ответ г-жи Карпачёвой

СЕКРЕТАРІАТ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Департамент соціально-економічних та культурних прав громадян _____________________________________________________________________ Україна, 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8

тел. 253-79-72

«09" 06. 2010 p. № 11/9-Ш148513.10/14-23

Швецю СП.

55200, м. Первомайсък, Миколаївська обл. вул. Піонерська, 1-А Шановний Сергію Петровичу! Ваше звернення до Уповноваженого з прав людини щодо порушень трудових прав державних службовців Міністром внутрішніх справ під час ліквідації Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС України уважно розглянуто. Повідомляємо, що відповідно до Конституції України і чинного законодавства Уповноважений не наділений владними повноваженнями, зокрема щодо визначення структури органів виконавчої влади. Згідно з пунктом 13 Положення про Міністерство внутрішніх справ України структуру центрального апарату МВС за погодженням з Першим віцепрем'єр-міністром України та положення про його структурні підрозділи затверджує Міністр. Відповідно до статті 46 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» патронатна служба міністра України, який очолює міністерство, утворюється у складі центрального апарату міністерства. Працівники патронатної служби призначаються на посаду та звільняються з посади міністром. Під час спілкування з Міністром внутрішніх справ Могильовим А.В. Уповноваженим з прав людини Н.І. Карпачовою було порушено питання дотримання норм Кодексу законів про працю України при здійсненні реорганізації структури управління Міністерства. На зустрічі в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини К.Б. Левченко зазначила, що помічники Міністра були попереджені за 2 місяці про наступне вивільнення, як того вимагає стаття 492 Кодексу законів про працю України. Одночасно роз'яснюємо, що відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений трудовим законодавством. Кодексом законів про працю України визначено, що органами, які

розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та суди. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Відповідно до статті 232 Кодексу безпосередньо у судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються, а також про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору. Отже, подальший захист Ваших прав на працю може бути здійснено у судовому порядку. Досліджено також порушене Вами питання внесення конституційного подання до Конституційного Суду України щодо визначення неконституційності постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 851. Повідомляємо, що Законом України «Про державну службу» визначено особливості формування патронатної служби. Так, статтею 15 Закону надано право, зокрема членам Уряду, самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами. Статтею 30 цього Закону визначено, що зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби. Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання вищезазначених норм Закону. При цьому пунктом 5 Порядку передбачається прийняття на патронатну службу без проведення конкурсу, а пунктом 8 передбачена підстава звільнення (без попередження) державних службовців патронатної служби у разі зміни керівника або складу державного органу. Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 2004 року № 14рп/2004 сформулював правову позицію стосовно того, що за своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладання трудового договору і виконання кола обов'язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою. У Рішенні Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007, зокрема зазначається: « Зміст закріпленого частиною другою статті 38 Конституції України права доступу до державної служби, а також: до служби в органах місцевого самоврядування базується на конституційному принципі рівності громадян. Гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов'язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов'язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені. Але всі відмінності у

привілеях чи обмеженнях щодо різних категорій індивідів, встановлені законом, не можуть бути пов'язані з ознаками, передбаченими частиною другою статті 24 Конституції України. Зазначений принцип визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним. Так, органам державної влади у сфері проведення відповідної політики економічного або соціального характеру надається можливість на власний розсуд встановлювати обмеження з огляду на особливі вимоги,умови або правила для деяких видів роботи. Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною Конституційним Судом України в абзацах четвертому, п'ятому підпункту 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року № 14рп/2004 (справа про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу), згідно з якою конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності. ...Таким чином, гарантовані частиною першою статті 24 Конституції України рівність прав і свобод громадян та їх рівність перед законом, а також: неприпустимість привілеїв чи обмежень за ознаками, визначеними частиною другою цієї статті, не перешкоджають встановлювати відмінності у правовому регулюванні праці щодо осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій». Крім того, необхідно враховувати, що у пункті 2 статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці про дискримінацію в галузі праці та занять 1958 року № 111 встановлено, що «будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається». З огляду на зазначене, правових підстав щодо внесення запропонованого Вами конституційного подання Уповноваженим з прав людини не вбачається. Норму пункту 8 вищезазначеного Порядку в частині не попередження про наступне звільнення працівника патронатної служби Ви можете оскаржити в порядку адміністративного судочинства. З повагою, за дорученням Уповноваженого з прав людини керівник Департаменту

Н. Іванова