Ратник № 10

Ратник МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

Газета Національної гвардії України

№ 10 (5295) 25 квітня 2017

Видається з 5 жовтня 1951 року

Дзвони Чорнобиля Фото з архіву прес-служби НГУ

Стор. 4-6

З ПОТОКУ НОВИН ЗВИТЯГА

НЕБАЙДУЖІСТЬ

Врятував дитину з-під коліс автомобіля У Львові під час несення служби з охорони Генерального консульства Республіки Польща військовослужбовець окремої роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ місцевого полку НГУ врятував життя дитині.

Солдатів Шпірка та Косініча відзначили черговими званнями та подарунками

За затримання злочинця − заохочення

Перебуваючи у звільненні у місті, військовослужбовці строкової служби вінницького полку НГУ солдати Андрій Шпірко та Костянтин Косініч стали свідками бійки на зупинці громадського транспорту. Військові правоохоронці підбігли до незнайомців, щоб їх розборонити. Однак один із забіяк, побачивши людей у формі, кинувся навтьоки. Гвардійці наздогнали його і викликали на місце пригоди наряд поліції. Невдовзі з’ясувалося, що солдати НГУ затримали зловмисника, який напав на перехожого, пирснув йому в очі сльозогінним газом і намагався пограбувати. За рішучі та умілі дії під час затримання правопорушника командир полку у порядку заохочення присвоїв солдатам Шпірку та Косінічу чергові військові звання «старший солдат». А за кілька днів заступник

Як розповів наш герой, старший прапорщик Тарас Вовк, близько сьомої вечора біля консульства хлопчик, віком приблизно чотири роки, катаючись на самокаті, несподівано потрапив на проїзну частину. В той момент їхав автомобіль, який би не встиг загальмувати. Гвардієць вчасно зреагував на ситуацію

командувача НГУ по роботі з особовим складом генерал-майор Ярослав Сподар, перебуваючи в частині під час робочої поїздки, перед строєм полку подякував Андрію Шпірку та Костянтину Косінічу за сумлінне ставлення до служби, за гідний вчинок та вручив гвардійцям цінні подарунки. Старший лейтенант Олександр КОСЕНКО. Фото солдата Серафіма БІЛИКА

та забрав дитину з дороги. «Хлопчика я віддав батькам. Він не сильно перелякався і навіть не одразу зрозумів, що сталося», − пригадує старший прапорщик Вовк. Зате вдячності мами й тата дитини гвардійцю не було меж. Молодший лейтенант Ярина КАРЄЄВА. Фото автора

Старший прапорщик Тарас Вовк розповідає, як все відбувалося

СПІВПРАЦЯ

Бойове братерство зі Збройними Силами України Нещодавно був затверджений План роботи командування Національної гвардії, структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України щодо спільних дій з протидії негативному інформаційно-психологічному впливу, налагодження міжвідомчої взаємодії в інформаційній, культурологічній сферах та зміцнення бойового братерства між військово­ службовцями НГУ та ЗСУ.

2

П

лан передбачає постійний обмін оперативною інформацією у разі виявлення компрометуючих матеріалів, які потребують спільного реагування в інформаційному просторі; розміщення (оприлюднення) на інформаційних ресурсах МОУ (радіо Армія FM, ЦТРС, друковані видання, Пресцентр штабу АТО) та ресурсах НГУ повідомлень про діяльність, яка становить суспільний інтерес

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

або висвітлює взаємодію Нацгвардії зі Збройними Силами; підготовку, випуск та розміщення на носіях зовнішньої реклами на правах соціальної реклами тематичних банерів, сіті-лайтів та метролайтів на тему «В єдності − сила». Крім того, Планом узгоджено проведення низки заходів, зокрема, спортивних змагань між командами Національної гвардії, Збройних Сил, Національ-

ної поліції, Служби безпеки та Державної прикордонної служби України; спільних інформаційних акцій НГУ та ЗСУ з нагоди Дня пам’яті та примирення і 72-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні; участь військовослужбовців Нац­ гвардії та Збройних Сил у військових паломниц­ твах, спільних молитвах з нагоди державних та релігійних свят. Вл. інф. «Ратника»

З ПОТОКУ НОВИН ПРИСЯГА

«Служити в Нацгвардії дуже престижно!»

У Львові в Галицькій бригаді НГУ на вірність українському народові присягнули 53 військовослужбовці за контрактом, які проходили курс початкової військової підготовки.

Ритуал складання Присяги пройшов біля погруддя Героя України генералмайора Сергія Кульчицького та пам’ятної стели гвардійцям, загиблим у районі проведення АТО. «Я давно мріяла стати військовослужбовцем, і ось нарешті моє бажання справдилося! Тим більше, що нині служити в Національній гвардії дуже престижно!» – не приховуючи радості, зазначила солдат Лілія Соха − одна з дванадцяти жінок, які пройшли навчальний збір. Підполковник Олег ТІХОВ. Фото автора

СИТУАЦІЇ

Прибули на сварку, а знайшли ще й набої

КОРОТКО

А в пасажира метро була марихуана...

Старший лейтенант Іван Береговий та старшини Ігор Василець і Павло Твердохліб

На патрульному маршруті військовослужбовці тернопільського батальйону Галицької бригади НГУ старший лейтенант Іван Береговий та старшини Ігор Василець і Павло Твердохліб отримали виклик про сімейну сварку. На лінію «102» звернулася жінка, якій вдома погрожував фізичною розправою власний син. Коли гвардійці прибули

за вказаною адресою, там уже був наряд поліції. Однак підмога військових не була зайвою. Разом правоохоронці втихомирили сина-хулігана, а до всього вилучили у нього шість набоїв до автомата Калашникова, стартовий пістолет та магазин до травматичного пістолета «Форт-12Р». Старший лейтенант Назар ДУБОВ. Фото автора

У Києві під час несення служби у метрополітені на станції «Видубичі» гвардійці столичної бригади охорони громадського порядку старші солдати Олександр Кучеренко та Антон Шевченко затримали чо-

ловіка, який переносив із собою 15 пакетиків із марихуаною загальною вагою 15 грамів. Зловмисника військові правоохоронці передали співробітникам поліції. ВІК Північного ТУ НГУ. Фото з військової частини

Старші солдати Олександр Кучеренко та Антон Шевченко

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

3

ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ

Військова частина 3031 − «чорнобильський» полк, який тримав кордон зони відчуження на замку Кожне покоління, напевно, має пройти через випробування. Наші діди, батьки у 1941−1945 роках воювали на фронтах Другої світової, а нам у вісімдесятих минулого століття довелось «приборкувати» так званий мирний атом. Багатотисячна армія військовослужбовців внутрішніх військ МВС була задіяна до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Знайшлось місце для служби й подвигу і офіцерам, сержантам та солдатам в/ч 3031 − полку, який у 1987−1990 рр. виконував завдання з охорони зони відчуження.

У

перші місяці після вибуху на Чорнобильській АЕС охорона периметра 30-кілометрової зони була покладена на оперативні та міліцейські частини ВВ МВС СРСР, дислоковані в Україні та Білорусії. Через шалене службове навантаження на особовий склад, зріла необхідність формування окремого спеціального полку, який би виконував завдання з охорони самої ЧАЕС, 10- та 30-кілометрової зон. Урядова комісія, відслідковуючи ситуацію, довго не наважувалася прийняти рішення про створення такого спецполку. Адже ще була надія, що після багаторазової дезактивації зараженої території і зниження рівнів радіації евакуйоване цивільне населення повернеться до місць проживання. Однак минув рік. Рівні радіації залишалися небезпечними, а питання про заселення зони відчуження втратило актуальність. Таким чином, згідно Постанови Ради Міністрів СРСР, наказом Міністра внутрішніх справ від 18 травня 1987 року № 0120 був створений 17-й полк внутрішніх військ МВС СРСР з охорони Чорнобильської АЕС і території із підвищеним рівнем радіації, штаб якого було

4

охорона об’єктів ЧАЕС. Інші батальйони виконували завдання з охорони 10- та 30-кілометрової зон відчуження. Першим командиром частини був призначений підполковник О. Калюжний,

Дезактивація вирішено розмістити у селі Розсоха Чорнобильського району. Структурно полк складався з управління, шести батальйонів (загалом − 24 роти охорони), а також роти матеріально-технічного забезпечення і роти забезпечення бойової служби. На 1-й батальйон, дислокований у піонерському таборі «Казковий», покладалася

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

1987 рік. Заохочення за відмінну службу з охорони зони відчуження

ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ

начальником штабу – підполковник В. Деркач, заступником командира − майор Є. Бобирь (трагічно загинув під час виконання службових обов’язків 1994 року), заступником командира з виховної роботи − майор В. Кузьменко (помер минулого року), заступником з тилу − майор М. Дятел (помер 2012 року), заступником з технічної частини − підполковник І. Пєтухов (помер 2006 року). Заступником начальника штабу полку з інженернотехнічних засобів охорони (ІТЗО) був призначений автор цих рядків. Комплектування особовим складом підрозділів полку, яке проходило у Нових Петрівцях під Києвом, провели у найкоротші строки, і вже за три з половиною місяці після підписання на-

казу про формування частини, пізно увечері 23 вересня 1987 року, колона полку прибула у село Розсоха. Для розміщення особового складу використовували покинуті будинки та школу, а під штаб частини відвели будівлю сільради. Офіцери служб тилу виявили неабияку винахідливість, пристосувавши сільські гаражі під автопарк, ферми − під склади, облаштували вагончики-лазні, побудували власний банно-пральний комбінат. Культурно-масові заходи проходили у сільському клубі. Одного тільки не врахували старші начальники при виборі населеного пункту − поруч із селом був розташований «могильник» із зараженою технікою. Але тоді на це не зважали, не думаючи про наслідки для людей.

П

опри «відірваність» від цивілізації, полк жив повноцінним військовим життям зі всіма його атрибутами. Ми завжди пам’ятали про те, що ми люди військові і маємо залишатися ними, де б не були. В частині суворо дотримувалися розпорядку дня: підйом, ранкові заходи, окрім зарядки (заняття з фізичної підготовки і спор­тивно-масова робота були заборонені), прийом їжі, розводи на бойову службу тощо. Планувались і проводились заняття з бойової і гуманітарної підготовки, інструктивні заняття перед заступанням на службу і розбір її результатів. Всі заходи були спрямовані на якісне несення бойової служби − нашого головного завдання. На кож-

ну добу призначались варти і наряди, чергові підрозділи і машини. Пересування територією полку здійснювались тільки строєм. З особовим складом командири розучували стройові пісні, які під час виконання бійцями було далеко чутно за межами Розсохи. У штаб частини й окремо дислоковані підрозділи регулярно приїжджав автомагазин, чітко працювала пошта. Таким чином, життя і побут військового колективу були налагоджені як годинник, солдати постійно відчували турботу з боку командування. З гіркотою доводиться констатувати, що індивідуальні засоби захисту (протигази і респіратори) були абсолютно неефективними, та й просто примітивними. Мало хто з військовослужбовців мав дозиметр-накопичувач. Правда, і в тих, хто мав ДК-2, він зашкалював уже за кілька днів служби, але люди продов­ жували виконувати свої обов’язки, допоки в них не з’являлися ознаки радіоактивного ураження. Але що б не казали злі язики, командири берегли солдатів, деколи навіть більше, ніж себе. Інша справа, що окремі бійці, особливо у спекотні дні влітку 1986­−1987 років, не завжди використовували рекомендовані для захисту органів дихання респіратори «Пелюстка». А дарма…

Т

реба сказати, що поставлені завдання упродовж усього часу існування полку виконувались особовим складом виключно сумлінно. Цілодобово, вдень і вночі, під пильною охороною варт військової частини перебувала ЧАЕС. А це більш ніж 400 метрів периметра, три автомобільних і чотири залізничних КПП, три КПП з перепуску людей (на оди(Закінчення на стор. 6)

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

5

ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ (Закінчення. Початок на стор. 4-5) надцять проходів), пости біля режимних будівель. Крім того, периметр 10-кілометрової зони сягав близько 200 км і 30-кілометрової – понад 300 км. До Чорнобильської катастрофи такі великі ділянки охороняли тільки Прикордонні війська. Тож саме за периметр, що охоронявся, в/ч 3031 можна було б занести до Книги рекордів Гіннеса. З перших днів несення служби головна увага була зосереджена на охороні ЧАЕС. Та це й не дивно, адже з 1986 року до атомної станції була прикута увага мільйонів людей не лише в СРСР, але й за кордоном. Через КПП за добу проходило по шістьвісім тисяч осіб. Звісно, траплялись різні випадки. Тому командування постійно проводило заходи, спрямовані на підвищення бойової готовності особового складу.

Н

е менш відповідальні завдання покладались на батальйони з охорони 10- й 30-кілометрової зон. Наприкінці дня у штаб полку надходили доповіді про результати несення служби і, зокрема, про несанкціоновані заїзди в зону відчуження, затримання громадян із зараженим радіацією май-

Серпень 1987 року. ЧАЕС. Офіцери військової частини 3031 (зліва направо: старший лейтенант В.В. Костюченко, підполковник В.А. Деркач, підполковник В.П. Кустаровський, капітан О.І. Нестеренко, майор М.Т. Долгіх) ном, про кількість випадків і причини спрацювання засобів ІТЗО. І це все при тому, що умови, в яких особовий склад виконував свої завдання, були далеко не ідеальними. Десятки квадратних кілометрів зони відчуження − це болота і ліси, у тому числі хащі, де не ступала нога людини і тільки дикі звірі почували там себе повними господарями. Іноді, особливо вночі, чатовим і патрульним було просто страшно перебувати на певних ділянках. Рідко, але траплялись випадки нападу тварин на військовослужбовців, однак, на щастя, обійшлося без жертв. Під час паводків на окремих ділянках вода заливала ІТЗО і дороги охо-

Перевірка рівня радіації

6

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

рони, і тільки після спаду води і відновлення сигналізації там продовжувалась служба. При цьому з боку солдатів ніколи не було скарг, все це сприймалося як обов’язок, як повсякденна робота. Незважаючи на те, що населення зони відчуження було евакуйовано, стан злочинності і адміністративних правопорушень у ній у період 1986−1987 рр. був досить високим − тільки спроб проникнення в зону було зафіксовано 7978. До адміністративної відповідальності було притягнуто 5418 громадян, у тому числі 149 за дрібне хуліганство, 135 − за дрібні крадіжки, 583 − за керування транспортом у нетверезому стані. Командування частини і військ постійно відзначало кращих військовослужбовців. За зразкове несення служби особовий склад заохочувався цінними подарунками, грамотами, преміями, відомчими й урядовими нагородами. Зокрема, першими кавалерами орденів стали офіцери В. Деркач, А. Лінник, Є. Бобирь, О. Калюжнй, В. Кузьменко, Г. Куценко та автор цих рядків.

І

з розпадом Радянського Союзу доля розкидала військовослужбовців

полку по різних кутках країни. Нині практично всі офіцери військової частини 3031 звільнилися у запас або відставку. А тоді, у 1987−1990 роках, завдяки їх умілій і чіткій організації бойової служби, солдати полку надійно тримали кордон зони відчуження «на замку».

1990 року «чорнобильський» полк був розформований, на його базі створили новий підрозділ − окремий батальйон з дислокацією штабу у місті Славутичі, військовослужбовці якого й нині гідно виконують завдання з охорони ДСП «Чорнобильська АЕС». За три роки існування «чорнобильського» полку його особовий склад з честю виконував службовобойові завдання. Військовослужбовцям частини не соромно дивитись в очі своїм батькам, онукам. А бойові традиції продовжують уже діти тих, хто служив у в/ч 3031. Так, сини В. Деркача, Є. Бобиря, Н. Коби, О. Вакули, В. Кузнєцова, І. Гроша і автора цього матеріалу пішли батьківськими стопами, ставши офіцерами. Полковник у відставці Микола ДОЛГІХ, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

НАВЧАННЯ

Бойову виучку вдосконалювали миколаївські гвардійці Військовослужбовці миколаївського полку НГУ взяли участь у бригадно-тактичних навчаннях, які проходили під егідою Збройних Сил України.

вдосконалення несення служби на блокпостах, патрулювання сусідніх населених пунктів, огляд транспортних засобів на предмет виявлення зброї, боєприпасів та заборонених предметів, а також у складі резерву знешкодження диверсійно-розвідувальних груп противника.

У

продовж трьох діб гвардійці разом з бійцями ЗСУ відпрацьовували спільні дії під час

виконання завдань з ізоляції району ведення бойових дій. Основними на-

вчальними елементами, покладеними на військових правоохоронців, були

Майор Сергій КІРІЧОК. Фото капітана Віктора БЕЗВЕРХНЬОГО

Стрільби провели на «відмінно» боєм взводу та тренуються самостійно приймати рішення. Сьогодні я результатом задоволений і вважаю, що всі впоралися з поставленою задачею», − зазначив начальник кафедри озброєння та стрільби полковник Петро Пістряк. Окрім виконання вправ стрільб, курсанти ознайомилися з бойовою роботою розрахунку гармати Д-30 та ПТРК «Фагот», яку

В рамках п’ятиденного польового виходу курсанти командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України виконали вправи стрільб на полігоні у Башкирівці.

З

а легендою, взвод військовослужбовців Нацгвардії відбивав напад противника з використанням штатного озбро­єння, озброєння приданих та підтримуючих засобів зенітно-артилерійського взводу. Май-

бутні офіцери виконали вправи стрільб з АК-74, СГД, РКК, РПГ, БТР-4, БТР-3 та БТР-80. Придані та підтримуючі засоби – 120-мм міномет, СПГ та зенітна установка ЗУ 23-2. «Курсанти уразили близько 85 відсотків ці-

лей – це оцінка «відмінно». Особливістю цих взводних стрільб є те, що курсанти не тільки стріляють, а й здійснюють уп­равління

продемонстрували військовослужбовці Східного ОТО. Прес-служба НА НГУ. Фото Олексія ЛЕБЕДЯ

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

7

НАОСТАНОК ФОТОФАКТ

Військовослужбовці запорізької бригади охорони громадського порядку НГУ повернулися до пункту постійної дислокації з району проведення АТО. У небезпечному відрядженні був і старший солдат за контрактом Микола Дмитревич. У рідному з’єднанні його зустрічали дружина Марина та син Дмитро − найдорожчі люди, заради яких він з однополчанами боронив рубежі країни на Сході.

Капітан Євген ЗАКУТСЬКИЙ. Фото автора

ОГОЛОШЕННЯ

8

«Ратник» № 10 (5295) 25 квітня 2017

Газета Національної гвардії України Видається з 5 жовтня 1951 року

Засновник — Головне управління Національної гвардії України. Реєстраційне свідоцтво КВ № 20268-10668ПР від 12.08.2014 р. Зареєстровано Державною реєстраційною службою України. Відповідальний редактор підполковник Сергій ДІДИК Заступник відповідального редактора — відповідальний секретар капітан Ольга ДОЛЖЕНКО Комп’ютерна верстка Ірини ГОМЕНЮК Літредактор Людмила БУТАКОВА Коректор Володимир ЧЕРНЯК E-mail: vvratnik@ukr.net

Про проведення конкурсу з придбання квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку для забезпечення житлом військовослужбовців Національної гвардії України 1. Замовник: 1.1. Найменування. Головне управління Національної гвардії України 1.2. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08803498 1.3. Місцезнаходження: Україна, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А 1.4. Посадові особи замовника, уповноважені здійснювати зв’язок з учасниками: Голова комісії – Кулик Олег Євгенович (тлф. 044-249-2707); Заступник голови комісії – Сікора Леонід Володимирович (тлф. 044-249-2954); Модлінський Микола Володимирович, Курлов Андрій Юрійович (тлф. 044-2492778, 044-249-2723, urkb@ukr.net); 1.5. Головний розпорядник коштів: Міністерство внутрішніх справ України.

2. Джерело фінансування конкурсу: кошти Державного бюджету України.

3. Адреса веб-сайту, на якому замовником розміщується інформація про закупівлю: www.mvs.gov.ua.

4. Інформація про предмет конкурсу: 4.1. Найменування предмета закупівлі: придбання квартир у населених пунктах Києво-Святошинського району Київської області (м. Вишневе, с. Софіївська Борщагівка, с. Петропавлівська Борщагівка, с. Тарасівка, м. Ірпінь, м. Буча, смт Коцюбинське) на умовах пайової участі та на вторинному ринку для забезпечення житлом військовослужбовців Національної гвардії України.

Ратник

МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

4.2. Опис предмета конкурсу чи його частин: Лот 1 – до 21 однокімнатної квартири; Лот 2 – до 30 двокімнатних квартир; Лот 3 – до 21 трикімнатної квартири.

4.3. Строк поставки квартир: до 01 серпня 2017 року.

5. Строк дії конкурсних пропозицій: 45 календарних днів.

6. Подання конкурсних пропозицій: 6.1. Місце: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А, каб. № 705-Б, Управління розквартирування і капітального будівництва логістики.

6.2. Строк: 12 травня 2017 року.

6.3. Час: до 10:00 год.

7. Розкриття конкурсних пропозицій: 7.1. Місце: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А, зал нарад.

7.2. Дата: 12 травня 2017 року.

7.3. Час: об 11:00 год.

8. Додаткова інформація: конкурсна документація та зміни до неї розміщуються на веб-сайті www.mvs.gov.ua. Для оформлення перепусток, у разі отримання конкурсної документації, подання конкурсних пропозицій та участі у процедурі розкриття, необхідно до 15:00 попереднього робочого дня повідомити інформацію про кандидатури представників учасника за тел./факс (044) 249-27-23 або 044-249-27-78. Перепустка надається за наявності паспорта або іншого документа, який посвідчує особу.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 5, каб. 409. Редакція може друкувати матеріали для обговорення, не поділяючи при цьому точку зору автора. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Листування з читачами тільки на сторінках газети. Персональну відповідальність за достовірність фактів несе автор. Розповсюджується безкоштовно. Номер віддруковано в дру­карні ІВЦ Національної гвардії України, яка несе повну від­по­ві­даль­ність за якість друку. Адреса друкарні: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 38, в/ч 3001. Наклад 4213 примірників. Підписано до друку 25 квітня 2017 року. Зам. 214.

УВАГА! Шановні читачі! Якщо до вашої військової частини, підрозділу не над­ ходить газета «Ратник» або виникають проблеми із її отриманням у відділеннях «Нової Пошти», просимо інформувати про це за телефоном: +38 (098) 589 54 40 (відповідальний редактор газети «Ратник» підполковник Дідик Сергій Миколайович) або електронною поштою на скриньку vvratnik@ukr.net. Дякуємо за розуміння та співпрацю!