Газета «Без Бар’єрів» – № 9-10 (159-160), травень 2015

№9-10 (159-160) травень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Анонс

Пе рш и й е тап Пр ое кт у Пі дтр и мки Пр о тез ув ан ня в У кр а ї н і з а в е р ш е н о

У рамках Проекту Підтримки Протезування в Україні (Спільний проект Канади та США), Євромайдан Канада, Конгрес Українців Канади, відділ Торонто та Канадсько-Українська Фундація вирішили розпочати роботу у напрямі вдосконалення галузі протезування в Україні. Цей грандіозний і дуже своєчасний проект дозволяє не тільки надати практичну допомогу потерпілим, але й передати необхідні знання українським протезистам та реабілітологам. Протягом майже двох тижнів команда протезистів i реабілітологів із Канади та США працювали з украДетальніше на стор. їнськими колегами.

Загублені права: вперше голос громадських організацій людей з інвалідністю прозвучав в Комітеті ООН

5

Денежная помощь переселенцам начислялась с нарушениями, – Счетная палата Аудит эффективности использования средств государственного бюджета, выделенных для переселенцев, выявил нарушения при начислении денежной помощи. Об этом свидетельствуют данные Счетной палаты. Аудитом установлены факты оказания помощи лицам, которые не имели на это права, и переплат на сумму 422,1 тыс. гривен. В более чем в 200 случаях пособие предназначена несвоевременно, с нарушением установленного 10-дневного срока от 1 до 48 Подробнее на стр. дней.

7

Таємниця щасливих батьків У кожного з нас настають такі моменти в житті, з яких, здавалося б, немає виходу. Стрес може бути настільки глибокий, що без сторонньої допомоги виборсатися майже неможливо. Людина в цю мить відчайдушно намагається знайти хоч якийсь порятунок, і з надією шукає його у наших очах, словах чи діях. Але коли не знаходить підтримки, тоді її життя перетворюється у пекло. У справжнє випробування перетворюється життя сімей, у яких народжується дитина з інвалідністю. В українському суспільстві батьки такої дитини виявляються неготовими до таких випробувань, почуДетальніше на стор. ваються розгубленими...

9

Людину неможливо перемогти! У житті бувають різні люди: великі і не дуже, сильні і слабкі, ті, що світять і ті, що ідуть освітленим шляхом, ті, хто веде і ті, кого ведуть по життю. Прикладом великої, сильної людини, яка веде за собою, освітлюючи шлях іншим, є український поет, лауреат Шевченківської премії Володимир Омелянович Забаштанський. Сорок три роки Забаштанський не бачив білого світу, не міг доторкнутися рукою до того, що було йому миле і любе. Але Детальніше на стор. він все одно жив і боровся...

13

Вже у вересні 2015 року Україна має звітувати в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю стосовно виконання Конвенції ООН про права інвалідів. Наразі у межах підготовки звіту уряду Комітет ООН заслуховує Альтернативні звіти та рекомендації громадських організації людей з інвалідністю. Згідно з графіком звітів держав, які ратифікували Конвенцію ООН про права інвалідів, Україна звітуватиме у серпні 2015 року. 20 квітня 2015 року в м. Женева в Комітеті ООН відбулося представлення Альтернативних звітів громадських організацій людей з інвалідністю. У складі делегації, очолюваної Національною Асамблеєю інвалідів України, були організації: ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», ВГО «Група активної реабілітації», ВГО «Генерація успішної дії», Житомирська ГОІ «Молодь. Жінка, Сім’я», БФ « Крок за Кроком», які брали активну участь у підготовці звіту. Вперше представники громадських організацій людей з інвалідністю України говорили про дотримання своїх прав на високому міжнародному рівні, про необхідність впровадження системних змін у нашій державі, про бар’єри, які заважають їм бути включеними у суспільство. Увага акцентувалась на питаннях дискримінації, доступності, освіти, охорони здоров’я, працевлаштування, прав дітей та жінок з інвалідністю, переселенців з інвалідністю, відновлення прав недієздатних тощо.

Продовження на стор.

Триває передплата на 2015 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 6 міс. - 33.02 грн.

Індекс: 37520

на 6 міс. - 22.02 грн.

Індекс: 37392

3

2

Соціальний вектор

№9-10(159-160) травень 2015

Микола Кулеба: Питання вирішення проблем дітей з інвалідністю потребує першочергової уваги і має бути включене до програм розвитку і реформ

В Адміністрації Президента України під головуванням Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби відбувся круглий стіл на тему «Захист прав дітей з особливими потребами».

«

Маємо обговорити основні проблеми, які виникають у роботі з дітьми з інвалідністю – яким чином розвивати державну політику у цьому напрямку, яка б дійсно допомогла, щоб кожна сім'я відчула, що в країні щось змінюється по відношенню до таких дітей», – зазначив Микола Кулеба на початку зустрічі.

Представники громадських організацій, батьки дітей з інвалідністю та провідні фахівці, які мають досвід роботи з такими дітьми, що взяли участь у роботі круглого столу, серед іншого акцентували увагу на необхідності розвитку інклюзивної освіти, надання якісної медичної допомоги дітям зі специфічними захворюваннями, порушували питання забезпечення дітей з онкозахворюваннями протезуванням, ліками для проведення лікування, реєстрації життєвонеобхідних медпрепаратів, надання паліативної допомоги, функціонування хоспісів. Особливо наголошувалося на питанні адаптації дітей з інвалідністю у суспільстві – забезпеченні умов відвідування садочків, шкіл разом з іншими дітьми, забезпечення освітніх закладів відповідними спеціалістами. Також необхідно розробити програму з профорієнтації та у подальшому – забезпеченні дітей роботою, яка була б затребуваною на ринку праці, підкреслили присутні.

Павло Розенко: Уряд збільшив соціальну допомогу для людей з інвалідністю до 950 грн

Кабінет Міністрів ухвалив рішення про збільшення соціальної допомоги людям з інвалідністю до прожиткового мінімуму, яка складатиме понад 949 грн. Про це заявив Міністр соціальної політики Павло Розенко.

К

рім того, за його словами, уряд продовжив дію програми щодо соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Згідно з оперативною інформацією Міжвідомчого координаційного штабу з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до інших регіонів переселено 844 тис. 567 осіб, у тому числі з Донецької, Луганської областей – 824 тис., з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь – 20 тис. 548 осіб, з яких 147 тис. 213 дітей та 394 тис. 161 особа з інвалідністю та похилого віку. Найбільше внутрішньо переміщених осіб розміщено у Луганській (170 тис. осіб), Харківській (165 тис. осіб), Донецькій (107 тис. осіб), Дніпропетровській (83 тис. осіб), Запорізькій (62 тис. осіб), Київській (38 тис. осіб) областях та у м. Київ (39 тис. осіб). Найменша кількість розселених у Тернопільській (2 тис. 527 осіб), Чернівецькій (2 тис. 585 осіб, 3 тис. 329 осіб),Рівненській (3 тис. 610 осіб), Закарпатській (3 тис.

721 особа) та Волинській (3 тис. 796 осіб) областях. Правові відомості

Т

акже определен порядок списания возвращенных ТСР в случае невозможности их использования в дальнейшем.С о г ласно утвержденному Перечню к ТСР, которые подлежат возврату, относятся: - средства для ходьбы, управляемые обеими руками; - кресла колесные; - вспомогательные средства для подъема (подъемники стационарные и передвижные); - кровати. Возврат ТСР, которыми были обеспечены одинокие инвалиды и другие лица, которые

Прес-служба Президента України

З асід ан н я е к сп е р т н о Порошенко схвалив надання відстрочки від к о н су л ьт ат и в н о ї р ад и з п и т ан ь ау т и зм у мобілізації батькам МОН України відбулося чергове засідітей з інвалідністю Удання еспертно-консультативної ради з пиПрезидент України Петро Порошенко підписав закон № 339-VIII «Про внесення зміни до статті 23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо посилення захисту прав дітей-інвалідів».

тань аутизму, на якому обговорювалися питання про подальші спільні кроки Міністерства, громадських організацій, науковців щодо внесення змін до чинних нормативно-правових актів з питань освіти дітей з інвалідністю дошкільного та шкільного віку тощо.

Повернуто з підписом Президента», – сказано в статусі проходження документа. Нагадаємо, 21 квітня народні депутати підтримали в першому читанні і в цілому законопроект 2011 «Про внесення змін до статті 23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо посилення захисту прав дітейінвалідів)». За відповідне рішення проголосували 282 нардепа при 226 мінімально необхідних. Закон надає військовозобов'язаним, на утриманні яких знаходиться дитина з інвалідністю підгрупи А у віці до 18 років, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Сайт ВР України

За матеріалами МОН України

«

Утвержден порядок возврата и списания технических средств реабилитации

Минсоцполитики приказом от 18 февраля 2015 года № 18 утвердило Порядок возврата и списания технических и других средств реабилитации. Документ определяет процедуру возврата выданных безвозмездно технических и других средств реабилитации, срок эксплуатации которых не истек, членами семьи человека с инвалидностью, ребенка с инвалидностью или другого лица в случае смерти человека с инвалидностью, ребенка с инвалидностью или другого лица и по другим причинам.

Уповноважений нагадав, що відповідно до ратифікованих Україною Конвенції про права дитини та Конвенції про права людей з інвалідністю, наша держава має забезпечити рівні права та можливості, доступність всіх закладів і послуг тощо для таких людей. «Вони мають такі ж права на охорону здоров’я, соціальну допомогу, освіту, професійну підготовку і підтримку як усі інші діти і підлітки», – наголосив він. Проте, зауважив М.Кулеба, такі особливі діти та члени їх сімей стикаються з чисельними бар’єрами. Саме тому, наголосив Уповноважений, сьогодні необхідно надати проблемам людей з інвалідністю першочергової увагу в програмах розвитку і реформ. Він висловив переконання, що люди з інвалідністю та їх близькі мають брати безпосередню участь у розробці і впровадженні всіх необхідних змін, котрі в результаті мають забезпечити якісне життя для них.

умерли, организовывают органы социальной защиты и сервисные центры. Для определения пригодности или непригодности возвращенных ТСР, целесообразности или нецелесообразности восстановления или невозможности дальнейшего их использования, а также для оформления необходимой документации на их возврат и списание приказом руководителя органа соцзащиты создается постоянно действующая комиссия. Комиссия или уполномоченный ею специалист принимает возвращенные ТСР, которыми были безвозмездно обеспечены инвалиды, детиинвалиды и другие лица, и составляет акт приемки-передачи возвращенного технического и другого средства реабилитации. ТСР, которые по заключению комиссии нецелесообразно восстанавливать, и которые не пригодны для дальнейшего использования, подлежат списанию. Списанные с учета ТСР утилизируются - представитель органа соцзащиты сдает списанные ТСР предприятию, осуществляющему заготовку и переработку металлолома.

П

редставниками громадських організацій, зокрема, запропоновано забезпечити індивідуальний супровід навчання дітей з спектром аутизму шляхом уведення посади асистента дитини в загальноосвітні навчальні заклади. Обговорювалося питання доцільності створення інклюзивно-ресурсних центрів, основна роль яких полягатиме в наданні інформаційно-консультативної допомоги всім учасникам навчального процесу: педагогічним працівникам, батькам, громадськості. З урахуванням актуальності належну увагу приділено питанню підготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми, які мають розлади спектра аутизму, та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які працюють з такими дітьми.

У Києві надаватимуть щомісячну матеріальну допомогу дітям з інвалідністю, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування Київський міський голова Віталій Кличко підписав розпорядження про додатковий соціальний захист окремих малозахищених категорій населення в 2015 році.

З

гідно з цим документом матеріальну допомогу надаватимуть щомісячно, починаючи з січня, 153 дітям з інвалідністю, які виховуються у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу або перебувають під опікою чи піклуванням. А саме: в розмірі 400 гривень та 500 гривень (якщо у дитини померли або загинули обоє батьків, тобто вона є повною сиротою). Кошти виплачуватимуть прийомним сім’ям, одному з батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, опікуну чи піклувальнику відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки в банках, а також відповідно до Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку. Крім того, кошти нараховуватимуть на картковий рахунок у рамках впровадження проекту системи «Картка киянина» тим, у кого вона є. Також нададуть одноразову допомогу в розмірі 3500 гривень 10Правовые ведомости м матерям, які цього року народили трійню чи більше дітей.

Актуально

№9-10(159-160) травень 2015

3

Загублені права: вперше голос громадських організацій людей з інвалідністю прозвучав в Комітеті ООН

Вже у вересні 2015 року Україна має звітувати в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю стосовно виконання Конвенції ООН про права інвалідів. Наразі у межах підготовки звіту уряду Комітет ООН заслуховує Альтернативні звіти та рекомендації громадських організації людей з інвалідністю.

1

Історична довідка

6 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів та Факультативний протокол до неї, а 6 березня 2010 року вона втупила в силу на території України. Для громадських організацій людей з інвалідністю це була знаменна подія. Адвокасі кампанія, яку проводили громадські організації по ратифікації Україною Конвенції ООН про права інвалідів (далі КПІ) та Факультативного протоколу, досягла своєї мети. Ратифікувавши цей міжнародний документ, наша держава взяла на себе юридичні зобов’язання щодо виконання даної Конвенції, а громадські організації продовжили свою роботу, спрямовану на моніторинг дотримання Україною своїх зобов’язань щодо забезпечення реалізації прав людей з інвалідністю згідно стандартів КПІ.

Національна Асамблея інвалідів України у 2010 році ініціювала створення Експертної Ради громадських організацій з підготовки Альтернативного звіту до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю. До неї увійшли організації, які пра-

цюють у сфері захисту прав людей з інвалідністю, орієнтуються у відповідних проблемах і захотіли об’єднати свої зусилля у спільній справі – захисті прав людей з інвалідністю. Згідно статті 35 КПІ, у 2012 році Уряд України подав національний звіт до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю, який мав містити інформацію про досягнутий прогрес з часу ратифікації Конвенції та перешкоди, з якими держава стикається в реалізації своїх зобов’язань. Враховуючи те, що державний звіт до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю не був публічно представлений громадськості, ЕРГО вирішила презентувати Національний (державний) та Альтернативний звіт разом, запросивши до діалогу всіх учасників процесу. Обговорення звітів відбулося 24 жовтня 2012 року. В Альтернативному звіті громадськими організаціями подана інформація про дотримання прав людей з інвалідністю в Україні в період після підписання та ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів.

При підготовці Альтернативного звіту використовувались дані моніторингів, які проводили громадські організації з різних питань реалізації та дотримання прав людей з інвалідністю, офіційна інформація міністерств та відомств, інтерв’ю у засобах масової інформації перших осіб держави, політиків, людей з інвалідністю, а також практичний досвід роботи громадських організацій людей з інвалідністю. Альтернативний звіт був направлений в Комітет ООН з прав людей з інвалідністю у 2012 році.

Минуло 3 роки з часу подання звітів…

Національна Асамблея інвалідів України продовжувала монітори ситуацію щодо виконання Конвенції ООН про права інвалідів та співпрацювати з державними структурами з впровадження рекомендацій, які були підготовлені громадськими організаціями під час написання звіту. Також, НАІУ підтримувати контакти з Комітетом ООН з прав людей з інвалідністю та міжнародними організаціями людей з інвалідністю шукаючи розуміння та підтримки в реалізації прав осіб з інвалідністю в нашій державі. Звичайно, за три роки держава зробила деякі «хаотичні крок» по імплементації стандартів КПІ в національне законодавство, але поряд з цим багато законодавчих актів носять декларативний характер. Можна сказати хаотичний характер, адже сьогоднішня політика щодо людей з інвалідністю в державі не є цілісною, інклюзивною, а швидше нагадує хаотичний рух у різних сферах – освіті, працевлаштуванні, охороні здоров’я, забезпеченні безпеки, спорті, культурі, в створенні архітектурної доступності будівель та ін. І хоча деякі міністерства, комітети Верховної Ради залучають громадські організації до підготовки та обговорення законодавчих актів, далі їх приймають, а потім… вони не працюють, не виконуються. Корупція, відсутність фінансування, оцінки з боку органів виконавчої влади реалізації чинного законодавства, безвідповідальність посадових осіб, нерозуміння до кінця сутності питань інвалідності створює численні виклик в забезпеченні прав осіб з інвалідністю. «Невиконання існуючого законодавства мабуть один з вагомих бар’єрів, які заважають людям з інвалідністю, бути включеними у всі аспекти життя суспільства. Якщо спитали б у мене, що змінилось з часу ратифікації Конвенції, я б відмітив один позитив – про нас почали говорити, так, про людей з інвалідністю почали говорити. Саме про людей, а не про «інвалідів», – говорить один із представників громадської організації.

Події сьогодення

Згідно з графіком звітів держав, які ратифікували Конвенцію ООН про права інвалідів, Україна звітуватиме у серпні 2015 року. 20 квітня 2015 року в м. Женева в Комітеті ООН відбулося представлення Альтернативних звітів громадських організацій людей з інвалідністю. У складі делегації, очолюваної Національною Асамблеєю інвалідів України, були організації: ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», ВГО « Група активної реабілітації», ВГО «Генерація успішної дії», Житомирська ГОІ «Молодь. Жінка, Сім’я», БФ « Крок за Кроком», які брали активну участь у підготовці звіту. Візит українських НДО став можливим завдяки фінансовій та технічній підтримці Міжнародного альянсу інвалідів, Програми розвитку ООН в Україні. Вперше представники громадських організацій людей з інвалідністю говорили про дотримання своїх прав на високому міжнародному рівні, про необхідність впровадження системних змін в нашій державі, про бар’єри, які заважають їм бути включеними у суспільство. Увага акцентувалась на питаннях дискримінації, доступності, бар’єрної освіти, охорони здоров’я, працевлаштування, прав дітей та жінок з інвалідністю, переселенців з інвалідністю, відновлення прав недієздатних та ін. Також, українська делегація громадських організацій подякувала членам Комітету за листи підтримки до урядових структур нашої держави щодо внесення змін в переклад тексту Конвенції українською мовою.

Національна Асамблея інвалідів України, починаючи з 2012 року ініціювала звернення до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю щодо внесення змін в російський текст перекладу Конвенції, виявивши, що він не відповідає англійському.

Під час засідання учасники делегації звернулись до членів Комітету з проханням щодо проведення спеціального засідання Комітету з питання виконання статті 50 КПІ «Автентичні тексти», а саме перегляду перекладу тексту Конвенції російською мовою. За результатами зустрічі Комітет ООН підготував додаткові питання для держави, на які має бути надана відповідь протягом двох місяців. Звичайно, НАІУ та громадські організації людей з інвалідністю будуть готувати свої відповіді на поставленні питання та надаватимуть рекомендації для держави. Якщо ви бажаєте долучитись до цієї роботи, прохання звертатись до Секретаріату НАІУ на електронну адресу: office@naiu.org.ua/ Заслуховування звіту держави щодо виконання Конвенції відбудеться в 20 числах серпня 2015 року на Засіданні Комітету ООН з прав людей з інвалідністю. Одночасно будуть розглянуті і коментарі та зауваження від громадських організацій людей з інвалідністю.

Наші очікування

Провести аналіз, підготувати звіт, оприлюднити його результати і донести їх до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю – це лише частина дій громадських організацій. Далі, ми маємо подумати і над тим, як рішення, що будуть прийняті в процесі розгляду державної доповіді і участі громадських організацій людей з інвалідністю з Альтернативним звітом, будуть виконуватись і як ми будемо впливати на їх виконання. Саме головне, ми, громадські організації людей з інвалідністю, маємо головну мету – добитись, щоб права людей з інвалідністю в нашій країні дотримувались. Тому, ми очікуємо діалогу і партнерства між державними структурами та громадськими організаціями людей з інвалідністю щодо виконання Конвенції, рекомендації Комітету ООН для поліпшення ситуації. Очікуємо діалогу і партнерства між громадськими організаціями людей з інвалідністю та іншими недержавними організаціями, ЗМІ, бізнесом А також сподіваємося, що спільними зусиллями ми зможемо щось змінити в нашому житті – на рівні системи, на рівні організації, на рівні конкретної особи. Лариса БАЙДА, начальник відділу НАІУ

4

Актуально

№9-10(159-160) травень 2015

Голова МОЗ Квіташвілі: Медицина в 2016-му стане платною, але буде пакет для незаможних

Олександр Квіташвілі про те, коли запрацює платна медицина, скільки держава виділяє на одного хворого, які схеми були в МОЗ і як знизити ціни на ліки.

П

етро Порошенко заявив, що настав час, коли треба переходити від безкоштовної до платної медицини. Які кроки ви вживаєте в цьому напрямку?

- Сьогодні безкоштовна медицина тільки в праві, яке нам гарантоване Конституцією. Але на практиці це не так. Від себе хочу зауважити, що українці давно перестали вірити в безкоштовну медицину, оскільки, коли потрапляють до лікарні і повинні там за все платити, причому незалежно від доходу і можливостей. Соціально-орієнтована держава має надавати базовий обов'язковий набір медичних послуг усім, при цьому піклуватися в першу чергу про тих людей, які не можуть подбати про себе самостійно. Для цього нам потрібні зміни в законодавстві. Ми розробили проекти законів, які проходять останню експертизу у юристів. Це дозволить піти від системи, коли фінансування йде по ліжко-місць, притому 70% бюджету, які виділяє держава, йде на амортизацію будівель медичних установ, а потрібно, щоб ці гроші йшли за пацієнтом та за надані послуги. Перший крок – це перехід до глобального бюджету лікувального закладу, а наступний, коли зберемо необхідну інформацію, буде введений принцип фінансування медичних установ за надані послуги. У той же час, ці закони дають можливість лікарням легалізувати ті доходи, які у них є зараз. Через касу, благодійні фонди лікарні шукають додаткові джерела фінансування. Ми хочемо, щоб вони цим займалися відкрито на благо пацієнтів. Крім того, лікарні зможуть більш правильно розпоряджатися коштами, які вони отримують від держави, як тільки Рада прийме зміни до законодавства... Завдяки цьому ми зможемо подивитися і оцінити, скільки медична система може генерувати легальних грошей. Єдине, що ми будемо питати у них – звіти. На цьому етапі нам дуже важливо зібрати якісні дані для аналізу в реальному часі завантаження лікарень та надаваних послуг. Це включає в себе реєстр лікарів, пацієнтів та перелік послуг, які в лікарнях надають. Оскільки сьогодні у нас в країні немає достовірних або навіть близьких до достовірними даними про перелік тих послуг, які держава оплачує для населення. У нас немає статистики, яка покаже, скільки всього операцій зроблено. Коли буде електронна система обліку, ми зможемо сформувати перелік послуг. Це великий проект, на який Світовий банк виділив фінансування. Ми плануємо, що 2015 буде перехідним, а з 2016 дуже розраховуємо на те, що система запрацює по-новому.

- Але за фактом зараз люди платять за перебування в лікарні не тільки в якості подяки лікарю, а й в касу. Як враховуються ці гроші?

- Неформальні платежі, які зараз існують в країні – це все гроші недержавні. Ті суми, які йдуть в обхід державної системи – 2/3 всіх грошей, яке витрачає населення в системі державної охорони здоров'я. Цю оцінку зробили експерти Світового банку. Держава фінансує галузь всього на 1/3. Цікаво те, що завантаженість всіх лікарень по країні – це теж 1/3. Кількість ліжок на 100 тисяч населення по всій Україні – 890, а в Швеції – 270 ліжок на 100 тис. осіб. Тривалість перебування в лікарні в середньому в Україні 12 днів, і це дуже високий показник, а в тій же Швеції 5 днів. Це говорить про те, що або статистика некоректна, або це сукупність поганої статистики й інтерес лікарень потримати подовше пацієнта в лікарні, щоб отримати більше грошей, або третій варіант – нерозвинена медицина. Але ми то знаємо, що медицина в Україні на тех-

нологічному рівні висока, і лікарі хороші. Тому треба шукати проблему в іншому місці.

- Ви говорите про те, що до 2016 року ми вже можемо мати розцінки на послуги в лікарнях. Якщо вони будуть не всім доступні, що робити незабезпеченим людям?

- У Міністерства соціальної політики є база соціально незабезпечених людей. Якщо брати за основу, що в Україні близько 17 млн. осіб отримують різні дотації, треба розраховувати на цю цифру. Беремо 46 млрд. грн., які виділяються на медицину, і направляємо на пацієнтів, а не на інфраструктуру. Можна було б отримати цілком якісний сервіс. Як це буде працювати: або через пряму оплату послуг, або через страхові компанії, якщо буде впроваджена електронна система і якісна статистика.

- Ви говорите про появу страховика, це одна компанія буде?

- Ні. Одна компанія це не покриє, і це монополія. Взагалі не треба відокремлювати систему охорони здоров'я від звичайного ринку. Це такий же бізнес, як і всі інші. Але він дуже важливий з соціальною функцією. Лікар повинен жити добре. І ми повинні цьому сприяти. Але має бути конкуренція. Наші реформи якраз спрямовані на те, щоб була конкуренція. Я вважаю, що державні лікарні теж повинні конкурувати за своїх пацієнтів.

- Я з вами абсолютно погоджуся, що це хороший бізнес, на якому роблять колосальні статки. Ведуться розмови про те, що будуть закриватися лікарні, які знаходяться в центрі міста, і ці будівлі разом з дорогими ділянками підуть з молотка. Це правда?

- Я відразу скажу, що не є прихильником закриття лікарень та ручного переформатування. Якби почали проводити реформи 5 років тому, і у нас були б дані, що десь щось не працює, можна було б втручатися і в ручному режимі, коригувати. Але ми хочемо все робити швидко, і у нас немає можливості робити опис усіх сервісів по всій країні. Тому треба йти цивілізованим шляхом, а вручну когось закривати, когось з кимось об'єднувати. Необхідно проаналізувати, які лікарні неефективні, куди люди практично не ходять, і тільки тоді може піти мова про об'єднання.

- Неофіційно лікарі говорять про те, що є списки з лікарнями, які можуть бути закриті або перенесені з метою звільнити задні або ділянка...

- Не все так просто з перенесенням лікарні. У центральних лікарнях багато пацієнтів. Але треба враховувати той факт, що близько 90% медичних будівель не відповідають сучасним будівельним стандартам. Це несучасні будови, які з'явилися в 70-х роках. У медицині багато змінюється, технології розвиваються, і ці будівлі не пристосовані під нові технології. В Європі, США, наприклад, розрахована траєкторія руху пацієнта, і під нього будується будівля. Лікарня повинна лікувати якісно і ефективно. Вона повинна працювати на обертах. Всі сервіси, які надає лікарня, повинні бути в одному місці, пацієнт не повинен їздити по всьому місту. У Києві, щоправда, висока концентрація лікарень. Чого не скажеш про Київську область. Я дуже шкодую, але Україна одна з останніх країн, де люди їдуть до столиці лікуватися. Німці в Берлін не їдуть до лікаря. І якщо говорити про те, що у бізнесу є інтерес відкрити клініку, то це треба робити не в центрі Києва, а в Київській області або малих містах, де населення близько 250 тис. осіб. Треба будувати нову лікарню. Це істотно дешевше, ніж реконструювати стару будівлю. По-перше, це дасть можливість розвивати нові сервіси. По-друге, допомагає розвантаженню великих міст, де лікарі можуть влаштуватися на роботу.

- Є приклади, коли раніше в рамках медичної реформи закривали лікарні в невеликих містах, в результаті пацієнти їдуть по 50-70 кілометрів до лікаря. Чи не плануєте відновлювати роботу таких лікарень?

- Закривати – неправильно. Зараз в Україні не треба бігати і дивитися, що закрити. Навпаки, необхідний рік-півтора для моніторингу та оцінки, щоб зрозуміти, куди люди йдуть. Головне, щоб медичні послуги були ближче до людини. Велика помилка в тому, що у нас ігнорують первинну медичну допомогу. По-перше, первинна медицина обходиться дешевше. По-друге, це кваліфікована медична послуга,

яка низькотехнологічна, але функціонально багато дає. Я дивився дані по різних областях, де є хороші центри, які ведуть статистику. В одній з них пацієнт з високим тиском пролежав 23 дні. Але я можу дати гарантію, що від простого перебування в лікарні він не вилікується. А якби це було нормальна медичне ланка, вона була б на обліку, його б лікували як пацієнта з хронічним захворюванням. Хочу сказати, що якщо брати цифри, які держава направляє по субвенції в область, їх вистачає на розвиток нормальної медицини.

- Ви цікаво говорите про реформи та управління бюджетом, але найбільший корупціонер – це МОЗ. Ви вже тут корупцію побороли, всіх корупціонерів звільнили?

- Так звичайно. А якщо серйозно, то побороти корупцію і за 10 років неможливо. Це процес, який не повинен зупинятися. Важливо ліквідувати схеми, які були і є. Якщо навіть поставити святого на місце головного корупціонера, і він не буде брати хабарів, то схема почне працювати в обхід нього. Схема виникає, коли здійснюється погана регуляція, є маніпуляції, система закрита. Я не думаю, що у мене є проблеми з IQ, але мені знадобився час, щоб зрозуміти, як працює державна програма. Всі були зациклені на закупівлях. А що до або після, нікого не хвилювало. Ми робили аналіз закупівель за кілька останніх років і виявили, що 50% всіх витрат припадає на 9-11 препаратів. Там, де можна було відразу вийти на виробника, з'являлися посередники. Нікого не звинувачую, бо тут існувала колективна форма відповідальності та прийняття рішень.

- Як зміниться система держзакупівель?

- Незабаром ми будемо вносити ще один пакет законів, який дасть можливість працювати з виробниками напряму, виходити на прямі торги. У багатьох європейських країнах, у тому числі й в Грузії, такі програми працюють дуже злагоджено. Є багаторічні контракти (рамкові договори), де прописується зважена ціна на три-п'ять років. Ціна може змінюватися незначно, на суму девальвації валюти тієї країни, де закуповуєш препарат.

- Коли з'явиться тарифна сітка послуг, які надаватимуть лікарні? Наскільки швидко можна зібрати всю статистику? Це можливо?

- Це можливо і робиться дуже швидко. Сподіваємося, що з 1 червня почнемо працювати за новою системою. Тобто, зміни до законів повинні бути прийняті як мінімум в травні. До жовтня-листопада у нас буде можливість відкоригувати інформацію (по послугах, які надають лікарні, їх вартості – Авт.). І потім вибудовувати більш-менш правильну статистику. Але нам не потрібно 100% статистика, щоб зробити фінансові розрахунки по послугах. Просто будемо дивитися по географії надаваних послуг у лікарнях. У цьому нам допоможе Світовий банк (грошима – АТВ.).

- Тобто, незабаром у всіх лікарнях з'явиться прайс-лист послуг?

- Зараз лікар абсолютно незахищений. Я б навіть сказав, що зараз лікар перебуває при кріпосному праві. Лікарі приклеєні до штатних розкладів. Плюс їх професійна діяльність ніяк не захищена. Відповідальність лікаря висока, а захищеність – низька. Подруге, не захищені у нас і пацієнти. Від чого? Від неправильних розцінок. Ніхто не знає, що скільки коштує. Якщо ви йдете в магазин купувати телевізор, ніякої хороший менеджер з продажу не змусить вас купити пральну машину або сковорідку. А ось в медицині не знаєш, що купуєш, за які гроші, на скільки, і яка гарантія. Ризик маніпуляцій високий. Пацієнт незахищений, не знаючи своїх прав і цін на послуги. Ідея яка? Держава фінансуватиме для всіх якісь послуги: первинна і невідкладна медицина, лікування дітей до 3-х років, пологи, імунізація і т.д. Тобто, потрібно створити перелік безкоштовних послуг для всіх, і прорахувати. Це буде фінансуватися з бюджету. Це перший пакет послуг. Другий пакет медичних послуг стосуватиметься незахищених верств населення, чий дохід не дозволяє оплачувати платні послуги. Тобто потрібно забезпечити доступ таких людей до медичних послуг. По материалам СЕГОДНЯ.ua

Актуально

№9-10(159-160) травень 2015

5

Перший етап Проекту Підтримки Протезування в Україні завершено

В рамках Проекту Підтримки Протезування в Україні (Спільний проект Канади та США), Євромайдан Канада, Конгресу Українців Канади, відділу Торонто та КанадськоУкраїнської Фундації розпочато роботу у напрямку вдосконалення галузі протезування в Україні. Протягом двох тижнів, з 27 квітня по 7 травня 2015 року, протезисти та реабілітологи Канади та США, працювали разом із українськими колегами з різних міст України над протезуванням 5 учасників із складними ампутаціями. Про особливості проекту, його результати та перспективи, організатори розповіли під час круглого столу, що був проведений з нагоди завершення проекту у протезній майстерні «Ортотех-сервіс».

Учасниками круглого столу виступили:

•Антоніна Кумка, керівник Проекту Підтримки Протезування в Україні, представник Євромайдан Канада при Конгресі Українців Канади Торонто.

•Джон Батздорф, сертифікований протезист, президент Міжнародної Асоціації Протезування і Ортопедії в США, президент і засновник ГО «Простетика».

•Олексій Краснощоков, Голова Ради ГО «Підмога.інфо», партнер Проекту в Україні.

•Олександр Стеценко, директор протезно-ортопедичного підприємства «Ортотех-Сервіс», технічний партнер Проекту.

•Василь Стуженко, учасник проекту, ветеран АТО.

•Сергій Артюх, директор Фонду соціального захисту інвалідів. Спеціальний гість – Соломія Вітвіцька волонтер, ведуча новин ТСН на телеканалі 1+1.

Учасники проекту, що отримали протези:

•Василь Пелиш, 20 років. Боєць «Айдару», живе Старому Самборі (Львівська область). Василь Пелиш повернувся з полону бойовиків без правої руки: терористи відрубали хлопцеві руку за татуювання у вигляді українського герба. Протезисти, дізнавшись його історію, вирішили зробити Василю сюрприз і на плече протезу теж набили Тризуб.

•Василь Стуженко, 33 роки, м. Кривий Ріг. Боєць 40 батальйону територіальної оборони «Кривбас». Потрапив у засідку у районі Іловайська, де втратив праву ногу і кисть правої руки.

•Влад Кузнецов, 22 роки, м. Жмеринка (Вінницька область). Боєць 95-ії аеромобільної бригади. В одному із боїв на Луганщині, врятував життя собі та шістьом бойовим друзям, але внаслідок міно-вибухового, осколкового поранення втратив кисть правої руки.

•Роман Линдов, 19 років, м. Київ. Втратив кисть руки під час подій на Майдані та отримав тяжкі опіки.

•Катерина Руденко, дівчина потрапила в аварію, має дуже складну високу ампутацію ноги. Протезисти та реабілітологи, що отримали можливість взяти участь у проекті та перейняти досвід складного протезування, для використання у подальшій практиці:

•Яськів Юрій, технік-протезист Львівського протезного заводу. М. Львів •Метко Юрій, реабілітолог, м. Львів, член Львівської обласної Асоціації фізичної терапії та Львівської обласної организації активної реабілітації інвалідів «Стимул».

•Стебніцький Назарій, протезист, м. Львів.

•Горегляд Олексій, лікар травматолог, ортопед .«Поліклініка Святого Антіпи, медичний центр амбулаторного обслуговування дітей та дорослих», м. Дніпропетровськ.

•Литвиненко Оксана, технік-протезист (м.

Харків).

•Небесний Валерій, майстер-ортопед підприємства «Ортотех-Сервіс», м. Київ.

•Гальчинський Володимир, м. Хмельницький.

•Рустам Гриднев, технік-протезист, м. Одеса.

•Олександр Стеценко, директор протезного підприємства «Ортотех-Сервіс», м. Київ.

що в Україні є великий потенціал для розвитку власної протезної галузі на високому рівні. «Ми обмінювались досвідом та знаннями з кращими українськими протезистами. Впевнений, що ці два тижні нашої співпраці допоможуть ще багатьом людям у протезуванні.», – зазначив Батздорф. Олексій Краснощоков, Голова Ради ГО «Підмога.інфо», партнер Проекту в Україні, зазначив, що Проект Підтримки Протезування став важливою і показовою подією, адже українська протезна галузь України має всі можливості для ефективного та стрімкого розвитку – «Ми дуже пишаємось, тим що отримали можливість взяти участь у підготовці такого масштабного та важливого проекту, і докладемо усіх

Протезисти та реабілітологи Канади та США:

•Джон Батздорф, сертифікований протезист, президент Міжнародної Асоціації Протезування і Ортопедії в США, президент і засновник ГО «Простетика». Протезуванням займається 40 років.

•Крістофер Фантіні, сертифікований протезист, США. В основному займається протезуванням ветеранів війни, зосереджуючи свою практику на ампутації верхніх кінцівок. Стаж роботи близько 15 років.

•Каріна Воген, сертифікований протезист, США. Спеціалізація протезист-ортопед широкого спектру. Найкраще спеціалізується на жорстких кріпленнях. Протезуванням займається більш ніж 20 років.

•Ліндзі Уелан, сертифікований спеціаліст трудової терапії, США. У минулому солдат американської армії. Ліндзі допомагає людям із ампутаціями займатись звичною чи бажаною для них трудовою діяльністю. Реабілітологом вирішила стати після служби в армії, де бачила багато страждань солдат. Своїй професії присвятила уже 3,5 роки.

•Чад Нілсон, сертифікований протезист, Канада.

•Дональд Макалістер, США. Сертифікований фізіотерапевт зі стажем 25 років 15 років працює з ампутантами і протезами. За два тижні проекту вдалось досягти вражаючих результатів у роботі на протезуванням учасників. «Ми дуже вдячні організаціям Канади та США, і насамперед спеціалістам організації «Простетика», завдяки яким функціональні протези учасників стали реальністю. Цей грандіозний і дуже своєчасний проект дозволив не тільки надати практичну допомогу потерпілим, але й передати необхідні знання українським протезистам та реабілітологам. Вартість проекту становить 200 тис. канадських доларів, але завдяки багатьом компаніям, які долучились до проекту та за рахунок подарованих комплектуючих протезними компаніями, цю суму вдалось зменшити до 55 тис.», – говорить керівник проекту, Антоніна Кумка. Соломія Вітвіцька, висловила слова вдячності організаторам, та зазначила, що саме такі проекти, які несуть в собі освітній характер, та спрямованні на вирішення самої суті проблеми, а не її наслідків допоможуть змінити Україну на краще. Працюючи із бійцями АТО, як волонтер, Соломія із власного досвіду знає, наскільки важлива якісна реабілітація у власній країні, коли поруч близькі і рідні люди, і наскільки вартісною виявляється кожна поїздка на лікування за кордон. – «Ми маємо результат від якого навертаються сльози на очі, а щастя не описати словами. Усім лікарям та волонтерам, які долучились до проекту величезне ДЯКУЮ!!!». ГО «Простетика», президентом якої є Джон Батздорф, який також очолює Міжнародну Асоціацію Протезування та Ортопедії в США, зазначив,

зусиль для організації подібних проектів у майбутньому». Василь Стуженко, учасник проекту, ветеран АТО, неймовірно щасливий та задоволений результатами. Повернувся із АТО із складними ампутаціями руки та ноги. На такі протези навіть і не сподівався. «Мені досі не віриться, що я зможу займатись звичними справами. Я щасливий, що став учасником цього проекту і впевнений, що життя налагодиться.» Олександр Стеценко, директор протезного підприємства, у приміщенні якого проводилась робота, розповів, що чимало виникало проблем у роботі, випадки дуже складні і незвичайні. «Ми працювали без вихідних, перерви робили лише на обід і сон. Реабілітологи постійно працювали з учасниками, адже половина успіху хорошого протезування, це хороша реабілітація, бо людині потрібно заново вчитись робити елементарні речі.» Директор Фонду соціального захисту інвалідів Сергій Артюх, зауважив що держава в умовах сьогодення опинилася перед складним викликом: – «Тепер ми маємо докладати всіх зусиль разом – держава, громадські та волонтерські організації – для того, щоб в Україні була якісна і комплексна система протезування і реабілітації». Проект Підтримки Протезування в Україні «Ukraine Prosthetic Assistance Project» – це чудовий приклад міжнародної співпраці організацій та громад, результатом якої стане передача знань та навичок спеціалістів світового рівня українським спеціалістам, що в подальшому призведе до значних позитивних змін у галузі протезування в Україні. Вл.кор.

6

Новини

№9-10(159-160) травень 2015

Запорожцы учатся беззвучному общению

На базе областной библиотеки для юношества стартовала двухмесячная школа языка жестов. Учить запорожцев языку жестов взялся Александр Кахай – сурдопедагог и переводчик. В зале библиотеки для юного читателя не протолкнуться. «Дело в том, что ни в Запорожье, ни в соседних областях, вообще кроме столицы и АРК Крым, нет курсов жестового языка. В основном они или платные, на базе университета Драгоманова, или на базе базы отдыха украинского общества глухих в Пуще-Водице под Киевом», – рассказывает Александр Кахай. Курсы жестового языка бесплатные. После окончания школы, ученики смогут общаться со слабослышащими людьми. Изучать язык жестов запорожцы будут всего два месяца. Но занятиями в библиотеке все не закончится. Впереди у учащихся много интересного.

«Вообще в течение двух месяцев обучения на курсах участников и участниц этого проекта ожидают изучение и декламация стихов жестами, жестовая песня, жестовый театр. Это практика будет на улице, самостоятельно друг с другом. Это будут попытки

перевода, помощь глухим, которых мы будем привлекать во время занятий», – говорит А. Кахай. На встречу со студентами школы жестового языка пришли актеры театра «Покажи». Все их постановки – языком жестов. Главная идея – открыть людям, которые слышат, мир людей, которые живут в тишине. Ученикам школы актеры презентовали проект «Тишина. Бродский». В словаре жестов украинского языка насчитывается более двух тысяч жестов. Каждое движение рук может означать букву, слово и даже предложение. В конце проекта будущих сурдопереводчиков ждет два практических экзамена. Первый – на знание языка жестов в стенах библиотеки. Второй – уже на сцене дворца культуры. Там они должны будут исполнить песню с помощью языка жестов во время Международного фестиваля талантов "Файнокрай". А после, все участники получат сертификаты. «ТВ-5»

У МО З У к р аїн и о бг о в о р и л и шл я хи в и р іше н н я п р о бл е м хв о р и х з рідкісними захворюваннями Заступник Міністра охорони здоров’я України Ігор Перегінець зустрівся з представниками громадської спілки «Орфанні захворювання України».

Заступник Міністра подякував представникам громадськості за готовність до співпраці та конструктивні пропозиції, що приведуть до ефективного вирішення проблем хворих з рідкісними захворюваннями в Україні.

Голова громадської спілки «Орфанні захворювання України» Тетяна Кулеша запропонувала створити робочу групу для експертного обговорення нагальних проблем лікування орфанних захворювань та налаштування трьохстороннього діалогу між пацієнтами, лікарями та МОЗ України. Під час зустрічі було обговорено актуальні питання забезпечення хворих лікарськими засобами та спеціальним дієтичним харчуванням, переліку орфанних лікарських препаратів, фінансування, закупівель, процедури реєстрації лікарських препаратів та налагодження діалогу з громадськими організаціями. МОЗ України

Рад а д о зв о л и л а у сп ад к у в ан н я ав т о м о біл ів , я к і о т р и м ан і я к г у м д о п о м о г а

Верховна Рада дозволила передавати у спадок автомобілі, які люди з інвалідністю отримали як гуманітарну допомогу.

Парламентарі підтримали у другому читанні та в цілому відповідний законопроект. «Після смерті людини, житини з інвалідністю автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким вони були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно», — йдеться у документі. При цьому зазначається, що рішення про передачу у спадок ухвалюється Міністерством соціальної політики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. «У разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або у разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України», — зазначено у законі.

Також серед іншого, положеннями закону передбачено, що учасникам бойових дій, ветеранам війни надається додаткова відпустка. «Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 21 календарного дня щорічно», — зазначено у відповідних статтях закону. Нагадаємо, раніше Верховна Рада України ухвалила в цілому проект Закону про внесення змін до деяких законів України «Про охорону дитинства» та «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідним законопроектом пропонується передбачити надання державної підтримки учасникам бойових дій, які брали безпосередню участь в АТО, та їхнім дітям для здобуття ними професійної-технічної та вищої освіти. Джерело: УНН

Утверждены нормативы предоставления реабилитационных услуг

Минсоцполитики утвердило Социальные нормативы в сфере предоставления реабилитационных услуг людям и детям с инвалидностью.

Реабилитационный процесс человека с инвалидностью (далее – Получатели), осуществляется в реабилитационном учреждении на основании его индивидуального плана реабилитации. Срок реабилитационного процесса, объемы, содержание реабилитационных мероприятий определяются реабилитационной комиссией учреждения в зависимости от требований индивидуальной программы реабилитации Получателя. Оценка и определение потребностей Получателя осуществляются с использованием методов общения, наблюдения, интервью, анкетирования, тестирования, анализа документов, в частности медицинской карты о состоянии здоровья. Родители или законные представители Получателей являются участниками реабилитационного процесса.

К показателям качества предоставления реабилитационных услуг относятся: - результаты анализа проведения на постоянной основе мониторинга предоставления реабилитационных услуг; - условия размещения реабилитационного учреждения и их доступность; - укомплектованность реабилитационного учреждения специалистами; - наличие материально-технической базы реабилитационной учреждения. Получатели, которые имеют тяжелую форму инвалидности и согласно медицинскому заключению нуждаются в постоянном постороннем уходе, обеспечиваются медицинским, социальным, педагогическим и психологическим патронажем по месту жительства. Соответствующий патронаж осуществляют выездные реабилитационные бригады. Правовые известия

МОЗ України посилює роботу над пілотним проектом по відшкодуванню вартості препаратів інсуліну У МОЗ України відбулась селекторна нарада із представниками регіональних департаментів та управлінь охорони здоров’я щодо моніторингу забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну. Обговорення пройшло під головуванням Міністра охорони здоров’я України Олександра Квіташвілі та Першого заступника Міністра Олександри Павленко.

П

ерший заступник Міністра Олександра Павленко повідомила учасників наради про відновлення роботи МОЗ України над проектом постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відшкодування вартості препаратів інсуліну» та намір повторно винести пілотний проект на розгляд Уряду. Олександра Павленко підкреслила, що ця зустріч є прекрасною можливістю обговорити прогалини та важелі успіху, які відчули медичні управлінці Полтавської, Чернігівської, Кіровоградської та Вінницької областей, які вже розпочали імплементацію пілотного проекту, і як їх можна врахувати при роботі на теренах усієї країни. Заступник Міністра додала, що, в першу чергу, варто звернути увагу на такі компоненти реалізації проекту, як запровадження електронних реєстрів пацієнтів (в тому числі, технічне забезпечення та захист персональних даних), співпрацю з аптечними мережами та взаємодію з виробниками інсулінів. Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі акцентував, що наради у такому форматі стануть постійними, адже для успішного запуску проекту необхідно ретельно вивчити досвід впровадження інших пілотних проектів та врахувати їх недоліки та здобутки. За результатами зустрічі представники регіональних департаментів та управлінь охорони здоров’я зобов’язались оперативно надати МОЗ України для обговорення свої напрацювання і пропозиції щодо впровадження пілотного проекту з відшкодування вартості інсуліну. За матеріалами МОЗ України

Важливо

№9-10(159-160) травень 2015

7

Денежная помощь переселенцам начислялась с нарушениями, – Счетная палата

Аудит эффективности использования средств государственного бюджета, выделенных для переселенцев, выявил нарушения при начислении денежной помощи. Об этом свидетельствуют данные Счетной палаты.

В течение октября-декабря 2014 года и январяфевраля 2015 года использование средств государственного бюджета, выделенных на эти цели, осуществлялось с нарушением требований порядка выдачи справки о постановке на учет перемещенного лица и порядка предоставления денежной помощи, утвержденных правительством, сопровождалось организационными недостатками и, в отдельных случаях, было неэффективным. По состоянию на 1 марта этого года на учете в структурных подразделениях по вопросам социальной защиты населения районных, районных в г. Киеве госадминистраций находилось 1 млн 099,6 тыс. человек (779,2 тыс. семей), перемещенных с временно оккупированной территории Украины и районов проведения АТО. «Однако в течение проверенного периода правом на назначение пособия воспользовалась лишь каждая третья семья, взятая на учет, а выплачено пособие только каждой второй семье, обратившейся за его назначением. Это свидетельствует, что основная часть расходов на эти цели будет осуществляться в 2015 году (запланировано 3,4 млрд грн)», – говорится в сообщении.

Комітет Адміністрації Президента з трудового права обговорив на засіданні проблемні питання, пов'язані із працевлаштуванням осіб з інвалідністю. Доповідачами на заході виступили Наталія Грішина,старший юрист PLP Law Group та Анна Фоменко, юрист PLP Law Group. Гостем був Роман Пилипенко, начальник відділу реабілітаційних послуг та зайнятості інвалідів департаменту соціального захисту інвалідів Мінсоцполітики. Модерував засідання Олексій Шевчук, голова Комітету АПУ з трудового права, керуючий партнер ЮА «Шевчук та партнери». На необхідність утвердження і забезпечення прав осіб з інвалідністю, реалізацію положень Конвенції про права людей з інвалідністю інвалідів акцентовано увагу в Указі Президента України від 19 травня 2011 р. №588 «Про заходи щодо розв'язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями», в якому зокрема, Кабінету Міністрів України доручено здійснити відповідні заходи стосовно вдосконалення механізмів сприяння зайнятості осіб з інвалідністю, економічного стимулювання роботодавців до створення ними робочих місць для цих осіб. «Задекларовані державою наміри щодо вдосконалення механізмів сприяння зайнятості осіб з інвалідністю залишаються лише на папері, а на практиці чисельність працевлаштованих таких осіб з кожним роком зменшу-

Аудитом установлены факты оказания помощи лицам, которые не имели на это права, и переплат на сумму 422,1 тыс. гривен. В более чем в 200 случаях пособие предназначена несвоевременно, с нарушением установленного 10-дневного срока от 1 до 48 дней. Среди причин указанного – несогласованные между собой и законом «Об обеспечении прав и свобод внутренне перемещенных лиц» нормативно-правовые акты Кабмина, регулирующие вопросы учета перемещенных лиц и предоставления им денежной помощи; недостаточная организация и координация работы вовлеченных в этот процесс центральных и местных органов исполнительной власти (Минсоцполитики, структурные подразделения по вопросам социальной защиты населения на местах, Государственная миграционная служба Украины); отсутствие надлежащего контроля за достоверностью предоставляемых перемещенными лицами сведений; несовершенное программное обеспечение в части учета, назначения (перерасчета) денежной помощи. Как отметили в Счетной палате, Минсоцполитики и структурные подразделения по вопросам социальной защиты населения районных, районных в г. Киеве госадминистраций в течение указанного периода не обеспечили обоснованного планирования бюджетных средств на предоставление денежной помощи перемещенным лицам и эффективного управления ими.

«Объемы расходов на выплату денежной помощи в 2014 году были завышены более чем на четверть, что привело к неэффективному управлению средствами резервного фонда государственного бюджета в сумме 152,9 млн грн., возвращенными в конце 2014 года в госбюджет. Из-за несвоевременного утверждения паспорта бюджетной программы по состоянию на 1 марта 2015 г. остаток неиспользованных ассигнований общего фонда госбюджета составил 151,1 млн грн при наличии кредиторской задолженности по выплате денежной помощи в сумме 76,7 млн грн», — говорится в сообщении. Счетная палата проинформировала Верховную Раду Украины и Кабинет министров Украины о результатах проведенного аудита.

П р а ц е в л а ш т у - Проект ПРООН та Уряду Японії в а н н я о с і б з назвав 15 нових об`єктів для реконструкції на Донбасі інвалідністю: Таке рішення прийняла Рада Проекту, до якої увійшли пропозиції представники ПРООН, Посольства Японії в Україні, Мінрегіонбуду та ЮНІСЕФ. Спеціалісти Проекту відремонтують ці 15 об’єктів на Донбасі, серед яких, зоекспертів крема, є школи, лікарні, центри соціальних послуг для

ється як через небажання роботодавців працевлаштовувати їх, так і через необізнаність або низьку активність самих осіб», – переконаний очільник Комітету Олексій Шевчук. На засіданні правники проаналізували механізми стимулювання роботодавців до створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування. Окрім того, правники розглянули висновки відповідного опитування науково-дослідного інституту праці й зайнятості населення. Опитування стосувалось економічного стимулювання роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю. За результатами розгляду правники запропонували сучасні механізми економічного стимулювання роботодавців, серед яких: 1) встановлення гнучкої системи квотування; 2) надання дотацій з метою компенсації витрат, що пов'язані з виплатою заробітної плати; 3) надання пільг щодо сплати податків та обов'язкових платежів підприємствам, на які не розповсюджується система квотування та які працевлаштовують осіб з інвалідністю; 4) надання додаткових пільг щодо сплати податків та обов'язкових платежів роботодавцям, які забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю в більшій кількості, ніж це передбачено системою квотування.

UBA

людей з інвалідністю та осіб похилого віку, та проведуть спеціалізовані навчання для персоналу. Також наші фахівці допоможуть місцевим державним адміністраціям у стратегічному плануванні щодо надання соціальних послуг.

«Тісно співпрацюючи з Урядом України, Донецькою та Луганською обласними державними адміністраціями, муніципалітетами, наші експерти обрали заклади, через які надаватимуться соціальні послуги найуразливішим групам населення. Це, зокрема, дитячі садочки і школи, установи для людей з інвалідністю, заклади для літніх людей. Готуючи список об’єктів другої «хвилі» особливу увагу ми приділяли важливості об’єктів для соціальної інфраструктури регіону з прицілом на стратегічний розвиток соціальної сфери цих двох областей. Важливим завданням є соціальна інтеграція переселенців і сприяння місцевим громадам, тому ми підтримаємо ініціативи, які працюватимуть над вирішенням таких питань», – коментує принципи відбору об’єктів Керівник Проекту Юрій Савко. Кілька об’єктів другої «хвилі» проект допоможе місцевій владі та активістам створити заново – адже багато закладів соціальної сфери обласного рівня залишилися на непідконтрольній Уряду території. Наприклад, мешканці Донецької і Луганської область зараз не мають доступу до спеціалізованої медичної допомоги, тому ПРООН буде допомагати з вирішенням цієї проблеми. Нагадаємо, до першої «хвилі» Проекту у Донецькій та Луганській областях було включено вісім об’єктів, зокрема – центри соціальної і професійної реабілітації, дитячі садочки, інтернат для людей похилого віку. Також складовою проекту буде відновлення шкіл і забезпечення в них належних умов для навчання дітей та роботи вчителів – загалом 9 об’єктів. Цією частиною проекту опікується Дитячий Фонд ЮНІСЕФ. Проект «Відновлення соціальних послуг та налагодження миру в Донецькій і Луганській областях» реалізується ПРООН за фінансування Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою, а також у співпраці з ЮНІСЕФ. Основна мета проекту полягає у відновленні інфраструктури соціальних послуг для найбільш вразливих груп населення. Проект реалізується в рамках зобов`язань Прем`єр-Міністра Японії Сіндзо Абе щодо надання допомоги Східній Україні, про що було оголошено на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2014 року. Загальна сума допомоги Японії за час незалежності України –понад 2,9 млрд доларів.

8

Актуальні питання

№9-10(159-160) травень 2015

7 останніх хвилин життя без препаратів для згортання крові

У Києві відбулася прес-конференція присвячена Всесвітньому дню боротьби з гемофілією. Прес-конференція тривала лише 7 хвилин, адже саме за такий час дитина з гемофілією може померти від втрати крові за відсутності препаратів для її згортання. У конференції взяли участь Ніна Астафорова-Яценко, представник БФ «Діти з гемофілією» та мама дитини з гемофілією. Нона, 6-річна дівчинка, хвора на гемофілію.

Н

іна Астафорова-Яценко розповіла про проблеми людей з гемофілією в Україні. Відмітила, що люди з цим захворюванням можуть мати повноцінне життя при застосування постійної терапії. «Більшість людей у дорослому віці піддаються інвалідизації. Дуже частим є явище, коли дитина з дитячого візка пересідає одразу у інвалідний візок. Цього можна уникнути. Люди з гемофілією можуть вести активний спосіб життя, працювати на благо країни. Належне лікування дозволяє зберегти тривалість життя людини з гемофілією на тому ж рівні, що й здорових людей», – зазначила Ніна. Під час конференції було встановлено наочну інсталяцію, щоб показати час втрати крові при відсутності медикаментів. Про особливості проходження профілактики розповів Андрій, батько дитини з гемофілією: «Моїй дитині 4 роки, звати Ярослав. Він має гемофілію, важку форму. Взагалі наша форма хвороби потребує профі-

лактики три рази на тиждень. Але ми проходимо лише два рази на тиждень, оскільки у держави немає коштів на підтримку хворих на гемофілію, а ми (батьки) не можемо самостійно сплатити вартість ліків. Наша дитина нічим не відрізняється від решти дітей. Ми відвідуємо підготовчі курси кілька разів на

тиждень. Ярослав може навчатися у звичайному загальноосвітньому закладі, згодом здобути освіту і працювати. Усе це за умови нормальної профілактики. Профілактику потрібно проводити протягом усього життя. Загалом схема така. Ми вводимо фактор. Концентрація через 5 хвилин досягає нормального рівня, але через 12 годин вона падає до мінімума. На наступний день його взагалі немає. Тому, перший день ми лікуємося, перший день в нас все нормально. На другий день у нас є великий ризик. Третій день лікуємося, четвертий день немає, п'ятий день лікуємося. Тобто три рази це є нормальна профілактика». Гемофілія – невиліковне генетичне захворювання, пов'язане з порушенням коагуляції (згортання) крові; при цьому захворюванні різко зростає небезпека загибелі від крововиливу в мозок та інші життєво важливі органи, навіть при незначній травмі. Хворі з важкою формою гемофілії нерідко піддаються інвалідизації, внаслідок частих крововиливів в суглоби (гемартрози) і м'язові тканини (гематоми). Хоча хвороба на сьогоднішній день невиліковна, її протікання контролюється за допомогою ін'єкцій бракуючого фактора згортання крові, частіше всього виділеного з донорської крові. В цілому сучасні гемофіліки при правильному лікуванні живуть стільки ж, скільки і здорові люди. За матеріалами прес-релізу PR house Вікторія АНТОНОВИЧ, Інна ЛЕТЮЧА

Юридична консультація Я інвалід ІІ групи внаслідок аварії на виробництві, переїхав з Луганської області в Кіровоградську. Як отримати призначені мені соціальні виплати? Микола П. Олександрія

Ш

ановний Микола, якщо людина залишила територію, де відбуваються бойові дії, то він може звернутися в будь-яке відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підконтрольній українському уряду території і отримати належні йому виплати та послуги. При цьому необхідно мати лише паспорт та ідентифікаційний код. Про це повідомляє прес-служба Фонду з посиланням на директора виконавчої дирекції Фонду Валерія Акопяна. Правлінням Фонду затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу для осіб, які переміщаються з тимчасово окупованій території і районів проведення антитерористичної операції. Цим Порядком передбачено можливість для потерпілих на виробництві (членів їх сімей) отримати страхові виплати, передбачені законодавством, за місцем тимчасового проживання (перебування) особи. Фактичне місце проживання (перебування) засвідчується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщається з тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції. Така довідка видається у Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 №509. Виплати можуть бути призначені у разі, якщо потерпілому вперше МСЕК встановлено стійку втрату працездат-

ності. При цьому обов'язковими документами для розгляду справи про страхові виплати є акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 або акт розслідування професійного захворювання П-4 і довідка МСЕК. У разі відсутності інших документів, передбачених Порядком призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, їх можна отримати з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що ведеться Пенсійним фондом України. У разі відсутності даних у цьому Реєстрі виплати призначаються, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на дату звернення. Потерпілому на виробництві (члену його сім'ї) також може бути продовжена виплата раніше призначеного страхового відшкодування на підставі даних Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду. У разі повторного проходження МСЕК за результатами висновку МСЕК страхові виплати можуть бути продовжені за місцем фактичного проживання (перебування) особи. При цьому у разі зміни відсотків втрати працездатності здійснюється перерахунок розміру страхової виплати. Потерпілим на виробництві (членам їх сімей) не треба звертатися в регіональні відділення виконавчої дирекції Фонду за місцем прописки. Виплати їм будуть проводити регіональні відділення Фонду за місцем їх тимчасового проживання (перебування) на підставі їх заяви та довідки про постановку на облік особи, яка переміщається з тимчасово окупованій території України або району проведення АТО. Юрист НАІУ

Статус «інвалід війни»: хто може претендувати і як оформити

Військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та інші особи, при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язаних з перебуванням на фронті, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», можуть бути віднесені до інвалідів війни.

К

рім того, було внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких надається право на встановлення статусу інваліда війни безпосереднім учасникам АТО із числа військовослужбовців, працівників, добровольців, волонтерів, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи в районах антитерористичної операції у період її проведення. Визначення причинного зв’язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) із проходженням військової служби або виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) проводиться військово-лікарськими комісіями відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402. Посвідчення інваліда війни видається органами соціального захисту на-

селення на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності (п.7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302). Отже, для того, щоб військовослужбовцю-учаснику АТО, який отримав поранення, контузію, каліцтво, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби присвоїти статус «Інваліда війни» необхідно здійснити ряд дії, а саме: 1. Після отримання поранення, контузії, травми, захворювання здійснити лікування у військовому госпіталі або іншому закладі охорони здоров’я. Після завершення лікування мають надати виписний епікриз та направлення на військово-лікарську комісію (ВЛК).

2. Пройти військово-лікарську комісію, яка встановить причинний зв'язок поранення, контузії, травми, захворювання з виконанням обов’язків військової служби.

3. Пройти медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка в разі наявності для цього підстав встановить інвалідність. За результатами МСЕК видається довідка про групу та причину інвалідності.

4. Звернутися до управління соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідними документами для встановлення статусу «Інвалід війни» та видачі відповідного посвідчення. Для добровольців та волонтерів дещо інший порядок отримання даного статусу. В найближчий час він буде розроблений Кабінетом Міністрів України. Юрист НАІУ

Випробування долі

№9-10(159-160) травень 2015

9

Та єм н иц я щ а с л ив и х ба ть к і в

Частина перша. Перші випробування: народилась дитина з інвалідністю

У

кожного з нас настають такі моменти в житті, з яких, здавалося б, немає виходу. Стрес може бути настільки глибокий, що без сторонньої допомоги виборсатися майже неможливо. Людина в цю мить відчайдушно намагається знайти хоч якийсь порятунок, і з надією шукає його у наших очах, словах чи діях. Але коли не знаходить підтримки, тоді її жття перетворюється у пекло.

У справжнє випробування перетворюється життя сімей, у яких народжується дитина з інвалідністю. В українському суспільстві батьки такої дитини виявляються неготовими до таких випробувань, почуваються розгубленими і непоінформованими, тож часто такі родини руйнуються. Часто чоловіки виявляють слабкість, егоїзм і боягузтво, покидаючи свою родину назавжди. Тоді матері змушені самотужки дбати про цю дитину, або й більше дітей. Це – непосильна ноша, яку жінки, зціпивши зуби, несуть, виборюючи «місце під сонцем» для своєї дитини. Та навіть якщо родина стійко зносить такі випробування, то держава, і навіть суспільство в Україні залишає сім'ю нести цей тягар самотужки, обмежуючись мізерною пенсією для людини з інвалідністю. Ми чомусь цураємось надати бодай моральну підтримку або ж не маємо глибокого розуміння їх проблем, сприймаємо їх поверхово. Співчуття наші – формальні, ми не поділяємо біль ближніх, нехтуємо їх потребами, і вперто не віримо у те, що така ж біда може спіткати колись зненацька й нашу родину. Нам невідомі будні таких сімей, де час буквально зупиняється; ми не переймаємося тим, що у них бракує грошей на лікування дитини, харчування, проживання та багато іншого.

І світ такої дитини зазвичай обмежений чотирма стінами домівки та змальовується у чорно-білих тонах. Суспільство досі не готове сприймати дитину з інвалідністю як невід'ємну частину самого себе, відмежовуючись від неї. А що потрібно батькам таких дітей від нас? Та дуже мало: просто вислухати, щось порадити, усміхнутися, морально підбадьорити, допомогти у вирішенні проблем, у тому числі бюрократичних перепон, побажати наснаги та оптимізму. Висловити, не криючись, про наболіле та почути інших, побачити свої упущення у вихованні неповносправних дітей та дізнатися про діючі в Україні інфраструктури, адаптовані для виховання таких дітей, поділитися своїми досягненнями у вихованні дітей з інвалідністю, як і, врешті-решт, підтримати інших батьків дав можливість семінар, що проходив з 13 до 15 березня ц.р. у смт. Брюховичі біля Львова. Учасниками семінару «Таємниця щасливих батьків» стали дев'ять подружніх пар з шести областей України, в родинах яких є діти з інвалідністю.

Програма «Батьки для батьків», згідно якої діяв семінар, заснована у 1999 році і проводить семінари та літні табори.

Її основним завданням є обмін досвідом батьків дітей з інвалідністю. Команда організаторів семінару складається з чотирьох осіб, а саме: Оксани Винярської – сімейного системного психотерапевта, Мар'яни Сеньків – психолога та двох досвідчених мам, що виховують дітей з особливими потребами – Марії Парфенюк та Людмили Аннич. Засновником та консультантом Програми є лікар-психіатр, психотерапевт Олег Романчук. Команда працює більше 10 років з сім'ями з різних міст України. У заліку організаторів Програми «Батьки для батьків» – більше 40 семінарів для батьків різного напрямку: для мам, що самі виховують неповносправну дитину, для татів, для подружніх пар, для лідерів громадських організацій та близько 20 літніх таборів для всієї сім'ї. Фінансується Програма завдяки спонсорським пожертвам

членів Ротарі Клубів Швейцарії. Вже 10 років чуйні добродії з Швейцарії підтримують такі українські сім'ї. Такою участю вони дбають про те, щоб наші діти з інвалідністю росли в міцних згуртованих сім'ях. Надалі наводжу рядки, описані у Звіті про семінар Оксаною Винярською.

Частина друга. Дев'ять подружніх пар. Три дні – удвох

9 сімей – 9 історій, вплетених в програму семінару. Жодна не є схожою на іншу. Коло трохи стримує, але, з іншої сторони, допомагає розкритись. Час на таких зустрічах тече по-іншому, ніж у щоденному житті: швидко. Водночас завдяки насиченості інформацією за кілька годин роботи в колі люди стають, на диво, близькими. Подібний досвід сімей сприяє цьому зближенню і створенню довірливої атмосфери. І вже в кінці першого дня після всіх «програмних» моментів люди ще залишаються то там, то тут, бо їм є про що поговорити.

Мета нашого семінару: зазирнути в середину сім'ї, поговорити про стосунки, про ролі кожного, про ті речі, які часто не виходять на поверхню.

Післямова. Змінені стереотипи

Цей семінар надовго запам'ятається учасникам. Його організатори через ряд, здавалося б, простих тестів ненав'язливо спонукали кожного учасника самокритично оцінити свою роль у сім'ї, порівняти подружні взаємини у родині зі звичаями, що панують в інших родинах. Безумовно, центральною фігурою кожної такої сім'ї залишається дитина з інвалідністю, яку прийнято називати «неповносправною», або ж дитиною «з особливими потребами».

Скільки уваги кожен з нас приділяє собі, кожному члену родини і, власне – цій дитині? Які ми допускаємо упущення у цьому Розставлені акценти торкались, зокрема, стосун- аспекті і як їх усунути заради того, щоб ків чоловіка і дружини, які дуже часто в нелегкому кожен член родини почувався щасливим? побуті забувають про ці ролі, тільки-но ставши мамою і татом. І так приємно було спостерігати зворушливі погляди і чути лагідні звертання, бажання притулитися; бачити усмішки і чути вільний сміх..!

«Побут з'їдає любов», – говориться у народному прислів'ї. А ускладнений побут з'їдає любов ще швидше.

І люди розгублені в своїй ситуації, часто збиті з пантелику коментарями оточення (не завжди доброзичливого); забувають або не знають, що десь можна почерпнути сил, аби йти далі. Отож пошук ресурсів для чоловіка і жінки, сильне «ми» – теза, яка червоним курсивом пронизує весь семінар для подружніх пар. А формат такого ресурсу різний: ділення досвідом в колі, роздумування над загальними особливостями життя сім'ї з неповносправною дитиною, заповнювання напівжартівливих анкет, вправи у парах (чоловік-дружина), психологічні тести («пиріг уваги»), ігри, спільна вечеря, вільне спілкування... і просто можливість побути удвох. Останнього, на жаль, не має кожна сім'я – чи то через відсутність квартирних умов, чи через брак допомоги родичів або ж з інших обставин. Зрештою, зараз, в час тривоги, війни, нестабільності такий ресурс особливо цінний – можна не вмикати три дні телевізор, не чути сумних новин з АТО і зосередитись лише на собі і своєму чоловікові (дружині). А який ресурс для кожної жінки – не «сушити собі голову», чим годувати сім'ю і насолоджуватись пресмачною їжею, яку «тобі подадуть і заберуть посуд – щось із сфери фантастики»! Семінар скеровує, нагадує про те, що зміни можливі; підтверджує, що таємниця щасливих дітей – це щасливі батьки... які є, в першу чергу, чоловіком і дружиною. Від їх стосунків залежить «погода» в сім'ї; вони вчать будувати стосунки між неповносправною дитиною і здоровими братами-сестрами, а в цілому вся родина визначає своє відношення до оточення, близького і дальшого. Суспільство, як би це банально не звучало, починається із сім'ї. Останнє коло семінару – коло подяки, зокрема спонсорам – людям доброї волі, що своєю жертовністю змінюють світ, даючи добрий приклад високої моральності іншим.

Ніхто з організаторів семінару не вказував на допущені помилки, бо кожен учасник сам собі ставив оцінку і подумки шукав відповіді. І висловлював їх вголос. А значить – подивився на речі іншими очима. Учасників семінару вразив спільно переглянутий художній фільм «Перед класом». Авторам фільму вдалося зачепити надзвичайно багато тонких психологічних нюансів, причому кожен глядач розгледить для себе щось своє, раніше, здавалося б, невидиме, і зробить вкрай необхідні для себе висновки. Рекомендую й читачам цієї статті переглянути цю кінокартину, що докорінно міняє усталені стереотипи. На довгу згадку про цей прекрасний захід учасникам були вручені книги, а за участь в рольових іграх – солодкі подарунки. Такий благородний жест від організаторів розчулили батьків, тож від імені всіх учасників семінару висловлюю безмежну вдячність за проведену роботу. Подяку також висловлюю Ірині Дзюрах, голові ДДТЗДІ «Надія» за скерування на семінар. До скриньки приємних спогадів і здобутків слід додати й нові знайомства. Автор цих слів надбав нових друзів – два подружжя з Житомира. Коли ми поверталися з Брюхович, то виявилося, що вони ніколи ще не були у Львові. Їх поїзд відправлявся аж ввечері, тож я виявив ініціативу в якості екскурсовода допомогти їм хоч трішки пізнати дух культурного центру України: побувати разом на Високому Замку, завітати у підземелля «кавової копальні», сфотографуватися біля каплиці Боїмів, придбати потрібну книгу біля пам'ятника Федорову, помилуватися архітектурою центральної частини міста та отримати ряд інших приємних вражень. «Я вражена!», – з захопленням відгукнулася про місто Лева житомирянка Юлія, мати дитини з інвалідністю. Поряд з нею – її вірний чоловік Григорій, що повсякчас підтримує дружину в усьому. Разом легше зносити всі випробування. І так має бути. Нехай їх завжди єднає любов і взаємоповага. Дай, Боже, їм щастя, міцного здоров'я і сил йти разом, скріпивши руки, вибоїстою дорогою Життя! Юрій ФЕДЧАК, автори світлин: Юрій Федчак, Vektor Helgi

10

Лист в редакцію

№9-10(159-160) травень 2015

Думка наших читачів

Предложение по дерегуляции очереди на получение автомобиля через органы социального обеспечения Долгие годы в Украине неразрешимой проблемой является обеспечение людей с инвалидностью первой группы, состоящих на очереди в органах социального обеспечения автотранспортными средствами.

П

ример; человек с инвалидностью с детства первой группы по опорно-двигательному аппарату на очереди с 2005 года. В настоящий момент в очереди под номером 364. За прошлый год очередь продвинулась на 68 человек. Предполагается обеспечение автомобилем «СЛАВУТА» за 30% от стоимости авто. Ситуация типична для почти всех регионов Украины. И усугубляется тем, что основная масса очередников не имеет возможности пользоваться общественным транспортом в силу его почти тотальной не адоптированости для обслуживания людей с инвалидностью. Подъемников нет, архитектура остановок – непреодолимая преграда даже в крупных городах, не говоря о периферии. Есть альтернатива: получить автомобиль согласно Закону «О гуманитарной помощи» и Закону «О налоге с владельцев транспортных средств и других самоходных машин и механизмов» в виде гуманитарной помощи из-за рубежа. Освобожденный от налогообложения легковой автомобили, ввозимый в Украину как гуманитарная помощь для дальнейшей передачи людям с инвалидностью. Казалось бы, это действительно может быть альтернативой. Ведь любая поисковая система Интернета выдает тысячи европейских предложений на автомобили с первой регистрацией не старше десяти лет, в диапазоне цены от 1000 до 3000 евро (стоимость новой «СЛАВУТЫ»). Многие, из которых не просто лучше по классу и ресурсу, но и оборудованы приспособлениями для людей с инвалидностью, которым нет аналогов в Украине. Но на практике воспользоваться этой схемой невозможно из-за длинной цепи чиновников и согласований, которые начинаются ещё в стране донора и громоздки и непроходимы на территории Украины. И воспользоваться такой схемой самообеспечения автомобилем как средством протезирования могут лишь единицы. И те вынуждены реальную сделку купли-продажи маскировать под якобы дарение с отметками в украинских консульствах и прочей волокитой с таможней и комиссиями по признанию гуманитарной помощи. Ситуация по обеспечению авто с ручным управлением грозит зайти в полный тупик после снятия «СЛАВУТЫ» с производства. Ведь если к обеспечению будет представлена более дорогая модель (предположительно ЗАЗ Forza цена на которую в 2.5-3 раза выше чем у «СЛАВУТЫ» ), то при тех же объемах финансирования очередь будет продвигаться пропорционально медленнее. И, значит, ещё большее количество лет человек с инвалидностью вынужден будет лишен возможности получать образование, трудоустраиваться, вести нормальный в социальном плане образ жизни. Потому что первой проблемой на пути этого стоит барьерная архитектура и отсутствие транспортной инфраструктуры пригодной для использования людми с инвалидностью.

В рамках улучшения законодательства о защите прав льготных категорий населения предлагается простая схема:

1. Человек с инвалидностью (опорно-двигательного аппарата) первой группы, состоящий на очереди в органах соцобеспечения, имеет право приобрести или получить в дар один автомобиль не старше десяти лет, с объемом двигателя не более 2800 см. Приобрести или получить в дар как

на территории Евросоюза, так и на территории Украины у граждан иных стран находящихся в Украине на легальных основаниях и имеющих соответствующее оформление автомобиля при пересечении границ Украины.

2. Человек с инвалидностью предоставляет в областное управление органов соцобеспечения заверенные копии документов купли-продажи или дарственной и получает от них разрешение на постановку данного авто на учёт в ГАИ с особой отметкой «без права продажи» (такие отметки практикуются и сейчас).

3. Органы соцобеспечения уведомляют региональные органы таможни о наличии автомобиля, на который не был уплачен таможенный сбор в пользовании у данного человека с инвалидностью.

4. По завершении постановки автомобиля на учёт очерёдность его владельца для обеспечения автомобилем за государственный счет или на льготных основаниях приостанавливается на время владения приобретенным автомобилем.

5. Человек с инвалидностью имеет право бессрочно эксплуатировать такой автомобиль и по своему усмотрению прервать срок его эксплуатации путём снятия с учёта в ГАИ, но не ранее пяти лет с момента постановки на учёт. В момент снятия с учёта автомобиль остаётся в собственности владельца, в статусе транспортного средства, на которое не был уплачен таможенный сбор, и дальнейшее распоряжение им осуществляется согласно действующему законодательству.

Предлагаемая схема способна без дополнительных бюджетных затрат, а точнее при их заметной экономии, за короткий срок существенно социализировать общество и позволить большому числу людей с инвалидностью снять проблемы, влекущие за собой социальную изоляцию.

Внедрение этой схемы в законодательство исключительно актуально на фоне неспособности государства за счёт бюджетных средств решить данную проблему. И не гуманности государственного регулирования в данном вопросе, лишающего возможности альтернативного решения этой вопиющей проблемы для тысяч наиболее социально незащищённых граждан Украины. Для её обеспечения достаточно постановления Кабмина и нескольких инструкций делающих отчётность и ученость приобретенных автомобилей прозрачным и понятным для всех органов власти. Такая схема позволяет существенно сузить круг чиновников обеспечивающих очень простой и обычный гражданский акт. И не раздувать его значимость до задейственности в процессе дипломатического корпуса Украины. Именно по такой схеме осуществляется взаимодействие власти и человека с инвалидностью в странах постсоветского пространства имеющих переходную эконо-

мику, к сожалению, не позволяющую реагировать на ситуацию за счёт средств бюджета.

ПРИЛОЖЕНИЕ Целесообразность увеличения ограничения по объему двигателя с 1800 см регламентируемое законом до 2800 см заключается в следующем:

1. Автомобили, укомплектованные двигателем объёмом до 2800 см, включают в свой модельный ряд широкий спектр моделей с повышенным внутренним объёмом кузова. В.т.ч. микроавтобусы, минивены, седаны с универсальным кузовом с повышенным объёмом багажного отделения. Эксплуатация подобного автомобиля человеком с инвалидностью первой группы, передвигающимся при помощи кресла-коляски, имеет ряд преимуществ. Таких как, расширенные дверные проёмы, позволяющие существенно облегчить процесс пересаживания человека с инвалидностью в автомобиль и размещение в нём коляски и иных средств протезирования. Кроме того, именно модельный ряд автомобилей оснащаемых специальной оснасткой для удобства эксплуатации человеком с инвалидностью, или предназначенные для облегчения посторонней помощи лицами осуществляющими уход за ним, традиционно относится к диапазону автомобилей с двигателем от 2000 см до 2800 см. Подобные подъемники, тельферы, выдвижные и ортопедические сидения не имеют аналогов в Украине, и давно и в широком ассортименте применяются в странах Евросоюза. В условиях не развитой транспортной инфраструктуры адоптированной для нужд людей с инвалидностью, это оборудование способно играть уникальную роль в целях обеспечения людей с инвалидностью доступными средствами передвижения, напрямую связанными с социальной адаптацией и трудоустройством. Специализированным и стандартным ручным управлением также традиционно оснащаются автомобили с двигателем от 2000см до 2800 см.

2. Аавтомобили, укомплектованные двигателем объёмом до 2800 см, имеют более высокий эксплуатационный ресурс. Что связано с повышенным запасом прочности ходовой части автомобиля и большим запасом мощности двигателя, который не задействуется в процессе постоянной эксплуатации.

3. Автомобили, укомплектованные двигателем объёмом до 2800 см, имеют повышенный коэффициент безопасности, связанный с применением конструктивных особенностей повышения прочности кузова, которые в принципе невозможно применить на микролитражных, малогабаритных автомобилях.

4. Модельный ряд автомобилей с двигателем от 2000см до 2800 см. включает в себя большой перечень автомобилей оснащённых экономичными дизельными двигателями. При равном пробеге такие автомобили дают экономию средств на топливо и ТО до 20-30%. Что очень важно для широкого круга инвалидов проживающих в Украине, которые в массе своей почти все отнесены к разряду малообеспеченных граждан.

5. Автомобили, укомплектованные двигателем объёмом до 2500 см, при прочей равной комплектации с автомобилем объёмом двигателя до 1800 см, имеют существенно меньшую рыночную стоимость. Это связано с системой установленных обязательных платежей, сборов и страховок, связанных с эксплуатацией и содержанием автомобиля принятых в странах Евросоюза. Александр ВЛАСОВ

Від редакіції. Нам цікаво почути думки наших читачів на цю актуальну тему для багатьох. Пишіть нам.

Новини з регіонів

№9-10(159-160) травень 2015

11

Щоб знову навчитися жити… Громадські активісти із вінницької організації «Відкриті серця» за підтримки Британської ради в Україні та спільно з Національною Асамблеєю інвалідів України реалізовують проект з робочою назвою «Навчальний гуртожиток». Його мета – навчити людей з інвалідністю жити незалежно, вміти дбати про себе і своїх рідних. Реалізовуватимуть його на базі «Соціальних майстерень» для людей з інвалідністю, які розташовані у селі Дорожньому Вінницької області. «Для чого створювати окремі центри для учасників АТО, коли в Україні вже є реабілітаційні заклади для інвалідів? Для чого знову відокремлювати одну категорію людей, які потребують допомоги, від іншої? – ставить риторичні питання начальник відділу ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Лариса Байда. – Ми повинні дотримувати принципів інклюзивного суспільства, в якому буде зручно всім. У нашій країні – унікальна соціальна політика. З бюджету виділяються кошти на придбання, наприклад, протезів, але досі немає статистики, скільки громадян їх реально потребують. Така ж ситуація й з візками, милицями чи слуховими апаратами. Гроші витрачаються невідомо на що, а люди й надалі продовжують звертатися до громадських організацій по

допомогу. Так, ми всі різні, але всі заслуговуємо на те, щоб жити у зручному світі. І це твердження має стати ключовим у підготовці постанов, рішень, проектів. Не можна відокремлювати одних людей від інших, якщо у них спільні проблеми. Подолати труднощі вдасться тільки разом». Упродовж восьми днів учасників навчають жити без сторонньої допомоги. За тиждень у них повністю змінюється світосприйняття, і люди починають усвідомлювати, що таких, як вони, багато, і кожен успішний по-своєму. «Те, що на Вінниччині створять навчальний гуртожиток для людей, які за вироком долі сіли в інвалідний візок, – це великий крок уперед, – зазначив Володимир. – На базі закладу діятимуть тренінгові кімнати, тренувально-спортивний майданчик, майстерні для трудового навчання, реабілітаційні кімнати». Голова громадської організації Світлана Демко повідомила, що заняття в навчальному гуртожитку матимуть змогу відвідувати й члени родин, де є інваліди. Їм також треба допомогти усвідомити, що життя буде іншим, але аж ніяк не гіршим. «Головне – правильно пояснити, що життя триває і вершин для подолання є багато, – зауважила Світлана Демко. – Ви, можливо, не повірите, але люди на візках мають

На Львівщині діятиме програма правового захисту, соціальної підтримки та реабілітації людей з інвалідністю на 2015-2018 роки

У Львівській обласній державній адміністрації обговорили комплексну програму правового захисту, соціальної підтримки та реабілітації людей з інвалідністю на 2015-2018 роки. Голова Львівської ОДА Олег Синютка зазначив, що необхідно внести зміни до складу Координаційної ради у справах людей з інвалідністю для налагодження тіснішої співпраці між громадськими організаціями, представниками влади, соціальними, медичними установами та ін. Представники громадських організацій висловили низку пропозицій щодо покращення медичного та соціального обслуговування, транспортного перевезення осіб з інвалідністю, безперешкодного доступу до об'єктів громадського та цивіль-

ного призначення, освіти, реабілітації. Під час зустрічі також обговорили проект із монетизації пільг, що планують запровадити з другого півріччя 2015-го року. «Ми постараємося врахувати всі пропозиції і зауваження, щоби забезпечити інтереси всіх пільговиків», – зауважив Олег Синютка. Окрім того, голова Львівської ОДА доручив розглянути можливість адаптації «Служби 112» до потреб людей із вадами слуху. Учасники зустрічі домовилися зустрічатися раз на квартал для обговорення і знаходження шляхів вирішення проблем, з якими стикаються люди з особливими потребами. До слова, на сьогодні у Львівській області зареєстровано 170 тисяч людей з інвалідністю. Вл.кор.

неабияку силу волі, вони ставлять олімпійські рекорди! Адекватна реакція оточення, підтримка близьких, друзів здатні творити дива. Усе це дає людині впевненість у тому, що вона повноцінний член суспільства». Як діятиме навчальний гуртожиток, на яких умовах відбиратимуть учасників – про все це буде відомо у травні. Поки що громадські активісти разом з будівельниками взялися за ремонт приміщення. Вл. кор.

Життя вище інвалідності: репродуктивні права та здоров’я жінок з інвалідністю

З травня 2014 року по квітень 2015 року Вінницька міська громадська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді «Паросток» реалізовувала проект «Життя вище інвалідності: репродуктивні права та здоров'я жінок з інвалідністю» за підтримки Програми «Здоров'я жінок України» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що впроваджується Інститутом досліджень і тренінгів імені Джона Сноу, у співпраці з Вінницькою ГО «Інформаційно-просвітницький центр «ВІСЬ» та Вінницьким обласним центром планування сім'ї. На базі Вінницького обласного центру планування сім'ї організатори та учасники проекту підвели підсумки його реалізації та визначили наші спільні кроки щодо реалізації репродуктивних прав жінок з інвалідністю на Вінниччині. Було проведено моніторинг доступності медичних закладів для

надання послуг у сфері репродуктивного здоров'я жінкам з інвалідністю, проведено ряд навчальних тренінгів та інформаційних зустрічей з представниками цільової групи, медичними та соціальними працівниками, студентами Вінницького національного медичного університету та медичних коледжів Вінницької області. Під час проведення цих заходів було піднято чимало проблем, які потребують вирішення. Поступово, крок за кроком, нам разом потрібно долати фізичні та інформаційні бар'єри, формувати толерантне відношення до жінок з інвалідністю у соціумі, а особливо у сфері репродуктивного здоров'я. За словами координатора проекту Ірини Саранчі: «Багато ще потрібно зробити, але я вірю у те, що разом, поступово, ми зробимо медичні послуги більш доступними для людей з інвалідністю. Початок покладено. Дякую всім за участь у проекті!» Вл.кор.

12

Універсальний дизайн

№9-10(159-160) травень 2015

Київ у пітьмі. Як живеться незрячим у столиці?

На вулицях Києва ви не часто побачите людей з порушеннями зору, а тим паче незрячих. І це не тому, що їх мало. Просто дороги, громадський транспорт, вокзали, переходи, тротуари та багато інших об'єктів є недоступними для них. Соціум ворожий до таких громадян. Відсутність необхідних елементів доступності, затверджених законодавством, стає перешкодою для самостійного способу життя.

Н

асправді незрячі люди можуть все, що й ми, а дещо навіть краще. Непотрібно їх жаліти чи співчувати, виокремлюючи в касту недоторканих. Натомість усе, чого вони потребують – комфортних умов для життя і пересування по місту, решту вони успішно зроблять самі. Міський простір повинен відповідати принципам універсального дизайну, а на всіх рівнях містобудування необхідно дотримуватись існуючих державних будівельних норм. Основні проблеми незрячих осіб – це фінансовий стан, медичне забезпечення, оздоровлення, транспорт і працевлаштування. На Першому київському Urban Festі Юлія Сачук, віце-президент із зовнішньої політики всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» зазначає, що людей із порушеннями зору в Україні – майже 80 тисяч, у столиці – 4,5 тисячі. Це люди, які мають офіційну інвалідність, сюди не враховані ті, у кого є незначні порушення зору. Єдиної офіційної статистики наразі немає, тож цифри змінюються в діапазоні від 50 до 80 тисяч незрячих.

«Генерація успішної дії» працює уже вісім років і займається відстоюванням законних прав людей з інвалідністю. Організація в своїй діяльності

дотримується загальної декларації про права людини, конвенції ООН про права людей з інвалідністю, що ратифікована в Україні, а також національного законодавства. Юлія Сачук скаржиться: незважаючи на те, що ми говоримо про європейське майбутнє, водночас не до кінця розуміємо ті цінності, якими живе Європа. У цивілізованих країнах на першому місці завжди є людина та її гідність. Людина в центрі уваги незважаючи на фізичні чи психічні характеристики, тож правильно говорити не інвалід, не людина з особливими (обмеженими) можливостями, а людина з інвалідністю. Це є коректним і відповідає міжнародним стандартам етики. Щодо створення доступної інфраструктури міста, то це процес не односторонній, у цьому процесі беруть участь і влада, і громадськість. Доступними мають бути сама інфраструктура, транспорт, послуги, інформація. Головне – щоб була солідарність при вирішенні суспільних проблем, бо дуже багато того, що потрібно зробити, часто не потребує фінансових затрат, але немає розуміння, віддачі від людей. «Говорячи про те, як люди з порушеннями зору пересуваються містом та сприймають світ, ми зосередимось на трьох основних відчуттях, – каже пані Юлія. – Це звук, дотик і колір. Це саме те, що допомагає людині почуватись гідно і бути повноцінним членом суспільства. «Звук». Є світлофори із звуковим супроводом, спеціальні звукові маячки, які встановлюються як на дверях всередині споруд, так і ззовні, У метро все 92 входи на станціях обладнані звуковими орієнтирами. Є спеціальні пристрої озвучування, які встановлюються в транспорті. Транспорт за вимогами і за державними стандартами повинен мати зовнішнє озвучування. Аудіоозвучування екскурсій, у музеях. На сьогодні у Києві лише 19 тролейбусів і 7 трамваїв облаштовано системою зовнішнього оповіщення про прибуття рухомого складу на зупинку для пасажирів з вадами зору. «Дотик». Тактильні плити, що попереджають про небезпеку і пояснюють напрямок руху, відповідають усім стандартам доступності. Людина, яка пересувається містом за допомогою білої тростини, тактильно відчуває і знає, що попереду є або якась перешкода, або колії (трамвайні і т.д.), тобто якась небезпека. Інколи плити допомагають вийти зі споруди, рухатись у правильному напрямку і не заблукати». Тактильні плити мають бути встановлені на всіх понижених бордюрах. Також велике значення мають тактильно-контрастні вказівні смуги, що допомагають незрячим і людям з вадами зору орієнтуватися у незнайомому просторі. Станції київського метрополітену обладнали рельєф-

ними обмежувальними смугами вздовж перону. Це дуже важливо для безпеки. Ризик впасти на колії для незрячих і людей із вадами зору став значно меншим. У Києві є зони, небезпечні для здоров'я і життя незрячих людей. Зокрема, неврегульовані пішохідні зони, припарковані машини на тротуарах, рекламні щити, клумби посеред тротуарів. Слабозорі бачать тінь, повільно йдуть, але таких перешкод, як відкриті люки, необрізані гілки, оминути не можуть. Щоб людина, яка користується шрифтом Брайля, могла зорієнтуватися у просторі, необхідно встановити тактильні позначення, схеми, написи і піктограми. Такі написи встановлюються ззовні і всередині будівель, наприклад, на перилах, на дверях, щоб людина з вадами зору зрозуміла, як знайти потрібну кімнату самостійно. Актуальною залишається й проблема встановлення тактильних схем території, щоб незрячі могли зорієнтуватися. Юлія Сачук з гордістю заявляє, що «наша організація створила тактильну схему київського метрополітену, яка встановлена на перехідних станціях, в аеропорту, на автовокзалах і на залізничному вокзалі. Мені приємно, що картою в аеропорті користувались в основному зрячі люди, тобто вона є доступною як для тих, хто має порушення зору, так і для людей зрячих».

Рельєфнографічні карти-схеми метрополітену з'явились у вестибюлях шести пересадочних станцій. Ними можуть скористатися, на рівні з ін-

шими, пасажири з порушеннями зору та незрячі. Карти виготовлено у відповідності до міжнародних стандартів доступності для людей з інвалідністю і з урахуванням принципів універсального дизайну. Для розміщення перших шести карт було обрано вестибюлі станцій «Театральна», «Хрещатик», «Майдан Незалежності», «Площа Льва Толстого», «Золоті Ворота» та «Палац спорту» оскільки вони розташовані у центральній частині міста і мають великий пасажиропотік. Усі карти-схеми розміщені на рівні обличчя людини середнього зросту. Вивчивши карту, незрячий пасажир має можливість попросити контролера контрольнопропускного пункту про супровід до поїзда. Тактильні схеми покликані допомогти пасажирам з вадами зору скласти уяву про географічне розміщення районів міста, напрямки ліній метрополітену, розташування пересадочних вузлів і окремих станцій відносно річки Дніпро та інших об'єктів. Таким чином, незрячі люди матимуть змогу самостійно скласти оптимальний маршрут пересування, розрахувати його тривалість, зробити проїзд містом максимально комфортним і зручним.

В аеропорту «Бориспіль» створено додаткову систему інформування пасажирів із обмеженими функціональними можливостями. У зоні прибуття

терміналу D розміщено рельєфно-графічну картусхему київського метрополітену. Вона допоможе подорожуючим незрячим особам самостійно зорієнтуватися у напрямках прямування київським метрополітеном. Карта-схема виготовлена з урахуванням принципів універсального дизайну, тобто нею зможуть користуватися як незрячі мандрівники, так і люди, у яких немає проблем із зором. Організація мріє створити тактильний макет центру Києва, бо дуже багато приїжджає людей із регіонів і вони не мають жодного уявлення про те, якою ж є столиця. «Колір». «Важливим є не сам колір, а контраст. Якщо є контрастні позначення, можна побачити, що є якась перешкода, дорога, перехід, двері тощо», — пояснює Юлія Сачук. Тож елементи доступності слід підбирати за правилами контрасту. Крім контрасту має значення розмір та зрозумілість написів і позначень. Назви вулиць, державних установ, зупинок громадського транспорту, станцій метро тощо мають бути шрифтом збільшеного розміру, щоб кожний міг їх легко прочитати. Тактильне покриття контрастного кольору допомагає пішоходам зорієнтуватися, в який бік слід рухатися. Дуже важливим для забезпечення зручної міської інфраструктури є позначення сходів жовтою фарбою. У Києві це здавалось би просте питання, яке не потребує значних коштів, належним чином не вирішено. Наразі в одних місцях пофарбували, в інших – ні, є багато випадків, коли пофарбовано неправильно, без дотримання державних будівельних норм. Як варіант – можна замість фарби наносити спе-

ціальну липку стрічку, що унеможливлює ковзання взуття по сходах і падіння. Тактильне покриття контрастного кольору допомагає пішоходам зорієнтуватися, в який бік слід рухатися. У столичних будівлях (особливо у торговельно-розважальних центрах, у банках, закладах громадського харчування) широко використовують скляні матеріали, багато блиску, тому вони є небезпечними для людей із поганим зором, зафіксовано дуже багато випадків, коли люди отримують травми. Щоб люди з вадами зору могли легко знайти вхід і не травмуватись, на дверях мають бути великі жовті наліпки, які попереджають про автоматичні чи скляні двері, двері-вертушки. Знову ж таки, ці наліпки коштують копійки, але у власників будівель немає бажання і усвідомлення необхідності це зробити. Сучасна епоха ставить доступ до інформації, освіти та комунікації на одну сходинку по рівню важливості із водою, їжею та домівкою. Той, хто не має доступу до інформації, немає доступу до повноцінного життя, роботи, освіти. Якраз тут дуже яскраво проявляється ставлення держави та суспільства до потреб своїх громадян. Люди із інвалідністю стикаються із серйозними бар'єрами на шляху саморозвитку та освіти. Людина із проблемами зору зазвичай позбавлена достатньої кількості джерел інформації (свіжої та актуальної – в першу чергу) через нестачу відповідних до її стану носіїв цієї інформації. Через скрутний матеріальний стан більшість людей із обмеженими можливостями позбавлені сучасних комунікаційних засобів, таких як інтернет, телефон і телебачення, що фактично відсторонює їх від технологій та потенціалу для саморозвитку. Є й хороші новини, скажімо, незабаром веб-сайти органів виконавчої влади стануть більш доступними для користувачів з вадами зору та слуху. Зокрема, відтепер система керування інформаційним вмістом сайту повинна мати універсальну модульну архітектуру та включати, крім інших, модуль адаптації інформації для користувачів з вадами зору та слух, передбачений збільшений розмір шрифтів та монохромний екран. Деякі сайти, дбаючи про розширення своєї аудиторії, крім текстового наповнення, дбають й про аудіоозвучування інформації, додають аудіопідкасти на актуальну тематику.

Однією з проблем у житті незрячих людей є те, що в Україну завозять дуже мало тифлотехніки, а та, що завозять, низької якості. Деякі речі

мають абсолютно доступну для людини із середнім достатком вартість: годинники механічні та будильники, калькулятори, телефони, тифломагнітофони, тифлоплеєри, брайлівські шахи, шашки, доміно та багато іншого, але якість цих товарів залишає бажати кращого. Також мало центрів реабілітації незрячих, бракує фахівців, тому незрячих дітей не навчають, або ж батьки через незнання справи вчать їх неправильно. Як результат — помилкова думка, що сліпі не пристосовані до життя у суспільстві. До речі Інвалідність в Україні – це справжній виклик для людини. Бар'єри, стереотипи, упереджене ставлення, дискримінація в освіті, в охороні здоров'я, в побуті, загроза бідності та соціальна неадаптованість – ось що чекає на людину із обмеженими фізичними можливостями. І дуже часто причина цього криється не в самій людині, а в суспільстві, яке її оточує. Прагнучи в Європейський союз, Україна має стати доступною для всіх громадян з особливими потребами та усунути бар'єри, які порушують права інвалідів, заважаючи їм жити повноцінним життям. Марія ПРИХОДЬКО

№9-10(159-160) травень 2015

Ними пишаємося

Людину неможливо перемогти!

У житті бувають різні люди: великі і не дуже, сильні і слабкі, ті, що світять і ті, що ідуть освітленим шляхом, ті, хто веде і ті, кого ведуть по життю. Прикладом великої, сильної людини, яка веде за собою, освітлюючи шлях іншим, є український поет, лауреат Шевченківської премії Володимир Омелянович Забаштанський.

С

орок три роки Забаштанський не бачив білого світу, не міг доторкнутися рукою до того, що було йому миле і любе. Але він все одно жив і боровся й білий світ бачив краще за будь-кого, відчуваючи його дотиком свого зболеного серця. Володимир Омелянович Забаштанський народився в селищі Браїлів Жмеринського району на Вінниччині. Закінчив семирічку, навчався в будівельній школі на Донбасі, працював підручним кочегара на цукровому заводі, робітником у радгоспі, каменярем у кар’єрах. Та в неповних вісімнадцять років (1958го) внаслідок нещасного випадку у кар’єрі втратив руки і очі. Що за цим? Близько тридцяти операцій і... темрява та протези. Але не розпач і не безнадія. Поруч нього ще в лікарнях опинилися люди, які зуміли не просто підтримати, а окрилити хлопця. Володя тренував пам’ять, гартував волю – і йому

засяяло світло знань. З людських вуст. При сприянні члена організації УТОС незрячого вчителя вечірньої школи В.І.Гергеля він був зарахований учнем вечірньої школи, яку закінчує екстерном. На цьому, практично, для юного В. Забаштанського і закінчується його звичайне минуле життя і починає набирати обертів якісно нове, непередбачуване, тернисте життя без зору і рук. Та долі наперекір, завдяки неймовірним зусиллям і безмежній підтримці таких же людей з інвалідністю, винятковій допомозі друзів, незламній волі і здатності самого В. Забаштанського переборювати труднощі, вдається життєві негаразди переламати на краще і він,людина з такими важкими порушеннями створює ідеальну сім’ю, стає студентом філологічного факультету столичного університету ім. Т.Г. Шевченка, одержує диплом з відзнакою, стає відомим поетом України і лауреатом Шевченківської премії. Ставили оцінки не зі співчуття до інвалідності – цінували глибокі знання, аналітичне мислення, дивуючись працелюбності і наполегливості юнака. Поезія стала сенсом його життя: зболене і ніжне серце народжує слова любові до людей, до рідної землі, слова, які стають на сторожі України, українського духу та моралі. «Звісно, щоб я не блукав в темнині, ще на початку крутої стежини небо всевладне послало мені очі і руки моєї дружини...». У цих рядках, які він написав, жодне слово не вжите в переносному значенні, нема жодного перебільшення, сказане в них – чиста правда. На вісімнадцятому році життя він став інвалідом. Здавалося, що настав кінець мріям – вчитися, радіти життю, кохати і бути щасливим. Але він зустрів Ольгу, яка з перших зустрічей і пізніше, ставши дружиною, була для нього очима і руками до кінця його земного життя. Вона дуже багато зробила, щоб він піднявся на вершину знань, досяг висот на літературній ниві. Щоб Володимир міг навчатися на філологічному факультеті Київського університету ім. Т.Г. Шевченка,вона кинула свій інститут – чоловіка треба було відвезти

на лекції і забрати додому. Потрібно було допомагати йому в підготовці до екзаменів, в опануванні літератури, культури, у вивченні іноземних мов, ходити з ним на літературні вечори і просто в гості. Але попри таку кількість турбот, які вона взяла на себе, її почуття до нього міцніло. Її вражали його феноменальні здібності до науки і творчості, прагнення до діяльного життя, його доброта і готовність прийти на допомогу іншим. Він геть відкидав будь-які елементи жалісливості, скидки на фізичні порушення. Володимир цінував гідність, рівність, взаємоповагу. Він плекав у собі чисто людську, громадянську і творчу повноцінність. Це була людина чуттєвого душевного зору, яка на все реагувала повнокровно і повносило. Його друзі мимоволі звикали до того, що він, хто без сторонньої допомоги мало що міг сам зробити, якраз найбільше допомагав їм, друзям, і навіть не друзям, а просто знайомим, і просто далеким знайомим, і навіть просто незнайомим. До того ж, допомагав і в таких справах, що до інших і звернутися було б незручно. А до нього можна. Він усе зрозуміє і всіх сил докладе, аби допомогти людині. При нещодавній зустрічі з сином та невісткою Володимира Омеляновича, вони згадували, що їх квартира часто нагадувала гуртожиток, так як у них дуже часто гостювали друзі, знайомі, односельці. Проте, там завжди вистачало місця всім і всі комфортно себе почували поруч з такою сильною, доброю і мудрою людиною. І кожен, хто спілкувався з ним, ставав сильнішим і впевненішим у собі, краще цінував життя і все, що в ньому відбувається. Помер Володимир Забаштанський 2 грудня 2001 року. Похований в Києві на Лісовому цвинтарі. Його життя було прикладом щоденної перемоги людської слабкості і зневіри силою духу. «Людину неможливо перемогти» – чутно поміж усіх стрічок його віршів. Його життя і творчість – це унікальний життєвий подвиг, це мобілізуючий приклад для наслідування іншими, це неспростовне підтвердження слів Миколи Островського про те, що « В житті завжди є місце для подвигу». Як сказав Борис Олійник: «З вірою в людину іде Забаштанський до читача, з такою чистою і високою вірою, що не повірити йому не можна.». Таким його пам’ятають земляки, його друзі, вони проноситимуть цю пам’ять через покоління. Володимир Забаштанський прожив мужнє життя, спалахнувши яскравою зіркою на життєвому небосхилі. В історії української культури, в пам'яті вдячних читачів постать поета В.Забаштанського залишається символом непереможного духу багатостраждальної України. Знайти в собі сили, щоб вистояти і перемогти. Знайти духовне світло у фізичній темряві й гідно триматися до останнього подиху – це героїзм. Життєвий подвиг Забаштанського гідний глибокої шани. Усім своїм неспокійним життям він служив Україні. І в нелегкі часи для України , і тепер, у часи незалежності нашої держави , завжди служив народній Правді. Він у поті чола орав свою життєву ниву, засівав правдою та добром і через роки вона зійшла йому людською вдячністю і славою. Не залишить нікого байдужим «Молитва» за Україну Володимира Забаштанського, взірець найвищого патріотизму та всенародної правди у зверненні до сучасників і нащадків. У цьому вірші поет закликає усвідомити свій обов'язок перед Батьківщиною, перед її минулим і майбутнім, осмислити нелегкий історичний шлях до незалежності України. Його «Молитва», як і всі твори громадянського звучання, що підносять образ матері – України, мають символічне значення у зверненні до різних поколінь українців не стояти осторонь проблем України, а бути її сумлінними й чесними будівниками. Такими, яким був у своєму служінні Вітчизні невигаданий герой і пророк нації Володимир Забаштанський. «Молитва за Україну» В.Забаштанського, покладена на музику композитором В. Вовком який, як і сам Забаштаний, є людиною що не бачить. «Молитва за Україну» як і гімн України, стала символічною піснею Євромайдану. Україно, молюся за тебе, Як за матір гріховно-святу, За блакить твого вічного неба І за ниву твою золоту.

13

Україно, молюся за славу, За твою непокору століть, За столицю твою златоглаву, Що по груди в тополях стоїть. Україно, молюся за мову, За божественну мову твою, І за вроди твою калинову, Від якої добрішим стаю. Україно, молюся за пам'ять Убієнних за волю синів І за тих, що у душах запалять Пломінь правди, щоб край заяснів. Україно, лише в милосерді Час єднання синів настає. То нічого, що ми не безсмертні, За безсмертя молюся твоє. Отче наш, у Твоїм часоплині Все минає - ридай, не ридай. Прости, Боже, гріхи Україні І надалі грішити не дай. Твори В. Забаштанського (це понад двадцять поетичних збірок) користуються увагою читача і нині, після кончини автора. У збірку віршів «Свічечкою слова» ввійшли вибрані поезії з його попередніх збірок, а також низка ще не надрукованих до того часу нових творів. Поет Володимир Горлей писав: Блажений він, відвертий і простий, Терплячий, гордий, «Свічечкою слова» Він освятився й освятилась мова, Весь білий світ став серцю дорогий. Ідуть до нього добрі земляки Вклонитися Поету і Людині. Лунають дзвони, наче вперше нині, Лунають, як поетові рядки. Самобутнє, глибоко художнє слово поета – гранично відверте, зболене, завжди правдиве. Його твори, увінчані сімома престижними літературними преміями. У 1997 році поет отримав орден «За мужність». Його твори були також перекладені багатьма мовами світу, та й він сам перекладав на українську книги письменників різних країн. Багато уваги Володимир Омелянович приділяв поетам-початківцям. У його літературній школі-студії «Кобза» молоді отримували не тільки уроки майстерності слова, а й проходили школу мужності. Учень і друг поета, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим'юк говорив: «Людину неможливо перемогти. Мені (хіба тільки мені?) дав підстави зробити цей висновок Володимир Забаштанський – український поет, який вистояв. До кінця. Тільки тепер, коли він від нас пішов, цей висновок кожен, хто живучи з поетом в одній країні в одному часі, кожен, хто запізнавав Забаштанського, робив передусім для себе, так-от, тепер він став заповітом для нас. Заповітом Володимира Забаштанського. Людину не можна перемогти. Взагалі неможливо». На батьківщині Володимира Омеляновича, в смт. Браїлів Жмеринського району щороку 5 жовтня проходить літературно-мистецьке свято «Поетична осінь В.Забаштанського». Тут створено літературномеморіальний музей нашого земляка. Життя і творчість В.Забаштанського для мене є пам’яттю про сильну людину, світло від якої освічуватиме шлях багатьом . Надія СЛОБОДЕНЮК, заступник голови Браїлівської селищної Ради Вінниччина

14

Спорт

№9-10(159-160) травень 2015

П а р а л і м п і й ц і з Ук р а ї н и с т а л и першими у настільному тенісі

Яскраво виступила національна паралімпійська збірна команда України на Міжнародному турнірі з настільного тенісу серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату та вадами розумового та фізичного розвитку, що пройшов у м. Ліньяно, Італія, виборовши 6,5 золотих, 2 срібні та 4 бронзові нагороди та посівши перше місце на змаганнях турніру.

Участь у цьому турнірі була надзвичайно важливою у рамках підготовки до Паралімпійських ігор в Ріо-де-Женейро-2016, і національна паралімпійська збірна команда України достойно представила нашу державу на цьому міжнародному спортивному форумі: наша команда у складі 16-ти спортсменів стала найкращою серед 325 спортсменів із 37-ми країн-учасниць. 14 із 16-ти спортсменів повернулись в Україну з високими нагородами, які вони вибороли як в командних, так і в особистих номерах програми. Країни, які посіли з 1-7 командні місця у змаганнях: 1. Україна 2. Франція 3. Корея 4. Туреччина 5. Росія 6. Хорватія

Як допомогти дітям із синдромом Дауна, не маючи при цьому спеціальних знань і навичок? Відповідь на це питання знають футболісти-аматори. Щороку команди солідних українських та зарубіжних компаній збираються у Києві на турнір із міні-футболу, що має назву «Кубок відкритих сердець». За участь у змаганнях спортсмени роблять благодійні внески.

7. Німеччина Крім того, за підсумками змагань та за результатами голосування Allianz Athlete тенісиста Ніколенко Максима було визнано найкращим спортсменом березня місяця. Вітаємо усіх переможців та вболіваємо разом із офіційними спонсорами Національного комітету спорту інвалідів України: компанією Воля та Ощадним банком України за майбутні перемоги наших сильних духом паралімпійців! Прес-служба НКСІУ

Стадион «Черноморец» получил специальную награду CAFE В Одессе на стадионе «Черноморец» состоялась церемония вручения специальной награды Центра доступа к футболу в Европе. Координатор проектов Центра доступа к футболу в Европе (CAFE) в Украине Александр Остапа вручил эту почетную награду директору стадиона Сергею Сиволапу вместе с одним из самых активных болельщиков «моряков» – Максимом Кирилловым. Домашняя арена «Черноморца» получила специальную награду Центра доступа к футболу в Европе за совершенствование доступности и гостеприимной среды в дни матчей для болельщиков с ограниченными возможностями. «Приятно получать такие награды. Наш стадион действительно удобен для посещения и

Благодійники зіграли у футбол заради дітей з синдромом Дауна

всем болельщикам здесь комфортно находится. Это победа не

стадиона – это победа всех болельщиков «Черноморца», – отметил директор стадиона Сергей Сиволап. «От имени Центра доступа к футболу в Европе, хочу поздравить всех болельщиков с особыми потребностями одесского «Черноморца». Очень много фанатов выдвинули в номинанты именно эту арену. Менеджмент клуба и стадиона всегда идут на встречу, помогают, совершенствуют стадион. Это и есть главная причина того, что Специальная награда CAFE в этом году отправилась в Одессу», – отметил Александр Остапа. Награждение победителей в конкурсе на Специальную награду проходят в рамках Недели действий CAFЕ 2015.

Тут усе, як на звичайних змаганнях. Урочисте відкриття, розминка і зрештою самі матчі. А от поза майданчиком – особливі вболівальники – діти з синдромом Дауна. Внески команд – а цього разу вони склали 170 тисяч гривень – направлять на освітні програми у благодійний центр і використають для розвитку дошкільнят. «Ось ці футболісти – не єдині, хто підтримує центр розвитку дітей із синдромом Дауна. Також проводяться благодійні змагання з пейнтболу та боулінгу. Загалом торік спортсмени зібрали 270 тисяч гривень. А це – третина бюджету центру», – говорить Олеся Гнатюк, кореспондент. Батьки чотирирічного Саші до спеціалістів звернулись одразу після народження сина. Спочатку їм самим допомогли подолати розпач та шок. Потім навчили як повноцінно жити із такою особливою дитиною. А тепер вже і сам хлопчик отримує в центрі всю необхідну допомогу. «Основне правило виграшу в даній ситуації – це любов. Тоді все вийде і станеться. І віра в те, що ці діти вони теж здатні, готові, можуть. І вони мають право на самостійне життя», – говорить Андрій Дубовий, батько дитини із синдромом Дауна. Шанс на самостійне життя мають далеко не всі діти. Щороку в Україні народжується понад чотириста двадцять дітей із синдромом Дауна. І багатьох із них батьки залишають у пологових будинках. Згодом їх відправляють у спеціалізовані заклади. Та навіть найкращий інтернат не в змозі забезпечити такій дитині повноцінний розвиток, кажуть спеціалісти центру. Тільки в сім’ї можлива постійна особлива увага від народження. А це – головна запорука успіху. «Наше завдання, як благодійної організації, пояснити батькам, що якщо навіть у вашій родині таке трапилося і народився дитинка з синдромом Дауна, то це не кінець світу. Є методики виховання таких дітей, ці діти соціалізуються, головне не запанікувати, не впасти у зневіру , в депресію», – говорить В’ячеслав Зирянов, координатор благодійної організації. Із кожним роком українці у цьому питанні стають відповідальнішими. Все більше дітей із синдромом Дауна виховують у родинах. Дуже повільно, але своє ставлення до дітей сонця, змінює і суспільство. І батьки маленького Сашка сподіваються, що коли він стане дорослим, його не жалітимуть, а сприйматимуть як рівного. Минулого року турнір зібрав 121 тис. грн., що були спрямовані на освітні та розвиваючі потреби «сонячних» дітей.

Сторінку підготовлено за матеріалами paralympic.org.ua

15

№9-10(159-160) травень 2015

Н а В ін н и ч ч и н і ст ар т у в ав X X І І І о бл асн и й Фе ст и в ал ь т в о р ч о ст і й т ал ан т ів д іт е й т а м о л о д і з ф у н к ц іо н ал ьн и м и о бм е ж е н н я м и « П о в ір у се бе »

У виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею, відбулося відкриття XXІІІ обласного фестивалю талантів і творчості дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе».

Н

агадаємо, що з метою розвитку творчих здібностей дітей та молоді з функціональними обмеженнями, самоствердження та реалізації їх талантів, сприяння їх інтеграції в суспільство, привернення уваги громадськості до проблем дітей та молоді з інвалідністю з 1992 року

обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводиться обласний фестиваль талантів і творчості дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе», учасниками якого є переможці районних та міських відбірних конкурсів, а також вихованці центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. Завданнями Фестивалю є пошук інноваційних форм і методів роботи, спрямованих на активізацію життєвої позиції дітей та молоді з функціональними обмеженнями, розширення їх кола спілкування, ознайомлення дітей та молоді з інвалідністю з різними видами творчості, відродження забутих народних традицій та ремесел. Участь у відкритті взяли представники управлінь та служб облдержадміністрації, громадських організацій, а також діти та молодь з функціональними обмеженнями, клієнти центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. Загалом у ХХІІІ обласному Фестивалі беруть участь 115 дітей та молоді з фінвалідністю з 25 районів та усіх міст обласного значення області. Вікові категорії учасників: від 7 до 35 років.

На виставці робіт учасників Фестивалю, який проходитиме з до середини травня представлені більше 500 робіт, виконаних різними техніками, в т.ч.: твори образотворчого мистецтва (акварель, гуаш, олівці, олійні фарби, петриківський розпис, аплікація (з тканини, паперу), квілінг, графіка); твори декоративноприкладного мистецтва (випалювання, вишивка бісером, вишивка стрічкою, вишивка хрестиком, вишивка гладдю, плетіння гачком, шпицями, вироби із бісеру, різьба по дереву); дизайнові композиції з використанням природного матеріалу (вироби з глини, з солоного тіста, з соломки, ліпка з пластиліну (композиції та окремі вироби) архітектура); а також виготовлення іграшок (в'язані, шиті), фото. У Фестивалі також беруть участь молоді автори літературних творів. За умовами Фестивалю, глядачі, які відвідують виставку робіт, голосуватимуть за учасника, робота якого найбільше сподобається. Пам'ятною відзнакою та подарунком будуть нагороджені 35 переможців, які отримають найбільшу кількість голосів, та заклад соціального обслуговування, учасники якого отримають найбільшу кількість голосів. Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА

Лицарі і панночки Луганщини

В області відбувся Луганський обласний інтегрований соціокультурний захід «Лицарі і панночки Луганщини», в якому взяли участь підлітки та молодь з інвалідністю з міст та селищ Луганської області.

О

рганізаторами заходу виступили Луганська обласна державна адміністрація, Луганський обласний центр соціокультурної адаптації молоді з інвалідністю, Луганська обласна молодіжна громадська організація «Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу – Схід», за підтримки: Національної Асамблеї інвалідів України, ЮНІСЕФ, КУ «Луганський обласний центр «Інваспорт», Кремінської

Вітаємо з ювілеєм!

спеціалізованої школи-інтернату, ЛНУ им.Тараса Шевченко. Діти та молодь готувалися з великою відповідальністю та надзвичайно раділи можливості поділитися своєю творчістю з гостями цього дивного свята. Адже можливість поділитися своїми талантами, почути аплодисменти, слова підтримки – є необхідними елементами соціокультурної адаптації та інтеграції дітей та молоді з проблемами здоров’я у громаду. У рамках заходу відбулася обласна виставка творчості, де діти мали можливість поділитися з гостями заходу красою своїх малюнків, картин маслом, ліпкою; ми бачили вироби з тіста, плетені кошики, надзвичайної краси квіти.

Н ац іо н ал ьн а Асам бл е я ін в ал ід ів У к р аїн и щи р о в іт ає з юв іл е єм !

21 травня святкує свій ювілейний день народження

Валентина Павлівна Кононенко -

представник НАІУ в Запорізькій області, наша колега, талановитий організатор, партнер, чуйна людина, прекрасна мати та просто чудова жінка. Вже більше вісімнадцяти років вона керує громадською організацією «Запорізький обласний конгрес інвалідів» та опікується людьми з інвалідністю з десяти районів Запорізької області та її великого промислового центру.

У ці чудові травневі дні прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілейного Дня народження від великого загалу Національної Асамблеї інвалідів України. Бажаємо Вам, шановна Валентино Павлівно, міцного здоров’я, безмежного щастя, сімейного благополуччя, достатку, успіхів у всіх ваших справах та починаннях, оптимізму і всього найкращого що можна побажати людині, яка заслужила повагу і довіру свого колективу, громадських руху людей з інвалідністі. України, керівництва Запорізької області. Нехай засіяна Вашою багатогранною діяльністю нива і надалі щедро врожаїть новими здобутками та ідеями, серце не знає тривоги і втоми, а рідна оселя завжди буде багатою на радість, добро і людське тепло.

У виставці взяли участь діти Кремінської спеціальної школи- інтернату, Сватівської школи – інтернату для дітей з проблемами слуху, Рубіжанський навчально – реабілітаційний комплекс «Кришталик» для дітей з проблемами зору. З теплими привітальними словами до дітлахів та молоді звернувся начальник управління молоді та спорту ЛОДА – Антон Волохов, а також – лідери музичної групи «Flying Swan” Сергій Летучий та Олексій Лебідь, Сніжана та Володимир Кернічні – переможці Кубку Континентів з танців на візку, триразові чемпіони України та Миру. Вл.кор.

Ювілей підприємства «Вікторія»

Як говорить східна мудрість: скільки не говори «халва», в роті солодше від цього не стане. Так само, скільки б ми не закликали до милосердя і співчуття до хворих, самотніх, малозабезпечених, їм від того легше не житиметься. Потрібна активна і реальна допомога. Співчуття – ділом і коштами.

У квітні 2005 року в м. Нова Одеса Миколаївської області було відкрито підприємство «Вікторія», засновником якого є Новоодеська районна організація інвалідів СОІУ. Саме тут знайшли робочі місця люди з інвалідністю, які мають хист до крою та шиття. Діяльність підприємства – це надання послуг населенню в ремонті одягу. Підприємство розташовано в центрі міста в приміщені, яке надала міська рада без оплати за оренду та комунальні послуги. Це суттєва підтримка підприємству, на якому працюють люди з інвалідністю. Підприємство «Вікторія» надає послуги населенню, а також дитячим садкам міста в шиті постільної білизни, дитячих костюмів для свят. Працівники підприємства не стоїть осторонь в цей час коли потрібна підтримка нашим воїнам, ми пошили теплі штани, жилети та носки. Ми також долучились до участі у всеукраїнській акції «Маскувальна сітка для Армії руками волонтерів». Переселенцям зі сходу, які постраждали під час проведення бойових дій, а зараз мешкають у нашому місті, ми пошили теплі ковдри. З нагоди 10- літнього ювілею підприємства «Вікторія» начальник Новоодеського УСЗН Поляруш Н.Д. вручила грамоти за багаторічну сумлінну працю директору підприємства Валентині Ігнатовій та працівникам підприємства Бирзул В.В. та Стояновій І.Г., побажавши всім присутнім добра, затишку, благополуччя та мирного неба в Україні. Вл. кор.

Від редакції Редакція газети приєднується до вітань з нагоди ювілею підприємства «Вікторія» та зичить плідної праці, успіхів, добра родинного, затишку сімейного всім працівникам колективу «Вікторія».

16

Життя без бар’єрів

№9-10(159-160) травень 2015

Орие н т ир – н а л у чших

тсменов с поражением опорно- двига- тного центра «Инваспорт» обеспечило гостям проживание в гостинице, питание и помогло решить тельного аппарата.

В Днепропетровске, при поддержке областного центра «Инваспорт» прошел открытый чемпионат области по спортивному ориентированию среди спор-

Влад Познянский, который в этот раз был начальником всех дистанций, а иными словами инспектором по подготовке трасс, рассказал, что в первый день соревнований главные события разворачивались на берегу Днепра в районе жилмассива Приднепровск, а во второй день трасса уже пролегала на жилмассиве Фрунзенский. Точность географии, с одной стороны свидетельствует о том, что организаторы подобрали симпатичные районы для своих соревнований, а с другой, предоставили участникам возможность пройти разные уровни сложности. Поскольку турнир был открытым, то кроме представителей Никополя, Новомосковска, Днепродзержинска и Криничек, которые представляли Днепропетровскую область, в гости приехали и спортсмены из Харькова. Если говорить об организационной стороне, то именно руководство облас-

вопросы, связанные с медалями и грамотами для призеров. К большой радости оргкомитета, недовольных в итоге не нашлось. Что касается главной составляющей, а именно, самого турнира, то в нем принимало участие 47 спортсменов. Два харьковчанина, которые входят в состав сборной страны, Владимир Вовк и Егор Сурков в первый и второй день соревнований поменялись местами – с первого на второе, а лучшей среди женщин была представительница Днепропетровска Ирина Куликова. Что касается еще одного важного вопроса, то следует отметить, что роль главного судьи исполнял старший тренер сборной страны по спортивному ориентированию Валерий Викторович Заерко. Уже сам этот факт свидетельствует о судействе с пристрастием к своей работе и кандидатам в сборную Украины. Паралимпийский спорт в Украине

Фу тб о ль н і б а т а лі ї у П ол т а в і

Ре к л ам а Министерство социальной политики Украины

Донбасский межрегиональный центр профессиональной реабилитации инвалидов

Вісім найкращих команд України з футболу серед глухих упродовж тижня змагалися за першість у Полтаві, адже традиційно з десяток футболістів збірної Полтавщини входять до збірної України. Крім полтавців, перемогу виборювали команди Харкова, Києва, Рівного, Тернополя, Одеси, Миколаєва та Львова. Поле для змагання надав футбольний клуб «Полтава».

ласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. За переконанням тренера, найголовнішою метою є навіть не перемога, а змістовна гра. Олександр Верещака молодший – автор голу, уже традиційно гратиме за національну збірну. За підсумками чемпіонату до футбольної збірної глухих України увійшли і 8 футболістів від Полтавщини. З Полтави команда одразу вирушить на збори до Ужгорода, а невдовзі – на чемпіонат Європи у Німеччину. Вл.кор.

У фінальній грі зійшлися кияни та господарі – збірна Полтавщини. Перший тайм пройшов у рівній без голів грі. У другому таймі фіналу єдиний гол забили полтавці. Збірна Одеси виборола 3-тє місце, перемігши івано-франківців. Тренер і один із керівників полтавської збірної – вихованець полтавського обласного футболу – Олександр Верещака, очолює Полтавський регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», фінансову підтримку якому вже багато років поспіль надає об-

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – Уповноважений Президента України з прав людей з ін-

Объявляет набор людей инвалидностью для обучения по специальностям: - Оператор компьютерного набора (срок обучения - 5 месяцев); - Учетчик по регистрации бухгалтерских данных (срок обучения - 9 месяцев) - Водитель категории «В» (срок обучения - 3,5 месяца); - Секретарь руководителя (организация, предприятия, учреждения , срок обучения - 6,5 месяцев); - Конторский служащий (бухгалтерия, срок обучения - 9 месяцев); Обучение, горячие обеды и доставка студентов с нарушениями ОДА к Центру и обратно – БЕСПЛАТНО Адрес центра: Донецкая обл., г. Краматорск, б-р Машиностроителей, 32 тел/факс: (0626) 41-47-01 (095)01-33-881 E-mail: dmcpri@ukr.net

валідністю, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням.

E-mail: bbarier@ukr.net