Я.В. Хмелюк керівник вокального гуртка «Арт-Мікс» Кам’янець-Подільського Центру дитячої та юнацької творчості Теоретичні аспекти створення освітнього середовища у вокальному гуртку «Арт-Мікс» У статті розкрито практичну діяльність вокального гуртка «Арт-Мікс» щодо шляхів
створення
розвивального
освітнього
середовища
для
розвитку
творчої
компетентності й індивідуальності гуртківця. Ключові слова: освітнє середовище,творчість, творча індивідуальність, гармонійний розвиток особистості. Khmeliuk Y.V. The creating an educational environment for the development of the creative competence of the circle at the classes of the vocal circle «art-mix» The article reveals the practical activity of the vocal circle "Art-Mix" concerning the ways of creating a developing educational environment for the harmonious development of creative competence and individuality of the pupil. Key words: educational environment, creative competence, creative individuality, creative competence, harmonious development of personality. У світлі реформування освіти неабиякої актуальності набуває пошук нових методів, прийомів і форм навчання з метою всебічного, гармонійного формування творчої особистості та індивідуальності підростаючого покоління, зокрема й музичного. Особливістю сучасної освіти є розвиток творчої індивідуальності особистості, формування її креативної (творчої) компетентності, виховання людини з активною життєвою позицією, з умінням свідомо регулювати власну діяльність та творчо підходити до вирішення проблем. Дослідження даної проблеми проходило в рамках роботи педагогічного колективу Кам’янець-Подільського Центру дитячої та юнацької творчості над єдиною методичною темою «Створення розвивального освітнього середовища як основного компоненту реалізації завдань концепції нової української школи в закладі позашкільної освіти» [5]. Науковці визначають поняття компетентність як «здатність застосовувати знання і уміння», «спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу». На відміну від знань, умінь та навичок (ЗУН), що передбачають дію за зразком і аналогією, компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі знань [4, c.21]. Необхідними для досягнення життєвого успіху визнаються такі риси
особистості, як самостійна продуктивність, активність, ініціативність, креативність. Отже, креативна компетентність людини набуває неабиякої актуальності. Відповідно до Концепції Нової української школи, компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність [7, с.10]. Креативна (творча) компетентність – це знання, уміння, навички, ставлення, які необхідні для успішної творчої діяльності, та можливість використати їх на практиці в житті. Вона визначається як здатність людини генерувати ідеї, висувати гіпотези; здібність фантазувати; асоціативність мислення; здібність бачити протиріччя; здібність переносити знання та вміння у нові ситуації; здібність відмовитися від нав'язливої ідеї, подолати інертність мислення; незалежність суджень; критичність мислення, здібність оцінно судити [1, c.32]. Вивченню творчості присвячено значну кількість досліджень видатних вчених у різних
галузях
науки
(О.О.Потебня,
П.К.Енгельмейер,
М.М.Бахтін,
М.О.Бердяєв,
Л.С.Виготський, В.О.Роменець, Б.М.Неменський та ін.). У результаті аналізу наукової літератури природу творчості можна оцінити як обов’язкову умову людського існування, соціального прогресу, вищу духовність особистості як суб’єкта творчого процесу. Переважна більшість науковців визначає сутність поняття «творчість» як продукт людської діяльності, що породжує якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного або індивідуального значення (В.І.Андреєв, Г.О.Балл, Дж.Гілфорд, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, В.О.Моляко та ін.). Поширеною серед науковців є думка про те, що творчість є формуванням нових комбінацій зі старих елементів. На сучасному етапі розвитку наукової думки дослідники роблять спроби визначення механізмів і прийомів, структур і схем, методів і процедур, які використовуються свідомо чи несвідомо творцем у процесі пошуку. Виявлено, що творчий процес містить деякі закономірні риси, що робить його певною мірою логічним. Разом із тим, будь-який творчий акт визнається унікальним, індивідуальним. На нашу думку, одним із варіантів особистісно-орієнтованого відгуку на глобальні суперечності сьогоднішнього світу є формування в учнів розуміння життя як творчого акту, нового ставлення до світу на основі гуманістичних поглядів з метою збереження рівноваги «людина-природа», «людина-суспільство», «людина-людина». Саме на цьому наголошує сучасна концепція педагогіки життєтворчості. У ній утверджується розуміння життя як акту творчості, коли особистість розробляє і здійснює свій життєвий проект і несе відповідальність за свою особисту долю (Р.А.Ануфрієва, І.Г.Єрмаков, В.Д.Повзун, Л.В.Сохань та ін.). Здатність до самостійного творчого життя формується поступово і ґрунтується на розкритті творчого потенціалу дитини, її саморозвитку [3, c.19].
Проекцією цих ідей у площину педагогічної практики може бути посилення уваги педагогів до розвитку емоційно-ціннісного ставлення учнів до світу, формування у них способів творчої діяльності, організація повноцінної творчої практики, інтеграція різних видів творчої діяльності гуртківців (літературної, театральної, музичної, образотворчої тощо). Через те вокальний гурток «Арт-мікс» відіграє важливу роль у формуванні творчої індивідуальності та креативної компетентності гуртківця. На думку педагогічної науки, освітнє середовище – це сукупність природних, фізичних та соціальних об’єктів й суб’єктів, які впливають на формування учня, на його творчий, професійний та особистісний розвиток, сприяють становленню міжсуб’єктних взаємодій та особистісно-орієнтованих педагогічних комунікацій в освітньому процесі, забезпечують умови комфортної життєдіяльності учня в навчальному закладі та поза його межами. До структурних компонентів освітнього середовища відносяться: особистісноорієнтована освітня система школи; родина, батьки та батьківські об’єднання; учнівські об’єднання та організації, органи учнівського самоврядування; органи місцевої влади;органи правопорядку; заклади та установи охорони здоров’я; мережа позашкільних закладів та установ (клуби, гуртки, секції, будинки дитячої та юнацької творчості, заклади початкової мистецької освіти (музичні школи, художні школи, хорові школи, хореографічні школи, школи мистецтв)); громадські та політичні об’єднання, профспілки; формальні й неформальні молодіжні організації та об’єднання; творчі та наукові спілки; різноманітні суб’єкти економічної діяльності; засоби масової інформації. Педагогічно доцільною умовою створення освітнього середовища, що сприяє самореалізації кожного вихованця, визнано встановлення навчальним закладом соціальнопедагогічного партнерства як окремої форми соціальної взаємодії закладу освіти з фізичними або юридичними особами з метою реалізації його особистісно-розвивальних функцій. Таке партнерство включає в себе сім’ю, педагогів, адміністрацію навчального закладу та інших соціальних партнерів (позашкільних навчальних закладів) На рівні сім’ї це створення стимулюючої духовної та морально-психологічної атмосфери, інтеграція зусиль зі школою, оволодіння необхідним обсягом психологопедагогічних знань, умінь і навичок щодо навчання та виховання дітей. На рівні діяльності адміністрації школи це підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти творчій праці учнів, забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня. Що ж до діяльності керівника гуртка, то це стимулювання інтелектуального і творчого пошуку, вміння бачити проблеми та шляхи їх розв’язання; пріоритет відносин співробітництва, співтворчості; модернізація форм, методів навчання та виховання [1, с. 29-33].
У процесі самореалізації кожного учнями розуміємо, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку школяра є базовим принципом побудови освітнього середовища у навчально-виховному процесі, головною метою якого є зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу. Серед різноманітних засобів впливу на дітей чи не найвищий виховний потенціал належить музичному мистецтву, оскільки музика є незамінним засобом творчого збагачення, актуалізації естетичного досвіду та виховного впливу на молоде покоління, зокрема й формування творчої індивідуальності гуртківця та його творчої компетентності. Видатний вчений-педагог професор О.Я. Ростовський зазначає: «Шлях, що стимулює творчість, фантазію і пошук – один з найефективніших: він вчить дітей мислити, пізнавати природу музики, її виразну силу і взаємозв’язок з навколишнім життям» [6, с.5]. Слід пам’ятати й вислів професора про те, що «кожна дитина потребує індивідуальних підходів виховання. Втім, важко звільнитися від стереотипів застарілого мислення. Ще й досі деякі вчителі не усвідомлюють той факт, що метою процесу навчання виступає саме розвиток особистості учня, а не набуття знань, умінь і навичок, за якими залишається роль (дуже важлива!) бути засобом цього розвитку» [6, с. 6]. На думку А. Конєвої, «мистецтво формує особистість в її індивідуальності, коли художнє сприйняття набуває екзистенційного характеру, а у досвіді спілкування з твором народжується особливе «екзистенційне знання»» [2, c. 20-21]. С. Горбенко стверджує, що «образи індивідуальності, які зберігає мистецтво, здійснюють вплив на традиції і норми людського суспільства, на кожну людину, взаємодія якої з мистецтвом є своєрідною і ексклюзивною. Тому й впливає той чи інший твір мистецтва на людину суто індивідуально, тим самим розвиваючи її індивідуальність» [2, c. 61]. Для того, щоб освітнє середовище сприяло самореалізації кожної дитини, робота повинна бути спрямована на: збагачення знань у цікавих для вихованця сферах, які розкривають нові горизонти пізнання; розвиток емоційного інтелекту, самосвідомості кожного гуртківця як самостійної особистості і як члена колективу, спроможності приймати самостійні рішення; отримання необхідної педагогічної підтримки; збереження та зміцнення морального, фізичного і психічного здоров’я вихованців; взаємоузгодження зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації усіх учасників освітнього процесу [5]. На думку О.Я. Ростовського, «однією з провідних у музичному вихованні школярів має стати ідея взаємозв’язку мистецтв, яка ґрунтується на цілісності сприймання навколишнього світу та творів мистецтва. При цьому перед учителем постають завдання підвищення рівня художньої та загальної естетичної культури учнів; збагачення та систематизація знань про мистецтво; поглиблення сприймання музики. Ці завдання можуть
бути вирішені за умови, якщо вчитель звертатиметься до творів інших видів мистецтва систематично, проводитиме аналіз музичних творів у тісному взаємозв’язку з літературою та образотворчим мистецтвом. Розуміння специфіки цих мистецтв допоможе школярам глибше зрозуміти особливості музики, сприятиме формуванню цілісного уявлення про мистецтво як образну форму відображення дійсності» [6, с. 122]. У ході нашого наукового дослідження ми дійшли висновку, що ефективними формами роботи у процесі формування творчої індивідуальності гуртківців є дитяча опера, музичний спектакль, мюзикл та театралізований концерт. Адже даний музично-драматичний жанр побудований на взаємозв’язку різних видів мистецтва, отже має комплексно впливати на формування творчої індивідуальності та креативної компетентності вихованця вокального гуртка. Більшість провідних педагогів-практиків та методистів зазначають, що для постановки дитячої опери потрібно докласти багато часу та зусиль, тому до цієї справи беруться досить рідко. Але у ході нашого дослідження ми з’ясували, що дітей дуже захоплює процес постановки музичного спектаклю чи театралізованого концерту. Вони порівнюють репетиційну роботу над постановкою дитячої музичного спектаклю з телесеріалами, тобто від заняття до заняття спектакль захоплює їх все більше, і більше, у них постійно присутній інтерес до того, що буде далі. Працюючи над втіленням образу тієї чи іншої дійової особи, вихованці емоційно проживають життя кожного героя, ставлять себе на його місце, роздумують над діями і вчинками персонажів і постійно знаходяться у пошуку виражальних засобів з метою якнайповніше передати художній образ кожного героя та донести до глядача режисерський задум. Перед керівником гуртка стоїть не просте режисерське завдання – не просто розказати дітям про оперу чи спектакль, але й розкрити самий глибокий інтонаційно-змістовий кластер музичного дійства. Адже саме завдяки інтонації розкривається все те, що композитор не зміг сказати «прямим текстом». Головне завдання педагога-режисера – навчити вихованця «зчитувати» цю інформацію, щоб почути, зрозуміти і передати цей зміст до слухача у глядацькій залі. Тому підходи до вирішення цих задач досить різні й індивідуальні, адже як стверджував професор О.Я.Ростовський: «Методологічно важливим є висновок про те, що не може бути
універсальної методики викладання, прийнятної для всіх викладачів.
…неможливо знайти єдину формулу осягнення музичного мистецтва, зробити універсальним те, що за природою своєю одиничне, індивідуальне. Методичні знахідки повинні випливати з духовної сутності особистості викладача, його власного бачення художньо-освітніх проблем…» [6, с. 19].
Висновки. Отже, завдання керівника гуртка полягає у створенні атмосфери турботи й підтримки вихованців, яка сприяла б розвитку їхніх можливостей, творчого потенціалу, задовольняла їхні інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби, що і є запорукою створення сприятливого освітнього середовища для формування креативної компетентності. Сприйняття та усвідомлення гуртківцями дитячих опер, участь у музичнодраматичних постановках стимулює їх до пізнання власних можливостей, розвитку музичних здібностей, творчого потенціалу, сприяє оволодінню культурою спілкування, формує інтерес до виконавської діяльності та творчу активність, розвиває фантазію та уяву, отож, у кінцевому результаті, формує самобутню творчу індивідуальність кожної дитини та креативну компетентність. Використання на практиці дитячого музичного спектаклю, театралізованого концерту як форми музично-драматичної діяльності вихованців є однією з провідних форм роботи вокального гуртка, оскільки комплексно формує різні компонентні складові творчої індивідуальності учня та сприяє розвитку його креативної компетентності, а також створює сприятливе освітнє середовище. Список використаних джерел 1. Гонтаровська Н.Б. Принципи розроблення проекту освітнього середовища навчального закладу як передумова розвитку здібної та обдарованої особистості:Рідна шк.2013. - № 10. - С. 29-33 2. Горбенко С. С. Розвиток ідей гуманістичного виховання учнів засобами музики (ХХ- поч. ХХІ ст.): [монографія] / С. С. Горбенко. – К.: Кафедра, 2015. – 407 с. 3. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1996. – 295 с. 4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: ”К.І.С.”, 2004. – 112 с. 5. Програма роботи педагогічного колективу Кам’янець-Подільського Центру дитячої та юнацької творчості над єдиною методичною темою «Створення розвивального освітнього середовища як основного компоненту реалізації завдань концепції нової української школи в закладі позашкільної освіти» на 2018-2021рр. 6. Ростовський О.Я. Теорія і методика музичної освіти: Навч.-метод. посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 640 с. 7. Нова українська школа: Концептуальні засади реформування середньої школи. електронний compressed.pdf
ресурс:
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-