Газета «Без Бар’єрів» – № 15-16 (165-166), серпень 2015 by “Національна Асамблея інвалідів України”

№15-16 (165-166) серпень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Анонс

Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства

Волонтеры: законодательные возможности и правила сотрудничества

У Києві пройшла Міжнародна конференція «Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства» в рамках міжнародного проекту «Громадянське суспільство, як захисник прав людей з інвалідністю в процесі прийняття рішень органами влади».Організаторами заходу виступили Британська Рада в Україні та Національна Асамблея інвалідів України. Участь у заході взяли представники державних структур, гроДетальніше на стор. мадських організацій з країн-учасниць проекту.

Как сотрудничать с волонтерами, где их регистрировать и какие расходы можно компенсировать? Сегодня волонтер – это доброволец, человек, который безвозмездно занимается общественной деятельностью, помогает в больницах, домах-интернатах, военным и переселенцам. Многие считают себя волонтерами, некоторые себя таковыми и не считают, а просто безвозмездно помогают другим людям. Подробнее на стр.

По дар уй п ос мі ш ку д ітя м !

Фр ід а К ал о . Тв ор и ти, щ об ви ж и ти

ЛІТО – кольоровий сезон, найулюбленіша пора року всіх дітей! Це пора радості, спекотної погоди, влітку можна засмагати та купатися, не потрібно кожного разу тепло вдягатися перед тим, як виходити на вулицю, а досить взути «шльопанці» – і вперед! Можна гуляти на свіжому повітрі хоч цілий день, влітку взагалі відчуваєш себе вільно – можна лазити по деревах, грати в м'яча, кататися на роликах, на скейтборді, на велосипеді, і навіть погода не зможе перешкодити, хіба що дощ піде, але ж скоро земля все одно висохне, повернеться сонячна поДетальніше на стор. года! ЛІТО – це пора канікул!!!

Фріда Кало – образ водночас трагічний і стоїчний. Але стоїчний, характерний, непохитний – насамперед. Вона вирішувала проблему фізичного і душевного болю переважно на ментальному рівні, часто спираючись на інтуїцію. Вона склала свій образ зухвалим, кричущо випнутим і часто незграбним. Та все ж, маючи перед собою образ Фріди Кало, правдивий, без натурних викривлень, ми розглядаємо лише версію проходження трагедії. Траєкторію неповну, в сенсі зцілення, не до кінця подолану, але нескінченно Детальніше на стор. живу, зворушливо-життєву, чарівну й запальну.

В Україні налагоджують систему послуг Раннього втручання – для допомоги дітям раннього віку з особливими потребами досвід щодо надання інноваційних послуг дітям та дорослим з функціональними обмеженнями в Україні. Метою зустрічі стало обговорення проекту Плану дій щодо розвитку раннього втручання в Україні «Раннє втручання – здоров’я нації – майбутнє України». МОЗ України визначено координуючим відомством з питань створення, розвитку та функціонування єдиної комплексної міжвідомчої системи Раннього втручання для дітей в Україні.

Продовження на стор.

У Міністерстві охорони здоров’я України відбулося засідання Міжнародної експертної робочої групи з питань розвитку системи послуг раннього втручання в Україні. Засідання відбулося за ініціативи Неурядової організації «SOFT Tulip” (Королівство Нідерланди), яка спільно з Європейською Асоціацією Раннього Втручання, ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» та іншими партнерами протягом 10 років плідно впроваджує міжнародний

Триває передплата на 2015 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 3 міс. - 16.51 грн.

Індекс: 37520

на 3 міс. - 11.01 грн.

Індекс: 37392

Соціальний вектор

№15-16(165-166) серпень 2015

З м ін е н о п о р я д о к забе зп е ч е н н я сан ат о р н о - к у р о р т н и м и п у т ів к ам и л юд е й з ін в ал ід н іст ю у сан ат о р ія х сп и н ал ьн о г о п р о ф іл ю

Урядом прийнято постанову № 466 «Про внесення змін до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад», якою передбачається оптимізувати строк лікування у санаторіях (відділеннях) спинального профілю для людей з інвалідністю I і II групи з 45 до 35 днів, а також у інших санаторіях – на 18-21 день при наданні аналогічного комплексу послуг.

птимізація строку лікування у санаторіях надасть змогу при наданні аналогічного комплексу послуг суттєво збільшити відсоток охоплення санаторно-курортним лікуванням ветеранів війни та людей на візках та ефективно використовувати потужність ліжко-мережі санаторіїв.

Довідково Внаслідок анексії Криму тимчасово втрачено два санаторії, що належали до сфери управління Мінсоцполітики (ім. Семашка і «Ветеран»), в яких щорічно проходили оздоровлення понад 4,5 тис. ветеранів війни та осіб з інвалідністю, а також два санаторії у м. Саки, в яких проходили лікування понад 3 тис. осіб з порушенням опорно-рухового апарату. У 2014 році у відомчих санаторіях Мінсоцполітики оздоровлено лише 15,02 тис. ветеранів війни та осіб з інвалідністю (у 2013 році понад 20 тис. осіб), для людей з порушенням опорно-рухового апарату закуплено лише 754 путівки (11% від потреби), зокрема до санаторіїв, розташованих в м. Слов’янськ Донецької області, та «Борисфен» Херсонської області. Щорічно санаторій «Слов’янський» може прийняти на оздоровлення не більше 900 осіб з порушенням опорно-рухового апарату, при щорічній потребі понад 7 тисяч осіб. За результатами торгів, проведених у 2015 році, придбано 1317 санаторно-курортних путівок спинального профілю (22 відсотки від потреби).

З врахуванням повної потужності всіх закладів можливість оздоровитися матимуть лише 2,2 тис. людей (у 2013 році закуповувалося близько 3,5 тис. путівок). Таким чином, 1,1 тис. спинальників щорічно не зможе отримати послуги на лікування. Правові відомості

Посилено соціальні гарантії внутрішньо переміщеним особам

На засіданні Кабінету Міністрів України ухвалено низку постанов, які посилюють соціальні гарантії внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Про це на брифінгу в Будинку Уряду повідомив Міністр соціальної політики Павло Розенко.

останова №473 від 8 липня 2015 року спрощує процедури набуття статусу зареєстрованого безробітного особами з числа внутрішніх переселенців, їх реєстрацію і перереєстрацію, а також взяття на облік осіб, які шукають роботу в центрах зайнятості. «Постанова містить вичерпний перелік документів для реєстрації в центрах зайнятості ВПО, які звільнилися з роботи, за відсутності документів, що підтверджують факт такого звільнення. Практичне застосування

цього документа зніме бюрократичні перепони для людей і допоможе вирішувати спірні ситуації на користь осіб, які внаслідок військового конфлікту на Сході нашої країни були змушені полишити свої домівки», – зазначив Міністр. Постановою №471 від 8 липня 2015 р. врегульовано питання захисту прав переселенців на загальнообов'язкове державне страхування. «Надано право отримувати державну допомогу в ситуаціях, коли страховий випадок трапився до моменту виїзду людини з тимчасово неконтрольованої українською владою території», – роз’яснив Павло Розенко. Дія зазначеної постанови поширюватиметься також на осіб, які працювали чи працюють на підприємствах, установах, організаціях чи у фізичних осіб, які зареєстровані на тимчасово окупованій території, в районі проведення АТО або в зоні надзвичайної ситуації, але фактично проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі. Також Павло Розенко повідомив про затвердження Урядом Програми працевлаштування та професійного навчання внутрішньо переміщених осіб на 20152016 роки, в якій визначені конкретні завдання органів влади. На фінансове забезпечення документа в бюджеті Фонду загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття передбачено 21 млн. грн., наголосив Міністр соцполітики, висловивши сподівання на те, що місцеві органи влади візьмуть участь у спільному вирішенні поставлених Програмою завдань. Урядовий портал

Уряд збільшив допомогу учасникам АТО на протезування за кордоном

Уряд збільшив допомогу учасникам АТО на протезування за кордоном. Відповідну постанову № 465 прийнято на засіданні Уряду 8 липня 2015 року, якою внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 і від 1 жовтня 2014 р. № 518.

окументом затверджено зміни до Порядку протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, окремих категорій громадян, які брали участь в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення (здійсненні заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності) і втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок.

Постановою передбачено збільшення розміру грошової допомоги учаснику антитерористичної операції на протезування (ортезування) однієї кінцівки за кордоном з 500 до 900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також буде збільшено строк здійснення попередньої оплати до трьох місяців (на сьогодні один місяць) протезування (ортезування) зазначених осіб. Окрім цього, постановою Уряду передбачено встановлення розміру грошової допомоги (не більше як 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), механізму оплати витрат, пов'язаних з післягарантійним ремонтом протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності. Правові відомості

Дл я л юд е й з ін в ал ід н іст ю в су д ах о бл ашт у ют ь ін ф о р м ац ій н і т е р м ін ал и

Рада суддів України одноголосно проголосувала за облаштування приміщень судів інформаційними програмно-технічними комплексами самообслуговування (ІПТКС або термінал).

Новація має покращити доступ до правосуддя людям з інвалідністю та інтегрувати сучасні інформаційні технології в роботу суддів в рамках програми «Право на справедливий суд осіб з обмеженими можливостями» та Стратегії розвитку судової системи в Україні на 2015 - 2020 роки», – кажуть правозахисники. ІПТКС автоматизує роботу судів, заощадить час споживачів судових послуг, суддів та працівників апарату суду. Учасники судових процесів зможуть в режимі 24/7 автоматично розраховувати розмір суми, сплачувати судовий збір, адміністративні стягнення тощо, а також відповідно отримувати банківську квитанцію. Люди з інвалідністю через ІПТКС зможуть отримувати необхідну інформацію, у тому числі зразки процесуальних документів. Встановити відповідні термінали в Києві та Київській області планується до 1 серпня 2015 року, а в усіх судах загальної юрисдикції - до 1 грудня 2016 року. Центр інформації про права людини

Актуально

№15-16(165-166) серпень 2015

В Україні налагоджують систему послуг Раннього втручання – для допомоги дітям раннього віку з особливими потребами

Початок на стор. 1 Рішення про те, що МОЗ України буде координуючим відомством з питань створення, розвитку та функціонування єдиної комплексної міжвідомчої системи Раннього втручання для дітей в Україні, було прийнято під час засідання Міжнародної експертної робочої групи.

асідання відбулося за участю широкого кола представників – Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі, Уповноваженого Президента України з прав дітей з інвалідністю Миколи Кулеби, директора НУО «SOFT Tulip» Еріка Блюмколька (Нідерланди); члена Правління Європейської Асоціації Раннього втручання, представника Департаменту охорони здоров’я у координаційній Комісії національної системи Раннього втручання Боавіда Хосе (Португалія), виконавчого директора Національної Асамблеї інвалідів України Наталії Скрипки, начальника управління материнства та дитинства Департаменту медичної допомоги МОЗ України Валентини Коломейчук та її заступника Тетяни Дубініної, керівника групи психології розвитку ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», президента БФ «Інститут раннього втручання» Анни Кукурузи, профільних міністерств та відомств, експертів Світового банку, Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, науковців та фахівців у сфері надання послуг дітям з інвалідністю раннього віку, батьків дітей з інвалідністю. Захід продовжив співпрацю у розгляді питання розвитку в Україні системи послуг Раннього втручання з метою організації допомоги дітям раннього віку з інвалідністю, надання системної підтримки родинам, які виховують дітей з порушеннями розвитку, запобігання відмовам батьків від дітей з психофізичними порушеннями та потраплянню їх в інтернатні заклади, а також запобігання інвалідизації дитячого населення. Учасники обговорили проект Плану дій щодо розвитку Раннього втручання в Україні «Раннє втру-

чання – здоров'я нації – майбутнє України», проблеми та перспективи його реалізації, шляхи та механізми міжвідомчої взаємодії у впровадженні, функціонуванні та фінансуванні системи послуг Раннього втручання в Україні, можливості використання міжнародного досвіду. Як відомо, послуги раннього втручання є надзвичайно поширеними і економічно обґрунтованими у більшості країн світу. У деяких регіонах України (Харківська, Львівська, Одеська та Закарпатська області) із залученням проектів міжнародної технічної допомоги вже впроваджено елементи комплексної послуги раннього втручання на базі окремих закладів й установ та є готовність виконати пілотні проекти для подальшого поширення раннього втручання на території України. «Розвиток системи раннього втручання є актуальним у зв’язку з реформуванням системи охорони здоров’я, посиленням первинної ланки надання допомоги, зміни моделі педіатричної допомоги на модель сімейного лікаря та ефективною формою забезпечення доступності комплексних, тривалих у часі послуг дітям раннього віку з порушеннями психофізичного розвитку, а також допомоги родинам,

Олександр Квіташвілі що виховують таких дітей», – зауважив Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі. Цю ідею підтримують і міжнародні експерти. Ерік Блюмкольк, директор неурядової організації SOFT Tulip, (Королівство Нідерланди) зазначив, що в багатьох країнах світу система раннього втручання ефективно працює. Раннє втручання повинно включати широкі скоординовані міждисциплінарні зусилля в різних секторах та стати частиною створеної та такої, що

постійно модернізується, єдиної комплексної міжвідомчої системи раннього виявлення, реабілітації та соціальної адаптації дітей в Україні. За розрахунками Європейської Академії Дитячої Інвалідності, в Україні близько 1 млн дітей буде вимагати постійного медико-педагогічного супроводу. Вл.кор. Ерік Блюмкольк «Щастя – годувати свою дитину 15 хвилин», – такі слова говорила жінка зі сльозами на очах під час круглого столу. Ярослава – мама хлопчика Назара, якому з народження не пророкували повноцінного життя. А ще вона – одна з тих, хто випробував на собі систему раннього втручання. В 6 місяців її Назар ще не сидів, а в півтора року йому поставили діагноз – ДЦП. Далі – постійне лікування, процедури, реабілітація і… повернення додому. «Я поверталась додому, в рутину. Я не знала, в яку позу посадити дитину, як організувати середовище для гри. Я не розуміла своєї дитини, не знала як з нею гуляти, в якому візку їй краще. Процес годування у нас займав півтори години. Під час цього чоловік виходив з хати, бо було емоційно дуже важко. Ми були морально виснажені», – ділилась Ярослава. Все почало змінюватись, коли у Львівському центрі для дітей з інвалідністю їй запропонували систему раннього втручання. Це цілий комплекс заходів з якомога швидшого виявлення, терапії та профілактиці порушень розвитку дитини. З дитиною, у якої «особливі потреби», та її сім’єю проводять роботу декілька спеціалістів: лікарі, психологи, реабілітологи, соціальні працівники. Ярослава розповідає: «Реабілітологи підібрали правильне обладнання, тепер ми займаємось за зручною партою, на прогулянки виїжджаємо у комфортному візочку. Логопеди навчили не лише мого сина, але й нас з чоловіком розуміти дитину і правильно доносити інформацію до нього. Фахівці з харчування допомогли прийти до того, що тепер я годую Назара 15 хвилин. І це для мене справжнє щастя». А ще для Ярослави щастя, коли дитина може гратися, може пояснити, які іграшки вона хоче взяти. «Щастя – це коли твоя дитина посміхається тому, що ти створюєш для неї». Історія Ярослави – один із прикладів, як можна докорінно змінити життя дітей з інвалідністю за допомогою раннього втручання.

Відновлюємо Донбас

У міжнародній практиці є важливий принцип – «Rebuild Better». Якщо вже відбудовувати щось після конфлікту чи катаклізму – треба не просто повертати все на свої місця, а робити ще кращим, ніж до цього. Цей принцип ПРООН застосовує у спільній з Урядом Японії програмі з відновлення соціальних послуг на Донбасі.

рамках програми спеціалісти відремонтують об’єкти, серед яких, зокрема, є школи, лікарні, центри соціальних послуг для людей з інвалідністю та осіб похилого віку, та проведуть спеціалізовані навчання для персоналу. Також фахівці допоможуть місцевим державним адміністраціям у стратегічному плануванні щодо надання соціальних послуг. З цією місією Наталія Скрипка, Анна Кукуруза, Надія Кобаченко та Ольга Журбенко разом з представниками ПРООН в Україні відвідали 6 об’єктів соціальної інфраструктури на території, підконтрольній українському Уряду, зокрема:

- Сватівський соціальний центр розвитку дитини (Луганська область, м. Сватове). - Артемівський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді (Донецька обл., м. Артемівськ). - Кремінський районный центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (Луганська область, м. Кремінна). - Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Рубіжанської міської ради (Луганська область, м. Рубіжне). - Територіальний центр надання соціальних послуг одиноким літнім громадянам Міського управління праці та соціального захисту населення (Донецька обл., м. Артемівськ). - Геріатричний пансіонат для людей похилого віку та інвалідів (Луганська область, м. Сватове).

Завдання – допомогти місцевим громадам створити стратегію стабільного розвитку соціальної галузі. Під час місії проведено зустрічі з представниками місцевої влади, керівництвом закладів, активістами і волонтерами, представниками громадського руху. Вл.кор.

Актуально

№15-16(165-166) серпень 2015

Державна політика у сфері доступності об’єктів інфраструктури

Представники Національної Асамблеї інвалідів України взяли участь в нараді з питань доступності транспортно-дорожнього комплексу та галузі поштового зв’язку для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, що пройшла під головуванням Міністра інфраструктури Андрія Пивоварського.

а заході також були присутні заступник Міністра інфраструктури Микола Снітко, Голова Комітету Верховної Ради з питань транспорту Ярослав Дубневич, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, представники державних підприємств, що знаходяться у сфері управління Міністерства, а також лідери громадських об’єднань людей з інвалідністю. На порядку денному стояло питання державної політики у сфері доступності об’єктів інфраструктури. У зверненні до учасників наради Андрій Пивоварський наголосив: «Я персонально розумію проблематику людей з особливими потребами, тому Міністерство зробить усе можливе, навіть в умовах обмежених фінансових можливостей, щоб такі пасажири мали повний доступ до всіх послуг транспорту». За словами Міністра «Україна має прогресивне законодавство в частині захисту прав осіб з інвалідністю, тепер справа за його належним виконанням». Міністр звернувся до громадських організацій з пропозицією здійснювати контроль над станом виконання планів з усунення недоліків, що мають

об’єкти транспорту та поштового зв’язку. «Ми працюємо максимально прозоро. Всі фінансові плани на наступний рік розміщуються на сайті Міністерства. Я пропоную вам контролювати ще на етапі планування, які суми коштів резервуються державними підприємствами на заходи по розвитку рівного доступу до інфраструктури», – зазначив Міністр. Крім цього Андрій Пивоварський підняв питання відповідальності за неналежне виконання нормативних актів, що регулюють права людей з інвалідністю, зокрема визначити конкретних осіб, що відповідатимуть у випадку порушень. «Частина відповідальності може бути передана місцевій владі, адже після децентралізації бюджету вони отримали додаткові кошти, які мають бути спрямовані в тому числі на покращення доступу до транспортно-дорожньої інфраструктури», – наголосив Андрій Пивоварський. Валерій Сушкевич: «Важлива нарада, суттєві напрацювання громадянського суспільства у сфері прав людей з інвалідністю і транспортної галузі. Нарада робоча, плідна, не формальна. Для мене особисто важливо те, що в цьому Міністерстві з'явились люди, які реально вмотивовані забезпечити доступність всіх видів транспорту для всіх громадян України. Але до досягнення рівних прав і можливостей на транспорті потрібно ще багато працювати». Результатом наради стане підписання протоколу з переліком конкретних рішень, який буде складено після отримання пропозицій учасників. Зокрема, Державіаслужбі, Укрзалізниці, УДППЗ «Укрпошта», ДП «Київпассервіс», ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» продовжити проведення аудитів на об’єктах транспортної інфраструктури та поштового зв’язку з визначення доступності їх для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення із залученням до цієї роботи представників Департаменту безпеки на транспорті Мінінфраструктури, Укртрансінспекції, ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та громадських організацій осіб з інвалідності. Разом з Міністерством соціальної політики вжити заходів щодо вирішення питання щодо впровадження послуги з бронювання і придбання через інтернет проїзних квитків на залізничний транспорт за пільговою вартістю для осіб з інвалідністю та інших пільгових категорій громадян.

Розглянути можливість щодо забезпечення працівників, які задіяні безпосередньо у обслуговуванні осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, фірмовим одягом або елементами одягу яскравого кольору, який буде відрізняти їх від інших працівників і помітним для осіб з інвалідністю. Розмістити на офіційному веб-сайті перелік номерів телефонів, які працюють цілодобово, для звернення, у разі потреби, осіб з інвалідністю щодо надання їм відповідної допомоги. Розглянути можливість встановлення на найбільших залізничних вокзалах, центральному автовокзалі м. Києва, головпоштамтах обласних центрів України, аеровокзалах тактильних мнемосхем, а також дублювання інформації шрифтом Брайля. Опрацювати питання щодо розробки програм навчання персоналу з обслуговування осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, враховуючи різні нозології осіб з інвалідністю, із залученням фахівців ВГО «Національна Асамблея інвалідів України». Розглянути питання щодо можливості дублювання інформації на проїзних документах шрифтом Брайля. Розглянути питання щодо облаштування на автомобільних дорогах загального користування громадських туалетів до потреб осіб з інвалідністю на візках відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». Укртрансінспекції спільно з Мінінфраструктури, ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» вжити заходів щодо підготовки інспекторського складу Укртрансінспекції в частині вимог законодавства з питання доступності транспортних засобів та об’єктів транспортно-дорожньої інфраструктури для осіб з інвалідністю. Вживати заходів щодо доведення до суб’єктів господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів, інформації щодо національного законодавства в частині пільгового проїзду, доступності транспорту, об’єктів інфраструктури для осіб з інвалідністю. Забезпечити співпрацю з громадськими організаціями інвалідів та обласними державними адміністраціями в частині популяризації питання необхідності створення умов доступності для осіб з інвалідністю в регіонах України. Вл.кор.

Полтавські протезисти повертають людямційного комфортне життя центру для людей з інвалідністю та учасни-

Полтавське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (Полтавське КЕПОП), яке у 1920 році починало свою історію зі звичайної протезної майстерні, нині виробляє більше сотні протезів на місяць із застосуванням комплектуючих українського, німецького, японського, британського, корейського, китайського виробництва.

к розповів його директор Юрій Бондаренко, більше 20 років тому тут уперше в Україні було впроваджено у виробництво прогресивні технології німецької фірми «Otto Bok». Наразі систему управління якістю сертифіковано згідно з вимогами міжнародних стандартів, отримано ліцензію Міністерства охорони здоров'я для надання кваліфікованої медичної допомоги. Впроваджено нові технології виготовлення 17 видів протезів кінцівок, ортезів для сидіння для дітей із ДЦП, ортезів для хворих на цукровий діабет, розроблено та впроваджено 45 нових моделей ортопедичного взуття та 12 фасонів підошов. Разом із департаментом праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Сумським інститутом фізкультури розроблено методику пересування на інвалідних візках та проведено навчання інструкторів. Це дозволило надавати людям з інвалідністю перші навики їзди на візках у кожному територіальному центрі за місцем проживання. За всю цю величезну роботу Юрій Бондаренко на урочистостях з нагоди 95-річчя підприємства подякував своєму дружному колективу – однодумцям, соратникам, колегам.

Новинки від зарубіжних партнерів

Нині на обліку в Полтавському КЕПОП, що обслуговує мешканців Полтавської, Сумської та Кіровоградської областей, перебуває 42 тисячі інвалідів. Із 6 полтавчан – учасників АТО, які на війні втратили кінцівки, двоє успішно протезовані на Полтавському КЕПОП. Це – окремий предмет гордості полтавських фахівців. Зміцнюються міжнародні зв'язки. Саме Полтавське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство як надійного партнера для співпраці обрала італійська некомерційна асоціація ROADRUNNERHEART для втілення свого проекту в Україні. Вже підписана угода про співпрацю, і незабаром на підприємство надійдуть 55 комплектів протезів різного ступеня мобільності, призначених для людей з ампутацією нижніх кінцівок, постраждалих внаслідок війни в Україні: цивільних і військових, чоловіків, жінок та дітей (з пріоритетом для двох останніх категорій). На запитання, чим відрізняються італійські протези, Юрій Бондаренко відповів: «Вперше в Україну будуть завезені протези зі значно функціональнішою карбоновою стопою. Це дорогі комплектуючі, але така стопа «підпружинює», відтворює м'якість і плавність людської ходи. Угоду на поставку італійських комплектуючих до протезів укладено за сприяння обласної ради. Збір і підгонку протезу виконуватимемо індивідуально під кожного пацієнта, доки він перебуватиме у нашому стаціонарному відділенні. Тут людина зробить перші кроки на «власних» ногах після втрати кінцівки», – говорить Юрій Бондаренко. Наразі підприємство веде переговори з Міністерством соціальної політики щодо відкриття реабіліта-

ків антитерористичної операції.

Доброволець проігнорував «бронь»

У роки Другої світової війни на працівників протезної майстерні поширювалася так звана «броня» від мобілізації. Адже попит на продукцію таких фахівців зростав саме в тяжкі часи поранень, каліцтв, людського горя. На жаль, такі часи знову повернулися в Україну. Нещодавно представники підприємства на чолі з Юрієм Бондаренком відвідали на передовій свого колегу Віктора Лебедєва, заступника директора Полтавського КЕПОП із загальних питань та розвитку. Чоловік проігнорував можливість мирно працювати й пішов на війну добровольцем. У 16-му окремому мотопіхотному батальйоні 92-ї окремої мотострілкової бригади ЗСУ служить уже три місяці. Тоді колеги допомогли з екіпіровкою, тепер привезли гостинці. ...Нехай служиться вдало, нехай оминають осколки й кулі. Повертайтеся всі живими-здоровими. Зоря Полтавщини

№15-16(165-166) серпень 2015

Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства

Кращі практики з Британською Радою в Україні

Краща практика Вінницької громадської організації молоді з інвалідністю «Гармонія» в межах діяльності програми «Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства», яку реалізує Британська Рада в Україні «Встановлення підйомника в Центрі Первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниці». Одним із пріоритетів Міжнародної рамки в проекті IDEAS вибрано: забезпечення реалізації Статті 9. «Доступність» Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. А в м. Вінниці відбувається реформування сфери охорони здоров’я. Тому дуже важливим та актуальним стало прийняття інклюзивних рішень на етапах розробки та реалізації реформи. У 2015 році в районі Старого міста м. Вінниці планується відкриття амбулаторій загальної У м. Києві пройшла Міжна- практики сімейної медицини в мікрорайоні родна конференція «Інклю- «Старе місто». зивні рішення для У даний час проведена реконструкція примірівноправного та відпові- щень за адресою: І пр. Український, 6 а, де мають дального суспільства» в рам- розміститися 2 амбулаторії, які є відокремленими ках міжнародного проекту структурними підрозділами Комунального за«Громадянське суспільство, кладу «ЦПМСД №5». Тут буде надаватись перяк захисник прав людей з ін- винна медична допомога частині населення валідністю в процесі при- мікрорайону «Старе місто», а саме: 20 808 житейняття рішень органами лям, з них 3 724 дітям. Орієнтовна потужність влади». кожної амбулаторії – 50 чоловік в зміну. АмбулаОрганізаторами заходу вис- торії мають доступний туалет, рецепцію, кабінети, тупили Британська Рада в Україні та але розміщені на другому поверсі жилого будинку. Національна Асамблея інвалідів Ук- Тому потрібен підйомник для створення доступу раїни. Участь у заході взяли пред- маломобільним групам населення. За ініціативою ставники державних структур, ГО «Гармонія» та інших громадських організацій громадських організацій з країн- за підтримкою Британської Ради в Україні та Научасниць проекту: Азербайджану, ціональної Асамблеї інвалідів України було виріВірменії, Великобританії, Грузії, шено встановити підйомник. Йорданії, Лівану та України. На території обслуговування даних амбулатоУчасники конференції мали рій проживає 517 людей з інвалідністю, з них 41 можливість обмінятися досвідом та на візках, але ліфт не був передбачений при будівпредставити кращі практики з інк- ництві даного об’єкту. Для доступності та комлюзивного прийняття рішення, форту таких людей є можливість влаштування впроваджені під час реалізації про- підйомника на другий поверх. Орієнтовна варекту в країнах учасницях. тість капітального ремонту приміщень із встановПілотним регіоном проекту ленням підйомника складає біля 500 тис. грн., в Україні обрано Вінницьку область плюс вартість виготовлення проектно-кошторисзавдяки активності громадських ор- ної документації – 25 тис. грн. Британська Рада в ганізації людей з інвалідністю та Україні виділила на проект «Встановлення пісприянні місцевих органів влади у дйомника в Центрі Первинної медико-санітарної зміні ситуації на краще. На конфе- допомоги №5 м. Вінниці» 100 000 грн. Решту фіренції було презентовані два про- нансування на встановлення підйомника виділяє екти з Вінницької області. Вінницька міська рада. Перемовини проведено. Оксана ЗАБУЛОВА Угоди підписані. Вже ведуться підготовчі роботи.

Нардепи хочуть забезпечити книжками людей з порушеннями зору Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів для незрячих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію шляхом застосування аудіодискрипції (тифлокоментування). З такими пропозиціями виступила група народних депутатів, зареєструвавши законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення доступу сліпих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію до виданих творів у спеціальному форматі». Автори проекту також планують, що без згоди автора допускається видання та відтворення випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для

сліпих та аудіотворів (аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового формату, розмітки для зручної навігації для сліпих, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію. Вище вказані виключення обґрунтовуються необхідністю розповсюдження цих видань між інвалідами та поповненням бібліотечних фондів, центрів реабілітації, підприємств, де працюють незрячі особи, і не стосуються випадків прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною метою. Зауважимо, проект передбачає надання державної підтримки видавництвам, що випускають аудійовані у спеціальному цифровому форматі для сліпих осіб і хворих на дислексію або надрукованих рельєфно-крапковим шрифтом, шляхом надання пільг

щодо сплати податків та зборів. Яких саме - не уточнюється. Окрім того, кілька нових обов'язків можуть чекати і на державу, зокрема: - забезпечення впровадження дієвої системи електронного книгокористування та обігу через бібліотеки; - розвиток вітчизняного напрямку з формування та упорядкування електронних книг, каталогів, баз даних; - створення умов та координування діяльності з функціонування електронних бібліотек, у тому числі у спеціальному цифровому форматі для сліпих осіб, осіб з порушеннями зору і хворих на дислексію. Депутати відзначають, що запровадження цього проекту не потребуватиме коштів із держбюджету. Закон і Бізнес

Права та свободи громадян

№15-16(165-166) серпень 2015

Аналіз забезпечення прав осіб із проблемами психічного здоров’я у відповідності із практикою міжнародних договорів Українською Гельсінською

спілкою з прав людини підготовлено Аналітичний звіт «Права осіб із проблемами психічного здоров’я: відповідність національного законодавства міжнастандартам. родним Контекст дотримання прав людини у психоневрологічних інтернатах».

Видання присвячене аналізу забезпечення прав осіб із проблемами психічного здоров’я у відповідності із практикою міжнародних договорів. У звіті приділено увагу реалізації правоздатності, дотримання права на свободу у контексті примусової госпіталізації, аспекту інформованої згоди. Детально проаналізовано дотримання прав людини у психоневрологічних інтернатах. На основі здійсненого аналізу підготовлено рекомендації щодо можливості впровадження міжнародних стандартів до національного правового поля Становище осіб із проблемами психічного здоров'я залишається серйозним викликом зобов'язанням України у сфері дотримання прав людини. Постійна залежність таких осіб від сторонніх, домінування ролі спеціальних стаціонарних закладів для надання медичної допомоги та соціальних послуг є основними характеристиками державної політики, наслідком якої є стигматизація та дискримінація зазначеної вище категорії. Аспекти правоздатності, примусової госпіталізації, а також дотримання прав людини у психіатричних закладах та психоневрологічних інтернатах неодноразово були предметом

уваги міжнародних та національних правозахисних інституцій. Вкрай важливим є врахування у національному правовому полі досвіду міжнародних договорів у цій сфері, зокрема, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, практики Європейського суду з прав людини. У пропонованому аналітичному звіті здійснено спробу виробити рекомендації та кроки до впровадження міжнародних стандартів, виконання яких дозволить говорити про збільшення участі осіб із проблемами психічного здоров'я у прийнятті рішень, що їх стосуються, впровадження механізмів надання послуг зазначеній категорії за місцем проживання. Автори сподіваються, що наданий аналіз проблем та розроблені рекомендації допоможуть органам влади під час напрацювання стратегічних документів та програм у сфері забезпечення прав осіб із проблемами психічного здоров'я. Українська Гельсінкська спілка з прав людини (УГСПЛ) висловлює щиру подяку за всебічну допомогу у підготовці цього видання Всеукраїнській громадській організації «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», Всеукраїнській громадській організації людей з інвалідністю – користувачів психіатричної допомоги «Юзер». Детальніше зі звітом Ви можете ознайомитись за посиланням: http://helsinki.org.ua/files/docs/1 436351870.pdf За матеріалами Української Гельсінської спілки з прав людини

Далі витяг із Аналітичного звіту.

Розділ ІІ. Національні правові стандарти забезпечення окремих прав осіб із проблемами психічного здоров’я

У Законі України «Про психіатричну допомогу» задекларовано, що пріоритетом забезпечення психіатричної допомоги є права і свободи людини і громадянина. Психіатрична допомога надається згідно із принципами законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціальноправовими обмеженнями. Стаття 25 цього Закону визначає права осіб, яким надається психіатрична допомога, зокрема: - поважне і гуманне ставлення, що виключає приниження честі і гідності людини; - отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги; - відмову від психіатричної допомоги за винятком її надання у примусовому порядку, передбаченого законом; - одержання психіатричної допомоги у найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо – за місцем проживання цих осіб, членів їх сім’ї, інших родичів або законних представників; - утримання у психіатричному закладі лише протягом строку, необхідного для обстеження та лікування; - попередню згоду або відмову у будьякий час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи від участі у навчанні; - безоплатну юридичну допомогу з питань пов’язаних із наданням їм психіатричної допомоги; - альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;

- особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав; - відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги. Окремо у законі регламентовані права осіб, що перебувають у психіатричному закладі, зокрема: - спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу; - повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання психіатричної допомоги; - забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції; - доступ до засобів масової інформації; - дозвілля, заняття творчою діяльністю; - відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів; - звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги, виписки з психіатричного закладу та додержання прав, передбачених цим Законом. На жаль, чимало із регламентованих Законом прав залишаються лише декларацією. Той факт, що у правовому полі категорія осіб із проблемами психічного здоров’я є однією із найбільш вразливих, а недосконалість законодавства має наслідком порушення прав людини у цій сфері, що неодноразово підтверджувалось рішеннями Європейського суду, дозволяє поставити під сумнів гарантування задекларованих принципів.

Лу ц ьк ра да п ор у шу є п р ав а ді те й з і н в а л і дн іс тю ?

Чергова бездіяльність місцевої влади знову потрапила в поле зору міської прокуратури. Десятки маленьких лучан з інвалідністю не можуть відвідувати заняття в Палаці учнівської молоді Луцька через відсутність пандусу. Прокуратура міста назвала такі дії порушенням прав дітей з інвалідністю і подала на міську раду до суду з вимогою визнати бездіяльність влади незаконною. Також прокуратура вимагає зобов'язати міську раду облаштувати пандус.

Зауважимо, що у Луцьку проживає майже півтисячі дітей з інвалідністю, з яких більшість займається у ПУМі. Однак через те, що дітям важко дістатися до Палацу учнівської молоді, а потрапити до самого приміщення й поготів, діти змушені шукати собі альтернативу – ходити до інших гуртків, де немає проблем із тим, як дібратись до робочого класу. Батьки дітей з інвалідністю часто зверталися до прокуратури міста зі скаргами на відсутність пандусу біля корпусів ПУМу та на бездіяльність влади. Тоді прокуратура міста скерувала запит до Луцькради з питаннями чи передбачене на цей бюджетний рік зведення пандусів біля цього закладу. З відповіді міської ради вбачається, що кошти передбачалися на ремонт Палацу учнівської молоді, однак про облаштування пандусів ніде не зазначено, а тому такі дії міськради прокуратура розцінює як бездіяльність. За словами представника прокуратури, спочатку міський голова дав відповідь про те, що кошти на встановлення пандусів не виділялися, однак до кінця 2015 року їх можна буде облаштувати за позабюджетні кошти. Зауважимо, що майже два місяці тому міський голова Микола Романюк пообіцяв виділити на ремонт ПУМу майже 5 000 000 гривень, однак, виходить, що і в цій чималій сумі не передбачено кілька тисяч гривень на пандуси.

Разом з тим, в ході судового розгляду стало відомо, що через кілька днів після того, як прокуратура направила позов до суду, в стінах закладу відбулася робоча нарада за участі міського голови Миколи Романюка представників гензабудовника Управління капітального будівництва міськради, генпідрядника «Луцьксантехмонтаж №536 та директора Палацу Степана Сидорука. На зборах вкотре піднімали питання облаштування комфортного, а головне безпечного заїзду для дітей з інвалідністю. Одразу після зустрічі, запевняв у суді Степан Сидорук, міський голова видав розпорядження про встановлення необхідний пандусів. На підтвердження цього, представник Управління освіти Луцької міської ради надала документи, в яких зазначено, що генпідрядник повинен буде встановити пандус до 1 жовтня 2015 року. Однак чи поштовхом для цього став позов міської прокуратури - не відомо. Тож, наразі представники управління освіти та Палацу учнівської молоді переконують, що всі роботи будуть завершені до 1 жовтня 2015 року. Втім справу таки слухають у суді. Наразі головуючий по справі суддя Русла Денисюк оголосив перерву у слуханні для того, аби дати можливість сторонам надати усі необхідні документи. «Під прицілом»

№15-16(165-166) серпень 2015

Інтегруватися в соціум

Рідний дім для особливих учнів Конвенція ООН про права людей з інвалідністю дає право на якісну освіту кожній дитині з вадами розвитку. У Запорізькій області цим питанням постійно переймається обласна влада. Зокрема, профільний Департамент. Створюються умови для дітей з порушенням зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату та іншими захворюваннями, котрі дають можливості хлопчакам і дівчатам бути освіченими. У регіоні існують різні форми освіти. Інклюзія, що передбачає навчанням усіх дітей, незважаючи на індивідуальні відмінності та труднощі, у загальноосвітніх навчальних закладах, знаходиться лише на початковій стадії впровадження через брак коштів і, значною мірою, неготовність суспільства сприймати таких дітей як рівних. У нинішніх умовах діти з інвалідністю переважно отримують освіту в спеціальних школах-інтернатах, де учні можуть значно поліпшити фізичний стан, розвинути творчі здібності.

Однією з кращих в Україні серед спеціальних навчальних закладів для дітей з порушеннями слуху є Кам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Запорізької обласної ради. Тут навчаються діти, котрі мають різні порушення: слуху, затримку психічного розвитку та комбіновані дефекти. Навчання під одним дахом сприяє розвитку в учнів толерантності, гуманності, взаємодопомоги, розуміння чужих проблем. Педагогічний колектив прагне створити максимум умов, аби після закінчення школи-інтернату випускники успішно інтегрувалися в соціум. Індивідуальний підхід до кожного учня та дружня атмосфера спрямовані зробити освітній процес ефективним, приємним і цікавим.

Дитина повинна добре чути свого вчителя, а головне – бачити його артикуляцію, міміку, жести. Школа-інтернат має необхідну базу та кваліфікованих фахівців – дефектологів, сурдопедагогів, логопедів, реабілітологів. Як стверджує директор Кам’янської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Галина Панченко, навчальний заклад у повній мірі забезпечений такими кадрами. Досвідчені вчителі вже мають кілька спеціальностей. Молоді педагоги підвищують рівень знань, здобуваючи додаткову спеціальну освіту у вищих закладах Києва. Сурдопедагоги і логопеди забезпечені новітніми програмами. Кожен другий клас обладнаний комп’ютерами, проекторами, смартдошками. Особливо вони необхідні для індивідуальних занять. «Чим раніше розпочати навчання з особливими дітками, тим ліпшим буде результат, – говорить директор Галина Панченко. – Тому в школі-інтернаті функціонує дошкільне відділення, де вчаться діти з порушенням слуху та з затримкою психічного розвитку. Разом вони швидше опановують нові теми. Відбувається процес адаптації, а ігрові елементи в навчанні дають можливість легко сприймати матеріал, із задоволенням виконуючи завдання педагога. Всі програми, що застосовуються в дошкільному відділенні і на уроках, мають гриф Міністерства освіти і науки України». Старшокласники зацікавлено здобувають в школі-інтернаті професійну освіту за напрямком «Кухар». Також освоюють основи перукарської майстерності, масажу, домашнього господарювання. Це дає їм впевненість у майбутньому, шанс знайти своє місце у соціумі. 90 % учнів школи-інтернату безкоштовно протезовані слуховими апаратами, 10 % мають кохліарний імплантант. Відповідно до захворювання школярі проходять курс комплексної реабілітації. Для цього відвідують уроки ритміки, фізичної корекції, заняття з логопедом, психологом, соціальним педагогом.

них фестивалях «Містерія танцю», «Назустріч мрії», «Зірки XXI століття», «Шлях до успіху», «Дивосвіт», всеукраїнських творчих конкурсах «Повір у себе», «Барви життя». Гідно представляють нашу державу за кордоном. Заступник директора з навчально-виховної роботи, керівник «Ритму» Ірина Китманова зізнається: «Успіх неможливий без кропіткої та наполегливої праці як учнів, так і всього колективу. До того ж у нас дуже добрі діти. В них відкриті серця, вони люблять усіх. Раді спілкуватися та дружити з усіма». Вже 18 років пані Ірина запалює іскри таланту в маленьких танцюристів.: «Я вже так звикла, що і не помічаю їхніх вад. Інколи треба докласти чимало зусиль, щоб вони повірили в себе. А що стосується техніки виконання, то всі моменти ми

вишивки, флористики, в’язання, бісероплетіння, оркестр шумових інструментів, ляльковий театр. Вихованці школи-інтернату займають призові місця в різних творчих конкурсах. Колектив жестової пісні «Співочі руки» – багаторазовий переможець міжнародних фестивалів дитячої творчості «Назустріч мрії», «Шлях до успіху» (Україна), «Слов’янський вінець», «Червоні вітрила» (Болгарія) та обласних конкурсів. Народний ансамбль танцю «Ритм» – гордість школи-інтернату. Під керівництвом відмінника освіти України Ірини Китманової вихованці показують найвищі результати на багатьох міжнарод-

Завойовують призові місця в області та країні. Баскетболісти входять до трійки кращих в Україні. Вихованці, що грають у новус, виборюють перші та другі місця на всеукраїнських змаганнях. Знання та вміння, отримані в школі-інтернаті, допомагають випускникам Кам’янської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату знайти своє місце в суспільстві. Юнаки та дівчата успішно закінчують вищі навчальні заклади, беруть участь у діяльності Всеукраїнської організації УТОГ, працюють у різних закладах, установах. Викладають у рідній школі. Вихованці школи-інтернату завжди згадують добрим словом вчителів, котрі окрилили їх і дали путівку в життя і дали віру в те, що вони – такі ж, як і всі. Оксана ДРОЗДОВСЬКА, позаштатний кореспондент газети «Без Бар’єрів»

відпрацьовуємо на репетиціях. Головне – навчитися посміхатися на сцені, вміти себе показати. Діти часто після виступу кажуть нам: «Бачили, як нас зустрічали? Люди плакали!..» Це їх зачіпає за серце та надихає на нові виступи».

Значна увага приділяється новітнім навчальним технологіям. Невелика наповнеРеабілітація через творчість – потужний ність класу – від шести до восьми чоловік, а Спорт – одна зі складових реабілітаційтакож розставлені півколом парти дозволя- засіб розкрити талант дитини, показати її ного процесу в школі-інтернаті. Учні відновють значно легше засвоїти навчальний ма- можливості та багатий внутрішній світ. У навчальному закладі діють різноманітні гуртки: люють своє здоров’я у секціях баскетболу, теріал і оволодіти необхідним обсягом пісенний «Веселі дзвіночки», танцювальний, жесто- футболу, новусу (морський більярд) та лікузнань. вої пісні, перукарської справи, квілінгу, вальної фізкультури.

Юридична консультація

№15-16(165-166) серпень 2015

Волонтеры: законодательные возможности и правила сотрудничества

то же все-таки может быть волонтером в соответствии с реалиями нашего украинского законодательства? Кто может с ним сотрудничать? Как с ним сотрудничать, где регистрировать, какие расходы можно компенсировать – такие и другие вопросы возникают у многих организаций, которые планируют привлекать к своей деятельности волонтеров. В Украине волонтерскую деятельность регламентирует один единственный закон – Закон Украины № 3236-VI от 19.04.2011 «О волонтерской деятельности». В марте 2015 года в него были внесены ряд изменений, которые вступили в силу с 1 апреля 2015 года. Данный Закон дает определение волонтерской деятельности, которую относит к форме благотворительной и дает определение понятию «волонтер». Начнем с того, что все физические лица, которые добровольно осуществляют социально направленную неприбыльную деятельность, являются волонтерами в соответствии с действующим украинским законодательством. Волонтер может работать самостоятельно – что редко бывает, но также его могут привлекать к своей деятельности неприбыльные организации, которые имеют официально зарегистрированный статус. Это, как правило, благотворительные фонды и общественные объединения. Если раньше законодательство Украины требовало специальную регистрацию от неприбыльных организаций как волонтерской организации, то на сегодня измененный закон «О волонтерской деятельности» отменил данную норму. Если, кто-то хочет обратиться за помощью и воспользоваться поддержкой волонтеров, либо физическое лицо хочет стать волонтером, чтобы сотрудничать с неприбыльными организациями, то список волонтерских организаций любой желающий может найти на сайте Министерства социальной политики Украины. Попробуем разобраться, какие права имеет волонтер, сотрудничая с неприбыльной организацией и оказывая помощь другим. Что со своей стороны может предложить и гарантировать неприбыльная организация волонтеру?

Ответы на данные вопросы можно искать только в действующем украинском законодательстве.

Измененный Закон «О волонтерской деятельности» позволяет неприбыльным организациям, которые привлекают к своей деятельности волонтеров, осуществлять деятельность с волонтерами с заключением договора об осуществлении волонтерской деятельности или без него. Также, Закон «О волонтерской деятельности» дает право возмещать неприбыльным организациям определенные виды расходов волонтеров. К таким расходам относятся: - расходы на командировки на территории Украины и за границу в пределах норм возмещения расходов, установленных для государственных служащих и работников предприятий, учреждений и организаций, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных средств; - подтвержденные документами, расходы на проезд (включая перевозку багажа) к месту осуществления волонтерской деятельности; расходы на получение визы; расходы на питание, когда волонтерская деятельность длится более 4 часов в сутки; - расходы на проживание в случае командировки волонтера в другой населенный пункт для осуществления волонтерской деятельности, которая продлится более 8 часов в сутки; - расходы на почтовые и телефонные услуги, если волонтер осуществляет волонтерскую деятельность

за пределами местонахождения неприбыльной организации; - расходы на проведение медицинского осмотра, вакцинации и других лечебно-профилактических мероприятий, непосредственно связанных с предоставлением волонтерской помощи. Кроме этого, неприбыльным организациям разрешили страховать жизнь и здоровье волонтеров на период осуществления ими волонтерской деятельности в соответствии с Законом Украины «О страховании». Вроде бы все понятно, четко написано, но стоит обратить внимание, не смотря на то, что договор о сотрудничестве с волонтером не обязательно заключать на основании действующего закона, но компенсация вышеперечисленных расходов возможна неприбыльной организацией только при обязательном наличии данного договора. Поэтому в данном случае договор о сотрудничестве просто необходим. Кроме этого важно не забывать, что волонтер – это физическое лицо, которое может получать определенные виды доходов. И получая компенсацию своих расходов, которые он понес при осуществлении волонтерской деятельности, не будет ли он потом еще и платить налог с данных компенсаций? Ответ как всегда нужно искать в законодательстве. Измененный Закон «О волонтерской деятельности» определил, что компенсация вышеперечисленных расходов не будет являться доходом волонтера и не будет облагаться налогом на доходы физических лиц и единым социальным взносом. Но неприбыльным организациям все же следует быть осторожными при компенсации расходов волонтерам. Для того чтобы возмещенные расходы не облагались налогом на доходы физических лиц и единым социальным взносом, данные пункты должны быть урегулированы в Налоговом Кодексе Украины и Законе Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование». Эти два закона регулируют правила определения доходов и налогообложения выплат доходов физическим лицам. Попытаемся рассмотреть существующие нормы Налогового кодекса Украины и поискать возможность компенсации утвержденных Законом «О волонтерской деятельности» расходов без налогообложения. 1. Расходы на проезд, проживание, питание и телефонные переговоры. Прямой нормы, которая позволяла бы компенсировать данные расходы любым физическим лицам, в том числе и волонтерам, в Налоговом кодексе нет. Есть только пп. 165.1.4. Налогового Кодекса, который позволяет не включать в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход волонтера суммы выплат или возмещений (кроме заработной платы или других выплат, возмещений по гражданско-правовым договорам), неприбыльным организациям и благотворительным фондам Украины не более 1710 гривен за весь календарный 2015 год. Все суммы превышений должны подлежать налогообложению по ставке 15-20% в зависимости от выплаченной суммы. 2.Расходы на командировку. В соответствии с п.170.9 Налогового кодекса не будет являться доходом физического лица, находящегося в трудовых отношениях со своим работодателем, сумма возмещенных ему в установленном законодательством порядке расходов на командировку и в пределах фактических расходов на: - проезд (в том числе перевозку багажа, бронирование транспортных билетов) как к месту командировки и обратно, так и по месту командировки (в том числе на арендованном транспорте); - оплату стоимости проживания в гостиницах (мотелях), а также включенных в такие счета расходов на питание, на наем других жилых помещений; - оплату телефонных разговоров, оформление загранпаспортов, разрешений на въезд (виз), обязательное страхования, другие документально оформленные расходы, связанные с правилами въезда и пребывания в месте командировки, в том числе любые сборы и налоги, подлежащие уплате в связи с осуществлением таких расходов. Волонтер, к сожалению, не является сотрудником неприбыльной организации. Он сотрудничает с неприбыльной организацией на условиях специального

договора об осуществлении волонтерской деятельности, который не относится к рангу трудовых. Поэтому все выплаты, компенсированные в рамках командировки волонтера, будут облагаться налогом в размере 15-20% в зависимости от суммы. 3.Расходы на проведение медицинского осмотра, вакцинации и других лечебно-профилактических мероприятий, непосредственно связанных с предоставлением волонтерской помощи. Не включаются в налогооблагаемый доход согласно пп.165.1.19. Налогового кодекса: - средства или стоимость имущества (услуг), предоставляемых как помощь на лечение и медицинское обслуживание физического лица, в том числе, но не исключительно, для приобретения лекарств, донорских компонентов, ортопедических изделий, изделий медицинского назначения для индивидуального пользования инвалидов, за счет средств благотворительной организации или его работодателя, - расходы работодателя на обязательный профилактический осмотр работника согласно Закону Украины «О защите населения от инфекционных болезней» и на вакцинацию работника, направленную на профилактику заболеваний в период угрозы эпидемий в соответствии с Законом Украины «Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения» при наличии соответствующих подтверждающих документов. Пункт 165.1.19. Налогового кодекса разрешает компенсировать без налогообложения расходы на медицинское обслуживание, но только для волонтеров, которые сотрудничают с некоммерческими организациями в виде благотворительных фондов. Общественные организации в данный перечень не попадают. Если говорить о расходах на вакцинацию, то законодательство разрешает осуществлять их без налогообложения только для сотрудников. Как уже указывалось выше, волонтеры не относятся к сотрудникам организации. Вывод таков, что данные расходы тоже подпадают под налогообложение в размере 1520% в зависимости от суммы. Расходы, связанные со страхованием здоровья и жизни на период заключения договора об осуществлении волонтерской деятельности. Порядок налогообложения страховых платежей (взносов, премий) налогом с доходов физических лиц установлен пп. 164.2.16 Налогового кодекса. Данным пунктом предусмотрено включение в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода налогоплательщика суммы страховых платежей, уплаченных любым лицом – резидентом за налогоплательщика, в данном случае за волонтера. Отсюда следует, что сумма расходов на страхование волонтеров является объектом налогообложения налогом на доходы физических лиц в размере 15-20% в зависимости от суммы. Как видим, нормы, регулирующие порядок налогообложения выплат волонтерам в Налоговом Кодексе Украины на данный момент отсутствуют. Поэтому неприбыльным организациям нужно дополнительно изыскать как минимум 15% от сумм, которые будут выплачиваться волонтерам, для уплаты налога на доходы физических лиц в бюджет. Единым социальным взносом все вышеперечисленные выплаты не будут облагаться, поскольку эти выплаты в соответствии с действующим законодательством можно отнести к дополнительному благу, которое не является объектом для начисления и удержания единого социального взноса. Также все доходы физических лиц – волонтеров на сегодняшний день облагаются военным сбором в размере 1,5%. Исключений для волонтеров по военному сбору не делает, ни Налоговый кодекс, ни сам Закон Украины «О волонтерской деятельности». Подводя итоги можно сделать вывод, что неприбыльным организациям следует быть осторожными при компенсации расходов волонтерам. Важно помнить, что действующее законодательство требует внесения изменений на уровне основных законов, регулирующих порядок налогообложения доходов физических лиц и которые позволят неприбыльным организациям компенсировать расходы волонтеров без налогообложения. Юрист НАИУ

Мистецтво

№15-16(165-166) серпень 2015

Художник з інвалідністю з Київщини привіз «Україна в моїм серці»

У Самбірському історико-етнографічному музеї «Бойківщина» діє тематична виставка художніх робіт «Україна в моїм серці». онад двадцять картин – пейзажі, натюрморти привіз у Самбір і виставив на оглядини художник з інвалідністю із села Чабани Києво-Святошинського району Київської області Юрій Пацан. Відкриття виставки супроводжувалося піснями у виконанні давніх друзів митця, народного вокального аматорського ансамблю «Дивоцвіт». Гості, довідавшись, що до Самбора привозять двох загиблих у зоні АТО захисників територіальної ціліс-

ності України, розпочали відкриття експозиції «Україна в моїм серці» піснею, народженою на історичному Майдані, яка стала символом незламності духу, «Плине кача». Цим вони віддали належну шану новітнім героям. Присутні оглянули виставку та дали їй високу оцінку. Наголошувалося, що на картинах Юрія Пацана присутня жива природа, українська душа: людина, птах, кінь, котик, квіти, схід сонця, збір сіна, зимова ніч, стежки у лісі, в полях, натюрморти. Кожне полотно настільки барвисте і реальне, що від нього годі відірвати очей. Але під пензлем ожив один образ, який панує над усіма, – образ України. Її сюжети ніби невід'ємні від митця, бо все це його Батьківщина. Та й самі назви полотен зігрівають любов'ю до рідної землі: «Тепла осінь», «Літній ранок», «Вечеря», «У парі», «Світанок». Відвідувачам виставки художник дарував буклети про свою творчість «Кардіограма душі моєї», якого допоміг видати уродженець старосамбірського Прикарпаття Орест Фурдичко – академік, директор Київського інституту агроекології і природокористування НААН. Йому належать слова про художника: «Юрій Пацан – сильна духом людина, з талантом від Бога». Думками про виставку картин поділився культуролог, член Всеукраїнського об'єднання «Письменники Бойківщини» Омелян Леськів. Він, зокрема, зазначив, що в кожному полотні художника струме-

нять промені добра і благородства. Водночас Омелян Володимирович підкреслив, що йому як колишньому помічнику народного депутата України Ореста Фурдичка надзвичайно приємно, що доля митця Юрія Пацана переплелася життєвими стежками з цією людиною, котра завжди готова підставити плече, допомогти в скруті та розвинути талант. А відтак Омелян Леськів з приємністю гостеві подарував авторський нарис про парламентську діяльність народного депутата України третього скликання Ореста Фурдичка «Каденція». Таке ж видання отримав і керівник співочого гурту «Дивоцвіт». Довідка: Юрій Пацан – заслужений художник України, Почесний член Народної академії творчості інвалідів України, лауреат премії імені М. Островського, Почесний громадянин Києво-Святошинського району. Творчість прийшла в його життя разом з бідою. Талант майстра пензля він відкрив у собі після того, як в 1999 році потрапив в автомобільну аварію, став інвалідом першої групи і прикутим до інвалідного візка. Сам Юрій Пацан сказав, що треба було страждати, мучитися, терпіти поразки, щоб згодом перемогти себе, наповнитись духом мужності, любові У написанні святих образів він знаходив розраду душі, а пензлі та фарби стали його друзями назавжди. Микола СЕНЕЙКО, Львівська газета

Театри у Львівській області стануть доступними для глядачів з глибоким ураженням зору На Львівщині вперше в Україні реалізовано проект з аудіодискрипції творів мистецтва. Відтепер театральні вистави для дорослих і дітей таких театрів, як Львівський академічний обласний театр ляльок і Львівський академічний обласний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича будуть доступні для людей з глибоким ураженням зору. а кошти обласного бюджету – 80 тисяч гривень, придбано апаратуру для аудіодискрипції – тифлокоментарі. Працівники театру, які після закінчення навчальних курсів отримали сертифікати, доповнюватимуть виставу фаховим коментарем про те, що відбувається поза діалогом головних героїв, описуючи сценографію, костюми тощо. Проект реалізовано у співпраці департаменту з питань культури, національностей та релігій облдер-

жадміністрації та Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів – УСІ». Довідка 25 лютого 2015 відбулося вручення сертифікатів акторам театрів області за результатами спеціальних навчальних курсів. Проводили курси: виконавчий директор ЛОО ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ"» та керівник «Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами» НУ «Львівська політехніка» Оксана Потимко, народна артистка України, актриса Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Олександра Боньковська, психолог Львівської міської психолого-медико-педагогічної консультації Жанна Катерняк. Оксана ЗАБУЛОВА

Театр для людей с инвалидностью на Арт-пикнике Славы Фроловой

В парке имени Пушкина в Киеве прошла Театральная лаборатория Виталия Люботы, который давно проводит театральные мероприятия для людей с инвалидностью. ажно отметить, что Виталий находит индивидуальный подход к каждому участнику и проводит мероприятия очень весело, активно и с пользой. Дети и взрослые могут проявить себя через театр, открыть в себе что-то интересное и приобрести новые умения и навыки. Виталию помогают аниматоры Олег, Екатерина и Виктория. Виталий только что вернулся из ежегодного летнего слета «Театр под открытым небом», который проходил в Столине (Республика Беларусь). Там он перенимал опыт у белорусских коллег, а также делился своими знаниями и навыками. Виталий: «Сегодня проходит занятие по театральной программе. Занятия рассчитаны на три дня. В конце мы покажем небольшой спектакль. Наша команда только что приехала из Беларуси, где мы принимали участие в мероприятии «Театр под открытым небом». В Беларуси мы показывали программу, связанную с особым театром. Это наш украинский опыт, который был интересен белорусам. Мы ездили туда в

рамках обмена опытом и сейчас хотим поделиться наработками, с которыми мы там ознакомились. Для деток с инвалидностью театр, это некая творческая среда, где можно не бояться проявить себя. Здесь мы можем не ставить себя в какие-то рамки, как того требует социальная среда. Ребенок может не бояться быть собой, не опасаясь, что это может быть негативно принято обществом. Это возможность приобретения новых навыков, навыков общения вот в такой большой команде, получение навыков командной работы. Это дает возможность пообщаться, посмотреть, кто и что может делать. Возможность поднять уверенность в своих силах». Катерина: «Я в команде отвечаю за развитие через творчество, в виде разных поделок. Мы подходим к задаче нестандартно, используем то, что есть у нас под рукой. Это может быть бумага, фломастеры, карандаши, пластик, нитки и прочие доступные материалы. Моя задача помочь ребенку выразить свой внутренний мир, мотивировать его к эмоциональной разрядке через творчество. Что-то нарисовать или сконструировать. Через творчество ребенок может победить свой страх, увидеть, что ситуация не настолько страшная какой он ее видит. Мы знаем, что творчество помогает

нам сбрасывать негативную энергию и лучше себя чувствовать. Мы стараемся помочь нашим клиентам получить позитивные эмоции. Такие мероприятия полезны и родителям. Они изучают, что может их ребенок, что ему по силам, в каком направлении он может двигаться дальше». Олег: «За звуковое сопровождение отвечаю я. Помогаю организовать музыку к спектаклю или звуковой фон. Также помогаю Виталию в проведении подвижных упражнений. Мне очень интересна моя работа, поскольку в данный момент не существует каких-то наработанных практик. И мы каждый раз придумываем что-то новое. Что-то узнали, что-то почитали, что-то услышали. Мы используем все новые знания для того, чтобы помочь особенным деткам. Необходимо на практике смотреть что подходит, а что – нет. И в этом для меня весь интерес моей работы. Никогда не знаешь, что будет интересно и полезно. Нужно постоянно импровизировать». Виктория: «На мероприятиях мы, помогаем Виталию, занимаемся анимацией. Стараемся увлечь ребенка занятием. В Беларуси мы проводили тренинги и мастер-классы. И в конце программы детки демонстрировали то, чему они научились». Виктория АНТОНОВИЧ

№15-16(165-166) серпень 2015

Ортези для діабетиків Відтепер у хворих на цукровий діабет з'явилася можливість соціально адаптуватись. У Вінницькому протезно-ортопедичному підприємстві презентували нові ортези, які допомагають пацієнтам не лише ходити, а й зберегти кінцівки.

інницьке протезно-ортопедичне підприємство знане в Україні. Його спеціалісти систематично відвідують різноманітні семінари та тренінги, тим самим підвищують рівень кваліфікації. Аби, як то кажуть, «йти в ногу із часом» і пропонувати пацієнтам новинки, Вінницьке підприємство співпрацює з подібним Харьківським. Так, до Вінниці завітав провідний спеціаліст із розробки протезно — ортопедичних виробів нижніх та верхніх кінцівок. Павло Баєв не лише презенту-

вав новинки, а й ознайомив колег із сучасними технологіями. Даний ортез для хворих на діабет не лише допомагає людині ходити, а й зберігає кінцівку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку кількість хворих на цукровий діабет збільшується, тому подібні ортези просто необхідні. Аби лікування було ефективним, хірург, ендокринолог та ортопед повинні співпрацювати. Це допоможе пацієнту уникнути серйозних змін у стопі. Серед новинок і ортез для дітей, хворих на ДЦП. Він допомагає дитині сидіти і ходити. Аби полегшити життя хворих, вінницькі спеціалісти і надалі працюватимуть над розробкою новинок. Вінницька державна телерадіокомпанія

На «Майстерні міста» у Львові представили інфраструктуру для незрячих «Майстерні міста», 12 червня на пл. св. Теодора ними було встановлено стенд – приклад тактильного покриття, яке слугує навігацією для незрячих. За словами учасників проекту, більшість людей в Україні не знає про існування такого покриття. Серед незрячих також інформація про це не є поширеною. Вартість тактильної плитки не є високою, але банальне незнання унеможливлює її встановлення при реконструкції хідників, вважають учасники «Проекту№1».

Саме тому, стенд, встановлений у рамках «Майстерні міста»,покликаний продемонструвати, як зрячим так і незрячим, що таке покриття існує та як саме воно працює. У Львові досить рідко можна зустріти сліпих людей, вважають активісти проекту, але це зовсім не означає, що їх не існує. Скоріше, навпаки, що місто просто не пристосоване для їхніх потреб, а пересування ним стає банально небезпечним. На їхню думку, щоб зробити місто комфортним для мешканців з особливими потребами, необхідна відповідна інфраструктура: спеціальна візуальна та аудіо-інформація для людей із слабким зором, пандуси та понижені тротуари для людей у інвалідних візках, відповідний транспорт.

Довідка

ГО "Проект №1" разом з Українським товариством сліпих займаються розробкою мережі пішохідних маршрутів для незрячих по вулицях Торф'яній, Замарстинівській та Чорновола, де вони компактно проживають. Die Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH як федеральна компанія підтримує уряд Німеччини в досягненні цілей у галузі міжнародного співробітництва заради сталого розвитку.

У рамках «Майстерні міста» у Львові активісти ГО «Проект №1» представили інфраструктуру для незрячих. Зразки тактильного покриття виставили у одному з павільйонів Майстерні на пл. св. Теодора, повідомили ZAXID.NET у німецькому товаристві міжнародного співробітництва GIZ.

оказати львів'янам, що інфраструктура для людей зі слабким зором існує і її потрібно впроваджувати намагалися активісти ГО «Проект №1», зазначають у GIZ. В рамках

До Тернополя приїхали незрячі велосипедисти, які проїдуть 2 тисячі кілометрів

Понад дві тисячі кілометрів дорогами Західної та Центральної України подолають на велосипедах 12 учасників благодійного велопробігу за участю незрячих людей «Бачу! Можу! Допоможу!». Стартував цей особливий захід 4 липня зі Львова. А 5 липня велосипедисти відвідали Тернопіль.

нашому місті їх зустріли представники обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Інваспорту та журналісти.Організували велопробіг для того щоб довести, що люди із вадами зору такі ж повноцінні члени суспільства, як здорові, і що вони можуть набагато більше, ніж може видатися на перший погляд. Ще одна мета заходу – зібрати кошти на ремонт та облаштування у Львові першої в Україні «Сенсотеки». Сенсотека – це простір для дозвілля та неформальної інклюзивної освіти зрячої та незрячої молоді. «Ми почали цю акцію, щоб показати, що ці люди, так само, як і здорові, можуть набагато більше, аніж ми очікуємо від них, – каже Вікторія Лучка, координатор велопробігу. – Вони можуть бути повноцінними членами українського суспільства, можуть брати участь у різноманітних ініціативах, можуть показувати, що обмеження існують тільки у наших го-

ловах. Протягом 30 днів ми проїдемо 10 областей України на двох велосипедах-тандемах та на звичайних велосипедах. У різних містах до нас будуть приєднуватися інші велосипедисти». Наразі, участь у веломарафоні беруть шестеро молодих людей з вадами зору зі Львова, Одеси, Харкова, Києва. Двоє із них їдуть на велосипедах-тандемах, решта – на власних роверах. Двадцятирічна Світлана Ліра з Одеси спеціально приїхала до Львова, щоб звідти розпочати цю незвичну для неї подорож. «Я вперше сіла на велосипед-тандем, і у мене таке відчуття, що я самостійно їду, незважаючи на те, що керує ним пілот, – каже Світлана Ліра. – І це відчуття швидкості, вітру у волоссі, дуже приємне, адже цього не відчуєш на велотренажері. Нещодавно я спілкувалася з людиною з Німеччини і дізналася, що там у кожному місті є клуби велосипедистів-тандемістів. І на вихідні люди, які мають проблеми із зором можуть вибрати собі короткотривалу подорож. Мені дуже хочеться, щоб завдяки нашій акції суспільство дізналося, що незрячі також можуть і мають їздити на велоси-

педах, і щоб у нас, за зразком Німеччини, також відкрилися такі клуби тандемів». Тривав благодійний велопробіг до 5 серпня. За цей час його учасники відвідали Рівне, Житомир, Київ, Черкаси, Умань, Вінницю, Черінвці, Івано-Франківськ. Детальніше про пройдений маршрут можна дізнатися з офіційного сайту «Бачу! Можу! Допоможу!». Через цей же сайт можна пожертвувати кошти на створення Сенсотеки. 0352.ua

№15-16(165-166) серпень 2015

Відтепер важкохворі маленькі пацієнти зможуть отримувати паліативну допомогу вдома У комунальному закладі «Луцька міська дитяча поліклініка» відбулася презентація виїзної бригади «Хоспіс вдома», яка працюватиме для хворих діток, які потребують спеціального догляду. У прес-конференції з цієї нагоди взяли участь начальник управління охорони здоров’я міської ради Микола Якимчук, Президент БФ «СТОПРАК» Марія Адамчук, головний лікар КЗ «Луцька міська дитяча поліклініка» Оксана Лєщинська. На сьогоднішній день у місті Луцьку паліативної допомоги потребують 240 маленьких пацієнтів. Однак, як зазначила Оксана Лєщинська, планується надання різнопланової допомоги не лише важкохворим дітям (наприклад, дітям з діагнозом ДЦП, важкими формами туберкульозу, СНІДу, онкохворим), але й їхнім батькам. Так, наразі опитали 47 сімей та визначили, хто потребує допомоги психолога, консультації реабілітолога тощо. Микола Якимчук зауважив, що саме слово «паліум» з латині означає «накидка, плащ», тобто це підхід, що дозволяє шляхом запобігання, захисту (прикриття), допомоги поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання. «Нам вдалося за допомогою БФ «СТОПРАК» залучити до цієї проблеми депутатський корпус міської ради: попередньо в квітні

місяці на виконкомі було прийнято Проект міської цільової програми розвитку паліативної допомоги у місті Луцьку на 2015-2020 роки, після чого пройшло обговорення в депутатських комісіях і вже в травні проект винесено на розгляд сесії міської ради, де було прийняте одноголосне рішення та затверджено дану Програму», – наголосив начальник управління. За словами Марії Адамчук, прийнята Програма є дійсно важливою, реальною, а не папірцем задля по-

мітки «виконано». Згідно Програми на розвиток паліативної допомоги з бюджету міста та коштів БФ «СТОПРАК» за 5 років виділять 2, 7 млн. грн. Вона відзначила, що спільно з Міжнародним фондом «Відродження» початок реалізації такого проекту в Луцьку є приємним моментом, адже важкохворі маленькі пацієнти вкрай потребують такої допомоги. Виїзна бригада «Хоспіс вдома» у складі лікаря, медичної сестри, психолога розпочне свою роботу вже 6 липня. Пізніше, за потреби, можуть бути задіяні соціальні працівники, юрист, вузькопрофільні лікарі інші спеціалісти. На завершення прес-конференції було показано автомобіль, на якому будуть здійснюватись виїзди до пацієнтів та, при необхідності, транспортування їх у лікувальний заклад. Про перші результати роботи планують відзвітуватися уже в вересні. Луцька міська рада

В Англии мэром впервые стал человек с ограниченными интеллектуальными возможностями

В июне Гэвина Хардинга избрали мэром, и он стал первым человеком с инвалидностью, который занял такой пост. Мужчина будет реализовывать свой мандат в городке Селби, что в Северном Йоркшире, население которого составляет 14 350 человек.

Хардинг уже доказал свой политический талант депутатской работой, вторым избирательным сроком в Трудовом совете и увеличением числа своих избирателей от 590 до 1039 во время местных выборов. После того, как он показал такие хорошие результаты, коллеги политика выдвинули его кандидатуру на мэра города. Хардинг будет проводить ведущие собрания общины в Селби и посещать местные события. Говоря о своем назначении, Гэвин сказал: «Ущипните меня, чтобы я понял, что это все происходит на самом деле… Это огромная честь – быть мэром Селби, моего родного города, населенного очень хорошими людьми». Новый мэр также упомянул, сколько времени прошло и что изменилось в вопросе политической инклюзии людей с инвалидностью. Он рассказал, что в 1986 году, когда был учеником общеобразовательной школы, кроме него, возможность обучаться имели всего лишь несколько людей с подобными нарушениями. Тем более для лиц с инвалидностью было просто невозможно занять пост мэра.

У Хардинга много амбиций относительно пребывания на должности мэра. «Как председатель городского совета я хочу быть уверен, что мы будем заботиться об интересах людей настолько, насколько можем, и будем всегда служить на благо общины», – говорит он. Среди главных планов на будущий год мужчина назвал улучшение работы полиции, содействие открытию различных магазинов в городе и обеспечение больших возможностей для молодежи. На вопрос о том, будут ли его достижения стимулировать других людей с инвалидностью претендовать на пост мэра, Гэвин, упоминая о самоадвокации как очень полезном инструменте для представления себя и других людей, сказал: «Нет ничего невозможного для людей с ограниченными интеллектуальными способностями». Экс-мэр Селби назначение Хардинга прокомментировал так: «Гэвин – очень яркий пример того, чего можно достичь, имея поддержку и одобрение». По материалам Guardian

Вагони поїздів КП «Харківський метрополітен» обладнають для людей з інвалідністю Про це 8 липня під час засідання комітету з питань забезпечення доступності маломобільних груп населення до об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури повідомив начальник управління транспорту Департаменту інфраструктури Євген Федорчук.

Так, на Салтівській лінії 30 вагонів у 15-ти складах вже обладнали для людей з інвалідністю: у першому та останньому вагонах з одного боку демонтували дивани і встановили поручні. Таким же чином вже облаштований і новий п'ятивагонний рухомий склад метро виробництва Крюківського вагонобудівного заводу, який скоро почне курсувати. У ньому також встановлені звукові маячки, які сигналізують про відкриття і закриття дверей. Також при КП «Харківський метрополітен» діє служба супроводу людей з інвалідностю. Для цього людині потрібно зателефонувати за номером 731-00-00 і повідомити, в який час і на якій станції вона хоче здійснити посадку і де вийти. У зазначений час на неї чекатимуть співробітники метрополітену, які допоможуть спуститися до вагону поїзда і вийти з метро. Вл.кор.

Радість дитинства

№15-16(165-166) серпень 2015

Подаруй посмішку дітям! ЛІТО – кольоровий сезон, найулюбленіша пора року всіх дітей! Це пора радості, спекотної погоди, влітку можна засмагати та купатися, не потрібно кожного разу тепло вдягатися перед тим, як виходити на вулицю, а досить взути «шльопанці» – і вперед! Можна гуляти на свіжому повітрі хоч цілий день, влітку взагалі відчуваєш себе вільно – можна лазити по деревах, грати в м'яча, кататися на роликах, на скейтборді, на велосипеді, і навіть погода не зможе перешкодити, хіба що дощ піде, але ж скоро земля все одно висохне, повернеться сонячна погода! ЛІТО – це пора канікул!!!

ожна дитина народжується у цей світ для життя і кожна по-своєму унікальна та неповторна, всі діти – дуже різні: слухняні і неслухняні, обдаровані і не дуже, головне, аби були щасливими, навіть ті, кому природа не додала здоров’я, а це – «особливі» діти. «Всі ми різні, але заслуговуємо на однаково дружній світ…» В усьому світі питання дитячої інвалідності досить розповсюджене і Україна не виняток, адже в нашій державі таких дітей близько 170 тисяч, на кожні п’ятдесят припадає одна дитина, і з кожним роком їх кількість збільшується. А чи задумувалися ми коли-небудь про наше відношення до «особливих» дітей? Звичайно, більшість, кого це не стосується, просто уникають, закриваючи на все це очі. Наше ставлення або його відсутність до «особливих» дітей є індикатором наших людських моральних проблем, можливо саме через таких дітей Господь прагне нам дати таке, що іншим чином ми просто не здатні були б отримати? А чи знаємо ми про людей, які мали інвалідність, проте це їм не завадило стати великими і на весь світ відомими? Зокрема князь Ярослав Мудрий, композитори Фредерік Шопен, Іоган Себастьян Бах і Людвіг ван Бетховен, художники Тулуз-Лотрек, Леонардо да Вінчі, Клод Моне, Едгар Дега, відома французька актриса Сара Бернар, 32-й Президент США – Франклін Делано Рузвельт, знаменитий вчений-фізик, автор теорії «чорних дір», професор Стівен Хокінг, котрого називають сучасним Ейнштейном. А всім відомий британський мільярдер Річард Бренсон, який в дитинстві хворів на дислексію – часткове специфічне порушення процесу читання, однокласники сміялися з нього і вважали дурником. Маючи таке захворювання, він мав сто п’ятдесят причин для того, щоб стати неуспішним, бути інтегрованим, але на щастя у Бренсона була поряд людина, яка допомогла йому повірити у власні сили – це його мати Іветт. Вона завжди повторювала: «ти зможеш, Ріккі!», і в нього все виходило. Бренсон став успішним, він засновник корпорації «Virgin Group», яка включає в себе близько 400 компаній різного профілю. Та чи варто перераховувати всі компанії, засновником котрих стала людина, яка в дитинстві була неспроможною прочитати і сторінки тексту? Ціллю було показати масштаби особистості Бренсона, а головною запорукою його успіху була підтримка матері Іветт, бо дуже важливо, щоб нас оточували лише гарні та щирі люди, які підтримують, надихають, запалюють в нас оту іскорку, полум’я якої розгорається, і тоді все виходить! Тому найперше, що треба зробити кожному з нас – змінити своє ставлення до людей з інвалідністю, потрібно впроваджувати ініціативи та цілу низку заходів: це виховна робота у закладах освіти, просвітницька робота ЗМІ, а в першу чергу – кожен має почати з себе. Тільки разом, об’єднавшись ми зможемо розвіяти ці стереотипи. Будемо вірити, що в Україні знайдеться достатньо соціально відповідальних і свідомих людей, щоб втілити ідею толерантного суспільства в реальність. Кращу Україну можна створити тільки спільними зусиллями найкращих! Саме тому Еліна Парамонова – керівник студії сучасної хореографії «Royall-ballet», а в першу чергу, прекрасна людина із великим, сповненим любові і тепла серцем, володарка спеціальної нагороди «Унії Культури Європи» за величезний внесок в хореографічне мистецтво України та активну благодійну діяльність, на протязі п’яти років є ідеологом та ініціює Благодійний проект «Подаруй посмішку дітям!» для «особли-

вих» дітей, що відбувся в концерт-холі «Український Дім». Благодійний проект дарує радість та незабутні враження, підтримує та створює свято для «особливих» дітей, а глядачами цьогорічного заходу були вихованці дитячих будинків та інтернатів, зокрема Білоцерківського дитячого будинку-інтернат для дітей з інвалідністю, Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей «Злагода», Білоцерківської спеціалізованої школи №19, Спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей із порушенням слуху міста Білої Церкви, Васильківської спеціальної школа-інтернату для дітей з важкими порушеннями мови, а також Громадської Організації «Відчуй», де проходять реабілітацію та арттерапію діти з вадами слуху. Свято розпочалося з перегляду відеоролику про відомих людей, які будучи сиротами, самостійно у житті добились світової слави та визнання. У підтримку проекту виступали відомі артисти та зірки української естради, зокрема знаменитий шансоньє – Народний артист України, поет, композитор – Олег Гаврилюк, фіналіст другого сезону «Х-фактор» – Владислав Курасов, енергійні, драйвові, запальні – дует «Анна-Марія», Даяна Гаврилюк, Наташа Турбіна, всім відома казкарка і дитячий композитор – Алла Мигай, а також Олександр Єгоров – харизматичний,талановитий маестро, чия творчість нікого не залишає байдужим. Учні студії сучасної хореографії «Royal-ballet» різної вікової категорії виконували цікаві танцювальні постановки, дивували кількістю неймовірних образів та перевтілень: патріотичний номер, що йде від щирого серця – «Я за Україну небеса благаю», драйвовий виступ – «Кантрі», фешн-бродвей – «Модниці», мрійливий номер – «Аліса в країні чудес», романтичний – «У сяйві місяця», улюблений мультяшний герой усіх поколінь – «Міккі», «Весняна прогулянка», солодкі – «Цукерочки» та смачнюще «Варення» і найменшенькі – «Посіпаки», їм лиш по три рочки, а які ж вони талановиті. Ці чудові виступи підготували хореографи – Людмила Глушко, Валерія Заїка, Юлія Бобир, Еліна Маркович та Євгенія Золотарьова. Театр міміки і жестів «Райдуга» культурного центру українського товариства глухих, який створено в далекому 1969 році і на сьогоднішній день це єдиний в Україні професійний театр, де танцюють і виступають актори з вадами слуху, підготували номери пантоміми «Обруч» та «Утренний Респект», художній керівник – Наталія Кутина, а вела програму – Ірина Чекалюк – Золотий» голос стадіону «Олімпійський» на Чемпіонаті з футболу ЄВРО2012. Під час заходу відбулась виставка робіт виготовлених руками «особливих» дітей та аукціон, на якому було представлено купу чудових речей і аксесуарів hand-made, всі бажаючі мали змогу ознайомитися з багатим розмаїттям дитячих виробів декоративно-прикладного мистецтва, купити їх і цим самим зробити добру справу – допомогти, адже кошти направлені на допомогу спеціальним закладам. У залі було надзвичайно тепло і затишно, довкола лунав веселий сміх та радість, діти отримали гарний настрій, чудові враження та купу подарунків, а заклади забезпечили побутовою технікою та речами першої необхідності. Очі дітей сяяли від захвату та емоцій, надовго їм запам’ятається це свято! Благодійний проект «Подаруй посмішку дітям» – це захід на підтримку «особливих» дітей, мета якого адаптувати їх до повноцінного, соціально активного життя. Ці діти – інші, але Господь наділив їх основною особливістю (можливо не кожному з нас вона притаманна) – це надзвичайна ДОБРОТА. До того ж вони – дуже талановиті, вишивають бісером, плетуть, малюють, дивують глибиною написаних пісень та віршів, танцюють, співають, а головне – вони щирі та відкриті. Величезне спасибі всім небайдужим людям, які переймаються проблемами дітей з особливими потребами, за допомогу та підтримку Благодійного проекту «Подаруй посмішку дітям – 2015!»: дружній команді Благодійного фонду імені Валерія Бугая у складі настоятеля храму Іллі Муромця – протоієрея Димитрія Марандюка, Надії Карпенко, Світлани Мельник, Вадима Кро-

пивницького та Марини Левченко. Особлива подяка за надання цього чудового залу Юрію Стельмащуку – директору Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», Володимиру Мунтяну – лідеру Духовного Центру «Відродження», Володимиру Тоцькому – директору Благодійгого фонду «Вітер Змін», Олені Піддубній – ректору інституту творчості, керівнику дитячого фонду «Щасливі долоні», Ірині Ткаченко, Едварду Діксону, народному депутату України, першому командиру батальйону «Айдар» – Сергію Мельничуку, Єві Кузьміній – директору ательє-магазину «Atelier33», компанії «Інтайм», парку атракціонів «HAPPYLON», а також артистам, які погодилися прийняти участь та подарували свою творчість дітям. Інформаційним партнерам заходу: всеукраїнському суспільно-політичному журналу «Оксамит», рекламно-інформаційному виданню – «Журнал мир отдыха и бизнеса», інформаційній агенції «Бізреліз» та «Інтерфакс-Україна», інтелектуальному музичному порталу «Music Ukraine», інформаційно -ресурсному центру «Гурт», порталу «Велика Ідея», всеукраїнському інтернет-телевізійному каналу «Здорова Україна», телеканалу новин «24», радіостанції «Промінь», ЗМІ Міста Білої Церкви і Василькова, а також Українському Форуму Благодійників, Асоціації Благодійників України, Національній Асамблеї інвалідів України. Еліна Парамонова – організатор та ідеолог благодійного заходу «Подаруй посмішку дітям - 2015!» зазначає: «Діти з нетерпінням чекали на це свято, маємо надію, що сьогодні ми допомогли сотням дітлахів знайти мрію, повірити у свої сили та з вірою і посмішкою сміливо дивитися у майбутнє, а також привернули увагу громадськості і залучили суспільство до милосердя і допомоги, адже ми – Українці – єдина нація, нам необхідно підтримувати один одного, а тим паче «особливих» дітей, давати їм надію на світле майбутнє, дуже хочеться, щоб наше суспільство навчилося дивитися на цих дітей та сприймати їх по-іншому, не просто як інвалідів, а як особистості, адже вони, як і всі, мають право на гідне життя, розвиток, навчання, спілкування, участь у громадському соціумі, а найважливіший бар'єр, який потрібно подолати – це виправити ставлення людей до сприйняття інвалідності, адже всі ми різні, проте заслуговуємо на однаково дружній світ… Закликаємо усіх сьогодні й кожного наступного дня зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України. Подаруйте посмішку дитині, адже це так просто, бо навіть одна маленька посмішка – може змінити життя!.. ТОМУ ОБ’ЄДНУЙМОСЯ ЗАРАДИ ДОБРА, АДЖЕ РАЗОМ МИ ЗМІНИМО СВІТ НА КРАЩЕ!!!» Надія КАРПЕНКО

№15-16(165-166) серпень 2015

Мама «солнечной» пианистки: Дочь не просто играет, она показывает сказку «В моей практике это первый «солнечный» ребенок, которого я обучаю музыке, – говорит преподавательница. – И, конечно, у нас с ней не просто отношения «учительница – ученик», она мне как родная. Я знаю, что она любит и что ей не нравится. С такими детками по-другому нельзя».

Поначалу Елена Викторовна даже не загадывала, что им с Лизой удастся выучить и исполнить. Чтобы ученице было легче запомнить ноты, преподавательница придумывала о каждой сказку. Да и саму мелодию представляла как сказку: вот, мол, Золушка кружит в вальсе, и ее нежное платье развевается, а туфельки звенят. Лиза впитывала эти рассказы и старалась передать их в музыке. Сама Валентина Михайловна говорит, что дочь не играет, а показывает ту самую сказку, которую рождает мелодия.

На сцене Лизочка «горит»

13-летняя Лиза Халявченко-Бабич из Орджоникидзе, преодолевая тяжелый недуг, год за годом завоевывает первые места на международных музыкальных фестивалях.

Пропала и нашлась в музыкальной школе

Музыка в жизни Лизы появилась совершенно необычным образом. Как-то пятилетняя Лиза незаметно выскользнула из квартиры, вышла на улицу и потерялась. Родители заметили исчезновение дочери буквально через несколько минут и бросились на поиски. Они были в панике: девочка с синдромом Дауна не могла даже толком рассказать, как ее зовут и где она живет. «Первая мысль была, что мы потеряли нашу девочку навсегда, – рассказывает мама Лизы, Валентина Бабич. – Обошли с мужем все закоулки, опрашивали прохожих, а потом ноги сами понесли меня к музыкальной школе. Там дежурная сама меня спросила, не моя ли это дочь, настойчиво дергающая дверь в школу?» Мама, обнаружив дочку у дверей музыкальной школы, поняла, что это знак. Ведь и раньше, когда они ходили мимо школы, Лиза всегда останавливалась, прислушиваясь к звукам музыки. Буквально на следующий день Валентина Михайловна взяла Лизу за руку и, особо не надеясь на удачный исход, повела ее в музыкалку. Боялась, что им откажут в занятиях, но руководство прониклось историей девочки, а преподавательница Елена Викторовна Семенуха стала Лизе практически второй мамой.

Сейчас Лиза – успешная ученица не только музыкалки, но и обычной школы. Именно музыка помогла ей показать, что она способна запоминать и учиться. А еще девочка занимается рисованием и ходит на танцы. А сцена для нее – некое волшебство. Выступая, девочка на г л а з а х преображается, и ей очень нравятся аплодисменты и признание.

«Конечно, Лизонька очень переживает перед выступлением, – рассказывает мама. – Но когда выходит играть, такое чувство, будто она полностью в музыке. Она прямо вся «горит».

Поначалу вместе с ученицей на сцену выходила и Елена Викторовна – ее присутствие вселяло в де-

вочку спокойствие и уверенность. Сейчас же Лиза уже выходит сама, очень этим гордится и обязательно поклонится в знак благодарности всем тем, кто пришел ее послушать. Валентина Михайловна помнит до мелочей первое большое выступление дочери в Киеве. Тогда юная пианистка играла вместе с голландским оркестром Jostiband. Когда Лиза вышла на сцену, все артисты, каждый по-своему, поприветствовали ее: кто улыбнулся, кто послал воздушный поцелуй. Когда же маленькая украинка закончила исполнять пьесы - зал взорвался аплодисментами. Платье, в котором тогда играла, с того момента стало для девочки счастливым. Его хранили только для выступлений на конкурсах и фестивалях, и оно действительно приносило Лизе успех.

Отправляясь же на последний фестиваль в Болгарию, где юная украинка взяла Гран-при, Лиза с мамой поехали во Львов и купили там платье-вышиванку. И это платье принесло победу.

Девочка по-настоящему живет музыкой. Это и ее увлечение, и ее спасение. «Нам нельзя отступать, – говорит Валентина Михайловна. – Фестивали и выступления просто необходимы, ведь, участвуя в них, дочка видит технику, смотрит, как играют другие виртуозы, и тянется за ними. А во-вторых, своим успехом она показывает, что синдром Дауна - не приговор, что и с ним ребенок может развиваться и побеждать. Нужно только верить и трудиться». Конечно, участие в фестивалях стоит немалых денег. Валентина Михайловна, смахивая слезу, благодарит всех тех, кто не остается безучастным и помогает ее девочке совершать эти поездки. Верит, что после окончании школы, дочери не заменят статус инвалидности на клеймо «психически больной человек» и она сможет получить образование, как все остальные выпускники. Тем более, что Лиза мечтает связать свою жизнь с музыкой. В последнее время пианистка сама совмещает кусочки из отдельных музыкальных произведений в одно целое. Мама Валя радуется: а вдруг совсем скоро ее дочка удивит своим собственным этюдом? И тогда ее собственная сказка станет реальностью. Ирина РУДЕНКО «Комсомольская правда в Украине»

До З а пор іж ж я пр и вез л и між на р од ну уг ор с ьк у г у ман іт ар н у д опомо г у д л я б аг а т оді тн их с імей пе р ес ел енці в

Угорська Екуменічна Служба Допомоги спільно з запорізьким благодійним фондом «Сантіс» за підтримки посольства Угорщини надала адресну гуманітарну допомогу для чотирьохсот сімей переселенців із Донбасу, котрі виховують дітей віком до двох років або мають більше трьох дітей. З 13 по 15 липня вони одержали все необхідне для життя: набори харчування та засоби гігієни для дітей і дорослих, предмети для кухні. Допомога призначалася для тих, хто волею долі опинився в складній ситуації і зараз проживає на території Запорізької області.

Переселенці, котрі мають інвалідність, зазначають, що хочуть співпрацювати з місцевими громадами осіб з інвалідністю. На жаль, не мають достатньої інформації про їх діяльність, про реабілітаційні центри, інші заклади для людей такої категорії. Тому велике прохання до волонтерів допомогти у цьому питанні. Мати чотирьох дітей Олена з Горлівки приїхала за гуманітаркою до Запоріжжя з Мелітополя. На інвалідності з дитинс т в а . Гуртується з іншими матерями-переселенками, котрі мають проблеми зі здоров’ям, аби разом долати негаразди життя. Каже, що в обласний центр гуманітарної допомоги надходить значно більше, ніж у маленькі міста й села, хоча там також проживає чимало переміщених осіб. Просить звернути увагу волонтерів саме на віддалені райони За-

порізького краю. Висловлює побажання: у набори допомоги для багатодітних родин додавати більше солодощів, цукру, іграшок для дітей. Їй самій потрібна реабілітація. Знаходиться в пошуку такого центру, де можна було би поліпшити фізичний стан. Жінка дуже рада, що цього разу і її сім’ї приділили увагу. Вдячна всім добрим людям за піклування, турботу, розуміння. Слова подяки на адресу угорських благодійників висловлювали й інші люди з особливими потребами. «Це вже третя гуманітарна допомога з Угорщини, – розповідає президент благодійного фонду «Сантіс» Олег Філатов. – Угорські церкви різних конфесій, у тому числі, й православна, створили Угорську Екуменічну Службу Допомоги, щоб надавати благодійну допомогу людям незалежно від їх віросповідання, кольору шкіри, географічного розташування та інших ознак. Ми дуже вдячні за таку міжнародну підтримку, яка дуже необхідна для переселенців із Донбасу, особливо для тих, хто має інвалідність. Наш фонд надає соціально-психологічну допомогу для дорослих і дітей, котрі були вимушені покинути рідні місця. Це стало можливим завдяки фінансуванню Угорською Екуменічною Службою Допомоги та шведською протестантською церквою». Такі акти доброї волі зміцнюють міжнародну співпрацю та сприяють подоланню бар’єрів між людьми, утверджують гуманістичні ідеали та цінності. Заради цього волонтери фонду готові й надалі не покладати рук. Оксана ДРОЗДОВСЬКА

Спорт

№15-16(165-166) серпень 2015

Літня школа як модель життя: не розділяти, а здружувати! Багаторічною мрією колективу Кіровоградської міської психолого-медико-педагогічної консультації був корекційно-оздоровчий табір для дітей з особливими освітніми потребами. Зазвичай такі діти мають вузьке коло спілкування. Тому педагоги не лише мріяли, а й багато працювали для того, аби Літня школа на березі моря відбулася! Для того, щоб це сталося, треба було стукати в потрібні двері. Так про важливу й корисну ініціативу почули й допомогли. Як усе відбулося, чим особливий реабілітаційно-розвивальний проект, як він змінив дітей та їхні родини? Розповідає завідувач Кіровоградської міської ПМПК Олена Дорошенко: «Сьогодні ми з гордістю можемо сказати – вперше в Україні силами спеціалістів психолого-медико-педагогічної консультації проведений захід, за результатами якого у дітей з інвалідністю та їхніх родин намітилися позитивні зрушення. У таборі в Луговому ми створювали для дітей та їхніх батьків корекційно-розвивальне середовище. До занять та спеціальних вправ на повітрі свідомо ставилися всі – малеча від трьох і до чотирнадцяти років, мами цих дітей та наші педагоги. Унікальність проекту в тому, що до інклюзивної літньої школи ми запросили незвичайних дітей. Переважна більшість з них має категоричний висновок лікарів про недопустимість їхнього перебування у дитячому колективі. Зазвичай батькам важко погодитися з таким висновком, та частина з них здається...Адже для того, щоб спростувати це твердження, потрібна кропітка щоденна робота та ретельна підготовка. Ми розуміли, наскільки це відповідально, тож усе зважили, мали бути готові до будь-яких ситуацій. Проте відступати не збиралися! Отже, в інклюзивній літній школі відпочивали діти з розладами спектру аутизму, які складали третину учасників, інша третина – діти з вадами фізичного роз-

витку й частина – діти звичайного розвитку. Ми вже давно відстоюємо цей принцип – не розділяти дітей, а збирати разом, таким чином відтворюючи суспільство в мініатюрі, де всі люди в ідеалі мають взаємодіяти, сприймати один одного, а не, вибачте, проводити межу: ці люди нормальні, а ці – ні. Дуже хочу, щоб батьки дітей звичайного розвитку усвідомили: діти з вадами у розвитку не завдають жодної шкоди розвитку інших дітей. Скоріше навпаки. Звичайні діти не просто допомагали, вони самостверджувалися та розкривалися як особистості, які готові використовувати свій природній потенціал на повну потужність. Літня школа ще раз це довела. Звісно, учасниками інклюзивної школи були не всі бажаючі. Це були діти, що пройшли відповідний курс навчання на базі міської психолого-медикопедагогічної консультації. Кожна дитина працювала по унікальній, розробленій безпосередньо для неї програмі та готова була застосовувати на практиці отриманні знання. Для молодших основним завданням було закріплення перших отриманих навичок, для старших - «іспит на зрілість». Сказати, що ми, організатори заходу, дуже хвилювалися – це нічого не сказати. Бо виплекати ідею – це одне, а знайти для неї групу підтримки – зовсім інше. Скільки унікальних ідей мусять припадати пилом через таку прозу, як гроші. Та коли щиро прагнути до мети, весь світ іде тобі на зустріч. Фінансування питань проживання та харчування дітей з інвалідністю взяв на себе Кіровоградський міськвиконком. Друге майже вирішальне питання – чим доїхати до місця проведення заходу – взяв на себе благодійний фонд Табалова. Ми звернулися до Андрія Табалова з проханням надати транспорт для перевезення до табору, й питання було вирішене за кілька днів. Ми вдячні за допомогу в організації різних заходів нашого закладу, - наші прохання знаходять розуміння й підтримку. Для півсотні людей різного віку благодійний фонд орендував комфорта-

бельний автобус, а за кермом був ввічливий та уважний водій. Та навіть коли майже всі фінансові питання були вирішені, рівень хвилювання зашкалював. Адже ми мали стати першими в Україні, хто втілить теорію в практику. Фахівці Кіровоградської міської ПМПК кілька років вивчали досвід Ізраїлю та Польщі. В цих країнах виїзні навчальні школи є звичайною справою. Однак у нас застосовувати в чистому вигляді такий корекційний вплив неможливо, в Україні інша нормативна база, інша ментальність. Тому потрібен був час та досвід для адаптації отриманих знань до реалій нашої держави. Зараз ми впевнено кажемо: результат є. Діти успішно пройшли навчання та засвоїли правила соціалізації у суспільстві. Отриманий досвід спільного перебування дітей з різними інтелектуальними та фізичними можливостями дає багатьом дітям шанс на кращу долю. Поки фахівці ще аналізують шляхи вдосконалення та способи застосування на практиці отриманих знань, батьки дітей з особливими потребами переконані: їхні діти можуть набагато більше, ніж донедавна стверджувала наука. Мрії здійснюються – аксіома, кожна дитина потрібна та унікальна – теорема. Тетяна КОРІНЬ

По ве р нен ня до ж ит тя

Вже втретє, на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру проводиться табір фізкультурноспортивної реабілітації воїнів АТО за програмою «ПОВЕРНЕННЯ ДО ЖИТТЯ» («BACK TO LIFE»).

Програма орієнтована на покращення психоемоційного стану учасників табору; формування психології оптимізму попри ураження, реальної готовності до інтеграції в «звичайне» оточення/життя; оволодіння навичками максимально самостійного життя, незважаючи на отримані травми та порушення, але враховуючи їх. Важливою складовою програми є використання принципу «рівний – рівному», шляхом залучення інструктора активної реабілітації, яким є особа з інвалідністю (особа на візку, з ампутацією кінцівки, з церебральними ураженнями, порушенням зору і т.д.), що зазнала аналогічної травми, але змогла відновити порушені або компенсувати втрачені функції, та на даний час веде активний спосіб життя. Цей інструктор активної реабілітації, як особа з інвалідністю, має досвід проходження курсу реабілітації, володіє методиками адаптації людини з конкретним нозологічним ураженням. Під час перебування в Центрі учасники постійно зайняті: або ж фізичними тренуваннями, чи дозвіллям. Також, учасники мають можливість долучитись до роботи (волонтерської) зокрема: прибирання території, догляд за рослинами (наприклад, мати можливість працювати на грядці, клумбі, поливати рослини, підстригати кущі), ходити на прогулянки для збирання ягід, грибів, лікарських трав тощо Також, позитивним чинником реабілітаційної програми є аспект перебування учасників в паралімпійському середовищі – спілкування зі спортсменами та тренерами національних паралімпійських збірних команд з різних видів спорту, що проходять тренування на тій же базі та в тих же умовах. Спортсмени-паралімпійці, маючи важкі ураження, пов’язані з інвалідністю, залучаються до роботи в програмі як приклад соціалізації та повної особистісної реалізації в

житті та створюють впливи для мотивації учасників, що проходитимуть реабілітацію. ПРО ЦЕНТР 15 січня 2015 року в селі Яворів Турківського району відкрито другу чергу будівництва Західного реабілітаційноспортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України. Будівництво реабілітаційно-спортивного центру, що розмістився на 189 га площі розпочали 2006 року та коштувало державі 160 млн грн. Центр вводився в експлуатацію у дві черги. Після відкриття першої черги спортивної бази у січні 2010 року спортсмени параолімпійці відразу взялися тут до тренуваннь, а 15 січня 2015 офіційно завершено другу частину будівництва. Діє новий житловий корпус на 200 ліжкомісць. Також тут розташований конференц-зал, їдальня, комплекс саун, пральня. У будівлі є спеціально обладнані ліфти для людей з інвалідністю, усі україномовні написи дубльовані англійською мовою та шрифтом Брайля. Спортсмени тренуються на сучасному обладнанні. Слова подяки Від імені бійців АТО, волонтерів щиро дякуємо фахівцям Національнлї Асамблеї інвалідів України, Національного паралімпійського комітету України, Українського центру фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», Уповноваженому Президента України з прав людей з інвалідністю Валерію Сушкевичу, адміністрації та персоналу Західного спортивно – реабілітаційного центру, капеланам Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла, Ярославі Токар та Андрію Табалову, за надану можливість пройти комплексну реабілітацію бійцям АТО, які при виконанні покладених на них державою завдань, отримали різні форми інвалідності. Хочемо зазначити, що Ваша допомога була вкрай необхідною й корисною, оскільки Герої гостро відчувають потребу в високваліфікованій комплексній реабілітації. Зазначу, що всі, учасники програми неодноразово висловлювали своє захоплення та вдячність за надану можливість проходження реабілітації в Західному спортивно-реабілітаційному центрі. Ще раз дякуємо й висловлюємо надію, що це лише успішний початок нашої співпраці, і в майбутньому Ви ще не раз допоможете нашим Героям повернутися до мирного життя! Успіхів у всіх починаннях!

Пер е можец ь Мі жнар одно го фу тб ол ь ног о т ур н іру Вже п'ять років поспіль футбольна команда Шевченківського дитячого будинку-інтернату Харківської області входить у трійку кращих команд на турнірі «SENI CUP».

Незважаючи на те, що у 2015 році відбірковий турнір «Міжнародної футбольної ліги SENI CUP» в Україні не проводився, команду Шевченківського дитячого будинку-інтернату було запрошено представляти Україну на Міжнародному футбольному турнірі у м. Торунь (Польща) у липні 2015 року, де вони вдруге здобули перше місце у своїй підгрупі. Метою турніру є сприяння інтеграції осіб з обмеженими можливостями в суспільне життя та популяризація фізичної культури. Захід проводиться за всіма правилами FIFA, з професійною суддівською оцінкою матчу. Він став відмінною можливістю для людей з інвалідністю взяти участь у спортивних змаганнях, адже стимулює фізичний розвиток вихованців та підопічних, які проживають в інтернатних установах системи соціального захисту населення.

№15-16(165-166) серпень 2015

Інклюзивне середовище

Фріда Кало. Творити, щоб вижити

Фріда Кало – образ водночас трагічний і стоїчний. Але стоїчний, характерний, непохитний – насамперед. Не тільки тому, що цей образ здатний вселяти надію і впевненість у приречених. Запаморочлива, нелюдська стійкість (у Фріди все позамежне, безбереге, як океан) вивела її в категорію жінок, які вміють влаштовувати своє життя. Вона продемонструвала можливість знаходити смисл життя в умовах, майже несумісних із самим життям. Конвертування болю в мистецтво вирізняє її навіть у когорті видатних жінок. Таке терпляче поборюване трагічне начало вкрай рідкісне, його можна побачити хіба в долі ще одної великої жінки – Лесі Українки.

зично робити щось інше. «Мати влаштовує над її ліжком щось схоже на балдахін і прикріплює там дзеркало, аби дівчина могла бачити й малювати себе, – повідомляє Жан-Марі Гюстав Леклезіо, її біограф. – Це ліжко й це дзеркало пройдуть через усю її творчість: знову, як у дитинстві, вона знайшла шлях до іншої Фріди, яка весела й граційна, вічно танцює і якій можна довірити всі свої секрети». Живопис став ключиком від таємних дверей, за якими відкривався інший, дивний світ, несхожий на надто сувору реальність. Укотре історія конкретної людини демонструє можливість пошуку шансу в, здавалося б, безнадійній ситуації. Можливість отримати і спосіб самовираження, і джерело душевних сил для подолання. Спосіб піднятися над недугою й смертю, перетворитися з потвори, яку виганяють із соціуму, на життєздатну, енергійну і навіть привабливу жінку. Не будучи інтелектуалкою, народжена в бідній сім'ї, дівчинка з фантастичною ретельністю взялася за книжки, – нові знання відкрили нові можливості.

ріда Кало вирішувала проблему фізичного і душевного болю переважно на ментальному рівні, часто спираючись на інтуїцію. Вона склала свій образ зухвалим, кричущо випнутим і часто незграбним. Та все ж, маючи перед собою образ Фріди Кало, правдивий, без натурних викривлень, ми розглядаємо лише версію проходження трагедії. Траєкторію неповну, в сенсі зцілення, не до кінця подолану, але нескінченно живу, зворушливо-життєву, чарівну й запальну. Причому щедро засіяну повчальними зернами. Звикання до страждань у дівчинки почалося з перших днів усвідомлення себе, та й сама особистість формувалася, сповита болем, глузуваннями і відчуттям неповноцінності й відсутності любові. У неї були всі підстави для надто раннього дорослішання та парадоксального погляду на світ. І батько, хворий на епілепсію, і мати, яка раз у раз впадала в депресію, і перенесений у 6 років тяжкий поліомієліт, що нагадував про себе обтяжливою для дівчинки кульгавістю (її права нога залишилася частково паралізованою, трохи тоншою за ліву, і їй усе життя доводилося приховувати фізичне каліцтво довгим вбранням). Обділена материнською любов'ю, відчужена від усього світу, не прийнята дітьми-однолітками (її дражнили «Фріда, дерев'яна нога!»), вона жила, як найчастіше буває в таких випадках, у світі солодких ілюзій та потаємних мріянь. …Фріді не виповнилося й 18 років, коли вона пережила ще одну, можливо найжахливішу, трагедію свого життя: в автобус, у якому їхала дівчина, врізався трамвай. Потім Фріда назвала його автобусом, «що розірвав мене на шматки». Потрійний перелом хребта, потрійний перелом таза, одинадцять переломів правої ноги, проколоті живіт і матка уламком однієї зі сходинок («як шпага прохромлює бика») визначили все її подальше життя. Але спочатку були десятки операцій та місяці болісних катувань у лікарнях. «Моя мати місяць була шокована, вона так і не відвідала мене. Коли про мене сказали сестрі Анріані, вона зомліла. А батько від сумної звістки занедужав, і я побачила його тільки через три тижні». Можна лише уявити собі переживання покаліченої, практично кинутої дитини. «Ось так я втратила цноту... [...] Щоразу, коли мене перевертають у ліжку, я проливаю потоки сліз... [...] Одне добре: я починаю звикати до страждання... [...] Я залишилася жива, до того ж мені є заради чого жити. Заради живопису», – це її потік свідомості, але уривки фраз промовлені в різний час. Дівчина знайшла смисл подальшого існування, – ним стає живопис. Можливо, вона згадала, що її батько (якого вона дуже любила) був фотографом і художником. А можливо, прикута до ліжка, вона просто не могла фі-

Вона зуміла вступити до університету серед 35 представниць своєї статі, поряд із двома тисячами чоловіків, – це, безперечно, щось означає. На момент, коли у 22 роки Фріда стала дружиною відомого в країні художника Дієго Рівери, вона прожила вже все життя. І це життя було переважно лежачим: у ліжку вона писала перші картини, у ліжку вона заковтувала книжки, як пиріжки, у ліжку ж складала листи й вела щоденник, вигострюючи мову. Їй випали випробування, яких із горою вистачило б на кілька людей і кілька життів. Кожна вагома особистість залишає на нескінченному аркуші історії цивілізації траєкторію, відзначену пунктиром, із ключовими точками вчинків. «Розвинути терпіння до страждань. – Вчитися малювати, щоб забутися. – Здобути знання, щоб розвинути здібності. – Читати книжки, щоб відволіктися й поліпшити знання. – Любити, щоб зрозуміти себе і світ. – Писати полотна, щоб самовиразитися й жити. – Терпіти, щоб вижити. – Любити, щоб жити. – Писати, щоб жити». Але це лише схема. За нею – непрохідна драговина самотності та безмежної туги. Зрештою, доля позбавила її всього, навіть любові. Навіть материнства, якого вона прагнула і боялася. Зрозуміло, полотна слугували заміщенням, із певного часу вони були її дітьми. То чого вона зуміла досягти? І чи зуміла? Аварія започаткувала зрост а н н я , розвиток особистості. Потім виникла ланцюгова реакція. Знання закріпили смисл, дали можливість самовираж е н н я , відкрили шлях до таких вершин буття, про

які дівчина з бідної родини не наважувалася й мріяти. Завдяки розвитку таланту, старанності та знанням, помноженим на самоіронію, сприйняття свого життя, Фріда зуміла привабити неабиякого, відомого в усій країні чоловіка-художника. Шанованого в суспільстві, любимого багатьма іншими жінками, такого, що встановлює певний стандарт мислення. За крихкістю й показною веселістю чоловік відчув таку сильну натуру, якої не доводилося зустрічати ніколи. І це зробила вона сама – невтомним доланням і самовихованням. Усі його колишні жінки з'являлися й лишалися лише жінками, натомість тут була глибока, багата особистість. Така може чимало дати творчому партнерові. «Вперше на його шляху зустрічається жінка, для якої, як і для нього, живопис – насущна потреба», – вносить своє пояснення Леклезіо. Її суть, зміст її особистості затуляє навіть живопис. Звісно, не варто ідеалізувати шлях Фріди Кало. Він – як ледь помітна стежина до вершини, що часом губиться, та й вона сама частіше йде навпомацки. Хоча Фріду неможливо звинуватити у відсутності старання. Наприклад, вона намагалася стати матір'ю, попри смертельний страх і неабиякі проблеми зі здоров'ям. Прагнула бути подругою й дружиною, що виявилося для вчорашнього безнадійного інваліда більш ніж складно. Вона перебувала з чоловіком скрізь, навіть тоді, коли під ногами земля ходором ходила, – в часи його комуністичних поглядів. Ніхто з жінок художника не був залучений у його творче життя так, як Фріда. Фріда майже усвідомлено викликала ревнощі чоловіка-художника до власного сенсаційного успіху. До речі, саме після її виставки в Парижі, коли навіть Лувр придбав одну з картин, Дієго Рівера заговорив про розлучення. Втім, згодом вони знову одружилися. І хоча вибудовували відносини інакше, тільки як творчі партнери, – коли через три роки після смерті дружини пробила смертна година Дієго, він заповів, аби прах його змішали з прахом Фріди. Так, вона зростила себе до чудової зірки (реалізованим зіркам, як відомо, не боляче падати). До дуже яскравої особистості. Але нітрохи не турбувалася про фізичне тіло. Не знала? Швидше, не шукала. Надаючи вмістилищу душі значно меншого значення, ніж самій душі. У результаті, погано вибудуваний храм почав розсипатися надто рано. Фріді ще тільки виповнилося 43 роки, а вже через гангрену їй ампутують пальці на правій нозі. Потім – надскладна операція на хребті, з пересадкою кісткової тканини. Вслід за невдалою операцією було ще 6. Повне сум'яття, прострація знеструмленого організму. Фріда не втрачає самовладання, – для нового подолання вона виконує все за своїми, раніше розробленими правилами. І в цьому теж її козир, оскільки демонструє ставлення до життя. Приміром, художниця розписує палату, себе в похмурому корсеті з гіпсу й сталі, так, у веселому, напівжартівливому, сардонічному маренні фотографується з чоловіком. Головний ворог, із яким у цей час намагається звести порахунки Фріда, – безнадійність. Це дуже підступний і підлий супротивник. «Я не страждаю. Тільки втома, і звісно, часто охоплює розпач, розпач, якого не описати словами». Фріда ще більше звертається до пензля, він стає чарівною паличкою. На одному портреті вона зображує на полотні своє серце з артеріями, що його тримає в руці замість палітри, у другій – пензлі, пофарбовані її кров'ю. Чергова ревізія цінностей, особливо гостра насолода кожною хвилиною гаснучого, вислизаючого буття. І навіть знаючи про близьку смерть, вона поводиться велично, без відчутного страху смерті. «Сподіваюся, що кінець буде щасливим», – її останні слова. Така історія блискучої й похмурої Фріди, жінки з нездоланною волею, яка так і не пізнала справжніх законів буття, але судомно прагнула до духовності; яка долає завдяки спразі творити пласт отруйного мороку з болю, хвороби і нелюбові. Почавши життя серед темних демонів, вона зуміла завершити проект в оточенні поблажливих, збентежених місією янголів. Вона вичавила з неприхильної долі все, що можна було. Валентин БАДРАК

Дитинство без обмежень

№15-16(165-166) серпень 2015

Первую в мире линию кукол с особенностями смели с полок

На производство кукол с инвалидностью британскую фирму Makies вдохновила онлайн-кампания Toy Like Me («Игрушка, похожая на меня»). Ее участники в знак поддержки детей с инвалидностью переделывали обычных кукол, чтобы они стали похожими на реальных людей, и выкладывали их фото в социальные сети. AdMe.ru считает, что таким игрушкам давно пора было появиться на свет.

Акция Toy Like Me была запущена родителями, поделившимися фотографиями кукол, которые они собственноручно переделали для своих детей. Они обратились с просьбой к производителям игрушек выпустить серию кукол, у которых были бы такие же физические недостатки, как у их малышей. Тысячи людей моментально поддержали кампанию и стали выкладывать самодельные игрушки. После успешно прошедшей акции фирма Makies решила запустить производство новой коллекции кукол под тем же названием, что и у кампании в соцсетях. Пока было создано три вида кукол: с тростью, со слуховым аппаратом и с ими-

тацией родимого пятна на лице куклы. Сейчас Makies разрабатывает модели кукол в инвалидном кресле и со вспомогательным устройством для ходьбы, а еще кукол, на лица к о т о р ы х можно будет добавлять врожденные особенности или шрамы. Компания также готова создавать кукол по заказу: это означает, что родители смогут заказать куклу, полностью похожую на ребенка. Производители надеются, что теперь здоровые дети и их родители будут дружелюбнее отно-

ситься к детям с инвалидностью, станут больше помогать им, а эти дети перестанут стесняться себя. via: distractify

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО БЛАГОДІЙНОЇ ПРОГРАМИ «РЯТУЙМО РАЗОМ!» Триває Благодійна програма «Рятуймо разом!», організована Національною Асамблеєю інвалідів України

Як Ви можете допомогти

Перерахувати кошти на банківський рахунок: одержувач платежу: ВГО НАІУ; код ЄДРПОУ/ДРФО: 26114037; банк одержувача: ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія, м. Київ (Україна); номер рахунку 26007052624054, валюта UAH (Українська гривня); код банку (МФО): 320649; призначення платежу: Безповоротна фінансова допомога людям з інвалідністю.

Ми щиро вдячні Вам за виявлену довіру та співчуття. Адже саме завдяки Вашій підтримці ми маємо змогу допомогти тим, хто требує.

найбільше її по-

ВСІ ДОВІДКИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ: (044) 279 61 82 Детальніше з програмою Ви можете ознайомитись за посиланням www. sos.naiu.org.ua

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – Уповноважений Президента України з прав людей з ін-

валідністю, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail: bbarier@ukr.net