Аналіз міжнародної політики
Міжнародна політика — це комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб'єктами
Концепції міжнародних відносин: політичний ідеалізм, політичний реалізм, модернізм, транснаціоналізм, неомарксизм, неореалізм
Суб'єкти міжнародної політики: держава або групи держав, міжнародні організації, масові рухи транснаціонального характеру, релігії і церкви різних напрямів, політичні партії і громадські об'єднання, ЗМІ
Цілі та завдання міжнародної політики В історії :
- територіально-економічні зазіхання; - боротьба за сфери впливу, за ринки збуту, джерела сировини та їх перерозподіл. В сучасності : - участь у міжнародному поділі праці і пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, винаходами та духовними цінностями; - спільне розв'язання глобальних проблем сучасного світу; - захист прав людини; - колективне забезпечення міжнародного миру.
Види зовнішньої політики: - агресивна політика - характеризується прагненням держави досягнути експансіоністських цілей, розв'язати внутрішні проблеми засобами зовнішньої політики - активна політика - характеризується динамічними пошуками рівноваги між внутрішньою та зовнішньою політикою - консервативна політика - пов'язана з прагненням колишніх "великих" держав зберегти свої впливи на міжнародній арені і досягнуту раніше рівновагу між внутрішньою та зовнішньою політикою - пасивна політика - є властивою для слаборозвинених держав, які намагаються пристосуватись до міжнародного середовища
Дипломатичні представництва України
Місце
Країна
ВВП (млн $)
Місце
Країна
1.
2011 рік Країни з вільною економікою 89,7 Гонконг
16,167
2. 3. 4.
Сингапур Австралия Новая Зеландия
87,2 82,5 82,3
12,129
5.
81,9
11,081
6. 7.
Швейцария Канада Ирландия
ВВП/чол. US$
—
[4] Европейский союз 16,106,896
1
Люксембург
1
США
14,624,184
9
США
47,132
2
КНР
5,745,133
—
Европейский союз
32,283
3
Япония
5,390,897
40
Тринидад и Тобаго[5]
4
Германия
3,305,898
47
Уругвай
104,390
[6]
5
Франция
2,555,439
51
Экваториальная Гвинея
14
Мексика
1,004,042
57
Турция
10,206
17
Турция
729,051
59
Ливан
10,019
18
Индонезия
695,059
60
Венесуэла
9,773
29
Иран
337,901
—
Земля[7]
8,985
33
Венесуэла
285,214
63
Габон
8,395
34
Колумбия
283,109
66
Панама
7,712
40
Египет
216,830
67
Румыния
7,390
41
Нигерия
206,664
68
Коста-Рика
7,350
49
Румыния
158,393
69
Маврикий
7,303
50
Перу
153,549
71
Ботсвана
6,796
52
Украина
136,561
73
Суринам
6,245
54
Казахстан
129,757
74
Колумбия
6,220
57
Бангладеш
105,402
102
Фиджи
3,544
61
Ангола
85,808
104
Республика Конго
3,075
62
Ирак
84,136
106
Самоа
3,023
63
Ливия
77,912
107
Кабо-Верде
3,007
64
Судан
65,930
108
Украина
3,002
8. 9. 10.
Дания США Бахрейн Країни з переважно вільною економікою
80,8 78,7 78,6 77,8 77,7
14. 75,2 Эстония 24. 71,3 Литва 29. 70,4 Грузия Країни з невільною економікою 155. 163. 164.
Беларусь Узбекистан Украина
Дані МВФ
47,9 45,8 45,8
Дані СБ
Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами за січень-лютий 2011 року Експорт
Імпорт Сальдо
тис. дол. США
у % до січня-лютого 2010 р.
тис. дол. США
у % до січня-лютого 2010 р.
Всього
9366454,7
146,8
11447037,8
164,1
−2080583,1
Російська Федерація
2494823,8
162,7
5256458,7
187,9
−2761634,9
Європа
2807883,6
171,5
3194132,9
149,1
−386249,2
Китай
295848,3
188,1
763200,8
143,2
−467352,5
Туреччина
583554,1
142,9
206758,9
156,2
376795,3
Єгипет
136516,5
73,6
18727,1
104,5
117789,5
США
157835,1
161,9
313096,9
192,2
−155261,8
Товарна структура зовнішньої торгівлі за січень–лютий 2011 р. Експорт Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД
Імпорт
тис. дол. США
у % до січня– лютого 2010 р.
у % до загального обсягу
тис. дол. США
у % до січня– лютого 2010 р.
у % до загального обсягу
Усього
9366454,7
146,8
100,0
11447037,8
164,1
100,0
IV. Готові харчовi продукти
432621,7
127,1
4,6
352753,1
121,4
3,1
V. Мінеральні продукти
1228613,0
149,3
13,1
5083633,8
182,3
44,4
27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки
590402,7
114,0
6,3
4841876,0
190,7
42,3
100270,8
184,3
1,1
358663,4
211,3
3,1
нафта сира (включаючи газовий конденсат)
–
–
–
619068,3
98,8
5,4
газ природний
–
–
–
3260419,8
234,6
28,5
VI. Продукція хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi
843743,5
189,0
9,0
1055129,7
141,2
9,2
VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук
126392,2
158,0
1,3
539859,3
155,3
4,7
ХI. Текстиль та вироби з текстилю
124188,5
109,7
1,3
295749,6
149,1
2,6
XV. Недорогоцінні метали та вироби з них
3244000,0
152,7
34,6
671641,8
151,6
5,9
XVI. Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку
833582,0
124,7
8,9
1422453,0
182,3
12,4
XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання
633780,2
181,8
6,8
648455,6
216,2
5,7
з них: кам’яне вугілля
Дані Мінекономіки
Закон України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" / Відомості Верховної Ради України, 2010, N 40 1. Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур. 2. Основними засадами зовнішньої політики є: - використання міжнародного потенціалу для утвердження і розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого економічного розвитку; - утвердження провідного місця України у системі міжнародних відносин, зміцнення міжнародного авторитету держави; - запобігання конфліктам у регіонах, що межують з Україною, та врегулювання наявних конфліктів; - забезпечення захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; - створення сприятливих умов для задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, підтримання з ними сталих зв'язків; - забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі; - підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди.
Глобальні проблеми людства: -
необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини
-
уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля
-
регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі
-
уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті
-
забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу
-
подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності
-
деградація земель
-
озонові дірки
-
проблема СНІДу
-
глобальні епідемії (приклади - грип пташиний, грип свинячий)
Відносини Україна — НАТО 1991 рік — Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва; 1994 рік — Приєднання до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ); 1996 рік — Розгортання українських миротворців у Боснії та Герцеговині; 9 липня 1997 року, Мадрид, підписання Хартії про Особливе партнерство, заснування Комісії Україна — НАТО, відкриття місії України при НАТО, відкриття Центру інформації та документації НАТО в Україні; 1998 рік — Заснування Спільної робочої групи з питань оборонної реформи; 1999 рік — Відкриття Офісу зв'язку НАТО у Києві, розгортання українсько-польського батальйону у Косові; 2000 рік — Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях
Відносини Україна — НАТО 22 листопада 2002 року, Прага, ухвалення Плану дій Україна — НАТО; 2004 рік — Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України; 2005 рік — Початок інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ як передумови переходу до Плана членства як останнього кроку щодо вступу у НАТО; з 18 до 20 жовтня 2005 року відвідини північноатлантичною радою НАТО (ПАР) України. Постійні представники 26 країн-членів НАТО та Генеральний секретар пан Яап де Хооп Схеффер взяли участь у засіданні Комісії Україна — НАТО (КУН); з 23 до 24 жовтня 2005 року — Саміт НАТО — Україна у Вільнюсі, Литва. Генеральний секретар НАТО Яап Де Гооп Схеффер заявляє, що Альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні політичних і військових реформ, необхідних для членства Києва у НАТО. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд обіцяє Києву всебічну підтримку Вашингтона;
Відносини Україна — НАТО 2006—2008 роки — НАТО оголошує політику відкритих дверей щодо вступу України. 15 січня 2008 — подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до Плану дій з членства (ПДЧ) в НАТО (так званий «лист трьох», який був підписаний Президентом України Віктором Ющенко, прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком). 3 квітня 2008 на Бухарестському Саміті на рівні Глав держав та урядів держав-членів Північноатлантичної Ради одностайно було погоджено Декаларацію, у якій Україну (поряд з Грузією) було запевнено у майбутньому отриманні членства у НАТО. 2 квітня 2010 Віктор Янукович своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і ліквідував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.
Основні перешкоди іноземному інвестуванню: - нестабільне та недосконале законодавство - надмірне регулювання економіки - нечітка правова система - корупція - великий податковий тягар - низький рівень доходів громадян Причини, що перешкоджають поліпшенню інвестиційної привабливості України: - відсутність історичних традицій, що визначають правила та норми поведінки економічних суб'єктів, - нерозвиненість ринкової інфраструктури (банківської, фінансової систем, фондового ринку, телекомунікаційних засобів, транспортних комунікацій тощо), - низький рівень корпоративних відносин, - тінізація економіки, що робить неконкурентоспроможною продукцію офіційної економіки, у тому числі й вироблену спільними підприємствами.
Україна - ЄС 1991 — Декларація ЄС щодо України 1992 — Перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні 1993 — Підписана угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні 1994 — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС 1995 — Перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах 1996 — Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Радою Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України
Україна - ЄС 1997 — Перший Саміт Україна-ЄС (Київ), підписано угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами 1998 — набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС. Другий саміт Україна—ЄС (Відень) 1999 — Третій саміт Україна — ЄС (Київ), ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ, початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. 2001 — Четвертий саміт Україна — ЄС (Ялта) 2002 — П'ятий саміт Україна—ЄС (Копенгаген)
Україна - ЄС 2005 — Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, черговий саміт
2006 — саміт ЄС-Україна, Хельсінкі 2007 — саміт ЄС-Україна, Київ 5 березня 2007 — розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво. 2008 — Набуття чинності угодами про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС, саміт ЄС-Україна (Евіан) Вересень 2008 — під час паризького Саміту Україна-ЄС досягнуто компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію. 7 травня 2009 — Україна стала учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство»
Україна - ЄС
16 червня 2009 — під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС» 25 лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над “дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС
Періодизація відносин Україна - США Президентство Джорджа Г.В. Буша — «Русоцентричний» підхід (1991—1993) Перші кроки адміністрації Білла Клінтона. Зближення Визнання України «стратегічним партнером» (1994—1997) Розчарування Заходу (1998—2000) Зміна пріоритетів (2001-2002) Період 2003-2008 Президентство Б. Обами
За станом на 1 травня 2009 р. існує майже 120 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів
Членство в міжнародних організаціях Назва організації
Приєднання України Статус
Організація Об'єднаних Націй
24 жовтня 1945
Європейська економічна комісія ООН
28 березня 1947
Співдружність Незалежних Держав
8 грудня 1991
Європейський банк реконструкції та розвитку
13 квітня 1992
Міжнародний валютний фонд
3 вересня 1992
Міжнародний банк реконструкції та розвитку
3 вересня 1992
Міжнародна фінансова корпорація 1993 Група Світового Багатостороння агенція з гарантій інвестицій 1994 банку Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів 7 липня 2000 Міжнародна асоціація розвитку
27 травня 2004
Членство в міжнародних організаціях Назва організації
Приєднання України Статус
Партнерство заради миру
8 лютого 1994
Організація з безпеки і співробітництва в Європі
1 січня 1995[3]
Рада Європи
9 листопада 1995
Центральноєвропейська ініціатива
31 травня 1996
Рада євроатлантичного партнерства
29 травня 1997[4]
ГУАМ – Організація за демократію та економічний розвиток 10 жовтня 1997 Чорноморський банк торгівлі та розвитку
1998
Організація чорноморського економічного співробітництва
1 травня 1999
Чорноморська група військово-морського співробітництва
2 квітня 2001
Членство в міжнародних організаціях Назва організації
Приєднання України
Статус
ЄврАзЕС
травень 2002
спостерігач
Єдиний економічний простір
19 вересня 2003
Ініціатива Баку
13 листопада 2004
Спільнота демократичного вибору
2 грудня 2005
Чорноморський форум за діалог та партнерство
5 липня 2006
Франкофонія
29 вересня 2006
спостерігач
Європейське енергетичне співтовариство
17 листопада 2006
спостерігач
Світова організація торгівлі
16 травня 2008
Центрально-Азіатське співробітництво
спостерігач
Пакт стабільності у Південно-Східний Європі
спостерігач
Ініціатива співробітництва в Південно-Східній Європі
спостерігач
Рада країн Балтійського моря
спостерігач
Рух неприєднання
спостерігач