Газета «Без Бар’єрів» – № 21-22 (171-172), листопад 2015

№21-22(171-172) листопад 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

До Міжнародного дня людей з інвалідністю

На 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу 3-є грудня стало датою Міжнародного дня людей з інвалідністю Заходи, до яких в цей День закликає ООН всі країни, повинні бути спрямовані на інтеграцію людей з інвалідністю у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.

Цифри і факти

- Сьогодні у всьому світі проживає 7 мільярдів людей.

- Більше 1 мільярда людей у світі мають ту чи іншу форму інвалідності, а це кожен сьомий.

- Більш 1 мільярда людей з інвалідністю – діти.

- Діти з інвалідністю майже в чотири рази частіше піддаються насильству, ніж здорові діти.

- 80% всіх людей з інвалідністю проживають в країнах, що розвиваються.

- 50% людей з інвалідністю не можуть дозволити собі послуги в галузі охорони здоров'я.

- 155 країн підписали Конвенцію про права осіб з інвалідністю.

Гасло ООН 2015 року: доступ та розширення прав і можливостей для людей всіх здібностей

По всьому світу люди з інвалідністю демонструють більш низькі результати щодо здоров'я, більш низькі досягнення в галузі освіти, меншу економічну активність і більш високі показники бідності, ніж здорові люди. Це пов'язано з тим, що такі люди стикаються з бар'єрами, що перешкоджають їхньому доступу до послуг, які для багатьох є звичними, таким як охорона здоров'я, освіта, зайнятість і транспорт, а також інформація. Ці перешкоди можуть приймати різні форми, що стосуються, зокрема фізичного середовища, законодавства, політики, громадських відносин або дискримінації. Факти і досвід показують, що при ліквідації всіх бар'єрів особи з інвалідністю отримують право повною мірою брати участь у житті суспільства, приносячи йому цілком відчутну вигоду.

В.Сушкевич: «Працюватиму разом із загалом свідомих громадян України, р озб удо ву ю чи пр ав о ву ук р аїн сь к у де р ж ав у»

3 грудня, у Міжнародний день людей з інвалідністю, своєрідна річниця у Валерія Сушкевича – власне рік тому його було призначено Указом Президента на посаду Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю. Напередодні цього дня редакція газети «Без Бар’єрів» взяла інтерв’ю у Валерія Сушкевича. Валерію Михайловичу, саме рік тому Вас було призначено на посаду Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю. Як Ви оцінюєте рік своєї діяльності? Моє призначення рік тому на посаду Уповноваженого Президента загалом громадських організацій людей з інвалідністю, які звернулись до Президента з відповідним листом, для мене особисто було дуже значимим. Я сприймаю це як позитивну оцінку моєї роботи. Пропрацювавши рік на цій посаді, при всьому тому, що завжди не задоволений тим, що не встиг зробити, або не зміг зробити, мені все ж таки не соромно за те, як я працював цей рік. Хоча, чесно скажу, депутатські повноваження були значно ширшими, і я міг зробити значно більше. Інститут Уповноваженого з прав людей з інвалідністю має, здебільшого, моніторинговий характер – це моніторинг додержання в Україні прав і законних інтересів людей з інвалідністю, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері, внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення, усунення, запобігання обмеженню та порушенню прав і законних інтересів людей з інвалідністю. У цілому, він забезпечує здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання прав і законних інтересів людей з інвалідністю, в тому числі тих, які отримали інвалідність у зоні проведення антитерористичної операції, інвалідів війни… Мені, наприклад, не дозволено заходити до зали Верховної Ради, щоб змогти переконати депутатів підтримати ті законопроекти, які реально зможуть допомогти людям з інвалідністю, діткам з інвалідністю. До речі, деякі законопроекти, які написані мною, ще досі лежать десь під сукном у Верховній Раді, і їх прийняття могло б суттєво покращити ситуацію для людей з інвалідністю. Однак, через певні обмеження, я не можу цього зробити. Але розпочав роботу щодо додаткових можливостей Уповноваженого Президента через інтеграцію в діяльність Верховної Ради, зокрема, сподіваюсь на дозвіл входу до зали Верховної Ради. Я понад півтора десятки років знаходжуся в українському політикумі, в Парламенті, співпрацюю з Урядом, міністерствами та відомствами, працював майже з усіма главами Уряду України і вимушений констатувати відсутність політичної волі, політичного інтересу до забезпечення прав людей з інвалідністю, до усвідомлення того, що людина без ніг, без рук, незряча, глуха, у якої важкі фізичні дисфункції, має право на те, що й здорова людина, МАЄ ПРАВО НА ПРАВА! Нерозуміння цього – традиція державної влади в Україні, традиція громадської свідомості в нашій державі. Стереотип громадської свідомості, що людині з інвалідністю потрібна просто допомога і соціальна підтримка й нічого більше, поки залишається однією з головних проблем державних інститутів влади і суспільства! Поки що бачення рівних прав і можливостей для людини з інвалідністю майже відсутнє в свідомості представників владних інституцій України. Ось чому запровадження главою держави інституту Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю для усіх нас є особливим досягненням влади й реальним розумінням Президентом як гарантом Конституції домінанти прав людини для громадянина з інвалідністю. І я, і громадські організації людей з інвалідністю вважаємо, що діяльність цього інституту може дати вагомі результати у формуванні політичної волі виконавчої влади в забезпеченні прав людей з Продовження на стор. 4 інвалідністю.

Розпочалася передплата на 2016 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 12 міс. - 168.60 грн.

на 6 міс. - 84.30 грн.

Індекс: 37520

на 12 міс. - 120.60 грн.

на 6 міс. - 60.30 грн.

Індекс: 37392

2

Соціальний вектор

№21-22(171-172) листопад 2015

Учасники АТО можуть розраховувати на пільгові путівки та психологічну реабілітацію

Парламент ухвалив у цілому ще низку законопроектів на оборонну тематику, спрямованих на посилення соціального захисту військовослужбовців, котрі беруть участь в АТО, та членів їх сімей.

З

окрема, схвалено два проекти законів про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» -- №2972 і №2686. Перший проект передбачає надання знижки вартості оплати санаторно-курортного лікування військовослужбовцям та членам їх сімей за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує трьох прожиткових мінімумів.

Тобто, як пояснив голова Комітету з питань національної безпеки та оборони Сергій Пашинський, пільговими путівками зможуть скористатися військовослужбовці, які отримують зарплату до 5 тисяч 700 гривень. Наступний законопроект передбачає, що військовослужбовці, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, особи, звільнені з військової служби, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов'язковому порядку повинні пройти безоплатну психологічну, медико-психологічну реабілітацію у відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду до цих центрів і назад. Порядок проведення реабілітації та відшкодування вартості проїзду встановлюватиме Кабінет Міністрів України.

У цілому також прийнято законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (№2166). Він визначає, кого можна вважати «внутрішньо переміщеною особою»: це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Вл.кор.

Павло Розенко: З 2016 року вітчизняна протезно-ортопедична галузь перейде на європейські стандарти

З 1 січня 2016 року протезно-ортопедична галузь України перейде на застосування європейських технічних регламентів відповідності. Про це повідомив Міністр соціальної політики України Павло Розенко.

«

Це величезна робота, це непроста ситуація для всієї системи, але це крок до Європейського Союзу», – наголосив Міністр. «Сьогодні на рівні нескладного протезування продукція наших протезних підприємств – на рівні сучасних європейських стандартів, – додав керівник Міністерства. – Але протезна галузь потребує швидких змін, і ми розуміємо, що через деякий час підприємства будуть стикатися з дуже серйозною конкуренцією, коли відкриються кордони. Тож наша продукція має

бути високої якості й у нормальному ціновому діапазоні. Тож кроки до складного протезування, залучення сучасних західних технологій ми робимо». Говорячи про перспективи впровадження на українських підприємствах сучасних технологій виготовлення протезів нового покоління, Павло Розенко повідомив: «Ми зацікавлені в тому, щоб в Україну приходили не просто готові протезні вироби, а й сучасні технології. І тому сьогодні ми ведемо переговори з різноманітними фірмами із Сполучених Штатів Америки, Італії, Німеччини, інших країн, які мають прекрасні технології сучасного протезування. Мінсоцполітики зацікавлене, щоб вони приходили в Україну на засадах державно-приватного партнерства з нашими підприємствами і приводили сучасні

технології, щоб ми могли в майбутньому виробляти свої складні протези». Нагадаємо, в жовтні 2014 року після того, як Окружний адміністративний суд Хмельницької області задовольнив позов кількох громадських організацій людей з інвалідністю до Міністерства соціальної політики України, вдалося зберегти три протезні підприємства, які попередньо за каденцію попереднього міністра вирішено було закрити. Три протезні підприємства в Житомирській, Хмельницькій і Миколаївській області мали бути ліквідовані, але їх збережено і вони відновили свою діяльність, і тепер мають і можливість обслуговувати людей з інвалідністю в своїх областях. Вл.кор.

Вперше в Україні незрячі «побачать» видатних українців на доторк

«Я розмалювала синім кольором Лесю Українку. Мені дуже це подобається і намагаюся, щоб скульптура виглядала якнайкраще», – поділилася враженнями Іванка, вихованка школи для дітей з вадами слуху. Кожну постать розфарбовують у невипадковий колір. «Нігоян у нас – червоний, тому що це символ крові заради України, хоч він сам не був українцем. Решта кольорів мають бути насичені, яскраві, оскільки кожна постать – видатний українець», – додала Соломія Максим, член Ротері клубу «Львів». Майстер-клас для нечуючих – це початковий етап. Біля кожної скульптури буде текст шрифтом Брайля та аудіозапис про цю постать, який начитали відомі сучасні українці: Святослав Вакарчук, Олександр Пономарьов, Павло Табаков та інші.

У Львові митці підготували проект «Торкаючись, бачу: великі українці. У Палаці мистецтв відкрили інсталяцію у стилі поп-арт, де незрячі можуть «побачити» на доторк обличчя видатних українців. Такий проект вигадали Ротарі клуб «Львів» та обласний департамент культури. Четверо молодих художників створили скульптури 12 видатних постатей. «Ми зупинилися на такому символьному списку, де поряд з Шептицьким є сучасний герой Сергій Нігоян, де є Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко – незмінні герої з української культури. Сковорода, Івасюк, тобто люди з різних сфер,також Микола Амосов з медицини, Георгій Гонгадзе з журналістики», – розповів керівник проекту Василь Одрехівський. Символічно, що розфарбували ці скульптури у стилі поп-арт нечуючі діти. Така акція є частиною інклюзивної освіти.

Пенсії в Україні: скільки отримує суддя, депутат і простий робітник В Україні, за підрахунками Пенсійного фонду та Державної служби статистики, кожен третій українець – пенсіонер, всього їх понад 12 млн.

Я

к зазначає джерело, одні отримують мінімальні 1074 грн на місяць, інші – чи не 16 тис. грн.

77% пенсіонерів, або троє з чотирьох, отримують пенсію за віком (на сьогодні це 60 років для чоловіків і 57,5 років для жінок, які не мають жодних вікових пільг при виході на пенсію – служба в армії, шкідливі умови праці, вислуга років. А таких пільговиків близько 6% або кожен 17-й. Ще 11% (кожен дев’ятий пенсіонер) – це особи з інвалідністю. Кожен 20-й отримує пенсію по втраті годувальника (вона може бути більше власної). І менше 1% – ті, хто собі пенсію не заробив, але держава доплачує їм до прожиткового мінімуму для непрацездатних, це 1074 грн (така норма введена в 2014 р). Джерело : m--p.com

№21-22(171-172) листопад 2015

13 листопада - Міжнародний день незрячих

3

Марина Порошенко взяла участь у відкритті соціальної фотовиставки «Я бачу світ серцем» сьогодні ми можемо відчути їхні емоції та переживання», – зауважила Дружина Президента. Фотовиставка розказує про життя сімей, з якими фотограф провела по декілька днів, аби зануритись в атмосферу їх повсякденного життя, та висвітлити його через фотографічне мистецтво. «Основна ідея фотопроекту: показати, що інвалідність – це життя, тільки з іншим ритмом та режимом, але так само щасливе, емоційне, наповнене змістом і ціною кожного моменту», – розповіла фотограф. За словами Костянтина та Катерини Чибізових – батьків 10-річного Микити, у якого лікарі кваліфікували рідке генетичне захворювання, – син навчив їх найважливішим речам у світі – смиренності, милосердю та любові.

Дружина Президента України Марина Порошенко взяла участь в офіційному відкритті соціальної фотовиставки Яни Щербакової «Я бачу світ серцем», присвяченої проблемам сімей, які виховують дітей з інвалідністю. На урочистому відкритті були присутні батьки та діти, які є головними героями цього фотопроекту.

У

вітальному слові пані Марина наголосила на важливості цього заходу для українського суспільства: «Це не просто фотовиставка, це – фотолітопис життя без прикрас. Ми повинні використовувати всі можливості, щоб привертати увагу суспільства до родин, які виховують особливих дітей. Перед нами – дев’ять життєвих історій, вісім сімей, кожна з яких має свої проблеми, радощі та мрії. І завдяки силі мистецтва

Організатор виставки та керівник громадської організації «Бачити серцем» Олеся Яскевич зазначила, що цей проект має привернути увагу суспільства до того, що в Україні діти з важкими комплексними порушеннями позбавлені можли-

вості спілкуватися з однолітками, отримувати навички та знання, які могли б стати їх професією або заняттям у житті. Марина Порошенко підкреслила, що питання соціалізації особливих дітей є одним з пріоритетних напрямків її діяльності як Дружини Президента: «Найголовнішою проблемою для людей з інвалідністю є навіть не фізичні бар’єри, а проблема сприйняття суспільством. І дуже важливо, аби всі ми в своїх думках та діях були толерантними та небайдужими до чужого горя!» На завершення пані Марина разом із 8-річною Олександрою Колєсніковою, яка стала обличчям фотовиставки «Я бачу світ серцем», наклеїли першу наліпку у вигляді серця на стенд – як ознаку підтримки дітей з інвалідністю. У заході також взяли участь представники громадських організацій, культурні та громадські діячі. Вл. кор.

ПРООН спільно з НАІУ зак у п л я т ь р е абіл іт ац ій н е о бл ад н ан н я д л я До н е ц ьк о ї т а Лу г ан ськ о ї о бл аст е й

Програма Розвитку ООН виділяє грант на суму 1 мільйон 274 тисяч гривень на придбання реабілітаційного обладнання для закладів соціальної галузі Донецької області та Луганської областей. Це стало можливим завдяки фінансуванню Уряду Японії. Закупівля реабілітаційного обладнання буде проводитися у співпраці зі Національною Асамблеєю інвалідів України.

О

бладнання буде встановлено в 11 закладах, де ПРООН також проводить ремонтні роботи за фінансової підтримки Уряду Японії. Обладнання отримають наступні заклади в Донецькій області: • Артемівський територіальний центр соціального обслуговування; • Артемівський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; • Дружківська міська лікарня №2;

• Східний центр професійної реабілітації інвалідів у Дружківці; • Загальноосвітня школа №10 у Білецькому; • Дитячий садок «Росинка» в Білозерському; • Центр допомоги дітям «Отчий дім» у м. Красноармійськ; • Донецький міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів у Краматорську. В Луганській області: • Кремінський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів; • Рубіжанський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів; • Сватівський обласний інтернат для людей похилого віку та інвалідів. За словами Сергія Лукашова, спеціаліста із соціальних послуг проекту ПРООН та Уряду Японії «Відновлення соціальних послуг та відновлення миру в Донецькій і Луганській областях»: «У першу чергу будуть придбані такі засоби реабілітації, як спеці-

Н АІУ в ітає ю в іл яр ів ! Вітання Львівському центру соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін» з 20-ою річницею діяльності Шановні колеги, друзі! Від імені Національної Асамблеї інвалідів України і особисто від себе щиро вітаю Львівський центр соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін» з 20-ою річницею діяльності! Ваша невтомна праця є вкрай важливою та необхідною, адже вона безпосередньо пов’язана з турботою та милосердям. Ви своєю повсякденною працею даєте надію тим, хто потрапив у важкі життєві обставини, повірити у свої власні сили. Ви додаєте людям з інвалідністю оптимізму та впевненості, відкриваєте дорогу у світ здорових людей. Нехай глибоке усвідомлення важливості вашої місії зробить ще більш плідною та натхненною вашу працю, кожен день буде сповнений теплом людської вдячності. Щиро вітаючи з цим днем, від усього серця зичу всім Вам, шановні колеги, невичерпної енергії, вічної молодості душі, творчого натхнення. Хай Ваше життя буде багатим на щастя, любов та удачу. Здоров’я Вам і вашим рідним, благополуччя в кожному домі, радості у кожному прожитому дні. З глибокою повагою Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, Голова Національної Асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич

альні тренажери, крісла та стільці, ходунки та інші пристрої. Крім того, Національна Асамблея інвалідів України придбає допоміжне обладнання – поруччя, підставки, набори спеціальних приладів, які допомагають людям з інвалідністю в побуті. Для дітей буде придбано навчальні матеріали – книги, навчальні ігри, іграшки для розвитку дрібної моторики та інтелекту. Персонал цільових установ соціальної сфери вже пройшов спеціальні тренінги з використання цього обладнання. За словами Лукашова, навчання персоналу та закупівля обладнання – частина підходу ПРООН «Rebuild Better» («Відбудувати краще, ніж раніше»). Ремонт приміщень та їх оснащення допоможуть забезпечити не тільки фактичне відновлення реабілітаційних центрів, медичних та освітніх закладів, але й поліпшити якість надаваних в них послуг для найбільш вразливих громадян.

Проект «Відновлення соціальних послуг та налагодження миру в Донецькій і Луганській областях» реалізується ПРООН завдяки фінансуванню Уряду Японії та в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевої владою, а також у співпраці з ЮНІСЕФ. Основна мета проекту - відновлення соціальних послуг для найбільш уразливих груп населення. Проект реалізується в рамках зобов'язань Прем'єр-Міністра Японії Сіндзо Абе з надання допомоги Східній Україні, про що було оголошено на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2014 року. Загальна сума допомоги Японії за час незалежності України – понад 2,9 млрд доларів.

4

Рік Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю

№21-22(171-172) листопад 2015

В .Су шк е в и ч : « П р ац юв ат и м у р азо м із заг ал о м св ід о м и х г р о м ад я н У к р аїн и , р о збу д о в у юч и пДосить р авефективно о в у втрутився у к р аїн ськ у д е р ж ав у » в фор- • забезпечення розумного пристосулучився до вирішення проблеми пере-

Продовження. Початок на стор.1 Валеріє Михайловичу, як Вам працювалось впродовж цього року на посаді Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю, з якими проблемами стикнулись?

Р

ік був досить непростим, тривожним, адже досі на сході України триває АТО… Не торкаючись дикості самого факту військової агресії на території європейської держави, скажу, що в результаті цього страшного явища близько 300 тисяч людей з інвалідністю опинилися в становищі втрати практично всіх прав, гарантованих Конвенцією (це приблизна кількість людей на окупованій та прифронтовій територіях двох областей – Донецької та Луганської). І ступінь утрати й позбавлення цих прав найвища! Починаючи від утрати місця проживання і закінчуючи самим цінним, що є в людини, – правом на життя. Прошу вас вдуматися в цю цифру – 300 тисяч людей з інвалідністю! Для порівняння – це все населення Ісландії! ДЕ знаходяться ці сотні тисяч людей з інвалідністю СЬОГОДНІ – ніхто не знає! Чи живі вони?! Офіційна статистика з цієї проблеми в умовах військових дій відсутня. Необхідно також сказати про тисячі людей, які в результаті поранень поповнили цю страшну цифру. Безправних громадян з інвалідністю. Правова регуляторність з боку держави щодо цих людей на території, охопленій військовими діями й окупацією, їх соціальна підтримка, надання їм допомоги, виконання законів України відносно них надзвичайно обмежені. Влада не може забезпечити права цих громадян з інвалідністю. Не можу не сказати про надзвичайно важку проблему переселенців з інвалідністю. Людина на візку, незряча, нечуюча і з ураженням ДЦП втратила близьких, будинок, майно, часто – документи, знаходиться в іншому населеному пункті, у непристосованому чужому приміщенні, часто лише в умовно прийнятному для приживання. Як жити цим людям? І що зробила для них держава на підконтрольній їй території? Відповідаю. Держава робить щось, але вирішує проблему несистемно. Ні в правовому полі, ні на практиці держава не була готова до забезпечення прав і потреб переселенців з інвалідністю і не змогла до сьогодні виділити достатньо ресурсів для цього. Це – проблема, яка потребує невідкладного вирішення сьогодні! Я до-

селенців з інвалідністю з самого початку виникнення цієї проблеми, ще не будучи на посту Уповноваженого: разом з громадськими організаціями людей з інвалідністю та Національною Асамблеєю інвалідів України ми від початку АТО розпочали спеціальну програму «Рятуймо разом», завдяки якій вирішили проблеми багатьох людей з інвалідністю, евакуювали всіх, хто бажав, із непідконтрольних територій. І надалі з загалом громадських організацій людей з інвалідністю, об’єднаних Національною Асамблеєю інвалідів України, продовжуємо вирішувати проблеми цих людей. Відносно всього іншого населення громадян з інвалідністю, які не мали безпосереднього контакту з війною і не проживають на окупованих територіях, хочу заявити: ВІЙНА ПОРУШИЛА І ЇХНІ ПРАВА! І порушила найбільш суттєвим чином! Економіка держави в результаті військових дій критично постраждала. Уряд, забезпечуючи обороноздатність України, вимушений скорочувати соціальні видатки, мінімізуючи соціальні виплати та законодавчі преференції, не індексуючи соціальні виплати і пенсії по інвалідності, які з’їдає інфляція. Парламент зменшив законодавчі вимоги у сфері будівництва щодо безбар’єрності та універсального дизайну, частіше стали ігноруватися ті правові напрямки, які пов’язані з людьми з інвалідністю, що потребують державного фінансування. Отже, вимушений констатувати, що війна сьогодні глобально обмежила права УСІХ людей з інвалідністю в Україні! Проте ми увесь рік спрямовували усі свої зусилля, аби покращити (у рамках наших повноважень) життя людей з інвалідністю, щоб допомогти їм реалізувати своє право на повноцінне життя. І нам таки вдалось: - зупинити позбавлення пенсій всіх працюючих людей з інвалідністю І та ІІ груп; - не допустити позбавлення пільг на проїзд у міському транспорті людей з інвалідністю І та ІІ груп; - відновити та забезпечити фінансування статутної діяльності всеукраїнських громадським організаціям інвалідів; - відтермінувати поширення дії Технічного регламенту щодо медичних виробів на технічні та інші засоби реабілітації серійного виробництва (Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 572 ); - забезпечити врахування в Національній стратегії у сфері прав людини більшості вимог Конвенції ООН про права інвалідів (Указ Президента України від 25.08.2015 № 501/2015). Розпочав практику відстоювання в судах прав громадян з інвалідністю та їх громадських організацій. Завершена боротьба по захисту від хижацького бізнесу реабілітаційно-рекреаційної бази «Журавушка» Українського Товариства Сліпих, захистив в суді від посягань будинок, де розміщена єдина в Україні об'єднана редакція друкованих видань «Заклик» для незрячих громадян України (рішення суду від 07.09.2015 № 910/7295/15-г).

мування нормативної бази, в результаті чого посилено врахування потреб людей з інвалідністю під час прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 750). Особливу радість і задоволення отримав у боротьбі за доступний трамвай для людей з інвалідністю в Києві: до кінця року корпорація Електрон поставить до Києва сім нових низькопідлогових п’ятисекційних трамваїв. Київпастранс заплатить за львівські трамваї 183,8 млн. грн. (26,3 млн. грн. за один трамвай). Потреба столиці - до 300 трамваїв! До речі, власне боротьба за безбар’єрний трамвай була надзвичайно бурхливою, у тому числі з корупційними чинниками, і стала ЗНАКОВОЮ ПЕРЕМОГОЮ в започаткуванні подолання транспортної бар'єрності столиці для громадян з інвалідністю. Крім того, Інститутом Уповноваженого розпочато співпрацю з Національною школою суддів України в рамках здійснюваних заходів із підготовки кадрів для судової системи в напрямку забезпечення навчання суддів з питань прав та законних інтересів людей з інвалідністю. І це невичерпний перелік усього того, що вдалось реалізувати Інституту Уповноваженого Президента з прав людей зі інвалідністю за рік його діяльності. Як завжди буває, там, де працює Сушкевич – найбільше звернень від людей, які потребують допомоги. Ще коли ви були головою Комітету ВР, ваш Комітет був рекордсменом щодо отримання листів від соціально незахищених верств населення. Як у Адміністрації Президента? Тепер у Адміністрації Президента я теж став рекордсменом…За цей час я отримав понад 500 листів, на кожен з яких відреагував. Крім того, мною за рік тільки за власною ініціативою було надіслано задля сприяння здійсненню людьми з інвалідністю прав та основоположних свобод більше сотні листів: • 50 листів до керівників Комітетів Верховної Ради України; • 16 листів особисто до Міністра соціальної політики України; • 11 листів особисто до Прем’єр-міністра України; • 7 листів особисто до Міністра охорони здоров’я України; • 20 листів керівникам інших центральних органів виконавчої влади. Повторюю, що це були листи з різними ініціативами щодо вирішення проблем повноцінної участі людей з інвалідністю в житті суспільства. Хотів би звернути увагу на важку і професійну роботу у підготовці Указу Президента України від 25.08.2015 № 501/2015 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини». Очікуваними результатами реалізації Стратегії є: • забезпечення людей з інвалідністю доступу до правосуддя; • надання інформації людям з інвалідністю у доступній формі; • забезпечення участі людей з інвалідністю у виборах; • посилення відповідальності за відсутність доступності;

вання робочих місць для потреб людей з інвалідністю, їх супровід на робочому місці; • створення ефективної системи надання соціальних послуг, у тому числі із забезпечення соціального супроводу та підтриманого проживання людей з інвалідністю; • упровадження інклюзивної освіти та навчання; • запровадження та забезпечення функціонування системи послуг раннього втручання з метою створення сприятливих умов життєдіяльності для дітей, які мають порушення розвитку, підтримки сімей, в яких вони виховуються, запобігання відмовам батьків від дітей, які мають порушення розвитку, інвалідизації дитячого населення; • приведення у відповідність із Міжнародною класифікацією функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я критерії встановлення інвалідності та отримання реабілітаційних засобів і послуг людьми з інвалідністю. У рамках роботи над цим документом, долучився до діяльності п’яти робочих груп, створених при Мінюсті, стосовно розробки Плану дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини. До плану заходів мною запропоновано більше 100 заходів, які спрямовані на сприяння здійснення людьми з інвалідністю прав та основоположних свобод практично у всіх сферах життя. Зараз Мінюст узгоджує відповідний документ із центральними органами виконавчої влади. Завжди у своїй роботі спираюсь на думку загалу громадських організацій людей з інвалідністю, експертів від громадського середовища, звичайних громадян з інвалідністю, які надсилають мені своє бачення вирішення нагальних проблем, саме для цього створив Консультативну раду при Уповноваженому Президента.

Є чимало питань, які мене тривожать, зокрема, скасування пільг з оподаткування підприємств громадських організацій людей з інвалідністю та зі сплати єдиного соціального внеску під час «вдосконалення» Податкового кодексу та інших законодавчих актів України, а також можливого погіршення ситуації із соціальних захистом осіб з інвалідністю під час децентралізації. Але вже сьогодні разом із загалом директорів корпусу громадських організацій інвалідів домовився про збереження преференційного порядку підтримки вирішення проблем зайнятості громадян з інвалідністю. Важко, проблемно, але залишаюсь оптимістом і буду працювати разом з загалом свідомих громадян України, розбудовуючи правову українську державу. Бесіду вела Наталя ГАРАЧ

№21-22(171-172) листопад 2015

14 листопада - Міжнародний день боротьби із цукровим діабетом

5

Діабе т – н е в и р о к , я к що зн ат и п р о св о ю Д і а б е т у с в і т і Цукровий діабет – глобальна медико-сохв о р о бу т а к о н т р о л юв ат и її Цукровий діабет раніше по праву називався постійна сухість в порожнині рота, спрага, часті сечови- ціальна і гуманітарна проблема XXI сто-

хворобою минулого сторіччя, однак тепер усі вчені та медики сходяться в думці, що цукровий діабет – це перша «неінфекційна пандемія», що зайняла своє почесне місце в списку найпоширеніших хвороб світу після серцевосудинних та онкологічних захворювань.

Несвоєчасне виявлення та неадекватне лікування цукрового діабету призводить до ранньої інвалідизації. Кількість хворих на планеті, які страждають на цю хронічну, по життєву ендокринну патологію, на сьогоднішній день вже перевищує 150 мільйонів осіб, при чому близько половини з них хворіють латентним, тобто прихованим, діабетом. Крім того багато десятків мільйонів людей у всьому світі страждають невиявленими формами захворювань, або ж у них є схильність до цієї хвороби, оскільки вони мають родичів, що хворіють на діабет. За даними міжнародної спеціальної комісії по діабету, кожні 15 років очікується двократне збільшення кількості хворих на цукровий діабет. У зв’язку з чим виникає необхідність раннього виявлення даної хвороби. Лікарі рекомендують не рідше 1 разу на рік перевіряти рівень цукру в крові. В умовах ендокринологічних центрів та відділень в лікарнях є всі можливості визначення рівню цукру в крові та сечі методом експрес-діагностики (за 1 хвилину). Актуальність ранньої цукрового діабету пов’язана з тим, що при даному захворюванні порушуються всі види обміну речовин в організмі, що сприяє розвитку серцево-судинних ускладнень з боку життєво важливих органів, таких як: серце, нирки, печінка та ін. Першими симптомами цукрового діабету можуть бути:

пускання; незначне похудіння, слабкість, головний біль; рани, що довго не загоюються (діабет вважають вторинним імунодефіцитом), свербіння шкіри, розшатування та випадіння зубів; біль, оніміння та зяб кінцівок; погіршення зору. Якщо діабет вже виник, то необхідно прикласти максиму зусиль, щоб хвороба не прогресувала. Для цього обов’язково поряд з постійним контролем рівня цукру в крові оцінювати ступінь компенсованості цукрового діабету (насиченість крові глюкозою за останні два місяці). Перевіряйте рівень цукру в сечі та крові в найближчому закладі охорони здоров’я вже сьогодні, щоб прожити щасливе та здорове життя!

ліття, яка торкнулася сьогодні все світове співтовариство. Ще двадцять років тому кількість людей у всьому світі з діагнозом «цукровий діабет» не перевищувало 30 млн. Сьогодні діабет хворіє понад 285 млн осіб, а до 2030 року, за прогнозом Міжнародної федерації діабету (IDF), їх число може збільшитися до 438 млн. Цукровий діабет – тяжке хронічне прогресуюче захворювання, яке потребує медичної допомоги протягом усього життя хворого. Діабет характеризується розвитком серйозних ускладнень, що потребують дорогого лікування, є однією з основних причин передчасної смертності. При цьому діабет невпинно молодшає, кожен рік вражаючи все більше людей працездатного віку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), кожні 10 секунд у світі помирає 1 хворий на цукровий діабет, тобто щорічно помирає понад 3 млн осіб – більше, ніж від Сніду і гепатиту разом узятих. При цьому діабет часто не згадується як безпосередня причина смерті у тих випадках, коли до летального результату призводить одна з його пізніх ускладнень, як інфаркт міокарда, інсульт або ниркова недостатність. За цими сухими цифрами стоять долі конкретних людей і безліч особистих трагедій. Надзвичайна небезпека діабету визнана сьогодні всім міжнародним співтовариством. У грудні 2006 року Організація Об'єднаних Націй на своїй 61-ї сесії Генеральної асамблеї прийняла спеціальну резолюцію №61/225 по цукровому діабету, в якій визнала діабет важким хронічним захворюванням, що представляє серйозну загрозу не тільки для добробуту окремих людей, але і для економічного і соціального добробуту держав і всього світового співтовариства.

Профілактика цукрового діабету

Профілактику діабету необхідно починати якомога раніше. Доросла людина має самостійно стежити за умовами свого життя і звичками, харчуванням. Діти ж повинні перебувати під суворим наглядом батьків.

Вилікувати діабет повністю неможливо, але в будьякому випадку лікування завжди буде тривалим і непростим. Тому є сенс задуматися про комплексні заходи профілактики. Водний баланс. Найчастіше в профілактиці цукрового діабету будь-якого типу перше місце віддають правильній системі харчування, хоча це не зовсім вірно. Насамперед, необхідно підтримувати в організмі здоровий водний баланс. По-перше, підшлункова залоза крім інсуліну повинна виробляти водний розчин речовини бікарбонату для нейтралізації природних кислот організму. Якщо відбулося зневоднення, пріоритет віддається виробництву бікарбонату, відповідно, вироблення інсуліну тимчасово знижується. Але постійні перепади рівня цукру в крові є фактором ризику захворювання на діабет. По-друге, процес проникнення глюкози в клітини вимагає не тільки інсуліну, але й присутності води. Клітини, як і весь організм, на 75 відсотків складаються з води. Частина цієї води при прийомі їжі витратиться на вироблення бікарбонату, частина на засвоєння поживних речовин. У результаті знову ж страждає процес вироблення інсуліну і його сприйняття організмом. Існує просте правило: пити склянку води вранці і перед кожним прийомом їжі обов’язково. Це необхідний мінімум. При цьому не можна вважати напоями, заповнюють водний баланс, такі популярні продукти: газовані напої, кава, чай, соки, пиво. Для клітин все це їжа, але не вода. Здорова дієта. Така профілактика дається сучасній людині складніше всього, але без здорового харчування всі інші заходи практично марні. При цьому виключати повністю продукти з вмістом цукру не варто, це може принести тільки шкоду. При ризику захворювання слід в першу чергу скоротити споживання легкозасвоюваних вуглеводів.

Вони дають значне навантаження на підшлункову залозу. При цьому енергії організму дають мінімум, а почуття насичення від такої їжі триває зовсім не довго. Тим, хто вже має надмірну вагу, має сенс звернути увагу на кількість споживаних калорій. Калорійність їжі визначається зовсім не вмістом цукру. Жири тваринного і рослинного походження так само повинні міститися в їжі в розумних кількостях. Ідеальним варіантом профілактики діабету у даному випадку буде дробове харчування 5-6 разів на день невеликими порціями. Так навантаження на підшлункову залозу буде мінімальною і постійною, а вага поступово буде знижуватися. Для тих, хто потрапляє в групу ризику захворювання або вже має деякі проблеми з утриманням рівня цукру в крові, слід включити в свій раціон: капусту, буряк, моркву, редис, болгарський перець, брукву, зелену квасолю, цитрусові. Фізична активність. Регулярні фізичні навантаження є ефективним методом профілактики цукрового діабету. Найочевидніша причина такого взаємозв’язку – профілактика ожиріння. Але є й інші причини. Жирові клітини спалюються природним шляхом і в потрібних кількостях, а клітини м’язів підтримуються в здоровому та активному стані. При цьому глюкоза не застоюється в крові, навіть якщо є певний її надлишок. Необхідно хоча б 30 хвилин у день займатися будьяким видом спорту. Це не обов’язково повинна бути активне і виснажливе тренування. Для багатьох складно витримати півгодини спортивного навантаження, а деякі просто не можуть знайти вільні півгодини. У цьому випадку можна розділити свою фізичну активність на три підходи по десять хвилин протягом дня. Немає необхідності купувати тренажери або абонементи. Потрібно лише злегка змінити свої щоденні звички. Хорошими способами підтримувати своє тіло і здоров’я в тонусі є: ходьба по сходах замість ліфта, прогулянка в парку з друзями замість вечора в кафе, активні ігри з дітьми замість комп’ютера. Уникати стресів. Така міра буде відмінною профілактикою абсолютно всіх захворювань, а не тільки цукрового діабету. Слід уникати контактів з негативно налаштованими людьми. Якщо ж це неминуче, контро-

люйте себе і зберігайте спокій. У цьому можуть допомогти аутотренинги або ж тренінги та консультації з фахівцями. Актуальна порада – ніяких сигарет. Вони лише створюють ілюзію спокою, але насправді це не так. При цьому нервові клітини і гормональний фон однаково страждають, а нікотин надходить в організм, сприяє розвитку діабету та його подальших ускладнень. Стреси безпосередньо пов’язані з тиском. Контролюйте його. Підвищений артеріальний тиск порушує здорові процеси вуглеводного обміну. Будь-яке серцево-судинне захворювання підвищує ризик захворювання на цукровий діабет. Постійне обстеження у фахівців. Сучасна людина дуже зайнята, а тому в лікарню йде тільки в крайньому випадку. Тоді ж, з періодичністю раз на рік або півроку, здаються аналізи крові на вміст цукру. Це не правильно, необхідно виробити певний графік перевірок. Скласти його допоможе терапевт. Частота перевірок буде залежати від того, скільки негативних факторів вже є і вони можуть призвести до розвитку захворювання. Для тих, у кого ризик появи цукрового діабету дуже високий (мається ожиріння чи багато родичів страждають цим захворюванням), доцільно перевіряти рівень цукру постійно, можливо навіть щодня. У вільному продажу за доступною ціною є спеціальні пристрої, які значно полегшують завдання. До неприємних наслідків може призвести самолікування. Сильні препарати можуть мати у своєму складі гормональні речовини. Лікарські засоби найчастіше мають якийсь супутній вплив на органи, а підшлункова залоза «потрапляє під удар» однією з перших. Невірне самостійне лікування вірусів та інфекцій може запустити в організмі аутоімунні процеси.

6

Рівні права - рівні можливості

У Вінниці з’явиться перший в Україні муніципальний центр реабілітації людей з інвалідністю

Наразі триває реконструкція приміщення колишнього дитсадка на вулиці Винниченка, яке довгий час було занедбаним. На його ремонт міська влада виділила 7 млн грн, проте гроші потрібні будуть ще й на обладнання. Планується, що у цьому приміщенні відкриють Центр соціально-психологічної реабілітації людей з інвалідністю «Гармонія». У ньому будуть тренажерні зали, комп'ютерна кімната, майстерня, а також студія танців для людей на візках.

Будівництво на деякий час було зупинено через нестачу грошей, але цього року фінансування відновили і реконструкція вже на завершальній стадії. У новому приміщенні центр матиме в своєму розпорядженні перший та підвальний поверхи загальною площею 820 м2. На першому поверсі буде комп'ютерна кімната для навчання та пошуку інформації, приміщення для індивідуальної соціально-психологічної реабілітації та для роботи психолога з групою, зал для зборів, та для навчання волонтерів, для роботи з практикантами вишів. А також – магазин для розміщення сувенірної продукції та презентації послуг, які можуть надавати майстри з інвалідністю жителям міста. У підвальному поверсі буде тренажерна зала для фізичної реабілітації дітей та молоді на візках, мініспортивна зала для ігрових та спортивних форм роботи. Розташовуватиметься тут й кімната легкого ремонту та приміщення для зберігання крісел-колясок, майстерня з ремонту візків та навчанню людей безпечно ними користуватись. У актовій залі прово-

дитимуться масові заходи, конференції, заняття школи танців на візках. Приміщення вже утеплили, завершили монтувати систему опалення, проводки кондиціонування, а також пошпаклювали стіни та поклали плитку. Роботи фінансуються з міського бюджету, також у мерії обіцяють, що виділять гроші на обладнання. «У цілому ми зараз виходимо на оздоблювальні ремонтні роботи, облаштування плитки тощо. Я в першу чергу хочу подякувати за активну позицію саме Раїсі Панасюк, яка є двигуном інклюзивного процесу в місті. Спілкуючись з нею ми дізналися про багато цікавих і гарних нових ідей, як от наприклад, продаж сувенірної продукції, студія танцю на візках тощо. Взагалі, люди з інвалідністю зможуть знайти тут для себе заняття за інтересами, а головне – спілкування, розвиток та обмін думками. Тут буде створено комфортні умови для людей з інвалідністю, і це буде ще одним прикладом реалізації заходів, передбачених у програмі розвитку міста «Вінниця – 2020», – каже в.о. міського голови Сергій Моргунов. Центром реабілітації та ходом ремонту опікується громадська організація «Гармонія» та її фундатор Раїса Панасюк. Саме за її ініціативи тут з'являться гуртки за інтересами, майстерні, а також унікальна в Україні студія танців на візках. «Цей центр стане зразком створення доступного середовища. Якщо людина сіла в інвалідний візок, потрібно, щоб вона не думала, що життя завершується, а могла завітати в центр, отримати тут комплекс реабілітаційних послуг, побачити, як вона може облаштувати своє житло, щоб їй було зручно і комфортно жити у такому стані. Адже життя не завершується і може бути цікавим. Взагалі, центри для реабілітації в Україні є різні, але вони не такі як буде наш, де комплексно об'єднано послуги. Також ми хочемо, щоб його відвідували не лише люди з інвалідністю, щоб сюди було цікаво прийти громадським діячам, волонтерам, вінничанам, адже тут є хороша актова і конференц-зала. Хочемо, щоб люди з інвалідністю залучалися до активної діяльності громади міста. Адже лише таким чином ми зможемо створювати інклюзивне середовище, у якому є місце для кожної людини, а саме таким є наше місто», – каже Раїса Панасюк. За словами Раїси Панасюк, у закладі зможуть займатись не лише люди на візках, а й з порушенням слуху та зору. Завершити реконструкцію планують до кінця року. ВІНТЕРА

На стадионе «Стад де Франс» в Париже прошла Международная конференция CAFE ‘Total Football, Total Access’

На конференции встретились известнейшие деятели в области футбола, ограниченных возможностей и равенства людей, а также проектирования стадионов. Они обсудили пути решения общей задачи – улучшить доступ болельщиков с инвалидностью к просмотру футбольных матчей, и повысить их вовлеченность в мир этого спорта.

Украину на конференции представляли представители из Киева, Днепропетровска, Харькова и Сум. Кроме болельщиков с инвалидностью, в обсуждении серьезных тем приняли участие Наталия Скрипка, исполнительный директор Национальной Ассамблеи инвалидов Украины, Юрий Титаренко, президент Ассоциации футбола инвалидов Украины, Любомир Покотыло, аудио-описательный комментатор НСК

«Олимпийский», Татьяна Глущенко, коо р д и н а т о р социальных проектов ФК «Металлист». Украинские делегаты стали участниками панелей, на которых обсуждались: опыт работы аудио-описательных комментаторов в Ук- Исполнительный директор НАИУ Наталия раине, наследие про- Скрипка рассказывает о проекте UEFA Respect екта УЕФА inclusion #totalaccess ЕВРО-2012 «Футбол инфраструктуру стадионов и пребез ограничений», результаты доставляя специальные услуги нового европейского проекта зрителям с физическими ограниУЕФА «Капитаны изменений», чениями, а также способствуя Неделя действий CAFE в Украине вовлечению людей с ограничени Польше. ными возможностями в мир футГлавная цель CAFE – сделать бола и повышая уровень европейский футбол доступным осознанности общества в отнодля всех людей с ограниченными шении их потребностей. физическими возможностями.

CAFE - Центр доступа Достичь этого можно, улучшая к футболу для ВСЕХ

№21-22(171-172) листопад 2015

Короткі новини з регіонів Закарпатська область В Ужгороді хочуть облаштувати особливий туристичний маршрут для особливих людей

Громадська організація, яка отримала грант у рамках проекту Карпатський туристичний шлях, крім дорожніх знаків, які скеровуватимуть до визначних пам’яток, хоче облаштувати в Ужгороді туристичний маршрут для людей з інвалідністю. Попередньо маршрут мав би старувати на площі Поштовій і фінішувати на площі Петефі. До нього заплановано включити всі визначні пам’ятки центру міста, зокрема й обласний художній музей ім. Й. Бокшая, провулок «Гірчичне зерно» тощо. На любителів паркуватися на місцях для людей з інвалідністю в Ужгороді хочуть вплинути інакшими знаками. В Ужгороді на паркувальних місцях для людей з інвалідністю все ще дуже часто ставлять машини ті, хто не має інвалідності. Не дуже допомагають і «радикальні» написи: «Забрав моє місце – забери мою хворобу». Ротарі-клуб «Ужгород-Скала» хоче змінити дорожні знаки в місцях паркування на знаки, що паркування заборонено, крім осіб із інвалідністю. Як зазначив на засіданні заступник міського голови Ярослав Шафарь, знаки встановлять біля супермаркетів, установ, організацій, як, наприклад, поліклініка тощо, на місцях, які вже визначені для цього. Профінансує оновлення Ротарі-клуб.

Київська область Унікальний реабілітаційний центр для бійців АТО відкрили на Київщині

У старовинному особняку під Києвом облаштували ветеранський будинок. Силами волонтерів і самих бійців старенький будинок поступово перетворюється на справжній реабілітаційний центр. Подолати психологічні травми, пов’язані з війною, бійцям допомагатимуть такі ж учасники АТО. До ветеранського будинку бійцям можна прийти у будьякий час, аби зігрітись, поїсти та переночувати. І для цього не потрібно жодних документів і дозволів чиновників. Психологи працюватимуть із бійцями безкоштовно. Але де брати гроші на господарські потреби волонтери, поки не знають. На допомогу держави не покладаються, тому шукають благодійників. Три кімнати вже готові приймати відвідувачів. Є тут і меблі, і бібліотека, і навіть бойовий прапор. До відкриття будинку залишилось не так вже й мало: відремонтувати електрику, облаштувати кухню і сантехніку. Волонтери сподіваються, що до зими встигнуть.

Вінницька область Вінницькі психологи провели тренінг для батьків та людей з інвалідністю

НАІУ спільно з Вінницькою обласною громадською організацією «Асоціація захисту та допомоги інвалідам «Відкриті серця» провели у Вінниці Всеукраїнський навчальний семінар-тренінг «Табір активної реабілітації для опікунів та людей з інвалідністю». У заході взяли участь батьки та опікуни, люди з інвалідністю з 15 міст України. З учасниками протягом цього періоду проводили психологічні тренінги на тему «Крок до самостійності». Тренінги проводилися з метою створення сприятливого психологічного мікроклімату в учасників, позитивного емоційного стану, розвитку позитивної самооцінки, а також психологічної підтримки батьків та опікунів, які виховують дітей з інвалідністю. Тренінги допомагають учасникам змінити свої погляди на особисті проблеми та труднощі у спілкуванні з дітьми, навчитися знаходити вихід із складної життєвої ситуації, тренінги сприяють самоаналізу активній підготовці дітей до незалежного проживання в громаді.

№21-22(171-172) листопад 2015

Жіночність без бар’єрів

7

Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю

Регіональний семінар для жінок з інвалідністю «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст та творчий розвиток», що тривав три дні в Чернівцях, організували Національна Асамблея інвалідів України та Чернівецька обласна ГОІВ «Лідер». Такий захід проводиться вже вдруге. Оскільки я пересуваюсь на візку вже близько 20 років, то для мене ця тема дуже важлива. І саме тому було легко і навіть цікаво складати програму заходу. Ідей було так багато, що важче було все вписати в ці три дні аби встигнути все провести, розповісти, показати та залучити до активної участі дівчат.

Запланований діалог з представниками місцевої влади щодо проблемних питань, які порушують право жінок з інвалідністю, пройшов в дуже бадьорій атмосфері. Питань не багато, зате вони такі болючі. Це – забезпечення та обладнання гінекологічних кабінетів в м. Чернівці кріслами-трансформерами для огляду маломобільних жінок, постійне порушення водіями правил паркування, а саме займання спеціально виділених місць для паркування автомобіля людини з інвалідністю, архітектурна недоступність для маломобільних громадян Чернівецького драмтеатру та Чернівецької облержадміністраціі. Нам хочеться вірити, що рекомендації, зауваження та вимоги будуть почуті й найближчим часом виконані. І вже наступного дня міський голова розмістив світлину, на якій місця для авто людей з інвалідністю на парковці біля торгового центру незайняті іншими автомобілями. Першого ж дня відбулося обговорення ще однієї болючої, але цікавої теми «Роль статевого життя для жінки з інвалідністю». Не секрет, що на цю тему ніхто не говорить вголос. Тому присутнім було цікаво дізнатися від лікаря загальної медицини сімейної практики С.М. Часовенко багато нового та корисного для здоров’я. Виявилося, що передбаченого часу для обговорення цієї теми обмаль, тому домовилися за ініціативою С.М. Часовенко зустрічатися кожного місяця. Другого дня до нас завітала творча команда салону краси «SLAVA SNUDIO» і для всіх він запам’ятається феєрично святковим, жіночим, ніжним та багатим на перевтілення. Директор салону пані Ярослава Малинська покорила нас своєю людяністю, добротою та неймовірним професіоналізмом. Ярослава Іванівна настільки професійно все організувала для наших особливих персон, що мені як організатору, залишалось тільки насолоджуватись процесом.

І найважливіша подія – це підписання угоди про співпрацю між салоном краси «SLAVA SNUDIO» та ЧОГОІВ «Лідер». Відтепер наші дівчата навчатимуться в школі краси на візажистів, перукарів, майстрів манікюру. Я, до речі, вже навчаюсь у цьому чудовому закладі і моя давня мрія – отримати диплом майстра віражу, скоро збудеться. Майстри під керівництвом Я.Малинської працювали натхненно, наші красиві дівчата моделі перевтілювалися на очах. Я знаю, що кожна жінка після відвідування салону краси почуває себе більш впевненою і ніби виростають крила, які допомагають летіти з гордо піднятою головою. Так і наші чарівні учасниці літали немов метелики з новими зачісками та стильними макіяжами. Завершилась школа краси та гармонії показом модельного одягу від молодих дизайнерів, яких запросила на наше дійство дизайнер одягу пані Любомира Зайцева.

Фотосесія «Краса в унікальності» принесла море задоволення, тому що Богдан Малинський – фотограф з тонким талантом від Бога зміг підкреслити та уловити найчарівніші та найтаємничі риси наших королев та принцес. Прекрасні світлини від Богдана залишать нам спогади на все життя про ту мить, яка іноді буває дорожчою за життя. А потім ми поїхали на нашу панську вулицю Ольги Кобилянської для проведення флешмобу «НЕ ЗДАВАЙСЯ» на двох низкопольних автобусах, які надали нам завдяки сприяння Чернівецького міського голови О.П. Каспрука та особисто І.В. Кожуленко.

Мета флешмобу – підтримати хлопців, які отримали інвалідність, захищаючи нас в АТО, та опинилися на візках. Всі як один залюбки слухали пісні у виконанні Марини Тимофійчук, нашої буковинської співачки. Авторська пісня Марини «А ти не здавайся» у виконанні учасниць семінару розчулила всіх. Ми, маємо надію, що слова: «А ти не здавайся, коли тебе чекають. А ти не здавайся – знай, що з тобою правда, З тобою віра, з тобою Бог… А ти не здавайся – з тобою любов» допомагають і підтримують того, хто зараз не знає, як жити далі, хто впав у відчай і не вірить у себе. Молимо Бога дати миру нашій рідній Україні. Флешмоб пройшов велично і красиво. Ми вдячні музичному салону «Ремікс», який встановив фортепіано на вулиці. На ньому Марина і виконувала свої пісні. Добре, коли є добрі люди. З почуттям надії на мир та злагоду ми за запрошенням власника ресторану «Панська Гуральня» завітали пригоститися, погрітися, попити кави та посмакувати смаколиками в доступний для нас заклад. Насичений подіями день завершився довгим приємним спілкуванням в готелі «Буковина», святковою вечерею, за яку ми вдячні благодійникам, які підтримали наш захід – Андрію Маковею, Групі «Подаруй усмішку», ГО «Золоті Леви Чорної сотні», Петру Брижаку, Роману Чоботарю, Ігору Матейчуку. Третій день був не менш насиченим і цікавим. Письменниця, психолог Христина Сирова розповіла учасникам, чому кожен вартий щастя, а практикуючий психолог Максим Пансек допоміг зрозуміти, як розкрити силу свого Я. Всі три дні семінару «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст та творчий розвиток» шістдесят жінок з інвалідністю перебували у готельному комплексі «Буковина», який є окрасою нашого міста. Ми відчували себе

дуже комфортно і по-європейськи. Запам’ятається толерантне, тепле та професійне ставлення до нас. Ми відчували доброту і ненав'язливість. Смачне харчування в ресторані «Чернівці» допомогло нам відчувати себе як дома. Семінар завершився. Бачила, як неохоче всі роз’їхалися по домівках. Хотілося, ще бути разом, набиратися знань, енергії та впевненості. Радію кожному маленькому успіху. Радію тому, що для когось це була єдина можливість вийти з хати та відчути себе жінкою. Кажу як є. Знаю, що після нашого заходу щось зміниться. Шановні друзі! Усі, хто долучився до організації нашого заходу, хто хвилювався разом зі мною, допомагав, вкладав енергію та емоції, щиро дякую ВАМ. А ще я вдячна своїм жінкам, дівчатам. Ви гарні, цілеспрямовані, сильні і по жіночому слабкі. Ми разом зможемо подолати всі негаразди. Валентина ДОБРИДІНА, представник НАІУ у Чернівецькій області

8

№21-22(171-172) листопад 2015

Р анн я д і агн о ст и ка аут и зм у – шан с для у сп іПсихолог шн ої ре аб і лі тац і ї центру підкреслила, що «Прометей» – потини-аутиста. Організували цей захід Департамент

Американський лікар-педіатр Джимі Пейпон багато років досліджує тему ранньої діагностики аутизму. Він виступив з ініціативою провести в Запоріжжі семінар для дитячих лікарів для того, щоб поділитися найефективнішими методиками виявлення аутичних розладів на ранній стадії. Ця проблема дуже серйозна й актуальна, бо щороку збільшується кількість дітей із таким захворюванням.

Л

ікар звернувся до депутата міської ради Тамари Огородової та менонітського центру з проханням допомогти в організації заходу. Влітку відбулася робоча зустріч із Департаментом охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації, запорізьким благодійним фондом «Єдність» за майбутнє» за підтримки заступника голови облдержадміністрації Едуарда Гугніна. Нещодавно в Запорізькій обласній державній адміністрації відбувся семінар на тему «Роль педіатра в ранній діагностиці аутизму». Педіатри, психологи, представники ЗМІ дізналися про важливість ранньої діагностики аутизму в дітей і шляхи соціалізації ди-

охорони здоров’я ЗОДА, ЗБФ «Єдність за майбутнє», реабілітаційний центр «Прометей» за фінансової підтримки менонітського центру. Міжнародні благодійники з благодійного фонду «Менонітський центр», зокрема, канадець Елвін Судерман відзначив, що аутизм потрібно діагностувати в ранньому віці, щоб у майбутньому дитину вдалося соціалізувати та навіть навчати в звичайних загальноосвітніх школах. Лікар-педіатр зі США Джимі Пейпон наголосив, що для отримання найкращого результату потрібно об’єднати зусилля педіатрам, психологам і, найважливіше – батькам. Чим раніше вони запідозрять у дитини відхилення та звернуться до спеціалістів, тим більші шанси розвинути природний потенціал та інтегрувати дитину в соціум. Джимі розробив тест із діагностики аутизму в 1 рік і скоро він буде доступним у Інтернеті. В Україні діагноз «аутизм» психіатри ставлять з трьох років. Значно ефективнішим, на думку фахівців, є рання діагностика аутизму педіатрами до трьох років. Під час прийому в лікаря у дитини можуть і не проявитися аутичні розлади, тому батькам варто відзняти на відеокамеру дивну поведінку дитини та показати це відео педіатру. Дуже важливим аспектом є частота таких ненормальних проявів. Дослідження, проведені в 1994 році, довели, що коли батьки підозрюють аутизм, зазвичай цей діагноз підтверджують медики. Наталя Кузьмук має дитину з цим діагнозом. Вона зауважила, що в півтора року вона помітила, що у дитини ніби стерлася вся інформація з пам’яті. Дуже змінилася поведінка. Проте лікарі не діагностували аутизм і вісім місяців намагалися лікувати дитину медичними препаратами, але ситуація погіршилася. На щастя, мати дізналася про центр соціальної та реабілітаційної допомоги дітям з обмеженими можливостями «Прометей» і вже за невеликий термін був прогрес, про що вона і сказала.

рятунок для батьків, тому що діти перебувають в центрі весь день, а батьки можуть займатися своїми справами. Нерідко це рятує сім’ї, бо хвора дитина – важке випробування для родини. Ті, хто мають таких дітей, потребують психологічної підтримки та додаткових знань для роботи зі своїми дітьми. «До нашого центру звертаються з інших міст, щоб перейняти передовий досвід, але ми не можемо прийняти всіх бажаючих, – поділилася досягненнями центру «Прометей» Анжела Псарьова. – Такі центри потрібні в інших містах нашої області. Вчені стверджують, що в колективі дитина з аутизмом краще засвоює знання, вчиться соціальним і побутовим навичкам, звикає до спілкування з оточуючим світом. Наші діти відвідують кілька днів школу і, найголовніше, хочуть туди ходити. Ці діти дуже легкі у спілкуванні. На відміну від своїх однолітків, вони не хитрують, не маніпулюють, а щиро висловлюють свої емоції. Дитина з аутизмом – як комп’ютер без програмного забезпечення – вони не знають, що робити і як. Ми вчимо їх з нуля. Найголовніше – не допустити вторинних патологічних процесів. На жаль, кількість дітей з аутизмом кожного року збільшується, тому чим раніше діагностувати захворювання та вжити заходи, тим швидше дитина соціалізується». «Ніколи не варто втрачати надію, – запевнив лікар Джимі Пейпон. – Я знаю людей з аутизмом, які заговорили в 20 років. Ця проблема має два аспекти – медичний і духовний. Церква, батьки, психологи, благодійні організації повинні допомагати цим дітям. У Романівці на Житомирщині є інтернат для дітей з аутизмом. Я знаю сімейну пару, котра допомогає цим дітям. Важливо любити їх, розвивати їх сильні сторони. Кожен може вплинути на ситуацію та змінити в кращий бік життя дітей з аутизмом». Оксана ДРОЗДОВСЬКА, позаштатний кореспондент НАІУ

Советы тем, кто принимает в гостях родственника Вопрос-ответ. или ребенка с аутизмом Как принять у себя дома гостя с аутизмом? Гости и праздники у родственников могут стать испытанием для многих. Но если добавить аутизм, то вы можете получить готовый рецепт для катастрофы. Однако те же ингредиенты могут стать основой для празднества, которое пройдет как по маслу.

Ч

то определяет эту разницу? Вся соль в планировании заранее, разумных ожиданиях и умении не забывать о том, что любой праздник – это повод подумать о нуждах других людей. Заранее узнайте побольше о вашем госте Аутизм принимает самые различные формы и очертания, а люди с аутизмом меняются и растут, как и все остальные. Если вы давно не видели вашего гостя с аутизмом, то, на самом деле, вы мало что о нем знаете. Пришло время для расспросов. Вот некоторые вопросы, на которые вы, вероятно, захотите получить ответ: Какая у него любимая еда? Есть ли определенные звуки, освещение или запахи, которые вызывают у него трудности? У нее есть любимая игрушка, видео или музыка? Чем больше вы будете знать заранее, тем проще вам будет подготовить сцену для положительного опыта. Планируйте заранее (и поделитесь своим планом) Для многих людей с аутизмом важно заранее знать, чего ожидать. Для того, чтобы облегчить эту задачу, лучше составить четкий план домашнего мероприятия, даже если он будет совсем простым, и поделиться им заранее. В идеале вы сможете сделать и прислать фотографии вашего дома и комнат, а также людей, которые будут в вашем доме, чтобы ваш гость с аутизмом смог подготовиться к визиту к вам заранее. Нет никакой нужды в совсем подробных планах, но лучше включить в них такие детали как: «У двери нужно будет снять ботинки» или «Когда ты придешь, можно будет или помогать на кухне, или смотреть футбольный матч по телевизору». Выделите тихое место Иногда люди с аутизмом испытывают перегрузку или расстраиваются, и им может быть сложно справиться со своими чувствами. Если вы выделите тихое место (спальню, например) для вашего аутичного

гостя и проинформируете его о такой возможности заранее, то он (вместе с родителем или другим сопровождающим) сможет быстро ретироваться туда, чтобы восстановить силы. В идеале в этом месте должна быть возможность включить любимое видео или музыку для вашего гостя, чтобы он смог расслабиться. Поддерживайте уместные ожидания Возможно, вы рассчитываете на крепкие объятия и оживленное участие со стороны «особенного» гостя, но ваши ожидания вряд ли оправдаются. Однако вместо этого вы можете получить теплые улыбки, радостный взгляд или минуты искреннего взаимопонимания. Фокус в том, чтобы ваши надежды оставались реалистичными, и чтобы вы не начинали огорчаться или злиться, если они не оправдались. Визит в гости может быть связан с повышенными сенсорными и социальными требованиями для людей с аутизмом, изза этого им может быть трудно общаться с хозяевами дома. Знание об особенностях вашего гостя поможет вам умерить свои ожидания. Предложите ту еду или подарки, которые на самом деле понравятся вашему гостю Очень часто дети с аутизмом ведут себя младше своего возраста, или они хотят одни и те же подарки или еду снова и снова. И хотя очень важно помогать детям с аутизмом открывать новые возможности, людное сборище в чужом доме — совершенно неподходящее для этого время. Если ваш «особенный» гость любит бутерброды с вареньем и игрушки для малышей, а не жареную курицу и подходящие по возрасту фигурки супергероев, то важно ориентироваться на его ожидания. Если хотите предложить новую еду или занятия, то сделайте это в более тихой и менее тревожной обстановке. Помогите другим гостям вести себя дружелюбно В отличие от вас остальные люди могут быть не готовы принять гостя с аутизмом. Но комфортно остальным гостям в его обществе или нет, они должны вести себя вежливо и по возможности избегать критики. Заранее предупредите их, что вы ждете гостя с аутизмом, и как он может себя вести. При необходимости объясните, что он будет есть другую еду, чем все остальные,

либо будет получать иное «особое» отношение. Ясно дайте понять, что вы не потерпите негативных комментариев («Он просто очень избалованный» и т.п.). Разумеется, ваш «особенный»гость, со своей стороны, должен следовать основным правилам поведения в доме (нельзя драться, нельзя залезать на мебель и так далее). Устройте передышку для родителей Если у вас есть такая возможность, то устройте так, чтобы родители «особенного» гостя смогли передохнуть. Возможно, другой гость подросткового возраста будет рад поработать «няней» во время праздника, либо вы можете сами посмотреть видео или поиграть с вашим гостем с аутизмом. На самом деле, лучший праздничный подарок для семьи такого ребенка — это возможность провести несколько часов просто общаясь с друзьями или родственниками! Подготовьте запасной план (просто на всякий случай) Даже если вы идеально подготовились к визиту «особенного» гостя, и даже если все идет распрекрасным образом, ситуация может выйти из-под контроля. Неожиданная помеха, которую никто не заметил заранее, может вызвать истерику у вашего гостя. Как правило, тихая комната и любимое видео могут решить эту проблему. Но иногда хорошего решения просто нет. Если ваш гость и его семья решат уйти пораньше, примите их решение спокойно и великодушно. Упакуйте им еду с собой, а потом перезвоните, чтобы узнать, все ли у них в порядке. Ваше отношение, подготовка и принятие значат очень много Представьте, что у вас есть друг или родственник, который так сильно заботится о комфорте вашей семьи, что заранее планирует и готовится к вашему визиту, готовит остальных гостей, и гарантирует, что вашему ребенку будет весело и комфортно даже в очень стрессовой ситуации. А теперь представьте, что этот друг или родственник на самом деле вы сами. Вы можете стать «лучом света в темном царстве» для всей семьи, и вам для этого не придется идти ни на какие жертвы. Разве это не стоит того, чтобы попытаться? Источник: Autism.about.com

№21-22(171-172) листопад 2015

Місяць соціального підприємництва

В а силь На з а ру к: «П о ки со ц іа л ь ні п і дп риє мц і в У кр а їн і не мо жут ь ко н к ур ув а т и за р е сур си з б і зн есо м»

У межах Місяця соціального підприємництва ми поспілкувалися з Василем Назаруком, керівником Програми соціального інвестування «Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд» (WNISEF) та колишнім керівником Всеукраїнського ресурсного центру розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи». іяльність експерта, який від проведення тренінгів перейшов до започаткування програми соціального інвестування, вказує на глибоке розуміння сучасного стану соціального підприємництва в Україні. Василь Назарук розповів про моделі соціального підприємництва в Україні, умови та сучасні тенденції його розвитку, а також особливості функціонування соціальних підприємств, які є особливо важливими на етапі започаткування власної справи. Наскільки українське суспільство готове приймати і розвивати соціальне підприємництво? Українське суспільство давно готове. Якщо говорити про сучасний стан економіки, варто зазначити, що сподіватися від держави, що якісь проблеми будуть вирішуватися за рахунок бюджетних коштів фактично нереально – їх на це немає. Тому багато хто з вразливих груп населення замислюється над тим, чи не створити їм свій бізнес, де б вони усі могли бути працевлаштованими і самостійно себе забезпечувати. А це вже є, по суті, соціальне підприємництво. Хоча тут варто сказати, що є два типи соціальних підприємств, де перший тип – соціальні підприємства, які створюються спеціально для того, щоб працевлаштувати людей із вразливих груп населення. А другий – створення власного бізнесу з метою генерування прибутку, який витрачатиметься на статутні цілі громадських організацій. Чи спостерігається тенденція збільшення інтересу уряду до підтримки діяльності соціальних підприємців? Держава має бути у цьому зацікавлена.

Д

Соціальне підприємство – це те, що не вимагає від держави грошей. Як правило, це малий бізнес, який самостійно намагається здобути ресурси, завдяки яким підтримує свою життєдіяльність. Але щодо підтримки соціальних підприємств держава на себе не бере ніяких зобов’язань. Але, не зважаючи на це, в Україні вже достатньо прикладів, які показують, що соціальні підприємства здатні конкурувати і навіть показувати досить цікаві темпи зростання. Чи багато в Україні нових підприємств, які відповідають критеріям соціального підприємництва? За моїми оцінками, тих соціальних підприємств в Україні, які можуть абсолютно претендувати на це звання, може бути уже близько 1000. Багато хто може ідентифікувати себе як соціальних підприємців, особливо у сільській місцевості. Так, різні фермерські господарства, заробляючи, наприклад, на тваринництві, паралельно все одно вирішують проблеми громади – латають дороги, замінюють вікна у школі тощо. Але вони ніколи себе не ідентифікували з соціальним підприємництвом. Зараз же, коли вони частіше чують про це явище, можуть спокійно говорити про свою приналежність до соціальних підприємців. Вам добре відомі потреби соціальних підприємців, які уже розвинули свій бізнес. Розкажіть детальніше про це. Є ТОП-3 великі проблеми, про які говорять усі підприємці. Це недосконалість законодавчої бази, відсутність фінансових ресурсів, а третій пункт може ранжуватися: інформація, навчальні програми, тусовки для підприємців, зрештою. На мою думку, найбільшою проблемою було те, що соціальні підприємці не могли конкурувати за фінансові ресурси з іншими підприємствами. У соціальних підприємств, які створюються для вирішення соціальної проблеми, як правило, немає стартової інвестиції. Якщо вони її десь здобули, бізнес може початися. Але дуже багато ідей, які виношуються роками, так і не стартують через відсутність ресурсів. Ми намагаємося популяризувати хороші приклади для того, щоб соціальних підприємств ставало більше і щоб вони могли самі себе забезпечувати, не чекаючи від держави якихось коштів. ГУРТ

9

Ф о ру м пі д п ри єм ст в гр о ма д сь к их о р г ані з аці й л ю д е й з і нва л ід н і ст ю У м. Києві відбувся Всеукраїнський форум підприємств громадських організацій людей з інвалідністю. Мета форуму – стимулювання розвитку соціального підприємництва в Україні, зокрема на базі підприємств громадських організацій людей з інвалідністю, обговорення шляхів підвищення ефективності державної допомоги, розгляд прикладів успішних підприємств, винайдення шляхів до розвитку та пошуку нових перспектив через представлення досвіду соціальних підприємств Федеративної Республіки Німеччина. Організатори Форуму: всеукраїнські громадські організації «Національна Асамблея інвалідів України», «Асоціація підприємців та працюючих інвалідів Україні», «Українське товариство сліпих» за підтримки Уповноваженого Президента України у справах людей з інвалідністю Валерій Сушкевича, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина, Фонду «Акція людина» (ФРН), Дормундського міжнародного освітнього центру (ФРН), Фонду соціального захисту інвалідів, Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків). Участь у роботі Форуму взяли Надзвичайний і Повноважний Посол ФРН в Україні Крістофор Вайль, народні депутати України, представники Мінфіну, Мінекономіки, Державної фіскальної служби України та директори підприємств. Варто зазначити, що директори підприємств громадських організацій людей з інвалідністю стурбовані ситуацією щодо збереження державної підтримки у новій редакції Податкового Кодексу України, проблемами з відшкодуванням ПДВ, відсутністю державної стратегії з надання підприємствам ГОІ державного замовлення, не підйомні тарифи на комунальні послуги для виробничих підприємств, відсутності політики підтриманої зайнятості тощо. Детальніше про роботу форуму читайте в наступному випуску газети. НАІУ

Відомі бренди соціального підприємництва Великої Британії

Особливого розвитку в Україні набуває британська модель соціального підприємництва. Великій Британії це явище з'явилося ще близько 1844 року з появою корпоративного руху. Ми розповімо про найвідоміші приклади, започатковані в сучасному хабі соціального підприємництва Сполученого Королівства. Мережа благодійних ресторанів «Fifteen» Ресторани «Fifteen» стали відомими завдяки смачній кухні та команді молодих ентузіастів. Програма Fifteen Apprentice – це платформа професійного розвитку для молоді, яка потребує підтримки у працевлаштуванні.

У

Відкривши у 2002 році перший ресторан під назвою «Fifteen», його засновник Джеймі Олівер найняв 15 учнів без досвіду роботи. Вони мали можливість набути необхідних навичок, працюючи під наставництвом професійних шеф-кухарів. На сьогодні благодійні ресторани «Fifteen» існують у Лондоні, Амстердамі, Корнуоллі та Мельбурні. Програма Fifteen Apprentice, на якій ґрунтується робота ресторанів, надає можливість річного стажування безробітній молоді чи людям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Разом зі зростанням прибутку ресторанів збільшується й кількість робочих місць для молоді.

51-тижнева програма навчання, яка включає практичні та теоретичні заняття і тренінги з особистісного

розвитку, готує 18-25-річних молодих людей до тривалої кар'єри у харчовій промисловості. Майже 75% випускників ресторанів «Fifteen» у Лондоні сьогодні вже працевлаштовані в індустрії ресторанного бізнесу. Щороку команда благодійної мережі працює із сотнями людей із вразливих категорій населення, щоб допомогти їм розкрити свій потенціал в кухні і самостійно вирішити свої проблеми, отримавши бажану роботу. Компанія-виробник води BeluWater BeluWater – ще одна компанія, яка доводить, що можна бути успішним та впізнаваним підприємством, водночас поважаючи суспільні цінності. BeluWater дотримується екологічних стандартів і вирішує глобальну проблему нестачі чистої води, інвестуючи у соціальні проекти. Піклування про стан довкілля лежить в основі самого процесу виробництва води у пляшках. Компанія використовує утилізовані матеріали, не експортує воду і має нейтральний рівень викидів вуглецю. Викиди, які неможливо скоротити, компенсуються фінансуванням у проекти, здатні змінити проблеми довкілля. Так, 2014

року компанія надала фінансову підтримку невеличкій русловій гідроелекстанції, яка виробляє 13 гігават годин щорічно для Південної електромережі в індійському штаті Карнатака. Власники гідроелектростанції займаються соціальними проектами, які, у свою чергу, вирішують проблеми громади.

Наразі BeluWater – єдина компанія-виробник бутильованої води, що співпрацює з благодійною організацією WaterAid. Вироблена продукція не експортується,і усі прибутки йдуть на розвиток проектів благодійної організації, спрямованих на очищення води на планеті. Керівництво BeluWater пообіцяло передати 1 млн фунтів стерлінгів до 2020 року. Проте, згідно зі звітом компанії за 2015 рік, уже було інвестовано 1,033934 млн фунтів стерлінгів у проектну діяльність WaterAid, що суттєво змінить якість життя 66 923 людей у країнах, що розвиваються. Компанія-виробник аксесуарів Elvis & Kresse Бренд відомий завдяки тому, що переробляє старі пожежні шланги та інші промислові відходи для створення якісних та оригінальних аксесуарів. Інноваторська ідея компанії посприяла зростанню їхніх прибутків, половина з яких спрямована на боротьбу з пожеами. Свій сімейний бізнес Elvis & Kresse розпочали у 2005 році. Знайшовши на старих пожежних станціях у Лондоні десятки тонн вражаючих матеріалів, які мали б опинитися на звалищі, підприємці започаткували своє соціальне підприємство з виготовлення широкого спектру товарів. Сумки, ремені, гаманці тощо зроблені з перероблених промислових відходів, наприклад, з пожежних шлангів. На сьогодні компанія врятувала більше 200 тонн відходів. Проте соціальна мета Elvis & Kresse на цьому не обмежується. 50% свого прибутку соціальне підприємство віддає на потреби Пожежного благодійного фонду Fire Fighters Charity. Пожертвування здійснювались також для таких профільних організацій як WWF Help for Heroes Comic Relief, British Forces Foundation тощо. Безсумнівний бізнесовий успіх свого екологічного бренду Elvis & Kresse спрямовує на благодійність та боротьбу з пожежами, які знищують ліси по всьому світу.

10

Важливо знати

№21-22(171-172) листопад 2015

Роз’яснення фахівців міністерств та відомств

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Національної Асамблеї інвалідів України щодо можливості здійснення громадськими та благодійними організаціями господарської діяльності без мети одержання прибутку і повідомляє.

З

гідно із Законом України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» (далі – Закон № 652), починаючи з 13 серпня 2015 року, розширюється перелік суб'єктів господарювання неприбуткових підприємств, установ та організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, та змінюється порядок їх оподаткування податком на прибуток. Відповідно до внесених Законом № 652 змін, неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) (п.п. 133.4.1 п.133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)). Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п.

133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу). До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, громадські об'єднання, благодійні організації, (п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу). Таким чином, для внесення до Реєстру установчі документи повинні містити обмеження щодо розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Загальні засади благодійної діяльності в Україні встановлено Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 якого благодійною організацією вважається юридична особа, частки права, засновницькі

документи якої визначають благодійну діяльність в одній або декількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності. Метою благодійних організацій не може бути отримання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (ч. 1 ст.

11 Закону № 5073). При цьому благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети отримання прибутку, яка сприяє досягненню їх статутних цілей (ч. 4 ст. 16 Закону № 5073). Це відповідає визначенню благодійної діяльності, під якою розуміється добровільна особиста і/або майнова допомога для досягнення встановлених Законом № 5073 цілей, що не передбачає отримання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійникові від імені або за дорученням бенефіціара (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073). Згідно з положеннями ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об'єднання» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 4572) громадське об'єднання – це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. За організаційно – правовою формою громадське об'єднання утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. Одним із принципів діяльності громадських об’єднань є відсутність майнового інтересу, яка передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (п.

6 ст. 3 Закону № 4572). Отже, внесені до Реєстру, зокрема, громадські об’єднання, благодійні організації не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих від статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п.

133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу). Відповідно до п. 34 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу до затвердження Кабінетом Міністрів України нового порядку ведення Реєстру (включення або вилучення з Реєстру) діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 № 37, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.02.2013 за № 267/22799.

У Львові впроваджуватимуть нові стандарти фізичної реабілітації учасників АТО Про сучасні стандарти та новітні методи фізичної реабілітації військових та цивільних осіб йшлося під час міжнародної конференції, яка відбулася в Українському католицькому університеті.

Н

а конференцію приїхали науковці, військові та цивільні медики, а також спеціалісти в галузі охорони здоров’я з України, Канади, США та Європи, щоб обговорити

світові наукові та професійні стандарти реабілітації, а також обмінятися досвідом щодо передових міжнародних практик та методів лікування при порушеннях опорно-рухового апарату. Дана конференція організована УКУ за підтримки Світового Конгресу Українців, Канадсько-Української Фундації, Української Асоціації фізичної терапії, НАТО та Європейського Командування Збройних сил США.

Слід зазначити, що Український католицький університет відкриває Школу реабілітаційної медицини, яка готуватиме фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Очолить Школу Уляна Супрун, лікар, яка все життя прожила в США, але з початком Революції Гідності повернулась в Україну і створила ініціативу «Захист патріотів». Прес-служба Львівської ОДА

Неприбуткові організації, внесені до Реєстру на день набрання чинності Законом № 652, не підлягають виключенню з цього Реєстру до 1 січня 2017 року. Неприбуткові організації, внесені до Реєстру, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу, включаються контролюючим органом до нового Реєстру. За бажанням неприбуткова організація може подати до контролюючого органу копії установчих документів. Відповідно до п. 35 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу неприбуткові організації, внесені до Реєстру, що не відповідають вимогам п.

133.4 ст. 133 Кодексу, з метою включення до нового Реєстру зобов’язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність до норм Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу. Неприбуткові організації, які не привели установчі документи у відповідність до норм п. 133.4 ст.

133 Кодексу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру. У разі недотримання неприбутковою організацією вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Таким чином, громадські об’єднання, благодійні організації, які не відповідають вимогам п. 133.4 ст.

133 Кодексу і внесені до Реєстру, у разі здійснення розподілу доходу серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб, зобов'язані подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація підлягає виключенню контролюючим органом з Реєстру. З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду. З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 Кодексу для неприбуткових організацій – платників податку на прибуток.

№21-22(171-172) листопад 2015

3 грудня Міжнародний день людей з інвалідністю

11

Считается, что инвалидность ставит крест на личной жизни и профессиональной деятельности человека. Истории жизни известных артистов доказывают обратное. ЗИНОВИЙ ГЕРДТ

ПИТЕР ФАЛЬК

Народный артист СССР Зиновий Гердт (кинофильмы «Ревизор», «Солдат Иван Чонкин», «Золотой теленок», «Воры в законе», «Военнополевой роман», «Мэри Поппинс, до свиданья!», «О бедном гусаре замолвите слово», «Соломенная шляпка», «Вас вызывает Таймыр» и др.) во время Великой Отечественной войны был командиром саперной роты. В 1943 году он получил тяжелейшие ранение в ногу. Врачам удалось спасти ногу от ампутации, но после операции одна нога стала короче другой на несколько сантиметров. В результате Зиновий

Роль лейтенанта Коломбо в исполнении американского актера Питера Фалька сделала его мегапопулярным. В трехлетнем возрасте у мальчика была обнаружена злокачественная опухоль, поэтому врачам пришлось удалить глаз, который она задела. Сначала мальчику поставили стеклянный протез, который во время жары причинял Питеру страдания, затем появился пластмассовый.

инвалидность с детства. Номинант на премию «Оскар» за легендарный фильм «Рокки» в результате родовой травмы обладает неподвижной нижней челюстью. Во время беременности у его матери был ряд осложнений, поэтому при родах врачам пришлось накладывать щипцы. Это слегка подпортило будущей кинозвезде внешность: недвигающийся подбородок, почти онемевшие губы и язык были поводом для насмешек ровесников.

ТОМ КРУЗ

тым горным дорогам и, подтягиваясь на руках, запрыгивал в вагон едущего на всех парах поезда. В работе актер не пострадал, но сразу же после окончания съемок Денис попал в страшную автокатастрофу. Фильм с триумфом шел в кинотеатрах, а Кмит лежал в больнице со сломанным позвоночником. Актерскую карьеру Дениса травма разрушила – самостоятельно ходить актер не может.

Но сломать его она не смогла – Кмит занимается бизнесом и ездит на кинофестиНесмотря на свой искусственный глаз, он вали, где с удовольствием общается с Ефимович всю жизнь прихрамывал и всегда не только снялся почти в полусотне филь- коллегами. шутил: «Инвалидность не уродство, а осо- мов, среди которых – «Этот безумный, безСУДХА ЧАНДРАН бенность человека!». умный, безумный, безумный мир» и Индийская актриса и «Большие гонки», но и превратил свой неСИЛЬВЕСТР СТАЛЛОНЕ танцовщица. ПотеЗнаменитый актер и достаток в фирменный прищур лейтенанта ряла ногу в резульрежиссер – имеет Коломбо.

Слай сумел превратить свой недостаток в достоинство. Возможно именно этот «дефект» позволил Сталлоне сыграть целую галерею образов настоящих мужчин-героев – Рокки, Рэмбо, «Кобра» Кобретти и Джимми Бономо в «Неудержимом».

ПАВЕЛ ЛУСПЕКАЕВ

Исполнитель роли таможенника Верещагина в культовом фильме Владимира Мотыля «Белое солнце пустыни» – ленинградский актер Павел Луспекаев играл в театре и снимался в кино с ампутированными пальцами обеих ног. Павел Луспекаев прекрасно играл в «Варварах» по Горькому в паре с Татьяной Дорониной, на его Нагульнова в «Поднятой целине» зрители ходили по нескольку раз. А какой у них с Фимой Копеляном был замечательный спектакль на двоих - «Не склонившие головы», о негре (его играл Павел Луспекаев) и белом, бегущих с каторги и скованных одной цепью. Работы гениальные, но, увы, на этом список его театральных ролей и заканчивается.

Голливудский актёр, режиссёр, продюсер, сценарист болен дислексией. Проблемы с усвоением информации Том ощутил на самом первом этапе обучения в школе. Учителя в школе предпочли отстраниться от этого странного мальчика (дислектика), который не мог научиться читать. Одноклассники обзывали Тома тупицей, а поскольку его семья часто переезжала с места на место, то в каждой новой школе начинались новые мучения. На бесконечных внеклассных занятиях Том не видел разницы между буквами, не умел складывать из них слова, не понимал смысла прочитанного.

Но природа наградила Круза не только дислексией, но и актерским талантом, что и помогло ему приобрести поклонников во всем мире.

АНДРЕЙ ЗИБРОВ

Актер петербургского Театра имени Ленсовета Андрей Зибров («Агент национальной безопасности», «Улицы разбитых фонарей», «Убойная сила», «Диверсант», «Преступление и наказание») лишился глаза в драке возле ночного клуба. Двое подвыпивших прохожих приставали к его жене и выстрелили ему в голову из пневматического пистолета, когда Андрей за нее вступился. Врачам удалось спасти актеру жизнь, но глазом пришлось пожертвовать. Друзья артиста – Константин Хабенский, Михаил Пореченков, Андрей Федорцов и Сергей Селин – собрали необходимые для лечения средства.

Сейчас она снова активно снимается в кино – роли в фильмах «Белая гвардия», Проблемы со здоровьем у Павла Борисо- «Шерлок Холмс», «Куприн. Поединок», «Гривича начались еще на фронте, когда во горий Р.» яркое тому подтверждение. время одного из рейдов он долго пролежал ДЕНИС КМИТ на снегу и обморозил ноги. Следствием Исполнитель роли Павла в комедии Леонида Гайэтого стало нарушение кровообращения в дая «Спортлото-82» Денис Кмит любил исполнять нижних конечностях и атеросклероз их со- трюки в кино сам. Например, на съемочной плосудов. щадке «Спортлото» он ездил на мотоцикле по кру-

тате авто- катастрофы. Снимается в ряде фильмов, принимает активное участие в танцевальных шоу.

МАРЛИ МЭТЛИН

Американская актриса Марли Мэтлин стала первой и единственной глухой актрисой, получившей премию «Оскар». Её работа в кино и на телевидении принесла ей премии «Золотой глобус» и «Эмми». За карьер-

ные достижения Мэтлин была удостоена собственной звезды на Голливудской «Аллее славы».

ВЛАДИМИР ФЁДОРОВ

Владимир Фёдоров – карлик, российский актёр театра и кино. Прославился после роли Черномора в фильме Птушко «Руслан и Людмила». Актёр московского театра «У Никитских ворот». По профессии физик-ядерщик, автор более 50 больших научных трудов и изобретений, был студентом И. В. Курчатова.

ПИТЕР ДИНКЛЭЙДЖ

В сериале «Игра престолов» одну из главных ролей – Тирион Ланнистер – сыграл актер из США Питер Динклэйдж. Он страдает заболеванием, которое привело к карликовости, его рост 135 сантиметров. Питер играл в фильмах «Хроники Нарнии», «Ледниковый период-4» и др.

12

№21-22(171-172) листопад 2015

«Барви світу тиші»: тут вчать чути серцем

Виставка саме із такою назвою відкрилася 4 листопада у галереї «Соборна» при духовно-просвітницькому центрі Кафедрального собору УПЦ. Захід приурочили до п’ятирічного ювілею єдиної в Україні недільної школи для людей з порушеннями слуху та мовлення «Чути серцем». На виставці – роботи трьох обдарованих нечуючих художниць: Аліни Дудник, Галини Інгули та Євгенії Коляденко.

«

П’ятиріччя школи – чудова можливість показати досягнення талановитих нечуючих художниць, які можуть стати прикладом для наших підопічних, дітей зі світу тиші», – каже Анна Блощинська, керівник школи «Чути серцем». «Добре знаю світ нечуючих людей. Реально розумію, що так вони відображають свій внутрішній стан і погляд на життя. Надзвичайні картини, оригінальний стиль кожної із художниць додає наснаги і надихає на нові ідеї. Приємно, що свої полотна надала для виставки учениця нашої школи Євгенія Коляденко. А з Аліною Дудник з Кіровограда я познайомилася, коли у травні цього року організовувала фестиваль для нечуючої молоді «Первоймайські зустрічі», – додає Анна. Почесним гостем відкриття став голова парафіяльної ради Кафедрального собору Єпископ Бородянський Варсонофій. Владика привітав волонтерів та

відвідувачів школи із ювілеєм, вручив почесні грамоти та позитивно відзначив творчість трьох молодих нечуючих художниць. Серед відвідувачів — духівник київської общини нечуючих протоієрей Григорій Крижановський, який опікується і підтримує школу «Чути серцем», семінаристи Київської духовної академії, волонтери школи, художники та фотохудожники, члени Київської спілки нечуючих художників «Натхнення», вихованці та партнери школи, шанувальники творчості художниць. Під час відкриття організатори коротко розповіли про п’ятирічну діяльність школи, відзначили пам’ятні моменти. Поінформували, як відбуваються групові та індивідуальні заняття у недільній школі, про педагогів, психологів та волонтерів. А також і про гуртки та курси при школі, зокрема і про уроки брейк-дансу та сучасного танцю. У програмі заходу також були фотосесія та виступи артистів, які виконували пісні жестовою мовою. «Я – шанувальниця творчості Галини Інгули. На цій виставці познайомилася із роботами ще двох обдарованих нечуючих художниць. Можу сказати, що стала і

їхньою прихильницею також. Дуже сподобався вечір. Тут тепла та душевна атмосфера. Це означає, що у недільній школі не шкодують тепла, аби зігріти серця людей з особливими потребами», – розповіла Галина Кириченко, відвідувач виставки, заступник генерального директора Національної парламентської бібліотеки. Недільну школу «Чути серцем» створили у 2011 році при просвітницькому центрі Кафедрального собору УПЦ. Це – єдина в країні православна недільна школа для дітей з інвалідністю. Тут вчать, інтелектуально та духовно розвивають нечуючих дітей, дітей з вадами мовлення, з аутизмом, діток із генетичними захворюваннями та затримкою психічного розвитку. Кожному вихованцю приділяють увагу професіонали та спеціально підготовлені волонтери. Особливість навчання у школі – альтернативна комунікація. Це – будь-яка форма спілкування, крім мовлення, яка полегшує соціальну комунікацію для дитини. Дітей розвивають за допомогою танців, малювання, спортивних та фізичних вправ, розвиваючих ігор, а головне – доброзичливим ставленням та щирою увагою. При школі також працюють курси жестової мови для батьків та родичів нечуючих людей. Вл.кор.

Бе р д я нс ь к і В «Ет н о се лі » в і дб ул а ся і н т ег ра ц і йн а м ай с тр и іст о ри чн а р ек о нст р ук ц і я «В і д За п ор і жжя – з і н вал і д ні с тю д о і ст о рі ї гість У кмігра ї н и» вдосконалити свої здібності у стрільбі з лука, плетінні

«Люди з інвалідністю повинні активно залучатися до громадського та культурно-мистецького життя», – вважають учасники клубу «Рівні можливості». Вони взяли участь в неформальному зануренні в історію Запорізького краю разом із воїнами АТО та їх родинами, переселенцями з Донбасу, вихованцями Хортицького національного навчально-реабілітаційного центру, представниками різних національних культур, громадськими організаціями та іншими гостями заходу.

Н

а території парку історичних та етнічних періодів «Етносело», де проходив захід, панувала дружня атмосфера. Порадувала доступна інфраструктура – особи, що пересуваються за допомогою візків, не відчували труднощів, коли намагалися дістатися до будь-якого майданчику. Осмислення історичної спадщини вражає уяву найсильніше, коли ти ніби побував у тих періодах історії, розкрив таїну епох, відчув себе частинкою запорізької та української історії. Мистецькі колективи донесли до глядачів ідею духовного, культурного, етнічного багатства клаптика української землі, відомого як колиска козацтва. Історично-культурно-мистецький захід вразив своєю насиченою програмою та розмаїттям майстер-класів. Кожен

браслетів, кіс, різних техніках образотворчого мистецтва. Свою майстерність показали учасники «Літньої програми реабілітації та інтеграції «Симфонія життя» для соціально вразливих верств населення Запорізької області» в рамках «Української ініціативи зміцнення впевненості» за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку USAID. Творчий конкурс дитячих робіт «Це моя земля – Україна» довів, що нове покоління українців щиро любить свій рідний край. «Мені тут дуже сподобалося, – поділилася емоціями учасниця клубу «Рівні можливості», відома запорізька художниця з особливими потребами Маріанна Смбатян. – Я виступаю з віршем і також представляю вірменське населення Запорізької області. Щоб добре підготуватися, я взяла книжки в бібліотеці на історичну тематику. Приємно, що до таких цікавих заходів залучають людей з інвалідністю. Якби всі важливі культурно-мистецькі та розважальні заходи в нашому краї були такі! Тоді суспільство дивилося б на нас зовсім інакшими очима та бачило б нас як творчих особистостей». Такі історично-культурні дійства дуже важливі, тому що вони змінюють в позитивний бік ставлення до людей, які мають труднощі в житті, прищеплюють повагу до власної історії, вчать толерантності, співпереживанню, гуманізму, милосердю, добру та сприяють єднанню та порозумінню. Оксана ДРОЗДОВСЬКА, позаштатний кореспондент НАІУ

в чи ли м ай б у тн і х м ам на ро д ни м ре м е сл ам

Бердянська «Академія ремесел», що знаходиться в Запорізькій області, вже четвертий рік поспіль організувала майстер-класи для майбутніх мам з виготовлення народних іграшок – ляльок-мотанок.

Ц

е – спільний проект Центру творчої реабілітації інвалідів і Бердянського пологового будинку. Він покликаний підготувати жінку до народження дитини, прищепити любов до рідних традицій. Породіллі із радістю вчилися робити ляльки-мотанки із цілющих трав, що вирощують на території центру. «Ми прагнемо передати свої знання з українських культурних традицій цим майбутнім породіллям, – розповідає керівник Центру Людмила КириленкоГрабовська. – Важливо передавати з покоління в покоління наші неповторні та прекрасні звичаї. Освоївши техніки створення народних іграшок, ці мами будуть вчити своїх дітей, а вони – своїх. І наша культура житиме у віках». До того ж, такі заняття вчать толерантному ставленню до осіб з інвалідністю як мам, так і їх майбутніх дітей. Майстер-клас зближує, показуючи, що найголовніше – це душевні якості людини, її ставлення до оточуючого середовища, її творчі здібності та бажання приносити користь для соціуму. Оксана ДРОЗДОВСЬКА

Творчість

№21-22(171-172) листопад 2015

13

Письменниця і волонтер Оксана Радушинська про те, хто такі «Метелики у крижаних панцирах»

В Університеті «Україна» в рамках розширеного зібрання літературної студії «Горлиця» відбулася презентація нової книги Оксани Радушинської «Метелики у крижаних панцирах». Оксана Радушинська – поетеса, письменниця, журналіст, волонтер, випускниця Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», студентка маґістеріуму Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» (м. Київ). ахід зібрав не лише студентів та викладачів університету, а й тих, хто шанує красне письменство та робить свій вагомий внесок у розвиток сучасної української літератури. Чи не найпочеснішими гостями презентації, окрім самої письменниці, стали Петро Онуфрійович та Ніна Василівна Радушинські – тато і мама Оксани, її найбільша підтримка і опора, без чиїх надзусиль були б неможливими чи не 90% успіху Оксани Радушинської. Презентація розпочалася з демонстрації книжкових виставок: про законодавче, наукове та навчальнометодичне забезпечення теми людей з інвалідністю; про творчість Оксани Радушинської (було представлено 24 її книги). Також присутні переглянули два відеоролики: у першому йшлося про Оксану та її волонтерську діяльність, у другому – буктрейлері – про книгу «Метелики у крижаних панцирах». У вступному слові модератор заходу, кандидат педагогічних наук, доцент Ніна Головченко зазначила, що книга Оксани Радушинської «Метелики у крижаних панцирах» торкається проблеми діалогу та подолання відчуженості між особами з інвалідністю та іншими людьми. Нині ця проблема в Україні є особливо актуальною, оскільки внаслідок подій на Майдані (20132014 р.р.) та в зоні АТО (2014-2015 р.р.) людей з інвалідністю стає, на жаль, більше. Література, зазвичай, однією з перших відгукується на важливі соціальні проблеми. Так, нині є кілька сучасних зарубіжних і українських письменників, котрі намагаються поглибити морально-етичні та психологічні аспекти проблем адаптації і реабілітації у суспільстві людей з інвалідністю. Серед них і Оксана Радушинська. До того ж, вона, як ніхто розуміє проблеми, з якими зіткнулася головна героїня її книги, адже сама послуговується інвалідним візком. Ця книга потребувала особливої мужності від письменниці: адже усі болісні враження і емоції героїні − дівчинки у візку − їй довелося пережити ще раз, під час написання твору. Якраз напередодні презентації книги на провідних телеканалах України пройшов епатажний сюжет про те, як журналістка Соломія Вітвіцька та письменниця Ірена Карпа усілися в інвалідні візки і продемонстрували глядачам бар’єрність міста Києва. До акції долучили паралімпійську чемпіонку Олену Молоданову, яка послуговується інвалідним візком. Гамір зчинили, але чи вдалося виховати у телеглядачів стійку повагу і толерантне ставлення до людей з інвалідністю?.. Очевидно, що ні. Журналісти можуть загострити увагу до проблеми, але виховати в суспільстві цивілізовані і гуманні поняття може тільки тривалий системний виховний процес. Чи не варто отакі книги включати до шкільних програм з літератури, якщо вже є практика навчання дітей з інвалідністю у загальноосвітніх школах на засадах інклюзії?.. Адже замало долати бордюри і будувати пандуси, треба коригувати стереотипи сучасного українця в царині співіснування з людьми з інвалідністю. Тетяна Череп-Пероганич, письменниця, головний редактор і співзасновник мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА» розповіла про те, як відбулося її

З

знайомство з Оксаною та ділилася своїми враженнями про дівчину: «Оксані Бог дав крила. Крила творчості, крила людяності, крила патріотизму. Вона злітає на тих крилах вище від усіх нас на декілька голів. Дай Боже, щоб цей політ був безкінечний. Останнім часом я захоплена діяльністю Оксани як невтомної волонтерки. Разом із «Мистецькою подільською сотнею» вона організовує акції зі збору коштів і продуктів для бійців у зоні АТО, відвідує з концертами бійців у шпиталях та у зоні АТО. Вона заряджає енергією патріотизму і небайдужості багатьох людей». Журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету «Україна» Світлана Патра поділилася своїми читацькими враженнями: «У дівчинці Ярині та інших персонажах-підлітках я бачила себе і багатьох дітей, яких могла зустріти у своєму житті… У книзі дуже яскраві персонажі. Але яскравість їх не в описах, а у вчинках. Ось бачимо жіночку – її підлі вчинки примушують замислитися – а чи не має вона інвалідності тяжчої, ніж головна героїня Яринка?.. Такі книги більш потрібні та корисні у справі інтеграції людей з інвалідністю в суспільство, ніж виступи у ЗМІ або на трибунах…» Своє бачення теми постравматичної свідомості під час презентації висловила ще одна гостя, письменниця-початківець Дарина Гладун, лауреат спеціальної премії Університету «Україна» за роман «І глухота впаде…» в рамках конкурсу «Коронація слова 2015»: «Тема травми і травматичної свідомості цікава усім протягом останніх 100 років завдяки Фройду. Те, що я звернулася до цієї теми – більше закономірність, аніж виняток. Усе, що нас оточує – взагалі травматичне за своєю суттю. Якщо подивитися на ідеальну картинку з голлівудських фільмів чи серіалів, то зрозуміло, що то дуже далеке від правди. Нам показують щасливу повну сім’ю – а я росла без батька. І це вже травма. Таких травм у кожного з нас дуже багато…» Зі словом подяки до Оксани та її батьків звернулася директор Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» Наталя Барна та вручила подарунок Оксані Радушинській від президента Університету «Україна» Петра Таланчука, а також грамоти: Оксані – «За невтомну діяльність як журналістки, поетеси, письменниці, волонтерки, співорганізаторки творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» на благо та добробут України» та батькам письменниці. Мамі Ніні Василівні – «За жертовну материнську любов та підтримку доньки Оксани у її творчості та волонтерській діяльності»; татові Петру Онуфрійовичу – «За постійну батьківську підтримку доньки Оксани та її творчості». На запитання одного із учасників заходу, чи готові сучасні читачі сприймати певні важкі теми в літературі, чи їм потрібні лише голлівудські «хепіенди» і чи знає Оксана інших письменників, котрі піднімають такі питання, Оксана відповіла, що після подій на Майдані та в зоні АТО суспільство навчилося сприймати реальність такою, як вона є, – неприкрашеною, негламурною. Серед письменників, які торкаються теми інвалідності у своїй творчості, Оксана Радушинська назвала Дзвінку Матіаш та Андрія Бачинського. Вони і Оксана мали спільну презентацію своїх книг під час Форуму видавців 2015 у Львові. На запитання про улюблених авторів, Оксана закликала читати сучасних авторів: «Дякуючи сучасним технологіям і, зокрема, соціальній мережі «Фейсбук», я маю змогу спілкуватися із сучасними авторами, які пишуть і друкуються. Це Мар’яна Савка, Оксана Лущевська, Дзвінка Матіаш, Тетяна Череп-Пероганич. Вони, а також інші автори – не просто живі, а близькі до читачів, з якими можна спілкуватися, ділитися досвідом, у кого можна навчатися. Просто читайте! Це дуже важливо!», – наголосила Оксана. Також Оксана поділилася деякими задумками на майбутнє – вона працює над трьома рукописами, в одному з яких продовжує тему людей з інвалідністю. Тож незабаром можемо очікувати на нову книгу від Оксани Радушинської. На запитання про натхнення і те, звідки бере сюжети, авторка відповіла, що натхнення неможливо запрограмувати, а дитячі та підліткові

книги пише такі, які б хотіла прочитати сама у 5 чи 9 років, проте не знайшла свого часу. А на запитання про те, чи не тяжко писати дитячі книги з погляду дорослої людини, Оксана пригадала часи роботи над книгою «Метелики у крижаних панцирах» – вона спочатку писала її з позиції себе теперішньої – успішної, впевненої у собі людини, проте згодом зрозуміла, що підліток не може у 12 років мислити, як доросла людина. Тож згадавши усі свої дитячі та підліткові комплекси, страхи, болі, Оксана Радушинська створила образ. Образ дівчинки Ярини Градової, яка із кокона перетворилася на метелика. Як і сама авторка колись. Замість післямови. Враження учасників зібрання. Валерія Роздабарова, студентка 3 курсу Університету «Україна»: «Після виступу Оксани Радушинської хочеться переглянути свої власні погляди на життя. Життя – не проста річ, тож час від часу кожен із нас переживає труднощі. Але більшість таких людей робить з чогось зовсім незначного досить глобальні нездоланні проблеми. Це говорить про наші не зовсім правильні життєві принципи та пріоритети. Адже є такі люди, яких доля по-справжньому пошарпала. І, здавалося б, нічого не залишається іншого, як прийняти той факт, що вже сталася ось така ситуація, та все одно задумуєшся про несправедливість у світі. І ось особисто мені стає трохи соромно у такі моменти, що люди з інвалідністю здатні на багато більше, ніж люди, яких ніщо не обмежує. Нам варто подумати над цим…» Анна Мурашко, студентка 3 курсу Університету «Україна»: «Своєю книгою «Метелики у крижаних панцирах» Оксана Радушинська руйнує холодну стіну байдужості завдяки простому та сердечному авторському стилю. Доступно, а, головне, життєво порушує важливу соціальну проблематику. Виховувати толерантність потрібно з дитинства, і ця книга ідеально виконує цю функцію…» Костя Зозуля, студент 4 курсу Університету «Україна»: «Такі люди, як Оксана викликають щире захоплення. Вона настільки активна, що її життєвій позиції може позаздрити багато людей, які не мають інвалідності. Дивлячись на людей з інвалідністю, часом стає соромно за себе, коли хочеться «поскиглити» при першій же нагоді. Адже розумієш, що є люди, яким значно важче, але вони не падають духом…» Юрій Титарів, поет: Слухаю жінку мужньої долі… Сяюча посмішка. Сонце – в очах. Дивні якісь відчуття мимоволі… Геть розгубився в отих почуттях. Ледь відволікся – в уяві постали біль та постійно тернисті стежки… Тему ту якось свідомо минали – тож не про неї й мої ці рядки. Бачив щасливу й прекрасну Людину, з тих, що окрилена, прагне на зліт, що плазунів закликає невпинно слідом за нею податись в політ! Серце наповнилось радістю з того… Сил додалося, Карпати згадав… Враження світлі натхнення святого в схроні душі й на папері поклав… Тіна ОВДІЙ, журналіст Імідж-центру Університету «Україна» Світлини Петра РАДУШИНСЬКОГО і Вікторії ХАЛАЄВСЬКОЇ, студентський Медіа-центр Університету «Україна»

14

Сильні духом

№21-22(171-172) листопад 2015

Я зняла протези і показала бійцям АТО, що без них можна жити приголомшливо! В Україні дуже гостинні люди! Стільки зустрічей, стільки знайомств. Емоції мене переповнюють. Всі ці роки я жила мрією про поїздку на батьківщину. І коли влітку цього року надійшло запрошення від посольства США в Україні на кілька днів прилетіти до Києва, ми з мамою ні хвилини не сумнівалися. На моїй першій Паралімпіаді в Лондоні в 2012 році я так хотіла, щоб мені хтось подарував значок збірної України. І ось зараз, під час цього «круглого столу», президент Паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич вручив мені такий значок. Я така щаслива! Пишаюся, що народилася в Україні».

Зростаючи у дитячому будинку, я не мала можливості достатньо дізнатися про українську культуру, подорожувати країною. Тому у мене, насправді, не було можливості як слід порівняти Америку та Україну. Я прагнула довести всім, що я зможу. Я завжди була дуже допитливою дитиною. Я завжди підштовхувала себе робити щось нове. Багато в чому на мене вплинуло те, що оточуючі казали, що у мене чогось не вийде. Тому на початку я прагнула довести всім, що я зможу. Крім того, я завжди була активною, мені постійно хотілось щось робити і не стояти осторонь. Я думаю, спорт – це справа мого життя. І моя мати відкрила для мене ці двері, спорт зробив мене дійсно щасливою. Я маю велике захоплення – подорожувати і вивчати культури різних народів. Я можу це робити завдяки спорту.

Для мене багато значить те, звідки я, бо це впливає на те, ким ми у підсумку стаємо

Триразова призерка Паралімпійських ігор, американська спортсменка українського походження Оксана Мастерс (при народженні Оксана Бондарчук) відвідала у Київському шпиталі бійців АТО. Уродженка Хмельницького мала вади розвитку, викликані Чорнобильською катастрофою, зокрема їй довелося частково ампутувати обидві ноги. Українські батьки кинули Оксану і до семи років її виховували в дитячому будинку. Потім її взяла за дочку американка Гей Мастерс.

У США Оксана стала займатися спортом і здобула нагороди на двох Паралімпіадах – літній (у веслуванні) та зимовій (у лижних перегонах). Дівчина відвідала Україну вперше за 20 років і підтримала тих, хто теж втратив кінцівки – ветеранів АТО. Також спортсменка відвідала із матір’ю дитячий будинок у Києві. Сім'я Мастерс прилетіла до Києва лише на кілька днів, але, потрапивши в кругообіг зустрічей, записів на телебаченні та радіо, інтерв'ю, поїздок, вони втратили лік часу. Відбулася зустріч і в «Американському домі». Це була зустріч щирих друзів. Восьмирічна Влада (дівчинка прийшла з прийомною мамою) зворушила спортсменку до сліз, подарувавши зроблену власноруч ляльку-мотанку, стрічку для волосся, дерев'яні намиста і малюнок. На запитання, чи підозрювала Оксана, що буде такою популярною в Україні?, дівчина вигукнула по-українськи: «О! Ні!», – а потім продовжила англійською: – Це

«Перед поїздкою Оксана дуже хвилювалася, – посміхається мама дівчини Гей Мастерс. – Весь час твердила: «Що ми там будемо робити? Ми ж в Україні нікого не знаємо. Раптом я нікому не сподобаюся?» Пригадали Оксана з мамою і свою першу зустріч. Розповідали про це так зворушливо: «Мені було п'ять років. Був темний і холодний вечір. Я, як і інші діти, вже спала в ліжку під ковдрою, коли мене покликали до кабінету директора. Було важко йти через багато одягненого на мені одягу – пара светрів, колготи, штани. Я була такою неповороткою. У кабінеті знаходилися кілька людей, але першою я побачила Гей і чомусь подумала, що це моя мама. Вона мене обняла і подарувала м'яку іграшку. Щоправда, після цієї зустрічі їй довелося відразу виїхати, ще потрібно було оформити безліч документів на удочеріння. Вона залишила свою фотографію, яку повісили на стіні біля мого ліжка. Я дуже боялася, що Гей не повернеться за мною». «Процес удочеріння зайняв півтора року, – розповідає Гей Мастерс. – Як я знайшла Оксану? Мої знайомі через міжнародний фонд усиновили хлопчика з Росії та запропонували це зробити і мені. Я давно мріяла про дитину. У фонді мені показали фотографію Оксани, не приховуючи, що вона має інвалідність. На фото була мила дівчинка з рожевими щічками. Перша думка – моя дитина! І я полетіла в Україну. Звичайно, дуже сильно боялася їхати до колишнього Радянського Союзу. Ми добралися до якогось, як мені здалося, маленького села вже ближче до півночі. Дитячий будинок мені запам'ятався холодним і похмурим, якимось заледенілий».

Повернувшись сюди, перше, що я усвідомила – як тут насправді гарно

«Я багато не знаю про те, звідки я. Повернувшись сюди, перше, що я усвідомила – як тут насправді гарно. Коли я поїхала, я була зовсім малою і про той час багато не пам’ятаю, мої спогади можуть бути трохи стерті. Чогось мені запам’ятався момент, коли ми виїжджали з України і прямували, здається, у Польщу, мені потрібно було вийти «по-маленькому» і водій з’їхав з дороги і казав – «давай!». Прямо на дорозі, а було сніжно. В таких умовах це і довелося зробити – тоді моя мама та її сестра, яка приїхала, щоб допомогти із усиновленням, тримали мене з обох боків. Коли я приїхала до США, перше, що мене здивувало – вдома скрізь було повно іграшок, які на мене чекали. Усе було яскраве, велике і нове, і я хотіла до всього доторкнутися. Я була просто схиблена на вимикачах світла – я постійно з ними гралася, вони дуже відрізняються від українських.

До України я завжди відчувала велику цікавість. Особливо вона прокинулась після шістнадцяти років. Бо коли я була молодшою, я прагнула збудувати нове життя, зробити все, щоб бути там своєю, тому що не хотіла бути дитиною, яка чимось відрізняється. А у 16-17 в моєму серці почали з’являтися почуття до Батьківщини, я почала запитувати маму, що вона пам’ятає про Україну, про той час коли вона приїжджала за мною. Для мене багато значить те, звідки я, бо це впливає на те, ким ми у підсумку стаємо. Ми з мамою відвідали один дитячий будинок, в якому були дітки до п’яти років. Мене дуже здивувало і порадувало, що там є година, під час якої вихователь сам-на-сам спілкується з дитиною. У цей час ніхто не

може їх переривати. Вони намагаються побудувати відносини з дитиною, і це дуже важливо. Бо перші п’ять років життя дуже впливають на твій характер у майбутньому. А ще там були різнокольорові стіни і скрізь було багато іграшок. Це дуже мене зворушило.. Я зняла протези, щоб показати бійцям – це нормально, жити і пересуватися навіть тоді, коли їх немає Для мене було великою честю побувати у військовому шпиталі з українськими бійцями. Я рада, що я могла побути з ними, щиро розказати їм про життя з протезами. Це дуже важливо – прийняти факт, що в тебе вже немає своїх ніг на перших етапах зцілення. Треба звикнути до нового тіла. Я зняла протези, щоб показати їм, що це нормально – жити і пересуватися навіть тоді, коли їх немає. Що ти все ще нормальна людина і можеш бути активною. Мене засмучує той факт, що для того, аби люди зрозуміли, ким вони є насправді, їм доводиться пережити війну Моє серце з Україною і з тими, хто добровільно захищає свою країну і людей, які в ній живуть. Я сподіваюсь, що їх будуть поважати, бо вони на це заслуговують. Вони тепер виглядають інакше – але вони це зробили заради вас». Джерела: Радіо Свобода, Факти

Історії долі

№21-22(171-172) листопад 2015

Ніщо не зупинить людину, яка твердо вирішила ламати стереотипи та долати бар’єри!

Йому було тоді всього 13, коли безтурботне дитинство вмить перетворилося на запеклу боротьбу із самим собою… Моя розповідь піде про людину, яка не по чутках знає, що значить втратити щось дуже цінне. Знайомтесь, Михайло Лебедєв, 38 років, народився в Херсоні. Так склалося, що Михайло у віці 13-ти років, коли був курсантом дитячого клубу юних моряків під час практики, коли пішли у плавання до Болгарії в місто Варна на пляжі під час купання зламав шию. Вже як двадцять п’ять років Михайло пересувається на візку. Нелегко згадувати Михайлу про 90-ті роки. Про них він говорить з болем. На той час проблема бар’єрності була великих масштабів. Мені він розповів: «Бувало так, що тролейбуси просто зупинялися, аби подивитися на людину на візку, люди постійно показували пальцями, дивились на нас з жалістю. Одним словом, було дуже дико – відчувати на собі всі ті погляди, що доходили від людей.» Єдиним порятунком на той момент і надійною опорою були для Михайла його батьки, про яких він завжди говорить з великою шаною та любов’ю. «Вони були поряд в найскладніший період мого життя, я вдячний їм за кожен прожитий мною день». Вже подорослішавши, Михайло починає задумуватися над тим, а що робити далі? Як бути? Після всього пережитого він не «опустив руки», «не замкнувся» у собі, а почав шукати своє «нове майбутнє». На життєвому шляху Михайла траплялися різні люди, та все ж все почало змінюватися після знайомства Михайла з успішними спортсменами, громадськими діячами, це ті люди, які були не байдужі до проблем людей з інвалідністю. У колі вже нових друзів Михайло проходить активну реабілітацію, яка включала в себе: навички їзди на візку, вміння долати перешкоди на дорогах, через бордюри; його інструкторами були такі ж люди, що і він – на візках. Надихнувш и с ь жагою до ж и т т я с в о ї х нових друзів, Михайло вирішує зайнятися спортом. Він звертається до місцевого Інваспорту і активно починає займатися настільним тенісом. Першим тренером по тенісу для Михайла став Бурдюг Юрій Федорович, який приймав також участь у змаганнях на візках. Він першим познайомив Михайла з основами тенісу. Оволодіти майстерністю в тенісі йому допоміг вже другий тренер Гусев Юрій Олексійович. Михайло не однократній призер чемпіонатів України. Саме на змаганнях Михайло знайомиться з більш досвідченішими та активними на думку Михайла людьми, після спілкування з якими він вже назавжди запалюється ідеєю – змінювати думку суспільства про людей з інвалідністю. Завдяки своїй наполегливості Михайло отримує так йому необхідний автомобіль, який надав більше можливос-

тей для активної участі у суспільному житті громади. Знання і досвід роботи з питань доступності, універсального дизайну, інклюзивної освіти отримує на заходах, які проводить Національна Асамблея інвалідів України. Набуті знання та навички втілює на практиці з однодумцями з Херсонської міської громадської організації «Ініціатива на захист громадських прав людей з інвалідністю», засновником якої є Ліпков Олексій. Разом з Олексієм вони починають тісно співпрацювати, проводять моніторинги доступності міста та туристичних маршрутів області, тренінги, налагоджують міжсекторальні зв’язки. Проведена акція «Не займай чуже місце!» на підтримку прав людей з інвалідністю, яка несе в собі ідею – привернути увагу про неприпустимість паркування на місцях позначених для водіїв з інвалідністю. Михайло є активним учасником соціальної акції «Пробіг з

15

Британский парикмахер стал звездой Интернета после стрижки мальчика с аутизмом

Джеймс Уильямс, 26-летний парикмахер из Брайтон Ферри, стал звездой Интернета после того, как подстриг 4-летнего Мейсона Льюса, страдающего аутизмом. Мальчик упрямо отказывался садиться в кресло, и Уильямс решил подстричь его прямо на полу.

Д

жейми Льюис и Денни Дэвис пришли в салон, чтобы сделать стрижку своему сыну. Несколько месяцев назад мальчику был поставлен диагноз аутизм, и сейчас он страдает сенсорной

вірою в серці» спрямованої на допомогу дітям з кардіологічними захворюваннями до участі в якій заохочує друзів, які також пересуваються на візку. Михайло відчуває необхідність для людей з інвалідністю в активному відпочинку Цю його ідею підтримала як і всі попередні його дружина, Яна, яка також пересувається на візку, саме вона стала для Михайла опорою та берегинею домашнього затишку. Разом із нею народжуються всі ідеї, які потім обовязково реалізовуються. За підтримки небайдужих херсонців, місцевих підприємців, Михайлу вдається на 1 день для своїх друзів змінити інвалідний візок на байдарку і влаштувати незабутню подорож херсонськими плавнями. Мені здається, що для Михайла не існує нічого неможливого! І це дійсно так. Після походу на байдарках, Михайло реалізовував ідею підкорення неба. З допомогою добрих друзів, «стали на крило» і здійснили політ над херсонським степом на дельтомотоплані. Люди на візках «торкаються неба». В ході розмови я спитав у Михайла: «Що далі? Що плануєте підкорити? На що він посміхнувся і промовив: «У 2016 році відбудеться звільнення від земних барєрів під гаслом «Необмежений рух», занурення у води Чорного моря з аквалангами, випробувати почуття вільного падіння у стрибку з парашутом. Сподіваюсь, що саме завдяки зусиллям людей, котрі поєднують у собі емпатію та небайдужість до чужого горя і проблем, люди з інвалідністю та «звичайні» люди зможуть знаходити спільну мову та спільними зусиллями розбудовувати справді незалежну Україну – вільну від упереджень, негативних стереотипів, відкриту до всього найліпшого, що з’являється у світі. Віталій ПРОНЬКО

перегрузкой, из-за которой может испытывать боль даже при стрижке. С первого раза парикмахеру не удалось сделать мальчику прическу: он ни в какую не подпускал к себе парикмахера и не позволял прикасаться к волосам возле ушей. Тогда родители стали приводить сына к Уильямсу каждые две недели, пока во время очередного визита парикмахер не решил подойти к делу другим путем. Ребенка, разместившегося прямо на полу салона, Уильямс занял телефоном, а сам лег рядом с ним и спокойно сделал стрижку.

«Я уже имел дело с детьми, страдающими аутизмом, и знаю к ним подход. Мейсон очень любит телефоны, и я показал ему видео, которое он смотрел раз за разом. Это очень большое достижение для Мейсона!» — поделился Джеймс Уильямс. Когда парикмахер закончил работу, он дал ребенку «пять», а тот обнял его в ответ. Источник: london.zagranitsa

16

Світ без обмежень

№21-22(171-172) листопад 2015

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО БЛАГОДІЙНОЇ ПРОГРАМИ «РЯТУЙМО РАЗОМ!» Триває Благодійна програма «Рятуймо разом!», організована Національною Асамблеєю інвалідів України

Як Ви можете допомогти

Перерахувати кошти на банківський рахунок: одержувач платежу: ВГО НАІУ; код ЄДРПОУ/ДРФО: 26114037; банк одержувача: ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія, м. Київ (Україна); номер рахунку 26007052624054, валюта UAH (Українська гривня); код банку (МФО): 320649; призначення платежу: Безповоротна фінансова допомога людям з інвалідністю.

Ми щиро вдячні Вам за виявлену довіру та співчуття. Адже саме завдяки Вашій підтримці ми маємо змогу допомогти тим, хто требує.

найбільше її по-

ВСІ ДОВІДКИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ: (044) 279 61 82 Детальніше з програмою Ви можете ознайомитись за посиланням www. sos.naiu.org.ua

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – Уповноважений Президента України з прав людей з ін-

валідністю, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням.

E-mail: bbarier@ukr.net