БУЛО КОЛИСЬ В УКРАЇНІ краєзнавчий альманах
випуск вісімнадцятий (лютий 2020)
Упорядники Андрій Потьомкін Олександр Бондар
Михайлівська церква села Орлівка
1733 - 1880-і
1
«Церква дерев’яна на кам’яному фундаменті» До історії церкви в селі Орлівка Куликівського р-ну Чернігівської області Андрій Потьомкін (м. Київ) (стаття є переробленим варіантом моєї публікації в куликівській районній газеті “Поліська Правда” 2013 року)
Перша писемна згадка про село Орлівка відноситься до 1638 року (перепис часів Речі Посполитої). На жаль, встановити дату самого заснування села поки що немає можливості, як і не ясно напевно, коли була збудована в селі перша власна церква. Згадки священників орлівської церкви 18 століття про своїх прадідів-попередників (самі згадки з’являлись в зв’язку з доведенням майнових прав) дають можливість припустити, з великою долею ймовірності, існування церкви вже з другої половини 17 століття. Отже, першим чи одним з перших священників орлівської церкви був Тимофій. Наступником був його син чи зять Євсевій Чайковський, син же Євсевія Микола за станом здоров’я (він був з малечку сліпий) не зміг продовжити батьківську справу, отож парафію отримав зять Євсевія - Фома Медведовський, який потім передав його в свою чергу своєму сину Михайлу Медведовському (нар бл. 1704 р. помер бл. 1743 р.). Орлівка початку 18 століття, тобто 300 років тому назад, була вже великим селом в більш ніж ста дворів, в яких проживало більше 1000 осіб і де щороку народжувалось в середньому 30 дітей. На ці часи припадає перша точно датована згадка існування Михайлівської церкви в селі - перша метрична книга про хрещених, вінчаних та померлих, ведення якої розпочате в 1720-х (перші збережені записи 1724 р., цікаво, що в тодішніх записах про вінчання головними діючими особами виступають батьки молодих, типовий запис виглядає як «…1728 року во февралі 10 дня Грицько Попруга за сина 2
свого
Олексія у Стефана Ковбаси дочку Катерину…» ). Вірогідно, від цієї церкви й пішло свято храму «на Михайла», що й до цього часу відзначається в селі. Також на ці ж часи припадає і побудова в 1733 році нової будівлі церкви, що проіснує до кінця 19 ст. і, яка помилково вважається першою. При церкві на той час, згідно ревізій, існувала школа і шпиталь (такий собі будинок для безпритульних). Михайло Медведовський помер молодим , маючи малолітніх синів, отож від Медведовських парафію отримав новий священник Дмитро Фащинський. Він відзначився в історії 1750-х років, що в вигляді розслідування «О блудствѣ орловского священника Дмитрия Фащинского» дійшла аж до Київської духовної консисторії. Мова йшла про підозру на позашлюбне співжиття священника зі своєю наймичкою. Після Дмитра Фащинського наступним священником став Василь Іванович Хорошкевич. Його час припадає на середину століття, коли було проведено так званий Рум'янцевський перепис Малоросії, де й зберігся перший короткий опис будівлі церкви за 1768 рік – «церква дерев’яна підремонтована з одним престолом в ім’я Архистратига Михаїла з огорожею, при ній дзвіниця, богоділень дві, в них перебувають убогі, що живуть з мирського подаяння. Біля церкви двір старий, в якому живе священник».
3
Рід Хорошкевичів зміг під кінець 18 століття отримати дворянство і закріпитись в Орлівці в якості місцевих дрібних поміщиків, останні його нащадки покинули село в 1920-х. Наступником Василя Хорошкевича став Кондратій Андрійович Стопановський, людина з доброю на той час освітою (закінчив КиєвоМогилянську академію по класу риторики). Тож не дивно, що його було призначено благочинним, і відповідно за час його перебування священником на рубежі 18 і 19 столітть Орлівка, що на той час мала населення вже більш ніж 2000, була центром благочиння (церковноадміністративного району, що включав в себе до півтора десятка парафій). Зазначений період був часом ліквідації козацького устрою в Україні та остаточного закріпачення селян, в останньому відзначивсь і Стопановський – збереглась справа 1796 року з Березинського повітового суду з приводу привернення згаданим священником в підданство одного з селян. На епоху Стопановського маємо наступний опис церкви 1805 року «Церква Собор Архистратига Михаїла Господня, міцна, дерев’яна, благолєпна». На цей час припадає поділ церкви на дві парафії і поряд з Стопановським з’являється другий священник Данило Кочерга. Тодішній прибуток церковного кліру складався з результатів обробітку землі, належній до церкви та плати за виконання обрядів (хрещення, вінчання тощо). Останнім служителі церкви бува зловживали, зокрема збереглась скарга 1812 року орлівського козака Браницького чернігівському архієпископу на Данила Кочергу за вимагання надмірної плати ним за вінчання сина козака і прохання дозволу бути повінчаним або Стопановським, або священником іншої парафії (в ті часи населення було прив’язане до конкретної парафії і самовільне вінчання іншим настоятелем «чужого» парафіянина могло закінчитись серйозним штрафом для такого попа). В часи, коли не існувало сучасних РАЦС-ів, а запис в 4
метричній книзі мав основну юридичну силу для реєстрації всіх ключових подій в житті людини від народження до смерті, роль церкви в людському житті була надзвичайно великою. Власне, первісне значення словосполучення «гражданский брак» відноситься саме до шлюбу не освяченого церквою, а зареєстрованого лише органами реєстрації цивільного стану. Після Кондратія Стопановського священником в 1826 році став його зять Іван Кирилович Григорович, а після смерті Данила Кочерги на прохання орлівських прихожан в 1834 році штатний розпис священно- і церковнослужителів скоротили до одного священника, одного дячка і одного пономаря. І хоча в відомостях про доходи орлівський церковний клір писав «содержание скудное», та все ж знайшлись заздрісники, що в 1833 році на Григоровича зробили донос про «вправляння ніби-то їм в картярській грі та рушничному полюванні», - занять, які явно не пасували до високої посади і морального образу настоятеля. Втім, проведене розслідування спростувало звинувачення, виправдало священника і донос залишився без наслідків. На початку 1840-х в метриках згадується священнник Іван Котюхов. Після нього стає зять Григоровича Олександр Якимович Петрушевський, що зайняв місце священника відразу по закінченню Чернігівської духовної семінарії в 1847 році. За безпорочну службу отримував від архієпископа нагороди, а, як визнання від інших священників, був вибраний духівником по благочинню (тоді з центром в Хибалівці). На посаді він перебував півстоліття і саме при ньому було збудовано «на кошти прихожан» і освячено в 1887 році нову Вознесенську церкву - дерев’яну, на кам’яному фундаменті, криту залізом з двома престолами - Вознесіння і знову Михаїла. Друге орлівське храмове свято «на Ушестя» бере свій початок саме від цієї 5
церкви. Старе ж приміщення церкви розібрали і з неї побудували на двох сільських кладовищах каплиці. Що цікаво, фактично весь час існування орлівських церков з найперших згадок в 18 ст. і до початку 20 століття при них були церковно-парафіальна школа і богадільня. Треба зазначити, що в 19 ст. до церкви належало 60 десятин орної і сінокосної землі (65,5 Га), проте вона не оброблялась служителями церкви, а здавалась в оренду місцевому населенню, яке за користування нею віддавало значну частину урожаю священнику, а з середини 19 століття священник отримував від державної казни ще й суму грошима. І хоча в очах селян, особливо малоземельних, його соціальний статус міг визвати певну заздрість, проте вигоди посади сільського священника не були аж надто привабливими для людей, що мали можливість отримати відповідну до такої посади освіту. Тож не дивно, що священницькі сини, випускники семінарій, часто намагались продовжувати освіту в світських навчальних закладах для можливості в подальшому обійняти більш перспективні посади, зовсім не пов’язані з церковним життям. Після Олександра Петрушевського з 1899р. священником став Михайло Якимович Петрушевський, ймовірно його молодший брат. На той час це вже був немолодий чоловік на шостому десятку років, який до цього 20 років був священником церкви с. Заньки, де відзначився зразковим виконанням обов’язків, за що мав церковні нагороди від чернігівського єпископа. На початок минулого століття, тобто сто років тому Орлівка мала більше 500 дворів з населенням в три з половиною тисячі людей, згідно метричних книг в селі народжувалось щороку майже двісті дітей, вінчалось більше двадцяти пар. В травні 1917 року новим священником стає Рублевський Олександр Михайлович, що до цього два роки був священником в 6
містечку Березні. Його час припадає на бурхливі події державних змін, коли «Парафія Вознесенської церкви села Орлівка» перетворився на «Вознесенську релігійну общину с. Орлівка», яка потім і зовсім була ліквідована, актив зі священником репресований, а приміщення церкви перетворене на сільський клуб. Але це вже зовсім інша історія…
Описи Михайлівської церкви в документах Основні джерела інформації про вигляд церкви — Перепис Рум'янцева та щорічні Вѣдомости о церквѣ, які подавали стандартизований опис церкви та причту. На жаль, їх збереглось зовсім небагато.. Опис 1768 року (Перепис Румянцева) Выбεлской сотнѣ в сεлѣ Орловки лεжащεм отъ полкового города Чεрнѣгова в 30 а от сотεнного сεла Вибεль в 18 вεрстахъ близшε к сотεнному сεлу Виблямъ. При болотѣ Чучманѣ В томъ жε сεлѣ цεрков дεрεвянная внов подчинεнная з εднимъ прεстоломъ архистратига Михаūла с оградою. При оной колоколня — 1 богодεлεнъ — 2 в которихъ житεлствуютъ нищиε прεпитаниε они имѣютъ з мирского подаяния Опис 1805 року Церковъ Соборъ Архистратига Михаила Господна, твердая, деревяная, благолѣпна...
7
Опис 1831 року 1. Построена 1733-го года, но кѣм ? не извѣстно. 2. Зданіемъ деревянная на каменномъ фундаментѣ съ таковою же колокольнею, крѣпка; требующая однако жъ въ верхнихъ куполахъ перекрытія крыши по обветшалости оной. 3. Престолъ въ ней одинъ во имя Святаго Архистратига Михаила 4. Утварью средственна Опис 1837 року (згадка про обветшалость вже відсутня) 1. Построена 1733-го года, но кѣм ? не извѣстно. 2. Зданіемъ деревянная на каменномъ фундаментѣ с таковою же колокольнею, крѣпка. 3. Престолъ въ ней одинъ во имя святаго архистратига Михаила. 4. Утварью средственна. Опис 1869 року 1. Построена въ 1733 году неизвѣстно кѣмъ. 2. Зданіемъ деревяная на каменномъ фундаментѣ съ колокольнею крепка. 3. Престолъ въ ней одинъ холодный во имя Святаго Архистратига Михаила 4. Утварью посредственна. 5. Причта по штату положено 1844 года священникъ, дьячекъ, пономарь и просфирня. … При церкви имѣется деревяная изба, въ которой [находится] приходская школа, для обученія поселянскихъ дѣтей. З плану побудови нової церкви 1880- х років … существующія деревянныя церковь и колокольня, за выстройкою новой церкви предназначаются къ сломкѣ ... 8
фрагмент з плану 1880-х років, де зображено розташування старої Михайлівської церкви
Опис 1903 року Період існування вже іншої Вознесенської церкви (“построена въ 1887 году”), про стару Михайлівську міститься наступна згадка: двѣ деревянныя часовни, устроенныя изъ матеріала старой церкви на каменномъ фундаментѣ, помѣщаются часовни на двухъ кладьбищахъ
9
Реконструкція вигляду церкви Архангела Михаїла села Орлівки наприкінці XVIII століття Олександр Бондар (м. Чернігів) Церква Архангела Михаїла в селі Орлівка була збудована у 1733 р. Як зазначено в описі 1768 р., від самого початку вона була однопрестольна. Щодо цегляного фундаменту, котрий згадано в описі 1831 р., то, на сьогодні, на жаль, важко сказати, чи був він першопочатково від моменту зведення храму чи підведений пізніше. Муровані фундаменти, зазвичай, почали будувати під дерев’яними церквами Північного Лівобережжя лише з кінця 1740-х рр. Однак, зважаючи на близькість дати побудови, виключати факт існування підмурків з 1733 р. було б неправильним. Цікаво, що в описі 1768 р. згадується паркан навколо церковного двору, а також дзвіниця. Зважаючи на сталість земельних ділянок у XVIII – ХІХ ст., можна з великою долею вірогідності припустити, що його контури відображені на плані 1880-х рр. Характерною рисою цього двору є те, що дзвіниця згадана у 1768 р. стоїть окремішньо від церкви. Загалом двір мав підтрапецевидну форму розмірами 42х18х41х29 саженів. Що ж до реконструкції зовнішнього вигляду церкви Архангела Михаїла, то її можна здійснити за допомогою вже згадуваного плану 1880-х та описів 1831 та 1837 рр. Церква була тридільною. Складалася з під прямокутного притвору, восьмикутної нави та підквадратної апсиди. Оскільки в описі 1831 р. згадуються куполи верхні, то можна зробити висновок, що вона була триверхою. Час побудови церкви припав на період тотального панування в культовій архітектурі барокових форм. То ж верхи вона мала типові для свого часу. Центральна баня мала, щонайменше, два заломи до маківки, а бокові по одному. 10
З південного боку до апсиди, згідно плану, було прибудовано невелике квадратне приміщення, вірогідно ризницю або паламарню. Сталося це, імовірно, не раніше другої половини XVIII ст, коли їх почали масово прибудовувати до більш ранніх церков. Загалом, за своїм зовнішнім виглядом, церква Анхангела Михаїла в Орлівці, нагадувала Покровську церкву в Синявці (1706 р.). На останок, слід декілька слів сказати про дзвіницю. Як вже згадувалося, на плані 1880-х рр. її позначено на північ від церкви. Згідно опису 1768 р. вона вже існувала, а в 1831 р. мала цегляний фундамент. Загалом, усі дзвіниці на території Північного Лівобережжя типологічно були однаковими. Їх перший поверх утворювався зі приміщення зробленого у зруб, а другий мав каркасну конструкцію з вікнами-звоницями. Завершувалися такі дзвіниці або ж чотирисхилим наметовим дахом або ж бароковою банею з ліхтариком або маківкою. Між першим та другим ярусами ззовні було звисаюче опасання, що захищало конструкцію нижнього ярусу від впливу опадів. Цікаво також, що до ХІХ ст. церкви та дзвіниці іззовні вкривалися вертикальною шалівкою, церква Архангела Михаїла в Орлівці, також не була виключенням.
*** Малюнки-реконструкції виконані Олександром Бондарем Окрема подяка настоятелю Богословської церкви Лосинівки о. Олегу Гузі за допомогу з архівними матеріалами. /зауваження та побажання щодо публікації прохання надсилати на e-mail orlyvka@gmail.com / 11
12