Г.І. Майструк Кам’янець-Подільський Центр дитячої та юнацької творчості Інноваційне освітнє середовище як чинник підвищення професійної компетентності педагога-позашкільника Анотація. У статті розкрито зміст поняття «освітнє середовище закладу позашкільної освіти» в контексті проблеми формування професійної компетентності педагога-позашкільника. Ключові слова: освітнє середовище, освітній простір закладу позашкільної освіти. Annotation: The article reveals the concept of “educational environment of after school educational institution” in the context of forming of creatively directed personality of the teacher. Key words: educational environment, educational space after school educational institutions. Освіта сьогодні стає головним загальнонаціональним пріоритетом України. Це діяльнісний фактор стабілізації суспільства, зміни свідомості, руйнації стереотипів, важливий інструмент формування нового менталітету суспільства, глибинних змін свідомості людей, всіх сфер суспільного життя. Саме від того, наскільки творчо, нестандартно, рефлексивно буде сприймати і перетворювати навколишню дійсність сучасне покоління, залежатиме майбутнє нашої держави. Головним завданням визначається створення умов для формування освіченої, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних задатків і можливостей в освітньому процесі. В період трансформаційних змін, руйнування суспільних стереотипів особливої ваги набуває проблема формування творчо спрямованої особистості дитини у закладі позашкільної освіти. Основа реформування освіти сформульована у Законах України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», Концепції Нової української школи. Це конкретні орієнтири розвитку, спрямованого на створення нових механізмів, правил, процедур нової культури й співпраці, побудови європейського суспільства – суспільства освіченого загалу, високої культури і рівних можливостей. Методологічною основою методичної діяльності в закладі позашкільної освіти стали праці відомих учених І. Беха, В. Бондара, І. Зязюна, Т. Шамової, які розкривають проблеми та відзначають стратегічні напрями розвитку освіти. Науково-теоретичною основою навчальнорозвивальної та виховної діяльності сучасних позашкільних навчальних закладів є: педагогічна спадщина С.Русової, В.Сухомлинського, К.Ушинського; праці Л. Виготського, Д. Ельконіна, В. Роменця, С. Рубінштейна з проблем формування творчої особистості; В. Давидова, П. Гальперіна, А. Запорожця щодо теорії розвиваючого навчання; І. Беха, В.Вербицького, В. Рибалки,
Г.Костюка,
С. Максименко,
В. Мачуського,
В. Моляка,
В. Паламарчук,
А. Сиротенка з проблем виховання та розвитку особистості в шкільному та позашкільному
навчальному процесі; Ю.Жука, В.Бикова щодо дослідження процесів формування та розвитку навчально-виховного середовища та освітнього соціуму як його невід’ємної складової; Г. Пустовіта, Т. Сущенко щодо організаційно-педагогічних засад діяльності позашкільних закладів [4]. На часі необхідним є визначення пріоритетних напрямів спільної роботи вчених і педагогів-практиків. В.Сухомлинський наголошував, що перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці – найскладніша сфера дотикання науки до практики. Досвід підтверджує, що постійна творча взаємодія наукової думки та практичного досвіду педагогів сприятиме розв’язанню завдань підвищення якості позашкільної освіти та створення освітнього середовища. Серед них, на наш погляд, слід виокремити: -
удосконалення науково-методологічних засад діяльності навчальних закладів, системи навчальної, розвиваючої та виховної роботи;
-
широке впровадження в педагогічну практику наукових методів педагогічного моделювання;
-
активізацію інтеграційних процесів щодо використання освітньо-розвиваючих і здоров’язбережувальних технологій;
-
психологічний супровід суб’єктів навчально-виховного процесу.
Зазначене сприятиме постійному вдосконаленню науково-методичної бази, модернізації освітнього середовища (удосконалення матеріально-технічних і психолого-педагогічних умов, активізація навчально-виховного мікросоціуму; робота щодо формування цілісного освітнього та інформаційно-методичного простору). У
контексті
зазначеної
проблеми
доцільно
проаналізувати
категорію
«освітнє
середовище». «Освітнє середовище – це динамічне утворення, що є системним продуктом взаємодії освітнього простору, управління освітою, місця освіти і самого учня» [2]. В освітньому середовищі доцільно виокремити виховне середовище – духовне, матеріальне (предметне) й подієве наповнення життєдіяльності особистості, що створює умови для її самореалізації, саморозвитку, розкриття творчого потенціалу, підвищення рівня моральної вихованості. Важливим є також розуміння поняття освітнього простору. При вживанні категорій «середовище» і «простір» співвідносимо їх як частину і ціле. Освітній простір є сукупністю ідеальних та матеріальних об’єктів як взаємопов’язаних мікропросторів – «світів», що можуть впливати або не впливати на особистість, тобто реалізувати або не реалізувати освітній (виховний) потенціал щодо особистості – в залежності від того, чи є ця особистість суб’єктом простору. Крім того, освітній простір позашкільного навчального закладу характеризують як відкриту саморегулюючу систему (відкритість, динамізм, гнучкість, діалогічність, людиноцентризм, орієнтація на унікальність суб’єкта), [4].
Алгоритмом освоєння освітнього простору є прогнозування; діагностичність суб’єктів планування дій з організації діалогів мікропросторів; подієво-змістове насичення; рефлексія. І. Бех, як один із фундаментальних дослідників позашкільної освіти, розглядає позашкільне середовище як значущий сегмент соціального буття підростаючої особистості, в якому вона вдосконалює набуті навчально-виховні здобутки і засвоює ряд додаткових здібностей та цінностей, необхідних для дорослого життя. ), [1]. У своїй практичній діяльності використовую наукові дослідження І. П. Жерносека, Н. І. Клокар, Т. С. Рабченюк. Зміст праць цих авторів формує стратегічний напрям, що дає можливість значно підвищити рівень методичної роботи, спрямованої на формування професійної компетентності педагогів, прирощення знань, продукування нових педагогічних ідей, технологій, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду. Нова українська держава, нове суспільство потребують нового педагога закладу позашкільної освіти, нового вихованця. Тому зростання педагогічної майстерності керівника гуртка, рівня його культури, мислення, світогляду завжди було і буде актуальним. Від рівня професійної компетентності педагога залежить підвищення якості позашкільної освіти, її розвиток. Цей розвиток створює переведена на нову парадигму методична служба, яка забезпечує цілеспрямоване, безперервне, особистісно-орієнтоване підвищення професійної компетентності керівника гуртка і сприяє створенню інноваційного освітнього середовища. В Центрі дитячої та юнацької творчості
створено цілісну структуровану систему
методичної роботи з педагогами, яка здійснюється з урахуванням освітніх цілей і завдань, досягнень науки і перспективного педагогічного досвіду.
Вона містить системний,
диференційований та прогностичний характер. Основними цілями методичної роботи є: оволодіння змістом та методикою інноваційних педагогічних технологій, моніторинг готовності керівника гуртка до використання інновацій; розвиток творчого потенціалу та професійної майстерності педагогів; сприяння впровадженню і поширенню перспективного педагогічного досвіду; створення ефективної системи роботи з формування творчих здібностей дітей та учнівської молоді в гуртках; формування індивідуального стилю діяльності педагогів; розробка сучасних навчальних програм, посібників, методичної продукції. Впровадження інноваційних форм сприяє формуванню нового змісту діяльності педагога та спрямована на розв’язання низки завдань: впровадження особистісно-орієнтованого підходу до організації методичної роботи на діагностичній основі; формування проектної культури педагога; впровадження інформаційних технологій в практику роботи; формування творчого педагога, вихованця.
Система методичної роботи з педагогами здійснюється з урахуванням освітніх цілей і завдань, досягнень науки і перспективного педагогічного досвіду. Вона містить системний, диференційований та прогностичний характер. Пріоритетними напрямами методичної роботи з керівниками гуртків є: науково-методичний супровід освоєння ефективних форм,методів, технологій педагогами закладу; активізація інноваційного потенціалу педагогічного колективу; створення умов для реалізації компетентнісного підходу в роботі з педагогами, що сприяє якості позашкільної освіти; розробка педагогічних проектів і навчальних програм. Зміст методичної роботи з педагогами складається з аналізу результатів освітнього процесу та проблеми закладу, над якою працює педагогічний колектив. При цьому приділяємо найбільшу увагу підвищенню наукової компетентності та професіоналізму керівників гуртків, керуючись висловом: «Передусім зміст методичної роботи з педагогами (а не її форми) визначає її позитивний результат». Значну роль по впровадженню науково-методичної проблеми в роботі з педагогами відіграють постійно діючі семінари, що дають можливість значно підвищити рівень науковості, вийти за межі особистої методичної підготовки, націлити педагогів на вдосконалення знань, практичних навичок і вмінь у підвищенні професійного рівня та готовності до атестації. Семінарські заняття доповнюємо тематичними виставками літератури, показом матеріалу з досвіду роботи. При цьому дотримуємося принципів: гнучкості, прогностичності системи роботи з керівниками гуртків; рівності умов для кожного педагога щодо повної реалізації його духовного та індивідуального потенціалу, права вибору змісту, форм і методів підвищення професійної компетентності. Важливе значення надаємо моніторинговим дослідженням, що сприяють здійсненню особистісно-орієнтованого підходу до методичної підготовки педагогів. Із цією метою вивчаємо запити і потреби керівника гуртка, визначаємо його особистісні та професійні якості, порівнюємо результати його діяльності. За результатами робимо висновок про те, що рівень професійної компетентності педагогів з кожним роком зростає, теж саме спостерігаємо з реалізації ними освітніх завдань до нового змісту освіти, заснованого на формуванні компетентностей,
потрібних
для
успішної
самореалізації
в
суспільстві.
Проведені
моніторингові дослідження сприяють ефективній співпраці методиста з керівниками гуртків щодо напрямів роботи в забезпеченні професійного розвитку педагогів. Велику увагу приділяємо інтерактивним формам роботи з педагогами. Цінність підходу в тому, що він забезпечує зворотній зв’язок, відкритий обмін думками, формує позитивні відносини між педагогами. Серед них – тижні обміну досвідом, педагогічна майстерня керівника гуртка, засідання творчої групи діяльність консультпункту, дискусійного клубу. Усі вони організовані з урахуванням спільних інтересів до певних проблем. У процесі активної
діяльності
навчальні
кабінети,
майстерні
поповнюються
дидактичним
матеріалом,
розробляються моделі інтегрованих занять із використанням нових педагогічних технологій. Значну увагу приділяємо проектній діяльності як одному із засобів компетентісноспрямованого навчання. Це одна із найперспективніших складових освітнього процесу, оскільки створює умови творчого саморозвитку та самореалізації педагогів, вихованців формує всі необхідні життєві компетентності. З метою підвищення професійного рівня, удосконалення компетентностей, вивчення педагогічних основ, розв'язання проблеми інноваційної діяльності в умовах реформування закладу позашкільної освіти приймаємо активну участь у роботі щорічної міської науковопрактичної конференції, обласних та міських семінарах-практикумах, обласних та міських педагогічних виставках, обласного інтернет-форуму: «Науково-методичний супровід у світлі Концепції Нової української школи»; здійснюємо публікації в Інтернет виданнях та педагогічній пресі, розробляємо методичні посібники. Поєднуємо науково-методичну роботу з методично-сервісною
службою,
здійснюючи
предметно-методичний,
моніторинговий,
експертний, консалтинговий та коучинговий сервіс. Отже, методична робота у Центрі дитячої та юнацької творчості спрямована на вирішення проблеми підготовки педагога-інноватора, який володіє перспективним мисленням, є суб’єктом особистісного та професійного зростання, вміє досягти поставлених педагогічних цілей та створення інноваційного освітнього середовища в умовах впровадження Концепції Нової української школи та реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бех І. Д. Компетентнісний підхід у сучасній освіті // Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технологія. — К.: Генезис. — 2009. — с. 21-24. 2. Биковська О. В. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні [Текст] : Монографія / Олена Володимирівна Биковська. – К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. – 356 с. 3. Ващенко Л.С. Проектування інноваційно-розвиваючого середовища в освіті//Неперервна професійна освіта:теорія і практика. – 2002. – Вип.3 – с 20-27. 4. Пустовіт
Г.П.
Позашкільна
освіта
i
виховання
в
сучасних
соціокультурних
вимірах//Науково-інформаційне забезпечення освітянської галузі України.–К.:-2008.- №1.
5. Пустовіт Г.П., Тихенко Л.В. Позашкільна освіта: дидактичні основи методів навчальновиховної роботи: монографія / Пустовіт Г.П., Тихенко Л.В. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – Кн. 2. – 272 с 6. Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі / І.П. Жерносек. – Х.: Вид. група «Основа» «Тріада+», 2007. – 128 с.