Газета «Без Бар’єрів» – № 19-20 (169-170), жовтень 2015 by “Національна Асамблея інвалідів України”

№19-20(169-170) жовтень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Анонс

Боротьба з раком молочної залози 20 жовтня - Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози. Рак молочної залози займає перше місце в структурі онкологічної захворюваності та онкологічної смертності жінок в Україні. Щороку на рак грудей хворіє 16 тисяч українок. Кожні 30 хвилин лікарі виявляють новий випадок раку молочної залози, кожну годину від нього помирає одна жінка. Щорічно ця онкохвороба забирає життя майже 7,5 тисяч українських жінок. Не позбавлені цього ризику і чоловіки, і все ж 99% усіх па- Детальніше на стор. цієнтів з раком молочної залози – жінки.

Рівні права та можливості у виборчих і політичних процесах

Критерієм для бізнесу стає професіоналізм працівника, а не його інвалідність В Україні знайти роботу людині з інвалідністю важко, але можливо, до того ж на високооплачуваних посадах. Ключовим критерієм для бізнесу стає професіоналізм працівника. Держава ж поки замість заохочення застосовує «принцип батога» до тих підприємств, які не виконують квоту працевлаштування 4% осіб з інвалідністю. Про це йшлося під час дискусії «Як знайти роботу в Україні людині з інвалідністю?». За даними Міністерства соціальної політики, в Україні працевлаштовано близько 731 тисячі осіб з інвалідністю, а це майже 30% від загальної кількості. Більше того, для 70% працевлаштованих людей з інвалідністю не потрібно створювати додаткових умов, а існуюче бар’єрне Детальніше на стор. середовище – не перешкода для працевлаштування.

Нещодавно в Запорізькій обласній державній адміністрації пройшов обласний інформаційний семінар «Забезпечення доступу осіб з інвалідністю до виборчих і політичних процесів в Україні. Організаторами виступили Національна Асамблея інвалідів України та Запорізький обласний конгрес інвалідів.За словами Валентини Кононенко, представника НАІУ в Запорізькій області, голови Запорізького обласного конгресу інвалідів, захід відбувся за участю представників громадських організацій, людей з інвалідністю, директорів інтернатних установ і представників від влади, щоб обговорити питання щодо участі людей з інвалідністю в політичному житті Детальніше на стор. країни та соціалізації вихованців інтернатів.

Проект «БЕЗМЕЖ» дарує людям з інвалідністю крила

«Соціально-культурний проект «БЕЗМЕЖ» 1 жовтня стартував в Україні» – ця новина облетіла всією країною і багатьох приємно вразила, адже проектом передбачено не тільки привернути увагу до проблем громадян нашої держави з інвалідністю, змінити ставлення суспільства до таких людей, але й дати самим людям з інвалідністю усвідомлення, що вони стати людьми з необмеженими можливостями. 6 здатні Власне, сама назва і філософія Проекту багато у чому говорить за себе – меж не існує: людина здатна здолати все, не зважаючи на перепони і бар’єри, які досить часто бувають не тільки зовнішніми, але й ще внутрішніми. І як навчитись долати ці перепони, як стати людиною з необмеженими можливостями, відкрито для кожного – варто лише безмежно повірити у себе, саме віра і усвідомлення своєї унікальності надає людині з інвалідністю ці крила, крила для В Киеве прошел Первый фестиваль социальных театров. безмежного польоту і самовдосконалення, крила Программа фестиваля была очень насыщенной – презента- для самореалізації та самоствердження у житті, Продовження на стор. 3 ции театров, выступления трупп, дискуссии, мастер-классы в професії, в сім’ї, у спорті, у мистецтві… и тренинги. Каждый из десяти социальных театров, принявших участие в мероприятии, работает с уязвимой группой населения – дискриминируемыми женщинами, ЛГБТ, внутренне-перемещенными лицами, ВИЧ-положительными, а Подробнее на стр. 8 также людьми с инвалидностью.

Первый фестиваль социальных театров

Розпочалася передплата на 2016 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 12 міс. - 168.60 грн.

на 6 міс. - 84.30 грн.

Індекс: 37520

на 12 міс. - 120.60 грн.

на 6 міс. - 60.30 грн.

Індекс: 37392

Соціальний вектор

№19-20(169-170) жовтень 2015

ДАБІ пропонує зобов’язати підприємців забезпечити доступ маломобільних груп населення до своїх об’єктів

Громадська рада при Держархбудінспекції схвалила ініціативу ДАБІ щодо внесення змін у законодавство з метою вирішення питання забезпечення доступності існуючих об’єктів, на яких здійснюється підприємницька діяльність, для маломобільних груп населення.

имоги щодо створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об’єктів, введених в експлуатацію, передбачені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Але на сьогодні зазначені вимоги в більшості випадків не виконуються, оскільки не має систематичного моніторингу та контролю за виконанням, не має також відповідальності за не виконання.

Тому пропонується вирішити питання забезпечення доступності існуючих об’єктів для маломобільних груп населення через систему огляду, обстеження та паспортизації об’єктів (стаття 39-2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), а також через систему ліцензування господарської діяльності. rakhivadm.org.ua Зміни, підготовлені до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які передбачають, що обстеження об’єкту буде проводитись в тому числі для перевірки його доступності маломобільним групам населення, допоможуть виправити ситуацію. Крім того, необхідне затвердження Урядом Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів та відображення вимоги щодо доступності об’єкта, на якому буде здійснюватись господарська діяльність до ліцензійних умов.

На сьогодні в Україні нараховується 30 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, в т. ч.: освітня діяльність закладів освіти; виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами; медична практика. Включення до ліцензійних умов на зазначені види діяльності вимог щодо доступу маломобільних груп населення, зокрема, зобов’яже підприємців, які оформлюють ліцензії на господарську діяльність, забезпечувати відповідне пристосування своїх об’єктів. У випадку порушення цих вимог, об’єкт не відповідатиме ліцензійним умовам, що призведе до відмови у видачі або анулювання діючої ліцензії. Прес-служба ДАБІ України

Компенсацию аренды жилья для переселенцев увеличат до прожиточного минимума политики увеличит суму компенсации аренды жилья для переселенцев до прожиточного минимума в 1330 гривен. Соответствующе постановление находится на рассмотрении центральных органов исполнительной власти», – сообщил заместитель министра социальной политики Виталий Мущинин.

Прожиточный минимум в Украине составляет 1330 грн. «Министерство социальной

Мы представили предложение о пересмотре этой помощи (частичной компенсации стоимости аренды жилья для переселенцев – ред.) в сторону увеличения в зависимости от прожиточного минимума, поскольку в 2014 г., когда утверждались соответствующие размеры помощи, ситуация с тарифами на коммунальные услуги была другой», – сказал В. Мущинин.

По его словам, соответствующе постановление сейчас находится на рассмотрении центральных органов исполнительной власти. Вместе с тем, министерство финансов предлагает увеличить указанную помощь только на 13 процентов, как и соцстандарты. «Я знаю, что сегодня Министерство финансов соглашается на увеличение, но на процент, на который были увеличены социальные стандарты, то есть, на 13%», – добавил он. Также чиновник поинформировал, что на 2016 год на эти цели ведомство предлагает заложить на 1,7 млрд гривен больше чем в прошлом году – 5,1 млрд гривен. Отметим, на сегодня сумма частичной компенсации стоимости аренды жилья для переселенцев составляет 884 грн для неработающих, 949 грн – для инвалидов и 442 грн – для трудоспособных лиц. Напомним, 17 сентября прожиточный минимум был увеличен на 13% - до 1330 грн. РБК Украина

Затверджено Порядок надання статусу інваліда війни Кабінет Міністрів України постановою від 08.09.2015 № 685 затвердив Порядок надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі – Порядок № 685). Порядком № 685 визначено, що статус інваліда війни надається: • військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до закону військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення; • працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення її проведення безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення; • особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності

України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів; • особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами; • особам, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі провадили волонтерську діяльність) та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення. Посвідчення інваліда війни та нагрудний знак «Ветеран війни – інвалід» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302. Рішення про набуття або позбавлення статусу інваліда війни (при наявності підстав, визначених Порядком № 685) приймає орган соціального захисту населення. Підготувала Ольга САВЧЕНКО

25 жовтня - день голосування

Виборці обиратимуть депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

день голосування необхідно взяти з собою паспорт громадянина України. Особи, які недавно прийняті до громадянства України, повинні мати при собі тимчасове посвідчення громадянина України. У разі, якщо Ви, заповнюючи виборчий бюлетень, припустилися помилки, Ви маєте право невідкладно звернутися з письмвою заявою до членів виборчої комісії, які видали Вам виборчий бюлетень, з проханням видати інший виборчий бюлетень замість зіпсованого. Допомога виборцю з інвалідністю Якщо внаслідок фізичних вад Ви не можете самостійно заповнити виборчий бюлетень, Ви маєте право скористатися допомогою іншого виборця, крім членів виборчої комісії, кандидатів, їх довірених осіб, уповноважених осіб місцевих органзацій політичних партій, офіційних спостерігачів, попередивши про це голову чи іншого члена дільничної виборчої комісії. До дня голосування перевірте себе: - у Державному реєстрі виборців - за допомогою реєстрації у Особистому кабінеті на сайті Державного реєстру виборців www.drv.gov.ua і подання відповідного звернення через електронну систему. Відповідь має надійти на Вашу електронну скринбку протягом доби; - у списку виборців, відвідавши виборчу дільницю з 12 по 19 жовтня включно. У день голосування зміни до скиску виборців не вносяться. Оксана ЗАБУЛОВА

Сильні духом

№19-20(169-170) жовтень 2015

П р о е к т « Б Е З М Е Ж » д а р утут,є налмирній юд ям з інвалідністю крила терито-

В урочистому дійстві з нагоди старту проекту «БЕЗМЕЖ» взяли участь Міністр молоді та спорту України Ігор Жданов, Міністр соціальної політики Павло Розенко, Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, активісти проекту, таланти з загалу людей з необмеженими можливостями, зірки паралімпійського та дефлімпійського спорту, лідери громадських організацій людей з інвалідністю, представники посольств різних країн, а також творчі і соціально активні люди, просто громадяни, які сповідують небайдужість до долі України.

рії. Реалії життя такі, що уже більше року майже щодня поповнюються ряди людей з інвалідністю - молоді люди повертаються скаліченими з АТО, потребуючи допомоги та уваги лікарів, психологів, нашого з вами небайдужого ставлення... Саме негайна реформа свідомості суспільства у ставленні до людей з інвалідністю, зміна дискурсу у висвітленні їхніх потреб та проблем і стала рушійною силою й метою проекту «БЕЗМЕЖ». Учасники проекту прагнуть, щоб в Оновленій Україні рівність між громадянами перестала бути лише паперовою декларацією. Щоб безбар'єрність у містах і селах стала нормою життя для всіх, щоб люди з інвалідністю не бачили себе в рідній країні «другим сортом», невдахами, а почувались рівними серед рівних..

сторія цього проекту почалася приблизно 8 років тому. Вона постала із мрії декількох людей – нинішніх співзасновників «БЕЗМЕЖ» – Національної Асамблеї інвалідів України та Національного комітету спорту інвалідів України – зробити нашу державу країною рівних можливостей, надати людям з інвалідністю рівних прав з іншими громадянами, позбутися зневажливого, або ж жалісливого і, навіть, байдужого ставлення суспільства до проблем таких людей. Етапами визрівання задуму «БЕЗМЕЖ» стали численні масові заходи за участю людей з інвалідністю – театралізовані церемонії проводів наших паралімпійців за перемогами і зустрічі національних команд, спеціалізовані івенти, які мали суспільний резонанс та привертали увагу громадян до своїх співвітчизників з інвалідністю та їх життя у соціумі. Актуалізація проекту відбулася 2014 року, коли почалася війна, і зі Сходу повертались герої, які захистили нас там від ворога і стали беззахисними

«Суспільство, країна, в тому числі через українську владу не бачить, не чує, не йде до людини, яка не бачить, не чує, не ходить. Усвідомлення з боку суспільства і влади необхідності рівних прав і можливостей, що на вулиці, що в освіті, що в працевлаштуванні, що в навчанні, бо ці права, на жаль, обмежені щоденним життям навколо нас: магазин, університет, робота, лікарня - оце питання мети нашого проекту», – прокоментував Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, голова Національної Асамблеї інвалідів України, президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич. Зі свого боку, у своєму нещодавньому зверненні у Фейсбук, Валерій Михайлович звернувся до користувачів соціальних мереж із проханням: «ЗНАЙДІМО РАЗОМ людей, особистостей, переможців по життю, які, не зважаючи на інвалід-

ність, мають екстремальні, надзвичайні, вражаючі прояви сили духу, життєздатності, життєлюбства, досягнень неможливого, майже неможливого, включаючи творчі мистецькі прояви (вокал, хореографія тощо), фізичні можливості, психологічні прояви... Все те, що реально ідентифікує, визначає, показує філософію і конкретні прояви безмежних можливостей людини». Він також надав телефон для контакту з Проектом: 044 33-88-053… Відтак, «БЕЗМЕЖ» – це соціальнокультурний проект, основною метою якого є створення «Світу Рівних Можливостей». «БЕЗМЕЖ» – це постійна присутність в інфополі країни теми прав громадян з інвалідністю. «БЕЗМЕЖ» – це численні проекти в рамках проекту: програми на ТБ, серіали, веб-портал, соціокультурні, спортивні заходи тощо. «БЕЗМЕЖ» – це підприємство, створене з метою всебічного сприяння повній та ефективній участі в житті суспільства, нарівні з іншими, людей з інвалідністю та інших категорій осіб. Потужна реалізація ідеї та ідеології проекту, його арт-втілення відбудеться через унікальне дійство Infinitus за участю людей «з необмеженими можливостями», наскрізною думкою якого буде – ніхто і ніщо не може здолати сили людського духу. Учасники дійства – творчі люди, артисти – люди з «необмеженими можливостями», які вірять, що сила духу людини – не має меж, що дух дає тілу крила. Вони наочно доведуть – волі і духові скоряються навіть фізичні закони. Прем'єру першого дійства Infinitus кияни і гості столиці зможуть побачити вже 1 грудня 2015 року, напередодні відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю, у великому ревю-концерті «Infinitus. Початок Великої Подорожі», що пройде у Палаці спорту. Наталя ГАРАЧ

20 жовтня - Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози

Рак молочної залози з а й м а є перше місце в структурі онкологічної захворюваності та онкологічної смертності жінок в Україні. Щороку на рак грудей хворіє 16 тисяч українок. Кожні 30 хвилин лікарі виявляють новий випадок раку молочної залози, кожну годину від нього помирає одна жінка. Щорічно ця онкохвороба забирає життя майже 7,5 тисяч українських жінок.

ахворіти на рак молочної залози може будь-яка жінка, проте в одних ризик виникнення пухлини низький, в інших – високий. Не позбавлені цього ризику і чоловіки, і все ж 99% усіх пацієнтів з раком молочної залози – жінки. Вірогідність захворіти на рак молочної залози протягом життя у будь-якої жінки складає приблизно 12%, тобто кожна восьма жінка протягом життя хворіє на рак молочної залози. До групи підвищеного ризику відносяться жінки зі спадкоємною сімейною схильністю, тобто ті, в яких хворіли на рак молочної залози матері чи сестри. При двосторонній пухлині ризик у найближчих родичок зростає. Частіше занедужують жінки, які не родили дітей, переривали вагітність чи мали першу вагітність після 35 років. У жінок, котрі мали понад 3 аборти, ризик захворіти зростає у 8-10 разів. У

№19-20(169-170) жовтень 2015

Боротьба з раком молочної залози самотніх жінок захворюваність у два рази вища, ніж у заміжніх. Мастопатія, фіброаденома та інші захворювання молочних залоз підвищують ризик хвороби. До факторів ризику відносяться також ранній початок місячних (до 12 років) і пізня менопауза (після 55 років), цукровий діабет, гіпертонічна хвороба та ожиріння. Серед причин виникнення захворювання – характер годування дитини, зокрема, негативно позначається на здоров’ї жінки, якщо вона не годує грудьми, та різноманітні захворювання генітальної сфери. До захворювання можуть призвести порушення функцій яєчників, щитовидної залози, надниркових залоз тощо. Додатковий фактор ризику – фізичні травми молочної залози. Особливо, коли після такої травми з’являються затвердіння. Даються взнаки і особливості харчування. Несприятливим є дефіцит вітамінів А, Е та Д, надлишок тваринних жирів, вживання алкоголю та паління. Приблизно 30% жінок-курців потрапляють до групи ризику захворювання молочної залози. Відіграють також негативну роль стреси та нездорова екологія. Рак молочної залози може відмічатися і в жінок віком до 30 років, хоча у віці до 25 років ця хвороба майже не зустрічається. Від раку молочної залози не застрахований ніхто, тож кожна жінка повинна бути насторожі. Раннє виявлення – це найкращий захист від хвороби. Чим раніше діагностують це захворювання, тим вищі шанси на повне одужання. Для того, щоб обстежити молочну залозу в домашніх умовах і виявити новоутворення навіть невеликих розмірів достатньо так званого пальпаторного дослідження

(пальпація – метод діагностичного дослідження шляхом прощупування певної частини тіла). Пальпаторно можна виявити невеличкі ущільнення у молочній залозі. Тому важливо, щоб кожна жінка оволоділа технікою самообстеження молочних залоз. Самообстеження молочних залоз потрібно починати у 20-річному віці. Ця процедура повинна ввійти у звичку кожної жінки. Кращий час для самообстеження – перший тиждень після закінчення місячних, коли молочна залоза найбільш розм’якшена. Робіть це щомісяця (або хоча б раз у 2-3 місяці). Жінкам, що знаходяться в менопаузі, слід вибрати один із днів місяця, наприклад, перше число. Треба звернути увагу на нижню білизну, що стикається з молочними залозами. Незначні виділення із соска можуть залишатися непоміченими, але на бюстгальтері будуть залишатися плями – жовті, бурі, червонуваті, водянисті чи зеленуваті. При огляді сосків слід визначити чи немає змін їхньої форми і кольору, чи не утягнені, чи не мокнуть, немає виразок або тріщин. При пальпації молочних залоз відзначають, які вони на дотик, і запам’ятовують ці відчуття. При виявленні будь-яких ущільнень, пухлин, підозрілих ділянок, болючості, інших симптомів, переконлива рекомендація – терміново звернутися до лікаря, зокрема, до сімейного лікаря, дільничного терапевта, хірурга чи гінеколога. У разі потреби саме ці спеціалісти направлять жінку на консультацію до мамолога чи онколога, а ті, у свою чергу, призначать ультразвукове чи рентгенологічне дослідження. Будь-яке дослідження молочних залоз з метою уточнення діагнозу повинен призначати тільки

компетентний лікар. Наразі найбільш інформативним методом діагностики раку молочної залози вважається мамографія. Мамографія – це рентгенографія молочної залози. Мамографія може виявити пухлини молочної залози до того, як вони почнуть проявлятися клінічно, тобто з’являться перші їх симптоми. Першу мамографію жінки повинні робити у 40 років. Після 40 – кожен другий рік, а після 50 – щорічно. Жінкам, які не досягли 40 років, рекомендується робити ультразвукове дослідження (УЗД) молочних залоз, а не мамографію. Під час вагітності та в період годування грудьми ультразвук також є основним методом обстеження. Лікування хворих на рак молочної залози проводиться в онкологічному диспансері з використанням хірургічного, променевого, хіміотерапевтичного та гормонального методів лікування. Вибір того чи іншого методу залежить, передусім, від розмірів та локалізації пухлини, результатів лабораторних тестів, включаючи гістологічне та цитологічне дослідження тканини пухлини та стадії злоякісного процесу. Статистика доводить – від раку молочної залози виліковуються 95% жінок, у яких захворювання виявлено на першій стадії, 80% жінок, у яких виявлено другу стадію захворювання, 50% - із третьою стадією захворювання. Рак молочної залози не можна вилікувати, застосовуючи методи нетрадиційної медицини. Застосування нетрадиційного лікування тільки відтягує час, не дає можливості застосувати традиційну ефективну медицину та переводить ранні стадії раку в пізні, невиліковні. Оксана ЗАБУЛОВА

Д о п о м о г т також и ж інкам повірити в життя жінки – активні члени інвалідного руху Ук- онкологічного регіонального лікувально-діагнос-

Щороку в світі понад один мільйон жінок дізнаються про свій діагноз раку молочної залози, а в Україні інтенсивність росту захворюваності на цю недугу за останні 10 років збільшилася удвічі і набуває значного росту порівняно із захворюваннями на інші форми злоякісних новоутворень.

Саме цій темі був присвячений науковопрактичний семінар «Сучасні методи попередження та профілактики, лікування, забезпечення соціально-психологічної та медичної реабілітації жінок, хворих на РМЗ в післяопераційний та реабілітаційний періоди», що відбулася в конференц-залі Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів. Організаторами заходу, в котрий раз, Національна Асамблея інвалідів України та Львівський центр соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін».

Задля високої якості життя

Розпочався семінар показом фотослайдів із зображенням жінок, які мужньо боролися з раком молочної залози, однак передчасно відійшли у вічність. Презентувала їх голова Всеукраїнської організації «Разом проти раку» Лариса Лопата. Вона також побажала присутнім дізнатися нову і корисну інформацію. Звернувся до присутніх й один із організаторів, модератор заходу – Олександр Кернякевич, голова правління Львівського центру соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін», який подякував тим людям, які вирішили поділитися своїм досвідом під час цього семінару. «Бо цим заходом ми хочемо допомогти жінкам реабілітуватися і повірити в життя», – зауважив п. Олександр. Важливо, що серед учасників семінару – жінки, які стикнулися із проблемою раку молочної залози, а

раїни Від працівників державних структур у семінарі взяли участь заступник директора Львівського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Рената Івать, начальник управління соціального обслуговування та захисту населення департаменту соціального захисту населення Львівської ОДА Тетяна Медвідь, головний спеціаліст управління організації медичної допомоги дорослому населенню управління охорони здоров'я Львівської міської ради Інна Щербина. Була також презентована продукція фірм «Ортес» (Україна) та «Пофам-Познань» (Польща). Гостинно прийняв учасників семінару директор Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів Григорій Дунас, який, привітавши учасників заходу, надав цікаву інформацію про центр, а також наголосив на необхідності просвітницької діяльності щодо питання, яке розглядали. І це справді так. Адже, як розповіла Наталія Скрипка, виконавчий директор Національної Асамблеї інвалідів України, «щороку в нашій країні від раку молочної залози помирає 8 тисяч жінок, а це невеличке містечко, напевно, саме ми, громадські активісти, маємо працювати активніше, щоб змінити ситуацію», – наголосила п. Наталія та звернулася до присутніх жінок із побажанням високої якості життя.

Доступно про головне

За даними заступника головного лікаря Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру Ореста Тріля рак молочної залози у відсотковому відношенні становить 8,6 % від кількості усіх ракових хвороб в Україні. Звісно, важливою є висока якість життя жінок. Однак, завідувач відділу патології молочної залози, кандидат медичних наук Львівського державного

тичного центру Роман Іванців зауважив, що, до прикладу, Ненсі Рейган і Раїса Горбачова мали чудові умови життєдіяльності, проте це не убезпечило її від недуги. Адже важливим є не тільки цей показник, я й радіація та хімізація. Проблеми нашої країни ще у тому, що більшості жінок встановлено діагноз рак молочної залози на пізніх стадіях хвороби. Напроти, у США 90% виявлення цієї недуги відбувається на першій стадії, коли лікування передбачає мінімальне втручання лікарів. Саме з цією метою – сприяти ранньому виявленню раку молочної залози Орест Тріль напрацював спеціальний проект, який передбачає закупівлю нового обладнання та навчання українських лікарівонкологів у передових світових медичних установах. Як не дивно, але такий проект, який поки що стосується Львівської області, був обраний для фінансування Світовим банком. Тож вже незабаром мешканки Львівщини отримають можливість періодично безкоштовно проходити мамографію. Як би там не було, а кожна жінка. Знаючи можливості сучасної медицини, зобов’язана ними скористатися. Не треба чекати, доки з'являться симптоми хвороби. Адже одна година, витрачена раз у рік для медичного огляду, подарує вам десятки років щасливого повноцінного життя Бо ж і статистика доводить, що ця недуга – не вирок – від раку молочної залози виліковується 95% жінок, у яких захворювання виявлено на 1 стадії (пухлина до 2 см у діаметрі), 80% жінок, ц яких виявлено 2 стадію захворювання (пухлина від 2 до 3 см у діаметрі), 50% – із III стадією захворювання (пухлина понад 5 см в діаметрі). Наталка ПАВУК Благовіст

№19-20(169-170) жовтень 2015

Безбар’єрна Україна

Виконання рекомендацій Комітету ООН з прав людей з інвалідністю

Як працюють комітети доступності сьогодні? Кращий досвід, проблеми та як величезна команда «професіоналів зі стажем» може долучитись до виконання рекомендацій Комітету ООН з прав людей з інвалідністю щодо реалізації статті 9 Конвенції ООН?

Про ці та інші питання йшла мова на семінарі 29 вересня – 03 жовтня 2015, який проводила Національна Асамблея інвалідів України для представників Комітетів доступності з різних областей України. Коли, більше десяти років тому, за ініціативи НАІУ почали створюватись Комітети доступності, ніхто не передбачав, що вони можуть стати дієвим інструментом для громадськості в процесі прийняття рішень, яке стосується людей з інвалідністю, а саме – створення доступного середовища. Дивлячись на їх напрацювання в питаннях забезпечення архітектурної, транспортної, інформаційної доступності в різних областях України, бачиш, як можна громадою однодумців впливати на зміну ситуації на краще. Тому, підсумовуючи почуте на семінарі, хочеться подякувати тим представникам громадських організацій осіб з інвалідністю, які змінюють наші міста на краще. Звичайно, семінар – це завжди нові знання, це навчання, це обмін досвідом. Тому всі учасники поєднуючи теоретичні лекції з практичною роботою в групах мали можливість ще раз проговорити бачення реалізації Статті 9 Комітетом ООН з прав людей з інвалідністю. Доступність є попередньою умовою для забезпечення людям з інвалідністю можливості вести незалежний спосіб

життя й всебічно брати участь в житті суспільства нарівні з іншими. Без доступу до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв'язку, включаючи інформаційно-комунікаційні технології і системи, а також до інших об'єктів і послуг, відкритих або надаються для населення, особи з інвалідністю не воло діли б рівними можливостями для участі в житті. Невипадково доступність є одним із принципів, на яких заснована Конвенція про права інвалідів. Цей підхід заснований на забороні дискримінації; позбавлення доступу повинно розглядатися як акт дискримінації незалежно від того, чи є винним державний чи приватний суб'єкт. Доступність пов’язана з реалізацію всіх прав людей з інвалідністю – освіта, охорона здоров’я, працевлаштування, дозвілля, інформація тощо. «Занурення» в тему «доступності, розумного пристосування, універсального дизайну» дало можливість учасникам краще зрозуміти Рекомендації Комітету ООН з прав людей з інвалідніст, (Заключні зауваження стосовно первинного звіту України (CRPD/C/UKR/CO/1) та спланувати роботу Комітетів доступності на 2016 рік. Лариса БАЙДА

В ідгу к и у ча с н ик ів

В рамках реализации Всеукраинской программы НАИУ «Создание в Украине беспрепятственного доступа людей с инвалидностью к объектам жилищногражданского назначения» представители ГОИ – члены местных комитетов доступности имели возможность на базе Западного реабилитационно-спортивного центра Национального комитета спорта инвалидов Украины (с. Яворов Турковского района Львовской области) пополнить свои теоретические и практические знания в области беспрепятственного доступа маломобильной категории граждан к объектам соцкультбыта.

Прежде всего, мы смогли оценить адаптированное помещение и методику проведения семинара-тренинга. Все участники чувствовали себя комфортно не только на мероприятии, но и в жилых комнатах, столовой и в окрестностях центра. При этом выделю несколько важных моментов. Первое, работа организована таким образом, что участники с разной формой инвалидности имели возможность взаимодействовать между собой. Второе – организаторы мероприятия позаботились и об эргономике аудитории (обеспечены широкие проходы, места для колясок). Среди участников присутствовали люди с нарушением зрения и слуха – для них позаботились о доступности информации – пригласили переводчика жестового языка. И третье, проявлена забота и о безопасности всех присутствующих. По-прежнему, как и всегда, значительный вклад для освещения вопросов по этой теме внесли Лариса Байда, Владимир Азин и Ярослав Грибальский. На встрече участники проанализ и р о в а л и

доступность во всех регионах Украины, которые они представляли и определили инклюзивный подход к процессу принятия решений в работе комитетов доступности. Интересными были презентации Раисы Панасюк из ОО молодежи с инвалидности «Гармония» (г.Винница): детская инклюзивная площадка и первая в Украине инклюзивная песочница, у которой можно сидеть на скамеечке или подъехать коляской ребенку с инвалидностью; фотовыставка «охота на пандусы» и экспозиция «Доступность это…»; мастер-классы жестового языка и общения с помощью шрифта Брайля; информационные кубы об общественных организациях и учреждениях, которые занимаются решением вопросов людей с инвалидностью; наработки к областной программе доступности совместными усилиями опираясь на статьи Конвенции ООН о правах людей с инвалидностью. Презентация Ирины Твердохлеб из физкультурно-спортивного клуба инвалидов «Вера» (г.Полтава) является результатом совместной инициативы Полтавского областного комитета доступности в сотрудничестве с общественными организациями УТОГ, УТОС и др. превзошла все наши ожидания. Анализ необходимых маршрутов движения для людей с инвалидностью; исследование существующего состояния улично-дорожной инфраструктуры центральной части Полтавы с учетом потребностей людей с инвалидностью; обработка данных эксперимента и проектные предложения разработки остановок общественного транспорта различных типов на улицах населенных пунктов и автомобильных дорогах с учетом потребностей маломобильных групп населения на примере Кременчугского района Полтавской области не имеют аналогов в Украине. Чувствовалось, что Лариса Байда хорошо знает возможности данной программы и у нее есть практический опыт ее использования. За несколько часов информации получили столько, что хватит на год размышлений. В итоге совместно провели анализ обсуждения в группах, представили наработки, которые каждому из нас будут полезны на местах. Сердечно благодарим Наталью Скрипку, Викторию Назаренко за доброжелательность к присутствующим, умение сплотить аудиторию, возможность присоединиться к проекту «БЕЗ МЕЖ», а также всех за командную работу, вложенные усилия, любовь и вдохновение, время, ресурсы и удовольствие от совместной работы. Мы не только хорошо поработали, но и хорошо отдохнули, набравшись новых знаний по вопросам эффективной работы Комитета доступности для защиты прав и интересов людей с инвалидностью. Екатерина САХАРОВА

Н АІУ в іта є ю в іл яр ів ! Привітання Раїсі Михайлівні Долбні з нагоди 80-ти річного ювілею. Вітання Голові правління Вельмишановна Раїсо Михайлівно! Українського товариства сліпих Прийміть найщиріші вітання від колективу Національної Асамблеї інвалідів України Владиславу Миколайовичу Більчічу. з нагоди 80-річного ювілею! Шановний Владиславе Миколайовичу! З такої хвилюючої нагоди від усього серця бажаємо Вам, щоб життя Ваше було завжди Від імені Національної Асамблеяї інвалідів України світлим і радісним, як цей святковий день, а щиросердечні привітання від рідних, друзів та мене особисто та колег додали життєвої наснаги у скарбничку Вашої душі. щиро вітаємо Вас з 75 річчям! Наша людська шана нехай буде подякою за плідну працю, за Вашу мудрість, чуйність, Повсякденна копітка діяльність на відповідальній посаді вимагає уміння творити і дарувати усім оточуючим добро. від Вас повної відданості справі, наполегливості та високого профеНехай і надалі доля буде прихильною до Вас, а Ваші успіхи та досягнення приносять сіоналізму. Із честю вирішуючи це покликання, ви заслужили глитільки задоволення! боку пошану серед людей, даруючи їм не тільки свої знання та Маємо за честь працювати в тісному професійному контакті з Вами як з позитив- досвід, а й тепло своєї душі. ним, енергійним, мудрим і досвідченим керівником підприємства «Біатрон-3» Союзу орУ цей святковий день від усього серця бажаємо Вам міцного здоганізацій інвалідів України. Більше 15 років підприємство успішно займається ров’я та життєвої наснаги, щастя, злагоди та довгих років життя! Нехай здійсняться усі заповітні мрії, а будь-які повороти долі питаннями зайнятості та працевлаштування людей з інвалідністю, їхньої професійної завжди відкривають лише нові обрії майбутніх перспектив! реабілітації та соціалізації. Щастя Вам, радості, добра і благополуччя! Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного благополуччя, невичерпної енергії, З глибокою повагою Уповноважений Президента України з прав миру, добра та оптимізму! людей з інвалідністю, Щастя Вам у всьому на довгі роки! Голова Національної Асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич З глибокою повагою Секретаріат НАІУ

Рівні права - рівні можливості

№19-20(169-170) жовтень 2015

Рівні права та можливості у виборчих і п о л і т и ч н и хтичніпсили р одляцвсіхе категорій с а х людей з інвалідністю, нерозу-

Організаторами виступили Національна Асамблея інвалідів України та Запорізький обласний конгрес інвалідів. За словами Валентини Кононенко, представника НАІУ в Запорізькій області, голови Запорізького обласного конгресу інвалідів, захід відбувся за участю представників громадських організацій, людей з інвалідністю, директорів інтернатних установ і представників від влади, щоб обговорити питання щодо участі людей з інвалідністю в політичному житті країни та соціалізації вихованців інтернатів. Стаття 29 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю декларує, що вони мають право не лише віддавати свій голос на виборах, а й балотуватися та бути обраними до органів влади. Українська реальність свідчить про інше. Після звіту уряду нашої країни щодо виконання цієї Конвенції, Комітет ООН спрямував зауваження до Верховної Ради України про порушення прав осіб з інвалідністю щодо доступу до виборчих та політичних процесів. Про це розповіла виконавчий директор Національної Асамблеї інвалідів України Наталія Скрипка. Вона презентувала результати дослідження, котре фахівці НАІУ проводили спільно з Міжнародною фундацією виборчих систем за підтримки Посольства Канади в Україні та Агенства США з міжнародного розвитку. «Найбільше мене вразило те, що найактивніше у виборах беруть участь особи похилого віку, – поділилася своїми враженнями Н. Скрипка. – Потрібно активно залучати молодь до обрання своїх представників у владі. Низький рівень політичної освіченості, недовіра до влади, недоступність виборчих дільниць та інформації про полі-

міння важливості рівних прав і можливостей працівниками виборчих комісій – одні з головних проблем, котрі потрібно сьогодні вирішувати». Найбільше їх виникає у тих, хто має першу групу інвалідності. Стереотипи, що панують у суспільстві, є причиною негативного ставлення до участі цієї категорії людей у голосуванні на дільницях. Їх відправляють додому, забороняють допомогу довірених осіб для голосування незрячих, не облаштовують пандуси та всіляко перешкоджають здійсненню їх волевиявлення. Як показало опитування, переважна більшість хоче голосувати саме на дільницях, щоб почувати себе частиною політично активного соціуму. Директор Департаменту соціального захисту населення Запорізької ОДА Ігор Міщан зазначив, що в Запорізькій області люди з інвалідністю зможуть зробити свій вибір: «Ми зробимо все, щоб для них це було свято. Хочеться, аби якомога більше дільниць ставали доступними». Громадські організації висловили свої побажання та зауваження. Зокрема, про складну бюрократичну процедуру оформлення заявки для голосування вдома. На думку осіб з інвалідністю, їх інтереси не представлені у владних структурах на всіх рівнях. Дуже принизливою та образливою є ставлення окремих міністерств до роботи у їх відомствах осіб з інвалідністю: «Ми – міністерство фінансів, які тут можуть бути люди з інвалідністю, ми ж гроші рахуємо». Тому є пропозиція створити партію осіб з інвалідністю для того, щоб активно відстоювати свої права, а також законодавчо закріпити квоту у всіх владних структурах для такої верстви населення. Оксана ДРОЗДОВСЬКА, позаштатний кореспондент НАІУ.

Молодь може пройти безкоштовну профорієнтацію

Програмою розвитку ООН презентовано портал, що дозволяє українській молоді скласти безкоштовний профорієнтаційний тест. Розробники програми зазначають, що тест визначає інтереси та здібності, а також ступінь самовизначення, здатність до прогнозування, здатність сприймати критику, взаємодіяти з іншими людьми та вирішувати проблеми. За результатами тесту можна визначити не лише професії, що найбільше підходять конкретній дитині, а також дізнатись чи варто здобувати освіту в ВНЗ іншого міста або за кордоном. Проект «Моя Кар’єра» реалізується Програмою розвитку ООН в Україні у партнерстві з Міністерством освіти і науки та Міністерством молоді та спорту.

Відтепер діти з порушеннями зору зможуть побачити Україну за допомогою карти

Перша адміністративна рельєфно-графічна карта України допоможе дітям з порушеннями зору сформувати уявлення про Україну, її територію, адміністративний поділ, розташування відносно сусідніх країн, дізнатися, де знаходяться обласні центри, моря тощо. «Така карта допоможе дитині відкрити для себе Україну по-новому. Але спочатку потрібно учневі навчитися користуватися цією картою на дотик. Адміністративна карта – одна з перших ініціатив, сподіваюсь, скоро з'явиться фізична карта України», – коментує Анна Серпутько, викладачка кафедри тифлопедагогіки Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Користуватися картою непросто. Тому, наприклад, у Польщі, в США, інших країнах користуватися рельєфно-графічними зображеннями дітей навчають ще з дитячого садка. Юлія Сачук, автор і керівник проекту «Право на доступність: досвід США в українських реаліях» розповідає, що під час подорожі у США спостерігала, як діти з порушенням зору включені в навчальний процес, які для цього використовують засоби.

«В Україні, на жаль, не так. До недавнього часу в спеціалізованих школах для слабозорих і незрячих учні користувалися радянськими картами, де Україна ще була у с к л а д і СРСР», – зауважує Сачук. За словами Юлії Сачук, 300 надрукованих карт будуть безкоштовно розповс юд ж у в а тися в школах, де навчаються діти з порушенням зору, зокрема, у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Мукачево. У процесі розробки дизайну та виготовлення карти були враховані вимоги універсального дизайну та дотримані міжнародні стандарти тифлографіки. Карта розроблена та виготовлена фахівцями громадської організації людей з інвалідністю «Генерація успішної дії» та партнерами з Польщі – Studio Tyflografiki. Польські партнери готові безкоштовно передати технології, адже розробка і друк подібної продукції в Україні буде дешевшою, ніж замовляти її за кордоном. «Я хотів би зауважити, щоб такі карти виготовлялися спільно з людьми, які мають порушення зору. Адже навіть одна крапка -

технічний брак – може мати значення для сприйняття інформації», – коментує експерт з тифлографіки Марек Якубовскі. Джерело: «Центр інформації про права людини»

Інтегруватися в соціум

№19-20(169-170) жовтень 2015

Критерієм для бізнесу стає професіоналізм працівника, а не його інвалідність- експерти

В Україні знайти роботу людині з інвалідністю важко, але можливо, до того ж на високооплачуваних посадах. Ключовим критерієм для бізнесу стає професіоналізм працівника. Держава ж поки замість заохочення застосовує «принцип батога» до тих підприємств, які не виконують квоту працевлаштування 4% осіб з інвалідністю.

Про це йшлося під час дискусії «Як знайти роботу в Україні людині з інвалідністю?». За даними Міністерства соціальної політики, в Україні працевлаштовано близько 731 тисячі осіб з інвалідністю, а це майже 30% від загальної кількості. Більше того, для 70% працевлаштованих людей з інвалідністю не потрібно створювати додаткових умов, а існуюче бар’єрне середовище – не перешкода для працевлаштування. Хоча ситуацію з бар’єрами потрібно однозначно змінювати. Про це розповів Роман Пилипенко, начальник відділу реабілітаційних послуг та зайнятості інвалідів департаменту соціального захисту Міністерства соціальної політики. «В Україні ситуація поступово змінюється. По-перше, організація супроводу на робочому місці для людей, які мають особливо складну форму інвалідності. Для України це нове. По-друге, важливо в державі розвивати мережу соціальних підприємств, які надаватимуть послуги чи створюватимуть товари для інших компаній. Більшість працівників таких підприємств – люди з інвалідністю. По-третє, обов’язкову квоту в 4% для підприємства змінити з «каральної» на «заохочувальну». Наразі на розгляді законопроект №2322а про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості інвалідів, який усуватиме проблемні моменти із працевлаштуванням осіб з інвалідністю», – зазначив посадовець. Найперше треба бачити в людині з інвалідністю фахівця, а не розглядати її як безпорадного споживача, одностайно стверджують експерти. «На жаль, досі в Україні інвалідність розглядається як «проблема». За кордоном це вже відійшло в минуле і роботодавці намагаються створити умови для працевлаштування людей незалежно від їхніх особливостей», –

зауважила представниця Коаліції з протидії дискримінації Юлія Сачук. Під час дискусії Сачук зауважила, що нерідко з Державного центру зайнятості телефонують на підприємство зі словами «чи вам потрібен інвалід?», забуваючи про його освіту та кваліфікацію. Руслана Березовська, директор експертно-аналітичного центру HeadHunter (hh.ua) зазначила, що українського ринку праці торкнулася криза 2014-2015 років, і знайти роботу всім стало значно важче. «Готуючись до зустрічі з журналістами, я спеціально переглянула, чи є зацікавлення серед роботодавців шукати працівників серед людей з інвалідністю. Не так багато, але однозначно є. Та важливо відзначити, що вакансії, куди також запрошують фахівців з інвалідністю, – різноманітні, чимало і таких, що високо оплачуються», – каже експертка. Михайло Новосецький, експерт Національної Асамблеї інвалідів, переконаний, що людина з інвалідністю може конкурувати на ринку праці. Питання лиш у створенні відповідних умов для роботи. «Як сьогодні активно почали говорити про ґендерну політику, так само потрібно інформувати про те, що люди з інвалідністю є активними членами суспільства. Інша річ, що умови працевлаштування не завжди створені. І якщо на одне місце претендуватимуть людина, яка має цукровий діабет, незряча людина чи та, хто пересувається на візку, роботодавець, ймовірніше, візьме людину саме з цукровим діабетом. «Інвалідності» не видно і не потрібно створювати додаткових умов», – прокоментував Михайло Новосецький. В Україні упродовж року формувався рейтинг компаній, які запроваджують у себе політику недискримінації та рівності. «Поки що лідирують міжнародні компанії, які мають свої представництва в Україні. Ми сподіваємося, що скоро «підтягнуться» і суто українські підприємства», – прокоментувала Ліза Кузьменко, менеджер з комунікацій проекту «Індекс корпоративної рівності в Україні». Під час дискусії також відбулася презентація соціального ролику кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!». Головний герой у ролику – людина з інвалідністю в пошуках роботи. Активісти кампанії закликають роботодавців не бути байдужими до людей з інвалідністю та створювати гідні умови праці. Джерело: Центр інформації про права людини

До уваги! З 1 жовтня 2015 року в Україні стартував дворічний проект: «Підвищення економічної/фізичної спроможності осіб з інвалідністю та членів їх сімей в Україні: навчання, економічне підсилення, допоміжні технології, медичні/фізичні послуги» (TEAM)».

Реалізують проект в Україні Національна Асамблея інвалідів України спільно з Українською асоціацією фізичних терапевтів за підтримка Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Цільова група: внутрішньопереміщені особи (ВПО), зокрема зі Сходу та Криму; учасники АТО, що отримали травму; цивільні постраждалі в зоні АТО, які стали інвалідами; члени їх сімей (не більше 20% від загальної чисельності), особи з інвалідністю, які проживають на території, що межує з окупованою територією (Донецька, Луганська області). Проект буде реалізовано в п’яти областях України: Харківська, Донецька, Вінницька, Львівська та Дніпропетровська області. У рамках проекту планується організація допомоги зазначеній категорії осіб у працевлаштуванні на підприємствах різних форм власності, а також оплата навчання на професійних курсах учбових центрів, бізнес-шкіл за різними спеціальностями (наприклад: перукаря, майстер манікюру, фрилансер, ІТ, ремонт взуття, автокурси, бухгалтер, масажистів тощо); надання міні-грантів особам з інвалідністю для організації само зайнятості або підприємству на створення робочого місця для осіб з інвалідністю, проведення тренінгів з питань відкриття власної справи тощо. Також планується проведення таборів активної реабілітації для осіб з травмою хребта та спинного мозку. Для отримання більш детальної інформації звертайтесь до Секретаріату НАІУ за тел. (044) 279 61 82. НАІУ

Без коментарів

Абітурієнти з інвалідністю не можуть вступити у виші через бюрократію

Громадська організація «Серце матері» з Кіровограда вирішила направити листа Міністру освіти і науки України, Міністру охорони здоров’я України, Міністру соціальної політики України та головам відповідних фракцій у Верховній Раді України, адже через бюрократію абітурієнти з інвалідністю фактично позбавленні можливості на продовження освіти.

Нижче подаємо текст звернення.

Звертаються до ВАС матері дітей з особливими потребами – члени громадської організації «Серце Матері». Проблема, яка турбує нас, існує в Україні вже багато років і потребує негайного вирішення, оскільки порушує конституційне право інвалідів на освіту, зокрема, на вищу освіту. Серед абітурієнтів цього року були і наші діти, але бюрократична система і застарілі нормативні акти не дали їм можливість стати студентами. І навіть цьогорічна відміна форми О-86У, яка вимагалась від абітурієнтів з особливими потребами раніше, не вирішила проблему. Під час подання документів до приймальних комісій ВНЗ від дітей-інвалідів вимагається довідка ЛКК, яка підтверджує, що дитині не

протипоказано навчатись за тією чи іншою спеціальністю. Це цілком нормально, враховуючи певні фізичні та розумові навантаження при отриманні низки професій. Разом з тим, при видачі довідки лікарі змушені користуватись Переліком професій для вступу у ВНЗ, який був затверджений ще у 1976 році, тобто майже 40 років тому. Перелік же професій для вступу у середні спеціальні заклади (сьогодні вже і поняття такого не існує) ще старший і затверджений у 1958 році. На жаль, ми змушені констатувати, що за 23 роки незалежності відповідальні посадові особи так і не спромоглись розробити та прийняти нові Переліки професій, враховуючи сучасні можливості освіти, як то – появу нових професій, дистанційне навчання тощо. Чому ніхто не вивчив досвід країн Європейського союзу та інших демократичних країн, де людям з особливими потребами приділяється і особлива увага та створюються всі можливості для їхньої адаптації у суспільстві, щоб вони відчували себе потрібними суспільству і державі і були корисними для своєї країни? Так, наприклад, діти із порушенням зору в нашій країні, виходячи з вищеназваних Переліків професій,

можуть бути або диригентом хору, або музиками (працювати в клубах УТОС, які вже сьогодні не діють в повній мірі). Але ж далеко не всі слабозорі діти мають музичний слух, до того ж нот вони теж не бачать. Чому б не відкрити для цих людей інші доступні спеціальності, як то масажист, тощо. Це ж стосується і громадян України з іншими проблемами здоров’я. Навіть в реабілітаційних центрах, де могли б навчатись наші діти, потребують висновку ЛКК про те, що дитина може навчатись, але й тут на заваді стають ті самі застарілі Переліки професій, які «ставлять печатку» на людині: «до навчання не придатний». Просимо Вас звернути увагу на наші проблеми та сприяти прийняттю нових нормативних актів, які відповідають вимогам часу щодо освіти людей з особливими потребами. З повагою, від імені членів організації Голова організації « Серце матері» Людмила Шукрута. Від редакції Сподіваємося, що відповідь не забариться і ми обов’язково ознайомимо наших читачів з її змістом.

№19-20(169-170) жовтень 2015

Первый фестиваль социальных театров

тивов. «Фестивальный» театр дебютировал импровизацией о социальном давлении на человека на каждом жизненном этапе. «Основной мессидж постановки – «проснись, начинай творить и жить полной жизнью». Наша жизнь превращается в замкнутый круг – дом-работа, работа-дом. Люди начинают жить только для того, чтобы заработать еще на несколько дней жизни, превращая ее в бессмысленный круговорот. Все проблемы начинаются в детстве. Ведь

В Киеве прошел Первый фестиваль социальных театров. Программа фестиваля была очень насыщенной – презентации театров, выступления трупп, дискуссии, мастер-классы и тренинги.

Социальный театр «Джерела»

аждый из десяти социальных театров, принявших участие в мероприятии, работает с уязвимой группой населения – дискриминируемыми женщинами, ЛГБТ, внутренне-перемещенными лицами, ВИЧ-положительными, а также людьми с инвалидностью. Поскольку социальный театр или форум-театр – это не только представление, но и эффективный инструмент решения социальных проблем, большинство постановок ориентированы именно на уязвимые социальные группы. Впрочем, для пара-театра «Джерела» целевой аудиторией являются зрители, которые сами не являются представителями дискриминируемой группы. В своей постановке актеры обращаются к ним с рассказом о том, каких возможностей общество лишает людей с особенностями психофизического развития. Несколько театральных коллективов раскрыли тему стигматизации ВИЧ-положительных людей. Гендерный социальный театр Queer Home Kyiv представил постановку «Зарисовки XXI века». Четверо людей с ВИЧ вынуждены жить в заброшенном доме, где они делятся друг с другом своими историями. Их рассказы во многом похожи, но при этом все разные. Каждый персонаж пытается доказать, что он нужен обществу, и найти выход из ситуации. Коллектив «Театромания» из Мариуполя показал спектакль о судьбе девушки, в жизни которой было множество испытаний – наркомания, смерть любимого человека, диагноз ВИЧ+ и отторжение обществом. Гендерный социальный театр из Винницы в постановке «Жизнь за 15 минут» рассказал о роли, которая отводится женщине в семье. Затронула винницкая труппа и тему проецирования нереализованных родительских амбиций на детей. Круглый отличник, чемпион в спорте, музыкальная школа, балет – все то, чего родителям хотелось в детстве и юности, но в чем они так и не преуспели, зачастую навязывается детям. Социальный театр из Запорожья I♥Z в своем выступлении обратился к «диванным ЛГБТ-активистам». Особенность этих людей заключается в том, что на словах они поддерживают акции и мероприятия, а на деле их никогда нет рядом. Персонажи постановки хотят донести мысль, что для улучшения ситуации в обществе необходимо действовать, а не говорить. Социальный театр «Иной» в спектакле «Стигма» показал, как и в каких выражениях говорят об ЛГБТ в обществе. В диалогах персонажей нет ни одного выдуманного слова. Именно так: злобно, оскорбительно, со страхом и брезгливостью жители Херсона отвечали на вопрос о том, как бы они поступили, если бы их сын, дочь, подруга или друг оказались представителями ЛГБТ. В фестивале принял участие харьковский интеграционный социальный театр «Дорогою добра». Этот театр предоставляет возможность социализации для людей с особенностями психофизического развития. Также была показана пьеса, к созданию которой подключились представители всех театральных коллек-

это именно то время, когда человеку подрезают крылья и впервые говорят, что он «не может»», – рассказала Анастасия Медко. После каждого выступления зрители задавали персонажам вопросы, касающиеся затронутых на сцене проблем. На некоторые из них у героев постановок нашлись ответы, другие оказались риторическими, но самое главное – после каждого сюжета зрители понимали суть проблемы, у них появлялось желание ее решить. Таким образом, за три дня фестиваля участники обговорили множество острых вопросов, затрагивающих различные группы общества. В рамках фестиваля социальных театров актеры принимали участие в мастер-классах, проведенных талантливыми украинскими тренерами. Михаил Мискун, преподаватель техники речи и актерского мастерства, провел тренинг по сценической речи и работе с голосом. Оксана Коляденко, руководительница школы актерского мастерства «Маска», актриса театра и кино, провела мастер-класс по работе с самовыражением и по устранению закрепощенности на сцене. Виктория Мартынова, хореограф-постановщик танцевальных спектаклей и шоу, провела мастер-класс по хореографии, завершившийся великолепной танцевальной импровизацией участников. Сергей Койнов и Яна Салахова, руководительница киевского «Театра для диалога», рассказали участникам фестиваля об особенностях работы с техникой форум-театр. Сценаристка Людмила Кириленко и режиссер Вера Яковенко провели мастер-класс по созданию художественного образа. Светлана Дубина говорила с участниками фестиваля о гендере. Во время одного из упражнений шесть групп участников представили постановки-импровизации, целью которых было объяснить аудитории, что такое гендер. Организаторы благодарят участников и тренеров фестиваля социальных театров и планируют развивать это направление деятельности в следующем году. Оксана ЗАБУЛОВА

На фестивале коллектив «Джерела» выступал с постановкой «Деревья». Во время спектакля персонажи все время указывали одному дереву, каким ему надо быть. У каждого из них были претензии и замечания, по их мнению дерево ни в коем случае не могло расти так, как ему самому хотелось. Все реплики персонажей написаны актерами. Руководительница театра Ольга рассказала, что идея создания социального театра родилась спонтанно, во время одного из тренингов. Все, чего хотят от общества персонажи постановки, все их реплики – это реальные просьбы людей с инвалидностью. «Слышишь? Это говорит моя душа. Ее не увидеть глазами, но она есть, как и у всех, моя душа… Потому что я жива, потому что я – человек», – говорит один из персонажей. Социальному театру «Джерела» зрители аплодировали стоя. Пожалуй, это было самое искреннее и открытое выступление фестиваля. Содержание постановки перекликается с проектом благотворительной организации – «Нет! – гражданской смерти недееспособных украинцев». На данный момент в Украине существует единственная система мер, направленных на обеспечение прав и интересов совершеннолетних лиц, которые в связи с состоянием здоровья не могут самостоятельно реализовать свои права и исполнять свои обязанности – установление опеки, которая назначается в судебном порядке. Вследствие опеки полностью ограничивается право недееспособных лиц на работу, брак, отдых, здоровье. Их законные представители решают за них абсолютно все. Тогда как в более продвинутых странах уже давно существует альтернативная система опеки – механизм поддерживаемого принятия решений. Человеку, которому тяжело понять значений своих действий, оказывается поддержка, все вопросы, относительно которых необходимо принять решение, разъясняются. «В Украине предусмотрена такая модель, но, к сожалению, она не используется. В Гражданском кодексе говорится о том, что недееспособное физическое лицо, которое по состоянию здоровья не может исполнять самостоятельно свои права и обязанности, имеет право выбирать себе помощника. Имя этого помощника регистрируется в органах опеки. К сожалению, хоть это и прописано в кодексе, но на текущий момент в Украине такая модель не действует», – рассказала руководительница театральной группы во время презентации театра.

Актуально

№19-20(169-170) жовтень 2015

Мама на візку, або Як в Україні народити жінкам з інвалідністю?

Не кожна лікарня готова надавати якісні медичні послуги для всіх пацієнток без винятку, включаючи жінок з інвалідністю. Заважає недоступність приміщення, відсутність належного медичного обладнання й… дискримінаційне ставлення деяких лікарів та медпрацівників. Коли вагітніє жінка з інвалідністю – проблема на весь район ародити сина вінничани Олена та Микола Чорнобривенки зважилися не одразу. Вивчали не тільки всі можливі ризики із вагітністю та пологами, а й оцінювали, наскільки молода мама зможе опікуватися немовлям. Коли ж нарешті зробили свій вибір «за» дитину, Олена вирушила до лікарні. Шок і «готовність» лікарів були неабиякі – Олена пересувається на інвалідному візку. «Я до них як до лікарів прийшла, а вони насправді не знали, як бути, які в моєму випадку можуть бути наслідки. Немає досвіду», – пригадує Олена. Ще на самому початку, коли на УЗД визначали, вагітна жінка чи ні, їй «радили» відмовитися. «Це людський фактор. Лікарі боялися. А потім мене направляли: а підіть ще до того лікаря і до того, чи він мені дає дозвіл… Я всім пояснювала: що прийняла рішення, що це наш свідомий крок, це невипадково. І тепер я питаю вас як лікарів, як фахівців, як подбати про своє здоров'я і здоров'я ненародженої ще дитини», – розповідає жінка. Тільки після рішучої відповіді Олени, одна лікарка відповіла: «Ну що ж… відступати нікуди». «Дискримінаційне» ставлення було хіба в тому, що лікарі були… перелякані. І я була перелякана. Якось на одній спільній зустрічі громадських організацій та лікарів, одна медична працівниця висловилася: «Коли в нас вагітніє жінка з інвалідністю – це ЧП на весь район». Тоді я відповіла, що, будь ласка, на вашому обличчі ваше «ЧП» мені не передавайте. Ви надаєте медичні послуги. – Ви відчували, що ризикуєте? – Ризики були, але ми з чоловіком молилися, на Бога сподівалися… Звісно, ми переживали. Але ж нерідко буває і так, що в умовно здоровій сім'ї народжується дитинка з інвалідністю, – каже жінка. – Коли Іванко народився, це було фантастично (усміхається – ред.). Я не знала, коли день, коли ніч – усе переплуталося… Кожні дві-три години: син прокинувся, поїв, йому поміняла підгузник, перевдягнула, він ліг спати – і так по колу. Дитина для мене – це щастя, це такий ресурс… Багато різних проблем у житті. Але я подивлюся на Іванка і точно впевнена: можна все перебороти, перетерпіти, не звертати увагу. – Олено, Ви як ніхто інший відчуваєте недоступність під час пересування містом тощо. Аж тут у вас на руках маленький синочок… – Наша квартира пристосована, щоб безперешкодно пересуватися. Але ми проживаємо на другому поверсі, в «хрущовці», без ліфта. Його немає і не буде. Це перша проблема: як ми йдемо з Іванком гуляти, то обов'язково мені допомагають. Що ж до прогулянок, я перші місяці возила сина у дитячому візочку. А коли він уже міг сидіти, брала його на руки – і так їхали. І йому було навіть цікавіше: діти люблять розглядатися навкруги. І мама поруч, і катаєшся, і все бачиш... – А як щодо прогулянок далі, наприклад, у лікарню на огляд? – Сама я з дитиною не впораюся. Я і мій чоловік працюють: треба домовлятися обом, щоб відпустили з роботи. Складність у тому, що в поліклініці чи лікарні може не бути чи не працює ліфт. А треба на другий поверх. Дитина на руках. Як піднятися? Ти дитину залишиш на першому? Чи з нею підніматимешся? Це небезпечно. Тож у лікарню вимушені йти цілою юрбою: бабуся Іванчика занесла, потім тато мене підняв…

– Гадаю, після Вас у лікарів уже не було шоку – жінка з інвалідністю народжує? – Мабуть… Але поступово з'являються інші моменти. Наприклад, мама з дитиною приходить на огляд. Коли лікарі дізнаються, що в мами або батька є якийсь діагноз, вони одразу «вишукують» ознаки цього діагнозу в дитини. І я з цим зіткнулася… Бабуся привела на огляд Іванка, лікарка оглянула – все гаразд, і вже почала записувати висновок. Малий щось розплакався, не хотів одягатися, лікарка зауважила: «От, чого це бабуся прийшла, краще б мама – тоді б не плакав». А бабуся відповідає: «Мама не змогла, вона пересувається на візку, їй було б важко…». «А що з мамою?». Назвали мій діагноз. І тут уже лікарка придивляється до дитини: «А-а-а… я дивлюся, що голівку не так тримає»… Справді? Тільки що в карточці писала, що здорова – і тут на тобі! Олена Чорнобривенко має дві вищі освіти, додатково закінчила п'ятирічний курс у психотерапевтичній

школі. Працює соціальним педагогом в громадській організації «Гармонія». Також проводить зустрічі жінок з інвалідністю, які є матерями, або ними планують стати. Олена розповідає, що група не дуже велика. Чимало жінок з інвалідністю не готові усвідомлювати себе мамами на 100%. – Я дуже вдячна своїй родині, що вони мені дають бути мамою. І це при тому, що я щось можу, щось не можу… Але вони знають: як я скажу, як дитину вдягнути або чим нагодувати – так і роблять. Іванко розуміє, що мама – авторитет. А в моїй групі є жінка, якій сім'я та оточення «пояснили», що вона нічого не може, і вона не приймає ніяких самостійних рішень. У неї є дитина та й годі... І коли ми запрошували її на ці зустрічі, вона відповідала – хай моя мама ходить, вона ж за дитиною доглядає… Хоча фізично ця жінка сильніша від мене. – Іванко, очевидно, розуміє, що мама пересувається не так, як інші. Не запитує чому? – Я боюсь цього моменту, але й чекаю… І він запитує про це по-своєму. Та знаєте, діти, які живуть увесь час у такому середовищі, для них нічого немає «особливого». Іванко питає: «Мамо, а чого ти на візочку». Я відповідаю: «У мене ніжки болять…». А він: «Може, тобі піти до нашого педіатра». Я кажу: «Ні, Ваню, напевно, не допоможе». А він: «Тоді я виросту і буду тебе лікувати…». Іванко у нас дуже самостійний. Син допомагає по дому, або ж на вулиці помічає позначки для людей з інвалідністю, каже: ставай тут. Йому чотири з половиною роки. Він уже ходить у садочок. Нормально спілкуємося, як з дітьми, так і з їхніми батьками… Усі люди. Просто свого часу не навчали, як до цього ставитися. Ми багато зустрічаємося з представниками влади, батьками й говоримо про інклюзію, як її запроваджувати у дитячому садочку, школі. І часто чую: «Ой, діти не готові!». Насправді, то не готова вчителька в школі. Вона не знає, що із цим робити. А як зі мною поспілкуються, то стають спокійні: в принципі, можна в клас пустити… Коли боїться вихователька чи вчителька, це дуже відчувають діти. Цей страх і тривога направляється на дитину з інвалідністю, тому що думають, що всі проблеми від неї. А що ця дитина зробила – незрозуміло. Коли ж така дитина виростає й потрапляє в університет, її ровесники, які ніколи не мали досвіду спілкування з дитиною з інвалідністю, знову ж таки, не знають, як до неї ставитися.

Якщо ж пояснювати змалечку, ні для кого це не стає проблемою в спілкуванні. Ціна питання – крісло-трансформер Нещодавно в Україні завершився проект, що вивчав доступ жінок з порушенням опорно-рухового апарату до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я (за підтримки Програми «Здоров'я жінок України» / Healthy Women of Ukraine Program (USAID, JSI). І результати моніторингу невтішні, зауважує Світлана Дубина, голова громадської організації «ВІСЬ», експертка Коаліції з протидії дискримінації. Опитування проводилося кількома громадськими організаціями серед 178 жінок у Вінницькій, Житомирській, Львівській та Луганській (до початку військових дій) областях. За даними моніторингу, частота відвідування жінок з порушенням опорно-рухового апарату лікаря-гінеколога: 74% жінок – виключно за потреби, 26% – раз на рік (профілактично). Менше половини жінок оглядали на кушетці (45% опитаних), майже стільки ж (42% жінок) – прямо на візку, лише 13% опитаних сказали, що огляд тривав на кріслі або за інших обставин. Цікаво, що серед опитаних 202 медичних працівники, або 99%, не проходили навчання щодо особливостей роботи з жінками з травмою хребта та спинного мозку, тільки 67% – мали в своїй практиці пацієнток з травмою хребта та спинного мозку. А 86% опитаних лікарів відмітили, що в кабінеті відсутнє обладнання, яке пристосоване до огляду жінок із травмою хребта та спинного мозку. «Один лікар, зовсім немолодий чоловік, зізнався: «У мене 35 років стажу лікаря-гінеколога, і в мене не було жодної жінки на інвалідному візку. І я лише зараз задумався, що в мене на дільниці – вони ж є. 100% є! Та я жодної не бачив у себе в кабінеті. Інша жінка-лікарка пригадує: «Приїжджає жінка з інвалідністю, але я її ніколи не підніму… навіть якщо мені двох санітарок дадуть у поміч, це нереально», – розповідає Світлана про досвід спілкування з лікарями в рамках проекту. Експертка також пригадує, що серед опитаних старше 45 років виявилося, що чимало жінок жодного разу в житті не були в гінеколога. І дуже багато було й таких, які сказали: «Я більше туди не піду». «Як згадаю, як мене за ноги-руки виволікали на це крісло, той сором, той біль, і мій, і досаду тих людей – я більше туди ніколи не піду, щоб там не було… Питання гідності – це дуже важливо», – пригадує Світлана розповідь однієї респондентки. Світлана пояснює, що цього можна було б уникнути, якби в лікарнях та поліклініках було передбачено крісло-трансформер. Воно б слугувало не тільки для жінок з інвалідністю, а й для всіх – для вагітних, у першу чергу, для жінок похилого віку і всім, кому важко пересуватися самотужки. Поки ж таких крісел-трансформерів на всю Україну – всього шість. Світлана Дубина каже, що питання не тільки в гінекологічному кріслі. Пройти мамографію грудей для жінок, які користуються інвалідним візком, практично неможливо. Те саме стосується УЗД, облаштування стоматологічного кабінету тощо. Лікарі готові вчитися «На нашому тренінгу була одна головна лікарка з Луганської області, в її лікарні саме розпочали ремонт. Послухавши про доступність і універсальний дизайн, вона одразу зателефонувала в свою лікарню зі словами – зупиняємо ремонт. Пізніше лікарка розповіла, що приїхала до себе у лікарню, сіла на візок – і проїхалася, щоб виявити всі деталі недоступності», – розповіла Олена Чорнобривенко. Міжнародний консультант з розробки інклюзивної політики та практики доктор Ольга Красюкова-Еннс зауважила, що в США лікарні та приватні клініки зобов'язують бути доступними, при цьому частково зменшується податок, якщо частина грошей йде на забезпечення доступності. Ірина ВИРТОСУ

А як у них?

№19-20(169-170) жовтень 2015

У н ів е р сал ьн и й д и зай н : д о св ід Н о р в е г ії

Уніерсальний дизайн – не тимчасовий модний тренд, а новий спосіб мислення та проектування, що все більше поширюється світом. Такий дизайн ще називають дизайном для людей, адже він дозволяє комфортно та вільно користуватись речами, послугами та міським простором всім людям, незалежно від їхнього віку, статі чи стану здоров'я. Саме тому без універсального дизайну просто неможливо мислити сучасне місто. Ми вирішили розповідати про досвід країн, що успішно втілюють його принципи на практиці. Сьогодні мова піде про Норвегію.

онвенцію ООН про права людей з інвалідністю, що вимагає дотримуватися принципів універсального дизайну, Норвегія прийняла тільки у 2013 році, на чотири роки пізніше від України. Але норвезькі міста вже давно знайомі з цим підходом, тож і прогулянка Осло відчутно відрізняється від прогулянки Києвом. Універсальний дизайн означає, що продукти, послуги та міський простір можуть використовуватися всіма в повному обсязі, без потреби в додатковій адаптації чи спеціалізованому дизайні. Він робить життя зручним для людей з інвалідністю, маленьких дітей, людей похилого віку та всіх без винятку користувачів міста. Сім основних принципів універсального дизайну розробили у 1995 році в Університеті Північної Кароліни, це: 1. Рівноправність. Наприклад, раковини в туалетній кімнаті на різній висоті. 2. Гнучкість. Наприклад, сидіння у транспорті, що опускаються і підіймаються. 3. Простота та інтуїтивність. Наприклад, зрозуміла міська навігація. 4. Легкість сприйняття інформації. Наприклад, дублювання голосових оголошень в транспорті на електронному табло. 5. Допуск на помилку. Наприклад, упаковки ліків із захистом від дітей. 6. Малі фізичні зусилля. Наприклад, зручні ручки, що дозволяють без особливих зусиль відкрити двері. 7. Достатність розмірів та простору. Наприклад, широкий ліфт, до якого можна заїхати на інвалідному візку. Головне в універсальному дизайні те, що він повинен бути складовою будь-якого проектування, незалежно від середовища та призначення. Його розуміння повинне бути «зашите» у спосіб мислення всіх, хто створює послуги та продукти, і тих, хто планує місто.

Пішохідна стратегія Норвегії

Разом зі Швейцарією та Нідерландами Норвегія належить до країн із найвищим відсотком пересувань пішки. Ця фізична активність віднедавна ще й підтримується державою: на 2014 – 2023 роки Норвегія прийняла Національну пішохідну стратегію, гасло якої – «Ходіння пішки для життя», і ще 50 міст мають прийняти локальні пішохідні плани. Поширена думка, що в Норвегії настільки хороший громадський транспорт, що ним радо користуються навіть найзаможніші. А от ходити пішки для норвежців до недавна було не так вже й престижно. Тому Стратегія має на меті підвищити статус цього способу пересування: ходіння пішки повинне у недалекому майбутньому стати однаково привабливим для людей різного достатку, сімейного стану та віку. Інакше кажучи, у 2023 року навіть чоловіки у ділових костюмах та батьки з маленькими дітьми переважно пересуватимуться містом пішки у щоденних потребах. Це не так складно, вважають у Норвегії. Почати

можна з того, щоб заохотити дітей ходити пішки до школи. «To get children to walk to school» – одна з кампаній в рамках цієї стратегії. Координаторка пішохідної стратегії Ґуро Берге у статті для журналу Nordic (2013) пише: «Є чимало аргументів на користь ходіння пішки. Що більше людей лишають автомобілі вдома, то краще для клімату. Для мешканців це також добре: менше шуму та забруднення повітря. Багато пішоходів створюють соціальний контроль – і вулиці стають безпечнішими. Від цього виграє також бізнес, зацікавлений у присутності великої кількості пішоходів у міському просторі». Щоб більше людей обирали цей спосіб пересування, ходити вулицями має бути приємно, легко і безпечно. Тому принципи універсального дизайну тут виявилися просто необхідні. Норвезькі міста мають створити пішохідні мережі без сходів, із похилими підйомами та спусками, зі зрозумілою й помітною навігацією та добрим контактом із міським транспортом. Ці пішохідні мережі, звісно, мають ще й підтримуватися в доброму стані, особливо взимку – ожеледиця є головною причиною травм на дорозі. Якщо до цього всього додати освітлення вулиць, більш тривалі інтервали зеленого світла на переходах, розміщення лавочок поруч із тротуарами та обмеження швидкості автомобілів у містах до 30 км/год, то пересування пішки на невеликі відстані стане просто найлогічнішим способом. За словами Ґуро Берге, «ми є експертами у будівництві доріг для автомобілістів, але ми часто нехтуємо тим, щоб створити приємні та безпечні умови для пішоходів». Якщо автошляхи – це строге регулювання, деперсоналізація, лінійність і передбачуваність, то пішохідні маршрути орієнтовані на людину, багатофункціональні, змінні й непередбачувані. Це зовсім інший спосіб думати про місто».

Площа Шандорф – доступний публічний простір

Саме в Норвегії заснували нагороду за інновації в універсальному дизайні. Наразі її отримали два проекти: реконструкція площі Шандорф та маргаринна фабрика, перетворена на дитячий садочок. Обидва проекти – в Осло. Вулиця Шандорф у центрі Осло з’єднує церкву із бібліотекою, але доволі довго використовувалася пе-

реважно як парковка. Із паркінгу на зелену площу її перетворили у 2009 році архітектори з бюро ландшафтної архітектури Østengen & Bergo. Раніше шлях з одного кінця площі до іншого можна було подолати тільки пройшовши кількома ділянками сходів – різниця висот між двома кінцями площі складає сім метрів. Це місце десятиліттями було майже непрохідне для людей з обмеженими можливостями, людей з дитячими візками та велосипедистів, як розповідають в інтерв’ю самі архітектори. Вони спроектували довгий пандус із низьким градусом ухилу, який переривається горизонтальними ділянками для відпочинку. По всій довжині – поруччя, внизу та нагорі сходів – тактильна плитка, усі елементи – з матеріалів, що не ковзають. Світла поверхня пандуса та зелень довкола створюють візуальний контраст, а в одному кінці площі є паркова для візочників. Зрештою, це просто затишне зелене місце в центрі Осло, де приємно відпочивати всім.

Margarinfabrikk – універсальний дизайн дитячого садочка

Цікавий приклад ревіталізації промислового приміщення із врахуванням принципів універсального дизайну – це Margarinefabrikk в Осло. Проект здійснило архітектурне бюро NAV у 2010 році. Дитячий садок на 500 місць називали «соціальним експериментом» – непросто було уявити, що в індустріальній будівлі початку ХХ століття можна зробити світлий дитячий садочок за всіма принципами універсаль-

ного дизайну. Ані масштаб, ані планування фабрики (перший поверх на 1,2 м піднятий над рівнем землі) не сприяли тому, щоб тут робити садочок, в тому числі й для дітей з інвалідністю. Приміщення було суттєво змінене, наприклад, дах замінили повністю, але структура фабрики збереглася - тепер високі вікна та стеля дають багато світла та повітря. Вважається, що тут вдалося зберегти оригінальні риси будинку і зробити його відповідним стандартам доступності та вимогам простору для дітей. У садочку використали принципи універсального дизайну не тільки в плануванні, а й в оформленні: графічні елементи на стінах, маркування приміщень та дверей кольором, контрастні кольорові схеми. А територія довкола фабрики – це ігровий майданчик, який лишається відкритим навіть тоді, коли садочок зачиняється.

Підйомник для велосипедистів

Ще один вдалий приклад: 2013 році у норвезькому місті Тронгейм відновили перший і єдиний у світі міський велопідйомник. Його прототип існував з 1993 року – але відновлений CycloCable, як стверджують конструктори, краще відповідає вимогам безпеки. Хоча й за 15 років існування старого підйомника не було жодного нещасного випадку. Тронгейм – третє найбільше місто в Норвегії, в якому до того ж навчаються 30 тисяч студентів. Це місто за різними рейтингами входить у десятки найкомфортніших міст для велосипедистів – попри те, що має серйозні перепади рельєфу. Підйомник підіймає велосипедиста вуличкою довжиною близько 130 метрів. Він малопомітний на тротуарі і не підіймається над рівнем асфальту, тому зашпортатися практично неможливо. Усі конструктивні елементи підйомника сховані під тротуаром, а тому жодні дроти чи троси не засмічують місто візуально. Швидкість підйомника – 2 м/с, і за годину він може обслуговувати 360 велосипедистів. Майже половина велосипедистів Тронгейма стверджують, що стали більше їздити містом саме завдяки цьому підйомнику. І хоча він призначений саме для велосипедистів, час від часу винахідливі батьки з дитячими візочками використовують підйомник, щоб піднятися крутим схилом.

С т ор інк у під г от ов л ено з а інф ор ма ціє ю са йт у Універ са л ь ний д иза йн w w w.ud .o rg.u a

Соціум

№19-20(169-170) жовтень 2015

Гідність у психічному здоров'ї

Напередодні Всесвітнього дня психічного здоров'я 8-9 жовтня 2015 року відбулася Всеукраїнська нарада щодо виконання Конвенції ООН про права інвалідів у сучасних умовах «Гідність у психічному здоров'ї». Організатором виступила Всеукраїнська громадська організація «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю».

Участь у ній взяли експерти Представництва Європейського Союзу в Україні, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, фахівці Мінсоцполітики, зокрема Департаменту соціального захисту інвалідів, Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг, а також представники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських організацій, наукових інститутів. Серед питань, що обговорювались, були децентралізація як чинник розвитку соціального замовлення, системні зміни в українській соціальній політиці, перспективи впровадження деінституалізації та інші. Яскравим відкриттям заходу стала вистава форум-театру Благодійного товариства допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю «Джерела», що не залишила байдужим жодного з присутніх. Акторами в ній виступили люди з інтелектуальними порушеннями, які своєю грою показали ті соціальні проблеми, з якими стикаються у повсякденному житті.

Деловой английский онлайн для вынужденных переселенцев Происходящие события заставляют нас искать разные возможности помощи для получения образования и трудоустройства для молодежи – вынужденных переселенцев из Луганской и Донецких областей. Одними из критериев успешности при трудоустройстве является знание английского языка, что часто является требованием работодателя. Особенно это важно для молодежи с проблемами здоровья, которые используя дополнительные знания, могут эффективно работать дома, не смотря на сложные ограничения. Среди основных проблем молодежи ВПО были и остаются: аренда жилья, трудоустройство, необходимость конкурентоспособности на рынке труда. К сожалению, самостоятельно найти материальные и технические ресурсы для изучения английского сейчас не просто, поэтому учитывая многочисленные обращения, объявлено открытие новой программы «Online Workplace English for Displaced Persons». Цель программы – в рамках онлайн – обучения передать участникам базовые навыки владения английским языком, необходимые для успешного трудоустройства и интеграции в новой среде. Преподаватели и онлайн-инструкторы – это профессионалы, отобранные по результатам открытого конкурса. Обучение начнется с 1 ноября 2015 года в пяти регионах: в Ки-

евской, Луганской, Днепропетровской, Одесской и Николаевской областях при поддержке Отдела прессы, образования и культуры Посольства США в Украине. Обучение будет происходить следующим образом. Курс рассчитан на четыре месяца. Участники присоединяться к онлайн – классу в виде блога или вики. Они будут выполнять задания, участвовать в дискуссионных форумах, и создавать свои собственные блоги. Ожидается, что каждую неделю участники будут уделять онлайн – курсу не менее шести часов. Участники также будут иметь возможность работать в малых группах через Skype или Google Hangout в течение 30 минут в неделю для развития разговорных навыков. Кроме того, два раза в месяц будет проводиться разговорная сессия с преподавателями для закрепления полученных навыков. По окончанию курса все участники, успешно окончившие базовый курс делового английского получат сертификаты. Учасиниками проекта могут быть мотивированные, активные молодые люди, имеющие статус вынужденных переселенцев и владеющими базовым английским, который соответствует уровню А2. Есть надежда, что в программе сможет принять участие молодежь с инвалидностью, для которой знание английского приумножат возможности успешного трудоустройства, коммуникации и самореализации. Соб.кор.

Говорячи про перспективи впровадження деінституалізації та соціальної послуги представництва інтересів, представник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Мінсоцполітики Тетяна Гусельникова підкреслила: «У рамках реформування системи надання соціальних послуг одним з головних завдань є включення осіб з інтелектуальними порушеннями в життя громади, створення умов для набуття навичок самостійного проживання. З цією метою триває процес деінституалізації, який визначено законодавчо». Також йшлося про те, що Мінсоцполітики у співпраці з ВГО «Коаліція» вже розроблено низку нормативно-правових актів, у тому числі нові редакції Типового положення про психоневрологічний інтернат та Типового положення про дитячий будинок-інтернат, Стандарт надання соціальної послуги представництва інтересів для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, спрямованих на виконання окреслених завдань. Учасники наради дійшли висновку, що питання, обговорені під час зібрання, є актуальними й потребують подальшого опрацювання. Також було підготовлено Звернення до Парламенту, Президента та Уряду щодо виконання рекомендацій Україні від Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю (2015) за результатами звіту про виконання Конвенції про права осіб з інвалідністю ООН. Вл.кор.

У Харкові відбувся тренінг «Універсальний дизайн в медицині»

У рамках Спільної Програми «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні» відбувся навчальний захід, проведений спільно з представниками Бюро ВООЗ в Україні та Харківським національним медичним університетом на тему «Застосування стандартів доступності та універсального дизайну в Україні» на кафедрі соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я Харківського національного медичного університету.

Семінар відкрив завідувач кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я ХНМУ професор Віктор Огнєв, після чого слово для доповіді про універсальний дизайн та особливості його впровадження в Україні було надано представнику ВООЗ Наталії Король. Доповідь професора Віктора Огнєва була присвячена питанням здоров’я та якості життя осіб з функціональними порушеннями. З доповіддю на тему «Медико-соціальні аспекти проблеми інвалідності» виступила завідувач кафедри організації охорони здоров’я та соціальної медицини Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця професор Тетяна Грузєва та асистент кафедри організації охорони здоров’я та соціальної медицини Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Ганна Іншакова. Доповідь про організацію та проведення медико-соціальної експертизи стійкої втрати працездатності зробив асистент кафедри соціальної

медицини, організації та економіки охорони здоров’я Андрій Зінчук. З доповіддю про етичний аспект спілкування з людьми, що мають інвалідність, виступила завідувач кафедри української мови, основ психології та педагогіки, доцент Людмила Фоміна. Друга частина семінару була присвячена тренінгу для лікарів-інтернів «Психологопедагогічні аспекти спілкування з людьми, що мають інвалідність», який підготувала та провела викладач кафедри української мови, основ психології та педагогіки Самолисова О. В. Навчальний захід був проведений у рамках магістратури «Економіка охорони здоров’я та маркетинг медичних послуг», клінічної інтернатури, а також для запрошених фахівців, які надають медичні послуги людям з інвалідністю. Наприкінці семінару його учасники ухвалили колегіальне рішення про продовження співпраці в напрямку застосування стандартів доступності та універсального дизайну, а також якнайширшого їх запровадження. Аліна СТЕЦЕНКО, PR фахівець

№19-20(169-170) жовтень 2015

Па б л о П ин ед а : П е рв ы й в Е в ро п е п ре по да в а т е ль с си нд ро мо м Д а ун а – Что значит быть в Европе первым выпус– Что вы думаете об аборте эмбрионов с диагнос-

Испанец Пабло Пинеда – первый в Европе человек с синдромом Дауна, получивший высшее образование.

а кинофестивале в Малаге был представлен художественный фильм «Я тоже» (Yo tambiеn) с Пабло Пинедой в главной роли. В интервью Die Welt он делится мыслями о своей жизни, учебе, инвалидности и слишком опекаемых детях. – Как вы сами узнали о синдроме Дауна? Об этом мне рассказал учитель. Мне было примерно 7 лет, когда он объяснил мне генетику синдрома Дауна. В том возрасте я почти ничего не понял и задал только два вопроса. Я спросил его: «Я глупый?» Он ответил: «Нет». «Могу ли я ходить в школу с моими друзьями?» Он сказал: «Без проблем». Все остальное мне было безразлично – Сегодня 85% испанских детей с синдромом Дауна посещают обычную школу. Да, это теперь. Но раньше такого не было. Это достижение нашего времени. Я был первым учеником с синдромом Дауна, который пошел в обычную школу. – Какие воспоминания у вас о школе? Школа – лучшее время. Это был прекрасный, интересный, но и жесткий опыт, невероятно обогативший мою жизнь. Особенно трудно было, когда я был подростком. Иногда я не мог существовать в своем теле. – Почему вы выбрали профессию учителя? Сначала я хотел стать адвокатом, затем журналистом. Профессор, мой наставник, сказал мне: «В этих сферах сильная конкуренция. Учись на преподавателя». Сегодня я ничуть не жалею о своем выборе. Я с большим удовольствием работаю с детьми и чувствую себя очень востребованным. – Вы учитесь целый день? Примерно 6–7 часов в день, вечера у меня свободны. Я не полуночник – активничаю днем. Учусь всегда с музыкой. Будем честны: людям с синдромом Дауна учеба дается на треть тяжелее, чем обычным людям. За будущее нужно бороться.

кником университета с синдромом Дауна? Это большая ответственность. Я знаю, что у многих родителей есть дети с синдромом Дауна. Им нужен кто-то, кто скажет: «Твой ребенок способный». Средства массовой информации, которые всегда ищут сенсацию, звонят мне иногда до 30 раз на дню. Это повышенное внимание меня уже немного раздражает. – Есть ли у вас предложения работы? Еще нет. Сдав экзамен, я надеюсь получить должность при муниципалитете Малаги, что позволит иметь постоянный доход. Возможно, буду работать в образовании, профессиональной ориентации или консультантом. Я гибок. – В чем проблема отношения общества к людям с синдромом Дауна? Большой недостаток общества – неспособность воспринимать инобытия. То, что непонятно, общество делит на группы и наклеивает ярлыки: «гомосексуалисты», «иммигранты» и даже «жен-

щины». Многие не знают, как с этими «другими» нужно обращаться. Общество их изолирует, обращается, как с детьми, попросту избегает. Возникают стереотипы, предубеждения, определяемые испанским словом discapacitado (инвалид). – Вы намеренно не используете слово minusvаlido (инвалид в смысле физически неполноценный)… Это оскорбление – называть кого-то «инвалидом» или «физически неполноценным». Почему не называть просто «иными» или «другими людьми»?

тированной до родов физической патологией, возможность которого нынче обсуждается? Я против абортов. Но не из моральных соображений, а из соображений эксперимента. Это жесткий, но крайне обогащающий опыт, который невозможен в случае аборта эмбриона больного ребенка. Родители с «иными» детьми улучшаются как родители, они становятся более толерантными и солидарными. Это шанс, который следует использовать. Мы выбираем только лучшее, но если все будут одинаковыми, мы значительно обеднеем. Цветы все разные и все красивые. Стремление к социальной гомогенизации – болезнь общества. Если все одинаково думают, все похожи друг на друга – тогда это фашизм. – Вы мечтаете о собственной семье? В литературе люди с синдромом Дауна рассматриваются преимущественно с точки зрения генетики, познавательного восприятия или поведения. Никогда не обсуждается, симпатичны ли они: здесь действует мораль. В Испании, после 40 лет диктатуры Франко и в присутствии сильной католической церкви эта тема – табу. О сексе говорить тяжело. Необходимо также разделять мораль и реалии жизни. Некоторые СМИ почти патологически жаждут сенсаций. Например, я отказался от участия в телешоу La Noria, в котором речь должна была идти о сексе и инвалидности. Телевизионщики даже растерялись, услышав мой отказ. – В Австрии и Германии бесчисленное количество людей с синдромом Дауна было уничтожено во времена национал-социализма. После войны наука утверждала, что продолжительность жизни таких людей не превышает 30 лет. Это мифы, возникающие в соответствии с историей государств и науки. Сегодня ситуация совсем другая: мы стареем. Это зависит от степени нашей физической и душевной бодрости. Сегодня многие молодые люди с синдромом Дауна страдают ожирением. Лично я благодаря тренировкам и диетам похудел на 18 кг. На мое счастье, я рос в культурной семье, с ежедневными газетами и библиотекой, во мне очень рано проснулось любопытство. Запрет культуры – это способ убийства. – Что, по вашему мнению, важно при воспитании детей с синдромом Дауна? С точки зрения культуры, Австрия, Швейцария и Германия отличаются от Испании, поэтому, вероятно, там меня поймут лучше. Такого ребенка нужно воспитывать как ребенка, а не как «инвалида»: ему необходимо дать образование. Родители должны разговаривать с ним, поскольку злейший враг детей с синдромом Дауна – тишина. Такие дети не должны иметь комплексов. Родители должны всегда быть с ними, должны показывать, что это их ребенок. Детей с синдромом Дауна не нужно излишне опекать: они должны постоянно получать душевные и физические стимулы и учиться самостоятельно. В противном случае их родителей нельзя назвать родителями. Василий МАТВЕЕВ

Чт о та к о е син др о м Да у н а теллектуальном и физическом развитии сводится к

Ребёнок с синдромом Дауна может родиться в любой семье.

ероятность рождения такого ребёнка не зависит от здоровья или образа жизни его родителей. Дети с синдромом Дауна рождаются и в семьях президентов (де Голль, Кеннеди), и у

простых смертных. Случайный сбой при объединении мужских и женских хромосом в момент зачатия приводит к образованию дополнительной хромосомы в каждой клетке тела ребёнка. Из-за этой 47-ой хромосомы люди с синдромом Дауна имеют отличный от обычных людей темп развития и характерную внешность. Специалист-генетик может с очень высокой точностью определить наличие синдрома Дауна по внешним признакам. Поэтому подавляющее большинство родителей узнают об этом уже в роддоме. Несколько лет назад от своих детей отказывалось около двух третей родителей. Сейчас всё больше детей остаётся в семьях. Дети с синдромом Дауна проходят те же этапы развития, что и обычные дети, но с некоторой задержкой. Родители в состоянии очень сильно повлиять на развитие такого ребёнка. Благодаря развивающим занятиям отставание в ин-

минимуму. Рождение ребёнка с синдромом Дауна — огромный стресс для родителей. Это также шанс переосмыслить свои жизненные ценности. Кто-то действует как в магазине: ребёнок бракованный — не подходит. Кто-то всю жизнь тянет лямку, ругая свою судьбу. А мы любим своих детей, радуемся нашим успехам. И синдром Дауна не мешает нам быть счастливыми. В развитых странах дети с синдромом Дауна ходят в обычные детсады и школы. Взрослые же люди работают и создают семьи. В Великобритании, к примеру, три четверти людей с синдромом Дауна имеют работу. Продолжительность жизни людей с синдромом Дауна приближается к средней продолжительности жизни людей в их странах. Также люди с синдромом Дауна имеют возможность полноценной жизни в обществе. Источник: downsyndrome.org.ua

Юридична консультація

№19-20(169-170) жовтень 2015

Варто знати

Субсидії: сім кроків удосконалення

Про основні зміни до порядку призначення житлових субсидій та про стан надання цих субсидій поінформував на брифінгу заступник міністра соціальної політики Віталій Мущинін.

а даними аналізу Науково-дослідного інституту праці та зайнятості, здійсненого на основі моніторингу ситуації в п'яти областях, се¬редній відсоток обов'язкової плати за житлово-комунальні послуги становить близько 8% од доходів родини, а середній розмір субсидії — 410 грн. 1. Скасовано обов'язкове оформлення особових рахунків зі сплати послуг ЖКГ на особу, яка звертається з приводу призначення субсидії. Відтепер субсидію призначатимуть одній із зареєстрованих житловій площі осіб незалежно від того, чи відкрито на неї особовий рахунок. Зокрема, орендарям житла субсидію призначатимуть без відкриття на них особових рахунків – лише на підставі договору оренди. Дотепер орендарі не могли без оформлених на них особових рахунків оформити субсидію, адже власники житла практично не дають на це згоди. «Таким рішенням ми врегульовуємо питання призначення субсидій майже для 1 млн 172 тис. сімей внутрішньо переміщених осіб, – сказав посадовець. – Досі вони могли користуватися лише державною допомогою на оренду житла переміщеним особам». 2. Визначено вичерпний перелік документів, які враховує комісія під час ухвалення рішення про призначення субсидії.

Тобто віднині не враховують осіб, які зареєстровані, але фактично не проживають на житловій площі, і скасовано потребу Обстеження домогосподарства в разі наявності хоч одного документа із вказаного переліку. Крім того, комісії надано право призначати субсидію на підставі переліку фактичних мешканців, якщо немає документів, що підтверджують непроживання осіб з-поміж зареєстрованих. Таке рішення ухвалюють після обстеження умов проживання сім'ї. 3. Надано можливість призначати субсидію сім'ям, які мешкають окремо в житловому будинку, розділеному на дві половини. Раніше органи соцзахисту не мали змоги призначати субсидію кожній із родин, якщо ті проживали на одній площі, навіть тоді, коли в них було відкрито два особових рахунки. Тепер це обмеження знято. 4. Надано змогу під час призначення субсидії дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям ураховувати кількість дітей, які фактично проживають, але яких не зареєстровано. Це стосується майже 900 будинків сімейного типу, у яких проживають діти, не зареєстровані на цій житловій площі. (А їх може бути до 10 осіб). Не реєструють їх на площі прийомних батьків у зв'язку з тим, що зазвичай вони мають власне житло, виписатися з якого до повноліття не можуть, аби не втратити його взагалі. 5. У разі розбіжності в даних про кількість зареєстрованих осіб і про осіб, яким нараховують плату за послуги, для розрахунку субсидії використовують дані про саме зареєстрованих. Нині дані про кількість мешканців за наявності лічильників не відповідають кількості зареєстрованих

на певній житловій площі осіб. Заявники мали доводити кількість тих, що проживають. Тепер це обмеження знімаємо. І призначаємо субсидію на задекларовану кількість мешканців. 6. Приведено у відповідність до законів перелік доходів, які не враховують для призначення субсидії. Тепер до них належать доходи учасників Антитерористичної операції та доходи від роботи у виборчій комісії. 7. Якщо субсидію призначено рішенням комісії (за нестандартних ситуацій), то на наступний термін субсидію призначають на підставі того ж таки рішення за умови, що в сім’ї не відбулося змін. Тобто питання не виносять знову на комісію. Олена БУЛАТ Постійний моніторинг На 18 вересня вже призначено субсидій 3 млн родин, з-поміж них 1,2 млн родин, які одержували субсидії в опалювальному сезоні 2014-2015 років. З наближенням опалювального сезону стрімко зростає кількість звернень. Тільки за останній тиждень по субсидії звернулось 148 тис. сімей. Заступник міністра соціальної політики Віталій Мущинін нагадав, що на поточний рік у Державному бюджеті України на житлові субсидії передбачено 24,5 млрд грн. На початок вересня використано 7 млрд 200 млн грн. «Коштів достатньо, щоб забезпечити належне фінансування всіх, що потребуватимуть допомоги держави, – запевнив він. – Навіть за умови, що субсидії одержать понад 4,5 млн родин, Мінсоцполітики зможе забезпечити всі необхідні компенсації».

Кому и на сколько повысили выплаты с сентября

Парламент принял предложенный Кабинетом Министров закон, предусматривающий повышение прожиточного минимума и всех связанных с ним выплат.

абинет Министров подготовил проект Закона «О внесении изменений в Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2015 год», и парламент принял его вместе с программой реструктуризации и списания внешних долгов страны. Прежде всего повысится прожиточный минимум для всех категорий граждан(см. таблицу № 1). На 125 гривен увеличится размер минимальной пенсии — с 949 до 1074 гривен. Также вырастут минимальные выплаты ликвидаторам последствий Чернобыльской катастрофы, инвалидам войны и участникам боевых действий (см. таблицу № 2). Напомним, что в нашей стране для них установлены повышенные размеры минимальной пенсии (от 165 до 285 % прожиточного минимума). Кроме того, в связи с ростом прожиточного минимума будут увеличены размеры некоторых доплат к пенсии. Также поднялась надбавка детям войны ( с 66 гривен 43 копеек до 75 гривен 18 копеек. Вырастут надбавки ветеранам войны. Например, надбавка к пенсии инвалидам войны I группы увеличивается с 474 гривен 50 копеек до 537 гривен. Инвалидам II группы — с 379 гривен 60 копеек до 429 гривен 60 копеек. Инвалидам III группы — с 284 гривен 70 копеек до 322 гривен 20 копеек. Участникам боевых действий, бывшим малолетним узникам концлагерей, а также супругам умерших инвалидов войны доплаты к пенсии с сентября поднимаются с 237 гривен 25 копеек до 268 гривен 50 копеек. Также с сентября вырос размер доплат к пенсии для участников боевых действий в период Великой Отечественной войны и для инвалидов ІІ и ІІІ групп Великой Отечественной войны с 474 гривен 50 копеек до 537 гривен. Вырастут размеры пенсий военнослужащих. Минимальные суммы их пенсий устанавливаются в размере от 100 до 130 процентов прожиточного минимума (от 1 тысячи 74 гривен до 1 тысячи 396 гривен 20 копеек) — в зависимости от категории. Вырастет минимальная пенсия для неработающих шахтеров, на которых распространяется действие Закона «О повышении престижности шахтерского труда», установленная на уровне трех прожиточных минимумов (с сентября — 3 тысячи 222 гривни).

Поднимутся все виды пенсий-надбавок за особые заслуги, составляющих от 20 до 40% прожиточного минимума (от 214 гривен 80 копеек до 429 гривен 60 копеек), а также государственная социальная помощь по уходу и выплаты чернобыльцам. Самое главное: увеличилась и минимальная зарплата, которая в настоящее время привязана к прожиточному минимуму для трудоспособного населения. С 1 сентября месячный размер минимальных гарантий оплаты труда вырос на 160 гривен — с 1 тысячи 218 гривен до 1 тысячи 378 гривен. Почасовая минимальная зарплата — с 7 гривен 29 копеек до 8 гривен 29 копеек. Кроме того, правительство приняло решение повысить зарплаты и ставки бюджетникам. В частности, размер должностного оклада работника первого тарифного разряда Единой тарифной сетки (от которого, соответственно, зависят все остальные оклады) будет увеличен пропорционально росту минимальной заработной платы — с 852 до 1 тысячи 12 гривен.

Таблица № 1

Как изменится прожиточный минимум До 1.09. 2015 г. С 1.09.2015 г. (в гривнях на человека в месяц) В среднем на человека 1176 1330 Для детей до 6 лет 1032 1167 Для детей с 6 до 18 лет 1286 1455 Для трудоспособных 1218 1378 Для нетрудоспособных (пенсионеры) 949 1074

Таблица № 2 Как повысятся минимальные выплаты некоторым ветеранам войны и чернобыльцам

Размер выплат в гривнях до 1 сентября 2015 г. (мин. пенсия — 949 гривен). Размер выплат в гривнях с 1 сентября 2015 г. (мин. пенсия — 1074 гривни). Наименьшая выплата для инвалидов — ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, инвалидов войны и участников боевых действий (без учета пенсии за особые заслуги) Инвалидам I группы Участникам боевых действий в период Великой Отечественной войны 1941—1945 годов и войны 1945 года с империалистической Японией, которым исполнилось 85 лет и больше: 285% 2704,65 3060,90 Инвалидам II группы 255% 2419,95 2738,70 Инвалидам III группы 225% 2135,25 2416,50

Участникам боевых действий 165%

1565,85 1772,10

Таблица № 3 Как повысятся пособия семьям с детьми

Вид помощи До 1 сентября С 1 сентября Размер одноразовой помощи при рождении ребенка Общая сумма выплат (40 прожиточных минимумов) 41 тыс. 280 грн. — 46 тыс. 680 грн. Первая выплата (10 прожиточных минимумов) 10 тыс. 320 грн. — 11 тыс. 670 грн. Последующие выплаты (проводятся ежемесячно на протяжении трех лет) 860 грн. — 972 грн. 50 коп. Максимальное пособие одиноким матерям (50 процентов прожиточного минимума для детей соответствующего возраста) На детей до 6 лет 516 грн. — 583 грн. 50 коп. На детей с 6 до 18 лет 643 грн. — 727 грн. 50 коп. На детей с 18 до 23 лет 609 грн. — 689 грн. Минимальное пособие одиноким матерям (30% прожиточного минимума для детей соответствующего возраста) На детей до 6 лет 309 грн. 60 коп. — 350 грн. 10 коп. На детей с 6 до 18 лет 385 грн. 80 коп.—436 грн. 50 коп. На детей с 18 до 23 лет 65 грн. 40 коп. — 413 грн. 40 коп. Максимальный размер помощи на детей, у которых один из родителей уклоняется от уплаты алиментов (30 процентов прожиточного минимума для детей соответствующего возраста) На детей до 6 лет 309 грн. 60 коп. — 350 грн. 10 коп. На детей с 6 до 18 лет 385 грн. 80 коп. — 436 грн. 50 коп. Максимальный размер помощи на детей-сирот, детей, лишенных отцовской заботы, которые воспитываются опекунами, приемными родителями, в домах семейного типа (200% прожиточного минимума для детей соответствующего возраста) На детей до 6 лет 2064 грн. 2334 грн. На детей с 6 до 18 лет 2572 грн. 2910 грн. Лилия ПОВОЛОЦКАЯ, «ФАКТЫ»

№19-20(169-170) жовтень 2015

СтепанМойса–незрячийвчитель,якийнавчаєпокоління

Щороку у першу неділю жовтня в Україні відзначають професійне свято вчителя. Педагоги впевнені, що їхня професія – це покликання, а її невід’ємною частиною є любов до дітей. Тож з нагоди свята ми розкажемо вам історію про унікального вчителя, який не має змоги бачити учнів, проте більшу частину свого життя присвятив улюбленій справі. Степан Мойса, не зважаючи на повну відсутність зору, навчає дітей історії вже протягом 34 років. Він, львів’янин за походженням, вважає Луцьк своєю другою домівкою, адже тут провів більшу частину життя. Проблеми із зором у чоловіка почалися ще з дитинства, коли виявили катаракту. Одне око прооперували, проте не дуже вдало, тож операцію на іншому робити не стали. Так катаракта почала розповсюджуватися і до 20 років Степан Мойса бачив лише одним оком на 30%. На жаль, з часом зір зник остаточно. «До 20 років я ще міг грати у футбол і читати книги. Та все ж, не мав можливості навчатися в загальноосвітній школі. З 8 років вчився у спеціалізованих школах-інтернатах спочатку для слабозрячих людей у Стрийському районі. Коли виявили ще одну хворобу – глаукому – зір почав падати ще більше. Тож у п’ятий клас я уже пішов до львівської школи для незрячих», – розповідає Степан Мойса. Чоловік запевняє, що в школі навчатися було дуже добре, адже окрім того, що там функціонували різні гуртки та секції, учні мали змогу подорожувати не лише Україною, а й за її межами. «Коли я потрапив до Луцька, то розказував місцевим про Світязь, адже вони ще не знали про Шацькі озера, а я вже там побував», – пригадує вчитель. Педагог говорить, що ніколи не почував себе обділеним, а збоку сім’ї мав велику підтримку і співчуття. Проте надмірна опіка батьків, які завжди оберігали хлопця від клопотів та зайвої роботи, формувала певну відірваність від родини. Після закінчення школи в 1976 році Степан Мойса пробував вступати до Луцького державного педагогічного інституту, проте з першого разу йому це не вдалося. Тож рік довелося працювати на підприємстві для незрячих. Згадуючи роботу, вчитель гово-

рить, що то було явно не для нього. Рутинна одноманітна праця втомлювала чоловіка, а він хотів розвиватися далі. Тому дуже зрадів, що наступного року таки зумів вступити до інституту на історичний факультет. Спочатку наука давалася нелегко, та мама запевнила хлопця, щоб навчання не покидав. Зараз вчитель дякує за такі настанови, адже впевнений, що вдома від нього, незрячого, користі було б небагато. «Мати дуже пишалася, що я пішов вчитися, адже з моїх однолітків-односельчан ніхто не зміг вступити до інституту. І хоч в 20 років я повністю втратив зір, не покинув навчання, адже мав дуже хороших друзів та однокурсників, які мені всіляко допомагали. Тож 4 роки я жодного разу не брав до рук тростини. Одногрупники навіть ділилися по місяцю, щоб мені читати, аби підготуватися до заняття. Ми й досі з ними приятелюємо. Дотепер моїм найближчим другом є Леонід Кондратик, який працює зараз деканом інституту соціальних наук. Допомагали багато і однокурсниця Алла Панасюк і моя староста Анна Хлібовська. Цей список можна продовжувати дуже довго», – з посмішкою на обличчі розповідає педагог. Проте на роботу після закінчення інституту влаштуватися було досить важко, адже за радянських часів незрячих намагалися ізолювати від суспільства. Зрештою, після довгих пошуків Степан Мойса почав працювати у луцькій школі №3, яку не покидає вже протягом 34 років. Вчительська справа, говорить педагог, йому до душі. Діти поважають і люблять свого вчителя. А допомагає в освітній діяльності асистент, робота якої погоджена з міським управлінням освіти. Зараз таку роль виконує пані Оксана. Жінка присутня на уроках, а також асистує при перевірці письмових робіт. «Оксана мені читає роботи, спершу навіть не називаючи імен та прізвищ, а я слухаю і оцінюю. Учнів я собі в пам’яті закарбовую. Якщо ми домовилися, де вони сидітимуть, то вони вже своїх місць не покидають. Бо сам їм кажу, що вам буде приємно, коли я повертатимусь в одну сторону, а ви сидітимете в іншій? Тож спершу запам’ятовую учнів за тими місцями, де вони сидять, а потім вже впізнаю за голосом та інтонацією. Але то є дуже важка праця. Інколи думаєш, як би ті очі увімкнути хоч на один урок. Ну, і ще для того, щоб на футбол подивитися, бо я його колись дуже любив», - розповідає про своє вчителювання Степан Мойса. У вільний від роботи час вчитель полюбляє читати книги і радіє з того, що улюблене заняття доступне для людей із вадами зору. Любить Степан Мойса і гру в шахи. Та головне, на думку педагога, це хоч раз у тиждень вибиратися на природу, аби побути в тиші та спокої і відпочити від рутинних справ. Зараз, з багатолітнім стажем за спиною, вчитель зізнається, що праця педагога нелегка. Та якщо ти ідеш на роботу не як на каторгу, то значить тобі у школі добре. Оксана ВЛАСЮК

У Чернівцях змагалися люди з інвалідністю

Близько 30 учасників змагалися у 5-ти видах спорту. У спорткомплексі «Олімпія» пройшла VIII відкрита міська спартакіада для людей з інвалідністю. Близько 30 учасників-членів товариства інвалідів-спинальників «Мрія» змагалися у 5-ти видах спорту: шахи, шашки, дартс, баскетбол, сила кисті.

Людина з інвалідністю стане головним героєм українського фільму Повнометражна стрічка «Інший» – психологічна драма, що розповідає про проблеми людини з інвалідністю.

Як повідомляється на сайті Українського кризового медіа-центру, головну роль у фільмі зіграє Григорій Гришкан – автор кінопроекту, переселенець з Донбасу. Режисер фільму «Інший» Вінсент Меттель розповідає: «Коли я уперше познайомився з Григорієм, я дуже хвилювався, аби цей проект не був сфокусований на одній проблемі вузької аудиторії. Головне, аби ця стрічка нагадувала українцям про існуючу у суспільстві дискримінацію. Фільм має спонукати шукати шляхи вирішення проблем, а не спрямовувати людей на жалість». Проект покликаний розвивати толерантне ставлення до людей з інвалідністю. «Я саме той інший. І я хочу довести суспільству, що навіть людина, яка функціональними можливо-

стями відрізняється від інших, може бути успішною. За сценарієм головний герой – власник успішного бізнесу, автівки преміум-класу, елітної нерухомості. Проте у нього немає родини. Такі люди, як і усі, хочуть кохати та бути коханими», – розповів головний герой стрічки Григорій Гришкан. Григорій не є професійним актором, але режисер дивується його завзятості. Автори планують показувати стрічку не лише в Україні, але й подати заявку на участь у Канському кінофестивалі. Зараз триває збір коштів на фільм – для його створення потрібно 50 тисяч доларів. Усі зібрані з прокату кошти знімальна група планує повернути інвесторам. У складі знімальної групи буде український актор Олексій Горбунов, як композитора планують запросити лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука. Дату прокату поки що не розголошують. Фото: Український кризовий медіа-центр

№19-20(169-170) жовтень 2015

К р аса п е р е м аг ає «Вона така як всі, не залежна, стильна, цілеспрямована. Вона жінка, красива та сповнена вогником життя. Вона така як всі – її особливість, вона завжди королева і завжди на троні. Нажаль кожен день їй доводиться долати перешкоди, що диктує інвалідність і ментальність суспільства. Але вона вірить «Краса перемагає» і що взявши календар у руки ви побачите саме її, а не інвалідність. І світ стане доступнішим і ближчим до розуміння її проблеми, її, такої як всі, але особливої».

10 цитат Стивена Хокинга, после которых хочется жить Великому физику Стивену Хокинг был всего 21 год, когда у него диагностировали болезнь двигательного нейрона редкой формы. Врачи сказали, что ему осталось жить всего несколько лет. Сегодня Хокингу 73, он является одним из ведущих физиков в мире, профессором Кембриджского университета и автором бестселлера «Краткая история времени».Сегодня Мы подобрали 10 цитат великого ученого о том, как он относится к науке и жизни в целом. Только с юмором! Об инвалидности Мой совет для людей с инвалидностью: сосредоточьтесь на вещах, которые инвалидность не мешает вам делать хорошо, и не сожалейте о том, что вы делать не можете. Не распространяйте инвалидность на свой дух. О приоритетах Моя цель проста. Это полное понимание мироздания: почему оно такое, какое есть, и почему оно вообще существует. О судьбе Я заметил, что даже люди, которые утверждают, что все предопределено, и что мы ничего не можем сделать, чтобы изменить это, всегда смотрят по сторонам, прежде чем перейти дорогу. О юморе Жизнь была бы очень трагичной, если бы не была такой смешной. Про свой уровень IQ Понятия не имею. Люди, которые хвастаются своими IQ, – полные неудачники. О чем он думает весь день О женщинах. Они – абсолютная загадка. О моменте нового открытия Конечно, я бы не стал сравнивать его с сексом, но и длится он дольше. Советы своим трем детям Во-первых, смотрите на звезды, а не себе под ноги. Во-вторых, никогда не бросайте работу. Работа дает вам смысл и цель, и жизнь будет пуста без нее. В-третьих, если вам повезло, и вы нашли свою любовь, – помните о ней и берегите ее. О Боге Бог, может быть, и существует, но наука может объяснить существование вселенной без участия Творца. О препятствиях Не злитесь, если вы застряли на чем-то. В таких случаях я продолжаю думать о проблеме, начиная работать над чем-то еще. Иногда проходят годы, прежде чем я нахожу решение. В случае с проблемой потери информации и черными дырами – прошло 29 лет. Источник: changeua.com

Стивен Хокинг

Фильм “Вселенная Стивена Хокинга”

Стивен Хокинг с женой Джейн

Стивен Хокинг и Бенедикт Кэмбербэтч

ктивні жінки з інвалідністю з організації «Ліга інвалідів ПОРА «Перемогти себе» підтримали ідею голови організації Ганни Миронюк у створені тематичного календаря зі світлинами, де моделі жінки з інвалідністю. У ньому кожна з них перетворюється на прекрасну леді, щоб підкреслити її жіночність та красу, не залежно від стану здоров’я та соціального статусу. «Краса перемагає» – проект направлений на зміну сприйняття жінки з інвалідністю. Проект підтримали і допомогли втілити в життя: Миколаївська обласна організація «Ліга інвалідів ПОРА «Перемогти себе», Салон краси «Для тебе», фотостудія «Репортер», Інтернет-магазин дизайнерського одягу «Бабс», хореографія «Імперія бального танцю», інформаційно-аналітичний партнер Інтернет-ресурс «МонБлан», Українські тижні моди, ОДТРК, МАРТ, Міська Рада, Миколаївська ОДА. У проект входить: 1. Співпраця зі ЗМІ як з друкованими так і телевізійними всеукраїнського та місцевого рівня та висвітлення проблеми репродуктивного здоров’я і архітектурної доступності. Зйомки інформаційних роликів і створення ролика проекту про життя жінки на візку з її проблемами, особлива увага привертається саме до репродуктивного здоров’я. Створюються ролики для подальшого розповсюдження, адже метою проекту є привернення уваги громадськості до потреб жінок з інвалідністю та ставлення до них як до тих, хто має змогу бути красивими і успішними на рівні з усіма іншими жінками, допомогти інтеграції в суспільство на рівних можливостях. 2. Випуск та презентація тематичного календаря на 2016 р «Краса перемагає», де моделями є жінки з інвалідністю, представлені у різних образах. 3. Святковий концерт відбудеться 13 листопада 2015 року за участю моделей календарю з показом мод та концертних номерів, де беруть участь як люди з інвалідністю так і без, особливо потрібно зазначити що у концерті так і у календарі участь приймають також маленькі дівчатка з інвалідністю на візку і з порушенням ОРА. «Ми відкриваємо саму сутність жінки, її потреби та внутрішню чарівність. Шляхом показу краси ми хочемо звернути увагу громадськості на основні потреби та перешкоди до повноцінного життя жінки з інвалідністю у суспільстві, і саме головне вирішення репродуктивного здоров’я і архітектурної доступності. У кожної жінки своя історія, своє бурхливе життя, мрії та сподівання і ми маємо створити рівні умови для комфортного життя. Дякую нашим партнерам і усім дівчатам,які на свому прикладі надихають нас», – Ганна Миронюк, голова Миколаївської обласної організації «Ліга інвалідів ПОРА «Перемогти себе» У проекті беруть участь виключно жінки з інвалідністю. В рамках цього проекту жінки з інвалідністю хочуть, щоб освіта, праця, материнство були їм доступні, як і усім нам! Олена ГОЦАЛЮК

Світ без обмежень

№19-20(169-170) жовтень 2015

Корисні мобільні додатки для людей із інвалідністю Розробка мобільних додатків для людей із інвалідністю сьогодні є важливим питанням у галузі технологічного прогресу та вагомим внеском розробників у розвиток громадянського суспільства. Ми спробували вивчити пропоновані ресурси в Україні, створені спеціально для людей із інвалідністю.

Метро для всіх Нещодавно активні користувачі інтернету отримали змогу ознайомитися із нововведенням, розробленим для метрополітенів таких міст, як Москва, Санкт-Петербург, Амстердам, Лозанна, Варшава, Глазго, Київ, Мінськ, Казань, Самара, Волгоград, Єкатеринбург, Новосибірськ та Нижній Новгород. Додаток розроблений для покращення планування маршруту людей, які пересуваються за допомогою інвалідного візка. Додаток підтримує українську, російську, англійську, білоруську та польську мови. З його допомогою можна обрати один із варіантів маршруту, а також

подивитися схеми станцій із докладною інформацією про перешкоди. На сьогодні розробники приділили особливу увагу потребам маломобільних груп населення – людей із інвалідністю, батьків із дитячими візками, літніх людей, пасажирів, які подорожують з габаритною валізою. Музеї без бар’єрів Це додаток для Android, завдяки якому можна перевірити, які музейні заклади в Польщі і в Україні готові приймати та обслуговувати відвідувачів, що пересуваються на візку. В аплікації є дані про понад 200 польських та понад 100 українських музеїв. Додаток доступний двома мовами – по-

льською і українською. Кожен музей описаний через призму його архітектурної та навчально-освітньої доступності для людей із інвалідністю. Вибраний музей можна додати до переліку улюблених. Petralex Petralex – це слуховий апарат, розроблений для системи іOS на базі iPhone або іPad, що працює на тих же принципах, що й звичайні слухові пристрої. Налаштувати додаток можна самостійно під особливості вашого слуху. Переваги Petralex: • простота використання – ніяких спеціальних пристроїв, заміни батарейок і дискомфорту від постійного носіння • швидке налаштування для будь-якої акустичної обстановки • підвищена частота дискретизації – 44,1 кГц, що забезпечує найкращу якість звуку • перемикання між мікрофонами гарнітури і телефону • додаток безкоштовний BioAid

Тепер є можливість, замість використання слухового апарату, застосовувати навушники, під’єднані до іРhone. Додаток BioAid, розроблений для людей із порушеннями слуху, є зручним у використанні та

бюджетним варіантом, за умови, що у вас є іРhone. Важливим нюансом є те, що для додатку немає доступної української мови для налаштування. Тому додаток підійде користувачам, які знають англійську. Дослідивши поширені в Україні мобільні додатки, маємо надію, що найближчим часом в нашій країні з’являться аплікації на кшталтAccessibility Plus (безкоштовний додаток, що дозволяє знайти найближчі до користувача доступні таксі, місця для паркування, відпочинку, банкомати, АЗС, медичні центри й пляжі для маломобільних людей),Eurokey (додаток, що відкриває доступ до ліфтів, гідравлічних підйомників, безбар'єрних туалетів, роздягалень та інших об'єктів, обладнаних для людей із інвалідністю), Linkages Community Mobile(додаток, розроблений для людей із інвалідністю, які шукають роботу, та роботодавців, які можуть запропонувати таку роботу), Go Read(доступний додаток для читання електронних книг для людей із порушення зору), Taptotalk (додаток для людей із аутизмом чи ДЦП, який допомагає поліпшити процес спілкування за допомогою підсилювальних та альтернативних способів), Parking Mobility (додаток дозволяє швидко знайти зручне місце для паркування людям із інвалідністю). Ресурсний центр ГУРТ

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО БЛАГОДІЙНОЇ ПРОГРАМИ «РЯТУЙМО РАЗОМ!» Триває Благодійна програма «Рятуймо разом!», організована Національною Асамблеєю інвалідів України

Як Ви можете допомогти

Перерахувати кошти на банківський рахунок: одержувач платежу: ВГО НАІУ; код ЄДРПОУ/ДРФО: 26114037; банк одержувача: ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія, м. Київ (Україна); номер рахунку 26007052624054, валюта UAH (Українська гривня); код банку (МФО): 320649; призначення платежу: Безповоротна фінансова допомога людям з інвалідністю.

Ми щиро вдячні Вам за виявлену довіру та співчуття. Адже саме завдяки Вашій підтримці ми маємо змогу допомогти тим, хто требує.

найбільше її по-

ВСІ ДОВІДКИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ: (044) 279 61 82 Детальніше з програмою Ви можете ознайомитись за посиланням www. sos.naiu.org.ua

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – Уповноважений Президента України з прав людей з ін-

валідністю, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail: bbarier@ukr.net