Ратник № 9-10 2018

№ 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

Ратник МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

Газета Національної гвардії України

www.facebook.com/nguratnik/ www.facebook.com/nguratnik/

Такими я згадую ротації на Схід

СТОР. 6–8

Фото з архіву прес-служби НГУ

ВАЖЛИВО

Національна гвардія і партнерство України з НАТО

Указом Президента Ук­раїни затверджена «Річна національна програма під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік». У Розділі ІI «Оборонні/військові питання» пункт 2.1.7 присвячений розвитку Національної гвардії України. Згідно Програми, основними напрямами розвитку Національної гвардії України є удосконалення системи управління та зв’язку, процесу планування та управління ресурсами, оперативних спроможностей, логістики та медичного забезпечення, професіоналізація сил та створення військового резерву.

Середньострокові цілі для НГУ • створення ефективної системи управління, сумісної з іншими складовими сектора безпеки і оборони України та аналогічними органами військового управління відповідних підрозділів держав – членів НАТО; • створення системи кіберзахисту; • оснащення військових частин новітніми та модернізованими зразками озброєння і військової техніки, спеціальними засобами та обладнанням відповідно до стандартів НАТО; • запровадження ефективної системи планування, прозорого та ефективного управління ресурсами як частини системи державного прогнозування та стратегічного планування; • удосконалення системи підготовки особового складу; • запровадження прозорої та ефективної системи кадрового добору та просування по службі; • створення ефективної системи логістики і медичного забезпечення; • створення достатніх потужностей для психологічної підтримки та допомоги військовослужбовцям;

2

• створення та утримання військового резерву; • розвиток стратегічних комунікацій.

Пріоритетні завдання для Нацгвардії на поточний рік • переведення органів військового управління на нову організаційно-штатну структуру, наближену до організаційно-штатних структур військових відомств держав – членів НАТО; • модернізація системи зв’язку; • створення пунктів управління на рухомій базі оперативно-територіальних об’єднань та військових частин; • створення інформаційної системи управління ресурсами; • розвиток технічних можливостей протистояння кіберзагрозам; • відновлення справності, модернізація та закупівля нових зразків озброєння та військової (спеціальної) техніки; • виконання Цілей партнерства в рамках участі у Процесі планування та оцінки сил (ППОС/РАRР) Програми НАТО «Партнерство заради миру»; • розроблення стандар-

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

тів колективної та індивідуальної підготовки; • удосконалення нав­ чально-матеріальної бази з урахуванням потреб у підготовці особового складу та підрозділів; • розвиток професійного сержантського (старшинського) корпусу; • розвиток спроможностей підрозділів охорони громадського порядку з проведення стабілізаційних (правоохоронного характеру) дій;

ЦИФРА

4000

новобранців поповнять лави Національної гвардії України упродовж квітня-травня – стартував весняний призов громадян на строкову військову службу • впровадження прозорої та доброчесної процедури добору, розстановки та призначення особового складу на посади; • створення електронної бази даних кадрів, обліку резервістів та просування по службі військовослужбовців; • розробка проекту створення логістичного центру Національної гвардії України за стандартами НАТО та початок його реалізації; • створення системи управління медичним забезпеченням та переоснащення медичної служби

відповідно до принципів та стандартів НАТО; • удосконалення військово-медичної підготовки; • розробка програми та запровадження міжвідомчої системи психологічного забезпечення та реабілітації військовослужбовців Національної гвардії Ук­ ра­їни, фокусуючись на профілактиці, лікуванні посттравматичного стресового розладу та забезпеченні повернення до виконання обов’язків військової служби; • розробка та виконання програми і методики медичної реабілітації особового складу; • продовження стандартизації та сертифікації психологічної служби, підвищення фахової компетентності військових психологів, упровадження системи супервізії, атестації, класності, безперервної освіти військових психологів; • вивчення та впровадження досвіду держав – членів НАТО зі створення та утримання готового до розгортання військового резерву; • створення системи стратегічних комунікацій; • удосконалення мовної підготовки військово­ службовців; • залучення представників Національної гвардії України до навчання в нав­ч альних закладах НАТО та держав – членів Альянсу, зокрема в рамках Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО.

З ПОТОКУ НОВИН СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Контрактникам компенсуватимуть піднайм житла

Глава держави підписав прийнятий 8 лютого поточного року Верховною Радою України Закон «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким запроваджено виплату компенсації за піднайм (найом) жилого приміщення для військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом (у разі відсутності можливості їх розміщення в спеціально пристосованих казармах або у сімейних гуртожитках).

Абзац 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у такій редакції: «У разі відсутності служ­ бового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, можуть розміщуватися безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні − у сімейних гуртожитках. Жит­лово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред’являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності

можливості розміщення зазначених військовослужбовців в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобо­ в’я­за­на орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (на­ йом) жилого приміщення. Для війсь­ково­службовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов’язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, а також членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (на­ йом) жилого приміщення».

МІЖНАРОДНІ КОНТАКТИ

БЛАГОДІЙНИКИ НА СХОДІ Національна гвардія України продовжує роботу із надання допомоги цивільному населенню на Сході країни, співпрацюючи з різними благодійними фондами та організаціями, в тому числі з Радою національних спільнот України.

Мар’їнка отримала подарунки

Т

ак, нещодавно група цивільно-військового співробітництва НГУ доставила черговий гуманітарний вантаж до Мар’­ їн­ки на Донеччині. Цього разу Голова Ра­ ди національних спільнот України Ашот Аванесян передав військово-цивільній адміністрації міста медичне обладнання та засоби гігієни для людей з обмеженими фізичними можливостями. За словами керівника ВЦА Мар’їнки полковника НГУ Олександра Теслі, благодійники привезли украй необхідні речі, адже до органу влади постійно звертаються місцеві жителі, що потребують лікування, із проханням про допомогу. Також директору Мар’­ їнської загально­освітньої школи було передано спе-

ціалізовані меблі для створення кращих умов навчання в класах. «Ми дякуємо вам за допомогу! Щастя, здоров’я, успіхів та миру в Україні!» – побажав учень 3-А класу Герман Лебенко. «Це перша спільна акція нашого фонду та Нацгвардії після підписання Меморандуму про співпрацю з НГУ. Та ми й надалі плануємо допомагати людям. Наступними будуть міста Авдіївка, Попасна та інші, – зазначає Ашот Аванесян. – Нас усіх єднає рідна земля, рідна країна, у якій ми живемо, тож ми не маємо права бути байдужими і не простягати руку помочі нашим співвітчизникам на Сході країни!». Старший лейтенант Олександр МАЛЬЦЕВ. Фото Максима МОРОЗА

Командувач НГУ в Туреччині Командувач Національної гвардії України генерал-полковник Юрій Аллеров домовився з головнокомандувачем Жандармерії Турецької Республіки генералом армії Аріфом Четіном про виведення співпраці між структурами на абсолютно новий якісний рівень. Командувач НГУ обговорив зі своїм турецьким колегою питання обміну досвідом щодо організації телекомунікаційної системи та оперативного реагування, а також системи кіберзахисту.

Крім того, Нацгвардія України зацікавлена в обміні досвідом з Жандармерією Туреччини у системному підході до організації логістики, а також з питань підготовки особового складу та діяльності підрозділів спецпризначення. Водночас у рамках візиту до Туреччини українська делегація ознайомилася з роботою Управління жандармерії «Маслак» у місті Стамбулі та з особливостями роботи Ситуаційного центру Командування жандармерії провінції Стамбул.

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

3

ВОНИ РЯТУВАЛИ СВІТ

У

рядовий план введення в експлуатацію атомних електростанцій був прийнятий у 1966 році. Наступного року визначилися із майданчиком для будівництва АЕС, що отримала назву Чорнобильської, неподалік від села Копачі Київської області. Згідно з проектом передбачалося зведення шести енергоблоків. 1-й блок було споруджено в 1977 році, 2-й – у 1978, 3-й – у 1981, 4-й – у 1983. На початку 1986 року завершувалося будівництво 5-го та 6-го енергоблоків нового покоління, але вони так і не запрацювали.

19 січня 1982 року Рада Міністрів Радянського Союзу прийняла пропозицію Міненерго, узгоджену з Держпланом, Мінфіном та МВС СРСР, про встановлення на атомних електростанціях спеціальної охорони. Вже 1 липня того ж року наказом МВС СРСР у При­п’яті створено окремий батальйон для охорони Чорнобильської та інших атомних електростанцій під командуванням підполковника Валентина Бірюкова (нині покійного). Підрозділ у складі 105 військовослужбовців, що охороняв ЧАЕС, отримав назву «1-ша спеціальна комендатура».

У

ніч з 25 на 26 квітня 1986 року бойову службу з охорони об’єк­т а несла варта на чолі з начальником – прапорщиком Віктором Гер-

4

Подвиг героїв Чорнобиля – незабутній

26 квітня виповнюється тридцять два роки з тієї страшної ночі, коли на Чорнобильській АЕС стала­ ся одна з найбільших у світовій історії техногенних катастроф. Тож згадаймо історію та героївліквідаторів, які більш ніж три десятиліття тому першими стали на боротьбу з атомним лихом.

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

маном. Згадаймо їх по­ іменно! До складу варти входили прапорщики Аркадій Бондарь, Леонід Бутрименко, Олександр Дорощук, Олександр Корабльов, Василь Котецький, Володимир Назаренко, Сергій Попов, Василь Палагеча, Ігор Радченко, Володимир Романюк, Іван Сєдов, Михайло Сторожук, Михайло Федорцев, Сергій Хомяков, Володимир Шалений, Григорій Шевченко, Анатолій Шмигований, Іван Щерба та Анатолій Ярош.

26 квітня о 1 годині 23 хвилини 48 секунд на 4-му енергоблоці ЧАЕС стався вибух. Незабаром по тривозі на місце служби був викликаний увесь особовий склад спецкомендатури для посилення охорони об’єк­та. Попри невизначену й небезпечну ситуацію, воїни не залишили постів, не злякалися, а продовжували чітко виконувати свої обо­в’язки та нести бойову службу. «Варта діє згідно з бойовим розрахунком. Чітко виконують бойові завдання прапорщики Л. Бут­рименко, В. Назаренко, І. Сєдов, І. Щерба…» – такий запис зробили у постовій відомості капітан Вік­тор Медведєв та старший лейтенант Леонід Шликов, що перевіряли варту тієї ночі. Уранці 26 квітня на місце катастрофи прибули і приступили до несення служби перші зведені загони дислокованих у Києві частин внутрішніх

ВОНИ РЯТУВАЛИ СВІТ військ (зокрема, нинішньої столичної бригади охорони громадського порядку та конвойної бригади НГУ). Бійці здійснювали евакуацію населення, охороняли порядок на вулицях населених пунктів у 10- та 30-кілометровій зонах, запобігали випадкам мародерства.

З

начний внесок у ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи зробив особовий склад сучасного львівського полку НГУ, який на чолі з командиром частини нині полковником у відставці Михайлом Гришанковим ніс бойову службу у Чорнобилі з квітня 1986 по березень 1987 року. У травні 1986-го до зони відчуження прибули військовослужбовці нинішніх криворізької бригади охорони громадського порядку, Слобожанської бригади НГУ та інших частин. Загалом більш ніж 18 тисяч воїнів внутрішніх військ узяли участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Понад 60 військовослужбовців за виявлену мужність нагороджені орденами, більше 500 – медалями. − Важко переоцінити самовідданість усіх без винятку солдатів, сержантів, прапорщиків та офіцерів, які виконували службовобойові завдання в Чорнобилі, − зазначає голова Асоціації ветеранів внутрішніх військ та Національної гвардії України полковник у відставці Георгій Федорчук (до речі, теж учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС). − На сьогодні на обліку в Асоціації перебуває понад 650 чорнобильців. Ми пишаємося такими ветеранами як Володимир Борисенко, Володи-

мир Ананченко, Володимир Андрєєв, Олександр Арбузов, Олександр Бабарін, Анатолій Баканов, Микола Бесчасний, Олександр Бугай, Анатолій Гамоля, Віктор Грицай, Михайло Гришанков, Петро Гуменюк, Олександр Дзекунов, Микола Долгіх, Василь Забудько, Віктор Ільченко, Валентин Каневський, Геннадій Картуз, Володимир Коркодим, Анатолій Козелько, Володимир Косьмін, Микола Куліш, Михайло Кузнецов, Микола Луцик, Олександр Міщук, Олексій Муравйов,

Юрій Паненко, Іван Сосідко, Микола Субботін, Олександр Судьїн, Юрій Хейфіч, Віктор Чигер і ще десятками відданих синів та дочок своєї Батьківщини, котрі з честю виконали свій обо­в’я­зок у Чорнобилі. Низько схиляємо голову в пам’ять про однополчан, які рано пішли з життя через хвороби, по­в’я­за­ні, зокрема, із виконанням завдань у зоні відчуження – генералів Миколу Алексу, Володимира Мохова, Василя Лобачова, Івана Смирнова, офіцерів, прапорщиків та службовців Івана Антонюка, Василя Антонова, Василя Баяка, Валентина Бірюкова, Ореста Вакулу, Олександра Волковського, Юрія Дяченка, Володимира Закускіна, Анатолія Ковальчука, Валерія Кузнецова, Валерія Кузьменка, Валерія Лихоборова, Георгія Майстренка, Федора Мартинюка, Сергія Пономарьова, Володимира Поп­ кова, Сергія Учадзе...

Обеліск на честь увіч­ нення па­м’я­ті про под­ виг героїв-ліквідаторів, встановлений на тери­ торії військового містеч­ ка 1-ї Президентської бригади НГУ ім. геть­ мана П. Дорошенка. Також є стела на Київ­ ському міському мемо­ ріалі лік­ві­да­то­рам на­ слідків ава­рії на ЧАЕС, меморіальна дошка від­ крита у столичній брига­ ді охорони громадсько­ го порядку, пам’­ят­на стела встановлена у львівському полку, олек­ сандрійській Гвар­дій­ ській авіабазі та інших військових частинах НГУ

У

внутрішніх війсь­ ках, а потім у Національній гвардії була проведена велика робота для увічнення па­м’я­ті про подвиг героїв-ліквідаторів. Кожного року, 26 квітня та 14 грудня − у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС − біля стел і обелісків на честь воїнів ВВ, які виконували службові обо­в’яз­ки у Чорноби-

лі, відбуваються урочисті заходи, на яких збираються ветерани та сучасні гвардійці. У всіх військових частинах НГУ проводяться вечори-реквієми, зустрічі військово­служ­ бов­ців із чорнобильцями. Дуже важливо, що сьогодні у Нацгвардії не втрачено зв’язок між поколіннями захисників Вітчизни. На кожне з них випали свої випробування. Сьогоднішні гвардійці мужньо стоять на захисті незалежності та територіальної цілісності України. Але водночас не забувають про самовідданість і жертовність ліквідаторів, які, без перебільшення, врятували світ від Чорнобильського лиха. Підготував підполковник Сергій ДІДИК. Фото з архіву «Ратника»

Нещодавно виповнилося сорок днів від смерті ветерана військової служби, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС полковника медичної служби у відставці ЄРОХІНА Олександра Тихоновича, серце якого перестало битися 2 березня на 84-му році життя. Єрохін О.Т. народився 19 серпня 1934 року. Військовій службі присвятив 37 років. Службу проходив на посадах лікаря, начальника полкового медичного пункту. Після закінчення Військово-медичної академії – начальником медичної служби полку, начальником медичної служби Управління внутрішніх військ по Україні і Молдавії. Користувався високим авторитетом у особового складу військ. Учасник бойових дій. Заслужений лікар України. Нагороджений орденом «Знак пошани», багатьма медалями та відзнаками. Пам'ять про особистість і справи полковника медичної служби Єрохіна Олександра Тихоновича буде жити в серцях товаришів по службі, особового складу НГУ та ветеранів військ.

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

5

ФОТОАЛЬБОМ

Такими я згадую ротації на Схід

Кофі-брейк. Повернувшись додо­ му, я деякий час звикав до того, що під електрочайник не потрібно під­ кладати дрова Бойова група вирушає на завдання

Харитін Старський − псевдонім військовослужбовця гостомельської бригади оперативного призначення НГУ, блогера у соцмережі Facebook і постійного дописувача «Ратника». Не так давно на сторінці Харитіна з’явилася публікація: «Я тут подумав, що з усіх своїх ротацій на Схід я толком нічого не привіз, не рахуючи жмені фронтових історій та півкіло осколків на сувеніри. Навіть пристойної фотовиставки не організував, хоча було би незле. З цієї причини я викладаю тут свою фотопідбірку, і хоча мені далеко до Дмитра Муравсього, але кожне з цих фото наповнене цілою палітрою моїх емоцій та переживань…». Нас у редакції світлини Харитіна дійсно вразили і зачепили за живе. Тож із величезним задоволенням пропонуємо вашій увазі фотовиставку талановитого і мужнього гвардійця, давши їй назву «Такими я згадую ротації на Схід».

Вдень ми слідкували за ними, а вони за нами. Вночі замість біноклів уже працювали кулемети й «артуха»

6

БТР-«трійка» по всіх мірках ма­ шина дуже сучасна, але не забу­ вайте, що «нас там не було»

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

ФОТОАЛЬБОМ

Так виглядає кіоск, у якому, на думку деяких водіїв маршруток, ми купили собі посвідчення учасників бойових дій

Зручний «спостережник», з якого ми щодня слідкували за пересуваннями ворожих ДРГ Мотнулися за морозивком (насправді ні) «Чисто!»

Типовий солдатський ланч на передку. Спасибі державі та волонтерам! Що читають сержанти на війні? Ви здивуєтесь

(Закінчення на 8 стор.)

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

7

ФОТОАЛЬБОМ (Закінчення. Початок на 6-7 стор.)

Позиційна війна очима 98 % військових Коли говорить наш кулемет, ворог зазвичай замовкає. Інколи назавжди Старе фото в хаті, де розташо­ вувався мій взвод. Дякуємо вам, господарі, за гостинність! «Покемон» – як йо­ го тут називають – зброя не но­ва, але ефективна Сержантський кухоль нерідко заміняв мені в поході й тарілку, й раковину, й га­ рячий душ

«Світлодарка», де нас «ніколи не було»

8

Миронівка живе своїм життям практично на лінії фронту. Хотілося б одного дня приїхати сюди без автомата – на риболовлю... Якщо твоє життя наповнене війною, Так і ходив півдня з ним на пальці... можливо, життя і є війна?

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

СПОРТ

Герої татамі

У Харкові завершився Чемпіонат НГУ з рукопашного бою

Спортсмени, які найкраще показали себе на цих змаганнях, увійдуть до складу збірної команди, що у червні представлятиме Нацгвардію на турнірі з рукопашного бою на Кубок Президента України серед силових відомств.

З

магання пройшли під керівництвом головного судді чемпіонату начальника відділу фізичної підготовки і спорту Головного управління НГУ полковника Сергія Лещені. На змаганнях були присутні перший заступник голови ФСТ «Динамо» − радник Міністра внутрішніх справ України Віктор Корж, радник Міністра оборони України Дмитро Грищенко, начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області генерал поліції 3 рангу Олег Бех, начальник Східного територіального управління НГУ генерал-майор Юрій Лебідь та інші почесні гості, які дали високу оцінку організації чемпіонату. У змаганнях брали участь 17 команд, які представляли оперативно-територіальні об’єднання та військові частини прямого підпорядкування. Учасники були поділені на три групи. За результатами поєдинків у І групі перше місце посіла команда Південного оперативно-територіального об’єднання, у ІІ групі − представники

Гвардійської авіаційної бази, а у ІІІ групі − спортсмени окремого батальйону НГУ з охорони Хмельницької АЕС. В особистій першості серед спортсменів команд І групи переможцями стали молодший сержант Володимир Катихін, солдати Ігор Жовнір та Антон Зубков зі Східного ОТО, солдати Дмитро Бородін, Владислав Анісімов та Євген

Катаєв з Центрального ОТО, солдати Павло Пінзул і Данил Гуцол з Південного ОТО. Серед учасників команд ІІ та ІІІ груп звання чемпіонів вибороли старший прапорщик Георгій Єсаулков з окремого батальйону з охорони ДСП «Чорнобильська АЕС», прапорщик Володимир Данилюк-Учамбрін з окремого батальйону з охоро-

НАРІВНІ З ЧОЛОВІКАМИ

Влучно в ціль!

ни Хмельницької АЕС, старшина Віктор Брик зі столичної бригади з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, сержанти Валентин Васильченко з окремого батальйону з охорони Южно-Української АЕС і Володимир Соболь з дніпровського полку з охорони важливих державних об’єктів, молодший сержант Ілля Стовба з Гвардійської авіаційної бази, старший солдат Петро Курченко з павлоградського полку з охорони важливих державних об’єктів та солдат Олег Сімчук з окремого батальйону з охорони Хмельницької АЕС. Вл. інф. «Ратника» Фото В’ячеслава МАДІЄВСЬКОГО

Під таким гаслом відбулись навчальні стрільби з пістолета Макарова управління Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ, що у селищі Старому на Київщині. За результатами занять найкращою влучністю та кучністю стрільби відзначились молодший сержант Надія Скрипка (на фото) та лейтенант Денис Приходько. Майор Віктор ВОСКОБОЄВ. Фото автора

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

9

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Заняття з вогневої підготовки

Нацгвардійці на «Force on Force»

ськові не допускаються до стрільби. А саме: «1. Не наводь зброю на людей та будівлі, котрі не бажаєш знищити. 2. Не клади палець на спусковий гачок, не навівши зброю на ціль.

3. Завжди будь впевненим у своїй цілі й у тому, що знаходиться поза нею (куля може пройти крізь ціль). 4. Уся зброя є зарядженою».

– Масштаби військової бази не залишили байдужим нікого, ще з КПП усі Відпрацювання стратегій захисту об’єкта (старши­ на Олег Трегуб перший)

Майже місяць двадцять гвардійців проходили курс навчання з військово-тактичної підготовки «Force on Force» в місті Альбукерке штату Нью-Мексико Сполучених Штатів Америки. Про закордонне відрядження нам розповів старшина Олег Трегуб, який служить за контрактом у київській окремій бригаді з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав і, до речі, є володарем Берета з відзнакою, право носити який він виборов під час складання кваліфікаційних іспитів восени минулого року. За словами Олега Трегуба, саме ця нагорода зіграла вирішальну роль у тому, що його відібрали до складу групи для навчання за океаном. А звідти він повернувся із безліччю вражень, а головне − з багажем нових навичок та знань.

П

ісля майже добового перельоту Київ−Амстердам−Атланта− Аль­букерке гвардійців заселили до місцевого готелю. І вже наступного ранку на території однієї із найбільших військово-повітряних баз США розпочались заняття. Шість днів на тиждень, понад 10 годин на день досвідчені інструктори, до штату котрих увійшли колишні морські піхотинці, детективи, помічники шерифів та спецпризначенці із службовою вислугою щонайменше п’ятнадцять років, навчали наших гвардійців відпрацьовувати найрізноманітніші сценарії дій груп швидкого реагування. Курси проходили таким чином, що кожен інструктор мав

10

Перевірка транспортного засобу

змогу кон­тролювати двох військових. У навчальній програмі пріоритетними були заняття із вивчення стратегій захисту об’єкта, штурму будівель і транспортних засобів, індивідуального пересування та руху у складі групи, ведення

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

ближнього бою та ведення вогню на ходу зі зміною зброї в русі. Також не обійшлось і без занять з дотримання техніки безпеки при поводженні зі зброєю. Слід зазначити, що в Збройних силах США є лише чотири основні правила, без знання яких вій-

зрозуміли, наскільки важливими для американців є заходи безпеки – щоразу по прибуттю військові проходять перевірку надпотужним металошукачем, який реагує не тільки на металеві предмети (зокрема, пакування від пігулок), а й на порохові залишки, що є на одязі, – розповідає старшина Олег Трегуб. – Вразило й оснащення американських колег. Під час занять у мультимедійних приміщеннях ми використовували нові зразки комплексної лазерної системи імітації бою «MILES», ефективні системи радіозв’язку, котрі допомагали зрозуміти власні похибки й довести всі дії до автоматизму. Цікаво було навчитися й правильному поводженню з осно-

УЧАСНИКИ FIEP вним озброєнням американських спецпідрозділів, у тому числі з пістолетом Glock-17 та з гвинтівкою M16. Багато «натовських» технік уже застосовується на практиці в НГУ, та є і чому повчитися. За словами Олега Трегуба, звикнути до певного облаштування приміщень у ході відпрацювання дій груп швидкого реагування було майже неможливо, адже з допомогою мультимедійних пристроїв інструктори постійно змінювали розташування багатьох об’єктів. Крім того, що за сценарієм гвардійці мали завжди оберігати об’єкт під шквальним вогнем противників (використовувалась імітаційна зброя з набоями із фарби), також необхідно було бути напрочуд уважним, щоб відрізнити макет правопорушника від мирної людини (або ж, як полюбляють казати американці, «платника податків»), тому що їх силуети були ідентичними, завжди треба було пильнувати, що ж у руці – зброя чи, може, буханець хліба? Клімат міста Альбукерке дозволяв проводити заняття і на пересіченій місцевості. Досить сухе повітря, зумовлене висотою над рівнем моря у 2200 метрів, гори та пустелі з величезними кактусами – усе це було нове для укра-

Яскравий приклад шанування культу смерті або ж «Santa Muer­ te» − святої смерті, популярного на території Мексики та США

їнських військових. Та ажніяк не заважало нав­ чанню.

– Серед української делегації в нас із товаришем, сержантом Олександром Стрільчуком, кот­ рий проходить службу на посаді інструктора з вогневої підготовки нашої частини, були найнижчі звання (інші представники НГУ – офіцери), та на заняттях зовсім не відчувалося різниці у тому, сержант ти чи полковник. Нас об’єднувала спільна мета – перейняти якомога більше знань. Між іншим, в ЗС США підготовка сержантського корпусу – пріоритетна складова військового інституту країни. В «Кредо сержанта» дослівно прописано, що він є «становим хребтом Збройних сил», – зазначає старшина Трегуб. У вільний від навчання час гвардійці мали змогу познайомитися з місцевою культурою, відвідуючи різноманітні музеї. Найбільше приголомшили місцеві національні традиції, по­ в’я­зані з шануванням культу смерті, що не притаманні українському менталітету. Також військові відвідали «Музей ядерної бомби», розташований на кордоні штатів Техас та Нью-Мексико. До його експозиції увійшли макети бомб, які наприкінці Другої світової війни були скинуті на японські міста Хіросіму та Нагасакі. Після завершення курсів усі члени української делегації отримали сертифікати про успішне проходження навчань від Міністерства енергетики та Північно-західної національної лабораторії США. На прощання гвардійці висловили сподівання на подальшу співпрацю й відзначили, що набуті знання та навички стануть їм у нагоді. Лейтенант Олена ОНИЩЕНКО. Фото з архіву Олега ТРЕГУБА

Національна гвардія Тунісу

Повноправний член Міжнародної асоціації сил жандармерії та поліції в статусі військової установи FIEP з 2016 року.

Н

аціональна гвардія Тунісу була створена у вересні 1956 року за наказом міністра внутрішніх справ Таібе Мехірі після здобуття країною незалежності. Слід зазначити, що до проголошення незалежності в Тунісі несли службу представники Національної жандармерії Франції. Тож саме

французька правоохоронна модель стала базовою для НГТ. Національна гвардія Тунісу має такі органи, як Генеральна інспекція, Генеральні дирекції громадської безпеки, громадського супроводу, кордонів та загальних інтересів. До їх функцій належать захист сухопутних та морських кордо-

ЦИФРА

Зона відповідальності підрозділів Національної гвардії Тунісу охоплює

87%

території держави, на якій проживає 58% населення країни нів, охорона громадського порядку, контроль дорожнього руху, запобігання злочинам, арешт та застосування судового розслідування, контроль виконання законів про мореплавство та риболовлю, сприяння виконанню вироків та адміністративних процедур, проведення слідчих дій, допомога судовій та адміністративній поліції.

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

11

НАОСТАНОК ОБЛИЧЧЯ З ОБКЛАДИНКИ

Гордий тим, що носив гвардійський однострій

Старший солдат Денис Шаповал − військовослужбовець спеціального батальйону «Почесна варта» столичної бригади охорони громадського порядку НГУ. Родом він з міста Нікополя Дніпропетровської області. Здобув вищу освіту у Запорізькому національному університеті, а після навчання був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії України. Незабаром юнак має звільнятися у запас. За словами Дениса, «строкова» залишила у нього тільки приємні спогади, він гордий тим, що півтора роки носив гвардійський однострій. А ще приємною несподіванкою і подарунком до завершення служби для Дениса стало його фото на першій сторінці газети Нац­ гвардії «Ратник». − Коли до підрозділу надійшов «Ратник» до Дня НГУ, на обкладинці якого побачив себе, не повірив очам. Це був справжній, дуже приємний сюрприз! − усміхається старший солдат Шаповал. − Дякую редакції за такий подарунок. Обов’язково збережу газету як згадку про строкову службу! Старший лейтенант Олександр МАЛЬЦЕВ. Фото автора

УСМІХНИСЬ!

− Та от, заступник по РОС кинув недопалок у сіно, конюшя й зайнялася! − ...!!! Не бреши! Він не палить! − А як тут не запалиш, коли Бойовий Прапор частини вкрали…

Юнак повернувся додому зі строкової. Батьки натіши­ тись ним не можуть: такий дорослий став, самостійний… Сидить «дембель» біля вікна, а вулицею дівчата йдуть. Юнак проводжає їх поглядом. Батьки між собою: «Дивись, на дівчат заглядається. Так і до весілля недалеко...». «Дембель», дивлячись услід дів­чатам: «Спідниці не на­ прасовані, зачіски неохайні, йдуть не в ногу. Салаги!». Поїхав командир частини у відрядження, а за головного залишив старшину. Після повернення викликає його до себе для доповіді. − Ну, розповідай, старшина, як справи у частині? − Все добре, товаришу полков-

12

Лист у редакцію музичних програм: «Наш старшина не­ навидить пісні Кіркорова, сказав, коли ще раз його по­ чує, повіситься. Просимо зі­ грати в ефірі пісні «Единст­ венная моя», «Зайка моя» й контрольну – «Шика дам».

ник, тільки лопату зламали. − Яку лопату? − Якою копали яму, щоб коней ховати. − Яких коней?! − Які згоріли під час пожежі на полковій конюшні. − Під час якої пожежі?!!

«Ратник» № 9–10 (5332–5333) 18 квітня 2018

Ратник

МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

Стрілецький взвод потрапив у засідку. Лейтенант говорить солдатам: – Головне зараз – зберігати холоднокровність.

– Куди вже більше, – говорить один солдат. – У мене вже й так зуб на зуб не попадає.

Газета Національної гвардії України Видається з 5 жовтня 1951 року

Засновник — Головне управління Національної гвардії України. Реєстраційне свідоцтво КВ № 20268-10668ПР від 12.08.2014 р. Зареєстровано Державною реєстраційною службою України. Відповідальний редактор підполковник Сергій ДІДИК Заступник відповідального редактора — відповідальний секретар капітан Ольга ДОЛЖЕНКО Комп’ютерний дизайн та верстка Ірини ГОМЕНЮК Літредактор Людмила БУТАКОВА Коректор Володимир ЧЕРНЯК E-mail: vvratnik@ukr.net ratnik@ngu.gov.ua ratnyk2017@gmail.com Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 5, каб. 409. Редакція може друкувати матеріали для обговорення, не поділяючи при цьому точку зору автора. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Листування з читачами тільки на сторінках газети. Персональну відповідальність за достовірність фактів несе автор. Розповсюджується безкоштовно. Номер віддруковано в дру­карні ІВЦ Національної гвардії України, яка несе повну від­по­ві­даль­ність за якість друку. Адреса друкарні: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 38, в/ч 3001. Наклад 4527 примірників. Підписано до друку 18 квітня 2018 року. Зам. 241.

УВАГА!

Шановні читачі! Якщо до вашої військової частини, підрозділу не над­ ходить газета «Ратник» або виникають проблеми із її отриманням у відділеннях «Нової Пошти», просимо інформувати про це за телефоном: +38 (098) 589 54 40 (відповідальний редактор газети «Ратник» підполковник Дідик Сергій Миколайович) або електронною поштою на скриньку vvratnik@ukr.net Дякуємо за розуміння та співпрацю!