Ратник № 3-4 2018

№ 3-4 (5326-5327) 14 лютого 2018

Ратник МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

Газета Національної гвардії України

www.facebook.com/nguratnik/ www.facebook.com/nguratnik/

На висоті – і на змаганнях, і на бойовій службі СТОР. 6–7

Фото Олени ОНИЩЕНКО

НОВИНИ ЗВІДУСІЛЬ ПО ЗАСЛУГАХ − І ЧЕСТЬ!

Нагороди з рук глави МВС

далі «За військову службу Україні». Майор Віталій Оніховський з 1-ї Прези­ дентської бригади опера­ тивного призначення от­ римав з рук міністра на­ грудний знак «За відзнаку в службі». Майора Миколу Литвинчука зі столичної конвойної бригади нагоро­ дили нагрудним знаком «За безпеку народу». Стар­ ший лейтенант Володи­ мир Ібадуллаєв, який та­ кож служить у київському конвойному з’єднанні, а саме у батальйоні опера­ тивного призначення іме­ ні Героя України генералмайора Сергія Кульчиць­ кого, відзначений наго­ род­ною зброєю. За інформацією сайту НГУ

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков вручив нагороди військовослужбовцям Національної гвардії.

К

апітан Віктор Олін­ чинський з Південного територіального уп­ рав­ління був удостоєний державної нагороди − ме­

ПРОФЕСІОНАЛИ

Вдруге знешкодили зловмисника, озброєного гранатою На одній із вулиць автопат­ руль у складі військово­служ­ бовців запорізької бригади охорони громадського по­ ряд­ку НГУ начальника вій­ ськового наряду старшо­­ го солдата Андрія Чернова, патрульного солдата Євгена Царькова та водія старшого сержанта Вадима Краснікова помітив жін­ ку, яка жестами про­си­­ла Старший солдат Андрій Чернов, старший сержант Вадим Красніков і зупинити машину гвардійців. солдат Євген Царьков

Н

алякана громадянка вказала військовим правоохоронцям на двох чоловіків неподалік і розповіла, що вони кілька хвилин тому заходили до неї у нічний бар і, погро­ жуючи гранатою, змусили її безкоштовно налити їм випити. Старший наряду прийняв рішення негайно затримати небезпечних

2

зловмисників, і під час по­ верхового огляду в кишені одного з пияк була знайде­ на граната Ф-1. На місце події гвардійці викликали слідчо-оперативну групу Національної поліції. До речі, для старшого сержанта Вадима Красні­ кова та старшого солдата Андрія Чернова за останні три місяці це був уже дру­

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

гий випадок, коли вони знешкодили зловмисника, озброєного гранатою. У грудні минулого року на­ парники у складі одного військового наряду затри­ мали чоловіка, який на міському автовокзалі по­ грожував пасажирам піді­ рвати гранату РГД-5. Лейтенант Михайло КОНДИРА. Фото автора

НЕБАЙДУЖІСТЬ

Вчасна допомога

У Києві гвардієць 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка врятував життя людині.

Б

лизько 16.00, пере­ буваючи на служ­ бі з охорони гро­ мадського порядку, водій-санітар медич­ ного пун­кту солдат В’я­че­слав Христюк почув жіночий крик про допомогу. Підбіг­ ши на галас, побачив на землі чоловіка, в якого за всіма ознака­ ми стався епілептич­ ний напад. Хворий у конвульсіях заков­ тнув язика і не міг ди­ хати. Гвардієць уміло надав бідоласі першу допомогу та викликав йому «швид­ку». Неза­ баром за порятунок людини солдат Хрис­ тюк був заохочений командиром бригади короткостроковою від­пусткою. Як розповів В’яче­ слав, медичні нави­ чки він здобув задов­ го до призову на стро­ кову службу до лав НГУ – закінчив курси мануальної терапії та працював за цим на­ прямком. Також його рідні працюють ліка­ рями. «Медицина і я – нерозлучні!» − усміха­ ється юнак. ВІК Північного ТУ НГУ. Фото Володимира ЗАРУБИ

НОВИНИ ЗВІДУСІЛЬ ПРИКЛАД ДЛЯ ТОВАРИШІВ

ВІТАЄМО!

Ветерану ансамблю НГУ − 70 років 24 січня 70-річний ювілей від-

Перебуваючи у черговому звільненні у місто військово­ службовці строкової служби слов’янського полку НГУ затримали крадія.

Й у звільненні – на службі

Н

а одній із вулиць солдати Вла­ дислав Василенко, Євгеній Кравчук та Данило Колесник почули крики про допомогу. Підбіг­ ши до місця, звідки лунав галас, гвардійці побачили літню жінку. Вона пояснила військовим право­ охоронцям, що невідомий чоловік поцупив у неї гроші, і вказала на­ прямок, куди він побіг.

Солдати НГУ кинулися слідом і за кілька хвилин наздогнали крадія. Зловмисника Владислав Василенко, Євгеній Кравчук та Данило Колес­ ник доправили до відділу поліції. За затримання правопорушника по га­ рячих слідах їх буде заохочено ко­ мандиром частини. Молодший сержант Сергій МОЛОТКОВ. Фото автора

В

ОБЛИЧЧЯ З ОБКЛАДИНКИ

Виявити злочинця серед сотень людей У новому році обличчям першого номера «Ратника» став військово­ службовець полтавського окремого батальйону Національної гвардії України сержант за контрактом Богдан Ромашко.

Ф

ото було зроблене на одному із блокпостів біля Маріуполя. Сержант Ромашко разом зі своїми однополчанами саме забез­ печував контрольно-перепускний режим. Юнак не вперше перебував у такого роду відрядженні, тому вже призвичаївся до особливостей служби. − Для того, щоб серед сотень лю­ дей виявити розшукуваного злочин­ ця чи людину, котра перевозить за­ боронені предмети, треба бути дуже уважним і зосередженим, – поділив­ ся тоді досвідом Богдан. – Майже кожного дня ми виявляємо кілька порушників. За останні місяці мені особисто найбільше запам’ятався

значив ветеран Академічного ансамблю пісні й танцю НГУ заслужений артист України Олександр Федорович Дудка.

випадок, коли за орієнтуванням по­ ліції я разом із старшим солдатом Ярославом Ігнатьєвим та солдатом Станіславом Ковтуном затримав чо­ ловіка, який скоїв розбійний напад у місті Миколаєві. Командири сержанта Ромашка характеризують його тільки з пози­ тивного боку − сумлінний, відмінно підготовлений, має на своєму ра­ хунку багато затримань правопо­ рушників. До речі, цікавим є той факт, що службу в лавах Нацгвардії Богдан розпочав на свій день наро­ дження − 14 травня 2015 року він від­ був проходити «строкову» у львів­ ському полку. Згодом юнак повер­ нувся до рідної Полтави і поповнив військовий колектив місцевого ба­ тальйону НГУ. Лейтенант Олена ОНИЩЕНКО

ипускник Національної му­ зичної академії ім. П. Чай­ ковського, Олександр Дуд­ ка строкову службу проходив у Ансамблі пісні й танцю Зброй­ них Сил, працював у Державно­ му академічному хорі імені Г. Верьовки. У 1986−1987 роках у складі творчих колективів міс­ та Києва Олександр Федорович брав участь у концертах у зоні відчуження для учасників лік­ відації наслідків аварії на Чор­ нобильській АЕС. За понад півстоліття творчої діяльності (22 роки з яких – в Ан­ самблі військ правопорядку) своїм високопрофесійним спі­ вом Олександр Дудка радував публіку не тільки в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах. Сьогодні, окрім сольних висту­ пів, Олександр Федорович вихо­ вує учнів, які неодноразово ста­ вали лауреатами міжнародних конкурсів. Крім того, Олександр Дудка є автором музики до багатьох пі­ сень («Гімн козацтва», «На­ша пам'ять сповідує нас», «Білий та­ нець у Прип’яті» та ін.), багато років бере активну участь у ді­ яльності ГО «Побратими» та ВГКДО «Дніпровська Січ». Вітаємо ювіляра зі святом! Ба­ жаємо міцного здоров’я, неви­ черпного натхнення та нових творчих здобутків! Полковник у відставці Георгій ДАЦЕНКО

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

3

СТАЖУВАННЯ У січні − на початку лютого курсанти другого та четвертого року навчання Національної академії НГУ пройшли стажування у військових частинах.

Т

ак, Слобожанська бри­ гада прийняла майже 50 майбутніх офіцерів. Серед них 22 дівчини, які вперше стажувалися на посадах командирів відді­ лень у підрозділах па­ трульного батальйону та батальйону з конвоюван­ ня, екстрадиції та охорони підсудних. «Спочатку було трохи не по собі, адже деякі підле­ глі виявились старші за ві­ ком, дорослі чоловіки, але я відчула їх підтримку, ро­ зуміння, і це надало мені впевненості. Вони ділили­ ся знаннями, допомагали та розповідали про службу в АТО. Час у бригаді проле­ тів дуже швидко, та вра­ ження від проходження стажування залишаться ще надовго», − зазначила курсант Валерія Узлова, яка виконувала обов’язки командира відділення у патрульному батальйоні. Сержант Марія Семьо­ нова до вступу на навчан­ ня у НА НГУ вже служила за контрактом у дніпров­ ському полку охорони гро­ мадського порядку. У Сло­

Досвід набувається в бойових підрозділах Курсант Олександр Дисюк, старший сержант Євгеній Карабань та молодший сержант Євгеній Кононюк божанському з’єднанні вона стажувалася на поса­ ді командира відділення у батальйоні з КЕОП. «Най­ більше запам’яталася служба у судовій установі, на яку я виїжджала як по­ мічник начальника варти. Я була вражена, наскільки це відповідально. Нам тільки розповідали про це на заняттях в Академії, а

на стажуванні я практично відпрацювала всі елемен­ ти та зрозуміла особливос­ ті несення служби у кон­ войному підрозділі. Дуже багато важливих нюансів, які потрібно знати, щоб бути справжнім професіо­ налом», − зазначає Марія. Насичено пройшло вій­ ськове стажування у бер­ дянському батальйоні

НГУ у курсанта четверто­ го року нав­чання Олек­ сандра Дисюка. Майбут­ ній офіцер двічі відзна­ чився під час несення служби з охорони громад­ ського порядку. 13 січня Олександр Дисюк разом із старшим сержантом Євге­ нієм Карабанем та молод­ шим сержантом Євгенієм Кононюком зі службовим собакою Греттою затри­ мав жителя Бердянська, у якого було вилучено 10 грамів канабісу. А за два тижні після цього разом із лейтенантом Павлом За­ гаруйком на пат­рульному маршруті курсант Дисюк зупинив для перевірки пе­ рехожого, який, побачив­ ши гвардійців, почав пово­ дитися знер­вовано. Під час поверхневого огляду речей у нього виявили па­ кет із 300 (!) грамами мари­ хуани. Зловмисника пере­ дали працівникам поліції. Завершилося стажуван­ ня у військових частинах підведенням підсумків практичної роботи май­ бутніх офіцерів. Кращих із них було заохочено грамо­ тами та подяками. Підполковник Олександр КУДІНОВ, молодший лейтенант Діана КРАСНІКОВА. Фото Олександра КУДІНОВА, ВІК НА НГУ

У ПІДРОЗДІЛАХ З КОНВОЮВАННЯ

Суди – під надійною охороною

Від грудня минулого року відповідно до рішення Уряду по всій країні військовослужбовці НГУ взяли під охорону більше ста судів, органів та установ системи правосуддя.

Т

ак, в Апеляційному суді Львівської облас­ ті старший солдат за контрактом Михайло Гарькавий та солдат Ми­ хайло Стахов з 2-ї Галиць­ кої бригади НГУ зупинили громадянина, який нама­ гався проникнути до при­ міщення установи із хо­ лодною зброєю. На вході до будівлі суду гвардійці

4

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

попросили його пред’­я­ви­ ти документи, але той від­ мовився та спробував си­ лою пройти крізь парапет. Тоді військовий наряд за­ тримав громадянина, а під час поверхневого огля­ ду речей виявив у його портфелі два ножі. Схожий випадок став­ ся в Апеляційному суді Полтавської області. На­

ряд у складі військово­ службовців полтавського батальйону НГУ солдатів за контрактом Юрія Мися та Ігоря Кащука за допомогою металодетек­ тора виявив у громадяни­ на, який намагався про­ йти всередину судової установи, ніж, захований у рукаві куртки. Зловмис­ ника було затримано і пе­ редано співробітникам поліції. Капітан Сергій МАЛКОВ, молодший лейтенант Аліна НОВІКОВА. Фото Віктора ПЕТРИЧЕНКА

УЧАСНИКИ FIEP

Королівська жандармерія Нідерландів

Повноправний член Міжнародної Асоціації сил жандармерії та поліції у статусі військової установи, учасник FIEP з 1999 року.

К

оролівська жандармерія Нідер­ ландів веде свою історію від 26 жовтня 1814 року, коли крон­ принц Вільгельм I підписав наказ про створення Корпусу жандармерії. Завдання, поставлені в цьому наказі, в основному збереглися до теперіш­ нього часу. Зокрема, Корпус жандар­ мерії був призначений для забезпе­ чення виконання законів, охорони кордонів та основних транспортних магістралей, а також для виконання функцій військової поліції і держав­ ного поліцейського органу.

Сьогодні у мирний час КЖН функціонує як частина звичайної національної поліцейської служ­ би. До завдань, які виконує Коро­ лівська жандармерія Нідерлан­ дів, належать охорона громад­ ського порядку, важливих об’єк­ тів, спеціальних церемоній, спеці­ альних перевезень та особиста охорона вищих посадових осіб

держави, безпека цивільної авіа­ ції, прикордонний контроль, мо­ більний моніторинг іноземців, розслідування кримінальних зло­ чинів та проведення слідчих дій і експертиз, в інтересах міністер­ ства оборони КЖН працює як вій­ ськова поліція. Керівництво Королівською жан­ дармерією Нідерландів здійснює міністерство оборони в координації з міністерствами юстиції та вну­ трішніх справ. Міністр оборони від­ дає розпорядження через Раду і ко­ мандувача жандармерії. Рада Коро­ лівської жандармерії є консульта­ тивним органом міністра оборони. У його складі є фахівці в галузі юриспруденції, фінансів, матері­ ально-технічного забезпечення, представники кадрових органів і таке інше. Королівська жандармерія комп­ лектується добровольцями на контрактній основі. Загальна чисельність особового складу − 4600 осіб, у тому числі 150 цивільних службовців. Минулорічний бюджет КЖН склав близько 240 мільйонів доларів США.

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

5

ПРОФЕСІОНАЛИ Після буремних подій 2014 року, коли сепаратисти спробували захопити маріупольську частину НГУ й завдали значної шкоди більшості будівель військового містечка, кінологічну службу гвардійцям довелося створювати майже з нуля.

На висоті – і на змаганнях, і на бойовій службі гували навіть на триденні запахи ви­ бухівки та залишки міліграмів нарко­ тиків. Проте, за словами Олексія Захар­ ченка, більшість собак у розплідни­ ку − бельгійські вівчарки (малінуа). Саме ця порода якнайкраще зареко­ мендувала себе на службі – ці тварини універсальні й придатні для виконан­ ня різноманітних завдань. Зі своїм господарем та його сім’єю вони добрі та ласкаві, але водночас ніколи не до­ віряють і не підпускають до себе чу­ жаків. У підготовці таких собак, окрім їх­ ніх робочих якостей, величезне зна­ чення має професіоналізм кінолога. Під час навчання собаки дуже важли­ во, щоб той, хто дресирує, вмів пра­

В

еликою мірою досягнуті здобутки є заслугою начальника кінологіч­ ної служби частини старшого лей­ тенанта Олексія Захарченка. Дреси­ руванням собак Олексій Миколайо­ вич займається вже майже десять ро­ ків, тож має практичний досвід і знан­ня, які використовує в підготовці кінологів і не тільки. Значні зусилля він доклав до розбудови місця утри­ мання службових собак та майданчи­ ка для дресирування тварин. − У будь-якій справі потрібно бачи­ ти успіх не в тому, щоб обов’язково його досягти, а в тому, щоб зробити максимум, на який ти спроможний, – ділиться з нами офіцер. − Дуже важ­ ливим є якісне поповнення штату службових собак. За останні півтора року він поповнився 13 бельгійськими

Знайшовши вибухову речовину, німецька вів­ чарка Єва позначає це голосом або ж розташу­ вавшись у напрямку забороненої речовини

6

Старший лейтенант Олексій Захарченко з бель­ гійською вівчаркою (малінуа) Каєм готуються до наступних змагань

Бельгійська вівчарка Лис, що знаходиться на вирощуванні у розпліднику, зі своїм трене­ ром

вівчарками (малінуа), однією гол­ ландською вівчаркою (хердер), трьо­ ма німецькими вівчарками та одним лабрадором, який нині навчається для пошуку вибухових речовин. До речі, коли я в минулому був прикор­ донником, в мене було багато лабра­ дорів, які несли службу в пунктах про­ пуску, КПВВ для пошуку наркотич­ них та вибухових речовин. Вони реа­

вильно пояснити тварині, чого від неї хоче, а пес хотів це робити. У процесі дресирування кінологи використову­ ють різноманітні методи впливу, в основному це заохочення їжею та іграшкою, адже службовий собака по­ винен бути зацікавленим у роботі. Якщо кінолог і вдається до покарання (корекції) за непослух, то він зобо­в’я­ за­ний пояснити собаці, за який про­

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

ПРОФЕСІОНАЛИ

Улюбленець військовослужбовців маріуполь­ ського полку Айро породи акіта, власний со­ бака начальника кінологічної служби військо­ вої частини

ньому її любить. А ще про його хист наставника та талант кінолога свід­ чить те, що попри щільний службо­ вий графік та постійні навчання із підвищення кваліфікації Олексій Ми­ колайович встигає виховувати чемпі­ онів. Так, минулого року підлеглий старшого лейтенанта Захарченка сер­ жант Володимир Крамар з німецькою вівчаркою Ароном зайняв в особисто­ му заліку призове третє місце на чем­ піонаті з багатоборства кінологів на першість Національної гвардії Укра­ їни. Також один із чотирилапих вихо­ ванців Олексія Захарченка зайняв друге місце на Міжнародному чемпі­ онаті з багатоборства кінологів серед силових структур. Нині Олексій Миколайович займа­ ється підготовкою молодого попов­ нен­ня кінологів та службових собак

Нещодавно штат службо­ вих собак ма­ ріупольського полку попов­ нився трьома бельгійськими вівчарками: тримісячні цу­ ценята Злата, Ріанна та Роккі вже почали проходити дресирування Фото Галини ФАЛЬКО ступок це було зроблено і як правиль­ но виконати команду. Про специфіку професії кінолога старший лейтенант Захарченко може розповідати годинами − одразу зрозу­ міло, що офіцер по-справжньому зна­ ється на своїй справі й по-справ­ж­

ДО РЕЧІ

маріупольського полку, використову­ ючи всі свої знання та досвід, щоб гвардійці та їхні помічники були на висоті як на спортивній арені, так і на бойовій службі. Лейтенант Олена ОНИЩЕНКО. Фото автора

Зброю та боєприпаси виявили завдяки службовим собакам

У районі Маріуполя на бойовій службі тричі відзначились кінологи НГУ.

У першому випадку під час огляду автомобіля на блокпосту службовий собака зреагував на вибухонебезпечний предмет, а саме – гранату Ф-1, яку перевозили у салоні «Хонди». Іншого разу на блокпосту поблизу населено­ го пункту Мангуш гвардійці завдяки службовому псу виявили у машині 25 набоїв каліб­ром 5,6 мм. Втретє на в’їзді в Маріуполь гвардійські кіноло­ ги вилучили під час перевірки автомобіля автомат АК-47 та 12 набоїв калі­ бру 7,62 мм. Зловмисників було затримано та передано співробітникам На­ ціональної поліції. Група інформації і комунікації Східного ТУ НГУ

ВДЯЧНІСТЬ Цей лист-подяка надійшов на адресу командира запорізького полку оперативного призначення НГУ полковника Олександра Хоменка. Пане полковнику! Вельми вдячний Вам за чудово організоване проходження строкової служби нашими синами. Складання Військової присяги 18 листопада минулого року − то незабутній спомин на все життя і для нас, батьків, і для наших дітей. Спасибі, що Ваш злагоджений командирський склад робить із наших синів справжніх чоловіків. З почуттям гордості дивишся на юнаків в одностроях − вишколених, підтягнутих, чемних. А які ввічливі до відві­ду­вачів Ваші підлеглі на кон­трольноперепуск­но­му пункті! До речі, зразкове КПП полку нагадує мені КПП частини, у якій я служив 42 роки тому в Латвії. Варто подяки й те, що командування полку дає можливість строковикам служити за фахом: мій син Олесь Ярошенко нав­чався чотири роки у коледжі за спеціальністю авторемонтника, і зараз він – у ремонтному підрозділі. Цей вірш присвячую воїнам Національної гвардії, призваним на строкову службу, як і мій син, восени минулого року. З батьківським вітанням, Микола Ярошенко Пішов ти в армію сьогодні, сину, На вісімнадцять місяців пішов, Щоб боронити рідну Україну, Щоб не лилася більше кров. Щоб мир настав нарешті знову, Щоб ми у злагоді жили, Щоб завершили розбудову Своєї рідної землі. Свій вибір ти зробив свідомо, Бо громадянин ти й патріот. Друзяки всі залишилися вдома: Навіщо їм отой буремний фронт? Господь нехай оберігає Тебе від лиха і біди, Хай сонце завжди тобі сяє У теплі дні і в люті холоди. Хай служба тобі в радість буде, Хай кожен день приносить насолоду. І вдячні тобі будуть люди, За їхній спокій і свободу.

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

7

ВІЙНА. СПОГАДИ ДО ЧИТАЧА

ського про одну ротацію у Широкиному. Викласти їх на папері офіцера спонукало прагнення нагадати про бойових Нині капітан Ігор Камінський служить у маріупольському побратимів, відважних українських воїнів, які захищали полку оперативного призначення НГУ. А три роки тому, у Вітчизну, не шкодуючи свого життя. У батальйоні «Донбас» лютому 2015-го, заступник командира 4-ї роти батальйону разом із Ігорем Камінським воював його син Андрій. Солспецпризначення НГУ «Донбас» Ігор Камінський (позивний дат Андрій Ігорович Камінський (позивний «Впевнений») за«Велес») брав участь у запеклих боях за село Широкине під гинув смертю хоробрих 12 лютого 2015 року в районі ДеМаріуполем. Сьогодні публікуємо спогади капітана Камін- бальцевого, за кілька днів до описуваних подій...

Жодного кроку назад!

або Термінатори з Широкиного

Населений пункт Широкине – велике курортне село в Донецькій області, розташоване на березі Азовського моря на трасі між Маріуполем та містом Новоазовськом. Колись воно було гарне та велелюдне, особливо влітку. А зараз вщент зруйноване. Жодного вцілілого дома, жодного цивільного жителя − пустеля, справжній апокаліпсис! А все тому, що Широкиному судилося стати непереможеною фортецею, яка закрила собою шлях до Маріуполя «Русскому миру». Майже шість місяців, з січня по липень 2015 року, тут точилися безперервні жорстокі бойові дії такої сили та інтенсивності, що стійкість та героїзм бійців батальйону НГУ «Донбас», полку НГУ «Азов», які в цей період тримали позиції, змусили сепаратистів називати воїнів цих підрозділів не інакше як «Термінатори з Широкиного».

Рік 2015.

15 лютого Це була наша перша ро­ тація до Широкиного. Сталося так, що при за­ їзді на позиції частина роти випадково потрапи­ ла в середину населеного пункту Широкине, зайня­ того проросійськими бойо­ виками, та несподівано опинилася у «вогневому мішку» ворога. Відкривши шквальний вогонь по ко­ лоні роти, бойовики нама­ галися оточити бійців та знищити їх. Але завдяки грамотним діям військо­ вослужбовців, вчасній до­ помозі полку «Азов», хоро­ брості, стійкості та героїз­ му особового складу роти вдалося організувати кру­ гову оборону, уникнути оточення, мінімізувати втрати та евакуювати в

8

тил усіх поранених та од­ ного загиблого, вивести з пастки майже всю техніку роти. На жаль, у цьому бою ми втратили двох на­ ших товаришів − старши­ ну роти Олега Юрійовича Шабельного (позивний «Цар») та гранатометника Євгенія Львовича Тельно­ ва (позивний «Усач»), яко­ му згодом було присвоєно звання Героя України. Світла пам'ять вам, друзі! У півторагодинному бою в дуже складних умо­ вах вдалося нанести зна­ чні втрати противнику та організовано відійти на за­ хідну околицю Широкино­ го. Там був сформований зведений загін із бійців, які вийшли останніми з пастки. Без зв’язку, без їжі, майже без боєкомплекту підрозділ зайняв необла­ штовану позицію на чоти­

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

рьох подвір’ях західної околиці села. Ця позиція дуже вдало вписалась у за­ гальну систему оборони Широкиного та отримала назву «Нижні домики». А далі було чотири доби майже безперервного бою...

16 лютого, день 07:00, обхід секретів та позицій хлопців. Усі живі та здорові, окрім Карпа та Чижа. У Карпа почалися ознаки контузії, Чижу майже 60 років, і в нього щось зі спиною. Треба буде їх евакуювати за першої можливості у тил. З коман­ дирами йдемо вивчати місцевість. Тільки хтось з’являється на відкритому місці хоч на мить, одразу летить прицільна куля з гвинтівки. Снайпери воро­

га вже встигли взяти під приціл майже всі відкриті місця, тому переміщатися позиціями треба вкрай швидко й обережно, хова­ ючись за спорудами. Поза­ ду наших будиночків за дорогою – висотка, на ній видніються якісь оборонні споруди, але ознак життя в них немає. Детально ви­ вчивши схил висотки, на­ мічаємо маршрут для гру­ пи, яка піде шукати наших та налагоджувати зв’язок та постачання. Обходимо сусідні подвір’я, підвали. У підвалах консервація, картопля. В одному з дво­ рів навіть ходять кури та одна дійна коза. Є крини­ ця, але вона весь час під об­ стрілом. Отже, проблем з їжею немає. Коротка нарада. Загін розбиваємо на чотири гру­ пи, займаємо чотири по­ двір’я, розташовані в лі­ нію фронтом до ворога, в них облаштовуємо пози­ ції. В другому домі буде імпровізований штаб, кух­ ня. Для пошуку наших військ зголосилися три до­ бровольці. Інструктую хлопців: задача групи – йти на південний захід за визначеним маршрутом, знайти будь-який україн­ ський підрозділ, вийти до залишків 4-ї роти, знайти її командира, пояснити на­ ше положення, з’я­су­ва­ти наше місце в системі за­ гальної оборони, налаго­ дити взаємодію та повер­ нутися з боєприпасами та радіостанціями. Старший групи – сержант Косий (сержант Михайло Михай­

ВІЙНА. СПОГАДИ лович Заяць – позивний «Косий» – загинув 4 жов­ тня 2015 року, підірвав­ шись на протипіхотній міні під селом Павлопіль. Світла пам’ять, друже!). Провівши хлопців на по­ шук, починаємо обживати­ ся на позиції. Пара бійців готують щось поїсти, ще двоє під вогнем снайперів, плазуючи, тягають воду з криниці, вільна зміна об­ лаштовує позиції, вико­ ристовуючи підручні ма­ теріали та знаряддя, зна­ йдені по сараях, секрети тримають під наглядом свої сектори. Задача зрозу­ міла всім: перетворити кожне з чотирьох подвір’їв у міні-фортеці, об’єднані в єдину невеличку фортецю. Хлопці снують як мурахи, носять каміння, шлако­ блоки, дошки, складають захисні споруди, переходи, хтось пробиває в стіні бій­ ницю, хтось лежачи риє окоп. Через відкриті місця бігаємо пригинаючись, десь переповзаємо, ворожі снайпери вже на десяту го­ дину ранку повністю взя­ ли під контроль всі підхо­ ди до позиції. Здається, що по нас працює не менш ніж п’ять-шість снайпер­ ських пар, навіть з’яви­ лися снайпери, озброєні гвинтівками з глушника­ ми. Періодично чуємо про­ літ та бачимо удар кулі в споруди, а звуку пострілу немає. Зрідка по позиції лягає кулеметна черга. Ми мовчимо, у відповідь не стріляємо, немає сенсу па­ лити набої та виказувати місця наших вогневих то­ чок. Раптом запрацював АГС противника. Посилив­ ся обстріл снайперів. Але гранати та кулі падають праворуч позаду наших будинків на схилі висотки. Дивлюсь у тому напрямку. Серце на мить завмерло! Під обстрілом маршрут, по якому пішла наша по­ шукова група! На годинни­ ку 11:20, минуло більше трьох годин, як пішла гру­

па Косого. Промайнула думка: мабуть, це поверта­ ються хлопці, їх побачили «орки» та намагаються вбити! Маю надію, що хлопці скористаються не­ величким яром, який спус­ кається до нашої позиції з гори, та прийдуть неушко­ дженими. Для групи Косого все склалося якнайкраще. Хлопці перечекали об­ стріл у бліндажі на схилі пагорба та ярком спусти­ лися до підошви висотки, під прикриттям будівлі проскочили дорогу і ціли­ ми й здоровими поверну­ лися до нас та принесли справжній скарб, а саме достатню кількість радіо­ станцій та запасних бата­ рей, притягнули на собі де­ кілька ящиків з набоями, схему розташування на­ шої позиції в системі обо­ рони та добрі новини. Група Косого менш ніж за годину знайшла нашу 4-ту роту, доповіла її ко­ мандиру Майору про наше становище та положення, порадувавши ротного, що ми живі (нас вважали за­ гиб­лими або взятими у по­ лон), та зайняла оборону на «Нижніх домиках» (так з цих пір стала називатися наша позиція). Також Ма­ йор пообіцяв, що трохи зго­ дом приїде машина з боє­ припасами та необхідним майном. Після розгляду схеми оборони мені стало все зрозуміло: де ми є, хто ліворуч, хто праворуч, хто позаду та яку важливу роль відіграє наша пози­ ція. Враховуючи наше роз­ ташування, стало очевид­ но, що сєпари будуть нама­ гатися активно нас вичав­ лювати з позиції далі на захід хоча б на 300−1000 ме­ трів, щоб позбавити систе­ му загальної оборони важ­ ливих переваг. Отже, тре­ ба готуватися до важкого пресингу. Але в нас уже є зв’язок, тож є взаємодія, трохи краще з боєприпаса­ ми та є надія на налаго­ дження постачання.

17 лютого, ніч А потім була атака сє­ парів на позиції «Маяк» та «Нижні домики». На «Ма­я к» навіть задіяли танк, але його дуже швид­ ко підбили. Шквальний вогонь по наших позиціях зі стрілецької зброї, пра­ цює АГС ворога, декілька пострілів з РПГ. Ми стрі­ ляємо у відповідь, куле­ мет з правого флангу на­ шої позиції допомагає «Маяку» кинджальним вогнем у фланг ворога, а кулемет з «Маяка» б’є у фланг «орків», що намага­ ються атакувати «Нижні домики» у лоб. Лівий фланг нашої позиції при­ кривають вогнем хлопці з третього взводу під ко­ мандуванням «Звіробоя», що сидять на висотці. Та­ ким чином, ворог потра­ пляє у вогняну пастку на підході до наших позицій. Хоробрості «орків» виста­ чило на двадцять хвилин, і вже за півгодини від по­ чатку атаки наступ захли­ нувся. До другої години ночі ворог відійшов, во­ гонь вщух, лише поодино­ кі постріли снайперів. Че­ рез ОБСЄ сєпари просять перемир’я, щоб зібрати за­ гиблих та поранених. На­ ступає ти­ша, але хлопці в секретах напружено слу­ хають ніч. Традиційна пе­ рекличка – всі живі та не­ ушкоджені! Погляд на го­ динник: 02:40, зміна хлоп­ ців у секретах. Повертаю­ ся до хати, трохи поївши, падаю вже в «своє крісло», намагаюсь забутися важ­ ким сном... Сьома година ранку, по­ чинає світати. Сєпарам по­ троху набридає стріляти та вони вгамовуються. Лише дві-три пари снайпе­ рів продовжують дошку­ ляти нечастими постріла­ ми. Деякі хлопці прокида­ ються та продовжують ро­ боти з укріплення пози­ цій, на кухні смажаться яєшня та курка, закипає вода для чаю та кави.

Кому скоро заступати на чергування, продовжують спати. Не перестаю диву­ ватися, як хлопці завжди примудряються достатньо комфортно влаштовувати­ ся навіть у таких жор­ стких умовах.

17 лютого, день Восьма година ранку, чисте синє небо, зійшло яскраве сонце, а разом з ним активізувалися снай­ пери. Ранок − це час снай­ перів «орків», низьке сон­ це світить їм у спину, нам сліпить прямо в очі. Обхо­ джу позиції хлопців, йду на лівий фланг до край­ нього подвір’я, там пози­ ція нашого снайпера Фото­ графа. Він намагається ви­ стежити позиції ворожих снайперів, але низьке сон­ це зараз йому дуже зава­ жає. Ховаючись за спору­ дою, підходжу до створи воріт у двір. Самих воріт уже немає, винесло вибу­ хом снаряда. Зупинився на хвилинку біля створи. Треба подумки намітити маршрут, щоб пробігти двір завдовжки у трид­ цять метрів і не стати жертвою снайпера. Збира­ юсь з духом, рахую до п’яти і роб­лю крок у воро­ та, та миттєво трохи при­ сідаю (до цих пір не розу­ мію, що примусило мене присісти – може, душа мого Андрійка?!). Постріл гвинтівки − і за мить куля снайпера зі свистом ши­ пить над головою, майже торкаючись маківки кас­ ки! За півсекунди – ще крок в положенні напівси­ дячи та присідаю ще ниж­ че. Постріл − і знову в сан­ тиметрі над головою ле­ тить куля! Лунає третій постріл! Півсекунди − і з положення напівсидячи завалююсь вправо. Куля снайпера пролітає в двохтрьох сантиметрах від лі­ вого плеча! (Закінчення на стор. 10–11)

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

9

ВІЙНА. СПОГАДИ (Закінчення. Початок на стор. 8–9) Падаю на правий бік, перекочуюсь ще правіше, тікаючи з лінії вогню стрільця ворога. Миттєво здіймаюсь на ноги та під прикриттям гаража, що стоїть в тридцяти метрах попереду, щодуху біжу до нього. Прилипаю спиною до стінки гаража. Фото­ граф лежить у схованці біля дому, я його бачу та запитую, чи помітив він, звідки б’є снайпер. Він від­ повідає, що вирахував бу­ дівлю, але не знає, де кон­ кретно причаївся ворог. Кажу Фотографу, що я за­ раз відкриюся під постріл, вискочивши з-за стіни, та заскочу всередину гаража. Якщо снайпер сєпарів зду­ рів геть і вистрелить знов по мені, то його святий обо­в’язок − підстрелити цю наволоч! Рахую до п’яти й виска­ кую з-за стіни гаража. І знахабнілий «орк» робить четвертий поспіль по­ стріл! Куля просвистіла біля ліктя лівої руки, май­ же торкнувшись його, в момент, коли я за третім кроком зробив стрибок всередину гаража. Вска­ кую на ноги, висовую руку у створ дверей гаража й показую дурному «орку» ну дуже непристойний жест, виставивши серед­ ній палець: «Фак ю!!!». Але пострілу Фотогра­ фа чомусь немає. Він ви­ нувато каже мені, що ви­ рахував стрільця, але ж яскраве низьке сонце в очі! От­ж е, щоб завершити справу, треба робити зво­ ротній маневр – вискочи­ ти з гаража в зворотньому напрямку. Знову рахую до п’яти і роблю крок надвір геть з гаража, ще крок упе­ ред, третій крок, стрибок за стінку гаража, і в цей момент дурний «орк» ро­ бить п’ятий та останній у своєму нікчемному житті постріл по мені. Куля гвинтівки робить дірку та рве з правого боку біля по­

10

ясу мою нову зимову під­ кладку. «От гад, пошкодив мені новий одяг!» − про­ скакує думка. За мить по­ стріл гвинтівки Фотогра­ фа − і снайпер-«орк» за­ мовкає навіки.

18 лютого Майже вся ніч, на диво, пройшла доволі тихо. По­ одинокі постріли снайпе­ рів, десяток кулеметних черг у бік наших позицій та декілька розривів гра­ нат з підствольних грана­ тометів на наших по­двір’­ ях. Такий собі «турбую­ чий» безсистемний во­ гонь. Декілька разів мої хлопці відповідали корот­ кими чергами з різних то­ чок та кинули пару гранат з підствольних гранатоме­ тів у бік ворога, щоб той розумів, що ми на місці і готові до бою. Мінометний обстріл по­ чався приблизно після четвертої ранку. Спочатку обстріляли «Маяк», потім перейшли на наші «Нижні домики», потім обстріля­ ли висотку «Звіробоя», далі вогонь мінометів пе­ ренесли вглиб нашої обо­ рони. Наші мінометники почали відповідати із за­ тримкою десь хвилин у со­ рок (чекали дозвіл на від­ криття вогню − мабуть, намагаємося дотримува­ тися пере­мир’я). Обстріл припинився близько шос­ тої ранку. Найбільшої шкоди обстріл завдав на «Маяку», там поранення в голову отримали двоє хлопців з морської піхоти та ще щось загорілося. На «Нижніх домиках» все до­ бре – всі цілі! Почало світати. Група Косого знову пішла звич­ ним маршрутом на «Ма­ як» за життєво необхід­ ним вантажем – батарея­ ми до радіостанцій та боє­ припасами. Зі сходом сон­ ця як завжди активізува­ лися снайпери противни­ ка. Здається, їх за ніч ста­ ло ще більше. Стріляють

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

гади так щільно по всьо­ му, що рухається, то щоб уникнути втрат, нам дове­ лося прибрати лівофлан­ говий секрет біля дороги та перенести його в інше, більш захищене місце. Зі світанком почалося бу­ денне життя на позиції: швидкий сніданок та про­ довження укріплення на­ шої «фортеці» під безпе­ рервний свист ворожих куль. Близько восьмої ранку до штабу прийшов наш снайпер Фотограф з пропо­ зицією влаштувати паст­ ку на одного зі снайперів, якого він вирахував. Суть пропозиції: кулеметник з добре захищеної позиції відкриває вогонь по гори­ щу одного з домів на пози­ ціях ворога, з іншої точки автоматник періодично підтримує кулеметника. Цими діями сподіваємося спровокувати снайпера «орків» зробити постріл по кулеметнику, відкрити себе та отримати кулю від Фотографа. Даю згоду! До­ помогти снайперу згодив­ ся Калина, один із наших кулеметників. Все ви­ йшло як задумали! Кали­ на та Фотограф зайняли свої позиції, по команді Калина відкрив вогонь по раніше визначеній цілі, дві-три черги з ПКМ – і во­ рожий снайпер робить свій фатальний постріл. Куля влучає поблизу амб­ разури кулеметника. За мить куля з гвинтівки Фо­ тографа ставить крапку у житті прибічника «Рус­ ского мира». Обурені втратою снай­ пера, сєпари скаженіють. Шквал вогню по «Нижніх домиках» з усієї стрілець­ кої зброї, згодом підклю­ чився АГС, бухнуло два постріли з РПГ, прилетіло декілька мін. Десь півго­ дини «орки» шаленіли, та нарешті їм це набридло і вони припинили марно па­ лити боєприпаси. Пере­ стрілка затихла. Але снай­ пери своїх дій по блоку­

ванню нашої позиції не припинили. Навпаки, вони збільшили свою при­ сутність на нашій ділянці та організували цілодобо­ вий прицільний обстріл «Нижніх домиків». Як за­ вжди після стрілянини, радіоперекличка та обхід позицій: всі живі та навіть не подряпані. Отже, боги не залишають нас!

19 лютого Ніч пройшла під пиль­ ним наглядом снайперів ворога, які сумлінно нама­ галися вбити когось із мо­ їх хлопців. Періодично на позиції вибухали гранати з підствольних гранатоме­ тів та пару разів по «Ниж­ ніх домиках» давав корот­ ку чергу АГС противника. Тобто вночі було відносно спокійно. Мені вперше за ці п’ять днів удалося непо­ гано відпочити, продрі­ мавши сидячи в кріслі майже всю ніч. Ми навіть жодного разу не відкрива­ ли вогонь у відповідь. Вперше за цей час про­ кидаюсь не від вибуху міни чи гранати, а тому що у вікні з’явилися перші промені сонця. Дивовиж­ не відчуття, майже забуте. Пролітає думка: може, сьогодні так тихо буде весь день? Може, сєпарам набридло нас довбати? Свят кличе снідати, на столі вже гаряча яєшня, козяче молоко, кава. О, боги! Я що, в раю?! Мабуть, людям дійсно треба про­ йти по лезу між життям та смертю, втратити дорогу людину, щоб зрозуміти та навчитися цінувати кож­ ну мить життя, бо його може не стати в будь-яку секунду, радіти баналь­ ним речам, радіти можли­ вості просто поспати та поїсти звичайну яєшню з розпеченої сковороди та запити склянкою молока чи кави. В жахливу реальність повернули «вихлопи» мі­ нометів ворога та свист

ВІЙНА. СПОГАДИ падаючих мін по «Мая­ ку». Ось і справжній поча­ ток нового дня. Вал розри­ вів покотився нашими по­ зиціями від моря і далі на північ. Згодом підклю­ чився АГС та вогонь се­ редньої інтенсивності зі стрілецької зброї. Хвилин за двадцять після початку обстрілу пішла відповідь наших мінометників. Об­ стріл тривав недовго, може близько години. Не­ сподівано прийшла дум­ ка: щось «орки» сьогодні якісь кволі. Їх мінометна батарея працювала в не­ повному складі, та інтен­ сивність вогню з усіх ви­ дів зброї така собі, навіть не середньої сили. Замо­ рились, чи що? Отже, по­ ки що затихло. Залиши­ лися разом з нами тільки наші «старі друзі», снай­ пери. Ці гади без втоми продовжують полювати на моїх хлопців! Щоправ­ да, ефект від їх зусиль – нульовий. Близько одинадцятої години ранку на зв’язок виходить командир роти Майор з командою: «О 14:00 приготуватися до ева­ куації загиблих та поране­ них!». Підтверджую при­ йом команди, але одразу нічого не можу второпати. Які загиблі? Які поранені? Яка евакуація? В нас не­ має ні тих, ні інших, усі хлопці живі та здорові. Ні­ чого не розумію. Прийшов Овод та дехто з команди­ рів відділень. Гадаємо думку, що то воно може означати? Раптом прихо­ дить здогадка: о чотирнад­ цятій годині дня приготу­ ватися до ротації! Оце так новина! Починаються збо­ ри. Хлопці пакують штур­ мові рюкзаки, готуємо до швидкого завантаження боєприпаси в ящиках. Усі в піднесеному настрої та терпляче чекають зміни. Уважно стежимо за «орка­ ми», в готовності дати «чортам» бій, та успішно уникаємо куль снайперів, які продовжують пильно

вишукувати можливості вбити когось із хлопців при пересуванні останніх по відкритих ділянках по­ зиції «Нижніх домиків».

19 лютого, вечір Взвод 79-ї бригади ЗСУ прибув нам на зміну близько вісімнадцятої го­ дини, сонце вже зайшло, почало сіріти. Після обхо­ ду «збройники» змінюють моїх хлопчаків на позиці­ ях, а БТРи з гуркотом зри­ вають з петель вцілілі во­ рота, ми ховаємо їх у дво­ рах під прикриття будин­ ків. Нас з позиції забрали останніми. Лише опівночі на «Нижні домики» при­ їхав наш броньований КрАЗ. Хлопці швидко як сардини набилися в кузов, я в кабіну, а «Овод» став на підніжку кабіни. Так і по­ їхали! Не вмикаючи світ­ ла, в повній темряві бро­ ньований КрАЗ повіз нас додому! Ризик неймовір­ ний! Досі не розумію, чому сєпари не накрили нас мі­ нами чи не спробували підстрелити з РПГ. Що їм зашкодило? О другій ночі 20 лютого 2015 року ми дісталися ма­ ріупольського аеропорту, нової бази батальйону «Донбас». Лише там при­ йшло розуміння, що всі хлопці повернулися живі, здорові та неуш­коджені, при цьому виконавши свій обов’язок перед Бать­ ківщиною до кінця.

P.S.

Ось така історія. Чи вийшло в мене передати атмосферу пережитих мною подій, мої думки та почуття, судити вам. А тоді попереду у бійців 4-ї роти батальйону НГУ «Донбас» були майже п’ять місяців боїв за утри­ мання «фортеці на ім’я Широкине», гіркі втрати бойових товаришів, пора­ нення та контузії… Але жодного кроку назад!!!

ТВОРЧІСТЬ ВІЙСЬКОВИХ Пам’ятаймо українських патріотів! «Ратник» вже неодноразово публікував військово-патріотичні пісні начальника оркестру − військового диригента столичної бригади охорони громадського порядку НГУ заслуженого діяча мистецтв України капітана Олександра САДОВСЬКОГО.

Ти не хочеш спати вічним сном, Не для тебе ця земля, щоб в ній лежати. Лиш відчувши, як тебе залила кров, Зрозумів: життя ти мусиш віддавати.

У цьому номері – його новий проникливий вірш.

Чим можемо віддячити за смерть, Чи є межа між вдячністю й скорботою? Їх треба пам’ятати, ось і все. Тож пам’ятаймо українських патріотів!

І ти без страху, сумнівів й жалю Зробив свій перший крок назустріч небу, Та на мить згадав свою сім’ю, Посміхнувся гірко і сказав: «Так треба!». Хто з нас у розквіті років Хоче назавжди життя скінчити, Не доглянувши старих батьків, Не побачивши, як виростають діти? Але є герої на землі, Їх серця в одному ритмі б’ються: «Треба, значить − треба!», – і вони Із власними життями розстаються.

ПАМ’ЯТЬ

Життя – за Україну

27 січня під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Верхньоторецьке Донецької області від кулі ворожого снайпера загинув 28-річний військовослужбовець батальйону оперативного призначення НГУ імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького старший солдат за контрактом Мирослав СЛИВКА. Мирослав Миколайович був справжнім патріо­ том, доброю, сміливою людиною, службу за конт­ рактом розпочав у квітні 2016 року. Командування Північного Київського територіального управлін­ ня, столичної конвойної бригади НГУ, до складу якої структурно входить батальйон імені генерала Кульчицького, висловлюють рідним та близьким загиблого Героя щирі співчуття з приводу тяжкої утрати. ВІК Північного ТУ НГУ

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

11

НАОСТАНОК

Ратник

ГВАРДІЙСЬКА КРАСА

МУЖНІСТЬ. ЧЕСТЬ. ЗАКОН

Газета Національної гвардії України Видається з 5 жовтня 1951 року

Засновник — Головне управління Національної гвардії України. Реєстраційне свідоцтво КВ № 20268-10668ПР від 12.08.2014 р. Зареєстровано Державною реєстраційною службою України.

Старший солдат за контрактом Наталія БЕРЕГОВА, військовослужбовець столичної конвойної бригади НГУ. Фото Романа ГЕРАСІМЕНКА

Відповідальний редактор підполковник Сергій ДІДИК Заступник відповідального редактора — відповідальний секретар капітан Ольга ДОЛЖЕНКО Комп’ютерний дизайн та верстка Ірини ГОМЕНЮК Літредактор Людмила БУТАКОВА Коректор Володимир ЧЕРНЯК

Військовослужбовець маріупольського полку оперативного призначення НГУ молодший сержант за контрактом Олена АНДРЮЩЕНКО. . Фото Кирила ОНИЩЕНКА

E-mail: vvratnik@ukr.net

УСМІХНИСЬ!

Дівчина запитує моряка: – Скажіть, море красиве?

– Ніколи не бачив. Я підводник.

– На честь вихідного командування вирішило провести розвантажувальний день!

ВУГІЛЛЯ

8

1

– Товаришу прапорщик, у вас розмір ноги не співпадає з ходом ваших думок. Під кабінетом генерала юрбиться група полковників і підполковників. У цей час коридор миє прибиральниця і бубонить: − Чого стоїте? Тільки заважаєте… Один полковник відповідає: − Жіночко, як ви не розумієте, нас зараз заслуховувати будуть! Прибиральниця далі бубонить: − Ага, звичайно, заслуховувати! Знайшли тут «Євробачення». На горіхи вам зараз роздавати будуть!

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 5, каб. 409.

КРОСВОРД «НГУ» 2

Редакція може друкувати матеріали для обговорення, не поділяючи при цьому точку зору автора. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Листування з читачами тільки на сторінках газети. Персональну відповідальність за достовірність фактів несе автор.

4 3

10

4

6 7

8

5

12 11

13

9

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 2. Солдат, який незабаром буде звільнений у запас. 3. Деталь ударно-спускового механізму, що подає набій у патронник. 5. Якою має бути настільна книга військово­службовця НГУ? 7. Вид заохочення військовослужбовців. 9. Головний ворог солдата взимку. 11. Відстань по фронту між військовослужбовцями, машинами, підрозділами, частинами. ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Герой України солдат Євгеній … .

4. Країна, Національна республіканська гвардія якої є одним із засновників FIEP. 5. На ньому тримається ротне господарство. 6. Українська фірма, яка виробляє стрілецьку зброю. 8. Артистка-вокалістка Академічного ансамблю пісні й танцю НГУ, учасниця гурту «Червоні Маки», якій нещодавно було присвоєно звання заслуженої артистки України Надія … . 10. Край строю, правий або лівий. 12. Характеристика зброї, яка вказується в міліметрах. 13. Назва спеціального броньованого автомобіля. Відповіді По горизонталі: 2. Дембель 3. Затвор 5. Статут 7. Подяка 9. Сніг 11. Інтервал По вертикалі: 1. Тельнов 4. Португалія 5. Старшина 6. Форт 8. Яговенко 10. Фланг 12. Калібр 13. Варта

12

«Ратник» № 3–4 (5326–5327) 14 лютого 2018

Розповсюджується безкоштовно. Номер віддруковано в дру­карні ІВЦ Національної гвардії України, яка несе повну від­по­ві­даль­ність за якість друку. Адреса друкарні: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 38, в/ч 3001. Наклад 4527 примірників. Підписано до друку 14 лютого 2018 року. Зам. 92.

УВАГА! Шановні читачі! Якщо до вашої військової частини, підрозділу не над­ ходить газета «Ратник» або виникають проблеми із її отриманням у відділеннях «Нової Пошти», просимо інформувати про це за телефоном: +38 (098) 589 54 40 (відповідальний редактор газети «Ратник» підполковник Дідик Сергій Миколайович) або електронною поштою на скриньку vvratnik@ukr.net Дякуємо за розуміння та співпрацю!