Газета «Без Бар’єрів» – № 17-18 (143-144), вересень 2014 by “Національна Асамблея інвалідів України”

ЇНА А Р К А ЄДИН НА А Р Т С Я ЕДИНА

№17-18(143-144) 15 вересня 2014 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Протест проти злиття кількох протезних підприємств провели перед Кабміном у Києві

Анонс

НАІУ занепокоєна ситуацією щодо проходження процедури гемодіалізу Національна Асамблея інвалідів України від імені 7500 людей з інвалідністю – громадян України та зокрема близько 1500 мешканців Донбасу й переселенців, які відповідно до медичних показань два-три рази на тиждень по 4 години проходять процедуру гемодіалізу у спеціалізованому медичному закладі, звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу ситуації, яка склалася з надан- Детальніше на стор. ням цієї процедури.

Повносправні господарі «Парасольки» 5 років тому у місті Тячеві був відкритий Центр під назвою «Парасолька», метою якого стало створення молодим людям з інвалідністю такого місця проживання, яке б структурно і Детальніше на стор. функціонально нагадувало сім’ю.

Продовження на стор. 6 На жаль, ми знаємо, що таке відчувати себе «забутими» громадянами своєї країни! Серед нас, людей з інвалідністю – відомі народні обранці, вчені та педагоги, адвокати та лікарі, державні службовці та бізнесмени, робітники та селяни, художники та музиканти. Ми лідери світового параолімпійського спорту. Ми незламні силою та духом! Ми прагнемо бути незалежними та почутими суспільством! Та головне стати рівними з іншими громадянами нашої країни! Але сьогодні, коли в Україні іде неоголошена війна, яка знищує та калічить наших дітей, братів та сестер, батьків та матерів, ми, українці з інвалідністю, не можемо сидіти вдома, спокійно спостерігаючи за цим. Тому, в річницю підписання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю 27 вересня 2014 року (субота)

Це треба зупинити! Шановні українці!

Ми, «НЕВИДИМІ» громадяни України, люди з інвалідністю, яких в країні проживає понад 2,7 млн. осіб. Серед нас інваліди з дитинства, із захворюванням опорно-рухового апарату, хворі на цукровий діабет, незрячі, нечуючі, батьки, які виховують дітей з інвалідністю, ті, хто став інвалідом в представники Національної Асамблеї інвалідів України період Великої Вітчизняної війни, війни в Афганістані та інших Збройних та Паралімпійського Комітету України конфліктах, учасники Революції гідності, цивільні та військові із зони АТО. пройдуть Маршем МИРУ по вул. Хрещатик, Ми як ніхто знаємо, що таке, коли Держава та суспільство тебе не бачить, закликаючи до миру та єдності. коли ти не знаєш чи зможеш сьогодні купити життєво необхідні ліки собі Приєднуйтесь! Підтримайте нас! чи своїй дитині; коли твоє подальше життя вирішує помилка лікаря; коли вулиці, транспорт, школи, лікарні, робота, виборчі дільниці тобі фізично не Чекаємо Вас 27 вересня об 11.00 доступні; коли ти не чуєш про що говорить суспільство чи Президент Уку м. Києві на вул. Хрещатик. раїни; коли ти ніколи не побачиш свою рідну мати, дружину, чоловіка, диБіля Центрального Універмагу тину; коли ти не можеш як інші спуститися в бомбосховище та залишаєшся Контактний телефон Оргкомітету: 044 -279-61-82 (74) office@naiu.org.ua вдома обнімаючи свою дитину сподіваючись тільки на Господа Бога.

Передплата на 2014 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 3 міс. - 13.35 грн.

Індекс: 37520

на 3 міс. - 5.85 грн.

Індекс: 37392

Соціальний вектор

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Парламент разрешил госслужащим публично собирать средства для армии Во вторник, 2 сентября, Верховная Рада поддержала в первом чтении и в целом законопроект № 4514а «О внесении изменений в статью 7 закона Украины «О благотворительной деятельности и благотворительных организациях». За соответствующее решение проголосовали 238 народных депутатов.

Публичный сбор благотворительных пожертвований для обеспечения боевой, мобилизационной готовности, боеспособности и функционирования Вооруженных сил Украины осуществляется в по-

рядке, определенном Кабинетом министров Украины», – говорится в принятом законе. Отметим, данный закон вносит дополнения в статью 7 закона Украины «О благотворительной деятельности и благотворительных организациях». Согласно закону, «лица, находящиеся на государственной или иной публичной службе и лица, которые действуют от имени лиц, находящихся на государственной или иной публичной службе» могут осуществлять публичный сбор благотворительных пожертвований в случаях, установленных законом, а именно – на функционирование Вооруженных сил Украины в порядке, определенном правительством. «НБН»

Підписано Закон щодо пільгового оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів, автором якого є В.Сушкевич

Президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення реалізації прав підприємств, установ та організацій громадських організацій інвалідів на пільгове оподаткування». Автором закону є народний депутат Валерій Сушкевич, голова Національної Асамблеї інвалідів України.

акон надає підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями

інвалідів і є їх власністю, де кількість людей з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб становить протягом звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва право на оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою до 2020 р. Відповідні доповнення внесені до пункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового Кодексу України.

Крім того, доповнено пункт 189.4 статі 189 Податкового кодексу України новим абзацом, яким уточнити базу оподаткування для сплати податку на додану вартість для підприємств, котрі співпрацюють з підприємствами громадських організацій інвалідів. Нагадаємо, згідно з попередньою редакцією пункту 8 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, нульова ставка податку на додану вартість на постачання товарів та послуг для підприємств інвалідів діяла до 1 січня 2015 р. Прес-служба НАІУ

Уряд змінив порядок надання державної допомоги на дітей з інвалідністю

Кабінет Міністрів змінив Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми. Зокрема, йдеться про родини, в яких виховуються діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

к пояснила Міністр соціальної політики Людмила Денісова, відтепер державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю не буде враховуватися в сукупному доході при визначенні розміру державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. У результаті виплати на дітей з інвалідністю віком до 6 років збільшаться з 825 до 3 302 грн. на місяць, виплати на дітей з інвалідністю віком від 6 до 18 років зростуть від 1 028 до 4 115 грн. на місяць. «Діти з інвалідністю потребують особливого догляду та додаткових витрат на ме-

дичне забезпечення, тому Уряд вирішив вдосконалити Порядок їх підтримки», – зазначила Людмила Денісова. Раніше розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначався як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги. Після зміни Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми її розмір для дітей з інвалідністю визначатиметься як сума цих складових. Перелік документів, необхідних для отримання допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, що перебуває під опікою або піклуванням, доповнено медичним висновком, виданим у встановленому МОЗ порядком. Наразі під опікою або піклуванням громадян перебуває 59, 9 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них 1 612 – діти з інвалідністю. Урядовий портал

Чтобы не платить налог с благотворительности, необходимо быть внесенным в реестр волонтеров АТО Верховная Рада приняла за основу президентский законопроект о внесении изменений в Налоговый кодекс относительно некоторых вопросов налогообложения благотворительной помощи.

ак, предлагается установить, что в общий налогооблагаемый доход не включается сумма средств, полученных в период проведения антитеррористической операции и после ее завершения (до 31 декабря года, следующего за годом завершения), благотворителями – физлицами, которые внесены в Реестр волонтеров антитеррористической операции, на их банковские счета для оказания благотворительной помощи военнослужащим АТО (непосредственно или через уполномоченные органы) в размере, фактически использованном на эти цели и на возмещение документально подтвержденных расходов таких благотворителей. Средства, не использованные благотворителями во время АТО, должны быть перечислены ими в госбюджет. Законопроект предусматривает, что не включается в налогооблагаемый доход благотворительная помощь, в том числе материальная, предоставляемая военнослужащим в зоне АТО: а) в любой сумме – на приобретение или в виде специальных средств индивидуальной защиты (касок, бронежилетов, изготовленных в соответствии с военными стандартами), технических средств наблюдения, лекарств, средств личной гигиены, продуктов питания, вещей или иных товаров по перечню, определенному Кабмином, или для оплаты (компенсации) стоимости лекарственных средств, донорских компонентов, изделий медназначения, технических и других средств реабилитации, услуг по лечению, обеспечению изделиями мед-

назначения, техническими и другими средствами реабилитации, услугами медицинской реабилитации, санаторно-курортного оздоровления для участников боевых действий; б) в сумме, совокупно в течение отчетного (налогового) года не превышающей 1 тыс. размеров минимальной зарплаты, установленной на 1 января отчетного (налогового) года, – на другие нужды, возникшие в связи с проведением АТО (в том числе для членов семей участников боевых действий), по перечню, определяемому Кабмином. Если общая сумма полученной благотворительной помощи в течение отчетного (налогового) года превышает предельный размер, сумма превышения над таким размером облагается по ставкам, установленным ст. 167.1 НК, и налогоплательщик обязан подать годовую налоговую декларацию с указанием сумм благотворительной помощи.

Благотворительные выплаты должны быть направлены военнослужащим, работникам предприятий, учреждений, организаций, которые привлекались и брали непосредственное участие в АТО в районе ее проведения, членам семей – участников боевых действий, которые получили ранения, контузии или погибли. К членам семей – участников боевых действий относятся: жена, муж, не вступившие в повторный, родители, дед и баба (если родители умерли), несовершеннолетние дети, совершеннолетние дети с инвалидностью. В случае принятия Закон будет распространяться на правоотношения, возникшие с 18 марта 2014 года, при этом до даты введения Реестра требование о внесении в него благотворителей не применяется. Оксана ЗАБУЛОВА

Переселенцам стало проще получить статус безработного Кабинет Министров Украины принял постановление, внеся изменения в Порядок регистрации, перерегистрации безработных и ведения учета лиц, которые ищут работу.

В частности, упрощена процедура получения статуса безработного для граждан Украины, которые переселились с временно оккупированной территории. Сокращен перечень документов, необходимых для приобретения такого статуса. Кроме того, граждане из Крыма освобождаются от обязанности предоставления справки о прекращении ведения хозяйства для членов личных с/х переселенцев. Регистрация таких безработных, предоставление им социальных услуг и материального обеспечения будет осуществляться на основе данных Государственного реестра общеобязательного госсоцстрахования. Безработным из Крыма отныне также разрешается не посещать центр занятости в случае наступления чрезвычайной ситуации, возникновение которой будет подтверждаться соответствующим органом. Ранее они должны были посещать центры занятости не реже, чем раз в 30 дней. Изменениями обеспечены социальные услуги и выплаты на случай безработицы без прекращения и возобновления регистрации для безработных граждан, переселившихся с территории проведения АТО. Согласно постановлению, такие лица снимаются с учета, предоставление соцуслуг и выплат им осуществляется центром занятости, к которому они обращаются по фактическому месту пребывания. По информации Кабмина

Студентів-переселенців прийматимуть у вузи за паспортом та заявою Зважаючи на численні звернення, які надходять до Міністерства освіти і науки від студентів та відповідальних працівник вищих навчальних закладів стосовно забезпечення доступу до навчання студентів, аспірантів вищих навчальних закладів Донецької та Луганської областей, надання освітньої послуги якими тимчасово призупинено, у вищих начальних закладах, що розташовані в інших регіонах України.

Міністерство наголошує, що виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2014 р. № 785 «Деякі питання організації 2014/15 навчального року в навчальних закладах, що розташовані у Донецькій і Луганській областях» є обов’язковим. Зокрема, у листі МОН від 1 вересня 2014 року № 1/9-440 зазначається, що студент або аспірант, який бажає бути тимчасово допущеним до занять, має подати до приймальної комісії обраного вищого навчального закладу заяву на ім’я керівника за формою, що додається до листа Міністерства. Під час подання заяви студент (аспірант) пред’являє особисто будь-який документ, що засвідчує особу (паспорт, військовий квиток, службове посвідчення, тощо). Відомості про студента перевіряються приймальною комісією в Єдиній державній електронній базі з питань освіти . За рішенням приймальної комісії керівник навчального закладу видає наказ про зарахування особи, як такої, що тимчасово допущено до занять. Наказ необхідно верифікувати в Єдиній базі, а його копію направити до вищого начального закладу, розташованому, відповідно, у Донецькій або Луганській області, у якому особа навчається постійно. «Вища освіта»

Соціальний вектор

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Як жити далі?

Валерій Сушкевич: Україна здатна сама забезпечити якісне протезування воїнів АТО, які отримали інвалідність

Українські паралімпійці, члени Національної Асамблеї інвалідів України та Національного комітету спорту інвалідів України завітали до поранених бійців із зони АТО, які зараз перебувають на лікуванні у Києві.

внутрішньому дворику Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» відчувалася хвилююча і напружена атмосфера. З одного боку – майстри спорту міжнародного класу Іван Заміга, Микола Овчаренко, Світлана Трифонова, Петро Остринський, Олександр Голуб, Євгеній Богодайко, Михайло Ткаченко, лідер та інструктор активної реабілітації Володимир Азін, учасник бойових дій в Афганістані Володимир Кравченко, з іншого – наші хлопці, які постраждали під час воєнних дій на сході України. Одні уже давно перебороли свої травми, а в інших лише починається новий етап життя.

«Я не сиджу, а повноцінно живу на візку з трьох років, – говорить Валерій Сушкевич, голова Національної Асамблеї інвалідів України, народний депутат України. – І я тут, зокрема, для того, щоб показати вам можливості нового життя. Ми в боргу перед вами – захисниками нашої Вітчизни». У ході зустрічі паралімпійці поділилися своїм досвідом життя після травми. Багато говорили про віру і силу духу, про те, чому варто боротися за життя і як брати нові трампліни та перешкоди. На жаль, дуже мало поранених змогли чи виявили бажання спуститися на зустріч. Але ті, які все ж таки приїхали на інвалідних військах, посміхалися і жартували. Їх рідні кажуть, що ще недавно вони також не бажали спілкуватися. Зараз хлопці проходять важкий

«Україна здатна самостійно і якісно забезпечити протезування інвалідів АТО», – про це в ефірі телеканалу «112 Україна» розповів народний депутат, голова комітету ВР у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич.

ін окремо підкреслив, що протезування закордоном найчастіше марно в наших реаліях, тому що протез потребує в подальшому обслуговування. «Всі комплектуючі протезних майстерень і заводів України, в тому числі державних, казенних, вони поставляються з Німеччини. У нас вітчизняних комплектуючих практично немає», – розповів він. «Фахівці з протезування України також вчилися закордоном, – додав Сушкевич, – тому їх робота проводиться на тому ж рівні, що й у їхніх європейських колег». «Україна сьогодні здатна вирішити це питання», – запевнив він. Прес-служба НАІУ

шлях реабілітації. Вони різні за характерами і віком – найменшому бійцю, що прийшов на зустрічі було всього 19 років. Вони з різних міст і бригад. Але тепер їх об’єднує спільна історія АТО і схожі травми. Вони потребують уваги українського суспільства. Звертаючись до бійців, Валерій Сушкевич сказав: «Ви сьогодні – герої України!» «А що буде завтра?», – тихо промовив чоловік на інвалідному візку… Анна СВЕНТАХ, «День»

НКСІУ розпочинає спеціальну програму для воїнів АТО Національний комітет спорту інвалідів України, Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» розпочинають Програму по залученню до занять фізичною культурою, спортом та фізкультурно-спортивною реабілітацією воїнів, які отримали поранення під час військових дій в зоні проведення АТО.

же зараз, поки йдуть обговорення механізмів та формату цієї Програми, розпочато формування бази даних осіб, Національний комітет спорту інвалідів України та Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» відкрили гарячі лінії для надання вичерпної інформації щодо можливості займатися фізичною культурою, спортом та фізкультурно-спортивною реабілітацією за місцем проживання особам з інвалідністю, які отримали поранення під час військових дій в зоні проведення АТО, та проведення попередньої класифікації щодо можливості занять паралімпійськими видами спорту. Контактні особи і телефони гарячих ліній: • з питань внесення осіб до бази даних – Пустовіт Ірина Олександрівна, державний тренер Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», тел. (044) 289-35-59; • для отримання інформації щодо регіональних установ з фізичної культури і спорту «Інваспорт» – Бурий Ігор Миколайович, заступник начальника Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», тел. (044) 289-35-30; • з питань фізкультурно-спортивної реабілітації – Калініна Нонна Львівна, головний спеціаліст відділу міжнародних зв'язків та фізкультурно-спортивної і реабілітаційної роботи Національного комітету спорту інвалідів України, тел. (044) 289-43-30. Наталія ГАРАЧ

Актуально

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

роцедура гемодіалізу – це очищення крові за допомогою спеціальних апаратів, яка є життєво необхідною для людей, хворих хронічною нирковою недостатністю. Якщо пропустити таку процедуру двічі, то хворому це може коштувати життя!!! «До Національної Асамблеї інвалідів України надходять чисельні звернення від мешканців м Донецька, які отримують зазначену процедуру в Донецькій міській лікарні №1. У зв’язку з бойовими діями в Донецьку відключено воду. Тому, процедура гемодіалізу їм не може бути надана. 25 пацієнтів цієї лікарні виявили бажання терміново виїхати з Донецька на безпечну територію України та отримувати гемодіаліз. Однак, на наші звернення до

регіональних штабів допомоги переселенцям Київської, Запорізької, Вінницької, Дніпропетровської областей та м. Києва з проханням їх прийняти – ми отримали відмову (мотивація – всі місця зайняті, не має витратних матеріалів), – йдеться у листі НАІУ. – Це при тому, що за моніторингом ситуації, який проведено нашою організацією, з Донбасу в різні регіони України виїхали лише близько 340 осіб, які знаходяться на гемодіалізі». Також до Національної Асамблеї інвалідів України надходить чимало дзвінків з проханням надати матеріальну допомогу на придбання витратних матеріалів, вартість яких на проходження однієї процедури складає від 500 до 1300 грн. На жаль, на сьогодні відсутній державний комплексний міжвідомчий підхід до вирішення цього питання, а воно комплексне. Наприклад, лікарня погоджується провести гемодіаліз переселенцям, але відсутній механізм як задокументувати, оскільки людина немає постійного місця проживання. Інша проблема – багато людей цієї категорії не мають коштів на придбання квитків для виїзду з Донецька. НАІУ звернулася до Головного нефролога України М.Колесника з проханням проінформувати керівництво Міністерства охорони здоров’я щодо цієї ситуації. У листі до Уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини В.Лутковської висловлено переконливе прохання взяти під особистий контроль вирішення конкретних питань, а саме: «1 – вирішення питання налагодження чіткої взаємодії державних інституцій для надання допомоги людям з інвалідністю, що проходять процедуру гемодіалізу та знаходять в зоні АТО, або виїхали на безпечну територію України в частині медичного обслуговування, транспорту, харчування, проживання тощо; 2 – надання зазначеній категорії осіб на безоплатній основі процедури гемодіалізу, включаючи витратні матеріали та лікарські засоби, як це передбачено законодавством України в незалежності, де вона тимчасово проживає/перебуває; 3 – вирішення Міністерством охорони здоров’я питання щодо придбання (проведення тендеру) державою витратних матеріалів та лікарських засобів для забезпечення процедур гемодіалізу 7500 пацієнтам – громадянам України з 1 жовтня 2014 року». На завершення листа НАІУ висловила готовність виступити партнерами у вирішенні зазначеної проблеми. На завершення хочемо наголосити, що редакція газети буде стежити за вирішенням цієї проблеми та інформувати наших читачів. Прес-служба НАІУ

Учителей-переселенцев трудоустроят без диплома и трудовой книжки Министр социальной политики Людмила Денисова во время брифинга заявила, что учителя, переехавшие из зоны проведения АТО, которые не могут предоставить соответствующие документы для оформления трудовых отношений (паспорт, учетная карточка налогоплательщика, диплом об образовании, медицинская книжка и т. д.), все равно будут трудоустроены.

случае, если переселенцы не имеют документов, подтверждающих стаж, соответствующую информацию предоставят органы Пенсионного фонда Украины. В базе данных ПФУ содержатся индивидуальные сведения о страховом стаже каждого работающего человека.

Рассмотрение соответствующих обращений переселенцев-педагогов ПФУ поручено проводить в оперативном порядке. В свою очередь, центрам занятости рекомендовано оперативно наладить с местными органами управления образованием обмен информацией в режиме онлайн о наличии актуальных вакансий и претендентов на их получение. Аналогичный обмен информацией будет осуществляться с координационными центрами, которые помогают вынужденно переселенным гражданам. Соответствующие учреждения будут предоставлять данные по поводу учителей и воспитателей из числа переселенцев, желающих найти работу. Местные органы управления образованием должны обеспечить беспрепятственный прием на ра-

боту таких граждан на заявленные вакансии по направлению центров занятости на основании: • индивидуальных сведений о застрахованном лице; • документов, подтверждающих фактическое место проживания (предоставляются Государственной миграционной службой); • документов о полном медобследовании; • получение от лица согласия на обработку персональных данных. После зачисления педагога-переселенца на соответствующую должность местные органы управления образованием будут обращаться в соответствующие учебные заведения о подтверждении указанных им сведений об образовании и квалификации. Оксана ЗАБУЛОВА

Правозащитники предлагают помощь родственникам похищенных и пропавших без вести в зоне АТО

Украинский Хельсинский союз по правам человека готов предоставить бесплатную юридическую поддержку родственникам похищенных и пропавших без вести людей в зоне АТО Прежде чем обратиться в организацию, необходимо: I. Обратиться в ближайшее РОВД с заявлением о похищении. Заявления принимаются круглосуточно, без выходных. Важно помнить: отказ в принятии такого заявления незаконен. В случае отказа, необходимо звонить в 102 и жаловаться на бездействие милиции, требуя принять заявление о похищении. При подаче заявления не забудьте приложить фотографию похищенного лица. II. После подачи заявления обязаны выдать талон-уведомление. II. При подаче заявления следует попросить у офицера милиции, который его принимает, выписку из Единого реестра досудебных расследований (ЕРДР). IІІ. Отправить телеграмму в СБУ (адрес: г. Киев, Владимирская, 33). Это необходимо для планирования операции по освобождению. На почте следует взять копию телеграммы. Необходимо получить письменные пояснения от очевидцев похищения, если они есть. Кроме того, необходимо дать подробные письменные пояснения об обстоятельствах похищения, которые известны: - указать полные ФИО похищенного лица, дату и место рождения, адрес проживания;

- подробно описать обстоятельства, при которых произошло похищение (дата, время, место); - кто похитил родственника (из какой группировки, кому подчиняются, какому полевому командиру); - указать дату, время и место похищения; - указать номер мобильного телефона похищенного; - если известно место содержания (адрес); - род деятельности, профессия, место работы, семейное положение; - подать фотографию, указать особые приметы;

Если речь идет о военнослужащем:

- номер военной части, где он был дислоцирован в зоне АТО, воинское звание, должность. Родс т в е н н и к а м военнослужащего необходимо обратиться с заявлением о похищении в ближайшую военную прокуратуру региона с заявлением о похищении. Заявление должно быть в 2-х экземплярах. Один подается в прокуратуру, второй – с отметкой о получении, остается у заявителя. После получения указанных документов

можно обратиться в приемную УХСПЧ. С собой нужно иметь: копию заявления в милицию, копию заявления в военную прокуратуру (для военнослужащих); талон-уведомление; извлечение из ЕРДР; копию телеграммы в СБУ; письменные пояснения. УХСПЧ рекомендует позвонить на горячие линии ЛНР, ДНР и попросить их помочь определить местонахождение пропавшего человека (объяснить в каком месте, и какое время он пропал); оставить свой контактный номер мобильного телефона. Если на связь выйдут люди, утверждающие что под их контролем находится ваш родственник, вам следует: - просить подтверждение того, что человек находится в плену (настаивайте, чтобы ему разрешили с вами поговорить); - узнать, где его удерживают и в чем обвиняют; - узнать на каких условиях его готовы отпустить; - договориться о поддержании с ним контакта (звонки, свидания, передачи). После общения с похитителями, следует сообщить о результатах переговоров в письменном виде в правоохранительные органы (СБУ, милиция, если похищенный человек военный – в военную прокуратуру). Общественная приемная УХСПЧ находится по адресу: г. Киев, ул. Фроловская, 3/34, тел. 383-95-19. Источник: УХСПЧ

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Хто захистить ветеранів воєн? На часі Державна служба з питань інвалідів та ветеранів потребує реорганізації. Функціонування Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України в умовах різкого обмеження фінансування зіткнулося з великими ризиками і проблемами. Особливо в контексті нещодавнього доручення Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка № 79 від 4 серпня 2014 року, адресоване керівникам низки відомств з грифом «Терміново!». У ньому йдеться про створення центрального органу виконавчої влади, який би забезпечував соцзахист та реабілітацію учасників антитерористичної операції. Півтора року без керівника Керівники найчисельніших всеукраїнських та міжнародних ветеранських громадських організацій протягом останніх п’яти років не раз пропонували реформувати Комітет у справах ветеранів, а потім Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України в центральний орган виконавчої влади. У черговий раз така пропозиція прозвучала у відкритому листі, підписаному представниками 35 громадських організацій ветеранів. Керівництву держави було запропоновано реформувати Службу в Міністерство з питань ветеранів України, безпосередньо підпорядковане Прем’єр-міністру України з правом головного розпорядника бюджетних коштів. Це відомство має опікуватися ветеранами Великої Вітчизняної війни, учасниками бойових дій під час локальних війн, миротворчих конфліктів та учасників антитерористичної операції на сході України. Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України створена 9 грудня 2010 року Указом Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Ним, зокрема, було передба-

чено реорганізацію Державного комітету у справах ветеранів, а на новостворену Службу покладено додаткові функцій з реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів та ветеранів. Діяльність Служби, як центрального органу виконавчої влади України, згідно з Положенням, спрямовується і координується урядом через Міністра соціальної політики. З отриманням Службою додаткових функцій з реалізації соцзахисту інвалідів, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, жертв нацистських переслідувань, дітей війни, жертв політичних репресій інших осіб, гранична чисельність працівників постійно скорочувалася. До того ж, ось уже понад три роки Служба не відчувала розуміння та сприяння з боку Міністра соцполітики, відповідних профільних підрозділів цього відомства. За цей час встигли помінятися чотири Міністри і, на жаль, ставлення їх до Служби, а відтак і до громадських об’єднань інвалідів та ветеранів, якими вона опікується, не задовольняли ні ветеранську громаду, ні працівників Служби. Наприклад, за три роки Служба гак і не отримала доступу до Централізованого банку даних з проблем інвалідності, А без цього повноцінно моніторити сферу соцзахисту людей з інвалідністю надто складно. Ще одна проблема -- майже щороку поставало питання погодження у Міністерстві Планів роботи, Основних напрямів та пріоритетів діяльності Служби та громадських об’єднань ветеранів. Відтак, річний план на 2014-й рік був затверджений лише 17 червня, а Основні напрями... так досі й не погоджені Міністром. Чому звільняються кваліфіковані фахівці? Та навіть за таких умов Служба успішно працювала і працює досі, по-

вною мірою виконує всі покладені на неї завдання. А десятки всеукраїнських громадських об’єднання людей з інвалідністю та ветеранів, керівники яких входять до складу Громадської ради при Службі, активно та плідно з нею співпрацюють. Всі працівники Служби чітко усвідомлюють, що сьогодні Українська держава переживає дуже не простий час, а тому повністю підгримують заходи Уряду, спрямовані на запровадження жорсткої економії бюджетних коштів, пошуку резервів для вирішення великої кількості тактичних і стратегічних питань. Разом з тим, нам, представникам громадськості, не зовсім зрозумілі вимоги Закону «Про внесення змін до Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», в якому п.7 Кабінету Міністрів чітко передбачено завдання вносити пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення. Також і Прем’єр-міністр неодноразово гарантував не допущення погіршення рівня соцзахисту громадян і, в першу чергу, ветеранів та людей з інвалідністю. Однак... Відповідно до згаданого закону видатки на утримання Служби, у якій 63 працівники, зменшені на 1 858 000 гривень, у тому числі фонд зарплати – на 1 225 700 гривень, що призвело до вимушеної відправки у відпустки понад половини працівників (з них без збереження зарплати майже 20). А у заплановані відпустки люди пішли, не отримавши у повному обсязі коштів на оздоровлення. Ми розуміємо, що гроші потрібно економити, але... Зняття з бюджету Служби таких значних коштів не просто призведе до зменшення утричі зарплати працівників, погіршення умов та ефективності їхньої праці, але в буквальному сенсі зруйнує налагоджену систему роботи щодо соцзахисту та

співпраці з громадськими об’єднаннями інвалідів та ветеранів. Втім, ми сподіваємось, що з ситуації буде знайдено прийнятний вихід, і нашу Службу на державному рівні підтримають, і створять умови для перетворення її на справді дієвий і потужний центральний орган виконавчої влади, який не лише продовжуватиме якісно виконувати свої функції, а й візьме на себе надважливе питання забезпечення соціального захисту та реабілітації учасників АТО. А громадянське суспільство, яке сьогодні викристалізовується в Україні і загартовується в умовах фактичної війни, Службу підтримає і всіляко допомагатиме. Віктор ПАЛІЙ, генерал-полковник запасу для «Урядового кур’єра» До відома.

Згідно з постановою № 414 від 13 серпня, яку було опубліковано на сайті уряду 8 вересня, Кабінет Міністрів України ліквідовував Державну службу з питань інвалідів і ветеранів, поклавши на Державну службу у справах ветеранів війни і учасників антитерористичної операції повноваження і функції по реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни і військовослужбовців, звільнених в запас або відставку і на Міністерство соціальної політики - повноваження і функції по питаннях соціального захисту інвалідів, осіб, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни і жертв політичних репресій».

Президент відзначив державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України Президент України П.Порошенко своїм указом від 23 серпня 2014 року № 676/2014 за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм постановив: Нагородити орденом «За заслуги» І ступеня КАЗАКОВА Валерія Миколайовича – тренера чемпіонки та дворазової призерки XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону Людмили Павленко, багаторазових призерів XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону Юлії Батенкової-Бауман, Олени Юрковської, Максима Ярового. Нагородити орденом «За заслуги» ІІ ступеня БАБАРА Бориса Борисовича – тренера дворазового чемпіона та дворазового призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону Віталія Лук’яненка. ВОВЧИНСЬКОГО Григорія Васильовича – чемпіона XI зимових Паралімпійських ігор з біатлону. КОНОНОВУ Олександру Миколаївну – чемпіонку та дворазову призерку XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. Нагородити орденом «За заслуги» ІІІ ступеня ВАСЮТИНСЬКОГО Олександра Олександровича – тренера багаторазового призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону Максима Ярового. КОВАЛЕВСЬКОГО Анатолія Олександровича – призера XI зимових Паралімпійських ігор з біатлону. ЯРОВОГО Максима Володимировича – багаторазового призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. Нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня

ЛУК’ЯНЕНКА Віталія Володимировича – дворазового чемпіона та дворазового призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. Нагородити орденом княгині Ольги І ступеня БАТЕНКОВУ-БАУМАН Юлію Вікторівну – багаторазову призерку XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. ПАВЛЕНКО Людмилу Володимирівну – чемпіонку та дворазову призерку XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. ЮРКОВСЬКУ Олену Юріївну – багаторазову призерку XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. Нагородити орденом княгині Ольги ІІІ ступеня КОВАЛЮК Нелю Дмитрівну – голову Житомирської обласної громадської організації людей з інвалідністю «Молодь. Жінка. Сім’я». НЕСТЕРЕНКО Ладу Станіславівну – тренера багаторазової призерки XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону Оксани Шишкової. ШИШКОВУ Оксану Валеріївну – багаторазову призерку XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону. Нагородити медаллю «За працю і звитягу» ЗАВЄДЄЄВА Анатолія Васильовича – тренера чемпіона XI зимових Паралімпійських ігор з біатлону Григорія Вовчинського та чемпіонки і дворазової призерки XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів та біатлону Олександри Кононової. ІВАНОВА Володимира Михайловича – тренера штатної збірної команди України серед спортсменів з інвалідністю. КАЗАКОВА Віталія Валерійовича – тренера призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів Юрія Уткіна.

МУКШИНА Олександра Васильовича – тренера призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів Анатолія Ковалевського. РЕПТЮХА Ігоря Миколайовича – призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів. СТОРОЖКА Володимира Петровича – тренера призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів Ігоря Рептюха. УТКІНА Юрія Володимировича – призера XI зимових Паралімпійських ігор з лижних перегонів. «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ» МАКАРЕВИЧ Надії Антонівні – голові Ізяславської територіально-первинної організації Українського товариства сліпих, Хмельницька область. «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ УКРАЇНИ» ГЛУХИХ Ганні Юріївні – тренерові призера XI зимових Паралімпійських ігор з біатлону Анатолія Ковалевського. НЕСТЕРЕНКУ Андрію Юрійовичу – головному тренерові штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів з біатлону. Прийміть сердечні вітання з отриманням високих державних нагород від Національної Асамблеї інвалідів України! Ваш професіоналізм, багаторічна послідовна та наполеглива праця є прикладом для багатьох людей. Нехай доля шле Вам добро і щастя, міцне здоров’я та достаток, а віра, надія та любов – будуть вірними супутниками на Вашому життєвому шляху. Хай Ваша енергія, багатий досвід, невичерпний інтелектуальний потенціал, продовжують якнайкраще служити на благо всієї України!

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Протест проти злиття кількох протезних підприємств провели перед Кабміном у Києві

Наприкінці серпня під будівлею Кабінету Міністрів України відбулась акція протесту проти злиття ряду протезних підприємств України. Акція поєднала майже триста осіб. В основному – це хмельничани, житомиряни та миколаївці, які стурбовані можливою втратою робочих місць. «Мета нашої акції – попередити реорганізацію державних протезних підприємств шляхом злиття Хмельницької області з Вінницею, Житомирської області з київським підприємством, і Миколаєва з Одесою. Тому що це значно погіршить забезпечення окремих категорій населення технічними засобами реабілітації, це погіршить умови протезування через те, що люди будуть змушені їздити... в інші області, – каже заступник директора з медичної роботи Хмельницького протезно-ортопедичного підприємства Оксана Борисова. 24 липня цього року керівництво Хмельницького державного експериментального протезноортопедичного підприємства отримало лист Міністерства соціальної політики України про концентрацію Хмельницького ДЕПОП та Вінницького казенного ЕПОП. У ньому – вимога до адміністрацій підприємств протягом п’яти днів спільною заявою ініціювати приєднання першого до другого. Проти такої концентрації зібрали мітинг представники вісімнадцяти громадських організацій, чиї члени потребують протезування і спеціального ортезійного лікування та реабілітації. Слідом на своїх зборах трудовий колектив Хмельницького ДЕПОП заборонив адміністрації приставати на міністерську пропозицію. Це більш як сто працівників і фахівців, чиєї допомоги чекають пацієнти не тільки на Хмельниччині, а й у тій же Вінницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій та ще десяти областях. Хмельницьке протезно-ортопедичне підприємство раніше вже було філією Вінницького. Але понад вісім років тому відокремилося. За цей час сюди залучено інвестиційні ресурси, ефективно використовуються можливості державного бюджету. На його «автономію» Мінсоцполітики зазіхає уже вдруге і обидва рази – за керівництва міністерством Людмили Денисової. Та статус філіалу, – як пригадує завідувач відкритого на підприємстві у 2007 році стаціонару первинного, складного протезування та реабілітації В’ячеслав Бедриковський, – є гірким досвідом. А за самостійного господарювання на будівництво і реконструкцію будівель та оснащення обладнанням використано 11,7 мільйона гривень. У тому числі на 1,9 мільйона гривень придбано технологічного обладнання.

Тільки торік підприємство сплатило 2,6 мільйона гривень до Пенсійного фонду і 2,3 мільйона податків спрямувало у бюджети. Наявність обігових коштів дозволяє підприємству укладати договори і виконувати їх, не чекаючи бюджетного фінансування, яке щороку розпочинається у березні-травні. Якщо підприємство стане філією, то зменшаться видатки на утримання, буде скорочено штат працівників, а пацієнти втратять можливість отримувати той спектр послуг, який тут напрацьовано за вісім років. Якщо ж порівнювати бази підприємств, то коректніше було б говорити про приєднання Вінницького до Хмельницького, а не навпаки. Втім, у обласному департаменті праці і соціального захисту населення пропонують утворити філії Хмельницького ДЕПОП у Чернівцях та Івано-Франківську – тамтешні протезно-ортопедичні підприємства не такі потужні і погоджуються перейти під опіку Хмельницького підприємства. Зрештою, як у Міністерстві соцполітики, так і у ВО «Укрпротез» чудово знають: маючи право замовляти протезно-ортопедичні вироби на підприємствах не тільки за місцем проживання, із багатьох областей їдуть у Хмельницьке ДЕПОП – за якістю. Адже зароблені кошти тут інвестують у нове виробниче обладнання. Як підсумувала головний бухгалтер Хмельницького ДЕПОП Лариса Навроцька, у 2011 – 2013 роки придбано основних засобів та нематеріальних активів та проведено капітальних ремонтів на загальну суму 2,2 мільйона гривень. «Наші прибутки зростають: якщо у 2010 році отримали 815 тисяч гривень чистого прибутку, то у 2012 і 2013 роках отримували по два мільйони, – аналізує головний бухгалтер. – Прибутковість підприємства дала змогу позаторік створити сервісний центр, яким уже доставлено людям з інвалідністю 3385 технічних засобів реабілітації. Крім того, доставлено колісні крісла 1839 особам, відремонтовано 109 інвалідних візків. Затримки у наданні цих послуг немає. Та й на навчання фахівців за два попередні роки підприємство використало власних 235 тисяч гривень». Медико-технічним бригадам з Хмельницького ДЕПОП завжди раді в поліклініках та реабілітаційних центрах сусідніх областей. Вони туди виїжд-

жають (підприємство закупило два вантажопасажирські автомобілі і найняло водіїв) для прийняття замовлень від людей з інвалідністю на виготовлення технічних засобів реабілітації за місцем їх проживання. Так протезно-ортопедичними виробами забезпечено 174 особи у Вінницькій області, 115 – у Волинській, 221 – у Житомирській, 69 – у Тернопільській, 602 – у Чернівецькій. Майже 90 відсотків із них – діти. Відділення первинного, складного протезування та реабілітації на 12 ліжко-місць, де з пацієнтами працюють соціальні фахівці та психологи, реабілітологи та інструктори лікувальної фізкультури, реабілітувало майже тисячу людей з інвалідністю, поліпшило якість їхнього життя і дало змогу багатьом працевлаштуватися, стати потрібними суспільству. Уже троє учасників АТО на Донбасі госпіталізовані на протезування і реабілітацію. А загалом, за словами Оксани Борисової, підприємство готове прийняти на комплексне лікування і реабілітацію уп’ятеро більше бійців, які втратили частини кінцівок у ході бойових дій. «Приділяючи особливу увагу реабілітації дітей з патологічними руховими стереотипами, викликаними церебральним паралічем, впроваджуємо новітні технології ортезування та реабілітації, – наголошує Оксана Борисова. – Зокрема, застосовуємо сучасне фізіотерапевтичне обладнання, апарати для розробки суглобів рук і ніг проприоцептивної корекції в рефлекторно-навантажувальному пристрої типу «Гравістат». У виробництво впроваджено й ортези для сидіння – незамінні для дорослих та дітей з важкими руховими порушеннями. Крім того, підприємство виготовляє коригуючі корсети для лікування сколіозу, ортези для сидіння дітей із вродженими нейром’язовими вадами, ортези для вертикалізації дітей з ДЦП. На сьогодні в умовах стаціонару проведено ортезування та реабілітацію 285 таких дітей. 10 вересня 2014 р. Комітет ВР України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів провів «круглий стіл» на тему: «Реформування сфери державних і казенних протезно-ортопедичних підприємств: вимоги сьогодення». Участь у заході взяли керівники протезно-ортопедичних підприємств, всеукраїнських громадських організацій інвалідів, народні депутати України, представники центральних та регіональних органів виконавчої влади. Про перебіг читайте в наступному номері газети. Власний кореспондент

«Хочете, щоб про Вашу продукцію чи послуги дізнались більше – розмістіть інформацію у нашій газеті»

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Коли маєш любов у серці – допомагати іншим легко…

Війна увірвалася в наше життя, немов цунамі, вихор, шторм, землетрус. Увірвалася і перекроїла все – плани на літо і на майбутнє, родинні і дружні зв’язки, спокій та впевненість у завтрашньому дні. Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом і т. д., але суть від цього, на жаль, не змінюється. І як тепер бути? Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримали поранення? Кожен вирішує це питання по-своєму: хтось переказує кошти на спеціальні рахунки або знайомим волонтерам, інші опікуються біженцями, ще хтось – відвідує поранених вояків АТО, які проходять лікування в госпіталях.

Україна в ці буремні дні, справді, поділилася на «фронт» і «тил». Ми не говоримо про громадян, які вважають, що в країні нібито нічого не відчувається. Мова йде про тих небайдужих, які не змогли всидіти вдома і відправилися воювати. А також – «волонтерів» у лікарнях, у пунктах прийому допомоги від громадян, у спеціальних спільнотах у соціальних мережах. До активної роботи «в тилу» долучилися як бабусі-пенсіонерки, так і юні студенти, бізнесмени, домогосподарки. Чи не яскравою прикметою цього часу є те, що у ці складні часи до допомоги нашій державі долучаються ті, хто на перший погляд, сам потребує допомоги – люди з інвалідністю. Але вони і самі можуть допомогти. І не просто можуть, а допомагають. УЛЯНА СМИРНОВА ДОПОМАГАЄ, ЧИМ МОЖЕ Уляна Смирнова – студентка, спортсменка, активістка. Навчання в Університеті «Україна» дівчина поєднує зі спортом (карате) та громадською діяльністю. Так, Уляна співпрацює з «Групою активної реабілітації» (ГАР) та ВБО «Волонтерське об’єднання «Крила». Вона не може залишатися байдужою до долі України. Дівчина відвідувала Євромайдан і була організатором акції людей з інвалідністю проти агресії «Беркута». І зараз, коли Україну шматують на частини і намагаються затягнути у безодню війни та смерті, Уляна допомагає співвітчизникам подолати це лихо. Допомагає, чим може. Що Ви відчули, коли дізналися про агресію Росії щодо України? Гірке розчарування. Мені дуже боляче, що таке взагалі можливо сьогодні. Ви відвідали з друзями поранених бійців АТО у Київському військовому госпіталі. Як проходила зустріч? Про що розмовляли? Дуже хвилювалася… Я не вперше йду до людей, які отримали травму і знаходяться у лікарні, адже вже багато років займаюся програмою «Перший контакт», за якою ми всебічно підтримуємо людей після травм хребта та спинного мозку. Але вперше і з жахом, власне я, йшла до людей, які постраждали на війні… Нас було багато – Віталій Пчолкін, Олена Молоданова, Олександр Оніщенко та Олена Акопян, багаторазова паралімпійська чемпіонка, і лиш це допомогло мені не розридатися. Адже всі наші герої були привітними і навіть намагалися виказати захоплення нашою силою духу, тим, що ми всі спортсмени та активісти. Ми прийшли до госпіталю сказати наші

слова подяки за захист нашої країни. Трошки розповіли про позитивні приклади з життя та запропонували підтримку. Зараз багато людей думають, як допомогти пораненим вже за межами госпіталю, коли вони повернуться додому. Я дуже переживаю за те, аби хлопців не покинули напризволяще і робитиму все від мене залежне, аби цього не сталося. Що Ви відчули, коли зайшли в госпіталь, до палати?

Слава Україні!!! *** Додамо лише, що Уляна Смирнова є директором ВБО «Волонтерське об’єднання «Крила». Ця організація проводить акцію «Врятуймо Україну разом», в рамках якої надається підтримка і матеріальна допомога Дніпропетровському військовому госпіталю. Цей госпіталь є одним із найближчих до зони АТО, через це поранені воїни до нього поступають безперервно. Ад-

Було дещо страшно, бо не кожного дня йдеш говорити з людьми, які були на реальній війні… Біля госпіталю нас зустріла волонтер Ірина Солошенко, яка щоденно там допомагає, і завдяки цій тендітній дівчині в госпіталі вже йде ремонт, там купили матраци та багато чого іншого для хлопців. Як Ви вважаєте, які враження залишилися у бійців після вашого візиту? Сподіваюся, що добрі. Вже за хвилин 10 ми всі розслабилися й почали жартувати та розповідати історії. Думаю, ми всі залишили слід у пам’яті одне одного. Що б Ви побажали зараз бійцям, які проходять лікування в Київському військовому госпіталі? Не можу тільки їм побажати, пробачте! Бо ж майже по всій Україні госпіталі переповнені нашими захисниками. Наприклад, наша організація, ВБО «Волонтерське об’єднання «Крила», опі-

реса, за якою можна дізнатися детальніше про акцію: http://kryla.org.ua/vryatujmo-ukrajinurazom/ ОКСАНА РАДУШИНСЬКА І «ПОДІЛЬСЬКА МУЗИЧНА СОТНЯ» Інша наша героїня – відома письменниця, поетеса, теле- і радіоведуча Оксана Радушинська. Цього року в Університеті «Україна» Оксана отримала диплом з відзнакою спеціаліста за фахом «журналістика», і вирішила продовжити навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні «магістр» (заочно). Хоча Оксана – уже відома, «коронована» в Україні і як журналіст, і як поет, і як письменниця. Із самого початку російсько-українського конфлікту, Оксана разом зі своїми друзями – хмельницькими музикантами і артистами – організувала серію концертів для наших вояків, зокрема – для бійців Старокостянти-

кується Дніпропетровським військовим госпіталем. Він знаходиться найближче до зони АТО і просто забитий пораненими. Бійцям навіть немає на чому нормально лежати... Не вистачає медичного оснащення. Я від усієї душі бажаю кожному з наших хлопців якнайшвидшого одужання та не загубитися у звичайному житті. Усе буде добре, і ми переможемо!

нівської бригади тактичної авіації ім. Петра Франка в Хмельницькій області. Один із концертів для бійців української армії Оксана Радушинська та її друзі-артисти провели у Хмельницькому військовому госпіталі. За велику громадську активність хмельницькі журналісти охрестили Оксану та її друзів-артистів «Подільською музичною сотнею».

Що надихнуло Вас і Ваших друзів на проведення концертів для наших вояків? Звичайна людська небайдужість і прагнення щось робити, а не сидіти сидьма й чекати, поки інші все зроблять за тебе. Вплинули й розповіді про те, що мобілізовані вояки мало не божеволіють від щохвилинного нервового напруження, у котрому вони перебувають 24 години на добу, очікуючи наказу до дії. Це було ще на початку квітня, коли й мови не було про АТО, про рішучі дії, про реальну боротьбу з ворогом. Отут і прийшло розуміння того, що пісня, щире слово, загалом мистецтво здатні діяти, наче бальзам на душу. Як військові зустрічали артистів? Так як зустрічають люди людей, котрі приходять із добром. Перед першим концертом відверто хвилювалася – боялася нерозуміння, боялася можливої злоби на кшталт: «До чого нам ваші пісні? Не до пісень!..» Але, тільки почала говорити до вояків (оскільки не вмію співати, як мої друзі, то працюю ведучою наших концертів), одразу ж відчула навзаєм приязність і теплоту. Звісно, усі ми по-різному виказуємо свої емоції: хтось відкривається, починає підтанцьовувати, підспівувати, а хтось – слухає, аплодує, вигукує «Браво!», чи просто собі слухає. А потім підходить вояк і, заглядаючи у вічі, тихо каже: «Дякую». Більшого й не треба! Після того, першого, концерту були й інші: у військових частинах, в госпіталі для поранених вояків. в обласній філармонії збирали гроші для бійців АТО. Які у Вас враження від концертів? Вразила війна в очах зовсім молодих чоловіків. Можу помилятися, але здається, що вони досі крізь неї дивляться на події та на людей, вимірюючи цінність кожного слова і вчинку дуже чіткими критеріями, котрі верховодять у тій реальності, де лунають вибухи і свистять кулі. Ми свідомо не розпитували їх про пережите, не співали сумних пісень, не затримувалися надовго на мінорних темах. Морально готувала себе до того, що спілкуватимусь із вояками з важкими пораненнями, з ампутованими кінцівками. На щастя, у Хмельницькому госпіталі таких на день нашого концерту не було. Але чітко розумію, що в жодному разі не можна виказати жалю до поранених. Підтримка – так. Розуміння – так. Сприяння – так. Але не жалощі! Адже це – чоловіки. Не можна принижувати гідність Людини, Чоловіка… навіть якщо йому ледь більше двадцяти років. На Вашу думку, як соціально активні люди з інвалідністю можуть долучатися до заходів з допомоги армії і, зокрема, пораненим бійцям АТО? Допомогти армії, надто пораненим бійцям, може кожен із нас, хто має в серці бодай трохи любові і здатен нею поділитися. Адже матеріальні речі – суттєві, проте значно вагоміше те, що в душі! *** Так. Допомогти може кожен з нас. І для цього не потрібно мати мільярди доларів чи євро. Також не стануть перепоною певні фізичні обмеження. Просто потрібно мати бодай крихту любові – до Батьківщини, до ближнього. Любові до життя. Світлана ПАТРА, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Новини з регіонів

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Не тимчасовими гостями, а повноправними господарями почуваються в Центрі «Парасолька» його вихованці 10 жовтня 2009 року в місті Тячеві був відкритий Центр під назвою «Парасолька», метою якого стало створення молодим людям з інвалідністю такого місця проживання, яке б структурно і функціонально нагадувало сім’ю. Подібні заклади вже добре зарекомендували себе за кордоном, адже в них створені всі умови для інтегрування таких людей у місцеву громаду.

’ять років тому до «Парасольки» переїхало 25 вихованців Вільшанського дитячого будинку. Своєрідними генераторами ідеї відкриття подібного закладу стали благодійна організація «Комітет медичної допомоги в Закарпатті», тодішній директор Вільшанського дитячого будинку та швейцарська асоціація «Парасолька» під патронатом Мережі «Швейцарія-Закарпаття/Україна».

Директором з першого дня існування закладу є Оксана Лукач, педагог. «Я двічі відмовлялася, адже мала стабільну улюблену роботу, а тут – зовсім інше. Але в житті бувають такі моменти, коли змінюється вся система координат. Порадившись з чоловіком, він сказав, що «це, можливо, твоя місія від Бога», тож я і зважилася. А зараз уже і не уявляю себе на іншому місці», – розповідає пані Оксана. Нині у «Парасольці» на стаціонарному перебуванні – 24 молоді людини з інвалідністю віком понад 18 років. Усі вони сироти або напівсироти, яким після інтернату не було куди дітися. Оксана Лукач роз повідає, що починати треба було з нуля, адже територію отримали зовсім необлаштовану, й не було й досвіду. Директор з’їздила в Швейцарію, де відвідала декілька подібних закладів. Звісно, отримала незабутні враження, але вдома чекали зовсім інші можливості, тож свою власну діяльність довелося вибудовувати самостійно. Передусім сіли за книжки, вчилися писати палички. З усіх вихованців лише один – Володя, якому вже 40 років, – умів читати. Нині читає

більше половини. Довелося докласти чималих зусиль, аби переконати молодих людей у тому, що вони мають не лише проживати, але й працювати та навчатися. Вихованці не навчені були слухатися, деякі поводилися як розпещені підлітки. Оксана Лукач зізнається, що доводиться шукати шляхи, аби перемогти лінощі, зацікавити у тій чи іншій роботі. Ще кілька років тому мешканці закладу вважали, що всі мають працювати на них, а вони – лише споживати та користуватися. Потрібно було переламати цю психологію і дати зрозуміти: тут немає слуг, усі мають працювати. «Ми намалювали плакат і написали: «Це не готель! – Згадує пані Оксана. – Подіяло. З того часу молоді люди почали усвідомлювати, що це нині їхня рідна домівка, де вони не тимчасові гості, а повноправні господарі, які мають не лише права, а й обов’язки». А зайнятися в «Парасольці» є чим, адже мають немаленьке господарство: три корови, кози, поросята, кролі, кури… Вихованці доглядають за живністю, працюють і на городі, де вирощують овочі для власного споживання. У планах – облаштування власної теплиці, аби забезпечувати заклад овочами і взимку. Крім цього, допомагають на кухні, прибирають, перуть та прасують білизну. У майстернях центру розвивають навички ручної праці: виготовляють гарні листівки, свічки, на ткацьких машинах – текстильні вироби тощо. Для відпочинку облаштовано гарну музичну кімнату. Та, мабуть, найбільшим досягненням директор «Парасольки» вважає те, що вдалося докорінно змінити психологію мешканців міста та навколишніх сіл. Вихованці «Парасольки» дали декілька концертів і просто вразили глядачів своїми щирістю та артистизмом, і тепер їх запрошують на різні святкові заходи як у Тячів, так і в сусідні села. Крім цього, в «Парасольку» приїжджають на екскурсію діти з міських шкіл, котрі повертаються додому з позитивними враженнями. Педагоги неодноразово казали Оксані Лукач, що ці візити йдуть на користь не стільки її вихованцям, скільки школярам, які починають замис- люватися над життям. Звісно, не все так райдужно та безхмарно в житті закладу. Проте Оксана Лукач не любить скаржитися. Серед головних проблем виділяє лише те, що «Парасолька» конче потребує статусу окремої юридичної установи, а не перебувати у ранзі філії Вільшанського дитячого будинку. Це дуже обтяжує і заважає повноцінній діяльності закладу. Необхідність зміни статусу «Парасольки» підтримує й керівник благодійної організації «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» Наталія Кабацій: «Однозначно «Парасольку» ми сьогодні

бачимо окремим закладом, який має обслуговувати не лише цих 25 молодих людей з інвалідністю, а й решту людей, які живуть на території Тячівського району. Вони повинні мати можливість удень приходити сюди працювати, а ввечері повертатися додому. Наразі, з різних не залежних від нас причин, не вдається вирішити це питання на найвищому рівні, але ми не знімаємо його з порядку денного і будемо продовжувати наполягати на перегляді статусу «Парасольки». Адже тоді з’явиться можливість створити якесь соціальне підприємство, де наші підопічні за свою роботу могли б отримувати гроші. У закладі вже прийняли програму, згідно з якою молоді люди мають працювати мінімум чотири години на день, аби мати певні навички та відчувати себе потрібними. Загалом, ідея створення Центру «Парасолька» виникла не на порожньому місці. Наша організація давно займається Вільшанським дитячим будинком і неодноразово поставало питання: куди подітися його вихованцям після того, як їм виповниться 18 років? Найчастіше їх відсилають у психоневрологічні диспансери, які, за нашими спостереженнями, зовсім не адаптовані для таких дітей. Тому вирішили створити альтернативний заклад, де б наші підопічні могли працювати і навчатися, не ховаючи й ізолюючи їх від суспільства. Заклад будували довго. На щастя, нам допомогли благодійники з Швейцарії, які створили Асоціацію «Парасолька». Це слово символізує дах, опіку, безпеку. Впевнена: подібні заклади мають бути в кожному районі, тим паче області, адже, на жаль, наш саме в такому форматі практично єдиний в Україні. Одним із найпозитивніших моментів у житті вихованців «Парасольки» вважаю те, як вони прижилися в Тячеві. Влада всіляко підтримує заклад, і мешканці прийняли їх, запрошують на всі свята і називають повноцінними жителями міста. Це найважливіший переломний момент, адже є усвідомлення, що серед нас є і такі люди і що вони мають бути повноправними членами суспільства». Людмила ОРТУТАЙ

Одесские люди с инвалидностью будут мастерить электро-стабилизаторы для горожан В Одессе нашли способ трудоустроить молодых людей с инвалидностью – их научат собирать электростабилизаторы, которые обещают обезопасить квартиры одесситов от перепадов напряжения. Учебно-производственные мастерские уже заработали с конца лета при благотворительном фонде «Молодой инвалид». Как рассказал руководитель фонда Валерий Гарберстро, разработкой ста-

билизаторов не один год занимались одесские инженеры. Когда идею довели до совершенства и воплотили в жизнь, а готовым изделием заинтересовались крупные предприятия, разработчики предложили привлечь к проекту молодых людей с инвалидностью. «Ситуация у нас в стране такая, что руководители фирм ни в какую не хотят трудоустраивать таких людей, и эта проблема стоит очень остро. Когда

появилась эта идея, мы очень загорелись, попробовали научить ребят собирать стабилизаторы, и у них стало получаться», – рассказывает Валерий. Сейчас новое занятие осваивают около десяти людей с инвалидностью. На период обучения они будут получать стипендию. Позднее, по амбициозным планам инженеров, когда цеха обретут облик полноценного предприятия, уже подготовленные кадры будут официально устроены на работу с окладом. «Кстати, эти стаби-

лизаторы – очень актуальный товар, особенно сейчас, когда украинцы переходят на подогрев воды бойлерами. Зарубежный аналог стоит в два раза дороже», – добавляет руководитель БФ. По словам Валерия Гарберстро, в дальнейшем планируется трудоустроить как можно больше людей с инвалидностью. Перед выходом на работу ребята пройдут социальную реабилитацию. Власний кореспондент

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Св іт л ан а Де м к о : Бат ьк ів д іт е й з ін в ал ід н іст ю н е д у ж е л юбл я т ь, бо ц е н ад зв и ч ай н а р у шій н а си л а

Світлана Демко – директор Вінницького обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями «Обрій» і мати 28-річного сина з інвалідністю. Пані Світлана каже, що такі центри, як «Обрій», змінюють суспільство. Зокрема, у місті не дивуються, коли бачать на вулицях людей на візках, з тростиною в руках та з іншими формами інвалідності, які активно відвідують громадські та культурні місця, користуються громадським транспортом. Головне, за словами пані Світлани, що спеціальна система соціально-психологічної реабілітації допомагає родині повноцінно жити у суспільстві, дає альтернативу не «віддавати» дітей у інтернат. Але батьки мають вірити у те, що вони справляться з усіма випробуваннями. І у цьому, зокрема, допомагає «Обрій».

к склалось, що Ви згуртували таких самих мам, що виявили бажання створити реабілітаційні заклади?

Після завершення навчання у ВНТУ народила сина, якому вневдовзі встановили діагноз ДЦП, і тоді почала шукати відповіді на запитання. Почала їздити і навчатись… лікувальному масажу, корекційним заняттям та взагалі захисту і представленню прав своєї дитини. Зайнялась громадською діяльністю. Познайомилась з батьками, у яких діти теж мають складні захворювання. Найперший центр відкрився у 1990 році на базі Вінницького будинку дитини «Малятко». Далі – створювали реабілітаційні групи на базі садочка №24. Згодом зрозуміли, що треба створити великий комплексний центр, де будуть надаватись різні види допомоги. Так виник Вінницький центр соціальної реабілітації дітей з інвалідністю «Промінь». Батьків дітей з інвалідністю не дуже люблять, бо це надзвичайна рушійна сила. Вони ніколи не скажуть, що ось це вони зробили і надалі будуть сидіти і спостерігати. У «Промені» ми не змогли миритися з незрозумілою нам схемою розподілу гуманітарної допомоги, тому мені довелось звернутись у Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. На жаль, ми не змогли зруйнувати ту схему, а я втратила роботу. І наших дітей фактично теж попросили. Тоді керівництво «Променя» внесло зміни до статуту центру, за якими у закладі могли перебувати молоді люди віком лише до 18 років. А наші діти були старші 18-ти. І 30 молодих людей з інвалідністю фактично залишились на вулиці. Тоді і виникла ідея створення центру «Обрій», яку запропонувала Громадська організація Асоціація «Відкриті серця». Яка спеціалізація «Обрію», бо не кожен пересічний вінничанин знає, чим він відрізняється від інших вінницький центрів? Центр забезпечує денне перебування молодих людей віком від 14 до 35 років, у яких важкі діагнози: ДЦП, розумова відсталість, аутизм і синдромом Дауна. Центр розрахований на 70 осіб, з яких 34 ми привозимо з дому власним транспортом. Молоді люди розподілені у групи максимум – 10 осіб. При цьому їх формують за психологічною сумісністю. У нас є кімната рухової активності, масажний кабінет, кімната снюзелен-терапії, адаптаційна кімната, комп'ютерний клас, медичний кабінет, приміщення обладнане спеціальним ліфтом. Мета нашого центру – інтеграція і соціалізація молодої людини у суспільство. Ми навчаємо молодь користуватись без сторонньої допомоги транспортом, громадськими та культурними місцями: піти до магазину і купити те, що потрібно, скористатись послугами перукарні, аптеки та інших громадських місць. При складнощах спілкування, вчимо передавати інформацію у вигляді записок чи інших альтернативних способів. Часта присутність наших молодих людей в тих чи інших місцях вчить вінничан нормально реагувати на людей з інвалідністю, їхні особливості, потреби,

змінювати наше середовище, робити зручними навіть ті ж пандуси. І головне - щоб вони розуміли, для чого це робиться. А як щодо педагогів, адже працювати з особливими людьми мають спеціально навчені люди? В «Обрії» працюють соціальні педагоги, практичні психологи, вчителі- реабілітологи, вихователі по роботі з дітьми з інвалідністю. Усі працюють разом. Їх завдання – не поламати людину, а навчити пристосовуватись до середовища незалежно від того, яке воно. До того ж, при цьому змінити й середовище. На превеликий жаль, вінницькі виші не готують таких спеціалістів, які б могли одразу працювати у нас. Ми їх «вирощуємо» самостійно, коли студенти з університетів: медичного, педагогічного, «Україна» приходять до нас на практику, міняється їх світогляд та відношення до своєї професії. Найчастіше, ті, хто приходить неодноразово, залишаються з нами назавжди. Уже рік запроваджене волонтерське стажу-

вання студентів. За волонтерську практику видається сертифікат, який впливатиме на загальне оцінювання їх в університеті. Як зараз працює програма Працетерапія «Обрію» – Соціальні майстерні для неповносправних під Вінницею у селі Дорожному? Таких майстерень в Україні фактично немає. Якщо у центрі займаємось соціальною і психологічною реабілітацією, то у майстернях – працетерапією і трудовою зайнятістю. Приміщення належить асоціації «Відкриті серця», а «Обрій» з дітьми і фахівцями приїжджає на їхню територію і займається там. Отримувачі послуг навчаються виготовляти сувенірну продукцію в українському стилі: листівки, оригамі, залучаються до рукоділля, вишивки. Не так давно на базі соціальних майстерень у селі Дорожному Асоціація «Відкриті серця» спільно з центром «Обрій» проводила міжнародну конференцію. «Відкриті серця» є членом Всеукраїнської громадської організації «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю» і Національної Асамблеї інвалідів України, а я – регіональним представником НАІУ у Вінницькій області. За підтримки ВГО «Коаліція» в центрі «Обрій» пройшов навчальний семінар «Права інвалідів з розумовою відсталістю». Учасники вчилися представляти права та інтереси своїх підопічних в різних установах, запозичували досвід активних батьків. Спільно з НАІУ наприкінці липня ми проводили Міжнародну конференцію з підвищення спроможності батьківських об'єднань у представленні інтересів дітей і молоді з інвалідністю за участі лідерів громадських організацій та неформальних груп батьків дітей з інвалідністю України. На ній були присутні представники організацій батьків із Гол-

ландії, активні батьки дітей з різними видами інвалідності з 14 регіонів України, діти і молодь з інвалідністю. Наприкінці усі вирішили, що необхідно створити інтерактивну батьківську платформу на порталі НАІУ. Перший день цієї конференції проходив у Соціальних майстернях, де спільно 37 дітей і батьків брали участь у майстер-класах, воркшопах у центрі «Обрій» та майстернях. Як найчастіше батьки знаходять Ваш центр? Центри соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді направляють до нас такі сім'ї, яким потрібна консультація. Часто знаходять нас через батьківську школу, яку проводимо в районах і психолого-медикопедагогічні консультації при відділах освіти. Батьки діляться враженнями, передають інформацію. Наскільки я розумію, батьки особливих дітей теж потребують не тільки консультації, а й спеціального навчання. Так, для батьків та інших членів родин у нас діє програма «Центр підтримки сім'ї» за принципом рівний – рівному, де діляться своїм досвідом, розказують свої історії. Наприклад, до нас прийшла мама і прямим текстом сказала: «У мене дитина з важкими формами аутизму і синдромом Дауна, і я не уявляю, як її можна привезти до центру». Пізніше з'ясували, що дівчина, внаслідок свого нестабільного емоційного стану не може користуватись громадським транспортом – панічно його боїться. Мама розповіла, що двічі на рік вона веде дитину на консультацію до лікарів, і це ціла трагедія, бо усі чують і бачать, як вони сідають у машину. Це скандал, на який дивиться весь мікрорайон. Мама приходила тричі до нас, і ми щоразу показували їй інших дітей. Коли ми їй сказали: «Привезіть свою доньку до нас», то вона відповіла, що це не реально. Але все ж таки, коли привезла, то сама здивувалась, що дитина йде на контакт. Згодом ми домовились, що будемо привозити дівчинку до нашого центру. Машина підвозила її окремо, після усіх інших дітей, при цьому водій вмикав її улюблені пісні, багато терпіння потрібно було персоналу під час посадки та висадки, тому що дівчинка сідала і виходила з машини не менше хвилин 20. При вході в центр її завжди зустрічав спеціаліст, робота з яким планувалась на цей день. Спершу її вистачало на 15 хвилин, і вона казала: «Пішли додому». І так тривало довгий час. Ми переконували маму, що це сьогодні і завтра так, але через місяць-два такого не буде, треба набратись терпіння. Зараз дівчина у центрі перебуває упродовж дня, їздить до нас через день. Мама її садить у нашу машину, з усіма отримувачами послуг. Які спонсори зараз допомагають центрам? Заможні люди? Власники компаній? Бізнесмени? Ми не ділимо наших спонсорів, або як ми називаємо, соціальних партнерів, на бізнесменів, власників компаній тощо. Мій багаторічний досвід показує, що це, зазвичай, люди, які просто мають потребу комусь допомогти або які сьогодні чи у минулому, особисто чи по-сусідству, знайомі із людьми з інвалідністю, які відчули їхні потреби, знають про біду. І для нас неважливо, яку саме допомогу ми отримали, ми цінуємо кожен порив душі творити добро і щось змінювати у житті. Разом із чоловіком виховуєте Вашого сина від першого шлюбу. Як він сприймає те, що ви, жінка, дружина, постійно на роботі, яка забирає багато часу? Він дуже допомагає. Ми познайомилась із ним, коли я працювала у податковій службі. Він прийняв мою дитину і більше того – допомагав мені під час створення центрів реабілітації «Промінь», «Обрій» і Соціальних майстерень. Він розуміє те, що я роблю і завжди говорить мені правду. Я вважаю, що тил – це головне у сім'ї. Жінки можуть гарно себе реалізувати у тому випадку, коли мають прекрасний чоловічий тил. Я розумію, чому Маргарет Тетчер була Маргарет Тетчер: у неї був такий чоловік, який зміг їй дати такий простір і захист. Алла ШТЕЛЬМАХ

Сильні духом

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

У Луцьку змагалися сильні духом

У Луцьку відбулися фізкультурно-оздоровчі змагання серед людей з інвалідністю «На крилах віри». Учасниками змагань стали команди з Горохівського, Ратнівського районів, Ковеля та Луцька, члени Волинського обласного молодіжного центру реабілітації інвалідів з дитинства «Джерело життя», Волинської обласної громадської організації «Інваволинь» та обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів.

вилиною мовчання присутні пом’янули борців за волю та незалежність України, героїв Небесної сотні, бійців української армії, які загинули на сході України. «Сьогоднішні змагання, які відбуваються в тривожній атмосфері, є дуже знаменними. Коли з’являється зневіра, то, дивлячись на вас, хочеться сказати, що справді, з вірою, з гартом, з впевненістю треба починати завтрашній день. Від імені засновника «Фонду Ігоря Палиці – Новий Луцьк» дякую організаторам, які зуміли згуртуватися і докласти зусиль, аби продемонструвати велич власної віри і сили духу і показати, що такими повинні бути всі українці. Нехай відчуття перемоги буде з вами завжди. А благодійний фонд зі свого боку і надалі буде підтримувати такі заходи, які дозволяють нам бути поруч з вами у гарній атмосфері. Нехай сьогодні переможе велика віра в життя», – сказала Ірина Констанкевич. Голова ВОГО «Інваволинь» Валерій Бакаєвич розповів, що змагання проводяться п’ятий рік поспіль і висловив вдячність всім тим, хто підтримав змагання та надав не лише кошти на проведення, а й вручив необхідні речі у повсякденному житті учасникам змагань. Організатори фестивалю підтвердили всім добре відому істину: коли говорять музи, то змовкають гармати! На відкритті змагань прозвучали патріотичні вірші, а танець дівчат зі спортивної школи поглинув усіх до споглядання краси і грації. Життя буде вирувати в Україні, доки наші діти вчаться танцям і плекають гармонію душі та тіла, а не освоюють гранатомети і політичні гасла. І справді, оптимізму і позитиву цих особливих, але сильних духом людей, варто вчитися і нам, адже

часто за щоденними клопотами забуваємо про те, яку цінність має кожен день, прожитий у здоров’ї та мирі. Люди з немічними тілами, але з великою міццю духу розпочали свої змагання. Учасники фізкультурно-оздоровчого фестивалю виборювали першість з боччі, дартсу, гри в кеглі та перегонах і естафеті на візках. Керівництво змаганнями взяли на себе Василь Шевчук та Андрій Рожок, з «Інваспорту». Тут є чому повчитись для місцевих організаторів подібних змагань. Чітке розподілення учасників по видах спорту, одночасне суддівство кількох видів,

ської. Будучи родоначальницею подібних фестивалів, Оля таки привела своїх підопічних на вершину п’єдесталу, де вони отримали золоту і срібну медалі з головного виду спорту змагань. Виражаємо найщиріші вітання «сонячним» спортсменам та їх керівникові! У змаганнях з дартсу перше місце серед жінок виборола Надія Смик-Коменда (СОІУ), серед чоловіків – Володимир Фінюк (організація «Поршень Волині», голова Валентин Шабунін). З кеглями найкраще впоралися Аня Сучко та Дмитро Петровський. У перегонах на візках перше місце зайняла Марина Мажула з с. Замшани Ратнівського району (організація «Ратнівський Осередок Інвалідів») та Петро Літвінчук (член ВОГО «Інваволинь») Переможцем у естафеті на візках стала об’єднана команда Ковеля та Ратного. Ковельчанин Василь Мельничук та житель селища Ратне Валерій Литвинець сформували тандем, який не вдалося перемогти нікому. Всіх переможців змагань було нагороджено медалями і почесними грамотами та обдаровано пам’ятними призами від фонду Ігоря Палиці. Не обділили увагою і решту учасників змагань, їх також відзначили подарунками. Волинські новини

швидке підбиття підсумків змагань – все працювало на благо справі, тож змагання були проведені оперативно і в стислий термін. А заявлено, на участь в фестивалі, було аж 11 команд! Перше та друге місця в змаганнях з боччі зайняли горохівчани. Команди «Горохів-1» та «Горохів-2» були найсильнішими в цій грі (у фіналі вони змагались між собою). Це можна назвати довгоочікуваною і цілком заслуженою перемогою голови організації «Сонце любові» Ольги Дубін-

Карітас організував футбольний матч для дітей з інвалідністю Щорічний футбольний матч у Карітасі – це довгоочікуване свято для неповносправних, ліки для душі, користь яких важко переоцінити.

априкінці літа учасники «Центру дозвілля та соціальної адаптації для дітей та молоді з вадами розумового розвитку» з особливим ентузіазмом та завзяттям провели 6-ий товариський футбольний матч. Як завжди, карітасівцям у проведенні цього заходу допомогла Івано-Франківська федерація футболу, яка надала професійних арбітрів та подарувала молоді футбольний м’яч. До спортивних змагань також залучили 16 дітей з аутизмом – представників ГО «Світанок-ІФ». Для цих діток – це перша можливість пограти у футбол на професійному полі. І немає значення, що батьки їм у цьому допомагали. Найважливіше, що вони також відчули себе «зірками спорту», які уміють забивати голи.

«Для підопічних Карітасу спортивні змагання вже стали традицією і нормою. Щоби покращити свій фізичний розвиток, дітям із різноманітними вадами спорт просто необхідний, – кажуть у благодійному фонді. – До футбольного матчу наші підопічні ретельно готуються. Двічі на тиждень волонтер Назар Костів проводить тренувальні заняття у спортзалі, а в теплу пору року – на футбольному майданчику Крихівців. Спортивні заняття є невід'ємною частиною фізичного розвитку людини, а для людей із вадами спорт є ще й свого роду ліками. Усі: і дівчата. і хлопці – надзвичайно люблять грати у футбол, адже гра для них - це маса позитивних емоцій, навики дисципліни та витривалиості», – каже Наталія Козакевич, виконавчий директор БФ «Карітас – Івано-Франківськ УГКЦ». Для понад 40 юнаків з інвалідністю Карітас став другим домом. Більшість неповносправних дітей ходить сюди щодня. Когось привозять батьки, а для

декого справжньою гордістю є те, що вони навчилися користуватися громадським транспортом і можуть добиратися самостійно. У Карітасі вони працюють у творчих майстернях (виготовляють вироби з бісеру, паперу, дерева), займаються у спортзалі, їздять на екскурсії, ходять у кіно, спілкуються з волонтерами, а найголовніше – відчувають, що вони потрібні. Ці діти – справжній скарб, бо дарують усім свою любов щиро, безкорисливо, нехай і трішки незвично.

Діяльність Центру дозвілля та соціальної адаптації для дітей та молоді з вадами розумового розвитку здійснюється за підтримки проекту «Денний центр для людей з обмеженими можливостями» (фінансування проекту – за кошти гранту мерії міста Відень, Карітас-Відень (Австрія) та проекту «Соціальна інклюзія і розвиток інтеграційних центрів для молодих людей з інвалідністю в Україні» (фінасування МБФ «Карітас України»). ГК

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Завершился уникальный цикл интерактивных тренингов для родителей особенных детей «Мы бы нигде не смогли получить такую нужную информацию и методики, если бы вы к нам не приехали!». Так в общем можно описать все отзывы родителей, у которых дети с ДЦП, аутизмом, задержкой психического развития и специалистов, работающих с такими детками. Более двухсот заинтересованных людей получили ценные прикладные знания о том, как, живя и работая с особенными детьми, все-таки сделать жизнь и детей, и родителей наиболее качественной.

ренинги проводились в неформальной обстановке, были построены на сочетании специального научного материала и живом обмене опытом, была использована арттерапия, показано отличное видео. Также были презентованы авторские книги и пособия. «Качество жизни – это то, на что многие мамы особенных детей перестают обращать внимание, поскольку полностью погружаются в проблемы больного ребенка, часто вообще забывают о семье в целом, о личной жизни, о карьерном росте и т.д. Изза этого жизнь и мамы, и ребенка, и близкого их окружения превращается в мучение. А общество вокруг еще, как правило, усиливает это стереотипами вроде «Это твой тяжкий крест, неси его всю жизнь, так Бог наказал., – говорит Анна Хворова, тренер проекта. – Мы в рамках тренинга пытаемся донести мысль о том, что это не так, даем свои авторские разработки для использования в повседневной жизни. Конечно, некоторые родители наверняка ожидали от нас некоего готового и простого рецепта, какой-то «секретной кнопки», нажав на которую можно сразу изменить жизнь особенного ребенка и мамы, не прилагая усилий. Но такого рецепта не существует… Оценить пользу нашей работы для слушателей можно только через некоторое время, иногда – через годы. Ведь людям надо переосмыслить очень многое, прийти к выводам, и начать действовать. Только тогда наши рекомендации и наш опыт смогут быть полезны». «Если мы смогли нашим проектом изменить жизнь к лучшему хотя бы одной мамы, одного ребенка, то он уже успешен! – Считает Илья Шполянский, директор ПГО «Летопись», идейный вдохновитель проекта. – В дальнейшем мы планируем не останавливаться на этом, идти к повышению качества жизни людей с инвалидностью, как деток, так и взрослых. С нашими идеями мы уже вышли за рамки производственной

деятельности нашего инва-предприятия, и теперь вся социальная работа выделена в отдельное направление и полным ходом движется вперед, несмотря ни на что. А благодаря нашей идее социального аукциона в сети Фейсбук, мы открыто и аполитично находим финансирование проектов. Данный цикл тренингов стал первой удачной попыткой, аукцион выиграл Игорь Дятлов и полностью профинансировал проект согласно бюджету, выложенному на общее рассмотрение в сети. У нас все открыто и абсолютно прозрачно с использованием денежных средств, поэтому с каждым днем доверие и заинтересованность нашими социальными проектами растет». «Так не хочется с вами расставаться… Жаль, что мало времени для таких знаний… Обязательно приезжайте к нам еще! – Так в каждом городе провожали Анну Хворову и Людмилу Вознюк благодарные слушатели, обступив кругом и задавая еще множество личных вопросов, обмениваясь контактами и впечатлениями. В планах ПГО «Летопись» – продолжать тренинговое направление, по итогам первого проекта «Родители – лучшие реабилитологи особенного ребенка» будут продуманы новые темы и форматы тренингов, привлечены самые различные партнеры и лучшие специалисты. Дополнительная инфор-

мация:

Цикл интерактивных тренингов «Родители – лучшие реабилитологи особенного ребенка» инициирован ПГО «Летопись» (г.Николаев) при поддержке ВОО «Институт социальной политики» (г. Киев) и кафедры реабилитологии и ортопедагогики института им. Драгоманова (г. Киев). Организационная поддержка – департамент образования, науки и молодежи Николаевской облгосадминистрации (Каськова А.Л.) – предоставление помещений для проведения тренингов, приглашение слушателей (родителей и специалистов). Финансирование проекта – Игорь Дятлов. 18-26 августа тренинги прошли по таким городам Николаевской области: Новая Одесса, Вознесенск, Южноукраинск, Первомайск, Новый Буг, Баштанка, Очаков, Николаев

Тренеры проекта:

Хворова Анна Михайловна, г. Киев, Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Институт коррекционной педагогики и психологии. Доцент кафедры ортопедагогики и реабилитологии, зав. кафедрой Кандидат педагогических наук, мать парня с аутизмом 18 лет. Вознюк Людмила Михайловна, коррекционный педагог с 25-летним стажем, зав. ПМПК г. Луцка, преподаватель кафедры ортопедагогики и реабилитологии, мать парня с ДЦП 30 лет. Татьяна ЖАРЕНОВА

Чоловік з інвалідністю з Кіровоградщини розпочав пробіг на візку до Страсбургу Амбітну ідею – проїхати територією України, Польщі, Німеччини і фінішувати біля стін Європейського Парламенту – французькому Страсбурзі, розпочав реалізовувати мешканець Власівки (Світловодський р-н), чоловік з інвалідністю першої групи Іван Ареф’єв разом із товаришем Анатолієм Пирогом зі Словянська.

Нашою метою є привернення уваги європейців до подій у Східній Україні. А ще пробіг носитиме благодійну мету – ми хочемо допомогти людям з інвалідністю Донбасу та всієї України, тому що в наших планах будівництво реабілітаційно-спортивно центру, де зможуть лікуватися люди з інваліднстю зі всієї України. Раніше люди з травмами хребта, які пересуваються на візках, проходили реабілітацію в кримських Саках та Слов’янську. Зараз Крим анексований, а у Слов’янську пройшла війна, центр не працює. Людям з інваліднстю немає де проходити реабілітацію, вставати на ноги, займатися. Тому наша місія – зібрати хоча б частину коштів, необхідну для будівництва, що вже розпочато моїм напарником. Самим нам хочеться побачити Україну та Європу», – розповів Іван Ареф’єв. За його словами, він не знає скільки часу займе пробіг. Можливо місяць, можливо більше. Зупинятимуться і ночуватимуть чоловіки або у наметі або в знайомих, можливо, допомагатимуть небайдужі люди. Їхатиме до Страсбурга Іван на візку, який йому для пробігу дав товариш, перед тим зміцнивши конструкцію, оскільки заводська була стара та не дуже надійна. Його колега Анатолій Пиріг долатиме дистанцію на велосипеді. У Львові до чоловіків приєднається ще один чоловік на візку. Спочатку Іван разом зі своїми однодумцями планував організувати пробіг «За мир в Україні!» маршрутом Донецьк – Страсбург, але через бойові дії на Сході України, змушений був змінити попередній маршрут, проте від самої ідеї не відмовився. «Гречка»

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

ТАКОЙ ВОТ ПАРЕНЬ … Из припаркованной машины вышел молодой человек. Его подтянутая, спортивная фигура поневоле притягивает взгляд. Ветер теребит волосы его короткой прически. На лице выражение приветливости, в глазах пляшут задорные искорки, а на устах – полуулыбка. Движения неспешны, но уверенны. И не каждый прохожий обратит внимание на то, что при ходьбе парень опирается на трость, а его движения требуют усилий. Прохожие улыбаются ему, многие здороваются. Так что же им так нравится в этом человеке, что привлекает внимание? Видимо тот позитив и уверенность в себе, надежность и сила, которые свойственны Александру. Да, именно так зовут этого человека – Александр Подсекин, вся жизнь которого связана с нашим городом.

ейчас ему 21 год. Родился и вырос в Мариуполе. Детство и юность ничем не отличались от жизни сверстников. Окончив школу, продолжил обучение в Приазовском государственном техническом университете и работал на Металлургическом комбинате «Азовсталь», занимался спортом. Как и у всех, у него были свои планы на будущее: цели, задачи, мечты и его любимая девушка Оксана. Но жизнь, часто корректирует судьбы людей, внося свои поправки. В одну из рабочих смен случилось непоправимое горе, Александр получил травму. Затем страшный диагноз врачей и ампутация ноги. В миг, рухнуло все и сразу же возникло множество новых вопросов: почему – я, что делать, как жить дальше и главное – зачем…?! В последнее время часто звучат такие понятия как социальная реабилитация, адаптация, интеграция людей с инвалидностью в общество. Есть специалисты, которые занимаются данными проблемами, но не сразу, а чуть попозже. А первое время – как быть человеку? Случилась трагедия, но жизнь ведь продолжается. И здесь очень многое зависит от самого человека, его силы воли и крепости духа. Слабый сломается, а сильный духом научится не только ходить, но даже летать, искренне любя жизнь во всех ее проявлениях, ценя каждый ее миг.

Трагедия не сломала Александра, он справился, выстоял. Забота и поддержка друзей, коллег, знакомых, любовь родных вселяли уверенность в завтрашнем дне. Всегда рядом с ним были его мама Тамара Николаевна и Оксана. Александр, который привык к активному образу жизни, не понимает людей, которые после пережитого горя, замыкаются в себе, ограничивая свое общение с миром только площадью своей квартиры или Интернетом. Еще находясь на стационарном лечении, он стал интересоваться деятельностью людей с ограниченными возможностями. Члены нашей организации как могли, помогали Александру: консультировали, делились информацией и опытом, специальной литературой. Он читал, знакомился с другими людьми, учился, адаптируясь в сложившейся ситуации и упорно стремясь к полноценной жизни. Не буду перечислять все трудности, через которые ему пришлось пройти. Прошло 2 года. За это время Александр окончил иногородние курсы по вождению автомобиля, получил права и машину. К сожалению, в нашем городе не обучают людей с инвалидностью. Он все еще пользуется инвалидной коляской, и хотя передвижение с тростью требует значительных усилий, ему импонирует больше. На мой вопрос: « почему?», ответил лаконично просто: «Я много тренировался, смог, этим горжусь и хочу показать успехи!». Александр продолжает обучение в ПГТУ и занимается пауэрлифтингом, усиленно тренируясь в одном зале с мариупольскими паралимпийцами. Учитывая упорство и целеустремленность этого молодого человека, я надеюсь на его спортивные успехи и достижение высоких результатов. Вполне возможно, что паралимпийское звездное небо Украины

пополнится еще одной звездой – мариупольца Александра Подсекина. Александр активно участвует во всех мероприятиях Жовтневого районного общества инвалидов г. Мариуполя, считая своим долгом, и словом и делом, поддерживать слабого или унывающего. Всем известно, что любовь способна творить чудеса. Александр и Оксана поженились, в семье подрастает полугодовая доченька Евгения. Семья живет в небольшом частном домике. Мечты о жизни в благоустроенной квартире, где Александру и его семье жилось бы намного проще и комфортнее кажутся несбыточными. Чувствуя всю свою ответственность за любимых женщин, единственный мужчина семьи – Александр самостоятельно делает ремонт, готовясь к зиме. Жаль только, что в связи с этим спортивные тренировки, на неопределенное время, пришлось отменить. Вот такой обычный мариупольский парень живет рядом с нами, надеюсь, что мой рассказ о нем заставит многих задуматься и по-другому взглянуть на «непреодолимые обстоятельства » своей жизни. Верьте, действуйте и все у вас получится. Ольга ПАРТАКЕЛА, председатель Жовтневого районного общества инвалидов г. Мариуполя

Впервые в Украине пройдет курс повышения квалификации для специалистов «Аутизм: проблемы комплексной помощи» 27 сентября в Киеве начнет свою работу уникальная двухгодичная программа Курса повышения квалификации для специалистов «Аутизм: проблемы комплексной помощи». урс организован для всех желающих Фондом «Дитина з майбутнім» совместно с Львовским национальным университетом имени Ивана Франка при поддержке Киевского Национального педагогического университета имени М. Драгоманова.

Программа включает 4 модуля различных методик, в том числе методики TEACCH (Treatment and Education Autistic and related Communication handicapped Children). Полный Курс

будет проходить с сентября 2014 года по апрель 2016. Каждый модуль и семинар Курса можно будет прослушать отдельно. Программа курса направлена на психолого-педагогическую коррекцию лиц с аутизмом и нарушениями общения с дошкольного по зрелый возраст. Данную методику еще называют структурным обучением, так как в ее основе лежит четкое структурирование пространства и времени через различные формы расписаний, визуализацию. Специалисты, работающие с особыми детьми, благодаря курсу смогут повысить свою квалификацию, ознакомившись с различными коррекционными методиками, в частности с очень популярной во всем мире – TEACCH.

Она поможет научиться создавать комфортную зону для детей с аутизмом, четко структурировать условия обучения малышей и школьников, тем самым облегчая им жизнь среди других людей. Завершив всю программу, слушатели получат сертификаты немецкой Аутизм сегодня Autism today организации SGST (Saarländische gesellschaft für systemische therapie und Beratung). Данный документ будет свидетельствовать о европейском уровне качества приобретенных знаний. В конце каждого модуля обучения состоится мониторинг усвоенного материала. Все, кто успешно его пройдет, получат официальное свидетельство от Львовского института повышения квалификации.

Занятия будут вести настоящие профессионалы своего дела: врачи, ученые, практики. Состоится и практический семинар. Среди лекторов – доктор психологических наук, профессор ЛНУ им. Ивана Франко Екатерина Островская. Что касается тем модулей, то участники изучат методику В. Шернборн, альтернативную коммуникацию, смогут применять интерактивный видеотренинг (VIT) в работе с детьми с РАС. Все четыре модуля рассчитаны прежде всего на специалистов, но организаторы намерены сделать их доступными и для родителей детей с аутизмом, студентов, волонтеров. Занятия будут проходить в Киеве и Львове.

Для незрячих малят вийдуть 24 мультфільми За сприяння Держкомтелерадіо державні телерадіокомпанії долучилися до ініціативи громадських організацій людей з інвалідністю зробити анімаційні фільми доступними для незрячих дітей. У 2013 році Львівський обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ» розпочав роботу над створенням 24 мультиплікаційних фільмів із

тифлокоментарем (аудіодискрипцією) для незрячих малят. Робота над адаптацією фільмів триває в межах інноваційного для України проекту під назвою «Мультфільм для незрячих». Нині виготовлено вже 17 мультиплікаційних фільмів із тифлокоментарем. Досі аналогів аудіовізуальних творів із тифлокоментуванням в Україні не було.

Уперше транслюватимуть в Україні мультфільми з тифлокоментарем саме державні телерадіокомпанії. Отже, зовсім скоро незрячі діти матимуть можливість ознайомитись із кращими зразками української та світової анімації. Прес-служба Державного комітету телебачення і радіомовлення

Історія долі

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

У Бога на каждого из нас есть планы

Продолжение. Начало в предыдущем номере.

ПОИСК СМЫСЛА Долгое время я не верил в то, что смогу распоряжаться собственной судьбой и строить свою жизнь. Мне непросто было понять, как я могу повлиять на этот мир, и каким путем смогу идти. Я с детства был убежден в том, что в моем изуродованном теле нет ничего хорошего. Зато меня никогда не выгоняли из-за стола за то, что я не вымыл руки. Мне была незнакома боль от ушибленного пальца. Правда, подобные преимущества не особо утешали. ои родные и двоюродные братья и сестры не давали мне никакой возможности пожалеть самого себя. Никогда со мной не сюсюкали, принимали меня таким, каким я был. Их поддразнивания и проделки закаляли. Вместо горечи и тоски я научился веселью и юмору.

Чем старше я становился, тем лучше понимал, что подобная любовь – огромный дар. Даже если порой вы чувствуете себя одиноким, вы должны знать, что вы любимы. Поверьте, Бог создал вас во имя любви. А значит, вы не одиноки. Он любит вас не за что-то… Он любит вас всегда в минуты одиночества и отчаяния, напоминайте себе об этом. Моя большая семья не всегда могла меня защитить. Например, в школе становилось ясно, что я не такой, как все. Отец уверял меня в том, что Бог не совершает ошибок, но порой я не мог избавиться от ощущения, что я – исключение из этого правила. «Почему Ты не мог дать мне хотя бы одну руку? – спрашивал я Бога. – Только подумай, что я мог бы сделать одной рукой!». Долгое время я думал, что, если бы мое тело было более «нормальным», то и жизнь была бы другой. Я не понимал, что мне не нужно быть нормальным – достаточно быть собой, быть сыном своего отца и исполнять промысел Божий. Основная проблема – не в моем теле, а в тех границах, которые я ставил для себя, не видя, какие возможности премне доставляет жизнь. Если вы не смогли стать тем, кем хотели, не достигли того, чего хотели, причина, скорее всего, не в обстоятельствах, а в вас самом. Признайте свою ответи ственность начните действовать. В детстве ночами я часто молился о том, чтобы Бог дал мне руки и ноги, засыпал в слезах, мечтая о том, чтобы, проснувшись утром, обнаружить у себя и руки и ноги, не принимал себя таким, каков есть. Шел в школу, а там меня не принимали и окружающие. Как большинство детей, я был очень уязвим. В эти годы дети пытаются понять, каковы они есть, каким будет их будущее. Те, кто в детстве причиняли мне боль, чаще всего, не стремились быть жестокими. Это были обычные дети и многого не понимали. «Почему у тебя нет рук и ног?», – спрашивали они. Я хотел быть таким же, как мои одноклассники. В хорошие дни мне удавалось вызвать их симпатию своим остроумием, готовностью посмеяться над собой и определенными успехами на игровой пло-

щадке. В худшие дни прятался в кустах или в пустых классах, чтобы меня не мучили и не дразнили. Я всегда больше времени проводил с взрослыми, а не с ровесниками, поэтому, слишком рано повзрослел, и моя серьезность порой причиняла душевные страдания. Меня никогда не полюбит ни одна девушка. У меня даже рук нет, чтобы обнять ее. Если у меня будут дети, то я не смогу взять их на руки. Какой работой я мог бы заняться? Да и кто примет меня на работу? В любом занятии мне нужен будет помощник. Кому нужен работник, который сам нуждается в помощнике?

ПОИСК ПУТИ

Однажды я выступал перед тремястами подростками. Это была моя самая большая аудитория. Я делился своими чувствами и своей верой. И тут произошло нечто удивительное. Во время моих выступлений многие в зале утирают слезы. Но в тот момент одна девушка в зале громко разрыдалась. Я не понял, что случилось – возможно, я пробудил в ней какие-то болезненные воспоминания. Она набралась смелости, подняла руку и заговорила, преодолевая душившие ее слезы. Она даже спросила, можно ли ей подойти и обнять меня. Я был просто потрясен! Пригласил ее подняться на сцену. Идя через зал, она все еще утирала слезы. А потом обняла меня от всей души. Это был лучший момент моей жизни – слёзы выступили у всех, в том числе и у меня. Но больше всего меня потрясли слова, что девушка прошептала мне на ухо: «Никто еще не говорил мне, что я прекрасна сама по себе. Никто не говорил, что любит меня. Вы изменили мою жизнь, и вы тоже прекрасны». До этого момента я все еще сомневался в собственной ценности, считал, что просто общаюсь с группами подростков. Но, во-первых, девушка назвала меня «прекрасным» (и это было приятно). А, во-вторых, я впервые понял, что мои выступления могут быть полезны для других людей. Эта девушка изменила мое восприятие жизни. «Может быть, я действительно могу внести определенный вклад в окружающий мир?», – подумал я. Такие случаи помогли мне понять, что, несмотря на свою инвалидность, я могу сделать для этого мира нечто очень важное, а люди готовы слушать меня. Они поверили мне. Инстинктивно почувствовали, что мои слова могут помочь им решить собственные проблемы.

ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ МОИМ ОПЫТОМ Хотя мы и понимаем, что материальные достижения не несут богатства духовного, но в современном мире нам все еще нужно напоминать о том, что самореализация – это вовсе не накопление богатства. Очень часто люди пытаются достичь самореализации странными способами. Одни выпивают целую упаковку пива. Другие пробуют наркотики. Кто-то делает пластические операции, чтобы соответствовать сомнительным стандартам красоты. Люди посвящают всю жизнь достижению успеха, но в мгновение ока оказываются сброшенными с Олимпа. И все же самые чуткие понимают, что легких путей к долгому и прочному счастью не существует. Я знал людей с великолепными телами, которым и не снилось то счастье, какое испытывал я. Во время

своих поездок я видел абсолютно счастливых людей в трущобах Мумбая и африканских сиротских приютах. И мне доводилось встречать несчастных людей в богатых городах и поместьях, стоивших миллионы.

ПОСМОТРИТЕ ВОКРУГ. ЗАГЛЯНИТЕ В СЕБЯ.

Как только родители приехали в Калифорнию, мы встретились с семьей Дэниела (малыш в свои полтора года был точно таким же, как я. Ни рук, ни ног!.). Это было нечто особенное. Мы общались несколько часов, сравнивали наш опыт, обсуждали, как решить проблемы, ожидающие этого ребенка. С самого первого дня между нами сложились самые близкие отношения, которые сохраняются и по сей день. Примерно через год после нашей первой встречи мы встретились снова. Родители Дэниела сказали, что врачи считают, что он не сможет пользоваться специальной инвалидной коляской, вроде моей. «Почему? – удивился я. – Я начал пользоваться инвалидной коляской в том же возрасте, что и он». В доказательство своих слов, вылез из своей коляски и предложил Дэниелу занять мое место. Он отлично справился с джойстиком управления. И ему понравилось! В тот день мы сделали ему редкий подарок, но он сделал мне еще лучший – я ощутил собственную нужность и глубочайшее удовлетворение. Главное в жизни – отдавать. Общаясь с Дэниелом и его родителями, мои родители рассказали, что они очень боялись, как бы я не утонул в ванной – ведь у меня не было ни рук, ни ног, чтобы удержаться на плаву. Когда я стал старше, отец стал осторожно поддерживать меня в воде, показывая, что я могу плавать. Со временем я обрел уверенность в собственных силах и понял, что могу держаться на воде, пока в легких есть воздух. Представьте, как боялись родители, погружая меня в воду. Представьте их изумление, когда я оказался страстным купальщиком и стал бросаться в любой водоем.

Мы рассказали об этом родителям Дэниела, а позднее с удовольствием узнали, что одной из первых фраз мальчика стала: «Хочу плавать, как Ник!». Сегодня Дэниел прекрасно плавает. Не могу передать вам восторга, который охватил меня, когда я об этом узнал. Мысль о том, что мой опыт помогает Дэниелу, придает смысл моей жизни. Понимание смысла жизни – это главное! Вы тоже можете внести свой вклад. Возможно, сегодня вы этого еще не понимаете. Но если бы это было не так, вас не было бы на этой планете. Я точно знаю, что Господь ошибок не совершает. Он делает чудеса. И я – одно из таких чудес. Вы тоже. Ник Вуйчич. «Жизнь без границ. Путь к потрясающе счастливой жизни»

Спорт

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Українці вибороли 17 нагород на V Онкоолімпіаді

Українці стали першими на чемпіонаті Європи з плавання в Ейндховені Україна закріпила свою потужну лідируючу позицію званням чемпіона Європи. У підсумку в нашої команди – 94 високі нагороди – 37 золотих, 29 срібних та 28 бронзових нагород. На другій сходинці – команда Росії з результатом у 34 золотих, 32 срібних та 29 бронзових медалей, третє місце в команди Великобританії – 30 золотих, 27 срібних та 16 бронзових нагород.

підсумку в нашої команди – 94 високі нагороди – 37 золотих, 29 срібних та 28 бронзових нагород. На другій сходинці – команда Росії з результатом у 34 золотих, 32 срібних та 29 бронзових медалей, третє місце в команди Великобританії – 30 золотих, 27 срібних та 16 бронзових нагород. Фаворитами в Ейндховені стали: Богодайко Євгеній (Полтавська обл.) – золото на дистанції 100 м брасом (це - сьоме золото спортсмена на цьому чемпіонаті Європи!) та Чуфаров Данило (Донецька обл.) – золото на дистанції 400 м вільним стилем.

Українські паралімпійці – другі в Європі в легкій атлетиці!

Національна паралімпійська збірна з легкої атлетики вирвала таку потужну перемогу на чемпіонаті Європи з легкої атлетики, що об'єднав своїм змагальним духом 550 атлетів з 37 країн Європи. Вона стала другою після вдвоє більшої команди Росії з надзвичайно яскравим результатом: 17 золотих, 8 срібних та 18 бронзових медалей та 2 рекорди Європи. Третє місце у команди Великобританії.

Золоті вирішальні нагороди вибороли Микита Сеник – стрибок в довжину (третє золото спортсмена на цьому чемпіонаті), Вікторія Ясевич – штовхання ядра, Дмитро Ібрагімов – метання диска (друга золота нагорода спортсмена на цьому чемпіонаті Європи). Бронзову нагороду виборов Микола Жабняк – штовхання ядра. Найкращими в українській команді стали Оксана Ботурчук та Микита Сеник: обоє завоювали по 3 золоті нагороди! А у Ботурчук Оксани та Стецюк Світлани – по одному рекорду Європи.

У Козлової Ніни (Донецька обл.) – на дистанції 100 м брасом - срібло; Вербової Марини (Запорізька обл.) - 50 м на спині – срібло; Українці вибороли 17 нагород на Істоміної Катерини (м.Київ) – 50 м вільним стилем V Онкоолімпіаді. Нашу країну на срібло. турнірі представили 13 дітей, Бронзові нагороди завоювали: яким вдалося вибороти 4 золоГриненко Богдан (Миколаївська обл.) – 50 м вільним тих, 6 срібних та 7 бронзових местилем; далей. Лафіна Марія (Київська обл.) – дві бронзові нагороди на країнці стали володарями кубдистанціях 50 м брасом та 50 м на спині. ків за стрільбу з лука і за участь На цьому чемпіонаті наша команда боролась нарівні з в футбольному турнірі, посівши 375 спортсменами з 37 країн та була однією з найчисельні3 місце. Наші спортсмени взяли ших: Україну представив 51 спортсмен (29 чоловіків і участь у таких видах програми як бад22 жінки) з 13 регіонів України. мінтон, легка атлетика, настільний Нашим паралімпійцям вдалось не тільки отримати ветеніс, плавання, стрільба з лука, футбол, лику кількість медалей, 8 з яких з рекордом світу, 10 – реметання м'яча. кордом Європи, але й утримувати з першого дня змагань «Усі учасники змагань досягли головлідерську позицію. ної перемоги – здолали страшну хворобу – рак», – підкреслили у спортивному відомстві. Чемпіонами V Онкоолімпіади стали Тарас Байдалінов (бадмінтон), Анна Волкова (плавання), Мирослав Лозинський (стрибки у довжину з місця), Дмитро Мельниченко (плавання). «Срібло» завоювали Марина Олексенко (штовхання ядра), Оксана Зубко (бадмінтон), Христина Волощук (бадмінтон), Мирослав Лозинський (футбол, бадмінтон), Владислав Тихоглаз (бадмінтон), Олександр Капусенко (стрибки у дожину з місця). Третю позицію посіли Тарас Байдалінов (бадмінтон), Анна Волкова (бадмінтон), Владислав Тихоглаз (бадмінтон), Макар Полінійчук (футбол), Дмитро Мельниченко (футбол).

Національна паралімпійська збірна команда з велоспорту взяла золото чемпіонату світу

Традиційно яскраво виступив єдиний представник від національної паралімпійської збірної команди України з велоспорту Єгор Дементьєв на чемпіонаті світу (шосе) з велосипедного спорту, що проходив у місті Грінвіль, США: у доробку спортсмена золота нагорода у індивідуальній гонці (на час).

гор боровся за першість чемпіонату світу зі 450 учасниками з 45 країн світу, та виборов 17 місце для України, завоювавши золоту нагороду в індивідуальній гонці з роздільним стартом (24,9 км). Цією нагородою спортсмену вдалось захистити титул чемпіона світу і залишити майку лідера Україні. До речі, Єгор Дементьєв – володар золотої нагороди на Паралімпіаді в Лондоні-2012 саме у цій гонці. Сподіваємось, що наступного разу Єгору вдасться відвоювати і цей свій титул і принести ще одну золоту нагороду нашій державі. За спортсмена вболівав офіційний спонсор Національного комітету спорту інвалідів України – Ощадний банк України.

Національна паралімпійська збірна команда з веслування стала третьою у світі Національна паралімпійська збірна команда з веслування, виборовши одну золоту нагороду, стала третьою на чемпіонаті світу з академічного веслування, що пройшов у м. Амстердамі, Нідерланди.

портсмени з 17 країн змагались у виявленні кращих з кожного класу човнів (одиночні – чоловіки та жінки, парні – змішані класу ТА, парні – змішані класу LТА, четвірки з рульовим – змішані). Збірна команда України була представлена 5 спортсменами: Алла Лисенко (клас одиночних човнів – AS, спортсмени з ураженням нижніх кінцівок та тулуба, які використовують човни із фіксованим сидінням зі спинкою, жінки), Дмитро Іванов та Ірина Кириченко (клас двійок парних ТА – спортсмени із ураженням нижніх кінцівок, які використовують човни із фіксованими сидіннями без спинки, змішані екіпажі), Дмитро Алексєєв та Катерина Морозова (клас двійок парних LTA – спортсмени з мінімальним ураженням верхніх або нижніх кінцівок або вадами зору, які використовують човни з ковзаючим сидінням, змішані екіпажі). Власне екіпаж у складі Катерини Морозової та Дмитра Алексєєва не залишив жодних шансів своїм суперникам, як і рік тому на чемпіонаті світу в Південній Кореї, та відстояв своє звання чемпіонів світу.

Сторінку підготовлено за матеріалами сайтів: invasport.org.ua, paralympic.org.ua

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Чтобы сформировать в молодом человеке патриота необходимо преподнести ему, из бесконечного числа исторических фактов именно те, которыми он сможет гордиться за свою Отчизну. Излагая, молодым людям исторические события, которые происходили на территории нашей страны, некоторые из них необходимо подавать литературно, художественно описывая, их красиво и патриотично, другие – трагические для нашей страны, необходимо подавать в сжатом виде, лишь констатируя, что, мол, был такой исторический факт.

авайте предположим как бы преподаватели-патриоты русский, поляк и украинец изложили в свободном стиле своим ученикам историю ХХ века. Уверен, что история ХХ века была бы ими преподнесена так, что русские гордились бы за свою страну, поляки гордились бы за свою, а наши школьники гордились бы за Украину. Но исторические факты, которые происходили на наших территориях, были одни, а вот историография – их описание может быть разное, оно и есть разное уже сегодня. Прочитайте историю России, вы с удивлением обнаружите, что Русь, в общем-то, – они, а мы – украинцы, где то рядом, как бы случайно оказались впутанные, вплетённые в их русскую историю. И несмотря на то, что есть множество других исторических фактов, что именно мы – были, есть и навсегда останемся первородной Русской державою, что именно мы – русский народ, который впервые из разрозненных славянских племён, создал здесь на этой территории своё государство, жил, живёт и всегда будет жить на этой русской земле, которая сегодня носит уже другое название – Украина. Но давайте спросим, согласны ли с этим изложением миллионы

Кто же из нас русские?

простых российских учеников средних школ и вы с удивлением увидите, что они не согласны с этим. Им крепко вбили в головы, что это именно они – Россия и есть исконная Русь, а Украина – это, мол окраина их большого Российского государства, откололись от них, предали Матушку Русь. Вот так Российская государственная политика формирует патриотов своей страны. Именно мы и есть, коренной народ Древней Руси. На протяжении веков наша держава имела разные названия, изменялись ее территория и границы. Границы Руси то расширялись, то сужались, но центр славянской первородной государственности был, есть и навсегда останется в стольном граде Киеве. В своё время князь Владимир ходил в Крым с дружиною своей, принял крещение в Херсонесе, княгиня Ольга, князь Святослав ходили на Царьград, киевские князья ходили к Волге, расширяли свои северные территории. Многое изменилось с приходом монголо-татар. С их помощью на северо-востоке выросло новое сильное государство Московия, которая начала завоёвывать земли Руси – Новгород, Псков, Смоленск. Можно ли это государство назвать славянской Русью? Племена, которые там жили, были угро-финского происхождения, а правили этой страной те, кому Ханы давали ярлык на управление княжеством, то есть Верховными правителями были все таки Ханы Золотой Орды. Так кто же из этих двух государств настоящая славянская Русь? Если и можно согласиться с мнением великого русского писателя Алексея Толстого, то только в том, что Руси было две – Русь Московская – восточная, азиатская, и другая Русь Киевская – западная, более приближена по своему менталитету к ценностям западного мира. Есть ещё вопрос, на ко-

торый сложно ответить: почему в Польше проживают поляки, в Португалии – португальцы, в Норвегии – норвежцы, а в России не россияне, а русские. Может здесь, что-то напутано с названием народа? Поскольку Россия, то народ россияне, а русские – от Руси, то есть от той прадавней нашей державы. Тогда почему мы не русские или русские настоящие потомки Руси? Жители нашей северной соседки России вроде по своему происхождению и не очень русские вообще были, а вот теперь они русские ну, а мы как бы стесняемся исконно своего русского происхождения. Мы должны гордиться, что именно мы и есть славные потомки древнего Руського государства, а наши северные соседи возникли на окраине нашего большого государства, а затем и вовсе откололись от нас. Как только россияне нас не называли: и малороссами, хохлами, украинцами, новороссами, а вот теперь уже все мы стали украми и бендеровцами. Сегодня необходимо усилить патриотическое воспитание нашей молодёжи и поэтому историография здесь занимает особенное место в формировании мировоззрения гражданина и патриота. Преподавая, историю мы должны делать акценты на тех событиях, которыми сможет гордиться школьник, студент, просто молодой гражданин нашей страны. Таких исторических событий великое множество. Мы очень древний народ, мы, впервые собрав славянские и неславянские племена, построили первое государство на этой земле, у нас было великое множество побед в разных битвах, среди нашего народа всегда проживало большое количество великих людей. Михаил НОВОСЕЦКИЙ, г. Киев

Некролог

Погиб Николай Машаев Вот такая пришла весть. Страшная, как сама война. Погиб

Николай Машаев. Ему принесла война осколок в сердце. ДРУГ. Добрый, верный, надежный. Скромный, улыбчивый, умный. Часовых дел мастер. Много помогал, привлекая детей и молодежь Первомайска к участию в праздниках, семинарах, тренингах. Сам, зажигательный, участвовал в программах, подталкивал нерешительных действовать. Он был одним из нашей молодежной команды, которая начинала работать над конкурсами «Рыцарь Украины» и «Мисс Украины на коляске», в то время, когда это могли посчитать кощунственным – выезжать на подиум в инвалидной коляске в бальном платье или в идеально-сидящем костюме. Коля был очень красивый мужчина, и очень щедрый душою. Когда не было транспорта, он привозил детей на своей личной машине с ручным управлением, не смотря на приличный километраж. «Коль, – говорю, – Праздник. Детям надо радоваться... привезешь?» – «Какие вопросы, Танюшка? Привезу!» – всегда говорил он. Царство небесное тебе, Колечка. Дружище мой замечательный.... Татьяна Баранцова, представитель НАИУ в Луганской области Національна Асамблея інвалідів України висловлює щире

співчуття рідним та близьким, поділяє біль і сум з приводу гіркої втрати Миколи Машаєва. Світла йому пам’ять та вічний спокій.

Національний комітет спорту інвалідів України сумує у зв'язку зі смертю Павла Волинця 13 серпня 2014 року, на 41-му році раптово пішов із життя видатний спортсмен національної паралімпійської збірної команди України з кульової стрільби

Волинець Павло Володимирович. Павло був Людиною з великої літери і справжнім спортсменом з необмеженими можливостями. Його заповзятість, наполегливість, надзвичайна працьовитість та відданість спорту є зразком для багатьох спортсменів. Першими змаганнями для Павла був виступ у 2013 році на Кубку світу у Польщі, вже незабаром був виїзд на Кубок світу до Великобританії і, звичайно ж, тріумфальний виступ на Чемпіонаті Європи 2013 року в Іспанії. Павло, завдяки своїй наполегливості та природженому таланту зміг показати надзвичайно високий результат у вправі зі стрільби лежачи з малокаліберної гвинтівки (R9 – Mixed 50m Rifle prone), ставши Чемпіоном Європи та встановивши світовий рекорд з результатом 625,4 очка. Рекорд Павла тримається й досі. Окрім того, у цій же вправі він став чемпіоном Європи у команді з рекордом Європи, а також чемпіоном і рекордсменом Європи у вправі зі стрільби з пневматичної гвинтівки (R5 – Mixed 10m Air Rifle prone). Також Павло був учасником Чемпіонату світу 2014 року в Німеччині, де також показав достойний результат. А скільки ще медалей та рекордів у Павла було попереду... В цьому немає

сумнівів, адже він мав природжений талант, помножений на надзвичайну працьовитість. Надзвичайно сумно від того, що Павла більше немає з нами - справжнього патріота і достойного прикладу для наслідування. Він буде споглядати на нас з небес, а ми будемо згадувати все те, чому нас навчив Павло. Одразу пригадались слова одного з колишніх офіційних осіб Міжнародного паралімпійського комітету, судді Міжнародної федерації кульової стрільби, пана Августа Вісса, який сам є колишнім спортсменом та має майже 30-річний досвід у паралімпійській кульовій стрільбі. Під час стрільби Павла на Чемпіонаті Європи він підійшов до представників української команди та сказав про те, що він вже дуже довгий час не бачив настільки талановитого та майстерного спортсмена у кульовій стрільбі і висловив своє захоплення спортсменом, який тільки в 2013 році розпочав свою міжнародну кар‘єру у кульовій стрільбі... Уся паралімпійська родина скорбить у зв'язку з раптовою смертю Павла та висловлює слова співчуття рідним спортсмена, дружині Ірині Волинець - члену національної паралімпійської збірної команди зі стрільби з лука. Прес-служба НКСІУ

28 вересня – Всесвітній день серця

№17-18 (143-144) 15 вересня 2014

Потурбуйтесь про свое серце

Сердце для жизни

Гимнастика, физические упражнения, ходьба должны прочно войти в повседневный быт каждого, кто хочет сохранить работоспособность, здоровье, полноценную и радостную жизнь. Гиппократ

В партнерстве с ВОЗ Всемирная федерация сердца проводит мероприятия более чем в 100 странах. В этом году под девизом «Сердце для жизни». В программу Дня сердца входят массовые проверки здоровья, публичные лекции, научные форумы, выставки, концерты, фестивали и спортивные состязания. В настоящее время сердечнососудистые заболевания являются главной причиной смерти в мире: ежегодно они уносят более 17 миллионов человеческих жизней. Факторы риска возникновения сердечнососудистых заболеваний и инсульта включают повышенные кровяное давление, уровень холестерина и глюкозы в крови, курение, недостаточное потребление овощей и фруктов, повышенный вес, ожирение и физическую инертность.

Как помочь сердцу?

Раньше считалось, что молодые не задумываются, с какой стороны у них сердце. И только став старше, человек начинает ощущать неполадки в «моторе». Увы! Сейчас и в тридцать лет многие начинают жаловаться на «дела сердечные», которые к романтике не имеют никакого отношения. Сердце – ранимый и очень чувствительный орган и заботиться о нем нужно на протяжении всей жизни. В юности – тренировать, в среднем возрасте – беречь и не перегружать, а после пятидесяти ежегодно контролировать основные показатели работы сердечнососудистой системы и корректировать их под контролем врача. И все же ни тренировки, ни терапия не обеспечат здоровье сердца, если вы ведете нездоровый образ жизни.

Искорените вредные привычки!

Наукой доказано, что курение и систематическое употребление алкоголя увеличивают риск заболеваний сердечно-сосудистой системы вдвое. Необходимо отказаться от курения навсегда, особенно при имеющихся других факторах риска и отягощенной наследственности. Не слишком приятная новость для любителей кальяна: вред от выкуривания одного кальяна такой же, как от 100 обычных сигарет. Безопасная доза алкоголя в сутки не должна превышать в пересчете на этиловый спирт: 30 мл для мужчин и 15 мл для женщин. Недопустимо

употребление алкоголя детьми, подростками, беременными и кормящими женщинами.

Движение – жизнь!

Для сердца, являющегося мышечным органом, главное – получать регулярную умеренную нагрузку, чтобы избежать инсульта и инфаркта миокарда. Это могут быть прогулки на свежем воздухе, плавание в бассейне, катание на велосипеде – всё, что вам под силу.

Долой лишний вес!

Чрезмерная полнота – серьезная нагрузка на сердце, ведущая к возникновению ишемической болезни сердца. Если ваш вес превышает норму хотя бы на 10%, начинайте худеть, не откладывая.

Избегайте стрессов!

Безусловно, прожить жизнь без стрессов, переживаний невозможно. Но, если каждодневное напряжение начинает влиять на качество вашей жизни, пора чтото предпринимать. Умение расслабляться и контролировать стресс разумными методами поможет предотвратить ущерб здоровью.

Для того, чтобы проверять и контролировать развития сердечно-сосудистых заболеваний необходимо:

риск

1. Знать свое кровяное давление: (Норма не выше 140/90) Высокое кровяное давление обычно не сопровождается какими-либо симптомами, но может привести к внезапному инсульту или инфаркту. Проверяйте регулярно свое кровяное давление!. 2. Знать уровень сахара в крови: Повышенное содержание глюкозы в крови (диабет) повышает риск развития инфарктов и инсультов. Если у вас диабет, очень важно контролировать ваше кровяное давление и уровень сахара в крови для минимизации этого риска. 3. Знать уровень липидов в крови: Повышенное содержание холестерина в крови повышает риск развития инфарктов и инсультов. Необходимо контролировать уровень холестерина в крови с помощью здорового питания и, при необходимости, определенных лекарств назначенных участковым ( семейным) врачом.

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО БЛАГОДІЙНОЇ ПРОГРАМИ «РЯТУЙМО РАЗОМ!»

Триває Благодійна програма «Рятуймо разом!», організована Національною Асамблеєю інвалідів України та Європейською Асоціацією прав інвалідів.

код банку (МФО): 320649; призначення платежу: Безповоротна фінансова допомога людям з інвалідністю.

Як Ви можете допомогти:

Ми щиро вдячні Вам за виявлену довіру та співчуття. Адже саме завдяки Вашій підтримці ми маємо змогу допомогти більшості вимушеним переселенцям. ВСІ ДОВІДКИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ: (044) 279 61 82 Детальніше з програмою Ви можете ознайомитись за посиланням

Перерахувати кошти на банківський рахунок: Для перерахування коштів використовуйте наступні дані: одержувач платежу: ВГО НАІУ; код ЄДРПОУ/ДРФО: 26114037; банк одержувача: ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія, м. Київ (Україна); номер рахунку 26007052624054, валюта UAH (Українська гривня);

www. sos.naiu.org.ua

ПАТ «Авант-Банк» пропонує роботу працюючим особам з інвалідністю. Вакансія архіваріуса.

Посадові обов'язки:

• розробка нормативно – інструктивних документів з питань організації архівної справи та діловодства; • контроль правильності оформлення документів у структурних підрозділах та відділеннях Банку, що передаються на зберігання до архіву Банку; • приймання від структурних підрозділів Банку та його відділень документів з різними видами носіїв інформації; • здійснення постійного, тимчасового зберігання, охорони, реставрації документів, • організація користування архівними документами, видавання у встановленому порядку архівних довідок, копій, витягів юридичним особам і громадянам;

• подання на державну реєстрацію необхідних документів архіву Банку, ведення їх обліку; • проведення роботи щодо вилучення архівних документів в разі необхідності; • проведення експертизи цінності архівних документів, складання описів на документи постійного, тривалого, тимчасового зберігання; документів з особового складу Банку, актів про виділення до знищення документів та подання їх на розгляд експертної комісії Банку; • створення та вдосконалення довідкового апарату до архівних документів Банку; • забезпечення у межах своїх повноважень охорони відомостей та збереженості документів, що становлять державну або іншу передбачену законом таємницю;

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – голова Комітету ВР України у справах пенсіонерів, вете-

ранів та інвалідів, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

• участь у заходах щодо підвищення фахової кваліфікації працівників Банку, які відповідають за роботу з документами; • виконання службових доручень керівника підрозділу. Вимоги до кандидата: Освіта – вища Досвід роботи в банківській системі за фахом не менше 2 років. Знання мов: російська, українська – вільно. Вид зайнятості: повний робочий день. Відповідальна особа банку : Федоровська Єлизавета Олександрівна, провідний спеціаліст відділу обліку та адміністрування персоналу. ПАТ «АВАНТ-БАНК» fedorovska@avantbank.com.ua

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail: bbarier@ukr.net