НЗ
№13 (4925)
3 квітня 2021 року
ПРИРОДА І МИ 5
TT НА ВЛАСНІ ОЧІ
ПІДСНІЖНИК ІКАРІЙСЬКИЙ ІЗ ОСТРОВА В ЕГЕЙСЬКОМУ МОРІ, ПЛІКАТУС ІЗ КРИМУ ТА БАГАТО ІНШИХ ЕКЗОТИЧНИХ ПЕРВОЦВІТІВ ОСЕЛИЛИСЯ В КАМ’ЯНИЦІ
П
ригадуєте, на початку березня в нашій газеті був матеріал про ужгородського мандрівника-біолога Віктора Ганущина, котрий відвідав 64 країни світу. Він розповідав, що перші подорожі в Чехію, Польщу, Словаччину робив, аби привезти рослини для своєї колекції, і вона в нього більша, ніж у Лаудона. Казав також, що облаштував найбільшу приватну альпійську гірку в Україні. Так-от, у суботу ми мали нагоду навідатися в Кам’яницю на дачу до пана Віктора й побачити все на власні очі. Чесно, потрапили в інший вимір. То ти між хвойними гуляєш, то вже десь на луках, а потім опиняєшся в лісі, де вишукуєш первоцвіти. Тут є де розігнатися, бо володіння пана Ганущина – майже 1 га. Словом, приїхали. Великий двір – і одразу узгірок. Оскільки господар був зайнятий роботою, трохи роздивляємося довкола самі. Найперше кинулися до первоцвітів: знаходимо під кущем кілька декоративних шафранів, які відрізняються розміром від природних – фіолетові з жовтими тичинками, білий, смугасті фіолетово-білі. Фотографуємо. «От ви тут кинули сумку на траву, а там ще повинна зійти квітка, хоча поки ознак і нема», – робить по-доброму зауваження пан Віктор. Йдемо по стежці в мікросвіт хвойних. Каже, що має близько 100 видів та сортів. От сосна гімалайська. «Бачиш, які в неї шишки довгі, й хвоя теж. Це з Польщі. Якщо не стирчить із вікна машини, то можна провез-
~~Чемерник декоративний
Помічаємо невеличкі фіолетові квіти з білими тичинками, що туляться при землі. «Це печіночниця. Вона росте на Хустщині, на Марморощині, звідти й привіз. Так називається тому, бо форма листя нагадує печінку куриці», – розповідає. Йдемо вверх. «Тут у попередніх власників було картопляне поле. Я ж відтворив природну луку. Спочатку збирав насіння, потім декоративні рослинки підсаджував. Є айстри, трави густі», – каже пан Віктор. А далі ти вже в лісі. Не повірите, але тут теж «мали бути крумплі». «Тут росла ожина, але я вирішив це залишити, як є, й почекати. Бо бачив, що вже граб пробивається, дика черешня-самосівка. Дерева потихеньку зробили тінь, і ожина почала висихати, – веде далі. – Тоді й розчистили. Бачите, яке гарне каміння, обросле мохом?!» Враження, що це якийсь магічний ліс із маленькими струмками. Тут ми знайшли велику блідо-фіолетову квітку з плямистим листям – чемерник, а ось ще більші його екземпляри, сортові, всього кілька штук, придбані в розплідниках. Є й карликовий рожевий цикламен, який нагадав метеликів, що сіли на листя. В дикій природі росте в Криму, а декоративні мають газдині в горщиках. А ось і підсніжники біля струмка, проте не дуже схожі на ті, що в природі зустрічаються: великі за розміром, їх біолог привіз із грецького о. Андрос. «Це підсніжник ікарійський, форма сногерупа. Він росте на трьох островах у Егейському морі. Там багато дощів випадає, вони починають квітнути на Новий рік і зараз відцвіли. А в мене досі тішать око, – радіє. – Сніг навіть перетерпіли. Чемпіони з довготривалого цвітіння, 3-4 місяці». Ще є підсніжники з листям, схожим на
ти, – жартує. – Без ґрунту рослини везти можна, проте хвойні – не дуже, бо не виживуть». Карликову гірську сосну, яка нагадує величенький клубок, так і хочеться обійняти. Вона молода, а стовбур чималий. Має старі шишечки, як підуть нові, то матимуть яскраво-червоний колір. Ще є карликова ялиця корейська, в котрої хвоїнки закручені, як бігуді. «Спробуйте, які гілки, нагадують пластмасу. Це ялиця піренейська», – радить наш гід. І справді, здаються несправжніми. Розповідає, що цю колекцію, переважно, привіз не з дикої природи різних країн, а з розплідників. Ці види знаходять брідери, розмножують їх і продають. Трохи далі є кедр атласький, який, за словами пана Віктора, пройшов природний відбір на морозостійкість. Це одне з основних дерев Марокко та Алжиру, виростає в горах Атласу і Ер-Рифу на висоті від 1300 до 2000 м. Зазвичай сягає до 40 м, має пірамідальну крону й синювато-зелену, ніби зібрану в пучки хвою, циліндричні шишки. А ось ще одне вічнозелене велике шпилькове дерево – криптомерія. Вона має такі великі й густі гілки, що спати на них можна. В. Ганущин пояснює, що їх можна обрізати, як на яблуньці, добре розростається. Неподалік є і плакучий кедр – висячі гілочки з короткою хвоєю, дуже оригінальний. ~~Шафран декоративний
чали квітнути, а тут що вона є найбільшою в Україні кущик іще не ожив. серед приватних. Із друзями«Коли зима не дуже львів’янами робили спеціально холодна, то зберігає експедицію в Непал у Гімалаї на листя, як морозна, початку мусона, щоб побачити, то скидає. Це родояк там усе цвіте. Окремі росдендрон Ледебулини має в себе. Помічаємо тут ра. За прізвищем невеликі засклені рами, ними, німецького ботанівиявлється, прикрив примхливі ка, котрий здійснив екземпляри. Пробую рукою експедицію на Алщось схоже на зелену губку, тай. Коли прийде яку привіз із Тибету. «Це один із час, то з’являться видів аренарій, буде мати білі рожеві квіти. Ще тут маленькі квіти. Вона боїться підросте жовтий ромокання, бо її природний ареал додендрон (азалія на висоті 4 тис. м, тож узимку запонтійська), який мерзла – й чекає весни. А в нас матиме великі квіти, зібрані в зонтикоподібні суцвіття на кінцях пагонів», – ділиться. В. Ганущин має 10 видів і ще 10 сортів рододендронів. Поки чекає сонця й бузок Сенсейшн (Сенсація), що порадує оригінальними бузковими квітами з білим кінчиком. Його ~~Господар екзотичної дачі Віктор ще називають Ганущин біля «пластмасової» ялиці «трубка», «сопілка» – через трубтюльпан, вони з Кавказу. А часту будову квітки. Сеноце – підсніжник плікатус (має сацію вивів голландський сизувате листя й більший за селекціонер Д. Маарс у 1938 звичайний). «Це той, що росте році в результаті запилення ~~Підсніжник звичайний (махровий) в Холодному Яру, його колись сорту Гуго де Фріз. чумаки завезли, а найближчий Росте нижче й червонолиста то дощ, то холод, то відлига», – його ареал – Кримські гори. До ліщина, яка має листя бордовопояснює пан Віктор. Різні види речі, тут колись і в мене буде, го відтінку, що формою нагадує кактусів теж прикриті, щоб на як у Холодному Яру, – ділиться. тулуб ляща. «Що це за жовті квікоріння не потрапляла волога. Є – А ви знаєте, що батьківщина точки на гілках?», – цікавлюся. тут і юкка (листя – як ножик, має підсніжників – Туреччина, їх там «Кизил. Зацвітає перший, зате білі квіти), повзучі галузки – це близько 15 видів». А В. Ганущин плоди дозрівають найпізніше», «куряча сліпота» з Криму. їх має загалом 10 видів. – відповідає наш екскурсовод. Я намагаюся вивідати, як Улітку квітнутиме мандрівник устигає сам дой будлея – кущ із глядати за всім цим. «Мій сад гронами маленьких не потребує багато догляду. квіток фіолетового кольору. Вони видають такий аромат, що метелики тут днюють. Біолог каже: влітку їх менше десяти на будлеї бачити не доводилося. Тоді ж постане у всій красі й гортензія метільчаста (багато білих квітів ~~Печіночниця на гроні), це японський сорт Кіушу. Поруч – А ось біленькі анемони, котрі більш поширена у нас, але занерідко знайдеш у наших лісах, звичай це рожевий цвіт, а в пана і цікавий рожевий еритроніум, Віктора – великі білі «кулі». який ще називають «собачим Нарешті досліджуємо альпійкликом» (форму клика має ську гірку, що розташувалася на цибулина). Ростуть купкою, 2-х сотках землі. Господар каже, нагадують дзвіночки. ~~Еритроніум (собачий клик) Такі є й на Рахівщині в Косівській Поляні. Намагаюся садити те, що точно Оце так крокус – раприживеться та виросте. До ніше такий бачити не прикладу, маю троянди, але я їх доводилося: білий, із не замотую взимку: якщо вижифіолетовими вкрапленве, то добре, якщо ні – не моє. нями по краях. «Це ексОт сорт канадської троянди, периментальний. Збиякий росте кущиком і витримує раюся вивести сорт. Як? -40о С. Траву ж кошу тільки раз Ходжу по лісу, передивна рік. А так – син, діти дополяюся тисячі крокусів, магають», – додає. і один-два таких все ж Словом, поки володіння пана знайду. Викопую і саджу Ганущина тільки прокидається, тут, будуть між собою все цвістиме через місяць. І запилятися, розмнотоді він збирається влаштуважуватися. Якщо зберети День відкритих дверей, але жуть ознаки, то добре, тільки для дорослих. Бо з по– пояснює. – А тут, бапереднього досвіду пам’ятає, чите, чисто біленький, що нерідко батьки за селфі у природі досить часто забувають про малечу, котра зустрічається». бігає, де хоче, і топче рослини. Повертаємося назад, Ми теж навідаємося ще раз, біля сітчатої огорожі аби показати вам пік цвітіння. розмовляємо про роОксана ШТЕФАНЬО, додендрони. В пана Ужгород – Кам’яниця Віктора деякі вже по- ~~Корейська ялиця із «кучерявою» хвоєю Фото автора
