Решение КСУ №3-рп/2010 о возможности апел. обжаловани отказа выдать дубликат исп. листа

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв’язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) м. К и ї в 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 Конституційний Суд України у складі суддів: Стрижака Андрія Андрійовича – головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича – доповідача, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В’ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Нікітіна Юрія Івановича, Овчаренка В’ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,

Справа № 1-7/2010

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв’язку зі статтею 129 Конституції України. Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“ стало конституційне звернення громадянина Заїченка Володимира Георгійовича. Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“ є наявність неоднозначного застосування положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – Кодекс). Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в: 1. Громадянин Заїченко Володимир Георгійович просить дати офіційне тлумачення положення статті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених частиною першою статті 293 Кодексу, зокрема пунктом 18 – „щодо видачі дубліката виконавчого листа“. Необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання обґрунтовує неоднозначністю застосування зазначеної норми Кодексу судами. Так, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2008 року поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 2 вересня 2008 року про відмову у видачі Заїченку В.Г. дубліката виконавчого листа. Іншою ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2009 року, на яку посилається заявник, відмовлено у прийнятті його апеляційної скарги на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 8 квітня 2009 року про відмову у видачі дубліката виконавчого листа. На підставі наведених ухвал апеляційних судів Заїченко В.Г. вважає, що мало місце неоднозначне застосування норми Кодексу внаслідок нечіткого зазначення у ньому можливості апеляційного оскарження ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа.

2. Свої позиції щодо порушеного у конституційному зверненні питання висловили заступник Голови Верховного Суду України, судова палата апеляційного суду Запорізької області, голова апеляційного суду міста Києва, фахівці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України.

3. Проведені Конституційним Судом України дослідження матеріалів справи, системний аналіз положень Конституції України та інших правових актів дають можливість зробити такі висновки.

3.1. Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8). Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в

суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За правовою позицією Конституційного Суду України „правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах“ (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

3.2. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано в главі 1 розділу V Кодексу, в якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і ухвал. Зокрема, у статті 293 Кодексу наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, який не є вичерпним. У пункті 18 частини першої цієї статті Кодексу визначено можливість апеляційного оскарження ухвал суду щодо видачі дубліката виконавчого листа. Розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження. Виходячи із системного аналізу положення пункту 18 частини першої статті 293 Кодексу ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа підлягають апеляційному оскарженню. Відсутність такої можливості може призвести до порушення конституційної засади судочинства – рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу у разі втрати виконавчого документа суд, який видав виконавчий лист, за наслідками розгляду заяви стягувача або подання державного виконавця у судовому засіданні має право постановити ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу. Незважаючи на те, що заява про видачу дубліката виконавчого листа розглядається у судовому засіданні з викликом сторін (частина друга статті 370 Кодексу), найбільш заінтересованою особою у результатах цього провадження є заявник. Саме тому позбавлення його права оскаржити відмову у видачі дубліката виконавчого листа спричинило б порушення законних прав та інтересів, раніше захищених судом. Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Згідно з частиною другою статті 293 Кодексу заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак особливість ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа полягає в тому, що вона приймається на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо, тому ця ухвала може бути оскаржена лише самостійно.

При тлумаченні пункту 18 частини першої статті 293 Кодексу Конституційний Суд України виходить з того, що видача дубліката виконавчого листа включає в себе як видачу, так і відмову у його видачі, оскільки ці поняття взаємопов’язані і стосуються одного й того ж виконавчого документа, який є тотожним за змістом і юридичною силою з оригіналом та породжує однакові правові наслідки. Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень. Конституційний Суд України вважає, що положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом. Отже, положення пункту 18 частини першої статті 293 Кодексу у взаємозв’язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу, так і про відмову у видачі дубліката виконавчого листа. Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 13, 42, 51, 67, 69, 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“, Конституційний Суд України в и р і ш и в: 1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали суду щодо видачі дубліката виконавчого листа у взаємозв’язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

ИМЕНЕМ

УКРАИНЫ

РЕШЕНИЕ КОНСТИТУЦИОННОГО СУДА УКРАИНЫ по делу о конституционном обращении гражданина Заиченко Владимира Георгиевича в отношении официального толкования положения пункта 18 части первой статьи 293 Гражданского процессуального кодекса Украины во взаимосвязи со статьёй 129 Конституции Украины (об апелляционном обжаловании определений суда) м. К и е в 27 января 2010 года № 3-рп/2010

Дело № 1-7/2010

Конституционный Суд Украины в составе судей: Стрижака Андрея Андреевича – председательствующего, Бауліна Юрия Васильевича, Брынцева Василия Дмитриевича – докладчика, Вдовиченко Сергея Леонидовича, Головина Анатолия Сергеевича, Джуня Вячеслава Васильевича, Дидковского Анатолия Александровича, Домбровского Ивана Петровича, Кампа Владимира Михайловича, Колоса Михаила Ивановича, Лилака Дмитрия Дмитриевича, Маркуш Марии Андреевны, Мачужак Ярославы Васильевны, Никитина Юрия Ивановича, Овчаренко Вячеслава Андреевича, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Николаевича, Шишкина Виктора Ивановича,

рассмотрел в пленарном заседании дело о конституционном обращении гражданина Заиченко Владимира Георгиевича в отношении официального толкования положения пункта 18 части первой статьи 293 Гражданского процессуального кодекса Украины во взаимосвязи со статьёй 129 Конституции Украины. Поводом для рассмотрения дела в соответствии со статьёй 42, 43 Закона Украины «О Конституционном Суде Украины» стало конституционное обращение гражданина Заиченко Владимира Георгиевича. Основанием для рассмотрения дела в соответствии со статьёй 94 Закона Украины «О Конституционном Суде Украины» является наличие неоднозначного применения положения пункта 18 части первой статьи 293 гражданского процессуального кодекса Украины (далее – Кодекс). Заслушав судью докладчика Брынцева В.Д. и изучив материалы дела Конституционный Суд Украины у с т а н о в и л: 1. Гражданин Заиченко Владимир Георгиевич просит дать официальное толкование положения статьи 129 Конституции Украины в отношении обеспечения апелляционного обжалования судебного акта, кроме случаев, установленных частью первой статьи 293 Кодекса, в частности пунктом 18 – «в отношении выдачи дубликата исполнительного листа». Необходимость в официальном толковании автор ходатайства обосновывает неоднозначностью толкования указанной нормы Кодекса судами. Так, определением апелляционного суда Днепропетровской области от 6 ноября 2008 года восстановлен срок на апелляционное обжалование определения Красногвардейского районного суда города Днепропетровска от 2 сентября 2008 года об отказе в выдаче Заиченко В.Г. дубликата исполнительного листа. Другим определением апелляционного суда Днепропетровской области от 3 июня 2009 года, на которое ссылается заявитель, отказано в принятии его апелляционной жалобы на определение Красногвардейского районного суда города Днепропетровска от 8 апреля 2009 года об отказе в выдаче дубликата исполнительного листа. На основании приведённых определений апелляционных судов Заиченко В.Г. считает, что имело место неоднозначное применение нормы Кодекса вследствие нечёткого определения в нём возможности апелляционного обжалования определения об отказе в выдаче дубликата исполнительного листа.

2. Свои позиции в отношении поднятого в конституционном обращении вопроса выразили заместитель председателя Верховного суда Украины, судебная палата апелляционного суда Запорожской области, председатель апелляционного суда города Киева, специалисты Института языкознания им. А.А. Потебни Национальной академии наук Украины.

3. Проведённые Конституционным Судом Украины исследования материалов дела, системный анализ положений Конституции Украины и иных правовых актов дают возможность сделать следующие выводы.

3.1. Согласно Конституции Украины права и свободы человека и их гарантии определяют содержание и направленность деятельности государства, главной обязанностью которой является утверждение и обеспечение прав и свобод человека (часть вторая статьи 3); органы законодательной, исполнительной и судебной власти осуществляют свои полномочия в установленных Конституцией Украины пределах и в соответствии с законами Украины (часть вторая статьи 6); на Украине признаётся и действует принцип верховенства права, гарантируется обращение непосредственно на основании

Конституции Украины в суд за защитой конституционных прав и свобод человека и гражданина (статья 8). Основным Законом Украины предусмотрено, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом; каждому гарантируется право на оспаривание в суде актов, действий или бездействия органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных лиц и служащих (части первая. Вторая статьи 55). Отказ суда в принятии исковых заявлений, жалоб, оформленных в соответствии с процессуальным законом, является нарушением права на судебную защиту, которое в соответствии со статьёй 64 Конституции Украины ограничено быть не может. Реализация права лица на судебную защиту осуществляется. В частности, путём обжалования в апелляционном порядке судебных актов в судах апелляционной инстанции, поскольку пересмотр таких судебных актов гарантирует восстановление нарушенных прав и охраняемых законом интересов человека и гражданина. Согласно правовой позиции Конституционного Суда Украины «правосудие по своему содержанию признаётся таковым лишь при условии, что оно отвечает требованиям справедливости и обеспечивает эффективное восстановление в правах» (абзац десятый пункта 9 мотивировочной части решения от 30 января 2003 года № 3-рп/2003). Следовательно, право на апелляционное обжалование судебных актов в контексте положений частей первой, второй статьи 55, пункта 8 части третьей статьи 129 Конституции Украины является составной частью каждого на обращение в суд.

3.2. Одним из основных принципов судопроизводства является обеспечение апелляционного обжалования решения суда, кроме случаев, установленных законом (пункт 8 части третьей статьи 129 Основного Закона Украины), которое предусматривает возможность проверки в апелляционном порядке судебных актов. Это конституционное положение реализовано в главе 1 раздела V Кодекса, в которой урегулирован вопрос апелляционного обжалования судебных решений и определений. В частности, в статье 293 Кодекса приведён не являющийся исчерпывающим перечень определений суда первой инстанции, которые могут быть обжалованы в апелляционном порядке отдельно от решения суда. В пункте 18 части первой этой статьи Кодекса определена возможность апелляционного обжалования определений суда в отношении выдачи дубликата исполнительного листа. Рассматривая положения пункта 8 части третьей статьи 129 Конституции Украины, Конституционный Суд Украины пришёл к выводу, что апелляционное обжалование судебного решения возможно во всех случаях, кроме тех, в отношении которых закон содержит запрет на такое обжалование. Исходя из системного анализа положения пункта 18 части первой статьи 293 Кодекса, определения об отказе в выдаче дубликата исполнительного листа подлежат апелляционному обжалованию. Отсутствие такой возможности может привести к нарушению конституционного принципа судопроизводства — равенства всех участников судебного процесса перед законом и судом (пункт 2 части третьей статьи 129 Конституции Украины). В соответствии с частью первой статьи 370 Кодекса в случае утраты исполнительного документа суд, который выдал исполнительный лист, по результатам рассмотрения заявления взыскателя или судебного исполнителя в судебном заседании имеет право вынести определение о выдаче дубликата исполнительного листа вместо утраченного оригинала. Не смотря на то, что заявление о выдаче дубликата исполнительного листа рассматривается в судебном заседании с вызовом сторон (часть вторая статьи 370 Кодекса), наиболее заинтересованной стороной в результатах такого производства является заявитель. Именно поэтому лишение его права обжаловать отказ в выдаче дубликата исполнительного листа причинило бы необоснованное нарушение законных прав и интересов, ранее защищённых судом.

Необоснованный отказ в выдаче дубликата исполнительного листа фактически делает невозможным исполнение судебного акта, вступившего в законную силу. Согласно части второй статьи 293 Кодекса возражения на определения, которые не подлежат оспариванию отдельно от решения суда, включаются в апелляционную жалобу на решение суда. Это положение следует понимать так, что любое определение подлежит пересмотру в апелляционном порядке самостоятельно или вместе с решением суда. Однако особенность определения об отказе в выдаче дубликата исполнительного листа состоит в том, что оно принимается на стадии исполнения судебного решения и обжаловать её одновременно с обжалованием решения суда невозможно, поэтому это определение может быть обжаловано лишь самостоятельно. При толковании пункта 18 части первой статьи 293 Кодекса Конституционный Суд Украины исходит из того, что выдача дубликата исполнительного листа включает в себя как выдачу, так и отказ в его выдаче, поскольку эти понятия взаимосвязаны и касаются одного и того же исполнительного документа, тождественного по содержанию и юридической силе оригиналу и порождают одинаковые правовые последствия. Судебный порядок выдачи дубликата и апелляционное обжалование определения суда о выдаче или отказ в его выдаче является гарантией права каждого на судебную защиту, стабильности и законности исполнения судебных решений. Конституционный Суд Украины считает, что положения пункта 8 части третьей статьи 129 Конституции Украины, касающиеся обеспечения апелляционного обжалования судебного акта, кроме случаев, определённых законом, следует понимать так, что в гражданском процессе апелляционному обжалованию подлежат определения за исключением случаев, когда такое обжалование законом запрещено. Следовательно, положение пункта 18 части первой статьи 293 Кодекса во взаимосвязи с положением пункта 8 части третьей статьи 129 Конституции Украины необходимо понимать как предусматривающее право обжаловать отдельно от решения суда в апелляционном порядке определение суда первой инстанции как о выдаче, так и об отказе в выдаче дубликата исполнительного листа. Исходя из указанного и руководствуясь статьями 147, 150, 153 Конституции Украины, статьями 13, 42, 51, 67, 69, 94 Закона Украины «О Конституционном Суде Украины», Конституционный Суд Украины р е ш и л: 1. В аспекте конституционного обращения положение пункта 18 части первой статьи 293 Гражданского процессуального кодекса Украины, касающееся возможности апелляционного обжалования определения суда относительно выдачи дубликата исполнительного листа, во взаимосвязи с положением пункта 8 части третьей статьи 129 Конституции Украины необходимо понимать как предусматривающее право обжаловать отдельно от решения суда в апелляционном порядке определение суда первой инстанции как о выдаче дубликата исполнительного листа, так и об отказе в его выдаче.

2. Решение Конституционного Суда Украины является обязательным для исполнения на территории Украины, окончательным и не может быть оспорено. Решение Конституционного Суда Украины подлежит опубликованию в «Вестнике Конституционного Суда Украины» и в других официальных изданиях Украины.

КОНСТИТУЦИОННЫЙ СУД УКРАИНЫ