Місіонар 12 1992

..

РіК ЗАСНУВАННЯ

1897

(11 (1) QI =,.,І (1111 (1)1 І «ІІ і !d~ (1811іі!J11 МОЛИТВА ЩОДЕННОГО

ПОЖЕРТВУВАННЯ для ЧЛЕнjв АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ.

О, божественне Серце ісуса! У злуці з тнм памірспням, з якпм Тн па землі нід­ данан славу Богові і тепер щоденно 11ідда­ сш 11 Пресвятій Тайні Євхарпстії, жср­ тnуш Тобі через Непорочне Серце Прсчп­ стої Діnп Марії всі сnої мошпвп, справп, слона, думк11 й тсрпі1111я 111111ішпього дня

у шшаrорОJ•У за всі зпсваrп, образ11 і крпвдп завдані Тобі. Жертвую їх особлпво за святішого Отця Папу 1шмс1.коrо, за святу Цсркну, за 1ш11с1шс1111я грішппкі11 і у всіх памірсшшх Апостош.ст11а Молптвп, прпзпачсппх па цей місяць і 11а сьоrод11іпшій дсш•.

Пресвяте Серце ісуса і Марії, с1101\rа-

1·аіітс сн. Цср~_ву і Україну!

Оце, Серце, що так ду:)ІСе

11ол106ило людей."

С11ят11й Иос11фс. Покровптсшо і За­ стушшчс пр11ятслів Ісусового Серця, мо­ ш1 Бога за пас. Святпй Архаш·слс Мш~!!Їлс, св. Мпко­

лас, св. Волод11м11рс, св. Иосафатс, За­ стушшкп Украї1111, моліт1. Бога за пас.

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ГРУДЕНЬ Загальне: ЗА ДіТЕЙ, ЯКі ЖИВУТЬ У ТРУДНіМ ПОЛОЖЕННі РОЗ­ БИТИХ РОДИН. "Батьківство і материнство не обмежується тільки біологічними фун­ кціями, - передавання життя. Воно сягає далеко глибше. Батьківство і ма­ теринство у світлі осіб це знаменно особливої духовної доскОJіалості. Во­ но полягає на якомусь "родженні" в сенсі духовному, на виховашно душ.

Тому батьківство і материнство нуховне має значно ширший обсяг, ніж тілесне батьківство. Батько і мати, які дали дітям біологічне життя, по­ винні з черги потужним зусиллям доповнювати своє тілесне батьківство і ~атеринство духовним батьківством через виховання'', Іван Павло 11 в своїй книзі "Любов і відповідальність". (ПродоВJ1се111tя на C/110f}.

16)

-

1~ав 1 1ає Папа

ІІресвятого

Ісусового Серця ПРАЗНИК СВЯТОГО ОТЦЯ МИКОЛАЯ

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ - ПОКРОВИТЕЛЬ НА ГРУДЕНЬ "Величаємо тебе, святителю Христовий, Миколаю, і почитаємо пам'ять твою, бо ТІІ молиш за иас Христа Бога иашого". (Вел11 1 1т1ня 11разн11ка)

'

п оміж різними празниками в честь Святих, що їх пам'ять відначаємо

в нашому церковному році, на осібну увагу заслуговус празник св. Миколая. Святий Отець наш Миколай здавен-давна.із нашому народі ті­ шиться великим і загальним почитанням. Не було в нас ні одцієї хати на

Рідних Землях, де не було б ікони св. Миколая. Його ікона майже завжди

видніє між памісними іконами іконостасів наших церков. Наш народ по­ читає його, паче свого паціопал~,ного святого.

і хоч від його смерти минуло понад півтори тисячі літ, то все таки він

через свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях мільйонів людей. А його любов ближнього за кожний раз символічно від­ живає у дні його празника по І(ілому світі, коли то він тисячі й тисячі ді­ тей обдаровує своїми дарунками. Таємниця його великого й постійного культу між усіма християнськими пародами лежить у тому, що він для всіх став символом жертвенної любови ближнього та спочутливого мило­

сердя. Про це свідчить історія його к}':льту, свідчать наші богослуження та ревне почитання його ікон.

Культ його особи. Не багато знаємо про життя св. Миколая. і навіть те, що знаємо, до­ сить оздоблене різними легендами. Знаємо певно, що св. Миколай до·uгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, в Малій Азії.• Він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї. Помер коло 345 ро­ ку. Ціле .своє життя він присвятив на діла милосердя щодо душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, вдів і бідних. По смерти Господь Бог п~славив його даром творення чудес, і зате дістав назву ве­

ликого чудотворця. Його славні чуда були якраз голошюю причиною йо­ го швидкого й широкого культу. ГРУДЕНЬ

з

МіСіОНАР ПРЕСВЯ.ТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Культ сп. Миколая починає рости від часу, коли то цісар.Юстиніян І збудував в його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський Кано­ нар з 7-го віку під днем 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одно­ го великого города". Всі грецькі місяцеслови з 9-го століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святк~вати св. Миколая 6 грудня .. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстарший життєпис св. Миколая походип, з 9-го сторіччя. На Заході папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - коло 860 року збудував у Римі церкпу св. Миколая. До Німеччини його культ при­ несла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона 11 (973-983). Ла­ тинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччи­ ні є понад дві тисячі, а в Англії коло 400 церков, приспячених сп. Микола­ єві. На наші Українські землі культ св. Миколая приходить враз із хри­ стиянською вірою. В другій половині 11-го сторіччя була збудована п Ки­ єві церква -св. Миколая на могилі Аскольда. В Києві під покропоІ\1 св. Ми­ колая був жіночий монастир, що його фундуnала жінка князя Ізяслаnа

(527-565)

Святославича (

t

1078 р.). В цьому монастирі приняла чернече постри­

ження мати св. Теодосія Печерського. На рідних землях було у нас багато церков у честь св. Миколая. До найстарших з них належить церква св.

Миколая у Львові, що походить з кінця 13-го віку. Наша Енциклонедія Українознаnстпа про почитання св. Миколая в нашому народі каже: "У численних народніх переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він оg:і:r;ується тими, хто перебуває у плаванні, тому чор­ номорські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Мико­

лая ... У давнину - св. Миколай також заступник перед небезпеками із сте­ піп. Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить".

Культ мощів св. Миколая. сім

Дуже nажливим чинником у поширенні культу св. Миколая, переду­ мо­

n Італії і на Заході, а також і в нашому народі, було перенесення щів cn ..Миколая при кінці 11-го віку з Мир Лікійських до міста Барі п

піп­ депній Італії. В другій половині 11-го стпліття магометани зав.яли Малу Азію, а при тому й місцеnісп" де спочивали мощі сп. Миколая. Італійські купці з Барі уважали св. Миколая за nеликого сnятого й опікуна мореплапців. Ведучи торгівлю з М~лою Азією, вони вирішили викрасти мощі св. Миколая і пе­ ревести їх до Італії Викрадені мощі cn. Миколая прибули до Барі 9 трашrя 1087 року. Коло мощів відразу почали діятися великі чуда, тому папа Ур­ бан 11 п 1089 р. установив свято перенесення мощів сп. Миколая на день 9 траш1я.Л'ри роки пізніше побудопано там всщ1чапу церкву і· в ній зложе­ но його мощі. Місто Барі стало великим і славним відпустовим місцем.

Через деякий час, як мощі св. Миколая були перенесені до Барі, і в нас на Руси-Україні був nстановлений пра:шик перенесення мощів на день

9 траnня.

Зrзідси то наш народ гоrзорить про зимного й теплого Ми­

колая. Уста110вле1111я в нас цього праз11ика нриписують переяславс1,кому

митрополитоrзі Єфремопі. Він мап також описати подію перенесення мо­ щіп, уложити службу перенесення та акафист у честь св. Миколая.

Про установлешrя цього свята на українських землях 11а1л історик М. Чубатий пише: "Та'найбілмн дивне, що це свято, встановлене папою~

4

ГРУДЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ свято радісне для Заходу, а сполучене із смутком для Сходу, зокрема для Візантійської··Церкви, майде безпосередньо, бо около 1090-1091 р. було nnедене в митрополичій провінції Руської Церкви. Того свята нема в ні­ якій іншій частині Східньої Церкви, тільки на території давньої київської митроrюлії - донині н~ тільки в Україні, але також в Московщині й Біло­ русі". (Історія Християнства на Руси-Україні, Том І, ст. 416).

Культ ікон св. Миколаля З культом св. Миколая на Руси-Україні тісно в'яжеться і почитання його ікон. Вони в нашому народі щодо числа займаюп, перше місце піс­ ля ікон Божої МLІтсрі. Деякі з тих ікон вславилисн •1удами. Тут варто ЗІ'а­ дати кіш,ка чудотворних ікон св. Миколая з княжих часів нашої держави. В соборі св. Софії в Києві находиться ікона св. Миколая, т.зв. Мокро­ го. Ця ікона стала славною коло 1090- 1100 р. через особливе чудо. Чоловік і жінка з малим синком верталися з празника у Вишгороді і плили до Ки­ єва човном по Дніпрі. Несподівано зірвалася буря і хлопчик випав з чов­ на і утонув у Дніпрі. Кілька днів пізніше знайдено його живим і здоровим але тільки мокрим у стін згаданої ікони св. Миколая, звідси й пона діста­ ла свою назву.

В соборі св. Миколая у Новгороді є копія вищсзгапаної ікони. Пере­ дання говорить, що її знайдено в Ільменськім озері тоді, коли хворий новгородський князь Мстислав Володимирович в наслідок сонного ви­ ді1111я був вислав посланців до Києва за тамошньою іконою св. Миколая Мокрого. Він хотів мати копію тієї ікони для собору, що його він збудував у че~ть св. Миколая 1113 року. ~· Інатс1,кий Літопис від 1227 р. говорить про чудdrnорну ікону св. Мико­ лая в містечку Жидичині на Волині, до якої приходили молитися наші князі.

Культ св.Миколая

в наших богослуженнях Св. Миколай має n нашій Церкві не тільки два осібні праз1~ики, але йому ще крім того присвячений кожний четnер у нашому богослуженні. Як богослуження обидвох празників, так і щотижнева служба його є вір­ ним дзеркалом культу св. Миколая у Східній Церкві та нашому народі. Тут оспівується його глибока віра, чесноти, його діла милосердя, різні чу­ да та його заступництво перед Богом. Тут він величається як "вселенс­ ький світильник", "спочутливий і добролюбовий", "ревнивий рятівник і справжній заступник", "окраса Церкви", "доброта архиєреїв'', "монахів по­ хвала", "великий заступник'', "дуже милосердний'', "всіх опікун і заступник і всіх терплячих потішитель", "сиріт і вдовиц~, опікун". · Святий Отець наш Миколай дає нам прегарний приклад живої, ді­

яльної та жертвенної любови Бога і ближш,ого. Його любов ближнього загальна, всіх обіймаюча, повна милосердя і готова помогти в кожній по­ требі душі й тіла .

•

о. Ю. Я. Катрій, ЧСВВ

"Пізнай свій обряд" ГРУДЕНЬ

5

•

"Глядіть, щоБ ви ніким з оцих мллих НЕ ГОРДУВАЛИ ... " Мт.18, 10-14 яке пе приносить плодів виривають і кидають у вогонь." Але д ерево, молоде дерево, навіть тоді, коли не при11осить плодів, пс виривають. Навпаки, воно пам подобається більше, ніж те, котре дає плоди. Не з погляду па те, чим 1ю1ю зараз є, а задля того, чим воно колись буде ...

З причини 11адії. Плодами молодого дереnа є надія. Це самq можна б сказати і про молоду людину. Турбуємося за 11сї, багато сил nкладаємо, годуємо і одягаємо, вихову­ ємо; хоча задля своїх вимог і потреб вона інколи стає для пас дуже об­ тяжливою. Але незважаючи на це все її любимо. Ми любимо дітей, бо сподіваємося в них віднайти добро тоді, коли

виростуть, виховаються, помудрішають та устабілізуються ... Це саме можна б сказати і про тих, котрі є маленькі духовно

-

про

грішників, про тих, хто 9ими. Бог їх любить і при цьому дуже любить! Він хоче, щоб і ми їх теж любили.

Він знає, що кожен з них може перемінитися у святого. і ця любов є терпеливо очікуюча, шукаюча, з надією. Вона багато разіrі приносила свої плоди. Згадаймо хоча б апостола Петра чи Марію Магдалину.

Любити, це не оз11ачає закривати очі на реальні недоліки людини. Ні. Любов пе може бути сліпою!

Любов завжди добре бачить всі гріхи, всі недоліки та хиби. Вона ніко­ ли пе скриває, пе прикрашує. Любов знає, що людина є істотою, .котра

має більше майбутнього, ніж минулого, яка має перед собою цілу вічність і ця вічність, незважаючи па грішне минуле і сумне теперішнє, може бути прекрасна.

До цього всього 1шстачип> тільки хвилинка щирого жалю і крихітки бажання виправитись. Хто по-справжньому любить,

-

11адієт1,ся, що ця хвилина колись

прийде.

Хто любить, той спричиняється молитвою і працею, щоб хвилина

. "'

.

-

перемши справд~ приишла

.

1 то

-

-

приишла якнаишвидше.

Такою любов'ю нас любить Господь Бог. Кожного з нас". і такою шо­

бов'ю ми повинні себе взаємно любити: любов'ю, яка· надіється, яка все проспп1" яка ніколи не закінчується. Такс є Боже від1юшсння до всіх духошю і тілесно маленьких. Прий­

мімо його за своє власне nіпношешш і навчімося його. Це є паДзnичайпо m1ЖJнша спраnа. Щоденно пам така необхідна.

6

ГРУДЕНЬ

ЛlіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО істсового СЕРЦЯ

ПАПА

ЇВАН ПАВЛО 11 НАВЧАЄ

~·

немає жонrrої важшшої нонії в жит­

ті ісуса Хр11ста, нка б не була нро­

23.09.92 р. відбулася загал1>11а авніс1щін нро•~ан із Святішим~ Оr­ цем в Кастею,гандольфо, де Иого

Святість іван Павло ІІ проводиn період реконвалссце1щії після опе­ рації. Папа продоnжував свої но­ вчання про молитву: "З вонлочен­ шrм Слова Божого, історія моmп­ ви зазнала вирішаш,rюї зміни. В

ісусі Христі небо злучилося з зем­

лею, Бог примирився з людством, у Всій пошюті від1ювлясться діалог

між ~творіннями і Творцем. Ісус Христос - це остато•н~а пропозиція любови Отця, а водно11::1с вичерпна і невідклична відпо­ nідь людини на Божі сподівання, і тому Він, Втілене Слоnо - це сди1111й Посередник, який заносить до Отця кожну щиру молитву, яка ви1щ1шас з людс1,кою серця.

Просьба, з. якою звернулися нсрші учні до Ісуса, стас і нашою прос1,бою: "Господи, навчи нас мо­

Jштися". (Лк.11,1). Як до них, так і до нас Ісус звертасться з на1J'1ан­

ням молитви. Перш усього, він це робип, своїм прикл'!дом. Отак уже ПЇJ{ час ІІОПJІО•Jе1111я Ісус, входячи у світ, гоnорив до Оrця: "Ти не хотів ні жертви, ані приносу, але приго­ тvвав мені тіло. Тоді н сказав: "Ocr.

і;{у, бо в сувої к11иги написано 11ро J\tctrc, щоб у•нш1п11 Твою волю, Бо­ же" (Євr. 10,5-7). В наю,шому ж11тті,

ГРУДЕНЬ

СНКІ!)'Та мо1штвою. Отак на по•1ат­ ку Иою нрилюнного. ж111тн Дух Святий сходит~, на Ісуса, "охре­ стившись, молився і ві.пкрилос1, небо" (Лк. 3,21). Євашелист Марко розповідає, що на по•1атку своєї. мі­

сій ної діню,ності в Гал11лсї, Ісус "вранці, іще гет1, за 1ю•1і, вставши, вийшоп і пішов на самоту й там молився" (Мр. '1,35). Єванrел.ист Лука каже, що "тиJ\111 дш1ми Ісус вийшов на гору МОЛІІТИСЬ і провів усю ні 1 1 на мо:штві но Боr·а. А нк

11аспш дсш" п~111кав споїх у•шів і вибрав з них Двананцятьох, яких назвав Апостолами" (Лк. 6,12-13).

Перед тим, ніж зпісппи. Петрові його нершість у Церкві, Ісус "мо­ лився насамоті" (Лк ?,18), а "днів з вісім 110 цій.розмові, Ісус узяв з со­ бою Петра, Івана та Якщ1а, і пішов аж на гору пом<;>_Jштись. І К(~ли мо­ лився, виrлнл Иого облич•ш став

інший, а одежа - біла та блискуча" (Лк. 9,28-29). Багато.значною, зокре­ ма, була мш11пва Ісуса на Тайнііі Вечері: Син Божий вислош1ює сво­ ему Отцю небесноJ\1у 110 1 1упн то­ бови, нрослави,.просr,би і нопірли­ вого відщш1ш (fв. 1·л.17). Такі самі по 1 1уття Ісус вис1rош1юс u Гетси-

манськім саді (Мт.

26,39-42).

·.

ісус навчає нас молитися та­

кож своїми словами, кажучи, що треба :~аuжди мшшп1с1, і не падати духом (Лк. 18,1); Він ро:11ю11і11 прит­ чу про суддю і ВJ\ОІІІІІ~Н\ Ві11 11аІ"О­ лошував: "Чувайте і J\ІШ1іп,сн, нюб не ВВЇііІІІJІІ1 в С/f()Кусу, fio нух баю,о­ р11іі, а.ІІС тіло 11cJ\1i•ІJ1c" (Мт. 26,41). ··---- --------

7

ЗВЕРНЕННЯ святішого отця З НАГОДИ ВСЕСВЇТНЬОГО місіОНЕРСЬКОГО дня 1992 Дорогі браття і сестри!

1. Всесвітній Місіонерс1,кий день, встановлений у 1926 р<щі Пісм ХІ на прохання Конгрс1«1цїі Віров 1 1е1111я, щороку, в пусі об'сю1а111ш іі :1агат,11ості Церкви, заюи1кас н_ас до у<0відомлеш1я від1юв~1а;11,11ості ко~11ої то­ нини за розповсюджешш Божої науки. В той •1ас, коли ми наближасмося до третього Т11ся 1 1ш1іттн 11;111юго

Снасішш, всесвітня місія робиться все .більш нсвідктщною. Ми ш: може­ мо залишатися байдужими до мільйонів лнщей, які, нк і ми, були врято­

вані Христовою кrюв'ю, але які Ж!шуть б~з належного усвіпомлсшш Бо­ жої любові. Кожен віруючий у Христа, кожна церковна установа пови1111і виконати свій найвищий обов'язок - с11овістити про Христа усім наро­ дам. На сьогоднішній день дві третини уе1,ого людства ще не пізнали

Христа, а вони мають велику пот~ 1ебу у Ньому та у Його спасенному носланні. _7 Оскільки ЦерКnа с м1сюнерс1,кою по свош приропі, свангелізш{ія с

обов'язком і правом кожного її члена. Госною, закликас нас в11ііп1 за ме­ жі себе самих і роздішпи з і111н11м11 те ~бро, яким мн волопісмо, по•шна­ ючи з нашої віри, яка не може вважатися 11р11ватниІ\1 11р11вілссм, а лиш даром, яким ділятьсн з тим, хто його ще не отримав. Крім того, й сама ві­ ра матиме благо, бо, бунучи парованою, вона зміцшосп,ся.

2. Піп 1 1ас свнткувашш Всесвітш,ого Місіонсрс1,кого дня всі помісні Церкви, від наймолодших до найдавніших, від віт,них по переслідува­ них, від забе:~пе•1сш1х по тих, що знахо;щп,сн у скруті, ві;111увиюп, обов'язок вийти :ia межі себе самих, щоб нести спіт,ну ві;щовідаm,11ісп,

за місію проповідувашш Божої науки всьому світові. Відповідаючи, таким •ш11ом, на заклик Місіонерс1,кого дня, кож11а людина зобов'язусться взяти у•шсть у Всесвітній місії Церкви насаІ\111срсд через духовне співробіт.ню{тво, супроводжуючи і підтримуючи мотпвою почин місіонерів. Сам Ісус говорив, "що.:. треба молитис1, завжди" (Лука 18,1), й засвідчив це, жертвуючи власним .життям. Будучи учнями Хри­ ста, дарусмо й ми своє ж11ття Богові через Ісуса, нашого пер11;.юго місіоне­ ра.

У зв'язку :i І{ИМ, uсликого з11а11~1шя 11абуваюп, молитви і жертви хво­

рих 11юдей, котрі своїми страждашшми близькі Христові. Всі ті, хто прис­ вячус себе 11астирському піклуванню про цих людей, навчають та заохо­ чуюп, принести у жертву свої страждання, щоб. об'сднатися з Христом, розіп'ятим пля спасіння сnіту. Необхідно, щоб наш дух жертви вияnля 1 1чвся у 11евних і ко11крст1111х діях. Для декого ним може бути активна діяльність у місіо11срс1,коІ\1у 110кликанні, і вони вирушають у путь, несучи Євангельське <.:1юві11tс111~н ту­ ди, куди їх 1Jсде Сnятий Дух. Цей "рух" :111аходить сnоє ідеальне поріnншшя з місіо11срс1,к11м11 нін1111ями Апостолів: "l'a ви приймете силу Святого Духа, що на вас :~ійн!:, і

8

ГРУДЕНЬ

Л1іСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ будете моїми свідками у Єрусилимі, у всій Юпсї ти Симарії й аж

землі" (Ап. 1,8). ·•

JIO

крию

3. У зв'язку з н'нтисотою річшщсю свшн·елізиції Америки, приганай­ мо місіонерів, які, в11рушив11111 з Європи, приІІССJІИ Єви11гслію mодям тих земсm,. Ми святкусмо І(~ rоковини в покорі і 11ршщі, пякую•ш Богові :Ja ду­ хов11і блига, даровані ЦИІ\t Jщш1ім і благор<щ11иІ\1 народиІ\1. СJ,ого;щі ми з ридістю :~иуважусмо, що cy•iac11i місіо11сри с не ті.J11,к11

прсдставникими Церков дав111,ої сва11гсліза~(Їі, ш1с й Церков Африк~-f'. Азії

й Латинс1,кої Америки, не бигато люнсй присвя 1 1уюп, себе нсршому сван­ гсш,с1,кому сповіщсн11ю. У різ11их країнах місіонсрствv. продовжустьсн дорогоні1111а й так нсобхідни праця місцевих катсхитів, силь11ий місі­ онсрс1,кий нух котрих роб1п1, їх нсвтом11им11 11итхнс111111каІ\ш віри і нанії. Якщо й не всі об;щрови11і особJшвим місіо11ерськ11м 110юшки1111ям, щоб пропоnідувати Божу науку всьому світові, всі, проте, 110виш1і плекати місіо11срський дух ти обов'язок у собі симих та у власних церковних спіm,11отах. Особливо спископи та свяще11ики першими повинні відчува­ ти від11овідаль11ість за Всссвіт11рю місію й формувити у віруючих :~апал і співпрацю по відношсшно до неї. Але насаІ\111сред у сімейному житті ми­ ршш зароджують любов до місіо11срс1,кого 1ююшкинш1, будучи христи­ ш1с1,кою сім'єю, "домшш1ьою цсркошо", ш1ю1юч1111м міс1(см І\Іісіонерської євангслізації.

4. Длн того, 1цоб ця Місіонерська неділя нибула зна•1енш1 і вартості 1юшюї солідарності з місіями, необхідно стара11но нінготувати її та про­ жити з запалом Святкувшшя Євхаристії є головним моментом висвітлен­ ня місіонерської суті й сприян11ям відповіщ.ІJІ1,11ій участі кожного охреще­ ного, кож11ої христия11с1,кої сім'ї та кож11ої І(Сркошюї установи. Але не можуть бути занедбані також й інші можливості місЇjn'Тсрської активності. Я заюшкаю тих, чиїм обов'язком є ця місія, викликати до життя й органі­ зувати почини, що сприятимуть успіш11ому закі11че111110 цr,ого "Дня". Од­ ночасно з паданням інформації, яка служип, розвитку місіонерської сві­ ломості кожного християнина, 11еобхід110 організувати збір допомоги. Цн І\tСта є ощ1им з 11айголов11ишіх завда111, Церкви. Так було й з Місією й служі1111ям Христа й Двана;щнти Апостолів, котрим J\Опомагали щедрі люди (нив. Лука, 8,3). Матеріальні нужди місііі великі й зростають з кожним днем. l:'ому фі­ нансові шюжертвувшшн віrуючих необхідні, щоб :1бу;1увати Церкву й за­ свінчити любов до бш1ж111,ого. У зв'язку з 1щм, Ко111-ре1·ація віровчення дбає про всесвітню місію і своїм центраm,ним фо1щом со11іпар11ості допо­

магає уникнути дискрнміна~(ії у розподілі до1юмо111 Церквам, а особливо бідним. Майже 70 років Місіонерський день с найважливішим церковним рухом, метоІо якого є посилсшш матеріальної і духовної співпраці. Тому вважаю за необхідне звернутися до І\!Удрнх вказівок моїх вшанованих Попередників, Папи Пін ХІ та Папи Івана ХХІІІ, дякуючи яким всі по­ жертвування, зібрані під 1 1ас Всесвітніх місіонерських днів, були призначені на нуж.ди місій проповілуnашш Божої науки всьому людству. · 5. Дорогі браття і сестри! Підтримую•ш місіонсрс1,ку діяльність Цер­ ю111, тнм самим ми ЗаJІИІІШЄІ\ІОСЬ вірними її суті. Святий Павло рщ11п1, Тнотссві "нропові;1уватн слово, напошн·ати вчасно і невчасно, картати, погрожувати, напоумшпи із цією терпеливістю та наукою". Звернення Паш1а сьогоднt стосусп,ся 11ас. Всі можуп, і 1юв111111і зайнятися будуван­ ш1м Церкви і виховувати й робити зрі.Jшми її членів у визншші й засві;1•1е1111і власної віри, бо "Місін обновип, Церкву, ще бі.J11,ше змі1щить віру й ГРУДЕНЬ

9

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

усвідомлення християнської суті, дасть білм11е запалу й руху". У перспективі ІQвілею Втілення у 2000 р<щі я бачу зародження нової місіонерської доби. І незважаючи на всі нсr<Ітивні фактори, u сучасному світі виразно ви;що знаки зростаючого зближсшш людства з ідеалами Єващ·слїі, такими, як відмова від насиm,ства і війни, повага людина та її правн, прашсння свободи, справедливості і братерстnа. "Християнська надія підтримуе нас у глибокому обов'~1зку нової еван­ гелізацїі і всесвітньої місії, і ми молимось, як навчив нас Ісус: "Хай прий­ де Твое Царстnо, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі" (Мат.

6,10). Мотивом великої надії е збільшенш1 місіонсрс1,ких покликань, особливо у молодих Церквах, та братерс1,ка нопомога, яку Церкви нада­ юп, одна ою1ій, обмінюю 1 1ис1, свящсникам11, згінно з духом Енцикліки "Фідей донум". Я хочу закінчити свое звернення сердечним вітанням трунівників Євангелія~ які розійшлис1, по всьому світу. Досип, JІИІІІ звернути увагу на кількість місіонерів, які ГИНУТЬ ЩОроку, ІЦОfі зрозуміти ТОЙ СИJІІ>НИЙ J\YX

жертви, 1цо живе у душах цих жінок і •ю1ювіків, освя•1с1111х Євангеліею. Дух, що підштовхнув Павла, Апостола людства, вепс :ia собою й 3ахищас усіх тих, хто свід•шп, Христові словом і нрикланом свого життя. Я також висловлюю свою внячнісп, усім тим. хто нінтримуе місі­ онерські старання Церкви молитвою, пожсртвуванннми і солі.парністю. У образі Марії, жінки, яка сказала свое беззастережне "так" Богові, вони знайдуть зразок і натмншщю щедрого аностольського обов'язку. З цісю обітницею в серці, як запоруку Божої милості, наю всім вам мое Благословення.

З Ватикану,

7 червня 1992 року,

Свято Святого Духа.

іван Павло П.

о. В. Дрібненький, ЧСВВ

ПРОПОВЇДУВАННЯ

і СЛУХАННЯ

БОЖОГО СЛОВА олошшм і багатнм джерелом надпрнро;щого 11росві•1е1111я й нухошю­

г го ЖІППІ - с Боже слово.

Оп11а•1е, слід уже сночатку :1аз11ачит11, Htti Боже слово суттєво рі 11і1п1>­ ся від люде1,кого слова; воно мас таїнстве1111~ псрекошшву силу Всссшпо­ го Духа. Часто, особливо н наших часах JІнщернізму, нро1ювіJІі JІСКОJІІІ тратять свою успіншіст1, і силу, бо в своїм :І!\tісті І\tаюл, забагато m<щс1,ко­ го, зате замало Божого слов.а. У найвищому понятті, і без поrівняшш, Боже Слово - це Госпопь Бо1· і Спаеитет, Ісус ?<.ристос. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог. (Іван 1:1) У Божественній Літурnї Rоскрсслий Госнод1, є "носереJІ нас" і JІіс си­ лою Всссвятого Духа, u~o "всюди сі все в111ю111н1є". У ті~ній злуці з повищим, Боже слово - це Сшпс Єва11геліс Г9с1юда нашого Ісуса Христа (після Євангслистів Матся, Марка, Луки й Івана). Розумісп.ся, Сшпс Євангеліє не є тільки озноблсна к11111·а, яку ба•шмо на престолі нерсд юшотом. Сшпе Єнангеліс. нроrювідуmшс :1 ве;шкою силою Всесвятого Духа - це спра~щі нію•шй Воскреелиіі Снаснтель, присутній

посеред вірних завжди й на кожному міс1tі. Тому,4шш в Божественній

Літургії приходить пора проголошення Свято"і Євангелії. вірні снівають р<1лісну благопарну пісню Ашшлун (з свреііс1.кого: Гаш1слу-Яг! - но-нашо­ му: Слава Тобі, Боже!). Отже, після приrшсу, Сшпу Євангелію гшюсип. рукоrюложсна до то1·0 пі.ла особа, :i пов11ою 1101ш11юю, в очешщ11ому дусі особ11стої віри, перс­ конанш1, без ш1ймсш1юї закраски втертого 111абло11у чи оперної афекта­ Іtїі. "Відк1111ув11111 лож11е приховувш111н, 1\111 ІІС IJOJJO)(ИMOCH лукаво, а11і ІІС в11кр11влнсмо с1ю1ю Боже, а11с, 11ро1ювіную•111 шшо істину нору•г.1єJІю са­ JІІИХ себе кож1юІ\1у люлсr,ко!\tу сумпі1111ю 11сrсл Боюм". М11 масмо 11сіі скарб у ГJ111ш11111х 11осуюн1ах, щоб бу.110 111щн11, що вс1111•1 c11m1 с він Бо1·а, а 11с ві;1 нас. (!І Кор. 4:2,7) Тrсба І\1ат11 11а ува:1і, 1110 Цсrква 11аіібіш.111 ус11і111110 11ро11ові;1ус Боже CJJOBO, так СвнтоПJ Єва111·с11ін нк і свнтоп1 П11с1,І\1а юа1·;ші, в літур1·іі11111х J\ІОJії!ТВах. в ЖІІТТЇ Цсrкв11 М<1СІ\\О ксрІІП\ІУ ІЮВОІК'ІаСJ/О нк ccpCJ\llllK сна­ сі111ш, J()JIOIJIIO в JІіт;. r1·ії Свнл1х ТаііІІ. Це ОС<ІОJ/ІІВО нрОНІJJІЯСТІ>СН в Боже­ ствс1111ііі Літургії 11рссвнтої Євх;1р11стії, коm1 11р11сут11ісп, Воскреслого Гос1юна ЇІ іїого ні}J 11нщс1,кот с11ас11111я 11аіібіm.111 сфскп1ш1<.1. (Сакраменгум Му1щі, Том ІІІ, стор. 247). · Тут Церква в 11ілііі своїіі 1ІО111юті, у ліш111і Всесвнтот Дух;~ іі у•1асті всіх вір1111х, нро11овіJІас (у ношІОму, кср1пмап11111ому з11а•1е1111і того слова), ІІаСТШІОІJJІНС, скріш1юс іі 11і;1баю,орюс - 11е так І'ОІ\tілісю, нк MOJlllTBOJO. у Іtім і с її' 11аіібі;11,1ш1 сшш псренавати віру 11Овснк•1ас1ю, тобто :i ропу в рі;\ (нарапозіс).

• . З 111.ого стас нс11111\1, що ніmп11 СJІужбу Божу 11;i "літур1·ію слова іі JІЇ­ тургію жертви", це 111туч11а н11хото!\1ін. тот С<ІІ\ІОІ'О накрою, що нілити шо­ юшу на душу іі ті!Іо. Божі слова наііІ'ОJІО1111і11юПJ :ша•1с111ш, Іtебто слова

ГРУДЕНЬ

11

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іС.\СUВОГО СЕРЦЯ

свхаристійного освячснш1, цебто с1юш1 свхарш..:тій1юm ос1Їн•1снш1 ;~арів, містят~,ся у ЛЇ'І)'ргїі жертви. Богу дякувати, нині західні богослоnи пінкрсслююп, всю, лід початку но кінця, Божестnенну Літур1·ію Пресвятої Євхаристії як одну постійну ці­ лісп,. Розривати інтеграш,ну (суцільну) сполуку між Божим словом і Свя­

то1о·Таіf1юю стол іl'тя

.'

- це. нещасний вис,JІід протсстанської ,срссі i:;t шістнщщятого · • ·· · · · · .· · · · · ·

Так створення світу сталося за Божим с1ю1юм, спасіння світу теж ді­ сп,ся через Боже Слово; На кінці масмо пропові,ц1, Божого слов<~ ·1 пршюві;щm,ни1~і. Це благо­ вістушшя Божого слова з амвони с суціm,ною 1 1астшюю Божественної Лі­ тургії. Це з11а•шт1>, що прщюві;11, повшша своїм змістом, rювагою й мс­ тою творити злуку й сднісп, із літургісю, а 11с, як це подекуди вводип,ся (чи вимагаст~,ся "комітстоnиJ\111"), тіт,ки висловом різнвяних чи uсликод11іх побаtкань. Значить, проновідь у Світлий Великдеш, Христоuого 13ос­ крссішш бс:шерсчно повиш1а бути найбільш змістовною проповіддю з усього року.

Не тіш,ки похшшьним" але снравді будуrочим був звичай в усій Гали­ чині, уста110ш1с1шй від непам'ятних ~часів, коли вірні одушевленою мо1rитвою-піснсю "Дух Сuятий нехай зійде на тебе ..." благали Божого нросві­ че1111я для пропоnідника перед його пронові;щю. Слово Боже - це спраnді сила Божа. (1 Кор. 1:18) Це слово снасішш (до Рим. 1:16), слово _Qлагодаті (Діяння Ап.14:3), примирення з Богом (П

Кор. 5:19), с110во ж11·п1і (до Фил. 2:16) і слово правди. (П Кор. 6:7)

Боже слово мас свою страхітну, не ;1юдс1,ку, але Божу санкцію: "Хто відкидас мене й слів моїх не приймає, той мас _суддю свого: слово яке я сказав - во1ю буде його судити н останній дсш,. (Іnан 12:48) Погорнжувати Божим словом

- це

гріх проти Сnятого Духа, що не простип,ся ні на ц1,о­

му світі, ані на нругому. (Мат. 12:32) Діюча сили, надзвичuйні благодаті й спасенний результат Божого слова з'ясовані в оцьому уступі з ІJослашш Апостола Павла до Єфесян: Почувши нро вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, нр пе­ рестаю някувати за вас у моїх молитвах, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа мудрости й об'явлення, 1цоб його 11із­ нат11 нобрс; щоб він просвітив очі вашого серця , аби ви зрозуміли, до якої 11анїі він вас кличе, яке багuтство слав11ого насліддя між святими і яка превелика його сила для нас, шо повірили за діянням могутности йо­ го сили, яку він :щійсшш у Христі, КОJІИ воскrссиn його з мертвих і поса­ див на небі праворуч себе ... і поставив йоr·о вище понад усе, як голову Церкnи, що є його тілом, пошюта того, що виповняє все у всьому. (1:15-

23) Це ж і проповідус Св. Апостол Петро в Першому Послшші (1:22-25): "Ви б)81и послуш11і праnді й очистили душі ваші для братш,ої 11еm11~смір­ ної любови; любіть, отже, опин одного щирим серцем, ві;1роджс11і наново не з тлінного насіння, але з нетлінного: словом жиnим і вічним. Бо кожне

тіло

-

як трава і вся його с11ава

-

немов цвіт траші: трава висохла, і 1~віт

опав; слово же Господнє повік пробуває.

Uc ж воно і с, те слово, що було вам блатвістованс". Боже слово, Божа сила, Божа в011я

-

все не справджується 11а зд1и­

сненш1 Божого Царства серед нас, коли воно розвивасп,ся й посилюєть­

ся у Божсствсш1ій Літургії.

12

ГРУДЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. Дам'ян Богун, ЧСВВ

ПЕРШі місіоНАРі ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ (Продов:ження. Поч. у № З) Марія Маргарита про свої об'явлення розповіла своєму духовному провідникові о. Клявдієві де ля Колюмбієр. Він, як почув про ці об'явлен­

ня і обітниці у мові почитате.лям Йоrо, Пресвятого Серця, зараз посвятив­ ся тому Серцю. А обітниця Ісакова: "Імена тих, що поширюють це набо­ женство, будуть записані в мому Серці й ніколи не будуть з Нього nИl:ер­ ті", зробила о. Колюмбієра першим місіонарем любови гідного Серця Ісу­ сового. Ті перші місіопарі: Марія Маргарита й о. Колюмбієр, ширили те набоженство в своїх середовищах: Марія Маргарита в своїм Монастирі, а о. Колюмбієр усюди, де працював, як священник. Марія Маргарит.а стала учителькою новичок і .Розказувала їм про об'явлення і бажання Ісусове, щоб люди почитали його Пресолодке, Милосердне Серце, жертвенне Серце й 1685 р. разом з ними перший раз відсвяткувала празник Ісусово­ го Серця в першу п'ятницю після свята Пресв. Євхаристії, а наступного року те свято вшанували вже всі спільно в монастирській каплиці. Пізні-

ше в Парей збудували окрему церковцю.

[

о. Колюмбієр поширював цю набожність між людьми. Вона, як іскра в сухім сіні, скоро розгорілась вогнем і ширил.ась в католицькім світі. Цей вогонь світив і грів. Сповнилося те бажання Ісусове: "Я прийшов кинути вогонь і чого хочу, як тільки, щоб він розгорівся?" Горів і світив не тільки

в Європі й за о~еанами. Дійшов і на нашу землю. Хто ж був першим місі­ онарем Серця Ісусового на нашій землі, в нашім народі? Звичайно нові способи віддавати Богові належну честь зароджувалис~ по монастирях. Монахи-василіяни стали тими першими місіонарями Ісусовою Серця n нашім пароді. Цей вогонь вони запалювали н монастирях, вона ширила­ ся і ширилася й 65 літ після об'явлень Марії Маргарити дійшла до нас.

Перше набоженство до ісусового Серця відправили 12 березня 1738 р. в

Мінську, того ж дня там оснували ,Братство Хр. Серця. Вони

- отці василі­

яни уложили молебень до Пресв. Ісусового Серця, який як кожний моле­ бень в нашім обряді, складався з так званого звичайного початку, тропа­

рів і екктеній та чідпусту. У цім молебені, на взір малого повечір'я, був ка­ нон, трипіснець Ісусовому Серцю. Кілька стихир з цього трипісенця пре9свящешшй Григорій Хомишин вложив до теперішнього молеб!ІЯ до Ісусового Серця. Так, в часті відновлений був первісний наш молебень . Які це прекрасні стихири: "Прийдіте ко мні всі труждающіся і обременен­ ні". Вони, подібно як в молебні до Матері Божої: "За всіх мол~шся бла­ гая", хапають за паше серце, співаючи їх, відчу~аємо обітницю Ісусову: "Я успокою вас". Справді тільки наближенні до Ісусового Сер1~я, найдемо спокій для 1tаших душ. (Далі буде.)

ГРУДЕНЬ

ІЗ

Павло Аллярд

ЖИТТЯ СВ. ВАСИЛЇЯ ВFЛИКОГО (Продовження. Поч. у

Ng 7)

ПОВОРОТ З АТЕН асилієnі не судилося віднайти родинний гурток цілим, що -як він знав - був так з'єднаний та щасливий. Бабуня вмерла і батько також в слід з<t нею пішов до гробу. Емелія остала вдовою з десятьма діточками,

в

і на неї спадав тягар великої батьківщини, що була розкинена в трьох

провінціях. На щастя її старша донька Макрина була знаменитою жін­ кою з мужеським характером. Вона стала длн неї помічницею вповні від­ даною в подвійнім її обов'язку, що його накладено на неї її вдовництво. Разом із Емілією усунулас,я вона до родинних посілостей в Аннезії, близько Нео-Кесарії, і тут помагала Їіі зара:юм у заряні господарства і о нроnадженні родини. Макрина для себе зрікаJ1ася всякої гадки про по­ дружжя. Приобіця.патсобі носити ці.!1с життя жалобу 1ю своїм судженім, що його її бап,ко був вибрав тоді, }ІК вона мала дванадцять років, а смерть їй забрала. По її думці, смерть зовсім не зірвала взаємних обіт­ шщ1, і вона все перед Богом уважала себе ііоІ'О судже1юю. Вся, отже, її земська любов була тепер звернена до роди ви та й убо111х. Однак вона ту­ жить :ia хвилею, коли, вільна від своїх обов'я:~ків, що їх на себе приняла, буде мщт11 шукати самоти, щоби там еерен І\ІОJІИТІШ і JІОбрих діл дожида­ ти :шук11 :i обру•шиком своєї душі. Але до того •1асу 1~іла він.дана своїй праці нн 1ю;11111угі;1ва донька спомагала матір у захон:.1х і журбах складної адміністрації, 11срс11исуючися з 11аміс1111кам11, уряно1щнІ\ш та :i нобирача­ ми нонатків у •1асі, в якім тнжкі нодатк11 :~му111увал11 :~емсш.н11х власників бутн :~авж;щ в стані оборони проти 1111х. Ві;1 11их то журб, що 1111черпуюп, сю111, Макр1111а бе:1 шкоди СХОJІІІJІа до 11аіі11иж•111х за11нп. 1·ос1юнарки, зай­

мала l\tic11e слу1·, но1·шщаю1111 ма·1'ір, та влас11оруч110 11рипнош1ш.1а •1асто їй 11оживу. . Василій :~аетав •ютири і11111і сестри вже 11і1щані: дбалісп, Емілії і Мак­ ри1111 нр1щбат.1 )(JІН кожної :І 111\Х }(І\ хосе1111і.:' ,·ак і почесне ста11ов11ще. 3поміж братів он1111 Петро був іще JІІІ пшою: Макриш1, стар111а ;1ва1щяти роками, ;ща1пув:.ша ііоІ'О і взнла но себе, як тіш.ки його ві;1J1у•н.:1ю, та cтa­

jJa Й<JМУ, нісJІН 1111ска:1у он~ю1·0 сві;1ка, "11е JІІІІJІ сестрою, але бал.ком, ма­ тір'ю, 011ікуном, у•11пслсІ\t". Пін кермою 1~сї 11обож11ої сестр11 1111хова~1ш1 Петра 11е було шщіб11е но в11хова111ш стиршою брата. Макр1111а сама буJ1а в11хо1ш11а JІужс суворо й Емелін не 110:11юляла 'ій •tитати світс1.к11х 110.стів і не нонуекат.1 11і•ю1·0 студіювати, крім богосJювс1,кого 11ис1,менства. І нііі­ с1ю :i поезії з11ш1и тіш.ки 11салтир, що внста'!ав, щоб в11ховуват11 і корм11п1 ту вибрину душу. Понібно виховали вона й Петра, втас.мш1•1ую•111 його він юп1111ства в св. Пис1.мо, 11е 11аю•111 йому ані хвилі 11ирмуват11 та вшю­ щоючи :i йою JІУІІІі 1:11окусу шукати іш1ю1·0 :111а1111я в 11осторон11іх профе­ сорів. Читаю•1и 1~і 11<щроііиці, ві;р1увасл,сн. що тим вже не стало Василія бап.ка; без сум11іву, 11і11 нив би був 111ир11111іі 11а11рнм ,. в11хова1111і, що шща14

- - - - - - - - - - -----

ГРУДЕНЬ ---·

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ СТЬСЯ бЇ.JІЬШе uідПОПЇДІІИМ МОЛОдій діПЧИІІі, нк' мужеві, нризначеному ДО прилюдного життя або до публичш1х справ, Петро з уш1глістю нішов но шляху, зачеркн~нім рукою, яку він любип і не шука~! зо1111іншмїї розваги, хіба п ручних нрацях. в яких скоро nідзначився. А втім дальше його жит­ тя покаже, що це пиховання трохи несміле не пошкодило ані ро:шиткові його ума, ні пракпРІІІій вартості його х;:фактсру; хоч він ма1ю ш1сав, зате багато діяв і етап хоробрим Божим слугою. З поворотом застав Василій ·сnого третього бр<па Григорія ще на службі світового життя. Ніщо не вказупало в цій хвилі на nисоку сш"тість майбутш,ого епископа Нісси. Одержапши но смерти свого бап,ка свою частку спадщини, Григорій, хоч і приготоnаний на все дуже старанним пиховаш~ям, не спішиться з вибором якогос1, стану. Аж пізніше, хита­ ючис1, якийс1, час між Церкпою а життяІ\1 циnі.Jн,ним, став професором риторики, відтак звернувся І{ілком до Церкви. Ощшк у хвилі, в якій ми с, його гадки були ;щлекі від 1{1,ого. Здавалося навіть, що тоді віJ111ував він остуду в житті релігійнім та гшщіn з нущ,гою на побожні нрактики, в яких находила уподобання його мати. Цілком інакшим був друп1й брат, На­ вкратій, віком найближчий Василісві, любимец1, Макр1111и. Хороший, сильний, учений, посідав всі інтслсктуаш,ні прикмети своїх братів, з ті­ лесною силою і найкращим здоров'ям. У двадцяп, другім році павав у Нео-Кесарії публи'Іну конференцію, а опушевлені оплески привітали цей попсн напії початок. Однак потяг сильніншй, як вся людсr,ка амбіr{ія, по­ вів його незабаром на пуспшю. В товаристві ті.J1ью1 одного слуш, що по­ ді.J1яn його по'Іування, віJ~ійшов на пагорб. нок ритий густим )rісом, бага­ п1й у зпірину, у стіп nисоких гір бі.J1я ріки Ірису. В цім місці, "nіддаленім ВЇJ{ помешкання Емелїі три дні дороги, - і завnажус його біограф із при­ тиском, що говорить багато про злидні того часу - далекий так віJ1 r·амору міст, як і віJ1 неспокою та натоnпу nійська і суддів", Навкратій оснував за­ хист для старців. Звишrий у всіх ті.J1ес1111х внравах, знамс1111п1м лов­ цем і зручним рибалкою: кормився він ци•1111юю, що убивали його стріли, і рибою, зловленою n ріпі. В тім ото місці, онин чи два роки 11ісш1 новоро­ ту Василія до бап,ківщини, номер від шшадку на ловах. С1ю•1атку Василій ті.Jн,ки коротко гостював серсн роншш. Тоні не Понт потягав його, але передусім Кападокін. Там бажав він хо;11п11 на лекції філософа Евстатія. Він, о;щак, був в Єпшті в той •ше, коли Василій

ifl1

шукав його в Кападокії; ані нщі, ані пізніше не в1щлося Василісві з 1111м зійтися. Та мешка~щі Кесарії, горді універс11тстс1,кими лаврам11, що він­ •1ат1 їхш,ого молодого снівгорlщяшша, намагалися його задсржапr. Во1111 жертвували йому катедру риторики. Це :шачило вu1чиш1п1 нерСJ\ 1111м негайно кар'сру його батька. Приняв її серсн загат,rюї р;щости. Поважа­ JІІІ його, каже нансгірист, "мов нругого ос1rоватеш1 і rюкровителн міста". Хо•1 би ці слова були пересадними, дозволяюп, принаймсншс судити, як ве1111кс було онушсвленшr. Лекції Васшrін віщюві.Jш впошrі снодівіlІІІІНІ\І городян. Нав11ав він протягом досить довгого часу риторики в Кесарії з найбі.J11>11шм усніхом. Але цей усніх зробив, mo й дсі1щс його б;~жали ма­ ти. Хо11а ві11 fЮJ\ІІВСЯ в Капщ1окїі, то однак стара колиска і власпшиіі о.сі­ пок його роюнш був у Поші Мешканці Нео-Кесарії намагшшсн сrюри·tн з Кападокійсr,кою митроrюлісю за блиску•ю1·0 бесu1ш1ка. Вони ш1слат1 і\О 111,ого посоm,ство склапене :i перших гор<щян міста. Васшrііі віJ1к1111ув їх нрспложешrн. Коли пізніше навідав рощшу, 1ю1юш1с1ю с11роб11, натовп :~•ншивсн новкруп1 нього і змагал11ся - силою ііого зансржати. Про цей то 1·шюс1111й вистуІ'І Вас11лін в нршrюпнім нав•1а1111і говоритиІ\ІС нізнішс ГриГРУДЕНЬ

15

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО jсусового СЕРЦЯ горій Назіянзенськ11й, коли заншп1>, що ВасИJrій вистуrrив на с11ені і віл­ дався на часок театрові світу. Коли й Гриюрій вирвався з Аrен, rrо•rував­ ся також обов'язаним присвятити якийс1, час свої таланти J\ШІ своїх снів­ городян: треба було йому чи то провадити .судові справи, •ш то нав•rати в

містечку Назіянзі. Як І\е він каже в своїй 11ікавій автобіографі•шій поемі, "він трошки танцював для своїх друr·ів". Оюrак додає, що він і Василій не­ охот~о виставляли себе на подив публики. Щодо Василія, то це не є ніл­ :ком правдиве. Точніші вісті голосят1> нам, що він не був нечутливий на перші відгуки слапи. Бистре око Макрини :Jамітило скоро ті порушення власної любови. Вона спостерегла, як ВасиJІій "гор;1ів своєю вимовою і своїм знанням"; пона бачила, "як він легковажив усіх тих, що стояли ви­ соко гідностями, ставляв себе в своїй душі 1rо11ад достойників міста". Вка­ зати йому на марноту світу і нічевністr, самої красrюмовности, гоJІосити йому покору й убожество, запалити його бажашшм досконалости, яким .І}ОНа з кождим днем все більше горіла - це 11е було 1юни;1 сили Макрини.

Ії слово щире і просте нохоншю завж;щ до 11ілі, не наючи себе сшшип1 закидами Чи викрутами, вона знала коли111111.ого Васш1ія й уважа;rа його ЗJ(ібним до вищого життя, як те, що є у ЗІНІ 1 Іайш1х люней. А І(е не тому мовби вона була ворогом звичайних обов'я:~ків життя, - вона, що була :~а­ рученою та помопru своїм сестрам одружитися. Але вони увuжала, що Василій покликаний до чогось іншого і була пересвідчена, що нримани світу спихали його з дороги йою нравдивого звашш. Вона це сказала йо­ му сміло, а він їй повірив. (Далі буде.)

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ГРУДЕНЬ (Закі11че11пя. По•t. 1ta

2 стор.}

Бап,ки попинні пам'ятати, що вони обинвоє п онинuковій мірі є від­ повідаш,ні за свою дитину і то не тільки в сенсі фізіолоr·ічному, але й у ви­ хо111ю-мораш,1юму. Сім'я пови11ш1 стати для дитини 'її малим світом, в котрому пона 5· отримуDала все необхідне для її мораш,rю-духошюї фор­ мації. В сім'ї дитина попинна знайти радість і rцастя. Але, на жаль, багато тепер є сімей "розбитих"; це ті сім'ї, в котрих не­ має батька, чи матері. В таких сім'ях діти дуже страж;-1ають і не можуть гармонійно виростати і виховуватись. А зго;юм, коли стинуть дорослими і забажають створити спаї власні сім'Ї, - не зможуть це зробити. Свята Церква завжди наголошувала, що за замислом Всемогутнього подружJJій зв'язок є нерозривним. Цієї неро:~ривності подружжя домага­ ються самі подруги і їх діти. Молімось, щоб наші українські діти виховупались у нормал1>них,

глибоко моральних сім'ях, не процвітатиме любов, сrіятісп, і тихиЦ мир.

Місіііпс: ЗА МИРНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ В

ЮГОСЛАВіЇ, ЩОБ СПРАВЕДЛИВЇСТЬ ПРОЩЕННЯ і ЛЮБОВ ВЇД­ НОВИЛИ людські ДУШі ТА ОБЛИЧЧЯ цієї ЗЕМЛ і.

Наше: ЗА ВіРНіСТЬ, ЛЮБОВ і НЕРОЗРИВНіСТЬ НАШИХ УКРА­ ЇНСЬКИХ ПОДРУЖ.

16

ГРУДЕНЬ°

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. і.Назар'ко, ЧСВВ

ПОЧАТКИ і РОЗВИТОК МАРЇЙСЬКИХ ДРУЖИН у світі

я мітні ноча.тки. Справді приходить вона на світ в сяйві новітньої куль­ к багато величавих Божих діл, так і Марійська Дружина, має незапо­

·

тури й у метрополії кут;1урного cni1y - в Римі, одначе її народини невідо­ мі й безрозголоспі. Тодішні й сьогоднішні цсрковні обставини маюп, ба­ гато аналогій. Цікавим явищем в історії Марійс1,кої Дружини є те, що во­ на не тіт,ки народжустьсн в час дуже nажкий для Церкви, але й піз11іп1е свій найбільший розвиток і розмах у праці вона проявляє якраз у час найгрізніших ворожих наступів па Церкву. "Родип,ся вона в 1~е1прі християнською сві·1у n нругій 1юловині XVI століття (1563 р.), саме n час, коли реформація завнала Церкві дуже болю­ чі рани, грабуючи в неї щораз то пові землі й нові душі. Саме то;1іншн ін­ телігентна MOJIOJ(I, (шлнхетс1,ка й міща11см.:а) нереймаєп,сн фаш,шиви­ ми доктрннами й несла їх з юнац1,ким заншюм, як щось нове між своїх і чужих. Нова 1ю111ссп, неслася зі скорістю вітру в найдальші країни та огортаю~ І\tайже всі народи й -усі стани. Новаторські кличі реформаторів

несли

:ii собою жахливу моральну й матеріш1ьну руїну їх сліди значатьсн

всюди ненавистю, брязкотом зброї, кроn'ю і з1·арищами. А сила тих па­ губних юшчів була така велика, 1цо підбивала не тільки мирян, але й свя­ щеників, монахів, а навіп, спи скопів. В той час, коли вселенс1,кий Собор у Триденті кін•1ав свої довголітні наради нан оздорош1е11ш1м церковних відносин і с11иненш1м жахливої 1юшести (1563 р.), в Римі по•ншала епос існування нова церковна органі­ зація - Марійс1,ка Дружина, яка мала дуже успішно епричишпися до рс­ алJзації Соборових заrщаш" Оце молодий, нікому незнаний чернець о. Іван Лейніс (Lcunis) - роном бет,гісць, у•нпст, ниж•шх юшс у Collcgio Romano збирас школярів після науки перен 11рові:юри•111им престолнком у класі. Коротка мшвпва або пісня до Пречистої Діви, неновге слово но

хло1щів, рспмова 11а релі1·ійні теми і сніш,11і І\t0липш - <ще з1111•1айні то•1к11 програми них нср11111х Дружин. Деколи замісп, релі'гій11ої розмови сну­ хов11с •111та1111н :i нкоїс1, цікавої юшжки. З 1~их 11езаміп111х сходинок постас не:~абаром кружок. що на:ншас се­ бе: "Congrcgatio Bcatissimac Virginis Mariac" - Друж·ина Прссв. Діви Марії. Вже в другому por~i існуnшшн Дружи11а. нараховує 70 членів і одержує пер­ ший 11рашшь1111к. Праnит,ник 11риписус такі релігійні практики, ще при>.

сутність на Службі БожііІ, •іаета св. СІюuід1, і .,Причастя, зібрання, а теж В'ІИІІКІІ MIIJIOCCpJІH )\JНІ ...ііJШЖІІіх, як: МІfЛОС~'ШІЯ, nілвідува1шя хв9рих. у

шrштапях і т. )1, Оетато•ш'ою І(іJЩІО Дружи11и є постун члаі1і.п у чсс11оті й ІІОС'І)'ІІ у вау11і.

.

. . . . Пісjш нвох років існу~ашія Марійсью1 Друж.ина малих у•11-1і11 вті11-1_а­

сп,сн на1·.,,,нщ1111\111 ус11іхами: уч11і ві;1з11а•1аю·і1,ся тщзви 1 1а111юю !ІОDожні­ епо і ш1ш,11істю та1', що старші учні проснп" щоб зас11увати таку Друж11ну іі юш них. Зюном теж і11ші римс1,кі шкшш нросяп, своїх катехитів нро

ГРУДЕНЬ

17

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ згуртуnання їх у Марійських Дружинах. За кілька рокіn МЩJійс1,ка Дружи­ на ощшоnує майже nci середні школи в Римі, а також школи в інших мі­ стах Італії. Вже в двадцять рокіn після заснування першої Марійської Дружини число лицаріn Марії, які себе називали "Sodales Mariani" виноси­ ло понад ЗО тисяч молоді. . Не минуло й сорок літ, як Марійські Дружини nийшли із сонячної_

Італії, перейшли Альпи, переплили океан і здобули колеrії та школи май­

же всього культурного світу. Попри духоnі й духоnні успіхи до розквіту Марійських Дружин багато спричинилися признання й привілеї Христоnих Намісників, дані Ма­ рійським Дружинам уже в їхній молодості. Вже Папа Григорій ХІІІ надає

Марійським Дружинам багато nідпустіn 1584 р., Григорій XV надає їм ін­ ші привілеї, а Венедикт XIV у т. зn. "Золотій Булі" (Gloriosae Dominae)

1749 р. пише, так сказати б похвальний гімн у честь Марійських Дружин. Одночасно цей же Папа дозволяє приймати до Марійських Дружин дів­ чат і жі~юк. Тоді число членів майже подвоюється~ З ходом століть ідуп, нові признання і пові привілеї від чергових Христових Намісників аж до Папи Лева ХІІІ і св. Пія Х, який називає Марійські Дружини "найкращою потіхою в усіх своїх журбах". У 1910 році Марійські Дружини дістають ноnий "Загальний" (норма­ тиnний) Статут, який є результатом старанних нарад міжнародньою з'їз­ ду оо. проnідників Марійських Дружин. Такі з'їзди D останніх дссятиліт­ тях .nідбулися n: Мадриді, Саньяго, Барселоні, Будапешті, Фрибурзі, Лін­ цу, Інсбруці і т. д.

J Щодо чисельно~ті Марійських Дружин можемо подати такі цифри: В перших 240 роках (nід 1584-1824) до матірньої Дружини в Римі зnаної Prima Primaria прилучено 2.476 Дружин. В дальших тільки 40 роках (до 1846 р.) прилучено 7.040 Дружин, а з кінцем 1925 р. число всіх членів до­ сягло шістьох мільйонів. Майже перед війною (1938 р.) було понад 55 ти­ сяч Дружин з 8 міл. членів. (Далі буде.)

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Роман Брезіцький

ОТЧЕ, КРИЧЇТЕ! (Продов:ження. Поч. у №

8)

- Згоден. Якщо нема інших, я згоден.

- Тоді ви повинні підписати документ -

~· поруку і зайнятися працевлаштуванням тих молодих людей. Декількох з них я вам допоможу влаштуnати. Але, чи і nи не допомогли б мені в одній справі?

- Просіть, пане майоре, я ваш довічний боржник, - не без радості в го­ лосі сказав о.Стефан.

- Сьогодні уnечері підійде до вас мій приятель і розкаже про все, що йому потрібно від вас. То справи духоnні.

- Буду чекати. Чим зможу - допоможу. Увечері до о.Стефана справді прибув високий білявий капелан і про­ сив помочі в обряді причащання німецьких солдат. Отець Стефан даn згоду.

А через два тижні йому довелося переховувати у церкві, на хорах, по­ раненого німцями сотника УПА. Нога партизана погано загоювалася, але священик доглядав його, промивав рану, міняв бинти. Сотник в га­ рячці безперестанку воював, спарився, називав якісь імена, прізвища. Видужавши, відкрився о.Стефану, що йою сотня помстилася польсь­ ким націоналістам за винищене село. Яворівка - знищила в отвіт село Острозьке, де проживали одні поляки. І о.Стефан пригадав собі те страш­

не видовисько, що вжахнуло його у Яворівц~ і в~Острозькому. Його у ці місця було кликано на відправу по загиблих. І українці, і поляки померли одипаково страшно.

- Ви вчинили зло, - сказав о.Стефан сотникові. То не добавляє чести Вам і слави Україні. Гріх великий, - йоrо голос аж затвердів од суворого тону.

- Отче, а поляки зробили добре?

- Ви одинаково винні.

- Отче, ми ж не на їхній землі. .

• - Тим більше, не можна убивати на своїй землі. І убивати взагалі.

- Я не розумію вас. Ми виборюємо волю Україні. .

- Боріться, але тіл.ьки духовною, мирною непокорою. І тоді переможете. Терпіть - так учив Ісус.

- Хіба так визволишся? Спробуй, будь вільною людиною, коли тебе за горло хапають.

- То що ж, краще ухопити іншого?

- Ні, але в усякому разі не чекати заки він тебе задушить.

- Сотнику, люди в Острозькому були цивільними, мирними.

- Погублені українці в Яворівці теж не мали зброї і ніколи не

вб11ваш11

поляків.

- Так ми з ~ами, вояку, постійно будемо заходити у тупик. А між тим розв'язка є. То Ісусова наука. Хто меч підійме - від меча загине. Прийде час - і Україна буде вільною. Лише б, головне, самі громадяни цієї май­ бутньої вілц~.юї України були готові внутрішньо достойно прийняти цей божий дар. ГРУДЕНЬ

19

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

- Без боротьби?

• Ні, без кровопролиття, без убивств. Люди nін безсилля по•шнають махати зброєю. Насправді - сила у чесній вірі, в освіченості кожного, n жертов­ ній любові.

- Отче, nи занадто старі стали, щоб зрозуміти патріотичний запал мо1юдих українців.

- Мені їх просто шкода, неnимовно шкода. Хай береже їх Господь.

- Отче, народ з такими поглядами, як у nac, приречений на вічне раб-

ство.

- На вічну свободу, сину. Бог кожного із нас, хто живе на землі, спитає не за Україну, не за Польщу, не за Росію, а снитас, що ти зробив доброго, а ЩО ЗЛОГО.

- Спустіться

на грішну землю, отче. На цім діалог священика і пораненою сотника заходи11 у безвихідь. Отець Стефан замовкав і моnчкома промивав та бинтував рану. Однак після таких розмов партизан мимоволі •1іплявся думками за слова о.Стефана - і тоді його душа ставала місцем боротьби 11лас11их по­ глядів і суджень сnященика. " Ні, не можна терпіти ворога 11а своїй землі.

Як то так: він буде пити мою кров, а я буду усміхатися і терпіти? Скільки можна терпіти?! Половців терпіли, татар терпіли, поляків терпіли, а те­ пер москалів та німців терпимо. Госrюпи, і чому п1 Україні таку 1юлю даn? Не життя, а безконечне терпіння. Зі всіх сторін на сотника дивилися святі з ікон. Він запитував їх по­ глядом і не чув Щ!по11іді. Коли настала ніч - ікони оживали. Сотник і1пу­ їтивно niдчynan, що там, за брамами темені с якес1, ж1tтrн, с неспокій . Тайна темені одухотворюnала лики святих тим, що ховала їх від очей. Але зорі, що золотими корінцлм11 виростали високо в оваm.1111х вікнах церковних бань, перетворювалися в очі тих ікон і му•1шш нун1у. Сотника триnожиn образ однісї жінки. Він уже марив ш1м. А кош1 номіж тими зір­ каr-.ш в опалі вікна з'явився яскраво і чітко ней образ - сотннк заволав, за­ кривши обли•1чя руками.

То була та сама Оксана . ." У селі Острозькому десятник Сава викликав її з хат11 і ск;пав, щоб вона, українка, негайно 11оки11ула поm,сr,ке село і поuерталася додому с~ло бу11е з11ище110. Сава знав Оксану давно. На це та мужнн жінка відпо­ шла :

- У мене 1ут чоловік і діти, - й повернулася до хати . Соп1ик розстріляв її 11ласнору•1 . ПісJІЯ появи убито'і в церкві, він більше не змі1 · там 110•1увати ... Отец~, Стефан 11с мав ні пітей, ні 11ружи1111. Вів монаrниіі спосіб життя. Кіт,ка місяців на 1ю1~і і хлібі 111шробовував себе у під з емеллі чоловічого монасп1рн. Там його сер1\С на1ю1111юва110ся моmпвами і службами Божи­

МЬJ. Прийняв СІІЯЩСШІЦІ>КИЙ са11. J\1итро11шшт А1щрей ш"снт1щ1,к11й на 110чаток вручив йому сто злотих, •1смода11, зонтик і нарасото і ре11сре1щу. Тих сто з1ютих о.Стсфаu · віддав одцій J\.ІОJЮНій · жіш1і, 11~0 ·стала по­ кrнпкою" .

Нqва п.ла1н1 послала за '(.<;:тсфаном. :~ж тр1,ох а)поматr~t114в на rюлі з офіцером. І всли"11ін дyJr:ir.:"лJ, 11рщ.1усм_вши ПЇНШІТІІ й ІІОКJІасt(І за потшш-

' . ·· . · · ·- .

• ·: · · Началь1111к НКВС стушш кію,~а кроків назустріч ~nнще1.н1коnі. Силу11.<1.110 усміхнуnс~ ніби хоті11 . 1іом'нк · ш1п1 зустрі•J. Буu у гім11аст.ер1~і із сто­ 1\Ю руки.

ячим комір1~ем, . у рш1~1ііі, як чоботи. ·портупеї, напрасовани~ галіфе, з

20

ГРУДЕНЬ

місjОНАР ПРЕСВЯТОГО істсового СЕРЦЯ шщем вибритим до синяви й І)'СТИМ темщ1м чубом. Ще молодий. Не

біш,ше сорок<~:'Говорнв по-українс1,ки.

-

В11 віт,ні,

1111 іі шов

- ск<~зав ;10 •1екіста, - н родовжупап.

який супровонжував свнщеш1ка. А як той

- ОТ'1е, ішб<~•1айте, що потривожшш вас.

- А ви не МОІ'JІИ ІІОСJІаТІІ З<l МІІОЮ І\UІИЙ ІІОJІК і вести черс3 місто, мов зжщія •ш убивцю! - з гідністю підняв голос о.Стефан.

- Як розумію вас, але якби ли не йшли пін дулами автоматів, а іlросто люб'язно розмовляли з нашими людьми - то бандері1щі могли би вас за­ підозрити у зв'язках з нами ... А втім, я приношу в<~м свої вибачення і на­ nш1і, якщо буне потреба, виюшкатиму вастіт,ки письмово.

- Не требёl вам мене виюшкати ні піл охороною. ні 1шс1,мово! Я стара люнина. Чого ви хо•1ете від мене?

- Обставини вимагають, щоб ви, отче; нерейшт1 11а православну віру, - CK<l3aJI, не ДИВJІЯЧИСІ> в очі.

- Ч()му ви :~аймастеся цим? Ви ж політи•111а організація?

- То не під мене З<~лежип" не Ві;\ мене, ОТ'ІС, - майор пильно

зиркнув у

бік дверей.

- Це ви знайшли хрест і передали матір'ю мені?

- Тес! Тес! Чого ви так голосно? Тут стін11 маюп, вуха.

- У вас дуже роз1ублене ЛИІ\С, майоре.

- З вашої ласки, отче.

- За хрест дякую обом - мамі і вам. Але я так і не роз~ :-.1ію,

навіщо ви мене .т<~к нагло сюди затяшули?

- Хочу, щоб ви поступили розумно. Перейдіть Ні! православну віру і

nрятуєте храм, себе від Сибіру. Ви ж не зрап11те цим Ісуса. Зміна обряну то ще не зміна nіри. До речі, ви Служби Божі й н~лі можете вести по грско-католицьки, лише підпишете формаm,11ий напір про перехіJ(. Пр«lвтс собі і чекайте ліпших часів. А зараз, отч1.:, кричіп,.

-Так-так, і якнайголосніше. Кри'Ііть, зойкайте, сто111іп,.

- Я вас не розумію. Навіщо?

- ВибёJ.чайтс, але у нас є неписані закони. Ми з вами трохи артисти. Тільки от гра занадто серйозна, - промоnишни ці слова, майор невід~, зnідки вийняв тонкий і шучкий, як шпіцрутен, металевий нрут, пі;щнв його і з свистом опустив на бильце дивана.

• - Ти будеш довго, старий, мовчати! Не1·ідник! Прислужник німец1,­ кий,

-

заволав майор, вибиваючи пилюку з дивана. А між тим тихо заше­

потів: - Та кричіп, же, отче. Хай ті, що за дверима, думаюп" що я з вами по-нашому nеду бесіду. Отець Стефан синів не n силі й слова вимовити. Тоді майор почав сам зойкати, стоrнати, скрикуnати. Робив це так уміло і з душею, що о.Стефану мурашки попід шкірою заnорушилися. Майор бив і зойкав, стогнав і знову бив. Д11я білмної емоційної напруги увімкнув патефон на nесь голос і перекрикуючи йою, бив, биn.

Отцю Стефану здалоя, що перед ним просто божеnільний чоловік.. Втомившись од наруги над самим собою, майор повалився на диван.

На нині концерт закінчено, отче. У мене біл1>1uс сил нема. Я вас покличу ще на другий тиждень. Виходьте, згоrбившис1" ідучи с~:ошіть як можете голосно, тримайтеся стіни, бо обом нам не минути біди. Ідіп, .

-

• ГРУДЕНЬ

(Далі буде.)

21

о. Йосиф Бурай, ЧСВВ.

КАПЛИЧКА НА ВИСОКОМУ ЗАМКУ ороку то нові і кращі ОJ.LІІа від одної пиrостшоть на нашій Галич1ші

щ церкопні споrуди. І 11 ІЩХ ·rпорах JllO}\Cf,KИX рук і Бо жої величності

бачимо нахил українс1,кого серця до свого Творця . В центрі Львова писо•1іє, красуєп,сн маєстапю "Високий Замок". А під крислатим піттям його дубів і буків заховалася здається всіма забута і закинута, знюцена часом непел11•1ка каплицн. Ніхто з мешканців уже на· пешю не пам'ятає, хто її будув а в і на яку пам'ятку. Кажуть, що стоїп, вона не десятиліття, а століттн. Бо самn Пре•шста понвилася на тім місці і охо­ роняла наш укріш1ен11й замок від нападу ворогів. А і джерельце виприс­ нуло 'на місці появи. Побожні люди rюстапили тут скромну споруду - кап­

JІИчку, і сюди по•1а;ш прихоюпи. Люди

- співали нісні і молебні до Бого­

роJІиці. Але ос1, пр11хою1п, •iac тнжкого досшлу. Руйнуюп,сн храми людс­ ью1х рук, нищитьсн все святе. А 11.:1йпер111е р~йнуєп,сн храІ\1 в сер1~і наро­ ду. Не оминуло це нещастя і вище :..1гщ1ану каш!ичку. ТіJІІ,ки оббиті і пусті стіни залишилис1, нк спілки люцс1,кої пустоти. І щоби ще біm,ше заросла

стежка сюди, то і джерело хотіли осушити. Та цілюща воюР1ка і •1ерез бе­ тон просочувалася і чудотворна гимує снрагу неп тільк11 тіла, але й душі.

Тоді привезли тр~и і в друге місне проклали підземний rшшх - розділи­ ли .

Але як пеюди, так і тут добра християнська душа бажає надолужити Божу зневагу . Парафіяни Церкви св . Онуфрія приклали свої руки і ще біш,ше серцн і прибрали капличку. А в празник Покрова Пресвятої Бого­ родИJJ.і відбулося освячення каплички і •1удотворною джерела . Идімо до заступниці п терпіннях і болях і виливаймо свої серця пе­ ред НСІО, а ВОДИ'ІКа З }!Жерела НСХаІЇ кrіпип, і H<lC ІІ<ІМ СИЛИ В НШІОJ\ШІЩТВі Н (' обіннrюї Зе!\1.11і.

22

ГРУДЕНЬ

·

СВЯТКУВАННЯ 100-ліп.я СЕСТЕР

СЛУЖЕБНИЦЬ В УКРАЇНі

ц значили НЮ-літній ювілей від заснування свого Згромадженні'. Неве­ ього року

1992 наші Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії від­

личке духовне зерно, кинуте 100 років тому назад Небесним Сіячем Христом, через трьох співзаСІ:ювників: о. Єремії Ломницького, ЧСВВ,

о. Прелата Кирила Селецького та першої Сестри Служебниці Йосафати

Гордашевської в невеличкому селі Жужелі (тепер Жужеляни), впало на родючий грунт, і незабаром наші села і міста, а згодом і заоке(lнські кра­ ни були полем невтомної діяльности Сестер Служебниць. Ми щасливі, що пережили 100-літній Ювілей нашого Згромадження

в Україні саме в час воскресіння, коли і1аша Церква діє, як повністю ви­

знана і правна одиниця, і всі її СИ[ІИ спрямовані на духовне підновлення через пізнання найвищої Особи - Ісуса Христа, на відрол:ження нашої ду­ ховної і національної спадщини, на uідбудоnу Божих храмів та монасти­ рів, які з глибин віків були осередком культури і освіти. Наші Сестри Служебниці приділяють веляку увюу вихованню дітей і молоді; доглядають за хnорими в медичних установах; піклуюп,ся сиро­ тами, немічними, одинокими і похилими віком; надають духо1111у, мо­ ральну і матеріяльну допомогу потребуючим; дбають про красу Божих храмів; стараються про поширення Божого Царства серед нашого наро­ ду, даюп, приклад молитви та самовідцано праці для ближніх на протязі своєї столітньої історії. [ Беручи свій початок у Галичині, Згромuдження Сестер Служебниць Непорочної Діnи Марії розгортає тепер апостольську діяльність також і в Канаді, Бразилії, Сполучених Штатах Амер11к11l Полмці, Х9рnатії, Боснії, Сербії, Словаччині, Франції, Англії, НімеччиніІ Аргентині, Італії, нарахо­

вуючи кшіо тисячу членів. Наприкінці серпня представниці Згромадження з кожної з тих країн :\'Їх<1л11с1, в Україну, ш.оби разом із своїми спів-Сестрами в Україні nідсвяткувати спій визначний ювілей.

• Свнткування Сторіччя Згромадження ро:нючалос1, радісним і Богом бла1·ос;ювенним пнем - 23 серпня р.Б.1992, НLІ який з чотирнадцяти країн світу J'ЇxaJ111c1, пом. Л1,воnа Сестри Служебниці, немов ластіnки до рінно­ го ші:ща. щоб кшсм1ю поділитися своею рапістю й любов'ю з нривопу l(){J-J1iп11,om ювілею нашого Згромаджс1шн, об'сднатис1, у спі.тн,ній мо­ шпві, щоб ою111м серцем і однією душею прославити Бога, який с 11ен­ троІ\1 на1110го ж1гпя, щоб пзаємно себе збагатити, вручити Христові свої сер1~н. Зібралос1, їх тут понад дві сотні, викликаючи загальне зацікавлен­ ня львів'ян, яким ще ніколи не дово;1шюс1, бачити сті.тн,ки черниць, від IIOX\IJlllX віком но юних, перед якими ІІрОСТНІ'LІСТІ>ОІ ще довгий шлях. Бо­ гові 11освн•1е1юго жипя. "Як це можливо? Звінки nac так багато?" - лунали :Jа111пш111н, сущювонже11і сш,03ами звору111е111ш і р;щості, що довга :шма

атсїсти•нюї невш1і 11е змоша знищити мо11ш11ого життя, яке тепер відроп­ жусп,сн у всій 1ю111юті, долаючи менту.

І

01.:1, 23

nci

труднощі сучасного істори•шого мо-

• сср1111н, у ;11,ві11с1,кііі Свнт-О11уфrїі11с1,кій І(еркві ОО. В:.~силін11,

де сто років ТОІ\ІУ 11а·іан 11ср111а Сестра Служсіі111щн - Йосафата Гор;щшевГР.УДЕНЬ

23

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ська одягнула монашу рясу, урочистою святою Ліrурrією, <fчоленою Гла­

вою нашої Церкви Блаженнішим Мирославом Іваном Любачівським, розпочались святкування сторічного ювілею.

Церква ЧСВВ та її подвір'я ледь містили всіх тих, хто прийшов на цю відправу. Відомий хлоп'ячий хор "Дударик" збагатив Святу Літургію но1'ами небесної радості. У проповіді Блаженніший Любачівський підкреслив минулий і тепе­ рішній невтомний апостольський шлях Сестер Служебниць, подякуваав їм в імені української греко-католицької Церкви та побажав, щоб Гос­ подь винагородив сторицею добрими і святими покликаннями справ­ жніх апостолів єдності, які ширитимуть Божу науку нетільки в Західній Україні, а й по всіх усюдах нашої розлогої Батьківщини, аж до краю зем­ лі. Він сказав: "Дійсно, дивлячись очима історії на пройдений столітній шлях, можемо сказати, що Христове зерно вродило всотеро. Нехай ці святкування будуть для вас, преподобні і дороrі Сестри, заохотою і спону­

кою до д·альшої апостольської праці, до плекання чеснот і св.я:тості. А український народ нехай пам'ятає, що монастирі, Чини, Згромад­ ження є запорукою Божого благословення. Нехай пам'ятає, що христи­ янське життя і молитва - це перша найконечніша і найосновніша підста­

ва нашого спасіння. Нехай пригаДає собі український народ той факт, 1цо

коли б наші монастирі і духовні установи були наповнені добрими і від­ даними ченцями і черницями, то була б сильною і процвітаючою наша Церква".

_

Головна Настоwrельска Згромадження Сестер Служебниць, Мати

Францішка Библів у своєму виступі особливо підкреслила той факт, що саме в цій василіянській церкві св. Онуфрія молода львів'янка Михайли­ на Гордашевська знайшла духовний провід о. Єремії Ломницькоrо, ЧСВВ, співзасновника Згромадження. Тут зродилось і зміцніло її покли­ кання. Саме тут 24 серпня 1892 року вона прийняла чернечу рясу та ім'я

Йосафати, звідси вирушила до с. Жужеля, щоб розпочати нове Згромад­

ження в укранській греко-католицькій церкві. Не бракувало в церкві Святого Онуфрія щирих і зворушливих приві­ тів, поздоровлень від дітей, молоді, парафіян та інших монаших Згро­ маджень.

Протягом двох наступних днів Сестер Служебниць гостинно прий­ няв актовий зал Львівського медичного інституту. "Наша столітня подо­ рож" і "Наше служіння в другому столітті" - такими словами Сестри Слу­ жебниці охарактеризували цю зустріч. Сестри з усіх 14-ті країн еліту пред­ ставили свою історію, розвиток, теперішню діяльність, накреслили своє служіння Богові і народу в наступному столітті, завдання в сучасних умо­ вах. Дякували всевиJµньому -ia ласку й благословення, прославляли Пре­ чисту, посвятивши Ій Згромадження. Були це також і дні глибшого осо­ бисто.rо знайомства, адже переважна більшість Сестер з діяспори ще осо­

бисто не знала Сестер з України, бо ж це вперше, що змогли вільно зу­ стрітись на рідній землі. Але від першої миті всі відчули, що є членами однієї великої родини Сестер Служебниць та що всіх об'єднує щира шо­ бов та порозуміння. Сестер порадував свом виступом дитячий ансамбль "Писанка". Ви­

ступив також і хор Львівського політехнічного інституту пі,ц керівництвом п. Яциняка, який, до речі, викопав Гімн Згромадженняч Сестер Служеб­ ниць Непорочної Діви Марії на чесrь 100-ліття, який в Канаді написали Сестра Ювеналія Канюк і поличка Маріям Федорко.

24

ГРУДЕНЬ

·

"ОПУС ДЕЇ" - діло БОЖЕ Блаженний Хоссма_рін Ескріва де Балягср 2 жовтня 1928 р. заснував "Опус Дсі" - Діно Боже, тим він відкрив uіруючим новий шлях осnячс1111я себе посеред сnіту, працюючи u сnоїй професії та виконуючи свої гро­ l\tадські та родинні обов'язки, стати закnаскою інтенсивного хрисtиян­ сько1·0 життя у всіх ссрсновищах. "Опус Дсі" допомагає людям жити так, як навчав Христос, - справжнім християнс1,ким жи11ям у всіх середови­ щах, не залишаючи сuоєї професії, соціального стану чи заняття. Органі­ зацін "Онус Деі" 28 листопада 1982 року буJіа установлспа, як особиста Прсла1)'ра Катошщької Церкви. До "Опус Деі" належап, різні люди, щєо мають різні професії, старші і молоді, ба1·аті і бідні, чоловіки~і жінки, хворі і :щорові; всі ті, що бажаюп, у своєму житті з11айп1: Христа, Иого наслідувати і другим людям допомага­ ти любити Бога та людей. Розповілає Марія Лобай, українка з "Опус Дсі", яка проживає n Аме­ риці: "Я ма11а нагоду особисто запізнатися із Засноnником"Опус Деі" Бла­ женним Хосемарія Ескріва де Балягер. Це було в червні 1970 року в Мек­ сі1(і. Я приїхала туди з Північної Америки, щоб з ним зустрітися; багато людей з різних країн туди з'їхалося, щоб послухати його та говорити про Бо1·а і християнське життя. Одного дня я мала щасливу нагоду розмовля­ п1 з ним. Я сказалLІ, що приїхала з Америки і що я є першою українкою, що належить до "Онус Деі". Тоді я була дуже зворушена і хnитовалася.

Він мені говорив про комунізм, і сказав, що добре знає, що такс терпіти під комунізмом, бо й сам пережив щось подібне. Хос,емарія Ескріва злю­ боn'ю rюдшншся на мене і сказав: "Скажи людям crJtrєї країни, що ти го­ ворила з свшцеником, що дуже любить Україну; скажи їм, що треба про­ щати, вибачати і любити. Простіть їм, - він говорив про комуністів, - і тим будете Божими і українцями. Постарайся, щоби були поюrикашш до "Опус Дсі", бо може незановго зможемо пра1(ювати для України". То був 1970 рік, коли ніхто наnіть не міг би подумати, що таке може бути можли­ вим. Тепер я молюся, щоб незадовго це сталося дійсністю; щоб Україна йшла вперед цим шл.Ихом, про який Блаженний Хосемарія Ескріва гово-

рив,

- любити, проu~ати і виба•1ати.

•

До "Онус Деі" належать різні люди, біш,шісп, людей є світськими; с жонаті і ті, що не вийшли заміж, молоді і старші. Але також належать до "Опус Деі" сnященики, які духоnно допомагають тим людям, котрі живуть у світі і живуть пони тим самим духом, котрий дістали піл Блаженного ХосемLІрія Ескріва. Є різні І(еrпри, де "Опус Дсі" духовно J(Опомагає шо­ дям, нроте головний апостолнт, - це робота кожної конкретної людини з тими, з ким людина спіnпрацює: із сусідам11. товаришами, п1ми, хто ла­ лский від Бога, це найголовніша праt(Я. ~ле також виконуєп,ся апосто­ ;шт через різні центри, є й університети в Існанії, на Філінінах, в АргеrІТJі­ ні, Колумбії, Мексіці, де є різні ділянки, не тіт,ки духовні, але й медици­ на, інженерія, педагогія. Також с попомогові 1(е1при, зві;(КИ по;щсп,ся ду­ ховна допомога длн молодих нюней та дітей, щоб могли вміло викори­ стати свій час і навчитися •ютс1, нового. Так, що І(С с дуже широка по­ мі•~, нку надає людям "О11ус Дсі". В 1974 році була винана україпс1,кою мо­

вою книжка Хоссмарін Ескріва "Шш1х", - І(С 999 11у11ктів, які можна 11ро•1и­

тати, rюнумат11 і 11омшшп1сн. Автор тuм говор1п1, нро віру су•rасної люГРУДЕНЬ

25

лтісіОНЛР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ дшш, про любов, 11ро р<щіст1>, 11ро науку, 11ро товар11ст110 та 11ро ііа1·ато і1111111х речей, які дуже до1юJ\Іа1·аюп. 11ухоmю. Пшшш1асн ~нру1·а ю111жка ук­ раїнською мо~юю "Ос1, 11ерехоюп1> Хr11стос· - 1ю11и бу11с кор11с11ою m:ім, хто мас бажання до1ІОJ\Іагат11 бл11ж11ім, може бутн нужс кор11с11а свнщс1111кам. Молюся і надіюся на тоіі дсш" коли люни з "О11ус Дсі" :южуп. 110•1ап1 працювати на УкраїІІі і тоJ\Іу 11рошу, щоб украї1щі :1а 11с мо:1111111сн, бо н певна, що діло Боже багато до11оможе кож11ій JІЮНІІІІЇ :1 Украї1111 і ціJІііі Ук­ ·раїні". Діло Боже - "Опус Деі", це 11испр~шпі Божа с11раш1 і Гос1ю;11. ШІJ\І ксрус, ВОНО ІЮВІ1111JО розіЙТИСІ> ПО JJCI.OJ\ly світу, ШЮІХИ ІІЖС BVtKp1tтi, мур11 BШlJJJI

і тепер Україна чек<1є на Слово Боже. Діло Боже с Деі" також принесе великі плопн і на Україні. Всі, хто зацікавиnсJІ ДіJюм Божим

-

11 Божих руках і "О11у'

"О11ус Дсі", ІІV!'Іуваюп,

11

собі нсіі

внутрішній поштовх із свіжнм запшюм ро:ню11ап1 11оnиіі нухов1111іі 111ю1х по Бога, ми подаємо адресу, :1а Jtкою мати інформацію:

1101111

J\южуп. :шср11ут11С}J, щоб отр11-

~latora OPUS DEI

Viak Вrono Вuопі, 13 ROMA - ITALIA У ш1стопаді ••·Р. Зrромаджс1111JІ Сестер св. свмч. Йосафата уроч11стош Літурrією відз11ач11лн 200-літтJІ.• свого зас11ува1111я. Отці Rас11лія1111 щпро здоров'JІть преподоб1111~.сестср-Иосафаток і бажашть ласк Бо;1шх, нопомо­ ПІ св. Духа та опі5 св. Іtосафата.

26

ГРУДЕНЬ

Ольга Потурай

ЗВОДИТЬСЯ ХРАМ БОЖИЙ

к кий полин життєвих буднів, коли хо•1емо пилити затамоnан~образу;

уди ми йдемо, коли хочемо запити солопким еліксиром розради гір­

коли хочемо зцілити зранене пережитими болями серце, наповнити жа­ гою життя спустошену душу?! У Божий храм". Адже "Святе письмо" - це відновідь на всі питання життя, а церква - місце для духового заряджен­

ш1. Ми шукасмо захисту і опори в храмі і знаходимо. Так було споконві­ ків, так буде завжди. В час деграпації mо;1с1,ких душ люди особливо відчу­ вають потребу заповнення духовної порожнечі. Шукають nідповіді на споконвічні питання буття. Людина повертасться до Бога. Церква - посе­ редник між Богом і людиною. Все бі.J1м11е людей поспішають за допомо­ гою до неї. Тішить те, що Божі храми переповнені під час Святої Літургії.

A.J1c якось не досить зручно мо1шп1сн далеко від іконостасу. Торкнулася щ1 проблема і парафіян з м. Самбора, що на Л1,вівщи11і. Тепер число їх

зросло настільки, що церква Різдва Пресвятої Богородиці просто не в си­ лі Вl\tістити їх усіх. Тож внрішшш збудувати ще один храм. Вже й ім'я •1е­ кас ше не наро11жене 11іт11щс багап,ох віруючих - Собор Покрови Пресвя­ тої Боюро1щці. Перший каміш, заю1али в 1991 році. За словами будівельників, їм ще потрібно 5 років. Не обхоюпься, звичайно, п наш скрутний час без впли­ вових меценатів. Фінансуюп, це благородне ночинання швейна фабрика, 11укровий, меблевий, хлібний, спиртовий заводи, .ПЕМЗ, колгосп ім. Сте­

фаника, МП "Дженерал Бізнес" та інші. Велика .fастина офіри належить громаді. Замови{ІИ своє слово і побратими з діаспори: з Шотландії,США, Канади, Англії, Італії, Австралії. Багато чим сприяє roлona самбірського міськnиконкому п. Чаплик. Бригада будівельників збірна: 15 осіб, які працюють під керівництвом фахівця своєї справи - п. М. Бойка. Зводяться катехизаційні зали для молоді, хорові приміщення. Розра­ ховують, що пін свій покров храм прийме 3,5 тисячі віруючих. Побажаймо, хай Господь Бо1· бла~·ослош1п, 'іх добру справу, хай Мати Божа нриіімс їх під свій покров, хай Святий Аш·ел-Хоронитсль боронить

хrам 11сй і йо1·0 відві.нува•1ів від усього злого і нрованил, спасс1111ою норо: ( .~ ' і '

ПЇДГОТОВКА ЧЕРНЕЦТВА ДО

єпископського СИНОДУ - Від 10 до 13 листопада 1992 року, n Коле.nале11ца, що в області Псруджія, n Італії nідбувся з'їзд Го­ ловпих Настоятеліn італійс~,кого чсрпе1{тnа, з метою пі.І1готовю1 пи­ таппь, які мають бути пост.аnлепі на Надзвичайній Асамблеї Італій­ с1,кого спископату, що відбудеться n листопаді 1993 року, і па Синоді Єпископів nсього світу, що nідбу­ деться в 1994 році на тему богупо­ сnячепоrо життя n Христовій Цер­ кnі. Голоnні настоятелі чернечих інститутіn мають дати сnої вказіnки для глибшої богоС}Іоnської заста­ пови пад чернечим життям у плані нової євапгслізації напередодні третього тисячоріччя християн­ ства.

ПАJІОМНИЦТВО

"ВЕЛИКЇ ШЛЯХИ ЄВРОПИ" - Від 29 грудня 1992 року до 1 січня 1993 року вілбудеп,ся Марійс­ ьке Па1юІ\ШИІ{тво пі.І-1 назвою "Вс1шкі шляхи Європи", Ue палом­ шштво ві.І1будсп,ся з 11~ш1щ 11і;1-

кр11ття одного спільного свропсііс­

ькогб ринку, до якого належип, 12 свронейс1,ких країн. Після вселюд­ них паломшштв останніми rюка­

до

Сантіяго-11с-Кампостслла,

Чснстохови, Страсбургу й Праги, до Риму прибуде б тисяч католиків з різних краї11 захі.Іщої і схілної Єв­ ропи, rцоб таким чином ІШЯВІІПІ своє бажання побудови ор'с;щаної

28

базилі1{і

святою Павла; оста11111,01·0 дня ро­

ку ві.І1будуть цілоні•111с чування, а першшо дш1 1993 року бунуп, спіш,1ю моmпися із Вселс11с1,ким

Архиєреєм за мир у світі, а після того з базиліки святого Петра по­

дапуп,ся до базиліки Святої Марії Мадпжоре, щоб зробити посnяту Непорочному СерІ{Ю Марії.

СВЯЩЕННЕ ПРАВО НА життя "Аборту та евтаназії 11іяк 11е мож11а морально виправдати, без огля­

-

ду на те, яюцо держаnні закони їх дозnо11яюп,"

-

заявив Вселенський

Архиерей іва11 Павло ІІ на авдієн­ ції із 1110тла1щс1,кими єпископами. Папа нри цій 11егопі не тільки став

в

обоrю11і

священного

права

на

життя, але закликав но нобудови суспіш,стпа любови, ос1юшшого 11а солі.І1арності й співпраці, щоб, та­ ким •111ном, протистоятис1, ку1.!_ьту­

МАРЇЙСЬКЕ

ми

Євро1111 ві;\ Атл:.111;.и•шого оксану до Уралу. До Літургії в

рі егої:1му і смерти. Водночас Иого Сnятісп, заохочуваn єпископів на­ полег;шnо працювати 11ад розбуд­ же1111ям релігійности серед католи­ ків тіт,ки з імені, дбати про nихо­ вання 11ітей і молоді в релігійному і морат,ному дусі, розбуджуnати ду­

ховні 1юклика1111я і 11і.Іпримувшп1 апостшшт мирян.

В КАРАКАСі­ НАЙБЇЛЬША МЕЧЕТЬ У ЛАТИНСЬКЇЙ ДМЕРИЦЇ - У стошщі Венесуели, Карака­ сі, в ~·рудні 111,ого року бунс ві.І1крито 11айбіт,111у мсчсп"_ 11а J1ап111оаме­ р11канс1,кому. КОІІТШІСНТі, що ІІОСИ­ ТІІМС ім'я "Ібрагіма-бін-Абнулаха­ Азіза". Бущшок займає п'яп, ти_сяч ГРУДЕНЬ

;11oa.,g3a1101:n3(11a1ю кв;щрап111х метрів і !\Юже 11омісти­ п1 но11ап ТІІСН'ІУ осіб. Всі КОІІІТІІ бу­ ПОВІІ мечеті щ>крила Саунс1,ка Ара­ бін. При ме•1сті вю1ю•1е1ю міс1~н пля спорту, соціяльних і виховних установ. З мінарету, заввишки сто !\tстрів, за мусуш,мааським зви•1а­

см, п'ять разів денно даватиметься з11ак на молитву. У Венесуелі живе 1юнад 200 тисяч мусульман, нкі збсрігаюп, спою арабську мову та дотримуються Корану.

*** Старовинне містечко Жовква 11а Львіпщині, яке від 1951 року ще ;щ недавнього часу пс могло на:111-

вап1с1, своїм історичним імс111шм, а було нсрсіменов<lне на чссп, ро­ сійс1,кого ш,огшк<l Нестерова, в ненішо 25 жовтш1 урочисто й бш·а­ т011ющю вітало Блаженнішого Верховного Архиепископа й Мит­ рополита, кардинала Мирослава

нороп)го гостя хлібом-сіллю. Бла­ же1111і111ий по;1якуваn вірним за щирий і теплий прийом та передав усім присутнім Папське благосло­ nс1111я.

Поселення на місці тепсріш111,ої Жовкви відомі ще з XIV сто­ рі•Р1я, а цю назву місто отримало наприкінці XVI сторіччя, к.рли бу­ ло фортецею. З Жовквою нероз­ ришю пов'язана історія Україн­ с1,кої католш~1,кої Церкви, адже тут

у МІІІІ~ЛОМУ був О}\ИН з найбільших оссрслків монахів Чину Святого Василія Великого. Монастир там буn :~;.н:новшшй ще 1682 року коро­ лем Я11ом Собсскім, який, до речі, був щснрим добродісм Василіянс1,кого Чину. Він 1895 року при мо­ настирі розвинулас1, найбільша на ті •13с11 В<lсшІіянська друкарня. От­

ці Васш1ія1111 активно займал11с1, вицшши•юю діяш,ністю і Жовківс­ ька

друкарня

та

наукова

та

но11у­

лярна література Отців Василіш1 були віномі далеко поза мсж<!МІІ України. Серед найважливіших ре­ лігійних 1ш;щ11ь слід згадати науко­ вий журналс'Записки ЧСВВ", які щомісяця вихонили тиражем 45.000 нримірників, "Бібліотеку ре­ лігійної нрами", 'Бібліотеку релігій­ ної прози", "Католицькі читанш1;". Крім неріодики видавництво nи­ пуск:.ою книжки релігійного й аске­ п1•111ою змісту, богослужбові к1111ги, мо1што111шки то1цо. Навіп, ук­ раїнці із Східної України з поди­ вом творили: "Яку релігійну книж­ ку не віЗL>мсш у руки - все друкарня ОО. Василіян у Жовкві"." У 1907 ро­ ці збу;ювано нову цсркnу, нка була

Івана Любачівс1,кого, який вперше вію1і;щв цей районний центр, після свого повсрне111ш на Україну. Грс­ ко-като1шщ,кій громаді Жовкви нс­ щонавно повернуто церкву Різдва Христового, саме в якій nідбулас1, уро•шста Свнт<~ Літургія. Разом з Блажснні1111.1м Кардиналом М11рос11шюм Іван9м Люба•1івським с11івслужили о. Іван Дащ,ко~ Гснс­ рш1ь1111й Вікарій Льnівс1,кої Архи­ спархії; о. Назар Лех, ігумен Васи­ ліш1ського монастиря у Жовкві; о. Теодозій Янків, Магістр новіцjяту Отців Василіян у Крехові та о. Ігор Когут, Жовкіnський Декан. У Жов­ кnі Блаженнішого кардинала Лю­ бачівс1,кого вітали Представник Прс:11щснта у Жовківському райо­ ні, Вш1ою1мир Гщш•1, Голова Жов­ кі11с1,кої раііо111юї Ради народних не11\'татів Єв1·ен Я11v111сви•1 та інші.

трад~щії

ІІОІІан

відкрито монастир, налагоджуєть­ ся робоп нрукарні .

·у сшпііі Літургії взяло участ1,

5 ТІІОІ'І

вір1111х. Вони вітаJІІІ

параф1ю11,1юю.

Після довгих років nажких пс­ реслідуnань і репресій Чин -ОО. Ва­ силіjІJІ відновлює славні духовні

минулого.

Там

наіюво

• ГРУДЕНЬ

29

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ЛЕГЕНДИ ПРО ХРИСТА

ГАРФАЛЕіЛі на Сході, n Арабії, жи­ д._алеко-далеко ли колись три царі: Меш,хіор, Кас­ пар і Вальтасар. Та не тільки царями по­ ни були, але й nельми nченими мудреця­ ми, що nміли читати n зорях і з них про­ nіщати майбутнє. А саме n той час появилася на небі

чудна косата зоря,

-із

неї виnорожили ті мунрі.царі, що в Юдеї народило­

ся Дитя, яке стане Месією, Спасителем світу. І ось порішили всі три ви­ братися :) поклоном до Ноnонародженця. А була n одного З цих царів, у Мельхіора, молода донечка

- на

ймен­

ня Леіля. Гарна вона була, як весняна квітка, здорова, але - німа. Не зро­ ду. Коли їй ішло на шостий рочок, налякалася пустеш,1юго лева. що вдерся під мури палацу і пронизтіиnим репом сіяв пострах доnкола. Тоді то Леіля заніміла і стала сумна-пресумна. Бо в неї було багато думок і пи­ тань у голівці, багато почувань у серденьку, а не могла їх висловити. Зате nyxo стало в неї дуже чутке на всякі звуки. Вона годинами вслухувалася у плюскіт водиці n пащ~~оnих водограях, у щебсташш пташок і шс11сстішш широколистих високfіх пальм у батьківських городах. Щоб заспокоїти жадобу зву~іn Леілі, цар Мельхіор велів зробити для неї малу золотострунну гарфу. І тепер Леіля проnодила цілі дні, граючи на своїй гарфі орлиним пером, як це водилося в Арабії. . Коли вирішено, що всі три царі виберуться n дорогу до Юпеї, Лсіля стала знаками просити батька, щоб і її взяn i:J собою.

- Хочу теж побачити Ноnонаро,[_!женця, малого царевича, ворили її очі й рухи. - Хочу заnезти Иому теж дарунок від себе.

-

немов го­

Але ні цар Мельхіор, ні цариця-мати не згодилися на прохання J(оні. Казали: дорога далека, непевна для старих, а що й говорити про дитину! Тоді Леіля принесла свою золотострунну гарфу і, юІадучи її між подо­ рожні батькові клунки, давала зрозуміти, що хоче свою цінну забавку подарурати малому Дитяткові. .. І вибралися три царі n дорогу. Іхали на верблюдах із численною службою, а везли з собою багаті дари. Золоті прикраси, пахучі кадила арабські і цінне миро, олійки, бальзами. А неп.а косата зоря ішла перед ними, показуючи дорогу.

Але царі пезпали, де саме народився майбутній .Месія, тому рішили вступити раніш до Єрусалиму і в тамтешнього царя Ірода про все розни­ тати. і'

ірод збентежився дуже, коли почуn про якогос1! нового царевича. Він

уже ладив на престіл по собі свого сина. Скликав Ірод учених у пис1,мі і священиків та спитав їх, чи справді і де народився новий цар. А вчені духовни ки відпоnіли: .

- Написано в книгах пророків: "І ти, Виф1щєме, не най1·ірше з міст, бо з тебе вийJ(с кшр1, - пастир народу, а ім'я його Ісус". " Налякався Ірод нього віщувашш, прикликав до себе нотаіік11 араіі-

ських.мудреців і каже до них: - Ідіть до Вифлиєму і розвідайте достатньо про того Ново11ародже11ця, а повертаю-Чи, вступіть знову до мене з вісткою, тоб я міг йому покло­ нитися.

і подалися три цар~ в дальшу дорогу, а косата зорн вгорі стелила яс­

ний шлях перед ними.] весь час дожидали мудреці, 1цо побачать здалеку мури пишного палацу майбутнього володаря свіЧ', коли це зоря-провід­ ниця стала перед бідним придорожнім вертепом.

Зупинилися перед ним і три царі, злі~ли зі своїх верблюдів і з дhрами

tвійшли в стайню. І побачили Дитятко і Иого Матір Марію, і старенького Иос1;1фа, і вола, і осла, і дрібну пташщо в щілинах крівлі.

І впали мудреці на коліна перед Ісусом і поклонилисн ЙОМУ.. Почули

серцем, що хоч роджений у бідності, царем світу стане колись. І зрозумі­

ли теж у покорі, що їх дари - ніщо для Малого. Золота Йому не треба, бо Його царспю не від світу цього, ні пахучих кадил, що ними поганські жер1~і обкурюють своїх мертвих ідолів, ні дорогих бальзамів. І засумували три мудреці, що вони, хо•1 багаті володарі, не мають чим обдарувати оцю Дитину. Та ось приг.адав собі цар Мельхіор, що в нього у клунках є ще дарун9к Леілі, єдина розрада його каліки-донечки, золотострунщ1 мала гарфа. І приніс її і поклав несміливо в ясла~ перед Дитятком. А Ісусик ухопив її радісно в руки і доторкнувся струн. І поли­ лася музика, якої не чули ще в своїм житті царі-мудреці, хоч мали на своїх дворах не абияких музик і співаків. А серце царя Меш,хіора стрепе­ нулося передчуттям якогось великого щастя.

Коли мудреці поверталися вже додому, об'явився їм у сні янгол Божий і остеріг: .

1 - Не вступайте до Ірода, бо він недобре.задумує на Дитятко. Хоче вби-

ти Цого.

с

І поїхали мудреці іншою дорогою, а косата зоря стояла ще довго на небі, їм на втіху, а Іродові на тривогу.

***

Уже цар Мельхіор доїхав до своєї столиці та увійшов зі слугами на подвір'я палацу, коли це почув дзвінкий дитячий спів у садку: У яслах на сіні Дитя спочиває

~моя гарфа Иому приграває.

- Лелія!

Невже ж це вона співає? - дивувався цар, хоч дашю вже, ще там у вертепі, було в нього передчуття чогось незвичайного, що стріне йо­ го дома.

- Так, це вона! - підтвердила цариця-мати. і розповіла, що такої і та­

кої днини, о такій і о такій годині Леіля несподівано сплеснула в рученята і промовила: "Мамо, говорю!" Тоді цар Мельхіор зміркував, що це стал.ося саме в той час, коли він вкладав золотострупну Леілину rарфу в руки Ісусикові. І припав до землі, поклонився в сторону Вифлеєму і закликав голо­ сом великим:

- Насправді живий

Бог там народився!

• ГРУДЕНЬ

31

•

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЙОСАФАТА ФЕДОРИКА, ЧСВВ

-

и 1897 р. в

осиф Федерик народився

20 ХІІ

м. Ярославі (Польща) в родині залізнучника. Незабаром післн народження Иосифа родина переїхала до м. Стрия Дрогобицької області в Україну, де і пройшли його дитячі ро­

ки. В 1918 р. після закінчення стрийс­ ької гімназії він встунас до Львівської духовної семінарії, яку закінчує в р. Завеешивши свое навчання в се­ мінарії, Иосиф іде n Крехівський мо­ настир оо. Василіян, де пробув до 1924 р. В 1924 р. розпочинає свої вищі студії

1921

в римській академії. Закінчивши Ака­ демію в 1928 році, отримує тайну Свя­ щенства з рук Єпископа Ісайї Паподо­ полоса. В uьому ж році повертається в Україну, де розпочинає викладати бо­ гословіє в Добромилі та Кристинополі.

З Кристинополя о. Йосафат нсреїж­

д~ає до м. Городла Грубешівською повіту Люблінського воєводства, там його стараннями збудовано церкву. З

1937

1ю

1938

рр. був катехитом в с.

Лаврові, згодом був призначений настоятелем (ігуменом) монастиря оо. Василіян в Перемишлі. В 1944 році призначений ігуменом Золо•1івського монастиря оо. Ва­

силіян. З вересня 1945 р. розпочався тернистий шлях о.Йосафата. Його

заарештовують і засуджують на 6 років каторжних робіт, однак в 1948 р. по касації вjн був достроково звільнений і повернувся до Золочева. З осе­ ні 1948 р. по травень 1949 р. вчився на курсах бухгалтерів та переїхав в с.

Жабишня Зборівського району Тернопільської області, де до липня 1950 р. нелегально відправляв богослужіння як католицький священик. 28 11:JІПІІЯ 1950 р. був затриманий, але після перевірки документів його відпу­ стили. Отець переїжджає до Львова і працюс на державних роботах: в ди­

тячих яслах, в аптеці, як рахівник. У той час о. Йосафат продовжує своє життя як підпільний священик, допомагає людям духовно і матеріально. Завдяки можливості розповсюдження молитовників, на зібрані кошти висилає пакунки в'язням греко-католицьким священикам, надає допо­

могу їхнім родинам. У 1952 р. за нелегальну діяльність трибунал засуд·жує його на

25

років

позбавлення волі . Його засилають до Воркути. В 1956 р. він отримав зменшення терміну уц'язнення до

32

10 років.

Звільнений був

18

березня

ГРУДЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

1960 р., nідбуnши загалом 7 років і 11 місяців n ув'язненні. Після звільнен­ ня не зміг поnернутис1> л Україну, а змушений був переїхати до Казахста­ ну, а потім - у Фрунзе т<.1 Караганду, грацюючи як нелегальний священик серед українців та німців, котрі там проживали. Ще коли буn на засланні,

зустрічався і піп таємне листування із Митрополитом Йосифом Сліпим. Невдовзі отримав потаємно єпископські свячення та поnернуnся в Украї­ ну, де замешкав у рідні n м. Трускавці. Веде підпільну працю: пише де­ кілька теологічних праць, перекладає з французької "Поучення для свя­

щеників", постійно ризикуючи, продовжує спою душпастирську ~іяль­ ність аж до самої смерті. Помер n м. Стрию 28.12.1979 р. Похований біля своїх батьків в Стрию. Єпископи Софрон Дмитерко, ЧСВВ та Павло Ва­ силик підправили Панахиду і заупокійну службу за страдника католиць­

кої церкnи Преосnящешюго Йосафата Федорика, ЧСВВ.

Після приїзду до Львола Блаженнішого Кир.Мирослава Любачіn­

ського на могилі єпископа Йосафата Федорика була відслужена панахи­ да.

Uього року пеипадає 95 річниця з дня народження світлої пам'яті Преосвященного Иосафата Федорика ЧСВВ. Нехай Господь прийме його страдницьку душу у сnоє небесне Царство.

Вічна йому пам'ять!

ірина &рпинець, Племінниця єп. Йосафата. Від редакції:

Запрошуємо всіх читачjв нашого часопису вшанувати світлу пам'ять Преосвященного Владики Иосафата Федорика, ЧСВВ Господнею молит­

вою та n~nідати nи~т~nку У.Льnіnському музеї істор.Й--релігїі, яка розп оnі­ дає про иого життя І ДІЯЛЬНІСТЬ.

ГРУДЕНЬ

33

мjсjонАР ПРЕСВЯТОГО jсусового СЕРЦЯ

•

УПОКОЇВСЯ В БОЗІ ОТЕЦЬ БОГДАН ТОДАВЧИЧ,ЧСВВ Народився у селі Малий Раковець іршавського району За­ карпатської області в дуже бідній сім'ї. Мати померла, коли він ще був маленькою дитиною. Будучи дуже спосібним юнаком,

діставав допомоrу від держави і так закінчив Хустську гімназію в 1944 році. Того ж року поступив на новіціят отців Василіян в Мукачеві. Обіти склав 7 квітня 1946 року. Був вивезений з цілим

монас'fирем 22 березня 1947 року до імстичева і там перебував з іншими монахами до кінця квітня

1950

року, коли частина мо­

нахів була арештована, а частина розігнана по домах.

Праціовав у садівництві Вишківського радгоспу, відтак у са­ наторії Нанково коло Хуста. Був висвячений на священика у

Львові в 1958 році єп. Миколаєм Чарнеuьким. Скоро виїхав на працю між німЩtМи в Киргизію. Там крім нього перебував о. Антоній Станканинеuь, ЧСВВ і о. Христофор Маргітич, ЧСВВ, а з Галичини - часто крім інших туди приїжджав Єпис­

коп кир Йосафат Федорик, ЧСВВ. У столиці Киргизії Фрунзе провадив дуже скромне і дуже активне життя, але сильно підір­ вав собі здоров'я. Приїхав на Закарпаття

1989 року, правив ус.

1990 року був іrуменом

Білках і монастирі Імстичові .. З початку Боронявського монастиря, Останні роки життя провів у селі Білках, у домі о. Павла Мадяра, ЧСВВ.

Відзначався дуже великою скромністю, убогістю духа і вели­ кою ревністію в спасенні безсмертних душ. Надзвичайно любив хворих і постійно відвідував їх. Любив точність, яку перейня від

німців і посійно заохоЧував вірних до частого принимання св. Тайн, що визивало спротив вихованих по православному вір­ них: їх навчали, що приступати часто до св. Тайн - гріх. Білець­ кі вівні його високо цінили за його сильні і змістовні прововіді і за його велику ревність. Постійно терпів на великі шлункові бо­

лі, але церкву відвідував до послідньої хвилі. Більшої убогості,

як він практикував, важко уявити." Помер

25.VIII. 1992 р.,

і похо­

ваний на цвинтарі імстичівського монастиря. Вічна йому пам'ять!

О. Павло МАДЯР, ЧСВВ.

34

ГРУДЕНЬ

ДіВЧАТА! Хто з Вас відЧуває щире прагнення стати монахинею, слу­ жити Господу Богу, Церкві та нашому українському народові, бути досконалою в чеснотах і святою,

Вступайте! У Згромадження Сестер Мироносиць під покровом свято'і

Марії Магдалини! Це Згромадження має за ціль: освятити і удосконалити сво'іх членів у монашому житті, кате­

хизація дітей, служіння і допомога всім потребуючим, опіка хворими, перестарілими, сиротами.

До Згромадження може вступити кожна чесна і побожна українська дівчина, греко-католичка, вікоивід

16 до 30 років.

Після піврічної кандидатури кандидатка приймає монашу

одежу і вступає до 2-річно'і духовної школи-новіціяту під ке­

рівництвом священика Духовного Провідника та Сестри Магі­ стри, де практикує духовне життя та вивчає потрібні науки. Після закінчення новіціяту сестри складають монаші обіти

і працюють у тій справі, до якої мають здібності і лотрібне приготування: опіка хворими, духовна праця з родинами, ка­ техизація дітей, навчання молоді, студії в духовних інститу­ тах, прикраса храмів, вишивка, шиття літургійних риз.

НАША АДРЕСА:

284014, ~·івано-Франківськ вул. Індустріальна, 8, Сестри Мироносиці (Головний дім).

г·····································••ш••••••••ш••••·••ш•········1

ІІІШІШІІІІІІІІІІІІІІІ~ІМІІїІШЖІїtІІШІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

................................................................................... ...................................................................................

···················································································

ПРЕСВSІТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦІ

Український католицький

місячник В11дають ОО. Вас11лія1111

Редколегія: о. Теодозій Янків, ЧСВВ (головний редактор)

о. Йосафат Глуховець­

Намірення Апостольства

молИтви на грудень ""..".""."""""".2, 16 Святий Миколай - Покровитель грудня "".""".".".. """"..".."... """".. """."" 3-5 Папа іван Павло 11 навчає """"".".. " 7 Звернення Святішого отця .. "" .. " 8-10 Проповідування і слухання

Божого слова.""""""."""" .... "..... ".".

11-12

о. Василь Дрібненький, ЧСВВ

кий, ЧСВВ (співредак­

Перші Місіонарі Пресвятого

тор).

ісусового Серця """.""... ".... ""... """."". 13

о. Дам'ян Боrун, ЧСВВ,

о. Маркіян Коrут, ЧСВВ

J У праці над номером допомагали:

о.Да.м'ян Богун. ЧСВВ

Життя св. Василія Великого

."".14-16

Павло АІ!Лярд

Початки і розвиток Марійських

дружин у світі

""".""." ..""""".""."." 17-18

о. І. Назарко, ЧСВВ Мар'ян Лозинський,

Михайло Присяжний,

Ольга Федик.

Оrче, кричіте

".""..."""".. """""..""". 19-27

Ро.ман Брезіцький

Капличка на високому замку Адреса ред~акції: м. Львів,

290019

вул. Б. Хмельницького,

36 СвятоОІ1уфріїnський монастир оо. Василіян тел.

72-95-69.

о. Йос1т Будай, ЧСВВ

""."" 22

Святкування 100-річчя Сестер

служебниць в Україні

"."........"..". 23-24 "Опус Деі" - Діло Боже .. "" .. "... ".". 25-26 Зводиться Храм Божий "...... "" .. "..." 27 інформаційна мозаїка ".".. "".. ".". 28-29 Гарфа Леілі .. "."""............"." .. "." ........ 30-31 Легенди 11ро Христа.

Реєстраційне свідоцтво ЛВ-№

Слідами пам'яті

""."" ...."".... "... "..... 32-33

122

Зам.№

• Передруки і перекл~ди дозволені за поданням джерела.

• Редакція 3астеріrає собі право виuрав­ ляти мову і скорочувати надіслані матері­ али.