Всеукраїнська громадсько-політична газета
E-mail: bbarrier@ukr.net http://www.naiu.org.ua
№14 (20) 27 липня 2009 рік читайте в номері
Актуально
універсальний дизайн — для всіх стор. 2 Співпраця
за досвідом — до канади стор. 4
Олег лепетюк: не ставаймо на позицію утриманців стор. 5 З регіонів
сила руху
стор. 6
Долі людські
я просто хочу жити стор. 7 Всеукраїнська громадсько-політична газета
Триває передплата на Всеукраїнську газету на ІІ півріччя 2009 року
Всеукраї
нська громадс
ько-політ
ична газета
E-mail: bbarrier@ukr.net http://www.naiu.org.ua
° ¥¦ ¥ ¢¦£ ¨«
№1 (7) 12 січня 2009 рік ¨ ¨ £¤¢ ¦Ü
§¨ ¡¤ ª´ ± ¨ ª ¥¥· ¥¦ ¤ ¨¦¢¦¤ №5 (5) 8 грудня
2008 рік ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ª ¨ ¦¤ ¨ ©ª¦ ¤ ¨ ¨ £¤¢ ¦ РЕАБІЛІТАЦІЇ. Ü ¥ ® ¦¥ £´¥¦Þ © ¤ £ Þ ¥ £ «¢¨ Þ¥ ІХ Міжнарод ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУконферен на науково-п
E-mail: bbarrier@u http://www. kr.net naiu.org.ua
рактична ція ¦ÉÔ ÆÉÔ ¼Æ ÂƾÅÆ Æɽà ¿¸º ʸ ¥ÆºÀÁ È Â стор. 2ІНТЕГРО ·Â ¿¸º¾¼À ¿ ͺÀÃÖº¸ÅÅ×Ä Å¸¼ Ö º ÈÆÖ ¿ËÉÊÈ Ï¸ ÄÆ ÁÆ»Æ ÑÆȸ¿Ë ¹Ã¸»¸ ВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОСВІТНЄ ÄÆ Æ»¸ ¹ËÊÀ ¼Æ¹ÈÀÄ ¼Æ Å¸É Å¸ÐÆ ÈƼÀÅÀ ¼Æ È ¼ÅÀÍ ¹ÃÀ¿ÔÂÀÍ Å¸Ä ÃÖ¼½Á
— міф чи реальність НЕ ВЗАЄМОЗВИНУВАЧЕННЯ, ªÈ¸¼ÀÎ ÁÅÆ ÄÀ ÉÇƼ º¸ ÄÆÉÔ Å¸ Âȸѽ Ÿ¼ ÄÆÉÔ Å¸ ¿¼ ÁÉŽÅÅ× ºÉ Í Å¸ÐÀÍ для українсь дітей та молоді ких а спільний пошук шляхів ¿¸¼ËÄ º ÇøŠº ÊÆ Å½Í¸Á ¾½ ʸ ¹Ë¼½ з інвалідн подолання «бар’єрності» істю ±Æ¹ ¥ÆºÀÁ È Â Éʸº ¼Ã× ¸É ¸ÐÀÍ ÈƼÀÅ ÇÆ ÉÇȸº¾ÅÔÆÄË ËÉÇ ÐÅÀÄ ÇÈÀÅ É стор. 2 суспільства »¸ÈÄÆÅ Ö Éʸ¹ ÃÔÅ ÉÊÔ Ñƹ ȸ¿ÆÄ ¿ ×ÃÀÅÂƺÀÄ ¸ÈÆĸÊÆÄ ÅƺÆÈ ÏÅÀÄÀ ÂË ГІДНІСТ
Ь стор. 3 ȸÅʸÄÀ ¿¸º ʸÃÀ ¼Æ ¸ÐÀÍ ÆɽÃÔ ¹Ã¸»ÆÇÆÃËÏÏ× Ñ¸ÉÊ× È¸¼ ÉÊÔ ТА СПРАВЕ ДЛИВІСТЬ ¤À º¼×ÏÅ ¸Ä ¿¸ ÉÇ ºÇȸÎÖ ¹¸¾¸ ÄÆ ÇƼ¸ÃÔÐÀÍ ËÉÇ Í º »¸ÈÅÀÍ Å½ÉÇƼ º¸ ДЛЯ ВСІХ ÅÆ ʸ ÇÈÀ ÄÅÀÍ ºÈ¸¾½ÅÔ º½É½ÃÆ»Æ ¨ ¿¼º¸ ʸ ѸÉÃÀºÆ»Æ ¥ÆºÆ»Æ ÈÆÂË
Київській середній спеціалізованій школі-інтернату №6 для стор. 4 глухих дітей подарували спор“ЛЕЛЕКА “ НЕ В ПІДНЕБ тивний майданчик А НА ЕССІ,
стор. 5 ЗЕМЛІ
Долі людські
МАТЕМАТИК ЗА ФАХОМ, Долі людські ЛІРИК У ДУШІ ДЛЯ
ªÈÀº¸ ǽȽ¼Çøʸ Ÿ ɽËÂȸ ÅÉÔÂË »¸¿½ÊË Å¸ Ç ºÈ ÏÏ× ÈÆÂË
стор. 5
КОЖНОГ ДЕНЬ ПЕРЕМОО СОЛДАТА ГИ НАСТУП стор. ТОДІ,7КОЛИ АВ ПІД ВЕЧІР ЗАЛИША ВСЯ ЖИВИМ ВІН стор. 7
¨Æ¿ÇÆϸøÉ× Ç½È ½¼Çøʸ Ÿ ɽËÂȸ ÅÉÔÂË »¸¿½ÊË Å¸ Ç ºÈ ÏÏ× ÈÆÂË
§ ¨ §£ ª § ¨ §£ ª
°¸ÅƺŠÏÀÊ¸Ï À ĸ ʽ ÄƾÃÀº ÉÊÔ Ç½È½¼ÇøÊÀÊÀ Ÿн ºÀ¼¸ÅÅ× º ¹Ë¼Ô ×ÂÆÄË ÇÆÐÊƺÆÄË º ¼¼ ýÅÅ «Âȸ ÅÀ
¨ª ©ª´ § ¨ §£ ª Ÿ Ä É×Î º »ÈŠŸ Ä É×ÎÔ »ÈÅ
°¸ÅƺŠÏÀÊ¸Ï À ĸ ʽ Äƾà Àº ÉÊÔ Ç½È½¼Çø Ÿн ºÀ¼¸ÅÅ× ÊÀÊÀ º ¹Ë¼Ô ×ÂÆÄË Ç ÆÐÊƺÆÄË º ¼¼ ¨ª ©ª´ § ýÅÅ «Âȸ ÅÀ
Çƺ¸»ÆÖ ¤ ©ËнºÀÏ »ÆÃƺ¸ ¥¸Î ÆŸÃÔÅÆ É¸Ä¹Ã½ ź¸Ã ¼ º «Âȸ ÅÀ 3 ГРУДНЯ 2008 ŸÈƼÅÀÁ ¼½ÇËÊ¸Ê «Âȸ ÅÀ
В УКРАЇНСЬКОМРОКУ У ДОМІ ВІДБУЛОСЯ УРОЧИ ВСЕУКРАЇНСЬ СТЕ ВІДКРИТТЯ КОЇ ВИСТАВКИ, МІЖНАРОДНО ПРИСВЯЧЕНОЇ МУ ДНЮ ІНВАЛІ ДІВ ËÈÆÏÀÉÊÆÉÊ×Í §È½¿À¼½ÅÊ º¿×ÃÀ ËϸÉÊÔ «Âȸ ÅÀ e6 8?HI68M⠶ѽÅÂÆ VA6 IG?86I?C; Ä Å ÉÊÈ ÇȸΠÂÊÆÈ 9GJ:DV Î ¸ÃÔÅÆ J IGSEL ʸ ÉÆ ÇÆà ÊÀÂÀ ;AHFE>?MâVL :E | HI68B;Dâ ÄÀø ½Å Éƺ¸ «Âȸ ÅÀ 8?GE7? FG;:Ù £Ö¼ I8EG? C?HI;MI86 »ÆÃƺ¸ ½ÈÍƺÅÆ ¨¸ ¢ÆÄ Ê½ÊË 8?9EIE8B;Dâ ǽÅÉ ÆÅ½È º ¼À «Âȸ ÅÀ Ë ÉÇȸº¸Í FGE:JAMâV BU:SC? > âD86Bâ:DâHIU º½Ê½È¸Å º FGEI;>DEÙEGIE »ÆÃƺ¸ ¥¸Î ÆŸÃÔÅÆ Ê¸ ź¸Ã ¼ º Fâ:FG?ÎCHI8 F;:?ND?L º¸Ã ¼ º «Âȸ ɸĹý 9GEC6:HSA?L E 6 I6AE= Fâ:FG?ÎCHI8 Å ÅÀ ¸Ã½È Á ©Ë G96Dâ>6Mâ@ âD8 g;GOEU :E HB gâHBV JGEN?HIEHI;@ нºÀÏ 6Bâ:â8 E86 7JB6 >6FG cU:C?B6 8â:7J8HV EO;D6 9GE86D?@ AEDM;GI Yâ:N?D? [;DâHE86 âDI;Ù FG?HJIDâL YED6 I6 8?HBE8?B6 FG?8âI6B6 IV >6 JN6HIU EGA;HIGJ e6MâEDBEHV =?IÙ BU:? > EHE7B?8?C? I;6IGJ âC D6:âU 6BSDE9E d _6DSAE8;MS I?CJIS D6B;= FEIG;76C? PE JAG6äDHSA?L 6G AEä 8â:EC?L C6Ù 7EAJ :;G=68? DJ J869J I6 Fâ:IG?CAJ > > âD86Bâ:DâHIU I?HIâM 8 I6 8?AED68Mâ8 > Gâ>D?L G;9âE Y6B;Gâ@ äD? d?L6@BE8?N Dâ8 kAG6Ù H8EÎCJ 8?HIJFâ iJOA;8?N J ½Ê¸ÃÔŠн Ç AE8EU FE:âÎU D69EBEH?8 PE >D6Ù Ë Å¸ÉÊËÇÅÆÄË ÈÆ ÎÖ ÇƼ Ö Ï :;DIEC kAG6äD? Î Fâ:F?H6DDV ÀʸÁʽ ÅÆÄ½È gG;>?Ù FG686 âD86Bâ:â8 bED8;DMâä ffe FGE f:D?C > AGEAâ8 C6Î HI6 D6HIJFD?L Mâä JAG6äDHSA?CI? G6I?KâA6MâV bED8;DÙ gG;>?:;DI F6GB6C;DIEC AE GE>FE8â8 kAG6äD? YâAIEG FGE IJ GE7EIJ vP;DÙ G6>â FGE8E:?ISHV VA6 D6Ù PE:E :EHV9D;DDV 7;>76G ÎGDEHI â 8 D6OECJ FGE DE8â AGEA? D6>JHIGâN HJHFâBSHI8â EHE7B?8?C? F BU:VC > EIG;76C? gG;>?:;DI kAG 6äD? 8GJN?8 :; Dâ D69EGE:? G=68Ù 9GEC6:HSA?L AG6P?C FG;:HI68D?A6 C HEMâ6BSD?L HBJ EG96Dâ>6Mâ@ âD86Bâ:â8 DE9E >6L?HIJ âD=7 I6 HIGJAIJG HEMâ6BSÙ 86Bâ:â8
ПЕРЕДПЛАТА-2009 ¥ ¢©
§ £´ ¦ § ¨ §£ ª Ÿ Ä É×Î º »ÈŠŸ Ä É×ÎÔ »ÈÅ
¥ ¢©
Ÿ Ä É×Î º ¨ §£ ª Ÿ Ä É×ÎÔ »ÈÅ »ÈÅ
¥ ¢©
§ £´ ¦ §
Ÿ Ä É×Î º ¨ §£ ª Ÿ Ä É×ÎÔ »ÈÅ »ÈÅ
¥ ¢©
Шановні читачі, Ви маєте можливість передплатити наше видання в будь-якому поштовому відділенні України.
Вартість передплати на 6 місяців - 16, 80 грн, на 1 місяць - 2, 80 грн
ІНДЕКС 37520
Пільгова передплата на 6 місяців - 8, 40 грн, на 1 місяць - 1, 40 грн
ІНДЕКС 37392
Президента Національного комітету спорту інвалідів Валерія Сушкевича відзначено високою нагородою Рішенням спеціальної комісії Міжнародного паралімпійського комітету Голові Комітету Верховної Ради України в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерію Сушкевичу присвоєно Паралімпійський орден. Ним нагороджують кращих із кращих - за особливі досягнення у розвитку паралімпізму в світі, й це найвища відзнака, якою вшановують діячів спорту інвалідів на міжнародному рівні. Люди, відзначені цією нагородою, зробили важливий внесок у справу спорту інвалідів і стали взірцями для тих, кому й присвятили свою діяльність, спортсменів-паралімпійців. Разом їм належить вдосконалювати організацію світового та національного паралімпійського руху. Минулого року цим орденом нагороджено представників Організаційного комітету ХІІІ літніх Паралімпійських ігор, наприклад, пана Лі Кюі, президента Оргкомітету Олімпійських та Паралімпійських ігор у Пекіні, пана Дена Пуфана, президента Китайської Федерації людей із інвалідністю. Серед орденоносців також виконавчий президент Оргкомітету Олімпійських та Паралімпійських ігор у Пекіні, пан Лю Пен, виконавчий директор Оргкомітету Олімпійських та Паралімпійських ігор у Пекіні, міністр Генеральної Адміністрації Спорту Китаю і багато інших.
2007 року такий орден отримали тільки дві особи. Президентові Національного комітету спорту інвалідів України Валерію Сушкевичу нагороду вручили з нагоди Міжнародного паралімпійського дня, який відзначається світовою спортивною спільнотою 11 липня, раз на два роки. Центром святкування цього року має стати місто Берлін. Міжнародне спортивне співтовариство та Міжнародний паралімпійський комітет, відзначили стрімкий злет України в паралімпійському русі та потужний розвиток фізичної культури і спорту серед інвалідів у нашій державі, в чому є величезна заслуга Валерія Сушкевича. Генеральний секретар Міжнародного паралімпійського комітету Мігель Сагара, Повідомив Національному комітетові спорту інвалідів, що офіційна урочиста церемонія нагородження відбудеться після прибуття в Україну спеціальної делегації Міжнародного паралімпійського комітету. Наталія Гарач
В Донецьку відбулось виїзне засідання Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів 16 липня 2009 року в м. Донецьк на базі Донецької обласної лікарні відновлюванного лікування пройшло виїзне засідання Комітету Верховної ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів з порядком денним: «Про медичну реабілітації інвалідівспинальників та їх санаторно-курортне оздоровлення». В заході взяли участь керівники Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики України, провідні науковці, директори санаторіїв, у яких оздоровлюються та проходять реабілітацію люди з інвалідністю, а також представники громадських організацій інвалідів тощо. Докладніше про засідання читайте в одному з наступних номерів газети.
Кировоградский проект «Свободный доступ — эффективное самоуправление» получил поддержку премьер-министра Украины
В
изит Премьер-министра Украины Юлии Тимошенко в Кировоград был, как уже известно из сообщений местных и всеукраинских СМИ очень насыщенным. Юлия Владимировна успела посетить областной театр имени Кропивницкого, принять участие в открытии нового завода, выйти на кировоградские поля, полюбоваться пшеницей. И, конечно, не обошлось без незапланированных бесед, одной из которых стала беседа с председателем Кировоградской областной организации инвалидов, представителем Национальной Ассамблеи инвалидов Украины в Кировоградской области Сергеем Подорожным. В силу своей занятости Юлия Владимировна уделила этой беседе лишь минуту, но и это время, надо сказать, прошло достаточно продуктивно. Сергей Михайлович поделился с Премьер-министром проблемами инвалидов нашей области и упомянул, что многое делается для их преодоления. А после короткого разговора вручил Тимошенко один экземпляр проекта, который будет представлять Кировоградский городской совет на Всеукраинском конкурсе проектов и программ развития местного самоуправления. Данный проект, названием «Свободный доступ эффективное самоуправление», направленный на обеспечение универсальной доступности центральных улиц Кировограда для маломобильных групп населения. Он был подготовлен инициативной группой жителей города: председателем Кировоградской областной организации инвалидов Сергеем Подорожным, заместителем председателя Ленинского районного в городе совета Русланом Фросиняком, журналистом и пресс-секретарем Кировоградской областной организации инвалидов Карине Акопян. Своеобразное шефство над написанием проекта взял опытный местный политик, экспредседатель Ленинского в городе Кировограде совета и участник подобных конкурсов развития самоуправления Валерий Манухин. Тема, избранная Кировоград-
ским городским советом – формирование доступной среды для людей с инвалидностью в нашем городе. Сегодня в Украине люди с ограниченными физическими возможностями не чувствуют полноту обеспечения их прав, задекларированных Законами Украины, Указами Президента и другими нормативно правовыми актами. Одна из главных проблем – неприспособленность улиц городов и сел для передвижения по них маломобильных групп населения. Невозможность этой категории граждан свободно передвигаться по городу приводит к тому, что они не могут добираться до нужных мест, в том числе к работе, не могут вести самостоятельный образ жизни и потому не чувствуют себя полноправными членами общества. Именно эта проблема описана в проекте, который по амбициозным планам Кировоградской областной организации инвалидов может перерасти во Всеукраинскую программу. Пока же судьба проекта не известна, но на прошлой неделе он получил письменную поддержку от… Премьер-министра! Юлия Владимировна не просто изучила труд Кировоградских активистов, но и дала ему позитивный отзыв. Так что теперь осталось только ждать официального вердикта жюри конкурса. Но с такой-то поддержкой… Пресс-служба Кировоградской областной организации инвалидов
актуально
№14 (20) 27 липня 2009 рік
Універсальний дизайн — для всіх В рамках програми НАІУ «Безбар’єрна Україна» 17-21 червня 2009 р. в м. Євпаторія відбулася Всеукраїнська нарада членів обласних, АР Крим, міст Києва та Севастополя комітетів доступності на тему: «Доступність архітектурної та транспортної інфраструктури для громадян з інвалідністю» та навчальнопрактичний семінар «Участь ГОІ у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог щодо забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення». Зазначені заходи підтримали Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.
Н
а заході обговорювався великий перелік тем, зокрема про стан підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Плану заходів створення доступного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення «БЕЗБАР’ЄРНА УКРАЇНА» на 2009-2015 роки; про здійснення державного контролю за будівництвом з урахуванням вимог щодо створення сприятливих умов життєдіяльності для осіб з обмеженими фізичними можливостями; про покращення системи надання послуг на всіх видах транспорту в частині забезпечення доступу до них пасажирів з інвалідністю, створення груп супроводу маломобільних пасажирів та участь ГОІ у здійсненні навчання представників груп супроводу; про врахування потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями при проведенні комплексної державної експертизи проектної документації на будівництво,
участь представників ГОІ у здійсненні експертизи проектної документації на будівництво та ін. В заході взяли участь представники Білорусії та Россії.
Досвідом створення безперешкодного середовища для громадян з обмеженими фізичними можливостями у Республіці Білорусь поділився Володимир Петрович Потапенко, голова Білоруського товариства інвалідів. Володимир Петрович зазначив, що і в Україні, і в Білорусії практично однакові
Учасники наради
проблеми щодо доступності. На відміну від створених комітетів доступності в Україні, у Білорусії створена Республіканська міжвідомча рада з проблем інвалідів, яка контролює всі питання з безбарєрності. У Білорусії це державна програма і фінансується вона державою (це місцевий і республіканський бюджет). На відміну від України, у Білорусії немає служб супроводу для людей з обмеженими можливостями ні в аеропортах, ні на залізничних вокзалах. І наші служби супроводу приємно вразили наших колег з Білорусії. Також своїм досвідом створення поділився Рисєв Олег Вікторович, заступник голови Всеросійського товариства інвалідів. Він також, як і наш колега з Білорусії, зазначив, що і в Україні, і в Росії багато схожого щодо доступності. Олег Рисєв зазначив, що в Росії так само як і в Білорусії, немає служб супроводу в аеропортах і залізничних вокзалах для людей з обмеженими можливостями. І він як людина, яка багато подорожує, буде ініціювати створення таких служб у Росії. Щодо питань безбарєрності, то пан Олег
висловив думку, що кожний має займатися своєю справою, неважливо, яка буде назва органу (комітет доступності чи інша) – важливо, щоб це працювало. Також наш колега з Росії
розповів, що завдяки плідній роботі прокуратури в Росії, досить продуктивно вирішується питання щодо безбарєрності на залізничних вокзалах. На думку Олега Рисєва, низькопольний транспорт – не вихід. Вихід – власний автомобіль або таксі для інвалідів. А доступність, універсальний дизайн, вважає пан Олег, має бути для зручності і комфортності всіх людей. Вл.інформація
ОФІЦІЙНО ЗМІНИ ДО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ТА НАДАННЯ НАСЕЛЕННЮ СУБСИДІЙ З метою підвищення адресності житлових субсидій, спрямування цієї державної допомоги сім’ям, які найбільше її потребують, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 480 внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 480 набрала чинності 26 травня 2009 року. До цього часу непрацюючим громадянам, які здійснюють догляд за інвалідами І та ІІ групи внаслідок психічного розладу, фізичним особам, які надають соціальні послуги, а також сім’ям з дітьми, які після досягнення повноліття продовжують навчання у загальноосвітніх закладах, субсидії могли бути призначені лише як виняток, на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади або створених ними комісій. Відтепер порядок призначення субсидій у таких випадках спрощено, зазначеним категоріям громадян державна допомога для сплати житловокомунальних послуг надаватиметься без додаткового розгляду на комісії. Крім того, для забезпечення індивідуального підходу в прийнятті рішень про призначення субсидій на збільшену понад норму площу житла встановлено, що такі рішення будуть прийматися місцевими органами виконавчої влади або комісіями, які ними створюються, на підставі акта обстеження матеріальнопобутових умов сім’ї. Для самотніх непрацездатних громадян, які стоять на обліку в територіальних центрах соці-
ального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян, – на підставі клопотання такого центру. Звертаючись за призначенням житлових субсидій, громадяни заповнюють декларацію про доходи і майновий стан осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, та підтверджують згоду на перевірку наданої інформації. Відтепер до прийняття рішення про призначення субсидії державними соціальними інспекторами вибірково проводитиметься обстеження матеріально-побутових умов проживання заявників. Якщо під час такого обстеження виявлено джерела прибутку сім’ї, не зазначені в декларації, родині, що звернулася з приводу надання державної допомоги, субсидія за цим зверненням не призначатиметься. Не призначатимуться субсидії також у разі, коли будь-хто із членів сім’ї (зареєстрованих у житловому приміщенні осіб), протягом року перед зверненням за призначенням субсидії придбав майно, інші товари довгострокового вжитку або сплатив за послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для родини. При цьому не враховується оплата житлово-комунальних та медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності. Урядовим рішенням встановлено, що організації - надавачі житлово-комунальних послуг до 10 числа кожного місяця повідомляють органи праці та соціального захисту населення про несплату отримувачами субсидій обов’язкової частки плати за спожиті послуги. У разі, коли такі обставини не пов’язані із затримкою у виплаті заробітної плати, пенсії тощо, може бути прийняте рішення про припинення надання субсидії.
Мост между Западом и Востоком: проблемы общие, решать их нужно вместе 2 июля Луганское областное телевидение сумело перебросить мост до самого Ужгорода. Предстояла встреча с Закарпатским областным телевидением. В двух студиях собрались представители управлений по делам семьи, молодежи и спорта ОГА обоих городов, а также лидеры молодежных общественных организаций. Телемост проходил в рамках Года молодежи, да еще и накануне молодежного праздника, поэтому его темой стали молодежные проблемы. К разговору подошли трезво и взвешенно: в первую очередь определить самые острые из них, а уж потом попробовать обсудить вместе. Мысли у людей разные – в зависимости от того, оптимистически они настроены, или не очень. Но еще сложнее стоит вопрос, когда речь идет о молодых людях с ограниченными физическими возможностями. По этому поводу выступила председатель ЛОМОО «АМИ-Восток», директор
2
центра социокультурной адаптации молодежи с ограниченными физическими возможностями Татьяна Викторовна Баранцова. Людей с проблемами здоровья волнуют те же проблемы, что и всю молодежь: учеба, трудоустройство, создание и обеспечение семьи, вот только добавляется ещё непонимание окружающих, архитектурные барьеры, да и многое другое. Татьяна Баранцова рассказала о деятельности своего центра. Это первый такой центр в Украине. За 1,5 года его работы в проведенных мероприятиях приняли участие более 3000 человек. Чтобы начать нормальную жизнь после травмы или болезни, нужно адаптироваться. И помочь людям в этом – главная задача таких центров. Но сегодня государство и наши сограждане пока не готовы принять молодых людей с особыми потребностями такими, какие они есть. Однако идея создания подобных центров была поддержана как перспективная. Сергей Николаевич Ерёменко, замес-
титель начальника Управления по делам семьи, молодежи и спорта ЛОГА, отметил, что работа с молодежью проводится постоянно. В прошлом году через центр занятости было трудоустроено более 19 тыс. молодых людей. Многие одновременно работали и отдыхали в Крыму. Действует также программа молодежного кредитования. В свою очередь заместитель начальника Управления по делам семьи молодежи и спорта Закарпатской ОГА Оксана Пагулич тоже рассказала о работе с молодежью в своем регионе. Уже 9 лет практикуются экологические палаточные городки, где дети могут собираться для решения проблем охраны окружающей среды, реализовывать свои личные планы. Был показан сюжет из летнего лагеря, который организовывается с мая по сентябрь. В лагере дети самостоятельно выполняют всю работу, получают знания из истории, туризма, картографии, обмениваются опытом. Жители Ужгорода рассказали также, что в их городе уже несколько лет работает об-
ластной центр социально-психологической реабилитации для людей с ограниченными физическими возможностями, на открытие которого было выделено 1 млн. грн. От Луганска на телемосту выступил также Эддин-Азиз Баха – студент Луганского Национального аграрного университета. Он уже 7 лет живет в Украине. Разговор получился живой и конструктивный. У всех много проблем - в мире, в Украине, в городе, в семьях, но только объединенными усилиями их можно преодолеть. Участники телемоста вместе подвели итоги своей беседы: счастье – это когда ты равный среди равных. Ведь каждый человек стремится к самореализации. Марина Глущенко
АКтуАЛЬНО
№14 (20) 27 липня 2009 рік
Освіта і медицина не можуть визначити потенціал людини з інвалідністю Я
хочу поділитися своїм власним досвідом у питаннях інклюзивної освіти в Канаді. Почну з того, що розповім, ким я став, - професором права. Я, юрист за фахом, очолюю недержавну громадську організацію в Канаді. Багато людей звертають увагу саме на ці досягнення. Але цих досягнень могло б і не бути. Освіта і медицина не можуть визначити потенціал людини з інвалідністю. І саме цей факт треба завжди пам’ятати. У трирічному віці лікар сказав моїм батькам, що я ніколи не зможу вчитися у звичайній канадській школі. Мої батьки, обоє з вищою освітою, сказали собі: якщо генетика - не лженаука, то вірогідно, що в мене « в голові достатньо, щоб вивчитися». Із п’ятирічного віку зі мною почали працювати освітяни. Моїм батькам сказали, що в школі не зможуть надати мені допомогу, на яку очікували мої рідні. Аби вдовольнити всі вимоги тодішнього освітянського керівництва, моя мати два роки супроводила мене в школі. Це свідчить про тодішній тан інклюзивної освіти в Канаді. У шостому класі я вже зумів довести, ким я є. Складав один із тестів. Надходила обідня перерва. Жінка, асистент учителя, яка допомагала мені, сказала: «Мені час іти на обід». Мій батько відповів
на це: «Він має пройти тест до кінця, аби показати, що він знає». Тоді втрутився вчитель: «Коли я дивлюся на результати тесту Дарсі, то бачу, що він все знає, просто йому поки що потрібно трішки більше часу. Я поставлю йому оцінку за те, що він зробив на цей час, до вимушеної перерви». Це був перший випадок, коли я побачив учителя, який зрозумів: відмінність однієї людини від інших не означає, що ця людина гірша чи краща - просто вона відмінна, не така. Визнати таку відмінність, а не таврувати її як неспроможність, нездатність чи неповноцінність - це вже досягнення. Наступна моя історія - вже з часів навчання в університеті. Якщо хтось хоче стати юристом, він має прочитати дуже багато книжок, а ці книжки часто були на стелажах так високо, що я не міг до них дотягтися, бо пересувався на візку. Коли мені потрібно було йти до бібліотеки, я потребував допомоги, щоб займатися науковою роботою. Одна професорка дізналася про мою проблему й попросила трьох своїх асистентів просто допомагати мені знімати з полиць книжки, коли я того потребував. Ось таким чином у навчальному закладі показали, що такої простої допомоги, як надання фізичної можливості взяти книжку до рук, було достатньо, аби я реалізував свій потенціал. Мій досвід показує, що
Ювілеї
поступ дійсно можливий. Але навіть у такій демократичній країні, як Канада, все-таки залишаються проблеми й ми це відверто визнаємо. Для мене освіта – це право контролювання власного потенціалу і власної долі. Якщо дати людині такий доступ до освіти, як у інших, то она сама зможе контролювати тсвоє майбутнє. Ми відкриваємо двері таким людям і допомагаємо визначити, наскільки далеко вони бажають зайти у своєму житті. Тут нікого не змушують до якихось дій, нема жодного провайдерства послуг, ідеться лише про те, щоб просто дати людям доступ до власного потенціалу та йог о реалізації, надати можливість самовизначення. Відтак, ми всі, включаючи Канаду, Україну, інші країни, мусимо визнати, що це право має надаватися всім. Та міра, якою людина захоче реалізовувати своє право, залежить від неї самої. Звичайно, попередньо потрібно усунути всі бар’єри, потрібно повірити у власну здатність до дії, у власну спроможність. Треба думати ось як: ми змінимо все, що необхідно змінити, аби ти зміг продемонстрував, на що ти здатен, показав, що спроможний навчитися за умови такої можливості. Ще один спогад. Коли я навчався в університеті, багато людей казали: «Є лише один спосіб проведення тестування відносно тебе».
Ювілеї
10 червня 2009 року виповнилось 50 років Ліги сліпих на Волині: створення в області першого первинного осередку людей з вадами зору, Луцької міської організації УТОС.
Шановні колеги, друзі!
Від імені Всеукраїнського громадського соціальнополітичного об’єднання „Національна Асамблея інвалідів України” і особисто від себе щиро вітаю колектив Луцької міської організації Українського товариства сліпих з 50-ти річччям діяльності! Вітаючи з цим Днем висловлюю Вам щиру вдячність за кропітку та плідну працю на ниві захисту людей, які особливо потребують соціальної підтримки. Протягом 50-ти років Ви руйнуєте у суспільній свідомості стереотипи жалощів, благодійності по відношенню до людей з вадами зору і впроваджуєте розуміння та визнання їх, як рівноправних членів суспільства. Ваша душевна наснага та щире серце допомагає багатьом людям знайти порозуміння, підтримку та надію у житті. Сердечно бажаю усім Вам успіхів і натхнення у вашій відповідальній та благородній справі. Міцного здоров’я, щастя, добра і злагоди Вам і Вашим родинам. Хай найвищою нагородою для Вас буде людська шана і повага! З глибокою повагою, ВалерійСушкевич, голова Національної Асамблеї інвалідів України, народний депутат України
Але я був упевнений, що це не так. Наприклад, я не можу писати так швидко, як інші, пишу повільніше. На це по-різному реагували. Хтось просто давав мені більше часу, аби я написав те, що мав написати. Інші не хотіли чекати, поки я напишу, й давали мені можливість висловити свої думки усно. Так, усний іспит проходить швидше, але не легше, чи не так? Багато людей усе ж таки вважають за краще складати іспити письмово, але відмінність є відмінність. Відмінність не означає, що хтось гірший, а хтось кращий. Перш за все, ми повинні зробити так, аби батьки зрозуміли, що вони можуть змушувати різні установи та організації забезпечувати нам те, чого вимагає закон. Новий міжнародноправовоий документ Конвенція ООН про права інвалідів - дає всім нам своєрідну платформу, з якої можемо відштовхуватись, аби мотивувати, спонукати до активних дій батьків, які краще знають здібності своїх дітей. Саме батьки повинні наполягати на створенні належних умов, у яких буде перевірено здібності їхньої дитини з огляду на подальшу реалізацію її потенціалу. Це не так просто і для батьків, і для установ. Бар’єри потрібно усувати, вони мусять бути усунені! Але слід і спонукати до праці не тільки урядовців та посадовців, а всіх без винятку, бо йдеться
Ювілеї
Сердечно вітаємо
Ганну Іванівну Літягіну,
представника Національної Асамблеї інвалідів України у Хмельницькій області, з ювілеєм! Ми знаємо Вас як людину надзвичайної сили волі, мудрості і твердих переконань, гарного організатора і керівника. Нехай і надалі будуть з Вами, шановна Ганно Іванівно, всі найкращі людські якості. Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, святкового настрою, невичерпної енергії для здійснення всіх Ваших задумів. Нехай довгим і щасливим буде Ваш життєвий шлях, а доля щедрою на радість, добро і удачу. Щастя і благополуччя Вам на довгі роки! З повагою, Валерій Сушкевич, голова НАІУ, народний депутат України
про людські можливості й здібності. Замість інвалідності потрібно бачити валідність, здатність людини до чогось. 5,3 відсотки українців – це люди з інвалідністю. Отже, в Україні так само, як і в будьякій іншій державі, необхідно прийняти рішення: чи хоче уряд «узяти» цих людей і платити за все, що їм потрібно. Це коштуватиме дуже дорого, та й не може бути недорогим. Ці витрати виправдані стосовно тих, хто інакше справді не може. Але якщо можна навчити цих людей до повної реалізації їхнього потенціалу, то виявиться, що не так уже й багато потрібно платити. Ці люди зможуть самі заробляти у цих людей буде можливість самим дбати про себе, вони навіть сплачуватимуть податки, отже, підтримуватимуть функціонування усього суспільства. Давайте скажемо так: якби ніхто не розгледів моєї здатності отримати освіту, стати професором права і заробляти, то уряд Канади витратив би великі гроші, аби послати мене в інтернат, у якому дбали б про мене інші люди. Але я отримав освіту, заробляю самостійно, отже, можливі бюджетні витрати на моє утримання тепер використовуються на інших, а
я, на додачу, сплачую податки в бюджет. Освіта – це економічне процвітання не тільки для здорових людей, але й людей із інвалідністю, та й для самої країни, в якій вони живуть. Право на працю я конкретизував би таким чином: потрібно, щоб усі люди працювали, щоб вони працювали на добробут України, на добробут будь-якої іншої держави. Подивіться, у вашій країні 5,3 відсотка економіки зараз не використовується. Я не показую пальцем на Україну, просто я знаю цей показник. У кожній країні є такий. Власне, це той показник сукупного національного продукту, який не використовується. І тому треба підходити до людей із інвалідністю не як до об’єктів благодійності, а як до осіб, котрі можуть сприяти досягненню економічного процвітання для всіх. Я хочу завершити свою статтю цитатою з праці відомого антрополога Маргарет Мід: „Ніколи не треба сумніватися у спроможності маленької групи відданих людей змінити світ”. Дарсі МакФірсом, професор права Університету Манітоли (Канада), президент Канадського Центру вивчення проблем людей з інвалідністю
Туристична програма для інвалідів до Євро-2012 У рамках підготовки України до Євро 2012 кафедра туризму УжНУ на Закарпатті розробляє інструкції та рекомендації для працівників туріндустрії, що стосуються питань якості надання послуг для цільових груп туристів. Окремим пунктом стоїть питання підготовки, підвищення кваліфікації фахівців для роботи з неповносправними особами. За словами завідувача кафедри туризму УжНУ Федора Шандора, сьогодні триває процес узагальнення та адаптації інформації посібника “Активний відпочинок та туризм для неповносправних” для навчального процесу в Ужгородському національному університеті. “Ми ставимо за мету навчити студентів, майбутніх працівників індустрії туризму мислити всебічно з метою врахування вимог та задоволення потреб різних клієнтів, у тому числі й
людей із особливими потребами», - говорить пан Шандор. Туристичний інформаційний центр Закарпаття та кафедра туризму сформували загальну базу з 700 об’єктів сфери туризму на території області. Варто відзначити, що інтереси соціально незахищених груп враховані мінімально. Саме тому, в УжНУ з нового навчального року буде запроваджено курс “Активний відпочинок та туризм для неповносправних” і протягом року розроблятимуться рекомендації щодо покращення інфраструктури закарпатських готелів, ресторанів, системи інформування та маркування. Окремо буде розроблено рекомендації та проведено інформаційні семінари для екскурсоводів, адміністраторів готелів, офіціантів та музейних працівників. УЖГОРОД.net.ua
3
співпраця
№14 (20) 27 липня 2009 рік
За досвідом — до Канади В минулому номері газети “ Без Барєрів” ми писали про робочу поїздку до Канади, яка проходила в рамках україно — канадського проекту “Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні” Сьогодні з читачами поділяться своїмивраженнями представники української організації. Олег Миськів, учасник проекту (АР Крим, м. Сімферополь):
«Найголовніше – повага до прав людини, толерантне відношення один до одного, раціоналізм в усьому. Ми відвідали управління освіти, департамент управління освіти, дошкільні заклади, школи. Вразило те, що в Канаді створені спеціальні школи для дітей віком від 6 місяців до 3 – х років. І якщо у дитини діагностовано якісь порушення – спеціалісти намагаються їх ліквідувати або мінімізувати наслідки. Працюють тут вихователі зі спеціальною освітою. Вони в ігровій формі адаптують дітей до життя. Здивувало те, що медицина відділена від школи. У звичайних школах немає медсестер-один спеціаліст на 20 шкіл. Також на відміну від наших, у канадських школах немає постійно працюючого психолога. Психолог кон-
4
сультує лише викладачів. У Канаді початкова школа - для дітей від 4 років. У батьків є можливість займатися разом зі своїми дітьми. Тут існує правило – не обмежувати нікого в правах. Здивувало і те, що в початковій школі всі заняття проходять в ігровій формі, повна доступність, універсальний дизайн, є навіть дитячий майданчик, який доступний для дітей на візках.
Також дуже сподобалось, що є кімнати психологічного розвантаження. У таку кімнату може зайти будь–яка дитина, і ніхто не буде їй заважати. У старших класах обов’язкові для вивчення алгебра, геометрія, а от фізика і тригонометрія – на вибір. Якщо для вступу в ВНЗ, дитині необхідна фізика, то дитина має право здати її екстерном. Наша оцінка «2»- відповідає «прослухав» у Канаді.» Лариса Байда, координатор компоненту «Соціальна політика». Звичайно вражень багато.
Після всіх вражень та отриманої інформації виникає почуття того, як багато ще нам всім потрібно зробити, щоб в Україні люди з інвалідністю відчували себе повноправними громадянами країни… …Це сама система інклюзивної освіти. Атмосфера в школі, яку ми відвідували… Доброзичливість вчителів, ставлення однолітків до дітей з інвалідністю, методичні
розробки, класні кімнати, технічне оснащення шкіл. Програми, які допомагають вчителям та батькам задовольнити потреби дітей з інвалідністю у навчанні… Діяльність неурядових організацій, їхня співпраця з урядовими структурами, демократичність прийняття урядових програм; професіоналізм організацій… Розуміння того, що якщо допомогти людям з інвалідністю, то вони можуть перебороти навіть важку інвалідність, максимально використовуючи свої здібності і вести повноцінне життя, не тільки забезпечуючи своє власне благополуччя, але й в багатьох випадках збагачуючи суспільство. Незабутнє враження справила зустріч з дуже колоритною особою, людиною, яка багато зробила для розвитку громадянського суспільства і для вирішення проблем людей з інвалідністю в Канаді Джимом Дерксеном. Вразило мене почуття гумору Прем`єр міністра Манітоби… Забезпечення до-
ступності і універсального дизайну для маломобільних громадян. Прагнення місцевої влади до повного інтегрування людей з інвалідністю. Під час візиту до м. Вінніпег нам показали, як проводить аудит доступності людина з вадами зору… Сподобалась презентація освітньої програми «Діти нашого кварталу». Вона побудована на активному спілкуванні з аудиторією. В програмі використовуються ляльки-герої, які уособлюють дітей з інвалідністю та здорових дітей. Ми з задоволенням переглянули 45 хв. Виставу, в якій була створена ситуація, де дитина на візку, дитина з вадами зору розмовляла зі своєю однокласницею. Дана програма спрямована на те, щоб дати розуміння того, що таке інвалідність, щоб створити ситуацію, де здорові діти
можуть отримати відповідь на прості, життєві питання, пов’язані з інвалідністю, які їх цікавлять… Ярослав Грибальський, регіональний координатор проекту у Львівській області. «Я їхав в Канаду не за враженнями, а за новим
досвідом…В Канаді я був не в перший раз, тому особо гострих вражень не маю. А від першої поїздки вразило те, що я, пересуваючись на візку, був практично незалежним. Я не знав англійської мови, але це мене зовсім не турбувало.
знов відкривав для себе щось нове. Ексурсія в бібліотеку показала над чим потрібно працювати, щоб наші бібліотеки теж були доступні для людей з інвалідінстю різних нозоологій. …З нашими канадськими партнерами ми співпрацюємо вже 10 років. Попередній 5- ти річний проект, який також був профінансований Урядом Канади, мав назву «Реформування соціальних служб в Україні». Він дійсно сприяв запровадженню реформ в Україні. Зокрема, программа Національної Асамблеї інвалідів України «Створення в Україні безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення» базувалась на
Все було якось інтуітивно зрозумілим. Мені було зручно і комфортно і не треба було звертатись до когось. І тепер, знов приїджаючи до Канади, я був впевнений що все буде гаразд. …Звичайно все фотографував, архітектурну та транспорту доступність, бо
здобутому досвіді та знаннях названного проекту. Зокрема, унівесальний дизайн, методики та аудит доступності, стандарти доступу та інше. Все це є основою для прав людини, тому я їхів не за враженнями, а за новим досвідом.
№14 (20) 27 липня 2009 рік
Олег Лепетюк:
Не ставаймо на позицію утриманців! Із цими людьми нам випало зустрітися на “Інваекспо-2009”. Харківська громадська організація незрячих юристів привезла на вистаку своє головне досягнення цього року – звуковий сигналізатор для пішохідного переходу, виготовлений фірмою НОТИС. ХГО незрячих юристів заснувала фірму з виробництва звукового обладнання, щоб полегшити користування міською інфраструктурою особам із вадами зору. Тепер НОТИС постачає український ринок послуг для інвалідів звуковими сигналізаторами, які забезпечують незрячим людям орієнтування в просторі. права призначати вказану в ній міру покарання. Це я довів у суді.
П
оки відвідувачі виставки розглядали новий незвичайний і цікавий пристрій, “який розмовляє”, нам вдалося поговорити з Олегом Лепетюком, засновником і керівником громадської організації незрячих юристів Харкова. - У мене сьогодні є три головні напрямки діяльності, - розповідає пан Лепетюк, - громадська робота в нашій організації, юридична практика та комерційна діяльність, тобто виробництво ось таких пристроїв, як цей, що ви тут бачите.
- А з чого починалася Ваша різнобічна діяльність? - 1998 року ми, п’ятеро людей із вадами зору, зібралися разом і вирішили спільними силами здолати єдину проблему: кожен мав фах юриста, але в жодного не було роботи. Працедавці відповідали на наші звернення однаково: “З таким зором - як ви можете працювати юристом?”. Тобто в нас не бачили фахівців – тільки інвалідів. Нікого з таких працедавців не цікавив, наприклад, мій диплом із відзнакою... Але звідтоді минуло 10 років – і
ось результати наших спільних зусиль. Укладено угоди з Харківською міською радою про надання з боку нашої організації юридичних послуг незахищеним верствам населення. Є такі самі угоди з всеукраїнськими товариствами незрячих, осіб із вадами слуху, харківськими громадськими об’єднаннями людей із обмеженими фізичними можливостями. З усіма в нас добрі, дружні стосунки.
- Як саме Ви допомагаєте нашим незахищеним громадянам? - Я працюю адвокатом. Бувають справи кримінальні, але здебільшого займаюся цивільними. Багатьом людям вдалося допомогти, й це додає оптимізму. Наприклад, один юнак із моєю допомогою вийшов із в’язниці. Його заарештували в період, коли Постанова Кабінету Міністрів про покарання за таке правопорушення ще не вступила в дію. Хлопця було затримано міліцією 8 червня, Постанова ж хоча й вийшла 4-го, та опублікована була тільки 14го, отже, до дня публікації ще не набрала чинності й за законом затриманому не мали
- Чи бували у Вашій практиці такі випадки, коли й закон виявлявся безсилим? - На жаль, і таке трапляється, коли йдеться про цивільні справи. Тут виникає часом така безліч життєвих колізій, що заводить людину в глухий кут. Боляче, коли ти не здатен допомогти нічим, крім співчуття. Звісно, таких клієнтів підтримуємо, як можемо. Робимо все, аби бодай самопочуття їм полегшити... - Наприклад, полегшуєте пересування в місті людям із вадами зору – за допомогою таких ось цікавих пристроїв... Напевне, це дуже актуально, раз Ви взялися до такої роботи й навіть створили для цього фірму? - Так, це дуже актуально в усьому світі. 2007 року я стажувався в США, й темою, котру там вивчав, була саме соціальна підтримка людей із обмеженими фізичними можливостями. Нас туди поїхало десятеро – всі за програмою обміну фахівцями. Із цих десяти лише я один був незрячим, тобто апробував їхні розробки буквально на собі. Ми відвідували підприємства, що виконують
специфічну місію – надають різноманітні послуги людям із ментальними розладами, особам, що пересуваються на візках тощо. Нас цікавило зокрема, яким чином фінансується розширення сфери таких послуг, і нам докладно розповіли про це. Отож, по поверненні ми зареєстрували відразу два підприємства: юридичну фірму та фірму, яка поставляє на український ринок такі прилади, як цей, що перед вами. Нині дуже багато проблем із інтеграцією людини з обмеженими фізичними можливостями в міську інфраструктуру, тому подібна продукція має вигляд цілком конкурентоспроможної. Ми уклали угоди з харківськими підприємствами, які поставлятимуть комплектуючі, а наша фірма спеціалізується не монтажі апаратури. Під час розробки звукових сигналізаторів ми залучали людей із вадами зору, щоб знайти найзручніший для них варіант. Тепер постало ще одне суттєве питання – в Україні не існує державного стандарту для подібної продукції. Нам довелося скористатись держаним стандартом, затвердженим у Росії, котра, в свою чергу, запозичила його зі США. Тобто, ми встановили звуковий сигнал тієї частоти,
яка затверджена як держстандарт у цих країнах, у нашій же поки жодних стандартів для подібних виробів не встановлено. Якщо установа бажає придбати прилад – укладає угоду з фірмою і прилад їй виготовляють за індивідуальним завданням. Але ми постійно працюємо над вдосконаленням приладу, наприклад, над автоматичним регулюваням звуку в залежності від сили вуличного гамору.
- Чи є ще нові розробки у планах Вашої фірми? - Звісно, але поки що вдосконалюємо звуковий сигналізатор. У подальших планах – озвучений дозатор для речовини, щоб незрячим людям не доводилося на дотик визначати вміст склянки. - Як Ви оцінюєте сьогоднішнє ставлення наших співгромадян до проблем людей із обмеженими фізичними можливостями? Мені, наприклад, доводилося чути, що в цьому плані зрушення є, що молодь стала уважнішою, що до голосу людей, яким потрібна допомога, почали прислухатися... - Я згоден, що зрушення є. Дуже багато, на мою думку зробила для цього Асоціація інвалідів України: проводять-
ся наради з цих проблем – і на найвищому рівні, в тому числі й при Президенті, почали вирішуватися питання доступності громадських місць та установ, збільшено державну допомогу інвалідам з дитинства... Звичайно, це тільки перші кроки, але вони вже доволі впевнені. Багато в цій справі залежить від нас самих. Не треба стояти на споживацьких, утриманських позиціях, скаржитися, пасивно чекати на допомогу. Слід об’єднуватися й спільно працювати для вирішення власних проблем. І суспільству, й державі простіше допомогти людям активним, зібраним у дієву організацію, ніж тому, хто замкнувся сам-на-сам зі своїм лихом і вважає, що хтось нагорі мусить за нього вирішити його долю. Як ви розумієте, ці слова не випадково винесено в заголовок статті. Не пропаде марно жодне, хай і найменше можливе зусилля того, хто прагне зайняти своє гідне місце в суспільстві. Ви тільки зробіть крок, а підтримати знайдеться кому – як це зробили юристи з Харківської громадської організації: допомогли собі й тепер надають допомогу багатьом. Розмову записала Ганна Ручай.
поради психолога
Допоможемо дитині розвиватися
С
ьогоднішня наша бесіда буде про те, як навчати дитину розрізняти форму предметів, бо форма, як величина і колір, є важливими ознаками, які дозволяють орієнтуватися у багатоманітності навколишнього світу. Йдеться про розрізнення площинних і об’ємних геометричних фігур: круга, квадрата, прямокутника, трикутника, кулі, куба, паралелепіпеда, призми. Звичайно, малюкам не потрібно запам’ятовувати назви фігур. Це – справа більш віддаленого майбутнього. Важливо, щоб дитина уміла розрізняти фігури практично, поступово знаходячи їх ознаки у різних навколишніх предметах. Спочатку трикутник
може зватися „дах”, бо він схожий на дах намальованого будиночка, квадрат – „як віконечко”, прямокутник – „двері”. Вивчення форми предметів – тривала і складна робота, яка продовжуватиметься ще і в шкільному віці. Але є багато ігор, доступних дітям, починаючи уже з другого-третього року життя. Такою є гра „Поштова скринька”. Це надзвичайно корисна для розвитку дитини іграшка. Тому, якщо не вдасться придбати її у магазині, то варто виготовити і самим. Для цього в кришці коробки з більшменш твердого матеріалу потрібно вирізати отвори, наприклад, кружечка і квадрата відповідно до розміру кульки і кубика, які знайдуться серед іграшок Обов’язкова умова, щоб кожна фігурка могла пролізти тільки у свій отвір. Якщо отворів і відповідних фігурок різної форми буде більше, гра стане складнішою і цікавішою. Граючись самостійно, малюк спочатку примірятиме до кожного отвору різні фігурки, аж поки не знайде такої, що пролізе в отвір.
Це – шлях проб і помилок. З нього можна почати. А можна привернути увагу дитини до форми отвору і відповідної фігури. Для цього дорослий обводить пальцем форму отвору та фігурки, показуючи її малюку, і вкидає фігурку в отвір. Потім пропонує повторити те саме. Пройде певний час і дитина вже одним поглядом оцінюватиме, яку фігурку у який отвір треба кидати. Кожній дитині для цього знадобиться різна кількість повторень вправи, але якщо наполегливо працювати, успіх буде. Дуже багато цікавих вправ можна придумати з площинними геометричними фігурами, які вкладаються у відповідні вирізи на панелі. Ці ігри стали вже класичними, бо їх з великою користю для розвитку дітей застосовували видатні педагоги Сеген, Марія Монтессорі. Кожен, хто користувався в іграх з дітьми фігурними вкладками на панелі, вносив у них свої винаходи, вдосконалення. Тому існує безліч різних форм вкладок, від зовсім простих, доступних уже дворічним малюкам, до таких, що складають-
ся з кількох частин і змусять задуматися навіть школяра, перш ніж йому вдасться правильно заповнити відповідний виріз на панелі. Виготовити такі іграшки просто: потрібно на листі картону зручної величини накреслити різні фігурки ( наприклад, круг, квадрат, прямокутник, трикутник) і гострим ножем вирізати їх. Щоб фігурки легко вкладалися, їх можна заточити і покрити шаром лаку чи фарби. Добре мати кілька дошок із вкладками різної складності. Починаємо гру з найпростішого: заповнення отворів цілими фігурками – кружечком, квадратом, трикутником. Дитині пропонують вкласти в отвори на панелі фігурки: «Яка куди підходить» Якщо дитина зразу такі дії виконати не може, можна їй продемонструвати вкладання фігурок, а потім, знов поклавши їх на столі, брати по одній і питати дитину: «Куди покладемо цю?». Можна дати фігурку в руку дитині і запропонувати знайти для неї отвір. Після того, як з допомогою дорослого усі отвори будуть заповне-
ні, фігурки знов висипають на стіл і пропонують знову їх повкладати уже без допомоги. Цілком можливо, що допомога знов знадобиться, але якщо її чимдалі потребуватиметься менше, процес навчання і розвитку іде успішно. Наступного разу гру можна почати з цієї вправи, щоб переконатися, що вивчене закріпилося. Якщо вправа уже не становить труднощів для дитини, можна переходити до складнішої, наприклад, заповнювати отвори двома симетричними частинками фігури ( квадратик – із двох прямокутників, рівнобедрений трикутник – із двох прямокутних, круг – із двох рівних частинок і т.д.) Можна й ускладнювати форму цілих фігурок. Дуже добре буде, коли отвори на панелі й фігурки зробити різної величини, наприклад, великий і маленький квадратик, кружечки різної величини. Тепер уже дитині доведеться працювати з двома ознаками: формою і величиною. Пізніше можна буде додати ще й різні кольори. Але навчанню дитини орієнтуватися у різноманітті кольорів варто приділити окрему бесіду, що ми й зробимо ближчим часом. Тамара Ілляшенко
5
з регіону
№14 (20) 27 липня 2009 рік
Сила руху У одному з минулих номерів газети “Без Барєрів” ми розповідали про Львівський центр соціального захисту та реабілітації інвалідів “СОЗАРІН”. Тоді ж ми пообіцяли детальніше розповісти про досвід фізичної реабілатації та психокорекції дітей та підлітків з ДЦП, в основу якої покладена китайська гімнастика ТАЙ-ЧІ, котра успішно застосовується у “СОЗАРІНі”.
С
аме тут діє Програма “Реабілітація та оздоровлення молодих осіб з обмеженими фізичними можливостями та моральна підтримка їх батьків”. Завдання програми – оздоровити та корегувати діяльність нервової, серцево-судинної, скелетно-м’язової систем у людей з інвалідністю. Мета програми – здійснювати фізичну та психологічну реабілітацію молодих інвалідів (ДЦП) та загального захворювання опорнорухового апарату віком від 16
років і старше, надавати консультації із соціального та правового захисту малозахищених верств населення. Керівником цієї Програми є Олексій Петрович Гринченко, інвалід 1-ї групи, котрий працює у Львівському центрі соціального захисту та реабілітації інвалідів “СОЗАРІН” інструктором з соціальних питань, одночасно є регіональним представником “Фундації прав людини” у Львівській області. Разом з ним у реалізації Про-
грами задіяні ще двоє людей. Анна Богданівна Заплатинська - працює у Львівському центрі соціального захисту та реабілітації “СОЗАРІН” та школі-дитячому садку “Центр реабілітації” корекційним педагогом. Олександр Володимирович Козаченко - працює у Львівському центрі соціального захисту та реабілітації інвалідів “СОЗАРІН” інструктором-реабілітологом, інструктором лікувальної гімнастики ТАЙ-ЧІ (пройшов багаторічне навчання з ТАЙ-ЧІ у майстра БО, який мешкає у м.Торонто, Канада), інструктором ЛФК.
Нам пощастило поспілкуватися з Олександром Володимировичем, який, власне, і започаткував використання ТАЙ-ЧІ для фізичної реабілітації дітей та підлітків з ДЦП у Львові.
- Що являє собою гімнастика ТАЙ-ЧІ і як вона з’явилася у Львові? ТАЙ-ЧІ, як лікувальнооздоровча система виникла у Китаї понад 3 тисячі років тому. З 18 ст. вона розповсюдилася на всій території Китаю. Наприкінці ХХ ст. ТАЙ-ЧІ перетнула кордони Китаю. У кінці 80-х років минулого століття у Львові з’явилася філія українського оздоровчо-спортивного комплексу “Універсал” - клуб “Тін-У”. Представниками клубу в 2001 році у ЛЦСЗРІ “СОЗАРІН” , були створені експериментальні групи для поліпшення рухової сфери у людей з вадами опорнорухового апарату та ДЦП. У 2005 році почав діяти проект з оздоровлення людей з особливими потребами.
- У чому полягає унікальність методу фізичної реабілатації та психокорекції дітей та підлітків з ДЦП, котрий застосовується в “СОЗАРІНі”?
6
- Унікальність методу полягає у тому, що під час занять використо-
вується китайська гімнастика ТАЙЧІ, елементи йоги, різноманітні розминочні вправи з лікувальної фізкультури і енергетична гімнастика ЦИ-ГУН. Йога використовується як пасивні розтяжки. Є вправи, які виконуються стоячи, сидячи, лежачи. Китайська гімнастика ТАЙ-ЧІ має спеціальну техніку рухів – дуже повільних, спокійних. Відбувається робота з вестибюлярним апаратом. Навіть, коли у дітей буває посилений тремор рук чи ніг, він помітно зменшується. Тобто є реальні здобутки у тому, як діти рухаються. Коли батьки нам дякують за те, що дитина ходить до школи по слизькій кризі і не падає, (а до цього дівчинка навіть не могла стояти без сторонньої допомоги), це вже багато про що говорить. Є багато людей з серйозними проблемами зі здоров’ям, з якими доводиться працювати, Ці проблеми, як правило, виникають від незадовільного психічного стану. Так ось керувати своїм психічним станом людина може навчитися, займаючись гімнастикою ТАЙ-ЧІ. Одразу скажу, що займатися нею не так просто. Але, коли людина працює над собою, то є реальні результати. Навіть для того, щоб буквально зробити крок вперед, треба правильно налаштувати свій вестибюлярний апарат, намацати ногою підлогу і лише потім повільно перенести тіло. За рахунок цих дуже повільних рухів, людина встигає збалансувати свій центр тяжіння. Відтак, навіть на слизькому грунті чи кризі падіння зводяться до мінімуму, а то й просто виключаються. Як приклад, минулого року ми з нашою групою виїжджали у Карпати, піднімалися в гори. І ті діти, яким тяжко пересуватися навіть на рівному місці, успішно підкорювали гори. Під час підйому і спуску з гір ми застосовували різні техніки. Бувало, що ми спускалися з гори вночі і діти відмовлялися брати ліхтарики і спускалися самостійно. При цьому ніхто з них не падав. Тож наші здобутки приємно радують.
- Ви стали піонером у цій справі. А з чого все починалося? - А починалося все дуже просто. Свого часу я був на ліквідації аварії на ЧАЕС і отримав там велику дозу опромінення. Після цього я серйозно захворів і навіть перебував у стані клінічної смерті. Можете вірити чи ні, але я відчув, як моя душа покинула тіло і піднялася ввись, де я відчув повне блаженство і хотів там залишитися. Та я почув голос: “Ні, ти ще не все зробив і мусиш повернутися
назад”. Тоді я не зрозумів ті слова. Їх розшифровка прийшла лише зовсім нещодавно... Коли я хворів і почував себе дуже кепсько, один мій товариш – китаєць, сказав, що має знайомого, котрий займається ТАЙ -ЧІ і запропонував спробувати цю гімнастику. Таким чином я потрапив до Бориса Васильєва. Це майстер ТАЙ-ЧІ, у якого я й почав займатися гімнастикою. Він навчив мене багатьом речам. Відтоді я не приймав жодних ліків. Було дуже тяжко. Та я вірив у те, що все вийде . І місяців через 9 я відчув результат. Після цього важливо не зупинятися, а продовжувати роботу над собою.
- Ви не лише працювали над собою, а й допомагали іншим? - Я почав займатися гімнастикою у 1989 році. А у 1998 році З Борис Васильєв сказав мені: “Давай, починай тренувати інших”. Почала набиратися група, у якій були люди від 9 років і до пенсійного віку. Зараз маємо основну групу з ТАЙ-ЧІ, де займаються також люди з інвалідністю І-ІІ групи і окремо група з ДЦП. Батьки почали приводити дітей з ДЦП і прохали спробувати з ними заняття ТАЙ-ЧІ. Я спробував і у нас вийшло. Зараз цим займаюся лише я. - Скільки часу Ви займаєтеся з групою? - Ми займаємося вже понад 10 років. Заняття проводяться три рази на тиждень по дві години. За дві години ми встигаємо зробити і загально-фізичну підготовку, і елементи йоги, і китайську гімнастику. Зараз у нас в групі 10 чоловік.
- Заняття однакові для всіх чи Ви підбираєте індивідуальні вправи? - Є вправи абсолютно для всіх. Крім того, кожному підбирається комплекс індивідуальних вправ.
- У своїй методиці Ви використовуєте ще й ЦИ-ГУН. Розкажіть про це. - ЦИ-ГУН – робота з мислеобразами. Запускаючи різні мислеобрази, людина може перебувати у різних станах. Наприклад, просто піднявши руки, спокійно опустивши їх, чимало людей роблять фізкультуру. Але, коли працюють мислеобрази, то тіло, всі його клітини, починають працювати у різних частотах. Відтак, людина може налаштовуватися на різні частоти і обирати свій стан. Слід досить серйозно до цього підходити і працювати над собою. Скажімо, піднявши руки можна уявити собі, що ти стоїш на горі, сходить сонце, світло ще не таке яскраве і ти буквально все, що є в
космосі і на Землі, можеш для себе узяти. Адже людина, то своєрідний приймач, а її голова – антена. Ми є посередниками між земним і космічним. Налаштувавши відповідний мислеобраз, можна отримати бажаний результат. І слід зрозуміти, що все у твоїх руках, ти сам маєш керувати своїм життям, своїм станом.
- Це все досить складно зрозуміти, прийняти і переосмислити. Як Вам вдається донести ці істини до своїх підопічних? - Хворих спочатку треба відповідно налаштувати на роботу над собою. Адже коли вони приходять, то з ними спочатку дуже важко. Вони є енергетичними вампірами, адже їм не вистачає власної енергії. Крім того, їх поставили в такі умови, що вони хворі і всі повинні так до них ста-
витися, жаліти їх і таке інше. Часто такі люди не розуміють, що коли вони позбавлені чогось фізичного, то мають натомість дуже потужний потенціал у психологічному, моральному, духовному плані. Тому треба починати з самого себе, зрозуміти і пізнати себе і свої можливості. Під час наших занять люди змінюються у кращий бік. І ці позитивні зміни також дуже помітні. У нас панує любов і розуміння. Коли людина має божественну любов у серці, їй є чим ділитися. І ми це робимо. Головне – робота у духовному плані. Зрозумівши це, наші люди отримують величезні зміни у власному житті. Скажімо, людина, яка могла ледве зробити кілька кроків самостійно, тепер має роботу, працює на дачі, значно поліпшила ситуацію у сімейному житті і просто почувається щасливою. Заради цього варто жити і працювати. Олена Ткаченко
долі людські
№14 (20) 27 липня 2009 рік
В
важається, що бісерна мозаїка зародилася у XV сторіччі й передавалася з покоління в покоління. Такий вид ікон (з бісеру) характерний лише для православного християнства: країн Балканського регіону, Греції, Болгарії, України, чамстково Польщі (там, де є осередки православя) і частково Центральної Росії. Відомо, що колір певним чином впливає на психіку людини. Скажімо, зелений – заспокоює, червоний – збуджує тощо. Так от, бісер має унікальну властивість – він нівелює агресивність кольорів. У прекладі з сербської “бісер” означає “перли”. Здавна вважається, що він є чистим, духовним матеріалом і навіть працювати з ним можна не будь-де. Це повинно бути спеціальне приміщення. Раніше викладання бісером картин здійснювалося у православних момнастирях. На жаль, цей вид мистецтва в Україні було втрачено. Далеко не кожен може ним займатися. Нанизувати, нашивати бісер на тканину, виявляється, значно легше, а от наклеювати – дуже важко. Треба передати і колір, і пластику, і відтінок. Характерна особливість православних ікон полягає у тому, що у них немає світлотіні, а є лише контури (згини рук, складки одягу). А це теж треба вміти передати бісером, що є надзвичайно складно. Тому цим мистецтвом займаються у світі одиниці. Одна з них – Ольга Миколаївна Краюхіна. Можна навіть сказати, що саме вона відродила цей вид мистецтва в Україні. Ольга Миколаївна народилася і виросла у місті Біла Церква, що на Київщині. Тут згодом і заміж вийшла. А потім разом з чоловіком переїхала на його батьківщину – на Урал. Та серце рвалося до рідної України. Тому й повернулася з сім’єю до Білої Церкви. Працювала Ольга Миколаївна, ростила дітей: Олену та Андрія. Все було як у всіх,
Я просто хочу жити Сьогоднішньою гостею нашої рубрики є незвичайна жінка, яка зуміла побороти усі негаразди й страшні хвороби, звернувшись до Всевишнього з єдиним проханням: “Я просто хочу жити”. Це - майстриня від Бога, чиї золоті руки творять справжні шедеври бісерної мозаїки – Ольга Миколаївна Краюхіна з села Фурси, Білоцерківського району, що на Київщині. О.М.Краюхіна – майстер традиційного народного мистецтва, член Спілки художників України. Тематика її творів – біблійні та світські сюжети. допоки страшна хвороба не постукала у її домівку. Спочатку ніхто навіть і не підозрював, що захворювання шлунково-кишкового тракту може призвести до таких сумних наслідків. Не хочеться Ользі Миколаївні зараз повертатися до тих часів, знову ворушити у пам’яті страшні хвилини, коли була на порозі смерті – їй двічі доводилося переживати клінічну смерть, борючись з медикаментозним шоком, що наставав від передозування ліків. Може це сталося через некваліфіковані дії лікарів, які бралися лікувати, не встановивши точного діагнозу, на що організм жінки реагував таким чином. А може це – доля... Принаймні, сьогодні Ольга Миколаївна нікого не звинувачує. Вона вважає, що ці випробування були послані їй Богом... Довго лікувалася жінка. А зрештою навіть лікарі відмовилися від неї, вважаючи безнадійною. Їй встановили інвалідність і відправили... помирати. І тоді прийшла Ольга Миколаївна у храм, звернулася за допомогою до Бога: “Я просто хочу жити”, - благала жінка і щирою вірою переповнювалося її серце і душа рвалася з тіла, як сполохана птаха. Відтоді життя Ольги Краюхіної повернуло у нове русло і набуло нового сенсу. За порадою лікарів родина переїхала з міста жити у село Фурси, де мешкають і досі. Саме там Ольга Миколаївна вперше виявила бажання навчати дітей мистецтву. Спо-
чатку це був петриківський розпис. А сама жінка лише у 1998 році почала займатися бісерною мозаїкою. Це був її шлях до одужання.
- Ольго Миколаївно, з чого почалося Ваше захоплення - викладання бісером картин? - У мені давно щось жило, назрівало і трепетало, але я ніяк не могла його впіймати і усвідомити. Якось я була у Харкові, де відідала Благовіщенський собор. Коли я вже виходила з собору, раптом побачила ікону Святителя Миколая – лик і руки його були мальовані, а вся його постать була одягнена у тканину і це мене дуже вразило – здавалося, що переді мною стоїть жива людина. Повернувшись додому, я зробила ікону Самарської Богородиці і одягла її у шовк. Це було дуже хвилююче і стало поштовхом до подальшої творчості. Моя донька навчалася у Києво-Печерській Лаврі бісероплетінню і відтоді вдома з’явився бісер, літографії. Я спробувала “одягнути” Святителя Миколая в бісер. І це стало величезним переворотом у моєму житті. Неможливо пояснити, розповісти про почуття, які мене охопили. Це було Боже провидіння. - І Вас ніхто цьому не вчив? - Ніхто. Усі розробки і виконання – мої власні. Тож я вважаю, що це Господній промисел. - Може Ваш талант передався Вам від минулих поколінь?
- Можливо. Мій дід був офіцером царської армії, родина була глибоко віруюча. Усі мої предки були талановитими і вправним. І через багато рокі це передалося і мені, але в іншому вигляді.
- Тепер Ви маєте своїх учнів, послідовників? - Учні є. Я викладаю техніку бісерної мозаїки при Преображенському соборі. Та послідовників мало. - Чому? - Тут, напевно, мало одного бажання. Це має бути промисел Божий. Тому й не кожному дано.
- Чи продаєте Ви свої роботи, чи даруєте? - Не продаю нізащо! Це ж ніби мої діти. А ось дарувати дарую: колишньому Єпископу Білоцерківському і Богуславському Серафиму, митрополиту Володимиру
подарувала ікону, коли він приїздив у Білу Церкву. Цікаво, що саме цю ікону я зробила лише за 4 доби. Тепер вона знаходиться у Патріаршій ризниці. Там зберігаються найціннніші витвори православного мистецтва. Приємно, що моя ікона є в Національному інституті етнографії в Болгарії.
- Де виставлялись ваші роботи? - Я брала участь у Пасхально-Президентських виставках, Днях України в Росії (м. Москва), виставлялася в Українському Домі, культурологічному центрі України (м.Київ), Міжнародній виставці “Свято Покрова” (Києво-Печерська Лавра та м.Славутич), у Київській обласній державній адміністрації, Білоцерківській районній державній адміністрації, ви-
ставковій залі м.Біла Церква, в Білоцерківській Єпархії. Мої роботи розлетілися по всьому світу: від Канади до Далекого Сходу. Нещодавно Ользі Миколаївні Краюхіній виповнилося 55 років. Дивлячись на цю тендітну жінку, з довгою, туго заплетеною косою, диву даєшся: звідки у неї беруться сили, наснага і воля до життя? Поборовши тяжку недугу,
диба, яка за замислом її господарки даватиме прихисток усім охочим православним. “Я мрію, щоб тут можна було кожній людині відпочити і тілом, і душею,- ділиться Ольга Миколаївна. - Плануємо збудувати альтанку, колодязь з цілющою водою (геологи вже підтвердили, що тут дійсно є цілюще джерело), звести домашню церкву Благовіщення. Оскільки садиба
вона піднялася над буденністю, поринула у чарівний світ мистецтва і створила свій світ – світ краси, добра, віри і смирення... На наше здивування Ольга Миколаївна лише посміхається: “На все воля Божа. Господь зцілив мене і благословив на творчість. Я дякую йому щодня, щохвилини за все, що маю. Я живу і творю, хіба можна бажати більшого?” Втім є таки у Ольги Миколаївни ще одна заповітна мрія, яку вона потихеньку втілює у життя. Мріє вона створити музей-садибу православної ікони. Фурсянська сільська рада виділила під цю добру справу ділянку землі, на якій вже закладено фундамент майбутньої садиби. Це місце отримало благословіння старця Антилокія. Сподіваємося, що тут скоро виросте красива, ошатна са-
розташована обабіч автомобільної траси, то кожен, хто проїжджатиме мимо, зможе зупинитися тут і відпочити, познайомитися з іконами”. Маємо надію, що ця добра справа не залишиться поза увагою людей, які можуть і хочуть допомогти у будівництві. А зовсім нещодавно, на православне свято Петра і Павла Ольга Краюхіна запросила до себе на гостину усіх охочих та ще й влаштувала виставку своїх робіт просто під відкритим небом, поруч з будівництвом майбутнього музею- садиби. Чимало людей приїхало цього дня вшанувати талант митчині, помилуватися її роботами і побажати їй міцного здоровя, творчих успіхів та Божого благословення. Олена Ткаченко
7
дозвілля
№14 (20) 27 липня 2009 рік
ТЕСТ
ГОРОСКОП
на 27 июля — 2 августа
ВАША ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ
Данный тест поможет вам понять и проанализировать вашу модель поведения, узнать, насколько она позволяет вам избегать стрессов, нервных перегрузок. Итак, выберите высказывания, которые наиболее соответствует вашему поведению. 1. а) в работе, в отношениях с представителями противоположного пола, в игре мне нравится риск, я люблю проявлять настойчивость; б) если в игре я теряю несколько очков и если представитель (представительница) противоположного пола не отвечает на мои первые знаки внимания, то у меня тут же пропадает желание действовать, и я отступаю; в) я всегда стараюсь избегать конфликтов и неприятных ситуаций. 2. а) я работаю быстро, не люблю затягивать дела; б) мне нужно, чтобы меня периодически подстегивали; в) часто, придя вечером домой, я думаю о том, что сегодня было на работе. 3. а) я разговариваю очень быстро и громко, перебиваю других, не слушаю чужого мнения; б) к отказам я отношусь совершенно спокойно; в) мне бывает трудно выразить свои чувства. 4. а) у меня большие цели в жизни, я хочу многого достичь;
б) обычно я занимаю выжидательную позицию; в) я ищу предлог увильнуть от работы. 5. а) я быстро хожу, ем и пью; б) если я что-то не успеваю сделать, то меня это не беспокоит; в) в проявлении чувств я сдержан (а). 6. а) мне часто бывает скучно; б) мне нравится ничего не делать, предаваться мечтам, созерцанию; в) я всегда стараюсь угодить желаниям других, часто в ущерб своим собственным. ПОДСЧЕТ ОЧКОВ. За ответ «а» - 6 очков, «б» - 4 очка, «в» - 2 очка. 36-65 очков. Вы человек очень неустойчивый к трудным жизненным ситуациям. Любая неудача воспринимается вами как личное оскорбление. Все, что вас не устраивает, вызывает сильный приток адреналина в кровь, и отходить от этого бывает тяжело. Есть серьезная опасность появления симптомов болезней, вызванных стрессом, таких как сердечная недостаточность, язвенная болезнь, заболевания кишеч-
СМАЧНОГО
ОВЕН (21 марта – 20 апреля) На этой неделе даже самое миролюбивое настроение может стать совсем не мирным в боях с обстоятельствами. Впереди Вас ждут трудности и препятствия: большая часть их связана со здоровьем.
ника. Должно быть, с вами очень трудно ужиться. Научитесь более спокойно воспринимать мир, даже если что-то в нем не так, как вы хотите. Поймите, что неудачи - это тоже опыт, который должен вас чему - то научить. Если вы изменитесь, то от этого будет лучше как вам самим, так и вашим близким. 20-34 очка. Вы достаточно спокойный, уравновешенный человек, обладающий вполне нормальной психологической устойчивостью. Если вы набрали немногим более 20 очков, то можно вам посоветовать терпимее относиться к окружающим. Это позволит достичь в жизни большего. 12-18 очков. Вы настолько боитесь неприятностей и бережете себя, что ваша бездеятельность может стать причиной стресса. Наверняка вы очень раздражаете ею близких. Побольше уверенности в себе и настойчивости! Составьте перечень своих положительных качеств и постепенно совершенствуйте каждое из них.
ПОСМІХНИСЬ - Нарешті Сидоров виконав свою обіцянку не лазити в Інтернет в робочий час! - Та ну! Брешеш! -Їй-богу, сам вчора бачив, як він цілий день пасьянс розкладував!
огірки малосольні Огірки миють в холодній воді, кладуть їх в банку, перекладаючи зеленню кропу, естрагону, листям чорної смородини і заливають холодним розсолом, приготовленим з 400 г солі і 2 л води. Огірки готові для споживання через 24 години.
-Сьома, ви подивіться, що діється! Просто немає слів - бензин знову подорожчав!!! - Слухайте, Моня, а вам яка справа до цього бензину, коли у вас і автомобіля ніякого немає?! - Але зате в мене є запальничка!
Кабачки, смажені в сухарях
Підготовлені кабачки нарізають кружальцями, посипають сіллю і перцем, обкачують у пшеничному борошні, змочують у збитому яйці, вдруге обкачують у сухарях, смажать до рум’яного кольору і ставлять у духовку для досмажування. Подають на стіл гарячими.
картопля по-селянськи На сковороді обсмажують тонкі шматки сала з обох боків. На підсмажене сало кладуть цибулю, нарізану півкільцями, й обчищену картоплю, нарізану часточками, солять, посипають чорним молотим перцем, прикривають кришкою і смажать майже до готовності. Потім картоплю посипають шаром тертого твердого сиру, заливають збитим яйцем, кладуть у духовку і запікають до утворення рум’яної кірочки. Перед подачею на стіл посипають дрібно нарізаною зеленню петрушки.
Свідоцтво про державну реєстрацію №14229-3200Р від 05.06.2008р.
Засновник: Національна Асамблея інвалідів України
РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – голова Комітету ВР України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, голова ВГСПО “Національна Асамблея інвалідів України”
Одного чудового дня чоловік повернувся додому з роботи й побачив, що його молода дружина-блондинка вся в сльозах сидить на кухні. Кинувся до неї: - Мила, що трапилося?! Вона відповідає йому, хлюпотячи носом: - Я... Я... принесла кубики льоду з підвалу... Сполоснула їх гарячою водою... і тепер... не можу їх знайтии-и-и!!!
ТЕЛЕЦ (21 апреля – 21 мая) Многое будет удаваться, особенно если совмещать приятное с полезным. Возможно возникновение острых и непредсказуемых ситуаций. Поэтому важно быстро и уверено принимать решения. БЛИЗНЕЦЫ (22 мая – 21 июня) Любите себя, не корите за мелкие недочеты, повышайте самооценку. В понедельник и вторник, чтобы избежать неприятностей, лучше плыть по течению. Cкромность в нужный момент бывает важным стратегическим средством. РАК (22 июня – 22 июля) Во многих сферах жизни на этой неделе Вас ждет успех, Вы многое сможете успеть и даже получить зримые плоды деятельности, ощутив моральное удовлетворение в бизнесе. ЛЕВ (23 июля – 22 августа) Понедельник обещает массу серьезных дел, так что в Ваших интересах заняться ими плотно. Не исключено, что Вам предстоит выслушать чьи-то откровения: сохраните услышанное, да и сам факт такого разговора. ДЕВА (23 августа – 23 сентября) Эта неделя может Вас многому научить. Вам предстоит пересилить себя и освободиться от комплексов, которые затрудняли Вашу жизнь. Во всех делах от Вас потребуется соблюдать порядок. На службе возможны большие успехи, если Вы не будете размениваться на мелочи. ВЕСЫ (24 сентября – 23 октября) На этой неделе у Вас появится возможность создать прочную базу для делового партнерства. Возможно, Вы стоите на пороге серьезных перемен в жизни. Вероятны в высшей степени полезные знакомства. СКОРПИОН (24 октября – 22 ноября) В Ваших планах есть место увеселительной поездке или морскому путешествию? Самое время реализовать эти замыслы! Вам пойдут на пользу новые ощущения и впечатления, отдохните от рабочих дел и бытовых проблем. СТРЕЛЕЦ (23 ноября – 21 декабря) На этой неделе постарайтесь не взваливать на свои плечи избыточного количества работы. И тем более - не беритесь за новую работу. Вам бы справиться с той нагрузкой, которая у Вас уже имеется. КОЗЕРОГ (22 декабря – 20 января) Вас могут посетить грустные мысли, но не поддавайтесь депрессии. Сконцентрируйтесь на идеях и планах, заинтересуйте потенциальных единомышленников - и вместе вы сможете многого достичь за короткий промежуток времени.
- Моя дружина постійно кашляє. Що вже не пробували, які ліки не приймали однаково кашель не проходить! . . - А травички не пробували? - Пробували - хіхоче. . .
ВОДОЛЕЙ (21 января – 19 февраля) Постарайтесь встряхнуться - Вам нужно срочно избавиться от состояния апатии, а отдыхать Вам на этой неделе никто не даст. Не упускайте драгоценного времени, постарайтесь гармонично вписаться во все необходимые дела.
Дружина вранці чоловіку: - Милий, вставай, я тобі кашу зварила. - Із чого? - З пельменів...
РЫБЫ (20 февраля – 20 марта) В понедельник воздержитесь от активной деятельности, суеты и болтовни. Не разменивайтесь по мелочам, доверяйте интуиции, тогда госпожа Фортуна будет улыбаться Вам с понедельника по воскресенье безостановочно.
Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГСПО “Національна Асамблея інвалідів України” Оксана ПОЛЯКОВА – директор Департаменту Міністерства праці та соціальної політики України Алла СТЕПАНЧЕНКО – головний редактор
Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.
Листи надсилайте за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 106, оф. 312
Газету віддруковано у друкарні ПП «Гриф». Індекс 37392 - пільгова передплата, 37520 - для інших передплатників. Друк офсетний. Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail:bbarrier@ukr.net