

- Та то бачите, паничу, -

сказав він, - боюся, що

давайте трохи спочинемо». Але робився крок, а

моя кобиnа не гюдужа€ вас усіх взяти. Я оце їздив

фраза застигала на устах. Сонце вже похилилося

до млина, а коней же у нас небагато залишилося,

до заходу, а вони все йшли, і йшли, і йшли, і навіть

то кожне перед святами просmь: І(Візьми і мій

не уявляли, де вони зараз знаходяться і скільки

мішечок!» То вже панича зі скаліченою ногою я ві

їм ще йти. Від сніданку вони нічого не ·1іщ але не

усвідомлювали того, що вони голодні. Мороз під

зьму. І панянка хай сідає. а я вже піду пішки. - Ні, - швидко сказала Наталя, - ні, нетреба. Ви

вечір іще міцнів, але вони того не відчували. Іноді

вже візьміть брата, а ми nЩемо самі.

~MIGIOHdP

ЛИСТОПАДШ10

КУЛЬТУРА І ДОСВІд

Василь глянув на неї і промовчав. Евген, тим

межи мішками так, що його збоку не було по

більше, мовчав, бо що він міг сказати? Йому

мітно,вм0СП1аавтомат,щоббувнапохваті,івсю

бу110 дуже соромно полишати брата і сестру тут

подальшу дороrу мучився питанням: що йому

у лісі на морозі, але він розумів, що без нього їм

робити? Чи, доїхавши до села, зійти і чекати

будезначнолегше.ДядькоДем'янтакповернув

Василя з Наталею, щоб з'явиrnся додому усім

мішки на санях, що Евген, відв'язавши ту кляту

разом, чи навпаки, попросити дядька Дем'яна,

рогачку, щоб можна було випростати ногу,~ що,

щоб підвіз його до самого дому, і вислати дядю

зрештою, вдалося йому з великим трудом,

з кіньми їм назустріч? •

ліг

ЦЬОГО РОКУ МИНАЄ 430 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

СВ. СВЯЩМЧ. ЙОСАФАТА КУНЦЕВИЧА 25 nистоnада 2010 року у Воnодимирі· 8оnинському відбудеться міжнародна проща з нагоди храмового сВJІта й святкування пам'яті

уродженця міm, св. Йосафата Кунцевича. Цей саятиііІ син Волинсьмоі землі, якого вшановує Всеnенська Церква, є нетіІІьки нашою гордістю,

а й nрикnадом дпя наслідування у любові та nраrненні до єдності. З нагоди свята nокровитеnя

храму і мокастмря відбудеться ряд заходів, на які сердечно запрошуємо усіх бажаючих. Молитовне

святкування

розпочнеться

дев'ятницею до св. йосафата, що триваrnме з 17 по 25 11истоnада і завершиться повним відпустом у сам день великого святого, який має особливе відношення до нашого міста. А

листопада в

храмі св. Йосафата о 8.00 та о 17.00 год. відбувати· муться духовні реколекції для вірних. 24листоnа· да о

17.00, у навечір'я свята. настоятель монастиря

о. Терентій, ЧСВВ, та сотрудник о. Доротей, ЧСВВ,

змалюють постать великого мученика за єдність.

18.00 годч -

На закінчення Кир йосафат уділить усім архиєрей

велику вечірню з 11итією. Співатимуть бparn Васи

ське благословення. Вірні маrnмуть з.v.ory взяти

ліянської семінарії в Брюховичах, що біля Львова.

участь у Таїнствах сповіді та Пресвятоі' Евхаристї1;

відслужать Святу Літургію, а опісля, о

Найголовніші урочистості відбудуться у сам день свята,

листопада. Очікується численна

участь прочан та духовенства як з Луцького ек·

а також приступити до мирування, напитися свя

ченої води та отрима'П'І іконку на пам'ять. Чекаємо вас на землі, яка породила велико

зархату, такі з інших єпархій України та зарубіжжя.

го святого і «апостола єдності»

Архиєрейська Божественна Літургія, яку очопить

ника йосафата Кунцевича. Подяка нехай буде

владика йосафат Говера, розпочнеться об 11.00

Господу нашому Ісусові Христові, що дав нам

год. Після її закінчення хористи і ансамбль «Бnа·

такого могутнього заступника і покровителя. •

говіств, керівником якого є п. Оксана Смапь, при· вітають учасників свята прекрасним глибокоду·

іrуменмонастмрясв.Аосафатаінастоятеnьхраму

ховним співом, а наймолодші парохіяни в поезії

о.Терентііі8оnодиммрДовrанкж,ЧС88

tl11GIOHdP ~

священомуче

Змоnмтвою,

КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЛИСТОПАДN 10

•Слава Ісусу Христу!

шому українському чудотворцю Миколаю

На сторінках вашого часопису хочу подяку

Чарнецькому, Ангелам Хоронителям і всім

вати Господу Богу, Матері Божій, св. апос

свяп1м, зокрема св. Марті, св. Варварі, св.

толу Юді-Тадею і всім святим за вислухані

Партенію, за вислухані молитви-прохання,

молитви.

опіку над родиною та особливі ласки у тепе

Щоразу у важку хвилину я звертаюся до

рішньому терпінні, кол11 мій чоловік Андрій

Бога і Матері Божої, а особливо до свого по

важкохворий. Не перестаю молитися і віри

кровителя, св.

ти у те, що Бог мене не покинув, а завжди є з

апостола Юди-Тадея, який

ніколи не за11ишає мене в біді. Однак я не

моєю родиною, що вилікує моrо чоловіка та

почуваюся гідною бути вислуханою, бо, як

допоможе у майбутніх потребах моєї сім'ї.

тільки у мене було якесь горе, я молилася до

ОnьrаПопад11ч ,

св. Тадея, обіцяла скласти подяку через ваш

вчитель,тсНакваша,Бродівськийр-н.,Львівськаобл.

журнал, а обіцянки не виконувала. Та коли захворів мій старший син (а їх у мене троє), я весь час молилася за його здоров'я і знову відновила свою постанову. Нехай люди чи тають і знають, що цей святий ніколи не по

•Слава Ісусу Христу! Я віддавна постійна читачка Вашого жур налу. З нетерпінням чекаю на кожен номер,

кидає в біді, а завжди спішить з допомогою.

перечитую його і даю читати знайомим. На

Від щирого серця за все, що в мене є, дуже

сторінках

вдячн.а Богові.

ти щиру подяку Всемилостивому Господе

Вашого журналу хочу вислови

Сnодар11кІвамма,

ві, Пресвятій Богородиці, апостолові Юді

сСтарява,Мописькміір-к.,Львівськаобл.

Тадею, св. Йосифові, Ангелам Хоронителям і всім святим та блаженним, до яких я моли лася, 3а одужання мого племінника і похрес

•СлаваІсусуХристу! Дорога редакціє журналу ~місіонар•!

ника Бориса, а також за успішне завершення навчання в університеті.

Кожна людина створена для високої мети,

Марія ,

неба і вічного життя з Богом. Але для того,

м.Бопнів,Івако-Фракківськаобл.

щоби бути з Боrом у вічності, маємо тут, на землі, виявити бажання жити з Ним удові

рливій єдності та любові.

•СпаваІсусуХристу!

У Євангелії Господь каже любити Госпо

Через журнал ;~Місіонар• хочу подякувати

да Бога всім серцем і думкою, всім єством,

за доnомоrу св. Юді-Тадею, який вислухав

а ближнього

мої молитви і допоміг чоловікові дуже скоро

як самого себе. Ми повинні

жити так, щоб Господом було наповнене усе

працевлаштуватися. Цей святий ніколи не

наше серце. Його слід очищувати, щоб там

відмовляє в допомозі, тільки треба щиро мо

замешкав Сам Боr. Христос каже: ~Щасливі

литися. Дякую Господу нашому Ісусу Хрис

чисті серцем, бо вою1 побачать Господа• (Мт

ту і Матері Божій за їхню опіку наді мною і

5,8).

моєю родиною. Також дякую святій Анні за

На сторінках вашого журналу хочу вислови

їїзаступющтво.

ти щиру подяку, низько кланяючись до стіп

Християни, щиро моліться

і будете вислу

Господу Богу нашому Ісусові Христу, Мате

хані. Господь знає, що потрібно кожному. Я в

рі Божій, Святому Духу, святому апостолу

цьому завжди переконуюся на прикладі його

Юді-Тадею за те, що вислухали мою молит

чудес у моєму житті. Деколи здається, шо все

ву і допомогли моІм дітям, Марічці та Олі,

втрачено, але Боr з нами, Він нас любить.

вступити у вищі навчальні заклади й надалі

Дякую за дуже цікавий журнал.

їм допомагають. Дякую святому Антонію,

Зіна,

Бенедикту і св. Шарбелю, на-

м.Бучач,Тернопільськаобл.

~i111GIOHdP

КУЛЬТУРА І ДОСВІд

листоnдд2010

КРОСВОРД «АПОСТОЛ І ЄВАНГЕЛИСТ МАТЕЙ» (Три крапки замініть словом із Євангелія від Матея)

• •

•

ПЩrотупnаЛе<я ШТИКАЛО

••

[.І_І_

•

-.-•- •- ••-- --•• • - -- • 5

•

13 . 1 4

12 •

10 І

• 15

1161

•1 7 • 20 • • 22 -24• •в • 26 • 21 •

18 • 19

\її

28 ~

По rорюоитаnі: 4.... жмтмме ке самим ІСІІібом, а кожним сло вом, що виходить з уст Божих. 7. ВоІІіІ породить сина, і ти даси йомуім'яkус,бовінсnасе •.. свійвідгріхівїхніх. 8.Прмбувши на місце,щозаетьсяГоnrота, то6тоскамти • •.• -місце),дапи

йому випити вина, змішанОfо з жовч.ю, але він, псжуштувавши, не хотів пити.

11. Rкже ІІ<ІСТав •.•, уа первосвященики і старші

~:::~:~~~.~: ::."~~n:і~~а·н~~~й~~:,~~ тір.3.Іякувійшnидочогна, ..• ущух.5.Націдвімnовідіввесь ... іпроро11.исnираютьа1.6.Тіж,щорозп'ялиІі0fо,rюдітmи

:~:,~д~~У: f~.нд:п~мж на;а~У~~,т~~і :::~~~=ив~з=~~~

народускnикапирадунаІсуса,щобйОfовбнтм.14.ІfебоМ ..• nерейдуть,аnеСІІОВамоїнеперейдуть.15.НадrоJЮвоювньоrо 0 1

своємууnравитеnеві:Поммчноробітниківтароздайїммnnа rу,ІІІNавщивідостанніхаждоnерших.12.Хібавіннесинтеслі?

як бажаєш•. І видужаnаїїдочкавідтієїrодини.17. Народ же

~~е~::=::;:~:: ц:::м ~~~~~~~;к~~д~~~н~~ лу~

~~.1о~ в~ОО~і~~ ~~~ ::.Zfн~~~~;~~ ~~; .~r~f~~іБ~:;;

~з:::Т~=:·ні·~~~К:1Jе n~М:~~:;~і~~~lю~~ 8

цеnідніжокстіпйоrо;ніЄрус.алимом,боце ... вепикоrоцаря. 11 . ЄванrеnистМатеМ- ... одноrоізЄванrепія.12.Вставши ..., у1RвуночідитяткотайОfоматіріnішовуЄrиnет,деперебувдо смертмІрода,щозбуnосяскамнеГосnодомчерезпророка.25. Су~<уnнkть вищих мора~ьних nри~циnів, я.кими людина керу ється у своїй rромадськ1й і осо6иrnй rювед~нці. 26. Почувши це сnово,юІІіІквщійшоt1смутний,мавбовелике •.•• 28.Постав nеноІсу<апередправителем,а .•. спитавйоrо: •Тицарюдей ський?~ Ісусвідrювів: •Тмкажеw•.

ХJба кейОfоматюветься .... 13.1 кожний, помдля іменимоrо покинедім,братів,сюер,баТЬ!Іа,матір,жінку,дітеК,поnя,вао 6

кавоrо. 20. О<ь iмetia дванадцятьох аrюаол~в: перший Симон, прозванийПетром,іАндрій,6ратйоrо;І!ків,син3аведея,та ...,

брат його; Филипта Вартоnомеіі; Тома й Мшй, мктар; Rків, син Алфея, і Тадей; Симон Кашній та Юда kкаріотський, що й зра див ііоrо. 23. Стан хвиnювання, тривоrи, не<11ок1щ що оrоркув спугу,котриіів1І!во.цинтаnа1nімкоnавйоrоуземnю(притча

nротаnанти}.24.!дучи 111ідтіnя,Ісусnобачивмимохідь чоnо ВІка, на ім'я •.. , що сидів на митниці, і оомв до нього • Іди 3а мною!• Той устав J nішов слідом за ним. 27. А Ісус каже до нього (книжника):«Лисицімаютьнорttйптицінебесні-гнізда,а ЧоnовічийнемаєдегоnовуприхилиПІ•.

Відповіді на кросворд •Святий Франціск АСІ.зькмй•, оnубnікованмй у чмсnі за жовтень 2010 року: 0

~~ ~~~~~~M~JO~i~~~~:~~p~:~~~~~~. ;~~K~~~l:6~~:~:~9~p~~~Tв~·fz~~;~~~·~f1~~~,~~~~~~~;~~~;~:::~.

ifllGIOHdV е:::--

.•

МІС/ОНАРЧИК

ЛИСТОПАД2010

Бр.ЮамнБорнс,ЧСВВ Іпюпрації:Павnо Біnм к,Грн rорійСтахів,ЕвrІ!нШnнрка Комп'ютерний._набір: Максим БервецькмІt

Слава Ісусу Христу!

тися мудрості та терпеливості. Адже, будучи

Найдорожчі мої друзі! Надворі останній

необережним, можна простудитися та захво

місяць осені. Незабаром прийде зима, ви

ріти, або послизнутися на дорозі і добряче

паде сніг, і ви зможете кататися на санчатах,

гепнутися, щось собі зламати

ковзанах чи лижах, а ще

кидатися сніжка

ми, грати у хокей. Та зараз, поки є ще час, по

трібно належно підготуватися. Подбати про своє улюблене зимове приладдя, відшукати у шафах теплий одяг, а найголовніше

і тоді прощай,

мудрості. А поки що- запрошую у подорож сторінка

ми Місіонарчика!

набра-

ЗА ПИШИ НА СЕРЦІ

весела зимова забав0 ... Тож бажаю вам Божої

Ваш Місіонарчик

ВПАННSІ Максим Бервецький.

Твій обов'язок - вирости вихованою, культурною,

порядною Людиною. Вихована Людина завжди береже традиції свого народу. Тільки той щастя має,

хто свій рід прославляє.

44МІСІОНdV

У ЛИСТОПАДІ СВОЇ ІМЕНИНИ СВЯТКУЮТЬ: 7-Маркіян

В-Дмитро

11 -

Анастасія

19- Павло 21 - Михайло

26- Надія ЗО- Григорій Вітаємо всіх іменинників!

Бажаємо Божого блаюсловення, міцного здоров'я, успіхів у навчанні. А ще

мати

багато друзів і завжди бути веселими!

МІСІОНАРЧИК

ЛИСТОПАД101.

ПОЄЗІs:І ОСІНЬ

Леся Берест

Тихо ходить Осінь в барвистім віночку,

МІЙ АНГЕЛ

Золотом мадює листя у садочку.

У мого Ангела крила

А усмішка

павутинки,

- маленької дитинки.

Легко походжає Осінь у гайочку, Вміло поправляє дубові сорочку.

В дущі цвіте любов~весна,

Вишивка у нього взором дивним сяє,

Дарована від Раю.

А він аж від щастя так і завмирає.

Веде мене його рука

Як торкнеться чуба яворового сина

До Вічності: я добре знаю. В мій «Отче Наш»

це місто Раю.

Так облетить в нього вся його чуприна. І стоїть він лисий, 11а нім ні листочка ...

Ось така - то Осінь в барвистім віночку.

ПЕРША ПРАВДА ВІРИ'

є ОДИН БОГ , ЩО все СТВОРИВ І ВСІМ УПРАВЛЯЄ Бр. Юстин Борис, ЧСВВ

Любий читачу, чи задумувався ти колись над тим, звідки походять всі ті речі, які оточують

тебе навколо? Наприклад, меблі, одяг, шкільне приладдя ... Ми точно знаємо, що хтось їх зро

бив. І хоча нам не відома ця людина, ані те, де вона живе, як виглядає, чим займається в даний момент, проте ми впевнені, що ці речі не поста

ли самі від себе, але хтось до цього спричинив ся. Якщо ти зайдеш до хати і побачиш на столі хл іб, то, очевидно, не подумаєш, що він з'явився сам по собі, але знаєш, що хтось виростив зер но, інший його молов на борошно, а ще хтось з цього борошна ви п ік хліб. А як гадаєш, звідки походить зерно, те перше зерно, коли ще не

було на землі ні пшениці, ані жодної іншої рос линності? Чи могло воно постати само від себе?

Бог не тільки створ ив світ і людей, але по

Звичайно, ні. В цьому світі, у якому все так гар

стійно є з

монійно укладено, жодна річ не могла виникну

створінням. Господь Бог є нашим найкращим

ти сама, але мусить буди Хтось, хто все це ство рив і впорядкував. І тим Творцем є Всемогутн і й

Отцем, що дає нам усе, що потребуємо для життя. Він любить нас і дбає про нас. І ти мо

Бог, який з нічого створив світ і все, що в ньому:

жеш у кожній потребі звертатися до Нього з

видимі речі, тобто те, що ми можемо бачити, та

повним довір'ям. Він допоможе . Слухай насам

невидимих ангелів. Про те, як Бог творив світ,

перед його голосу. Ось як гарно наша н ародн а

ми довідуємося насамперед із Біблії, а точніше

мудріст ь ви словлює свою віру в п р ислів'і: Без

з першого розділу книги Буття.

Бога

нами, завжди

а н і до порога.

опікується своїм

МІСІОНАРЧИК

ЛИСТОПАД2010

ДОБРІ т А nог АНІ МУЛЬ!І!ІЛЬМИ Бр. Юm~нБорнс, ЧСВВ

Нещодавно я мав наrоду переглянути документальний фільм про вплив

мультфільмів на дітей. І хоча я задумувався над цим питанням й раніwе, проте мене

вразило багато чого нового. Цей фільм переглянули також учасники редколегії «Місіонарчика », і після короткого

обговорення ми виріwмnи поділитися своїми думками з нашими малими читачами.

Гриrорій Стахів, 16 років : «Сьогодення дарує вам багато ціка

вих мультфільмів, які зачаровують пре красною графікою, смішними героями та цікавим сюжетом Та чи приносять ко

ристь вони для вас? З якою метою вони зроблені? Мені не раз доводилось зустрічатись з наслідком сучасн их мультиплікаційних

фільмів . Гадаю, вам також знайомі ситу аціі; коли діти починають колекціонува ти різ н оманітн і к артинки чи «мостери»

зі зображе н ими на них немриємними та жахливими створ і ннями, які нібито наді лені якоюсь силою. Вже мізніше я дізнався,

що це героїв одного із мопулярних

мультфільмів. Ви гадаєте, що це безмечно? Насмравді це потужний вмлив на мсихіку дити н и, який може викликати

різні могані наслідки, намриклад, страх. Коли діти годинами мроводять час за ме реглядом таких мультфільмів, вони ніби живуть в іншому, нереальному світі, рос

туть немристосованими до ж1т1тя і за бувають мро мрекрасну заміну таких ме реглядів: мрогулянки на свіжому мовітрі, музику,

читання корисних та цікавих

книжок. Мультфільми були створені для вас, діти, щоби виховувати у вас ціннос ті та чесноти: любов до батьків, дружбу, боротьбу з немравдою. На жаль, з часом

багато з них мерестали бути добрим фундаментом для виховання дітей. Тому, дорогий друже, вмикаючи те лев ізор, завжди будь уважним. На вчися розрізняти, які мультфіль

ми дійсно корисні для тебе та

твоїх близьких, а які не варто переглядати, а краще мровести свій час по-іншому ».

Олексій Монахов,

років:

«На мою думку, сучасні мультфіль ми є надто складними, хоча мр изначе ні для дітей . У них забагато жорст о кості,

~illlGIOHdP

МІСІОНАРЧИ

Найголовніше

не дивитися все підряд,

але вибирати хороші мультфільми, щоб набиратися від них всього найкращого, а ні в якому разі

поганих звичок, які можуть

змарнувати христuянське життя».

вонu занадто розкуті, а хіба жорстокість

:~;;ьн~У:~:фі:с;:;~; ~~?о~::і т:;еgлzіл~~

Дійсно, сьогоднішня кіноіндустрія на стільки розвинулася, що з шаленою швид

кістю випускають усе нові мультфільми,

;::·н:в~'::ь ~о~~;;~;,: ~;~~од~~;~~:~::~

та,

той чи інший мультфільм. Нашим бать кам потрібно задуматись і звернути ува гу на те, що переглядають їхні діти. Бо

добру мораль, тим більше християнську. Дуже часто туди вкрадаються шкідливі об

невідомо, чи не повторить дитина того,

сто безкультурної поведінки. Позитивні

що побачила. Після перегляду мультфіль му варто задуматись, добра чи зла він нас

яких сценах детально показано знущання,

на жаль, не завжди

вони

пропагують

рази зла, насильства, жорстокості та про

герої чомусь мають шкідливі звички, в де

безглузда помста, навіть вбивства. Іноді в мультфільмах зло навіть здобуває перемо Євген Шпирка,

14 років:

«Звичайно, не всі мультфільми є шкід

гу вкінці! А ось, наприклад, так поширений і всім відомий «Гаррі Потер»

це повна

ливими. Наприклад, є мультики повчаль ні, християнські, які розповідають про

енциклопедія магічних практик та різно

t~ись 11ро хороші вчинки Ісуса Христа,

ління, яке дуже часто починає наслідувати

Бога. 1х потрібно дивитися, щоби дізна

го роду диявольських трюків, які неабияк позначаються на психіці молодого поко

Иого земне життя, 11ро добрі справи од

головних гераі·в і в результаті олиняється

нолітків.

у па стці. До речі, Ватикан, аналізуючи лерсонажа Дж. К. Ролінг, Гаррі Папера, називає юного чарівника «Неправильним типом героя.»

До поганих мультфільмів належить нібито хороший, на перший погляд, муль тфільм «Шрек» та багато інших, у яких 11оказано насильство, жорстокість та

У довгій статті офіційної газети Ватикану

різні погані звички, які насправді шкідли во впливають на психічний та духовний

двійне обличчя Гаррі Папера» зазначено,

розвиток.

що не можна порівнювати книги Ролінг

MIGIOHdP~

«l'Osservatore

Romaпo» під назвою о:По

М І СІОНАРЧИК

ЛИСТОПАД

.L'1t

з іншими великими дитячими книжками ,

наnриклад, «Володар Перснів» чи « Хроні ки Нарнії». І Папа Римський Бенедикт XVI

стверджує, що сьома книга містить багато моментів, які можуть викликати спотворе

не уявлення у дітей про межі між добром і злом, встановлені вірою. Отже, любі друзі, перед тим, як перегля нути якийсь мультфільм, подивіться, що стоїть за цими кольоровими героями, чого вони вчать вас. І тільки тоді, коли упевни

теся, що наслідки будуть добрими, можете спокійно насолоджуватися переглядом. А якщо самі не можете відрізнити добрі мультики від поганих, то попросіть допо

моги у батьків чи когось зі старших .

.ЯК ПЕТРУСЬ САМ СЕБЕ ОБІКРАВ Віра ПАРФЬОНОВА

Ох і заблищали очі у Петруся, коли по

бачив у шафі на маминій полиці гроші. Там були різні купюри: двадцять гривень, п'ятдесят... Мабуть, мама збирала їх для чогось, бо грошенят таки трохи було. -Як хочеться знову пограти в комп'ютерні ігри,

подумав Петрусь,

але сьогодні мама

точно грошей не дасть. Скаже, що і зір псую, і намарно витрачаю гроші, і не тримаюсь хати,

висиджуючи по півдня в комп'ютерному клу бі, стаю пустовітром. А, може, ВЗFІТИ двадцять гривень? Буду мати на декілька днів . І в мами просити не доведеться. Вона і не помітить, он скільки грошей лежить, подумає, що сама

взяла та й забула

- з ким не трапляється .. Злодіїв у хаті немає .. Так

розмірковуючи,

Петрусь

ухопив

«двадцятку», акуратненько згорнув і по

В двері подзвонили. Мама відчинила, і на порозі з'явився чоловік приємної зо внішності. - Ви замовляли роликові ковзани?

спитав.

Так, я. Для сина,

відповіла мама. - Діс

тала з полиці гроші і подала чоловіку.

Ніби окропом облили Петруся: « О, який я нікчема, страховисько! Сам у себе вкрав, сам себе обдурив! Моя добра матуся зби рала гроші для мене. А я.">1 Та бідкатись було запізно. Як мама не вмовляла - чо ловік відмовився взяти неповну суму гро

шей, і роликові ковзани поїхали шукати собі нового власника.

Пройшло чимало часу. Хлопець без ма миного дозволу не робив більш нічого, хоч ще й не раз у нього свербіли руки взяти бодай гривню з маминого гаманця , але зу

клав у кишеню.

мів перемогти це горде «Я», що підмовля

Цілий тиждень бенкетував. Задоволен ню не було меж! Та час пройшов, відіграв

ло його на недобрий вчинок.

Петрусь гру на останні гроші, прийшов до

дому і, ніби й нічого не сталося, пішов на кухню їсти.

Тоді Петрусь зрозумів, що найбільша боротьба - це боротьба з самим собою. Легко когось повчати, та важко працювати над своїми недоліками.

~ЛllGIOHdP

МІСІОНАРЧИК

МІСІОНАРЧИКОВА ТТОШТА

УВАГА! КОНКУРС!

Продовжуємо конкурс на кращий малюнок, присвячений Святому Миколаю, який уже пщходить до завершення Над силайте св01 малюнки на адресу «Мюнарчика» до 30 листопада

включно. На переможців чекають пrизи. Ті, що посядуть перші три місця, отримають компакт-диск 1з піснями від Тараса Курчика та цікаві призи від редакції, а всі і нш і учасн ики конкурсу та активні читач~ - заохочувальні подарунки. Переможці конкурсу

будуть нагороджені у грудні цього року до свята св . Миколая . Найкращі роботи опуОлікуємо н а сторінках «Місіонарчика)). Отож, поспішайте маnювати

та одразу надсилайте свої роботи за адресою:

79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 36, Святоонб;,фріївський мо~астир отців Василіян, «Місіонарчикові1t 6

Хто у попередніх ~1d.~~з~б~в в:~~~~~ ~~аа:і~~~в~~з~d~~~~~~1т:а~і~~ 30 листопада. Дуже дякую за листи, які уже надійшли до редакції.

k~:~;::i;i~i:.:(§:::~gA:::::::::::: ·::::~і:.~~:::::&

r. ·

·if

І ··~

ВЕСЕЛИНКИ Припущення Якасмнмчка?

-ди.вись, Петрусю, там сидять горобчик і синич-

• ка. Чи в1дгадаєщ яка синичка?

··:·

-А чому б і ні!- вnевненовідnовів Петрусь. - Та, що сидить біля горобчика! Каwа

{( ;:;:: •:•:•

ііі ~l:

Галю, якщо ти не будеш їсти кашу, я покличу сірого вовчика!

-Мамо, невже ти думаєш, що сірий вовчик їстиме цю кашу?

Учитель до учня:

-Думаю, сьогодні ставлю тобі двійку востаннє!

- А що, більше питати мене не будете? Що краще?

::'

: -: 1 :•:•:

Мати: • •• - Миколко, ти хотів би на день народження одер- •:•:• жати торт із п'ятьма мармеладками? :•:•:

Миколка:

- Краще, якби дали л'ять тортів і одну мармеладку.

~ • ,•,

) ::~fi.:::::::@:~:::i::~:: : : : : : : ·:~~:::::~:] MIGIOHdP ~~

W--

У ВІЛЬНУ ХВИЛИНКУ ДІТЯМ

листоnдд 2010

КРОСВОРД «ТТРИСЛІВ'SІ ТА ПРИКАЗКИ» Підrотуваnа Леся ШТИКАЛО

Виберіть слово та вставте у кросворд

Ло горизонталі: б

...

грає, голос має.

7. Людина

без друзів, що дерево без

... 9. Зів'яне лравди

.... 10.... - не гроwі, його не повернеш. 11. Краще їсти ... з водою, ніж жити 14. Гострий язик - ... небесний, довгий язик- кара Божа. 15. Одне дерево- ще не ... , одна людина- ще не народ. 17. Ластівка день починає, а ... його кінчає. 18.Листоnад- вересню онук, жовтню ... , а зимі рідний брат. По вертикалі: 1. Книга - світ, ... - серцю привіт. 2. Дорогий не обід, а .... З. Освіта - ... , без грамотність -тьма. 4 .... - щоб бачити, розум- щоб пізнавати. 5. Найсолодше в світі - .... 8. чв1т

загине ц1лии

чужиною.

... не вигрібай. 12. Земля багата - ... 16. Назвався rрибом- лІзь у ..

Чужими руками

дерева-ліс.

багатий.

13.... до вітру- буря, дерево до

Слова дnя підказки: Вік, вітер, дар, жар, книга, коріння, кошик, народ, око, привіт, світ, світло, син, скрипка, соловей, сон, хліб, час. Відповіді на :urадку «ШАХМАТКА», опубліковану у числі за жовтень 2010 року: 1.Історія. 2.Варшава. З.Жовтень. 4.Фатіма. 5.Квадрат. б.Бандура. ?.Коледж. В.Канада. 9.«Заповіт».

10.Помідор. 11.Жовква. 12Лектор. 13.Глібов.

НОВІ ВИДАННЯ ВИДАВНИЦТВА «МІСІОНЕР»

о.АнастасійКАБАЛЬ,ЧСВ8 МарlянШУРАБ

ПСАЛМИ - МОЛИТВА НАРОДУ БОЖОГО.

ОКАПИНИ. ДJМІІІІАJІЯ nохороннм х roмinii.

Практмчнмі nораднмк

дnя моnмтви "'11nм11м11.

-Львів:Міdомtр,1010.-110(.

-Львіа:Мі<іонfр,1010.-163r.

Авторрозкриваєісrоріювиникненняnсалмів,зрозумілоі доауnновказуt:назначенняnсапміввнаwомужитті,nо яснює, як треба молитися псалмами і 111с: nсаnми допомаrа

Особливадуховнарадіаьбуваєтоді,колилюдинавми Р* nримирена з Господом 6оrом, смерть бо- це не JНИ

ють нам хвалнти і проо13вл~пи Бога в різних почуттях і пе

УканвіІІііиrивмілоr.ереметенієвангельськіооовідітасу

реживаннях.

цасніжиттєвіnJЖкпади.

щення,а мир.

НЕБО НАСУЩНЕ .

Поnьська penir1iн1 nоезіяntріоду Понтм+ікатуІван1

~tт~В:А:

П111nt11ІІ.

'""'-""=' -

НЕБО НАСУЩ Н Е

ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ.

-Льаів:Міdонер,2010.-160!.

-Львів:Місіоttер,201 0.-Пбс.

Небонасущне-nерекладизпольсьt«іnоезії1980-хроків -nочаткуХХІстоліття,натхненноієвангельськІІМдухом.

КНиrаміmІтьснстематичниИвикnадісторіїтатеоріїеае ти~ як філософської науки, що розrпядає заКОІЮМірнос-

У збірку ввійшли вірші rюетів різнихsіІ<ОSИХ поюлінь,різ·

ті сrановnенкя та вw~ву чуттєвоі куnьтури nюдства і осо

нихсrил~чнихнаnрямків,написанісвящеtіикаМІІ,мо

бкстості, своєрідність еаmtЧного відtюшенкя WJ світу в

нахамитасвітськимиособамиуnеріод.КОJІинадух06/іІТ

оцінfІО-nережи8аючіИ ra rворчо-формуючіИ дімьності, за крімену в системі форм еаетичноі свідомості (естетичні почуття, смаки, ідеал), в категорію: (прекрюіе, nіднесе не,rраrічне,комічне},вмнстецrвіякхудожньо-образному сnособівтіпенкяціnіоtостідуховноrодосвідУвідnовідно WJ видового баrаrства мистецтва; sиховниИ вмив мисте цтва на особистість.

щ житті польського на роду від'fУПЮ позначилась nрисут ність ГІапи Івана nавла ІІ.

З ПИТАНЬ ПРИДБАННЯ ЛІТЕРАТУРИ звертатися за адресою: вуn.Б.Хмельницького,4D м.Львів, 79019,

rел.:0952602157, (032) 272-90-80

•

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ. ЧАСОПИС

il11GIOHdP в кожну християнську роди ну

r::tt<o111 шамr11.1: rn:a

ви можете прид

ати

.J ВР=~~~~~ ~в~ ~н~~~~~ю:

вул. Б. Хмельницького, Зб, м. Львів, тел/факс: (ОЗ-21272-46-94

79019

:а~идл~~:~~~~му монастирі в Україні

Також можна передплатити в будь-якому поштовому відділенні України.

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС : 23959

Християнський часопис «Мюонар)} зможе стати для

вас духовним приятелем, якии

допоможе зрости уХристов1й

в1р1, зб1льшить у серц1 любов до Бога 1 ближн1х та розрадить у

ХВИЛИНІ смутку

.r::J..•