Ратник № 16-17

Ратник МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

Газета Національної гвардії України

№ 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

Видається з 5 жовтня 1951 року

З Днем Конституції! Фото Руслана МУЗИЧУКА

стор. 2

ОФІЦІЙНО Указ Президента України Про призначення В. Бондаря заступником командувача Національної гвардії України

Призначити генералмайора БОНДАРЯ Валерія Івановича заступником командувача Національної гвардії України. Президент України

П. ПОРОШЕНКО № 155/2017 7 червня 2017 року

ПРИВІТАННЯ

З Днем Конституції! Шановні бойові друзі! Прийміть найщиріші привітання з нагоди Дня Конституції України. Прийняття Основного Закону стало наступним важливим кроком по за­ безпеченню державного суверенітету України піс­ ля урочистого прийнят­ тя 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акта проголошення неза­ лежності України та його затвердження на Все­українському референ­ думі 1 грудня 1991 року. В результаті трива­ лого та драматичного конституційного проце­ су Україна втілила бага­

товікові конституційні традиції, витоки яких беруть початок від «Русь­ кої правди» та Консти­ туції Пилипа Орлика, остаточно закріпила свій статус повноцінного суб’єкта міжнародних відносин, суверенної демо­ кратичної європейської держави. Сьогодні військово­ службовці Національної гвардії України із зброєю в руках захищають най­ важливіші надбання українського народу, що закріплені в нашій Кон­ ституції: державний су­ веренітет, територіаль­ ну цілісність і недотор­ канність України в ме­

жах її державного кордо­ ну, право українців вільно жити, працювати і гос­ подарювати на своїй Бо­ гом даній землі. Від щирого серця ба­ жаю воїнам-правоохорон­ цям мужності, стійкос­ ті, віри в себе, життєвих сил для захисту консти­ туційних надбань бага­ тьох поколінь українців. Слава Україні! Командувач Національної гвардії України генерал-лейтенант Ю.В. АЛЛЕРОВ

З ПОШТИ КОМАНДУВАЧА Шановний Юрію Володимировичу!

5 червня близько де­в’я­ тої вечора до Корсунь-Шевчен­ ківського відділення поліції Черкаської області звернувся житель села Квітки із повідо­ мленням про зникнення його 2-річного сина. Батьки нама­ галися знайти дитину само­ тужки, але пошуки результа­ тів не дали і чоловік звернувся за допомогою до поліції. Після надходження інфор­ мації про зникнення дитини негайно було піднято по три­ возі особовий склад КорсуньШевченківського, Городищен­ ського, Лисянського відділень та Звенигородського відділу по­ ліції. На наше прохання на допо­ могу місцевим поліцейським оперативно було направлено 25 військово­службовців чер­ каського батальйону Націо­ нальної гвардії України на чолі з командиром частини полковником Савчуком Андрі­ єм Степановичем.

2

До пошуків дитини, які три­ вали усю ніч, долучилась і міс­ цева громада. Завдяки самовід­ даному і сумлінному виконан­ ню своїх обов’язків особовим складом підрозділів поліції та гвардійцями зниклого хлопчи­ ка було знайдено у лісовому масиві за два кілометри від бу­ динку і наразі життя дитини у безпеці. У зв’язку з вищевикладеним хочу висловити свою повагу і слова вдячності військово­ службовцям черкаського ба­ тальйону НГУ та особисто його командиру полковнику Савчуку Андрію Степановичу за оперативне реагування і до­ помогу у пошуках зниклої дитини. З повагою, начальник Головного управління Національної поліції у Черкаській області полковник поліції В.В. ЛЮТИЙ

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

Шановний Юрію Володимировичу! Шевченківська районна в міс­ ті Києві державна адміністрація щиро вдячна Вам за проведення вій­ ськово-польових зборів для учнів 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів Шевченківського району, які відбулися 24–27 квітня 2017 року на базі столичної конвойної бригади НГУ. Надана Вами можливість ознайо­ мити учнів з життям і побутом вій­ ськовослужбовців, зразками техніки та озброєння сприяє реалізації Стра­ тегії військово-патріотичного вихо­ вання дітей та молоді на 2016–2020 роки, затвердженої Указом Президен­ та України від 13.10.2015 року № 580, удосконаленню системи початкової допризовної підготовки та професій­ ної орієнтації молоді. Висловлюємо надію на плідне продо­ вження нашого співробітництва. Бажаємо Вам успіхів та процві­ тання! З повагою, голова Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації О. ГАРЯГА

НОВИНИ ЗВІДУСІЛЬ ПОДЯКА

ПАМ’ЯТАЄМО

Гвардійці врятували жінку

Військовослужбовці столичної бригади з охорони дипломатичних представництв і консульських установ НГУ прийшли на допомогу жінці, яка стала жертвою хулігана.

Старший прапорщик Молодший сержант Юрій Лабенський Михайло Галюк

Б

лизько 22.45 молодший сержант Михайло Галюк, який ніс службу на посту з охорони Посольства Республіки Індія, помітив нетверезого громадянина. У цей час на протилежному боці вулиці йшла жінка. Раптом п’я­ни­ця підбіг до неї та вдарив у обличчя. Михайло не розгубився. Покликавши на підмогу старшого пра-

порщика Юрія Лабенського, який якраз перевіряв несення служби на об’єкті, він кинувся до хулігана. Чоловік чинив опір, однак двоє гвардійців затримали правопорушника і передали його наряду пат­рульної поліції. Минуло два тижні. Хлопці геть забули про той випадок: допомагати людям − щоденний обо­в’я­зок кожного військового правоохоронця. Проте про мужність, рішучість і небайдужість військовослужбовців НГУ не забула врятована жінка − Ірина Ніженська-Турик. Ірина Болеславівна надіслала на адресу командувача Національної гвардії України лист, у якому попросила заохотити старшого прапорщика Юрія Лабенського та молодшого сержанта Михайла Галюка, а усім гвардійцям подякувала за справжній патріотизм та вірне служіння Віт­чизні. Старший лейтенант Віктор ПУГАЙЧУК. Фото Юрія АНАНЬЄВА

БОЙОВЕ НАВЧАННЯ

Змагалися танкісти Нацгвардії У навчальному центрі НГУ, що у селищі Старе на Київщині, пройшли змагання танкістів. Упродовж трьох днів за звання кращого екіпажу танка Т-64 боролися представники п’яти військових частин Нацгвардії, які пройшли попередній відбір.

У

перший день змагань гвардійці в повній екіпіровці долали дистанцію 600 метрів у три етапи по 200 метрів, у кінці кожного етапу вели стрільбу з автомата Калашникова з різних положень: стоячи, з коліна та лежачи. Наступного дня екіпажі вправлялися у снайперській стрільбі з танка. Зокрема, необхідно було влучити в мішені «Танк» і «Вікно» в будівлі. Заключним і найскладнішим ви-

пробуванням стала стрільба з танка у русі з подоланням перешкод (до речі, виконання саме цієї вправи якнайкраще демонструвало злагодженість всього екіпажу: механіка-водія, навідника і командира бойової машини). За результатами змагань звання кращого екіпажу вибороли танкісти запорізького полку оперативного призначення НГУ. Друге місце посіли гвардійці маріупольського полку, а третє − екіпаж танку харківської бригади оперативного призначення Нацгвардії. Капітан Віталій СИЧ. Фото Руслана МУЗИЧУКА

Службі у військах правопорядку він віддав більшу частину життя Командування Національної гвардії України, Президія Ради Асоціації ветеранів внутрішніх військ та Національної гвардії України, Рада ветеранів ГУ НГУ з глибоким сумом сповіщає, що 8 червня 2017 року на 71-му році пішов із життя ветеран військової служби генералмайор у відставці ТИМОЩУК Олексій Ілліч. Олексій Тимощук народився 15 квітня 1947 року у місті Луцьку. На військовій службі з 1965 року. Закінчив Орджонікідзевське військове училище МВС та Військову академію імені М.В. Фрунзе. Пройшов службовий шлях від командира взводу до першого заступника командувача − начальника штабу внутрішніх військ МВС України. Також очолював факультет перепідготовки керівного складу при Київському інституті внутрішніх справ МВС України. Зробив значний внесок у підготовку військових молодших командирів та спеціалістів, розбудову внутрішніх військ незалежної України, розробку для них керівних документів, підвищення готовності військ до виконання завдань за призначенням. Олексій Ілліч брав участь у роботі Асоціації ветеранів внутрішніх військ та Національної гвардії України, виявляв активність, ініціативу, відповідальність, надавав пропозиції щодо підвищення ефективності ветеранської роботи та сприяв втіленню їх у життя. Заслужений юрист України, нагороджений медалями «За відмінну службу з охорони громадського порядку», «Захиснику Вітчизни», «За відвагу на пожежі» та багатьма іншими. Пам'ять про непересічну особистість та добрі справи генерал-майора у відставці Олексія Тимощука буде жити в серцях товаришів по службі, особового складу НГУ та ветеранів військ. Полковник у відставці Георгій ФЕДОРЧУК

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

3

ІНТЕРВ’Ю

Галицькі гвардійці відкриті для співпраці У квітні був затверджений план роботи командування Національної гвардії України та структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо спільних дій з протидії негативному інформаційно-психологічному впливу, налагодження міжвідомчої взаємодії в інформаційній, культурологічній сферах та зміцнення бойового братерства між військовослужбовцями НГУ та ЗСУ. Досвід реалізації зазначеного документа, що передбачає низку спільних інформаційних, спортивних, релігійних та інших заходів, став головною темою інтерв’ю із командиром 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України полковником Петром ШУЛЯКОМ.

− Товаришу полковнику, будь ласка, розкажіть про досягнення на ниві співробітництва із підрозділами ЗСУ. Адже, наскільки мені відомо, їх чимало. − Підрозділи Галицької бригади дислокуються у чотирьох областях західного регіону: Тернополі, Рівному, Ужгороді та штаб частини – у Львові. Якщо говорити саме про Львів, то вже кілька років поспіль триває наша тісна співпраця із Навчально-спортивною базою літніх видів спорту Міністерства оборони України, начальником якої є підполковник Руслан Сеник. На цій базі проходить багато всеукраїнських та міжнародних змагань, які на запрошення підполковника Сеника відвідують наші військовослужбовці, крім того, там неодноразово проводились і спортивні заходи гвардійців. За багатьма напрямками розвивається і спів­ праця із Західним територіальним управлінням Військової служби правопорядку ЗСУ, яке очолює полковник Анатолій Бобик. Він активно підтримує наше прагнення до взаємодії, ми періодич-

4

но проводимо наради, на яких обговорюємо і плануємо спільні заходи. Військовослужбовці Галицької бригади та ВСП зустрічаються у товариських футбольних матчах і, що важливо, на полі вирує справжня боротьба, яка, втім, сприяє зміцненню дружніх стосунків. Були проведені спільні нав­чально-методичні збори спеціалістів кінологічної служби, під час яких відбулося жваве обговорення методів дресирування службових собак. Крім того, галицькі гвар-

дійці та представники Військової служби правопорядку проводили спільні польові виходи та змагання зі стрільби з бойової зброї. − Петре Юрійовичу, в чому полягає користь від подіб­ них спільних заходів? − Збройні Сили та Національна гвардія – силові структури зі специфічними завданнями. Відповідно до своїх функцій ми набуваємо різні знання та досвід, і дуже важливо ними обмінюватись. Наприклад, у нашій бригаді

Активна співпраця НГУ та ЗСУ триває

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

є інструктори з тактичної підготовки, які навчались у провідних закордонних спеціалістів. Заняття із ци­м и фахівцями були дуже цікавими для представників Військової служби правопорядку, водночас виявилося, що й у ВСП є досвідчені інструктори, які незабаром продемонструють свої навички нашим військово­ службовцям під час спільних занять. − На початку розмови Ви згадували, що підрозділи Галицької бригади дислоку-

ІНТЕРВ’Ю ються у чотирьох обласних центрах. Чи впливає специфіка певного регіону на організацію взаємодії з іншими силовими структурами? − Безумовно, і це необхідно враховувати. Візь­ мемо, наприклад, Уж­ город, що знаходиться поблизу державного кордону. Військовослужбовці дислокованого у цьому місті батальйону НГУ часто залучаються до спільних навчань, у яких беруть участь співробітники СБУ, прикордонники, підрозділи Збройних Сил, Державної служби з надзвичайних ситуацій і представники органів державної влади. У рівненського батальйону дещо інший напрямок співпраці: гвардійці постійно надають допомогу працівникам Національній поліції у боротьбі з незаконним видобутком бурштину. Так, минулого року військовослужбовці рівненського батальйону виконали 20 службово-бойових завдань, по­в’я­за­них із протидією нелегальним копачам «сонячного каменя», затримавши 20 правопорушників, у яких вилучили 4 мотопомпи із приладдям до них. Поточного року рівненські гвардійці виконали 41 службово-бойове завдання, вилучив-

ши у зловмисників 1610 грамів бурштину-сирцю. − Отже, зрозуміло, що контакти з іншими силовими структурами у вас стійкі та плідні. А які стосунки з органами державної влади та місцевого самоврядування? − Щомісяця я особисто зустрічаюся з керівниками органів державної влади та місцевого самоврядування міст, де дислоковані підрозділи Галицької бригади. Під час таких нарад з головами обласних державних адміністрацій, очільниками обласних рад та міськими головами ми намічаємо напрямки співпраці. Наразі в кожній обласній адміністрації та міській раді розроблені програми шефської допомоги нашим батальйонам. Так, за фінансової підтримки Тернопільської ОДА у тернопільському батальйоні була реконструйована солдатська лазня. А Львівська обласна державна адміністрація надала допомогу в модернізації інфраструктури військового полігону нашої бригади. − А як щодо участі у громадському житті міст, де дислоковані підрозділи Галицької бригади?

Робоча зустріч із головою Закарпатської ОДА Геннадієм Москалем

− Наших військово­ службовців місцеве населення знає і постійно бачить – це я можу заявити з усією відповідальністю. Жоден офіційний захід не проходить без участі наших військових правоохоронців. Також ми влаштовуємо флешмоби, відві­ дуємо навчальні заклади, постійно проводимо дні відкритих дверей для молоді, організовуємо збори необхідних речей, які передаємо в зону АТО, де, до речі, галицьких гвардійців зустрічають напрочуд радо. До слова, нинішнього року до нашої бригади приїжджала делегація мешканців Донбасу, які ніколи не були на Західній Україні, і для них знайомство зі Львовом стало справжнім відкриттям. Наразі організована шефська допомога львівському реабілітаційному центру «Довіра», де навчаються діти з обмеженими можливостями. Цю ідею підхопили й інші батальйони бригади та налагодили роботу з подібними центрами у своїх регіонах. Кілька років поспіль ми забезпечуємо проведення Всеукраїнської дитячо-юнацької військовопатріотичної гри «Джура». На нашому полігоні діти проходили підготов-

На службовій нараді

ку до гри. Військові медики навчали їх надавати пешу медичну допомогу. У церемонії відкриття другого етапу змагань брав участь військовий оркестр бригади. − До речі, як я розумію, військовий оркестр – особлива гордість Галицького з’єд­нан­ ня? − Так, наш оркестр постійно вдосконалює творчу майстерність і розширює свій репертуар. Військові музиканти бригади виступали у багатьох містах західного регіону, і кожен концерт закінчувався оваціями вдячних глядачів. Нещодавно оркестр брав участь у Все­ українському фестивалі «Дзвенить оркестрів мідь» та разом з оркестром Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – у масштабному концерті «Воїни АТО». − Судячи з Вашої розповіді, життя Галицької бригади НГУ напрочуд різноманітне, і це тема не для однієї розмови. − Так, розповісти є про що. Ми маємо багато здобутків, яких би не було без злагодженої роботи кожного окремо взятого військовослужбовця та підтримки командування Національної гвардії України, а також співпраці з різними силовими структурами. Ми маємо одну ме­т у – захистити Державу, забезпечити в ній спокій та порядок. Дякую всім тим, хто не лишає 2-гу Галицьку бригаду НГУ без уваги та підтримки – керівникам органів влади всіх рівнів, колегам з інших силових структур, волонтерам, представникам місцевих громад. Молодший сержант Аліна НОВІКОВА

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

5

У Папи Римського просили благословення та миру,

або Європа очима військового паломника

Під час аудієнції із Святійшим Папою Римським

Коли мрієш про далекі подорожі, в уяві вимальовуються різноманітні міста і пам’ятки, які бачив колись у кінофільмах, на листівках чи фото. Моя спрагла до всього нового військова душа поривалася до подорожі вже не один рік. і ось нарешті під егідою Департаменту Патріаршої Курії Української греко-католицької церкви у справах душпастирства силових структур мені пощастило бути єдиною представницею Національної гвардії України у 59-му Міжнародному військовому паломниц­ тві до Лурду.

Щ

орічно до невеличкого французького містечка у пе­ред­ гір’ї Піренеїв, де знаходиться санктуарій Нотр Дам де Лурд, з’їжджа­ють­ ся близько шести мільйонів прочан. У травні ж відбувається міжнародне військове паломництво, яке цьогоріч об’єднало близько 12500 військово­служ­бов­ ців з 41 країни світу. Українська делегація налічувала 120 осіб. У ній були військовослужбовці Збройних Сил та Державної прикордонної служби України, члени їх сімей, курсанти Національної академії Сухопутних військ імені

6

П. Сагайдачного та Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, військові пенсіонери, організаційний комітет Патріаршого паломницького центру УГКЦ. Завдяки фінансовій підтримці спільноти Лицарів Колумба (найбільше католицьке братство у світі. – Авт.) та Служ­бі військового капеланства Німеччини у паломництві змог­ли взяти участь і поранені бійці АТО: Володимир Воропай, Олександр Швецов, Руслан Філіпсонов та Герой України майор Ігор Герасименко.

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

С

лід зауважити, що паломництво відрізняється від звичайного автобусного туру. Подорож триває майже два тижні, і – не буду приховувати – часто здавалося, що вже не лишилося сил терпіти довгогодинні переїзди. Утім, будь-яка проща –

це насамперед іспит витривалості, коли ти долаєш свої немочі, завдяки молитві стаєш духовно міцнішим. Позаяк основ­ на мета – це відвідування найвідоміших християнських святинь, їх величність надихає тебе на нові звершення.

РЕПОРТАЖ Наша мандрівка розпочалася з богослужіння у львівському Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла. А вже того ж вечора ми гуляли Краковом. Площа Ринок (вона ж – головна вулиця міста) – це ніби наш київський фестиваль вуличної їжі, що ніколи не припиняється. Тут тобі й помідорової зупи наллють, і журек приготують, а на­ос­ танок молодий музикант закружляє тебе в танку прямо на вимощеній бруківкою вуличці. На фоні мальовничої старовинної архітектури все це виглядає вкрай романтично. Після ночівлі у краківському готелі ми вирушили до Праги. Складно уяви­ти собі повноцінну прогулянку Празьким градом та Карловим мостом без кухля справжнього чеського пива. Найсмачніше – без сумніву, темне. При­віт­ний екскурсовод, українець за національністю, провів для нашої групи пізнавальну екскурсію, адже без професійного супроводу навряд чи можна сповна насолодитися таким величним за історією містом, як чеська столиця.

Я

навмисно пропускатиму розповіді про переїзди в автобусі, адже хочу внести якомога більше позитиву в цей ре-

портаж. Скажу лише, що подорожуючи Європою, ти почуваєшся комфортно. Все, починаючи від шляхів (більшість з яких – платні автобани) і закінчуючи облаштованими автозаправними комплексами чи придорожніми кав’яр­нями, зроб­лено для людей і з лю­бо­в’ю. Між країнами Євросоюзу немає жодних кордонів у сенсі пропускного режиму чи перевірки документів, саме тому шлях від одного пункту нашого призначення до іншого пролітав непомітно.

Визначна пам’ятка міста – Нотр Дам де Лурд і підземний грот

Зустріч української делегації з організаторами лурдської прощі До Нюрнберга, відомого на весь світ німецького міста, яке подарувало світу геніального художника епохи Ренесансу Альбрехта Дюрера, ми прибули ще до обіду. Екскурсовод розповіла нам про історію міста, показала дивовижний замок, а також «видала» заклади із най-

смачнішими нюрнберзькими ковбасками і фірмовим картопляним салатом. Утім, найбільше мене цікавила історична пам’ят­ка – Палац Правосуддя, в якому у 1945–1946 роках відбувався так званий Нюрнберзький процес – міжнародний військовий трибунал над ко-

лишніми очільниками нацистсь­кої Німеччини. На жаль, саме того дня музей був зачинений, проте навіть побачити саму будівлю, в якій свого часу засудили поплічників Гітлера, – для мене було дещо. Надвечір волонтери-українці, які проживають у Нюрнберзі, на чолі з Вік­торією Левинською почастували наших бійців німецьким пивом і смаколиками. (Закінчення на стор. 8–9)

Чудові краєвиди Лурду

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

7

РЕПОРТАЖ (Закінчення. Початок на стор. 6–7)

П

ісля насиченого дня в Баварії настала не менш насичена ніч, адже на нас чекав нічний переїзд до Парижа. Але жодної втоми, скажу я вам, не відчуваєш, коли гуляєш вулицями, якими свого часу ходили Модильяні та Аполлінер, надихалися французькою богемою Пікассо та Фіцджеральд. Париж – це найбільш жадане місто для туристів, тому не дивно, що центр аж занадто людний. Такі довгоочікувані спокій та відпочинок ми отримали у приміщенні церкви Святого Володимира Великого УГКЦ. До

речі, катедра побудована на місці колишньої лікарні Шаріте, де 1926 року від кульових поранень помер Голова Директорії УНР Симон Петлюра. Один із парафіян церкви провів нам змістовну екскурсію Парижем, показав найвеличніші пам’ятки, а також розповів, з якої площі відкривається найкращий вид на Ейфелеву вежу. А кава з круасаном – смачнішого тандему, аніж у Франції, ви не спробуєте більше ніде! Заночувавши у готелі, вранці ми вирушили до Версальського замку, Шартру, де знаходиться також відомий на весь світ Нотр Дам де Шартр, і врешті-решт – до Лурду.

У

Головний символ Парижа – Ейфелева вежа

цьому піренейському містечку ми провели три прекрасні дні. Основні події розгорталася довкола храмового комплексу: спочатку відкриття Міжнародного військового паломництва під гаслом «Даруй нам мир» у підземному храмі, масова вечірня хода зі свічками, а також всезагальна меса на честь закриття заходу. На останньому дійстві мені навіть випала честь від імені української делегації прочитати молитву «Богородице діво» з головної сцени.

Під час військового з’їзду в Лурді панує особ­ лива атмосфера. Уявіть собі військовослужбовців з більш як 40 країн світу, які спілкуються між собою, фотографуються на згадку, ба більше – під час славнозвісного «чейнджу» обмінюються сувенірами та навіть предметами обмундирування. Дух братерства та позитивні емоції – ось як я можу характеризувати ці дні. Перебуваючи у Лурді, ми відвідали священий грот, де свого часу звичайній пастушці Бернадетті з’явилася Діва Марія, а також занурилися в цілющу купіль. Неподалік храмового комплексу Нотр Дам де Лурд є також українська греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці. Це місце для мене особливе – 2011 року я прийняла в ній Таїнство Хрещення. Але після цієї поїздки церква в Лурді стала особливою і для реш­ти українських прочан. На останній день тамтешня громада запросила нас «на борщ». Про такий теплий прийом годі було й мріяти: смачна їжа, делікатеси, а на прощання – проникливі пісні про маму, Україну… Розчулені були всі. Такі душев-

Після Хресної Дороги

8

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

Аташе з питань оборони при Посольстві України у Франції полковник Олег Семеніхін з радістю прийняв сувенірну продукцію НГУ ні моменти назавжди залишаться в па­м’я­ті. За найскромнішими підрахунками, в середньому на день ми пішки долали близько 15 кілометрів. І найбільшим одкровенням цього паломниц­тва для мене, безперечно, стали наші поранені бійці. Адже такі самі відстані вони долали разом з нами на протезах, щасливі та усміхнені. Ми дивилися на них, і радість та гордість за наших Героїв буквально перекривали усю втому. Українська делегація приїхала до Лурду на запро-

РЕПОРТАЖ шення аташе з питань оборони при Посольстві України у Франції полковника Олега Семеніхіна, тож у знак вдячності від імені Національної гвардії Ук­ ра­їни я презентувала йому сувенірну продукцію Іміджево-видавничого центру НГУ.

П

ідживлені неймовірними емоціями, ми попрямували до Італії. Наш автобус їхав лазурним узбережжям, позаду лишалися Ніцца, Канни, Сан Ремо, а ми тримали курс на кемпінг неподалік містечка Сан-Він­ чен­цо, де на нас чекав довгоочікуваний відпочинок на березі Лігурійського моря. Море – це завжди прекрасно, але вже зовсім скоро ми ступили на землю Вічного міста. Рим зус­трів неабиякою спекою, втім, на щастя, італійське морозиво «джелато» можна купити на кожному кроці. Найголовніша подія в Італії – це, безперечно, зустріч із Папою Римським Франциском. До Ватикану ми прибули вранці. Тут до нас приєдналися журналісти Телевізійної служби новин каналу «1+1». Знаково, що вперше за історію військового паломництва Папа Франциск зробив офіційне фото з українськими військовослужбовцями, не відмовив у спілкуванні та навіть у «селфі»! За словами керівника Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душ­пастирства силових структур єпископа Михаїла Колтуна, того дня всі двері відчинялися для нас чудодійним чином. Спочатку українській делегації виготовили препустки не у той сектор, потім для нас взагалі не знаходилось місця. Аж раптом сек’юріті провели українців під саму сцену, у VIPсектор, тож як результат – спілкування та офіційне

фото із Папою. Звертаючись до українцв, Папа зазначив, що не перестає випрошувати у Бога мир для дорогої української землі. Куратор проекту «Переможці» на «1+1», в якому брали участь Володимир Воропай та Олександр Швецов, Соломія Вітвіцька привезла до Ватикану фотовиставку із зображенням протезованих українських бійців, а знімальна група підготувала низку сюжетів про зустріч військової делегації з Понтифіком. Українська діаспора в Римі влаштувала нам напрочуд теплий при­йом. На території українського гре­­ко-католицького Собору Святої Софії, після вечірньої Літургії, українці, які проживають у столиці Італії, частували нас італійською пастою та вином. Оскільки паломництво добігало свого завершення, емоцій у мене був просто вир. А попереду на нас ще чекав Відень. У столиці Австрії неперевершена архітектура – помпезною величчю тут просякнуто буквально все. А після Божественної Літургії в храмі Святої Великомучениці Варвари УГКЦ ми вирушили на ночівлю до Братислави. Тож можна сказати, що побачили частинку Словаччини, хоч і вночі. Наступного дня прогулялися по Вадовіце – польському містечку, де народився і жив Іоан Павло ІІ (Папа Римський з 1978-го по 2005 р.). Надвечір ми вже були у Львові. Трохи втомилися, хотілося повернутися у домашній комфорт та побачити близьких, але досвід і спогади, які подарувало нам цьогорічне паломництво – складно переоцінити. Це частина життя тривалістю у два тижні, тижні незабутні та мотивуючі. Капітан Ольга ДОЛЖЕНКО. Фото Марії ШЕПТИЦЬКОЇ

Нюрнберг. Поранені та протезовані бійці долали піші маршрути нарівні з усіма

Лурд. З українцями радо фотографувалися всі. Цього разу – представник Швейцарської гвардії Папи Римського

Всезагальна хода зі свічками

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

9

НЕ СЛУЖБОЮ ЄДИНОЮ

«Час добрих справ» майора Макєєвої Ця розповідь про жінку, гідного офіцера, яка своїм прикладом доводить, що добрі справи прикрашають людину. Начальник служби психологічного забезпечення Південного територіального управління НГУ майор Юлія Макєєва вірно служить Батьківщині. У свій вільний час вона займається благочинністю та допомагає нужденним.

З

Юлією Вікторівною ми познайомилися торік на урочистостях з нагоди Дня Перемоги. На той час офіцер-психолог Південного територіального управління НГУ приїхала до Києва для супроводу ветеранів Одеського гарнізону, запрошених на святкування до столиці. Ще тоді я помітила, з якою добротою і щирістю Юлія підбадьорювала своїх поважних супутників. Згодом на сторінці Юлії Макєєвої в одній із соціальних мереж я прочитала про її волонтерський візит до Одеського обласного медичного центру психічного здоров’я: «Сьогодні я зробила дві важливі справи. Одну особисту, хоча без першої не було б другої… Зараз емоції вщухли і текст буде спокійнішим, без криків душі… Їздила сьогодні до психіатричної лікарні. Година часу + 600 гривень (близько того) + 3 людини + бажання = 120 людей (2 відділення) з відчуттям того, що їм приділили увагу і пригостили смаколиком (звичайнісінькій бутерброд з ковбасою чи сиром і зефір). Чомусь багато хто думає, «психушка» – ну що там вони, оті хворі, відчувають? Мовляв, вони уже нічого не розуміють і не відчувають. А хтось узагалі їх боїться, вони ж безумці… Але ці люди, вони живі… і серцем і душею. Одна бабуся почала плакати, її сльози працівники пояснили тим, що вона не може нічого сказати, але там дещо більше за слова… Вони всі дякували нам і Господу, бажали здоров’я і були щирими у всьому.

10

Живопис – ще одне захоплення майора Юлії Макєєвої Хтось хитрував, швиденько з’їдав або ховав привезене нами і просив ще… Тяжко…». Цей допис, датований квітнем 2016 року, потрапив мені на очі першим. Сама ж Юлія Вікторівна розповіла, що прагення бути корисною суспільству вона відчувала все своє свідоме життя. У 2012 році жінка разом із групою небайдужих одеситів стала засновником благодійного проекту «Час добрих справ», який мав на меті адресно допомагати дітям, хворим на онкологію та ДЦП. А психіатричну лікарню Юлія Макєєва вперше відвідала 9 травня 2014 року, невдовзі після трагічних подій у будинку профспілок в Одесі. Я пам’ятаю напружену атмосферу, яка тоді панувала у місті, – пригадує жінка. – Мої близькі переконували не їхати у заклад після трагічних подій, адже переважна більшість – літні люди, і їх психіка добряче похитнулася. На той час я працювала старшим психологом у Головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій Одеської області. За моїми плечима був досвід роботи в кризових ситуаціях, тож страху я не відчувала, а лише непереборне бажання допомогти, посприяти, приділити увагу.

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

Відтоді Юлія Макєєва разом з іншими небайдужими одеситами відвідує пацієнтів медичної установи. В Національній гвардії Юлія Вік­торівна служить з грудня 2015 року. Колеги знають її як чуйного працьовитого офіцера, жінка-психолог приділяє чимало уваги вихованню молодого поповнення військових частин Південного ОТО. Окрім службового розвитку, вона не забуває і про особистісний – Юлія постійний учасник різноманітних тренінгів і психологічних практик.

– Рівень психологічного забезпечення в Національній гвардії досить високий, а все завдяки фаховим спеціалістам у цій галузі, які постійно вдосконалюють свої знання, – зазначає Юлія Вікторівна. – От і я нещодавно отримала сертифікат майстра нейро-психологічного програмування (НЛП – напрям у психотерапії та практичній психології, що вивчає закономірності суб’єк­ тивного досвіду людей через розкриття механізмів і способів моделювання поведінки і передачі виявлених моделей іншим людям. – Авт.). Майор Юлія Макєєва переконана: те, що йде від серця, не потребує розголосу. Але щиро сподівається, що своїм прикладом надихне якомога більше людей робити добрі справи щодня. Капітан Ольга ДОЛЖЕНКО. Фото з особистого архіву майора Юлії МАКЄЄВОЇ

НЕ СЛУЖБОЮ ЄДИНОЮ Артисти-вокалісти Академічного ансамблю пісні й танцю Національної гвардії України Світлана Власова, Ванда Дріневська, Ольга Снопко та Надія Яговенко широко відомі публіці як гурт «Червоні Маки». Їхні виступи вже давно полюбили гвардійці в різних куточках країни. Однак цього разу є особливий привід згадати про цей творчий колектив − у липні «Червоні Маки» святкуватимуть свій 10-річний ювілей.

На сцені квітнуть «Червоні Маки»

М

узикою та співом Світлана, Ольга, Ванда та Надія (на фото – зліва направо) захоп­ лювались з дитинства. Тож після закінчення школи дівчата вступили на навчання до Київського національного університету культури і мистецтв. Там і познайомились, почали дружити, разом співали в хорі, яким керував народний артист України, професор Станіслав Павлюченко (нині Станіслав Євстигнійович уже пішов із життя, однак артистки вважають його своїм геніальним учителем). А 2007 ро­ку студентки вирішили створити власний гурт, який мав популяризувати українську народну пісню, зробити її цікавішою й доступнішою для молоді та людей середнього віку. Так з’явився творчий колектив «Червоні Маки». Новий гурт розпочав активну концертну діяльність, а 2008 року ввійшов до складу Академічного ансамблю пісні й танцю МВС України (нині − Академічний ансамбль пісні й тан-

Шановні офіцери, солдати Нацгвардії! Знайте, ви − наші найкращі слухачі, ваші оплески для нас − найдорожчі! цю Національної гвардії України). У професійному вокальному аспекті кожна з артисток «Червоних Маків» доповнює одна одну. Ольга володiє «контральто» (найнижчий жiночий голос). Надія та Ванда співають тембром «перший альт», а Світлана має «сопрановий тембр». Пісні гурту завжди до вподоби глядачам, про що свідчать численні перемоги на різноманітних конкурсах та фестивалях. Так, «Червоні Маки» є лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Зелені свята на Гуцульщині», Міжнародних конкурсів «Київ різдвяний», «Art-весна-2009».

2010 року «Червоні Маки» стали дипломантом Міжнародної програми «Мистецький Олімп». А вже 2013-го за високі досягнення артистки отpи­ мали почесну нагоpоду Між­на­pод­ ної Геоpгієвської Академії безпеки і права та Міжнapодної Академії

МАPТІС «Золота Фоpтуна» – медаль «Наpодна шана військовим пpа­во­ охо­pонцям». «Червоні Маки» брали участь у таких телепрограмах, пісенних марафонах та шоу, як «Наша пісня», «Фольк-мюзік», «Унівеpситет зірок», «Рондо-фото на згадку», «Сова», «Шеф-кухар країни», «Університет зірок», «Галицький шлягер», «Пісня об’єднує нас». Дівчата є учасниками іноземного телепроекту «Українська пісня року». Певна річ, найдорожчою аудиторією для «Червоних Маків» є військовослужбовці Національної гвардії. З концертами гурт побував практично у всіх військових частинах НГУ, неодноразово виїжджав для виступів у район проведення АТО. Однак творчий колектив регулярно дарує пісні й жителям міст і сіл по всій країні. За останні кілька років «Червоні Маки» співали в Обухові, Борисполі, Новій Одесі, Бучі, селищах Любашовці, Тростянці, Яреськах, Малій Вільшанці та Новоукраїнці. Нині гурт розширює пісенний репертуар, плідно співпрацює з досвідченими майстрами сцени, серед яких народні артисти України Остап Гавриш, Вадим Крищенко та інші. «До 10-річного ювілею гурту ми готуємо великий концерт. Сподіваємося, глядачам він сподобається. Адже ми співаємо для того, щоб дарувати людям радість, гарний настрій, позитивні емоції − все те, чого так не вистачає у буденному житті. Особ­ливо приємно виступати перед нашими гвардійцями − нашими справжніми захисниками. Шановні офіцери, солдати Нацгвардії! Знайте, ви − наші найкращі слухачі, ваші оплески для нас − найдорожчі!» − кажуть дівчата. Старший лейтенант Олександр МАЛЬЦЕВ. Фото з особистого архіву гурту «Червоні Маки»

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

11

НАОСТАНОК ВІТАЄМО! У червні 2017 року відзначають ювілейні дати від дня народження ветерани Головного управління Національної гвардії України: генерал-майор ПЕКЕЛЬНИЙ Анатолій Якович (1 червня − 80 років) ВІТЕР Валерій Сергійович (23 червня − 70 років) полковник СУНЦОВ Сергій Леонідович (7 червня − 65 років) полковник ВИНОГРАДОВ Вячеслав Борисович (15 червня − 65 років) полковник МЕЛЬНИЧУК Петро Іванович (25 червня − 60 років) підполковник ВАСИЛЕНКО Владислав Вікторович (1 червня − 55 років) полковник КАЦАВАЛ Костянтин Вікторович (12 червня − 55 років) підполковник НЕКРАСОВ Андрій Валентинович (14 червня − 55 років) Командування Національної гвардії України, Асоціація ветеранів внут­рішніх військ та Національної гвардії України щиро вітають ювілярів зі святом.

МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

«Срібло» − теж великий успіх!

Газета Національної гвардії України Видається з 5 жовтня 1951 року

У Києві пройшов турнір на Кубок Президента України з рукопашного бою.

П

рестижні змагання зібрали кращих бійціврукопашників практично усіх силових структур і військових формувань. У запеклих поєдинках збірна команда НГУ виборола друге загальнокомандне місце, поступившись представникам Служби безпеки Президента УДО України. Третє місце посіла команда Державної прикордонної служби. Власне, загальнокомандне «срібло» вибороли військовослужбовці Спортивного клубу НГУ старшина Олек­сій Полтавцев, старший сержант Размік Таноян, сержанти В’ячеслав Василенко, Роман Лавренюк, старший солдат Заур Мусаханов і солдат Андрій Корольов, сержант Антон Улєзлов та солдат Баграт Адамія зі Слобожанської бригади, молодший сержант Володимир Катихін (харківська бригада оперативного призначення), сержант Віктор Гунько (калинівський полк оператив-

ОГОЛОШЕННЯ

Цього літа військовослужбовців Національної гвардії України запрошує на відпочинок Медичний реабілітаційний центр «Тополя» на Одещині. Протягом літнього оздоровчого сезону 10-денні заїзди до «Тополі» відбуватимуться за графіком: 1-й заїзд 1.06 − 10.06.2017; 2-й заїзд 12.06 − 21.06.2017;

12

Ратник

СПОРТ

ного призначення), солдат Дмитро Бородін (дніпровський окремий батальйон з конвоювання та охорони підсудних), старший солдат Артем Усик (1-ша бригада оперативного призначення), капітан Олександр Воропаєв (Південне територіальне управління), солдат Євген Завгородній (запорізький полк оперативного призначення), солдат Павло Пінзул (окремий батальйон НГУ з охорони Южно-Української АЕС) та солдат Володимир Биков зі столичної бригади охорони громадського порядку Нацгвардії. Підготовкою збірної НГУ опікувалися тренери полковник Сергій Лещеня, підполковники Андрій Мелешко, Сергій Забродський, Володимир Горнік та консультант команди полковник Олександр Панасенко. Вл. інф. «Ратника». Фото Руслана МУЗИЧУКА

Засновник — Головне управління Національної гвардії України. Реєстраційне свідоцтво КВ № 20268-10668ПР від 12.08.2014 р. Зареєстровано Державною реєстраційною службою України. Відповідальний редактор підполковник Сергій ДІДИК Заступник відповідального редактора — відповідальний секретар капітан Ольга ДОЛЖЕНКО Комп’ютерна верстка Ірини ГОМЕНЮК Літредактор Людмила БУТАКОВА Коректор Володимир ЧЕРНЯК E-mail: vvratnik@ukr.net Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 5, каб. 409. Редакція може друкувати матеріали для обговорення, не поділяючи при цьому точку зору автора. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Листування з читачами тільки на сторінках газети. Персональну відповідальність за достовірність фактів несе автор. Розповсюджується безкоштовно. Номер віддруковано в дру­карні ІВЦ Національної гвардії України, яка несе повну від­по­ві­даль­ність за якість друку. Адреса друкарні: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 38, в/ч 3001. Наклад 4213 примірників. Підписано до друку 21 червня 2017 року. Зам. 312.

На відпочинок запрошує «Тополя»

3-й заїзд 23.06 − 2.07.2017; 4-й заїзд 4.07 − 13.07.2017; 5-й заїзд 15.07 − 24.07.2017; 6-й заїзд 26.07 − 4.08.2017; 7-й заїзд 6.08 − 15.08.2017; 8-й заїзд 17.08 − 26.08.2017; 9-й заїзд 28.08 − 6.09.2017, 10-й заїзд 8.09 −17.09.2017; 11-й заїзд 19.09 − 28.09.2017 р. Санітарні дні 11.06, 22.06, 3.07, 14.07, 25.07, 5.08, 16.08, 27.08, 7.09, 18.09.2017 року. Діти віком до п’я­ ти років до Медичного реабілітаційного центру не приймаються. Вартість перебування у МРЦ «Тополя» протягом заїзду становить: 1 доба: повна − 306 грн., пільгова вартість для військовослужбов-

«Ратник» № 16-17 (5301-5302) 21 червня 2017

ців − 76,50 грн., для членів сімей військовослужбовців − 153 грн., для службовців − 91,80 грн.; 10 діб: повна − 3060 грн., пільгова для військовослужбовців − 765 грн., для членів сімей військовослужбовців − 1530 грн., для службовців − 918 грн.. Безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів забезпечуються категорії осіб, визначені в постанові КМУ № 446 від 27 квітня 2011 року (учасники бойових дій − один раз на рік). Нагадуємо, що відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від

3 листопада 2015 року № 739-VIII «Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"») пільги військовослужбовцям та членам їх сімей щодо санаторно-курортного лікування та відпочинку надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного до­ходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує трьох прожиткових мінімумів. Особам, які не мають права на зазначену пільгу, путівки на санаторно-курортне лікування в медичних реабілітаційних центрах видаються за пов­ ну вартість.