ЕЛЕКТРОНСКА КНЇЖКА – САМОСТОЙНЕ ВИДАНЄ
НАДЧЛОВЕК
С
А
Ш
О
П
А
Л
Є
Н
К
А
Ш
2
ЗМИСТ: 1. Скорей уводного слова
5
2. Уводне слово
6
3. Хто векши
7
4. Крочай напредок
9
5. Так блїзко
11
6. Твой глас
14
7. Фахово
16
8. Єст хтошка
18
9. Хто од кнїжки
20
10. Нє над
22
11. Червени над трояки
25
12. Бешеда на гори
28
13. Джинґл белс
30
14. БОНУС
32
15. Надчловек у двацецпершим
33
16. Надчловечизм
35
17. Уживанє у людским зною
37
3
КНЇЖКА АБСУРДУ И ГУМОРУ
www.issuu.com/sasa.paljenkas
4
СКОРЕЙ УВОДНОГО СЛОВА... Под час 2009. року, з наставком у 2010. року, обявена серия приповедкох о Надчловекови. Приповедки франтлїви кус абсурдни, алє даєдни и правдиви, понеже су пресликовани зоз правдивих случованьох и животох. Концом 2009. року, предпоставям же пре константносц, з боку редакциї Литературного слова НВУ Руске слово, додзелєна ми награда Мирослава Стрибера. Познєйше, даскелї приповедки ше нашли и у енциклопєдиї `Дзеци з урбаного гумна`, дзе академик Юлиян Тамаш гварел шлїдуюце: „Сашо Палєнкаш на шлїду дискурса Ничеового Заратустри. Ту ма и єдну сущну иновацию: надчловек ше конфонтує зоз `сеґинятком`, та остава отворене питанє чи сеґинятко аксиолоґийно нє стої висше од надчловека. Єдно заключенє достойне паметаня: кельо наша совисц чиста пред нами, таки будзе и одраз у жвератку! Воно правда же то вецей християнске як ничеанске заключенє, алє – Боже мой, єст смисла глєдац ше, та гоч и заобиходно.“ Тот прикладнїк електронскей кнїжки представя позберани материяли хтори порядно виходзели у Литературним слову у спомнутим периодзе, з тим же дзепоєдни приповедки ошвижени зоз даскелїма податками хтори як пошлїдок розвою дружтвених мрежох хтори теди нє постояли, односно мали иншаку форму, а на концу кнїжки и БОНУС часц зоз приповедками хтори нє були обявйовани. Кнїжка почина зоз уводним словом хторе сом написал ище 2010. року. Уживайце! Сашо, 2014. 5
УВОДНЕ СЛОВО Живот на планети Жеми состої ше зоз множества системох. Даєдни системи ше медзисобу дорушую, пререзую, а даєдни нїґда нє приду до дотику єдни з другима. Постоя два файти системох. Єдни чловекови служа на хасен, а у гевтих других – чловек у улоги жертви. Системи у хторих чловек жертва осудзени на самознїщенє. Вони нє отримовни. Найлєпши приклад то рижни хороти (сида, швиньски ґрип, кравске шалєнство, птицов ґрип...), епидемиї, безсмислово войни (война у залїву, ''09.11.'', бомбардованє Сербиї....), алє и рижни тренди (япиї, менаджере, ню-ейдж филозофиї...). Тоти таки системи думам же єст найвецей и я тоти системи наволал з єдним меном – Надчловек. Приповедки правдиви, то ше шицко наисце случело. Я их лєм дакус поменял (пременєл подоби и места), упаковал до иншакого ''паперу'' и понукнул у форми хтора, наздавам ше, задоволює потреби и почитує (нє)шлєбодни час ''модерного'' чловека хтори ма вше менєй часу и хтори нєма вецей анї крочай, анї минут приватносци! Автор, 2010.
6
ХТО ВЕКШИ: ОСТАТНЇ ЧИ ПЕРШИ? Преходзел так раз през валал Надчловек - цали високи, горди, моцного погляду, полєтних власох и блїщацих зубох, и на улїчки наишол на дробну стару бабу хтора ше праве у тей хвилїки жегнала. Одлучел ше Надчловек дакус застановиц та побешедовац зоз тоту дробну стару бабу: ''Добри дзень, манда стара бабо! Прецо же ше жегнаце?'' Баба збунєто дзвигла погляд тримаюци руку же би єй одблїск його зубох нє швицел до очох, та му одвитовала: ''Та жегнам ше же яка то нєшкайша младеж пуста! Ниа, цали дзень ту на беґелю пущаю якуш музику, цо анї Бог нє розуми, а прешлей ноци лєм лярмали и шпивали як нєпевни. Уж би им забранїц тот ''1. май''1! И яке то вообще швето!'' Наш гунцут, Надчловек ше лєм сладко нашмеял: ''Ша млади су, най ше тераз забавяю док им час, бо после им уж нє лєгко будзе!'' ''Яй сину, чекай лє' дакус. Шнурка ци одвязана!'' Манда стара баба помали клєкла на колєна, спущела куку на жем и повязала му шнурку на його блїщацей новей ципели. Чежко и помали ше дзвигла, та знова намесцела руку на чоло же би єй нє швицело до оч, та наставела: ,,...га кед уж бешедуєме... Знаш я стара и ноги ме боля, ту нєдалєко єст дутян, нє пошол би ши ми купиц цукру? Нєдостало ми за колачи унучатом...'' Нагло ю претаргнул: ''Ша бабо! Я Надчловек! Я нємам кеди за таки ствари! Ниа, уж пожнїм! Довидзеня бабо!'' Обрацел ше наш Надчловек на други бок и нєстал у заходзе слунка. Манда стара баба ше лєм прежегнала и подумала себе же яки тот Надчловек над2!
1
у тим случаю ше дума на першомайске швето роботи
2
у тим случаю ше дума на рошлїну над (трска) 7
8
КРОЧАЙ НАПРЕДОК, ДВА НАЗАДОК, КРОЧАЙ НАПРЕДОК, ДВА НАЗАДОК... Шедза так Надчловек и мали хлапец та приповедаю. Нараз ше хлапчик пита Надчловекови: ''А як ше то зна же чи чловечество напредне чи нє?'' Надчловек попатрел на ньго з благим ошмихом, алє у сущносци обчекуюци таке питанє. ''Нолє, гопай тадзи коло мнє!''-указуюци на шлєбодне место коло рахункара. ''Видзиш хлапче, тото ту цо ти звичайно хаснуєш за бависка ше хаснує и за роботу. Електронїка и рахункари ци тераз вшадзи. Комуникация медзи людзми барз швидка. Помоцу мобитела можеш наволац дакого и зоз парку и зоз поля, помоцу интернету ше можеш видзиц з людзми тисячи и тисячи километери далєко. Можеш зарабяц, можеш куповац а анї ше нє дзвигнуц зоз фотелї! Чловек конєчно тисячи роки историї, найудалєнши места, милиярди терабайти информацийох направел доступни каждому, без огляду на роки, пол, расу...'' Нараз нєстало струї. Надчловек поражено скашлял, а хлапец по цмоти почал опиповац кадзи даяка швичка и ширка.
9
10
ТАК БЛЇЗКО, А ТАК ДАЛЄКО Пошол параст дакус до готару опатриц свойо польо и вжал зоз собу мотику, тельо най му ше найдзе. Шейтал ше вон през тоти шори и задовольни є же нєт вельо корова. Дакус будзе мушиц мотика робиц, алє нє тельо кельо ше вон бал. ...и так вон копал, кед нєодлуга, опрез нього ше створи Надчловек - цали високи, горди, моцного погляду, полєтних власох и блїщацих зубох. Параст збунєто дзвигнул погляд и поздравкал му. Надчловек тиж кус збунєти, алє схопно скриваюци свою збунєтосц ше опитал: ''Нє знаш ти чловече же кадзи Керестур? Рушел сом по крадшей драги през тоти поля и тот прекляти джипиес3 (GPS) на моїм мобилним телефонє ме цалком погришно понаводзел...'' Параст накривел ґамбу до полуошмиху, як цо людзе накривя ґамбу кед сцу поробиц даяку франту, та му одвитовал му: ''Га, знам. Я зоз Керестура, алє ми остало ище даскельо годзини роботи ту на полю... Кед биш ми помогнул, скорей бизме закончели, та бим це особнє одведол до Керестура.'' Наш Надчловек заштудирано попатрел на параста, дзвигнул праве оберво и роздумовал – кед му нє помогнє, будзе блукац по тих польох можебуц и цалу вичносц, а з другого боку кед му помогнє годзен ше забрудзиц и достац жулї, алє голєм пренайдзе Керестур – ''Добре! Помогнєм ци у тим цо робиш, та ме вец одведзеш до Керестура!'' ''Алє нажаль, мам лєм єдну мотику! Пать, ти вежнї мотику, а я идзем ту поза тот черяк опатриц друге польо, же чи и там нє треба копац.''- одвитовал му параст. И так, наш Надчловек ше лапел мотики, а гунцут параст пошол поза черяк та лєгнул оддримац! После длукшого часу, параст ше врацел и ище нє розбудзени – ''Овго, га ти лєм цо нє окопал цале польо!'' Наш Надчловек, уж цали од зною му одвитовал – ''Га, сцел сом же би було цо скорей...'' Одразу ше зачул дзвон и означел поладнє. ''Цо то?'' – збунєто ше питал Надчловек. ''Ша то керестурски дзвон означел поладнє.'' – одвитовал му параст и такой ше вдерел по чолє бо похопел же ше видал!
3
ґлобална навиґацийна система 11
Наш Надчловек нагнївано попатрел на параста, руцел мотику и пошол у напряме одкадз звук дзвона приходзел! Параст ше лєм гунцутски нашмеял и подумал себе же яки тот наш Надчловек над4!
4
у тим случаю ше дума на рошлїну над (трска) 12
13
ТВОЙ ГЛАС У ЛЄШЕ ЧУЮ ЛЄМ СТАРИ ПНЯКИ ХТОРИ НЄ ПОРОБЯ НЇЧ, МЛАДНЇКИ ХТОРИ ПРЕБАРЗ СИРОВИ ЖЕ БИ БУЛО ДАЯКОГО ХАСНУ З НЇХ И ВЕЛЇ ДРЕВА ХТОРИ ШЕ ГИМБАЮ ТАК ЯК ВИТОР ЗАДУЄ Нєшка вовторок и нєшка полни мешац, а на пол ноци почню босорки виходзиц! Буду облєтовац коло турнї и зоз своїма метлами буду биц по дзвонох. Стари баби буду думац же до Служби волаю, та ше по цмей ноци руша до Церкви. По драже буду стретац велїх младих хтори ше пияни дому шпотаю, та буду єдни другим койцо доруцовац! До рана ше шицки вишпя и нє буду бешедовац же цо вечар робели – бо млади покрадзме були пиц, а стари баби думали же до Служби волаю... Алє на концу хто наисце будзе вериц же дахто вноци става до Церкви, же ше дахто ходзи у цеку тижня опивац, а на концу – хто наисце вери же босорки постоя! Медзитим, правда тото – вчера кед сом ше шейтал, наишла Ти и погляди нам ше стретли и у хвильки сом ше претворел до громаду пахулькох хтори витор роздул на шицки боки! Єдна пахулька спадла и на твою ґамбу и такой ше розтопела. Од теди ми двойо – єдно! Но, алє хто наисце вери же ше дахто може претвориц до громаду пахулькох и же ше два особи можу стопиц до єдней! Алє правда тото – кед вам Надчловек пове же у своїм живоце треба так и так же бисце зробели, вец то так и треба поробиц – то добре за вас, алє и за ньго. Кед тот исти Надчловек пита вашу помоц и потримовку, вец треба же бисце му то и дали – то добре за вас, алє и за ньго. Алє нїґда, наисце нїґда нє питайце даяку помоц од нього - то добре за вас, алє нє и за ньго! Кед би Надлюдзе нє постояли, нє постояли би анї ми сеґинятка! Ми на тим швеце постоїме лєм прето же би дахто могол буц над нами и кед треба, же бизме му вше були при руки и од помоци – гоч то нє добре за вас, добре є за ньго!
14
15
ФАХОВО Пришол наш Надчловек глєдац роботу. Придал свою биоґрафию и мирно шедзел. Одбор пред хторим ше нашол, сциха препатрал тоти папери. ''Добре. Тераз ше поцагнєме на даскельо минути, та Вам повеме же цо одлучене. Причекайце ище дакус!'' Надчловек благо змахнул з главу же причека и таки, дакус збунєти остал шедзиц. Док так чекал, до тей кондзелариї улєцел задихани чловек: ''Пребачце, нє знаце можебуц кадзи Управни одбор? Мам заказано аж о 15 минути, алє барз понаглям, та сом зашол кус скорей... Мам краткей, алє озбильней роботи з нїма...'' У тей хвильки Надчловек скочел и вербално нападнул нєпознатого. През лярму и наздзиванє му потолковал же вони хвильково одлучую же чи го занєю чи нє, а барз озбильни школи позакончовани та и їм потребне часу же би озбильно продискутовали и поанализовали тото шицко, а нє же би ше их претарговало гоч пре цо и гоч пре кого! Накадзи ше вилярмал на чловека – одбор вошол до кондзелариї. Пребляднутого чловека замодлєли же би причекал дакус вонка, а нашого Надчловека замодлєли же би шеднул. ''Шицко зме препатрели и озбильно продискутовали. Квалификациї вам наисце на високим уровню и наисце су винїмково. Медзитим, нам потребна ОСОБА. Потребни нам дахто хто през тоту функцию будзе видзиц, провадзиц и почитовац потреби як фирми, так и дружтва. Ви кельо видзиме пришли питац тоту роботу же би зме вам були лєм ище єдна смужка у биоґрафиї. Иншак, тота особа хтору сце праве престрашели, наш озбильни и блїзки сотруднїк, и зоз його фирму нєшка маме заключиц єдну озбильну роботу! Дзекуєме вам на вашим часу и най ше пачи – там вам дзвери.'' Надчловек винервовано станул зоз карсцеля и вишол вонка. Тот дзень нагнївано блукал по варошу и нє могол ше начудовац же таку нагоду випущели з рукох лєм прето же ше вилярмал на єдного чловека. На концу дня шеднул до єдного парку, розтворел свой лаптоп и такой пошол на єден интернетски форум и под псевдонимом вилял свой гнїв!
16
17
ЄСТ ХТОШКА И ПОНАД Преходзел так раз наш Надчловек през Керестур и праве ше у тот час будовала велька спортска гала. Вошол вон аж до будовательней зони и дзвигнул свой надпогляд на вредних роботнїкох хтори робели на високей скели. ''Цоже сце так високо пошли? Нач така висока гала?'' - докричовал на роботнїкох наш Надчловек. ''Сцеме буц цо блїжей ангелом!'' – франтлїво скричал єден з роботнїкох. Наш Надчловек ше нє дал збунїц, та му врацел: ''Ґу яким ангелом? Ша ангели нє постоя!'' И точно у хвильки як закончел тото виреченє, єден роботнїк ше пошпоцел, випущел цеглу з рукох, а цегла спадла точно нашому Надчловекови на главу. Два годзини нє могли очутиц нашого Надчловека, кед нараз: ''Яй! Цо то було?!'' збунєто ше питал наш Надчловек и почал ше лапац за главу. ''Ша мали сце аж дванац препущени ''позиви'' на мобилним телефонє!'' - одвитовал му єден з роботнїкох. ''Та нє тото!'' - випровоковано му одвитовал Надчловек и наставел: ''Цоже ми зоз главу? Чом ме так болї?'' ''Е, ви гварели же ангели нє постоя, медзитим тота цегла кед спадла вам на главу – остала цала, нє преламала ше! А шицки цегли хтори розбиєме, одбиваю нам з плаци – так же, кед би ангели нє постояли, тота цегла би була розбита!''
18
19
ХТО ОД КНЇЖКИ СЦЕКА, ЛОПАТА ГО ЧЕКА Лєто як лєто, час рочних одпочивкох и хвилька, за гевтих хтори нємаю часу през рок, же би ше поробело дацо коло обисца. Слунко як слунко, и того лєта упекло, алє робота ше мушела окончиц. Єден млади керестурски привреднїк надумал виляц нову дражку себе опрез обисца. Скорей як цо ше вилєє бетон, нормално, треба порихтац терен. Лапел ше тот наш млади керестурски привреднїк лопати и почал вируцовац вишок глїни, поровновац терен, а слунко лєм пече и пече и пече! Як упрекосц, нєт нїкого анї на улїчки же би наишол, же би през кратку розгварку направел себе павзу. И так, накадзи ше керестурски привреднїк пекол на розжиряченим слунку и купал у власним зною – нє наишол тамадз наш Надчловек?! Младому привреднїкови оддихло кед видзел же хтошка идзе у його напряме. Збачел високого позґодзеного чловека, крашнє облєченого, а ище красше напахняценого и у правей руки торба за лаптоп. Почал ше намесцац и пририхтовац за даяку кратку розгварку тот наш млади привреднїк, а наш Надчловек бул вше блїжей... ... и конєчно уж бул на пар крочаї, медзитим, Надчловек анї нє подумовал ше застановиц. Лєм благо обрацел главу ґу нашому младому привреднїкови и зоз полуошмихом на ґамбох, прегварел: ''Коп тераз кед ши ше нє сцел учиц!''. Привреднїк лєм рознял уста и патрел на нашого Надчловека як одходзи спрам слунка и щезує у тей нєприємней горучави и подумал себе – яки тот Надчловек над!
20
21
НЄ НАД5 Дакеди гет давно, так давно же аж анї нє правда, з глїбокей вселени, през белаве нєбо, просто на жем спадло мандушке заренко, до теди чловекови нєпознатей рошлїни. Спадло до поля єдного старенкого параста. Нє требало длуго часу же би з того нашенка почали випуковац лїсца и стебелко. Рошлїна барз любела слунка, а стари параст ю кеди нєкеди и дакус залял. Нєодлуга виросла до висини чловека и пущела прекрасни квиток. Людзе хтори тамадз преходзели нє могли ше начудовац же яке красне. Медзитим, уж о даскельо днї викукнул ище єдней квет, та вец ище єден и ище єден. Викукло ровно 17 прекрасни квитки. Єдного дня, задул дакус моцнєйши витор и пороздувал мандушки нашенка хтори ше находзели у квиткох. Роздул их по цалим полю того старого параста. Як витор задул, нєодлуга спаднул и диждж, а уж ютредзень ограло слунко. Коло поладня, цале польо було прекрите зоз мандима стебелками тей нєпознатей рошлїни. Людзе були одушевени, а глас о тим зявеню ше розширел и до найудалєнших крайох. Медзитим, єдна ствар за хтору людзе нє знали, а вязано за тоту нєпознату файту рошлїни, то же вона мала свою свидомосц. Нє могли бешедовац, нє могли ше рушац, алє були свидоми. Тота свидомосц и приведла до того цо ше на концу и случело. Кажда єдна з тих рошлїнох сцела же би була красша од каждей другей и же би була висша од каждей другей. Та почали ше помали випинац ґу слунку. Кажди дзень бул у знаку обегованя же хтора будзе висша и чийо квитки буду красши. Людзе то провадзели и були вше одушевенши, анї нє нагадуюци же цо ше случує у свидомосци тих рошлїнкох. Рошлїни росли и росли, свойо лїсца роширяли, квитки випиряли, ґу слунку ше дзвигали. Почали буц висши и од древа, а нєодлуга уж анї птици нє могли так високо долєциц. Теди ше случел конєц! Тоти крегки рошлїнки пошли барз до висока, шицку енерґию унапрямовали на цо висше стебелко, на цо ширши лїсца, же би могли руциц цинь на сушедну рошлїну и на цо красши квитки. Же 5
з нагоди зложносци войводянских Руснацох. 22
би могли буц красши од сушедного квитка, а нїч нє укладали же би стебелко змоцнєло. И шицко як цо и пришло, так и пошло – задула буря и спадул диждж. Витор часом поламал їх крегки стебелка и шицки як покошени попадали долу до блата. Ютредзень кед слунко знова ограло, остала страшна слика. Старому парастови нє остало нїч инше, алє позберац блатняви лїсца, стебла и квитки, и цалу жем преорац. Як зорал, шицко випатрало як кед би ше нїч анї нє случело. Шицка краса, шицка пиха, вельки висини єдней свидомосци нєстали з єдним налєтом витра.
23
24
ЧЕРВЕНИ НАД ТРОЯКИ Бул раз так єден валал. Нєвельки, алє красни и богати. На штред валалу була єдна фина церквочка6, и гражданє до нєй порядно ходзели. Любели людзе ходзиц до тей церквочки, и то кед нє кажди дзень, вец каждей нєдзелї обовязно. Медзитим, будинок з часом почал препадац. Фасада почала опадовац, столки требало префарбиц, иконостас ошвижиц а за шицко тото требало пенєжи. Каждей нєдзелї ше порядно зберало до дзвончка и зоз того ше мали покривац трошки отримованя церквочки. Нажаль цошка нє ''штимовало''! Пенєжу вообще нє було. Зишли ше так раз вирнїки после Служби и почали розпрявац коло ''горуцого'' проблему. Кед ше зраховали, вишло же уж даскельо роки ше през дзвончок скоро нїяки пенєж нє збера – каса скоро вше празна. Заключели же дзешка цошка нє у шоре. Штудирали вони же як то ришиц, та надумали же би то випатра требало пременїц дзияка. Накадзи людзе нє даваю прилог, значи же то лєм пре його подле шпиванє. Пременєли вони дзияка, медзитим, после даскелїх мешацох, ситуация знова иста. Дзвончок знова скоро празни! Зишли ше вони заш, роздумовали, дебатовали, аж почали и лярмац єдни на других, та заключели же випатра хиба нє була у дзиякови, алє у паноцови. Чим дзвончок знова празни, вец лєм у нїм даяка хиба! Сиґурно нє добре споведа, лєбо є нєщири у своїх молитвох. Вигнали вони старого паноца, та ше дочекали нового. А тот паноцец млади, полни енерґиї и здравя – лєм цо багинди нє руцал под час Служби. Людзе були барз
6
Церква у тей приповедки похаснована лєм як метафора, а приповедка пошвецена нашому найстаршому фестивалу ''Червена ружа'' хтори деґрадирано и орґанизовано преє! Шицки зме посадзели ''квеца'' до своїх ''заградкох'', а забули зме одкадз нам нашенє! Док ''Ружа'' преє, вадзиме ше же на ким ше стої же би принєсол швижей ''води'' же би и ю ''залял'', и у рукох шицки тримаме кантички полни з воду хтору зме набрали на истим жридлу – а нє свидоми зме же ''води'' анї нєт досц за шицких, и лєм садзиме, садзиме, садзиме, трошиме воду...
25
задовольни зоз нїм и були весели же яки є цалком иншаки. Медзитим, кед знова закукли до дзвончка, а воно знова празне! Полапали ше за глави, и нє могли ше начудовац. Пременєли и дзияка и паноца, мало ше медзи собу нє повадзели – а дзвончок и далєй празни. У тей хвильки наишол праве тот млади паноцец, обачел празни дзвончок, та гварел: ''Овго, цоже дзвончок празни? Нолє най я дакус приложим, та ше на тото озда ище дода!'' – та так паноцец положел пенєж до дзвончка, а людзе ше медзи собу зачудовано спатрали. Похопели же уствари то вони тоти хтори треба же би давали до дзвончка. Же кед вони нє доложа, та нїхто други нє да. Поошуковали ше и кажде зоз своєй кишенки винял по дакус та доложел – и так о даскельо мешаци назберали перше кус пенєжи за фасаду, потим за фарбу, а потим и за реновиранє иконостасу.
26
27
БЕШЕДА НА ГОРИ Похопел Надчловек же вон уж вельо того хасновитого зробел, та одлучел же то уж час же би ше обрацел ґу Богови, и дакус му ''начухал нос''! Вибрал єден брещок, станул под отворене нєбо белаве. Дзвигнул свой погляд до нєба и дзвигнул свойо руки до нєба, та розпочал: ''О Боже! Опать нас! Тельо ши нам мало дал, а кельо зме вельо посцигли! Дал ши нам пажици, ми вароши и драги понаправяли! Дал ши нам дзиви рики, за правенє струї зме их похасновали! Дал ши нам моря, огромни ладї и подморнїци у нїх запановали! Дал ши нам нєбо, вельки авиони ше по нїм розлєтали! Дал ши нам вселену – планети зме поосвайовали! Дал ши нам...'' – Одразу го цошка почало цагац за ногавку. Надчловек ше збунєл, попатрел долу, а воно якеш манде мурцаве дзецко. ''Цо ти робиш ту?''- питал му ше Надчловек. ''Га я ту жиєм. Нє мам фамелию, нє мам цо єсц. Єст нас ту вецей таких...''- пожалєло му ше дзецко. Надчловек винял мобилни телефон: ''Нолє, причекай лєм кус!'', благо гварел дзецку. ''Гало, лоцирайце ме одкадз волам, та пошлїце єден комби. Маме даскелїх бездомих, та би требало дацо робиц з нїма!'' Дзецко му ше перше нашмеяло, медзитим кед Надчловек предлужел свойо обрацанє и хвалєнє як кед би ше скорей того нїч нє случело – воно у истей хвильки остало збунєте... Порука: Гет давно чловек поставени на тоту планету. Подредзени му рошлїни, животинї, велї природни богатства хтори ше и дзень нєшка нємилосердно черпаю. Медзитим, за зло и нєправду на тим швеце нам вше хтошка други виновати! И тота планета и тот живот нам подаровани и єдинствени су на швеце – на нас самих ше стої же би ше у добру хасновали, та би нє було анї бездомих, анї мурцавих, анї гладних…
28
29
*ДЖИНҐЛ БЕЛС, ДЖИНҐЛ БЕЛС, ДЖИНҐЛ ОЛ Д УЕЙ! Пошол наш Надчловек до заслуженей пензиї и уж такой першого дня обачел же кельо вельо шлєбодного часу ма. Шицки тоти децениї хтори були пошвецени його роботи и будованю успишней кариєри му єдноставно нє дошлєбодзовали же би почувствовал смак шлєбоди. И так з дня на дзень, у чаше нїч нєробеня, помали почал обачовац швет коло себе. Обачел же як людзе жию у заєднїци, та же у тей єдней заєднїци єст вецей менши заєднїци; же ше дакеди любя, а дакеди вадза; же ше дакеди дарую, а дакеди однїмаю єдни од других; дакеди помагаю, дакеди одмагаю – алє су вше вєдно. Вєдно будую, стваряю – жию. Збунєло то нашого Надчловека, понеже и вон цали свой живот жил ту на тим месце, а по тераз таке дацо нїґда нє обачел. То було якеш цалком нове поняце за ньго и вообще му ше нє пачели велї ствари. Такой му пришла идея на розум. Тераз ма часу, та зоз тей заєднїци направи праву заєднїцу, таку яка треба же би була – и по його мири. Записовал кажду ставку, глєдал вшадзи хиби и помалючки пририхтовал материяли. Накадзи шицко крашнє формуловал; поцагнул стари ''вязи'', контактовал даскелї медиї и по принципу ''завадз, та пануй'' дал ше до роботи. Шицко робело совершено як годзинка, за ньго, алє людзом ше то вообще нє пачело. Перше ше нє могли спратац же хто вон за єден, бо го до вчера анї нє видзели, а потим видзели же почал нападац сеґмент по сеґмент їх заєднїци. Почало виходзиц на нєдобре, бо ше мишал и до стварох хтори гет од його фаху (алє на концу, цо то тото цо у його фаху?!). Були дзвигнути вельки габи, та ше глас пренєс и звонка заєднїци. Єдноставно, отворело ше Пандорову шкатулку и тераз уж нїхто нє мал контролу над тим. Медзитим, Надчловек тото нїч нє реґистровал, бо вон заш лєм зоз швета дзе иншака система ''вредносцох''. Же би чкода була ище векша, одлучел вдериц ''на вельки дзвери'' – поднєсол кандидатуру за предсидателя локалней заєднїци. За локалне жительство то була капка хтора преляла погар. Гоч и нє мал їх потримовку, пахло на нєдобре – же заш лєм даяк ''вивоює'' фотелю (циль оправдує средства).
30
...и так пришла уж жима, вонка змарзло (як би ше у народзе гварело – вдерел минус) и спаднул перши шнїщок. Кажде ше тераз трапел зоз одметаньом шнїгу и меркованьом же би ше даґдзе нє пошлїснул, алє наш Надчловек и далєй робел на своїх материялох и кампанї, бул лєм крочай оддалєни же би достал тоту фотеля и почал розказовац. Медзитим, єдного дня му требало висц зоз обисца по капуру, цо цалком нормална ствар за дакого хто ма обисце и капуру, понеже му сцигла пошта, алє вон гунцут нє поодметал шнїх як спада, та шпотаюци ше по тим своїм дворе – нє пошлїснул ше? Так ше пошлїснул же цали одлєцел до воздуху, а понеже уж бул у рокох – на месце остал мертви! *Наслов нєма смисла, як и велї роботи хтори даєдни людзе коло нас конча, алє их заш лєм конча – а нажаль, вельо раз им ше то и поспиши!
31
БОНУС 32
НАДЧЛОВЕК У ДВАЦЕЦПЕРШИМ И ФЕРТАЛЬ ВИКУ Шейтал ше Надчловек так по варошу и одразу обачи худобного и гладного жобрака. Шацує го перше так, з дистанци, а вец пойдзе ґу ньому - ''Гайде чловече, ставай. Идзеш зо мну.'' ''Дзе ме водзиш?''- збунєто ше му питал жобрак. ''Водзим це на полудзенок. Идземе до найлєпшого ресторану у варошу! Верим же ши длуго нє єдол дацо шорове...''одвитовал му Надчловек. И, пошли вони двоме до найлєпшого ресторану у варошу. Шедли за стол, а на столє прибор уж порихтани. Три файти танєрох, громаду лошки, видлїчки, ножи, погари... Жобрак ше цалком збунєл. Наручели специялитет кухнї. Конобаре почали приношиц єдла єдно по єдно, а жобрак, як и кажди гладни чловек, забул на справованє, та з руками почал хвастац! Надчловек у тей хвильки скочел и по устох го чапнул: ''Га чловече, цо робиш? Так ше є? Гайде вежнї ложку до руки.'' Пляс по руки – ''То нє ложка.'' Пляс по руки –''Нє тоту ложку.'' Пляс по руки –''Анї нє тоту...'' Прешли на главне єдно, пляс по руки: ''Вежнї нож и видлїчку!'' Пляс по руки –''Нє тот нож'', пляс по руки –''Нє тоту видлїчку!'', пляс по руки –''Анї нє тот нож!'', пляс по руки –''Анї нє тоту видлїчку!'' И лєм одразу, жобрак станул, вжал фалат меса до руки и вишол з ресторану. Надчловек остал за столом, благо ше нашмеял и себе подумал: ''Анї нє чудо же є гладни кед нє зна хасновац прибор за єдзенє...'' По(у)(р)ука: зоз ''измох'' помали преходзиме на ''иї'' – стратеґиї, мисиї, визиї – як кед бизме були глупи компютери хтори без предходно инсталованих програмох, єднакей вредносци як и корпа за шмеце. З другима словами, кед ше нє научиме хасновац ''прибор'' хтори нам накладаю, нє достанєме ''єсц''. Без ясней визиї, стратеґиї, мисиї будземе обични ''жобраци'' хтори иду од ''контейнера'' по ''контейнер'' и ''полни жалудок'' нам будзе завишиц од того же чи єст даякого шмеца чи нє. Питанє ше поставя – чи ше тото ''єдзенє'' сервиране на финих танєрох 33
наисце дацо розликує од того цо бизме и так нашли у ''шмецу'', чи є уствари лєм друге пакованє. Гоч уствари, и так ше достанє лєм тельо кельо вони одредза, а нє кельо питаце. Наруцую нам ше якиш нови правила, кладзе нас ше до шаблону, однїмаюци нам право шлєбоди! Живот нє треба же би бул предвидлїви!
34
НАДЧЛОВЕЧИЗМ Станул єдно рано наш Надчловек, нацагнул ше, гварел себе: ''Яй, яке я вельке!'', шеднул за свой роботни стол и почал писац дацо у тим стилу: ''10 задатки же би ше постало Надчловек: 1. Кажде рано похопиц и повесц же ''Яй яке я вельке!'' 2. Похопиц же цали живот то лєм сувопарна самоедукация и теория, а же швет коло вас и пракса нє маю вязи зоз вами. 3. Людзом хтори вам укажу довириє и анґажую вас за дацо – на цо софистициранши способ им доказац же як вони нє маю пойма же цо сцу, з тим же ви сами себе одредзуєце тарифу! 4. Центер ваших активносцох и вашого рушаня нє там при тих людзох (вони нє ваша цильна ґрупа), алє там дзе вам приватно найбаржей одвитує. 5. Здобути фахово знаня порядно хасновац у розгварки з людзми, указац ширину вашого вокабулару и на питаня одвитовац з питаньом после чого ше и вони сами запитаю же нач вам ше дацо и питали. 6. У комуникациї вимагайце од людзох найвичерпнєйши податки и информациї, аж и тоти нєпотребни. На тот способ их збунїце и вони подумаю же ви наисце цошка знаце. 7. Нє участвуйце у друженьох з людзми (вони нє ваша цильна ґрупа)! Вони заґадзую ваш интелект, ви им даце палєц, а вони зосцу цалу руку, на концу и так шицко потроша на танєц, єдзенє и пице. 8. Обовязно хаснуйце їх жридла информованя за ширенє своїх анализох, евалуацийох, визийох, роздумованьох – людзе муша знац же у якей мири свой живот и свойо моци траца на погришни ствари, укажце им драгу надчловечизму хтору нїґда нє досцигню. 9. Врацце ше на точку єден.
35
10. Нї по яку цену людзом нє дошлєбодзце же би вас дацо зрозумели. Їх визначних поєдинцох преглашце за чкодлївцох, а геройох за зраднїкох. Вше им указуйце на тото же вони нє знаю! 11. Нє шпоруйце на власним комфору и шольки цеплого млєка скорей спаня!'' И праве як записал остатню букву, станул як опарени и одбегнул до тоалету, бо гат, станул зоз посцелї, а ище анї раншу нужду нє окончел...
36
УЖИВАНЄ У ЛЮДСКИМ ЗНОЮ (ШИЦКО ЦО ШЕ БЛЇЩИ – ЗЛАТО!) Швидко по осваяню Сиверного полу, пришло ше и до даскелїх револуционерних пренаходкох, хтори и нєшка нє дотхли ширшу явносц – голєм нє у фoрми хтора би була голєм блїзка правди! Велї чули за Дїда Мраза. Даєдни думаю же вон анї нє постої, а даєдни думаю же вон наисце постої и же жиє у Лапониї. Медзитим, вон наисце постої, алє жиє на самим штредку Сиверного полу! Такой друга експидиция хтора завжала Сиверни пол и елиминовала першу експедицию – була тайна експедиция Надлюдзох. Вони ше упознали зоз Дїдом Мразом, и дознали же вон 364 днї у року з помоцу єдней полуги задзатей точно до штредку Сиверного полу обраца цалу жемову кулю, а гевтот єден дзень у тижню розноши пакецики шицким добрим дзецом ширцом швета. Медзитим, надлюдзе як надлюдзе, обачели же ше Дїдо Мраз док обраца жемову кулю барз зної. Алє Дїдо Мраз таки яки є цали били, нємал зной як и шицки други людзе! Його зной бул чарни! Надлюдзох, так у франти интересовало – кед його зной иншакей фарби од нашей, вец то цошка иншаке? Гунцути Надлюдзе медзи собу направели ставянку же хто шме олїзац його зной. Чи є слани як наш, чи є заш лєм даякого иншакого смаку? Раз так док Дїдо Мраз обрацал тоту жемову кулю, свойо мокре чоло поуцерал до специялного ручнїка хтори му стал на єдней шамлочки. Надлюдзе то обачели и накадзи Дїдо Мраз бул обрацени хрибтом – вони швидко зоз того ручнїка вицадзели кус зною до єдного погара. У хвльки як ше погар почал полнїц – почали ше зявйовац манди мехирки по цалей чечносци и почали плюскац аж и зоз погара. Надлюдзе ше нє могли порадзиц же хтори з нїх покоштує смак дїдомразового зною, алє заш лєм, єден мушел. Зґрабал погар, нагнул и лїґнул! Настала заглушуюуца цихосц и шицки чекали реакцию. Челєднїк хтори ше напил дїдомразового зною лєм смачне ригнул, облїзал ґамби и после даскельо секундох цихосци прегварел: ''Людзе! Тот зной ма таки ошвижуюци смак!'' Такой поскакали на ноги и пошли вицадзиц себе ище того зною. Кед шицки коштовали, нє могли ше начудовац же яке смачне. 37
Такой здумали план и зявели ше пред Дїда Мраза! ''Дїду!''- гварел єден з нїх. ''Ми би сцели од це одкупйовац твой зной! Каждому чловекови на тей планети ше тот смак будзе пачиц, а ти будзеш богати! Цо гвариш?'' Дїдо Мраз погласкал свою браду и пристал як зоз пушки, лєм му нє було ясне же цо то значи тото слово – ''зной''. Вони му указали же тото цо з ручнїком уцера з лїца, а вон им вец гварел: ''Ааа, думаце на кокаколу?! Ми на Сиверним полу то так воламе!'' Направели надлюдзе пакт зоз Дїдом Мразом и почали предавац найпредаванше ошвижуюце пице ширцом швета, а швет нєзнаюци же цо то – смачнє пил и пиє! Прето Крачун, Дїдо Мраз и Кока-Кола повязани!
38
39
НАДЧЛОВЕК
Автор шицких приповедкох и дизайн кнїжки Сашо Палєнкаш Насловни фотоґрафиї и фотоґрафия на 34. боку превжати зоз Ширцомшветовей мрежи (World Wide Web - WWW)
40