Мужність. Честь. Закон.
ОФІЦІЙНО
Газета
ЗВЕРНЕННЯ
Національної гвардії України
Головної військової прокуратури до військовослужбовців, які самовільно залишили місце служби
Виходить у світ з 5 жовтня 1951 року
■ стор. 2
СЬОГОДНІ В НОМЕРІ
■ ВІДЛУННЯ СВЯТА
■ стор. 3
№ 9 (5271). Середа, 18 травня 2016 року
■ стор. 3
Затримали нелегальних копачів бурштину ■ стор. 2
■ стор. 6–8
За перемогу у бою під Семенівкою
У День Перемоги відстояли Маріуполь від сепаратистів
■ стор. 6
Вшанували ветеранів Другої світової
Фото капітана О. Коновалова
На блокпосту вилучили 400 грамів марихуани Затримали двох «ЛНРівців»
Середа, 18 травня 2016 року. № 9 (5271)
■ ПОДІЯ
ЗА ПЕРЕМОГУ У БОЮ ПІД СЕМЕНІВКОЮ
5 травня у навчальному центрі НГУ «Старе» пройшла церемонія вручення нагород гвардійцям, які брали участь у бою поблизу населеного пункту Семенівка Донецької області 5 травня 2014 року.
■ ВАЖЛИВО
Відзнаки МВС, у тому числі іменну вогнепальну зброю, відзнаки НГУ героям вручили Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та командувач Національної гвардії генерал-лейтенант Юрій Аллеров. Тоді, два роки тому, блискуча операція українських військових дозволила нанести ворогу значні втра-
ти, зробити перший крок до визволення від сепаратистів Слов’янська. Інтригою для присутніх була особистість славнозвісного генерала Нацгвардії з позивним «Карпати», який і керував ходом операції поблизу Семенівки. Ним
виявився командувач Національної гвардії генераллейтенант Юрій Аллеров. «Дуже важко згадувати ті години, коли особовий склад мав тільки стрілецьку зброю і під прикриттям БТРів йшов «влобову» проти ворога. Спецпідрозділи На-
ціональної гвардії виконали поставлені завдання, хоч це і було нелегко. Це був початок подальших перемог на Донбасі», − зазначив генерал-лейтенант Юрій Аллеров. За матеріалами веб-сайту НГУ
Звернення Головної військової прокуратури до військовослужбовців, які самовільно залишили місце служби Останнім часом у засобах масової інформації розповсюджуються недостовірні відомості про переслідування значної кількості військовослужбовців, які брали участь у проведенні АТО. Головна військова прокуратура роз’яснює та повідомляє, що всі кримінальні провадження про самовільне залишення військовослужбовцями місця служби зареєстровані виключно на підставі письмових повідомлень про це командування частин і підрозділів відповідно до вимог КПК України. Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) становить закінчений склад злочину з моменту залишення військової частини і триває протягом усього періоду, поки особа, щодо якої командування повідомило правоохоронні органи, не буде затримана або не з’явиться із зізнанням. Переховуючись від слідства, військовослужбовець не зможе уникнути кримінальної відповідальності за скоєний військовий злочин. Більш того, продовжуючи свою протиправну поведінку, така особа з кожним днем лише обтяжує свою вину і моделює ситуацію, яка в подальшому може унеможливити застосування судом більш м’яких заходів кримінального впливу у межах передбаченої законом санкції, більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, або звільнення від кримінальної відповідальності. Навпаки, з’явлення із зізнанням до правоохоронних органів, щире
e-mail: vvratnik@ukr.net
каяття або активне сприяння розкриттю злочину законодавець вважає обставинами, які пом’якшують покарання і в обов’язковому порядку повинні бути враховані як державним обвинувачем, так і судом при постановленні вироку (ст. 66 КК України). Також, у кожному конкретному випадку до уваги беруться всі причини та умови, що фактично сприяли залишенню військовослужбовцем військової частини, включаючи збіг тяжких сімейних обставин, наявність позастатутних відносин та інші. Водночас звертаємо увагу, що розшук Національною поліцією України військовослужбовців, які ухиляються від проходження військової служби, здійснюється в обов’язковому порядку виключно після повідомлення про такий факт командуванням частини незалежно від попередніх бойових і воєнних заслуг конкретних осіб, а також терміну їх перебування поза межами військової частини. Злісне уникання відповідальності суттєво погіршує становище таких осіб, викликає кваліфікацію їх дій за іншою частиною вказаної статті Кодексу та, як наслідок, тягне за собою більш суворе покарання. Військові прокурори звертаються до усіх військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби, з пропозицією скористатися шансом повернутися до повноцінного життя і добровільно звернутися до найближчої військової прокуратури із зізнанням та поясненням причин відсутності на 2
військовій службі. У такому випадку, за відсутності тяжких наслідків або фактів вчинення інших злочинів, застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ході досудового слідства ініційовано не буде. Закликаємо батьків, друзів, родичів військовослужбовців допомогти своїм близьким людям виправити свою, можливо, найбільшу помилку у житті, перестати переховуватися від слідства і відкрити для себе майбутнє. З питань, які виникають, або будь-якої інформації просимо звертатись за телефонами та адресами: 044-243-44-30 (Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України, 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2а); 044-285-44-61 (Військова прокуратура Центрального регіону України, 01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8); 048-743-30-02 (Військова прокуратура Південного регіону України, 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11); 032-233-31-18; 032-239-8259 (Військова прокуратура Західного регіону України, 79058, м. Львів, вул. Клепарівська, 20).
Середа, 18 травня 2016 року. № 9 (5271)
Вшанували ветеранів
■ ВІДЛУННЯ СВЯТА
Другої світової
■ ВІДПРАЦЮВАННЯ
ЗАТРИМАЛИ НЕЛЕГАЛЬНИХ КОПАЧІВ БУРШТИНУ
Сімдесят п’ять років тому розпочалася найкровопролитніша війна за всю історію людства. До сьогоднішнього дня її деталі переписувалися десятки разів, але лише ті, хто бачили звірства нацизму на власні очі, можуть достеменно передати пам'ять своїм нащадкам.
Цьогоріч з нагоди 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні до столиці приїхали далеко не всі ветерани війни, адже не складно порахувати, в якому вони нині поважному віці. Зі сльозами на очах, переборюючи біль і немічність, ветерани внутрішніх військ та Національної гвардії України поклали квіти до Вічного вогню, пом’янувши полеглих у боротьбі із «коричневою чумою». Окрім ветеранів київського осередку Асоціації ветеранів ВВ та НГУ полковників у відставці Володимира Волкова, Валентина Вознюка, Миколи Каширіна, Івана Олефіра, Михайла Пазіна, Миколи Тихого до столиці прибули поважні гості – полковник у відставці Олександр Горячев з Харкова, а також полковники у відставці Микола Баклага і Анатолій Заболотний із Одеси. Під урочистий залп батальйону «Почесна варта» й акомпанемент гвардійського оркестру заходи розпочалися покладанням вінків до Могили невідомого солдата. Там же, на Печерських схилах Дніпра, ветеранів
зустрічала Посол Миру з Японії Нобуко Оморі, а також учні київських шкіл. Також ветерани на чолі із тимчасово виконуючим обов’язки заступника командувача НГУ по роботі з особовим складом полковником В’ячеславом Ященком відвідали меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні». Звісно, експозиція, яка налічує 17400 (!) експонатів, викликала вир емоцій. Весь день не міг стримати сліз Анатолій Заболотний із Одеси: «В моїй пам’яті досі живуть страшні картини голоду 1933 року, коли не стало мого батька. У матері разом зі мною було п’ятеро синів. Щовечора вона приходила зморена із колгоспу і піднімала наші опухлі від голоду ноги… А потім війна… Я входив до складу багатьох запасних полків, брав участь у Манчжурській операції. Важко нести такий тягар через усе життя… Зараз я лишився один зі всієї родини». Поважний гість із Харкова Олександр Горячев пішов у солдати 17-річним юнаком. Найяскравішим спогадом донині лишається для Олександра Петровича блокада Ленінграду: «Я служив у тому окрузі, у складі військ НКВС ніс службу на контрольноперепускних пунктах, охороняв залізницю. Під час блокади всі мої рідні залишилися в блокованому місті, дуже важко було без зв’язку і в невідомості…».
Не забули й про жінок-ветеранів, яких, на жаль, не було серед присутніх. «Під час взяття Києва у воронках від снарядів була людська кров! – пригадує Михайло Пазін. – Це страшні спогади, страшне ярмо на всьому людстві. Тоді жінки зіграли безмежно велику роль, адже вони народжували синів і дочок, а отже врятували націю!». У Головному управлінні НГУ ветеранів зустрічали стоячи, усі до одного отримали з рук першого заступника командувача Національної гвардії України – начальника штабу генерал-лейтенанта Олександра Кривенка відомчу заохочувальну відзнаку Національної гвардії України – нагрудний знак «За доблесну службу». Артисти Академічного ансамблю пісні й танцю НГУ подарували присутнім проникливий концерт. Наприкінці заходів із ветеранами у неформальній обстановці зустрівся й командувач Національної гвардії України генераллейтенант Юрій Аллеров. Він особисто подякував кожному учаснику Другої світової війни за внесок у розвиток майбутніх поколінь. А ветерани у свою чергу вручили командувачеві почесний знак Асоціації ветеранів ВВ та НГУ «Честь. Обов’язок. Пошана».
На травневі свята військовослужбовці житомирського батальйону Національної гвардії України разом зі співробітниками поліції, СБУ та прокуратури проводили оперативно-профілактичні заходи із протидії незаконному видобутку бурштину в Олевському районі Житомирської області.
У ході відпрацювання лісових масивів поблизу села Андріївка спільна група правоохоронців виявила двох місцевих жителів, які розмивали грунт за допомогою мотопомпи. Неподалік з іншою мотопомпою працювало ще троє нелегальних «копачів», їх також було затримано і передано слідчо-оперативній групі Національної поліції. Ще двох зловмисників цього ж дня було спіймано під час скоєння злочину біля села Обища. Встановивши помпу, чоловіки 25 та 35 років лише почали облаштовувати нову копальню бурштину. Загалом цього дня нацгвардійцями було вилучено три мотопомпи, автомобіль «УАЗ», пожежні рукави, металеві труби та стержні. Усі знаряддя незаконного видобутку «сонячного каменю» стануть доказами у досудовому розслідуванні. Підозрюваним може загрожувати покарання від штрафу до обмеження або позбавлення волі на строк до трьох років, повідомляє Тарас Ратушний
Старший лейтенант Ольга Долженко, фото капітана Олександра Коновалова 3
e-mail: vvratnik@ukr.net
СТАНЬ НА ЗАХИСТ КРАЇНИ!
ПІДПИШИ КОНТРАКТ!
НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ
З питань проходження військової служби за контрактом у лавах Національної гвардії України звертайтесь за телефоном
Фото прес-служби НГУ
Середа, 18 травня 2016 року. № 9 (5271)
■ ШАНУЙМО ГЕРОЇВ!
■ У РАЙОНІ АТО
Затримали двох «ЛНРівців» На блокпосту поблизу містечка Тошківка на Луганщині близько 17.00 військовослужбовці харківської оперативної бригади НГУ зупинили приміський автобус сполученням Тошківка – Лисичанськ. Під час перевірки документів у пасажирів автобуса лейтенант Кирило Онищенко та старшина Олександр Павшук виявили громадянина України К., який за оперативною інформацією правоохоронних органів
На блокпосту вилучили 400 грамів марихуани На блокпосту поблизу містечка Тошківка на Луганщині військовослужбовці харківської оперативної бригади НГУ затримали громадян, які пересувались на автомобілі ВАЗ-2101.
має приналежність до незаконних збройних формувань, а саме – до так званої ЛНР. Наступного дня старшина Олександр Павшук та молодший сержант Дмитро Малюта на тому ж блокпосту затримали громадянина України Г. Він рухався на автомобілі ВАЗ-2105 у напрямку Тошківка – Гірське в якості пасажира. Під час перевірки документів з’ясувалось, що затриманий чоловік воював у складі НЗФ. Для проведення оперативно-слідчих дій стосовно обох затриманих гвардійці передали їх співробітникам Служби безпеки України, повідомляє капітан Ігор Калініченко
Іншого дня на тому ж блокпосту чергова зміна у складі старшини Олександра Павшука, солдатів Сергія Солодкого та Анатолія Вертепного затримала двох молодиків, які у машині також перевозили пакунок із листям конопель, повідомляє капітан Ігор Калініченко
Під час огляду транспортного засобу лейтенант Кирило Онищенко виявив у салоні пакунок, у якому було 400 грамів марихуани. e-mail: vvratnik@ukr.net
6
9 травня українці і міжнародна спільнота звикли відзначати як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Але в новітню історію нашої держави цей день вписаний драматичними подіями в Маріуполі, які відбулися два роки тому.
Нагадаємо. 9 травня 2014 року групою терористів близько шестидесяти осіб, озброєних автоматичною зброєю, була здійснена атака на Маріупольський міський відділ внутрішніх справ. У цей час у будівлі зібрались представники Антитерористичного центру на нараду з питань забезпечення громадського порядку та стабілізації ситуації в місті. У міськвідділі та на підступах до нього стався бій, який перетворився на повномасштабне бойове зіткнення між сепаратистами та військовослужбовцями Національної гвардії, співробітниками МВС, підрозділами Збройних Сил. За результатами бою близько двадцяти терористів було знищено, четверо взято у полон. Значна частина нападників покидали зброю та зникли в житлових кварталах міста. Мужність, рішучість, бойова виучка українських військових не просто принесла їм перемогу. Успіх сил АТО не дозволив терористам захопити увесь Маріуполь, що означало б для сепаратистів отримати контроль над усім Донбасом. «Мерзоти наймані, коли ж ви заспокоїтеся і насититеся кров'ю? Думайте! Підрозділи АТО отримали підкріплення, перекинуте з інших регіонів. Позиція по відношенню до терористів зі зброєю буде незмінна і одна − вогонь на поразку. Для тих, хто думає по-іншому, − тому діалог, дискурс, політичний компроміс. Тим, хто прийшов зі зброєю і стріляє, хто захоплює заручників, катує їх, грабує людей, прикри-
ваючись різними гаслами, − відповідь української держави буде тільки одна − знищення! Кожен обирає сам. Ситуація стає чорно-білою. Відтінки йдуть в сторону. Іншого не дано − інакше країна перетвориться в палаючу буферну зону, де смерть стане нормою, а жити доведеться на руїнах економіки і цивільних прав», − написав того дня на своїй сторінці у Facebook Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков. Нижче ми наведемо спогади генералів та офіцерів Нацгвардії, командирів, які уміло й успішно провели маріупольський бій 9 травня 2014 року. І до сьогодні вони у найменших подробицях пам’ятають штурм, який поклав початок ряду блискучих перемог над сепаратистами сил АТО. «Починаючи з 16 квітня 2014 року, коли було зроблено спробу збройного штурму військового містечка батальйону, обстановка в місті була напруженою. Особовий склад частини зі зброєю знаходився в режимі посиленого варіанту несення служби, всі сили були зосереджені на охорону і оборону військової частини. Разом з тим, на момент проведення святкових заходів ми не отримували ніяких сигналів від взаємодіючих структур щодо підготовлюваних провокацій, тому не дивно, що 9 травня на нараду до міськвідділу міліції керівники АТЦ практично всі прибули без зброї. Ми не встигли отримати ні завдань, ні навіть обговорити ситуацію, що склалася. Начальнику міськвідділу внутрішніх справ надійшов дзвінок від чергового, який повідомив, що чує постріли і до відділу проникли озброєні люди. Терористи дуже грамотно вибрали час для штурму: в міськвідділі перебувала тільки чергова служба, обслуговуючий персонал і представники силових відомств, які прибули на нараду. Весь
Середа, 18 травня 2016 року. № 9 (5271)
У День Перемоги відстояли Маріуполь від сепаратистів особовий склад знаходився на заходах з охорони громадського порядку в різних районах міста. Також терористи уміло скористалися ситуацією, коли цивільне населення масово знаходилося на площах міста, і за допомогою провокаторів їх легко можна було залучити до масових заворушень», − пригадує полковник Сергій Совінський, у травні 2014-го − командир маріупольського батальйону НГУ. «9 травня ми з полковником Совінським прибули на нараду до міського відділу міліції, але у зв’язку з проведенням масових заходів у місті нарада розпочалася із запізненням. Приблизно через десять хвилин після її початку оперативний черговий по відділу міліції доповів, що будівлю оточено та вона обстрілюється людьми в масках і здійснюються спроби захопити її. У відповідності до отриманого сигналу на сходах та поблизу вікон третього поверху ми зайняли оборону, але інтенсивний обстріл нас відтіснив до кабінету начальника міліції», − розповідає генерал-майор Олександр Набок. «Я отримав по телефону завдання вивести групу в район Маріупольського міськвіділу міліції. Моїм завданням було привести людей до захопленої будівлі, розблокувати вхід, евакуювати наших офіцерів і тих, хто там знаходиться, а також зачистити від терористів перший поверх будівлі. З труднощами ми зіткнулися вже на виїзді з військової частини − невідомі цивільні люди перешкоджали проїзду, довелося міняти маршрут. Метрів за триста до об'єкта ми висадилися з автобусів, розосередилися прилеглими вулицями, почали просуватися до будівлі. Уже на перших підступах до МВВС ми зіткнулися з щільним вогнем супротивника, включаючи і снайперський. З огляду на відкритість місцевості,
пройшовши сто метрів, у нас уже було четверо «300» (поранених) і один «200» (убитий). Тут же в довколишніх дворах надавали допомогу пораненим. Зв'язок був тільки по мобільному телефону. Пізніше на допомогу до нас прийшла 72-га бригада ЗСУ з БМП, потім підійшла друга група з нашої частини, батальйон тероборони з Дніпропетровська. Спільними зусиллями ми завдання виконали: забезпечили прохід до будівлі спецназівців «Омеги», які зачистили будівлю від сепаратистів, евакуювали наших військовослужбовців і поранених, які були там заблоковані. Це зараз я розповідаю швидко, а тоді це був реальний бій, який ми вели п’ять годин», − згадує підполковник Олександр Крать, який на момент подій обіймав посаду заступника командира маріупольського батальйону НГУ. «Близько 9-ї години я отримав інформацію, що міський відділ міліції штурмують люди в балаклавах зі зброєю, перший поверх уже захоплений, є жертви. Часу на роздуми не було, і я прийняв рішення про виїзд резерву з числа військовослужбовців, які знаходились у розташуванні після зміни з блокпостів. За десять хвилин автобус виїхав до міського відділу міліції. На під’їзді до відділку вже було чутно стрільбу. За моєю командою ми розділились на дві групи, перебіжками стали наближатись до будівлі. Як тільки вийшли на вулицю Георгіївську, по нас почали вести щільний вогонь з автоматичної зброї, також стріляв кулемет. Звичайно, ми почали відстрілюватись. Саме тоді наша військова частина понесла втрати. Були поранені майор Дмитро Афанасьєв, солдат Роман Сапіла; старший солдат Богдан Шлемкевич загинув. Був поранений командир луцької частини Нацгвардії, тоді підполковник, а нині полковник Сте7
пан Логуш. Я дав команду зайти у двори будинків. Подальше пересування було неможливим. Вулиця прострілювалась повністю. Почали викликати на підмогу Збройні Сили. Хвилин через десять до нас прибула бронетехніка. Хлопці, дякувати їм, спрацювали оперативно… Ми йшли за БМП. З другої сторони почав підходити батальйон «Дніпро», також з БМП. Всього було чотири одиниці. Побачивши бронетехніку, бойовики, які взяли в кільце міський відділ міліції, почали відходити… На допомогу прибув спецпідрозділ «Омега». Також там був батальйон «Азов». Було прийняте рішення стріляти тільки по першому і другому поверху, на третьому знаходилися всі керівники силових структур, які прийшли на нараду. Всіх бойовиків було знищено. В будівлі почалась пожежа. Треба було витягувати людей. У цей час почали збиратися місцеві жителі. Провокатори постійно кричали, що ми розстрілюємо міліцію, це підбурювало натовп. Ми опинилися в оточенні цього натовпу. Були відрізані і від поранених. Приблизно за три−чотири години всі, хто звільняв міський відділ міліції, вийшли. З третього поверху врятували всіх. Натовп обходили по сторонам. Зброю не застосовували, адже знали, що людей обдурили, як тільки було можна, заспокоювали їх. Верталися тим шляхом, що і прийшли. Треба було забрати тіло старшого солдата Богдана Шлемкевича. Вже своїм ходом дістались до військової частини», − пригадує полковник Валерій Смолов, на той момент командир львівського полку Національної гвардії України. «8 травня наша військова частина вже виконувала службово-бойові завдання на блокпостах. 9 травня, після зміни особового складу, я підвів підсумки несення
служби та відправив особовий склад відпочивати. Звичайно, після Луганська, де ставлення до нас було негативне, в Маріуполі половина населення сприймала нас добре, допомагали нашим бійцям. Інформацію щодо захоплення міського відділу міліції я отримав від тоді ще полковника, а нині генерал-майора Олександра Набока. Військовооперативний резерв одразу висунувся до місця події. Вже на вулиці Георгіївській ми розділилися на дві групи. В одній був я, в іншій полковник Валерій Смолов. Як тільки нас побачили терористи, почався обстріл. Особовий склад зайняв позиції за укриттями, ми почали відстрілюватись. Я ішов першим, сховатись було нікуди, по нашій стороні стояв один автомобіль, ті, хто йшов позаду, зайняли позицію за ним. Я зміг прикритися лише стовпом, але це не дало ефекту. Перше поранення я відчув у спину, коли почав відходити, отримав друге і третє, одна куля пройшла крізь бронежилет. У цей час дістав поранення старший солдат Богдан Шлемкевич, воно для нього було смертельним. Вулиці були заблоковані, тому «швидка» приїхала хвилин за сорок, і то завдяки Самообороні Маріуполя. Що було далі, майже не пам’ятаю − втратив багато крові. Прийшов до тями вже після операції, яку зробили в міській лікарні», − пригадує полковник Степан Логуш, нині командир львівського полку НГУ, а у травні 2014 року – командир луцького батальйону Нацгвардії. «У момент відходу зі сходів до нового укриття прогримів вибух гранати, кинутої сепаратистами, внаслідок якого я отримав контузію і майже два місяці пробув у лікарні, а командир маріупольського батальйону підполковник Серій Совінський отримав осколкове поранення ноги. ■ Закінчення на стор. 8 e-mail: vvratnik@ukr.net
Середа, 18 травня 2016 року. № 9 (5271)
■ ВІДЛУННЯ СВЯТА
■ ШАНУЙМО ГЕРОЇВ!
Світле Христове Воскресіння святкували і в тилу, і на передовій
Низку великодніх заходів розпочав командувач НГУ генерал-лейтенант Юрій Аллеров, який воскресного ранку прибув до НЦ «Нові Петрівці», аби розділити з гвардійцями радість свята. За одним столом разом із солдатами командувач скуштував пасхальний сніданок.
Командування Національної гвардії України, Президія Ради Асоціації ветеранів внутрішніх військ та Національної гвардії України, Рада ветеранів ГУ НГУ з глибоким сумом сповіщають, що 30 квітня 2016 року на 78-му році пішов з життя ветеран військової служби полковник у відставці ЛАВРІНОВ Борис Миколайович.
Цьогоріч Великдень став символом перемоги добра над злом і світла над пітьмою в загальнодержавному масштабі. У всіх військових частинах НГУ священнослужителі розповіли гвардійцям історію свята і значення великодніх традицій, особливо у східних областях. Адже мало просто промовити «Христос Воскрес», не розуміючи сенсу слів. Лаврінов Б.М. народився 7 липня 1938 року. На військовій службі з 1957 року. Службу проходив на посадах командного та інженерно-технічного складу в частинах з охорони особливо важливих об’єктів та атомних електростанцій. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у травні− вересні 1986 року у складі оперативної групи УВВ з питань облаштування 10- та 30-кілометрової зон відчуження. Виявляв високі організаторські здібності, сміливість і витримку. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За відмінну
Ратник Засновник – Головне управління Національної гвардії України. Реєстраційне свідоцтво КВ № 20268-10668ПР від 12 серпня 2014 року. Зареєстровано Державною реєстраційною службою України.
■ Закінчення. Початок на стор. 6–7
А військовослужбовці об’єднаного угруповання НГУ у секторі «М» зустріли це велике свято на службі. Навіть напружена бойова обстановка не стала на заваді святковому настрою. Паски та крашанки були доставлені до кожного блокпоста та опорного пункту. Старший лейтенант Ольга Долженко, фото з веб-сайту НГУ службу з охорони громадського порядку», «Захиснику Вітчизни» та багатьма іншими. Протягом трьох термінів обирався членом Ради ветеранів ГУВВ МВС України. Виявляв активність, ініціативу, відповідальність, надавав ділові пропозиції щодо підвищення ефективності ветеранської роботи, активно працював з людьми. Пам'ять про особистість і справи ветерана внутрішніх військ МВС України полковника у відставці Лаврінова Бориса Миколайовича буде жити в серцях товаришів по службі, особового складу НГУ та ветеранів військ.
Відповідальний редактор підполковник Сергій ДІДИК Комп’ютерна верстка: Сергій Дідик, Ганна Ільченко Літредактор: Людмила Бутакова Коректор: Володимир Черняк Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 5, тел. (044)428-66-27. www.ratnik.gov.ua E-mail: vvratnik@ukr.net Адреса друкарні: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 38, в/ч 3001
Коли ми вже знаходилися в кабінеті, з вулиці до райвідділу прибув БМП Збройних Сил і бійці «Азову», які надали нам вогневу підтримку та змогу евакуюватися. Через короткий час будинок почав горіти; за допомогою підручних засобів, які були в кабінеті, ми почали вживати заходів, щоб через вікно покинути будівлю», − розповідає генерал-майор Олександр Набок. На допомогу керівникам АТЦ прийшли маріупольські пожежники. З боку вулиці Артема працівники МНС підігнали пожежену машину і підставили драбину до балкону на третьому поверсі. Усі врятувалися. Водночас біля будівлі зібрався натовп містян. Провокатори підбурювали цивільне населення напасти на українських військових, які блокували будівлю міськвідділу, намагалися захопити БМП, виривали з рук бійців зброю. Зрештою, командири підрозділів АТО прийняли рішення відходити до пукнтів постійної дислокації, тим більше, що будинок МВВС повністю охопив вогонь. Долаючи спроби блокування з боку мітингувальників і навіть застосовуючи попереджувальні постріли вгору, військовослужбовці Нацгвардії і решта силовиків залишили район міськвідділу міліції. Але залишили з перемогою, відстоявши від бойовиків-сепаратистів ключове важливе місто на українському Донбасі. Над матеріалом працювали Олег Тіхов, Сергій Дідик, Дмитро Образцов, Вадим Голуб, Олександр Олефір
Розповсюджується безкоштовно. Редакція може друкувати матеріали для обговорення, не поділяючи при цьому точку зору автора. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Листування з читачами тільки на сторінках газети. Персональну відповідальність за достовірність фактів несе автор. Номер віддруковано в друкарні ІВЦ Національної гвардії України, яка несе повну відповідальність за якість друку. Підписано до друку 18 травня 2016 року. Зам. 249.