Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали четвертої Міжнародної науково–практичної інтернет–конференції. – Полтава, 14-15 травня 2015 р.
УДК: 582.741 Левчук Г.М., старший викладач1,2, Войтович О.М. , доцент1, Лях В.О.,професор1 1 Запорізький національний університет, Запоріжжя, Україна 2 Університет Міньо, Брага, Португалія РОЗРОБКА МЕТОДУ ПОВНОЇ ЕКСТРАКЦІЇ ВОДОРОЗЧИННИХ ЛЕКТИНОПОДІБНИХ БІЛКІВ ДЛЯ НАСІННЯ LINUM HUMILE MILL. Ключові слова: Linum humile Mill., лектиноподібні білки, насіння льону олійного, лектинова активність, гемаглютинуюча активність, гемолітична активність, вуглеводна специфічність. Одним з центральних питань сучасної біології є феномен біологічного розпізнання, з яким пов’язано формування і підтримка складної структурнофункціональної організації живих організмів. Важливу роль в цьому процесі виконують вуглеводи клітинних поверхонь та білки, які здатні їх розпізнавати, - лектини [1, 2]. Найбільш дослідженим об‘єктом з точки зору встановлення фізіологічної функції лектинів є озима пшениця [3]. Вивчення біологічної активності лектинів інших культур, зокрема льону, може дати додаткову інформацію для розуміння ролі лектинів у рослині в цілому. Завдяки вуглеводзв’язуючій здатності лектини знайшли широке застосування в різних областях препаративної біології та медицини. Особливо широко використовуються рослинні лектини, які майже не мають побічних ефектів. У зв'язку з цим до недавнього часу вивчався лише прикладний аспект лектинів, наприклад, їх затність до розпізнання певних глікокон'югантов або полісахаридів, і майже зовсім не вивчалася роль лектинів в організмі рослини, з якого вони були виділені. Відомо [1, 4], що найбільша кількість лектинів міститься в насінні. На ранніх етапах онтогенезу (при набубнявінні та проростанні) більшість лектинів насіння вивільняється у зовнішнє середовище, виконуючи при цьому ряд фізіологічних функцій. Так, по-перше, ці лектини сприяють формуванню біотичного оточення майбутньої рослини. По-друге, захищають проростаюче насіння від впливу патогенних бактерій та грибів. Тому актуальним є виділення лектиноподібних білків насіння та встановлення їх можливих функцій. За загальноприйнятими методами [1, 2] лектини з насіння олійних культур екстрагують сольовими або буферними розчинами після знежирення останнього. Однак більшість методик, що використовуються, стосується злакових або бобових рослин. Об’єктом дослідження було насіння льону олійного сортозразків К-7354, К-7276 та сорту Золотистий, які суттєво відрізняються між собою за рівнем олійності. Так, олійність сорту Золотистого складає 49 %, сортозразку К-7276 – 42 %, а сортозразку К7354 - 38,7 %. За «Широким унифицированным классификатором СЭВ вида Linum usitatissimum L.» [5] сорт Золотистий є високоолійним, сортозразок К-7276 – середньоолійним, а К-7354 – низькоолійним. Для виділення лектиноподібних білків зі знежиреного насіння наважку насіння (0,5 г) знежирювали за допомогою гомогенізації з 20 мл ацетону протягом 30 хв. Після фільтрації знежирене лляне борошно висушували під тягою та використовували для подальшого аналізу [1]. Виділення лектиноподібних білків зі знежиреного насіння здійснювали різними методами, а саме: Метод Луцика. До наважки знежиреного льняного борошна додавали 10 мл розчину, який містив 0,9% хлориду натрію та екстрагували при постійному перемішуванні на протязі 1-2 годин. Цю процедуру повторювали 3-4 рази [1]. 226