Київський Атеней. Малярство. Графіка. Архітектура

КИЇВСЬКИЙ МИСТЕЦЬКИЙ АТЕНЕЙ

КИ­ЇВ ­ ЯК МИС­ТЕЦЬ­КИЙ АТЕ­НЕЙ

и­їв — оп­лот на­шої дер­жав­нос­ті й не­за­леж­нос­ті, як ду­хов­ний і куль­тур­ний центр ук­ра­їн­ців фор­му­вав­ся спра­дав­на, про що свід­чать ар­хе­о­ло­гіч­ні пам’ят­ки з ча­су три­піль­ської куль­ту­ри — ке­ра­мі­ка, зна­ряд­дя пра­ці, оз­доб­ле­ні ви­шу­ка­ним ор­на­мен­том. Куль­ту­ра ця, як пе­ре­кон­ли­во до­во­дять сьо­год­ні дос­лід­ни­ки, ста­ла ос­но­вою піз­ні­шої єв­ро­пей­ської куль­ту­ри. Особ­ли­во­го роз­кві­ту Ки­їв до­сяг у пе­рі­од іс­ну­ван­ня Ки­їв­ської дер­жа­ви в ХІ–ХІІ ст., ко­ли міс­то, зміц­нів­ши еко­но­міч­но й по­лі­тич­но зав­дя­ки ши­ро­ким зв’яз­кам із Єв­ ро­пою, зок­ре­ма з Ві­зан­ті­єю та скан­ди­нав­ськи­ми кра­ї­на­ми, роз­квіт­ нув­ши ду­хов­но зав­дя­ки прий­нят­тю хрис­ти­янс­тва ста­ло су­пер­ни­ком Цар­го­ро­да. Роз­та­шо­ва­ний на се­ми го­рах, ото­че­ний ва­лом і сті­на­ми, Ки­їв то­ді зай­мав ве­ли­ку те­ри­то­рію й був до­во­лі ве­ле­люд­ним. У міс­ті то­ді сто­я­ло по­над 600 хра­мів, роз­ви­ва­ли­ся ре­мес­ла, тор­гів­ля, в ар­ хі­тек­ту­рі па­ну­ва­ли ві­зан­тій­ський та ро­ман­ський сти­лі, по­єд­на­ні з впли­ва­ми міс­це­во­го бу­дів­ниц­тва, роз­ви­ва­ли­ся іко­но­пис, мо­ну­мен­ таль­не ма­лярс­тво, мис­тец­тво ру­ко­пис­ної кни­ги. Че­рез це Ки­їв став об’єк­том во­рож­не­чі й бо­роть­би за пра­во во­ло­дін­ня ки­їв­ським прес­ то­лом й заз­на­вав спус­то­шень і руй­ну­вань. Особ­ли­во в 1169 р. від во­ ло­ди­ми­ро­суз­даль­сько­го кня­зя Анд­рія Бо­го­люб­сько­го, а піз­ні­ше під час мон­го­ло­та­тар­ської на­ва­ли на Пів­ден­ну Русь і об­ло­ги Ки­є­ва вій­ ськом ону­ка Чин­гіз­ха­на — Ба­тия у ве­рес­ні 1240 р. Ки­їв то­ді ся­яв зо­ ло­том бань цер­ков і по­то­пав у зе­ле­ні са­дів та ви­ног­рад­ни­ків, кра­са йо­го вра­зи­ла за­во­йов­ни­ка, і він не за­хо­тів руй­ну­ва­ти міс­то. Упа­ли тіль­ки Зо­ло­ті во­ро­та та Де­ся­тин­на цер­ква, сті­ни якої не вит­ри­ма­ли ва­ги со­тень ки­ян, які за­хо­ва­ли­ся в хра­мі. Нез­ва­жа­ю­чи на три­ва­лу чу­жо­зем­ну екс­пан­сію, міс­то про­дов­жу­ва­ ло своє по­лі­тич­не та ду­хов­не іс­ну­ван­ня як центр Ки­їв­ської зем­лі. Жва­ві між­на­род­ні від­но­си­ни при­ваб­лю­ва­ли в міс­то чис­лен­них іно­зем­ців, які при­но­си­ли із со­бою па­рос­тки сві­то­вої куль­ту­ри, зав­дя­ ки чо­му міс­це­ве мис­тец­тво набуло ри­с Ре­не­сан­су, які знай­шли ви­яв у ар­хі­тек­ту­рі, ма­лярс­тві, скуль­птурі, про що свід­чить скуль­птур­ний над­гро­бок ки­їв­сько­му во­єв­ о­ді, кня­зю Кос­тян­ти­ну Ост­розь­ко­му в Ус­ пен­сько­му со­бо­рі Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри. У пе­рі­од йо­го во­є­водс­тва

535

Теофан, патріярх­ Єрусалимський. Копія з оригіналу­ XVII ст. Полотно, олія.­

536

бу­ло від­бу­до­ва­но Пе­чер­ський і Ки­ри­лів­ський мо­нас­ти­рі, Со­фій­ський со­бор. По­си­лен­ня на­ці­о­наль­но­го та со­ці­аль­но­го гноб­лен­ня вик­ли­ка­ло спро­тив ук­ра­їн­сько­го сус­ пільс­тва, що ви­лив­ся в пов­стан­нях се­лян і ко­зац­ тва та ор­га­ні­за­ції в Ки­є­ві з іні­ці­а­ти­ви геть­ма­на Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча­­Са­гай­дач­но­го пра­вос­лав­но­ го Бо­го­яв­лен­сько­го братс­тва 1615 р. і Брат­ської шко­ли, що ді­я­ла при Со­фій­сько­му, Ви­ду­биць­ ко­му та Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рях. У Пе­чер­ській лав­рі 1615 р. від­кри­ла­ся пер­ша в Ки­є­ві дру­кар­ня, при якій пра­цю­ва­ли не ли­ше дру­ка­рі й пе­ре­пи­ су­ва­чі кни­жок, а й ма­ля­ри, гра­ве­ри, майс­три де­ ко­ра­тив­но­го мис­тец­тва, юве­лі­ри. Брат­ська шко­ ла ві­діг­ра­ла ве­ли­чез­ну роль в куль­тур­но­му та ос­віт­ньо­му жит­ті Ки­є­ва та всі­єї Ук­ра­ї­ни як пред­ те­ча Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії. Са­ме то­ді в Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі ак­ти­ві­зу­ва­ла свою ді­ яль­ність зас­но­ва­на в ХІ ст. Лавр­ська іко­но­пис­на май­стер­ня, по­ча­ло­ся спо­руд­жен­ня му­ро­ва­них бу­дин­ків, цер­ков. Ді­яль­ність лавр­ських ар­хі­ ман­дри­тів­прос­ві­ти­ле­лів Ме­ле­тія Хреб­то­ви­ча, Ни­ки­фо­ра Ту­ра в обо­ро­ні пра­вос­лав’я від­бу­ва­ ла­ся шля­хом під­не­сен­ня ос­ві­ти й по­ши­рен­ня по­ле­міч­ної лі­те­ра­ту­ри, мис­тец­тва. Особ­ли­во від­зна­чив­ся в бо­роть­бі з поль­ською цер­ков­ною ад­мі­ніс­тра­ці­єю за пра­ва Пе­чер­сько­го мо­нас­ ти­ря ар­хі­ман­дрит Ни­ки­фор Тур, який за до­по­мо­гою ко­за­ків не впус­ тив уні­а­тів на те­ри­то­рію лав­ри. Ар­хі­ман­дрит Єли­сей Пле­те­нець­кий до­міг­ся в поль­сько­го ко­ро­ля Си­гиз­мун­да ІІІ та уні­ат­сько­го мит­ро­ по­ли­та Іпа­тія По­тія виз­нан­ня Лав­ри за пра­вос­лав­ни­ми. Та го­лов­на йо­го зас­лу­га — зас­ну­ван­ня Лавр­ської дру­кар­ні й Ки­їв­сько­го братс­ тва зад­ля під­не­сен­ня пра­вос­лав’я та ду­хов­но­го жит­тя. Вод­но­час він від­крив фаб­ри­ку з виробництва па­пе­ру, зап­ро­сив до Ки­є­ва фа­хів­ців із га­лу­зі дру­кар­ської та гра­вер­ської спра­ви, а та­кож згур­ту­вав ко­лек­ тив уче­них та пись­мен­ни­ків, се­ред яких бу­ли ар­хі­ман­дрит За­ха­рія Ко­пис­тен­ський — лі­те­ра­тор і про­по­від­ник, пись­мен­ник­­по­ле­міст, ав­тор тво­ру «Па­лі­но­дія, або кни­га обо­ро­ни…» (1622), у яко­му об­сто­ ю­вав са­мо­бут­ність ук­ра­їн­ської мо­ви; Пам­во Бе­рин­да — зна­вець мов і дру­кар­ської спра­ви, ав­тор пер­шо­го ук­ра­їн­сько­го слов­ни­ка, го­лов­ ний дру­кар і ре­дак­тор дру­кар­ні; Та­ра­сій Зем­ка — ко­рек­тор, дру­кар, ке­рів­ник дру­кар­ні й ігу­мен Ки­є­во­Брат­сько­го мо­нас­ти­ря; Лав­рен­тій Зи­за­ній — лі­те­ра­тор і про­по­від­ник; Йов Бо­рець­кий — ки­їв­ський мит­ро­по­лит і пер­ший рек­тор Брат­ської шко­ли, та ін. У той пе­рі­од при лавр­ській дру­кар­ні роз­ви­ну­ла­ся ки­їв­ська гра­вер­ ська шко­ла, що ви­да­ла прек­рас­ні кни­ги, оздоблені ви­со­ко­мис­тець­ ки­ми ілюс­тра­ці­я­ми. У Ки­є­ві бу­ло вит­во­ре­но ори­гі­наль­ний стиль книж­ко­вих ви­дань, у яко­му ор­га­ніч­но по­єд­ну­ва­ло­ся шриф­ти й офор­ млен­ня, умі­щу­ва­ли­ся ори­гі­наль­ні ілюс­тра­ції, гер­би ме­це­на­тів, мит­

ро­по­ли­тів та ар­хі­ман­дри­тів, зас­тав­ки, кін­ців­ки, роз­кіш­ні ти­ту­ли­ фор­ти й зво­ро­ти ти­ту­лів, пе­ред­мо­ви й піс­ля­мо­ви з ін­фор­ма­ці­єю про ви­дав­ців, пе­рек­ла­да­чів, ре­дак­то­рів, дру­ка­рів то­що. Са­ме в той час гра­ве­ри по­ча­ли за­ли­ша­ти на сво­їх тво­рах влас­ні іні­ці­а­ли, що свід­ чить про ус­ві­дом­лен­ня важ­ли­вос­ті їх­ньо­го мис­тец­тва в сус­пільс­тві. Ки­їв за­жив бур­хли­вим мис­тець­ким жит­тям, осе­ред­ка­ми яко­го бу­ ли Ки­їв­ське Бо­го­яв­лен­ське братс­тво з йо­го Брат­ською шко­лою та Ки­ є­во­Пе­чер­ський мо­нас­тир як один із най­по­туж­ні­ших ду­хов­них цен­ трів на всіх слов’янсь­ких зем­лях. Братс­тво знач­но роз­ви­ну­ло­ся піс­ля то­го, як дру­жи­на мо­зир­сько­го мар­шал­ка Сте­фа­на Лоз­ки — Єли­за­ве­ та Гу­ле­ви­чів­на 14 жов­тня 1615 р. офі­ру­ва­ла йо­му ве­ли­кі ма­єт­ки, двір і зем­лю в са­мо­му Ки­є­ві. Ду­хов­но­му роз­вит­ко­ві спри­я­ли від­ві­ди­ни Ки­є­ва Єру­са­лим­ським пат­рі­яр­хом Те­о­фа­ном 1620 р. По­вер­та­ю­чись із Мос­кви, вла­ди­ка за­ ві­тав до Пе­чер­ської лав­ри й ви­дав Ки­їв­сько­му братс­тву гра­мо­ти на виз­нан­ня за ним став­ро­пі­гії, тоб­то не­за­леж­нос­ті, і на ство­рен­ня при Братс­тві шко­ли з нав­чан­ням ла­тин­ською, грець­кою та ста­ро­с­ лов’янсь­кою мо­ва­ми. Але най­важ­ли­ві­шим ак­том пат­рі­яр­ха Те­о­фа­на бу­ло виз­нан­ня в Ки­є­ві ви­щої іє­рар­хії пра­вос­лав­ної цер­кви на ук­ра­їн­ ських зем­лях й вис­вя­чен­ня на пат­рі­яр­ха Йо­ва Бо­рець­ко­го у при­сут­ нос­ті брат­чи­ків, шляхти, ду­хів­ниц­тва та ко­за­ків на чо­лі із геть­ма­ном П. Са­гай­дач­ним, що на­да­ло знач­но­го сти­му­лу не тільки цер­ков­но­му жит­тю в Ки­є­ві, а й роз­вит­ку на­у­ки, ос­ві­ти, лі­те­ра­ту­ри та мис­тец­тва. Мис­тець­ке, ос­віт­нє й ду­хов­не жит­тя Ки­є­ва особ­ли­во ак­ти­ві­зу­ва­ ло­ся за Пет­ра Мо­ги­ли, який 1627 р. став ар­хі­ман­дри­том Ки­є­во­Пе­ чер­ської лав­ри, а 1631 — мит­ро­по­ли­том Ки­їв­ським і Га­лиць­ким. До­ бив­шись від поль­сько­го ко­ро­ля виз­нан­ня ле­га­лі­за­ції пра­вос­лав­ної цер­кви в Ук­ра­ї­ні й по­вер­нен­ня їй уні­а­та­ми низ­ки цер­ков та ма­єт­ків, Пет­ро Мо­ги­ла роз­гор­нув ши­ро­ку ос­віт­ню та куль­тур­ниць­ку ді­яль­ ність в Ук­ра­ї­ні й зок­ре­ма в Ки­є­ві, зас­ну­вав­ши в міс­ті Ки­їв­ський ко­ ле­гі­ум. «Ор­га­ні­зо­ва­на ним шко­ла, — пи­сав М. Гру­шев­ський, — не прос­то но­си­ла йо­го ім’я: справ­ді міц­но три­ма­ла­ся ви­роб­ле­но­го ним на­у­ко­во­го та куль­тур­но­го пля­ну. Її ви­хо­ван­ці, що в пер­ших ста­ді­ях сво­єї ді­яль­нос­ті бу­ва­ли зви­чай­но про­фе­со­ра­ми ці­єї ко­ле­гії, а да­лі зай­ма­ли різ­ні, мен­ші й біль­ші цер­ков­ні по­са­ди в ук­ра­їн­ських і бі­ло­ руських єпар­хі­ях, три­ма­ли­ся да­них ним взір­ців, як у ви­хо­ван­ні мо­ ло­ді­жі, так і в пи­тан­нях ві­ри і в цер­ков­ній по­лі­ти­ці. Аж до ос­тан­ньої ру­си­фі­ка­ції при кін­ці ХVІ­ІІ ст., ки­їв­ська ака­де­мія, а з нею і схід­нос­ лов’янсь­ке гро­ма­дянс­тво, у ній ви­хо­ва­не, жи­ло спад­щи­ною Пет­ра Мо­ги­ли, йо­го ду­хом. Від­ти ве­ли­чез­не зна­чен­ня йо­го в іс­то­рії ук­ра­їн­ ської куль­ту­ри…» (Гру­шев­ський М. З іс­то­рії ре­лі­гій­ної дум­ки на Ук­ра­ ї­ні. — Львів, 1925. — С. 79). До­міг­шись від поль­ської вла­ди ви­ко­нан­ня ко­ро­лів­ських «Пун­ктів зас­по­ко­єн­ня ре­лі­гії грець­кої» й ві­діб­рав­ши в ка­то­ли­ків та уні­а­тів цер­ков­ні ма­єт­ки та хра­ми, він у бо­роть­бі про­ти по­ка­то­ли­чен­ня пос­та­вив лі­те­ра­ту­ру, мис­тец­тво, ар­хі­тек­ту­ру як по­ туж­ні ду­хов­ні чин­ни­ки. Ос­кіль­ки нап­ри­кін­ці ХVІ ст., як уже зга­ду­ ва­ло­ся, ба­га­то ук­ра­їн­ських цер­ков та мо­нас­ти­рів зруй­нуваливсіляки напасники або за­нед­ба­ли польські колонізатори, Пет­ро Мо­ги­ла за­

537

Ра­ї­на Могилянка (Вишневецька) ­ з роду Могил — меценатка і фундаторка храмів. ­ По­лот­но, олія.­ Київ. ХV­ІІ ст.

538

хо­див­ся від­бу­до­ву­ва­ти та від­нов­лю­ва­ти Ки­їв. На­сам­ пе­ред по­чав від­бу­до­ву­ва­ти Ки­є­во­Со­фій­ський со­бор ХІ ст., який 1633 р. вда­ло­ся ві­діб­ра­ти в уні­а­тів у на­пів­ зруй­но­ва­но­му ста­ні. Нас­лід­ки йо­го від­бу­до­ви мож­на уя­ви­ти зі спо­га­дів Пав­ла Алепп­сько­го, який 1655 р. пи­ сав, що Со­фія «не має со­бі по­діб­ної, крім її од­но­і­мен­ ни­ці», тоб­то Кон­стан­ти­но­поль­ської Со­фії (Пу­те­шес­ твие Ан­ти­о­хий­ско­го пат­ри­ар­ха Ма­ка­рия в Рос­сию.

— М., 1897. — С, 67). Пет­ро Мо­ги­ла від­но­вив та­кож Де­ся­тин­ну цер­кву, зве­де­ну кня­зем Во­ло­ди­ми­ром Ве­ ли­ким і зруй­но­ва­ну під час та­та­ро­мон­голь­ської на­ва­ ли 1240 р.; Ва­си­лів­ську або Трьох­свя­ти­тель­ську церкву, пе­ре­дав­ши її під опі­ку Ки­є­во­Брат­сько­му мо­нас­ти­ре­ ві; цер­кву Спа­са на Бе­рес­то­во­му, Ми­хай­лів­ську цер­кву Ви­ду­биць­ко­го мо­нас­ти­ря ХІ ст. Він та­кож від­нов­лю­ вав і рес­тав­ру­вав збу­до­ва­ні піз­ні­ше хра­ми, мо­нас­ти­ рі, онов­лю­вав ста­рі й ста­вив но­ві іко­нос­та­си, вит­ра­ча­ю­чи на все це влас­ні кош­ти. Віднов­ле­ні П. Мо­ги­лою пам’ят­ки збе­рі­га­ли при­та­ман­ ні ук­ра­їн­ській цер­ков­ній ар­хі­тек­ту­рі фор­ми й стиль жи­во­пи­су, що особ­ли­во про­я­ви­лось у внут­ріш­ньо­му оздоб­лен­ні цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­во­му, од­на із фре­сок яко­го збе­рег­ла до на­шо­го ча­су пор­трет са­мо­го мит­ро­по­ли­та. Вод­но­час Пет­ро Мо­ги­ла опі­ку­вав­ся лавр­ською дру­кар­нею, у якій за йо­го прав­лін­ня вий­шло ба­га­то ше­дев­рів кни­год­ ру­ку­ван­ня, оз­доб­ле­них ви­со­ко­мис­тець­ки­ми гра­вю­ра­ми ки­їв­ських гра­ве­рів, зок­ре­ма ви­дат­но­го майс­тра Іл­лі, ро­бо­ти яко­го прик­ра­ша­ ють ук­ла­де­ний П. Мо­ги­лою «Треб­ник» (1646). Імо­вір­но, що за йо­го іні­ці­а­ти­ви ак­ти­ві­зу­ва­ла свою ро­бо­ту й ма­ляр­на май­стер­ня Ки­є­во­ Пе­чер­ської лав­ри, яка оз­доб­лю­ва­ла від­нов­ле­ні П. Мо­ги­лою цер­кви, ство­рю­ва­ла но­ві й рес­тав­ру­ва­ла ста­рі іко­нос­та­си. Са­ме в до­бу Пет­ра Мо­ги­ли в ук­ра­їн­ське ма­лярс­тво, іко­но­пис та мо­ну­мен­таль­ний сті­но­ пис вли­ва­ли­ся по­туж­ні стру­ме­ні впли­ву за­хід­но­єв­ро­пей­сько­го мис­ тец­тва, які, по­єд­нав­шись із міс­це­ви­ми на­род­ни­ми тра­ди­ці­я­ми, піз­ні­ ше вит­во­рять та­кий фе­но­мен, як ук­ра­їн­ське ко­заць­ке ба­ро­ко. «До­ба Мо­ги­ли, — пи­сав іс­то­рик О. Ог­лоб­лин, — то бу­ла до­ба ве­ли­ких до­ сяг­нень. Гран­ді­оз­ний про­ект ут­во­рен­ня ук­ра­їн­сько­го пат­рі­ар­ха­ту… свід­чить про те, що ук­ра­їн­ські цер­ков­ні ко­ла то­го­час­ні мис­ли­ли сві­ то­ви­ми мас­шта­ба­ми не ли­ше прос­то­ру, але й ча­су. Ство­рен­ня Ки­є­во­ Мо­ги­лян­ської ко­ле­гії, ці­єї сла­ви і гор­дос­ти Ки­їв­ських Атен, що ста­не не­за­ба­ром «аль­ма ма­тер» для всьо­го пра­вос­лав­но­го Схо­ду, і її ве­ли­ чез­на на­у­ко­ва іс­то­рич­но­ар­хе­о­ло­гіч­на пра­ця зро­би­ла Ки­їв па­нів­ним цен­тром усі­єї Схід­ньої Єв­ро­пи» (Ук­ра­їн­ська Ма­ла Ен­цик­ло­пе­дія. — Бу­е­нос­Ай­рес, 1961. — С. 1023). У мо­ги­лян­ську до­бу ви­ник­ло ве­ли­ке за­ці­кав­лен­ня іс­то­рі­єю на­ро­ду, ми­ну­лим йо­го свя­тинь, що ви­ли­ло­ся в на­пи­сан­ні особ­ли­вих ілюс­тро­ва­них видань на кшталт «Те­ра­тур­гі­ми» Афа­на­сія Каль­но­фой­сько­го — збір­ни­ка чу­дес у Лав­рі та її пе­че­рах, прик­ра­ше­но­го май­стер­ни­ми гра­вю­ра­ми­пла­на­ми із зоб­ра­жен­ням ки­їв­ських ар­хі­тек­тур­них пам’яток — Ус­пен­сько­го со­бо­ру, тра­пез­ної, Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви, Воз­не­сен­сько­го жі­но­чо­го мо­нас­ти­ря,

цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­во­му, чу­до­вих ки­їв­ських кра­є­ ви­дів та Дніп­ра. Са­ме в цій кни­зі ми ба­чи­мо чи не пер­ ший під­пис ав­то­ра ма­люн­ків: май­стер ЛТ. Не пе­ре­ри­ва­ли­ся за­по­чат­ко­ва­ні Пет­ром Мо­ги­ лою тра­ди­ції куль­тур­но­го бу­дів­ниц­тва й піс­ля йо­ го пе­ред­час­ної смер­ті 1647 р. Про­від­ни­ком їх ста­ли КиєвоМоги­лян­ський колегіум, Ки­є­во­Пе­чер­ська лав­ ра з її дру­кар­нею, ма­ляр­ською май­стер­нею, ін­ші ки­їв­ ські мо­нас­ти­рі. У Ки­є­ві, як і в ба­га­тьох ін­ших ук­ра­їн­ ських міс­тах, іс­ну­вав ма­ляр­ський цех зі сво­їм ста­ту­том. Нез­ва­жа­ю­чи на Виз­воль­ну вій­ну ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду під про­во­дом Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, а та­кож на пе­ рі­од так зва­ної Ру­ї­ни, спри­чи­не­ної нас­лід­ка­ми по­ру­ шен­ня Мос­ков­ською дер­жа­вою Пе­ре­яс­лав­ської уго­ди й по­ді­лу Ук­ра­ї­ни на Пра­во­бе­реж­ну та Лі­во­бе­реж­ну піс­ля Анд­ру­сів­сько­го пе­ре­мир’я між Мос­квою та Поль­щею 30 січ­ня 1667 ро­ку, ко­ли Ки­їв пе­ре­бу­вав то під вла­дою по­ля­ків, то під вла­дою Мос­ко­вії, у міс­ті все­та­ки тво­ри­ли іко­ни, роз­пи­су­ва­ли хра­ми, ви­пус­ка­ли ілюс­тро­ва­ні бо­гос­лов­ські та світ­ські книж­ки, ді­я­ла дру­ кар­ня та ма­ляр­ська май­стер­ня. Це під­твер­джує та­кий факт, що ар­хі­ман­дрит Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри Іно­кен­тій Гі­зель, яко­му Пет­ро Мо­ги­ла пе­ред смер­тю до­ві­рив своє ді­ти­ще — ко­ле­гі­ум, у тво­рі «Мир з Бо­гом лю­ди­ні» сфор­му­лю­ вав етич­ну сут­ність від­но­син між майс­тра­ми ма­ляр­сько­го це­ху та уч­ня­ми, вва­жа­ю­чи від­сту­пи від них ве­ли­ким грі­хом (Ги­зель И. Мир с Бо­гом че­ло­ве­ку. — 1669. — С. 422). Ви­ко­ну­юч ­ и ду­хов­ний за­по­віт Пет­ра Мо­ги­ли, Іно­кен­тій Гі­зель док­лав чи­ма­ло зу­силь для під­не­сен­ ня на­у­ки, ос­ві­ти й куль­ту­ри в Ки­є­ві, зас­ну­вав­ши в Лав­рі гур­ток уче­ них — ви­хід­ців з Ки­є­во­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії, зок­ре­ма се­ред них бу­ли Ла­зар Ба­ра­но­вич, Іо­ан ­ и­кій Га­ля­тов­ський, Те­о­до­сій Со­фо­но­вич. Са­ме І. Гі­зель від­крив 1669 р. пер­шу в Ук­ра­ї­ні книж­ко­ву крам­ни­цю, зав­дя­ки якій ак­ти­ві­зу­ва­ло­ся по­ши­рен­ня лі­те­ра­ту­ри, а від­так і тво­рів об­ра­зот­вор­чо­го мис­тец­тва се­ред на­се­лен­ня. Ки­їв­ський іко­но­пис­ний цех ді­яв на По­до­лі, де зде­біль­шо­го й меш­ ка­ли майс­три іко­но­пис­ці. А в ма­ляр­ній май­стер­ні Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри пра­цю­ва­ли переважно чен­ці мо­нас­ти­ря. Нав­чан­ня в ній про­ хо­ди­ло під ке­рів­ниц­твом дос­від­че­них майс­трів. Уч­ні — «мо­ло­ди­ки» ко­рис­ту­ва­ли­ся в сво­їй на­у­ці різ­ни­ми за­хід­но­єв­ро­пей­ськи­ми по­сіб­ ни­ка­ми, при­ве­зе­ни­ми до Лав­ри мо­на­ха­ми з грець­ко­го Афо­ну та ін­ ших кра­їн. Чи­ма­ло та­ких ні­мець­ких, фран­цузь­ких, гол­ланд­ських, анг­лій­ських ви­дань — аль­бо­мів гра­вюр, скуль­пту­ри, по­сіб­ни­ків з ана­то­мії, книг кун­што­вих з ри­сун­ка­ми, пей­за­жа­ми, ані­ма­ліс­тич­ ни­ми малюн­ка­ми, ар­хі­тек­тур­них аль­бо­мів із па­м’ят­ка­ми ан­тич­ної та ре­не­сан­сної ар­хі­тек­ту­ри, ілюс­тро­ва­них Біб­лій, зок­ре­ма Біб­лії Піс­ ка­то­ра, за­ли­ши­ло­ся піс­ля смер­ті лавр­сько­го гра­ве­ра й іє­ро­мо­на­ха Ан­то­нія Та­ра­се­ви­ча, який май­же 20 ро­ків жив і пра­цю­вав за кор­до­ ном, зок­ре­ма у Віль­но. З-поміж таких по­діб­них ви­дань особ­ли­во по­ пу­ляр­ною се­ред лавр­ських мит­ців бу­ла Ли­це­ва Біб­лія з гра­вю­ра­ми

Пор­трет мит­ро­по­ли­та. Ма­лю­нок уч­ня лавр­ ської ма­ляр­ні О. Ірк­лі­їв­сько­го. Туш. ХV­ІІ­ І ст.

539

Обкладинка зошита­ студента Києво-­ Могилянської­ академії Павла Полу­-­ ботка. Туш, перо.­ 1698 р.

540

Ми­ко­лая Фі­ше­ра, що на­ле­жа­ла Ан­то­нію Та­ра­се­ви­чу. Про її зна­чен­ня в нав­чан­ні ви­хо­ван­ців лавр­ської ма­ ляр­ні свід­чить на­пис на ній, зроб­ле­ний, ма­буть, одним із учи­те­лів: «Сія кни­га гла­го­ле­мая абе­цад­ло ма­ляр­ское в фи­гу­рах собс­твен­ная есть от­ца Ан­то­ния Та­ра­се­ви­ча на­мес­тни­ка Пе­чер­ско­го ле­го­ва­ния по смер­ти его до цер­кви прес­вя­той Бо­го­ма­те­ри оби­те­ли печер­ския, ко­ то­рую всяк ко­му в нуж­де своей мощ­но есть бра­тии се­бе на вре­мя за бла­го­сло­ве­ні­ем аще же кто дер­знет без ве­ до­ма… по­хи­ти­ти… у се­бя ута­и­ти… то та­кой неп­ре­мен­но под­ле­жит бу­дет клят­ве» (Жол­тов­ський П. М. Ху­дож­нє жит­тя на Ук­ра­ї­ні в ХVІ–ХVІ­ІІ ст. — К., 1983. — С. 71). Ма­ляр­ня Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри ма­ла ос­нов­не зав­ дан­ня ство­рен­ня ікон. До на­шо­го ча­су збе­рег­ли­ся так зва­ні куж­буш­ки — аль­бо­ми прак­тич­них вправ з ма­лю­ ван­ня уч­нів лавр­ської май­стер­ні з пе­ре­ма­льов­ка­ми зі зга­да­них ви­ще ви­дань та по­сіб­ни­ків, що свід­чать про ви­со­ку про­фе­ сій­ну та пе­да­го­гіч­ну шко­лу. Іс­то­рія лавр­ської ма­ляр­ні ся­гає ос­тан­ньої чвер­ті ХІ сто­літ­тя — ча­су оз­доб­лен­ня Ус­пен­сько­го со­бо­ру в 1073–1089 ро­ках грець­ки­ми майс­тра­ми за учас­тю ки­їв­ських майс­трів, зок­ре­ма Алім­пія, яко­го за ве­ли­ку май­стер­ність у ма­ляр­ській та іко­но­пис­ній спра­ві цер­ква виз­на­ла свя­тим. Про стиль пе­чер­ських майс­трів да­ють уяв­лен­ня та­кі ше­дев­ри іко­но­пи­су, як «Свен­сько­Пе­чер­ська Бо­го­ма­ тір з Ан­то­ні­єм і Фе­о­до­сі­єм» (1288), мі­ні­а­тю­ри до Ки­їв­сько­го псал­ ти­ря (1397). Най­біль­ше ві­до­мо про пе­чер­ську май­стер­ню із дже­рел ХVІІІ ст. У 1724–1744 рр. май­стер­нею ке­ру­ва­ли Іван Мак­си­мо­вич і Фе­ ок­тист Пав­лов­ський, з 1744 р. — Алі­пій Га­лик, з 1755 — іта­лій­ський ху­дож­ник В. Фе­де­рі­че. Ви­дат­ним до­сяг­нен­ням лавр­сько­го жи­во­пи­су бу­ли роз­пи­си в сти­лі ба­ро­ко на по­чат­ку ХVІ­ІІ ст. Тро­їць­кої над­брам­ ної цер­кви та Ус­пен­сько­го со­бо­ру, здій­сне­ні А. Га­ли­ком, С. Лу­бен­ чен­ком, Ф. Пав­лов­ським, М. Яку­бов­ським. От­же, ХVІІ ст. бу­ло для Ки­є­ва справ­жньою зо­ло­тою до­бою зав­дя­ки ді­яль­нос­ті Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му, Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри, Ки­є­во­ Со­фій­сько­го мо­нас­ти­ря, Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го мо­нас­ти­ря та ін­ших хрис­ти­ян­ських свя­тинь, які бу­ли осе­ред­ка­ми лі­те­ра­ту­ри та мис­тец­тва. Особ­ли­ву роль у роз­вит­ко­ві ук­ра­їн­ської куль­ту­ри за­га­лом і Ки­є­ва як мис­тець­ко­го цен­тру ві­діг­ра­ла ді­яль­ність геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пи. Ме­це­нат на­у­ки і куль­ту­ри, геть­ман жив куль­тур­ним жит­тям Ук­ра­ї­ни і сам як міг тво­рив йо­го. Йо­го па­лац у Ба­ту­ри­ні, за спо­га­да­ми іно­ зем­них дип­ло­ма­тів, мав ве­ли­ку біб­лі­о­те­ку й кар­тин­ну га­ле­рею і був схо­жий на фран­цузь­кий Лувр. У той час уся пра­вос­лав­на ук­ра­їн­ська дво­рян­ська арис­ток­ра­тія і вій­сько­ва стар­ши­на у ХVІІ ст. ви­хо­ву­ва­ла сво­їх си­нів у Ки­є­во­Брат­ сько­му ко­ле­гі­у­мі. То­му Ма­зе­па, яс­на річ, усі­ля­ко спри­яв проц­ві­тан­ню цьо­го зак­ла­ду. У 1690–1693 р. він бу­дує ве­ли­ку му­ро­ва­ну Бо­го­яв­лен­ ську Брат­ську цер­кву, а в 1703 р. — нав­чаль­ний кор­пус Ака­де­мії. То­ді ж бу­ло зве­де­но тра­пез­ну, де зго­дом роз­міс­ти­ла­ся ве­ли­ка кни­гоз­бір­

ня. На по­чат­ку ХVІІІ ст. в Ака­де­мії нав­ча­ло­ся по­над дві ти­ся­чі сту­ден­тів з Ук­ра­ї­ни, Поль­щі, Сер­бії, Ту­реч­чи­ни, Мос­ко­вії, з усіх про­шар­ків шлях­ти, ко­заць­кої стар­ши­ни, мі­щанс­тва, ду­ хів­ниц­тва, ко­зац­тва і на­віть се­лянс­тва. У сті­ нах Ака­де­мії про­ва­ди­ли на­у­ко­ві дис­пу­ти, у яких бра­ло участь ос­ві­че­не мі­щанс­тво Ки­ є­ва, це­хо­ві майс­три, за­хи­ща­ли на­у­ко­ві те­зи, ство­рю­ва­ли при­ві­тан­ня різ­ни­ми мо­ва­ми, чи­ та­ли вір­ші, ста­ви­ли дра­ми, на­пи­са­ні вик­ла­да­ ча­ми, спі­вав найкра­щий у Ки­є­ві ака­де­міч­ний хор та грав ор­кестр. У та­кі дні дзво­ни­ли дзво­ ни Бо­го­яв­лен­скої цер­кви, на май­да­ні бі­ля Ака­де­мії ви­ру­вав люд, на Жит­ньо­му ба­за­рі та по близь­ких ву­ли­цях гра­ли вер­те­пи й ставилися драми та ін­тер­ме­дії, у яких ді­йо­ви­ми осо­ ба­ми бу­ли ко­за­ки, мі­ща­ни, ре­міс­ни­ки, спу­деї. При ге­не­раль­ній вій­сько­вій кан­це­ля­рії І. Ма­зе­пи в Ба­ту­ри­ні ді­яв спе­ці­аль­ний нав­чаль­ний зак­лад — кан­це­ляр­ський ку­рінь, де з ви­хо­ ван­ців Ака­де­мії го­ту­ва­ли пра­ців­ни­ків дер­жав­но­го апа­ра­ту — прав­ ни­ків, скар­бни­ків­фі­нан­сис­тів, суд­дів. Вив­ча­ли там та­кож вій­сько­ву му­зи­ку та хо­ро­ве мис­тец­тво. Дра­ми, вер­теп, ін­тер­ме­дії ста­ви­ли не ли­ше в Ака­де­мії та на ки­їв­ ських май­да­нах, а й по се­лах та міс­теч­ках під час ва­ка­цій. Мад­рів­ні спу­деї, щоб здо­бу­ти со­бі кош­ти на про­жи­ток та про­дов­жен­ня нав­чан­ ня, спі­ва­ли в цер­квах кан­ти та ду­хов­ні піс­ні, та­ким чи­ном по­ши­рю­ ю­чи їх се­ред на­ро­ду. Вик­ла­да­чі Ака­де­мії схи­ля­ли сту­ден­тів до за­нять в ака­де­міч­ній біб­лі­о­те­ці, де бу­ли ве­ли­ка кіль­кість іс­то­рич­ної, фі­ло­ соф­ської, ан­тич­ної лі­те­ра­ту­ри, зок­ре­ма й книж­ки Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ ча, Си­ме­о­на По­лоць­ко­го, Іо­а­ни­кія Га­ля­тов­сько­го, Дмит­ра Туп­та­ла, Іно­кен­тія Гі­зе­ля та ба­га­тьох ін­ших ки­їв­ських уче­них і пись­мен­ни­ків. Не зай­вим бу­де на­га­да­ти, що ще за Іва­на Ма­зе­пи, а най­біль­ше піс­ ля по­раз­ки під Пол­та­вою, ба­га­то ук­ра­їн­ських ді­я­чів на­у­ки й куль­ту­ ри, пе­ре­важ­но не з власної во­лі пе­рей­шли в Мос­ков­ську дер­жа­ву і там по­ча­ли но­ву до­бу в іс­то­рії ро­сій­ської ос­ві­ти. Во­ни пра­цю­ва­ли як вче­ні­пе­да­го­ги, і як ук­ла­да­чі й пе­рек­ла­да­чі з різ­них мов під­руч­ни­ків, ен­цик­ло­пе­дич­них ви­дань, слов­ни­ків, кни­жок з різ­них га­лу­зей на­у­ ки. Ки­я­ни, зок­ре­ма Іо­а­ни­кій Га­ля­тов­ський, Дмит­ро Туп­та­ло, Сте­фан Явор­ський, Фе­о­фан Про­ко­по­вич, зро­би­ли пе­ре­во­рот у не­га­тив­но­му став­лен­ні мос­ков­ських влас­тей, бо­яр та дво­рянс­тва до ос­ві­ти й на­ вер­ну­ли їх до за­хід­ної на­у­ки та куль­ту­ри. Сер­гій Єф­ре­мов у сво­їй «Іс­ то­рії ук­ра­їн­сько­го пись­менс­тва» пи­сав: «Мос­ков­ська ста­рос­віт­чи­на, що па­ли­ла кни­ги на­віть св. Ди­мит­рія Рос­тов­сько­го, не ка­жу­чи вже про ін­ші „но­вот­вор­ныя кни­ги ки­ев­ския и львов­ской пе­ча­ти”, сто­ял ­а ниж­че од них, і на пів­ніч во­ни при­нес­ли сві­жі­ший дух світ­ських ін­те­ ре­сів, рух­ли­вість, про­тест про­ти мос­ков­ської вик­люч­нос­ті, ре­лі­гій­ ної не­тер­пи­мос­ті й зап­ліс­ня­ві­лос­ті, що з кож­ної лі­те­ри тво­ри­ли дог­ мат, кож­ної по­мил­ки не­у­ка­пе­ре­пи­су­ва­ча до­дер­жу­ва­ли як свя­то­щів. Не ди­во, що там, в ат­мос­фе­рі „дву­пер­стія”, „су­гу­бої алі­луї” про­то­по­па

Л. Та­ра­се­вич. Пре­по­доб­ний Алім­пій­і­ко­но­пи­сець. Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка ­ Пе­чер­сько­го». ­ Гра­вю­ра на ме­та­лі.­ 1702

541

Ко­зак­бан­ду­рист. Ма­лю­нок уч­ня ­ лавр­ської ма­ляр­ні. Туш. ХV­ІІ­ І ст.

542

Ава­ку­ма та Ни­ки­ти Пус­тос­вя­та, — ки­їв­ські уче­ні, що ци­ту­ють Бе­ко­на Ве­ру­лам­сько­го, Ераз­ма Рот­тер­ дам­сько­го, Де­кар­та та ін­ших твор­ців єв­ро­пей­ської на­у­ки (Туп­та­ло, Про­ко­по­вич), по­чу­ва­ли се­бе на го­ ло­ву ви­щи­ми». У 1702 р. у са­мій тіль­ки Мос­кві бу­ло по­над сто ви­хо­ван­ців Ки­є­во­Мо­ги­лян­ської ака­де­ мії. А се­ред 34х сту­ден­тів Мос­ков­ської Слов’яно­ гре­ко­ла­тин­ської ака­де­мії на по­чат­ку її ді­яль­нос­ті бу­ло ли­ше троє ро­сі­ян. Та й реформаторами цьо­го пер­шо­го в Ро­сії ви­що­го нав­чаль­но­го зак­ла­ду бу­ли ви­хід­ці з Ки­є­во­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії — зок­ре­ма Сте­фан Явор­ський. Вод­но­час ро­сій­ська вла­да ці­лес­пря­мо­ва­но ни­ щи­ла як ав­то­но­мію Ук­ра­ї­ни, так і її куль­ту­ру, на­у­ку, ос­ві­ту. Сут­ність цьо­го яви­ща влуч­но оха­рак­те­ри­зу­ вав Іван Фран­ко: «Прес­лав­не» про­ру­бу­ван­ня вік­на в Єв­ро­пу там, на пів­ніч над Не­вою, є рів­но­час­ним за­ти­кан­ням тих ві­кон, яки­ми світ­ло на­у­ки про­ни­ ка­ло на Ук­ра­ї­ну. Іван Ма­зе­па, ро­зу­мі­ю­чи роль цер­кви в куль­тур­ но­му жит­ті дер­жа­ви, про­тя­гом сво­го двад­ця­ти­річ­но­го геть­манс­тва був одер­жи­мий бу­дів­ни­чою ді­яль­ніс­тю. Крім уже зга­да­них Бо­го­яв­ лен­сько­го Брат­сько­го со­бо­ру та ін­ших бу­ді­вель на те­ри­то­рії Ака­де­ мії, він, нез­ва­жа­юч ­ и на за­бо­ро­ну Пет­ром І зво­ди­ти му­ро­ва­ні спо­ру­ди у зв’яз­ку з бу­дів­ниц­твом Пе­тер­бур­га, роз­по­чав у Ки­є­ві спо­руд­жен­ня ін­ших цер­ков. Насам­пе­ред по­бу­ду­вав сво­їм кош­том у 1690–1696 рр. на Пе­чер­ську гран­ді­оз­ний Ми­кіль­ський Вій­сько­вий со­бор із тра­ пез­ною. У 1696–1701 рр. звів нав­ко­ло Лав­ри му­ри зав­дов­жки 520 саж­ нів з шіс­тьма ве­жа­ми­цер­ква­ми: Тро­їць­кою над­брам­ною цер­квою, цер­квою Іва­на Кущ­ни­ка, Го­дин­ни­ко­вою, Па­лат­ною, Ма­ляр­ною та цер­квою Всіх Свя­тих над Еко­но­міч­ною бра­мою. Ос­тан­ня спо­ру­да, зве­де­на кош­том геть­ма­на, є пер­ли­ною ук­ра­їн­сько­го зод­чес­тва та мо­ ну­мен­таль­но­го жи­во­пи­су. У 1706 р. геть­ман збу­ду­вав но­ву Пе­чер­ську фор­те­цю і в ній бра­ми, се­ред яких Онуф­рі­їв­ську й ни­ні на­зи­ва­ють «Ма­зе­пи­ною». Він зв’язав Тро­їць­ку над­брам­ну цер­кву з му­ром та з усім ба­ро­ко­вим ар­хі­тек­тур­ним ан­сам­лем Лав­ри. То­ді ж він оно­вив Ус­пен­ський со­бор, при­бу­ду­вав­ши два при­ді­ли і пар­те­ро­вий прит­вор. Го­лов­ний лавр­ський храм прик­ра­сив­ся ти­по­ви­ми для «ма­зе­пин­сько­ го» ба­ро­ко фрон­то­на­ми, де­ко­ро­ва­ни­ми пі­ляс­тра­ми, ор­на­мен­ти­кою. За Ма­зе­пи від­бу­до­ва­но Лавр­ську дру­кар­ню й зап­ла­но­ва­но бу­дів­ниц­ тво гран­ді­оз­ної дзві­ни­ці, яку піз­ні­ше звів ар­хі­тек­тор Йоганн Гот­фрід Ше­дель. Тіль­ки на са­мі бу­до­ви й оз­до­бу Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри Ма­ зе­па вит­ра­тив по­над міль­йон зо­ло­тих, зок­ре­ма на ве­ли­кий сріб­ний свіч­ник для Ус­пен­сько­го со­бо­ру та на по­зо­ло­ту йо­го бань, на зо­ло­ту ча­шу, оп­ра­ву Єван­ге­лія та зо­ло­ту мит­ру. У 1705 р. Ма­зе­па збу­ду­вав ве­ли­ку Воз­не­сен­ську цер­кву на те­ри­то­рії Воз­не­сен­сько­го жі­но­чо­го мо­нас­ти­ря бі­ля те­ри­то­рії Лав­ри, у яко­му ігу­ме­нею бу­ла йо­го ма­ти — Ма­рія Маг­да­ли­на. У 1690х ро­ках у Ки­єв­ і

на По­до­лі за йо­го іні­ці­а­ти­ви ка­то­лиць­кий До­мі­ ні­кан­ський со­бор бу­ло пе­ре­бу­до­ва­но на цер­кву православних святих Пет­ра і Пав­ла. Ба­га­то кош­тів вит­ра­тив Іван Ма­зе­па на Со­фію Ки­їв­ську. Піс­ля по­же­жі 1696 р. у мо­нас­ти­рі, під час якої зго­рі­ли в ньо­му всі де­рев’яні бу­дів­лі, які сво­го ча­су за­фік­су­вав Вес­тер­фельд, «приз­ре­ни­ ем пат­рон­ским яс­но­вель­мож­но­го па­на геть­ма­ на оби­тель свя­та Со­фій­ська є знач­но онов­ле­на» — пи­сав мит­ро­по­лит Вар­ла­ам Ясин­ський. Ста­ ран­ня­ми геть­ма­на бу­ло збу­до­ва­но в Со­фій­сько­ му мо­нас­ти­рі ба­ро­ко­ву му­ро­ва­ну дзві­ни­цю, від якої до­ни­ні збе­ріг­ся пер­ший по­верх, над­бу­до­ва­ ний піз­ні­ше Ше­де­лем, мо­нас­тир­ську тра­пез­ну з льо­ха­ми, під­зем­ним хо­дом, хліб­нею, онов­ле­но го­лов­ний со­бор, до яко­го при­бу­до­ва­но з пів­но­чі й пів­дня два но­ві при­ді­ли й зу­ні­фі­ко­ва­но в ба­ро­ ко­во­му сти­лі зов­ніш­ню де­ко­ра­цію стін та бань, по­нов­ле­но дзво­ни. Не від­ста­ва­ли від геть­ма­на й стар­ши­ни. Ста­ро­дуб­ський пол­ков­ ник М. Мик­ла­шев­ський оно­вив Ви­ду­биць­кий мо­нас­тир і звів на йо­ го те­ри­то­рії ве­лич­ний Ге­ор­гі­їв­ський со­бор і тра­пез­ну. Не­біж Ма­зе­пи, пол­ков­ник ки­їв­ський К. Мо­кі­єв­ський, звів по­бі­ля Лав­ри Фе­о­до­сі­їв­ ську цер­кву (ни­ні на ву­ли­ці Ци­та­дель­ній). Пол­тав­ський пол­ков­ник П. Гер­цик збу­ду­вав у Лав­рі, на Ближ­ніх пе­че­рах, цер­кву Воз­дви­жен­ ня. Той са­мий К. Мо­кі­єв­ський на Даль­ніх пе­че­рах збу­ду­вав сво­їм кош­том гран­ді­оз­ну цер­кву Різ­два Бо­го­ро­ди­ці. У час Іва­на Ма­зе­пи плід­но пра­цю­ва­ли в Лав­рі ві­до­мі гра­ве­ри: І. Щир­ський, О. Та­ра­се­вич, Л. Та­ра­се­вич, Д. Га­ля­хов­ський, Н. Зуб­ риць­кий, І. Ми­гу­ра, Л. Ле­виць­кий та ін. Ма­лю­ван­ня бу­ло обов’яз­ко­ вим пред­ме­том у Ака­де­мії для всіх кур­сів, по­чи­на­ю­чи з пра­вил шко­ ли до ри­су­ван­ня пос­та­тей, пор­тре­тів, ані­ма­ліс­тич­них ком­по­зи­цій, ба­таль­них та біб­лій­них сцен, лан­дшаф­тів штри­хом, туш­шю й фар­ба­ ми. Клас ма­лю­ван­ня був зав­жди пе­ре­пов­не­ний. Спу­деї охо­че роз­ма­ льо­ву­ва­ли свої зо­ши­ти ві­ньєт­ка­ми й ор­на­мен­та­ми, з на­го­ди за­кін­ чен­ням кур­су, пе­ред дис­пу­та­ми, що від­бу­ва­ли­ся в Бо­го­яв­лен­сько­му со­бо­рі, ма­лю­ва­ли кон­клю­зії — склад­ні, з але­го­рич­ни­ми ком­по­зи­ці­я­ ми афі­ші, де по­ві­дом­ля­ло­ся про те­му й час дис­пу­ту, вмі­щу­ва­ли­ся йо­ го те­зи для всіх, хто ба­жав узя­ти участь у по­дії. Та­кі кон­клю­зії дру­ку­ ва­ли й по­ши­рю­ва­ли в міс­ті. Та­кож у Ака­де­мії ви­ко­ну­ва­ли ви­шу­ка­ні але­го­рич­ні гра­фіч­ні те­зи та па­не­гі­ри­ки на честь ві­до­мих ки­їв­ських ді­я­чів цер­кви, дер­жав­ців та уче­них прос­лав­ле­но­го нав­чаль­но­го зак­ ла­ду. Зок­ре­ма це па­не­гі­рич­ні гра­вю­ри І. Щир­сько­го та І. Ми­гу­ри на честь Іва­на Ма­зе­пи, Л. Та­ра­се­ви­ча на честь пе­ре­мо­ги ко­заць­ко­го вій­ ська в Азов­сько­му по­хо­ді. Нав­чан­ня в ма­лю­валь­но­му кла­сі Ака­де­мії про­ва­ди­ло­ся за то­го­час­ ни­ми ме­то­ди­ка­ми, при­пи­са­ми та при­йо­ма­ми. Про це пи­сав іс­то­рик Ака­де­мії В. Ас­ко­чен­ський: «Щоб біль­ше спри­я­ти роз­вит­ку ви­шу­ка­

Ко­зак ­Ма­май. ­ Ма­лю­нок уч­ня лавр­ ської ма­ляр­ні. Туш. ХV­ІІ­ І ст.

543

Жі­но­чий пор­трет. Ма­лю­нок уч­ня­ лавр­ської ма­ляр­ні. Туш. ХV­ІІ­ І ст.

544

но­го сма­ку у ви­хо­ван­ців ака­де­мії, мит­ро­по­лит Са­му­їл зве­лів офі­цій­ но від­кри­ти клас ри­су­валь­ний. Охо­чі до цьо­го з’яви­ли­ся од­ра­зу, бо лю­бов до ма­лю­ван­ня па­ну­ва­ла се­ред сту­ден­тів. …Ри­су­ван­ня, ще до зве­ден­ня йо­го в офі­цій­не зван­ня на­у­ки, не бу­ло по­між сту­ден­та­ми яки­мось ма­лю­ван­ням го­го­лів­сько­го ко­ва­ля Ва­ку­ли, а під­по­ряд­ко­ву­ ва­ло­ся ві­до­мим пра­ви­лам і при­йо­мам» (В. Ас­ко­чен­ский Ки­ев с его древ­ней­шим учи­ли­щем Ака­де­ми­ей. — К., 1856. Ч. 2. — С. 347–348). У ХVІІ — пер­шій по­ло­ви­ні ХVІ­ІІ ст. у Ки­є­ві зав­дя­ки ді­яль­нос­ті Лавр­ської дру­кар­ні роз­ви­ва­ла­ся книж­ко­ва ор­на­мен­таль­на та ілюс­ тра­тив­на гра­вю­ра, вод­но­час по­ча­ла по­ши­рю­ва­ти­ся стан­ко­ва, пор­ трет­на, ланд­шаф­тна гра­фі­ка. На тво­рах гра­ ве­рів, а та­кож на взір­цях за­хід­но­єв­ро­пей­ської книж­ко­вої гра­фі­ки та жи­во­пи­су, що бу­ли в аль­бо­мах ака­де­міч­ної біб­лі­о­те­ки, нав­ча­ли­ся й ки­їв­ські жи­во­пис­ці. Із Ки­є­ва пов­сюд­но в Ук­ ра­ї­ні по­чав роз­пов­сюд­жу­ва­ти­ся кти­тор­ський пор­трет (тоб­то зоб­ра­жен­ня пок­ро­ви­те­ля цер­ кви чи мо­нас­ти­ря) та пар­су­на. Майс­три звер­ та­ли­ся до ук­ра­їн­ських на­ці­о­наль­них тра­ди­цій іко­но­пи­су та за­хід­но­єв­ро­пей­ських взір­ців. Ут­ вер­джен­ням на­ці­о­наль­но­го ду­ху, ви­раз­ни­ком яко­го бу­ло на­сам­пе­ред ко­зац­тво, ста­ли чис­ лен­ні ко­заць­кі «Пок­ро­ви» та на­род­ні кар­ти­ни «Ко­зак Ма­май», ма­льо­ва­ні на по­лот­ні, скри­ нях, две­рях, сті­нах бу­ді­вель, піч­них ках­лях. Ук­ра­їн­ське ба­ро­ко, стиль, що йо­го не­рід­ко на­зи­ва­ють «ма­зе­пин­ським», чіт­ко від­бив у со­ бі тен­ден­ції кін­ця ХVІІ — по­чат­ку ХVІ­ІІ ст., ко­ли ко­заць­ка вер­хів­ка як ге­не­ра­тор дер­жав­ нос­ті Ук­ра­ї­ни до­сяг­ла най­біль­шої вла­ди. З ін­шо­го бо­ку, по­туж­ним твор­чим чин­ни­ком ста­ла на­ці­о­наль­на сві­до­мість ук­ра­їн­сько­го на­ро­ ду, що не зга­са­ла, нез­ва­жа­ю­чи на без­пе­рер­вні утис­ки пів­ніч­но­го «со­ юз­ни­ка» — Мос­ков­ської дер­жа­ви, кот­ра вже дав­но бу­ла роз­топ­та­ла Пе­ре­яс­лав­ську уго­ду й здій­ня­ла ру­ки на ос­тан­ні пра­ва і воль­нос­ті Ук­ ра­ї­ни, — ця сві­до­мість та­кож ви­ма­га­ла сво­го зве­ли­чен­ня в під­не­се­ них, трі­ум­фаль­них ба­ро­ко­вих фор­мах. Пам’яток ки­їв­сько­го стан­ко­во­го ма­лярс­тва, іко­но­пи­су ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. збе­рег­ло­ся порівняно ма­ло у ви­рі іс­то­рії че­рез ба­га­то при­чин. Од­ на з них — це від­сут­ність у ті ча­си зви­чаю ко­лек­ці­о­ну­ван­ня. Та­кож чи­ ма­ло тво­рів зни­ще­но в пе­рі­од ра­дян­ської ате­їс­тич­ної вак­ха­на­лії. Про ха­рак­тер, стиль ки­їв­сько­го ма­лярс­тва мож­на склас­ти дум­ку з од­но­го пре­ці­ка­во­го до­ку­мен­та — зві­ту кон­фе­рен­цсек­ре­та­ря Пе­тер­бур­зької ака­де­мії мис­тец­тва В. І. Гри­го­ро­ви­ча (зем­ля­ка й пок­ро­ви­те­ля Та­ра­са Шев­чен­ка) пре­зи­ден­ту Ака­де­мії А. Оле­ні­ну про від­ряд­жен­ня в Ук­ра­ї­ ну з 24 трав­ня по 7 жов­тня 1837 р. для вив­чен­ня ста­ро­жит­нос­тей Ки­єв­ а. Дав­ній жи­во­пис, писав Григоро´вич, який збе­ріг­ся в цер­квах ки­їв­ ських, мож­на роз­ді­ли­ти на жи­во­пис двох ви­дів: об­раз­ний або ікон­ ний і нас­тін­ний: влас­не жи­во­пис і мо­за­ї­ку; пам’ят­ки дав­ньо­го ікон­

но­го жи­во­пи­су ві­зан­тій­сько­го сти­лю та­кі: іко­на ус­пін­ня Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, що зна­хо­дить­ся у ве­ли­кій Ус­пен­ській цер­кві Ки­є­во­Пе­ чер­ській лав­ри над во­ріть­ми, ви­со­тою во­на в 6 вер­шків, а ши­ри­ною в 9 вер­шків; уся обк­ла­де­на зо­ло­тою ри­зою, так, що вид­но тіль­ки об­ лич­чя, ру­ки і слі­ди ніг, поть­мя­ні­лі від ча­су так, що важ­ко роз­різ­ни­ти ри­си. Іко­на ця при­не­се­на в Ки­їв у ос­тан­ній по­ло­ви­ні ХІ сто­літ­тя. Утім іс­нує ба­га­то ко­пій із ці­єї іко­ни й на­віть у ту­теш­ньо­му Со­бо­рі Ка­зан­ська Бо­жа Ма­ти на об­ра­зі Св. Ан­то­нія й Те­о­до­сія Пе­чер­сько­го Бе­ро­ви­ков­ським на­ма­льо­ва­на Іко­на Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, яка три­ має в ру­ці ма­лень­ко­го Ісу­са у тій-та­ки цер­кві, у пра­во­му при­ді­лі вста­ нов­ле­на з лі­во­го бо­ку, не­ве­ли­ка, та­кож в ок­ла­ді, ли­це і ру­ки вель­ми ще чіт­кі, ма­лю­нок ці­єї іко­ни бе­зу­мов­но свід­чить, що во­на є вит­во­ром ві­зан­тій­сько­го мис­тец­тва. Іко­на ця зна­хо­ди­лась у ста­ро­дав­ній цер­кві Фе­до­рів­ській, і як ві­до­мо: пе­ред ці­єю іко­ною мо­лив­ся в 1147 ро­ці князь Ігор Оле­го­вич не за­дов­го до йо­го вбивс­тва збу­ре­ним на­ро­дом. Чу­дот­ вор­на іко­на Бо­жої Ма­те­рі в Ки­є­во­Брат­сько­му мо­нас­ти­рі, по­ко­лін­не зоб­ра­жен­ня в ріст вва­жа­єть­ся дав­ньою, але су­дя­чи з жи­во­пи­су, во­на оче­вид­но від­нов­ле­на, на мою дум­ку, близь­ко 150 ро­ків то­му. Люб­чесь­ кі зоб­ра­жен­ня: Бо­жої Ма­те­рі і Спа­си­те­ля, об­раз Куп’ячиць­кої Бо­жої Ма­те­рі і Ми­ко­ли Мок­ро­го од­на­ко­во прек­рас­ні сво­єю ста­ро­дав­ніс­тю. (Чо­ти­ри ці об­ра­зи зна­хо­дять­ся в Ки­є­во­Со­фій­сько­му со­бо­рі). Ста­ро­ вин­них ікон ма­ло­ро­сій­сько­го жи­во­пи­су та­кож ба­га­то в різ­них цер­ квах. Міс­це­ві Ки­є­во­Брат­сько­го мо­нас­ти­ря, де­я­кі в іко­нос­та­сах цер­ кви Даль­ніх пе­чер і цер­кви ко­лиш­ньо­го Ні­коль­сько­го мо­нас­ти­ря на Пе­чер­ську без сум­ні­ву на­ле­жать до дру­гої по­ло­ви­ни ХVІІ ст. Ін­ші іко­ ни є або піз­ні­шо­го ча­су або пе­ре­ма­льо­ва­ні, так, що й слі­дів ста­ро­вин­ но­го ма­люн­ка не за­ли­ши­ло­ся. Та­ким чи­ном ба­га­то ста­ро­вин­них ікон є втра­че­ни­ми. Я ска­зав ма­ло­ро­сій­сько­го жи­во­пи­су то­му, що він аб­со­ лют­но від­різ­ня­єть­ся у мис­тец­тві від ікон­но­го ро­сій­сько­го жи­во­пи­су і цьо­го нас­тіль­ки ві­до­мо, ні­ким по­мі­че­но не бу­ло; у цер­квах Ма­ло­ро­ сії всі іко­ни на­ма­льо­ва­ні нез­рів­нян­но­кра­ще, аніж у най­важ­ли­ві­ших ве­ли­ко­ро­сій­ських цер­квах, і хоч жи­во­пис ста­ро­дав­ній і в Ма­лій Ро­сії мав за зра­зок тво­рін­ня ві­зан­тій­ські, але він от­ри­мав ін­ший хід, у піз­ ні­шо­му — ін­ший роз­ви­ток: у ньо­му біль­ше сво­бо­ди у ви­на­хід­ниц­тві, мен­ше нас­лі­ду­ван­ня раб­ського і є щось прек­рас­не. Мо­же, врод­же­не по­чут­тя прек­рас­но­го, більш спіль­не у на­ро­дів бла­гос­ло­вен­но­го Пів­ дня, ра­ні­ша ос­ві­та, вза­є­мо­від­но­си­ни із За­хо­дом і наг­ла ба­чи­ти гар­ні ре­чі у від­но­шен­ні до мис­тец­тва, які бу­ли у влас­нос­ті поль­ських ба­ га­тіїв, і на­віть осе­лен­ня в Ки­є­ві й у Ма­ло­ро­сії іно­зем­них ху­дож­ни­ ків спри­я­ло ін­шо­му нап­ря­мо­ві жи­во­пи­су в Ма­ло­ро­сії. При­най­мні те спра­вед­ли­во, що іко­ни, ство­ре­ні там уп­ро­довж двох со­тень ро­ків, яв­ля­ють ба­га­то не­а­би­я­ко­го, а в ос­тан­ньо­му сто­річ­чі на­віть гар­но­го і вза­га­лі поз­бав­ле­ні пот­вор­но­го сто­сов­но ж до ни­ніш­ніх ху­дож­ни­ків­ са­мо­у­ків там­теш­ніх, то я не міг не ди­ву­ва­тись об­да­ро­ва­нос­ті де­я­ких і не по­жа­лі­ти, що во­ни не роз­ви­ну­ті як тре­ба. Шко­ла жи­во­пи­су, зас­но­ва­на в Ки­є­ві на міц­ній ос­но­ві і за­без­пе­че­ на від­мін­ни­ми зраз­ка­ми, без уся­ко­го сум­ні­ву вит­во­ри­ла незви­чай­ні ус­пі­хи.

545

546

Дру­ге. Нас­тін­ний жи­во­пис від­нос­но ста­ро­дав­нос­ті сво­єї пред­став­ ле­ний ба­гать­ма ці­ка­ви­ми пам’ят­ка­ми. У фор­те­ці не­по­да­лік від Лав­ри й бі­ля са­мо­го ва­лу стоїть най­ста­ро­дав­ні­ша в Іс­лє­ві цер­ква Спа­са на Бе­рес­то­ві. У ній увесь вів­тар і схід­на час­ти­на цер­кви збе­рі­га­ють жи­ во­пис ві­зан­тій­сько­го сти­лю. У цьо­му жи­во­пи­су чу­до­ві: до­во­лі гар­ний ан­самбль у фі­гу­рах і го­ло­вах, ста­ран­ність у ма­люн­ку і кос­тю­мі на де­я­ ких свя­тих схо­жі з ін­ши­ми ста­ро­дав­ні­ми пам’ят­ка­ми, а от­же й вір­ний свя­тих Іо­анн Зла­то­уст зоб­ра­же­ний з ви­го­ле­ним на го­ло­ві круж­ком. Він та ін­ші свя­ти­те­лі пред­став­ле­ні одяг­ну­ти­ми в ри­зи дріб­но­ша­ хо­вої тка­ни­ни двох ко­льо­рів, або та­кої, у якій квад­ра­ти­ки роз­ді­ле­ні нав­скіс і та­кож скла­да­ють­ся з двох ко­льо­рів. Жи­во­пис ці­єї цер­кви є пре­ці­ка­вою пам’ят­кою жи­во­пи­су в Ро­сії; мо­же бу­ти, що цей жи­во­пис був і під­нов­ле­ний при мит­ро­по­ли­то­ві Пет­ро­ві Мо­ги­лі, який від­но­ вив цю цер­кву, але ха­рак­тер її аніс­кі­леч­ки не по­тер­пів і це важ­ли­во для дос­лід­ни­ків дав­ни­ни. Зро­би­ти ко­пії всіх ста­ро­дав­ніх зоб­ра­жень ці­єї цер­кви в то­му по­ряд­ку, як во­ни зна­хо­дять­ся на міс­цях, ак­ва­ рел­лю й з ті­єю ж точ­ніс­тю, якою від­зна­ча­ють­ся ро­бо­ти, нап­рик­лад п. Сол­нце­ва (та­кож зна­йо­мо­го Т. Шев­чен­ка. — Ю. І.), я вва­жаю ду­же ко­рис­ним і не­об­хід­ним, тим паче, що цер­ква ця, на жаль, по­тер­пає від си­рос­ті, яка про­ни­кає че­рез сті­ни й заг­ро­жує зни­щи­ти жи­во­пис, як­що не бу­де вжито за­хо­дів. Си­рість ви­ник­ла від то­го, що вал зем­ля­ної фор­те­ці зна­хо­дить­ся над­то близь­ко до од­но­го з ку­тів Цер­кви — кро­ків за два чи три від неї. Во­ло­га, що на­ко­пи­чу­єть­ся тут у фун­да­мен­ті, пос­ту­по­во над­хо­ дить уго­ру, тому жи­во­пис май­же на чо­ти­ри ар­ши­ни від під­ло­ги вже зни­ще­ний. Не­має сум­ні­ву, що й са­ма бу­дів­ля мо­же від цьо­го пош­ко­ ди­ти­ся, хо­ча во­на зас­лу­го­вує то­го, щоб бу­ти збе­ре­же­ною, бо на­ле­ жить до Х ст. і зас­но­ва­на свя­тим Во­ло­ди­ми­ром. Як­що пам’ят­на цер­ква Спа­са іс­нує від по­чат­ку ХІІ ст., то й жи­во­пис цьо­го сто­літ­тя є до­ро­го­цін­ною пам’ят­кою ста­ро­ви­ни й, мо­же, май­ же єди­ною. Цер­кви Ки­є­во­Со­фі­й­ська і Лав­ри Пе­чер­ської та ін­ші все­ ре­ди­ні роз­ма­льо­ва­ні зни­зу до­го­ри свя­щен­ни­ми зоб­ра­жен­ня­ми, але цей живопис не давнішній за часом виконання далі початку XVIII ст. і не є особливо вартісним. Найновіші картини на стінах незрівнянно кращі і я не можу не згадати про колосальні зображення Спасителя і дванадцятьох апостолів, намальованих років за 7 у великій Лавр­ ській церкві, у вівтарі на Горньому місці, які б зробили честь і до­ свідченому академічному художникові. Мозаїчні картини на стінах є у Києво-Софійському соборі й Золотоверхому Михайлівському монастирі. Кількість і сюжети уцілілих у першому мозаїчних зобра­ жень можна побачити в описі Києво-Софійського собору й Київської ієрархії (Київ, 1825 р.). У Михайлівському монастирі збереглося їх ще менше, тільки у вівтарі. Першу церкву спорудив у першій половині XI ст. великий князь Ярослав, а останню на початку XI1 ст. великий князь Святополк Ізяславович. Між цими мозаїками та відмінність, що Софійські виразніше помічені (чому багато допомагає краще освітлення), не всі однакової цінності: одні кращі, інші гірші, і що взагалі роботи в них грубіші. У Михайлівському ж, хоч за сюжета­

ми вони такі, що наслідують Софійські: тут також подібним чином зображено у вівтарі Святе Таїнство причастя і деякі святі, ансамбль фігур кращий і робота трохи майстерніша» (Сторчай О. Мистецтвоз­ навча розвідка В. І. Григоровича в Україні 1837 року // Мистецтвозна­ вство України. — К., 2009. — с. 297). Лаврська майстерня, з діяльністю якої пов’язані здобутки київсь­ кої школи малярства ХVII-ХVIII ст., занепала наприкінці XVIII ст. й відроджена 1866 р. у зв’язку з реставраційними роботами в Успенсь­ кому соборі, Троїцькій, Хрестовоздвижен-ській церквах, церкві Всіх Святих та в збудованій 1895 р. новій трапезній. Лаврські іконописці, окрім монументальних розписів, виконували в той час «підносні» та аналойні ікони, замов­ лення для інших київських храмів, реставра­ ційні роботи. На початку XX ст. одним із керів­ ників майстерні був живописець 1. С. Іжакевич, розписи якого у трапезній, церкві Всіх Святих над Економічною брамою, на укосах біля Трої­ цької надбрамної церкви в Лаврі, у Макарівсь­ кій церкві на Татарці збереглися до на шого часу. Лаврська майстерня припинила існуван­ ня 1906 р. Лаврська друкарня з 20-х рр. XVIII ст. випу­ скала тільки релігійну літературу, цензурова­ ну московським синодом. Занепала й київська школа графіки, цілком пов’язана з діяльністю друкарні. У зв’язку з появою хромолітографії у XIX ст. відпала потреба в граверах та їхніх творах. Друкарня почала виготовляти іконні зображення в цій техніці, а в іконописній майстерні їх лише накле­ ювали на дошки. Припинила свою діяльність Лаврська друкарня, як і друкарня Кульженка, що працювала з 1864 р. на вулиці Пушкінській, 1918 р. з приходом у Київ більшовиків. Архітектура Києва, що у ХVІІ-ХVІІІ ст. була яскравим втіленням синтезу національних і загальноєвропейських будівельних тради­ цій, славна насамперед пам’ятками бароко, про яке український мис­ тецтвознавець, дослідник мистецтва того періоду В. Щербаківський (1876-1957) писав: «Характеризується українське бароко своєю мен­ шою обтяженістю прикрасами... Властива українському мистецтву простота і ясність взяли гору над химерністю, і стиль бароко на Україні став простішим і спокійні­ шим, ніж на своїй батьківщині, не втративши нічого в красі». Інспіро­ вана визвольною боротьбою та пропагована козацькою старшиною й гетьманами ідея державності, що йде від княжої доби, завдяки архітектурним спорудам мала ефективно впливати на розум і почут­ тя людей. Саме так, згідно з популярним тоді серед європейських та київських зодчих трактатом у десяти книгах з архітектури римсько­ го архітектора Вітрувія, що його, вірогідно, мав у своїй книгозбірні в Батурині Мазепа, він уявляв собі мету архітектурної споруди, про

Ісус Хрис­тос у тер­но­ во­му він­ку.­ Ма­лю­нок уч­ня лавр­ ської ма­ляр­ні. ­ Туш. ХV­ІІ­ І ст.

547

що свідчить Богоявленський собор Братського монастиря на Подолі, збудований 1695 р. гетьманом із пишнотою, гідною щонайбагатшого міста, як зауважив К. ІЦероцький. Це була велична й масивна спо­ руда «немов фортеця, що здатна витримати облогу. Водночас в архі­ тектурних лініях його відображено справжній характер бароко; від­ чувається дихання могутнього й багатого віку, незборимої енергії, що викликала розквіт не лише київської архітектури, ай малярства і всіх інших галузей мистецтва. Український митець складові форми позбавив екстазу бароко, спростивши й наблизивши їх до величної краси ренесансу» (Щероцкий К. В. Киев. — К., 1917. — С. 154). Водно­ час київським спорудам того часу притаманна висока архітектоніч­ ність - один із найголовніших для всіх видів творчості чинник. Але в архітектурі архітектоніка особливо зрима й важлива, оскільки най­ більш природно виражає структурну організацію матеріалу. Архі­ тектура Києва XVII-XVIII ст. була тією необхідною призмою, крізь яку мешканці й творці Київського Атенею глибше пізнавали світ за допомогою філософських, мистецьких, літературних і музичних ви­ ражальних засобів. Слово «храм» з його головною навою (грецькою наос, латинською ніос) споріднене зі словом «корабель». Київські будівничі, здебільшого учні Києво-Могилянської академії, знали це, тому їхні споруди як житло Божества отримували додаткову метафо­ ру: храм — це величний небесний корабель; водночас це власне Бо­ жество і місцеперебування Божества (Пучков А. Поетика античной скульптури. — К., 2008. С. 492). У зв’язку з перетворенням Києва на провінційне губернське місто Російської імперії у київській бароковій архітектурі, а надто в цер­ ковній, що найбільше втілювала національні традиції, почалася криза. Завершилася вона указом 1800 р. імператора Павла І про за­ провадження в Україні будівництва церков у виключно синодально­ му московському стилі й заборону будівництва в стилі українського бароко. У світському та церковному будівництві, як і в інших видах мистецтва, запанував офіційний класицизм, що утверджував ідеї російського самодержавства. Юрій ІВАНЧЕНКО

548

КИ­ЇВ­СЬКА ШКО­ЛА МА­ЛЯРС­ТВА ­ ХVІІ–ХVІ­ІІ ст.

Екс­курс в іс­то­рію ки­їв­сько­го об­ра­зот­вор­чо­го Ате­нею зас­від­чує, що ма­лярс­тво, роз­ви­ток яко­го не­роз­рив­но пов’яза­ний з тра­ди­ці­я­ми за­хід­но­єв­ ро­пей­сько­го об­ра­зот­вор­чо­го мис­тец­тва й ук­ра­їн­ської на­род­ної твор­чос­ті, з по­чат­ку зап­ро­вад­жен­ня хрис­ти­янс­тва в Ки­їв­ській дер­жа­ві роз­ви­ва­ло­ся пе­ре­ду­сім у мо­нас­ти­рях, при цер­квах. На­сам­пе­ред це іко­но­пис та сті­но­пис, пов’яза­ні з цер­ков­ним бу­дів­ниц­твом, оздоб­лен­ням цер­ков­них спо­руд, бу­дів­ ниц­тво яких роз­ви­ну­ло­ся у зв’яз­ку з ут­вер­джен­ням в Ук­ра­ї­ні хрис­ти­янс­тва. Тра­ди­ції прик­ра­ша­ти хра­ми ся­га­ють пер­ших ві­до­мих із дав­ніх ча­сів оз­доб­ лень хрис­ти­ян­ських ук­ра­їн­ських хра­мів, зок­ре­ма Де­ся­тин­ної цер­кви, Со­фій­ сько­го со­бо­ру, Ус­пен­ської цер­кви Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри, цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­ві та ін. Ос­нов­ним дже­ре­лом твор­чо­го роз­вит­ку ма­лярс­тва в Ук­ра­ї­ні бу­ли мо­нас­тир­ські ма­ляр­ські май­стер­ні, зок­ре­ма лавр­ська, що іс­ну­ва­ла з ХІІ ст. Її ви­у­че­ни­ки пра­цю­ва­ли по всій Ук­ра­ї­ні й по­ши­рю­ва­ли па­нів­ні сти­ ліс­тич­ні, ком­по­зи­цій­ні, ко­ло­рис­тич­ні й те­ма­тич­ні прин­ци­пи, те­о­ло­гіч­ні та бо­гос­лов­ські схе­ми. Влас­не, член ма­ляр­ської іко­но­пис­ної мо­нас­тир­ської май­стер­ні був од­ним із чле­нів чер­не­чої бра­тії мо­нас­ти­ря, ді­яль­ність яко­го під­по­ряд­ко­ву­ва­ла­ся су­во­рим при­пи­сам «Сту­дій­сько­го ста­ту­ту», а іко­но­пис та сті­но­пис ви­ко­ну­вав­ся за вста­нов­ле­ни­ми в ті ча­си су­во­ри­ми кон­сер­ва­тив­ ни­ми мо­ну­мен­таль­ни­ми та іко­но­пис­ни­ми пра­ви­ла­ми, які, про­те, у ча­си виз­ воль­них зма­гань де­мок­ра­ти­зу­ва­ли­ся, яв­ля­ю­чи сві­ту сві­жі ві­ян­ня в мис­тец­ тві, на­йяс­кра­ві­шим утіленням яких бу­ло ук­ра­їн­ське ба­ро­ко. Ки­єв­ о­Пе­чер­ська лав­ра — пра­вос­лав­ний мо­нас­тир, що ма­льов­ни­чо роз­ та­шу­вав­ся на пе­чер­ських прид­ніп­ров­ських па­гор­бах, у всі ча­си був ра­зом із Со­фі­єю Ки­їв­ською по­туж­ним осе­ред­ком ду­хов­ної ос­ві­ти, куль­ту­ри і мис­ тец­тва. А з ХVІ сто­літ­тя, із за­не­па­дом Со­фій­сько­го мо­нас­ти­ря, йо­го роль ста­ла виз­на­чаль­ною. Зас­ну­ва­ли Пе­чер­ський мо­нас­тир у се­ре­ди­ні ХІ ст. пре­ по­доб­ні чен­ці свя­ті Ан­то­ній і Те­о­до­сій. На від­мі­ну від Со­фій­ської оби­те­лі, ран­ня іс­то­рія мо­нас­ти­ря до­сить ши­ро­ко вис­віт­ле­на у дав­ньо­русь­ких лі­то­ пис­них і агі­ог­ра­фіч­них пам’ятках, зок­ре­ма в «По­віс­ті ми­ну­лих літ» та «Ки­є­ во­Пе­чер­сько­му па­те­ри­ку». Мо­нас­ти­рі іс­ну­ва­ли в Ки­єв­ і ще до ви­ник­нен­ня на дніп­ро­вих схи­лах пе­чер­ської оби­те­лі. З’яви­ли­ся во­ни на те­ре­нах Ук­ра­ї­ ни­Ру­си то­ді, ко­ли схід­не чер­нец­тво вже по­до­ла­ло іс­то­рич­ний шлях від єги­ пет­ських пус­тель до Па­лес­ти­ни, від Кон­стан­ти­но­по­ля до Свя­тої Афон­ської го­ри й роз­ро­би­ло свої пра­ви­ла под­виж­ниц­тва, ство­ри­ло жи­тій­ну та пов­ чаль­ну лі­те­ра­ту­ру. Щоп­рав­да, прак­ти­ка хрис­ти­ян­сько­го Схо­ду зас­но­ву­ва­ти

549

Ми­ко­ла Чу­дот­во­рець. ­ Іко­на ХVІ ст. Ки­їв.

550

чер­не­чі оби­те­лі у від­да­ле­них від ци­ві­лі­за­ції міс­цях у пус­те­ лях, глу­хих лі­сах, го­рах не на­бу­ла по­ши­рен­ня в Ук­ра­ї­ні. За ви­нят­ком кіль­кох мо­нас­ти­рів, зок­ре­ма Ски­ту Ма­няв­сько­ го на Іва­но­фран­ків­щи­ні. Га­да­єм ­ о, зас­нов­ни­ки ук­ра­їн­ ських мо­нас­ти­рів вра­хо­ву­ва­ли со­ці­ок ­ уль­тур­ні тра­ди­ції на­шо­го на­ро­ду й од­ра­зу орі­єн­ту­ва­ли­ся на зас­ну­ван­ня мо­нас­ти­рів як ду­хов­них цен­трів для дов­ко­лиш­ньо­го на­се­ лен­ня. Як свід­чить мит­ро­по­лит Іла­рі­он у «Сло­ві про За­кон і Бла­го­дать», пер­ші мо­нас­ти­рі в Ук­ра­ї­ні­Ру­сі з’яви­ли­ся ще за кня­зю­ван­ня Во­ло­ди­ми­ра Свя­тос­ла­во­ви­ча (978–1015). Ін­ко­ли це бу­ли са­мос­тій­ні ут­во­рен­ня, а зде­біль­шо­го во­ни кон­цен­тру­ва­ли­ся нав­ко­ло па­ра­фі­яль­них цер­ков. Ве­ли­кі мо­нас­ти­рі бу­ли тіс­но пов’яза­ні з по­ши­ре­ною се­ред кня­жої та бо­яр­ської вер­хів­ки дав­ньо­русь­ко­го сус­пільс­тва тра­ди­ ці­єю хо­ва­ти не­біж­чи­ків на те­ри­то­рії куль­то­вих ком­плек­ сів. То­ді дві тре­ти­ни з усіх мо­нас­ти­рів пе­рі­о­ду Ки­їв­ської Ру­сі бу­ли зас­но­ва­ні з іні­ці­а­ти­ви кня­зів або за­мож­них лю­дей і ут­ри­му­ва­ла­ся їх­нім кош­том. А ос­кіль­ки вер­хів­ка сус­пільс­тва за тих ча­сів ви­різ­ня­ла­ся ос­ві­ че­ніс­тю, про що свід­чать спо­га­ди ба­га­тьох ман­дрів­ни­ків, дип­ло­ма­тів, куп­ ців то­що, то ця тра­ди­ція не пе­ре­ри­ва­ла­ся аж до ХVІІ — по­чат­ку ХVІ­ІІ ст., про що по­ві­дом­ляє Пав­ло Алепп­ський, що по­бу­вав у Ко­заць­кій дер­жа­ві у 1650х ро­ках. Дос­лід­ни­ки вва­жа­ють, що Ки­єв­ о­Пе­чер­ський мо­нас­тир сфор­му­вав­ся приб­лиз­но 1062 р., піс­ля то­го, як пре­по­доб­ні Ан­то­ній і Теодосій заснували поблизу села Берестового чернечу обитель. Згодом чен­ці пе­рей­шли до на­зем­них ке­лій, по­ряд яких бу­ло спо­руд­же­но де­рев’яну цер­кву в ім’я Ус­пін­ ня Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці. Са­ме то­ді у зв’яз­ку зі збіль­шен­ням чис­ла бра­тії Ан­то­ній звер­нув­ся до кня­зя Ізяс­ла­ва з про­хан­ням від­да­ти мо­нас­ти­ре­ві го­ру над пе­че­рою. Там і бу­ло спо­руд­же­но прик­ра­ше­ну іко­но­пи­сом ве­ли­ку Успенську цер­кву, зве­де­но но­ві ке­лії, тра­пез­ну, дзві­ни­цю, а мо­нас­тир ото­че­ но час­то­ко­лом. Зад­ля цьо­го на по­чат­ку 70х ро­ків князь Свя­тос­лав по­да­ру­вав оби­те­лі 100 гри­вень, що до­рів­ню­ва­ло 50ти фун­там зо­ло­та. Князь Свя­тос­лав не ли­ше знач­но роз­ши­рив мо­нас­тир­ські во­ло­дін­ня, а й осо­бис­то взяв участь у зак­ ла­ден­ні на­ріж­но­го ка­ме­ня хра­му. Бу­дів­ниц­тво со­бо­ру, як свід­чить «Ки­є­ воПе­чер­ський па­те­рик», здій­сни­ли на по­жер­тви ва­ря­га Ши­мо­на, що ох­рес­тив­ся в мо­нас­ти­рі. Ос­тан­ній по­да­ру­вав бра­тії зо­ло­тий по­яс, вар­тий 50 гри­вень, що йо­го він зняв зі скуль­птур­но­го зоб­ра­жен­ня ро­зіп’ято­го Хрис­та, вста­нов­ле­но­го Ши­мо­но­вим бать­ком. По­яс мав чу­до­дій­ну си­лу, зав­ дя­ки якій на­чеб­то був зці­ле­ний май­бут­ній князь Во­ло­ди­мир Мо­но­мах. За сло­ва­ми Ши­мо­на, на­ве­де­ни­ми «Ки­є­во­Пе­чер­ським па­те­ри­ком», під час йо­го по­до­ро­жі, при по­вер­нен­ні з ва­рязь­ких зе­мель на Русь здій­ня­ла­ся бу­ря й пе­ред ним ви­ник яв­ле­ний Бо­гом об­раз цер­кви. То­ді ж Ши­мон за­мі­ряв йо­го і са­ме за ти­ми об­мі­ра­ми храм і бу­ло зак­ла­де­но на міс­ці, виз­на­че­но­му

та­кож Бо­жим про­ви­дін­ням. Ста­ло­ся так то­му, що са­ма Бо­го­ ро­ди­ця ви­я­ви­ла ба­жан­ня по­бу­ду­ва­ти со­бі храм у Ки­є­ві й з цим ве­лін­ням вона яви­ла­ся уві сні гре­кам­бу­дів­ни­чим. Бо­жа Ма­тір по­ка­за­ла будівни­чим виг­ляд ба­жа­но­го хра­му і да­ла їм мо­щі сі­мох му­че­ни­ків — Ар­те­мія, По­лієв­кта, Ле­он­тія, Ака­кія, Аре­фи, Іа­ко­ва і Те­о­до­ра, які гре­ки ма­ли пок­лас­ти у під­му­рі­ вок храму. По то­му від­бу­ло­ся чу­до, кот­ре для нас має особ­ли­ве зна­чен­ ня, ос­кіль­ки дає під­ста­ви го­во­ри­ти про по­ча­ток мо­ну­мен­ таль­но­го жи­во­пи­су на те­ри­то­рії Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. Бо­го­ро­ди­ця пос­ла­ла, звіс­но, чу­дес­ним чи­ном, іко­но­пис­ців із Цар­го­ро­да, які й при­бу­ли на чов­нах до бе­ре­гів Дніп­ра, як про це свід­чить гра­вю­ра О. Та­ра­се­ви­ча з «Па­те­ри­ка». І при­вез­ли во­ни дар май­бут­ньо­му хра­мо­ві — іко­ну Ус­пін­ня Бо­жої Ма­те­рі, яка до 1941 р. бу­ла го­лов­ною свя­ти­нею мо­нас­ти­ря. У 1073 р. по­мер Ан­то­ній, а нас­туп­но­го ро­ку — Те­о­до­сій, то­му бу­дів­ниц­тво цер­кви Ус­пін­ня про­дов­жу­ва­ли їх­ні нас­туп­ ни­ки — пе­чер­ські ігу­ме­ни Ни­кон та Іо­анн. У 1077 р. храм бу­ло за­вер­ше­но, і до Ки­єв­ а при­бу­ли вже зга­ду­ва­ні іко­но­ пис­ці, які по­ча­ли прик­ра­ша­ти го­лов­ну цер­кву мо­нас­ти­ря фрес­ка­ми, мо­за­ї­ ка­ми та іко­на­ми. Са­ме то­ді й по­ча­ла­ся іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го ма­лярс­тва. Біль­шість дос­лід­ни­ків вва­жає, що Ус­пен­ський храм ХІ ст. був три­на­во­вою спо­ру­дою знач­них роз­мі­рів з чіт­кою хрес­то­во­бан­ною струк­ту­рою. Ін­тер’єр був по­ді­ле­ний шіс­тьма хрес­то­по­діб­ни­ми опор­ни­ми стов­па­ми, по три в ряд, на три на­ви. Та­ка струк­ту­ра йде від дав­ньо­русь­кої тра­ди­ції хра­мо­бу­ду­ван­ня, що знай­шла вті­лен­ня в Де­ся­тин­ній цер­кві та Со­фії Ки­їв­ській. Се­ред­ня на­ва — у пів­то­ра ра­зи шир­ша від біч­них, так са­мо яка і тран­септ. Пе­ре­тин се­ред­ ньої на­ви й тран­сеп­та в пла­ні спо­ру­ди ут­во­рює хрес­то­по­діб­ний під­бан­ний прос­тір, що від­кри­вав ог­ляд на всі чо­ти­ри сто­ро­ни сві­ту: схід, де по­чи­на­єть­ ся день; пів­день і пів­ніч, де збі­гає ден­не жит­тя; захід, де за­хо­дить сон­це і за­кін­чу­єть­ся зем­не іс­ну­ван­ня (Асє­єв Ю. С. Ус­пен­ський собор Ки­єв­ о­Пе­ чер­сько­го мо­нас­ти­ря і йо­го зна­чен­ня в роз­вит­ку ар­хі­тек­ту­ри Ки­їв­ської Ру­сі // Іс­то­рія Ру­си­Ук­ра­ї­ни. Іс­то­ри­ко­ар­хе­о­ло­гіч­ний збір­ник. — К., 1998. — С. 65). Най­ви­щою час­ти­ною хра­му був під­бан­ний прос­тір, що увін­чу­вав­ся ба­нею. Особ­ли­вої уро­чис­тос­ті, як вва­жав Ю. Асє­єв, на­да­ва­ло ін­тер’єро­ві оз­доб­лен­ня аб­сид і ху­дож­ній де­кор вів­тар­ної ого­ро­жі. Прос­тір цен­траль­ної час­ти­ни був пе­рек­ри­тий ба­ра­ба­ном із на­пів­сфе­рич­ною ба­нею на па­ру­сах. Ба­ра­бан мав 12, за то­го­час­ною тра­ди­ці­єю, вузь­ких ви­со­ких ві­кон. У схід­ній вів­тар­ній ча­сти­ні бу­ли роз­та­шо­ва­ні три ка­но­ніч­ні при­мі­щен­ня: жер­тов­ник, вів­тар та риз­ни­ця. На за­хід­ній сто­ро­ні міс­тив­ся нар­текс, що від­ ді­ляв­ся від ос­нов­ної час­ти­ни стов­па­ми й сті­на­ми. Прит­вор зай­мав тре­тю час­ти­ну спо­ру­ди, над якою ви­со­чі­ли хо­ри. На від­мі­ну від ін­ших то­го­час­них хра­мів, хо­ри в Ус­пен­сько­му со­бо­рі бу­ли не­ве­ли­кі. Схо­ди на хо­ри тра­ди­цій­но міс­ти­ли­ся в круг­лих ве­жах, що свід­чить про вплив ро­ман­ської ар­хі­тек­ту­ри (Там са­мо. — С. 66).

Пре­по­доб­ні Ан­то­ній і Те­о­до­сій. ­ Іко­на. Ки­їв. ­ Кі­нець ХV­ІІ ст.

551

Різ­дво Бо­го­ро­ди­ці. Іко­на. ­ Ки­їв. ХV­ІІ ст.

552

Та­кий де­таль­ний екс­курс в ар­хі­тек­т ур­ні особ­ли­вос­ті Ус­пен­сько­го со­бо­ру ХІ ст. дає мож­ли­вість склас­ти дум­ку про ма­ляр­ське оз­доб­лен­ня спо­ру­ди. За по­ві­дом­лен­ням лі­то­пис­них дже­рел до внут­ріш­ньо­го оз­доб­лен­ня прис­ту­пи­ли 1083 р., за ігу­менс­тва Ни­ко­на, ко­ли із Вла­херн­сько­го Кон­стан­ти­но­поль­сько­го мо­нас­ти­ря при­бу­ ли жи­во­пис­ці, а грець­кі куп­ці при­вез­ли для мо­за­їч­них ро­біт смаль­ту, або му­сію, як то­ді на­зи­ва­ли цей ма­те­рі­ал. У «Ска­зан­ні про при­шес­тя пе­ре­пи­су­ва­чів цер­ков­них до ігу­ме­на Ни­ко­на з Цар­го­ро­да» ста­ро­дав­ній ав­тор за­фік­су­вав су­пе­реч­ку між за­мов­ни­ка­ми та ви­ко­нав­ця­ми що­до об­ся­гу до­го­вір­них ро­біт на оз­доб­лен­ня та гро­шо­ву ви­на­го­ро­ду. Згід­ но з по­пе­ред­ньою до­мов­ле­ніс­тю, су­ма ви­на­го­ро­ди бу­ла виз­ на­че­на з об­ся­гу ро­біт на знач­но мен­шій спо­ру­ді, ніж та, яку майс­три по­ба­чи­ли нас­прав­ді. То­му майс­три хо­ті­ли від­да­ти гро­ші й по­вер­ну­ти­ся до Цар­го­ро­да. «Ки­є­во­Пе­чер­ський па­те­рик» і то­го­час­ні ман­дрів­ни­ки роз­по­ві­да­ють про нез­ви­чай­ну кра­су й пиш­ність мо­ну­мен­ таль­но­го оз­доб­лен­ня Ус­пен­сько­го со­бо­ру, сті­ни яко­го виб­лис­ку­ва­ли зо­ло­ том мо­за­ї­ки й прек­рас­ни­ми роз­пи­са­ми. Сво­їм оз­доб­лен­ням Ус­пен­ський со­бор від­різ­няв­ся від ві­зан­тій­ських хра­мів, увесь внут­ріш­ній прос­тір яких зав­жди де­ко­ру­вав­ся ли­ше од­ні­єю тех­ні­кою — жи­во­пи­сом або мо­за­ї­кою. Ве­ли­ка ж лавр­ська цер­ква бу­ла оз­доб­ле­на обо­ма тех­ні­ка­ми, які ор­га­ніч­но по­єд­ну­ва­ли­ся. Та­ка тра­ди­ція бу­ла при­та­ман­на са­ме ки­їв­ським хра­мам. Мо­за­ї­кою вик­ла­да­ли вик­люч­но ба­ні та вів­тар­ні ап­си­ди хра­му, ін­ші сті­ни прик­ра­ша­ли фрес­ка­ми. Нез­нач­на до­ля мо­за­їч­но­го оз­доб­лен­ня в то­го­час­них ки­їв­ських хра­мах по­яс­ню­єть­ся до­рож­не­чею цьо­го при­віз­но­го ма­те­рі­а­лу й тру­до­міс­ткіс­тю ро­біт, які ви­ко­ну­ва­ли зде­біль­шо­го при­їж­джі майс­три. Ві­до­ мо, що гре­ки при­вез­ли із со­бою до Ки­єв­ а не тіль­ки го­то­ву смаль­ту, а й не­об­ хід­ну для її ви­го­тов­лен­ня си­ро­ви­ну, якої ще то­ді в Ки­єв­ і не вмі­ли до­бу­ва­ти. Тож поб­ли­зу со­бо­ру бу­ло влаш­то­ва­но піч для ви­го­тов­лен­ня смаль­ти. Се­ред при­бу­лих гре­ків бу­ли ху­дож­ник, мо­за­їст і скло­дув, а по­міч­ни­ка­ми во­ни зап­ ро­си­ли міс­це­вих уміль­ців. За­лиш­ки май­стер­ні з ви­го­тов­лен­ня смаль­ти бу­ли ви­яв­ле­ні під час ар­хе­о­ло­гіч­них дос­лід­жень. Се­ред знай­де­них ар­хе­ти­пів бу­ли й улам­ки зо­ло­че­ної мо­за­ї­ки, яки­ми бу­ли об­ли­цьо­ва­ні сті­ни й під­ло­га. Ще й до­ни­ні в Ближ­ніх пе­че­рах уці­лі­ли дві мар­му­ро­ві ко­ло­ни й ан­таб­ле­мен­ ти, пе­ре­не­се­ні ту­ди під час од­ні­єї з піз­ні­ших пе­ре­бу­дов. Майс­три оз­доб­лю­ва­ли храм п’ять ро­ків. Се­ред зап­ро­ше­них ки­ян­по­міч­ ни­ків бу­ло кіль­ка та­ла­но­ви­тих юна­ків, які ба­жа­ли нав­чи­ти­ся ма­лярс­тва і мо­за­їч­но­го мис­тец­тва. Особ­ли­вим та­лан­том се­ред них ви­різ­няв­ся один з них. Мир­ське ім’я цьо­го юна­ка нам те­пер не ві­до­ме, а піс­ля пос­три­гу в пе­чер­ські чен­ці він от­ри­мав ім’я Алім­пій. Він мав ве­ли­кий хист до ма­лю­ ван­ня й швид­ко опа­ну­вав ма­лярс­тво й мо­за­ї­ку. Є під­ста­ви при­пус­ти­ти, що в той час у мо­нас­ти­рі вже бу­ли свої іко­но­пис­ці, ли­ше ім’я од­но­го з них — Алім­пія іс­то­рія збе­рег­ла до на­шо­го ча­су. Са­ме з цим майс­тром пов’яза­на

іс­то­рія ма­ляр­ської май­стер­ні Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри, яка протягом багатьох століть ві­діг­ра­ва­ла ве­ли­ку роль в ук­ра­їн­ській куль­ту­рі як по­туж­ ний мис­тець­кий осе­ре­док. «Ки­є­во­Пе­чер­ський па­те­рик» збе­ріг для нас жит­тє­пис Алім­пія, скла­де­ ний чен­цем По­лі­кар­пом. Там та­кож збе­рег­ли­ся де­я­кі ві­до­мос­ті про то­го­ час­не мо­ну­мен­таль­не оз­доб­лен­ня хра­му. Він мав де­кор ха­рак­тер­ний для то­го­час­ної сак­раль­ної ар­хі­тек­ту­ри. Під­бан­не скле­пін­ня бу­ло прик­ра­ше­не мо­за­їч­ним зоб­ра­жен­ням Ісу­са Хрис­та. У кон­сі го­лов­ної ап­си­ди міс­ти­ло­ся зоб­ра­жен­ня Бо­го­ро­ди­ці. Як зас­від­чив Пав­ло Алепп­ський, там «зоб­ра­же­на Вла­ди­чи­ця, яка, сто­я­чи, бла­гос­лов­ляє, а ниж­че неї Гос­подь в ото­чен­ні ар­хі­ є­ре­їв, як у Свя­тій Со­фії і в цер­кві Віф­лі­є­му». Ниж­че, на сті­ні вів­та­ря, бу­ла роз­мі­ще­на сце­на Єв­ха­рис­тії, на стов­пах — зоб­ра­жен­ня му­че­ни­ків. Сто­сов­ но фрес­ко­во­го жи­во­пи­су, то в дже­ре­лах збе­рег­ло­ся ли­ше од­не по­ві­дом­лен­ ня, що на сті­нах со­бо­ру бу­ли зоб­ра­же­ні са­ме ті свя­ті, мо­щі яких бу­ли за­хо­ ва­ні у фун­да­мен­ті спо­ру­ди. Ймо­вір­но, бу­ло зоб­ра­жен­ня чу­дес­ної з’яви Алім­пію, який ба­чив, як чу­дес­но зоб­ра­зив­ся лик Бо­го­ро­ди­ці на об­ра­зі — і з ньо­го ви­ле­тів го­луб та й зле­тів до об­ра­зу Спа­са (це зоб­ра­жен­ня в ба­ні й да­ло під­ста­ви наз­ва­ти храм «по­діб­ний не­бу») і до ли­ків свя­тих, на­пи­са­них на сті­нах — Ар­те­мія, По­лі­ев­кта, Ле­он­тія, Аре­фа, Яко­ва і Те­о­до­ра, при­ве­зе­ них із Вла­хер­на. Спос­те­реж­ли­вий Пав­ло Алепп­ський, який од­ра­зу за­у­ва­жив сво­єр ­ ід­ність ук­ра­їн­сько­го ма­лярс­тва, йо­го не­пов­тор­ний ко­ло­рит, зга­дує та­кож про сце­ну Ус­пін­ня Бо­жої Ма­те­рі (Ще­роц­кий К. В. Ки­ев. — К., 1917. — С. 292). Вів­тар­на ого­ро­жа скла­да­ла­ся з не­ви­со­ких мар­му­ро­вих ко­лон. Оба­біч цар­ських во­ріт по­мі­ще­ні іко­ни Спа­си­те­ля й Бо­го­ро­ди­ці, ри­зи яких ви­ко­на­ні на кош­ти лавр­сько­го чен­ця Ераз­ма, про що по­ві­дом­ляє «Жи­тіє Фе­о­до­сія» з «Па­те­ри­ ка Пе­чер­сько­го». З нас­тін­них роз­пи­сів Ус­пен­сько­го со­бо­ру Пав­ло Алепп­ський зга­дує ли­ше ті, кот­рі ви­різ­ня­ли­ся, на йо­го дум­ку, ори­гі­наль­ніс­тю ком­по­зи­ції або нез­ви­ чай­ною іко­ног­ра­фі­єю, або ж, як за­у­ва­жує П. Жол­тов­ський, міс­це­вим ко­ло­ ри­том (Жол­тов­ський П. М. Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис на Ук­ра­ї­ні ХVІІ– ХVІІІ сто­літ­тя. — К., 1988. — С. 12). Ос­тан­ній, як те­пер мож­на ствер­ джу­ва­ти, поз­на­че­ний яск­ра­вим впли­вом ук­ра­їн­сько­го на­род­но­го мис­тец­ тва, а ори­гі­наль­ність ком­по­зи­цій про­яв­ля­ла­ся на­сам­пе­ред у від­хо­ді від ві­зан­тій­ських тра­ди­цій і ка­но­нів. Ска­жі­мо, ман­дрів­ни­ка вра­зи­ли не ли­ше «Ус­пін­ня Бо­го­ро­ди­ці», а й зоб­ра­жен­ня двох ца­рів, що бу­ду­ють цер­кву. Над ни­ми — Бо­го­ро­ди­ця й де­ре­во, на гіл­ках яко­го свя­ті — ма­буть, по­ши­ре­не піз­ні­ше ро­до­від­не де­ре­во свя­тих пе­чер­ських, при­пус­кає П. Жол­тов­ський (Там са­мо). Між ци­ми свя­ти­ми ви­різ­ня­ли­ся апос­то­ли Пет­ро і Пав­ло, а над ни­ми — пре­по­доб­ні зас­нов­ни­ки Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря Ан­то­ній і Фе­о­до­ сій — сла­ва зем­лі ко­за­ків, як їх наз­вав Пав­ло Алепп­ський (Пу­те­шес­твие ан­ти­о­хий­ско­го пат­ри­ар­ха Ма­ка­рия в Рос­сию в по­ло­ви­не ХVІІ ве­ка, опи­сан­ ные его сы­ном ар­хи­ди­я­ко­ном Пав­лом Алепп­ским. — М., 1897. — С. 47–48). Над ін­ши­ми две­ри­ма той­та­ки са­мо­ви­дець ба­чив зоб­ра­жен­ня Бо­го­ро­ди­ ці з ан­ге­ла­ми дов­ко­ла, що три­ма­ють над нею він­ці. П. Жол­тов­ський пи­ше,

553

Ісус Хрис­тос ­ із прис­то­яч ­ и­ми. Іко­на. Ки­їв. ХV­ІІ ст.

554

що цю ком­по­зи­цію ма­ля­ри Ус­пен­сько­го со­бо­ру прив­нес­ли із за­хід­ної іко­ ног­ра­фії. А в ниж­ньо­му ря­ду кі­от­ ів, що зна­хо­ди­ли­ся в нар­тек­сі со­бо­ру, бу­ла й зов­сім нез­вич­на ком­по­зи­ція — Ісус Хрис­тос від­га­няє спи­сом лю­тих вов­ків від ота­ри (пев­но, пас­тви) овець. Ба­чив Пав­ло Алепп­ський і тра­ди­цій­не в хрис­ти­ян­сько­му жи­во­пи­сі зоб­ ра­жен­ня кри­ла­то­го Іо­ан­на Хрес­ти­те­ля у вів­та­рі пів­ніч­но­го при­ді­лу. У пів­ ніч­но­за­хід­но­му ку­ті хра­му сце­ну Ус­пін­ня тра­ди­цій­но­го ві­зан­тій­сько­русь­ ко­го трак­ту­ван­ня із зоб­ра­жен­ням апос­то­лів з ан­ге­ла­ми уго­рі. Уни­зу був за­хід­ний ва­рі­ант ці­єї те­ми «Воз­не­сін­ня»: апос­то­ли бі­ля роз­кри­тої мар­му­ ро­вої тру­ни зди­во­ва­но під­нес­ли ру­ки до не­ба й про­мов­ля­ ють: «Во­на воз­нес­ла­ся!». Слід за­у­ва­жи­ти, що ни­ні важ­ко вста­но­ви­ти хро­но­ло­гію ви­ко­нан­ня мо­ну­мен­таль­но­го жи­во­пи­су Ус­пен­сько­го со­бо­ру, ос­кіль­ки він не­од­но­ра­зо­во пе­ре­бу­до­ву­вав­ся піс­ля мон­голь­ ської на­ва­ли. На­пад­ни­ки при­му­си­ли чен­ців ро­зіб­ра­ти кам’яні му­ри мо­нас­ти­ря, а со­бор пог­ра­бу­ва­ли. «Си­ноп­сис» так опи­ сує цю по­дію: «Не­чес­ти­ві вар­ва­ри та­ра­на­ми сті­ни кам’яні мо­нас­тир­ські по­ва­ли­ли і до ос­но­ви зруй­ну­ва­ли й са­му не­бу по­діб­ну цер­кву Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці Пе­чер­ську оск­вер­ни­ ли, від усьо­го оз­доб­лен­ня звіль­нив­ши, а хрест з бань цер­ков­ них зня­ли й верх до по­ло­ви­ни по вік­на ски­нув­ши, а та­кож верх вів­та­ря ве­ли­ко­го по гру­ди в іко­ні Бо­го­ро­ди­ці роз­би­ли й до­щен­ту вир­вав­ши й зни­щив­ши» (Ки­ев­ский Си­ноп­сис или крат­кое соб­ра­ние раз­лич­ных ле­то­пис­цев. — К., 1836. — С. 125–126). Знач­ні ро­бо­ти з від­нов­лен­ня со­бо­ру бу­ли здій­сне­ні 1470 р. кня­зем Се­ме­ ном Олель­ко­ви­чем. У «Гус­тин­сько­му лі­то­пи­сі» ска­за­но, що Ве­ли­ку пе­чер­ ську цер­кву він «прик­ра­сив че­рез три­ва­лі ро­ки руй­ну­ван­ня ікон­ним пись­ мом і щед­ро об­да­ру­вав зо­ло­том­сріб­лом та по­су­ди­на­ми цер­ков­ни­ми». Слід за­у­ва­жи­ти, що со­бор по­нов­лю­ва­ли й час­тко­во ла­го­ди­ли у ХІ­ІІ і ХІV ст., але де­та­лі цьо­го не­ві­до­мі. У ро­ки прав­лін­ня кня­зя Олек­сан­дра, ві­до­мо­го як Олель­ко, а по­тім си­на Се­ме­на (1455–1470) Ки­їв­ське кня­зівс­тво ма­ло від­ нос­ну са­мос­тій­ність у скла­ді Ве­ли­ко­го кня­зівс­тва Ли­тов­сько­го. Се­мен Олель­ко­вич, нез­ва­жа­ю­чи на за­бо­ро­ну під тис­ком ка­то­ли­ків бу­ду­ва­ти но­ві й ла­го­ди­ти ста­рі пра­вос­лав­ні хра­ми, зва­жив­ся по­ру­ши­ти за­бо­ро­ну й ви­ді­лив знач­ні кош­ти на від­нов­лен­ня со­бо­ру Ус­пін­ня Бо­жої ма­те­рі Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря (Ива­кин Г. И. Ки­ев в ХІ­ІІ–ХV ве­ках. — К., 1985. — С. 46). З лі­то­ пи­су М. Стрий­ков­сько­го ві­до­мо що «цей бла­го­вір­ний во­ло­дар об­но­вив ве­ли­ку цер­кву Ус­пін­ня, спус­то­ше­ну на­ва­лою не­чес­ти­во­го Ба­тия і ма­ло не ціл­ком її звів, прик­ра­сив і всі­ля­кою кра­сою оз­до­бив. У ній він знай­шов свій ос­тан­ній спо­чи­нок і був по­хо­ва­ний у гроб­ни­ці, ним зроб­ле­ній. Він прик­ра­ сив цер­кву ікон­ним пись­мом, але вже не та­ким, яким во­но бу­ло ра­ні­ше, бо ж му­сія вкри­ва­ла не тіль­ки сті­ни, а й під­ло­гу, і зба­га­тив її зо­ло­том, сріб­лом і по­су­ди­на­ми цер­ков­ни­ми» (Сбо­рник ма­те­ри­а­лов для ис­то­ри­чес­кой то­по­ гра­фии Ки­е­ва // Гус­тин­ская ле­то­пись. — К., 1774. — С. 36).

Як ві­до­мо, по­хо­ван­ня Се­ме­на бу­ло по­ряд уси­паль­ни­ці Те­о­до­сія Пе­чер­ сько­го, що свід­чить про особ­ли­ву ша­ну лавр­ської бра­тії до кня­зя. По­ми­ра­ ю­чи, Се­мен Олель­ко­вич до­ру­чив пік­лу­ва­ти­ся про сво­го під­літ­ка­си­на ко­ро­ лю Ка­зи­ми­ру, але той пе­рет­во­рив Ки­їв­ське кня­зівс­тво на во­єв­ одс­тво, а во­є­ во­дою приз­на­чив ка­то­ли­ка Мар­ти­на Гош­толь­да. Збе­ріг­ся до на­шо­го ча­су ри­су­нок, зроб­ле­ний з ре­льє­фа­трип­ти­ха, ви­ко­на­ но­го на за­мов­лен­ня Се­ме­на Олель­ко­ви­ча по за­кін­чен­ні від­бу­дов­них ро­біт в Ус­пен­сько­му со­бо­рі. Він дає уяв­лен­ня про рід­кіс­ний взі­рець мо­ну­мен­таль­но­ го мис­тец­тва тих ча­сів. Трип­тих, як свід­чить ри­су­нок, скла­дав­ся з ре­льєф­но­ го зоб­ра­жен­ня Бо­го­ма­те­рі та зас­нов­ни­ків мо­нас­ти­ря Ан­то­нія й Те­о­до­сія. Ці­ка­ва іко­ног­ра­фія цьо­го трип­ти­ха, трак­то­ва­но­го з пев­ною мі­рою мо­ну­мен­таль­нос­ті зад­ля під­крес­лен­ня ма­єс­ та­тич­нос­ті пер­со­на­жів. Те­о­до­сій не­мов прос­тує до Бо­го­ма­те­ рі, то­му йо­го пос­тать ви­рі­ше­на ком­по­зи­цій­но гос­тро, що під­ крес­лю­єть­ся ру­хом ру­ки та мо­де­лю­ван­ням скла­док одя­гу. Пра­ви­цею Те­о­до­сій ука­зує в нап­рям­ку Бо­го­ма­те­рі. По пе­ри­ мет­ру з трьох бо­ків ви­сі­че­но ра­му у виг­ля­ді вит­ків мо­туз­ки, пев­но, цим, як і прос­тим чер­нець­ким одя­гом, під­крес­ле­но чер­не­чий сан пре­по­доб­но­го. Де­що ста­тич­но ви­рі­ше­на пос­ тать пре­по­доб­но­го Ан­то­нія, що три­має в ру­ці роз­гор­ну­тий су­вій із на­пи­сом з «Па­те­ри­ка»: «яко по­ло­жен­ные зде вся суть по­ми­ло­ван­ны». Ок­ре­мо слід заз­на­чи­ти про вмін­ня не­ві­до­мо­го скуль­пто­ра ор­га­ніч­но ком­по­зи­цій­но, сти­ліс­тич­но й ідей­но уз­го­ди­ти в трип­ти­ху всі три пос­та­ті. Мож­ли­во, взір­цем для ху­дож­ни­ка пос­лу­жи­ли або ж дав­ні іко­ни со­бо­ру, або фраг­мен­ти роз­пи­сів. Це мо­же під­ твер­ди­ти й су­во­рий ма­єс­та­тич­ний тип зоб­ра­же­ної Оран­ти з під­ня­ти­ми ру­ка­ми, що має ана­ло­гію в Оран­ті із Со­фії Ки­їв­ської, про­те слід за­у­ва­жи­ти, що лавр­ська Оран­та бу­ла ви­рі­ше­на гар­мо­ній­ні­ше й м’які­ше, що свід­чить про ви­рі­шен­ня ін­ших зав­дань мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва й більш ка­мер­ ний ха­рак­тер тво­ру. Де­я­кі дос­лід­ни­ки вва­жа­ють, що ре­льєф Бо­го­ма­те­рі ду­же схо­жий на іко­ну по­чат­ку ХІІ ст. — «Ве­ли­ка Па­на­гія», кот­ру при­пи­су­ ють пен­злю ма­ля­ра пе­чер­сько­го Алім­пія. Ад­же, як заз­на­чає «Па­те­рик», піс­ ля за­кін­чен­ня ро­біт над мо­за­ї­ка­ми Ус­пен­сько­го со­бо­ру він ба­га­то сил від­дав ма­лю­ван­ню стан­ко­вих тво­рів і нав­чив­ся мис­тец­тва ікон­но­го, зас­лу­жив­ши пох­ва­лу кня­зя Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха. Князь прид­бав од­ну з ікон Алім­пія для цер­кви Бо­го­ро­ди­ці в Рос­то­ві, ним збу­до­ва­ної. А ві­до­мо, що з пог­ля­ду ар­хі­тек­ту­ри та мо­ну­мен­таль­но­го оз­доб­лен­ня взір­цем на той час у Ста­ро­дав­ ній Ру­сі був Ус­пен­ський со­бор. З усіх ікон ті­єї до­би «Ве­ли­ка Па­на­гія» чи най­біль­ше від­по­ві­да­ла фор­мам мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва. Ма­ю­чи ве­ли­ кий роз­мір, во­на зда­ле­ку на­га­ду­ва­ла зап­рес­толь­ні зоб­ра­жен­ня вів­та­рів і бу­ла взір­цем для то­го­час­них мо­ну­мен­таль­них роз­пи­сів. Усе в ній ди­ха­ло мо­ну­мен­таль­ніс­тю — не з пог­ля­ду роз­мі­ру, а зав­дя­ки ве­ли­чі вті­ле­но­го ду­ху, ве­ли­кої свя­тос­ті, під­крес­ле­ної і ком­по­зи­цій­но, і ко­ло­рис­тич­но. На зо­ло­то­ му тлі на по­вен зріст пос­тає Бо­жа Ма­тір. Її ма­фо­рій виг­рає зо­ло­та­во­чер­во­

При­не­сен­ня да­рів вол­хва­ми. ­ Іко­на. Ки­їв. ХV­І­ІІ ст.

555

556

ни­ми, а ту­ні­ка — зо­ло­та­во­си­ні­ми бар­ва­ми. Ця гра барв пе­ре­гу­ку­єть­ся з блис­ком мо­за­ї­ки в про­ме­нях сон­ця, що її мож­на спос­те­рі­га­ти в со­фій­ській Оран­ті. І для неї ха­рак­тер­ні зо­ло­та­ва та си­ня бар­ви, а чер­во­ною ак­цен­то­ва­ ні тіль­ки ви­раз­ні де­та­лі: че­ре­вич­ки, по­яс та ото­роч­ка одя­гу. Мож­ли­во, май­ стер лавр­ської Па­на­гії був під впли­вом об­ра­зів із Со­фії Ки­їв­ської, бо і на ній ці бар­ви до­мі­ну­ють, особ­ли­во зо­ло­та і чер­во­на. Не зай­вим бу­де за­у­ва­жи­ти, що на те­ри­то­рії Лав­ри під час ар­хе­о­ло­гіч­них дос­лід­жень різ­них ро­ків бу­ло ви­яв­ле­но ба­га­то за­лиш­ків чер­во­ної та зо­ло­тої смаль­ти. А си­ньої ду­же ма­ло. З цьо­го мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що в мо­ну­ мен­таль­них роз­пи­сах Лав­ри в ХІ–ХІ­ІІ ст. пе­ре­ва­жа­ли саме ці ко­льо­ри. Ві­до­мо, що з дав­ніх­да­вен у со­бо­рі хо­ва­ли виз­нач­них цер­ков­них та дер­ жав­них ді­яч ­ ів. Їм ро­би­ли спе­ці­аль­ні кап­ли­ці з вів­та­ря­ми. Із ХVІ ст. з’яви­ла­ ся тра­ди­ція вста­нов­лю­ва­ти над­гроб­ки. Од­ним із ві­до­мих тво­рів та­ко­го ви­ду мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва був над­гро­бок К. І. Ост­розь­ко­го в Ус­пен­сько­ му со­бо­рі. Ві­до­мий дер­жав­ний і вій­сько­вий ді­яч, князь Кос­тян­тин Іва­но­вич Ост­розь­кий був ще й ве­ли­ким за­хис­ни­ком цер­кви, ме­це­на­том. Він та­кож фі­нан­су­вав ви­го­тов­лен­ня й оз­доб­лен­ня ба­га­то­я­рус­но­го іко­нос­та­са для Ве­ли­кої цер­кви, який вста­но­ви­ли за­мість дав­ньої мар­му­ро­вої вів­тар­ної ого­ ро­жі. Цей іко­нос­тас був зни­ще­ний по­же­жею 1718 р. Са­ме йо­го ба­чив Пав­ло Алепп­ський, за­у­ва­жив­ши, що він прек­рас­ний, хоч і ста­рий. От­же, К. І. Ост­ розь­ко­го як виз­нач­но­го пок­ро­ви­те­ля і ме­це­на­та бу­ло удос­то­єн ­ о ви­со­кої, як на ті ча­си, чес­ті — за­не­се­но до лавр­сько­го пом’яни­ка ХV — по­чат­ку ХVІ ст. К. І. Ост­розь­кий по­мер на 70му ро­ці жит­тя. Згід­но із за­по­ві­том, во­се­ни 1530 р. йо­го по­хо­ва­ли в Ус­пен­сько­му со­бо­рі, де ра­ні­ше знай­шли спо­чи­нок і йо­го ро­ди­чі. Щоб увіч­ни­ти пам’ять бать­ка, йо­го син, Ва­силь­Кос­тя­нтин Ост­розь­кий, у сер­пні 1579 р. за­мо­вив над­гро­бок, що став уні­каль­ним тво­ром ук­ра­їн­сько­ го Ре­не­сан­су. Іко­ног­ра­фія Ост­розь­ких — це ок­ре­ма ве­ли­ка те­ма, що пот­ре­ бує гли­бо­ко­го дос­лід­жен­ня. Ад­же на­щад­ки дав­ньо­русь­ко­го ро­ду всла­ви­ли­ ся в слов’янсь­ко­му сві­ті, особ­ли­во як прос­віт­ни­ки, прог­ре­сив­ні гос­по­да­рі, за­хис­ни­ки пра­вос­лав’я. Зав­дя­ки Ост­розь­ким Ук­ра­ї­на уп­ро­довж ХVІ ст. пе­рет­во­ри­ла­ся на справ­жнє єв­ро­пей­ське кня­зівс­тво. Здо­лав­ши спіль­но з ли­тов­ця­ми зо­ло­то­ор­дин­ську спад­щи­ну в Ук­ра­ї­ні й від­ро­див­ши іс­ну­ю­чі ще в до­мон­голь­ські ча­си тра­ди­цій­ні кня­зів­сько­бо­яр­ські інс­ти­ту­ти вла­ди в кра­ї­ні, кня­зі Ост­розь­кі, на­сам­пе­ред Ми­хай­ло Іва­но­вич та Кос­тян­тин Іва­ но­вич, док­ла­ли знач­них зу­силь до ре­ор­га­ні­за­ції кня­зів­сько­го уп­рав­лін­ня й уп­ро­вад­жен­ня но­вої мо­де­лі ад­мі­ніс­тра­тив­но­те­ри­то­рі­аль­но­го уст­рою — по су­ті фе­де­раль­но­го. Во­ни зап­ро­ва­ди­ли Маг­де­бур­зьке пра­во у сво­їх міс­ тах, ре­жим охо­ро­ни внут­ріш­ньо­го по­ряд­ку, ор­га­ні­зу­ва­ли бу­дів­ниц­тво фор­ тець для за­хис­ту кор­до­нів, зас­та­ви, до­зо­ри, по­дат­ко­ву та мит­ну служ­бу, кар­бу­ва­ли мо­не­ту, вве­ли су­до­чинс­тво й по­са­ду во­є­во­ди. Вра­хо­ву­ю­чи єв­ро­ пей­ський досвід, за умов, ко­ли пра­вос­лав’я по­ча­ло за­не­па­да­ти під на­тис­ ком ка­то­ли­циз­му, В.К. Ост­розь­кий 1576 р. зас­ну­вав в Ост­ро­зі Слов’яно­ гре­ко­ла­тин­ську ака­де­мію, в яку зап­ро­сив лі­те­ра­то­рів, мо­воз­нав­ців, вик­ла­ да­чів, дру­ка­рів з Мос­ко­вії, Бі­ло­ру­сі, Бол­га­рії, Гре­ції, Сер­бії, Мол­да­вії,

Во­ло­щи­ни, ви­хо­ван­ців уні­вер­си­те­тів Па­дуї, Ве­не­ції, Кра­ко­ва. Зав­дя­ки цьо­ му Ост­рог став но­вим ду­хов­ним цен­ тром Ук­ра­ї­ни (Миць­ко І. З. Ост­розь­ка Слов’яно­гре­ко­ла­тин­ська ака­де­мія.

— К., 1990. — С. 3). Са­ме там упер­ше з’яви­ла­ся ук­ра­їн­ська кни­га — Біб­лія, кот­ру тво­ри­ли 10 ро­ків 72 пе­рек­ла­да­чі та ук­ла­да­чі. Її об­сяг ста­но­вив 1252 сто­ рін­ки, а нак­лад — 1200 при­мір­ни­ків. Особ­ли­вою цін­ніс­тю її бу­ло ви­ко­рис­ тан­ня прос­тої ук­ра­їн­ської мо­ви, що від­би­ва­ло зрос­тан­ня на­ці­он ­ аль­ної сві­ до­мос­ті та са­мо­і­ден­ти­фі­ка­ції ук­ра­їн­ ців як на­ції. Се­ред 32 ви­дань Ост­розь­кої дру­кар­ні Ост­розь­ка біб­лія да­ла по­туж­ній ім­пульс роз­вит­ко­ві ук­ра­їн­сько­го пись­менс­тва. «Прос­та мо­ва, — пи­сав С. Єф­ре­мов, — ста­ла зна­ряд­дям ви­щої дум­ки й ут­во­ри­ла умо­ви для лі­те­ра­тур­но­го ру­ху, з’яви­ла­ся по­ле­міч­на лі­те­ра­ту­ра, пра­ці з мо­ви, іс­то­рії» (Єф­ре­мов С. Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го пись­менс­тва. — К.— С. 70). Отож, ціл­ком пра­во­мір­но цей рід був ус­лав­ле­ний у ба­га­тьох тво­рах мис­тец­тва. Крім уже зга­да­но­го од­но­фі­гур­но­го над­гроб­ка Ост­розь­ко­го в Лав­рі є ба­га­то­фі­гур­ний ме­мо­рі­ал ро­ди­ни Ост­розь­ких у Тар­но­ві (Поль­ща). Ори­гі­наль­ним тво­ром ма­лої плас­ти­ки є єди­не при­жит­тє­ве зоб­ра­жен­ня В.К. Ост­розь­ко­го на сріб­ ній ме­да­лі. Ві­до­мо та­кож про 21 жи­во­пис­ний пор­трет пред­став­ни­ків ро­ди­ ни Ост­розь­ких, хоч час­ти­на їх є ко­пі­ям ­ и ХVІ­ІІ–ХІХ ст. За по­ши­ре­ною в ті ча­си кон­цеп­ці­єю над­гроб­но­го пор­тре­та, у скуль­птур­ но­му над­гроб­ку Ус­пен­сько­го со­бо­ру бу­ло вті­ле­но ге­ро­ї­зо­ва­ний об­раз у кон­ тек­сті ідей доб­ро­го ри­ца­ря, во­ї­на та бла­го­чес­ти­во­го хрис­ти­я­ни­на. Ком­по­зи­ ція над­гроб­ка Ост­розь­ко­му бу­ду­ва­ла­ся за ти­по­вою для іта­лій­ських ме­мо­рі­ а­лів до­би Від­род­жен­ня схе­мою з ха­рак­тер­ним роз­мі­щен­ням на пли­ті сар­ко­ фа­га пос­та­ті спо­чи­ло­го в Бо­зі. Це був абс­тра­го­ва­ний стан лю­ди­ни, що по­ли­ шила тя­гар жит­тє­вих тур­бот, і пос­тала у по­зі на­пів­сну­на­пів­ма­рен­ня. Цей тип надгробних пам’ятників при­нес­ли в Ук­ра­ї­ну іта­лій­ські скуль­пто­ри, що зна­хо­ди­ли при­ту­лок при ко­ро­лів­ських дво­рах, зок­ре­ма й при поль­сько­му. Пос­тать Ост­розь­ко­го бу­ла роз­мі­ще­на на ви­со­ко­му цо­ко­лі сар­ко­фа­га. Во­на справ­ляє вра­жен­ня нез­лам­нос­ті, су­по­кою. Ост­розь­кий спи­ра­єть­ся на зіг­ну­ту в лік­ті ру­ку, шля­хет­ні ри­си об­лич­чя за­хо­ву­ють ви­со­ку гід­ність, ма­єс­ та­тич­ність. Це — іде­аль­ний об­раз шлях­ти­ча, ри­ца­ря, во­ло­да­ря. Йо­го гід­ ність та ро­до­ви­тість під­крес­лю­ють де­та­лі — ко­ро­на, герб, пов­ний вій­сько­ вий об­ла­ду­нок. Скуль­птор ві­до­ми­ми на той час мо­ну­мен­таль­ни­ми за­со­ба­ ми праг­нув увіч­ни­ти лю­ди­ну, яку на­зи­ва­ли «Гані­ба­лом» і яка у 37 ро­ків стала ве­ли­ким ли­тов­ським геть­ма­ном — дру­гою осо­бою піс­ля ко­ро­ля в Поль­сько­Ли­тов­ській дер­жа­ві (Ми­хай­ло­ва Р. Пор­тре­ти кня­зів Ост­розь­ких та їх до­ба // Ост­ро­гі­ан ­ а в Ук­ра­ї­ні і Єв­ро­пі / Ма­те­рі­а­ли Між­на­род­но­го на­у­ ко­во­го сим­по­зі­у­му 29–30 чер­вня. — Ста­ро­кос­тян­ти­нів, 2001. — С. 118).

Ус­пі­ння Бо­го­ро­ди­ці. ­ Іко­на. Ки­їв. ­ ХV­ІІ­ І ст.

557

Дар Пет­ра Мо­ги­ли. Фрес­ка з портретом Петра Могили­ у цер­кві­ Спа­са на Бе­рес­то­во­му.

1640ві рр.

558

На шиї в кня­зя лан­цюг, на го­ло­ві — ко­ро­на. Над фі­гу­рою бу­ла ар­ка, під­ три­му­ва­на дво­ма ко­ло­на­ми, що сто­я­ли на фі­гу­рах ле­вів. Зго­ри спус­ка­ла­ся за­ві­са, яку з обох бо­ків під­три­му­ва­ли два аму­ри. Пос­тать Ост­розь­ко­го на­га­ дує піз­ньо­го­тич­них ри­ца­рів із ні­мець­ких хра­мів та па­ла­ців. Са­ме там тра­ди­ ція вмі­щу­ва­ти пор­тре­ти не­біж­чи­ків над їх­ні­ми по­хо­ван­ня­ми збе­рег­ла­ся з ан­тич­них ча­сів і пе­рей­шла в се­ред­ньо­віч­чя. Про­те пер­шим, хто ство­рив тип над­гроб­ків з ле­жа­чим на ло­жі по­кій­ни­ком, над яким ан­ге­ли при­під­ні­ма­ють за­ві­су, був ве­не­ці­єць Ар­ноль­до ді Кам­біо (ХІV ст.). Щоп­рав­да, як вва­жає К. Ще­роць­кий, у цьому ра­зі тип ан­ге­лів пе­ре­ріс у тип пут­ті, тоб­то де­ко­ра­тив­ них ди­тя­чих фі­гу­рок. Са­ме та­кі фі­гур­ки з мо­ну­мен­таль­ної скуль­пту­ри пе­рей­шли в ук­ра­їн­ську ба­ро­ко­ву різь­бу і жи­во­пис. Так са­мо над­гроб­ний пор­трет пе­рей­шов в ук­ра­їн­ський нас­тін­ний та стан­ко­вий жи­во­пис. Та­кі ан­ге­ли в ру­ках три­ма­ють су­вої па­пі­ру­су чи па­пе­ру, бо ж во­ни спос­те­рі­га­ють за жит­тям лю­ди­ни і за­но­то­ву­ють її доб­рі чи ли­хі вчин­ки. Ле­ви ж під ко­ло­на­ ми прав­лять за охо­рон­ців, що та­кож ви­ко­рис­то­ву­ва­ло­ся в дав­ньо­му сві­ті, зок­ре­ма до­сить зга­да­ти Га­лі­кар­нась­кий мав­зо­лей, фрі­гій­ські гроб­ни­ці то­що. Ма­те­рі­а­лом для над­гроб­ка слу­гу­вав стук, штучний мармур, який був по­ши­ре­ний в Іта­лії; на під­ста­ві цьо­го, як вва­жає К. Ще­роць­кий, ав­то­ром йо­го міг бу­ти іта­лій­ський май­стер з-поміж тих, що пра­цю­ва­ли у ХVІ ст. у Льво­ві, на Во­ли­ні й у Ки­єв­ і. У ХVІ — на по­чат­ку ХVІІ ст., за кня­зів Ост­розь­ких, жи­во­пис Ус­пен­сько­го со­бо­ру був онов­ле­ний, але док­лад­них ві­до­мос­тей про ньо­го ни­ні не ма­єм ­ о, хоч він і збе­ріг­ся до ХVІІ ст., про що свід­чив Пав­ло Алепп­ський. Ці­ка­во, що ані Алепп­ський, ані Каль­но­фой­ський у «Те­ра­тур­гі­мі», на­пи­ са­ній 1638 р., ні­чо­го не го­во­рять про іс­ну­ван­ня в Ус­пен­сько­му со­бо­рі пор­ трет­ної га­ле­реї ігу­ме­нів, кня­зів, за­мож­них лю­дей — пок­ро­ви­те­лів Лав­ри,

що бу­ла на сті­нах спо­ру­ди і ство­рен­ня якої де­як ­ і дос­лід­ни­ки від­но­сять до дав­ньо­русь­ко­го пе­рі­о­ду. Пе­рі­од на­род­но­виз­воль­ної вій­ни 1648–1654 ро­ків під про­во­дом Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, нас­туп­ні ро­ки во­єн ук­ра­їн­ців із по­ля­ка­ми, мос­ко­ви­та­ми, тур­ка­ми й та­та­ра­ми не спри­я­ли роз­вит­ку мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва. До 70х ро­ків ХVІІ ст. мо­ну­мен­таль­не му­ро­ва­не бу­дів­ниц­тво — го­лов­ний об’єкт нас­тін­но­го роз­пи­су — май­же не роз­ви­ва­ло­ся. Ли­ше з 1670х ро­ків ця га­лузь по­ча­ла під­ні­ма­ти­ся й зно­ву проц­ві­та­ти, що пов’яза­не з бу­дів­ни­чою та ме­це­ нат­ською ді­яль­ніс­тю геть­ма­нів Іва­на Са­мой­ло­ви­ча та Іва­на Ма­зе­пи. Ге­ро­їч­ ний час, пат­рі­о­тич­ні ідеї, нат­хнен­ні виз­воль­ною бо­роть­бою ча­сів Хмель­ ниць­ко­го, Ви­гов­сько­го, До­ро­шен­ка, не мог­ли не впли­ну­ти на роз­ви­ток мо­ну­мен­таль­но­го ма­лярства, на йо­го лад, ко­ло­рит, ком­по­зи­цій­ні особ­ли­ вос­ті. Ви­ни­ка­ють но­ві сис­те­ми роз­пи­сів, які у те­ма­тич­но­му, іко­ног­ра­фіч­но­ му, ком­по­зи­цій­но­му і ко­ло­рис­тич­но­му ви­рі­шен­ні вже до­во­лі від­різ­ня­ють­ся від тра­ди­цій­но­го мо­ну­мен­таль­но­го і стан­ко­во­го ма­лярс­тва. Ос­нов­ним дже­ ре­лом то­го­час­них тво­рів стає не так тра­ди­ція й ка­нон, як дог­ма­тич­но­мо­ раль­ні, цер­ков­но­іс­то­рич­ні сис­те­ми, вит­во­ре­ні уя­вою, нат­хнен­ною іде­я­ми ко­ла Ки­є­во­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії. Ад­же її те­о­ло­гіч­на на­у­ка увіб­ра­ла в се­бе за­хід­ні впли­ви, поз­на­че­ні ре­фор­ма­торс­твом та про­тес­тан­тиз­мом. В Ака­де­мії пе­реп­лі­та­ли­ся до­лі, сві­тог­ля­ди ви­хід­ців з ба­га­тьох кра­їн Єв­ро­пи, що впли­ну­ ло на віль­но­думс­тво у те­о­ло­гії, на смі­ли­вість ви­рі­шень у ма­лярс­тві при по­мір­ко­ва­нос­ті дот­ри­ман­ня ста­ро­жит­них ка­но­нів пра­вос­лав’я. Ки­їв­ській на­у­ці був при­та­ман­ний по­ле­міч­ний ха­рак­тер, спри­чи­не­ний бо­роть­бою про­ти опо­ля­чен­ня під егі­дою ка­то­ли­циз­му (Чер­вя­ков­ский П. А. Вве­де­ние в бо­гос­ло­вие Фе­оф ­ а­на Про­ко­по­ви­ча // Хрис­ти­ан­ское чте­ние. — С. 32–86). Ця ак­тив­на бо­роть­ба суспільства поз­на­чи­ла­ся на стилістиці й ха­рак­те­рі всьо­го ма­лярс­тва в Ук­ра­ї­ні ХVІІ — по­чат­ку ХVІ­ІІ ст. — пе­рі­о­ду йо­го ве­ли­ко­го під­не­сен­ня. На­йіс­тот­ні­ших змін зов­ніш­ній виг­ляд Ус­пен­сько­го со­бо­ру заз­нав за ча­сів Пет­ра Мо­ги­ли. Са­ме то­ді в Ук­ра­ї­ні від­був­ся пе­ре­хід від од­но­вер­хих спо­руд до ба­га­то­вер­хих. Са­ме то­ді Ус­пен­ській цер­кві бу­ло на­да­но більш уро­чис­то­го виг­ля­ду, прик­ра­ше­но її чо­тир­ма но­ви­ми ба­ня­ми. Од­на з них бу­ла роз­та­шо­ ва­на над го­лов­ним вхо­дом, дві — з пів­ден­но­го бо­ку, а чет­вер­та — у пів­ніч­ ній час­ти­ні. Тоб­то з’яви­ло­ся вже сім бань і со­бор став ба­га­то­вер­хим. Про­те пер­віс­ні фор­ми бу­ли за­га­лом збе­ре­же­ні. Пет­ро Мо­ги­ла від­зна­чив­ся тим, що за пе­рі­од сво­го ке­рів­ниц­тва ук­ра­їн­ ською цер­квою, від­то­ді, як став мит­ро­по­ли­том Ки­їв­ським і Га­лиць­ким і вод­но­час ар­хі­ман­дри­том Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри, він від­но­вив чи­ма­ло хра­мів, зок­ре­ма, цер­кву Спа­са на Бе­рес­то­во­му, Со­фію Ки­їв­ську, Де­ся­тин­ну цер­кву та ін­ші. За йо­го ж та­ки ча­су від­бу­ва­ли­ся й нас­тін­ні роз­пи­си в хра­мах. Про мас­шта­би їх мож­на склас­ти дум­ку з гран­ді­оз­но­го сті­но­пи­су в цер­кві Спа­са на Бе­рес­то­во­му, зок­ре­ма з мо­ну­мен­таль­ної фрес­ки «Дар Пет­ра Мо­ги­ ли» з ав­тен­тич­ним зоб­ра­жен­ням мит­ро­по­ли­та. У 90х ро­ках ХVІІ ст. внас­лі­док ро­біт, здій­сне­них кош­том Іва­на Ма­зе­пи, храм на­був но­во­го виг­ля­ду з ха­рак­тер­ною для ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко пиш­

559

560

но­тою. Са­ме то­ді з пів­ніч­ної та за­хід­ної сто­рін до­бу­ду­ва­ли при­ді­ли ар­хі­ ди­я­ко­на Сте­фа­на та св. Іо­ан­на Бо­гос­ло­ва за­мість кап­лиць цим свя­тим. До пів­ден­но­за­хід­но­го при­чіл­ка при­бу­ду­ва­ли Трьох­свя­ти­тель­ський при­діл, а цер­ква Іо­ан­на Пред­те­чі, що ко­лись іс­ну­ва­ла як при­бу­до­ва ХV ст., увій­ шла до ос­нов­но­го об’єму спо­ру­ди. Ви­со­т у Сте­фа­нів­сько­го та Іо­ан­но­бо­гос­ лов­сько­го при­ді­лів бу­ло збіль­ше­но, що да­ло мож­ли­вість влаш­т у­ва­ти на хо­рах ще два вів­та­рі — Пре­об­ра­жен­ня та апос­то­ла Анд­рія. За­пис­ки мос­ков­сько­го свя­ще­ни­ка І. Лук’яно­ва 1701 р. свід­чать про по­яв­ у в ін­тер’єрі со­бо­ру но­вих зоб­ра­жень, ви­ко­на­них на кош­ти Іва­на Ма­зе­пи в ча­си йо­го геть­ма­ну­ван­ня у 1687–1708 рр. Він пи­сав: «У цер­кві нас­тін­ні роз­ пи­си, усі кня­зі русь­кі ма­льо­ва­ні». Ідеть­ся про пор­трет­ну га­ле­рею в за­хід­но­ му нар­тек­сі та на ниж­ніх час­ти­нах пів­ден­ної й пів­ніч­ної стін. Зга­ду­ва­ло­ся ли­ше про час­ти­ну роз­пи­сів, про ін­ші ма­лю­ван­ня до­сі не знай­де­но досте­ менних ві­до­мос­тей. Цен­тром ці­єї мо­ну­мен­таль­ної ком­по­зи­ції бу­ло скле­пін­ня нар­тек­са, де нав­ко­ло об­ра­зу Бо­го­ро­ди­ці бу­ли на­ма­льо­ва­ні в клей­мах ка­но­ні­зо­ва­ні русь­кі кня­зі Во­ло­ди­мир, Бо­рис і Гліб, зас­нов­ни­ки Лав­ри Ан­то­ній і Те­о­до­сій. Ниж­ че на сті­нах нар­тек­су бу­ла зоб­ра­же­на га­ле­рея ки­їв­ських та ли­тов­ських кня­ зів, ук­ра­їн­ських геть­ма­нів та ро­сій­ских ца­рів. Се­ред них — ли­тов­ські кня­зі Сан­гуш­ки, Оль­шан­ські, Ост­розь­кі, Виш­не­ вець­кі, зоб­ра­же­ні в пор­фі­рах, ко­ро­нах, зі скипет­ра­ми в ру­ках. На пів­ден­ній сті­ні, за пра­вим кри­ла­сом, роз­мі­щу­ва­ли­ся пор­тре­ти ар­хі­ ман­дри­тів Лав­ри: Ме­ле­тія Хреб­то­ви­ча, Ни­ки­фо­ра Ту­ра, Пет­ра Мо­ги­ли, Іно­кен­тія Гі­зе­ля, Ме­ле­тія Ву­ях­ е­ви­ча, Іо­а­са­фа Кро­ков­сько­го, Йо­си­фа Триз­ ни, За­ха­рії Ко­пис­тен­сько­го. Ви­ще, на тій са­мій сті­ні, бу­ли зоб­ра­же­ні ігу­ме­ни Лав­ри ХІ–ХVІ ст. Усьо­го 30 пос­та­тей, роз­мі­ще­них гру­па­ми. На за­хід­ній сті­ні, по­чи­на­ю­чи від две­рей, бу­ли пор­тре­ти ве­ли­ких кня­зів: Ізяс­ла­ва, Свя­тос­ла­ва, Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха, Яро­пол­ка Ізяс­ла­ви­ча, ки­їв­ сько­го уділь­но­го кня­зя Олек­сан­дра Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча, ца­ря Пет­ра І і геть­ манів І. Ма­зе­пи та І. Скоропадського. Су­дя­чи з ко­пій пар­сун де­як ­ о­го із зоб­ра­жених ді­яч ­ ів, що збе­рі­га­ють­ся в жи­во­пис­них фон­дах Лав­ри, це бу­ли ста­ту­ар­ні реп­ре­зен­та­тив­ні пор­тре­ти, ви­ко­на­ні наб­ли­же­но до ко­ло­ри­ту ін­ших фре­сок, до пев­ної мі­ри іде­а­лі­зо­ва­ ні, про­те й не без пор­трет­них ха­рак­те­рис­тик, що свід­чить про па­ну­ван­ня но­вих тен­ден­цій в іко­но­пи­сі та мо­ну­мен­таль­но­му мис­тец­тві, який знач­но де­мок­ра­ти­зу­вав­ся й чер­пав гу­ма­ніс­тич­ні ри­си із за­хід­но­єв­ро­пей­сько­го мис­тец­тва. У ті ча­си бу­ло вста­нов­ле­но но­вий іко­нос­тас, про який де­що ві­до­мо із дже­ рел. Зок­ре­ма, те, що йо­го ви­ко­ну­вав чер­ні­гів­ський сні­цар Гри­го­рій, який по­мер, не скін­чив­ши ро­бо­ту. Для ви­ко­нан­ня жи­во­пи­сних ро­біт на іко­нос­та­сі бу­ло та­кож зап­ро­ше­но прес­ві­те­ра цер­кви Ми­ко­ли На­бе­реж­но­го на По­до­лі Сте­фа­на (Луб­чен­ка) і чер­ні­гів­сько­го ма­ля­ра Яки­ма Глин­сько­го. Ос­тан­ній та­кож ма­лю­вав іко­ни для іко­нос­та­сів Сте­фа­нів­сько­го та Іо­ан­но­бо­гос­лов­сько­го при­ді­лів.

Ар­хі­ман­дри­ти Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри Йо­ас­ аф Кро­ков­ський, Ме­ле­тій Ву­ях­ е­вич, ­ Вар­ла­ам Ясин­ський, Іно­кен­тій Гі­зель, Йо­сиф Триз­на, Пет­ро Мо­ги­ла, ­ За­ха­рія Ко­пис­тен­ський. ­ Роз­пис ін­тер’єру Ус­пен­сько­го со­бо­ру­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. ­ По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст. ­ (зни­ще­ний нап­ри­кін­ці ХІХ ст.).

Го­лов­ний іко­нос­тас мав п’ять яру­сів. Йо­го флан­ку­ва­ли оди­над­цять по­зо­ ло­че­них ко­лон ко­ринф­сько­го ор­де­ра та ви­різь­бле­ний на бі­ло­му тлі ажур­ ний ор­на­мент. Усьо­го в го­лов­но­му іко­нос­та­сі Ве­ли­кої цер­кви бу­ло 64 іко­ни. Біль­шість об­ра­зів ма­ли по­зо­ло­че­ні ра­ми. У 1713 р. Б. Ше­ре­ме­тьєв, на­міс­ник ца­ря в Ук­ра­ї­ні, по­да­ру­вав для го­лов­но­го іко­нос­та­са Ус­пен­сько­го со­бо­ру сріб­ні цар­ські во­ро­та, які зго­дом бу­ли пе­ре­ роб­ле­ні й збіль­ше­ні ки­їв­ським майс­тром­зо­ло­та­рем Ми­хай­лом Юре­ви­чем. Но­ві сріб­ні во­ро­та бу­ли прик­ра­ше­ні кар­бо­ва­ним ажур­ним ор­на­мен­том у виг­ля­ді акан­то­во­го лис­тя з уп­ле­те­ни­ми в ньо­го шіс­тнад­цять­ма ме­даль­йо­ на­ми із жи­во­пис­ни­ми зоб­ра­жен­ня­ми. Се­ред них бу­ла тра­ди­цій­на сце­на «Бла­го­ві­щен­ня», чо­ти­ри єван­ге­ліс­ти, об­ра­зи свя­тих пра­от­ців Іо­а­ки­ма, Ан­ни, апос­то­лів, му­че­ни­ків, кня­зів Бо­ри­са і Глі­ба, кня­зя Во­ло­ди­ми­ра та ін. За бра­ком дже­рель­них ма­те­рі­а­лів, мож­на ли­ше вис­ло­ви­ти при­пу­щен­ня про сти­ліс­тич­ні особ­ли­вос­ті мо­ну­мен­таль­них роз­пи­сів до 1718 р., так зва­но­ го «до­по­жеж­но­го» пе­рі­о­ду. Яс­но ли­ше од­не, що мо­ну­мен­таль­не мис­тец­тво Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри не мог­ло не роз­ви­ва­ти­ся в рі­чи­щі за­хід­но­єв­ро­пей­ сько­го мис­тец­тва, за­по­зи­ча­ю­чи з ньо­го но­ві гу­ма­ніс­тич­ні ві­ян­ня, ко­ло­рис­ тич­ні, ком­по­зи­цій­ні та іко­ног­ра­фіч­ні но­ва­ції, що ор­га­ніч­но увій­шли в но­ву до­бу ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва — до­бу ба­ро­ко.

22 квіт­ня 1718 р. у Ки­єв­ о­Пе­чер­ській лав­рі ста­ла­ся тра­гіч­на по­дія, внас­лі­ док якої мо­нас­тир заз­нав не­поп­рав­них ут­рат. Че­рез неї в іс­то­рії ук­ра­їн­сько­ го мис­тец­тва з’яви­ла­ся про­га­ли­на, яку й до­сі не мож­на за­пов­ни­ти. «То­ді з по­не­діл­ка на вів­то­рок світ­ло­го Ве­ли­код­ня Хрис­то­во­го мо­нас­тир Пе­чер­ ський по­го­рів весь і на цер­кві кам’яній вер­хи по­го­рі­ли і все­ре­ди­ні іко­нос­тас і мо­щі св. Іу­лі­ан ­ ії зго­рі­ли, і весь скарб зго­рів» (Ки­єв­ о­Пе­чер­ська лав­ра — пам’ят­ка іс­то­рії та куль­ту­ри Ук­ра­ї­ни. — К., 2006. — С. 238). Зни­щив­ши май­же всі де­рев’яні бу­дів­лі, по­лум’я охо­пи­ло й хра­ми, унас­лі­ док чо­го ду­же пос­траж­да­ла й Ус­пен­ська цер­ква. Са­ме в той час мит­ро­по­лит

561

Іван Ма­зе­па. ­ Фраг­мент роз­пи­су­ Ус­пен­сько­го со­бо­ру Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст. ­ (зни­ще­ний нап­ри­ кін­ці ХV­ІІ­ І ст.).

562

Іо­а­саф Кро­ков­ський був вик­ли­ка­ний до Пет­ра І для з’ясу­ван­ ня то­го, чо­му в Лав­рі до­сі не ви­ко­ну­єть­ся цар­ський указ про ос­та­точ­не пе­ре­ве­ден­ня дру­ку­ван­ня бо­гос­луж­бо­вих книг із дав­ньо­ук­ра­їн­ської на ве­ли­ко­русь­ку мо­ву. За Кро­ков­сько­го за­ли­шав­ся слух­ня­ний Іо­а­ни­кій Се­ню­то­вич. Са­ме він став ар­хі­ман­дри­том, ко­ли Кро­ков­ський за­гад­ко­во по­мер на те­ри­ то­рії Ро­сії. Га­да­ють, що не­по­кір­но­го мит­ро­по­ли­та бу­ло от­ру­ є­но, як це заз­ви­чай ро­би­ло­ся в Пів­ніч­ній Паль­мі­рі, а під­пал мо­нас­ти­ря пов’яза­ний з йо­го не­за­леж­ною до мос­ков­ської цер­кви по­зи­ці­єю. Лік­ві­да­ція нас­лід­ків спус­тош­ли­вої по­же­жі 1718 р. пок­ла­ла по­ча­ток но­во­му ета­по­ві іс­то­рії Лав­ри, Ус­пен­сько­го со­бо­ру — йо­го ар­хі­тек­тур­но­му ан­сам­блю та мо­ну­мен­таль­но­му мис­тец­ тву. Ре­конс­трук­ція со­бо­ру три­ва­ла з 1722 по 1729 р., а опо­ряд­ жен­ня й роз­пис здій­сню­ва­ли­ся й у нас­туп­ні ро­ки. У 1729– 1731 рр. фа­са­ди бу­ли прик­ра­ше­ні роз­кіш­ним ба­ро­ко­вим ліп­ лен­ням, ви­ко­на­ним майс­тром Ю. Бі­лин­ським. Зов­ні со­бор заз­нав ве­ли­ких змін: з’яви­ло­ся су­ціль­не дво­яр ­ ус­не при­бу­ду­ ван­ня з трьох бо­ків, на схід­ній сто­ро­ні збу­ду­ва­ли до­дат­ко­ві фрон­то­ни. Та­кий виг­ляд дов­го за­ли­шав­ся без змін, аж у 1767–1779 рр. Сте­ пан Ков­нір та йо­го під­май­стер Яків Тка­чен­ко змі­ни­ли фор­ми фрон­то­нів та фа­сад­не ліп­лен­ня. Піс­ля ре­конс­трук­ції в хра­мі з’яви­ло­ся де­кіль­ка но­вих вів­та­рів: на честь Ус­пін­ня Бо­жої Ма­те­рі, ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла, Іо­ан­на Бо­гос­ло­ва, Трьох Свя­ти­ те­лів та ін. Крім цьо­го на хо­рах з’яви­ла­ся цер­ква Пре­об­ра­жен­ня над Сте­фа­ нів­ським вів­та­рем. Унас­лі­док від­бу­дов­них ро­біт та ре­конс­трук­ції Ве­ли­ка лавр­ська цер­ква, зве­де­на за ві­зан­тій­ською тра­ди­ці­єю, пе­рет­во­ри­ла­ся на роз­кіш­ну ба­ро­ко­во де­ко­ро­ва­ну спо­ру­ду. З пів­но­чі та пів­дня бу­ли при­бу­до­ва­ні ве­ли­кі прит­во­ри з гран­час­ти­ми аб­си­да­ми. Оз­доб­лен­ня фа­са­ду, в яко­му тон­ко по­єд­ну­ва­ли­ся ор­на­мен­таль­не ліп­лен­ня й сті­но­пис, пор­та­ли фа­са­ду, об­ля­мо­ва­ні роз­кіш­ ни­ми ліп­ни­ми гір­лян­да­ми усі­ля­ких рос­лин — усе це вра­жа­ло про­чан. Знач­ні змі­ни в ар­хі­тек­ту­рі ви­ма­га­ли й онов­лен­ня жи­во­пи­су Ус­пен­ської цер­кви. Лі­те­ра­ту­ра не дає пов­ної кар­ти­ни змін у сті­но­пи­сі, ві­до­мо ли­ше, що збе­рег­ла­ся ли­ше нез­нач­на час­ти­на по­пе­ред­ніх сю­же­тів, ін­ші за­мі­ни­ли ціл­ ком чи до­пов­ни­ли або пе­ре­ро­би­ли час­тко­во. Збе­ріг­ся ру­ко­пис «Опи­са­ние ико­но­пи­си Ки­е­во­Пе­чер­ской лав­ры» (Фон­ ди Ки­єв­ о­Пе­чер­сько­го за­по­від­ни­ка. — С. 239), який є про­ек­том роз­пи­су, а не опи­сом за­вер­ше­них ро­біт. Яс­на річ, у про­це­сі ро­бо­ти про­ект заз­на­вав змін, то­му це дже­ре­ло дає мож­ли­вість ли­ше при­пу­щен­ня про сис­те­му роз­ пи­сів, точ­не роз­мі­щен­ня ок­ре­мих ком­по­зи­цій. Але мож­на за­у­ва­жи­ти та­ку ри­су в но­во­му іко­но­пи­сі, як по­яв­ а ра­ні­ше не вжи­ва­них у по­пе­ред­ній пе­рі­од сю­же­тів, як-от «Сім та­їнств», «Сім да­рів свя­то­го Ду­ха», «От­че наш», «За­по­ ві­ді бла­женс­тва», що свід­чить про вста­нов­лен­ня но­вої ба­ро­ко­вої іко­ног­ра­ фії в ук­ра­їн­сько­му мис­тец­тві. Уже са­ма прог­ра­ма в ру­ко­пи­сі вра­жає мас­шта­

бом за­ду­му й зна­чу­щіс­тю про­ек­ту. Згід­но з про­ек­ том усі сю­же­ти ма­ли бу­ти сис­те­ма­ти­зо­ва­ні за те­ма­ тич­ни­ми цик­ла­ми, об’єд­на­ни­ми пев­ною те­о­ло­гіч­ ною або цер­ков­но­іс­то­рич­ною іде­єю. Пла­ну­ю­чи роз­та­шу­ван­ня ком­по­зи­цій із суп­ро­ від­ни­ми тек­ста­ми, ав­то­ри про­ек­ту на­ма­га­ли­ся вра­ ху­ва­ти вель­ми склад­ну ар­хі­тек­тур­ну конс­трук­цію, що ви­ник­ла внас­лі­док онов­лен­ня й ре­конс­трук­ції піс­ля по­же­жі 1718 р. У го­лов­но­му вів­та­рі со­бо­ру цен­траль­ну пло­щи­ну аб­си­ди над вік­на­ми зай­ма­ло зоб­ра­жен­ня Розп’ят­тя. Над ним вго­рі пла­ну­ва­ло­ся зоб­ра­жен­ня бла­гос­лов­ля­ю­чо­го Бо­га­От­ця в ото­ чен­ні ан­ге­лів та Ду­ха Свя­то­го. На пів­ніч­ній сті­ні ймо­вір­но бу­ла ком­по­зи­ція Вос­кре­сін­ня Хрис­то­во­ го, на пів­ден­ній — Зі­шес­тя Свя­то­го Ду­ха. Сті­но­пис вів­тар­ної час­ти­ни від­тво­рю­вав лі­тур­гій­не дійс­тво у пра­вос­лав­но­му хра­мі за вста­нов­ле­ни­ми ка­но­на­ ми. Се­ред ком­по­зи­цій бу­ли фрес­ки на те­ми спо­кут­ ної жер­тви, спа­сін­ня сві­ту й тор­жес­тва хрис­ти­ян­ ської цер­кви. Се­ред роз­пи­сів ін­ших час­тин хра­му при­вер­та­ло ува­гу ма­лю­ван­ня бо­ко­ вих при­ді­лів. Слід за­у­ва­жи­ти, що від­бу­ла­ся пев­на де­сак­ра­лі­за­ція в то­му сен­ сі, що сю­же­ти на­бу­ли лі­рич­но­го трак­ту­ван­ня, по­рів­ня­но з ві­зан­тій­ською хо­лод­ніс­тю ли­ків, спро­ще­но­го жи­во­пи­су і ста­тич­ної ком­по­зи­ції. Дух ба­ро­ко вніс у жи­во­пис но­вий на­род­ний стру­мінь, за­пов­не­ний ду­хом не­дав­ньої ге­ро­їч­ної іс­то­рії, ки­єв­ о­мо­ги­лян­ським ака­де­міч­ним віль­но­думс­твом, що не ви­віт­рив­ся в ду­хов­ній ат­мос­фе­рі Ки­єв­ а. З ру­ко­пи­су ві­до­мо, що у при­ді­лі свя­то­го ве­ли­ко­му­че­ни­ка Сте­фа­на по­ряд із зоб­ра­жен­ня­ми свя­тих міс­ти­ла­ся ком­по­зи­ція на єван­гель­ську те­му зус­трі­чі Бо­го­ма­те­рі та Єли­за­ве­ти, а це вно­си­ло жит­тє­ву пе­ре­кон­ли­вість у за­галь­ний лад жи­во­пи­су при­ді­лу, як і ба­га­то ін­ших таких при­зем­ле­них сю­же­тів. На­пис на сті­ні со­бо­ру свід­чив, що Ве­ли­ка цер­ква «бу­ла іко­но­пис­ним ху­до­жес­твом прик­ра­ше­на» у 1730 р. У 1772–1777 рр. під ке­рів­ниц­твом на­чаль­ни­ка ма­ляр­ської іко­но­пис­ної май­стер­ні За­ха­рії Го­лу­бов­сько­го Ус­пен­ський со­бор «ико­но­пис­ным ху­до­ жес­твом вно­ве на сте­нах и на сво­дах со­вер­шен­но вся вы­пи­са­на и ук­ра­ше­на и внут­ри икон­ным ху­до­жес­твом вновь на сте­нах и сво­дах со­вер­шен­но все вы­пи­са­но и ук­ра­ше­но тща­ни­ем сия св. Лав­ры ар­хи­ман­дри­та Зо­си­мы Вал­ке­ ви­ча» (Жол­тов­ський П. М. Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис на Ук­ра­ї­ні ХVІІ–ХVІ­ ІІ сто­літ­тя. — К., 1988. — С. 17). Ра­зом із За­ха­рі­єю Го­лу­бов­ським пра­цю­ва­ли майс­три Мой­сей, Да­ни­ло та Мак­сим Бо­ря­чен­ки, Ан­тон Ки­єв­чин­ський, Пав­ло Ве­ли­чев­ський, Анд­рій Со­ко­лов­ський, Іван Пав­лов­ський, Іг­на­тій Ор­нов­ський, Ва­силь Бер­наць­кий, Іо­а­ким Мар­му­ров. За­ха­рія Го­лу­бов­ський як ке­рів­ник гру­пи майс­трів при ви­ко­нан­ні ма­ляр­ських ро­біт вно­сив змі­ни у по­пе­ред­ній про­ект. Де­я­кі сю­же­

Геть­ман Ук­ра­ї­ни Іван Ма­зе­па. ­ По­лот­но, олія. Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

563

Новозаповітна трійця.­ Розпис конхи вівтаря Троїцької надбрамної церкви. Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

564

ти він ви­лу­чив, ін­ші по­но­вив. Про­те в ці­ло­му, на дум­ку К. Щи­роць­ко­го, роз­ пис ві­доб­ра­жав усе бо­гос­лов’я, по­чи­на­ю­чи від дог­ма­тів цер­ков­них та біб­лій­ них по­дій і за­кін­чу­ю­чи зоб­ра­жен­ням служб, бла­женств, та­їнств, мо­литв (Ще­роц­кий К. Ки­ев. — К., 1917. — С. 293). Влас­не, у кож­но­му з чис­лен­них при­ді­лів у цьо­му собо­рі в роз­пи­су­ван­ні дот­ри­му­ва­ла­ся за­галь­ної, вста­нов­ле­ної цер­ков­ною тра­ди­ці­єю схе­ми, але з ви­доз­мі­на­ми ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. А вза­га­лі це бу­ла до­во­лі склад­на сис­те­ма, яку мож­на роз­би­ти на ряд мен­ших сті­но­пис­них сис­тем. У го­лов­ній ба­ні пе­ред­ ба­ча­ло­ся зоб­ра­жен­ня Свя­тої Трій­ці се­ред ан­ге­лів. У ба­ра­ба­ні ма­ли бу­ти пос­та­ті апос­то­лі на ка­ме­нях ві­ри. У па­ру­сах — пос­та­ті чо­ти­рьох єван­ге­ліс­ тів. Та для нас най­ці­ка­ві­ше бу­ло б зна­ти про пор­трет­ні зоб­ра­жен­ня жер­тво­ дав­ців та кти­то­рів, свя­ти­те­лів, які, за то­го­час­ною тра­ди­ці­єю, ма­ли пор­трет­ ну схо­жість. Про­те кон­крет­но про ці зоб­ра­жен­ня ми вже, ма­буть, не діз­на­є­ мо­ся, так са­мо, як оці­ни­ти їх стиль та ко­ло­рит мож­на ли­ше здо­гад­но, вра­хо­ ву­ю­чи на­яв­ну в той час тра­ди­цію. К. Щи­роць­кий вва­жає, що се­ред нас­тін­них сю­же­тів Успенського собору бу­ли зоб­ра­жен­ня та­єм­ної ве­че­рі, се­ми да­рів Свя­то­го Ду­ха і се­ми та­їнств, єв­ха­рис­тич­ні сим­во­ли. На зовнішній поверхні жер­тов­ни­ка бу­ли намальовані дванадцять страс­ тей з їхніми ­об­ра­за­ми — Ка­їн, Авель, жер­тва Ав­ра­а­ма, страд­ник Іо­сиф, Іо­на, аг­нець, яко­го ве­дуть на жер­тву та ін. У се­ред­ній час­ти­ні хра­му бу­ли зоб­ра­жен­ня все­лен­ських со­бо­рів, кра­єв­ и­ дів Афо­ну, свя­тої зем­лі, Ки­єв­ а, Си­наю. У при­ді­лах ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла у скле­

пін­ні бу­ло вмі­ще­но зоб­ра­жен­ня сла­ви Са­ва­оф ­ у. Ве­ли­ка кіль­ кість ком­по­зи­цій бу­ла у вів­та­рі: яв­лен­ня ан­ге­лів, от­че наш, бла­женс­тва, «Сло­ве­са яже на крес­те», сім чес­нот, дев’ять сту­пе­нів клі­ру, 7 чи­нів ка­ят­тя, во­ро­та Ру­ві­мо­ві, Іу­ди­ні і Ле­ві­ но­ві. На чо­ти­рьох під­пруж­них ар­ках ма­ли бу­ти роз­мі­ще­ні зоб­ра­жен­ня 70 апос­то­лів, свя­ти­те­лів, про­ро­ків та пред­ків Хрис­та. Слід від­зна­чи­ти прик­мет­ну для ук­ра­їн­сько­го мо­ну­мен­ таль­но­го жи­во­пи­су ри­су, що, нез­ва­жа­ю­чи на по­ши­ре­ні цер­ ков­ною вла­дою за­бо­ро­ни зоб­ра­жу­ва­ти сим­во­ліч­ні кар­ти­ни в іко­но­пи­су та сті­но­пи­су, в Ус­пен­сько­му со­бо­рі їх бу­ло вдос­ таль. До то­го ж, ча­сом во­ни зов­сім ви­хо­ди­ли за ме­жі ка­но­нів, що свід­чить про те, що роз­пи­си ро­би­ли уч­ні ма­ляр­ської май­ стер­ні, які в Ус­пен­сько­му со­бо­рі і в Тро­їць­кій над­брам­ній цер­кві доз­во­ля­ли со­бі усі­ля­кі фан­та­зій­ні від­хи­лен­ня, кот­рі зро­би­ли сті­но­пис Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри уні­каль­ним яви­ щем. От, ска­жі­мо, бу­ло зоб­ра­жен­ня Хрис­та, ро­зіп’ято­го на ду­бо­вих гіл­ках. Або зоб­ра­жен­ня на скле­пін­ні: за­мість Пан­ ток­ра­то­ра там ма­ла бу­ти в сон­ці Бо­го­ро­ди­ця, а в двох біль­ших зо­рях — Ан­то­ній та Те­о­до­сій. Дос­лід­ни­ки вва­жа­ють, що ав­то­ри сті­но­пи­су ви­яв­ и­ли гли­бо­ке знан­ня Свя­то­го Пись­ма та бо­гос­лов’я, так са­мо як і ук­ра­їн­сько­го на­род­но­го ма­лярс­ тва та на­род­но­го мис­тец­тва, що ви­я­ви­ло­ся у ко­ло­рис­тич­но­му ви­рі­шен­ні. Є ві­до­мос­ті, що в той час у Ки­є­во­Пе­чер­ській лав­рі пра­цю­вав іта­лій­ський ху­дож­ник Фри­де­рі­че (дум­ка К. Ще­роць­ко­го). П. Жол­тов­ський вва­жає, що в ці­ло­му роз­пис Ус­пен­сько­го со­бо­ру має ма­ло спіль­но­го зі ста­ри­ми тра­ди­ці­ я­ми й ціл­ком пов’яза­ний з іде­я­ми й ду­хом ук­ра­їн­ської те­о­ло­гії ХVІІ сто­літ­тя (Жол­тов­ський П. М. Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис на Ук­ра­ї­ні ХVІІ–ХVІ­ІІ сто­ літ­тя. — С. 22). Ска­жі­мо, сту­пе­ні клі­ру взя­ті з ар­хі­є­рей­сько­го слу­жеб­ни­ка, що на­ле­жав Пет­ро­ві Мо­ги­лі. Ціл­ком но­ва­тор­ським є й зоб­ра­жен­ня Ки­є­ва. У ру­ко­пи­сі про це ска­за­но: «Го­ра ки­ев­ская яже бог изб­ра, апос­тол Анд­рей крес­том вод­ру­жен­ним бла­гос­ло­ви, свя­тий Вла­ди­мир кре­ще­ни­ем ос­вя­ти, ві­ру пра­вос­лав­ную на­са­ди. Цер­кви мно­ги и мо­нас­ты­ри мно­ги и прек­рас­ни». Мож­на ствер­дити, що лавр­ський нас­тін­ний жи­во­пис ви­різ­ня­єть­ся близь­ кіс­тю до стан­ко­во­го жи­во­пи­су не ли­ше ком­по­зи­цій­ним ла­дом, а й ка­мер­ніс­ тю, біль­шою жит­тє­віс­тю об­ра­зів, що від­різ­няє йо­го від ро­сій­сько­го нас­тін­ но­го ма­лю­ван­ня. Ок­ре­мо слід зу­пи­ни­ти­ся на пор­трет­ній га­ле­реї со­бо­ру. До по­же­жі 1718 р., як уже бу­ло зга­да­но, во­на міс­ти­ла пор­тре­ти лавр­ських кти­то­рів, ігу­ме­нів, ки­їв­ських і ли­тов­ських кня­зів, мос­ков­ських ца­рів, ук­ра­їн­ських геть­ма­нів. При від­нов­лен­ні сті­но­пи­су до ньо­го зно­ву увій­шла час­ти­на дав­ ніх пор­трет­них зоб­ра­жень на сті­нах нар­те­ке­су, ниж­ній час­ти­ні пів­ден­ної та пів­ніч­ної стін, час­тко­во на пі­ло­нах. Се­ред ли­тов­ських кня­зів бу­ло зоб­ ра­жен­ня Олек­сан­дра Сан­гуш­ка, Кос­тян­ти­на Ост­розь­ко­го, Ва­си­ля­Кос­ тян­тин Ост­розь­ко­го, Ми­хай­ла Виш­не­вець­ко­го Ко­ри­бу­та та ін­ших у пор­

Свя­та ве­ли­ко­му­че­ ни­ця Вар­ва­ра. Іко­на. Ки­єв­ о­Пе­чер­ська лав­ра. Кі­нець ХV­ІІ ст.

565

Гетьмани України Богдан Хмельницький та Іван Скоропадський. Фрагмент розпису Успенського собору КиєвоПечерської лаври.

Ігу­ме­ня Воз­не­сен­сько­го ­ мо­нас­ти­ря у Ки­єв­ і ­ Ма­рія Маг­да­ли­на ­ (ма­ти Іва­на Ма­зе­пи). ­ По­лот­но, олія. ­ Копія з оригіналу.­ Ки­їв. Кі­нець ХV­ІІ ст.

566

фи­рах, ко­ро­нах та зі ски­пет­ра­ми. Ук­ра­їн­ська стар­ши­на бу­ла зоб­ра­же­на в ко­заць­ких стро­ях. Се­ред зга­да­них ви­ще ар­хі­ман­дри­тів з’явив­ся Іо­а­ни­кій Се­ню­то­вич. Нап­ро­ти пів­ ден­ної сті­ни за про­ек­том бу­ли зоб­ра­же­ні ар­хі­манд­ри­ти ХVІ ст., зок­ре­ма Про­та­сій, Іла­рі­он, Ни­кандр, Ген­на­дій. Бу­ло там та­кож 30 пос­та­тей ігу­ме­нів Лав­ри. На за­хід­ній сті­ні, від за­хід­них две­рей до скле­пу К. Ост­ розь­ко­го, містилася га­ле­рея ки­їв­ських кня­зів: Ізяс­лав Ярос­ ла­вич, Свя­тос­лав Ярос­ла­вич, Все­во­лод Ярос­ла­вич, Ми­ха­їл, Свя­то­полк, Во­ло­ди­мир Мо­но­мах, Мстис­лав Во­ло­ди­ми­ро­ вич, Анд­рій Бо­го­люб­ський, Яро­полк Ізяс­ла­вич, Ге­ор­гій Во­ло­дим­иро­вич, Ро­ман Га­лиць­кий, Олек­сандр Во­ло­ди­ми­ ро­вич та ін. З ук­ра­їн­ської стар­ши­ни най­ві­ро­гід­ні­ше бу­ло зоб­ра­жен­ня Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го та Іва­на Ско­ро­пад­сько­го, пар­на ко­пія яко­го збе­рег­ла­ся до­ни­ні й на­яв­на у Львів­сько­му іс­то­ рич­но­му му­зеї. Бі­ля зоб­ра­жен­ня Хмель­ниць­ко­го є на­пис: «Зи­но­вій Бог­дан Хмель­ниць­кий геть­ман військ за­по­розь­ ких і був­ший кти­тор Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри». Для лавр­ських ху­дож­ни­ків у ство­рен­ні пор­трет­ної га­ле­ реї бу­ло ба­га­то дже­рел. Ок­ре­мі ді­яч ­ і ко­пі­ю­ва­ли­ся за су­час­ ни­ми пор­тре­та­ми, а та­кож гра­вю­ра­ми ук­ра­їн­ських гра­ве­рів, зок­ре­ма Іно­кен­тія Щир­сько­го, Іла­рі­он ­ а Ми­гу­ри. Дже­ре­лом від­бо­ру пер­со­на­жів бу­ли лавр­ські си­но­ди­ки, до яких впи­су­ва­ли­ся іме­на кти­то­рів та ін­ших бла­го­дій­ни­ків. Пор­трет­на час­ти­на роз­пи­су Ус­пен­сько­го со­бо­ру, на дум­ку П. Жол­тов­сько­го, бу­ла ду­же близь­ка за по­бу­до­вою до пор­ трет­ної час­ти­ни Ар­хан­гель­сько­го со­бо­ру Мос­ков­сько­го Крем­ля, яка іс­нує й те­пер. Зоб­ра­жен­ня ма­ли зде­біль­шо­го ре­а­ліс­тич­ний ха­рак­тер, за ви­нят­ком ли­тов­ських кня­зів та пе­чер­ських ар­хі­ман­дри­тів. Що по­яс­ню­єть­ся, у пер­шо­му ви­пад­ку, від­сут­ніс­тю ори­гі­на­ лів для ко­пій, а в дру­го­му — впли­вом ка­но­нів та за­бо­ро­ною цер­кви пи­са­ти сим­во­ліч­ні зоб­ра­жен­ня свя­тих. Що­до ре­а­ліс­ тич­них зоб­ра­жень, то во­ни нез­мін­но при­вер­та­ли ува­гу. Нап­ри­кін­ці ХVІ­ІІ — на по­чат­ку ХІХ ст. ро­сій­ський ман­дрів­ ник В. Із­май­лов за­ли­шив та­кі вра­жен­ня: «Лі­во­руч від ве­ли­ ко­го вхо­ду зоб­ра­же­ні на сті­ні пор­тре­ти му­жів на­шої віт­чиз­ ни. Ве­ли­кі кня­зі й ма­ло­ро­сій­ські геть­ма­ни з’яв­ля­ють­ся один за дру­гим, на пре­ве­ли­ке за­до­во­лен­ня то­го, хто лю­бить віт­чиз­ну і слав­ні под­ви­ги її си­нів. Ось і той слав­ний Хмель­ ниць­кий, який зу­мів звіль­ни­ти сво­їх спів­віт­чиз­ни­ків від іга Поль­щі. Ма­ло­ро­сія йо­му зо­бов’яза­на сво­їм по­ря­тун­ком. Він гід­ний виз­нан­ня на­ро­ду, і на­род, який від­чу­ває це виз­нан­ ня, гід­ний та­ко­го звер­хни­ка».

Про цей пор­трет зга­ду­вав іс­то­рик, фоль­кло­рист і лі­те­ра­ту­ роз­на­вець М. Мак­си­мо­вич: «У 1728 ро­ці за­кін­чу­ва­ло­ся онов­ лен­ня ве­ли­кої Пе­чер­ської цер­кви піс­ля по­же­жі 1718 ро­ку. У ній на пів­ніч­ній сті­ні бу­ло на­пи­са­но пор­трет Бог­да­на Хмель­ниць­ ко­го на весь зріст. І біль­ше ста ро­ків ди­вив­ся на ньо­го на­род, що при­хо­див до Пе­чер­ської лав­ри з усіх кін­ців царс­тва ро­сій­ сько­го. Там я ба­чив йо­го у 1834 ро­ці і по­су­му­вав, ко­ли то­го ж ро­ку він був за­фар­бо­ва­ний (Мак­си­мо­вич М. А. Соб­ра­ние со­чи­ не­ний. — Т. І. — К., 1877. — С. 484). У 40х ро­ках ХІХ ст. мит­ро­по­лит Фі­ла­рет роз­по­чав рес­тав­ра­ цію мо­ну­мен­таль­но­го жи­во­пи­су в Ус­пен­сько­му со­бо­рі, чим вик­ли­кав нев­до­во­лен­ня в Мос­кві, де за­не­по­ко­ї­ли­ся, що бу­де втра­че­не «бла­го­ле­пие». У той час важ­ко бу­ло знай­ти майс­трів, які мог­ли від­рес­тав­ру­ва­ти чис­лен­ні зоб­ра­жен­ня, не змі­ню­ю­чи ком­по­зи­ції, коло­ри­ту. Мит­ро­по­лит зап­ро­сив з Ор­лов­ської гу­бер­нії обіз­на­но­го на цер­ков­но­му ма­лярс­тві іє­ро­мо­на­ха Іри­нар­ха, який із пос­луш­ни­ка­ми з лип­ня 1840 р. до жов­тня 1842 р. встиг від­но­ви­ти сті­но­пис. Але во­се­ни 1842 р. прий­шов на­каз із Мос­кви при­пи­ни­ти ро­бо­ти. Нев­дов­зі при­бу­ла ко­мі­сія, кот­ра ви­яв­ и­ла де­як ­ і не­до­лі­ки в ро­бо­ті й виз­на­ла не­мож­ли­ вість вип­ра­ви­ти весь ви­ко­на­ний за­но­во жи­во­пис, то­му прий­ня­ла рі­шен­ня до­вес­ти до кін­ця по­нов­лен­ня жи­во­пи­су в ок­ре­мих ді­лян­ках.

19 квіт­ня 1843 р. си­нод на­ка­зав при­пи­ни­ти всі ро­бо­ти і на­діс­лав до Ки­єв­ а ака­де­мі­ка Ф. Сол­нце­ва, під ке­рів­ниц­твом яко­го ро­бо­ти бу­ли за­вер­ше­ні. Зав­ дя­ки Сол­нце­ву, який зро­бив точ­ні ма­люн­ки ін­тер’єру со­бо­ру, ни­ні мож­на склас­ти уявлен­ня про роз­пи­си до їх­ньо­го ос­та­точ­но­го зни­щен­ня у 1890х ро­ках. Пов’яза­но це з тим, що до се­ре­ди­ни 80х ро­ків ХІХ ст. за­галь­ний стан Ве­ли­кої цер­кви був ук­рай не­за­до­віль­ний, то­му 1886 р. пос­та­ло пи­тан­ня про її пов­ну рес­тав­ра­цію. Ке­рів­ниц­тво по­нов­лю­валь­ни­ми ар­хі­тек­тур­ни­ми ро­бо­та­ми до­ру­чи­ли ар­хі­тек­то­ро­ві В. Ні­ко­ла­єв­ у. Піс­ля очи­щен­ня внут­ріш­ніх стін від тинь­ку­ван­ня ви­яв­ и­ли, що в цер­кві внас­лі­док час­тих ре­мон­тів май­ же не збе­рег­ло­ся най­дав­ні­ших фре­сок і мо­за­ї­ки. На­віть тиньк 1730 і 1776 р. бу­ло зчи­ще­но й за­мі­не­но но­вим. Май­же всі сті­ни ма­ли трі­щи­ни, Бу­ли пош­ код­же­ні ар­ки й скле­пін­ня. Піс­ля ви­яв­лен­ня всіх пош­код­жень прис­ту­пи­ли до ка­пі­таль­но­го ре­мон­ту, який три­вав до 1893 р. Не зай­вим бу­де зга­да­ти ці­ка­ву де­таль. Під час ре­мон­тних ро­біт 26 лис­то­ па­да 1898 р. у стін­ній ні­ші бу­ло знай­де­но мо­нет­ний скарб, у яко­му за рік до по­же­жі 1718 р. був вкла­де­ний влас­но­руч­ний за­пис ар­хі­ман­дри­тів Се­ню­то­ви­ ча та Ро­ма­на Ко­пи, які тоді пе­ре­ві­ряли лавр­ську скар­бни­цю. Цей скарб, звіс­но ж, од­ра­зу опи­нив­ся в ім­пе­ра­тор­сько­му Ер­мі­та­жі. Піс­ля за­вер­шен­ня ре­мон­тних ро­біт 1893 р. жи­во­пис ХVІ­ІІ ст. був пов­ніс­тю зни­ще­ний і пе­ре­пи­са­ний за­но­во. Цьо­му пе­ре­ду­ва­ла гос­тра по­ле­мі­ка й дис­ ку­сії в пре­сі з ме­тою збе­ре­жен­ня дав­ніх фре­сок. Бу­ло на­віть ство­ре­но ко­мі­ сію для розв’язан­ня цьо­го пи­тан­ня, до якої вхо­ди­ли про­то­і­є­рей Со­фії Ки­їв­ ської П. Ле­бе­дин­цев, про­фе­сор Ки­їв­ської ду­хов­ної ака­де­мії П. Лаш­ка­рьов,

Гетьман України­ Богдан Хмельницький­ з полками.­ Полотно, олія.­ XVIII ст.

567

Все­лен­ський со­бор. Роз­пис Тро­їць­кої­ над­брам­ної цер­кви. По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

568

єпар­хі­аль­ний ар­хі­тек­тор В. Ні­ко­ла­єв і про­фе­сор Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту св. Во­ло­дими­ра А. Пра­хов. Обид­ві ко­мі­сії, що скла­да­ли­ся з та­ких ав­то­ри­тет­ них фа­хів­ців, на пре­ве­ли­кий жаль, дій­шли вис­нов­ку, що ста­рі фрес­ки не ма­ють жод­ної іс­то­рич­ної та куль­тур­ної цін­нос­ті. Не зай­вим бу­де на­го­ло­си­ ти, що від­бу­ва­ло­ся це під час дії в Ук­ра­ї­ні сум­ноз­віс­них Ва­лу­єв­сько­го цир­ку­ ля­ра та Емсь­ко­го ука­зу про за­бо­ро­ну ук­ра­їн­сько­го сло­ва. Отож, нез­ва­жа­ю­чи на чис­лен­ні про­тес­ти гро­мад­ськос­ті, пам’ят­ка дав­ньо­го ук­ра­їн­сько­го жи­во­ пи­су бу­ла зни­ще­на. За­ли­ши­ло­ся ли­ше де­кіль­ка фо­тог­ра­фій та ко­рот­кі опи­ си, де­я­кі з яких на­ве­де­ні. Оче­вид­но, Ро­сій­ській ім­пе­рії не пот­ріб­ні бу­ли та­кі свід­ки ве­ли­кої й ге­ро­їч­ної іс­то­рії Ук­ра­ї­ни, не пот­ріб­ні бу­ли й тво­ри, що під­ твер­джу­ють тяг­лість іс­то­рії влас­не ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва, уті­ле­ну в сті­но­ пи­сі Ве­ли­кої цер­кви Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри. Тр о ­ї ц ь ­к а н а д ­б р а м ­н а ц е р ­к в а — пер­ли­на сві­то­во­го мо­ну­мен­таль­ но­го жи­во­пи­су. Її на­зи­ва­ють Свя­ти­ми во­ро­та­ми Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. По­діб­ною до неї, на дум­ку А. Каль­но­фой­сько­го, бу­ла тіль­ки цер­ква над Зо­ло­ти­ми во­ро­та­ми. Роз­мі­ще­на во­на між дво­ма вис­ту­па­ми Ма­зе­пин­сько­го му­ру. Вику­ті із за­лі­за та мі­ді зір­ки прик­ра­ша­ють ак­ро­те­рії фа­сад­но­го фрон­ то­ну бра­ми. Са­мі фрон­то­ни, гру­шо­по­діб­на ви­шу­ка­на ба­ня, роз­кіш­не ба­ро­ ко­ве ліп­лен­ня й жи­во­пис спов­не­ні не­ви­мов­ної ра­дос­ті й у гля­да­ча вик­ли­ка­ ють та­ку ж ра­дість, під­не­се­ність, але на­сам­пе­ред свя­тість. Збу­ду­вав цер­кву, як вва­жа­ють дос­лід­ни­ки, чер­ні­гів­ський князь Свя­то­ слав Да­ви­до­вич у 1106–1108 рр. Сам князь пос­триг­ся в чен­ці під ім’ям Ми­ко­ ли Свя­то­ші, зрік­ся світ­сько­го жит­тя, сла­ви й ба­гатс­тва й ви­ко­ну­вав пос­лух при бра­мі сво­єї церкви, тоб­то був брам­ни­ком. У дав­ни­ну Тро­їць­ка над­брам­

на цер­ква вхо­ди­ла до сис­те­ми обо­рон­них спо­руд мо­нас­ ти­ря. Ар­хі­тек­тур­ні фор­ми цер­кви до­би Ки­їв­ської Ру­сі бу­ли прос­ті й су­во­рі, во­на май­же не ма­ла де­ко­ра­тив­них оз­доб. В ос­но­ві конс­трук­ції цер­кви ле­жить хрес­то­во­бан­ ний тип хра­му, що по­ши­рив­ся з ХІІ ст. по всій Ук­ра­ї­ні. Внут­ріш­ній прос­тір хра­му по­ді­ле­ний чо­тир­ма хре­ща­ти­ ми стов­па­ми на три пов­здов­жні час­ти­ни — на­ви. Уго­рі стов­пи з’єд­на­ні під­пруж­ни­ми ар­ка­ми, які ра­зом з па­ру­ са­ми скла­да­ють ос­но­ву світ­ло­во­го ба­ра­ба­на. У цер­кві не­ма прит­во­ру й хо­рів. На від­мі­ну від Ус­пен­сько­го со­бо­ру, Тро­їць­ка над­брам­ на цер­ква май­же не заз­нала конс­трук­тив­них змін і руй­ на­цій. Про­те кож­на до­ба вно­си­ла в її виг­ляд свої змі­ни. Пер­ше ві­до­ме зоб­ра­жен­ня Тро­їць­кої цер­кви міс­тить­ся в пла­ні до кни­ги А. Каль­но­фой­сько­го «Те­ра­тур­ги­ма». Спо­чат­ку в ниж­ньо­му по­вер­сі бу­ло три прольо­ти. Се­ред­ні­ми во­ро­та­ми вхо­ди­ли кня­зі, геть­ма­ни, стар­ши­ на, а біч­ни­ми — прос­то­люд і ви­но­си­ли по­мер­лих. Біч­ні про­льо­ти бу­ли зак­ла­де­ні у ХVІ­ІІ ст. Гра­вю­ри 1677 і 1706 р. зас­від­чи­ли змі­ни зов­ніш­ньо­го виг­ля­ду хра­му, що ста­ли­ся внас­лі­док ре­мон­ту, про­ве­де­ но­го Пет­ром Мо­ги­лою. Вер­хів­ка цер­кви на­бу­ла біль­шої ди­на­міч­нос­ті. Три­ кут­ні фрон­то­ни увін­ча­ли­ся ма­ків­ка­ми з хрес­та­ми. Змі­ни­лася й фор­ма ба­ні, що ви­тяг­ну­ла­ся вго­ру. За­мість де­рев’яної дзві­ни­ці збу­до­ва­но кам’яну. Жод­не із дже­рел не зга­дує Тро­їць­ку над­брам­ну цер­кву се­ред пос­траж­да­ лих від по­же­жі 1718 р. спо­руд мо­нас­ти­ря. Уник­ла цер­ква й бру­таль­но­го зни­ щен­ня сті­но­пи­су, яко­го заз­нав Ус­пен­ський со­бор 1896 р. від рук, як не див­ но, ві­до­мо­го ро­сій­сько­го ху­дож­ни­ка В. Ве­ре­ща­гі­на та ін­ших, з бла­гос­ло­вен­ ня ар­хі­тек­то­ра В. Ні­ко­ла­єв­ а та про­фе­со­ра А. Пра­хо­ва. От­же, як­що сис­те­му роз­пи­сів Ус­пен­сько­го со­бо­ру сьо­год­ні ми мо­же­мо уя­ви­ти ли­ше в за­галь­них ри­сах, то сті­но­пис Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви дає змо­гу склас­ти дум­ку про сти­ліс­ти­ку й іко­ног­ра­фію мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва Ки­єв­ о­Пе­чер­ ської лав­ри до­би ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко. Під час від­бу­дов­них ро­біт у 20–30 ро­ках ХVІ­ІІ ст. в ар­хі­тек­ту­ру цер­кви бу­ли вне­се­ні змі­ни су­го­лос­ні ба­ро­ко­вій до­бі. Схід­ний та за­хід­ний фа­са­ди бу­ли оз­доб­ле­ні ліп­ле­ним рос­лин­ним ор­на­мен­том, ви­ко­на­ним майс­тром В. Сте­фа­но­ви­чем 1731 р. На фа­са­дах із зо­ло­че­ни­ми ри­пі­да­ми по­міс­ти­ли іко­ ни, роз­пи­са­ли ві­кон­ні про­рі­зи й об­ра­ми­ли їх ліп­ним ор­на­мен­том. Гру­шо­ по­діб­ну ба­ню увін­чав ажу­ро­вий хрест. То­ді ж до пів­ніч­ної сті­ни при­бу­ду­ва­ ли но­вий прит­вор у ба­ро­ко­во­му сти­лі. Ві­до­мос­ті про мо­ну­мен­таль­ний роз­пис Тро­їць­кої цер­кви вкрай ску­пі, але ба­га­то дос­лід­ни­ків вва­жає, що храм був роз­пи­са­ний од­ра­зу по за­вер­шен­ні бу­дів­ниц­тва у ХІІ ст. (Уман­цев Ф. Тро­їць­ка над­брам­на цер­ква. — К., 1970. — С. 21). Жи­во­пи­сом у той час, як свід­чать дос­лід­жен­ня, оз­доб­лю­ва­ли на­віть ма­лі цер­кви. Ос­кіль­ки Пе­чер­ський мо­нас­тир був у той час знач­ним цен­тром

Архангел Михаїл. Розпис церкви Спаса на Берестовому.

XVII ст.

569

Ли­ки свя­тих ­ не­по­роч­них. Роз­пис Тро­їць­кої­ над­брам­ної цер­кви­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. ­ По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

570

іко­но­пи­су та нас­тін­но­го ма­лярс­тва, то на­йі­ мо­вір­ні­ше фрес­ки прик­ра­ша­ли цер­ кву над йо­го го­лов­ною бра­мою, так зва­ ни­ми Свя­ти­ми Во­ро­та­ми. Про це та­кож свід­чать ре­зуль­та­ти рес­тав­ра­цій­них ро­біт по­чат­ку 1990х рр., ко­ли рес­тав­ра­то­ри ви­я­ви­ли під ша­ром олій­но­тем­пер­но­го жи­во­пи­су фрес­ко­вий у вів­тар­ній час­ти­ні та на сті­нах нар тран­сеп­ту. Ви­ко­ну­ва­ли роз­пи­си в Тро­їць­кій цер­ кві, як і в Ус­пен­сько­му со­бо­рі, уч­ні Лавр­ ської іко­но­пис­ної май­стер­ні, про що свід­ чать ма­люн­ки до ок­ре­мих ком­по­зи­цій з лавр­ських «куж­бу­шок» — аль­бо­мів уч­нів ці­єї май­стер­ні (Жол­тов­ський П. М. Мо­ну­мен­таль­не мис­тец­тво на Ук­ра­ї­ні ХVII–XVI­II сто­літ­тя, — С. 30). Пра­цю­ва­ли над роз­пи­са­ми й чен­ці­ма­ля­ри лавр­сько­го Боль­ниць­ко­го мо­нас­ти­ря, до яко­го вхо­ди­ла Тро­їць­ка над­брам­на цер­ква. Пав­ло Алепп­ський у сво­їх за­пис­ках твердить, що в цер­кві бу­ли дав­ні фрес­ки, зок­ре­ма, він зга­дує зоб­ра­жен­ня «Тра­пе­за ан­ге­лів у Ав­ра­а­ма». Вва­ жа­ють, що це пер­ше по­ві­дом­лен­ня про на­яв­ність у хра­мі ма­лю­ван­ня. Про це та­кож вка­зує лист ке­рів­ниц­тва Лав­ри до ца­ря Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча в се­ре­ди­ні ХVІІ ст., у яко­му ігу­мен про­сить до­по­мог­ти з ре­мон­том цер­ков­них бу­ді­вель та сті­но­пи­су. Але роз­пи­си, що дій­шли до на­шо­го ча­су, про­ва­ди­ли­ ся піс­ля ре­мон­тних та оз­доб­лю­валь­них ро­біт у 20 — на по­чат­ку 30х ро­ків ХVІ­ІІ ст., про що підтверджує й на­пис на зво­рот­но­му бо­ці іко­нос­та­са, який бу­ло вста­нов­ле­но піс­ля за­вер­шен­ня ін­тер’єр­них ро­біт: «1734». Ф. Уман­цев вва­жає, що роз­пис ви­ко­ну­ва­ли пе­ре­важ­но уч­ні Боль­ниць­ко­го мо­нас­ти­ря, який мав влас­ну ма­ляр­ну май­стер­ню, яка вря­ди­го­ди по­пов­ню­ ва­ла­ся як уч­ня­ми, так і дос­від­че­ни­ми майс­тра­ми, що пе­ре­хо­ди­ли з ін­ших мо­нас­ти­рів у Лав­ру на пос­тій­не про­жи­ван­ня. Се­ред майс­трів ма­ляр­ні Тро­ їць­ко­го Боль­ниць­ко­го мо­нас­ти­ря Ф. Уман­цев вста­но­вив іє­ро­мо­на­хів Іо­ан­на та Іг­на­тія, іє­ро­ди­як ­ о­на Фе­ок­тис­та. Ма­ля­ри, що от­ри­му­ва­ли цер­ков­ний сан, ма­ли бу­ти вель­ми дос­від­че­ни­ми й зас­лу­же­ни­ми (Уман­цев Ф. Тро­їць­ка над­ брам­на цер­ква. — С. 53). Боль­ниць­кий мо­нас­тир мав чи­ма­лі кош­ти, які одер­жу­вав від при­пи­са­них до ньо­го на­се­ле­них пун­ктів, зок­ре­ма Бро­ва­рів, зба­га­чу­вав­ся за ра­ху­нок дар­ чих внес­ків, то­му він міг незалеж­но від Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря про­во­ди­ти від­бу­дов­ні та оз­доб­лю­валь­ні ро­бо­ти. Роз­пи­си Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви є ві­доб­ра­жен­ням на­йак­ту­аль­ні­ших тен­ден­цій роз­вит­ку ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва і те­о­ло­гіч­ної дум­ки до­би ук­ра­ їн­сько­го ба­ро­ко. На по­чат­ку ХVІ­ІІ ст. цей стиль до­сяг сво­го роз­кві­ту і про­я­ вив­ся в усіх ви­дах мис­тец­тва, зок­ре­ма й лавр­ській шко­лі мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва, яка сфор­му­ва­ла свої за­са­ди оз­доб­лен­ня хра­му. Во­ни ба­га­то в чо­му бу­ли про­ти­леж­ні ста­рій ві­зан­тій­ській тра­ди­ції, що про­дов­жу­ва­ла па­ну­ва­ти в ро­сій­сько­му цер­ков­но­му мо­ну­мен­таль­но­му мис­тец­тві — й

у прос­то­ро­во­му ви­рі­шен­ні, і в сю­же­ти­ці, і в ко­ло­ри­ті, і в сти­ ліс­ти­ці, ос­кіль­ки заз­на­ла знач­но­го впли­ву за­хід­но­єв­ро­пей­ ської те­о­ло­гії і мис­тец­тва. Вод­но­час, як вва­жає П. Бі­лець­ кий, стиль ба­ро­ко, що по­ши­рив­ся на ру­бе­жі ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. по всій Єв­ро­пі, «на Ук­ра­ї­ні зав­дя­ки особ­ли­вос­тям її іс­то­рич­ ної до­лі ви­лив­ся у фор­ми, ба­га­то в чо­му від­мін­ні від за­хід­но­ єв­ро­пей­ських. У біль­шій чи мен­шій мі­рі пам’ят­ки ук­ра­їн­ сько­го ба­ро­ко ство­рю­ва­ли­ся на ґрун­ті на­род­ної ес­те­ти­ки, що й виз­на­чи­ло їх­ню сво­є­рід­ність» (Бі­лець­кий П. О. Ук­ра­їн­ ське мис­тец­тво кін­ця ХVІІ–ХVІ­ІІ сто­літ­тя. — К., 1981. — С. 6). Зміст цьо­го роз­пи­су на­во­дить на здо­гад про сис­те­му роз­ пи­сів Ус­пен­сько­го со­бо­ру. Ось як про це пи­ше К. Ще­роць­ кий — дос­лід­ник дав­ньо­го ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва: «Тут трак­ту­ють­ся сю­же­ти біб­лій­ні, цер­ков­ні піс­ні й мо­лит­ви — усе, що має на ме­ті прос­лав­лян­ня ві­ри, тоб­то в роз­пи­су про­ ве­де­на лі­те­ра­тур­на дум­ка, з’єд­на­на з мис­тець­ким за­ду­мом. Ста­ро­дав­ні при­йо­ми мо­ну­мен­таль­нос­ті бу­ли об­ли­ше­ні й сті­ни роз­би­ті на дріб­ні по­ля з не­ве­ли­ки­ми кар­ти­на­ми. Де­ко­ра­тив­ність до­сяг­ну­та роз­кіш­ніс­тю барв і ком­по­зи­цій. Фар­би ся­ють на ли­ках і пух­ких ті­лах не­мов у Ру­бен­са, роз­ кіш­не вбран­ня го­рить квіт­час­ти­ми ві­зе­рун­ка­ми, не­мов на іко­нах сі­єн­ців та фло­рен­тій­ців і тіль­ки від­різ­ня­ють­ся від них ор­на­мен­та­ми, лі­нії яких трап­ля­ють­ся в су­час­них ук­ра­ їн­ських тка­ни­нах і ви­шив­ках. У ар­хі­тек­тур­них пла­нах, у роз­ кіш­них кра­єв­ и­дах, у ти­пах вит­ри­ма­ні міс­це­ві тра­ди­цій­ні ри­си ра­зом з чи­мось прив­не­се­ним. Тра­ди­цій­ною зда­єть­ся сце­на Ні­кей­сько­го со­бо­ру на за­хід­ній сті­ні з ін­ди­ві­ду­аль­ни­ ми ти­па­ми свя­ти­те­лів… або зоб­ра­жен­ня лі­тур­гії у вів­та­рі на зап­рес­толь­ній сті­ні: зоб­ра­же­ний св. Іоанн Зла­то­уст, який здій­снює об­ряд Єв­ха­рис­тії у при­сут­нос­ті мо­ло­дих ди­як ­ о­нів та єпис­ко­па з тон­зу­ра­ми на го­ло­ві (зви­чай го­ли­ти ма­ків­ку ук­ра­їн­ське ду­хів­ниц­тво збе­рі­га­ло до кін­ця ХVІ­ІІ ст.). При­мі­ щен­ня Єв­ха­рис­тії за прес­то­лом на­га­дує тра­ди­цій­ні зап­рес­ толь­ні ком­по­зи­ції у Свя­тій Со­фії, Ми­хай­лів­сько­му та Ки­ри­ лів­сько­му мо­нас­ти­рях, але тут та­їнс­тво по­да­но не в дог­ма­ тич­ній, а в ре­аль­ній обс­та­нов­ці. Та­кий же ре­аль­ний ха­рак­тер ма­ють усі ін­ші сце­ни роз­пи­су, що зоб­ра­жу­ють подію Єван­ге­лія та апос­толь­ські ді­ян­ня, ок­рім хі­ба що сим­во­ліч­них сцен із зоб­ра­жен­ням мо­лит­ви Гос­ под­ньої. У них при­вер­тає ува­гу пей­заж з го­ра­ми, де­ре­ва­ми, по­то­ка­ми, ру­їн ­ а­ми, мос­та­ми — ожив­ле­ний ман­дрів­ни­ка­ми — то іта­лі­ні­зо­ва­ний (кла­сич­ні ру­їн ­ и в сце­ні прик­ли­кан­ня апос­то­лів), то в ду­сі гол­ланд­сько­го мис­тец­тва (річ­ки, до­ли­ни, спо­ру­ди), то зно­ву з міс­це­ви­ми особ­ли­вос­тя­ми, як нап­рик­ лад, бі­ля по­ро­гу хра­му, де зоб­ра­же­но про­це­сію в рай свя­тих

Ісус Хрис­тос. Іко­на з іко­нос­та­са­ Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви.­ По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

Ста­ро­за­по­віт­на Трій­ця. ­ Іко­на з іко­нос­та­са Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри.­ По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

571

Ли­ки свя­тих ца­рів. Роз­пис Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви. По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

Все­лен­ський со­бор. Роз­пис Со­фії Ки­їв­ської. По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

572

жон, пре­по­доб­них, цнот­ли­вих, що гру­па­ми ру­ха­ють­ся се­ред па­гор­бів, ук­ри­тих кві­та­ми, де­ре­ва­ми і всі­ля­ки­ми зві­ра­ми — там сло­ни, мав­пи, вер­блю­ди, ра­ки, стра­у­си, пав­ли­ни і на­віть у во­ді хлю­по­чуть­ся ру­сал­ки — тво­рін­ня ук­ра­їн­ської мі­фо­ло­ гії. Усі ці под­ро­би­ці пей­за­жу знай­де­мо і на ок­ре­мих ки­їв­ ських іко­нах то­го ча­су, й на кар­ти­нах Па­ти­ні­ра, Гер­тге­на фон­Ян­са, Крис­пі­на Ван дер­Бре­ка, М. Ге­ме­кер­ка, Г. Мос­тар­ та, Яна Піс­ка­то­ра, яки­ми ко­рис­ту­ва­ли­ся ав­то­ри цьо­го сті­но­ пи­су, прис­то­со­ву­ю­чи їх до міс­це­во­го вжит­ку, як це вима­га­ло­ ся го­то­ви­ми вже пра­ви­ла­ми сво­го рід­но­го мис­тец­тва з йо­го лю­бов’ю до го­рис­то­го ви­со­ко­го кра­є­ви­ду, до ре­аль­нос­ті ти­пів, до роз­кіш­ної де­ко­ра­тив­ної оде­жі, до але­го­рій та сим­во­ лів, до зве­ли­чен­ня Твор­ця і нас­та­нов­лен­ня лю­дей» (Ще­роц­ кий К. В. Ки­ев. Пу­те­во­ди­тель. — К., 1917. — С. 284). Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис Тро­їць­кої цер­кви не є ви­пад­ ко­вим зіб­ран­ням різ­них біб­лій­них сю­же­тів або ілюс­тра­ці­єю по­ло­жень те­о­ло­гії. Оче­вид­но, ство­рен­ню роз­пи­су пе­ре­ду­ вав якийсь про­ект, ке­ро­ва­ний дос­від­че­ним знав­цем іко­ног­ ра­фії й те­о­ло­гії. Храм був приз­на­че­ний для зас­лу­же­них чен­ців Боль­ниць­ко­го мо­нас­ти­ря, які або лі­ку­ва­ли­ся там, або про­во­ди­ли там свої ста­ре­чі ро­ки. Про це го­во­рить і те, що в хра­мі вста­нов­ле­ні спе­ці­аль­ні ла­ви, ста­си­ди, приз­на­че­ ні для то­го, щоб стар­ці си­дя­чи слу­ха­ли від­пра­ви. Крім то­го, не­рід­ко на служ­бі бу­ли при­сут­ні ви­со­кі гос­ті: цер­ков­ні іє­рар­хи та ви­щі дер­жав­ні осо­би. Сис­те­ма роз­пи­сів про­дик­то­ва­на єди­ною те­ол ­ о­гіч­ною прог­ра­мою, ідея якої по­ля­га­ла у прос­лав­лен­ні Цер­кви Не­бес­ної. Скла­де­на во­на, як вва­жа­ють, за учас­тю ви­хо­ван­ ців Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії, сто­сун­ки з якою в Лав­ри бу­ли тіс­ни­ми. Чи­ма­ло мо­ги­лян­ців обій­ма­ли в різ­ний час по­са­ди ар­хі­ман­дри­тів мо­нас­ти­ря. А в ті ча­си, ко­ли ви­ко­ну­ ва­ли­ся роз­пи­си, ар­хі­ман­дри­том був ви­хо­ва­нець Ки­єв­ о­Мо­ ги­лян­ської ака­де­мії Іо­а­ни­кій Се­ню­то­вич. Вва­жа­ють що са­ме йо­му на­ле­жить прог­ра­ма, або про­ект роз­пи­сів Тро­їць­ кої над­брам­ної цер­кви (Ми­ля­е­ва Л. С. Ико­ног­ра­фия и крас­ но­ре­чие ук­ра­ин­ско­го ба­ро­ко. Вос­точ­нох­рис­ти­ан­ский храм. Ли­тур­гия и ис­кусс­тво. — СПб., 1994. — С. 309–314). «Сис­те­ма роз­пи­сів, що в ті ча­си бу­ла по­ши­ре­на в Ук­ра­ї­ні, доз­во­ляє об’єд­на­ти в ці­ліс­ній ком­по­зи­ції дві про­від­ні сю­жет­ні лі­нії й від­по­від­но два по­то­ки рит­мів, — пи­ше дос­ лід­ник іс­то­рії хра­му Ф. Уман­цев. — Один з них спо­ну­кує гля­да­ча спря­мо­ву­ва­ти свій пог­ляд уз­довж цен­траль­но­го не­фа, дру­гий — від ниж­чих ре­гіс­трів із все­лен­ськи­ми свя­ ти­ми до зоб­ра­жен­ня Все­дер­жи­те­ля в ку­по­лі» (Уман­цев Ф. Тро­їць­ка над­брам­на цер­ква. — С. 63). Са­ме ці два по­то­ки

рит­мів в ор­га­ні­за­ції жи­во­пис­ної ком­по­зи­ції усьо­го сті­но­пи­су бу­ли при­та­ман­ні са­мій струк­ту­рі со­бо­ру, ос­кіль­ки українська ар­хі­тек­ту­ра та­ко­го ти­пу сфор­му­ ва­ла­ся на ос­но­ві злит­тя двох ти­пів спо­руд — ба­зи­лі­ каль­но­го та цен­трич­но­го. Ство­ре­ні за ча­сів Ки­їв­ської Ру­сі кла­сич­но яс­ні, гра­нич­но за­вер­ше­ні ху­дож­ні ансам­блі, зас­но­ва­ні на син­те­зі ар­хі­тек­ту­ри й жи­во­пи­су Со­фій­сько­го со­бо­ру, Ус­пен­сько­го со­бо­ру Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, Ми­хай­ лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го со­бо­ру були взір­цем для всьо­го подальшого роз­вит­ку тра­ди­цій ук­ра­їн­ських сак­раль­них мо­ну­мен­таль­них роз­пи­сів. До то­го ж ук­ра­їн­ський мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис піз­ні­ших ча­сів фор­му­вав­ся в умо­вах пос­тій­них війн із Поль­щею, та­та­ра­ми, тур­ка­ми, що не мог­ло не від­би­ ти­ся на де­мок­ра­ти­за­ції ду­ху ма­лярс­тва, на­си­чен­ні йо­го віль­но­люб­ни­ми іде­я­ми, що ви­ра­жа­ло­ся не ли­ше в зміс­тов­ній час­ти­ні, а й у ком­по­зи­цій­ній роз­ ку­тос­ті, ко­ло­рис­тич­ній прос­віт­ле­нос­ті й енер­ге­тич­ нос­ті. А те, що ук­ра­їн­ська ко­заць­ка стар­ши­на, зок­ре­ма пол­ков­ни­ки й геть­ ма­ни, жер­тву­ва­ла чи­ма­лі кош­ти на спо­руд­жен­ня хра­мів, на внут­ріш­нє об­лаш­т у­ван­ня, вста­нов­лен­ня іко­нос­та­сів то­що, та­кож ма­ло зна­чен­ня й вплив на ха­рак­тер твор­чос­ті майс­трів, ро­би­ло їх від­по­ві­даль­ні­ши­ми й на­си­чу­ва­ло їх особ­ли­вим ду­хом ко­заць­кої воль­нос­ті. Ска­за­не ви­ще — од­на з важ­ли­вих за­сад фор­му­ван­ня об­лич­чя ук­ра­їн­ської ма­ляр­ської шко­ли тих ча­сів. Вод­но­час геть­ма­ни і ко­заць­ка стар­ши­на ба­чи­ ли в Ки­єв­ о­Пе­чер­ській лав­рі ус­та­но­ву, що зміц­ню­ва­ла їх­ню вла­ду, да­ва­ла їм мож­ли­вість ви­яв­ и­ти се­бе рев­ни­ми за­хис­ни­ка­ми хрис­ти­ян­ської цер­кви. Вод­но­час ук­ра­їн­ська цер­ква, зок­ре­ма й Пе­чер­ський мо­нас­тир, бу­ла мо­гут­ нім оп­ло­том бо­роть­би про­ти опо­ля­чен­ня та по­ка­то­ли­чен­ня, що ма­ло ве­ли­ чез­не зна­чен­ня у виз­воль­ній бо­роть­бі. Роз­пис по­чи­на­єть­ся із сі­ней цер­кви — вузь­ко­го ко­ри­до­ру, на сті­нах яко­го роз­гор­ну­то ве­лич­ну ком­по­зи­цію. Тут слід за­у­ва­жи­ти, що в уьому ра­зі тон­ко вра­хо­ва­но факт роз­та­шу­ван­ня при­мі­щен­ня цер­кви на дру­го­му по­вер­сі спо­ ру­ди: у лю­ди­ни, що під­ні­ма­ла­ся ко­ри­до­ром, ви­ни­ка­ло по­чут­тя наб­ли­жен­ня до чо­гось під­не­се­но­го, не­зем­но­го. Ком­плекс роз­пи­су сі­ней ви­ко­на­но в ду­сі але­го­рич­ної по­е­зії, по­ши­ре­ної у той час. Зок­ре­ма це тво­ри письменників Іо­а­ни­кія Га­ля­тов­сько­го, Ан­то­нія Ра­ди­ви­лов­сько­го, Іва­на Мак­си­мо­ви­ча, Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча. «Не­мов у яко­мусь кос­міч­но­му па­фо­сі, — пи­сав П. Жол­тов­ський, — об’єд­на­но тут але­го­рії віт­рів, що ві­ють від чо­ти­рьох сто­рін зем­лі, і кар­ти­ну пер­во­род­ної при­ро­ди — ске­лі, річ­ки, де­ре­ва, ди­кі зві­рі, свій­ські тва­ри­ни. Над зем­лею уро­чис­то про­хо­дять „ли­ки пре­по­доб­них”, „дівс­тве­ниць”, „му­че­ ни­ків”, „ца­рів”, „про­ро­ків”, „свя­ти­те­лів”. Ко­жен з них вис­ту­пає ок­ре­мою гру­ пою… Се­ред них ба­чи­мо прек­рас­ні об­лич­чя ре­аль­них юна­ків і дів­чат. Ге­ро­

Видіння Іоанна Богослова. Фрагмент настінного розпису Троїцької надбрамної церкви. Початок XVIII ст.

573

Свя­ті пре­по­доб­ні Зо­си­ма і Са­ва­тій.­ Іко­на. Ки­їв. ХV­ІІ ст.

В’їзд до Єрусаліма. Ікона. Фрагмент. XVII ст.

574

їч­ні об­лич­чя му­жів спов­не­ні бла­го­родс­тва й спо­кій­ної са­мо­по­ва­ги, на­віть у гру­пі „пре­по­доб­них”, що скла­да­єть­ся з тем­них пос­та­ей мо­на­хів, вид­но не стіль­ки ас­ке­тів, скіль­ки по­важ­них, муд­рих лю­дей, зба­га­че­них дос­ві­дом три­ва­ло­го жит­тя. У цьо­му роз­пи­сі об’дна­ні при­ро­да й об­ра­зи, ви­роб­ ле­ні тра­ди­ці­єю дру­гої по­ло­ви­ни ХVІІ ст. Не­важ­ко по­ба­чи­ти в сві­жих кві­ту­чих об­лич­чях свя­тих або спов­не­них жит­тє­вої муд­рос­ті стар­цях той іде­аль­ний тип кра­си, який склав­ся в уяв­лен­ня на­ро­ду і в яко­му вті­ле­но ви­раз­ні на­ці­о­наль­ні ри­си» (Жол­тов­ський П. М. Мо­ну­мен­таль­не мис­тец­тво на Ук­ра­ї­ні ХVІІ–ХVІ­ІІ сто­літ­тя. — С. 31). По­ряд з іде­аль­ни­ми об­ра­за­ми, що тя­жі­ють до ти­пі­за­ції в хрис­ти­ян­сько­му мис­тец­тві, є кон­крет­ні зоб­ра­жен­ня то­го­ час­них лю­дей. Особ­ли­во ба­га­то їх се­ред пре­по­доб­них чен­ ців та свя­ти­те­лів, яких, без­сум­нів­но, ху­дож­ни­ки ма­лю­ва­ли з на­ту­ри. Це меш­кан­ці Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря — прос­ті чен­ ці, пос­луш­ни­ки, іє­ро­мо­на­хи. Ба­га­то дос­лід­ни­ків зна­хо­дять апо­ка­ліп­тич­ні мо­ти­ви в сті­но­пи­сі сі­ней, зок­ре­ма да­ють на­тя­ки на те­ми ві­до­мих ікон «Страш­но­го су­ду». Се­ред них — по­хід ан­ге­лів із сур­ма­ми на скле­пін­ні, зо­бра­жен­ня Ада­ма і Єви і ком­по­зи­ція скле­пін­ня «Со­бе­реть изб­ра­ния своя от че­ти­рех вет­ров», що пов­то­рює сло­ва Хрис­та про скін­чен­ня ві­ків, ска­за­ні на го­рі Еле­он­ській. А най­біль­ше ду­шев­но­го нап­ру­жен­ня вик­ли­кає текст у кар­ту­ші над вхо­дом із пос­лан­ ня апос­то­ла Пав­ла: «А прис­ту­пи­ли ви до Сі­он­ської го­ри і до міс­та Бо­га жи­во­го… і до тьми ан­ге­лів… на не­бе­сах на­пи­са­ них… і до суд­ді всіх, Бо­га, і до ду­хів пра­вед­ни­ків звер­ше­ них». Са­ме в цих сло­вах ключ до ро­зу­мін­ня ідеї роз­пи­су — по­каз Цер­кви зем­ної і Цер­кви не­бес­ної. Пер­со­на­жі на сті­нах у роз­кіш­них яск­ра­во­чер­во­них, си­ніх, зе­ле­них, жов­то­га­ря­чих або й зо­ло­тис­тих об­ла­чен­нях чин­но ру­ха­ють­ся ра­зом із гля­да­чем. З ві­кон ллєть­ся м’яке світ­ло, яке збуд­жує уя­ву, до­дає тре­пет­но­го нас­трою свя­тос­ті пе­ред ве­лич­ним від­крит­тям, яке явить­ся нев­дов­зі в са­мій цер­кві. Сти­ліс­тич­на єд­ність усіх ком­по­зи­цій хра­му свід­чить про од­но­час­не ви­ко­нан­ня всіх час­тин сті­но­пи­су. Але слід від­зна­ чи­ти й ряд сти­льо­вих роз­біж­нос­тей у роз­пи­сах са­мої цер­кви та прит­во­ру. У хра­мі ком­по­зи­ції чіт­ко ві­док­рем­ле­ні од­на від од­ної й об­ля­мо­ва­ні зо­ло­том. А в прит­во­рі від­бу­ва­єть­ся вза­є­ моп­ро­ник­нен­ня ниж­ньо­го, серед­ньо­го і вер­хньо­го яру­сів роз­ пи­сів. У ньо­му не­ма то­го нап­ру­жен­ня і ви­тон­че­нос­ті, що при­ сут­ні в ком­по­зи­ці­ях хра­му, від­сут­нє пер­спек­тив­не ви­рі­шен­ня ком­по­зи­цій, не­має ар­хі­тек­тур­но­го ста­фа­жу. Це свід­чить, що роз­пис ви­ко­ну­ва­ли різ­ні гру­пи ви­ко­нав­ців і в різний час.

Те­ма­тич­ні роз­пи­си вкри­ва­ють су­ціль­ним ки­ли­мом ли­ше вер­хню і се­ред­ню час­ти­ни стін цер­кви. Ниж­ня час­ти­на, як у цер­кві, так і в вів­та­рях вкри­та май­стер­но ви­ко­на­ним пей­ за­жем. На схо­дах він трак­ту­єть­ся як біб­лій­ний рай, в ін­ тер’єрі він ви­ко­нує су­то де­ко­ра­тив­ну роль, хоч на йо­го тлі й умі­ще­но біб­лій­ні сце­ни, ска­жі­мо, зоб­ра­жен­ня Іо­ан­на Бо­гос­ло­ва на ост­ро­ві Пат­мос та іс­то­рію про Ва­ла­амо­ву ос­ли­цю. Лег­ка й віль­на ма­не­ра ви­ко­нан­ня, ма­льов­ни­чість, прос­то­ро­вість і світ­ло­нос­ність ви­різ­ня­ють цю час­ти­ну роз­ пи­су від ін­ших. У вів­тар­ній части­ні пей­заж­ний фриз про­ дов­жу­ють ком­по­зи­ції із зоб­ра­жен­ням ми­ло­сер­дно­го са­ма­ ря­ни­на та свя­то­го Онуф­рія. Обид­ві пос­та­ті не­мов губ­лять­ ся се­ред роз­ло­го­го кра­єв­ и­ду. Там те­чуть річ­ки, че­рез які пе­ре­ки­ну­ті міс­точ­ки, ви­со­чать зам­ки, стрим­лять ру­мо­ви­ ща, обе­ліс­ки. Тут від­чу­ва­єть­ся ру­ка ху­дож­ни­ка, який, як заз­на­чав у на­ве­де­ній ви­ще ци­та­ті К. Ще­роць­кий, був доб­ре зна­йо­мий із за­хід­но­єв­ро­пей­ським жи­во­пи­сом. Пос­ту­по­ве й детальне оз­на­йом­лен­ня з жи­во­пис­ни­ми ком­по­зи­ці­я­ми пів­ніч­ної й пів­ден­ної стін прит­во­ру вик­ли­ кає від­чут­тя єди­но­го ру­ху, що по­чи­на­єть­ся з мо­ну­мен­таль­ної гру­пи «Пре­по­ доб­ні от­ці» і зрос­тає в кож­ній нас­туп­ній гру­пі. Вра­жає мо­ну­мен­таль­ніс­тю ви­рі­шен­ня ве­ли­ка ком­по­зи­ція «Лики пра­вед­ них от­ців» на схід­ній час­ти­ні прит­во­ру. Пос­та­ті ви­рі­ше­ні в ру­сі, що під­крес­ лю­єть­ся жес­та­ми, ди­на­мі­кою пос­та­тей. Це ас­ке­ти, від­люд­ни­ки, стов­пни­ки, схим­ни­ки та ін­ша чер­не­ча бра­тія. Се­ред них — ос­но­во­по­лож­ни­ки чер­не­чо­ го жит­тя, зок­ре­ма Па­хо­мій Ве­ли­кий, Онуф­рій Ве­ли­кий, спо­від­ник пус­тель­ ниц­тва, який 60 ро­ків спа­сав­ся в пус­те­лі. Там та­кож є зоб­ра­жен­ня Ан­то­нія й Те­о­до­сія. На пів­ден­ній сті­ні ви­різ­ня­єть­ся сво­єю яс­ніс­тю й чис­то­тою вті­ле­них об­ра­зів ком­по­зи­ція «Лики свя­тих не­по­роч­них», у якій гру­пу юна­ків очо­лює Іо­анн Бо­гос­лов. У ру­ках свя­тих — бі­лі лі­леї як сим­вол чис­то­ти, їх­ні об­лич­чя ся­ють нат­хнен­ни­ми ус­міш­ка­ми, на го­ло­ві він­ки з кві­тів. Ця ком­по­зи­ція особ­ли­во вра­жає сво­єю прос­віт­ле­ніс­тю, да­ле­кою від кон­сер­ва­тив­но­го ві­зан­тиз­му лег­кіс­тю, ска­за­ти б не­бес­ною сві­жіс­тю і яс­ніс­тю пись­ма, яка влас­ти­ва ук­ра­їн­сько­му жи­во­пи­су то­го пе­рі­о­ду. Ком­по­зи­ція «Лики свя­тих му­че­ни­ків» має ін­ше трак­ту­ван­ня. Му­че­ниц­тво пе­ред­ба­чає су­во­рі­ший ко­ло­рит, від­по­від­ні ат­ри­бу­ти: ка­мінь, бич, паль­мо­ве гіл­ля, де­рев’яний хрест як сим­вол му­че­ниц­тва Хрис­та. На чо­лі гру­пи — ар­хі­ ди­я­кон Єру­са­лим­ської цер­кви Сте­фан, яко­го вби­ли єв­реї за вір­ність вчен­ню хрис­ти­ян­ської цер­кви. Нас­туп­на ком­по­зи­ція — «Лики свя­тих ца­рів». У ній гру­пу пра­вед­ни­ків очо­лює цар Да­вид із зо­ло­тим ски­пет­ром — зас­нов­ник Єру­са­ли­ма, бу­дів­ник Но­вої Ски­нії, ку­ди пе­ре­ніс Ков­чег За­по­ві­ту. А ще він ві­до­мий як ав­тор не­пе­ ре­вер­ше­них по­е­зій — так зва­них Да­ви­до­вих псал­мів, які ста­ли взір­цем для без­лі­чі пись­мен­ни­ків сві­ту.

Свя­тий пре­по­доб­ний Олек­сій – чо­ло­вік Бо­жий. Іко­на. Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

575

Ста­ро­за­по­віт­на Трій­ця. Іко­на. ­ Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

Різдво Христове. Іко­на. ­ Ки­їв. Кінець XVІІ — початок ХV­ІІ­ І ст.

576

Гру­па «Свя­ти­те­лі» на про­ти­леж­ній сті­ні пред­став­ляє цер­ков­них іє­рар­хів. Прик­мет­ною ри­сою ці­єї ком­по­зи­ції є те, що цер­ков­ні іє­рар­хи вбра­ні в свят­ко­ве вбран­ня ук­ра­їн­ сько­го ду­хів­ниц­тва ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. Се­ред свя­ти­те­лів — Іа­ков, брат Бо­жий, пра­вед­ник, яко­го вби­ли про­тив­ни­ки хрис­ти­ янс­тва. У гру­пі «Ли­ки свя­тих про­ро­ків» ви­різ­ня­єть­ся пос­тать про­ро­ка Мой­сея — вож­дя і за­ко­но­дав­ця єв­рей­сько­го на­ро­ ду, який ви­вів його із Єгип­ту в Зем­лю Обі­ця­ну. У цій гру­пі та­кож ста­рець Аа­рон, про­рок Мель­хі­се­дек — свя­ще­ник Бо­га Все­виш­ньо­го з хлі­бом по­каз­ним та гле­ком ви­на як про­об­ра­ зом но­во­за­по­віт­но­го та­їнс­тва. Да­лі йдуть про­рок, ав­тор про­ро­чої кни­ги Єзе­кі­їл та про­рок Да­ни­їл — суд­дя Бо­жий з ка­мін­ням у пра­ви­ці — ілюс­тра­ці­єю до тек­сту про­роц­тва Да­ни­ї­ла про го­ру, від якої ві­дір­вав­ся ве­ли­кий ка­мінь і нак­ рив усю зем­лю. Го­ра — це Бо­го­ма­тір, ка­мін­ня — це вчен­ня Ісу­са Хрис­та. У ком­по­зи­ці­ях роз­пи­сів Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви кри­ють­ся гли­бо­кі роз­ду­ми ав­то­рів над сен­сом люд­сько­го жит­тя, за­чі­па­ють­ся важ­ли­ві проб­ле­ми мо­раль­но­е­тич­но­го пла­ну. Особ­ли­во вра­жає сво­єю гли­би­ною ком­по­зи­ція «Іо­ анн Пред­те­ча на чо­лі пер­шос­вя­ще­ни­ків та во­ї­нів». Жи­во­ пис­ці зоб­ра­зи­ли у цій ком­по­зи­ції га­ле­рею світ­ських і ду­хов­ них осіб, ін­ди­ві­ду­ал ­ і­зо­ва­ність у трак­ту­ван­ні лег­ко про­чи­ту­ єть­ся. Об­ра­зи пев­ною мі­рою не­суть пси­хо­ло­гіч­не на­ван­та­ жен­ня, що пе­ре­да­єть­ся по­за­ми, ви­ра­зом об­лич, ха­рак­тер­ни­ ми ру­ха­ми. Пер­со­на­жі ви­ра­жа­ють ці­лу га­му по­чут­тів — ва­ган­ня, страх, сум­ні­ви й нев­пев­не­ність, вик­ли­ка­ні від­чут­ тям грі­хов­нос­ті. У цій гру­пі зоб­ра­же­но юна­ка в рим­сько­му шо­ло­мі, в яко­му дос­лід­ни­ки вба­ча­ють об­раз Пет­ра І. Прик­ мет­но, що тут ба­чи­мо прик­лад, як світ­ський жи­во­пис впев­ не­но до­лає ві­зан­тій­ський кон­сер­ва­тизм — це вже ви­со­ко­ май­стер­на те­ма­тич­на кар­ти­на з ре­тель­но ви­пи­са­ни­ми де­та­ ля­ми, ви­ві­ре­ною ком­по­зи­ці­єю, згар­мо­но­ва­ним ко­ло­ри­том, пси­хо­ло­гі­зо­ва­ни­ми ви­ра­за­ми об­лич. Та­кі са­мі ри­си при­та­ман­ні й ін­шим ком­по­зи­ці­ям прит­во­ ру, особ­ли­во «При­ве­дуть­ся ца­рю ді­ви», «Лик свя­тих апос­то­ лів». В ос­тан­ній зоб­ра­же­но про­по­відь Ісу­са Хрис­та в Ка­пер­ на­у­мі. Спа­си­те­лю про­тис­то­їть гру­па апос­то­лів на чо­лі з ап. Пет­ром. Піс­ля від­ступ­ниц­тва од­но­го з них — Іу­ди Іс­ка­рі­от­ а, Пет­ро ви­го­ло­шує спо­відь Хрис­то­ві, ба­жа­ю­чи зас­від­чи­ти вір­ність спод­виж­ни­ків. Дра­ма­тиз­му ком­по­зи­ції, тра­гіч­но­го на­ван­та­жен­ня, по­род­же­но­го по­чут­тям гли­бо­ко­го ка­ят­тя за ве­ли­кий грі­хов­ний вчи­нок учо­раш­ньо­го спод­виж­ни­ка на­дає на­пис із сло­ва­ми: «Гос­по­ди, до ко­го нам іти?»

Над вхо­дом до хра­му, у лю­не­ті, по­мі­ще­но ком­по­зи­цію «І Бо­же Царс­тво наб­ли­зило­ся», де зоб­ра­же­но по­ча­ток слу­жін­ня Ісу­са в Га­лі­леї: він про­по­ві­ дує Єван­ге­ліє і го­во­рить про наб­ли­жен­ня Царс­тва Бо­жо­го. Ар­ка две­рей за­вер­шує зоб­ра­жен­ня «Все­ви­дя­че око». Две­рі увін­чу­ють пос­та­ті пра­бать­ків людс­тва — Ада­ма і Єви. Як уже заз­на­ча­ло­ся, на від­мі­ну від прит­во­ру, де всі ком­по­зи­ції об’єд­на­ні єди­ним ру­хом, під­по­ряд­ко­ва­ним те­о­ло­гіч­ним зміс­там, єван­гель­ським сю­же­там, роз­пи­си в са­мій цер­кві скла­да­ють­ся з ком­по­зи­цій­но не­за­леж­них од­на від од­ної кар­тин, хо­ча й та­кож об’єд­на­них те­о­ло­гіч­ним зміс­том. Те­о­ло­гіч­ний зміст нас­тін­но­го роз­пи­су всіх трьох вів­тар­них аб­сид яв­ляє со­бою сис­те­ма­ти­зо­ва­ні зоб­ра­жен­ня, що роз­кри­ва­ють дог­мат жер­тви — спо­ку­ту­ван­ня грі­хів. У ком­по­зи­ці­ях ду­же скру­пу­льоз­но від­тво­ре­ні біб­лій­ні прик­ла­ди жер­твоп­ри­но­шень, що за­вер­шу­ють­ся цен­траль­ною ком­по­зи­ці­єю го­лов­но­го вів­та­ря — лі­тур­гі­єю Іо­ан­на Зла­то­ус­та з об­ра­зом Єв­ха­рис­тії — сим­во­ліч­ної та міс­тич­ної жер­тви. У нас­туп­них роз­пи­сах цер­кви до­мі­ну­ють дві те­ми — Свя­то­го Ду­ха і ді­ян­ ня Свя­то­го Ду­ха. Са­ме цій ідеї під­по­ряд­ко­ва­ні май­же всі зоб­ра­жен­ня се­ред­ ньо­ї та бо­ко­вої нав. У них ут­вер­джу­єть­ся, що са­ме си­лою Свя­то­го Ду­ха від­ бу­ло­ся Хре­щен­ня Хрис­та, що вті­ле­но у ве­ли­кій ком­по­зи­ції в скле­пін­ні пра­ во­го не­фа. Цій те­мі прис­вя­че­ні ряд ін­ших ком­по­зи­цій, які не­мов го­во­рять, що ді­ян­ня Свя­то­го Ду­ха ле­жать в ос­но­ві мо­лит­ви, цер­ков­них та­їнств. Сим­ во­ліч­ний ха­рак­тер має зоб­ра­жен­ня сон­ця над во­дою як сим­во­лу Хре­щен­ня і ко­раб­ля на мо­рі — ми­ро­по­ма­зан­ня й двох з’єд­на­них рук як сим­во­лу шлю­бу. Для сприй­ман­ня зміс­ту біль­шос­ті ком­по­зи­цій слід ма­ти від­по­від­ну те­о­ ло­гіч­ну під­го­тов­ку й знан­ня Біб­лії. Про­те по­за цим роз­пи­си на­віть пе­ре­січ­ но­го гля­да­ча вра­жа­ють сво­єю про­ник­ли­віс­тю, сві­жіс­тю барв, гли­би­ною пси­хо­ло­гіч­них ха­рак­те­рис­тик, що є без­цін­ним над­бан­ням до­би ук­ра­їн­сько­ го ба­ро­ко. Поп­ри пев­ну іде­а­лі­за­цію трак­ту­ван­ня, що йде від те­о­ло­гіч­но­го на­ван­та­жен­ня, фрес­ки ди­ха­ють зем­ним жит­тям су­час­ни­ків, вик­ли­ка­ють іс­то­рич­ні асо­ці­а­ції, на­ди­ха­ють дум­ку й сві­до­мість від­чут­тям свя­тос­ті й вод­ но­час іс­то­рич­ної пам’яті. У за­хід­ній час­ти­ні хра­му вмі­ще­но два ве­ли­кі зоб­ра­жен­ня — «Виг­нан­ня тор­говців із хра­му» та «Пер­ший все­лен­ський со­бор». У них знай­шла вті­лен­ня ос­нов­на ідея всьо­го роз­пи­су цер­кви — си­ла Бо­жої бла­го­да­ті, що ви­ма­гає не зу­пи­ня­ти­ся ні пе­ред чим, ко­ли йдеть про твер­дість у ві­рі. Пер­ша ком­по­зи­ція роз­та­шо­ва­на над вхід­ни­ми две­ри­ма й роз­по­ві­дає про по­ча­ток слу­жін­ня Ісу­са в Іу­деї й один з йо­го епі­зо­дів — виг­нан­ня тор­гів­ців з Єру­са­лим­сько­го хра­му на­пе­ре­дод­ні Ве­ли­код­ня. Ці­ка­во, що ар­хі­тек­ту­ра хра­му трак­то­ва­на в ан­тич­но­ му сти­лі. Тут майс­три зас­то­су­ва­ли ці­ка­вий при­йом по­єд­нан­ня зоб­ра­жен­ня екс­тер’єр та ін­тер’ру спо­ру­ди, що час­то трап­ля­єть­ся в жи­во­пи­сі за­хід­но­єв­ро­ пей­ських майс­трів. У ди­на­міч­но­му ру­сі Ісус Хрис­тос із би­чем у ру­ці ви­га­няє тор­гов­ців, які оск­вер­ня­ють чис­то­ту хра­му, а свя­ти­тель Ми­ко­лай дає ля­па­са про­по­від­ни­ку Арію — єре­ти­ко­ві. На пе­ред­ньо­му пла­ні ком­по­зи­ції — пос­та­ті кра­ма­рів та лих­ва­рів, які пос­пі­хом зби­ра­ють свій крам. Вра­жен­ня ди­на­мі­ки й ру­ху пер­со­на­жів під­си­лює вда­ло знай­де­на ви­со­ка лі­нія го­ри­зон­ту з гли­бо­кою

577

Вик­ла­дач Ки­єв­ о­Мо­ ги­лян­ської ака­де­мії, друкар, ар­хі­ман­дрит Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри Іларіон Нег­ре­ бець­кий. По­лот­но, олія. ХV­ІІ­ І ст.

578

ар­хі­тек­тур­ною пер­спек­ти­вою, з якої пос­тає гнів­на пос­тать Хрис­та. Вра­жен­ня важ­ли­вос­ті по­дії, рі­шу­чос­ті на­мі­рів по­си­лю­ ють різ­но­ма­ніт­ні ра­кур­си пос­та­тей, дра­ма­тич­ний ко­ло­рит, у яко­му пе­ре­ва­жа­ють га­ря­чі бар­ви. Вод­но­час слід від­зна­чи­ти ге­ні­аль­не ком­по­зи­цій­не ви­рі­шен­ня, під­по­ряд­ко­ва­не як ар­хі­тек­ ту­рі, так і ос­нов­но­му за­ду­му: рух на­тов­пу виг­нан­ців спря­мо­ва­ ний са­ме до ви­хо­ду з цер­кви, що по­си­лює вра­жен­ня, адек­ват­не ре­аль­но­му від­чут­тю по­дії. Вод­но­час та­кий при­йом під­по­ряд­ко­ ва­ний ідеї збіль­шен­ня ре­аль­но­го прос­то­ру ін­тер’єру цьо­го ма­лень­ко­го хра­му. Ідей­но про­дов­жує те­му ви­ще­оп ­ и­са­ної фрес­ки ве­ли­ка ком­ по­зи­ція «Пер­ший все­лен­ський со­бор», у яко­му ві­доб­ра­же­но ре­аль­ну по­дію — Ні­кей­ський со­бор, що за­су­див арі­янс­тво і сфор­му­лю­вав Сим­вол ві­ри. Ба­га­топ­ла­но­ва й ба­га­то­фі­гур­на ком­по­зи­ція зай­має май­же всю за­хід­ну сті­ну. Учас­ни­ки со­бо­ру зоб­ра­же­ні в па­ла­ці. З дже­рел ві­до­мо, що на со­бо­рі 325 р. у міс­ ті Ні­кеї бу­ло близь­ко двох ти­сяч учас­ни­ків, зок­ре­ма Гри­го­рій Бо­гос­лов, Ва­си­лій Ве­ли­кий. На со­бо­рі бу­ло сфор­му­льо­ва­но пер­ші сім дог­ ма­тів Сим­во­лу ві­ри, зок­ре­ма дог­мат про єди­но сут­ність Бо­га­Си­на з Бо­гом­ От­цем. Що за­пе­ре­чу­ва­ли пос­лі­дов­ни­ки прес­ві­те­ра Арія з Олек­сан­дрії, який був ді­а­лек­ти­ком. Він не визнавав бо­жес­твен­ну сут­ність си­на Бо­жо­го і своє пе­ре­ко­нан­ня обсто­ю­вав на со­бо­рі, який виз­нав це єрес­сю й за­су­див арі­анс­ тво. Со­бор та­кож склав 20 пра­вил з пи­тань цер­ков­но­го жит­тя та бо­гос­лу­ жін­ня. По­ло­жен­ня, прий­ня­ті на Ні­кей­сько­му та пізніше на ін­ших шес­ти со­бо­рах, ста­ли ос­но­вою жит­тя Пра­вос­лав­ної цер­кви. За сво­їм зміс­том ком­ по­зи­ція бу­ла на­сам­пе­ред пов’яза­на з ти­ту­лом цер­кви, ос­кіль­ки со­бор про­ го­ло­сив дог­мат три­єд ­ и­но­го бо­жес­тва. У цен­трі ком­по­зи­ції на тро­ні си­дить цар Кон­стан­тин, ві­зан­тій­ський ім­пе­ра­тор, по­руч з ним — свя­ти­те­лі з різ­них зе­мель Рим­ської ім­пе­рії в різ­ но­бар­вно­му вбран­ні. Трон ім­пе­ра­то­ра ото­чу­ють дві гру­пи во­ї­нів у ла­тах та рим­ських шо­ло­мах із сул­та­на­ми. Усі пос­та­ті спря­мо­ва­ні до цен­тру, щоб під­ крес­ли­ти уро­чис­тість по­дії. На дру­го­му пла­ні у ре­не­сан­сно­му інтер’єрі зоб­ра­же­ні світ­ські та вій­сько­ ві осо­би, які ра­зом з іє­рар­ха­ми бра­ли участь у со­бо­рі. Пер­со­на­жі ма­ють ви­раз­ний ук­ра­їн­ський ти­паж: дов­гі ко­заць­кі ву­са, ха­рак­тер­ні за­чіс­ки, вбран­ня ук­ра­їн­ської ко­заць­кої стар­ши­ни. Ін­ди­ві­ду­а­лі­зо­ва­не трак­ту­ван­ня, ре­аль­не іс­то­рич­не вбран­ня та по­діб­ність до по­ши­ре­них у ті ча­си реп­ре­зен­ та­тив­них стар­шин­ських пор­тре­тів да­ла мож­ли­вість дос­лід­ни­кам ото­тож­ни­ ти де­як ­ их зоб­ра­же­них пер­со­на­жів з кон­крет­ни­ми іс­то­рич­ни­ми пос­та­тя­ми. Зок­ре­ма Ф. Уман­цев (Уман­цев Ф. Тро­їць­ка над­брам­на цер­ква. — С. 95) іден­ ти­фі­кує од­но­го з пер­со­на­жів зпо­між ко­заць­кої ста­ри­ни з геть­ма­ном Іва­ном Ско­ро­пад­ським, що ціл­ком слуш­но, ад­же за ньо­го від­бу­ло­ся по­нов­лен­ня мо­нас­ти­ря піс­ля по­же­жі 1718 р., чи­ма­ло внес­ків він зро­бив на хра­ми й зок­ ре­ма на Тро­їць­ку над­брам­ну цер­кву. Ско­ро­пад­сько­го ото­чує ко­заць­ка стар­ ши­на в іс­то­рич­но­му вбран­ні і з ти­по­ви­ми ри­са­ми. Се­ред пер­со­на­жів та­кож

чле­ни Ма­ло­ро­сій­ської ко­ле­гії — ор­га­ну, який си­ло­міць в Ук­ра­ї­ні вста­но­вив Пет­ро І піс­ля ма­зе­пин­ської виз­воль­ної ре­во­лю­ції 1708 р., що знач­но об­ме­жи­ло ав­то­но­мію Ук­ра­ї­ни. Фак­тич­но ке­рів­ниц­тво бу­ло в той час у ру­ках го­ло­ви ці­єї ко­ле­гії Ве­лья­мі­но­ва, а геть­ман ві­діг­ра­вав дру­го­ряд­ну роль, хоч і на­ма­гав­ся про­вади­ти са­мос­тій­ну від Ро­сії по­лі­ти­ку. От­же, ця ком­по­зи­ція, зоб­ра­жа­ю­чи ціл­ком ре­аль­ну іс­то­рич­ну по­дію — Ні­кей­ський со­бор 325 р., ор­га­ніч­но пов’яза­на з то­го­ час­ним ре­аль­ним жит­тя і кон­крет­ни­ми грав­ця­ми на іс­то­ рич­но­му те­ат­рі по­дій, що знач­но збіль­шу­ва­ло вплив тво­ру на су­час­ни­ка, ро­би­ла йо­го жит­тє­во пе­ре­кон­ли­вим і ак­ту­аль­ ним, ад­же важ­ли­вість со­бо­ру, дра­ма­тич­ність йо­го пе­ре­бі­гу асо­ці­ю­єть­ся з дра­ма­тич­ніс­тю си­ту­ац ­ ії в Ук­ра­ї­ні, яка рік за ро­ком втра­ча­ла свій су­ве­ре­ні­тет під бру­таль­ним тис­ком Ро­сій­ської ім­пе­рії. Те­му Ні­кей­сько­го со­бо­ру про­дов­жу­ють два сю­же­ти: «За­у­ше­ніє Арія» та «Св. Афа­на­сій Ве­ли­кий і пре­ по­доб­ний отець», у яких ак­цен­то­ва­но те­му бо­роть­би з арі­ янс­твом. Те­му за чис­то­ту ві­ри ут­вер­джу­ють і роз­пи­си на пі­ляс­трах, зок­ре­ма в сю­же­ті «Спи­ри­дон і фі­ло­соф» відтворено од­не з чу­дес, ко­ли св. Спи­ри­дон під час дис­пу­ту з арі­ян ­ и­ном по­ка­ зав, як він мо­же од­но­час­но ви­сі­ка­ти з ка­ме­ню во­гонь і во­ду. На­пис го­во­ рить: «Се три сти­хії, а ка­мінь один. Так і Прес­вя­тій Трій­ці — три осо­би, а Бо­жес­тво од­не» — ска­зав під час дис­пу­ту свя­ти­тель. Пів­ден­на пі­ляс­тра роз­пи­са­на сю­же­том з жит­тя свя­щен­но­му­че­ни­ка Пет­ ра — «Ви­дін­ня св. Пет­ра Алек­сан­дрій­сько­го». У ній свя­ти­те­лю яви­ло­ся ви­дін­ня Хрис­та у виг­ля­ді не­мов­ля­ти в роз­дер­тій ри­зі на жер­тов­ни­ку, що сим­во­лі­зує ті­ло Хрис­то­ве, яке на­ма­га­ють­ся роз­дер­ти єре­ти­ки. Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви свід­чить, що ху­дож­ни­ки ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко по­но­во­му ін­тер­пре­ту­ють тра­ди­цій­ні біб­ лій­ні та бо­гос­лов­ські те­ми. Ці роз­пи­си реп­ре­зен­ту­ють ори­гі­наль­ну лавр­ ську ма­ляр­ську шко­лу, якій при­та­ман­на ши­ро­та те­ма­ти­ки і пев­на сво­бо­да жи­во­пис­но­го розв’язан­ня. Біль­шість роз­пи­сів є ори­гі­наль­ни­ми тво­ра­ми, які ні­чим не пос­ту­па­ють­ся єв­ро­пей­ським взір­цям ба­ро­ко­во­го жи­во­пи­су. Вод­но­час слід за­ува­жи­ти гли­бо­ку бо­гос­лов­ську еру­ди­цію їх­ніх ав­то­рів, що свід­чить про ви­со­кий рі­вень бо­гос­лов­ської на­у­ки в мо­нас­ти­рі, про еру­ди­ цію іє­рар­хів, учи­те­лів жи­во­пис­ців, які ке­ру­ва­ли роз­пи­са­ми. Ж и ­в о ­п и с Тр о ­ї ц ь ­к о ї н а д ­б р а м ­н о ї ц е р ­к в и ви­різ­ня­єть­ся справ­ жньою по­лі­фо­ні­єю бо­гос­лов­ських тем, які вод­но­час під­по­ряд­ко­ва­ні го­лов­ ній те­мі — Свя­тої Трій­ці. Ра­зом з тим, як упер­ше дос­лі­ди­ла ака­де­мік Л. Мі­ля­єв­ а, роз­пи­си ілюс­тру­ють на­йіс­тот­ні­ші час­ти­ни лі­тур­гії. Вик­лад ма­те­рі­а­лу в них су­го­лос­ний з бу­до­вою ба­ро­ко­вої про­по­ві­ді яка обов’яз­ко­во по­вин­на бу­ла ма­ти вступ — ек­сор­ді­ум, ос­нов­ний текст ка­зан­ня і за­вер­шен­ ня — кон­клю­зія (Кон­дра­тюк Алі­на. Се­ман­ти­ка де­як ­ их сю­же­тів Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви // Мис­тец­твоз­навс­тво Ук­ра­ї­ни. Ви­пуск 3. — К., 2003. —

Ар­хі­ман­дрит Ки­єв­ о­ Пе­чер­ської лав­ри Ро­ман Ко­па. По­лот­но, олія.­ Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

579

580

С. 324). Зва­жив­ши на цю важ­ли­ву дум­ку, мож­на ствер­джу­ва­ти що мо­ну­мен­ таль­ний жи­во­пис Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви є важ­ли­вим склад­ни­ком не ли­ше лавр­ської жи­во­пис­ної шко­ли, а й усі­єї к и ­ї в с­ ь к о ї ш к о ­л и м а ­л я р с ­ т в а, реп­ре­зен­то­ва­ний у роз­пи­сах Со­фії Ки­ївської, Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­ вер­хо­го со­бо­ру, цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­во­му, в іко­но­пи­сі, іс­то­рич­но­му пор­тре­ті. Він під­твер­джує ви­со­кий рі­вень мо­ну­мен­таль­но­де­ко­ра­тив­но­го мис­тец­тва Над­дніп­рян­щи­ни нап­ри­кін­ці ХVІІ — пер­шій по­ло­ви­ні ХVІ­ІІ ст. На щас­тя, роз­пис Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви збе­ріг­ся май­же без змін і пош­код­жень до на­ших днів. Важ­ли­во за­у­ва­жи­ти, що Тро­їць­ка цер­ква не бу­ла, такою по­пу­ляр­ною, як, ска­жі­мо, Со­фія Ки­їв­ська чи Ус­пен­ський со­бор. Це був май­же до­маш­ній храм ста­рих і по­важ­них чен­ців, іє­рар­хів на спо­чин­ ку, що до­жи­ва­ли ві­ку в Ми­кіль­сько­му Боль­ниць­ко­му мо­нас­ти­рі. І роз­пис цер­кви в ті ча­си був ли­ше од­ні­єю з пам’яток се­ред ба­га­тьох ше­дев­рів Ки­єв­ а, які, на жаль, зни­ще­ні бу­ли і ча­сом, і ко­му­ніс­тич­ни­ми бо­го­бор­ця­ми. Зви­чай­но, р о з ­п и с Ус ­п е н ­с ь к о ­г о с о ­б о ­р у в жит­ті ві­ру­ю­чих ві­діг­ра­ вав на­ба­га­то біль­шу роль, та й зав­дан­ня він мав гло­баль­ні­ше. Але й цей ше­девр, що ди­вом за­ли­шив­ся не­уш­код­же­ним, дає ім­пульс уя­ві — які ж то бу­ли ін­ші пам’ят­ки мо­нумен­таль­но­го мис­тец­тва в Ки­єв­ і, як­що не­ве­лич­ка цер­ква є та­ким ше­дев­ром, подіб­них яко­му го­ді шу­ка­ти се­ред пра­вос­лав­но­го мис­тец­тва. Про роль, яку ві­діг­ра­ва­ла ця ма­лень­ка цер­ква в то­го­час­но­му мис­тець­ко­му жит­ті, свід­чить іс­то­рич­ний до­ку­мент — зо­бов’язан­ня майс­тра Фе­до­ра Ка­мен­сько­го, на­пи­са­не 4 лип­ня 1739 р. з на­го­ди роз­пи­су ним Бо­ри­сог­ліб­ ської цер­кви в Ки­є­ві на По­до­лі. У цьо­му зо­бов’язан­ні є та­кі сло­ва: «По­ви­нен я ма­лю­ва­ти фар­ба­ми доб­ри­ми, ве­нець­ки­ми, и вѢн­цы зо­ло­тые у Хрис­та и свя­тых, где над­ле­жит, да­бы по­доб­на бы­ла сия ра­бо­та во всем як в Пе­чер­ском мо­нас­ты­рѢ в Трой­цѢ свя­той… и за тую ра­бо­ту взять мнѢ гро­шей руб­лей семь­де­сят, олей ве­дер двад­цать, го­рѢл­ки прос­той вѢ­дер три…». Р о з ­п и с Б о ­р и ­с о г­л і б ­с ь к о ї ц е р ­к в и, ви­ко­на­ний Ф. Ка­мін­ським з ін­ши­ми майс­тра­ми, не збе­ріг­ся до на­шо­го ча­су. Але зга­да­ний до­ку­мент свід­чить про ви­со­кий рі­вень мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва Ки­їв­ської лавр­ ської шко­ли, яка ма­ла без­пе­реч­ний вплив на весь мо­ну­мен­таль­ний жи­во­ пис Ук­ра­ї­ни, ос­кіль­ки ви­хід­ці з лавр­ської ма­ляр­ської шко­ли пра­цю­ва­ли по всій Ук­ра­ї­ні, у Ро­сії та Поль­щі, по­ши­рю­юч ­ и її здо­бут­ки, що ста­ли скла­до­вою час­ти­ною виз­нач­но­го мис­тець­ко­го яви­ща — ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко. Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис хра­му ор­га­ніч­но спі­віс­нує з об­ра­за­ми іко­нос­та­ са, в яко­му пов­то­рю­ють­ся де­я­кі сю­же­ти сті­но­пи­су. Ви­го­то­ви­ли йо­го ки­їв­ські майс­три І. Опа­на­сов та Я. Овет­ка 1734 р. Струк­тур­но жи­во­пис іко­нос­та­са від­ по­ві­дає мо­нумен­таль­ним роз­пи­сам, але схе­ма роз­ташу­ван­ня ікон ін­ша й по­ру­ шує ус­та­ле­ні тра­ди­ції, як не­рід­ко й у сті­но­пи­сі во­ни пору­шу­ва­ли­ся. Про­те кож­на з 35 ікон іко­носта­са має свою іс­то­рич­ну то­пог­ра­фію в сис­те­мі ря­дів і свій сим­во­ліч­ний та емо­цій­ний пе­ре­гук з компо­зи­ці­я­ми нас­тін­но­го жи­во­ пи­су. Ідей­ним і ком­по­зи­цій­ним цен­тром іко­нос­та­са, як і роз­пи­су на сті­нах, є ідея Трій­ці. То­му го­лов­ною за зміс­том і роз­мі­ра­ми в іко­нос­та­сі є Чу­до­ва іко­на «Но­во­за­по­віт­на Трій­ця» в апос­толь­сько­му ря­ді, там, де зви­чай­но міс­тить­ся

«Де­і­сус». У цій іко­ні пос­та­ті Бо­га­От­ця і Хрис­та на прес­то­лах — велич­ні й ма­єс­та­тич­ні. Хрис­тос три­має хрест, у ру­ках Бо­га­От­ця сим­вол Всес­ві­ту — не­бес­на сфе­ра, по­ряд — сим­ вол тре­тьої бо­жес­твен­ної іпос­та­сі — Свя­то­го Ду­ха. Тоб­то, як і в мо­ну­мен­таль­но­му роз­пи­сі, тут ут­вер­джу­єть­ся го­лов­на ідея — Цер­кви Зем­ної і Цер­кви Не­бес­ної. Се­ло Бе­рес­то­ве лежало в дав­ни­ну на пе­чер­ських па­гор­ бах, на ви­со­ко­му пра­во­му бе­ре­зі Дніп­ра, поб­ли­зу за­місь­ко­го кня­зів­сько­го дво­ру. Га­да­ють, що там був лі­то­пис­ний «Оль­ жин двір», де час­то пе­ре­бу­ва­ла кня­ги­ня Оль­га зі сво­ї­ми вну­ ка­ми Яро­пол­ком, Оле­гом і Во­ло­ди­ми­ром. Збу­ду­ва­ла цей двір, пев­но, са­ма кня­ги­ня. Протягом тривалого часу двір на Бе­рес­то­во­му був ро­до­вим гніз­дом ки­їв­ських кня­зів. Най­дав­ні­ші ві­до­мос­ті про цер­кву в Бе­рес­то­во­му є в Лав­ рен­ті­їв­сько­му лі­то­пи­сі під 1051 р.: «Бо­го­лю­би­во­му кня­зю Ярос­ла­ву Муд­ро­му лю­бя­ще Бе­рес­то­во й цер­ков су­щую Свя­ тих апос­то­лов» (Лав­рен­ті­їв­ський лі­то­пис. — 1871. — С. 109). Свя­щен­ни­ком у ній був Іла­рі­он, май­бут­ній пер­ший ки­їв­ ський мит­ро­по­лит з міс­це­вих, а не гре­ків. Іла­рі­он був вель­ ми ос­ві­че­ний, пал­кий про­по­від­ник, муд­рий нас­тав­ник ми­рян. Са­ме за це йо­го 1051 р. Ярос­лав Муд­рий пос­та­вив мит­ро­по­ли­том, та­ким чи­ном за­по­чат­ку­вав­ши звіль­нен­ня від дик­та­ту ві­зан­тій­ської мит­ро­по­лії. Під 1072 р. зга­ду­єть­ся в лі­то­пи­сі Спась­кий мо­нас­тир, у яко­му нев­дов­зі бу­ло зве­де­но му­ро­ва­ну цер­кву Спа­са, яка з де­я­ки­ми пе­ре­бу­до­ва­ми іс­нує й те­пер. У ХІІ ст. ц е р ­к в а С п а ­с а не­од­но­ра­зо­во зга­ду­єть­ся в лі­то­пис­них дже­ре­лах, ос­кіль­ки во­на ста­ла кня­зів­ською уси­паль­ни­цею ро­ду Мо­но­ ма­хо­ви­чів. Лі­то­пи­си по­ві­дом­ля­ють про три кня­зів­ські по­хо­ ван­ня в цій цер­кві. Зок­ре­ма в цьо­му хра­мі бу­ло по­хо­ва­но си­на Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха Юрія Дол­го­ру­ко­го та си­на Юрія Дол­го­ру­ко­го — Глі­ба. У пер­віс­но­му виг­ля­ді храм не вці­лів. До на­ших днів від пе­рі­о­ду Ки­їв­ської Ру­сі збе­рег­ла­ся ли­ше ниж­ня час­ти­на цер­ ков­но­го нар­тек­са. Ни­ніш­ню цер­кву де­як ­ і дос­лід­ни­ки схиль­ ні вва­жа­ти тво­рін­ням свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, який збу­ду­вав її на згад­ку про своє хре­щен­ня у цер­кві Спа­са в Кор­су­ні. Пер­ віс­но це бу­ла спо­ру­да хрес­то­во­ку­поль­но­го ти­пу. Су­час­ний виг­ляд храм діс­тав піс­ля пе­ре­бу­до­ви йо­го Пет­ром Мо­ги­лою у 1638–1643 рр. Ус­піх на­ці­он ­ аль­ної бо­роть­би ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду про­ти шля­хет­сько­ка­то­лиць­ко­го гноб­лен­ня в пер­ шій по­ло­ви­ні спри­яв ви­лу­чен­ню в уні­атів де­як ­ их пра­вос­ лав­них цер­ков, які ті за­нед­ба­ли й спус­то­ши­ли, то­му Пет­ро Мо­ги­ла роз­гор­нув ши­ро­ку ді­яль­ність у їх від­нов­лен­ні та оз­доб­лен­ні. Зок­ре­ма, Пет­ро Мо­ги­ла вит­ра­тив ба­га­то кош­тів

Мит­ро­по­лит Ки­їв­ський ­ і Галицький, доброчинець Ки­єв­ о­Мо­ги­ лян­ської ака­де­мії Ра­фа­їл За­бо­ров­ський.­ По­лот­но, олія. Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

Преображення Господнє.­ Іко­на. Ки­їв. ХV­І­ІІ ст.

581

Переговори гетьмана Бог­дана Хмель­ниць­ кого з поль­ським­ пос­лом Якубом Смяровським­ під Замостям у 1648 р.­ Де­ре­во, олія. Ки­їв. По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

582

на від­нов­лен­ня Со­фій­сько­го со­бо­ру, Де­ся­тин­ної цер­кви. Мит­ро­по­лит ду­же ці­ну­вав кня­зя Во­ло­ди­ми­ра і то­му від­но­вив і цер­кву Спа­са на Бе­рес­то­во­му. Гра­вю­ра в «Те­ра­тур­гі­мі» А. Каль­но­фой­сько­го свід­чить, що в той час цер­ква бу­ла ду­же зруй­но­ва­на, Пет­ро Мо­ги­ла зве­лів за­ли­ши­ти нар­текс, хре­щаль­ню і ве­жу, а реш­ту ро­зіб­ра­ти і звес­ти три но­ві на­ви з кон­ха­ми, а з за­хо­ду при­бу­ ду­ва­ти прит­вор. У біч­них на­вах храму міс­тив­ся вів­тар св. Во­ло­ди­ми­ра, де якийсь час збе­рі­га­ли­ся мо­щі Во­ло­ди­ми­ра Хрес­ти­те­ля. Так зав­дя­ки Пет­ру Мо­ги­лі пос­тав храм у виг­ля­ді п’яти­вер­хої ук­ра­їн­ської цер­кви. Щоб зас­від­чи­ти від­бу­до­ву хра­му, Пет­ро Мо­ги­ла за­мо­вив ме­мо­рі­ аль­ні на­пи­си на сті­нах. Над вхо­дом до цер­кви на внут­ріш­ній за­хід­ній сті­ні є на­пис слов’янсь­кою: «Сию цер­ков соз­дал Ве­ли­кий и всия Ру­си князь и са­мо­дер­жець свя­той Вла­ди­мир, в свя­том кре­ще­нии Ва­си­лий. Ле­тах же мно­ гих и по ра­зо­ре­нию от без­бож­ных та­тар про­из­во­ле­ни­ем бо­жи­им об­но­ви­ся сми­рен­ным Пет­ром Мо­ги­лою, ар­хи­е­пис­ко­пом, мит­ро­по­ли­том Ки­ев­ским, Га­лиц­ким и всея Ру­си, ек­зар­хом свя­то­го кон­стан­ти­но­поль­ско­го апос­толь­ ско­го прес­то­ла, ар­хи­ман­дри­том Пе­чер­ским, во сла­ву на Фа­во­ре пре­об­ра­ зив­ше­го Бо­га. 1643 год...». Піс­ля від­бу­до­ви цер­кви Пет­ром Мо­ги­лою во­на прос­то­ял ­ а без змін 50 ро­ків, а вже на пла­ні Ки­єв­ а 1695 р. ста­ла од­но­бан­ною, оче­вид­но, внас­лі­док бо­їв під час взят­тя Ки­єв­ а ли­тов­ським геть­ма­ном Яну­шем Рад­зи­віл­лом 1651 р. На пла­ні 1717 р. во­на вже має три ба­ні. Але вже 1783 р. зно­ву пос­та­ло п’ять бань. Піз­ні­ше цер­ква заз­на­ла ще кіль­ка рес­тав­ра­цій та ре­конс­трук­цій. До­ни­ні в цер­кві Спа­са на Бе­рес­то­во­му збе­рег­ли­ся уні­каль­ні мо­ну­мен­ таль­ні роз­пи­си ча­су її по­бу­до­ви в ХІІ ст. та від­бу­до­ви Пет­ром Мо­ги­лою в 1643 р. На­яв­ність на них грець­ких і слов’янсь­ких на­пи­сів свід­чить, що, крім гре­ків, над оз­доб­лен­ням пра­цю­ва­ли й міс­це­ві майс­три. Майс­три роз­пи­сів цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­во­му ма­ли не­лег­ке зав­дан­ня прис­то­су­ва­ти­ся до ін­тер’єру до­сить тіс­но­го хра­му. Мож­ли­во, на­оч­ним прик­ла­дом та­ко­го склад­но­го ви­рі­шен­ня роз­пи­сів був с т і ­н о ­п и с Тр о ­ї ц ь ­

к о ї н а д ­б р а м ­н о ї ц е р ­к в и. Крім то­го, майс­три су­во­ро дот­ри­му­ва­ли­ся те­о­ло­гіч­ної схе­ми і сти­льо­вих за­сад то­го­час­них мо­ну­мен­таль­них роз­пи­сів. Го­лов­на склад­ність по­ля­га­ла в то­му, що в хра­мі че­рез пе­ре­бу­до­ви не бу­ло го­лов­ної ба­ні, в якій ком­по­зи­цій­но зо­се­ред­жу­ва­ла­ся б ос­нов­на ідея роз­пи­ су. То­му цей куль­мі­на­цій­ний ком­по­зи­цій­ний ву­зол бу­ло пе­ре­не­се­но на скле­пін­ня вів­тар­ної час­ти­ни з ко­лом у цен­трі. У ко­лі на­че в ба­ні вмі­ще­но зоб­ра­жен­ня Хрис­та, дов­ко­ла ньо­го — пос­та­ті апос­то­лів та ан­ге­лів. Апос­то­ ли зоб­ра­же­ні в смі­ли­вих ди­на­міч­них ра­кур­сах, су­го­лос­них виг­ну­тій по­верх­ ні скле­піння храму. На сті­нах вів­та­ря роз­мі­ще­но зоб­ра­жен­ня свя­ти­те­лів схід­ної цер­кви, се­ред яких — Іо­анн Зла­то­уст, Ва­си­лій Ве­ли­кий, Гри­го­рій Бо­гос­лов та ін. Ниж­ня час­ти­на хра­му, пе­рек­ри­та ко­ро­бо­вим скле­пін­ням, прик­ра­ше­на зоб­ ра­же­ннями на по­вен зріст зас­нов­ни­ка­ми чер­нец­тва — Ан­то­нія Ве­ли­ко­го, Са­ви Ос­вя­щен­но­го, Єф­ре­ма Сі­ри­на та ін­ших свя­тих грець­ко­го пан­те­он ­ у. На за­хід­ній сті­ні се­ред­ньої час­ти­ни хра­му ви­різ­ня­єть­ся дра­ма­тич­на сце­ на «Уми­ван­ня ніг». На пів­ден­ній сті­ні — рід­кіс­ний в ук­ра­їн­ській іко­ног­ рафії сю­жет «Нед­рем­не око». У ба­бин­ці над вхо­дом до цер­кви вмі­ще­но зоб­ ра­жен­ня хра­мо­во­го свя­та «Пре­об­ра­жен­ня» та пос­та­ті Хрис­та й Бо­го­ро­ди­ці на прес­то­лах. По­ряд грець­кий на­пис про по­бу­до­ву цер­кви і ство­рен­ня її роз­пи­су: «Пет­ро Мо­ги­ла, ар­хі­єр ­ ей Бо­жий, да­рує і цей храм і са­мо­го се­бе Гос­по­ду вла­ди­ці і за­вер­шив цей дос­тос­лав­ний і пріс­но­пам’ят­ний дім, вивів­ ши йо­го із за­бут­тя, пер­ста­ми гре­ків на­пи­сав сла­ву, яку ти, без­на­чаль­ний, осяг­нув хрес­ни­ми страж­дан­ня­ми тво­ї­ми по­се­ред зем­лі, бо в хра­мі Бо­жо­му вся­кий сла­ву при­но­сить. Ти, що ут­вер­джу­єш скле­пін­ня не­бес­ні і ва­гу зем­лі сво­єю до­ло­нею три­ма­єш, ут­ри­муй і цей дім на­зав­жди не­ру­ши­мим во сла­ву тво­єї дер­жа­ви. В лі­то від різ­два Ісу­са Хрис­та, 1644, лис­то­па­да 16». У цих на­пи­сах, що смис­ло­во ор­га­ніч­но до­пов­ню­ють роз­пи­си й на­да­ють їм сак­ра­ мен­таль­нос­ті й уро­чис­тос­ті, ви­яв­ля­єть­ся ви­со­кий дух Пет­ра Мо­ги­ли, який прис­вя­тив своє жит­тя цер­кві. Ос­нов­ним ком­по­зи­цій­ним вуз­лом, у яко­му ви­рі­ше­но го­лов­ну ідею сис­те­ ми роз­пи­сів, є ак­цен­то­ва­не зо­ло­тим ко­лом по­яс­не зоб­ра­жен­ня Ісу­са Хрис­та, який бла­гос­лов­ляє лю­дей. Ха­рак­тер­но те, що в цер­кві Спа­са Хрис­тос не гріз­ний Все­дер­жи­тель, а доб­рий і всеп­ро­ща­ю­щий. Від Хрис­та оба­біч на трьох по­зо­ло­че­них тя­гах вмі­ще­ні ли­ки чо­ти­рьох єван­ге­ліс­тів з роз­кри­ти­ми кни­га­ми, в які во­ни за­пи­су­ють свої бла­го­віс­ті. Об­раз Спа­си­те­ля ком­по­зи­ цій­но па­нує над усі­ма зоб­ра­жен­ня­ми. На схід від ньо­го по­се­ре­ди­ні скле­пін­ ня — Дух Свя­тий. Не­по­да­лік, у се­ред­ньо­му сек­то­рі, Бо­го­ма­тір з мо­ли­тов­но під­не­се­ни­ми ру­ка­ми. Пос­тать її ве­лич­на, об­лич­чя су­во­ре, а очі нав­ди­во­ви­ жу про­ник­ли­ві. Оба­біч Бо­го­ма­те­рі — ар­хан­ге­ли Гав­ри­їл та Ми­ха­їл, що ли­нуть у не­бе­сах з роз­гор­ну­ти­ми су­во­ям ­ и в ру­ках. Під скле­пін­ням у за­ко­ма­ рах на­пи­са­но п’ять фре­сок на єван­гель­ські сю­же­ти: Бла­го­ві­щен­ня, Різ­дво, Стрі­тен­ня, Воз­не­сін­ня та Зі­шес­тя Свя­то­го ду­ха. На ниж­ньо­му ре­гіс­трі та уко­сах ві­кон є об­ра­зи свя­ти­те­лів і от­ців цер­кви. На пі­ло­ні ве­ли­кої внут­ріш­ньої ар­ки ба­чи­мо пог­руд­ний об­раз Бо­га­От­ця. Ниж­че — Мель­хі­се­дек із трьо­ма хлі­ба­ми й Авраам із жез­лом. Прик­мет­но,

583

Бай­да­Виш­не­вець­кий. ­ Ко­пія ХV­ІІ­ І ст. з пор­тре­та­ з Виш­не­вець­ко­го зам­ку. По­лот­но, олія. XVIII ст.

Фрагмент іко­ни­ «Воздвиження Чесного Хреста» із зображенням московського царя й цариці та польського короля Яна Собеського з дружиною й дітьми. Кінець ХV­ІІ ст.

584

що об­раз царя Єрусалима Мель­хі­се­де­ка ду­же час­то трап­ля­ єть­ся в ук­ра­їн­ських цер­вах, оче­вид­но, то­му, що він до­по­міг Ав­ра­а­мо­ві у бо­роть­бі з во­ро­га­ми, що ма­ло ана­ло­гію з бо­роть­бою ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду за своє виз­во­лен­ня. Ниж­че на лі­вій сто­ро­ні пі­ло­на пос­тає ар­хан­гел Ми­ха­їл, який та­кож був ду­же по­пу­ляр­ним в Ук­ра­ї­ні свя­тим, пок­ро­ ви­те­лем во­їнс­тва. У цьому ра­зі — це один із кра­щих се­ред мо­ну­мен­таль­них роз­пи­сів об­ра­з, у яко­му ар­хіс­тра­тиг зоб­ра­ же­ний мо­ло­дим, силь­ним, з під­ня­тим ме­чем. Йо­го мо­гут­ні кри­ла і роз­ві­ян ­ ий чер­во­ний плащ вно­сять еле­мент ди­на­мі­ ки, ру­ху. Пра­вою но­гою ар­хіс­тра­тиг да­вить пе­ре­мо­же­но­го во­ро­га, а в лі­вій ру­ці три­має су­вій з на­пи­сом: «Не­бес­них во­инств ар­хис­тра­ти­зи, мо­лим убо вас ми не­дос­той­ны, да ва­ши­ми мо­лит­ва­ми». На про­ти­леж­но­му пі­ло­ні зоб­ра­же­но ар­хан­ге­ла Гав­ри­ї­ла. Обид­ва ар­хан­ге­ли сприй­ма­ють­ся як за­хис­ни­ки не тіль­ки не­бес­ної, а й зем­ної цер­кви, що під­твер­джує на­пис бі­ля Ми­ха­ї­ла: «Ви­дим са­та­ну, яко мол­ни­ей с не­ба спад­ша…». Дру­гим ідей­ним вуз­лом роз­пи­су є «Де­і­сус», цеб­то мо­лін­ ня у най­ви­щій час­ти­ні скле­пін­ня нар­тек­са. Це зоб­ра­жен­ня Хрис­та; Бо­го­ма­тір та Іо­анн Пред­те­ча не­мов бла­га­ють йо­го зми­лос­ти­ви­ти­ся й прос­ти­ти їм їх­ні грі­хи. Пред­те­ча зоб­ра­ же­ний з криль­ми, що до­сить рід­ко трап­ля­єть­ся в ук­ра­їн­ ській іко­ног­ра­фії. Оба­біч скле­пін­ня ху­дож­ни­ки зоб­ра­зи­ли не­бес­ні си­ли, що де­ко­ра­тив­но трак­то­ва­ні й об’єд­на­ні по три чи­ни в гру­пи. Бі­ля кож­ної гру­пі по­да­но на­пис. Це ан­ге­ли, хе­ру­ви­ми, се­ра­ фи­ми та ін­ші, роз­мі­ще­ні в склад­ній іє­рар­хії, де кож­но­му пер­со­на­жу виз­на­че­не своє міс­це. Ху­дож­ни­ки зу­мі­ли об’єд­ на­ти ці різ­но­рід­ні пос­та­ті в єди­не ці­ле, під­по­ряд­ко­ва­не го­лов­ній ідеї роз­пи­су. У бо­ко­вих лю­не­тах на скле­пін­ні по­да­ но гру­пи не­бес­них во­ї­нів під ору­дою ар­хан­ге­лів Ми­ха­ї­ла та Гав­ри­ї­ла. Але най­ві­до­мі­шою ком­по­зи­ці­єю, що має не тіль­ки мис­ тець­ке, а й іс­то­рич­не зна­чен­ня, є ве­ли­кий роз­пис над цен­ траль­ною ар­кою, що з’єд­нує нар­текс із схід­ною навою — «Дар Пет­ра Мо­ги­ли». У ній зоб­ра­же­но Спа­си­те­ля, яко­му Пет­ро Мо­ги­ла під­но­сить як по­да­ру­нок від­бу­до­ва­ну й роз­пи­ са­ну цер­кву Спа­са на Бе­рес­то­во­му. Пет­ро Мо­ги­ла в ар­хі­є­ рей­сько­му вбран­ні й без мит­ри сто­їть нав­ко­ліш­ках пе­ред Гос­по­дом. У ру­ках у ньо­го — мо­дель від­нов­ле­но­го хра­му. Від пос­та­ті мит­ро­по­ли­та до Спа­си­те­ля тяг­неть­ся на­пис слов’янсь­кою: «През­ри Гос­по­ди на цер­ков сию, юже соз­дах не­дос­той­ний во імя Твоє… Да бу­дут очі Твои отк­ри­ті на храм сей». Уни­зу — герб Пет­ра Мо­ги­ли.

Зоб­ра­жен­ня кти­то­ра, на дум­ку всіх дос­лід­ни­ків, має пор­трет­ну схо­жість, як­що по­рів­ня­ти йо­го з пор­тре­том Пет­ра Мо­ги­ли в «Слу­жеб­ни­ку» 1632 р. Об­раз Пет­ра Мо­ги­ли ре­а­ліс­тич­но пе­ре­кон­ли­вий, хоч до де­як ­ ої мі­ри не віль­ний від іко­но­пис­них при­йо­мів. Сти­ліс­тич­но ха­рак­те­ром ре­а­ліс­тич­но­ го, з пев­ною мі­рою іде­а­лі­за­ції, трак­ту­ван­ня він на­га­дує ук­ра­їн­ський пар­ сун­ний пор­трет то­го ча­су. Мож­ли­во, цей пор­трет ма­лю­ва­ли не гре­ки, яких зап­ро­сив на ви­ко­нан­ня роз­пи­су мит­ро­по­лит, а міс­це­вий ма­ляр, яких ба­чив Пав­ло Алепп­ський 1651 р. в Ки­єв­ і. Ком­по­зи­цій­но фрес­ка ви­рі­ше­на мо­ну­мен­таль­но й уро­чис­то, пер­со­на­жі роз­мі­ще­ні си­мет­рич­но й ка­но­ніч­но, за іє­рар­хі­єю. Пет­ро Мо­ги­ла бі­ля під­ ніж­жя ком­по­зи­ції зоб­ра­же­ний кре­мез­ним, з ура­ху­ван­ням вра­жен­ня на гля­да­ча й тої ро­лі, що її він ви­ко­нує. Він вбра­ний у зо­ло­та­ву пар­че­ву ри­зу та бі­лу єпіт­ра­хіль із хрес­та­ми. Об­ла­чен­ня трак­то­ва­не уза­галь­не­но, щоб не від­вер­та­ти ува­ги від го­лов­но­го — об­лич­чя та рук, що три­ма­ють мо­дель хра­му. Поп­ри уро­чис­тість по­дії, ве­лич­нос­ті ми­ті звер­нен­ня мит­ро­по­ли­та до Спа­си­те­ля, йо­го об­лич­чя вип­ро­мі­нює якусь до­маш­ню без­по­се­ред­ність, доб­ро­ту, хоч ві­до­мо, що вла­ди­ка був су­во­рим і не­пос­туп­ли­вим. Нас­туп­ним вуз­ло­вим ком­по­зи­цій­ним роз­пи­сом є страс­ний цикл, ідей­ ним всту­пом до яко­го є ком­по­зи­ція «Нед­рем­не око». На ній зоб­ра­же­но Ісу­ са­ди­ти­ну в бі­лій со­роч­ці на гро­нах ви­ног­ра­ду. У го­ло­вах — Бо­го­ро­ди­ця, у но­гах — три ан­ге­ли із зна­ряд­дям тор­тур — хрес­том, би­чем та спи­сом. По бо­ках Іа­ков та про­рок Іл­ля з су­во­ям ­ и. Вва­жа­ють, що цей сю­жет прив­нес­ли в ук­ра­їн­ську іко­ног­ра­фію афон­ські жи­во­пис­ці. А са­ме в той час це зоб­ра­ жен­ня асо­ці­ю­ва­ло­ся з бо­роть­бою про­ти ка­то­лиць­кої екс­пан­сії. У вер­хньо­му ря­ді за­хід­ної сті­ни ви­різ­ня­ють­ся сю­же­ти «Вос­кре­сін­ня Ла­за­ ря», «Оми­ван­ня ніг», «Та­єм­на ве­че­ря», а бі­ля вік­на пра­во­руч — «Мо­лін­ня про ча­шу», «Пі­лат уми­ває ру­ки», «Від­ре­чен­ня від Хрис­та», «Би­чу­ван­ня Хрис­та» і «Ко­ро­ну­ван­ня Ісу­са Хрис­та». В ос­тан­ній при­вер­тає ува­гу вра­жен­ ня страж­дан­ня на об­лич­чі Гос­по­да. Поп­ри ве­ли­кі му­ки, він муж­ньо пе­ре­но­ сить на­ру­гу. Слід заз­на­чи­ти, що Пет­ро Мо­ги­ла був од­ним з на­йос­ві­че­ні­ших лю­дей то­го ча­су в єв­ро­пей­сько­му мас­шта­бі, знав єв­ро­пей­ські ху­дож­ні тра­ди­ції, ос­кіль­ки бу­вав у єв­ро­пей­ських ко­ро­лів­ських дво­рах і ба­чив різ­но­ма­ніт­ні ко­лек­ції жи­во­пи­су. Доб­ре зна­ю­чи й міс­це­ві тра­ди­ції, він, про­те, хо­тів ви­ко­ рис­та­ти над­бан­ня до­би Від­род­жен­ня. Щоб за­по­біг­ти впли­ву ка­то­лиць­ко­го мис­тец­тва на ха­рак­тер роз­пи­сів, що бу­ло в час за­сил­ля уні­а­тів ціл­ком мож­ ли­ве, мит­ро­по­лит зро­бив муд­рий крок і зап­ро­сив жи­во­пис­ців з Афо­ну, про­ дов­жив­ши цим тра­ди­цію, за­по­чат­ко­ва­ну ко­лись в Ус­пен­сько­му со­бо­рі. Афон­ські ма­ля­рі прив­нес­ли в роз­пис ви­со­ку син­те­тич­ну май­стер­ність кіль­ кох шкіл — візан­тій­ської, за­хід­но­єв­ро­пей­ської та міс­це­вої на­ці­о­наль­ної (Бі­лець­кий П. О. Ук­ра­їн­ський пор­трет­ний жи­во­пис ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. — К., 1968. — С. 84). В оз­доб­лен­ні цер­кви при­буль­ці дба­ли про ви­со­ку те­ма­тич­ну зміс­тов­ність, ло­гіч­ну пос­лі­дов­ність і емо­цій­ний вплив роз­пи­сів, що ма­ли бу­ти не­мов по­сіб­ни­ком із пат­рі­о­тич­но­го ви­хо­ван­ня в умо­вах по­ка­то­ли­чен­ня й по­ло­ні­за­ції. Ве­ли­кий дип­ло­мат Пет­ро Мо­ги­ла, яко­го ін­ко­ли зви­ну­ва­чу­ва­

585

Пор­трет Євдокії Журавко з дітьми.­ Іван Паєвський. По­лот­но, олія. Київ. Близько 1697 р.

Пор­трет дружини фастівського полковника Семена Палія­ Те­о­до­сії Па­лій з онуками. ­ Близько 1711 р.

586

ли в при­хиль­нос­ті до ка­то­ли­циз­му, че­рез що він на­віть мав прик­ро­щі в сто­сун­ках із ко­зац­твом, був вель­ми де­лі­кат­ним, во­ло­ді­ю­чи ве­ли­ки­ми знан­ня­ми. Ма­буть, під йо­го ке­рів­ниц­ твом ху­дож­ни­ки до­би­ра­ли са­ме ті сю­же­ти, які най­біль­ше ко­рес­пон­ду­ва­ли­ся з іде­я­ми пат­рі­о­тиз­му, бо­роть­би за на­ці­о­ наль­не виз­во­лен­ня — ідеї, що зап­лід­ню­ва­ли мис­тец­тво ХVІІ ст., яке нес­ло в со­бі іде­а­ли май­бут­ньої виз­воль­ної бо­роть­би під про­во­дом Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, з яким Пет­ро Мо­ги­ла був доб­ре зна­йо­мий: обид­ва во­ни бра­ли участь у зна­ме­ни­тій Хо­тин­ській бит­ві 1621 р. От­же, на­сам­кі­нець слід ок­рес­ли­ти го­лов­ну ідею мо­ну­ мен­таль­но­го роз­пи­су цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­во­му ча­сів Пет­ра Мо­ги­ли, яка по­ряд із те­о­ло­гіч­ною та бо­гос­лов­ською кон­цеп­ці­єю при­сут­ня в ньо­му, це ідея жер­тов­нос­ті в ім’я виз­во­лен­ня сво­го на­ро­ду. Цій ідеї під­по­ряд­ко­ва­ні дух і ви­ра­ жаль­ні за­со­би сті­но­пис­них ком­по­зи­цій хра­му. Мо­ну­мен­таль­не мис­тец­тво Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри за­хоп­лює й за­ці­кав­лює не ли­ше як вит­вір ви­со­ко­го мис­тець­ ко­го рів­ня з не­пов­тор­ним ко­ло­ри­том, ба­гатс­твом те­ма­ти­ки, ко­ло­рис­тич­ни­ми й ком­по­зи­цій­ни­ми зна­хід­ка­ми, що ви­пе­ ре­ди­ли свій час, а й як фе­но­мен ки­їв­ської жи­во­пис­ної ма­ляр­ської мо­нас­тир­ської шко­ли, що не­роз­рив­но пов’яза­ ний з Ки­їв­ською мис­тець­кою шко­лою, а від­так і всі­єю ук­ра­ їн­ською. Спро­ба дос­лід­жен­ня ма­те­рі­а­лів, що сто­су­ють­ся роз­пи­сів хра­мів Свя­то-Ус­пен­ської. Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри — Ус­пен­ сько­го со­бо­ру, Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви і цер­кви Спа­са на Бе­рес­то­во­му, цьо­го виз­нач­но­го ду­хов­но­го, мис­тець­ко­го й освіт­ньо­го цен­тру всьо­го слов’янсь­ко­го сві­ту, да­ла змо­гу ви­ді­ли­ти пев­ну гру­пу влас­ти­вос­тей, поз­на­че­них яск­ра­ви­ми ри­са­ми од­ні­єї й ті­єї ж шко­ли мо­ну­мен­таль­но­го мис­тец­тва, цен­тром яко­го був ста­ро­дав­ній Ки­їв, а го­лов­ним мис­тець­ ким осе­ред­ком — ма­ляр­ні Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. Най­біль­шою пам’ят­кою Ки­їв­ської шко­ли як у ХІІ, так і в ХVІІІ ст. був р о з ­п и с Ус ­п е н ­с ь к о ­г о с о ­б о ­р у. У ньо­му знай­шли своє вті­лен­ня твор­чі по­шу­ки і тен­ден­ції ці­ло­го ря­ду по­ко­лінь лавр­ських жи­во­пис­ців. Ві­до­мос­ті про роз­пис Успен­сько­го со­бо­ру, що дій­шли до нас і до пев­ної мі­ри пе­ре­ ко­ну­ють, що він мав ба­га­то спіль­но­го з ж и ­в о ­п и ­с о м Тр о ­ ї ц ь ­к о ї н а д ­б р а м ­н о ї ц е р ­к в и, яка роз­пи­су­ва­ла­ся в усі ча­си май­же од­но­час­но з ним, а особ­ли­во піс­ля по­же­жі 1718 р. Для Ус­пен­сько­го со­бо­ру та­кож ха­рак­тер­ні жи­во­пис­ні прин­ ци­пи по­бу­до­ви за пев­ни­ми прос­то­ро­ви­ми ком­плек­са­ми, у пов­ній від­по­від­нос­ті з ви­баг­ли­ви­ми ар­хі­тек­тур­ни­ми умо­ ва­ми. Вод­но­час у ньо­му був яск­ра­во ви­ра­же­ний жан­ро­вий

ха­рак­тер сті­но­пи­су, ви­ко­рис­тан­ня ди­на­міч­ них і склад­них ком­по­зи­цій, іс­то­ризм, що по­ля­гає у ви­ко­рис­тан­ні сю­же­тів із кон­крет­ ної іс­то­рії, що ро­бить пам’ят­ку не тіль­ки виз­нач­ним тво­ром мис­тец­тва, а й ве­ли­кої ва­ги свід­чен­ням іс­то­рич­ної до­би, на­си­че­ ної іде­ям ­ и виз­воль­ної бо­роть­би на­ро­ду за своє со­ці­аль­не, ре­лі­гій­не та на­ці­о­наль­не виз­во­лен­ня. С п а ­с о ­б е ­р е с ­т о в ­с ь к и й м о ­н у ­м е н ­ т а л ь ­н и й р о з ­п и с вис­ту­пає на за­галь­но­ му тлі ук­раїн­сько­го мис­тец­тва се­ре­ди­ни ХVІІ ст. як ос­тан­ній акорд дав­ньо­го укра­їн­ сько­го цер­ков­но­го ма­лярс­тва, тіс­но пов’яза­ но­го з мис­тец­твом то­го­час­но­го гре­кос­ лов’янсь­ко­го сві­ту. Вод­но­час не мож­на за­пе­ ре­чу­ва­ти йо­го впли­ву на роз­ви­ток піз­ні­шої лавр­ської ма­ляр­ської шко­ли. Ми на­ма­га­ли­ся по­ка­за­ти мо­ну­мен­таль­не мис­тец­тво виз­нач­них пам’яток цер­ков­но­го ма­лярс­тва в кон­тек­сті роз­вит­ку лавр­ської і вод­но­час Ки­їв­ської жи­во­пис­ної шко­ли, до­во­дя­чи, що здо­бут­ки цих шкіл вза­єм ­ о­до­ пов­ню­ва­ли­ся й ут­во­ри­ли фе­но­мен не­пов­ тор­но­го яви­ща — мис­тец­тва ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко. Нас­туп­ні піс­ля ХVІ­ІІ ст. рес­тав­ра­ції, онов­лен­ня й пе­ре­бу­до­ви та роз­пи­си цих хра­мів — це вже ін­ша іс­то­рія, щоп­ рав­да зде­біль­шо­го нес­при­ят­ли­ва для ки­їв­сько­го ма­лярс­тва, по­за­як без­ліч тво­рів за­ги­ну­ло під час рес­тав­ра­цій, пе­ре­бу­дов, а то й прос­то зни­ще­но. Про­ те й те, що дій­шло до на­шо­го ча­су, під­твер­джує спад­ко­єм­ність тра­ди­цій ук­ра­їн­сько­го ма­лярс­тва, най­ха­рак­тер­ні­шою особ­ли­віс­тю яко­го є ви­со­ка май­стер­ність, тіс­ний зв’язок із єв­ро­пей­ською куль­ту­рою та ук­ра­їн­ською на­род­ною твор­чіс­тю, гу­ма­нізм, що й те­пер виз­на­чає йо­го ак­ту­аль­ність і не­пе­ре­січ­ну цін­ність як єв­ро­пей­сько­го фе­но­ме­на. Мо­ну­мен­таль­не мис­тец­тво творилося у вза­єм ­ о­дії з іко­но­пи­сом, який спер­шу роз­ви­вав­ся в су­во­рій від­по­від­нос­ті з цер­ков­ни­ми дог­ма­та­ми та при­ пи­са­ми. Од­ним із те­ор ­ е­тич­них по­сіб­ни­ків іко­но­пис­цям слу­жив те­о­ло­гіч­ ний «Кор­пус Ае­ро­па­гі­тикум» Ди­он ­ і­сія Ае­ро­па­гі­та, що міс­тив вка­зів­ки сто­ сов­но сим­во­лі­ки, ко­льо­рів і техні­ки іко­но­ма­лю­ван­ня. Ук­ра­їн­ські іко­но­пис­ ці ма­ли йо­го за ос­нов­не те­ор ­ е­тич­не дже­ре­ло, яке до­по­вню­ва­ло­ся влас­ним дос­ві­дом та ви­мо­га­ми міс­це­во­го ду­хів­ниц­тва. З ча­сом ук­ра­їн­ські майс­три вит­во­ри­ли свій на­ці­он ­ аль­ний ва­рі­ант іко­но­пи­су, ри­си яко­го оха­рак­те­ри­зу­ вав зга­ду­ва­ний ви­ще В. Гри­го­ро­вич у сво­єм ­ у зві­ті про від­ряд­жен­ня в Ук­ра­ї­ ну. Ки­їв став цен­тром іко­но­пи­сан­ня в Ук­ра­ї­ні­Ру­си з ХІ ст. Для ран­ньої ки­їв­ської шко­ли ма­лярс­тва бу­ло харак­тер­не дот­ри­ма­ня майс­тра­ми ві­зан­

Ікона «Покрова»­ з портретом Богдана­ Хмельницького.­ Олія. XVІІ ст.

587

Фрагмент ікони «Воздвиження чесного Хреста» із зображенням козаків та бурсаків Київського колегіуму з нотами та регента хору Силкевича.­ Дерево, олія.­ Кінець XVII ст. ­

588

тій­сько­го сти­лю з йо­го по­над­зем­ною ста­тич­ніс­тю об­ра­зів, пло­щин­ніс­тю від­ кри­тих фарб і су­во­рою ка­но­ніч­ніс­тю ком­по­зи­цій. З ча­сом, особ­ли­во в пе­рі­о­ди во­єн та ін­ших жит­тє­вих ка­так­ліз­мів, ві­ра лю­ди­ни в іко­ну як зас­туп­ни­цю зміц­ню­ ва­ла­ся й вик­ли­ка­ла по­я­ву чу­до­дій­них ікон. Свя­тіть їх пе­рес­та­ла бу­ти чи­мось по­за­зем­ним і са­ме цим по­яс­ню­єть­ся по­я­ ва ікон не ли­ше у хра­мах, а й в люд­ських осе­лях. Об­ра­зи най­більш ша­но­ва­них се­ред ук­ра­їнс­тва свя­тих Хрис­та, Бо­го­ро­ ди­ці, Ми­ко­ли Чу­дот­вор­ця, Ми­хай­ла, Трій­ці, які ра­ні­ше зоб­ра­жу­ва­ли­ся пе­ре­ важ­но в мо­у­мен­таль­но­му мис­тец­тві як час­ти­ни іко­нос­та­сів та сті­но­пис­них ком­по­зи­цій, ста­ли сво­єр ­ ід­ни­ми обе­ре­га­ми в пов­сяк­ден­но­му жит­ті ві­ру­ю­ чих. Ки­їв­ське іко­но­пи­сан­ня особ­ли­во ін­тен­сив­но роз­ви­ва­ло­ся в ХVІ ст., пе­рі­ о­ду ре­не­сан­су в йо­го іс­то­рії. Са­ме то­ді іко­на на­си­чу­ва­ла­ся іде­ям ­ и виз­воль­ но­го ру­ху й ста­ла важ­ли­вим чин­ни­ком кон­со­лі­да­ції на­ці­он ­ аль­но­го ду­ху, про­від­ни­ком яко­го в Ук­ра­ї­ні бу­ло ко­зац­тво. Тво­ри ук­ра­їн­ських іко­но­пис­ців поз­бу­ва­ли­ся абс­трак­тнос­ті, мит­ці на­ді­ля­ли свя­тих кон­крет­ни­ми жит­тє­ви­ ми ри­са­ми, вно­си­ли в ком­по­зи­ції міс­це­ві де­та­лі, ар­хі­тек­тур­ні кра­єв­ и­ди а то й зоб­ра­жен­ня іс­то­рич­них осіб. Так ви­ник­ли сво­єр ­ ід­ні іко­ни­пор­тре­ти, ана­ ло­гів яких ма­ло в хрис­ти­ян­ській тра­ди­ції. Об­ра­зи іко­но­пис­ців на­бу­ва­ли ціл­ком кон­крет­но­го жит­тє­во­го пси­хо­ло­гіз­му, зав­дя­ки чо­му та чи ін­ша іко­на всту­па­ла в пси­хо­ло­гіч­ний кон­такт із лю­ди­ною, від­крива­ла мож­ли­вість для спів­пе­ре­жи­ван­ня. Са­ме цим і по­яс­ню­єть­ся ве­ли­ка по­пу­ляр­ність об­ра­зів Пок­ро­ви, Ми­хай­ла, Юрі­я­Змі­є­бор­ця се­ред ко­за­ків у ча­си бо­роть­би з іно­ зем­ни­ми по­не­во­лю­ва­ча­ми. Гли­бо­кий іс­то­ризм і на­ці­он ­ аль­на са­мо­бут­ність ук­ра­їн­сько­го іко­но­пи­су вик­ли­ка­ла спро­тив у ро­сій­ських цер­ков­ни­ків з ча­су ві­ро­лом­но­го ска­су­ван­ня Ки­їв­ської митрополії Мос­ков­ською дер­жа­вою 1686 р. Іко­ни су­то ук­ра­їн­сько­го пись­ма, як і ук­ра­їн­ські бо­гос­луж­бо­ві та по­ле­міч­ні тво­ри, ви­лу­ча­ли­з хра­мів, їх спа­лю­ва­ли або від­прав­ля­ли в Мос­кву чи Пе­тер­бург, де во­ни про­па­да­ли в схо­ви­щах Си­но­ду. То­му-то так ма­ло за­ли­ши­ло­ся ікон ХVІІ–ХVІ­ІІ ст., ко­ли са­ме рок­ві­та­ло ук­ра­їн­ське ба­ро­ко. Ба­ро­ко­ві іко­ни вті­лю­ють у со­бі ціл­ком жит­тє­во пе­ре­кон­ли­ві об­ра­зи свя­тих, які іс­ну­ють у ціл­ком ре­аль­но­му жит­тє­во­му прос­то­рі. З ча­сом ро­сій­ська цер­ ква, що бу­ла під­роз­ді­лом дер­жав­ної вла­ди, пос­лі­дов­но ви­ко­рі­ню­ва­ла ці на­ці­он ­ аль­но пи­то­мі ри­си ук­ра­їн­ської іко­ни. Нап­ри­кін­ці ХVІ­ІІ ст. ук­ра­їн­ська іко­на заз­на­ла впли­ву сти­лів ро­ко­ко, кла­ си­циз­му. Ос­тан­ній стиль став па­нів­ним у ро­сій­сько­му іко­но­пи­сан­ні й не­рід­ко си­ло­міць на­сад­жу­вав­ся цер­ков­ною вла­дою. Вод­но­час із сак­раль­ним ма­лярс­твом у Ки­єв­ і роз­ви­ва­ло­ся світ­ське мис­ тец­тво, зок­ре­ма пор­трет­не, що на­бу­ло по­ши­рен­ня в Ки­єв­ і з ХVІ ст. На­сам­

пе­ред це реп­ре­зен­та­тив­ний пор­трет, у яко­му пер­со­на­жі, ук­ра­їн­ські маг­на­ти, шлях­та, ко­заць­ка стар­ши­на зоб­ра­жу­ва­ ли­ся на по­вен зріст, в уро­чис­тих по­зах та не­бу­ден­них убран­нях. У фон­дах Ки­єв­ о­ Пе­чер­ської лав­ри та На­ці­о­наль­но­го му­зею іс­то­рії Ук­ра­ї­ни збе­рі­га­ють­ся пар­ су­ни ук­ра­їн­ських кня­зів, зок­ре­ма з ро­ду Ост­розь­ких, геть­ма­нів, поль­ських ко­ро­ лів, ар­хі­ман­дри­тів Лав­ри, мі­щанс­тва, кти­то­рів і ме­це­на­тів. Усі во­ни ви­різ­ня­ ють­ся вті­ле­ною від­по­від­ни­ми ком­по­зи­ цій­ни­ми та ко­ло­рис­тич­ни­ми за­со­ба­ми гід­ніс­тю, влас­ною зна­чу­щіс­тю, під­крес­ ле­ною вклю­че­ни­ми в ком­по­зи­цію ро­до­ви­ми гер­ба­ми, ат­ри­бу­та­ми вла­ди та цер­ков­но­го са­ну, як у пор­тре­тах Ни­ки­фо­ра Ту­ра, Пет­ра Мо­ги­ли, Ди­мит­рія Туп­та­ла, Ра­фа­ї­ла За­бо­ров­сько­го. У ХVІІ– ХVІ­ІІ ст. бу­ли по­ши­ре­ні кіль­ка ти­пів пор­тре­тів: мі­щанс­тва, ду­хів­ниц­тва, шлях­ти, ко­зац­тва, що від­по­ві­да­ло сус­піль­но­му роз­ша­ру­ван­ню. Мит­ці­пор­тре­тис­ти ви­хо­ди­ли зде­біль­шо­го із се­ре­до­вищ лавр­ської ма­ляр­ні, чим по­яс­ню­єть­ся й по­яв­ а та­ко­го син­те­тич­ но­го жан­ру ма­лярс­тва, як пор­трет­і­ко­на. Ха­рак­тер­ним прик­ла­дом та­ко­го жан­ру є «Пок­ро­ва» з Пе­ре­яс­ла­ва, «Пок­ро­ва» з Су­ли­мів­ки, де зоб­ра­же­но ко­заць­ку стар­ши­ну з іє­рар­ха­ми та геть­ма­на­ми, «Пок­ро­ва» із зоб­ра­жен­ням Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го та ца­ря Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча чи «Пок­ро­ва» із зоб­ ра­жен­ням Пет­ра Кал­ни­шев­сько­го. Од­ним із ори­гі­наль­них прик­ла­дів жан­ру пор­тре­та­і­ко­ни є «Воз­дви­жен­ня Чес­но­го хрес­та» із Си­ти­хо­ва, по­ход­жен­ня якої дос­лід­ни­ки пов’язу­ють із Ки­їв­ською шко­лою ма­лярс­тва, ос­кіль­ки в ній зоб­ра­же­но уні­каль­ну сце­ну на хо­рах цер­кви — гру­пу спі­ва­ків у ха­рак­тер­но­ му для бур­са­ків Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му вбран­ні, геть­ма­на Іва­на Са­мой­ло­ви­ча і мит­ро­по­ли­та Ки­їв­сько­го Ге­де­он ­ а Чет­вер­тин­сько­го. Остані два іс­то­рич­ні ді­яч ­ і бу­ли при­чет­ні до тра­гіч­ної для ук­ра­їн­ської цер­кви, а від­так і для ук­ра­ їн­ської куль­ту­ри, по­дії — ска­су­ван­ня Ки­їв­ської митрополії 1686 р. й по­чат­ку нас­ту­пу мос­ков­ської влади на на­шу ду­хов­ність, який три­вав до 1991 р.

589

ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

1. Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва. — В 6 т. — Т. 3. — К., 1967.

2. Мі­ля­єв­ а Л. С. Сті­но­пис По­те­ли­ча. — К., 1969.

3. Лог­вин Г. Н. Мо­ну­мен­таль­ний жи­во­пис ХІV — пер­шої по­ло­ви­ни ХVІІ сто­літ­ тя // Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва. — Т. 2.

4. Лог­вин Г. Н. Наc­тін­ні роз­пи­си в му­ро­ва­них спо­ру­дах // Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва. — К., 1969. — Т. 2.

5. Свєн­ціць­кий І. С. Те­ма­тич­ний ук­лад сті­но­пи­су цер­кви св. Юра в Дро­го­би­чі // Лі­то­пис Бой­кі­щи­ни. — 1938. — № 10.

6. Слип­чен­ко П. И. Рос­пи­си за­кар­пат­ских де­ре­вян­ных хра­мов ХVІІ–ХVІ­ІІ вв. и их рес­тав­ра­ция // Ху­до­жес­твен­ное нас­ле­дие. — М., 1983.

7. Бі­лець­кий П. О. Ук­ра­їн­ський пор­трет­ний жи­во­пис ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. — К., 1968.

8. Гра­барь И. Е. Ис­то­рия рус­ско­го ис­кусс­тва. — М., 1910–1915.

9. Жол­тов­ський П. М. Виз­воль­на бо­роть­ба ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду в пам’ят­ках мис­тец­тва ХVІ–ХVІ­ІІ ст. — К., 1958.

10. Жол­тов­ський П. М. Слов­ник­до­від­ник ху­дож­ни­ків, що пра­цю­ва­ли на Ук­ра­ї­ні в ХІV–ХVІІ ст. // Ма­те­рі­а­ли з ет­ног­ра­фії та мис­тец­твоз­навс­тва. Вип. 7–8. — К., 1962.

11. Ис­то­мин П. М. К воп­ро­су о древ­ней жи­во­пи­си Ки­е­во­Пе­чер­ской лав­ры. — К., 1898.

12. Кузь­мин М. Е. Ук­ра­ин­ская жи­во­пись ХVІ в. // Ис­то­рия рус­ско­го ис­кусс­тва. — М., 1954–1959.

13. Ле­бе­дин­цев П. Г. Ки­е­во­Пе­чер­ская лав­ра в ее про­шед­шем и ны­неш­нем сос­ то­ян ­ ии. Изд. 2. — К., 1894.

14. Лог­вин Г. Н. По Ук­ра­ї­ні. — К., 1968.

15. Уман­цев Ф. Тро­їць­ка над­брам­на цер­ква. — К., 1970.

16. Зак­рев­ский Н. Опи­са­ние Ки­е­ва. Т І–ІІ. — М., 1868.

17. Ще­роц­кий К. Очер­ки по ис­то­рии де­ко­ра­тив­но­го ис­кусс­тва Ук­ра­и­ны. — Т. 1. — К., 1914.

18. Пет­ров Н. И. Об уп­раз­дне­нии сте­но­пи­си ве­ли­кой цер­кви Ки­е­во­Пе­чер­ской лав­ры. — К., 1900.

19. Свєн­ціць­кий І. Іко­но­пис Га­лиць­кої Ук­ра­ї­ни ХV–ХVІ ві­ків. — Львів, 1928.

20. Ти­тов Ф. И. Ки­е­во­Пе­чер­ская лав­ра и ее став­ро­пи­ги­аль­ный мо­нас­тырь. — К., 1918.

21. Ти­тов Ф. Пу­тів­ник при ог­ля­ді свя­тинь і пам’яток Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри і Ки­єв­ а. — К., 1993.

22. Скар­би Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. — К., 1997.

23. І мо­нас­тир той по­діб­ний не­бу. — К., 2005.

24. Уман­цев Ф. С. Мис­тец­тво дав­ньої Ук­ра­ї­ни. — К., 2002.

590

КИЇВСЬКА ГРАФІКА XVII–XVIII ст.

Гра­фі­ка як один із ви­дів об­ра­зот­вор­чо­го мис­тец­тва близь­кий до ма­ляр­ ства сво­їм зав­дан­ням — зоб­ра­жу­ва­ти пред­ме­ти, по­дії, уза­га­лі жит­тя в усіх йо­го про­яв­ ах, про­те на від­мі­ну від ма­лярс­тва ви­ра­жаль­ним за­со­бом її є ут­во­ре­ний лі­ні­ям ­ и, рис­ка­ми, штри­ха­ми, світ­ло­тін­ню од­но­то­но­вий ри­су­ нок. Роль ко­льо­ру в гра­фі­ці є до­сить об­ме­же­ною й зас­то­со­ву­єть­ся він ли­ше в ок­ре­мих тех­ні­ках, зок­ре­ма в ри­сун­ку олів­цем, пас­тел­лю, ак­ва­рел­лю, тем­ пе­рою, туш­шю за до­по­мо­гою пе­ра, крей­ди або пен­зля. Мис­тец­тво гра­фі­ки здав­на роз­ви­ва­ло­ся у Ки­єв­ і в без­по­се­ред­ньо­му зв’яз­ ку з книж­ко­вим мис­тец­твом. Са­ме по­яв­ а ру­ко­пис­ної кни­ги в Ки­їв­ській Ру­сі у ХІ–ХІІ сто­літ­тях піс­ля прий­нят­тя хрис­ти­янс­тва ак­ти­ві­зу­ва­ла ді­яль­ність майс­трів книж­ко­вої мі­ні­а­тю­ри та мис­тец­тва шриф­та. Спо­чат­ку це ро­би­ли чен­ці при мо­нас­ти­рях та мит­ро­по­ли­чих дво­рах, які пе­ре­пи­су­ва­ли зі слов’яно­ві­зан­тій­ських зраз­ків, пе­ре­важ­но з бол­гар­ських бо­гос­луж­бо­вих книг, ос­кіль­ки во­ни впер­ше з’яви­ли­ся у Бол­га­рії в пе­рек­ла­дах на цер­ков­но­ с­лов’янсь­ку мо­ву. Пе­ре­пи­су­ва­чі, яких ще на­зи­ва­ли ка­ліг­ра­фа­ми, обов’яз­ко­ во ма­ли гар­ний по­черк, во­ло­ді­ли трьо­ма гра­фіч­ни­ми сти­ля­ми: ус­та­вом, пі­вус­та­вом і ско­ро­пи­сом. Во­ни ви­ко­рис­то­ву­ва­ли ви­го­тов­ле­не з го­рі­ха чор­ ни­ло, зав­дя­ки чо­му текст ста­ро­дав­ніх ру­ко­пи­сів не поть­мя­нів до­сі. Дав­ні ху­дож­ни­ки оз­доб­лю­ва­ли ру­ко­пис­ну кни­гу ор­на­мен­таль­ни­ми зас­тав­ка­ми, ри­со­ва­ни­ми не­рід­ко різноко­льо­ро­ви­ми за­го­лов­ни­ми іні­ці­а­ла­ми, пос­то­рін­ ко­ви­ми ілюс­тра­ці­ям ­ и та не­ве­лич­ки­ми ма­люн­ка­ми на бе­ре­гах сто­рі­нок ру­ко­пи­су. У мис­тец­тві офор­млен­ня був по­ши­ре­ний ба­га­то­ко­лір­ний або од­но­ко­лір­ний ма­лю­нок, ви­ко­на­ний на сто­рін­ці ру­ко­пис­ної кни­ги кон­тур­ ним ри­сун­ком з ілю­мі­на­ці­єю кле­йо­ви­ми й ме­до­ви­ми фар­ба­ми, ак­ва­рел­лю, тем­пе­рою. Та­кож кни­гу прик­ра­ша­ли ор­на­мен­таль­ні мо­ти­ви: де­ко­ра­тив­на пле­тін­ка, що на­га­дує ор­на­мен­ти­ку тка­нин та ін­ших ужит­ко­вих ви­ро­бів, рос­лин­на, зо­ом ­ ор­фна ор­на­мен­ти­ка, те­ра­то­ло­гіч­ні мо­ти­ви, що скла­да­ють­ся з ком­бі­на­цій рос­лин­них і ге­ом ­ ет­рич­них еле­мен­тів та зоб­ра­жень фан­тас­ тич­них тва­рин, пта­хів, люд­ських пос­та­тей або люд­ських го­лі­вок. Зас­то­со­ву­ ва­ла­ся та­кож різ­но­ма­ніт­на ге­ом ­ ет­рич­на ор­на­мен­ти­ка — ром­би­ки, квад­ра­ ти, три­кут­ни­ки, хрес­ти­ки, ко­ла й пів­ко­ла, спле­те­ні між со­бою ро­зет­ки. Чи­ма­ло з цих мо­ти­вів за­по­зи­че­но у на­род­но­му мис­тец­тві, зок­ре­ма у ви­шив­ ці, ки­ли­марс­тві, пи­сан­карс­тві. Най­по­ши­ре­ні­шим еле­мен­том гра­фіч­но­го оз­доб­лен­ня ру­ко­пис­ної кни­ги є чор­но­бі­ла або ко­льо­ро­ва зас­тав­ка пря­мо­ кут­ної фор­ми пе­ред по­чат­ком тек­сту кож­но­го роз­ді­лу. Під зас­тав­кою за­го­ ло­вок тек­сту ком­по­ну­вав­ся у ви­шу­ка­не шриф­то­ве пле­ти­во — в’язь. Ве­ли­ку

591

Пе­ре­пи­су­ван­ня книг у Со­фій­­ському мо­нас­ти­рі в Ки­єв­ і. ­ Ілюс­тра­ція до «Рад­ зи­вилів­сько­го лі­то­ пи­су». Ко­пія ХV ст.­ з ори­гі­на­лу ХІІ ст.

592

пер­шу лі­те­ру, іні­ці­ал, ви­ко­ну­ва­ли у виг­ля­ді ви­шу­ ка­но­го різ­но­ко­льо­ро­во­го ма­люн­ка, ін­ко­ли із сю­жет­ним мо­ти­вом. Заз­ви­чай за­кін­чу­ва­ли текст ор­на­мен­таль­ною або сю­жет­ною кін­ців­кою. Крім де­ко­ра­тив­но­ор­на­мен­таль­но­го оз­доб­лен­ ня, дав­ні ху­дож­ни­ки ілюс­тру­ва­ли ру­ко­пис­ні кни­ ги сю­жет­ни­ми ма­люн­ка­ми — мі­ні­а­тю­ра­ми, зде­ біль­шо­го це бу­ли зоб­ра­жен­ня ка­но­ніч­них свя­тих або ки­їв­ських кня­зів, а з ча­сом по­ча­ли ство­рю­ва­ти й гра­фіч­ні ком­по­зи­ції іс­то­рич­но­го та по­бу­то­во­го зміс­ту, як у «Рад­зи­віл­лів­сько­му лі­то­пи­сі». Ви­ко­ нав­ця­ми гра­фіч­но­го оз­доб­лен­ня, мі­ні­а­тюр і шриф­тів бу­ли спо­чат­ку са­мі пе­ре­пи­су­ва­чі, а зго­дом з’яви­ли­ся й пер­ші ху­дож­ни­ки — ри­сів­ни­ки, іме­на яких не дій­шли до на­шо­го ча­су. За інс­тру­мент їм пра­ви­ли гра­фіт­ний стер­ жень, гу­ся­че пе­ро, олив’яний стер­жень (оли­вець), ву­гіль, пен­зель. Крім кош­тов­но­го пер­га­мен­ту, в ру­ко­пис­ній кни­зі по­ча­ли де­да­лі час­ті­ше ви­ко­ рис­то­ву­ва­ти па­пір. Кни­жок сус­пільс­тво ви­ма­га­ло з ро­ка­ми дедалі біль­ше, то­му внас­лі­док прис­ко­ре­но­го пи­сан­ня книг пись­мо ста­ло менш уро­чис­ті­ шим і стро­гі­шим, ніж «ус­тав» на­бу­ло не­ве­ли­ко­го на­хи­лу — так з’яви­ло­ся «пі­вус­тав­не» пись­мо. Най­дав­ні­ши­ми тво­ра­ми книж­ко­вої гра­фі­ки ХІ–ХІІ сто­літ­тя є «Ост­ро­ми­ ро­ве Єван­ге­ліє (1056–1057), «Із­бор­ник Свя­тос­ла­ва» (1073), «Трір­ський псал­ тир» (1078–1087), «Юрі­їв­ське Єван­ге­ліє» (1120–1128), «Доб­ри­ло­ве Єван­ге­ліє» (1164). Зпо­між цих ви­дань ви­різ­ня­єть­ся «Ост­ро­ми­ро­ве Єван­ге­ліє», пе­ре­пи­ са­не зі ста­ро­бол­гар­сько­го ори­гі­на­лу ки­їв­ським дяч­ком Гри­го­рі­єм на за­мов­ лен­ня нов­го­род­сько­го по­сад­ни­ка Ост­ро­ми­ра — ро­ди­ча кня­зя Ізяс­ла­ва Ярос­ла­ви­ча. Кни­га ілюс­тро­ва­на ор­на­мен­таль­ни­ми зас­тав­ка­ми, ве­ли­ки­ми іні­ці­а­ла­ми й пос­то­рін­ко­ви­ми ілюс­тра­ці­ям ­ и із зоб­ра­жен­ня­ми єван­ге­ліс­тів, об­рам­ле­них ор­на­мен­таль­ни­ми рам­ка­ми. «Із­бор­ник Свя­тос­ла­ва» — це вже світ­ська кни­га. Ство­ре­но її у Ки­єв­ і на за­мов­лен­ня ки­їв­сько­го кня­зя Свя­тос­ ла­ва Ярос­ла­ви­ча. Во­на міс­тить ві­до­мос­ті з ба­га­тьох га­лу­зей знань — бо­гос­ лов’я, фі­ло­со­фії, ме­ди­ци­ни, а та­кож ре­лі­гій­ні та пов­чаль­ні опо­ві­дан­ня, час­ ти­ну з яких пе­рек­ла­де­но з грець­кої, реш­та — скла­де­на то­го­час­ни­ми міс­це­ ви­ми ав­то­ра­ми. Ру­ко­пис прик­ра­ше­ний ко­льо­ро­ви­ми зас­тав­ка­ми, іні­ці­а­ла­ ми й ма­люн­ка­ми, се­ред яких є уні­каль­не зоб­ра­жен­ня ки­їв­сько­го кня­зя Свя­тос­ла­ва з ро­ди­ною. «Трір­ський псал­тир», ви­ко­на­ний на за­мов­лен­ня трір­сько­го ар­хі­є­ пис­ко­па Ер­бер­га, на­ле­жав дру­жи­ні ки­їв­сько­го кня­зя Ізяс­ла­ва Гер­тру­ді й на­пи­са­ний ла­ти­ною. У мі­ні­а­тю­рах ці­єї ру­ко­пис­ної кни­ги по­міт­не по­єд­нан­ня ро­ман­ ських та дав­ньо­русь­ких тра­ди­цій книж­ко­во­го офор­млен­ня. Се­ред них — уні­каль­ні мі­ні­а­тю­ри із зоб­ра­жен­ням кня­зя Ярос­ла­ва Ізяс­ла­­ви­ча, йо­го ма­те­рі та дру­жи­ни Іри­ни. У зга­да­них пам’ят­ках книж­ко­во­го мис­тец­тва знай­шли вті­лен­ня са­мо­бут­ні ри­си гра­фіч­но­го мис­тец­тва то­го пе­рі­о­ду, що да­ють нам уяв­лен­ня про ха­рак­тер і стиль об­ра­зот­вор­чо­го мис­тец­тва Ру­сі­Ук­ра­ї­ни, по­за­як дав­ні майс­три у сво­їй твор­чос­ті нас­лі­ду­ва­ли при­йо­ми іко­но­пи­су,

фрес­ки, мо­за­ї­ки, ук­ра­їн­сько­го де­ко­ра­тив­но­у­жит­ко­во­го мис­ тец­тва (Ук­ра­їн­ська гра­фі­ка ХІ — по­чат­ку ХХ ст. — К., 1994). У пе­рі­од та­та­ро­мон­голь­ської на­ва­ли та піз­ні­ших на­бі­гів на Ки­їв та­тар, по­ля­ків, мос­ко­ви­тів та ін­ших за­гар­бни­ків, бу­ло зни­ ще­но ба­га­то ру­ко­пис­них книг, але й ті, що дій­шли до на­шо­го ча­су — «Бе­сі­ди Гри­го­рія Бо­гос­ло­ва» (ХІ­ІІ ст.), «Хро­ні­ка Ге­ор­гія Амар­то­ла» (по­ча­ток ХІV ст.) та «Ки­їв­ський псал­тир» (1397) свід­ чать, що мис­тец­тво у Ки­єв­ і піс­ля на­шес­тя ко­чо­ви­ків 1240 ро­ку не за­не­па­ло. Міс­то збе­рег­ло своє по­лі­тич­не та еко­но­міч­не зна­ чен­ня, ді­ял ­ и хра­ми й мо­нас­ти­рі, а при них пра­цю­ва­ли ху­дож­ни­ ки й пе­ре­пи­су­ва­чі книг цер­ков­них. Особ­ли­во вра­жає ви­со­ким мис­тец­твом гра­фі­ки збір­ка хрис­ти­ян­ських піс­нес­пі­вів «Ки­їв­ ський псал­тир», пе­ре­пи­са­ний 1397 ро­ку ки­їв­ським про­то­ди­як ­ о­ ном Спи­ри­до­ном на за­мов­лен­ня смо­лен­сько­го єпис­ко­па Ми­хай­ ла. Ру­ко­пис ви­ко­на­но ви­шу­ка­ним ус­тав­ним пись­мом і оз­доб­ле­но 293ма ко­льо­ро­ви­ми пос­то­рін­ко­ви­ми мі­ні­а­тю­ри з ка­но­ніч­ни­ми хрис­ти­ян­ськи­ми сю­же­та­ми, а та­кож іс­то­рич­ни­ми, ба­таль­ни­ми, по­бу­то­ви­ми та ані­ма­ліс­тич­ ни­ми сце­на­ми й кра­єв­ и­да­ми з ук­ра­їн­ської ми­нув­ши­ни. Об­да­ро­ва­ний ко­ло­ рист, ху­дож­ник «Ки­їв­сько­го псал­ти­ря» ви­ко­рис­тав у ма­люн­ках здо­бут­ки то­го­час­но­го книж­ко­во­го мис­тец­тва, особ­ли­во «Ост­ро­ми­ро­во­го Єван­ге­лія» та «Із­бор­ни­ка Свя­тос­ла­ва» з їх але­го­рич­ніс­тю, гар­мо­ній­ним по­єд­нан­ням ко­льо­рів, ви­шу­ка­ніс­тю лі­ній і штри­ху­ван­ня. У «Ки­їв­сько­му псал­ти­рі» ут­вер­ди­ла­ся виз­на­чаль­на ри­са ки­їв­ської шко­ли гра­фі­ки — ви­ко­рис­тан­ня тра­ди­цій іко­но­пи­су та сті­но­пи­су, зок­ре­ма при­та­ман­них цим ви­дам ма­лярс­ тва ар­хі­тек­тур­них та по­бу­то­вих де­та­лей, вті­лен­ня жит­тє­вих, а не­рід­ко й пси­хо­ло­гіч­них ха­рак­те­рис­тик в об­ра­зах пер­со­на­жів — ри­си, що за­па­ну­ють у ки­їв­ській гра­фі­ці нас­туп­них сто­літь. Ук­ра­їн­ську гра­фі­ку се­ред­ньо­віч­чя ха­рак­те­ри­зу­ють та­кож 617 ко­льо­ро­ вих мі­ні­а­тюр на іс­то­рич­ні та по­бу­то­ві те­ми з «Рад­зи­ви­лів­сько­го лі­то­пи­су» — лі­то­пис­но­го зве­ден­ня, що міс­тить «По­вість ми­ну­лих літ» та ін­ші лі­то­пис­ ні ві­до­мос­ті з іс­то­рії Ук­ра­ї­ни. На­пи­са­не у ХІІ сто­літ­ті, дій­шло во­но до на­шо­ го ча­су у спис­ку ХV сто­літ­тя. У цьо­му ви­дан­ні ки­їв­ські ху­дож­ни­ки­гра­фі­ки про­де­монс­тру­ва­ли чіт­ке спря­му­ван­ня до ві­доб­ра­жен­ня кон­крет­них іс­то­ рич­них по­дій і від­хід від ка­но­ніч­ної умов­нос­ті сак­раль­но­го мис­тец­тва, що ста­ло най­ви­раз­ні­шою прик­ме­тою нас­туп­них сто­літь, ко­ли, крім книж­ко­вої, по­ча­ла ут­вер­джу­ва­ти­ся стан­ко­ва гра­фі­ка, а в ній — пор­трет­ний, іс­то­рич­ ний та ба­таль­ний жан­ри. У твор­чос­ті мі­ні­а­тю­рис­тів де­да­лі час­ті­ше з’яв­ля­ єть­ся тен­ден­ція до від­хо­ду від ві­зан­тій­сько­го ри­го­риз­му — не­від­ступ­но­го дот­ри­ман­ня ком­по­зи­цій­них і те­ма­тич­них ка­но­нів. При­мі­ром, в ілюс­тра­ці­ ях до Єван­ге­лія та «Слу­жеб­ни­ка» пер­шої по­ло­ви­ни ХVІ сто­літ­тя, що бу­ли ві­до­мі й у Ки­єв­ і, ху­дож­ник з Во­ли­ні Анд­рій­чи­на пси­хо­ло­гіч­но трак­тує об­ра­ зи єван­ге­ліс­тів та ін­ших свя­тих. То­му ав­тор тво­рів про заг­роб­не жит­тя Гри­ го­рій Дво­єс­лов із «Слу­жеб­ни­ка» зоб­ра­же­ний у тра­ди­цій­ній ар­хі­тек­тур­ній рам­ці з ко­лон, увін­ча­них ар­кою, сто­їть в ото­чен­ні буй­но­го рос­лин­но­го ор­на­мен­ту на зо­ло­та­во­му тлі й звер­та­єть­ся до чи­та­ча не із су­во­рим пов­

Невідомий автор. Ви­го­тов­лен­ня кни­ги в дру­кар­ні. ­ Де­ре­во­рит ХV­ІІ ст.

593

Декоративне оздоблення титулу­ лаврського стародруку. Дереворит. XVII ст.

594

чаль­ним ви­ра­зом, а з ус­міш­кою й при­віт­ним на­хи­лом го­ло­ви. Це са­ме мож­ на ска­за­ти й про трак­ту­ван­ня пос­та­тей єван­ге­ліс­тів у «Пе­ре­соп­ниць­ко­му Єван­ге­лії» (1561), що на­пи­са­не, а мож­ли­во, й про­і­люс­тро­ва­не, про­то­по­пом Ми­хай­лом Ва­си­лі­єв­ и­чем під ке­рів­ниц­твом ар­хі­ман­дри­та Пе­ре­соп­ниць­ко­го мо­нас­ти­ря Гри­го­рія. За­мов­ни­ка­ми та ме­це­на­та­ми ви­дан­ня вис­ту­па­ли во­лин­ські во­ло­да­рі: Нас­та­сія Юрі­їв­на Зас­лав­ська­Голь­шан­ська, її зять і доч­ ка — князь Іван Фе­до­ро­вич та Єв­до­кія Чар­то­рий­ські. «Пе­ре­соп­ниць­ке Єван­ге­ліє» — пер­ший із ві­до­мих пе­рек­ла­дів ка­но­ніч­них тек­стів ста­ро­ук­ра­ їн­ською мо­вою. Ця уні­каль­на пам’ят­ка ру­ко­пис­ної книж­ко­вої куль­ту­ри Ук­ра­ї­ни, на якій ни­ні при­ся­га­ють­ Пре­зи­ден­ти Ук­ра­ї­ ни, вва­жа­єть­ся ета­ло­ном ру­ко­пис­ної шко­ли ХVІ сто­ літ­тя. Во­на не має со­бі рів­них се­ред то­го­час­них пам’я­ ток книжкового мистецтва кра­сою, ви­тон­че­ніс­тю і до­вер­ше­ніс­тю ор­на­мен­ту, пись­ма та ху­дож­ньо­го оз­доб­лен­ня. Ру­ко­пис кни­ги ви­ко­на­но на пер­га­мен­тних ар­ку­шах ви­со­кої якос­ті, різ­ни­ми ти­па­ми пись­ма — ус­та­вом (ос­нов­ний текст) та пі­вус­та­вом з еле­мен­та­ми ско­ро­ пи­су, тем­но­ко­рич­не­вим чор­ни­лом та кі­но­вар’ю. Для ус­тав­но­го шриф­та «Пе­ре­соп­ниц­ко­го Єван­ге­лія» ха­рак­тер­ні гра­фіч­на ви­раз­ність, де­ко­ра­тив­ність і про­ пор­цій­ність чіт­ко ви­пи­са­них лі­тер. Ру­ко­пис ба­га­тий на чис­лен­ні зас­тав­ки, іні­ці­а­ли, ор­на­мен­та­цію за­пи­сів, ко­ло­фо­нів, кін­ці­вок, руб­ри­ка­цій­них і пун­кту­ац ­ ій­них зна­ків та ін­ші прик­ра­си. Трапляють­ся кон­тур­ні прос­ ті ма­люн­ки, він’єт­ки, іні­ці­а­ли, еле­мен­ти та мо­ти­ви зо­ом ­ ор­фно­го, ант­ро­по­мор­фно­го і сю­жет­но­го ор­на­ мен­тів. Пос­та­ті чо­ти­рьох єван­ге­ліс­тів ви­ко­на­ні на зо­ло­то­му тлі. Ор­на­мент ра­мок і бор­дю­рів на­га­дує ві­зан­тій­ські взір­ці, вод­но­час рос­лин­ні де­та­лі ски­да­ ють­ся на міс­це­ву рос­лин­ність. Ця кни­га бу­ла ві­до­мою й у Ки­єв­ і й пра­ви­ла за взі­рець для міс­це­вих пе­ре­ пи­су­ва­чів та ілюс­тра­то­рів при мо­нас­ти­рях. Про зна­чен­ня ці­єї пам’ят­ки ук­ра­їн­ської куль­ту­ри свід­чить той факт, що 1701 ро­ку геть­ман Іван Ма­зе­па по­да­ру­вав її збу­до­ва­но­му влас­ним кош­том ка­фед­раль­но­му пе­ре­яс­лав­сько­ му Воз­не­сен­сько­му со­бо­ру, де во­на три­ва­лий час збе­рі­га­ла­ся. У ХVІ — на по­чат­ку ХVІІ сто­літ­тя в Ук­ра­ї­ні із зап­ро­вад­жен­ням дру­карс­ тва ру­ко­пис­ну кни­гу по­чи­нає рі­шу­че ви­тіс­ня­ти дру­ко­ва­на. На міс­це мі­ні­а­ тю­ри прий­шли різ­ні ви­ди гра­вю­ри як від­бит­ка на па­пе­рі з де­рев’яної дош­ ки або ме­та­ле­вої плас­ти­ни, на яких ви­ко­на­но ма­лю­нок: гра­вю­ра на де­ре­ві, або де­ре­во­різ, де­ре­во­рит, кси­лог­ра­фія, та гра­вю­ра на ка­ме­ні, ме­та­лі. Ос­нов­ним ма­те­рі­а­лом для гра­вю­ри на де­ре­ві ста­ли сам­шит, граб, гру­ша, паль­ма; для гра­вю­ри на ме­та­лі — сталь, мідь, цинк, гарт. Змі­ни­ла­ся й пра­ця ілюс­тра­то­ра, на до­по­мо­гу яко­му прий­шла дру­кар­ська тех­ні­ка, руч­ні на­бір­ні де­рев’яні або ме­та­ле­ві шриф­ти різ­ної гар­ні­ту­ри, ли­ті

з ме­та­лу прик­ра­си, по­лі­ти­паж­ні рам­ки, хоч сти­ліс­тич­но й те­ма­тич­но майс­ три цьо­го пе­рі­о­ду нас­лі­ду­ва­ли гра­фі­ку ру­ко­пис­ної кни­ги. Вжи­ва­ли­ся та­кі са­мі ор­на­мен­таль­ні зас­тав­ки із сю­жет­ни­ми встав­ка­ми з біб­лій­ни­ми сце­на­ ми, ар­хі­тек­тур­ни­ми лан­дшаф­та­ми та умов­но трак­то­ва­ни­ми пор­тре­та­ми свя­тих. На дав­ніх за­хід­но­єв­ро­пей­ських гра­вю­рах по­ча­ли ста­ви­ти ко­рот­кі поз­на­чен­ня ви­ко­нав­ців: ав­то­ра від­тво­ре­но­го ори­гі­на­лу — «pinx», «pin­xit», що оз­на­чає на­ри­су­вав, зоб­ра­зив, на­пи­сав; ри­су­валь­ни­ка — «del» (de­li­ne­a­ wit) — за­ри­су­вав; для гра­ве­ра — «sc» (scul­psit) — ви­рі­зав; для дру­ка­ря — «imp» (imp­re­sit) або «exc» (ex­cu­dat) — ви­го­то­вив, ви­ко­нав, над­ру­ку­вав. Та­кі на­пи­си трап­ля­ють­ся й на ілюс­тра­ці­ях лавр­ських гра­ве­рів, зде­ біль­шо­го у ви­дан­нях поль­ською та ла­тин­ською мо­ва­ми. Для ба­га­тьох ки­їв­ських ви­дань ста­ли звич­ною схе­мою ор­на­мен­ таль­ні ком­по­зи­ції ти­ту­ла «Ост­розь­кої Біб­лії» (1581), над­ру­ко­ ва­ної в Ост­ро­зі Іва­ном Фе­до­ро­вичем. Дав­ня ру­ко­пис­на ук­ра­їн­ська кни­га не зна­ла ти­ту­ла. Ви­хід­ні ві­до­мос­ті пе­ре­пи­су­ва­чі по­да­ва­ли вго­рі пер­шої тек­сто­вої сто­ рін­ки або в кін­ці кни­ги, у так зва­но­му ко­ло­фо­ні, що на­га­дує те­пе­ріш­ній рек­ві­зит. Ти­тул, або фор­та, як йо­го на­зи­ва­ли дру­ ка­рі ХVІ — ХVІ­ІІ сто­літь — це за­го­лов­на сто­рін­ка кни­ги, на якій по­да­ва­ли­ся да­ні про ви­хід кни­ги у світ. Крім наз­ви, що ви­різ­ня­ла­ся ве­ли­ки­ми, дру­ко­ва­ни­ми з ок­ре­мих лі­тер або з клі­ше лі­те­ра­ми, заз­на­ча­ли­ся ще й пріз­ви­ща осіб, при­чет­них до ви­дан­ня, міс­це дру­ку й час. У Єв­ро­пі ти­туль­ний ар­куш з’явив­ся у дру­ко­ва­ній кни­зі в дру­гій по­ло­ви­ні ХV сто­літ­тя. Один з пер­ших ві­до­мих нам ти­ту­лів — фор­та «Аст­ро­но­міч­но­го ка­лен­да­ря» Ре­гі­ом ­ он­та­на, ви­да­но­го у Ве­не­ції 1476 ро­ку. Текст йо­го ти­ту­ла об­рам­ле­ний гра­ві­ро­ва­ною на де­ре­ві ор­на­мен­таль­ною рам­кою в ре­не­сан­сно­му сти­лі. Піз­ні­ше в ти­ту­лах іта­лій­ських ста­род­ру­ків роз­ви­ва­єть­ся мо­тив пиш­ної де­ко­ра­тив­ної рам­ки з але­го­рич­ни­ми де­та­ля­ми, зоб­ра­жен­ня­ми аму­рів, ме­даль­йо­нів, рос­лин­них гір­лянд то­що. У ні­мець­кій кни­зі ХV–ХVІ сто­літь над гра­фіч­ним оз­доб­лен­ням ти­ту­лів пра­цю­ва­ли Алью­рехт Дю­рер, Лу­ка Кра­нах, Ганс Голь­бейн, які ство­рю­ва­ли їх у го­тич­но­му сти­лі. На по­чат­ку ХVІ сто­літ­тя упер­ше зас­то­су­вав ти­тул бі­ло­русь­кий пер­шод­ру­кар Фран­циск Ско­ ри­на, який ви­дав 1517 ро­ку в Пра­зі «Біб­лію» у влас­но­му пе­рек­ла­ді. Іван Фе­до­ров (або Фе­до­ро´­вич, ос­кіль­ки ро­дом він був з Ук­ра­ї­ни), як те­пер з’ясо­ ва­но, хоч і не був пер­шод­ру­ка­рем, бо до ньо­го вже ви­хо­ди­ли ук­ра­їн­ські кни­ ги, а про­дов­жив за­не­па­лу спра­ву, од­нак він пер­ший по­чав зап­ро­вад­жу­ва­ти в ук­ра­їн­ських дру­ках ти­туль­ну сто­рін­ку. Ще у ви­да­но­му в Ост­ро­зі 1574 ро­ку «Бук­ва­рі» Фе­до­рович ви­ко­рис­тав пер­шу сто­рін­ку для фор­ти, в якій, крім наз­ви ви­дан­ня, по­дав ко­рот­ку пе­ред­мо­ву, ви­хід­ні да­ні та герб кня­зів Ост­ розь­ких на зво­ро­ті. Тек­сто­ву час­ти­ну фор­ти він прик­ра­сив ор­на­мен­таль­ ною рам­кою з по­лі­ти­паж­них еле­мен­тів. Ти­ту­ли нас­туп­них сво­їх ви­дань Фе­до­рович ком­по­ну­вав у сти­лі то­го­час­них за­хід­но­єв­ро­пей­ських ста­род­ру­ ків з гра­ві­ро­ва­ною ор­на­мен­таль­ною рам­ко­ю­де­ре­во­ри­том у виг­ля­ді ар­хі­

Яків Кон­ча­ків­ський. Ти­тул «Біб­лії» ­ із зоб­ра­жен­ням лавр­ської дру­кар­ні. ­ Гра­вю­ра на ме­та­лі. Ки­їв. 1758.

595

Зас­тав­ка до кни­ги­ «Трі­одь цвіт­на». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1631

596

тек­тур­ної ар­ки, як у «Ост­розь­кій Біб­лії» 1581 ро­ку. У цьо­му вид­нні, що спра­ ви­ло вплив на ба­га­тьох ук­ра­їн­ських гра­ве­рів, він ви­ко­рис­тав мо­тив з фор­ти «Біб­лії» нюр­нбер­зько­го ви­дан­ня 1524 ро­ку, де у трі­ум­фаль­ній ар­ці зоб­ра­же­ но си­дя­чу пос­тать Ісу­са На­ви­на, ви­ко­на­ну уч­нем А. Дю­ре­ра, гра­ве­ром Є. Ше­ном, який за­по­зи­чив цей мо­тив з іта­лій­ських ви­дань. Іван Фе­до­рович твор­чо пе­ре­ос­мис­лив цю ком­по­зи­цію, тро­хи змі­нив фор­ми ко­лон, спрос­тив де­ко­ра­цію ар­ки й за­мість пос­та­ті Ісу­са по­міс­тив пос­тать єван­ге­ліс­та Лу­ки (Жол­тов­ський П.М. Ху­дож­нє жит­тя на Ук­ра­ї­ні в ХУІ — ХУ­ІІ­ І ст. — К.,1983). За­по­чат­ко­ва­на Іва­ном Фе­до­ро­вичем тра­ди­ція гра­фіч­но оз­доб­ле­но­го де­ко­ра­тив­но­го ти­ту­ла знай­шла ба­га­тьох пос­лі­дов­ни­ків. На по­чат­ку ХVІІ сто­літ­тя спос­те­рі­га­єть­ся праг­нен­ня ху­дож­ни­ків до де­ко­ра­тив­но­го й сю­жет­ но­го зба­га­чен­ня ти­туль­ної рам­ки. Нап­рик­лад, на ти­ту­лі «Слу­жеб­ни­ка» 1604 ро­ку зі Стря­тин­ської дру­кар­ні ко­ло­ни ар­хі­тек­тур­ної рам­ки прик­ра­ше­но ор­на­мен­том й увін­ча­но ва­зо­на­ми з рос­лин­ніс­тю та го­лів­ка­ми се­ра­фи­мів. Зго­ри між ко­ло­на­ми зви­са­ють ви­шу­ка­ні гро­на пло­дів. Ниж­ню час­ти­ну рам­ ки об’єд­нує тем­на сму­га, на якій бі­ли­ми си­лу­е­та­ми ви­різ­ня­єть­ся кар­туш із гер­бо­ви­ми еле­мен­та­ми та оба­біч ньо­го — фан­тас­тич­ні од­но­ро­ги. В ін­шо­му стря­тин­сько­му ви­дан­ні — «Єван­ге­лії учи­тель­но­му» (1606) ба­чи­мо ще пиш­ ні­шу ком­по­зи­цію: по­ряд із ор­на­мен­таль­ни­ми мо­ти­ва­ми по­да­но ок­ре­мі пос­ та­ті єван­ге­ліс­тів та янго­лів із сур­ма­ми. Стря­тин­ська рам­ка в різ­них ва­рі­а­ці­ях пов­то­рю­єть­ся у пер­ших ви­дан­нях Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри, зок­ре­ма у «По­у­че­нії Ав­ви До­ро­фея» (1628) та «По­у­че­нії Ага­пі­та ца­рю Юс­ти­ні­а­ну» (1628). Гра­вер ос­тан­ньо­го ви­дан­ня, що під­пи­сав­ся крип­то­ні­мом «Т», вже пі­шов знач­но да­лі у ви­рі­шен­ні й роз­міс­ тив на ко­ло­нах ар­ки пог­руд­ні пор­тре­ти ки­їв­ських кня­зів Во­ло­ди­ми­ра, Оль­ ги, Бо­ри­са і Глі­ба та пре­по­доб­них Ан­то­нія і Фе­о­до­сія, а та­кож зоб­ра­зив у ниж­ній час­ти­ні рам­ки Ближ­ні й Даль­ні пе­че­ри та Свя­то­Ус­пен­ський со­бор Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. Мо­тив ар­хі­тек­тур­ної рам­ки в гра­фіч­но­му офор­млен­ні ки­їв­ських ста­род­ ру­ків до кін­ця ХVІ­ІІ сто­літ­тя за­ли­шав­ся ос­но­вою ком­по­зи­ції ти­ту­ла, а йо­го еле­мен­ти, де­та­лі, мо­ти­ви, роз­ви­ва­ли­ся й зба­га­чу­ва­ли­ся в пос­то­рін­ко­вих сю­жет­них ілюс­тра­ція, зас­тав­ках, кін­ців­ках кни­ги. Крім пос­та­тей і пог­руд­

Адам і Єва. Ілюс­тра­ція до кни­ги «Трі­одь піс­на». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня ­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1627

них зоб­ра­жень ху­дож­ни­ки по­ча­ли вво­ди­ти в ком­по­зи­ції біб­лій­ні сце­ни: «Ус­пі­ня», «Тай­ну ве­че­рю», «Знят­тя з хрес­та», «Ко­ро­ну­ван­ня Бо­го­ро­ди­ці» та ін. Пос­та­ті й пог­ру­ддя во­ни вком­по­но­ву­ва­ли у роз­кіш­ні кар­ту­ші, ме­даль­ йо­ни або пиш­ні рос­лин­ні об­від­ки. Крім згаданих ви­ще мо­ти­вів і сцен, у ки­їв­ських дру­ках де­да­лі час­ті­ше по­ча­ли з’яв­ля­ти­ся зоб­ра­жен­ня кон­крет­ них місь­ких спо­руд, зок­ре­ма Ве­ли­ку цер­кву Свя­то­Ус­пен­ської Ки­єв­ о­Пе­чер­ ської лав­ри. Ближ­ні або Даль­ні пе­че­ри ба­чи­мо на ти­ту­лах «Ака­фіс­тів» (1639), «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го» (1661), «Ого­род­ку Ма­рії Бо­го­ро­ди­ці» (1676). А в «Біб­лії» 1758 ро­ку лавр­ський гра­вер Яків Кон­ча­ків­ський зоб­ра­зив на ти­ту­лі онов­ле­ні піс­ля по­же­жі 1718 ро­ку бу­ди­нок лавр­ської дру­кар­ні, Ус­пен­ ський со­бор та Ве­ли­ку лавр­ську дзві­ни­цю, вком­по­ну­вав­ши їх в ок­ре­мі ба­ро­ ко­ві кар­ту­ші у ниж­ній час­ти­ні ти­туль­ної рам­ки. По­чи­на­ю­чи з 40х ро­ків ХVІІ й на по­чат­ку ХVІ­ІІ сто­літ­тя, ко­ли в ук­ра­їн­ сько­му мис­тец­тві ут­вер­див­ся ба­ро­ко­вий стиль, ре­не­сан­сна ар­хі­тек­тур­на рам­ка з пі­ляс­тром та ба­зою зба­га­чу­єть­ся рос­лин­ни­ми мо­ти­ва­ми: кві­та­ми, пло­да­ми, лав­ро­ви­ми він­ка­ми, ви­ног­рад­ною ло­зою, що об­ви­ва­ють рам­ку й в об­від­ках міс­тять пос­та­ті й пор­тре­ти свя­тих, ба­ро­ко­ви­ми кар­ту­ша­ми з біб­ лій­ни­ми сце­на­ми то­що. Ти­тул «Ве­ли­ко­го Треб­ни­ка» Пет­ра Мо­ги­ли (1646) гра­вер Іл­ля по­бу­ду­вав ціл­ком на рос­лин­но­сю­жет­них мо­ти­вах. У збір­ни­ку про­по­ві­дей «Ого­ро­док Ма­рії Бо­го­ро­ди­ці» Ан­то­нія Ра­ди­ви­лов­сько­го (1676) ти­тул гра­ве­ра «АК» міс­тить ці­лий квіт­ник, ого­род­же­ний час­то­ко­лом. Пор­ тре­ти свя­тих уком­по­но­ва­ні в роз­квіт­лі пуп’ян­ки сти­лі­зо­ва­ної рос­ли­ни, що гін­ко в’єть­ся вго­ру. Ра­зом із рос­лин­но­сю­жет­ним мо­ти­вом в оз­доб­лен­ні ти­туль­ної сто­рін­ки в Лав­рі роз­ви­ва­єть­ся ти­тул су­то сю­жет­ний, ском­по­но­ва­ний на ос­но­ві ок­ре­ мих ма­люн­ків від­по­від­но до зміс­ту кни­ги. Ос­нов­не де­ко­ра­тив­не на­ван­та­ жен­ня в ньо­му ма­ють ар­хі­тек­тур­ні та сю­жет­ні ма­люн­ки на те­ми кни­ги. Ці­ли­ми цик­ла­ми ок­ре­мих ком­по­нен­тів, роз­мі­ще­них на всій сто­рін­ці й об’єд­на­них між со­бою, ху­дож­ни­ки тво­рять справ­жній ком­по­зи­цій­ний ан­ самбль: це і єван­ге­ліс­ти, і кон­крет­ні іс­то­рич­ні осо­би, і свя­ті та­їнс­тва, або сак­ра­мен­ти, і ян­го­ли з тру­ба­ми, і Розп’ят­тя та Вос­кре­сін­ня Хрис­та, і тай­на ве­че­ря, і страш­ний суд, і сим­во­лі­ко­а­ле­го­рич­ні ба­ро­ко­ві ком­по­зи­ції, на­реш­

597

Гравер «ТТ». Єван­ге­ліст Лу­ка. ­ Ілюс­тра­ція до кни­ги «Бе­сі­ди на ді­ян­ня апос­то­лів». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня ­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1624.

Ти­тул кни­ги Пам­ви Бе­рин­ди ­ «Лек­сі­конъ сла­ве­но­рос­скій…», ймо­вір­но, ви­ко­на­ний са­мим ав­то­ром. Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1627.

598

ті, ре­а­ліс­тич­но трак­то­ва­ні спо­ру­ди Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ ри, за яки­ми ни­ні ми мо­же­мо прос­те­жи­ти роз­ви­ток ар­хі­тек­ тур­но­го ан­сам­блю мо­нас­ти­ря про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су. Сим­во­лі­ка й але­го­рія, трак­то­ва­на ви­со­май­стер­ни­ми гра­ фіч­ни­ми за­со­ба­ми, за­па­ну­ва­ла у ки­їв­ських ви­дан­нях. Ска­ жі­мо, у кни­зі Іо­а­ни­кія Га­ля­тов­сько­го «Ключ ра­зу­ме­нія» (1659), ви­да­ній у лавр­ській дру­кар­ні, гра­вер Д. Євс­тра­тій май­стер­но вком­по­ну­вав у ти­тул зоб­ра­жен­ня клю­ча, скри­ жа­лів та але­го­рич­ні ма­люн­ки сі­яч ­ а і вер­шни­ка з лу­ком. У сер­це­по­діб­не сти­лі­зо­ва­не вуш­ко клю­ча ху­дож­ник по­міс­ тив за­го­лов­ний текст. Оз­доб­ле­ні гра­фіч­но ти­ту­ли вжи­ва­ли­ся й у світ­ській лі­те­ ра­ту­рі Лавр­ської дру­кар­ні, зок­ре­ма у па­не­гі­ри­ках, ка­лен­да­ рях. Ці­ка­вий, при­мі­ром, ти­тул Іно­кен­тія Щир­сько­го у па­не­ гі­ри­ко­ві Івана Орновського «Багатий сад» на честь хар­ків­ сько­го пол­ков­ни­ка Фе­до­ра За­хар­жев­сько­го (1705), де зоб­ра­ же­ні ве­лич­ні бо­ги Ста­ро­дав­ньої Гре­ції та Ри­му, струн­кі му­зи, що зви­ва­ють­ся в тан­ку се­ред хмар, кві­тів та роз­кіш­них кар­ту­шів. Там­та­ки пос­та­ють і хрис­ти­ян­ські свя­ті та їх­ні сим­во­ли. Ок­ре­мо слід ска­за­ти про зво­рот ти­ту­ла, ос­нов­ни­ми еле­ мен­та­ми яко­го та­кож бу­ли сю­жет­но­де­ко­ра­тив­ні ком­по­зи­ ції з тек­стом, гер­би фун­да­то­рів і от­ців цер­кви. Гер­би не­рід­ ко суп­ро­вод­жу­ва­ли­ся вір­шо­ва­ни­ми під­пи­са­ми, що по­яс­ню­ ва­ли сим­во­лі­ку та прос­лав­ля­ли влас­ни­ка. Ін­ко­ли під гер­ба­ ми вмі­щу­ва­ли й тексти шир­шо­го приз­на­чен­ня, як у «Вір­шах на жа­лос­ний пог­реб… Са­гай­дач­но­го» Ка­сі­я­на Са­ко­ви­ча (1622), де під гер­бом Вій­ська За­по­розь­ко­го над­ру­ко­ва­но вір­ ша, що сла­вить ук­ра­їн­ське ко­зац­тво. Од­ні­єю з прик­мет­них рис ки­їв­ської книж­ко­вої гра­фі­ки став фрон­тис­піс кни­ги, що по­чав ужи­ва­ти­ся го­лов­ним чи­ном із се­ре­ди­ни ХVІІ сто­літ­тя. Са­ме в той пе­рі­од в ук­ра­їн­ ській гра­фі­ці з’яви­ли­ся й па­рос­тки по­лі­тич­но ан­га­жо­ва­ної на Мос­ков­ську дер­жа­ву те­ма­ти­ки. В од­ній із кра­щих кни­жок чер­ні­гів­сько­го ар­хі­є­пис­ко­па й пись­мен­ни­ка Ла­за­ря Ба­ра­но­ ви­ча «Меч ду­хов­ний» ки­є­во­пе­чер­сько­го дру­ку (1666) є ком­ по­зи­ція з Єв­се­є­вим де­ре­вом, що ви­рос­тає із ті­ла ве­ли­ко­го ки­їв­сько­го кня­зя Во­ло­ди­ми­ра. Ла­зар Ба­ра­но­вич, ук­ра­їн­ ський пись­мен­ник, цер­ков­ний та ос­віт­ній ді­яч, рек­тор Ки­є­ во­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії у 1650 — 1657 ро­ках, а піз­ні­ше чер­ ні­гів­ський ар­хі­є­пис­коп, був при­біч­ни­ком по­лі­тич­ної ав­то­ но­мії Ура­ї­ни у скла­ді Мос­ко­вії, підтримував зв’язки з мос­ ков­ською мит­ро­по­лі­єю, то­му ху­дож­ник зоб­ра­зив у ком­по­зи­ ції ца­ря Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча, ца­ри­цю й ца­ре­ви­чів. Оба­біч де­ре­ва сто­ять свя­ті Бо­рис і Гліб, а над ни­ми — дві сим­во­ліч­ні

сце­ни, в од­ній з яких цар на чо­лі вій­ська вби­ває змія, в ін­шій орел по­би­ває шу­лік, і над усім — герб Мос­ков­ської дер­жа­ви з дво­го­ло­вим ор­лом. Під опі­кою мо­нас­ти­рів, пра­вос­лав­них братств, зав­дя­ки доб­ро­чин­ній та прос­віт­ниць­кій ді­яль­нос­ті ме­це­на­тів кни­го­ дру­ку­ван­ня по­ши­ри­ло­ся по ці­лій Ук­ра­ї­ні. Нап­ри­кін­ці ХVІ — у пер­шій по­ло­ви­ні ХVІІ сто­літ­тя пра­цю­ва­ли дру­кар­ні Львів­ сько­го братс­тва, Іва­на Фе­до­ро­вича та Фе­до­ра Ба­ла­ба­на у Кри­ ло­сі й Стря­ти­ні, в Ост­ро­зі, Дер­ма­ні, Уне­ві, По­ча­є­ві, Чер­ні­го­ві, Нов­го­ро­ді­Сі­вер­сько­му. Час зас­ну­ван­ня ки­їв­ської дру­кар­ні, на дум­ку пер­шо­го сер­йоз­но­го дос­лід­ни­ка ук­ра­їн­сько­го кни­год­ру­ку­ван­ня Іва­на Огі­єн­ка, ще ос­та­точ­но не вста­нов­ле­но. «Ро­ку 1784, — заз­на­ чє він, — Лав­ра, на за­пит ки­їв­сько­го гу­бер­на­то­ра, пи­са­ла, що Пе­чер­ську дру­кар­ню зас­но­ва­но за ар­хі­ман­дри­та Про­та­ сія за на­казом кн. Ко­стян­ти­на Іва­но­ви­ча Ост­ріж­сько­го, кот­ рий ні­би по­да­ру­вав Лав­рі лі­те­ри та дру­кар­ські інс­тру­мен­ти з Ост­ріж­ської дру­кар­ні ще 1531 р., а дру­ку­ван­ня роз­по­ча­ло­ся в Лав­рі ні­би 1533 р. Са­ма дру­кар­ня на по­чат­ку сво­їм бу­ла ні­би по­за Лав­рою, про­ти пус­тин­но­го Ми­коль­сько­го мо­нас­ти­ря» (Огі­єн­ко Іван. Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го дру­карс­тва. — К., 1994. — С. 256). Але це по­ві­дом­лен­ня І. Огі­єн­ка ще пот­ре­бує сер­йоз­ них дос­лід­жень, ос­кіль­ки ба­га­то ки­їв­ських ста­род­ру­ків дій­ шло до на­шо­го ча­су без ти­туль­них та кін­це­вих сто­рі­нок, то­му не мож­на го­во­ри­ти про точ­ні міс­це і час їх ви­дан­ня. От­же, ни­ні вва­жа­єть­ся, що пер­шу дру­кар­ню у Ки­є­ві, на те­ри­то­рії Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, зас­ну­вав Єли­сей Пле­те­ нець­кий (? — 1624). Син львів­сько­го дя­ка, він на­ро­див­ся у се­лі Пле­те­ни­чі на Львів­щи­ні, навчався в Ост­розь­кій та Львівській братській школах і 1595 ро­ку став ар­хі­ман­дри­том Пін­сько­го Лі­щин­сько­го мо­нас­ти­ря. На Бе­рес­тей­сько­му со­бо­рі 1596 ро­ку був се­ред тих, хто вис­ту­пав про­ти Унії й за­хи­щав єд­ність Ук­ра­їн­ської Пра­вос­лав­ної цер­ки. 1599 ро­ку, піс­ля смер­ті Ни­ки­фо­ра Ту­ра, став ар­хі­ман­дри­том Ки­є­во­Пе­ чер­ської лав­ри. Спи­ра­ю­чись на за­по­рож­ців, по­вер­нув мо­нас­ ти­ре­ві за­йняті уні­а­та­ми ки­їв­ські цер­ков­ні зе­мель­ні во­ло­дін­ ня, ві­діб­ра­ні поль­ським ко­ро­лем. Ра­зом із геть­ма­ном Пет­ ром Ко­на­ше­ви­чем­Са­гай­дач­ним, на­ма­га­ю­чись про­тис­то­я­ти утис­кам пра­вос­лав­них з бо­ку по­ля­ків та уні­а­тів, став 1615 ро­ку од­ним із зас­нов­ни­ків Ки­їв­сько­го Бо­го­яв­лен­сько­го пра­ вос­лав­но­го братс­тва як осе­ред­ка пра­вос­лав­ної ві­ри, на­у­ки й ос­ві­ти. Са­ме в той час зов­сім за­не­па­ла Стря­тин­ська дру­кар­ ня, якою піс­ля смер­ті 24 трав­ня 1606 ро­ку її зас­нов­ни­ка Фе­до­ра Ба­ла­ба­на, бра­та львів­сько­го єпис­ко­па Ге­де­о­на Ба­ла­ ба­на, ніх­то не опі­ку­вав­ся. Тож 1624 ро­ку її й прид­бав ар­хі­

Гра­вер Іл­ля. ­ Об­ряд по­хо­ван­ня.­ Ілюс­тра­ція до «Треб­ни­ка». ­ Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1646.

Гра­вер Іл­ля. Тайна святого хркщення.­ Ілюс­тра­ція до «Треб­ни­ка». ­ Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1646.

Кінцівка. Новий завіт. Київ. 1780.

599

Гра­вер Іл­ля. Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1661.

Свя­тий Ва­си­лій Ве­ли­кий. Ілюс­тра­ція до «Слу­жеб­ни­ка». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1639.

600

мандрит Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри Єли­сей Пле­те­нець­кий. На гра­фіч­но­му пла­ні в кни­зі іє­ро­мо­на­ха А. Каль­но­фой­сько­го «Те­ра­тур­гі­ма» (1638) ба­чи­мо зоб­ра­жен­ня поб­ли­зу Ус­пен­ сько­го со­бо­ру пер­шої лавр­ської дру­кар­ні, що зов­ні на­га­дує ве­ли­ку сіль­ську ха­ту. За ко­рот­кий час Пле­те­нець­кий зіб­рав нав­ко­ло лавр­ської дру­кар­ні уче­них, пись­мен­ни­ків, фа­хів­ців дру­кар­ської спра­ви, зок­ре­ма За­ха­рію Ко­пис­тин­сько­го, Пам­ ву Бе­рин­ду, Та­ра­сія Зем­ку, Іова Бо­рець­ко­го, Сте­па­на Бе­рин­ ду, Йо­си­фа Ки­ри­ло­ви­ча, Фи­ло­тея Ки­за­ре­ви­ча, Ти­мо­фія Вер­ биць­ко­го, Ти­мо­фія Пет­ро­ви­ча та ін. Піз­ні­ше в лавр­ській дру­кар­ні ви­хо­ди­ли книж­ки, які ілюс­ тру­ва­ли ук­ра­їн­ські гра­фі­ки Іл­ля, Да­ни­ло Га­ля­хов­ський Адам та Йосип Го­чем­ські, Євс­та­фій За­ва­дов­ський, Ни­ко­дим Зуб­риць­кий, Авер­кій Ко­зач­ків­ський, Яків Кон­ча­ків­ський, Гри­го­рій Левиць­кий, Яків Саць­кий, Олек­сандр і Ле­он­тій Та­ра­се­ви­чі, Ва­силь Уша­ке­вич, Іван Фи­ли­по­вич, Іван (в чер­ нец­тві — Іно­кен­тій) Щир­ський, Се­мен Ялин­ський та ба­га­то інших. Майс­три ук­ра­їн­ських ста­род­ру­ків ство­ри­ли кни­ги, кот­рі є справ­жні­ми ху­дож­ні­ми ше­дев­ра­ми з не­пов­тор­ним ху­дож­ нім сти­лем, що ор­га­ніч­но по­єд­нав кра­си­ві ки­ри­лич­ні шриф­ ти та гра­фіч­не офор­млен­ня зі склад­ною ме­та­фо­рич­ною ком­по­зи­ці­єю як сю­же­тів, так і кож­но­го ар­ку­ша з ти­туль­ни­ми гра­вю­ра­ми­фор­та­ми, фрон­тис­пі­са­ми, сю­жет­ни­ми ілюс­тра­ ці­ям ­ и, зас­тав­ка­ми, ініціялами. При дру­кар­ні іс­ну­ва­ла інт­ро­лі­га­цій­на май­стер­ня, фа­хів­ці якої ви­ко­ну­ва­ли па­лі­тур­ні ро­бо­ти, опі­ку­ва­ли­ся зов­ніш­нім ху­дож­нім офор­млен­ням книг. Обк­ла­дин­ки в ній ви­го­тов­ля­ ли з па­пе­ру, шкі­ри, різ­них ме­та­лів, де­рев’яних до­щок, об­тя­ гу­ва­ли шкі­рою, до­ро­ги­ми тка­ни­на­ми — ок­са­ми­том, пар­чею то­що. З особ­ли­вою пи­шнотою оз­доб­лю­ва­ли оп­ра­ву кар­бу­ ван­ням, кош­тов­ним ка­мін­ням і тис­нен­ням по шкі­рі — на­сам­пе­ред Біб­лії, Єван­ге­лія, Слу­жеб­ни­ки. Оп­ра­ви прик­ра­ ша­ли та­кож кар­бо­ва­ни­ми ме­та­ле­ви­ми або шкі­ря­ни­ми на­ріж­ни­ка­ми, зас­тіб­ка­ми, фі­ніф­те­ви­ми та чер­ле­ни­ми ме­даль­йо­на­ми з різними єван­гель­ськи­ми ема­льо­ва­ни­ми сю­же­та­ми ро­бо­ти київ­ських юве­лі­рів, се­ред яких кра­щи­ми вва­жа­ли­ся майс­три Фе­дір, Іван Ра­вич, Ієре­мія Бі­лець­кий, Фе­дір Ле­виць­кий. Для ви­го­тов­лен­ня лі­тер, по­лі­ти­паж­них ра­мок та зас­та­вок і кін­ці­вок в Лав­рі існу­ва­ла сло­во­лит­ня, де пра­цю­ва­ли спер­ шу майс­три з Ні­меч­чи­ни та Швей­ца­рії, а піз­ні­ше ки­ян ­ и. Пер­ши­ми ви­дан­ня­ми лавр­ської дру­кар­ні бу­ли «Ча­сос­ лов» (1616) з пе­ред­мо­вою Єли­сея Пле­те­нець­ко­го, «Ві­зе­ру­ нок цнот пре­ве­леб­но­го в Бо­зі Єли­сея Пле­те­нець­ко­го»

(1618) — па­не­гі­рик, на­пи­са­ний Олек­сан­дром Ми­ту­рою з на­го­ди Різ­двя­них свят, та «Ан­то­ло­гі­он» (1619) з пе­ред­мо­вою дру­ка­рів, у якій ни­ми й по­ві­дом­ле­но, що са­ме Єли­сей Пле­ те­нець­кий ку­пив дру­кар­ню у Стря­ти­ні й по­чав скла­да­ти пер­шу кни­гу вже в дру­кар­ні ки­їв­ської Лав­ри. Ос­тан­нє ви­дан­ня на по­над ти­ся­чу сто­рі­нок роз­кіш­но оз­доб­ле­не май­ стерними гра­фіч­ни­ми ор­на­мен­та­ми, різ­ни­ми ви­гад­ли­ви­ми шриф­та­ми з роз­ко­льо­ро­ва­ни­ми іні­ці­а­ла­ми. З по­чат­ку ді­яль­нос­ті ки­єв­ о­пе­чер­ської дру­кар­ні в ній пра­цю­ва­ли гра­ве­ри, які зали­ши­ли тіль­ки іні­ці­а­ли на сво­їх ро­бо­тах: «ТП», «ТТ», «МТ», «ЛМ», «ЛТ» та ін. Се­ред них ви­різ­ня­ють­ся тво­ри майс­тра «ТП», мож­ли­во, Ти­мо­фія Пет­ ро­ви­ча, який до­сить по­міт­но від­хо­див від іко­но­пис­них при­ пи­сів і ком­по­ну­вав ма­люн­ки за ре­не­сан­сни­ми тра­ди­ці­ям ­ и — з пер­спек­тив­ни­ми пла­на­ми, склад­ною сю­же­ти­кою, ме­та­ фо­рич­ною ком­по­зи­ці­єю. За­га­лом для то­го пе­рі­о­ду бу­ло ха­рак­тер­ним те, що майс­три вже по­ча­ли звич­но вда­ва­ти­ся в сак­раль­них тво­рах до світ­сько­го трак­ту­ван­ня ок­ре­мих сцен, до де­та­лей із на­род­но­го по­бу­ту. У де­як ­ их ар­ку­шах, зок­ре­ма гра­ве­ра «ЛТ», еле­мен­ти ба­ро­ко при­сут­ні по­ряд із еле­мен­та­ми ре­не­сан­су; ба­га­то­ас­пек­тні ком­по­зи­ції ху­дож­ ник увін­чу­вав роз­кіш­ни­ми ба­ро­ко­ви­ми кар­ту­ша­ми. Ві­ян­ня ча­су, ви­ко­рис­тан­ня в гра­вю­рі іс­то­рич­них сю­же­тів ві­доб­ра­жа­ють ро­бо­ти не­ві­до­мо­го гра­ве­ра в кни­зі Ка­сі­ян ­а Са­ко­ви­ча «Вірш на жа­лос­ний пог­реб зац­но­го ри­це­ра Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча Са­гай­дач­но­го, геть­ма­на Вой­ска За­по­роз­ко­го» (1622), що міс­тить три ціл­ком світ­ські ілюс­тра­ці­ї­гра­вю­ри: кін­ний пор­трет Пет­ра Са­гай­дач­но­го, герб Вій­ська За­по­ розь­ко­го та ба­таль­ну сце­ну здо­бут­тя 1616 ро­ку фло­ти­лі­єю за­по­розь­ких ча­йок під про­во­дом Са­гай­дач­но­го ту­рець­кої фор­те­ці у міс­ті не­віль­ни­ків Ка­фі на Чор­но­му мо­рі. Ос­тан­ня гра­вю­ра — дос­те­мен­ний іс­то­рич­но сюжет із точ­ним зоб­ра­ жен­ням каф­ської фор­те­ці, що йо­го зна­хо­ди­мо у ба­га­тьох ху­дож­ни­ків. Не­ві­до­мий ки­їв­ський гра­вер, оче­вид­но, ба­чив ту­рець­кі мі­ні­а­тю­ри ХVІ–ХVІІ сто­літ­тя, зок­ре­ма опуб­лі­ко­ва­ ну в кни­зі схо­доз­нав­ця Га­лі­ля Інал­джи­ка «Ос­ман­ська ім­пе­ рія. Кла­сич­на до­ба 1300–1600» (К., 1998), у якій зоб­ра­же­но, як за­по­рож­ці на чай­ках штур­му­ють ту­рець­кі га­ле­ри. Ма­лю­ нок чай­ки та­кої ж конс­трук­ції ба­чи­мо у кни­зі фран­цузь­ко­го ін­же­не­ра, кар­тог­ра­фа й пись­мен­ни­ка Гі­йо­ма Ле­вас­се­ра де Боп­ла­на «Опис Ук­ра­ї­ни» (Ру­ан, 1651). Це є свід­чен­нях ще од­ні­єї важ­ли­вої тен­ден­ції то­го­час­ної ки­їв­ської гра­фі­ки — праг­нен­ня ху­дож­ни­ків до іс­то­рич­ної дос­то­вір­нос­ті. Під час від­ві­дин Ки­є­ва 1620 ро­ку Єру­са­лим­ський пат­рі­ ярх Те­о­фан б­ла­гос­ло­вив Лавр­ську дру­кар­ню: «Бла­го хваль­

Гра­вер Іл­ля. Пре­по­доб­ний Іса­кій.­ Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1661.

Гра­вер Іл­ля. ­ Кін­ців­ка до «Треб­ни­ка». Де­ре­во­рит. ­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1646.

601

Гра­вер Іл­ля. По­ка­ран­ня Сер­гія. ­ Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1661.

Хрис­тос і Са­ма­рян­ка. Ілюс­тра­ція до «Єван­ге­лія учи­тель­но­го». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1637.

Гра­вер Іл­ля. ­ Кінцівка до «Треб­ни­ка». Де­ре­во­рит. ­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1646.

602

но в ти­пог­раф­ском ди­ли раз­се­я­ніє в бу­ду­щую поль­зу всих хрис­ти­ян Сло­ва Бо­жія из­да­ні­єм книг. Сія на­чи­на­нія і дѢя­ нія, яже суть ко спа­се­нію, пре­по­доб­но­го ар­хі­ман­дри­та Єли­сея Пле­те­нець­ко­го с бра­ті­єю, яже о Хрис­ти, бла­гос­ло­ ви­хом єго и бла­гос­лов­ля­єм» (Огі­єн­ко І. Історія українсько­ го друкарства. — С. 262). Ук­ра­їн­ська гра­фі­ка пер­шої по­ло­ви­ни XVII сто­літ­тя, або як у ті ча­си її на­зи­ва­ли «рит­ин ­ а», бу­ла по­туж­ним чин­ни­ком єв­ро­пе­ї­за­ції ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва за­га­лом. Зде­біль­шо­го це бу­ла гра­вю­ра на де­ре­ві, де­ре­во­рит, і ли­ше з се­ре­ди­ни XVII сто­літ­тя ут­вер­джу­єть­ся гра­вю­ра на мі­ді, яка при­хо­дить на змі­ну де­ре­во­риту. До 30х ро­ків XVII сто­літ­тя ки­їв­ська гра­фі­ка роз­ви­ва­єть­ся на пов­ну си­лу, а тво­ри та­ких гра­ве­рів, як Ти­мо­фій Пет­ро­вич, Та­расій Зем­ка, А. Клі­рик і низ­ка не­роз­кри­тих до­сі мо­ног­ра­міс­тів під­но­сять її на ду­же ви­со­ кий рі­вень. Її роз­вит­ко­ві спри­ял ­ о та­кож зас­ну­ван­ня ар­хі­ ман­дри­том Єли­се­єм Пле­те­нець­ким па­пір­ні у міс­теч­ку Ра­до­ мишль на Жи­то­мир­щи­ні, що ви­го­тов­ля­ла цуп­кий тем­ну­ва­ то­го від­тін­ку па­пір, при­дат­ний для то­го­час­ної дру­кар­ської тех­ні­ки. У 1616–1624 ро­ках ар­хі­ман­дрит Єли­сей Пле­тець­кий ви­дав у Ки­єв­ і оди­над­цять тво­рів ре­лі­гій­но­го, іс­то­рич­но­го та по­ле­ міч­но­го жан­рів, шкіль­них під­руч­ни­ків. Біль­шість із цих ви­дань бу­ла оз­доб­ле­на гра­ві­ро­ва­ни­ми ти­туль­ни­ми сто­рін­ ка­ми не­ві­до­ми­ми ху­дож­ни­ка­ми. Ви­дат­ний лавр­ський ар­хі­ ман­дрит, зас­ну­вав­ши у Ки­єв­ і дру­кар­ню, зро­бив знач­ний вне­сок у роз­бу­до­ву цер­ков­но­го та куль­тур­но­го жит­тя. «Він був бать­ком не тіль­ки Лав­ри, а й усьо­го ук­ра­їн­сько­го на­ро­ ду» — го­во­рив про ньо­го ар­хі­ман­дрит Ки­євоПе­чер­ської лав­ри За­ха­рія Ко­пис­тен­ський, який зас­ту­пив от­ця Єли­сея 1624 ро­ку. Піс­ля смер­ті Єли­сея Пле­те­нець­ко­го ки­їв­ська гра­фі­ка на де­як ­ ий час за­не­па­дає, на­то­мість ак­тив­но пра­цю­ють гра­ве­ри за­хід­но­ук­ра­їн­ських дру­ка­рень, го­лов­ним чи­ном львів­ської та унів­ської. Виз­нач­ною по­ді­єю в іс­то­рії ук­ра­їн­ської куль­ту­ри став ви­хід у світ 1627 ро­ку в дру­кар­ні Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри пер­ шо­го ук­ра­їн­сько­го дру­ко­ва­но­го слов­ни­ка «Лек­сі­онъ сла­ве­но­ рос­скій и именъ тлъко­ва­ніє», ук­ла­де­но­го по­е­том, дру­ка­рем, гра­ве­ром і лек­си­ког­ра­фом Пам­вою Бе­рин­дою (1555(?) — 1632). Здо­був­ши ґрун­тов­ну за­хід­но­єв­ро­пей­ську ос­ві­ту, мож­ ли­во у Львів­сько­му єзу­їт­сько­му ко­ле­гі­у­мі, він був блис­ку­чим знав­цем цер­ков­нос­лов’янсь­кої, грець­кої та ла­тин­ської мов. Спер­шу пра­цю­вав дру­ка­рем і гра­ве­ром у Стря­тин­ській та Кри­лось­кій дру­кар­нях, зас­но­ва­них єпис­ко­пом Львів­ським

і Га­лиць­ким Ге­де­он ­ ом Ба­ла­ба­ном. У той пе­рі­од ви­дав «Слу­ жеб­ник» (1604, «Треб­ник» та «Єван­ге­ліє учи­тель­не» (1606). Вже то­ді по­чав ук­ла­да­ти свій «Лек­сі­конъ», над яким пра­цю­ вав близь­ко двад­ця­ти ро­ків. Став­ши чле­ном Львів­сько­го братс­тва з 1613 ро­ку, він очо­лив брат­ську дру­кар­ню, де 1614 ро­ку ви­дав кни­гу Іо­ан­на Зла­то­ус­то­го «О свя­щенс­тві» та свої вір­ші «На Рож­дес­тво Хрис­та Бо­га і Спа­са на­шо­го Ісу­са Хрис­ та для уті­хи пра­вос­лав­ним хрис­ти­ян ­ ам» (1616). Гра­фіч­не ор­на­мен­таль­не оз­доб­лен­ня цих ви­дань він ство­рю­вав сам. Особ­ли­во слід від­зна­чи­ти ти­туль­ний ар­куш ви­дан­ня вір­шів «На Рож­дес­тво…», у яко­му ви­хід­ні да­ні, наз­ва, рік ви­дан­ня й дру­кар­ня уком­по­но­ва­ні в роз­кіш­ну рам­ку з ва­го­ви­ти­ми кла­ сич­ни­ми ко­ло­на­ми та ро­ман­ською ар­кою, що пов­то­рює ар­ку над го­лов­ним вхо­дом кри­лось­ко­го со­бо­ру на Княж­го­рі. Пам­во Бе­рин­да та­кож пи­сав пе­ред­мо­ви, піс­ля­мо­ви до різ­ них то­го­час­них ви­дань. До Ки­єв­ а він пе­реб­рав­ся на зап­ро­ шен­ня Єли­сея Пле­те­нець­ко­го для влаш­ту­ван­ня кни­го­ви­ дав­ни­чої та гра­вер­ської спра­ви в Лав­рі. Ра­зом з ним при­ї­ха­ ли йо­го син Лу­каш та брат Сте­фан. Са­ме Бе­рин­да був ре­дак­ то­ром пер­шо­го ви­дан­ня Лавр­ської дру­кар­ні «Ча­сос­лов». Він зві­ряв із грець­ки­ми видан­ня­ми і вно­сив ко­рек­ти­ви у тек­сти упер­ше ви­да­них цер­ков­нослов’янсь­кою мо­вою в Ки­є­ві «Бе­сі­дах Іо­ан­на Зла­то­ус­то­го на 14 пос­лань свя­то­го апос­то­ла Пав­ла» (1623) та «Бе­сі­дах Іо­ан­на Зла­то­ус­то­го на ді­ян­ня свя­ тих апос­то­лів» (1624). Бе­рин­да був та­кож у Лав­рі пе­рек­ла­да­ чем, по­е­том, майстром шкіль­ної дра­ми. Вод­но­час він не при­пи­няв пра­цю­ва­ти як гра­вер і ви­дав ок­ре­мо сім сво­їх гра­вюр із тек­ста­ми, під­пи­са­ні мо­ног­ра­мою «ПБ». «Лек­сі­ конъ» свій Бе­рин­да ви­дав у Лавр­ській дру­кар­ні за влас­ний кошт. Це слов­ник, у яко­му близь­ко се­ми ти­сяч слів цер­ков­ нос­лов’янсь­кої мо­ви пе­рек­ла­де­но або роз­тлу­ма­че­но то­го­ час­ною ук­ра­їн­ською роз­мов­ною мо­вою. Гра­фіч­не оз­доб­лен­ ня цьо­го ви­дан­ня ук­рай прос­те — скром­на по­лі­ти­паж­на рам­ка рос­лин­но­го ор­на­мен­ту, в яку вком­по­но­­ва­ний текст, скла­де­ний із шриф­тів різ­но­го роз­мі­ру та цен­трич­ною ком­ по­зи­ці­єю. Слов­ник три­ва­лий час ви­ко­рис­то­ву­вав­ся у шкіль­ ній прак­ти­ці в Ук­ра­ї­ні та Мос­ков­ській дер­жа­ві. У 1653 ро­ці йо­го пе­ре­ви­да­ла дру­кар­ня Ку­те­їн­сько­го мо­нас­ти­ря в Ор­ші, що пос­та­ла за під­трим­ки мит­ро­по­ли­та Ки­їв­сько­го і Га­лиць­ ко­го Пет­ра Мо­ги­ли. Є при­пу­щен­ня, що са­ме Бе­рин­да — ав­то­р май­же всіх вір­шів у збір­ці «О вос­пи­та­ніи чад» лавр­ сько­го дру­ку. Прик­ла­дом для ба­га­тьох чле­нів лавр­сько­го гур­тка, зок­ре­ма й ху­дож­ни­ків, бу­ла й мо­ва тво­рів Памви Бе­рин­ди; він ко­рис­ту­вав­ся тогочасною ук­ра­їн­ською, без цер­ков­нос­лов’яніз­мів і слів ін­шо­мов­но­го по­ход­жен­ня (Ого­

Гра­вер Іл­ля. Ти­тул «Па­те­ри­ка Пе­чер­ сько­го». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­ Пе­чер­ської лав­ри. 1661.

Памво Беринда — головний друкар­ (протосингел), редактор, письменник, автор словника «Лексикон словенороський». Фрагмент гравюри з «Лексикону словенороського». 1627.

603

Гра­вер Фе­дір.­ Ус­пін­ня.­ Ілюс­тра­ція­ до «Єван­ге­лія».­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­ Печер­ської лав­ри.

1696.

604

род­ник І. В., Ру­син М. Ю. Ук­ра­їн­ська фі­ло­со­фія в іме­нах. — К., 1997. — С. 16). Ки­їв­ська гра­фі­ка ра­зом із кни­год­ру­ку­ван­ням під­нес­лась на но­вий якіс­ ний рі­вень з об­ран­ням 1627 ро­ку ар­хі­ман­дри­том Ки­єв­ о­Пе­чер­сько­го мо­нас­ ти­ря Пет­ра Мо­ги­ли з під­по­ряд­ку­ван­ням йо­го Кон­стан­ти­но­поль­сько­му пат­ рі­ар­хо­ві, а не Ки­їв­сько­му мит­ро­по­ли­то­ві, що да­ва­ло вла­ди­ці знач­ні пов­но­ ва­жен­ня. Ді­яль­ність но­во­го владики ма­ла яск­ра­во ви­ра­же­ний конт­рре­фор­ ма­цій­ний ха­рак­тер. Пет­ро Мо­ги­ла та йо­го од­но­дум­ці про­ва­ди­ли цер­ков­ні ре­фор­ми вод­но­час із ак­ти­ві­за­цію ми­рян та кон­со­лі­да­ці­єю цер­ков­них струк­ тур. Він намагався поширити освіту, заснувавши в Лаврі школу на зразок європейського єзуїтського колегіума. Праг­ну­чи змен­ши­ти світ­ські впли­ви на цер­кву й зас­то­со­ву­ю­чи су­во­ру дис­цип­лі­ну, ар­хі­ман­дрит не від­мов­ляв­ся від ор­га­ні­за­цій­них та ос­віт­ніх здо­бут­ків ді­яч ­ ів по­пе­ред­ньої до­би. Все це сто­су­єть­ся не тіль­ки цер­ков­но­го, а й куль­тур­но­го жит­тя, яск­ра­во ві­доб­ра­ же­но­го в роз­вит­ко­ві мис­тец­тва кни­ги. В Ук­ра­ї­ні, як і в то­го­час­ній Цен­траль­ній та За­хід­ній Єв­ро­пі, нез­ва­жа­ю­чи на по­си­лен­ня ре­лі­гій­них тен­ден­цій, рі­вень куль­тур­них за­пи­тів сус­пільс­тва зу­мо­вив збе­ре­жен­ня до­сяг­ну­то­го ра­ні­ше рів­ня се­ку­ля­ри­за­ції кни­го­ви­дан­ ня. До книг ре­лі­гій­но­го зміс­ту і да­лі до­да­ва­ли ціл­ком світ­ські прис­вя­ти, вір­ші, пе­ред­мо­ви чи піс­ля­мо­ви. У пе­ред­мо­вах і на по­лях сто­рі­нок по­да­ва­ли­ ся на­у­ко­ві ко­мен­та­рі та по­яс­нен­ня ма­лоз­ро­зу­мі­лих місць, на­во­ди­ли­ся ци­та­ ти з дже­рел (у то­му чис­лі й з грець­ких ав­то­рів мо­вою ори­гі­на­лів). Про­дов­ жу­ють ви­хо­ди­ти ви­дан­ня «мо­вою прос­тою», цеб­то ста­ро­ук­ра­їн­ською, а для де­як ­ их кни­жок нею по­да­ва­ли­ся фраг­мен­ти бо­гос­луж­бо­вих тек­стів. Важ­ли­ви­ми по­ді­ям ­ и для всіх при­біч­ни­ків пра­вос­лав’я бу­ли під­го­тов­ка у Ки­єв­ і пер­шо­го зве­де­но­го вик­ла­ду ос­нов пра­вос­лав­но­го ві­ров­чен­ня — «Пра­вос­лав­но­го іс­по­ві­дан­ня ві­ри» та ви­хід у лавр­ській дру­кар­ні кіль­кох ви­дань ук­ла­де­но­го на йо­го ос­но­ві ко­рот­ко­го ка­те­хиз­ису — так зва­ної «ко­рот­кої на­у­ки про ар­ти­ку­ли ві­ри». «Пра­вос­лав­не ві­роспо­ві­дан­ня», ук­ла­ де­не Пет­ром Мо­ги­лою, прий­ня­ли пра­вос­лав­ні цер­кви біль­шос­ті єв­ро­пей­ ських кра­їн, що спри­ял ­ о зміц­нен­ню між­на­род­но­го ав­то­ри­те­ту ки­їв­сько­го на­у­ко­во­бо­гос­лов­сько­го та куль­тур­но­го гур­тка се­ред пра­вос­лав­них, а зго­

дом і се­ред ка­то­ли­ків та про­тес­тан­тів. Те са­ме мож­на ска­за­ ти і про най­біль­ше за об­ся­гом ви­дан­ня Лав­ри — «Треб­ник» Пет­ра Мо­ги­ли (1646). Ши­ро­ке ви­ко­рис­тан­ня в ньо­му, по­ряд із ві­зан­тій­ськи­ми та схід­нос­лов’янсь­ки­ми, за­хід­них (ка­то­ лиць­ких і про­тес­тант­ських) дже­рел бу­ло ви­яв­ ом пев­ної то­ле­ран­тнос­ті, від­сут­нос­ті влас­ти­во­го фа­на­ти­кам ізо­ля­ці­о­ ніз­му. В ос­та­точ­но­му під­сум­ку йшло­ся про за­лу­чен­ня еле­ мен­тів за­хід­них вчень для кон­со­лі­да­ції пра­вос­лав­но­го та­бо­ ру (Жуковський А. Пет­ро Мо­ги­ла й пи­тан­ня єд­нос­ті цер­ков.

— К., 1998). Сві­до­ма орі­єн­та­ція на по­єд­нан­ня схід­них тра­ди­цій з ви­ко­рис­тан­ням здо­бут­ків за­хід­ної ос­ві­ти ви­яв­ и­лась і в то­му, що лавр­ське ду­хів­ниц­тво на­ла­го­ди­ло дру­ку­ван­ня кни­жок ла­тин­ською та поль­ською мо­ва­ми. Ще нап­ри­кін­ці 1632 або на по­чат­ку 1633 р. ан­ти­ка­то­лиць­кий юри­дич­но­по­лі­тич­ний трак­тат, який під­го­ту­ва­ла ки­їв­ська мит­ро­по­лія для рос­пов­ сюд­жен­ня на ко­ро­на­цій­но­му сей­мі (що по­чав­ся 14 лю­то­го 1633 р.), вий­шов у дру­кар­ні Ві­лен­сько­го брат­сько­го мо­нас­ти­ ря. Та­ка орі­єн­та­ція Цер­кви виз­на­ча­ла й куль­тур­ні тран­ сфор­ма­ції в твор­чос­ті ки­їв­ських ху­дож­ни­ківгра­фі­ків, що по­ля­га­ла у де­мок­ра­ти­за­ції їх­ньої твор­чос­ті, вті­лен­ні в сак­ раль­них ком­по­зи­ці­ях мо­ти­вів із ре­аль­но­го жит­тя, ви­ко­нан­ ня ро­бо­ти для не­цер­ков­них за­мов­ни­ків. Ро­до­ві гер­би ук­ра­ їн­ської цер­ков­ної та ко­заць­кої елі­ти, па­не­гі­ри­ки, те­зи з але­го­рич­ною сим­во­лі­кою по­чи­на­ють від­би­ва­ти в со­бі епо­ху та її твор­ців, що знай­шло як­най­пов­ні­ше ві­доб­ра­жен­ня спер­шу в то­го­час­ній ар­хі­тек­ту­рі, а по­тім і в гра­фі­ці та ма­лярс­тві. Із ча­су зас­ну­ван­ня дру­кар­ні в Ки­єв­ і, крім ілюс­тра­цій для книг, з де­рев’яних до­щок ро­би­ли чи­ма­ло ес­там­пів, се­ред яких знач­но­го по­ши­рен­ня на­бу­ли «пе­чер­ські ар­ку­ші», де зоб­ра­жу­ва­ли кра­єв­ и­ди міст, лан­дшаф­ти, а та­кож біб­лій­ні сю­же­ти. На жаль, їх збе­рег­ло­ся ма­ло. Уяв­лен­ня про них мо­же да­ти гра­вю­ра «Не­оп ­ а­ли­ма ку­пи­на» (1626). Ком­по­зи­ція в ній яв­ляє со­бою склад­не пе­реп­ле­тен­ня пруж­них лі­ній, що ут­во­рю­ють вось­мип­ро­ме­не­ву зір­ку. У цет­рі ком­по­зи­ції — Бо­го­ма­тір з омо­фо­ром. У про­ме­нях по го­ри­зон­та­лі й вер­ти­ ка­лі — ян­го­ли, що уособ­лю­ють си­ли не­бес­ні, а та­кож мо­лит­ви, ка­ят­тя, гні­ву, на­дії й стра­ху. Всі про­ме­ні та рух ян­го­лів спря­мо­ва­ні вго­ру й до цен­тру, до зоб­ра­жен­ня зір­ки із пос­тат­тю Бо­го­ро­ди­ці. Вся ком­по­зи­ція під­по­ряд­ко­ва­ну ру­хо­ві вго­ру, не­мов сим­во­лі­зу­ю­чи злет до ви­сот бо­жес­твен­ но­го одк­ро­вен­ня. Між ук­ра­їн­ськи­ми дру­кар­ня­ми, а від­так і гра­ве­ра­ми, в ті ча­си під­три­му­ва­ли­ся твор­чі в’яз­ки, особ­ли­во між ки­їв­ськи­

Свя­тий Ва­си­лій Ве­ли­кий. Ілюс­тра­ція­ до «Слу­жеб­ни­ка». Гра­вю­ра на ме­та­лі. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. ­ ХV­ІІ ст.

Різ­дво Іо­ан­на Пред­те­чі. Ілюс­тра­ція­ до кни­ги Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча «Тру­би слі­в про­по­від­них». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1674.

605

АК. Титул «Огородка» Антонія Радивиловського. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­ чер­ської лав­ри. 16761.

Гра­вер Фе­дір А. ­ Хрис­тос у Мар­ти і Ма­рії. Ілюс­тра­ція до «Єван­ге­лія». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­є­ во­Пе­чер­ської лав­ри.

606

ми і львів­ськи­ми ви­дав­ця­ми та ху­дож­ни­ка­ми. Во­ни об­мі­ню­ ва­ли­ся не тіль­ки шриф­та­ми, клі­ше, а й са­мі ви­їж­джа­ли в дру­кар­ню, де го­ту­ва­ло­ся те чи ін­ше ви­дан­ня. То­му ілюс­ тра­ції од­них і тих же майс­трів бачимо як у ки­їв­ських, так і в львів­ських ви­дан­нях. Львів­ський гра­вер Ге­ор­гій пра­цю­вав у 30 — 40х ро­ках ХVІІ ст. Йо­го тво­ри знаходимо у ви­дан­нях Брат­ської львів­ ської дру­кар­ні — «Єван­ге­ліє» (1636, 1644, 1690 і 1743), «Ок­то­ їх (1639, 1644). В оз­доб­ле­них Гер­гі­єм ви­дан­нях ти­туль­ні ар­ку­ші збе­рі­га­ють тра­ди­цій­ну ар­ку над за­го­лов­ком, у тим­ па­нах якої виг­ра­ві­ру­ва­но го­лів­ки ан­ге­лів. Май­стер вда­вав­ся до стри­ма­но­го й де­лі­кат­но­го штри­ху­ван­ня, у про­пор­ці­ях пос­та­тей та об­лич дот­ри­му­вав­ся ре­не­сан­сних тра­ди­цій. Це доб­ре вид­но, нап­рик­лад, на гра­вю­рі «Все­дер­жи­тель» із кни­ги «Ака­фіс­ти» (1624). Як і мит­ці Ки­єв­ а, Ге­ор­гій схиль­ ний до мо­ну­мен­та­лі­за­ції об­ра­зів. Йо­го «Розп’ят­тя» в «Єван­ ге­лії» (1636) — це ве­лич­на ком­по­зи­ція, роз­гор­ну­та фрон­ таль­но по пло­щи­ні, а три хрес­ти й чо­ти­ри осо­би прис­то­я­ чих зай­ма­ють май­же весь фор­мат гра­вю­ри. Їх­ні уро­чис­ті пос­та­ті під­крес­лю­ють особ­ли­ву ат­мос­фе­ру зна­мен­ної по­дії. Од­ним із най­та­ла­но­ви­ті­ших ук­ра­їн­ських гра­ве­рів ХVІІ сто­літ­тя був Іл­ля, або Ілія, — са­ме так він під­пи­су­вав свої тво­ри, до­да­ю­чи ін­ко­ли лі­те­ру «с», що оз­на­чає «схим­ник». До Ки­є­ва він пот­ра­пив зі Льво­ва, де слу­жив у мо­нас­ти­рі св. Онуф­рія, під­по­ряд­ко­ва­но­го Львів­сько­му братс­тву. Ймо­вір­ но, що са­ме у Львів­ській Брат­ській шко­лі він здо­був ос­ві­ту та про­фе­сій­ні на­вич­ки гра­ве­ра. Твор­чу ді­яль­ність роз­по­чав нап­ри­кін­ці 1630х ро­ків у дру­кар­ні Львів­сько­го братс­тва, де ви­ко­нав ілюс­тра­ції до «Псал­ти­ря» (1637), «Ан­то­ло­гі­он ­ а» (1639) та «Ок­то­ї­ха» (1639). У Льво­ві Іл­ля ство­рив та­кож гра­ вю­ри до «Апос­то­ла» (1639) для дру­кар­ні ви­дав­ця Ми­хай­ла Сльоз­ки, який мав тіс­ні сто­сун­ки із дру­кар­нею Ки­є­во­Пе­ чер­ської лав­ри та ар­хі­ман­дри­том, то­ді вже та­кож мит­ро­по­ ли­том Київ­ським і Га­лиць­ким, Пет­ром Мо­ги­лою. Мож­ли­во, са­ме це ви­рі­ши­ло йо­го май­бут­ню до­лю: з 1640 ро­ку Іл­ля вже гра­вер ки­їв­ської лавр­ської дру­кар­ні, се­ред уче­них, пись­мен­ ни­ків, бо­гос­ло­вів очо­лю­ва­но­го Пет­ром Мо­ги­лою гур­тка. Вже пра­цю­ю­чи у Лав­рі, Іл­ля за до­ру­чен­ням мит­ро­по­ли­та Пет­ра ви­їз­див до Ру­му­нії ра­зом із про­фе­со­ром Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му Соф­ро­ні­єм По­чась­ким для на­ла­год­жен­ня дру­кар­ ської спра­ви в міс­ті Яс­си. Там гра­вер ви­ко­нав 17 під­пис­них ро­біт для «Єван­ге­лія Учи­тель­но­го» (1643), ви­да­но­го дру­кар­ нею яссь­ко­го мо­нас­ти­ря Трьох Свя­ти­те­лів та кіль­ка гра­вюр для Ко­дек­са права гос­по­да­ря Молдови Ва­си­лія Лу­пула (1646). Вер­ши­ною твор­чос­ті Іл­лі ки­їв­сько­го пе­рі­о­ду є ти­туль­ні

ар­ку­ші і пос­то­рін­ко­ві ілюс­тра­ції до «Треб­ ни­ка», ук­ла­де­но­го Пет­ром Мо­ги­лою (1646). Іл­ля умів ску­пи­ми штри­ха­ми, ок­ре­ми­ми де­та­ля­ми пе­ре­да­ти гли­би­ну ін­тер’єру. Май­ стер­ніть ри­тів­ни­ка і ком­по­зи­цій­на ви­на­хід­ ли­вість ху­дож­ни­ка ви­являються у склад­них ком­по­зи­ці­ях ти­туль­них ар­ку­шів та ве­ли­ких сю­жет­них зас­тав­ках. У кож­ній гра­вю­рі він праг­не усі­ма за­со­ба­ми гра­ві­ру­ван­ня — лег­ кою або ту­жа­вою лі­ні­єю, грою світ­ло­ті­ні зав­дя­ки вмі­ло­му чер­гу­ван­ні штри­ху­ван­ня й бі­ло­го по­ля па­пе­ру, ди­на­міч­нос­ті ком­по­зи­ ції як­най­кра­ще до­нес­ти до гля­да­ча ду­хов­ ний зміст сак­раль­но­го сю­же­ту. Йо­го май­ стер­ність, ба­гатс­тво і не­ви­чер­пність фан­та­ зії — по­ди­ву гід­ні. До­сить ска­за­ти, що на ти­ту­лі «Треб­ни­ка» (1646) зі сце­на­ми се­ми та­їнств і страс­тей виг­ра­вюрова­но епі­зо­ди, в яких зоб­ра­же­но від чо­ти­рьох до двад­ця­ти осіб, роз­мі­ще­них на тлі ар­хі­тек­тур­них спо­ руд або в ін­тер’єрі. Ви­раз­нос­ті цим ар­ку­шам на­дає сво­єр ­ ід­на ма­не­ра, влас­ти­ва ли­ше Іл­лі, — гус­то то­ну­ва­ти штри­ху­ван­ням зоб­ра­жен­ ня, як у іко­но­пи­сі чи сті­но­пи­сі. Вод­но­час він зав­жди праг­нув на­да­ти ілюс­тра­ці­ям лег­кос­ ті й про­зо­рос­ті, штри­хи клав ла­пі­дар­но, точ­но, лі­нії в ньо­го гнуч­кі, спі­ву­чі. Зас­тав­ки до «Треб­ни­ка» — справ­жні ше­дев­ри, яс­ні зміс­том і фор­мою, лег­кі й ви­тон­че­ні ком­по­зи­цій­но. Со­ко­ви­ тий ор­на­мент, який свід­чить про знан­ня майс­тром ор­на­мен­та­ції дав­ньої ру­ко­пис­ної ук­ра­їн­ської кни­ги, чіт­ко об­ри­со­вує фор­му кож­ної сю­жет­ної зас­ тав­ки, що сприй­ма­ють­ся як ок­ре­мі за­вер­ше­ні гра­фіч­ні тво­ри. У кож­но­му із сю­же­тів зас­та­вок «Треб­ни­ка», що ілюс­тру­ють та­їнс­тва, май­стер за­ком­по­ну­ вав ха­рак­тер­ні де­та­лі, сце­ни, ін­тер’єри чи кра­єв­ и­ди, як-от у зас­тав­ці «Тай­на ми­ро­по­ма­зан­ня», де зоб­ра­же­но ціл­ком ре­аль­ний ін­тер’єр із жан­ро­вою сце­ ною. У сю­же­ті «Розп’ят­тя» ба­чи­мо лан­дшафт із ха­рак­тер­ною для то­го пе­рі­ о­ду мо­нас­тир­ською ар­хі­тек­ту­рою. Про май­стер­не во­ло­дін­ня Іл­лею різ­цем, шти­хе­лем, вмін­ня ком­по­ну­ва­ти сю­же­ти, тя­жін­ня йо­го до мо­ну­мен­таль­нос­ті у де­ре­во­рі­зах, що йде від лавр­ських сті­но­пи­сів, зок­ре­ма в Ус­пен­сько­му со­бо­рі та цер­кві Спа­са на Бе­рес­то­во­му, онов­ле­них мит­ро­по­ли­том Пет­ром Мо­ги­лою, свід­чать ілюс­тра­ції до ін­шо­го йо­го ше­дев­ру — «Па­те­ри­ка Пе­чер­ сько­го» (1661). Не зай­вим бу­де під­крес­ли­ти, що для Іл­лі, як і для ін­ших лавр­ських гра­ве­ рів, дже­ре­лом твор­чос­ті слу­гу­ва­ли й за­хід­но­єв­ро­пей­ські взір­ці, зок­ре­ма ілюс­тра­ції гол­ланд­сько­го гра­ве­ра й ви­дав­ця Піс­ка­то­ра до Біб­лії, кіль­ка ви­дань якої вий­шло в Амс­тер­да­мі у 1614, 1639, 1643 і 1650 ро­ках. Ма­люн­ки з

Іла­рі­он Ми­гу­ра. Те­за на честь геть­ма­ на Ук­ра­ї­ни Іва­на Ма­зе­пи. Мі­дьо­рит. ­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­ чер­ської лав­ри. 1706.

607

Марко Семенів. Титул книги ­ Стефана Яворського «Камінь віри». ­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­черсь­кої лав­ри. 1730. Титульна рамка з «Пречистих акафістів» 1709.

Іла­рі­он Ми­гу­ра. Ве­ли­ко­му­че­ни­ця ­ Вар­ва­ра. Гра­вю­ра на ме­та­лі. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­черсь­кої лав­ри. 1700.

608

цьо­го ви­дан­ня, що й те­пер збе­рі­га­ють­ся у фон­дах Ки­єв­ о­Пе­ чер­сько­го іс­то­ри­ко­куль­тур­но­го за­по­від­ни­ка, Іл­ля твор­чо пе­ре­ос­мис­лив. То­му йо­го ком­по­зи­ції До «Па­те­ри­ка Пе­чер­ сько­го» ла­ко­ніч­ні­ші, в них мен­ше ді­йо­вих осіб, від­сут­ні дру­ го­ряд­ні де­та­лі, а в пей­за­жі вне­се­но ба­га­то ха­рак­тер­них для міс­це­во­го лан­дшаф­ту спо­руд, місь­ких кра­єв­ и­дів, по­бу­то­вих де­та­лей, зоб­ра­жень міс­це­вих свій­ських та ди­ких тва­рин. Піз­ні­ше та­ку кон­цеп­цію ви­рі­шен­ня сті­но­пи­сів пов­ною мі­рою ви­ко­рис­та­ли лавр­ські ху­дож­ни­ки в офор­млен­ні ін­ тер’єру Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви — пер­ли­ни мо­ну­мен­ таль­но­го ма­лярс­тва не тіль­ки Ук­ра­ї­ни, а й Єв­ро­пи. Цей сті­ но­пис три­ва­лий час був взір­цем і для мит­ців ки­їв­ської шко­ли гра­фі­ки. Ти­туль­ний ар­куш «Па­те­ри­ка» — фор­та Іл­лі — це роз­кіш­на ба­ро­ко­ва ар­ко­ва ком­по­зи­ція, у якій пе­ре­ва­ жає рос­лин­на ор­на­мен­ти­ка. У ниж­ній час­ти­ні ком­по­зи­ції зоб­ра­же­но Ус­пен­ський со­бор, оба­біч яко­го пос­та­ють зас­ нов­ни­ки мо­нас­ти­ря, пре­по­доб­ні Ан­то­ній і Те­о­до­сій. Від спо­ру­ди вго­ру тяг­нуть­ся па­го­ни з квіт­ка­ми, у які за­ком­по­ но­ва­но зоб­ра­жен­ня лавр­ських под­виж­ни­ків. Та­кий мо­тив був по­ши­ре­ний у за­хід­но­єв­ро­пей­ській гра­вю­рі, а в ки­їв­ ській з ча­су, ко­ли тво­рив Іл­ля, трапляєть­ся в ро­бо­тах ба­га­ тьох ки­їв­ських гра­ве­рів. Від­го­мін сус­піль­но­по­лі­тич­ної си­ту­ац ­ ії по­міт­ний у трак­ ту­ван­ні фрон­тис­пі­са цьо­го ви­дан­ня, ви­рі­ше­но­го як але­го­рія на по­дії в Ко­заць­кій Дер­жа­ві й Ук­ра­їн­ській Цер­кві піс­ля Пе­ре­яс­лав­ської уго­ди між Мос­квою та Бог­да­ном Хмель­ ниць­ким, ко­ли ав­то­но­мії ук­ра­їн­сько­го ду­хів­ниц­тва по­ча­ла заг­ро­жу­ва­ти не­без­пе­ка. А та­кож на ві­ро­лом­не по­ру­шен­ня Мос­квою всіх до­мов­ле­нос­тей з Ук­ра­ї­ною й під­пи­сан­ня Анд­ру­сів­сько­го пе­ре­мир’я з Річ­чю Пос­по­ли­тою в січ­ні 1667 ро­ку та по­діл Ук­ра­ї­ни на Пра­во­бе­реж­ну і Лі­во­бе­реж­ну, що спри­чи­ни­ло Ру­ї­ну. Са­ме то­му в ком­по­зи­ції фрон­тис­пі­са над пос­та­тя­ми Ан­то­нія і Те­о­до­сія й бу­дів­лею Ус­пен­сько­го со­бо­ ру роз­прос­тер­ла свій омо­фор Бо­го­ро­ди­ця­зас­т уп­ни­ця (Юр­чи­шин О.В. Гра­вер Іл­ля у міс­теч­ку Ко­би­ці //Ук­ра­їн­ське мис­тец­твоз­навс­тво. — К.,1993). Твор­чість гра­ве­ра Іл­лі впли­ну­ла на ба­га­тьох ки­їв­ських гра­ве­рів піз­ні­шо­го пе­рі­о­ду. По­діб­не гли­бо­ко сим­во­ліч­не ви­рі­шен­ня ба­чи­мо в ро­бо­тах ін­ших ки­їв­ських гра­ве­рів, зок­ ре­ма в ілюс­тра­ці­ях до кни­жок «Меч ду­хов­ний» (1661) і «Тру­ би сло­вес про­по­від­них…» (1674) Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча, «Мир з Бо­гом чо­ло­ві­ку» (1669) Іно­кен­тія Гі­зе­ля, «Апос­тол» (1695). Пос­лі­дов­ни­ка­ми та­ко­го сти­лю в ук­ра­їн­сько­му мис­тец­тві бу­ли Олек­сандр та Ле­он­тій Та­ра­се­ви­чі, Л. Крщо­но­вич, І. Щир­ський, Фе­дір А., І. Ми­гу­ра, Д. Га­ля­хов­ський, М. Кар­

нов­ський, Н. Зуб­риць­кий, Г. Ле­виць­кий, Адам та Йо­сип Го­чем­ські, Ге­ор­гій, Ма­ка­рій, Я. Кон­ча­ків­ський. Са­ме їх­ній твор­чос­ті то­го­час­на ук­ра­їн­ська гра­вю­ра зав­дя­чує сво­їм стрім­ким зле­том, ви­со­ким про­фе­сі­он ­ а­ліз­мом, те­ма­тич­ним роз­ма­їт­тям. Знач­ний вплив на дру­карс­тво спра­ви­ло роз­ши­рен­ня ду­хов­них ін­те­ре­сів і за­пи­тів лю­дей то­го ча­су. Про це свід­ чить іс­ну­ван­ня у Ки­єв­ і ве­ли­ких біб­лі­от­ ек, що на­ле­жа­ли Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ській ака­де­мії, мо­нас­ти­рям. В них бу­ли кни­ ги з різ­них га­лу­зей знань, се­ред яких особ­ли­во час­то зна­хо­ ди­мо пра­ці з гу­ма­ні­тар­них на­ук і мис­тец­тва в ні­мець­ких, іта­лій­ських, фран­цузь­ких, гол­ланд­ських, поль­ських ви­дан­ нях. Ве­ли­ка біб­лі­от­ е­ка бу­ла і в Лав­рі, ку­ди піс­ля та­та­ро­мон­ голь­ської на­ва­ли ХІІ сто­літ­тя ба­га­то кни­жок бу­ло пе­ре­не­се­ но із Со­фій­сько­го со­бо­ру. По­пов­ни­ла її й влас­на кни­гоз­бір­ ня Ми­ко­ли Свя­то­ші піс­ля прий­нят­тя ним пос­три­гу. Піз­ні­ше в мо­нас­тир жер­тву­ва­ли свої кни­гоз­бір­ні із цін­ни­ми ін­ку­на­ бу­ла­ми Єли­сей Пле­те­нець­кий, Ата­на­сій Каль­но­фой­ський, Пет­ро Мо­ги­ла, Іно­кен­тій Гі­зель та ін. У за­по­ві­ті іє­ро­мо­на­ха А. Каль­но­фой­сько­го є цін­ні ві­до­мос­ті сто­сов­но зміс­ту йо­го біб­лі­от­ е­ки, яку він пе­ре­дав мо­нас­ти­ре­ві. Крім кни­жок кла­ си­ків ан­тич­ної іс­то­рії та фі­ло­со­фії, він на­зи­вав по­сіб­ни­ки з ма­те­ма­ти­ки та ге­о­мет­рії, при­род­ни­чих на­ук, збір­ни­ки ду­хов­них вір­шів, афо­риз­мів, пов­на збір­ка тво­рів Ци­це­ро­на, Се­не­ки, Вер­гі­лія, Та­ци­та, Плу­тар­ха, Го­ра­ція. Але для ху­дож­ ни­ків ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ли куж­буш­ки лавр­ської ма­ляр­ні, аль­бо­ми з ілюс­тра­ці­ям ­ и за­ру­біж­них ху­дож­ни­ків, чис­лен­ні бо­гос­луж­бо­ві ілюс­тро­ва­ні кни­ги, які бу­ли взір­ця­ми для твор­чос­ті. Спо­чат­ку лаврська біб­лі­от­ е­ка міс­ти­ла­ся у при­мі­щен­ні не­по­да­лік Ус­пен­сько­го со­бо­ру, по­руч із ке­лі­ям ­ и, піз­ні­ше її пе­ре­нес­ли у риз­ни­цю, що у Ве­ли­кій дзві­ни­ці. Ни­ні це так зва­ний кор­пус Біб­лі­от­ е­ки мит­ро­по­ли­та Фла­ві­а­на на Вер­хній те­ри­то­рії Лав­ри. Біль­шість наз­ва­них ви­ще гра­ве­рів пра­цю­ва­ла в но­вій гра­фіч­ній тех­ні­ці — мі­дьо­ри­ті, тоб­то ри­ту­ван­ні, що по­ля­га­ ло у ви­ко­нан­ні різ­цем зоб­ра­жен­ня на від­шлі­фо­ва­них мід­них пла­тів­ках, з яких зоб­ра­жен­ня від­би­ва­ло­ся на па­пір зав­дя­ки дру­кар­сько­му вер­ста­ту. Но­ва тех­ні­ка бу­ла склад­ні­ша і потре­ бувала біль­шо­го, ніж де­ре­во­рит, тис­ку ґвин­то­во­го пре­са, але во­на да­ва­ла й ве­ли­кі пе­ре­ва­ги: зав­дя­ки їй мож­на бу­ло ви­яв­ля­ти світ­ло­ті­ньо­ве мо­де­лю­ван­ня фор­ми, точ­ні­ше пе­ре­ да­ва­ти за до­по­мо­гою ма­ло­по­міт­них, мов па­ву­ти­на, лі­ній всі її ню­ан­си, гру світ­ла і не тіль­ки лі­ній­ну пер­спек­ти­ву, а й по­віт­ря­ну, бу­ду­ва­ти прос­тір. Во­на доз­во­ля­ла тон­ко, мов

Іла­рі­он Ми­гу­ра. Іо­анн Зла­то­уст.­ Мі­дьо­рит. Ки­їв. 1705.

Іла­рі­он Ми­гу­ра (?). ­ Герб Іва­на Ма­зе­пи. ­ З книги А. Стаховського ­ «Дзеркало від писання божественного». ­ Гра­вю­ра на ме­та­лі. 1705

609

Олек­сандр Та­ра­се­вич.­ Титул кни­ги О. Полубинського «Ро­за­рі­ум». Мі­дьо­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської ­ лав­ри. 1672.

Олек­сандр Та­ра­севич. ­ Фе­дір Шак­ло­ви­тий. ­ Гра­вю­ра на ме­та­лі. Ки­їв. 1691.

610

у жи­во­пи­сі, ви­ко­рис­то­ву­ва­ти світ­ло­ві ефек­ти, вда­ва­ти­ся до то­наль­но­го ню­ан­су­ван­ня бі­ло­го й чор­но­го ко­льо­рів, біль­ше ви­ко­рис­то­ву­ва­ти фак­ту­ру й бі­ли­ну па­пе­ру. На­ка­зом Пет­ра I від 5 жов­тня 1720 р. Ки­єв­ о­Пе­чер­ській дру­кар­ні бу­ло за­бо­ро­не­но дру­ку­ва­ти будь­як ­ і кни­ги, крім бо­гос­луж­бо­вих, але і їх на­ле­жа­ло «для со­вер­шен­но­го сог­ла­ сия с Ве­ли­ко­ро­сий­ски­ми справ­лять преж­де пе­ча­ти …да­бы ни­ка­кой роз­ни и осо­бо­го на­ре­чия во оных не бы­ло». Ос­кіль­ ки за­бо­ро­на 1720 р. не тор­ка­ла­ся ху­дож­ньо­го офор­млен­ня, то ки­їв­ські та чер­ні­гів­ські гра­ве­ри ма­ли мож­ли­вість роз­ви­ ва­ти своє мис­тец­тво. У 50х ро­ках ХVІ­ІІ сто­літ­тя в Ук­ра­ї­ні по­чи­на­єть­ся за­вер­шаль­ний етап у роз­вит­ко­ві ба­ро­ко­во­го сти­лю. В ево­лю­ції ху­дож­ньої куль­ту­ри ці­єї до­би прим­хли­­во по­єд­ну­ють­ся ре­не­сан­сні й ба­рок­ов­ і ес­те­тич­ні за­са­ди, про­те вплив єв­ро­пей­сько­го мис­тец­тва зов­сім не оз­на­чав, що іг­нору­ва­ла­ся са­мо­бут­ність на­ці­о­наль­ної куль­ту­ри. Но­ві техніки да­ва­ли мит­цям мож­ли­вість вис­лов­лю­ва­ти ви­со­кі й прог­ре­сив­ні ідеї — зве­ли­чу­ва­ти свою Бать­ків­щи­ ну, на­ці­он ­ аль­ну гор­дість, під­но­си­ти етич­ну й мо­раль­ну са­мо­цін­ність люд­ської осо­бис­тос­ті в умо­вах нас­ту­пу іно­ зем­них за­гар­бни­ків. Ці ідеї бу­ли близь­кі й зро­зу­мі­лі на­ро­ ду, що і зу­мо­ви­ло поширен­ня в Ук­ра­ї­ні но­во­го сти­лю, який сприй­няв­ся ук­ра­їн­ськи­ми гра­ве­ра­ми ор­га­ніч­но й дав ве­ли­ кі здо­бут­ки. Ба­ро­ко­вий стиль ук­ра­їн­ські мит­ці тран­сфор­му­ва­ли в рі­чи­щі вже на­яв­них ба­га­тих тра­ди­цій і ру­ко­пис­ної кни­ги, і гра­вю­ри, по­єд­ну­ю­чи у свої тво­рах влас­ти­ві різ­ним сти­лям особ­ли­вос­ті: ре­не­сан­сну ве­лич­ність і уро­чис­тість, рів­но­ва­гу й гар­мо­нію форм, ба­ро­ко­ву ди­на­мі­ку склад­них ком­по­зи­цій, кон­трас­ну гру світ­ло­ті­ні, пиш­ність ар­хі­тек­тур­но­ор­на­мен­ таль­них оз­доб, але­го­рич­ність, сим­во­лі­ку, екс­пре­сію об­ра­зів. Ук­ра­їн­ська гра­фі­ка дру­гої по­ло­ви­ни ХVІІ–ХVІ­ІІ сто­літь — над­зви­чай­но яск­раве й не­пов­тор­не яви­ще єв­ро­пей­ської куль­ту­ри, ос­кіль­ки во­на не роз­чи­ни­ли­ся у за­хід­них впли­вах, а вит­во­ри­ла своє, су­то на­ці­он ­ аль­не об­лич­чя. То­го­час­ні ук­ра­їн­ські книж­ко­ві гра­вю­ри ви­різ­ня­ють­ся де­ко­ра­тив­ною кра­сою і пе­рей­ня­тою у на­род­ної твор­чос­ті фоль­клор­ною без­по­се­ред­ніс­тю й гу­ма­ніз­мом. У дру­гій по­ло­ви­ні ХVІІ се­ред ки­їв­ських гра­ве­рів лавр­ ської шко­ли по­ши­ри­ла­ся тех­ні­ка офор­та (від фран­цузь­ко­го ea­uforte — азот­на кис­ло­та, міц­на во­да). Це спо­сіб от­ри­ман­ ня зоб­ра­жен­ня з ме­та­ле­вої пла­тів­ки шля­хом трав­лен­ня кис­ ло­тою. Зоб­ра­жен­ня прод­ря­пу­єть­ся ста­ле­вою гол­кою по спе­ ці­яль­но­му ґрун­ту й піс­ля цьо­го прот­рав­лю­єть­ся пла­тів­ка, з якої по­тім зоб­ра­жен­ня дру­ку­єть­ся на па­пір. Та­ка тех­ні­ка

да­ва­ла ху­дож­ни­ко­ві шир­ші тех­ніч­ні мож­ли­вос­ті зад­ля де­таль­ні­шо­го мо­де­лю­ван­ня фор­ми, від­тво­рен­ня об’єм­нос­ті пред­ме­тів, ба­га­топ­ла­но­вос­ті ін­тер’єру та пей­за­жу. Офорт час­то го­ту­вав­ся до дру­ку на ок­ре­мих ар­ку­шах, які вкле­ю­ва­ ли в кни­ги або роз­пов­сюд­жу­ва­ли вроз­дріб. Пер­ші гра­вю­ри на ме­та­лі в Ук­ра­ї­ні з’яви­ли­ся ще на по­чат­ку ХVІІ ст. в книж­ках, а та­кож у виг­ля­ді ок­ре­мих від­ бит­ків — «па­пе­ро­вих іко­нок» та ін­ших ес­там­пів із зоб­ра­ жен­ням свя­тих. Але справ­жньо­го роз­кві­ту гра­вю­ра на ме­та­ лі до­ся­гає на Ук­ра­ї­ні у 70 — 80х ро­ках, ко­ли на бать­ків­щи­ну зза кор­до­ну по­вер­ну­ли­ся Олек­сандр і Ле­он­тій Та­ра­се­ви­чі та їх­ні уч­ні. Очо­лив­ши лавр­ську ху­дож­ню май­стер­ню в Ки­є­ ві, О. Та­ра­се­вич нез­рів­нян­но ви­со­ко під­ніс про­фе­сі­он ­ а­лізм гра­вер­ської спра­ви, під­го­ту­вав ці­лу пле­яд ­ у та­ла­но­ви­тих ху­дож­ни­ків, то­му йо­го слід вва­жа­ти справ­жнім фун­да­то­ром ук­ра­їн­ської гра­вю­ри на ме­та­лі. Як­що за по­пе­ред­ньої до­би най­біль­шо­го по­ши­рен­ня діс­ та­ла книж­ко­ва гра­вю­ра, а ес­там­пна — мен­ше, то з кін­ця ХV­ІІ і впро­довж усьо­го ХV­ІІ­ І сто­літ­тя по­ряд з нею на­бу­ває по­пу­ляр­нос­ті ес­тамп. Знач­не міс­це по­сі­да­ють па­не­гі­рич­ні за те­ма­ти­кою тво­ри, при­ві­таль­ні ад­ре­си, об’яви, ге­раль­ди­ ка. Улюб­ле­ни­ми ста­ють сим­во­ліч­на й гер­бо­ва емб­ле­ма­ти­ка, те­зи (ого­ло­шен­ня до на­у­ко­вих дис­пу­тів у Ки­їв­ській ака­де­ мії, епі­та­фії та різ­ні але­го­рич­ні ком­по­зи­ції). Роз­ви­ва­єть­ся й гра­фіч­ний пор­трет. Пиш­ність, де­ко­ра­тив­на кра­са й уро­чис­ тість то­го­час­них тво­рів пок­ли­ка­ні бу­ли під­но­си­ти прес­тиж на­у­ки на Ук­ра­ї­ні, виз­нач­них ді­яч ­ ів куль­ту­ри, пред­став­ни­ків цер­кви та геть­ман­сько­стар­шин­ської вер­хів­ки. З ут­вер­ джен­ням гра­вю­ри на ме­та­лі — мі­дьо­ри­та й офор­та жан­ро­ вість в ук­ра­їн­ській гра­вю­рі на­бу­ває яв­них ре­а­ліс­тич­них рис. В ук­ра­їн­сько­му гра­верс­тві дру­гої по­ло­ви­ни ХVІІ — по­чат­ ку ХVІ­ІІ сто­літ­тя па­ну­ва­ло ба­га­то нап­ря­мів і твор­чих осо­ бис­тос­тей, се­ред яких ви­ді­ля­ли­ся яск­ра­ві твор­чі ін­ди­ві­ду­ аль­нос­ті, з влас­ти­ви­ми кож­ній з них сво­єр ­ ід­ни­ми ма­не­ра­ ми, улюб­ле­ним жан­ро­вим ре­пер­ту­а­ром сю­же­тів, ком­по­зи­ цій­ни­ми зна­хід­ка­ми. Як­що ок­ре­мі майс­три на ви­мо­гу за­мов­ни­ка або на влас­ний роз­суд і звер­та­ли­ся до тво­рів сво­їх по­пе­ред­ни­ків чи іно­зем­них взір­ців, то во­ни не ко­пі­ю­ ва­ли, а твор­чо пе­рет­лу­ма­чу­ва­ли їх. Рад­ше в них мож­на по­ба­ чи­ти іко­ног­ра­фіч­не нас­лі­ду­ван­ня, а не сти­льо­ве чи ком­по­ зи­цій­не. До та­ких майс­трів на­ле­жить ано­нім­ний гра­вер, який оз­до­ бив гра­вю­ра­ми «Мі­нею об­щу» (Ки­їв, 1680) і «Треб­ник» (Ки­їв, 1681). Зас­тав­ки до «Мі­неї об­щої» ма­ють пря­мо­кут­ний фор­ мат, ут­во­ре­ний енер­гій­но гра­ві­ро­ва­ним рос­лин­ним ор­на­

Гри­го­рій Ле­виць­кий. ­ Бо­го­ма­тір. ­ Мі­дьо­рит. Ки­їв. По­ча­ток ХV­ІІ­ І ст.

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. Єван­ге­ліст Мар­ко.­ Ілюс­тра­ція до «Но­во­го За­по­ві­ту».­ Дру­кар­ня Ки­єв­ оПе­чер­ської лав­ри.­ Мі­дьо­рит. 1703.

611

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. Ро­са по­ка­за­ла міс­це і Свя­тос­лав по­чав ко­па­ти. Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка­ Пе­чер­сько­го».­ Мі­дьо­рит. 1702.

Ініціял. Псалтир. Київ. 1755.

Гри­го­рій Ле­виць­кий. Свя­тий Лу­ка.­ Ілюс­тра­ція з кни­ги «Ді­ян­ня апос­то­лів». Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. Мі­дьо­рит. 1752.

612

мен­том. У цен­трі кож­ної зас­тав­ки на кшталт кар­ту­ша вмі­ще­ но ма­лень­кі сцен­ки на єван­гель­ські сю­же­ти. В ін­ших во­ни ком­по­ну­ють­ся у виг­ля­ді ма­ле­сень­ко­го трип­ти­ха, як, нап­рик­ лад, «Пред­став­лен­ня свя­то­го рів­но­а­пос­толь­но­го ве­ли­ко­го кня­зя Во­ло­ди­ми­ра», в яко­му у се­ред­ині ком­по­зи­ції постав Воло­ди­мир, а по бо­ках — йо­го си­ни, ве­ли­ко­му­че­ни­ки Бо­рис і Гліб. Штрих у цьо­го мит­ця пря­мий, рит­міч­ний і не­гус­тий, то­му рів­но­мір­но роз­по­ді­ле­не світ­ло на­дає гравюрі виг­ля­ду ме­ре­жи­ва чи пле­ти­ва. Ли­ше в ілюс­тра­ції «Бо­го­яв­лен­ня» у зоб­ра­жен­ні річ­ки він зас­то­со­вує витончені хви­ляс­ті лі­нії. Не менш ори­гі­наль­ні та­кож йо­го зас­тав­ки — ор­на­мен­ таль­ні та сю­жет­ні, він час­то вплі­тає в них зоб­ра­жен­ня зві­рів та пта­шок. В ок­ре­мих ком­по­зи­ці­ях є ста­ро­дав­ні мо­ти­ви різь­бярс­тва та оз­доб­лен­ня ру­ко­пи­сів те­ра­то­ло­гіч­ни­ми ор­на­ мен­та­ми (ска­жі­мо, з па­щі фан­тас­тич­но­го дра­ко­на ви­рос­тає сти­лі­зо­ва­на квіт­ка — та­кож фан­тас­тич­на). Українські майс­три гра­вю­ри дру­гої по­ло­ви­ни ХV­ІІ — по­чат­ку ХV­І­ІІ сто­літ­тя роз­ви­ва­ли мис­тець­кі тра­ди­ції сво­їх по­пе­ред­ни­ків. Це сто­су­єть­ся й львів’ян Ва­си­ля Уша­ке­ви­ча, Іва­на Глин­сько­го, Ата­на­сія Клі­ри­ка, Ни­ко­ди­ма Зуб­риць­ко­го та Ди­о­ні­сія Син­ке­ви­ча. Але най­біль­ше но­во­го внес­ли у мис­ тец­тво гра­вю­ри ки­їв­ські, нов­го­род­сі­вер­ські, чер­ні­гів­ські та по­ча­їв­ські майс­три, і не так у тех­ні­ку, як у стиль, в ідей­но­ об­раз­ний зміст. Се­ред львів­ських майс­трів цьо­го пе­рі­о­ду чи не пер­ше міс­це на­ле­жить та­ла­но­ви­то­му гра­ве­ро­ві по де­ре­ву, мі­ді, офор­тис­ту Ни­ко­ди­му Зуб­риць­ко­му, який за­ли­шив ве­ли­ку твор­чу спад­щи­ну. Не бу­ло на той час жод­ної дру­кар­ні в Ук­ра­ї­ні, де б не ви­хо­ди­ли кни­ги з йо­го ілюс­тра­ці­я­ми, зпкрема й у Ки­є­ві. Зуб­риць­ко­му при­та­ман­ний ла­ко­нізм, об­раз­ність, впев­не­ний ма­лю­нок, ори­гі­наль­ні ком­по­зи­ції, яким він на­дає ве­лич­нос­ті й мону­мен­таль­нос­ті або до­ку­мен­ таль­ної ві­ро­гід­нос­ті ар­хі­тек­ту­ри та лан­дшаф­ту. Йо­го ком­по­ зи­ція «Об­ло­га По­ча­їв­ської лав­ри тур­ка­ми» — один із най­

кра­щих взір­ців ба­таль­но­го жан­ру в то­го­час­ній гра­вю­рі. Гра­ве­ри пер­шої по­ло­ви­ни ХV­ІІ­ І сто­літ­тя, і на­сам­пе­ред Овер­кій Ко­зач­ків­ський, лю­би­ли зоб­ра­жа­ти краєвиди, звер­ талися до плас­тич­ної ви­раз­ної фор­ми, ви­шу­ка­них ди­на­міч­ них ком­по­зи­ці­ях. Цим во­ни спра­ви­ли знач­ний вплив на од­но­го із на­йоб­да­ро­ва­ні­ших майс­трів ук­ра­їн­ської гра­вю­ри — Гри­го­рія Ле­виць­ко­го. На­ро­див­ся він близь­ко 1697 ро­ку в се­лі Ма­яч­ці на Пол­ тав­щи­ні, там і по­мер 1769 ро­ку. Гра­вер­сько­го мис­тец­тва нав­чав­ся у поль­сько­му міс­ті Вроц­ла­ві. Здо­був ви­со­ку єв­ро­ пей­ську ос­ві­ту, ово­ло­дів грець­кою, ла­тин­ською, поль­ською та ні­мець­кою мо­ва­ми. Він ви­ко­ну­вав ілюс­тра­ції для ре­лі­ гій­них і світ­ських ви­дань ки­є­во­пе­чер­ської дру­кар­ні, пра­ цю­вав над ес­там­пною гра­вю­рою, особ­ли­во над ака­де­міч­ ни­ми те­за­ми для Ки­їв­ської ака­де­мії та ки­їв­сько­го ду­хів­ниц­ тва. Ро­бо­ти майс­тра ви­різ­ня­ють­ся дос­ко­на­ліс­тю ри­сун­ка, яс­ніс­тю й чис­тос­тою штри­ху­ван­ня, по­жи­во­пис­но­му об’єм­ним трак­ту­ван­ням фо­ри, мо­ну­мен­таль­ніс­тю об­ра­зів, як у гра­вю­рі­те­зі на честь ар­хі­ман­дри­та Ки­є­во­Пе­чер­скої лав­ри Ро­ма­на Ко­пи «Пок­ро­ва» (1740). Вправ­ний ри­су­валь­ ник, май­стер ба­га­то­хо­до­вої ком­по­зи­ції, Г. Ле­виць­кий ви­я­ вив у цьо­му тво­рі без­до­ган­ний ху­дож­ній смак, ор­га­ніч­но з’єд­нав­ши в єди­но­му по­ри­ван­ні до не­бес­ної бла­го­да­ті близь­ко двад­цяти пос­та­тей ян­го­лів, свя­тих, лавр­ських под­ виж­ни­ків під омо­фо­ром Бо­го­ро­ди­ці. У ниж­ній час­ти­ні ком­ по­зи­ції, над гер­бом Ро­ма­на Ко­пи, виг­ра­вюрова­ні спо­ру­ди Ус­пен­сько­го со­бо­ру і Тро­їць­кої над­брам­ної цер­кви, зоб­ра­ же­ні на тлі ки­їв­ських гір, у кар­тушах нав­ко­ло пос­та­тей — пра­вос­лав­ні сим­во­ли. Але най­біль­шу не тіль­ки ху­дож­ню, а й іс­то­рич­ну цін­ність має те­за Г. Ле­виць­ко­го на честь ки­їв­ сько­го мит­ро­по­ли­та Ра­фа­ї­ла За­бо­ров­сько­го (1739). В ній крім до­во­лі ре­а­ліс­тич­но­го пор­тре­та вла­ди­ки, що всла­вив­ся сво­їм доб­ро­чинс­твом на ни­ві бу­дів­ниц­тва, звич­них пра­ вос­лав­них сим­во­лів ху­дож­ник зоб­ра­зив іс­то­рич­но дос­то­ вір­ні пам’ят­ки ки­їв­ської ар­хі­тек­ту­ри — Ус­пен­ський со­бор, від­бу­до­ва­ний піс­ля по­же­жі 1718 ро­ку, Ки­є­во­Мо­ги­лян­ську ака­де­мію, пе­чер­ські над­ніп­рян­ські го­ри з Лав­рою, цер­квою Спа­са на Бе­рес­то­во­му та Ми­ко­ла­їв­ським вій­сько­вим со­бо­ ром, зве­де­ним Іва­ном Ма­зе­пою. Та справ­жньою ат­рак­ці­єю тво­ру є зоб­ра­жен­ня трьох сту­ден­тів Ки­є­во­Мо­ги­лянсь­кої ака­де­мії із су­во­я­ми тез дис­пу­ту в ру­ках. Твір прос­лав­ляє Ки­їв­ську ака­де­мію, яку три­ва­лий час під­три­му­ва­ли опі­кун­ ки на­у­ки й мис­тец­тва му­зи, зоб­ра­же­ні нав­ко­ло ко­ла із пор­ тре­том мит­ро­по­ли­та, який за­ли­шив по со­бі в Ки­є­ві чу­до­ві пам’ят­ки, зок­ре­ма пиш­ну ба­ро­ко­ву бра­му в му­рі Со­фії Ки­їв­

Гри­го­рій Ле­виць­кий. ­ Те­за на честь архімандрита Лаври­ Ро­ма­на Ко­пи. ­ Ки­їв. Мі­дьо­рит. 1740.

Гри­го­рій Ле­виць­кий. Свя­тий Іо­анн.­ Ілюс­тра­ція з кни­ги «Ді­ян­ня апос­то­лів». Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. Мі­дьо­рит. 1752.

613

Гри­го­рій Ле­виць­кий. Те­за на честь митрополита Київського і Галицького Ра­фа­ї­ла За­бо­ров­сько­го. Мі­дьо­рит. 1739.

614

ської, що має йо­го ім’я (Сте­по­вик Д.В. Ук­ра­їн­ська гра­фі­ка ХVІ — ХV­ІІІ сто­ літь. — К., 1982). Нап­ри­кін­ці XVII сто­літ­тя Ки­їв про­дов­жу­вав бу­ти цен­тром кни­го­ви­дан­ня зав­дя­ки плід­ній ді­яль­нос­ті Лавр­ської дру­кар­ні. Гра­вю­ра на ме­та­лі, а го­лов­ ним чи­ном на мі­ді — мі­дьо­рит, стає па­нів­ною, вод­но­час ху­дож­ни­ки де­да­лі час­ті­ше звер­та­ють­ся до ві­доб­ра­жен­ня світ­сько­го жит­тя. Особ­ли­во за прав­ лін­ня геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пи (1687-0709) від­бу­ло­ся пож­вав­лен­ня розвитку гра­вю­ри. На За­хід­ній Ук­ра­ї­ні в ду­сі но­вих ві­янь ак­тив­но пра­цю­ва­ли гра­ве­ри Євс­ та­фій За­ва­дов­ський, Де­нис Син­ке­вич, Ни­ко­дим Зуб­риць­кий. На Чер­ні­гів­ щи­ні, в Нов­го­род­Сі­вер­ській дру­кар­ні дру­ку­ють свої тво­ри Ле­он­тій Та­ра­ се­вич, І. Стрель­биць­кий та М. Кар­нов­ський. Але паль­му пер­шос­ті в ук­ра­ їн­ській гра­вю­рі XVI­II ст. три­мав Ки­їв, де пра­цю­ва­ли та­кі ви­дат­ні майс­три гра­вер­сько­го мис­тец­тва, як Олек­сандр Та­ра­се­вич, Іно­кен­тій Щир­ський та Іла­рі­он Ми­гу­ра.

Піс­ля по­раз­ки виз­воль­них зма­гань Іва­на Ма­зе­пи на де­я­ кий час за­не­па­дає й ки­їв­ський центр ук­ра­їн­сько­го гра­вер­ ства. Про­те тво­ри та­ких видатних мит­ців, як Гри­го­рій Ніс­ Ле­виць­кий та Овер­кій Ко­зач­ків­ський у Ки­єв­ і, Іван Фи­ли­по­ вич у Льво­ві й бра­ти Го­чем­ські в По­ча­єв­ і про­дов­жу­ють кра­щі тра­ди­ції ук­ра­їн­сько­го гра­верс­тва аж до кін­ця XVIII ст. У чер­ні­гів­сько­го гра­ве­ра Ле­он­тія Та­ра­се­ви­ча, за сло­ва­ми дос­лід­ни­ка дав­ньої гра­вю­ри Д. Ро­вин­сько­го, «ри­су­нок до­во­лі прос­тий і пра­виль­ний, гра­ві­ру­нок, у біль­шій час­ти­ні офор­том, ви­кін­че­ний, із ве­ли­ким сма­ком і лег­кіс­тю». Особ­ ли­во по­пу­ляр­ни­ми бу­ли гра­вю­ри Ле­он­тія Та­ра­се­ви­ча до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го», ви­да­но­го у Ки­єв­ і 1702 ро­ку, зок­ре­ ма «При­бут­тя іко­но­пис­ців із Цар­го­ро­да в мо­нас­тир Пе­чер­ ський», «Ос­вя­тив осе­лен­ня твоє Все­виш­ній» із дос­то­вір­ним зоб­ра­жен­ням Ус­пен­сько­го со­бо­ру до 1718 ро­ку, «Пре­по­доб­ ний Фе­о­до­сій Пе­чер­ський» та «Пре­по­доб­ний Ан­то­ній Пе­че­ чер­ський», що піз­ні­ше не раз реп­ро­ду­ку­ва­ли­ся як ок­ре­мі ес­там­пи й роз­пов­сюд­жу­ва­ли­ся се­ред ки­ян та про­чан. Брат Ле­он­тія — Олек­сандр Та­ра­се­вич — най­біль­ший з ук­ра­їн­ських гра­ве­рів пер­шої по­ло­ви­ни XVI­II сто­літ­тя. Йо­го гра­вю­ри мож­на смі­ли­во пос­та­ви­ти по­руч з кра­щими тво­ рами то­го­час­ної за­хід­но­єв­ро­пей­ської гра­фі­ки. Він во­ло­дів ве­ли­кою май­стер­ні­стю ри­тів­ни­ка, не­пе­ре­вер­ше­но­го в ті ча­си ком­по­зи­то­ра й де­ко­ра­то­ра, був майс­тром пор­тре­та. Олек­сандр Та­ра­се­вич, у чер­нец­тві Ан­то­ній (бл. 16501727), нав­чав­ся в май­стер­ні бра­тів А. і Ф. Кі­лі­ан ­ ів в Авґ­сбур­ зі, пра­цю­вав у Глусь­ку в Бі­ло­ру­сі у 1670-х pp., у Віль­ні (1678 — 1688) і з 1688 ро­ку в Ки­єв­ і, де пос­триг­ся у чен­ці Ки­євоПечер­ ської лав­ри і був де­як ­ ий час її нас­то­ят­ е­лем. Тво­ри йо­го до­ки­їв­сько­го пе­рі­о­ду — це зде­біль­шо­го книж­ко­ві ілюс­тра­ ції, те­зи, ба­ро­ко­ві ком­по­зи­ції, біб­лій­ні сю­же­ти. У пе­рі­од пра­ці в Бі­ло­ру­сі Олек­сандр Та­ра­се­вич ви­ко­нав 40 мі­дьо­ри­ тів до авґ­сбур­зько­го ви­дан­ня «Ro­sa­ri­um» (1672 -1677), ти­туль­ ну сто­рін­ку до ві­лен­ської книж­ки Т. Бі­ле­ви­ча «Trip­lex phi­lo­ sop­hia ...» (1675) та пор­трет ві­лен­сько­го єпи­ко­па М. Слуп­ сько­го (1677). У 1680х pо­ках він ство­рив гра­вю­ри до кра­ків­ сько­го дру­ку Ф. Бар­то­шев­сько­го «Phi­lo­sop­hia ra­ti­on ­ a­lis ...»

(1683) та ін. Тво­ри цьо­го пе­рі­о­ду ви­ко­на­ні у ба­ро­ко­во­му сти­лі й ви­різ­ня­ють­ся але­го­рич­ніс­тю, ба­гатс­твом сим­во­лів та ви­шу­ка­ніс­тю ге­раль­дич­них зна­ків. У де­як ­ их пор­трет­них гра­вю­рах, зок­ре­ма офор­тних пор­тре­тах ко­ро­ля Яна ІІІ (1680), мит­ро­по­ли­та К. Жо­хов­сько­го (1683), К. Кло­коць­ко­го (1685), на­яв­ні ор­на­мен­таль­ні оз­до­би як еле­мен­ти на­род­ної твор­чос­ті. У Ки­єв­ і Олек­сандр Та­ра­се­вич ство­рив ілюс­тра­ції до кни­ги «Три він­ці мо­ли­тов­ні» (1688), за­го­лов­ні ар­ку­ші до

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. ­ Одк­ро­вен­ня Си­мо­но­ві.­ Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Мі­дьо­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1702.

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. Мар­ко Пе­чер­ник. Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Мі­дьо­рит. Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1702.

Ініціял. Требник. Київ. 1736.

615

Ле­он­тій Та­ра­севич. ­ Здо­бут­тя фор­тець. Ілюс­тра­ціїя до по­е­ми П. Тер­лець­ко­го «Сла­ва ге­ро­їч­них справ Бо­ри­са ­ Пет­ро­ви­ча Ше­ре­ме­тє­ва». Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської ­ лав­ри. Мі­дьо­рит. 1695

616

па­не­гі­ри­ків на честь мит­ро­по­ли­та, пор­тре­ ти кня­зя, на­міс­ни­ка ца­ря в Ук­ра­ї­ні В. Го­лі­ ци­на (1690), лавр­сько­го ар­хі­ман­дри­та Ме­ле­ тія Ву­ях­ е­ви­ча і чер­ні­гів­сько­го ар­хі­єп ­ ис­ко­па Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча (1693), поз­на­че­ні впли­ вом іко­но­пи­су лавр­ської ма­ляр­ні та ук­ра­їн­ сько­го ужит­ко­во­го мис­тец­тва, що ба­чи­мо в трак­ту­ван­ні одя­гу, ак­се­су­ар ­ ів, прик­рас. О. Та­ра­се­вич гра­ві­ру­вав чи­ма­ло пор­тре­ тів, ви­яв­ля­ю­чи в них ве­ли­кий ху­дож­ній смак, стри­ма­ність у ха­рак­те­рис­ти­ці. Вод­но­ час він тя­жів до роз­кіш­но­го об­рам­лен­ня, яке ін­ко­ли ці­ка­ві­ше від са­мо­го пор­тре­та, бо об­лич­чя пер­со­на­жів зде­біль­шо­го уза­галь­ не­ні й поз­бав­ле­ні рис ін­ди­ві­ду­аль­нос­ті. Нап­рик­лад, пор­трет K. Кло­коць­ко­го зроб­ ле­ний, ма­буть, із на­го­ди смер­ті пор­тре­то­ва­ но­го: ак­се­су­а­ри, що ото­чу­ють пор­трет, ство­ рю­ють жа­лоб­ний кон­текст: зак­ри­та тру­на під пор­тре­том; кіс­тяк вер­хи на ко­ні по­си­лає смер­тель­ні стрі­ли до оле­ня, що вті­кає — усе пред­став­ле­но на тлі осін­ньої при­ро­ди з ого­ ле­ни­ми де­ре­ва­ми. Олек­сандр Та­ра­се­вич ут­вер­див у ки­їв­ ській книж­ко­вій та ес­там­пній гра­фі­ці мі­дьо­ рит і офорт, сво­єю твор­чіс­тю під­ні­мав прес­ тиж гра­верс­тва як про­фе­сії, ви­ма­га­ю­чи від сво­їх уч­нів знан­ня усіх опе­ра­цій — від за­ду­ му, по­пе­ред­ньо­го на­чер­ка, ри­сун­ка до пра­ці на дру­кар­сько­му вер­ста­ті й від­бит­ка. Під впли­вом твор­чос­ ті О. Та­ра­се­ви­ча зрос­та­ла май­стер­ність Ле­он­тія Та­ра­се­ви­ча, І. Щир­сько­го, І. Крщо­но­ви­ча, Д. Га­ля­хов­сько­го, І. Рек­лин­ сько­го, І. Стрель­биць­ко­го, З. Са­мой­ло­ви­ча, М. Се­ме­но­ва, майс­трів Ти­та, Фе­до­ра та у ін­ших гра­фі­ків XVII-XVIII ст. Він пе­ре­ніс у книж­ко­ву ілюс­тра­цію по­лі­сю­жет­ний прин­цип жи­тій­ної іко­ни, а в пор­трет­ну гра­вю­ру — прин­цип іко­но­пи­ су, вод­но­час на­да­ю­чи сво­їм тво­рам іс­то­рич­ної дос­то­вір­нос­ ті й ре­а­ліс­тич­нос­ті (Степо­вик Д. Олек­сандр Та­ра­се­вич. — К., 1975). Пе­рі­од геть­ма­ну­ван­ня Іва­на Ма­зе­пи у 1687 — 1708 ро­ках, який був ве­ли­ким ме­це­на­том ос­ві­ти й мис­тец­тва, став вель­ ми про­дук­тив­ним як для ки­їв­ської гра­фіч­ної шко­ли, так і для усі­єї ук­ра­їн­ської гра­вю­ри. Це бу­ли ча­си, ко­ли зміц­ні­ла геть­ман­ська вла­да й ко­заць­ка стар­ши­на на­ма­га­ла­ся, за прик­ла­дом Іва­на Ма­зе­пи, бра­ти участь у куль­тур­но­му бу­дів­

ниц­тві Ук­ра­ї­ни від­по­від­но до сво­го ма­те­рі­аль­но­го й сус­піль­ но­го ста­но­ви­ща й від­так увіч­ни­ти своє ім’я. Не тіль­ки бу­дів­ ниц­тво цер­ков, вста­нов­лен­ня но­вих і онов­лен­ня ста­рих іко­нос­та­сів, кош­тов­ні по­да­рун­ки цер­квам та мо­нас­ти­рям да­ва­ли ху­дож­ни­кам мо­ти­ва­цію й те­ми, а й особ­ли­вий то­го­ час­ний спо­сіб зве­ли­чен­ня осо­бис­тос­ті та її ді­янь в ук­ра­їн­ сько­му сус­пільс­тві — виг­ра­ві­ру­ва­ні й від­дру­ко­ва­ні на ар­ку­ шах па­пе­ру па­не­гі­ри­ки, ака­де­міч­ні те­зи, па­не­гі­рич­ні ри­сун­ ки для вша­ну­ван­ня геть­ма­нів, пол­ков­ни­ків, ду­хов­них осіб — ар­хі­ман­дри­тів мо­нас­ти­рів, єпис­ко­пів та мит­ро­по­ли­тів, рек­то­рів Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії та ін. Ес­там­пи ве­ли­ ко­го роз­мі­ру з пор­тре­та­ми й про­зо­ви­ми та вір­шо­ва­ни­ми тек­ста­ми­пос­вя­та­ми виз­нач­ним осо­бам роз­кле­ю­ва­ли­ся на сті­нах Брат­сько­го Бо­го­яв­лен­сько­го со­бо­ру, на бу­дів­лях Ака­ де­мії пе­ред по­чат­ком ака­де­міч­них дис­пу­тів і вру­ча­ли­ся по­чес­ним гос­тям (Ма­зе­па Збірник. Пе­ред­мо­ва, упо­ряд­ку­ ван­ня, коментарі Ю.О. Іван­чен­ка. — К., 1993). Досить частим яви­щем бу­ли й зоб­ра­жен­ня ук­ра­їн­ських іс­то­рич­них ді­яч ­ ів, як-от пор­тре­ти Іва­на Під­ко­ви та Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го. По­міт­но впли­нув на іко­ног­ра­фію зоб­ра­ жень Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го йо­го пор­трет, ство­ре­ний гол­ ланд­ським ху­дож­ни­ком Віль­гель­мом Гон­ді­у­сом (1601- 1660) — од­ним із кра­щих єв­ро­пей­ських гра­ве­рів то­го ча­су. У 1654 ро­ці він пе­ре­се­лив­ся з Гол­лан­дії в Поль­щу на зап­ро­шен­ня ко­ро­ля Вла­дис­ла­ва ІV й зай­няв при дво­рі в кра­ків­сько­му Ва­ве­лі по­са­ду ко­ро­лів­сько­го каль­ког­ра­фа. Зай­мав­ся пор­тре­ ту­ван­ням ві­до­мих то­го­час­них ді­яч ­ ів Рі­чі Пос­по­ли­тої. 1651 ро­ку ство­рив і пор­трет Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го в тех­ні­ці гра­вю­ри на ме­та­лі, ко­пії з яко­го по­ши­рю­ва­ли­ся по всій Ук­ра­ї­ні й піз­ні­ше ста­ли ос­но­вою всіх жи­во­пис­них та гра­фіч­ них пор­тре­тів геть­ма­на. Се­ред ки­їв­ських гра­ве­рів у пор­трет­но­му жан­рі пра­цю­ва­ ло ба­га­то майс­трів, але зпо­між них ви­різ­ня­єть­ся сво­їм не­пов­тор­ним сти­лем «сми­рен­ний чер­нець» Іла­рі­он Ми­гу­pа (світ­ське ім’я — Іван) — ар­хі­ди­я­кон Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ ри, а 1709 ро­ку — ігу­мен Ми­ко­ла­їв­сько­го Кру­пиць­ко­го мо­нас­ти­ря поб­ли­зу Ба­ту­ри­на. Іла­рі­он Ми­гу­ра дос­ко­на­ло опа­ну­вав мі­дьо­рит і прис­вя­тив се­бе вик­люч­но па­не­гі­рич­ній гра­вю­рі у виг­ля­ді пор­тре­тів по­важ­них осіб, або час­ті­ше «те­зо­і­ме­ни­тих» їм свя­тих із від­по­від­ни­ми па­не­гі­рич­ни­ми на­пи­са­ми та вір­ша­ми. У па­не­гі­рич­них тво­рах із вір­шо­ва­ни­ ми тек­ста­ми і пор­тре­та­ми, Іва­на Ма­зе­пи, Сте­фа­на Явор­ сько­го, Вар­ла­а­ма Ясин­сько­го, свя­тих Іо­ан­на Зла­то­ус­то­го та Ми­ко­лая Ве­ли­ко­го Іла­рі­он Ми­гу­ра під­няв­ся до ви­со­кої па­те­ ти­ки, мо­ну­мен­таль­нос­ті, не втра­ча­ю­чи при цьо­му яс­нос­ті

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. ­ Єре­мія Про­зор­ли­вий. ­ Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Мі­дьо­рит. Дру­кар­ня ­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1702.

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. ­ Си­мон, єпис­коп Суз­даль­ський. ­ Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». Мі­дьо­рит. Дру­кар­ня­ Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. 1702.

617

Олек­сандр Та­ра­се­вич.­ Очільник Малоросійського приказу ­ у 1682-1689 рр., князь Ва­силь Го­лі­цин. Мі­дьо­рит. Ки­їв. 1691.

Ле­он­тій Та­ра­се­вич. ­ Нес­тор Лі­то­пи­сець. Ілюс­тра­ція до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го». ­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри.­ Мі­дьо­рит. 1702.

618

ком­по­зи­цій­но­го ви­рі­шен­ня, ве­ли­кої ува­ги до де­та­лі­за­ції, чіт­кос­ті вті­лен­ня за­ду­му, гар­мо­ній­нос­ті. Водночас він мав не­об­ме­же­ну фан­та­зію, особ­ли­во в де­ко­ра­ці­ях гер­бів, ар­ма­ тур та ін­сиг­ній — гра­фіч­них зна­ків шля­хет­нос­ті та вла­ди. Та­ла­но­ви­тим май­тром па­не­гі­рич­ної гра­вю­ри був Іван (у чер­нец­тві — Іно­кен­тій) Щир­ський (близь­ко 1650–1714). Біль­шість ро­ків жит­тя він про­жив на Чер­ні­гів­щи­ні, але твор­чість по­чав у Ки­єв­ і, під час нав­чан­ня у Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ сько­му ко­ле­гі­у­мі. До нас не дій­шли пер­ші тво­ри Щир­сько­го ки­їв­сько­го пе­рі­о­ду. Ві­до­мо ли­ше, що та­ла­но­ви­то­го ху­дож­ ни­ка зап­ро­сив у Чер­ні­гів ар­хі­єп ­ ис­коп Ла­зар Ба­ра­но­вич і звід­ті­ля нап­ра­вив йо­го ра­зом із кіль­ко­ма гра­ве­ра­ми й дру­ ка­ря­ми, зок­ре­ма Лав­рен­ті­єм Крщо­но­ви­чем, Се­ме­ном Ялин­ ським, на нав­чан­ня у Віль­но, де він був уч­нем го­лов­но­го гра­ве­ра Ві­лен­ської ака­де­міч­ної дру­кар­ні Олек­сан­дра Та­ра­ се­ви­ча. Піз­ні­ше Іван Щир­ський пра­цю­вав під про­тек­ці­єю Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча і не раз ви­ко­ну­вав па­не­гі­рич­ні гра­вю­ри для йо­го тво­рів, зок­ре­ма па­не­гі­рик до кни­ги «Бла­го­дать і іс­ти­на», ви­ко­рис­та­ний як аван­ти­тул. Ця нав­ди­во­ви­жу ба­га­то­ас­пек­тна те­ма­тич­но й ком­по­зи­цій­но гра­вю­ра міс­тить у со­бі дві бур­хли­ві ба­таль­ні сце­ни бит­ви з тур­ка­ми й зву­ чить як гра­фіч­на сим­фо­нія пе­ре­мо­ги ук­ра­їн­сько­го ко­зац­тва над ос­ман­ця­ми. Чис­лен­ні пос­та­ті свя­тих, под­виж­ни­ків цер­ кви, цар­ських осіб, трі­ум­фаль­на ар­ка в цен­трі ком­по­зи­ції, ар­хі­тек­тур­ні лан­дшаф­ти, трі­ум­фу­ю­чі ян­го­ли з сур­ма­ми, Бо­го­ро­ди­ця у звих­ре­них хма­ра­ми не­бе­сах — усе це вик­ли­ кає в пам’яті музику Березовського, Веделя, Бортнянського. У Віль­но мо­ло­дий ху­дож­ник швид­ко став од­ним із про­ від­них гра­ве­рів, особ­ли­во піс­ля ство­рен­ня по­пу­ляр­них у той час гра­вюр «Чен­сто­хов­ська Бо­го­ро­ди­ця» (1680), «Триз­ нян­ська Бо­го­ро­ди­ця» (1680), «Не­сен­ня хрес­та на Гол­го­ту» (1681), що ти­ра­жу­ва­ли­ся ок­ре­ми­ми ес­там­па­ми. Вже то­ді в майс­тра по­ча­ла ут­вер­джу­ва­ти­ся прик­мет­на ри­са твор­чос­ті — тя­жін­ня до ба­га­тос­лів­ної ба­ро­ко­вої опо­від­нос­ті й вод­но­ час ува­га до скру­пу­льоз­ної де­та­лі­за­ції, що про­я­ви­ли­ся у ес­там­пах «Бла­жен­ний Ми­хай­ло Гед­ройць з жи­ті­єм» (1681), «Мо­лит­ва свя­то­го До­мі­ні­ка» (1681), «Свя­тий Іо­анн Зла­то­ уст» (1682), що роз­пов­сюд­жу­ва­ли­ся се­ред на­се­лен­ня. Піс­ля по­вер­нен­ня з Віль­на, знач­но удос­ко­на­лив­ши свою май­стер­ність, Іван Щир­ський ство­рю­вав ве­ли­кі па­не­гі­рич­ ні гра­вю­ри на честь знат­них осіб. Меш­ка­ю­чи у Лю­бе­чі на Чер­ні­гів­щи­ні, Щир­ський ба­га­то тво­рів прис­вя­тив ки­їв­ ським ді­яч ­ ам. В іс­то­рії ки­їв­ської й усі­єї ук­ра­їн­ської гра­фі­ки взір­це­ви­ми за­ли­ша­ють­ся гра­вю­ри Щир­сько­го на честь рек­ то­ра Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії Іо­а­са­фа Кро­ков­сько­го та

ар­хі­ман­дри­та Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри Вар­ ла­а­ма Ясин­сько­го. З обо­ма ци­ми ді­яч ­ а­ми Щир­сько­го пов’язу­ва­ло осо­бис­те зрос­тан­ня в жит­ті: Кро­ков­ський був йо­го нас­тав­ни­ком в Ака­де­мії, а Вар­ла­ам Ясин­ський дав йо­му бла­гос­ло­вен­ня на зас­ну­ван­ня мо­нас­ти­ря в Лю­бе­чі, ігу­ме­ном яко­го він був до 1714 ро­ку. Це міс­то ус­ла­ви­ло­ся тим, що в ньо­му на­ро­ див­ся пре­по­доб­ний Ан­то­ній, один із зас­нов­ ник Ки­єв­ о­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. До кра­щих тво­рів ук­ра­їн­ської гра­фі­ки то­го пе­рі­о­ду на­ле­жить та­кож те­за Щир­сько­го на честь рек­то­ра Ака­де­мії Про­ко­па Ко­ла­чин­ сько­го, що має та­кож наз­ву «Тріум­фаль­не зна­ме­но» (1698). У вер­хній час­ти­ні ком­по­зи­ ції зоб­ра­же­но ко­рог­ву із пос­та­тя­ми апос­то­лів Пет­ра по­се­ре­ди­ні та пре­по­доб­но­го Про­ко­па Де­ка­по­лі­та і ве­ли­ко­му­че­ни­ка Про­ко­па оба­ біч — те­зо­і­ме­ни­тих свя­тих рек­то­ра. Під ко­рог­вою — ар­хі­тек­тур­но дос­то­вір­ний бу­ди­ нок Ки­їв­ської ака­де­мії піс­ля пе­ре­бу­до­ви йо­го геть­ма­ном Іва­ном Ма­зе­пою, а пе­ред бу­дин­ ком під про­во­дом бо­ги­ні Мі­нер­ви — гру­па сту­ден­тів Ака­де­мії у ха­рак­тер­но­му вбран­ні то­го ча­су. В об­ра­ зі Мі­нер­ви зоб­ра­же­но об­ра­но­го 1697 ро­ку рек­то­ром Ки­єв­ о­ Мо­ги­лян­ської ака­де­мії Про­ко­па Ко­ла­чин­сько­го, який спи­ ра­єть­ся на ба­ро­ко­во трак­то­ва­ний ро­до­вий герб Ко­ла­чин­ ських, в яко­му ду­же ла­ко­ніч­ні де­та­лі — акан­то­ве лис­тя, ві­ нець, три стра­у­со­ві пір’їни й ге­раль­дич­ний ро­до­вий знак. Жи­ву­чи у Лю­бе­чі у сво­єм ­ у мо­нас­ти­рі, Щир­ський не по­ли­шав гра­ві­ру­валь­ної па­не­гі­рич­ної пра­ці й ство­рив гра­ вю­ри на честь ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та Вар­ла­а­ма Ясин­сько­ го та ге­не­раль­но­го суд­ді, а по­тім ки­єв­ о­пе­чер­сько­го ар­хі­ ман­дри­та Ме­ле­тія Ву­ях­ е­ви­ча, чер­ні­гів­ських ар­хі­єп ­ ис­ко­пів Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча, Те­о­до­сія Уг­лиць­ко­го, Іва­на Мак­си­мо­ви­ ча та ін. У 1698 ро­ці Щир­ський ство­рив кра­щі свої гра­фіч­ні тво­ ри — цикл ілюс­тра­цій до по­е­ми «Гіп­по­мен Сар­мат­ський», на­писа­ної спод­виж­ни­ком геть­ма­на Іва­на Мазе­пи, ге­не­раль­ ним пи­са­рем Вій­ська Запо­розь­ко­го Пи­ли­пом Ор­ли­ком з на­го­ди од­ру­жен­ня Іва­на Оби­дов­сько­го з Ган­ною Ко­чу­бей, донь­кою ге­не­раль­но­го суд­ді Вій­ська За­по­розь­ко­го Ва­си­ля Ко­чу­бея. Кож­на з чо­ти­рьох час­тин по­е­ми, що ви­да­на ок­ре­ мим ви­дан­ням у лавр­ській дру­кар­ні, від­кри­ва­єть­ся але­го­ рич­ною пів­сто­рін­ко­вою гра­вю­ро­ю­фрон­тис­пі­сом па­не­гі­

Гра­вер Фі­ла­рет. Адам і Єва. Фрагмент.­ Мі­дьо­рит. Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

Іно­кен­тій Щир­ський.­ При­бор­кан­ня монс­тра. ­ Ілюс­тра­ція до кни­ги С. Яворського­ «Ехо го­ло­су во­ла­ю­чо­го в пус­те­лі».­ Дру­кар­ня Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри.­ Мі­дьо­рит. 1689.

619

Іно­кен­тій Щир­ський. Ілюс­тра­ція до кни­ ги І. Орновського «Ба­га­тий сад». ­ Мі­дьо­рит. Друкарня Києво-Печерської лаври 1705.

Іно­кен­тій Щир­ський. Орел ви­хо­вує ор­лят. Ілюс­тра­ція до по­е­ми Пилипа Орлика «Гіп­по­мен сар­мат­ський». Мі­дьо­рит. Друкарня Києво-Печерської лаври. 1698.

620

рич­но­го ха­рак­те­ру. У ма­люн­ках Щир­ський май­стер­но вком­ по­ну­вав ге­раль­ди­ку, зна­ки зо­ді­ак ­ а, але­го­рії та жит­тє­ві де­та­ лі — об­ра­зи кон­крет­них іс­то­рич­них осіб, пей­за­жі, ін­ тер’єри. Се­ред де­та­лей ма­люн­ків — гер­би Оби­дов­ських, Іва­на Ма­зе­пи, щит і геть­ман­ська бу­ла­ва, пей­за­жі з цер­ква­ми та па­ла­ца­ми. Ін­тер’єр трак­то­ва­ний бро­ко­во роз­кіш­но, з ба­гать­ма де­та­ля­ми. У не­бі бур­хли­во клу­бо­чать­ся хма­ри, з яких орел, цеб­то геть­ман Іван Ма­зе­па, спря­мо­вує свій лет у по­хід на Схід, на тур­ків і та­тар, або пус­кає стрі­ли в ос­ман­ ські фор­те­ці. Се­ред чіль­них об­ра­зів гра­вюр — геть­ман Іван Ма­зе­па, Ган­на Ко­чу­бей. За­вер­шу­єть­ся по­е­ма лі­рич­ною сце­ ною «Аму­ри з’єд­ну­ють двоє сер­дець», зоб­раже­ну в роз­кіш­ но­му ба­ро­ко­во­му ін­тер’єрі. Лі­нія в ма­люн­ках чіт­ка й вод­но­ час лег­ка, кон­ту­ри яс­ні й ви­раз­ні, штри­ху­ван­ня рів­но­мір­не й ви­тон­че­не. Од­не сло­во, це справ­жні ви­со­ко­та­ла­но­ви­ті гра­фіч­ні мі­ні­а­тю­ри, ви­рі­ше­ні в ду­сі мі­ні­а­тюр­но­го жи­во­пи­су і вод­но­час на­ді­ле­ні ба­ро­ко­вою жит­тє­ра­діс­ніс­тю, пе­ре­да­ною ви­шу­ка­ни­ми гра­фіч­ни­ми за­со­ба­ми (Сте­по­вик Д. Іван Щир­ ський. — К., 1988). Майс­три до­би Іва­на Ма­зе­пи Д. Га­ля­хов­ський та І. Стрель­ биць­кий та­кож за­ли­ши­ли­ся в іс­то­рії ук­ра­їн­ської гра­фі­ки, хоч біль­шість їх­ніх тво­рів не збе­рег­лася. Да­ни­ло Га­ля­тов­ ський є ав­то­ром ве­ли­кої й прек­рас­ної гра­вю­ри­те­зи, прис­ вя­че­ної Іва­но­ві Ма­зе­пі від Ки­їв­ської ака­де­мії у 1708 ро­ці. В ній геть­ман у ро­ман­тич­ній по­зі сто­їть на по­вен зріст, обі­ пер­шись об свій герб в ото­чен­ні ат­ри­бу­тів сла­ви й чес­нот, уб­ра­ний у бо­йо­ві ша­ти. Це ос­тан­ня по­діб­на гра­вю­ра на честь Ма­зе­пи пе­ред йо­го тра­гіч­ною по­раз­кою у бо­роть­бі за не­за­леж­ність Ук­ра­ї­ни. Іван Стрель­биць­кий ство­рив гра­вю­ру на честь геть­ма­на Пет­ра До­ро­шен­ка та ряд іс­то­рич­них гра­ві­ро­ва­них пор­тре­ тів, зок­ре­ма пор­трет­е­пі­та­фію мит­ро­по­ли­то­ві Вар­ла­а­мо­ві Ясин­сько­му (1707). Загалом роль і зас­лу­га ки­їв­ської гра­фі­ки для ук­ра­їн­ської куль­ту­ри по­ля­гає в пос­тій­но­му звер­тан­ня її твор­ців до за­хід­ но­єв­ро­пей­ських мо­ти­вів та еле­мен­тів, а тим са­мим у прис­ ко­рен­ні шля­ху ук­ра­їн­сько­го об­ра­зот­вор­чо­го мис­тец­тва від ка­но­ніч­но­го тра­ди­ці­он ­ а­ліз­му до бароко, ос­нов­ним чин­ни­ ком яко­го бу­ли на­ці­он ­ аль­ні тра­ди­ції. Ді­яль­ність мит­ро­по­ли­та Пет­ра Мо­ги­ли, Виз­воль­на вій­на 1648–1654 ро­ків під ке­рів­ниц­твом Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, ста­нов­лен­ня Ук­ра­їн­ської ко­заць­кої дер­жа­ви у ті ро­ки, дер­ жа­вот­вор­ча та куль­тур­на по­лі­ти­ка геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пи спра­ви­ли ве­ли­чез­ний вплив на іс­то­рич­ний роз­ви­ток ук­ра­ їн­сько­го на­ро­ду. Твор­чість ху­дож­ни­ків­гра­фі­ків Ук­ра­ї­ни,

зок­ре­ма й Ки­є­ва, прой­ня­та духом виз­воль­ної бо­роть­би, європейськи­ ми де­мок­ра­тич­ни­ми іде­я­ми. Во­на роз­ви­ва­ла­ся в умо­вах кон­со­лі­да­ції прог­ре­сив­них сил ук­ра­їн­сько­го на­ро­ ду, на­ці­он ­ аль­но­го са­мо­ут­вер­джен­ня, по­си­лен­ня опо­ру про­ти та­та­ро­ту­ рець­ких на­пад­ни­ків і поль­сько­шля­ хет­ських, а піз­ні­ше й мос­ков­ських по­не­во­лю­ва­чів. Зрос­тав ін­те­рес до ети­ки, мо­ра­лі, до піз­нан­ня нав­ко­ лиш­ньо­го сві­ту. Це впли­ну­ло на всі ви­ди мис­тец­тва, виз­на­чив­ши йо­го ре­а­ліс­тич­ну тен­ден­цію, на­дав­ши йо­го об­ра­зам щи­рої лю­дя­нос­ті, ве­ли­ чі й уро­чис­тос­ті. Знач­ний вплив на дру­карс­тво, а від­так і на гра­фі­ку, спра­ ви­ло роз­ши­рен­ня ду­хов­них ін­те­ре­сів і за­пи­тів лю­дей то­го ча­су. Про це ми мо­же­мо су­ди­ти, зок­ре­ма, з ка­та­ло­гів ве­ли­ ких біб­лі­о­те­ках, що на­ле­жа­ли нав­чаль­ним зак­ла­дам, мо­нас­ ти­рям та при­ват­ним осо­бам. В них бу­ли кни­ги з різ­них га­лу­зей знань, се­ред яких особ­ли­во час­то зна­хо­ди­мо пра­ці з гу­ма­ні­тар­них на­ук і мис­тец­тва в ні­мець­ких, іта­лій­ських, фран­цузь­ких, гол­ланд­ських, поль­ських ви­дан­нях. Спе­ци­ фі­ка куль­ту­ри в цю до­бу виз­на­ча­лась та­кож і тим, що в сус­ піль­но­му жит­ті знач­но збіль­ши­лась пи­то­ма ва­га ко­заць­ких, місь­ких ре­міс­ни­чих та се­лян­ських мас. Са­ме їх за­пи­ти і ви­мо­ги впли­ну­ли на мит­ців, і зав­дя­ки їм вся куль­ту­ра ста­ ла на­бу­ва­ти де­мок­ра­тич­но­го спря­му­ван­ня. В мис­тец­тво і лі­те­ра­ту­ру дедалі біль­ше вли­ва­ло­ся сві­жих сил, що під­ня­ ли­ся з на­род­них гли­бин. Ді­я­чі цер­кви бу­ли фі­ло­со­фа­ми й пись­мен­ни­ка­ми. Во­ни нес­ли в ду­хов­не жит­тя сус­пільс­тва прос­ві­ти­тель­ські ідеї, гу­ма­нізм. Нап­рик­лад, ар­хі­ман­дрит Ки­ри­ло Тран­кві­лі­он (Став­ро­вець­кий) у збір­ці про­зо­вих тво­рів і вір­шів «Пер­ло мно­го­цін­не» та в кни­зі «Зер­ца­ло бо­гос­ло­вія» од­ним із пер­ших в ук­ра­їн­ській куль­ту­рі вис­ту­ пав за не­об­хід­ність ос­мис­лен­ня й зас­во­єн­ня но­віт­ніх здо­ бут­ків за­хід­ної куль­ту­ри. Здат­ність лю­ди­ни на­со­лод­жу­ва­ ти­ся кра­сою сві­ту, на йо­го дум­ку, є най­ви­щим да­рун­ком, який лю­ди­на має роз­ви­ва­ти в со­бі, а ма­те­рі­аль­ний ста­ток, ство­ре­ний пра­цею влас­них рук зав­дя­ки «ху­до­жес­тву» чи «зем­ле­дѢльс­тву» ціл­ком вип­рав­да­ний з мо­раль­ної точ­ки зо­ру. А ви­хо­ва­нець Ки­є­во­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії Те­о­фан Про­ко­по­вич за­хи­щав і по­ши­рю­вав на­у­ко­ві те­о­рії Га­лі­лея і Ко­пер­ни­ка. Та­кі гу­ма­ніс­тич­ні іде­а­ли, на­род­же­ні в сті­нах

Не­ві­до­мий гра­вер. ­ Ака­де­міч­на те­за на честь ­ Й. Кроковського із зображенням Братського монастиря, ­ академії та її студентів. Фрагмент. ­ Мідьорит. Ки­їв. 1713.

Обк­ла­дин­ка ка­лен­да­ря на 1827 рік ­ із зоб­ра­жен­ням Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. ­ Гра­вю­ра на ме­та­лі. Ки­їв. XVІІІ ст.

621

Авер­кій Ко­зач­ків­ський. Знят­тя з хрес­та. Мі­дьо­рит. Ки­їв. 1726.

Гра­ві­ро­ва­на рам­ка для обк­ла­дин­ки кни­ ги. Гра­вю­ра на ме­та­лі. Ки­єв­ о­Пе­чер­ська лав­ра. ХV­ІІ­ І ст.

622

Ки­їв­ської ака­де­мії, май­же пів­то­ра сто­літ­тя бу­ли етич­ни­ми до­ро­гов­ка­за­ми і твор­чос­ті ук­ра­їн­ських ху­дож­ни­ків. Ука­зом Пет­ра I від 5 жов­тня 1720 р. Ки­єв­ о­Пе­чер­ській дру­кар­ні бу­ло за­бо­ро­не­но дру­ку­ва­ти будь­як ­ і кни­ги, крім бо­го­служ­бо­вих, але і їх на­ле­жа­ло «для со­вер­шен­но­го сог­ла­ сия с Ве­ли­ко­ро­сий­ски­ми справ­лять преж­де пе­ча­ти …да­бы ни­ка­кой роз­ни и осо­бо­го на­ре­чия во оных не бы­ло». Ос­кіль­ ки за­бо­ро­на 1720 ро­ку не тор­ка­ла­ся ху­дож­ньо­го оз­доб­лен­ня, ки­їв­ські та чер­ні­гів­ські гра­ве­ри зна­хо­ди­ли мож­ли­вість роз­ ви­ва­ти своє мис­тец­тво. У 50х ро­ках ХVІ­ІІ сто­літ­тя в Ук­ра­ї­ні по­чи­на­єть­ся за­вер­шаль­ний етап у роз­вит­ку сти­лю ба­ро­ко. На той час Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ська ака­де­мія по­ча­ла втра­ча­ти роль справ­жньої al­ma ma­ter для ду­хов­но­го зрос­тан­ня ук­ра­ їн­ців і стала су­то ре­лі­гій­ним зак­ла­дом (1816 ро­ку її бу­ло зак­ ри­то, а то­го ж ро­ку пе­рет­во­ре­но на ду­хов­ну се­мі­на­рію). А 1754 ро­ку бу­ло ска­со­ва­но геть­манс­тво й ос­тан­ній геть­ман Ук­ра­ї­ни Ки­ри­ло Ро­зу­мов­ський, що мрі­яв ство­ри­ти в Ба­ту­ ри­ні но­вий ви­щий нав­чаль­ний зак­лад, за­ли­шив­ся до­жи­ва­ ти ві­ку в ос­тан­ній ук­ра­їн­ській сто­ли­ці, пе­ре­жив­ши ос­та­точ­ не зни­щен­ня прав і воль­нос­тей ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду, зруй­ ну­ван­ня Сі­чі й зап­ро­вад­жен­ня крі­пац­тва. А чи­ма­ло ук­ра­їн­ ських ху­дож­ни­ків, та­ких, як А. Ло­сен­ко, В. Бо­ро­ви­ков­ський, пе­ре­би­ра­ють­ся до Мос­кви й Пе­тер­бур­га, ста­ють зас­нов­ни­ ка­ми Пе­тер­бур­зької ака­де­мії мис­тец­тва. Се­ред гра­ве­рів, які ви­ї­ха­ли до Мос­кви, най­виз­нач­ні­ши­ми бу­ли Гри­го­рій Топ­че­ гор­ський та Ми­хай­ло Кар­нов­ський. Ми­хай­ло Кар­нов­ський, май­стер гра­вюр ре­лі­гій­но­го зміс­ту та але­го­рич­них ком­по­ зи­цій, у Мос­кві ви­ко­ну­вав те­зи­па­не­гі­ри­ки Пет­ру І, Сте­фа­ но­ві Явор­сько­му, що став од­ним із ке­рів­ни­ків Ро­сій­ської Цер­кви, а та­кож ілюс­тра­ції та фор­ти для кни­жок, зок­ре­ма фор­ту до під­руч­ни­ка з ариф­ме­ти­ки та­кож ук­ра­їн­ця Леонтія Маг­ніць­ко­го. Гри­го­рій Топ­че­гор­ський нав­чав­ся гра­ві­ру­ валь­но­го мис­тец­тва в Амс­тер­да­мі, а звід­ти у 1697 ро­ці був зап­ро­ше­ний до Мос­кви. В Мос­кві він ілюс­тру­вав кни­ги й те­зи­па­не­гі­ри­ки. Особ­ли­во всла­вив­ся він ве­ли­чез­ним гра­ фіч­ним па­не­гі­ри­ком Пет­ро­ві І, а та­кож те­зи­сом із пор­тре­ том по­е­та Дмит­ра Кан­те­ми­ра. Ки­їв­ська лавр­ська дру­кар­ня, нав­ко­ло якої пів­то­ра сто­літ­ тя від дня її зас­ну­ван­ня зо­се­ред­жу­ва­ли­ся мис­тець­кі си­ли Ки­єв­ а, з 1689 ро­ку бу­ла під­по­ряд­ко­ва­на ду­хов­ній вла­ді Мос­ ков­сько­го пат­рі­ар­ха­ту за­мість Кон­стан­ти­но­поль­сько­го, як це бу­ло ра­ні­ше. Внас­лі­док цьо­го мос­ков­ське са­мо­дер­жав­ ство усі­ля­ко об­ме­жу­ва­ло ви­дан­ня книг світ­сько­го ха­рак­те­ру та ще й ук­ра­їн­ською мо­вою. Унас­лі­док по­же­жі 1718 ро­ку дру­ кар­ня ду­же пос­траж­да­ла: во­гонь зни­щив усі шриф­ти, вер­

ста­ти, гра­вер­ські інс­тру­мен­ти, гра­ві­ро­ва­ні дош­ки ба­га­тьох дав­ніх ви­дань. Зго­рі­ла й мо­нас­тир­ська риз­ни­ця, в якій бу­ло чи­ма­ло уні­каль­них ки­їв­ських ста­род­ру­ків та ру­ко­пис­них книг. Ли­ше в 20ті ро­ки ви­хід книг бу­ло від­нов­ле­но й вий­ шли «Трі­одь цвіт­на», «Ка­лен­дар или мі­ся­цес­лов», «Мо­лит­ вос­лов», «Ка­мінь ві­ри» Сте­фа­на Явор­сько­го та ін. У 1760 ро­ці на за­мов­лен­ня лу­бен­ської пол­ко­вої кан­це­ля­рії дру­кар­ ня ви­да­ла дві ти­ся­чі бук­ва­рів для нав­чан­ня ді­тей ко­за­ків.

15 бе­рез­ня 1787 ро­ку Ка­те­ри­на ІІ у сво­єм ­ у рес­крип­ті на ім’я ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та Са­муїла Мис­лив­сько­го на­ка­за­ ла зас­ну­ва­ти при Ки­їв­ській ака­де­мії ци­віль­ну дру­кар­ню, роз­міс­тив­ши її при лавр­ській дру­кар­ні із зас­те­ре­жен­ням, «что­бы тут не бы­ли из­да­ва­е­мы кни­ги, про­тив­ные пра­вос­ лав­ной ве­ре на­шей или на­пол­нен­ные не­ле­пы­ми заб­луж­де­ ня­ми». Яс­на річ, «не­ле­пы­ми заб­луж­де­ни­ям ­ и» бу­ло все, що сто­су­ва­ло­ся ук­ра­їн­ської історії. Так при Лав­рі ви­ник­ло дру­ ге ви­дав­ниц­тво, а сла­ва і зна­чен­ня пер­шої ки­їв­ської дру­кар­ ні по­ча­ла зга­са­ти. 1789 ро­ку у Ки­єв­ і став­ся зем­лет­рус, від яко­го пос­траж­дав бу­ди­нок дру­кар­ні, при цьо­му бу­ли пош­ код­же­ні гра­вер­ські дош­ки, які нес­ли в со­бі ін­фор­ма­цію про твор­чість ба­га­тьох ки­їв­ських гра­ве­рів. В ево­лю­ції ху­дож­ньої куль­ту­ри Ки­єв­ а ці­єї до­би по­єд­ну­ ють­ся ре­не­сан­сні й ба­рокко­ві ес­те­тич­ні за­са­ди. Звер­нен­ня до над­бань єв­ро­пей­сько­го мис­тец­тва тих ча­сів ки­їв­ськи­ми гра­ве­ра­ми зов­сім не оз­на­чали, що са­мо­бут­ність на­ці­он ­ аль­ ної куль­ту­ри за­ли­ши­ла­ся по­за їх­ньою ува­гою. Но­ві зна­хід­ки да­ва­ли мит­цям мож­ли­вість вис­лов­лю­ва­ти ви­со­кі й прог­ре­ сив­ні ідеї — зве­ли­чу­ва­ти бать­ків­щи­ну, на­ці­о­наль­ну гор­ дість, під­но­си­ти етич­ну й мо­раль­ну са­мо­цін­ність люд­ської осо­бис­тос­ті. Ці ідеї бу­ли близь­кі й зро­зу­мі­лі на­ро­ду, що й зу­мо­ви­ло по­ши­рен­ня се­ред мит­ців но­вих мис­тець­ких сти­ лів і технік. На тлі за­галь­но­єв­ро­пей­сько­го мис­тец­тва ук­ра­ їн­ські гра­ве­ри з влас­ти­вою їх­нім тво­рам ре­не­сан­сною ве­лич­ною уро­чис­тіс­тю, рів­но­ва­гою й гар­мо­ні­єю, а піз­ні­ше ба­ро­ко­вою ди­на­мі­кою склад­них ком­по­зи­цій, вигадливою грою світ­ло­ті­ні, пиш­ніс­тю ар­хі­тек­тур­но­ор­на­мен­таль­них оз­доб, але­го­рич­ніс­тю, сим­во­лі­кою, екс­пре­сі­єю об­ра­зів, фоль­клор­ною без­по­се­ред­ніс­тю ска­за­ли своє ва­го­ме сло­во й за­ли­ши­ли­ся яск­ра­вою сто­рін­кою в іс­то­рії не тіль­ки ук­ра­їн­ сько­го, а й усьо­го єв­ро­пей­сько­го мис­тец­тва.

Авер­кій Ко­зач­ків­ський. Свя­тий апос­тол Лу­ка. Мі­дьо­рит. Ки­їв. ХV­ІІ­ І ст.

Авер­кій Ко­зач­ків­ський. Свя­тий апос­тол Іо­анн. Мі­дьо­рит. ХV­ІІ­ І ст.

623

ЛІТЕРАТУРА

Ро­вин­ский Д. А. Под­роб­ный сло­варь рус­ских гра­ве­ров ХVI–ХIХ ве­ков, т. 1. СПб., 1895; Соб­ко Н. П. Сло­варь рус­ских ху­дож­ни­ков, т. 2, вип. 1. СПб., 1895; Го­лу­бець М. Ук­ра­їн­ське ма­лярс­тво під пок­ро­вом став­ро­пі­гії. Львів., 1920; Крип’яке­вич І. При­чин­ки до слов­ни­ка ук­ра­їн­ських гра­ве­рів. «Біб­лі­о­ло­гіч­ні віс­ ті», 1926, № 4; По­пов П. Ма­те­рі­а­ли до слов­ни­ка ук­ра­їн­ських гра­ве­рів. К., 1926; Сі­чин­ський В. Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го гра­верс­тва XVI–XVI­II ст. Львів, 1937; Іс­то­рія ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тва, т. 2. К., 1967; За­пас­ко Я. М. Мис­тец­тво кни­ги на Ук­ра­ї­ні в ХVI–ХVI­II ст. Львів, 1971; Сте­по­вик Д. В. Ук­ра­їн­ська гра­фі­ка ХVI–ХVI­II ст. К., 1982; Са­ко­вич А. Г. Биб­лия Илии. Ки­ев, 1645–1649. «Па­но­ра­ма ис­кусств», 1983, вып. 6; Лог­вин Г. З гли­бин. К., 1990; Юр­чи­шин О. В. Гра­вер Іл­ля у міс­теч­ку Ко­би­ці. «Ук­ра­їн­ське мис­тец­твоз­навс­ тво», 1993, вип. 1; Фо­мен­ко В. М. «Па­те­рик Пе­чер­ський» у де­ре­во­рі­зах Ілії та Про­ко­пія. «Ук­ра­їн­ ське мис­тец­твоз­навс­тво», 1993, вип. 1.

624

АРХІТЕКТУРА КИЄВА XVII–XVIII ст.

За­лиш­ки люд­ських по­се­лень на те­ри­то­рії су­час­но­го Ки­єв­ а свід­чать, що жит­тя іс­ну­ва­ло на кру­чах по­над Дніп­ром ще в пе­рі­од кам’яно­го ві­ку: май­же 40–10 ти­сяч ро­ків то­му до н. е. Сто­ян­ки дав­ньої лю­ди­ни ви­яв­ле­но на По­до­лі, у Про­та­со­во­му яру, на Со­лом’ян­ці, Сов­ках, Обо­ло­ні, Прі­ор­ці, Ли­сій го­рі, на ву­ли­ці Ярос­ла­вів Вал та в ін­ших міс­цях. А без­по­се­ред­ні­ми пред­ка­ми дав­ніх слов’ян, які зас­ну­ва­ли Ки­їв, бу­ли пред­став­ни­ки так зва­ної за­ру­би­нець­ кокор­чу­ват­ської куль­ту­ри (ІІІ ст. до н. е. — І–ІІ ст. н. е.), пам’ят­ки якої ви­яв­ ле­но в ра­йо­ні се­ли­ща Кор­чу­ва­то­го. На­се­лен­ня пе­рі­о­ду ене­о­лі­ту (мід­но­го ві­ку) бу­ло но­сі­єм три­піль­ської куль­ту­ри (ІV — по­ча­ток ІІІ тис. до н. е.). Утім, сьо­год­ні по­бу­тує дум­ка, не­мов­би вік Ки­єв­ а — 1500 ро­ків, що вип­ли­ває зі зна­хі­док на Зам­ко­вій го­рі ві­за­тій­ських мо­нет ім­пе­ра­то­рів Анас­та­сія (491– 418) та Юс­ти­ніяа­на (527–565), тоб­то кін­цем V і пер­шою по­ло­ви­ною VІ ст. н. е. Та­ка дум­ка ут­вер­ди­ла­ся в ра­дян­ській іс­то­рі­ог­ра­фії, кот­ра особ­ли­во пиль­ну­ва­ла, щоб (бо­ро­ни Бо­же!) іс­то­рія міс­та як «ко­лис­ки» трьох брат­ніх на­ро­дів, а не влас­не ук­ра­їн­сько­го, бу­ла б хоч на де­ся­ти­річ­чя біль­шою. А тим ча­сом, на по­чат­ку но­вої ери міс­це­ве на­се­лен­ня під­три­му­ва­ло тор­го­вель­ні зв’яз­ки з Рим­ською ім­пе­рі­єю, що під­твер­джу­ють зна­хід­ки рим­ських мо­нет та скар­бів ІІ–ІV ст. У се­ре­ди­ні І тис. до н. е. на­се­лен­ня, що жи­ло на ки­їв­ській те­ри­то­рії, тор­гу­ва­ло зі скита­ми та ан­тич­ни­ми дер­жа­ва­ми Пів­ніч­но­го При­ чор­но­мор’я. З ча­сом Ки­є­ву під­по­ряд­ку­ва­ли­ся всі схід­нос­лов’янсь­кі пле­ме­на і з ІХ ст. він як сто­ли­ця Дав­ньо­русь­кої дер­жа­ви став знач­ним по­лі­тич­ним, тор­го­во­е­ко­но­міч­ним і культурним цен­тром Єв­ро­пи. І хоч пер­ша да­то­ва­на лі­то­пис­на згад­ка про міс­то при­па­дає на 862 р., по­за­ як по­ки що не ви­яв­ле­но ра­ні­шої, су­час­ні на­у­ко­ві дос­лід­жен­ня, що здій­сню­ ють­ся вже без ози­ран­ня на не­дав­ню ім­пер­ську іс­то­рію Ки­єв­ а як «ко­лис­ки» трьох брат­ніх на­ро­дів, уже пе­ре­кон­ли­во до­во­дять, що вік міс­та знач­но біль­ ший (Ки­їв. Кн. 1, ч. 1 // Звід пам’яток іс­то­рії та куль­ту­ри Ук­ра­ї­ни. — К., 1999. — С. 2). Ки­їв мав ши­ро­кі зов­ніш­ньо­по­лі­тич­ні та еко­но­міч­ні зв’яз­ки зав­дя­ки то­му, що че­рез міс­то про­хо­ди­ли важ­ли­ві тор­го­вельні шля­хи — «грець­кий», або «із ва­ряг у гре­ки», з Єв­ро­пи в Азію. Еко­но­міч­но­му зрос­тан­ню міс­та спри­ял ­о ви­гід­не роз­та­шу­ван­ня на бе­ре­зі суд­ноп­лав­но­го Дніп­ра, яким кур­су­ва­ли тор­го­вельні суд­на з усіх­у­сюд. Знач­ним пош­тов­хом до еко­но­міч­но­го зрос­ тан­ня був роз­ви­ток різ­но­ма­ніт­них ре­ме­сел. Сто­літ­тя за сто­літ­тям ки­їв­ські во­ло­да­рі під­по­ряд­ко­ву­ва­ли сво­їй вла­ді пле­ме­на, що жи­ли по бе­ре­гах Дес­ни, Прип’яті, Со­жі, Окої, Ні­ма­ну, За­хід­ної Дві­ни, За­хід­но­го Бу­гу й Дніс­тра й

625

Бу­дів­ниц­тво Ки­єв­ а за Ярос­ла­ва Муд­ро­ го. Мі­ні­а­тю­ра з Рад­ зиви­лів­сько­го лі­то­ пи­су. Ко­пія XV ст. з ори­гі­на­лу XII–XI­II ст.

626

ут­вер­джу­ва­ли Ки­їв як сто­ли­цю дер­жа­ви. Те­ри­то­рія ста­ро­дав­ньо­го Ки­єв­ а го­лов­ ним чи­ном сфор­му­ва­ла­ся на ви­со­ко­му пра­ во­му бе­ре­зі Дніп­ра, на бе­ре­гах рі­чок По­чай­на, Клов, Ли­бідь, на пра­во­бе­реж­них прид­ніп­ро­вих го­рах — Ста­ро­ки­їв­ській, Ди­тин­ці, Зам­ко­вій, Ще­ка­ви­ці, Ли­сій, Зві­ ри­нець­кій, Пе­чер­ській, роз­ді­ле­них яра­ми та уро­чи­ща­ми. То­му здав­на міс­то ма­ло декіль­ка зв’яза­них між со­бою цен­трів, кот­ рі з лі­во­го бе­ре­га Дніп­ра справ­ля­ли вра­ жен­ня ма­льов­ни­чої ар­хі­тек­тур­ної па­но­ра­ ми. Син ки­їв­сько­го кня­зя Свя­тос­ла­ва Воло­ди­мир Свя­тос­ла­во­вич (?–1015) здо­був Ки­їв 978 р. за до­по­мо­гою ва­рязь­кої дру­жи­ни. Са­ме на йо­го час при­ па­дає ос­та­точ­не об’єд­нан­ня нав­ко­ло Ки­єв­ а всіх схід­нос­лов’янсь­ких зе­мель і со­ю­зів пле­мен й ут­вер­джен­ня мо­гут­ньої Ру­си­Ук­ра­ї­ни. Спер­шу Во­ло­ди­ мир на­ма­гав­ся ре­фор­му­ва­ти слов’янсь­ке язич­ниц­тво, про­го­ло­сив­ши Пе­ру­ на го­лов­ним бо­гом. На го­рі, по­за кня­жим дво­ром, він пос­та­вив но­вий язич­ ниць­кий храм з ку­ми­ра­ми. По­чав ук­ріп­лю­ва­ти ста­ру фор­те­цю й роз­ши­рю­ ва­ти центр міс­та, який ото­чив мо­гут­нім зем­ля­ним ва­лом із ду­бо­ви­ми за­бо­ ро­ла­ми. Вал зав­виш­ки по­над 30 мет­рів з трьо­ма бра­ма­ми й під­йом­ни­ми мос­та­ми по­чи­нав­ся від пів­ніч­но­го вис­ту­пу Ста­ро­ки­їв­ської го­ри й про­хо­див по­над схи­ла­ми до яру, де ни­ні йде лі­нія фу­ні­ку­ле­ру. Звід­ти по­вер­тав і про­ хо­див уз­довж Ве­ли­кої Жи­то­мир­ської ву­ли­ці до пе­ре­ти­ну її з Во­ло­ди­мир­ ською й ішов до Гон­чар­но­го яру, а да­лі — до Ста­ро­ки­їв­ської го­ри. Про­те нев­дов­зі князь, зне­ві­рив­шись у пра­дав­ній ві­рі, 988 р. зап­ро­ва­див хрис­ти­ янс­тво як кон­со­лі­ду­ю­чу для біль­шос­ті то­го­час­них єв­ро­пей­ських дер­жав ві­ру й ох­рес­тив ки­ян. Від­то­ді, піс­ля зни­щен­ня язич­ниць­ких ка­пищ та ідо­ лів, по­ча­ла­ся ін­тен­сив­на за­бу­до­ва Ки­єв­ а хра­ма­ми, мо­нас­ти­ря­ми й цер­ква­ ми. У 989–996 рр. у Вер­хньо­му міс­ті ви­ріс гран­ді­оз­ний ка­фед­раль­ний храм — Де­ся­тин­на цер­ква. Не­по­да­лік пос­та­ли кня­жі па­ла­ци — схід­ний, пів­ден­ ний і за­хід­ний, з’яви­ли­ся спо­ру­ди ба­га­тих ки­ян, куп­ців, дру­жин­ни­ків. Із Во­ло­ди­мир­ської гір­ки пролягав уз­віз на По­діл, де жи­ли ре­міс­ни­ки й зу­пи­ня­ли­ся куп­ці з усьо­го сві­ту — гре­ки, ара­би, ве­не­цій­ці, хо­за­ри, геб­реї, ля­хи, вір­ме­ни та ін. Єпис­коп ні­мець­ко­го міс­та Мер­зер­бур­га Тіт­мар у сво­їй «Хро­ні­ці» (1012–1018) зі слів ні­мець­ких най­ман­ців на служ­бі кня­зя Бо­лес­ла­ ва, що до­по­ма­гав в од­но­му з по­хо­дів ки­їв­сько­му кня­зю Свя­то­пол­ко­ві, пи­ше про Ки­їв 1017 р. як про «сто­ли­цю ко­ро­лівс­тва, ве­ли­ке міс­то, в яко­му по­над 400 цер­ков, 8 рин­ків, нез­лі­чен­на кіль­кість меш­кан­ців». За кня­зю­ван­ня Ярос­ла­ва Муд­ро­го (1019–1054) Ки­їв де­да­лі роз­ши­рю­вав­ся, з’яви­ло­ся ве­ли­ке міс­то Ярос­ла­ва, до яко­го йшла до­ро­га че­рез гран­ді­оз­ні Зо­ло­ті во­ро­та, зве­де­ні на взі­рець цар­го­род­ських або єру­са­лим­ських. Зо­ло­ті во­ро­та ма­ли у вер­хній час­ти­ні цер­кву на честь Бла­го­ві­щен­ня Бо­го­ро­ди­ці. Ки­їв­ський мит­ро­по­лит Іла­рі­он, пер­ший ки­ян ­ ин на цій по­са­ді (до­ти бу­ли вик­люч­но гре­ки), у сво­єм ­ у тво­рі «Сло­во про за­кон і бла­го­дать Гос­по­да

на­шо­го Ісу­са Хрис­та» пи­сав: «Ярос­лав ство­рив цер­кву вго­рі Ве­ли­ких во­ріт в ім’я Бла­го­ві­щен­ня, щоб те при­ві­тан­ня, з яким ян­гол звер­нув­ся до Пріс­но­ді­ви, звер­ну­ло­ся до міс­та: “Ра­дуй­ся, бла­го­вір­ний гра­де, Гос­подь з то­бою”». З міс­том Во­ло­ди­ми­ра но­ве міс­то спо­лу­ча­ло­ся че­рез Со­фій­ ські во­ро­та. У ра­йо­ні Львів­ської пло­щі сто­ял ­ и за­хід­ні во­ро­та міс­та — так зва­ні Львів­ські. У кін­ці Ко­зи­но­го бо­ло­та на Хре­ ща­ти­ку, де те­пер Май­дан Не­за­леж­нос­ті, бу­ли Ляд­ські во­ро­та. Ярос­лав Муд­рий збу­ду­вав у цен­трі сво­го міс­та ве­лич­ний го­лов­ний мит­ро­по­ли­чий храм Свя­тої Со­фії, що став гро­мад­ сько­по­лі­тич­ним і куль­тур­ним цен­тром дер­жа­ви. У ньо­му від­ бу­ва­ли­ся це­ре­мо­нії «по­сад­жен­ня» пос­лів, від­бу­ва­ло­ся лі­то­ пи­сан­ня та пра­цю­ва­ла ство­ре­на кня­зем Ярос­ла­вом біб­лі­от­ е­ ка. Та­кож Ярос­лав Муд­рий збу­ду­вав Ге­ор­гі­їв­ський та Іри­нин­ ський мо­нас­ти­рі, наз­ва­ні так на честь пат­ро­нів Ярос­ла­ва (хрис­ти­ян­ське ім’я Ге­ор­гій) та йо­го дру­жи­ни Ін­ді­гер­ди (Іри­ни). Цер­ква св. Іри­ни, що сто­ял ­ а на ро­зі ву­лиць Во­ло­ди­мир­ської та Іри­нин­ської, бу­ла оз­доб­ле­на фрес­ко­вим та мо­за­їч­ним роз­пи­сом, ко­ло­на­ми з різь­бле­ни­ми ка­пі­те­ля­ми й ши­фер­ни­ми пли­та­ми. Ге­ор­гі­їв­ська цер­ква бу­ла на пе­рех­рес­ті Зо­ло­то­во­ріт­ської та Рей­ тар­ської ву­лиць і Ге­ор­гі­їв­сько­го про­вул­ку, не­по­да­лік уп­рав­лін­ня при­кор­ дон­ної служ­би Ук­ра­ї­ни, де те­пер сто­їть кін­ний пам’ят­ник ко­за­ко­ві­при­кор­ дон­ни­ку. У ХVІ­ІІ ст. на міс­ті зруй­но­ва­но­го під час на­шес­тя орд Ба­тия хра­му зве­ли но­вий, але у 1930х ро­ках йо­го спіт­ка­ла та­ка ж до­ля. Офі­цій­на ре­зи­ ден­ція кня­зя міс­ти­ла­ся в міс­ті Во­ло­ди­ми­ра, а з кін­ця Х ст. іс­ну­ва­ла ре­зи­ден­ ція й у се­лі Бе­рес­то­во­му, де по­мер Во­ло­ди­мир Свя­тос­ла­во­вич. Там по­ряд з кня­жи­ми па­ла­та­ми сто­я­ла цер­ква Свя­тих Апос­то­лів, прес­ві­те­ром у ній був май­бут­ній ки­їв­ський мит­ро­по­лит, пись­мен­ник Іла­рі­он. Поб­ли­зу кня­жо­го па­ла­цу в се­лі Бе­рес­то­во­му зна­хо­див­ся Спась­кий мо­нас­тир із хра­мом Спа­са, який збу­ду­вав князь­свя­ти­тель Во­ло­ди­мир. Ярос­ла­во­ве міс­то ото­чив мо­гут­ній вал, що по­чи­нав­ся від міс­та Во­ло­ди­ ми­ра, про­хо­див над схи­ла­ми Ми­хай­лів­ської го­ри, по ву­ли­ці Кос­тьоль­ній ішов до Май­да­ну Не­за­леж­нос­ті й по­тім уз­довж Ма­лої Під­валь­ної схо­див до Зо­ло­тих во­ріт і вздовж ву­ли­ці Ярос­ла­вів Вал ви­хо­див на Львів­ську пло­щу, звід­ки уз­довж Ве­ли­кої Жи­то­мир­ської прос­тя­гав­ся аж до міс­та Во­ло­ди­ми­ра. До Ярос­ла­во­во­го міс­та мож­на бу­ло пот­ра­пи­ти че­рез троє во­ріт: Ляд­ські, Зо­ло­ті та Жи­дів­ські. Мит­ро­по­ли­ча са­ди­ба у Со­фії Ки­їв­ській у 30–40х ро­ках ІІ ст. бу­ла об­не­се­на ви­со­ким му­ром. Поб­ли­зу Іри­нин­ської цер­кви знай­де­но реш­тки фун­да­мен­тів ве­ли­ко­го му­ро­ва­но­го па­ла­цу. За Ярос­ла­ва 1051 р. по­ча­ли під­ні­ма­ти­ся спо­ру­ди од­но­го з най­дав­ні­ших ук­ра­їн­ських мо­нас­ти­рів — Пе­чер­сько­го з ве­ли­ким Ус­пен­ським со­бо­ром. У 1060ті ро­ки за кня­зів Ізяс­ла­ва, Свя­тос­ла­ва та Все­во­ло­да, які по чер­зі по­сі­ да­ли ки­їв­ський стіл, у Вер­хньо­му міс­ті з’явив­ся Дмит­рів­ський мо­нас­тир, що піз­ні­ше роз­ріс­ся й приб­рав наз­ву Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го із зо­ло­то­ бан­ною Ми­хай­лів­ською цер­квою, тра­пез­ною, ке­лі­ям ­ и та ін­ши­ми мо­нас­ тир­ськи­ми спо­ру­да­ми. У міс­ті Во­ло­ди­ми­ра нап­ри­кін­ці ХІ — на по­чат­ку

Руїни Золотих воріт. ­ Малюнок А. ван Вестерфельда, 1651

627

Руїни Десятинної церкви.­ Малюнок А. ван Вестерфельда. 1651.

Час­ти­на Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри, це­рк­ва Спа­са на Бе­рес­то­во­му та Ми­кіль­ський мо­нас­тир, Софійський та Михайлівський собори. Дереворит з кни­ги А. Каль­но­ фой­сько­го «Те­ра­ту­ргима». 1638.

628

ХІІ ст. зве­ли ан­сам­блі мо­нас­ти­рів свя­тих Анд­рія (1086–1131) та Фе­до­ра. Ос­тан­ній, як те­пер дос­лід­же­но, іс­ну­вав на те­ри­ то­рії бу­дин­ків № 7 і 9 на Во­ло­ди­мир­ській ву­ли­ці. У 1183 р. у міс­ті Ярос­ла­ва, на те­ри­то­рії йо­го дво­ру, зве­ли за­мість де­рев’яної цер­кви ча­су Во­ло­ди­ми­ра му­ро­ва­ну свя­то­го Ва­си­ ля, ві­до­му те­пер як Трьох­свя­ти­тель­ська (зна­хо­ди­ла­ся під пів­ніч­ним кри­лом бу­дів­лі Мі­ніс­терс­тва за­кор­дон­них справ, на ву­ли­ці Де­ся­тин­ній, 2; зруй­но­ва­на в 1930х рр.). У ста­ро­дав­ньо­му уро­чи­щі Ви­ду­би­чі у 1070–1077 рр. бу­ла літ­ня ре­зи­ден­ція — Крас­ний двір ки­їв­сько­го кня­зя Все­во­ло­ да Ярос­ла­ви­ча, який і зас­ну­вав там Ви­ду­биць­кий мо­нас­тир із Ми­хай­лів­ським со­бо­ром, що збе­ріг­ся й до­ни­ні. В уро­чи­щі До­ро­го­жи­чі в се­ре­ди­ні ХІІ ст. чер­ні­гів­ські кня­зі Оль­го­ви­чі спо­ру­ди­ли храм ро­до­во­го мо­нас­ти­ря з Ки­ри­лів­ською цер­ квою, де бу­ла кня­зів­ська уси­паль­ни­ця. Са­ме в ній бу­ло по­хо­ ва­но 1194 р. кня­зя Свя­тос­ла­ва Все­во­ло­до­ви­ча, про яко­го йдеть­ся у «Сло­ві про Іго­рів по­хід». З міс­та Во­ло­ди­ми­ра йшов уз­віз до ки­їв­сько­го По­до­лу — Ниж­ньо­го міс­та, де у кня­зів­ські ча­си, крім ки­ян — ре­міс­ни­ ків, мі­щан різ­них про­шар­ків, зна­хо­ди­ли при­ту­лок ара­би, ве­не­цій­ці, хо­за­ри, нім­ці, по­ля­ки, геб­реї та вір­ме­ни, що ма­ли ок­ре­мий квар­тал. На По­до­лі містився ге­ну­езь­кий тор­го­вий двір, бу­ли свої ук­ріп­лен­ня, у цен­трі Ниж­ньо­го міс­та — слав­ ноз­віс­не «Тор­го­ви­ще», на яко­му, як і на Ба­би­но­му Тор­жку у Вер­хньо­му міс­ті, йшла жва­ва тор­гів­ля. Ок­рім то­го, на «Тор­го­ви­щі» від­бу­ва­ли­ся ще й все­на­род­не ві­че. Не­по­да­лік бу­ли й цер­ква Пи­ро­го­щі Бо­жої ма­те­рі (1131–1135), хра­ми свя­ тих Ми­хай­ла та Бо­ри­са і Глі­ба. У пе­рі­од Ли­тов­сько­го кня­ зівс­тва По­діл за­се­ля­ли ви­нят­ко­во ук­ра­їн­ці, які не доз­во­ля­ли там тор­гу­ва­ти іно­зем­цям. На Ко­пи­ре­во­му кін­ці під міс­том Во­ло­ди­ми­ра й по­над По­до­лом у 1073–1076 рр. за Свя­тос­ла­ва Ярос­ла­ви­ча стояв мо­нас­тир св. Си­ме­о­на з му­ро­ва­ни­ми цер­ква­ми поб­ли­зу ни­ніш­ньої На­ці­о­наль­ної ака­де­мії об­ра­зот­вор­чо­го мис­тец­ тва і ар­хі­те­ту­ри на вул. Смир­но­ва­Лас­точ­кі­на. Та­кож поб­ли­ зу лі­кар­ні для вче­них і Нес­те­рів­сько­го про­вул­ку, 9 бу­ло дві хра­мо­ві спо­ру­ди, про які те­пер ма­ло що ві­до­мо. Ни­ні ар­хе­о­ ло­ги твердять, що нав­ко­ло Ко­пи­ре­во­го кін­ця іс­ну­ва­ли по­туж­ні ук­ріп­лен­ня. У ко­заць­ку до­бу не­по­да­лік По­до­лу й Ки­ри­лів­сько­го мо­нас­ти­ря з’яви­ли­ся ко­заць­кі по­се­лен­ня — ку­ре­ні (тепер Ку­ре­нів­ка). Та­ким був Ки­їв до по­чат­ку між­кня­зів­ських усо­биць і роз­ дроб­лен­ня Ки­їв­ської дер­жа­ви, що по­ча­ло­ся з се­ре­ди­ни ХІ ст. й тим­ча­со­во при­пи­ни­ло­ся за Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха аж до

Кра­єв­ ид По­до­лу ­ з Ки­їв­ським братс­ твом, до­мі­ні­кан­ським ­ і бер­нар­дин­ським ­ мо­нас­ти­ря­ми. ­ Ма­лю­нок ­ А. ван Вес­тер­фель­да. Фрагмент. 1651.

йо­го смер­ті 1125 р. У се­ре­ди­ні ХІІ ст. Ки­їв­ська Русь роз­па­ла­ся на ряд са­мос­ тій­них кня­зівств, хоч Ки­їв і за­ли­шав­ся за­галь­но­дер­жав­ним по­лі­тич­ним цен­ тром, ар­хі­тек­тур­ний роз­ви­ток яко­го на три­ва­лий час при­пи­ни­ла мон­го­ло­ та­тар­ська на­ва­ла 1240 р. По­над де­сять тиж­нів ки­я­ни обо­ро­ня­ли міс­то, але, не до­че­кав­шись до­по­мо­ги з бо­ку роз­ріб­не­них кня­зівств, во­но впа­ло й Ба­ти­ є­ве вій­сько ду­же по­руй­ну­ва­ло Ки­їв. Папський по­сол Кар­пі­ні де Пла­но, який, їду­чи з пос­лан­ням до татар і мон­го­лів, по­бу­вав у Ки­є­ві 1246 р., за­пи­сав, що то­ді в міс­ті бу­ло по­над 200 будин­ків і на­лі­чу­ва­ло­ся дві ти­ся­чі на­се­лен­ня. Го­лов­них цер­ков і мо­нас­ти­рів за­гар­бни­ки не за­че­пи­ли, про­дов­жу­ва­ла ді­я­ти мит­ро­по­лія, Со­фій­ський со­бор, Ми­хай­лів­ський і Пе­чер­ський мо­нас­ти­рі, хоч 1300 р. мит­ро­по­лія бу­ла пе­ре­ве­де­на з Ки­є­ва до Во­ло­ди­ми­ра. У пе­рі­од во­ло­дін­ня Ки­є­вом Ли­тов­сько­го кня­зівс­тва з 50–60х ро­ків ХІ­ІІ ст. міс­том пра­ви­ли ли­тов­ські кня­зі, зок­ре­ма Оль­герд (1296–1377), Во­ло­ ди­мир Оль­гер­до­вич (до 1394 р. і був по­хо­ва­ний в Ус­пен­сько­му со­бо­рі Ки­є­ во­Пе­чер­ської лав­ри) та йо­го брат Скир­гай­ло. У 1440 р. Ки­їв пе­рей­шов на­щад­кам Оль­гер­да — Олель­ку Во­ло­ди­ми­ро­ви­чу (до 1455) та Си­ме­он ­у Олель­ко­ви­чу (до 1470). Князь Олель­ко Во­ло­ди­ми­ро­вич став чен­цем Пе­чер­ сько­го мо­нас­ти­ря й пе­ре­дав вла­ду си­но­ві, кня­зю Си­ме­он ­ у Олель­ко­ви­чу, з ім’ям яко­го пов’яза­ні пер­ші сер­йоз­ні від­бу­дов­ні ро­бо­ти в Ки­єв­ і. Са­ме цей князь упер­ше піс­ля ор­дин­ської на­ва­ли обс­то­ю­вав те­ри­то­рі­аль­ну ці­ліс­ність і по­лі­тич­ну не­за­леж­ність Ки­їв­сько­го кня­зівс­тва, зміц­ню­вав обо­рон­ні спо­ ру­ди на кор­до­нах кня­зівс­тва зі Сте­пом, про­ва­див бу­дів­ниц­тво та онов­лю­вав по­руй­но­ва­ні ки­їв­ські спо­ру­ди. Нез­ва­жа­ю­чи на су­во­ру за­бо­ро­ну ве­ли­ко­го ли­тов­сько­го кня­зя не тіль­ки бу­ду­ва­ти, а й ре­мон­ту­ва­ти ста­рі пра­вос­лав­ні хра­ми, він за влас­ні кош­ти 1470 р. від­но­вив Ус­пен­ський со­бор Ки­єв­ о­Пе­чер­ ської лав­ри, що на той час був у за­пус­тін­ні. Він звів над сті­на­ми цег­ля­ні ар­ки й скле­пін­ня, від­но­вив дах, се­ред­ній ба­ра­бан та ба­ню, За­хід­ну сті­ну спо­ру­ди зміц­ни­ли конт­рфор­си, за­хід­ний пор­тал бу­ло оз­доб­ле­но бі­лим ка­ме­нем. На зов­ніш­ній сті­ні цен­траль­ної аб­си­ди вмон­то­ва­но ре­льєф­ний трип­тих із зоб­

629

А. ван Вестерфельд. Софія Київська. Південна галерея.­ 1651.

630

ра­жен­ням Бо­го­ма­те­рі, пре­по­доб­них от­ців пе­чер­ських Ан­то­нія й Те­о­до­сія та кти­тор­ським на­пи­сом, що зас­від­чив под­виж­ниць­кий вчи­нок Си­ме­о­на Олель­ко­ви­ча. Внут­ріш­ні сті­ни бу­ли оздоб­ле­ні но­вим фрес­ко­вим жи­во­пи­ сом, ос­кіль­ки дав­ні ре­цеп­ти мо­за­ї­ки в той час бу­ло втра­че­но. У кни­зі лавр­ сько­го чен­ця й пись­мен­ни­ка А. Каль­но­фой­сько­го «Те­ра­тур­ги­ма» (1638) на­во­дить­ся прис­вя­че­на Си­ме­он ­ о­ві Олель­ко­ви­чу епі­та­фія з йо­го над­гроб­ка під пів­ден­ною сті­ною со­бо­ру, поб­ли­зу міс­це­по­хо­ван­ня пре­по­доб­но­го Те­о­до­ сія. Во­на, яка по­ві­дом­ляє, що Ус­пен­ський со­бор став ве­лич­ним пам’ят­ни­ком ос­тан­ньо­му ки­їв­сько­му кня­зю, піс­ля яко­го в міс­ті по­ча­ли пра­ви­ти во­єв­ о­ди, зок­ре­ма й Кос­тян­тин­Ва­силь Ост­розь­кий, який теж від­бу­до­ву­вав со­бор і вста­но­вив у ньо­му но­вий іко­нос­тас, що про­іс­ну­вав до кін­ця ХVІІ ст. Про­тя­гом дру­гої по­ло­ви­ни ХVІ — пер­шої по­ло­ви­ни ХVІІ ст. ук­ра­їн­ська куль­ту­ра роз­ви­ва­ла­ся в умо­вах виз­воль­ної бо­роть­би ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду, яка ви­кли­ка­ла не­бу­ва­ле під­не­сен­ня на­ці­он ­ аль­ної сві­до­мос­ті. «Що ви­ща ця сві­до­мість, то ви­щим є ща­бель куль­ту­ри, на яко­му сто­їть сам на­род, і то­му на­ро­ди, які са­мі впли­ва­ють на роз­ви­ток за­галь­но­люд­ської ци­ві­лі­за­ції, ма­ють відпор­ну суп­ро­ти вся­ких за­зі­хань на сві­до­мість» — пи­сав поль­ський дос­лід­ник Бо­лес­лав Лі­ма­нов­ський (Ско­рик Ла­ри­са. На­ці­он ­ аль­ний сві­тог­ ляд і спе­ци­фі­ка ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко в ар­хі­тек­ту­рі // Ук­ра­їн­ське ба­ро­ко. — К., 1993. — С. 220). Ут­вер­джен­ня на­ці­о­наль­но­го са­мо­виз­на­чен­ня се­ред ук­ра­їн­ців за тих ча­сів від­бу­ва­ло­ся за умов, ко­ли Поль­ща як па­нів­на на­ція вис­тав­ля­ла се­бе як об­ра­ на Бо­гом і під­влад­ним їй на­ро­дом твер­ди­ня ка­то­лиць­ко­го хрис­ти­янс­тва. То­му під заг­ро­зою поль­ської ко­ло­ні­за­ції Ук­ра­ї­на від­чай­душ­но бо­ро­ла­ся за своє на­ці­о­наль­не виз­во­лен­ня. Та­кі ж проб­ле­ми че­ка­ли на неї й піс­ля при­ мар­но­го со­ю­зу з Мос­ков­ською дер­жа­вою, у якої Бог­дан Хмель­ниць­кий шу­кав під­трим­ки в бо­роть­бі з по­ля­ка­ми й тур­ка­ми: на той час і в Мос­ко­вії па­ну­ва­ла

А. ван Вестерфельд. Вигляд Софії Київської.­ 1651.

ідея ме­сі­анс­тва в пра­вос­лав­но­му сві­ті на­чеб­то об­ра­но­го Бо­гом на­ро­ду й Мос­кви як дру­го­го Ри­му чи Кон­стан­ти­но­по­ля. То­му єди­ним ви­хо­дом ук­ра­їн­ сько­го на­ро­ду був шлях до са­мос­твер­джен­ня, од­ним із ви­я­вом яко­го, крім зброй­ної бо­роть­би ко­зац­тва й ут­вер­джен­ня пра­вос­лав­ної ві­ри, бу­ло ду­хов­не са­мос­твер­джен­ня в тво­рах на­род­ної твор­чос­ті, лі­те­ра­ту­ри, мис­тец­тва, ар­хі­ тек­ту­ри, що куль­ти­ву­ва­ли­ся зав­дя­ки ді­яль­нос­ті ба­га­тьох цер­ков­но­прос­віт­ них братств, шкіл та Ки­є­во­Мо­ги­лян­сько­го ко­ле­гі­у­му. Як і на За­по­розь­кій Сі­чі, у них па­ну­вав дух де­мок­ра­тиз­му, віль­но­го зма­ган­ня, ді­ти бід­них мог­ли нав­ча­ти­ся ра­зом із діть­ми за­мож­них, а вчи­те­лі ма­ли за обов’язок нав­ча­ти і лю­би­ти всіх ді­тей од­на­ко­во. Пот­ра­пив­ши на та­кий ґрунт, ідеї єв­ро­пей­сько­го Ре­не­сан­су та ба­ро­ко з йо­го те­оц ­ ен­трич­ною кон­цеп­ці­єю, уяв­лен­ням про уні­вер­саль­ну кар­ти­ну без­меж­но­го Всес­ві­ту та міс­цем віль­ної лю­ди­ни в ньо­му, ре­а­лі­зо­ву­ва­ли­ся і в тво­рах ар­хі­тек­ту­ри, пе­ре­важ­но в куль­то­вих спо­ру­дах. Піс­ля Бе­рес­тей­сько­го цер­ков­но­го со­бо­ру 1596 р., ко­ли час­ти­на ви­що­го ду­хів­ниц­тва Ук­ра­ї­ни всту­пи­ла в унію, пра­вос­лав­на цер­ква опи­ни­ла­ся по­за за­ко­ном у Поль­щі. Бо­роть­ба із по­ка­то­ли­чен­ням на за­хист пра­вос­лав­ної ві­ри вик­ли­ка­ла мо­гут­ній сплеск ду­хов­но­го спро­ти­ву мі­щанс­тва, ре­міс­ни­ків, тор­гов­ців, які по­ча­ли об’єд­ну­ва­ти­ся у пра­вос­лав­ні братс­тва, ор­га­ні­зо­ву­ва­ти шко­ли, дру­кар­ні, до­ма­га­ти­ся став­ро­пі­гії, тоб­то не­за­леж­нос­ті від міс­це­вої цер­ков­ної іє­рар­хії, щоб уне­мож­ли­ви­ти під­по­ряд­ку­ван­ня уні­ат­ській ад­мі­ніс­ тра­ції. По­лі­тич­на бо­роть­ба йшла вод­но­час із ви­ос­ іб­нен­ням цер­кви в Ук­ра­ ї­ні як на­ці­он ­ аль­но­го ду­хов­но­го чин­ни­ка, що має від­мін­ні ри­си як у внут­ ріш­ньо­му жит­ті, так і в зов­ніш­ньо­му офор­млен­ні об­ря­дів, сво­єр ­ ід­но­му тлу­ма­чен­ні де­як ­ их ка­но­нів, спо­со­бах від­пра­ви бо­гос­лу­жін­ня, цер­ков­них об­ря­дах і свя­тах, на­яв­нос­ті сво­го мі­ся­цес­ло­ва свя­тих, від­мін­нос­ті в одя­зі і на­го­ро­дах ду­хів­ни­цтва, особ­ли­вий стиль іко­но­пи­сан­ня, цер­ков­ної ар­хі­тек­

631

Цер­ква Трьох свя­ти­те­ лів, від­нов­ле­на мит­ро­ по­ли­том Пет­ром Мо­ги­лою. ­ Ак­ва­рель Ф. Сол­нце­ва. 1843.

632

ту­ри та цер­ков­них ре­чей. Та­кий ідей­но­ес­те­ тич­ний спро­тив був вза­єм ­ о­пов’яза­ний із на­ці­ о­наль­но­виз­воль­ною бо­роть­бою ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду про­ти поль­ських ко­ло­ні­за­то­рів, що да­ло з ча­сом по­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти: сей­мо­ва кон­сти­ту­ція 1609 р. за­бо­ро­ни­ла уні­а­там чи­ни­ ти утис­ки пра­вос­лав­ним і від­да­ва­ла їм Ки­єв­ о­ Пе­чер­ський мо­нас­тир. Вод­но­час у пра­вос­лав­ ній цер­кві піс­ля смер­ті За­ха­рії Ко­пис­тен­сько­ го 1610 р. не бу­ло 10 ро­ків єпис­ко­па­ту, то­му 1620 р. братс­тва ра­зом із ко­зац­твом і геть­ма­ном Ко­на­ше­ви­чем Са­гай­дач­ним ви­рі­ши­ли ско­рис­та­ти­ся пе­ре­бу­ван­ням у Ки­єв­ і єру­са­лим­сько­го пат­рі­ар­ха для від­нов­лен­ня ки­їв­ської іє­рар­хії й від­нов­лен­ня пра­ва оби­ра­ти сво­го мит­ро­по­ли­та. То­го ж ро­ку пат­рі­арх вис­вя­тив на мит­ро­ по­ли­та Іо­ва Бо­рець­ко­го та шість єпис­ко­пів у шість єпар­хій. Єпис­ко­пи от­ри­ ма­ли пра­во дог­ля­ду за став­ро­пі­гі­аль­ни­ми цер­ква­ми, мо­нас­ти­ря­ми, братс­ тва­ми. Бу­ло від­нов­ле­но прин­цип со­бор­нос­ті, ви­бор­нос­ті всіх цер­ков­них по­сад, від­род­жу­ва­ли­ся де­мок­ра­тич­ні тра­ди­ції й пра­вос­лав­на цер­ква в Ук­ра­ ї­ні ста­ла фак­тич­но не­за­леж­ною і нас­туп­ні мит­ро­по­ли­ти на­ма­га­ли­ся це зак­ рі­пи­ти. Най­біль­ше це вда­ло­ся мит­ро­по­ли­ту Пет­ро­ві Мо­ги­лі, який в умо­вах від­сут­нос­ті дер­жав­нос­ті ут­вер­джу­вав ідею вер­хо­венс­тва «свя­щенс­тва» над «царс­твом», тоб­то ви­щість цер­кви від світської влади. Він під­по­ряд­ко­вує со­бі ді­яль­ність цер­кви в усіх її ас­пек­тах, включ­но із бу­дів­ниц­твом. Прак­ти­ка міс­це­во­го бу­дів­ниц­тва й єв­ро­пей­ські ві­ян­ня ви­ро­би­ли прик­ мет­ні ри­си влас­не ук­ра­їн­сько­го сак­раль­но­го бу­дів­ниц­тва — по­лі­фо­ніч­ність, уск­лад­не­ність ком­по­зи­цій­но­го розв’язан­ня і вод­но­час гра­цій­ність і лег­ кість ар­хі­тек­тур­ної фор­ми, спря­мо­ва­ність ком­по­зи­цій­них еле­мен­тів спо­ру­ ди не­мов уго­ру, до ви­сот віч­нос­ті й бо­жес­твен­но­го одк­ро­вен­ня, але­го­рич­ ність і ме­та­фо­рич­ність об­раз­ної мо­ви, ви­шу­ка­ність де­ко­ра­тив­но­го оз­доб­ лен­ня, оду­хот­во­ре­но жит­тє­ве трак­ту­ван­ня ре­лі­гій­них об­ра­зів, сцен в оз­доб­ лен­ні ін­тер’єрів. Ук­ра­їн­ське ар­хі­тек­тур­не ба­ро­ко роз­ви­ва­ло­ся дво­ма нап­ря­ма­ми, виз­на­че­ ни­ми те­ри­то­рі­аль­ни­ми на­ці­єт­вор­чи­ми, фі­ло­соф­ськи­ми, те­ос­ оф­ськи­ми та ес­те­тич­ни­ми за­са­да­ми. Це пе­ре­дов­сім за­хід­не ри­мо­ка­то­лиць­ке ба­ро­ко й ба­ро­ко, у тво­рах яко­го по­єд­на­ли­ся за­хід­ні й міс­це­ві тра­ди­ції бу­дів­ниц­тва. Влас­не за­хід­на те­чія на­бу­ла по­ши­рен­ня на Львів­щи­ні, Во­ли­ні, Рів­нен­щи­ні, час­ти­ні Жи­то­мир­щи­ни й Тер­но­піль­щи­ни. Схід­на ба­ро­ко­ва те­чія піш­ла в чо­ти­рьох сти­льо­вих рі­чи­щах: ки­їв­ська або пра­во­бе­реж­на над­дніп­рян­ська шко­ла, чер­ні­гів­ська, пол­тав­ська та сло­бо­жан­ська. Пам’ят­ки схід­ної шко­ли ба­ро­ко ви­різ­ня­ють­ся тим, що їх фун­да­то­ра­ми й ме­це­на­та­ми бу­ли ук­ра­їн­ські геть­ма­ни, пол­ков­ни­ки, мит­ро­по­ли­ти та ін­ші цер­ков­ні іє­рар­хи. Но­вий стиль роз­ви­вав­ся на те­ре­нах Ук­ра­ї­ни за три пе­рі­о­ди: ран­нє ба­ро­ко пе­ре­хід­но­го від Ре­не­сан­су пе­рі­о­ду 1648 – 1680 рр. — так зва­не «ге­ом ­ ет­рич­ не» ба­ро­ко, що ха­рак­те­ри­зу­єть­ся сти­ліс­тич­ною не­ви­кін­че­ніс­тю го­лов­них

виз­на­чаль­них рис, що ви­ра­зи­ло­ся в пев­ній аси­ мет­рії пла­нів і фа­са­дів, ску­пою ор­на­мен­та­ці­єю.

1680 — по­ча­ток 1740-х рр. — пе­рі­од се­ред­ ньо­го й ви­со­ко­го ба­ро­ко, що ви­різ­ня­єть­ся сти­ льо­вою чис­то­тою, яс­ніс­тю, ди­на­міч­ніс­тю до­вер­ше­них форм, особ­ли­вою ви­шу­ка­ніс­тю оз­доб. У цей пе­рі­од в Ук­ра­ї­ні по­ши­рив­ся ха­рак­ тер­ний тип бань з так зва­ним пе­рех­ва­том­ков­ ні­ром, за яким ін­ко­ли виз­на­ча­ють при­на­леж­ ність спо­ру­ди до ук­ра­їн­ської ба­ро­ко­вої шко­ли. У час се­ред­ньо­го й ви­со­ко­го ба­ро­ко, що при­пав на пе­рі­од най­біль­шої бу­ді­вель­ної ак­тив­нос­ті ук­ра­їн­ської ко­заць­кої стар­ши­ни, ба­га­то­го мі­щанс­тва та цер­ков­них іє­рар­хів, бу­ло ство­ре­ но біль­шість ви­дат­них ба­ро­ко­вих спо­руд і в Ки­єв­ і, і в Ук­ра­ї­ні за­га­лом. Пе­рі­од піз­ньо­го ба­ро­ко — по­ча­ток 1740 — кі­нець 1770 рр. збіг­ся з втра­тою Ук­ра­ї­ни су­ве­ре­ні­те­ту, ска­су­ван­ням геть­ман­сько­го прав­лін­ня та зни­щен­ням За­по­розь­кої Сі­чі. Са­ме то­ді від­бу­вав­ся пе­ре­хід від ба­ро­ко до ут­вер­джу­ва­но­ го са­мо­дер­жав­ною ро­сій­ською іде­о­ло­гі­єю кла­си­циз­му й кла­сич­них форм в ар­хі­тек­ту­рі: змі­ню­ва­ла­ся фор­ма бань, зник пе­рех­ват­ков­нір, з’яви­ла­ся ор­дер­на сис­те­ма, рус­ту­ван­ня. Пер­ші спо­ру­ди ба­ро­ко в ук­ра­їн­ській ар­хі­тек­ту­рі з’яв­ля­ють­ся май­же од­но­ час­но у Льво­ві в кос­тьо­лах Бер­нар­ди­нів (1600) та Єзу­ї­тів (1613) та Ки­єв­ і в пе­ре­бу­до­ва­но­му іта­лій­ським ар­хі­тек­то­ром Се­бас­тья­но Бра­чі Ус­пен­сько­му со­бо­рі (1613). Але са­мос­тій­на твор­чість ук­ра­їн­ських мит­ців роз­по­чи­на­єть­ся в дру­гій по­ло­ви­ні XVII ст. й до­ся­гає най­біль­шо­го роз­кві­ту в до­бу Ма­зе­пи. Но­вий стиль ук­ра­їн­ської ар­хі­тек­ту­ри скла­да­єть­ся пе­ре­важ­но під впли­вом двох чин­ни­ків — ста­рої тра­ди­ції му­ро­ва­но­го бу­дів­ниц­тва кня­зів­ської до­би й де­рев’яно­го на­род­но­го бу­дів­ниц­тва. Три­на­во­ва цер­ква, доб­ре прис­то­со­ва­ на до лі­тур­гій­них від­прав схід­ної об­ря­до­вос­ті, по­єд­на­ла­ся із ба­зи­лі­каль­ним ти­пом ба­ро­ко. До та­ких спо­руд на­ле­жать цер­кви в Бе­ре­жа­нах, Тро­їць­ка цер­ ква в Чер­ні­го­ві (1679), со­бор Мгар­сько­го мо­нас­ти­ря бі­ля Лу­бен (1682), зак­ ла­де­ний геть­ма­ном Са­мой­ло­ви­чем, Ми­хай­лів­ський со­бор (1690–1694) і брат­ський Бо­го­яв­лен­ський со­бор Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії, збу­до­ва­ні Ма­зе­пою 1695 р. У цих бу­до­вах, крім впли­вів за­хід­но­єв­ро­пей­ських, ор­га­ніч­ но іс­ну­ють ок­ре­мі фор­ми й де­та­лі, зок­ре­ма де­ко­ра­ція, з на­род­но­го де­рев’яно­го зод­чес­тва. Особ­ли­вої сво­єр ­ ід­нос­ті й кра­си до­ся­га­ють фор­ми бань, які не ма­ють со­бі по­діб­них у всій Єв­ро­пі. У та­ко­му са­мо­му клю­чі здій­ сне­но пе­ре­бу­до­ви й роз­бу­до­ви ін­ших дав­ніх ки­їв­ських хра­мів: Со­фій­сько­го со­бо­ру (1691–1705), Ус­пен­сько­го со­бо­ру Лав­ри (1695 і 1722 рр.), Ми­хай­лів­ сько­го мо­нас­ти­ря, Ми­хай­лів­ської цер­кви Ви­ду­биць­ко­го мо­нас­ти­ря та ін. Ін­ший тип но­во­го сти­лю ус­пад­ку­вав ри­си дав­ньо­го три­діль­но­го або п’яти­діль­но­го хре­ща­то­го в пла­ні хра­му із трьо­ма–п’ять­ма ба­ня­ми, які та­кож пе­рей­ня­ті в ук­ра­їн­сько­го де­рев’яно­го бу­дів­ниц­тва. Спо­ру­ди цьо­го ти­пу, зок­ре­ма збу­до­ва­на І. Ма­зе­пою Всіх­свят­ська цер­ква (1698) у Лав­рі над Еко­но­

Церква Спаса, Микільський військовий собор на плані І. Ушакова.

1695.

633

Церква Малого Миколи. Микільський Пустинний монастир ­ на Печерську. 1715.­ Акварель М. Сажина.

1840-і рр.

634

міч­ною бра­мою, Пок­ров­ський со­бор у Хар­ко­ві (1680), Ми­ко­ ла­їв­ський со­бор у Ні­жи­ні (1668) або Юрі­їв­ський у Ви­ду­биць­ ко­му мо­нас­ти­рі в Ки­єв­ і. Цей тип бу­дів­ниц­тва так ор­га­ніч­но по­єд­нав но­во­час­ні й дав­ні на­род­ні тра­ди­ції, що кож­на йо­го спо­ру­да справ­ляє вра­жен­ня не­пов­тор­но­го ше­дев­ру, в яко­му кож­на лі­нія, кож­на де­таль під­по­ряд­ко­ва­ні ідеї гар­мо­нії й кра­ си. І як­що за­са­ди та­ких спо­руд — ба­ро­ко­ві, во­ни вже від­хо­ дять від су­то де­ко­ра­тив­них прин­ци­пів за­хід­но­го ба­ро­ко зав­ дя­ки ве­ли­ко­му так­ту й сма­ку у ви­ко­рис­тан­ні де­ко­ру, що на­ві­ ює лад і гар­мо­нію й не при­го­лом­шує сво­єю пиш­но­тою. Вод­но­час з’яви­ли­ся хра­ми, в яких ко­заць­ка вер­хів­ка вті­лю­ ва­ла своє ба­чен­ня Ук­ра­ї­ни як спад­ко­єм­ця дав­ньої кня­зів­ської мо­нар­хії, в якій геть­ман і стар­ши­на про­дов­жу­ва­ли тра­ди­ції дав­ньо­русь­кої кня­зів­ської вла­ди. Хра­ми й па­ла­ци ма­ли на­га­ ду­ва­ти лю­дям про дав­ню ве­лич пред­ків, і що ли­ше міц­на вла­ да в Ук­ра­ї­ні здат­на за­хис­ти­ти її від за­зі­хань іно­зем­них за­гар­ бни­ків — тур­ків, по­ля­ків і мос­ко­ви­тів. Вра­жен­ня ве­ли­чі й сла­ви справ­ляв ве­лич­ний Ми­кіль­ський со­бор, збу­до­ва­ний ар­хі­тек­то­ром Й. Стар­це­вим 1696 р. на за­мов­лен­ня геть­ма­на І. Ма­зе­пи в Ки­єв­ і (зни­ще­ний у 1930х рр.). У ньо­му з’яви­ла­ся ор­дер­на сис­те­ма, фрон­то­ни, ко­ло­ни, пі­ляс­ три на взі­рець єв­ро­пей­ської ар­хі­тек­ту­ри. Та­кож Со­фія Ки­їв­ська, пе­ре­бу­до­ ва­на І. Ма­зе­пою, от­ри­ма­ла уро­чис­ті баш­ти на фа­са­ді, пря­мо­кут­ний план і ви­дов­же­ні на­ви, роз­ме­жо­ва­ні хре­ща­ти­ми стов­па­ми, що на­да­ло спо­ру­ді ве­ли­чі й мо­ну­мен­таль­нос­ті, су­го­лос­них з іде­єю геть­ман­ської вла­ди. При­хід ба­ро­ко до Ки­єв­ а збіг­ся з від­нов­лен­ням му­ро­ва­но­го цер­ков­но­го бу­дів­ниц­тва. У пер­шій по­ло­ви­ні XVII ст. піс­ля три­ва­лої пе­рер­ви від­нов­лю­ єть­ся му­ро­ва­не цер­ков­не бу­дів­ниц­тво. Спер­шу в то­го­час­но­му Ки­єв­ і біль­ше від­бу­до­ву­ва­ли ста­рі цер­кви, по­руй­но­ва­ні в ми­ну­лих ли­хо­літ­тях. Од­ним із най­біль­ших под­виж­ни­ків­бу­дів­ни­чих ук­ра­їн­ської іс­то­рії був мит­ро­по­лит Ки­їв­ський, ар­хі­ман­дрит Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри Пет­ро Мо­ги­ла (1597–1647). Як ві­до­мо, Пет­ро Мо­ги­ла ос­ві­ту от­ри­мав у Львів­ській брат­ській шко­лі та єзу­їт­сько­му ко­ле­гі­у­мі, удос­ко­на­лю­вав її в од­но­му з єв­ро­пей­ських уні­вер­си­ те­тів (різ­ні дос­лід­ни­ки на­зи­ва­ють За­мой­ську ака­де­мію в Поль­щі, ви­щий ко­ле­гі­ум «Ла Флеш» або уні­вер­си­тет Сор­бон­на у Фран­ції). По­тім слу­жив у поль­сько­му вій­ську, брав участь у вій­сько­вих кам­па­ні­ях ра­зом із Ми­хай­ лом Хмель­ниць­ким, бать­ком май­бут­ньо­го геть­ма­на, та са­мим Бог­да­ном у бит­ві під Це­цо­рою 1620 р. та бит­ві під Хо­ти­ном 1621 р. Зна­йомс­твом із Пет­ ром Са­гай­дач­ним, ке­рів­ни­ком ко­заць­ких військ у цій бит­ві, мож­на по­яс­ни­ ти йо­го пе­ре­їзд до Ки­єв­ а 1627 р., де він став спер­шу чен­цем, а з 1628 р. — ар­хі­ман­дри­том Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. Із 1632 р. й до смер­ті у 1647 р. був ки­їв­ським мит­ро­по­ли­том. Як і піз­ні­ше Іван Ма­зе­па, мит­ро­по­лит Пет­ро Мо­ги­ла був лю­ди­ною з ве­ли­ким ху­дож­нім сма­ком, ви­хо­ва­ним у ро­ди­ні сла­вет­но­го ро­ду Мо­гил, ко­рін­ня яко­го нібито ся­гає ле­ген­дар­но­го ге­роя Ста­ро­дав­ньо­го Ри­му Му­ція Сце­во­ли. Бать­ко йо­го був мол­дав­ським та во­лось­ким гос­по­да­рем, один

дядь­ко — Єре­мій був во­єв­ о­дою Мо­до­вії, дру­гий — Ге­ор­ гій — мол­дав­ським мит­ро­по­ли­том. Рід Мо­гил був у ро­дин­них сто­сун­ках з ве­ли­ки­ми поль­ ськи­ми ро­да­ми По­тоць­ких, Виш­не­вець­ких, Ко­рець­ких. А йо­го дво­ю­рід­на сес­тра Ра­ї­на Виш­не­вець­ка бу­ла зас­нов­ни­ цею Гус­тин­сько­го, Мгар­сько­го та Ла­ди­жен­сько­го мо­нас­ти­ рів, кти­тор­кою ски­ту Ма­няв­сько­го під Ста­ніс­ла­вом. До то­го ж піс­ля смер­ті бать­ка опі­ку­ном йо­го був ве­ли­кий геть­ман ко­рон­ний Ста­ніс­лав Жол­кев­ський, у ма­єт­ку яко­го в Жов­кві Мо­ги­ла про­вів де­кіль­ка пе­ред­ки­їв­ських ро­ків. Отож, до Ки­єв­ а май­бут­ній мит­ро­по­лит при­був уже ма­ю­чи дос­тат­ньо вра­жень і мо­ти­ва­цію до куль­тур­ної ді­яль­нос­ті. У Мол­до­ві йо­му до­ве­ло­ся ба­чи­ти ори­гі­наль­ні ти­пи цер­ ков­них спо­руд — три­кон­хо­ві з ба­ня­ми та без­вер­хі хра­ми, що впли­ну­ли й на ук­ра­їн­ську ар­хі­тек­ту­ру (Пет­ро­пав­лів­ська цер­ква у Кам’ян­ці­По­діль­сько­му, Онуф­рі­їв­ські цер­кви у Лав­ ро­ві та Гу­ся­ти­ні, цер­ква Різ­два в Тер­но­по­лі та ін.). У Поль­щі Мо­ги­ла ба­чив ба­га­то ре­не­сан­сних спо­руд, зок­ ре­ма онов­ле­ний ко­ро­лів­ський за­мок (1502–1536) та Зиг­мун­ то­ву ка­пе­лу (1517–1533) у кра­ків­сько­му Ва­ве­лі, Вар­шав­ський за­мок, що з 1611 ро­ку став ре­зи­ден­ці­єю поль­ських ко­ро­лів. У Льво­ві, де нав­чав­ся мо­ло­дий Пет­ро Мо­ги­ла, уже бу­ли та­кі ше­дев­ри, як дзві­ни­ця Вір­мен­сько­го со­бо­ру (1571), кляш­ то­ри бе­не­дик­ти­нок (1597–1627), бер­нар­ди­нів (1600–1630) кап­ли­ця Бо­ї­мів (1609–1615), Чор­на кам’яни­ця (1588–1589), бу­ди­нок Кор­няк­та (1580), ан­самбль спо­руд Ус­пен­сько­го братс­тва. До ре­чі, ве­лич­ну цер­кву Ус­пін­ня Бо­го­ро­ди­ці цьо­ му братс­тво­ві збу­ду­ва­ли на свої кош­ти Си­ме­он і Єре­мій Мо­ги­ли. Піз­ні­ше, у 1632 р., Пет­ро Мо­ги­ла при­їз­див до Вар­ ша­ви на сейм, де но­вий ко­роль Вла­дис­лав IV зат­вер­див йо­го ки­їв­ським мит­ро­по­ли­том, а вис­вя­чен­ня від­бу­лось у Льво­ві 1633 р. са­ме в Ус­пен­ській брат­ській цер­кві. Ос­ві­та й мис­тець­кі вра­жен­ня, на­бу­ті за­мо­ло­ду, Мо­ги­ла упов­ні ви­ко­рис­тав пе­ре­бу­ва­ю­чи в Ук­ра­ї­ні, ос­кіль­ки вва­ жав, що брак ос­ві­ти ду­хів­ниц­тва й мо­ло­ді шко­дить пра­вос­ лав’ю, і єди­ним ді­ю­чим за­со­бом вип­рав­лен­ня цьо­го зла він вва­жав пе­ре­не­сен­ня в Ук­ра­ї­ну за­хід­ної на­у­ки (Жу­ков­ський Ар­ка­дій. Пет­ро Мо­ги­ла й пи­тан­ня єд­нос­ті цер­ков. — К., 1997. — С. 42). То­му, бо­рю­чись за пра­вос­лав’я й з уні­а­та­ми в Ук­ра­ї­ні, він вод­но­час під­три­му­вав доб­рі сто­сун­ки з ка­то­лиць­ким ду­хів­ ниц­твом і ши­ро­ко впро­вад­жу­вав дос­від ка­то­ли­ків у ос­ві­ті й мис­тец­тві, у ре­фор­му­ван­ні ук­ра­їн­сько­го пра­во­слав’я. Зад­ля цьо­го він зас­ну­вав шко­лу в Лав­рі на зра­зок єзу­їт­сько­го ко­ле­ гі­у­му, яку піз­ні­ше, за згодою всіх правових станів суспіль­

А. ван Вестерфельд.­ Нижнє місто та замок Адама Киселя ­ на горі Киселівці.­ 1651.

Софійський собор на плані І. Ушакова.

1695.

Михайлівський Золотоверхий монастир­ (1108-1113), реконструкція XVІІІ ст. Літографія початку ХХ ст. з малюнка А. Ждахи.

635

Софійський собор,­ відбудований після пожежі 1696 р.­ XVIIІ ст.

636

ства, бу­ло об’єд­на­но з Брат­ською шко­лою й пе­рет­во­ре­но на ко­ле­гі­ум. На по­чат­ку ХVІІ ст. у Ки­є­ві по­си­лю­вав­ся ко­ло­ні­за­тор­ський вплив ка­то­ли­ циз­му, який про­во­ди­ли ка­то­лиць­кі єпис­ко­пи, що ма­ли в міс­ті свій єпис­ко­ пат. До­мі­ні­кан­ці, бер­нар­дин­ці та єзу­ї­ти за під­трим­ки поль­ської вла­ди ут­во­ ри­ли на По­до­лі свій ра­йон — «біс­куп­щи­ну» й по­ча­ли бу­ду­ва­ти свої мо­нас­ ти­рі­кляш­то­ри, а та­кож жит­ло­ві бу­дин­ки, які зда­ва­ли у найм. Біс­куп­щи­на бу­ла від­го­род­же­на му­ром від ін­шої те­ри­то­рії. Бі­ля те­пе­ріш­ньо­го Жит­ньо­го ба­за­ру по­ля­ки збу­ду­ва­ли па­лац біс­ку­па — єпис­ко­па. Там­та­ки до­мі­ні­кан­ці зве­ли ве­ли­кий му­ро­ва­ний кос­тьол з мо­нас­тир­ськи­ми бу­дів­ля­ми нав­ко­ло, який сто­яв до 1640 р. На бу­дів­ниц­тво піш­ла цег­ла з ро­зіб­ра­ної ка­то­ли­ка­ми виш­го­род­ської Бо­ри­сог­лібсь­кої цер­кви. Нав­ко­ло мо­нас­ти­ря бу­ло зве­де­но ого­ро­жу. Це бу­ла ве­ли­чез­на, ха­рак­тер­на для піз­ньо­го ка­то­лиць­ко­го му­ро­ва­ но­го бу­дів­ниц­тва го­тич­на три­на­во­ва ба­зи­лі­ка зі сту­пін­час­ти­ми фрон­то­на­ми на фа­са­дах, з пі­ляс­тра­ми на сті­нах і стріл­час­ти­ми ви­со­ки­ми вік­на­ми. Та­кож ка­то­ли­ки по­ча­ли у 20х ро­ках ХVІІ ст. бу­ду­ва­ти ка­фед­раль­ний со­бор, але не до­ве­ли бу­дів­ниц­тво до кін­ця че­рез по­ча­ток Виз­воль­ної вій­ни ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду про­ти поль­ських за­гар­бни­ків 1648 р. На час при­їз­ду Пет­ра Мо­ги­ли му­ро­ва­не бу­дів­ниц­тво від­бу­ва­ло­ся епі­зо­ дич­но, але ре­конс­трук­цію цер­ков ве­лися мит­ро­по­лита­ми Іо­в Бо­рець­кий та Іса­я Ко­пин­ський. У 1605–1612 рр. ігу­мен В. Кра­сов­ський від­бу­ду­вав на Ку­ре­ нів­ці Свя­то­Ки­ри­лів­ську цер­кву, пе­рек­рив­ши її но­ви­ми скле­пін­ня­ми й над­ бу­ду­вав­ши ба­ні. У 1613–1614 рр. іта­лій­ський ар­хі­тек­тор Се­бас­тья­но Бра­чі оно­вив у ре­не­сан­сно­му сти­лі цер­кву Ус­пін­ня Бо­го­ро­ди­ці Пи­ро­го­щі на По­до­лі, над­бу­ду­вав­ши чо­ти­ри біч­ні ба­ні нав­ко­ло п’ятої цен­траль­ної. Пет­ро Мо­ги­ла бу­ду­вав і онов­лю­вав хра­ми про­тя­гом усьо­го сво­го жит­тя

в Ки­є­ві, до то­го ж зде­біль­шо­го ви­ко­рис­то­ву­вав на це влас­ні кош­ти. На ро­бо­ти він зап­ро­шу­вав як іно­зем­ців, так і міс­це­ вих бу­дів­ни­чих. Ві­до­мо, що в ньо­го на служ­бі про­тя­гом 1637–1638 рр. пе­ре­бу­вав ар­хі­тек­тор От­та­віо Ман­чі­ні з Бо­ло­ньї (Ов­сій­чук Во­ло­ди­мир. Ук­ра­їн­ське мис­тец­тво дру­гої по­ло­ви­ ни ХVІ — пер­шої по­ло­ви­ни ХVІІ ст. — К., 1985. — 184 с.). Од­ні­єю з пер­ших бу­дов у Ки­є­ві, здій­сне­них Пет­ром Мо­ги­ лою, бу­ла Бо­ри­сог­ліб­ська цер­ква Брат­сько­го Бо­го­яв­лен­сько­ го мо­нас­ти­ря на По­до­лі. Тип дво­по­вер­хо­вої цер­кви без бань іс­ну­вав у ХVІІ ст. у Мол­да­вії та Ук­ра­ї­ні, зок­ре­ма та­кі, як Іл­лін­ ська цер­ква в Су­бо­то­ві (1653), збу­до­ва­на Бог­да­ном Хмель­ ниць­ким, та Ми­хай­лів­ський со­бор у Пе­ре­яс­ла­ві (1648–1654). Бу­дів­ниц­тво Бо­ри­сог­ліб­ської цер­кви Брат­сько­го мо­нас­ти­ря вик­ли­ка­не зас­ну­ван­ням у ньо­му 1632 р. Ки­є­во­Мо­ги­лян­сько­ го ко­ле­гі­у­му на ба­зі брат­ської та лавр­ської шкіл. Це бу­ла спо­ру­да з дво­по­вер­хо­вим пря­мо­кут­ним у пла­ні об’ємом, із двос­хи­лим да­хом. Три­кут­ний за­хід­ний фрон­тон об’єму прик­ра­шав ре­льєф із зоб­ра­жен­ням Все­ви­дя­чо­го ока в сяйві. Вік­на дру­го­го по­вер­ху бу­ли об­рам­ле­ні на­лич­ни­ка­ми з три­кут­ни­ми ман­дри­ка­ми й рус­том. Зі схо­ду та за­хо­ду до ос­нов­но­го об’єму при­бу­до­ва­ні прит­вор та аб­си­да. З пів­но­чі та пів­дня спо­ру­да бу­ла ото­че­на од­но­по­вер­хо­ви­ми га­ле­ре­я­ ми, сті­ни яких де­ко­ро­ва­ні го­ри­зон­таль­ним рус­том. До ре­чі, не­по­да­лік цер­кви сто­яв бу­ди­нок, який на­ле­жав Гал­шці Гу­ле­ ви­чів­ні, який піз­ні­ше ви­ко­рис­то­ву­вав­ся як мо­нас­тир­ська кух­ня. Бо­ри­сог­ліб­ська церква бу­ла кон­гре­га­цій­ним хра­мом, у ній та­кож міс­ти­ла­ся ака­де­міч­на біб­лі­от­ е­ка, що значною мірою за­ги­ну­ла під час по­же­жі 1780 р. У день смер­ті Пет­ра Мо­ги­ли в цій цер­кві пра­вив­ся уро­чис­тий мо­ле­бень на честь бла­го­дій­ни­ків Братс­тва й ака­де­мії. Хрес­то­воз­дви­жен­ська цер­ква на Ближ­ніх пе­че­рах Ки­єв­ о­ Пе­чер­ської лав­ри, спо­руд­жен­ня якої та­кож пов’язу­ють із Пет­ ром Мо­ги­лою, зоб­ра­же­на у пер­віс­но­му виг­ля­ді на ма­люн­ку Аб­ра­га­ма Вес­тер­фель­да 1651 р., та гра­вю­рі Іл­лі до «Па­те­ри­ка Пе­чер­сько­го» 1661 р. Бу­дів­ниц­тво її пов’яза­не з праг­нен­ням Пет­ра Мо­ги­ли ка­но­ні­зу­ва­ти пре­по­доб­них ук­ра­їн­ської пра­ вос­лав­ної цер­ки, мо­щі ба­га­тьох зпо­між яких зна­хо­ди­ли­ся в Ближ­ніх пе­че­рах. Це — ви­дов­же­на із за­хо­ду на схід од­но­бан­ на спо­ру­да з прит­во­ром, від­ді­ле­ним від ос­нов­но­го об’єму сті­ ною з две­ри­ма — як в Ус­пен­ській цер­кві у Льво­ві (1621–1629) чи в Ми­хай­лів­сько­му со­бо­рі у Пе­ре­яс­ла­ві (1648–1654). На гра­ вю­рі Іл­лі та ма­люн­ку А. ван Вес­тер­фель­да зоб­ра­же­но ма­ків­ку над вів­тар­ною час­ти­ною, від­кри­ту га­ле­рею нав­ко­ло цен­ траль­ної час­ти­ни хра­му, три­кут­ний фрон­тон над за­хід­ним фа­са­дом, оз­доб­ле­ний ре­не­сан­сним ор­на­мен­том (Ані­сі­мов

Л. Тарасевич. Успенський собор КиєвоПечерської лаври. Фрагмент з «Патерика Печерського» 1702.

Миколаївський військовий собор ­ на Печерську, збудований І. Мазепою.­ Архітектор Й. Старцев. 1690-1696.

637

Цер­кви, збу­дова­ні на кош­ти І. Ма­зе­пи в Ки­єв­ і. Фраг­мент з гра­вю­ри І. Ми­гу­ри. 1706.

Па­но­ра­ма Ки­єв­ о­Печер­ ської лав­ри з Троїцькою надбрамною церквою, Успенським собором, дзвіницею і церквами над Дальніми та Ближніми печерами.­ Гра­вю­ра Афа­на­сія. ­ Київ. 1677.

КиєвоМогилянська академія за часів І. Мазепи. Фрагмент тези на честь П. Колачинського.

1697-1702.

638

О. І. До іс­то­рії ар­хі­тек­тур­но­го ан­сам­блю Ближ­ніх пе­чер Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри // Лавр­ський аль­ма­нах. — Вип. 3. — 2000). Бу­ду­ю­чи но­ві свя­ти­ні, Пет­ро Мо­ги­ла ба­га­то сил і кош­тів від­да­вав на онов­лен­ня дав­ніх, по­руй­но­ва­них у різ­ні ча­си або за­пус­ті­лих хра­мів. Він звер­тав­ся за по­жер­тва­ми до то­го­час­них мож­нов­лад­ців, геть­ма­нів, ігу­ме­нів під­лег­лих йо­му мо­нас­ти­рів, до братств, на­ма­га­ю­чись збе­рег­ти ста­ро­дав­ні хра­ми як час­ти­ну дав­ньої ук­ра­їн­ської іс­то­рії. У пе­ред­мо­ві до трак­та­ту «Пер­ спек­ти­ва» (1642) Ка­сі­ян Са­ко­вич пи­сав: «Взяв отець Мо­ги­ла Св. Со­фію в Ки­єв­ і, ба­га­то сто­літь пе­ред тим опу­ще­ну, а в да­ний час так її від­но­вив, що від усіх діс­тав пох­ва­лу. Та­кож від­бу­до­вує мо­нас­ти­рі, зас­но­вує шко­ли і ба­га­то ро­бить доб­ра в ін­те­ре­сах сво­го на­ро­ду…» (Жу­ков­ський Ар­ка­дій. Вказ. пра­ ця. — С. 96). Пет­ро Мо­ги­ла вва­жав Ки­єв­ о­Со­фій­ський со­бор «єди­ною на­шо­го на­ро­ду пра­вос­лав­но­го оз­до­бою, го­ло­вою і мат­кою всіх цер­ков» (Го­лу­бев С. Ки­ев­ский мит­ро­по­лит Петр Мо­ги­ла и его спод­виж­ни­ки. — К., 1883. — С. 6). То­му, став­ши мит­ро­по­ли­том Ки­їв­ським 1632 р., він од­ра­зу ві­діб­рав со­бор в уні­а­тів, який був у на­пів­зруй­но­ва­но­му ста­ні, влаш­ту­вав там чо­ло­ві­чий мо­нас­тир і роз­по­чав від­нов­лю­валь­ні ро­бо­ти, які три­ва­ли до йо­го смер­ті. Уже на пла­ні з кни­ги А. Каль­но­фой­сько­го «Те­ра­тур­гі­ма» 1638 р. зоб­ ра­же­но від­нов­ле­ний со­бор із го­лов­ною ба­нею із дво­яр ­ ус­ним за­вер­шен­ням. Біль­ше ін­фор­ма­ції про пе­ре­бу­до­ву хра­му дає ма­лю­нок А. ван Вес­тер­фель­да 1651 р., в яко­му по­ка­за­но вступ військ ли­тов­сько­го геть­ма­на Яну­ша Рад­зи­ вил­ла в Ки­їв. Тут уже ба­чи­мо гран­ді­оз­ну пря­мо­кут­ну в пла­ні спо­ру­ду в ре­не­ сан­сно­му, з еле­мен­та­ми ро­ман­сько­го, сти­лі з ря­да­ми від­кри­тих га­ле­рей на схо­ді й за­хо­ді й три­над­цять­ма ба­ня­ми на ба­ра­ба­нах. Для від­нов­лен­ня со­бо­

Невідомий художник.­ Ансамбль Миколаївського військоаого­ монастиря. 1783.

ру мит­ро­по­лит зап­ро­сив іта­лій­сько­го ар­хі­тек­то­ра Ок­та­віо Ман­чі­ні. Со­бор бу­ло час­тко­во від­ре­мон­то­ва­но. Ос­нов­ним бу­ді­вель­ним ма­те­рі­а­лом бу­ла цег­ла і вап­ня­но­пі­ща­ний роз­чин. Сті­ни не отинь­ко­ву­ва­ли. При­чо­му цег­ла час­то зас­то­со­ву­ва­лась не тіль­ки для му­ру­ван­ня стін і скле­пінь, а й для фун­ да­мен­тів. Стан­дар­тних роз­мі­рів цег­ли не бу­ло, то­му іно­ді на­віть в од­ній спо­ру­ді мож­на зус­трі­ти цег­лу різ­ної ве­ли­чи­ни. Внас­лі­док не­рів­но­мір­нос­ті ви­па­лю­ван­ня цег­ли­ни ма­ли різ­ні від­тін­ки — від тем­но­чер­во­но­го до світ­ ло­жов­то­го. Як пра­ви­ло, усі внут­ріш­ні при­мі­щен­ня бу­дин­ків ма­ли скле­пін­ час­ті пе­рек­рит­тя. У жит­ло­вих при­мі­щен­нях сто­ял ­ и пе­чі, об­ли­цьо­ва­ні ві­зе­ рун­час­ти­ми по­лив’яни­ми плит­ка­ми, що на­да­ва­ло ін­тер’єрам особ­ли­во­го ко­ло­ри­ту. Нав­ко­ло мо­нас­ти­ря бу­ло спо­руд­же­но де­рев’яні мо­нас­тир­ські бу­дів­лі, а всю те­ри­то­рію об­не­се­но ви­со­кою де­рев’яною ого­ро­жею. Та­кож Пет­ро Мо­ги­ла вста­но­вив у хра­мі но­вий іко­нос­тас, кра­са яко­го вра­зи­ла Пав­ ла Алепп­сько­го. У пів­ніч­но­схід­но­му ку­ті те­пе­ріш­ньо­го Бла­го­ві­щен­сько­го вів­та­ря Пет­ро Мо­ги­ла влаш­ту­вав кап­ли­цю, приз­на­че­ну для збе­рі­ган­ня мо­щей свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра. Са­ме в цій кап­ли­ці з 1 січ­ня, дня смер­ті, по 9 бе­рез­ня 1647 р., дня по­хо­ван­ня, сто­ял ­ а тру­на з ті­лом мит­ро­по­ли­та. Ре­конс­ трук­ція Со­фій­сько­го со­бо­ру, здій­сне­на за Пет­ра Мо­ги­ли, ма­ла ви­раз­ні ри­си сти­лю ре­не­санс із еле­мен­та­ми ран­ньо­го ба­ро­ко в ін­тер’єрі. Со­фій­ський со­бор, від­нов­ле­ний Пет­ром Мо­ги­лою, збе­рі­гав свій виг­ляд до 1685 р., ко­ли по­ча­ла­ся йо­го ре­конс­трук­ція у ба­ро­ко­во­му сти­лі геть­ма­ном Іва­ном Са­мой­ ло­ви­чем і за­вер­ше­на Іва­ном Ма­зе­пою 1707 р. Ус­пен­ський со­бор Ки­є­во­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, який був цен­тром Ки­їв­сько­го Ате­нею, згур­то­ва­но­го нав­ко­ло мит­ро­по­ли­та Пет­ра Мо­ги­ли,

639

Братський Богоявлен­ський собор (1690-1693,­ архітектор­ Й. Старцев)­ корпус КиєвоМогилянської академії (архітектор­ Й. Старцев, надбудова і церква (0732-1740) архітектора ­ Й. Шеделя.

640

та­кож заз­нав де­я­ких змін. Най­дав­ні­ші з ві­до­мих зоб­ра­жень Ус­пен­сько­го со­бо­ру Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лаври ба­чи­мо на гра­вю­ рі Ти­мо­фія Пет­ро­ви­ча на ти­ту­лі кни­ги «Бе­сі­ди Іо­ан­на Зла­то­ус­та на 14 пос­лань св. апос­то­ла Пав­ла» (1623), со­бор від­тво­ре­но у пер­віс­но­му виг­ля­ді по шес­ти сто­літ­тях піс­ля спо­руд­жен­ня. Це бу­ла трьох­на­во­ва, увін­ча­на трьо­ма ба­ня­ми спо­ру­да. Пер­ша ба­ня бу­ла над го­лов­ним об’ємом, дру­га над вів­та­рем, тре­тя — над цер­квою Іо­ан­на Пред­те­чі. За­хід­на сті­на під­три­му­ва­ла­ся чо­тир­ма конт­рфор­са­ми, два з яких бу­ли оба­біч цен­траль­но­го вхо­ду. Уп­ри­ тул до стін сто­ял ­ и кап­ли­ці та уси­паль­ни­ці, зок­ре­ма на честь Ва­си­ля Ве­ли­ко­ го, Гри­го­рія Бо­гос­ло­ва, Іо­ан­на Зла­то­ус­та, кня­зів Ко­рець­ких та св. Сте­фа­на. Ок­ра­сою со­бо­ру був іко­нос­тас, ус­та­нов­ле­ний на по­чат­ку ХVІ ст. кня­зем Кос­тян­ти­ном Ост­розь­ким за­мість мар­му­ро­вої вів­тар­ної ого­ро­жі, який іс­ну­ вав до по­же­жі 1718 р. Над мо­ги­лою кня­зя в Ус­пен­сько­му со­бо­рі йо­го син Ва­силь­Кос­тян­тин Ост­розь­кий 1579 р. вста­но­вив чу­до­вий скуль­птур­ний над­ гро­бок, ви­ко­на­ний у ре­не­сан­сно­му сти­лі (зни­ще­ний ра­зом із со­бо­ром ра­дян­ськи­ми під­рив­ни­ка­ми во­се­ни 1941 р. «Ки­їв­ський лі­то­пис» під 1613 р. по­ві­дом­ляє про ре­монт Ус­пен­сько­го со­бо­ру, а 1620 р., про те що до Ки­є­ва при­ був Єру­са­лим­ський пат­рі­арх Те­о­фан. Той же лі­то­пис по­ві­дом­ляє що вла­ди­ка був у мо­нас­ти­рі Брат­сько­му, де йо­го з ве­ли­кою честю прий­ня­ли ду­хов­ні та світ­ські осо­би, а на дру­гий день, 9 квіт­ня, він пра­вив служ­бу в при­сут­нос­ті про­то­си­ге­ла Кон­стан­ти­но­поль­сько­го пат­рі­ар­ха й ки­їв­сько­го свя­щенс­тва. От­же, на той час со­бор був ціл­ком онов­ле­ний, яким він зоб­ра­же­ний на гра­вю­рі­пла­ні в кни­зі А. Каль­но­фой­сько­го «Те­ра­тур­гі­ма» (1638), ма­люн­ку А. ван Вестерфель­да 1651 р. Пер­ші два зоб­ра­жен­ня фік­су­ють стан со­бо­ру до мо­ги­лян­ської ре­конс­трук­ції , ос­тан­нє — піс­ля неї. За­хід­ний фа­сад со­бо­ ру піс­ля ре­конс­трук­ції най­кра­ще по­да­ний на гра­вю­рі Афа­на­сія К. 1677 ро­ку до лавр­сько­го ви­дан­ня «Пре­чис­ті ака­фіс­ти». Пет­ро Мо­ги­ла на­дав спо­ру­ді уро­чис­ті­шо­го виг­ля­ду, прик­ра­сив її чо­тир­ма но­ви­ми ба­ня­ми. Од­на з них бу­ла роз­та­шо­ва­на над го­лов­ним вхо­дом, реш­та три — з пів­ден­но­го бо­ку та на пів­ніч­ній час­ти­ні хра­му — от­же со­бор став се­ми­бан­ним. З Пет­ром Мо­ги­лою та­кож пов’язу­ють ви­ко­нан­ня фрес­ко­вих ком­по­зи­цій на фа­са­дах та в ін­тер’єрі (Ки­єв­ о­Пе­чер­ська лав­ра — пам’ят­ка іс­то­рії та куль­ ту­ри Ук­ра­ї­ни. — К., 2006. — С. 234). У та­ко­му виг­ля­ді Ус­пен­ський со­бор прос­то­яв до пе­ре­бу­до­ви йо­го у 1690х ро­ках геть­ма­ном Іва­ном Ма­зе­пою. Нас­туп­ним хра­мом, від­нов­ле­ним П. Мо­ги­лою, бу­ла Де­ся­тин­на цер­ква Св. Бо­­го­ро­ди­ці, зве­де­на кня­зем Во­ло­ди­ми­ром у 991–996 рр. Ця гран­ді­оз­на спо­ру­да, що заз­на­ла руй­на­ції 1240 р. під час та­та­ро­мон­голь­ської на­ва­ли, на той час пе­рет­во­ри­ла­ся в ку­пи ру­їн. Пет­ро Мо­ги­ла, ро­зу­мі­ю­чи зна­чен­ня хра­ му в іс­то­рич­ній пам’яті ки­ян, на­ка­зав ви­ко­па­ти реш­тки цер­кви «з мра­ка зем­но­го». Зап­ро­ше­ний до Ки­єв­ а іта­лій­ський ар­хі­тек­тор Ок­та­віо Ман­чі­ні,

що в той час пра­цю­вав у Поль­щі, роз­чис­тив ру­ї­ни, ви­ко­рис­тав реш­тки ста­рих стін пів­ден­ но­за­хід­но­го ку­та хра­му, звів не­ве­ли­ку пря­мо­ кут­ну з гран­час­тою ап­си­дою цер­ков­ку, по­ді­ле­ ну на дві час­ти­ни. Із за­хо­ду було при­бу­до­ва­но де­рев’яний прит­вор із дзві­ни­цею. Се­ред­ня час­ти­на бу­ла знач­но ви­ща і ма­ла виг­ляд ве­жі з чо­ти­рис­хи­лим да­хом, не­ве­ли­ким ба­ра­ба­ном із гру­шо­по­діб­ною ба­нею та ма­ків­кою без ков­ ні­ра. На лі­тог­ра­фії Фа­бі­ан­сько­го 1857 р. з ма­люн­ка А. ван Вес­тер­фель­да бі­ля цер­кви зоб­ра­же­но ста­ру ли­пу ча­су Пет­ра Мо­ги­ли, яка й до­сі сто­їть нав­про­ти На­ці­он ­ аль­но­го му­зею іс­то­рії Ук­ра­ї­ни. У ті ж ро­ки Пет­ро Мо­ги­ла від­бу­ду­вав з ру­їн Трьох­свя­ти­тель­ську цер­кву й пе­ре­дав її Ки­їв­сько­му братс­тву. Як свід­чить ак­ва­рель Ф. Сол­нце­ва се­ре­ ди­ни ХІХ ст., це був од­но­бан­ний, хре­ща­тий у пла­ні храм із вось­миг­ран­ною ба­нею з ма­лень­кою ма­ків­кою. Вхід увін­чу­вав фрон­тон із мо­ну­мен­таль­ни­ ми роз­пи­са­ми. На ма­люн­ку­пла­ні з кни­ги «Те­ра­тур­гі­ма» зоб­ра­же­но ду­же пош­код­же­ний храм за ме­жа­ми Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря — цер­кву Спа­са на Бе­рес­то­во­му. Ос­кіль­ки Пет­ро Мо­ги­ла був пе­ре­ко­на­ний, що це пер­ша ки­їв­ська му­ро­ва­на цер­ква, збу­до­ва­на кня­зем Во­ло­ди­ми­ром у 991–996 рр., то вва­жав за не­об­хід­ не її від­бу­ду­ва­ти. Від­бу­до­ва хра­му три­ва­ла з 1640 по 1646 рік. На той час спо­ ру­да за­ли­ши­ла­ся без вер­ха, як свід­чить план з кни­ги А. Каль­но­фой­сько­го «Те­ра­тур­гі­ма». Мо­ги­ла на­ка­зав ро­зіб­ра­ти зруй­но­ва­ні реш­тки й на­то­мість збу­ду­ва­ти три на­ви з кон­ха­ми зі схо­ду, а із за­хо­ду при­бу­ду­вав де­рев’яний прит­вор. У всіх на­вах бу­ло влаш­то­ва­но вів­та­рі, а до цен­траль­но­го — на честь Пре­об­ра­жен­ня Гос­под­ньо­го, при­бу­до­ва­но риз­ни­цю та ди­я­кон­ник. У бо­ко­ вих на­вах зна­хо­див­ся вів­тар Свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, де якийсь час збе­рі­га­ли­ся реш­тки го­ло­ви Во­ло­ди­ми­ра Ве­ли­ко­го. Ста­ро­дав­ні фор­ми бу­ли пов­ніс­тю збе­ ре­же­ні в нар­тек­сі, хре­щаль­ні та ве­жі, пе­рек­ри­ті за­но­во ко­ро­бо­вим скле­пін­ ням. У спо­ру­ді бу­ло по­єд­на­но ри­си дав­ньо­ук­ра­їн­ської ар­хі­тек­ту­ри, Ре­не­сан­ су та ба­ро­ко, що ра­зом да­ють вра­жен­ня зла­год­же­но­го ар­хі­тек­то­ніч­но­го ан­сам­блю, екс­тер’єр яко­го під­по­ряд­ко­ва­но внут­ріш­нім сак­раль­ним зав­дан­ ням ін­тер’єру з чу­до­ви­ми мо­ну­мен­таль­ни­ми роз­пи­са­ми. Увін­ча­ли спо­ру­ду три ба­ні. Над вхо­дом до цер­кви на зов­ніш­ній сті­ні нар­тек­са до на­шо­го ча­су зе­ріг­ся на­пис ста­рос­лов’янсь­кою мо­вою: «Петр Мо­ги­ла, ар­хи­е­рей Бо­га, сей храм бла­го­леп­ный воз­виг Гос­по­ду Вла­ды­ке, и окон­чив слав­ный и прек­рас­ ный дом сей из кам­ней, рас­пи­сал пер­ста­ми гре­ков». На внут­ріш­ній за­хід­ній сті­ні нар­тек­са та­кож є то­го­час­ний на­пис: «Сию цер­ков соз­да ве­ли­кий и всия Ру­си князь и са­мо­дер­жец свя­той Вла­ди­мир, во свя­том кре­ще­нии Ва­си­лий. По ле­тах же мно­гих и по ра­зо­ре­нию от без­бож­ных та­тар про­из­во­ле­ни­ем Бо­жи­им об­но­ви­ся сми­рен­ным Пет­ром Мо­ги­лою…» А в ін­тер’єрі грець­кі жи­во­пис­ці ви­ко­на­ли фрес­ку «Дар Пет­ра Мо­ги­ли», в якій зоб­ра­же­но са­мо­го мит­ро­по­ли­та, який під­но­сить ма­кет від­нов­ле­ної ним цер­кви Спа­са Свя­то­му

Фа­сад Бо­го­яв­лен­ сько­го со­бо­ру Брат­ сько­го мо­нас­ти­ря ­ на По­до­лі.­ 1690-1693.

641

Північний фасад Троїцької надбрамної церкви, зведений у XVІІІ ст.

Троїцька надбрамна церква ­ КиєвоПечерської лаври. 1108. Реконструкція XVІІІ ст.

642

Во­ло­ди­ми­ро­ві (Брус­ні­кі­на Га­ли­на, Ко­чу­бин­ська Те­тя­на. Цер­ ква Спа­са на Бе­рес­то­во­му. — К., 2007). Та­ким чи­ном, про­тя­гом двад­ця­ти ро­ків сво­го пе­ре­бу­ван­ ня у Ки­є­ві ар­хі­ман­дри­том Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри та мит­ ро­по­ли­том Ки­їв­ським Пет­ро Мо­ги­ла був гід­ним про­дов­жу­ ва­чем бу­дів­ни­чої тра­ди­ції Ки­їв­ської дер­жа­ви, зок­ре­ма кня­ зів Во­ло­ди­ми­ра Ве­ли­ко­го та Ярос­ла­ва Муд­ро­го. Зав­дя­ки йо­го дип­ло­ма­тич­ним зу­сил­лям та зв’яз­кам із поль­ською вла­дою 1 лис­то­па­да 1632 р. поль­ський ко­роль Вла­дис­лав ІV і сейм прий­няли пос­та­но­ву про по­вер­нен­ня пра­вос­лав­ним мит­ро­по­ли­чої Ки­є­во­Со­фій­ської ка­фед­раль­ної цер­кви, від­ нов­ле­но дав­ні пра­вос­лав­ні єпис­коп­ські ка­фед­ри на те­ри­то­ рії Поль­щі, під­твер­дже­но пра­во віль­но спо­ві­ду­ва­ти пра­вос­ лав­ну ві­ру. Та­кож ця пос­та­но­ва да­ва­ла доз­віл ре­мон­ту­ва­ти ста­рі цер­кви та бу­ду­ва­ти но­ві, зас­но­ву­ва­ти братс­тва, шко­ли, дру­кар­ні та при­тул­ки для бід­них. Зго­дом, 1633 р., бу­ло під­пи­ са­но ко­ро­лем «Стат­ті про зас­по­ко­єн­ня русь­ко­го на­ро­ду», які знач­но по­лег­ши­ли ста­но­ви­ще пра­вос­лав­ної цер­кви й на­да­ ли біль­шу мож­ли­вість мит­ро­по­ли­то­ві по­вер­ну­ти хра­ми, ра­ні­ше за­хоп­ле­ні уні­а­та­ми, й роз­по­ча­ти їх від­бу­до­ву. У пер­ шій по­ло­ви­ні ХVІІ ст. від­бу­ли­ся іні­ці­йо­ва­ні ду­хів­ниц­твом та братс­тва­ми гли­бо­кі змі­ни в ар­хі­тек­ту­рі сак­раль­них спо­руд. Ут­вер­джу­ва­ло­ся гу­ма­ніс­тич­не ро­зу­мін­ня приз­начен­ня на­ці­ о­наль­ної цер­кви як со­бо­ру люд­ських душ, що впли­ну­ло на чіт­ку, ра­ці­о­наль­ну ор­га­ні­за­цію прос­то­ру спо­руд, урів­но­ва­ же­ність і вод­но­час бла­го­ліп­ність інтер’єрів. В ар­хі­тек­ту­рі, іко­но­пи­сі та хра­мо­вих роз­пи­сах де­да­лі чіт­кі­ше й ори­гі­наль­ ні­ше по­ча­ли ви­яв­ля­ти­ся на­ці­о­наль­ні особ­ли­вос­ті й ди­фе­ рен­ці­я­ція між ка­то­лиць­ки­ми і пра­вос­лав­ни­ми зоб­ра­жен­ня­ ми в ба­га­тьох сю­же­тах, особ­ли­во «Страш­но­го су­ду», що по­чав уті­лю­ва­ти гли­бо­кі ан­ти­за­гар­бниць­кі ін­век­ти­ви. Ки­їв­ ське братс­тво й ду­хів­ниц­тво зби­ра­ло кош­ти на цер­кви й не­рід­ко са­мо ук­ла­да­ло уго­ди з ар­хі­тек­то­ра­ми, ве­ло наг­ляд за бу­дів­ниц­твом і сте­жи­ло, щоб спо­ру­да від­по­ві­да­ла їх­нім ви­мо­гам та ес­те­тич­ним упо­до­бан­ням, в ос­но­ві яких ле­жа­ли особ­ли­вос­ті на­ці­о­наль­но­го бу­дів­ниц­тва. Бо­рю­чись за своє на­ці­о­наль­не та ду­хов­не виз­во­лен­ня, ук­ра­їн­ський на­род тво­ рив свою ар­хі­тек­ту­ру, ви­ко­рис­то­ву­ю­чи як тра­ди­ції де­рев’яно­ го зод­чес­тва, так і тра­ди­ції Ре­не­сан­су, що в той час на те­ри­ то­рії Ук­ра­ї­ни й Ки­є­ва біль­ше від­по­ві­дав іде­ям гу­ма­ніз­му. Ки­їв­ська ар­хі­тек­ту­ра пе­рі­о­ду Пет­ра Мо­ги­ли ха­рак­те­ри­зу­єть­ ся ри­са­ми пе­ре­хід­но­го пе­рі­о­ду від дав­ньо­русь­ко­го хра­мо­бу­ ду­ван­ня че­рез го­ти­ку, ре­не­санс до на­ці­о­наль­но­го ба­ро­ко. На­ма­га­ю­чись збе­рег­ти за­галь­ні фор­ми хра­мів, що скла­ли­ся в Ки­їв­ській Ру­сі, мит­ро­по­лит де­лі­кат­но й зі знан­ням спра­ви

впро­вад­жу­вав фор­ми ук­ра­їн­сько­го на­род­но­го де­рев’яно­го бу­дів­ниц­тва ра­зом із захід­но­єв­ро­пей­ськи­ми фор­ма­ми, та­ким чи­ном тво­ря­чи на­ці­о­наль­ний стиль в ар­хі­тек­ту­рі, про­дов­же­ ний ба­гать­ма йо­го нас­туп­ни­ка­ми, зокрема й геть­ма­ном Ма­зе­пою. Сма­ки мит­ро­по­ли­та, що від­би­ли­ся в іні­ці­йо­ва­но­ му ним бу­дів­ниц­тві, орі­єн­ту­ва­ли­ся на пе­ре­до­ву для то­го ча­су ар­хі­тек­ту­ру Цен­траль­ної та За­хід­ної Єв­ро­пи. Ді­яль­ність Пет­ра Мо­ги­ли як бу­дів­ни­чо­го хра­мів, у га­лу­зі ор­га­ні­за­ції ос­ві­ти як зас­нов­ни­ка Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му з єв­ро­пей­ською си­те­мою нав­чан­ня, а та­кож у га­лу­зі лі­те­ра­ту­ри, кни­год­ру­ку­ ван­ня й те­о­ло­гії, спри­я­ла ут­вер­джен­ню дав­ньої сла­ви Ки­є­ва як го­лов­но­го міс­та Ук­ра­ї­ни. Ут­вер­джу­ю­чи сла­ву Ки­є­ва сво­єю ді­яль­ніс­тю за жит­тя, він за­ли­шив нас­туп­ни­кам вра­жа­ю­чий прик­лад под­виж­ниц­тва у сво­є­му «За­по­ві­ті»: «Ко­ли тіль­ки поз­во­лив ме­ні Гос­подь Бог з лас­ки сво­єї свя­тої… бу­ти пас­ти­ рем у сто­ли­ці Мит­ро­по­лії Ки­їв­ської, а пе­ред тим і Свя­тої Лав­ри Пе­чер­ської Ар­хі­ман­дри­том, у той час ба­ча­чи за­не­пад у на­ро­ді Русь­кім по­бож­ної ре­лі­гій­нос­ті не від чо­го ін­шо­го, як від то­го, що жод­ної ос­ві­ти й на­ук не одер­жу­вав, то­му при­ре­ чен­ня моє зло­жив пе­ред Гос­по­дом Бо­гом мо­їм, всі мої дос­ тат­ки, від бать­ків ос­тав­ле­ні, і що тіль­ки від на­леж­них пос­луг свя­тих місць, ме­ні до­ру­че­них, при­бут­ків з від­по­від­них ма­єт­ ків тут зос­та­ва­ло­ся, по­вер­та­ти час­тко­во на від­нов­ле­ня зруй­ но­ва­них До­мів Бо­жих, яких за­ли­ши­ло­ся жа­лю­гід­ні ру­ї­ни, час­тко­во на фун­да­ції шкіл у Ки­є­ві, прав і воль­нос­тей на­ро­ду Русь­ко­го» (Жу­ков­ський Ар­ка­дій. Вказ. пра­ця. — С. 291). Йо­го прик­лад нас­лі­ду­ва­ли нас­туп­ні цер­ков­ні й дер­жав­ні ді­я­ чі: ар­хі­ман­дрит Лав­ри Йосиф Триз­на, що зас­ту­пив Пет­ра Мо­ги­лу на по­са­ді ар­хі­ман­дри­та, мит­ро­по­ли­ти Ки­їв­ські Силь­вестр Ко­сов, Ди­о­ни­сій Ба­ла­бан, Йо­сиф Не­лю­бо­вич­Ту­ каль­ський, Ла­зар Ба­ра­но­вич — до 1685 р., ко­ли Ки­їв­ська мит­ро­по­лія бу­ла зав­дя­ки під­ку­пу пе­ре­ве­де­на зпід вла­ди Кон­стан­ти­но­поль­сько­го пат­рі­ар­хії під вла­ду Мос­ков­сько­го пат­рі­ар­ха. «Прик­лад Пет­ра Мо­ги­ли — пи­сав 1921 р. ки­їв­ ський мит­ро­по­лит Ук­ра­їн­ської Пра­вос­лав­ної Ав­то­ке­фаль­ної цер­кви Ва­силь Лип­ків­ський, — нав­чає нас да­лі: не­по­хит­но сто­ю­чи на грун­ті пра­вос­лав­ної ві­ри, смі­ли­во ко­рис­ту­ва­ти­ся для жит­тя й під­не­сен­ня всі­ма кра­щи­ми здо­бут­ка­ми людс­тва, на­віть сво­їх во­ро­гів, щоб їх­ньою збро­єю їх же пе­ре­ма­га­ти. Сам мит­ро­по­лит Пет­ро Мо­ги­ла хоч впер­то бо­ров­ся з ка­то­ ли­циз­мом, але віль­но пе­рей­няв від ньо­го ба­га­то того, що вва­жав ко­ри­сним для жит­тя Пра­вос­лав­ної цер­кви» (Жу­ков­ ський Ар­ка­дій. — Вказ. пра­ця. — С. 183). Три­ва­лий кон­флікт ук­ра­їн­сько­го пос­пільс­тва з поль­ ською оку­па­цій­ною вла­дою, під­си­ле­ний ду­хов­ною екс­пан­

Церква Спаса на Берестовому (1072),­ реставрована в 1640-1642 рр.,­ добудована в 1813-1814 рр.­ Гравюра ХІХ ст.

Ансамбль Нижньої лаври ­ із дзвінницею Ковніра ­ та Різдвобогородицькою церквою.

Амнозачатіївська церква ­ на Дальніх печерах КиєвоПечерського монастиря. 1679.

643

Хрестовоздвиженська церква­ КиєвоПечерської лаври. 1700.

Дзвіниця церкви Миколи Набережного ­ на Подолі. 1716.­ У 1781 р. І. Григорович-Барський перебудував другий ярус.

644

сі­єю ка­то­лиць­кої та уні­ат­ської цер­ков на пра­вос­лав’я, се­лян­ сько­ко­заць­кі пов­стан­ня пер­шої по­ло­ви­ни ХVІІ сто­літ­тя під­го­ту­ва­ли ґрунт вій­ні 1648 й пізнішій бо­роть­бі ко­зац­тва й се­лянс­тва. У наслідок війни Ук­ра­ї­на вдру­ге піс­ля кня­жої до­би от­ри­ ма­ла за­во­йо­ва­ну козац­твом дер­жав­ну са­мос­тій­ність, геть­ ман­сько­стар­шин­ську вла­ду та пол­ко­вий ад­мі­ніс­тра­тив­ний уст­рій. І хоч пра­ва і воль­нос­ті на­ро­ду ці­лес­пря­мо­ва­но й бру­ таль­но урі­за­ла Мос­ков­ська дер­жа­ва, куль­ту­ра, мис­тец­тво, ар­хі­тек­т у­ра Ки­є­ва роз­ви­ва­ли­ся в рі­чи­щі єв­ро­пей­ських ре­не­сан­сних та ба­ро­ко­вих впли­вів, пе­реп­лав­ле­них у гор­ни­ лі міс­це­вих мис­тець­ких тра­ди­цій. За­мож­на ко­заць­ка стар­ ши­на як за­мов­ник ста­ви­ла но­ві ви­мо­ги до мис­тец­тва, на­ма­ га­ю­чись не тіль­ки увіч­ни­ти се­бе, бу­ду­ю­чи но­ві цер­кви й онов­лю­ю­чи ста­рі, а й уті­ли­ти у сво­їх вчин­ках ідею дер­жав­ нос­ті сво­єї Бать­ків­щи­ни. Зрос­тан­ня стар­шин­сько­го ма­єс­та­ ту й самостійницькі ідеї се­ред геть­манс­тва, що па­ну­ва­ли в Ук­ра­ї­ні до по­раз­ки ук­ра­їн­сько­го виз­воль­но­го зма­ган­ня в пол­тав­ській бит­ві 1709 р., спри­чи­ни­ли те, що в Ук­ра­ї­ні ви­ник но­вий тип цер­кви, ар­хі­тек­ту­ра якої вті­лю­ва­ла ідею дер­жав­нос­ті. Спо­кій­ні, врів­но­ва­же­ні фор­ми ре­не­сан­су по­пе­ред­ньої до­би, що взо­ру­ва­ли­ся на фор­ми ан­тич­нос­ті й Ві­зан­тії, вже не за­до­воль­ня­ли то­го­час­них сма­ків, пот­ріб­ні бу­ли більш вра­жа­ю­чі, роз­кіш­ні­ші, пе­рей­ня­ті па­фо­сом фор­ ми ар­хі­тек­ту­ри. Спо­ру­да уяв­ля­ла­ся не як зам­кну­та в со­бі са­мо­дос­тат­ня фор­ма із ка­ме­ню чи де­ре­ва, що іс­нує не­за­леж­но від се­ре­до­ ви­ща, а як час­ти­на прос­то­ро­во­го ар­хі­тек­тур­но­го лан­дшаф­ ту. Пла­но­во­прос­то­ро­ва ком­по­зи­ція вті­лю­ва­ла ідею уро­чис­ тос­ті, трі­ум­фаль­нос­ті, свят­ко­вос­ті, усе ма­ло зве­ли­чу­ва­ти дух, все­ля­ти від­чут­тя гар­мо­нії. Ан­сам­блі спо­руд мо­нас­ти­рів пла­ну­ва­ли­ся за за­са­да­ми ба­ро­ко­вої ес­те­ти­ки, згід­но з яки­ ми го­лов­ній спо­ру­ді — со­бо­ру бу­ли під­по­ряд­ко­ва­ні в єди­но­ му за­ду­мі дзві­ни­ця, тра­пез­на, брат­ські ке­лії та гос­по­дар­ські спо­ру­ди. Во­ни тіс­но пов’язу­ва­ли­ся між со­бою мас­шта­бом, рит­мом чле­ну­вань, плас­ти­кою форм і оз­доб­лен­ня. З ба­ро­ко прий­шло в Ук­ра­ї­ну від­чут­тя уст­рем­лін­ня вго­ру, то­му з’яви­ло­ся ба­га­то над­брам­них цер­ков, ви­со­ких дзві­ ниць як важ­ли­вих ак­цен­тів у по­лі­фо­ніч­но­му, не­мов пар­тек­ сний спів у му­зич­но­му ба­ро­ко­во­му хо­ро­во­му тво­рі, ар­хі­тек­ тур­но­му ан­сам­блі. Нап­рик­лад, усі спо­ру­ди го­лов­ної Со­бор­ ної пло­щі Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри роз­мі­ще­ні так, що сто­ сов­но ві­сі вхо­ду че­рез уро­чис­ті го­лов­ні Свя­ті во­ро­та під Тро­їць­кою цер­квою до Бо­жес­твен­ної осе­лі — Ус­пен­сько­го со­бо­ру всі нав­ко­лиш­ні спору­ди — дзві­ни­ця, ке­лії брат­чи­ків

та от­ців пе­чер­ських, тра­пез­на з цер­квою, Ков­ні­рів­ський кор­пус сприй­ма­ють­ся у най­ви­гід­ні­ших ра­кур­сах, хоч ко­жен із еле­мен­тів ан­сам­блю ве­де свою ви­раз­ну пар­тію. Хоч ба­ро­ко прий­шло в Ук­ра­ї­ну із За­хід­ної Єв­ро­пи, во­но швид­ко на­бу­ло зав­дя­ки міс­це­вим впли­вам ви­раз­них на­ці­о­ наль­них рис, що ви­ок­рес­ли­ли­ся в та­ке ори­гі­наль­не яви­ще, як «ук­ра­їн­ське ба­ро­ко». По­ле­міч­на лі­те­ра­ту­ра, ма­лярс­тво і гра­фі­ка, на­ці­он ­ аль­но спря­мо­ва­на ді­яль­ність пра­вос­лав­ної цер­кви в бо­гос­лов­сько­му, дог­ма­тич­но­му і мов­но­му ас­пек­тах спри­ял ­ и ут­вер­джен­ню ар­хі­тек­ту­ри ба­ро­ко. Се­ре­ди­на XVII ст. оз­на­ме­ну­ва­ла­ся ви­ник­нен­ням геть­ ман­ської дер­жа­ви, ад­мі­ніс­тра­тив­ним по­ді­лом її на 16 ок­ру­ гів­пол­ків на чо­лі з пол­ков­ни­ка­ми, в яких пра­ви­ла ге­не­раль­ на стар­ши­на — пи­сар, обоз­ний, хо­рун­жий і оса­вул, пол­ко­ва та со­тен­на стар­ши­на. Вій­сько­ва стар­ши­на — елі­та — ви­ко­ ну­ва­ла й ци­віль­ні ад­мі­ніс­тра­тив­ні, фі­нан­со­ві та су­до­ві обов’яз­ки Вій­ська За­по­розь­ко­го Ук­ра­їн­ської ко­заць­кої дер­ жа­ви. Та­ким чи­ном, сфор­му­ва­ла­ся но­ва сус­піль­на елі­та, для якої най­ха­рак­тер­ні­шим бу­ло від­чут­тя по­лі­тич­ної спад­ко­єм­ нос­ті що­до кня­жої Ук­ра­ї­ни­Ру­си. Піс­ля ус­піш­но­го за­вер­ шен­ня по­хо­ду ук­ра­їн­ської ар­мії в Га­ли­чи­ну в груд­ні 1648 р. геть­ман уро­чис­то увій­шов з вій­ськом до Ки­єв­ а че­рез Зо­ло­ті во­ро­та. Са­ме у Ки­єв­ і геть­ман ут­вер­див­ся на дум­ці ство­ри­ти са­мос­тій­ну Ко­заць­ку дер­жа­ву. У міс­ті бу­ло сфор­мо­ва­но Ки­їв­ський полк як цен­траль­ну ад­мі­ніс­тра­тив­ну оди­ни­цю дер­жа­ви. Геть­ман ви­дав уні­вер­са­ли, згід­но з яки­ми ки­їв­ські ре­міс­ни­ки й тор­гов­ці звіль­ня­ли­ся від по­дат­ків, їм на­да­ва­ло­ ся пра­во на во­ло­ді­ння зем­лею. Уні­вер­са­ли на во­ло­дін­ня зем­ лею от­ри­му­ва­ли й мо­нас­ти­рі, які ви­ко­рис­то­ву­ва­ли для бу­дів­ниц­тва пра­цю се­лян, що жи­ли на при­пи­са­них до мо­нас­ти­рів зем­лях. Так, Ки­є­во­Пе­чер­ський мо­нас­тир у пе­рі­од прав­лін­ня Хмель­ниць­ко­го вже мав ціл­ком сфор­мо­ ва­ний ар­хі­тек­тур­ний ан­самбль, який вра­зив ди­як ­ о­на Пав­ла Алепп­сько­го, який у 1653 р. від­ві­дав лав­ру ра­зом із Ан­ті­о­хій­ ським пат­рі­ар­хом Ма­ка­рі­єм. У сво­їх спо­га­дах він з ве­ли­ким за­хоп­лен­ням роз­по­ві­дав про мо­нас­тир, про йо­го цер­кви, особ­ли­во ве­ли­ку Ус­пен­ську, цер­кву Свя­тих апос­то­лів Пет­ра і Пав­ла та Воз­дви­жен­ську з дво­ма ба­ня­ми та чу­до­вим іко­ нос­та­сом. Алепп­ський по­ві­дом­ляє, що то­ді в мо­нас­ти­рі пра­ ви­ли у 23х цер­квах і що оби­тель бу­ла в доб­ро­му ста­ні, нез­ ва­жа­ю­чи на во­єн­ний час. Од­нак піс­ля Пе­ре­яс­лав­ської уго­ ди, ко­ли Ки­їв у скла­ді Геть­ман­щи­ни опи­нив­ся під «ру­кою» московського царя, си­ту­ац ­ ія по­ча­ла змі­ню­ва­ти­ся на гір­ше, ос­кіль­ки од­ра­зу ж по­ча­ло­ся на­ма­ган­ня під­по­ряд­ку­ва­ти Ук­ра­їн­ську пра­вос­лав­ну цер­кву з Мос­ков­ською під Мос­ков­

Всіхсвятська церква КиєвоПечерської лаври, збудована І. Мазепою. 1696-1698.

Кирилівська церква­ в урочищі Дорогожичі. ХІІ ст.­ У 1760 р. перебудована І. ГригоровичемБарським.

645

Георгіївський собор Видубицького монастиря. 1696-1701.

Церква Миколи Притиска на Подолі.­ 1631. Перебудована 1819 р. А. Меленським

646

ським пат­рі­ар­хом. Ки­їв­ський мит­ро­по­лит Силь­вестр Ко­сов ра­зом із ба­гать­ма свя­ще­ни­ка­ми не виз­на­вав Пе­ре­яс­лав­ської уго­ди, і до Анд­ру­сів­сько­го пе­ре­мир’я 9 лю­то­го 1667 р., ко­ли Ки­їв спер­шу увій­шов до скла­ду Поль­щі, а че­рез рік — до скла­ду Мос­ков­сько­го царс­тва, бу­дів­ниц­тво в міс­ті три­ва­ло до по­чат­ку так зва­ної Ру­ї­ни, що три­ва­ла май­же до ча­су геть­ ма­ну­ван­ня Іва­на Ма­зе­пи. Ос­но­вою роз­вит­ку ар­хі­тек­ту­ри до­би Геть­ман­щи­ни ста­ла ар­хі­тек­ту­ра по­пе­ред­ньої мо­ги­лян­ської до­би. Як уже бу­ло за­у­ва­же­но, у цер­ков­ній ар­хі­тек­ту­рі пер­шої по­ло­ви­ни XVII ст. ха­рак­тер­ни­ми бу­ли конс­трук­ції вер­хів із за­ло­мом, пе­рей­ня­ ті із де­рев’яно­го хра­мо­во­го бу­дів­ниц­тва, му­ро­ва­ні скле­пін­ час­ті конс­трук­ції, кла­сич­ні ар­хі­тек­тур­ні ор­де­ри. З ча­сом діс­та­ли по­ши­рен­ня три­діль­ні од­но, три­вер­хі, хре­ща­ті в пла­ні цен­трич­ні ба­га­то­вер­хі хра­ми з пря­мо­кут­ни­ ми або ба­га­тог­ран­ни­ми на­ва­ми та гран­час­ти­ми вів­та­ря­ми, за­по­зи­че­ни­ми з де­рев’яних цер­ков. Тен­ден­ці­єю до­би Геть­ман­щи­ни ста­ло зрос­тан­ня ви­со­ти хра­мів і уск­лад­нен­ня їх­ніх форм у зв’яз­ку з пе­ре­хо­дом до ба­ро­ ко­вих форм, ви­ко­рис­тан­ня ба­га­то­за­лом­них вер­хів. У му­ро­ва­но­му бу­дів­ниц­тві про­то­ти­пом хре­ща­тих п’яти­ бан­них бу­ді­вель ста­ла Пок­ров­ська цер­ква, збу­до­ва­на 1653 р. А. Ки­се­лем у се­лі Низ­ки­ни­чі на Во­ли­ні, де й по­хо­ва­ний цей ді­яч. Хре­ща­тою од­но­бан­ною п’яти­ка­мер­ною спо­ру­дою є цер­ква Ми­ко­ли При­тис­ка в Ки­єв­ і (1695–1707) та дев’яти­ка­ мер­на цер­ква Різ­два Бо­го­ро­ди­ці в Сед­не­ві (1690). Прик­ла­ дом кла­сич­но­го для ар­хі­тек­ту­ри до­би Геть­ман­щи­ни ти­пу хре­ща­то­го п’яти­бан­но­го і п’яти або дев’яти­діль­но­го в пла­ні хра­му є Ми­ко­ла­їв­ський со­бор у Ні­жи­ні (1655–1658), зве­де­ ний ні­жин­ським пол­ков­ни­ком Іва­ном Зо­ло­та­рен­ком (В. В. Ве­чер­ський Ар­хі­тек­тур­номіс­то­бу­дів­на спад­щи­на ре­гі­он ­ ів XVII ст. Ук­ра­ї­ни // Ар­хе­ом ­ ет­рія та охо­ро­на іс­то­ри­ко­куль­ тур­ної спад­щи­ни. — 1999. — Вип 3. — С. 10). Ок­рім цих ос­нов­них ти­пів, які бу­ли най­ма­со­ві­ши­ми й виз­на­ча­ли кар­ти­ну ар­хі­тек­тур­но­го роз­вит­ку до­би Геть­ман­ щи­ни, іс­ну­ва­ли й роз­ви­ва­ли­ся так зва­ні мар­гі­наль­ні ти­пи пра­вос­лав­них хра­мів — без­бан­ні заль­но­го ти­пу, три­кон­хо­ ві, тет­ра­кон­хо­ві спо­ру­ди, як-от без­бан­на Онуф­рі­їв­ська цер­ ква 1701 р. Піс­ля по­раз­ки ко­заць­ко­го вій­ська під Бе­рес­теч­ком 25 лип­ня 1651 р. Ки­їв за­хо­пи­ло вій­сько ли­тов­сько­го геть­ма­на Яну­ша Рад­зи­віл­ла, при яко­му слу­жив гол­ланд­ський ху­дож­ ник Аб­ра­гам ван Вес­тер­фельд. Са­ме з йо­го ма­люн­ків, ко­пії яких дій­шли до нас, мо­же­мо склас­ти дум­ку про ар­хі­тек­тур­ ний Ки­їв то­го ча­су. Особ­ли­во важ­ли­ві йо­го ма­люн­ки із зоб­

ра­жен­ням Со­фії Ки­їв­ської, Ки­є­во­Пе­чер­ ської лав­ри, Зо­ло­тих во­ріт, Вер­хньої та Ниж­ньої те­ри­то­рій, які свід­чать, що в міс­ті бу­ло ба­га­то від­бу­до­ва­них хра­мів, ци­віль­них спо­руд, на Зам­ко­вій го­рі ви­со­чів ве­ли­кий па­лац поль­сько­го на­міс­ни­ка, се­на­то­ра Ада­ ма Ки­се­ля, на ши­ро­кій па­но­ра­мі По­до­лу ви­різ­ня­ють­ся ба­ні ба­га­тьох цер­ков і да­хи ци­віль­них спо­руд. Але за мі­сяць гос­по­да­рю­ ван­ня за­гар­бни­ки ду­же по­руй­ну­ва­ли міс­то, спа­ли­ли сот­ні бу­дин­ків, шість цер­ков і кіль­ ка мо­нас­ти­рів. До то­го ж пов­ста­лі ки­ян ­и спа­ли­ли за­мок, де бу­ли за­сі­ли по­ля­ки. Піс­ля Анд­ру­сів­сько­го пе­ре­мир’я з 1686 р. Ки­їв і йо­го око­ли­ці увій­шли до скла­ду Мос­ко­вії. У міс­ті бу­ло вве­де­но ро­сій­ ське во­єв­ од­ське прав­лін­ня з двох во­єв­ од, дум­них дя­ків та столь­ни­ка. Во­єв­ о­ ди кон­тро­лю­ва­ли над­ход­жен­ня по­дат­ків до каз­ни, здій­сню­ва­ли наг­ляд за су­до­чинс­твом. Уп­рав­лін­ня ки­їв­ським пол­ком пе­рей­шло до міс­теч­ка Ко­зель­ ця. Ос­кіль­ки Ки­їв мав стра­те­гіч­не зна­чен­ня у вій­сько­вих пла­нах Мос­ков­ сько­го царс­тва, то во­єв­ о­ди по­ча­ли бу­дів­ниц­тво ук­ріп­лень, у Вер­хньо­му міс­ ті бу­ло зве­де­но фор­те­цю й ут­во­ре­но Стрі­лець­ку й Рей­тар­ську сло­бо­ди, де роз­мі­ща­ли­ся мос­ков­ські за­ло­ги. Про­те Ки­їв і в дру­гій по­ло­ви­ні ХVІІ ст. за­ли­шав­ся цен­тром роз­вит­ку цер­ ков­ної ар­хі­тек­ту­ри і за­ли­шав­ся ним до кін­ця XVI­IІ ст. Це був час ак­тив­но­го му­ро­ва­но­го цер­ков­но­го бу­дів­ниц­тва, де бу­ла виз­на­чаль­на роль за­мов­ни­ка, який дик­ту­вав ар­хі­тек­тур­не зав­дан­ня. З ча­сом ут­вер­ди­ла­ся про­фе­сія ар­хі­ тек­то­рів, який во­ло­дів не­об­хід­ни­ми те­ор ­ е­тич­ни­ми знан­ня­ми й прак­тич­ни­ ми на­вич­ка­ми. До на­шо­го ча­су у фон­дах Ки­єв­ о­Пе­чер­сько­го за­по­від­ни­ка та у На­ці­он ­ аль­ній біб­лі­от­ е­ці Ук­ра­ї­ни ім. В. Вер­над­сько­го збе­рі­га­ють­ся за­ру­ біж­ні по­сіб­ни­ки з ар­хі­тек­ту­ри, аль­бо­ми крес­ле­ни­ків та ар­хі­тек­тур­них про­ ек­тів, що свід­чать про ви­со­кий рі­вень під­го­тов­ки ки­їв­ських бу­дів­ни­чих. Зок­ре­ма це пе­реп­ле­те­ні в од­но­му аль­бо­мі чо­ти­ри кни­ги: кни­га з ге­ом ­ ет­рії; кни­га з пер­спек­ти­ви 1615 р.; ви­да­на 1620 р. в Амс­тер­да­мі кни­га ар­хі­тек­тур­ них ор­де­рів та ін­ших ар­хі­тек­тур­них еле­мен­тів (схо­ди, ко­ло­ни та ін.); кни­га 1615 р. із фор­ти­фі­ка­цій­ни­ми обо­рон­ни­ми про­ек­та­ми. На фор­за­ці аль­бо­му є за­пис про на­леж­ність йо­го ки­їв­сько­му гра­ве­ру й лавр­сько­му на­міс­ни­ко­ві Ан­то­нію Та­ра­се­ви­чу. Пос­ту­по­во, про­тя­гом роз­гля­ду­ва­но­го пе­рі­о­ду, здій­ сню­єть­ся пе­ре­хід від се­ред­ньо­віч­них ме­то­дів про­фе­сій­ної пра­ці (за вка­за­ ни­ми за­мов­ни­ком зраз­ка­ми) до роз­роб­ки й «ап­ро­ба­ції» про­ек­тних крес­ле­ ни­ків і ве­ден­ня за ни­ми бу­ді­вель­них ро­біт, у зв’яз­ку з чим у кін­ці ХVІІ ст. знач­но зрос­ла роль ар­хі­тек­то­ра як твор­ця. Ар­хі­тек­ту­ра Ки­єв­ а ХVІІ ст. да­ла вит­во­ри, в яких на­йяс­кра­ві­ше від­бив­ся мис­тець­кий ге­ній ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду. Зас­во­єн­ня сві­то­вої ар­хі­тек­тур­ної спад­щи­ни, зок­ре­ма кла­сич­них ор­де­рів, хре­ща­то­бан­них струк­тур, роз­ви­ток об’єм­но­прос­то­ро­вих ком­по­зи­цій, ви­ко­рис­тан­ня над­бань на­ці­он ­ аль­но­го

Різдвобогородицька церква Києво­ Печерської лаври. 1696.­ Архітектор­ О. Якушкін у 1817 р.­ прибудував аркаду.

647

Вознесенський собор­ (1722-1732) і дзвіниця (1740, 1821, архітектор А. Меленський)­ Флорівського жіночого монастиря на Подолі.­ Літографія ­ А. Барвитова.

648

де­рев’яно­го бу­дів­ниц­тва доз­во­ли­ли бу­дів­ ни­чим вит­во­ри­ти не­пов­тор­ний на­ці­о­ наль­ний ар­хі­тек­тур­ний стиль пра­вос­лав­ них хра­мів до­би Геть­ман­щи­ни (Ве­чер­ ський В. В. Хра­ми Ук­ра­ї­ни // Пам’ят­ки Ук­ра­ї­ни: іс­то­рія та куль­ту­ра. — 1997. — № 4. — С. 1–32). Особ­ли­во ак­тив­но міс­то за­бу­до­ву­ва­ло­ ся з по­чат­ком геть­ман­сько­го прав­лін­ня Іва­на Ма­зе­пи (1687–1708), який, як і Пет­ро Мо­ги­ла та Бог­дан Хмель­ниць­кий, під­три­ му­вав сла­ву Ки­єв­ а й дав­ні кня­зів­ські бу­ді­вель­ні тра­ди­ції. Як і Бог­дан Хмель­ ниць­кий, Ма­зе­па на­зи­вав наш на­род «ук­ра­їн­ською на­ці­єю» й по­чав пов­ сюд­но вжи­ва­ти наз­ву «Ук­ра­ї­на». Не ви­пад­ко­во ко­заць­кі лі­то­пис­ці на­зи­ва­ли геть­ма­нів кня­зя­ми русь­ки­ми, спад­ко­єм­ця­ми ве­ли­ких кня­зів ки­їв­ських. Ще по­пе­ред­ник Пет­ра Мо­ги­ли мит­ро­по­лит Ки­їв­ський Іов Бо­рець­кий про­го­ло­ шу­вав: «Ми взя­ли­ся за те, що ма­ли ра­ні­ше, що нам на­ші пред­ки за­ли­ши­ли і від­да­ли, чим ми й ра­ні­ше ко­рис­ту­ва­ли­ся, і те, що нам доз­во­ля­ють Бо­жі за­ко­ни і зви­чаї, а ще й шіс­тсот­літ­ня тра­ди­ція» (Ернст Фе­дір. Ки­їв­ська ар­хі­ тек­ту­ра XVII ві­ку // Ки­їв та йо­го око­ли­ця в іс­то­рії та пам’ят­ках. — К., 1926.

— С. 125–165). До­ба Іва­на Ма­зе­пи ха­рак­те­ри­зу­єть­ся ве­ли­чез­ним під­не­сен­ ням в усіх га­лу­зях мис­тец­тва — ар­хі­тек­ту­рі, ма­лярс­тві, різь­бі, гра­вю­рі, ор­на­мен­ти­ці, ужит­ко­во­му мис­тец­тві. Як свід­чить Фе­дір Ернст, де­рев’яне бу­дів­ниц­тво то­ді бу­ло май­же при­пи­не­не, бо то­го­час­ні ме­це­на­ти ук­ра­їн­сько­ го мис­тец­тва, геть­ман і ко­заць­ка стар­ши­на — ви­яв­ля­ють «ве­ли­кий хист до бу­дів­ниц­тва ка­мін­них цер­ков — ні­би про­ся­чи Бо­га, прос­ти­ти їм не зав­жди чис­ті шля­хи, яки­ми во­ни здо­бу­ли свої ба­гатс­тва» (Ернст Фе­дір. Вказ. пра­ця.

— С. 126). Геть­ма­на нас­лі­ду­ва­ла гене­раль­на і пол­ко­ва стар­ши­на, зок­ре­ма В. Ко­чу­бей, В. Ду­нін­Бор­ков­ський, К. Мо­кі­єв­ський, І. Ми­ро­вич, П. Гер­цик, Ли­зо­гу­би, Су­ли­ми та ін­ші бу­ду­ва­ли сво­ї­ми кош­та­ми ве­лич­ні хра­ми й вмі­щу­ ва­ли на їх­ніх сті­нах свої ро­до­ві гер­би. Жи­во­пис­ці малю­ва­ли пор­тре­ти фун­ да­то­рів та ме­це­на­тів, які ви­ві­шу­ва­ли ра­зом із об­ра­за­ми в їх­ніх хра­мах­фун­ да­ці­ях. Прик­ла­дом мо­же бу­ти пор­трет кти­то­ра го­лов­ної цер­кви Ки­ри­лів­ сько­го мо­нас­ти­ря у Ки­є­ві ма­ка­рів­сько­го сот­ни­ка Са­ви Туп­та­ла, який ви­сів у цер­кві над йо­го гро­бів­цем із на­пи­сом: «Тут по­хо­ва­ний Туп­та­ло Са­ва — Вій­ська За­по­розь­ко­го честь і сла­ва». До ре­чі, ар­хі­ман­дри­та­ми цьо­го мо­нас­ ти­ря бу­ли Іно­кен­тій Гі­зель, ук­ла­дач «Си­ноп­си­са», та Ди­мит­рій Рос­тов­ ський, син Са­ви Туп­та­ла, цер­ков­ний ді­яч, ав­тор слав­ноз­віс­них кни­г «Че­тьї Мі­неї». У пла­ні шес­тис­топ­ний Ки­ри­лів­ський храм має фор­му ви­дов­же­но­го чо­ти­ри­кут­ни­ка, по­ді­ле­но­го на три ви­со­ких на­ви. Ма­лі ба­ні нав­ко­ло го­лов­ ної ма­ють вось­мигран­ні ба­ра­ба­ни. Над за­хід­ним фа­са­дом ки­їв­ський ар­хі­ тек­тор І. Гри­го­ро­вич­Бар­ський 1760 ро­ку над­бу­ду­вав роз­кіш­ний ба­ро­ко­вий фрон­тон, оз­доб­ле­ний кар­ни­за­ми, ні­ша­ми з ви­гад­ли­ви­ми ві­зе­рун­ка­ми. Прик­мет­ною особ­ли­віс­тю ки­їв­сько­го хра­мо­во­го бу­дів­ниц­тва то­го ча­су бу­ло спо­руд­жен­ня ве­ли­ких ка­фед­раль­них і мо­нас­тир­ських цер­ков, у яких

за­мов­ни­ки й бу­дів­ни­чі вті­лю­ва­ли ідею со­бор­нос­ті й спад­ко­єм­нос­ті дав­ніх кня­зів­ ських тра­ди­цій. Це бу­ли ве­лич­ні шес­тис­ топ­ні спо­ру­ди з дов­гим пря­мо­кут­ни­ком у пла­ні, з трьо­ма наз­ва­ми і п’ять­ма ба­ня­ми — по­се­ре­ди­ні і над п’ять­ма ку­та­ми. Не­рід­ко на за­хід­но­му фа­са­ді бу­ду­ва­ли баш­ти, як у Со­фій­сько­му со­бо­рі або єв­ро­пей­ських ка­то­лиць­ких хра­мах. Го­лов­ний вхід — пор­ тал оз­доб­лю­вав­ся скуль­птур­ною ор­на­мен­ ти­кою з де­ко­ра­тив­ни­ми гер­бо­ви­ми еле­мен­ та­ми — щи­та­ми, фрон­то­на­ми, во­лю­та­ми, пі­ляс­тра­ми та ко­ло­на­ми з роз­кіш­ ни­ми ка­пі­те­ля­ми, з мо­ти­ва­ми ви­ног­рад­ної ло­зи та акан­то­во­го лис­тя, фі­гур­ ка­ми ян­го­лів, ки­тиць кві­тів і ово­чів, мо­ног­ра­ма­ми Ісу­са Хрис­та й Ма­рії. Са­ме та­ки­ми бу­ли збу­до­ва­ні кош­том Ма­зе­пи в Ки­єв­ і Бо­го­яв­лен­ська цер­ква Брат­сько­го мо­нас­ти­ря на По­до­лі (1690–1693) та Ми­ко­ла­їв­ський вій­сько­вий со­бор (1690–1696) на Пе­чер­ську. Обид­ві цер­кви, що бу­ли зруй­но­ва­ні у 1930х ро­ках, як­най­кра­ще ха­рак­те­ри­зу­ють стиль ма­зе­пин­ської до­би. Ар­хі­тек­то­ром обох спо­руд був бу­дів­ни­чий Йо­сип Стар­цев, який, як дех­то ни­ні вва­жає, мав ук­ра­їн­ське по­ход­жен­ня й пріз­ви­ще Стар­чен­ко. Це бу­ли ве­ли­чез­ні шес­тис­ топ­ні три­нав­ні спо­ру­ди з п’яти­бан­ним за­вер­шен­ням та за­хід­ним прит­во­ ром, роз­кіш­ни­ми пор­та­ла­ми, оз­доб­ле­ни­ми ба­ро­ко­вою де­ко­ра­ці­єю, фрон­то­ на­ми з ве­жа­ми, ко­ло­на­ми на всю ви­со­ту стін по ку­тах спо­ру­ди, хрес­то­по­діб­ ни­ми й ін­шої кон­фі­гу­ра­ції вік­на­ми, оз­доб­ле­ни­ми різь­бле­ни­ми на­лич­ни­ка­ ми, фрон­тон­чи­ка­ми та во­лю­та­ми. Прек­рас­ним був го­лов­ний фа­сад обох спо­руд з ви­со­ки­ми фрон­то­на­ми з пі­ляс­тра­ми, во­лю­та­ми й шат­ро­по­діб­ни­ми го­лів­ка­ми, з іко­но­пи­сом, різь­блен­ням, з фі­гу­ра­ми ян­го­лів, які три­ма­ють ко­ро­ну, під якою бу­ло ви­різь­бле­но герб са­мо­го геть­ма­на Ма­зе­пи. Ми­ко­ла­ їв­ський со­бор сто­яв бі­ля ни­ніш­ньої пло­щі Сла­ви. На йо­го міс­ці ни­ні зна­хо­ дить­ся па­лац для ді­тей та юнац­тва (ко­лиш­ній Па­лац пі­он ­ е­рів). Ба­ро­ко­вий стиль, який вті­лю­вав уяв­лен­ня про сла­ву, пе­ре­мож­ність За­по­розь­ко­го вій­ ська й сла­ву са­мо­го геть­ма­на, ме­це­на­та й пок­ро­ви­те­ля куль­ту­ри Ви­дат­ною пам’ят­кою ба­ро­ко­вої ар­хі­тек­ту­ри ста­ла ін­ша фун­да­ція Ма­зе­пи — цер­ква Всіх Свя­тих над Еко­но­міч­ною бра­мою Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. Ця спо­ру­да не­се в со­бі тра­ди­ції ста­ро­дав­ньо­го де­рев’яно­го цер­ков­но­го бу­дів­ниц­тва й ри­си ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко. Де­як ­ і дос­лід­ни­ки вва­жа­ють, що її ав­то­ром був ар­хі­тек­тор Д. Ак­са­ми­тов, який про­ек­ту­вав влас­не Еко­но­міч­ну бра­му. Йо­го бу­ло прис­ла­но 1700 р. з Мос­кви до Ки­єв­ а для бу­дів­ниц­тва фор­ теч­но­го му­ру нав­ко­ло мо­нас­ти­ря та кам’яної дзві­ни­ці. В ос­но­ву струн­кої прос­то­ро­во­пі­ра­мі­даль­ної ком­по­зи­ції Всіх­свят­ської цер­кви пок­ла­де­но рів­ но­ра­мен­ний хрест, сто­ро­ни яко­го ма­ють гран­час­ту фор­му. У пер­шо­му яру­сі хра­му влаш­то­ва­но Еко­но­міч­ну бра­му, що ве­де до Еко­но­міч­но­го кор­пу­су мо­нас­ти­ря. Спо­ру­да має шіс­тнад­цять гра­ней, уго­рі яких ви­різ­ня­єть­ся кар­ низ склад­но­го про­фі­лю. На ку­тах бу­до­ви вис­ту­па­ють пі­ляс­три, прик­ра­ше­ні ори­гі­наль­ни­ми ка­пі­те­ля­ми. Кож­на грань спо­ру­ди щед­ро де­ко­ро­ва­на ге­о­

Будинок намісника КиєвоПечерського монастиря. 1745.­ Архітектори ­ Й. Шедель,­ С. Ковнір.

649

НабережноМикіль­ська церква­ на Подолі (1722-1775),­ архітектор І. Григорович-Барський.­ Дзвіниця — М. Ікоников.

Церква Константина та Олени на Подолі. Архітектор І. Григорович-Барський.

1734.

650

мет­рич­ним ор­на­мен­том. Ві­кон­ні от­во­ри об­рам­ле­ні ко­лон­ ка­ми й фран­ко­ва­ні де­ко­ра­тив­ни­ми пор­ти­ка­ми. Пів­ніч­ний фа­сад цер­кви прик­ра­ше­ний гер­бом фун­да­то­ра — Іва­на Ма­зе­пи. Ут­во­ре­ні чо­ти­ри­ра­мен­ним хрес­том об’єми хра­му увін­ча­ні ба­ня­ми на вось­миг­ран­них ба­ра­ба­нах. Плас­тич­на на­си­че­ність стін, ви­шу­ка­ні лі­нії гру­шо­по­діб­них бань, чис­ лен­ні гра­ні стін і ба­ра­ба­нів вер­хів ство­рю­ють ви­нят­ко­во ви­шу­ка­ну гру світ­ло­ті­ні, вра­жен­ня свят­ко­вос­ті, оду­хот­во­ре­ ної кра­си й ве­ли­чі. Вра­жен­ня уро­чис­тос­ті й та­єм­ни­чої свя­ тос­ті під­си­лює ар­ка­да ро­ман­сько­го ти­пу, че­рез яку мож­на прой­ти до вхо­ду в храм. Бу­дів­ля особ­ли­во гар­мо­ній­но зли­ва­ єть­ся з ар­хі­тек­тур­ним ан­сам­блем Лав­ри. Про­тя­гом до­би сон­це, по­різ­но­му ос­віт­лю­ю­чи храм, вик­ли­кає ди­во­виж­ну гру світ­ла й ті­ні, на­род­жу­ю­чи від­чут­тя ди­хан­ня. Та­ких цер­ ков за Ма­зе­пи бу­ло ство­ре­но чи­ма­ло по всій Ук­ра­ї­ні. Влас­не, на ко­жен рік геть­ма­ну­ван­ня йо­го при­па­дає спо­руд­жен­ня од­ні­єї бу­дів­лі. Про­тя­гом 1690–1706 рр. геть­ман про­фі­нан­су­ вав у Ки­єв­ і бу­дів­ниц­тво чо­ти­рьох но­вих хра­мів, від­бу­до­ву п’ятьох цер­ков кня­жої до­би, за­вер­шен­ня бу­ді­вель­них ро­біт на трьох, роз­по­ча­тих йо­го по­пе­ред­ни­ка­ми, цер­квах, рес­тав­ ра­цію бу­ді­вель Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії. У Пе­чер­сько­ му мо­нас­ти­рі за йо­го гро­шо­вої до­по­мо­ги бу­ли зве­де­ні обо­ рон­ні му­ри з цер­ква­ми Онуф­рія та Іва­на Кущ­ни­ка, від­нов­ ле­но бу­ди­нок лавр­ської дру­кар­ні. Він та­кож над­бу­ду­вав біч­ні при­ді­ли на ниж­ніх па­пер­тях Ки­єв­ о­Со­фій­сько­го со­бо­ ру з шіс­тьма ба­ня­ми над ни­ми, що на­да­ло со­бо­ру виг­ля­ду, який збе­ріг­ся до на­шо­го ча­су. У Со­фій­сько­му мо­нас­ти­рі збе­рі­гав­ся кош­тов­ний са­кос, по­да­ро­ва­ний геть­ма­ном. У цер­кві Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го мо­нас­ти­ря Ма­зе­па збу­ду­вав сар­ко­фаг, у яко­му збе­рі­га­ли­ся мо­щі свя­тої ве­ли­ко­ му­че­ни­ці Вар­ва­ри а піз­ні­ше й ін­ших свя­тих. Сар­ко­фаг був оз­доб­ле­ний роз­кіш­ним різь­блен­ням рос­лин­но­го ор­на­мен­ту з мо­ти­ва­ми ки­тиць ово­чів, фрук­тів, бу­ке­тів кві­тів. До­по­міг І. Ма­зе­па кош­та­ми збу­ду­ва­ти цер­кву Пок­ро­ви Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці на Сі­чі й до­по­міг та­кож спра­ви­ти в ній іко­нос­ тас із на­ма­льо­ва­ни­ми ки­їв­ськи­ми ху­дож­ни­ка­ми іко­на­ми. На цей щед­рий дар ко­шо­вий За­по­розь­кої Сі­чі Ва­силь Кузь­ мен­ко у лис­ті від 26 лю­то­го 1693 ро­ку від­по­вів геть­ма­но­ві: «Іс­тин­ній знакъ цѢло­муд­рія вель­мож­нос­ти ва­шей въ томъ есть все­му свѢту яв­ный или всемъ, что Гос­по­ду всѢх Твор­цу и Бо­гу на­ше­му бла­гоп­рі­ят­но ы всѢму хрис­ти­ян­ско­му ро­ду по­жи­точ­но и бла­го­дар­но то са­мов­лас­ті­емъ бла­гое дѢло ду­ше­по­лез­ное охот­но вель­мож­ность ва­ша исп­рав­ля­етъ… изо­бил­но сі­яе­ тъ сла­ва ва­ша» (Анд­ру­сяк М. Щед­рою дес­ни­ цею ва­шою // Пам’ят­ки Ук­ра­ї­ни. — № 6. — 1991).

За­га­лом за 21 рік сво­го уря­ду­ван­ня він став фун­да­то­ром 12 но­воз­бу­до­ва­них та 20 ре­конс­тру­йо­ва­них хра­мів. Се­ред них та­кі ше­дев­ри ук­ра­їн­ської та сві­то­вої ар­хітек­ту­ ри, як уже зга­да­ні Ми­кіль­ський вій­сько­вий і Бо­го­яв­лен­ський брат­ський собо­ри в Ки­єв­ і, Тро­їць­кий со­бор у Чер­ні­го­ві, Воз­не­сен­ський у Пе­ре­яс­ла­ві, со­бор Мгар­сько­го мо­нас­ти­ря. Він же фі­нан­су­вав пе­ре­бу­до­ву Со­фії Ки­їв­ ської, Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го мо­нас­ти­ря, Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри. За­га­ лом на ці спра­ви геть­ман вит­ра­тив по­над 1,5 міль­йо­на зо­ло­тих — су­му, що більш ніж у 10 ра­зів пе­ре­ви­щу­ва­ла річ­ний бюд­жет то­діш­ ньої Ук­ра­їн­ської дер­жа­ви! У цій ді­яль­нос­ті І. Ма­зе­па про­дов­жу­вав спра­ву сво­го по­пе­ред­ни­ка — геть­ма­на І. Са­мой­ло­ви­ча, кот­рий та­кож був охо­чий до бу­дів­ниц­тва й роз­по­чав бу­ді­вель­ні ро­бо­ти у мо­нас­ти­рях і цер­квах у Ки­є­ ві, Чер­ні­го­ві та Мга­рі. Спод­виж­ник Ма­зе­пи ста­ро­дуб­ський пол­ков­ник М. Мик­ла­шев­ский звів 1696 р. схо­жу на Всіх­свят­ську — Ге­ор­гі­їв­ську цер­кву Ви­ду­биць­ко­го мо­нас­ти­ ря, яка збе­рег­ла­ся до­ни­ні. Неподалік від неї він звів тра­пез­ну Пре­об­ра­жен­ ську цер­кву. У 1698 р. ки­їв­ський пол­ков­ник, ро­дич Іва­на Ма­зе­пи К. Мо­кі­єв­ ський звів по­ряд з Лав­рою за­мість ста­ро­дав­ньої де­рев’яної цер­кви Те­о­до­сія но­ву му­ро­ва­ну спо­ру­ду. Бі­ля вер­хніх во­ріт Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря той са­мий К. Мо­кі­єв­ський 1696 р. збудував Вос­кре­сен­ську цер­кву (обид­ві спо­ру­ ди збе­рег­ли­ся до на­шо­го ча­су). У 1696 р., за ар­хі­ман­дри­та Ме­ле­тія Ву­ях­ е­ви­ча, ко­лиш­ньо­го ге­не­раль­но­го суд­ді вій­ська За­по­розь­ко­го, на міс­ці де­рев’яної цер­кви Різ­два Бо­го­ро­ди­ці в Ниж­ній лав­рі пос­та­ла кош­том К. Мо­кі­єв­сько­го кам’яна цер­ква ті­єї ж наз­ви. Це три­діль­на три­бан­на цер­ква з пря­мо­кут­ною в пла­ні на­вою, пря­мо­кут­ним ба­бин­цем, на­пів­круг­лим п’ятиг­ран­ним вів­та­рем і трьо­ма гру­шо­по­діб­ни­ми ба­ня­ми з ма­ків­ка­ми на вось­миг­ран­них ба­ра­ба­нах. З пів­ніч­но­го та пів­ден­но­ го бо­ку від цен­траль­ної час­ти­ни хра­му роз­мі­ще­ні чо­ти­ри пря­мо­кут­ні кап­ ли­ці з ма­лень­ки­ми ци­лін­дрич­ни­ми та гран­час­ти­ми аб­си­да­ми, та­кож увін­ ча­ни­ми ба­ня­ми з ма­ків­ка­ми. На за­хід­но­му фа­са­ді в заг­либ­лен­ні роз­мі­ще­но го­лов­ний вхід до цер­кви, а на пів­ден­но­му та пів­ніч­но­му фа­са­дах — вхо­ди до кап­лиць. Цен­траль­на час­ти­на цер­кви ос­віт­лю­єть­ся вік­на­ми в ба­ра­ба­нах бань, а та­кож че­рез ви­со­кі вузь­кі вік­на з на­пів­цир­куль­ним за­вер­шен­ням, роз­мі­ще­ ні на гра­нях вів­та­ря, на за­хід­но­му фа­са­ді ба­бин­ця та пів­ніч­ній і пів­ден­ній сті­нах на­ви. Для бу­дів­ниц­тва Іван Ма­зе­па за­лу­чив сво­їх бу­дів­ни­чих. На той час про­ фе­сія ар­хі­тек­то­ра ста­ла звич­ною й пре­стиж­ною. Ще Іван Са­мой­ло­вич зап­ ро­сив до Ки­єв­ а Ада­ма Зер­ні­кау та Мар­ти­на То­ма­шев­сько­го. Ки­їв­ський ар­хі­ тек­тор Іван За­руд­ний ви­ко­ну­вав важ­ли­ві до­ру­чен­ня геть­ма­на І. Ма­зе­пи як

Брама Заборовського у Софії Київській­ 1746-1748. Архітектор Й. Шедель.

651

Ковнірівський корпус у КиєвоПечерській лаврі. 1744-1746.­ Архітектор С. Ковнір.

652

бу­дів­ни­чий, а та­кож ви­ко­ну­вав йо­го до­ру­чен­ня у Мос­кві. У Ки­єв­ і пра­цю­ва­ ли вже зга­ду­ва­ні Й. Стар­цев та Д. Ак­са­ми­тов Та­ка ува­га до про­фе­сі­он ­ а­ла­ар­хі­тек­то­ра пов’яза­на не тіль­ки зі зрос­лим сус­піль­ним та іде­о­ло­гіч­ним зна­чен­ням ар­хі­тек­ту­ри, а й з ве­ли­кою вар­тіс­тю му­ро­ва­но­го бу­дів­ниц­тва в Ма­зе­пи­ну до­бу. На по­чат­ку XVI­IІ ст. річ­на плат­ня фа­хів­ця най­ви­щої ква­лі­фі­ка­ції (рек­то­ра Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­сько­го ко­ле­гі­у­му) ста­но­ви­ла від 50 до 100 зо­ло­тих (або руб­лів). Річ­ний бюд­жет Геть­ман­щи­ни, упер­ше об­чис­ле­ний за геть­ма­на Д. Апос­то­ла в 1729 р., ста­но­вив 144 000 зо­ло­тих. При цьо­му бу­дів­ниц­тво не­ве­ли­ко­го му­ро­ва­но­го бу­ди­ноч­ка (кам’яни­ці) кош­ту­ва­ло 500 зо­ло­тих, де­рев’яної цер­кви — до 10 000 зо­ло­тих, му­ро­ва­ної цер­кви — 15 000 — 30 000 зо­ло­тих (Му­ра­вьев А. Н. Пу­те­шес­твие по свя­тым мес­там рус­ским. — СПб., 1846. — М., 1990). Ве­ли­кі ма­зе­пин­ські со­бо­ри Вій­сько­во­Ми­кіль­ський і Брат­ський Бо­го­яв­ лен­ський у Ки­єв­ і кош­ту­ва­ли до 100 000 зо­ло­тих кож­ний, а мур із баш­та­ми дов­ко­ла Ки­є­во­Пе­чер­ської лав­ри обій­шов­ся геть­ман­сько­му скар­бо­ві в міль­ йон зо­ло­тих. От­же ши­ро­кий роз­мах бу­дів­ниц­тва в цю до­бу свід­чить як про знач­ний гос­по­дар­ський пос­туп, так і про те, що ар­хі­тек­ту­ра справ­ді ста­ла за­галь­но­ на­ці­он ­ аль­ним прі­ор ­ и­те­том, пов’яза­ним як із праг­нен­ням геть­ма­на та стар­ ши­ни увіч­ни­ти се­бе, так із уяв­лен­ня­ми про Ук­ра­ї­ну як со­бор­ну дер­жа­ву, спад­ко­єм­ни­цю Ки­їв­ської дер­жа­ви. Центр мис­тець­ко­го жит­тя в Ук­ра­ї­ні з дру­гої по­ло­ви­ни XVII ст. пе­ре­но­сить­ся до Над­дніп­рян­ської Ук­ра­ї­ни, а фун­да­то­ра­ми й ме­це­на­та­ми мис­тец­тва ста­ють ук­ра­їн­ські геть­ма­ни, пол­ков­ ни­ки та цер­ков­ні ді­яч ­ і, що вий­шли із де­мок­ра­тич­них ко­заць­ких верств. Ме­це­натс­тво бу­ло дав­ньою ук­ра­їн­сько­го тра­ди­ці­єю, і на­віть у час нас­ту­пу Мос­ков­ської дер­жа­ви на ук­ра­їн­ську ав­то­но­мію во­но роз­ви­ва­ло­ся, нез­ва­жа­ ю­чи на офі­цій­ні за­бо­ро­ни. Не зай­вим бу­де на­вес­ти хо­ча б де­я­кі з тих за­бо­ рон, що не­га­тив­но впли­ну­ли на роз­ви­ток ук­ра­їн­ської куль­ту­ри, яка роз­ви­ва­ ла­ся всу­пе­реч їм. У 1686 р. бу­ло лік­ві­до­ва­но ав­то­но­мію ук­ра­їн­ської цер­кви і на­силь­ниць­ки при­єд­на­но Ки­їв­ську мит­ро­по­лію до Мос­ков­сько­го пат­рі­ар­ ха­ту, яким вста­нов­ле­но кон­троль в Ук­ра­ї­ні над цер­квою, ос­ві­тою і куль­ту­

рою. У 1689 р. Ки­є­во­Пе­чер­ській лав­рі за­бо­ро­не­но дру­ку­ва­ти кни­ги без доз­во­лу Мос­ков­сько­го пат­рі­ар­ха­ту. Да­лі мос­ков­ ський уряд ро­зо­хо­тив­ся біль­ше й 1690 р. за вка­зів­кою ца­ря бу­ло ого­ло­ше­но ана­те­му мос­ков­сько­го цер­ков­но­го со­бо­ру на ки­їв­ські кни­ги Пет­ра Мо­ги­ли, Ки­ри­ла Став­ро­вець­ко­го, Іо­а­ ни­кія Га­ля­тов­сько­го, Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча, Єпі­фа­нія Сла­ви­ нець­ко­го та ін. У 1693 р. вий­шла за­бо­ро­на Мос­ков­сько­го пат­ рі­ар­ха­ту на вве­зен­ня ук­ра­їн­ських книг до Мос­кви. А вже піс­ля смер­ті Іва­на Ма­зе­пи в 1709 р. вий­шов «ви­со­чай­ший» указ Пет­ра І про зас­то­су­ван­ня цен­зу­ри на всі ви­дан­ня ук­ра­їн­ ською мо­вою. У 1720 р. вий­шов ще один указ Пет­ра І про за­бо­ ро­ну пуб­лі­ка­ції но­вих книг ук­ра­їн­ською мо­вою у Ки­є­во­Пе­ чер­ській та Чер­ні­гів­ській дру­кар­нях та про при­ве­ден­ня ста­ рих книг при пе­ре­ви­дан­ні у від­по­від­ність до ро­сій­ських, «да­бы особ­ли­во­го на­ре­чия в оных не бы­ло». То­ді ж бу­ло за­бо­ро­не­но бу­ду­ва­ти му­ро­ва­ні спо­ру­ди у зв’яз­ку з бу­дів­ниц­твом міс­та Пе­тер­бур­га, а 1721 р. зак­ри­то Чер­ні­гів­ську дру­кар­ню, яка не ви­ко­ну­ва­ла цар­ ські ука­зи що­до мо­ви кни­жок. Ана­ло­гіч­ні за­бо­ро­ни сто­сов­но куль­ту­ри в Ук­ра­ї­ні пе­рі­о­дич­но ви­да­ва­ли ро­сій­ські ца­рі про­тя­гом усьо­го ХVІ­ІІ сто­літ­тя, зок­ре­ма у 1755, 1766, 1769, 1775 і 1786 ро­ках. Але най­під­ступ­ні­ши­ми бу­ли указ Ка­те­ри­ни ІІ 10 лис­то­па­ да 1764 р. про лік­ві­да­цію геть­ман­сько­го прав­лін­ня і указ си­но­ду 1769 р. про ви­лу­чен­ня у на­се­лен­ня ук­ра­їн­ських абе­ток та ук­ра­їн­ських тек­стів з цер­ков­ них кни­жок. Куль­мі­на­ці­єю «друж­би двох брат­ніх на­ро­дів» став сер­пень 1775 р., ко­ли бу­ло ви­да­но ма­ні­фест Ка­те­ри­ни ІІ «Об унич­то­же­нии За­по­рож­ской Се­чи и при­чис­ле­ния оной к Ма­ло­рос­сий­ской гу­бер­нии» і зак­рит­тя ук­ра­їн­ських шкіл при пол­ко­вих ко­заць­ких кан­це­ля­рі­ях, а та­кож тра­вень 1783 р., ко­ли вий­шов указ Ка­те­ри­ни ІІ про зак­рі­па­чен­ня се­лян Лі­во­бе­реж­ної Ук­ра­ї­ни. Нас­туп­но­го ро­ку бу­ло здій­сне­но ши­ро­кі за­хо­ди що­до зап­ро­вад­жен­ня ро­сій­ської мо­ви в по­чат­ко­вих шко­лах Ук­ра­ї­ни, а 1786 р. за­бо­ро­не­но від­ прав­ля­ти цер­ков­ну служ­бу ук­ра­їн­ською мо­вою, вста­нов­ле­но ро­сій­ську ар­ти­ку­ля­цію цер­ков­нос­лов’янсь­ких тек­стів й ви­да­но цир­ку­ляр про обов’яз­ ко­вість «чис­то­го рос­сий­ско­го язы­ка» у Ки­їв­ській ака­де­мії. У 1800 р. Указ Пав­ла І про вста­нов­лен­ня в Ук­ра­ї­ні бу­дів­ниц­тва цер­ков у мос­ков­сько­му си­но­даль­но­му сти­лі й за­бо­ро­на цер­ков­но­го бу­дів­ниц­тва у сти­лі ко­заць­ко­го ба­ро­ко. За­ли­шав­ся єди­ний в Ук­ра­ї­ні нав­чаль­ний зак­лад, де ще жев­рі­ли дав­ні тра­ди­ції, але 1817 р. дій­шла чер­га й до ньо­го — бу­ло зак­ри­то Ки­є­во­ Мо­ги­лян­ську ака­де­мію. Са­ме за та­ких «спри­ят­ли­вих умов» від­бу­вав­ся роз­ви­ток куль­ту­ри й мис­ тец­тва у Ки­є­ві й Ук­ра­ї­ні в дру­гій по­ло­ви­ні ХVІІ — про­тя­гом ХVІ­ІІ сто­літ­тя. Але й то­ді ме­це­натс­тво не зга­са­ло, як свід­чить ді­яль­ність Іва­на Ско­ро­пад­ сько­го, Да­ни­ла Апос­то­ла, Ки­ри­ла Ро­зу­мов­сько­го, ко­шо­во­го За­по­розь­кої Сі­чі Пет­ра Кал­ни­шев­сько­го. Утім, особ­ли­во вра­жа­ють роз­мах і роз­мі­ри ме­це­натс­тва І. Ма­зе­пи, над­то те­пер, ко­ли це яви­ще ста­ло рід­кіс­тю. У кож­ній

Соборна площа КиєвоПечерської лаври з Успенським собором, келіями ­ і Великою здвіницею,­ збудованою ­ Й. Шеделем. ­ Літографія ХІХ ст.

653

654

га­лу­зі жит­тя і твор­чос­ті, що при­па­дає на най­роз­ви­не­ні­шу до­бу ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко, він здій­сню­вав як без­по­се­ред­ні фун­да­ції, так і ор­га­ні­за­цій­ні за­хо­ди, на­реш­ті сам йо­го дух тво­рив зміст і стиль до­би. Піс­ля смер­ті Ма­зе­пи в Бен­ де­рах 1709 р. йо­го спод­виж­ни­ки, що за­ли­ши­ли­ся з ним в еміг­ра­ції, скла­ли ре­єстр доб­ро­чин­них справ геть­ма­на, який свід­чить що він да­ру­вав Пе­чер­ ській лав­рі на по­зо­ло­чен­ня ба­ні Ус­пен­ської цер­кви 20500 ду­ка­тів; на мур дов­ко­ла мо­нас­ти­ря і цер­ков — міль­йон; на ве­ли­кий дзвін і дзві­ни­цю мо­нас­ ти­ря 73000 зо­ло­тих; на ве­ли­кий сріб­ний свіч­ник для Ус­пен­сько­го со­бо­ру — 2000 ім­пе­рі­а­лів; на зо­ло­ті ча­шу й оп­ра­ву Єван­ге­лія для ньо­го — 2 400 ду­ка­тів; на зо­ло­ту мит­ру для мо­нас­ти­ря — 3000 ду­ка­тів. Крім цьо­го, по­жер­ тву­вав на прик­ра­си й по­зо­ло­чен­ня бань мит­ро­по­ли­чо­го Со­фій­сько­го со­бо­ ру в Ки­єв­ і 5000 ду­ка­тів; на зо­ло­ту ча­шу для ньо­го — 500 ду­ка­тів; на цер­кву Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му по­над 200 000 зо­ло­тих; на цер­кву св. Ми­ко­лая ки­їв­ ську з мо­нас­ти­рем по­над 100 000 зо­ло­тих; на вів­тар у Ме­жи­гір­сько­му мо­нас­ ти­рі 10 000 зо­ло­тих. Ок­рім Ки­єв­ а, Ма­зе­па дав кош­ти на фун­да­цію єпис­коп­ сько­го со­бо­ру в Пе­ре­яс­ла­ві з мо­нас­ти­рем по­над 300 000 зо­ло­тих; на цер­кву в Глу­хо­ві 20 000 зо­ло­тих; на оз­до­бу Гус­тин­сько­го мо­нас­ти­ря 10 000 зо­ло­тих; на ре­фек­тар Мгар­сько­го мо­нас­ти­ря по­над 8000 зо­ло­тих; на цер­кву св. Трій­ ці в Ба­ту­ри­ні 20 000 зо­ло­тих; на цер­кву св. Ми­ко­ли в Ба­ту­ри­ні 4000 зо­ло­тих. Та­кож Ма­зе­па фун­ду­вав де­рев’яні цер­кви, зок­ре­ма на чер­ні­гів­ську св. Іва­на Єван­ге­ліс­та з вів­та­рем по­над 5000 зо­ло­тих; на дві ба­ту­рин­ські, Вос­кре­сен­ ську й Пок­ро­ви Бо­го­ро­ди­ці, по­над 15 000 зо­ло­тих то­що. Ві­до­мо, що Пе­ре­яс­ лав­сько­му со­бо­ру він по­да­ру­вав копію кош­тов­ного Пе­ре­соп­ниць­кого Єван­ ге­лія, а в міс­ті Алеп­по в Си­рії, звід­ки по­хо­див Пав­ло Алепп­ський, і до­сі збе­рі­га­єть­ся сріб­ний ан­ти­мінс та Єван­ге­ліє з пе­ред­мо­вою І. Ма­зе­пи. Йо­го шля­хет­ний вплив по­мі­ча­єм ­ о в усіх га­лу­зях ук­ра­їн­ської ду­хов­ної та ма­те­рі­ аль­ної куль­ту­ри: лі­те­ра­ту­рі, те­ат­рі, му­зи­ці, на­у­ці, ос­ві­ті, ви­хо­ван­ні, ар­хі­тек­ ту­рі, у плас­тич­но­му мис­тец­тві, дру­карс­тві. Оче­вид­но, Ма­зе­па був одер­жи­ мий бу­дів­ниц­твом, бо за час сво­го геть­ма­ну­ван­ня, а на ньо­го при­па­да­ло чи­ма­ло важ­ли­вих по­дій, по­хо­дів та війн, збу­ду­вав най­біль­ше з усіх геть­ма­ нів та ін­ших ук­ра­їн­ських дер­жав­ців, нез­ва­жа­ю­чи на за­бо­ро­ну Пет­ра І зво­ ди­ти му­ро­ва­ні спо­ру­ди у зв’яз­ку з бу­дів­ниц­твом Пе­тер­бур­га. Са­ме в ар­хі­тек­ ту­рі Ма­зе­пи­ної до­би нап­ри­кін­ці XVII — на по­чат­ку XVI­IІ ст. най­пов­ні­ше пос­тає ці­ліс­ний об­раз ук­ра­їн­ської куль­ту­ри. У той пе­рі­од, за влуч­ним виз­ на­чен­ням су­час­но­го іс­то­ри­ка На­та­лії Яко­вен­ко, «куль­ту­ра в Ук­ра­ї­ні» пе­рет­ во­ри­ла­ся на «ук­ра­їн­ську куль­ту­ру», а ар­хі­тек­ту­ра на­бу­ла на­ці­єт­вор­чо­го зна­ чен­ня (Яко­вен­ко На­та­лія. На­рис іс­то­рії Ук­ра­ї­ни з най­дав­ні­ших ча­сів до кін­ця ХVІ­ІІ ст. — К., 1997). Не­да­рем­но су­час­ні дос­лід­ни­ки виз­на­ча­ють со­бо­ри ма­зе­пин­сько­го пе­рі­о­ ду як спо­ру­ди дер­жав­но­го або геть­ман­сько­го жан­ру. Це му­ро­ва­ні три­нав­ні, з тран­сеп­том, шес­тис­топ­ні три­ап­сид­ні, три, п’яти, се­ми­бан­ні, з дво­яр ­ ус­ ни­ми за­хід­ни­ми прит­во­ра­ми, флан­ко­ва­ни­ми дво­ма ве­жа­ми спо­ру­ди, в яких ар­хі­тек­то­ри й за­мов­ни­ки як­най­кра­ще вті­лю­ва­ли ідеї сво­го ча­су. Крім ки­їв­ських спо­руд, до та­ко­го ти­пу на­ле­жить Тро­їць­кий со­бор у Чер­ ні­го­ві, фун­до­ва­ний з іні­ці­а­ти­ви ар­хі­єп ­ ис­ко­па чер­ні­гів­сько­го Ла­за­ря Ба­ра­

но­ви­ча геть­ма­ном І. Са­мой­ло­ви­чем, а за­вер­ ше­ний геть­ма­ном І. Ма­зе­пою. Він та­кож ви­різ­ня­єть­ся ди­на­міч­ніс­тю си­лу­е­ту, в яко­му сім бань ком­по­зи­цій­но під­три­ма­ні пиш­них і ви­гад­ли­вих форм фрон­то­на­ми, плас­тич­но де­ко­ро­ва­ни­ми фа­са­да­ми, ор­дер­ни­ми фор­ ма­ми із зас­то­су­ван­ням пі­лястр, пів­ко­лон, ан­таб­ле­мен­тів, сан­дри­ків. А в ін­тер’єрі, зав­ дя­ки ви­со­ко під­ня­тій цен­траль­ній ба­ні й ві­зу­аль­ній ізо­льо­ва­нос­ті біч­них нав від уд­воє шир­шої цен­траль­ної на­ви, про­ве­де­но прин­цип кон­та­мі­на­ції гли­бин­но­ві­сьо­во­го і ви­сот­но­цен­трич­но­го прин­ци­пів ор­га­ні­за­ ції внут­ріш­ньо­го прос­то­ру, що пов’язує цей тип со­бо­ру з ве­ли­ки­ми мит­ро­по­ли­чи­ми со­бо­ра­ми Кня­жої до­би. Спа­со­Пре­об­ра­жен­ський со­бор Мгар­ сько­го мо­нас­ти­ря на Пол­тав­щи­ні бу­ло ство­ре­но за зраз­ком Тро­їць­ко­го со­бо­ру ні­мець­ким ар­хі­тек­то­ром І.Б. За­у­е­ром та ук­ра­їн­ськи­ми майс­тра­ми М. То­ма­шев­ ським та О. Пи­ря­тин­ським. Та­ко­го ж ти­пу був ака­де­міч­ний (Ма­зе­пин) кор­пус Ки­їв­ської ака­де­мії, зве­де­ний у по­ши­ре­но­му то­ді сти­лі му­ро­ва­них нав­чаль­них спо­руд, що бу­ду­ва­ли­ся, ма­ю­чи за взі­рець бу­дів­лі ка­то­лиць­ких ко­ле­гій Га­ли­чи­ни й Во­ли­ні, а та­кож кор­пу­си ке­лій пра­вос­лав­них мо­нас­ти­рів з тра­ди­цій­ною для них сек­цій­ною пла­ну­валь­но­прос­то­ро­вою струк­ту­рою лі­ній­но­го ба­га­то­ка­мер­но­го ти­пу, сек­цій­но­ан­фі­лад­не роз­пла­ну­ван­ня (Чер­ ні­гів­ський ко­ле­гі­ум 1702 р.), або струк­ту­ри га­ле­рей­но­го ти­пу (так зва­на бур­са у Нов­го­ро­ді­Сі­вер­сько­му 1667 р., Ки­є­во­Мо­ги­лян­ська ака­де­мія, 1702 р.). Най­ви­раз­ні­шої ком­по­зи­ції на­був му­ро­ва­ний дво­по­вер­хо­вий кор­пус Ки­їв­ської ака­де­мії на По­до­лі, зве­де­ний між 1697 і 1702 р. Як свід­чать то­го­ час­ні іко­ног­ра­фіч­ні дже­ре­ла, зок­ре­ма те­за П. Ко­ла­чин­сько­му гра­ве­ра І. Щир­сько­го, він мав по пер­шо­му і дру­го­му по­вер­хах га­ле­реї з ар­ка­да­ми і ви­со­кий дах з трьо­ма фрон­то­на­ми й лю­кар­на­ми. Цей кор­пус бу­ло пе­ре­бу­ до­ва­но у 1703–1704 рр. кош­том І. Ма­зе­пи: ро­зіб­ра­но дру­гий по­верх і на­то­ мість над­бу­до­ва­но ще два, так що бу­дів­ля ста­ла три­по­вер­хо­вою. На схід­но­му кін­ці кор­пу­су пос­та­ла ви­со­ка ба­ня ака­де­міч­ної (кон­гре­га­цій­ної) цер­кви. Вва­жа­ють, що ар­хі­тек­то­ром бу­дів­ниц­тва був Й. Стар­цев. Тра­ди­ції бу­дів­ниц­тва піс­ля Іва­на Ма­зе­пи про­дов­жу­вав Іван Ско­ро­пад­ ський. Са­ме за йо­го під­трим­ки від­бу­до­ву­ва­ла­ся Пе­чер­ська лав­ра піс­ля по­же­жі 1718 ро­ку, зок­ре­ма онов­ле­но Тро­їць­ку над­брам­ну цер­кву, в од­но­му із сю­же­тів сті­но­пи­су якої — «Все­лен­ський со­бор», де ба­чи­мо й са­мо­го геть­ма­ на із ге­не­раль­ною стар­ши­ною та пред­став­ни­ка­ми ца­ря в Геть­ман­щи­ні — чле­нів так зва­ної Ма­ло­ро­сій­ської коле­гії, зап­ро­вад­же­ної ука­зом Пет­ра І

Невідомий художник. Частина будівель Києво-Печерської фортеці 1784-1798.

655

Корпус КиєвоМогилянської академії, перебудований ­ Й. Шеделем у 1732-1740 рр. ­ З книги «Іфіка Ієрополітика».­ 1760.

656

на­вес­ні 1722 р., що фак­тич­но поз­бав­ля­ла геть­ма­на вла­ди. У зв’яз­ку з ці­єю по­ді­єю бу­ло ви­да­но гра­мо­ту із лу­ка­вим де­ма­го­гіч­ним обґ­рун­ту­ван­ням, яким ствер­джу­єть­ся, що ко­ле­гія зас­но­ву­єть­ся для «то­го, щоб ук­ра­їн­ ський на­род ні від ко­го не був об­тя­же­ний: ані неп­ра­ви­ми су­да­ми, ані утис­ка­ми стар­ ши­ни». Ко­ле­гія скла­да­ла­ся з шес­ти ро­сій­ ських штаб­оф ­ і­це­рів і про­ку­ро­ра. Очо­лю­ вав ко­ле­гію бри­га­дир Ве­лья­мі­нов. Усіх чле­ нів ко­ле­гії приз­на­чав цар. У ци­віль­них спра­вах во­на під­по­ряд­ко­ву­ва­ла­ся Се­на­ту, у вій­сько­вих — ко­ман­ду­ва­чу росій­ських військ в Ук­ра­ї­ні. Геть­ман Іван Ско­ ро­пад­ський по­ї­хав до Пе­тер­бур­га, щоб до­вес­ти ца­ре­ві, що таке всевладдя Ма­ло­ро­сій­ської ко­ле­гії су­пе­ре­чить усім до­го­во­рам, ук­ла­де­них по­пе­ред­ні­ми геть­ма­на­ми з Мос­квою. Але за­ра­ди­ти вже не зміг і, по­вер­нув­шись від Пет­ра І, нев­дов­зі по­мер у Глу­хо­ві 3 лип­ня 1722 р. Че­рез кіль­ка днів піс­ля по­хов­ання Іва­на Ско­ро­пад­сько­го стар­ши­на вис­ ла­ла до ца­ря про­хан­ня про ви­бо­ри но­во­го геть­ма­на. А тим ча­сом на­каз­ним геть­ма­ном став чер­ні­гів­ський пол­ков­ник Пав­ло По­лу­бо­ток, чо­ло­вік рі­шу­ чий і твер­дий, обо­ро­нець ав­то­но­мії Ук­ра­ї­ни і прав на­ці­он ­ аль­ної елі­ти. Він очо­лив Ге­не­раль­ну вій­сько­ву кан­це­ля­рію. Але од­но­час­но до Глу­хо­ва при­був бри­га­дир Ве­лья­мі­нов і сфор­му­вав Ма­ло­ро­сій­ську ко­ле­гію. В умо­вах двов­ лад­дя між дво­ма ви­щи­ми уря­до­ви­ми ор­га­на­ми од­ра­зу ж по­ча­ли­ся чва­ри й не­по­ро­зу­мін­ня. Як тіль­ки Велья­мі­нов по­чав прий­ма­ти скар­ги й по­си­ла­ти на­ка­зи Ге­не­раль­ній вій­сько­вій кан­це­ля­рії, По­лу­бо­ток зап­ро­тес­т у­вав і до­бив­ся се­нат­сько­го роз­по­ряд­жен­ня Ве­лья­мі­но­ву про­ва­ди­ти свою ді­яль­ ність у по­ро­зу­мін­ні з ви­щи­ми інс­тан­ці­ям ­ и Геть­ман­щи­ни. У від­по­відь на це Ве­лья­мі­нов по­дав Пет­ру І про­ект змін в ад­мі­ніс­тра­ції, су­ді й фі­нан­сах. Цар на по­чат­ку 1723 р. зат­вер­див біль­шість пун­ктів ве­лья­мі­нов­сько­го про­ек­ту, пе­ре­дав­ши всі фі­нан­си Геть­ман­щи­ни фак­тич­но до ві­дан­ня Ма­ло­ро­сій­ської ко­ле­гії. Уже 1724 р. Ве­лья­мі­нов з гор­діс­тю до­по­ві­дав, що за йо­го прав­лін­ня гро­шо­ві над­ход­жен­ня до ім­пер­сько­го скар­бу з Ук­ра­ї­ни під­ви­щи­ли­ся на 600 від­сот­ків (!). Але Пав­ло По­лу­бо­ток не скла­дав зброї і раз у ­раз на­га­ду­вав ца­ре­ві про не­об­хід­ність ви­бо­ру геть­ма­на, на що Пет­ро І зреш­тою від­по­вів, що «всем ве­до­мо, что с Бо­га­да­на Хмель­ниц­ко­го до Ско­ро­пад­ско­го все гет­ ма­ны яви­лись из­мен­ни­ка­ми, от че­го мно­го по­тер­пе­ло го­су­дарс­тво Рус­ское, осо­бен­но Ма­ло­рос­сия, и по­то­му на­доб­но при­ис­кать в гет­ма­ны вер­но­го и на­деж­но­го че­ло­ве­ка, а по­ка та­кой най­дет­ся, оп­ре­де­ле­но пра­ви­тельс­тво, ко­то­ро­му над­ле­жит по­ви­но­вать­ся и не до­ку­чать нас­чет гет­ман­ско­го вы­бо­ ра» (9). Між По­лу­бот­ком і Ве­лья­мі­но­вим не раз трап­ля­ли­ся гос­трі зіт­кнен­ ня і свар­ки. По­лу­бо­ток по­си­лав­ся на свій сан на­каз­но­го геть­ма­на, який за ним виз­нав сам цар. Ве­лья­мі­нов на це ка­зав: «Я бри­га­дир и пре­зи­дент, а ты что та­кое пе­ре­до мною? Нич­то! Вот я вас сог­ну так, что и дру­гие трес­нут. Го­су­дарь ука­зал пе­ре­ме­нить ва­ши дав­ни­ны и пос­ту­пать с ва­ми по­но­во­му!»

Ко­ли По­лу­бо­ток вка­зав бри­га­ди­ру на неп­рис­той­ність йо­го вих­ва­ток під час чи­тан­ня ука­зу, Ве­лья­мі­нов зак­ри­чав: «Я вам указ!» (10) Зреш­тою муд­рий По­лу­бо­ток ви­рі­шив про­ вес­ти ре­фор­ми, в ре­зуль­та­ті яких Ве­лья­мі­нов і Ма­ло­ро­сій­ ська ко­ле­гія втра­ти­ли б ґрунт для сво­їх пре­тен­зій на уп­рав­ лін­ня Геть­ман­щи­ною. Він ре­фор­му­вав су­ди, Ге­не­раль­ний суд зро­бив ко­ле­гі­аль­ним, ус­та­но­вив стро­гий по­ря­док про­ ход­жен­ня справ і апе­ля­цій, бо­ров­ся з на­ду­жи­ван­ня­ми су­дів і стар­ши­ни. Ма­ло­ро­сій­ська ко­ле­гія по­ча­ла втра­ча­ти оре­ол за­хис­ни­ка прос­то­го на­ро­ду про­ти стар­шин­ських здирств. Са­ме це най­біль­ше обу­ри­ло ца­ря. Він вик­ли­кав до Пе­тер­ бур­га на­каз­но­го геть­ма­на По­лу­бот­ка з гру­пою ге­не­раль­них стар­шин і там ув’яз­нив у Пет­ро­пав­лов­ській фор­те­ці. Ма­зе­пин­ський кор­пус ака­де­мії у 1734–1740 рр. ре­конс­тру­ ю­вав ар­хі­тек­тор Й.Ґ. Ше­дель, з ім’ям яко­го пов’яза­ні кра­щі здо­бут­ки ки­їв­ської ар­хі­тек­ту­ри пер­шої по­ло­ви­ни ХVІ­ІІ ст. Йо­ганн Ґот­фрід Ше­дель на­ро­див­ся у Ванв­сбе­ку поб­ли­зу Гам­бур­га 1680 р. Ар­хі­тек­т ур­ної май­стер­нос­ті нав­чав­ся у ні­мець­ких майс­трів, близь­ких до шко­ли ар­хі­тек­то­ра Анд­ ре­а­са Шлю­те­ра. У 1713 ро­ці Ше­дель на зап­ро­шен­ня кня­зя О. Мен­ши­ко­ва при­ї­хав до Санк­тПе­тер­бур­га для бу­дів­ниц­ тва йо­го па­ла­ців в Ора­ні­єн­ба­у­мі та Крон­штад­ті. У 1729 р., піс­ля то­го, як Мен­ши­ко­ва бу­ло від­прав­ле­но у зас­лан­ня, Ше­де­ля пе­ре­ве­ли до Мос­кви, де він брав участь у бу­дів­ниц­ тві де­рев’яно­го па­ла­цу Ан­ни Іо­ан­нів­ни, Бла­го­ві­щен­ської цер­кви у Крем­лі та Ми­ко­ла­їв­ської цер­кви у До­мо­дє­до­во. До Ки­єв­ а Ше­де­ля бу­ло зап­ро­ше­но для бу­дів­ниц­тва ве­ли­ кої Лавр­ської дзві­ни­ці бі­ля Ус­пен­сько­го со­бо­ру, за­дум якої ви­но­шу­вав ще геть­ман Іван Ма­зе­па. Пер­ший ва­рі­ант про­ек­ ту, що на­ле­жав ар­хі­тек­то­ро­ві Ф. Ва­си­льє­ву, Ше­дель пе­ре­ро­ бив: змі­нив про­пор­ції спо­ру­ди, конс­трук­тив­ну ос­но­ву, спрос­тив де­кор, наб­ли­зив­ши ар­хі­тек­ту­ру спо­ру­ди до кла­ сич­них форм. Дзві­ни­ця має чо­ти­ри яру­си зав­виш­ки по­над 96 мет­рів. Та­кож за про­ек­том Ше­де­ля лавр­ський май­стер С. Ков­нір по­бу­ду­вав у 1751–1761 рр. дзві­ни­цю на Даль­ніх пе­че­рах, що ста­ла ок­ра­сою ан­сам­блю мо­нас­ти­ря й пер­ли­ ною ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко се­ре­ди­ни XVI­II ст. Та­кож на те­ри­ то­рії Ки­єв­ о­Пе­чер­ської лав­ри Ше­дель звів світ­ські бу­дів­лі: бу­ди­нок на­міс­ни­ка (1731–1745), га­ле­реї до Хрес­то­воз­дви­жен­ ської цер­кви та цер­кви Різ­два Бо­го­ро­ди­ці. Він пе­ре­бу­ду­вав і ака­де­міч­ний кор­пус на По­до­лі у 1732–1740 рр. У пер­шій по­ло­ви­ні XVI­II ст. фор­му­вав­ся су­час­ний виг­ляд ар­хі­тек­тур­ но­го ан­сам­блю Со­фії Ки­їв­ської. Від три­яр ­ ус­ної дзві­ни­ці ча­су Ма­зе­пи, зве­де­ної піс­ля по­же­жі 1697 р., збе­рег­ли­ся тіль­ ки пер­ший та час­ти­на дру­го­го яру­су. За про­ек­том Ше­де­ля

Покровська церква на Подолі. 1766-1722.­ Архітектор І. Григорович-Барський.

Скульптурні барокові оздоби ­ Софії Київської ХVІІІ ст.

657

Іорданська церква на Куренівці. ХІ ст.­ Відбудована у XVІІІ ст.

Будинок київських міщан (будинок Артемихи) на Подолі.

XVІІ ст.

658

дзві­ни­ця бу­ла від­нов­ле­на в 1744–1748 ро­ках. Він та­кож пе­ре­ бу­ду­вав мит­ро­по­ли­чий бу­ди­нок на под­вір’ї Со­фій­сько­го со­бо­ру (1731–1748). А в 1746–1748 рр. за йо­го ж та­ки про­ек­том на за­мов­лен­ня ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та Ра­фа­ї­ла За­бо­ров­ сько­го бу­ли по­бу­до­ва­ні ве­ли­кі во­ро­та — так зва­на «Бра­ма За­бо­ров­сько­го» як вхід до са­ди­би мит­ро­по­ли­та. Спів­твор­цем Ше­де­ля був ки­їв­ський бу­дів­ни­чий Сте­пан Ков­нір (1695–1786) — виз­нач­ний май­стер ба­ро­ко­вої ар­хі­тек­ ту­ри. Він на­ро­див­ся 1695 р. на Ки­їв­щи­ні і з мо­ло­дих ро­ків пра­цю­вав ка­ме­ня­рем. У той час піс­ля страш­ної по­же­жі 1718 р. ве­ли­ке бу­дів­ниц­тво про­ва­ди­ла Ки­єв­ о­Пе­чер­ська лав­ра, і Ков­нір, як се­ля­нин, при­пи­са­ний до мо­нас­ти­ря, усе жит­тя від­дав бу­дів­ниц­тву лавр­ських спо­руд. Спо­чат­ку він пра­цю­ вав під ке­рів­ниц­твом Йо­ган­на Ше­де­ля, Пет­ра Не­є­ло­ва та ін­ших ар­хі­тек­то­рів, а з ча­сом і сам от­ри­мав ква­лі­фі­ка­цію «кам’яно­го бу­дів­ниц­тва майс­тра». У фон­дах Ки­єв­ о­Пе­чер­ сько­го за­по­від­ни­ка є ма­ляр­ський пор­трет «Чер­нець­бу­дів­ ни­чий», на яко­му, мож­ли­во, зоб­ра­же­ний Сте­пан Ков­нір. За учас­тю Ков­ні­ра бу­ло спо­руд­же­но дзві­ни­ці на Ближ­ніх та Даль­ніх пе­че­рах, го­лов­ний храм у Ки­та­єв­ і, Клов­ський па­лац та ін­ші пам’ят­ки ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко. Яск­ра­вим ше­дев­ром є так зва­ний «Ков­ні­рів­ський кор­пус» на те­ри­то­рії Вер­хньої лав­ри — ко­лиш­нє служ­бо­ве при­мі­щен­ня Лав­ри, зве­де­не Ков­ні­ром. Над ці­єю спо­ру­дою ар­хі­тек­тор пра­цю­вав кіль­ка де­сят­ків ро­ків, аж по­ки во­на не на­бу­ла су­час­но­го виг­ ля­ду. У кор­пу­сі, де міс­ти­ли­ся книж­ко­ва крам­ни­ця, прос­кур­ ня, ар­хі­тек­тор ви­ко­рис­тав при­йо­ми ук­ра­їн­ської кам’яни­ці. Фа­сад спо­ру­ди Ков­нір увін­чав п’ять­ма де­ко­ра­тив­но оз­доб­ле­ ни­ми фрон­то­на­ми, чим ство­рив нез­ви­чай­ний де­ко­ра­тив­ но­плас­тич­ний ефект спо­ру­ди в ці­ло­му ан­сам­блі Вер­хньої лав­ри. Ком­по­зи­цій­на різ­но­ма­ніт­ність фрон­то­нів, спо­рід­не­ ність їх оз­доб­лен­ня з на­род­ни­м різь­блен­ням по де­ре­ву на­да­ ють спо­ру­ді над­зви­чай­но еле­ган­тних і лег­ких форм, що ор­га­ніч­но су­сі­дять із фор­ма­ми Ус­пен­сько­го со­бо­ру. Сте­пан Ков­нір брав та­кож участь у бу­дів­ниц­тві Клов­сько­го па­ла­цу (1754–1758) ра­зом із Й. Ше­де­лем та В. Не­є­ло­вим; дзві­ ни­ці Брат­сько­го мо­нас­ти­ря на По­до­лі (1756, не збе­рег­ла­ся); Тро­їць­кої цер­кви у Ки­та­є­ві на око­ли­ці Ки­є­ва (1763–1767), цер­ кви Ан­то­нія і Те­о­до­сія із дзвіни­цею (1756–1758) у Ва­силь­ко­ві. Ков­нір мав влас­ний бу­ди­нок не­по­да­лік пе­чер­сько­го ба­за­ру. Він був три­чі од­ру­же­ний, про­те що­ра­зу за­ли­шав­ся вдів­цем, а ді­ти йо­го й ону­ки жи­ли ок­ре­мо, ос­кіль­ки він з го­ло­вою був зай­ня­тий бу­ді­вель­ною спра­вою. Нап­ри­кін­ці жит­тя 90річ­но­ му Сте­па­но­ві Ков­ні­ру ви­ді­ли­ли ке­лію в лавр­сько­му Тро­їць­ко­ му Боль­ниць­ко­му мо­нас­ти­рі, де він і по­мер 1786 р.

Знач­не міс­це в іс­то­рії ки­їв­ської ар­хі­тек­ту­ри по­сі­дає Іван Гри­го­ро­вич­Бар­ський (1713–1791) — ки­ян ­ ин з ро­ду, брат ві­до­мо­го ман­дрів­ни­ка В. Гри­го­ро­ви­ча­Бар­сько­го. Нав­чав­ся у Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ській ака­де­мії у се­ре­ди­ні 1720 — на по­чат­ ку 1730х рр. Був де­пу­та­том Ки­їв­сько­го ма­гіс­тра­ту, піз­ні­ше лав­ни­ком, рай­цем, місь­ким ар­хі­тек­то­ром. І. Гри­го­ро­вич­ Бар­ський ство­рив ба­га­то спо­руд як у Ки­єв­ і, так і в ін­ших міс­тах Ук­ра­ї­ни. Це зок­ре­ма во­до­гін на По­до­лі з па­віль­йо­ ном­фон­та­ном «Сам­сон» (1748– 1749; не збе­ріг­ся, від­нов­ле­ ний 1982 р.). У 1760 р. І. Гри­го­ро­вич­Бар­ський ре­конс­тру­ю­вав Ки­ри­ лів­ський мо­нас­тир, де звів над­брам­ну цер­кву з дзві­ни­цею, оно­вив го­лов­ну цер­кву та ін­ші спо­ру­ди. Він та­кож спорудив Ки­їв­ську Пок­ров­ську цер­кву (1766– 1772); од­но­бан­ну цер­кву Ми­ко­ли На­бе­реж­но­го (1772–1775); ма­гіс­трат­ську хліб­ну крам­ни­цю па По­до­лі (60ті рр. XVI­II ст.); Гос­ти­ний двір (1778, від­рес­тав­рував у 1980х рр.); од­но­по­вер­хо­вий де­рев’я­ ний бу­ди­нок бур­си Ки­єв­ о­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії (1778); дзві­ни­цю Ки­їв­ської Дмит­рі­їв­ської, або Кос­тян­ти­на та Оле­ ни, цер­кви (1757). Ві­ро­гід­но, скла­в про­ек­ти дзві­ниць на Даль­ніх (1754–1761) та Ближ­ніх (1759– 1762) пе­че­рах Ки­єв­ о­ Пе­чер­ської лав­ри, пе­ре­бу­дував тра­пез­ну Со­фій­сько­го мо­нас­ти­ря (1760ті рр.) та Ма­рі­їн­ський па­лац (1776), скла­в про­ект ке­лій (1766) Ки­їв­сько­го Ме­жи­гір­сько­го мо­нас­ти­ря (не збе­рег­ли­ся). Ра­зом з ар­хі­тек­то­ром А. Ква­со­вим І. Гри­го­ро­вич­Бар­ ський ство­рю­вав гран­ді­оз­ний Різ­дво­бо­го­ро­диць­кий со­бор у Ко­зель­ці (1752–1763) та дзві­ни­цю бі­ля ньо­го. Там же збу­ду­ вав бу­ди­нок пол­ко­вої кан­це­ля­рії (1756–1760). Твор­чос­ті ар­хі­ тек­то­ра при­та­ман­ні роз­кіш­на ба­ро­ко­ва плас­ти­ка фа­са­дів, рос­лин­ні ор­на­мен­ти в де­ко­рі. Бу­ду­чи най­пос­лі­дов­ні­шим пред­став­ни­ком ук­ра­їн­сько­го ба­ро­ко, пе­рей­шов до зве­ден­ня цер­ков­них спо­руд з ри­са­ми, влас­ти­ви­ми кла­си­циз­мо­ві (цер­ква Ми­ко­ли На­бе­реж­но­го у Ки­єв­ і на По­до­лі). І. Гри­го­ ро­вич­Бар­ський прой­шов свій шлях від ба­ро­ко до кла­си­ циз­му і в іс­то­рію Ук­ра­ї­ни увій­шов як ар­хі­тек­тор­но­ва­тор. Він був та­кож ві­до­мим у Ки­єв­ і тор­гов­цем і мав свою крам­ ни­цю на По­до­лі. По­ча­ток твор­чос­ті ар­хі­тек­то­ра Анд­рія Ме­лен­сько­го у Ки­єв­ і та­кож при­па­дає на кі­нець ХVІ­ІІ ст., хоч йо­го твор­ча спад­щи­на вже на­ле­жить ін­шо­му пе­рі­о­до­ві, що за­па­ну­вав у Ки­єв­ і з по­чат­ком ХІХ ст. На­ро­див­ся він 1766 р. в Мос­кві, нав­чав­ся спо­чат­ку в Екс­ пе­ди­ції крем­лів­сько­го бу­дів­ниц­тва, а в 1787–1792 рр. в Пе­тер­бур­зі у Джа­ко­мо Ква­рен­гі. По за­кін­чен­ні нав­чан­ня

Церква Різдва на Подолі. 1809-1914.­ Архітектор А. Меленський.

Андріївська церква. ­ Архітектор Б. Растреллі. 1747-1753.

659

Маріїнський палац.­ 1750-1755. Архітектор Б. Растреллі.

660

Анд­рій Ме­лен­ський пра­цю­вав і в Мос­кві, і в Пе­тер­бур­зі, але виз­нан­ня здо­був у Ки­є­ві, от­ри­мав­ши у 33 ро­ки по­са­ду го­лов­но­го ар­хі­ тек­то­ра міс­та. Цер­кви й дзві­ни­ці, мо­нас­тир­ські ке­лії й при­ват­ні бу­дин­ки, при­сутс­тве­ні міс­ця і пер­ ший ки­їв­ський місь­кий те­атр, пам’ят­ник Маг­ де­бурзько­му пра­ву на Дніп­ров­ській на­бе­реж­ ній і цер­ква­ро­тон­да на Ас­коль­до­вій мо­ги­лі — ці та ін­ші спо­ру­ди А. Ме­лен­сько­го вже ціл­ ком на­ле­жать ін­шо­му ча­су й ін­шо­му сти­лю — кла­си­циз­му, що за­па­ну­вав у Ки­єв­ і з по­чат­ ком ХІХ ст. Анд­рі­їв­ська цер­ква — один із ше­дев­рів ки­їв­ської ба­ро­ко­вої ар­хі­тек­ту­ри, зве­де­на за про­ек­том ви­дат­но­го майс­тра віт­чиз­ня­ної ар­хі­тек­ту­ри В. Рас­ трел­лі. Ви­со­чить во­на на од­ній з круч Ста­ро­ки­їв­ської го­ри. По­бу­до­ва­но цер­кву на за­мов­лен­ня ім­пе­рат­ри­ці Єли­за­ве­ти Пет­рів­ни. Про­ект спо­ру­ди роз­роб­ле­но В. Рас­трел­лі 1747 р., бу­ді­вель­ні ро­бо­ти ве­ли­ся у 1748–1753 рр. під ке­рів­ниц­твом ві­до­мо­го мос­ков­сько­го зод­чо­го Іва­на Мі­чу­рі­на. У ство­рен­ні хра­му бра­ли участь бу­дів­ни­чі Пе­тер­бур­га, Мос­кви, Ки­єв­ а. За свою іс­то­рію цер­ква ба­га­то ра­зів ре­мон­ту­ва­ла­ся. Вже у пер­ші ро­ки піс­ля за­кін­чен­ня бу­дів­ниц­тва во­на бу­ла за­нед­ба­на, ос­кіль­ки піс­ля смер­ті Єли­за­ве­ти Пет­рів­ ни цар­ський двір уже не ці­ка­вив­ся ки­їв­ськи­ми бу­до­ва­ми. Ос­вя­чен­ня хра­му від­бу­ло­ся ли­ше 1767 р. У XIX ст. кіль­ка ра­зів ре­мон­ту­ва­ли­ся вер­хи цер­кви, що приз­ве­ло до гру­бо­го спот­во­рен­ня пер­віс­ної фор­ми об­ри­су ба­ні та втра­ ти її де­ко­ру. В та­ко­му виг­ля­ді пам’ят­ка пе­ре­бу­ва­ла до 70х ро­ків XX ст., ко­ли від­бу­ла­ся її рес­тав­ра­ція. Спо­ру­ді при­та­ман­ні па­рад­ність, ефек­тність, ма­льов­ни­чість і ди­на­міч­ ність ар­хі­тек­тур­них форм, ба­гатс­тво де­ко­ру, яск­ра­ве кон­трас­тне фар­бу­ван­ ня стін, ве­ли­ка кіль­кість по­зо­ло­ти. Щоб пос­та­ви­ти храм на вер­ши­ні па­гор­ ба, бу­ді­вель­ни­ки зве­ли під ним сти­ло­бат у виг­ля­ді дво­по­вер­хо­во­го жит­ло­ во­го бу­дин­ку, що при­ми­кає до зрі­зу кру­чі. Він за­вер­шу­єть­ся па­пер­тю, ого­ род­же­ною ба­люс­тра­дою. До хра­му ве­дуть з ву­ли­ці ши­ро­кі ча­вун­ні схо­ди. Анд­рі­їв­ська цер­ква — хрес­то­по­діб­на в пла­ні бу­до­ва зав­виш­ки 47 мет­рів. Ви­со­та сти­ло­ба­та (з фун­да­мен­та­ми) — 15 мет­рів. Цер­кву увін­чує од­на ве­ли­ ка ба­ня ді­а­мет­ром 10 мет­рів. Си­лу­ет цер­кви по­бу­до­ва­ний на кон­трас­ті між ма­сив­ною цен­траль­ною гла­вою та ви­шу­ка­ни­ми на­ріж­ни­ми ба­ня­ми, які спря­мо­ву­ють рух ар­хі­тек­ тур­них мас уго­ру. Екс­тер’єр вра­жає ба­гатс­твом де­ко­ру. Сті­ни бу­дів­лі й ба­ра­ ба­ни бань роз­чле­но­ва­ні по вер­ти­ка­лі пі­ляс­тра­ми й ко­ло­на­ми ко­рінф­сько­го (пер­ший ярус) та іо­ніч­но­го (дру­гий ярус) ор­де­рів. Цо­коль, сті­ни й ба­ра­ба­ни бань за­вер­шу­ють­ся кар­ни­за­ми склад­но­го про­фі­лю. Круг­лі вік­на (лю­кар­ни) об­ра­мо­ва­но роз­кіш­ним ліп­ним ор­на­мен­том, на фрон­то­нах роз­мі­ще­но ча­вун­ні кар­ту­ші з мо­ног­ра­мою ім­пе­рат­ри­ці Єли­за­ве­ти. Ма­льов­ни­чість фа­са­дів під­крес­лює яск­ра­ве роз­фар­бу­ван­ня: на бі­рю­зо­во­му тлі ви­ді­ля­ють­ся

бі­лі ко­ло­ни, пі­ляс­три, кар­ни­зи, ся­ють по­зо­ло­тою ча­вун­ні ка­пі­те­лі, кар­ту­ші, по гра­нях тем­но­зе­ле­ної ба­ні зви­ва­ють­ся зо­ло­че­ні гір­лян­ди. Той же прин­ цип де­ко­ру збе­ре­же­но в ін­тер’єрі, який сприй­ма­єть­ся як єди­ний ар­хі­тек­ тур­ний об’єм. Тут та­кож роз­чле­но­ва­ні пло­щи­ни стін по­єд­ну­ють­ся з ба­га­тим по­зо­ло­че­ним ліп­лен­ням, яке об­рам­лює вік­на­лю­кар­ни й прик­ра­шає ба­ню. Го­лов­ним ак­цен­том в ін­тер’єрі є іко­нос­тас. Це три­яр ­ ус­на мо­ну­мен­таль­на спо­ру­да з м’яки­ми кри­во­лі­ній­ни­ми об­ри­са­ми. На пур­пу­ро­во­му тлі ви­різ­ня­ ють­ся по­зо­ло­че­ні пі­ляс­три, кар­ни­зи й ба­га­ті різь­бле­ні об­рам­лен­ня ікон, що ма­ють різ­но­ма­ніт­ні роз­мі­ри й склад­ні кон­ту­ри. По­вер­хню цар­ських во­ріт пок­ри­то су­ціль­ним ме­ре­жи­вом різь­блен­ня. У де­кор вве­де­но скуль­пту­ру — го­лів­ки хе­ру­ви­мів, пос­та­ті ан­ге­лів, три­фі­гур­ну гру­пу «Розп’ят­тя», що за­вер­ шує іко­нос­тас. В. Рас­трел­лі ке­ру­вав усі­ма ро­бо­та­ми з офор­млен­ня ін­тер’єру. Він ви­ко­нав не ли­ше проект іко­нос­та­са, але й йо­го ма­лю­нок­шаб­лон у на­ту­ раль­но­му роз­мі­рі, за яким пе­тер­бур­зькі різь­бя­рі Йо­сип До­маш і Анд­рій Кар­лов­ський ви­го­то­ви­ли усі різь­бле­ні де­та­лі. Мон­ту­ван­ням іко­нос­та­са в Ки­єв­ і ке­ру­вав май­стер Йо­ганн Грот. За іко­нос­та­сом у вів­та­рі міс­тить­ся над­престоль­на сінь на ви­тих по­зо­ло­че­них ко­лон­ках, прик­ра­ше­них гір­лян­ да­ми кві­тів. В ін­тер’єрі при­вер­тає ува­гу ка­фед­ра для про­по­від­ни­ка, яку під­ три­му­ють дві по­зо­ло­че­ні пос­та­ті ан­ге­лів. Ве­ли­кий ін­те­рес вик­ли­кає жи­во­ пис Анд­рі­їв­ської цер­кви се­ре­ди­ни XVI­II ст. — іко­ни іко­нос­та­са, роз­пис ка­фед­ри, під­бан­но­го прос­то­ру, на­пи­са­ні олій­ни­ми фар­ба­ми на по­лот­ні. Біль­шу час­ти­ну ікон ви­ко­нав у Пе­тер­бур­зі ро­сій­ський ху­дож­ник І. Виш­ня­ ков з уч­ня­ми. Жи­во­пис на зво­рот­но­му бо­ці іко­нос­та­са ство­ри­ли ук­ра­їн­ські ху­дож­ни­ки І. Ро­мен­ський та І. Чай­ков­ський. Роз­пис ка­фед­ри, ба­ні, ве­ли­ку кар­ти­ну «Тай­на ве­че­ря» у вів­та­рі, де­як ­ і іко­ни в іко­нос­та­сі ство­рив ро­сій­ ський жи­во­пи­сець Олек­сій Ант­ро­пов. Ще од­ні­єю прик­мет­ною ба­ро­ко­вою пам’ят­кою Ки­єв­ а є Ма­рі­їн­ський па­лац, зве­де­ний у 1750–ті рр. як цар­ська ре­зи­ден­ція за про­ек­том Рас­трел­лі за зраз­ком па­ла­цу, спро­ек­то­ва­но­го ним для гра­фа Олек­сія Розумовського. Російська ім­пе­рат­ри­ця Єлізавета Петрівна під час від­ві­ду­вань са­ма виб­ра­ла для ньо­го міс­це. Спо­руд­жен­ням па­ла­цу ке­ру­вав ро­сій­ський ар­хі­тек­тор І. Мі­чу­рін. Йо­му до­по­ма­га­ли ар­хі­тек­то­ри М. Ва­си­льєв, П. Не­йо­лов, Ф. Не­йо­ лов, М. Сал­ков, А. Спи­ри­до­нов та іта­лій­ські майс­три А. Де­мар­ко і К. Пел­лі. Ре­зи­ден­ція пла­ну­ва­ла­ся для про­ве­ден­ня па­рад­них це­ре­мо­ній, що виз­на­чи­ ло ха­рак­тер її ар­хі­тек­тур­ної ком­по­зи­ції з уро­чис­тим роз­во­ро­том фа­са­дів та ан­фі­ла­дою роз­кіш­них апар­та­мен­тів, оз­доб­ле­них ба­ро­ко­вою де­ко­ра­ці­єю. В ос­но­ву ком­по­зи­ції пок­ла­де­но ба­ро­ко­ву си­мет­рич­ну схе­му з па­рад­ним под­вір’ям, ото­че­ним служ­бо­ви­ми при­мі­щен­ня­ми. Ком­по­зи­цій­ним цен­тром став дво­по­вер­хо­вий па­лац, що мав у ті ро­ки пер­ший цег­ля­ний і дру­гий де­рев’яний по­вер­хи. Лі­во­руч і пра­во­руч па­ла­цу міс­ти­ли­ся од­но­по­вер­хо­ві цег­ля­ні флі­ге­лі для «ка­ва­лер­ських» по­ко­їв, ку­хонь, бу­ди­нок га­уп­твах­ти та оран­же­реї. Дов­ко­ла ком­плек­су зве­де­но ме­та­ле­ву ого­ро­жу з бра­мою за про­ ек­том І. Мі­чу­рі­на. Зов­ніш­ні сті­ни бу­ли по­фар­бо­ва­ні вох­рою, ар­хі­тек­тур­ний де­кор — бі­ли­лом, що від­по­ві­да­ло уро­чис­тій сти­ліс­ти­ці ба­ро­ко. Трон­на за­ла у цен­траль­но­му па­ла­ці бу­ла пиш­но оз­доб­ле­на ліп­ле­ним по­зо­ло­че­ним де­ко­

661

М. Сажин.­ Київ з лівого берега Дніпра. 1846.

ром, на­бір­на під­ло­га з цін­них по­рід де­ре­ва ма­ла склад­ний і ви­гад­ли­вий ри­су­нок. До­пов­ню­ва­ли ба­ро­ко­вий ар­хі­тек­тур­ний де­кор різь­бле­ні по­зо­ло­ че­ні меб­лі, роз­кіш­но де­ко­ро­ва­не цар­ське кріс­ло, дра­пі­ру­ван­ня із зо­ло­тим шит­вом та ок­са­ми­то­ві за­ві­си на вік­нах. Жит­ло­ві кім­на­ти Єли­за­ве­ти Пет­рів­ ни, спаль­ня і ка­бі­нет ма­ли роз­кіш­но оз­доб­ле­ні сті­ни; різь­бле­не по­зо­ло­че­не ліж­ко її сто­ял ­ о під пиш­ним ок­са­ми­то­вим бал­да­хі­ном. У біль­шос­ті при­мі­ щень бу­ли де­ко­ро­ва­ні ка­мі­ни, сві­тиль­ни­ки. Ма­рі­їн­ський па­лац ор­га­ніч­но впи­су­єть­ся в лан­дшафт у, зак­ла­де­но­го в пей­заж­но­му сти­лі, та Місь­ко­го або Цар­сько­го са­ду. До при­їз­ду Ка­те­ри­ни ІІ у Ки­їв 1787 р. в па­ла­ці здій­сни­ли кап­тіль­ний ре­монт: фа­са­ди пе­ре­фар­бу­ва­ли у сі­ру­ва­то­бла­кит­ний ко­лір, за­ли­шив­ши бі­ли­ми всі оз­до­би й ба­люс­тра­ди, за­но­во прик­ра­си­ли ін­тер’єри па­рад­них кім­нат. Па­лац про­тя­гом двох сто­літь не­од­но­ра­зо­во заз­на­вав ре­конс­трук­цій і пе­ре­бу­дов, хоч пер­віс­не ком­по­зи­цій­не ви­рі­шен­ня збе­рег­ ло­ся до на­шо­го ча­су. Нап­ри­кін­ці ХVІ­ІІ ст. у Ки­єв­ і вже бу­ло близь­ко 100 цег­ля­них бу­ді­вель, пе­ре­важ­но цер­ков­них і мо­нас­тир­ських. Жит­ло­вих цег­ля­них бу­ді­вель на­лі­ чу­ва­ло­ся ли­ше 12, а де­рев’яних — по­над дві з по­ло­ви­ною ти­ся­чі. Па­нів­ним сти­ліс­тич­ним нап­ря­мом став кла­си­цизм із йо­го тен­ден­ці­єю до ре­гу­ляр­нос­ ті. Цер­ков­не бу­дів­ниц­тво як но­сій на­ці­он ­ аль­но­го ар­хі­тек­тур­но­го сти­лю від­хо­дить на зад­ній план, а з по­чат­ком ХІХ ст. за­бо­ро­ня­єть­ся. На­то­мість по­чи­на­єть­ся ін­тен­сив­не ци­віль­не бу­дів­ниц­тво на но­вих те­ри­то­рі­ях, дав­ні час­ти­ни Ки­є­ва — По­діл, Ста­ре міс­то і Пе­черськ зли­ва­ють­ся, з’яв­ля­ють­ся но­ві ву­ли­ці, за­бу­до­ву­ють­ся Лип­ки, Хре­ща­тик і те­пе­ріш­ня Ва­силь­ків­ська ву­ли­ця. Але пам’ят­ки ар­хі­тек­тур­но­го ми­ну­ло­го, у то­му чис­лі й ХVІІ–ХVІІІ ст., за­ли­ша­ють­ся го­лов­ною ок­ра­сою Ки­єв­ а. Са­ме во­ни вик­ли­ка­ли за­хоп­лен­ня Та­ра­са Шев­чен­ка, який по­ба­чив міс­то з лі­во­го бе­ре­га Дніп­ра під час од­ні­єї з по­до­ро­жей в Ук­ра­ї­ну і згадав його красу на засланні в Орській фортеці:

662

Мов на не­бі ви­сить Свя­тий Ки­їв наш ве­ли­кий.

В. Христофоров.­ Лавра з-за Дніпра. Друкарня КиєвоПечерської лаври.

1860.

Свя­тим ди­вом ся­ють Хра­ми Бо­жі, ні­би з са­мим Бо­гом роз­мов­ля­ють. Дивлюся я, сам млію. Тихо задзвонили У Києві, мов на небі… О, Боже, мій милий! Який дивний ти. «Варнак». 1848

А фран­цузь­кий пись­мен­ник Оно­ре де Баль­зак, який двічі відвідав Україну у 1847-1850-х рр., на­пи­сав у лис­ті до Ла­у­ри Сюр­віль: «Я ба­чив пів­ніч­ ний Рим, міс­то пра­вос­лав’я, в яко­му 300 цер­ков, ба­гатс­тва Пе­чер­ської лав­ ри, свя­та Со­фія, а нав­кру­ги сте­пи й сте­пи. Тут ма­єм ­ о ці­ка­ву гар­мо­нію роз­ ко­ші й мі­зе­рії».

663

ЛІТЕРАТУРА 1. Таранушенко С.. Українське мистецтво другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. – К., 1981.

2. Вечерський В.В. Храми України // Пам’ятки України: історія та культура. – 1997. – № 4. – С. 1—32.

3. Вечерський В.В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона. – К., 2001.

4. Кілессо Т.С. Формування архітектури Києва другої поло вини ХVІІ–80-х років ХVІІІ століть. – К., 1996.

5. Київ. Енциклопедичний довідник. – К., 1982.

6. Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві XII–XX ст. Живопис. Графіка.– К., 1982.

7. Логвин Г.Н. По Україні. – К., 1968.

8. Логвин Г. Стильові особливості архітектури й монументального мистецтва українського бароко // Архітектурна спадщина. – К., 1997. – Вип. 4.

9. Макаров А. Світло українського бароко. – К., 1994.

10. Описи Київського намісництва 70–80-х років XVIII ст. – К., 1989.

11. Архітектура Києво-Печерської лаври кінця XVIII–XX століття. – К., 2001.

12. Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. – К., 1992.

13. Таранушенко С. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної Украї­ ни. – К., 1976.

14. Таранушенко С. Пам’ятники ХVІІ–ХVІІІ віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К., 1959.

15. Титов Ф. Путівник при огляду святинь і пам’яток Києво-Печерської лаври і Києва. – К., 1993.

16. Уманцев Ф. Мистецтво давньої України. – К., 2002.

17. Щероцкий К. Киев. – К., 1917.

664

ЗМІСТ Про Ки­їв­ський Ате­ней, 5

йо­го пе­ре­діс­то­рію

та ко­рот­ку іс­то­рію в ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. ­

Ва­ле­рій Шев­чук ­ КИ­ЇВ­СЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ АТЕ­НЕЙ

ПРОЗА, ПОЕЗІЯ

15­

Про пер­шу по­е­тич­ну книж­ку, 17

ви­да­ну в Ки­єв­ і та про її ав­то­ра

Олек­сан­дра Ми­ту­ру Олек­сан­др Ми­ту­ра 21

Ві­зе­ру­нок цнот

превелебного в Бозі його милості отця­

Єлисея Плетенецького…

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Про «Ки­їв­ський лі­то­пис» 26 Ано­нім 28

Ки­їв­ський лі­то­пис (1241–1621)

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Ка­сі­ян Са­ко­вич 40 і йо­го «Вір­ші та жа­ліс­ний пог­реб...­

Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча Са­гай­дач­но­го» Ка­сі­ян Са­ко­вич 46 Вір­ші на жа­ліс­ний пог­реб

шля­хет­но­го ри­ца­ря Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча-

Са­гай­дач­но­го

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук «Дніп­ро­ві ка­ме­ни» 59

Іва­на Дом­бров­сько­го Іва­н Дом­бров­ський 63

«Дніп­ро­ві ка­ме­ни, або

З на­го­ди щас­ли­во­го сход­жен­ня…»

Пе­рек­лав Во­ло­ди­мир Лит­ви­нов

665

То­ма Єв­ле­вич та йо­го «Ла­бі­ринт» 80 То­ма Єв­ле­вич 84

«Ла­бі­ринт, або Дорога заплутана,

де чудова Мудрість...»

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Про ге­не­а­ло­гіч­ні опо­ві­дан­ня 101 За­ха­рія Ко­пис­тен­ський 103

Ге­не­а­ло­гіч­ні опо­ві­дан­ня

(Про кня­зів Чер­твер­тин­ських)­

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Пам­во Бе­рин­да 113

(Про рід Ко­пис­тен­ський)

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Твір, який про­го­ло­сив 117

у Ки­єв­ і Ге­лі­кон та Пар­нас і йо­го ав­тор ­

Соф­ро­ній По­чась­кий Соф­ро­ній По­чась­кий 122

«Єв­ха­рис­ти­рі­он, або Вдяч­ність

яс­нопре­ве­леб­но­му у Хрис­ті, йо­го ми­лос­ті…»

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук «Те­ра­тур­ги­ма» 138

Ата­на­сія Каль­но­фой­сько­го Ата­на­сій Каль­но­фой­ський 142 «Те­ра­тур­ги­ма, або Чу­да», Ки­їв, 1638 ро­ку

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

Ла­тин­ські ре­чен­ня — Во­ло­ди­мир Лит­ви­нов

Надгробки фундаторам 160

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

Ка­та­лог 176

доб­ро­дій­ни­ків та опі­ку­нів свя­то­го­

мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

666

Вір­ші на честь Пет­ра Мо­ги­ли 188 Анонімні ге­раль­дич­ні вір­ші 194

на честь Пет­ра Мо­ги­ли

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

«Ім­но­ло­гія, тоб­то Піс­нес­лів’я...» 195

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

«Евфо­нія ве­се­лоб­ри­ня­ча» 203

Пе­рек­лав Олек­сандр Шу­гай

«Із кни­ги «Пам’ять сла­ви, праць і тру­дів 207

Пет­ра Мо­ги­ли від сту­ден­тів­

гім­на­зії Ки­їв­сько­го братс­тва»

Пе­рек­лав Рос­тис­лав Ра­ди­шев­ський

Ка­ли­мон Йо­сип 210

«Сон­це, що схо­дить піс­ля за­хо­ду»­

Пе­рек­лав Рос­тис­лав Ра­ди­шев­ський

«Пов­тор­на скор­бо­та» 212

Пе­рек­лав Рос­тис­лав Ра­ди­шев­ський Ано­нім 213

Ки­їв­ські го­ри

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк

«Про смерть Пет­ра Мо­ги­ли 213

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк Пет­ро Мо­ги­ла та йо­го лі­те­ра­тур­ні тво­ри 214 Пет­ро Мо­ги­ла 220

Ки­їв­ські чу­да (Опо­від­ка Яна Піг­лав­сько­го)

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Про «Гер­би і тре­ни 240

при гро­бі... Силь­сес­тра Ко­со­ва» Ано­нім 251

«Гер­би і тре­ни при гро­бі

й тру­ні яс­ноп­ре­ве­леб­но­го, йо­го ми­лос­ті па­на,­

от­ця і пас­ти­ра Силь­вес­тра Ко­со­ва...»

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Про «Піс­ню Ки­їв­ську 1662 ро­ку» 264 Ано­нім 266

З «Кам’янсь­ко­го бо­гог­лас­ни­ка», 1734 ро­ку

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Ла­зар Ба­ра­но­вич 268

та йо­го ки­їв­ські ви­дан­ня Ла­зар Ба­ра­но­вич 275

Із кни­ги «Апол­ло­но­ва лют­ня». Ки­їв, 1671 р.

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Те­о­ло­сій Со­фо­но­вич 292

та йо­го «Хро­ні­ка» Те­о­ло­сій Со­фо­но­вич 300 «Хро­ні­ка про зем­лю Поль­ську...»

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

«По­вість про прес­лав­ні чу­да 315

свя­тої ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри»

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Про ки­їв­ський «Си­ноп­сис» 1674 ро­ку Із «Си­ноп­си­су» 1671 ро­ку 326

(Про ідо­лів)

Пе­рек­лав Ми­ко­ла Су­ли­ма

323 667

Вар­ла­ам Ясин­ський 328

як один із ме­це­на­тів Ки­їв­сько­го Ате­нею Вар­ла­ам Ясин­ський 332

(Він­ці)

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Сте­фан Явор­ський 344

та йо­го по­е­зія Сте­фан Явор­ський 353

Із кни­ги «Русь­кий не­бес­ний Арк­тос», Ки­їв, 1690

«Арк­тос гер­бо­вих пла­нет,

до яко­го наш ко­ра­бель свій путь три­ма що­день...»­

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

«Арк­тос гер­бо­вих пла­нет,

де Ки­їв­ської шко­ли сфе­ра є не­бес­на...»­

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

Арк­тос древ­ніх сві­тил...

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк Іван Ор­нов­ський 358

і йо­го ви­да­на в Ки­є­ві кни­га «Ба­га­тий сад» Іван Ор­нов­ський 362

Із кни­ги «Ба­га­тий сад». Ки­їв, 1705 р.

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Гри­го­рій Виш­нев­ський 367

і йо­го «Шлях, ус­те­ле­ний лав­ра­ми...» Гри­го­рій Виш­нев­ський 372

Шлях, ус­те­ле­ний лав­ра­ми

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк Про «Ме­жи­гір­ський лі­то­пис» 382 «Ме­жи­гір­ський лі­то­пис» (1608–1700) 384

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Дмит­ро Туп­та­ло 388

в Ки­їв­сько­му Ате­неї Дмит­ро Туп­та­ло 395

(Ки­їв­ські свя­ті)

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Іла­рі­он Яро­ше­виць­кий 424

та йо­го ді­ял ­ ог між Ку­пі­до­ном та Йо­ас­ а­фом Іла­рі­он Яро­ше­виць­кий 430

Із ру­ко­пис­ної кни­ги «Апол­ло­нів кедр» 1702 р.

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк

668

Те­о­фан Про­ко­по­вич 445

у ки­їв­сько­му ате­неї

Те­о­фан Про­ко­по­вич 453 Пох­ва­ла Бористену

Пе­рек­лав Во­ло­ди­мир Лит­ви­нов

Опис міс­ця, на яко­му сто­їть Ки­їв

Пе­рек­лав Во­ло­ди­мир Лит­ви­нов Де­сять епіг­рам із «По­е­ти­ки»

Пе­рек­лав Во­ло­ди­мир Лит­ви­нов З «По­е­ти­ки»

Пе­рек­лав Во­ло­ди­мир Лит­ви­нов Про бла­жен­но­го Олек­сія. Еле­г ія

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк Ва­силь Гри­го­ро­вич­Бар­ський 464

та йо­го «Ман­дри по свя­тих міс­цях» «Пі­шо­ход­ця Ва­си­ля Гри­го­ро­ви­ча­Бар­сько­го...» 468

ман­дрів­ка до свя­тих місць...» (Ури­вок)

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук «До­маш­ній лі­то­пи­сець Бар­ських…» 476

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Мит­ро­фан Дов­га­лев­ський 479

як те­ор ­ е­тик по­е­зії та дра­ма­тург Мит­ро­фан Дов­га­лев­ський 483

Із збір­ки «Син­так­сич­на сис­те­ма», 1735 ро­ку

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

Із рукописної кни­ги «Сад по­е­тич­ний», 1736–1737 ро­ки

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк

Про Пав­ла Ко­нюс­ке­ви­ча 485 Пав­ло Ко­нюс­ке­ви­ч 487 З «Поетики» 1738-1740 рр. Епіг­ра­ма

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк Гнат Мак­си­мо­вич 488

та йо­го «Ода на пер­ший день трав­ня 1761 ро­ку» Гнат Мак­си­мо­вич 496

Ода на пер­ший день трав­ня 1761 ро­ку

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук Са­ти­ри Іно­ка Яко­ва 503 Іно­к Яків 510

З ру­ко­пис­но­го збір­ни­ка­

дру­гої по­ло­ви­ни XVI­II ст.

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

Плач ки­їв­ських чен­ців

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук

669

Іри­ней Фаль­ків­ський — 524

за­вер­шу­вач по­е­тич­них тра­ди­цій­

Ки­їв­сько­го Ате­нею Іри­ний Фаль­ків­ський 529

Із ру­ко­пис­но­го збір­ни­ка­

«По­е­тич­ні пра­ці…» 1773 ро­ку

Пе­рек­лав Ві­та­лій Мас­люк

З ру­ко­пис­но­го «По­е­тич­но­го збір­ни­ка» 531 1791–1792 ро­ків­

Пе­рек­лав Ва­ле­рій Шев­чук КИ­ЇВ­СЬКИЙ МИСТЕЦЬКИЙ АТЕ­НЕЙ 533 МАЛЯРСТВО, ГРАФІКА, АРХІТЕКТУРА Київ як мистецький Атеней 535

Юрій Іванченко Ки­їв­ська шко­ла ма­лярс­тва ХVІІ–ХVІ­ІІ ст. 549 Київська графіка XVII–XVIII ст. 591 Архітектура Києва XVII–XVIII ст.

625

Валерій Шевчук. Народився 20.08.39 р. у м. Житомир. Український письменник, літературознавець, історик, упорядник багатьох антоло­ гічних та хрестоматійних видань, перекладач великого масиву давньо­ української літератури, зокрема літопису Самійла Величка (2 томи), Івана Вишинського, Данила Братковського, Лазаря Барановича та ін., збірників любовної поезії «Пісні Купідона», героїчної «Марсове поле» (2 томи), Українських барокових п’єс, автор наукових монографій про Івана Мазе­ пу, Григорія Сковороду, Тараса Шевченка. Загалом видав понад 150 книг і надрукував понад 500 наукових статей. Лауреат Шевченківської премії, премії фонду Антоновичів (США) та ще з десяток літературних. Доктор Honoris Сausa Львівського університету, почесний професор Києво-Могилянської академії та Житомирського університету. Головний упорядник цього видання і перекладач більшості вміщених тут творів. Юрій Іванченко. Народився 20.09.1944 р. у с. Турбівка Житомирської області. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка. Ми­ стецтвознавець. Основні твори: упорядник альбомів «З української ста­ ровини» (1991), «Запорожці» (1991), збірника «Мазепа» (1992), «Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині П. Чубинського», (2 томи, 1995), збірник «Петро Могила і питання єдності церков» (1997), «Львівський коваль О. Боньковський» (США, 2014). Упорядник 13 випусків щорічника «Мистецтво України» (2000-2013). Переклав книгу М. Куна «Легенди і міфи стародавньої Греції» (2006). Радник президії Національної Академії мистецтв України. Член НСХУ (2000). Наталя Михайличенко. Народилась у м. Київ. Навчалася у Львівсь­ кому Поліграфічному інституті імені Івана Федоровича на графічному факультеті, закінчила КПІ — також графічний факультет. Працюва­ ла хужожником в різних видавництвах, зокрема у «Видавничому домі Києво-Могилянської академії», головним художником видавництва «Пульсари». Багато зробила марок, конвертів, листівок у видавництві «Марка України». Оформила десятки книжок з високим смаком та вишу­ каністтю. Такі, як Серж Лифар «Спогади Ікара», Олег Зуєвський «Я вход­ жу в храм», В. Шевчук «Пізнаний і непізнаний Сфінкс», «Дім на горі», «Три листки за вікном», «Птахи з невидимого острова», «Фрагменти із сувою мойр» Брала участь у Всеукраїнських виставках. Її ім’я називають серед кращих майстрів художнього оформлення української книги в місті Києві.

СПІЛЬНИЙ ВИДАВНИЧИЙ ПРОЕКТ

ISBN 978-966-7845-88-9 УДК 82.09(477-25)“16/17” : 82.091(08) + 378.1(477.25) ББК 83(4УКР-2К)5Я4 К38

Мис­тець­кий Ки­їв ­ XVII–XVI­II сто­літ­ь Науково-популярне видання Автори: Валерій Шевчук, Юрій Іванченко Художнє оформлення, макет та підготовка до друку: Наталія Михайличенко -К.: РОДОВІД, 2015.- 672 с., іл. В оформленні книги використано шрифт української абетки художника Василя Чебаника ВИДАВНИЦТВО РОДОВІД www.rodovid.net Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців серія ДК №1230 від 12.02.2003 Підписано до друку 10.09.2015 Формат 60х90/8 Наклад 1000 Зам. № Друк: ТОВ «Майстер книг» м. Київ, вул. Виборзька, 84 Свідоцтво про реєстрацію ДК №3861 від 18.09.2010