23_shmygol_ by Serge

Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали четвертої Міжнародної науково–практичної інтернет–конференції. – Полтава, 14-15 травня 2015 р.

УДК: 633.881:615.22 Шмиголь І.В., к.пед.н., ст. викл. кафедри біології та біохімії Черкаський національний університет імені Б.Хмельницького, Черкаси, Україна СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ В ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИНАХ ТА ПРАКТИЦІ ЛІКУВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Ключові слова: серцеві глікозиди, лікарські рослини, серцево-судині захворювання. З давніх-давен людина використовувала рослини і як джерело їжі, і з лікувальною метою. Спостережливість та народна мудрість заклали підґрунтя для застосування рослин у лікуванні різних захворювань людини і свійських тварин спочатку з місцевої флори, а в подальшому розвитку людства та налагодженні торгових зв’язків – практично з усієї земної кулі. Отже, обмін знаннями й досвідом дозволив людству створити значний арсенал лікарських засобів. Рослини й нині залишаються незамінним джерелом отримання лікарських препаратів різної дії: серцево-судинних, капілярозміцнюючих, протизапальних, жовчогінних, антивиразкових та ін. При цьому варто зазначити, що промислове одержання цілої низки лікарських засобів досягається лише завдяки виділенню їх із рослинної сировини. Основними засобами при лікуванні серцево-судинних захворювань (ССЗ) є природні серцеві глікозиди, які здебільшого не мають синтетичних аналогів. Характерною ознакою їх є специфічна дія на серцевий м’яз: у малих дозах вони збільшують його скорочення і поліпшують роботу серця, а в великих – навпаки, пригнічують роботу міокарда, що може призвести до повної зупинки серця. На центральну нервову систему в малих дозах серцеві глікозиди діють заспокійливо. Використання серцевих глікозидів має давню історію. Багато народів застосовували рослини, що містять серцеві глікозиди, для лікування захворювань серця та інших органів. Ще в Стародавньому Єгипті та Римі як серцевий і сечогінний засіб використовували луківку. У глибокій давнині народи Африки вживали корінь харгу, або гомфокарпусу, що зветься «корінь узару», при захворюваннях серця. Наперстянка, як лікувальний засіб, була відома в Англії з ХІ ст. [2, с. 423]. Наприкінці XVIII століття (1785 р.) англійський ботанік, фізіолог і практичний лікар В. Уайтерінг описав лікувальні властивості наперстянки, зазначивши що ’’… ця трава має таку дію на серце, яка не властива жодному з інших існуючих засобів”. У 1824 р. французький дослідник Ройер виділив із листя наперстянки речовину, яку помилково прийняв за алкалоїд і назвав дигіталіном. У 1865 р. Е. Пелікан уперше описав дію строфанта на серце [1, с. 185]. У 1913 році німецький вчений Варнаус опублікував роботу, яка містила відомості про структурні особливості серцевих глікозидів. Далі з’явилися роботи американця Джекобса, швейцарця Чеше, німця Штолля, котрі розширили знання про будову і властивості серцевих глікозидів [2, с. 423]. Наявність кардіотонічних глікозидів виявлено в 14 родинах і 34 родах, до яких належать близько 300 видів. Наприклад, Scrophulariaceae (Digitalis), Convallariaceae, Hyacianthaceae (Ornithogalum, Scilla, Bowiea), Apocynaceae (Strophanthus, Nerium), Ranunculaceae (Adonis, Helleborus), Brassicaceae (Erysimum), Fabaceae (Coronilla), Asclepiadaceae (Asclepias, Periploca), Moraceae та ін. Локалізуються серцеві глікозиди в різних органах рослини: насінні, листі, стеблах, кореневищі, коренях, корі тощо. Вміст їх змінюється відповідно до екологогеографічних умов, вегетаційного періоду, стану рослини (свіжа або висушена) тощо [там само, с. 427]. 267

Серцеві глікозиди містяться у рослинах, як правило, в невеликих кількостях. Крім того, в одній і ті й же рослині часто зустрічаються кілька близьких за будовою глікозидів. У цілому, серцеві глікозиди – це велика група глікозидів, похідних циклопентанпергідрофенантрену, які за своєю природою є стероїдами. Вони містять лактонне кільце, наявність якого й зумовлює їх серцеву дію. Залежно від будови лактону, серцеві глікозиди поділяють на дві групи: карденоліди (група наперстянки, строфанта; з п’ятичленним α-,β-ненасиченим лактонним кільцем) і буфадієноліди (група борозника, луківки; з шестичленним двічі ненасиченим лактонним кільцем). Карденоліди зустрічаються тільки в рослинах, проте є більш поширеними. У 1978 р. Є. Рейхштейн зі співробітниками знайшли в деяких комах, які паразитують на африканських видах ваточника (Asclepias), карденоліди цис-А/В ряду. Проте ці комахи самі не виробляють цей вид серцевих глікозидів, а лише поїдаючи рослини, що їх містять, накопичують ці речовини. У свою чергу, буфадієноліди містяться як у рослинних, так і тваринних організмах. Так, буфадієноліди цис-А/В ряду знайдені в отруйних виділеннях шкірних залоз жаб [2, с. 424-427]. За фізико-хімічними властивостями серцеві глікозиди поділяються за кількістю полярних (кетонових і спиртних) груп у молекулі аглікона: – полярні глікозиди (строфантин, корглікон) містять від чотирьох до п’яти таких груп; – відносно полярні (дігоксин, целанід) – по 2-3 групи; – неполярні (дигітоксин) – не більше однієї групи. Незважаючи на те, що серцеві глікозиди містяться у багатьох рослинах, головними їх джерелами вважають наперстянку пурпурну та шерстисту (Digitalis purpurea, lanata), строфант (Strophanthus kombe, Strophanthus gratus), конвалію (Convallaria majalis) і горицвіт весняний (Adonis vernalis). Препарати групи серцевих глікозидів за походженням поділяють на: – препарати наперстянки (дігоксин, дигітоксин, лантозид, метилдігоксин); – препарати конвалії, горицвіту, жовтушника та морської цибулі (корглікон, адонізид, кардіовален, мепросциларин); – препарати строфанта (строфантин); – нестеродні (неглікоїдні) кардіотонічні засоби (добутамін та амринон). За фармакокінетичними властивостями препарати групи серцевих глікозидів поділяють на: – препарати швидкої дії та низької здібності до кумуляції (строфантин, корглікон); – препарати середньої тривалості ефекту й помірної здібності до кумуляції (дігоксин, целанід, адонізид, метилдігоксин); – препарати з тривалою дією і великою здібністю до кумуляції (дигітоксин) [1, с. 185186]. Багато років препарати, отримані з наперстянки, африканської багаторічної ліани, конвалії травневої, горицвіту весняного та інших рослин, застосовувались у кардіологічній практиці. Сьогодні область застосування серцевих глікозидів значно звузилась у зв’язку з високою частотою побічних ефектів, а також винаходом ефективніших препаратів [там само, с. 185]. Незважаючи на це, пошук ефективних лікарських засобів терапії захворювань серцево-судинної системи (ССС) залишається вкрай актуальною проблемою. Щорічно в Україні діагностують близько 50 тис. випадків інфаркту міокарда, а внаслідок захворювання серця і судин умирає майже 460 тис. осіб [3, с. 87]. Саме тому й нині, незважаючи на побічні ефекти та здатність до кумуляції, але враховуючи їх, у практиці лікування серцево-судинних захворювань продовжують застосовувати наступні лікарські препарати групи серцевих глікозидів:

268

- Адоніс-бром – препарат рослинного походження, який володіє седативною і кардіотонічною дією. Містить екстракт адонісу густого та калій бромід. За характером дії глікозиди горицвіту займають проміжне місце між строфантом і наперстянкою. Вони чинять на серце позитивну інотропну (підвищення функції скоротливості), негативну хронотропну (уповільнення частоти серцевих скорочень) і негативну батмотропну дію (зниження збудливості серцевого м’яза). Препаратам адонісу, порівняно з іншими глікозидами, властива більш виражена седативна й діуретична дія. Показання до застосування: легкі форми хронічної серцевої недостатності (у комбінації з іншими засобами) – як заспокійливий засіб. - Адонізид (настій трави горицвіту) – менш активно впливає на серце, ніж препарати наперстянки, конвалії й строфанту; менш стійкий та з менш тривалою дією. Препарати горицвіту виявляють седативну (заспокійливу) дію, не кумулюють в організмі. Показання до застосування: нетяжкий перебіг хронічної серцевої недостатності (на початкових стадіях ХСН), вегетосудинний невроз, дистонія. - Дигітоксин (кардитоксин, дигофтон) – препарат наперстянки повільної дії, найбільш активний кардіотонік. Збільшує силу та уповільнює серцеві скорочення, уповільнює провідність серця, виявляє помірну сечогінну дію. Володіє сильно вираженим кумулятивним ефектом. Показання до застосування: хронічна серцева недостатність, надшлуночкові тахіаритмії. - Дігоксин (ланікор, ланоксин, диналацин) – серцевий глікозид середньої тривалості дії, який отримують із листя наперстянки шерстистої. Має позитивну інотропну дію, збільшує систолічний та ударний об’єми серця, подовжує ефективний рефрактерний період, уповільнює атріовентрикулярну провідність та уповільнює частоту серцевих скорочень. Володіє помірною діуретичною дією. Показання до застосування: застійна серцева недостатність, мерехтіння та тріпотіння передсердь (для регуляції частоти серцевих скорочень), суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія. - Зеленіна краплі – це комбінований препарат рослинного походження, що містить настойки красавки, конвалії, валеріани та ментол. Компоненти настойок зменшують збудливість центральної нервової системи, володіють спазмолітичною дією, виявляють незначний кардіотонічний ефект, збільшують частоту серцевих скорочень. Показання до застосування: нейроциркуляторна дистонія, брадикардія. - Конвалії настойка – препарат, що містить серцеві глікозиди: конвалотоксин, конвалотоксол, конвалозид, глікоконвалозид, валаротоксин. Внаслідок високого вмісту серцевих глікозидів має кардіотонічну й гіпертензивну дію. Під впливом препарату підвищується скорочувальна властивість міокарда, збільшуються ударний і хвилинний об’єм крові, дещо зменшуються дилатація порожнин серця, аритмії, набряки. Виявляє тонізуючу дію на судини, має седативні властивості. Глікозидам властива помітна діуретична дія. Показання до застосування: при хронічній серцевій недостатності, ускладненій тахісистолічною формою мерехтіння передсердь, для купірування нападів пароксизмальної тахікардії. Застосовують також як заспокійливий засіб при неврозах серця, порушеннях серцевої діяльності (без декомпенсації), у тому числі в комбінаціях із настойкою валеріани, настойкою кропиви собачої, препаратами брому. - Конвалійно-валеріанові краплі – настойки конвалії та валеріани. Серцеві глікозиди, що містяться у настойці конвалії, володіють кардіотонічною, гіпертензивною і діуретичною дією, зменшують процеси збудження у центральній нервовій системі. Під впливом препарату підвищується скорочувальна властивість міокарда, збільшуються ударний та хвилинний об'єм серця, дещо зменшуються дилатація порожнин серця, аритмія, набряки. Має тонізуючу дію на судини, проявляє седативні властивості. Показання до застосування: кардіоневроз, початкова стадія хронічної серцевої недостатності, вегетативні неврози (у поєднанні з седативними засобами).

269

- Корглікард – препарат, що містить корглікон, який належить до групи серцевих глікозидів і за своїм специфічним ефектом близький до строфантину, але має тривалішу дію. Препарат має позитивну міотропну дію, негативний хроно- та дромотропний ефект, незначно уповільнює серцевий ритм і провідність за пучком Гіса. Препарат поліпшує гемодинаміку, знижує активність симпатоадреналової системи, має седативний вплив на центральну нервову систему. Показання до застосування: гостра і хронічна серцева недостатність (при непереносимості препаратів дигіталісу). - Корглікон – препарат конвалії швидкої дії для внутрішньовенного введення. Дія настає через 3-5 хв, максимальна дія – через 30-90 хв, тривалість дії – до 15 год. Виявляє седативну дію. Показання до застосування: гостра серцева недостатність, набряк легень. - Строфантин-Дарниця – препарат, що містить серцевий глікозид, виділений із strophanthus gratus, який є одним із головних “полярних” серцевих глікозидів. Препарат володіє кардіотонічною дією, підвищує силу і швидкість скорочення міокарда (позитивний інотропний ефект), знижує частоту серцевих скорочень (негативний хронотропний ефект), зменшує атріовентрикулярну провідність (негативний дромотропний ефект). При серцевій недостатності збільшує ударний і хвилинний об'єм серця, поліпшує спорожнення шлуночків, що приводить до покращання кровообігу. Засіб швидкої й сильної дії. Більш токсичний, ніж корглікон. Показання до застосування: гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність ІІb-III стадії (III-IV стадії за класифікацією NYHA), суправентрикулярна тахікардія, мерехтлива аритмія. - Строфантин-Г (оуабаїн) – серцевий глікозид, що виділяють із насіння строфанту градус, для якого властива висока кардіотонічна активність, має виражену позитивну інотропну дію, негативний хронотропний, дромотропний ефекти, внаслідок чого проявляє значну систолічну дію (в експерименті незначно поступається ефекту строфантину К), незначно уповільнює серцевий ритм. В основі механізму кардіотонічної дії цього глікозиду лежить вплив на калієво-натрієвий насос кардіоміоцитів, обмін кальцій-іонів, вивільнення катехоламінів з лабільних депо, рівень циклічного аденозинмоно фосфату, енергетичне забезпечення скорочення міокарда. У хворих з гострою серцевою недостатністю Строфантин-Г знижує венозний тиск, підвищує діурез, зменшує набряк, задишку. Показання до застосування: гостра серцево-судинна недостатність II-III стадії (III-IV стадії за класифікацією NYHA), особливо при неефективності препаратів дигітоксину, суправетрикулярна тахікардія, тріпотіння (миготлива тахісистолічна аритмія) та мерехтіння передсердь. - Строфантин К є сумішшю серцевих глікозидів (К-строфантин-b, К-строфантозид тощо), виділених із насіння тропічної ліани Strophathus Kombe Oliver та відноситься до групи, так званих, полярних (гідрофільних) серцевих глікозидів, які мало розчиняються у ліпідах і погано всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту. Препарат потенціює силу та швидкість скорочення серця, покращує скорочувальну здатність міокарда, подовжує діастолу, покращує приплив крові до шлуночків серця, збільшує ударний об'єм, мало впливає на функцію n. vagus. Кумулятивний ефект практично відсутній. Показання до застосування: гостра серцево-судинна недостатність, хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ стадії (надшлуночкові тахікардії, миготіння і тріпотіння передсердь). - Целанід (ланатозид С) – препарат наперстянки шерстистої, який здійснює кардіотонічну дію (посилює систолу, подовжує діастолу), уповільнює ритм серця, уповільнює серцеву провідність, підвищує збудливість міокарда. У хворих із хронічною серцевою недостатністю спричиняє опосередкований вазодилатаційний ефект, знижує венозний тиск, підвищує діурез; зменшує набряки, задишку. Показання 270

до застосування: гостра та хронічна недостатність кровообігу ІІ-ІІІ ступеня (ІІ-IV ступеня за NYHA), тахісистолічна форма мерехтливої аритмії, суправентрикулярна форма пароксизмальної тахікардії. Отже, незважаючи на те, що нині є низка штучносинтезованих препаратів, що використовуються для лікування ССЗ, токсичність лікарських засобів на основі природних серцевих глікоздів, вони й сьогодні є досить важливими в лікуванні цілого ряду серцево-судинних захворювань. Саме тому актуальною проблемою залишається культивування лікарських рослин, що містять серцеві глікозиди, та розробка ефективних методів їх виділення й використання з урахуванням побічних ефектів, які виявляють ці речовини. Бібліографія. 1. Клінічна фармакологія : Підручник для студентів і лікарів / [Абдуєва Ф. М., Бичкова О. Ю., Бондаренко І. О. та ін.]; за загальною редакцією М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 201 1. – 405 с. 2. Ковальов В.М. Фармакогнозія з основами біохімії рослин : Підручник / В.М. Ковальов, О.І. Павлій, Т.І. Ісакова. – Х. : Вид-во НФАУ, 2000. – 704 с. 3. Ярош О.К. Кардіотропність нової ін’єкційної форми препарату «Ангіолін» після внутрішньом’язового введення / О.К. Ярош, О.О. Нагорна, Л.І. Кучеренко та ін. // Фармакологія та лікарська токсикологія. – 2014. – № 6(41). – С. 87-92.

271