–
8 (94) 20 âåðåñíÿ 2014 ð.
На фото В. Лук’янчука: інавгурація нового 2014/2015 навчального року у СНУ імені Лесі Українки (с. 4)
ЕВАЛЮАЦІЯ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ
c. 5
ЗНАЙОМТЕСЬ: ФУЛБРАЙТІВЕЦЬ ДЖОН МАККЕЙБ-ЯНКІ
c. 7
БЛАГОДІЙНИЦТВО І ВОЛОНТЕРСТВО
c. 9–12
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
ОФІЦІЙНО
У Києві обговорювали питання імплементації Закону України «Про вищу освіту» 6 вересня набрав чинності Закон України «Про вищу освіту», тому саме в цей день у Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка відбулася нарада з питань імплементації закону для керівників вітчизняних вищих навчальних закладів за участю Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, міністра освіти і науки Сергія Квіта, народного депутата України, голови Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілії Гриневич. У засіданні взяв участь також ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан. Міністр освіти і науки Сергій Квіт зазначив: «Впровадження Закону України “Про вищу освіту” – досить складний процес, адже в ньому є багато норм, нових структур, яких в Україні до цього часу не було. Ми дбаємо про те, щоб були стандарти в розумінні нового Закону “Про вищу освіту” і про співпрацю навчальних закладів з імплементації цього нормативно-правового акта». На нараді обговорили План заходів МОН щодо реалізації Закону України «Про вищу освіту» та презентували сайт, який покликаний сприяти спільній роботі ВНЗ над імплементацією закону. Як повідомив Сергій Квіт, на сайті зможуть зареєструватися всі університети, проводитиметься обговорення, розміщуватимуться нові документи, які продукуватимуть вищі навчальні заклади. Водночас голова Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Лілія Грине-
2
вич зазначила, що з прийняттям демократичного, проєвропейського та системного Закону розпочинається нова віха розвитку української вищої освіти; саме в цій редакції закону багато прогресивних норм. «Ми спробували в публічному діалозі врахувати всі інтереси заради однієї основної мети – реального підвищення якості вищої освіти в країні та формування нашої освітньої системи як конкурентоспроможної для входження до Європейського Союзу», – резюмувала голова профільного парламентського комітету. Лілія Михайлівна звернула увагу ректорів на три етапи впровадження реформи. Перший – це доопрацювання законодавчої бази, без якої неможливо прийти до нових стандартів. Уже з вересня 2015 р. розпочне роботу Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, а ВНЗ України перейдуть на максимальне навантаження викладачів у 600 годин (замість 900). Це означає, що навчальні програми будуть змінені відповідно до нових освітніх стандартів. Також, за новим законом, студентам надається право обирати зміст освіти – до 25 % , що посилить конкуренцію між викладачами. Ще один етап – третій, з якого розпо-
чнеться додаткове можливе фінансування деяких положень Закону (з 1 січня 2016 р.). У своєму виступі Арсеній Яценюк підкреслив, що Закон України «Про вищу освіту» містить багато новацій, зокрема реальний статус автономії вищого навчального закладу. Прем’єр-міністр розповів, що вже розроблено механізм забезпечення якості освіти: «Державне замовлення буде йти тільки на ті вищі навчальні заклади, які дають якісну освіту. Іншими шляхами ми не вирішимо проблему, як забезпечити якість освіти і зменшити кількість вишів, які є неефективними і видають папірці під назвою “диплом”». Згідно із законом, наступного року почне працювати Національне агентство із забезпечення якості освіти. Глава Уряду зазначив, що через це Агентство керівники ВНЗ будуть боротися за значні ресурси, які держава виділяє на освіту. Арсеній Яценюк також повідомив, що розроблено законопроект про єдиний стипендійний фонд країни. «Стипендії потрібно платити тим, кому треба платити. Стипендія – це не соціальна пільга. Стипендія – це стимул. Наша пропозиція – створити єдиний стипендійний фонд і прийняти рішення про те, яким чином, кому і на яких підставах виплачувати стипендії», – підсумував прем’єрміністр. Учасники наради заслухали думки та пропозиції щодо реформування освіти багатьох керівників ВНЗ, зокрема голови спілки ректорів, ректора Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Леоніда Губерського, президента Національної академії педагогічних наук України Василя Кременя та інших. Валентина КОРНІЙЧУК Фото з сайту univ.kiev.ua/news
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
ОФІЦІЙНО
На часі: освітні й економічні аспекти діяльності ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації 12 вересня в Коледжі технологій, бізнесу та права Східноєвропейського націо нального університету імені Лесі Українки відбулося об’єднане засідання Ради директорів та обласного методичного об’єднання заступників директорів із навчальної роботи ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації. На захід були запрошенні ректор СНУ імені Лесі Українки Ігор Коцан, проректор із навчальної роботи цього ж вишу Світлана Гаврилюк, начальник управління освіти і науки Волинської ОДА Валентина Загрева, заступник голови Волинської облдержадміністрації Світлана Мишковець. Відкрив засідання і привітав учасників голова Ради директорів ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації, директор Луцького педагогічного коледжу Петро Бойчук. Про особливості виконання місцевого бюджету за видатками на освіту у 2014 році розповів начальник відділу соціальнокультурної сфери департаменту фінансів Головного фінансового управління Волинської ОДА Юрій Фредюк. Він повідомив, що з початку навчального року запроваджено режим
економії електроенергії, зокрема збільшено тривалість зимових канікул. Згідно з постановою №110 від 25.03.2014 р. з 01.10.2014 р. відбудеться диференціація заробітної плати від 1 по 6 тарифні розряди. Для всіх працівників бюджетної сфери передбачено зміни в розмірі мінімальної заробітної плати: з 01.01.2015 р. вона становитиме 1257,00 грн, а з 01.12.2015 р. – 1284,00 грн. Завідувач сектора економіки та прогнозування управління освіти та науки Волинської ОДА Олена Марчук доповіла про прогнозні показники бюджету, нову бюджетну класифікацію, програмно-цільовий метод планування бюджету. Згідно з інструкцією
№ 102 в частині оплати праці станом на 05.09.2014 р. мають бути затверджені тарифікаційні списки. У випадку виробничої необхідності, згідно з п. 3 (під час проведення ліцензування та акредитації), дозволено вводити додаткові посади за рахунок коштів додаткового фонду, але не більше як 10 %. Слово взяла також Світлана Мишковець, яка наголосила, що у ВНЗ велика увага повинна бути приділена дітям, батьки яких загинули в зоні АТО чи беруть участь у бойових діях. Ці студенти за змогою повинні бути переведені на державну форму навчання або зменшити для них вартість навчання, у разі потреби забезпечити їх гуртожитком і безкоштовним харчуванням. Студенти-переселенці з Луганської та Донецької областей мають право на вільне відвідування занять. Пані Світлана також звернула увагу на проведення моніторингу використання електроенергії в навчальних закладах та здійснення максимальної її економії за рахунок перенесення часу початку навчання в рамки світлового дня, перегляд навчальних планів та їх виконання шляхом ущільнення навчального процесу та збільшення канікул узимку. Начальник управління освіти і науки Волинської ОДА Валентина Загрева привітала всіх присутніх із початком навчального року та рекомендувала частіше проводити на виховних годинах уроки мужності за участю військовослужбовців та бійців АТО, створити куточки або меморіальну дошку пам’яті для вшанування загиблих. Ректор СНУ імені Лесі Українки Ігор Коцан зосередив увагу на головних змінах у новому Законі України «Про вищу освіту», окреслив основні завдання інтеграції української системи освіти до європейської. Він зазначив, що з 2015 року буде створене На-
ціональне агенство із забезпечення якості освіти, яке здійснюватиме ліцензування та акредитацію навчальних закладів, перевірку знань студентів. Для збереження контингенту студентів і його збільшення виші повинні запроваджувати інновації в навчальний процес, перейти на тестову систему контролю якості знань. Велику увагу потрібно приділя-
ти дистанційній формі навчання, яка з часом замінить заочну. Директор Коледжу технологій, бізнесу та права Станіслав Щеблюк розповів про систему освіти у ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації в рамках новоприйнятого закону. Заступник директора з навчальної роботи Ігор Макарук ознайомив присутніх із сучасними тенденціями застосування медіа-інформаційних технологій у навчально-виховному процесі ВНЗ І–ІІ р. а. В обговоренні важливих і актуальних освітніх та економічних питань загалом взяли участь понад 20 директорів та їхніх заступників ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації. Після доповідей і дискусій були підведені підсумки. Вл. інф.
3
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
АКТУАЛЬНО
У добру путь за знаннями! Перші вересневі дні у вищих навчальних закладах України ознаменовуються посвятою першокурсників у студенти. Цьогоріч у СНУ імені Лесі Українки за освітньокваліфікаційним рівнем «бакалавр» здобуватимуть освіту 2140 юнаків та юнок, ОКР «спеціаліст» – 1674, «магістр» – 680. 4 вересня на стадіоні Лесиного університету відбулося інавгураційне відкриття 2014/2015 н.р., у якому взяли участь митрополит Луцький та Волинський, владика Михаїл із духовенством, ректор вишу Ігор Коцан, голова міської ради Микола Романюк, радник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кошарук, перший заступник Волинської обласної ради Олександр Пирожик, начальник управління освіти та науки Волинської ОДА Валентина Загрева, член наглядової ради Василь Токарський та інші. Урочистість розпочалась із покладання квітів від колективу та студентства університету до пам’ятників Тарасові Шевченкові, Лесі Українці та стіни пам’яті Героїв Небесної сотні. Сьогодні наша Батьківщина переживає нелегкі часи. Студентська молодь найперше проявила активну громадянську позицію, мужність і героїзм на Майдані, а зараз воює на Сході України. Спудеї Лесиного вишу також відстоюють єдину, вільну та незалежну країну. Болючою раною для всіх нас стала
героїчна смерть студентів інституту фізичної культури та здоров’я СНУ імені Лесі Українки Андрія Снітка й Артема Карабана. Учасники інавгурації хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих на Майдані та під час проведення АТО. Для складання урочистої обітниці студента Східноєвропейського національного
4
На фото: ректор і проректори вишу, представники міської та обласної влад, духовенство
університету імені Лесі Українки і присяги на вірність у навчанні та праці своїй альмаматер, рідній Волині, українському народу на імпровізовану сцену вийшов першокурсник інституту іноземної філології Андрій Моренчук. Опісля виголошення обітниці молодь тричі повторила: «Присягаємо!» З вітальним словом до присутніх звернувся Ігор Коцан. Ректор привітав першокурсників із посвятою у студенти, викладачів, магістрів – із новим навчальним роком. Ігор Ярославович закликав спудеїв Лесиного вишу мобілізуватись і наполегливо навчатися задля того, щоб наша Україна стала могутньою, вільною та незалежною країною. А викладачі докладатимуть максимум зусиль, аби студентська молодь успішно навчалась і здобула омріяну спеціальність. Звертаючись до присутніх, Ігор Коцан повідомив, що в університеті є традиція: кожен навчальний рік працювати під девізом, який приймає вчена рада. Так, 2014/2015 н. р. пройде під гаслом: «Допомагаючи один одному, ми станемо непереможними!». «Творчого натхнення, нових перемог! Слава Україні! Героям слава!», – такими словами закінчив свій виступ ректор. Цього дня багато гарних слів і побажань линуло на адресу нашої молоді та їхніх наставників, зокрема від голови наглядової ради Ігоря Палиці. Вітання Ігоря Петровича зачитала ведуча дійства. Митрополит Луцький та Волинський, владика Михаїл із духовенством благословили першокурсників і магістрів на успішне
навчання. Опісля відбулося вручення атестатів доцентів та професора науковцям Лесиного університету. Вчене звання професора кафедри геометрії і алгебри присвоєно Олександру Чичуріну, доцентів кафедри загальної та соціальної психології – Василю Подляшанику, кафедри філології та методики початкової освіти – Наталії Іовхімчук, кафедри цивільно-правових дисциплін – Марії Сокол, кафедри неорганічної та фізичної хімії – Оксані Строк. Церемонія урочистої інавгурації завершилася пісенним вітанням лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів, студентів інституту мистецтв Вікторії Федорчук та Юрія Литвинюка. А під спів народного артиста України, професора кафедри історії, теорії мистецтв та виконавства СНУ імені Лесі Українки Василя Чепелюка юнаки та дівчата запустили в небо блакитно-жовті кульки. Валентина КОРНІЙЧУК
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
АКТУАЛЬНО
Евалюація як один зі шляхів інтеграції України в освітній простір Європи 27–29 серпня на базі Східноєвропейського національного університету імені Лесі України під патронатом Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи відбувся інноваційний семінар «Евалюація освітнього простору». Мета заходу – ініціювання процесів із вивчення евалюації в Україні, обґрунтування доцільності наукових і освітніх програм та проектів й визначення ролі евалюації в демократизації освітнього простору. Засновником заходу виступив «Центр евалюації науково-освітніх та соціальних програм», який очолює доктор історичних наук, директор Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова Володимир Євтух, у співпраці з Інститутом соціології, психо логії та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова, СНУ імені Лесі Українки, міжнародною дослідницькою групою «Ягеллонські культурні студії». У семінарі взяли участь науковці з Німеччини, Польщі й України, зокрема з НПУ імені М. П. Драгоманова, СНУ імені Лесі Українки, Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Зі словами вітань до учасників наукового зібрання звернулися ініціатори семінару – професор Володимир Євтух та ректор Лесиного вишу, професор Ігор Коцан. Володимир Борисович зосередив увагу присутніх на потребі дослідження українського освітнього простору крізь призму евалюації
сування у повному смислі слів: професійно, персонально, інтелектуально», у котрій на прикладі Європейського Союзу проаналізував попит і пропозицію на ринку праці, результативність освітніх програм для молоді, що покликані вдосконалювати професійні навички та сприяти кращій міжкультурній комунікації студентів. Не оминули увагою науковці й новий Закон України «Про вищу освіту». Професор ЛНУ імені Івана Франка Наталія Коваліско зосередила увагу на позитивних аспектах нового Закону, зокрема на нововведеннях про магістерНа фото (зліва направо): Володимир Євтух та ські програми, студентську Ігор Коцан мобільність, автономію вишів. На важливості процесу комуз використанням кращого європейського нікації між науковцями, опридосвіду в цьому напрямі. Також наголосив, людненні своїх наукових праць в Інтернеті що сам термін «евалюація» – це не лише через створення веб-сайтів, реєстрації у оцінка ефективності освітніх послуг, а зна- науково-метричних наукових базах наголочно ширше поняття. Ігор Коцан відзначив сила директор бібліотеки Драгоманівського важливість такої зустрічі та можливості об- університету Людмила Савенкова, адже це, міном досвідом й напрацюваннями в сфері безумовно, сприятиме обміну й популяризаосвіти, особливо у світлі прийняття нового ції української науки у світі. Опісля головний Закону «Про вищу освіту», який покликаний виконавчий директор провідного світського інтегрувати українську освітню систему до журналу регіону Райн-Майн «ТОП Magazin» європейського освітнього простору. Міхаель Руісс провів майстер-клас щодо Про польський досвід у царині евалюа- створення та управління проектом публічції, наукові та практичні особливості евалю- ного журналу. аційних процесів присутнім доповів доктор Після завершення доповідей дискусія соціологічних наук, професор Ягеллонсько- тривала довкола таких питань: евалюація як го університету Лєшек Корпоровіч, який зак інтергалузева дисципліна; до якої міри евацентував на перевагах і викликах евалюації. люація може бути ефективною у супроводі Почесний професор у галузі зв’язків з гро- соціальних змін у суспільстві; чи можлива мадськістю НПУ імені М. П. Драгоманова, реалізація евалюації в освітньому просторі доктор Морітц Гунцінгер виступив із допо- України; ефективні інструменти евалюації та віддю «Від початкового до кваліфікованого перспективи розвитку евалюації в Україні. рівня на ринку праці в Європі – шанс проЩе одним ключовим моментом семінару
5
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
АКТУАЛЬНО стало те, що він збігся у часі та місці проведення з Міжнародним науково-практичним семінаром-конференцією «Нові медіа і громадянське суспільство» (організатор – ГО «Форум українських журналістів»). Відтак учасники обох заходів провели спільне засідання, під час якого виділили інтереси та можливі шляхи співпраці у сфері міжнаціональної комунікації й підтримці інноваційних освітніх проектів. Так, розглянуто питання будівництва студмістечка на вул. Володимирській, 1, відкриття Європейських студій при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, низку освітніх програм для талановитої й здібної молоді. За результатами семінару вирішено започаткувати періодичний науковий журнал, присвячений евалюації, у першому числі якого будуть опубліковані доповіді, виголошені під час семінару; зосередити власні та зусилля партнерів для активнішої співпраці між науковими колами України та ЄС. Крім того, головні ініціатори заходу Володимир Євтух та Ігор Коцан вручили відзнаки учасникам. Володимир Борисович висловив вдячність науковцям і керівництву Лесиного вишу за підтримку та допомогу в організації наукового семінару. Морітц Гунцінгер вручив відзнаку «Хрест ордена за заслуги з міжна-
родного співробітництва» Ігорю Коцану, а також відзначив проректорів Анатолія Цьося, Михайла Яцишина (на фото), Світлану Гаврилюк, Василя Подляшаника, професорів Ларису Засєкіну, Ірину Біскуб, Наталію Павліху, декана інституту іноземної філології, доцента Оксану Рогач, помічника ректора Сергія Мостенця та підприємця Володимира Фіщука за вагомий внесок в освітню євроінтеграцію. Зі свого боку, ректор Ігор Коцан вручив найвищу відзнаку СНУ імені Лесі Українки – Золотий нагрудний знак – доктору Морітцу Гунцінгеру та головному виконавчому директору «ТОП Magazin» Міхаелю Руіссу. Срібним нагрудним знаком Лесиного вишу нагороджено доктора Collegium Civitas (Варшава, Польща) Анджея Жибалу, доцента кафедри аналітичної економії та міжнародної економіки ЛНУ імені Івана Франка Галину Щербу, доцента кафедри соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова Володимира Крячка. За плідну співпрацю в науково-освітній діяль-
ності Ігор Ярославович вручив грамоти викладачу кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Богдані Гвоздецькій, магістру соціології Марії Каплун, аспіранту кафедри соціології НПУ імені М. П. Драгоманова Олександру Коротичу та викладачу кафедри соціології Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова Юлії Сюсель. Вл. інф.
Луцьк і Люблін: нові пріоритети співпраці 20 вересня в м. Любліні (Республіка Польща) відбулася зустріч делегації Волинської обласної державної адміністрації на чолі з головою ОДА Володимиром Гунчиком із головою уряду Люблінського воєводства Войцехом Вільком, у якій взяв участь також ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан. Тема зустрічі – обговорення питань, пов’язаних із функціонуванням державного кордону між Польщею та Україною, розвитком співпраці волинського і любельського бізнесу, а також польських і українських вишів. В обговоренні питань налагодження співробітництва між університетами Любліна та СНУ імені Лесі Українки взяли участь голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик, начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОДА Андрій Ломага, воєвода Войцех Вільк, Генеральний консул України в м. Любліні Іван Грицак, ректор Східноєвропейського національного університету
6
Під час зустрічі було розглянуто проблеми перетину кордону науковими працівниками вишів та студентами; адаптації українських студентів, які навчаються в Любліні, в польському суспільстві й ін. Крім того, обговорено питання створення Бюро європейських проектів, основна мета якого – залучення коштів грантових програм ЄС, а також функціонування програми «Подвійний диплом». Як приклад було наведено досвід співпраці СНУ імені Лесі Українки та Вищої школи економіки та інновацій в м. Любліні за цією програмою. Так, цьогоріч дев’ять студентів інституту економіки та менеджменту Лесиного вишу паралельно отримали європейський диплом магістра зі спеціальності «Економіка На фото (зліва направо): підписання Угоди про підприємництва». співробітництво між СНУ імені Лесі Українки та За результатами роботи волинУніверситетом Марії Кюрі-Склодовської (Ігор ської делегації та польських колег Коцан, Станіслав Міхаловскі, відбулася прес-конференція голови Володимир Гунчик, Войцех Вільк) ОДА Володимира Гунчика та воєвоімені Лесі Українки Ігор Коцан, начальник ди Войцеха Вілька, під час якої, звавідділу міжнародних зв’язків Лесиного вишу жаючи на прийняття нового Закону України Ігор Чуліпа, ректор Університету Марії Кюрі«Про вищу освіту», було продовжено угоди Склодовської Станіслав Міхаловскі, прорекпро співпрацю між СНУ імені Лесі Українки тор з промоції та міжнародних зв’язків Люта Університетом Марії Кюрі-Склодовської блінського католицького університету імені та Люблінським католицьким університетом Яна Павла ІІ Урсула Папроцька-Пьотровська, імені Яна Павла ІІ. ректор Вищої школи економіки та інновацій Вл. інф. в м. Любліні Мірослав Ярош та канцлер Вищої школи підприємництва й адміністрації в м. Любліні Барбара Зуроєвська.
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ
І Загальнопольський конгрес європеїстики 18–20 вересня у Варшаві під патронатом Президента Республіки Польща Броніслава Коморовського відбувся І Загальнопольський конгрес європеїстики, в якому взяли участь 460 учених і практиків із питань європейської інтеграції. Ініціатор і організатор заходу – Інститут європеїстики факультету журналістики і політичних наук Варшавського університету. Програмову раду конгресу очолював професор Адам Константи Войтащик. Конгрес репрезентували європеїсти, політологи, економісти, культурознавці, фахівці права та психології, представники уряду і Сейму Республіки Польща, європейських інституцій тощо. У ході роботи конгресу від-
булися засідання 107-ми секцій із різноманітних тем європеєзнавства та розвитку Європейського Союзу, місця і ролі у цьому процесі Республіки Польща. Серед них – секція «Криза на Україні. Шанси і можливості її подолання» (модератор – професор Інституту європеїстики Варшавського університету Юзеф Тимановський). Участь у роботі цієї секції взяли про-
юзу.
фесори Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Про Україну в умовах демократичних трансформацій розповів Валерій Бортніков. Ірина Біскуб виступила із науковою доповіддю «Політична криза в Україні крізь призму університетів: досвід СНУ імені Лесі Українки». Економічні проблеми України на шляху європейської інтеграції висвітлила Наталія Павліха. Учасники секції активно обговорювали політичні, економічні та соціальні проблеми сьогодення в Україні, ділилися досвідом Республіки Польща щодо її інтеграції до Європейського СоІгор ЧУЛІПА, начальник відділу міжнародних зв’язків
У СНУ імені Лесі Українки перебуває професор зі США З 2 вересня у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки перебуває декан факультету комунікації в Коледжі Бетел м. Норт Ньютон (штат Канзас), професор Джон МакКейбЯнкі. Джон МакКейб-Янкі здобув магістерський ступінь у галузі мовної комунікації в Іллінойському університеті, а докторський ступінь – в Університеті штату Луїзіана. В Коледжі Бетел він викладає з 1986 року, а нині – декан факультету комунікації. У 2010-му МакКейб-Янкі одержав звання Почесного голови секції мови й криміналістики в Коледжі Бетел. МакКейб-Янкі – режисер десятків вистав та мюзиклів на сцені Коледжу, керівник театральних проектів у в’язницях та виправних установах штату Канзас. Навесні 2014 року він став переможцем Програми обміну науковцями імені Дж. Фулбрайта й вирушив до України читати лекції. Професор має українське коріння, позаяк його предки мешкали на території історичної Волині. Це були німецькошвейцарські фермери-меноніти, запроше-
ертацією з музикознавства. Сім’я МакКейба-Янкі полюбляє відвідувати театр, музеї та подорожувати. Мені вдалося поспілкуватися з високоповажним гостем. Прийшла я трішки раніше. Гостинно зустріла завідувач кафедри загальної та соціальної психології Лариса Засєкіна, яка й змалювала загальний образ американського вченого. Через кілька хвилин відчинилися двері й увійшов худорлявий, сивочолий, статечний чоловік, щирий, відкритий до спілкування, стриманий і водночас радісний, привітний, дещо розгублений, проте вдячний за увагу до його персони. Так, це професор Джон МакКейб-Янкі. На фото (зліва направо): Ігор Коцан, Лариса – Чи вперше Ви приїхали в Засєкіна та Джон МакКейб-Янкі Україну? Які враження справила наша країна? ні до України Катериною ІІ. Згодом родина – Коли я навчався в університеМакКейба-Янкі емігрувала до США через ті США, я приїжджав у Київ, Запоріжжя. Це невдоволення політикою царського уряду був так званий університетський тур. Росії. Щодо вражень, то їх можна розділити Підтримує всі починання професора на дві частин. Перебуваючи в Україні 1978 Джона його дружня сім’я. Дружина – вчи- року, радянського періоду, зрозумів, що це телька місцевої школи. Дочка, навчаючись було закрите і контрольоване суспільство. у Коледжі Бетел, отримала ступінь бака- Тоді вражало все однакове: одяг, будинки. лавра психології. Син має два ступені з А сьогодні навпаки: все яскраве, різне. І ті двох спеціальностей – «Німецька мова» люди, яких бачу в Україні, дуже подібні до і «Музика». Зараз він працює над дис- американців.
7
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ Крім того, я, як і кожен фулбрайтівець, відчуваю дуже великий інтерес до себе: до мене підходить багато людей, цікавляться Сполученими Штатами, способом життя, побутом, культурою, моїм університетом. – Що вплинуло на рішення приїхати саме в Луцьк? – У моєму запрошенні вже було вказано, що працюватиму я в Луцьку, у вашому університеті. Щоправда, планував їхати у виш м. Сімферополя, проте після анексії Криму довелося шукати інший навчальний заклад. В офісі Фулбрайта переглянули українських стипендіатів, серед яких була Лариса Засєкіна. Вона ж погодилася прийняти мене у СНУ імені Лесі Українки – і я тут. – Мета перебування в Луцьку й університеті зокрема. – Моя програма безпосередньо пов’язана з Програмою наукового обміну Фулбрайта. Це налагодження міжкультурного спілкування в академічному, культурному, соціальному плані. Я приїхав пізнати іншу країну, поспілкуватися з людьми, студентами, вченими, побачити, як працює український університет. І найголовніше – увесь здобутий досвід я маю привезти у США і поширювати його там. Зокрема, ідею про Україну, ваш розвиток, ваш університет. – Розкажіть докладніше про коло професійних зацікавлень. – Мої інтереси змінювалися з моїм розвитком, набуттям життєвого досвіду. Дисертація стосувалася історії, культу-
ри України. Серед людей своєї спільноти (меноніти. – Авт.) я дізнавався цікаві факти про Україну. Відтак, назва моє дисертації «Наративний і побутовий дискурс: акторська майстерність у життєвих історіях шведсько-волинських менонітів». Крім того, я працюю в маленькому коледжі, де викладаю чимало курсів, тому змушений самонавчатися. Викладаю і
8
театр, і комунікацію, і роботу в комунікативних групах, – усього по трошки. Та я вважаю, це дуже добре, бо дізнався корисного з багатьох сфер. Упродовж двох років я ставлю сам вистави, серйозно займаюся сценічним мистецтвом. Один з інтересів – документальний театр (щось на зразок наших вистав просто неба (реконструкції історичних подій). – Авт.). Вистави побудовані на документальних даних, фактах (про видатних людей, політиків, громадських діячів). Зараз дуже популярна вистава про мою спільноту. В постановці задіяні професійні актори, аматори, студенти. Столичні театри не ставлять документальних вистав, а лише провінційні. Другий інтерес – постановка вистав у в’язниці. Основна мета такого виду діяльності – психотерапевтична і виховна, зокрема формувати у в’язнів просоціальну поведінку, позитивну особистість, відповідальність, працювати відповідно до розкладу, співпрацювати одне з одним. Оскільки в’язні не можуть виявити свою соціальну активність, як люди на вулиці, театр дозволяє цю соціальну активність вибудовувати. – Які ж дисципліни Ви читатимете в нашому університеті? – Я фахівець із комунікації та театрознавства. На факультеті психології читатиму курс із психолінгвістики (уже були заняття з другокурсниками, заплановано курс «Прикладна психолінгвістика» у другому семестрі для магістрів). Також в ІСН читатиму курс «Театрознавство». Маю бажання зустрічатися зі студентами, планую організувати аматорський театр чи факультатив із театрального мистецтва. – Ви вже розпочали читати лекції. Професоре Джоне, як працюється з
нашими студентами? – Студенти Лесиного вишу вразили мене дисциплінованістю, бажанням знати якнайбільше, просто «хочучки і чомучки», повагою до моєї персони, адже таку повагу до професора не завжди можна відчути у Сполучених Штатах. – Проведіть паралель між українськими й американськими студентами. – Студенти є студентами, вони однакові всюди. І більше спільного, ніж відмінного. Я проживаю в профілакторію, тому помітив, що ваші студенти багато проводять часу на спортивному майданчику. У Штатах молодь вся занурена в телефони, планшети, ноутбуки. Проте всі студенти активні. – Чого би Ви хотіли навчити наших студентів, щоб вони запам’ятали на все життя? – Передусім я б хотів подолали серед ваших студентів укладені стеоретипи про американців, США. Хочеться показати США в комплексному аспекті. Також бажаю навчити емпатії – здатності співпереживати, змоги подивитися очима іншої людини на будь-яку ситуацію, адже емпатія відіграє велику роль не тільки в психології, а й у комунікації, театрі. – Чого загалом очікуєте від перебування в Україні, Луцьку, університеті? – Гостинності, дружелюбності. Хочу більше й наочно дізнатися про культуру, історію України (бо американці – нація, а українці – етнос із тисячолітньою історією), вивчити українську мову (цікаво, що професор уже знає українською етикетні мовні вирази. – Авт.). Планую багато подорожувати вашою країною, зокрема відвідати історичну батьківщину моїх предків (с. Зелена Поляна Житомирської обл.), об’їздити всю давню Волинь. – Ваші побажання студентам і працівникам університету. – Бажаю продовжувати свою допитливість, цікавість, винагороджувати різні стосунки, щоб не бути самотніми, багато успіху в навчанні, здорового почуття гумору, поціновувати тих, кого зустрічаєте, довгого життя, миру, процвітання. Спілкувалась Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО P. S. Щиро дякую завідувачеві кафедри загальної та соціальної психології, професорові Ларисі Засєкіній за організовану зустріч і кваліфікований переклад.
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
ВОЛОНТЕРСТВО
Студентський фронт інституту іноземної філології Революцію гідності розпочали студенти, першими вийшовши на протести в Києві. Вони ж першими ризикнули життям заради справедливості й продовжують робити це щодня, вступаючи до лав добровольчих батальйонів. Ті, що залишаються в тилу, також воюють… із людською байдужістю, браком часу та сил. Покоління двадцятилітніх служить прикладом для більшості з нас, тому логічно, що розповідь про складну й необхідну працю волонтерського корпусу інституту іноземної філології «Студентський фронт» ми подаємо у форматі інтерв’ю з його головою, магістранткою прикладної лінгвістики Вікторією Бруцькою. Волонтери в Луцькому військовому гарнізонному госпіталі: відвідування поранених з АТО Хороші ідеї часто зароджуються в кількох світлих головах водночас, навіть незважаючи на те, що ці голови не знають одна одну. Професор кафедри прикладної лінгвістики Маргарита Жуйкова запропонувала нам, студентам, навідатися до шпиталю, в якому лікуються хлопці з АТО, і з’ясувати, чим ми можемо допомогти. Як виявилося пізніше, на місці вже працювали волонтери, котрі потроху вирішували питання матеріального характеру і частково – дозвілля. На перший погляд, ніша зайнята і нам там робити нічого, але насправді роботи у шпиталі ніколи не бракує, волонтери там на вагу золота. Як усе починалося? Спершу план був таким: навідатися до шпиталю і з’ясувати, які книги там читають і чи є на чому дивитися фільми. Ми хотіли приділити увагу культурному дозвіллю. На розвідку я взяла свою подругу Віку Сотнікову. Спочатку нам було дуже страшно, ми переймалися, як нас сприймуть, чи не здадуться наші запитання безглуздими і недоречними. Але лід розтопила лише одна фраза: «Єдина втіха – коли тебе навідують». За неї ми і вхопилися. Майже все хірургічне відділення було тоді заповнене пораненими з АТО, тому двох дівчаток, хай навіть дуже вольових і
відданих справі, все одно не вистачало, щоб якісно поспілкуватися з ними всіма. Ми вирішили залучати своїх друзів і знайомих. Хто? Сашко Лазука, голова профбюро інституту іноземної філології, був одним із перших, хто відгукнувся. Цей хлопець взагалі з’являється скрізь, де людям потрібна допомога. Скількох заходів прикладної лінгвістики та навіть всього ІІФ не відбулося б, якби не його добре серце? На курсах української мови для біженців Маргариті Жуйковій допомагав теж він. У шпиталі його знають усі, зокрема і головний лікар. Скинути фільми, налаштувати Інтернет, завести обліковий запис Google чи акаунт у скайпі – із цим звертаються до Сашка. Даринка Гребенко, наша четвертокурсниця, долучилася волею випадку. Я навіть не збиралася її турбувати, бо знаю, що у творчих особистостей часу завжди обмаль. Але зустріла її в місті саме дорогою додому зі шпиталю. Наступного разу вона вже знайшла спільну мову із бійцем, чий брат, як виявилося, грає в тому ж театрі, що і її мама. А ще за кілька днів їй через мене передавали привіт із іншої палати і казали, що вона дуже гарно співає. Влад Білець – ще один прикладний лінг-
віст. Із усіх «моїх» волонтерів він говорить про емоції, які ми відчуваємо у шпиталі, найбільше. Спілкування з людьми там дає нам натхнення і відчуття того, що ця робота не марна. У шпиталі ми познайомилися з іншими волонтерами. Передусім із Наталією Толмачовою. Разом зі Світланою Рейкіною та ще багатьма іншими вони вирішують питання потреб госпіталю. Волонтерка Тетяна разом із подругами навідується до шпиталю і привозить гарячу домашню їжу. Вона, як і ми, наскільки я зрозуміла, досі не була пов’язана із Наталею чи Світланою. Одного дня ми перетнулися і зрозуміли, що волонтерство не обов’язково ініціюють організації – люди просто в хаотичному порядку піднімаються робити добро. Волонтерів у шпиталі зараз так багато, що для координації їхніх дій створено групу в соціальній мережі https://www. facebook.com/groups/801160959904792/. Тут можна стежити за потребами госпіталю і вносити свою лепту.
Анна ЛЕВЧУК, заступник декана з виховної роботи ІІФ Вікторія БРУЦЬКА, голова «Студентського фронту» ІІФ
9
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
БЛАГОДІЙНИЦТВО
З миру по нитці – голому на сорочку, або Як збирали гроші для студентів-учасників АТО 12 вересня на історичному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбувся майстер-клас із розпису традиційної української іграшки. Ідея провести цей захід належала молодому і талановитому майстру Андрію Бондаруку, який здобуває вищу освіту за спеціальністю «Історія» в нашому виші. Як розповів Андрій, що всі зібрані кошти будуть передані студентам-учасникам АТО. З історичного факультету такими виявилися Віктор Гаврилюк (33-політологія) і Петро Ковальчук (41історія). Для ефективного проведення майстеркласу Андрій Бондарук запросив майстриню, художницю Ірину Сардак-Бондарук. Спершу Андрій розповів усім присутнім про традиційні дерев’яні іграшки, їхні види та продемонстрував, як ними бавитись. Ірина ж повідала таємниці розпису іграшки, кольорову гаму, особливості орнаментики. Учасники майстер-класу змогли розмалювати дзиґу чи «закидало» (кілечко з ручкою, у яке потрібно потрапити прив’язаною кулькою). Під керівництвом Ірини СардакБондарук поставали унікальні іграшки, адже
кожен малював, що бажав. Цікавим є те, що здебільшого були обрані патріотичні кольори – синій та жовтий. Майстер-клас відбувся у два етапи: спершу для учнів 4 класу школи № 5, а пізніше для студентів, викладачів і всіх охочих. Усього в майстер-класі взяли участь близько 60 осіб. Проте чимало людей просто надавали грошову допомогу. В результаті було зібрано 1800 гривень. На майстер-клас завітав і один зі студентів, що побував на Сході України, зокрема Петро Ковальчук, який нині у відпустці. Він
розповів, що перебував у Слов’янську, Краматорську, близько Іловайська. Впродовж усього цього часу солдатам, крім основного завдання – обороняти країну, необхідно постійно розвінчувати міф про «страшних бандерівців». Половину від суми зібраних коштів одразу ж вручили Петрові Ковальчуку, а іншу – буде передано батькам Віктора Гаврилюка. Світлана ЧИБИРАК, завідувач Музей етнографії Волині та Полісся
Мистецтво рятує життя 12 вересня на Театральному майдані м. Луцька відбувся благодійний мистецькопатріотичний захід «За нас правда і воля святая» (організатор – інститут мистецтв СНУ імені Лесі Українки). Так студенти Лесиного вишу вирішили зібрати кошти для поранених волинських бійців, які наразі перебувають у Луцькому військовому гарнізонному госпіталі. Зокрема, впродовж концерту можна було пожертвувати будь-яку суму на апарат МРТ. Окрім того, частину коштів вдалося отримати від продажу картин студентів спеціальності «Образотворче мистецтво» інституту мистецтв.
10
ватися та рятувати Україну-неньку. Свій творчий доробок дарували також студенти: вони співали, грали на бандурі, декламували та виконували авторські пісні. Того вечора всі розуміли, що завдяки мужності й патріотизму наших земляків у нас мир і спокій. Дякуємо Вам, дорогі солдати, за наше майбутнє! Упродовж концерту зібрано 3527 грн.
Концерт розпочався молитвою до Богородиці у виконанні вокального квартету «Акорд». Опісля студенти прочитали молитву «Боже великий, єдиний». Продовжив концерт народний артист України Василь Чепелюк, який закликав присутніх гурту-
Іванна МИСЛИВАБУНЬКО Фото із сайту vip.volyn.ua
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
БЛАГОДІЙНИЦТВО
Студенти СНУ імені Лесі Українки – патріоти України Переживаючи складний, проте необхідний етап становлення української незалежності, усі ми хочемо допомагати державі. Найсміливіші йдуть на фронт – обороняти кордони й захищати суверенність України. Завдяки їхньому героїзму й самовідданості двері наших аудиторій і класних кімнат відчинені майбутньому. Навчаючись і залишаючись у тилу, студенти інституту іноземної філології теж хочуть бути корисними. З перших днів військової агресії на сході країни патріотично налаштована молодь ІІФ брала участь у різноманітних акціях на підтримку Збройних сил України, допомозі переселенцям із Криму та Сходу України. Наші студенти Олександр Лазука, Вікторія Бруцька, Анастасія Чупрун, аспірантка Оксана Литвин
вирішили не відпочивати на канікулах, а асистувати професору кафедри прикладної лінгвістики Маргариті Жуйковій на курсах української мови для переселенців. І от вчора із навчальним візитом у відповідь до нас завітали Катерина Ревнюк із Керчі й Алім Сайдаметов із Сімферополя, котрі сьогодні проживають у Луцьку й уже трива-
лий час вивчають українську на курсах (не без допомоги наших студентів). Упродовж кількох годин Катя й Алім навчали всіх охочих робити патріотичні сувеніри з бісеру та стрічок. Надалі студенти планують виготовляти їх для продажу на благодійних аукціонах, а також передавати нашим бійцям АТО. «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для країни», – казав американський президент Джон Кеннеді. Роботи сьогодні багато, вважають у «Студентському фронті» ІІФ. Гуртуймося і ми обов’язково переможемо!
Анна ЛЕВЧУК, заступник декана ІІФ із виховної роботи
Мистецькі колективи Лесиного вишу лікували душі вояків піснею 18 вересня з ініціативи мистецьких колективів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (тріо бандуристок «Дивоструни» та ансамблю народних інструментів «Джерела») і їхніх керівників (професора кафедри музичних інструментів Мирослави Сточанської та доцента цієї ж кафедри Володимира Кучерука) у Луцькому гарнізонному військовому госпіталі відбувся концерт для поранених бійців АТО. Сьогодні у шпиталі 246 осіб, серед яких 227 – учасники АТО. Усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, підтримки. Адже, як зауважив завідувач інфекційного відділення військового госпіталю Святослав Кушпер, вояки, котрі побували в боях і потрапили до лікарні, лише на 5–7 день починають реагувати на навколишній світ, чути і бачити інших людей, бажають спілкуватися. Тому такий
концерт був своєрідною арт-терапією для українських військових. «Ми хочемо висловити шану, глибоку повагу, захоплення нашими хлопцями, які не шкодували себе. Тут люди, які бачили справжню війну, та й зараз видно в їхніх очах сум. Тому наша ціль – зробити їм приємне, підняти настрій, показати, що ми їх любимо, шануємо, віримо, прагнемо викликати по-
смішку, щоб їм стало хоч трішки тепліше на серці. Хочемо, щоб до кінця концерту були очі зовсім інакші, щоб було щастя, радість, надія. Віримо, що в нас усе буде добре, бо ми добрий, талановитий, мужній, сміливий, висококультурний, високодуховний народ», – розповіла професор кафедри музичних інструментів Мирослава Сточанська. Крім того, мистецькі колективи завітали не лише з
11
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
БЛАГОДІЙНИЦТВО музично-пісенними дарункам, а й солодощами й іншими необхідними речами. Своє захоплення бійцями, їхньою мужністю, витривалістю, патріотизмом тріо бандуристок «Дивоструни» висловлювало чудовими українськими піснями: «Молитва за Україну», «Не спи, моя рідна земля», «Карі очі, чорні брови», «Як я люблю тебе», «Порізала пальчик», «Волинські співанки» й ін. Гарний настрій і веселу атмосферу створювали музичні композиції у виконанні ансамблю народних інструментів «Джерела»: мелодії на румунські пісні «Сирба», «Фантазія на гуцульські теми», «Буковинські мелодії», «Концертна полька», «Фантазія на українські народні теми» й ін. Вітали українських захисників також лікар-кардіолог міської поліклініки № 2 Анатолій Остап’юк (прочитав уривок із поеми Ліни Костенко «Берестечко») і доцент кафе-
дри хореографії Леся Косаковська. Е м о ц і й н о завершальним акордом концерту стало колективне виконання «Многії літа» та Гімну України. Дійсно, українська пісня і мелодія – чудодійні ліки для душі. Наші захисники нарешті усміхнулись і повеселішали. Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО
«Господи, храни солдата!» Під такою назвою 18 вересня студенти та викладачі інституту мистецтв СНУ імені Лесі Українки провели благодійну патріотичномистецьку акцію за сприяння громадської організації «Твори добро», підтримки магазину «Дизайн-дім» і скаутської організації «Пласт». «Ми, волиняни, живемо під мирним небом, дякуючи тому, що сотні наших побратимів віддають своє життя та здоров’я, обороняючи Батьківщину від сепаратистів і російських загарбників. Але в нас у центрі Луцька є місце зовсім іншої реальності – Луцький гарнізонний військовий госпіталь, у якому надають медичну допомогу пораненим бійцям. Госпіталь потребує комп’ютерного томографа, рентгенівських плівок та інших медич-
12
них приладь. Саме тому спудеї та педагоги Лесиного вишу організували виступ естрадних співаків і продаж виробів декоративноприкладного мистецтва задля збору коштів на купівлю необхідної техніки. Усі українці зобов’язані нашим героям, тому повинні тепло свого серця, щирість молитви подарувати воїнам. А ми, студенти інституту мистецтв, даруємо вам своє мистецтво», – з такими словами звернулися до глядачів ведучі дійства Анна Сліпчук і Андрій Гранат. Цього сонячного осіннього дня лучани та гості обласного центру мали нагоду ознайомитися з мистецькими доробками юнаків і дівчат нашого навчального закладу: Анни Сліпчук, Юрія Литвинюка, Вікторії Федорчук, Владислава Семенюка, Віктора Кухарика, Петра Семеняка, Катерини Шевчик, Жанни Генсіровської, Тетяни Грицак, Ірини Скубій, Вікторії Михайлець.
Упродовж виступу молодих артистів здійснювався розпродаж картин, виробів декоративно-прикладного мистецтва. А до придбання студентських робіт перехожих закликав завідувач кафедри образотворчого мистецтва, доктор архітектури, професор Олександр Лесик. Завершуючи патріотично-мистецьку акцію, ведучі звернулися до глядачів-слухачів: «Шановні лучани! Нехай наша акція “Господи, храни солдата!” стане промінчиком добра у справі підтримки поранених, які лікуються в Луцькому гарнізонному військовому госпіталі. Кошти, зібрані сьогодні, ми передаємо на придбання комп’ютерного томографа. І щиро віримо, що український народ своєю єдністю та самоорганізацією переможе всі негаразди! Слава Україні!» Упродовж кількагодинного концерту зібрано 5141 грн. Валентина КОРНІЙЧУК
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
ЦІКАВЕ НАВЧАННЯ
Подорожуй із користю Сміливі завжди мають щастя. (Іван Багряний)
У час, коли наша країна запевнила весь світ у прагненні бути не лише територіально частиною Європи, молодь як ніколи намагається бути активною і прогресивною у своїх поглядах та вчинках, щось змінювати, творити, відвідувати інші країни, в такий спосіб доносячи людям інформацію про Україну. Сьогодні існує чимало організацій, які координують та влаштовують різноманітні цікаві тренінги, проекти, конференції для залучення молоді до активної життєвої позиції. Теми таких заходів можуть стосуватися екології, політики, здорового способу життя, журналістики, спорту – будь-чого. Кожен зацікавлений може обрати проект, який йому ближчий до душі, та заповнити анкету на участь. Переважно вимоги прості: знання англійської мови, зацікавлення темою проекту та вік 18–25 років (інколи й більше). А потім уже на конкурсній основі вас обирають учасником проекту. Приємних моментів у таких подорожах завжди безліч: новий досвід, навички спілкування англійською, цікаві зустрічі, нові міста, країни, знайомства. Найголовніше, що після такої поїздки ви станете більш обізнаними у сфері, яку вивчали впродовж тренінгу. Що? Де? Коли? Мені пощастило: я двічі була учасником проекту «Young journalists on tour» як представник львівської громадської організації «Європейський діалог». У листопаді минулого року – у Вроцлаві (Польща). Цього ж року весною – у Берліні (Німеччина). Організатори ведуть проект уже багато років, щоразу варіюючи сфери вивчення. Отож, німецький тренінг був спрямований на журналістів, які бачать себе у спортивному медіапросторі. Проект проходив у три етапи: перші кілька днів учасники мали змогу ознайомитися зі знаннями з журналістики та сталого розвитку (друга підтема), отримуючи їх від професіоналів. Другий етап – практичний: застосування вивчених знань та навичок під час екскурсій до двох міст, де в останні роки відбулися гучні спортивні події. Йдеться про Берлін (чемпіонат світу–2006) і Познань (чемпіонат Європи–2012). Після повернення до основного місця локації ми писали статті на основі зібраних матеріалів за допомогою індивідуальних консультацій, які зрештою вийдуть друком однією газетою (як і по завершенню попереднього проекту). Крім того, з першого дня ми вели свій блог (лінк доступу: http://yjot2014.tumblr.com/). Спорт для людей Раніше я ніколи не уявляла, скільки галузей у спорті. Завжди гадала: гра собі та й
усе, цікава, запальна, але невже може бути ще щось? Але та-а-а-ак! Це важкий процес, над іміджем якого працює чимало людей, який потребує значних капіталовкладень, це дуже часто, перш за все, гроші, а вже потім гра, яка надихає та згуртовує. Також це сфера культурного життя будь-якого суспільства, яка ніяк не може обійтися без журналістики. Адже звідки б ми знали про всі перемоги, поразки, хто б ще створював нам імідж кумирів? Проект познайомив мене із «закулісним» спортом на прикладі найкращих стадіонів Берліна: Олімпійський та Юніон Берлін Стадіон. Перший збудований ще Гітлером (зараз там грає футбольний клуб Берліна «Герта»), а другий – справжніми вболівальниками для своєї улюбленої команди «FС Юніон Берлін». Ми побували в переодягальнях, конференцзалах, прес-центрах, VIP-зонах. Зустрілися з чималою кількістю громадських організацій, які так чи так пов’язані зі спортом. Для прикладу, у нас була зустріч із представником ГО «Viva con Agua» (з іспанської – «життя у воді»), яку створили гравці одного німецького футбольного клубу – FC «St. Pauli». Вони, відвідуючи Кубу, були вражені нестачею питної води в місцевих мешканців, тому створили цю організацію з метою збору коштів для таких потреб у всьому світі. В Україні таких організацій, на жаль, не зустрінеш. Тренінг = цікаво Величезний плюс у такому засвоєнні матеріалу – цікаві способи його подачі: мультимедійні, атракційні, ігрові чи міні-змагання між учасниками. У нас постійно був детально продуманий графік дня, тому ніхто не сумував. Навіть коли ми не навчалися, то грали у футбол чи влаштовували барбекю або якісь веселі тематичні вечори. Для мене, зрозуміло, найцікавішим став український вечір. Усі українці (а нас було аж дев’ятеро) одягли вишиванки і влаштували справді пам’ятні розваги. Була вікторина із запитаннями про Україну-неньку (призи – українські сувеніри), кожному учаснику та тренеру дістався наш прапорець, вдалося почастувати вітчизняними солодощами. Не обійшлося без традиційних українських тан-
ців, ігор, музики, навіть справжньої української дискотеки, як ото буває в нас на весіллях у західних селах. Німеччина – вінегрет людей І все-таки, попри крутезний навчальний процес упродовж усіх десяти днів, я аж ніяк не можу відділяти цю поїздку від міста, в якому ми були, – Берліна. Мабуть, воно стало найважливішим і найбільш пам’ятним моментом за всю поїздку. Це не перша моя подорож за кордон: доводилося бувати кілька разів у Польщі та провести місяць у Великій Британії. Але поїздка в Німеччину виявилася зовсім іншою. Точніше сам Берлін, що не схожий на всю консервативну Німеччину. Там люди інші – дивні, розслаблені, неоднакові, це помітно не лише в їхній поведінці, але й в одязі чи різнобарвному волоссі. Водночас там панує суцільний арт-хаус: люди на вулиці творять музику, слухачі ж насолоджуються нею, лежачи на асфальті; тут звичне діло побачити танці посеред дороги чи культуру hand made із, приміром, велосипеда. Це місто-графіті. Тут розмальовано все, починаючи з Берлінської стіни і закінчуючи східцями ескалатора в метро. До того ж німці пам’ятають свою історію, тут усе дихає нею: Берлінська стіна, колишній пост пропуску між західною та східною частинами Німеччини, картини із зображенням політичних персон, вулиці, будинки; німці не забувають навіть про того, кого страшно згадувати, – Гітлера. Раніше я думала, що вони цураються його, але тепер зрозуміла, що вони не соромляться своєї історії, адже це як тілесна вада, якої не позбудешся вже ніколи. Знаєте, зазвичай, їдучи в якесь чуже місто, хочеться побачити його архітектурне багатство. Берлін же не такий: там, по суті, хіба що Німецька опера, будівля парламенту, найвизначніша пам’ятка – Бранденбурзькі ворота і ще кілька гарних будов. І хоча в мене маніакальна пристрасть до гарної архітектури, її незначна присутність у Берліні не завадила закохатись у це місто. Шукай! Молодь – то, кажуть, цвіт нації! Мабуть, саме з таких мотивів Євросоюз так завзято намагається долучати юнаків та юнок до різного роду активної діяльності. Узявши участь у такому суперовому проекті, я з упевненістю можу сказати, що немає чого боятися! Варто шукати щось нове, пробувати і не розчаровуватися, якщо з першого разу воно не виправдовує сподівань. Бо якщо не там, то десь-інде є люди, які чекають на тебе. Моя ж поїздка складалася з суцільних плюсів. Адже спілкувалися ми лише англійською мовою, при цьому всі учасники проекту виявилися крутими людьми. Крім того, коли ти людина хоч трішки відкрита світу, то обов’язково знайдеш плюси всюди. Христина ПРОЦИК
13
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ
Замість «Луцької квадриги» – «Пенталогія» «Ярославів вал» – це завжди цікаво і несподівано. Так, до «десанту» авторів цього столичного видавництва Івана Корсака, Василя Слапчука, Василя Простопчука й Олександра Клименка приєднався гідний п’ятий представник – відомий письменник і вчений, заслужений діяч науки і техніки України, проректор із навчально-виховної роботи Національного університету «Острозька академія», професор Петро Кралюк. Отож, саме в такому складі (на чолі з генеральним директором «Ярославового Валу» Михайлом Слабошпицьким) майстри пера завітали до бібліотеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Відкрила зустріч депутат Луцької міської ради, заступник голови правління Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк», завідувач кафедри української літератури, доцент Ірина Констанкевич. Вона ж надала слово ведучому дійства – Михайлові Слабошпицькому. Захід розпочався з вручення заслуженому діячеві мистецтв України, Шевченківському лауреату Василеві Слапчуку премії
14
клубу української інтелігенції «Ярославів Вал», якої той удостоєний за новаторський роман-автокоментар «Книга забуття». Зрозуміло, що ця книга була представлена на експозиції. Варто сказати, що серед письменників-волинян є й свої рекордсмени. Так, в Івана Корсака в одному лише «Ярославовому Валу» вийшло десять книг. Власне, Іван Феодосійович представляв того дня свій новий роман «Борозна у чужому полі», присвячений легендарній українській родині Тимошенків – учених, інженерів, архітекторів (життя одного з них – Сергія – пов’язане з Луцьком; більше того, він запровадив модерний український стиль в архітектурі – за його проектами будівлі зводилися не лише в Україні, а й у Росії, Польщі, Чехії, Канаді, Парагваї та Аргентині). Історичну естафету перейняв і наш краянин Петро Кралюк, презентувавши велику книгу історичної прози «Синопсис», де велику увагу приділено минулому Волині (зокрема, цікава версія щодо можливих волинських коренів славетного іконописця Андрія Рубльова).
Болем і тривогою за майбутнє України, кинутої в горнило збройного конфлікту, був сповнений виступ Василя Слапчука, котрий пройшов крізь усі кола афганського пекла, й навіть із вуст Василя Простопчука, якого відрекомендували як «найвеселішу людину в Україні», звучав не теплий іскрометний гумор, а дошкульна й актуальна політична сатира. Олександр Клименко представив свій новий роман «Прихована фортеця». Він висловив удячність Благодійному фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк», видавництву «Ярославів Вал» (і особисто генеральному директорові Михайлові Слабошпицькому), а також своїм колегам та друзям – Василеві Слапчуку, Петрові Коробчуку та Володимирові Лису, які різною мірою долучилися до видання книги. У розмові взяли участь директор видавництва «Ключі» Дмитро Головенко (він вручив диплом переможця конкурсу «Світ волинської книги» Петрові Кралюку – автору оригінального дослідження «Своя мудрість. Тарас Шевченко як мислитель»), голова Волинської організації НСПУ Олег Потурай, письменники Володимир Лис та Юрій Зилюк. Із заключним словом виступив проректор із наукової роботи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, професор Михайло Яцишин, котрий відзначив інтерес волинського студентства до книг і висловив надію на зміцнення подальшої співпраці видавництва «Ярославів Вал» і Лесиного вишу. Максим КИРИЛЕНКО
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
У СВІТІ ТАЄМНИЦЬ
«Король» морських чудовиськ – хто він? Cеред численних персонажів морських «жахливчиків» («Летючий голландець», кракен та ін.) чи не «найпочесніше» місце належить морському змієві (або, як його називають у спеціальній літературі, Великому чи Гігантському морському змієві). Про цього «короля морських глибин» іще в сиву давнину ходили чутки, які перевершували своїми страшними подробицями навіть історії про спрутів-кракенів, здатних потопити корабель. Звичайна зустріч в океані з цим загадковим велетнем (а розміри його, за переказами, іноді досягали 75-ти метрів!) вважалася за вкрай поганий знак для моряків (подібно, як у випадку з «Летючим голландцем»). На півночі Європи існувала легенда про гігантського змія, що нападав навіть на прибережні селища (а топити кораблі йому було, як то кажуть, «за виграшку»). Завдовжки він був (у сучасних системах мір) до 60 метрів і десь приблизно 6 метрів завтовшки. Згадку про драконоподібних морських чудовиськ («левіафанів») зустрічаємо й у Біблії: «Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі» (Пс. 103: 25-26). На початку ХІХ ст. з’являються вже не легендарні, а майже документальні свідчення спостережень за Великим морським змієм. 14 серпня 1817 року в Глочестері (штат Массачусетс, США) чудовисько бачили десятки людей. Опитування показало, що тварина мала довжину близько 12 метрів, голова її чимось нагадувала голову рептилії (змії, крокодила чи черепахи), однак рухи тіла, на відміну від плазунів, були не горизонтальними, а вертикальними (як у ссавців). 1833 року Гігантського морського змія бачили біля східного берега Канади. Колір потвори очевидці схарактеризували як темно-коричневий із білими смугами. 1848 року капітан англійського судна і семеро членів його команди між мисом Доброї Надії й островом Святої Єлени бачили велику (не менше 25 метрів) змієподібну тварину. У 1905 році зустрічі «удостоїлися» британські натуралісти Едмонд Мід-Волдо і Майкл Ніколл. Останній, щоправда, вважав істоту не рептилією, а велетенським невідомим науці видом морського ссавця (очевидно, через ті ж таки вертикальні звиви). 1915 року, під час Першої світової війни, біля берегів Ірландії
торпедою було вбито величезне крокодилоподібне чудовисько, схоже на мезозойського ящера мозазавра… Нарешті, 1965 року французький фотограф Робер Ле-Серрек зробив сенсаційну заяву: йому вдалося сфотографувати монстра. Це був справжній велетень (25–30 метрів завдовжки), звиви його були не вертикальними (як у баченого 1817 року в Глочестері), а горизонтальними, як у риб (зокрема, вугрів) та рептилій. Та, як виявляється, гігантських монстрів спостерігали не лише в далеких океанах, а навіть… у Чорному морі. Так, у 1921 році феодосійська місцева газета опублікувала замітку про появу «величезного гада» під Карадагом. На лови вирушила ціла рота червоноармійців, та знайшли вони у Коктебелі лише сліди монстра, які вели в море. Відомий російський поет Максиміліан Волошин надіслав вирізку зі згаданої газети не менш відомому Михайлові Булгакову, внаслідок чого з’явилася на світ повість «Фатальні яйця». Останнім часом згадки про з’яви Карадагського змія (за аналогією до Нессі – чудовиська шотландського озера Лох-Несс, – істоті дали ймення Блекі) значно почастішали. Щоб пересвідчитися в цьому, досить «погуляти» по Інтернету… То що це було й що це є? На сьогодні відомо одне: єдиного виду, якому можна було б надати назву «морський змій» чи «морський дракон», немає. Тварин, яких врядигоди люди бачили в океані, умовно можна поділити за характером їхнього руху у воді. Вертикальні звиви характерні для ссавців (скажімо, невідомих науці або реліктових видів кита), горизонтальні, – як уже мови-
лося, – для риб та плазунів (тварина, сфотографована Ле-Серреком, найрадше, була велетенським вугром. Існування таких «надриб» у принципі можливе, оскільки час від часу в океані знаходять їхніх майже двометрових личинок). Інший кандидат у «морські змії» – риба під назвою «оселедцевий король» (ефектний гребінь і розміри в 7–10 метрів цілком придатні для такої ролі). Щодо рептилій, претендентом на звання монстра може бути південноамериканська анаконда (серед тамтешніх індіанців, або, як нині кажуть, америндів, побутують уявлення про більш як 20метрових анаконд, здатних затягти під воду бика). Також не варто виключати, що де-не-де могли зберегтись і нащадки доісторичної фауни (збереглись же, наприклад риби целаканти чи латимерії!), тож у низці випадків «морським змієм» міг бути плезіозавр, мозазавр, китзевглодон (або, по-інакшому, базилозавр), чи акула-мегалодон. Не обходилося, мабуть, і без звичайних ілюзій: за чудовисько приймали сім’ю дельфінів або тюленів, які пливли один за одним, мацаки гігантських кальмарів (існування
останніх, по суті, доведено), навіть сплутані морські водорості. Могло мати місце й явище колективних «глюків» від дії інфразвуку – т. зв. «голосу моря» (як, скажімо, в деяких історіях із «Летючим голландцем»). Підготував Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ Фото з Інтернету
15
20 вересня 2014 р. Ч. 8 (94)
КНИЖКОВІ НОВИНКИ
У Лесиному університеті видано словники для поглибленого вивчення англійської мови Із 1990 року у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки працює лабораторія лексикографічних досліджень, яку очолює кандидат філологічних наук, професор Євгенія Гороть. За цей час укладено три словники, які успішно розійшлися по всій Україні. Останніми доробками лабораторії стали «Українсько-англійський словник ділової людини» й «Англо-український семантикословотвірний словник». «Українсько-англійський словник ділової людини» містить близько 80 000 окремих слів, у межах кожної статті багато вільних і фразеологічних словосполучень, завдяки яким розширюється інформативний простір словника. Якісно доповнюють словник додатки (перелік резюме, ділових листів і шаблонів). Ця лексикографічна праця стане в пригоді юристам, діловим людям, усім, хто поглиблено вивчає ділову англійську мову.
Наступним побачив світ «Англоукраїнський семантико-словотвірний словник» (керівник авторського колективу – професор СНУ імені Лесі Українки Євгенія Гороть). Пропонований словник містить 80 000 слів і словосполучень, уключаючи фразео
логічні звороти. Застосовано системний підхід до вивчення лексики англійської мови, яку згруповано в гнізда, у межах котрих в алфавітному порядку подано похідні слова. Семантику дериватів проектовано на їхню словотворчу структуру й розкрито на фоні реєстрових слів гнізда. Такий підхід наочно представляє словотворчу структуру похідних слів і відображає взаємодію різних мовних рівнів. Словник рекомендований МОН України для широкого кола користувачів, для читання й перекладу текстів різного рівня складності за будь-якою тематикою, крім вузькоспеціальних. Вл. інф.
ВІ-ТА-Є-МО! Ректорат, профспілкові комітети Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки щиро вітають із ЮВІЛЕЯМИ: ЗАВАЛЬНУ Наталію Сергіївну – заступника начальника відділу молодіжної політики та соціальної роботи; ІЩУК Марієтту Леванівну – старшого лаборанта кафедри музичних інструментів; РУБІНСЬКУ Софію Феодосіївну – завідувача гуртожитку № 5; КУЧИНКА Михайла Михайловича – професора, завідувача кафедри археології, давньої та середньовічної історії України; МАЛІМОН Людмилу Яківну – доцента кафедри загальної та соціальної психології; ПІДДУБНОГО Олексія Михайловича – старшого викладача кафедри диференціальних рівнянь і математичної фізики; СМАЛЬКО Людмилу Євгеніївну – доцента кафедри іноземних мов гуманітарних спеціальностей.
Бажаємо міцного здоров’я на многії літа, нехай Ваше життя сповнюється любов’ю та добром, натхненними думками й щирими почуттями! Зичимо невпинного руху вперед і нових звершень на професійній ниві!
Засновник і видавець – Cхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Адреса редакції: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, кім. 120. Телефон: (0332) 24-75-40. E-mail: media@univer.lutsk.ua. Свідоцтво про державну
реєстрацію – ВЛ № 468-201 ПР від 21.03.2013 р.
16
Головний редактор – Олеся ФЕСИК. Кореспонденти – Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ, Валентина КОРНІЙЧУК. Літературний редактор – Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО. Коректор – Інна МОГІЛЕВСЬКА. Фотокореспондент – Володимир ЛУК’ЯНЧУК.
Газету зверстано та віддруковано в інформаційно-видавничому центрі CНУ імені Лесі Українки. Редакція зберігає за собою право літературного редагування, скорочення прийнятих до публікації текстів і не завжди поділяє позицію авторів публікацій. За достовірність опублікованих матеріалів відповідає автор (рекламодавець).
Обсяг 3 друк. арк. Наклад 1500 прим.