ГРУДЕНЬ 2005
О
станнім часом, незважаючи на Новий рік, я постійно слу хаю депресивний "ГрОб". У них є просто чудовий альбом під наз вою "Війна", де головна ідея, що груба і жорстока сила завжди перемагає ро зум. І на запитання "мір, ілі война?" існує лише одна відповідь — "Война!"... Але щось я відволікаюся від го ловної теми, про яку хотілося би по говорити. Росія збирається нам відключити газ. Точніше уже нама гається це зробити. Про несправед
тавити нас дурнями, а в дурні поши лися вони самі. Очевидно вони роз раховували на те, що українці обги дяться зі страху перед каратістом чи дзюдоїстом Вовочкою, і а) віддадуть їм частину своїх трубопроводів, б) позичать у РФ гро ші, щоб розплачу ватися за газ. Їм потрібна була ма ленька і перемо жна газова війна. Путіну просто не обхідно стати пе реможцем, оскіль ки, окрім своєї ге ополітики, він за срав і внутрішнь
Мір ілі война? декілька слів редактора ливість і необґрунтованість нових цін на газ я мовчу, оскільки мене, як нор мального громадянина України, вза галі мало їбе, скільки там хтось на ць ому газі заробляє і якої якості наші (точніше не наші, а чиїсь) заводи ви робляють кокс (паливо, а не кокаїн). Мене більше цікавить той фарс, який роздули наші і російські, і навіть світові ЗМІ з цієї ситуації. Особливо мені подобається дивитися російські канали. Слава богу я належу до тих відсотків нашого населення, що має доступ до супутникового ТВ. Інші вза галі можуть подивитися лише 1 ший національний, а це доволі скучно. Москалі із усіх сил намагаються вис
ополітичні справи, а їх потрібно хутко спасати. Проте перемоги не трапи лося. І що ж тепер? Знаєте, є таке класне дворове правило — "дістав ніж — бий!" Якщо Росія почала цю гру з Україною, то їй доведеться в усьому вже йти до кінця, бо в іншому випадку росіяни зрозуміють, що Путін — ти повий невдаха, якщо не може закінчити свої справи. В ідеальному випадку москалі б просто відключили нам газ. Було б логічно. Але, :) вони не можуть цього зробити, оскільки через Україну проходить трубопровід в Європу. А Європа навряд чи пого диться з таким порушенням конт рактів. Що ж залишається Росії?
1 ши варіант: Програти і погодити ся на пропозиції Києва. Це було б, ха ха ха, найліпше, але ми всі розуміємо, що це просто алкогольні передно ворічні галюцинації редактора БК Пташки, і ні фіга такого не буде. Росія могутня і досить розумна країна, щоб так попускатися перед Україною. 2 гий варіант: Тиснути на Україну через ЄвроСоюз та США. Не знаю, як у них це вийде. Я, наприклад, не відчуваю ніяких симпатій ні до дикої Росії, ні до ожирівшої Європи. Я ду
маю, що за гарні гроші усі ці Франції, Німеччини та СШАи продадуть нашу "демократичну" країну! Тому особли во сподіватися, що "заграніца нам поможет" я не буду і вам не раджу. 3 тій варіант: Війна! Путін висуває ультиматум, а ми кладем на його ульти матум. Ющ валить у Європу просить допомоги, чи принаймні потиснути на Росію дипломатично. Російські бом бардувальники клинами летять до Хар кова, Києва, Дніпра, Донецька. Десь на півдорозі їх зустрічають наші проти повітряні установки "Кольчуга", і уже суттєво порідівша російська авіація по вертається назад. В Криму висад жується десант москалів, де їх зустріча ють залпами з мінометів кримські тата ри. Вітренко і Януковича привселюдно вішають на одному ліхтарі біля Оперно го Театру.... Ой, мамочки, ще одна ал когольна галюцинація. Parabellum — готуйся до війни! Редактор ПТАШКА
СТ 2
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
В Пітері б’ють камерунців
У
росіян усе сильніше наби рає оберти побутовий фа шизм. На негрів напада ють не лише ідейні скінхе ди, а й прості гопніки. Радянський Союз підтримував комуністичні ре жими Африки та Азії не лише зброєю, але й інтелектуально — навчав їхніх студентів. Тому зараз майже половина інтелігенції в Аф риці навчалося в Радянському Со юзі, інша половина — в Гарварді. І при виборі куди послати своїх дітей навчатися у африканців просто не має інших варіантів, окрім Росії. Оскільки там — дешево і сердито. У Санкт Петербурзі вночі 25 грудня 2005 невідомі вбили сту дента з Камеруну Основна версія вбивства — злочин на національно му або расовому підгрунті. Так твердять у міській прокуратурі. Ще кількох негрів сильно побили. Російські правоохоронці розповіли, що кілька вихідців з Камеруну вве чері ішли повз свій гуртожиток, ко ли група з десяти осіб напала на них і почала бити. У загиблого камерунця переріза не горло. Тим часом правозахисники та праві партії закликають уряд Росії вдатися до боротьби із фашизмом, який, на їхню думку, починає набира ти обертів у країні. Минулого тижня в Москві праві партії вдалися до анти фашистського маршу. Хто платив за цей марш і кому теж не зрозуміло. Росіяни у своїй більшості підтриму ють расизм. Навіть, якщо і не ходять по ночам відловлювати негрів, то з задоволенням дивляться про побит тя негрів по новинах. Єдине, що викликає сум — це те, що об'єктами агресії є негри студен ти. Звісно на них легше нападати, оскільки вони не зорганізовані у групи і є, якими не якими, але сопливими інтелігентами. Навчаються ж у вузах! А от хто буду бити азерів та чеченців у Пітері, невідомо. Хотілося б більше нападів на справжніх паразитів!
Дивно, але ще нещодавно такі су ди проходили над сербськими, хор ватськими військовими, і нам було якось все одно. А тут судять нашого, рідного, українського — Івана Дем'янюка. І головне, за що судять? За якихось поганих зеків, яких він ко лись охороняв. Ні, якщо його засуд жує США та Ізраїль, то це абсолютно нормально, все таки жидів мучив. Історія переслідування Дем'янюка триває вже 30 років.У США суд ухва лив рішення про депортацію Івана Дем'янюка в Україну, через співпра цю із нацистами. Це вже друге рішення про де портацію, яке виносить той самий суддя — і яке оскажує сам Дем'янюк.
дати українця. Проти переслідування Дем'янюка протестувала українська громада у США, яка вбачала у цьому провокацію ще радянського КДБ, спрямовану на дискредитацію ук раїнської громади. Пан Дем'янюк по вернувся до США, де його амери канське громадянство поновили. Але у 2002 році місцевий суддя знову ви носить рішення, що Дем'янюк таки був охоронцем, але в інших концтаборах. Сам обвинувачуваний завжди запере чував ці закиди. Він твердить, що слу жив у Радянській Армії, поки у 1942 році не потрапив до німецького поло ну. Український уряд ніколи за цей час не оприлюднював свої позиції щодо справи цього вихідця з України.
Українських вояків засуджують за злочини проти людства
Підставою для ви далення з країни є вирок іншого суду — про позбавлення Дем'янюка амери канського грома дянства за службу охоронцем у наци стських концтабо рах у Польщі і при четність до зни щення євреїв. Історія переслі дування 85 річного Івана Дем'янюка по чалася майже 30 років тому. 1977 року його обвинуватили у тому, що він ко лишній охоронець концтабору на прізвисько Іван Грозний. Чоловіка ви дали Ізраїлю, де засудили до страти через повішення. Але згодом за кло потанням адвокатів ізраїльський Вер ховний суд змушений був не тільки скасувати вирок, а й повністю виправ
Це просто неподобство якесь. Ук раїнський вояк сидить у тюрмах, а Україна, навіть, не намагається його звітти витягнути. Ні, безперечно, треба депортува ти Дем'янюка в Україну і дати йому квартиру в Києві. Ото, сіоністи збісяться! А ще краще, щоб він вступив до ВО “Свобода”.
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Бейрут — Дамаск — США До недавнього часу Ліван був однією із найдемокра тичніших країн арабського світу після Тунісу. На це впли вали різні чинники, починаючи від того, що половина країни — християни, і закінчуючи по стійним тиском і впливом на Бейрут США і Тель Авіву. Про те період затишшя знову змінюється революційними настроями. Не так давно у Лівані відбулися масові про тести після вбивства екс прем'єра Харіні, які назвали кедровою революцією, і порівнювали із помаранчевою в Ук раїні. Тільки одна маленька деталь. На головній площі Бейруту відразу після вбивства зібралося більше 1 го мільйона чоловік. Це для країни з на селенням у 3 мільйони. А в Україні з 49 мільйонами збиралося на Майдані усього до 500 тисяч чоловік. Але як і у нас, в Україні, тепер багато хто із протестувальників не приховує роз чарування — виведення військ сусідньої Сирії, яку вважали причи ною всіх негараздів, не виправдало сподівань на краще. Маленька країна і далі роздроблена за конфесійно політичними ознаками її громад. Сирія, чия військова присутність колись поклала край громадянській війні в Лівані, опинилася під прицілом США, бо Вашингтон і Тель Авів мали тут свої інтереси. Оглядачі розгадали нехитрий план Білого Дому — після Іраку наступною мала стати Сирія — як головний ворог США та Ізраїлю в регіоні. На Сирію США поклали відповідальність за вбивство лівансь ких опозиціонерів, долучили Раду Безпеки ООН. Але довести не змог ли. Більш того, останнім часом з'яви лася нова версія вбивства того ж Харірі — корупція. Загибель колишнього прем'єр міністра Рафіка Харірі докорінно змінила політичну ситуацію не лише в країні, а й у регіоні в цілому. Харірі за гинув під час вибуху в центрі Бейрута. Харірі став національним героєм для ліванців. З його ім'ям пов'язували економічне відродження Лівану після п'ятнадцяти річної громадянської
війни, яка розпочалася у 75 році. Тим часом убивство прем'єр міністра спричинило хвилю протестів у Лівані та незадоволення у Сполучених Шта тах. Харірі вважався фаворитом на наступних виборах і планував утвори ти спільний блок опозиції. Екс прем'єр міністр виступав за виве дення сирійських військ із Лівану. До цього часу уряд Лівану не був проти присутності сирійських військ на своїй території. Опозиція одразу зви нуватила в теракті владу країни і Сирію, воєнний контингент якої пе ребував на їхній території. Паралель но із жалобною процесією, у країні відбулися антисирійські мітинги. США використовує вбивство, щоб знайти привід до відкритої агресії, або принаймі залякати Дамаск своїм обуренням. Вперше питання Сирії постало на порядку денному Вашингтона у лю тому 2002 го. Тоді її попросили не купувати в Іраку нафту в обхід санкцій ООН. Відтоді Сирію звинува чують у підтримці терористів та ор ганізації "Аль Каїди", продажі Сад даму Хусейну системи радарів та багатьох інших гріхах. Сполучені Штати давно розгляда ли й нові заходи тиску на Сирію. Вбивство прем'єр міністра стало ще одним приводом для офіційних заяв Сполучених Штатів. Приєдналася до загального невдоволення і ООН. Во на також від Сирії зажадала виведен ня чотирнадцятитисячного контин генту сирійських військ з Лівану та роззброєння усіх незаконних війсь кових формувань.
Єгиптяни б’ют суданців! У сутичках між суданськими біженцями та поліцією в Єгипті загинули 25 людей та понад 100 зазнали поранень Таке повідомляє міністерство закордонних справ країни. Зіткнення між поліцейськими та демонстрантами спалахнули ще у п'ятницю. Понад 4 ти сячі бійців спецпідрозділу оточили майдан поблизу мечеті Мустафи Мах муда, де з 29 вересня мешкають у наметах понад три тисячі біженців із Су дану. Щоб розігнати поселенців, які за власним бажанням не хотіли зали шити майдан, поліція застосувала водомети та гумові палиці. Громадяни Судану вимагали від влади Єгипту надати їм тимчасовий притулок, на що влада не погодилася.
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 3
Смерть екс прем'єр міністра Харірі призвела до консолідації ліванської опозиції, народних про тестів та загострення відносин Сирії з міжнародним співтова риством. Хоча більшість аналітиків стверджує, що Сірія взагалі не винувата в цьому, а це була провокація Ізраїльсь ких спецслужб. Під тиском акцій протесту уряд подав у відставку Лівану, а Сирія таки вивела свій військо вий контингент. Цього ж року, у Лівані відбулися парламентські вибори. Вперше за останні 30 років вибори відбуваються за відсутності сирійських військ, які донедавна контролювали більшу частину країни. Перемогу здобув блок кандидатів під проводом Саада Харірі, сина вбитого у лютому екс прем'єра цієї країни. Однак че рез чотири дні після оголошення офіційних результатів першого етапу голосування було вбито відомого ліванського журналіста Самара Каси ра. Він працював в опозиційній газеті "АН Нахар", яка вважалася рупором кедрової революції. Касир неоднора зово критикував сирійський вплив на Бейрут. Утім це вбивство не стало ос таннім. Наприкінці року загинув депу тат ліванського парламенту, жур наліст Джебран Туєні. Він також відстоював антисирійську політику. Його кортеж підірвали за таких самих обставин, що й автомобіль екс прем'єра Рафіка Харірі, а відтак знову запідозрили Сирію. В Лівані почалися "розборки", які очевидно спонсорує, як американська так і сирійська сто рона. Комісія Ради безпеки ООН розг лядатиме всі терористичні атаки в Лівані, здійснені від жовтня 2004 ро ку. Серед них буде і останнє вбивство депутата Джубрана Туєні. Згідно з но вим мандатом комісії, воно що три місяці звітуватиме про свою роботу. Зокрема про рівень співпраці з боку Дамаска. Аналітики назвали таке рішення черговою спробою тиску на Сирію. Попри таку загальну увагу до Лівану, ні місцевим правоохоронцям, ні міжнародним слідчим досі не вда лося знайти причетних до вбивства колишнього прем'єра Рафіка Харірі.
СТ 4
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
ЖАБОМИШОДРАЛІВКА АБО ВИБОРИ ПО УКРАЇНСЬКІ
Н
е встигла рідна Ненька оговта тись після президентських пе регонів, а вже її невгамовні діти штовхають на нові гріхи. Йдеться саме про парламентські вибори. Якщо маєте доступ до Інтернету та чітко виз начились, кому подарувати свій безцінний голосочок 26 березня 2006 року, то гарантую — через пару місяців ви будете трохи спантеличені та нев певнені у своєму виборі. У мас медійній павутині стільки інфи, що лайна у туалеті, мабуть, менше! Цікавий той факт, що ці парла ментські вибори відрізнятимуться від попередніх не лише тим, що в Україні більше не обиратимуть мажоритар ників, а й тим, що боротьба у передви борних гонках перенеслась геть в іншу площину. Зібрались якось нещодавно круті політтехнологи та піарщики на збіго висько, випили, закусили добре і вирішили, що ставки зараз в Україні перспективніше робити на людей конкретних, а не на ефемерні ідеї та програми. Штовхнули цю ідею тим, хто їм грошики башляє. Меценатам вона сподобалась, підтримали. І почалось... Грудень був для мене суцільною ареною, на якій спалахували різно манітні "зірки та зірочки". Всі абсолют но різні, з різноманітних сфер людсь кої життєдіяльності: політики та спор тсмени, актори та космонавти, співаки та журналісти тощо. Всі кинулись з го ловою у вибори, або їх кинули туди.
Від берега лівого до берега правого... А по центру острів гімняний! Отже, що або, вірніше, хто очікує нас у найближчі три місяці? На нас че кають неперевершені, видовищні ба талії на чолі з видатними "командира ми" та "санітарками": за даними ЦВК майже 60 партій подали заяви на участь у виборах 2006 року. Вони в сумі висунули більше 9000 кандидатів у народні депутати та об'єднались у 21 блок (приблизно стільки ж, скільки бу ло висуванців на президентське крісло у 2004 році). Переплюнули або продемонстру вали вперту самовпевненість то варіщі комуністи: у них більш за все кандидатів у списку — аж 449. На що вони, старі та немічні, сподіваються? — На авторитет своєї першої п'ятірки, мабуть. А туди увійшли (і знову таки лише у них!) самісінькі поки що те перішні депутати Верховної Зради:
Симоненко, Мартинюк, Герасимов, Самойлик, Парубок. До наступної їхньої п'ятірочки потрапили також на родні депутати ВРУ. Просто якось аж нецікаво стає: а де нові обличчя, де свіжа кров, мать вашу Москву за но гу?! Це лише говорить про те, що у ко муністів перспективи немає. З відліком часу спливають останні роки спадкоємців Леніна, Сталіна, Хрущо ва та Брежнєва. Спливають, щоб біль ше ніколи не повернутись. Блок конотопської бестії Наталії Вітренко, який так і зветься Блок На талії Вітренко "Народна опозиція", на раховує теж чималенько потенційних (чи, можливо, навпаки — імпотентних) чиновників — їх у неї 362 штуки. Скла дається ця суперова опозиція з двох партій: Партія "Русько Український Союз" (РУСЬ) та Прогресивна соціалістична партія України. До першої п'ятірки увійшли вона, її чоловік Марченко, Баулін, Бе зугла та (знову?!) Симоненко. Правда вже не Петро, а Іван — голова Партії "Русько Український Союз" (РУСЬ). І правда у нього номер не п'ятий у спис ку, а шостий. П'ятий у Блоці Наталії Вітренко "Народна опозиція" кудись зник — так вказано принаймні на сайті ЦВК. Є у блоці Вітренчихи і Ворони, і Козаки, і Москаленки, і Бабаки, і дідь ко, хто зна ще! Ви зайдіть на http://www.cvk.gov.ua, почитайте — там все написано.
Це так: у двох словах про лівий бе рег нашого політикуму. Центристський "острів" у нашій державі представлений, мабуть, най ширше. І розростається цей "острівок" вже у величезний континент, який за своєю долею нагадує Атлантиду: з'явився невідомо звідки і зникне так само (після виборів) — невідомо куди. Тут слід зазначити такі виборчі блоки: Блок Валерія Коновалюка "Трудова Ук раїна", Партія регіонов (дивно, що не назвали іменем В.Януковича або Р.Ахмєтова), Блок Євгенія Марчука "Єдинство", Блок Лазаренка (вже б сиділо в Америці краще), Блок Юрія Кармазина, Народно демократичний блок НДП плюс "ЕКО", Народний блок Литвина , Блок "Інформаційної Ук раїни" та Трудової партії імені Б.Олійника та М.Сироти, Опозиційний блок "Не Так!" (а як?) тощо. Як бачите, ціла галерея відомих і не дуже діячів українського політикуму. Так і хочеться поставити всім їм питання: а де ж ви, засранці, були два роки тому або три? Чому про деяких з вас стає чутно лише один раз у чотири роки? Зазначу лише один нюансік: у пе редвиборних програмах більшості ви щезгаданих угруповань окремим пунктом зазначається скасування де путатської недоторканості. — І це ж треба так брехати!! Що ж, потихеньку наблизились ми до берега правого нашої стрімкої річки
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ під назвою "Виборча", довжина якої скла дає всього 2006 метрів. І на цьому березі, нажаль, немає ні єдності, ні порядку. Перед нашим погля дом пропливають зграї від право цент риських до радикально правих "риб та ри бок". До перших належать: Блок Віктора Ющенка "Наша Украина", Блок Юлії Тимо шенко, Блок "Реформи та Порядок" з "ПО Рою", Український народний блок Костен ка і Плюща. До націоналістично правих можна сміливо відносити Всеукраїнське об'єднання "Свобода", УНА УНСО Ю.Шу хевича, Народний рух за єдність Богдана Бойка. Так, націоналістичний рух до сих пір не спромігся створити щось цілісне та мо нолітне. Хоча у політтехнологічній галузі аж ніяк не відстав від своїх опонентів з цент рального "острову" та тих, що наближені до нього зі сторони "правого берегу". Ли ше перша п'ятірка ВО "Свобода" предс тавлена такими українцями, як Юрій Іллєнко (режисер, академік Академії мис тецтв), Богдан Бенюк (актор, "самотній хо лостяк"), Олег Тягнибок (народний депу тат). Блок унсовців очолює син легендар ного командира УПА Юрій Шухевич. Ціка во, що до його першої п'ятірки увійшло аж вісім чоловік. На 2 й, 3 й і 4 й позиціях у нь ому — члени партії, з яких ще не знято су димості за участь в акції "Україна без Куч ми". Законопроект про реабілітацію прой шов у Верховній Раді лише перше читання. Якщо його так і не приймуть, то із лави за пасних до чільної п'ятірки можуть потрапи ти тележурналістка Наталія Чангулі та лідер гурту "Кому вниз" Андрій Середа. Що вже говорити про першу п'ятірку "Нашої України", куди увійшли прем'єр міністр Єхануров, вічно другий Кінах (чоти ри роки тому той самий Кінах був номером два у блоці "За Єбу", вибачте, — "За ЄдУ"), міністр закордонних справ та лідер Руху Борис Тарасюк, а також ведуча каналу "1+1" О.Герасим'юк та співачка Руслана Дикі танці. Леді Ю. пощастило затягти у БЮТівські тенета таких достатньо популярних ук раїнців, як М.Томенко та А.Шевченко (екс журналіст "5 каналу"). А список "Пори" та ПРП очолив головний вишибала України на міжнародній арені Кличко (от би у нього інтерв'ю для "БК" взяти!). Одним словом, голова починає па морочитись від великої кількості зірочок перед очима. А тут же ще не було згадано Партію патріотичних сил України Олександра Зінченка, Партію Зелених України, політичний блок "Сонце"... . Які у них шанси на перемогу? І слава Богу, що вже політ партії не можуть висувати кандидатів у народні депутати — такі правила Закону про ви бори в Україні. А куди ще далі? Та й до чого це все? Що не кажіть, друзі, а плюралізм — іноді погано. Особливо у нас в Україні. Він роз'єднує, сварить, підкопує та підкуповує. І все заради одного: прийти до влади... до Верховної Зради. АВТОР: боєць Руссо
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 5
З'їзд Народного трибуналу
25
грудня 2005 року від бувся об'єднавчий з'їзд блоку "Народ ний трибунал Корчинського — Азарова, блок партій БРАТСТВО та Союз анархістів України, що проголошує: можновладці, ви су дите народ народним судом, на род судитиме вас військово поль овим!" У заході взяли участь бли зько 250 активістів БРАТСТВА та Союзу анархістів. На з'їзді блоку, що відбувався просто неба на Замковій горі у Києві, однопартійці вручили обра ним кандидатам освячені ножі. Як заявив лідер БРАТСТВА Дмитро Корчинський, без зброї пролетарям немає що робити у парламенті. Виборчий список очолили: лідер БРАТСТВА Дмитро Корчинсь кий, лідер Союзу анархістів України В'ячеслав Азаров, політв'язні БРАТ СТВА Віктор Швецов, Олександр Лебедєв та Олександр Башарін. На завершення з'їзду у велико му багатті з автомобільних покри шок було спалено символіку всіх ук раїнських номенклатурних партій. З'їзд проголосив програму На родного трибуналу:
ПРОГРАМА Блоку політичних партій "Народ ний трибунал Корчинського — Аза рова, блок партій "Братство" та "Со юз анархiстiв України", що наголо шує: Можновладці, ви судите народ народним судом, а народ судитиме вас військово польовим!". Слава Ісусу Христу! Анархія — мати порядку! Мiсiєю Народного Трибуналу є:
1. Загнати бюрократію під нари. 2. Максимально децентралізу вати владу. 3. Встановити максимальну еко номічну свободу: тотальний офшор під ядерною парасолькою. 4. Організувати в Україні подат ковий рай з метою залучити усі сумнiвнi гроші світу. 5. Скоротити законодавство: за конів повинно бути рівно стiльки, скiльки можливо запам'ятати. 6. Позбавити державний апарат права на насильство. 7. Скасувати військовий призов та ввести військовий всеобуч: доз волити озброєння громадян та віль ний обіг зброї. 8. Скасувати охорону авторсь кого права: Бог є автором усіх ідей. Основні теми передвиборчих спекуляцій: 1. Федералізм. Централізоване управління довело свою неефек тивнiсть, тому регiональнi олігархи висувають гасло федералiзацiї. Во ни хочуть розділити Україну на де сяток суб'єктів федерації, де і пану ватимуть. Це облуда! Нам потрібно 10 000 суб'єктів федерації. 2. Вступ до НАТО та євроiнтег рацiя. Нас переконують, що євро бюрократiя краща за київську i тому ми повинні підпорядкуватися ще й єврочиновникам та американським полковникам. Насправді наша єди на вимога до світу: "Геть візи та кор дони!". З. Мовне питання. Ми проти на дання державного статусу будь якій мові. Привілеї української ма ють полягати в тому, що антина родній бюрократії буде заборонено висловлюватись нею.
СТ 6
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Франція знову палає
У Франції місцеві араби ніяк не заспокояться. У ніч на Новий рік бу ли спалені 435 автомобілів. Це зая вив в Парижі генеральний директор Національної поліції країни Мішель Гордан. Заворушення були за фіксовані в 53 департаментах краї ни. Цікаво, що в минулий Новий рік було спалено 333 машини. В ніч ка толицького Різдва було зафіксова но 110 підпалів. Цікаво, що мусуль мани не святкують ні Новий рік, оскільки дотримуються іншого аніж християни календаря, а ні Різдво, оскільки пророк Іса (Ісус) на такий крутий, як Муса (Мухамед). Уряд в деяких регіонах увів за борону на продаж пального в каністрах. Влада дозволила поліції самостійно вводити комендантську годину в тих місцях, де насилля бу де доходити критичних меж, проте ніде у Франції він уведений не був. Окрім машин були розгромленні магазини і урядові будівлі. Загаль на шкода, яку вчинили іммігранти у Фрації за одну ніч становить приб лизно 200 мільйонів євро. Очевидно тактика підпалів буде відроблятися французькими ара бами ще довго. Можливо невдовзі з'являться і більш серйозні теро ристичні організації, які будуть ви борювати інтереси 10% відсотків населення країни, що становлять іммігранти. Для вирішення цієї проблеми комендантська година не допомо же. Єдине, що можливо послабить цей арабський терор — може бути потужна партія, що буде відобража ти їх інтереси в парламенті. В Ук раїні також існує меншість — мос калі, що становлять 20% населен ня. Але на відміну від французьких арабів, росіяни в Україні почувають ся більшістю. Їх інтереси представ ляють ледь не половина наших партій. А от арабів, негрів і марок канців у Франції відверто недолюб люють. Ну так і отримуйте за нелю бов — бунт.
Деякі новостійні портали дають но вини по регіонах. І коли в розділах Близький Схід, Європа і США там прос то кожну годину з'являється нова нови на, то в розділах Африка і Австралія завжди якось пусто. Раз у тиждень з'яв ляється якась новина, що там якісь ліси горять, чи хвороба якась негрів косить і все! Ну про Африку зрозуміло. Вона
зібралися на одному з пляжів Сіднею, звідки вони і розпочали свою ходу по місту, нападаючи на усіх небілих. Перед цим відбулися переговори між Сіднейськими неонацистами та ліде рами так званих "банд серфінгістів", які об'єднали свої зусилля у боротьбі з чурками. Причиною таких активних дій став напад арабів на білих рятуваль ників на міському пляжі. Учасники погромів (це білі, а не ара би) уже 12 грудня підпалювали і пере вертали машини, били вітрини, кидали в поліцію і чурок каміння і пляшки з за палюючою сумішшю. По всьому місту відбувалися бійки між між молодими австралійцями європейського походження і арабами. В бійках використовували переважно бейсбольні біти, розочки і цепки. Акція була спланована наперед і пропагувалася великою кількістю СМС ок та електронних листів екстремістського змісту. В них білі австралійці вітали один одного з масо вим побиттям арабів і планували нові виступи. Араби у своїх листах призива ли об'єднатися проти білих.
Австралійські білі б'ють арабів
нікому не потрібна, а отже — нецікава. А про Австралію завжди складається таке враження, що там усе так спокійно і добре, що навіть і писати немає про що. І от, просто диво якесь, — в Сіднеї прокотилися хви лею расистські заворушення. Про те, що в Австралії не все так спокійно з расовим питанням відо мо рідко кому. Я й сам дізнався про це, лише подивившися культовий фільм "Ромпер Стопер". Але все це не носило системного характеру. А от 11 грудня ми побачили масові за ворушення австралійців. Звісно це все було підігріте нещодавніми подіями у Франції. 11 грудня близько 5 ти тисяч агре сивно налаштованих білих молодиків
Поліція зуміла зупинити конфрон тацію місті лише провівши перемовини з лідерами серфінгістських угруповань і заарештувавши величезну кількість заколотників.
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Т
и не мажор, ти простий ук раїнський пролетар, чий прибуток в 5 6 разів мень ший дотацій неграм в Європі. Ти негр, навіть гірше, просто маєш більше меланіну в шкірі.
українських злиднів, вони є по всій Європі. В середовищі київських наци скінів давно ходить легенда, про куп лений на секонді шкіряний навороче ний бомбер з крутими нашивками, в
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 7
які нормальні хлопці (ти ж такий, правда?) мають відвідувати з періодичністю пропорційною зносу їхніх шмоток і власним уподобанням. Почнемо з класики Шулявка ос таннім часом стає дедалі гіршим, але
SECONDHAND Рано чи пізно ти купляєш собі шмотки, їх якість і кількість залежить від твого статку, який при зручній нагоді урізають буржуї. Вони розводять тебе на бабло, знижують зарплат ню, стипендію... роблять життя злиденним. І ми нічого не здатні зробити... поки що. Сис тема душить, система да вить... але ж, вашу мать, одяга тись то всеодно треба! Не хо дити ж в драних шмотках. Менше з тим, ти людина, ні, ти навіть особистість. При наймні намагаєшся нею бути (якщо ні, то закрий цей журнал негайно і передай йому комусь більш розумному). Ти шариш в тому, що тобі треба, бо ти ох реніти який розумний, але ніхто цього не побачить, якщо ти будеш одягатись як останній лох. Запам"ятай, друже, всі ло хи одягаються на Троєщинсь кому і подібних ринках. Ти не такий, ти непересічний, це не для тебе, ти інший, врешті решт ТИ НЕ ЛОХ. Лохи завж ди платять більше там, де мож на заплатити менше або за те, що взагалі не варте твоєї ува ги. Так, так я про шмотки, які тобі привозять з сонячного Сайгону, Ханою, чи якоїсь іншої клоаки. Шмотки, які тобі па рять, а потім твоє бабло ухо дить в ту ж саму сонячну дупу і розси пається по кишеням їхніх бариг, а копійки дають працівникам фабрики. Хочеш годувати їхні сім"ї? Ні? Тоді тобі дорога на секонд! І не треба кри вити свою інтелектуальну пику. Я не пропоную тобі йти на точку де стоять розкладачки і де сердешні дідусі і ба бусі купують собі речі. Є нормальні місця. (якщо ти з цим незгоден, то закрий цей журнал і віддай його ко мусь більш прагматичному і менш за комплексованому). Секонд це саме те місце, де можна знайти нормальні, якісні, стильні шмотки на щодень. І не думай, що секонд це лише реалії
якому була знайдена записка від західних скінів. Текст переказують по різному, але приблизно таке: "Скінхедам країн, що розвиваються від скінхедів Нідерландів (Франції, Бельгії... є багато версій)". Особисто я не бачив ані самого бомбера, ані того, кому так поталанило. Скоріш за все це просто красива казочка, але але але... в кожній казочці є своя мо раль. Яка ж у цієї, гадаю, ви вже здо гадались. Нормальні шмотки, в нашій країні продаються в двох місцях в крамни цях і секондах. І то треба знати в яких саме. Так от в Києві існує ряд точок,
не менш класичним секон дом, вже давно окупований вихідцями з Близького Сходу і Африки, тому давно втратив повагу з боку київських на циків. Натомість останні регу лярно навідують на секонд на Вінницькій (це типу перенесе ний Сінний ринок), тут всьо красіво і культурно, шмоткі від Lacoste, Thomas Burberry, F.Perry та ін. законодавців мо ди розвішані на вішалках. Ціни різні від 20 до 80. Раджу. Ще є дві більш менш пристойні точки: на Героїв Дніпра та на бул. Лепсе під мостом в на меті, неподалік ще є магазин чик "Хумана" (хрін його знає, що воно означає, але все красіво і культурно). Ще один пристойний секонд знахо диться в підвальчику біля ко лишнього універсаму Київ (Харківське шосе). Пристой ний, мається на увазі, що все відіпране і вивішено, як в ма газині. Щодо непристойних секондів це коли усі речі пря мо з Європи у ящиках лежать і там потрібно ритися, як бомж, то це секонд на метро Харківська (біля будівельного ринку) і метро Лівобережна. Звісно тут все дешевше, але битися з бомжоватого вигля ду люмпенами за ящик зі шмотками не сильно приємно. Найбільша проблема одежі та взуття з секунду це не його зовнішній вигляд шмоток (вони часто кращі за ті, що продаються на Троєщині), а страшний сморід від інтоксецидів, якими протравлюють одіж, щоб не передати з Європи якусь гадость. Скільки не пери ні фіга не допомагає! Єдине, що може перебити сморід це ароматизатори одежі, які рекламуються по ТВ. Усякі ці "Перволі" мають досталь сили, щоб збити запах. Мілітант
СТ 8
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Хайль, довкілля! Знаєте цей анекдот про українського націоналіста, який виступаючи у Верховній Раді по екологічному питанню каже: "Ріки міліють, дерева всихають! Скоро не буде, де втопити чи повісити москаля!" Насправді тут немає нічого смішного. Чи відомо вам, що засновник екології, німець Ернст Геккєль, був наскільки ярим расистом, що сучасні німці навіть соромляться його? Його ідеї "расових чисток", "селекційного відбору", "крові та ґрунту" з успіхом використовували і Адольфо, і Беніто у своїх політичних ідеях. Російська антисемітська організація "Общество "Память"" постійно використовувала екологічні ідеї у своїй пропаганді. Так, наприклад, їх мітинг присвячений екології в 1989 році закінчився погромом єврейського концерту. Фашизм існує в багатьох формах і має свої видозміни. Такі типово фа шистські рухи, як французький Національний Фронт, німецькі Рес публіканці, австрійський Рух за Сво боду, Фламандський Блок тощо, ма ють екологічні складові в своїх прог рамах, але вони не є стрижневими, а використовуються лише для здобут тя більшої підтримки громадян. Кожній організації, яка потребує ма сової підтримки, проблему зовнішнь ого довкілля ігнорувати неможна. Але є структури, в яких проблема навко лишнього довкілля посідає одне з центральних місць. Екофашизм — це термін на поз начення діяльності спрямованої на захист довкілля. Його часто пов'язу ють з глибокою екологією та іншими, зокрема крайньолівими, екологічни ми позиціями. Як самоназву це заз
вичай вживають крайньоправі, при хильники третьої позиції і націонал соціалісти. Це наводить на роздуми про те як екстремісти, і ліві, і праві, інколи виявляються дуже споріднені в питаннях, що стосуються альтерна тивних політичних спектрів. Екстремістський рух на захист довкілля був не лише темою німець ких нацистів і німецького романтиз му, який їм передував, це також один з основних елементів сучасних фа шистських рухів. В Європі існують підпільні теро ристичні організації зелених, які мор дують буржуїв, що занадто забруд нюють природу у погоні за долярами. Екологічне руйнування — головна проблема, яка на разі ігнорується на користь прибутку й так званого суспільному поступу. Закриття глави екологічного не щастя в людській історії — перша ме та усіх екофашистів. Завданням екофашизму є здійснення оздоровлюючих змін для хворої системи, використовуючи досвід поколінь у сучасній формі. У той час як глобализм і популізм — проти природи й Традиції, екофа шисти повертаються замість цього до перевірених часом методів, щоб створювати раціональне майбутнє для людей. Шукаючи шлях до розуміння бо ротьби на захист довкілля, веге таріанства та захисту прав тварин на цистами та неонацистами, слід зау
важити, що ці ідеї жодним чином не відмежовуються від наголосу на біології, євгеніці і соціальному дарвінізмі. Расова гігієна розгля дається як чистка людського гено фонду, так само як екологія зай мається очищенням довкілля. Усі ці поняття мають спільні витоки, підкреслюючи важливість природи і обов'язок людини поводитись як складова природи, а не її господар. Багато представників течії екофа шизму є сповідниками неоязичницт ва і це недивно. Вони вірять у віднов лення традицій дохристиянського періоду, включаючи натуралізм і націоналізм, в той час як останні де монізуються в наш час, екофашисти вважають, що вони необхідні для ос таточного розпаду постіндустріаль ного суспільства. Активісти екофа шистських угрупувань не погод жуємося з його фундаментальними цінностями: гроші й унікальність лю дини. У своїй діяльності екофашисти ке руються трьома пріоритетами: Перший Пріоритет: виживан ня Планети Другий Пріоритет: виживан ня Видів Третій Пріоритет: виживання Раси/Нації Будь які інші цінності або моралі стають недоцільними. Наприклад: Юдохристиянська етика допомоги людині. Ця етика часто заохочує дезінформованних людей 'допомага
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ ти' голодуючим ефіопам, жертвуючи гроші для їжі, і т.д. Це звичайно тільки допомагає більшій кількості дітей ви живати, які будуть рости, щоб надалі розмножуватися, і т.д. Ті люди голо дують не через відсутність їжі, вони голодують, тому що їхній рівень ви робництва їжі не може не відставати від їхнього приросту населення. Пе ренаселеність завдає шкоди навко лишньому середовищу. Якби ми фактично хотіли закінчити бідність в Ефіопії, то було б більш доцільно поз бутися найменш продуктивних 80 %, і фактично мати життєздатне населен ня. Найгірша річ, що ми можемо зро бити, — це запросити їхній надлишок населення до себе, щоб він згодом перенаселяв нашу країну, у такий спосіб роблячи ще більше проблем. Будь яка мораль або етика, котра іде проти трьох головних пріоритетів, є хибною. Щоб дійсно жити в гармонії із при родою, ми повинні відмовитись від сучасних зручностей, які змушують нас шкодити навколишньому сере довищу. Ми жили без них протягом тисяч років, чому вони настільки не обхідні тепер? Подумайте про життя без авто мобілів; набагато важче для руху, але той товстун втратив би вагу, наше повітря було б набагато більш чис тим, наші діти могли б вийти на вули цю без ризику... Подумайте про життя без телеба чення; жодного впливу жидів, жодно го впливу на наших дітей, жодних ел тонів джонів і борисів мойсеєвих... І так само можна було б зробити з багатьма "корисними" і так "не обхідними" винаходами. Основною відмінністю екофа шистів від решти екологічних рухів є прийняття доктрини "Крові та Грун ту". Вона ґрунтується на твердженні
про сакральний зв'язок етнічної гру пи і території, яку вона заселяє про тягом історії. Доктрина була розроб лена у 30 х роках в нацистській Німеччині і дещо модернізована сьо годні. Отже кожна етнічна група по винна мати власну територію, свою батьківщину, іншими словами ділянку землі за екологічну чистоту якої вона б відповідала. На разі європейські екофашисти виступають за передачу капіталу від громадської системи благоустрою і непотрібного уряду на екологічне прибирання, обмеження кількості землі, яка може використовуватись, перебудову старих районів великих міст, ліквідацію фривольних і
Активісти у костюмах мавпи протестують проти забруднення
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 9
беззмістовних галузей промисло вості і проведення широкомасштаб ної рециркуляції. Досить болючим питанням, яке на думку екофашистів потребує ради кального вирішення є проблема ре патріації неєвропейців геть з Європи. Імміграція є ніщо інше як погроза екологічній пропускній здатності країни і повинна неодмінно припини тися. Населення повинне бути скоро чене, примусом якщо буде не обхідно. Соціальні проблеми, типу безпритульності й бідності є відволіканням від основної роботи — боротьби з екологічною кризою. Всі іноземці мають бути повернуті на свої батьківщини. Що стосується змішаного населення, то воно має бути виселене в Північну Африку або на Близький Схід, тобто території, які були традиційно зонами расового змішування. Екофашисти звичайно не об"єднуються в партії, тому що не мають на меті проходження в парла мент чи здобуття влади в окремій країні, адже це не покращить загаль ної екологічної ситуації в світі. Екофа шистський рух можливий лише як глобальний та всеохоплюючий. Наостанок варто процитувати слова провідного фінського екофа шиста Пентті Лайнкола: "Ми усе ще маємо шанс бути жорстоким, але як що ми не будемо жорстокими сьо годні, усе втрачено". Ацетон, "Бійцівський Клуб"
СТ 10
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Отаман Малашко
П
овстання проти білог вардійців почалося в жовтні 1919 року. Невдовзі вся Ук раїна зайнялася вогнем повстання, почалась уперта боротьба за визво лення рідного краю від чужинців, московських окупантів "кадюків". "Настала рішуча боротьба, — писала газета "Повстанець", орган штабу коша Українських повстансь ких вільнокозацьких військ на Кате ринославщині. — І в сей мент нейт ральних не мусить бути. Всі до зброї! Всі до бою, за землю і волю, за рідну Вкраїну свою!" Штаб Українських повстанських вільнокозацьких військ на Катери нославщині 23 листопада 1919 р. опублікував звернення "До насе лення Катеринославщини". Насам перед він визнав, що збройна бо ротьба дуже важка, "через це влади організовувать повстанці не можуть і не хотять", а тимчасово передають її до рук місцевого самоврядуван ня. З другого боку, штаб Катери нославського коша щиро вітав усіх інших повстанців проти денікінців, зокрема і батька Махна "як брата по зброї, по ідеї упертої боротьби з деникинськими бандами і повної передачі влади народу". "...Хоча ук раїнські повстанці Катеринославсь кого коша організовані Всеук раїнським Повстанським Коміте том, ми щиро бажаємо і проводимо координацію військових операцій із Штабом Повстанських військ Бать ки Махно. Тому кличемо всіх повс танців до самої тісної щирої згоди,
координації операцій, бо тільки тісне єднання... зможе добути рішу чу і остаточну побіду над реакцією і ріжними контрреволюційними бандітами". Звернення підписали отаман Катеринославського коша Михайло Малашко, заступник ота мана Трифон Гладченко, начальник штабу Дяківський та начальник політичного відділу Мелешко. Повстанці не цікавились кількістю ворога, а лише питали: "Де він?" Ко зацька армія з кожним днем поширю вала територію, визволену від "золо топогонників". Білі тікали в паніці. "Коли ми поглянемо, що робить ся на фронтах, то побачимо, що "рицарі великой Россіи"... ганебно тікають, кидаючи на шляху пе реслідувань зброю, обози, навіть власну одіж". Надії "великих людей" про знищення "петлюрівської бан ди" впродовж двох тижнів вивітри лись, що зайвий раз підкреслює, писав козак повстанець, "нез датність московської наволочі до творчої роботи, до боротьби"... Си ли "московської наволочі" танули з кожним днем, а кількість ворогів їхніх збільшувалася. Адже не сек рет, що чимало людей приєднують ся до бою, коли ворог біжить і його поразка стає очевидною. Отож до боротьби залучалось все більше і більше селян. Тим часом до повстанців дійшли "певні відомості", що проти Добро вольчої армії на Чорноморщині б'ються "зелені" повстанці та Ку банська армія. Казали й, що Ку
Українців чомусь в усьому світі вперто асоціюють з партизанщиною. Якщо подивитися правді в очі, то партизанського духу в українцях зараз мабуть менше ніж у якихось тунгусів, або чукчів. Звідки ж ростуть ноги у цієї асоціації? Звісно, на наш імідж у свій час "попрацювало" не одне покоління. Взяти хоча б, УПА — найпотужнішу повстанську армію в світі в часи Другої світової війни. Але то якось не зовсім так. УПА у більшості асоціюється з Західною Україною і Східна та Південна Україна тут по*правді не сильно була впроваджена у цю боротьбу. Тим більше, що УПА — чудово організована і була швидше не партизанською, а насправді регулярною армією Самостійної України. Якщо ж говорити про справжню партизанщину, то це безперечно часи української громадянської війни 1917*22 рр. Насамперед це культова і заангажована наразі особистість Нестора Махна. А от про більшість не менш геніальних українських героїв партизанської війни ми якось і не згадуємо. Ну не такі цікаві вони усьому світу, як Махно, тому навіщо нам їх знати! А окрім того, саме ці герої змогли утримати більшовицьку владу в страсі аж до 25*х років ХХ сторіччя. Сьогодні хотілося б підняти ім'я забутого нащадками героя — Отамана Малашка. Сумно, але навіть таке українське видання, як "Енциклопедія Українознавства", виділила для Малашка усього декілька рядків зі доволі спотвореною біографією.
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ банська рада відкликала свої війсь ка з "Добровольчо Українського фронту", а головне, всі бачили, як тікають денікінці, бачили, як донські козаки і чеченці розпродують війсь кове майно й розбігаються по до мах, а насильно мобілізовані Денікіним дезертирують, бачили, якою деморалізованою бандою стає біле офіцерство. Наближався час, коли "Українська, воістину на родна, армія звільне свій край від чужинців, від "добродетелей", які лише дивляться на Україну як на ко лонію Московщини, як на "ветвь Русскаго племени". По селах громади все частіше ух валювали рішення на підтримку війни проти російських окупантів. Харак терною була резолюція, ухвалена 17 листопада 1919 р. селянами сіл Баш маки (Нікопольської волості) та Мар'ївки (Августинівської волості): "1. Вітаючи повстанців героїв селян... одноголосно постановляєм приєднатися до повстанців Ук раїнських Республіканськіх Військ. 2. Учинить доброхідно самомо билизацію за 5 років 1900, 1899, 1898, 1897 і 1896. Виступити сьо годні же, за винятком тілько тих, які не приготовилися до виступу через одягу і інші причини, які повинні виступити через три дні, тобто у вечір 20 листопаду. 3. Всім, здатним носити зброю, війти в Повстанчеську организацію Українських Республіканських Військ, допомагаючи всі ми засобами, як озброєною силою, так і матеріаль ною, коли буде в цьому потреба..." Останні білогвардійці повтікали в грудні 1919 го. Та на їх місце влива лася Красна армія... Але ж не для неї розчищався шлях... Та ті, кого так довго чекали, були далеко... Армія УНР у листопаді — грудні, затиснута більшовиками, поляками і денікін ця ми в "трикутник смерті" на західних українських землях, зазнала жорсто кого фіаско. Але повстанці цього не знали, навпаки, до них доходили чут ки, що Петлюра б'є ворогів і скоро з'єднається з повстанцями Катери нославщини. З уст до уст ходили радісні чутки: "Знаменку зайняли", "Симон різдвує в Знаменці", "Симон Новий рік зустрічає в Чорнім лісі". Та нова — червона — реальність швидко змінила радісні передчуття на глибо ку депресію.
4(та Українська окрема бригада Але битися з новим ворогом — із червоними, які йшли великим на товпом, гарно озброєні, захоплені
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 11
перемогою над білими, було просто таки неможливо. До того ж закружля ли нові чутки — люди казали, що чер воні не такі, як раніш, вони заводять українські школи, що в інституціях — усюди урядова мова українська, що навіть українське червоне козацтво дозволяють формувати. Ці чутки хви лювали козаків. І вони не знали, що робити, що думати. Вирішили послати в Катеринос лав делегацію до червоного коман дування. Відповідь окупантів була категоричною: "Ніяких повстанців! Повстанських частин у тилу не мо же бути. Коли хочете частиною за лишитися, здавайте зброю, будуть надіслані політкоми, й сформована частина мусить негайно йти на денікінський фронт". Після довгих вагань вирішили розійтися по хатах зі зброєю. І щоб приховати цей намір, організовано, загоном, пішли ніби в напрямку "на
до осередку збройного українсько го руху. Отак углибині Верхнь одніпровського повіту почали зби ратися частини 4 ї Окремої брига ди, яку червоні зі скреготом зубів звали "петлюрівською". Катеринославський полк, який зібрався в м. Катеринославі, чер воні швидко вислали на фронт, а Верхньодніпровський і Весело тернівський (Тернівський) полки за лишилися у Верхньодніпровському повіті. Почалася гра в котика та білочку. Коли червоні здибали неве лику частину повстанців — роз зброювали, коли повстанці здибали окремі невеликі частини червоних — знищували до єдиного чоловіка. Селяни допомагали повстанцям як могли: діставали зброю, набої, знищу вали поодиноких червоноармійців, які відбилися від своїх частин. Ця небезпечна "гра" продовжу валась до кінця лютого 1920 року.
Ялисовет", а тоді повернулись. Пус тили чутку: "Хотіли прорватись до Петлюри, але червоні по дорозі обеззброїли". Таким чином ніби об дурили й червоне командування, й населення. Зброю пізніше групи ко заків розвозили по селах. Старшини, на чолі з кошовим Михайлом Малашком, повели пе реговори з червоними. Врешті до мовилися: колишнім повстанським загонам Катеринославського коша вільнокозацьких військ було дозво лено створити 4 ту Українську ок рему бригаду при 45 й совєтській дивізії. Повстанці не мали ілюзій стосовно намірів більшовиків, тому й прагнули зорганізувати в запіллі Красної армії українську військову одиницю, озброїти її за рахунок червоних і прорватися після з нею
Тоді командира 4 ї окремої бригади Михайла Малашка викликали до штабу 45 ї дивізії в Олександрію. Попри вагання, він поїхав. І дарем но — його там заарештували й під охороною повезли до Катериносла ва. По дорозі в с. Михайлівці наско чили повстанці й звільнили свого отамана. Не встиг кошовий прибути до Софіївки, як надійшла звістка, що в Саксагані червоні заарештува ли начальника штабу. Негайно по дався туди відділ повстанської кінноти і після короткого бою привіз начальника штабу. Кіш почав стягуватися до Софіївки — рідного села отаманів Малашка та Трифона Гладченка. Після короткої суперечки на нараді старшина коша вирішила одверто виступити до бою з червоними.
СТ 12
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Вирішили, що Верхньодніпровсь кий полк займе Долгінцеве й Кри вий Ріг, а Михайлівська сотня з Тернівським полком (який складав ся з 120 душ кінноти й кулемета) піде на Верхньодніпровськ, де, за даними, була невелика охорона й де, таким чином, можна було діста ти кулемети та набої, яких гостро бракувало. Довідались і про те, що у Верхньодніпровську мусив 6 бе резня розпочатися повітовий ко муністичний з'їзд.
Кошовий Михайло Малашко Поруч з Андрієм Гулим Гуленком одним із найвизначніших організа торів повстанського руху на Кате ринославшині був Михайло Малаш ко. Народився він 1882 року в с. Софіївка Криворізького повіту. За професією — фельдшер. Військо вий чин мав найнижчий — єфрей тор. Та, як видно, мав він інші пере ваги, бо невдовзі після Лютневої революції його обрали до Всеук раїнської ради військових депу татів. Відповідно він став членом Центральної Ради. Належав до партії лівих есерів. Наприкінці 1917 р. його призначили заступником комісара Центральної Ради в До нецькому басейні. Навесні 1919 р. Михайло Ма лашко — один з активних учасників повстання під проводом Матвія Григор'єва. Після загибелі Гри гор'єва якийсь час був учасником махновського руху. Потім підпоряд кувався отаману Гулому Гуленку. У другій половині листопада 1919 ро ку під час всенародного повстання проти Добровольчої армії Малашко разом із Гулим Гуленком зайняв залізницю від Знам'янки аж до са мого Катеринослава, а наприкінці листопада звільнив від білог вардійців Верхньодніпровськ. Малашко мав чотири полки, на озброєнні були гармати та багато кулеметів і "одбиті у кадюків білог вардійців два бронепотяги". "Війсь ково оперативна справа між Бо ротьбістами, Махнівцями та кошем Малашко — була налагоджена... — свідчив документ. — Йде Малашко під національним прапором із напи сом: "За землю і волю — борітеся — поборете". Політику провадить в широко Українському масштабі, уникаючи яких би то не було партійних суперечок, об'єднуючи всіх, хто йде проти білих". У грудні 1919 р. постала гостра проблема створення цивільної вла
ди на відвойованих територіях, тож Малашко сформував і очолив "Тим часовий Уряд Херсонщини" з осідком у Верхньодніпровську. Як оцінювали його більшовики? "...Попри те, що він людина ма лоінтелігентна, малограмотна, зу мів врахувати незадоволення Ук раїнських народних мас білог вардійщиною, своєчасно викорис тав це незадоволення... Народ не навидів і охоче йшов під прапори тих, хто заявляв про свій намір виг нати білих і знищити білогвардійщи ну, і Малашко... став популярним отаманом партизанського загону... Цій популярності сприяла його осо биста хоробрість і, поза сумнівами, адміністративні здібності". Як вже зазначалось, після розг рому денікінців із тактичних І мірку вань Михайло Малашко на якийсь час підпорядкувався червоним. Ма невр Мелашко був дуже спритним, не кажучи вже про те, що він зберігав свої загони, він тим самим отримав можливість збільшити їх шляхом вербування повстанців у бригаду, яку формував, озброїти за рахунок Червоного командування. Чекісти намагались збагнути Малашко, і врешті розшифрували його. Як видно зі звіту "Центрально го управлення ЧК при СНК УССР" за 1920 р., "червоний командир" Ма лашко "вів агітацію за Петлюру, на магаючись розкласти Красну армію зсередини", був "поборником са мостійної України і прибічником Петлюри". Більшовиків обурювало, що Ма лашко розсилав "циркуляри волос ним і сільським виконкомам, щоб на всій Україні існувала українська мова, і вводив у школах навчання на Українській мові. Зрозуміло, діяльність його поширювалась у сфері дислокації його частин". Командування Красної армії для таких "контрреволюційних" ви падків мало універсальний рецепт: направити ненадійну частину на фронт. Проте Малашко туди навіть не збирався. Чекісти у своїх донесеннях по відомляли, що діяльність отамана "набирає характеру відкритого повстання проти совєтської влади. Він розганяє ревкоми, влаштовує погроми, роззброює совєтську мі ліцію, знищує зв'язок". Але підступ ний ворог не оголошує Малашка ворогом совєтської влади, а зама нює його для пояснень у штаб 45 ї дивізії в Олександрію, де й заареш товує. Це сталося на початку берез ня 1920 року. Михайла Малашка під конвоєм відправляють до штабу 4 ї
армії в Катеринослав. Тут виявля ються здібності, про які сказано ви ще: він зумів 4 х конвоїрів із семи, що його супроводжували, прихили ти на свій бік, а ті вбили трьох інших і разом із Малашком втекли. 4 березня в рідному селі Софіївці Михайло Малашко збирає командирів своїх частин. На нараді були присутні начальник штабу Черноусов (Черновус), заступник командира 4 ї Окремої бригади Дяківський, заступник адміністра тивного відділу бригади Березняк, професор Прохоренко, який завіду вав культурно просвітницьким від ділом у цій "червоній" частині, а та кож командир Верхньодніпровсько го полку Петренко, командир Весе лотернівського полку Федорченко, Тишанін (Іванов) та інші. На нараді оголошено партизанську війну совєтській владі. Після наради повстанський загін під проводом Малашка вирушив із Софіївки (рідного села отамана) на Верхньодніпровськ. Загін складався приблизно зі 150 кінних та 70 піших козаків із кулеметом. Зброю мали ли ше чоловік 70 — 80. Але й у них відчу вався брак набоїв — кожен мав всьо го по 5 — 10 патронів до рушниці. По великій грязі, через хутори й невеличкі села рушили козаки повстанці в напрямку на Верхнь одніпровськ. По дорозі піймали дві "продкомісії Коли були в Семенівці, Малашко наказав, щоб піші козаки взяли в се лян по коню. Майже за кожним взя тим конем їхав господар (також верхи). Тож здалека здавалося, що в загоні 300 кінних. Близько 20 ї годи ни під'їхали до станції Верхнь одніпровськ і зупинилися. Пустили наперед чотирьох вершників. Ті ти хо зняли вартових. Тоді вже з'явила ся і вся "кіннота". Хутко роззброїли розгублених червоноармійців, заб рали кулемет і до 20 душ полонених. Тихою ходою пішли далі до міста, до якого лишалося 12 верст. Пройшли півшляху і спинилися: чекали розвідника, який мав повернутися з Верхньодніпровська з відомостями про стан у місті. Щоб не гаяти да ремно часу, частина кінноти загля нула в сусіднє село. Там піймали близько 40 латишів. Роззброїли їх. У цей час із міста прийшов зв'язок. Його інформація додала оптимізму: як і передбачалося, червоних у місті було небагато, до того ж ніхто не сподівався нападу. Отож, перехрестившись, виру шили. Ішли тихо. Та, коли дісталися околиць Верхньодніпровська, май же всіх охопила нервозність. Кожен
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ рвався наперед, хоч більшість була з голими руками. Гарячковість до вела до того, що в місто влетіли... Вмент по всіх перехрестях вулиць стояли по два кіннотники, а решта пішла робить ревізію в інституціях. Без жодного пострілу було роззброєно караульну роту, міську та повітову міліції. Два червоних відділи окремого призначення роззброїли так, що їхні "бійці" навіть не бачили, хто роззброїв, — бо більшість спала. "Нігде не було жадних непоро зумінь..." Ніхто не ставив опору. "До ранку вже все місто було без комісарів і комісаріатів. Взяли ще чотири кулемети, чимало рушниць, але, чого найбільше треба було — набоїв, знову не дістали. На ранок ходили лише по місту й "контролю вали" комісарські квартирі". Цю успішну операцію Михайло Малашко здійснив у ніч на 7 берез ня 1920 року. Під час нальоту, писа ли згодом чекісти, повстанці реквізували з місцевої скарбниці майже 13 мільйонів рублів, спалили або порвали всі справи повітової продовольчої комісії та військового комісаріату, вбили 21 "мирну люди ну". І не тільки убивали, стверджу вали пізніше чекісти, "але по звіря чому при цьому знущались, калічи ли, рубали тіла на дрібні частини..." З цього повідомлення випливає, що під час захоплення міста нібито загинули лише мирні громадяни і не було вбито жодного червоноармійця та чекіста. Чекісти стверджували, що Михайло Малашко "власноручно убивав і мучив людей".
Бій біля Байкової могили Перед обідом вирушили з міста. Оскільки стало відомо, що з Катери нослава вийшов кінний відділ ла тишів, то пішли не просто на Софіївку, а зробили великий крюк. Та коло села Миколаївки латиші наздог нали повстанців і прищемили хвіст обозу. В короткому бою загинуло п'ятеро старшин та троє козаків. Далі вже відходили од села до се ла з боєм. Врешті виїхали із Посуньок на рівний степ, яким проходила залізнична колія. Перейшовши тор, кіннота зруйнувала колію, але черво ноармійці, які вивантажилися з еше лону, що прийшов із Катеринослава, встигли атакувати ліве крило повс танців. Хоч партизани ніколи не встрявали у фронтові бої, довелося їм ставати до бою в степу. Продовжу вався він шість годин, а коли закінчи лися набої, довелося одходити. Втек
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 13
ла кіннота й ті, що встигли вскочити в брички. 50 піших козаків мусили бо ронити відхід товаришів. Із них зали шилося живими лише 17 чоловік. Решта ж, 33 чоловіки, із них — 11 учнів Верхньодніпровської середньої сільськогосподарської школи (найс таршому було 18 років), полягли се ред степу, коло Байкової могили — червоні полонених не брали. Кінна частина Малашка таки про билася до Софіївки. Тут стояв Верхньодніпровський полк, який чо мусь не пішов згідно з наказом на Долгінцеве й Кривий Ріг. А тепер партизанам не було рації виявляти себе, бо червоні надіслали велику кількість війська й 4 панцерники на дільницю П'ятихатки — Верховцеве Долгінцеве. Отож партизани роз сіялися. "Чималесенько тоді вилови
Катеринославської губернії виїхали уповноважені ГубЧК. Тим часом отаман Малашко рей дував Катеринославщиною, завдаю чи червоним болючих ударів. Повс тання на півдні України розгоралося. Земля знову починала горіти під но гами російських окупантів. На жаль, бойовий шлях кошового Малашка — так невчасно! — І добігав кінця: в липні 1920 р. чекісти довіда лися, що хворий на тиф Малашко ви лежується в с. Орловому. Щоправда, раптовим наскоком кінного загону чекістам не вдалося його захопити. Але зрадник винюхав ще теплий слід отамана і привів загін у с. Карпове Карнаухівської волості. Михайла Малашка доставили в Катеринославську ЧК, де, І незва жаючи на тяжку хворобу, катували,
ли їх, немало й хат селянських попа лили червоні. В однім лише селі Комісарівці було розстріляно 25 душ повстанців, що прийшли додому..." Та на цьому боротьба не припинила ся. Тим більше що розбрунькувалася весна, яка завжди була рево люційним сигналом для повстанців. Швидко отямитися після поразки козакам Малашка допомогли шалені репресії червоних. Відсидітися ніхто не мав найменшого шансу.
а потім у ніч проти Великодня його разом із товаришем — отаманом Гладченком — зарубали. Невдовзі були полонені та розстріляні повстанці Жук, Жура вель, Кабак, Дяківський та його дружина А. К. Орельська. Виступ отамана Малашка проти совєтської влади, за визнанням во рога, "став сигналом до відкритого повстання партизанських загонів..." "Попри те, що дрібні і навіть значні партизанські загони І розсіювались і винищувались Красною армією, в травні, червні, липні та серпні 20 року повстанство ширилося і зростало, набираючи епідемічного характеру. З'являються все нові і нові отамани... " Ворог не перебільшував. Збройний виступ отамана Ми хайла Малашка був першим знач ним виступом селянства в 1920 р. на півдні України.
Смерть Отамана. Повстання ширилося. Чекісти змушені були навіть створити штаб для боротьби проти отамана Ма лашка. Очолили штаб чекісти Ф. Леонюк та П. Онищенко. В їхнє роз порядження колегія ВУЧК виділила загін чекістів. До пошуків було залу чено також представників особли вого відділу 13 ї армії. В усі повіти
За Ковалем
СТ 14
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
В той час, як більшість німецьких гуртів намагалася прорватся на світовий ринок, граючи попснячок і рок на англійській мові, інші ж навпаки дотримувалися чітко рідної мови, лякаючи світових поціновувачів музики. Одним з таких гуртів був EinstUrzende Neubauten (руйнівники новобудов), який став початківцем сучасної музики. В їх класифікаціях завжди використовуються різні ультра*, пост* та інші приставки. Але самі вони не визнають свою приналежність до будь*якого стилю. На людей непідготовлених іх музика справляє жахаюче враження. Це гудіння труб, клацання заліза, скрегіт скла, звуки відбійного молотка і всяке таке ув'язане через електроніку у пісні. До цього всього додайте маніакально*депресивні тексти на німецькій мові лідера гурту Бікси Баргельда. Взагалі враження дуже потужне. Якщо збираєтеся купувати їх, то раджу альбом Tabula Rasa. Повірте, не пожалкуєте! — Давай почнемо з навіщо ти створив свій гурт? — Хтось дозволив мені грати в клубі. Ми по винні були грати в "Moon" 1 квітня 1980 року. Тоді мене попрохали підібрати назву для ще неіснуючого гурту, щоб було що написати в афіші, і я сказав: "EIN STURZENDE NEUBAUTEN". Потім передзвонив друзям — Ендрю і ще двум дівкам. Але дівки згодом пішли, а ми з Ендрю лишилися. Потім ми познайомилися з Муфті — він жив у Гамбурзі — і на решті з Апексом та Марком. Нас стало п'ятеро. "EIN STURZENDE NEUBAUTEN" — це перше, що мені прийшло в голову, але ми давали різні пояснення. Не думаю, що має бути якась ясна від повідь на це. — Коли ви почали використовувати "нетра= диційні" інструменти? — Це не раптове ося яння, просто у нас не було грошей, щоб купити "тра диційні" інструменти. Насп равді ми не думаємо, що інструменти — головна фішка "EINSTURZENDE NEU BAUTEN". Мені здається, що головне — це те, як ми пи шемо музику. Розумієш, ідеї
того,
РУЙНІВНИКИ НОВОБУДОВ Інтерв'ю
з
Бліксой
не приходять, коли сидиш і думаєш: "Що б такого зробити, чого до мене ніхто не додумався зробити?" Просто у нас не було інструментів. Істина ба нально проста. — Ту брав участь в інших про= ектах до "EINSTURZENDE NEUBAUT= EN"? Працював з панк гуртами, чи щось таке? — Муфті та Марк грали в ABWARTS. Я трохи грав у панк гурті, але для мене це було абсолютно неважли во. Ми часто змінювали назву. Важли во, що я там почав співати. Це була ту совка пацанів, років на п'ять мене мо лодше. Вони просили мене співати тільки тому, що їм подобалося як я виг лядаю на сцені. — Традиційне питання: яка музика на тебе вплинула і впливає до цих пір найсильніше? — Музика, яку я ненавиджу. — Наприклад? — Що я ненавиджу?.. розумієш, більшу частину музики, яку ти чуєш, як правило не хочеться слухати. Тебе просто примушують — в ресторанах,
Баргельдом
пабах, дурнуватих клубах. Я все це уважно слухаю, те що мені не подо бається, аналізую... І справа навіть не в стилі. Я ненавиджу музику за те, що за нею стоїть. Це може бути соціальний прошарок, спонсори, маркетинг... Не навиджу усі ці позиції. Інколи дивлюсь MTV, просто щоб побачить те, що я не навиджу. Також дуже корисно заното вувати те, що не хотів би зробити у кліпі "EINSTURZENDE NEUBAUTEN", якщо нам його наприклад потрібно зняти. — Зараз вважається, що поча= ток 80=х в Берліні — легендарний період в історії музики. — Да, тоді була креативна ат мосфера. Але тільки в місті. Грати десь за межами Берліну було небезпечно. Я не часто покидав місто до того, як створив гурт, тому не сильно уявляв, наскільки в інших місцях усе інакше. Навіть коли ми приїздили до Гамбурга, ми бачили скільки там обмежених лю дей. Загальний настрой був такий: або ти панк, або ніхто. Коли ми перший раз зіграли за межами Берліну, концерт був просто боротьбою за виживання. Ми тоді поїхали у місячний тур ще з одним гуртом, і повинні були виживати на кожному концерті, нас просто не ро зуміли. А з 1983 по 1985 рік ми не виступали в Німеччині вза галі. — Ти казав, що ви заз= вичай не репетируєте пе= ред концертом. — Да, ми ніколи не ре петируємо. Може пару разів за 10 років, не більше. — А як ви створюєте пісні? — Ми просто зустрі чаємося і починаємо грати. В більшості випадків наші пісні в альбомах не пов'язані між со бою. Як я розумію, концепту альний альбом — це коли хтось вирішує написати, нап риклад, 12 пісень про водні види спорту... А ми просто по чинаємо працювати над ма теріалом, і потихеньку почи нає вимальовуватися якийсь загальний зміст, якого ми дот римуємося. Коли ми писали "Hunters And Collectors", то працювали з нормальною ба рабанною установкою, але ко ли стали писати "Колапс", на малювалася концепція: к бісу барабанну установку! Замість неї усякий метал. Коли ми
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ закінчували альбом, то усвідомили, що граємо на величезній кількості різних ненормальних інструментів. Ми вико ристовували пластік, скло, багнюку, м'ясо... купу усього. — Тебе, мабуть, дратує, коли вашу музику називають "індастріал"? — Мене вже просто тоншить від цього! Доводиться знову і знову пояс нювати, що таке інтастріал музика. Особливо в США, де індастріалом на зивають усе, що не схоже на класичний рок. Справжній "індастріал" — це THROBBING GRISTLE. Якби я міг вибирати, я би хотів, щоб мене називали сучасним музи кантом, бо те, що ми робимо, насправді знаходиться між двух полюсів — рок і сучасне мисте цтво. — Яке твоє відношення до сучасної музики? EN — це ж не нормальний рок=гурт. — Наші взаємовідносини з ринком автоматично робить нас рок гуртом. Ми їздимо в турне, у нас проблеми з банківськими рахунками, ми граємо на тих самих сценах, що й інші гурти, і, загалом, для тієї ж самої аудиторії. Нас продви гають ті ж самі люди на тих же рекорд компаніях, що займа ються продажем рок музики. І це все робить нас рок гуртом. Якось Лу Рід хотів записати аль бом сучасної класичної музики. І він не захотів, щоб на обкла динці була його фотографія, оскільки у класичних музикантів це на прийнято. Ну, і в резуль таті на обкладинці опинився той самий Лу Рід в темних окулярах і з лазерним променем за спи ною. Абсолютно непідходяща картинка для такого альбому, — просто він був запущений рекорд компанією на кшталт інших альбомів Лу Ріда. З на ми такого не траплялося, але немож ливо вийти з бізнеса, просто почавши робити іншу музику. Як правило, твою нішу визначає той вид продукту, а не стиль музики. Якщо підписуєш типо вий контракт рок музиканта з звукоза писуючою компанією, автоматично потрапляєш в категорію рок музи кантів. Вся поп рок індустрія в основ ному має справу з упаковкою, вони продають не зміст, а упаковку. — Ти вважаєш свою публіку сірою масою? — Так. Я був би радий, якби до них відносився інакше. Я вважаю, що EN великий гурт, оскільки 95% усього іншого — повне гівно! Це моя осо биста думка. І я дійсно радію, що ув се це сміття щоденно видається. Навіть тому радію, що у мене є шанс зробить щось інше. — Як ти погодився працювати над зовсім невдалий театральним проектом "Hor mit schmerzen"? — Організатори хотіли сканда лу, тому нас і запросили. Це нам
випливло в цілий рік репетицій і т.д. Нам довелося відмінити амери канський і японські тури, але плати ли нам дуже добре, а ми дуже потре бували грошей. Коли мені прислали сценарій — я відразу зрозумів наскільки вона погана. Але з моєї квартири в той момент уже винесли майже усі меблі, через тиждень я по винен був з'їжджати і міг тільки отри мувати дзвінки, бо ніхто не заплатив за телефон. Сидіти і говорити: "Я не буду грати в цій п'єсі, оскільки тут
поганий сценарій" було б повним ідіотизмом. У мене був вибір — пра цювати в барі по 4 дні в тиждень, просто щоб вижити, або грати в по ганій театральній п'єсі за 1500 ма рок в день! Я спочатку відмовився, а потім оцінивши ситуацію, вирішив, що театр краще за бар. Особливість Європи, в тому числі Німеччини, у тому, що можна добряче заробляти приймаючи участь у таких постановках, бо вони гарно субсиду ються державою. Це класно, бо в іншо му випадку їх би ніхто не ставив. — Ти в піснях називаєш Берлін столицею ГДР? Це що жарт? — Так, ми намагалися декілька разів влаштувати наші концерти в Східному Берліні, але нас не пуска ли по політичним міркуванням. При чина — заява Штазі (таємної поліції), що серед нашої публіки багато пра вих і неонацистів. Фігня звісно, але грати нам не давали. А наш Західний Берлін взагалі був окремою політич ною одиницею. Насправді я завжди підтримував ту ідею, щоб Берлін був сам по собі — не хочу взагалі мати справу з усією Німеччиною.
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 15
— Вашу пісню "Колапс" вико= ристали німецькі "зелені". Що ви з цього думаєте? — Вони не запитували, але ми б не відмовилися. Я навіть через них схо див на вибори — ніколи таким раніше не займався. Ми влаштовували різні демократичні концерти... Але я не Стінг! Я не вважаю, що музика впливає на свідомість людей. Найбільше, що може музика — це підтримувати чиїсь ідеї. Не звучати в користь когось, а по падати в унісон з чиєюсь думкою. Я не поділяю думку усіляких там співаків протесту, що музи ка може щось змінити і пе реробити. Не вірю в їх го ловну теорію. Музика може співпадати з чиїмсь світог лядом, і це дійсно важливо. Якщо у тебе особливе ба чення і тобі потрібно на щось опертися, щоб підтримати свої переконан ня, — ось для цього музика підходить найкраще. Люди ну не можливо переробити. Я напишу пісню, а якийсь придурок її послухає і відра зу змінить свої переконан ня? Ні, краще я буду грати для людини, який уже ду має так же, як і я, і тим са мим допоможу йому, пока жу, що він не самотній, не єдиний у цьому світі чо ловік, що думає таким чи ном. Ось на що найбільше спроможна музика, і взагалі усе мистецтво. — Виходячи з назви гурту вам мабуть закида= ли негативну філософію? — Знаю. Мене уже зад рали цим питання про "руйнівників". Я звичайно наводжу приклади: В кінці 60 х Джимі Хендрікса запитали про його руйнівні шоу. Він щось як завжди пробурмотав собі під ніс, а потім сказав: "мені потрібно прокидатися кожного ранку." :) А інша цитата із Ватера Бенджаміна: "Руйнівний характер веселий і привітний. Він знає лише один спосіб створить свій власний простір." Я ду маю руйнування просто необхідне для того, щоб створювати простір. Ось і все. — Ти в курсі, що ваші концерти лякають людей? — Я знаю, люди завжди ляка ються невідомого. Це нормальна психічна реакція. Особливо, що сто сується музики, — коли видаєш, щось таке, що вони не чули раніше, вони відразу вішають ярлик "депресивний". А щодо "негативності" філософії, то я навіть не знаю що сказати ще. Прос то все, що я сьогодні назгадував в інтерв'ю, я робив 12 років тому, тому, щоб відповідати правдиво — мені не обхідно думати, як я думав тоді. Філо софія EINSTURZENDE NEUBAUTEN — дружелюбна, не зовсім відкрита, але по справжньому дружелюбна.
СТ 16
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
СВОБОДУ ПАПУГАМ!
йому в голову думка стати мільйонером. Для цього він купує книжки і сідає фондовий ринок вивчати. Раптом дзвінок в двері — а там його товариші з запотівшою пляшечкою водочки та закуссю (мариновані огірочки, домашня ковбаска, рибні консерви, хліб зі шпротами, сирок)... от бачте, навіть, ви не відмовилися від цього, а що казати про простого хлопця. Але вихід є. Як ти зрозумів проблема в оточуючих людях, які не дають тобі змінитися. Вони зафіксували у своїх мізках твою проекцію і все життя проходить повз тебе. Ти вже граєш ту роль, в якій тебе бачать навколишні і близькі. Якщо вони тебе бачать крутим мужиком — то ти вже не зможеш поплакати під час слізливої мелодрами. Ти ж мужик! Ти будеш стримуватися. Якщо батьки тебе бачать пацаном шмаркачем, то ти ніколи не приведеш якусь блядь до себе додому, переспати. Це ж не життя! Це якісь нікому непотрібні правила, які на тебе наклали люди! Лише надзвичайно сильні духом ( до яких ми не відносимося бо то люди боги) можуть зробити щось наперекір усьому суспільству. Я не бог, але дам пораду, потім будеш дякувати мені по телефону зі свого "бентлі" або по супутникову зв'язку з вершин Гімалаїв.
Кожні 5 років — змінюй місце проживання.
Я
к набридли мені ці морди, як не хочеться ходити на роботу. Я хочу змінитися, але не можу. Ти часто повторюєш ці слова, іноді не повторюєш, а просто думаєш, і в цей час б'єшся головою у стінку. З такими словами ти прокидаєшся вранці, з ними тяжко засипаєш. Справді, ходити на роботу, яка не подобається, вимушено спілкуватися з людьми, яких ненавидиш, і постійно залишатися в цьому лайні — лише трішечки краще від рабства. Як би ти не намагався, ти не можеш змінити себе в певному середовищі. Кожні 5 років людина кардинально змінюється, в неї з'являються нові інтереси, погляди іноді протилежні тим, які в нього були. І якщо хтось говорить: "у мене друзі ще з дитячого садка лишилися" — то просто плюньте йому між очі. Це означає, що чувак з часів дитячого садка нікуди не здвинувся. Але давайте повернемося Редакція не несе відповідальність не лише за метеріали, що друкуються в нашій газеті, але й за думки, які виникають під час прочитування її, а також не відповідає за неадекватні дії деяких наших читачів. Наша Інтернет адреса www.bklub.tk Наш e=mail: bklub_tk@ukr.net
до тих, хто все таки пішов далі дитсадка. Проблема в тому, що люди які оточують тебе не хочуть ніяких змін. Вони звикли бачити тебе таким, яким запам'ятали під час першої зустрічі, і вже давно наклеїли ярлик Невдахи, Придурка, Тупого, Розумника, якому час від часу необхідно штучно знижувати його АйКю шляхом гарних штурханів і т.д. Хоча ти вже далеко не такий. Кожні твої спроби змінити ситуацію викликають в кращому разі подив і сміх. Ну уявіть, хлопець все своє життя був відмінником заучкою в класі. А тут він прийшов на шкільну дискотеку з пофарбованим хаєром на голові і в косухі. Одяг заберуть і в трусах відправлять додому вчити книжки, бо хто ж завтра буде давати списувати, або в кращому випадку просто обісруть при всіх. Інший приклад — надоїло одному, не дуже розумному на цьому етапі життя, хлопцю кіряти по під'їздах, прийшла
Ти відірвешся від своїх знайомих, які, навіть, цього не усвідомлюючи, тримали твою особистість у зародку, недаючи їй розвитися. Дехто з них робив це через свою обмеженість, дехто через заздрощі, але всі робили це підсвідомо. Обривай старі контакти, та заводь нові! Побачиш скільки нового та цікавого відкриють твої нові знайомі. Ніхто не скаже слів типу: "Пам'ятаєш, як ти в дитячому садку соплі їв!" або "Ми ж з тобою завжди по 1.5 літру на брата випивали!" Забудь про це. Ти побачиш себе з іншої сторони і станеш сильніше. А я перевірив правильність теорії на своєму прикладі, коли ти змінював місце прожиття декілька разів. Це було складно і страшно, проте я жодного разу не жалкував. І сподіваюсь через п'ять років зміню місце проживання знову. Агроном, син Агронома