ПОРАДНИК ЮНОМУ ЖУРНАЛІСТУ by Natasha Kachkovskaya

Управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради Центр дитячої та юнацької творчості

Тетяна Горгулько

ПОРАДНИК ЮНОМУ ЖУРНАЛІСТУ

Кам’янець-Подільський 2019 2

Автор-укладач Горгулько Тетяна Володимирівна, керівник гуртка “Юні журналісти” Кам’янець-Подільського Центру дитячої та юнацької творчості Рецензенти: Ніколайчук Н.Є., методист науково-методичного центру управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради Відлацька

О.С.,

методист

науково-методичного

відділу

Кам’янець-

Подільського Центру дитячої та юнацької творчості

Горгулько Т.(В). Порадник юному журналісту: Т.В. Горгулько. – Кам’янецьПодільський: Науково-методичний відділ ЦДЮТ, 2019. – с. 56

Порадник юному журналісту містить інформацію про журналістику, основні складові журналістської майстерності. Подано особливості газетних інформаційних жанрів та різновиди публіцистики, поради щодо створення основних елементів газети. Книга для тих, хто робить перші кроки в журналістиці й допомагає робити їх іншим, вихованцям гуртка «Юних журналістів» закладів освіти.

ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА ….…………………………………........................................................4 I. ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРАВА ЖУРНАЛІСТА ..…………………………………..….5 II. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ…………..….10 III. ГАЗЕТНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ЖАНРИ..…………….…………………………….14 IV. ВИВЧЕННЯ АНАЛІТИЧНИХ ЖАНРІВ………………….……………………..16 V. ПУБЛІЦИСТИКА ТА ЇЇ ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ ……………………………..18 VI.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ СТВОРЕННЯ ГАЗЕТИ. РЕДАКТОР ТА ЙОГО

ОБОВ’ЯЗКИ ……………………………………………………………….….………20 ВИСНОВКИ….…………………………………..........................................................34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ….…………………………………………35 ДОДАТКИ ….…………………………………………………………………………36 Додаток 1. Словник юного журналіста……………………………………………...36 Додаток 2. Творчі роботи вихованців гуртка «Юних журналістів» ………………39 Додаток 3. Фотогалерея………………………………………………………………52

ПЕРЕДМОВА Журналістика – це цікава і водночас соціально значима сфера діяльності людини. Професія журналіста приваблює можливістю доносити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за справедливість. Заняття в гуртку журналістики передбачає розвиток інтелектуальних і творчих здібностей дитини, критичного мислення, соціальної компетентності, сприяє становленню суб’єктної позиції особистості. Водночас вихованців зацікавлює можливість висловити власні враження, обговорити цікаві ідеї, самим підготувати актуальні матеріали і побачити результат власної праці у вигляді друкованого видання – газети. Журналістика відкриває широкі можливості для використання міжнаочних знань, умінь і навиків. Наприклад, створення замітки на певну тему вимагає знань певної області, передбачає широку ерудицію. Оформлення газети потребує володіння художнім смаком, образотворчою уявою, навичок дизайну і фотопубліцистики (плакат, карикатура, фоторепортажі і так далі). Особливістю методики проведення гурткових занять є об’єднання теоретичної і практичної частин. Порядок роботи, форми проведення занять можуть бути різні. Але переважає діяльнісний підхід, діти аналізують наявні матеріали, фантазують на задані теми і жанри, збирають і систематизують матеріали, редагують тексти, ведуть робочі щоденники, блокноти, записники. Необхідно виробити у вихованців звичку звертатися до словників і довідників у важких, сумнівних випадках написання слів, їх вимови, наголосу, розкриття значення. Журналістика завжди балансує між творчістю й ремеслом. Вона ремесло тому, що має ужитковий характер, спрямована на досягнення очікуваного результату, пов’язаного з формуванням громадської думки в певному напрямку, із службовим характером діяльності журналіста.

І. ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРАВА ЖУРНАЛІСТА Сучасна газета чи журнал, радіопрограма чи телепередача – продукт колективної

творчості,

але

це

не

знімає

проблему

таланту,

творчої

індивідуальності в журналістській праці. Яскрава особистість, що має глибокі знання, уміння викладати інформацію просто й зрозуміло, гарну мову, загальнолюдську привабливість, потрібна в будь-якій галузі журналістики. Професійні обов’язки журналіста в справі виготовлення інформації можуть бути зведені до наступних моментів. 1. Участь у плануванні, поточному й перспективному, що включає висунення своїх оригінальних ідей, пошук інформації, жанрового розв’язання матеріалу, проведення інформаційних кампаній, відкриття нових рубрик, оновлення оформлення видання. Гарний журналіст завжди планує свою роботу, він знає, про що буде писати завтра, післязавтра і на третій день. З процесу планування розпочинається творчість. Це її перший щабель. 2. Організаторська робота передбачає налагодження контактів з усіма, хто може постачати новини, інформувати про майбутні події, брати участь у виявленні проблем та пошуку шляхів їхнього розв’язання. Іншими словами, до цього виду обов’язків журналіста відноситься створення ним міцної джерельної мережі для своєї масово-інформаційної діяльності та постійне її поповнення й вдосконалення. Сюди ж належить робота з позаштатними авторами, та утворення каналів зворотного зв’язку (тобто від читачів до газети). 3. Участь у підготовці до випуску інформації: створення власних інформаційних

текстів.

Звернімо

увагу

майбутнього

журналіста,

що

розпочинається цей етап після завершення збирання інформації, тоді, коли джерела інформації випорожнені, журналіст познайомився з усіма можливими версіями подій, витлумаченнями фактів спеціалістами. Лише тоді він має право взятися за створення власного журналістського твору. Журналіста відзначає уміння писати в будь-яких умовах. Добре, якщо в нього є кабінет вдома і в редакції, диктофон і персональний комп’ютер. Усе це полегшує творчу працю і робить її комфортною. Але журналіст спроможний 6

писати свої журналістські твори і на підвіконні в установі, і на коліні в полі, і на столику вагонного купе. Успіх справи тут вирішуються часом не тим, хто краще напише, а тим, хто перший встигне повідомити важливу новину. Журналіст не має права чекати натхнення, потрапити у творчий застій. Він повинен бути готовий завжди видати кінцевий продукт творчості – журналістський текст. 4. Аналіз власної діяльності, що може мати індивідуальний і колективний характер, здійснюватися на самоті чи на різного роду "летючках", нарадах. Журналіст кожну свою публікацію мусить сприймати як маленьке чудо, цінувати кожне слово, що з’являється за його підписом. Нову публікацію він повинен уважно перечитати, проаналізувати редакторські виправлення, якщо такі мали місце, ще раз замислитися над тим, чи всі інформаційні джерела він використав для створення цього матеріалу, чи правильно побудував композиційно свій текст, чи всі аргументи навів для доведення своєї позиції. Журналіст повинен бути завжди готовий до критики, сприймати її спокійно, як належний складник своєї професійної діяльності. 5.Індивідуальна літературна творчість. Цей пункт нібито містить вимогу нездійсненну для певної частини працівників пера, які літературною творчістю не займаються. Але сучасна практика виробництва інформації (в тому числі в зарубіжних країнах) будується на тому, що журналіст не мусить бути просто емпіричним переповідачем почутого чи описувачем побаченого, але здійснювати свою

творчу аналітичну діяльність,

провадити

самостійні

журналістські

розслідування, бути фахівцем з певної теми, писати не лише інформаційні замітки, але й аналітичні статті, документальні книжки. Права журналістів в Україні Журналісти іноді нагадують собак-шукачів, землекопів, психологів та спеціалістів зі зв’язків із громадськістю одночасно: на що тільки не доводиться йти, щоб потрапити в певні заклади, дістати коментар, отримати доступ до документів. Підкріпляй своє щире бажання робити якісні матеріали та приязну посмішку знанням того, на що маєш безумовне професійне право.

Право на свободу думки і слова має кожен. Мабуть, варто почати з основного закону країни: 34 статтею Конституції України усім громадянам гарантоване право на свободу думки і слова, а також вираження своїх переконань, незалежно від професійної діяльності. Кожен може збирати інформацію, зберігати її та поширювати. Варто на пам’ять вивчити визначення своєї професії – за статтею 25 Закону України «Про ЗМІ»: «Журналістом є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого ЗМІ та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її повноваженням. Журналістом є як штатний працівник ЗМІ, так і фрілансер, що співпрацює на підставі цивільно-правового договору» [9]. Права та обов’язки журналістів регламентуються окремими законами. Варто запам’ятати такі:  Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».  Закон України «Про інформацію».  Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». Кожен журналіст має право: 1. Вільно отримувати, використовувати, поширювати (публікувати) та зберігати інформацію. 2. Вільно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень та відкриті події, які вони організують. Цікавою є деталь щодо акредитації: за законом, державні установи можуть акредитувати журналістів для полегшення здійснення ними професійної діяльності, проте у разі відсутності акредитації ніхто не може заборонити журналісту виконувати свою роботу і без неї. 3. Журналіст повинен бути прийнятий у розумний строк держслужбовцями та посадовцями. Пам’ятаймо: не існує більш чи менш бажаних «гостей» та «інтерв’юерів», доступ до політика будь-якого рангу теоретично однаковий для усіх. 8

4. Журналіст може (від себе додамо

– повинен, для власної ж

безпеки) записувати усе, що потім може підтвердити достовірність викладених ним у статті фактів. Для цього можуть бути використані будь-які технічні засоби. Важливою є особливість фото- чи відеозйомки держслужбовців, наприклад, на робочому місці: іноді вони відмовляють журналістам у цьому праві, апелюючи до «захисту приватного життя». Цей аргумент діє лише при спілкуванні з фізичними особами, державні службовці ж знаходяться при виконанні покладених на них обов’язків. У той же час, за статтею 307 Цивільного кодексу України, навіть фізичні особи можуть бути записані, коли зйомка відбувається відкрито, на вулиці чи на заходах публічного характеру – зборах, конференціях, мітингах тощо. Звичайно, потрібно вести себе етично: журналіст не має права на зйомку посадовців у їхніх квартирах чи у вільний від роботи час без попередньої згоди. Також варто пам’ятати про статтю 11 Закону України «Про інформацію», яка забороняє збір конфіденційної інформації, до якої належать – національність, освіта, сімейний статус, стан здоров’я, адреса проживання, віросповідання, місце народження. 5. Журналісти мають вільний доступ до статистичних даних, фондів архівів, бібліотек та музейних фондів, а їхні запити на доступ до офіційних документів мають задовольнятися безкоштовно. Обмеження цього права може відбуватися лише за умов специфічної цінності чи умов зберігання документів. Пред’явивши посвідчення журналіста, можна збирати інформацію у районах стихійного лиха, катастроф, місцях аварій, масового безладу, воєнних дій. 6. Важливим є право зберігати журналістську гідність та бути незалежним від ЗМІ, в якому працюєш: ти маєш право відмовити в публікації матеріалу свого авторства, якщо редакційні правки суперечать твоїм особистим переконанням. Варто не забувати і про захист прав журналістів, наприклад, неправомірному звільненні чи неможливості працювати у ЗМІ, в якому змінився власник, а з ним – і редакційна політика. Найкраще тебе захистить добровільне об’єднання з колегами в трудовий колектив. Тоді керівництво буде вимушене вирішувати усі 9

трудові питання не окремо з кожним працівником, а шляхом переговорів з представниками усього колективу. 7. Журналіст також має право не розкривати джерела своєї інформації чи інформацію, що може призвести до подібного розкриття. Зобов’язати зробити це може лише суд. Журналісти захищені Кримінальним кодексом України. Певним чином стаття 171 доводить, наскільки нелегкою часом буває робота в ЗМІ: перешкоджання реалізації професійної діяльності журналістів за серйозністю прирівнюється перешкоджанню діяльності правоохоронців і карається штрафом, арештом та обмеженням свободи строком до 3-х років. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків загрожує штрафом, обмеженням свободи строком до 5-ти років, а також забороною обіймати певні посади. Варто зазначити, що переслідування та перешкоджання зазвичай є не просто фізичними: під це визначення потрапляють примус до поширення певної інформації, цензура, необґрунтована відмова в акредитації, психологічний вплив на журналіста, його сім’ю та близьких, звільнення, зменшення гонорарів чи переведення на іншу роботу.

ІІ. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ Журналістська майстерність – це насамперед ефективність журналістського твору, його змістове наповнення, відповідальна місія перед суспільством. Володимир Здоровега розглядає журналістську майстерність, насамперед, в ефективності

журналістського

твору,

його

змістовому

наповненні,

відповідальній місії перед суспільством. Він визначає: «Журналістська праця – не просто вміння вправно написати замітку чи статтю, хоч ці ази ремесла треба засвоїти, а своєрідний спосіб сприйняття світу, спосіб бачення реальності, спосіб мислення і світовідчуття, спосіб існування й усвідомлення себе в неспокійному житті. Тому ніяк не можу погодитись із тим, що майстерність журналіста – це всього-на-всього вправне володіння пером чи «підвішений язик»» [5, с. 72]. Що ж до навчання журналістської майстерності, то Володимир Здоровега говорить так: «Як і в інших сферах людської діяльності, кожен проходить певні етапи професійного становлення. Талант же творчого працівника формується поступово, внаслідок насамперед самостійної праці, самостійного досвіду. Не можна навчити писати — цього можна навчитися, повторимо ще раз. Тим паче не можна навчити стати майстром у творчій справі. Майстри народжуються у процесі поєднання природних здібностей, знань, наполегливої праці, терпіння. І все ж певні професійні знання як результат конденсованого досвіду, як своєрідний компас, орієнтир у суперечливих процесах творчості у журналіста, особливо початкуючого, повинні бути. Хоча б для того, щоб учитись і на чужому досвіді, на чужих, а не тільки на власних помилках. Нікому не вдається уникнути власних помилок, але можна звести їх до мінімуму і не винаходити заново велосипед» [6, с. 26]. У понятті “журналістська майстерність”, як доводить Володимир Здоровега, – нашаровуються різні ознаки професійних рис працівника ЗМІ від моральногромадських (мужність, сміливість), психологічних (оперативність, відчуття актуальності), освіченість (знання, компетенція) до суто літературних (уміння цікаво, стисло, образно викладати думку), а на телебаченні ще й певні зовнішні дані (голос, зовнішній вигляд). Зрештою, високий професіоналізм журналіста 11

охоплює ще й глибинніші людські якості, особливу внутрішню енергетику, яка дає змогу йому впливати на інших людей. До складових журналістської майстерності, крім вищеописаних ознак, Володимир Здоровега відносить і володіння різноманітними жанровими формами, і співвідношення індивідуальної та колективної майстерності, і вправне володіння словом на текстотворчому рівні. Одною

із

найважливіших

складових

журналістської

майстерності

Володимир Здоровега вважає феномен цікавого. Володимир Здоровега пише: «Серед складових компонентів журналістської майстерності феномен цікавого є своєрідним інтегруючим началом. Він не наявний поряд з актуальністю, оперативністю, сміливістю, доступністю та яскравістю викладу інформації, а вбирає в себе й одне, і друге, і третє» [6, с. 23]. Провідні

якості

спостережливість,

журналіста

ерудиція,

–

це

грамотність,

комунікабельність, наполегливість,

інтелект,

оперативність,

порядність, широкий кругозір, хороша пам’ять, допитливість, професійна етика та легке опанування новими навичками та знаннями. Важливим є професійний обов’язок журналіста, вироблене співтовариством журналістів уявлення про зобов’язання перед суспільством, які журналісти сумлінно беруть на себе, виходячи з місця та ролі своєї професії в житті. Зміст професійного обов’язку сучасного журналіста описано в «Міжнародних принципах журналістської етики», прийнятих на IV консультаційної зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організацій, що проходила в 1984 році в Парижі і в Празі. Цей документ говорить: «Найперше завдання журналіста – гарантувати людям отримання

правдивої

та

достовірної

інформації

за

допомогою

чесного

відображення об’єктивної реальності». Саме в такій гарантії укладена серцевина загальної формули професійного обов’язку [2. c. 108]. Основу змісту категорії «професійна

відповідальність»

складає

реально

існуюча

залежність

між

результатом професійної діяльності і тими наслідками, які він може мати для суспільства, для конкретних людей. Будь-яка професійна діяльність, якщо вона має творчий характер, тією чи іншою мірою приречена на непередбачуваність наслідків від її результату. І кінцева мета, і поетапно проміжні завдання в процесі 12

такої діяльності змістовно формуються в умовах невизначеності. Ось чому, при всій зацікавленості суб’єкта діяльності в досягненні успіху, рішення про дії він неминуче приймає з урахуванням ймовірності їх альтернативного результату. І такий тип прийняття рішень може бути визначений як ризик [1. c. 36]. Ще один гарант якісного виконання обов’язку – професійна совість. Ця категорія позначає представлення професійної свідомості, в яких зберігається колективна пам’ять професійної спільності про емоційні стани, пережиті людиною в ході роботи, що утворили тим самим внутрішнє середовище процесу діяльності. Про фахівця, який високо несе свою професійну честь, незмінно складається стійка схвальна громадська думка. Найчастіше вона набуває форми репутації – спонтанно визначеної і широко розповсюдженої високої оцінки його професійно-морального обличчя.

Дослідження підтвердило, що професія журналіста вимагає, окрім вміння знаходити загальне на підставі часткового, гарної оперативної пам’яті та уваги, комунікабельності, багатства емоційного світу, ряду інших особистісних якостей. Цей висновок поглиблюють результати опитування працівників редакцій районних газет, які перш за все цінують у своїх колегах принциповість, правдивість, об’єктивність, потім творчі здібності, а вже потім оперативність, ініціативність.

ІІІ. ГАЗЕТНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ЖАНРИ Головна мета – інформувати читача про те, що відбулося (відбувається чи буде відбуватись) та називати, не коментуючи, факти з реального життя. Новина як таке повідомлення, у якому йдеться про щось досі невідоме, що щойно відбулося і заслуговує на увагу громадськості. Ознаки подієвої інформації: лаконізм, оперативність, об’єктивність, невтручання у виклад за допомогою власних суджень та оцінок, певна подія, факт в основі новини. Основні методи підготовки: спостереження, експеримент та інтерв’ю. Способи подачі інформації (коротких новин): жорсткий (подія, сенсація) та м’який (деталізація). Принцип «перевернутого ∆»: найбільш значиме спочатку, а додаткові відомості – потім. Інформаційні жанри – новина, замітка, репортаж, звіт, інтерв'ю – відрізняються оперативністю, наявністю в матеріалах подієвого приводу, розглядом окремого факту, явища.

Хроніка – стисле повідомлення в 1-2 реченнях про те, що відбулося або відбудеться. Може складатись із кількох об’єднаних повідомлень; подія не деталізується, текст не містить заголовків. Анонс – коротке або розширене повідомлення про те, що має відбутися найближчим часом; поширений у друкованих та електронних ЗМІ. 15

Замітка – стисле повідомлення про окремий факт; фіксується одиничність події; обсяг – кілька рядків; один із найстаріших жанрів. Розширена замітка – поширене повідомлення, дещо більше, ніж звичайна замітка. Також повідомляє новину, але не коментує її. Може відповідати на питання як? чому? та включати лід, сублід, додаткову інформацію. Особливості замітки: наявність факту, висока інформативність; новизна інформації; соціальна значимість повідомлюваного; оперативність. Лінгвістичні особливості: використання нейтральної лексики; наявність стандартних елементів (прізвища, числа); речення з однорідними членами; сталі звороти. Репліка – критично експресивна, нерідко в’їдлива замітка з певного приводу, написана з гумором, іронією чи сарказмом. Звіт – надає аудиторії досить вичерпну інформацію з певної теми чи про певну подію. Подається зазвичай під час урочистих заходів. Потребує присутності журналіста на місці події. Може бути великим, але констатує факт. Звіт поділяється на хронікальний та аналітичний (тематичний, проблемний). Репортаж (франц. «повідомляти») – «живий» опис того, що бачить журналіст з його емоціями та враженнями. Подається так, щоб читач відчув образ автора. Зародився у ХІХ ст., був домінуючим. Пишеться на основі фактів, що сильно вплинули на автора. Звідси походить авторське «я». Його функції: втілює характер ставлення до дійсності і визначає мовну форму; вибудовує мовлення від 3-ої особи, якою є сам автор; присутність автора рухає сюжет, емоційно його забарвлює, скріплює в одну цілісність; характерні риси: гнучкість, рухливість, багатозначність. Авторські відступи та коментарі, діалоги з учасниками. Етапи роботи над репортажем: інтенція – постановка теми, пошук матеріалу (час, умови, місце події), головна умова – присутність автора на місці події; диспозиція – розташування матеріалу у відповідності до структури жанру репортажу; елакуція – «одягання» думок у слова. Інтерв’ю – інформаційний жанр, який передає необхідну інформацію у вигляді діалогу – запитань та відповідей. Жанрові різновиди інтерв’ю: інтерв’юмонолог, інтерв’ю-діалог, колективне інтерв’ю, інтерв’ю-замальовка, інтерв’юнарис, інтерв’ю-анкета. 16

ІV. ВИВЧЕННЯ АНАЛІТИЧНИХ ЖАНРІВ Аналітичні жанри – кореспонденція, коментар, стаття, рецензія, огляд преси, лист, огляд – мають ширші часові межі, в них міститься вивчення та аналіз системи фактів, ситуацій, узагальнення та висновки. Сьогодні дослідники журналістики розширюють діапазон аналітичних жанрів, вводячи в їхнє число бесіду,

журналістське

розслідування,

експеримент,

версію,

консультацію,

соціологічне резюме, аналітичний прес-реліз, рейтинг. Кореспонденція

–

найпоширеніший

аналітичний

жанр,

якому

аналізується один факт, явище, подія; автор подає не тільки своє бачення, а й намагається розібратися в причинах, дати оцінку, спрогнозувати. Схема створення кореспонденції: 1) називаємо те, що сталося; 2) зазначаємо оцінку подій та обґрунтовуємо її; 3) прогнози на майбутнє; 4) реакція загалу; 5) кореспонденція має всі структурні елементи; 6) завжди підписується журналістом. Стаття – основний журналістський жанр, що характеризується широтою та глибиною аналізу фактів, їх зіставленням, узагальненням тощо. Стаття досліджує різні

точки

зору;

об’єкти

відображення

статті:

науково-популярні,

організаторські. Редакційна стаття – написана одним журналістом, але відбиває думку всього редакційного колективу. Обов’язкові елементи статті: аргументація, ціле → частина, причина → наслідок, обов’язкові висвітлення різних точок зору, об’єктивне авторське «я». Різновиди статей: теоретичні, пропагандистські, проблемні, наукові та інші. Аналітичний огляд – йдеться не просто про констатацію факту, а і про її оцінку, причини та ін. Коментар – жанр журналістики, головним завданням якого є роз'яснити ситуацію, показати головних дійових осіб, розвинути і висловити думку, обґрунтувати певну ідею. Лист – особливий жанр аналітичної журналістики, у якому текст передбачає адресата. За формою: 1)великі ( послання, відкриті листи); 2)малі (відгук, пропозиція, запитання, подяка, привітання); 3)розгорнута форма ( зобов’язання, рапорт). За адресатом: конкретній особі, групі людей, всім, без адреси, не для 17

кого. За авторством: від одного автора (читача чи кореспондента), від колективу, від групи авторів. За призначенням: відкритий лист, послання, «лист без адреси», звертання, заява, привітання. Лист буває журналістський і читацький. Лист – це своєрідне свідчення результативності журналістської праці. Лист може мати ознаки кореспонденції, аналітичного огляду, коментаря на основі епістолярного стилю. Рецензія – основний жанр критики, що відображає, інтерпретує та аналізує явища та факти з мистецької чи наукової сфер. Рецензія поділяється: літературна, музична, театральна, образотворча. Об’єкт рецензії – тільки цікаві художні явища. Предмет рецензії – особливості, специфіка або конкретного твору, або автора. Обов’язкові структурні компоненти: повідомлення про твір мистецтва (автор, місце, час створення), аналіз теми та ідеї, аналіз засобів відображення теми та ідеї, визначення місця твору у контексті творчості конкретного автора, приховання образу за «ми», поліадресатність; аргументований, емоційний, стилістичногібридний види рецензії. Журналістське розслідування – жанр і аналітичний метод дослідження реальних явищ. Етапи роботи над журналістським розслідуванням: постановка проблеми; збір та опрацювання усієї наявної документації та архівів з цього питання; визначення усіх можливих гіпотез; перевірка за можливості версій та гіпотез; формулювання висновку. Схеми журналістського розслідування: 1) задача → гіпотеза → перевірка → висновок; 2) ситуація → причини → можливі виходи → оптимальний вихід; 3) конфлікт → аргументи однієї сторони → аргументи іншої → факти → зауваження фахівців → висновки.

V. ПУБЛІЦИСТИКА ТА ЇЇ ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ Художньо-публіцистичні жанри — нарис, фейлетон, памфлет — поєднують в собі понятійні і образно-виражальні засоби, володіють великою емоційною силою, розкривають типове через індивідуальне. Об’єкт відображення – будь-що; максимальний масштаб охоплення дійсності; використання тропів; авторське «я» – наймаштабніше. Нарис – найпоширеніший художньо-публіцистичний жанр, у якому досліджуються реальні життєві явища через людські долі та характеристики з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних і духовних цінностей. Види нарису: сюжетні та описові; за об’єктом: сюжетні портретні, проблемні та змішаного типу. Стильові ознаки: чітко представлене і виражене авторське «я», інтимізація мовлення (автор максимально входить в контакт з читачами), ескізність (нарисовість) – певна свобода викладу, ширшавість форми, документальність, суспільна важливість, типізація героя, асоціативність, образність, доля викладу. Форми побудови безсюжетного нарису: хронікальна побудова, структурна, нариси у вільній (есейній) формі. Зарисовка – різновид нарису, менша за обсягом, порушує локальніші проблеми або розповідає про окремі сторони життя людини чи окремі риси її характеру. Етюд – частина майбутнього великого нарису, його деталь. Есе – художньо-публіцистичний жанр, у якому автор вільно трактує літературну,

естетичну,

філософську

чи

іншу

проблему,

особливо

не

переймаючись систематичністю викладу, аргументацією висновків на порушену проблему. Стилетворчі ознаки есе: розкутість думки; насиченість філософськими роздумами і сентенціями; особистісний характер сприйняття, "етюдність" вирішення теми; прагнення автора до самоствердження; вільна композиція та форма викладу матеріалу. Два типи мовлення есе: опис і роздум. Жанрові різновиди

есе:

есе-рецензія,

есе-художня

замальовка,

есе-замітка,

есе-

щоденниковий запис, есе-лист. Лінгвістичні особливості есе: повтор ключових слів, інверсія, ампліфікація тощо. Сатирично-гумористичні

жанри:

фейлетон,

памфлет,

гумореска,

пародія, епіграма, епітафія та «колючі» рядки. Фейлетон – сатиричний художньо-публіцистичний жанр, котрий виявляє комічну суть негативних фактів, пр оцесів і явищ дійсності. Останнім часом він практично зник з газетних шпальт. Але ж сила сміху та висміювання є незборимою. Використовуйте її для боротьби з байдужими чиновниками чи знищувачами природи. Памфлет – сатиричний художньо-публіцистичний жанр, в якому розвінчуються небезпечні негативні явища. Розрахований на ідейне знищення об'єкта критики. Як і фейлетон, практично в газетах не зустрічається. Разом з тим, може відродитися на сторінках, насамперед, партійної преси. Іронія – інтелектуальна категорія: протиставляє логічне і алогічне. Передає діалектику видимого і прихованого, зовнішнього і сутнісного. Сатира

–

однозначно

негативне

ставлення.

Обов'язкова

наявність

відправної точки: ідеали, світогляд, моральність. Предмет – політичні події, діячі, конфлікти. Гумор – примирне ставлення до об'єкта висміювання. Предмет – загальнолюдські ситуації, люди з народу. В чистому вигляді виділити складно. Для різних видів смішно існують різні види комічного. Пародія – особливий вид сатири, заснований на комічному, перебільшенопідкресленому відтворенні характерних особливостей форми, котрі розкривають його комізм. Треба відрізняти пародію від пародіювання (метод). Пародіюються конкретні твори, образи, жанри.

VI. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ СТВОРЕННЯ ГАЗЕТИ. РЕДАКТОР ТА ЙОГО ОБОВ’ЯЗКИ 1. Підготовчий етап передбачає зібрання ініціативної групи. Участь у плануванні якої-небудь значущої справи створює відповідну психологічну готовність до її подальшого виконання. Цю спільну діяльність можна здійснювати в рамках проведення учнівських зборів, які є вищою формою самоврядування, як на рівні класу, так і на рівні школи. Тому ситуація обговорюється за «круглим столом» з теми «Право дитини на вільне висловлювання» або «Шкільні проблеми та шляхи їх вирішення», де вирішуються питання і проблеми, що хвилюють учнів, визначається напрям роботи, планування діяльності, аналізуються і підлягають рефлексії проведені заходи. І ще одна умова. В ході обговорень на зборах не потрібно примушувати всіх дітей до відкритого діалогу і голосування. Метою проведення зборів є вироблення і прийняття колективного рішення з виникаючих проблем, за визначенням видів діяльності дитячого колективу, виходячи з інтересів учнів. Доцільно провести заняття і розглянути питання про молодіжну пресу та значення громадянської журналістики. Важливою частиною цього етапу має стати проведення тренінгу «Формування команди», для проведення якого можна запросити шкільного психолога, а також провести рольову гру «Створення шкільної газети» (якою ми уявляємо шкільну газету). Чим краще все буде організовано, тим більш успішнішою буде робота. Щоб видавати і поширювати газету насамперед потрібна відповідна та сильна команда. КОМАНДА може складатися з: представників шкільного самоврядування; редакторів класних стіннівок; юних кореспондентів; волонтерів (з декількох учнів одного чи різних класів, що мають бажання випускати газету); з усіх учнів одного класу та їхнього вчителя. Дуже важливий чинник – чисельність команди. Група з 5-6 чоловік може цілком виконувати всю роботу, аж до продажу газети. Якщо команда велика, то із самого початку необхідно розподілити функції і визначити спеціалізацію кожного

члена групи в залежності від бажання і компетенції (редагування, ілюстрування, верстка, зовнішні зв’язки тощо). Крім постійного складу, у підготовці й випуску можуть брати участь й інші особи – як із самого навчального закладу, так і ззовні. Так виникає кореспондентська мережа: ті, хто здатні поставляти інформацію, надсилати ілюстрації, статті, тощо. Можна формувати різні рубрики. Щоб видавати і поширювати газету насамперед потрібна відповідна та сильна команда. Результатом творчої команди шкільного самоврядування є шкільна газета, матеріали якої оформлюються на шкільному комп’ютері в додатку Microsoft Office Publisher та роздруковується в декількох екземплярах, для розповсюдження. 2. Ідеї проекту. Зібрання ідей для газети (вісника) можна зробити методом інтелектуального (мозкового) штурму. Пропонуються ідеї щодо форми шкільної газети, її назви, змісту рубрик, роботи редакції тощо. Всі ідеї збираються, записуються, групуються за напрямками. 3. Концепція газети. Отже, у вас з’явилася ідея – створити шкільну газету. Тут головне – ретельно продумати концепцію видання (місію, назву, рубрики, тематику матеріалів, читацьку аудиторія). А це означає, що у вашій газеті мають бути свіжі ідеї – нові засоби подання старих тем і нові теми, подані зі смаком. Поставте собі наступні питання: Що потрібно освітлювати в газеті? Як це слід робити? Яким чином газета зможе відповісти на запити своїх читачів? Обмірковувати

всі

ці

питання

ви

будете,

звичайно

ж, дружним

редакторським колективом. Щоб газета справляла на читача приємне враження, у неї, наприклад, має бути: - назва газети – одне із самих головних завдань, від якої залежить не тільки тематика майбутнього видання, але і його доля. Назва несе в собі багато значеннєвого навантаження;

- оригінальний і свіжий зміст. Перш за все, у вас повинно бути, що сказати цінного і нового; - самостійні погляди. Дуже важливі переконання газети, її позиція з того чи іншого питання. Звичайно, не бійтеся переймати досвід різних ідей в інших. Але при цьому пам’ятайте: практика копіювання інших шкільних газет для доброго видання неприпустима. Знайдіть свої специфічні форми інформаційної роботи. Газета має бути постачальником цікавої інформації, зі свіжим, оригінальним, несподіваним поглядом на тему. Газета є найближчою для учня виданням. Школярі повинні сприймати газету як свою, рідну, до якої завжди можна звернутися зі своїми проблемами. Успіх шкільної газети залежить саме від зв’язку з аудиторією. 4. Формування редакції. Практична реалізація проекту починається із загальних зборів тих школярів, котрі проявили зацікавленість у виданні газети. Шкільна газета – продукт діяльності школярів! Завдання керівника проекту створити умови для виявлення і формування «ініціативної групи» школярів. Це учні, котрі активно брали участь в обговоренні концепції газети, її назви і рубрик. Редакція – це всі, хто випускає одну газету: журналісти, фотокореспондент, дизайнер, верстальник та інші на чолі з редактором. Редактору при цьому необхідно бути хорошим організатором – йому належить об’єднати навколо газети багатьох учнів, юнкорів. Скільки повинно бути юнкорів? Це залежить від структури редакції. Можна побудувати роботу як у справжніх редакціях, організувати відділи: наприклад, відділ шкільного життя, відділ спорту, відділ інформації, відділ творчості тощо. Редактор – найголовніша людина. Його основний обов’язок – будь-якими засобами зробити так, щоб газета виходила вчасно і її було цікаво читати. Редактор відповідає за все і всіх , продумує, які статті будуть у номері, редагує рукописи (оригінали), стежить за виконанням усіх робіт, за виходом кожного номера газети, вирішує всі важливі та суперечні питання. Найчастіше у школах 23

редакційна колегія обирає на цю посаду вчителя, що зацікавлений у роботі учнівського проекту. Юнкори – ті, хто збирає інформацію, обробляє її і пише в газету статті, інтерв’ю тощо. Зрозуміло, у кожного свої смаки і пристрасті, ми неоднаково розбираємося в різних речах. Тому один любить писати про спорт, інший – про екологічні проблеми, третій женеться за враженнями для подорожніх нотаток. Дизайнер – розробляє дизайн випуску, обкладинку газети, створює ілюстрації до текстів, розробляє нові стилі і варіанти оформлення газети тощо. Добре б йому працювати в графічних програмах Adobe Photoshop, Corel Draw та ін. Фотокореспондент – той, кому замовляють фотоілюстрації до матеріалів і хто теж може писати власні матеріали. Верстальник – здійснює верстку газети, займається макетуванням видання та його випуском. Такий склад редакції може бути у вашому шкільному прес-центрі. Таким чином, існування шкільної газети залежить від трьох китів – від редакції і від головного редактора, а також від читача. 5. Планування роботи. Для того, щоб робота редакції була успішною та шкільна газета розвивалася, необхідно ретельно спланувати її діяльність. Планування необхідно розпочати з обговорення таких питань: якою має стати шкільна газета, що необхідно для того, щоб її випускати, що є і чого не вистачає; що ми вміємо робити і чому слід навчитися; обговорюються також імовірні загрози та можливості, які надає газета, перспективи її розвитку. Відповіді на ці запитання є початком стратегічного планування, на термін 2 - 3 років. Стратегічний план складається з наступних розділів: місія газети; аналіз того, що вже було зроблено (якщо шкільна газета існує певний час); формування образу газети (якою вона має стати в майбутньому); аналіз сильних, слабких сторін та перешкод; стратегія діяльності, що спрямована на подолання перешкод тощо. Плануйте те, що ви в змозі виконати більше ніж на 50% і намагайтеся 24

виконати на всі 100%. Але обов’язково проаналізуйте виконання стратегічного плану і внесіть корективи, якщо потрібно. На цьому етапі необхідно узгодити умови випуску газети з адміністрацією. 6. Створення та постійна робота прес-центру. Не дивлячись на зайнятість у школі та спортивних секціях, у кожного підлітка є вільний час. Багато дітей віддають його захопленню музиці, фотографуванню, спілкуванню, пробують свої сили в написанні статей для шкільної стінгазети. Як з’єднати інтереси школярів і підготовку до можливої майбутньої професії? Як знайти однодумців? Як активно включатися в шкільне життя? Один із варіантів вирішення цих питань – створення шкільного пресцентру, де випускатиметься друкарська шкільна газета. Чим займається шкільний прес-центр? Перш за все, він об’єднує воєдино весь шкільний друк. І не просто об’єднує, а координує роботу, проводить обмін досвідом,

організовує

залучаються консультанти,

юні

навчання

кореспонденти,

волонтери

тощо.

юних

кореспондентів.

редактори Також

класних

шкільний

До

прес-центру

стіннівок,

прес-центр

вчителіпроводить

соціологічні опитування і дослідження серед учнів, батьків і педагогів. Прес-центр організовує заняття в школі юнкорів, творчі звіти і конкурси юнкорів, юних літераторів, диспути і дискусії, екскурсії в місцеві редакції газет, огляди стінгазет. Прес-центр проводить летючки, прес-конференції і зустрічі з цікавими людьми за “круглим столом”, юнкорівські ігри та свята, консультації юнкорів, Школу молодіжного редактора. Прес-центр відповідає за своєчасний випуск шкільної газети, пропаганду центральних й інших дитячих і підліткових друкарських видань. Отже,

організація

роботи

прес-центру

необхідне

для

того,

щоб

підтримувати зв’язок з громадськістю, залучати до роботи в шкільній газеті юних кореспондентів, набути нових ідей та забезпечити прозорість в роботі редакції. 7. Випуск газети.

Головна справа редакції – випуск шкільної газети. Створення шкільної газети – досить кропітка робота, яка передбачає здійснення певних етапів. Етапи створення газети І. Підготовчий етап. Вивчення проблеми. Навчання юних журналістів. Планування. Дитина має право на вільне висловлювання, тобто «свободу шукати, одержувати та передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини» (Стаття 13 Конвенції ООН про права дитини). Від дорослих певною мірою залежить, чи зможуть діти реалізувати своє право на вільне висловлювання. Завдання полягає в тому, щоб навчити дітей вільно висловлювати свої думки, почуття, ідеї, погляди. Враховуючи це, важливо вчити дітей чітко формулювати і висловлювати думки й відчуття, а також вони мають знати, що це їх невід’ємне право і мати внутрішню потребу висловлюватися. Завдання також полягає в тому, щоб навчити дітей вільно висловлювати свої погляди, сформувати механізм реалізації цього права, і здійснювати моніторинг, тобто постійне відслідковування його на практиці. Для ефективної роботи не тільки редакції, а й усіх, хто в тій чи іншій формі бере участь у випуску газети, дуже важливо відчути значимість колективного зусилля. Навчатися бути вільним – важка праця. Але в умовах колективного обговорення можливого майбутнього школярі досить швидко і, головне, самостійно знаходять цікаві рішення. Керівник-педагог не тільки допомагає у створенні газети, але й організовує навчання юних журналістів під час занять гуртка. І основним лозунгом співпраці є: створення дитячого видавництва – центру: діти-автори, діти-видавці. Реалізація всіх перерахованих вище методів і засобів роботи автоматично веде до підвищення рівня професіоналізму. Особливо це стосується формування відповідального ставлення до своїх обов’язків і орієнтації газети на читача. 26

ІІ. Участь у громадських акціях. Залучення

школярів

до

громадянської

журналістики

буде

сприяти

формуванню їх громадянської культури. Юні громадські журналісти стають ініціаторами

всебічного

обговорення

суспільно

важливих

проблем,

що

стосуються життя громади. До того ж юні кореспонденти, висвітлюючи події, стають активними їх учасниками, а це сприяє активізації шкільної молоді у житті шкільної та місцевої громади. Набутий досвід участі дає можливість в майбутньому бути більш активними громадянами, тобто брати участь в громадському житті на місцевому рівні і в житті суспільства в цілому. IІІ. Створення газетних матеріалів. Яку газету ви збираєтеся випускати? Це найперше питання, яке виникає у процесі роботи. Тому спочатку необхідно добре обміркувати: хто потенційний читач; які теми його цікавлять (краще зробити опитування серед дітей); яка частота друку (щотижня, раз на місяць чи раз на квартал) – і прийти до спільної думки щодо проекту. Більшість шкільних газет містять як творчі роботи (розповіді, казки, вірші, малюнки тощо),так і тексти інформаційного змісту (про школу, про дозвілля тощо). Частіше газета стає незамінним засобом для організації інформаційних потоків усередині школи, навчає проводити журналістські розслідування, організовувати зустрічі з різними людьми. Багато газет друкують інтерв’ю з директором школи, керівником господарської частини, вчителями, кухарями зі шкільної їдальні, батьками тощо. IV. Обговорення матеріалів на засіданні редакції, з консультантом. Традиційно, редакція шкільної газети організовує «летючки», де збирається весь колектив, обговорює газету та планує теми, які буде висвітлювати у наступному номері. V. Комп’ютерний набір матеріалів.

Випуск газети, яким би способом її не друкували, – найголовніший момент усього процесу. Можливий будь-який формат: від стінної газети до кишенькових видань, однак, найбільш розповсюджений формат 21 х 29.7 см. Але пам’ятайте: щоб газета легко читалася, необхідно ретельно продумати макет, тобто форму подачі статей і фотографій, їхнє взаємне розташування на сторінці. Шкільну газету редакція може створювати в додатку Microsoft Office Publisher.

Microsoft Publisher, яка добре зарекомендувала себе, настільна

видавнича система початкового рівня – легка, зручна, якісна. VI. Створення макету газети Microsoft Office Publisher Відкриваємо Microsoft Publisher, ліворуч, у докері «Нова публікація», вибираємо «Порожні публікації» і натискаємо мишкою на «Чистому аркуші» праворуч у вікні макетів. Відкрився чистий аркуш. Установлюємо поля. Всі поля в чистій публікації мають розмір 2,5 см. У газеті обов’язково повинні бути присутнім колонтитули, тому верхнє й нижнє поля залишаємо як є; зовнішнє поле зробити 2 см, а внутрішнє – 1,5 см. Викликаємо опцію «Розташування» – «Напрямні розмітки». Ставимо «пташку» «Двохсторінковий майстер» і назви полів «Ліве-Праве» змінюються на необхідні «Зовнішнє-Внутрішнє». Призначаємо необхідні розміри полів. У газеті завжди є стовпці. «Напрями сітки» дають можливість призначити їх тут. Для аркуша формату А4 вибрати 5 стовпців. У вкладці «Напрями рядків» залишаємо число 1. У вікні перегляду видний результат. «ОК». Тепер створюємо текстові блоки по стовпчиках за допомогою інструмента «Напис» ліворуч на панелі інструментів. Додаємо сторінки: «Вставка» –

«Сторінка». Одержимо діалог вставки

сторінок. Ставимо «Число нових сторінок» – 3, «Після поточної». У нижніх опціях відзначаємо галочкою «Скопіювати всі об’єкти на сторінці». Для того, щоб макет газети був наочним, заходимо в команду «Вид» – «Дві сторінки», тоді внутрішні сторінки газети буде видно повним розворотом. Основа

газети готова, необхідно зробити оформлення колонтитулів. У газеті колонтитули різні для лівої й правої сторінки. Вибрати команду «Вид» – «Колонтитули». На колонтитулі повинні бути назва газети, рік видання, номер, підзаголовок, номер сторінки. Проводимо дві лінії — і для лівого, і для правого колонтитулів, виділяємо обидві, утримуючи клавішу Shift, викликаємо контекстне меню, натискаючи правою кнопкою миші, й вибираємо команду «Згрупувати». Вибираємо форму й товщину ліній через команду контекстного меню «Формат об’єкта» або на рядку текстового меню «Формат» - «Об’єкт». Якщо лінії розташовані занадто близько до текстових блоків, необхідно їх підняти: виділити й вручну зрушити на необхідну величину нагору чи донизу. Далі виконуємо надписи. Якщо місця для них на колонтитулі мало, то можна розширити розмір поля колонтитула, зрушивши середні маркери колонтитулів нагору чи донизу. Щоб звернути увагу читачів на інформацію, що написана в газеті, потрібно оформити заголовок так, щоб він впадав в око. Заголовок повинен бути видний відразу і якнайкраще. Малюємо великий довгий прямокутник і призначаємо йому білий контур і білий

колір

заповнення.

Цим

прямокутником

закриваємо

весь

верхній

колонтитул. Тепер копіюємо прямокутник у буфер і знову вставляємо його, закривши весь нижній колонтитул. Далі вибираємо основу під заголовок, вона може бути різною, на ваш розсуд, – малюємо потрібну фігуру, зафарбовуємо кольором, визначаємо, яка буде лінія, при необхідності змінюємо форму. Далі необхідним шрифтом написати заголовок газети. Вставляємо в поле заголовка логотип. Макет газети готовий, тепер на його основі можна верстати номери газети. Для того, щоб газета мала привабливий вигляд, варто використовувати різноманітні фони та способи заливки. Фон для сторінки можна задати за допомогою меню «Формат» – «Фон» або встановити фоном власний малюнок, збережений на диску. 29

VII. Дизайн статті. В залежності від змісту статті оформлюється заголовок: може бути помітний заголовок, або, навпаки, зовсім нейтральний, ділового стилю. Блок, де розташований заголовок, можна підфарбувати або виділити рамкою. Краще писати заголовок в окремому текстовому блоці. Текст, зазвичай, розподіляють на декілька блоків, тому краще встановити зв’язок між текстовими блоками, для того, щоб текст перетікав з одного блоку в інший, вибравши на панелі керування кнопку «Створити зв’язок з написом». Вставка малюнка відбувається двома способами: з меню «Вставка» або на панелі інструментів кнопкою «Малюнок». Вихідні дані містять ім’я головного редактора, склад редакції, номер ліцензії, засновники, спонсори, інші особи, які мають відношення до газети. Потім – тираж, адреса редакції, телефони, факси, можливо, адреса електронної пошти. VІII. Редагування матеріалів. Необхідно забезпечити максимум свободи вибору всім тим, хто бере участь у створенні газети. Цензури принципово не може бути! Школяр має рівні права з фаховим журналістом: можна все, що не заборонено законом. Завдання керівника проекту – усіляко сприяти розумінню прямої залежності між свободою і відповідальністю. Рішення і відповідальність залишається за автором і редакцією. IX. Друк. Кількість екземплярів буде залежати від потенційного кола читачів, а також від зусиль щодо рекламування газети. Друкувати газети можна на шкільному комп’ютері, але діти надають перевагу друкованій газеті у видавництві. Тому тут потрібна допомога дорослих в організації високого рівня друку газети у типографії. Але є ще інша можливість створення газети. Для багатьох навчальних закладів такою газетою є власна Інтернет-сторінка з усіма новинами. Це дає можливість не лише розповісти про себе, а й знайти друзів, однодумців, зав’язати довготривалі зв’язки і стати партнерами у спільних 30

справах. Достатньо вийти в Інтернет і можна «погортати» сторінки таких видань. Але випуск такої газети суттєво відрізняється від друкованої газети, так як все залежить від можливостей Інтернету. X. Розповсюдження. І от газета «вийшла». А чи була точно визначена ціна для продажу? Чи будуть покриті витрати на видання? Але встановлюючи ціну, пам’ятайте: ціна для продажу повинна відповідати фінансовим можливостям читачів; якщо вона буде надто велика, ви ризикуєте відштовхнути покупців. Непогана річ – підписка на вашу газету; але перш ніж організувати її, треба бути впевненим у тому, що ви зможете витримати ритм і належну якість видання. У цьому випадку необхідне добре організоване адміністративне керування і бухгалтерський облік. Маркетинг (вивчення потреб читачів та суспільної думки) Газета

не

може

існувати

без

читачів.

Робота

редакції

повинна

вибудовуватися навколо головної задачі: залучити та втримати максимально більшу аудиторію. Для цього потрібно постійно відслідковувати потреби читачів та суспільну думку. Презентація проекту Презентація проекту проводиться в різних формах: презентація шкільній громаді, висвітлення в газеті, вона також може бути підготовлена як окремий проект редакції шкільної газети. Шкільна газета для учнів – це величезний стимул для саморозвитку і самоорганізації. Тут вирішується такі питання, як професійна орієнтація – і це не обов’язково журналістика, тут розвивається і культура мови, і творча уява, розвиток почуття часу та відповідальності, виробляється володіння новими технологіями, досвід роботи з різними джерелами інформації. Таким чином газета допомагає становленню особистості дитини – вільної, мислячої, толерантної. Це такий вид роботи, у якому неможливо керівникам проекту працювати в півсили. Редактор та його обов’язки З тих часів, коли газети стали популярними в усьому світі, з’явилася нова професія – редактор. В обов’язки спеціаліста входила перевірка і підготовка 31

матеріалу до публікації, з часом функції професії мало чим змінилися. Сьогодні друковані ЗМІ представлені інтернет-виданнями, журналами і газетами, за якість інформації у яких відповідають редактори. Функції спеціаліста не обмежуються перевіркою текстів, він займається створенням концепції видання, літературною обробкою і організацією команди. Якщо у виданні передбачено художнє оформлення сторінок, в роботу включається художній редактор. Що робить редактор? Головний редактор – це фахівець, який разом з керівництвом визначить маркетингову політику видання та напрямок діяльності. Він організовує роботу відділу і замовляє тексти необхідної тематики і змісту. У великих видавництвах працюють штатні літературні редактори, в обов’язки яких входить доробка вже готового матеріалу. Вони задають необхідний стиль статті, часом змінюючи початковий матеріал до невпізнання. Якість кожного випуску контролюється випусковим редактором. Він відповідає за своєчасність публікації номера, домовляється з друкарнею, займається іншими технічними питаннями. До керівного складу ще належить професія шеф-редактор. Він затребуваний у великих компаніях, що займаються одночасною публікацією кількох видань. Сьогодні особливою популярністю користуються інтернет-сайти. Більша частина молоді черпає інформацію на веб-проектах, відвідуваність яких конкурує з тиражами друкованих ЗМІ. У мережі розподіл обов’язків відбувається порізному, все залежить від популярності і аудиторії порталу. Спеціаліста, який займається наповненням сайту, називають контент-менеджер. Вимоги до редактора Багато хто думає, що в обов’язки входить виключно редагування матеріалу. Це помилка, що б стати професіоналом потрібно мати талант до написання текстів, володіти високою грамотністю і розумінням різних стилів. Диплом філолога або журналіста не зашкодить. Фахівець повинен постійно розвиватися у сфері і підвищувати свою кваліфікацію. 32

Літературний редактор – це творчий працівник видавництва чи редакції періодичного, неперіодичного або продовжуваного видання, який повністю відповідає за структурний, інформативний, науковий і мовностилістичний рівні редагованого авторського оригіналу. Тобто, об’єктом діяльності літературного редактора є авторський оригінал (твір). Його розглядають у 4 аспектах: як продукт авторської творчості; як відображення певної інформаційної системи, в якій цей твір буде існувати; як предмет читацького сприймання та розуміння або як ефективний засіб впливу на читацьку аудиторію. Літературний редактор повинен знати: 

граматику та стилістику мови



основи літературного редагування



термінологічні стандарти



правила підготовлення видавничих оригіналів та випуску видань



методичні рекомендації щодо діяльності творчих працівників



правила коректури, коректурні знаки



загальновживані позначення, скорочення



вітчизняний і світовий досвід з редакторської роботи



основи авторського права й трудового законодавства.

Крім цього, літературний редактор має бути широко ерудованою людиною, йому також необхідні знання з суміжних дисциплін, зокрема психології сприймання і психології творчості. Функціональні обов’язки (відповідає за граматику й стилістику редагованого рукопису) 1. Здійснює

літературне

опрацювання

авторського

оригіналу,

вдосконалює композицію видання, усуває смислові невиразності, уточнює формулювання, виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки. 2. Стежить за додержанням уніфікації в написанні скорочень та одиниць вимірювання, точності посилань на першоджерела, правильності використання термінів і фактів.

3. Редагує прийнятий до опрацювання рукопис, сприяє підвищенню його мовного й літературного рівня. 4. Співпрацює з авторами, перекладачами щодо редагування авторського оригіналу, погоджує доповнення, скорочення. 5. Забезпечує відповідність видавничого оригіналу чинним нормативним документам. 6. Підтверджує висновки видавництва щодо оригіналу, який повертається авторові

на

переробку,

перевіряє

виконання

вимог

рецензентів

після

доопрацювання рукопису. 7. У разі подання неякісного за структурою та літературно-художнім змістом авторського оригіналу у визначений термін мотивує висновок про відхилення рукопису. 8. Перевіряє правильність бібліотечних індексів. 9. Візує відредагований рукопис до поліграфічного відтворення. 10.

Бере участь у формуванні паспорта видання.

11.

Підвищує свій фаховий та кваліфікаційний рівень.

Серед функцій головного редактора як найважливіші слід відзначити такі: 1) формування обличчя видання, його інформаційної та проблемно-тематичної спрямованості; 2)

створення зорового образу видання, підбір шрифтів, іміджевих знаків,

ілюстративного матеріалу; 3)

планування видання й роботи творчого колективу, визначення змісту

шпальт, створення рубрик; 4) проведення на сторінках видання політичних, господарських, культурних та ін. інформаційних кампаній; 5) залучення до участі у виданні видатних політиків, науковців, митців; 6)

організація в своєму виданні дискусій, полемік, спільного пошуку істини,

зіткнень думок, відстоювання своєї позиції, яка вияскравлюється при обговоренні її з опонентами.

ВИСНОВКИ Ніщо в сучасному світі високих технологій і шаленого ритму життя не коштує так дорого, як інформація. Слово – потужна зброя. Тому професійність журналіста – в обережному й виваженому ставленні до кожного слова. Журналіст завжди у вирі подій, де б він не працював: на телебаченні, радіо чи періодичній пресі. Його очима більшість людей дивляться на події у країні та світі. Він вміє інформативно, а головне цікаво розповісти практично про все: від державних новин до історій життя зірок. Професію журналіста можна віднести і до ремесла, і до творчості, та навіть до мистецтва. Обравши цю спеціальність, люди часто змінюють свій стиль та спосіб життя. Щоб стати успішним у цій професії, необхідно мати літературні здібності, а головне – по-справжньому цікавитися життям і тим, про що доводиться писати чи розповідати. Фах передбачає вміння оперативно збирати, аналізувати, якісно обробляти та в грамотному, доступному вигляді подавати актуальну інформацію, яка цікавить широкі кола людей. Робота журналіста досить

багатогранна,

оскільки

люди

цієї

професії

можуть

трудитися

кореспондентами, репортерами, публіцистами, аналітиками та ін. Також вони можуть бути фотожурналістами та незалежними (позаштатними) репортерами. Саме тому до особливостей цієї професії можна віднести і ризик для життя. Робочий день журналіста зазвичай насичений, йому потрібно бути витривалим, скрупульозним та працелюбним. Це людина, яка має гарну пам'ять, розвинуті творчі здібності та аналітичний склад мислення. Комунікабельність, цілеспрямованість, допитливість та винахідливість – обов’язкові для гарного спеціаліста. Крім того, спостерігаючи стрімкий розвиток технологій, він зобов’язаний «йти в ногу» з ними, цікавитися, вивчати та використовувати їх у повсякденній роботі. Найкласичніший вид ЗМІ – газета, напевно, найбільше підходить для початку кар’єри журналіста. У ній можна спробувати себе в максимальній кількості жанрів і тем. Тому, ще зі школи можна вже для себе вирішити, що подобається найбільше – бути репортером чи редактором, чи фотокореспондентом. 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Ворошилов В.В. Журналістика. Базовий курс. Підручник. 5-е вид. – Видавництво Михайлова В.А., 2006. 2. Гід

журналіста:

збірка

навчальних

матеріалів,

складена

за

французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ / [адаптація та упорядкування - Алла Лазарева, редактор - Сергій Таран]. - К., 1999. - 96 с. 3. Голубєв В. Школа універсального журналіста - 2010: практичне керівництво для початківців / В. Голубєв. - Рівне: ТОВ “Друк Волині”, 2010. 178 с. 4. Горбачук В.Г., Зоц І.О., Романько В.І. Основи журналістики: навч. пос. - Слов’янськ, 2002. 5. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навч. посіб.

/Володимир

Йосипович

Здоровега.

Львівський

національний

університет ім. Івана Франка. - Л.:ПАІС, 2000.-180 с. 6. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і допов. / Володимир Йосипович Здоровега. - Львів: ПАІС, 2004. - 268 с. 7. Карпенко В. Преса і незалежність України: Практика медіа-політики 1988-1998рр. Навч. посіб.- К.: Ін-т журн-ки КНУ ім.Т.Шевченка, Нора-Друк, 2003. 8. Карпенко В.О. Основи професіональної комунікації / Віталій Карпенко. - К.: Нора-прінт, 2002. - 348 с. 9. Конституція України в останній чинній редакції від 30 вересня 2016 року. 10.

Костюк В.В. Професійна практика майбутнього журналіста:

Методичні рекомендації з навчально-ознайомлювальної практики студентів.Запоріжжя: ЗДУ, 2002.

Додаток 1 СЛОВНИК ЮНОГО ЖУРНАЛІСТА «БІЛА» або ПОЗИТИВНА ПРОПАГАНДА - популяризація в журналістиці гуманітарних та демократичних цінностей, здорового способу життя, наукового знання,

навчальних

програм.

Ідеологами

"білої"

пропаганди

виступили

американські вчені Гарольд Лассвелл (1902-1978) і Уолтер Ліппман (1889-1974), які наполягали на тому, що журналістика – це процес переконання, який іманентно присутній при інформуванні. А відтак, журналістика мусить покладати нас себе обов'язок пропонувати споживачам новин ідеали добра, справедливості, правди, демократії, гармонійного співіснування з природою ін. ДАЙДЖЕСТ (англ. Digest – стислий виклад, резюме)л – у сучасній журналістиці скорочений або повний передрук матеріалів інших видань. ІНФОТЕЙНМЕНТ (від англ. infotainment, від information – інформація і entertainment – розваги) – термін, який виник в англо-американській журналістиці на позначення такого методу подачі новин, у якому поєднані інформаційні та розважальні компоненти. КЛЮЧОВІ СЛОВА – невід'ємний елемент онлайн-публікації, який полягає в позначенні певним чином (великими літерами, курсивом, синім кольором) важливих для тексту слів, за якими його можуть відшукати зацікавлені особи через пошукові системи. КОМЕНТАР (від лат. Соттепіагішп – нотатки, пояснення, тлумачення) роз'яснювальні або критичні міркування чи витлумачення певних подій і фактів громадського, наукового, культурного життя. Коментар пояснює зміст певної події, політичного чи історичного документа, незрозумілі місця літературного чи публіцистичного твору. ЛІД (англ. lead - керувати, очолювати, займати перше місце, бути попереду; звідси й лідер – той, що йде попереду) – короткий виклад журналістського матеріалу, що розміщується після заголовку й перед основним текстом. Існує правило, згідно з яким матеріал, довший за 100 рядків, мусить бути 37

супроводжений лідом. Лід покликаний репрезентувати читачам наступну статтю, привабити їхню увагу, але найважливіша його функція – зорієнтувати читача в змісті матеріалу. МАС-МЕДІА (від англ. mass media – масовий посередник, від лат medium – середина,

щось

проміжне)т

–

термін,

який

сучасному

суспільстві

використовується як синонім до понять «журналістика» і «засоби масової інформації». Концепція журналістики як мас-медіа передбачає використання органів масової інформації для створення широкого комунікативного середовища, де ведеться жвавий діалог між усіма частинами суспільства (політичними, соціальними, професійними, національними, віковими, гендерними та ін.), сторони шукають порозуміння і взаєморозуміння, де кожен учасник комунікації передбачає, що він має право голосу й буде почутий усіма іншими. ОНЛАЙН-ПУБЛІКАЦІЯ (від англ. On – увімкнений і line – лінія) – спосіб буття текстів в Інтернет-журналістиці. На відміну від паперової журналістики, онлайн-публікація будується у формі складної моделі, основними складниками якої є авторський матеріал, читацькі коментарі до нього, пояснення автора з приводу коментарів, нові відгуки читачів. Маятник уваги може розгойдуватися між авторською й читацькою позиціями до нескінченності. Можливість коментування – не тільки свідчення зворотнього зв'язку, але й збагачення теми запропонованими читачами фактами, оцінками, концептуальними розв'язаннями. ПРЕС-РЕЛІЗ (англ. press-release - випуск для преси) – документ, спеціально розповсюджуваний для співробітників ЗМІ, що містить матеріали для термінової публікації. РЕПОРТАЖ (від французького reportage, що в свою чергу походить з латинського reporto – повідомляю) – один з основних інформаційних жанрів журналістики, предметом якого є цікаві для громадськості події дня. Автор повинен бути очевидцем, а ще краще – учасником події. РЕЦЕНЗІЯ (від лат. Recensio – розгляд, оцінка) – один з основних жанрів критики, що містить виклад змісту, оцінку, аналіз та інтерпретацію, визначення

сильних сторін і вад, зауваження та пропозиції щодо поліпшення літературного, мистецького чи наукового твору. СОКРАТИЧНИЙ ДІАЛОГ – метод обговорення певного питання на засадах поваги співрозмовників один до одного і спільного пошуку істини. Назву дістав на честь давньогрецького філософа Сократа (469-399 рр. до н. е.). Для сучасної журналістики, яка дотримується моделі соціальної відповідальності й головною метою якої є переведення конфліктів у план дискусії, надзвичайно важливо володіти методом сократівського діалогу, залучати сторони до спільного пошуку істини, шляхів розв'язання обговорюваних проблем. ТАБЛОЇД (від. фр. tableau, від лат. Tabula – дошка і eidos – вид; деякі дослідники пояснюють походження терміна від англ. слів compressed tablet – таблетка) – малоформатна газета, яка оприлюднює сенсаційні повідомлення, дотримується розважальної стратегії у поданні новин, відзначається надміром ілюстрацій, великими яскравими заголовками, розрахована на невибагливих читачів, продається за невисоку ціну. Таблоїд – один з різновидів масової преси.

Додаток 2 ТВОРЧІ РОБОТИ ВИХОВАНЦІВ ГУРТКА «ЮНИХ ЖУРНАЛІСТІВ» 1. Інтерв’ю «Як святкуватимуть Новий рік вихованці закладу?» Про святкування Нового року

розповідала вихованка зразкового гуртка

“Рукавичка”, Аміна, учениця 4-го класу. - Чи віриш ти у Святого Миколая? - Так, вірю. Хоча я знаю, що подарунки ставить мені не він. - Які традиції у вашій сім’ї на Новий рік? - Ми прикрашаємо всю хату іграшками, гірляндами. Прибираємо кругом, щоб усе було чисто, прикрашаємо ялинку, і ставимо іграшку, цього року – жовту собаку. - Чи пишеш лист до Діда Мороза? - Так, цього року я замовила такий пластилін, який швидко засихає, але, на жаль, Дід Мороз не міг у нас в місті його знайти. А ще я замовила дівочу монополію та професійні фарби для малювання. - А що готуєте на це свято? - Ми на стіл ставимо багато риби та кілька салатів. - Як цього року ти будеш прикрашати ялинку? - Я вже вибрала багато жовтих кульок. А ще я сама зробила шоколадну іграшку. - Аміно, що побажаєш нашим читачам у Новому році? - Я хочу усім побажати миру,

радості,

гарних

подарунків. Христина Соломко

2. Інтерв’ю з юною актрисою 24 січня відбулася перша прем’єра трагікомедії “Мамки” Асі Котляр у виконанні вихованців зразкового драматичного гуртка “Мельпомена”, керівник – Людмила Суханова. Три жіночі ролі, три долі жінок, які разом ростили своїх синів, але війна розділила їх тільки поглядами. Як пише авторка: “Но выход, на мой взгляд, есть: просто нужно вовремя вспомнить, что все мы - люди... ” Ми мали змогу взяти інтерв’ю в однієї з героїнь вистави – Олександри Старої. - Розкажіть про себе. - Я, Саша Стара, вихованка зразкового гуртка “Мельпомена”, відвідую його вже третій рік. - Якими якостями, на вашу думку, має володіти актор? - Універсальність, вміння перевтілюватися з одного образу в інший, не боятися сцени, вміти слухати режисера та висловлювати свою думку та, звичайно, любити театр. - Що ви хотіли донести до глядача своєю виставою? - Цю виставу ми вибирали довго. Переживали, що глядач може нас не зрозуміти. У виставі ми хотіли показати та передати настільки важко живеться людям на Донбасі. - Що було для вас найважчим у роботі? - Найважчим для мене було зрозуміти, що ти не 17-річна дівчина, а ти мама, син якої на війні і живеш постійно під вибухами. - Як ви себе налаштовували перед показом? - Мені було дійсно важко налаштувати себе. Я почала переглядати відео про війну на Донбасі, про полонених, і в мене відбулося переосмислення, я по-іншому почала сприймати саму виставу. - Як ви справляєтеся з емоціями? - Спочатку було важко, на репетиціях у нас не виходило, але ми багато тренувалися, і, вийшовши на сцену, мені легко було розкритися перед глядачем. - Розкажіть про свою роль. 41

- Я граю матір-українку, в якої син воює на Донбасі. Моя героїня дуже сильна жінка, вона стоїть горою за свого сина і за себе, вважає, що тільки її позиція правильна, своїх подруг (єврейку та росіянку) вона не розуміла. - Але чи залишилася вона такою до кінця, ваша героїня? - Взагалі, сталося так у виставі, що єврейці стало погано, то тоді усі матері об’єдналися, ми забули, що усі були по різні сторони барикад. Тобто, вкінці біда усіх примирила. - Що побажаєте нашим читачам? - Потрібно цінувати кожну хвилину прожитого дня. Ми не живемо на тій території, де зараз війна, і не бачимо усього того жахіття. Тому потрібно вірити в те, що скоро настане мир, і усі люди зможуть спати спокійно. Марина Міхович

3. Інтерв’ю з учасником АТО Бесіда у формі інтерв’ю була проведена вихованцем гуртка юних поетів та прозаїків “Паросток”, учнем 8 класу міського ліцею Дмитром Марціновським з депутатом

районної

ради,

учасником

АТО

Чілійчуком

Олександром

Валентиновичем. Відповідаючи на численні запитання Олександр Валентинович намагався в доступній формі розповісти нам про бойові будні. Запитань було багато: і про умови перебування в місцях бойових дій, і про товаришів, і про бойовий дух солдатів та, власне, про майбутнє та перспективи країни. -

Розкажіть щось про себе, чим ви займалися до початку революції та

війни в Україні? -

Спочатку навчався, служив в моряках, працював у селі на тракторі, був у

міліції, але через свої власні переконання покинув службу. Потім повернувся піднімати село. У 2014 році став депутатом районної ради від аграрної партії. І дійсно можна чогось досягти, незалежно від свого майнового статусу, був звичайним трактористом, а селяни підтримали кандидатуру на виборах. -

Коли Ви вирішили їхати на Схід? Що вас спонукало піти добровольцем

захищати Батьківщину. Можливо, ви керувалися особистими принципами? -

Через свою посаду я мобілізований від служби в АТО. Але пішов

добровільно, бо захищати потрібно країну, хто як не ми це зробимо, потім перейшов на контрактну форму. Тепер їду туди працювати сапером. -

Як на Ваше рішення відстоювати інтереси країни відреагували

дружина і діти? Які традиції є у вашій сім’ї? -

Дружина знала, що я поїду в будь-якому випадку, тому ніхто і не відмовляв.

У перші дні було важко. Дзвонив двічі на день, сказав що живий і все добре, і так щодня. Коли дзвонила дочка, то як мав час говорити, то говорили довго, вона дуже переживала. Син навчається у школі міліції в Києві, а дочці 11 років, школярка. Традиції в нас, так як і в кожній українській родині, святкуємо Різдво, Пасху та інші православні свята.

Коли я приїжджаю з АТО додому, то всі друзі збираються за великим

святковим столом, і тоді ти розумієш, що люди тебе не забувають та поважають. -

Де були в зоні АТО і які обов’язки на вас покладалися?

Ми знаходимося в Авдіївці на промзоні, на другій лінії, яка прикриває

відступ чи наступ. Виїжджаємо також на передову відновлювати пошкоджені споруди. У бойових діях не беремо участі, але відсіч дати зможемо. -

Був водієм, а потім пішов вчитися на сапера у центрі розмінування, що

працює в нас, у Кам’янці-Подільському, закінчив курси, тепер працюю сапером. -

Як проходить Ваш звичний день в зоні бойових дій?

Кожний день проходить по-різному. Перші дні дуже страшно, вбуваєшся,

але потім помалу втягуєшся в те пекельне русло. У нас є розпорядок дня: о 6 год. підйом, снідаємо, піднімаємо прапор, співаємо гімн України, і тоді кожна бригада роз’їжджається на свої позиції. День ніколи не буває однаковий. -

Доводилось колись надавати першу медичну допомогу?

На щастя, не доводилося, але якщо б прийшлося, то навики є у всіх. Бо у

центрі розмінування були медики, які навчали нас правильно надавати різну медичну допомогу на живій людині, а не на макеті. -

Війна - тяжка справа. Були якісь позитивні моменти?

Позитивний момент – коли повертаються усі живими. Часто побратимів

немає кілька днів, а коли приїжджають, то це велика радість. -

Що підіймає бойовий дух?

Багато хлопців пишуть свої власні пісні, які піднімають бойовий дух.

Співаємо українські патріотичні пісні, яких раніше і не чули. Розказуємо анекдоти, якось трішки розряджаємо атмосферу. -

Як місцеве населення на території бойових дій ставилось до вас?

Є різні люди, є що заходиш в магазин і продавець нормально до тебе

ставиться, а друга може і здачу не віддати за харчі. Дуже багато приходить до нас дітей, але дуже брудні, ми навіть їх купаємо. Часто пригощаємо дітей солодощами, то вони щодня прибігають до нас. Також ми привозили згущене молоко, печиво, цукерки до школи, яка там була, велика, але учнів залишилося 44

мало, багато хто виїхав. Діти на знак вдячності читали вірші: “Повертайтеся живими”, писали листи. Директор школи приводив дітей на екскурсії до нас в частину. Діти дуже прихильно до нас відносяться, батьки, можливо і тримають іншу позицію, але як то кажуть: “Дитину не обманеш”. -

Щось змінилось у вашому світогляді за період до АТО і тепер?

Так, змінилося, почав цінувати мирне життя, ставитися більше з повагою до

других. Є багато людей, з яких беру приклад. -

Як на війні міняється людина, його погляди, переконання, життєві

цінності? -

Люди міняються дуже сильно. Частина міняється в гіршу сторону, але і

багато в кращу сторону, ми починаємо цінувати життя таке, яке воно є. Навіть люди поранені, які приходять з зони АТО, ідуть знову туди, бо багато хто другий раз туди бояться повертатися. А є хлопці, які відкривають свої підприємства та допомагають воїнам АТО. -

Багато на що не звертаєш уваги, ті конфлікти (наприклад, сварка з

дружиною), які були раніше, зараз думаєш, що краще іноді змовчати. Ось дружина захотіла попрати форму, а я шукав свій телефон, але він вже 2 години прався у машинці, ремонту не підлягав. Раніше я міг би щось сказати, але тепер на це дивлюсь по-іншому. -

Можливо, згадаєте випадок в зоні АТО, який перевернув Вашу

свідомість або став для Вас уроком? -

Був такий випадок, не в нашому батальйоні, під Донецьким аеропортом;

мінометне відділення розміновували наше укріплення і приїхав танк вивезти поранених (зараз напевно заплачу). А сепаратисти у цей час обстрілювали нас. Увесь екіпаж у танку загинув, вижив тільки командир, який і вийшов на зв’язок. Але сепаратисти віддали загиблих воїнів вже помитих та переодягнених в чисту форму. Ніхто від них такого не чекав, вони віддали нам героїв з бойовими почестями. Дуже важко про це згадувати. -

Коли це все закінчиться на вашу думку?

Війна має закінчитися, тому що дуже багато людей цього хочуть, як ми, так

і донеччани; вона закінчиться тоді, коли цього захоче наша влада. -

Що хотіли б побажати побратимам по службі, а також колегами по

роботі? -

Повертатися живим, бути здоровими, служити в мирній Україні. У нас

багато патріотів, молоді, яка може підняти державу. І тільки наприкінці нашого інтерв’ю Олександр Валентинович зізнався, що часто його дочка приміряє нагороди за бойові заслуги, а це відзнака Михайла Сімашкевича

“За

заслуги

перед

громадою

міста”,

медалі:

“Богдана

Хмельницького”, “Учасник АТО”, “Учасник бойових дій”. У планах на майбутнє наш воїн поділився, що мріє про відновлення села, адже в нас є всі ресурси для його відродження, тому що сам виходець із села і йому боляче дивитися на занепад сільського господарства. Ми теж побажаємо нашому захиснику

міцного здоров’я, незламного

бойового духу, віри в майбутнє держави та завжди повертатися живим. Дмитро Марціновський 5. Есе «Чому мене приваблює професія журналіста?» Кожна людина у своєму житті чогось прагне, кимось хоче стати. Усі мої родичі були лікарями, і за традицією думали, що я теж буду лікарем. Але

самого

дитинства

хотіла

пов’язати

своє

життя

журналістикою. Адже вона – це ремесло, цілий світ зі своїми секретами та принадами. Ще у другому класі найближчі мені люди ставилися до мене як до особистості, сприймали мене серйозно, бо вже тоді ходила з мікрофоном вдома та брала інтерв’ю у всіх, а ще любила розповідати новини, як ведуча по телебаченню. І виросла тією людиною, яка завжди, думає, що говорить і яка відповідає за усе сказане.

Я вважаю, що бути журналістом – це надзвичайно складна і відповідальна справа, яка вимагає багато зусиль, креативного мислення, а також терпіння і жертовності заради суспільства. Головне завдання журналіста – писати людям правду. Професія журналіста завжди асоціюється з пересуванням, вона вимагає постійного руху вперед та спілкування з людьми. Кожного разу у тебе збільшується коло знайомих, ти постійно перебуваєш у центрі подій, знаменитостей, інформації – усе це і моя мрія. Постійно хочеться писати про щось цікаве та доносити його до читача. Журналістика – одна з найцікавіших спеціальностей, жоден інший різновид людської діяльності не дає такої можливості самореалізуватися, самовдосконалитися, самовиразитися. Журналісти відгукуються на проблеми сьогодення і, водночас, несуть велику відповідальність за кожне слово, адже силу слова можна порівняти хіба що зі зброєю. Народна мудрість говорить «словом можна вбити», а журналісти мають досконало володіти цим мистецтвом, і доносити усю інформацію так, щоб люди постійно хотіли читати твої статті, а ще потрібно більше писати позитивного, адже у світі сьогодні і так багато негативу. Журналіcтика – це спосіб життя. І щоб стати журналістом потрібно зануритися у неї з головою. З цього можна зробити висновок, що ця професія, як ніяка інша, надає мені повністю розкрити свою особистістю. Ось чому мрію стати журналістом і я ним обов’язково буду! Вікторія Берегова 6. Есе «Повертайтеся живими!» Коли людина розповідає тобі про різні воєнні ситуації, і ти бачиш на її обличчі сльози – це не може не вразити. Ніколи не міг подумати, що поспілкувавшись з людиною, яка була в АТО, поміняє моє ставлення до життя. Історія нашої держави сповнена різними подіями: як щасливими, так і трагічними. Але наші люди завжди знають чого хочуть – це наші патріоти, які

люблять українську землю більше за власне життя! Бо боротьба – це завжди для мужніх, відважних, патріотів. Ми живемо далеко від території, де проходить війна і не можемо уявити усю ту ситуацію, але я, як і всі мої ровесники не хочу її знати, натомість бажаю жити в мирній країні. Хочеться відчувати у повітрі запах свободи та незалежності усіх закутків нашої держави, щоб не було перепон поїхати у різні куточки країни. Зараз моє серце переповнюється двома почуттями: смутку і вдячності. Вдячності тим, хто воює за волю. Ці люди гідні називатися героями. Сміливі, рішучі, вони не бояться ворога, а йдуть до мети! Жоден з них не знає чи повернеться він додому, до рідних, який бій стане для нього останнім. Адже кожен день для цих людей проходить по-різному, а найголовніше, зі слів мого співбесідника, є те, що усі повертаються живими до військової частини. Хто ці люди? Герої? Вони так себе не вважають. Але кожен може сказати, що це дійсно герої. А в якій ситуації були ті, хто боронили Донецький аеропорт, Ілловайськ, Дебальцеве, Авдіївка! Боротьба на межі неможливого. Сила волі, мужність, стійкість, бажання відстояти кожен сантиметр землі – це складові тих характерів, котрі сьогодні зі зброєю в руках на Сході України. Як би важко не було на передовій, наші атовці завжди пам’ятають про рідний дім, сім’ю, яка з нетерпіння чекає на їхнє повернення додому. І саме родина надихає їх на перемогу та бажання відстояти свою країну у бою. Як розповів нам Олександр Валентинович йому дуже не вистачає близьких йому людей в зоні АТО. З посмішкою згадує про повернення додому та розповідає про родинні цінності та традиції.

У них звичайна українська сім’я, яка звикла завжди

збиратися за круглим столом. Олександру Валентиновичу дуже приємно, коли повернувшись додому, його усі зустрічають, а це і сім’я, друзі та колеги по службі. Радіє коли дзвонить до нього донечка, вона завжди переживає за батька, який воює. Саме близькі люди дають йому силу та наснагу у далекій стороні, саме вони морально допомагають не падати духом у далекій стороні.

Воїни АТО на камеру не люблять вихвалятися, вони звичайні люди, котрі кожного дня долають невимовні труднощі, для котрих новий день є справжнім випробуванням. Вони не нарікають на долю, і дякують Богові за кожен прожитий день на цій землі. Багато з них після війни переосмислюють своє життя, намагаються міняти себе в кращу сторону. А хто ще там, на передовій старається помінятися. Бо справді, людина, яка переживає такі події, не може не задумуватися про своє життя. Як розповідав нам боєць, починаєш не помічати дрібниць, через які раніше могли бути сварки. Я – українець, адже живу в країні, котра найбільше прагнула волі і найменше її мала. Україна – це держава, яка боролася за волю, за щастя, за незалежність. Зрозумів, для себе одне, що державу потрібно підіймати, адже це наша країна, в якій народилися та живемо. І сміло можемо сказати, що ми патріоти, та за будь-яких обставин захищатимемо країну до кінця. Дмитро Марціновський 7. Замітка «Збережи природу. Не сміти!!!» Кожний з нас є невід’ємною частиною природи. Однак ми забуваємо, що вся ця краса дуже залежить від нас, від того, як ми до неї ставимося. Адже всього цього не буде, якщо люди не перестануть перетворювати нашу планету у сміттєзвалище. Так, ми чекаємо весни, адже навесні тане сніг, виставляючи напоказ все те, що люди кидали в нього, думаючи, що це не страшно, цього ніхто не побачить. Але ми бачимо. Це бачать всі. Важливо берегти природу, адже ми передаємо світ нашим дітям, які повинні побачити його таким, яким бачимо його ми. Для них він повинен бути чистим. У ньому не повинно бути сміттєвих пакетів, що розкидані уздовж доріг. Вони не повинні бачити пивних пляшок, які лежать кругом. Наші діти повинні вчитися в нас, переймаючи корисну звичку – не смітити. З повагою потрібно ставитися не тільки до міської природи, але й до лісів. Відправляючись на відпочинок у сусідній ліс, ми навряд чи зрадіємо, побачивши 49

там замість чудесних квітів жахливі пластикові пляшки, викинуті недбайливими туристами. Тим більше пластик, як всім відомо, залишається в землі довгі роки й не гниє. Ліси повинні тішити нас могутніми деревами, рослинами, чистою водою струмків, тому давайте берегти природу, адже вона так від нас залежить! На природу беріть із собою пакети для сміття! Віолетта Рашкевич 8. Замітка «Танець – це видовище» 3 квітня в РЦКМ «Розмай» відбувся міський конкурс хореографічних колективів «Барвограй». У конкурсі взяли участь 30 творчих колективів закладів загальної середньої освіти та позашкільної освіти. Учасники змагались у трьох номінаціях:

народна,

бальна,

сучасна

хореографія

та

представили

хореографічних композицій. Танцювальні колективи Центру дитячої та юнацької творчості здобули призові місця. Номінація «народна хореографія»: ансамбль народного танцю «Гілея», керівник Інна Гілевська – I місце; ансамбль народного танцю «Горличка», керівник Дмитро Назаренко – II місце; ансамбль народного танцю «Барвінок», керівник Лариса Піддубняк – III місце. Номінація «сучасна хореографія»: Народний ансамбль сучасного танцю «Апельсин», керівник Алла Пащенко – I місце; зразковий театр-студія сучасного танцю «Абра», керівник Лілія Пашинська – I місце. Мік Олександра 9. Стаття «Майбутній журналіст. Світ очима журналіста» У наш час ми не можемо уявити суспільство без інформаційного простору. Газети, журнали, телебачення – усе надає інформацію, без якої сьогодні важко прожити. Люди стали залежними від ґаджетів, адже у них сила Інтернету. Водночас усі ці новини, які ми переглядаємо не можливі без людей, які їх подають, а називаються вони – журналісти.

Журналіст – це цілеспрямована людина, яка завжди перебуває у вирі подій і спрямовує свої знання та вміння на подання та донесення цікавої інформації до читача. Як і усі інші професії, журналістика має свої особливості. Якщо розвиватися у цій сфері діяльності, то потрібно хоча б поверхнево розуміти яких вимог потрібно дотримуватись. Зазвичай, люди, які обирають цю професію, уміють висловлювати свою думку, послідовно розкривати тему та мають певні літературні здібності. Однак навіть цього інколи недостатньо. Людина, яка хоче працювати у цьому напрямку, повинна цікавитися усім, що її оточує. Для успішності у цій спеціальності журналіст повинен чітко, ясно, конкретно висловлюватись на обрану тему, але крім того справжній професіонал своєї справи повинен ще й слідкувати за усіма тенденціями, так би мовити, “йти в ногу з часом”. Журналістика дуже різностороння професія. Когось може злякати важка праця та спосіб життя, а когось може настільки захопити, що людина увесь свій час буде лише нею і займатися. Також журналісти мають змогу розвивати свої здібності у певному напрямку – кореспондент, репортер, фотожурналіст, тележурналіст, редактор – усі вони є невід’ємною її частиною. Але в залежності від ситуації, журналіст має вміти усе це в собі поєднати. Звісно, щоб подати статтю на певну тему, потрібно не один раз її переробити, відредагувати, щоб читачу було цікаво і зрозуміло, тому треба бути обізнаним, грамотним, всебічно розвинутим. А також потрібно вміти подати актуальну інформацію, яка зацікавить широкі кола людей. Багато

журналістів

працюють

гарячих

точках

де,

безперечно,

відбувається якась сенсаційна подія. Саме тоді, в цей визначний момент, виготовлені ними “продукти” набувають великої цінності, тому, що прямують до нас із самого центру подій. Такі журналісти ризикують своїм життям заради того, щоб ми, громадяни, могли віртуально стати учасниками тих подій, які відбуваються. Це люди універсальні, які мають бути скрізь і всюди, і навіть вміти передбачати ту чи іншу ситуацію. 51

Професія журналіста завжди асоціюється з пересуванням, вона вимагає постійного руху вперед. Журналістика – одна з найцікавіших професій, жоден інший різновид людської діяльності не дає такої можливості самореалізовуватися, самовдосконалитися. Журналісти швидко відгукуються на проблеми сьогодення і, водночас, несуть велику відповідальність за кожне слово. Адже силу слова можна порівняти хіба що, зі зброєю. Журналіст повинен бути незалежним, його думка не завжди має співпадати з іншими думками. І хоча, на сьогодні, багато журналістів пишуть статті на замовлення, саме ми, підростаюче покоління маємо зробити журналістику об’єктивною, правдивою та доступною. Отже, щоб стати журналістом, до цієї професії варто віднестись дуже серйозно, бо вона може кардинально змінити спосіб життя. Потрібно вміти побачити у звичайному неймовірне, а в буденному – святкове. Антоніна Воронюк

Додаток 3 ФОТОГАЛЕРЕЯ Виховуємо юних журналістів