Газета «Без Бар’єрів» – № 5-6 (155-156), березень 2015 by “Національна Асамблея інвалідів України”

№5-6 (155-156) березень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Анонс

Пенсія по інвалідності: який стаж потрібен?

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне Детальніше на стор. страхування».

Переселенців без реєстрації позбавлятимуть статусу і допомоги

Довідка переселенця вважається недійсною, якщо в ній немає відмітки про реєстрацію місця проживання переселеної особи. Таку норму закріпив Кабмін 4-го березня відповідною постановою. Фактично цим документом уряд зобов'язав переселенців інформувати територіальні органи міграційної служби про Детальніше на стор. своє реальне місце проживання.

У ні в е рс ал ь н ий ди зай н я к в и кл ик в ій н і Хтось мені закине, про який «універсальний дизайн» можна говорити, коли в Україні війна й бракує грошей на все… Відповім: по-перше, війна як виправдання – дуже небезпечний аргумент. По-друге, коли, як не зараз, говорити про Універсальний дизайн та доступність середовища?У зв'язку із ситуацією на сході України кількість людей, які отримали інвалідність, зростає – як серед цивільного населення, так і серед військових. Військових, які власне поїхали в зону АТО на захист країни. Чи не насмішка з боку держави та нас, громадян, що ми віддячуємо за це – недоДетальніше на стор. ступністю?

Премія TOYP 2014 в Україні: тріумф особливих В Українському домі відбулася конференція і церемонія нагородження українського відбору Міжнародної премії TOYP 2014 – «Ten Outstanding Young Persons» («Десять видатних молодих людей»). Протягом листопада 2014 – січня 2015 р.р. оргкомітет премії відшуковував по всій Україні молодих людей віком до 40 років, які мали цікаві проекти, видатні досягнення чи життєві перемоги. Загалом, премія TOYP – це щорічна міжнародна програма, спрямована на виявлення та популяризацію молодих людей, котрі досягли значних успіхів і які є втіленням найліпших якостей сучасної людини. Організатором премії та церемонії нагородження виступила міжнародна організація «JCI» (Junior Chamber International). Нагородою для десяти переможцям стала кришталева статуетка премії TOYP та можливість представити Україну на TOYP of the World 2015 у листопаді 2015 року в Детальніше на стор. Японії.

Оцінка ситуації щодо забезпечення доступу осіб з інвалідністю до виборчих та політичних процесів в Україні

Національна Асамблея інвалідів України розпочинає оцінювання ситуації щодо забезпечення доступу осіб з інвалідністю до виборчих та політичних процесів в Україні спільно з Міжнародним фондом виборчих систем (IFES, International Foundation for Electoral Systems). Громадяни з інвалідністю – особливо вразлива категорія населення. Відповідно до Конституції України всі люди мають однакові права та обов’язки, в т.ч. щодо участі у виборчих та політичних процесах. Стаття 29 «Участь у політичному та суспільному житті» Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, що ратифікувала Україна у 2009 році, гарантує людям з інвалідністю політичні права і можливість користуватися ними на рівні з іншими. Однак, ті громадяни, що мають важкі форми інвалідності – обмежені у своїх можливостях повноцінно брати участь у житті суспільства. Головні завдання: визначити та оцінити бар’єри, з якими стикаються люди з інвалідністю, а також їх вплив на рівень участі у політичному житті суспільства. Виявити прогалини та невідповідності законодавства України міжнародним правовими документами відповідно до взятих зобов’язань щодо реалізації особами з інвалідністю права на участь у політичному та суспільному житті, та відповідно підготувати рекомендації щодо покращення ситуації. А також підвищити соціальну та політичну активність безпосередньо людей з інвалідністю та сприяти забезпеченню для осіб з інвалідністю можливостей на рівні із здоровими людьми брати участь у суспільному житті та бути повноправними громадянами своєї країни. Найближчим часом заплановано здійснити аналіз законодавчо-нормативних документів, регламентів та процедур на відповідність вимогам та стандартам міжнародних правових документів відповідно до взятих Україною зобов’язань щодо реалізації особами з інвалідністю права на участь у політичному та суспільному житті. Проведення 3-х фокус-груп (м. Київ, Вінниця, Дніпропетровськ). Паралельно в 10 регіонах України буде проведено анкетування осіб з інвалідністю та посадових осіб на центральному та місцевих рівнях. Орієнтовно планується опитати по 50 осіб різного віку, статі, з різними формами інвалідності у кожній області. Також планується підготувати та розробити рекомендації за підсумками проведеного аналізу щодо змін політики та процедур у забезпеченні виборчих прав громадян з інвалідністю. Реалізація стала можливою завдяки підтримці уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Довідка. Міжнародний фонд виборчих систем (IFES) - організація, що займає провідне місце у світі в справі сприяння процесу виборів. З 1987 року працює з 135 країнами. Фонд постачає країнам технічні поради та інструментарій для проведення демократичних виборів. IFES – міжнародна позапартійна організація розвитку демократії, і мета діяльності – дати людям право голосу у визначенні того, як ними управляти. Прес-служба НАІУ

Триває передплата на 2015 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 6 міс. - 33.02 грн.

Індекс: 37520

на 6 міс. - 22.02 грн.

Індекс: 37392

Соціальний вектор

№5-6 (155-156) березень 2015

Українці отримуватимуть пенсію «по-новому»

2 березня 2015 року Верховна Рада України внесла зміни до порядку призначення пенсій за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а також виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

і жорсткі і непопулярні для деяких категорій громадян зміни у пенсійному законодавстві наберуть чинності, у разі підписання цього закону Президентом України, з 1 квітня 2015 року. За це рішення віддали свій голос 238 народних обранців. Цим законом, зокрема, встановлено: - поступове підвищення пенсійного віку на 5 років для жінок, яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах і пенсії за вислугу років; - збільшення страхового стажу, необхідного для призначення таких пенсій і для чоловіків, і для жінок на 5 років. Крім того, для окремих категорій на 5 років збільшуються вимоги щодо необхідного стажу вислуги років; - проведення перерахунку пенсій у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від факту роботи пенсіонера. Відповідно до запропонованих змін необхідно буде провести перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам з 1 грудня 2015 року; - обмеження виплати пенсії працюючим пенсіонерам. У період роботи пенсіонера виплачуватиметься пенсія у розмірі 85%, але не менше за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пра-

цездатність. Норма діятиме з 1 квітня 2015 року до 1 січня 2016 року. Водночас цим законом не обмежено пенсії для працюючих чорнобильців, працівників металургійної і хімічної промисловості, державних органів, органів місцевого самоврядування тощо), які є: інвалідами I та II групи; інвалідами війни III групи; учасниками бойових бій, у тому числі учасниками АТО; членами сімей загиблих(померлих) учасників бойових дій. Законом обмежено пенсії працюючим суддям, як і державним службовцям, зокрема, встановлено, що максимальний розмір пенсії для суддів становить 10 мінімальних пенсій за віком. Законом встановлено, що у період роботи на інших посадах пенсії, призначені відповідно до цих законів (крім військовослужбовців), виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, поширюватиметься на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. При цьому, обмеження щодо виплати пенсій, не застосовується на особливий період до осіб, які займають посади державних службовців в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах та безпосередньо виконують функції із забезпечення обороноздатності держави та пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне за-

безпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Від редакції

Напередодні розгляду у Верховній Раді України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», автором якого був Кабінет Міністрів України, Уповноважений Президента України Валерій Сушкевич звернувся до Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка та лідерів фракцій з листом, в якому наголошувалося, що позбавлення людей з інвалідністю 15% пенсії означає, що держава щомісяця не додаватиме людині, яка має найбільшу втрату здоров’я та потребу в матеріальній підтримці в середньому від 200 до 600 грн. «В умовах різкого зростання цін на основні продукти харчування, ліки, житлово-комунальні та інші послуги, позбавлення громадян з інвалідністю пільг на проїзд, невиконання законодавчих норм по їх соціальному захисту і відсутності безоплатної медичної допомоги життя таких осіб опиниться на межі існування!», – йдеться у листі. Завершуючи своє звернення В.Сушкевич наголосив на проханні не допустити зменшення пенсій працюючим людям з інвалідністю та ініціювати у Кабінеті Міністрів щодо громадян з інвалідністю відповідне виключення.

П ав л о Ро зе н к о : Лік в ід ац ія п р о т е зн и х д е р ж п ід п р и є м ст в – н е р е ф о р м а, а бе зд у м н е р у й н у в ан н я г ал у зі

Реформування протезної галузі має відбуватися шляхом створення на ринку конкуренції, забезпечення рівного і прозорого доступу всіх виробників до засобів, а не шляхом лобіювання інтересів приватних «фірмочок» ціною ліквідації конкурентів у вигляді держпідприємств. Про це заявив Міністр соціальної політики Павло Розенко.

Коли говорять про реформи, то я хочу побачити їх кінцеву мету. І ліквідація чотирьох державних протезних підприємств такою метою бути не може», – сказав він. За словами Міністра, кожне з таких підприємств реально працює і виробляє по 5-7 тисяч протезів на рік. «Якщо підприємства закриють, а співробітників виженуть на вулицю, то хто буде забезпечувати протезами тисячі людей з інвалідністю в Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській та Миколаївській областях?

Я за реформу і за розвиток галузі, але категорично проти спланованого розгрому протезних підприємств в Україні. Я проти ліквідації центрів первинного обслуговування та реабілітації людей з інвалідністю, що працюють на базі цих підприємств. Тому я зупинив це бездумне руйнування галузі. Як наслідок: підприємства успішно працюють, робочі місця збережені, а найголовніше – всі громадські об’єднання людей з інвалідністю повністю підтримали мої рішення», – наголосив Розенко. «Зараз головне – створити на ринку конкуренцію, забезпечити рівний і прозорий доступ всіх виробників до засосіб, а не лобіювати інтереси приватних «фірмочок» ціною ліквідації конкурентів у вигляді держпідприємств. Ринок відкритий, корупційна складова на рівні міністерства ліквідована, підприємства можуть працювати і конкурувати чесно, відкрито і прозоро. В таких умовах саме якість протезної продукції стане ви-

значальним. І з часом воно буде поліпшуватися», – підкреслив Мівло Розенко. Розенко назвав замовною кампанію, яка розгорнулася у деяких ЗМІ, щодо зупинки «реформи» системи протезування. «Останніми днями в деяких ЗМІ був організований масований вкидання «брудної» проплаченою інформації про те, що я начебто зупинив «геніальну реформу системи протезування». На мій погляд, поява таких замовних матеріалів тісно пов'язане з ліквідацією мною низки корупційних схем в Мінсоцполітики та звільненням Ю.Харченко. Ми це «вкидання» відстежили. Знаємо його замовників і організаторів. І тепер я розумію: раз такий потік бруду полився, значить я вдарив в точку, моя боротьба з корупцією дала реальний результат, і рішення були абсолютно правильними», – підсумував він. Оксана ЗАБУЛОВА За інформацією Мінсоцполітики

Подорожчання комунальних послуг слід очікувати вже з 1 квітня Національна комісія, яка здійснює держрегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, у межах виконання меморандуму з Міжнародним валютним фондомприйняла рішення про підвищення з 1 квітня тарифів на основні комунальні послуги, електроенергію, газ і тепло.

1 квітня 2015 року до 1 березня 2017 року споживачів розділять на три групи – залежно від обсягу споживання:

1) до 100 кВт/год на місяць – 0,37 грн за кВт/год; 2) від 100 кВт/год до 600 кВт/год на місяць – 0,63 грн за кВт/год; 3) понад 600 кВт/год на місяць – 1,4 грн за кВт/год. З 1 березня 2017 року залишиться дві групи споживачів: 1) з обсягом споживання до 100 кВт/год на місяць – 0,9 грн за кВт/год; 2) з обсягом споживання понад 100 кВт/год на місяць – 1,68 грн за кВт/год. З 1 квітня 2015 року для споживачів, котрі використовують на місяць до 200 кубометрів газу, його вартість становитиме 3,6 грн/куб. м (зараз 1,08 грн за споживання до 2500 кубометрів на рік).

Усі, хто споживає понад 200 кубометрів газу на місяць, заплатять 7,18 грн/куб. м (зараз 1,78 грн за споживання понад 2500 кубометрів на рік). Такі ціни діятимуть тільки під час опалювального сезону – з 1 жовтня по 30 квітня та за наявності лічильника. А от із 1 травня по 30 вересня всі споживачі незалежно від обсягу споживання сплачуватимуть за газ 7,18 грн/куб. м. Окрім того, незалежно від пори року платитимуть за газ 7,18 грн/куб. м і ті, в кого немає лічильника. Враховуючи, що вартість газу для теплокомуненерго теж підвищується в 2,2 рази з 1 квітня 2015 року – до 2 934 грн за тис. куб. м, а у структурі тарифу на тепло витрати на газ становлять у середньому 60%, на гарячу воду – 50%, то ціни на опалення зростуть на 72%, а на гарячу воду – на 60%. У кожному регіоні діють різні тарифи на опалення і на гарячу воду. Наприклад, якщо в Києві зараз тепло коштує 9,22 грн/кв. м, а гаряча вода – 25,1 грн/куб. м, то з 1 квітня 2015 року кияни платитимуть за опалення 15,8 грн/кв. м (дорожче на 72%) і 40,2 грн/куб. м (дорожче на 60%). Таким чином, уже у травні українці отримають комунальні платіжки з новими цифрами.

Малозабезпечені родини отримуватимуть на кількасот гривень більше допомоги на кожну дитину Підвищення соцвиплати відбудеться в рамках Закону «Про внесення змін до статті 5 Закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (щодо соціального захисту дітей)», який Верховна Рада ухвалила 2 березня.

ідповідно до нього, з 1 квітня 2015 в Україні підвищується розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на кожну дитину віком до 13 на 250 грн., віком від 13 до 18 років на 500 грн. У законі наголошується, що максимальний розмір соціальної допомоги на кожну дитину не може бути більшим прожиткового мінімуму для всієї родини. У зв’язку з цим, додаткова потреба в бюджетних коштах у 2015-2016 роках складе близько 2 млрд. грн. Із них 267 млн. грн. підуть на доплату на дітей до 3 років і 1,7 млрд – на дітей від 3 до 18 років, сказано в пояснювальній записці до законопроекту.

Соціальний вектор

№5-6 (155-156) березень 2015

Під Кабміном люди з рідкісними невиліковними хворобами просили забезпечити їх лікуванням

26 лютого, у Києві перед будинком уряду хворі на рідкісні невиліковні захворювання люди вимагали, щоб Кабінет Міністрів перестав закривати очі на таких людей і забезпечив їх лікуванням. Акцію «Орфанні, але не безправні» присвятили Міжнародному дню рідкісних захворювань, який у світі відзначають 28 лютого.

гідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я, в Україні 171 людина має орфанну хворобу. Такі люди можуть жити повноцінним життям: одружуватись, народжувати дітей та працювати, але лише за умови постійного вживання ліків. Якщо лікування немає, хвороба швидко прогресує і призводить до інвалідства. У світі держави надають таким своїм хворим пожиттєве лікування, в Україні ж за державні кошти

Медреформи

лікують лише за 9 програмами та дітей до 18 років. Після цього віку, як розповіли у Всеукраїнській організації орфанних хворих, держава робить вигляд, що цих людей не існує. Хворі, які прийшли під Кабмін, розповіли, що самі забезпечити лікування не в силі, адже в залежності від хвороби на місяць необхідно від 10 тис. грн до півмільйона. Якщо ліків не буде, то до прикладу, хворим на легеневу гіпертензію знадобиться пересадка серця та легень. «На сьогодні я не буду стверджувати, що ситуація критична, бо є 9 захварювань, які лікуються за конвенцією ООН. До сьогодні діти до 18 років, без врахування інфляції, були забезпечені ліками на 60%. Але кошти, закладені в бюджеті на 2015 рік, покривають лікування на 30% і це лише пацієнтів до 18 років. Унас вже прийняли закон про орфанних хворих, які

2015 рік – перехідний в організації системи охорони здоров’я

У найближчих планах міністерства – підготовка змін до законів, аби розпочати повномасштабні реформи. Насамперед, йдеться про зміну фінансування системи. Слід переходити від фінансування ліжкомісця до фінансування послуг. При цьому варто легалізувати благодійні внески. Нинішня звітність не відображає реалій життя. А тому, повідомив міністр, проситимуть лікарні інформувати про кількість наданих послуг. Міністерство прагне поставити справу так, аби легалізувати всі форми допомоги, які отримують медичні заклади, але не відображаються в бухгалтерській звітності. Це дуже важливо, оскільки сьогодні витрати держави на охорону здоров’я стаРеформи медицини також народжуються в муках. новлять третину потреб. Решта надходить з найрізФото Володимира ЗAЇКИ номанітніших джерел. Їх слід упорядкувати. Йдеться Якщо нічого не змінювати, ситуація погіршу- при цьому і про страхову медицину. Але вона, зазнаватиметься. Не все у нас ще втрачено в ор- чив міністр, не єдине джерело. А щоб працювала, поганізації охорони здоров’я, є надбання, які трібні відповідні стандарти, знати що скільки служитимуть опорою для здійснення по- коштує, прозорість системи. З’ясувати все це й доподальшої реформи. Про це заявив Міністр може правдива інформація про кількість наданих поохорони здоров’я Олександр Квіташвілі, по- слуг. Тому нинішній рік вважають підготовчим до вернувшись із поїздки по областях, де зна- впровадження страхової медицини та інших нововведень. йомився з роботою підвідомчих закладів. Олександр Квіташвілі прирівняв налагодження У Дніпропетровській і Вінницькій областях, де здійснюють пілотні проекти реформування, – прозорих і ефективних закупівель лікарських препасказав міністр, – уже зроблено до сімдесяти ратів до боротьби з корупцією. Планується дерегулявідсотків того, що маємо зробити в державі». ція ринків фармпрепаратів і медичного обладнання.

мають лікуватись пожиттєво і ми дуже сподіваємось, що цей закон почне працювати в цьому році, він мав вступити в силу з 2015 року», – розповіла голова Всеукраїнської організації орфанних хворих Тетяна Кулеша. Вона додала, що інфляція гривні «з’їла» і те незначне фінансування, яке передбачили у цьогорічному бюджеті. Через подорожчання ліків, які закуповують за валюту, забезпечення хворих зменшилось фактично до 10%. Напередодні світового дня рідкісних захворювань громадські організації передали до Кабміну лист, адресований прем’єр-міністрові Арсенію Яценюку, в якому просять передбачити в держбюджеті додаткові кошти для забезпечення орфанних хворих життєво необхідними препаратами. Вл.кор.

При цьому ставлять завдання залучати нові фінансові потоки. Має дотримуватись співвідношення ціна-якість, а поставки мають надходити не в кінці року, а регулярно. Законопроект, який все це враховує, вже внесено на розгляд Верховної Ради. Міністерство безпосередньо участі в торгах не братиме, а лише даватиме завдання уповноваженим на це органам. Ліки, які виробляють вітчизняні підприємствами і відповідають необхідним вимогам, теж братимуть участь в торгах. Умови для всіх постачальників мають бути одноковими. «Важливо, – сказав міністр, – щоб українські підприємства вигравали. Бо вони створюватимуть робочі місця і повинні розвиватись. Вітчизняна фармгалузь має хороший потенціал і повинна виходити на євроринок». Міністр вважає, що в умовах АТО вдалося налагодити координацію медслужб всіх відомств. Нині зусилля зосереджено на лікуванні і реабілітації поранених. Її також потребують і переселенці. Коментуючи доцільність мобілізації медиків і відкриття додаткових військових медичних кафедр в університетах, Олександр Квіташвілі сказав, що для справи важливіше, аби хірург знав як в умовах війни оперувати найскладніші поранення, а не здавав нормативи на розбирання-збирання автомата. Урядовий кур’єр

НАІУ вітає ювілярів!

Шановні колеги, дорогі друзі! Щиро вітаємо колектив Товариства «Зелений хрест» з 20 річницею діяльності! Ваша невтомна щоденна праця є вкрай важливою та необхідною, адже вона безпосередньо пов’язана з турботою, милосердям та допомогою тим, хто потребує особливої уваги та підтримки. А найвищою оцінкою Ваших зусиль є людська вдячність тих, кому Ви щоденно допомагаєте долати життєві труднощі, додаєте впевненості та оптимізму. Нехай глибоке усвідомлення важливості Вашої місії зробить ще більш плідною та натхненною Вашу працю, а кожен день буде сповнений теплом людської вдячності. Вітаючи з цим днем, від усього серця зичу, шановні колеги, невичерпної енергії, вічної молодості душі, творчого натхнення. Нехай у Ваших задумах завжди буде мудрість, у справах – підтримка, на серці – легко і сонячно від людської вдячності!

Вітаємо представника НАІУ в Рівненській області Віктора Георгійовича Ольховика з 60-ти річним ювілеєм! Шановний наш ювіляре, хай доля завжди буде щедрою до Вас та збереже міцне здоров’я, дарує безмежне людське щастя, невичерпну енергію, життєве довголіття. Ваше життя – яскравий приклад того, як треба шанувати людей і працю. Вам є чим пишатися. Ви не змарнували життя і на всіх життєвих дорогах прагнули бути професіоналом, чуйним і турботливим до людей та вміти завжди допомагати. Хай джерело людської вдячності за Вашу турботу ніколи не вичерпується, серце наповняється світлом, а здоров’я й сили дарує Всевишній.

З глибокою повагою Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю, Голова Національної Асамблеї інвалідів України

Валерій Сушкевич

Юридична консультація

№5-6 (155-156) березень 2015

П е н сія п о ін в ал ід н о ст і: я к и й ст аж п о т р ібе н ?

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

енсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для інвалідів I групи:

до досягнення особою 25 років включно – 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно – 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно – 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно – 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно – 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно – 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно – 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно – 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно – 10 років;

для інвалідів II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно – 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно – 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно – 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно – 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно – 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно – 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно – 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно – 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно – 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно – 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно – 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно – 14 років. Якщо інвалідність наступила в період проходження термінової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу. У період до 1 січня 2016 року особи, визнані інвалідами II групи, мають право на пенсію по інвалідності при наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією як для інвалідів першої групи. Пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Який розмір?

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах:

інвалідам I групи – 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи – 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи – 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. 2. Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок – 20 років, а у чоловіків – 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок – 21 рік, а у чоловіків – 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок – 22 роки, а у чоловіків – 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок – 23 роки, а у чоловіків – 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок – 24 роки, а у чоловіків – 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок – 25 років, а у чоловіків – 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно. Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів проводиться тільки за їх заявою. Юрист НАІУ

В п е н си о н н о м зак о н о д ат е л ьст в е п о ст о я н н о п р о и схо д я т и зм е н е н и я , п о эт о м у у п р е т е н д е н т о в н а п е н си ю в о зн и к ают р азл и ч н ы е в о п р о сы . Ср е д и н и х – к ак и е п е р и о д ы зач т у т в ст аж ?

Надо отметить, что в основном это зависит от времени, когда заработан стаж. До 2004 года его считают по Закону «О пенсионном обеспечении». А с 1 января 2004 года, после вступления в силу Закона «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании», – по нормам этого документа.

ЧТО ВОЙДЕТ В СТАЖ?

Декрет, учеба, армия, безработица До 2004 года засчитают даже учебные курсы До 1 января 2004 года стаж работы считают в соответствии со ст. 56 Закона Украины «О пенсионном обеспечении». В этот период в стаж войдет работа на основе трудового договора на предприятиях и в учреждениях, независимо от формы собственности и вида хозяйствования. Также зачтут членство в колхозе и в других кооперативах, независимо от характера, длительности работы и возможных перерывов.

Кроме того, в стаж засчитают:

• любую работу, на которой работник подлежал государственному социальному страхованию и платил страховые взносы; • период получения пособия по безработице; • работу в местах лишения свободы при условии уплаты страховых взносов; • работу по договору гражданско-правового характера при условии уплаты страховых взносов; • творческую деятельность членов творческих союзов и других лиц, которые не состояли в таких союзах – при условии уплаты страховых взносов; • воинскую службу и нахождение в партизанских отрядах, объединениях, службу в структурах государственной безопасности и внутренних дел – независимо от места прохождения службы;

• службу в военизированной охране, в организациях специальной связи и в горноспасательных частях – независимо от ведомственной принадлежности и наличия специального или воинского звания; • обучение в высших и средних специальных учебных заведениях, в училищах, а также на курсах по подготовке кадров, повышения квалификации и переквалификации, в аспирантуре, докторантуре и клинической ординатуре; • время ухода за инвалидом 1-й группы или ребенком-инвалидом в возрасте до 16 лет, а также за пенсионером, который по заключению медицинского учреждения нуждался в постоянном постороннем уходе; • время ухода за детьми неработающей матерью, но не дольше, чем до достижения ими трехлетнего возраста; • период проживания жен офицеров, прапорщиков, мичманов, а также военнослужащих сверхсрочной службы с мужьями в местности, где отсутствовала возможность трудоустройства по специальности – но не более 10 лет.

После 2004 года стаж определят по взносам

Со вступлением в силу Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» появилось понятие «страховой стаж». Так называется период, за который в Пенсионный фонд были уплачены страховые взносы в сумме не меньше минимального. При зачете страхового стажа есть некоторые нюансы, о которых необходимо знать претенденту на пенсию. 1. Период получения пособия по беременности и родам. С 1 января 2004 года по 1 июля 2013 года отпуск по беременности и родам в страховой стаж не входил, потому что взносы в Пенсионный фонд с этого пособия не перечислялись. С 1 июля 2013 года

предприниматели, которые выплачивают помощь в связи с беременностью и родами, а также трудоустроенные женщины, которые получают эту помощь, стали плательщиками единого социального взноса. Им отпуск по беременности и родам включают в страховой стаж. А вот неработающим женщинам период беременности и родов в стаж по-прежнему не учтут, потому что с этого пособия взносы не взимают. 2. Период получения пособия по уходу за ребенком в возрасте до трех лет. С него уплачиваются взносы в Пенсионный фонд, поэтому указанный период засчитывают в страховой стаж. 3. Период обучения в страховой стаж засчитывается только при условии заключения договора о добровольном пенсионном страховании. 4. Период безработицы, в соответствии с п. 1 ст. 24 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании», включается в страховой стаж. 5. Служба в армии, согласно п. 8 ст. 11 Закона «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании», входит в страховой стаж. 6. Период ухода за ребенком-инвалидом, инвалидом 1-й группы или за престарелым, который по решению медицинского учреждения нуждается в постоянном постороннем уходе, или достиг возраста 80 лет, засчитают в страховой стаж. Но только в том случае, если человек, который осуществляет уход, получает от государства соответствующее пособие (компенсацию). 7. Период нахождения на инвалидности в связи с несчастным случаем на производстве или профессиональным заболеванием засчитывают в страховой стаж при назначении пенсии по возрасту. Арина ВИТАЛЕНКО Подготовлено при помощи Управления социальной защиты населения в Киевском районе Одессы

Актуально

№5-6 (155-156) березень 2015

Міжнародна конференція: «Набуття особистої мобільності особами з інвалідністю. Забезпечення візками»

Інвалідний візок належить до найбільш поширених допоміжних засобів, які забезпечують можливість особистого пересування у всьому світі. Інвалідний візок, який відповідає фізичним потребам особи, її способу життя й умовам навколишнього середовища, є незамінним для людей, які стикаються з труднощами при ходьбі, та сприяє суттєвому покращенню стану здоров’я і підвищенню рівня їхнього соціального й економічного благополуччя. Набуття особистої мобільності відкриває перед користувачем інвалідного візка нові можливості для навчання, трудової діяльності, участі в культурних заходах, а також полегшує доступ до послуг, зокрема в галузі охорони здоров’я. Відповідно до стандартів Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (ст. 20 «Індивідуальна мобільність») Україна, як державаучасниця має вживати ефективних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності осіб з інвалідністю з максимально можливим ступенем їхньої самостійності, зокрема шляхом полегшення доступу до якісних засобів, що полегшують мобільність; навчання осіб з інвалідністю та спеціалістів, що з ними працюють, навичкам мобільності; спонукання підприємств, що займаються виробництвом засобів, які полегшують мобільність, до врахування всіх аспектів мобільності осіб з інвалідністю. На виконання вищезазначених зобов’язань, які взяла на себе наша держава, Національна Асамблея інвалідів України спільно з UCP Wheels for Humanity (США) за підтримки Агенства міжнародного розвитку Уряду США (USAID) провела навчальний курс Всесвітньої організації охорони здоров’я «Підготовка персо-

налу служб із забезпечення інвалідних візків за програмою базового рівня». Під час навчання учасники безпечно та професійно вчились проводити фізичне обстеження, підбирати інвалідний візок та відрегулювати візок відповідно до індивідуальних потреб клієнта, який має моторні порушення, але може утримувати положення сидячи без додаткової підтримки; матимуть нагоду протягом тренінгу застосовувати отримані практичні навички у безпосередньому обстеженні клієнтів та індивідуальному підборі візків. Дізнались про виконання восьми кроків, описаних у рекомендаціях ВООЗ щодо забезпечення інвалідними візками з ручним керуванням в умовах обмеженості ресурсів, зокрема: 1. Направлення та призначення. 2.Оцінка-експертиза. 3. Вибір. 4. Фінансування і замовлення. 5. Підготовка інвалідного візка. 6. Підгонка

візка. 7. Навчання користувача та 8. Обслуговування, ремонт та подальше використання. Всі вони мають перспективу стати тренерами програми ВООЗ по підбору інвалідних візків з метою розповсюдження досвіду в Україні. Їх забезпечено роздатковим матеріалом, зокрема керівництвом ВООЗ по підбору візків. Всього навчання пройшли 18 людей із різних областей України: фізичні терапевти/реабілітологи, працівники сервісних центрів протезно-ортопедичних підприємств, працівники служб соціального захисту населення, представники громадських організацій. Всі вони отримали сертифікати. У рамках цієї співпраці Національна Асамблея інвалідів України провела Міжнародну конференцію: «Набуття особистої мобільності особами з інвалідністю. Забезпечення візками». У конференції взяли участь: Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, виконуючий обов’язки Заступника голови місії Посольства США в Україні Джорж Кент, Перший заступник Міністра соціальної політики України Василь Шевченко, менеджер програм в UCP Wheels for Humanity (США) Кейт Селенья, заступник директора Місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні, Білорусії та Мол-

дові Енн Марі Ястішок, національний спеціаліст Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) Наталія Король, клінічний координатор в UCP Wheels for Humanity (США); Девід Е. Калвер, а також представники Департаменту соціального захисту інвалідів Мінсоцполітики, відділу медико-соціальної експертизи МОЗ України, Фонду соціального захисту інвалідів, директор УкрНДІ протезування; представники 18 державних та приватних підприємств-виробників візків, в т.ч. ті, що мають сервісні центри; представники Департаментів соціального захисту населення із 16 областей України; представники громадських об’єднань користувачів візків з різних регіонів України. Учасники обговорили наступні теми: міжнародні стандарти забезпечення інвалідними візками; стимулювання діалогу між всіма учасниками процесу забезпечення візками, з метою вдосконалення політик і процедур, які забезпечать отримання інвалідних візків відповідної якості особам, які їх потребують. Огляд процесу забезпечення візками осіб з інвалідністю в Україні. Виконання восьми кроків, описаних у Рекомендаціях ВООЗ щодо забезпечення інвалідними візками з ручним керуванням в умовах обмеженості ресурсів; методика роботи з користувачами інвалідних візків для оцінки їхніх потреб щодо пересування та пошуку оптимальних варіантів задоволення цих потреб; пошук шляхів для здійснення простих модифікацій інвалідного візка, які гарантують його правильну підгонку для індивідуального користувача; проведення ремонту і технічного обслуговування інвалідного візка; організація навчання для користувачів задля допомоги їм максимально ефективно використовувати можливості свого візка. Відгук: «Багато років я користуюсь інвалідним візком, і здавалось все знаю, але вірно підмічено - «вік живи, вік учись». Рівень підготовки консультантів справляє приємне враження, я дізналась для себе багато цікавого, на деякі питання, які виникали в ході підбору, просто не звертала уваги, шкода що раніше не було такого сервісу і доводилось самотужки шляхом проб та помилок здобувати практичний досвід. Сподіваюсь це починання набуде розвитку і люди в нашій країні отримають змогу отримати дійсно зручний візок, щоб бути справжніми активними громадянами, в яких немає нездоланних перепон на шляху. Від того як підібраний візок залежить, чи почуває себе людина Людиною чи інвалідом. Дякую!». Олена, м. Вінниця. Прес-служба НАІУ

Гостра тема

№5-6 (155-156) березень 2015

Переселенців без реєстрації позбавлятимуть статусу і допомоги

Довідка переселенця вважається недійсною, якщо в ній немає відмітки про реєстрацію місця проживання переселеної особи. Таку норму закріпив Кабмін 4-го березня відповідною постановою. Фактично цим документом уряд зобов'язав переселенців інформувати територіальні органи міграційної служби про своє реальне місце проживання.

гідно з новою постановою, протягом двох місяців представники міграційної служби, органів місцевої влади та правоохоронці повинні перевірити місце тимчасового проживання переселенців, які вже отримали таку довідку. Перевірятиметься адреса, яка вказана в довідці. Якщо за вказаною адресою дійсно проживає

переселенець, то в довідці (на зворотній стороні) міграційна служба поставить спеціальну позначку, яка і буде підтверджувати реєстрацію місця проживання. Але, якщо на новому місці переселенців не застануть, то їм залишать повідомлення, що в десятиденний термін вони повинні звернутися в міграційну службу. Як зазначено в постанові, у разі, якщо переселенець самостійно звернеться до підрозділу міграційної служби, то її представники зобов'язані перевірити фактичне місце проживання протягом трьох днів. Чиновники наголошують, довідка, в якій на зворотному боці немає відмітки про реєстрацію, буде вважатися недійсною. Тому переселенцям, які зміню-

ють місце проживання і отримують нову довідку, потрібно відразу звертатися в міграційну службу. Ті особи, що не підтвердять своє місце проживання самі або під час перевірки, не вважатимуться переселенцями і з обліку будуть зняті. Крім цього, співробітники міграційної служби щомісяця будуть вибірково перевіряти фактичне місце проживання переселенців. Робиться це для того, щоб «відсіяти» тих людей, які отримали таку довідку, і оформили соцдопомогу переселенця, але не є переселенцями і живуть на окупованій території. Інформація про переселенців буде міститися в Єдиній інформаційній базі даних. Щорічно ця база буде оновлюватися виходячи з тих даних, які надасть міграційна служба.

Українська вчителька в Канаді організувала Проект Підтримки Протезування в Україні З 25 квітня по 8 травня в Україні відбудеться Проект Підтримки Протезування в Україні, в рамках якого, з метою передачі досвіду у складному протезуванні, команда протезистів i реабілітологів із Канади та США працюватимуть зі своїми українськими колегами. Ми поспілкувались із керівником проекту пані Антоніною Кумкою.

Пані Антоніно, чи давно Ви мешкаєте у Канаді, якою діяльність Ви займаєтесь? Живу в Канаді майже дев’ять років. Сама родом з м. Чернівці і закінчила Чернівецький Національний Університет ім. Ю. Федьковича: факультет іноземних мов та економічний факультет. Приїхавши в Канаду, затвердила свої дипломи з України та почала працювати вчителькою старших класів, спочатку у юнацькому виправному центрі, а тепер викладаю математику учням 9-12 класів у звичайній канадській школі. Майже уся моя родина – медики. Як переживають громадяни української діаспори події в Україні? Надзвичайно болюче і водночас з великою надією. Коли збираються представники діаспори – розмови лише про Україну, усі діляться ідеями як допомогти, як посприяти змінам на краще. Діти в садочках та школах пишуть листи військовим на фронті; волонтери та активісти збирають кошти та шукають необхідні речі, щоб передати в Україну; лідери діаспори безперервно працюють із урядом Канади щоб ті підтримували Україну і українців. Коли хтось прилітає у гості з України, то кажуть що таке враження що українці в Канаді більше переймаються Україною ніж деякі українці в самій Україні. Чому Ви вирішили ініціювати саме Проект Підтримки Протезування в Україні? Усе почалося з іншого проекту Евромайдан Канада при Конгресі Українців Канади Торонто передали електронні книжки для поранених героїв АТО, в тому числі і тим, хто був на той час у Київському Військовому шпиталі. Серед тих, кому подарували електронні книжки було декілька хлопців, які втратили кінцівки. Спілкуючись із ними я зрозуміла, що існують певні потреби у протезній галузі. Тоді попросила одного з хлопців познайомити мене із протезистом. Спеціаліст підтвердив потребу українських протезистів та реабілітологів у розширенні їх знань та навичок, так як це би сприяло тому, що більше складного протезування та реабілітації могло б відбуватися в Україні за державний кошт. Почала шукати організації, які займаються саме допомогою у розвитку протезування там де це необхідно і так натрапила на організацію «Простетика» в США. Президентом організації є Джон Батздорф, протезист світового рівня а також президент Міжнародної Асоціації Протезування та Ортопедії в США. Пан Батздорф збирає команду спеціалістів-волонтерів та вони їдуть у країни де потрібна підтримка в протезуванні, щоб поділитися досвідом та знаннями із місцевими спеціалістами. Це допомагає збудувати платформу в країні для подальшого, незалежного якісного протезування та реабілітації. Коли я попросила пана Батздорфа допомогти Україні, він погодився без вагань, а Канадсько-Українська Фундація та Євромайдан Канада, Конгрес Українців Канади Торонто (який я представляю) взяли на себе роботу по забезпеченню фінансування та вирішення адміністративних питань. Так і стартував ‘Проект Підтримки Протезування в Україні’. Які Ваші очікування від Проекту? Очікування досить великі і позитивні, адже ми не лише забезпечимо якісними, сучасними протезами п’ятьох кандидатів під час двотижневої місії, а насамперед закладемо основу для незалежного розвитку складного протезування і реабілітації в Україні. Спеціалісти з різних регіонів України братимуть участь в проекті, що також означає, що коли вони повернуться

в свої міста, то зможуть допомагати на місцях. Місія, що відбудеться навесні – це те зерно, з якого, ми сподіваємось, проростуть зміни в галузі протезування в цілому. Як відгукнулись в Україні на Вашу ініціативу, чи важко в організації та реалізації задуму? Хто Вас підтримав? Українці дуже позитивно відгукнулись на ініціативу. Спочатку я поговорила з протезистом Олександром Стеценком та доктором Оксаною Сивак (яка допомагала із місією лікарів-хірургів з Канади) – вони одразу підтримали ідею проекту. Тоді звернулась до Міністерства Соціальної Політики і одночасно до громадської організації ‘Підмога.інфо’, які займаються підтримкою осіб з ампутаціями – усі без вагань погодились, що проект вчасний та запевнили, що сприятимуть його здійсненню. Які Ви бачите перспективи розвитку протезної галузі України? На жаль, зважаючи на ситуацію яка склалася, протезування сьогодні потребують багато людей, тому важливо, щоб протезна галузь та після-протезна реабілітація на місцях розвивалися належним чином і обов’язково із залученням підтримки держави. Якщо спочатку волонтери збирали шалені кошти щоб відправити одного кандидата за кордон на протезування, тому-що це неможливо було зробити в Україні, то в подальшому це зміниться на якісне протезування і реабілітацію в Україні за рахунок держави. Які на Вашу думку проблеми заважають розвитку протезної галузі України? По-перше, недостатня увага до підвищення кваліфікацій українських спеціалістів. Це надзвичайно необхідно і уряд, виділяючи кошти на галузь протезування з бюджету країни не може цього фактору недооцінювати. По-друге, усі учасники процесу забезпечення ампутантів функціональними протезами і реабілітацією повинні чесно робити свою роботу і корупції не повинно бути місця, інакше усі зусилля щось змінити на краще будуть марними. Наскільки важко людині з інвалідністю отримати протез у Канаді, чи забезпечується державне фінансування? У Канаді люди з інвалідністю, яким потрібен протез стоять лише перед одним вибором – який протез кращий для них. Держава повністю покриває усі витрати на лікування, протезування та реабілітацію. У США, наприклад, ветерани війни, які втратили руку отримують два види протезів за державний рахунок – один більш функціональний, а інший – більш косметичний (міоелектричний). Це все можливо і в Україні, просто, я ще раз повторюся, кожен повинен чесно робити свою роботу і щоб виділені кошти не губилися ще до того, як людині приходить час встановлювати протез і проходити реабілітацію. Це дуже важливо. Ваші побажання. Я вважаю, що кожен(а) українець(ка) в Україні і за кордоном здатний(а) щось змінити – потрібно лише бажання. Виберіть свій напрямок і працюйте, долучайтесь до уже існуючих проектів. Україна переможе і позитивні зміни прийдуть в кожен дім, але нашим завданням є прискорення цього процесу. Слава Україні! Катерина СТОРОЖУК

В Украине у переселенцев появился свой омбудсмен С целью мониторинга соблюдения прав внутренне перемещенных лиц в Секретариате Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека введена должность представителя Уполномоченного по вопросам соблюдения прав внутренне перемещенных лиц и создано соответствующее структурное подразделение.

б этом говорится в сообщении пресс-службы украинского омбудсмена. Такое решение принято во исполнение рекомендаций ряда международных организаций, среди которых Совет Европы, ОБСЕ. «Нашей главной целью является обеспечение государственными органами реальной интеграции и адаптации внутренне перемещенных лиц и создание эффективных механизмов для реализации их прав. Следует создать такие условия, когда вынужденные переселенцы смогут в полной мере реализовать свой потенциал на благо тех территориальных общин, к которым они переселились, и государству в целом», – отметила представитель Уполномоченного по вопросам соблюдения прав внутренне перемещенных лиц Жанна Лукьяненко. Как сообщают в пресс-службе, среди основных направлений деятельности на 2015 год запланировано закрепление на законодательном уровне гарантий реализации прав внутренне перемещенных лиц, мониторинг надлежащей практики применения этого законодательства, а также сотрудничество по этому вопросу с международными организациями, волонтерами и институтами гражданского общества. Также важным участком работы будет социализация внутренне перемещенных лиц по новому месту жительства. Пресс-служба украинского омбудсмена

Обліковано переселенців Станом на 2 березня 2015 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, взято на облік 1 099 603 переселенців або 779 147 сім’ї з Донбасу і Криму. 303 038 сім’ї звернулися за призначенням грошової допомоги, 280 993 з них таку допомогу призначено.Всього ж отримувачам перераховано 355 млн гривень. Мінсоцполітики

Гостра тема

№5-6 (155-156) березень 2015

З ащи т а п р ав ж е н щи н с и н в ал и д н о ст ью – в ы н у ж д е н н ы х п е р е се л е н ц е в с В о ст о к а У к р Сумма аи социальной н ы выплаты переселенцу покрыВопросы женщин в нашем обществе, под- была оказана помощь женщинам с инвалидностью –

нимаются не так часто, как хотелось бы. А жаль. Ведь, что мы видим и слышим чаще всего? Мода, уход за собой, советы по воспитанию детей, взаимоотношения с противоположны полом. Никто не станет отрицать, что это важно, но если есть проблема, связанная, к примеру со здоровьем, так ли уж она приоритетна и интересна для других людей? В ситуации войны, которая стресс для каждого – женщины, мамы с инвалидностью с детьми, подвержены огромным испытаниям. Видеть воочию боевые действия, испытывать физические угрозы от происходящего, эвакуация, переезд в другое место, финансовые трудности, адаптация, бытовая неустроенность, отсутствие необходимого медицинского обеспечения – заставляет задумываться женщину, о том, как выжить ей, детям, близким. В Киеве в конференц-зале гостиничного комплекса «Верховина» состоялась конференция «Защита прав женщин с инвалидностью – вынужденных переселенцев с Востока Украины». Организаторы: Луганская областная молодёжная общественная организация «Ассоциация молодых инвалидов Восточного Донбасса-Восток» при поддержке Международной благотворительной организации «Украинский женский Фонд». Организационную, методическую, правовую поддержку предоставила Национальная Ассамблея инвалидов Украины. Председатель ЛОМОО «АМИ-Восток» Татьяна Баранцова в своем выступлении на конференции обозначила: «Мы много работали в мирное время с Конвенцией ООН про права инвалидов, но никогда не задумывались, что статья 11 «Ситуация риска и чрезвычайные гуманитарные ситуации» может коснуться нас. И сегодня наша цель не сдаваться, а объединять усилия, для того, чтобы найти выход из сложившейся ситуации, протянуть руку помощи друг другу, в столь нелегкое время». Представитель МБО «Украинский женский фонд» Ирина Колковская: «Наша задача – помочь женщинам. Женщина, на наш взгляд – это не слабый пол, напротив, движущая сила, благодаря которой возможны многие позитивные изменения, в некотором роде усовершенствование мира, стремление сделать его богаче и разнообразнее. Мы работаем в Украине, России, Молдове, Белоруссии, поддерживаем общественные организации. С момента начала АТО, нами

переселенцам. Надеемся, что проект сможет помогать и дальше». Заместитель Министра здравоохранения Украины Наталья Лесневская: «Военные действия стали неожиданными для всех, поверьте, и для власти, в том числе. Что делать в таких условиях, как не оставить людей один на один со своей бедой, ведь понятно, что и для здорового человека активные боевые действия являются шоковым состоянием, вызывают растерянность и постоянное чувство страха, людям с инвалидностью сложнее в несколько раз. И знаете, что удивляет и восхищает больше всего? Они не жалуются, не возмущаются, а пыта-

ются наладить контакт, говорят о своих проблемах правдиво и открыто, просто потому, что хотят жить в мире, согласии, заботиться о своих семьях и верить, что всё будет хорошо». Ведущий специалист Национальной Асамблеи инвалидов Украины Лариса Байда: «Присутствующие сегодня здесь – это именно те люди, которые обеспокоены вопросами переселенцев, стоящими шире и глубже, чем кажется на первый взгляд. Основные проблемы: социальное обеспечение; медицинская помощь; обучение детей; трудоустройство.

Щодо призначення (продовження виплати) пенсії по інвалідності особам, які перемістилися з непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей

Пенсійний фонд України інформує. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви прд призначання пенсії по інвалідності орган, що призначає пенсію, додає одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК. Відповідно до пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, медико-соціальна експертна комісія видає особі, яку визнано інвалідом довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду МСЕК органові, в якому інвалід перебуває на обліку, як одержувач пенсії. Видача особі, яку визнано інвалідом, виписки з акту огляду МСЕК на руки забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 встановлено, що на територіях, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв’язку з неможливістю отримання в установленому порядку органами Пенсійного фонду України виписок з актів оглядів МСЕК на осіб, які пройшли огляд на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, Міністерство охорони здоров’я України пропонує таким особам пройти огляд в органах медико-соціальної експертизи за місцем тимчасового проживання на підконтрольній У країні території. Для вирішення питання підтвердження встановленої на непідконтрольній території групи інвалідності/проведення чергового огляду, необхідно радити таким особам звертатися до органів охорони здоров’я за місцем реєстрації як внутрішньо перемішених осіб.

вает лишь малую часть расходов, следовательно, государству следует делать акцент и на трудоустройстве, решать вопрос системно». Немаловажным при проведении конференции было участие представителей Фонда социальной защиты инвалидов и Министерства социальной политики Украины. Кто как ни эти структуры в числе первых стоят на защите прав людей с инвалидностью, лоббируют их интересы. Своими впечатлениями о происходящем на Украине от первого лица делились лидеры женского общественного движения Луганской области. Женщины со своими родными с июня проживают в городе Одесса (курорт «Куяльник», санаторий имени Н.Пирогова). В адрес одесской громады, которая первой приняла переселенцев, было сказаны слова благодарности. Тогда люди верили в то, что скоро смогут вернуться домой и летние санатории были настоящим спасением. Сейчас ситуация усложнилась. Остались сложности с питанием, медицинским обслуживанием, с горячей водой, с архитектурной недоступностью маленьких комнат, где на инвалидной коляске даже трудно развернуться, а если семья из двух человек на колясках, а если дети? Остается проблема психологическая – дети не хотят идти в школу, они скучают за домом, где условия и возможности были другими, где рядом были близкие и родные. В большинстве семьи разделились. Разорванные семейные узы – это наибольшая боль, как взрослых, так и детей. Проблема обучения школьных психологов стала очень острой. Об этом же говорила представитель Министерства образования и науки Украины Юлия Охрименко: «Наше Министерство старается делать всё возможное для того, чтобы поддержать детей и родителей, молодёжь из зоны АТО, которые хотят учиться, расширять кругозор, обучаться профессиональным навыкам. Конечно же, существует масса проблем, связанных с оформлением документации, адаптацией к новому школьному или университетскому коллективу, транспортной доставкой деток с инвалидностью. Итогом заседания станет подготовка предложений для всех государственных структур, с целью совместного решения проблем женщин с инвалидностью – переселенцев, как в системном и комплексном подходе, так и индивидуально. Соб.кор.

Те, кто успеет дорегистрироваться на внешнее независимое оценивание (ВНО) до 20 апреля, будут сдавать оценивание 9 июня.

Регистрация выпускников школ Донецкой и Луганской областей, а также Крыма на внешнее независимое оценивание (ВНО) продолжена до 20 апреля, сообщил директор Украинского центра оценивания качества образования Игорь Ликарчук. «Нами инициировано решение о продолжении срока регистрации для лиц, проживающих на территориях Донецкой и Луганской областей, которые не смогли зарегистрироваться, – этот срок продлен до 20 апреля», – сообщил Ликарчук. Он также отметил, что данное решение распространяется на молодых граждан Украины, которые проживают на территории Крыма. Он уточнил, что те, кто зарегистрируется с 20 февраля до 20 апреля, первое внешнее оценивание по украинскому языку и литературе будут сдавать 9 июня. При этом, по словам директора центра, если выпускники по уважительным причинам не смогут приехать на ВНО 9 июня, для них будет проведена еще одна сессия по внешнему оцениванию украинского языка и литературы – 27 июня.

№5-6 (155-156) березень 2015

У Києві розробляють довідник з благоустрою

Довідник стане настільною книгою для всіх чиновників, меценатів, громадських організацій та просто небайдужих киян. У Києві з'явиться власний «Довідник з благоустрою міста». Аналогічні давно є в багатьох європейських містах, і вже служать підказкою для тих, хто хоче зробити своє середовище проживання краще.

втори ідеї описують свій проект, як якесь ідеальне середовище, після втілення якого Київ стане комфортним, красивим і безпечним містом. Працюють над Довідником з благоустрою міста 6 підрядників і 3 організації-консультанта на замовлення столичного Департаменту містобудування. Завершити Довідник молоді урбаністи планують через кілька місяців, витративши на його створення 395 тисяч гривень. «Наш довідник – це, по суті, рекомендації. Ми досліджували: хто живе в місті, які потреби виникають у цих людей, куди вони ходять, як краще пересуватися по місту, де відпочивають, скільки їм років, їх стан здоров'я, ставлення до спорту, смаки та уподобання. Тобто, ми отримали важливу інформацію - для кого ж існує наше місто. На основі цих знань ми напишемо рекомендації з благоустрою Києва. Ми зараз

ще працюємо над ними і будемо раді громадській думці», – говорить начальник відділу художнього оформлення та ландшафтної архітектури Департаменту містобудування та архітектури КМДА Ганна Бондар. Дослідивши міське середовище, автори проекту заявили, що місто терміново потребує «чистки». Так, на думку творців довідника, чимало псує вигляд української столиці візуальне сміття: рекламні щити і вивіски, хаотично розставлені МАФи, неправильно організоване вуличне освітлення, відсутність навігації і т.д. Не менш негативним фактором укладачі називають і низьку якість будівельних матеріалів, використаних для будівництва об'єктів міської інфраструктури. Їх міцності вистачає на один рік, і вже після різкої зміни температури обсипаються бордюри, тріскається асфальт, линяє фарба. Розробники запевняють, що в першу чергу, розробляючи довідник-рекомендацію, вони брали потреби пішоходів, потім велолюбителів, громадський транспорт, приватні автомобілі. «Всім їм повинно бути в Києві затишно», – заявляють автори ідеї. «Наш довідник буде носити рекомендаційний характер і буде розрахований на того, хто задіяний у формуванні зовнішнього вигляду міста: архітекторів, ди-

Кон к у рс «Т ер ит о рі я Гі д но ст і » д оп о мо же зр об ит и ц ен т р Киє в а б е зб ар ’ єр ни м

Центральна частина Києва вже за рік має стати безбар’єрною. Саме зараз, коли продовжується Міжнародний відкритий конкурс «Територія Гідності», час актуалізувати питання про створення у столиці першого по-справжньому зручного громадського простору. Про це під час прес-конференції «Безбар’єрний Київ», яка відбулася 18 лютого 2015 року в Українському кризовому медіа-центрі, заявив голова фракції «Демократичного Альянсу» у Київраді Василь Гацько. а його словами, виникнення «оази зручності та комфорту» на Майдані Незалежності та Хрещатику має не тільки символічне значення, але також є об’єктивною потребою. Саме сюди йдуть люди для того, щоб вшанувати пам'ять загиблих героїв. Серед тих, хто несе на Майдан квіти та свічки, багато постраждалих в АТО, людей похилого віку, батьків з дітьми. Усі

зайнерів, комунальні підприємства, бізнес. У той же час він буде навігатором для органів влади, які розробляють важливі для життєзабезпечення проекти. Наприклад, керуючись нашими підказками, можна внести ті чи інші зміни в законодавство. Крім того, довідник стане способом контролю громадськості за тим, що відбувається в місті. Активісти зможуть відкрити його і звірити зміни в місті з даними нами рекомендаціями і вчасно внести корективи, якщо ті будуть необхідні», – пояснює провідний архітектор проектного інституту «МіськЦівілпроект» Дарина Білім. Серед завдань, які ставлять перед собою розробники довідника: - Зменшення швидкості руху транспорту, особливо в зонах відпочинку; - Облаштування вулиць зовнішньої навігацією для зручності пішоходів; - Заміну небезпечних архітектурних елементів на безпечні; - Виділення пішохідних зон в кожній частині міста; - Прокладка велодоріжок ; - Доступність міської інфраструктури для мало мобільних користувачіві тощо. Вл. кор.

На Ев р ов и де н ии 201 5 П о ль шу п р ед ст а в ит п е в иц а с ин в а лид н ост ь ю

вони мають вільно пересуватися центром Києва. Олена Педай, голова Громадської організації «ДемАльянс Допомога», уточнила, що завданням громадських активістів є контроль за тим, щоб всі проекти, надіслані на конкурс «Територія Гідності», відповідали нормам універсального дизайну. Зокрема, члени організації братимуть участь у публічному обговоренні конкурсних проектів, яке триватиме з березня по травень 2015 року. Раніше представники громади зверталися до Департаменту містобудування та архітектури, який є замовником конкурсу, з пропозицією зробити центр столиці безбар’єрним. Ця пропозиція була врахована у конкурсному завданні. Нагадаємо, що Перша номінація Міжнародного відкритого конкурсу «Територія Гідності» передбачає створення громадського простору на Майдані Незалежності та Хрещатику. Це має бути безперешкодний, доступний простір, Польское телевидение объявило, что Польшу на фестивале який може трансформуватися відповідно Евровидение-2015 будет представлять Моника Кушинcкая – вокалистка с инвалидностью. На фестиваль она поедет с песней до різноманітних потреб людей.

«In the Name of Love». оника Кушинская начинала музыкальную карьеру в группе Fahrenheit. Там ее заметил Роерт Дженсон из Varius Manx, который предложил Кушинской место в своей группе. В 2006 году Моника Кушинская вместе с другими музыкантами из Varius Manx попала в автомобильную аварию. С этого момента певица парализована и передвигается на инвалидной коляске. После объявления того, что именно она поедет на Евроведенье певица не могла сдержать эмоций. «Я была в шоке – сама бы я не могла такой выбор себе представить. Вначале я начала размышлять, точно ли это для меня, точно ли я настолько хороша, чтобы представлять Польшу. В первые минуты мне хотелось сбежат», – сказала Кушинская. Девизом Евровиденья-2015 является фраза «Строительство мостов». «Ты уже построила этот мост, между эстрадой, на которой ты выступала, и между передвижением на инвалидной коляске», – подчеркнула Агата Млынарская, объявляющая итоги выбора кандидата от Польши. «Лишь эта ситуация, произошедшая в моей жизни, показала мне, что нет границы между этими двумя мирами. Я думаю, что я сама являюсь таким мостом, соединяющим два мира. Я мечтаю об отсутствии искусственых разделений. И с этим призывом я поеду на Евровиденье», – сказала Моника Кушинская. radiopolsha.pl

Наша тема

№5-6 (155-156) березень 2015

Універсальний дизайн як виклик війні

Пропонуємо знову повернутись до філософії доступного й безпечного простору – до Універсального дизайну. Хтось мені закине, про який «універсальний дизайн» можна говорити, коли в Україні війна й бракує грошей на все… Відповім: поперше, війна як виправдання – дуже небезпечний аргумент. По-друге, коли, як не зараз, говорити про Універсальний дизайн та доступність середовища?

зв'язку із ситуацією на сході України кількість людей, які отримали інвалідність, зростає – як серед цивільного населення, так і серед військових. Військових, які власне поїхали в зону АТО на захист країни. Чи не насмішка з боку держави та нас, громадян, що ми віддячуємо за це – недоступністю? Однак багато хто помилково вважає, що Універсальний дизайн потрібний тільки «інвалідам»…

Чому я повернуся в Стамбул?

…Наприкінці грудня я вперше потрапила в Туреччину – у столицю Стамбул. Знаєте, чому я знову хочу туди повернутися й залишати там свої гроші? Окрім того, що там «світило сонечко й море щось шептало», я звернула увагу, як там комфортно та безпечно організований простір. Зручно всім – і студентам на велосипедах, і бабусі, яка опирається на паличку, і молодій мамі чи таткові з дитячим візочком, і людині, яка пересувається на візку. Мова про доступність – фізичну та інформаційну – до історико-культурних пам'яток, транспорту, магазинів, кафе, туалетів… І поки туристи фотографували Айя-Софію та палац Топкани, я як навіжена, фіксувала елементи доступності. Не дивно, що в храмі-мечеті, якому майже тисяча років, я помічала різноманіття туристів: від малих, які ще сплять у батьках на руках, до сивезних пенсіонерів. Шок перший. Найприємніше було побачити на стіні доступного для всіх туалету символ, який інформував, що тут можна сповити ваше немовля. І це як на жіночій, так і на чоловічій частині вбиральні. Знаєте, спочатку грішним ділом подумала, можливо, ця доступність тільки в історичній частині Стамбулу. Мовляв, заради грошей можна той пандус і вчепити. Другий шок стався, коли я забрела в звичайний житловий район десь в азіатській частині. Контрастна розмітка на вулицях, гладкі спуски між дорогою й тротуаром, банкомати на різних рівнях, низькополий доступний транспорт, затишні скверики… І третій шок. Як у невеличкому скверику, де окрім молодих батьків із дитячими візочками, прогулювалися пенсіонери. Вони вийшли не просто подихати повітрям, а… займатися спортом. Дідусь віджимався від лавки, бабуся з пухнастим волоссям робила розтяжку на вуличному тренажері. Та найбільше здивувалася, коли інша бабуся – у скромному пальтечку та хустинці, – потихеньку, без різких рухів… качала прес.

Універсальний дизайн – це про тебе

Універсальний Дизайн стосується кожної людини. Щоправда, на державному рівні це питання зараз розглядають виключно через призму створення доступності – у першу чергу, для людей з інвалідністю як найбільш уразливої групи населення. Однак Універсальний дизайн – це більше ніж доступність чи розумне пристосування. У той час, коли доступність виражається в зручному пандусі біля необдумано побудованих десяток сходин перед входом (адаптація приміщення). Універсальний дизайн пропагує вже на етапі розробки проекту прибирати бар'єри. Наприклад, із самого початку спроектувати відсутність сходів на вході, наявність широких проходів, ліфтів, інтуїтивну навігацію тощо. Універсальний дизайн – це більше ніж фізична доступність. Це кардинально нова філософія: у наданні послуг та сервісу, в облаштуванні інфраструктури чи житла, подачі інформації тощо. Це філософія створення елементів середовища, об'єктів, речей, послуг доступними та зручними у користуванні для максимальної кількості людей. А таких, за даними Міністерства соціальної політики України та Національної Асамблеї інвалідів України, у країні проживає 2,8 мільйонів людей з

інвалідністю, 2 мільйони дітей дошкільного віку, майже 7 мільйонів громадян старше 65 років, понад 500 тисяч батьків із дітьми в дитячих візочках, понад 400 тисяч вагітних жінок і близько 400 тисяч людей із тимчасовими ускладненнями здоров'я, у тому числі з набутою інвалідністю. І якщо порахувати ще й близьких і родичів, які також потерпають через недоступність, допомагаючи мамі з немовлям чи старенькому дідусю зайти в трамвай або ж магазин – то кількість «зацікавлених» зросте в рази. Універсальний дизайн – це не примха Європи, Туреччини (?) чи модна тенденція серед архітекторів. Дуже прикро, що Київ із претензією на європейськість далекий від цього…

Універсальний дизайн – це вигідно бізнесу.

Інвестиція в Універсальний дизайн сьогодні – це зростання кількості клієнтів і збільшення прибутку завтра. Ця проста формула працює. Тому я й хочу повернутися в Стамбул, і знову залишати там свої гроші. Тому що мені там надають сервіс зручний і безпечний. У розвинених країнах, як-от у Швеції, час від часу проходять кампанії, що закликають до бойкотування закладів, які не є доступними для всіх, а отже, порушують права частини громадян. Служба доставки в Канаді почала надавати знижки жителям тих будинків і приміщень, у яких достатньо широкі проходи та коридори. Достатність простору зменшує рівень травматизму серед працівників, скорочує час та підвищує ефективність доставки, і це є економічно вигідним для кур'єрської служби. Також у Канаді багатоквартирні будинки, що збудовані за принципами Універсального дизайну, мають більший попит серед покупців і коштують дорожче. А чи варто нагадувати бізнесу, що така категорія клієнтів, як батьки з малолітніми дітьми, визнаються одними з найбільш платоспроможних? Та чи батьки витрачатимуть гроші на ваш товар чи послугу, якщо навіть не можуть потрапити, скажімо, у магазин, кафе чи кінотеатр. А дитячий візочок – за 15 тисяч гривень – вимушені будуть залишати без нагляду на вулиці. В Україні хіба термінал «Д» Міжнародного аеропорту Бориспіль відповідає всім принципам Універсального Дизайну. Раніше – стадіон у Донецьку… Досліджуючи не перший рік це питання, особисто я можу на пальцях перерахувати ті об'єкти, які бодай частково застосовують принципи Універсального дизайну. Це західний реабілітаційно-спортивний центр у селі Яворів на Львівщині. Там продумано все до дрібниць. Від безперешкодних широких коридор/кімнат/проїздів та зручних туалетних кімнат до дублювання підписів шрифтом Брайля й дзвінкалампи для тих, хто не чує. Сьогодні я із цікавістю спостерігаю, як Ощадбанк змінюється: і колись обшарпаний совєцький банк пропонує європейський доброзичливий сервіс. Новиною для мене стало, коли «Ашан» вивішуючи оголошення про вакансії, не дискримінував за статтю, а запрошує, як працівників, так і працівниць. А такі вакансії, як «робота для інвалідів» відсутні – якщо працівник влаштовує за своїми компетенціями, йому забезпечать належні умови для роботи.

Внесок громадськості

Чи багато може зробити громадськість у запровадженні Універсального дизайну? Журналіст Григорій Мельничук переконаний, що так. Пригадуєте, як у Києві недалеко від універмагу «Україна» пішоходи, ризикуючи власним життям і здоров'ям, переходили трамвайні колії навпростець у зв'язку з відсутністю зручного наземного переходу? «Щоб потрапити на трамвайну зупинку, людині треба було підніматися сходами через спеціально зведений міст – висота якого в три поверхи. Більшість людей не користувалися мостом, а обирали швидкий шлях перетину трамвайних колій, хоча це було небезпечно», – каже Григорій.

Однак замість того щоб прокласти зручний наземний перехід, адміністрація засипала трамвайні колії… камінням. Це не зупинило людей від переходу в несанкціонованому місці. «У нас фото немає, але розказували, що навіть один пасажир на милицях – перетинав колію з камінням», – пригадує журналіст. Тож кілька активістів разом із ним власноруч прибрали каміння й розпочали діалог із міськрадою про створення зручного наземного переходу. У результаті, був зроблений регламентований наземний перехід через трамвайні колії – зі світлофором, пандусом і зеброю. «До питання про Універсальний дизайн і гроші: на незручний міст були витрачені, окрім того, що вкрали, шалені гроші... Натомість як на розумний пішохідний перехід – суттєво менше», – зауважив Мельничук. Кожний із нас на своєму місці може зробити ті невеликі кроки, які допоможуть запровадити Універсальний дизайн. Мій невеликий внесок у створення інклюзивного простору – це збірка «Універсальний Дизайн: Практичні поради для кожного» у співпраці з Тетяною Печончик. У збірці подані прості поради для українських роботодавців, власників бізнесу, політиків, журналістів і

просто свідомих громадян, як кожен на своєму місці може зробити середовище більш дружнім для всіх категорій громадян. Без ілюзій: в Україні ще дуже низький рівень розуміння Універсального дизайну, як і об'єктів, у яких враховані ці принципи. Однак чим раніше на рівні влади, держорганів, бізнесу, медіа, освітніх закладів, сфери послуг тощо почнуть їх застосовувати – тим швидше зменшиться рівень дискримінації та нерівного ставлення.

І не варто «захищатися» війною.

Як сказала близька мені людина, яка працює в держустанові: «Який Універсальний дизайн, коли я маю кабінет, і не маю де в ньому сісти – треба шукати стола. А папір ховаю в сейфі – бо крадуть, а він дорого коштує. Але якщо зараз не писати про Універсальний дизайн, то коли? Так його й у майбутньому не буде…». P.S. До слова, зовсім недавно Державна архітектурно-будівельна інспекція запропонувала переглянути державні будівельні норми, зробивши споруди універсально доступними для всіх. Мета таких змін – реалізувати в Україні філософію Універсального дизайну. Для цього Держархбудінспекція розпочинає роботу над пропозиціями по внесенню змін до ДБН В.2.217:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». І навіть звернулася до громадськості надсилати пропозиції щодо вдосконалення ДБН про доступність споруд. Експертам слід скористатися нагодою. Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини Матеріал підготовлений за підтримки Спільної Програми «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні».

Про Універсальний дизайн читайте на сайті www.ud.org.ua

Новини з регіонів

№5-6 (155-156) березень 2015

Жінки Львівщини з порушенням опорно-рухового апарату намагаються привернути увагу до своїх проблем Громадська організація Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів» завершує проект «Репродуктивне здоров’я жінок з порушенням опорно-рухового апарату у Львівській області».

бговорити здобутки проекту, результати досліджень, що проводились в рамках проекту, подальші перспективи на вирішення проблем в отриманні якісних медичних послуг особам з інвалідністю, зокрема і репродуктивного здоров’я жінкам з порушенням опорно-рухового апарату виконавці проекту запросили обговорити за круглим столом, який відбувся в приміщенні малої сесійної зали Львівської міської ради. Метою проекту є привернути увагу суспільства та медиків до проблеми з отриманням якісних медичних послуг особам з інвалідністю, зокрема і репродуктивного здоров’я жінкам з порушенням опорно-рухового апарату «Здавалося б, що наші проблеми є не на часі, в країні нині є багато важливіших тем. Але ми робили основний акцент на доступності медичних послуг для людей з інвалідністю загалом. Адже жінка в кріслівізку – це своєрідний критерій доступності послуг для будь-кого. Наш проект передбачав аналіз ситуації у Львівській області щодо дотримання репродуктивних прав жінок з проблемами опорно-рухового апарату, при цьому створити єдину базу даних щодо кількості людей на візочках, оскільки такої не існувало, провести аудит доступності закладів охорони здоров’я, опитування медиків, а також просвітницькі тренінгисемінари», – розповідає керівник проекту Наталя Курило. Управління соціального захисту надало інформацію – у Львові налічується 36 жінок, що користуються кріслами-візками. Управління охорони здоров’я повідомляє про 178 осіб. Отож, однозначних статистичних даних поки немає. Було представлено результати опитувань. Опитано 30 лікарів: 27 мають стаж роботи більше 7 років. Лише 1 учасник опитування проходив навчання щодо особливостей роботи з людьми з інвалідністю. 10 осіб мають досвід надання послуг жінкам, що користуються візками. 29 лікарів вказали на відсутність у їх кабінеті обладнання відповідного потребам пацієнтів з порушенням ОРА (варто зазначити, що вагітні жінки на пізніх термінах вагітності належать до мало мобільних груп населення).

18 опитаних не обізнані, як допомогти пацієнтці з порушенням ОРА при пересіданні. 25 опитаних відповіли, що зацікавлені в отриманні більшої інформації щодо надання послуг з питань репродуктивного здоров’я жінкам з порушенням опорно-рухового апарату. Опитано 40 жінок з інвалідністю. Всі опитані мають першу групу інвалідності. Деякі з жінок за різних обставин користуються різними допоміжними засобами, наприклад, в приміщенні – ходунками, на вулиці – візком. 29 вказали, що мають труднощі при відвідуванні гінеколога, 7 взагалі ніколи не проходили огляду гінеколога, 19 опитаних ніколи на проходила обстеження молочних залоз. Більшість жінок звертаються до медичних працівників у поліклініки за місцем проживання, чи інші заклади охорони здоров’я, лише у випадку крайньої необхідності. Профілактичні медичні огляди зазвичай ігноруються жінками, зокрема й через те, що відвідування медичних закладів є проблемою, яка має як фізичну (недоступність приміщення і відсутність спеціального адаптованого обладнання в кабінетах тощо), так і психологічну (залежність від допомоги третьої особи, нетактовність медичних працівників) складові. Найчастіше вони проходили обстеження у санаторіях спинального профілю м. Саки та м. Слов’янськ. Натомість начальник Управління охорони здоров’я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Володимир Зуб запевнив жінок, що робота

в цьому напрямку триває і проблеми доступності для людей з обмеженими можливостями в наших медичних закладах є актуальні і їх намагаються вирішувати. Втім, реалізовуються це не за один рік. «У нас є понад 50 закладів охорони здоров’я, до яких звертаються люди за медичною допомогою, з них 22 будівлі не мають пандусів, оскільки технічно немає можливості це зробити з огляду на архітектуру міста Львова. При вході до будівель, де відсутня технічна можливість облаштувати пандуси, встановлені кнопки виклику персоналу. У будівлях поліклінік, що знаходяться в старих будівлях і де немає ліфтів, на перших поверхах облаштували кабінети для прийому таких пацієнтів. До цього кабінету, при потребі, запрошуються до пацієнта необхідні спеціалісти. Якщо в деяких поліклініках не було можливості пристосувати приміщення чи створити комфортні умови пересування, в такому випадку є можливість, цих жінок закріпити за іншим медичним закладом, де є належні умови», – говорить лікар-чиновник про технічні моменти доступності. Разом з тим, Володимир Зуб зауважив, що продовж 2014 року в жіночі консультації закладів охорони здоров’я міста за медичною допомогою звернулася 41 жінка у візку (23%), одна така жінка народила здорову дитину. На думку Володимира Зуба, потрібно також провести підготовку фахівців з питань репродуктивного здоров’я, зокрема акушер-гінекологів, які могли б провести цикл семінарів, аби навчити медичний персонал, як поводитися з такими жінками з інвалідністю, оскільки це особлива категорія пацієнтів. Також головний лікар міста запропонував жінкам з інвалідністю пройти обстеження молочних залоз, а медичний персонал закладів, де є потрібне обладнання допоможе організувати такий прийом. Отож, в ході реалізації проекту було проведено низку просвітницьких заходів для жінок та підлітків з обмеженими можливостями, щодо отримання консультацій у сфері репродуктивного здоров’я, проведено тренінги, семінари. Адже 178 жінок на візках у Львові чекають такої допомоги. Жінки сподіваються, що суспільство зверне увагу на їхні проблеми, буде сприяти збереженню здоров’я і допоможе пізнати радість материнства. Лариса Ткаленко, Наталя Курило Фото О. Волошинський

Пілотна майстерня з ремонту телерадіоапаратури та побутової техніки

Нещодавно заступник директора департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Світлана Бойм взяла участь у відкритті першої пілотної майстерні по ремонту телерадіоапаратури та побутової техніки в селі Дубище Чуднівського району, де працюватиме людина з інвалідністю.

ідкриття першої пілотної майстерні в області стало можливим завдяки небайдужості за долі людей з інвалідністю, цілеспрямованості в роботі керівника Житомирської обласної громадської організації людей з інвалідністю, депутата Житомирської міської ради Нелі Ковалюк. Постійно бути в пошуках нового, робити добро людям – це кредо Нелі.

Підтвердженням цього є те, що в жовтні 2014 року ЖОГОЛІ «Молодь.Жінка.Сім’я» стала переможцем програми соціальних інвестицій «Україна – житниця майбутнього» і отримала грант на реалізацію проекту «Впровадження соціального підприємництва в Житомирській області». І саме в рамках цього проекту відбулося відкриття майстерні. Проект реалізується з жовтня 2014 року за підтримки ТОВ «Монсанто Україна». Під час реалізації проекту раніше відбувся круглий стіл, семінар у Житомирському вищому професійному училищі – інтернаті для молоді з інвалідністю. «Наш проект спрямований на розвиток соціального підприємництва серед людей з інвалідністю. Цільовою групою є насамперед молодь. Адже саме молоді люди, кожен у своїй місцевості, повинні стати «агентами соціальних змін на селі». Проект передбачає створення п’яти пілотних майстерень по обстеженню та ремонту телерадіоапаратури, побутової техніки, швейних майстерень в сільській місцевості (районних центрах), а саме: с. Дубище, Чуднівський район, м.Бердичів, смт. Романів, смт. Червоноармійськ, смт. Черняхів. Разом з тим, це створення робочих місць для людей з інвалідністю», – розповіла Неля Ковалюк. У відкритті пілотної майстерні взяв участь заступник голови Житомирської обласної ради Руслан Годований, голова Дубищенської сільської ради Віталій Ткачук, депутат обласної ради Олександр Бочковський, начальник управління праці та соціального захисту населення Чуднівської райдержадміністрації Олена Зотько, члени громадської організації, жителі місцевої громади та інші.

Заступник голови обласної ради Руслан Годований зазначив, що відкриття такої майстерні має, перш за все, соціальне значення. По-друге. Люди сьогодні багато використовують в побуті техніки, в тому числі і на селі, і не завжди сільські люди мають можливість поїхати в місто. А тут можна зробити на місці ремонт побутової техніки. Дякує Нелі Ковалюк за такий підхід щодо створення нових робочих місць для молоді з інвалідністю на селі, і запевнив, що і надалі буде підтримувати організацію в реалізації цього проекту. Голова Дубищенської сільської ради Віталій Ткачук пообіцяв всіляко підтримувати проект і долучитися до нього шляхом створення сервісного центру по наданню послуг, а саме: робота перукарні, майстерня по ремонту взуття та одягу. Це надасть змогу більше працевлаштувати людей з інвалідністю на селі. У приміщені сільської ради виділена невеличка кімната для роботи майстерні. Проведено ремонт, закуплено обладнання для ремонту електро-побутової техніки та проведення її діагностики, на що витрачено 25 тис.грн. коштів проекту. Тут працюватиме майстром і працівником, на перших порах, Руслан Слободенюк, а в майбутньому працюватиме інший хлопчина. Руслан народився в селі Дубище, закінчив Житомирське вище професійне училище-інтернат, висококваліфікований спеціаліст. Усім присутнім він провів майстер-клас по виготовленню електронного шкільного дзвінка. Маючи обмеження фізичних можливостей, він доказав, перш за все, собі, і всім іншим, що людина з інвалідністю може реалізувати свої плани, мрії, знайти своє гідне місце в житті. Вл. кор

А віз і нині там...

№5-6 (155-156) березень 2015

Ходячий візочнику не товариш? Чернівецькі активісти вимагають доступності міських споруд для людей з інвалідністю. Пишно відкрите після трирічної реставрації 125-літнє приміщення Чернівецького Головпоштамту упродовж 9-ти місяців спричиняло лише захоплені «охи», які «несподівано» для влади розродилися розчаруванням.

істяни з’ясували, що, попри велику вартість реставрації (за офіційними даними, вона обійшлася майже в 7 млн. грн.), історична будівля залишилася недоступною для частини людей на інвалідних візках. Вони не зможуть не лише помилуватися інтер’єром Головпоштамту через неможливість потрапити всередину приміщення без пандуса, а якщо якимсь дивом навіть опиняться в залі, не зможуть скористатися послугами Укрпошти: вікна для обслуговування відвідувачів розташовані надто високо для візочника, а столи є тільки високі, пристосовані для підготовки кореспонденції стоячи. Жодних стільців чи лавиць. З’ясувати ймовірні способи усунення проблеми уже понад місяць намагаються чернівецькі активісти. Щоправда, чиновники їх уперто не чують.

Чиновник і мистецтвознавець: Проблема і закон один, а тлумачення – різне

Керівництво обласної філії Укрпошти пояснює, що вони хотіли обладнати вхід до приміщення пандусом, але не отримали дозволу міської ради. Скептики спочатку в це не надто вірили, незважаючи навіть на негативну відповідь начальника відділу охорони культурної спадщини міської ради Олени Пушкової щодо відсутності пандусів до будівлі Головпоштамту: «Стаття 28 Закону України «Про охорону культурної спадщини» диктує правила поведінки в історичному середовищі: вимоги органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших зацікавлених органів щодо умов утримання та використання пам’яток не можуть призводити до змін пам’яток і не повинні погіршувати їхню естетичну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність. Установлюємо кнопки виклику персоналу в разі потреби, можливе обладнання пандусів з бокових входів. У кожному випадку потрібен індивідуальний підхід». Згодом була оприлюднена письмова відповідь пані Пушкової «Укрпошті» – саме таку, про яку й розповідали поштовики. Мовляв, зазначена будівля «знаходиться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також буферної зони об’єкта культурної спадщини, включеного до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО…», тож «вважаємо неможливим влаштування пандуса до центрального входу в операційний зал на вул. О.Худякова, 6, згідно з діючими нормативами». Натомість доцент Київського інституту будівництва та архітектури, мистецтвознавець Світлана Біленкова, яка народилася й донедавна жила в Чернівцях, такою неувагою до людей з інвалідністю обурена: «Коли будуть правила поведінки в історичному середовищі, передбачені законодавством, на яке посилається відділ охорони культурної спадщини? Я народилася в цьому місті й хочу бачити належну увагу до інвалідів та літніх людей. Не знаю, як можна буде пояснити нашим героям, які повернуться з АТО та отримали інвалідність, що їм треба натискати кнопку виклику, аби хтось завів чи заніс їх до приміщення». Пані Світлана розповідає про європейський досвід забезпечення доступності об’єктів (як сучасних, так і культурної – в тому числі і світової – спадщини), який вона бачила на власні очі: – 2004-го року я вперше була у Швеції, на міжнародній конференції. Там побачила пандус, який сфотографувала і згодом доповідала про такий досвід у Чернівецькій міськраді. Згодом перший пандус збудували і в Чернівцях, до одного з банків у центрі міста. Тоді ніхто не знав, як це правильно робити, що має бути певний градус нахилу… Робили, як уміли. Зараз уже зрозуміло, що коли немає можливості забезпечити довгий пандус з відповідним градусом, його можна зробити як спі-

ралевидний, звивистий. Пандуси навіть використовують як конструкцію для розваг дітей і молоді. Загалом доступність громадської архітектури для громадян з різними рівнями стану здоров’я (вадами зору, слуху, порушеннями можливостей пересування тощо) – це норма, сучасні стандарти архітектури. Але в Європі забезпечують доступність не лише в нових забудовах. Я пересвідчилася в цьому, коли зі мною трапився нещасний випадок під час відрядження до Відня: я зламала ногу і пересувалася на милицях. А коли отримала запрошення до Віденської опери, дуже переймалася тим, як маю відвідати виставу, долаючи сходи… Однак історичне приміщення опери облаштоване пандусом та іншими пристосуваннями для зручності відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями, яких там було досить багато і яким допомагав персонал театру.

І Ватикан, і Лувр доступні для візочників…

Наведу ще приклад Відня. У будинках, не вищих за 3 поверхи, ззовні під’їзду встановлюють підйомники. Вище 3 поверхів це вже небезпечно для людей літнього віку. Тож, якщо це багатоповерхова пам’ятка архітектури, роблять добудову, не псуючи будівлю. Стосовно ж віконець, з яких обслуговують відвідувачів на візках – за кордоном вони розташовані нижче, а на поручнях розміщують спеціальні наліпки з написом шрифтом Брайля чи вказівниками – для незрячих. Загалом мають бути затверджені правила містобудівної політики в межах історичних територій, які повинні поділятися на зони і, вже відповідно до цього поділу, мати визначення, де і що можна чи не можна робити. Пам’ятку треба адаптувати, пристосовувати, опрацьовувати в комплексі, враховувати зміни в освітленні, вентиляції, опаленні… Такі пам’ятки, як Ватикан, Лувр, доступні для інвалідіввізочників. Країни Європи у збереженні своїх архітектурних пам’яток керуються міжнародним документом – Віденським меморандумом, ратифікованим 2005-го року Україною саме з ініціативи Чернівецької міської ради. Тож законодавство дозволяє обладнувати пам’ятки архітектури пандусами. Ширина тротуару біля Головпоштамту для цього достатня. Сам пандус може бути як стаціонарний, так і тимчасовий, полегшений, мобільний. З ситуації щодо Чернівецького Головпоштамту можна вийти дипломатично. Щодо коштів у цьому конкретному випадку можна спробувати звернутися до різних фондів, які надають подібну допомогу. А якщо говорити загалом про доступність об’єктів для інвалідів у всьому місті, то, ймовірно, треба вести мову про закладення на це коштів на державному рівні. Багато років в Україні не приділялася увага темі доступності урбаністичного середовища для людей з обмеженими можливостями, навіть не розроблялися нормативні документи стосовно цього. Ця тема стала актуальною в нас менше 10 років тому, коли 2005 року з ініціативи Чернівецької міської ради до Києва був направлений переклад Віденського меморандуму, який я, як делегат міжнародної конференції з питань управління історичним міським ландшафтом, привезла до України. У ньому обговорювалося питання винайдення шляхів управління і менеджменту історичного середовища – і пам’яток архітектури в тому числі. Цей документ ратифікували всі учасники країн ООН, об’єкти яких представлені у списку всесвітньої спадщини. Однією з перших його ратифікувала Україна. Ми з колегами дуже ретельно переклали текст меморандуму українською, тодішній чернівецький міський голова Микола Федорук направив його до Міністерств культури, закордонних справ та інших відповідних органів. Меморандум

був надрукований у профільному журналі Інституту пам’ятко-охоронних досліджень. Архітектори сприйняли факт ратифікації без ентузіазму, адже, як і тепер, остерігалися нововведень. Гадаю, що за виром інших подій на державному рівні не приділялася належна увага питанням доступності будинків і споруд для маломобільних груп населення. І тільки цього року Президент України запровадив інститут Уповноваженого з прав людей з інвалідністю. Настав час реформ європейського напрямку».

Чий закон «законніший»: бюрократів чи людей з інвалідністю?

Тим часом Валентина Добридіна, представник Національної Асамблеї інвалідів України у Чернівецькій області повідомила, що минулого тижня представники громадськості Чернівців та Чернівецької області провели аудит визначення доступності Головпоштамту в Чернівцях – за участі п. Пушкової, яку спеціально запросили на обстеження. «Компромісу ми ніяк не знаходили, – розповідає п. Добридіна. – Пані Пушкова посилалася на закон, який не дозволяє нічого змінювати в будівлях, що є пам’яткою архітектури. А ми керувалися Конституцією України, яка гарантує рівні права для усіх громадян та Конвенцією ООН про права інвалідів, яка надає людям з інвалідністю право доступу на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та спілкування, включаючи інформаційно-комунікаційні технології і системи, а також до інших об’єктів та послуг… Наша пропозиція була – збільшити майданчик біля вхідних дверей над сходами на 110 см і обладнати вхід пандусом уздовж будівлі з правого боку. Це зайняло би не більше 50 см. ширини тротуару і приблизно 5 метрів довжини – і він нікому не заважав би. Наводили приклад розташування величезних сходів до інших закладів, які займають набагато більше площі тротуару. Але наші намагання були марними: відчувалося, що, як і раніше, чиновникам легше «відмазатися», посилаючись на документ, а не знайти рішення. Ми ніяк не могли зрозуміти, чому доступність для маломобільних може бути незручною для інших… Сумно…». А загалом активісти здійснили моніторинг визначення доступності 17 поштових відділень у Чернівцях, двох магазинів, одного кіоску. Заповнені анкети визначення доступності, рекомендації та вимоги надані Дирекції «Укрпошти». За наявними даними планують скласти план-графік усунення недоліків і забезпечення доступності до них. Розрулити ситуацію допомоли Ярослав Цюпак, директор Чернівецького відділення «Укрпошти» та його заступник Орест Перепелиця. Вони запропонували облаштувати альтернативний вхід з тильної сторони закладу. Це буде 12-метровий пандус із дашком від опадів, бортиками, поручнями, вказівниками, кнопкою виклику і зі спеціальним покриттям усієї території двору. Залишається чекати обіцяного. Маріанна АНТОНЮК, м. Чернівці

№5-6 (155-156) березень 2015

Тренинг по организационному развитию негосударственных организаций, которые работают в сфере сохранения репродуктивного здоровья и планирования семьи В конференц-зале отеля «IBIS» (г. Киев) состоялся тренинг по организационному развитию негосударственных организаций, которые работают в сфере сохранения репродуктивного здоровья и планирования семьи (в рамках программы «Здоровье женщин Украины, которая поддерживается Агентством США по Международному развитию и внедряется Институтом Исследований и Тренингов Корпорации имени Джона Сноу).

частие в мероприятии приняли общественные организации из Винницы, Житомира, Луганска, Николаева, Чернигова, Львова, Киева, Черновцов, занимающиеся вопросами людей с инвалидностью, наркозависимымых, молодёжи, проблемами ВИЧ/СПИДА. Тренеры: PR-менеджер Днепропетровской городской общественной организации «Женский информационно-координационный центр» – Алёна Личманенко и член правления Днепропетровской городской общественной организации «Женский информационно-координационный центр» – Оксана Мирошниченко. После традиционного знакомства участникам было предложено активно включиться в теоретическую и практическую работу. Среди рассматриваемых тем: • общая характеристика негосударственных организаций/организаций гражданского общества (ОГО); • миссия ОГО (при формировании миссии члены организации дают ответы на следующие вопросы: «Кто мы»?, «Для чего существуем?», «Что мы делаем и для кого?»); • руководящие органы и их функции; • определение команды, корпоративная культура, роль лидера ОГО (присутствующие посчитали, что сплочённость, слаженность действий команды играют немаловажную роль в успешности организации, а её лидер в идеале обладает такими качествами как: справедливость, целеустремлённость, профессиональность, ответственность, понимание проблем других людей, инициативность). В этом же блоке обсудили и моменты распределения обязанностей и делегирования полномочий для эффективной работы коллектива. Так, было оговорено, что делегировать задание желательно подчиненному, который способен увидеть задание комплексно, понять его цель и выполнение, влияние на другие процессы в организации, а вот о принципе «быстрее сделать самому, чем кому-то объяснять», тренеры посоветовали забыть, потому как объяснив один раз и потратив тем самым больше времени, можно сэко-

номить своё время в будущем, когда подчинённые будут делать это сами без пояснений. Помощь волонтёров при проведении различных акций, социокультурных мероприятий, заседаний, в работе с целевой группой той или иной организации, на протяжении многих лет является востребованной и необходимой.

Участники тренинга пришли к единому выводу, что данный процесс полезен обоюдно.

Для организации – это реальная поддержка при выполнении запланированных задач, для волонтёров – шаг к развитию, самосовершенствованию, удачная перспектива получения образования и трудоустройства в будущем, расширение кругозора. Одним из итогов проведения тренинга должна стать разработка плана организационного развития ОГО. Для того, чтобы прийти к его составлению более продуктивно, тренеры представили к рассмотрению вопросы социального маркетинга, управления проектной деятельностью, привлечения ресурсов, взаимодействия с окружением и др. Следует отметить, что участники заинтересованно относились ко всем предложенным видам деятельности, объединяясь в группы с представителями других организаций обменивались опытом, собственными наработками, мнениями, создавали стратегические сообщения, информационные продукты, используя весь свой профессиональный, творческий и интеллектуальный потенциал. По достоинству были оцен е н ы присутствующими матрицы оценки организационной спос о б н о с т и организаций, которые работают в сфере общественного здоровья (включают в себя следующие отрасли: руководство, организационное управление, управление персон а л о м , финансовое управление, внешнее окружение, управление программами и ре-

зультатами их выполнения, организационная стратегия в сфере общественного здоровья) и технической способности для коммуникаций по изменению поведения (стратегия и внедрение коммуникаций по изменению поведения, управление и контроль, управление данными и информационные системы управления), составленные очень подробно и позволяющие систематизировано продиагностировать состояние организационной способности, определить приоритетные направления развития, которые будут положены в основу стратегии организационного развития ОГО, комплексно оценить важнейшие элементы для эффективного внедрения программ (проектов) и определения составляющих, которые нуждаются в усилении или дальнейшем развитии. В целом мероприятие прошло очень позитивно и динамично, а ожидания участников – получить новые умения и навыки, познакомиться с представителями общественных организаций, научиться оценивать свою работу и работу команды – оправдались в полной мере. Искренне благодарим организаторов тренинга и лично заместителя директора программы «Здоровье женщин Украины – Наталью Карбовскую, координатора по образованию и организационному развитию программы «Здоровье женщин Украины» Лидию Гриву, тренеров – Оксану Мирошниченко и Алёну Личманенко. Наталья ОХРИМЕНКО

На Львівщині мистецтво стало ближим до незрячих людей На Львівщині вперше в Україні реалізовано проект для людей з глибоким ураженням органів зору з аудіодискрипції візуалізації творів мистецтва. Відтепер театральні вистави для дорослих та дітей у більшості театрів області будуть доступні для осіб з порушеннями зору, для яких дія, що відбувається на сцені, наповниться новим змістом та емоційністю.

епартамент з питань культури, національностей та релігій облдержадміністрації та Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів Усі» розпочали реа-

лізацію пілотного проекту «Рівні права, рівні можливості, ефективність і доступність культурних послуг в Україні». У межах цього проекту відбулись спеціальні навчання, де актори театрів отримали теоретичні та практичні знання і навички організації та проведення аудіодискрипції візуальних творів. Курси проводили актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької Олександра Боньковська, психолог Львівської міської психолого-медико-педадогічної консультації Жанна Катерняк, виконавчий директор ЛОО ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ» та керівник «Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами» НУ «Львівська політехніка» Оксана Потимко. Сьогодні перші 10 випускників навчальної програми «Аудіодискрипція візуальних творів» отримали сертифікати. «Важливо зазначити, що цей проект стартував як ініціатива добра та об’єднання зусиль громадськості й влади. Кошти бюджету будуть залучені лише для закупівлі технічних засобів – радіо гідів», - зазначила директор департаменту з питань культури, національностей та релігій ОДА Наталія Гамкало. Організатори проекту сподіваються, що такий досвід буде поширений по всій Україні. Вл. кор.

№5-6 (155-156) березень 2015

Наше майбутнє

ПРЕМІЯ TOYP 2014 В УКРАЇНІ: ТРІУМФ ОСОБЛИВИХ В Українському домі відбулася конференція і церемонія нагородження українського відбору Міжнародної премії TOYP 2014 – «Ten Outstanding Young Persons» («Десять видатних молодих людей»). Протягом листопада 2014 – січня 2015 р.р. оргкомітет премії відшуковував по всій Україні молодих людей віком до 40 років, які мали цікаві проекти, видатні досягнення чи життєві перемоги. Загалом, премія TOYP – це щорічна міжнародна програма, спрямована на виявлення та популяризацію молодих людей, котрі досягли значних успіхів і які є втіленням найліпших якостей сучасної людини.

рганізатором премії та церемонії нагородження виступила міжнародна організація «JCI» (Junior Chamber International). Нагородою для десяти переможцям стала кришталева статуетка премії TOYP та можливість представити Україну на TOYP of the World 2015 у листопаді 2015 року в Японії. Одним із 30-ти фіналістів премії у номінації «Персональні здобутки» стала випускниця Університету «Україна», журналіст Імідж-центру Університету «Україна» Світлана ПАТРА.

Під час своїх виступів на конференції претенденти на премію розповідали про себе, свої проекти та здобутки. Виступи кожного з 30-ти фіналістів супроводжувалися відео презентацією, яку вони підготували. Ці виступи-презентації були одним із критеріїв, за яким члени журі обирали 10-ть переможців. До складу журі Міжнародної премії TOYP 2014 в Україні входили: Віктор Огнев’юк – голова журі, ректор Київ• ського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук, заслужений працівник освіти. Ольга Веснянка – журналістка, експертка із • правозахисних питань, зокрема у таких проектах як «Повага. Кампанія проти сексизму в українських ЗМІ та політиці», «Коаліція з протидії дискримінації в Україні» та ВБО «Точка опори». Антон Білецький – ідеолог та співвласник • «Фанера Project» (мережа фан-барів «Банка» і кафедінер «Жовток»), власник та керуючий «Business2People». Ілля Кенінгштейн – керуючий партнер вен• чурного фонду Hybrid Capital, громадський діяч, експерт Реанімаційного Пакету Реформ. Арсеній Фінберг – координатор проекту «Ці• кавий Київ», один із засновників МБФ «Кожен може» (екс-«Волонтерська сотня»), координує роботу з вимушеними переселенцями. Олег Скрипка – музикант, лідер гурту «Воплі • Відоплясова», ініціатор та засновник міжнародних фестивалів «Країна Мрій» та «Рок Січ», громадській діяч. Загалом, на церемонії виступив 31 фіналіст. По три особи на кожну номінацію: «Мир і права лю-

дини», «Культура», «Винаходи», «Персональні здобутки», «Екологія», «Наука», «Волонтерство», «Медицина», «Бізнес» і «Політика». У номінації «Персональні здобутки» було чотири фіналісти. Після останнього виступу і невеличкої перерви відбулося урочисте нагородження переможців. На жаль, у святкову атмосферу заходу невблаганно увірвалися сумні реалії життя. Так, хвилинами мовчання присутні згадали загиблого напередодні російського опозиційного політика Бориса Немцова та українського фотожурналіста Сергія Ніколаєва, який загинув на Донбасі 28 лютого. У номінаціях «Бізнес» та «Політика» не було відзначено переможців. Голова журі Віктор Огнев’юк пояснив це так: «…Можливо, для України так навіть символічно склалося, бо сьогодні в Україні політика є найбільш невдалим проектом. І, на превеликий жаль, ми не побачили надзвичайно вдалих проектів у бізнесі у сучасній Україні. Можливо, саме тому це відбилося і на нашому рішенні. Жоден фіналіст з номінації «Бізнес» не запропонував нам оригінального бізнес-проекту, який би не повторював того, що вже відомо, і це стало головною причиною. У політиці ж ми не побачили завершеного політичного проекту. Учасники не переконали нас, що вони вже відбулися як молоді політики...» Проте це не означало, що фіналістів було вісім.

Отже, список переможців премії TOYP 2014 в Україні:

• Тетяна Печончик у номінації «Мир і права людини»; • Костянтин Кляцкін та Ірина Шувалова у номінації «Культура»; • Антон Головаченко у номінації «Винаходи»; • Людмила Павленко та Олена Чорнобривенко у номінації «Персональні здобутки» (обидві переможниці, так само, як і фіналістка Світлана Патра, послуговуються візком); • Лілія Ткаченко у номінації «Екологія»; • Костянтин Ганушевич у номінації «Наука»; • Андрій Ковальчук у номінації «Медицина»; • Тетяна Ричкова у номінації «Волонтерство»; Варто сказати, що нагороди знайшли своїх власників цілком заслужено. Так, І. Шувалова, як перекладач, знайомить світ з українською поезією. Волонтера Тетяну Ричкову знають усі, хто не вважає, ніби війна між Україною і Росією обходить його стороною. Ця мужня жінка самостійно відвозить допомогу воякам на фронт. Костянтин Кляцкін долучився до створення та роботи творчого об’єднання BABYLON’13, яке фільмувало революційні процеси на Майдані і зараз продовжує зберігати у сотнях хвилин

відеоматеріалів та документальних фільмів новітню історію України. А Людмилу Павленко запам’ятали всі, хто слідкував за параолімпійськими іграми в російському Сочі 2014 року. Ця тендітна жінка вийшла на Закриття Паралімпіади в українському вінку зі стрічками, на яких було написано слово «Мир» трьома мовами – українською, російською, англійською. Антон Головаченко із конструкторів «Лего» створив екзоскелет – дуже потрібний пристрій для успішного лікування та реабілітації людей з інвалідністю. Детальніше про переможців можна прочитати за посиланням: http://toyp.com.ua/champ. Окрім головних нагород, були ще і призи глядацьких симпатій за результатами онлайн-голосування присутніх у залі. Їх отримали такі учасники: Олена Чорнобривенко (номінація «Персо• нальні здобутки») Людмила Павленко (номінація «Персональні • здобутки») Анна Петрова (номінація «Бізнес») • Світлана Сітнік (Багрич) (номінація «Волон• терство») Костянтин Ганушевич (номінація «Наука») • Костянтин Кляцкін (номінація «Культура») • Роман Матис (номінація «Політика») • Лілія Ткаченко (номінація «Екологія») • Андрій Ковальчук (номінація «Медицина») • Аліна Матюхіна (номінація «Наука») • Голова журі Віктор Огнев’юк запросив Світлану ПАТРУ (номінація «Персональні здобутки») відвідати одну з презентацій переможців премії TOYP, яка відбудеться у квітні 2015 року в Київському університеті ім. Б. Грінченка. Про переможницю номінації «Персональні здобутки» Людмилу Павленко детальніше читайте на наступній сторінці. Тіна ОВДІЙ, журналіст Імідж-центру Універсиету «Україна»

Спорт

№5-6 (155-156) березень 2015

Національна дефлімпійська збірна команда захищатиме честь України на ХVIII зимовій Дефлімпіаді-2015 гідними гордого звання українських дефлімпійців, адже за Вами – Україна!», – такий основний меседж отримали члени національної дефлімпійської збірної команди України.

Вже з 27 березня 2015 року національна дефлімпійська збірна команда України представлятиме нашу державу на ХVIII зимових Дефлімпійських іграх. Напередодні від'їзду на Ігри спортсмени та тренери команди зустрілись з президентом Національного комітету спорту інвалідів України, Уповноваженим Президента з прав людей з інвалідністю Валерієм Сушкевичем. «Бути

ХVІІІ зимові Дефлімпійські ігри пройдуть з 27 березня по 05 квітня 2015 року в містах Ханти-Мансійськ та Магнітогорськ (Росія). Особливістю Ігор 2015 року є те, що спортсмени-дефлімпійці розташуються в двох містах – Ханти-Мансійську та Магнітогорську. Тут відбудуться змагання з 4-х дисциплін високогірських та довгих дистанціях. Урочисті церемонії відкриття та закриття Ігор відбудуться в Центрі спортивної підготовки з тенісу м. Ханти-Мансійська. На ХVІІІ зимових Дефлімпійських іграх розігруватиметься 31 комплект нагород та близько 450 спортсменів з 30 країн світу будуть боротися за медалі в п'яти видах спорту: хокей з шайбою, керлінг, сноуборд, лижні перегони та гірські лижі. Спортсмени України вперше візьмуть участь у 3 видах спорту із 5, презентованих Дефлімпіадою2015. І вперше команда виступить таким складом: 20 дефлімпійців з 6 регіонів України (Закарпатська обл., Київська обл., м. Київ, Львівська обл., Сумська

обл., Тернопільська обл.), 8 з яких виступатимуть у лижних перегонах, 10 – у керлінгу та 2 – у гірськолижному спорті. Власне керлінг та гірськолижний спорт – український дебют на цих Іграх. Причому, керлінг представлений як жіночою, так і чоловічою командами. Середній вік команди – 33 роки. Наймолодшій спортсменці Нопрієнко Єлізаветі – 16 років – вона дебютант Ігор в лижних перегонах. Найстаршому учаснику Дефлімпіади від України – 52 роки. Це Люханов Віктор, який дебютує в гірськолижному спорті. 16 спортсменів із 20 – дебютанти Дефлімпіади-2015, Лаврик Анастасія перейшла з лижних гонок у гірськолижний спорт, тому це її теж своєрідний дебют у цих Іграх. Підготовка спортсменів України до Дефлімпійських ігор 2015 року розпочалась відразу після відміни ХVІІ зимових Дефлімпійських ігор 2011 року. Вся робота по підготовці і участі спортсменів України у ХVІІІ зимових Дефлімпійських іграх 2015 року здійснюється у тісній співпраці Мінмолодьспорту України, Національного комітету спорту інвалідів України, Укрцентру «Інваспорт» спільно зі Спортивною федерацією глухих України. Прес-служба НКСІУ

Первый учебно-тренировочный сбор Паралимпийской сборной Украины Паралимпийская сборная Украины по пауэрлифтингу вернулась из города Ровно, где проводила первый учебно-тренировочный сбор. Вот что рассказал старший тренер сборной Александр Алферов. - Проведенной работой я остался доволен. Все 11 спортсменов, что прибыли в город Ровно отработали честно и добросовестно. Это Марина Копейка и Лидия Соловьева (обе из Днепропетровска), Раиса Топоркова, Татьяна Широколава (обе с Запорожье), Алина Кумейко (Энергодар), Любовь Семенюк (Ровно). Мария Гудачек из города Ровно была приглашена на просмотр с перспективной «пристрелкой» на чемпионат Европы, который пройдет осенью нынешнего года. Из мужчин на сборах присутствовали Сергей Хвалынский (Винница), Руслан Корчинский (Львов), Антон Крюков (Мариуполь), Юрий Куприянов (Хмельницкий) и Константин Сосков (Винница), который, к сожалению, получил на тренировке травму и уехал со сборов раньше намеченного срока. Жаль, что из-за этого на Кубок мира он не попадает.

Сбор прошел очень интересно и хорошо на новом месте. Мы привыкли, что всегда подобные сборы проводили на своей базе в Евпатории, а тут все изменилось. При всем при этом, хочу сказать огромное спасибо начальнику центра Виктору Александровичу Кучеру и его заместителю и, одновременно, нашему тренеру Андрею Владими-

ровичу Демчуку за организационную работу. Кроме Демчука в тренерский штаб вошли Сергей Михайлович Кумейко (Энергодар) и Олег Георгиевич Пакула (Винница). Впервые в истории пауэрлифтинга прошел Кубок мира с 11 по 19 марта в Арабских Эмиратах. -Какая задача стоит перед украинской сборной? -Нам необходимо завоевать максимальное количество лицензий для участия на паралимпийских играх в Рио-2016. -Какой проходной балл надо получить, чтобы стать обладателями заветных путевок в Бразилию? -Желательно попасть в призеры этого кубка, а если нет, то женщинам необходимо попасть в шестерку, а мужчинам – в десятку лучших спортсменов мира. Я считаю, что шансы есть у всех. Надеюсь, что команда выступит гладко, и это невзирая на то, что происходит у нас в стране. В частности, Антон Крюков из Донецкой области тренируется под выстрелами. Следующий этап у нас – чемпионат Европы, который будет последним стартом этого года и стартует он в Венгрии, в город Эгер 22 ноября 2015 года.

Ім’я 95-річного львівського тренера зі стрільби з лука Михайла Хусківадзе внесли до Національного Реєстру Рекордів

Р е к о р д Ук р а ї н и

У Львові у приміщенні стрілецького тиру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького 11 березня відбулася фіксація унікального вікового досягнення та вручення Сертифікату про рекорд найстарішому діючому тренеру зі стрільби з лука в Україні Михайлу Хусківадзе.

Ім’я 95-річного Михайла Хусківадзе внесли до Національного Реєстру Рекордів Михайло Хусківадзе – людина-легенда. У свої 95 років він досі є діючим тренером зі стрільби з лука команди спортсменів-параолімпійців, регулярно проводить тренування. Він і досі по-армійськи підтягнутий, по-королівськи пунктуальний і по-спортивному азартний. Учні Майстра, який і досі бездоганно володіє луком своєю однією рукою, досягають відмінних результатів на національних та міжнародних рівнях. Михайло Хусківадзе народився 6 серпня 1919 року в місті Омськ (Російська Федерація). Ветеран Великої Вітчизняної війни. Майстер спорту зі стрільби з пістолета, майстер спорту зі стрільби з

лука. Чемпіон і призер чемпіонатів України. Член збірних команд колишнього СРСР з кульової стрільби та стрільби з лука. Заслужений тренер УРСР. Заслужений тренер СРСР. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. У 1960-1970 роках - тренер збірної команди СРСР і старший тренер національної збірної команди України, голова ради Федерації стрільби з лука України. Хусківадзе підготував призерів Олімпійських та Паралімпійських ігор, 18 майстрів спорту міжнародного класу, призерів та рекордсменів Європи і світу (СРСР і України), більше 70 майстрів спорту. Серед його учнів – майстри спорту міжнародного класу. При Львівському медичному інституті Хусківадзе створив секцію спортсменів-лучників з обмеженими можливостями, вихованці якої завоювали досить багато перемог на змаганнях національного та міжнародного рівнів, а секція стала основою національної збірної України. З 1989 р – провідний тренер збірної команди інвалідів-лучників України. Автор 43 наукових праць, посібника «Спортивна стрільба з лука».

Сторінку підготовлено за матеріалами paralympic.org.ua та invasport.com.ua

Сильні духом

№5-6 (155-156) березень 2015

Ле ся Ли м ар : « Дл я н е зр я ч о ї л юд и н и к н и г а – ц е в ік н о у св іт » Леся Лимар – дипломований тифлопедагог та практичний психолог. Із 2005 року вона працює в Українському товаристві сліпих (УТОС) у Дніпропетровській області, де обіймає посаду інструктора-методиста. У пані Лесі з дитинства проблеми з зором, тому вона по собі знає, як живеться незрячим в Україні.

- Пані Лесю, скажіть, будь ласка, скільки людей із проблемами зору знаходяться на обліку Українського товариства сліпих в Дніпропетровській області? - В Дніпропетровській області на обліку знаходиться 2216 осіб І, ІІ і ІІІ групи. Це переважно люди похилого віку, за 60 років. Молодь неохоче вступає в нашу громадську організацію, на жаль. - У чому полягає саме ваша робота? - Я обіймаю посаду інструктора-методиста, яка передбачає керівництво роботою первинних організацій області. В цілому, УТОС включає в себе 12 осередків в Дніпропетровській області і 6 – у Донецькій, які приєдналися до нас 2 січня 2015 року. Це осередки в тих містах Донецької області, які знаходяться на території, підконтрольній Україні, – Артемівськ, Краматорськ, Маріуполь, Костянтинівка, Слов’янськ і Червоноармійськ. - Якщо казати про професійну зайнятість людей із проблемами зору, в яких сферах вони працюють частіше за все? - Багато людей працюють масажистами, економістами, юристами. Є навіть така громадська організація «Незрячі юристи України», яка має осередки в різних великих містах із центральним офісом у Києві. Багато людей музикантів, співаків. От, наприклад, є у нас Юрій Устименко, йому 75 років, він працював викладачем в Дніпропетровській консерваторії імені М. Глінки по класу фортепіано. Дуже багато людей працюють за робітничими спеціальностями. На території нашої області є п’ять підприємств громадської організації УТОС – в Кривому Розі, в Дніпропетровську – два, в Дніпродзержинську і в Нікополі. Дніпропетровська організація ДУВП працює з Укрзалізницею і випускає продукцію залізничного призначення (з’єднувачі рейок, стрілок, перемички, плоскі шайби), для будівничої галузі (різноманітні профілі для гіпсокартону) та електричних мереж (низьковольтні блоки зажимів). А ВПО «ЛУЧ» УТОС виготовляють оприскувачі для садівництва та інший садовий інвентар. Раніше це були дуже потужні підприємства, за рахунок їхньої роботи УТОС як організація сама себе забезпечувала. Зараз замовлень менше, і дуже тяжко конкурувати з підприємствами, де таку роботу виконують автомати. - А Дніпропетровська міська влада якось допомагає у працевлаштуванні? - Не дуже, чесно кажучи. Частіше за все розраховуємо на свої сили. - Скажіть, будь ласка, які навчальні курси та культурні заходи проводяться в Дніпропетровську для людей із проблемами зору? - Зараз у місті створюється новий проект із навчання людей із інвалідністю такій професії, як грантрайтер (автор цього проекту Олена Хименко в 2014 році виграла грант у конкурсі «Молоді вчені – Дніпропетровщині» на суму 38,5 тис.грн. В його межах планується проведення 12 семінарів для відібраних 20 слухачів, де будуть навчати оформленню документів для отримання грантів, розвитку власних проектів основам фандрайзингу, – авт.). І, наскільки я зрозуміла, не останньою метою проекту буде залучення до роботи хлопців, які повернулись

із АТО з інвалідністю. Я була на пресконференції цього п р о ект у, сама записалася до списку бажаючих прослухати курс. Якщо говорити про спеціальне технічне обладнання, наскільки сьогодні УТОС забезпечений книгами зі шрифтом Брайля, аудіо книгами, тифлотехнікою? - З книгами Брайля проблема колосальна. Так, вони випускаються, але в дуже малій кількості, десь 2-3 штуки на рік. У 2012 році були розмови, що колишній президент виділив гроші на друк підручників шрифтом Брайля, але, як мені пояснював директор Харківської школи-інтернату для дітей із вадами зору, не знайшли видавництва, яке б надрукувало такі книжки. Тому ми цих книг і не побачили. Я знаю, що є невеликі друкарні у Львові, Києві, які видають книги зі шрифтом Брайля. Наша друкарня при УТОСі – Будинок звукозапису та друку – випускає, в основному, періодику. Але й на періодику фінансування мізерне. - Тобто державної допомоги ви взагалі не відчуваєте? - Взагалі. Дуже критична ситуація. Рятують аудіокниги, вони є в Інтернеті, хоча й у вигляді піратських записів. Також у Києві є бібліотека, яка співпрацює з бібліотеками з Росії, Білорусі, за підтримки студентів вони організовують різні проекти, наприклад, записують сучасну українську літературу, а потім дарують. Щодо забезпечення апаратами для читання цих книг, то був завод у Донецьку, який переробляв китайські магнітофони для того, щоб можна було слухати ці записи на касетах, дисках і на флешках. Але у зв’язку з нинішньою ситуацією він не працює. Але без книг не можна, для людини, яка втратила зір, книга – це все, розумієте? Це вікно у світ. Тому ми рекомендуємо людям купувати міні акустичні системи – такі маленькі колонки, куди можна вставляти флешки. Вони коштують близько 150 гривень. В принципі, доступні. Так, вони не дуже довговічні, але якщо акуратно користуватися, то на рік вистачає. Недавно в нас з’явився один меценат, приватний підприємець і просто добра людина, який періодично допомагає. Так от, минулого року за його підтримки ми купили 16 міні акустичних систем. Не дуже багато, але ми подарували їх тим, які не можуть самі собі купити. - А чи є у вас зв’язки з міжнародними організаціями? - Саме в нас немає, а в центральному управлінні в Києві є такі зв’язки. Але це більше обмін досвідом, інформацією. Ось у Львові, в Луцьку є багато проектів з міжнародними організаціями. Та на західній Україні міська влада по-іншому ставиться до громадських організаціях нашого типу, сприяє їхньому розвитку, справно виділяє кошти і на статутну діяльність, і на

Некролог

реабілітаційні центри, і на друк книг. Є також окремі люди, які самостійно багато чого роблять задля підтримки людей із вадами зору. Наприклад, Оксана Потимко. Раніше вона була головою Львівської обласної організації УТОС, а зараз у неї своя організація ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ», яка займається інклюзивною освітою. Нещодавно вона приїжджала в Дніпропетровськ, проводила конференцію, так ось у неї є зв’язки і зі шведами, і з поляками. Її міжнародний проект «Відчинилося життя» зараз дуже популярний. Суть його в тому, що до неї приходять незрячі люди, які вміють та хочуть співати, а потім виступають з концертами за підтримки оркестру Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Тобто треба бути трохи активнішим. Я також хочу навчитися. Тому що ідеї є, а як їх втілити – проблема. - У 2014 році Україна визначилася з євроінтеграційним курсом. Ми хочемо бути частиною європейського простору і, відповідно, мусимо прийняти європейські стандарти життя. Як Ви вважаєте, в чому різниця у ставленні європейців до людей із вадами зору та ситуацією в українському суспільстві? - Взяти хоча б міський простір. У Європі вже давно вся архітектура міст проектується на базі універсального дизайну – це така організація простору, коли якась будова чи споруда зручна для всіх категорій, незалежно від стану здоров’я. У нас в країні також є норми цього дизайну, але все це зазвичай залишається на папері… В Європі, коли людина з інвалідністю приходить влаштовуватися на роботу, якщо вона відповідає заявленим вимогам роботодавця на певну посаду, її візьмуть. Головне – щоб ти був конкурентоспроможним у своїй професії. А в нас, на жаль, приходить людина незряча – і все, ти ж не бачиш, як же ти будеш ходити на роботу. Стереотипи наших роботодавців подолати непросто. Радянські часи, коли для людей із вадами зору будували окремі будинки, підприємства, санаторії, лікарні дуже негативно вплинули на включення людей у суспільство. Тому зараз так популярна інклюзивна освіта, але, наприклад, для людей із вадами зору це непросто. Я бачу це по своїй донці, вона навчалася і в Дніпропетровській школі-інтернаті для дітей із вадами зору, і в Харківській, а зараз навчається в масовій школі, і їй дуже важко, хоча вона не незряча, а просто має деякі проблеми з зором. Без технічного оснащення, без спеціального тифлопедагога, який допомагав би дитині хоча б на перших етапах навчання, це просто неможливо. - А з яким ставленням простих українців ви частіше всього зіштовхуєтеся? - Буває різне. Це навіть від регіонів залежить. От, наприклад, в Харкові, незрячі активніші в громадському житті, тому ставлення і влади, і людей позитивне. А у нас переважно люди або жаліють, або тікають, просто відгороджуються від проблем. Минулого року для того, щоб змінити ставлення громадськості в нашому місті, ми проводили акцію до дня білої тростини, який відзначається 15 жовтня, на Європейському майдані. Це був концерт наших артистів, а волонтери розповсюджували інформаційні буклети, де було написано, що треба робити, якщо зустрінеш незрячу людину в місті. Що потрібно не жахатися, а просто запитати: «Чи потрібна вам допомога?» От і все. Хоча б з цього можна почати. Марина КОШОВЕЦЬ

Ушел из жизни Володя Землянкин

8 марта 2015 года преждевременно ушел из жизни Владимир Землянкин, председатель Донецкой областной общественной организации инвалидов «Фемида», хороший друг, сын, отличный человек, наш колега, один из лидеров инвалидного движения в Донецкой области, офицер. Человек, который всегда приходил на помощь и получал заслуженное уважение коллег. Его имя знает практически каждый человек с инвалидностью, а его добрые дела теперь навсегда останутся в наших сердцах. Он ушел из жизни на взлете, полный сил, энергии и планов, много успев в этой жизни сделать, но еще

больше – не успев… Это невосполнимая утрата для всех нас. Человек умирает не тогда, когда перестает биться его сердце, а тогда, когда о нем забывают те, кто были рядом... Володя, мы будем помнить о тебе всегда...

Национальная Ассамблея инвалидов Украины приносит искренние соболезнования родным и близким, разделяет боль и печаль по поводу горькой потери Володи Землянкина.

Светлая тебе память и вечный покой…

Мистецтво без бар’єрів

№5-6 (155-156) березень 2015

Н ед е ля мо д ы в Н ь ю - Йо рк е : Н а по ди ум в ы шл и мод е ли с ин в а лид н ост ь ю врожденный проксимальный очаговый дефект бедра. «Я не знал чего ожидать, поэтому очень нервничал. Я хотел показать, что инвалидность – это не повод сдаваться. Счастлив, что имею честь носить одежду от такого известного дизайнера», – поделился своими впечатлениями Джек Айрс. Неделя моды в Нью Йорке стартовала 12 февраля. Показ дизайнера

Дизайнер Антонио Урзи предложил моделям с инвалидностю представить его коллекцию.

Дизайнер бренда FTL Moda Антонио Урзи представил на Неделе моды в НьюЙорке (США) свою новую коллекцию под названием «Loving You» (Люблю тебя), которую продемонстрировали модели на инвалидных колясках, передает The Daily Mail. Показ был проведен в сотрудничестве с Fondazione Vertical – итальянским фондом поддержки научных исследований, изучающих заболевания спинного мозга. Британский тренер Джек Айрс стал первым мужчиной с ампутированной конечностью, которому предоставилась возможность выйти на подиум Недели моды. Айрс остался без ноги в возрасте 16 лет. Причиной ампутации послужил

состоит в том, чтобы дать обычным женщинам шанс превратиться в моделей. Актриса Джейми Брюэр, известная по ролям в сериале «Американская история ужасов», поделилась своими мыслями по этому поводу: «Молодые девушки и даже молодые женщины, увидев меня, скажут: «Эй, если она это может, то я тоже смогу». Это истинное вдохновение быть для кого-то образцом для подражания и поощрять их, показывать себя такими, какие они есть на самом деле». Соб.кор.

Кэрри Хаммер стал одним из самых ожидаемых моментов шоу, так как ее коллекцию будут представлять не только модели, но и женщина с синдромом Дауна по имени Джейми Брюэр. Хаммер выступила инициатором кампании Role Models Not Runway Models, суть которой

На «Евровидение» поедут финские панки с синдромом Дауна На музыкальном конкурсе «Евровидение» Финляндию будет представлять панк-группа, в участников которой диагностированы синдром Дауна и аутизм.

Народным голосованием финские телезрители выбрали в качестве участников «Евровидения» группу Pertti Kurikan Nimipaivat (сокращенно PKN). Музыканты выйдут на сцену с песней «Мне всегда приходится». Эта композиция повествует о человеке, который ведет правильный образ жизни, но разучился проводить время с друзьями и радоваться простым вещам. «Мы не хотим, чтобы люди голосовали за нас, потому что им нас жалко. Мы не так уж отличаемся от всех остальных — просто нормальные парни с умственной отcталостью», — сказал басист Сами Хелле. Финляндия выигрывала «Евровидение» только в 2006 году — тогда победу этой стране принесла группа Lordi. Напомним, Украина решила не принимать участие в песенном конкурсе «Евровидение 2015», однако уже в 2016 году планирует возобновить свое участие. Конкурс песен «Евровидение» впервые был проведен в Швейцарии в 1956 году в качестве альтернативы итальянскому фестивалю в Сан-Ремо. Организаторы нового конкурса решили, что участвовать в нем могут только представители стран, входящих в Европейский вещательный союз (ЕВС), поэтому не совсем верно называть «Евровидение» конкурсом исключительно европейских стран, ведь в нем участвуют также представители Израиля, Кипра, Египта. Соб.кор.

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – голова Комітету ВР України у справах пенсіонерів, вете-

ранів та інвалідів, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail: bbarier@ukr.net