Газета «Без Бар’єрів» – № 1-2 (151-152), січень 2015 by “Національна Асамблея інвалідів України”

! м о к о р 5 1 0 2 м и в З Но №1-2 (151-152) січень 2015 www.naiu.org.ua

www.bbnews.com.ua

bbarier@ukr.net

Анонс

Що робити із психоневрологічними інтернатами?

Внутрішньо переміщені особи з Криму та Сходу України провели Форум та прийняли Резолюцію На Форумі було зазначено, що статистичні показники свідчать про масштабність внутрішньої міграції в Україні, яку за міжнародними параметрами можна вважати гуманітарною катастрофою країни. Станом на 22 грудня 2014 року офіційно зареєстровано 736 169 внутрішньо переміщених осіб, але фактична кількість переселенців є набагато більДетальніше на стор. шою, й це число зростає з кожним днем.

Лебідь, рак та щука. Або як влада забуває про доступність суду Доступність суду – архітектурна, інформаційна – одна з моїх журналістських тем. Долучившись у минулому році до Всеукраїнської кампанії «Правосуддя без бар’єрів», я не можу спокійно пройти повз чергових бордюрів, сходів, турнікетів, рамок металошукачів у суді. Так, за результатами моніторингу 72 судів у 2013 року картинка доступності суду виявилася «сумною». Зокрема, тільки 29 судів обладнані пандусами, із них – 12 відповідають вимогам Державних будівельних норм (ДБН), в 46 судах встановлені рами металошукачів та турнікети... Детальніше на стор.

Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич: «Працюю!» Сьогодні у нас перше інтерв’ю з Уповноваженим Президента з прав людей з інвалідністю – Валерієм Михайловичем Сушкевичем. Нещодавно, у Міжнародний день людей з інвалідністю, його було призначено на цю посаду. Це людина, яка більше тридцяти п’яти років свого життя займається вирішенням соціальних проблем інвалідів і забезпеченням їх прав. Як показала практика комунікації Національної Асамблеї інвалідів України з представниками громадянського суспільства, в Україні немає людини з інвалідністю, яка би не знала В.Сушкевича як громадського діяча та політика, який присвятив свою діяльність відстоюПродовження теми на стор. 2 ванню прав соціально незахищених верств населення.

Люди із важкими психічними захворюваннями можуть направлятись у психоневрологічний інтернат. В нашій країні діє 158 інтернатів, в яких проживає понад 32 тис людей. На Вінниччині більше 2 тис людей перебуває в 5 інтернатах. На жаль, чимало питань до сьогодні в багатьох інтернатах залишаються не вирішеними. Але головними недоліками інтернатної системи є повна ізоляція підопічних від суспільства, бездіяльність, замкнутість, брак спілДетальніше на стор. кування.

Прийміть щирі вітання з Новим 2015 роком та Різдвом Христовим! Ось і минув 2014 рік – непростий, однак надзвичайно важливий. Він збагатив нас новим досвідом, згуртував і дав можливість не лише вистояти, а й створити всі умови для подальшого розвитку. Я вдячний Вам за дружню підтримку в часи напруженої праці, за те, що Ви раділи нашим досягненням, за щирість Вашого спілкування! Від усієї душі зичу Вам Любові та Віри. Віри в себе і в процвітання нашої країни. Хочу побажати Вам, щоб Новий рік приніс здоров'я, радість, впевненість у завтрашньому дні, а також мир і спокій нашій країні. Гарних Вам несподіванок і приємних вражень, світлого Різдва та щасливого Нового року! З повагою Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, Голова НАІУ В.Сушкевич

Триває передплата на 2015 рік Передплатіть газету “Без Бар’єрів” та переконайтесь “Інвалідність – не вирок” Вартість передплати: Пільгова передплата для осіб з інвалідністю:

на 1 рік - 66.04 грн.

Індекс: 37520

на 1 рік - 44.04 грн.

Індекс: 37392

Соціальний вектор

№1-2 (151-152) січень 2015

У п о в н о в аж е н и й П р е зи д е н т а з п р ав л юд е й з ін в ал ід н іст ю В ал е р ій Су шк е в и ч : « П р ац юю! »

Початок на стор. 1 Валерій Сушкевич – голова Всеукраїнського громадського об'єднання «Національна Асамблея інвалідів України», президент Національного паралімпійського комітету України. А за часів свого депутатства у Верховній Раді України став автором понад 130 законопроектів, спрямованих на захист прав людей із особливими потребами.

ьогодні Валерій Сушкевич поділився з редакцією газети «Без Бар’єрів» своїми думками та враженнями від перебування на новій посаді та своїми планами на майбутнє.

Валерію Михайловичу! Ви багато років очолювали Комітет Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і на законодавчому рівні захищали права людей з інвалідністю. Чим суттєво буде відрізнятись Ваша діяльність тепер?

- Безумовно різниця є. По суті функціональності посад і специфіки реалізації моєї діяльності щодо соціального захисту та забезпечення прав громадян з інвалідністю. Народний депутат – це людина, яка має незалежне право законодавчої діяльності, що певним чином корелюється з політичною силою, яку він представляє. Але політичну силу депутат визначає з урахуванням збігу його поглядів політичних, соціальних, громадянських, стратегії реалізації їх в суспільстві. Проте функції депутата визначена, насамперед, високим рівнем незалежності в реалізації повноважень, наданих йому виборцями. Функції народного депутата як представника законодавчої влади – широкі, потужні та багатовекторні. Спектр реалізації повноважень народного депутата по законодавчому процесу і варіантів його зацікавленості та вмотивованості сферами життя суспільства і держави не обмежується законом.

Якщо казати про Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю, то його функції обмежені одним напрямом відповідно до Указу Президента, пов’язаного з правами людей з інвалідністю. Зокрема: - моніторинг додержання в Україні прав і законних інтересів людей з інвалідністю; - виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері; - внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення; - усунення, запобігання обмеженню та порушенню прав і законних інтересів людей з інвалідністю; -здійснення заходів щодо налагодження взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і законних інтересів людей з інвалідністю; - внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань захисту громадянських, со

ціальних, економічних, культурних прав і законних інтересів людей з інвалідністю; - створення умов для реалізації ними таких прав та інтересів; - участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав і законних інтересів людей з інвалідністю; - забезпечення умов для реалізації їх громадянських, соціальних, економічних та культурних прав, недопущення дискримінації та забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю в усіх сферах суспільного життя, поваги до особливостей інвалідів і визнання їх як компонента людського розмаїття; - участь у межах компетенції в експертизі законів, які надійшли на підпис главі держави, законопроектів, які пропонуються для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи, інших законопроектів, які стосуються прав і законних інтересів людей з інвалідністю; - підготовка та організація заходів за участю Президента України, у тому числі міжнародного характеру, з питань забезпечення прав і законних інтересів людей з інвалідністю; - інформування громадськості про здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання прав і законних інтересів людей з інвалідністю. На жаль, Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю не має права законодавчої іні-

ціативи, не може втручатись в законодавчий процес, та ряд інших моментів, які властиві депутатській діяльності. Але говорячи про цю посаду, яка щойно запроваджена Президентом України, я не можу ще сьогодні визначити і усвідомити повний ресурс і можливості цієї інституції. Одне можу сказати – ця інституція європейського світового рівня, вона просуває Україну до цивілізованого сприйняття прав людини з інвалідністю, і це просили і сподівались на це громадянське суспільство людей з інвалідністю. Власне, саме громадськість осіб з інвалідністю звернулась до Президента з цього приводу. І я вдячний Президенту України, по-перше, що він дослухався до людей, в тому числі – лідерів громадських організацій людей з інвалідністю і забезпечив створення цієї інституції, та по-друге, вдячний за довіру Президента особисто до мене, що я зможу реалізувати цю відповідальну функцію: добиватись забезпечення прав людей з інвалідністю. Саме добиватись!.. На жаль, впевнений, що прийдеться добиватись і боротись за наші обмежені права, проти дискримінації, за розуміння, за усвідомлення нашої рівності серед рівних, за необхідність соціальної захищеності як інструменту держави в забезпеченні наших прав. Тому відчуваючи вже сьогодні дефіцит депутатських повноважень і навіть на рівні підсвідомості («на автоматі») намагаючись виконувати їх згадую: почекай, я ж не депутат і не маю на це право. І тут ловлю себе на думці і намагаюсь усвідомити, що Президент наділив мене частинкою своїх повноважень щодо конституційності дій Уряду, державних інституцій, посадових осіб щодо забезпечення прав людей з інвалідністю. Знову ж на жаль, ці повноваження не такі імперативні, безумовні, і всеосяжні, як хотілось би для захисту наших прав. Але моє переконання, що не посада визначає можливості суб’єкта реалізації функцій цієї посади, а особистість, яка неможливе робить можливим. Це в мене з філософії паралімпійського спорту…

- Які задачі перед собою ставите як Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю?

- Головне, що потрібно було вчора, сьогодні і в майбутньому мені, людині, яка пропрацювала майже 16 років в Парламенті і сьогодні вперше очолила інституцію Уповноваженого з прав людей з інвалідністю – чути біди, безправ’я, думки людей з інвалідністю, їх громадські об’єднання і добиватись впливу на суспільство і владу з метою забезпечення прав громадянина з інвалідністю та його соціального захисту. Дуже важко… Дуже боляче сьогодні бути у вирі сьогоднішніх проблем наших людей. Війна… Уражені бійці-герої, їх сім’ї, біженці війни з інвалідністю, дітки з інвалідністю, наростання соціальних негараздів, об’єктивно спровокованих війною і економічними негараздами, політичні проблеми української влади - все це проявляється в прогресуючому варіанті проблем інвалідності в Україні. Проблеми все більше і більше стають просто бідами цих людей. Не пройшло і доби після мого призначення, а мене ще без кабінету, приміщення, без апарату співробітників захлеснув вир листів і звернень, в тому числі, в Інтернеті, людей, які звертаються до мене за допомогою. Не скаржусь, а констатую. З того часу щодня працюю поки що один, занурений у цю роботу, добиваючись високої функціональності нової інституції. Кабінет Міністрів, його підрозділи, галузеві міністерства, Верховна Рада, її комітети, «свіжі» і досвідчені народні депутати, посадовці адміністрації Президента, і ЛЮДИ всюди зі сподіваннями, проханнями, пропозиціями про права і соціальний захист людей з інвалідністю. ПРАЦЮЮ! Бесіду вела Наталя ГАРАЧ

Соціальний вектор

№1-2 (151-152) січень 2015

П . Ро зе н к о : Ре ф о р м и п о м ' я к шат ь п ад ін н я е к о н о м ік и За його словами, економіка України продовжить падіння, а реформи можуть лише пом’якшити

«Незважаючи на те, що ми проведемо реформи і навіть дуже швидко, ми все рівно будемо летіти вниз. Реформи – це, умовно кажучи, парашут, парашут від того важкого падіння, яке може бути. Або ми його зараз викинемо, ці реформи, і розкриється парашут, а ми плавно опустимося на землю, або, якщо реформ не буде, ми просто розлетимося, а країна розіб’ється», – сказав Розенко.

іністерство соціальної політики в новому уряді очолив Павло Розенко. Публікуємо інтерв’ю з новим міністром, яке він дав «Українській правді». - Пане Павле, чому у вашому міністерстві - а ви розпорядник мільярдів держкоштів - така убогість: поганий ремонт, дешеві меблі? Це для відволікання уваги? - От бачите цей «спальний» гарнітур? Він тут з часів царя Гороха. У 2005 році, коли я вперше зайшов до цього міністерства як радник міністра, він тут стояв. Система соцзахисту не заробляє грошей. Тут не побудуєш системного бізнесу. Нічого, крім головного болю та безсонних ночей в думах про проблеми людей, тут не заробиш. Я прийшов сюди не для того, щоби швиденько щось вкрасти і піти «запакованим» на політичну пенсію. Навпаки, буду робити все, щоб порубати корупційні схеми. - Хто буде призначений на посаду ваших заступників? - Кадрові зміни відбудуться, але вони будуть точковими і дуже швидкими. - Головою Пенсійного фонду буде Олексій Зарудний. Чому саме він? - Так, я збираюся подати кандидатуру Зарудного на розгляд Кабміну. Два роки ця суперважлива структура була без голови. Це абсолютно ненормально. З одного боку, Зарудний - людина відносно молодого віку. З іншого боку – має досвід роботи і досить непогано проявив себе, будучи керівником Пенсійного фонду (у 2008-2010-му роках Зарудний вже очолював ПФ. – ЕП). - У структурах Пенсійного фонду працює 36 тис осіб. Податківців та митників – близько 50 людей. Чи плануєте оптимізувати штат ПФ? - Ми говорили про це з претендентом на посаду керівника Пенсійного фонду. Там велике навантаження, але є питання, що адміністрування єдиного соціального внеску перейде від ПФ до Фіскальної служби. При цьому чисельність ПФ залишилася майже незмінна. Перед усіма фондами соцстраху стоїть завдання скоротити адміністративні видатки. Пенсійний фонд не є винятком. - Чого ви чекаєте від нового керівництва ПФ? - Я поважаю колектив фонду, але мені цікаво, щоб колектив поділяв мої ідеї, а не лише працював, щоб утримувати систему в існуючому стані. Я прийшов з ідеями єдиних принципів нарахування пенсій, про що заявляв неодноразово. Я говорю про поступовий перехід до єдиних принципів нарахування та розрахунків пенсії. В Україні не повинно бути двох-трьох десятків різних пенсійних систем. Інший важливий для мене крок – розвиток недержавного пенсійного страхування. Йдеться і про створення умов для впровадження другого рівня накопичувальної системи, і про розвиток недержавного пенсійного забезпечення. - Доки Ви мрієте про реформи, інтернетом «гуляють» документи про оптимізацію державних фінансів та скорочення соціальних видатків. Там є і припинення індексацій пенсій до інфляції, і підви-

щення пенсійного віку, і скорочення пенсій для працюючих пенсіонерів. - Зараз працює кілька робочих груп, кожна з них має свої напрацювання. Все обговорюється. Частину опублікованого я бачив. Частину – ні, напевно, матеріали готувалися саме у такому вигляді в одній з робочих груп. Можу сказати одне: на момент публікації більшість з цих питань було обговорено і відкинуто. Наприклад, найконфліктніше: підвищення пенсійного віку на п’ять років. Я належу до тих, хто вважає, що підвищення пенсійного віку нічого не дасть Україні. - Скільки ПФ зекономив на попередньому підвищенні пенсійного віку? - Аж 680 млн грн при дефіциті бюджету ПФ, загальному дефіциті, 80 млрд грн. «Овчинка выделки не стоит». Чи варта? Питання пенсійної системи не в тому, скільки буде працювати українець, – 65, 85 чи 100 років. Якщо ми будемо балансувати бюджет за рахунок пенсійного віку, то нам доведеться його підвищити до 500 років. Всі розуміють, що питання балансування бюджету Пенсійного фонду – це, в першу чергу, легалізація зарплат. 200 млрд грн щороку сплачується у «конвертах». Це означає, що щороку Пенсійний фонд недоотримує 70 млрд грн доходів. Розмови про підвищення працездатного віку та збільшення страхового стажу на фоні таких цифр – порожня дискусія. Так, експерти рекомендують, це питання обговорювалося на рівні уряду, але чи будуть такі ініціативи внесені до Верховної Ради, я абсолютно не переконаний. - Призупинення індексацій пенсій буде у проекті держбюджету? - У проекті держбюджету будуть непрості й важкі рішення. З іншого боку, уряд готовий продемонструвати і перспективу розвитку соціальної політики. Ми будемо готувати суспільство до принципово іншої форми пенсійної системи. До введення в тому числі накопичувальної системи. Щоправда, не хотів би говорити, що ми запустимо накопичувальний рівень у такому-то році. Я пропоную все-таки піти шляхом проведення дворічного експерименту для невеликої категорії громадян, наприклад, людей, молодших за 25 років. Частину їхніх страхових коштів ми переводимо в накопичувальну систему. - Хто буде адміністратором цих внесків? - Поки що – Пенсійний фонд. Він буде опікуватися цією системою два роки. - У чому різниця між звичайною солідарною пенсійною системою та другим рівнем, яким буде керувати той самий ПФ? - Персоніфікація. Уже не буде зрівнялівки. Майбутня надбавка до пенсії буде чітко рахуватися. Крім того, це можливість Пенсійного фонду або недержавних фондів бути учасником ринку цінних паперів інших фінансових інституцій. Таким чином зростатиме капіталізація грошей. Не менш важлива річ – персоніфікація людей та заслуги кожного. - За яким критерієм ви будете відбирати учасників дослідної групи? - Люди молодші за 25 років з легальною роботою. Ми їм гарантуємо, що визначимося через два роки: або перекинемо все у солідарну систему і зарахуємо стаж, або відкриємо більше можливостей і залучимо більше людей, які молодші за 35 років. Хоча є пропозиція відкрити накопичувальну систему для всіх. - Ви працюєте під керівництвом прем’єра, який заявляв, що він камікадзе в реформах. Він розпочав кілька з них, однак до кінця не довів жодної. Донедавна у залі парламенту Ви не раз критикували позицію уряду. - От чесно – знімаю капелюх перед попереднім урядом, якому довелося працювати у час війни. Не дивлячись на критику певних моментів, вони молодці. Люди потрапили в цейтнот і не провалилися. Є й інший момент: усі реформи – це парламент. У минулому парламенті у нас було 180 голосів. У нас би фізично не пройшла жодна запропонована урядом реформа.

наслідки цього падіння.

Уряд це якось продемонстрував, подавши три законопроекти: поправки у податковий і бюджетний кодекси, а також законопроект щодо легалізації зарплат і реорганізації страхових фондів. Вони навіть не були включені в порядок денний. Тобто є три фактори: проблема з ідеями, війна і відсутність голосів у парламенті. - Однак війна триває. - Фактор війни залишається актуальним. Так, не все ідеально, багато скарг від людей, високе навантаження на систему соцзахисту. Однак структура намагається працювати, і просвіт є. Мені набагато легше, ніж було Людмилі Денисовій. До того ж, у Верховній раді є конституційна більшість. - Хто і як буде відповідати за невиконання урядової програми? - Раніше ситуація була інша. Іншими були й вимоги до програм. Думаю, що самі політичні сили будуть більш прискіпливо стежити за виконанням цієї програми. Останні чотири роки не було програми уряду саме через ці політичні ризики. Коли нема документа, під яким стоїть твій підпис, можна було розповідати казки. З одногу боку, суспільство хоче реформ, з іншого – у багатьох побутує думка, що після прийняття закону ситуація різко покращиться. А цього ж не буде. - А коли вона покращиться? - Якщо ми за два-три місяці проголосуємо за реформи, 2015 рік буде дуже важким. У 2016 році почнеться просвітлення, і ми почнемо видиратися. Можливо, це банальне порівняння, але я його наведу. Три останні роки країна летить у прірву шаленими темпами. Погіршується соціальне життя, бо «соціалка» – це похідна від економіки. Реформи – це парашут, який повинен розкритися після того, як його смикнуть за кільце з величезною силою. Парашут розкриється, але ми все одно ще будемо стрімко летіти вниз, не менше року. Проте реформи дадуть нам можливість відносно легко приземлитися, а потім поступово рухатися нагору до високих стандартів життя в Україні. Навіть якщо війна закінчиться цієї хвилини, ми все одно будемо падати донизу. - Бюджет – непроста тема. Бюджетний кодекс здатна читати обмежена кількість людей. Що таке секвестр, не знає половина населення країни. Як інвестбанкір може підготувати антикризовий проект держбюджету? - Важливо, щоб міністр розумів, на кого він може опертися у своєму міністерстві. - Тобто всі погоджуються, що бюджетом буде опікуватися перший заступник міністра Ігор Уманський, як свого часу це робив Анатолій Мярковський? - Я не знаю, хто буде заступниками міністра фінансів – Уманський, Фудашкін, Матвійчук або хтось інший. Це вирішувати міністру. Мені легше, у мене є команда. Якби її не було, я б ніколи не очолив міністерство. Для міністра фінансів важливо сформувати команду, яка буде диверсифікувати відповідальність і прикривати палаючі куточки, не підставляючи керівника. Можливо, Яресько і не стикалася з бюрократичними процесами, але це людина, яка хапає суть справи на ходу. Думаю, вона не потребуватиме багато часу, щоб швидко розібратися у суті фінансової системи країни та особливостях українського бюджетування. Вона самодостатня особа і досвідчений керівник – впорається.

Фото: Тарас Батенко

Гостра тема

№1-2 (151-152) січень 2015

Валерія ЛУТКОВСЬКА: «Потрібно визначити найактуальніші для суспільства пріоритети на найближчі п’ять років»

За останній рік в Україні відбулися події, які мають працювати на покращення стану з дотримання прав людини. Навіть назва «Революція гідності» говорить сама за себе. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська зауважує, що під час Майдану громадські активісти змогли об’єднатися задля досягнення конкретних цілей, і зараз вони готові впливати на долю своєї держави. Це має дати суттєвий поштовх до змін у майбутньому.

днак останнім часом Україна зіткнулася з такими викликами, яких не мала ніколи за часів Незалежності. Кримське питання, воєнні дії на сході, потік переселенців… І за всім цим – долі людей. Що потрібно зробити, щоб їхні права були надійно захищені? Про це розмовляємо з Валерією ЛУТКОВСЬКОЮ.

- Валеріє Володимирівно, на що потрібно найперше звернути увагу в захисті прав тих, хто опинився у вирі цих подій? - Виклики, з якими нині зіткнулася Україна, окреслили низку нагальних проблем. Утім, частина з них уже вирішена. Так, набув чинності Закон «Про внутрішньо переміщених осіб», і ці люди тепер можуть отримати відповідний статус, пільги і гарантії, до того ж за єдиним соціальним стандартом. До прийняття закону переселенцями опікувались державні адміністрації в регіонах і різними були соціальні стандарти. В одних регіонах переселенців приймали більш гостинно, в інших менш, десь більше проблем вирішували державні адміністрації, а десь – волонтери. Тепер є єдиний державний стандарт, і чітко зрозуміло, які права мають переселенці і які обов’язки має стосовно них держава. Я рада, що цей закон набув чинності, і нині чекаємо на відповідні рішення уряду. Крім того, через деякий час, коли, я сподіваюсь, війна на сході завершиться і люди повертатимуться додому, в місця, де тривають воєнні дії, постане питання про відновлення інфраструктури населених пунктів. Я була в Слов’янську і бачила, як місто намагається відновити своє життя. А коли говорила із внутрішньо переміщеними особами, яким довелося втікати зі Слов’янська, то чула: ми не повернемось, доки там не відновлять інфраструктуру. Оскільки майже в кожній сім’ї є дитина, якій треба ходити до школи, є людина похилого віку, якій потрібна лікарня. Тож переселенці, які чекають на закінчення збройного конфлікту, повернувшись назад, так само чекатимуть від держави, що вона спробує відновити інфраструктуру. Тому потрібно бути готовими й до цього також. Якщо говорити про наших бійців, які нині в зоні АТО, то тут слід вирішити ще багато питань. Є проблеми з присвоєнням їм статусу учасника воєнних дій – у разі, коли людина документально не може підтвердити факт свого перебування в зоні АТО. Тут ми намагаємось допомогти кожній конкретній людині. Це ситуації, які вимагають просто «ручного» втручання.

І ще. В Україні створення безбар’єрного середовища є лише задекларованим. До потреб інвалідів не пристосовані ані державні, ані правоохоронні органи, ані медичні заклади, ані аптеки. А через воєнні дії на сході України кількість людей з інвалідністю, на жаль, збільшується. Отже держава має бути готовою до термінового вирішення цього питання. Нещодавно Президент України підписав указ про створення інституту Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю. Чи не перетинатимуться ваші функції, чи не буде дублювання? Ми активно займаємось захистом прав інвалідів, співпрацюємо з усіма спілками організацій інвалідів, проводимо величезну роботу стосовно моніторингу доступності для людей з інвалідністю місць проживання та публічних закладів. Працюємо і над вирішенням проблем, з якими стикаються інваліди з психічними захворюваннями. Працюємо з конкретними людьми і конкретними закладами. Але наші функції не перетинатимуться, тому що в уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю як співробітника Адміністрації Президента України — свої визначені повноваження. Наші повноваження значно ширші. Але запровадження такої посади – це свідчення того, що Президент приділяє цьому питанню велику увагу і розуміє наслідки проведення АТО. Тут занадто багато уваги бути просто не може. Десь на початку жовтня ви зверталися до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка з тим, що в Україні досі немає жодного нормативного акта щодо захисту прав дітей в умовах проведення АТО… Це було одне з моїх останніх таких звернень до Прем’єр-міністра України. Починаючи з червня, їх було 6 чи 7. Зумовлено це було ось чим. На сході є дитбудинки, інтернати, які розташовуються на території комунальної власності. Міністерства, які відповідають за «дитячі» питання, а це МОЗ, Міносвіти і Мінсоцполітики, на жаль, не приймають рішень щодо вивезення саме комунальних закладів із зони АТО. І не всіх дітей, які там перебувають, вчасно евакуювали. А терористи в цих будівлях розташували свої штаб-квартири, де прикривались дітьми від обстрілів, знаючи, що по дітях українські військові не стрілятимуть. Головні лікарі, директори закладів вивішували на стінах, на дахах простирадла з написами «Не стріляти, діти!» Кілька дитбудинків завдяки переговорам, умовлянням вдалося перевезти. Але не всі. Адже в так званих ДНР, ЛНР діяли накази, за якими заборонялось вивозити дітей на територію України. А можна було тільки в Росію. Терористи намагались вивезти три дитбудинки в РФ. Тішить, що дітей вдалося повернути, хоч і не без складнощів. Нині вони у відповідних закладах на безпечній території України. Вражаючий випадок стався у серпні, коли терористи забрали з лікарні 8 дітей, хворих на ДЦП та інші складні захворювання, везли їх у Росію у звичайному автобусі, без супроводу, у 30градусну спеку. Діти були страшенно зневоднені, і, власне, це їх врятувало. Одному хлопчику стало дуже погано, і терористам довелося зупинитися в лікарні Донецька Ростовської області. Там вони облаштували блокпост і не допускали до дітей ні українського консула, який терміново приїхав, ні навіть лікарів. Утім, завдяки нашій співпраці з російським омбудсманом вдалося вмовити їх залишити лікарню. Через три дні, коли стан дітей нормалізувався, ми їх відвезли спеціалізованими машинами швидкої допомоги до Харкова. Там вони перебувають і нині. На щастя, живі й здорові. Тому ми звертались кілька разів до Прем’єр-міністра з проханням прийняти нормативно-правовий акт, який би зобов’язав перевезти дітей з комунальних дитячих закладів, що в зоні АТО, в безпечні місця. На жаль, поки що такого документа немає. Треба було спрацювати на випередження. Оскільки нині в зоні АТО уже залишилось не багато дітей, за яких відповідає держава, але там ще є три дитбудинки, а «ДНР» та «ЛНР» досі не дають коридору для виїзду дітей і дозволу на проходження ними блокпостів.

Але тут, мабуть, жоден український нормативно-правовий акт не допоможе. Що ж робити? Хоча б намагатися якимось чином їх прогодувати. Адже нині казначейське обслуговування цих регіонів припинено. Тепер чекаємо від волонтерів, які приїжджають у зону АТО, інформацію про те, як ці дитбудинки виживають, і будемо намагатися якось їм допомогти… Нині триває розробка Національної стратегії у сфері прав людини. Ви зауважили, що готові запропонувати уряду структуру, яку можна взяти за основу в подальшій роботі. Що саме пропонується? Як ви знаєте, указом Президента України було доручено уряду до 1 січня підготувати Національну стратегію в галузі прав людини. Уповноважений з прав людини не може залишатись осторонь від підготовки такого важливого документа. Нині створено робочу групу, до якої входять представники і секретаріату Уповноваженого, і громадськості, які є членами консультативної ради при уповноваженому з прав людини, і міністерств та відомств. Ми напрацьовуємо цю стратегію як певний дороговказ для всіх гілок влади України, і запропонуємо ці розробки Президенту та уряду для розгляду. На сьогодні фахівці дискутують: ця стратегія має охоплювати всі права, що в Конституції України, і в міжнародних договорах, стороною яких є Україна, чи потрібно визначити найактуальніші для суспільства пріоритети на найближчі п’ять років? Моя точка зору – пріоритети, бо якщо поставити перед собою надто багато завдань, то є ризик не виконати жодного. Які пріоритети варто закласти в цю стратегію? Це питання судової реформи і питання реформування ставлення людей до судової гілки влади. Реформування правоохоронних органів. Це захист права на приватність, основою якого є, в тому числі і захист права на персональні дані. Є багато питань, пов’язаних із викоріненням такого ганебного явища, як катування. Ми здійснюємо моніторингові візити до всіх місць несвободи, які є на території України, але рекомендації Уповноваженого з прав людини, надані в результаті таких моніторингових візитів, мають обов’язково й безумовно виконуватися органами влади, щоб запобігти новим порушенням. Це теж пріоритет. Передбачаю, що в стратегії будуть і спеціальні розділи, які стосуватимуться захисту прав найуразливіших груп населення – зокрема інвалідів, внутрішньо переміщених осіб, дітей-сиріт та інших. Після прийняття Національної стратегії потрібно підготувати урядовий план дій з її реалізації, в якому визначити часові межі виконання певних пунктів плану, конкретних виконавців тощо. Крім того, ми пропонуємо в стратегію відразу закласти механізм громадського контролю за її виконанням. Інна КОСЯНЧУК, «Урядовий кур’єр»

Одержали сучасне обладнання для лікування поранених

Миколаївська Лікарня швидкої медичної допомоги одержала в дарунок від небайдужих городян сучасний апарат для відділення нейрохірургії, де лікують поранених бійців АТО. Трудовий колектив компанії «Оранта» переказав свій одноденний заробіток. На ці гроші й придбали апарат біполярної коагуляції. Лікарі пояснюють, що він дозволяє зупиняти кровотечу під час операцій без ушкодження тканин. Обладнання передано нейрохірургічному відділенню Лікарні швидкої медичної допомоги, де проводять найскладніші операції при черепно-мозкових травмах, травмах хребта і спинного мозку, при пухлинах головного і спинного мозку. На даний момент з різними видами травм у відділені перебувають троє військових.

№1-2 (151-152) січень 2015

Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства

Британська Рада в Україні та Національна Асамблея інвалідів України в кінці року провели тренінг в межах реалізації проекту «Громадянське суспільство як захисник прав людей з інвалідністю в процесі прийняття рішень органами влади». Проект фінансується Європейським Союзом та виконується Британською Радою у співпраці з місцевими партнерами у шести країнах світу: Азербайджані, Вірменії, Грузії, Йорданії, Лівані та Україні. Партнером проекту в Україні є НАІУ. У тренінгу взяли участь 60 осіб – представники державних структур, громадських організацій, засобів масової інформації. Мета тренінгу систематизувати знання з питань інвалідності та інклюзивного підходу до формування політики; засвоєння практичних навичок прийняття інклюзивних рішень; ознайомлення з кращими практиками участі в процесі прийняття рішень людей з інвалідністю та організацій, які представляють їх інтереси в країнах-учасницях проекту. Інклюзивне прийняття рішень – це філософський та практичний підхід до спільного планування, вирішення проблем та прийняття рішень. Він допомагає забезпечити активну участь у процесі прийняття рішень тих, на кого впливають ці рішення, і тих, хто несе відповідальність за їх втілення. Ідея інклюзивного підходу до прийняття рішень виникла як ключовий фактор у забезпеченні рівності

усіх людей, в тому числі з інвалідністю. Втілення цієї ідеї відбувається шляхом забезпечення того, що політика та послуги, розроблені з метою захисту прав людей з інвалідністю та їх включення в усі сфери життя суспільства, формується з урахуванням досвіду тих, на кого вони спрямовані. Вона також піднімає питання очікувань, які має суспільство по відношенню до людей з інвалідністю, позиціонуючи їх як активних учасників власного життя; а також посилює їх прагнення, позитивне бачення себе та суспільства. Багато бар’єрів, з якими доводиться стикатися людям з інвалідністю існують лише тому, що вони не залучалися до процесу формування політики та послуг, які впливають на їхнє життя. Якщо позбутися цих бар’єрів – то користь отримають не тільки люди з інвалідністю та їх родини, а ціле суспільство. В усіх аспектах державної політики – від освіти, до працевлаштування, охорони здоров’я, соціальної допомоги, транспорту та інших – залучення людей з інвалідністю до процесу прийняття рішень забезпечує більш ефективні результати, про це свідчить практична діяльність в країнах учасницях проекту. Учасники проекту визначили пріоритетні види діяльності для поглиблення участі осіб з інвалідністю та їх організацій у процесі прийняття рішень на національному та регіональному рівнях, які будуть задіяні в практичному аспекті проекту Ось деякі з них: - Право на освіту: забезпечити впровадження інклюзивної освіти на усіх рівнях системи освітніх послуг. - Право на соціальний захист (раціональне забезпечення пільг та соціальних послуг). - Забезпечення впровадження Статті 9 «Доступність» Конвенції ООН про права інвалідів. - Створення робочих місць та відповідних умов праці для людей з інвалідністю. - Забезпечення умов незалежного проживання та підтримки людям з інвалідністю тощо. Лариса БАЙДА, начальний відділу НАІУ, координатор проекту

Вітаємо з ювілеєм!

Національна Асамблея інвалідів України щиро вітає давнього партнера, друга, чарівну, енергійну жінку, маму, активного діяча, голову Громадської організації інвалідів «Центр реабілітації «АРІС»

Ніну Михайлівну Сʹєдіну з ювілеєм! Шановна Ніно Михайлівно! З нагоди цієї події прийміть від нас найщиріші побажання міцного здоров’я, безмежного людського щастя, сімейного добробуту. Нехай кожен новий день буде щедрим на успіхи та перемоги, багатим на радісні звістки, приємні події, особисті досягнення і благородні справи! Хай і надалі буде плідною Ваша нелегка праця, твердою віра, непоборною сила духу. Божої благодаті та всіляких гараздів Вам і Вашій родині на многії роки! З глибокою повагою Голова НАІУ

Валерій Сушкевич

Президент Украины назначил уполномоченного по правам ребенка

Петр Порошенко указом от 18 декабря №941/2014 назначил уполномоченного президента Украины по правам ребенка. Им стал Николай Кулеба, начальник службы по делам детей Киевской городской государственной администрации. Новый «детский омбудсман» будет мониторить соблюдение в Украине конституционных прав ребенка. Н.Кулеба родился в 1972 г. в Киеве. В 2001 году учредил, а в 2002-ом возглавил благотворительную организацию «Открытое сердце», в рамках работы которой создал модель реабилитации детей улицы «Служба спасения детей» и открыл сеть специализированных центров по работе с уличными детьми. Часто принимает участие как эксперт по проблемам детей в телевизионных ток-шоу. Ранее уполномоченным был Юрий Павленко, уволенный в феврале 2014 года и.о. Президента Александром Турчиновым. Согласно положению, основными задачами уполномоченного по правам ребенка являются: • постоянный мониторинг соблюдения в Украине конституционных прав ребенка, выполнение Украиной международных обязательств в этой сфере и внесение президенту Украины предложений относительно прекращения и предотвращения повторения нарушений прав и законных интересов ребенка; • внесение президенту Украины предложений по подготовке проектов законов, актов президента Украины по вопросам прав и законных интересов ребенка; • осуществление мероприятий, направленных на информирование населения о правах и законных интересах ребенка.

ЗНО: графік тестів-2015 уже оприлюднили Хоч як складно нині живеться країні, освітяни чи не найбільше намагаються прислухатися до порад психологів. Тож, як і зазвичай у цей час, ми вже маємо календарний план проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2015 році, затверджений профільним міністерством. Отже, основна сесія ЗНО-2015 розпочнеться вже 24 квітня тестами з української мови і літератури. Затим 3, 5, 8 й 10 червня відбудуться тести з іноземних мов: французької, німецької, іспанської й англійської відповідно. Тестування з математики припадає на 12 червня, з російської – на 15-те. Біологію майбутні абітурієнти складатимуть 17 червня, історію України – 19-го. Ті ж випускники, хто обере фізику, писатимуть тести 22 червня, кому знадобиться географія – 24-го, а кому хімія – 26 червня. Графік додаткової сесії зовнішнього незалежного оцінювання виглядає так: розпочнеться вона – теж тестуванням з української мови і літератури – 9 червня. Далі йдуть тести з французької (18 червня), німецької (23 червня), іспанської (25-е) та англійської (30-е) мов. Решта предметів припадають на липень: математика – 1 числа, російська мова – 2-го, біологія – 3-го, історія України – 6-го, фізика – 7-го, географія – 8-го. А завершиться додаткова сесія і водночас ЗНО-2015 9 липня тестами з хімії. Слід врахувати, що наступного року для вступу до ВНЗ абітурієнти подаватимуть сертифікати тільки (!) 2015 року. Кожен учасник має право скласти тести не більш як із чотирьох предметів. З більш детальною інформацією можна ознайомитися на сайті Українського центру оцінювання якості освіти. Як, до речі, й поставити запитання, якщо вони у вас виникнуть, зателефонувавши до відповідного регіонального центру (номери телефонів теж є на порталі УЦОЯО). Лариса УСЕНКО

Проблеми внутрішньо переміщених осіб

№1-2 (151-152) січень 2015

Внутрішньо переміщені особи з Криму та Сходу України провели Форум та прийняли Резолюцію Делегати ІІ Всеукраїнського Форуму внутрішньо переміщених осіб з Криму та Сходу України, представники 120 організацій, які об’єднують вимушених переселенців та допомагають їм в облаштуванні й адаптації, звернулися до всіх небайдужих людей не тільки в Україні, але й в усьому світі

а Форумі було зазначено, що статистичні показники свідчать про масштабність внутрішньої міграції в Україні, яку за міжнародними параметрами можна вважати гуманітарною катастрофою країни. Станом на 22 грудня 2014 року офіційно зареєстровано 736 169 внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), але фактична кількість переселенців є набагато більшою, й це число зростає з кожним днем. До такої масової міграції населення всередині України призвела окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь у лютому-березні 2014 року, а також військові дії на території Донецької та Луганської областей. Разом з тим, не можна залишати поза увагою тих громадян України, які залишились в Криму і на Сході країни, та стали заручниками ситуації. Вони також мають право на захист з боку своєї Батьківщини. Учасники Всеукраїнського Форуму визначили галузеві напрями для негайного подолання проблем, які можна вирішити спільними зусиллями з органами державної влади. Зокрема, це стосується сфер освіти, медицини та реалізації низки соціальних гарантій. Діти ВПО можуть вільно навчатися у навчальних закладах та отримувати медичну допомогу, деякі категорії ВПО отримали соціальні виплати, у співпраці з міжнародними організаціями надається гуманітарна допомога й допомога в облаштуванні. Але, на жаль, поки що зусилля держави та органів місцевого самоврядування є недостатніми для вирішення проблем та забезпечення потреб ВПО. Переважна більшість з них розміщується у тимчасовому житлі, яке надано на короткий термін, й іноді погано пристосоване до зимових умов; існує велика проблема з працевлаштуванням чи відновленням підприємницької діяльності ВПО, розблокуванням банківських рахунків, соціально-психологічною адаптацією тощо. Зважаючи на існуючу ситуацію делегати Форуму прийняли рішення звернутися з низкою рекомендацій та пропозицій до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства і власне до переселенців і всіх небайдужих громадян України для спільного вирішення проблем ВПО й активної співпраці у розбудові нашої держави, встановлення миру і злагоди в нашій країні. Зокрема, у пропозиціях і рекомендаціях до Президента України Петра Порошенка зазначається, що необхідно ініціювати подання про скасування дії Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та зупинення дії Постанови Правління НБУ «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим». Учасники Форуму переконані, що назріла необхідність створення Громадської Ради при Президентові України, призначення позаштатного Радника Президента України з питань внутрішньо переміщених осіб з числа переселенців та/або громадських активістів для забезпечення ефективного діалогу й спільного вирішення питань ВПО і громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Серед численних пропозицій, направлених на адресу Президента України, є створення Реєстру переселенців, які потребують житла, здійснення регулярного особистого контролю за дотриманням конституційних прав вимушених переселенців, роз-

роблення Національної та регіональних програм підтримки ВПО та багато інших рекомендацій. Серед низки пропозиції і рекомендації делегатів до Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка та Кабінету Міністрів України такі: створити Державну службу з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб та ініціювати створення Всеукраїнської Координаційної Ради з питань внутрішньо переміщених осіб та тимчасово окупованих територій; створити Державний фонд допомоги ВПО для будівництва житла, створення малих і середніх підприємств та соціально-побутового облаштування вимушених переселенців, виплати їм страхових сум за договорами добровільного страхування і компенсації за залишене житло і майно з урахуванням інфляції; утриматися від прийняття нормативно-правових актів, що носять дискримінаційний характер й порушують права і свободи громадян України, які вимушені були залишити свої оселі внаслідок тимчасової окупації чи військових дій, і тих громадян України, які за різних обставин вимушені були залишитися на окупованих територіях; розробити загальнодержавну програму щодо недопущення гуманітарної катастрофи в зоні АТО: вирішити питання про евакуацію людей інвалідністю, дітей, багатодітних сімей та дитбудинків, осіб похилого віку, які не здатні самостійно себе обслуговувати; здійснювати моніторинг наявності у населення необхідних засобів для існування (їжі, питної води, тепла) та забезпечення населення гуманітарною допомогою; довести до відома міжнародної спільноти ситуацію з культурними цінностями (музейними зібраннями, архівною спадщиною, пам’ятками історії та культури тощо) на окупованих територіях і в зоні АТО, які були розкрадені або знищені під час обстрілів терористами; звернутися до міжнародних організацій по допомогу в забезпеченні інформаційної безпеки та доступу до інформації через електронні ресурси для населення України, яке мешкає на тимчасово окупованій території. Доопрацювати сайт та інші ресурси для більш ефективного інформування ВПО про можливості підтримки; доручити НБУ забезпечити негайне відновлення роботи всіх рахунків ВПО в кожному українському банку й ввести покарання у вигляді відкликання ліцензії за невиконання зобов’язань перед вкладниками ВПО. Прийняти рішення про пільгове кредитування ВПО; розпочати дієву боротьбу з корупцією для поліпшення інвестиційного клімату в країні, забезпечити прозорість фінансових потоків, державних розрахунків та закупівель, знизити облікові ставки НБУ, що дозволить залучити вітчизняні і іноземні інвестиції для побудови соціального житла для ВПО і вирішувати інші соціальні питання; використовувати міжнародний досвід роботи з ВПО через постійне залучення іноземних експертів та більш плідну співпрацю з міжнародними організаціями;

збільшити обсяг і фінансування громадських робіт, якими можуть тимчасово займатися переселенці; розробити програму створення нових робочих місць, а також програми перепрофілюванння ВПО за участю міжнародних організацій, профільних громадських організацій, благодійних фондів та ініціатив тощо. У Резолюції делегатів Форуму також зазначається, що необхідно здійснювати постійний контроль за чітким дотриманням постанов КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» структурними підрозділами Міністерства соціальної політики у регіонах. Загострили увагу делегати Форуму і на чесному висвітленні в ЗМІ всього, що відбувається в країні, на необхідності реалізації інформаційної політики, що запобігала б дискримінації ВПО, сприяла б формуванню позитивного іміджу та інтеграції ВПО в соціумі. Делегати Форуму зосередили увагу і на розробці й затвердженні Програми громадянської освіти та виховання дітей та молоді з урахуванням нових викликів і модернізації нашої країни. Безпосередньо у Резолюції йдеться: «Розробити освітню програму для дорослих та дітей по «самоврятуванню» під час кризової ситуації (військових дій чи терористичної атаки, природної чи техногенної катастрофи тощо) на телебаченні й поширювати цю інформацію з допомогою електронних і друкованих ЗМІ. Забезпечити фінансування національного плану дій з виконання Конвенції про права дитини. Надавати сприяння вітчизняним та міжнародним організаціям у проведенні навчання шкільних психологів, освітян, волонтерів і громадських активістів роботі з ВПО, які пережили події, що їх травмували, для надання своєчасної допомоги і попередження виникнення ускладнень. Провести у дитячих садках та школах аналіз психічного стану дітей-переселенців», – зазначається у пропозиціях до Прем’єр-міністра України та Кабінету Міністрів. Також делегати ІІ Всеукраїнського Форуму підготували пропозиції до Голови Верховної Ради України Гройсмана В. Б. та народних депутатів Верховної Ради України 8-го скликання. Зокрема, пропонується забезпечити участь представників громадських організацій та внутрішньо переміщених осіб у розробці та обговоренні у Комітетах Верховної Ради України законопроектів, які стосуються питань ВПО та багато інших. У зверненні до представників органів місцевого самоврядування йдеться про забезпечення належного виконання Законів України та нормативно-правових актів, які стосуються ВПО, прийняття місцевих бюджетів на 2015 рік з урахуванням нових викликів тощо. У зверненні до міжнародних організацій, благодійних фондів, громадських організацій та волонтерських ініціатив, а також до внутрішньо переміщених осіб звучали пропозиції щодо співпраці і координації діяльності громадських організацій на самих різних рівнях, об`єднанні зусиль громадських ініціатив та засобів масової інформації задля висвітлення позитивних історій переселення й адаптації ВПО тощо. «Ми, делегати та учасники ІІ Всеукраїнського Форуму внутрішньо переміщених осіб з Криму та Сходу України, вимагаємо від кожного забезпечення прав та свобод вимушених переселенців. Слава Україні!», – такими словами завершується Резолюція, яку було прийнято 5 грудня 2014 року. Прес-служба НАІУ

Сторінку підготовлено за підтримки Посольства Франції в Україні

№1-2 (151-152) січень 2015

Юридична консультація «Рятуймо разом!»

Втрата документів – не перепона для працевлаштування. Переселенцям зі сходу допомагають знайти роботу

В Сall-центр НАІУ продовжують надходити дзвінки. Багатьох внутрішньо переміщених осіб турбує відсутність необхідних документів для реєстрації у центрах зайнятості. Отож їм не можуть призначити допомогу в зв’язку з безробіттям.

априклад, переселенець з Луганська, має 3 групу інвалідності, запитував, як йому як безробітному зареєструватися у центрі зайнятості міста Житомира. Або переселенка з Донецької області хоче працевлаштуватись в Черкаській області, але вона не звільнилась з останнього місця роботи. Що робити? У заяві переселенки з Луганська, яка переїхала до м. Івано-Франківськ, ішлося: через те, що немає диплома, який залишився за місцем проживання, вона не може стати на облік як безробітна в центрі зайнятості. В окремих професійних категоріях, приміром, медичні працівники, виникають складнощі через відсутність документів, що підтверджують наявність фахової освіти, факту роботи у закладах охорони здоров’я, проходження атестації тощо. МОЗ сприяє працевлаштуванню таких фахівців у закладах охорони здоров’я безпосереднього підпорядкування, сфери управління структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та міськдержадміністрацій. Зокрема медики та інші галузеві працівники, які, не звільнившись, вимушено змінили місце проживання, можуть, за інформацією МОЗ, у разі відсутності окремих документів скористатися даними Автоматизованої бази даних медичних, фармацевтичних та науково-педагогічних працівників, що функціонує у сфері охорони здоров’я, і отримати довідки щодо підтвердження факту їхнього останнього місця роботи та інші.

Шукаєте роботу

Зверніться до будь-якого зручно розташованого до Вас центру зайнятості. Державна служба зайнятості має актуальну базу вакансій по всій Україні, вона також є у вільному доступі на сайті www.trud.gov.ua. Ви можете БЕЗКОШТОВНО отримати соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням – допомогу в пошуку роботи, консультацію та іншу інформацію. Документи при цьому не потрібні.

Адреси центрів зайнятості можна знайти на сайті www.dcz.gov.ua.

Коли нараховується допомога з безробіття.

Якщо Ви офіційно працювали протягом 6 місяців за останній рік і звільнилися за згодою сторін (ст.36., п.1 КЗпП України), допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості та надання статусу безробітного. Тривалість виплати не може перевищувати 270 днів. Якщо Ви офіційно працювали протягом 6 місяців за останній рік і пішли із попередньої роботи за власним бажанням, (ст.38 КЗпП України), допомога виплачується із 91-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості та надання статусу безробітного, якщо за цей час відповідну роботу Вам не підібрали. Якщо Ви офіційно працювали протягом 6 місяців за останній рік і звільнилися за згодою сторін (ст.36., п.1 КЗпП України) або у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (ст.40., п.1 КЗпП України) та хочете відкрити власну справу, то Ви можете отримати

допомогу з безробіття одноразово для організації підприємницької діяльності. Бажаючим заснувати власну справу надаються профорієнтаційні послуги та послуги з професійного навчання основам підприємницької діяльності. Якщо Ви не були офіційно працевлаштовані, Вам не буде нарахована допомога з безробіття, але буде надана безкоштовна допомога у пошуку роботи. Реєстрація в центрі зайнятості проводиться незалежно від місця прописки.

Як отримати статус безробітного та допомогу з безробіття

ГАРЯЧІ ЛІНІЇ: Зберігайте спокій і дзвонить кар’єрному консультанту:

(067) 507 09 30 (Kyivstar), (066) 500 35 75 (MTS), (093) 167 37 81 (Life) Центр зайнятості Вільних людей:

http://czvl.ua-selector.in У разі втрати паспорта: звернутися до Державної міграційної служби України для поновлення паспорту за місцем перебування. Термін видачі нового паспорта: від 1 до 3 місяців. На час підготовки нового паспорта Ви отримаєте тимчасове посвідчення громадянина України. Тимчасового посвідчення достатньо для того, щоб стати на облік в центрі зайнятості й отримати допомогу з безробіття, а також щоб оформити трудові відносини з новим роботодавцем. ГАРЯЧА ЛІНІЯ:

Державна міграційна служба України: (044) 278-50-30 Паспортний сервіс: (044) 392-01-94 Державна податкова інспекція: 0-800-501-007

Спеціалісти центру зайнятості допоможуть Вам скласти позовну заяву до суду для оформлення одностороннього припинення трудових відносин. Подайте заяву до центру «Паспортний сервіс». Якщо за місцем Вашого перебування немає центру «Паспортний сервіс», зверніться до підрозділу Державної міграційної служби. У разі втрати довідки про присвоєння ідентифікаційного коду: звернутися до будь-якого відділення Державної податкової інспекції за місцем Вашого перебування; подати заяву на бланку встановленого зразка з проханням про видачу дубліката. Дублікат довідки про присвоєння ідентифікаційного коду видається в день звернення з відповідною заявою. У разі втрати трудової книжки: після закінчення АТО при поверненні до рідного міста – запросіть дублікат трудової книжки в державному архіві. Якщо Ви офіційно не звільнені, але хочете знайти роботу за місцем перебування, і якщо трудова книжка знаходиться у роботодавця на території Луганської або Донецької областей та Криму: зверніться до роботодавця з проханням вислати трудову книжку поштою разом з наказом про звільнення якщо підприємство тимчасово не працює або ліквідоване, то зверніться до суду для одностороннього припинення трудових відносин. Якщо Ви втратили паспорт або інший документ Ви можете відновити втрачений паспорт за місцем Вашого перебування. Знайти роботу також допоможуть волонтери «Центр зайнятості Вільних людей». Допомогу надають волонтери – фахівці з управління персоналом, професійні рекрутери і небайдужі громадяни у Києві, Львові, Ужгороді, Рівному, Донецьку та інших містах України.

Для роботодавців: Віталій Шевченко +380 (50) 931-61-49, czvl.job@gmail.com. Для професійних асоціацій, громадських організацій та ініціатив: Ірина Коваль, +380 (97) 650-31-25, iryna.koval1@gmail.com.

Корисні веб-ресурси для пошуку роботи або розміщення резюме

Сайти пошуку роботи: www.trud.gov.ua www.rabota.ua www.work.ua www.rabotaplus.ua www.jooble.com.ua www.superjob.ua www.job.ukr.net

Загалом за місяць на телефонну «гарячу лінію» НАІУ надійшло 150 звернень від переселенців з інвалідністю та членів їх сімей з Донецької та Луганської областей і тих, що залишаються на окупованій території. У статті використанні матеріали Дорожньої карти для осіб, переміщених в межах країни, розробленої Міністерством соціальної політики України, Державного центру зайнятості в рамках Проекту ПРООН «Підтримка реформи соціального сектору в Україні» та Центру зайнятості Вільних людей. Нагадуємо, що Сall-центр НАІУ діє за підтримки Програми Розвитку ООН в Україні та Посольства Франції в Україні. Кожний переселенець з інвалідністю або член родини можуть звернутися за допомогою за телефонами: (050) 338-97-12, (044) 227-28-36, (044) 279-61-82 з 9:00 до 18:00 год по будням. Працівники Центру приймають дзвінки щодо існуючих проблем, надають юридичні консультації в межах своєї компетенції. Світлана ПАТРА

Центр зайнятості Вільних людей -

громадська ініціатива, покликана сприяти працевлаштуванню та соціальній реабілітації громадян України, які у зв’язку з політичними репресіями, військовими діями та складною економічною ситуацією втратили роботу та потребують допомоги.

Як звернутися за допомогою в пошуку роботи - заповнити онлайн-анкету на веб-сайті

czvl.org.ua

- надіслати резюме на е-mail:

czsl.staff@gmail.com

- зареєструватись на безкоштовну консультацію з пошуку роботи.

Телефонуйте на гарячі лінії:

(067) 507 - 09-30 (066) 500 - 35-75 (093) 167 - 37-81

Мінсоцполітики: Обліковано більше 730 тисяч переселенців

Станом на 22 грудня 2014 року органами соціального захисту населення взято на облік 736 169 переселенців з Донбасу та Криму, що становить 499 722 сім’ї. Призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання 196 749 сім’ям. Уже 136 691 сім’я отримала зазначену грошову допомогу загальною сумою 251 млн гривень.

Сторінку підготовлено за підтримки Посольства Франції в Україні

Гостра тема

№1-2 (151-152) січень 2015

Щ о р о б Цей и тдопис и іадресоваз психоневрологічними інтернатами? ний сім’ям, у яких є хтось із психічними захворюваннями або розумовою затримкою, а також тим, хто цікавиться державною соціальною політикою в цьому напрямку. Декілька років працюю в соціальній сфері та допомагаю людям з інвалідністю. З досвіду скажу, люди із психічними вадами зазнають найбільш упередженого ставлення і дискримінації. асто родини звертаються і ставлять прості питання, на які не завжди є відповідь. Де навчити дитину професійним навикам? Де шукати роботу? Чи можна окремо жити? Інтернат – ні, а що інакше? Очевидно, що кожна людина, незалежно від стану здоров’я, повинна мати право на самореалізацію. Ходити на роботу, яка враховує індивідуальні здібності та пристосована до її потреб. Батьки повинні мати можливість жити окремо, а не все життя бути прив’язаними до дитини.

Психоневрологічні інтернати: існуючі реалії

Люди із важкими психічними захворюваннями можуть направлятись в психоневрологічний інтернат. В нашій країні діє 158 інтернатів, в яких проживає понад 32 тис людей. На Вінниччині більше 2 тис людей перебуває в 5 інтернатах. Законодавством визначено, що основним завдання установи є забезпечення належних умов постійного проживання психічно хворих громадян, які потребують стороннього догляду і допомоги, побутового і медичного обслуговування. Тобто максимально на що націлена адміністрація закладу, – створити максимально комфортні умови проживання: забезпечити харчуванням, медикаментами, засобами гігієни, належний побут. Хоча, на жаль, і ці питання до сьогодні в багатьох інтернатах залишаються не вирішеними. Але головними недоліками інтернатної системи є повна ізоляція підопічних від суспільства, бездіяльність, замкнутість, брак спілкування. Потребує осмислення існування самої системи інтернатів в тому вигляді, в якому вони є. Якщо навіть в установі створені максимально комфортні умови проживання – що далі? Адже цього, очевидно, недостатньо. Чи може бути кінцевою метою беззмістовне утримання людини до смерті? Чи цього достатньо? Якщо цілими днями сидіти на лавочці і нічого не робити, то з часом здорова людина матиме психологічні проблеми. Прикро, що навіть в існуючій системі є багато неврегульованих питань, вирішення яких поліпшило б обслуговування підопічних і в напрямку надання медичних послуг, функціонування підсобних господарств, питання опікунства, роботи з клієнтами.

Цех із робочими місцями для людей із психічними захворюваннями, м. Бірмінгем, штат Мічиган, США

Альтернатива психоневрологічним інтернатам

Подібна вітчизняній існувала система інтернатів в США та в більшості європейських країнах. Поступово ці країни здійснили інституційні зміни. Проживання в закладах інтернатного типу змінилось на проживання безпосередньо в громаді. Людям із ментальними вадами надали можливість жити на рівні з іншими. Інтернати припинили своє існування, а їх мешканці були переведені до будинків групового проживання безпосередньо в громаді. Ідея полягала в тому, щоб створити людям таке місце проживання, яке б структурно нагадувало сім’ю. Будинок для проживання людей Новим місцем проживання стали неве- з ментальними вадами, ликі будинки або квартири, як в Ізраїлі, де штат Мічиган, США проживають від 6 до 10 чоловік. Цілододами не можуть працювати на звичайних державних бову підтримку здійснюють соціальні працівники. чи приватних підприємствах. Потрібно пристосовуРозпорядок дня влаштований таким чином, що люди вати умови. А це дорого і складно. Вони здатні викопостійно зайняті, мають можливість працювати. Зронувати нескладну роботу. Необхідні відповідні зуміло, що їх навчають виконувати елементарну ромайстерні. Де взяти? Ринок праці самостійно це пиботу. тання не врегулює. Потрібна державна підтримка. Найефективніше – це підтримка ініціатив із створення соціальних підприємств для людей із ментальними вадами, на яких навчатимуть елементарним професійним навикам виконання робіт. Уряд повинен їх підтримати, надавши держзамовлення для завантаження роботою. Можливі варіанти змін Існує два варіанти змін діючої системи: м’який і радикальний. При м’якому підході змінюється внутрішня суть інтернатних закладів, суттєво корегується положення про психоневрологічний інтернат. Зокрема, створюються відділи соціальної адаптації, професійної і трудової реабілітації, покращуються умови проживання клієнтів. Установам надається право створювати цехи по різних напрямках, займатись ведення власної господарської діяльності. Нові підходи обслуговування Таким чином наповнюється іншим змістом перебуЗмінився підхід обслуговування громадян: від вання клієнтів в цих закладах. Найбільш просунуті системи догляду до системи підтриманого прожиінтернати можуть бути реформовані в центри реабівання. літації для людей із ментальними вадами, які надаУ чому різниця? Система догляду передбачає заватимуть методичну і практичну допомогу безпечення людям з інвалідністю всім необхідним, а працівники роблять все за нього. При системі підтриманого проживання зусилля працівників зосереджені на збільшенні самостійності клієнтів, залежно від їх можливостей. Зокрема, навчанню навичкам самостійного проживання, одягання, прибирання, вміння планувати бюджет, робити покупки, організації розпорядку дня. Очевидно, що навчити легше, коли людина наближена до умов повсякденного життя, а не перебуває в закритому закладі подалі від людей. Нова модель є більш гуманною, психологічно комфортною, а умови, в яких перебувають клієнти, – наближені до домашніх. Сім’ям віддавати дітей в заклади такого типу психологічно легше. Цікаво, що нова система, за твердженням фахівців, не призвела до збільшення фінансування. Зміінтернатам. Вони стануть центрами навчання і піднився лише підхід до вищення кваліфікації кадрів. фінансування цієї програми. Важливим питанням є навчання працівників псиПрацевлаштування. хоневрологічних інтернатів навикам обслуговуЯк бути? вання та поводження з людьми, які мають ментальні Для психічно хворої людини трувади. Міністерство соціальної політики України дова інтеграція є найкращим соразом з Міністерством охорони здоров’я має розроціальним включенням. бити спеціальний короткотерміновий курс з цих пиВідсутність зайнятості негативно тань. впливає на рівень розумово-псиРадикальний варіант передбачає інституційну хологічного розвитку. Який не зміну: ліквідація інтернатів і перехід до системи підтільки не зростає, але й знижутриманого проживання в громадах. Необхідно поється. чати з пілотних проектів. Поступово Більшість українців думає, переорієнтуватись на модель за якою людина отрипро яку роботу може йти мова, має соціальні послуги за місцем проживанням. Гроколи абсолютно здорові люди не мада сама опікується громадянами, які мають можуть її знайти. психічні захворювання. У чому головна проблема у Роман ШТОГРИН, працевлаштуванні? Проблема в директор Вінницького міжрегіонального центру тому, що люди із ментальними вапрофесійної реабілітації інвалідів «Поділля»

№1-2 (151-152) січень 2015

Безбар’єрна Україна

Лебідь, рак та щука. Або як влада забуває про доступність суду Українські реалії. З війни повертаються хлопці й дівчата, на жаль, багато хто з інвалідністю. Через події на сході збільшується кількість людей з інвалідністю і серед цивільного населення. Держава не дає точної статистки, оскільки кожне міністерство і відомство веде свої підрахунки. Однак сумніву в тому немає – людей з інвалідністю побільшає. Сподіваюсь, чимало з них захоче захисти свої права в суді. Та чи потраплять вони до суду?

оступність суду – архітектурна, інформаційна – одна з моїх журналістських тем. Долучившись у минулому році до Всеукраїнської кампанії «Правосуддя без бар’єрів», я не можу спокійно пройти повз чергових бордюрів, сходів, турнікетів, рамок металошукачів у суді.

Так, за результатами моніторингу 72 судів у 2013 року картинка доступності суду виявилася «сумною». Зокрема, тільки 29 судів обладнані пандусами, із них – 12 відповідають вимогам Державних будівельних норм (ДБН), в 46 судах встановлені рами металошукачів та турнікети, 69 будівель суду неодноповерхові, із них – 65 не обладнані ні ліфтами, ні підйомниками, звичне для українських судів – завузькі двері, у 46 судах двірні пройми менші встановлених норм, завузькі коридори, найчастіше – з порогами та перепадами, недоступні канцелярії судів, у 60 судах санвузли не позначені, дуже часто доступ відвідувачів до вбиралень обмежений… Звісно, якщо людина з інвалідністю (особливо на інвалідному візку) прийде до суду – охоронець або працівники суду почнуть вибачатися, пропонувати «послуги» занесення людини на руках у приміщення, приймати документи на вулиці, радити, щоб у суд ходили представники, в крайньому випадку – шукати старі двері в комірчині й вимощувати імпровізовані пандуси на вході. Усе це мені доводилося спостерігати не один раз. Зокрема, відвідуючи судові засідання по справі Олександра Стадніченка – киянина, який судився із піцерією за недоступність у недоступному суді Дарницького району міста Києва. Заздалегідь скажу, справа із піцерією завершилася мировою угодою. А от справа із «недоступністю Дарницького суду» набирає обертів. Байка. Нещодавно я стала свідком майже театральної вистави (режисери, дарую ідею для водевілю), як депутат Верховної Ради, розмахуючи своїм депутатським посвідченням, бігав коридорами суду, шукаючи голову суду. За депутатом – два оператори із включеними відеокамерами. За ними – журналістка телеканалу і я, сподіваючись застати голову суду в кабінеті (у нього був приймальний день і приймальні години). Сам Олександр Стадніченко, який пересувається на візку, вимушений був чекати при вході в коридорі. Коли я потрапила в приймальню голови суду й помітила, як «там ведеться розмова» депутата із секретаркою, зрозуміла, що тут мені робити нічого. Про

питання доступності мова зовсім не йшлася. У криках я чула щось там про корупцію, «не стій, як на панелі», «какое вы имеете право врываться в кабинет»... З півгодини ми чекали на голову суду. Пізніше він пояснив, Дарницький районний суд має три приміщення, тож він здійснював прийом громадян в іншому приміщенні. Голова суду нас повів до службового входу, де мали б облаштувати доступний вхід для маломобільних груп населення. Цікаво, а службовий вхід завжди буде відкритим для людей з інвалідністю, людей похилого віку, яким важко пересуватися сходами, батьків з дитячими візками – адже все це є представники маломобільних груп населення? Чи там поставлять турнікет і рамку металошукача – чи в людей з інвалідністю не питають паспорт на вході? Чому особи з інвалідністю мають користуватися службовим входом? Голова суду показав збільшений прохід – там плануються поставити ширші двері, які відповідають Державним будівельним нормам (ДБН). Пандусу обладнано не було. Мовляв, коштів немає. Державна судова адміністрація (ДСА) є розпорядником коштів, а, отже, саме вона закладає гроші на ремонт і облаштування доступності суду (до слова, відповідно до розпорядження № 61 Ради суддів загальних судів від 24 липня 2013 року, державній судовій адміністрації рекомендовано вжити заходи на пристосування приміщень місцевих та апеляційних загальних судів під потреби маломобільних груп населення). На моє питання, чи керівництво суду зверталося до ДСА, яких коштів і на які потреби необхідно зокрема, для Дарницького суду, голова суду відповів, що ні. Начебто комісія з ДСА сама визначає ці потреби. Пізніше я перевірила: в Україні кількість тільки загальних судів першої інстанції близько 660. Як дізнатися про потреби кожного працівникам всього 27 територіальним управлінням ДСА – я мало уявляю. Та чи ведеться діалог між головою суду та його командою із представниками ДСА щодо покращення доступності – мені голова суду так і не відповів. Можливо, я б і дізналася, якби не «активність» і "»не конструктивність» депутата. Апелюючи до совісті й незнання державної мови, «душевно» поклавши руку на плече Стадніченка, мовляв, ця «нещасна людина» не може потрапити в суд, – усі наші з Олександром потуги говорити про «доступність» зливалися у сварці двох представників влади – законодавчої та судової. «Якщо я запитаю звичайного перехожого, чи довіряєте ви суду? Як думаєте, що вони скажуть», – гукав до голови суду депутат. «А Верховній Раді довіряють?», – відбивав атаку голова суду. «От, скажіть чесно, чи ви особисто не брали хабарі…», – напосідав депутат. Зрештою, втомившись від сварки, голова суду втомлено кинув: через тиждень буде вам пандус. Почувши це, депутат пообіцяв перевірити і майже одразу зник. Ніхто нікому не сказав «до побачення». Відверто, я почувалася використаним дешевим, даруйте, презервативом (потім Стадніченко зізнався, що його відчуття такі ж). По суті, мало хто цікавився – як буде вирішуватися проблема, швидше доводили – в кого більший… статус і зроблених «добрих» справ. Я дала кілька коментарів телеканалу і разів три попросила монтувати відео виважено. Не хотілось би бачити в ефірі тільки сварку. …Я не сумніваюся в добрих намірах Дарницького районного суду з облаштування суду для маломобільних груп населення. Придбані лавки при вході, вмонтовані кнопки виклику, відремонтований туалет (відкритий для відвідувачів!), чемність охоронця на вході – це все можна зарахувати до добрих справ. До слова, у 2013 році саме Дарницький районний суд, за результатами моніторингу «Правосуддя без бар’єрів», потрапив до списку найкращих за доступністю для маломобільних груп населення… поки не зробив ремонт. Замість обшарпаних стін, суд тепер радує око. Однак на пандус, очевидно, грошей не вистачило.

Фото Дарницького суду 2013 року Мораль. Пандус – лише верхівка айсбергу про те, як представники влади не вміють чути один одного, не вміють домовлятися, ба, не хочуть. Мені гірко, що зустрілися справді впливові посадові особи, яким нічого не вартувало, з’ясувати, чому від ДСА не надходять кошти, чому суд має за свої гроші робити ремонт. При чому суд півроку «обіцяв» пандус, однак досі обіцянки не виконав. Більше того – до побажань Олександра Стадніченка, як зробити приміщення доступним, не прислухався. Тільки під тиском представник судової влади сказав, що буде пандус. Але я побоююсь, що вмонтують дві недолугі рейки чи якусь «дошку» без дотримання норм ДБН – аби лиш відчепилися, чи відзвітувати. Недавно ДСА мені відповіла, що у 2014 році був запланований поточний ремонт приміщення Дарницького районного суду міста Києва на загальну суму 60 431,90 грн. Крім інших поточних робіт, передбачалося встановлення металоконструкції пандуса для маломобільних груп населення. Однак у зв'язку з непроведенням Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві платежів, зазначені роботи наразі не виконані. Тож роботи з поточного ремонту приміщення Дарницького районного суду будуть виконані у 2015 році. Я живу недалеко від Дарницького суду, перевірю… А поки готую листи в казначейство. P.S. Справді, за тиждень після скандалу пандус з'явився, як повідомили із суду по телефону журналістам телеканалу 112. Згодом поїду із Олександром Стадніченко – протестуємо пандус на дотримання державних будівельних норм. Ірина ВИРТОСУ, Центр інформації про права людини

Проект USAID «Справедливеправосуддя» оголошує конкурс грантів

Проект USAID «Справедливе правосуддя» оголошує конкурс грантів для українських неурядових організацій на виконання діяльності з ообґрунтування потреби в законодавчому врегулюванні застосування в Україні процесу медіації як на позасудовій, так і судовій стадії вирішення спорів, розробки навчальних програм для суддів з питань медіації та підготовки команди суддів-викладачів НШСУ для викладання курсу з основ медіації, а також сприяння підвищенню обізнаності громадян про переваги вирішення спорів шляхом медіації. У рамках програми грантів буде надано 1 грант у розмірі до 300 тис. грн. Орієнтовний початок виконання проекту – 1 березня 2015 року, тривалість – 9 місяців. Заявки на участь у конкурсі грантів приймаються до 20 січня 2015 року, 17:00. З деталями конкурсу Ви можете ознайомитись на сайті Проекту USAID «Справедливе правосуддя» http://www.fair.org.ua//index.php/index/tender_single/96 Проект USAID «Справедливе правосуддя»

№1-2 (151-152) січень 2015

«Читать на равных» – эффективность доказана На 9 церемонии вручения Effie Awards Гран

При получил благотворительный проект Национальной Ассамблеи Инвалидов Украины «Читать на равных». Его подержали Украинская ассоциация издателей периодической прессы и Группа агентств маркетинговых сервисов «Талан групп». Результат проекта – напечатанная и доставленная слепым и слабовидящим детям младшего школьного возраста художественная книга шрифтом Брайля.

роект стартовал в июле 2013 года. Была поставлена амбициозная цель – собрать средства на издание 4 200 экземпляров детской художественной книжки «Лисичка и Журавль» шрифтом Брайля. Основой построения коммуникации о проекте и сбора денег стали площадки издательских медиа брендов. На первом этапе коммуникационной кампании креативный партнер проекта, группа агентств маркетинговых сервисов «Талан Групп», разработала серию рекламных макетов, которые были размещены тремя волнами в более чем 118 изданиях. Среди них такие известные медиа-бренды, как «Vogue», «Лиза», «Отдохни», «Женский журнал», «Теленеделя», «Сегодня» и многие другие – как центральные, так и региональные газеты и журналы. Эта рекламная кампания обеспечила более 4 млрд. контактов . 13 ноября 2013 года, участники в т о р о й пресс-конференции прое к т а направили письмо-обращение президенту Украины шрифтом Брайля с просьбой обратить внимание на нужды слепых детей. Кроме того, в ноябре 2013 года было распространено 10 000 листовок в облгосадминистрациях, мэриях, Парламенте и других государственных учреждениях с призывом о выделении средств на печать детских книжек шрифтом Брайля. Результатом PR-освещения проекта стали более чем 200 журналистских материалов в печатных, интернет и ТВ СМИ. За время проекта состоялись 3 официальных пресс-конференции и

онлайн-конференция в «Сегодня Мультимедиа» на тему «Как в Украине реализовывается право на образование детей с особыми потребностями». По мере роста известности проекта, к нему присоединялись новые и новые партнеры. Так, Группа первого курса Национальной академии государственного управления при Президенте использовали тему проекта для курсовой работы, компания «Фильм ЮА» переозвучила и предоставила для популяризации проекта ролик о шрифте Брайля, а Modern Art Research Institute провел с 1 по 28 февраля 2014 года выставку современного искусства «Ослепленные красотой». Непосредственный сбор денег проходил также на 15 общественных городских и коммерческих мероприятиях, которые проводили партнеры проекта и сами медиа бренды: Винницкий региональный конкурс предпринимателей «Имена, которым доверяют», Vogue Fashion Night Out, Праздник 1000 подарков, Церемония EFFIE Awards 2013 и другие. Это обеспечило охват порядка 100 000 человек. Проект длился 9 месяцев и постоянно развивался. Помимо достижения главной цели, по ходу проекта было получено много других значимых результатов. Основные достижения проекта «Читать на равных»: • Собрано более 338 тыс. грн за период 9 месяцев, большую часть которого в стране происходили значимые сложные общественные процессы. • Напечатано 4200 детских художественных рельефно-контурных книг шрифтом Брайля для инклюзивного образования • В результате активного освещения первой прессконференции министр образования Украины выделил на адаптацию и печать учебников шрифтом Брайля 11 млн. грн.

• В ходе выбора подрядчика для производства книги, удалось снизить себестоимость книги с 450 грн до 65,5 грн. • Инициирована разработка Украинских ГОСТов для печати книг шрифтом Брайля • Поднята актуальность проблемы печати книг шрифтом Брайля в масштабах страны «Проект «Читать на равных» – это сбор денег на книги слепым детям. Мы собрали эти деньги и напечатали нужный тираж, когда все пассионарии (включая нас) ходили на Майдан и жили другими проблемах социума. Но давайте посмотрим на этот проект иным взглядом: пресса нашего рынка объединилась и сделала такого уровня проект, что он выиграл Гран-При ЭФФИ. Проект – настоящая человеческая и профессиональная радость и гордость», – комментирует руководитель проекта Елена Лобова. Национальная Ассамблея инвалидов Украины выражает большую благодарность всей рабочей группе проекта, Украинской ассоциации издателей периодической прессы, Группе агентств маркетинговых сервисов «Талан групп», ВОО ««Ассоциация тифлопедагов Украины», коллективу Ресурсного центра «Безбарьерная Украина», специалистам киевской школы-интерната №5, а также всем жителям Украины, которые сдавали деньги и другими способами поддерживали проект. Мы надеемся на продолжение проекта. Чтобы у детей с нарушениями зрения появились целые библиотеки художественной литературы и полноценная возможность читать на равных. Выражаем надежду, что Гран При Effie поможет достичь и этой цели. Пресс-служба НАИУ

Н а Дн іп р о п е т р о в щи н і в ід к р и т о Це н т р со ц іал ьн о ї п ід т р и м к и д іт е й т а сім е й « До бр е в д о м а» У Центрі можуть отримати консультацію та допомогу матері, які відмовляться від новонародженої дитини, сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах. Працюватимуть й з дітьми, які мають інвалідність або потребують термінової допомоги та безпечного проживання.

ентр працює у Дніпропетровському районі у селищі Ювілейне. Він створений шляхом реформування районного дитячого будинку. У 2013 році для дітей, які впродовж тривалого часу не були влаштовані в сім’ю, створено Малий груповий будиночок «Мій дім». Умови проживання тут максимально наближені до сімейних – створена домашня атмосфера, діти беруть участь у побуті та самообслуговуванні. За час існування будиночку в ньому проживали 15 дітей, з них двоє дітей усиновлено, одну дитину взято під опіку, чотири дитини закінчили цей заклад. «Забрати дитину з кризової родини багатьом здається найпростішим способом. Однак це не так. У цьому центрі працюють як з дітьми, так і з дорослими. Спеціалісти допомагають зрозуміти батькам, що дитина – це сенс їх життя. Такі центри повинні з’являтися всюди», – сказав радник голови Дніпропетровської ОДА Борис Трейгерман.

У новоствореному Центрі батьків навчають догляду та вихованню дітей, проводять розвиваючі заняття та надають юридичну, логопедичну та психологічну допомогу, проводять корекційну роботу з дітьми з інвалідністю. У Центрі працює 4 відділення. Перше – служба підтримки сім'ї. Тут працюють психологи, арт-педагог, логопед, діє школа раннього розвитку. «Ця служба затребувана. Адже всі ми розуміємо скільки сьогодні коштує консультація психолога чи юриста. А тут для кризових сімей послуги надаються безкоштовно», – зазначила директор Центру Олена Гуржій. Друге відділення – це служба раннього втручання. Її спеціалісти допомагають сім’ям, які виховують дітей до 7 років з особливими потребами. За словами Олени Гуржій, дуже важливо якомога раніше допомогти родині долати труднощі. А також готувати суспільство до того, що ці діти не повинні бути вигнанцями і не потрапляти до інтернатів. Третє – стаціонарне відділення матері і дитини. Тут обслуговують жінок, які потенційно можуть відмовитися від дитини. Останнє відділення – термінового влаштування дітей, які пережили насилля або втратили родину. Спеціалісти працюють над тим, щоб дитині на як-

найшвидше надали необхідний статус і вона отримала нову родину. «Головне завдання – створити у кожному районі такий заклад. Це, безумовно, великі кошти. Але ми повинні розуміти, що це набагато краще саме для дитини, а також це інвестиції для країни. З гордістю можу сказати, що сьогодні вже 85% сиріт України виховуються у сімейних формах виховання. Але нам треба працювати на упередження для того, щоб дитина не стала сиротою, не зазнала процесу розриву з рідними. Створювати такі заклади треба на базі інтернатних установ. Треба змінювати підходи, персонал і надавати послуги різного плану. Тому що це і притулок, і центр соціально-психологічної реабілітації, і центр матері та дитини, гуртожиток. Під одним дахом об’єднуються різні форми. Мінсоцполітики робить усе, щоб це юридично закріпити», – сказав директор департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики Руслан Колбаса. Він зазначив, що в Україні це другий такий центр. Унікальність таких закладів в тому, що саме на районному рівні створюється установа, яка в собі об’єднує різні види структур. Вл. кор

Новини з регіонів

№1-2 (151-152) січень 2015

Коли чотирилапий друг стане другом для незрячого? Єдину на Закарпатті собаку-поводиря навчили і подарували угорці. Побачити незрячого з білою тростиною в Ужгороді можна нечасто, і взагалі неможливо побачити таку людину з собакою-поводирем. Річ у тім, що на Закарпатті, як і в Україні загалом, немає спеціалізованих шкіл із підготовки собак для незрячих людей. Вихованням такого собаки можуть займатися і займаються кінологічні школи, однак витрати на підготовку й утримання дуже великі. Компенсовувати їх з бюджету ніхто не хоче, та й на рівні закону жодних гарантій на утримання собаки немає.

Україні є чимало претендентів на отримання собак-поводирів. Тільки на Закарпатті, за приблизними підрахунками, налічують близько 3 тисяч осіб, які мають вади зору. Собаки-поводирі могли би суттєво змінити їхнє життя, однак передусім потрібно закріпити на законодавчому рівні механізми видачі, заміни та повернення собаки-поводиря, порядок і умови її утримання, а також механізми компенсування вартості утримання та ветеринарного обслуговування собак-поводирів. Йдеться про значні кошти на виховання такої собаки, яких, звісно, не мають незрячі. За приблизними підрахунками навчання й утримання собаки-поводиря обійдеться у 10 тисяч доларів США. Питання вчергове актуалізувалося під час війни на Сході. Чимало наших героїв, на превеликий жаль, повертаються з зони АТО з пошкодженими органами зору. Деякі травми загрожують цілковитою втратою зору, що для бійців, звісно, є великою катастрофою. З метою привернення уваги до важливого питання, обміну досвідом і напрацювання рекомендацій для закріплення на законодавчому рівні питання собак-поводирів, в Ужгороді провели Всеукраїнський форум «Теоретичні та практичні аспекти застосування собак-поводирів в Україні». На нього зібралися представники громадських організацій з усієї України, представники національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова та Луганського національного університету ім. Т.Шевченка, представники Кінологічного Клубу України. Форум організували Національна Асамблея інвалідів України та Ужгородська міська громадська організація інвалідів зору «Дивосвіт». Ужгородська міська громадська організація інвалідів зору «Дивосвіт» виступила партнером транскордонного проекту «Передача методів реабілітації інвалідів зору, використовуваних в Північній Угорщині, іноземним партнерам». Проект реалізовували три країни – Угорщина, Румунія та Україна. Крім методів реабілітації, співпраця передбачала підготовку 6-ти собак-поводирів. Минулого року під час семінару собаки-поводирі з-за кордону водили незрячих Ужгородом, завітали до державних установ, і всі охочі могли пройтися з собакою-поводирем. По закінченні проекту, в березні 2014 року, одну з навчених собак передали на Закарпаття. Два місяці вона жила в Оксани Богданець, голови правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт». Собаку привчали командам українською замість угорської. Сьогодні Вєста живе у незрячої мукачівки. На другий день форуму вони завітали й до Ужгорода. «Відчуття співжиття з собакою не передати» У Німеччині собака-поводир є у кожного десятого інваліда зору. Незрячі і їхні родини не платять ці гроші. За кордоном держава піклується про виховання таких собак. у США вперше на законодавчому рівні були закріплені норми співіснування собак-поводирів. Незрячим віддають навчених тварин безкоштовно. У Чехії вже давно діє школа з підготовки собак-поводирів. В Угорщині, Румунії собака-поводир – повноцінний член суспільства. Незрячі навчаються у виші з собакою, вона живе з ними в

гуртожитку, ходить на роботу тощо. «Відчуття співжиття з собакою не передати», – зазначають ті, хто вже має такого друга. Українське законодавство дозволяє незрячим заходити з собакою у приміщення. Якщо вони подорожують літаком, то для собаки виділяють окреме місце неподалік аварійного виходу. У потязі для незрячого і собаки-поводиря потрібно викуповувати ціле купе. З тваринами можна також заходити у метро. Попри законодавчу лояльність, незрячий із собакою-поводирем – рідкісне явище. Соціум дивиться на таке, мов на дивовижу, хоча це життєва необхідність для незрячих людей. «Для дітей собака дуже потрібна, бо вона стає для них другом і помічником, хоча чимало незрячих навіть не підозрюють, як це полегшує життя», – з особистих спостережень зазначила Ірина Кліменко, начальниця відділу з питань реабілітації студентів з особливими освітніми потребами, доцент кафедри здоров’я людини та фізичної реабілітації Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. При виші створений відділ з питань реабілітації студентів з особливими освітніми потребами. Сьогодні він налічує 250 студентів, які самі мають певні вади, і при цьому допомагають не тільки хворим, а й здоровим людям. Також студенти працюють із дітьми, які мають вади, вже з раннього віку, оскільки безпосередньо перед вступом до вишу адаптуватися у середовищі вже досить важко. «Потрібно проводити періодичні заняття незрячих дітей із собаками-поводирями, аби в дітей не виникало страху від зустрічі з собакою. В такий спосіб людина могла би визначити, чи потребує вона собаку», – вважає Ганна Серпутько, доцент кафедри тифлопедагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Собаку-поводиря готувати найскладніше у професійній підготовці собак Професійні кінологи вважають, що собака, аби стати поводирем, має для цього народитися. Бо коли вона веде свого господаря, не може відволікатися на що. Ретривери й лабрадори – найбільше підходять для роботи собак-поводирів. Основна вимога до собак – щоб були міцні кістки, правильна статура. Їм регулярно проводять рентген-дослідження та медогляди. «Підготувати собаку-поводиря – найскладніше з усієї системи навчання собак. Це дуже вузький напрямок. Навіть для інвалідів на візах собак навчати значно легше. Важливо, аби суспільство адаптувалося до собак. Ми постійно проводимо зустрічі з дітьми. Сьогодні працюємо ще й з вимушеними переселенцями», – розповідає Владислава Ярошук, керівник Кінологічного Клубу «Болеро» (Одеса). «Дуже важливо, аби була створена комісія, яка проводила би сертифікацію собаки. Коли буде прийнята державна програма, одразу знайдеться чимало охочих навчати собак, відкривати кінологічні школи. Сьогодні є чимало структур, які мають свої майданчики, і вони готові займатися дресируванням. Але вони зазначають, що доки питання не буде відрегульовано на рівні законодавства, ніхто не візьметься за навчання. Бо для собаки потрібно чимало витрат, тому все це має бути компенсовано якимось чином», – зазначає організатор форуму на Закарпатті, голова правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт» Оксана Богданець. Вона розповідає, що кілька бізнесменів зверталися в організацію «Дивосвіт» із пропозицією надавати кошти для купівлі, утримання і навчання собак-поводирів. Зрозуміло, що розраховувати на чималі державні кошти для підготовки собак у надскладній економічній ситуації поки що зарано. Однак законодавчий грунт для вирішення цього питання саме час готувати. Адже від цього залежать тисячі життів, які можуть стати зовсім іншими завдяки чотирилапим друзям, щирим, відданим і надійним. Наталія КАРАЛКІНА

3D-фотографии для незрячих

Благодаря создателям 3D-принтера Bucaneer, фотографии теперь станут доступны и людям, лишенным возможности видеть. Пробный фотопроект получил название «Осязаемые воспоминания» (Touchable Memories).

проекте приняли участие пять человек, которые с рождения либо несколько лет назад потеряли зрение. Они предоставили создателям проекта несколько фотографий из личных фотоальбомов и получили невероятную возможность, почувствовать снимки. Название проекта просто отлично подходит к самой идее. Ведь пальцы для этих людей настолько же важны, как и для нас, видящих, глаза. Согласитесь, подобное использование современных технологий существенно прибавит бонусов самим разработчикам.

№1-2 (151-152) січень 2015

Як важливо почувати себе рівним серед рівних! Як важливо відчувати підтримку ближніх та друзів, особливо у важкі часи. Як важливо відчувати силу Толерантності.

Діти з Луганської області сім років поспіль брали участь у конкурсі, присвяченому Дню Толерантності. Вони малювали, будували, вишивали – так через свою творчість діти з проблемами здоров’я та їх ровесники розповідали про те, як вони розуміють Толерантність.

важкі години, які прийшли на Схід України, ми не змогли провести конкурс як завжди, навіть не могли знати точно, де знаходяться наші діти та молодь. Надзвичайно важко залишити своїх рідних, будинок, школу, друзів, тваринок, рідні іграшки та на невизначений час відправитися невідомо куди. Проблема отримання освіти для дітей та молоді – вимушених переселенців

більше 100 дівчаток та хлопчиків з Луганської та Донецької областей. Ідею он-лайн конкурсу, присвяченого Толерантності підтримали всі – і діти, і дорослі. Поряд, як завжди, стала Національна Асамблея інвалідів України, яка підтримала всі напрямки. Діти малювали. Вони розповідали про жахи, які їм довелося побачити на рідній землі, але серед цієї темряви лунало слово «МИР». Толерантність – це МИР! Спочатку в заході традиційно прийняли участь діти з Луганської області, Кремінської школи інтернату, Рубіжанського центру реабілітації «Кришталик», с різних міст та селищ Луганської та Донецької області. Багато дітей зараз мають статус вимушених переселенців та знаходяться у Полтаві, Дніпропетровську, Ростові, Одесі, Вінниці, Запоріжжі, Києві, Закарпатті. Але… як вони люблять свій степовий край, як вони бажають йому та всім людям щастя та миру! Діти намалювали надзвичайні картині. Але ресурсів не було для того, щоб підтримати юних митців, всі ресурси зникли разом з миром на Сході України. Стало надзвичайно важко працювати та допомагати своїй категорії – дітям та молоді з проблемами здоров’я та їх друзям. Т оді нам на допомогу прийшли середні школи міста Києва № 85, № 11, № 67. Чудові, толерантні, добрі, турботливі діти, педагоги та батьки! Як зворушливо вони передавали нам подарки, як по дорослому говорили про толерантність, як боляче

стала дуже об’ємною. Вона дуже відобразилася на дітях з інвалідністю, які втратили можливості, набуті, в рідному місті. Але, ми – дорослі, не маємо права опускати руки. За підтримки Фонду сприяння демократії посольства США в Україні було створено Дистанційну школу «Бригантина», в якій додаткові знання отримують

діти України сприймають біль, яку несе сучасна війна. До цієї акції підключилася ВГО «Коаліція із прав осіб з РВ та людей з інвалідністю», Донецька обласна громадська організації «Творчість», Чернівецька обласна громадська організація інвалідів «Лідер», група «Подари посмішку», Український жіночий фонд. Ми формували посилочки з грамотами та розсилали в різні куточки України де знаходяться наші діти, і, головне, ми всією душею прагнемо це зробити для діток, які знаходяться в Луганську. У Луганській області конкурс впроваджується Управлянням молоді та спорту ЛОДА, Луганським обласним центром соціокультурної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями, Луганським обласним центром «Інваспорт», Кремінською школою – інтернат де навчаються діти з проблемами опорно-рухового апарату, Рубіжанським центром реабілітації «Кришталик». Вперше за тривалий час у дітей відбулося справжнє свято спорту та творчості – діти змагалися, читали вірші, співали, вони отримували подарунки від ровесників з Києва, від друзів, які, як і вони молять Господа про МИР та щастя для нашої рідної землі, для людей на всьому земному просторі. Здавалося, що, зараз, як в багатьох страшних казках, яскраві очі дітей, їх віра, надія, бажання бути щасливими прогонять чари, і прийде МИР, на який ми так чекаємо. Прес центр ЛОМГО «АМІ-Схід»

ПРООНнадастьгуманітарнудопомогунайбільш нужденнимпереселенцямзДонбасу Гуманітарну допомогу до 1 600 000 доларів США буде надано найбільш нужденним переселенцям з Донбасу. Діяльність гуманітарного проекту розповсюджується на області, де розташована найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб, а саме: Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська та Полтавська області, а також підконтрольні українській владі території Донецької та Луганської областей.

астину гуманітарного вантажу – через неурядові міжнародні організації – буде також передано мешканцям непідконтрольних українській владі територій. Головне завдання – забезпечити адресність надання допомоги, тобто щоб її отримали діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, особи з інвалідністю, особи похилого віку та ті, кому необхідне особливе медичне забезпечення, вагітні жінки, безхатченки тощо. Про це йшлося під час зустрічі заступника Міністра соціальної політики – керівника апарату Віктора Іванкевича з представниками Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН) Катериною Рибальченко та Русланом Федоровим, присвяченій обговоренню організаційних аспектів реалізації проекту «Гуманітарна допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні». У заході також взяли участь пред-

ставники донора, за фінансової підтримки якого реалізується Проект (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів), – Колін і Карен Маклауди та фахівці Міністерства. Зі свого боку, представники ПРООН поінформували, що до складу гуманітарної допомоги входитимуть продуктові набори (60000 шт.), набори теплого одягу для дорослих (10000 шт.), набори теплого одягу для дітей (10000 шт.) і набори постільної білизни та ковдри (15000 шт.). Усі товари – від українського виробництва. Їх передбачається роздати вже наприкінці грудня та у січні. В цілому ж продукти харчування та речі отримають, за попередніми підрахунками, понад 50 тисяч осіб. «Мета всіх проектів, у яких наша Церква бере участь, – допомагати людям, а також медичним та інтернат ним закладам, будинкам для бездомних осіб тощо. Ось нещодавно 29 баготодітним, але надзвичайно бідним сім’ям у Вінниці придбалипобутову техніку. Будемо реалізовувати й інші проекти. Якщо у Міністерства є конкретні пропозиції щодо цього, ми їх готові обговорити, особливо й у першу чергу ті, що стосуватимуться дітей-сиріт та інтернат них установ», – наголосив на завершення зустрічі Колін Маклауд.

№1-2 (151-152) січень 2015

Мистецтво без бар’єрів

Зірки у темряві сяють яскраво У Києві відбулася незвичайна виставка, покликана привернути увагу суспільства до проблем людей із вадами зору. Виявляється, щоб зрозуміти, який навколо прекрасний світ, й відтворити його на полотні, потрібен не лише зір, а й дещо інше. І, мабуть, найголовніше – відчувати й сприймати цю красу серцем та душею. Як це, власне, і вдається незрячим художникам, фотографам, дизайнерам, роботи яких зібрала у Києві унікальна виставка «Зірки у темряві». Її презентація відбулась у Національному музеї Тараса Шевченка. Особливий світ незрячих Ідея й організація виставки належить Всеукраїнській громадській організації «Народна академія творчості інвалідів» та її невтомному президенту Олені Александровій. Ентузіазм цієї жінки безмежний. Розуміння духовних потреб людей з обмеженими можливостями та любов до мистецтва вже багато років дає можливість їй об’єднувати творчих і талановитих інвалідів різних нозологій всієї України. Вона не лише допомагає їм реалізовувати себе у мистецтві, а й відкриває їх світові.

вання… Ось картини незрячої художниці Юлії Демченко із циклу «Квіти» вражають своєю філософією поєднання темних і яскравих тонів. Різнокольорові квіти у стилі Петриківки на чорному чи сірому тлі показують, що у темряві нашої реальності все-таки вирує яскраве і цікаве життя. Повна сліпота змушує Юлю винаходити свою техніку малювання. Приміром, малюючи ромашку, вона тримає центр пальцем і довкола накладає мазки у вигляді пелюсток. Насправді це робити дуже важко, бо якщо раптом прибрати палець з центру, то малюнок порушиться. Цікаве бачення ляльок-мотанок в їхнього автора Ольги Дурнєвої. Незряча художниця-дизайнер створює ляльки за різними образами. В її доробку є музиканти, футболісти, байкери, казкові новорічні персонажі тощо. Творче натхнення ніколи не полишає Ольгу, і це до того ж,що у неї з Інна Лісова, дитинства цукровий «Дитячі сновидіння» діабет, повна втрата зору, не працюють обидві нирки… Фотографія стала улюбленою справою для Алли Лижник з Дніпропетровська, яка теж представила свої роботи на виставці. Незважаючи на проблеми із зором, вона робить чудові фотосюжети.

Незрячі люди можуть ознайомитися з мистецькими виробами на дотик «Я щаслива, що за сприяння Міністерства культури нам вдалося відкрити першу в історії нашої держави виставку незрячих митців, – розповідає Олена Іванівна. – Кожна робота – це крик душі й протест своїй хворобі, якою б жорстокою вона не була. А ще це потужна позитивна енергія, яку може випромінювати лише людина з незламною силою духа». Серед витворів, представлених на виставці, можна побачити картини, фотографії, панно з квітів, ляльки-мотанки. Кожна робота відображає нелегку долю людини, її радість і біль, настрій і пережи-

Креативний мотоцикл Ольги Дурнєвої «Таким незвичним як для незрячої людини мистецтвом фотографії я вже займаюся понад сім років, хоч зір втратила на початку дев’яностих, – ділиться своїми переживаннями Алла. – Допомагають мені у цьому всі відчуття, крім зору. Саме зосереджуючись

на розмаїтті звуків, запахів, контрастів світла можна досягнути цікавої та якісної фотографії. Із своїх напрацювань я розробила методику, завдяки якій незрячі зможуть не лише займатися цікавою справою, а й адаптуватися до самостійного життя». Малюючи картини, люди з вадами зору стають справжніми винахідниками. Кожний придумує свою особливу техніку, щоб можна було малювати без зору. Таким чином започаткував власну техніку малювання і незрячий львів’янин Юрій Ломов. Вона навіть має назву – квазіграфіка. Його представлені картини намальовані однією нерозривною лінією. Нову й досить цікаву концепц і ю сприйняття світу в рамках виставки запропонував Білозерський музей (Херсонська область). Інтерактивна е кс п о з и ц і я «Культура на «Прощавай, виходжу заміж» – дотик» при- робота Юрія Ломова свячена видатній жінці ХХ століття, науковцю в галузі корекційної педагогіки та психології Ользі Скороходовій. Втративши повністю зір і слух, вона не лише займалася педагогікою і писала книги, а й брала активну участь у громадському житті. У своїй найвідомішій книзі «Як я сприймаю, уявляю та розумію навколишній світ» Скороходова описує внутрішній стан сліпоглухої людини і формує систему взаємовідносин таких людей з навколишнім середовищем. Цікавим моментом в експозиції є те, що відвідувач бере участь у розпізнаванні та розгляданні експонатів, які розміщені у спеціальних закритих боксах з отворами. Кожен охочий засовує руку до боксу і на дотик вгадує предмет. Також можна понюхати і розпізнати різні запахи. А ще за допомогою спеціалізованого приладу для письма сліпих спробувати щось написати шрифтом Брайля… Говорячи словами із книги Ольги Скороходової – всі люди з особливими потребами мають однакове право на загальнолюдські культурні надбання. Наталка ЩЕРБАНЬ, Світлана СКРЯБІНА (фото)

Музей без бар’єрів: від теорії до практики У результаті музей регулярно відвідують діти з порушенням зору, проводяться спеціальні екскурсії для дітей з аутизмом та синдромом Дауна, та дорослих з інвалідністю різної нозології. Нагадаємо, що Національний музей Тараса Шевченка – один з небагатьох музеїв не лише Києва, але й України, що обладнаний спеціальними пандусами та ліфтами, внаслідок чого відвідання музею людьми з обмеженими можливостями взагалі може відбуватися.

У Національному музеї Тараса Шевченка відбулася презентація комплексної програми для людей з інвалідністю «Музей без бар’єрів: від теорії до практики».

Це масштабна програма Національного музею Тараса Шевченка, спрямована на інтеграцію людей з інвалідністю в загальний соціальний та культурний простір країни. Для цього колектив Музею розробив низку напрямів по роботі з відвідувачами з інвалідністю, які діють з жовтня 2014 року. У співпраці з громадськими організаціями в напрямку долання бар’єрів в сфері культури було проведено серію тренінгів по роботі з відвідувачами з інвалідністю. Співробітники музею Шевченка спільно зі спеціалістами розробляють спеціалізовані програми для дітей з аутизмом, методичні рекомендації по роботі музеїв з людьми з інвалідністю.

Колектив музею продемонстрував, як, подолавши психологічні бар’єри, можна просто і весело проводити час у музеї дітям та дорослим з інвалідністю на майстер-класах та екскурсіях. Музейні працівники розказали про головні засади роботи з відвідувачами з інвалідністю, про шляхи адаптації музейної справи та про заходи в рамках програми «Музей без бар’єрів:

від теорії до практики» на 2015 рік. У програмі також відбулися виступи представників громадських організацій з прав інвалідів, що тісно співпрацюють з Музеєм. На презентації програми: • виступи учасників та партнерів; • майстер-клас із виготовлення ангеликів, які потім будуть передані для воїнів АТО – проводить Уляна Смирнова, чемпіонка світу з карате на візках; • екскурсії для дітей з інвалідністю; • екскурсія для людей з порушенням зору; • майстер-клас для незрячих та слабозорих, людей з інвалідністю від художника Сергія Поноченюка, автора тактильних картин для слабозорих.

Спорт

№1-2 (151-152) січень 2015

На горизонте Рио-2016

Валерий Сушкевич и Елена Зайцева вернулись из бразильского Рио-де-Жанейро, где в 2016 году будут проходить Олимпийские и Паралимпийские игры.

Об этой поездке я и побеседовал с Еленой Андреевной. - Организационный комитет по проведению олимпийских и паралимпийских игр в Рио проводил второй день открытых дверей для национальных олимпийских и паралимпийских комитетов. Первый день прошел в мае, а в декабре был второй день. Обычно такие мероприятия проходят с целью ознакомить тех людей, которые обеспечивают участие в Играх с предстоящей инфраструктурой, возможностями и расстояниями, познакомить с членами оргкомитета, которые будут работать по тем или другим направлениям. Это предварительное ознакомление с условиями, которые будут предоставлены для проведения олимпийских и паралимпийских игр. Участвовали во втором дне представители 17 паралимпийских комитетов. Наша основная задача была познакомиться с условиями. Они, кстати, коренным образом отличаются от украинских. Это климатические условия, погодные, надо было установить контакты с украинской диаспорой в Бразилии, познакомиться с оргкомитетом. - Большая диаспора в Бразилии? - Нет, она небольшая, и сконцентрирована в одном из регионов. Деятельность ее довольно активная, в этом регионе, там существует и украинская школа, и танцевальные коллективы, и много еще хорошего, но все это очень далеко от Рио. В самом Рио украинской диаспоры нет, но мы успели познакомиться с одной украинской писательницей, которая там проживает и надеемся, что с ее помощью сеть контактов с украинцами в Бразилии будет расширена, но все эти знакомства очень индивидуальны. Еще один главный вопрос, который мы должны были решить в ходе подготовки к этому визиту – это планы по проведению предпаралимпий-

ской подготовки. В первую очередь адаптации наших спортсменов в Бразилии. Готовясь к поездке, мы консультировались с тренерами и врачами по условиям, которые нам предоставляются в Рио и пришли к выводу, а поездка это подтвердила, что большой работы не стоит проводить, потому что при заезде в паралимпийскую деревню девяти дней вполне будет достаточно для адаптации наших спортсменов. Это предварительное решение. Мы будем его анализировать со всех сторон. Возможно, что для каких-то видов спорта и будет целесообразна эта подготовка, мы еще будем конкретно работать над условиями, которые предоставляет оргкомитет соревнований для того или иного вида спорта, но суть в том, что все варианты предпаралимпийской подготовки, которые сейчас предлагаются, они предлагаются в среднегорье, что, в общем-то нам не подходит. Нужен очень длительный период для адаптации в деревне. -Какая разница во времени между Рио и Киевом? - Четыре часа в минус. С учетом зимнего и летнего времени, возможно, и минус пять. - Следует полагать, что в следующем году надо будет еще раз поехать в Рио? -В 2015 году будет проводиться семинар шефов миссии. Это мероприятие, которое будет проводиться именно в тот период, когда будут проходить сами Игры – с 7 по 18 сентября. Это делается для того, чтобы ощутили климатическое влияние на своих спортсменов представители всех стран-участниц и решили аналогичные вопросы по адаптации. - Что удалось посмотреть? - Были представлены места проведения соревнований. Некоторые из них находятся в активной фазе строительства и реконструкции. Процесс уже идет и будет использоваться много спортивных сооружений предназначенных для Панамериканских игр. Единственное спортсооружение, которое еще не строится на территории военного городка, это футбольное поле для футбола ДЦП. Это единственный объект, который только в плане, когда показывают площадку. - Какие ваши впечатления от Рио? - Очень хорошие впечатления, эмоции положительные, природа очень понравилась. Нам показали проект паралимпийской деревни в 3D изображении и тоже очень красиво. Церемония открытия и закрытия игр пройдет на «Маракане». Были мы на этом стадионе и первое впечатление, которое сразу тебя сражает, это когда ты заходишь на «Маракану»,

а там все желто-блокидное. Сиденья выкрашены в наши цвета и плюс зеленая трава. И патриотические чувства воспевают в душе. Мы сразу расцвели. Есть такой нюанс. От всех спортивных сооружений, на которые приезжала, всегда ожидала большего, как и от той же «Мараканы», хотя и понимаю, что пустой стадион это пустой стадион, но все же… - Там реставрационные работы уже проведены? - В Рио много сделано. Мы зашли в баскетбольный зал, и сразу стало понятно, что сооружение эксплуатируется, даже запас особый стоит, живой, а не как после покраски. Все чисто, ухожено. На реконструкции сейчас легкоатлетический стадион, который находится рядом с «Мараканой». - Объекты разбросаны или в каком-то замкнутом круге? - Объекты разбросаны, но все равно будут ходить автобусы и все будет нормально. Расстояния не очень большие. Вместе с деревней будут еще четыре района, где пройдут соревнования. Самое дальнее расстояние до Копакабаны – сорок минут. Пока нет свободной полосы для спецтранспорта, но все это будет во время Игр. В фазе строительства находятся сейчас велотрек, бассейн, зал для фехтования. - Строители успевают по срокам? - Думаю, что да. Деревня почти полностью построена. Из 17 зданий полностью построены 10 и три из них даже с отделочными работами. Мне кажется, что даже в Китае не было таких темпов строительства, как в Бразилии. Если по мне, то процентов 70 уже готово. Посмотрели мы и самбадром, это там где проходят фестивали самбы. - Елена Андреевна, а как там с проблемами по криминалу и прочему негативу, которым так пугают СМИ. Об этом много говорят и пишут. – Определенная работа ведется, и служба безопасности работает, но ближе к играм все будет подругому, и совещания будут проводиться, и многое обещают исправить и наладить. Обеспечение безопасности это и один из тех вопросов, которым мы были заинтересованы. Надеюсь, что все будет хорошо. Соб. кор.

Українські паралімпійці стали другими у світі з лижних гонок та біатлону з 23 медалями В останній день змагань кубку світу з лижних гонок та біатлону, що проходив у фінському місті Вуокатті та об'єднав з 10 по 17 грудня 2014 року більше 100 спортсменів з 12 країн світу, національна паралімпійська збірна команда України поклала у свою скарбничку 2 золотих та 1 срібну нагороди.

иступ українських спортсменів можна оцінити як досить успішний, адже в цілому наша команда у складі 24 спортсмена (17 спортсменів з інвалідністю та 7 спортсменів-лідерів (гайдів)) виборола 23 медалі, серед яких 9 золотих, 6 срібних та 8 бронзових нагород та завоювала друге місце у світі після традиційно найчисельнішої команди Росії. Такий успішний виступ був забезпечений і за допомогою офіційних спонсорів Національного комітету спорту інвалідів України: компаній Воля, Allianz та Ощадний банк України. Цікаво, що саме сьогодні, 17 грудня, вперше усі паралімпійці змагались у біатлоні на короткій дистанції, стріляючи з електронних гвинтівок, і наші спортсмени показали себе достойно у цій дисципліні. Золоті нагороди вибороли Кононова Олександра та Рептюх Ігор, срібна на

города у Ляшенко Людмили. Так, за підсумками змагань кубку світу Україна зайняла другу позицію після команди Росії у біатлоні, у лижних гонках та у загальнокомандному заліку. Найкраще серед українських спортсменів виступили: • Кононова Олександра, у доробку якої 4 золоті нагороди, • 2 золоті медалі, 1 срібна та 2 бронзові – у Шишкової Оксани, • 2 золоті нагороди та 1 бронзова – у Рептюха Ігоря, • 1 золота медаль та 1 бронзова – в Решетинського Ярослава. • Цей кубок світу став першим міжнародним стартом для спортсменів у сезоні 2014/2015. Власне, ще перед початком змагань повторну медичну класифікацію пройшли Яровий Максим, Прилуцька Ольга, Ляшенко Людмила і серед нових спортсменів класифікацію пройшли Дмитро Суярко, Олександр Казік, Сергій Романюк. • Результати кубку світу стали успішним почином та своєрідним індикатором зимового сезону 2014-2015, який матиме продовження у чемпіонаті світу-2015, який пройде в США, м. Cable, з 23 січня по 1 лютого 2015 року. Прес-служба НКСІУ

И так бывает… В итальянском городе Специя прошел чемпионат Европы 2014 по футболу слабовидящих (В2/В3), в котором приняли участие 7 стран: 1 Испания 2 Россия 3 Украина 4 Англия 5 Италия 6 Турция 7 Австрия. Именно так выглядит итоговая таблица, в которой сборная Украины финишировала на третьей позиции.

днако, удовлетворения бронзовыми медалями у руководства нашей команды нет и все дело не в игре ребят, а в организационной структуре. Как оказалось, полуфиналов на турнире не было, а победители двух первых групп сразу играли за первое место, обладатели вторых мест за бронзовые медали. Вот так…

Сторінку підготовлено за матеріалами сайтів: invasport.org.ua, paralympic.org.ua

№1-2 (151-152) січень 2015

О бр ази л юд е й з ін в ал ід н іст ю в ху д о ж н ій л іт е р ат у р і

Інвалідність впливає на всіх, хто так чи інакше зіштовхується з цим явиЖиття щем. людини, яка отримала тяжкі травми та ушкодження здоров’я, докорінно змінюється, так само, як і тих людей, хто таку особу оточує: рідних, друзів. Література, особливо художня, тим і славиться, що звертає увагу читачів на різні проблеми людського життя і особистості – як позитивні, так і негативні. Вдумливого автора завжди цікавить, як людина проходить різні випробування, у тому числі – пов’язані з інвалідністю. Від Цугулі до хобітів

оли ж з’явилися у літературних творах персонажі з інвалідністю? Шукаючи відповідь на це питання, варто звернути увагу насамперед на усну народну творчість. Це – казки, міфи, легенди тощо. Серед казок яскраво вирізняється румунська народна казка «Цугуля, син діда і баби», де розповідається про наймолодшого сина убогих селян, у котрого зла заздрісна відьма «украла сухожилля», внаслідок чого хлопчина не ходить. Але виявляє бажання бути активним, хоче, щоб його дядько дав юнакові коня для полювання, а коли отримує бажане – виїжджає полювати і робить це більш успішно, ніж його «звичайні» брати. А потім сюжет розвивається за казковим сценарієм: допомога від добрих чарівних сил у боротьбі зі злою відьмою, одруження з царівною і т. д. На нашу думку, найбільш цінними у казці є саме «реалістичні» спроби головного героя жити повноцінно. Приємно вражають також і позитивні відповіді на прохання головного героя від матері і дядька. Це справляє суттєвий виховний вплив на маленьких читачів казки. Також є багато казок різних народів, де головні герої – люди маленького зросту (Хлопчик-мізинчик, Дюймовочка). Таких героїв не можна стовідсотково віднести до людей з інвалідністю, адже поява їх на світ була досить таки «чарівною», і варіанти змінювалися залежно від кожної конкретної казки, але успішна боротьба цих героїв із проблемами та різними ворогами надихає читачів і, як і кожна казка, дає надію на краще. Фентезі – жанр сучасної літератури, де казковий антураж поєднується з цілком реальними проблемами. Інвалідність – одна з них. Серед книг російської письменниці Марії Семенової нашу увагу привернув роман «Там, де ліс не росте». Дія відбувається у чарівному світі, в якому відбувалися події іншого відомого твору письменниці – серії романів «Вовкодав». Герой книги «Там, де ліс не росте», як і Вовкодав, належить до народу «веннів». Юнак не може ходити і пересувається на візку, схожому на сучасний інвалідний. Головний герой хоче позбутися прокляття, яке спіткало його плем’я і призвело до його інвалідності, і шукає для цього можливі засоби – відправився у подорож, щоб знайти лікаря чи чарівника або мудреця. Зустрічає хлопець і перше кохання, яке, на жаль, було недовгим. Якщо переглянути відгуки на твір в Інтернеті, книга, загалом, читачам сподобалася. Щоправда, певну розмитість фіналу, коли не до кінця зрозуміло, чи досяг головний герой своєї мети, дехто з читачів вважає недоліком. І це можна зрозуміти, адже всім хочеться остаточної перемоги добра над злом, до якої симпатичним головним героям доводиться іти часом крізь великі страждання. Принаймні, хочеться такої перемоги хоч на сторінках книги. «Володар перснів», відомий твір-фетезі Дж.Р.Р. Толкіна, хоч і не розповідає про осіб з інвалідністю, але хобіти, менші зростом за людину, які сміливо йдуть на ворога, надто страшного для великих людей, і уникають спокус, від яких часом не можуть

врятуватися чарівні і красиві ельфи, не можуть не вражати читача! Маленькі герої надихали на великі подвиги як у самій книзі, так і «по той бік» казкового Середзем’я – читачів як з інвалідністю, так і без неї. Одна лише фраза з книги, яка вже стала крилатою серед шанувальників творчості Толкіна, пояснює цінність хобітів – слабких і маленьких: «Поки великі придивляються до далини, маленькі роблять, бо відчувають обов’язок»… І справді, скільки змін у світі сталися завдяки діям «маленьких людей»! З інвалідністю – в тому числі. І це дає надію. Адже казка повинна давати надію, байдуже, написана вона для дітей чи для чи дорослих. А ось ще один оригінальний художній твір у жанрі фентезі – «Дика енергія. Лана» українських авторів С. і М. Дяченків. Головна героїня – повністю здорова, проте увагу привертає другорядний персонаж, який, не маючи слуху, гарно грає на барабані. І успішно допомагає головній героїні, разом з іншими товаришами. Щоб не заглиблюватися у сюжет детальніше, скажемо лише, що барабан грає одну з ключових ролей у цьому романі. Ще одна представниця сучасної української літератури у жанрі фентезі – володарка ІІІ премії літературного конкурсу «Коронація слова – 2010» в номінації «Романи» Дара Корній – теж не оминула осіб з інвалідністю в своїй творчості. Так, найкраща подруга головної героїні роману «Гонихмарник» має великі проблеми із зором, а батько головної героїні іншого роману – «Зірка для тебе» – пересувається на інвалідному візку. Але в обох випадках зрештою життя цих людей стає успішним – дівчина отримує «чарівний» засіб позбутися сліпоти, а старенького батька виліковують. Родзинкою творів авторки є те, що багато її персонажів мають прототипів з реального життя. Говорить Мирослава ЗАМОЙСЬКА (Дара Корній): ‒ Долі Назара і Марти списані з реальних людей, чиї імена я не можу розкрити з етичних міркувань. Мені подобається брати своїх героїв з реального життя. Воно часто буває набагато вигадливішим, ніж наша фантазія. Марта – моя знайома. Вона так і залишилася сліпою, живе зараз із мамою в селі. Звичайно, вона вже звикла до своєї сліпоти, але ті переживання, які у ній жили та описані в романі, справжні. І кохання чоловіка, яке допомогло їй боротися та перемогти – теж справжнє. Мені захотілося хоча б в романі, за допомогою Гонихмарника, повернути їй зір. А решта інформації – легенди щодо дитинства та батька, який покинув родину – все правда. Образ Назара теж було списано, якщо так можна сказати, з реального чоловіка і мого дуже близького родича. Лише інвалідність його нарешті протверезила. Тут я нічого не вигадувала. Це приклад того, до чого може себе довести людина своїми нерозумними вчинками. І лише тоді, коли стається непоправне лихо, починає по-справжньому цінувати життя. Дещо, звісно, було змінено, бо вже надто впізнаваним був образ Назара.

Еволюція образу людини з інвалідністю: від безправного кріпака до бравого підполковника

Твори інших жанрів, що розповідають про людей з інвалідністю, не завжди відрізняються казковістю сюжетів та фіналів. Здебільшого, це реалістичні оповіді про перемоги і поразки як людей з інвалідністю, так і їх родин. В оповіданні І. Тургєнєва «Муму» йдеться про кріпака Герасима, який має серйозні вади слуху. У нього з’являється собачка Муму, проте жорстока бариня наказує позбутися тваринки, що бідолашний Герасим врешті решт і робить… Можна довго сперечатися, чи міг він втекти з помістя разом з собачкою або чи можна було б ще якось уникнути сумної долі Муму, але зрозуміло одне – в оповіданні доля кріпаків вимальовується лише чорними фарбами. Та і як інакше? Адже життя кріпака йому не належить. А у випадку з Герасимом, до неволі кріпосницької додаються обмеження, пов’язані зі здоров’ям. Нинішня епоха теж сповнена проблем людей з інвалідністю, і про це пишуть сучасні автори. У романі Джоді Піколт «Крихка душа» мама дівчинки, що хво-

ріє на ламкість кісток, подає в суд на лікарів, які не повідомили під час вагітності про тяжкий діагноз майбутньої дитини, щоб поліпшити матеріальне становище родини. У цей процес втягнуті всі, зокрема, сама дитина і найкраща подруга жінки. Як наслідок, стосунки головної героїні з цими людьми суттєво погіршуються, оскільки справджується давнє прислів’я про те, що «благими намірами встелена дорога до пекла». Хто винен у цій ситуації, а хто – жертва, – про це тяжко сказати. Кожен із читачів зробить власний висновок. Коментує Катерина КОЛЬЧЕНКО, завідувач кафедри соціальної роботи і педагогіки Університету «Україна»: ‒ Роман дуже сильний і правдивий, бо Джоді Піколт не зраджує своєму стилю роботи з матеріалом. Вона дуже глибоко занурилася у проблему дитячої вродженої інвалідності, пов’язаної з ламкістю кісток, і вже на цьому стрижні побудувала реалістичний, чесний і відвертий роман. Кожен персонаж показаний з усіма чеснотами і слабостями, страхами і відвагою, здатністю на високе служіння і хвилинами зневіри та відчаю… Ми так і не можемо зрозуміти, чи пішла Уіллоу з життя самостійно внаслідок розчарування та болю, чи просто її спіткало несподіване лихо… Окремо хочеться сказати про Шарлотту, маму дівчинки, на плечі якої ліг надзвичайний тягар, але її любов і відданість Уіллоу, бажання зробити доньку щасливою дають їй надзвичайні сили і мужність… Ще одна проблема – стосунки двох сестер, що, безумовно, складаються і з ревнощів, і з любові, і з відданості, жалю, бажання бути найулюбленішою, і з браку уваги до здорової дівчинки… Суміш почуттів – правдива і не проста, яка призводить до трагічних і довготривалих наслідків для всіх учасників конфлікту, що перейшов у площину правосуддя. Але чи сталося правосуддя? Чи правильний був вирок? Чи цього Шарлотта очікувала? Кому стало краще від виграного процесу? Запитання, запитання… У цьому вся Піколт – вона не повчає, не диктує, не визначає винних і правих – вона піднімає проблему і збурює душу, спонукаючи читача самому вирішувати, як ставитися до героїв та їхньої ситуації, проектувати роман на своє оточення, задуматися, а як би він сам впорався із ситуацією… Роман дуже добрий, бо переповнений справді високими почуттями, вірною дружбою, відданістю і служінням… Життя людей з інвалідністю цікавить не лише письменників, а й кінорежисерів та продюсерів. У світ виходять фільми, що отримують безліч нагород, в тому числі – «Оскар», і стають класикою мистецтва. І багато з цих фільмів – екранізації літературних творів. Так, герой фільму «Форест Гамп» за книгою Вінстона Грума має деякі проблеми розумового розвитку, проте закінчив школу і університет, а ще – був свідком і учасником багатьох історичних подій, пов’язаних із історією США, наприклад, війна у В’єтнамі. Виконавець ролі Фореста Гампа Том Хенкс отримав за цей фільм премію «Оскар». Інший герой, що «перекочував» із книги у фільм – підполковник Френк Слейд з фільму «Запах жінки». Найвідомішим фільмом з такою назвою є стрічка режисера Мартіна Бреста 1992 року випуску – римейк однойменного кінотвору Діно Різі. Обидва фільми зняті за романом Джованні Арпіно «Морок та лід» (1969). За сюжетом фільму старшокласник престижної школи Чарлі наймається на одноразовий підробіток на свята – приглянути за хворим родичем сімейної пари, що від’їжджає на вихідні. Родич – відставний підполковник Френк Слейд, що втратив зір унаслідок нещасного випадку. Разом із Чарлі, чоловік їде до Нью-Йорка, де їхні стосунки, напружені на початку, стають більш дружніми, а наприкінці фільму Френк навіть допомагає юнакові вирішити серйозну проблему. Підполковника зіграв відомий американський актор Аль Пачіно, який отримав за свою роль премію «Оскар».

Світлана ПАТРА, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Продовження у наступному номері.

№1-2 (151-152) січень 2015

Жінки Запоріжжя напередодні Різдва Христового з молитвою до Бога про мир в Україні створили чарівні подарунки для наших бійців «Янгол – охоронець для солдат» зроблені в техніці батик Сьогодні, коли відважні запорозькі лицарі заступають шляхи ворогам, воюють, боронять нашу землю жінки створили для них обереги, які несуть в собі тепло жіночих сердець, щоб всі воїни повернулися до своїх родин живими і здоровими і щоб в різдвяну ніч солдати у замерзлих степах і холодних бліндажах відчули радість свята. Хай здійсняться мрії мільйонів українців та запанує мир на нашій землі. Разом з оберегами волонтери передали солдатам ліки, солодощі та дитячі малюнки.

За словами Наталі Завгородньої – голови благодійного фонду «СВІТЛОЗІР», саме жінки в ці важкі для нашої країни часи можуть своєю енергією добра, любові, прагненнями миру та затишку в родині і в країні зберегти життя і захистити світ від війни. Немає нічого сильнішого за материнську любов, за жіночу силу. Саме тому під час майстер класів була неймовірна атмосфера любові і миру. На переконання всіх учасниць заходу саме жінка завжди була і є охоронцем домашнього вогнища, матір’ю, уособлює в собі ніжність, доброту. Матері ростять героїв і геніїв, матері дарують свою любов не лише своїм власним дітям – Велике материнське серце прагне відігріти весь світ.

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО БЛАГОДІЙНОЇ ПРОГРАМИ «РЯТУЙМО РАЗОМ!» Триває Благодійна програма «Рятуймо разом!», організована Національною Асамблеєю інвалідів України та Європейською Асоціацією прав інвалідів. Як Ви можете допомогти:

Перерахувати кошти на банківський рахунок: Для перерахування коштів використовуйте наступні дані: одержувач платежу: ВГО НАІУ; код ЄДРПОУ/ДРФО: 26114037; банк одержувача: ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія, м. Київ (Україна); номер рахунку 26007052624054, валюта UAH (Українська гривня);

Оголошення Загублений диплом бакалавра Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури (серія КВ № 43971244, від 28.12.2012 р), виданий Амеліній Алісі Сергіївні, вважати недійсний.

код банку (МФО): 320649; призначення платежу: Безповоротна фінансова допомога людям з інвалідністю.

Ми щиро вдячні Вам за виявлену довіру та співчуття. Адже саме завдяки Вашій підтримці ми маємо змогу допомогти більшості вимушеним переселенцям. ВСІ ДОВІДКИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ: (044) 279 61 82

Детальніше з програмою Ви можете ознайомитись за посиланням

www. sos.naiu.org.ua

ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікалс Україна» запрошує на роботу людей з інвалідністю на заміщення вакантних посад рекламіста та фахівця з методів розширення ринку збуту

у м. Києві, Запоріжжі, Житомирі. Вимоги: • Вища медична або фармацевтична освіта • Розвинуті комунікаційні навички • ПК – на рівні активного користувача Резюме надсилати на адресу: olga.tsidulkina@ranbaxy.com або факсом (044) 371 -77-22.

Засновник: Національна Асамблея інвалідів України Свідоцтво про державну реєстрацію №19935-9735 ПР від 17.05.2013р. РЕДКОЛЕГІЯ: Валерій СУШКЕВИЧ – голова Комітету ВР України у справах пенсіонерів, вете-

ранів та інвалідів, голова ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Наталія СКРИПКА – виконавчий директор ВГО «Національна Асамблея інвалідів України» Ольга Журбенко – шеф-редактор Софія Шальман – головний редактор

Матеріали і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Передрук матеріалів тільки з дозволу редакції. За зміст та точність викладених матеріалів відповідальність несе автор. За зміст реклами відповідає рекламодавець.

Листи надсилайте за адресою: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5А оф.107. Газету віддруковано: ТОВ «Укрполіграфмедіа» Індекс 37392 – пільгова передплата, 37520 – для інших передплатників Газета виходить два рази на місяць. Тираж згідно із замовленням. E-mail: bbarier@ukr.net