Основи перекладацького скоропису / Ребрій О. В.

СКОРОПИСУ

ЬК ОГ О АЦ АД КЛ РЕ

ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО СКОРОПИСУ

ПЕ

ОСНОВИ О. В. Ребрій

DICTUM FACTUM

DICTUM FACTUM ДО 200-РІЧЧЯ ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. В. Н. КАРАЗІНА ТА 175-РІЧЧЯ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

О. В. Ребрій ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО СКОРОПИСУ Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти За редакцією Л. М. Черноватого та В. І. Карабана Допущено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів, що навчаються за спеціальністю “Переклад”

П’яте видання, стереотипне

Вінниця Нова Книга 2020

УДК 651.93:81’255 Р31 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю “Переклад” (лист № 14/18.2–1012 від 13.05.2002 р.) Рецензенти: С. О. Швачко — доктор філол. наук, професор, завідувач кафедри перекладу Сумського державного університету; Н. Ф. Гладуш — канд. філол. наук, доцент, декан факультету перекладачів Київського національного лінгвістичного університету.

Р31

Ребрій О. В. Основи перекладацького скоропису : навч. посіб. / О. В. Ребрій ; за ред.: Л. М. Черноватого, В. І. Карабана. — 5-те вид, стер. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – 152 с. – (Серія “Dictuм Factum”).

ISBN 978-966-382-388-1 (серія) ISBN 978-966-382-810-7 Підручник має на меті забезпечити комплексне оволодіння студентами мовною і мовленнєвою компетенцією з англійської мови, набуття ними знань в галузі філологічних наук. Велика частина навчального матеріалу призначена для аудиторної та позааудиторної роботи з магістрантами та аспірантами. Структура, зміст і послідовність викладу матеріалу підручника дає змогу поєднати набуті знання й уміння з англійської мови з професійною підготовкою філологів. УДК 651.93:81’255

ISBN 978-966-382-388-1 (серія) ISBN 978-966-382-810-7

© Л. М. Черноватий: ідея, попереднє ред., частина змісту вправ: 4 (Урок 9), 4 (Урок 10), 2–3 (Урок 11), 3 (Урок 12), 3 (Урок 13), 4 (Урок 14), 2006, 2020. © В. І. Карабан: остат. ред. тексту посіб., 2006, 2020. © О. В. Ребрій: підгот. тексту посіб., 2006, 2020. © Нова Книга, оформлення, 2020.

Передмова до серії Підготовка перекладачів на сучасному етапі вимагає, по-перше, розширення (в розумних межах) галузевих блоків, з якими знайомляться студенти під час навчання, а по-друге, оптимізації системи вправ для підвищення ефективності навчання за рахунок його інтенсифікації. Хоча перші кроки на цьому шляху вже зроблено (див. перелік літератури наприкінці передмови), проте коло проблем залишається досить широким. Однією з найважливіших з них є забезпечення процесу навчання перекладачів посібниками, зміст, структура та система вправ яких відповідали б сучасним вимогам. Спроба вирішення цієї проблеми здійснюється в рамках спільного проекту кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і кафедри перекладу та англійської мови Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, метою якого є розробка, апробація, публікація та розповсюдження матеріалів для навчання практики перекладу у різних галузях людської діяльності. Видання таких матеріалів (див. Черноватий, Карабан, Іванко, Ліпко: 2004; Черноватий, Карабан, Пенькова: 2005) здійснюється у серії DICTUM FACTUM (назва утворена від латинського прислів’я, яке можна перекласти як “Сказано – зроблено”, що можна вважати прийнятним гаслом перекладачів). Залишаючи за межами обговорення комплекс питань, пов’язаних з організацією підготовки перекладачів взагалі (див. Зорівчак; 1983; Карабан, 2001; Коптілов, 2003; Корунець, 2000; Мірам, 1999; Радчук, 1997; Чередниченко та Коваль, 1995; Черноватий, 2002; Швачко, 2002), зосередимося тут лише на проблемі вправ. Компетенція професійного перекладача становить собою систему, що включає усі необхідні передумови: знання (фонові, теми, контексту), матеріал (мовний, зокрема термінологічний) та перекладацькі дії, доведені до рівня автоматизмів. Відповідно, система вправ для навчання перекладу має забезпечити наявність у свідомості студента: 1) відповідних фонових знань; 2) термінологічних еквівалентів з відповідної тематики; 3) здатність виконувати перекладацькі дії на рівні автоматизмів (див. докладніше: Черноватий, 2002).

3

Для забезпечення усного послідовного перекладу надзвичайно важливим є також володіння майбутніми перекладачами навичками перекладацького скоропису. Попередні покоління перекладачів формували такі навички із застосуванням посібника Р. К. Міньяра-Білоручева (Москва: Высшая школа, 1969 р.). Однак з часу його видання пройшло вже майже 40 років. Зміни, які відбулися за цей період, як у громадсько-політичному житті країн, що в 1969 році входили до складу Радянського Союзу і жили в умовах комуністичної ідеології, так і в змісті навчальних планів майбутніх перекладачів (перекладацький скоропис тепер викладають на другому, а не на четвертому курсі, як було раніше), викликали потребу створення нового посібника, який би враховував нові громадсько-політичні реалії і призначався би для перекладу українською мовою з англійської та навпаки. Саме такий посібник і пропонується Вашій увазі в серії Dictum Factum. Автор та редактори серії сподіваються, що ця робота сприятиме ефективному формуванню навичок скоропису майбутніх перекладачів, а отже і підготує їх до більш поглибленого курсу послідовного перекладу на пізніших етапах навчання. Література: Зорівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. – Львів: Вища школа, 1983; Карабан В. І. Переклад англійської наукової та технічної літератури / У 2-х т. – Вінниця: Нова Книга, 2001; Карабан В. І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову. – Вінниця: Нова Книга, 2003; Карабан В. І. Англо-український юридичний словник. – Вінниця: Нова Книга, 2003; Карабан В. І. Українсько-англійський юридичний словник. – Вінниця: Нова Книга, 2004; Коптілов В. Теорія і практика перекладу. – К.: Юніверс, 2003; Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова Книга, 2000; Мирам Г. Э. Профессия: переводчик. – Киев: Ника, 1999; Чередниченко О. І., Коваль Я. Г. Теорія і практика перекладу (французька мова). – К.: Либідь, 1995; Черноватий Л. М. Принципи складання вправ для навчання галузевого перекладу // Вісник Сумського держ. ун-ту. Серія “Філологічні науки”. – № 3 (36). – 2002. – C. 101–105; Черноватий Л. М., Карабан В. І., Іванко Ю. П., Ліпко І. П. Переклад англомовної юридичної літератури. – Вінниця: Поділля, 2004; Черноватий Л. М., Карабан В. І., Пенькова І. О. Переклад англомовної економічної літератури. – Вінниця: Нова книга, 2004; Радчук В. Що таке інтерпретація? // La Traduction au Seuil du XXIe Siecle: Histoire, Theorie, Methodologie. – Strasbourg-Florence-GrenadeKyiv: Tempus-Tacis, 1997. – С. 39–53; Ребрій О. В. Перекладацький скоропис / За ред. Черноватого Л. М. та Карабана В. І. – Вінниця: Поділля, 2002; Shvachko S. In search of translators’ efficiency // Вісник Сумського держ. ун-ту. Серія “Філологічні науки”. – № 4 (37). – 2002. – С. 189–194.

4

ВСТУП ДО ПОСІБНИКА ДЛЯ НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО СКОРОПИСУ Послідовний переклад – це усне відтворення тексту засобами іншої мови після його прослуховування, що вимагає значного напруження пам’яті. Чим довший відрізок тексту, що відтворюється, тим більше навантаження на пам’ять перекладача, якість роботи якого значною мірою визначається розвитком i тренованістю його пам’яті. Однак навіть професійна пам’ять не може гарантувати повного та точного відтворення оригіналу, якщо текст задовгий. Обсяг тексту, який призначено для перекладу, регулюється не перекладачем, а тим, хто говорить. Таким чином, завдання перекладача полегшується або ускладнюється такими чинниками, як: досвідченість оратора; його уміння чітко та послідовно викладати думки, логічно членувати текст; розуміння специфіки перекладацької діяльності. Значне поширення усного послідовного перекладу поставило вимогу розробки допоміжного засобу для пам’яті, яким i є система перекладацького скоропису, що пропонується для вивчення у даному посібнику. Якщо при здійсненні перекладу запис допомагає відновити у пам’яті сприйняте раніше, то процес запису стимулює інтелектуальну активність i тим самим сприяє мимовільному запам’ятовуванню. Перекладацький скоропис не має нічого спільного ні з конспектом або протоколом, з одного боку, ні зі стенографією – з іншого. Він ефективний тільки за умов усного послідовного перекладу, тобто негайного розшифрування i відтворення; він ніяким чином не розрахований на використання через будь-який тривалий проміжок часу. У чому полягають переваги перекладацького скоропису перед іншими формами фіксування тексту? Дослівне записування не є прийнятним в умовах послідовного перекладу, оскільки темп письмової мови значно відстає від темпу мови ycної. При конспектуванні або тезисному записуванні існує велика імовірність того, що багато важливих фактів пройдуть поза увагою перекладача. Недоліком стенографiї є те, що навіть найкращі фахівці не можуть одним поглядом охопити кілька рядків i швидко розшифрувати записане. До того ж неможливо випра5

вити або доповнити стенографічні записи, коли оратор виправляється, або перебудувати фразу, якщо вона виявилася незакінченою або її зміст був змінений у ході мовлення. Система перекладацького скоропису вигідно відрізняється тим, що ґрунтується на записі думок, а не слів. Необхідність зафіксувати кожну думку оратора (але не кожне слово), незалежно від темпу мовлення, зумовлює особливу скорочену форму записів, складовими компонентами якої є: (A) смисловий аналіз, який забезпечує “економне” формулювання кожного речення, яке, у свою чергу, виконує функції опорного пункту пам’яті; (Б) скорочений літерний запис, що ґрунтується на відомому положенні теорії інформації про надлишковість мови; (B) вертикальне розміщення записів, яке забезпечує економічність і наочність, а також відображає наявні у реченні синтаксичні зв’язки; (Г) система символів, які мають узагальнене значення, тобто позначають не окреме слово, а групу понять, що мають схожі семантичні ознаки. Перша частина посібника присвячена вивченню теоретичних основ перекладацького скоропису. У другій частині наведені найбільш уживані символи, а також тематично пов’язані з ними лексичні одиниці, засвоєння яких розширює можливості учнів в межах громадськополітичної тематики. Практичний курс побудований таким чином, аби у випадку необхідності учні могли самостійно відпрацювати уci особливості системи i отримати необхідні знання i навички скороченого запису при послідовному перекладі. Засвоєння змісту матеріалу розраховане приблизно на 36 годин. Роботу з практичною частиною посібника рекомендовано вести паралельно з теоретичною частиною, починаючи приблизно з 4–5 заняття. Приблизно з цього ж періоду рекомендується проводити регулярне тестування навичок та умінь студентів. Зміст текстів та критерії оцінки наведені у Додатку 2. Теоретична частина посібника значною мірою ґрунтується на посібнику Р. К. Міньяр-Білоручева “Пособие по устному переводу”. – М.: Высшая школа, 1969.

6

Kpiм того при підготовці посібника використані такі матеріали та джерела: (1) Крупнов В. Н. Язык современной прессы (Англо-русский словарь-справочник). – М.: Высшая школа, 1993; (2) Разинкина Н. М., Гуро Н. И., Зенкович Н. А. Международные контакты (Русско-английские соответствия). – М.: Высшая школа, 1992; (3) Korolkova V. A., Lebedeva A. P., Sizova L. M. Learn to read papers. – М.: Высшая школа, 1989; (4) Practical Course of Translation. – М.: Русский язык, 1990; Oxford Collocations Dictionary. – Oxford University Press, 2003. Ілюстративний матеріал та завдання побудовані на автентичному матеріалі. Експериментальна перевірка посібника в групах перекладацького відділення факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна показала його високу ефективність.

7

ЧАСТИНА I УРОК 1 СМИСЛОВИЙ АНАЛІЗ Система записів ґрунтується на смисловому аналізі змісту тексту, що перекладається. Смисловий аналіз не є безпосереднім структурним компонентом перекладацького скоропису, але є важливою передумовою записів, без якої вони неможливі, адже і письмова і розумова фіксація вихідного тексту при перекладі є не механічними а системними. Ця система виконує такі функції: (А) забезпечення смислового запам’ятовування, ефективність якого у багато разів перевищує механічне; (Б) виділення основного згустку змісту, який у зафіксованому вигляді виступить опорним пунктом пам’яті; (В) трансформація тексту, аби його синтаксична структура максимально враховувала специфіку мови перекладу. Існують різні думки стосовно того, одиниці якого рівня мовної системи виступають одиницями перекладу, тобто мінімальними одиницями тексту (мовлення), якими оперує в процесі діяльності викладач. Для нас не викликає сумніву те, що ефективною одиницею перекладу в усному послідовному перекладі є речення (предикація), на рівні якого i проводиться смисловий аналіз. Його основним компонентом є виділення основних згустків змісту, тобто якнайкоротший запис найважливішої інформації, викладеної в тексті оригіналу. Такі згустки функціонують далі як опорні пункти пам’яті. Які ж члени речення традиційно несуть основне смислове навантаження? Безумовно, в будь-якому реченні це є підмет (суб’єкт) та присудок (предикат). Що стосується другорядних членів речення, які можуть відноситися до групи підмету або групи присудку, то перекладач, у кожному окремому випадку, визначає ступінь їх значення та доцільність включення до згустків смислу, а отже і до запису. Звернемося до прикладів. Ось текст інформаційного повідомлення:

8

Хвиля масового безладдя прокотилася по Індонезії після поширення чуток про майбутнє підвищення цін на основні продукти найбідніших верств населення – рис та картоплю. “Економне” формулювання даного тексту могло б виглядати таким чином: Безладдя в Індонезії викликали чутки про зростання цін на рис та картоплю. Якщо у тексті оригіналу – 23 слова, то у його скороченому варіанті – усього 12. Порівняємо повний та скорочений варіанти. Скорочення обсягу речення зберігає причинно-наслідкові відносини (чутки – причина, безладдя – наслідок). Також зберігається у цілому порядок розташування компонентів, що значно спрощує запис. З тексту виключені деякі другорядні елементи (майбутнє, основні продукти харчування найбідніших верств населення), які не несуть “ключової” інформації та легко відновлюються без спеціального запису. Наявні також лексикосемантичні трансформації, що дозволяють замінити громіздкі формулювання більш короткими (хвиля масового безладдя – безладдя, поширення чуток – чутки, підвищення – зростання). Розглянемо ще один приклад: Внаслідок нової серії терористичних актів мусульманських екстремістів, у середу у кількох селах на заході Іраку вбито у загальній кількості 68 oci6 i поранено біля 80. Смисловий аналіз дозволяє скоротити цей текст до такого формулювання: Терористи убили 68 i поранили 80 на заході Іраку в середу. Або: 68 вбито i 80 поранено терористами на заході Іраку в середу. Під час смислового аналізу ми не тільки скоротили текст, прибравши другорядні елементи (внаслідок нової серії терористичних актів, у кількох селах, у загальній кількості, біля, осіб), трансформували, виконавши необхідні лексико-синтаксичні підстановки (мусульманські екстремісти – терористи), але i змінили порядок слів у реченні, макси9

Навчальне видання

Ребрій Олександр Володимирович

Основи перекладацького скоропису Навчальний посібник Редактор С. І. Мазур Комп’ютерна верстка: Г. А. Пєшков Підписано до друку 04.12.19. Гарнітура Tаймс. Формат 60×84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 8,86. Зам. № 1967. ПП “Нова Книга” 21029, м. Вінниця, вул. М. Ващука, 20 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2646 від 11.10.2006 р. Тел. (0432) 56-01-87. Факс 56-01-88 E-mail: info@novaknyha.com.ua www.nk.in.ua