Газета «Без Бар’єрів» – № 7-8 (157-158), квітень 2015 by “Національна Асамблея інвалідів України”

№7-8 (157-158) квітень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Анонс

Батьки дітей з аутизмом вимагали у МОН не тримати їхніх дітей в ізоляції «Наші діти в ізоляції. Дайте їм волю!», – з такою вимогою вийшли батьки дітей з аутизмом під стіни Міністерства освіти. А щоб наочно продемонструвати становище своїх дітей, вони поставили перед МОН прозору тюремну камеру, в якій сидить дитина... «Таких ми не беремо... Інклюзії для аутистів немає... Ваша дитина не така... Навіщо мені не такі діти в школі... Наші вихователі (вчителі) не знають, що робити з вашою дитиною...», – практично кожен день я чую історії батьків дітей з аутизмом, яким вказують на двері. У наших дітей багато проблем, але найболючіше – це неможливість отримати освіту тощо. Детальніше на стор.

У Львові стартує проект з підвищення кваліфікації асистентів вчителя інклюзивної школи Проект «Асистент вчителя» – це пілотний проект, спрямований на підготовку фахівців та введення посад асистента вчителя в школи і ДНЗ обласних та районних центрів України. Товариство «Родина Кольпінга» запрошує фахівців з педагогічною освітою безкоштовно прослухати програму підготовки асистента вчителя на базі Інституту післядипломної освіти ЛНУ ім. І.Франка. Цей проект започаткує цілком новий підхід до підготовки кадрів у Детальніше на стор. м. Львові.

Українські спортсмени повернулися з XVIII зимових Дефлімпійських ігор з вісьмома медалями

6 квітня в Україну повернулася національна дефлімпійська команда, яка брала участь у XVIII зимових Дефлімпійських Іграх (Ханти-Мансійськ, Росія), що проходили з 28 березня по 5 квітня. У підсумку XVIII зимових Дефлімпійських ігор національна дефлімпійська збірна команда України у складі всього 20-ти спортсменів та змагаючись майже з 450 дефлімпійцями з 27 країн світу, попри все утрималась у десятці найсильніших світу за кількістю золотих нагород та стала четвертою за загальною кількістю медалей. Найкращим із лижників за підсумками змагань став Андрій Андріїшин, який завоював чотири срібні нагороди: срібло в скіатлоні (10+10 км), в естафеті (3х10 км), в командному спринті та масовому старті (15 км). «Я знаю, що нашій команді було досить складно виступати на цих змаганнях, зважаючи на події в Україні. Ми дуже пишаємося вами та вашими результатом – найкращим за всю історію участі української команди у Дефлімпійських іграх, та вашою мужньою поведінкою під час змагань», – сказав Міністр молоді та спорту Ігор Жданов, вітаючи спортсменів під час урочистої зустрічі. Як відомо, під час відкриття Ігор, українська команда утрималася від участі в урочистостях, а під час нагороджень спортсмени закривали медалі рукою, і таким чином демонстрували свою незгоду з військовими діями Росії на Сході України. Президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич подякував Ігорю Жданову особисто та Мінмолодьспорту за всебічну підтримку команди під час підготовки до змагань та самої Дефлімпіади. Детальніше на стор. 14

Шановні колеги, друзі! Прийміть щиросердечні вітання з найвеличнішим християнським святом – Воскресінням Христовим! Це свято ми зустрічаємо з хвилюючим піднесенням, відчуваючи переможну силу очищення у наших душах. У цей день ми, як ніколи, сповнені святої віри в життя вічне, яке наш Господь Ісус вистраждав на хресті для всіх людей. Воскресіння Христове нагадує нам про істинну мету нашого земного шляху, наповнює життя змістом і вселяє впевненість у наші серця. Нехай у цей Великий день Божа благодать зійде на кожну родину, принесе щастя і добробут, скріпить віру в невичерпній можливості людини. Хай Божа милість, взаємна повага та порозуміння допоможуть нам подолати всі перешкоди на тернистій дорозі до щастя, добробуту й гармонії, а щира любов до нашого краю і до ближніх нехай об’єднує нас в невпинному русі до вершин духовності та надихає на добрі праведні діла! Бажаємо, щоб кожного огорнуло світло Христового Воскресіння та сповнило серця Ваші любов’ю і радістю! Христос Воскрес! Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, Голова Національної Асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич

Триває передплата на 2015 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 6 міс. - 33.02 грн.

Індекс: 37520

на 6 міс. - 22.02 грн.

Індекс: 37392

Соціальний вектор

В Украине опубликован закон о волонтерской деятельности

Президент Украины Петр Порошенко 30 марта подписал закон Украины «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно волонтерской деятельности», который повышает качество предоставления волонтерской помощи.

огласно закону, волонтер – это физическое лицо, которое добровольно осуществляет социально направленную неприбыльную деятельность путем предоставления волонтерской помощи. Установлено также, что волонтерами могут стать граждане Украины, иностранцы и лица без гражданства, находящиеся в Украине на законных основаниях, которые являются дееспособными. Лица в возрасте от 14 до 18 лет осуществляют волонтерскую деятельность по согласию одного из родителей (усыновителей), приемных родитеили родителей-воспитателей лей, попечителя. Лица в возрасте от 14 до 18 лет не могут оказывать волонтерскую помощь по направлениям, определенным абзацами восьмой и девятой части третьей статьи настоящего закона, а также в медицинских учреждениях. Иностранцы и лица без гражданства осуществляют волонтерскую деятельность через организации и учреждения, которые привлекают к своей деятельности волонтеров, информация о которых размещена на официальном веб-сайте центрального органа исполнительной власти, реализую-

щего государственную политику в сфере волонтерской деятельности. Устанавливается также, что в случае гибели (смерти) волонтера во время оказания волонтерской попроведения районе в мощи антитеррористических операций, боевых действий и вооруженных конфликтов семьи погибшего (умершего), его родителям и иждивенцам выплачивается одноразовая денежная помощь в размере 500 прожиточных минимумов, установленных законом для трудоспособных лиц. В случае установления инвалидности волонтера вследствие ранения (контузии, травмы или увечья), полученного во время оказания волонтерской помощи в районе проведения антитеррористических операций, боевых действий и вооруженных конфликтов, в зависимости от степени потери трудоспособности ему выплачивается единовременное денежное пособие в следующем размере: - в случае установления инвалидности I группы – 250 прожиточных минимумов, установленных законом для трудоспособных лиц; - в случае установления инвалидности II группы – 200 прожиточных минимумов, установленных законом для трудоспособных лиц; - в случае установления инвалидности III группы – 150 прожиточных минимумов, установленных законом для трудоспособных лиц. Напомним, Верховная Рада сняла ограничения для осуществления волонтерской деятельности 05 марта 2015 г. Правовые ведомости

№7-8 (157-158) квітень 2015

У Мінсоцполітики обговорили внесення змін до законодавства щодо забезпечення прав і свобод дітей

У Міністерстві соціальної політики відбувся круглий стіл «Факультативний протокол про участь дітей у збройних конфліктах до Конвенції ООН про права дитини та проблеми його імплементації». Учасники круглого столу обговорили питання забезпечення прав і свобод дітей, які стали жертвами збройного конфлікту.

зв’язку з бойовими діями у східних регіонах сьогодні в нашій державі склалась нелегка ситуація. У складних і небезпечних умовах опинились багато сімей, зокрема, велика кількість дітей та молоді. Існує нагальна потреба в організації роботи з надання їм правової та соціальної допомоги. Для вирішення цих першочергових проблем необхідно внести зміни до законодавства України. Актуальним у цьому напрямку буде розробка та втілення алгоритму дій осіб, які несуть відповідальність за дітей, в екстрених ситуаціях. Саме над покращенням законодавчої бази працювала команда проекту «Забезпечення доступу внутрішньо переміщених осіб до адміністративних послуг та освіти» Всеукраїнської благодійної фундації «Право на захист». Правові аналітики ВБФ «Право на захист» працювали над змінами до законів України, спираючись на такі міжнародні стандарти захисту прав дітей як Конвенція ООН про права дитини, Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах, Паризькі зобов’язання щодо захисту дітей від незаконного вербування чи використання збройними силами або озброєними групами та Паризькі принципи та керівні вказівки щодо дітей, пов’язаних зі збройними силами чи озброєними угрупуваннями та інші. Під час круглого столу заступник директора Департаменту з питань захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики Володимир Вовк зазначив, що наразі Міністерство здійснює роботу за двома напрямами: оперативні дії щодо вивезення дітей і сімей із небезпечної зони і пошуку фінансування для евакуаційних заходів; довготривалі дії щодо внесення змін до законодавства України для захисту прав дітей, постраждалих від збройного конфлікту і тимчасової окупації. За інформацією Мінсоцполітики

Тепло для українців у квітні не дорожчатиме

Підвищення тарифів на тепло для українців переноситься з 1 квітня на 1 травня. Прийняте Національною комісією з регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) 31 березня рішення про підвищення кінцевого тарифу на послуги центрального опалення для населення набуде чинності 1 травня 2015 року, а не з 1 квітня.

обто за місяць тарифи по країні зростуть у середньому на 67%. За словами директора департаменту регулювання відносин у сфері теплопостачання НКРЕКУ Світлани Черних, опалення повинно було подорожчати разом із газом і тепловою енергією у квітні. Однак цьому завадило Міністерство юстиції. Тому тарифи підвищаться з травня.

На думку фінансового директора «Київенерго» Тетяни Грязнової, тим самим у квітні компаніям теплокомуненерго буде завдано чи малих збитків, – йдеться, мовляв, про щоденну втрату 6,4 млн грн. «За підсумками квітня ми отримаємо чистий збиток близько 110 млн грн.», – резюмувала вона. Тарифи навіть після підвищення не встигатимуть за собівартістю послуг. Трикратне здорожчання газу спричинить і підвищення цін на інші комунальні послуги: скажімо, гаряче водопостачання майже на 55%, централізоване опалення – на 73%. В середньому зростання тарифів на комуналку по Україні сягне 5758%. Про це повідомила начальник управління економіки систем життєзабезпечення Мінрегіону Наталія Хоцянівська. І пояснила, що основні причини такого здорожчання – зростання вартості енергоносіїв, які у

Мінсоцполітики ініціює внесення змін до україномовного перекладу Конвенції ООН про права інвалідів

В Україні вже достатньо тривалий час відбувається дискусія щодо невідповідності україномовного офіційного перекладу назви та тексту, ратифікованої Україною у 2009 році Конвенції ООН про права інвалідів, оригіналу міжнародного договору англійською мовою.

метою прийняття узгодженого рішення щодо правильності перекладу українською мовою словосполучення «persons with disabilities» Мінсоцполітики звернулося до виконуючого обов'язки Координатора системи ООН в Україні, Постійного представника Програми розвитку ООН в Україні пана Тойберг-Франдзена з проханням надати консультацію з даного питання. Оскільки вищезазначене питання включає правові аспекти, то виконуючий обов'язки Координатора системи ООН в Україні, Постійний представник Програми розвитку ООН в Україні пан Тойберг-Франдзен направив з цього приводу запит до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю. Комітет ООН з прав людей з інвалідністю листом повідомив про те, що використання термінології українською мовою, що посилається на людей з інвалід-

ністю як на «інвалідів» або «людей з обмеженими можливостями» не відповідає цілям Конвенції. Голова Комітету з прав людей з інвалідністю, Професор Марія Соледад Сістернас Рейс у відповіді обґрунтовує цей висновок наявною судовою практикою, принципами Конвенції, а також цілями та задачами Конвенції. Вона зазначила, що Конвенція розглядає інвалідність у моделі прав людини, згідно якої інвалідність є результатом взаємодії, що відбувається між людьми, які мають порушення здоров'я, і різними бар'єрами, що можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Комітет неодноразово наголошував, що термінологія, яка використовується щодо людей з інвалідністю повинна відображати цю нову парадигму, закріплену в Конвенції. Враховуючи вищезазначене Міністерство соціальної політики звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням доручити Міністерству закордонних справ внести зміни до україномовного офіційного перекладу Конвенції ООН про права інвалідів. Кабінет Міністрів України доручив Міністерству закордонних справ, Міністерству соціальної політики та Міністерству юстиції розглянути зазначене питання. Мінсоцполітики України

структурі тарифів становлять левову частку. У теплопостачанні до 60%, у водопостачанні до 30%. Тому споживачам доведеться вивертати гаманця. Але тепер більше платитимуть лише люди з високими статками і відповідною нерухомістю. А незаможним держава підставить плече у вигляді субсидій, порядок надання яких уже змінено і спрощено. Для цього в бюджеті нинішнього року закладено 24,4 мільярда гривень – майже в 4 рази більше, ніж торік. Як зауважив у Верховній Раді під час «Години запитань до уряду» Міністр соцполітики Павло Розенко, знімається низка обмежень, які раніше ставали бар’єром для отримання субсидій, окрім того, під час їх нарахування будуть враховуватись тільки «чисті доходи». Вл.кор.

Після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про права людей з інвалідністю 13 грудня 2006 року, Національна Асамблея інвалідів України ініціювала проведення в Україні компанії з підписання і ратифікації Україною даного міжнародного документа. Завдяки проведеній кампанії, Конвенція та Факультативний протокол до неї були ратифіковані Верховною Радою України в 2009 році. При ратифікації даного документу була використана назва «Конвенція ООН про права інвалідів», слово « людина» зникло з контексту. Національна Асамблея інвалідів України, направляючи листи звернення до Міністерства соціальної політики та Міністерства закордонних справ, вказала на неточний переклад назви міжнародного документу та деяких йото статей. Як було з’ясовано під час листування, при перекладі на українську мову використовувався російський варіант тексту Конвенції. Одночасно в 2012 році НАІУ написала листи в Комітет ООН з прав людей з інвалідністю щодо нашого занепокоєння, яке пов’язане з перекладом цього міжнародного документу на російську мову (одна з офіційних мов ООН), що спричинило використання «старої термінології» в багатьох міжнародних документах та національних документах багатьох країн. На сьогодні Міністерство соціальної політики підтримало ініціативу НАІУ та громадських організацій щодо внесення змін у переклад даного міжнародного документу. Прес-служба НАІУ

Актуально

№7-8 (157-158) квітень 2015

Британська рада в Україні частково профінансує встановлення в одній з амбулаторій Вінниці підйомника для людей з інвалідністю

Нещодавно у Вінниці відбувся семінар про важливість врахування потреб людей з інвалідністю. Навчання пройшло в рамках проекту «Інклюзивні рішення для рівноправного і відповідального суспільства» за участі Британської ради. Серед запропонованих проектів – облаштування підйомника у Вінницькій міській амбулаторії №5, що по Українському провулку. Частину коштів на його встановлення виділить Британська рада.

же кілька років у Вінниці діє програма «Місто Вінниця зручне для всіх», яка передбачає адаптацію інфраструктури міста для потреб людей з інвалідністю. У місті постійно реалізовуються заходи, які допомагають впроваджувати інклюзивну освіту. Також часто проводяться різноманітні навчання та семінари на ці теми. Проведення семінару ініціювали Британська рада в Україні, Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України», «Відкриті серця» та Вінницька громадська організація «Гармонія». «Всі рішення у сфері інвалідності повинні прийматися за участю людей з інвалідністю. Наш проект спрямований саме на те, щоб залучати таких людей та організації, які їх представляють, до процесу прийняття рішень. Такі семінари ми проводимо по всій

Україні, – каже менеджер проекту представник Британської ради України Ірина Сухініна. – Щодо Вінниці, то тут дуже добре розвинена інклюзивна освіта. Ми знаємо, що міська влада докладає дуже багато зусиль для покращення життя людей з інвалідністю». На семінарі було представлено два проекти, спрямовані на покращення життя людей з інвалідністю. «У першому йдеться про створення незалежного проживання людей з інвалідністю. Так, на базі громадської організації «Відкриті серця» існують «Соціальні майстерні» для людей з інвалідністю, які розташовані у селі Дорожнє Вінницької області. Отож, планується створення там центру, який прийматиме людей з інвалідністю і навчатиме їх самостійному життю. Другий проект спрямований на створення підйомника у лікарні. Це дороговартісний проект, частину коштів вкладає Британська рада», – зазначила Ірина Сухініна. Завдяки підйомнику у Вінницькій міській амбулаторії №5 люди з інвалідністю зможуть отримувати медичні послуги на рівні з усіма. Цей проект буде виконуватися спільно Вінницькою міською радою, Британською радою та планується долучити громадськість. Тож об’єднавши зусилля усіх, можна зробити життя вінничан комфортнішим. Це буде чудовим прикладом для наслідування. Вл.кор.

Три одноденних семінари для помічників народних депутатів Верховної Ради України У рамках міжнародного проекту «Інклюзивні рішення для рівноправного і відповідального суспільства», Британська Рада в Україні, Національна Асамблея інвалідів України, Вінницька громадська організація «Гармонія» провели три одноденних семінари для помічників народних депутатів Верховної Ради України. На семінарах були висвітлені теми щодо нових підходів до питань інвалідності, впровадження інклюзивного навчання, працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю, доступності та універсального дизайну, надання якісних послуг в сфері охорони здоров’я тощо. Актуальність проведення семінарів пов’язана з впровадженням парламентського контролю за імплементацією в національне законодавство положень Конвенції про права інвалідів та заслуховуванням в 2015 році Національного державного звіту в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю.

ПРООН допоможе у створенні робочих місць для внутрішньо переміщених осіб в Україні та місцевого населення на Донбасі

Програма розвитку ООН в Україні почала прийом попередніх заявок від місцевих органів влади, підприємств, організацій та установ державної чи приватної форми власності, ФОП, громадських організацій щодо створення робочих місць для внутрішньо переміщених осіб в Україні, а також для місцевого населення Донецької та Луганської областей.

ропозиції можуть стосуватися створення як тимчасових, так і постійних робочих місць для переміщених осіб в усіх областях України, а також для місцевого населення у Донецькій та Луганській областях. Також запрошуються до подачі ініціативи зі створення дистанційних робочих місць (тимчасових чи постійних) для тих осіб, які мешкають в місцях компактного проживання, віддалених від населених пунктів або віддалених від роботодавця.. «Внаслідок конфлікту на сході України більше мільйона людей були вимушені залишити свої домівки

та шукати притулку в інших регіонах країни. Допомога внутрішньо-переміщеним особам та відновлення на Донбасі – один із пріоритетів для Програми розвитку ООН. Значну фінансову підтримку нам у цьому надає Уряд Японії. Соціально-економічне відновлення регіону та створення нових робочих місць для переселенців та населення Донецької та Луганської областей – одне з ключових завдань для ПРООН», – зазначила Заступник Постійного Представника ПРООН в Україні Ініта Пауловіча. «Програма розвитку ООН в Україні виділяє понад 2 млн. дол. на створення робочих місць для внутрішньо переміщених осіб в Україні та місцевого населення Донбасу. За рахунок цих коштів, за нашими оцінками, від 1 тис. до 3 тис. людей зможуть отримати постійну чи тимчасову роботу. Ця ініціатива є частиною ряду програм ПРООН, які спрямовані на вирішення соціально-економічних проблем внутрішньо переміщених осіб в Україні та відновлення Донбасу, загальним бюджетом близько 17 млн. дол., що фінансується Урядом Японії», – розказала Катерина Рибальченко, старший програмний менеджер ПРООН в Україні «Територіальне охоплення програми співфінансування робочих місць включає, в першу чергу, області із найбільшою кількістю переміщених осіб – Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Полтавська, Донецька, Луганська, Київська та м. Київ. Також ми можемо розглянути пропозиції і з інших регіонів України. Однак, заявки щодо створення робочих місць для місцевого населення будуть розглянуті тільки з Донецької та Луганської областей», – підкреслив Руслан Федоров, менеджер проекту ПРООН «Оперативне реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні». «Організація, яка хоче подати заявку, має створити як мінімум 5 робочих місць будь-якого виду та забезпечити співфінансування не менше ніж 33% сукупних витрат, що включає в себе заробітну плату, придбання обладнання чи інструментів. Для нас важ-

ливою є умовою те, що розмір заробітної плати має бути не нижче, ніж за аналогічні види робіт на цьому підприємстві або середнього по регіону. До того ж, новостворене постійне робоче місце має бути збережене для переміщених осіб на період не менше 12 місяців, а у разі розірвання угоди на створене робоче

місце має бути зарахований інший працівник зі статусом переміщеної особи. Тимчасова зайнятість, а також громадські роботи, мають бути розраховані на термін від 60 до 180 днів», – пояснила Олена Іванова, менеджер проекту «Підтримка реформи соціального сектору в Україні». «Також не належать до витрат на створення робочих місць витрати на оренду чи придбання приміщень, придбання витратних матеріалів, сировини тощо. Наявне обладнання та інструменти не можуть враховуватися у складі витрат на створення робочих місць. Не можуть бути запропоновані для фінансування зі сторони ПРООН також нарахування на заробітну плату та інші види оподаткувань», – уточнив Руслан Федоров. Аліна СТЕЦЕНКО

Актуально

№7-8 (157-158) квітень 2015

Фахівці з усієї України обговорили медичні проблеми дітей із синдромом Дауна

У Києві відбулась науково-практична конференція «Синдром Дауна: діагностика, медичний супровід та реабілітація в Україні». Понад 150 лікарів з усієї України обговорили медичні проблеми дітей із синдромом Дауна.

часники конференції впевнені, що підвищення фаховості лікарів, затвердження клінічного протоколу щодо медичного супроводу людей із синдромом Дауна та широка інформаційна кампанія допоможуть підвищити якість медичної допомоги для людей із синдромом Дауна та зменшити кількість відмов від новонароджених дітей з генетичними аномаліями. Прийняття та застосування медичного протоколу сприятиме зниженню ступеня інвалідизації та підвищить працездатність серед дорослих з синдромом Дауна. «Вирішенню медичних питань дітей із синдромом Дауна буде сприяти написання адаптованої настанови і уніфікованого клінічного протоколу. Наразі ці документи розроблені МОЗ України і навіть пройшли етап громадського обговорення. На початку квітня вони будуть остаточно узгоджені й затверджені. Тож з літа підходи будуть уніфіковані, що покращить рівень надання медичної допомоги дітям з генетичними аномаліями», – відзначила головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з медичної генетики Наталя Горовенко. У ході конференції медики обговорили низку питань: удосконалення післядипломної освіти лікарів

України щодо синдрому Дауна; результати анкетування батьків щодо повідомлення їм діагнозу «Синдром Дауна» та надання подальших рекомендацій від лікарів; завдання лікаря загальної практики-сімейної медицини у медичному супроводі дитини з синдромом Дауна в перші роки життя; вроджені вади серця у дітей з синдромом Дауна; неврологічні проблеми у дітей з синдромом Дауна перших років життя; міжнародний досвід медичного супроводу дитини з синдромом Дауна та інші. Одним з ключових питань підвищення якості медичного обслуговування учасники конференції вважають кваліфікацію лікарів. Опитування лікарів різних спеціальностей засвідчує невисокий рівень їх обізнаності щодо сучасних можливостей надання своєчасної медичної допомоги при синдромі Дауна та значущості цих заходів для суттєвого підвищення рівня соціальної адаптації дітей. Як підкреслив проректор з наукової роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Іван Зозуля, крім конференції професійні знання з питань синдрому Дауна лікарі зможуть розширити на підготовлених співробітниками Академії циклах тематичного удосконалення. «Я глибоко переконаний, що нові знання щодо сучасних методів медичної та соціальної реабілітації людей з синдромом Дауна змінять ставлення суспільства до людей з іншими потребами, дозволять зробити це ставлення більш цивілізованим і гуманним», – зазначив він.

Бат ьк и д іт е й з ау т и зм о м в и м аг ал и у МО Н н е т р и м ат и їхн іх д іт е й в ізо л я ц ії

Фахівці наголосили на важливості ранньої діагностики захворювання до 1-го року життя як задатку до повноцінного лікування, а отже, збереження можливості повноцінних життєвих функцій та ефективної подальшої соціалізації хворих із синдромом Дауна. «Ми всі дуже різні у своїх бажаннях і особливих потребах, але всі рівні у можливостях та правах, і діти із синдромом Дауна не є виключенням з цього правила. У Європі вже давно відпрацьовано модель соціалізації та адаптації дітей із синдромом Дауна, де вони є повноправними членами суспільства, можуть жити звичайним життям і бути корисними. Рання діагностика, вчасне лікування, знання та розуміння медичних особливостей таких «сонячних» діток дасть можливість не лише допомогти їм розвиватися і повноцінно жити, а й дозволить нам всім зробити ще один вагомий крок для досягнення належного рівня життя для людей із синдромом Дауна», – зазначив координатор проектів Швейцарського бюро співробітництва в Україні Петро Ільків. Конференція пройшла з он-лайн трансляцією на офіційному веб-сайті МОЗ України в рамках реалізації міжнародного проекту «Покращення якості комплексної медико-психологічної допомоги сім'ям та дітям з синдромом Дауна з народження до 1-го року» за ініціативи Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром» та Швейцарської агенції розвитку та співробітництва «ШАРС», при підтримці МОЗ України та НМАПО імені П.Л. Шупика. Прес-служба МОЗ України

На базі школи-інтернату «Довіра» триває експериментальний навчальний курс для дітей з аутизмом Про це повідомили у департаменті освіти та науки Львівської облдержадміністрації. За ініціативою департаменту, колективу школиінтернату «Довіра» та батьків дітей-аутистів у 2008 році розпочато науково-педагогічний експеримент зі створення реабілітації й інтеграції дітей із загальними розладами розвитку.

Наші діти в ізоляції. Дайте їм волю!» – з такою вимогою вийшли батьки дітей з аутизмом під стіни Міністерства освіти і науки . А щоб наочно продемонструвати становище своїх дітей, вони поставили перед МОН прозору тюремну камеру, в якій сидить дитина...

«Таких ми не беремо... Інклюзії для аутистів немає... Ваша дитина не така... Навіщо мені не такі діти в школі... Наші вихователі (вчителі) не знають, що робити з вашою дитиною...», – практично кожен день я чую історії батьків дітей з аутизмом, яким вказують на двері. У наших дітей багато проблем, але найболючіше – це неможливість отримати освіту, неможливість бути в середовищі своїх однолітків», – розповідає Євгенія Панічевська, голова Асоціації батьків дітей з аутизмом, яка ініціювала акцію. «Наші діти в ізоляції не тому, що в школах працюють безсердечні директори і вчителі, а тому що держава не створила їм жодних умов для роботи з особливими дітьми. Ми офіційно заявляємо, що інклюзії в Україні немає – вона тільки в паперових звітах міністерства!» Згідно зі світовою статистикою близько 1% всіх новонароджених мають розлади із спектру аутизму. Це означає, що кожен рік близько 5 тисяч маленьких українців з аутизмом мають іти в школу. Однак більшість з них направляють або в спецінтернати, або

переводять на індивідуальне домашнє навчання. Індивідуальне навчання означає всього 2 години занять на день з учителем і ніякого спілкування з однолітками. Хоча саме можливість рости і вчитися разом з однолітками, а не один на один з дорослим, допоможе їм здобувати досвід, необхідний для подальшого життя кожній дитині. «Українська система освіти, на жаль, не далеко пішла від стандартів СРСР, коли всіх, хто вирізнявся, закривали в інтернатах або будинку. Вчителі як і раніше не знають, як навчати дітей з особливостями у розвитку. Директори шкіл як і раніше не мають можливості організувати таке навчання навіть при бажанні. Діти, як і раніше не можуть прийти з власним тьютором в школу, який зміг би допомогти їм розуміти шкільний режим, інструкції вчителя, налагодити спілкування з однокласниками, – зазначила Лариса Рибченко, директор Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім». – Діти з аутизмом не існують для нашої системи освіти!» Це вже друга акція батьків дітей з аутизмом та громадських організацій під стінами Міністерства освіти і науки з вимогою надати дітям можливість вчитися. Перша акція пройшла в 2013 році, проте за два роки спроб співпраці з міністерством, реальних плодів воно так і не дало. Вл. кор.

«Кілька років тому діти з аутизмом були позбавлені права отримувати освітні послуги. В Україні не існувало жодного закладу, де б навчалися діти з аутизмом. На сьогодні, у школі навчається 81 дитина за експериментальною освітньою програмою», – розповіла головний спеціаліст департаменту Леся Солтис. Впродовж усього часу педагоги, що спостерігали та аналізували потреби таких дітей, зробили висновок щодо необхідності впровадження новітніх технології роботи з дітьми-аутистами. «Педагоги довели, що за умови адекватних корекційно-педагогічних заходів, такі діти демонструють істотну позитивну динаміку у розвитку», – зазначила Леся Солтис. Враховуючи успішні результати освітнього експерименту Міністерство освіти і науки України затвердило новий термін проведення експерименту – до 2022 року. Додамо, що на сьогоднішній день за даними обласного дитячого психоневрологічного диспансеру у Львівській області понад 300 дітей з діагнозом аутизм та близько 150 дітей входять до групи ризику на його встановлення. Загалом по Україні кількість дітей з аутизмом становить приблизно 30 випадків на 1 тис. населення з постійної динамікою до зростання.

Актуально

№7-8 (157-158) квітень 2015

Проблеми із забезпеченням препаратами пацієнтів з орфанними захворюваннями: МОЗ звітує про ситуацію

2 квітня в приміщенні Міністерства охорони здоров'я України відбувся брифінг на тему «Ситуація із забезпеченням препаратами для лікування орфанних захворювань у дітей в Україні: проблеми і механізми вирішення», який відбувся після проведення зустрічі представників пацієнтських організацій з представниками МОЗ України. У заході взяли участь: Олександр Квіташвілі, Міністр охорони здоров'я України, Тетяна Кулеша, голова ради Громадської спілки «Орфанні захворювання в Україні», та представники хворих на орфанні захворювання. На початку заходу О. Квіташвілі відзначив, що однією з найбільш проблемних є державна програма із забезпечення ліками пацієнтів з орфанними захворюваннями. Оскільки терапія має бути безперервною, а препарати для лікування таких хворих є некомерційними і їх важко придбати, так як аптечні мережі можуть їх і не реалізовувати. Проте державні програми з лікування пацієнтів з орфанними захворюваннями завжди фінансувалися не в повному обсязі, в основному проблема вирішувалися частково за рахунок місцевих бюджетів, а також завдяки гуманітарній допомозі. Саме тому наразі деякі регіони відчувають дефіцит лі-

карських засобів для терапії цих хворих, хоча МОЗ України й провело необхідні державні закупівлі в грудні 2014 р., проте на поставку препаратів було надано відстрочку в 180 календарних днів, а це означає, що певна кількість ліків надійде лише в червні. У зв'язку з такою затримкою МОЗ України разом із пацієнтськими організаціями буде звертатися до міжнародних організацій та виробників лікарських засобів з проханням надати гуманітарну допомогу на цей перехідний період. О. Квіташвілі також звернув увагу, що ліки, які було закуплено в грудні 2014 р., не зможуть забезпечити пацієнтів у повному обсязі на весь 2015 р., тому МОЗ України розпочне процедуру державних закупівель уже в квітні, щоб підписати договори на поставку вже в червні-липні, що дасть змогу уникнути подальшого дефіциту препаратів. Також міністр зазначив, що необхідно внести зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель», якими було б надано можливість МОЗ України закуповувати фармацевтичну продукцію напряму у виробника. Це дозволило б швидко в разі необхідності проводити дозакупівлю необхідних препаратів без проведення складної процедури. У свою чергу, Т. Кулеша зазначила, що на сьогодні склалася критична ситуація із забезпеченням препаратами пацієнтів з орфанними захворюваннями, а лікування цих хворих має відбуватися безперервно,

тому з 9 квітня представники Громадської спілки «Орфанні захворювання в Україні» вирушать регіонами України з великою виставкою, яка буде присвячена цим патологіям, аби звернутися до місцевих органів влади з проханням про фінансування таких нозологій, як фенілкетонурія й муковісцидоз, яке наразі знаходиться на рівні лише 10%. «Ми будемо намагатися залучити якомога більше бюджетів України, для того щоб підтримати тих хворих, яких можливо на сьогодні фінансувати, оскільки лікування «орфанних» пацієнтів не завжди може бути здійснено за рахунок місцевих бюджетів», – заявила вона. Про забезпечення пацієнтів з фенілкетонурією розповіла Оксана Пасхальна, голова правління Української організації батьків дітей-інвалідів, хворих на фенілкетонурію. Так, вона зазначила, що найбільш проблемна ситуація склалася із закупівлею лікарських засобів для дітей 0-3 років. Запасів препаратів вистачить лише до червня, і це без врахування потреб малюків, що народяться протягом наступних кількох місяців. Спікер звернула увагу, що необхідні амінокислотні суміші не виробляються в Україні і закупити їх неможливо, тому в майбутньому слід створити резерв із необхідних препаратів для забезпечення новонароджених. Оксана ЗАБУЛОВА

Кабмін збільшив Понад 905 млн гривень допомоги виділено розмір допомоги переселенцям за три місяці 2015 року бачені зазначені кошти. Сьогодні вони надійшли у регіони

Про це повідомив заступник Міністра соціальної політики Віталій Мущинін під час спільної прес-конференції за участю керівництва Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров‘я, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерства соціальної політики та Міністерства юстиції. Темою виступів представників міністерств стало надання соціального захисту внутрішньо переміщеним особам. «В цілому за перший квартал 2015 року, тобто з січня по березень, ми вже профінансували виплату соціальної допомоги у розмірі 905,3 млн грн. Тільки за березень цього року профінансовано допомоги на суму 315 млн грн. Після того, як було прийнято рішення Кабінету Міністрів України про збільшення на 2 млрд 850 млн грн фінансування допомоги,(відповідними змінами) в бюджеті перед-

у розмірі 315 млн грн»,- повідомив заступник Міністра. Віталій Мущинін зазначив, що за весь час обліковано в управліннях соціального захисту населення 1 млн 195 тис. переміщених осіб, а це 876,6 тис.сімей. «Раніше Урядом було прийнято рішення щодо збільшення цієї допомоги для інвалідів до розміру у 942 грн на одну людину»,- зауважив заступник Міністра. Крім того, для забезпечення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб врегульовано ряд питань, зокрема: - спрощено процедуру набуття статусу безробітного, а також скорочено перелік необхідних документів для його набуття; - спрощено механізм надання реабілітаційних послуг інвалідам та дітям-інвалідам і забезпечення їх засобами реабілітації; - урегульовано механізм щодо призначення державних допомог за місцем фактичного проживання; - спрощено механізм пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб; - запроваджено надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб.ОН За інформацією МОН України

переселенцям з інвалідністю

Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №505 від 1 жовтня 2014 року. Ними, зокрема, збільшено допомогу громадянам з інвалідністю, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до внесених змін до законодавства переселенці, які втратили працездатність, отримуватимуть щомісячну адресну допомогу у розмірі 100% прожиткового мінімуму, що наразі становить 949 грн, а не фіксовану суму 884 грн, як це було раніше. Нагадаємо, що щомісячна адресна фінансова допомога переселенцям направлена на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона

Нещодавно в Івано-Франківську провели флешмоб з нагоди відзначення Дня боротьби з хворобою Паркінсона.

Захід відбувся за підтримки клініко-діагностичного центру для пацієнтів із хворобою Паркінсона, що функціонує на базі обласної клінічної лікарні, та департаменту охорони здоров'я обласної державної адміністрації. Організатори флешмобу прагнули підвищити поінформованість суспільства про захворювання, надати психологічну та моральну підтримку хворим паркінсонізмом та їх сім’ям. Під час флешмобу студенти Івано-Франківського національного медичного університету пропонували жителям міста взяти участь в анкетуванні та видавали пам'ятки з інформацією про хворобу Паркінсона. Як правило, ця страшна хвороба розвивається у віці після 40 років, але можливі випадки розвитку захворювання і в більш ранньому віці. Хвороба Паркінсона є хронічним прогресуючим захворюванням центральної нервової системи. Вперше описано в 1817 р. англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном, що жив з 1755 по 1824 рік. Основні ознаки хвороби полягають в тремтінні рук,

сповільненості рухів, скутості, болях, порушеннях рухової динаміки і психіки. Ця недуга призводить до інвалідності, залишаючи повну ясність свідомості. Походження хвороби досі не з’ясовано. У світі налічується понад 4 млн. хворих на цю недугу. Згідно з офіційною статистикою МОЗ в Україні зареєстровано 25076 хворих на хворобу Паркінсона, що становить 65,0 на 100 тис. населення. Вченим сьогодні вже багато відомо про те, як розвивається це захворювання, що відбувається в мозку людини при цьому, проте так і залишається до кінця нез’ясованим той пусковий фактор, який запускає процес руйнування клітин мозку. Захворюваність паркінсонізмом не залежить від статі, раси, соціального статусу, виду трудової діяльності, регіону проживання. Факторами ризику розвитку захворювання вчені вважають, насамперед, вік. Доведено, що в процесі старіння у людини зменшується кількість дофаміну в мозку: кожні 10 років життя на 10 %. Ділянка мозку, де виробляється дофамін, є дуже енергетично чутливою. Тому надмірна кількість провокуючих чинників, таких як психоемоційний стрес, супутня судинна па-

тологія на фоні атеросклерозу та артеріальної гіпертензії, вживання деяких ліків, несприятливий вплив навколишнього середовища призводить до швидшого її руйнування, тим паче, якщо в людини ще є генетична схильність. На сьогоднішній день хвороба Паркінсона залишається у когорті невиліковних хвороб. Натомість сучасна медицина має багато методів покращення стану хворого. У разі своєчасного діагностування та призначення адекватного лікування, пацієнти із хворобою Паркінсона можуть тривалий час продовжувати активний спосіб життя. Жодного способу на 100 % захистити себе від цієї недуги не існує. Основними ж засобами профілактики хвороби Паркінсона є ведення здорового способу життя та раціональне повноцінне харчування. Людям похилого віку доцільно мати певні хобі, наприклад, займатися садівництвом, розведенням квітів, - резюмує прес-служба. Це підтримуватиме певний рівень фізичної активності, заповнить дозвілля та дасть багато позитивних емоцій. Наталія ПІСКУН

Гостра тема

№7-8 (157-158) квітень 2015

Оцінка ситуації щодо забезпечення доступу осіб з інвалідністю до виборчих та політичних процесів в Україні

У минулому випуску ми розповідали нашим читачам про те, що Національна Асамблея інвалідів України (НАІУ) спільно з Міжнародним фондом виборчих систем (IFES, International Foundation for Electoral Systems) розпочали оцінювання ситуації щодо забезпечення доступу осіб з інвалідністю до виборчих та політичних процесів в Україні.. Що вже зроблено, які заходи планується провести в перспективі та яких результатів очікувати, на ці та інші питання ми попросили дати відповіді виконуючого директора НАІУ Наталію Скрипку. Пані Наталя, розкажіть, які, на вашу думку, причини дискримінації щодо забезпечення виборчих прав людей з інвалідністю в Україні? Причин цьому є багато, це і недосконалість українського законодавства, архітектурна недоступність об’єктів виборчого процесу, проблема доступу до інформації. В Україні досі є проблеми з обліком людей з інвалідністю та маломобільних громадян, що потребують створення особливих умов або ж додаткової підтримки задля забезпечення повної реалізації ними їхніх прав. Також проблемою є необізнаність учасників виборчого процесу, зокрема персоналу виборчих дільниць в питаннях неповносправності тощо. Я назвала лише основні причини, їх багато, і саме через них люди з інвалідністю, як правило, фактично позбавлені активної і повноцінної участі у політичному житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Коли розпочинали оцінювання, які основні завдання ставили перед собою?

Перед нами стояли непрості завдання, зокрема: визначити та оцінити бар’єри, з якими стикаються люди з інвалідністю, а також їх вплив на рівень участі у політичному житті суспільства. Виявити прогалини та невідповідності законодавства України міжнародним правовим документам відповідно до взятих зобов’язань щодо реалізації особами з інвалідністю права на участь у політичному та суспільному житті, та відповідно підготувати рекомендації щодо покращення ситуації. А також підвищити соціальну та політичну активність безпосередньо людей з інвалідністю та сприяти забезпеченню для осіб з інвалідністю можливостей на рівні із здоровими людьми брати участь у суспільному житті та бути повноправними громадянами своєї країни.

Пані Наталю, розкажіть скільки років діє Асамблея та які цінності її об’єднують?

Ми працюємо з 2001 року і об’єднуємо у своєму складі 117 громадських організацій людей з різними видами інвалідності зі всіх регіонів України. В основі створення Асамблеї було об’єднання організацій різних напрямів. Це широкий спектр організацій, які представляють інтереси людей з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, онкоінвалідів, а також жінок з інвалідністю, інвалідів війни, батьків, що виховують дітей з інвалідністю тощо. Метою діяльності нашого об'єднання є узгодження дій та консолідація громадських організацій, членами яких є люди з інвалідністю, поліпшення становища в Україні, сприяння захисту конституційних прав, підвищенню їх ролі і соціального статусу в суспільстві, захист спільних інтересів своїх членів.

Чи має НАІУ досвід виконання проектів щодо забезпечення виборчих прав людей з інвалідністю? Та чи приймаєте участь в розробці законодавчих актів щодо соціального захисту людей з інвалідністю?

НАІУ має багаторічний досвід у здійсненні соціальних досліджень, проведенні моніторингів дотримання прав осіб з інвалідністю. А також по напрацюванні рекомендацій для представників всіх рівнів влади, напрацюванні та лобіюванні законодавчих ініціатив. Лише протягом 2014 року було під-

готовлено та внесено пропозиції і доповнення до 28 законопроектів та чисельних нормативних актів щодо соціального захисту та забезпечення прав осіб з інвалідністю у всіх сферах життєдіяльності. Більшість із напрацьованих пропозицій були прийняті. НАІУ та організаціїчлени Асоціації вже мали успішний досвід виконання пілотних проектів щодо забезпечення права громадян з інвалідністю на участь у політичному та суспільному житті. Зокрема: • «Виборчий центр правової обізнаності неповносправних» (проект реалізовано ЛОВ УФ «Реабілітація інвалідів» під час парламентських виборів 2002 року за підтримки Каунтерпарт Альянс, (CAPUSAID); • «Моніторинг доступності виборчих дільниць для людей з особливими потребами у м. Львові під час виборів Президента України» (проект реалізовано під час виборів Президента України 20042005 роки за підтримки Міжнародного Фонду Відродження); • «Зрячий вибір» (2014 рік, проект реалізовано ВГОІ «Генерація успішної дії» за підтримки Фонду сприяння Демократії Посольства США в Україні); • «Сприяння та участь у формуванні державної політики у сфері соціального захисту та забезпечення прав людей з інвалідністю». Протягом 2002-2005 рр. було напрацьовано конкретні пропозиції, які було подано на розгляд до ЦВК та Верховної Ради України. Основні положення та ідеї законопроекту увійшли до тексту Рішення від 24.12.2004 №22-рп Конституційного суду України, що сприяло реалізації виборчого права громадянами з інвалідністю під час виборів Президента України 2004-2005 р. Більшість пропозицій поданих НАІУ стали основою для розробки діючого Закону України «Про вибори Президента»; підготовлено зміни до Постанови Центральної виборчої комісії від 19 січня 2012 року № 5 щодо проведення голосування в спеціально відведених та обладнаних приміщеннях; та ін.).

Що вже зроблено за час проведення роботи з оцінювання?

На даному етапі ми здійснюємо аналіз законодавчо-нормативних документів, регламентів та процедур на відповідність вимогам та стандартам міжнародних правових документів відповідно до взятих Україною зобов’язань щодо реалізації особами з інвалідністю права на участь у політичному та суспільному житті. Перед цим було проведено 3-и фокус-групи у м. Києві, Вінниці та Дніпропетровську. До участі у фокус-групах долучили більше 60 осіб. Серед них були представники всеукраїнських та регіональних громадських організацій людей з інвалідністю, пересічні громадяни з інвалідністю. Паралельно по всіх областях України ми провели анкетування осіб з інвалідністю. В опитуванні взяли участь понад 700 осіб різного віку, статі, з різними формами інвалідності.

Скажіть, будь-ласка, які питання ставили людям в анкетах? Питання були дуже простими. Брали чи не

брали участь у яких-небудь виборах? Якщо брали то чому? А чому вирішили не брати участі у голосуванні? Хто голосував вдома, а хто на виборчій дільниці? Чи потрібна допомога при голосуванні? Чи, взагалі, знають вони свої права? І хочу сказати, що відповіді отримали різні і цікаві… Дуже багато звернули увагу на те, що втратили віру в політиків і розчаровані у владі. Опитувані в основному називали і те, що людині з інвалідністю забороняють заходити до кабінки для голосування зі своїм супроводжуючим; і те, що як правило виборчі дільниці розміщуються на других, а то і третіх поверхах шкіл чи інших адміністративних приміщень, які повністю є недоступними; інформація про кандидатів надрукована надто дрібними літерами; члени виборчої дільниці зовсім не володіють навиками роботи та спілкування з людьми з інвалідністю та багато інших проблем. Тому більшість опитуваних зазначили, що змушені голосувати вдома, і це вдається зробити у тому випадку, якщо особу включили до списку. Адже ці люди не мають змоги у відведений законом час перевірити списки виборців. Тому трапляється так, що людина цілий день чекає, а про неї взагалі забудуть. Впродовж останніх років неодноразово виникали проблеми зі списками виборців.

А що плануєте зробити найближчим часом?

Плануємо провести інтерв’ю з посадовими особами на центральному та місцевих рівнях щодо їх погляду на цю ситуацію. Наприкінці проекту будуть підготовлені та розроблені рекомендації за підсумками проведеного аналізу щодо змін політики та процедур у забезпеченні виборчих прав громадян з інвалідністю. Зараз ми займаємося обробкою даних. Та поки що хочу зазначити, що найбільше здивувало за попередніми підсумками оцінювання – активність старшого і пасивність молодого покоління незалежно від того,які це вибори.

На завершення нашої розмови, можете визначити найбільші проблеми?

Так, звичайно, ось основні з них: - архітектурна недоступність виборчих дільниць, розташування дільниці далеко від транспортної розв’язки, неможливості фізично добратися до дільниці (в сільській місцевості); розташування дільниці на другому поверсі приміщення; - проблема доступу до інформації достовірного обліку людей з інвалідністю та маломобільних громадян, що потребують створення особливих умов або ж додаткової підтримки задля забезпечення повної реалізації ними їхніх прав; - проблема необізнаності учасників виборчого процесу, зокрема персоналу виборчих дільниць в питаннях неповносправності тощо. Але є ще одна і не менша проблема. На жаль, у більшості випадків самі виборці з інвалідністю не знають своїх прав. Тетяна МИХАЙЛОВА

Реалізація стала можливою завдяки щедрій підтримці уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Гостра тема

№7-8 (157-158) квітень 2015

Я к д о м о г т и ся в ст ан о в л е н н я п ан д у са. Сім п о р ад

Як подолати сходи до магазину чи бюджетної установи? Із такою проблемою доволі часто доводиться стикатися не лише неповносправним, але і молодим батькам. Нещодавно в соціальній мережі Fеesbook львівські батьки навіть взялися складати спільний план дій, як примусити один із львівських торгових центрів зробити пандуси, щоби магазини у приміщенні стали доступними для людей із візочками та на візочках. До кого звертатися та чи можна змусити комерційну установу зробити пандус.

Щоби таки змусити адміністрацію дослухатися до матерів, Аліна Волошинець вирішила зібрати однодумців і писати звернення вже не лише до адміністрації, але і до Спілки захисту прав споживачів, а також у заклади, що орендують у приміщенні площу під магазини – адже, серед них удосталь таких, які продають, зокрема, і дитячий одяг. Ми спробували сконтактуватися із адміністрацією універмагу, щоби дізнатися їх позицію щодо доступності закладу, утім, зробити це не вдалося.

«Потрапити із дитячим візочком у «Новий ЦУМ», що на вулиці Княгині Ольги, – справжнісіньке випробування, – каже мати двох дітей Аліна Волошинець. – Адже пандусів, що зробили б торговий центр доступним, тут немає. На перший поверх, хоч це і незручно, ще можна потрапити – через продуктовий супермаркет, що подбав про пандуси для своїх клієнтів. Але тоді із візочком доводиться проходити через каси, де стоять у черзі люди. Відтак, такий шлях до «Нового ЦУМу» не надто зручний для молодих мам. Та і це дасть можливість потрапити лише на перший поверх, а як же усі інші поверхи?», – зауважує Аліна Волошинець. Жінка зверталася із пропозицією покращити ситуацію до адміністратора торгівельного центру. Спочатку – письмово, а через декілька місяців, так і не отримавши жодної відповіді, особисто. «В адміністрації сказали, що зараз у них проводять ремонт фасаду і жодні інші роботи не планують», – каже мати двох дітей.

В Україні вдосталь законів та норм, що захищають право маломобільних груп на доступність та ставлять вимогу, аби всі об'єкти громадського призначення були доступними для маломобільних груп населення, каже координатор програми «Безбар'єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України Ярослав Грибальський. Серед таких документів, зокрема: - Конституція України, у якій зазначено, що усі люди є рівні в правах і мають мати однаковий доступ до громадських споруд; - доступність громадських будівель передбачає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від березня 1991 року; - у 2009 році Україна ратифікувала конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, у якій також є стаття про доступність; - ДБН В.2.3-17:2006 «Доступність будівель для маломобільних груп населення». «Утім, попри численні закони, на сьогодні у Львові чимало проблем із доступністю, – каже Ярослав Грибальський. – У Львові останнім часом відбулося чимало позитивних змін, але про «цілісну доступність» говорити наразі не доводиться. До прикладу, Львів такий багатий культурно, однак, серед культурних споруд лише філармонія, частково Львівський оперний театр та театр «Воскресіння» є доступним для людей з інвалідністю», – зазначає він. Також проблемними є районні адміністрації Львова та навіть аптеки: попри те, що відповідно до ліцензійних умов, аптека може розпочати роботу лише за умови, що

З дитиною до магазину добратися вкрай важко

Ярослав Грибальський

Про законодавство

вона буде доступною для маломобільних категорій населення, близько 50% усіх аптек у місті, вважає Ярослав Грибальський, не є доступними для неповносправних.

Кому скаржитися

Є чимало структур, які повинні реагувати на порушення прав маломобільних груп населення. На скаргу щодо недоступності певної споруди чи об'єкту мали б відреагувати, зокрема: - у прокуратурі міста, адже ця структура має стояти на контролі захисту прав людей; - у відділі захисту прав споживачів, адже, якщо людина з інвалідністю чи матір із візочком не може потрапити до магазину через відсутність пандуса – це порушення її прав; - у міській раді, якщо йдеться про проблеми із доступністю в інфраструктурі міста або у транспорті; - у Держслужбі України по лікарським засобам, якщо порушення є в доступності аптеки. Адже саме ця структура видає ліцензію на роботу аптеки, а однією з ліцензійних умов є вимога доступності аптеки для маломобільних груп населення; - до Архбудінспекції України, якщо йдеться про новозбудований об'єкт; - до суду, якщо вищеперелічені інстанції належним чином не відреагували та проблему не виправили. Скаргу в усі перелічені установи може подати не лише людина із інвалідністю, але й той, хто вважає, що має місце порушення прав людей. «Утім, швидкого результату вдається добитися далеко не завжди», – визнає Ярослав Грибальський. – Якщо ви не побачили відповідної реакції цих структур – необхідно звертатися до суду. На жаль, українці рідко вдаються до цього – або не вірять в позитивне вирішення справи, або просто не хочуть витрачати свого часу, і це є проблемою», – каже координатор програми «Безбар'єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України. Ірина ВІРТОСУ

Жінка з інвалідністю виграла суд у столичного забудовника Ганна Подоляк з Києва, яка має І групу інвалідності по зору, виграла справу проти фірми-забудовника ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», який хотів обманом продати їй недобудовану квартиру. Ганна Подоляк незряча. Вона була переконана, що придбала за 300 тис. грн. квартиру в новому будинку з ліфтом. Забудовник пообіцяв, що після переїзду життя жінки значно поліпшиться, адже в квартирі буде спеціальне обладнання для осіб з інвалідністю. За повідомленням Української Гельсінської спілки з прав людини, забудовник на вимогу жінки запросив для оформлення угоди нотаріуса, який начебто оформив договір. За квартиру було сплачено аванс в розмірі 149 тис. грн. Вдома мати Ганни Подоляк прочитала договір і виявила, що нотаріус його не завірив і у ньому

немає жодного слова про спеціальне обладнання для квартири. Сума угоди майже на 34 тис. грн. вища за ту, яку назвали забудовник і «нотаріус». Після того, як обурена жінка почала вимагати повернути сплачені кошти, у ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» погодились розірвати угоду, але підсунули жінці нову редакцію старого договору, де вартість квартири зросла до 400 тис. грн. Про завищення ціни жінка дізналась у випадкового перехожого на вулиці, коли попросила прочитати документ. Зрозумівши, що має справу з шахраями, Ганна звернулась у правоохоронні органи та подала позов до Дніпровського районного суду м. Києва. Обидві інстанції відмовились захистити її права. Жінка звернулась до громадської при-

ймальні Української Гельсінської спілки з прав людини і юристи організації підготували апеляційну скаргу. Апеляційний суд визнав договір недійсним, ставши на бік Ганни Подоляк. Рішення було виконане у повному обсязі. Це може стати прецедентом для багатьох людей з інвалідністю в Україні. Своїм рішенням суд констатував, що підпис незрячої людини на документі не може бути свідченням про її усвідомлене волевиявлення. За матеріалами сайту Української Гельсинської спілки з прав людини

№7-8 (157-158) квітень 2015

Збереження репродуктивного здоров’я жінок з інвалідністю

Коаліція молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» провела круглий стіл на тему: «Збереження репродуктивного здоров’я жінок з особливими потребами на Черкащині», в роботі якого взяли участь представники ВГОІ «Рух за рівні можливості», члени НАІУ.

руглий стіл презентував результати тримісячного моніторингу питання доступності та комфорту жінок з інвалідністю при одержанні послуг із збереження та відновлення свого репродуктивного здоров’я. Дослідження, яке провела КМГО «Молода Черкащина», виявило дуже низький рівень готовності жінок з інвалідністю озвучувати ті проблеми, з якими вони стикаються при отриманні гінекологічних послуг. «Незручність» теми, в свою чергу, породжує ряд питань, які можуть не вирішуватись роками. Так, анкетування виявило гостру потребу встановлення гінекологічних крісел-трансформерів із регульованою висотою сидіння, адже для проходження обстеження (особливо для жінок з вадами опорнорухового апарату) постає питання про те, яким чином пересісти в крісло. Крім того, жінки з інвалідністю (переважно ті, що проживають у районах) наполягали на проведенні навчання для

лікарів-гінекологів по особливостям жіночого здоров’я, коли є інвалідність. Лікарі-гінекологи під час анкетування також вказували, що було би добре пройти подібне навчання і краще розуміти, як надати якісну допомогу при тій чи іншій формі інвалідності. Крім того, лікарів цікавили психологічні

аспекти спілкування із жінками з явними формами інвалідності. Станом на 01.04.15. в місті Черкаси проживає 378 жінок, що пересуваються в інвалідних візках. Таких, що мають значні вади опорно-рухового апарату в рази більше. Це означає, що є суттєва необхідність створення комфортних умов для того, щоб ці жінки могли регулярно проходити огляди і отримувати гінекологічну допомогу та консультації тоді, коли їм це необхідно. Наразі КМГО «Молода Черкащина» лобіює виділення коштів із міського бюджету на закупівлю гінекологічних крісел-трансформерів для їх розміщення у жіночій консультації Пологового будинку №1 по вул. Чехова, 101 та у Пологовому будинку №2 по вул. 30річчя Перемоги, 16/1 (у оглядовому кабінеті на першому поверсі). КМГО «Молода Черкащина»

Як журналістику зробити соціально відповідальною В інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні виклики для соціально значущої медіа діяльності», до програми якої були включені презентації майже 50 студентів та молодих вчених. Також в рамках конференції відбувся круглий стіл з провідними експертами з різних соціальних питань.

ахід мав дослідити медіа діяльність, яка стосується соціальних проблем, та сприяння медіа у їх вирішенні. Під час другого дня зі студентами інституту та молодими вченими активно спілкувалися громадські спікери та експерти: - Лариса Байда (Національна Асамблея інвалідів України); - Тетяна Печончик, Ірина Виртосу, Юлія Мілая (Центр інформації про права людини); - Катерина Ржевська, Леся Ярошенко (Український форум благодійності); - Ольга Макар (Спільнота Святого Егідія); - Савченко Лідія (Київське відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»); - Кулеба Микола, Уповноважений Президента України з прав дитини. Лариса Байда, представник НАІУ, ознайомила студентів з діяльністю Національної Асамблеї інвалідів України, новими тенденціями у сфері захисту прав людей з інвалідністю. Наголосила, що останніми роками у багатьох країнах світу приділяється велика увага та проводиться достатня робота для створення безбар’єрного середовища. Зазначила, що і в Україні також відбувається багато проектів за підтримки На-

ціональної Асамблеї інвалідів України та її партнерів. Останніми роками все частіше з’являються навчальні заклади, де відбувається інклюзивний процес навчання. Пані Лариса звернула увагу студентів – майбутніх журналістів, рекламістів та парників, що вони вже у себе в інституті можуть провести заходи з метою виявлення недоліків у доступності студентів, що мають інвалідність, як до самого Інституту, так і до кабінетів, туалетів тощо. Пані Лариса поділилась своїми враженнями від події: «Приємно, що в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка звернули увагу на питаннях доступності та дискримінації людей з інвалідністю. Саме сьогодні студенти, майбутні журналісти, можуть вивчати питання порушення прав людей з інвалідністю, висвітлювати їх і тим самим робити життя не лише людей з інвалідністю, а й всього нашого суспільства більш моральним». Тетяна Шальман, кандидат філологічних наук, доцент кафедри реклами та зв’язків з громадськістю Інституту журналістики, закликала студентів більш активно долучитися до висвітлення тематики життя людей з інвалідністю, їх проблем та тих великих досягнень, які здійснюють люди, що мають інвалідність. Помилковим є стереотип, що люди з інвалідністю мають обмежені можливості. Якщо у когось з цих людей, в силу життєвих обставин, немає рук, ніг, чи зору, це ще зовсім не означає, що вони у чомусь обмежені. «Я б сказала навпаки, ми, люди, які не маємо проблем із здоров’ям, більш обмежені у своїх діях. Ми частіше думаємо про проблеми, які є настільки несуттєвими у порівнянні з тими труднощами, що доводиться долати людям з інвалідністю щодня, щохвилини. І вони з цим справляються. Все, що повинні ми зробити – допомогти їм – висвітлюючи проблеми нашого суспільства по відношенню до людей з інвалідністю. Саме так ми самі станемо добрішими, і змінимо наше суспільство». Костянтин Шендеровський, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Інституту журналістики, прокоментував конференцію: «Громадські спікери, експерти з шести організацій та Уповноважений Президента України з прав дитини запропонували молодим

науковцям та журналістам розгляд важливих суспільних тенденцій та звернули увагу на потребу у розвитку соціальної журналістики, соціальної реклами, соціально відповідальної медіа діяльності. Учасники конференції висловили переконання в тому, що саме питання соціального розвитку українського суспільства є платформою становлення унікальних українських медіапрактик». Віктор Сорока, шеф-редактор програми «Факти» на ICTV також виступив з доповіддю та зазначив, що покликання журналістів не просто давати інформацію, а цією інформацією робити світ кращим. Юлія Солоха, координатор церемонії Novomedia Awards, поділилась своїми враженнями від події: «Мене приємно здивувала атмосфера аудиторії, присутні учасники якої з цікавістю та блиском в очах слухали презентацію, яка стосувалася діяльності Асоціації «Новомедіа» в напрямку трансформації українських ЗМІ та актуальних викликів, які постають в сфері медіа діяльності. Єдине, що відчувалося, що для кожного поняття «морально-етичні цінності» дуже різниться і всі сприймають його по-своєму, а декому важко охарактеризувати це поняття взагалі. Важливо, щоб майбутні журналісти мали дуже чітку систему координат, в основі якої мають бути закладені правильні принципи – ті вічні цінності, які слугуватимуть орієнтиром для них у здійсненні професійної діяльності та сприятимуть покращенню медійної сфери». Конференція підтвердила особливу роль соціальних журналістів у розвитку соціально значущої медіа діяльності. Вл.кор.

№7-8 (157-158) квітень 2015

Ві н н ича н и з і н в а лі д ні ст ю хо дя т ь в п о хо ди, з а йма ю т ьс я в г у рт к а х т а до п ома г а ю т ь п е ре сел е нц я м

Вінничани з порушенням опорно-рухового апарату, слуху, зору та іншими формами інвалідності ведуть активний спосіб життя – навчаються, працюють, беруть участь у спортивних заходах, а також постійно займаються підтримкою переселенців зі Сходу та військових, які боронять Україну.

ьогодні міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Гармонія» є осередком, де люди з інвалідністю можуть не тільки отримати фізичну та психологічну підтримку, а й знайти допомогу щодо адаптації та інтеграції у суспільство. Минулого року Центром надано 18 204 безкоштовні послуги для дітей та молоді з інвалідністю – це масаж, відвідування басейну, психологічна допомога та допомога різних спеціалістів, інформаційна підтримка. «Дуже важливо, щоб реабілітація відбувалася комплексно, щоб люди з інвалідністю змогли жити повноцінно в громаді, у якій вони перебувають. У тому і полягає реабілітаційна програма, – розповідає керівник закладу Раїса Панасюк. – Коли такі люди активні по життю, громада стає міцнішою. Тому наші клієнти беруть активну участь у загальноміських заходах, спортивних змаганнях, міжнародних зустрічах. Ми показуємо їм, що потрібно бути не тільки активними в навчанні, пошуку роботи, а й відпочинку. І що наметовий табір для людей на візках теж не проблема, якщо його продумати». Клієнтами Центру можуть бути діти та молодь віком від 7 до 35 років. При ньому діє тренажерна зала, англійської мови, гри на гітарі та синтезаторі, уроки декупажу, вишивки та бісероплетіння, в’язання тощо, діє група психологічної взаємопідтримки, постійно організовуються тренінги, зустрічі та екскурсії. Для отримання інформаційних послуг у мережі Інтернет та навчання в одній із кімнат закладу облаштовані комп'ютеризовані робочі місця. Крім того, клієнти і працівники Центру беруть участь у перевірці закладів та установ міста щодо доступності їх для людей з інвалідністю. «Це дуже важливо не тільки для людей на візках, а й для мам з

дитячими візками, людей похилого віку, – каже Раїса Панасюк. – Важливо, щоб наш простір був інклюзивним, тобто доступним для усіх, тому що людина протягом свого життя міняє свої фізичні здібності. Наші працівники та клієнти мають досвід проведення навчань для інших установ та закладів. Наприклад, ми проводили навчання в аеропорту, як проводити посадку та висадку пасажирів з інвалідністю різних категорій – показували як надавати послуги з порушеннями зору чи слуху». Минулого року в рамках програми «Індивідуальний підбір візків» спільно з департаментом соціальної політики до Вінниці було привезено 250 візків. Практично усіх їх розповсюдили між людьми, які цього потребували. Наразі у Вінниці ажіотажу з точки зору індивідуального забезпечення інвалідними візками у порівнянні з іншими містами України немає. При ГО «Гармонія» працює «Служба перевезення людей на візках» та «Служба супроводу людей з інвалідністю». Минулого року нею було надано 17,2 тис. послуг, щоденно служба має щонайменше 22 виклики. Торік у Вінниці в рамках розвитку інклюзивної освіти було пристосовано школу № 6 до навчання дітей з інвалідністю: споруджено ліфтову шахту з ліфтом. Також при вході до школи побудовано пандус, а туалетні кімнати пристосовано для використання школярами-візочниками. В цьому році у місті планують

почати облаштування для дітей з інвалідністю ще одну школу в іншому районі міста. Це буде школа № 33. «Ми не можемо стояти осторонь тих питань, які ставить час перед нашим суспільством. Як тільки у місті з’явилися перші переселенці, ми взяли на себе зобов’язання збирати речі цим людям. Але як показав час – це стало нашим стабільним заняттям. В цьому є великий «плюс», тому що люди, які приходять до Центру, бачать, що їм допомагають люди з інвалідністю, і це, в якійсь мірі, знімає психологічне навантаження. Тому що коли вимушені переселенці бачать, як ми працюємо, активно живемо, то з’являється надія, що вони обов’язково виберуться зі складної ситуації. Дуже важливо, що ми єдині як громада і готові допомогти іншим», – говорить керівник «Гармонії». Центр також постійно збирає кошти для закупівлі необхідних речей для військових, які воюють на Донбасі, а ще в’яжуть теплі носки для хлопців. «Моя Вінниця»

Національна Асамблея інвалідів України щиро вітає колектив Вінницької громадської організації «Гармонія» з 13-ою річницею діяльності! Шановні колеги, друзі! Зичимо всім, міцного здоров’я, невичерпної енергії, вічної молодості душі, успіхів та творчого натхнення, вагомих результатів в діяльності, оптимізму та стійкості в наші непрості часи. Нехай у Ваших задумах завжди буде мудрість, у справах – підтримка, на серці – легко і сонячно від людської вдячності!

П і дт р имк а л юд е й з е пі л еп сі є ю п от р еб у є н е ли ше ме ди чн их, понад а й22 тис.пси хо соц і а ль н их п ід хо ді в дітей з епілепсією, і усі вони на сьогодні форму навчання, і навіть педагога, та у разі виник-

За ініціативи компанії «Санофі» – глобального лідера у сфері охорони здоров’я, та Асоціації батьків дітей хворих на аутизм, підтримки Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти України в ІА «Укрінформ» відбувся круглий стіл з нагоди Всесвітнього дня підтримки людей з епілепсією «Партнерство в дії: об’єднання зусиль для допомоги людям з епілепсією».

о його участі були залучені профільні фахівці з питань неврології та психіатрії, освіти та соціального захисту, громадські та пацієнтські організації, що опікуються проблемами хворих з особливими потребами, пацієнти з епілепсією, ЗМІ. Основним лейтмотивом зустрічі стало питання медичного забезпечення, соціальної адаптації, державного захисту та відстоювання прав людей, що живуть з епілепсією. Що стосується медичного забезпечення, за словами головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «Дитяча неврологія» Володимира Мартинюка, станом на 2014 рік в Україні нараховується

забезпечені протиепілептичними препаратами в достатній кількості. Проблема в іншому, як відзначає фахівець, – це вартість цих препаратів в Україні, а також часта перерваність їх прийому. «70% дітей не приймають препарати постійно, і це зводить нанівець увесь процес лікування як такий», – наголосив В. Мартинюк. МОЗ України у 2014 році здійснило значні кроки у напрямку стандартизації медичної допомоги для пацієнтів з епілепсією – розроблено та впроваджено уніфіковані клінічні протоколи з лікування епілепсії у дітей та дорослих. Проте, на думку В. Мартинюка, не варто забувати, що епілепсія – це неврологічне захворювання, і основний процес стабілізації стану дорослого хворого чи дитини залежить не стільки від медичних, скільки від психосоціальних факторів: відношення в родині, адаптація в суспільстві тощо. Основними проблемами, з якими стикаються епілептики, – це внутрішнє несприйняття своєї реальності (страх перед новим приступом, замкнутість, депресії), соціальної адаптації (питання навчання, працевлаштування, особистого життя), пошук «свого» лікаря та шляху лікування (віднайдення адекватного способу поєднати хворобу із повноцінним життям). У контексті дитячої епілепсії та інших психоневрологічних захворювань важливою проблемою є питання соціалізації в шкільне середовище, що часто супроводжується випадками відмови прийому у дитячі садки, школи, недостатньою обізнаністю педагогічного колективу щодо медичної та психологічної допомоги таким дітям та інше. Представники педагогічної спільноти вважають, що саме батьки в першу чергу повинні відстоювати право дитини, хворої на епілепсію, на освіту. «Знаючи про особливості своєї дитини, батьки мають право самостійно обирати навчальний заклад,

нення прецедентів звертатися до районних відділів освіти на місцях, Секретаріату Уповноваженого Верховної ради з прав людини, суду», – вважає заввідділом з питань дотримання гуманітарних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України Олена Міцерук. Окрім того, у 2014 році з метою підтримки людей з епілепсією та покращення якості їх життя Санофі в Україні ініціювала Медико-соціальний проект, який об’єднує представників Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, пацієнтських організацій, провідних медичних фахівців з проблем епілепсії тощо, в рамках якого вдалося розробити інформаційні матеріали для педагогів і батьків, а також організувати навчальні тренінги та майстеркласи фахівців медико-психологічних комісій та вчителів; підтримано випуск уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям та дорослим з епілепсією; розроблено та надруковано інформаційні листівки та книгу про особливості життя дитини з епілепсією тощо. За словами Генерального директора Санофі в Україні та Білорусі Жан-Поль Шоера, проекти, які ініціює Санофі, а також спільні зусилля медичних спеціалістів, представників державних органів влади, педагогічної спільноти, пацієнтських та фармацевтичних організацій допоможуть подолати проблеми, з якими щодня стикаються люди з епілепсією.

Довідково

Епілепсія є четвертим з найбільш поширених неврологічних захворювань у світі. Понад 65 млн людей на планеті хворіє на епілепсію, при чому в дитячому віці розвивається до 90% випадків цієї хвороби. В Україні на сьогодні зареєстровано близько 450 тис. людей з епілепсією, із них – 22 тис. дітей. МОЗ України

Інклюзивна освіта

№5-6 (155-156) березень 2015

У Львові стартує проект з підвищення кваліфікації асистентів вчителя інклюзивної школи Проект «Асистент вчителя» – це пілотний проект, спрямований на підготовку фахівців та введення посад асистента вчителя в школи і ДНЗ обласних та районних центрів України. Товариство «Родина Кольпінга» запрошує фахівців з педагогічною освітою безкоштовно прослухати програму підготовки асистента вчителя на базі Інституту післядипломної освіти ЛНУ ім. І.Франка. Відкриття семінару відбулось наприкінці березня у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

ей проект започаткує цілком новий підхід до підготовки кадрів у м. Львові. Маємо надію, що наш позитивний досвід потім можна буде розповсюджувати в інших містах України. Проект спрямований на допомогу праці в інклюзивному класі. На сьогодні асистент вчителя набуває вже нової якості. Якщо півроку тому ми трактували асистента вчителя лише винятково для супроводу дітей з особливими потребами в інклюзивному навчанні, то сьогодні асистент вчителя – це той, хто буде супроводжувати дітей переселенців, дітей з сімей воїнів АТО, тобто всіх, хто повинен адаптуватися в сьогодення. Це, напевне, і є справжня інклюзія. Центр австрійської культури ЛНУ ім. Івана Франка зініціював початок цього проекту. Австрійська сторона підтримує нас фінансово. Ми апробовуємо курси підготовки підвищення кваліфікації асистентів вчителя. У Львові готує асистентів вчителя Львівський педагогічний коледж. Ми відчуваємо певну місію покращувати рівень цих працівників, давати їм психологічні знання, знання з соціальної роботи, з спеціальної освіти, педагогіки, для того, щоб ці люди могли якісно надавати послуги. «Ми розуміємо, що на сьогодні система підвищення кваліфікації є дещо застаріла. У нас є закріплені певні інституції, які беруть на себе легітимність надавати сертифікати про підвищення кваліфікації, які потім потрібні для акредитації по професії. Ми б хотіли дещо модернізувати цю систему, створити конкурентно здатне середовище, щоб такі осередки курсів з підви-

щення кваліфікації були скрізь, де фахові люди можуть надавати такого типу послуги, – розповідає координатор проекту, голова Товариства «Родина Кольпінга», професор кафедри психології ЛНУ ім. І.Франка Катерина Островська. На програму запрошують педагогів, які бажають поглибити свої знання з організації навчального процесу в інклюзивному класі/дошкільній групі та отримати державний сертифікат за кваліфікацією «Асистент вчителя». Програма підготовки асистента вчителя складається з 2 модулів по 72 години. «Ми написали проект, уряд Австрії схвалив його, і нам виділили фінансування. Ми маємо 50 місць, а записалось 58 охочих. 25 осіб – це група зі Львова та області, 25 осіб – з інших областей України: Дніпропетровська, Полтавська, Житомирська, Волинська, Чернігівська і Чернівецька області. На жаль, області, де відбуваються воєнні дії, не змогли взяти участі в проекті. Відбулися курси на базі Львівського університету імені І. Франка. У робочі дні – практичні бази: школа № 60, школа-інтернат «Довіра», школи № 82, 95 і ДНЗ

«Барвінок». Це ті навчальні заклади, які вже мають інклюзивні класи. Питання, які висвітлювалися, охоплюють і медичні, і психологічні аспекти, роботу в команді, ресурсні фактори. Другий етап курсів триватиме у жовтні-листопаді цього року. Після закінчення курсів педагогам видадуть свідоцтва», – додає методист Центру неперервної освіти Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка Оксана Равлик. У результаті проведення круглих столів та конференції, планується організувати лоббістську кампанію, спрямовану на створення посад асистентів вчителя/вихователя та зарахування дітей з особливими потребами, зокрема з РСА, в інклюзивні класи/групи навчальних закладів обласних та районних центрів України. «Інклюзивна освіта у м. Львові – це не є щось нове. Але нові бачення і підходи є важливими. Підготовка асистента вчителя в Україні не є проблемним питанням, але ще не настільки глобально готовим до сьогодення. Тому, відповідно, проект, який ми спільно розпочинаємо, однозначно принесе позитив. Тому що лекції будуть читати не лише науковці, а й практики, тобто люди, які вже мають досвід роботи з дітьми з особливими потребами. Інклюзивна освіта передбачає значно ширший спектр роботи, ніж лише з дітьми з особливими потребами. Це і робота з тимчасово переселеними дітьми з окупованих територій, це і боротьба з расовою дискримінацією. Ми повинні усвідомлювати, що робота асистента вчителя – це робота, яка починається від ранку, від зустрічі з дитиною, до роботи з батьками. На сьогодні є 15 асистентів вчителів, які вже працюють в школах. Це реальні практики, яким дякують батьки. Цікаво, що ці люди також записались на проходження курсів. Тому управління освіти підтримує реалізацію таких проектів», – зазначає провідний спеціаліст сектору освітньої політики управління освіти ЛМР Любомир Войтович.

В Австрії проходить унікальна фото-кампанія на захист жестової мови

Деякі країни світу роблять успішні кроки внаслідок того, що проводять свою добре продуману інтеграційну політику у ставленні до людей з інвалідністю, але не всім державам це вдається, оскільки стан справ у них не відповідає їхнім міжнародним зобов’язанням.

а жаль, у випадку, про який ми розповімо, Австрія належить до останніх. З 2005 року австрійська жестова мова визнана конституційно як незалежна мова, і це визнання супроводжувалось таким текстовим приписом: «подальше законодавче врегулювання цього питання повинне мати форму окремих законодавчих актів». Проте досі законодавці не спромоглися виконати свої конституційні зобов’язання. Все ще залишається пустопорожнім це конституційне положення, особливо, коли мова стосується прав на освіту дітей з порушенням слуху. Здається очевидним, що, якщо дитина не може зрозуміти, про що їй щойно сказав учитель, то вона не зможе повністю брати участь у тому, що відбувається на уроці, або ж навіть більше того – не зможе зрозуміти зміст уроків. Таке обмеження прав є не лише дискримінацією дітей з вадами слуху, це також порушення прав глухих на освіту. Саме забезпечення цього права ставить на меті навчити дітей поважати свою сім’ю, культуру і мову, привити їм соціальну поведінку і підготувати їх до самостійного незалежного й активного способу життя і участі в житті суспільства. Отже, нинішня австрійська система навчання не приділяє уваги цій меті у навчанні нечуючих дітей, оскільки спеціальна освіта представлена виключно словесною мовою і не поважає багатокультурне і багатомовне оточення, яке притаманне школам для дітей з порушення слуху. Вже доволі-таки тривалий час – і це вперше в історії – Австрійська асоціація глухих лобіює внесення змін у ни-

нішнє законодавство і все далі прискореними темпами втілює ці зміни, спрямовані на полегшення процесу навчання глухих шляхом застосування у навчанні їхньої рідної мови. Поки що на даний час законодавець чинив і чинить опір будь-якій спробі здійснити реальні зміни. Це спонукало австрійців з вадами слуху до рішучих дій: у грудні 2014 року в Австрії розпочалась унікальна фото-кампанія під назвою «Нечуючі діти мають права! Австрійська жестова мова має стати мовою викладання». І, як результат, нечуючі Австрії отримали широку підтримку з боку мас-медіа у цьому питанні. Використовуючи ту увагу, яку вони отримали завдяки підтримці ЗМІ, президент Австрійської асоціації глухих і член парламенту міс Ярмер виступила з промовою перед членами парламенту з проханням включити австрійську жестову мову до програми навчання в якості мови викладання, змінити навчальний розклад та проводити відповідну підготовку вчителів. Це її прохання після виступу було передано на розгляд і обговорення у відповідний парламентський комітет. Австрійська асоціація глухих мріє про те, що, нарешті, завдяки збільшенню уваги до цього питання з боку масмедіа і підтримці дослідження, яке наразі проводить Віденський інститут передових досліджень, з’явиться можливість прискорити зміни в нинішній законодавчій системі і що у майбутньому діти більше не піддаватимуться дискримінації за ознаками фізичних вад. Члени Австрійської асоціації глухих щиро дякують ВФГ за її підтримку в цьому питанні й особисто президенту ВФГ Коліну Аллену, який подарував свою фотографію спеціально для цієї фото-кампанії. Вони сподіваються на прийдешні зміни і докорінні покращення для глухих дітей в австрійських школах. К.МАЗАНОВ

За інформацією Львівської міськради

Чтобы удивить глухого парня, целый городок выучил язык жестов Мухаррем самый обычный парень. Он радуется жизни, ходит на работу, общается с людьми. Вот только с последним у него иногда бывают проблемы.

ак уж получилось, что Мухаррем потерял слух еще в юном возрасте и теперь единственный способ общения с окружающими это язык жестов. Но согласитесь – не каждый житель города им владеет, или же нет? В один прекрасный день сестра Мухаррема решила сделать ему подарок. Она, сотни жителей маленького городка создали полностью новое общество, где каждый глухой может чувствовать себя в безопасности, ведь в этом обществе все понимают язык жестов. Это действительно – очень трогательно. Нам трудно понять, как себя чувствовал Мухаррем в этот момент, но представьте себе, что вы поехали в другую страну и там все, без исключения, люди общаются с вами на вашем родном языке. Такой непростой план помогла воплотить в жизнь сестра Мухаррема, компания Samsung и конечно же все жители городка. Все они настоящие герои. sviter.co

Безбар’єрне суспільство

№5-6 (155-156) березень 2015

В Чернігові існує театр із незвичайними акторами вчителем-організатором у них була Марина Каранда, керівник «Дивосаду». Вона попросила мене допомогти із зачісками для театру інтеграції. А ще через деякий час для людей з інвалідністю я почала вести гурток по догляду за собою. Скажу одне: потрапивши у атмосферу творчості і мегапозитиву цих людей – забути її неможливо.

Коли відбулася Ваша остаточна «перекваліфікація» з перукаря в художнього керівника театру?

Ірина Пісня Кожен чернігівець ну хоча б раз, але таки відвідував драматичний чи молодіжний театр. Та варто згадати про існування ще одного – доволі специфічного. «Дивосад» – це театр інтеграції, де актори – люди з інвалідністю. Працює він на базі благодійної організації «Аратта». Більшість мають генетичні захворювання, тяжкі форми ДЦП. Власними силами театралиаматори шукають музику, пишуть сценарії, створюють костюми та декорації. Та це аж ніяк не впливає на якість робіт. У Міжнародний день театру особливостями роботи «Дивосаду» поцікавилася у його художнього керівника Ірини Пісні.

Люди з інвалідністю вчать бути щасливими Як Ви пов'язали своє життя з театром?

За освітою я перукар. Свою професію обрала ще в дитинстві, а зараз доволі добре себе в ній реалізовую. Проте, мистецтво, зокрема театральне, у моєму житті було завжди. З дитинства брала участь в шкільних постановках, а коли з'явилися власні діти – разом робили дворові та родинні вистави. Трохи згодом пішла працювати у наш Молодіжний театр перукарем-гримером.

З чого почалася Ваша робота з театром?

Коли мої діти навчалися у школі, я допомагала їм у створенні концертів та виступів. На той час

Життя розпорядилося так, що я поїхала працювати до Києва, аби допомогти сину отримати освіту. У театрі теж відбулися кадрові зміни. Приїхавши до Чернігова, щоб розповісти своїм колегам в «Аратті» про професійні досягнення, дізналася, що студія на грані розпаду. Тоді керівник благодійної організації Вікторія Філатова запропонувала мені за нього взятися, сказала: «Я вірю, що у тебе все вийде». Ну от, взялася. Сказати про те, що я перекваліфікувалася не можна. Адже перукарство — зараз не лише професія, а й єдине джерело доходу.

Як сприйняли Ваш вибір рідні?

Мене підтримали абсолютно всі. Зараз близькі теж долучаються до роботи «Дивосаду». Важливо те, що мої актори вчать мене бути щасливою.

Діти здійснюють мрії батьків З чого почалася Ваша робота в театрі?

З того, що я почала збирати акторів. Це зараз їх більше 30 і діляться вони на меншу і старшу групи, а починалося все з трьох акторів. Моїм бажанням, було зібрати абсолютно різних людей. Дуже хотілося попрацювати з дітьми із синдромом Дауна. Знаєте, прийшла працювати з людьми, а спілкуюся з ангелами. Люди з інвалідністю не обмежені душею.

«Такі відділення є символом змін у країні на прикладі державного банку. Україна здійснює перехід від пострадянського «суспільства з обмеженими можливостями», яким ми були по суті 23 роки, до суспільства людей з інвалідністю», – відзначив голова правління Ощадбанку Андрій Пишний. Люди одразу ж змогли відчути, що таке безбар’єрний простір: пандус; широкі вхідні двері; спроектований для пересування на візку внутрішній простір; адаптоване за висотою вікно касового обслуговування; тактильна плитка та маркери; кнопка виклику менеджера; банкомат та інформаційно-платіжний термінал з голосовим управлінням. «Ви знаєте, я був приємно вражений тому, що самостійно зміг увійти до приміщення, зняти гроші в

Чи існує у колективі конкуренція? Актори борються за ролі?

Я не можу це назвати конкуренцією, але безумовно виникають ситуації, коли на одну роль претендує кілька акторів. Вони починають доводити власну позицію і це, на мою думку, – головне. Інколи, щоб вибороти омріяне, вони роблять надзусилля. Діти з ДЦП та синдромом Дауна за власною ініціативою вивчають понад норму. Вони посилено працюють і їм це подобається. Завдяки цьому, нещодавно нам вдалося поставити повноцінну півторагодинну виставу.

Які міжособистісні стосунки у колективі?

Всі ми люди, і хтось нам подобається, а хтось не дуже. Проте, серйозних конфліктів ще не виникало. Ми ж – родина. До речі, у стінах нашого театру створюються справжні сім'ї. Юля, з травмою хребта, та Юрій, що має діагноз – розсіяний склероз, уже три роки батьки.

Що Ви вважаєте найбільшим досягненням театру?

Те, що він існує і розвивається. Кожна наша репетиція – це вже досягнення. Ну, звичайно, не можна оминути увагою нашу перемогу на міжнародному фестивалі у Польщі в 2013 році. Трупа виборола головний приз за наймістичніший спектакль. І це – серед 35 європейських колективів. Цьогоріч ми теж збираємося на конкурс. Проте, все залежить від того чи зберемо достатньо коштів. Маємо ми і досягнення куди важливіші від усіх нагород – покращення здоров'я, діти з ДЦП починають краще рухатися.

*** Але ж це доволі нелегка задача. Не було Батьки юних акторів запевняють, що їх діти страху? просто не уявляють себе без театру. Тут вони від-

Мене багато хто застерігав. Казали, що справа не з легких, та це лише стимулювало. Ці люди здатні навіть не перевтілюватися, а жити на сцені. Далеко не всім здоровим професійним акторам це вдається.

Що частіше ставите трагедії чи комедії?

Можливо, хтось скаже, що з такою категорією людей нема іншого виходу, як ставити трагедії. Адже сам вихід акторів змусить глядачів сумувати та жаліти їх. Та ані мені, ані їм цього не потрібно. Вони – звичайні люди і прекрасні актори. Їх треба сприймати на рівні з іншими. Комедія – надзвичайно складний жанр, до якого треба дорости. Ми

В Україні відкрили нове інклюзивне банківське відділення Ощадбанк у Сумах відкрив нове інклюзивне відділення, пристосоване для обслуговування людей з інвалідністю, мам з немовлятами та велосипедистів.

доросли, поставивши кілька трагедій. Та не можу не сказати і про те, що часто наші репетиції суму переходили у щирий сміх.

банкоматі без сторонньої допомоги. Це обслуговування за європейськими стандартами», – зазначив керівник Сумської обласної організації інвалідів «Доля» Володимир Слободян. «Найголовніша мета цього відділення – допомогти людям з інвалідністю без жодних перешкод отримувати якісні банківські послуги. Дуже важливо, що це почав робити саме державний банк», – відзначив голова Сумського обласного управління Ощадбанку Олег Радченко на черговому засіданні дискусійного клубу «Інклюзивне суспільство». Прес-служба Ощадбанку

чувають себе не лише повноцінними, а й справді щасливими. До того ж, завдяки малечі здійснюються мрії дорослих – деякі мами теж виходять на сцену, супроводжуючи власну «зірку». Прем'єра нової вистави буде орієнтовно в травні. Тож слідкуйте за афішами. Охочі можуть завітати на репетиції та долучитися до діяльності театру інтеграції за адресою: м.Чернігів, вул.Станіславського 40. Художній керівник Ірина Пісня. Марія МАЛЬВА

Консультація

№7-8 (157-158) квітень 2015

Утвержден порядок страховых выплат переселенцам Фонд соцстраха обеспечивает непрерывность и первоочередность получения ежемесячных страховых выплат и медико-социальных услуг пострадавшими на производстве (членами их семей), которые перемещаются с временно оккупированной территории и районов проведения АТО

онд соцстраха постановлением от 11.12.2014 № 20 утвердил Порядок предоставления страховых выплат, финансирования расходов на медицинскую и социальную помощь, предусмотренных общеобязательным государственным социальным страхованием от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания для лиц, перемещающихся со временно оккупированной территории и районов проведения АТО. Страховые выплаты назначаются рабочими органами исполнительной дирекции Фонда при наличии необходимых документов, подтверждающих право переселенца на эти выплаты, в соответствии с Порядком по месту его фактического проживания (пребывания), что подтверждается справкой о постановке на учет. В случае отсутствия справки медико-социальной экспертной комиссии (МСЭК) при наличии всех документов, подтверждающих право на получение страховых выплат, рабочий орган исполнительной дирекции Фонда по месту фактического проживания лица выдает направление на прохождение МСЭК. В случае отсутствия справки о средней заработной плате (доходе), копии трудовой книжки

или выписки из нее, справки о размере пенсии по инвалидности (если она предназначена) вследствие несчастного случая на производстве или профзаболевания (в том числе о размере получаемых надбавок) Фонд использует сведения о застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования. В случае отсутствия в Реестре этих сведений ежемесячные страховые выплаты назначаются в соответствии с требованиями Закона «Об общеобязательном государственном социальном страховании», исходя из размера прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность, на дату обращения. После поступления необходимых документов сумма страховых выплат перерасчитывается. Решение о назначении (отказе в назначении) страховых выплат оформляется постановлением (в том числе в случае назначения страховых выплат по решению суда), в котором указываются данные о потерпевшем и лицах, имеющих право на страховые выплаты, размеры выплат на каждого члена семьи и сроки их выплат или обоснования отказа в выплатах с указанием причин в соответствии со статьями 36, 37 Закона. При этом выплаты производятся только на срок действия справки о постановке на учет, но не более срока, на который имеется право на страховые выплаты. Также Порядком урегулировано продление ранее назначенных страховых выплат, назначение страховых выплат на медицинскую и социальную помощь по фактическому месту жительства и их продление. Правовые ведомости

Минсоцполитики рассказало, как выплачиваются пенсии переселенцам Перевод пенсий осуществляется по фактическому месту жительства в других регионах Украины.

инсоцполитики рассказало о том, как выплачиваются пенсии жителям Донецкой и Луганской областей. Согласно распоряжению Кабмина в определенных районах Донецкой и Луганской областей приостановлена работа территориальных органов Госказначейства. Поэтому пенсии и государственная помощь в этихнаселенных пунктах не выплачиваются. Безотлагательно возобновляется финансирование выплат на территории, которые переходят под контроль украинской власти. Органами Пенсионного фонда обеспечивается в упрощенном порядке перевод пенсионной выплаты по новому месту фактического проживания лиц, переехавших из Донецкой и Луганской областей в другие регионы Украины. Для оформления выплат переселенцам необходимо лично обратиться в ближайшее управление Пенсионного фонда Украины. Их обращения рассматриваются в срочном порядке. Перевод пенсий осуществляется по заявлению граждан о запросе пенсионного дела при предъявлениипаспорта или иного документа, удостоверяющего личность. Также должна быть предоставлена справка о постановке на учет лица, которое перемещается с временно оккупированной территории Украины или района проведения АТО. Пенсию по месту фактического пребывания (проживания) можно получить через предприятие почтовой связи или через выбранное банковское учреждение, с которыми органом ПФУ заключен соответствующий договор.

Консультуємо

Лист до редакції

Дорогі законотворці! Звертаються до Вас, прості люди, які дивляться на Ваші законотворчі муки і дивуються.

ерше запитання! Де робочі місця? – не має! 23 роки – глухо, в містах, а в селах й тим більше. Зарплата при курсі долара 5 грн. була 1,5 тисячі грн. і при курсі 15 грн за долар залишилась 1,5 тисячі грн. і пенсія так само. Ви знову будуєте курник – верхній гадить на нижнього. У кого старі автомобілі? У самих бідних селян і городян. Вже є плани повернути назад техогляди, тобто золотити ручку вищестоящим товаришам. І за техогляд будуть платити, самі без роботи з мінімумом доходу. Але ж порядок не там, де його наводять, а де не смітять. Технічний стан автомобіля не треба перевіряти, а треба дати можливість заправляти авто якісним ГЗМ і їздити по хороших дорогах. А в наш час ні пального якісного, ні доріг. І тому кошти не треба давати генеральській вертикалі, з низу до верху. Натомість треба у будівництво доріг вкладати кошти. І з’являться робочі місця. І не потрібно придумувати велосипед. Країна переживає такі важкі часи. Після Кримських і Південно-Східних, після АТО стільки молодих людей-майданівців, айдарівців, гвардійців

стануть людьми з інвалідністю і тут запитання? Чому в такій країні як Туреччина, чоловік без ніг може таксувати - його жінка на руках виносить в автомобіль. Він заробляє на кусок хліба. А чому в нашій державі люди з інвалідністю покинуті сам на сам? Або й таке питання, якщо I група інвалідності, не має можливості працювати, то як лікуватися чи проходити реабілітацію за 1000 грн. пенсії? Чому не побудувати реабілітаційні містечка в кожній області для людей з інвалідністю, тут є дуже великий потенціал в держави. Ці люди найбільш витриманіші, найбільш терплячі та й найбільш трудолюбиві, вони будуть працювати не покладаючи рук. Їм треба трішечки тепла, уваги і взаєморозуміння. І ще одне таке запитання. Я, Заверуха Віталій, мені 53 роки. З них 24,7 років безперервного стажу праці. Вже більше десяти років мені платять по хворобі на ліки і хліб, а чому ті роки, що я віддав на державу, не враховують і за труд не платять? Якщо зможете, підніміть питання, при досягненні пенсійного віку, щоб ураховували трудовий стаж, бо я не один такий. З повагою до Вас і надією. В. ЗАВЕРУХА Лист направлено адресату, відповідь чекаємо

Які підтверджуючі документи необхідні при призначенні дострокової пенсії у разі виховання дитини з інвалідністю: роз’яснення ПФУ Пенсійний фонд України роз’яснив, які документи необхідно надати матері дитини з інвалідністю з дитинства для отримання пенсії за віком після досягнення 50 років.

ідповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері дітей з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. Порядок, який регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Так, до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

• документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальноо-

бов’язкове державне соціальне страхування; • документи про стаж; • індивідуальні відомості про застраховану особу (надаються відділом персоніфікованого обліку) за період з 01.07.2000 - для підтвердження заробітної плати; • документи про місце проживання (реєстрації) особи; • документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (таким документом є виписка з акта огляду МСЕК; • або медичний висновок установи охорони здоров’я; або посвідчення одержувача допомоги; або довідка органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги). Законом також визначено, що за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу. У випадку, коли за призначенням пенсії звертається батько, надається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо).

№7-8 (157-158) квітень 2015

Наше суспільство

Гендер, інвалідність і материнство: проблеми на перетині

Материнство та батьківство є особливими соціокультурними феноменами, інститутами та практиками, що вимагають, на наш погляд, окремого соціологічного вивчення й виокремлення соціології батьківства як галузевої соціологічної теорії.

сучасних вітчизняних та пострадянських соціально-гуманітарних науках тема материнства розвивається в декільох напрямках: психологічному, демографічному, правовому, соціальнопедагогічному та соціологічному. Актуальність таких досліджень зумовлена низкою гострих соціальних проблем сучасного суспільства, що є прямими чи опосередкованими наслідками кризи сім’ї загалом та реалізації материнських ролей зокрема. До таких явищ можна віднести зниження народжуваності, збільшення кількості розлучень, поширення мономатеринських сімей, девіантних материнських практик та соціального сирітства. Проблематика материнства жінок з інвалідністю у пострадянських суспільствах репрезентована вкрай обмежено. У західній соціології та соціальній роботі Disability Studies інституціолізовані: існує значна кількість спеціальних дослідних інституцій,

проводяться широкомасштабні дослідження, функціонують громадські організації з підтримки батьків з інвалідністю. При цьому обговорення та соціальна підтримка спрямовані не на проблеми батьків і матерів з інвалідністю загалом, а окремих груп: батьків з ментальними розладами, хворих на розсіяний склероз, жінок з ушкодженнями спинного мозку та інших. Реалізація жінкою з інвалідністю права на материнство є складовою проблеми репродуктивних прав особи. У чинному законодавстві України не закріплене поняття репродуктивних прав. На міжнародному ж рівні питанню легального закріплення репродуктивних прав людини надається суттєве значення.

Уперше поняття репродуктивних прав було закріплене в Програмі дій Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку (Каїр, 1994 р.) та розвинуте в п. 95 Платформи дій (Platform of Action), затвердженої за результатами Четвертої Всесвітньої конференції щодо становища жінок (Пекін, 1995 р.).

У цьому акті зафіксовано, що репродуктивні права грунтуються на визнанні основного права: а) усіх подружніх пар та окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення щодо кількості своїх дітей, інтервалів між їх народженням та часом їх народження; б) на необхідні для цього інформацію і засоби; в) на досягнення максимально високого рівня сексуального та репродуктивного здоров’я, включно з правом приймати рішення щодо питань, які стосуються репродуктивної поведінки, в умовах відсутності дискримінації, примушування та насильства.

В Україні ж на сьогодні не існує єдиного законодавчого акта, який би закріплював репродуктивні права людини та забезпечував гарантії їх здійснення.

Проблема материнства жінок з інвалідністю актуалізована в низці міжнародних нормативних документів, зокрема в Конвенції ООН про права інвалідів, що ратифікована Україною та набула чинності з 6 березня 2010 року. Стаття 23 Конвенції зазначає, що держави-учасниці вживають ефективних і належних

заходів для усунення дискримінації стосовно людей з інвалідністю у всіх питаннях, які стосуються шлюбу, сім’ї, батьківства, материнства та особистих взаємин, нарівні з іншими, прагнучи при цьому забезпечити, щоб: • визнавалося право всіх осіб з інвалідністю, які досягли шлюбного віку, укладати шлюб і створювати сім’ю на підставі вільної та повної згоди тих, хто одружується; • визнавалися права осіб з інвалідністю на вільне й відповідальне прийняття рішень про кількість дітей та інтервали між їх народженням і на доступ до інформації, що відповідає їхньому вікові, та до освіти в питаннях репродуктивної поведінки та планування сім’ї, а також надавалися засоби, які дають їм змогу здійснювати ці права. У Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для людейз інвалідністю – документі, затвердженому ООН 1994 року, – зазначено, що державам варто сприяти зміні негативних стереотипів щодо людей з інвалідністю, особливо подоланню стереотипів щодо шлюбу осіб з інвалідністю, їхнього статевого життя та права мати дітей, а засоби масової інформації варто заохочувати відігравати важливу роль у боротьбі з цими негативними стереотипами. Реалізація репродуктивних прав жінок з інвалідністю зіштовхується з опором суспільства. Наразі офіційний дискурс інвалідності базується на безстатевій моделі цього явища: існує уявлення про «узагальнену особу з інвалідністю», що фактично виключає розмаїття життєвих практик людей з інвалідністю, у яких особливе місце посідає гендер та сексуальність.

Обговорення зв’язку гендеру та інвалідності наразі є достатньо екзотичною тематикою. Часто трапляються випадки, коли суспільство немовби відмовляє людям з інвалідністю в статевій належності, виділяючи їх лише за однією ознакою – інвалідністю. Найпростішою ілюстрацією до цього є позначки на туалетах у громадських установах на Заході.

Про «відсутність статі» або «знецінення» в у цих людей таких понять, як «мужність» чи «жіночність», говорять і поширені соціальні стереотипи та установки. Гендерна ідентичність як чоловіка, так і жінки з інвалідністю часом суперечить традиційним уявленням про «справжню жінку» та «справжнього чоловіка». Зокрема, для жінки з інвалідністю, особливо маркованою, проблематизованими виглядають такі характеристики, як сексуальність і фізична привабливість, у той час як для чоловіка з інвалідністю проблематичним є майже весь спектр традиційних маскулінних рис і якостей, передусім – незалежність, сила, активність (зокрема сексуальна). Стереотипні уявлення про чоловіка з інвалідністю суперечливі, бо мужність передбачає силу, фізично розвинене тіло, активність і самостійність, а інвалідність – слабкість, пасивність та залежність. У цьому контексті цікавим є дослідження російського психолога О. Воробйової «Гендерні аспекти соціальних атитюдів до інвалідності», в якому вона розглядає співвідношення усталених бачень суспільством чоловіка та жінки й інвалідності, що ніби відокремлює людей з інвалідністю в окрему групу, яка не відповідає вимогам загального бачення. Під час доcлідження респондентам було запропоновано назвати асоціації, що виникають у них при згадуванні понять «жінка-інвалід» та «чоловік-інвалід». Результати показали, що серед асоціацій щодо жінок з інвалідністю найбільш типові: бездітність, самотність, відсутність сім’ї, хвора, безпомічна. Перераховуючи асоціації з образом чоловіка з інвалідністю, більшість респондентів називали такі: безробітний, втрата працездатності, бідний, непотрібний. У 2007 році аналогічне опитування за принципом методу асоціацій було проведене зі студентами 1–4 курсів спеціальності «Соціальна робота» Полтавського інституту економіки і права Університету «Україна». У відповідь на запитання «Які асоціації у Вас виникають, коли говорять «чоловік-інвалід?» ми от-

римали 108 негативних згадувань: «відчуття жалості», «безпорадність», «потреба в допомозі», «безробіття», «чоловік, який не зможе забезпечити сім’ю, дати їй благополуччя, бути головою сім’ї», «нездатний працювати, одружуватися, виховувати дітей». І 26 позитивних: «мужній», «сильний», «активний» тощо. Стосовно жінок було висловлено 142 негативні асоціації: «відчуття жалості», «потребує допомоги», «безпорадна», «нещасна», «без сім’ї та чоловіка», «менше шансів стати матір’ю», «неспроможна вийти заміж, народити дитину та вести інтимне життя». І 31 позитивне висловлювання: «сильна», «хоче жити», «така, як усі, повноцінна» тощо. Отже, асоціації, що стосуються жінки з інвалідністю, орієнтуються на сім’ю, а щодо чоловіка – на трудову діяльність. Іншими словами, установки відповідають традиційним гендерним ролям та ідеалам. Однак у цьому випадку соціальні атитюди до людей з інвалідністю мають негативний характер, оскільки фактично позначають нездатність виконання ними гендерних ролей, що відповідають очікуванням: - жінка з інвалідністю не може створити сім’ю та мати дітей, - а чоловік з інвалідністю не може бути повноцінним працівником і годувальником. Такий характер атитюдів тягне за собою певні взірці поведінки стосовно людей з інвалідністю: уникнення спілкування з ними, дискримінація їх як на міжособистісному та груповому рівнях, так і на рівні держави. Декілька років тому бурхливу дискусію викликало встановлення у 2005 році на Трафальгарській площі Лондона скульптури Марка Куїнна, що зображає вагітну британську художницю Елісон Лаппер з важкою маркованою інвалідністю (від народження в неї відсутні руки та атрофовані нижні кінцівки). Серед дискусій щодо встановлення цього зображення дозволимо собі процитувати думку одного з учасників інтернет-обговорення: «...Я не устаю восхищаться женщиной, которая живет полной и интересной жизнью, совмещает удачную карьеру и материнство – и это не благодаря удачному стечению обстоятельств, а вопреки обстоятельствам. Вопреки равнодушию, страху и презрению, вопреки попыткам уравнять, нивелировать ее отличия, вопреки нашему желанию спрятать с глаз долой тех, кто от нас отличается. Вопреки обществу, требующему от женщины соответствовать довольно жестким параметрам «красоты», эта женщина наглядно демонстрирует нам, что красота – в глазах смотрящего». Життєві біографії жінок з інвалідінстю демонструють їх надзвичайні зусилля в опорі медікалістичному дискурсу та контролю над репродуктивною свободою.Існуючі структури соціальної дискримінації жінок з інвалідністю позбавляють їх не тільки шансів на досягнення життєвого успіху, а й материнства. Зазначимо, що далеко не всі захворювання, які спричиняють інвалідність, супроводжуються порушеннями репродуктивної сфери та є прямим протипоказанням до народження дитини. В Україні відсутні об’єктивні дослідження щодо народження дітей жінками з інвалідністю, щоб демонстрували ризики ускладнень. Олена СТРЕЛЬНИК

Спорт

№7-8 (157-158) квітень 2015

Національна дефлімпійська збірна команда України довела: неможливе-можливо! І боролась за мир!!! Національна дефлімпійська збірна команда України успішно завершила боротьбу за першість на XVIII зимових Дефлімпійських іграх: власне на останніх змаганнях восьмого дня Ігор двоє наших учасників - Лаврик Анастасія та Люханов Віктор боролись за першість Дефлімпіади-2015 у слаломі, що проходив у Ханти-Мансійську.

Для наших дефлімпійців-гірськолижників, які практично не мали можливості успішно тренуватись та набути досвіду, ці змагання стали непростим випробуванням, яке вони гідно витримали і вкотре довели – неможливе – можливо! Валерій Сушкевич, зустрічаючи українських паралімпійців та не стримуючи радісних емоців, сказав: «Вкотре ми говоримо про те, що Україна є, і вона здатна перемагати! Команду представляють нечуючі спортсмени із багатьох регіонів України, які приїхали на Дефлімпійські ігри не лише змагатись за медалі, відстоювати спортивну честь нашої держави, але, у першу чергу, виконати свою миротворчу місію. На церемонії відкриття, як і під час Паралімпіади в Сочі2014, свідомо за рішенням команди вийшов ЛИШЕ ОДИН СПОРТСМЕН – прапороносець Андріїшин Андрій, який з честю представив перед світовою спортивною спільнотою нашу команду з державним прапором України. Переглядаю

відео з відкриття, вдивляюсь в його постать, спостерігаю за його ходою, його обличчям,і я відчуваю, так само, як і багато інших українців, хто дивився церемонію відкриття Дефлімпіади - ми сильна нація! Спостерігаю за виступами українських дефлімпійців усі три дні змагань, відчуваю їх незламну волю до перемог, бачу, як нелегко дістаються високі нагороди і знаю, що їхні серця тут, з рідною Україною. Вдивляюсь в обличчя українських призерів Дефлімпіади-2015, їхні постаті на п’єдесталі, бачу, як закривають вони своїми долонями медалі, як і паралімпійці під час минулорічних Ігор в Сочі і цим самим дають усвідомлення, що їхня перемога не ідентифікована в цих медалях…ЇХНЯ ПЕРЕМОГА В ІНШОМУ!!! Дивлюся на наших спортсменів й… моїх спортсменів і пишаюся, що я –УКРАЇНЕЦЬ! Слава Україні!» Також на цих Іграх відбувся і дебют України в керлінгу: за підсумками Дефлімпіади-2015 жіноча команда з керлінгу стала 7-ю із 8-ми, а чоловіча - 6-ю із 9-ти. Втім такий результат, навіть не зважаючи на те, що в Україні, на жаль, немає площадок для забезпечення повноцінного тренувального процесу, – великий стимул для вдосконалення майстерності. Найкращими у національній збірній команді стали за підсумками Ігор дефлімпійці-лижники, у доробку яких 8 високих нагород, серед яких 5 срібних та 3 бронзові нагороди. Цей результат, якого команді вдалось добитись в умовах непростого тренувального процесу, коли деякі етапи підготовки були, практично зірвані через нестачу коштів та нетривалого часу «сніжності» минулоріч в Україні, надзвичайно значимий для нас усіх. Команда показала всьому світові, що Україна вміє змагатись і конкурувати з найсильнішими лижниками світу на рівних. Досить часто на гонках українські дефлімпійці були за мить до найвищої нагороди Дефлімпіади-2015 – золотих

медалей – і виступали на рівні з лідерами лижних перегонів. Увесь світ відмітив, як якісно в и р о с л а команда практично за останніх два роки, причому, не тільки професійно: вона стала згуртованішою та проявила своє надзвичайне спільне прагнення до перемог і свою громадянську позицію. Найкращим із лижників за підсумками змагань став Андріїшин Андрій: ним завойовано 4 срібні нагороди: срібло в скіатлоні (10+10 км), в естафеті (3х10 км), в командному спринті та масовому старті (15 км). Цим наш спортсмен покращив свій особистий результат на Дефлімпіаді-2007 в Солт-Лейк-Сіті, США, де він виборов 2 срібні та 1 бронзову медаль. У Мандзюка Павла, дебютанта Ігор – 1 срібна нагорода у спринті, 1 срібна нагорода у естафеті (3х10 км) та 1 бронза в скіатлоні. У Пишняка Володимира – 1 срібло в естафеті (3х10 км), 1 срібло в командному спринті та 1 бронза у спринті. У Пишняк Аліси – бронзова нагорода у спринті. Крім того, національній дефлімпійській збірній команді України вдалось якісно та кількісно покращити на Дефлімпіаді-2015 свій результат на попередніх Іграх: на Дефлімпіаді-2007 у доробку команди було 7 високих нагород, серед яких 3 срібні та 4 бронзові медалі. У підсумку XVIII зимових Дефлімпійських ігор національна дефлімпійська збірна команда України у складі всього 20-ти спортсменів та змагаючись майже з 450 де-

флімпійцями з 27 країн світу попри все утрималась у десятці найсильніших світу за кількістю золотих нагород та стала третьою разом із командою США) за загальною кількістю медалей. Усім відомо, у яких непростих умовах нашій команді прийшлось виступати на Дефліміпіаді-2015: дефлімпійці боролись не стільки за медалі, скільки за МИР для України. Присвячуючи кожну свою звитягу рідній землі, вони гідно виконали покладену на них почесну миротворчу місію... Багато людей тут, в Ханти-Мансійську підтримували команду, вболівали за українців. Сподіваємось, вони розуміють та усвідомлюють, або ж зрозуміють наскільки значимим є мир для кожного із нас – для України, Росії, Європи і світу. Сподіваємось, що всі почують нечуючих спортсменів з України з їхнім голосним закликом до МИРУ!

Сторінку підготовлено за матеріалами paralympic.org.ua

27 високих нагород привезли в Україну паралімпійцізимники Із блискучою перемогою прибули на українську землю українські паралімпійці, котрі яскраво виступили на фінальному етапі Кубку світу з лижних гонок та біатлону, що проходив у м. Сурнадаль (Норвегія) з 15.03 по 22.03.2015 року. Практично щодня нашим паралімпійцям вдавалось виборювати по 5-6 високих нагород, що у цілому за 5 змагальних днів склало 27 медалей, серед яких: 7 золотих, 11 срібних та 9 бронзових нагород. В останні три дні змагань вдалось завоювати 16 високих нагород, серед яких 5 золотих, 6 срібних та 5 срібних медалей. У третій день змагань, чемпіонами та призерами змагань фінального етапу Кубку світу стали: • Ляшенко Людмила – золото; • Кононова Олександра – срібло; • Вовчинський Григорій – срібло; • Ковалевський Анатолій з гайдом Мукшиним Олександром– срібло; • Прилуцька Ольга з гайдом Бабарем Борисом – срібло; • Шишкова Оксана з гайдом Нестеренко Ладою – бронза; У четвертий день змагань, 21 березня, високі нагороди вибороли: • Кононова Олександра – золото; • Ляшенко Людмила – срібло; • Шишкова Оксана з гайдом Нестеренко Ладою – срібло; • Рептюх Ігор – бронза; • Решетинський Ярослав з тренером Гергардтом Артуром – бронза В останній день змагань, 22 березня нашим спортсменам вдалось завоювати: • Кононова Олександра – золото; • Рептюх Ігор – золото; • Прилуцька Ольга з гайдом Бабарем Борисом – золото; • Ляшенко Людмила – бронза; • Ковалевський Анатолій з гайдом Мукшиним Олександром – бронза 9 із 10 спортсменів національної паралімпійської збірної команди України вибороли високі нагороди. Найкращою спортсменкою команди стала Кононова Олександра із 4 золотими та 1 срібною медаллю. Саша також стала лідером заліку Кубку світу за підсумками сезону 20142015 у біатлоні та третьою у лижних гонках! Також хочеться відзначити наших паралімпійців, які отримали 2 місце у рейтингу в біатлоні - Шишкова Оксана, Ляшенко Людмила; третє місце - Буй Ірина, Ковалевський Анатолій, Рептюх Ігор. У лижних гонках третє місце також у Шишкової Оксани. Гордимось! Команду підтримували офіційні спонсори Національного комітету спорту інвалідів України компанія Воля та Ощадний банк України.

№7-8 (157-158) квітень 2015

Це н т р д о ст у п у д о ф у т бо л у в Є в р о п і о г о л о шу є п р о п о ч ат о к Ти ж н я д ій « Фу т бо л д л я в сіх, д о ст у п д л я в сіх» 18- 26 к в іт н я 20 15 Центр доступу до футболу в Європі (Centre for Access to Football in Europe (CAFЕ) оголошує про початок Тижня дій «Футбол для всіх, доступ для всіх», який пройде в Україні та Польщі в період з 18 по 26 квітня 2015 року в рамках проекту надбання УЄФА ЄВРО-2012.

водиться у рамках Чемпіонату України з футболу та була підтримана клубами Прем'єр-ліги. Ми твердо впевнені, що завдяки подібним заходам, футбол стає більш доступним для всіх шанувальників цієї гри, в тому числі для вболівальників з обмеженими фізичними можливостями. Бути частиною футбольного свята на стадіоні – це незабутні враження в житті кожної людини. Сподіваємося, що нашими спільними зусиллями ми зможемо покращити доступ до улюбленої гри мільйонів для всіх вболівальників без виключення. Total football – Total access».

Хочете отримати більше інформації про Тиждень дій «Футбол для всіх, доступ для всіх»?

Ви можете відвідати сайт CAFE – www.cafefootball.eu або зв'язатися з Олександром Остапою , координатором проектів в Україні по e-mail oleksandr@cafefootball.eu.

Примітки редактора Центр доступу до футболу в Європі (Centre for Access to Football in Europe (CAFЕ) – європейська благодійна організація, яку було створено для покращення доступу до футболу для вболівальників з інвалідністю. Її лозунг – «Футбол для всіх, доступ для всіх». CAFE був офіційною благодійною організацією турніру УЄФА ЄВРО-2012. Також перед чемпіонатом та під час нього CAFE втілював в життя соціальний проект УЄФА Respect Inclusion – Football with No Limits («Поважай безбар'єрність – Футбол без обмежень»), який отримав своє продовження в проекті надбання УЄФА ЄВРО-2012 в Україні та Польщі. Більше інформації про CAFE та Тиждень дій «Футбол для всіх, доступ для всіх» можна знайти на сайті www.cafefootball.eu або www.cafefootball.eu/uk/tizhden-diy, або зв'язавшись з нами за допомогою електронної пошти info@cafefootball.eu, по телефону +44 (0) 1244 893586 або по скайпу cafe-football. CAFE | Центр доступу до футболу в Європі www.twitter.com/CAFEFootballUA

пільний проект Центру доступу до футболу у Європі і Прем'єр-ліги України, який проходитиме вже втретє – націлений на те, щоб звернути увагу громадськості до питання безбар'єрності та доступності футболу для вболівальників з інвалідністю. У період проведення Тижня дій всі футбольні клуби та фан-групи отримують чудову можливість розповісти про свої проекти соціальної відповідальності та про ту роботу, яка ведеться по відношенню до вболівальників з інвалідністю.

Генеральними медіа-партнерами Тижня дій CAFE 2015 в Україні стали телеканали «Футбол 1», «Футбол 2». У рамках Тижня дій CAFE нагородить спеціальною відзнакою клуби, стадіони і вболівальників з інвалідністю, які зробили особливий внесок в покращення доступності футболу та активну підтримку фанруху серед вболівальників з інвалідністю.

Тиждень дій отримав велику підтримку в обох країнах від чільних фігур у світі футболу, в тому числі від генерального директора Прем'єр-ліги України Петра Іванова: «Від імені Прем'єр-ліги хотілося б висловити Центру доступу до футболу в Європі вдячність за проведення акції Тиждень дій CAFE «Футбол для всіх, доступ для всіх», яка вже не перший рік про-

• Найкращий стадіон; • Найкраща фан-група вболівальників з обмеженими можливостями; • Найкращий співробітник футбольного клубу. Також на офіційній сторінці Центру доступу до футболу у Європі у Facebook www.facebook.com/cafe.ukraine – будуть проводитись спільні акції та конкурси з футбольними клубами Прем'єр-ліги.

У рамках Тижня дій на стадіонах України та Польщі пройде ціла низка заходів.

Некролог

Переможці будуть нагороджені у наступних категоріях:

Пішла з життя Зоня Матвієнко!

Виконавча дирекція ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю» із сумом сповіщає, що 22 лютого 2015 року на 68-му році життя перестало битися серце шанованої людини, громадської активістки, мудрого та незмінного керівника Асоціації захисту прав інвалідів з дитинства «Надія» (м.Кузнецовськ) Зоні Андріївни Матвієнко. Знаючи проблеми людей з інвалідністю з дитинства з власного досвіду, у 1990 році Зоня Андріївна об'єднала навколо себе батьків у громадську організацію «Асоціація захисту прав інвалідів з дитинства «Надія», щоби відстоювати права дітей з інвалідністю

та їхніх родин. Розроблена нею концепція «Замкненого циклу реабілітації» була визнана такою, що відповідає міжнародним стандартам і, згодом, трансформувалася у державну політику. Відповідно до цієї концепції був розроблений проект Комплексу соціально-медичної реабілітації для осіб з інвалідністю з дитинства, в якому передбачалося надання безперервних, поетапних реабілітаційно-корек-

ційних заходів, спрямованих на дитину з моменту виявлення патології і до створення умов для праці та соціальної опіки в дорослому житті. Задля втілення її мрії знадобилися понад 20 довгих років боротьби, покладено багато сил і здоров’я, щоб у збудованому за сучасними європейськими стандартами Комплексі було організовано допомогу дітям та молоді з інвалідністю Кузнецовська. Зоня Андріївна брала участь у всіх етапах його становлення – від проектування до повноцінного функціонування, була рушійною силою його будівництва. І тільки у 2013 році на базі зазначеного Комплексу, відбулося відкриття комунального закладу «Кузнецовський міський центр соціальної реабілітації дітей з інвалідністю». У знак пам’яті про цю чудову, чесну і порядну людину, готується рішення Кузнецовської міської ради про увіковічення пам'яті Зоні Матвієнко – присвоїти комунальному закладу «Кузнецовський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів» її ім’я. Висловлюємо глибоке співчуття дочці, родині, територіальній громаді міста Кузнецовська з приводу передчасної смерті Матвієнко Зоні Андріївни. Всеукраїнська громадська організація «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю»

Мистецтво без бар’єрів

№7-8 (157-158) квітень 2015

Э то т сле по й ху до жн ик п р ост о н а ощ уп ь со зд а ет в осх ит ит е ль н ые кр а соч ны е п о ло т н а Брамблитта, он научился определять цвет краски по ее консистенции. Этот художник никогда не видел свои картины... Но у тех, кто их видел, они вызывают просто неистовый восторг! Искусство в свое время стало последней надеждой Джона и помогло

Нам приходится часто сталкиваться с неутешительными примерами из жизни, когда внезапная слепота ставила крест на карьере многих именитых художников... Но не в случае Джона Брамблитта. Для него утрата зрения стала искрой надежды и неким толчком к полному растворению в мире живописи. Дело в том, что Джон стал художником, когда из-за осложнений, вызванных эпилепсией, ослеп на оба глаза.

ему выкарабкаться из депрессии. «Тогда у меня даже в голове не укладывалось, что можно рисовать, будучи слепым...,– откровенничает Брамблитт. – До этого рокового события я увлекался ри-

Диву даюсь, как такое возможно, но Брамблитт способен только различать разницу между светом и тьмой. Несмотря на столь тяжкие обстоятельства, слепой художник изобрел в некой мере новый вид живописи – рисование с помощью текстурных красок. Теперь он с легкостью может ощутить то, что рисует. «По сути, всё, что обычный художник творит с помощью рук и глаз, я делаю, так сказать, на ощупь», – рассказывает Джон Брамблитт. По словам

сованием... И год спустя после того, как я ослеп, мне хотелось проверить, смогу ли я делать это вновь. За это время я разработал несколько эксклюзивных техник, которые помогают мне рисовать... Поначалу, во время первых выставок, я даже не заикнулся организаторам о том, что я полностью слепой. Это не потому, что я стеснялся своей слепоты... или что-то в этом роде. Нет, просто я не хотел, чтобы это отложило отпечаток на то, как зрители воспринимают мои работы». В его работах искусно сочетаются черты импрессионизма и экспрессионизма. Можно заметить мери общее с картинами Леонида Афремова и даже полотнами гениальных Винсента Ван Гога и Клода Моне.

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю,

голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

А вот и история одного из самых необычных американських художников. «Это просто невообразимо! Как ни крути, но живопись – это всё-таки визуальное искусство, и то, что творит этот художник, просто не вписывается ни в какие рамки... Когда судьба отвернулась от него, он не стал ныть сложа руки, а нашел путь, который помог ему заниматься любимым делом даже при таких нелегких обстоятельствах». Оксана ЗАБУЛОВА

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail: bbarier@ukr.net