ЛЮТИЙ 2006
Пташиний грип добрався на території ЄС. Страшно??? А я вже не можу дочекатися, коли ж він нарешті дійде до України. Моя хвора уява малює гори дохлих киян, чумні очі, бульдозери, що заривають чергову партію жмуріків та інші, не менш приємні картини. Як вам наприклад така: натовп шалених киян при підтримці армії вривається в зоопарк з вогнеметами і палить усіх страусів та орлів? Ги)ги. Я перший з каністрою бензину туди увірвусь. І тільки
мені, що це все люди певної на) ціональності (скажемо простіше — жиди) навіюють страх націям усього світу. Але це все хрєнь собача! Можливо у цьому і замішані якісь економічні інтереси виробників ме) дикаментів та свинячої тушонки. Але швидше люди просто кайфують від свого страху. Завантажені під саме горло різними проблемами, які вони не можуть самі вирішити, починають боятися пташиного грипу. І всі проблеми порівняно з страхом смер)
через місяць)другий людям це все остопиздює, і вони забувають. Де зараз пневмонія з сибіркою? Там буде і пташиний грип. Отож, чекаємо на друге пришестя Христа у вигляді дохлої курочки.
ДОХЛІ КУРКИ декілька слів редактора
спробуйте мені заважати здійснити мрію Тамерлана, коли я буду об) ливати слона 95)м паливом. Я думаю, що наші ЗМІ ні в якому б разі не пропустили б такі чудові моменти. І взагалі складається таке враження, що люди усі занадто багато пере) дивилися голлівудських фільмів типу: Resident Evil та Doom3 і тепер просто тащаться від усвідомлення, що яки) йсь падлючий вірус винищить усе людство. Деякі таваріщі з манією переслідування звісно розповідають
В НОМЕРі: Ліберальний садизм ст. 2)3
Нове УНА УНСО, або куда уходіт дєтство ст. 5
Правильні рефлекси ст. 6)8
Батько МАХНО ст. 12
1/9 CAVALRY ст. 14)15
ті стають неважливі. Класно поз) бавитися від вантажу своїх проблем. Подібні штуки ми спостерігаємо протягом останніх п'яти років. А)ну, давайте)ка згадаємо. Відразу з пам'яті випливає галас навколо страшного і небезпечного "білого порошку", який ніби)то розсилали в конвертах жахливі і кровожерливі терористи. Хвороба, здається, нази) валася сибірською язвою. Я от щой) но згадав і мені смішно стало. Можете зайти в архів будь)якого інформаційного агентства і перечи) тати заголовки тих днів. Там купа різних приколів, типу: "В конверті, який прийшов у резиденцію Буша, виявили засушену і перетерту спер) му" Народ жваво відкликнувся на сибірку і став надсилати усім знайо) мим починаючи від прального поро) шку "Арієля", до товченої крейди. А телеканали просто розривалися, намагаючись нам повідомити про черговий конверт з пудрою, яку ви) явила 80)річна пенсіонерка в пошто) вому ящику свого сусіда. До того ж, ця пенсіонерка, ще й інтерв'ю давала. Наступною істерією була "атипова пневмонія" від якої мало б вимерти усе людство. А померло)то тільки декілька китайоз! Зате все людство пересрало з доброго дива. Зазвичай
Редактор Кашляюча Пташка
СТ 2
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
ЛІБЕРАЛЬНИЙ САДИЗМ Н
а зміну дискредитованій самою іс) торією марксистсько)ленінській іде) ології, на якій заквашувались дитячі мізки мого покоління, м'яко і плавно прийшла нова, яка була прийнята спонтанно, оскільки альтернативного світогляду, який замінив би попередній, чомусь не виявилось. Про кон) кретну назву цієї ідеології в засобах, що формують суспільну свідомість, не говориться так відверто, як говорилось про вищезгадану попередню, але у голові кожного громадянина надійно засіли такі поняття, як 'права людини', 'демократія', 'відкрите суспільство', 'загально) людські вартості', 'ринкова економіка'. Ком) плекс цих ідеологій політологи пов'язують з ідеологією, яка отримала назву 'демо)лібе) ральної'. Сама етимологія терміну 'лібералізм' (від 'ліберті' — 'свобода') свідчить про те, що центральним моментом цієї світоглядної позиції є феномен свободи. Для того, щоб детальніше розглянути питання, пов'язані з цим феноменом, пере) несемось в епоху, коли ця ідеологія була ще юною і робила свої 'перші кроки*. У цей період жив мислитель і літератор маркіз де Сад, ім'я якого увіковічнилось в терміні 'садизм', без) посередньо пов'язаному з його іменем. Погляди цього філософа є логічним продовженням ряду принципів ідеології лібе) ралізму, незважаючи на "тра)воїдність' духу ідеології 'загальнолюдських цінностей', званої 'soft ideology'. Маркіз де Сад дуже чітко збагнув її сутність і ясно уявляв наслідки, до яких може привести її поширення і розквіт. Життєве гасло героїв його літературних творів можна ото) тожнити з основною заповіддю одного з корифеїв сучасного сатанізму Елістера Кроулі: 'Роби, що хочеш — це твій єдиний закон'. На відміну від лібералів, які не охоплюють чи не бажають або не можуть охопити всього ідеологічного простору власної позиції, де Сад твердо і чесно визнає, що 'збільшення' свободи для одних можливе лише за рахунок її 'зменшення' для інших. 'Забобони' та 'заком) плексованість' лібералів, яку вони успадкували від епохи, яка передувала їх появі, перешкоджає їм легалізувати всю повноту збочень, які вони 'приймають* послідовно. Герої творів де Сада, прагнучи максимальної індивідуальної свободи, доводять її до логічного кінця, знищуючи обмеження індивідуальності, які ще збереглись в демократичному і освіченому суспільстві як спадок 'темних' неліберальних часів. Де Сад пропонував легалізувати злодійство (що досить ефективно і законно реалізує
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
природа акціонерно)біржового бізнесу), легалізувати всі види сексуальних збочень і в першу чергу гомосексуалізм (цей процес просувається досить успішно), відмінити смертну кару за будь)який злочин (з цим затримок також немає), відкидав все, пов'язане з традицією: Церкву, державу, принципи етики, моралі (згідно з сучасними 'цивілізованими” поглядами особа людини стоїть понад цими речами). Лібералізм наполягає на максимальному “роз) ширенні” прав і свобод особистості. Релігія (віра) і традиція з їх “репресивною” природою пригнічують особистість, а отже, повинні відійти в небуття, як рудименти архаїчного і регресивного, в ім'я роз) кріпачення людини. Звісна річ, коли задоволення бажань одного індивіду передбачає потурання прав іншого, ліберали застосовують принцип 'не роби іншому того, чого не хочеш, щоб зробили з тобою'. Але в декого може виникнути логічне запитання: "Заради чого я повинен не завдавати шкоди іншим?'. Бога немає, етика і мораль без сакрального підґрунтя стають речами відносними. Залишається один аргумент — сила. Але коли вона на твоєму боці, чому її не застосовувати? Плаксивий аргумент про "співчуття до слабкого" сприймається далеко не всіма, слабкість не у всіх викликає співчуття, у декого зовсім навпаки. Отже, лібералізм, з його ідеєю максимуму ін) дивідуальної свободи, з одного боку, і плаксивим гуманістичним скиглінням з іншого, відкриває широкий шлях більш 'розкомплексованій' постаті, яка радикально відкидає будь)які "табу". Заперечуючи національні, надіндиві)дуальні елемен) ти, які вважаються фікцією, дане вчення оперує лише од) ним фактором, який можна назвати Ноmо economicus — 'людина економічна'. Тобто нормальна людина, згідно з такими поглядами, — це істота, що прагне лише комфорту, насолод, достатку, прагне володіти. Всі інші пласти людської особистості другорядні і несуттєві. То ж не дивно, що в пробірці з такими хтивими і пожадливими соціальними амебами може завестись і дещо небезпечніше. Дещо інакше розглядає феномен свободи тра) диціоналізм, який грунтується на національному знанні. Розум, здоровий глузд, повсякденна свідомість мають лише допоміжне значення. Дійсно, свобода — це можливість реалізації бажань, але бажання бувають різними. Є бажання тілесні, плотські, пов'язані з нижчими вегетативними пластами свідомості, але природа людська не вичерпується лише цим. Вищі, божественні відчуття і прагнення є не менш реальними і дієвими. Невід'ємним елементом кожної автентичної традиції є обряд ініціації. Його мета полягала в тому, щоб посвячуваний проходив через ініціаційну смерть, на власному досвіді виявляв, що за однією формою існування настає інша. Лише після містичного досвіду людина могла реально бачити, що земне життя — не абсолютна цінність, а лише одна з форм її існування. Лише після такого досвіду людина могла добровільно підпорядковуватися нормам свого суспільства, усвідо) млюючи їх священну, духовну виправданість, а не через жалюгідний страх. У світлі традиції свобода уявлялася як подолання нижчих рівнів людської природи. Арійська традиція донесла пам'ять про два шляхи такої самореалізації: Деваяна (шлях богів) і Пітріяна (шлях предків). Перший передбачав вихід людської особистості за межі Космосу шляхом аскетизму і повне її поєднання з Богом. Тоді вже не існувало людини з її плотськими прагненнями, а її
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 3
бажання і воля були тотожні з волею Бога. Пітріяна передбачала злиття з колективом. Індивід долав свою обмеженість, зливаючись з родом, кланом, плем'ям. Власна свобода — це свобода колективу. Людина добровільно приймає строгу дисципліну, відмовляється від індивідуальних можливостей. Вища форма цього стану — героїзм, готовність померти за громаду. Отже, шлях предків — це добровільне самообмеження і самопожертва. Отже, маємо два підходи, два способи сприйняття реальності і, відповідно, дві екзистенційні позиції. Мудра фраза про те, що свобода — це усвідомлена необхідність, не пояснює те, що примушує людину приймати певні речі, як необхідні. Відповідь дає просте усвідомлення того факту, що людиною керує або любов до власного еgо, або любов до Бога і ближніх. Логічним завершенням першого шляху є ідеологічні вартості де Сада, другої — той духовний світ, у якому жили наші предки — ідеали націоналізму. Andrij
СТ 4
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
УКРАЇНСЬКИЙ МАЗОХІЗМ: В українському фольклорі на більшість, 300 тис. пісень є тужливими і сопливими. Переважна частина української поезії новішого часу вражена декадансом. Три чверті інформації в шкільному підручнику з історії говорить про те, що українців завжди били і поневолювали. Сучасні "українські" політики змагаються в ставленні трагічних діагнозів україн) ському політичному життю і плачуть, падаючи на коліна перед світовими потугами з вигуком: "Які ми бідні і нещасні! Дайте нам шматочок..." Але це ще не мазохізм. Мазохізм україн) ської свідомості полягає в тому, що деякі "українські" поети, історики, політики "тащаться" від цього стану речей і отримують ледь не сексу) альне задоволення від цього... Погляньте, що "святкує" наша демократична тусовка: річниці пора) зок, голод 33)го, Чорнобиль. Вони утворюють цілі історичні школи на основі того, скільки ж українців заги) нуло, приміром, під час Другої світ) ової війни. Але ніхто з них не може і не хоче відповісти на запитання, чому нас ни) щили, чому нас завойовували? Чому?! Питань безліч. Відповідь одна: занепад провідної верстви привів до занепаду героїчного, імперіаль)ного духу нації, і як наслідок — мазохістичне,
морально)етичне, політичне збочення. Загалом, я нічого не маю проти журливих пісень, панахид і ліричної поезії, але вони не повинні становити основу державної ідеології, пропаган) ди та виховання. Героїчний світогляд, культура та виховання — ось основа здорової нації та твердої держави. Що зараз символізує Україну? Якщо не сало, то "чайка при битій дорозі", чи похилена калина, а ще кілька століть тому Україна асоціюва) лась у чужинців з козацькою сотнею або, принаймні, з церквами чи фор) тецями. Ми повинні відродити у чужинців повагу до себе. І не тим, що упопадливо їм до) годжати, а тим, що робити так, як нам треба. Як сказав Ф. Ніцше: "Ти кажеш, що ти вільний? Я хочу почути твою виразну волю, а не те, що ти скинув ярмо!" От і вся наша про) блема в тому, що скинувши одне політичне ярмо, ми натягаємо інше, тому що не скинули духовне, найважливіше ярмо. І ще. Деякі ультрадемократи кажуть, що мазохізм — не збочення, і взагалі — якщо людині подобається, то її справа. Так от. Згідно поглядів психоаналітичної школи, людина, переборовши свій моральний ком) плекс (переважно комплекс меншо) вартості і непевності), який може
бути породжений певними інтим) ними або ж соціальними причинами, повертається до нормального стате) вого життя. Головне, аби людина усвідомила, що це хвороба, що якщо справді хочеш — переможеш. Ми — представники здорового са) моусвідомлення, ми — переможемо! Andrij
РУССКІЙ ФАЛЬКЛЬОР
ПУБЛІКУЄТЬСЯ МОВОЮ ОРИГІНАЛА Фсетаки странно у бап организмы Я ёпта не гордый — перезваниваю. устроены, не в смысле тушки, а по — Ну так чо, приедешь? мировосприятию. Фстречаешься с — Нет ней, практически фсю свою сперму — Нипонил на неё сцуку расходуешь а ей бля — Что ты не понял? Знаешь, такое чигото не хватает постоянно. Такие чувство что я тебе нахуй не нужна. Тебе нидавольства иногда проскакивают, ебаться больше не с кем? что впору и нахуй послать. Но бля — Ну почему … (хотя сцука права, молчишь, терпишь. Потому што как не стыдна признавацца — больше ибаццо то надо ёпта. не с кем) Вот Валюха майа, вроде фпалне — … Хоть бы раз в театр пригласил, адыкватнайа самачка, но как ебанет цветы подарил, — миня песда не чонить в голову и песда. Вчера вот слушает и свае трендит. звоню ей в прикрасном распалажении — Цветы? духа и с пахатливым састоянием тела. — … Подснежники какиенить — Дарованах! Чо сигодня вечером сраные, ну неужели так трудно? делаешь? — Нивапрос, у миня в универсаме — Не знаю … гваздики пласмассовые прадают, — А я знаю! Са мной ибешься! говорят стоят долго — Ты о чем нибудь кроме ебли — Мудак можешь думать? — сказала, как И что то разъединилось нах. камень бросила. Пиризваниваю — хуй, наверна на — Э … течка? линии траблы. — Представь себе, нет! — и блять Васче падснежники можна былап и повесила трупку. купить ёпта. Хуле — рублей триццать Настроение сцуко испортилось, но за пучок, гандоны и те дороже. Но ибаццо не перехотелось. блять етож первацветы нахуй! А
первацветы пакупать риальный ахтунг, беспесды сам па тиливизару слышал. "Покупая первоцветы с рук, вы по) ощряете уничтожение растений, за) несенных в Красную книгу". С другой стараны, а хуле самаму не нарвать? И паащрять ничо нинадо. Одиваю куртку и песдую ф тимирязевский лесапарк. Пришол блять, а тимно уже ёпта. Пару сугробов разрыл — три алюминиевые баначки и никаких адуванов. Хуяк, сматрю дед какойта чешет, па виду из местных блять, ли) савичкоф. Ко мне подошол, баначки молча спиздил и дальше папесдавал. Я нескалька охуел, но не рас) строился. — Слыш тимуравец, — в дагонку ему кидаю. — Ась? — ко мне павирнулся а сам сцука боязлива сумку за спину прячет. — Где у вас тут падснежники растут? — Чо? — Цветы блять где тут? — Цветы? — подозрительна миня так оглядел, — Ну пойдем, провожу...
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 5
Нове УНА УНСО або куда уходіт дєтство...
УНСО, часів чеченської війни
Останнім часом я не дуже цікавився політикою, швидше політика цікави) лась мною. Усюди агітатори. Як вони дістали! Неможливо спокійно дійти до дверей універу як до тебе чіпляються: "Можна с вамі пагаваріть?". Не можна! Сучасні "демократичні" вибори — це цирк, в якому змагаються акро) бати, хто кого перестрибає, чи може навіть клоуни. Проблема в тому, що кому б не належали симпатії ауди) торії виграє все одно клоун. Можете сказати "ти хлопче зага) няєшся, перегинаєш палицю", мож) ливо й так, переконувати нікого не буду, кожен має право на свою ілюзію, якою б тупою вона не була. Бути вівцею в отарі завжди простіше, їж собі траву, тебе охороняють від вовків і лише потім, тебе пускають під ніж, а до того моменту можеш жити спокійно... Але ця стаття не про те, чому чергові вибори до ВР — це лохотрон, кому треба той це і так знає, а кому не треба... УНА)УНСО. Ця абревіатура лунає як постріл серед темного провулка. Не секрет, що після "України без Кучми" організація фактично була розвалена, але 15 жовтня організація гучно ого) лосила про своє повернення і обрала Юрія Шухевича своїм головою. Згодом стало відомо що УНА йде на вибори самостійно і через деякий час ого) лосило свою програму. Ось тут по) чинається найцікавіше... Політична програма УНА має назву "Сонячна Революція, Третій Геть) манат". Унсовці ніби завжди мали революційний запал і їх постійно
тягнуло на здійснення усіляких рево) люцій, але щоб "Сонячна"... Погодь) тесь, щось новеньке, та й ще якійсь гетьманат, майже як Третій Рейх. Знаєте, ще до того як я відкрив цю брошуру, мені це нагадало одного одіозного діяча, досить відомого в маргінальному середовищі — Ігоря Каганця. Про "наукову діяльність" цієї людини говорили і будуть говорити багато, це щось типу Поплавського тільки рівень не той. Про моє став) лення до І.Каганця можна писати дов) го, тому на цьому не будемо затриму) ватись, адже мова не про це. Вірно? Ну Гетьманат, ну Каганець, тай шо? — скажете ви. Та от ніби й нічого, але пропадає колорит організації. Згадайте УНСО в розквіті сил чи в період становлення! Це була єдина
потужна організація, яка поєднувала праве і ліве, перша структура, яка вийшла на вищий шабель, замість того, щоб залишатись у вузьких рамках цієї, досить умовної, дихотомії. Згадайте А.Лупиноса, його твори, зокрема "Доктрину дестабілізації", згадайте його "постдемократичний раціоналізм"... Нема вже того "раціоналізму", є досить умовний, слабо обґрунто) ваний ірраціоналізм під назвою "арі) йський стандарт". Це в теорії. А шо ж на практиці? Особисто мене найбільше здивував їх союз на виборах до Київради з дрібнобуржуазною партією малого та середнього бізнесу. Найсмішніше те, що об'єднаний блок називається "Сила народу — проти бандитів". Раджу хлопцям, поки не пізно, оговтатись і рятувати народ від бандитів не з експлуататорами, а від бандитів і експлуататорів. До речі, в програмі партії чітко прослідкову) ються класові інтереси — взяти хоча б поділ суспільства на варни (це, ма) буть, нічого, що він трохи застарів?). І знаєте, що мене найбільше добиває? Ніяких серйозних вишколів не проводиться! Чи то пани "арійці" хочуть перемогти за допомогою медитації? Чесно кажучи, я дуже сумніваюсь навіть в цьому. Я не буду докладно описувати симптоми хвороби, на яку зараз страждає УНА)УНСО, це можна побачити самому, просто хочу наголосити, що сучасне УНСО таке ж мрачне як сучасна Білорусь. І як казав один ліберальний часопис: "Висновки робіть самі".
УНСО, часів Сонячної Революції
СТ 6
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
Правильні рефлекси . ає х о і. .В ться гнів. кції. дбач ськи рост мисл здає вемо в дерастів сь. Я пере раво на . Воно п них люд ть ці реа ри на му с и ю о е ж а к п у ь у П л ь ю і т и л в . щ тс М г мо не гнів язок гні рма монстру карика дови йдис ку я потя і має є е в' ас но сере у випад во у фре ? Ми вс вої цей Обо ає від н ьмани д я" друку дь його атуру о м м о г н л к о дано ю це сл ексуаліз и нездор нні вима ій. Мусу а "Сегод хай Госп ги, кари а с н в Оста о и и а т а ц е д м . к в д е ж н т о о е ю в к реа пер газ еда, рівн ому об'є аке г о г. У л их хамм ї Те хемм ає, і для а на Му жна бул о. Що т вий потя е на той цію в усь , у всіх ц не поді ли, у М о т а р к а і н а е о и к у м з в н у т н т й д о і а т е а б в а и о н си ст лю пок прор словить . Карик ака, що рат Ющ лила мова мо таку ті. Безум овно, ці е я ни с о т а б р о о в т в , г п В с з і ш є — а с що св ри до на бл як ма та зум увати. рше Х у " і є с е я и г я а м а и т Б н т п с о о М р . д у у у н Х ьк тя ідч на Іс ька, на ти. Вист о "Сего . Їхні поч знач м усім ьми очут иянс не в н а ді ен ,щ рист є якісь п ь нічого их є люд уття а н е л Х и м І л м а л ж и г Я ь . і м т и з . н я ч н ут ей усул вати е ро оміт рені алос мож багато з е їхні по ти. люд добр ати, обу очуття м они не п ло наплю и л здав а увазі к , А і є ' . в п т М б В у и и ж н ним е на ті о Депу бразити ражені. ста. Їм б утатам. а г маю турний о п б о и неп влені н ються в ка собі иян не о Ісуса Хр енку і де ністи, і и а я кари л. т а щ с т а напр оформл мки. Вон ї а н и а Ю с р д Х у є тури е тільки атентні и і д скан ьмани а н і Ц к о н . и ь В о кар ул всі л авил овог ати н ої Мус приклад непр нездор будь)як і плюв що вони а ь н т ь к , т о у о т д ч т м даю янам я ь а я т хо знає ти ь: бр і піді еділ і скажіт Господа хрис но н іб ви го потр ати. церк и, нашо ло в р у бу т г и с а а е т е с р рис авайте м хто ьна Х л а а м с Д , у р . с о м І о Н а з ти жен ція н ь обра зробимо реак святин с ь у з щос бив. Ва обра ти саме ро у б у це з тимуть є ма Ком а ш жа а а Н в ром. и? Що . в о а т к а а д т ок бов пров ься ці лю ть, за гія т я релі бачає лю я л л б о ро м они д там же в пере а. Бог в и е н а Н о , і в в ог рем? до Б ує любо що в вівта ияни? б , е е р одня с т по и. В ога, рист чення щ , як в Х т р е Б ує ба не ж иш для з Теле ах показ ись б и о т т н р и и и б и в д т ро но во и аєш ть по і люди — ю а ти м і. Якщо т м в альн любо лише з норм ьмани. л ш е мусу іться, роби зку, це н удеш в Б я и ' . Под ься. Ні. обов вується ніти. т і о к ч х с в у не на зара . Будеш ить, нічом му о б т и х ю і т о і л Н Ч гор в яка ься. ляти ина, вчит Люд а прояв гнів. нн ах цей пови випадк — це не х Я у и певн без гнів мабуть. ь її с ов м, Люб . Онаніз ину. І хто — а ч в к в о і люб ний в д що Маш у а , м х е о о ь ж к за Ка вц Я блю жає. юсь. обра Що я ро ки гніва ак ині ш ь. ут ізм н л бляд у? Я тро дівчин , а у дк ою дь секс випа у, щоб м а не бля луплю в гомо ають ія ц к ч і к в о , а м? ш и х к ре то ол Ма не нази иянство е де були у али. ру моло акція? К я л в т А с и . д з и чи то е, Бе ав і, ре хр на ю я. вильна ви знаєт е вар у службу аспр р н Н о о в г а о го у, ьн ої пр ми ь по х інш еділ жу: н . Це ти св коли имо про д ни овіді у н ити щос урного і чоло аки, я ка раво ма дати в и р п об ват вп від льт Їм роп гово чку, про ж на аю ваше отовий очіку и? На п ерквах р ького ку одня"? ію до а е к г г н в ц т з з и ж е к а я у о я в л а , р С п , г ц р ію, Це им сію пов оча ики о фран ти " ння б ви мо у с Х л е а люц к — к к ь з н о с т а … а о в о и у з г к ю г е д д к о ї й а е о с р о у м м ь щ ю р а і м н ду пе и, зн ськ стра вал но те, енн овс унт, ще не нош о україн безумов та. Вони ять. Люд ток я за ати свою аю в три во і не з разу б т д і т в и ж в п се од ли еся юбл рис ру, д они Всту ми в ли овлю мож к. Якщо цент вати. В о Ісуса Х ого не л . І коли д ам и висл з вами. сти, що а б т д й ю ь о г у м зр е ен ва ак. напл да нашо те вони поводят ли щось ми згод юся дов ончений ти муд а раз)д о о а о е р в п щ н у П , га ік бо жн Гос себе ься. проб твом нама То я тод о бий, а биш. Мо уть дуют ять, так пішли і с посольс хто не . б о д ь г ю А у аж д л . б , я л е і о е її к бл тів ин ося юб им в чол Або ти н дно, як е глибо — а які л х активіс анцузьк я. Ми єд знайшл сі інші ю ' б о ц . я р в с не тт и се но що наш ти під ф сміяли . На Киї рення. В д почу знач тім в о в, як и и и бу м м б Одно ати, і по це любо елігійне тя значн , о а и о я на н н р и з сп ут о то ир Над ти сміш і відчул сміялис , що ? и пере ти. Якщ має бут ійне поч теве — о у є и як чул і іг ва та он вся б нача , вон чно овік, нази тя, яким вжнє рел е, ніж с овно, в обоя ток чол івалися и. І це оз ація зна а, ніж п м т ш н а я у у у б г ч с з р т м и р е е о е а п и і л п с г б д н н с г ш
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 7
я. ня. а ян , як бутт міну від власне пасін авить исти жави, як олали її ули оже ерії. Але с р м х д к і й о т в Я і ш ин цік ер ид св кт яки млює. На ми Нас ення пер ітової д віт. Вон дним і г , Все віту, ієї ба о оли о в с л с е а Всес не усвід психіатр гою одн омент, к ємо. А в ї с з а о В ст а о н я м ішнь и один а на . бутт жив оди а допом есвіт. В ми вмир Звідки о тод к подібн ст. Ішли ершини рах. Вон их, д з с а . о у в є В т в е а ш о щ н а с т р н а н о , и і в е з й а в зау д о д и в д е л о і и лю личніша омлюєм н нас вб Безум мо бу іністи Е ралися ивали ц дміну в т и б і е в ві е я? ве альп и не доб переж мож усвід що в , на ро ц бутт ина ок ше тому що Саме п ругу люд ємо, ми домлює, асного ті. Ми не нічого п ь л о і д б . а і і д , ю вл тнос бутт Вони ш мужні ому в оч вляємо вмир іт не усв млення смер цьому илося зі а ь в ь о т ї с ц л о і с д о е і т я б д н с х в і ить и с с д , л В ус були дивити і, коли п мо тих ненавид наро я, ко я вла ося є и д я о л о взял домленн сне бутт млення ти — л т г е т в х мо о і а. Ц а ли ться І не тих, осло з усв мити вл амоусвід підкрес я тварин вори ли благ любимо абкість. рога. о г о с у С о д е л і ч во с є. ,к ін ати хо с, і усв щоку инає на мо свою ивостей не рожу раху — же зляк . І надал г а з л є и л ла не Мо і ст прок и визна одо мож мо тільк втек ого. ху. З е М щ . ж стра дуктивн лін, вона й с о і а з м н о о а о ілю А ми а, щ непр їй адрен маєм же все. думк ься із и о т і л о р а т д Він м ятися. ас має г складає тати о, чи ор ішог а ін о к г в д р о д и в і п л а м п е р и аж Насп лика пер ми могл андра, найв є бути : а ве екс кби ли б що м но. Не ожна евдач. Я нник Ол побачи ось к е е л щ д ми їн зроб ли сері ивий що леона, того, що рму о са о д и з п и н в а М п а я у а . Н р с н н п ен чи ови дав д я а м р и л д а л к и е с д в. на Цез пер день Не вико , той зра дати ртину н о е м ж в . а ко ся має у ка відст чів. дало о ильн не в оду. Той асно хар у вчасно прав и маєм твоє к х ч е М , в , . е ки я пер везли світу и: хлопч исот ба було ких д і в п т з е а е и Н ли сказ має бути інок, а ча тр рілял и ве ж о Обст няли, хо сі поход ь лібід лено на ів. В й В с ав ик не за ти. І т.д. ь якихо к і напр их хлопч ях ти я о ен н л д й и н а і з ш . ц же пом о , к к не ін то ситуа я так)то е о в — ц рацьов о роби х) ис кі п таки поводит і треба недо ч. Все, щ милки, я я. ч е ш і р є к і а о а я і н д п м іш Н ва н нев дні. рост і арт — в завою граємо п і а л н Найп ти сього ми, ніяк а я о Бо ри ає. Д и пр алис ра гово чні прог и — все клад штою, м тому ежив ції. А ми с р є е п м о ти не Зре во. Не в пригнічу полі платфор орити ої ем мо в аху, ш т р с н с т а і в і с д н и є о о н стря ного де д ам ідей Треба г . Бога як лю ема, що му, що м ття. влас і перей ьому, за і, коли н о що л о у но а. р є т й і у П т ф с . ь ц у з с к д т проб ва, а в т асні поч т іляй сть . По фле дь поїс атися в ху. І іно я вночі к р а о л е т т ж в р с с . р і о х де ебу про ають — коп мос тя я стра ільш ину стра : ічуєм що)н вжуємо асного рокидає ємо бут я. ж а? Б ригн лімуємо ед казав п а л о п обра ути мов їхню дівч не с в в д и і и и б о т м н у м р ж а н м с б , е п в , а е Ми пер пор жива Муха ожує ані мож , якщо н — дура" лотком пере не загр ерть. Ми сь може мити: в орок це в Кор а о р ей к м П д ш о о а о м с ю л ик Ма мі не нічог ю про с яка ось) го усвід вих уть " ивдн ьв одне сило ме нію і иттє йо ж мко нку річ, скаж бити кр ступлят дку у о т у є м м д п а е и а од Ія і ть пр як ла ож ив то і не д ті вирос сила. буду ові. Вон ому вип 02. І ці віти. ен раз, е уже так ми м рті. и є д у с о іч с а щ ж ж п л н е а о а г о и ш о к й н м к і р и к г а ти Ст ну Вк иі по Тіль тності с ання пр . Зі слаб ла вся н н, які холо ю його: " сію. одзвони рограм ще г є у у и с я к с ю р о р с и л а р у і ди ап пр ьп ови лаб х тв заст ти . Ви згад , як тоб и не ось з буют еред Таке , що пос мінність ти всіх ти озплави ила о м м спро ажуть щ наше с м. "Не е я А р с ід т и р " в о п о но! нищ можем і. Але ця и . Це аднича ле ик н е з л А д ючи і л и и н ч е ? ю ю с д л пов мо зга у ніш кості. М рми зас ким щай сво огод ас. Ми ь о ь а а л т с ф и ш т о и . є на аб ан ис ем пла пат ахи ь і вся пітні ні істини я в мож ильніші з надра. М чі — зі сл ли осту стом. З и с п с ч о е м и є у І с и б а — и ре он ма азб с копат хічно ичерпат поганої у й утвор творили а едер го Бога" ку. Нічог ому и п и а с т ь Ч п и д в у м з во бу Том чат Са уже Не ня, ий йсн ну і с . Для по ризик. зно амін лася з д а інших. ворили. твердіш я. А ми . Зді , яка і и к б ч в о і с а д о ію ь ут ди ьс ез ма д йти н лекс серй іти. наро ся довш ше б не ку. Камін о не боїт ти, що фор реф ути пере к и плат ш. Треба інці, або а посид и а и з щ л у н м І у я м о . о б м , б й ч б ід о и ію є е е и т в ію б а ц р м ,а і ус оф іза зро ати по п )два. Т вославн ть в ою и цивіл ру, філос руктурою и камінь ік а р м від кожн дю. А ч ь т у т с и т с отри ти на год еть". Пр цьку сме ше ь и б а л д з л я і з у о я с в к е р н и д о к і и л т а и із сп ну н емо відр зале олжен с ти мучен іга він ін ан мріє ді це різня люди ся. І мож о. д льки юди від лись, що прав астільки м я і ф с ь т н а р г л с й о о Н о у а и . н "В ус ті пр боїм ваємо й тияни н перші л догада мили, у сві нен озм мене є? Я 0)20 ю пови нішньом агато хт немає 1 иками, озби ші Хрис скільки і люди з и усвідо р р у об с ен од . .Б Пер дей, на . Перш истиян и аюся сьог лавний що у на ути муч ослав'я д амаг , що лю лин н к с і Хр б ю в и с о Я л а ш ь т і о в і . р т р а р ш м П ти і ію рш рш пе пр ре ахідо х, які мр ніякого вищі навія ація арин ерти, а ічно. Пе сть, а пе ті. ш в т и є т д о і ік в і и с в в о ом бу тн и х, ед вн сну публ атур уть п ь не жит ну смер ї гріховн зп'яття х осла , що не і ся в сер в церква тих, ж в о к а и м р о с о у п н а ут ах мо ає ції кар мож вали вл ся влас ь в час р вятий Д бе знач знаходи Симуля , в голов о о щ е т С е у и с с ц . на ва бкі бкі. від якал лекс вами ляції і ти, льст реф ияни зл вили сла , що сла ганяти Ми з ної симу ах нача ь повча ми сам д т і я я с в с о , и и о ус ов ль Хри оли пр адал стал ють тота ях, в гол нас чом ірше тог о ост ля і здог вони не ліму і Г б п я б х . а у с А р в , ь с і а т и єп не ає бо ин ите тор ійно еякі о. амаг твар спас в на них ід ітера ше д ість пост омості. З а і хто н лістів і л мулюєм дину від загалі в о и л ш і і в д зій а си ю ,в мужн мку. в сві іховн церк журн о часто різняє л ої істоти Людина є ю ду люди гр а мають вати це иросла ь ц т т ю д в і ? с д л і в и у а в ом віт еж не му о, ов ли зан Всі Що від н всес усвід влас цьог утри цьог мож
СТ 8
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
. ть. у ня все но. ому кщо ення Тому існую повн зі: я мож написан падку. Я іч е ірон , зображ ово спів я, різні у серці? о д у лиш ерй тися ві ному ви ості. м и с о д м т с и із у в о с т ч н о к н и к р ж а гії Те о од ма од інн де це уть у еоло чи в . Одн утри лише в еречні ц постмо ема на щ іж не ії Всі ід вони мож голові, начення рнізму — ково н и п б ц в а у е а я з р у з з ій вж а е за ій ит о ть бе Далі Чому гії, в одн о не має постмод ього одн це ьус танн і йог у о сную а цінніст ристос. а цей ос не готов в с і л я м о у о л к о з е Т д а і и . н ід ії .Х и, из Так лю, т тилів олог ікаво е се од ання атит ли м ще в пано. Іде наково ц ішання с нема сти . Ост . Тоді, ко його втр крові — ц е а н д я д м р о к л і н я й я з о е я л е с , и с о ч т а е п е ії и и ц с ен ви оз ра ат ац їмо і, хт ого, ки. В Спас ні. П ситу змуш спир ся, не бо танньої к чено. І т всі іграш . Крім інш ьому пла тиль. Ти е, щоб у себе них с ін о е — к о ц м а а — б'є но на жн и до е уже з а Христ о хтось із ас им а д т о з ч о н у а д а л я с н о у н у щ с а с н суч овх захи ає, що в ся в бій з сти. Якщ така верн вати ьки з дійс , і це цікав жеш схо ь настіл ого, це з ння. Але сновку, ч а и но а с и о озна й кидат та педер сталася и на іч д о в огид ливо ла и не м увати щ чення н жнє зав в не ш и ж о аяв д о ій атір о т т іу д го ні нем чити, гад має зна ве худо рос ція али з ласну м ій а т и п а ц б а в із о н е к т е а в іл р а а т т е в н а б о ік — ї н и Ї н е п о ц а н пр з вік афія коли Важке і озчин. Ц истість. ерика е іуд досі е ще н а. Якщо товхнули ся. Біогр е що ц на вагу. а — це р ити особ опа, і Ам очуттях. у ц о д ш ж на хп вр наго іх, не ви не склал і вони на ж нічим уш тур немо и. Але чи куль треба д аїна, і Є еліктови ставити но н ь п е с ж т и ц рі р с о е р іт бли сто яко в прин мате а що н няти. І Ук якихось можна п о одноча терп у мене про к. А в юбов до кщо вон а х и о — м а Ї т ч н е н . з є с е и ж я я о а н л т о , е с т р к а ь о дій о с м а щ о ают иж пішл Тому щ а. Ну чог же кра теф і нар і. трим гії — ар атися. М й ї н в душ кий не , а о а в т н о в го ло я рунт , дур Ідео ю і милу гнів, ути е обґ є? Стара ц н и б т л у е по алі ь за жа мож аний? І т зава навіт морді, д ся и л м о о . о стри з нас буде огодні, к б'ють п лі лишил о ися т н у ь е а м н , С ер не щ .Д ніз о кож ен зв о таког одер го немає . І за єди ся. н м и т в с л по по ти ічо Якщ є, смис боро алі н а ебе. взаг , що дає повинні на віру. до с е нарост е , н во єдин исл, ми останнє . Ацтеки гніву розумо вильна м а ю с н я л а є е р я о ск на да ис якщ млюю: п Заради перт острівця з півночі и С . о ь т ід м и з и л и н усв а. Мабу ти, т ш и й різ к о Зроб часу при аселені І їх такти ку спільн шої . н о на ит свог які були еменами и: он розв дження мо лі, м и пл азал а е є в з ьким кали. Ск ньому — с впро гії, ми ма ії. н іа с інд пу о и , на д и не ке озеро івець. В ідеол и такі от для нас д у ік р н т т и х и с л я б о е л в й зро чний ш отом там є аленьки а цьому я на и к ,аз м н с е и Політ ий, з бой знає що т ж и у д лили еж т о т . и . г є о а р о посе стали а к к н й о м и ж г і за р н о о с а о в м Б ії б о В , к рів акц ися ти упов івці. ю. Я икою вибо остібат еличкої о це остр ці, і пост . Досипа ь, , гот ція музе п ю в т о ь е о б іс ів к г с н ті туа аси у. То оз цьо остр рювати палки як ю кл то це си маніфес мо давн то галас ребувати и о о и н ш т ч щ б и у ка е га з роз Не пе них о. То , вти мож я ант лось ло ба е гра ика, млю ештою у то. атис риймаєм зазнача р. Ми не не е в з у вийш вна такт імі. Але ц це гра л п ну ми та му І зр е міс ти ку тр се це років то це цвин ли ми іко р — вона на. і т.д. о велик хіко. 25 в ефек у мейнс у випад є гнів, и л М о о о е м и ом е сто зей — прап вже не ік вийш дні це М . Воно ми. К в цьо . А в дан ірше. А ч Чи майж изму, му тефакта ойовий о е ів г ц ц г о ю ? н й я ь а о б и а — л С шк кд ня утур тися ар тати як соб м, що н мат ьного е о н и ф на а м н м р . и іг е и т с іл і го ис ста млн удован Ацтеки бер евн и кл з Бо е можна роки сп равильн кори о викор режим з ористат нат за п тавляє б і. з р е е н а з о к в , с о іп вс ем му о ою яког ми за д ти в соб є привід мож ь у музеї жемо ви . Це експ но пред був увшо айбільш сній в и о и т к — б е і. л о б и м о г ч ж и м о с н о о е л у р и и н ін г н н з ча в и л в в о зм е и о и в к г л б м и А л іг я е о з т з ста ією в т па Він і зброї. .М не аст і, ко — це н і с я . ч д о н р м е и о нали н а о щ Т р Н т е р п ліх пе тва почи мер в якост ав знач му ? Як итися. а с о я ім А н в т н т і. и я у л м им вб иц не то поч мис дивитис ласне тоді тарн Але ти. І Амер ця. жуть в , сз но за інвен цінність. роя. Він ло напас меч мо рщик, ів ого, р силь іля вікна у душу і те. У на т ос жлив с, не сь кий ипі, го к зб жна бу н е о б . у ь я с н е к м и у с а ь я й т е т х ш л с и у е Н д іль Сіс ов рте мо ях ен що инц ів Ко ! робл ити, ним щик і шл і. І, в пр тувати б ся за ти пр начить, відчуваю ли сюди в з а о м д у ь д ин ош .З ор ти ст як ко не Амін утнє Ми е. Я захи йський г дній вітр , може к во чіпля якісь наті, нує. о й майб ось не т в цій кім ідчуваю. и с и е і ч и л б в о н е ж я х с щ це пл М в у рідкіс во ва мати дити и— вами духу гнів це мало окій дупі. тро нахо ін досить х особли го, щоб ка опор ь з і і , б Дми ький б и и о ю н т л с ч о а о в г с т т о в і в о Т в вій о н я ш у н . Я Дл се чи с якщ цих ум ри реч ія. А аємо . Зре джу. Кор ннє. чка опо еззапе з ними в а Ів т захо перебув чуттєво ься істор с б о то и и о ам ит о по як за ібна осит знат дійсн ваємо т ями роб я віру сті, потр реба ви співвідн о самог і? Це с о у т м б т и г ш т о ає пере ми почу іденд цінн ос. Нам тей, щоб ого цінно а, ніж ін ціях, на амаг ки т щ о ми н якісь див лася с ч і с а о м и н и р н е л к р є н вели емає. о , і а Х .К ьц ути там ста ема я нація вано н о н с н н е тут ю, м г х о ї є я о щ х т у и о о щ е и ь м к н с м л в с у у нас я с в , е з у о д о за ого зраї Том уя Ми р ропаганд ава Богу раємо п вом ше. ? А ч и. Усе ж но. Чом али до І н я і і ц и г п л а ль иїх ест впл .Н про ити ка с собі жна дов раціона давно в у? зроб итуації, я міти, що мо не під е и о у у н д Льош с м з іє м е ї , і. ю о д о е д н л Ц р іє н н о і а а т . д о л н х щ м з о к ик у на ття аль стри маєм ку. Я рат в напр я напиш почу сі норм били. , и — ми му рахун жуть бути зав Сок турі. т в о о ди о ко ка на коли ильно зр ожу зра сть, якщ ийде, се. вели , які не м важке, мінь? В м" у в в и е м , а р н и е р о е зане ть, що р н з к А п ій л і — т і и . ц о я н а е и в д о с р і н у к н у у я ем оде рас Чом ші піде дить ро знає, к Зам іалог е овор Прек ських д о "постм морду. ьо го же г б Іуди, н си Л о д з і й е а в в В ь і г р ж о о т . н о я о а б д у і л щ о ю л Б о в ' З ц А с т , у я . б а к у а щ а б ь , о за А та з пл годні з мпаніях му ситу у? В том не адут й. Не реба ньог ується. чно д хороши риста. Т іуди. оцін . І Сьо них ко і в чо ернізм н в к е ів о е л р д пер оже, і той лово. А остмод се має уже уло б Х сі були обто, на ення прис с п в знач М Іуда б у Т
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 9
êàçêè äëÿ ñâ äîìî íåñâ äîìèõ óêðà¿íö â
Чорти ми лісові… Уявіть собі, що Ви приречені, як мінімум, бути рабом, як максимум, стати дерев'яним солдатиком у безжальних руках, гарматним м'ясом у найближчому бою. Вам не подобаються сили, які оточують Вас і диктують Вам свої закони та світогляд. Одна, зовсім чужа, сила тисне на Вас вже більше року, інша, не менш огидна — намагається повернути Ваші землі собі за будь)яку ціну, адже раніше вже володіла ними практично два роки. Навколо війна — війна за Ваші землі. Ваша реакція? Правильно! — Послати все під три чорти, взяти шмай) сера і піти бити перших та других. Тим більше, що у Вас є однодумці, народна підтримка та бажання бити ворога. У такому складному становищі опинились західні та північні українці у 1942 році. І саме за таких обставин створювалась легенда українського спротиву середини ХХ століття — Українська Повстанська Армія (УПА). Перші боївки української народної самооборони виникли ще у 1941 році — майже відразу після приходу німців на Україну. Їх задачею був захист населених пунктів від посягань набридливих германських "арійців". До осені 1942 року такі сутички носили переважно локальний характер — десь у глухих поліських селах, куди не кожний міг знайти дорогу. Ще до офіційного заснування УПА (14 жовтня 1942 року) у нетрях Житомирщини та Рівненщини діяли загони славного отамана Бульби)Боровця. Воювали вони за українську національну ідею, а сам Бульба організував їх за дорученням еміграційного уряду УНР (Української Народної Республіки). Історія свідчить про потужну силу, яку мала армія Бульби — до 10000 стволів гвинтівок та автоматів. Загони Боровця виловлювали по лісах загублених та оточених чер) воноармійців і "перефарбовували" їхню свідомість у жовто)блакитні кольори. З тими, до кого не доходило, розмова була короткою — куля в голову і бездонні болотні води Полісся.
Правда, доля армії Бульби була не більш тривалою. Якщо члени уряду УНР стежили за подіями в Україні та керували боротьбою з)за кордону, то нова українська сила — Організація Українських Націоналістів (ОУН) — діяла безпосередньо на місцях. У тридцятих роках минулого століття ця структура набула такої популярності та розмаху у Галичині, а головне — рішучості, що могла із впевненістю здійснювати вдалі замахи, скажімо, на міністра внутрішніх справ тодішньої Польщі або, наприклад, на радянського консула. Члени ОУН були настільки законспірованими, що батьки дізнавались про те, що їхні діти належали до українського підпілля лише тоді, коли останні плювали у морду знахабнілого польського поліцая зі словами: "Слава Україні!" Саме ці діти через 5)10 років стали справжніми воїнами — українськими повстанцями. Створивши восени 42)го на Волині УПА, її керівництво зажадало від Бульби скласти свої отаманські повноваження. Бульба опирався (все ж таки отаманщина не згинула із батьком Махном!). Це призвело до певних сутичок між бульбівцями та упівцями. Під час однієї з переправ через поліську річку загін Бульби був обстріляний нібито кулеметниками УПА. З іншого боку, на поліського отамана натискали німецькі частини, які нишпорили по лісах, винюхуючи український повстан) ський дух. І Бульба не витримав: його загони розбіглись або масово перейшли до лав УПА, а він сам мусив емігрувати закордон, де і написав свої мемуари про ті неспокійні часи. Цікавий факт: "Бандерштатом" за радянських часів називали галицькі землі (Львівщину, Тернопільщину, Прикарпаття), а насправді батьківщиною збройного бандерівського руху є Волинь та Полісся (Волинська та Рівненська області). Саме звідти повіяв гарячий вітер збройного опору і охопив майже пів України, саме там народились міфи про "нечисту силу", яка очищує світ від "коричневих та червоних грішників". Далі буде…
Автор: боєць Руссо
СТ 10
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
коротка історія України та українців
В
ніч на шостий день сотворив Бог першу людину, і назвав він її Богданом. Богдан огледів сотворенний світ, порівняв з садом Едемським і втік з раю бо був дуже свободолюбивим і не хотів жити в Едемському зоопарку. Для життя він обрав собі накрасивіше місце на землі — Карпатські гори і сказав "Моя хата скраю!". Образився за це Господь і пере) творив Богдана на неандертальця і сказав "Азм еси ти у края жити, то всея твоя нащадки зватимуться україн) цями! А я собі сотворю нову расу!". І сотворив він Адама. Нащадки Богдана розселились від Сяну до Дону. Вони першими приручили тварин — собак, корів та диких свиней. Вони винайшли колесо й зробили перший велосипед. Вони стали першими землеробами вина) йшовши плуг, борону та комбайн. І вже подумовували про утворення Січі. На той момент Адама вже прогна) ли з раю і його нащадки жили в Гоморі та Содомі займаючись розпустою. Але прийшов льодовиковий період і військові походи довелось відкласти. Українці винайшли ткацтво та прялку. А коли стало зовсім холодно молодий українець Микола Прометей вкрав у древніх греків вогонь і приніс на Вкраїну давши людям тепло. За це давньогрецькі фашисти упіймали його та дуже катували. Древні греки були частково нащадками Адама, котрі злягались з копитними тваринами й утворили різні гібриди — кентаврів, сатирів, мінотаврів та інших пегасів. Наразі вони вимерли — потопились через всесітній потоп, котрий розпочався після того як розтанули льодовики. Також втопились дино) заври, бо Ной мав огиду до плазунів і не взяв їх на свою баржу. Українці винайшли писемництво. Передусім щоб фіксувати для нащадків та інших народів свої пісні, та поезію, бо українська мова була
найспвочішою. Досі людство кристу) валось тільки ієрогліфами. Українці знайшли на Донбасі каміння що горить і котре плавиться, й назвали їх вугіллям та рудою. І незабаром винайшли ковальство збудувавши першу в світі кузню яку назвали Запоріжсталлю. Досягнення в науці та техніці привертали все більшу увагу інших народів. До України потягнулись каравани купців. Евреї взагалі вирішили забити на розведення нильських крокодилів та виготов) лення з них жіночих сумочок і пода) тись всім табором ближче до культурного центру світу — України. Темної ночі вони втекли з Египту в бік України. Але через 40 років зупини) лись на півдорозі — помер Мойша) провідник, єдина людина що знала дорогу та українську мову. В цей час в Україну приїхав Ченгізхан з Улан)Батора. Він навчив українців кататись верхи на конях, а вони йому подарували собаку, свиню та корову і пояснили як їх доглядати, щоб Ченгізхан більше не тинявся по Евразії морочачи всім голову й десь нарешті осів. Ченгізхан повернувся в Азію. На близькому сході по дорозі додому в нього здохла свиня. Потім трохи далі втекла корова, по дорозі він зустрів корейських вчених)астрономів які повертались з Назарету. Вони спитали що це, вказавши на собаку.
Батий був неписьменний, і наплутав) ши те що йому казали в Україні пояс) нив що собаку можна або доїти або їсти — в неї смачне сало. Корейці які голодували через свого вождя Кім Чен Іра купили того собаку для розплоду. Корову зустріли індуси. Вона стояла посеред шосе перегороди) вши рух транспорту. Індуси попадали долілиць й стали поклонятись неба) ченій досі тварюці. Свиня що здохла, під жарким сонцем Близького Сходу почала розкладатись й смердіти. Всі народи що там жили довго рвало через той сморід. Їх досі тошнить при виді свиней. Аборигени близького Сходу вирішили що то була свиня іудеїв, котрі приперлись з Египту і сказали щоб ті забирались геть. Так зявився антисемітизм. Крим стає европейською здрав) ницею. Тут відпочивали та творили такі видатні люди як Сократ, Арі) стотель, Діоген. Сюди припливали аргонавти та інші алканавти щоб покращити своє здоровя. Найбільшим курортом було кримське місто Троя. Але в над) цятому році древньогрецькі москалі від заздрощів зруйнували Трою і тоді троянські українці на чолі з отаманом Енеєм заснували Древній Рим де збудували колізей. Тем вони годували левів москалями й насоло) джувались цим видовищем. Так зав) дяки українцям зявився цирк та театр.
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 11
В Україні розквітає культура та мистецтво. Твори Шевченка перекладають на всі мови світу. Завдяки Шекспіру котрий перекладав твори Шевченка, Лесі Українки та Франка англомовне населення планети дізнається про романтичну історію кохання української пари Романа та Юлі. Тим часом лютим москалям не давав спокою добробут українців і вони починають все частіше й частіше шкодити Україні, забуваючи що Київ мати російських міст, а Україна виплекала для московії таких видатних людей як Ломоносов, Гоголь, Хрущов та Мазепа. Що саме в Києві вони навчились користуватись туалетом, носити брюки та краватки, та голити бороди. Москалі почали все частіше й частіше робити набіги на Україну, нищучи її. Українців вони або вбивали або гнали в полон де русифіковували та робили яну) чарами. Піком москальської навали стала середина 20)го століття, коли москалі разом з фашістами захопили Україну. Тільки титанічна боротьба українських опришків під проводом ОУН)УПА звільнила Україну та нші народи Европи спершу від ко) ричневої чуми, а згодом в 90)хх роках і від москальської. Потомки Пер) шобогдана зберегли його нестримну любов до Свободи та власної землі. В той же час в українських заробітчан Марічки та Йосифа в не) великому ізраїльському місті Віфлеємі народився син Іісус засновник хрис) тиянської віри. Іісус проповідував лю) бити всіх ближніх та неньку Україну. Йо) го учні заснували Ватикан, Царгород, Нью)Йорк та багато інших міст світу. Зокрема апостол Андрій мандру) ючи набережною Дніпра обираючи де б збудувати ДніпроГЕС зустрів чотирьох бурсаків, що повертались з бурси КІСІ додому. "Тут буде велике місто, з каштанами та стекляними теплицями в центрі міста" — вказав він на пагорби біля дорогожичської телевежі (Колись під час її будування Бог пемішав мови народів, доти все людство гоорило українською). І бурсаки Кий, Щек та Хорив захо) дились його будувати, а Либідь була за архітектора. Так зявилось найбільше в ті часи місто — Київ. В ньому було повно церков, університетів та універмагів, місто стало духовним, освітнім та торговим центром. В цей період на півночі дикі пле) мена москалів зївши останнього мамонта вирішили що далі так жити не можна і треба загарбати Україну й поневолити свободолюбивих наща) дків Першобогдана.
Вони в глухому лісі на болоті будують кілька шалашів та обносять його парканом. Паркан нарікають Деревяним Кремлем, а болото — Москвою. В цей час Колумб відкриває Америку. Але відкривши її думає що потрапив до України тільки з іншого боку, бо мистецтво вишивки інків повністю співпадає з гуцульськими узорами. Народ інків та індійців був започаткований древніми гуцулами, які ще до Всесвітнього потопу, коли ще не було винайдено ГрінКард потрапили до Америки. В цей же час у Львові зявляється перший друкарський станок створений Федоровичем. Україна навчила весь світ друкувати паперові гроші та книжки. В Києві розквітає Могилянська Академія. В котрій винаходять порох, динаміт, пініцілін, безпечну бритву, та багато інших предметів необхідних у побуті. В Запоріжжі зявляється Запо) різька Січ — наймогутніше військове формування в історії людства. Тільки через тисячу років за зразком Січі на острові посеред Токомаку буде збудовано Пентагон. Але звитягу українських військових так нікому й не вдасться повторити.
Слава Україні!
СТ 12
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
ÁÀÒÜÊÎ ÌÀÕÍÎ В
ідомого українського політика Дмитра Корчинського можна любити і не любити, можна по)різному оцінювати його діяльність, але з його теоретичними напряцюваннями має ознайомитись кожен революціонер. В одному зі своїх творів Корч писав, що Україна ХХ ст. дала дві видатні особи — Степана Бандеру і Нестора Махна. Ця стаття присвячена останньому. Можна багато писати, що Махно створив своєрідне новітнє козацтво, відновив вольності запорізького краю, був носієм бунтівного селянського само) стійництва і т.д. і т.п., але унікальність Нестора Івановича полягає в тому, що він був єдиним практиком анархізму, нехай в дещо своєрідному, адаптованого під українське село, варіанту. Саме за це Махна шанують по всьому світу, і не лише анархісти. Постать Батька оповита романтикою. Є легенда, що на священику, що хрестив Нестора Махно, від полум'я свічі зайнялася ряса. Піп сказав, що Нестор стане великим розбійником, якого світ не бачив. Проте "розбійником" його зробила радянська пропаганда, якій була непротрібна вільна гуляйпільська республіка. На відміну від деяких отаманів, зокрема Григор'єва, Махно не був антисемітом, але йому ніколи не імпонували ідеї "Набату", який переважно складався з жидів і пропагував ідеї цілком чужі українському селянству. Справа в тому, що набатівці були носіями ідеології зрусифікованих низів українських міст, в той час як Махно був дітищем українського степу, стихійним револю) ціонером, сільським бунтарем. В досить складних умовах у боротьбі з білими, а згодом і червоними, Махно створив осередок свободи, до якого стікалися свободолюбиві люди з усієї колишньої Російської Імперії, насамперед з України. Махно намагався налагодити мирне життя. На звільнених територіях організовувалися комуни, профспілки, система допомоги бідним, налагоджувалися виробництво й товарообмін. До речі, навіть тоді продов) жували видаватися газети, що допускали критику махновськой влади. Батько твердо стояв за волю слова. Цілком упереджений свідок, більшовик Антонов) Овсієнко, доповідав "нагору": "Налагоджуються дитячі комуни, школи, Гуляйполе — один з найбільш культурних центрів Новоросії — тут три середніх навчальні заклади й т.д. Зусиллями Махно відкриті десять госпіталів для поранених, організована майстерня, що лагодить знаряддя, і виробляються замки до знарядь". Жилося махновцям привільно. Культпросвіт повстан) ської армії давав спектаклі, регулярно влаштовувалися
грандіозні вечірки, на яких мали бути присутні усі, сам Махно неодноразово був учасником подібних заходів, як і багатьох інших. Слід додати, що він нічим не вирізнявся з) поміж усіх інших, такий самий одяг, таке саме житло, такі самі умови під час походу. Вільна республіка хоч і проіснувала недовго — близько 100 днів, проте займала велику територію, з населенням 3 млн. осіб і з усіх сторін оточену ворогами — червоними і білими імперіалістами. Попри всі здобутки, махновська армія зазнала поразки. Решту життя Нестор Іванович Махно провів в еміграції — спочатку в Румунії, потім у Польщі (де відсидів у в'язниці за підозрою в антипольській діяльності) і у Франції. У Парижі Махно активно займався пропагандою ідей анархізму — виступав, писав статті, видав кілька брошур. Одночасно, якщо дозволяло здоров'я, працював фізично — робітником на кіностудії, шевцював. І хоча Нестору не вдалося здійснити свої плани на початку століття, мільйони його послідовників по всьому світу, затамувавши подих, чекають на його реінкарнацію. Батько повинен повернутись, інакше й бути не може!
Брат Ацетон
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 13
Суб`єктивні думки навколо “Anarchy in the UKR” Мій “Депеш мод” Я дістав з картонної коробки на шафі “Депеш мод”. Я хотів нагадати собі про роман і подумати про те, як сильно змінився Жадан з того часу. Адже не так давно я прочитав “Anarchy in the UKR” і подумав, що було б непогано написати огляд. І я уже хотів розпочати цю роботу словами на кшталт: “Anarchy in the UKR” – роман уже “не мальчика, но мужа” та й почав би саме так, якби не витяг цей свій “Депеш мод”. Свого часу я разом з багатьма іншими книгами закинув роман в коробку, яку в свою чергу заставив на шафу з одягом. Я зробив це через від) сутність місця у своїй маленькій кімнаті, яка і так постійно закидана книгами. Ну от і вирішив тоді не) потрібні прочитані книги десь заховати. “Депеш мод” став оста) нньою книгою, яку я туди запроторив. Я дуже довго вагався, а коли вирішив таки це зробити, поклав роман з самісінького верху коробки, так, щоб одразу дістати його в разі чого, коли полізу на шафу. Вагався ваш покі) рний слуга через те, що цей “Депеш мод” став для мене чимось більшим ніж просто художньою книгою. Це був, блін, посібник для життя, інструкція до дії, Біблія студента з радикальними поглядами і ще ба) гато)багато усього, що годі і пе) релічити. Я “проковтнув” книгу за два дні і лишився у захваті. Але цього мені виявилося мало. Я прагнув нести ідею просвітлення в маси. Я був білим місіонером, затраханим всюдисущим шароварництвом, а головне – спопсованістю темних і бидлуватих українських нігерів, які сиділи по своїх халунах і лупили сало. І от, я наче той “апостол чи добрий нігерський пастор – як пише Жадан у одному з своїх віршів – вистукуючи пальцями по словнику”, де “сло) вником” став “Депеш мод” півроку тягався зі своїми проповідями просторами Неньки і несучи промінці світла недолугому українському гопництву від Карпат до Кримських гір. Я тягався з своєю Біблією усіма видами міського транспорту: підзем) кою, тролейбусами, трамваями, ав) тобусами і маршрутками, я тягав її у поїздах, коли їхав додому до Луцька і повертався у Київ, трясучись на верхній полиці плацкарту колією у напрямі Івано)Франківська, розйоба) ним автобусом міжміського сполуче) ння до Львова і ще більш розйобаним до галицького села Нижнє Стинове. Я
зачитував і цитував найбільш смачні уривки, лежачи на пляжі озера Світязь луцьким приятелям, напо) легливо сунув книгу “з святим письмом” під ніс свому бухому в сраку київському друзяці* серед карпатських гір, а потім так само наполегливо забирав, коли зрозумів, що він її зараз просто обблює, я навіть усім своїм дівчатам розповідав про цю книгу, переповідав її основні ідеї і культові епізоди. Ця потрушена життям pocket)book з вирваними подекуди частинами сторінок, почор) нілим від якоїсь сажі папером, з розлитою на ньому ж водярою і жирними знаками різаних на палі) турці хліба та ковбаси бачила таке, чого не бачили 7 поколінь домашніх хлопчиків та дівчаток, закоханих у лондонське “Челсі” та “Космополі) тан”. Вона бачила справжнє життя. Я не вірив у правдивість “Депеш мод” допоки сам його не пережив. Прой) шло зовсім небагато часу. Тим не менше я швидко дорослішаю. Інши) ми словами – потрапляю під вплив суспільства. Тепер я усе частіше говорю про “перспективи”, хоча про які в дупу перспективи можна говорити, коли тобі лише 19, я підтримую націоналістичні погляди, хоча все більше розумію, що кожен з моїх праворадикальних друзів, під “націоналізмом” розуміє щось абсо) лютно своє і відмінне від усієї решти, я все більше цікавлюся політикою, хоча, гляньмо правді у вічі, який сенс цікавитися політикою людині, яка нею займатися не збирається, тобто, усім нам. Так от до чого я веду – ще б рік тому, якби я не весело розтран) жирював і просирав своє життя, а вирішив зробити щось суспільно корисне, як то написання книги, я б обов`язково написав щось схоже на “Депеш мод”. Але тепер, коли коли) шній місіонер осів десь в самій гущавині диких джунглів чорного континенту, благословенного малярі) єю і різним подібним паскудством, куди він пригріб з своїм “словом Божим”, коли зайнявся там работор) гівлею чи ж ще краще – відстрілом колишньої пастви, коротше – з прекрасного фанатичного пастора перетворився на прекрасного, кро) вожерливого, продуманого і підступ) ного колоніаліста of яких)небудь royal force... За таких обставин, я б написав “Anarchy in the UKR”. Романи доволі схожі за стилем написання, але в той же час різні за спрямуван) ням і тому сказати, яка робота краща – неможливо. Ось що я подумав.
* Мається на увазі наш улюблений редактор Пташка
Моя “Anarchy” Жадан таки подорослішав. “Anarchy in the UKR” – це погляд на життя 31)річного письменника. Тут уже зовсім небагато стьобу і дуже багато роздумів, особливо ліричних. Мені книга нагадала сповідь. Таку собі лекцію ветерана)підпільника, що передає свій досвід боротьби з суспільною культурою молодому поколінню. Жадан уже не відкидає пам`ять, як у “Депеш мод”, де він у неї “не вірив”. Тепер пам`ять – то все, що залишається навіть після смерті, є визволенням після смерті, є самою смертю, є вселенським дзеркалом, що переслідує тебе повсякчас і скрізь. Зазвичай, після таких речей літературну ниву покидають. Але Жадан мусить лишитися, бо без нього там будуть куди гірші врожаї. “Anarchy in the UKR” – роман спокійний. Він, як і більшість, робіт Сергія, має здатність переконувати. Про що ця книга? Біс його знає! Про життя. Про життя, які переплітають) ся. Про націоналанархізм у контексті демократичного суспільства і як противага зашуганому сучасному лібералізму. Про “депресію як скла) дову систему освіту” – дуже точно підмічено в анонсі книжки. Про все той же комунізм і совок. Про неживі предмети, як невідривні елементи людини. Про себе. Про те, що навколо. Жадан не зраджує біогра) фізму. Правдивому натуралістичному біографізму. Ця книга у чотирьох частинах є нічим іншим, як самим життям з усіма його привидами, які нас переслідуватимуть вічно.
Брат Валькірія
СТ 14
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
1/9 CAVALRY Публікуємо статтю нашого друга з Америки — ветерана в'єтнамської війни.
перекидали на підкріплення іншим частинам. Над нами постійно літали гелікоптери і я уявляв, як там мабуть класно літати. Тому я запитав свого лейтенанта, як потрапити в Кавалерію. Він відповів, що туди
Моя служба у В'єтнамі почалася в піхоті — група Д, 1)ший ескадроні 9)тої кавалерії у Пхок Вхін в січні 1971 року. В Америці ти добровільно записуєшся до війська (Сухопутні війська, Флот, Морська піхота, Авіація) і, якщо десь відбувається війна, тебе направляють в бойову зону. Там ти можеш добро) вільно записатися на роботу високого рівня ризику. Так це зробив я. Я мав ліжко, щоб спати і одну гарячу їжу в день, і кожен день я відправлявся на передову. Окрім цього ти отримуєш заздрісну повагу з боку інших частин. Це також давало тобі більше свободу пересування, ніж її було в інших частинах. Коли я прибув до В'єтнаму, мене поставили на Щуряче патрулювання. Кулемет М60 і 107 міліметрова без) віткатна гвинтівка вмонтована на джип. Ми супроводжували колони вантажівок, патрулювали дороги. Інколи нас ставили в засідки, інколи
йдуть виключно добровольці і, якщо я захочу туди, то він дасть мені гарну рекомендацію. Тому я пішов до ко) мандування група А 1/9 і записався. Спочатку ми воювали в Пхок Вхіні, а згодом перебралися до Тай Нхіна. Через чотири місяці мене пере) вели у Туй Вха на базу забезпечення як Фахівця по зберіганню боє) припасів. Це було місто з мощеними бетонними вулицями, пляжем, рес) торанами. Мені доводилося чистити свої черевики до блиску, що виво) дило з себе. Якось я йшов по вулиці, як раптом на південному кінці бази почалися вибухи і, як мені тоді здалося, вони наближалися до мене. Я зрозумів, що це нас обстрілюють партизани. Тому упав на землю і почав лізти до укриття. А двоє хлопців, що йшли по тротуару почали сміятися. Вони сказали, що видно, що я щойно з фронту. На моє запитання, "а що ж це, блядь,
коїться?" вони відповіли, що це ви) бухають старі боєприпаси на скла) дах. Я був таким офігєвшим від цього ідіотизму, що пішов прямо до мого сержанта і сказав, що мені потрібно перевестися поближче до фронту. І той відіслав мене в групу А, 3)ій ескадрон 17)тої кавалерії в Лай Кхе, де я і прослужив до свого дембеля в грудні 71)го. У В'єтнамі усі намагалися не заводити друзів, оскільки хлопчина, який зараз сидить біля тебе поруч завтра може бути уже мертвий. Ця проблема є навіть зараз серед тих ветеранів, що служили в бойовій зоні. Звісно ми мали друзів, але тримали їх на певній дистанції, навіть якщо і хотілося дружити. Самі боялися за) смучувати когось, якщо завтра пом) ремо. Ми бачили і відчували смерть, це жахливо. Але я не можу сказати, що усі не люблять війну. Багато хлопців прагнули бою, щоб відом) стити за смерть близьких друзів. Це були єдині люди, що лишалися навіть тоді, коли їх термін служби за) кінчувався. Вони робили різні не) безпечні речі під час бою, у той самий час, коли ти ризикуючи своїм життям намагався їх врятувати. Найсумніша частина війни — це те, що багато огидних речей ро) биться, коли ти відвертаєшся. Вбив) ства, зґвалтування, знущання. І якщо тобі не подобається це усе, ти просто відвертаєшся, ніби цього і не відбувається взагалі, тому що там не було кому про це сказати, і не було нікого, хто б це хотів слухати. Ці жахливі, огидливі речі — одна з основних причин Пост Травмати) чного В'єтнамського Синдрому ве) теранів. Насильство було шляхом життя. Алкоголь і наркотики — це був шлях щоб втекти від цього жаху. По прибуттю в США було багато образ в наш бік, починаючи з аеро) порту. Обзивали вбивцями дітей, тощо. Я, приїхавши назад в Америку, приховував той факт, що я служив у В'єтнамі. Це було нікому не потрібно, хоча держава мене щедро при) красила медалями, за те, що я робив там. Я жив сам разом з моїми доко) рами сумління і мовчав, оскільки я бачив занадто багато такого жаху. Скільки, що усі оточуючі мене вдома, навіть, не могли собі уявити. Але я твердо знаю, що ми не були винуваті за усе, що робили. Ми були тоді, як і усі ви — намагалися вижити в суспільстві, де держава говорить тобі, що ти маєш
ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ СТ 15
робити і як ти маєш жити. Я не мав ненависті ні до кого, навіть, до ворогів. Там, у В'єтнамі, я робив те, що мені наказували. Я опинився у ситуації, яку не міг контролювати. І, якщо чесно, єдиним моїм бажанням було по) вернутися додому. Єдине, що ти міг контролювати там, це роботу, яку ти маєш робити. Я ненавидів піхоту. Ви навіть не можете уявити, що таке опинитися в джунглях вночі, коли навколо тебе купа ворогів, які хочуть тебе убити, купа різних зміїв, павуків та інших гадів, які хочуть тебе вкусити. Ніч у В'єтнамі найгірше, що може бути. Темрява просто жахлива. Ти про) кидаєшся від кожного звуку. Я ще
стріляти. Зазвичай ворог ховався у бункерах. Ми знижувалися і моя робота, як кулеметника, була стріля) ти, або закинути гранату в бункер, щоб визвати вогонь на наш гелі) коптер. Якщо вони починали стріли) ти, це означало, що інформація під) твердилася і тоді гелікоптер Кобра, оснащений ракетами, який у той час висів на 2500 метрів над нами спус) кався і хуярив бункер, або артилерія накривала цей район, або визивали авіацію. А ми відходили назад і під) раховували збитки. Я втратив дуже багато своїх друзів у таких операціях. Я відчував смерть. Уже вдома, в Америці, мені снилися кошмари, відбувалися провали в пам'яті, я був
Те що я бачив у В'єтнамі не мало ніякого відношення до боротьби з комуністами. Нафта і каучук, ось що було основною причиною. Нафтові заводи ніколи не обстрілювалися, ні в якому разі. Каучукові плантації були просто раєм для Армії Північного В'єтнаму. Якось ми виявили цілий полк АПВ у плантації і визвали артилерію. Вони відповіли, що не це за межами їх досяжності. Визвали авіацію — погані погодні умови, вони не вилетять. Окей! Тоді піхота. Піхота без танків не піде, а танки не підуть, бо вони 12 футів в ширину, а каучук росте рядами по 10 футів у ширину. Просто родичі дружини президента були власниками найбільших план)
досі, 30 років по тому, погану сплю від цього. Вологі джунглі смердять і душать. Там не можливо висохнути. Тому я обрав Кавалерію. Мені подобалося літати. Плюс, я мав но) рмальну гарячу їжу щодня і ліжко, де я міг спати. До того ж, я міг писати додому матері і своїй дівчині по ночам. Я був у команді скаутів, це значить, що я полював на ворога. На) ша розвідка збирала інформацію, а ми мали її перевіряти. Тобто, коли ми отримували інформація, що ворог сконцентрувався в якомусь районі, ми вилітали туди і починали баражирувать над джунглями, чека) ючи поки ворог почне по нас
постійно злий незрозуміло на що, і я думав про це кожен день. У В'єтнамі я провів усього один рік, але це відбилося на все моє подальше життя. В 1986 я опинився у госпіталі для ветеранів, що страждали пост травматичним синдромом. Проліку) вався там шість місяців, це допо) могло мені хоч трошки навчитися стримувати свою злість. Коли я повернувся з В'єтнаму, мені здавалося, що усе навколо змінилося, навіть моя мати. Я не підтримував стосунків з своїми друзями дитинства, оскільки вони були іншими ніж я. Лише згодом я зрозумів, що це не вони змінилися, це я змінився.
тацій у В'єтнамі. Така собі Бізнес вій) на виходить. Ніхто навіть і не думав тоді про свободу і права людини. Ми в самій Америці маємо проблеми з правами людини. У нас можуть посадити ні за що на добрячий строк до в'язниці і усім буде насрати, що ти там сидиш, а у тебе дружина і двоє дітей на свободі. Тому, це мене просто виводить з себе, коли наша країна заявляє, що якась інша має проблеми з правами людини, коли ми не можемо контролювати власні.
Верн, штат Іллінойс
СТ 16
БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ ГАЗЕТА НОВОЇ МОЛОДІ
ПРОВIНЦIЙНI IГРИ ПАТРIОТIВ
Якщо дивитися на сьогоднішню молодь ,скажімо, в якісь системі знаків ,то ми побачимо лише знаки запитання, уявіть, ходять такі собі знаки, де вони живуть, їдять та розмовляють)коротше, там життя з його галімим буттям. Так ось, до чого я веду і що хотіла цим сказати, а будемо сьогодні говорити про їхні визначеності з пріоритетами. На прикладі беремо молодь нашого мегаполісу Києва, як відомо, це центр всесвіту нашої неньки України і тут є самий великий контраст з всіма фарбами периферії мами Ua, тут зароджується креатив, альтернатива, маргенальність та попса з її какою, одним словом, всього потроху, але це все є цілі ідеї з її ідеологією. Мені саме більше до вподоби молодь з глухої провінції, ось там і собака зарита, любі друзі, там скільки інтерпретацій, там скільки асиміляцій, уууууууу, аж дух перехопило від згаданого і стережіться, бо вони навколо нас. От візьмемо культ п'яного мудака, тобто, це той, від якого смердить алкоголем та який втирає оточуючим про "уваженіє", бля, ну мене саме більше тошнить від цих дядьків, але саме гірше, що наша молодь наслідує їх, не знаю, може, пацанам не вистачає "уваженіє" та пригод з фільму "Бумер", (це такий культовий фільм у биків, прикиньте, знала бика, який завжди його цитував), але пияцтво це проблема не індивіда, а цілого українського суспільства, але жалко пацанів, ростуть бо ж майбутніми дядями васями. А ще мені цікавий їхній мовний "вопросік", після переїзду одразу постає мотивація по вивченню мов, от філологи йобані, навіть вирішила поставити виставу в одну дію. Магазин. — Дайте мнє, пажалуста, хлєба! — говорить студентик. — Вазьмітє здачу! — сказав продавець. Редакція не несе відповідальність не лише за метеріали, що друкуються в нашій газеті, але й за думки, які виникають під час прочитування її, а також не відповідає за неадекватні дії деяких наших читачів. Наша Інтернет адреса www.bklub.org.ua Наш e1mail: bklub_tk@ukr.net
Штори закриваються. Квіти летять на сцену, а режисер кричить ДЯКУЮ. Ну та й що, — скажете ви, — побутовий діалог! — а я відмовлю словами — Та ніхера, друже, бо до цього чула як ці позорні хохли шокали та гакали. От і маю теорію "Про хохлів та українців". Чмо, ліпше б ти вдосконалило свою калинову та й знало б, що є інші слова в твоїй українській замість "сапасіба" та "наравиться". Так, коротше, периферія в накауті, на хуй зі сцени! А тепер лампу в очі і праску до грудей провінційним мажорам! Це інтерпретація з попередніми спеціями та з добавкою в каструлю дешевого гламуру і понтів) парасоль , а, власне, ось і юшка. От, наприклад, дівчатка в платтячку з рюшиками готові маму рідну продати за написи DolchiCabani або Armiani на сумочці чи кофточці , але шкода дешевих фіф, позаглядали б на лейби може й знайшли б напис made in Поділ, а ще вони люблять телефон)ракушку, бо, мабуть, класно клацає:. Ой, друзі, не можу більше писати, під горло підступає "фу та бе" від них, бачиш їх, пишеш про них, заїбали. Взагалі, молодь має цілі субкультури з її дегра) дованим уявленням корисного та доброго, там кожен намагається зростати з тими чи іншими моделями цінностей, а в свою чергу це все переростає у фон, де потім зіллється з картиною свого майбутнього, а, власне, це також перспектива нашого світлого майбутнього. Ось вам і світло в кінці тунелю нашої України з нашими дешевими цінностями та хохляцькою ментальністю, хоча я завжди себе переконую про суспільну селекцію по теорії "Про трактористів та агрономів", але навіть з такими кадрами часами стає не по собі. fa1fa ваша Євка.