"Біологія для допитливих" by Natalie Kudlay

Зміст

2 Банан — серед фруктів пан 5 Нащадок міхутао Доброго дня, шановні читачі! Вітаю вас на сторінках нового журналу «Біологія для допитливих»! Цей журнал для тих, хто любить при роду. Журнал для тих, кому подобається розгадувати загадки, ребуси й детективні історії, створені самим життям. Перегортаю чи сторінки журналу, ми разом будемо ман друвати в часі й просторі. Побуваємо на всіх континентах. Поринемо в безодні минулого й невизначеність майбутнього. Дізнаємося багато нового про тварин, рослини й людей. Познайомимося з дивовижним царством грибів і невидимим світом мікроорганізмів. Ми станемо свідками суперечок про ви мирання динозаврів і походження людини, про виникнення життя і зникнення мамонтів. Поговоримо про екологічну кризу й біоло гічне майбутнє людини і природи. Пишіть нам! Ми дамо відповідь на всі ваші питання й пояснимо парадокси. Позна йомимо вас із видатними людьми минулого й сучасного. Надрукуємо найцікавіші ваші запитання і найкращі листи. Пишіть про те, що бачите. Поділіться з друзями таємниця ми, які ви відкрили. Тож чекаємо… Костянтин Задорожний, кандидат біологічних наук, головний редактор журналу «Біологія для допитливих»

8 Скільки живуть комахи? 14 Вусенята,

вусики, вусища…

18 Знайомтеся — Люди

22 Дивовижний світ найпростіших

28 Птахи, Крайня Північ, дитячі оповідання і багато-багато іншого

32 Спробуй упізнати

Знайомі незнайомці

Муза мудреців Назва одного з видів цієї рослини в до слівному перекладі з латини означає «муза мудреців» (Musa sapientium). Плід цієї рос лини — ягода зі шкірястою оболонкою і со ковитою м’якоттю. У харчовій промисловос ті його використовують для виготовлення борошна, джему, сиропів, мармеладу та ін. Виявлено, що плоди використовуються як дієтичний продукт у разі виразки шлунка, дизентерії, захворювання печінки й нирок та інших хвороб.

Можливо, історія походження відкриє нам таємницю цієї рослини? Відомо, що в давні часи населення Малайських ост ровів використовувало цей плід як гарнір для риби. Мандруючи островами Тихого океану, туземці брали із собою різні про дукти харчування природного походження. Таким чином, і ця рослина отримала змогу поширитися в багатьох країнах. Ви, напев но, здогадалися про яку рослину йде мова? Якщо ні, то вам цікаво буде дізнатися, що ця таємнича рослина — банан.

Біологія  2010

Мандри банана Першими, хто письмово засвідчив іс нування банана, були буддисти, що жили в V–IV столітті до нашої ери. З часом згад ки про цю незвичайну рослину почали з’являтись у греків, китайців та інших пи семних народів. Вважається, що в Європі банан опинив ся завдяки царю Олександру Македонсько му. Він багато мандрував, завойовуючи різні країни й опановуючи нові території. Підко ривши майже всі країни на своєму шляху, Олександр опинився в Індії. І хоча звідти його військо повернулося переможеним, але саме з цих земель банан потрапив до нас. Після тих днів минуло багато часу, але ще довго банан вважався екзотичним фрук том. У людей не було можливості просто пі ти в магазин і купити його. Як же цей екзотичний фрукт опиняєть ся на нашому столі, коли росте він за сотні кілометрів? Найчастіше банани перевозять морем, на величезних кораблях. Для цьо го їх збирають ще неспілими і вкладають в ящики. До нас банани прибувають трохи зеленуватими й дозрівають уже на місці. Та, напевно, ви здогадуєтеся, що, перш ніж опи нитися в магазині, банан спочатку має десь вирости. Але як саме виглядає рослина?

Велика трава Встановленим фактом є те, що банан — це багаторічна трава, але різні його види мають суттєві відмінності у висоті. Види, що ростуть у Китаї, можуть бути не більше 60 сантиметрів заввишки, а в Новій Гвінеї іс нує банан, що досягає у висоту 15 метрів. Та кі відмінності зумовлені місцевим кліматом і, звичайно, сортом банану. Цікаво, що стеб ла рослин майже не виступають над землею, а вся видима для нас частина рослини 

Суцвіття і плоди банана

Знайомі незнайомці

Цікав о зн ат

У плодах бананів знаходиться 50–100, а іноді й 200 насінин.

Плоди столових сортів бананів містять приблизно 75 % води, 22 % цукрів, 1,3 % білків та 10 мг / % вітамінів.

Банани з вертикальними суцвіттями, що розквітають удень, мають квіти без запаху й виділяють більш рідкий нектар, ніж банани з повислими суцвіттями, які запилюють кажани.

Гривастий вовк — ссавець родини Псові — їсть банан, хоча за своєю природою є хижаком. Житель Естонії на ім’я Майт Лепик став світовим чемпіоном з поїдання бананів на швидкість. Він з’їв десять плодів лише за три хвилини. Американська танцівниця Жозефін Бейкер у 1927 стала відомою французькою актрисою через те, що виступала в костюмі, зробленому з бананів. Це було цікаво, оскільки на той час банан вважався екзотичним фруктом.

складається з листя. Воно розташовуються спірально, міцно прилягаючи одне до од ного нижніми частинами. Ростуть банани дуже швидко. Рослина може досягти висо ти до 8 метрів за 10 місяців. Як і всі трави, після цвітіння і плодоношення вся частина рослини, що знаходиться над землею, від мирає. Та тільки до наступного сезону.

Яскраві квіти і суцвіття Незвичайні за своєю будовою також квіти банана. Маленькі суцвіття ховаються за листям з яскравим забарвленням. Най частіше це листя має рожевий або яскраво червоний колір, що приваблює різних живих істот. Багато видів банана, напри клад банан бархатистий чи банан криваво червоний з Ассама (зі сходу Індії), мають властивості зав’язувати плоди й після само опилення. Ця властивість належить видам, що розташовуються на межі ареалів. У біль шості випадків за відсутності природних запильників банани не плодоносять, а іноді в них утворюються плоди без насіння.

Незвичайні запилювачі Цікаво, що природне запилення бана нів проводять не тільки комахи, а й кажани та маленькі ссавці тупайї. Ці тваринки схожі на наших білок. Вони також живуть на дере вах і харчуються плодами. Завдовжки вони 19,5 сантиметрів і важать 140 грамів. Між собою тупайї спілкуються завдяки звуковим сигналам або певним рухам. Але не раджу заводити собі вдома таке дивне звірятко, хоча б тому, що були випадки, коли тупайї викрадали харчі з житлових будинків. Тож не дивуйтеся, якщо, прокинувшись уранці, ви не знайдете свого улюбленого банана.  А. Безроднова

Знайомі незнайомці

Ліана з Китаю У 1904 році в Австралію була завезе на витка ліана з ніжними квітками білого кольору, що називалася міхутао. Оскільки батьківщиною цієї рослини є Китай, то на початку її поширення світом вона назива лася «китайським аґрусом». Ягоди ліани не викликали зацікавленості для споживання в їжу, тому дивним було те, що один садів ник з Нової Зеландії Олександр Еллісон по чав селективну роботу над цією рослиною і працював над нею близько тридцяти років. За перебігом часу йому вдалося отримати плоди, що їх вага була на кількасот грамів більшою від плодів міхутао.

Несподіваний наслідок економічної кризи Спочатку ця дивна рослина цікавила тільки свого творця і декількох його зна йомих. Та все змінилося в кінці 30х років минулого століття. Криза, що захопила май же всю світову економіку, «дісталася» і Но вої Зеландії. Щоб якось утримувати власні родини, люди почали вирощувати фрукти та овочі. Тоді й настав «зірковий час» екзо тичного «китайського аґрусу»: його плоди визрівали швидко, а смак сподобався ба гатьом споживачам. Так ця цікава рослина розповсюдилася в Європі, Близькому Сході а також Америці. 

Знайомі незнайомці В одному ківі середнього розміру міститься 75 мг вітаміну С, при тому, що в одному лимоні — 53 мг. Калорійність ківі приблизно становить 46 калорій. На сучасному етапі розвитку медицини й науки вчені серйозно розглядають ківі, як ліки проти утворення тромбів. Деякі актинідії на одній квітці мають різне опушення. В Уссурійському краї було знайдено дикий вид актинідії, що досягав 100 метрів завдовжки.

У 1962 році «китайський аґрус» упер ше з’явився на американському ринку. Дистриб’ютори прогнозували йому вели кий успіх, та назва рослини, на їх погляд, була нецікавою, тому її змінили на честь національного символу Нової Зеландії — пташки ківі.

Променисті квітки актинідій

Actinidia Актинідія

Сама ж рослина, як і вся її родина, отримала назву актинідія (Actinidia). Таке дивне ім’я пішло від грецьких слів aktinos — промінь та eidos — вид, що зумовлювало ся складною будовою квітки. Наразі рід ак тинідія нараховує приблизно сорок видів рослин.

Біологія  2010

Цікаво, що всі вони дерев’янисті ліани. Листя актинідієвих розташовуються почер гово й має еліптичну або овальну форму. Квіти актинідій різноманітної величини, у деяких видів вони досягають у діаметрі 4 сантиметрів, у інших — не перевищують 1–1,5 см. Відмінним є забарвлення квітів — від білого та золотисто-жовтого до пома ранчевого. Часто квіти зібрані по три штуки в пазухах листя, та трапляються і поодинокі, що мають від трьох до шести чашолистків і пелюсток. У одних видів квіти мають силь ний аромат, інші — зовсім не мають запаху. Такі от протилежні особливості видів однієї родини.

Красиво, смачно і корисно Плід актинідії, тобто ківі — видовже на, жовто-зелена або світло-помаранчева ягода, довжиною 3–4 сантиметри. Кожний плід містить від 60 до 100 і більше світлокоричневих маленьких (до 2 мм) насінин. Деякі ягоди актинідії за своїм смаком нага дують ананас і містять багато вітаміну С, од нак не в усіх рослин вони їстівні. За своєю природою актинідії мають мичкувату, сильно розгалужену кореневу систему. Радіус розходження коренів від центру стебла може перевищувати цілих 60 сантиметрів. Як і більшість ліан, актинідія росте швидко: так, за літо вона може збільшитися до 5–7 метрів. Щоб розмножити актинідію, необхідно буде взяти в дорослої рослини кореневу парость, тобто маленькі ліани, і посадити їх. У міру росту й розвитку ви саджена ліана буда повертатися навколо своєї центральної осі й одночасно обвивати дерева або іншу опору.  А. Безроднова

У світі тварин

комахи? Скільки живуть

Питання цікаве, але, на перший погляд, нескладне. Тривалість життя людини вимірюється від її народження до смерті. Але комахи, коли народжуються, звуться личинками, і ці личинки дуже часто не схожі на своїх батьків. Наприклад, гусениця після закінчення росту перетвориться на лялечку, а потім на метелика. Так що вважати тривалістю життя комахи — життя від народження личинки до смерті дорослої стадії чи життя дорослої комахи?

Біологія  2010

А як рахувати? Основне життєве завдання личинок — це їсти, рости й накопичувати поживні речовини. Виконуючи свою життєву мету, личинка може жити багато років, до того ж, підростаючи, вона скидає стару шкірку, яка стає їй тісною, і замінює її на нову, більш простору. Доросла комаха, отримуючи свої твер ді покриви, які надають їй певної форми та захищають її внутрішні органи, залишається в них на все життя. А головна мета її жит тя — продовжити свій рід. Тому більшість дорослих комах живуть порівняно з личин кою недовго: старіє комаха, а разом з нею і її покриви — травмуються щелепи, відла муються шипи, шпори, втрачаються волос ки та луски.

Скільки живуть одноденки? У середньому доросла комаха живе від кількох тижнів до кількох місяців, ли чинки — від кількох тижнів до кількох ро ків. Від кількох годин до кількох діб живуть одноденки — комахи з ряду Ephemeroptera, є види, які живуть одну добу. Комахи ці не живляться, у них навіть не розвинений ро товий апарат. Чудовою властивістю, яку вивчають учені, є їх здатність синхронно, майже одно часно виходити певним видам з води, спа ровуватися, одразу відкладати яйця у воду й гинути у воді. У цей час на таких водоймищах немає сенсу ловити рибу, бо в риби розкішний бенкет: тисячі й тисячі одноденок дощем падають у воду. А от личинки їх мешкають у водоймищах, живляться відмерлими рештками, їх розвиток, а значить, і життя триває в різних видів одинтри роки. 

Ephemeroptera Одноденки

2–72 години

У світі тварин

Tipulidae Комарі-довгоніжки

24–72 години Мало, дуже мало, ще менше… Нетривале життя, усього кілька діб, у комарів-довгоніжок (Tipulidae). Цих ве ликих за розміром, незграбних комарів з дуже довгими ногами часто неправиль но називають малярійними. Літають вони неохоче, трапляються у вологих місцях, ховаються в траві, живляться росою і, зви чайно, нікого не кусають, бо їх ротові ор гани пристосовані для злизування рідини. І все ж таки найкоротше життя у мете лика Соленобія (Solenobia triquetrella) із ро дини Чохлоніски (Psychidae). Гусениця цього метелика живе в моху й живиться мертви ми комахами, живе вона всередині чохли ка, який виготовляє власноруч. Як тільки в чохлику відбувається перетворення ля лечки на метелика-самку, яка не має крил, бо метелик ніколи не кидає свого сховища й не літає, самка відразу починає відкладати

яйця всередину чохлика. Після відкладан ня одразу гине, таким чином, живе самка Соленобії всього кілька хвилин! А от самці цього виду взагалі трапляються дуже рідко, і самки відкладають незапліднені яйця.

Довгожителі Щодо довгоживучих комах, вважаєть ся, що сімнадцятирічна цикада (Magicicada septendecim) є одним з рекордсменів. Меш кає цей вид у Північній Америці. Наприкін ці весни або на початку літа із ґрунту у ве ликих кількостях виходять на поверхню личинки цикад. Вони залазять на стовбур найближчого дерева, линяють і перетворю ються на дорослу комаху. Самка незабаром відкладає яйця, личинки, які вийшли з яєць, падають на ґрунт, зариваються і живуть там, висмоктуючи сік коренів. Розвиток цієї ци кади триває 17 років! Близький до неї вид розвивається 13 років.

Біологія  2010

Соціальні комахи: у гурті довше жити Але все ж таки першість у тривалості життя належить самкам мурах. Після заплід нення крилата самка відкушує крила, засно вує власне гніздо або залишається у своїй родині й починає відкладати яйця. Це її основна робота. Живуть самки залежно від виду 15–20 років! Робоча мураха живе максимально два-чотири роки — таку три валість життя спостерігали в лабораторних умовах. Зрозуміло, що у природі до такого поважного віку вони майже не доживають. Бджолина матка домашньої бджоли поступається тривалістю життя самкам му рах. Живе вона три-п’ять років, також кіль ка років живе самка або цариця термітів. Самки суспільних комах добре захищені, охороняються та годуються робітницями, звідки і тривале життя цих комах. Зовсім інша річ, коли комаха живе самостійно, тоді

Formicidae Мурахи (цариці)

15–20 років

життя її наповнене небезпекою і трудноща ми, які суттєво скорочують їй життя. І тут уже два-три роки для такої тварини як ко маха можуть вважатися тривалим життям.

Живуть жуки твердокрилі… Із жуків відносно довго живуть види родин Чорнотілки, Довгоносики, деяких турунів, вони здатні прожити два-три роки. Із турунів як довгожителі відомі красоті ли, жужелиця кримська. У разі утримання жужелиці кримської в лабораторних умо вах вона здатна прожити два роки. Моло ді жуки довгоносиків зовні відрізняються від старих. Наприклад, великий сосновий довгоносик першого року життя вкритий жовтуватими лусочками, які утворюють на надкрилах смуги, лусочки поступово стира ються, втрачаються і жук на другий рік стає  однобарвним, чорним, блискучим.

У світі тварин Згадаємо тарганів Це один з найдавніших рядів комах, живуть вони на планеті вже 300 мільйонів років. Добре відомі нам синантропні ви ди, які мешкають у житлових приміщеннях та на харчових підприємствах. Найбільш різноманітні таргани в тропічних регіо нах, наші синантропи також теплолюбні, тому й не виживають у природних умовах і тяжіють до людського житла. Чорний тар ган часто згадується у художній літерату рі ХІХ століття, він більш холодолюбний, ніж прусак, і панував у приміщеннях, які не мали парового опалення. При цьому у прохолодних приміщеннях розвиток його дуже повільний, у таких умовах він може прожити до двох років; тепла, більш сприятлива, температура прискорює всі життєві процеси, життя чорного таргана

стає більш коротким. Мадагаскарський тар ганчерепашка (Dromphadorrina portentosa), мешканець підстилки та стовбурів дерев Мадагаскару, вирощується в нашій країні в лабораторних умовах як корм для тварин. Це велика комаха, до 70 мм у довжину, крил немає, покриви тіла дуже щільні, забарв лення чорне з бурим, живиться фруктами та овочами, цікава тим, що в разі небезпе ки видає шиплячі звуки. Тривалість життя цього мешканця інсектарію вдалося заре єструвати досить вірогідно. Є особини, які живуть до 7 років. Ось один, точніше одна з довгожителів. Цей тарган живе в живому куточку відділу біології Харківського обласного палацу ди тячої та юнацької творчості вже сім років. Будемо стежити за ним і надалі, може, він встановить новий рекорд!

Lucanus cervus L. Жук-олень

5 років

А ось жуколень живе кілька тижнів, хоча його личинка, яка розвивається в гни ючій деревині дуба, перш ніж перетво ритися на жука, живе 5 років . Також дов го — тричотири роки — живуть личинки жуківковаликів і травневих хрущів.

Біологія  2010

Таємнича діапауза Ще про одну особливість комах слід згадати, саме вона значно подовжує три валість життя деяких видів. Це діапауза — стан фізіологічного спокою, в якому комахи переживають несприятливі умови життя. Особливо вона притаманна комахам, які живуть у помірному кліматі, а це значить, що й у нашій країні їх багато, вони можуть «спати» дватри роки, наприклад, лялечки колорадського жука. А ще до несприятливих умов нале жить відсутність їжі. Блохи відомі як спо живачі крові теплокровних тварин. Багато їх пов’язано з гризунами та їх норами. Від сутність гризуна в норі не призводить до загибелі блохи, вона може тривалий час за лишатися голодною й очікувати свого гос подаря. Блохи витривалі й до голоду, і до холоду, тривалість життя бліх, пов’язаних із гризунами, сягає 1725 діб, тобто 4,7 року!

Дитинство, що затягнулося Південноамериканські метелики з ро дини Prodoxidae відомі тісними взаємо відносинами з рослинами з роду Юка — зав’язування насіння юки цілком залежить від самки цієї молі. Юки цвітуть не кожен рік, і метелики вилітають з лялечок не що річно, а тільки в роки цвітіння юки. Лялечка тривалий час може знаходитися в діапау зі, відомий випадок, коли в лабораторних умовах метелики вивелися через 19 років! Таким чином, ураховуючи, що термін між відкладанням яйця до вильоту метелика тривав 19 років, то і тривалість життя цього метелика була такою значною. Ось які вони цікаві — такі знайомі й та кі незнайомі комахи!  І. Леженіна

Prodoxidae Продоксіди

19 років

У світі тварин

Xylotrechus antilope Ксилотрех антилопа

Біологія  2010

Cerambyx scopolii Вусач малий дубовий

Родина вусачів До родини Вусачі належать гарні жу ки з видовженим тілом і довгими, часто довшими за тіло вусиками. За кількістю видів ця родина входить до п’ятірки лі дерів серед жуків: на земній кулі живе близько 35 тис. видів вусачів. Більшість вусачів — жуки середніх і великих роз мірів. Вусачі здатні видавати досить го лосні скриплячі звуки, за що вони отри мали свою другу назву — скрипуни. 

Molorchus minor Вусач малий їздцевий

У світі тварин 1

2 3 4

14 9 13 12

11 10

8 5

Purpuricenus kaehleri Вусач червонокрил Келлера

Морфологія спинної сторони жука-вусача та жилкування крила на прикладі Monochamus sartor Fusl. 1. Око. 2. Голова. 3. Передньоспинка. 4. Надкрило. 5. Щиток. 6. Середньоспинка. 7. Задньоспинка. 8. Терґіти черевця. 9. Костальна жилка крила. 10. Субкостальна жилка крила. 11. Радіальна жилка крила. 12. Медіальна жилка крила. 13. Перша анальна жилка крила. 14. Друга анальна жилка крила.

Зазвичай вусачі ведуть денний спосіб життя, їх можна зустріти в найтепліший час доби в ясні сонячні дні. Деякі з вусачів ак тивні в сутінках і вночі, можуть прилітати на світло лампочки. Більшість видів добре літають, але є вусачі (наприклад, коренеїди), позбавлені крил.

Біологія  2010

Що їдять і де живуть? Усі вусачі рослиноїдні. Дорослі комахи деяких видів харчуються нектаром і пил ком, об’їдають квітки різних рослин, інші обгризають кору тонких гілочок дерев або їдять хвою й листя. Деякі види вусачів у ста дії дорослих жуків узагалі не харчуються. Личинкову стадію вусачі проводять при ховано, у товщі тканин рослин або в ґрун ті. Личинки цих жуків циліндричні, безногі, у більшості видів живуть під корою й у де ревині мертвих або майже засохлих дерев, прогризаючи там широкі звивисті ходи.

Навіщо такі вуса? Довгі вусики жуків чутливі до запахів: з допомогою нюху жуки знаходять підхо дящу рослину для свого майбутнього по томства. Запах здорового, сповненого сил дерева для них зовсім непривабливий. За селяючи безнадійно ослаблені й загиблі дерева, вусачі відіграють важливу роль у природі, виконуючи функцію утилізаторів мертвої та гнилої деревини.  В. Терехова

Личинка вусача

Різкі скриплячі звуки жук-вусач видає, коли на нього нападають або якщо він потривожений. Ці звуки слу жать для відлякування ворогів. Звуковий апарат розташова ний у вусачів на сегментах грудей. Для відтворення звуку жук «киває» передньою частиною тіла, завдяки чому спеціально зазубрені «звукові» поверхні труться одна об одну. Жуки можуть закидати вусики за спину, але ніколи не підтискають їх під тулуб. Цим вони відрізняються від подібних жуків з інших родин, напри клад від близьких до них листоїдів. Для заляльковування личинка го тує в деревині або під корою спеціаль ну камеру, або так звану лялькову ко лисочку, ретельно вирівнюючи її краї. Личинка заздалегідь готує літ ний отвір, через який жук згодом залишить дерево. Підготовлений хід закривається пробкою з тирси. Ли чинка залишає недоторканим лише тонкий поверхневий шар кори або деревини, який легко прогризе жук, що вийде з лялечки. Найбільший у світі жук — це вусач-титан гігантський (Titanus giganteus), що живе в Південній Аме риці. Максимальна довжина тіла цього жука — 18 см, а, за неопубліко ваними даними деяких ентомологів, навіть більша — до 22 см.

Розповіді про людину

Хто такі люди? Після появи й обґрунтування сучасної еволюційної теорії перед ученими постало складне завдання — зрозуміти, де та межа, до якої істота ще є твариною, а після якої — вже людиною. Кого з наших найближчих родичів і предків ми повинні відносити до мавп, а кого — до людей. Бурхливі дискусії поча лися ще зі знахідки решток неандертальця. Потім настала черга пітекантропа й синан тропа, далі — австралопітеків та інших ви дів. Тривають вони й досі. Але деякі підсум ки все ж таки можна підбити.

Велика родина У наш час до родини Люди (Hominidae) відносять лише один вид — людину розум ну (Homo sapiens). Але родина Люди має багато вимерлих представників. Виникла вона приблизно 6–8 млн років тому в Афри ці. Учені відносять до цієї родини сім родів і близько тридцяти видів. Єдина риса, яка об’єднує всіх людей, — здатність до прямо ходіння. Ти примат і вмієш ходити на двох ногах — тоді ти людина. Якщо не вмієш — тоді ти ще мавпа. А зараз спробуємо позна йомитися з представниками тих родів, які входять до родини Люди.

Біологія  2010

Сахельантроп (Sahelanthropus) Наразі до цього роду відносять лише один вид. Це найдавніший представник родини Люди. У 2001 році в пустелі Дьюраб (північний Чад) було знайдено череп, який чудово зберігся. Цей регіон належить до зо ни сахелю (тропічної савани, яка є перехо дом від Сахари до класичних саван). Тому нового примата й назвали сахельантропом. Його вік дорівнював 6–7 млн років. Лицьо ва частина черепа мала як примітивні, так і відносно прогресивні риси (наприклад, досить слабкі ікла). А от розмір головного мозку в сахельантропа досить невеликий (~350 см3). У того ж шимпанзе він значно більший (~500 см3).

Череп сахельантропа

Орорін (Orrorin) Цей рід також поки що представлений лише одним видом. Рештки кількох особин було знайдено у 2000 р. в Кенії у породах, вік яких перевищує 6 млн років. За своїми розмірами орорін схожий на сучасного шимпанзе. Можна припустити, що він був здатний як вільно лазити по деревах, так і непогано пересуватися на двох ногах по землі. Будова зубів свідчить про пере важно рослинну дієту ороріна.

Рід Ардіпітек (Ardipithecus) Цей рід представлений уже двома видами. У 1997–2000 рр. у долині Аваш (Awash) в Ефіопії були знайдені рештки осо бин ардіпітека віком 5,2–5,8 млн років. Учені виявили щелепу із зубами, кілька фрагмен тів кісток рук і ніг і один палець ноги, будо ва якого свідчить про двоногий спосіб хо діння. Аналіз зубної емалі показав, що цей вид жив у лісі, а не в савані.

Черепи ардіпітеків

Більш молодий ардіпітек жив 4,4 млн років тому на території сучасної Ефіопії. Рештки цього виду були виявлені там, де, можливо, росли ліси. Нещодавно вчені за кінчили дослідження унікального скеле та самки ардіпітека, який чудово зберігся. Цій істоті навіть дали власне ім’я. Її назва ли Арді. З допомогою Арді вдалося дізна тися багато нового про особливості життя найдавніших людей. 

Розповіді про людину

Скелети австралопітеків

Австралопітек (Australopithecus) Австралопітеки дуже важливий для еволюції людей рід, до якого від носять як мінімум п’ять викопних видів. Вони жили від 4 до 2,5 млн років тому. Саме їх вважають безпосередніми пред ками роду Людина. Усі знайдені австра лопітеки жили в Африці й були прямохо дячими і всеїдними мешканцями саван. Зараз багато вчених вважають, що ав стралопітеки не вміли полювати на ве ликих звірів. А м'ясо вони отримували ловлячи дрібних тварин і поїдаючи тіла тварин, які самі загинули чи стали здо биччю великих хижаків. Дуже багато про австралопітеків удалося дізнатися після вивчення ске лета самки австралопітека, який добре зберігся. Цій істоті, як і знайденому знач но пізніше ардіпітеку, надали власне ім’я — Люсі.

Реконструкція парантропа

Парантроп (Paranthropus) Парантропів вважають бічною ту пиковою гілкою еволюції давніх людей. Вони жили від 2,7 до 1 млн років тому. Спочатку всі три види парантропів від несли до австралопітеків. Але вони бу ли значно масивніші, мали великі зуби й щелепи та спеціальний кістяний гре бінь для кріплення жуйних м’язів на го лові. Тому їх і виділили в окремий рід. Раніше вважали, що парантропи перейшли на чисто рослинну дієту (то му в них і розвинулися такі великі корін ні зуби) і відмовилися від мисливських звичаїв своїх усеїдних предків австрало пітеків. Але останні дослідження показа ли, що не все так просто з їх дієтою.

Біологія  2010

Homo rudolfensis

Homo erectus

Australopithecus garhi Ardipitecus ramidus

Sahelanthropus

Homo ergaster

Australopithecus afarentis

Orrorin

Homo habilis

Homo heidelbergensis

Homo sapiens

Australopithecus amanensis

Paranthropus robustus

Australopithecus africanus

Homo neanderthalensis

Час існування та родинні зв’язки гомінід

Parenthropus aethiopicus

4 3 Мільйони років тому

Кеніантроп (Kenyanthropus) Нещодавно відкритий рід, пред ставлений одним видом. Череп цього го мініда був знайдений у 1999 році в Кенії, на західному березі озера Туркана. Його вік оцінюється у 3,5 млн років. На честь країни, де цю істоту знайшли, вона й отримала свою назву. Для кеніантропа є характерними невеликі корінні зуби й менш виступаюча вперед порівняно з австралопітеком щелепа. Кеніантроп мав головний мозок, за розміром не більший, ніж мозок шимпанзе, і маленькі вушні канали, як у шимпанзе й у деяких австралопітеків.

Paranthropus boisei

1 Сучасність

Людина (Homo) Цей рід є найбільшим за кількістю видів (не менше десяти). І він єдиний з існуючих у наш час представників ро дини Люди. У цей рід зараз включають і хабілісів, які перші стали обробляти каміння, і ергастерів, які претендують на роль першовідкривачів вогню. Сюди ж відносять і широковідомих пітекан тропів та неандертальців. Але найближ че можна познайомитися з найбільш успішним представником цього роду. Для цього досить просто подивитися у дзеркало. Ось він, стоїть перед вами. Знайомтеся — людина розумна.  К. Задорожний

Мікроскопічний світ

Хто такі найпростіші? Найпростіші — це дуже дрібні одноклі тинні організми, діапазон розмірів яких — від мікрометра до кількох сантиметрів. Але розмір більшості цих організмів не пере вищує 100 мікрометрів (або, як писали ра ніше, мікронів), тобто однієї десятої мілі метра (1 мікрометр = 0,000001 метра). Тому ті, хто пише про них, дуже часто поміщають у «краплю води» цілий світ.

Біологія  2010

Дрібні паразити, але не мікроби Найбільш масовим захворюванням, які спричиняють найпростіші, є малярія. Але в середовищі «небіологів» і малярійно го плазмодія, і багатьох інших найпростіших відносять насамперед до тих самих підступ них «мікробів», які завдають нам різнома нітних неприємностей. Насправді «мікро би» в нашому розумінні — це прокаріотні організми, тобто бактерії, які не мають ядра й багатьох інших відомих нам клітинних органел. Найпростіші ж — еукаріоти (як і ми з вами), тобто їхня клітина має оформлене ядро. І хоча серед найпростіших є збудники небезпечних захворювань людини й тва рин (сонна хвороба, лейшманіози, амебна дизентерія, токсоплазмоз і багато інших), хворобами ми всетаки більшою мірою «зобов’язані» вірусам і бактеріям.

Малярійний плазмодій у крові людини

Дуже корисні співмешканці Не всі мешканці організмів інших тва рин є злобливими паразитами. Є й такі сим біонти, які байдужі для хазяїна. Так, в ор ганізмі людини живуть близько 20 видів нешкідливих протистів. Деякі з найпростіших зовсім не шко дять своїм хазяям, а, навпаки, є корисними симбіонтами (співмешканцями) або муту алістами (від слова mutual — «узаємний», «спільний»). Серед них більше відомі мешканці шлунка й кишечнику копитних. Кількість ін фузорій в організмі цих травоїдних тварин величезна — на 1 г умісту рубця бика їхнє число досягає мільйона. А в організмі од нієї тварини може налічуватися до 90 видів інфузорій. 

Опаліни — паразити жаб

Збудник сонної хвороби у крові людини

Мікроскопічний світ

Джг

ути

кон о

сец ь Фор

амі

ніф

ера

Виробники органічних речовин Але, мабуть, найбільш важливими є все‑таки вільноживучі найпростіші. Найпростіші трапляються від гірських льодовиків до глибоководних океа нічних западин. Фауна найпростіших морів і океанів найбільш різноманітна. Зі 120 тисяч відомих видів протистів близько 40 тисяч є морськими. При цьо му найбільшу кількість органічних речовин, одержуваних шляхом фото синтезу, дають не вищі рослини, а фіто планктон Світового океану, переважну частину якого становлять забарвлені джгутиконосці (в основному, панцирні джгутиконосці — динофлагеляти). Во ни не лише відіграють важливу роль у виробництві органічних речовин, але через фотосинтез і дихання вплива ють на вміст кисню й вуглекислого газу в атмосфері Землі.

У товщі води і на дні моря Планктонними є й одні з найгарні ших одноклітинних організмів — радіо лярії. Їх ажурні внутрішні скелети, що складаються із силіцій оксиду або строн цій гідрогенсульфату, надзвичайно різ номанітні. На морському дні переважають фо рамініфери — найпростіші, що мають вигадливий вапняний скелет-черепашку. На поверхні черепашки форамініфер розташовані численні отвори, крізь які проходять тоненькі ниткоподібні псев доподії. Звідси й назва цих організмів, що перекладається як «ті, що несуть отвори». Густота форамініфер у донних мулах може досягати 1 000 екземплярів на грам.

Біологія  2010

Кок о

літ

офо

рин

Виробники шкільної крейди Рад іо

ляр

Будівники гір Зате форамініфери вирізнилися ін шим: відмираючи, ці організми «побуду вали» найбільші на Землі гірські масиви. Мільярди черепашок форамініфер — це основний матеріал, з якого утворені Піренеї, Альпи, Гімалаї, нагір’я Північної Африки. Не лише форамініфери відповідаль ні за формування гірських порід. Радіо лярії, що мають внутрішній кремнезем ний скелет, утворили кременисті глини й сланці, трепели, виробні та ювелірні мінерали — яшму, опал і халцедон.

ія

Мільярди протистів, що мають неорганічну черепашку, відмираючи й осідаючи на дно, формують донні оса ди — мули та інші донні відкладення. Цей процес почався не менш як 1,5 мі льярда років тому і триватиме, доки іс нує біосфера. У результаті навіть ті, хто ніколи не бачив протистів, напевно, ба чили результати їхньої діяльності. Най поширеніший приклад — це писальна крейда. У шкільних підручниках і попу лярній літературі часто можна побачи ти малюнок, де в полі зору мікроскопа зображено кілька черепашок викопних протистів — форамініфер. Читача пере конують, що крейда саме з них і склада ється. Насправді цей мінерал утворений не черепашками форамініфер, а вапня ними лусочками з поверхні клітини ін ших протистів — коколітофорин. В 1 см3 писальної крейди налічується від 10 до 100 мільярдів таких лусочок. До ре чі, саме дрібні розміри цих організмів і дозволяють писати крейдою. Форамі ніфери набагато більші, і їхні черепашки просто дряпали б поверхню дошки. 

Мікроскопічний світ Мешканці прісних вод Крім морів, не менша кількість найпро стіших спостерігається в прісних водоймах. Щоправда, для прісноводних угруповань характерна відсутність чіткого поділу форм найпростіших за місцями існування. Напри клад, планктонні форми можуть бути зна йдені на дні, і навпаки. Крім того, у прісних водах цілком відсутні радіолярії та форамі ніфери. Останніх певною мірою заміщають черепашкові амеби.

Створення ґрунту — важка робота

Черепашкова амеба

Величезна кількість різноманітних найпростіших живе в ґрунтах, де вони бе руть участь у процесах розкладання тка нин загиблих рослин і тварин і, відповідно, в утворенні родючого шару ґрунту — гуму су. Дрібні джгутиконосці й амеби, зокрема, є регуляторами чисельності бактерій. Най більш численні в ґрунтах черепашкові аме би, яких налічується до 2 млн екземплярів на грам ґрунту.

На службі у людини

Інфузорія-туфелька

Ще Антоні ван Левенгук виявив, як лег ко найпростіші ростуть у штучних умовах. Це робить їх класичними лабораторними організмами, а їх використання дозволило відкрити багато таємниць природи. Вико ристовуються культури найпростіших у ме дицині та криміналістиці. Крім цього, вони є незамінними індикаторними організма ми — за їхнім видовим складом оцінюють якість природних вод, ґрунту тощо. Отже, ці істоти виконують величезну роботу, результатами якої ми користуємо ся, зазвичай не замислюючись, кому ми цим зобов’язані.  І. Довгаль

Біологія  2010

льн ле смерте Малий, а ний небезпеч

За силою отрути одне з перших місць у списку морських жителів займає малень кий восьминіг, який водиться в австралій ських водах. Його розміри між кінцями щупальців лише 15 сантиметрів, вага — до 100 г. У збудженому стані восьминіг вкривається яскравими блакитними пляма ми, що на кінцівках утворюють кільця, тому його називають «восьминіг блакитнокіль частий». Але є в нього й інша назва — «бла китна смерть». Укус цієї тваринки майже не помітний i не відчутний, але смертельний навіть для людини. Отрута проникає через ранку під час укусу дзьобиком, подібним до дзьоба папуги. Зазвичай, цей восьминіг рідко кусає людину, хоча отрути в його сли ні досить, щоб убити навіть десять людей. У більшості випадків він нападає на дрібних крабів, якими живиться, вбиваючи їх отруй ною слиною: отрута спричиняє параліч не рвових клітин, порушення дихання.

Історичні постаті

Птахи, Крайня Північ, дитячі оповідання і багато-багато іншого

Вони стали героями мультфільмів Ти колись дивився мультфільми про ду жедужедуже давні часи? Мультфільми, в яких величезними лісами бігають величез ні динозаври. Мультфільми, в яких з екрану майже вилітають на тебе грізні птеродакти лі з розмахом крил майже у 12 метрів! Якщо дивився, то, певно, знаєш, що всі ці істоти — не вигадка. Усі вони дійсно жили на нашій планеті аж 230 мільйонів років тому.

Знайомство з дослідником Багато дослідників вивчали цих заврів. Один з таких науковців — Євген Олексан дрович Єлачич. Серед інших тем він дослі джував походження сучасних птахів. У книзі «Про походження птахів і про птахів, що ви мерли» Євген Єлачич доводить те, що су часні птахи, ссавці та плазуни походять від одних і тих самих давніх істот. Автор описує чудових летунів минулого: археоптерик са, іхтіорніса, хесперорніса, моа та інших. Особливо цікаво те, що багато давніх лету нів зовсім і не літали.

У пошуках справи свого життя Скелет гесперорніса

Окрім того, що Євген Єлачич чудо вий птахознавець, він ще й талановитий письменник, педагог і біолог. Народив ся він понад століття тому — у 1880 році в Києві. Спочатку хотів стати математиком, але згодом справжнє покликання взяло гору: з математичного відділення Петер бурзького університету Євген перевівся

Біологія  2010

на природничоісторичне відділення. Після закінчення випускника Євгена Єлачича за рахували до Міністерства народної освіти, що опікувалося просвітою нижчих верств населення. Пізніше Єлачич викладав у зем ських (земство — виборний орган народної влади в Російській імперії перед Першою світовою війною.— Ред.) приміських школах, був інспектором народних училищ, тобто контролював освіту в тогочасних початко вих навчальних закладах. Але незабаром він пішов у відставку.

Орден святої Анни і перші твори Певно, подібна робота не могла по вністю реалізувати творчі здібності Єлачи ча. Проте він знайшов шляхетне заняття до душі: піклувався про постраждалих від неврожаю, за що 27річного Єлачича на городили орденом святої Анни ІІІ ступеня. Паралельно він займався просвітою бідних людей, влаштовуючи спеціальні лекції — народні читання. Уже в перші роки ХХ століття люди прочитали публікації в журналах та почули виступи Єлачича з науковопопулярними творами з біології, оповіданнями для дітей. У 25річному віці Єлачич став титулярним радником (тогочасна посада.— Ред.).

Що і як читати дітям? У 1911–1917 роках редагував критико бібліографічний журнал «Що і як читати дітям?» та опублікував «Збірник статей з питань дитячого читання». У них автор прагнув висловити свій погляд на вихован ня та дитяче читання. За системою Єлачича, ранні роки дити ни батькам слід заповнювати живим спіл куванням із природою, усі його оповідання

Lophopsittacus Папуги, які вимерли, з острова св. Маврикія

для дітей побудовані на цьому досвіді. І ли ше з 9–10 років дитині слід починати читати літературу, що відповідає її віку. Для дітей молодшого віку та підлітків Євген Єлачич написав книги: «Пять рассказов и Фыр Фырка», «Ваня, или То, что может случиться с каждым», «Рассказы из жизни животных», дві книги оповідань тощо. Для публікації творів Єлачич органі зував власне видавництво. Певно, Євген Олександрович був дуже гарним, веселим і добрим фантазером, і кожен з вас хотів би послухати оповідання про ФирФирку в його авторському виконанні.

Підсумок життя Після революції Єлачич емігрував до Белграду. Там він став головою Спілки письменників і продовжував видавати кни ги для дітей російською мовою. Загинув Єв ген Єлачич у 1945 році під час звільнення Югославії від фашистів. У цілому Євген Єлачич видав по над 30 власних книг: писав і про рослини, і про слонів, і про плазунів, і про коней. «Біологія для допитливих» деякі з них опу блікує, з деякими ознайомить. Почнімо зна йомство просто зараз! 

Історичні постаті Книги про тварин Не будемо далеко ходити й поговорі мо про те, з чим стикаємося кожного дня,— про домашніх тварин. Тварина є тварина, вважаємо ми. Але звідки тоді взятися розу му, відданості та кмітливості, які ми спосте рігаємо у тваринному світі? Євген Єлачич дає відповідь на це питання в роботі «Душевная де ятельность животных»: виявляється, усі ті яко сті, що людина здобу ває завдяки вихованню протягом життя, тварина отримує від народження у вигляді інстинктів. Так, на приклад, турбота про дітей у тваринному світі — резуль тат тривалої боротьби за ви живання в процесі еволюції. Тож турбота про потомство — це щось несвідоме для тварини, це щось, що не викликає жодних сумнівів і вагань.

Походження людей Ти не цікавишся тваринами? Добре, Євген Єлачич писав про походження лю дей. Ти колись читав про полярні ночі, ко ли сонце не виходить зза горизонту по над добу, та полярні дні, коли воно так само довго не заходить? Чи, може, ти ба чив фотографії північного сяйва? Або чув про те, що на Крайній Півночі взимку тем пература опускається нижче 60 градусів? Тоді лишень уяви: Євген Єлачич у роботі «Крайний Север как родина человечества» розповідає про те, що наші пращури нази вали Крайню Північ «благодатним краєм». Яка ж тут благодать, коли вдягаєш на себе всі речі, що є в домі, та все одно відчуваєш, що тобі холодно?!

Північна батьківщина людства Проте деякі вчені стверджували, що саме на Крайній Півночі жили люди 7–9 тис. років тому. Як можна було жити в таких умовах? Дуже просто: умови були іншими. За дослідженнями вчених, 15 тисяч років тому в Заполяр'ї почалося глобальне поте пління, що змінилося черговим похолодан ням, яке триває до сьогодні. Через це люди, які жили на півночі нашої планети, почали просуватися на південь Євразії. Про це та багато іншого розповідає у праці «Край ний Север как родина человечества» Євген Єлачич. Тож, можливо, твоя прапрапра (і ще тисячу разів «пра»!) бабця жила саме там, де зараз люди споглядають північне сяйво, і навіть не уявляла, що колись росій ський біолог, письменник і педагог Євген Єлачич напише про походження сучасної людини з її рідних місць, виховання малень ких сучасних людей, природу видів тварин і про багато інших різних «про».  А. Кутас

Didus Дронти — птахи, які вимерли, з острова св. Маврикія

Біологія  2010

Найбільшу у світі квітку має паразитич на рослина рафлезія, яка росте на острові Суматра. Її діаметр може досягати 1 м, а ва га — 6 кг. А от запилюють рафлезію трупні мухи, тому й аромат у цієї квітки дуже не приємний. Найбільші у світі насінини має сей шельська пальма. Її плід складається з двох (інколи з трьох) насінин і важить 9–16 (інко ли до 25) кг. До найвищих дерев у світі належать секвої, які ростуть у Каліфорнії вздовж бе рега Тихого океану. Із живих на сьогодні секвой 15 дерев мають висоту понад 110 м. Найвище з них досягає 115,5 м. Найтовщим деревом у світі вважають баобаб, діаметр якого може досягати 9 м.

Загадкова сторінка

№1

№2

№3

№4

№5

№6

На фотографіях зображено дві рослини, дві тварини і два гриба. Спробуйте відгадати хто з них хто. «Біологія для допитливих» Пілотний номер 2010 р. Один випуск на місяць. Індекс 49667 Засновник — ТОВ «Видавнича група „Основа“» Свідоцтво: серія КВ № 16550-5022Р від 08.04.2010 р. Головний редактор Костянтин Задорожний. Редакція може не поділяти точки зору автора. Автори публікацій відповідають за достовірність фактів, цитат, власних назв. Адреса для листування: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 66, «ВГ „Основа“», редакція журналу «Біологія для допитливих»

Відповіді: Гриби — фото № 1, 5 Рослини — фото № 3, 4 Тварини — фото № 2, 6

тел. (057) 731-96-33, 731-96-35. e-mail: bio@osnova.com.ua www.osnova.com.ua Виготовлено в друкарні «Тріада+» Підписано до друку 02.07.10. Формат 70x100/16. Папір крейдований. Гарнітура «Міріад». Друк офсетний. Ум. друк. арк. 2,6. Наклад 9300 прим. Усі права захищені. Будь-яке відтворення матеріалів або фрагментів із них можливе лише за наявності письмового дозволу ТОВ «Видавнича група „Основа“» ©ТОВ «Видавнича група „Основа“», 2010