ЕЛІДЕЛ®
лікування та контроль
дерматиту
AМарина Остапець, кандидат медичних наук, доцент
АД є найбільш поширеним захворюванням шкіри у дітей, що значно знижує якість життя маленьких пацієнтів. Інтенсивний свербіж, який є характерним для цього захворювання, часто призводить до травматизації шкіри та значних порушень сну.
Термін «алергічний марш» запропоновано для позначення певної послідовності розвитку сенсибілізації і трансформації клінічних проявів алергії у дитини з атопією залежно від
численні
і патогенез цього захворювання є не до кінця вивченими. АД належить до багатофакторних захворювань з обтяженою
спадковістю, для виникнення яких необхідно певне поєднання шкідливого чинника, стану макроорганізму й умов навколишнього середовища.
Серед ушкоджуючих екзогенних чинників найбільше значення мають такі: z харчові, інгаляційні (побутові, особливо кліщі Dermatophagoides);
z бактеріальні (золотистий стафілокок);
z грибкові (Candida, Malassezia); z
(вірус
z
тез, пруріго Бенье, конституціональна екзема,
атопічна екзема, ендогенна екзема, атопічний дерматит (з 1935 р.), алергічна / неалергічна атопічна екзема, алергічний дерматит. z Терміни «дитяча екзема», «конституціональна екзема», «нейродерміт» — не остаточні діагнози, а клінічні варіанти АД, що відображають вікову характеристику хвороби і можуть бути внесені в основний
повнення,
переважають порушення травлення і всмоктування, у більш старшому — серед провокуючих агентів помітне місце займають аероалергени і психоемоційні навантаження, перевтома, нераціональний режим, проживання в урбанізованих містах, вплив ультрафіолетового опромінення тощо [4].
Аномалії шкірного бар’єру пов’язані з мутаціями або порушенням експресії гена FLG — гена, що кодує білок профілагрин, який є попередником філагрину. Філагрин (від англ. Filament aggregating protein) — структурний білок шкіри, який специфічно взаємодіє з проміжними філаментами — кератинами.
Філагрин відіграє ключову структурну та функці-
ональну роль в епідермісі із суттєвим впливом на
гомеостаз шкіри. Було показано, що вроджений або
набутий дефіцит філагрину робить вагомий внесок в
патогенез АД [5].
Шкіра хворих з АД має дефіцит протимікробних
пептидів (таких як кателіцидини) і керамідів (ліпідних молекул). Ця аномалія шкірного бар’єру призводить до трансепідермальної втрати води (проходжен-
ня води зсередини тіла через епідермальний шар шкіри до назовні) і підвищеного проникнення алергенів та мікробів у шкіру [5].
ним агентом, що колонізує шкіру близько 90% пацієнтів з АД, та його ентеротоксинам. Дефекти імунної відповіді сприяють збільшенню бактеріальних і вірусних інфекцій. Ця взаємодія чинників призводить до
Т-клітинної відповіді в шкірі — спочатку переважно
за участю T-хелперів 2 типу, а згодом з переважанням
Т-хелперів 1 типу. У результаті відбувається вивільнення хемокінів і прозапальних цитокінів, які сприяють синтезу імуноглобуліну Е та системній запальній відповіді, що спричиняє у шкірі запальний процес з інтенсивним свербежем [5].
Для АД характерні такі ознаки:
1
Первинні морфологічні елементи: плями (еритематозні, еритематозно-набрякові, еритематозно-сквамозні), везикули (дрібні ефемерні), папули (запальні фолікулярні та нефолікулярні, уртикарні,
лігональні ліхеноїдні);
2
Вторинні морфологічні елементи: лусочки, кірки, ерозії, тріщини, ліхеніфікація;
авторів з ураху ванням особливостей перебігу захворювання виділяють вікові періоди хвороби, клінічні форми, її стадії, ступінь тяжкості та поширено сті шкірного процесу, а також ускладнені форми АД. Немовля: (ексудативна форма хвороби). лення має гострий або підгострий характер, переважає ексудативний процес. Характеризується еритематозними плямами, папуло-везикулами, набряклістю. Найбільш типова локалізація на обличчі (щоки, лоб), грудях, животі, розгинальних поверхнях кінцівок. На щоках при виражених ексудативних висипах у немовлят виникають характерні «молочні кірки» — вогнища мокнуті, покриті серозними кірками. Дермографізм червоний чи
3 Дисхромії: запальні плями, гіпопігментації —
шкіри.
білий пітіріаз, дифузна легка гіперпігментація
Згідно з візуальною шкалою оцінки тяжкості АД, захворювання диференціюють за площею ураження, інтенсивністю клінічних симптомів, вираженістю свербежу, частотою рецидивів, тривалістю ремісії [7]: z
років (еритематозно-сквамозна форма хвороби та еритематозно-сквамозна форма з ліхеніфікацією). Висипання мають менш ексудативний характер і виявляються запальними папулами, папуло-везикулами або еритематозно-сквамозними елементами.
або ж які не мали надійної доказової бази, прийшли цілі класи й покоління імунотропних сполук. Сформувався цілий напрям імунобіологічних засобів й імунотерапії як дерматозів, так і взагалі імунопатології, аутоімунних та алергічних захворювань.
З огляду на імунні механізми патогенезу дерматозу, перспективною є розробка лікарських засобів, що проявляють гальмівну дію на секрецію Т-клітинами прозапальних цитокінів, але без побічних явищ, властивих глюкокортикостероїдам. Поява понад 20 років тому принципово нового типу ліків — топічних інгібіторів кальциневрину — дозволила значно розширити можливості лікування АД, у першу чергу у пацієнтів дитячого віку.
Розробка пімекролімусу ( ЕЛІДЕЛ®) стала результатом багаторічних численних міждисциплінарних наукових досліджень, спрямованих
Ефективність та безпека пімекролімусу (ЕЛІДЕЛ®) при лікуванні атопічного дерматиту у дітей та дорослих пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) не поступався такролімусу за ефективністю і безпекою при АД у дітей. При цьому пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) був більш ефективний на шкірі голови/шиї, ніж такролімус [12]. Нові Європейські настанови з АД (2018 р.) рекомендують застосовувати пімекролімус у дітей та на чутливих ділянках шкіри [9].
Останніми роками все більше пацієнтів зазначають, що їхня шкіра чутлива. Так, за даними досліджень, проведених у Франції, 6 із 10 жінок оцінюють свою шкіру як чутливу, а близько 40 % населення США та 50 % населення Європи вказують на стан підвищеної чутливості шкіри. Гіперчутливість шкіри може виникнути при будь-якому типі шкіри як у здорових людей, так і у пацієнтів з обтяженим дерматологічним анамнезом [8].
Згідно з Європейськими настановами, на відміну від ТКС, жоден із топічних інгібіторів кальциневрину не викликає атрофії шкіри. Це є доказом на користь їх застосування з ТКС: на ділянках чутливої шкіри та тривалого місцевого застосування [9]. У дослідженнях Aschoff R. та ін. (2011) доведено, що
Тривале нанесення пімекролімусу
перш за все, послаблюється прозапальна відповідь Т-лімфоцитів на алергени, що було доведено на прикладі алергенів домашнього пилу. Пригнічується виділення медіаторів запалення (гістаміну та ін.) опасистими клітинами. Пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) не впливає на кератиноцити, фібробласти і ендотеліальні клітини, ефективний при шкірному запаленні, у той же час його вплив на системну імунну відповідь досить незначний [13]. Пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) має низький потенціал системних побічних ефектів. В експериментальних дослідженнях показано, що пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) у крові складав < 0,8 % від шкірної біодоступності. Проникнення через шкіру пімекролімусу (ЕЛІДЕЛ ® ) у 70–110 разів нижче порівняно
і жодних клінічно неочікуваних побічних ефектів не відмічалося [13].
Однорічне подвійне сліпе контрольоване дослідження Kapp A. та ін. (2002) за участю 251 немовляти (3–23 місяці) дозволило встановити суттєві зміни перебігу АД у немовлят, що підтверджувалося зниженням рецидивів захворювання. У дослідженні, проведеному
Kaufmann та ін. (2004), зроблено висновок, що середній
показник площі й тяжкості екземи (EASI) зменшувався на 71,5% у групі пацієнтів, що отримували
пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ). Лікування кремом
протягом 3 місяців призвело до значного
покращення показника EASI [13].
В
однорічному дослідженні
Lakhanpaul M. та ін. (2006) за участю
п’яти немовлят (віком 5,7–11,9 місяців) з помірною або тяжкою фор-
мою АД, які отримували лікування
пімекролімусом (ЕЛІДЕЛ ® ), показало
дуже низькі рівні препарату (0–1,94 нг/ мл) у крові. Розподіл рівнів пімекролімусу (ЕЛІДЕЛ ® ) у крові виявився подібним у всіх вікових групах (3–23 місяці) у 1133 пацієнтів, які отримували лікування до 2 років [13]. Дослідження PETITE (5-річне дослідження) за участю 2439 немовлят віком від 3 до <12 місяців з АД показало, що пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) клінічно доведено успіх в обох групах лікування згідно показника IGA на шкірі обличчя 61% (пімекролімус, 61,0%; ТКС, 61,8%) на 4 тижні та 95% (пімекролімус, 96,6%; ТКС, 97,2%) до кінця лікування. Пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) продемонстрував стійку тривалу ефективність (12 місяців) у немовлят. У дослідженні за участю 713 пацієнтів з АД менше пацієнтів, які застосовували пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ), потребували ТКС як невідкладного лікування порівняно з контрольною групою (34,8% проти 63,7%) [13]. Клінічно доведено, що 36 % пацієнтів, які отримували лікування пімекролімусом (ЕЛІДЕЛ ® ), не застосовували ТКС протягом 5 років, так званий ТКС-зберігаючий ефект.
Пімекролімус (ЕЛІДЕЛ ® ) є безпечним і
переноситься при
і тривалому застосуванні. Пацієнти, які отримували пімекролімус (ЕЛІДЕЛ
пацієнтів, які використовували TКС. Місцеве лікування пімекролімусом (ЕЛІДЕЛ ® ) не впливало на щільність і функцію епідермальних клітин Лангерганса, на відміну
клітинно-селективний механізм дії, тому ідеально підходить
консенсус та експерти Південно-Східної Азії рекомендують
NICE (National Institute for Health and Care Excellence)
KADA (Korean Atopic Dermatitis Association) реко-
дитячої алергії, астми та імунології (TAPAAI) рекомендує використання пімекролімусу (ЕЛІДЕЛ ® ) у дітей, які потребують тривалого місцевого лікування АД на обличчі та чутливих ділянках [13]. При довготривалій терапії АД лікування ЕЛІДЕЛОМ® слід розпочинати при появі перших симптомів, щоб запобігти розповсюдженню та подальшому загостренню захворювання. Одразу після застосування слід наносити пом’якшувальні засоби. Для дітей дозування та спосіб застосування не відрізняються від рекомендацій
та тучними клітинами запальних
цитокінів, які роблять свій внесок у
розвиток свербежу, почервоніння та
набряку, що супроводжують АД [11, 15].
Крем ЕЛІДЕЛ® — потужний та
лагідний до шкіри, схильної до
атопічного дерматиту.
Використання пімекролімусу ( ЕЛІДЕЛ ®) є економічно
вигідним, оскільки відмічаються
більш тривалі періоди ремісії захворювання.
та разовою дозою; z за необхідності добре поєднується з емолієнтами та топічними стероїдами, при цьому запезпечує стероїдзберігаючий ефект; z нові Європейські настанови з АД рекомендують пімекролімус для застосування у дітей та на ділянках чутливої шкіри (обличчя). Отже, вибірковість патогенетичної протизапальної
ПОТУЖНИЙ:
z За ефективністю не поступається топічним кортикостероїдам у короткотривалій та довготривалій перспективі.
z Як правило, більш ефективний, ніж такролімус 0,03% на ділянках голови та шиї.
z Подовжує безрецидивний період з ефектом економії топічних кортикостероїдів.
z Має швидкий початок дії: помітне полегшення свербежу протягом 24 год.
z Рекомендований настановами ЄС для застосування у дітей та на ділянках чутливої шкіри (обличчя).
z Успішне лікування у 79,8% випадків на ділянках чутливої шкіри, як-от обличчя, у пацієнтів дитячого віку (2–12 років). ЛАГІДНИЙ:
z Пацієнти надають йому перевагу порівняно з ТКС і такролімусом z Особливо прийнятний у вологому кліматі (текстура крему), наприклад, у країнах Південної та Східної Азії. z Здатний покращити якість життя, навіть у порівнянні з ТКС.
z Переноситься краще, ніж такролімус, з менш вираженим і коротшим періодом печіння в місці застосування, ніж має такролімус.
z Не викликає атрофії шкіри і
Література:
1. Frazier W., Bhardwaj N. Atopic dermatitis: diagnosis and treatment. American Family Physician. 2020. Vol. 101 (10). P. 590–598.
2. Gabryszewski S. J., Hill D. A. One march, many paths: insights into allergic march trajectories. Ann Allergy Asthma Immunol. 2021. Vol. 127 (3). P. 293–300.
3. Tamagawa-Mineoka R., Katoh N. Atopic dermatitis: identificartion and management of complicating factors. International Journal of Molecular Sciences. 2020. Vol. 21. e2671.
4. Update on Atopic Dermatitis / T. Torres et al. Acta Med Port. 2019. Vol. 32 (9). P. 606–613.
5. Няньковський С. Л., Няньковська О. С., Городиловська М. І. Атопічний дерматит
Здоров’я дитини. 2019. № 14 (4). С. 250–255.
6. Ціпоренко С. Ю. Патогенетичне обґрунтування застосування лікувально-профілактичного бальзаму «Стоп Демодекс» для лікування розацеа. Дерматологія. 2011. № 3 (42). С. 58–62.
7. Weston W. L., Howe W. Лікування атопічного дерматиту. Дитячий лікар. 2021. № 2 (75). С. 30–42.
8. Калюжна Л. Д., Бардова К. О. Необхідність спеціального до-
2014. № 1 (52). С. 78–82.
9. European Dermatology Forum (EDF), the European Academy of Dermatology and Venereology (EADV), the European Academy of Allergy and Clinical Immunology (EAACI), the European Task Force on Atopic Dermatitis (ETFAD), European Federation of Allergy and Airways Diseases Patients’ Associations (EFA), the
European Society for Dermatology and Psychiatry (ESDaP), the European Society of Pediatric Dermatology (ESPD), Global Allergy and Asthma European Network (GA2LEN) and the European Union of Medical Specialists (UEMS). Consensus-based European guidelines for treatment of atopic eczema (atopic dermatitis) in adults and children: part I / A. Wollenberg et al. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2018. Vol. 32 (5). P. 657–682.
10. Aschoff R., Schwanebeck U., Bräutigam M., Meurer M. Skin physiological parameters confirm the therapeutic efficacy of pimecrolimus cream 1% in patients with mild-to-moderate atopic dermatitis. Exp Dermatol. 2009. Vol. 18 (1). P. 24–29.
11. A randomized controlled trial of pimecrolimus cream 1% in adolescents and adults with head and neck atopic dermatitis and intolerant of, or dependent on, topical corticosteroids / D. F. Murrell, S. Calvieri, J. P. Ortonne et al. Br J Dermatol. 2007. Vol. 157 (5). P. 954–959.
12. Huang X., Xu B. Efficacy and Safety of Tacrolimus versus Pimecrolimus for the Treatment of Atopic Dermatitis in Children: A Network Meta-Analysis. Dermatology. 2015. Vol. 231 (1). P. 41–49.
13. Pimecrolimus for the Treatment of Atopic Dermatitis in Infants: An Asian Perspective / Chai-Yu Chu et al. Dermatol Ther. 2023. Vol. 13. P. 717–727.
14.
https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=8672
15. Emollient enhancement of the skin barrier from birth offers effective atopic dermatitis prevention / E. L. Simpson et al. J Allergy Clin Immunol. 2014 Vol. 134 (4). P. 818–823.
