ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ МАЛЕНЬКОГО КАТАРУ
Рано-вранці в понеділок, 5 червня, Саудівская Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн та Єгипет раптово виступили зі спільною заявою, що розривають усі можливі дипломатичні стосунки з маленькою півострівною державою Катар. Країни зобов’язалися перекрити всі можливі транспортні коридори, закрити кордони та припинити торгівлю. Причиною демаршу вони назвали зв’язки емірату з терористичними угрупованнями та їх фінансування. На протязі дня до антикатарської коаліції приєднався офіційний Ємен, Мальдивські острова, одна з неофіційних просаудівських влад Лівії та острівна держава Маврикій. Ці всі звинувачення могли б виглядати серйозно, якби не знати, що абсолютно тим самим займається майже кожна багата нафтою країна у регіоні. Сам же Катар, звісно, спростовує всі звинувачення і називає їх безпідставними. В цій статті я спробую розібратися що викликало розкол між арабськими країнами та спробувати зробити прогноз в що може вилитися дипломатичний конфлікт. ПЕРЕДУМОВИ Почнемо з історії. Катар - це доволі пустинний півострів, що виходить у Перську затоку з тіла Аравійського півострову, назва країни походить з географічного розташування. До своєї
Карикатура Сергія Йолкіна.
незалежності та початку видобутку нафти та газу Катар був доволі бідним та неперспективним краєм. Основним заняттям у країні був видобуток морських губок та перлин. Самі за ці ресурси, а також за вплив у регіоні, на початку 20 сторіччя за півострів вели боротьбу Великобританія та Османська імперія. В результаті протистояння Туреччина офіційно відмовилася від претензій на
країну у 1914 році, а через декілька років Катар підписав угоду з Великобританією про протекторат. На цей час британці вже контролювали більшість країн на Аравійському півострові. Перед самим початком Другої Світової війни в країні знайшли нафту, але через війну добувати її почали не відразу. Визвольний рух в країні та зачатки власної політики почали проявлятися в 30-х роках, серед бідного населення країни, а після війни заграли з більшою силою. Саме тоді почалися перші масові протести, виступи відбувалися під різними гаслами, але в цілому змушували місцеву та колоніальну владу йти на зустріч змінам. Так, наприклад, в 1960 році завдяки протестам було скинуто катарського деспотичного шейха Абдаллаха ібн Касема Аль-Тані та почати проводи реформи в країні. В 1970 році країна отримала власну конституцію, а вже через рік підписавши договір про дружбу з Великобританією заявила про свою незалежність. Незалежність Катару підтримали відразу майже всі країни світу та прийняли у світову спільноту. Першим еміром незалежної країни став шейх Ахмед, що правда через рік його скинув його двоюрідний брат Халіф бін Хамад Аль-Тані, якого у свою чергу в 1995 році скинув його власний син Хамад бін Халіф Аль-Тані. Політичні партії в країні заборонені і майже вся влада належить до однієї династії Аль-Тані, таке «середньовіччя» характерне для аравійських країн. Десь саме в останньому перевороті і почалися певні непорозуміння Катару зі своїми сусідами. Скинутий батько нинішнього еміра здійснював візити до Саудівської Аравії та шукав підтримки серед країн затоки щоб повернути владу. Сауди хоч і критикували переворот, але на відкриту конфронтацію не йшли. Емір Хамад бін Халіф Аль-Тані потроху починав вести самостійну політику і став претендувати на одну з лідерських позицій в регіоні. Зокрема в 1996 році був заснований канал Аль-Джазіра, що відразу став головним інформаційним рупором на Близькому Сході. Керівники Катару дозволяли каналу на повну критикувати сусідні країни, підтримувати дисидентські рухи та вести себе доволі вільно, що було дуже не зручно для авторитарних лідерів арабських країн. Що правда, місця для критики самого Катару у телеканалі не знаходилося. Під час «Арабської весни» канал сміливо висвітлював самі події та навіть виказував з телеекранів підтримку протестним рухам.
Катар діяв не тільки у інформаційному полі і активно здійснював фінансову підтримку багатьом опозиційним організаціям за межами країни. Зокрема пряму підтримку отримували «Брати-мусульмани» у Єгипті та велика кількість повстанських груп в Сирії. В Лівії ж Катар підтримує не визнаний міжнародною спільнотою уряд, що засідає у Тріполі і намагається здобути владу. Така масштабна зовнішня політика в першу чергу не подобалася Саудівській Аравії, яка позиціонує себе як лідера в регіоні і намагається об’єднати навколишні країни навколо своєї зони впливу. До нинішньої кризи вже ставалися відкриті дипломатичні конфлікти з арабськими країнами. В 2002 році Саудівська Аравія відкликала своїх послів з Дохи через критику правлячої сім’ї Аль-Сауд в ефірі Аль-Джазіри, все повернулося в мирне русло лише в 2008 році. А в 2014 році ряд арабських країн відкликали послів через підтримку Катаром «Братів Мусульман» у Єгипті, але, після того як внаслідок військового перевороту «братів» усунули від влади, дипломатичні відносини були відновлені. Маленький Катар, зі своїми великими амбіціями, продовжував бути такої собі занозою на тілі Аравійського півострова. Не дивлячись на геополітичну конкуренцію, емірат продовжував входити у різні просаудівські союзи і на прямий конфлікт з іншими жителями персидської затоки не йшов. Більше того, він навіть входив до військового антихуситського союзу і воював у Ємені пліч-опліч з саудитами та іншими країнами коаліції. Тепер все змінилося кардинально і з військових союзів Катар теж вигнали. З західними країнами у Катара були більш дружні відносини. Так, на території країни розміщується декілька військових баз США. Катар має мільйонні контракти з американцями у сфері оборони, а армія Катару бере участь у операціях НАТО у регіоні. Крім того, між Катаром та США налагоджені зв’язки у сфері освіти та економіки. Подібні контракти та домовленості емірат має і з рядом європейських країн. В 2010 році країна виборола право проводити Чемпіонат Світу з футболу 2022 року. Для цього в країні, де температура влітку тримається в 50 градусів, планується побудувати 12 стадіонів з спеціальною системою охолодження повітря до 27 градусів. В самій тільки столиці збиралися побудувати 6 стадіонів. Це має бути найдорожчій кубок в історії
та вперше цей турнір планується провести в арабській країні. Тепер, цілком резонно, лунають пропозиції відібрати у Катара право проведення турніру. КОНФЛІКТ Однією з основних рушійних сил в початку дипломатичного скандалу прийнято вважати приїзд президента США Дональда Трампа в ЕрРіяд, столицю Саудівської Аравії, 24 травня. Під час його візиту були підписані великі контракти у сфері оборони, а також обговорювалися спільні проекти у сфері боротьби з тероризмом. Катар під час офіційних коментарів не згадували, але ясно, що Саудівська Аравія не наважилася б почати конфлікт проти країни в якій розміщуються військові бази США без попередніх домовленостей з американцями. Це підтверджується позицією США після початку блокади Катару, коментарі були стислі та небагатослівні. Держсекретар США Рекс Тіллерсон, який в цей час знаходився з офіційним візитом в Австралії, сказав, що конфлікт не має вплинути кардинально на ситуацію в регіоні і це все просто емоції, які накопичувалися довгий час.
Берег столиці країни, міста Доха, в 1904 році
А Трамп у своєму твітері взагалі схвалив дії проти Катару у контексті боротьби з тероризмом і спробував записати це собі у досягнення, як перші кроки на шляху до перемоги над «світовим тероризмом». Через три дні після від’їзду Трампа з Близького Сходу державне інформаційне агентство Катару випустило коментар еміра Таміма бін Хамада Аль-Тані в якому він засуджує антиіранські настрої в регіоні та грубо відкликається про саму Саудівську Аравію та союзників. Реакція Ер-Ріяду була миттєвою, всі інформаційні агентства включно з Аль-Джазірою були заблоковані на території країни. Катар же швидко видалив коментар та пояснив його атакою хакерів на інформагентство. В умовах напруження відносин емір Катару не знайшов нічого кращого як зустрітися з новообраним президентом Ірану, який є одним з головних ворогів Саудівської Аравії на близькосхідній арені. І вже після цього нерви у саудів не витримали. Саудівська Аравія, Єгипет, Бахрейн, Мальдіви та ОАЕ, розірвавши всі дипломатичні відносини та перекривши кордони включно з повітряним та морським простором, звинуватили Катар у всіх можливих «терористичних гріхах». За їх словами Катар пов’язаний з фінансуванням «Аль-Каїди»*, «Братів Мусульман»**, «Ісламської держави»***, а також проіранських терористів, що діють в пустелях Аравії. Крім того, вони закликали світ почати економічну блокаду країни. В той же час ніяких вимог, що мав би виконати Катар для припинення блокади, висунуто не було. Тим не менш Катар в цій ситуації не залишився без союзників. В першу чергу Катару нічого не залишалося як почати активний діалог про співпрацю з Іраном. Це єдина країна-сусід через яку можна доставляти товари та взагалі налаштовувати транспортне сполучення. Що правда, при цьому доведеться подолати затоку, відкритих сухопутних коридорів у Катара не залишилося. Інша країна, крім Ірану, яка претендує на близькосхідне лідерство, Туреччина, вже почала швидко діяти і завойовувати прихильність Дохи. 7 липня парламент країни ратифікував законопроект згідно якого армії Туреччини дозволяється розміщувати війська на території Катару. А вже на наступний день лідери Катару заявили, що найближчім часом до країни прибудуть турецькі солдати, для гарантування збереження миру в країні.
Катар виділено зеленим, червоним - учасники блокади.
Це явний знак, що Туреччина вступає в гру і вже визначилася зі стороною. Серед країн Перської Затоки, що досі не прийняли сторону - це Кувейт та Оман. Кувейт вже запропонував себе, як незалежну платформу для подальших переговорів між сторонами конфлікту. З тією самою позицією виступив Судан, але Судан є близьким партнером Саудівської Аравії і його важко назвати нейтральною стороною. Економіка країни, після блокади, знаходиться на межі краху. Не зважаючи на багаті родовища нафти та газу сам Катар майже нічого не виробляє. Їжу країна, взагалі, імпортує в повному обсязі. Більшість товарів, до кризи, надходили в Катар через Саудівську Аравію, тепер доведеться шукати нові морські або повітряні шляхи, а це точно спричинить високу інфляцію та подорожчання і так не дешевих товарів. Паніка в Дохі вже почалася. Місцеві жителі поспішили знести з прилавків магазинів все що могли і тепер вони стоять порожні. Торгова паніка в свою чергу спричинила банківську кризу, по всій країні можна побачити великі черги до банкоматів та банків, люди знімають готівку обезкровлюючи банківський сектор країни. Ситуація може фатально вплинути майже на всі великі інфраструктурні проекти країни, так як більшість будівельних матеріалів доставлялися теж через сушу, таким чином будівництво об’єктів для Чемпіонату Світу з футболу вже заблоковано. Що буде з найбільш відомим Катарським брендом - авіаперевізником Qatar Airways теж не відомо. Здійснити більшість регіональних рейсів тепер немає можливості, а рейси в Європу тепер доведеться здійснювати в умовах обмеження повітряного простору, що гарантовано збільшить час перельоту, а також відіб’ється на їх загальній вартості. В таких умовах пасажири скоріше виберуть іншого перевізника, що ставить компанію на межу банкрутства. Головні економічні показники країни, в перший же день блокади, показали падіння в 7.27%, міжнародне кредитне агентство Moody’s Investors Service теж передбачувано знизила кредитний рейтинг країни до Aa3. У разі, якщо Катар не зможе врегулювати паніку та не почне плідні переговори вже найближчім часом, економіка країни продовжить стрімко падати, що, у свою чергу, може викликати протести в середині країни та посилить нестабільність у регіоні.
НАСЛІДКИ Важко передбачити в що може вилитися криза в перській затоці у довгостроковій перспективі. Все залежить від бажання сторін закінчити конфлікт, але поки переговори не почалися і досі не ясно які вимоги поставлять сауди для припинення блокади, можна чекати різного. В будь якому разі Катар вже поніс серйозні іміджеві втрати, які ще довго впливатимуть на курс країни. Катару доведеться боротися за виживання і на певний час забути про великі політичні ігри за межами країни. Ситуацією напевно спробують скористатися противники саудів на міжнародній арені. Іран намагатиметься витиснути із ситуації максимум і заробити на транзиті та торгівлі, крім того, це шанс розширити економічну зону впливу в регіоні та здобути преференції у Перській затоці, яка багата на газ, поділивши зони впливу з Катаром. Крім економічних перемог Іран може отримати і політичні, тепер саме він диктує умови Катару для поглиблення співпраці. Не буде відставати і Туреччина, вже зараз вона готується відправляти своїх військових до Катару і думає як ще можна скористатися цією ситуацією. Повномасштабної війни на території країни очікувати не варто. В першу чергу через те, що на території Катару розміщуються військові бази різних країн світу і пряма військова ескалація конфлікту з боку Саудівської Аравії може боляче вдарити по ній самій на світовій арені. А от в країнах, де в бойових діях беруть участь угруповання фінансовані Катаром, варто чекати загострення. Так, в Сирії, проти урядових військ воюють загони, що фінансуються як Катаром так і Саудівською Аравією, тому варто очікувати охолодження їх стосунків між собою, а може дійти і до відкритих збройних конфліктів. Така ситуація буде дуже вигідна урядовим військам Сирії, що останній рік і так мають перевагу у конфлікті. В Лівії ж противники прокатарського уряду Халіфи Аль-Гвейля теж, напевно, спробують скористатися ситуацією і видавити лояльні йому сили із Тріполі. Цьому будуть раді як представники Уряду Національної Згоди, так і проєгипетський уряд зі сходу країни. Прокатарські угруповання існують в Іраку та Ємені, але там вони відіграють меншу роль. Політична криза Катару одна з найбільших та найглобальніших криз у цій частині Близького Сходу в постколоніальні часи і буде мати серйозні наслідки для політики та економіки регіону у дальній перспективі. Ситуація може перемалювати геополітичну карту усього Близького Сходу, тому за конфліктом будуть спостерігати та намагатися впливати усі великі світові гравці. * «Аль-Каїда» - визнана ООН терористичною організацією. ** «Брати - мусульмани» - Визнана терористичною організацією у Бахрейні, Єгипті, Росії, Сирії, Саудівській Аравії. *** «Ісламська держава» - визнана ООН терористичною організацією.
автор - Дмитро Литвиненко
матеріал надано автором для публікації на ресурсах Центру вивчення повстанських рухів