БУЛО КОЛИСЬ В УКРАЇНІ Краєзнавчий альманах випуск шістнадцятий Упорядники Потьомкін А. П., Величко В.Л.
Березень 2016
Передмова В шістнадцятому випуску публікується шкільна п’єса*, що її склав в 1925 році М.Панько з села Тиманівки Вапнярського району Тульчинської округи (нині село Тульчинського району Вінницької області). П’єса базується на оповіданні “Роман” Степана Васильченка та є цікавим документом до історії як українського шкільництва, так і світогляду освітян доби українізації 1920-х років.
* рукопис п’єси знаходиться в Державному архіві Вінницької області (ДАВіО ф.Р-847, оп.1, спр.421, арк.7-17). Публікується повністю зі збереженням орфографії та структури тексту. Зауваження та побажання прохання надсилати на orlyvka@gmail.com -2-
и ячоі олит у для діт в з о Д к анов пост рії о Шановний товаришу аудіт 25р. І Х Прошу переглянути мою п'есу, і дати дозвіл на / 20 постановку такої в с. Тиманівці. По перегляді рукопис надіслати мені в с. Тиманівку Вапнярського району. Автор М.Панько
Вчителька — Тамара Микита — Махтюк Роман — Передерко Юрко — Недбай Гриц — Зайцев Стецько — Вовк Петро Панасик — Яровий Ст. Микитка Гараська — Левіцький -3-
Стара школа Дитяча п'єса на 1 дію Склав М.Панько с. Тиманівка 3/Х-25р. Дієві люде 1) Вчителька — років 25-30 2) Микита — сельський дядько років 40 3) Роман — його син років 11 4) Юрко — школяр — 13 р. 5) Гриць — школяр — 10 р. 6) Стецько — школяр — 11 р. 7) Панасик — школяр — 12 р. 8) Микитка — школяр — 10 р. 9) Гараська — школяр — 8 р. 10) 1й школяр. 11) 2й школяр. 12) 3й школяр. Діється в 1914 р. Обстановка: Сцена уявляє з себе помешкання старої школи. По стінах портрет царя і т.и. На ослонах сидять школярі, між собою гомонячи. Вчительки немає. Юрко: Хлопці, поки що ... . Та тихіше накінець, ато вчителька ось як наскоче, то справе нам такого макарона, що тілько почухаєтеся. Гриць. Й справді хлопці, виж знаєте яка в нас вчителька, не приведи боже ... /тиша/. Юрко. Ну що-ж ти зробиш, на то вона вчителька і на то ми школярі. Думаєш для чого ми туто сидимо, для того тілько щоб вчитися? А вчителька на кому буде пасію зганяти? Кого би за чуба кракала як би нас -4-
не було. А лінейкою кого би лушпарила? Стецько. Нема добра з тим вченьом, якось спитала мене що то за соха, а я сказав що суха, то вона мене як всушила, то три дні вухо боліло. Ще й досі як немоє... Панасик. Або мене якось запитала .. скілько дваждидва, а я не сказав, бо й не знав добре що за дваждидва, тай тепер добре не знаю, ну два то знаю що-то таке, а жди то чорт його розбере, ждати когось чи що? То вона замість того щоб показати, дві годині по клясі за чуба водила. Тепер вже обстриг озьдо! Не возьме ... Микитка. Эге не возьме ... я тоже якось був обстриг, а вона побачила тай каже, “что обстріг? Зачем”, а я почервонів, тай кажу, душно, а вона як вхопить за вуха, то вже мався, добре надушила .. Більше вже не буду стригти. Хай мучить за чуба. Хоч не так болить як за вухо. Гараська. Що вам ... от мені було. Прочитав я був в буквареві слово “собака лаєт”, тай здивувався, нібиж собака вміє лаятися, вонаж гавкає тілько, а лаються люди. Запитав я в вчительки, а вона за чуба та на коліна. Аж потом взнав, що лає, а гавкає це все рівно. Та де тобі все рівно. То гавкає а то лає. Всі сміються Вчителька. Что за крік? Что за смех. Я вам сколько разов говоріла чтоб-вы все время тихо сиделі. А оні хохочут во все горло. С чего вы смеетесь? Кто вас смешит? /мовчанка/ Я вас спрашиваю с чего вы смеетесь? Или вы оглохлі? Юрко. Та це госпожа вчителька Гарасик росказував …. Вчителька. Росказував … росказував … как я тебя учіла говоріть? Болван этакій, Росказывал говорі. Юрко. Гарасик росказувал … Вчителька. Дубіна.. расказывал говори. Что росказывал? -5-
Юрко. Гарасик росказывал за собаку котра вміє лаятися! Вчителька. Это еще что за новость? Что лаятся? Гарасько это что? Гараска. Та в букварі госпожа вчителька. Написано? Вчителька. Что в букваре напісано? Ану покажі! Что напісано? Гараська. Ось-до-о. Собака лаєтса. Вчит. Да не лаєтся болван а лает! Слишіш? Л-а-е-т. Гараська. Я думав що лається! Вчителька. Думал ... думал ... за это что ты думал стан вот там на колені. Да буквар візьми, выучі хорошенько. /той стає/ Вчителька. А вы смотріте. Если еще раз услышу шум, так буду всех наказывать. Болваны! Микита. /входе, вводе Романа/. Йди, йди, сину, небійся, дивися яке тут хлопців. Я до вас пані хлопчину ось привів до школи. Вчитися! Запишіть будь ласка! Вчителька. Уже поздно, не прінімаются! Микита. Будьте ласкові пані, яж немав як! Чобітки доки стягнув той спізнився. А хлопчині-ж треба вчитися! Прошу вас пані! Вчителька. Нічего не могу сделать. Я не віновата что вы опоздалі, прийом кончен! Микита. Пані, /наближається/ я вам там взавтра завезу мукички, та цибульки, грошенят добавлю, хочень і мало є, але вам вже вділю! Вчителька. Гм... хорошо! /сідає/ Как фамілія? Микита. Петренкові пишимся! -6-
Вчит. Так, їмя? Микита. Роман пані зветься. Вчит. Ну і все! Можете йті! Микита. Ото спасибі вам пані. Всеж такі дурно вдома не буде сидіти. Вчит. Так, так я это знаю. Можете йті. Микита. Добре я піду … Дивися романе слухайся вчительки. А ви пані я що той, то за вуха добре … бо він в мене пустий! Вчит. Я і сама знаю. Не морочіте мне голову. Можете йті. Микита. Ну йду, йду. Дивись романе не пустуй тут. Бо це тобі не дома а школа! А ... пані, а як з книжкою, в нього нема. Вчителька. Кнігу мы выдадім. Сколько вам раз говоріть чтобы вы нє морочілі голову. Ну уходіте. Микита. Йду, йду. /пішов/. Вчителька. Вот тебе мальчік кніга, а вот тетрадка, а карандаш ... Роман. О ... це вже в мене тітко є. Вчителька. Что такоє? Тітко, это что такоє! Смотрі чтоб этого больше не было! Слышіш! Вот тебе место! Садісь і ожідай урока! А вы сідіте тихонько. Скоро начнем урок! /виходить/ Роман. Хлопці! Чого вона та злючка? Щож я її такого сказав? Юрко. Тут брат треб сидіти тихо, не гворити лишних слов, одним словом треба боятися вчительки. Роман. Або вона що? Щоб я її боявся. Що вона забороне міні говорити? А для чого-ж в мене язик тоді вродився? Або вона забороне міні сміятися може? -7-
Юрко. Ну от чекай забачиш! Роман. Що забачу! Що? Думаєш справді буду боятися? Не діжде вона цього, щоб я її боявся! Або вона що таке? Не звірина яка небудь? /забачивши Гараську/ А ти Гарасько чого на коліна став? Що може ноги зболіли? То сядь озьдо на скамейку зо мною! Що ти плачеш? Хлопці чого він плаче? Встань дурний, ато ноги зболять ще гірше! /за сценою дзвінок/ Що це таке? Якісь звіночок? Хто це звоне? Стецько. Сідай озьдо скоро, бо зараз вчителька прийде. Це на урок звонять! Сідай скоро! Ато як побаче то ... Роман. Зараз сяду, а Гараська чого не сідає? Сідай дурний! /вбігає ще 2-4 школярі за ними вчителька/ Вчителька. Беріте тедрадки, начінаєтся урок. Будем пісать! Так! /до Гараськи/ Ты тоже сядь, болван. Лучше присматрівайся в буквар. А ты Роман чего глаза выпучіл? Бері тетрадку тоже! Смотріте сюда! /пише на дошці/ Будете пісать вот такіе палочкі. Раз, два, трі, четыре, раз, два, три, четыре. Ну пішіте, только тіхонько. Нє мешайте одін другому. Ато буду наказывать. /сідає/. Роман. /пописавши деякий час, перекинув сторінку/. Що міні ці палічки, та палічки, вже зо 20 написав, ану коня вималюю. /малює/ Вчителька. /підходе до Микитки/ Ты что напісал? Смотрі на доску как там а как в тебя в тетраді. Болван! Микитка. Таж що я винен що ше не вивчився, чи що? Вчит. Вінен, вінен, нужно смотреть на доску, после обеда на колєні. Дубіна чортова! /сідає/ Роман. /намалювавши/ Кінь вийшов поганий, за те хвіст і грива, такі, як міні хтілося. /пихкає/. Пру, сивий, собі, собі, щоб тебе вовки зіли. /миже школярами здержаний сміх/ -8-
Вчит. Это еще что такое, Роман, что такое? Юрко. Та це госпожа вчителька, ось-до Роман коня вималював. Вчитель. Коня? Это что за новості еще? Роман, что такое? /бере сшиток/ Болван такой. Тебе кто разрешіл? Говорі скотіна кто? Ну? Роман. Або що не можна? Вчит. Так ты еще оправдыватся? /б'є сшитком/. Вот тебе, вот тебе, болван, дурак, идіот, садісь і піші что тебе сказалі! Живо. Роман. /сіда/ Та я сяду, сяду, але ... Вчитель. Молчать. Піші тебе говорят! Роман. Пишу, пишу. /в бік/ Щож я такого зробив? А яка сердита оця баришня! Як вогонь. Заставляє писати палички. Таж я вже годен. Ану скажу, її що я вже навчився! Ні страшно щоб ще не била. А, аж лице болить! Вчителька. /підходе до Стецька/ А ты что напісал? Что я говоріла пісать? Что? Ну говорі скоро? Стецько. Палічки! Вчителька. Палічки, палічки, а это что в тебя разве палічки? Кружева какіє-то напісал. Стецько. Я не винен госпожа вчителька, рука труситься. Вчителька. Рука трусітся. Что я віновата? Почему она трусітся? Стецько. Бо боюся ... Вчителька. Что боїшся? Ах ты ідіот! Боятся нужно, і пісать хорошо нужно. Слышіш. Чтоб этого больше не было. Дубіна. Дурак. Ану беріте все букварі. Скоро. Так. Гріц! Чітай урок! /сіда/ -9-
Гриць. /читає/. Маша пашет сохой поле, а Клім скородіт! Папа купіл лошадку. Вчителька. Так. Молодец. А тепер скажі, что это значіть? Гриць. Маша пашет сохой поле.... Вчителька. Я знаю, но об'ясні что это значіть. /той мовчить/ Ну скорее? Чего молчіш? Или не знаєш? Почему не выучіл? Говорі? Ну? Гриць. Я виучив... Вчителька. Вот если выучіл так об'ясні что это значить! Ну об'ясни что это такоє Маша пашет сохой поле. Гриць. Це ... це значіть... Маші пахне сухе поле ... Вчителька. Что? Что такоє? Как ти сказал? А, так ты так выучіл врок. Ану скажі что это значіть. “Папа купіл лошадку”? Гриць. Не знаю! Вчит. Как не знаєш? А для чего тебе далі кнігу. Говорі что это значіть! Папа купіл лошадку. Гриць. /тихо/ Щож це таке? Ну папа це хліб! А лошадка що? Ага це шапка наверно. Хліб купив шапку! Вчит. Идіот. Бері книгу і становісь вот сюда на колені. Жіво! /той стає/ Будеш знать хлеб і будеш знать шапку. Постоїш до конца занятій, тогда будеш знать. Ну а ти Роман еще не умеш чітать? Роман. Эге не вмію. Я трохи вдома сам навчився. Вчит. Когда говоріш со мною нужно встать ранше! Ну встан болван. Так. Ну тепер прочті что-нібудь. Роман. /читає/. Кошка с'ела мнясо. -10-
Вчителька. Не мнясо а м'ясо. Роман. Кошка с'ела мнясо. Вчит. Ах ты боже мой. Да не мнясо, а м'ясо тебе говорят. Ну говорі м'ясо. Роман. Мнясо. Вчителька. Дурак. Читай дальше. Роман. Собака спугнула, перепелинята. Вчит. Какіє перепелинята? Перепелята. Ну говорі перепелята. Роман. Перепелинята. Вчит. Так что это наконец за ерунда. Что это в тебя язик костяной чтолі? Почему ты не можеш сказать? Ну говорі? Роман. Бо я так вдома привик говорити. Вчит. Вдома? Ну это тебе не дома. Останешся после уроков выучіш. Чітай дальше. Роман. Учітель беседуєт в класе с детьмі. Вчит. Так. Ану об'ясні что это значіть. Роман. Учитель збісився в школі з дітьми. Вчит. Как? Что ты сказал? А ну йді сюда. Повторі что ты сказал. Роман. Вчитель збісився в клясі з дітьми. Вчит. Ах ты дуралей такой. Ступай бери книгу і йді сюда. А тепер вот становісь сюда на колені. Так. І стой пока не выучіш. Слышіш? А вы чего смотріте? Учіте тоже. -11-
Роман. /На колінях/. Так от чого Гараська стояв на колінях. А зле як! Гризе! А воно й міні прийшлося. Ну вже чорта його виучиш як не знаєш що то воно значить. /бере ножик струже/. Вчит. Это что? Ты так учіш урок? Дай сюда ножік! Скоро. /сідає знов/. Роман. От біда, то що це таке? Мій ножик відобрала? Ой болят коліна. /див. в. вік./ Юрку, юрку, ондо твої тато поїхали з міста, й телицю повели. Вчит. Это что? Роман так дальше нельзя убірайся к чорту із школи. Ах ты дурак такой, не умееш себя вести как полагатся. Слушай ідіот, слушай меня! Если еще раз услышу такіє вещі, вон і кончено. Скотіна. Роман. Ай вухо, вухо, болить ай, ай, біда. Так що це таке? Це така школа? Це так вчат? Я думав що тут гарно! Що тут вчат, як полагається. А воно б'ют тільки, та заставляют вчити якісь слова що їх чорт не розбере. Дудки щоб я тут був. Піду до дому, нехай тато і б'є і що хоче робе ніяк більше не піду! На твою книжку щоб ти подавилася нею. Яка госпожа. Бити тілько знає, та на коліна ставити. Провались ти з своєю школою. /плюнувши вибіг/ Завіса.
Примітка: Дуже мала кількість слогу, взята з оповідання Васильченка - “Роман”. Автор.
-12-
-13-