BKU 19 Троїцька церква села Грабівки 1764

БУЛО КОЛИСЬ В УКРАЇНІ краєзнавчий альманах

випуск дев'ятнадцятий (квітень 2020)

Упорядники Андрій Потьомкін Олександр Бондар

Троїцька церква села Грабівки

1764 — 1880-і

Троїцька церква села Грабівки 1764-1880-х (Андрій Потьомкін, м. Київ) Село Грабівка засноване в середині XVII ст., проте згадки про присутність в ньому власної церкви збереглись тільки на початок XVIII ст. Ця перша церква, опис якої не зберігся, як і наступні, була посвячена на честь Живоначальної Троїці. Одним з перших, відомих за документами, священників, був Андрій Семенович Лузановський, він служив в Грабівці вже в 1720х, останні згадки про нього містяться в переписі 1747/48 рр., а вже на початку 1750-х священником його син Гаврило Андрійович Лузановський. Тогочасна Грабівка — була невеличким поселенням в складі Вибельської сотні Чернігівського полку, в якому мешкало близько 400 козаків та селян, але за рахунок наявності церкви вважалась селом. В тогочасному українському діловодстві (під впливом російського) розрізнялось “село” (поселення з церквою) та “деревня” (поселення без церкви). З Гаврилом Лузановським пов'язана побудова в 1764 році нової будівлі церкви, ймовірно, другої за ліком, якій і присвячено цей нарис. Перший її опис 1768 року короткий і містить наступну інформацію: В ономъ селѣ церковъ деревяная во имя Живоначалния Троици з едномъ престоломъ без огради. При сѣмъ Колокольня 1 Школной изби нетъ Щодо останнього, то в переписах дворів Грабівки 1730-50-х вказувалось існування школи. Чому вона зникла в 1760-х не відомо. Гаврило Лузановський прослужив в Грабівці до 1770х, а вже в 1782-му священником згадується його зять Павло Романовський, який 2

прожив зовсім недовго, прослуживши в Грабівці лише кілька років, і залишивши дружину Євфимію Гаврилівну з трьома дітьми. Наступним священником був Афанасій Денисович Тернавський, який послідовно згадується з 1787 по 1815 роки. Новим священником став його зять Леонтій Романцев, який згадується в 1820-1828х роках. Вже в 1834-му його дружина Капітоліна Афанасівна записана як вдовствующая священническая вдова з п'ятьма дітьми, наймолодшому з яких три роки. 1831-го року на парафію призначений настоятелем Василій Йосипович Шингерей За 1834-й рік збереглась один з небагатьох описів церкви і кліру, тож маємо можливість уявити як виглядала церква та її служителі в другій чверті XIX століття. Текст цього опису подаю без скорочень: Вѣдомость о церкви Свято Троицкой уѣзда Козелецкаго, благочинія Красиловского села Грабовки за 1834 годъ 1. Построена 1764-го года тщаніемъ помещиковъ и прихожанъ 2. Зданіемъ деревянная, холодная, крепка, на каменномъ фундаментѣ, покрашенная, железомъ покрыта, съ деревянною колокольнею соединенною съ церквою коридоромъ, вновь ошеліованные. 3. Пристолъ в ней одинъ во имя Святыя Тройцы 4. Утварью посредствѣнная 5. Причта издавно положено по штату: священникъ, дьячокъ и пономарь 6. Земли при церкви способной подъ усадьбу имѣется огородъ на одну десятину, пашенной земли на восемдесятъ десятинъ, сенокосу на пятнадцать десятинъ, изъ числа 3

оныхъ пятнадцати десятинъ сѣнокоса восмѣ десятинами по прежнимъ положеніемъ пользуется священникъ равно и огородами. А последніе семь десятинъ, равно и вся пахотная земля обращается въ пользу церкви, и будучи отъ даваемо прихожанамъ для обработыванія съ четвертой доли приноситъ доходу на разно, смотря по урожаю. Тяжебныхъ делъ никакихъ не производилось о сей земли. Плана, и межевой книги и законныхъ актовъ на оную не имѣется при сей церкви. 7. Дома священникъ собственнаго в семъ приходѣ не имѣетъ а живѣтъ на церковной земли въ построенной избѣ для причетника при цвинтерѣ 8. На содержаніе священно и церковно служителямъ жалованья ни от кого никакого не получается. Кромѣ средствѣнныхъ доходовъ. Свѣрхъ того отъ сыпнымъ хлѣбомъ поставлено отъ пахаря священнику дьячку и панамарю посредственная дача. 9. Зданіи принадлежащихъ сей церкви никакихъ нетъ, кромѣ вышеписанной избы на цвинтерѣ. 10. Ростояніемъ сія церковь отъ консисторіи въ 30, отъ духовнаго правленія 55, а отъ местнаго благочиннаго въ 25 верстахъ. 11. Ближайшая къ сей церкви: есть орловская михайловская въ 5и Смолянская въ 7-ми вѣрстахъ Нѣжинскаго уѣзда 12. Припиской къ сей церкви нѣтъ 13. равно и домовой церквы въ семъ приходѣ не имѣется 14. Опись церковному имуществу есть зделана 1729-го года скреплена присудствующими духовнаго правленія Симіономъ Радуенкомъ за шнуромъ и печатью

15. Приходніе книги въ суммахъ свѣчной и церковной за шнуромъ и печатью Козелецкаго духовнаго правленія 1809 года вѣдутся исправно и хранятся въ целости. 16. Копіи съ метрическихъ книгъ за 1785 годъ хранятся такъ же въ наличности. 17. Исповедные росписи 1790 года хранятся въ целости 18. Въ обискной книги выданной за шнуромъ и печатью скрепленной присудствующими Духовнаго правленія протоіереемъ Стефаномъ Григоровичемъ написанихъ 78 листовъ и ненаписанихъ 61 О причтѣ означенной [церкви] Священникъ Василій Іосифовъ Шингорей — 43 года, сынъ священнической, въ семинаріи не учился, былъ въ хорѣ архіерейскомъ. 1810-го года рукоположенъ въ дьяконы къ Крещатинской Кресто-Воздвиженской церкви бывшемъ преосвященнымъ черниговскимъ Михаиломъ, 1817 февраля 17 дня рукоположенъ во священники преосвященнымъ Кіевскимъ Иринѣемъ къ церкви Трехъ Святительской Гальчинска сего же уѣзда. А въ 1831 годѣ по прошенію села Грабовки прихожанъ перемещенъ къ настоящей церкви. Граммоту имѣлъ но во время случившагось со стороны пожара 1825 года оная съ горела совместо съ дьяконской и дворянскою. Въ чтеніи священнослуженіи до непохвальнаго излишества скоръ, въ пѣніи хорошъ, а въ катихизисѣ посредственъ. Поведенія средственнаго, но лѣнивъ въ церковныхъ отпискахъ и медлителенъ въ пересилкѣ указаныхъ дѣлъ Причту не въ родствѣ

Въ 1825-м году былъ подъ судомъ за самовольное и нерезонное повѣнчаніе чужой прихожанки и штрафованъ взысканіемъ съ него на вдовъ штратъ 10 ру денегъ, в въ 1828м году по отмѣтки бывшаго благочиннаго Краковецкаго за поведеніе непохвальное былъ посилаемъ для исправленія и испытанія нравственности въ архіерейскій домъ на 1 мѣсяцъ Въ семѣйствѣ у него жена Екатерина Иванова дочь — 42 [лѣтъ] дѣти ихъ Мавра — 16 Ксенія — 14, читать и писать неумѣетъ Марія — 10, обучается руской грамотѣ Дьячковское место прочно, билетный пономарь Михайлъ Прокоповъ Нарченскій, определенъ къ сей церквѣ на сію должность — 17 [лѣтъ] въ предмѣтахъ причетнических малознающ [поведенія] средственнаго Причту не въ родствѣ подъ слѣдствіями и судомъ не былъ умершаго священника Леонтія Роминцова жена Копетолина Афонасіева дочь — 35 [лѣтъ] [поведенія] разсѣяннаго дети ея Анна — 15, Надежда — 13 - обучаются граматикѣ въ Черниговскомъ уѣздѣ Марія — 12 Леонтій — 10, обучается въ приходскомъ училищѣ въ Черниговѣ, [обучается] хорошо 6

Яковъ — 6, Матфей — 4, необучаются по малолетству О прихожанахъ означенной церкви Помѣщичьихъ и мѣлкопоместныхъ дворянъ — 5 дворовъ, число душъ: мужеска — 11 , женска — 18 козачихъ — 30 дворовъ, число душъ: мужеска — 121, женска - 147 владѣльческихъ крестьянъ — 42 дворовъ, число душъ: мужеска — 179, женска - 217 итого 77 дворовъ, число душъ: мужеска — 311, женска - 382 Препятствій въ сообщені къ церкви никакихъ нѣтъ Грабовской Троицкой церкви священникъ Василій Іосифовъ Шингирѣй подписался

Варто звернути увагу на штрафи, накладені на священника Василя Шингирея, за вінчання чужих парафіян. В ті часи церква була фактично єдиною державною установою, що, через проведення релігійних обрядів, виконувала, в якості однієї з основних функцій, реєстрацію народження, шлюбу, смерті. (Власне, початково, цивільний шлюб — це шлюб, який зареєстрований без участі церкви державними службами реєстрації цивільного стану). Тобто зареєструвати факт народження чи шлюбу можна було лише в церкві чи іншій релігійній установі, відповідно до віросповідання. Поряд з цим, діяло жорстке закріплення віруючих за певною парафією, проведення священником релігійного обряду для чужих парафіян без поважної причини та, особливо, при наявності скарги “постраждалого” священника, суворо каралось.

До речі, щодо шлюбів — зазвичай, вони укладались пожиттєво, вступити в новий можна було лише після смерті когось з подружжя чи в разі відбування кимось (зазвичай, чоловіком) тривалого ув'язнення чи зникнення безвісті на тривалий час. Решта випадків потребувала складної тяганини та рішення високих урядовців. Цікавим є випадок подружжя Гната Лутченка з Лукашівки та Ольги Гриценко з Грабівки, які побрались 1877-го року в грабівській церкві (вінчання відбувалось, як правило, в селі нареченої) та були розлучені 1898-го року вслѣдствіе прелюбодѣянія Ольги Ѳеодоровой Лутченко. Присуд Чернігівського єпархіального начальства був наступним — дозволити Гнату вступити в новий шлюб, а Ольгу приректи на довічну безшлюбність. Як довго священником був Василь Шингирей встановити, поки що, не вдалось. В 1875 році священником Микола Яценко, якого, в тому ж таки 1875-му, було переведено в с. Реутинці Кролевецького повіту. В Грабівці на період 1875-1878 років його замінив Леонід Максимович. Наступником Максимовича в 1878-1882 роках став Борис Горбачевський. Після нього з 1882-го новим священником призначений, переведений з Олишевки, Григорій Захвалинський. При Захвалинському завершується 125 річна історія, описуваної церкви. Її було визнано вітхою і взамін було збудовано та 30.08.1890го року освячено нову, приміщення якої, за радянської влади було переобладнано на сільбуд. Але це вже предмет іншого дослідження.

План церковного двору 1887-го року

Реконструкція вигляду Троїцької церкви села Грабівки на другу четверть XIX століття Олександр Бондар (м. Чернігів) Стара дерев’яна Троїцька церква в с. Грабівка, збудована у 1764 р. належала до церков, що ще зберігали традиційні та характерні риси культового будівництва другої половини XVII – початку XVIII cт. Згідно з планом ХІХ ст. це була хрещата в плані споруда, з квадратною навою та прямокутними бабинцями та апсидою. Зважаючи на час побудови, можна з впевненістю сказати, що будувалася вона вже одразу на мурованному фундаменті. Першопочатково вона була одноверхою, імовірно з двома заломами, що підвишували її цетральний об'єм. Згідно опису 1834 р. її дещо перебудували. Імовірно в цей час вертикальна, традиційна, шалівка була замінена горизонтальною, а дзвіницю з’єднали з головним об’ємом споруди за допомогою коридору. Такі дзвіниці були двоярусними. Після цих перебудов церква набула деяких рис класицизму.

Малюнки-реконструкції виконані Олександром Бондарем Окрема подяка настоятелю Івано-Богословської церкви Лосинівки о. Олегу Гузі за консультації. /зауваження та побажання щодо публікації прохання надсилати на e-mail orlyvka@gmail.com /