Газета «Без Бар’єрів» – № 23-24 (173-174), грудень 2015

З Нов

! м о к о р 6 1 0 2 м и

№23-24(173-174) грудень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

З на с т у п а ючими Н оворічн ими та Різ двя ними с вя та ми! с инвалидностью. Повестка дня на период до ную среду и отвечали принципам устойчивого развиПослание Пан Ги Муна лиц 2030 года включает целый ряд вопросов, представ- тия. Мнения людей с инвалидностью будут иметь исляющих интерес для таких лиц, и мы должны сообща ключительно важное значение для этого процесса. по случаю Междуна- добиваться, чтобы принятые обязательства были Устремляя взгляд в будущее, мы должны на осв конкретные действия. родного дня людей претворены нове повышения эффективности политики и практиВ этом году на третьей Всемирной конференции ческих мер в области развития позаботиться о том, с инвалидностью Организации Объединенных Наций по уменьшению чтобы создание доступной среды стало неотъемлебедствий получила признание та ключевая мой частью всеохватного и устойчивого развития.

3 декабря 2015 года опасности роль, которую могут сыграть лица с инвалидностью в Это требует расширения наших знаний о проблемах,

В этом году Международный день людей с инвалидностью отмечается после принятия масштабной Повестки дня в области устойчивого развития на период до 2030 года. В этом всеобъемлющем плане действий к нам обращен призыв сделать все, чтобы «никто не был забыт».

Построение устойчивого и свободного от социальных барьеров мира для всех требует полномасштабного участия в этом процессе всех людей, включая

содействии повсеместному переходу на концепцию создания доступной среды в рамках принятия мер по обеспечению готовности к чрезвычайным ситуациям и реагированию на них. В следующем году на Конференции Организации Объединенных Наций по жилью и устойчивому городскому развитию (Хабитат III) будет обсуждаться новая повестка дня городского развития, призванная обеспечить, чтобы наши города были социально интегрированными, имели доступ-

с которыми сталкиваются люди с инвалидностью, — в том числе на основе сбора более надежных, разукрупненных данных — и принятия мер к тому, чтобы они были наделены правами и могли создавать новые и использовать уже имеющиеся возможности. Выступая единым фронтом с лицами с инвалидностью, мы можем двигаться вперед, никого не оставляя на произвол судьбы. ООН

Жодна людина з інвалідністю не повинна відчувати порушення своїх прав — Президент З нагоди відзначення в Україні Міжнародного дня людей з інвалідністю Президент Петро Порошенко під час зустрічі з представниками громадського руху підписав Указ, спрямований на посилення діяльності щодо забезпечення прав відповідної категорії людей. Глава держави запропонував відмовитися від радянського слова «інвалід» та слідувати міжнародним стандартам, закріпленим в Конвенції ООН про права людей з інвалідністю: «Я не хочу, щоб стосовно людей з інвалідністю використовували слово «інвалід» або словосполучення «неповносправний» чи «особа з обмеженими можливостями». Українські громадяни повинні бути рівноправними, навіть маючи інвалідність». Президент наголосив, що «держава разом із суспільством повинна ліквідувати всі бар'єри, що заважають повній та ефективній участі людей з інвалідністю в житті суспільства нарівні з іншими, та створити для них справедливі та сприятливі умови життєдіяльності». «Жодна людина з інвалідністю - чи то учасник антитерористичної операції, чи то внутрішньо переміщена особа, чи то просто людина, доля якої обтяжена інвалідністю, не повинна відчувати на собі порушення прав, а тим більше - дискримінацію за ознакою інвалідності», - сказав Президент під час зустрічі. Глава держави також наголосив на важливості запровадження в повній мірі європейських стандартів в питанні забезпечення прав вказаної категорії людей. «Якщо ми рухаємося до Європи, то це не лише безвізовий режим, не лише фінансове забезпечення тих чи інших програм, а це в першу чергу зміна ставлення до людей з інвалідністю – одна з ключових європейських цінностей, про які ми говорили під час Революції гідності», - наголосив Петро Порошенко. Президент звернув увагу на те, що Конституційна реформа в частині децентралізації чітко передбачає відповідальність місцевих органів влади у ставленні до людей з інвалідністю. «Не просто декларативна фіксація цих прав, а й фінансове забезпечення відповідним ресурсом», - зазначив він. У свою чергу, Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич подякував Президентові за створення інституту Уповноваженого та зазначив, що підписаний Указ змінює підходи та ставлення до вказаної категорії людей, які «потребують забезпечення рівних прав й можливостей, оскільки традиційно були

дискриміновані в радянському та пострадянському суспільстві». «Рік особливий, і на жаль, проблема людей з інвалідністю стає більш актуальною через війну», - наголосив Валерій Сушкевич. За його словами, мова йде про поранених українських героїв, які повернулися із зони проведення АТО з інвалідністю, цивільне населення, яке отримало травми через розірвані снаряди та бомби, переселенців з інвалідністю. Президент наголосив на необхідності прибрати бюрократичні перепони для воїнів АТО, які отримали інвалідність і потребують оформлення відповідних документів. За його словами, зараз запроваджується «Картка Бійця», яка «дасть можливість чітко знати наскільки боєць забезпечений усім необхідним і спростить оформлення усіх відповідних соціальних гарантій». Глава держави також підписав Указ спрямований на збільшення з 250 до 300 числа стипендій Президента України для видатних спортсменів з паралімпійських і дефлімпійських видів спорту та їх тренерів. «Наші спортсмени з інвалідністю вивели Україну у лідери світового спорту та є зразком неймовірної сили духу та патріотизму, а тому заслуговують на державну підтримку», - наголосив Петро Порошенко. У зустрічі взяли участь Міністр соціальної політики Павло Розенко, Міністр інфраструктури і транспорту Андрій Півоварський, Міністр молоді і спорту Ігор Жданов, заступник Глави Адміністрації Президента Ростислав Павленко, Координатор системи ООН в Україні з гуманітарних питань, Постійний Представник Програми розвитку ООН в Україні Ніл Вокер, представники громадських організацій людей з інвалідністю, українські паралімпійці, ветерани АТО. Офіційне інтернет-представництво Президента України

Розпочалася передплата на 2016 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 12 міс. - 168.60 грн.

на 6 міс. - 84.30 грн.

Індекс: 37520

на 12 міс. - 120.60 грн.

на 6 міс. - 60.30 грн.

Індекс: 37392

2

Соціальний вектор

№23-24(173-174) грудень 2015

Г р о м ад ськ і о б’єд н ан н я м ают ь є д и н е в ік н о д л я о т р и м ан н я к о д у н е п р и бу т к о в о ст і о д р азу п р и р е єст р ац ії Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» № 835-VIII від 26.11.2015.

Б

ільшість поправок, які подали експерти проекту до цього законопроекту були враховані. Проте для громадських об`єднань є додаткова хороша новина – є важлива норма, що передбачає єдине вікно для отримання коду неприбутковості для ГО одразу при реєстрації. Тепер не потрібно буде окремо йти в ДФС для отримання статусу неприбутковості. Це новація, на яку давно чекали в громадському секторі. За словами Анастасії Шимчук, експерта проекту USAID «Громадяни в дії», цю правку експертна група

пролобіювала в останній момент. Вона зокрема, створить так зване єдине вікно для подання документів на реєстрацію й одразу на отримання коду неприбутковості для ГО, БО й інших неприбуткових організацій. Реєстрація громадських та благодійних організацій, а також внесення змін до статутних документів таких організацій здійснюватиметься безкоштовно. Крім того, зменшено час реєстрації громадських об’єднань до 3х робочих днів. Для благодійних – до 24-х годин. Спрощення процедури – електронні документи. Відтепер можна подавати документи на реєстрацію юридичних осіб через Інтернет. Спрощується також процедура ліквідації громадських організацій. У Законі чітко зафіксовано, що засновники втрачають свою «особливу» роль одразу після реєстрації ГО. Реєстратори вимагали від

засновників різні документи, заяви тощо, тоді як ці засновники вже давно вийшли з ГО або навіть померли. Громадський простір

ВООЗ Звернення Національної Асамблеї закликала інвалідів України до Голови Верховної Р а д и У к р а ї н и т а н а р о д н и х о б р а н ц і в Україну ввести Національна Асамблея інвалідів України звер- кону) або щомісячного довічного грошового утримання, нулася до Голови Верховної Ради Володимира відмінні від визначених у підпункті "и" підпункту 158.1.1 надзвичайний Гройсмана та народних депутатів України з лис- пункту 158.1 статті 158 цього Кодексу, які отримуються стан через том, у якому висловили занепокоєння з приводу платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету внесення на розгляд Верховної Ради України згідно із законом, у розмірі, що перевищують три розміри поліомієліт низки проектів законів України, авторами яких є мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встаКабінет Міністрів України.

Ось про що йдеться у листі: «З розумінням ставимося до намагання Уряду в цей складний соціально-економічний період в країні зменшити навантаження на державний бюджет, але категорично не погоджуємося, щоб під гаслом «децентралізація» позбавляти найуразливіші групи населення законодавчо встановлених соціальних гарантій. Так, законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики) (реєстр. № 3628 від 11.12.2015) пропонується встановити, що пільги стосовно пільгового проїзду для окремих категорій громадян, у тому числі учасників бойових дій, інвалідів війни, інвалідів І та ІІ групи, дітей-інвалідів (їх супроводжуючих), військовослужбовцям, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб, батьків військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також деяким іншим категоріям громадян, надавалися за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету. При цьому законопроектом «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (щодо узгодження норм Бюджетного кодексу зі змінами до галузевого та податкового законодавства) (реєстр. № 3629 від 11.12.2015) запропоновано відмінити компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян і здійснювати відповідні видатки з місцевих бюджетів. На думку громадських організацій людей з інвалідністю, такі законодавчі впровадження обмежують право громадянина України з інвалідністю на проїзд за пільговим тарифом по всій території держави не залежно від місця його реєстрації. Так, після запровадження цієї норми, особи з інвалідністю, що мешкають у Київській чи іншій області України не зможуть скористуватися пільговим проїздом по м. Києву без наявності у них «Картки киянина» та навпаки. Також є застереження, що враховуючи «дефіцит» коштів місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування вимушені будуть приймати рішення про надання безкоштовного проїзду окремим категоріям громадян за залишковим принципом. Тому вважаємо, що це не можна допустити! Також, вважаємо неприпустимим прийняття норми законопроекту «Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні» (реєстр. № 3630 від 11.12.2015) щодо продовження оподаткування 15 % податком на доходи фізичних осіб суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до за-

новленої на 1 січня звітного податкового року. Зазначеними законопроектами також пропонується і в подальшому позбавляти пенсії працюючих на відповідних посадах інвалідів ІІІ групи і матерів/батьків, які виховують дітей з інвалідністю, та/або обмежувати розмір їх пенсії. При цьому необхідно зазначити, що на сьогодні держава не фінансує програми направлені на забезпечення осіб з інвалідністю необхідними лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортним лікуванням, реабілітаційними заходами тощо. Завдяки працевлаштуванню та пенсії, що зароблена люди з інвалідністю, члени їх родин вирішують ці проблеми самостійно. Тому не можна допустити прийняття норми щодо позбавлення пенсій інвалідів ІІІ групи і матерів, які виховують дітей з інвалідністю, та/або не обмежувати і не оподатковувати розмір їх пенсій. Одночасно, законопроектом № 3628 пропонується позбавити права на безкоштовне харчування дітей з інвалідністю 5-11 класів, що навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах. Це суперечить статті 21 Закону України «Про загальну середню освіту»! Особливо звертаємо увагу на те, що законопроектом № 3628 Кабінет Міністрів України пропонує позбавити право на зарахування до вищих навчальних закладів поза конкурсом усіх осіб, які за законами мають таке право, у тому числі: дітей-інвалідів та інвалідів І та ІІ груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю, у разі складення ними вступних іспитів (вступних випробувань) з позитивним результатом; чемпіонів і призерів Паралімпійських ігор - за спеціальностями в галузі фізичної культури та спорту. Держава ще тільки починає робити певні кроки щодо впровадження інклюзивної освіти. Умови для навчання як в середній, так і вищій школі, організації вступу до цих закладів для дітей з інвалідністю нарівні з іншими дітьми в Україні ще не створені. І тому, право на зарахування до вищих навчальних закладів поза конкурсом для дітей з інвалідністю та тих, хто має І та ІІ групу інвалідності є відповідною державною «компенсацією» цій особі за не створення цих умов. Спочатку УМОВИ – потім РІВНІСТЬ! Шановний Володимире Борисовичу, просимо розглянути наші пропозиції та не допустити звуження соціальних гарантій для осіб з інвалідністю з прийняттям зазначених законопроектів».

Всесвітня організація охорони здоров'я закликала Україну ввести надзвичайний стан у зв'язку зі спалахом поліомієліту. Про це на прес-конференції у Києві повідомила представник ВООЗ в Україні Доріт Ніцан.

«

ВООЗ також рекомендує оголосити в країні надзвичайний стан у сфері охорони здоров'я для того, щоб відповісти на спалах поліомієліту так швидко і так ефективно, як це можливо», – закликала Доріт Ніцан. Представник ВООЗ пояснила, що організація просить ввести надзвичайний стан ще з початку спалаху поліомієліту у Закарпатській області. ВООЗ стурбований тим станом речей, що в Україні вакциновано лише половину дітей. Також за словами пані Ніцан, сьогодні Україна перебуває у списку країн, перед в'їздом до яких рекомендують робити вакцинацію проти поліомієліту. У цьому списку є Нігерія, Нова Гвінея, Мадагаскар і Лаос. Також представниця організації запевнила, що поліовакцина є безпечною вакциною. Раніше в Україні закінчився перший раунд додаткової вакцинації від поліомієліту. Проти поліомієліту в Україні щепили 1,224 млн дітей, це 53% від загальної кількості, заявляв міністр охоПрес-служба НАІУ рони здоров’я Олександр Квіташвілі.

Законодавство

№23-24(173-174) грудень 2015

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ « П р о ак т и в ізац ію р о бо т и що д о забе зп е ч е н н я п р ав л юд е й з ін в ал ід н іст ю»

3 грудня у Міжнародний день людей з інвалідністю Президент України П. Порошенко підписав Указ, метою якого є забезпечення належних умов для реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод особами з інвалідністю, впровадження кращого світового досвіду у цій сфері, недопущення дискримінації, а також виконання зобов'язань, взятих Україною за Конвенцією про права людей з інвалідністю.

Найголовніші завдання, які ставить Президент України перед відповідними державними структурами визнати за необхідне привернути увагу суспільства до проблем людей з інвалідністю, невідкладно здійснити додаткові заходи, спрямовані на підтримку таких людей, зокрема осіб, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні її проведення, осіб з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб. Кабінету Міністрів України доручено розробити за участю громадських об'єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, та затвердити план заходів щодо реалізації рекомендацій Комітету ООН з прав інвалідів стосовно первинного звіту України про стан реалізації положень Конвенції про права людей з інвалідністю. Гостро стоїть питання у забезпеченні виплат внутрішньо переміщеним особам з інвалідністю, які проживають у санаторіях, та вирішення в установленому порядку питання надання таким особам житлових приміщень або соціального житла, придатних для проживання маломобільних груп населення. Необхідно визначити порядок проведення безоплатної психологічної, медико-психологічної реабілітації військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб, осіб, звільнених з військової служби, які брали безпосередню участь в АТО. Президентом дано завдання КМУ до 1 квітня 2016 року забезпечити спрощення процедури підтвердження участі осіб в антитерористичній операції під час вирішення питання щодо надання таким особам статусу учасника бойових дій, інваліда війни та встановлення інвалідності; визначення механізму забезпечення людей з інвалідністю, дітей з інвалідністю, з важкими формами інвалідності, які згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього догляду, медичним патронажем (повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома) тощо. В Указі Президента йдеться і про необхідність опрацювати питання щодо збільшення розмірів винагород спортсменам з інвалідністю України – чемпіонам, призерам Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, інших міжнародних спортивних змагань та їх тренерам до розмірів винагород спортсменам України – чемпіонам і призерам Олімпійських ігор, інших міжнародних спортивних змагань та їх тренерам. Міністерству закордонних справ України разом з Міністерством соціальної політики України за участю представників громадських організацій, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, до 1 квітня 2016 року необхідо опрацювати питання щодо внесення змін до офіційного перекладу на українську мову Конвенції про права людей з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї, ратифікованих Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VІ, з урахуванням рекомендацій Комітету ООН з прав людей з інвалідністю стосовно первинного звіту України про стан реалізації положень зазначеної Конвенції та внести в установленому порядку відповідні пропозиції. Указом Президента України доручено обласним, Київській міській державним адміністраціям проаналізувати протягом першого кварталу 2016 року проблемні питання виконання на місцевому рівні норм законодавства щодо захисту прав і законних інтересів людей з інвалідністю, розробити за участю представників громадських організацій, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, та затвердити (актуалізувати) відповідні програми (плани заходів) з урахуванням реко-

мендацій Комітету ООН з прав людей з інвалідністю стосовно первинного звіту України п ро стан реалізації положень зазначеної Конвенції. Також серед інших завдань необхідно вжити заходи для поетапного збільшення на автобусних маршрутах загального користування кількості транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю, зокрема шляхом включення відповідних вимог до умов конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Чи не вперше в України Президент дає доручення забезпечити субтитрування або переклад на жестову мову офіційних повідомлень, виступів, звернень на телебаченні голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій та впродовж наступного року вжити заходів щодо створення (модернізації) офіційних веб-сайтів місцевих державних адміністрацій (їх структурних підрозділів) з урахуванням вимог законодавства стосовно забезпечення доступу до них користувачів з порушеннями зору та слуху. Питання доступності в Україні залишається не вирішеним. Тому Указом Президента передбачено активізувати діяльність комітетів забезпечення доступності людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Доручено органам місцевого самоврядування посилити увагу до розв'язання актуальних проблем осіб з інвалідністю, зокрема вирішення в установленому порядку питань щодо: 1) забезпечення контролю за дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил щодо доступності для маломобільних груп населення під час реконструкції, реставрації, капітального ремонту та будівництва об'єктів громадського та цивільного призначення, об'єктів благоустрою та дорожньо-транспортної інфраструктури; 2) оновлення рухомого складу місцевого пасажирського транспорту з урахуванням потреб осіб з інвалідністю; 3) сприяння статутній діяльності громадських об'єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю; 4) фінансування громадських робіт щодо супроводу осіб з інвалідністю по зору; 5) створення умов для навчання дітей з інвалідністю в інклюзивних групах (класах) навчальних закладів; 6) забезпечення із залученням недержавних суб'єктів надання особам з інвалідністю, у тому числі з числа учасників антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та внутрішньо переміщених осіб, необхідних реабілітаційних (абілітаційних) і соціальних послуг, насамперед денного догляду, підтриманого проживання та представництва інтересів, соціального супроводу на робочому місці; 7) забезпечення осіб з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами. Національному агентству України з питань державної служби необхідно до 1 липня 2016 року розробити рекомендації щодо включення тематичних занять з вивчення положень Конвенції про права людей з інвалідністю до змісту професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування тощо. Для підвищеннякваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, забезпечення можливості вивчення ними положень Конвенції про права людей з інвалідністю Національніа академіядержавного управління при Президентові України повинна до 1 липня 2016 року в установленому порядку вирішити питання щодо включення до навчальних програм, у тому числі професійних програм, вивчення положень Конвенції про права людей з інвалідністю та розробити необхідні навчально-методичні матеріали. І наостанок в Указі Президента йдеться про те, щоб Державний комітет телебачення і радіомовлення України забезпечив широке висвітлення заходів з відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю. Хочеться сподіватися, що це положення Указу стосується не лише цього року.

3

Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич: «Указ Президента – для нас…» Указ Президента з нагоди відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю №678/2015 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю»… Начебто традиційний Указ Президента до 3 грудня є дуже незвичним по змісту і новаціям, які він започатковує. По перше, жоден попередній із Президентів України не визначився відповідно до його Указу, що 3 грудня відзначатиметься в Україні Міжнародний день людей з інвалідністю. Про цей день писали, говорили, робили відповідну інтерпретацію його відзначення, але законодавчо цього дня в Україні не було. Друге, вперше цей день визнаний, відзначається і відтепер буде щороку відзначатись в Україні як Міжнародний день ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ. Зникає радянська і пострадянська дефініція «День інвалідів». Більше того, Міністерству закордонних справ України разом із Міністерством соціальної політики за участю громадських організацій людей з інвалідністю запропоновано розробити те, що пов’язано з відходом від дефініції «інвалід» і переходом до цивілізованого визначення : «люди (особи) з інвалідністю». Третє. Вперше Указом Президента акцентована увага щодо необхідності виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю і рекомендацій Комітету ООН щодо звіту України. Четверте: в кількох пунктах Указу Президента приділяється увага актуалізації прав людей з інвалідністю у зв’язку із постраждалими воїнами АТО і вимушеними переселенцями зі Сходу України, які мають проблеми з інвалідністю. Одним із пріоритетів Указу Президента є діяльність обласних державних адміністрацій по забезпеченню прав людей з інвалідністю, забезпеченню медичної, психологічної, соціальної реабілітації, надання в областях допомоги внутрішньо переміщеним особам з інвалідністю та іншим соціальним проблемам. П’яте. Одним із домінуючих положень Указу Президента, яким пронизано весь документ, є необхідність врахування думок і напрацювань громадянського суспільства в сфері проблем людей з інвалідністю, співпраці з ними на всіх рівнях. Зокрема, активізація діяльності Комітетів забезпечення доступності, сприяння статутній діяльності громадських організацій людей з інвалідністю, включення представників громадськості до складу органів, які готують рішення, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю. Шосте: приділена увага подоланню бар’єрності на транспорті, архітектурного середовища, в інформаційному просторі, зокрема, впровадження жестової мови у роботі місцевих державних адміністрацій. Сьоме. Важливим положенням є доведення до державних службовців, в тому числі, – найвищого рівня, знань, пов’язаних з положеннями Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Моя порада лідерам, активістам, фахівцям та експертам: використовувати, застосовувати цей Указ у своїй діяльності по захисту прав людей з інвалідністю та їх соціальній підтримці. Бесіду вела Наталя ГАРАЧ

4

№23-24(173-174) грудень 2015

Бізнес, де прибуток має суспільство! У Києві відбувся Всеукраїнський Форум підприємств громадських організацій людей з інвалідністю оподаткування. За останні роки було багато ність державних замовлень продукції підприємств

Як сьогодні, в сучасних умовах, «виживають» підприємства людей з інвалідністю? Чи бачить і чує їх влада? Податкова реформа!? Трудовий кодекс!? Децентралізація!? Чи зможуть тисячі людей з інвалідністю в Україні, що працюють на цих підприємствах реалізовувати своє конституційне право на працю після впровадження реформ? Ці та інші питання були обговорені на Всеукраїнському форумі підприємств громадських організацій людей з інвалідністю.

У

роботі Форуму взяли участь 119 директорів підприємств громадських організацій людей з інвалідністю та лідерів громадського руху. З привітальним словом до учасників Форуму звернувся Міністр соціальної політики України Павло Розенко. Він підкреслив, що за нинішніх непростих умов вдалося відстояти і зберегти соціальні гарантії підприємствам громадських організацій людей з інвалідністю у вигляді відповідних пільг з

зроблено і у напрямі посилення інституційної спроможності і підтримки громадських організацій України. Зокрема, наприклад, з початком дії нового Закону України «Про громадські об’єднання» майже вдвічі збільшилася кількість зареєстрованих громадських організацій людей з інвалідністю та значно зменшилася кількість відмов у їх реєстрації. Посол ФРН в Україні Крістофер Вайль, виступаючи на форумі, зазначив: «Право на працю – одне з основних прав людини, яке визнане міжнародними актами та законодавством України. Це право поширюється і на осіб з інвалідністю. Завдання цивілізованої держави забезпечити це право – зруйнувати перешкоди (бар'єри), які не дають можливість людям з інвалідністю реалізувати свої можливості і здібності і здобутті гідної праці». «Підтримку підприємств громадських організацій людей з інвалідністю у новому Податковому кодексі України необхідно зберегти, – про це заявив Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич. – А стосовно норми, яка існує в Україні по відношенню до пенсіонерів з інвалідністю: оподаткування пенсій – це, я вважаю, – сором українського законодавства – оподатковувати оту нещасну пенсію людей з інвалідністю. Я закликаю в новому податковому кодексі назавжди прибрати цю норму». Під час пленарного засідання Форуму виступаючі звернули увагу на погіршення фінансових та соціальних показників діяльності підприємств громадських організацій людей з інвалідністю (далі - ГОІ); відсут-

ГОІ; «не підйомні» тарифи на електро- та газопостачання для виробничих підприємств; необхідність розробки та впровадження нових прогресивних підходів для стимулювання найму людей з інвалідністю як на відкритому ринку праці, так і на підприємствах ГОІ; відсутність ефективної регіональної політики сприяння розвитку підприємництва, зокрема у структурі ГОІ. Зазначено, що 37 підприємств ГОІ, на яких працювали тисячі осіб з інвалідністю залишилися в Автономній Республіці Крим та 22 знаходяться в зоні проведення АТО, а понад 50 тисяч ВПО з інвалідністю потребують державної підтримки, в тому числі через їх працевлаштування. Ніна Южаніна, голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики розповіла учасникам Форуму про основні положення податкової реформи, що зареєстрована у Верховній Раді України законопроектом №3357. Автори податкової реформи підтримали пропозиції керівників підприємств громадських організацій людей з інвалідністю щодо збереження положень податкового законодавства стосовно норм, які дозволяють функціонувати таким роботодавцям, забезпечуючи роботою людей з інвалідністю. Цікавим був досвід діяльності соціальних підприємств Федеративної Республіки Німеччина, організації їх державної підтримки, яка побудована на трьох «К»: капітал-консультації-компенсація. Про це розповіли Астрід Зам, керівник бюро Міжнародного освітнього центру (м. Дортмунд) та Петером Штадлером, виконавчий директор консультативного центру при Федеральній асоціації соціальних підприємств ФРН.

РЕЗОЛЮЦІЯ Всеукраїнського Форуму підприємств громадських організацій людей з інвалідністю

1

9 листопада 2015 року в м. Києві всеукраїнські громадські організації: Національна Асамблея інвалідів України, Асоціація підприємств та працюючих інвалідів України та Українське товариство сліпих провели Всеукраїнський Форум підприємств громадських організацій людей з інвалідністю. Розглянувши актуальні питання діяльності підприємств громадських організацій людей з інвалідністю, учасники Форуму, що представляють понад 300 підприємств громадських організацій людей з інвалідністю (далі-підприємства ГОІ) з різних регіонів України, на яких працюють більше 50 відсотків осіб з інвалідністю, Звертають увагу Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів центральної виконавчої влади, місцевої влади та місцевого самоврядування на: • погіршення фінансових та соціальних показників діяльності підприємств ГОІ; • відсутність державних замовлень продукції підприємств ГОІ; • «не підйомні» тарифи на електро- та газопостачання для виробничих підприємств; • необхідність розробки та впровадження нових прогресивних підходів для стимулювання найму людей з інвалідністю як на відкритому ринку праці, так і на підприємствах ГОІ; • відсутність ефективної регіональної політики сприяння розвитку підприємництва, зокрема у структурі ГОІ; • те, що 37 підприємств ГОІ, на яких працювали тисячі осіб з інвалідністю залишилися в Автономній Республіці Крим та 22 знаходяться в зоні проведення АТО; • понад 50 тисяч внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю потребують державної підтримки, в тому числі через їх працевлаштування. Наголошують на необхідності: 1. Не допущення прийняття змін до Податкового Кодексу України, направлених на ліквідацію

державної підтримки у вигляді пільг з оподаткування для підприємств ГОІ.

2. Не допущення звуження соціальних гарантій особам з інвалідністю при прийнятті нової редакції Трудового кодексу.

3. Залучення експертів з числа фахівців підприємств ГОІ до розробки нормативно-правової бази у сфері зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю.

4. Створення пріоритетних умов для участі підприємств ГОІ у конкурсних торгах по закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. Як приклад, замовлення на пошиття одягу, виготовлення меблів (інше) для потреб Збройних Сил України тощо.

5. Розгляду питання надання підприємствам ГОІ, які є виробниками товарів, робіт, послуг пільгових тарифів на оплату послуг з електро- та газопостачання.

6. Забезпечення своєчасного відшкодування підприємствам ГОІ податку на додану вартість.

7. Передачі повноважень, що сьогодні є в компетенції Фонду соціального захисту інвалідів обласним державним адміністраціям в частині розгляду питання надання фінансової допомоги підприємствам ГОІ на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на загальну суму до 500-800 тис.грн.

8. Оперативного вирішення питання оплати Державною казначейською службою України та її територіальними відділеннями видатків на фінансову допомогу підприємствам ГОІ, по яким прийнято рішення протягом 2014-2015 років.

9. Прийняття Верховною Радою України законопроекту № 2299 (автори – народні депутати члени Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, яким передбачено: 10. На державному рівні вжити заходів щодо захисту національного виробника, запровадивши мито на імпорт на внутрішній ринок України аналогів продукції, що виробляється підприємствами ГОІ.

11. Розвитку та підтримки різних форм зайнятості інвалідів, у тому числі самозайнятості.

12. Впровадження в Україні захищеної зайнятості для осіб з інтелектуальними чи психічними порушеннями, зокрема через фінансування соціальної послуги супроводу на робочому місті на робочому місці на відкритому ринку праці або праце терапії у спеціально створених майстернях незалежно від форми власності для осіб з інтелектуальними або психічними порушеннями.

13. Запровадження надання «стартового» капіталу для створення підприємства ГОІ за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, інших соціальних фондів.

14. Підтримку бізнес-проектів підприємств ГОІ, направлених на працевлаштування ВПО з інвалідністю, зокрема в областях, де проживає найбільша кількість ВПО з інвалідністю (Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська та Одеські області).

15. Розгляду питання впровадження компенсації заробітної плати ( не менше 50% законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати) підприємству ГОІ за працевлаштування осіб з інвалідністю, що мають 1 групу інвалідності.

16. Впровадження регіональної політики сприяння розвитку підприємництва у структурі громадських організацій інвалідів, в тому числі через залучення їх до виконання регіональних замовлень. Зазначені пропозиції потребують внесення змін та доповнень до законодавства України. Враховуючи це, учасниками Форуму прийнято рішення про створення експертної групи при Асоціації підприємств та працюючих інвалідів України. Ми відкриті до співпраці та сподіваємось на підвищення ефективності співпраці з органами державної влади у сфері професійної, трудової реабілітації та зайнятості інвалідів, реалізації конституційних прав громадян-інвалідів на працю та зайнятість нарівні з іншими відповідно до Конвенції ООН про права інвалідів! Діяльність підприємств громадських організацій людей з інвалідністю - це бізнес, де прибуток має суспільство!

5

№23-24(173-174) грудень 2015

Право на життя. Форум людей з інвалідністю – вимушених переселенців

Найуразливішою категорією, яка залежить від всебічної допомоги держави є люди з інвалідністю. У ситуації надзвичайного ризику та гуманітарної катастрофи дана категорія людей опинилася без гарантовано отримуваних життєво необхідних ліків, без житла, працевлаштування, освіти, реабілітації та адаптації.

Незважаючи на те, що минуло 1,5 роки з початку трагічних подій, які охопили Схід України, ситуація для людей з інвалідністю – вимушених переселенців, залишається вкрай важкою практично у всіх аспектах загальнолюдського життя. Про всі ті проблеми, негаразди, які доводиться долати людям з інвалідністю – вимушеним переселенцям, йшлося на Всеукраїнському Форумі «Взаємодія державних і місцевих органів влади, соціальних структур та ГОІ у вирішенні нагальних проблем внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю». Організували Форум Національна Асамблея інвалідів України (НАІУ) та Рада громадських організацій людей з інвалідністю та їх родин – вимушених переселенців

зі Сходу України за підтримки Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю та Міністерства соціальної політики України. Назріла необхідність обговорити актуальні проблеми внутрішньо-переміщених осіб з інвалідністю та членів їх родин, питання надання інформаційної та консультаційної допомоги зазначеній категорії осіб, винайдення шляхів співпраці з державними та місцевими органами влади, а також повсякденних питань організації та пошуку архітектурно доступних місць проживання, доступного транспорту для перевезення, повноцінного харчування, лікування, побутового облаштування, забезпечення соціальною, юридичною, психологічною та іншою допомогою. «Ми платимо високу ціну за те, щоб залишатися українцями...», – сказала Тетяна Баранцова, голова ЛОМГО «АМІ-Схід». У мирний час на Сході України мешкало майже 360 000 людей з інвалідністю та додатково ті мешканці Луганської та Донецької областей, які підпадають під групу ризику по здоров’ю (враховуючи великий аспект травматизму, екологічні проблеми промислових областей). На сьогодні велика кількість даної категорії громадян, стала найуразливішою категорією серед вимушених переселенців, відчуваючи на собі всі проблеми надважкого часу. Особи, які проживають в орендованих помешканнях, розповідають про труднощі з пошуком житла, а саме небажання здавати квартири людям з Донбасу, вимоги сплачувати орендну плату наперед за декілька місяців, відсутність основних предметів побуту в орендованих квартирах тощо. Також, Тетяна Баранцова пояснила, що існує багато проблем із працевлаштуванням. Багато хто з них не може знайти роботу такого самого рівня, який мали раніше. У людей просто не вистачає грошей – навіть ті, хто працює, не можуть забезпечити всі потреби сім’ї (орендна плата, одяг, харчування, освіта, здоров’я, навчання та забезпечення дітей тощо). Внутрішньо переміщені особи зі сходу, та особливо з Криму, не мають доступу до своїх банківських рахунків, майна або бізнесу за попереднім місцем проживання, та не в змозі продати або перереєструвати майно. Вони витрачають всі свої заощадження на початковому етапі переселення для облаштування на новому місці (варто зазначити, що витрати в Києві більші, ніж в інших регіонах країни), втрачають роботу і джерело доходу. Пошук місця роботи та місць у дитячому садку і школі для дітей, а також пошук житла та проходження усіх процедур реєстрації особливо важкі для одиноких матерів. Переселенці, які шукають роботу, в переважній більшості повідомляють, що труднощі з пошуком роботи пов’язані з дискримінацією з боку місцевих роботодавців, які пропонують меншу платню, гірші заохочувальні пакети, в цілому «небажану» роботу або неофіційне працевлаштування. Щодо освіти, то сім’ї з дітьми віком від 3 до 6 років розповідають про серйозну нестачу місць у дитячих садках і дошкільних закладах для дітей з інвалідністю. Мами скаржаться на погіршення

успішності дітей в школі та на непрямі витрати, пов’язані з навчанням дітей у школах. Сім’ї не можуть дозволити собі позакласні заняття або репетиторів. Учні розповідають, що відчувають погане ставлення та дискримінацію з боку однокласників. Матері учнів старших класів як з Криму, так і з Донбасу, висловлюють занепокоєння майбутнім вступом їхніх дітей до вищих навчальних закладів, зокрема відсутністю квот для кримчан в університетах на материковій Україні. Студенти повідомляють про складності з переведенням з одного навчального

закладу до іншого. Взагалі, ще одна із найважливіших проблем, є пересування людей із інвалідністю та зв`язок між територіями. Дорослі чоловіки та жінки скаржаться на практичну неможливість одержати перепустку, її можна отримати тільки неформальними та неофіційними шляхами. Багато хто з них не можуть відвідати своїх рідних або допомогти їм виїхати. В’їзд та виїзд з Криму особливо складний для громадян України. Багато внутрішньо переміщених осіб розповідають про те, що збираються повернутися додому одразу після того, як ситуація стабілізується, однак не очікують цього у найближчому майбутньому. Існують групи, особливо ті, хто не зміг знайти роботу та інтегруватися, які вважають, що не мають іншого виходу, окрім як повернутися, навіть якщо це небезпечно.

На Всеукраїнському Форумі «Взаємодія державних і місцевих органів влади, соціальних структур та ГОІ у вирішенні нагальних проблем внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю» визначили наступні кроки: держава має прийняти до уваги справи, пов`язані з дискримінацією дітей з інвалідністю, удосконалити програми реабілітації по догляду за такими дітьми, вжити термінові заходи для захисту людей та дітей з інвалідністю, що не менш важливо – здійснити кроки для усунення будь-яких ризиків, пов`язаних з торгівлею органами дітей з інвалідністю. Також одним з найважливіших прийнятих рішень було здійснення всіх необхідних заходів для систематизації реєстрації внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю та забезпечення їм належних умов проживання. Марія ШАБАНОВА

6

Рівні права - рівні можливості

№23-24(173-174) грудень 2015

Преса шрифтом Брайля просить захисту

Багато поколінь дітей з порушеннями зору зростало на єдиному в нашій державі періодичному виданні для незрячих дітей – журналі «Школяр». Ще в далекому 1934 році маленькі пальчики сліпих школярів торкнулися перших сторінок дитячого видання рельєфно-крапковим шрифтом Брайля. Це найстаріший дитячий журнал, який можна читати руками, не лише в сучасній Україні, а й на всьому пострадянському просторі. Він почав виходити ще перед початком Другої світової війни, а потім був відновлений у 60-ті роки минулого століття. Люди чекають на улюблені журнали Нині, як і раніше, журнал «Школяр» готує до друку єдина і унікальна в нашій країні редакція Українського товариства сліпих «Заклик». Тут працюють люди з інвалідністю по зору – це справжні ентузіасти своєї справи. За допомогою спеціальних озвучених комп’ютерних програм і дисплею, що відтворює звичайний текст шрифтом Брайля, вони окрім «Школяра» готують ще газету і журнал для дорослих. На цю періодику чекають незрячі в усіх куточках країни. Для людей похилого віку, тим паче тих, хто проживає в селі, де немає спеціалізованих бібліотек для сліпих, така преса – чи не єдине джерело інформації. Проте останніми роками через недостатнє і нестабільне фінансування держави періодичні видання для сліпих не мають можливості виходити регулярно і друк крапковим шрифтом Брайля став надто дорогим. На жаль, проблеми з фінансуванням, мізерними зарплатами, на які незрячі працівники з початку цього року чекали п’ять місяців, – не останні випробування для редакції. Київська влада, порушуючи Конвенцію ООН з прав людей з інвалідністю, веде боротьбу з редакцією Українського товариства сліпих за приміщення, розташоване у центрі столиці на Печерську. «Школяр» – найстаріший на пострадянському просторі дитячий журнал, який можна читати руками. Невже через майнові війни незрячі діти залишаться без улюбленого видання?

Довелося платити за своє ж майно

«У 1962 році житлово-адміністративний будинок, де розташована редакція, побудували коштом саме Українського товариства сліпих, – розповідає «Урядовому кур’єру» заступник голови Центрального правління УТОС Олександр Осадчий. – У кінці 1980-х житлову частину цього будинку УТОС передав на баланс міста, а адміністративні перші два поверхи ніхто не передавав і передавати не думав, про що свідчить і акт передачі. Але чомусь місцева влада вирішила, що увесь цей будинок належить їй, і внесла його до реєстру комунальних об’єктів міста Києва. Редакція була змушена сплачувати орендну плату за своє ж приміщення. Товариство сліпих терпіло таку ситуацію, поки печерська адміністрація не почала заяв-

ляти редакції: «Навіщо вам це приміщення, шукайте інше». Такі розмови, які в подальшому можуть перейти у дії, стали поштовхом для звернення УТОСу до господарського суду, аби узаконити нашу власність». Суддям представлено необхідні архівні документи щодо приміщення. Відстоювати свої права та інтереси у цій справі людям з порушенням зору допомагав Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич. І 7 вересня цього року господарський суд міста Києва виніс рішення,

яким визнав законне право на власність приміщення редакції за Українським товариством сліпих. Вочевидь, київську владу таке рішення не влаштувало (хіба захоче хтось віддавати такий ласий шматок на печерських пагорбах?), і вона подала на апеляцію, яку відхилили. Але невдовзі КМДА подала на повторну апеляцію. «Про яку європейську державу, до якої прагне наша країна, може йтися, коли столична влада так ганебно ставиться до людей з інвалідністю, – розводить руками незрячий адвокат Геннадій Євсев’єв, який веде справу з власності. – І це стосується не лише редакції. Хотіли відібрати у товариства і базу відпочинку «Івушка» та реабілітаційний центр. Замість того, щоб нас підтримувати, як це роблять у всіх цивілізованих країнах, давати нам змогу випускати періодику для незрячих усієї України, нам створюють найскладніші умови, прирікаючи на виживання. До речі, від редакції було багато письмових звернень до міського голови Віталія Кличка, але ми отримували лише відписки – ніхто нас не чує і не бажає перейматися нашими проблемами. Хоча під час попередньої виборчої кампанії Віталій Кличко зустрічався з незрячими і пообіцяв зробити все можливе, аби покращити їхні умови життя…» Та, попри всі труднощі, редакція не здається і робить свою справу на користь іншим. Ось і третього грудня, до Міжнародного дня людей з інвалідністю, незрячі редактори підготували для київської школи-інтернату для дітей з вадами зору №5 чудове свято журналу «Школяр». Юним читачам презентували їхнє улюблене видання в аудіоформаті (на дисках). За словами організаторів заходу, такий подарунок до Нового року отримають усі школи для незрячих дітей в Україні. На святі школярі також отримали дуже потрібні для розвитку і навчання рельєфні (зі шрифтом Брайля) карти України, які виготовила ГО незрячої молоді «Генерація успішної дії». А музичним сюрпризом стали пісні Лесі Горової – співачка завітала до школи і подарувала дітям невеличкий концерт. Наталка ЩЕРБАНЬ Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Держкомтелерадіо виніс на громадське обговорення законопроект про поліпшення доступу до інформації осіб з порушеннями слуху

Держкомтелерадіо оприлюднив для громадського обговорення проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо поліпшення доступу до інформації осіб з порушеннями слуху».

«Всього в Україні проживає 2,7 млн. людей з інвалідністю – майже 6% від загальної чисельності населення, – говорить Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко. – Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, відтак орієнтується на посилення соціального захисту та підтримки людей з інвалідністю». Законопроектом пропонується внести зміни до Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про кінематографію», «Про рекламу», «Про вибори Президента України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення», «Про вибори народних депутатів України», «Про засади державної мовної політики», «Про всеукраїнський референдум» «Про Суспільне телебачення і радіомовлення», «Про місцеві вибори». Реалізація Закону України передбачає розроблення нового проекту правового акту Кабінету Міністрів України в частині встановлення вимог щодо

перекладу аудіовізуального продукту на жестову мову та/або субтитрування. Прийняття цього закону дасть змогу визначити частку добового телевізійного мовлення програм (передач) доступних для сприйняття особами з порушеннями слуху, встановити нові вимоги для отримання ліцензії на мовлення, надати

Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення повноваження щодо забезпечення прав телеглядачів і радіослухачів з порушеннями слуху. Також цим законом буде приведено у відповідність до Конституції України і Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про вибори та у сфері телебачення і радіомовлення. При підготовці законопроекту Держкомтелерадіо враховано пропозиції Національної Асамблеї інвалідів України, Національного комітету спорту інвалідів, ВГОІ «Українське товариство глухих», Ради перекладачів жестової мови Київської організації УТОГ і Лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо поліпшення доступу до інформації осіб з порушеннями слуху» розміщено на сайті Держкомтелерадіо у підрубриці «Проекти законів» рубрики «Законопроектна діяльність». Пропозиції та зауваження до законопроекту слід надсилати за адресою Держкомтелерадіо: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2; e-mail: tarasenko@comin.gov.ua. Прес-служба Держкомтелерадіо

7

№23-24(173-174) грудень 2015

Наталя Скрипка: Суспільне має враховувати необхідність забезпечення адаптації телепродукту для людей з інвалідністю

Пані Наталю, чим Суспільне мовлення може приЧлен наглядової ради НСТУ у сфері заслужитися людям з інвалідністю? хисту прав осіб з інвалідністю – про Перш за все хочеться сказати про важливість необхідність впливу на формування того, що до складу Наглядової ради увійшли предсуспільної думки щодо найважливіших ставники різних громадських об’єднань, в т.ч. органісоціально-політичних питань країни зацій людей з інвалідністю. для цих людей.

Виконавчий директор Національної Асамблеї інвалідів України Наталя Скрипка, яку обрали до складу наглядової ради Суспільного мовлення, зазначає, що люди з інвалідністю повинні мати рівний доступ до інформації, і Суспільне може стати хорошим інструментом для цього. Вона переконана, що Суспільне мовлення має бути доступним для кожного глядача, маючи на увазі не лише фінансову чи територіальну доступність. «Ми сподіваємось, що нам не доведеться виборювати право осіб з порушенням слуху на доступ, що Суспільне враховуватиме необхідність забезпечення адаптації телепродукту, зокрема через переклад на мову жестів, або титрування», – каже вона.

За її словами, наразі люди з інвалідністю є найбільш чисельною меншістю у спільноті будь-якої країни, кількість таких людей (згідно з даними ООН) складає 10% від загальної чисельності населення, а зважаючи на події, що відбуваються на Сході нашої країни, ця цифра, на жаль, значно зростатиме, каже вона. У наглядовій раді Наталя Скрипка сприятиме тому, щоб питання інвалідності враховувалися взагалі при формуванні будь-яких програм чи проектів, тобто забезпечення їх інклюзивності. Нагадаємо, у жовтні було обрано кілька представників Наглядової ради НСТУ від громадських організацій. Наразі вже обрано вісім членів наглядової ради від парламентських фракцій і груп: Світлана Остапа («Самопоміч»), Лаврентій Малазонія («Опозиційний блок»), Віталій Портников («Народний фронт»), Сергій Таран («Блок Петра Порошенка»), Тарас Аврахов («Воля народу»), Ігор Хохич («Відродження»), Микола Давидюк («Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимир Яворівський («Батьківщина»).

У світовому громадському русі людей з інвалідністю є гасло: «Нічого для нас без нас». Якщо такий підхід перенести на Суспільне мовлення, то це означає, що люди з інвалідністю (нагадаю, що їх 10%) нарешті отримають можливість брати участь у визначенні програмного контенту. Адже та інформація, якої вони потребують, сьогодні є не цікавою комерційним каналам, а отже і недоступною мільйонам громадян України, які живуть з інвалідністю. Люди з інвалідністю повинні мати рівний доступ до інформації; впливати на формування суспільної думки щодо найважливіших соціально-політичних питань країни та бути активними учасниками форм у в а н н я громадянського суспільства – суспільства для всіх, а Суспільне мовлення, в свою чергу, може стати хорошим інструментом у цьому. Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного? Суспільне мовлення має бути ДОСТУПНИМ для кожного глядача! І я маю на увазі не лише фінансову чи територіальну доступність. Ми сподіваємось, що нам не доведеться виборювати право осіб з порушенням слуху на доступ, що Суспільне враховуватиме необхідність забезпечення адаптації телепродукту, зокрема через переклад на мову жестів, або титрування. За часи незалежності нашої держави – жодної дитячої програми, яку могли б дивитись нечуючі діти, жодної «вечірньої казки», жодної освітньої програми для молоді… Мріємо про тифлокоментарі трансляцій визначних подій для глядачів з порушенням зору… Саме це і буде відрізняти Суспільне від комерційного. На мою думку, головна відмінність – це орієнтування на право доступу до інформації кожної особи, а не на вартість забезпечення цього права… Суспільне мовлення – це можливість для кожної особи, в т.ч. з інвалідністю, залучатися і бути повноправним учасником демократичного суспільства. Суспільне може забезпечити широке висвітлення заходів із вирішення проблем людей з інвалідністю та пропагувати їх участь в усіх сферах життєдіяльності суспільства. На яких саме питаннях ви хотіли б зосередитися в наглядовій раді? На даний момент важко сказати однозначно, але думаю зосередитись на тому, в чому вважаю себе фахівцем. Це питання доступу телепродукту для осіб з інвалідністю, в т.ч. соціально-політичних, освітніх та розважальних програм; це формування програмного контенту, зокрема щодо висвітлення позитивного сприйняття людей з інвалідністю та внеску, який

вони роблять в життя всього суспільства, щодо попередження дискримінації, подолання стереотипів, що існують в нашому суспільстві. Важливою, думаю, буде моя роль щодо врахування питання інвалідності взагалі при формуванні будь-яких програм чи проектів, тобто забезпечення їх інклюзивності. Якось передивлялась інформаційний буклет про Суспільне мовлення, сподобалась фраза: «Усвідомлюючи можливе творче збагачення від співіснування відмінностей, ми хочемо допомогти у побудові більш всеохоплюючого і менш роздробленого суспільства…». Це саме те, чого ми прагнемо у нашій щоденній діяльності в Національній Асамблеї інвалідів України! Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, до речі, яку Україна ратифікувала ще у грудні 2009 року, трактує інвалідність – як один з різновидів людського розмаїття. Можливо НСТУ і стане тим інструментом у реалізації нашого прагнення бути різними але рівними, бути не окремою частиною суспільства, а повноправними його членами, суспільства «всеохоплюючого і менш роздробленого». Чи не вважаєте ви хибною думку колег по НР, які заявляють, що мають відстоювати інтереси тільки тих організацій, від яких їх обрали? Не зовсім зрозумілим є запитання… Адже в НР ми би не мали в принципі відстоювати інтереси якихось організацій. Мене було обрано від інститутів громадянського суспільства, що представляють інтереси людей з інвалідністю. Національна Асамблея інвалідів України, де я працюю, є об’єднанням 118 громадських організацій людей з різними видами інвалідності. Чиї ж інтереси я можу представляти? Звісно, що людей з інвалідністю. Щоправда, думаю про можливість узгоджувати свої рішення в НР з представниками цих організацій, збирати громадську думку щодо потреб та пріоритетів, але це звичайна практика у наші роботі, нам вдається це робити через мережу інтернет, соцмережі тощо. Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як, на вашу думку, має фінансуватись НСТУ: з держбюджету, абонплата тощо? Реклама? Не думаю, хіба що анонси подій, соціальна реклама… Щодо фінансування, мені здається що фінансування з державного бюджету не дозволить бути автономними та незалежними у формуванні програмного продукту, висвітлення подій тощо. Це залежність, адже кажуть, що хто платить, той і музику замовляє… Хоча, навряд чи мою думку можна вважати експертною, адже я не є фахівцем у цій сфері. Деякі експерти вважають, що членами наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Звісно, що не погоджуюсь, інакше б не подавала свою кандидатуру до складу НР. Я особисто не планую втручатись у телерадіовиробництво, оскільки дійсно не знаюсь на цих питаннях, але буду втручатись у те, щоб продукти цього виробництва були актуальними, цікавими та доступними для користувачів з інвалідністю, членів їх родин, фахівців, що працюють з такими людьми та ін. Відповідно до закону, члени Наглядової ради мають працювати на громадських засадах, ви погоджуєтеся з цією правовою нормою, чи вважаєте, що вони мають працювати за винагороду? Навіть не задумувалась над цим… Ми працюємо в багатьох радах міністерств, відомств, місцевих органів влади, організовуємо просвітницькі та навчальні заходи для політиків, фахівців, журналістів… Знаєте, якби ми очікували винагороди, думаю, багато чого б не відбулось, часто доводиться працювати на громадських засадах. Хоча, можливо це і неправильно… Світлана ОСТАПА

8

Новини з регіонів

№23-24(173-174) грудень 2015

Ольга Принцовська»: «Надія» нам потрібна як повітря»

У сучасних соціально-економічних умовах значно загострилися проблеми соціальної адаптації та реабілітації осіб з інвалідністю. Незважаючи на безліч запропонованих форм освіти і виховання дітей з інвалідністю, сім'я, яка виховує дитину з інвалідністю, стикається з труднощами у вирішенні педагогічних, соціально-психологічних і правових задач.

С

ім'я, яка має таку дитину – це сім'я, де відбувається дезінтеграція сімейних стосунків. Хвороба дитини часто змінює весь звичний уклад життя в сім'ї. Виникають конфлікти між подружжям та іншими членами сім'ї. Також поява в сім'ї дитини з інвалідністю може викликати прагнення батьків до ізоляції від суспільства. Для допомоги таким родинам повсюдно в Україні почали створюватися громадські організації батьків дітей з інвалідністю. Така структура діє і в Ужгороді. Голова батьківської ужгородської організації товариства захисту дітей з інвалідністю «Надія» Ольга Принцовська на наше прохання розповідає про її діяльність. Яка мета створення очолюваної вами організації? Наша організація, у дещо іншому вигляді, була створена ще 2001 року. З того часу вона трансформувалася і перетворилася на суто батьківську. Метою її діяльності є підтримка батьків сімей, що виховують дітей з інвалідністю. Насамперед йдеться про соціальну під-

тримку та інформаційне забезпечення таких сімей. Намагаємося організувати повний супровід сім’ї – від самого народження дитини – та встановлення діагнозу. Я сама мама дитини з інвалідністю і добре розумію, якою важливою є підтримка батьків у прийнятті інвалідності їхньої дитини. Головна наша функція – моральна підтримка, адже передусім ми волонтерська організація і не маємо змоги надавати матеріальну допомогу. Але інформаційну – так. Тобто ми детально розповідаємо, куди звертатися, як розвивати дитину, як вирішувати певні проблеми. Для цього організовуємо семінари для батьків, залучаємо їх до груп, де вони спілкуються на одному рівні, де можуть ділитися своїми проблемами та розмовляти про все відкрито. Нині до нашої організації входить близько 47 членів. Це лише ужгородці. Якщо ж хтось із області захоче приєднатися до нас, будь ласка, ми відкриті для всіх. Чим, власне, займається «Надія»? Ми є членами Всеукраїнської організації та Національної Асамблеї інвалідів України, організації з захисту людей з розумовими вадами, тож підключаємось до всіх акцій, що вони проводять. Так два роки поспіль для Національної Асамблеї інвалідів України брали участь у дослідженні щодо адміністративних послуг. Для цього були розроблені анкети та заявки батьків, де перераховувались усі адміністративні послуги, які надаються згідно з законодавством. Метою дослідження був реальний попит потенційних клієнтів на ту чи іншу адміністративну послугу. Дані акумулювалися і передавались до Міністерства соціальної політики для того, щоби визначити, яка кількість людей потребує конкретні послуги. Працюємо і в інших напрямах. Одним із своїх досягнень вважаємо те, що нарешті в ужгородській дитячій поліклініці на Боженка на 1-му поверсі облаштований кабінет для прийому дітей з інвалідністю. Наразі всі питання узгоджуються, але відтепер мамі з дитиною з інвалідністю не треба буде стояти і чекати в чергах, спростився доступ до лікарів. І батьки, і діти не відчуватимуть зайвого емоційного навантаження. Непогано було б відкрити такий кабінет і в загальній міській поліклініці, оскільки вона не доступна для людей з інвалідністю. Будемо над цим працювати. Активно готуємось до Дня людей з синдромом Дауна, намагає-

мось створити на ТРК «Тиса» сюжетні ролики про те, якими є ці люди насправді і як з до них ставитися. Чи не буває так, що інколи батьки дитини з інвалідністю потребують не меншої уваги, ніж сама дитина? І що ви робите в таких випадках? Зауважте, ми громадська організація і не надаємо послуг. Ми ставимо за мету об’єднання батьків. Ніхто з нас не був готовий до народження дитини з інвалідністю. Це треба усвідомити і прийняти, і для цього проходиш декілька етапів. Найлегше їх проходити разом. І для цього теж існує наша організація. Як показує досвід, найкраще знайти підтримку саме в колі таких батьків. Нерідко між собою говоримо, що, живучи в Ужгороді, ми не знали один одного і, можливо, і не познайомилися б ніколи. А тепер ми дружимо сім’ями, маємо багато спільних інтересів. Між собою ми розмовляємо однією мовою. І не важливо, яка нозологія у дитини – ДЦП, аутизм чи синдром Дауна. Ми стикаємось приблизно з однаковими проблемами, тож етапи їх прийняття однакові. При необхідності надаємо допомогу і з боку психолога, і з боку самих батьків. Є думка, що із сімей, де є дитина з інвалідністю, йдуть батьки, передусім чоловіки, бо не витримують психологічного навантаження? Це одне з невірних уявлень: від здорових дітей теж йдуть татки. Для прикладу: серед 70 сімей «Дороги життя» лише 22% неповні. Звісно, є випадки, коли сім’я розпадається, але якщо втримається, то це благополучні і щасливі родини. Є ще одна проблема у зв’язку з цим: занижена самооцінка через народження дитини з інвалідністю. Ти йдеш вулицею, а в голові одна думка: «За що? Мабуть, я чимось завинила». Жінка починає віддавати всю себе лише хворій дитині і забуває, що вона не лише мати, а й дружина і, власне, жінка. Аби переконати жінку не копирсатися в собі, звернути увагу і на інших своїх домочадців та й на себе, також існує наша організація. Для тих, у кого є діти з інвалідністю, батьківська організація потрібна як повітря. Особливо для тих, у кого щойно народилась така дитинка. Ми всі потребуємо підтримки одне одного, потребуємо простору, де б мали змогу спілкуватися та ділитися досвідом. Ми просто потрібні один одному. Розмовляла Людмила ОРТУТАЙ

У Харкові презентували календар «Безмежні люди»

«Безмежні люди» – календар під такою назвою презентували у Харкові наприкінці тижня. Йдеться про видання, що має допомогти широкому загалу змінити своє уявлення про людей з інвалідністю.

І

х часто називають людьми з обмеженими можливостями, однак вони своїм життям спростовують цей стереотип. «Ми безмежні» – свідчать їхні вчинки. У приміщенні Харківського кризового Інфоцентру відбулась презентація однойменного календаря, спільна розмова про однакові права і можливості для всіх людей та безбар'єрність у Харкові. Ольга Кравцова одна з учасників проекту «Безмежні люди». Жінка працює в організації, що займається допомогою внутрішньо переміщеним особам з інвалідністю, каже, що стан здоров’я не є перешкодою для здійснення мрій та досягнення особистої мети. Ольга Кравцова представник організації «ІнваSOS Схід»: «Мы живем, мы достигаем. Мы – позитивный пример, посмотрите на нас и продолжайте жить. У нас нет тех ограничений, которые нам иногда пририсовывают. Если человек хочет чего-то добиться, то он может этого добиться независимо от состояния здо-

ровья. Если он хочет быть счастливым, он им будет. И яркие примеры этого календаря». Володимир Носков також серед тих, хто бере участь у проекті. Проблеми із зором не завадили йому опанувати омріяну професію і самореалізуватися. Близько 15-ти років Володимир займається радіожурналістикою, а віднедавна ще й викладає у виші. Володимир Носков, журналіст; «Кожен з нас, хто живе на цьому світі, у кого немає зору, чи слуху, чи у кого проблеми з серцем, чи опорно-руховим апаратом. Мають певні проблеми зі здоров’ям, але ми так само живемо, так само ходимо по вулиці, їздемо у метрополітені. Ми так само живемо на цьому світі, просто ми трохи інші і все». Проект «Безмежні люди» створений аби підтримати людей з інвалідністю, соціалізувати їх у суспільстві. Організатори кажуть, підійшли до цього завдання нестандартно: разом із представниками громадських організацій вирішили створити календар, на кожній сторінці якого зображені люди, що досягли своєї мети, незважаючи на проблеми зі здоров’ям. Деякі з них мешкають поруч. Любов Негатіна, співорганізатор проекту «Безмежні люди»: «Вот например один из людей. Он – плотник, сегодня не смог приехать на это мероприятие. Он делает красивые деревянные вещи. Или же такие, как организация «ІНВАSOS Восток», которая занимается проблемами людей с ограничениями. Эта информационная кампания для общества, фактически, цель – инклюзия инвалидов в нашу жизнь».

Проект «Безмежні люди» – один із низки заходів, що вже вдалося реалізувати в Харкові, щоб зробити його справді дружнім до людей з інвалідністю. У 2015 року почало діяльність перше соціальне підприємство для людей з інвалідністю «СоцІнтел», створене в рамках проекту «Акція Людина». У 2014 році у світ вийшла перша універсальна різдвяна листівка (у тому числі для людей із порушеннями зору), відбуваються виставки з тактильними дублікатами картин для незрячих. Організатори: IBB, «Чорнобильська історична майстерня», «Соціальний Vitamin»

Актуально

№23-24(173-174) грудень 2015

9

В Україні вкрай необхідна реформа реабілітаційної медицини – фізіотерапевти, волонтери і учасники Української асоціації інвалідів АТО

Не кожна лікарня готова надавати якісні медичні послуги для всіх пацієнток без винятку, включаючи жінок з інвалідністю. Заважає недоступність приміщення, відсутність належного

медичного обладнання й… дискримінаційне ставлення деяких лікарів та медпрацівників. аку думку висловили фізіотерапевти, волонтери і учасники Української асоціації інвалідів АТО під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. «Коли в Україні два роки війна, ми маємо тисячі поранених, блокування реформи реабілітаційної медицини можна розглядати як державну зраду», – заявив Віталій Родін, фізичний терапевт Української асоціації фізичної терапії. За його словами, проблема у тому, що тих фахівців, які спеціалізуються на реабілітації, не існує на папері, тому вони не можуть працювати за професією. Відповідно, й не хочуть йти до державних медичних установ, тому що їм пропонують посади, що абсолютно не відповідають навичкам. «За ці 20 років я вже

Т

був за штатним розкладом й інструктором з лікувальної фізкультури, і медичною сестрою», – навів власний приклад Віталій Родін. Він пояснив, що фізичні терапевти – це теж медики, проте вони не претендують на посади лікарів. А від лікаря відрізняються тим, що вони не можуть застосовувати фармацевтичні засоби лікування та інвазивні методи, проте ці люди відповідають за все, що стосується руху пацієнтів. Лідія Буцька, волонтер, фізичний терапевт, пояснила, що реабілітація – це відновлення внутрішніх механізмів людини після лікування гострої фази хвороби. І починатися вона повинна вже з перших годин захворювання людини, тобто паралельно з лікарями має працювати команда реабілітологів, які «ведуть» пацієнтів до повного їхнього пристосування до соціального життя. Ерготерапевти також працюють з пацієнтом практично з перших днів, але на відміну від фізіотерапевта, який відновлює рух, ерготерапевт «вкладає в цей рух смисл», деталізував Віталій Родін, тобто допомагає людині пристосуватися до навколишнього середовища і відновити навички – одягнутися, почистити зуби, приготувати їжу. Проте, як зауважили учасники дискусії, в Україні немає таких професій і досі не існує системної реабілітації пацієнтів. За словами Лідії Буцької, в цьому питанні немає прогресу, зокрема через те, що чиновники наголошують, що існуючі закони треба просто переписати. «На сьогодні єдину можливість вирішити це питання в нашій країні я бачу в тому, щоб відійти від тієї системи, яка дійсно загнила і створювати свої власні інструменти і механізми. Зокрема, як показав наш досвід за 2 роки, вони у руках громади – асоціацій, фахівців і волонтерів», – зауважила фізичний терапевт. В законах щодо реабілітації, слід прописати, що такі питання як «куди спрямовувати гроші на реабілітацію, які центри сертифікувати, яким навчальним закладам дозволяти

надавати послуги у підготовці спеціалістів», мають вирішувати саме асоціації фахівців і тих, хто ці послуги потребує, переконана вона. Сергій Тріскач, представник Української асоціації інвалідів АТО, вважає, що держава взяла на себе монополію на реабілітацію ветеранів АТО, проте не справляється з цією задачею, адже програми з реабілітації поранених в реальності не працюють, а існують лише на папері. Натомість громадські організації мають можливість організувати цей процес і залучити кращих фахівців, проте, їх не допускають до створення реабілітаційних центрів, і тут важливо налагодити координацію між державою та громадою, переконаний Сергій Тріскач. «Нас бачать і чують лише тоді, коли потрібно робити якісь піар-ходи», – каже представник Української асоціації інвалідів АТО. Крім того, наголосив він, держава має виконати свій обов'язок перед учасниками АТО, які виконували свій обов'язок перед країною і втратили здоров'я, і забезпечити їм умови для адаптації та, відповідно, можливості для самореалізації. Йдеться про ті речі, без яких людина з особливими потребами не може навіть вийти з дому, – пандуси, зручні заїзди в транспорті, ліфти тощо. Уляна Супрун, директор гуманітарних ініціатив Світового Конгресу Українців, керівник Школи реабілітаційної медицини Українського католицького університету, розповіла, що різниця нашої країни із західними в питаннях бар'єрності – колосальна. У США таких людей теж багато, проте для них створені умови, тому їх щодня бачать на вулицях. «В Україні я була досить шокована, що я не бачила цих людей. На Майдані, де я була 3 місяці, бачила, можливо, 3 – 4 людини з обмеженими фізичними можливостями, не тому, що вони не хотіли вийти на Майдан, вони фізично не могли це зробити», – зауважила пані Супрун. Український кризовий медіа-центр

Чи можуть учні з інвалідністю складати тести ЗНО?

У Міністерстві освіти і науки України відбувся круглий стіл на тему «Підготовка та проведення ЗНО для осіб з інвалідністю».

У

круглому столі взяли участь директор проекту Альянс Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні (Альянс USETI) Ярема Бачинський, координатор тренінгових програм Агентства США (USAID) із міжнародного розвитку Тамара Паливода, директор Українського центру оцінювання якості освіти Вадим Карандій, начальник відділу освіти дітей з інвалідністю депар-

таменту загальної середньої та дошкільної Міністерства освіти і науки України Тетяна Симоненко. Під час заходу Альянсом USETI було презентовано Дорожню карту з розвитку системи спеціальних умов для осіб з інвалідністю. Дорожня карта має стати специфікацією для подальшого розвитку тестування осіб з інвалідністю. Як зазначила консультант USETI Христина Пенджола-Науменко, розроблені рекомендації, які зазначені в Дорожній карті, поки що є експериментальним процесом, і вони мають впроваджуватися поступово. За її словами, на сьогодні в Україні налічується кілька сотень учнів з інвалідністю середніх шкіл, які інтегровані в систему звичайних загальноосвітніх шкіл. Ці учні можуть складати стандартизовані тести разом зі своїми однолітками. Процедури тестування мають відповідати їхнім потребам, щоб учні з обмеженими можливостями повноцінно брали участь у системі освіти. «З просуванням освітніх реформ в Україні використання стандартизованих тестів на всіх рівнях освітнього процесу стає дедалі поширенішим. Представлена методологія має всі шанси стати звичайною практикою при оцінюванні якості освіти, акаде-

Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства Нещодавно відбувся семінар в рамках проекту «IDEAS», який фінансується Європейським Союзом та виконується Британською Радою у 6 країнах: Азербайджан, Вірменія, Грузія, Йорданія, Ліван та Україна. В Україні партнером проекту є Національна Асамблея інвалідів України емінар проводився на основі обміну досвідом по наступних пріоритетах проекту «IDEAS»: доступність (архітектурна, транспортна, інформаційна) відповідно до статті 9 Конвенції ООН про

С

права людей з інвалідністю; інклюзивне навчання на всіх рівнях освіти; представництво людей з інвалідністю в органах влади та їхня участь у процесі прийняття рішень; послуги, що надаються людям з інвалідністю, у тому числі незалежне проживання; працевлаштування та зайнятість для людей з інвалідністю. Також, на заході було представлено досвід напрацьований в межах проекту вінницьких громадських організацій: «Асоціація захисту та допомоги інвалідам «Відкриті серця» та «Гармонія».

мічних досягнень і навіть професійних навичок», – наголосила представник Альянс USETI. На думку експерта, одним із головних чинників, що обумовлюють обмежене включення осіб з інвалідністю в звичайні освітні заклади в Україні, є нестача підготовленого персоналу. Інклюзивна освіта потребує педагогів та інших співробітників, які одержали підготовку з надання допомоги відповідно до потреб особи з інвалідністю. «Оскільки Україна працює над запровадженням європейських стандартів, система освіти має ставати більш інклюзивною. Отже, чимраз більше осіб з особливими потребами будуть включені до загальних закладів освіти. Очікується, що всі сфери освіти будуть інклюзивними», – каже консультант. Директор Українського центру оцінювання якості освіти Вадим Карандій відзначив, що УЦОЯО продовжує працювати над удосконаленням спроможності проводити тестування для осіб з інвалідністю. З Рекомендаціями USETI щодо подальшого розвитку спеціальних умов під час ЗНО для осіб з інвалідністю можна ознайомитись на сайт НАІУ www.naiu.org.ua Вл.кор.

Основні напрями діяльності у проекті «IDEAS»

У проекті IDEAS заплановано низку заходів для підвищення рівня кваліфікації організацій і окремих осіб з інвалідністю, а також для посилення співпраці між органами влади і громадянським суспільством в процесі прийняття рішень: - підготовка і опрацювання рамки прийняття рішень на місцевому рівні, яка забезпечить визнання і врахування прав і потреб людей з інвалідністю органами влади; - розробка посібників з інклюзивного прийняття рішень для органів влади, недержавних організацій та засобів масової інформації підготовка і проведення серії тренінгових програм задля якнайширшого включення людей з інвалідністю в процеси прийняття рішень; - проведення міжнародних зустрічей за участі представників органів влади, громадських організацій та ЗМІ - організація навчального візиту до Великобританії.

10

Красивою бути не заборонеш

№23-24(173-174) грудень 2015

Жіночність без границь. У Франківську відбулося свято краси для дівчат з інвалідністю

Справжнє свято краси влаштували у ІваноФранківську для дівчат з інвалідністю. Нехай і на один день, але організатори такого соціального проекту, громадська організація «Розвиток громади» хотіли показати, що чарівною, граційною, гарною може бути (мусить!) жінка навіть на інвалідному візку.

П

роект «Жіночність без границь» вже відбувся у Львові, Тернополі та Вінниці. А тепер естафету перейняв Івано-Франківськ. З самого ранку до фітнес-салону «Адам і Єва», бо саме тут знайшли більш-менш придатне приміщення, пристосоване для візків, розгорнули справжній виїзний салон краси. Професійні візажисти накладали дівчатам макіяж, а перукарі робили зачіски. Ніби й нічого дивного, якби замість салонних крісел клієнти не сиділи в інвалідних візках. Зробити один день краси для людей з інвалідністю у Франківську вирішила письменниця Христина Сирова, сама – візочниця. «Якщо жінка у візку, то це ще не означає, що вона не жіночна, – говорить Христина. – Люди оцінюють зовнішність, а вже потім цікавляться, що та особа

собою представляє. Ми за те, аби руйнувати ці стереотипи». Окрім франківських красунь-візочниць, до обласного центру на свято з’їхалися дівчата з Косівського, Коломийського й Долинського районів. Кому рідні допомогли добратися, а хто приїхав сам! Дівчина з довгою русявою косою чекає своєї черги до візажиста. Це 20 річна Ліля Юрків із долинського села Тяпче. Каже, знайома розказала про таку подію і вона, не вагаючись, погодилась, бо любить такі експерименти і не терпить сидіти на місці.

«Мене влітку вдома майже немає, – каже дівчина. – Постійно в роз’їздах з друзями чи на концертах. Ще запрошують співати на весіллях, у кафе. Ті, хто мене вже знає, не дивуються, що співаю у візку. Нові придивляються, спершу їм трохи дивно, а потім підходять, знайомляться, спілкуються, додаються у друзі в соцмережах. Мені це приємно». Гарна білява дівчина з величезними блакитними очима тепер сидить і спостерігає, як візажисти працюють з її подругами. Анні Остапів з Черніїва саме закінчили робити макіяж. Дівчина говорить, що лиш вчора

приїхала з Одеси, а тут подзвонили про таке свято. В Одесі вона брала участь у все-українських змаганнях з бочче – гри з м’ячем. Також виборола там третє місце з фігурного катання на візках. «Одеса дуже сподобалася, – каже Анна. – Місто облаштоване для візочників. Там доріжка – до самого моря. А в нас із цим проблема – самій нема як поїхати, мусить хтось бути, мама чи брат. Вдома я справляюся сама, там усе обладнано, а от якби ще й в місті!». На інвалідний візок дівчина сіла у 10 років. Медики видали батькам жахливий вердикт – більше ходити не буде. «В один момент мені було дуже тяжко, я замкнулася, – згадує Анна. – Але з часом якось сама зрозуміла, що є гірші випадки, а люди ж якось живуть і радіють життю. Зрозуміла, що треба взяти себе в руки. Закінчила школу, поїхала вчитись у Київ, зайнялася спортом, зараз працюю в КП «Водоекотехпром». Хочу добитися більшого». Збоку за всім тим, таким собі професійним поглядом спостерігає маленька тендітна білявка, одягнена у розкішне темно-синє плаття. Це Оксана Кузнєцова з Коломиї. Вона сама перукар, ще займається манікюром. Каже, вдома від клієнтів відбою нема, а тут є можливість побути на їхньому місці. До Франківська

На крилах творчості

У Запоріжжі в БК «Заводський» відбувся благодійний захід «На крилах творчості» до Міжнародного дня людей з інвалідністю. Організатором заходу виступив Запорізький обласний конгрес людей з інвалідністю.

Г

остей свята порадувала виставка декоративно-прикладног о мистецтва членів ЗОКІ та вихованців Веселівського, Михайлівського психоневрологічних інтернатів, Кіровського будинку інвалідів і концертна програма, яку підготували підопічні даних закладів і ансамбль ЗОКІ «Надія». «Мета заходу – інтегрувати в соціум людей з інвалідністю через творчість, розкрити їх багатий внутрішній світ, дати їм віру у свої здібності, – зазначила голова ЗОКІ, представник Національної Асамблеї інвалідів України в Запорізькій області Валентина Коно-

ненко. – Таке свято ми проводимо вперше і хочемо, щоб це стало доброю традицією. Ми дуже вдячні всім, хто нам допомагає, адже підтримки для людей з особливими потребами багато не буває». У заході взяли участь і волонтери кафедри фізичної реабілітації Запорізького національного технічного університету, котрі допомогли маломобільним людям приїхати на захід і пересуватися в приміщенні. За їх словами, це – поклик душі, бо вони розуміють, наскільки важливо допомагати таким особам. У рамках свята можна було проконсультуватися в юриста, фахівців Фонду соціального захисту інвалідів, обласного центру зайнятості. Серед гостей були Ігор Мещан, голова Департаменту соціального захисту населення Запорізької обМилдержадміністрації, хайло Прасол і Денис Тарасов, представники двох

громадських організацій, які надають правову допомогу незахищеним верствам населення. Вони висловили свої найкращі побажання та готовність підтримувати всі добрі справи для покращення життя людей з інвалідністю. Святкова атмосфера передалася всім гостям. Вони із задоволенням підспівували улюблені пісні, зустріли старих друзів і знайшли нових, ділилися приємними враженнями. «Це свято показало, що фізичні перепони – лише стимул розкрити можливості своєї душі, – поділився враженнями член Запорізького обласного конгресу інвалідів Володимир Мосяков.

– Нашому оптимізму заздрять ті, хто не має проблем зі здоров’ям, бо ми дивимось на світ позитивно і даруємо радість оточуючим». Оксана ДРОЗДОВСЬКА, позаштатний кореспондент НАІУ

приїхала сама. Їй не звикати. Часто приїздить, бо тут займається… тенісом і танцями на візку. «Отак сідаю на вокзалі в автобус, попрошу хлопців, аби мене підсадили, сама у задні двері, а вони – у передні. Та й їду, – сміється Оксана. – Я хочу все встигнути, спробувати. Я не домашня. Люблю десь їздити, бути постійно в русі, серед людей». Жінка, до речі, для молодих дівчат є прикладом справжнього жіночого щастя. Минулого року Оксана вийшла заміж. Чоловік із Києва, приїздив по роботі на Коломийщину і десь побачив Оксану. Почали спілкуватися – він переїхав на Прикарпаття. Оксана каже, поки що просто розписалися, шлюбу в церкві ще не брали, але дуже хоче. «Ще не вирішила, яке плаття буде, зачіска, – сміється жінка. – От, може, зараз мені зроблять зачіску, макіяж і я визначуся з весільною». «Для дівчат дуже важливі такі акції, вони можуть тут знайти себе, познайомитись з кимось, – говорить голова обласної організації людей з інвалідністю «Слід» Наталія Макар. – Ви ж бачите, які вони всі активні, позитивні. Але є інші, які замикаються у чотирьох стінах, опускають руки. Ми намагаємося їх відшукати й витягти з їхньої мушлі». Візажисти та перукарі завершили свою роботу. Тепер дівчат чекала професійна фотосесія та дефіле у сукнях від відомих франківських дизайнерів. Було дуже красиво. Цікаво, що потім ті фото поїдуть на всеукраїнську виставку. А світлини вийшли справді розкішні. До речі, в Украї¬ні навіть проводять конкурси краси «Міс Україна на візку». Після знайомства та розмови з дівчатами скажу, що наші – гідні учасниці. Репортер

« До р о г а ж и т т я » в ід зн ач и л а Де н ь л юд е й з ін в ал ід н іст ю

1992 року Генеральна Ассамблея ООН оголосила 3 грудня «Міжнародним днем людей з інвалідністю». Це не свято, це день, який вкотре нагадує суспільству про необхідність досягнення повного забезпечення рівних прав людей з інвалідністю та їхньої участі в житті суспільства.

М

едико-соціальний реабілітаційний центр «Дорога життя» традиційно у цей день організовує заходи, в якому беруть активну участь і самі вихованці закладу, і їхні батьки, і представники державних та громадських організацій. Розпочалося відзначення у самому Центрі, де з самого ранку був оголошений День відкритих дверей. Сюди завітало чимало почесних гостей, добрих друзів та благодійників з теплими словами підтримки та подарунками. Серед них особливо бажаним гостем був колишній Ужгородський міський голова Степан Сембер, котрий 1999 року доклав чимало зусиль, аби цей заклад був відкритий. У ЗОШ№8, де навчаються декілька вихованців «Дороги життя», в класах пройшли уроки доброти. Працівники закладу також виступили перед слухачами курсів підвищення кваліфікації в Закарпатському інституті підвищення післядипломної педагогічної освіти. У фойє Ужгородської гімназії була розгорнута фотовиставка «Радіємо життю, плекаємо надію» із міста-побратима Корвалліса (штат Орегон, США), де можна побачити, як живуть люди з інвалідністю в цьому місті. Цього дня на вихованців, їхніх батьків та працівників Центру також чекала велика концертна програма. Невеличкий концерт був показаний у приміщенні «Дороги життя», а згодом вихованців з батьками запросили в актову залу Ужгородського коледжу мистецтв, де студенти підготували для них цікаву програму. Ввечері чудовим останнім акордом цього дня став благодійний виступ відомого камерного хору «Кантус». Людмила ОРТУТАЙ

Соціум

№23-24(173-174) грудень 2015

11

ТРЕТІЙ ФОРУМ ВОЛОНТЕРІВ «ГРОМАДА ДЛЯ КОЖНОГО»

У Вінницькому педагогічному університеті відбувся третій форум волонтерів під гаслом «Громада для кожного». Форум волонтерів проходив у рамках реалізації ГО «Паросток» програми «Соціальна інтеграція в умовах кризи» за сприяння Вінницької міської ради та програми «Кроки до порозуміння».

Сьогодні Україна як ніколи потребує людей, які віддані волонтерству та здатні формувати громади рівних можливостей для кожного. Адже тяжкі часи переживаємо. Війна, люди, які вимушені залишати свої домівки, жорстокість, шахрайства стали буденними справами. Але разом із ними увійшли в наше життя поняття добровільної допомоги, ввічливості, доброти. На заході було відмічене те, що спектр діяльності волонтерів в Україні дуже широкий. Це допомога людям з інвалідністю, особам похилого віку, безпритульним особам тощо. Ірина Саранча – людина, яка обізнана із проблемами людей з інвалідністю із особистого і професійного досвіду розповіла, що попри те, що багато зроблено, значна кількість людей з інвалідністю та з числа вимушених переселенців залишається покинутою. Їх надія – це молоді люди з добрим серцем, які завтра будуть будувати Україну. Ірина дуже сподівається, що проблеми, про які говорилось на форумі, торкнуться багатьох сердець, які відгукнуться на добру справу. Працівники міського центру «Соціальна служба для дітей і молоді» переймаються проблемами людей з інвалідністю, а також поширенням волонтерського руху на Вінниччині. Ці два напрямки з’єднались у програмі Best Buddies. Її суть дуже проста – волонтер товаришує із людиною з інвалідністю. Практика показала, що в результаті волонтери отримують неменше задоволення і наснаги, ніж їх друзі.

Про це розповів заступник директора центу Євгеній Косарев. Багато було сказано про переселенців із зони АТО. Майже всі зіштовхуються із проблемою непорозуміння – їх ніхто тут не чекав. Та бажання жити, бути корисними і щасливими давало натхнення до праці. Була створена громадська організація «Переселенці – спільна справа». Координаційний центр допомагає громадянам, які приїхали зі сходу знайти роботу і житло. Також Наталія Парамонова, переселенка з Донецька, презентувала діяльність громадської організації «Об’єднання переселенців зі сходу України та Криму». Своїми силами вони створюють умови для успішної інтеграції у Вінницьку громаду. Була подана інформація про волонтерство у Вінницькому соціально-економічному інституті університету «Україна», Вінницькому національному медичному університеті, Донецькому національному університеті, Вінницькому педагогічному університеті, Вищому професійному училищі №9, Благодійному фонді «Подільська громада». Кожен мріє бути важливим, потрібним. Іноді це бажання навіть важливіше, ніж гроші. Для його здійснення є багато ініціатив. Про одну з них «е-волонтерство», або волотерство у мережі Інтернет розповіла Ольга Кавецька. Вона наголосила, що дуже

багато допомоги можна надати за допомогою інтернету, зокрема з допомогою ресурсного центру «Гурт». Волонтери для армії – це незамінні помічники і під час збору коштів, і підчас доставки теплого одягу, продуктів харчування і речей першої необхідності. Була відмічена робота студентської молоді у наданні медичної, матеріальної і соціальної допомоги військовим і переселенцям із зони АТО . Основі цілі – скоординована система дій, залучення для допомоги представників різних професій, допомога у віднов-

ленні і оформленні документів, допомога військовим у спілкуванні з рідними. Часом військові потребують простого спілкування, а також засобів першої гігієни і одягу. Але що думають про волонтерів самі учасники АТО? ГО «Паросток» спільно з організацією «Вище неба» підготувала інформаційну збірку «Моє життя – моїми очима», яка включає у себе історій учасників АТО. Щирі, зворушливі розповіді, які торкаються серця. Також ініціаторів створення збірки цікавили думки щодо участі волонтерів у військовій операції. У відповідях учасників АТО було стільки позитиву! Кожного тижня у частину, де служив Віталій Янушевський, привозили фуру продуктів. Особливо торкались серця воїнів продукти, підписані нерівним жіночим почерком. Продуктами і медикаментами військові ділилися із місцевим населенням. Також волонтери привозили воду і навіть стоматологічний кабінет і баню. На Форумі була також представлена діяльність психологічної лабораторії, яка функціонує на базі Вінницького державного педагогічного університету. Основними її завданнями є: становлення студентської молоді як психологів, надання психологічної допомоги сім’ям учасників АТО, осіб із числа вимушених переселенців, надання психологічної допомоги студентам, розвиток методів психології, організація та проведення фестивалів. Організовано серію майстер-класів для потерпілих від політичних подій в Україні. Також лабораторія займається підготовкою кваліфікованих волонтерівпсихологів. Щотижня проводяться заняття із сім’ями учасників АТО. Робота відбувається з дружинами військових і паралельно з їх дітьми. Також проводиться робота із особами із числа вимушених переселенців. На базі лабораторії започатковано роботу волонтерської групи «Збережи душу». Багато було сказано про створення умов для інтеграції в суспільство дітей з інвалідністю. Студентська група волонтерів Вінницького педагогічного університету надихає дітей не бути пасивними споживачами, а самим будувати своє життя. Також були висвітлені деякі аспекти волонтерської роботи з дітьми із порушенням зору та їх сім’ями. Учасники форуму ухвалили резолюцію, в якій передбачено: розвиток волонтерського руху шляхом підтримки його державними установами і громадськими організаціями, а також подальше залучення волонтерів у здійснення соціальних ініціатив та інтегрування людей з інвалідністю та осіб із числа вимушених переселенців у громаду Вінниччини. Леся ВВЕДЕНСЬКА

Національна Асамблея інвалідів Уукраїни прозвітувала

З 1 по 2 грудня 2015 року у м. Київ в готелі «Верховина» відбулось чергове засідання вищого керівного органу Національної Асамблеї інвалідів України (НАІУ) – Генеральна Асамблея. На заході були присутні представники близько 109 громадських організацій людей з інвалідністю – члени та партнери НАІУ, а також регіональні представники організації. Учасники Генеральної Асамблеї підвели підсумки діяльності щодо участі у формуванні та реалізації державної політики щодо соціального захисту та забезпечення прав осіб з інвалідністю за звітній період. На Асамблеї було озвучено результати діяльності всеукраїнських програм та проектів.

Учасникам Генеральної Асамблеї, членам НАІУ, було представлено стратегічні напрями діяльності на 2016 рік. Учасники Асамблеї були ознайомлені з кращими практиками діяльності всеукраїнських та обласних громадських організацій – членів НАІУ щодо реалізації Конвенції ООН про права людей з інвалідністю у 2015 році. І на останок варто зазначити, що Національна Асамблея інвалідів України поповнилася новими членами - громадськими об’єднаннями, а саме: - Всеукраїнська асоціація «Астом-Україна», м. Львів, голова – Росоловський Петро Іванович; - Громадська організація «Правозахисна організація «Права людини», м. Київ, голова правління – Дроботун Віталій Михайлович; - Черкаська обласна громадська організація стомованих хворих «Життя без бар’єрів», голова – Валяєва Леся Вікторівна; - Громадська молодіжна організація інвалідів «Дніпропетровська молодіжна ліга», голова – Ткачов Олег Григорович. Також, було прийнято рішення про виключення зі складу НАІУ двох громад-

ських організацій у зв’язку з припиненням їх діяльності за рішенням суду: Житомирське обласне громадське об’єднання інвалідів Чорнобиля «Віра», м. Житомир, голова – Кулаківський Володимир Васильович; Київська міська організація інвалідів війни «Малолітні жертви війни», м. Київ, голова – Побережний Іван Федорович. Прес-служба НАІУ

12

№23-24(173-174) грудень 2015

Ку т ю рь е – н а и нв а л ид но й ко л яск е

При библиотеке-филиале № 1, что в Сумах на ул.Глинки, 1, уже 20 лет существует клуб «Надежда». Руководитель клуба – Валентина Шапко – старается знакомить молодежь с интересными незаурядными людьми, чьи жизненные примеры являются неопровержимым доказательством того, что надежду не стоит терять ни при каких обстоятельствах жизни и поворотах судьбы.

П

оследнее знакомство состоялось в библиотеке 21 октября. Новые члены клуба – группа девушек-первокурсниц, осваивающих в сумском ВПТУ строительства и дизайна профессию швеи-закройщицы, – имели возможность пообщаться с первым украинским кутюрье в инвалидной коляске, конотопчанкой Еленой Лебедевой. Поскольку Елена Алексеевна не смогла приехать на встречу в Сумы, общение шло по скайпу. Тем не менее, даже сидя перед экраном компьютера, нельзя было не почувствовать исходящую от Елены ауру света, добра, жизнелюбия, радости, даже вопреки тяжелой болезни, на всю жизнь приковавшей женщину к инвалидной коляске. Первые признаки недуга дали о себе знать еще в трехлетнем возрасте. Родители, Алексей и Екатерина Заболотьки, вдруг заметили, что их старшая дочь Лена, бегая за младшей Людой (разница между девочками – полтора года), как-то отстает. А в пять лет у Леночки однажды вдруг подкосились ножки. Малышка присела и больше не смогла подняться. Так и передвигалась на корточках, пока (во втором классе) и вовсе перестала ходить.

Родители, конечно же, пытались лечить свою старшую дочурку. Обращались чуть ли ни ко всем известным в то время в стране медицинским светилам: Касьяну, Дикулю, Васильеву. Только в Москве они побывали с Леной 42 раза. Но все методы лечения были безуспешными. Установленный диагноз – спинальная амиатрофия – был приговором для Лены и ее родных, с которым просто невозможно было смириться. Родители даже группу инвалидности не хотели оформлять. Когда пришло время Лене идти в школу, было решено, что девочка должна обучаться не надому, а вместе со сверстниками. Алексей Иванович оставил должность главного инженера колхоза в Бочечках (под Конотопом) и устроился учителем труда в местную школу, чтобы каждый день отвозить дочь на занятия и забирать. Пятилетняя Людмила пошла вместе с сестрой в первый класс, чтобы в любой момент прийти ей на помощь. Хотя Лена никогда не злоупотребляла этой помощью. Скорее, наоборот, отдавала всю себя без остатка, чтобы принести радость другим. Особенно это стало заметно, когда сестры повзрослели, и Люда стала бегать на дискотеку. И прическу сестре сделает, и обновку сошьет (мастерство моделирования начало проявляться в Лене еще в школьные годы). А бабушка Галя не могла в это время смотреть без слез на свою старшую внучку. Сейчас Елена Лебедева вспоминает эти годы как самое трудное время в своей жизни. Ведь многим окружающим невозможно было объяснить, почему ее носят на руках. Кто-то думал, что она сломала ногу, кто-то - что напилась. После окончания школы и сестра, и друзья разъехались, кто куда. Лена осталась одна. Появилась пустота, которую нужно было чем-то заполнять. И Лена заполнила ее моделированием, выкройками, шитьем. Она работала, ползая на корточках по полу, – гладила, кроила, рисовала (кстати, за время общения в библиотеке Елена Алексеевна успела набросать парочку эскизов своих будущих моделей и объяснила, что каждая новая модель начинается у нее с рисунка). Шила сначала для сестры. Люда, обладающая хорошей фигурой, стала первой ее моделью и одновременно ходячей рекламой. Сначала к роскошным

нарядам Людмилы присматривались односельчане. Потом, поступив в медучилище, своим стильным гардеробом девушка стала привлекать внимание однокурсниц, которые стали записываться в клиентки к Лене. Ей заказывали даже. А еще Лена очень хотела получить высшее образование и получила его. Единственная из своего класса. Правда, на модельера выучиться она не смогла. Нужно было ехать в Киев, учиться на стационаре, жить в общежитии. Для девушки в инвалидной коляске все это создавало необыкновенные сложности. Поэтому в 2001 году Елена поступила на заочное отделение факультета экономики и менеджмента Открытого Международного университета «Украина» и через шесть лет получила диплом менеджера. Для полного счастья не хватало только любимого человека рядом. И вот однажды Людмила повезла старшую сестру в санаторий «Славянский», и там повстречала своего будущего мужа - бывшего спортсмена Владимира Григоряна, который после неудачного прыжка в воду в 17 лет стал инвалидомколясочником. Наверное, счастье сестры дало надежду и Елене. И вот однажды у нее зазвонил мобильный. Гостивший на Херсонщине у родителей Саша Лебедев наугад набирал цифры. Так случайно он набрал номер Лены. После первого звонка общение не прекратилось. Они прообщались четыре месяца. Она говорила о том, что не может ходить, что передвигается в инвалидной коляске. Но он этому не верил: не могла такая общительная, жизнерадостная, умная девушка быть инвалидом. Чтобы проверить, говорит она правду или нет, он приехал в Бочечки без предупреждения и, стоя уже у ворот, попросил выйти. Она выехала в инвалидной коляске.

31 декабря 2005 года в Бочечках была свадьба. С той поры они неразлучны. Раскрутили небольшой бизнес, который дал возможность семье переехать в Конотоп. Растят двоих сыновей: 9-летнего Володю и 5-летнего Игорька. И не так много у Елены Алексеевны остается времени для шитья. Нужно ведь и мужу помогать, и детьми заниматься. А еще писать стихи и книгу о своей жизни, печь торты и угощать ими даже таких знаменитостей как Ада Роговцева, которая приглашала Елену Лебедеву на свой 60-летний юбилей. Ксения МАКСИМОВА

Віддавати тепло душі знедоленим дітям та робити усе можливе, щоб вони відчули себе повноцінними громадянами суспільства В Острозькому районі Рівненської області існує спеціальна загальноосвітня школаінтернат для дітей з порушеннями слуху та мовлення. Серед них є також діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків. Головною метою закладу є розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації і трудової адаптації учнів, виховання загальнолюдських цінностей, задоволення потреб дітей з порушеннями фізичного розвитку у загальній освіті, соціальній допомозі та реабілітації. Школа-інтернат надає можливість таким дітям здобути необхідні навички, готує учнів до вступу у спеціальні середні заклади та вищі навчальні заклади України.

О

чолює заклад прекрасна, чуйна, талановита та високопрофесійна людина, «Керівник» з великої літери Галина Василівна Лебідь, яка все тепло душі щоденно віддає цим знедоленим дітям та робить усе можливе для того, щоб вони відчули себе повноцінними громадянами суспільства. Саме вона організувала роботу педагогічного колективу та обслуговуючого персоналу так, що учні, які не тільки навчаються, а й проживають і харчуються в цьому закладі, відчувають батьківську турботу та

опіку. І навіть у нинішній час матеріальної скрути та військової російської агресії на Сході України, вона разом зі своїми колегами зуміла так оптимізувати бюджетні кошти, благодійну допомогу, що мешканці цього закладу відчувають справді турботу про них. Тут панує тепло та сімейний затишок. У школі прекрасно відремонтовані та обладнані навчальні кабінети, спальні кімнати, їдальня та санітарні вузли. Тут бережуть кожну копійку. Роблять усе, щоб учні були не лише ситі та одягнуті, хоч і це дуже важливо, а й забезпечують навчальний процес таким чином, щоб прищепити дітям інтерес до наук та любов до України. А ще тут вчать підростаюче покоління економічній грамотності та податковій культурі шляхом залучення школярів до різноманітних конкурсів та лекцій на податкову тематику, що є актуальним в усі часи та допоможе дітям у майбутньому дорослому житті легше адаптуватися в суспільстві. Велика увага приділяється розвитку творчих здібностей вихованців школи-інтернату. Активно працюють різні секції, студії, які допомагають бачити та відчувати малюкам та школярам інтернату красу реального світу, його неповторність та багатогранність. Відсутність або порушення слуху в дітей не заважають їхньому бажанню співати та танцювати. Свої навички та вміння вони не бояться демонструвати зі сцени. До Міжнародного Дня людей з інвалідністю, або Дня подяки, як зазвичай прийнято називати цей день у закладі, вони підготували справжній патріотичний концерт, присвячений бійцям АТО, чим підтвердили свою небайдужість та громадянську позицію.

Свої таланти діти демонстрували в перервах між виступами гостей. Учасники танцювали, співали пісні з сурдо - перекладом, показували театральні мініатюри. Сяючі очі дітей, їх усміхнені обличчя були найкрасномовнішим доказом того, що вони щасливі від тієї уваги, душевного тепла і щирої участі у їх долі. Гордістю кожної школи, і зокрема Острозької спеціальної школи-інтернату, є старшокласники, які долають вершини життєвого шляху. Випускники даної школи-інтернату навчаються в багатьох середніх професійних та вищих учбових закладах України, а здобувши освіту, стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, у тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Керівництво комунального закладу «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І – ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради було дуже вдячне всім, хто не залишився байдужим до проблем їхніх вихованців. Такі зустрічі та благодійні акції це ще одна можливість звернути увагу на проблеми людей, які мають слабке здоров'я та потребують особливої допомоги та підтримки. Підтримка потрібна кожній людині, а особливо – немічній. Відстоювати свої інтереси, доводити, що ти багато чого вмієш, набагато легше, якщо з тобою однодумці. Ці зустрічі та акції ще раз підтверджують, що всі діти на землі мають однакові потреби та права. Здолбунівська ОДПІ

Інтегруватися в соціум

№23-24(173-174) грудень 2015

13

Кампанія «#ThisAbility: Можливості для всіх»

У грудні по всій Україні стартувала нова комунікаційна кампанія Національної Асамблеї інвалідів України та Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ). Її завдання – спонукати українців бути більш толерантними до дітей з інвалідністю, адже всі діти, незалежно від особливостей та навіть фізичних порушень, мають рівні права бути невід’ємною частиною життя суспільства.

Б

ільше половини українців вважає, що суспільство толерантно ставиться до дітей з інвалідністю. Однак, за результатами національного дослідження, яке представила делегація ЄС в Україні у співпраці з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Національною Асамблеєю інвалідів України (НАІУ), виявилося, що готовність українців прийняти в своє близьке оточення дітей з

уразливих груп вкрай низька. Коли люди бачать дитину з інвалідністю, насамперед, вони думають саме про фізичні порушення і складнощі, які доводиться долати такій дитині. На жаль, часто на цьому враженні люди і зупиняються, забуваючи, що через інвалідність не втрачається головне – талант, мрії та здібності дитини. За результатами нещодавнього національного дослідження ставлення суспільства до дітей із уразливих груп, кожна друга людина вважає, що українське суспільство толерантно ставиться до дітей з інвалідністю. Толерантність до дітей, що живуть із ВІЛ, або безпритульних дітей оцінюється в 30%. Рівень готовності суспільства прийняти в своє близьке оточення дітей із уразливих груп вкрай низький: лише 13% по відношенню до дітей з інвалідністю, 10% – до дітей, позбавлених батьківського піклування, 8%

– до безпритульних дітей, 3% – до дітей, що живуть із ВІЛ. За даними дослідження, одна третя респондентів вважає, що у сім'ї дитина з інвалідністю не може отримати достатній догляд, тому їй буде краще в спеціалізованому дитячому будинку. Саме це і стало метою комунікаційної кампанії «#ThisAbility: Можливості для всіх», реалізованої за сприяння делегації ЄС в Україні, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Національної Асамблеї інвалідів України (НАІУ). Головний девіз кампанії – «Бачити спершу Дитину, потім інвалідність», спрямований на підвищення толерантності до дітей з інвалідністю та сімей, які їх виховують. Ідея кампанії – навчити суспільство бачити у дітях насамперед Людину, а вже потім її інвалідність. Тому ключові герої кампанії – справді чудові діти з дитячими мріями та бажаннями.

Знайомтеся з героями Кампанії: Сашею, Уляною, Михайлом, Ростиком та Кирилом ІСТОРІЯ САШІ, 8 РОКІВ Маленька дівчинка Саша живе у власній казці, адже світ для неї виглядає по-інакше, саме так, як вона собі його уявляє. Саша мріє потрапити в чарівну країну, де здійснюються всі бажання. Хочеш стати маленькою, будь ласка, потім швидко вирости – без проблем, літати – легко та просто! Як і всі діти, Саша просто хоче вірити в маленькі чудеса, які можуть трапитися з кожним. Найбільшим щастям дівчинки є її сім’я. З радісною усмішкою вона згадує п’ятницю, проведену в тата на роботі, та запевняє, що цей був найкращий день у її житті. Маленька та тендітна Саша додає сили та наснаги рідним, бо бачить майбутнє лише в яскравих фарбах та йде до нього своїм власним шляхом. ІСТОРІЯ МІШИ ТА МАШИ, 7 РОКІВ Брат і сестра Міша та Маша – кращі друзі та справжні союзники. Маша хоче бути схожою на свого брата, бо він дуже добрий. А Міша вдячний сестрі за те, що вона завжди поряд і піклується про нього. Їм обом подобається музика, яка відкриває для них новий світ прекрасних звуків і мелодій. Як і вся малеча, діти обожнюють подарунки та вірять у Святого Миколая. І кожного року щиро сподіваються, що він виконає їхні найзаповітніші бажання. Майбутнє для Міши та Маші – це можливість вирости та опанувати цікаві професії, які вони вже для себе обрали. Міша мріє стати розробником комп’ютерних ігор, а Маша – балериною. Уже сьогодні вона готова до виснажливих тренувань, щоб навчитися дарувати оточуючим красивий танець і позитивний настрій! ІСТОРІЯ РОСТИСЛАВА, 12 РОКІВ Ростислав – надзвичайно розумний і серйозний хлопець, готовий заради кохання пройти через вогонь і воду. Але як і всі хлопчаки, свої симпатії він поки тримає в секреті та лише трохи червоніє. Дружити він теж вміє – по-справжньому. Коли ти готовий підтримати друга у будь-яких починаннях, хай навіть помилкових, і завжди бути поряд. У свої 12 років він точно знає, що розум і хоробрість – кращі супутники на шляху до своєї мрії. Ростислав займається плаванням уже 4 роки. Він плаває, щоб бути сильним і врештірешт взяти участь в Паралімпіаді. Часом він теж хвилюється, тоді думає про щось приємне, тепле та пухнасте – наприклад, свого кота.

Найщасливіший день у спогадах Ростислава – це фінал Євро-2012, коли він разом із іншими вболівальниками сидів на стадіоні, переживаючи за улюблену команду. У майбутньому хлопець мріє стати програмістом, тому сьогодні він уже цікавиться розробкою різноманітних програм і старанно вивчає математику ІСТОРІЯ УЛЯНИ, 10 РОКІВ Уляна зізнається, що з самого дитинства дуже балакуча. Адже вона просто не уявляє своє життя без спілкування. Дівчинка вже вирішила, що коли виросте, стане вихователем та буде допомагати іншим діткам. Сьогодні вона залишається на індивідуальному навчанні, але коли з’являється можливість прийти до школи, Уляна намагається поговорити просто з усіма. Дівчинка щиро вірить у дружбу. Адже справжній друг завжди зможе підтримати, поговорити з тобою та знайти спільну мову. Таким другом для неї є Олег. І хоча через відстань вони не часто бачаться, розмови по телефону дозволяють відчувати одне одного трохи ближчими. У вільний час Уляна, як і багато дівчат її віку, грає на комп’ютері, малює і дивиться улюблені мультики, а ще слухає пісні з них на YouTube. Обожнює Кроша з мультика, бо має з ним дещо спільне – веселу вдачу та позитивний світогляд. Коли виросте, дівчинка мріє бути схожою на маму, аби стати такою ж доброю і лагідною. ІСТОРІЯ КИРИЛА, 7 РОКІВ Як і всі маленькі хлопчики, Кирило обожнює конструювати – складати будинки з різних кубиків і лего. Головне – щоб вистачило деталей, а скласти з них можна все, що завгодно. У Кирила багато друзів, та він хоче бути схожим на Сашу, який знає все-все на світі. Вдома у малюка є ще один особливий товариш – Діна. Це маленька кішка, яку допитливий хлопчик любить усім серцем, навіть якщо вона і дряпається. Часом Кирило поринає у вимір мультиків, де на нього чекають Смішарики з Крошем та Їжачком. Ці герої стали дуже близькими хлопчику саме через їхню допитливість. У школі на Кирила чекає зовсім інший світ – там він полюбляє писати, а ще малювати. Раніше на його малюнках були різні моделі машинок, та реальність вносить свої корективи навіть у дитячу творчість. Тепер на його роботах все частіше можна побачити військову техніку та снайперів… Кирило вірить у Діда Мороза і Святого Миколая. А ще дуже сподівається, що отримає від них гітару в подарунок і навчиться на ній грати. У майбутньому хлопчик бачить себе архітектором, щоб не просто малювати будиночки, а й втілювати свої фантазії у життя…

Також у рамках кампанії буде встановлено інклю- вецька область), найближчим часом обладнають інкПроект «#ThisAbility: Можливості для всіх» розміщено у всеукраїнській зовнішній рек- зивні дитячі майданчики, вже проведено конкурс люзивні дитячі майданчики за підтримки ЮНІСЕФ ламі та медійній інтернет-кампанії з декіль- серед територіальних громад на їх встановлення. та ЄС. Втілюючи цей проект у життя, ми даємо можликома сюжетами. Щоб звернути увагу Всього було отримано понад 200 заяв з різних куточрізноманітної аудиторії і показати актуаль- ків України. У результаті 4 переможці конкурсу, а вість «особливим» дітям спілкуватися з однолітками, ність і різноплановість проблеми було про- саме Львівський Центральний парк ім. Б. Хмельниць- відчувати себе частиною соціуму, а дорослим – БАведено низку прес-заходів. Організовано кого; Бердичівська міська рада (Житомирська об- ЧИТИ в них ПЕРШ ЗА ВСЕ ДІТЕЙ, а НЕ ІНВАЛІДНІСТЬ. унікальні проекти з ТВ-каналами і розпов- ласть); Красноармійська міська рада (Донецька Оксана ЗАБУЛОВА область); Перебиковецька сільська рада (Чернісюджено в соціальних мережах. Більше дізнатись про Кампанію «#ThisAbility: Можливості для всіх», подивитись відеоролики, скачати постери для себе, Ви зможете на сайті www.thisability.naiu.org.ua

14

Шлях до успіху

№23-24(173-174) грудень 2015

Фестиваль «Сяйво надій» в Університеті «Україна» як етап творчого зростання обдарованих студентів

В Університеті «Україна» відбувся ХІІІ фестиваль студентської творчості «Сяйво надій». Мистецький захід зібрав у Києві творчу молодь з інвалідністю, яка вчиться у базовій структурі Університету «Україна» в Києві та в територіально відокремлених підрозділах університету – Вінниці, Хмельницькому, Івано-Франківську, Полтаві та інших містах України.

Фестиваль «Сяйво надій» організовує та проводить Університет «Україна» за підтримки низки партнерів, таких, як Всеукраїнська молодіжна громадської організація студентів з інвалідністю «Гаудеамус»; Благодійна фундація «Відкриті серця України»; Київський міський центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді; Спілка громадських організацій інвалідів Києва; Благодійний фонд «Добробут ХХІ сторіччя»; Первинна профспілкова організація Університету «Україна» та студентська профспілкова організація; Скаутське об’єднання «СОУС» та студентське самоврядування Університету «Україна»; Київська середня школа № 168. Свято студентської творчості розпочалося з уже традиційної прес-конференції, яку провела Вікторія Дика, начальник відділу з виховної роботи Університету «Україна». Зі словами привітання до учасників та гостей фестивалю звернувся Віктор Олефір, проректор Університету «Україна» з наукової роботи: «Фестиваль «Сяйво надій» – це велике свято, яке наші студенти чекають кожного року з нетерпінням. Бо тут є можливість виявити свої здібності та бажання працювати над собою». Далі слово взяли учасниці прес-конференції. «Я навчаюся на шостому курсі спеціальності «Документознавство та інформаційні технології». Я народилася в Донецькій області, проте через початок воєнних дій, на жаль, змушена була переїхати в Суми. Дуже люблю фестиваль «Сяйво надій», завжди виступаю у жанрі жестової пісні», – сказала Марина Ольшанська, студентка Вінницького інституту Університету «Україна». «Для нас завжди є великою відповідальністю та випробуванням − організація і проведення фестивалю «Сяйво надій» та інших заходів, тому що ми намагаємося робити все якомога найкраще, на більш професійному рівні, щоб захід запам’ятався кожному учаснику та волонтеру як хороший досвід. Для волонтера «Сяйво надій» – це досвід, нові знайомства, безліч життєвих уроків, які дають нам самі учасники фестивалю. І це дуже цінно для кожного, – поділилася своїми думками Наталя Строкань, багаторічний волонтер фестивалю.

«Сяйво надій»: спектр заходів Фестиваль складався не лише з концертної програми (півфіналу 17 листопада та фіналу 19 листопада), а й виставки. Творчість на сцені та виставці була представлена у таких номінаціях: «Художня», «Музична», «Літературна», «Фотографічна», «Спортсмен року», «Декоративно-прикладна», «Виконавче мистецтво», «Пісенний вернісаж», «Танцювальні ритми», «Дизайнерське мистецтво», «Авторська пісня», Науковець року», «Країна фантазій», «Жестова пісня», «Відеопрезентації», «Театральне мистецтво», «Гран-прі», «Приз глядацьких симпатій», «Спец-приз журі». Проректор із наукової роботи Віктор Олефір і заслужена артистка України, доцент Інституту економіки та менеджменту Світлана Мирвода зробили учасникам та гостям фестивалю оригінальний подарунок – заспівали дуетом відому пісню «Рідна мати моя». Світлана Мирвода виконала кілька пісень, з якими нещодавно виступала на одному з концертів у зоні АТО. Представляючи подарунок для Університету «Україна» – прапор України, підписаний бійцями, які боронять Україну від російської навали, співачка сказала: Півфінальний концерт – це лише перша частина яскравого дійства під назвою «Сяйво надій». Наступного дня учасники взяли участь у 15-й Міжнародній науковопрактичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів», здійснили оглядову екскурсію по Києву. «Сяйво надій»: фінал Кульмінацією фестивалю стала церемонія нагородження переможців та призерів. Гран-прі фестивалю отримав Вінницький інститут за найбільшу кількість учасників, а його представники перемогли у таких номінаціях: Маріам Камара – «Пісенний вернісаж» та «Авторська пісня»; Антон Слушний – «Спортсмен року»; Марина Ольшанська – «Відеопрезентації» та «Приз глядацьких симпатій». Серед представників Києва нагороди за перемогу в номінації отримали Світлана Палубець («Танцювальні ритми»); Лідія Жарова («Виконавче мистецтво»), Олександр Неровня («Країна фантазій»); Кирило Кияшко («Спеціальний приз журі»). В’ячеслав Летовальцев, Анастасія Мартинюк та Олексій Топяков отримали приз від Первинної профспілкової організації Університету «Україна». Хмельничани перемогли в таких номінаціях: Мирослав Говорун – «Музична»; Сніжана Годлевська – «Художня». Луцький інститут розвитку людини має у

своєму активі такі номінації: «Декоративно-прикладна» (Катерина Воровик) та «Фотографічна» (Дмитро Лотоцький). Максим Полтавець з Івано-Франківська отримав перемогу в номінації «Літературна»; Каріна Денисенко з Полтави – у «Жестовій пісні», Олена Довгаль з Білої Церкви стала однією з переможниць номінації «Фотографічна» Призи переможці отримали від Київського обласного відділення Фонду соціального захисту людей з інвалідністю отримали Максим Чайка з Вінниці, Дмитро Ісаков з Мелітополя та Ігор Диба, який представляв школу № 168. Ніна Гаєвська, Керівник проектів Благодійної фундації «Відкриті серця України» від імені цієї організації вручила спеціальні подарунки – смартфони «IPhone». Їх щасливими власницями стали Лідія ЖАРОВА та Анастасія Калугіна з Києва, а також учениця школи № 168 – Віра Нємкова. ХІІІ фестиваль студентської творчості студентів з інвалідністю «Сяйво надій» вийшов дійсно урожайним – і не лише на перемоги чи подарунки, а і на нові знайомства, нові таланти, нове натхнення та ідеї для творчості на наступний рік. Вірш переможця фестивалю «Сяйво надій» в номінації «Літературна» Максим Полтавець (м. Івано-Франківськ) *** *** *** Каков аромат любви? И подобен ли запаху роз он? Иль похож он на лилии? Иль такой же, как запах мороза? Он, как зимнее утро, бодрящий И манит он к свершению дел? Или он, как вино, пьянящий И желающий, чтоб ты пел? Он приторный иль кисловатый? Я не знаю, у каждого свой. Мягкий, нежный он, словно вата, Нарушающий твой покой. Он приятный, безумно вкусный И знакомый, как будто из сна. Исчезает при нём всё, что грустно, Словно в сердце цветёт весна! Тіна ОВДІЙ, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

В Краматорске прошел шестой фестиваль «На крыльях надежды»

Краматорский дворец культуры в старой части города, не так давно получивший имя Леонида Быкова, 10 декабря стал местом проведения традиционного ежегодного регионального фестиваля творчества инвалидов «На крыльях надежды».

В этом году фестиваль был уже шестым по счету. Организаторами фестиваля традиционно выступают Донбасский межрегиональный центр профессиональной реабилитации инвалидов, Донецкая областная организация инвалидов. Поддержку фестивалю оказали краматорский городской совет, промышленные предприятия города, бизнесмены и общественные деятели.

«Проведение фестиваля «На крыльях надежды» стало для нашего региона одним из знаковых и ожидаемых событий», - считает один из организаторов фестиваля, депутат краматорского городского совета Светлана Фомина. В числе почетных гостей фестиваля были представители Донецкой областной государственной администрации, краматорского городского совета, депутаты разных уровней. В частности, заместитель губернатора Донецкой области Виктор Андрусив в своем поздравительном слове отметил, что фестиваля «На крыльях надежды» предоставляет всем нам возможность продемонстрировать солидарность друг с другом, проявить заботу о ближнем. Слова большого восторга перед участниками фестиваля выразила и заместитель краматорского городского головы Наталия Чукова. Обращаясь к организаторам и участникам регионального фестиваля, Наталия Чукова сказала, что в Краматорске движение людей с инвалидностью очень развито. Городской совет старается всячески поддерживать это движение через программы создания безбарьерной среды обитания, финансируя общественные организации людей с инвалидностью

Активные участники инвалидного движения, а также люди, которые оказывают людям с инвалидностью разного рода поддержку, были отмечены на фестивале грамотами краматорского городского совета, Министерства социальной политики. Что касается творческих номеров фестиваля, каждое выступление было особенным, ярким, запоминающимся. Участники пели, танцевали и всецело демонстрировали свои неограниченные возможности. Многочисленные меценаты подготовили подарки каждому выступающему. Андрей ШТАЛЬ

№23-24(173-174) грудень 2015

Інвалідність не вирок

15

Через війну – інвалідність у 25 років, але він знає, чому щасливий

Через кульове поранення в обличчя Максим Ільченко переніс 8 операцій. Він не згоден сидіти дома й жити на пенсію і почав опановувати нову професію.

Максим Ільченко з міста Краматорськ отримав інвалідність на війні у 25 років. Колись він займався комп'ютерами та програмуванням, але у травні 2013 року за призовом потрапив до лав армії. Після того, як Максим чудом вижив після боїв у зоні АТО, перед ним постала нове завдання – навчитися жити у суспільстві з інвалідністю. Зараз він опановує нову професію масажиста і сам став допомагати людям як волонтер. У серпні 2014 року Максим Ільченко, артилерист 72-ї мотострілкової бригади, отримав тяжке кульове поранення в обличчя під час прориву з оточення під Ізвариним, куля пройшла під очима. Йому врятували життя, але не змогли врятувати одне око, інше бачить лише на 20%. За рік Максим переніс 8 операцій і побував на лікуванні в Америці завдяки волонтерам. Подолати психологічну кризу допомогли люди, яких він раніше не знав – волонтери. «На день приходили по 5-10 разів. Хтось приходив книжку почитати, хтось щось приносив, цільову допомогу – гроші. Навіть просто прийшли гарні дівчата, сказали «дякуємо, що ви є», обняли й пішли, і це було дуже круто. Я знав, що в світі багато гарних людей, але таке скупчення їх було, що в мене навіть не було думок, щоб себе накручувати і мати поганий настрій», – згадує Максим події 2014 року. Змінити професію можливо, якщо не бажаєш виживати на пенсію з інвалідності

Максим розумів, що не може і не хоче сидіти вдома, так само, як жити на пенсію з інвалідності. Він планує здобути нову професію, одружитися та мати дітей. Для пошуку себе у новій професії боєць звернувся до волонтерського Центру зайнятості вільних людей. Зараз Максим навчається на курсах масажу. «Влітку збираюся вступати до університету і далі здобувати освіту, щоб мати змогу практикувати», – по-

У скорботі сумуємо

яснює Максим Ільченко. Кожну пільгу маєш «вигризати» Отримати групу з інвалідності для Максима Ільченка стало справжнім випробовуванням. До бюрократичної тяганини долучилися рідні й волонтери. У той час, коли поранений боєць лежав на лікарняному ліжку, він мав дістати витяг з на-

казу про поранення. «Мені казали, що мене поранили під Ізвариним, і ми маємо провести розслідування. А розслідування провести вони не можуть, і я не можу отримати цю довідку. А без цієї довідки я не можу отримати «учасника бойових дій», жодних пільг і взагалі нічого. Але, знову ж таки, допомагали волонтери. Мені дали витяг і довідку про поранення, і про те, що я учасник АТО. «Кожну пільгу ти маєш ніби «вигризати». Я якийсь час «воював» з маршрутчиками. В мене посвідчення інваліда війни, а вони кажуть – ми возимо безкоштовно учасників бойових дій, а не інвалідів війни. Така маленька ситуація, а ставлення деяких людей, ніби я прийшов з війни щось у них забрати. А я хочу просто жити нормально і мати свої права хоча б», – розповідає Максим. Максима вразила потужна підтримка українців в Америці. Хлопець не очікував на таку увагу і навіть не здогадувався, що українські волонтери знайдуться в країні за десятки тисяч кілометрів. «Виходить, як завжди. З тих, хто виходив у той серпневий прорив, ніхто нічого не отримав. А ті, хто сидів в командному штабі – в кожного по медалі. І це не дуже приємно. Ми спілкуємося з польовими командирами, вони кажуть, що подавали документи вже разів три чи чотири, і не можуть знайти ланку, де не пропускають дані», – поділився Максим. «Маленький крок може стати вирішальною подією» Незважаючи на постійні перепони, складнощі і боротьбу за власне здоров’я, Максим сповнений позитиву, оптимізму та жаги до життя. Вважає, що йому

пощастило. Натхнення бачить в людях, які йому допомагають, тому вважає своїм обов’язком так само долучитися до допомоги. Розчарування після повернення та відчуття несправедливості – все це було, стверджує боєць. Проте саме в боротьбі із системою він бачить вихід і вважає, що сподіватися на швидкі зміни після Революції гідності не варто. «Я мав багато перепон для того, щоб поїхати в Америку, отримати посвідчення, і цього б не було, якби ми це все не побороли. Я знаю, що маленький крок може стати вирішальною подією. Якщо сидіти вдома і нічого не робити, то нічого не відбудеться. Я на собі це

відчув. Поряд зі мною люди робили. Завдяки їм зі мною такі гарні речі сталися. Якби не було цих людей, вони не захотіли б встати зранку, прийти до госпіталю познайомитися, не захотіли б піти на сварку з полковником, щоб щось здобути, то в мене нічого не було б. Я це пройшов, і я не хочу, щоб коли поранять ще когось, вони проходили те саме, що я проходив», – наголосив Максим. Зараз Максим поки що не працює. Він долучився до організації «Краматорськ SOS» і допомагає, чим може. Після отримання диплома масажиста почне шукати роботу в Києві або Краматорську. Також планує і надалі працювати над собою і своїм здоров’ям. Ольга КОМАРОВА

Уся паралімпійська родина скорбує у зв’язку з раптовою смертю Василя Ліщинського

29 листопада зазнала непоправної втрати паралімпійська сім'я України: раптово на 52 році життя померла легенда української паралімпійської легкої атлетики, володар першої золотої медалі незалежної паралімпійської України, яка була завойована на перших для української держави Паралімпійських іграх 1996 року - власне 24 серпня у День Незалежності України - тотально незрячий спортсмен-паралімпієць, Заслужений майстер спорту України Василь Ліщинський.

51-річного Василя Ліщинського по праву називають першопрохідцем української паралімпійської легкої атлетики... Легендарного атлета доля звела зі спортом вищих досягнень майже випадково. Після закінчення інтернату в сімнадцятилітнього Василя на підприємстві Українського товариства сліпих (УТОС) почалося трудове життя. Збирав швидкозшивачі, клеїв папки для паперів... Нудна, монотонна робота, але за неї платили. Якось, одержавши чергову зарплату, зайшов у спортивний магазин. Його увагу привернула металева куля. На запитання, що це таке й для чого, відповіли: це - ядро. Береш його у руку, долоню - тиль-

ним боком на плече, розганяєш і штовхаєш. Чим далі, тим краще. Після покупки знайти Василя можна було тільки на стадіоні. Штовхав і заміряв... Ядро летіло чимраз далі. Хлопчину, що наполегливо займається, побачив інструктор фізкультури, поцікавився результатом і... відразу ж повіз на чемпіонат України серед колективів УТОС. У Харкові в 1981 році він посів третє місце. Тут Василя й помітили. У 1982-му його як спортсмена, що подає надії, перевели в м. Артемівськ Донецької області, а вже у 1983 році на чемпіонаті СРСР у Єревані Василь одержав золоту медаль, став членом збірної команди Союзу. У 1991 році він уперше виїхав за кордон - на чемпіонат Європи до Канн (Франція). У змаганні з метання диска завоював золоту медаль, встановивши світовий рекорд серед спортсменів з інвалідністю, у штовханні ядра з шостої спроби став чемпіоном Європи. Наполегливо готувався до виступу на перших для Незалежної України Паралімпійських ігор в Атланті і в складі паралімпійської збірної успішно виступив на Іграх: у метанні диска завоював

срібну медаль, а в останній день змагань, 24 серпня день п'ятиліття Незалежної України - виборов перше для України паралімпійське «золото». А далі... Далі були наполегливі тренування, багато змагань: чемпіонати України, світу, Європи, ХІ Паралімпійські ігри 2000 року в Сіднеї, ХІІ літні Паралімпійські ігри 2004 року в Афінах, ХІІ Паралімпійські ігри 2008 року в Пекіні, ХІІІ Паралімпійські ігри 2012 року в Лондоні. І він - багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів світу та Європи з легкої атлетики, чемпіон ХІІ Паралімпійських ігор 2008 року: золота нагорода у метанні диску, бронзовий призер у штовханні ядра, рекордсмен світу у метанні диску, призер ХІІІ Паралімпійських ігор 2012 року: срібна нагорода у метанні диску. За видатні спортивні досягнення нагороджений державою орденом «За заслуги» III ступеня у 2008 року та «За заслуги» II ступеня 2012 року. Національний комітет спорту інвалідів України, Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", вся паралімпійська дружина скорблять у зв'язку з раптовою смертю дорогої нам людини, нашого сильного духом велетня з великим щирим серцем та висловлюють глибоке співчуття сім'ї і близьким покійного. Ліщинський Василь Вікторович назавжди залишиться в наших серцях людиною, яка самовіддано працювала заради рідної України. Вічна пам'ять нашому герою!.. Прес-служба НКСІУ

16

З наступаючим Новим 2016 роком!

№23-24(173-174) грудень 2015

Согласно Восточному календарю 2016 год пройдет под знаком Красной Огненной Обезьяны

8 февраля 2016 года, по традиции, зеленая Деревянная Коза передаст бразды правления новой своенравной хозяйке, которая сулит всем знакам гороскопа изменения в жизни, динамику и ожидание. В феврале, потому что именно в этом месяце отмечается Китайский Новый год.

Итак, 2016 год кого?

Обезьянка – очень своеобразное животное с изменчивым настроением и вспыльчивым характером. Она активна, темпераментна, непредсказуема, в чем-то коварна и хитра. Именно поэтому грядущий год это год авантюрных, интуитивных решений, активности, жизнелюбия и ярких, положительных эмоций. Покровительница нового 2016 года благосклонна к тем, кто самостоятельно принимает решения и целеустремленно идет вперед. Так уж повелось, что каждое животное-покровитель воздействует на свой год по-разному, усиливая влияние в одних сферах и ослабляя в других. Если верить восточному гороскопу, символ 2016 года принесет нам удачу, радость и благополучие практически во всех начинаниях. В профессиональной деятельности в этот год можно достичь небывалого карьерного взлета, легкости и непринужденности в работе, а также постоянно растущих доходов. Деньги будут сыпаться, появятся новые дополнительные источники прибыли, но только при одном условии – вы должны ловить каждую возможность, не оказываясь даже от самого неприглядного предложения. Также год Обезьяны будет весьма удачным для укрепления семейных уз и поиска любви. Родственники станут чаще общаться, а те, кто в ссоре, обязательно помирятся и найдут общий язык, сделав всего один маленький шаг навстречу друг другу. Потеплеют отношения с коллегами и друзьями, появятся новые интересные знакомства и полезные связи. В этот год можно неожиданно влюбиться, найти свою судьбу, вторую половинку. За здоровьем необходимо будет следить более пристально, чем в текущем году. Есть вероятность получить травму или осложнение после перенесенных болезней. Поэтому всем знакам стоит очень серьезно отнестись к профилактике заболеваний, ведь лучше и намного дешевле прибегнуть к спорту и правильному образу жизни, чем потом пичкать себя таблетками и бегать от одной больницы к другой. Для тех, кто давно планирует что-то изменить в своей жизни – это наиболее подходящий период. Самое время для организации нового проекта или воплощения давно задуманных идей в жизнь. Желающим что-то кардинально поменять в жизни Обезьяна будет всячески помогать, предостерегать от неудач и открывать новые горизонты. По словам астрологов, успех уже ждет, главное не зевать и ловить его изо всех сил. Но при всем этом помните, что плохие поступки и мысли, корыстные намерения могут отпугнуть удачу на долгие годы вперед.

А что же преподнесет Красная Огненная ность будут щедро вознаграждены. Этот год благопОбезьяна именно вашему астрологическому риятен для достижения целей и реализации крупных проектов. Хитрая Обезьяна может знаку?

Овнам этот год даст отличный шанс измениться спровоцировать Стрельцов на конфликты и рисков лучшую сторону. Появиться уверенность в соб- вые поступки. Поэтому очень важно держать себя в ственных поступках, их энергетика поднимется на руках, не давать эмоциям взять над вами верх и тщанеобычайно высокий уровень, наладятся отношения тельно обдумывать все прежде, чем решаться на отс окружающим миром. 2016 год сулит Овнам улучше- чаянные шаги. Козерогам 2016 год подбросит много сложных, ние материального состояния и карьерного роста. Для тех, кто все еще не нашел свою вторую поло- запутанных ситуаций с самыми различными решевинку, рекомендуется предпринять решительные ниями. Главная задача Козерога – найти самый правильный и безопасный выход. Это закалит вас, шаги в плане личных отношений. Тельцам в 2016 году предстоит много забот, кото- сделает умнее и сильнее. Но, несмотря на это, 2016 рые принесут только положительный результат. год обещает быть очень удачным и счастливым. ОбеКропотливая робота и трудолюбие обязательно зьяна привнесет в жизнь Козерогов немного легкобудет вознаграждено. Самое время круто изменить мыслия, азарта и беззаботности, что поможет проще свою жизнь – поменять работу, переехать в новый посмотреть на мир и легко преодолеть все труддом, заключить брак или завести ребенка. Практи- ности. Водолеи проведут весь год в атмосфере творчесчески во всех начинаниях Тельцов непременно ждет успех. Первую половину года лучше посвятить ка- тва и вдохновения. Бурная фантазия, непредсказуемость и креативность будет отмечена и рьере и работе, вторую – семье и друзьям. Близнецам стоит отбросить вечное колебание и вознаграждена. В этот году высока вероятность реанаучиться быстро принимать важные решения. Ве- лизации самых сумасбродных идей и проектов. Для лика вероятность аварий и травм, в этом году стоит Водолеев это пора поиска, метаний и полета фантабыть более внимательным и осторожным. Обезьяна зии. Семью в этом году создавать не стоит, но это не подарить Близнецам много возможностей проявить помешает завести крепкие отношения или найти себя и найти свой путь, это удачный период для са- верного спутника жизни. Рыбы должны срочно что-то изменить в своей мореализации и творчества. жизни. Смена места жительства, новая работа или Ракам в 2016 году рекомендуется забыть о своей увлечение – самое время перемен. Ловите каждую осторожности и начать действовать напролом. Успех и благополучие ждет только настойчивых, целеус- возможность, хватайтесь за каждый предоставлентремленных Раков. Особое внимание стоит уделить ный шанс, это приведет вас только к лучшему. Больоздоровлению и профилактике. Не самое благопри- шая вероятность появления новых друзей и ятное время для продвижения по карьерной лес- приятелей, а также весьма серьезных любовных оттнице, однако смена места жительства, покупка ношений и романов. По материалам Алеси Бобрик нового дома, квартиры принесет только положительный результат. Для того, чтобы быть на плаву в год Обезьяны, Львам стоит быть немного отзывчивее и дружевам нужно всего лишь понять и почувствовать ее любнее по отношению к окружающим. Год благопсущность, ее характер. Обезьяна отдает свои симпариятен во всех отношениях, на каждом шагу тии и награды тому, кто не боится рисковать и неподстерегает удача и успех. Самое время что-то расмотря ни на какие преграды движется вперед к дикально поменять в жизни – поменять вид деятельсвоей цели. Настраивайтесь на упорный труд, но и ности, начать продвижение в карьере или же создать не забывайте про хороший отдых. В вопросах касовершенно новый интересный проект. В материальрьеры не стоит занимать долгую выжидательную ном плане год обещает быть удачным, но стоит прояпозицию. Стратегия и тактика – это очень важно, одвить осторожность и проследить, чтобы эмоции не нако не стоит игнорировать свою интуицию. В этот взяли над вами контроль. год это чувство должно особенно обостриться. БлаДевы в 2016 году должны переосмыслить ценгодаря ему, вы сможете достичь куда больших высот. ности, проанализировать себя, свои поступки и поПусть в ваших мыслях найдется место экспромту новому взглянуть на окружающий мир. Не стоит и неожиданным решениям. Старайтесь ко всему отперенапрягаться, дайте себе шанс расслабиться и неноситься легче и проще. Обезьяна абсолютно не упмного отдохнуть. Выполнить задуманное можно в ряма, она старается избегать острых углов и любой момент, были бы силы и желание. Этот год посложных ситуаций. Постарайтесь и вы выработать в дарит Девам новую должность или пополнение сесебе такие же качества. За здоровьем необходимо мейства. будет следить более пристально. Есть вероятность Весы проведут 2016 в полной гармонии и споосложнений после перенесенных заболеваний, увекойствии. Резких перемен не ожидается. Самое личится количество случаев получения травм. Повремя для путешествий, приобретения недвижиэтому нужно быть осторожнее и уже сейчас заняться мости и вложения инвестиций. Однако в этом деле профилактикой возможных заболеваний. стоит хорошенько подумать и включить логику, ведь есть вероятность попасть в неприятности. Скорпионы проведут весь 2016 год в поисках внутренней идиллии, появится желание пересмотреть ценности и заново рас- Поздравляем с годом Обезьяны! ставить приоритеты. Будет он счастливым без изъяна, Рекомендуется уделить особое Предприимчивым и ловким будьте смело, внимание саморазвитию и совер- Можно начинать свое всем дело! шенствованию. Полагайтесь Обезьяна любит красоту и деньги, только на свои силы и возмож- Знает, как полакомится без издержек, ности, это принесет вам удачу и Мы желаем Вам отменного здоровья, успех во всех начинаниях. Сообразительности и любви, Стрельцам просто необходимо Чтобы в этот год достичь всего, что поддерживать свой жизненный В другие годы не смогли! тонус. Упорство и целеустремлен-

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – Уповноважений Президента України з прав людей з ін-

С наступающим 2016 годом!

валідністю, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням.

E-mail: bbarier@ukr.net