«ХАЛІФАТ» ХIX СТОРІЧЧЯ Територія сучасного Судану потрапила під вплив Єгипту у 1819 році, в ході завоювання її хедивом Мухаммедом Алі. З того часу Суданом керувала єгипетська адміністрація, а з 60-х років хедив почав призначати на посади губернаторів екваторіальних провінцій європейців на єгипетській службі. Мабуть найвідомішим з них був британський генерал Чарльз Гордон, якого у 1874 році було призначено генерал-губернатором всього Судану. Саме генерал Гордон втілив у життя заборону работоргівлі. Потрібно сказати, що торгівля «живим» товаром була основною галуззю економіки, що давала прибуток суданським арабам. Відповідно, до протестних настроїв пов’язаних з іноземним пануванням, у суданців додалися протести проти заборони работоргівлі. В цілому на початок 80-х років ХІХ століття в країні поширювались чутки про прихід месії, що вижене чужеземців та поверне владу місцевим елітам. Такий месія з’явився. Мухаммад Ахмад народився в провінції Донгола, у 1844 році за одними даними в родині човняра, за іншими в родині мусульманського богослова. У 1861 році він зблизився з шейхом Мухаммадом аш-Шарифом – відомим релігійним діячем, та отримав право називати себе учнем шейха. Оселившись на острові Абба, що розташований на Білому Нилі, Мухаммад Ахмат почав закликати до очищення віри. Приблизно в цей час Мухаммад Ахмат познайомився з Абдуллахом ат-Таіша, мусульманським вчителем, що пізніше став відомим як Халіфа. Саме ці дві людини і є засновниками «Махдиської держави», держави, що базувалася на принципах шаріату. Мухаммад Ахмад – «Махді», як він почав себе називати, був душею заколоту, Абдуллах – був його головою. Єгипетська влада швидко дізналася про підготовку повстання, та направила посла на Аббу, щоб той виявив наміри Мухаммада Ахмада. Проте коли посол запропонував «Махді» вирушити у Хартум, столицю Судану, та пояснити свої дії, той відповів: Генерал Чарльз Гордон
«Милістю Бога та його пророка я – володар цієї землі, і я ніколи не поїду в Хартум виправдовуватись».
Повстання почалося. На острів Абба було направлено дві роти єгипетських військ з метою заарештувати повстанців. Проте ці дві роти висадились на берег в різних місцях і вночі між ними відбулась сутичка, під час цього їх атакував Мухамад Ахмад зі своїми прихильниками. Єгиптяни були розбиті. Повстанці просувалися країною, кожна поява Махді на людях супроводжувалась дивами та знаменнями. Стривожений уряд зібрав чотиритисячне військо під командуванням Юсеф-паші. Тим часом повстанці хоч і мали велику кількість людей, проте не мали зброї і взагалі, були виснажені. Урядові ж війська нехтували правилами безпеки і тому навіть на ніч не виставляли караули. Мухаммад Ахмад ібн ас-Сайїд ібн Абдуллах, відомий як Махді
Це призвело до того, що 7 червня 1881 року Махді і його прихильники перебили всіх до останнього єгиптян із складу експедиції. Провінція Кордофан перейшла під повний контроль повстанців. Тепер ніхто не сумнівався, що на землю з’явився месія. «Махді» призначив чотирьох заступників – халіфів, головним з яких був Абдуллах. Саме в цей час в Єгипті відбувся конфлікт навколо Суецького каналу в ході якого британська ескадра бомбардувала Александрію, та висадивши десант розбила єгиптян. Британія де-факто стала керувати Єгиптом. Перед британськими радниками хедива повстало питання Судану. Британці не хотіли втручатись в суданські справи, проте підтримали єгиптян у їх прагненні придушити повстання. Була організована нова велика експедиція єгипетських військ під командуванням британського полковника Хікса. До літа 1883 року війська концентрувались в Хартумі. Про якість цієї армії свідчать слова самого Хікса:
«З батареї Крупа в дорозі дезертувала 21 людина, хоча вони і були у кайданах».
Колона єгипетських військ на марші
В вересні урядові війська, що складалися з 7 тис. піхоти, 1 тис. кавалерії, 10 гармат на лафетах, 4 гармат Крупа та 6 кулеметів Норденфельда вийшли з Хартума. Ель-Обейд, найбільше місто Кордофану пав, ще до того як війська вийшли з Хартума, тож Хікс прямував саме туди. Повстанці налічували близько 40 тис. війська озброєного певною кількістю гвинтівок та декількома гарматами. Битва відбулась 3 листопада. Урядові війська зазнали поразки. Полковник Хікс загинув. Тепер Судан належав «Махді». Ліберальний уряд Гладстона вирішив, що Судан завоював свою незалежність і Британія більше не буде втручатись у справи Судану. Проте потрібно було евакуювати єгипетські гарнізони та європейців, що знаходились в Хартумі. Найбільше для цієї місії підходив Зубейр-паша, колишній суданський работоргівець, якого приборкав генерал Гордон. Але британці відмовились мати справу з торговцем рабами – хоч і колишнім. Тоді вибір пав на генерала Гордона. Перед ним було поставлене чітке завдання – евакуація. Прибувши в Хартум генерал розібрався в ситуації та доповів в Каїр, що без нової військової експедиції його задачу виконати не вдасться.
«ХАЛІФАТ» ХIX СТОРІЧЧЯ
В цей час повстання отримало новий поштовх. Оскільки Махді зі своїми прихильниками вирушив до Хартуму, то вожді місцевих племен, які раніше утримувалися від підтримки повстанців, тепер перейшли на їхній бік. Так повстало плем’я хадендоа під керівництвом вождя Османа Дігни, що мешкало на сході Судану. Єгипетські гарнізони в Синкаті і Токарі були оточені. Каїрський уряд вирішив ці гарнізони вивести. В лютому 1884 року, на допомогу їм, з Суакіна вийшов 3,5 тисячний загін єгиптян під командуванням генерала Бейкерса. Це військо було атаковане приблизно тисячним загоном повстанців і повністю розбите. Гарнізони Токара і Сінката були приречені. Тепер британський уряд вирішив втрутитись. В Суакін було направлено 2 піхотних і 1 кавалерійську бригади британської армії. Через місяць після гибелі загону генерала Бейкерса, британці розбили повстанців, при цьому загинуло щонайменше 3 тис. воїнів хадендоа. Поки британці займались східним Суданом, Хартум був оточений і 15 березня 1884 року почалась облога. Під тиском громадськості британський уряд все ж таки погодився відправити війська на допомогу Гордону. В Ваді-Хальфі та вздовж берегів Нілу почалась концентрація військ та створювалися склади зі зброєю та продовольством. Був розроблений план згідно якого корпус кавалерії на верблюдах проривається через пустелю і підтримує Гордона до підходу основних сил, що очікувався в березні-квітні 1885 року. 16 січня корпус підійшов до колодязів Абу-Клі, де його було зупинено супротивником. Відбулась битва в ході якої сили повстанців зазнали поразки. Інформація про поразку при Абу-Клі змусила Махді до активніших дій. Британців було не багато, але вони були рішучими і перемагали. В ніч на 26 січня був проведений штурм Хартума. Гарнізон не витримав. Генерала Гордона було вбито на сходах губернаторського палацу. Британці дістались міста 27 січня. Після падіння Хартума не було сенсу продовжувати експедицію. Лишалось тільки відвести ті війська, що вже знаходились на території Судану. Далі буде.... Іван Бєлєнко, волонтер Центру вивчення повстанських рухів