ÏÐÈËÓ××ÈÍÀ Ãàçåòà âèäàєòüñÿ ç 24 ÷åðâíÿ 1914 ðîêó
¹4 (15280-15281)
÷åòâåð 25 ñ³÷íÿ 2018 ðîêó
 НÎÂИНАÕ, ПÎÄIßÕ, ÊÎÌÅНÒАРßÕ
ГОСТИНЦІВ НАЩЕДРУВАЛИ, ЗИМИ ДІЖДАЛИСЯ, В ОПОЛОНЦІ СКУПАЛИСЯ. ЧЕКАЄМО МАСЛЯНУ І 8 БЕРЕЗНЯ
Добре слово про ветеранів
ÂIÂÀÒ ÇÎËÎÒÎÌÓ ÔÎÍÄÓ ÌIÑÒÀ! Щоб іти великими кроками по твердій стежці, треба пам’ятати, хто її збудував. Це кредо, яким по життю і в професійній діяльності керується міський голова Ольга Попенко. Тож не дивно, що цикл новорічних свят у Прилуках завершили якраз різдвяними зустрічами з ветеранами праці. Захід ініціювала мер особисто. Ідею міського голови залюбки підтримала «Ветеранська організація міста». Скільки радості, бентежності, гордості і глибокої вдячності було в очах тих, кого запросили. А зібралося в залі міського будинку покоління, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, вистояло криваве пекло Другої світової війни, покоління, яке відбудувало зруйноване місто у післявоєнний період. Покоління, яке не знало розкошів і заморських делікатесів, але вміло по-справжньому любити, дружити. Люди, які своєю завзятою і самовідданою працею вивели місто в передовики, зліпили з Прилук культурний і потужний промисловий центр Чернігівщини, місто, яке й по нині є головним наповнювачем обласного бюджету. Теренами всієї України і колишнього Ра-
дянського Союзу славилися прилуцькі нафтовики, енергетики, машинобудівники, працівники хімічної та харчової промисловості, водії, швачки. У місті працювали десятки потужних великих і малих підприємств і організацій. Велика багатотисячна армія робітників. І в усьому, до чого торкалися їхні мозолясті руки, залишалася частинка душі і відповідальності. Як не згадати таких гігантів промисловості, як «Будмаш», «Тваринмаш», ливарно-механічний завод, ефіроолійний, м’ятний, консервний заводи, завод продтоварів, маслоробний комбінат, швейну фабрику, фабрику головних уборів, взуттєву, шкіргалантерейну, бавовняно-прядильну, панчішну фабрики, меблевий комбінат, завод асфальтобетонних виробів тощо. Прикро і гірко, що окремі з них не вистояли під натиском часу і вже стерті реформаторськими буревіями з лиця землі. Та, на щастя, ще залишилися люди, світлини і пам’ять. У тих фотокадрах, що демонструвалися під час зустрічі на великому екрані, вмістилася не просто історія, епоха, в них - молодість, ціле життя тих, хто зібрався у залі. Від того
щеміло десь біля серця, у вустах ховалися посмішки, і бриніли непрохані сльози. У ветеранське свято і найперші вітання від хору ветеранів, якому вже немало-небагато – 35 літ. Слова глибокої поваги і вдячності за трудовий подвиг від себе особисто, міської влади і всієї прилуцької громади ветеранам праці слала міський голова Ольга Попенко. На знак своєї щирості, вона не піднімалася на сцену, щоб не бути звисока, а говорила просто із залу, від всієї душі і серця. Всіх присутніх і тих, хто не зміг завітати на свято, вона нарекла не інакше, як золотим фондом міста. Бо завдяки їм Прилуки мали все – від шкарпеток до пожежних машин. - Багато змінилося з часом у житті, у державі, міняємося і ми. Незмінними залишаються лише ваша вічна молодість у душі і в серці, життєва мудрість і професійний досвід, любов до ближнього і життя. Сьогодні хочеться побажати вам лише щастя і міцного здоров’я на многії літа, звернулася до ветеранів міський голова. Про кожного ветерана, хто завітав на
різдвяну зустріч, можна говорити годинами, писати романи і повісті. І буде то бентежна розповідь про стійкість, мужність, працелюбність та відданість рідному місту. Ольга Попенко вручила ветеранам праці Почесні грамоти виконавчого комітету міської ради. А в додаток у дуеті з директором міського будинку культури Олександром Дубовиком виконала улюблену всіма поколіннями пісню «Два кольори». На цьому сюрпризи не закінчилися. Того дня ветеранська організація отримала грошовий дарунок від однієї з партій на реконструкцію у Прилуках будинку для літніх людей. А самодіяльні артисти прилуцьких міського будинку культури, школи мистецтв та Центру творчості дітей та юнацтва подарували ветеранам популярні пісні їхньої молодості, яскраві танцювальні номери. В залі панувала по-родинному затишна атмосфера. Такого душевного свята і уваги до себе ветерани не знали давно. Після заключних акордів концерту приємне спілкування продовжилося і в неофіційній обстановці.