Журнал Українська Родина № 1/2016 р. by Siryj Vovk

1/2016 (104)

www.rodyna.c om.ua

передпла тний індекс 91640

Запрошуємо до співпраці художні майстерні та творчі колективи, народних майстрів, що працюють у таких напрямках:

вишивка ткання плетіння з бісеру флористика гончарство та кераміка різьблення художній розпис писанкарство фотографія інше

Нове життя української вишиванки Крамниця етнічних товарів «Світлиця»

Інтернет&магазин етнотоварів etnosvit.com.ua

Київ, пл. Слави, ТЦ «Навігатор» Тел.: +38 067 3267019; +38 067 6795520 Viber: +38 067 3267019; Skype: Etnokram

Тел.: +38 067 3267019; +38 067 6795520 З питань співпраці: email: svitlytsia@gmail.com

ЗМІСТ Журнал «Українська Родина» – допомагає створювати гармонію у сім’ї. Мова, історія, традиції і звичаї все це наша рідна національна культура.

СЬОГОДЕННЯ

НАША ІСТОРІЯ

ISSN 1819 9550

№ 1/2016 (104) Виходить з 15.06.1999 р. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Міністерства інформації України КВ № 21651#1551 ПР від 02.11.2015р. Засновник: Біленький С. Я. Головний редактор: Біленька С. В. Дизайн та верстка: Біленький С. Я.

19. ГОЛОС ПРЕДКІВ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Адреса редакції: вул. Ревуцького, 44, м. Київ; для листування: 02140, а/с 100, м. Київ. Телефон редакції: (044) 565 75 91 E#mail: mail@dds.com.ua www.dds.com.ua Наша редколегія: Гордієць О.М. Мицик В.Ф. Добжанський Е.І. Павлик О.В. Кагадій В.В. Саннікова Л.П. Косачевич П.І. Ситник В.Т. Кривоберець Т.О. Сіренко Г.О. Левицька Н.В Фисун О.В.

3. Народження українців

21. Як то було

Матеріали готували: Микола Пашковець, Ярослав Пляс, Олександр Фисун, Мирослав Ілюк, Олена Щербань, Ніна Удовенко, Лада, Григорій Князюк, Сергій Кучер Віктор Фуштей, Марія Надич Марія Федорчук, Ярослав Оріон, М. А. Носаль і І. М. Носаль Диск з музичними ілюстраціями до журналу №1/2016 є невід’ємною його частиною. Усі права належать ФОП Біленька С.В. Передрук і будь#яке використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу ви# давця. Редакція має право публікувати будь#які надіслані на її ад# ресу твори, звернення читачів, листи, ілюстровані матеріали і за# лишає за собою право редагувати матеріали. Факт пересилання означає згоду їхнього автора на передачу редакції всіх виключних прав на використання твору в будь#якій формі і будь#яким способом. Пересилання авторами їхніх персональних даних означає добровільну згоду на їх зберігання та обробку. Стиль оформлення видання та його зміст є об’єктами автор# ського права та охороняються згідно з чинним законодавством. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій, має право відмовити в розміщенні матеріалів на сторінках видання, якщо в них мають місце порушення законодавчих, технічних чи художніх вимог або відсутня оплата. За достовірність фактів, цифр, точність імен, прізвищ відпо# відають автори, а за зміст рекламних матеріалів – рекламодавці. Рекламодавець також самостійно несе відповідальність за збереження авторських прав і прав третіх осіб, наявність необхід# них ліцензій і відомостей про сертифікацію продукції та послуг згідно з чинним законодавством. У своїх діях видавництво керуєть# ся тим, що рекламодавець має право і заздалегідь отримав усі необ# хідні для своєї діяльності, у тому числі і для здійснення публікацій, дозволи. Передачею матеріалів рекламодавець підтверджує факт надання видавництву права на виготовлення, тиражування та роз# повсюдження його реклами. Претензії стосовно якості друку і термінів виходу реклами приймаються протягом 15 днів від виходу видання з публікацією.

Надруковано у ТОВ «Друкарня «Літера» Адреса друкарні: вул. Сім’ї Хохлових, 8, м. Київ. Замовлення № 85,86 від 16.03.2016 р. Друк офсетний. Папір крейдований. Формат 60х84 1/8. Обсяг: 5 ум. друк. арк. Підписано до друку 16.03.2016 р. Наклад 29527 примірників. Ціна договірна.

7. ЛЕГЕНДИ «СТЕПОВИХ ДЗВІНОЧКІВ» або КРАЇНА МАМАЇВ&ХАРАКТЕРНИКІВ УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

24. ВИКРАДЕНА З РАЮ ЗВИЧАЇ і ТРАДИЦІЇ

11. ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА — ПЕРВЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ТРАДИЦІЇ

Передплатний індекс 91640 © Видавництво ФОП Біленька С. В. © ТОВ «СМПГ «ШАНС» © Журнал «Українська Родина» м. Київ – 2016

28. Українська звичаєва культура

31. Вікові посвяти 18. Українці Словаччини Українська Родина № 1/2016

ЗМІСТ

Зміст диску до № 1/2016 р. «Веснянки та щедрівки до Новоліття»

МАНДРИ

ЗДОРОВ’Я

Гурт «Троянь» 1. Ой Веснонько Весно 2. Ой на морі утя 3. Ой не рости кропе 4. Ой не стій Вербо 5. Травко муравко 6. А вже весна 7. Ой вийся хмелю 8. А кривого танця 9. Коло млина калина 10. Ой ти красна весно 11. Ой ти жайворонку 12. Ой чи спиш чи чуєш 13. Ходить жучок по драбині 14. По тім боці Дунаю homin.etnoua.info

34. Голуби та Культура

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ

Гурт «Жайворонок» 1. Ой заграй Дажбоже. 2. В пана Гоподаря та й на його дворі. 3. Ой в лужку, лужку. 4. По горах, горах сніженьки лежать. 5. В полі, в полі плужок ходить. 6. Благослови Мати Весну закликати. 7. Ой Весна, Весна та й Весняночка. 8. Вийди, вийди Іванку. 9. А вже красне Сонечко припекло. 10. Куку куку чути в ліску. 11. Вишні черешні розвиваються. 12. Ой чия то черешенька ой чия то вишня. 13. Не стій вербо над водою. 14. Ой не ходи ой та кучерявчик. 15. Король коло городу ходить. 16. А вже Весна а вже красна. Керівник Команчук Валентина Дмитрівна, співають Бондаренко Алла Дмитрівна та Левченко Ганна Гаврилівна.

44. Активна профілактика неінфекційних захворювань, особливо раку. Час настав!

36. Обробка сонячного каменю 47. БДЖОЛОТЕРАПІЯ СЬОГОДНІ НА ЧАСІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ

Запис редакції журналу «Українська Родина» 2016р.

Пісні у виконанні Надії Степанівни Зяблюк 1. Ой у полі вільха (гаївка). Галичина. Записала Надія Зяблюк.

50. Те, що дає нам природа!

2. Ой весно красна (веснянка). Волинь. Записала Надія Зяблюк.

3. Та була в бабусі курочка рябейка (волочебна). Волинь. Записала Надія Зяблюк. 4. Забрала вода всі луги (веснянка). Рівненщина. Записала Лідія Орел. Інструментальний супровід: Леопольд Ященко (сопілка). homin.etnoua.info

САД&ГОРОД 40. РОСЛИНИ, ЩО ЗАСТОСО& ВУЮТЬСЯ В НАРОДІ ДЛЯ ЛІ& КУВАННЯ РАХІТУ («АНГЛІЙ& СЬКої ХВОРОБи») І ЗОЛОТУХИ

Мова Історія Культура –

54. Американський білий метелик

три чинники, що творять українську націю.

55. Коротко про захист рослин до розпускання бруньок!

Дякуємо нашим дорогим читачам, авторам, митцям, спонсорам і меценатам, всім, хто допомагає творити цей журнал. Ваша підтримка і ваш інтерес до нашого видання дають йому енергію життя...

СМАЧНОГО

Підтримайте нас, передплатіть часопис! З повагою, редакція журналу «Українська Родина»

Шануймося, єднаймося, нас ніхто не здолає! Передплата у відділеннях Укрпошти – індекс 91640, в редакції, тел.: (044) 501 48 22, 565 75 91 Запрошуємо до співпраці авторів і розповсюджувачів. З питань співробітництва та підтримки видання просимо звертатися до редакції, тел.: (044) 565#75#91, www.dds.com.ua, e#mail: mail@dds.com.ua

Українська Родина № 1/2016

56. Холодець

СЬОГОДЕННЯ: РОДИНА

Народження українців «До чого ж техніка дійшла… Брехун в телевізорі, а – червоніє глядач» В народжуваності, як і в харчуванні, як і в освіті, як в медицині, як, організова# на організованість організації – ілюзій.

«Ситі – філософствують. Голодні – діють» Чи можна без харчів нагодувати го# лодного, щоб він ввижався ситим? Ін# шими словами, як владний ворог собі організовує «щоб все його було, і за це йому нічого не було»… Спочатку паралель прикладу маніпу# ляції в харчуванні – від «харчів», до «продуктів»: Їжа у нас має назву – «харч». У нас завжди були харчі. Щоб став можливий перехід обману додали слово «продукти», і зробили «харчові продукти». Далі змінили місцями і переправили першорядність значення в «продукти харчування». А тоді все по чесному, відповідно до суті, слово «харч» прибрали, і залиши# ли «продукт». Так поширили магазини – продукто# ві. А що значить слово «Продукт»? Продукт може бути промисловий, розумовий, хімічний, токсичний, космічний, будь який… Продуктом можна називати все, що створено людьми. Лиш, чіткою ознакою харак# теристики «продукту» є те, що – про# дукт не може бути «даром природи». Тобто, є те, що природа народжує, а є щось, що продукують. Щоб приховати походження їжі, для стратегічного контролю створена ін# дустрія переробки. В цій індустрії на перших порах брали дійсні дари при# роди, але чим більше населення зви# кало до упаковок, тим легше стало можливим підміняти вміст в упаков# ках. Харчів стало обмаль, а то і взагалі нема, а продуктів збільшилося. Нині в кращому випадку, на полях соя, а – на продуктових прилавках ковбаса. І т.п. З одного боку населенню сильно по# гіршили можливості вирощувати їжу самим, з іншого боку заповнили при# лавки «продуктами», і – контроль встановлено. Маси філософствують, тому що по факту виглядає що їжа є. Ілюзія є – їжі нема. «Продуктомор» – це лиш різновид моделей «голодомору». Це окремий приклад про підміну зна# чень в цілому. Продуктоморний удар особливо нищівний в здоров’я моло#

дих людей, які мають народжувати, бо споживання замісить харчу штучних продуктів завдає загального удару по здоров’ю і сильно калічить репродук# тивну природу людей, ускладнюючи хороше утворення і виношування ди# тяти. При мнимій розвиненості людс# тва, більша маса нашого населення вже втратила найпростіші вміння не тільки вирощування їжі, але найпримітивні# ше – збір зовсім дармових культур, наприклад трав до чаїв, до салатів, до супів, на сік, на узвар… А про забезпе# чення з природи цілющими харчами на покращення в час зачаття, виношуван# ня і народження дітей ведуть розмову вже одиниці. 21 століття прогрес роз# виненості, чи прогрес дикості? Чим ще прямо б'ють по здоров’ю на# роду поговоримо супутньо в наступних випусках цього чудового журналу.

«Найстрашніший ворог знань не їх відсутність, а ілюзія їх наявності» Мусимо разом провести висвітлення напущених «ілюзій достатку», які особливо задіяні проти дітонароджен# ня, бо маса населення повірила що все добре, що можна спинитися, і – не на# роджувати. У сьогоднішній, штучно утвореній, біді народження дітей, «ілюзія достат( ку» закладалася ще з Радянського Со# юзу, коли заздалегідь на тимчасово, було сформовано дійсно, комплекс благ. Тоді забезпечували гарний розви# ток держави, з підкреслено наглядною перспективою «щасливого майбут# нього». В ході тої програми, розпочата пропаганда по відношенню до народ# жуваності, де грамотно тримається лі# нія і до нині, що народжувати більше дітей, це була «вимога тяжкого, навіть дикого виживання», а при комунізмі, нарешті, люди стали «вільними» і дос# татньо народжувати всім по формулі – батьків 2, значить дітей лиш 2. Підкріплювачем цієї фікції доплели теорію «чистого негативу» про минулі століття і повальну дитячу смертність при багатонароджуваності. Добрим

людям на загал, від тоді і до сьогодні, демонструють пагубні приклади з най# нижчих прошарків населення – пия# ків, бродяг, та інших заздалегідь підіб# раних окремих одиниць. Тобто, малу народжуваність дітей, яка є визначником по факту бідності, розкрутили як – ознаку достатку, а нормальне природне народження і кріплення народу дітьми, що є озна# кою багатства, перекрутили у – бід# ність. Варто чітко розрізняти що бід# ність, а що багатство. Народжуваність критерій – №1. До речі, у мене телевізор чітко від# сутній дома, але цими днями, мимово# лі помітивши перебіг новин дома у су# сіда, за короткий час, було проде# монстровано два уривки з прив’язкою до народження. В першому ж фраг# менті на початку новин, показали якихось нових кусючих комах укуси яких призводять, не просто до чогось там, а з наголосом що це веде до ви# кидня у вагітних жінок. В другому на завершення програми, показали ніби# то випившу матір що має четверо ді# тей, і намусолення по темі осудження таких матерів за народження багато ді# тей. Ці «новини» крутять рано, в обід і ввечері, і можна порахувати скільки за день, за тиждень, за місяці.., вкидаєть# ся інформації молодим і наївним з ціллю створення негативної уяви... Ще одна приплетена модель підміни світогляду, накручена в СРСР це – де# монстрація військових парадів. Це створення враження великої сили, дає впевненість вже не від сили народу, а від сили техніки, чим і мала б забезпе# читися гарантія на життя у тій кіль# кості населення що є. Тому, цю підте# му також використовували як пропа# ганду «ілюзії достатку» у безпеці, зара# ди виховання у народу безпечності, і приглушення справжніх життєвих на# родних сил. І дійсно, це так було. Іншою ударною ланкою по народ# жуваності стала поширеність пам’ят# ників з однією лиш жінкою, і одною дитиною, без чоловіка. Можуть бути зображені ще чоловік з дружиною, але – з одною дитиною. Пам’ятники з ба# гатьма дітьми – не випадкова, велика рідкість. З одного боку все красиво, і в загальному благородно, а насправді це вже закладає ставлення до сімейного устрою. Пам’ятники, картини, фото, це носії інформаційного впливу. Ціль була досягнута – люди розсла# билися. Українська Родина № 1/2016

«Одяг, тканини, пряжа, аксесуари»

12(14 серпня 2016 р.

КНР

Запрошуємо відвідати виставку!

СЬОГОДЕННЯ: РОДИНА

Якщо кинути жабу в кип’яток – вона вистрибне. Якщо кинути жабу в нор# мальну воду, і помалу нагрівати – вона розслабиться, і спокійно звариться.

Перед нами задача – розбудити тих, хто розслабився Автор знає, що той хто цей журнал читає, вже якісно відрізняється свідо# містю від натовпу тих, що промивають собі очі еліксиром для зору – телевізо# ром. Тому цей журнал для людей з вці# лілим, чи відновленим, природним ро# зумовим імунітетом. «І чим більше в голові сірої речовини, тим менше світ виглядає сірим». Ще у створенні загальної, грубої ілюзії проти дітонародження є, міф – «перенаселення планети». І тут, як і завжди, пропаганду ведуть не дій# сні вчені, а політики. Спробуємо по# яснити.

рела Бадеску по своєму підтримує твердження ро# сійського вченого, він розрахував, що Земля лег# ко витримає 1,3 квадриль# йона людей, тобто у 100 тисяч разів більше як сьогодні. Ми знаємо, що «міф пе# ренаселення» розбиваєть# ся правдою з умов вижи# вання світового соціуму. Наприклад, в масшта# бах цілих країн Африки, щоб отримувати міжна# родні допомоги, збільшу# ють на папері цифри на# селення в декілька разів. Наприклад, в багатьох країнах у внутрішніх мас# штабах, керівництва ці# лих областей накручують кількість населення для отримання надходжень з бюджету. Наприклад, в незчис# ленних містах, різних країн світу, мерія на па# пері накручує кількість населення, щоб списува# ти для себе все що зав# годно… Хто скаже правду, і скільки зараховано на папір людей перетворе# них задля нулів, по всьо# му світу можна лиш уяви# ти. Лиш явно прослідко# вується, що то миттєве паперове збільшення на# селення, крокує в ногу лиш з роком «цивілізації». Десь гроші грошима, а нам верещать – не народжувати! В цей час брехня іскриста, звучить завжди повсюди,

Загальна площа суші, заокруглено, 149 тисяч км?. Є чітко пораховано, що загальна площа заселення Землі зай# має лиш 5%. Російський вчений Ігор Белобородов вважає, що якщо зібрати всі 7 мільярдів людей в одному місці, то вони займуть простір Московської області, а для нормального прожи# вання достатньо одної Австралії. Зацікавлено беремо ра# хівницю: площа Австра# лії заокруглено 7,7 ти# сяч км2, віднімаємо від загальної площі Землі площу Австралії 149 7,7=141,3 (км2) – а де пе# ренаселення? Професор бухарест# ського університету Віо# От які нам треба закладати пам’ятники. Ташкент. Українська Родина № 1/2016

СЬОГОДЕННЯ: РОДИНА

і лезом у намиста, пильнує мить Нечиста, Ой, стережіться люди! Або ще наприклад, відомо, що в пов# ній більшості у всіх народів, всіх рас, на всіх материках, ще в минулому сто# літті була нормою – багатодітність. Так? Так! В минулі часи Радянський Союз в основній масі зменшив народжува# ність до двох дітей, США також, Євро# па до одної дитини, китайцям дозволя# ють лиш одну дитину, список можна ще продовжувати… І загально відомо, що відбувається затиск багатьох інших країн світу до цієї кабали. Нормально народжують арабські країни, Кавказ, деякі країни Африки і Азії. Тож як, при донедавній нормі загальної, світової багатонароджуваності, швидкість збільшення населення не була фантас# тично різкою, а – при явному занепаді народжуваності у половини планети зшаленіло «перенаселення»? Це прав да? Якщо всім дивитися телевізуаліза( тор, то здаватиметься що так є, а може настав нарешті час плюнути на нього, і вийти на вулицю? Села спустошують# ся? В містах народжуваність є? А де це перенаселення? Висмердівся би відразу міф «перенаселення», коли б ми, самі і зразу, виловили ту заразу й зменшили населення. На те й даний паразит, щоб не в’яли вуха. Його пискіт ядовит. Його сморід ядовит. Зчистіть вош з кожуха! Є ще поширена з ЗМІ теорія «золо# того мільярду», яка вже певне і не тіль# 6

Українська Родина № 1/2016

ки теорія, за якою на землі має жити лиш один мільярд людей. Мільяр# дери живодери чомусь патоло# гічно люблять нарізати все мі# льярдами. З цьо# го ми дізнаємо# ся, що «обрані» залишають самі собі право довго жити, а всім «слаборозвине# ним» закидаєть# ся ланка рабства з повним кон# тролем за народжуваністю, з стериліза# цією та іншими формами геноциду. Причому свою «високу розумність» породжувачі цих теорій, досягають пер# вісним знищенням справжніх геніїв і кращих представників народів, всіх хто будь у чому є вищий рівнем. Паразити# мільярдери явно деградують у своїх ма# ніях, і очевидно з обмеженого розуму у них такі теорії про обмеження на землі. Нам то що до маніакальних теорій, якщо у нас є свої звичаєві мудрості. Правда закон природи ніхто не відмі# няв, і слабкі згинуть, виживуть кращі. Питання в тому, ким є українці зараз у завжди суворій людській природі, чи мають здатність розвиватися і примно# житися? Гідні і непаралізовані пропагандист# ськими теоріями українці, варті роз# витку примноження. А по відношенню до даної теорії, справжні вчені вважають що розвиток технологій дозволяє в перспективі за# безпечувати належний рівень життя населенню, дійсно, і у сто мільярдів. Показовим в цьому питанні був спір на 10 000 доларів між біологом Полом Ерліхом і економістом Джуліаном Сай# моном. Біолог відстоював зменшення населення, економіст доводив забезпе# чення людей у будь#якій чисельності. Економіст запропонував біологу вибра# ти п’ять видів сировини, і якщо хоч один з них через 10 літ буде дорожчий в ціні, економіст заплатить цю суму. Біо# лог з радістю поспішив вибирати рід# кісні дорогі метали і обрав: вольфрам, мідь, нікель, хром і олово. Перші часи ріст цін на ці метали дійсно був, і це спровокувало науковий пошук замін# ників. Замінники були знайдені і попит різко впав, що і зменшило ціни. Через

10 років теоретик відстоювання змен# шення людей на Землі був змушений розрахуватися за програний спір. Друзі, наш журнал наш, для мудрих і сильних. Може автор сильно прямолі# нійний, чи просто чесний в розмові з читачем, як з братом, але ж, нам якраз сьогодні так бракує правди.

«В меді топиться набагато біль& ше мух, як в оцті» А поки Ви читали цю статтю, на світі з’явилося 3#4 тисячі нових людей. До# рогенькі, порадійте з цього. Візьміться на ділі за своє майбутнє. Просто знай# те, що якщо ви надієтеся на майбутнє, то майбутнє, все ж – надіється на Вас. І знайте – якщо, скажуть що мала жменя цілеспрямованих людей, нічого не змінить, це брехня, тому що завжди якраз такі і змінювали все.

«Всенародне відродження багатодітності Українців» Зароджується спільнота для відрод# ження багатодітності, і поширення праведних знань, які ще зовсім близь# ко, майже вчора, були явними для всіх.

Ми вже готові провести лекції, спів# працювати з телеканалами, готувати літературу, інтернет сторінки… Кличемо всіх до святої справи! Разом – розум! Сергій Кучер, запрошення, відгуки, доповнення, під тримка, приймаються за телефоном 067&286&66&71 Увага! Для розвитку теми народжуваності українців будемо раді приймати фото від читачів, українських багатодітних сімей у народному одязі.

СЬОГОДЕННЯ: ЧИТАНКА

е, що наші жінки у минулому йшли на борню в рівні з чолові# ками і були під стать з ними, го# ворить не тільки слово «дружина», тобто подруга чоловіка, але й похідне слово «дружина» у розумінні озброє# ний загін, військова дружина. І це не спроста народ із глибини віків назвав цим словом вояків і жінку, адже від си# ли, розуму і мудрості жінок залежало життя роду і народу.

ЛЕГЕНДИ «СТЕПОВИХ ДЗВІНОЧКІВ» або КРАЇНА МАМАЇВ&ХАРАКТЕРНИКІВ Я не поет і не історик, ні! Я – піонер з сокирою важкою: Терен колючий в рідній стороні Вирубую трудящою рукою. (Пантелеймон Куліш) заторами збройних шляхетських наїз# дів часто виступали не лише чоловіки, а й їхні дружини. Записів у гродських книгах про участь шляхтянок в органі# зації наїздів зустрічаємо доволі. Зокре# ма, наїзд 1583 року, який вчинив на ма# єток київського земського судді Йоси# па Немирича в Черняхові пан Григорій Бутович, був зроблений «з направи Євги Раєвни», його дружини.

Слов'яни, які розселилися в VI–VII століттях нової ери на землях України з невеликого району на півдні правобережного Полісся, асимілювали велику кількість сарматів.

Тому й не дивно, що високе станови# ще жінки в українському традиційному суспільстві завжди було домінуючим і, можливо, успадковане українцями від сарматів (нащадків савроматів), які ко# лись проживали на землях України. Слов'яни, які розселилися в VI–VII століттях нової ери на землях України з невеликого району на півдні правобе# режного Полісся, асимілювали велику кількість сарматів. Слов’янізовані сар# мати разом iз пізніми скіфами склали основний етнічний субстрат (підосно# ву) при етногенезі українців. Крім цьо# го, упродовж століть український на# род співіснував iз численними степо# вими народами, що мешкали на півдні нинішньої України. І за цей час укра# їнці асимілювали чимало представни# ків цих кочових етносів, у яких стано# вище жінки теж традиційно було висо# ким. Тим більше що проживання в умовах прикордоння з Диким полем, яким в пізніші часи виступала Україна для Речі Посполитої, сприяло войов# ничості її населення. Так, з гродських книг кінця ХVI # по# чатку XVII століття видно, що органі#

документів, пані Ганна Борзобогата# Красенська і, на той час уже вдова, княгиня Софія Ружинська з Карабчева (нині село Карабчиїв, Ружинського району, Житомирської області – міс# цевість, де ще з часів Києвської Русі розселилося і змішалося з місцевим словянським етносом плем’я «Чорних клобуків»). Перша з названих «амазо# нок» на кінець XVI століття зуміла під# порядкувати собі не лише чоловіка, а й тестя # луцького духовного владику. Вона самочинно розпоряджалася ма# єтками й скарбницею Луцької єписко# пії, вела численні судові справи. І влаштовувала наїзди на маєтки сусідів. Врешті, за наказом короля, якому ур# вався терпець, проти неї було підняте посполите рушення цілого Волин# ського воєводства. Та пані Ганна, одяг# нувши панцир і вишикувавши вірних слуг, озброєних не лише списами та рушницями, а й артилерією, завдала супротивнику нищівної поразки. Княгиня Ружинська у 1608 році очолила армію з 6000 чоловік піхоти і кінноти. Під штандартами та пiд зву# ки маршу її військо взяло штурмом і спалило замок князів Корецьких у місті Черемошні й розграбувало міс# течко. У 1611 році вона вчинила кіль#

Українські жінки традиційно носили довгу дівочу косу як ознаку вільної, незалежної жінки. Звідси і друга назва українських амазонок – Косачі, Косачки. Можливо саме тому у козацького народу (зазвичай чоловік – це голова, а жінка – шия, куди поверне, так і буде) дало про себе знати незгасиме в віках, нездоланне волевиявлення, успадковане від стародавніх воїтельниць&амазонок. (Малюнок з мережі "Facebook").

За відсутності чоловіка, або ж коли жінка волею долі залишалася вдовою, вона переймала на себе обов’язки по# кійного чоловіка з управління і захисту свого господарства, в тому числі най# більш активні репрезентантки з них могли організовувати наїзди, грабунки і зведення міжшляхетських рахунків. Найвойовничишими «феміністками» означених часів виступали, судячи з

І там, де падали жагучі краплі крові наших берегинь, там проростали повесні прекрасні, небесно&лазурові квіти з жовтим осереддям, які в народі називають «дзвіночками», і в яких оселяються чисті душі наших нень. (Світлина з мережі «Facebook»). Українська Родина № 1/2016

СЬОГОДЕННЯ: ЧИТАНКА ка збройних наїздів на сусідів#шлях# тичів і добряче пограбувала їх. У цих наїздах брало участь «до трехсот... чо# ловік, конно, зброино, з оружемъ, во# ине належачим». Отож поклик свободи та гордовитос# ті з давніх#давен завжди був притаман# ний українським юнкам, які традицій# но носили довгу дівочу косу як ознаку вільної, незалежної жінки. Звідси мож# ливо побутувала і друга назва україн# ських амазонок – Косачки, Косачі. Таким чином українські землі, ма# буть, єдиний куточок на Земній кулі, де з найдавніших часів (можливо ще з епохи матріархату) жінка ніколи не втрачала (принаймні в домашній гос# подарці) домінуючого статусу. А вразі потреби, берегині наших земель, нас# лідуючи стародавні звичаї, брали до рук зброю і нарівні з чоловіками става# ли на захист рідного краю. Тому й по# родила наша земля таке явище, як «Ук# раїнські (скіфські) амазонки», з силь# ним духом, незрівнянної краси, гід# ності та нескореності, про що засвідчу# вали ще античні історики. Через те жінки наших степів відігра# вали не останню роль у військових змаганнях. Вони сміло і завзято йшли на борню з ворогом, проливаючи свою кров за рідний край, за предковічний звичай. І там, де падали жагучі крапли# ни крові наших берегинь, там пророс# тали повесні прекрасні, небесно#лазу# рові квіти з жовтим осереддям, які в народі називають «дзвіночками», і в яких оселяються чисті душі наших нень. Квіти ці породили казкові феї з кусочків небесного склепіння, які во# ни розвісили на зелених стеблинах,

вклавши в кожну з них уламок чарів# них наспівних зірок, тому то вони на# віть при легкому повіві вітру відтворю# вали небачене відзвінкове диво. Тож недаремне у тихі, ясні, червінько# во#зоряні ночі, якщо пильно вслуха# тись, то ледь#ледь учувається, як ці кві# ти в запамороченні туги наших леген# дарних нень лагідно віддзвонюють пе# чальні хорали, сумуючи за тими, кого полишали на цій землі з прадавніх часів. І тоді у ледь сяючій млі, вони виринають у прозорому серпанку на світ божий, гуртуючись у бойові курені «Степових дзвіночків», відчайдушних і до нестями відважних паростей амазонок. Вони ви# хором мчать у апокрифічній звитязі по безмежних розлогах давніх степів, купа# ючись у, брунастих від пожовклого лис# тя, хвилях степового вітру і видивляю# чись на діяння прийдешніх поколінь. Що вони вбачають, про що думають у нічному мареві, те відати в змозі лише праматір наша # Богиня Слава. Але в часі невпинним плином насту# пає такий виграйливий ранок, коли так і хочеться зустрічати його чарую# чими словами Ліни Костенко: Світає, Господи, світає… Земля у росах, як в парчі. Маріє Оріяна, Діво Пресвятая, Це ти так плакала вночі? То ж з настанням золотавого світан# ку, крізь поволі завмираюче мереживо срібних дощових ниток постають ве# селкові мости, під якими пролягають волошково#чебрецеві дороги, скроп# лені ромашковим дивоглядом і густо усипані діамантовими росинками. Ось цими візерунковими шляхами, немов по дбайливо вишиваних руш#

В золотавих світанках постають ромашкові дороги, по яких, немов по вишиваних рушниках, курені «Степових дзвіночків» повертають на денний покій. (Світлина з мережі «Facebook»).

Українська Родина № 1/2016

А у променисті сонячні дні серед плетива степового суцвіття можна вгледіти задум& ливі лики нашого героїчного пройдешньо& го жіноцтва, дух яких вічно витає серед квіткового мережива на безмежних прос& торах козацьких степів. (Малюнок Фіал& кори Микитенко з мережі "Facebook").

никах, повертають на денний покій поманливі бойові курені «Степових дзвіночків». А перегодя, саме в такі веселкові дні, у розлогому буянні сяйної проме# невої зливи, серед плетива степового суцвіття, умитого зночі дощовитими передзвонами, під тріпотіння крил грайливих метеликів, в зачудованому колиханні оксамитового різнотрав’я, при уважному спогляданні можна вгледіти задумливі лики нашого зви# тяжного минулого степового жіноц# тва, дух яких вічно витає серед квітко# вої мережки у безкраїх просторах ко# зацьких степів. На сьогодні вони повертаються до нас. Вони навідують нас у серпанку снів, у небесних видіннях, у криштале# вих пишнобарвних передзвонах, на# шіптуючи слова вічної вірності та лю# бові. І ми йдемо їм на стріч.

Дзвони та сині дзвіночки, в яких оселялися чисті душі наших славних праберегінь. (Малюнок з мережі "Face& book").

СЬОГОДЕННЯ: ЧИТАНКА А ще старослов’янські легенди, ясують, що дзвіночки разом з інши# ми квітами, запаливши ясенцеві сві# точі, люблять поночі кружляти у хо# роводі, тому то квітка ясенець в на# роді має ще й назву «Неопалима Ку# пина» аба «Рута», про яку й пісню склали «Червона Рута».

У високогір’ї Українських Карпат за гу& цульськими легендами Червоною рутою вважають рододендрон миртолистий який на високогірних полонинах у червні зацвітає яскраво&червоним цвітом. (Світ& лина з мережі «Facebook»). В обрядовому зачаруванні, в обіймах магії глибинної всеосяжної ночі вони, окутані пе& люстками свїх квіткових домівок&світовидів з втаємничою величчю плинуть над безпеч& но заснулим довкіллям наших козацьких країв. (Малюнок з мережі «Facebook»).

Та найдивовижніші дійства розгорта# ються у надвечір’я, в дні весіннього сонцестояння, в час, коли все навколо наповнюється важливим сакральним змістом перемоги світла над пітьмою, пробудження всього живого і започат# кування нового життя. Саме тоді, у ча# рівничий тихий вечір земля, неначе затримує подих та прислуховється до неба, на якому зграйка пухнасто#пус# тотливих хмаринок пропливає повз ве# чорове сонечко. Постає така краса, з якої походить усе чисте й величне, що аж так і хочеться вознести молитву не# бесам. Навіть ясні зорі, які щойно про# кидаються від денного сну, починають моргати у неочікуваному здивуванні. В цю сакраментальну мить розкри# вають пелюстки магічні квіти, знову випускаючи у світ душі наших бере# гинь, які, в подобі казкових дів#ель# фів, легесенько пальцями торкають навколишнє цвітіння, яке у відповідь тендітно горнеться до них. Тоді вчува# єтья ніжний дзвін, що тихо лине від квітів, до яких торкаються діви#ельфи. Квіти ті # сині степові дзвіночки. Во# ни, озиваючись лагідним, малиновим відлунням, немов би в тузі прагнуть донести страждання всіх загиблих у ві# ковічних кривавих січах. Подейкують, що так народилися перші рукотворні дзвони, у відгомоні яких завжди вчуваються поклики на# ших славних і нескорених берегинь, які ніби то хочуть повідати нам траге# дії тих кривавих бойовиськ. Тому то

вони уособлюють Дзвони Миру, які починають своє урочисте віддзвіння в момент весняного рівнодення. Дзво# ни, повторюючи природні форми кві# тів, завжди викликають у нас хвилю# юче піднесення, а їх дивовижно#милі переспіви бурунять ніжні почуття, відтворюючи в душі найчудовіші не# бесні хорали всесвіту.

А ще старослов’янські легенди, ясують, що дзвіночки разом з іншими квітами, запалив& ши ясенцеві світочі, люблять поночі кружля& ти у хороводі. (З мережі «Facebook»).

І тоді то в обрядовому зачаруванні, в обіймах магії глибинної всеосяжної ночі вони, окутані пелюстками своїх квіткових домівок#світовидів з втаєм# ничою величчю пропливають над без# печно заснулим довкіллям наших ко# зацьких країв. У руках вони тримають свічки памяті, розсипаючи іскринки і розсилаючі відблиски їхнього трем# тливого мерехтіння у довколишні об# рії, щоб непомітно навіювати віщун# ські сновидіння заснулому люду, вли# ваючи у пам'ять потомків спогади про героїку предків.

У високогір’ї Українських Карпат за гуцульськими легендами Червоною рутою вважають рододендрон мирто# листий який на високогірних полони# нах у червні зацвітає яскраво#черво# ним цвітом. Квіти, за легендою, навіть після вогню залишалися неушкодже# ними. Видається, що в них живе дух непоборного народу. Як показали відомі події на Майда# нах України, у сучасних патріотичних юнок вже прокинувся дух давніх вої# тельниць#амазонок.

Жар&птиця – (міфологічний птах Фенікс), що володіє здатністю спалювати себе і потім відроджуватися. Фенікс & символ вічного оновлення. (З сайту proza.ru).

Цей дух у своєму зачатку сягає самої суті казкової Жар#птиці сонячного царства, посланиці бога Сварога, віщої птиці наших Пращурів, яку в народі ще називають золотою птицею, котра спі# ває людям божественні пісні й, подібно до птиці Гамаюн, віщує майбутнє тим, хто вміє почути таємне. Перероджую# чись у вогненному горнилі і велично прокидаючись від небуття століть, вона запалює юні серця незгасимим вогнем завзяття у стремлінні до свободи. Адже Українська Родина № 1/2016

СЬОГОДЕННЯ: ЧИТАНКА одного пера цього дивовижного птаха досить, щоб розсіяти віковічну пітьму і принести удачу, подарувати щасливу долю та безкрає кохання. Це і є осно# вою культу Зорі, Блискавиці, Райдуги – тобто Жар#птиці.

Богиня Оріяна&Слава, благословляє з нео& зорих небесних висот розмаїті втілення Степових Дзвіночків.

Вона бере вогонь у бога Ярила, кре# ше ним з неба, посилаючи його всюди і в дерево, і в камінь. Тому то є ще одне їй наймення # «крешана». Отже Вос# креснути – це те саме, що викресати живий вогонь, жар тієї птиці, що кре# ше з неба блискавиці. Саме від остан# нього, мабуть, пішло слово «крашан# ка» # великоднє червоне яєчко, де та# кож – вогонь, світло, життя. Пройшли віки і сакральну славу вої# тельниць стародав’я з відходом матрі# архату перейняли козацькі вої, які і на підсвідомому рівні не відкидали гли# бокого пошанування до своїх нень.

Від усього цього серце переповню# ється непогасним оптимізмом в тому, що ще постануть часи, коли безкрайні козацькі степові простори нашої Ук# раїни, як невмирущий знак вічного оновлення, заполонять гомінливі та відчайдушні хвилі відважних куренів «Степових Дзвіночків» # новітніх ама# зонок сучасного дівоцтва, зі своїм стародавнім славним минулим, свої# ми почестями та традиціями. І щоб ніколи вже не згасала їх бойова звитя# га, а співи їхні завжди були на вподобі до найчарівніших коштовних перлин, які вони, сидячи біля вечірніх вог# нищ, щедро підносять людям, дарую# чи воїнам Пісню Ратну, а народу на# шому # Божественну Славу в віках. І берегтимуть їх слов’янські Боги, а головна берегиня – наша Богиня Орі# яна#Слава благословлятиме з неозорих небесних висот все втілення Степових Дзвіночків. Пройшли віки і сакральну славу вої# тельниць стародав’я з відходом матріар# хату перейняли козацькі вої, які і на під# свідомому рівні не відкидали глибокого шанування до своїх нень, бо корені цієї пошани сягають незвіданих часів Трі# пільских Богинь Рожаниць. Адже шану# вання жінки#матері серед племен Три# пільської археологічної культури 3#4 ти# сячоліть до н.е. дуже подібне до вшану# вання Богородиці вже у наші часи. Тому у них навіть у самі найкритичні# ші життєві моменти на устах завжди бу# ло священне сармато#руське слово «ма#

Лицарям (охоронникам) Богині&матері Хари – поклонялися повсюди у давні ча& си, мабуть ще від Трипільських часів. Са& ме звідти й походять оті давні, ще язич& ницькі назви». (З мережі «Facebook»).

Малюнок Сонцеслава Віктора Крижанів& ського «Трипільські Рожаниці».

Українська Родина № 1/2016

ма», за що їх називали «мамаями». Саме це світосприйняття із глибини віків ети# мологічно створило собі протилежне за статтю начало – «мамай» # тобто чоло# вік. Мама – жінка, мамай – чоловік. Адже набуті у віках сакраментальні знання милі матусі в обрядових дійс# твах з любов'ю передавали своїм роди# мим діточкам. І в уяві кожного дитятки,

завдяки зазначеним дійствам, його ма# туся виростала до рівня Завітної Красу# ні, яку вони вбачали в небеснім ореолі у вигляді Богині Слави, (прототипом у грецькій міфології були Харити – Боги# ні Краси і Радості). Тому то українці впродовж усієї своєї історії прагнули до знань. Високий рівень освіти українс# тва в козацькі часи відзначали іноземці, які побували на наших землях.

За старих часів люди на Русі відчували себе Дажбожими дітьми та внуками. (Ма& люнки з мережі «Facebook»).

Як справедливо зазначив дослідник# краєзнавець з Вінничини Микола До# рош: «Охоронники Богині–Матері # Хари – дійсно, у більшості, були отими характерниками. І те, що Харків топоні# мічно походить, нібито, від якогось Харька (Харитона) – то повна нісеніт# ниця. Деякі латинські автори, описую# чи Скіфію, згадують місто Харакени – пізнішу літописну Харкань, котру су# часні вчені асоціюють з нинішнім Хар# ковом. Навіть ім’я Харитон етимологіч# но походить від давнього Хари. Більше того, як доказ, назву ряд поселень: Ха# ралуг на Рівненщині, Харенки – Пол# тавщина, Харківка – Черкащина, Сум# щина, Харківці – Кіровоградщина, Хмельниччина, Полтавщина, Харкове – Запорізька, Чернігівська області, Хар# лівка – Житомирська область, Харпач# ка – Вінниччина, Харсики – Полтав# щина, Харцизьк – Донеччина та ін. Як бачимо, географія із коренем Хара (Хар) досить обширна в Україні. Ясно, що ці назви походять не від якогось Харька (Харитона). А от лицарям (охоронни# кам) Богині#матері Хари – поклоняли# ся повсюди у давні часи, мабуть від Три# пільських часів. Саме звідти й походять оті давні, ще язичницькі назви». (Продовження в наступному числі). Микола Пашковець, Ярослав Пляс

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА — ПЕРВЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ТРАДИЦІЇ

Століттю від дня народження великого дослідника Трипільської культури доктора археології Валентина Миколайовича Даниленка присвячую

имволи трипільських орнаментів – мотиви Хреста, Кола, Півкола, три кола (Сонця), Прадрева – вирізь блені на гуцульських скринях ХVІІ – ХІХ сто літь і є улюбленими мотивами й понині. Від повідно в трипільців орнаментика мала не суто декоративне, а календарно астроно мічне призначення. Найчисленніше в художній мові писанок: ланцюги ромбів, хрестів, безконечників, ромбів з хрестами, зорями всередині вис новують складні космогонічні сюжети. Три ярусна модель Космосу в уяві писанкарок має в середньому ярусі Небесний Рух, як динамічну силу, символізований ромбами з хрестами всередині чи 8 кутними зірками або рогатими спареними оленями. Мотиви ромбів з трикутниками зв’язують архітектоніку орнаментальної композиції у смислову взаємопідпорядкованість як мо дель Космічної Дії. Поєднання двох Кос мічних сил Світла й Води – сонячно водя ний Дракон Безконечник, що є головним сюжетом трипільських розписів, у писан ковій мові майстринь Волині, Гуцульщини, Буковини, Херсонщини, Київщини, Пол тавщини постає універсальним образом одвічного Світотворення. В гуцульських писанках проявилася чітка триярусова структура Космосу, в якій верхній пояс – Високе (Верхнє) Небо, виображене Безко нечником з Птахою Деміургом поміж зоря ми, що уявляється майстринями Творцем Безмежжя. Прикметно, що Птаха Деміург стилістично і ритмічно подібна до цього образу в трипільських розписах мисок, горщиків, де їй відведено іпостась Світло носної. Сюжети гуцульських писанок бук вально переповнені символами квадратів, безконечників, хрестів, зірок восьмикут них, трикутників, пов’язаних в єдину смис лову генетичну тканину. Космогонічні кар тини у тих же космологічних іпостасях простежуються в орнаментах української вишивки. Особливий знак ромбічної фор ми, що є уособленням Землі, поширений на просторах від Індії до Середземномор’я та Балкан в археологічних нео енеолітич них культурах, а найбільше в усьому на родному мистецтві українців. Або іще. Восьмипроменеві зоряні квадрати утворю ють світлоносний потужний Хрест, що роз крешується на чотири боки. У центрі його квадрат закладає нового хреста з наймен ших квадратів, дотикаючись зіркових вер

Трипілля. Вид з Дівич&гори.

шин, що програмують появу нових квадра тів – нескінченности Світового Безмежжя. Ритмізована трипільська орнаментика проявилася у композиціях і в пропорціях ве ликих та малих деталей на багатьох виши ваних рушниках Обухівського району Київ щини XVIII ХІХ століть – саме в ньому від крито археологами кілька їхніх поселень. Невпинність Небесного Руху і взаємодія двох Світотворчих Сил – Вогню і Води – та ять у собі магію орнаментальних трипіль ських розписів. У сюжетах українського орнаменту: писанок, вишивки, ткацтва, різьблення тисячоліттями відтворювано генетичною пам’яттю одвічні переживання Безконечности Буття, Світотворчої потуж ности – від зародження та становлення Всесвіту. Безначальність життя і єдність Сущого закладені у світогляді трипільців орійців укранів українців. Трипільці виписували священні орнамен ти, що несли в собі магічну силу, і впродовж 2700 років уберегли хліборобську спільноту в межиріччі Дніпра Дністра Прута єдиною ідентичністю. Космогонічна тематика, мі фологічні сюжети й знакова система сим волів, як і стильово образні та композицій ні принципи на всіх етапах розвитку Три пільської цивілізації, не зазнали змін. Ана лізуючи художню мову українського народ ного мистецтва, наголошуємо, що орна ментика його донесла до наших днів у всій достеменності священні принципи обра Українська Родина № 1/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ зотворення трипільців, маючи в основі сю жетів їхні прапервні. Перехрещення й взаємозлиття двох про тилежних енергій – Сонця і Води – двох Кос мічних Сил, які творять життя у Всесвіті, є головним сюжетом розписів трипільської кераміки, успадкований від попередників планетарної ойкумени – атлантів, творців попередньої працивілізації. У трипільців і в усьому народному мистецтві українців ба чимо наявні однакові сюжети й мотиви ор наментальної мови. Здатність історичної пам’яти переживати минуле – початки Сві тотворення – яскраво відбилося в орнамен тиці рушників усіх регіонів України та й, власне, в знаковій системі всіх жанрів і мис тецьких технік народної творчости. Трипільці не вигадували орнаментику, а лише пригадували те, що втримувала ху дожня уява їхніх пращурів. Подібно їм укра їнські майстри вичерпують те, що вберегла генетична пам’ять пасіонарної енергії їхніх попередників. Академік М.Я.Марр ствер джував: «Ніякої доісторії не існує, є лише забута історія». Прикметно, що житла і святилища храми та загалом усі поселення трипільці зводили у місцях виходу із землі космічних енергій – мантійні зони, відаючи про позаземні особливості їхні. Здебільшого українські се ла виникали й існують на колишніх трипіль ських городищах. Багато віків на зведення своїх жител селяни використовували ту ж сировину, підручний матеріал, який дають українські землі, а саме: дерево, глину, со лому, полову, очерет. Трипільці виробили систему забудови міст – за священним ко ловим принципом – і передали її прийдеш нім поколінням. Нею нащадки українці ко ристуються аж до наших днів. У численних космогонічних колядках об раз Сонця інтерпретується Птахою – «сив сокіл», який сидить на сосні, власне, Світо вому Древі. Цей мотив Птаха – Світотворча Істота в дії – проявиться у сюжетних розпи сах кераміки, зокрема мисок майстрів чер нігівських, полтавських, черкаських, поділь

ських, косівських осередків. Птаха без оз нак породи постає і в народному килимарс тві, у тканих і вишиваних рушниках симво лом Космотворчої Дії, проходячи етапи ба гатовікових стильових і стилістичних уза гальнень. Безсумнівно, вони є носіями со нячної іпостасі. В Космічних Глибинах – незаймищах Все вічного надсвідомо з символів і образів із надр Духу Народного, спресовані видіння ми у космогонічні величини художньої плас тики, постають прапервні генетичної пам’яті як позачасові затаєні осягання Сві тобуття наших пращурів. Мешканці островів Полінезії, Нової Зе ландії сьогодні живуть у цілковито євро пейського типу традиційних українських хатах, вкритих очеретом, прибережними травами, носять орнаментований, схожий

на гуцульську символіку, одяг. Точнісінько українські дівочі вінки на головах полінезі янок. І співливі, і вродою на них схожі. Скульптурні зображення жінки матері за художньою мовою трипільські. Там поша новується культ Матері Прародительки. Юнаки носять зліва направо орнаментова ні широкі пояси із символами сюжетних ромбів, як це в українців. Трипільці передали у спадок українцям культ священних символів аст ральних сил – Сонце, Мі сяць, Дощ, велично оспі вані у нашому фольклорі. Обрядова поезія – коляд ки, щедрівки – відтворює образи космологічного змісту. Мотиви зигзагів – символ Води із мізин ського браслета, Костен ко 1, а також Межирічі, Символ трикветр з книги Вадима Мицика «Писанки Черкашини» Єлисеєвичів простежу 12

Українська Родина № 1/2016

ється у вишивці ХІХ ст. Львівської, Івано Франківської областей, де поясна лінія за микає вишивану площу жіночого одягу. Три пільці червоною фарбою наносили орна мент Безконечника на поверхню посуду (Київщина, Черкащина) як знак невпиннос ти Світотворення. Закономірно, що впродовж багатьох віків символи носіїв небесних стихій – Сварга, Півсварга, Птаха, Хрест, Світове Дерево – пройшли шлях еволюційного космогоніч ного розвитку, збагатившись стилістични ми модифікаціями цих символів у писан карстві, гончарських розписах, вишивці, килимарстві, площинному різьбленні. Чер вона фарба і червона вохра у поховальному обряді – то генетична пам’ять донесла об раз священної землі Лемурії (працивілізації трипільців) і символ Сонячної потуги (краї ни вічного Сонця). Як і в космогонічному епосі, так і в народ ному мистецтві образ Сонця ототожнюєть ся з Орлом, Соколом (у колядках), в керамі ці (розписи посуду, кахлів). Релігійно кос мологічний зміст комплекса Неба і Землі пронизує всі сюжети вишивок Галичини і у всіх етнографічних зонах України. Відбулася стильова еволюція, модифіка ції, варіантність, процес збагачення новими космогонічними мотивами, а водночас збе режено давні образні структури, міфологе ми – у вишивках Поділля, різьбленні Карпат. Мізинські мотиви прапервнів стали пер шоосновою у формуванні знакової системи орнаментики й зумовили складання Вели кого Стилю українського образного мис лення впродовж багатьох тисячоліть і пони ні. Модифікації Трикветра – символу Вогню, витвореного трипільцями на їхньому посуді, у писанковому стилістичному багатоманітні поширені в східному Поліссі, Центральній Галичині, Південній Буковині, Західному По діллі, Гуцульщині, Черкащині, Курщині. Мотив Сварги вже втілився у мізинському палеоліті, розглибився в неолітичних куль турах, й, успадкований трипільцями, досяг високого рівня на етапі розвиненого Трипіл ля. В українському писанкарстві, як символ найдавніший і улюблений, він простежуєть ся буквально по всіх регіонах – від Сходу до Заходу. І кольоровим різнобарв’ям, і компо зиційними замислами, і пластичною розку тістю й глибиною символіки. Особливого значення має сюжет писанки, побудований на мотиві із трьох Півсварг (такою конфігу рацією утворюється Трикветр – символ Вогню). Чотири Півсварги паралельно роз міщені по обох боках писанки і поєднані по ясами – двома перехресними галактични ми вісями. Ще три Півсварги перетинають пояси вісі й у взаємодії з чотирма творять пластично стилістичну напругу Руху. Цей

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ найархаїчніший мотив виоформився як складова палеолітичних орнаментів на браслеті та антропоморфних скульптурах з Мізина, у композиційній структурі писанки являє замкнену знакову систему. Взаємо пов’язані сім Півсварг тут знаменують ви кінчений космічний цикл. Найвища доско налість космогонічних осягань Світобуття (писанки Східного Полісся). Образ Усесвіту трипільці мудро знакують космогонічну за кодованість безконечного Світового Руху у взаємодії спарених енергій. Цілковито за цими принципами вилонюється з худож ньої пам’яті писанкова мова. Пращури наші обшири Космосу уявляли в образі яйця і на писанці поздовжними лініями отой бачений на небі Чумацький шлях позначали як Га лактичну вісь. Від першопочатків і донині на сакральних традиціях тримаються сюжети орнаментів і символіки в усіх техніках українського на родного мистецтва. Світ як Світло Неба, як Радість і Священність існування всього Су щого – це розуміли наші предки: в творчос ті (колядки, щедрівки), у звичаях (святку вання Святого Вечора, Різдва, Великодня) в символах означували його. Ідентифікацію поняття Світла Сонця з Вогнем як Косміч ним Началом і Богом Творцем закладено в художні образи доби палеоліту (всесвітньо відомі стоянки Мізин, Межиріч, Добранічів ка). Символ Світла Вогню живого і Світово го Дерева, що заключає в собі Космотворчу енергію, вирізьблено на кістках мамонта з поселення Мізин. Правзори космологічних сюжетів образ ного мислення трипільців генетична пам’ять передала всьому народному мис тецтву українців. Європейські дослідники відзначають, що масові переселення народів – вимушені міграції відбувалися рідко й відігравали роль в історії непомітну. Естафета культур ного руху і передача художньої мови визна чали обличчя доби. Орнаментальні схеми, з дотриманням виразних їхніх ознак, ви роблених, безсумнівно, ще задовго до по чатків доби пізнього палеоліту (це відбило ся на артефактах із Мізина, Межиріча, Ки

Символи триєдності на горщику з Коновки.

Трипалі ноги волів із Трифауц&села.

Двотрикутна богиня з трипалою рукою на кам’яній стелі із Усатового.

рилівської стоянки) й розвинені у неоліті (Буго Дністровська, Дніпро Донецька культури та Лінійно стрічкової кераміки), потім особливо на всіх етапах Трипілля, в чітку космологічну систему Світобачення, а передані генетичною пам’яттю прийдеш нім поколінням, успадковані творцями ук раїнського народного мистецтва, і розгля даються як подальший їхній розквіт. Проя вилося воно і в сюжетах дерев’яного пло щинного різьблення, винятково глибокого космологічного змісту, композиційній по будові, стилістичному багатоманітті, роз кошами варіативности й модифікації арха їчних символів Хреста, Ромба, Безконечни ка, Сварги, Сигми (півсварги), Квадрата, Спіралі, 7 8 кутних зірок, Кола, перехре щеного Ромба, Риби, Птахи, Древа Світо вого, оленів, биків. Насамперед, у вишивці й ткацтві (вони вже були технологічно осво єні в часи неоліту) по обидва боки Дніпра, у писанкарстві й гончарстві. Дорогоцінні ба гатобарвні орнаментальні сюжети вишивок або, навпаки, ощадні в кольорах – дві бар ви, а то лише одна, на лопатках мамонтів червоною фарбою вимальовані чи геомет ричними лініями вирізьблені на мізинсько му браслеті, чи ж масштабні у ритмах і полі семантичні знаковою системою й глиби ною поєднання на килимових панно Ліво бережжя і Правобережжя України. А ще й неосягнений писанковий Космічний Без мір (бодай те, що витворене у ХІХ ХХ ст.ст.), засвідчує величне вивершення об разотворчої мови українців. Воно відбува лося всупереч найскладнішим перепонам, ординським навалам, війнам, суспільним катаклізмам, спланованому нищенні тота літарної системи загарбників, всеплане тарній глобалізації.

На окрему мову заслуговує творчість Яли ни Ратушняк, уродженої Гаранської, з Чер кащини (1929 р.), яка у писанкарстві, ху дожньому хлібопеченні, вишивці примно жила багатоманіття міфологем трипіль ського образотворення й стилістичну роз кіш художніх засобів, збагативши варіатив ність мотивів і символіку мистецького мис лення. Її художньою уявою в архаїчних об разах – трикветри і сварги, 8 кутні зорі, ромби з хрестами або всередині Світове Древо, солярні знаки, «бігунці», «безконеч ники» у космологічних сюжетах нею увіч нено первісні переживання Небесного Руху нашими пращурами. В орнаментальних композиціях символ Хреста (образ Світу, Світла, Вогню) є головною ланкою невичер пних космологічних сюжетів, який під рука ми писанкарок постає незбагненними та їнствами ощадности й краси барв, лаконіз му художніх засобів, динамічної побудови замислу, співвідношення деталей витвору (писанки). Як ось: мезоліт передав Буго Дністровській культурі, а та – Трипільській. За В.Хвойкою, це «безнастанний розвиток». Улюбленим кольором (а він мав священ ний смисл), яким трипільці розписували свій посуд, статуарну пластику, святилища, житла, був червоний. Нерідко і чорною фар бою (барвником), якщо посуд виготовлено із темної глини. Найчастіше по червоній по верхні посудини писали білі або коричневі лінії. В народній вишивці, килимарстві, ткацтві українців саме червоні барви є ос новними. Наприклад, ткані рушники: Черні

Українська Родина № 1/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ гівщини, Сумщини або вишивані лише чер воною ниткою полтавські, черкаські чи на червоному білою ниткою витворені Світові Дерева. А також і жіночий одяг: свитки, хус тки, пояси, плахти, запаски, очіпки, стрічки, намисто і квіти у вінках та й чоботи – пере важає у них червоний колір. І козацтво но сило червоні жупани, пояси, на шапках – червоні шлики, шаровари, не кажучи вже про малиново червоний козацький військо вий прапор. Особливої шляхетности і вро чистого вигляду народному вбранню укра їнців Карпат (гуцули, галичани, закарпатці) надавав червоний колір. Носять чоловіки такого кольору сардаки й гачі, уособлюючи священність Людини. Цей колір і в писанках домінує, і для Великодніх свят яйця фарбу ють червоним, здебільшого цибулинням. Серед науковців поширена думка, що чер вона крашанка – це колір життя. А зелений, хіба не є колір життя? В палеоліті часів неза пам’ятних усталився звичай як ритуал, чер воною вохрою, грудочкою землі обов’язко во посипати поховання. Червоний колір вважався священним, бо був кольором Прабатьківщини – Лемурії. Тарас Шевченко на засланні пам’ятає цей народний звичай і просить щоб: «…хоч крихітку землі із за Дніпра мого святого святії вітри принесли». Зауважимо, лише звичай поховального об ряду навколо покійника посипати червоною вохрою, що утвердився у палеоліті та іще давніше як ритуал його божественного спо ріднення з Творцем Усесвіту, перейде архе ологічні культури всіх історичних епох аж до козацької доби, коли загиблих у битвах за рідну землю воїнів накривали «червоною китайкою – заслугою козацькою», об’єд навши їх у багатотисячолітню і неперервну традицію духовного буття. Стійкість цієї традиції предків наших продовжилася до наших днів. Декоративні розписи Марії Приймаченко, Параски Власенко Ганни Собачко, Тетяни Пати, малювальниць Петриківки, Лізи Ми ронової й багатьох майстринь мальовано у більшості червоними барвами різної гами. Сучасні рушники Київщини, зокрема динас тії родини Вересів, в основному виткані розкішними червоними нитками.

На Черкащині (райони:Тальнівський, Зве нигородський, Уманський), де найгустіше залягають протоміста трипільців (а також у Вінницькій, Хмельницькій областях) й сьо годні можна бачити білостінні хати (біль шість з них має вальковані з глини й полови стіни і таку ж стелю), у яких неодмінно тиль на стіна вимащена червоною глиною. Отією незамінною червоною вохрою і тих же три пільських кольорів. Такого канону пофарбу вання напільної сторони, призьби, госпо дарчої частини хати, сіней, комори, дверей, вікон, віконниць дотримуються селяни на Полтавщині, Запоріжжі, Дніпропетровщині як, зрештою, і житла галичан, закарпатців. Палеолітичні пам’ятки (Мізин, Межиріч, Добранічівка) мають багато спільних еле ментів орнаментів: коса клітинка, ланцюжок ромбів, витягнуті трикутники (безконечник), ялинка (древо), хрестики, а також стилізо вані антропоморфні статуетки (фігурки), лопатки з головкатими ручками – стилізо

вані людські постаті. Всі ці символи склада ють сюжетну основу численних вишивок, ткацтва, різьбярства, взагалі всього україн ського народного мистецтва. Складова геометричного орнаменту – Безконечник (меандр) відомий лише на мі зинському поселенні й за символіко образ ним мисленням не має аналогів у всьому палеолітичному мистецтві Європи. Рівень художньої мови засвідчує, що у палеоліті творилося багатоманітне витончене мис тецтво знаково образних сюжетів. Антро поморфна пластика деснянських пам’яток

Вишній Світ на мальованому посуді трипільців&хліборобів. За Б. Рибаковим

Українська Родина № 1/2016

цієї доби (Гагаріне, Мізин, Авдієве, Хоти льове), а також Межиріч (жінка із складени ми на животі руками, лице не деталізоване) зображувала жінок із приземистими масив ними сідницями, такими як у верхньому па леоліті (Кам’яна Могила). А якщо зображу валися із рисами високорослими, то були грацильними. У палеоліті сформовано естетичний канон образотворення Великої Матері – Прароди тельки Всесвіту. Образ виокремиться як священний символ у Трипіллі, ще із потуж ного ранішого етапу – у Бернашівці і в плас тичному багатоманітті пошириться на всі центри вкраїнського гончарства. Цілком природно, що синтез узагальнених уяв лень, поєднаний з достеменною конкрет ністю жіночих функцій, знайде своє плас тичне вивершення у трипільському обра зотворенні на всіх його етапах. У палеоліті (Мізин, Межиріч, Єлисеєвичі) формувалися орнаментальні мотиви зигзагів, ромбів, сварг, трикутників, котрі для трипільців ста ли абеткою їхнього художнього мислення. Як стверджує наукова думка, корені есте тичних уявлень мешканців палеоліту нале жить шукати у пам’ятках давнішої за мус тьєрську епоху, ймовірно, в дуже давньому періоді – ашельському (400 тис. літ) люд ської історії чи надто прадавньому – в ме жах 1 2 млн. років тому. Знання трипільців ґрунтувалися на цілісній світознавчій, відаючій системі про закони Космічного Ладу і були глибшими за ниніш ні. У них нема уявлень про потойбічний світ. Сонце в орнаментах трипільців не було головним Божеством, як і в «Ригведі», ос кільки воно відтворювало небесний рух планет. Вони створювали заворожуючі ор наментальні сюжети із Святості Божого Сві ту, із невпинних переживань їхніми душами Космічного Ладу, Руху Небесних Сил та їх ньої взаємодії. Образно відтворювали поту ги Сина Світла й Святости – отой щорічний біг по небу Сонця Красного, тобто рух по ко лу. В уявленні трипільців хліборобів навко лишній світ був єдиним і неподільним. Ви ображували його у своїх розписах триви мірним, трискладовим, триярусним: Найви ще Небо, де перебувають вічний Усетворя

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ щий і Всеможний Господар Світу, Світові Води – їх вимальовували хвилястою лінією біля вінців посуду. На другому ярусі розта шовані Небесні Сили: астральний ряд – Сонце, Місяць, Зорі, Дощові потоки, які зу мовлюють життєносний колообіг природи. Третій ярус – нижча частина посуду – не ок реслений символами. За уявленнями пра щурів – це Той світ, незвіданий, позначений колом як певною межею. Трипільці хлібороби зводили вівтарі у плані хрестоподібними – на честь Сонця і Бога Творця. Ця прадавня традиція образ ного мислення неухильно зберігалася й у зведенні святинь дохристиянського віру вання українців та в народній архітектурі культового призначення пізніших часів. Символ Риби в розписах гончарів уособ люється як образ Вседержительки Світових Вод, у писанкарок вона – володар Безмірів Космічних. Безконечник огортає її серед двох ростучих дерев – сотворених світів. Закономірно, що в українських писанках утілилися всі символіко образні космові дання своїх попередників трипільців у без лічі дій космологічного змісту, які примно жували сюжети й стилістичні виписування картин Світотворення. З огляду на викладені міркування, випли ває, що в культурах не тільки європейських народів, а й на всіх материках не знайдемо подібної українській всеохопності орнамен тальних схем, художньо значущих і образно наповнених космологічних сюжетів, модифі кованих космогонічних символів, різнома ніття композиційних задумів, багатобарвних (у писанках, вишивці, килимарстві) інтер претацій образних переживань творчої уяви художника, різностильовість і виняткову під несеність його поетичного вислову. Моли товне сповідування перед Творцем Світобу дови. Магія символів, зачерпнутих із праг либин генетичної пам’яти, заряджає творя щою силою сьогодні й завжди братися за голку, писачок, сідати за ткацький верстат і вести мову з таїнствами Краси й Гармонії, даровані у душу людині Господарем Небес. Розповсюджений писанковий мотив 40 клинців трикутників утворює два косих Хрести, накладені один на другий, які зу мовлюють дух Світлодії, власне, своєрідну конфігурацію Сварги (Холмщина). Символ Хреста (образ Світу, Світла, Вогню) є сюже том невичерпним, який під руками писанка рок постає незбагненними таїнствами ощадности ліній та краси барв, лаконізму художніх засобів, динамічної побудови за мислу, співвідношення деталей витвору. Вже багато віків різьбляться карпатські тарелі (в цій ділянці творчости знані динас тії гуцулів Карпанюків, Шкрібляків та ряд ін ших майстрів) із змістом орнаментальних

символів і їхньою певною числовою кількіс тю. Оперті на трипільські традиції, тарілі за ховують у собі складну систему езотерич них і психологічних знань сивої давнини про Всесвіт. (Є. Літровник) За композиційною структурою і кількістю символів космологіч ного сюжету тарілі, маючи секторіальні шкали, уособлюють у собі космологічний календар – місячний. В їхній орнаментиці піфагорійські зірки з 11 ма і навіть 16 ма променями та інші деталі вміщують число 480, що є вимірювачем духовних парамет рів людини. Тарелі впродовж віків і тисячо літь слугували своєрідним підручником знань для тих, хто прагнув оволодівати ме

Гончар О. Ганджа. Скульптура матері з дитиною.

тодами почуттєвого сприйняття людини для візуалізування будь якого її захворю вання чи болю. Відповідно 16 ти (здвоєна 8 кутна зірка) ракурсне (променеве) Сві тосприймання орієнтується на психіку лю дини з мірністю 7+1. Таріль призначалася для наведення внутрішнього ладу людини, цебто її душі. Творці карпатських тарелей донесли до наших днів закодовану в символах, загад ково пов’язаних межи собою, прадавню на уку корегування тонких енергій, структуру вання та лікування людської душі – нумеро логічні, енергетичні, долевіщувальні та прогностичні прадавні знання відання. За їхньою допомогою та браслетами прово дився відбір здібних у сан служителів духов ного культу – волхвів, жерців, магів, брах манів, власне, релігійної касти ворожінь. Ві домий мізинський браслет із мамонтової кістки (аж ніяк не прикраса для жіночих рук!) має викінчену знакову систему, в якій відби лися календарні спостереження за місяцем і сонцем. Відповідна ритмічність ліній і зна

ків несе відлік плину космічного часу – днів сонячного року і згармонізований Небес ний Рух. У наші дні дослідниками тонких енергій виявлено, що символіка карпат ських тарелей благотворно впливає на оз доровчі процеси води. Зокрема, в курор тному Моршині постійно продають унікаль ні тарелі з орнаментом добродійної сили. Успадковані від трипільців символи, а це: 7 8 кутні зірки, хрести в ромбах і квадратах, древа ростучі або ромби (квадрати), засіяні «зернами», є мотивами композицій карпат ського різьблення тарелей, шкатулок, ми сок та різних ужиткових речей. Образ бика у розписах косівської керамі ки (О.Бахматюк) ХІХ ст. у карпатському різь бленні (дерев’яний черпак з подобою бича чої голови), в дрібній пластиці багатьох гон чарів з відомих осередків (Ічня, Опішня, Жорнище), у фігуративній кераміці великих форм (нинішні опішнянські гончарі І. Білик, М. Китриш, В. Омеляненко), вже не кажучи про український фольклор, де їх оспівано у зв’язку з чумацькою долею, та й у народно му живописі – жанрові або сюжетно деко ративні картини (М. Приймаченко, І. Ско лоздра) – це прадавній культ Тільця Сваро га, святість особливої й незмінної всена родної любови. В уставках жіночих сорочок (Косівський р н на Гуцульщині) висновується сюжет: чоти ри напівсварги (сигми) обіймають Квадрат (Ромб), який Хрестом поділено на чотири маленьких квадрати (ромби), всередині із знаками Хреста, утворюючи Галактичний Рух космоенергій. Досить схожий, але ін ший сюжет знаменує Небесний Біг двох взаємопереплетених енергій, які вилоню ють із себе вічнодіюче Світло – цілковито як в багаточисленних орнаментах на трипіль ському посуді. Структура цього космологіч ного сюжету поширена на рушниках Кіро воградщини, де залягають шари трипіль ських поселень, у Гуляйпільському районі на Запоріжжі, у вишивці Полтавщини, Київ щини, Дніпропетровщини. І винятково кла

Єлизавета Медолиз&Попова. Керамічний коник&свисток. Село Громи на Уманщині. 1975р. Зібрання В. Мицика. TMIX Українська Родина № 1/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ сичні – традиційні кольори підсилюють ди намічність образу. За установками з радянських часів і пони ні в офіційній вітчизняній науці (серед архе ологів, істориків, культурологів) побутує ус талена теорія «стадіального розвитку», за якою художні мови різних культур подібні між собою, хоч складалися вони на далеко віддалених один від другого материках, (наприклад: українське Трипілля і Яншао в Китаї), обумовлених соціальним станом суспільства та впливом культурних чинників сусідніх етносів, спільнот. Проте творення культур – явища не стадіальні, а духоносні, що корегуються у Космосі з виокремленням національного егрегору, підпорядкованого дії законів інформаційно духового просто ру. Проявлення параметрів духового буття не знає чергових злетів чи занепаду, епохи перерви, а тоді відновлення. Процес нев пинний і вічний. Як пояснити, що мова най давніших орнаментальних символів україн ського народного мистецтва бере початки у палеолітичному мистецтві (Мізин, Межиріч, Добранічівка, Гагаріне і т.д.), а також у нео літі (Буго Дністровська, Дніпро Донецька культури)? Стадіальні явища чи конверген ція (проникання) культурних процесів ззов ні не вкладаються в дію законів інформацій но духового простору. Й не віднести їх на рахунок міграції людських спільнот. Більшість символів, що є в нашому народ ному мистецтві, – Сварга, Сигма (однопле чова Сварга), Коло, Хрест, Хрест у Колі, Ромб, ланцюги ромбів, Безконечник, зигза ги – і композиційно, і стилістикою, і кольо рами, і ритмами ідентично відтворені в культурах багатьох народів Азії, Африки, Австралії, Північної і Південної Америк, Мік ронезії, Полінезії, Меланезії, Океанії, Зе ландії, Маршаллових, Маркізьких, Молук

Священну страву несуть над головою. Статуетка культури Гумельниця.

Українська Родина № 1/2016

ських островів та багатьох інших. Про що тут ідеться? Зіставляючи археологічні дані з етнографічними і культурно історичними здобутками згаданих материків і народів, упевнюємося в тому, що існувала спільна для багатьох культур Прамова – мова об разного Космічного Мислення, яка десятки й сотні тисяч років тому формувала попе редні працивілізації Лемурію та Атлантиду, а від них була передана у спадок згаданим археологічним культурам, материкам, на родам, у тім числі й народному мистецтву українців. Згідно Космічних законів Сокро венних Вчень ще задовго до появи люд ських спільнот у Космічному Просторі Сві товий Розум витворив глибинно закодовану художню мову для земних небожителів та інших планет. Архетипічні (прапервневі) основи обра зотворчих осмислень Світобуття, візії скла дових його Космотворення на нашу землю посилалися Великими Вчителями – космо відцями інопланетянами з енерго інфор маційних глибин Усесвіту. Світобудова пос тала в результаті цілеспрямованої діяль ности Космічного Розуму, Бога Творця. Чи могла енеолітична Трипільська культура рухатися на українські землі з Балкан, якщо палеолітичне мистецтво Деснянських пам’яток виплекало символіку й художню мову, яка потім чітко продовжилася в неоліті України (Буго Дністровська, Дніпро Донець ка культури, культура лінійно стрічкової ке раміки), ставши праматірньою мовою три пільців, творців доби бронзи, сколотської, зарубинецької культур та інших, що прийшли їм на зміну? Спадковість образно творчих засад є передумовою історичного розвитку прийдешніх археологічних культур, народів. В українському народному хлібопеченні на пошану свят Сонячного кола – Різдва Коляди, Великодня, Купайла, Калити – з тіс та витворюються як на трипільському посу ді архаїчні символи Хреста Сварги, птахів, дерев, зірок – і тут кожна деталь сюжету на повнена космогонічним змістом. Художні ритуальні хліби у весільному обряді, який об’єднує багато дійств, пластично й компо зиційно уподібнені астральним силам й ви конують магічну функцію. Коровай, лежень, дивень, борона, шишки, птахи (голуби, гу сочки), якими обдаровували коровайниць, бгали в обов’язковому ритуалі жінки, які чесно живуть у шлюбі. Після виготовлення короваю дві, або чотири жінки – у весіллі парне число обов’язкове – піднімали тричі над головою діжу, дістаючи нею стелю не бо. Цей ритуал відтворено ще трипільцями в гончарній пластиці – скульптурна компо зиція Луки Врублевецької (раннє Трипілля). Дотепер деякі з малюнків, наприклад, червоними геометричними лініями висіче

но образ Сонячного Дракона, зберегли вох ристо червоний або малиновий колір на плитах Кам’яної Могили. Поверхню декіль кох плит всю пофарбовано у цей колір. Ко лись у первісні часи червоними були всі сті ни і стеля гротів, що слугували святилищем для релігійних відправ. Червоний колір – не лише атрибут поховального обряду, а й ма гічний знак священного зв’язку людської душі з Творцем Всеєдиного Простору. Ще на початку ХХ ст. на Лівобережній Наддніпрянщині хлібороби неодмінно дот римувалися древнього предківського зви чаю: навесні, коли збиралися орати ниву, брали з собою «хрестя» – у середу четвер того тижня великоднього посту випечений з тіста чималий хрест і клали його в ріллю. І подільський селянин під час весняної оран ки у борозну вкладав писанку з сонячними знаками. Ці священні артефакти – «хрестя» – Хрест, писанки – є магічними знаками Не бесних Благодатей, що мають послатися трудареві. За цим прадавнім звичаєм пра щурів наших, український селянин поєдну вав Єство своє, родюче лоно Землі святої і дію всеможного Господаря Небес і Світу – як Цілість Всевічного. Ще й посьогодні лю ди по селахЧернігівщини верхів’я копиць сі на обкладають гіллям навхрест, щоб убе регти їх од злих вітровіїв. На Тернопільщині селяни виконують по пулярний старовинний український танок «Микита». Хлопець і дівчина або чоловік і жінка (їх четверо) попарно тримають дві па лиці навхрест. По черзі лівою, а потім пра вою ногами перемахують через палицю, при цьому міняючи ліву руку і праву ногу на праву руку і ліву ногу, утворюють рухливе коло з Хрестом усередині, власне, виоб ражують найпоширеніший священний сим вол у трипільців, що уособлював Сонце. У ранньому Трипіллі (Гребенюків Яр, Берна шівка та ін.. поселеннях), а згодом і в се редньому етапі – він найпоширеніший із священних знаків у розписах кераміки. Зрештою, українські народні танці «гопак», «горлиця», «карпатський аркан», «козачок», «метелиця» та майже всі численні танці хо роводи в основі своїй мають динамічні кола – образ благодатного Сонця, де ритмічні дії учасників дійства варіюються, перетина ються і утворюють великий Хрест. Або два Кола, розташовані одне в одному, рухають ся у протилежних напрямках і символізують Сонячний біг, видимий в одній півкулі і неви димий у другій. Звичай водіння весняних обрядових хоро водів у нашого народу сягає глибини бага тьох десятків тисячоліть як спосіб помножу вати колективну духоносну енергію. Для ви конання надзвичайно масштабних завдань – зводити гігантські будови без застосування

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ особливої техніки наші видатні прапращури атланти бралися за руки, кружляли в хоро водах, співаючи обрядових пісень навколо каменів, піднімали їх на потрібну висоту. Сьогоднішня наукова думка не годна пояс нити, яким чином були зведені піраміди у Єгипті, Перу, Мексиці, Болівії (плити мали вагу по кілька тон і припасовані ідеально) за умов нерозвиненої на ті часи техніки. Росіяни у наш час поставили досліди зі сконцентрованої енергії мозку і за її допо могою пересували невеликі предмети з міс ця на місце, не торкаючись до них руками. Отож прадавні предківські хороводи сак рального змісту, видобуваючи згармонізо вані звуки й упорядковані ритми, це не тільки розвага (та чи розвага взагалі?), а й збирання енергії колективної мислі задля употужнення дій. Існують перекази цен трально й південноамериканських народів, які стверджують, що в дуже давні часи за допомогою звуків пересували у повітрі ве ликі плити для зведення складних споруд. Танцювання наших пращурів під ритміко згармонізовану мелодію, ведення хорово дів було внутрішньою роботою душі й мислі в символічних образах відтворювати та упо тужнювати космічні процеси Небес, стаючи їхньою органічною складовою. На полтавських рушниках Світове Дерево у серцевині стовбура має Космічне Яйце – зерно або Велику Матір в основі, що подає нові імпульси проростання вгору й вивер шення величі Творення. Фази розростання Світла зорями закладаються параметри Світотворення, в яких закорінено Хрест – первозданний образ Світопояви. Або іще. Восьмипроменеві зоряні квадрати утворю ють світлоносний потужний Хрест, що роз крешується на чотири боки. У центрі його квадрат закладає символ Хреста з наймен ших квадратів, дотикаючись зіркових вер шин, що програмують появу нових квадра тів –нескінченности Світового Безмежжя. Невпинність Небесного Руху і взаємодія двох Світотворчих сил – Вогню і Води таять у собі магію орнаментики трипільських роз писів. У сюжетах українського орнаменту: писанок, вишивки, ткацтва, різьблення, ке раміки тисячоліттями відтворювано гене тичною пам’яттю одвічні переживання Без конечности Буття, Світотворчої потужности – від Зародження до Становлення Всесвіту. Безначальність життя і єдність Сущого зак ладені у світогляді трипільців орійців укра нів українців. Похоронний обряд ще від часів Трипіль ської цивілізації зберіг ритуал поховання покійника. Спеціально виготовлені сани об разної конструкції і впряжені в них воли. Ар хеологи віднайшли на трипільських посе леннях модельки жител, храмів і саней з во

лами для врочистої церемонії похоронів. Ця традиція такого ритуалу через тисячоліття простежується у княжу добу і втрималася у звичаєвості українській до початку ХХ сто ліття. Літописець Нестор констатує, що князь Володимир помер 1015 року і його ті ло «поклали на сани та поставили його в церкві Святої Богородиці…» Багато фактів у літописах свідчать, що князі Київської Русі були поховані за ритуалом везення їхнього тіла на санях, пишно оздоблених, незалеж но від того було це взимку чи влітку. Завдя ки київським князям даний ритуал згодом прижився і в Московіїі, але там захоронюва ли тільки царів та вищу знать. А в Україні він був обов’язковим серед селянства, вищих і нижчих суспільних верств. Описи та малюн ки похоронної церемонії на санях, що відбу валася на Київщині (тепер Житомирщина), залишив французький лікар дослідник Де ля Фліз. Упряжені в сани дві пари волів уліт ку (на малюнку є зелені дерева) везуть тру ну покійника, на ній лежать хліб сіль. На Бу ковині, в гірській місцевості Карпат гуцулів («русинів») на санях волами везуть покійни ків на цвинтар. Знаний етнограф Гуцульщи ни В. Шухевич 1894 року сфотографував похоронну процесію у Березові Коломий ського повіту (району). Воли на санях ве зуть домовину. Прикметно, що цього зви чаю українці обов’язково дотримувалися у минулі віки, незалежно від того, в якій імпе рії вони перебували – Московській чи Авс тро Угорській. У місцевостях Волині цього ритуалу ще в ХVII–XIX століттях суворо дот римувалися представники вищого прошар ку суспільства. Зазначимо, що ритуал пере везення покійника на санях чинили відичні арійці орійці. В одному з похоронних гімнів «Рігведи» мовиться: «Ти, (небіжчику), сідай, не оглядаючись, на віз без коліс, цілком но вий, що його ти, неначе, спорудив за допо могою розуму, на (віз) з одним дишлом…» («Рігведа», Х, 17,4). Тобто сідати «на віз без коліс» – це на сани. Отже, буття українців упродовж багатьох віків утверджувало цей похоронний звичай. Як і образотворча мова гончарства, ткац тва, вишивки, писанкарства, різьбярства, так і словесно логічна українська мова, мо ва літератури, поезії, народної пісні одно часно бере початки свого формування в глибинах праісторичної доби. Відомий ет нолог і мовознавець Платон Лукашевич пи сав («Корнеслов греческого язика», 1869): «...Розглядаючи важливіші закони слов’янської мови, також закони всесвіт нього чаромантія, зворотнього читання слів і ін., я почав більше і більше стверджувати ся в тій думці, що Першомова роду люд ського, тобто та, на основі якої витворилися інші мови, не загинула зовсім... Різнобічні

дослідження і обмірковування остаточно потвердили, що це є малоросійська мова, яка має цілком тонічну чи музичну грамати ку й інші особливі, надзвичайно важливі властивості». Згодом дослідник лінгвіст Михайло Красуський у праці «Древность малороссийского языка» (1879, Одесса) цю тему розглибить: «Занимаясь долгое время сравнением арийских языков, я пришел в убеждение, что малороссийский язык не только старше всех славянских, не исклю чая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и прочих арийских». У грунтовній монографії «Мова Трипіль ської культури» (2002) доктор філологічних наук Юрій Мосенкіс проаналізував великий масив індоєвропейських мов. Автор дово дить: «Вивчене системне функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субс трату в українській мові – як на фонетично му рівні, так і на лексичному рівні, де субс тратна лексика має (прикладом, у творах Т. Шевченка, у фольклорі) особливе смислове навантаження, що сягає через давньос лов’янські вірування до міфологічних уяв лень носіїв Трипільської культури. Мова Трипільської культури – той доіндоєвропей ський компонент слов’янських мов, який відрізняє слов’янські мови від інших індоєв ропейських і зближує їх з давнім субстра том Східного Середземномор’я». Тут же до повнює: «Українська мова зберігає не лише численні трипільські слова, а й багато влас них назв, особливо назв річок, успадкова них від часів Трипільської культури». Аналізуючи численні витвори народного мистецтва, доходимо висновку: традиція народної культури українців із глибини ти сячоліть і до сьогодні, то світлоносно виузо рена Космічна Сила, явлена у незліченних символах знакової системи, в орнамен тальних лініях, гармонії кольорів, динаміці ритмів, довершеності художніх засобів, – світлодайна всуціль. Космотеїчна. У знако вих системах трипільського розпису та фі гуративної пластики, які успадкувала гене тична пам’ять українців, закорінене осердя нашого народного світогляду: він із правіків формував, вигранював і животворив Вели кий Український Стиль (В. Кричевський) Світоосягання і Світовозвеличування, він уберіг наш народ на історичних роздоріж жях окремішньою ідентичністю. (Продовження в наступному числі). Із книги О. Фесуна «Праоснови трисуття українського духу» Олександр Фисун академік Міжнародної Академії Оригінальних Ідей, історик мистецтва, етнолог.

Українська Родина № 1/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Українці Словаччини Русини українці як національна меншина у Словаччині є корінними жителями українського етно су Закарпаття, західна частина якого – Пряшівщина – нині є складовою частиною Словацької Республіки. Протягом сторіч як безпосередні сусіди, так і вони самі називали себе руськими, русинами, руснаками, угроросами, карпаторосами, малоросами, українцями. Проживали вони компактно в понад 270 селах у вузькій смузі на південному боці Карпат довжиною близько 350 км – від лівих притоків Тиси (Закарпатська область України) до річки Попрад на заході Пряшівсько го краю Словацької Республіки (на півночі ця область межувала з Лемківщиною у Польщі, де до ак ції «Вісла» теж компактно проживали лемки українці).

У словацькому селі Подгород, що в Кошицькому краї, відбулося традиційне свято пирогів&вареників. До глибинки сусідньої країни запросили й український творчий колектив “Арніка”. Фото «Високий Замок» 08.09.2015.

ід тиском асиміляції кількість українців Словаччини постій# но падає. Якщо в 1846 році руських (тобто українців було 187 321), то в останньому переписі 2001 року їх було вже лише 35 015 осіб (разом взя# тих русинів і українців). Найбільш чисельною і представниць# кою організацією є Союз русинів#укра# їнців Словацької Республіки (СРУСР, членська база – біля 3 тисяч осіб). Голо# ва Центральної ради СРУСР – Петро Сокол. СРУСР організує такі цен# тральні культурні заходи (як вони їх називають акції), як конкурсний огляд з художнього читання жінок#деклама# торок «Струни серця» ім. Ірини Не# вицької, Фестиваль драми і художнього слова ім. Олександра Духновича в Пря# шеві і Меджилабірцях, Фестиваль фоль# клору русинів#українців Словаччини в Камйонці, Свято культури русинів#ук# раїнців Словаччини у Свиднику, пісен# ний фестиваль «На крилах мелодій» в Гуменному, Фестиваль духовної пісні в Снині, огляд народних пісень «Мако# вицька струна» в Бардієві і Пряшеві та «Не забудь свою колиску» (цикл 5 прог# рам в різних місцевостях Пряшівського і Кошицького країв). СРУСР видає газету «Нове життя» (виходить з 1951 року, головний редак# тор Мирослав Ілюк), щомісячний журнал для дітей «Веселка» (виходить з 1951 року, до 1968 року – під назвою «Піонерська газета», головний редак# тор Іван Яцканин), Спілка україн# ських письменників Словаччини ви# дає літературно#мистецький та публі# 18

Українська Родина № 1/2016

цистичний журнал «Дукля» (виходить з 1952 року, головний редактор Іван Яцканин). У Свиднику діє Словацький націо# нальний музей – Музей української культури (така його тепер офіційна назва, директор Мирослав Сополига), працюють дитсадки з українською мо# вою виховання, основні (початкові) школи з українською мовою навчання та з вивченням української мови в Оря# бині, Удолі, Хмельовій, Нижній По# лянці, Габурі, Руській Порубі, Шарись# кому Чорному, Ублі, Гуменному, Пря# шеві. В Пряшеві працює середня школа (Гімназія ім. Тараса Шевченка, директор Юрій Муличак). Гуртки укра# їнської мови працюють у Свиднику та Кошицях, діє Українська недільна школа в Братиславі. Українська мова викладається на кафедрі україністики філософського факультету Пряшів# ського університету, студенти навча# ються за фахом переклад, славістика та академічна педагогіка. У Кошицях при Регіональній раді СРУСР працюють Український народ# ний аматорський хор «Карпати» та чоловіча співацька група «Поляна». В Братиславі діють Словацько#україн# ське товариство (від 2001 року, голова # Михайло Чорний та Музично#драма# тичний ансамбль ім. Тараса Шевченка (працює від 1971 року). В русько#укра# їнських селах Пряшівського і частково Кошицького країв діє кілька десятків самодіяльних фольклорних колекти# вів, співацьких гуртів та колективів на# родної художньої творчості.

З Кошиць йдуть радіо# і телепередачі українською мовою. Мирослав Ілюк, Пряшів У дзеркалі статистики Як відомо, русинів українців Словаччини у різні часи та історичні епохи називали по різному – рутенами, карпаторосами, угроро сами, руськими, русинами, руснаками, ма лоросами, українцями. Скільки ж людей нашого роду було зазна чено в офіційних угорських, чехо словаць ких і словацьких статистиках? Поки що най повніші статистичні дані вміщені в словаць комовній книжці Миколи Мушинки та Олек сандра Мушинки «Narodnostna mensina pred zanikom?», яка недавно вийшла в Пряшеві. Рік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Кількість 1846 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .187 321 1879 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .140 324 1881 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .88 010 1890 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .96 331 1900 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .99 120 1910 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111 280 1919 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .134 761 1921 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .85 628 1930 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .91 079 1950 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48 231 1961 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35 435 1970 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42 238 1980 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39 260 1991 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32 408 2001 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35 015 Mikulas Musinka – Alexander Musinka «Narodnostna mensina pred zanikom?», Presov zakarpattya.net.ua

НАША ІСТОРІЯ

ГОЛОС ПРЕДКІВ (початок в попередніх числах) Ані «Слово про Ігорів Полк», ані Влес Книга не постали в порожнечі. Де подівся великий «Боян»? Чи не спалили його твори запопадливі «раби Божі» монахи, як спалили колись Олександрійську Бібліотеку? Даки й гети, яких завоював Траян не були на# пасниками Русі, отже коли про Трояна згадує Влес Книга і Слово, то не про Траяна, а Трояна часів Трої. Також один із богів називався Троян. Хрус# тальна самостійність наших предків, без налетів чужого, без почуття мен# шевартости, довго зберігалась перед руйнуючим комплексом смирного рабства християнського. «Раби, пови# нуйтесь своїм панам» # ось така нечу# вана аксіоми мусіла вдарити по лобах вільнодумних людей. Тільки тому, що збереглись усі пер# вні рідкого духу, нація українська жи# ве. «Борітесь» закликали наші предки анти. Це те саме, що спасіння від нас самих, без мітичних «спасителів». Мі# ряти кожну цінність чужою й незем# ною міркою, це бити себе по лобі. «Люби твоїх ворогів» це те саме, що больщевицька «дружба народів» А ті, що вірять, що вони походять від Яфе# та, сина Ноєвого, хай собі дальше стогнуть: Господи помилуй! Алкоголі# ки рідко коли виліковуються. В свідомості народу завжди була бо# ротьба добра зі злом, те чого вчив ко# лись Заратустра. Наші предки вірили, що в світі панує космічний порядок, піддержуваний найвищою силою Сва# рогом. А спасіння в боротьбі за добро народу й за правду. Суспільні чесноти були вагініті від магічних церемоній і жертовного під# купства богів. Архео# логія знаходить ритуальні жезли, але касти жерців на Русі не було. Кургани говорять про пошану предків, але предків наших, а не Авраамів, Ісааків і Яфетів. Змисл вічности й безперевно# го існування, видний і невидний світ, як одна суцільність, про яку теж гово# рить Влес Книга, це те саме, про це го# ворить сьогодні одуховлена наука. Ми на порозі східної духовности й західної техніки. Індійська Мая, або ілюзія, закликає до шукання реаль# ності і глибшого змислу життя. Але го# ре тим, які живуть тільки Маєю й за реальністю не шукають. Не те важне, що знайшли, а те, що шукаємо. Бо піс# ля знайденого треба дальше шукати.

Наша земля врятувала субстанцію, але світ ідей не міг розвинутись під чужою займанщи#ною, до якої належить і мертве християнство. Руське ім’я Свя# тослава протиставилось безлічі грець# ких і жидівських: імен і подає надії на побіду. 6. Несеться голос наших предків, вічний і незнищимий, і напуває душу глибокими скарбами духовими, як зброєю в боротьбі за майбутнє. Влес Книга це здорова осторога нам, як вийти зі смертельного остовпіння, в яке ми попали. Все діється за законам ми й волею Божою, отже Влес Книгу послав нам Бог у слушний момент. Іс# торія у Влес Книзі це наша історія. Інакшим був і є для нас Київ, Львів, а інакшим для німців, большевиків і по# ляків. Історія, ідеологія і світогляд завжди ведуть до власної оцінки, бо власне маємо життя. Поле зору Влес Книги доволі широке, щоб дати нам багато до думання. Не будемо тими курочками, які не думають, а тільки зосереджуються на обиранні поживи. Молодість, розкопана з пребагатих скитських і антських могилах, це та сама молодість, що й сьогодні. Дух русичів це не дійшов повноліття, бо дерево нашого росту, яке корінням цемить у палеоліті, ще не дійшло сво# го повного росту. Тіла наших праотців, помальовані в могилах червоною ох# рою на знак того, що вони не вмерли, а тільки перейшли в духові орбіти сво# го народу, є для нас безсмертні. Втрата героїчної постави до життя, до якої закликають нас Влес Книга, Шевчен# ко, Франко і Леся, це найбільша втра# та. Дощечка 1 каже: «Даремно забува# ємо добрі наші старі часи та ідемо не# відомо куди». Дощечка 8 каже: «В ча# сах нашого предка Орія була одна сім’я слов’ян»... «Русь може бути тіль# ки одна, а не десять». Дощечка 9 закликає нас не піддава# тись на спокуси ворога, хочби він ро# бив різні обіцянки. Дощечка 2 каже нам, що ті, які «знехтували віча й піш# ли до ворога, розєднали нас». Дощеч# ка 33: «Якщо в розумі ходять, то мати# муть своє». Наступали зміни й катас# трофи і в них виростала сукупність Ру# сі, бо голос предків не замовкав ніко# ли. Народна пісня каже: «Ой, горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела діток при битій дорозі». Але все життя наше це «бита дорога», по якій ходять тільки

ті, що відважні. Це добре розуміли ті, що писали Влес Книгу. Коли прокидається свідомість, то це вже не бездушна маса, а ґрунт, на яко# му виростають безсмертні дії. Нарід тут не с випадково й тимчасово прик# ріплений до окруження, а стабільний і незрушимий від замерхлих віків. На# рід народжується не зразу, але коли він пройшов таку довгу і тверду дорогу, то вже не загинути йому. І тут краще бу# де, як ми самі будемо писати нашу іс# торію, а не чужинці, бо ті не зрозумі# ють нас і зневажуть нас. Чому мали би вони інтересуватися нашим проґре# сом, коли ми самі не маємо інтересу? То ми історії на полицях, як трупи на кладовищі, бо мертві факти не ведуть нікуди, коли нема одуховлення й інте# ресу, дійсну історію можуть писати тільки ті, що бачуть напрям. А напрям показують предки анти, поклавши підвалини під новітнє сус# пільство. Держави можуть зникати, але дух інтегрованого суспільства зали# шається на завжди. Цей дух животво# рить і нас сьогодні. По дорозі в вічність ми ніколи не будемо мати ідеальну іс# торію, але ми маємо минуле й не мож# на його забувати, бо це велика лекція. Слова «філософія історії» видумав Вольтер і таке поняття поглиблює іс# торичну науку. І хоч Влес Книга це не історія в стислому розумінні слова, але вона вимагає переосмислення нашої історії, бо відкриває цілу майже незна# ну епоху й кидає світло на далеке ми# нуле. Дуже слушно сказав Бенедетто Кроче: «Вся історія це сучасна істо# рія», бо минуле бачимо сучасними очима й читаючи Влес Книгу думаємо про те, що вона нам дає сьогодні. А дає вона дуже багато. Наші предки ніби встали з могил і їхній голос такий сві# жий, як сьогодні. Багато фактів історії пропалобез сліду, особливо в нашій іс# торії, тому приходиться надробля#ти логікою, рефлексом і порівняннями. Факти тоді говорять недвозначно, ко# ли їх багато, але й поодинокі факти можуть кинути світло в належному напрямі. Влес Книга, хоч і не має по# дібних творів кругом себе, але затор# кує цілу історію арійців, від палеоліту починаючи. Українська Родина № 1/2016

НАША ІСТОРІЯ Факти святі, а опінія дискусійна, але й факти можуть бути істориками виду# мані. Тільки голос народу, як це є в ви# падку Влес Книги, може мати більше довір’я. І ці факти, близькі нам, ми краще розуміємо від чужинців. Істо# рію завжди треба писати ізно#ва, а на# ша новітня історія ще не написана. Акуратність це тільки обов’язок, а не чеснота, бо найчесніша людина може бути неакуратною. Об’ єктивну правду знайти дуже важко, бо кожний нарід має свою власну правду, а історики так часто підшиті суб’єктивізмом. Тому треба уважно глядіти на факти, події й пам’ятки, такі як Влес Книга, щоб не попасти в заблуд. Тільки відкритий і безсторонний дослід веде до правди. І завжди треба брати до уваги епоху, бо те, що колись було написане, буде сьогодні написане інакше. Історія постійно переоцінюється, але ми чомусь стоїмо осторонь, додер# жуючись заскорузлого консерватизму. Ми завжди ще вперто не хочемо віри# ти, що українська нація постала задов# го до нової ери, а норманська теорія це банька миляна. Правдивої й сучасної історії України ми не маємо й ніхто не звертає уваги, яке велике значення це для нас має. В історії, написаній на# шими дотеперішніми істориками, ба# гато застарілого й неправильного. Коли кульгає історія, то й нація кульгає. А нарід який не цікавиться своєю історією, це не нарід, а товпа. Історія має особливу ролю й завдання. Вона формує цілість людського існу# вання від найдавніших часів по сьо# годні й показує ту силу, на якій вирос# тає майбутнє. Не таке важне, що історик помиля# ється, а важне, щоб історик був збуд# жений і щоб шукав за правдою. С.Па# рамонов, один із перших дослідників Влес Книги, каже правильно: «В бо# ротьбі думок народжується істина». Ми сьогодні теж творимо історію, час# то не розуміючи того процесу, а твори# мо на базі придбаного. Бо ми живемо не тільки для себе. Нас штовхають еволюційні процеси зі всіх сторін, хо# чемо ми цього, чи не хочемо. Від розу# міння нашого місця й нашої ролі в еволюційних процесах залежить каша вартість. Пора прокинутись і почати нашу справжню історію. В хвилини горя і потреби вирішує воля, як спонтанна сила русичів, яка й сьогодні не дає нам розпорошитись. Як проречисто говорить Влес Книга, вони мали свою гідність, не галапа# 20

Українська Родина № 1/2016

сів, не наїздників, а оборонців родин# ного гнізда й батьківщини. І це була їхня мораль, коли шукаємо мораль# ности. Вслід традицій скитів, антів, Ігоря і Святослава, українське козац# тво кидало плуг і воли і бралось за шаблю в потребі. В судорогах чужого гніту ніколи не завмер лицарський дух козацтва, гайдамаччини, визволь# них змагань 1918 р. і УПА. Незалеж# ницькі аспірації в нас вибухали й від# новлювались стихійно впродовж усієї історії, коли тільки появились приго# жі обставини. Дощечка 2 каже: «Не по словах, а по ділах пізнати людину». Це означає ге# роїзм не тільки в бою, але в щоденно# му житті. Матір Славу «Влес Книги треба розуміти як символ слави за шляхетне життя і героїчні діла, але і за нашу совість, яка відповідає за нашу дію. Земля антів породила лицарів бо# ротьби за природні права нації. Тут на# гадуються слова ,,Слова про Ігорів Полк»: «Русичі червоними щитами степ перегородили». Основною історі# отворчою силою була в них воля, від# вага, готовість і безпосередня дія, та сама, що була в лицарів під Калкою, в запорожців і в українських повстан# ців, які йшли з піснею до бою. Г. Ско# ворода писав: «Не бійтеся вмерти ті# лом, бо будете кожну хвилину терпіти смерть духову». А Т. Шевченко: «Борі# теся, поборете, за вас правда і воля святая». З такою вірою йшли до бою лицарі Крут, Базару й Закерзоння. «Історія Русів» каже: «Всяке сотво# ріння має право боронити своє буття, власність і свободу і для того сама природа і Творець дали йому достатні засоби». «Історія Русів» це політичний трактат, втілений в історичну форму # за словами О. Оглоблина. Він у дечому подібний до Влес Книги, коли враху# вати його данинич християнству. «Іс# торія Русів» проти загарбництва и ім# періялізму: «Нападати на людство й шарпати кого свавільно із самої прим# хи є розбишацтвом, варварством і звірством, нічим не оправданим». «Іс# торія Русів» була звернена проти мос# ковського імперіялізму. Москалі не мають національного почуття, бо це неймовірна мішанина, тому вдаряють на імперіялізм, як п’яниця на горілку. Здорові національні почуття не мо# жуть виходити зі звіриного шовінізму, а Москва безнадійно глуха на голос епо# хи, який гомонить про свободу. Скории розвій Європа завдячує зворотові в сто# рону розуму і щитові Русі проти Азії.

Той щит це дух оборони, він такий же актуальний сьогодні, як в епоху антів, в іншій обстановці. Мало в нас залиши# лось слідів минулого, але тимбільше повинна бути в нас туга й завзяття оп# равдати себе. Ніби після антської дер# жави, якої вицвітом була Влес Книга, гомонять слова Ліни Костенко: Погасли кострища стоянок, У землю пішли племена, Забрали в холодні кургани Сокири, мечі й знамена. Та не погасло наше серце, бо наша свідомість це незнищима ніколи зброя. її не знищила хвиля за хвилею ворогів, не знищить сьогодні Москва й чужина. В світлі правди і в свідомості найкра# щі почування й ідеї добра, правди її надхнення, пов’язані з тим, що росте # а ми ростемо. Не створила одного на# роду Візантія й Рим, не створить Мос# ква й Пекін. В нас самих спочиває найбільша сила, переосмислення, шу# кання, відкриття, надхненкя і твор# чости, а надівсе любови правди. А не# обхідна містика завжди була в нас, тільки постійні бурі її часті суперечки не дозволяли сконцентруватись. До# щечка 3 каже: «Бо поки русичі спере# чались, вороги на них налізли многі». Нові ідеї й нову віру ми можемо дати, маючи довгий досвід і космічні нап# рямні наших предків. Наш Триглав передав нам Тризуб, щоб ми не забува# ли, хто ми є і яке наше призначення. Зараз ми на порозі нової доби#духово# го відродження. Власні духові вартості незнищимі, але їх треба постійно розбудовузати й переосмислювати. Влес Книга каже: «Будівельні камні руських міст кли# чуть до нас» # дощечка 19.1 тільки глу# хі їх не чують, або ті, що мають заткані вуха чужими бренькотами. Оснозний бій сьогодні на полі науки й духу. Де є наші дослідники, мислителі, письмен# ники, поети, мистці, щоб передати її відтворити давні епохи для нас? Куль# тура Русі не починається 990 р., а ти# сячі років раніш, весняними хорами пташенят, шумом лісів і степів, а не примарою зловіщого хреста. Історія української нації не забуде ніколи зас# луги й посвяти Скрипника і А. Кирпи# ча, які передали нам цінний скарб, зовсім незнану Влес Книгу. Видавниц# тва «Млин», Гаґа 1968#72 слід вважати основоположним і вихідним цього важливого для нас документу. Ярослав Оріон

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Як то було Польові етнографічні матеріали, зібрані під час етнографічної експедиції в селах Зіньківського району, Полтавської області.

Олена Щербань і Віра Макарівна Сєра (с. Кирило&Ганнівка, 12.05.2014)

втоЕтнографічнуЕспедицію було ініційовано, організовано та здій снено з метою зібрання (шляхом опитування респондентів у польових умо вах способами графо фото відео фікса ції) етнографічних матеріалів стосовно традиційно побутової культури харчуван ня місцевого населення. Зокрема серед основних питань були: традиційні для даного осередку спосо би та рецепти борщу з використання гли няних горщиків, хліба, молочних страв та напоїв, фруктового повидла; особливості приготування весільних страв, зокрема калачів. Матеріали передусім збиралися і були використані під час підготовки і проведен ня І Всеукраїнського Фестивалю Квесту «Борщик в глиняному горщику» 2014, що відбувся 16 серпня 2014 року в «Лялиній Світлиці» (Опішня, Полтавщина) (Органі затор Олена Щербань). Опитування здійснювалося за складе ною етнологом, керамологом Оленою Щербань Програмою запитальником, що включає 120 запитань.

Село Миколаївка, Кирило&Ган& нівської сільської ради, Зінь& ківського району, Полтавщина (25 кілометрів від Опішні). 7 травня 2014 року. Село невелике, дворів 20. Тип архітек турної забудови хат і господарських спо руд такий, що від дороги – грядки, щоб знайти вхід у двір, потрібно об’їхати навко ло. Люди привітні, балакучі, переважно пенсійного віку. Бейгул (у дівоцтві Маслій) Галина Анто нівна (11 серпня 1949 р.н., село Васило Устимівка).

Хліб печу в печі, мати навчила і свекруха, вона дуже додільна була. Січас – по ско рому печу хліб, бо дріщі є, а колись – опа ру (борошно з кип’ячою водою) робили, підколочували домашніми дріщами. Дріщі домашні готували так – квіти хме леві сушили, тоді їх варили густенько, охо лоджували, проціджували, щоб була ко ричнева вода насичена. У макітерці запа рювали кип’ятком борошно, щоб теплень ке було – вливали хмелеву воду, розколо чували, щоб як густа сметана було – і в ба ночку літрову і в погріб. Як пекти хліб, запарювали опару в макіт рі, така двадцятилітрова, звечора, часа в чотири, в борошно – кип’яток, щоб теп леньке, підложить дріщами з хмелю, пос тавить, щоб отеплілись (зігрілись – О.Щ.), тоді ще підлити 200 грамів цих дріщів, і хай гра дві години, тоді на ніч учиняли на кар тошці – дві літри води, 2 3 картошини, учи няєш, броде. Вранці замішуєш кісто, бо рошно мішу і бачу, щоб і не м’яке і не туге. Одну годину підійде, замісила – топлю піч – на розпалку дощечки сухенькі. А на жар – ясинові, дубові, груша, і спечеш хліб – дро вець на руку наберу, десь може десять

Олена Щербань і Бейгул Галина Антонівна (с. Миколаївка, 07.05.2014)

дровин, жар остається. Виробляємо хліб, форми мажу олією, а колись – смальцем. Тепер їм (дітям – О.Щ.) жирно. Форми кир пичиком, діти так люблять. ...Я колись малою любила їсти хліб з смальцем, та моя вчителька сказала. Що якби її дочка, повна, таке їла, вона б її роз цілувала, і все – в таку минуту сказала. Піс ля того я не їла хліб, намазаний смальцем. Воновід сглазу вмирають люди, ото свек руха мені казала, прикривай груди, як го

дуєш дитину, прикривай, бо жар такий на пав на мене, що до бабки тоді ходили – і помогло. Я ввічлива, то від людей треба разу вмитися свяченою водою… Колись форми на хліб були такі банки з під оселедців, або круглі сковорідки, або зубчасті. Жар розгребти, щоб «належало», як вироблю – розтягну жар на припічок і печу і на рогачеві сажу, хліб сидить сорок минут. Як піч гаряча – мочу папір, або лис тя з гарбуза – і накриваю хлібини, щоб не горіли хлібини, а рум’янилися. Ото в печі є «баба», «припічок» зразу, «черінь», «челюс ті» закриваю залізякою, а тоді «заслінкою». Можна і м’ясо жарити в припічку. Як хліб витягати – настиляюбумагу налощену, не газету, витягаю рогачем, накриваю мок рою тряпочкою, щоб одійшов – і по тижню хліб лежить. Січас «скорий» печу хліб – за місила: 3 літри води, 80 грамів дріжджів, муки, щоб ріденьке. Піч розтопила – 4 лож ки сахарцю, солі з пів ложки, олії 3 4 лож ки, масличка грамів 100, в булочки молоч ко кип’ячу, масличко. Хліб печу з 1966 году, як заміж вийшла 12 лютого. Свекруха моя, Маслій (дів. Тимошенко) Настя Яковна (1914 1986), «додєльниця» була, все харашо робила, чисто все роби ла, вона і в наймах робила. На паски фор ми жерстяні з пасти. Тісто місить тільки в макітрі, їх дві – одна на горі. Макітра на 20 літрів, вкутую, бо в ній не вихолоня, печу в одній макітрі годів двадцять. Борщ варити – в горщик 3 літри – м’ясо, картошка і води стільки, де звужу ється, бистро уварюється, як дійде,за жарки, капусти кришу, закипіло раз – від ставляю,зелені тепер повелось, а вже кріп вивелось. Борщ варити хмизом са мим. Борщ варили з квасом, буряки бор щові і сахарні, квасить на 2 й і 4 й квати рі, на молодиці не кришили. Зажарку жа рю в сковороді – буряк, морква, цибуля, смалець трошки, томат – помідори на м’ясорубку. А ще оттопляють, і на реше то. Но я не люблю оттоплене. Сім’я – каждий день варили борщ. Зутра – ра ненько варили, горщок на печі скраю – присобка, вимитий звечора мили гор щок. У чавунчику 4 літровому парили мо локо – щодня мили посудину, я должна були мити – бо невістка. Кришка глиняна швидко лопається – бо жар в печі. І сліди, щоб не витікав борщ – каже свекруха, накривали кришкою заліз ною. У хазяйстві штук п’ять горщиків, гле чиків–двадцять було. Українська Родина № 1/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Овсій (дів. Тимошенко) Катерина Антонівна (5 грудня 1932 р.н., с. Деревки) Привезли мене в Миколаївку малою під драною макітрою. В Миколаївці (Маслії, Жиденки ще називали) десь з 1935 году, я з 1930 году, но коханий був молодший і я метрику порвала і нову взяла, що з 1932. Солдат на руки взяв і пряника дав – каже, десь і в мене така дочка. Ішла заміж в 1949 годі, розписались, як Надя народилась, бо він молодий був і не розписували. Чоловік – Володимир Павлович Овсій (1933 1999), його батько – Павло Васильович у войну був старостою в Диканьці, багато одно сельців повідпускав, щоб не забрали в Ні меччину. Пекла в нас короваї Курбалка – Курбала Марія – хоч і вдовою була.Мама – Марія Олександрівна Тимошенко (дів. Циг рик) (1897 1986).

Олена Щербань і Овсій Катерина Антонів& на (с. Миколаївка, 07.05.2014)

Борщ варити від мами навчилась.Горщик літрів чотири на борщ. З вухом, як вухо одіб’ється – не годиться. Покришкою че реп’яною накривали. Нарізати буряка з ква су, картошки, як перехилити горщик – щоб пів дна було, води, щоб не повно, рогачем у піч. Буряка і картошки – порівну і капусти.І галушки кидали в борщ колись.Кришити буряк довгенько, а картошку, щоб тоненько. Тоді варили білий борщ – без томату. Тепер помідори – з солоних помідорів – червоні ший і добріший борщ. З буряком червоним – чорний борщ – не люблю. Ото беру кор мовий, щоб не ликуватий, потерла, помни – сік пусте – «всциться». Засмажку робили – сальця, цибульки. Щоб тіки тікизабуди лась, бо як згорить – тоді як таркани плава ють в борщі. З м’ясом – скоромний борщ, тоді в миску ще й часнику кришили, головок жаліли – на зиму. З олією – пісний борщ – у миску пірця цибулі кришили. Їли всі вмісті, в одну миску, якщо не вспів – голодний будеш – мисочка череп’яна– в одну миску сипали, колись їли гуртом, пої 22

Українська Родина № 1/2016

ли, тоді ще й кіт вилеже. У мого Володьки батько був учитель – вони культурніші були, і каже, щоб кіт не лизав миски.Два горшки на борщ – один висмажується, і глечики висмажували, бо як не висмажений глечик –не перебереться вершок. Їх висмажують, як витоплена піч, і як безе наб’ють. Глечиків було хтозна скільки. У маленькому горщику варили кашу пшоняну на воді, а тоді у миску молочка і їли. Рису не було. Товкли пшеницю в ступі – шелушку одкинуть. Пили тіки парене молоко. Коричнєве молоко, добре, брат не їв шкуру – бо сказали йому, що дідом стане, він не їв (Дідом стати не судилося – загинув на війні – О.Щ.). Коняче м’ясо не заведено було їсти. Бублики пекли на дрождях самих – на хліб запарку парили. Бубликів десяток, у піч чавунець ставили, вода солоненька ки пить, варили їх там. В печі – виметено, на дощечці виструганій – весло називали – довгенька, бублики виймали з води і на весло, гнітили їх прямо на черені, вони заг нітяться – блискучі стають, виймають на куцину, і щоб ми, діти, витирали попіл. Хліб пекла – укидала у макітру по лив’яну пригіщ 1 2 борошна, круто кип’ятком запарила і кружечку дрождєй, розколотити – возьметься, яйце, поколо тить, у обід учиню обратом з молока. Піч розпалити за 1 час, підійде – у форми жа лізні – салом вимазую, заслонкою зату лили – тоді він викисав 5 часов, запарене грає і пучку солі.Дрожді домашні робили з шишок хмелевих – нарвати їх треба на Семена, восени, шишок зварити хміль, у глечик закрити – щоб кипіло аж чорне бу де, в його вливали старих дріжджів, які підложили, щоб грало. Хліб, скоринку житню мочили, щоб закисало. Моя баба Варка пішла заміж за діда ри жого, а сама чепурна була. Я думала, чого така чепурна пішла заміж за такого? У войну німці гонили нас, хату спалили. Копа – 60 снопів, полукіпки – 30. Одна миска череп’яна зосталася після войни, у ній і варили. Коробочка сірників стояла 40 рублів.

Село Кирило&Ганнівка, Зіньків& ського району, Полтавщина (25 кілометрів від Опішні). Секре& тар Кирило&Ганнівської сіль& ської ради – Сябро Наталя Фе& дорівна. 12 травня 2014 року. Сєра (дів. Федюн) Віра Макарівна (14 жовтня 1946 р.н., хутір Романи) Мати вари ла борщ Федюн (Пацула) Уляна Оверківна (1908 1988), нас п’ятеро, іде на роботу – піч топе, хмизу насуне, горщик поставе відер ний, сім’я ж. Все заразом варила. Кроме то

Ганна Кирилівна Горопашна з села Удовиченки, Зіньківського району, Полтавської області.

го і картошку і молоко поставе в піч. Закри вала горшки, покришки такі були і сковорід ки. А то був горщик двохвідерний, все соли ла в йому, таке поливо було, що соління збе рігалося. Тоді жінки носили з Опішнього гор шки. Отут у селі я ще й досі варю на Різдво борщ з грушами (сушеними з сушні – О.Щ.). Мати навчила борщ з грушами варити (борщ коричневий, грушовий на Різдво): м’ясо свинина, ребро, піджарене, варити бульйон і груші солодкі добрі туди, цілі кип лять, і квасу з буряка влити (квас поперед ньо закип’ячую) для кислоти – скипіло – го тове м’ясо і ложку меду, щоб добре було. Посолити. Він коричневий. Немає там ні картоплі ні капусти ні помідорів. Є на Рома нах одна жінка, так вона сахарний буряк ки да. Мама робила такий борщ на Різдво – у суботу зваре, воно не дурне – колись пили бурячанку і смачний борщ з грушами їли. У неділю гості посходяться, то готовили: хо лодець, ряжанка, пироги, хліб, картопля з м’ясом, вергуни – в миски насипали. Грушу брали добрі, лимоновку сушили, вони добрі. Як засунули горщок з борщем в піч рогачем – гаряча піч, тоді витягали – все заразом, ка пусту і картошку і листок (лавровий – О.Щ.). Хліб пекти навчилася теж од матері, а вона – в своєї матері – баби Параски. За парити запарку (кип’яток і борошно) у ма кітрі, тільки в макітрі! Їх дві – в одній вчи няти на хліб і пироги, в другій – на Паску паски. Піч у мене гарна. Мишко Пругло робив. Черінь в печі двойний. До запарки – дрожжі (заварити хміль), підливати, хай виграються. Мама нас навчила – опару на копистку взяти, язиком попробувати, щоб тепле було. Стоїть ото воно сутки. Тоді сироватку. Раньше житній хліб пекли на листі капустянім. А тепер грає около 6 ча сов. У житнє кісто колись добавляли сухе кісто, яке оставляли замість дрожей. Тоді його розводили і пекли хліб, кругленькі хлібинки. В мене макітра в кладові, нак рита стоїть, щоб не нападало сміття. Пек ли короваї на свайби, по два, для Моло дої два і для Молодого два, збиралися для своєї рідні. Чоловік десять збирали

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ ся, багато роботи. Буквами, перша буква імені, підписували короваї. Якщо Алла – то А. Дві макітри для тіста. Парні макітри щоб були, мати ж готовиться, щоб були свої макітри. Раньше берегли макітри. Бі ля кіста – щоб не вдови. Як короваї сад жають – тільки вдвох. Короваї пекли квад ратні, шишка велика – як дарують Моло дих – шишку ріжуть. Малі шишки і медя ники з ганусом (його мололи і в кісто) роздавали. Короваї пекли на молоці, яй цях, маргарині: 1 літра молока, 5 яєць, са хару по вкусу, горілки трошки, масла. Як саджали короваї – піч вигрібає му жик. Садять короваї – удвох, тільки удвох, мати – поправляє в печі, тоді батьків під кидають, щоб короваї піднімались. Матері самі кісто вчиняють, коровайниці – вимі сюють. Дві – кісто місять, викачують, 9 ба лябушок, тоді по три. Тоді косу – дві по краях. Третя – посередині. З оцього тіста і квітки роблять, прикраси. Підписували – обов’язково!!! Прикраси – барило робили, гроші на спід кидали, і жито, борошно. Ка линою, красною лєнтою – потом. Дві ма кітри на кісто. Щоб макітри в матері були свої, не позичені. Паска – на маслі, тоді довго не черствіє, жовтків. Всігда печу одну високу – святить, онуки люблять паски мої. 3 літри молока, 30 жовтків, 1 кіло масла, 0,5 кг ізюму, місить 40 хвилин, з маслом – ще 30 хвилин, 1,5 кілогра ми сахарю, в опару сахарю не кладу, вкінці. Мати варила варення в чавуні, надворі, ягоди з кістками, довго варила – щоб ко

ричневе було, сливове і яблучне, а тоді в горщечки, в макітри – і присипала сахаром, і їли. Ми тепер кращі варення робимо. Знаю як сироп з бузини: 1 літра ягід, 3 літри води зварити 15 хвилин, в сік процід жений – 1,5 кг цукру, 75 грамів лимонної кислоти, варити сироп – добре. На Різдво в нас готовили: борщ з груша ми, холодець, узвар, кутя (пшениця, мед, ізюм, канхвети), пироги, хліб. В мене в роду такого немає, щоб шептухи.

Село Попівка, Зіньківського району, Полтавщина (присілок Опішні). 14 травня 2014 року Правденко (Мокляк) Любов Тимофіївна (16 жовтня 1937р.н., Малі Будища). Батько – Мокляк Тимофій Петрович (1894 – 1943) 8 чоловік дітей, мати – Мокляк – (дів. Мики тенко) Марія Микитівна (1912–1996), се редняками були, кінь, корова, воли були, у мами двоє дітей, у баби Пріськи – маминої мами – було 8 дітей. На бугрі жили, танка заїхала у войну. Батько був гончар, горно було, пішов на войну у 1941 році, прийшов у 1943 році ранений, а тоді забрали його через дві неділі – і не прийшов. Ми після війни на макітрах великих вижили, що бать ко наробив. Мама продавала. Батько нав чився гончарству в свого батька – Петра Петровича, вони жили біля колгоспу. Хліб пекти, вчиняли в макітрах, місили тісто на хліб. Горшки були відерні, варили борщ у печі, красиві були горшки, по лив’яні, як дзеркало, з вушком, вушко –

Любов Тимофіївна Правденко, с. Попівка, Зіньківського р&ну, Полтавщина

щоб витягти його з печі кочергою. Мама пекла 7 хлібин на тиждень – пахне, що аж на третю вулицю пахло. Тоді пекли на хме леві, викисав і бродив хліб. Хліб я бачила як мама пекла. Пироги високі навчилася в свекрухи Правденко (дів. Їжаченко) Марія Іллічна (1900 1996), у неї 5 дітей манюні, сама виняньчила і бігала в колгосп. Пиро ги, як хоч щоб було дуже добре – 0,5 літри молока, 3 яєць, солі, сахарю, 1 стопка олії, масла 200 грамів. Трохи сироватки в бо рошно, рідесеньке заколотити 50 грамів дріжджів, заколотити, щоб вилізло, місити з борошном, підійде добре, опаде, кидай все, щоб було дуже хароше – треба добре виколотити. Як підійде з дрощами, як ви колотила – пироги вироблять не дуже ба лябушки великі – середні – олією мазати жаровню, вмокнула в олію і в листик. Пі дійде – сади в піч. Хліб. Хмелю наваримо шишок, щоб крі пеньке було, гірке, зварив у чомусь че реп’яному (у ньому добре гра), у горшку, зварили і отвар сутки стоїть, тоді в отвар жмені дві борошна, щоб рідке, і в глечику постав у холодне (в погріб, кладовку), а тоді коли вимісювати тісто– брали той от вар і сухеньке тісто з макітри, як поперед ньо пекли, зібрати і в просушити, і воно Жит виси й виси у вузлику, щоб у сухень кому. Мама пекла 8 хлібин, то велику ма кітру брала, спечений хліб у макітрі ле жить тиждень. Ото відріжеш хліба, намас тити олією – добре таке, що ще шукаєш, було й видавцем. Олена Щербань, старший науковий співробітник Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова, етнолог, к.і.н. (травень 2014 року)

Учасниці Першого гастрономічного фесту&квесту «Борщик у глиняному горщику 2014» Любов Правденко, Катерина Піщаленко, Олена Щербань, Ганна Горопашна Українська Родина № 1/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

ВИКРАДЕНА З РАЮ

«Закон о пяті колосках»

Дитинство.

Поетична проза. Розкажіть про умите радісною сльозою дитинство, і всі зрозуміють, яке то величезне щастя мати рідних батьків. У цій книзі проводиться паралель між двома світами – РОДинами звичайного васильківця робітника та киянина професора. Дівчинка потрапляє в чуже середовище, і це стає трагедією її життя. Вона відчайдушно бореться за свої рідні витоки, щораз повертаючись до батьківських порогів, щоб зачерпнути з чарівної криниці дитинства животворної води з під старих верб, й обмити запилену порохом цивілізації душу. дами звисають донизу білувато#рожеві дзвоники, а в мали# ні їх повно, це берізка. Вона ще килимом розлягається по землі. А поблизу городів, де земля не копана, височать бур’яни: дика редька, дикі коноплі, паслін, дурман. Пирій – злісний бур’ян городів і дуже швидко розростається. Оранжевим соком чистотілу ми змащували ранки. Бігали одне за одним, верещали, лякали та жалили кропивою. Це була в нас така розвага. Ненароком падали в кропиву і то# ді руки й ноги покривалися пухирями і дуже пекло, але до# рослі казали, що то корисно. А якщо дряпали ногу і текла кров, то ми наліплювали на ранку листочок подорожника і кров зупинялася. Росли ще на городі м’ята, любисток та

Зошит перший

Сонце вишивала нитками золотими Не співайте мені сеї пісні, не вражайте серденька мого! Легким сном спить мій біль у серденьку, нащо співом будити його? Леся Українка Легкістю осіню й серце твоє, й душу! Вклонися чистому Сонцю ранковому. Не мене возвеличуєш – себе! Вісті Ізначальні

Глава 8. Кажу&кажу казку як зарізав дід Палажку Як птах, розкльовуючи знесені яйця, веде свій Рід до загибе лі, так і Князь, що мордує свій наРОД, – вмертвляє й правну ків своїх. Найперше в одвіті за наРОД – Князь! І його глава найближ ча до меча Божого! «Вісті»

а нашому березі росли будяки вищі за мене. У них красиві пухнасті лілові квіточки. Ми часто роздив# лялися їх. А чому ж це не можна до них доторкну# тися, чому ж вони так боляче колються, чому в них такі ве# ликі та гострі колючки і на листочках, і на стеблах, і чому ж це вони такі неприступні і такі красиві? А з парканів гірлян#

Українська Родина № 1/2016

Святий Хліб. 1976. Полотно, олія. 80х60

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Євген & син Домінії 1927.

барвінок. А за хатою, на горбочку, звід# ки колись копали глину, як будували хату, зараз густі старі зарості бузку. Вся гірка вкрилася гребнями бузкового цвіту. Його ціле море. Блакитні китиці бузку наповнюють повітря тонким ароматом. Не можеш насолодитися тими неземними терпкими пахощами. Ламали величезні букети бузку, такі, що не можна навіть його й охопити. У дворі біля хати величезний жасмино# вий кущ у білому цвіті. А як збігти з гірки – старі розлогі плакучі сріблясті верби на краю городу, вклоняючись,

Євген, 1920.

торкаються води, полощуть у ній свої будки, нарциси, півонії, а в кінці літа віти з жовтими китицями, а далі, уз# наш садок зацвіте ліліями, мальвами, довж городу велетенський клен, весь жоржинами та різнокольоровими обліплений хрущами. Неподалік кущ айстрами. На городі серед картоплі калини, гарний, високий, розлогий, повно рожево#сизого дикого маку. Він пишається своїм рясним білим цвітом. дуже красивий. Ця чудова квітка цвіла По садочку ходила, цвіт калини лама# лише два дні, і потім її пелюстки опа# ла. До личенька рівняла, свого батька дали. Вітер розносив насіння далеко# далеко, але трохи залишав і для нашо# питала: # Чи буду ж я такая, як калиночка го городу, бо наступного року мак тут виростав знову і милував своїм чарів# цяя? Пишні суцвіття облямовані велики# ним цвітом. ... Як тільки сходить сонечко і пташки ми білими квітками, що приваблюють бджілок, а всередині квіточки дріб# своїм голосистим співом будять від сну ненькі, здається, що вони ще не роз# дикий мак, він прокидається і розкриває пустилися. Великі квітки, то пустоц# свої пуп’янки у квіточки рано рано на віт, він згодом весь пообсипається на зустріч сонечку... Крім дикого маку ріс і їстівний. Ве# землю, а дрібні квіти дадуть плоди, і навіть зимою висітимуть на кущах ликі достиглі коробочки маку трохи яскраво#червоні грона калини. Жили пізніше були розкидані по всьому го# колись тут мати Вербена та її дочка роду. Часто лунало в нашій хаті: # Ану, хто відгадає загадку: «Крізь Калина. Вирішили вороги землю ук# раїнську багату завоювати. День був землю пройшов, червону шапку знай# ясний, мов золотом гаптований, коли шов. Шапку зняв – дітей приспав». Мій батько казав, що мати поїла йо# пішла дівчинка коси травами розчісу# вати, горобчиків годувати, льон, до# го маковим соком, як був малий, щоб щем прибитий із землі піднімати. Ка# менше кричав, та добре спав. Червоні лина стомилася, до криниці підійшла, маки – це краса і молодість. Вінок з схилилася над нею і почула рідний червоних квітів – символ дівочої кра# си. Мак чарівну силу має, яка захищає неньчин голос: # Калино, не пий водиці, – але не від усякого зла. «Соловію, пташку, чи послухала, воду до губ піднесла і навік кали# ною над водою зросла. Гарне і пишне деревце стояло, сльозинки#на# мистинки сіяло. Схи# лилася мати над кри# ницею, затулила сер# цем воду, ворогами от# руєну, і проросла над нею вербицею. Мину# ло відтоді багато ро# ків, та матуся#верба все оберігає водні дже# рела, аби люди ніколи не зазнали лихих ча# рів. «Не ламай калину – образиш дівчину. Не рубай вербу – накли# чеш біду». Цілу довгу холодну зиму палахко# тять рубіновим намис# том плоди на калині. А зернина їхня нагадує маленьке серце. «Чер# воніла калина, пломе# ніла, грона жевріли як жар». А весною під ха# тою цвітуть сині пів# Бабуся Єфросинія ліворуч & з братом Іваном, сестрою Домінією, двома доньками: Олександра на руках, ники, червоні кра# Анастасія стоїть, син Костянтин, мій батько Микола сульки, блакитні неза# буде четвертим. 1913. Українська Родина № 1/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Серед високих і пишних трав 1976. Картон, олія. 25х19

бував же ти у садку, чи видав же ти як сіють мак? Ой так, так сіють мак». Повна діжка жита п’ятачком прибита. Що це? Це є така загадка про мак. А я люблю все з маком та квасолею, тіль# ки ніхто не дає, але люблю, дуже люб# лю галушки, а ще люблю сало з цибу# лею, коли нема чого їсти. Люблю їсти вареники з сиром, з капустою, смета# ною як є, а як нема, то й не треба, то люблю бублики з маком, але завжди, чомусь в більшій мірі дають тільки ду# лі, здебільшого з маком. Інколи діста# ються і кручені. І чому це так? Бо Лю# бов і Ненависть утворюють прекрасну квітку. Червоні пелюстки – Любов. Ненависть – чорна серцевина. Мак виник із крові убитої людини, а може із крові змії, тому такий чарівний і та# ємничий образ маку. Неповторна кра# са, коли мак цвіте! На городі біля хати і червоні, і пурпурові, і ніжно#рожеві, і білі з чорними цятками, а ще пишні# ше цвітуть на згірках серед зела пше# ничного. Це мак самосійка і він росте купками, а буває квіти порозбігають# ся, ніби намисто порвалося та розко# тилося по одній намистинці. Незрі# лий мак дурманить голову, кажуть: «Їж, дурню, бо це з маком». Ніколи Омельчиха не встигає з городу мак свій зібрати, кляті наркомани кра# дуть, коли ще він зелений, надрізують коробочки гострим ножем – сік зби# рають, потім роблять опій. Баба якось надибала одного у своєму городі з ці# лим оберемком маку і вилила на ньо# го чавун помиїв з прокльонами: # Най би тобі руки#ноги повисмику# вало, як ти мені мак порвав! Най би те# бе пропасниця била! – тоді схопила ломаку і далі приказує: 26

Українська Родина № 1/2016

# А щоб твоєю мордою просо моло# тили! – а він, не випускаючи з рук клунка, взмолився до баби: # Я скоро вмру! Мені треба укола зро# бить! Дайте маку! # Нехай тобі жаба дає! А щоб ти пода# вився тим маком! Розказували, якесь мале дівча у своєму городі наїлося маківок та отруїлося, а ма# ти дівчинки від горя зійшла з розуму і як тільки маки зацвітуть, то вона з тих маків і не виходить, сидить серед них і бавить# ся ними, як мала дитина, а як дозріє мак, то вона збирає його для своєї дитини. А ще страшніше було слухати, як ба# буся розповідала про свою сестру: # Другий чоловік Домінії, як був п'яний, вдарив її сокирою по нозі та утворився тромб, то вона від цього й

померла, а перший її чоловік Петро Зубко був чудовою людиною. Євген – їхній син. Пам’ятаю довгі черги у нашому мага# зині, що люди займали зранку. # Ніно, ти ж нікуди не відходь, гулять не йди, бо чергу загубиш, а ми скоро повернемося, – так наказували мені дорослі і я стояла п'ятирічним дівчам у тих чергах по дві години за борошном, крупами та хлібом. Таке було десь уп# родовж двох 1963–1964 років. Люди боялися, щоб знов не було голодомо# ру, як у тридцятих роках. То була тра# гедія народу, що жив і працював на найродючішій у світі землі. Вже тоді про це знали у світі, бо писав про все це молодий британський журналіст Гарет Джонс, життя якого обірвалося

Квіти польові. 1984. Папір, акварель. 37х24,5

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ несподівано і трагічно, чи не з ласки білокам'яної? Історик Норман Дейвіс у своїй книзі подав переконливі дока# зи цього жахіття: # Селян лишили без продовольства. Цим комуністична влада свідомо ки# дала їх на смерть. Найстрашніші мас# штаби голоду були саме в Україні. Люди вмирали цілими селами. Живі не мали сили хоронити померлих. А в цей час на сусідніх залізничних стан# ціях під збройною охороною знаходи# лися тисячі пудів зерна, призначеного для вивозу. Нова хвиля масової смер# тності від голоду піднялася восени 1932 року, а зимою і весною голодо# мор досяг апогею. Люди їли товчену кору дерев, солому, перемішану з гни# лою перемерзлою капустою, котів, со# бак, пацюків, потім перейшли на сли# маків, жаб, кропиву та помирали від тяжких шлункових захворювань. Було багато випадків людоїдства, деякі се# ляни, втративши розум від голоду, убивали і їли власних і чужих дітей. Вимирали цілі села, а пошуки та вилу# чення продовольства державними ор# ганами продовжувалося. 1932 року Москва продала до Європи сімнад# цять мільйонів тонн українського зер# на та триста тисяч тонн борошна. За зрізані колоски на колгоспному полі – розстріл, або ув'язнення на десять років з конфіскацією майна. Сучас#

Борис, син Олександри & батькової сестри

ники називали цей закон Сталіна «за# коном о пяти колосках». Окупаційний режим жорстоко ви# зискував українців, наслідком чого стали масові антикомуністичні пов# стання. Щоб зламати опір українців, комуністична влада ініціювала штуч# ний голод. Геноцид української нації став наслідком окупаційної політики комуністичного режиму. Це найстраш# ніший злочин проти людства, адже со# вєцька влада свідомо заморила голо# дом дванадцять мільйонів українців. Косіор тоді відверто написав в газеті «Ізвєстія» 2 грудня 1933 року: # Український націоналізм є для нас головною небезпекою, і щоб викорі# нити цей націоналізм і запровадити одностайність радянської держави, бу# ло принесено в жертву українське се# лянство. Італійський консул у Харкові С.Гра# деніго у депеші своєму уряду кількість померлих від голоду оцінює у десять# п'ятнадцять мільйонів осіб. Уривок з його доповідної записки: # Опухлих відправляють товарними поїздами в сільську місцевість, зали# шаючи в 50#60 км від міста, бо там ніх# то не бачить, як вони конають. Вагони поступово заповнюють і закривають на засуви. Часто трапляється, що після заповнення поїзда вагони стоять за# повненими два дні. Після прибуття на місце вагони вивантажують, відкрива# ючи великі ями, куди скидають усіх померлих. Бачили серед померлих і живих, але дуже ослаблих, яких звалю# вали в ями ще живими з ознаками ос# танніх судорожних рухів. Однак робота могильників не припиняється і виван# таження трупів триває. В 1931 році з України до Сибіру було заслано більше п'ятидесяти тисяч інте# лектуалів. Матеріали для стотомової «Української Радянської Енциклопе# дії», над якою працювали сотні україн# ських науковців протягом багатьох ро# ків, були знищені, Українську акаде# мію розгромлено. Ліквідовані всі укра# їнські школи, середні спеціальні та ви# щі навчальні заклади, закриті газети, видавництва. Москва вирішувала для себе одразу два питання: знищення ук# раїнців голодом та позбавлення їх пра# ва на рідну мову. Та навіть вже в мир# ний час після війни з 1946 року протя# гом шістнадцяти років до Сибіру виве# зено з України понад два мільйона ук# раїнців. 1949 року поблизу одного з концтаборів на Колимі, за наказом Москви, втопили в болоті близько

Рожево& сизий мак. 1971. Папір, гуаш. 40х30

трьох тисяч українських дівчаток три# надцяти#чотирнадцяти років, «чтоб нєкому било рожать бандєровцев». В порожні хати українців поспішно нап# равляли ешелони переселенців з Росії. В кінці 1933 року в Донецьку, Дніпро# петровську, Одеську та Харківську об# ласті переселилося близько ста сімнад# цяти тисяч людей. Голодомор 1932# 1933 років – найстрашніший злочин сталінізму. Більшовизм несе відпові# дальність за організацію: масових за# ворушень та громадянську війну 1917# 1922 років, голодоморні геноциди Ук# раїнського народу в 1922#1923, 1932# 1933 та в 1946#1947 роках, а також ма# совий терор та небачені за своїми мас# штабами репресії мирного населення, насильницьке переселення цілих на# родів та винищення великих груп лю# дей за соціальними та національними ознаками. Загальні людські втрати від більшовицької окупації становлять не менше 50 мільйонів безвинних людей! # Насте, розкажи страшну казку! – чіпляємося ми до нашої тітки, і вона починає: # Кажу#кажу казку як зарізав дід Па# лажку, на куски порубав, у бочку пос# кладав, – це дійсно, ніби страшна каз# ка, бо запанувало тоді людоїдство на українській землі, де недавно хвилю# вали непроглядні пшеничні лани сво# їм щедрим колосом. Ніна Удовенко Продовження читайте в наступному номері. Книга готова до друку.

Українська Родина № 1/2016

ЗВИЧАЇ і ТРАДИЦІЇ

Українська звичаєва культура

країнці покликані літописом звеличити людство і себе сучас# ним благородним розумінням Бога. Відомо, що у давнину царі при# сягали і давали клятву на календарі. Серед іншого вони обов’язково прися# галися не міняти одвічних свят. Ця присяга була вагомою і святою і цей факт незаперечно підкреслює значи# мість календаря свят в минулому, пере# вагу світогляду Предків перед сього# денням, коли свята народжуються з будь якої причини. За непорушністю свят невідступно слідкували на нашій Землі Волхви. Основним завданням українців є відродження усього пласту звичаїв на# шого народу бо для самоідентифікації нації необхідні ознаки, які її вирізня# ють з#поміж інших. Такими ознаками є звичаї, традиції і вірування наших пращурів. Наразі повертаються звичаї вишиванки, писанки, шанування сво# го Родового дерева хоча б до сьомого коліна, відроджена велика кількість прекрасних українських обрядових шедеврів: колядок, щедрівок, весня# нок, купальських пісень тощо, які за дослідженнями науковців уособлюють найвищу енергетику. Все це дієво впливає на стан свідомості, стан душі і спосіб життя, що дає наснагу і силу для відродження Роду нашого велико# го і прекрасного і гармонійного життя зараз і в майбутньому. Наші предки жили у злагоді із При# родою і ритмами Всесвіту. Це є запору# кою щасливого життя, радості, нат# хнення і творчості. Ми є дітьми Сон# ця#Дажбога, внуками Дажбожими. І Велесова Книга каже нам про те: «І се мовив Отцю Ору Сварог наш # як мої творіння створив вас од перст моїх, і хай буде сказано, що ви # діти Творця, тож поводьтеся, як діти Творця, і Даж# бог буде Отець ваш. Того маєте слуха# тись, і той скаже вам, що маєте діяти, і як мовить, так і творіть». І Сонце#Дажбог дійсно вказує нам ті Великі Свята, що ми маємо святкувати

Українська Родина № 1/2016

Усі суспільні негаразди відбуваються тому, що неосвічена і невихована людина хибно тлумачить вчення древньомудрих предків. Конфуцій Закон є проти тебе, сила є проти тебе, Народе мій. Твоя сила може бути тільки у Правді. І тому ти мусиш бути Правдою, щоб був ти Силою. Володимир Шаян

на протязі року, аби бути поєднаними із Всесвітом, зберігати лад і гармонію у спільному творенні разом з Богами. Саме тому ми маємо чотири голов# них народних свята, що припадають на зимове Сонцестояння, весняне рівно# дення, літнє Сонцестояння і осіннє рівнодення. Так щороку, коли Сонечко народжується, повертає на літо, при# ходить ця чарівна ніч. І ми святкуємо відповідно Різдво Божича # Коляди, що взимку народжується, бо ніч най#

Український календар Павла Килини

довша , а день найкоротший, а вже наступні дні приростають, і Божич # Коляда нам нове Коло#Діє і дарує нам новий Коло#Дар ( в грецькій вимові Кален # Дар); навесні святкуємо Ве# ликдень Ярила # Сонця весняного, Сонця Ярого, бо дійсно, після весня# ного рівнодення дні починають става# ти довшими за ніч, великими днями. Святкуємо влітку Купала, бо день найдовший, а ніч найкоротша, Сонце знаходиться у своєму Куполі, найви# щій точці, і Сонце Купається в свя# щенних водах Землі#Матінки, народ# жуючи нові плоди. Восени святкуємо Миробога # Овсе# ня, мирове свято врожаю, достатку і час підведення підсумків, обирання наших керманичів, бо в тому є муд# рість # видно як керував господар, чи є добрий врожай, адже курчат по осені рахують. Сонце вже починає котитися до Зими, старіє, стає Сивим Яром і

вмирає. Завмирає на зимовий період Природа. І вже на святий вечір ми справляємо по ньому поминки і поминаємо наших предків, що відійшли до Сварги Си# ньої і перебувають нині у Вирії Небес# ному. І в пам’ять їхньої невмирущої Душі, від вечірньої Зорі#Зоряниці, що загорається у Небі, ми запалюємо но# вий вогник свічки, що ставимо в сере# дину Хліба#Короваю, символа Сонця і єдності Роду нашого, і бережемо той вогник аж до ранку, не лягаючи спати, аби він не згас, а на ранок розпалюємо від того збереженого вогника велике багаття Вогнища Родового і від нього розгорається новий Вогонь новона# родженого Сонця, яке ми зустрічаємо радісною піснею#славою, взявшись за руки і закручуючи наш коло#вод по Сонцю: Добрий ранок тобі, пане Господарю, Радуйся, ой радуйся Земле, Ясен Світ засвітився! І так твориться нове коло вічного Живоявлення Світу Білого, що існував споконвіку, живе нині, і буде жити Віч# но. І в цьому вічно живому Світі живе# мо і будемо жити і ми # українці, діти Божі, Внуки Дажбожі, на землі, нам Рідними Богами Вкраяній, на терито# рії Рідної Матінки України, як писав Т.Г. Шевченко: «У цьому раї на Землі», багатій на зерно і м’ясива, і на всяку пашницю, на небесне і земне Диво. Бо наш Рід вічний як Світ, і живе нині, і житиме завжди! Після святкування Коляди, Свята Роду, Водосвяття, Відунського свята (збори жерців), свята Домовика про# довжується далі величний ланцюжок звичаєвих свят українців, як символ єдності Людини і Природи. На сороковий день від Коляди (2 лютого) відзначають свято Стрітення # старовинна назва # «Зимобор» або «Громниця». Це свято святкують не один день, а протягом певного періо# ду, який займає проміжне місце між Різдвом та Великоднем # зимовим

ЗВИЧАЇ і ТРАДИЦІЇ сонцестоянням та весняним рівно# денням. Вірогідніше за все це період між сороковим днем по Різдві і соро# ковим днем до Великодня. Свято це здавна шанується в Україні. Дослід# ники вважають, що це одне з найдав# ніших свят і скоріш за все витоки йо# го сягають часів, коли рік ще ділився навпіл. Селяни, як правило в цей день не працюють і придивляються до по# годи, бо «Зима з Літом» зустрічаються. І хто з них переборе, в цей день, такою і буде погода на початку березня. Ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл. Вітер # погана ознака. Відлига # жди пізньої весни і бережи пашу і хліб, бо польові роботи поч# нуться нескоро. На цей день час уже чимало прибув і в Природі відбува# ються зміни, правда іноді докучають нічні морози та заметілі. Але Зима в образі старої баби, в полатаному ко# жусі, все ще не хоче поступатися міс# цем молодій, чарівній Весні#красуні. Але й Весна не має поспішати, бо мо# же замерзнути. Всьому свій час. В на# роді, з цієї нагоди, побутує багато прислів’їв і прикмет: Якщо під вечір потепліло, то вважа ється, що Літо перемогло «Зима йде ту ди, де було Літо, а Літо йде туди, де була Зима». «Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди». «Як на Стрітення півень нап’ється во ди в калюжі, то жди ще стужі». «Якщо Сонце ясне на Громницю буде, то більш ніж перед тим снігу випаде всю ди». «Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний». «Як на Стрітення капає зі стріхи не знайдеться з Літа потіхи» і багато інших. Висновок ясний «якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна». Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво # «жайворонків». Це печиво роздавали дітям, щоб ті закли# кали Весну, допомогли їй збороти Зиму. Свято супроводжують різноманітні ігри # взаємодії Зими#Води і Літа#Вог# ню # освячення святою водою гром# ничної свічки і кидання снігу на пала# юче опудало. Уособлення: Весна # скромна дівчина, Зима # буйна жінка. Дівчата на перших весняних прогали# нах співали веснянки. Діти спалюють старий і роблять новий батіг і ляскають ним імітуючи грім. В цю ніч Домовик заїжджає коней. Читаються магічні заклинання захисту від вогню і пожеж. День відмолювання родового зла, чи

прокляття Роду. Освячення хліба з сіл# лю від вогню. В цей день вдосвіта набирають (в но# ву, ще не використану, посудину) воду. Цю воду пильно берегли # їй припису# валась магічна сила. За народними уявленнями # це цілюща вода, вона

має великі лікувальні властивості. Стрітенською водою ще кропили скот і давали йому пити # «щоб був здоро# вий». Пасічники берегли цю воду про# тягом року і кропили нею вулики кож# ну «першу» неділю # на молодику. Освячену стрітенську свічку швидко гасять і зберігають на покуті до літа. Влітку, під час великих гроз і блиска# вок, її запалюють і використовують як надійний оберіг людей, худоби і майна. Після Громниці святкують Велесо# вий тиждень(8#12лютого). 11лютого # Велике свято Велеса . Це свято вша# нування Бога Велеса (Волоса). Одя# гання у вивернуті кожухи, маски. Ва# таги Велесових жерців ходять селом, проголошують магічні замовляння про здоровя домашніх тварин(у стай# нях і хлівах). Велес (Волос) # Бог, наділений ба# гатьма функціями: покровитель зем# леробства й домашніх тварин; настав# ник, учитель музики й поезії, володар таємничих знань (покровитель вол# хвів); зв’язків світів Прави, Яви і На# ви (провідник душ «на той світ»); пок# ровитель ремесла й торгівлі, медици# ни, мирного життя. Велесова Книга вказує також і на його зв’язок із не# бесними світилами: Сонцем (Велес уранці виводить Сонячного коня на небо) і Місяцем (як Бог#пастух зоря# них отар), а його нагляд за «отарами хмар» викликає дощі, які зрошують Землю, що вказує на його функцію сприяння родючості. Ймовірно така

поліфункціональність зумовлена по# важним віком цього Божества, яке зявляється у слов’ян ще на межі мис# ливського і землеробського етапів суспільного розвитку та еволюціонує разом зі своїми народами, які цілком правомірно вважаються «Велесовими внуками». Саме так «Слово о полку Ігоревім» називає легендарного спів# ця Бояна, що дає право вважати Веле# са покровителем співців (а можливо й мудреців#вохвів). На кумирі#пантеоні Свантевита три# ликий Велес тримає на своїх плечах всю світобудову з богами й людьми, що вказує на його зв’язок із предками (коріння дерева Роду). Сила Велеса, вважають, спрямована знизу вгору (від Землі до Неба), в той час як сила Перу# на # згори до низу ( з Неба на Землю). Велесу присвячувалися окремі хра# ми, де на жертовнику підтримувався вічний вогонь. Культ Велеса # один з найрозвинутіших культів у Східній Слов’янщині, пов’язаний, насампе# ред, із господарською діяльністю на# ших предків: «Це Велес навчив Праот# ців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна#вінча на полях стадних, і ставити Снопа до огнища, і чтити йо# го, як Отця Божого» (ВК, 8/2). Велесу як духовному опікунові й покровите# лю хліборобства здійснювали обряд «Велесової бороди»: під час жнив на полі залишали незжатими кілка пучків колосся і, зав’язавши їх стрічкою, кла# ли до них хліб на рушнику як пожер# тву й подяку за добрий урожай. Ця по# жертва називалася сота: «...дамо деся# тину Отцям нашим, а соту # на Велеса» (ВК 3#А), тобто десяту частину від прибутків давали на утримання храму, старійшин, волхвів, а соту частину від врожаю # на обрядові пожертви (Землі # Матінці, Воді, Вогню тощо). Обря# дові страви # масло, сир, сметана, ря# жанка, молочні оладки, молочний ки# сіль, гречаники. Тиждень за місяць перед Великоднем (13#19 лютого) святкується # Свято Колодія, Масляний тиждень. Величне семиденне Свято на честь весняного пробудження Природи, коли «Коло починає діяти». Усі ці дні не роблять значних робіт, а славлять КОЛО# ДІЯ(Бога Кола Сварожого), Сонце, Весну, Світло. Свято багате веселими та радісними ігрищами, але водночас несе суттєвий виховний процес. Наші Прародителі прославляли Колодія як Бога бадьоро# го Духу, злагоди, міцного здоров’я. Українська Родина № 1/2016

ЗВИЧАЇ і ТРАДИЦІЇ птаха українців. Його ще називали свято Бусола, Веселика. Співаються веснянки, молитви про приліт птахів з Вирію. У народі Леле# чини # день всепрощення образ і свар. Заклик до гніздування. Обмін і посад# ка вербних прутиків. Наші українські звичаєві свята це не# оціненна і непереможна спадщина ми# нулого. Відроджуючи її, повертаючись до традицій своїх предків, відроджу# ється велич нашого етносу і нації. Від# роджується розуміння цілісності Лю# дини і Природи, пізнання будови Сві# ту і нашої місії в ньому, на рівні ладу, честі, совісті і правди. Як неперевер# шено про це сказав Т.Г.Шевченко: Святкування Різдва громадою «Православ’я»

З великою любов’ю описує це пра# давнє свято В.Войтович. «Добрі люди пошановують своє повесніле Сонечко святом на честь Колодія, Бога Шлюбу. То буває десь за місяць до Великодня, тієї благословенної пори, коли зима зустрічається із весною. Це велике свято триває протягом семи днів… Після урочистої зустрічі запрошують Колодія до себе на гостини». Важливим елементом свята є дійство коли жінки в’яжуть «колодку» тим, батькам, котрі не одружили своїх до# рослих дітей в цей шлюбний сезон. Колодка (фалічний знак) # символ продовження роду. Ось так Бог шлюбу не лише благословляє подружнє жит# тя, а ще карає тих хто легковажить ним та порушує обітницю. Недаремно Колодій після Масляної забороняє ро# бити весілля. Наші Батьки#Діди добре знали, що найкраща пора для народ# ження # кінець зими, коли починає воскресати Природа. Породіллі до по# чатку польових робіт одужували, дітки трохи підростали і не було ускладнень в хліборобську пору. Основна обрядова страва # вареники з сиром, які вживали з маслом або сметаною; гречані млинці, приправле# ні шкварками. Обов’язкове вживання «коло дієвих» напоїв. Їх вживали «по колу», щоб створити дружню обста# новку і всім, почергово, прославити сили Богів. Раніше, як і тепер, право вибору дру# жини належало хлопцеві. Одначе був також звичай, згідно з яким раз на рік (на Колодія) таке право мала і дівчина. Що цікаво # хлопець, до якого свата# лась юнка, не міг відмовити їй. Ско# ріш за все цей обряд є далеким відго# моном матріархату. 30

Українська Родина № 1/2016

Далі # (21 лютого) святкується свято Стрибога Весняного. Першоосновою обряду цього свята є читання молитов до Бога Вітрів про добру погоду на вес# ну і літо. У Володимирському пантеоні по# руч із Перуном стояв кумир Стрибо# га, якого вшановували не менше, ніж Перуна. У «Слові о полку Ігоревім» Стрибог згадується як Бог#родона# чальник усіх вітрів. Це один із най# стародавніших Богів у трипільців, ет# русків, римлян. Д. Шеппінг висловив припущення, що Стрибог є однією з іпостасей Перуна # його втіленням у повітрі. Він, як і Перун, пов’язаний зі Стрільцем та його атрибутами: стрілами й луком. Його стріли летять за вітром, тому й Божество уособлює силу вітру. Хоча, незважаючи на всю суворість вітру, він є не тільки творцем негоди, але й творцем музичних мелодій. Ад# же саме «подих вітру» # дихання, дму# хання у найпростіші музичні інстру# менти (сопілки, дудки, ріжки) # ство# рює музику. Пізніше Стрибог отримав назву Позвізда або Посвистала # покровите# ля погоди. Йому молилися, щоб дав добру погоду на врожай. Дуже красиво оспівується на обрядо# вому славленні діяння Стрибога: …Славим, тебе, Вітре вольний, Славим, тебе, щедросійний, Славим, тебе, подих божий, Славим тебе! … А далі з 24 лютого відбуваються пта# шині свята (до свята весняної Землі# Матері) # Лелечини. Свято тотемного

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… Ось де, люде, ваша слава Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як Господа слово. Як Земля зріднена з Сонцем так і ми # українці зріднені з величним надбан# ням наших предків # звичаєвою куль# турою. Ми сьогодні все більш доскона# ло досліджуємо і втілюємо в життєвий процес український стиль культури і моралі, український спосіб життя. Все в житті підлягає циклічним змі# нам. Отож не тільки Сонце поверта# ється на «круги своя», а й ідеї, які наві# дували людство впродовж минулих ві# ків # знову повертаються до нас у своїй оновленій і очищеній красі як переві# рені досвідом багатьох поколінь зако# ни суспільного порядку та моральної чистоти. І з’являється нова людина, яка, за вченням Аполлона Піфідійського, своєю здатністю до споглядання, спроможністю розмірковувати, вмін# ням відрізняти правдиве від неправди# вого, мистецтвом розуміти, що з чого випливає і що чому протилежне, за# хистить буття своєї нації і продовжить у Вічності. Лада Література: 1. Боги і народи. Етносоціальний вимір: курс релігієзнавства. Г.С.Лозко. ( Тернопіль: Мандрівець, 2015. ( 624с. 2. Лозко Галина. Українське язичництво. (К.: Укр. центр духов. культури, 1994. ( 96с. 3. Речник рідно віра. К.: Трійця, 2003. ( 164с.

ЗВИЧАЇ і ТРАДИЦІЇ

Вікові посвяти Хлопчики Цикл чоловіка складається з таких періодів та вікових посвят: 1. Народження людини, до 3 років ним опікується мати як немовлям. 2. Перше пробудження хлопчика, в 3 ро& ки батько його садить на коня. Для хлопчика це дуже важливо, дитина переборює страх пе ред великою твариною в її психіці відбувають ся зміни. Хлопчик зверху на більшій за нього істоті. Народження прагнення бути сильним, відстоювати своє право. Відчуття сили. Дуже важливі думки та емоції батька під час цієї пос вяти. Важливо, аби батько створив таку силу (енергетику) посвяти, щоб немовля, яке стає хлопчиком, відчуло в собі силу воя, аби хлоп чик підсвідомо осягнув, що рождений захища ти й обороняти свій рід, націю та державу. 3. Ствердження своєї чоловічої статі, в 7 років, де на святі Ярила хлопчики показу& ють свою психологічну стійкість та фізич& ну спритність. Вони переходять у стан отро ків, і вже не просто слухають речення повчан ня у формі ігор (рок), а приймаються до діла, йдуть від речення (от рок) до справи. 4. Доведення чоловічої сили (фізичної та психологічної витривалості) в 14 ро& ків, до цього отрок готується протягом усіх років. У цій посвяті отроків приймають у парубоцьку громаду. Дуже важлива не ли ше фізична підготовка, але й психічна. В цей час ділові якості отрока мають підтверди тись його внутрішньою суттю, зовнішнє має дорівнювати внутрішньому. «Пару бок» се «два боки», або «два Боги», що означає обов'язкову наявність в отрокові сильних внутрішніх і зовнішніх якостей. Після цієї посвяти отрок, ставши парубком, отримує право шукати собі ПАРУ. 5. Ствердження чоловічої сили, & 21 рік, посвята відбувається лише на великі свята Перуна, парубок стає легінем. Обов'язково парубок бере участь у боях. В подальшому відбувається нарощення сили Звіра. Себто, відродження своєї минулої тваринної сили для її задіяння у життєвій бо ротьбі, утвердженні себе. 6. Перехід сили ярі в силу духу. З 28 до 33 років відбувається духовний перелом. Си ла Звіра, яку до сих пір плекав і ростив хло пець, мусить перейти в силу Напівбога. Пос вяти відбуваються індивідуально, майстер ність Волхва у тому, щоби вивести Звіра з ле гіня і перетворити його на духовну силу мужа (того, який набрався мужності в боротьбі). Саме протягом цього часу мають відбутися три посвяти, які повинні: перша вивести Звіра з підсвідомості в сві домість (воїн повинен бачити його і відчувати різницю між собою і Звіром);

друга оволодіння Звіром, його силою, вміння контролювати його, впливати на нього, керувати ним; третя відпустити Звіра, віддаючи його у Наву, отримати іншу силу, силу духовну. При вірній ініціації нарощена сила Звіра переходить у потужну духовну силу (глибину) духовного сприйняття. Сила Перуна перехо дить в силу Сварога яко творця сім'ї та шлю бу. Духовна сила починає зростати. В цей час чоловік усвідомлює себе батьком! До 35 років муж утверджує себе як ЧолоВіка, себто він набирається мудрості (Чоло), на Вік (себ то на усе своє життя). Парубок який не пройшов відповідних пос вят у 28 33 років і не вбив у собі Звіра, стає ти раном у сім'ї, на роботі. Його звір роздирає його внутрішню суть і він не в змозі творити своє життя в злагоді та об'єктивно бачити світ. Відповідно він шукає ворога, аби задо вольнити потреби Звіра у боротьбі; цим во рогом стає Жінка, яка по всій класифікації Звіра підходить під ворога. Вона йому супе речить, пробує впливати на нього і взагалі її доцільність в такій парі незрозуміла для Зві ра. Все, що потрібно йому від неї це сексу альне задоволення, але для цього можна знайти багато інших, подекуди кращих. Оскільки Батько в ньому не прокинувся, діти стають побічним явищем, не вартим великої уваги. Чи не знайома картина вам, дорогі мої українці? Потрібно зважити й на те, що час вже не Звіра, час духовного ЧолоВіка, і Звір стає або смішним, на зразок великих хлопчиків, які в 35 прагнуть виглядати й поводитись, як 20 річ ні зухвалі юнці, або духовно зламаними, які вже нічого не прагнуть і яким нічого не вдається. 7. Ствердження чоловічої духовної сили & 41&45. Цю посвяту проводить Волхв, заклика ючи Велеса, який є сутністю мудрості і зрілос ті. Це закриті посвяти які відбуваються також індивідуально. В 41 рік для Чоловіка, який вір но пройшов ініціації, все стає можливим. У нього народжуються онуки (помічники), і лише тоді він відчуває себе справжнім бать ком родини. Його любов та взаємоповага у родині закладає майбутній великий родовід. Саме він у цьому стані народжує звичай, який передає внукам, а ті несуть у майбутній Український рід, ладнаючи його. 8. Після 70 & ти підготовка до переходу у світ Прави. Чоловік, який вірно жив за цими законами, сам відчуває, коли має наступити 8 ма посвята. Волхви допомагають йому вір но сприйняти потойбіччя і побачити там своє місце. Він повинен дбати про свій рід, який має продовжитись у майбутнє, та про очи щення душі. Наші предки відходили у Вирій не раніше, як після 100 років (Віку), смерть до Ві ку вважалася передчасною.

9. Остання посвята & перехід &смерть. Чоловік, який не пройшов перших трьох іні ціацій, залишаючи Звіра у собі після 33 років, стає менш агресивним, але прагнення до війни, руйнації зрощується із новим станом (миротворчим); і таким чином він не здатний гармонійно творити своє майбуття, оскільки Звір проявляється в гострих та критичних си туаціях. І там, де потрібне вирішення мудре, в хід вступає агресивне. Брак духовної мудрості не дає можливості реалізуватись у новому стані. Родина, яка оточує такого чоловіка, не може бути щасли вою, оскільки на цей період батько мусить мати певну якість, яка відповідає потребам його родини; така ж відповідність і є в жінки. Вона також має свої ініціаційні періоди. І, як правило, не маючи інституту ініціацій та вір ного розуміння законів Прави, неможливо досягнути гармонії в родині, а відповідно і в суспільстві. Важливий вплив має і сім'я. До 28 років чо ловік живе духовно відособлено від дружини та дітей. Йому потрібно «народити та вишко лити» свого Звіра. Інакше він буде воювати в родині, бо Звір може ожити сам, причому нев часно. Справжнє єднання відбувається після перших трьох посвят, коли Звір вже не керує свідомістю і чоловік усвідомлює свою єдність із всесвітом, відповідно і з родиною. Саме в цей період народжується батько для сім'ї! І саме тому в наших предків оптималь ним часом для одруження чоловіків вважався вік 28 років. Сприйняття жінки є важливим мо ментом в його свідомості. Виключення жінки із чоловічого світу позбавляє багатьох проб лем, але й забирає велику силу. Коли настає усвідомлення обох у своїй місії в житті один одного, тоді й відбувається поча ток злиття в єдине двох сутностей. Перша вікова посвята в кожної дитини від бувається при її ім'янареченні, освяченні і прийнятті до роду. З тих пір духовним опіку ном дитини стає Коляда Божич. Мати та Ві дунка мають визначити, коли дівча готове до нового життя і підготуватись до посвяти.

Що ж таке вікова посвята? Ми усі розуміємо, що для того, аби народи лась пшениця, мусить померти зернятко. Так, це сумно, зернятка більше не буде, але ж на родиться колосок. Це щось зовсім нове, але також красиве і корисне. Так само і посвяти, перехід з одного вікового стану в інший є справою серйозною. Якщо зернятко якісно не переродиться, колосок вродиться кволим і не дасть гарного врожаю. Так дитина перерод жується в дівчинку, дівчинка в дівчину, дівчи на в вісту, віста в жінку берегиню, жінка в матір, матір в бабусю. Кожен період має бу ти пройдений якісно і до кінця. Інакше дівчина, не пройшовши свою посвяту у вістунку, зали Українська Родина № 1/2016

МАНДРИ шиться маленькою дівчинкою і не стане бере гинею ні для свого чоловіка, ні для родини. Чоловік, прагнучи знайти свою половину, у першу чергу шукає свою берегиню, жінку, з якою він пліч о пліч пройде дорогу життя, пронісши вогник свого кохання. Дівчинка, яка душевно не стала жінкою берегинею, та не має такої якості, вона грається, як маленька дівчинка, ображається, капризує і не може бу ти доброю мамою для своїх дітей. Така дівчи на страждає в сімейному житті, страждає і її чоловік. Так молодята, не ставши дорослими, розходяться, але часто з дітьми на руках. Вірне звичаєве виховання дозволяє вчасно, у відповідний час, отримати найбільшу кіль кість знань, вмінь та навичок, які підготують дівчину чи хлопця до нового відрізку життя і майбутнього самостійного розвитку. Вікова посвята це рубіж між обома стана ми. Немає ні минулого, ні майбутнього, а те перішнє незрозуміле. Період народження но вої особистості, дівчинки чи дівчини, дружини чи матері. В цей час громада, родина має виз начальну роль у плеканні нової якості члена своєї громади. У звичаєвому суспільстві, яке проживає на визначені території (селі), так чи інакше моло ді люди певного віку творять більш чи менш стійкі громади (ватаги). Переважно створю ються вони з молоді трьох вікових груп під літкові (дівочі та хлопчачі), юнацькі (дівочі та парубочі) та жіночі і чоловічі. Причому саме суспільство закладало ті вищі моральні осо бистісні якості,якими мали оволодіти молоді люди перебуваючи у них. Тому до них прийма ли лише тих претендентів, які мають відповід ний вік, певні вміння та життєву установку на взаємодопомогу і взаємовиручку. Кожний з новаків мав пройти відповідні випробування і довести свої знання, вміння та добру волю, і лише тоді громада вирішує, чи бере вона до себе нового члена, чи ні. Таким чином, виховання відбувалось не ли ше батьками, але і громадою, «вулицею» у кра щому розумінні цього явища. Дитина вихована у сільських умовах більш роботяща, з повагою ставиться до батьків і цінує підтримку друзів.

Пострижини Волосся має велику магічну дію, як для дів чинки, так і для хлопчика. Коли дитині випов ниться один рік, хлопчику повністю стинають ся всі коси, дівчинці ж обтинають лишень пу шок, який залишився після її народження. В цей день, батьки запрошують бабу пови туху, родичів та Божаток, накривають стіл, го тують хліб коровай. Дівчинку одягають в білу льолю з легкою вишивкою. Садять її біля По куття на крісло, яке встелене вивернутим ко жухом засипаним грошима й пшеницею. Бо жатка бере ножиці уквітчані барвистими стріч ками і квітами та гребінчик, які бабка повиту 32

Українська Родина № 1/2016

ха замовила перед тим і на чотири боки обрі зає пушок примовляючи: волосочки тоненькі відсікаю, а здорові і сильні замовляю, хай рос туть і множаться, у довгіїї коси. А що дівка до верху, то коса до низу. Моє замовляння ніхто не перейме, бо над нами Боги стоють, і від ли ха бережуть. Моє слово кріпке, як камінь Алатир. Обріза не волосся Божатка передає Бабі повитусі, яка кладе його на вишитий рушник, що накри ває Коровай. Після закінчення обряду, мати збирає обс трижений пушок і ховає його в запічку. При мовляючи до дитини: дивись куди ховаю, щоб як треба буде, знала де воно є. Коли настає наступна посвята Зірниця, частину його, ма ти спалює в домашній печі. Після обряду, господиня усіх частує і кожен присутній обдаровує дитину, примовляючи: на здоров'я, на щастя, на добро, щоб краси вою і щасливою була, аби гарною газдинею зростала, батькам у допомогу, роду на славу. Під час обряду аби дитину не врікли, мати має перев'язати їй праву ручку червоною ниткою.

Зірниця&Провісниця Коли настає дівчинці три роки, проводиться її посвята в майбутню Берегиню роду свого. У цей час приходить до людей Зоря Вістунка Богиня Ушас, і під час священного обряду у Храмах, на капищах Вогнищ Родових, торка ється вона дівочих душ, народжуючи в них здібності до жіночої мудрості та магії творен ня Родосвіту. Ця посвята розпочинається уславленням батьками дівчинки Вечірньої Зорі. В пожертву Богині приносять духмяні трави, квіти, яскраві хустинки, стрічки, вінки, мед. Ранком, на Вра нішній Зорі, купають дівчинку в запашних тра вах та квітах. Воду настоюють на сонячному промінні. Траву запарюють окремо і перед са мим омиванням вливають в купель. Збирають для цього такі трави: любисток, м'ята, ромаш ка, пелюстки троянди та жасмину, ружу. На дно купелі потрібно кинути ягоди калини та малини, пшеницю. Обов'язково кладеться ве сільне кільце матері, якщо щасливий шлюб, або бабусі. Якщо ж в обох сімейне життя пога не, потрібно знайти в роді ту пару, яка є щас ливою і попрохати в них кільце на час обряду. Купіль потрібно замовити, якщо мати не знає як, нехай попросить бабку повитуху. В кінці замовляння доливається розбавлений мед з молоком. Один літр молока і три столових ложки меду, якщо є, то можна покласти й квіт кового пилку. Неможна в цій купелі мити ми лом чи шампунем. Волосся слід помити лугом настояна на попелі, вода зливається і нею миють коси. Після купелі дитину витирають і намащують пахучим маслом. Коси гарно вкладають, але не заплітають.

Обряд Зірниці проводять у колі родини. Об ряд проводиться подібно до Пострижин. Вуш ка дитині пробиває бабка повитуха, або жри ця Відичного Православ'я із замовляннями та обрядовими дійствами. Серіжки купляють батьки або Божаті, перед тим як чіпати їх ос вячують і замовляють силами Рідних Богинь Вісти (Ушас), Лади, Слави, Мокоші та Долі. При цьому частину волосся з Пострижин, діс тають із запічку і обрядово спалюють, як подя ку Богиням за благословіння.

Духовний та моральний напрямок виховання дівчинки Розпочинати виховання дитини необхідно з розуміння духовності. Поняття вищого Бо га, закладає у дитячу душу святість та упевне ність у завтрашнім дні. Вона розуміє, що жи вучи з звичаєм Предків, вона ніколи не схи бить і громада завжди підтримає її. Ваша донька має знати, як творився світ, хто наро див слов'янський рід, розуміти сутність Богів, своє місце у світі. Знати ранішні, обідні та ве чірні дитячі молитви слави, молитви до їжі. Бабуся має навчити молитви за здоров'я батьків та за процвітання свого роду і держа ви Руси України. Другий напрямок виховання це мораль ний. До шести років закладається те, що ми потім називаємо гарними манерами, культу рою поведінки, вихованістю загалом.

Ось те, що не можна робити, деякі правила поведінки шляхетної людини Православного роду, які мають батьки вив чити разом з дитиною до посвяти закосичення: не можна ледарювати, коли всі працюють; не можна сміятись над старістю і старими людьми; не можна сперечатись із шанованими і до рослими людьми, особливо зі старшими; не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є; не можна допускати, щоб мати давала то бі те, чого вона не бере собі, кращий шмато чок на столі, смачнішу цукерку; не можна робити те, що осуджують старші; не можна залишати стару рідну людину одинокою; не можна вирушати в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших; не можна сідати до обіднього столу, не запросивши старших; не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня, людина та найбільше жінка. Також дитина має знати на зубок правила культурної поведінки, в якому перераховують ся загальні правила моральності, які має зна ти і виконувати кожен. Ось вони: радій успіхові товариша;

МАНДРИ будь правдивим, май мужність щиро визна ти свою провину, не перекладай своєї провини на інших; кажи завжди тільки правду; дорожи довірою батьків і товаришів; не хвалися навіть найгарнішим вчинком добра справа промовляє сама за себе; дане слово тримай його, дану обіцянку виконай; справжній друг пізнається не лише в радос ті, а й у біді він завжди допоможе, втішить, ут римає від лихого вчинку; нікого не ображай ні словом, ні вчинком; дбай про молодших, допомагай їм, борони тих, хто слабший затебе; живи і чини так, щоб навколишнім дорос лим та дітям було з тобою приємно і радісно. Дівчинка має вивчити українські народні піс ні, знати колядки, щедрівки, веснянки.

Фізичне та розумове виховання Третій напрямок це фізичний. Здоров'я та краса дівчинки є дуже важливою гранню буття. Батьки повинні піклуватись про її здоровий спо сіб життя. З раннього віку потрібно займатись фізичними вправами, аби постава була легкою та стрункою. Зранку, разом із сонцем, вмива тись холодною водою, бажано із струмка. Про дукти для харчування вибирати без шкідливих хімічних додатків емульгаторів, генетично мо дифікованих домішок тощо... Мати повинна обережно і пильно ставитись до харчів, які купує в сучасних магазинах. Понад 80 відсотків з них приносять шкоду людському організму. Краще харчуватись роздільно, не вживаючи майонезів, кетчупів, усяких підсилювачів смаку тощо. Дитині потрібно відразу пояснити, що Макдональдси та подібні до них заклади прино сять найбільшу шкоду дитячому організму і від відувати їх не варто. До фізичного напрямку потрібно віднести і працю. Дівчинка повинна самостійно допомага ти матері по господарству. І робити це із відчут тям відповідальності та обов'язку. Наступний напрямок розумовий. У кожної дівчинки при народженні закладається глибока жіноча мудрість, але чи проявиться вона зале жить від того, як займалися її розвитком батьки в дитинстві, юності. Тому вони до цього напрям ку також повинні поставитись дуже відповідаль но. Дівчатка, як правило, відповідальніші та по сидючіші ніж хлопчаки, тому й вчаться краще. До 4 х років ваша донька повинна вміти чита ти, рахувати та додавати і віднімати у межах 10. Ні, це не є щось надзвичайне. Вже з 2 х років потрібно вчити букви і цифри, розрізняти кольо ри, величини. Не хвилюйтесь, що можливо, ди тина ще й не достатньо чітко говорить, це не має значення. Мине місяць, другий і мова стане гарною, го ловне, щоб дитина розуміла, що ви її навчаєте. Цей період найлегший для навчання. За три ро

ки дитина опрацьовує до 70 відсотків інформа ції, якою потім буде володіти. Тож розповідайте, спілкуйтесь, як з дорослою людиною. Не варто сюсюкатись з нею, не кожна скорочувати слова у пестливі форми, ви їй неправильно формуєте таким чином сприйняття, подаєте невірно ін формацію, і потім їй важче буде виправляти її. Працюючи у тих напрямках з дитиною, мати й батько мають розуміти, що вони виховують кра сиву, розумну, шляхетну доньку, справжню гор дість для їхнього роду. Тож, зусилля потрібно прикласти гарні. Окрім того, мати та батько повинні обгорнути доньку ніжністю та любов'ю. Дуже добре, коли дитина сама підбігатиме до вас і говоритиме, що любить вас. Прояви почут тів є дуже важливими для майбутньої жінки. Вміння горнутися до рідних людей, цінувати їх та шанувати, дуже пригодиться їй у дорослому жит ті, коли самій прийдеться створювати родину. Душевна теплота дитини народжується від став лення до неї та взаємостосунків батьків. Якщо мати та батько живуть в любові і діти це бачать, через прояви почуттів цілунки, обійми, гарні слова, дитина цю поведінку сприймає як зразок, і вже до трьох років сама проявляє їх до братиків та сестричок, а також і до матері й тата.

Закосичення За місяць до посвяти Відунка спілкується з дівчинкою, таким чином, перевіряючи, чого батьки її навчили. Якщо є якісь прогалини у її ро зумінні, тоді навчає та допомагає їй осягнути потрібні знання. Відунка готує до посвяти й батьків. Особливу роль у цьому дійстві відіграє мати, бабусі, тітки, сестри та божатка. Дівчинка має вишити серветку, на яку родичі будуть клас ти подарунки. Божатка готує яскраві стрічки, прикраси для волосся, усе, аби заплести гарно коси. Мамина мама (бабуся) має спекти коро вай, якщо немає вже бабусі, про коровай має подбати друга бабуся, або ж мати. Окрім того, бабусі мають приготувати в подарунок розчіски, люстерка, також бантики та прикраси для во лосся. Подарунки мають готуватись особливі, такі щоб дівчинка могла відчувати себе майбут ньою господинею недорогі сервізні набори, гарно оздоблені серветки, тощо. Батько і мати мають справити для доньки ви шиванку, спідничку і плахточку. Розпочинається свято зранку, дівчинка риту ально вмивається до сонечка, промовляючи молитву славу. Мати разом з нею звертається до Лади та Макоші, закликаючи у дім на родин не свято. Дівчинка разом з мамою, готує страви для столу. В обід приходить Відунка і збирають ся гості. Жіноча половина роду повинна бути уся, щодо чоловіків, то потрібно, аби були ті, в кого є діти. Мати посеред хати ставить крісло, на нього стелеться кожух, на якому дівчинку посвячували у рід (якщо немає, то можна й будь який інший), але треба мати свого кожуха.

Посвячувана співає кілька народних пісень та говорить молитви слави, яких навчили батьки. Потім на кожух гості кидають гроші, мати сипле й пшеницю та цукерки. Відунка має навчити ма тір, що та має примовляти при усіх діях. Потім батько й мати за обидві руки садять доньку на кожух. В цей час дівчата співають пісень. На ви шитому рушнику бабуся тримає коровай над го ловою дівчинки, примовляючи: Коровай тримаю, наш рід продовжаю, не на сто літ й не триста, хай тече життя (ім'я), як ріка чиста, від Богів наш рід пішов, і до Бога вернеться Хай у (ім'я) коси у косу заплетуться А коса як писанка, а дівчинка як вишенька, І здорова і багата, хай щаслива буде в мами й тата. Відунка бере коровай і кладе на коліна дів чинки. Зверху коровай застеляється вишити ми краями рушника, на який кладуться стрічки, заколочки та розчіска. Божатка підходить до дівчинки і промовляє молитву до Матері Лади за її здоров'я та до Долі за гарну та щасливу життєву дорогу. Після чого під спів дівчаток, починає розчісувати їй коси. Божатка повинна мати також святковий одяг (вишиту сорочку, заплетені коси тощо, якщо ще дівчина, то вінок з квітів, якщо молодиця, то гарно заплетені ко си). Перед тим, як заплітати косу, Божатка в'яже тонку червону стрічку над чолом і зав'язує під волоссям. Потім заплітається дві коси, вони мають бути дуже акуратні та гарні, уквітчані стрічками та квітками. Дві коси сим волізують батька й матір, їх любов та життєву силу, яку вони дають дитині. До в'язання на кожному етапі долучається мати і бабусі. Усі примовляють гарні слова з побажаннями та дякують Богам за гарну доньку, онуку. Після то го, як дівчинку закосичили, гості обдаровують її подарунками, після чого мала господиня кличе усіх до столу. За стіл вона відразу не сі дає, припрошує гостей, подає страви, лише потім, коли батьки просять, вона сідає до сто лу. Згодом, коли настане її весілля, дівчинка буде знати, як себе вести, і це не викличе в її душі непорозуміння та невміння. На столі ма ють бути наїдки приготовленні дівчинкою, усі мають скуштувати їх. Коровай, який спекла ба буся, приноситься в пожертву Богам. Рано, після освячення, до схід сонця, дівчинка з ма мою, або ж найкраще з бабусею, яка його пек ла, несе прикрашений коровай стрічками та квітами до річки і, промовляючи славу Богам, пускає його до Вирію. Лише після цього обряд закосичення вважається завершеним. Після посвяти, ставлення до дівчинки зміню ється, батьки й усе оточення сприймає її вже як майже дорослу паняночку. Григорій Князюк Українська Родина № 1/2016

МАНДРИ

Гол

би та Культура

Розмаїта Україна багатствами спадщин та звичаїв нашого народу, і вічно можна обговорювати різні перли українського намиста етносу, куди глянь – всюди знайдеться щось цікаве і варте ува ги. І хто б сьогодні згадав, що практично у всіх загально народних чи просто вагомих, окремо гос подарський справах, одну вельми почесну, дуже і дуже цікаву сторінку, в здобутках наших предків і до найближчий часів, заслужено тримають поштові голуби – листоноші.

е з давніх давен, спостережливі люди помітили, що в природі ди кий голуб завжди вертається на одне і те саме місце, до свого рідного гнізда. Така властивість як вірність своїй землі, своє му рідному дому, завжди цінилася у людей. Люди спробували перенести гніздо ди кого голуба ближче до своєї людської домів ки. Люди почали ділитися зерном з диким голубом, допомагаючи виживати в суворій природі. Люди надали захист диким голубам від хижаків, у своїх обжитих домівках. Голу би почали приживатися з людьми. З тих часів люди і голуби навчилися жи ти із взаємною допомогою. І куди люди пе реміщувалися, туди вони брали з собою го лубів. Від того все і пішло… Увагу літописів заслужили не просто го луби як вид серед інших птахів, а саме голуб який від матінки природи наділений унікаль ними здібностями – на далекій відстані від дому зорієнтуватися на невідомій місцевос ті, щоб летіти до рідного гнізда. Доречі, сві тові вчені не можуть чітко пояснити і до сьо годні, як ці птахи беруть орієнтир і які тонкі сигнали вони вловлюють в природі на своє му шляху. Дуже багато про поштових голубів зга дують у військових трактатах, де мова йшла про боротьбу за життя. Зображення голуба можна зустріти у різних куточках землі, на дерев'яних, кам’яних чи пергаментних вцілі лих уривках. Якщо вияснити чому, саме го луб, був і є, для цілого ряду культур уособ ленням спасіння, то легко стане зрозумілим, що так багато з за допомогою повідомлення

Українська Родина № 1/2016

про біду рятувалися окремі люди, і цілі міс та, тай навіть народи, що напевне дійсно поштовий голуб, це – найпочесніший рятів ник. Як за ту соломинку хапалися.., як той промінчик в темноті дає надію, отак від голу ба часто залежало все. Голубів задіювали дуже по різному. Їх брали у подорожі, у торгівельні поїздки, бра ли і посли у відрядження у чужі країни. Ці птахи доставляли як по суші, так і через мо ря, листи, а також маленькі посилки. Навіть у багатьох імперіях мати голубів дозволяло ся лиш вищим верствам. Свого часу голуби були ознакою заможності. В загальному люди відразу широко оці нили можливості цього крилатого друга, то му там де селилися люди відразу з’являли ся, як гриби після дощу – голуб’ятні. Голубів цінили, берегли, любили, плекали. Відомий випадок на Київській Русі ко ли княгиня Ольга помстилася древлянам за смерть чоловіка князя Ігоря. Замість то го щоб йти війною на древлян підступна княгиня пішла на хитрість. Вона сказала щоб в знак примирення з кожного двору дали голуба і не буде війни. І коли всі дво ри древлян дали голубів княгиня наказала прив’язати до ніг птахів гриб «трут». Цей гриб ріс в той час (в наш час він не росте), він мав властивість розгорятися на вітрові.

Коли до голубів прив’язали ці тліючі трути і відпустили, то вони полетіли кожен до своєї домівки. Тоді були споруди з дерева а дахи з соломи і всі доми загорілися. От так на Київській Русі вже знали як вико ристовувати голубів листонош. Практично всі міста, містечка, замки, фортеці по всьому світі, мали своїх голубів поштарів. Ближче до наших днів, в пору козаччини також були розвинені поштові голуби. На За поріжській Січі серед різних видатних ко зацьких вмінь, наші козаки мали і добрі го луб’ятні. Є наприклад завірений відомий історич ний факт, що гетьман Богдан Хмельницький дуже любив голуби. Козаки мали добре розвинені сторожові вежі. По кордонах Січі крім загально відомих

МАНДРИ сторожових веж, які сповіщали про ворога за допомогою чорного диму, були також і голу бині сповіщення. Голубині сповіщення на Січ були з до сить далеких відстаней, тому були кращі як димові. Людина може бачити чорний дим лиш до лінії горизонтів, а голуби можуть прилітати з сотень кілометрів далеко за лі нію горизонту. І головна перевага голубів на димовою звісткою була в тому, що спові щення димом помічали козаки, але і вороги, а голубині сповіщення були тихими і скрит ними. Козаки голубами доставляли різні звістки, вказуючи чисельність та рух ворогів. Коли козаки йшли військовими похода ми, вони завжди брали з собою листонош, а також при нагоді старалися заполучити і тро фейних голубів. Привезених голубів долуча ли в селекційну роботу з місцевими, парува ли кращих з кращими, і виводили покращені. Знаменита подія яка є увіковічена на картині «козаки пишуть лист турецькому султану» дає припущення, що вона відбу лася також з участю листоноші. Козаки вертаючись з чергового походу на турків захопили і турецьких поштових голубів. От голубом вони і відправили цей лист назад туркам. Завдяки одному листу султан Мах мед IV передумав розпочинати нове ту рецьке вторгнення. А от ворожих поштових голубів козаки вміли перехоплювати за допомогою трено ваних соколів. Козаки, це були вмілі мис ливці, вони мали тренованих соколів, що допомагали їм здобувати харч і в дорозі. Січовики могли виловлювати різну птицю, але щодо поштових голубів був окремий підхід. По степу, чи по морю, якщо поміча ли в небі голуба який летів в напрямку рід них країв, то такого голуба не чіпали, а як що політ голуба був спрямований до воро жих станів то його старалися перехопити. Поштові голуби, це завжди була важли ва тактична одиниця. Видумувалися різні ме тоди залучання цих цікавих птахів як у мирні часи, так і у війни. Є багато видів прикріплю

вання до голубів різних приспосіблень за для переносу. Перші повідомлення голуби доставляли у капсулах з гусячого пера, а от у часи Великої Вітчизняної війни були роз роблені вже фабричні ємкості. Чим ближче до наших часів, чим більше розвивалися можливості науки і техніки, тим краще спорядження забезпечували пошто вим голубам. Голубами доставляли листи, шифрогра ми, ліки, боєприпаси, коштовності, та все що тільки можливо… На Україні, і по всій території колишньо го Союзу в 1927 році створюється масове військово патріотичне об’єднання підтримки оборони при якому на правах самостійної секції входили селекціонери що вміли роз водити голубів зв’язківців. В 1930 році друкується і виходить «Ке рівництво по бойовій підготовці військ зв’яз ку для частин воєнного голубоводства», а для воєнних тренерів селекціонерів пошто вих голубів затверджується воєнно облікова спеціальність. Голубів застосовували на ближніх, се редніх і далеких дистанціях в орієнтовних межах 1000 км. Сьогодні в Україні налічується тисячами голубоводів. По всіх обласних, і по багатьох районних центрах діють клуби любителів поштових голубів, які активно займаються покращенням розведення листонош. Лиш сьогодні листоноші виконують роль спорт сменів, і навіть федерації любителів пошто вих голубів відносяться до спорту України. Кожного літнього сезону, щороку відбу ваються клубні змагання на швидкість при льоту голубів з відповідного місця випуску. Голуби долають відстані від 100 і до більше 1000 км. Всі голуб’ятні мають супутникові заміри місця розташування. Збільшується чисельність голубоводів які забезпечують своїх вихованців електронними чипами, зад ля чіткості фіксації часу прильоту голубів до дому. Ці дані системно підраховуються. А в кінці сезону об’єднані дані з усіх клубів Укра їни підраховуються разом і визначаються го луби переможці, а за ними чекають своїх на город і їхні власники. Щороку проводиться загальноукраїнська виставка усіх кращих го лубів у відповідних категоріях, на яку з’їжд

жаються з усієї України люди, а також із за кордону. І от якраз ці сучасні, поважні і досвідчені старші голубоводи, а також зовсім молоді студенти і школярі, які вже змалку мають ге нетично вроджену, а в добавок ще доприви ту від когось любов, отакі несуть і шанують ту нішу стародавньої культури про крилато го, дуже близького нам товариша.

Часто, самі голуб'ярі гадають, звідки звідки звідки така глибочінь переживань при спогляданні голубів у небосхилі, звідки блискавична радість при появі своїх голубів на обрію, звідки спалах щастя і особливий трепіт серця коли береш прилетівшого голу ба з льоту в руки? І не здогадуються го луб'ярі, що це колись, в найнебезпечніші ча си, голуб міг принести найщасливіші вісті, і що наші предки переживали ці вкрай загос трені миті – тисячоліттями. Хтозна, здавалося б в час розвитку тех нологій листоноші виглядають спогадом лиш з минулого, але ймовірно поясненням цієї самовідданої праці тисяч голубоводів сьогодення, задля налагодження на своїй господарці голубиних умов, і є тим відлун ням тісно переплетеного яскравого голуби ного минулого життя і виживання, в цілому нашої культури, що дійсно дає цей генетич ний клич. Сергій К чер

Українська Родина № 1/2016

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ

Обробка сонячного каменю Сьогодні ми поговоримо про те, як обробляти бурштин своїми руками. Так само розглянемо методику і технологію різання, гранування і поліровки бурштину, а також виготовлення різних виробів із бурштину. Початок у попередному числі. Клеєм можуть бути: шпаклівка, епок# сидний клей, клей БФ#2, БФ#4, ПВА та інші. Клей БФ#2 більше підходить до інтарсії: набрана поверхня малюнка і основа обезжирюються спиртом, зма# щуються тонким шаром клею, підсу# шуються протягом 15#20 хв, потім вдруге наноситься клей і через 3#5 хв пластину основи накладають на мозаї# ку і притискають грузом. Сушка триває 1#2 доби. Дуже зручний у роботі клей ПВА. При висиханні він утворює твер# ду, в'язку, прозору і майже безбарвну плівку з низькою водостійкістю. На ос# нові цього клею можна приготувати за# мазку (шпаклівку) для заповнення пус# тот в закінченому виробі та для ремон# ту. З цією метою, товчений порошок бурштину змочують клеєм і ретельно перемішують. Після просушування наклеєних шматочків бурштину аку# ратно, шпателем заповнюють шпарин# ки, остаточно просушують, шліфують і полірують лицьову сторону виробу.

ний прийом мозаїчної техніки широко використовується при обробці всіля# ких виробів, що носять декоративно# прикладний характер.

ливий візерунок. У променях світла кожен камінчик починає грати свою колірну мелодію, зливаючись в єдину композицію, зігріваючу душу.

Аплікація

Гравірування

Такі роботи є найбільш простим і доступним прикладом мозаїчної техні# ки. Основою найчастіше служить де# рево, ретельно оброблене, тоноване в густі темні тони. Можна використову# вати також натягнуту на підрамник тканину, оргаліт, фанеру, скло, кера# мічну плитку та інші площинні матері# али. Схематичний малюнок, накида# ний у вільній манері, заповнюють ок# ремими тонкими, різнобарвними, від# шліфованими деталями. Часом на

Цей прийом нечасто зустрічається в практиці художніх робіт по каменю. Свого часу (30#ті роки) були модні прикраси з пластинок прозорого бур# штину овальної або круглої форми. На виворітній стороні вигравіровувався малюнок, який добре проглядався крізь поліровану поверхню. В основному це були зображення квітів, пейзажі. Техні# ка гравірування, запозичена як один із способів художньої обробки скла, кришталю, не знайшла широкого зас# тосування. В даний час окремі умільці знову вдаються до цього невластивого для бурштину прийому, використовую# чи його для посилення сприйняття природного малюнка каменю. Знята з лицьового боку прозорого каменю кір# ка дозволяє заглянути всередину бур# штину, побачити неповторний світ каз# кових образів. Залишається лише «про# читати» відкритий малюнок, зробити мотив більш виразним, злегка допов# нивши його гравірованим малюнком,

Інкрустація Являє собою різновид так званої ви# разної мозаїки, коли в основі, по ма# люнку вирізаються заглиблення з плоским дном, призначені для вкла# дання в них тонких пластинок з каме# ню. Краї заглиблень підрізають під прямим кутом, намагаючись уникати сколів, задирок. За допомогою паперу знімають точні контури деталей (папір накладають зверху і притирають олів# цем), вирізають ножицями і наклею# ють їх на пластинку або користуються ними при розмітці як шаблонами. Ви# пилявши з каменю деталі, в поглиб# лення наносять шпаклівку або клей (бажано, щоб за кольором склад не відрізнявся від основи) і вдавлюють пластинки, намагаючись, щоб клей з'явився зовні. Після затвердіння зв'яз# ки всю поверхню мозаїки ретельно шліфують, а потім полірують. Описа#

Українська Родина № 1/2016

значній відстані один від одного, а іно# ді майже торкаючись крайками. Нерід# ко деталі являють собою просто від# шліфовані «скибочки» розпиляного каменю, з плавно окресленими края# ми, контуром. Після сухого набору ма# люнка, домігшись його виразності, ко# лірної насиченості, компоновки, дета# лі закріплюють на основі, намагаю# чись, щоб клей не виступав назовні. Виріб накривають чистим аркушем па# перу, зверху накладають вантаж і вису# шують.

Вишивка Серед шанувальників бурштину є й такі, які пропонують використовувати застиглі сльозинки в якості матеріалу д ля вишивки, перейнявши техніку бісе# ру. Кожна намистинка являє собою «приплющену» дрібну детальку, трохи підшліфовану, що майже повністю зберігає природну неправильну форму, з просвердленим отвором. На підрам# ник з натягнутою тканиною чи інший матеріал з виразним переплетенням, фактурою, за допомогою тонкої воло# сіні або нитки нашивається невигад#

окремими штрихами різної глибини і напрямів, зберігаючи при цьому нату# ральний вигляд самоцвіту. Інструменти # від звичайних стале# вих піхелей для різьблення по дереву до бормашини з гнучким валом і на# садками. Останнє більш зручно, ос# кільки за рахунок змінних головок є можливість отримувати штрихи будь## яких обрисів. При виконанні «нега# тивного» гравіювання на бурштинової платівці олівцем позначають контур малюнка (в дзеркальному зображенні), після чого обережно обводять його рі# жучим інструментом, намагаючись

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ

знімати стружку відразу на задану гли# бину, не «зариваючись» всередину ма# теріалу і не виходячи на поверхню.

чистоти. При виборі великих порож# нин користуються пилою. Шліфовку всієї поверхні здійснюють тонким по# рошком пемзи або карбіду кремнію, використовуючи при необхідності ли# пову паличку з обрізаним під кутом 45° кінчиком. Наявні поглиблення вишлі# фовують також липової паличкою, кінчик якої повторює його обриси. Поліровку різьбленої поверхні зручні# ше вести спеціальними волосяними щітками, застосовуваними в стомато# логії (закріплюються на обертових ва# лах бормашини, електродрилі, жор#

нах), або м'якими тканинними колами з нанесеною суспензією або попелом. Зрідка зустрічаються роботи, виріза# ні не з єдиного шматка бурштину, а з декількох горизонтально склеєних пластин з фактурою, підібраною за ко# льором. Склеєний бурштиновий блок обробляють як цілісний камінь, дотри# муючись обережності.

Точіння

Традиційно різьблення по янтарю здійснюється за допомогою різнома# нітного сталевого інструменту: пилка# ми з дрібними зубами, напилками, надфілями, штихелями. Робота йде на# багато швидше, якщо використовува# ти обертові твердосплавні, металеві насадки бормашини. Щоб зменшити ймовірність розтріскування каменю, в процесі роботи його слід тримати в злегка підігрітому стані. Спершу каменю (без помітних вад) начорно, за допомогою напилка, елек# троточила, надається задумана форма. Потім вона поступово, надфілями, штихелями, доводиться до необхідної

Скульптура Маючи під руками цікаві за формою камінчики бурштину, що не представ# ляють ювелірної цінності, можна спробувати вдихнути в них друге жит# тя. Варто тільки уважніше глянути на теплий камінь та повернути його тією чи іншою стороною, як перед очима виникне звірок, томик, чудовисько... Достатньо іноді двох#трьох рухів різця, напилка, і образ стає куди більш ви# разним.

Різьба Низька твердість каменю, слабко ви# ражена крихкість (прозорі різновиди більш крихкі, ніж замутнені) дають можливість вирізати з цілого шматка бурштину різні мініатюри, плоскі і об'ємні композиції, фігурки. Дрібна різьблена пластика з бурштину знай# шла своє відображення в японських стилізованих різьблених зображеннях людей і тварин (мистецтво нецке # ви# тончені, міцні, гладкі прикраси зав# більшки зі сливу з отвором дня шнур# ка, використовувані як противага # брелок для утримання на поясі кисета з тютюном або гаманця). Особливо широко різьблені вироби були поши# рені в XVII#XVIII ст.

могою різців, надфилей, напилків, шкурки, м'якої тканини з нанесеним полірувальним складом. У деяких ви# падках камінь пришліфованою повер# хністю наклеюють на торець де# рев'яного стержня і, затиснувши ос# танній у верстаті, ведуть обробку. Най# частіше роботи з точених деталей роб# лять набірними (свічники, мундшту# ки, ручки ...), з'єднуючи один з одним виточені частини за допомогою клею, а іноді, додаючи різьблені частини.

З окремих високоякісних шматків бурштину можна виточувати кулі, на# мистини, що мають круглу або овальну форму, а також статуетки (шахи) або вироби циліндричної форми. На ви# робництві такі роботи виконують з пресованого в круглі стрижні буршти# ну. В аматорських умовах каменю просто надається форма стержя. Потім його як «можна глибше вставляють (обернувши в прокладку) в патрон і обробляють на малих обертах за допо#

Якщо одного камінчика недостат# ньо, спробуйте скласти композицію з декількох, скріпивши їх крапельками клею, нанизавши (попередньо прос# вердливши) на нитку, дротик, метале# вий стержень. Особливу увагу слід приділити формі окремих деталей, співвідносності їх, колірному рішен# ню, здатності каменю створювати ілю# зію тепла, світла.

Бурштиновий калейдоскоп 1. Як розпізнати натуральний бурштин? Бурштин # один з тих мінералів, ви# роби з якого легко сплутати з пластма# сою, синтетичною смолою, склом, кіс# ткою. Крім суто наукових діагностич# них способів, що дозволяють відрізни# ти натуральний камінь від імітації, є цілком доступні кожному: # шматочок бурштину легко загоря# ється від полум'я сірника, даючи ха# рактерний «смолистий» запах; Українська Родина № 1/2016

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ # якщо з деяким зусиллям потерти сухим пальцем оброблену поверхню каменю, він дає приємний, трохи вло# вимий «смолистий» аромат; # при терті об вовну бурштин елек# тризується і починає з особливою си# лою притягати дрібні шматочки папе# ру, соломинки, волосся; # бурштин тоне у воді, але залиша# ється на плаву в сольовому розчині (щільність мінералу 1.05#1.30). Як відрізняти натуральний бурштин від пресованого? Вироби з пресованого бурштину від# різняються за зовнішнім виглядом від натурального насамперед мутнуватим відтінком (хоча зустрічаються і прозорі

різновиди) і зміненою формою вклю# чених газових бульбашок. Останні, на відміну від природного (завжди сфе# ричні), мають витягнутий подовжений вид. Спостерігати їх краще всього в бі# нокулярну лупу або мікроскоп. Крім бульбашок характерної форми, у пре# сованого бурштину в очі кидаються: струйчатість течії, наявність прямолі# нійних, кривих, спіралеподібних утво# рень; наявність щільних кульок основ# ної маси; наявність згусток барвника. Якими лікувальних і загадковими властивостями володіє бурштин? У всі часи людство використовувало застиглі шматочки смоли як лікуваль# ний засіб. Перемоловши бурштин в

Українська Родина № 1/2016

борошно, його приймали всередину, у вигляді мазі втирали в шкіру, спалюю# чи, обкурювали приміщення. У серед# ні століття з'явилися перші роботи, що містять численні рецепти по застосу# ванню каменю в медичній практиці. Кажуть, що немає такої хвороби, від якої б він не зцілив. Тому не випадково точний переклад назви каменю з ли# товського – «гінгарас» – означає «за# хист від хвороб». Сучасні дослідження показали, що народний досвід лікування бурштином має під собою цілком наукову основу. У цьому дивовижному самоцвіті в значній кількості зосереджені солі ян# тарної кислоти, які є неспецифічними біостимуляторами. Вони благотворно діють на нервову систему, роботу ни# рок і кишечника, є хорошим засобом проти стресів, токсинів, при запальних процесах. Володіючи неповторною грою світ# ла, сцілюючими властивостями, здат# ністю «відчувати» електромагнітні по# ля, бурштин заворожуюче діяв на пси# хіку людини, набував в його очах та# ємничу, магічну силу. З нього стали робити амулети, талісмани, що при# носять щастя, благополуччя, що обе# рігають господаря від лихого ока, зло# го наговору. Намистинка з бурштину, що підвіше# на на нитці, може багато розповісти її власникові. Додайте перед собою під# вішену намистинку (довжина нитки не менше 20 см) і поспостерігайте за її по# ведінкою. Якщо вона починає розгой# дуватися паралельно тулубу чи застиг# ла нерухомо – залиште бурштинову намистинку, цей камінь не ваш, вип# робуйте на іншому, який підходить по зодіаку. Якщо ж камінь як би кланя# ється, розгойдуючись вперед#назад, сміливо вдягайте бурштин, він цілком може стати вашим талісманом. Більше того, він може «застерегти» вас від не# потрібної витрати коштів. При виборі прикрас з натуральних каменів, бур# штинова намистина, розміщена над ними, може почати розгойдуватися в вашу сторону – варто робити покупку,

або уздовж вас – утримайтеся, підбе# ріть виріб з іншого каменю. Точно та# кож можна визначити енергетику рос# лин, оточуючих вас вдома, придбаних і наявних речей і навіть людини, з якою ви спілкуєтеся... Народні цілителі, екстрасенси по мініатюрному маятни# ку можуть визначити, який орган ура# жений хворобою, які ліки підходять людині, які продукти харчування. За допомогою бурштинової намис# тини легко визначив» (якщо цей ка# мінь «підходить» вам) так звану геобіо# логічну сітку, яка опоясує поверхню Землі з півночі на південь з інтервала# ми по два метри, зі сходу на захід по два з половиною. Усередині прямокут# ника сітки бурштиновий маятник спо# кійний, на лініях – розгойдується, на точках перетину обертається. Люди, які проводять більшу частину життя на цих «перехрестях», рано чи пізно хро# нічно хворіють, у них з'являються пос# тійні головні болі, безсоння, погір# шення пам'яті, скачки тиску, ревма# тизм і навіть онкологічні захворюван# ня. Тому ліжко, письмовий стіл мають стояти усередині прямокутника, не потрапляючи на лінії і тим більше на хрестик. Втім, критичну точку пато# генної зони можна значно послабити, розсіяти. Для цього під ліжко, стіл, ін# ше місце кладуть «нейтралізатор» – шматок бурштину, каніфоль, вар, дзер# кало, грудку глини, мармур... З рослин – часник, цибуля, папороть, каштани ... (Детальніше про геопатогенних зо# нах читайте в статті СЛ.Черенкова «Бі# олокаційне дослідження місць прожи# вання»). Як відреставрувати бурштиновий виріб? Розколотий кулон, брошка, мініатю# ра склеюється одним з клейових скла# дів (див. Вище). Після висихання шов акуратно зачищають дрібною шкіркою і полірують. Поверхневі відколи, що утворилися при необережному поводженні з виро# бом, вирівнюють напилком і шкуркою із середнім зерном. Потім переходять

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ на дрібне зерно, після чого виріб полі# рують заново. Виямки, раковини, злами шпаклю# ють бурштинової мастикою, приготов# леною зі бурштинових тирси з дода# ванням клею ПВА. Якщо при висихан# ні мастика дає усадку, склад наносить# ся вдруге, домагаючись тим самим рів# ній поверхні. Після повного висихан# ня «латки» її шліфують дрібною шкір# кою і полірують. Якщо при тривалому носінні утвори# лася павутинка подряпин, мікротрі# щини це видаляється перешліфовкою всього виробу дрібнозернистою шкір# кою з подальшим поліруванням. Ана# логічно обробляються тьмяні прикра# си, що змінили колір. Як можна використовувати відходи бурштину? У процесі обробки бурштину в дос# татку утворюються тирсу, стружки, дрібні крихти. Все це з успіхом можна використовувати для виготовлення ви# сокоякісного лаку, що йде на покриття дрібних виробів з деревини. Бурштинові тирсу (1 в.ч.) заливають етиловим спиртом (1.5 в.ч.) і прогріва# ються протягом декількох годин на во# дяній бані. Отриманий розчин помі# щають в тепле місце і витримують 3#4 доби. Утворену рідину (лак) обережно зливають в ємність і ретельно закупо# рюють. Замість спирту можна взяти рівну за обсягом кількість дихлоретану або АКР#1S. Розчин витримується в теп# лому місці 8#10 днів, після чого отри# маний лак зливається в окрему скля# ний посуд і притирається кришкою. На виробництві значна частина від# ходів переробляється на технічні про# дукти, де, крім лаку, отримують янтар# ну кислоту, масло, каніфоль. Як підібрати колекцію з бурштину? Маючи в руках жменю дрібного бур# штину, можна оформити прекрасну міні#колекцію, особливо модну сьо# годні на Заході. Серед розсипи напев# но знайдуться зразки, цікаві своєю формою: краплеподібні, сталактито# образні, пластинчаті, сферичні, дір# часті, зморшкуват і тд. Все це готові експонати, які обережно розкладають у підготовлені заглиблення на гарному папері, тканині, картоні... Акуратна плоска коробочка (а ще краще з зас# кленою кришкою) завершить справу. Колекція бурштину з включеннями буде поповнюватися дуже повільно.

Досить часто попадаються екземпля# ри з окремими частинками і крупин# ками замурованої живої та неживої природи. За допомогою бінокулярної лупи або мікроскопа легко визначити характер об'єкта. Якщо пощастить, можна знайти і цілу комаху, місце якій

у музеї. У колекціях включень відразу виділяється кілька напрямків: рос# линні залишки, тварини, мінеральні, непізнані... Для перегляду замурова# них об'єктів під руками має бути лупа з сильним збільшенням, а самі камені ретельно оброблені, відполіровані з усіх боків.

Бурштин # мінерал, що має багату колірну палітру (понад 200 тонів і від# тінків) з різними ступінями прозорос# ті. Будучи розкладений на планшеті: прозорі з різними відтінками, чисто білий (кістяний), плямистий (бастар# дний), димчатий (каламутний), пінис# тий (непрозорий), цукристий (порис# тий), він дає яскраве уявлення про унікальність сонячного каменю. Прихильники точних класифікацій можуть скористатися системою сор#

тування балтійського бурштину, в ос# нову якої (а також інших існуючих) покладені відмінності за кольором, прозорісттю та здатністтю до поліру# вання: а). Прозорий, характерного «бур# штинового» кольору від майже безбар# вного до темно#коричневого; легко полірується. Самоцвітом вищої якості вважається камінь лимонно#жовтого кольору, що просвічується у всій масі. б). Напівпрозорий # злегка замутне# ний бульбашками повітря, від жовтого до темно#жовтого, рідше червоний і блакитний; легко полірується. в). Непрозорий, білий. Добре поліру# ється. г). Кістяний # непрозорий, кольору слонової кістки; полірується. д). Верствуватий # з включеннями ко# мах та інших об'єктів. НЕ полірується. е). Пінистий # білий. НЕ полірується. ж). Забруднено # темний до чорного. НЕ полірується. Існує класифікація природного ви# робної (ювелірного) бурштину, яка, виходячи з розмірів шматків, сортує їх також на 7 класів. Мінімальні розміри зразків, позбавлених дефектів, станов# лять не менше 5 мм Скам'янілі «сльо# зи» масою більше 500 г виділяють в особливий унікальний сорт. Як отримати саморобний бурштин? Янтар легко імітується різними син# тетичними смолами: бакелітом, целу# лоїдом епоксидним клеєм та іншими. Для отримання бурштинового каменю в оргсклі чи іншому матеріалі видав# люється форма. Внутрішня порожни# на її рясно змащується гліцерином і за# ливається приготованим епоксидним клеєм. Неповторний малюнок каменю дадуть додані 2#3 краплі води, які обе# режно розмішують тонкою паличкою. Камінь можна залишити прозорим або навіть ввести включення: камінчик, листочок, комашку (воду в цьому ви# падку не додають). Після застигання смоли заготовку виймають, зачищають дрібною шкір# кою нерівності і полірють пастою ГОІ. Такий саморобний бурштин буде м'як# ше натурального (на поверхні легко ут# ворюються подряпини), але за зовніш# нім виглядом, малюнку # важко відріз# нити. А. Воронов

Українська Родина № 1/2016

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ

6. РОСЛИНИ, ЩО ЗАСТОСОВУ& ЮТЬСЯ В НАРОДІ ДЛЯ ЛІКУВАН& НЯ РАХІТУ («АНГЛІЙСЬКА ХВО& РОБА») І ЗОЛОТУХИ Описи рослин, застосовуваних у на# роді при зазначеній групі хвороб, по# міщені в попередніх розділах. Тут об# межимося тільки їх переліком. Народ# на методика лікування цих хвороб в авторській обробці М. А. Носаля вик# ладена в II частини цих нарисів. I. Список лікарських рослин, засто& совуваних для лікування рахіту. а) для дитячих ванн: 1. №2. Acorus calamus L. Аїр болот# ний (кореневища з коренями). 2. №108. Bidens tripartitus L. Череда (трава). 3. №25. Juglans regia L. Горіх волось# кий (листи). 4. — Pinus silvestris L. Сосна (кінці гі# лок і хвоя). 5. №41. Quercus L. Дуб (кора). 6. №48. Salix L. Верба (кора). 7. — Secale cereale L. Жито (проросле зерно). 8. №54. Thymus serpyllum L. Чебрець (трава). 9. — Triticum durum Desf. et Triticum aestivum L. Пшениця (висівки). б) для приймання всередину: 1. №108. Bidens tripartitus L. Череда (трава). 2. №17 .Fragaria vesca L. Суниця лісо# ва (трава). 3. №23. Hypericum perforatum L. Зві# робій (трава). 4. №25. Juglans regia L. Горіх волось# кий (листи). 5. №110. Ribes nigrum L. Смородина чорна (листи). 6. №45. Rosa canina L. Шипшина (плоди). 7. №111. Veronica officinalis L. Веро# ніка лікарська (трава). 8. №112. Viola tricolor L. Фіалка три# колірна (трава). II. Список лікарських рослин, засто& совуваних для лікування золотухи а) для дитячих ванн: №2. Acorus calamus L. Аїр болотний (кореневища з коренями). №106. Arctium tomentosum Mill. Ло# пух (корінь). №108. Bidens tripartitus L. Череда (трава). №25. Juglans regia L. Горіх волоський (листи). №28. Matricaria chamomilla L. Ро# машка лікарська (суцвіття). 40

Українська Родина № 1/2016

— Pinus silvestris L. сосна (кінці гілок і хвоя). №104. Pulmonaria officinalis L. Ме# дунка лікарська (корені). №41. Quercus L. Дуб (кора). №110. Ribes nigrum L. Смородина чорна (листи). №49. Salvia officinalis L. Шавлія лі# карська (трава). — Secale cereale L. Жито (пророслі зерна). №54. Thymus serpyllum L. Чебрець (трава). — Triticum durum Desf.et Triticum aes# tivum L. Пшениця (висівки). б) для приймання всередину: №106. Arctium tomentosum Mill. Лопух (корінь). №108. Bidens tripartitus L. Череда (трава). №11. Calendula officinalis L. Нагідки (квіти). №82. Equisetum arvense L. Хвощ по# льової (трава). №109. Lamium album L. Кропива глуха (квіти). №28. Matricaria chamomilla L. Ро# машка аптечна (квіти). №48. Salix L. Верба (кора). №112. Viola tricoіor L. Фіалка трико# лірна (трава).

ви покриті бурими листами у вигляді луски. Стеблові листки сидячі, багато# роздільні на вузькі, лінійні, голі, су# цільні часточки. Квіти світло#жовті, одиночні на кінцях стебел і відгалу# жень, великі — до 6 см шириною, зни# зу буруваті; чашечка опушена, пелюс# тки довгасті, простягнені. Цвіте з ран# ньої весни до половини травня. Росте по сухих відкритих схилах, на узліссях лісів, на лісових луках, рідше серед ча# гарників (особливо любить глинясто# вапнякові ґрунти). Розповсюджена у лісостеповій і степовій, особливо чор# ноземній, зонах; на заході — місцями. Народ збирає всю траву під час цві# тіння, часто по#хижацькому й без# цільно вириваючи всю рослину з ко# ренями. Сушать тільки в тіні: народ# ний досвід показав, що висушений на сонці горицвіт втрачає свої лікувальні властивості. Рослина дуже популярна в народі й цінна. На Волині щорічно для особистих цілей народ заготовляє її тоннами. Як горицвіту, так і тирли# чу з кожним роком стає усе менше й менше. На наш погляд, ці рослини, особливо в правобережній частині УРСР, повинні бути взяті під держав# ну охорону.

7. РОСЛИНИ, ЩО ЗАСТОСОВУ& ЮТЬСЯ В НАРОДІ ПРИ СЕРЦЕ& ВИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ Чимало є рослин, які вживаються в народі для лікування серцевих хвороб, але, на думку автора, не кожну з них можна застосовувати без медичних знань; деякі з них містять сильнодіючі речовини, і в користуванні ними пот# рібно бути обережним. Автор дає відо# мості тільки про чотири рослини, які в народі часто застосовуються в великих дозах не тільки без шкоди для хворого, але, звичайно, з певною користю. №114/1. Adonis vernalis L. — горицвіт весняний. (Рослина отруйна). Українські назви: горицвіт весняний, стародубка, чорногірка; російські: адо# нис весенний, горицвет весенний, желтоцвет весенний, черногорка; польські: milek wiosenny, gorzekwiat. Родина: Ranunculaceae — жовтецеві. Багаторічна трав'яниста рослина висо# тою 15 — 60 см з темно#бурим, трохи розгалуженим кореневищем, від якого виростає по кілька стебел. Стебла ці на початку суцвіття невисокі — 5 — 25 см, а потім виростають до 50 — 60 см; дея# кі з них не квітконосні. Стебла у осно#

Мал. 84. Adonis vernalis & горицвіт весняний.

У народній медицині чай з напара не більше 1 столової ложки порізаної рос# лини на 2 склянки окропу рекоменду# ється приймати по 1 столовій ложці (максимум) і не частіше як за годину при серцевих хворобах, при нирковій водянці, гострому запаленні нирок, при задишці, набряку ніг, при інфек# ційних захворюваннях (тиф, грип, скарлатина та ін.). Горицвіт є важли# вим компонентом у суміші лікарських рослин, застосовуваних при хворобах нирок. При нормальній роботі серця поліпшуються й функціональні від# правлення нирок. Не раз доводилося помічати значне збільшення виділен# ня сечі й зникнення набряку ніг в одутлих хворих. При гострих і хроніч# них хворобах нирок приймається нас#

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ тупна суміш: трави горицвіта — 4,0 г, листів мучниці (№75) — 5,0 г, березо# вих бруньок (№77) — 3,0 г, трави хво# ща (№82) — 2,0 г. Суміш ця заливаєть# ся 300,0 г окропу, напаровується в ду# ховці 2 години й потім на слабкому вогні кип'ятиться 5 — 10 хвилин. Приймають щогодини по 1 столовій ложці; при цьому призначається мо# лочна, безсольова дієта, постільний режим і через день ванна. Відвар го# рицвіту й сумішей з ним швидко псу# ється (закисає), тому його щодня заго# товляють свіжим. Зберігання. Траву горицвіту найкраще зберігати в де# рев'яних ящиках, викладенних усере# дині папером. №115/2. Convallaria majalis — конвалія (Рослина отруйна). Українська наз# ва: конвалія; російська: ландыш; польські: konwalia, konwalia januszka, konwalia lanuszka. Родина: Liliaceae — лілійні. Трав'яниста багаторічна рослина з повзучим кореневищем, від якого ви# ростають нагору квітконосні стеблин# ки висотою до 20 — 30 см. Ця стеблин# ка (стрілка) прикрита у основи піхво# вими листами, вище яких два великі листки; еліптичної або овальної фор# ми, що охоплюють стебло. Добре відо# ма рослина. Цвіте в травні — червні. Поширена скрізь. Росте в лісах, у ті# нистих місцях, у заростях; у степовій зоні зустрічається рідше, переважно в долинах рік. Народ збирає тільки квіти конвалії. Сушать у тіні, у добре провіт# рюваному місці, щоб уникнути побу# ріння. У народі із квітів конвалії готу# ють спиртову настойку, уживану при хворобах серця, особливо при пороці серця. Конвалійну настойку готують у такий спосіб: у баночку з вузьким гор#

лечком насипають свіжих квітів конва# лії до рівня трьох чвертей і. заливають майже доверху 90° спиртом; закрива# ють; настоюють два тижні. Настойка фільтрується. Виходить жовтувата про# зора рідина, гіркого смаку й слабко конвалійного запаху. Приймають по 10 — 15 крапель 3 рази в день. При серцевих нездужаннях з різко вираженими нервовими явищами приймають протягом дня півстакана, розділивши на 5 приймань напар тра# ви собачої кропиви (№117), у який улито 30 — 35 крапель конвалійної настойки. Цю суміш у такій же дозі .приймають також при безсонні, сум# ному настрої та ін. Зберігання. Квіти конвалії зберігають в коробках, що щільно закриваються. №116/3. Crataegus — глід. Українські назви: глід, глідколюх; російські: боярышник, глод; польські: glod, glozyna, jaworek. Родина: Rosaceae — розові. У народі мають лікувальне застосування білі квіти тих видів глоду, які розводяться або дико ростуть у да# ній місцевості. Серед них переважно C. monogyna Jacq. — глід одноматочко# вий росте по узліссях листяних лісів, у чагарниках, на стрімчастих річкових берегах. Розповсюджений в Україні. C. kyrtostyla Fingerh. — глід зігнутостов# пчатий. Росте в тих же місцях, що й перший, дуже схожий на нього, але менш колючий.

невеликими двостатевими білими (є види й із червоними) п'ятипелюстко# вими квітами, зібраними в щитковид# не суцвіття; запах квітів специфічний, але досить приємний. Плоди червоні, рідше червоно#жовтуваті, з борошнис# тою м'якоттю. Цвіте в травні — червні. Більш точні описи окремих видів чи# тач знайде в спеціальних визначниках. У народі лікувальне застосування ма# ють квіти глодів (рідше плоди, і то більш із метою харчування). Напар з 3 столових ложок квітів на 3 склянки ок# ропу, по 1 склянці тричі в день прий# мають при серцевих захворюваннях, особливо під час застуди або при силь# них нервових потрясіннях (дають і ді# тям у відповідно зменшених дозах), при запамороченнях і «ударі» (прип# лив крові до голови, при так званому «замороченні» голови), при ядусі, вик# ликаній серцевими нездужаннями, при неврозі серця, при клімактерії, що розпочинається. Настойка із глоду го# тується так: сік зі свіжих квітів глоду змішується з подвійною кількістю 90° спирту й настоюється 15 днів. Прий# мають 3 рази в день по 40 крапель на 1 столовій ложці води. Квіти глоду можна змішувати із тра# вою собачої кропиви (№117), сухоцві# ту (№21) і квітами ромашки аптечної (№28) у пропорції (відповідно) 4:4:4:1. Напар — ложка суміші на 1 склянку окропу. Приймають у тих же випадках і дозах, як і глід. Зберігання. Сушені в тіні квіти глоду зберігають у коробках, викладенних усередині папером. №117/4. Leonurus quinquelobatus Gi& lib., L. villosus Desf., L. cardiaca L. — собача кропива. Українські назви: собача кропива, сердечник; російська: пустырник; польська — serdecznik pospolity. Роди# на: Labiatae — губоцвіті.

C. ucrainica A. Pojark. — глід український

Росте й розповсюджений, як і перші, частіше на Полессі. C. oxyacantha L. — глід колючий. Найчастіше розводиться як декоративний і в живоплотах. Глід — чагарник або деревце, часто з ко# лючками, із черговими перистолап# частими або роздільними листами й

Мал. 85. Leonurus villosus — собача кропива волохата. Українська Родина № 1/2016

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ (Назва й синоніми надані відповідно до «Флора СССР», том XXI. У деяких працях L. cardiaca L. описується як рослина, що відрізняється від L. villo# sus менш волосистим стеблом і листа# ми або майже гола. У народі вживають обидва види). Багаторічні трав'янисті рослини із зе# леним опушеним прямим, здебільшого гіллястим, стеблом, висотою 30 — 100 см. Нижні листи округлі або яйцепо# дібні, із серцеподібною основою, май# же до середини пальчастопятирозділь# ні, середні продовгувато#еліптичні або ланцетні, трьохроздільні або трилопа# теві, усі догори крупногородчастоза# зубрені, з пушком, гострі, зверху, тем# но#зелені, знизу світло#зелені. Верхня губа віночка пурпурова, нижня губа посередині жовта, з пурпуровими ця# точками (зрідка віночок білий). Квіти зібрані густими колотівками, що си# дять у пазухах приквіткових листів. Приквітники трохи колючі. Цвіте із червня до кінця вересня. Росте на зас# мічених місцях, на пустирях, на схилах, над обривами, у занедбаних садах, під парканами, на цвинтарях, розповсюд# жена скрізь. Збирають всю рослину під час цвітіння, зрізуючи знизу в тій час# тині, де стебло менш пружне, звичай# но, де починаються листи. У народі віддають перевагу свіжій рослині, ко# ристуючись вичавленим з нього соком. Висушена собача кропива вживається у відповідно збільшеній кількості: 1 сто# лову ложку з верхом дрібно порізаної рослини на 1 склянку окропу у вигляді напара в 2 приймання. Сік зі свіжої рослини приймають 3 рази в день по 30 — 40 крапель на 1 столовій ложці води, за півгодини до їжі. Як сік зі свіжої рос# лини, так і напар із сушеної приймають при ослабленій діяльності серця, при неврозі серця, слабкому пульсі, задиш# ці. Застосовується також при шлунко# во#кишкових захворюваннях, при хро# нічних катарах товстих кишок, при шлункових спазмах та ін. У багатьох випадках доводилося спостерігати лі# кування хронічних кишкових хворих після тритижневого приймання соба# чої кропиви. Собачою кропивою ко# ристуються також при різних нервових потрясіннях, при переляках, прикрос# тях і т.п. як заспокійливим нервову сис# тему, віддаючи їй перевагу перед вале# ріаною і бромідами. При підвищеному тиску крові вона застосовується в сумі# ші в рівних частинах із травою сухоцві# ту болотяного (№21), квітами глоду (№116) і листами омели (№63) по 40,0 42

Українська Родина № 1/2016

г на 1 л окропу. У тих місцевостях, де валеріана не росте, народ замість неї вживає траву собачої кропиви. На зиму собачу кропиву заготовляють, змішую# чи 2 частини свіжого соку з 3 частина# ми спирту. Приймають 3 рази в день по 25 — 30 крапель на воді. Зберігання. Зберігають собачу кро# пиву у ящиках, викладенних усередині папером.

8. ОТРУЙНІ РОСЛИНИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В НАРОДІ ЯК ЛІКАРСЬКІ Серед рослин, описаних у поперед# ніх розділах, зазначені й деякі отрутні рослини, що й було відзначено. У цьому розділі приводиться список добре відомих у народнім лікуванні сильно отрутних рослин. Крім них, є в нашій флорі й низка інших отрутних рослин, що мають у народі те або інше застосування. Автор не помістив їх у своїх матеріалах. №118/1. Coniummaculatum L. — болиголов плямистий (Рослина дуже отруйна). Українські назви: болиголов плямистий, свисту# лина, свистульник; російські: болиго# лов пятнистый, болиголов крапчатый; польські: szczwoi plamisty, pietrasnik plamisty, weszka, swistulina. Родина: Umbelliferae — зонтичні. Дворічна трав'яниста рослина. У перший рік

Мал. 86. Conium maculatum — болиголов плямистий.

розвивається пучок прикореневих листів. У цьому стані іноді й змішують болиголов з петрушкою. Схожі як лис# ти, так і корінь. Ця обставина іноді бу# вала причиною отруєння болиголо# вом. На другому році розвивається сильно розгалужене стебло, яке на гар# ному ґрунті досягає 2 м висоти (зазви# чай 70 — 150 см.) Міжвузли стебла дуд# часті. Діти іноді роблять із нього свис# тунці й беруть у рот, що дуже небезпеч# но. Стебло голе, борознисте, із синю# ватим нальотом і внизу із червонясто# бурими плямами. Листи голі, на дов# гих черешках, перисті з малими піхва#

ми і яйцевидно#овальними перисто# надрізаними листочками. Цвіте із травня до кінця вересня. Росте як бур'ян на занедбаних горо# дах, пустищах, у садах, по берегах рік, іноді на покладах. Рослини мають ми# шачий запах. Збирають листи на початку цвітіння й незріле насіння разом з зонтиками. Коли зонтики висохнуть, насіння лег# ко обсипається. У народі знають силь# ну отруйність усіх частин цієї рослини й приймають у дуже малих дозах, пере# важно краплями, у вигляді спиртової настойки. Беруть за обсягом 2 частини суміші листів і насіння на 4 частини 90° спирту. Настоюють 15 днів і про# ціджують. Приймають по 2 краплі на 1 столову ложку води не більше 5 разів у день. Користуються настойкою при сильних нестерпних болях у шлунку й кишечника, а також при запорах, зат# римці сечі, зупинці місячних, при не# докрів'ї, при судорожному кашлі, при полюціях. Зберігання. Зберігають у герметично закритих коробках і в визначеному, ок# ремо від інших рослин, місці, як силь# ну отруту. №119/2. Convolvulus arvensis L. — берізка польова. Українські назви: берізка, повійка, в'юнок, повуйка; російські: вьюнок, березка; польські; powoj polny, powoj# ka. Родина: Convulvulaceae — березко# ві. Трав'яниста багаторічна рослина зі сланким стеблом, що обвивається, довжиною 30 — 80 см, з дзвоноподіб# ними рожевими або рожево#білими, зібраними по дві — три квітками. Листи на довгих черешках, довгасто# ланцетні або довгастояйцеподібні із сердцевидно#стріловидною основою, суцільні. Цвіте із червня до кінця ве# ресня. Росте як бур'ян на полях, особ# ливо в погано оброблених городах, на сухих луках, по межах і т.п. Розпов# сюджена скрізь.

Мал. 87. Convolvulus arvensis — берізка польова.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ Отрутна рослина, але в народі отруй# ність її не підкреслюється. У сумішах з іншим зіллям влітку дають берізку час# то у великій кількості для корму сви# ням і ніяких ознак отруєння не помі# чають. Траву із квітами, або одні квіти, вживають як засіб, що загоює. Корене# вище з коренями вживають іноді як за# сіб, що попускає. У вичавленому із кві# тів і трави соку намочують ганчірочки й прикладають на рани. Для цієї ж ме# ти готують і спиртову настойку, 1 сто# лова ложка якої розводиться в полови# ні склянки кип'яченої води й викорис# товується для компресу й примочок до ран. Сама настойка готується в такий спосіб: на 2 частині трави берізки або квітів беруть 4 частини спирту. Насто# юють 15 днів, фільтрують і зливають у пляшечку. Сушена берізка для ліку# вальних цілей не заготовлюється, тому що в сухому виді вона втрачає свої властивості. №120/3. Datura stramonium L. — дур& ман смердячий або звичайний (Рослина дуже отруйна). Українські назви: дур, дурман смер# дячий, дурколюх, свинки, дендера; ро#

Мал. 88. Datura stramonium — дурман смердячий.

сійська: дурман; польські: bielun dzied# zierzawa, belun podworzawa. Родина: Solanaceae — пасльонові. Однолітня трав'яниста рослина висо# тою 30 — 100 см. Стебло вилчастогіл# лясте, дудчасте, гладке. Листи великі, майже лапчасті, виїмчасто#зубчасті, за# гострені. Віночок квітів великий, білий, хвилясто#зрослий, чашечки трубчасті, п'ятигранні, знизу розширені. Плід — велика коробочка, усаджена зовні зеле# ними шипами. Насіння матово#чорне (сплюснуто#ниркоподібне). Цвіте із червня до кінця серпня. Росте на пусти# рях, засмічених місцях, на городах, по краях сільських вулиць, на смітниках. Розповсюджена скрізь, особливо її ба#

гато в чорноземних місцях. Збирають листи під час цвітіння, а насіння — во# сени з дозрілих потрісканих коробочок, дотримуючи обережності, тобто не до# торкаючись руками до губ, носа, очей. Після роботи негайно миють руки. Що# річно заготовляють свіжі запаси росли# ни, а старі спалюють. Усередину вживають порошок із су# шених листів у дуже малих дозах, зви# чайно на кінчику складаного ножика, хоча й це небезпечно, тому що можна завищити дозу. Можна визначити, як вищу денну дозу, 0,1 — 0,3 г. У всіх ви# падках приймають як наркотичний за# сіб при задишці, судорожному кашлі, падучій хворобі, сильних шлунково# кишкових болях. У таких же випадках приймають настойку з насіння дурма# ну, не більше 2 крапель на 1 столову ложку води на приймання й не частіше 5 разів на день. Настойку готують у та# кий спосіб: 1 частина роздрібненного насіння заливають 5 частинами 70° спирту, настоюють протягом 7 днів і відфільтровують. При запаленні очей роблять примочки з розведеної настой# ки насінин дурману: 1 столова ложка настойки на півстакана води. При астматичному кашлі й при хро# нічних катарах дихальних шляхів затя# гаються легко димом з маленької ци# гарки, скрученої з потертих сухих лис# тів дурману; у тих же випадках вдиха# ють дим із тліючого на вугіллях по# рошку листів дурману. Зберігання. Листи й насіння зберігають роздільно в коробках. №121/4. Dryopteris filix mas (L.) Schott. — папороть чоловіча; Aspidi& urn filix mas Sw., Polystichumfilix mas Roth. (Рослина отруйна). Українські назви: папороть чоловіча, папоротник; росій# ські: щитовник, папоротник; польські: paproc samcza, paprotnik lekarski, paprot# nik lesny, narecznica samcza, ranokcica. Клас: Filicales — папороті. Родина: Polypodiaceae — баrатоніжкові. Багаторічна трав'яниста спорова рос# лина без надземного стебла, з товстим кореневищем, що скісно росте, від якого виростають пучком, зібрані у во# ронку, перисто#роздільні листи з ко# роткими черешками, покритими буру# ватими лусочками й лінійно#ланцетни# ми листочками. До кінця літа на ниж# ній стороні листів розвиваються двома рядами з боків жилки — круглі споран# гії. Росте переважно в тінистих, але не в глухих лісах, частіше в вогких місцях, і

серед чагарників. Поширена скрізь. Збирають восени або провесною до розвитку листів товсті кореневища, ви# копуючи їх, очищають від коренів і омертвілих тканин — залишків листя# ної луски і черешків, залишаючи тільки зеленуватого кольору «здоровіше тіло» кореневища; не миють. Кореневище з «тілом» іншого кольору вважається непридатним для лікувальних цілей. Ріжуть на шматки й сушать у тіні. Порошок з кореневища папороті вживають як глистогінний засіб і особ# ливо для видалення солітера. Звичай# но в народі в більшості випадків не до# сягається повного вигнання солітера. Наводжу процедуру вигнання соліте# ра, яка в народному застосуванні дає кращі результати. Цілий день харчу# ються тільки рідкими блюдами й уве# чері приймають 11/2 — 2 столові лож# ки касторки, а перед сном з'їдають кілька шматочків оселедця із цибулею. Наступного дня натще, через кожні 2 хвилини протягом години, приймають 30 пігулок, приготовлених у такий спо# сіб: 2,0 г порошку з кореневища папо# роті замішують із 2,0 см3 ефірної нас# тойки з того ж кореневища й усю масу

Мал. 89. Dryopteris filix mas & прим. вид. — папороть чоловіча.

розділяють на 30 пігулок. Після прий# мання пігулок нічого не їдять і за 5 го# дин випивають 1 столову ложку кас# торки. При позиві на стілець сідають на горщик, наповнений на 1/4 об'єму теплим молоком. При дефекації нама# гаються більше тужитися. При таких процедурах вдається вигнати солітер разом з голівкою. Уважають, що касторове масло після приймання папороті можна приймати не раніше й не пізніше як за 5 годин, інакше може з'явитися сліпота. Збері# гання. Кореневище папороті зберіга# ють у бляшаній коробці в захищеному сухому місці. М. А. Носаль і І. М. Носаль, «Лікарські рослини і способи їхнього застосування в народі»

Українська Родина № 1/2016

ЗДОРОВ’Я

Активна профілактика неінфекційних захво& рювань, особливо раку. Час настав !

Віктор Фуштей, м. Заставна, Буковина, Медичний центр «Горицвіт»

лизько 1 мільйона хворих лише на рак зареєстровано в онкордиспансерах України. А скільки громадян живуть з онкозахворюванням і не знають про це, ліку ючись від різних соматичних захворювань. Рак розвивається в організмі від першої он коклітини до пухлини розміром в 1 2 см 10 20 років. Іншими словами, маємо достатно часу для того, щоб не потрапити в «ракові» клешні. Але чи знаємо, що треба робити та від чого відмовитись для його профілактики? Звичай но ні. Враховуючи, що онкозахворювання загрожують кожному третьому українцю, стає зрозумілим глобальність проблеми. Для того, щоб уникнути виникнення раку, очевидно треба знати його причини.

Які ж основні відомі на сьогодні причини «ракової» епідемії? У 95% випадків рак виникає через незадо вільну екологію та нездоровий способ життя: Куріння тютюну . . . . . . . . 30% патологій; Харчування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35% ; Онкогенні інфекції . . . . . . . . . . . . . . . 10%; Ультрафіолетове, електромагнітне випромі нювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6%; Значно підвищують онкоризики різного ро ду агресії : «Харчова» (тваринні жири, транс жири, Е до бавки, глютамат натрію, цукор), «сільськогос подарська» (гербіциди, пестициди, стимулято ри росту), «фармацевтична», екологічна (важкі метали, вихлопні гази), хлорована вода (євро пейці відмовились від такого способу дезодо рації води), «ендоекологічна» зашлакованість організму токсинами (науковці називають це «ендоекологічною епідемією»), паразитарна (гельмінти, віруси, грибки), дисбактеріоз киш ківника (стосується більшості населення, особ ливо дитячого), надмірна вага, «клітинний го лод», «селеновий» дефіцит, вільні радикали (щоденно діагностуємо в медичному центрі «Горицвіт» вільно радикальне навантаження з допомогою темнопольного мікроскопу мето 44

Українська Родина № 1/2016

Українці переживають не найкращі часи. Економічні негаразди, війна на схо ді, безробіття, значне скорочення населення через високу захворюваність та смертність. Здоров’я нації катастрофічно погіршується. За роки незалежнос ті населення України зменшилось на 7 мільйонів. Що це ? Так, це епідемія не інфекційних захворювань, яку переживає весь «цивілізований» світ не оми нула вона і Україну. Хвороби цивілізації серцево судинні (інфаркт, інсульт), рак, діабет) такий собі «смертельний» трикутник. Ось що є причиною того, що україні за смертністю другі в Європі, а за тривалістю життя на 15 20 років не доживають до європейців. Норвежці, наприклад лише на пенсію «вихо дять» в 70 років, а середня тривалість життя українців чоловіків 62, жінок 67 років. Геронтологи називають це депопуляцією населення, а простіше ви миранням нації. Надто дорого обходяться нам «блага цивілізації» але голов ним ворогом нашого здоров’я є байдужість громадян до власного здоров’я. дом гемосканування живої краплі крові. У кож ного 5 го хворого еритроцити пошкоджені, де формовані і нездатні виконувати транспортну функцію крові). Стан форменних елементів крові є дзеркалом нашого здоров’я і заглянути в нього допомагає гемосканування крові (шко да, що цей простий метод ще рідко застосову ється в Україні). Не менш важливу роль у виникненні раку ві діграє: хронічне запалення (одна із теорій ви никнення раку), хронічне зневоднення (недот римання водного режиму мало п’ємо води, що приводить до ендоекологічної катастрофи), побутова хімія (фосфати, що є в вітчизняному пральному порошку заборонені в Європі), бен зопирен, засмага (особливо солярій) і, звичай но гіподинамія або «офісний синдром». Звичайна, не на останньому місці і спадко вість, генетичні розлади. Але, якщо на спад ковість впливу поки що не маємо, зменшити інші фактори ризику в наших силах. Треба відзначити, що найвищий відсоток з усіх причин раку займає неправильне харчу вання! Причинами є висококалорійна дієта, ожиріння, зловживання цукром, тваринними жирами, наявність канцерогенів у продуктах, Е добавки, дефіцит в організмі клітковини, селену. Чи не час змінити свій раціон і почати харчуватися правильно? Як же уникнути раку при наявності такої ма сивної зовнішньої агресії ? Чи достатньо сьо годні вести здоровий спосіб життя, не курити, займатися спортом, дотримуватись постів, уникати тваринної їжі і т.д.? Звичайно ні! Які резерви здоров’я, оздоровчі методики, групи фітопрепаратів, нутрицевтиків існують і можуть бути використані для профілактики онкозахворювання? Існують чотири класичні напрямки оздоров лення населення (резерви здоров’я): 1. Натуральне харчування;

2. Рання діагностика; 3. Фізична активність; 4. Боротьба із шкідливими звичками. На жаль, враховуючи «масивність» та багато векторність агресії щодо здоров’я громадян, цих заходів сьогодні вже недостатньо. Медич ний центр «Горицвіт» (Буковина) пропонує п’ятий напрямок профілактики практичні програми активної профілактики неінфек& ційних захворювань (універсальні та індиві дуальні, залежно від наявних факторів ризику) без застосування медикаментів. Останні отри мали високу оцінку столичних науковців і реко мендовані для практичного застосування. Відомо, що рівень здоров’я та ризик виник нення захворювання взаємно пов’язані (свого роду як пісочний годинник). Чим «більше» здоров’я, тим менший ризик захворіти (інши ми словами чим більші резерви здоров’я, тим менші ризики виникнення інфаркту, раку, діа бету, гепатиту, остеопорозу, артриту і т. д..). Здоров’я це ще не відсітність хвороб. Між здоров’ям та хворобою існує третій стан «зо на безпечного здоров’я» (Апанасенко Г.Л.). в цій зоні на сьогодні знаходиться 0,8% україн ців (20 років тому було 8%). Американців в ЗБЗ знаходиться 80%. Коментарі тут зайві. В Україні з року в рік збільшуються капіта ловкладення в «хвороби» будівництво ліка рень, придбання сучасної лікувально діаг ностичної апаратури, впровадження доско

ЗДОРОВ’Я

наліших методик лікування а захворюва ність та смертність громадян не зменшуєть ся, а, навпаки, значно зростають. Чи не час, на кінець, повернутися обличчям до профілактичної медицини. Варто дослуха тись до мудрих порад відомих авторитетів в медицині із різних епох: «Суспільству, якому не прививають здо& ровий спосіб життя, завжди не вистачати& ме лікарів». Майбутнє належить медицині профілак& тичній (М.Пирогов).

Людей не треба лікувати & їх треба нав& чати бути здоровими. «Не надійся на медицину, вона непогано лікує, але не може зробити людину здоро& вою. Вона... навіть не може навчити її бути здоровою» (М. Амосов). Пізно копати криницю, коли мучить спрага. Люди не помирають & люди вбивають себе (Сенека). Які ж маємо невикористані резерви здо ров’я, з допомогою яких можна було б на по

рядок зменшити кардіо та онко ризики і по довжити тривалість життя на десятки років! 1. Адаптогени; 2. Геропротектори (пептиди) препарати, що продовжують життя; 3. Гепатопротектори натуральні препарати для нормалізації роботи печінки; 4. Антиоксиданти; 5.Фітопрепарати та продукти для розрід ження крові; 6. Протипаразитарні фітопрепарати; 7. Пробіотики; 8. Програма профілактики йододефіциту; 9. Програма профілактики селенодефіциту; 10. Програми для схуднення; 11. Продукти бджільництва; 12. Натуральне харчування (використання натуральних та «рейтингових» продуктів чем піонів); 13. Програми ендогенної детоксикації; 14. Фунгоонкопрофілактика (препарати, ви готовлені із грибів); 15. Морепродукти. Омега 3; 16. Дотримання постів. Рибні, розгрузочні дні. Одноденні голодування; 17. Дотримання водного режиму; 18. Боротьба зі стресом; 19. Капіляротерапія (домашній санаторій скипідарні ванни, 2 курси на рік); 20. Дихальна гімнастика. Дихальний трена жер «Самоздрав»; 21. Елексири здоров’я: астрагал, чорниця, гінго білоба, спіруліна, Омега 3, лецитин, ко Українська Родина № 1/2016

ЗДОРОВ’Я

ензим G 10, бджолиний пилок, клітковина (цинк, йод, селен), олії та клітковина льону, розто ропші,оливкова та ін; Базовими препаратами, які рекомендуємо для широкого застосування в розрізі згаданих профілактичних програм є нату ральні фітопрепарати, які можна придбати в аптечній мережі. Тут не йдеться про використання БАД ів (хоча в Америці, Японії 80% населення для профілакти ки використовують саме їх). Пропонуємо нашим читачам (розпочинаючи з цього номеру журналу) цілу серію програм ак тивної профілактики неінфек ційних захворювань (раку, ін

фаркту, діабету, церебрального атеросклерозу і т.д..)

Фуштей В.В. Головний лікар медичного центру «Горицвіт» (Буковина) Радник голови Чернівець& кої ОДА з профілактики захворювань. Консультація за тел. 099&228&05&67, 097&648&04&10

Протирецидивна фітотерапія раку (після основного лікування в онкодиспансері). На основі багаторічного досвіду лікування в медичному центрі «Горицвіт» (Буковина) розроблені комплексні програми протиреци дивного лікування онкохворих із застосуванням фіто , фунготера пії, природних комплексів, харчування, які при послідовному засто суванні на порядок збільшують шанси на повне одужання хворих. Своєчасно проведені оперативне втручання, хіміо , променева тера пія, разом з комплексним протирецидивним курсом фітотерапіі – надійний шлях до подолання недуга! Консультація безкоштовна. Замовлення фіто, фунгопрепаратів за тел. 099 228 0567. Адреса: Чернівецька обл., м. Заставна в. Січ. стрільців, 7, Медичний центр «Горицвіт».

Українська Родина № 1/2016

ЗДОРОВ’Я

БДЖОЛОТЕРАПІЯ СЬОГОДНІ НА ЧАСІ «Якщо вам не допомагають аптечні ліки зверніться до бджоли» Гіппократ. 12 палої кишки), під дією препарату мікроф гемоглобіну та еритроцитів в крові, стійкість ПЕРГА (бджолиний хліб) Зібраний з квіток рослин пилок бджоли при носять у вулик, закладають у чарунки щільни ків , збагачують ферментами слинних залоз, меду і утрамбовують в осередках стільника, де без доступу повітря, високої вологості і температури 33 35 градусів піддається фер ментативному бродінню. В результаті утворю ється перга з молочною кислотою,що переш коджає розвитку бактерій і цвілевих грибків. Відмінність перги від пилку в засвоюванос ті їх організмом. В процесі перетворення пилку в пергу, в ній зменшується кількість білка, жиру, але збільшується кількість вугле водів, простий цукор перетворюється на мо лочну кислоту, утворюються цінні вітаміни (особливо А і Е), гормони росту й інші актив ні речовини. Пилок повністю втрачає свої алергічні влас тивості, перетворюючись на пергу. Застосування перги дає добрий лікуваль ний ефект при злоякісному недокрів,ї , пору шенні ендокринної системи та шлунково кишкового тракту, підвищує вміст гемоглобіну і еритроцитів в крові, підвищує стійкість орга нізму проти хвороб. Вона є кращим біостиму лятором при лікуванні передчасного старін ня, підвищує потенцію на дуже високому рівні до глибокої старості. Перга це потужний протисклеротичний засіб у харчуванні людей, починаючи з дітей грудного віку. Дієвий ключ до розшифрування програми оздоровлення закладений бджолами в перзі і знаходиться в механізмі впливу перги. Як відомо, дефіцит калію в організмі веде до порушення обміну речовин, поганого ви ведення токсинів, до ослаблення роботи серцевого м'яза, а в перзі калій знаходиться у зв'язаному вигляді і завідомо запрограмо ваний для насичення організму, тому ліку вальний ефект помітний відразу. Завдяки вмісту каротиноїдів при вживанні 5 6 г перги протягом 3 тижнів можна уникнути ослаб лення зору. Якщо інші продукти можуть бути алергена ми, то перга ні для кого не спричиняє алергіч них наслідків. Її може вживати як малі діти грудна дитина так і люди похилого віку. Вдале застосування перги щодня по 10 г на добу (мах 30 г) при лікуванні туберкульозу, гострій формі вірусних захворювань. При прийомі перги на ніч поліпшується сон. Добре піддаються лікуванню пергою такі захворю вання як псоріаз, нейродермії, екзема, гер пес. Призначення препарату 2 4 г 3 4 рази в день Додатково треба застосовувати мазь із прополісом для змазування ураженої шкіри. При лікуванні захворювань шлунково киш кового тракту (гастрит, коліт, виразка шлунка і

лора і слизова поверхня кишечника відновлю ється вже на 3 4 день. Прийом перги при ліку ванні цих хвороб 3 рази на день по 2 4 г. У перзі містяться стерини, які пертворюють ся в організмі людини на вітамін Д для вироб лення гормону, відповідального за формуван ня і міцність кісток. При вживанні перги можна повністю задовольнити свою потребу в цьому вітаміні і тим самим зміцнити м'язи і кістки, як що турбує їх крихкість. Виявлено, що перга лікує цілий «букет» хво роб: серцеву недостатність, порушення моз кового кровообігу, інфаркти, інсульти, гепати ти, виразкові хвороби шлунково кишкового тракту, імпотенцію та безпліддя, алкоголізм та наркоманію, гінекологічні хвороби та череп но мозкові травми. У світі не існує більш корисного натураль ного продукту, щоб збалансувати мікрофло ру в організмі людини, ніж перга (штучної перги не існує). Достатньо всього 40 г перги вживати протя гом тижня і збалансується заселення кишків ника мікроорганізмами для нормального про цесу травлення і ліквідації бактеріозу. Перга відіграє значну роль у відновленні функцій організму на клітинному рівні. Пот

організму проти хвороб. Спосіб застосування та дози: застосовується як допоміжний засіб для підсилення дії екстрактів личинок воско вої молі, спиртового екстракту прополісу. Приймають по 1 ст. л. стільки разів на день, скільки разів вживається екстракт. Побічних ефектів та протипоказань перговий напій не має, може використовуватись як самостійно так і в різних комбінаціях та сполуках з іншими препаратами, але головне його призначення розчиняти краплі екстрактів при прийомі їх в середину організму. 3. Застосування перги при гіпертонії і гіпо тонії дає позитивний результат. Разова доза перги, яка забезпечує стимуляцію захисних сил організму, становить: для дорослої люди ни 2 4 г, для дітей 0,5 1 г при 2 3 разовому прийомі на день. Навіть невеликі дози перги підсилюють приплив крові до голови. Пергу приймають при лікуванні гіпертонії до їди, а при лікуванні гіпотонії після їжі. 4. У літніх людей, з розвитком слабоумства і втратою пам'яті, місячний прийом перги по вертає здоров'я до нормального стану. 5. При аденомі передміхурової залози приймати чоловікам старше 40 років суміш перги з медом по 1 ч.л. 2 3 рази на день (кур сами по місяцю, 2 3 рази на рік) за 1,5 години до їди (жувати до повного розсмоктування в роті).

ВІСК

рапляючи в кров, перга розносить свої по живні речовини до кожної клітини. 1. Лікування післяінсультних станів суміш шю перги з медом (1:2). Встановлено, що мозковий кровообіг при будь яких формах ін сульту, викликаних закупоркою судин, а також їх розривами, або при черепно мозкових травмах значно поліпшується. Судіть самі: ко ли хворим у коматозному стані при інсульті дають суміш перги з медом (1:2) по 0.5 1 ч.л. 4 5 разів на день, під впливом слини запуска ється програма і вже на другий день хворий самостійно їсть, через 3 дні починає сидіти, а через 2 3 тижні виходить на прогулянки. При чому, кровообіг відновлюється як при інсуль тах так і при черепно мозкових травмах. 2. Перговий напій 5% концентрації. Склад лікарського засобу: перга, розчинена в кип'яченій артезіанській або дистильованій воді. Фармакологічна дія: є ефективним ліку вальним засобом при порушенні ендокринної системи та шлунково кишкового тракту, вміст

Це складна сполука, що містить суміжні ефі ри 75%, жирні кислоти 15%, вуглеводи 15%, воду до 2,5%, барвники, ароматичні мі неральні та ін. речовини. При температурі 35 градусів стає пластичним, при 47 руйнуєть ся і стає рідким. Кипить при температурі 100 градусів, а горить при 300 градусів. Стійкий до зовнішніх чинників, його якість не знижується від часу зберігання сотні ро ків. Багатий віск бета каротином, вітаміном А та іншими вітамінами і ферментами. В 100 г воску міститься 400 мг провітаміну А ( в мор кві 160 мг). В розплавленому стані віск доб ре змішується з жирами і маслами. Ця влас тивість воску широко використовується в кос метиці і медицині. Віск з давнини використовується як ліку вальний засіб. У народній медицині застосо вується для лікування запалень гайморових пазух, астми, ссінної лихоманки, алергічного нежитю. При цих захворюваннях жують медо ві соти 5 6 разів на день упродовж 20 30 хви лин. При жуванні медових сотів посилюється надходження до організму вітамінів (особли во вітаміну А), інших біологічно активних ре човин, очищуються зуби (ефект жування), де Українська Родина № 1/2016

ЗДОРОВ’Я зінфікується ротова порожнина і травний тракт, активізується моторика кишківника, по силюється секреція травних соків, що сприяє траленню білків, вуглеводів і жирів. У фармакологічній промисловості віск вико ристовуеться як основа різноманітнмх плас тирів, свічок, мазей, лікувальних кремів, сус пензій. Застосовуеться в інгаляціях, аплікаці ях; рекомендується хворим з хронічними спастичними ентеритами і колітами. Завдяки бактерицидним властивостям воску широко використовується при лікуванні шкірних хво роб, запаленнях, опіках, обмороженнях, по раненнях. Враховуючи те, що віск має велику тепло ємність, здатність тривалий час утримувати тепло, його використовують для воскових компресів при локальних запальних проце сах, для лікування больового синдрому при остеохандрозах, артрозах, облітеруючих ен дартеріїтах. Препарати з воском підвищують місцевий імунітет, посилюють кровообіг, від новлюють рухливість суглобів, попереджують запальні процеси. 1. Для профілактики і лікування нежиті не обхідно жувати забрус по 1 ч.л. 4 рази на день. Залишок бажано ковтати для профілактики захворювань кишківника. 2. При лікуванні поліартриту: підігріти віск на водяній бані, додати рідкий мед ( 1 столова

ложка на 200 г воску). Просочити гарячою су мішшю марлеву серветку складену в 4 шари, прикласти до хворого суглоба, накрити поліе тиленом, зверху пов'зати теплу хустку. Перед накладанням компресу хворе місце натирати прополісною настоянкою. Компрес тримати 30 хвилин і довше, можна на ніч. Курс лікуван ня 10 12 процедур. 3. При лікуванні радикуліту: розігріти 50 г воску і додати 10% настойки золотого вуса на горілці. Суміш наносити на шкіру шарами (до 40 шарів) на больові точки. 4. Лікування пародонтозу: 50 г розтоплено го воску змішати з 1 ч.л. 15% настоянки про полісу, дати охолонути і використовувати у вигляді жуйки по 10 20 хвилин після їди 3 рази денно. Курс 2 тижні. 5. У хворих на цукровий діабет часто відкри ваються виразки і рани на ногах. Рецепт баль заму для їх лікування: 100 г кукурудзяної олії, 20 г соснової живиці, 1 ст. л. свіжого вершко 48

Українська Родина № 1/2016

вого масла, 8 г жовтого та 5 г білого воску розтопити на водяній бані мішаючи дерев'ною паличкою. Маззю просочують марлеву сер ветку і накладають на рану, покривають плів кою та фіксують пов'зкою. 6. Для лікування захворювань носоглотки, верхніх дихальних шляхів, грипі, гаймориті, бронхіті і ін. рекомендується така інгаляція: 80 г бджолиного воску покласти в емальо ваний посуд, додати до нього подрібнений прополіс 20 г і залити водою. Можна додати 1ст. л. соди і 10 крапель йоду. Все помістити на водяну баню і довести до кипіння і прийма ти інгаляцію. 7. Лікування трофічних виразок: віск, поро шок листя кропиви і подорожника, внутрішній свинячий або гусячий жир всього порівну , в емальований посуд на водяну баню, добре перемішати і на марлевих серветках прикла дати до хворого місця. Аналогічно лікують облітеруючий ендарте ріїт, тільки травним компонентом є порошок квіток буркуну лікарського. 8. Лікування мозолів, ступневих борода вок: 30г воску, 50 г прополісу розтопити на водяній бані, додати 2 ст. л. соку брусниці, 1 ст. л. соку лимона, 3 ст. л. порошку трави ме ліси. Перемішати і помістити у скляний по суд, зберігати при кімнатній температурі. Мазь наносити на мозолі, бородавки на 30 хвилин закріпивши бинтом і лейкопласти рем. Перед процедурою необхідно розпари ти ноги в содовій воді. 9. Розтягнення зв'зок запалення м'зів, між реберна невралгія лікуються так: 50 г білого воску змішати з 50 мл 10% настоянки золото го вуса (каллізії) і додати 20 г жовтого воску. Настоянку каллізії готують таким чином: 12 суглобчиків подрібнити, залити 150 мл горіл ки, настоювати 2 тижні в темному міці, щодня струшувати. Отриманою сумішшю просочу ють серветку і накладають на хворе місце. 10. З бджолиного воску виготовляють рек тальні свічки для лікування геморою та трі щин, поліпів прямої кишки: 250 г подрібненої цибулі підсмажити на соняшниковій олії 250 г до золотистого кольору і настояти 1 добу при кімнатній температурі. Процідити, нагріти рі дину і додати до неї 100г бджолиного воску, 30 г камфорної олії, прополісну мазь і масло какао. Все перемішати і вилити на лоток з підстеленим целофаном. З трохи охололої маси вирізати брусочки довжиною 2 3 см, з одного кінця заокруглити. 11. З лікувальною метою віск широко вико ристовується у косметиці для виготовлення кремів, дезодорантів, помад, мазей, які ма ють чудові косметичні властивості. Вони під тягують шкіру, насичують її вітамінами та ін. корисними речовинами з воску. Для виготовлення мазі від зморшок: беруть по 30 г воску, меду, соку цибулі і соку білої лі

лії та нагрівають на водяній бані, постійно по мішуючи до однорідного складу. Мазь нано сять і втирають в шкіру. У холодну пору року мазь використовують вранці та ввечері. По мада, виготовлена з використанням воску, ха рактеризується м'якістю, не скачується, а рів номірно утримується на губах.

ПІДМОР бджолиний Це тіла загиблих бджіл, які за зимовий пері од осипались надно вулика. У їх хітиновому покриві, як і в крабів, молюсків, знаходиться така цінна речовина як гепарин і гепариноїди, які здатні пригнічувати запальні процеси, ста білізувати кров'яний тиск, позитивно вплива ти на систему крові і стан судин, дають пози тивний ефект при різних патологіях. Препарати на основі підмору бджіл корис ні при лікуванні короткозорості, варикозного розширення вен, аденоми передміхурової залози. Для лікування гіпертонії, захворю вання серця, нирок, сексуальних порушень застосовується спиртовий екстракт підмору бджіл по 20 30 крапель на ложку води, після їди 3 рази на день, 1 2 місяці. Для підвищен ня імунітету організму у людей похилого віку треба щоденно приймати по 10 крапель

спиртового настою підмору бджіл 2 тижні, кожного місяця. Як мазь із підмору бджіл використовують при лікуванні тромбофлебіту і хвороб сугло бів. Відвар настоянку можна застосовувати зовнішньо для промивання ран та інших ура жень шкіри, промивати очі в ранці і перед сном (2 краплі в кожне око). Нею лікують хво робу Паркінсона: 10 крапель натще, збільшу ючи дозу щоденно до двох столових ложок. Курс лікування 2 3 місяці. Апітерапія давно вважає бджолиний підмор потужним лікарським апробованим на прак тиці засобом. Використовують препарати з бджолиного підмору: водні відвари настоян ки з додаванням меду і прополісу, розпарені, спиртовий екстракт, смажені, лінімент (мазі). Препарати підмору не викликають побіч них дій і не мають протипоказань. Людям старше 40 років настійно рекомендується приймати цей диво еліксир 2 рази на рік для профілактики. Для стабілізації кров'яного тиску, при сер цево судинних захворюваннях, захворюван

ЗДОРОВ’Я ня нирок і судин головного мозку, ожиріння застосовується спиртовий розчин по 15 20 крапель після їди, 2 3 рази на день протягом 1 2 місяців на перговому напої, теплому чаї або воді. При потребі курс лікування повто рюють через півроку. Вживання алкоголю в процесі лікування підмором бджіл абсолют но неприпустимі.

Екстракт личинок воскової молі Воскова міль єдина комаха, личинки якої здатні переробляти і засвоювати бджолиний віск. Личинки великої воскової молі є прек расною лікарською сировиною. За допомо гою їх екстракту заліковуються каверни в ле генях при туберкульозі, свіжі рубці міокарда після інфаркту. Характерною особливістю лі кування екстрактом варто назвати успішне лі кування хвороб серця за рахунок збільшення стійкості серцевого м’яза до ішемії і стено кардії, про цьому відбувається значне збіль шення глікогену в серцевому м’язі, збільшу ється сила скорочення серцевого м’яза, ви являються виражені кар викликаючи їх кардіо захисні властивості, зростає стійкість серця до токсичної дії строфантину, що позитивно впливає на стан серця, проходить розсмокту вання і заміщення скорочувальної м’язової тканини, знижується артеріальний тиск, вилі ковується тромбофлебіт і закупорка вен. При прийомі в середину препарат має загальноз міцнюючу властивість, корисний як для про філактики так і для лікування. Його прийом допомагає подолати стресові ситуації, витри мати інтенсивні, розумові та фізичні наванта ження, зменшити шкідливі наслідки травм та операцій. Крім того завдяки сприятливому впливі на процес обміну речовин в організмі людини його рекомендують всім людям стар ше 40 років у якості профілактичного засобу широкого спектру дії. Використання препара ту воскової молі в комбінованої терапії при лі куванні ішемічної хвороби чи атеросклерозу дає ефективні і стійкі результати. Так, наприк лад: прийом екстракту при гіпертонії вже на

10 ту добу викликає стабільне зниження ар теріального тиску крові на 12% 14%. Заслуго вує уваги дія екстракту на статеву функцію чо ловіків, у яких в силу вікових змін, або перене сених захворювань знизився статевий потяг чи спостерігається імпотенція. Багато людей, вживаючи екстракт личинок воскової молі, попутно позбуваються багатьох інших захво рювань. Приймають препарат 3 тижні по 3 краплі на 10 кг ваги людини. При потребі че рез 10днів перерви курс повторити Загальний термін повинен не перевищувати 3 місяці на рік, дітям по 1 крапля на рік життя. При відкри тій формі туберкульозу, або при загрозливо му перериванні вагітності, дозу збільшують до 5 крапель на 10 кг ваги хворого. При ішемічній хворобі серця, після інфаркту міокарда рекомендується використовувати екстракт по 1 краплі на 10 кг маси тіла 2 рази на день. Курс лікування 2 3 тижні. Після пе рерви у 10 днів, прийом слід повторити. За гальна тривалість лікування протягом року повинна становити не більше 3 місяці. Вжива ти екстракт личинок на трав’яному чаї, або перговому напої. Екстракт не має показників лікувального ризику. Позитивно впливає при йом препарату на виліковування хронічних захворювання щлунково кишкового тракту та дихальної системи. Із способів зовнішнього застосування екс тракту личинок воскової молі слід виділити: при захворюванні і травмах опорно рухово го апарату – це остеохондроз із больовим та неврологічним синдромом, артрити, за палення навколосуглобових тканин, артро зи, невралгії, тромбофлебіт, псоріаз, фурун кульоз, герпес, трофічні виразки, удари і розтягування. Рекомендують застосування екстракту ли чинок воскової молі разом з пергою, маточ ним молочком і медом. Зберігати екстракт у темному прохолодному місті. Він активний і стабільний при зберіганні. Протипоказань до застосувань не має, а тривалість його засто сування не викликає патології. Спиртовий екстракт личинок воскової молі можна зус тріти в аптеках під назвою «Вітамедін».

витку організму, особливо у дітей, а також при лікуванні захворювань органів травлення й при психічних розладах. Доведено, що ли чинки бджіл володіють вираженою інгібітор ною дією на ріст пухлин. Завдяки унікальному комплексу речовин, що входять до його складу, трутневе молочко сприяє прискореному відновленню біохіміч них характеристик сім’яників та передміхуро вої залози, виступаючи стимулятором для ін тенсивного утворення андрогенів. Показання: для підвищення природних захисних сил організму; при астенії, фізичній і розумовій перевто мі, стресах, депресіях і порушення сну; підвищує статевий потяг, фізичну працез датність, поліпшує апетит і нормалізує сон. Трутневе молочко – дуже цінний біологіч ноактивний продукт, бо містить багато білку й поживних речовин (вітаміну D більше, ніж у риб’чому жирі). Ним лікують зоб, безпліддя, шкіру обличчя. Гомогенат допомагає гормо нами, тому може відновити порішення дії ор ганів ендокринної системи. Для лікування цей біопродукт приймають 1 раз на день по 2 г разом з 2 4 г перги, не запиваючи водою протягом 1 год. Використовується як натуральний продукт при дієтичному харчуванні, для поперед ження серцево судинних захворювань, а та кож для відновлення сил після інфаркту міо карда і відновлення стану судин. Може по переджати анемію. Додавання гомогенату до зимового корму бджолам покращує зимостійкість бджіл, а добавка гомогенату навесні збільшує про дуктивність бджоли на 47%. Якісний трутневий гомогенат можна придбати тільки в надійних професійних пасічників.

Трутневий гомогенат (личинко& ве молочко) Трутневе молочко відрізняється від маточ ного молочка великою кількістю функціо нальних груп ферментів і гормонів – тестос терону, протестерону та естрадіолу. Протеї ни представлені переважно вільними аміно кислотами і легкозасвоюваними олігопепти дами. Крім білка воно містить багатющий на бір поживних речовин. Володіє потужною оз доровчою та омолоджуючою дією. Рекомен дується використовувати всім без винятку, є найціннішою речовиною біологічно активної дії (БАД). Застосовується як стимулятор роз

(Продовження в наступному числі) Марія Надич знавець народної і нетрадиційної медицини, пасічник, апітерапевт, учасник 5 з’їзду апітерапевтів і апіконсультантів бджолярів України з міжнародною участю у галузях: медицини, фармації, апітерапії, бджолярства, косметології і харчової промисловості 2015 року в м. Києві с. Розлуч, Турківського району. Українська Родина № 1/2016

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ

Арнольд Ерет Природне харчування овочами і плодами.

Те, що дає нам природа! Робота доктора Арнольда Ерет дуже актуальна і в наші дні. У ній дається ряд простих, але в той же час дуже корисних порад щодо оздоровлення людського організму. Авторська «теорія слизу» знайшла підтримку і в сучасній медицині. Автор прихильник переходу людини на фруктову, так звану «Безслизову», дієту, яка ефективна при лікуванні не тільки ожиріння, але і хронічних захво рюваннь нирок, шлунково кишкового тракту, легенів, шкіри. I. Головна причина усіх хвороб «Ви справжній благодійник людства! Я буду щасливий, якщо всі люди стануть жити по вашим, єдино вірним принципам!» Генріх Кноте королівський придворний співак До останнього часу в медицині вважалося, що хвороби проникають в людський організм ззовні, маючи у своїй основі причину зовніш ню, і, завдяки неминучого і невідворотного за кону, отруюють існування людини, завдають йому біль, і, врешті решт, вона помирає. Навіть сучасна медицина ще не звільнилася від цього помилкового поняття. Бактеріологія, найпізніше надбання людс тва, радіє кожній знову відкритій бацилі, як новому діячеві в масі істот, які для того і призначені, щоб наражати на небезпеку людське життя. З філософської точки зору це поняття від різняється від середньовічних забобонів і ідо лопоклонства тільки звуками назви. Раніше ця істота безумовно називалося «злим духом», а тепер вона, заподіює всі недуги, є мікрос копічно видимим організмом, існування якого доведено на практиці. Правда, тут справа ускладнюється ще схильністтю організму до захворювань. Але, що розуміти під цим, нам ніхто не сказав. Всі Арнольд Ерет лікар діє толог, уродженець Локар но, Швейцарія. Його праці в області застосування різ них дієт при лікуванні різ них захворюванні друкува лися у Франції, США. Теорія «слизу» (слиз – основна причина багатьох захворювань), емпі рично обґрунтована автором, з одного боку узгоджується з тибетської медициною, яка називає три причини, «три кореня» хвороб людського організму, – хвороби «газу», «жов чі» і «слизу» – розглядає в складній взаємоза лежності. У висловлюваннях східних лікарів звучить таке попередження: «Якщо хочеш збе регти здоров'я – тримай шлунок порожнім», тобто, «Їж мало, і це мале їж вчасно».

Українська Родина № 1/2016

досліди над тваринами з їх симптоматичними реакціями недоводять нічого певного, бо во ни виявляються при уприскуванні якоїсь речо вини в кровоносні судини, але ніколи не вияв ляються при прийнятті цієї речовини через рот для проходження в травний канал. Коли хто думає, що хвороби причиняються внаслідок спадковості або зараження ззовні, то в цьому є частка правди, але не в тому, звичайно, сенсі, що збудником хвороби є во рожий життя дух (демон) або який небудь мікроорганізм (бацила). Насправді всі хво роби без винятку, так само, як і спадкові, незважаючи на відсутність деяких гігієнічних умов відбуваються виключно від нечистої, «неприродною» їжі і від кожного грама зай вого харчування. Перш за все, я стверджую, що при всіх хво робах без винятку організм прагне виділити з себе слиз (звичайно, кожен здоровий орга нізм повинен містити певну кількість слизу, наприклад, лімфу) і в подальшій стадії гній (розкладена кров). Кожен фахівець погодить ся зі мною, що це властиво всім катаральним явищам, починаючи з невинної нежиті аж до запалення легенів і сухот, також і при падучій хворобі (при нападах піна з рота, тобто слиз). Де ж це слизової виділення непомітно, наприклад, при вушних, очних, шкірних, шлункових і серцевих стражданнях, ревма тизмі, подагрі і т.д., навіть при всіх душевних хворобах, все ж головною причиною зла є слиз. Вона, не будучи виділена з організму природним шляхом, через органи виділення проникає в кров. На тому ж місці, де крово носні судини звужуються внаслідок охолод ження (застуди), вона викликає жар, запален ня, біль або лихоманку. Нехай дадуть хворому якусь «неслизисту» їжу, наприклад, фрукти, або тільки воду, або тільки лимонад. Тоді вся травна енергія направиться на накопичені з дитинства, багато разів затверділі слизові маси. Так само як і на всі, що звідси виникаючі «хворобливі зародки». І який же результат? З безсумнівною точністю в сечі і екскрементах виявиться слиз. Я його і вважаю загальною, головною і основною при чиною всіх хвороб. Якщо хвороба знаходиться вже в більш розвиненій стадії, – так що де не будь, в найглибших частинах організму, вияв ляється болюче вогнище, тобто розкладена клітинна тканина, – то буде виділятися також і

гній. Як тільки приплив слизу шляхом «штучно го харчування» (жирне м’ясо, хліб, картопля, борошняні страви, рис, молоко і т.д.) припи ниться, потік крові захоплює слиз і навіть гній, що знаходяться в організмі, і виділяє їх назовні за допомогою сечі, у сильно заражених навіть через всі наявні до послуг отвори і слизову оболонку. Якщо картопля, хлібне борошно, рис або м’ясо, довго кип’ятити, то вийде драглистий слиз, або клейстер, яким користується палі турник і столяр. Ця слизувата речовина скоро робиться кислою, переходить в гниття, дає грунт для розвитку грибків, цвілі і бацил. При травленні, яке хімічно представляє собою те ж варіння чи спалювання, цей слиз, цей клейстер стане також відокремлюватися, так як кров мо же користуватися тільки перетравленим, отри маним з крохмалю, виноградним цукром. Як продукт, що є зайвим для обміну речовин, цей клейстер, або слиз, вже спочатку починає виді лятися без залишку. Потрібно все таки пояс нити, що протягом життя кишківник і шлунок мало помалу так заклеюються і покриваються слизом, клейстер рослинного і клей тваринно го походження переходять в гниття, закупорю ють кровоносні судини і, врешті решт, застоя на кров має розкладатися. Якщо досить густо зварити винну ягоду, фініки чи виноград, то ви ходить та ж каша. Однак вона не переходить у гниття, ніколи не відокремлює слиз, і ніхто її не називає слизом, але лише сиропом. Фрукто вий цукор, цей найважливіший продукт для крові, по консистенції клейкий, проте, будучи вищою формою горючого матеріалу, він пере робляється організмом без залишку без сли зу. Цей цукор залишає по собі лише сліди це люлози, яка, не будучи клейкою, негайно виді ляється без гниття. Згущений цукор, зважаючи на його здатності протидіяти гнитю, навіть спе ціально застосовується для збереження страв. Кожна здорова і хвора людина буде зму шена видаляти з язика недобре пахнучий слиз, як тільки вона починає обмежувати своє харчування або поститися. Те ж саме відбувається і на слизовій оболонці шлунка, точною копією якої в цьому випадку є язик. Цей слиз виявляється при першому випо рожненні після посту. Як і слід було очікувати, в науковому таборі з приводу слизової теорії піднявся шум, як це між іншим, завжди і буває, якщо відкриття ро

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ бить профан. Я постараюся ще ясніше повто рити те, чого я не стверджував. Я не говорив, що слиз завжди і тільки є при чиною всіх хвороб, але я стверджую, що вона головна причина всіх хвороб. Це означає, що може бути багато і інших причин захворю вань. Я не заперечую цього, але, тим не менш, слиз завжди в кожному випадку хворо би є в наявності. Вона виявляється ще з ди тинства в здоровому, мабуть, організмі. Слиз є головна речовина в сумі всіх хвороботвор них речовин, якими є сечова кислота, отрути обміну речовин, вуглекислота і т.д. Всі ці про дукти обміну речовин тваринного і рослинно го походження, внаслідок їх липкої власти вості, приклеюються до оболонок шлунку і кишечника, накопичуються, і мало помалу їх засмічують. Завдяки кровообігу (білі кров’яні тільця) у всій «трубчастій системі», особливо в великих кровоносних судинах легенях, серці, нирках і т. ін. – вони викликають засмі чення також і цих органів. Хто не бажає пого дитися з тим, що внутрішні стінки травного каналу завдовжки приблизно в 10 метрів мають з часом засмітитися, незважаючи на віть на найкраще травлення, з тим все одно нічого не поробиш. Адже те, що я стверджую, то доведено шляхом досвіду на кожній люди ні і не є плодом вільної фантазії «профана». Я пропоную лікарям і дослідникам переві рити мої твердження на своєму досвіді. Дос від, – це основа будь якої точної науки. Він покаже правду безпомилково, не залежно від того хто це стверджує, чи я, чи хтось ін ший. Крім того, я рекомендую також повто рити наведені далі досліди, які я перевірив на самому собі. Той, хто долучився до дослі дів отримає від природи, тобто від свого ор ганізму, ту ж саму відповідь, що отримав я, – тільки чистий, здоровий, без слизу організм здатний дійсно чинити опір хворобам до пев ної міри. Після майже дворічної суворої фруктової дієти з постами я досяг такого ступеня здоров’я, про яку в дані часи люди не мають взагалі ніякого уявлення. Це здо ров’я дозволило мені провести наступні дос ліди, які я докладно виклав у своїй роботі «49 денний досвід поста». Я робив розріз ножем в нижній частині ру ки; кров не текла, тому що вона зараз же згу щувалася, рана закривалася без запалення, без болю, без слизу і гною. На третій день вона загоълася, і струп відпав. Пізніше, при вегетаріанському режимі, при харчуванні стравами, які утворюють слиз (крохмальне харчування), але без яєць і молока кров уже трохи сочилася з рани, яка хворіла і злегка гноїлася. Сталося незначне запалення, а повне загоєння настало тільки після більш тривалого часу. Ще пізніше таке ж поранення при м’ясной їжі і невеликій кількості алкого лю: більш тривала кровотеча, кров світла,

червона і рідка, запалення, біль, нагноєння триває кілька днів. Лише після дводенного посту рана гоїться. Пруському військовому міністерству я про понував, звичайно, безуспішно, повторити цей досвід. Чому, справді, рани у японців в російсько японську війну гоїлися набагато швидше і краще, ніж у російських, що харчу ються м’ясом і п’ють горілку? Дивно, що про тягом двох тисяч років ніхто не замислював ся, чому розтин артерії і навіть друбка отрути не могли умертвити Сенеку, після того як пе ред тим перестав їсти м’ясо і голодував у в’язниці. Сенека, ймовірно, раніше харчу вався виключно фруктами і водою. Підставою для всякої хвороби є закупорка слизом дрібних кровоносних судин (капіля рів). Якщо фільтр засмічений, ніхто не почне лагодження міського водопроводу і очищен ня труб від забрудненої води перш, ніж подачау води не буде припинено. Всякий не гайно згадає про головну машину, яка при водить в рух все водопостачання, і зупинить, перш за все, її. «Я – Господь, твій цілитель», на сучасній мові треба розуміти так: зцілює, очищає, найкраще звільняє від слизу, і до того ж безпомилково точно, тільки природа, і лише тоді, якщо припи няється приплив слизової їжі або, принаймні, найбільш слизової. Кожна «фізіологічна маши на», чи буде це людина або тварина, негайно очищається сама собою, розчиняючи безупин но слиз, як тільки вживання їжі з вмістом, а хоча б найбільш багатої слизом, припиниться. Також у найздоровіших по зовнішності лю дей Європи ця слиз з’являється в сечі, і в відпо відних склянках її можна бачити після охолод ження простим оком! Хто стане заперечувати цей очевидний факт, ігнорувати або навіть за перечувати, – тому, що він здається йому неп равильним або недостатньо науковим, – той сам винен, якщо не може знайти головну при чину будь якої хвороби, і перш за все від того постраждає він сам. Тепер я відкрию останню таємницю сухот. Хто небудь, можливо, думає, що туберкульоз ний хворий роками виділяє цю масу слизу пря мо зі своїх легенів? Якщо годувати таких хво рих тільки «слизом» (каша, молоко і жирне м’ясо), то виділення слизу не буде кінця, поки легені самі не почнуть розпадатися і не з’яв ляться, нарешті, і «бацили», смерть в такому випадку неминуча. Питання про бацилу вирі шується, таким чином, просто: все зростаюче засмічення слизом кровоносних судин веде до розкладання, загнивання цих слизових про дуктів і нелегкотравних харчових залишків. Во ни по частинами гніють в живому тілі (гнійні на риви, РАК, Сифіліс, Туберкульоз, вовчак і т.д.). Тепер знають, що м’ясо, сир і все органічні ре човини при процесі розкладання сприяють по яві і розмноженню бацил. Однак зародки ба

цил стають помітними тільки в більш високій стадії хвороби. Вони є не причиною, а продук том хвороби. З поділом бацил, виділяються їх токсини, вони діють як отрута, а тому розпад, наприклад, легень, йде при них швидше. Якщо навіть визнати, що бацили проникають в орга нізм людини ззовні, заражаючи його, то все ж тільки слиз служить їм грунтом, в якому вони можуть розвиватися, загострюючи схильність організму до захворювань. Як уже сказано, я цілих два роки харчувався виключно фруктами, тобто їжою без слизу. Мені стала непотрібною носоа хустка, і зараз цей продукт культури мені рідко буває необхід ний. Хіба ви бачили коли небудь, щоб на сво боді жива тварина шмаркалася або плювала? Юний медик вважає мій погляд помилко вим, він гадає, що в носі здорової тварини або людини слиз все ж має відділятися. І це, на його думку, безслизовий ніс – це хвороб ливе явище. А я так думаю, що шановний ме дик недостатньо уважно оглядав ніс тварини, що живе на волі (а не вдома). Там абсолютно не міститься слизу, але тільки відома воло гість, осад водяної пари холодного повітря з деякою кількістю: пилу. Якщо медик вважає мій бесзслизовий ніс хвороим, то я скажу йо му, що такий стан носа походить від прекрас ного здоров’я, так як я живу зовсім без сли зу. Тому безслизовий ніс жодним чином не може бути пояснено як симптома хвороби. Те ж саме явище я спостерігав у моїх пацієн тів під час безслизової дієти, коли їхнє здо ров’я перебувало в найкращому стані. Хронічне запалення нирок, яким я тяжко перехворів і яке було визнане лікарями смер тельним, зникло, наче його й не було, здоров’я і працездатність змінилися на кращі. Навіть в юності, в мої найздоровіші роки, я не відчував себе так добре. До мене принесли європейця віком 31 рок, що лежав при смерті. Через 8 років по тому він брав участь в бігу, який тривав більше 2 х годи ни, і перебував на ногах 58 годин. Численними дослідами мені вдалося довес ти мою «теорію слизу», і ми тепер в перший мо жемо точно встановити єдине поняття, що по яснює причину всіх хвороб. Якщо «метод при родного лікуванням вже допускає захворюван ня крові, а доктор Ламан особливо підкрес лює» дієтичне «очищення крові від домішок, що становлять основну причину всіх хвороб, то прийоми, що застосовуються при самому ліку ванні, виявляються все ж звичайно недостатні ми. Хоча хворим і пропонується поживний ре жим без м’яса або з дуже незначною дозою йо го, але все ж дається хліб, каша, молоко, мас ло, яйця, сир і борошняні страви, завжди бага ті крохмалем і викликають рясне утворення слизу. Тут і криється пояснення, чому більшість вегетаріанців, незважаючи на їх хвалене меню, все таки нездорові. Я сам кілька років багато їв Українська Родина № 1/2016

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ слизової їжі. Якщо велика частина вегетаріан ців перейде незабаром тільки на природну їжу, тобто, на фруктову дієту, або ж не зменьшить кількість їжі, що поглинається, то вегетаріанс тву в його теперішньому вигляді, загрожує не безпека втратити своє значення, не тому, що принцип «не їсти м’яса» сам по собі поганий, а тому, що користь для здоров’я, при існуючому вегетаріанському харчуванні, досить незначна. Невелике число осіб, що виключно харчуються фруктами, завжди отримуть першы місця на змаганнях в ходьбі і т.і., медицина ж для пояс нення цього успіху шукає щось інше. Представники вегетаріанського руху все ще сподіваються довести, що людина потре бує тільки варені страваи. На мій погляд, це відбувається тому, що вони мають абсолют но неправильне уявлення про фруктову дієту як лікувальний засіб. Коник вегетаріанської пропаганди полягає в приведенні доказів, що людина не м’ясоїд і тому харчування м’ясом неприродно. Мають рацію і против ники, кажучи, що м’ясо, у всякому разі, не менше природньо, ніж капуста, хліб, молоко, сир і т.д. Професор Бунге вже більш ніж де сять років тому дорікнув вегетаріанців в не послідовності. І він мав рацію. У вегетаріанському науковому таборі під впливом помилкового вчення про білок, вміст білку і поживних речовин в вегетаріанських стравах порівняли з м’ясом і забули при цьому про найважливіший пункт у вченні про здо ров’я, який говорить: «Чим більше ви годуєте хворого, тим більшої шкоди ви йому завдаєте» (Гіппократ, видатний діетіст, найбільший лікар і цілитель). Я говорю тут, взагалі не про харчу вання в сенсі вегетаріанської пропаганди, а тільки про реальне зцілення. Безслизова дієта, як рятівна система, в сенсі утримання від їжі, помірного харчування і виділення – цілком згодна з вченням Гіппократа. Доведено, що людина колись харчувалася виключно фруктами і це біологічно вірно, що вона і тепер ще може так жити. Здоровому людському розуму, мабуть, важко відразу уя вити собі, що людина могла жити і харчуючись тільки фруктами так і не ставши в той же час мисливцем? Я стверджую, однак, що «так», і до того ж людина буде володіти абсолютним здо ров’ям, красою і неймовірною силою, без хво роб і страждань. Тільки фрукти, єдина «безсли зова» їжа, природна для людини. Все, що приготувала людська рука або як вважається поліпшила, є зло. Докази щодо фруктів науко во підтверджені дослідами. В яблуці, або нап риклад, в банані міститься все, що потрібно людині. Ймовірно в тропіках ще живуть люди похилого віку, що дивують своєю працездат ністю, які в своєму житті нічого іншого, крім ба нанів, не їли. Людина настільки досконала, що може жити тільки одними фруктами, більш менш тривалий час. Але це не можна 52

Українська Родина № 1/2016

стверджувати щодо кокосового горіху (каба кону). Так відомий апостол кокосових горіхів Енгельгардт так і не міг вилікуватися від тропіч ної хвороби при харчуванні тільки кокосами. Від одних фруктів спочатку хворіють, тобто, очищають свій організм. Процес очищення краще проводити вдома, а не в тропіках. Ніхто не повірив би мені, що з 14 місяців 126 днів, з них 49 повністю, можна жити без їжі. Я, однак, так жив, і все таки це переконує небагатьох. Я стверджую, що тільки фрукти є найприродні шим «цілющим засобом». Мій розрахунок вірний і в цьому люди переконаються на своєму досвіді під час наступної європейської епідемії. Що, справді, переконує людей? Якщо хто небудь сказав би в минулому столітті, що можна телефонувати з Берліна в Париж, то викликав би сміх кругом себе, тому що чогось подібного тоді ще не існувало. Так само точно не вірять і у природню їжу, бо майже ніхто так не харчується. При цьому ще одні бояться, як б не впали ціни на штучні продукти, інші – що по хитнеться фізіологія харчування, а лікарі вияв ляться зайвими. А тим часом лікування постом і фруктами якраз і вимагає більш уважного лі карського нагляду і порад, отже, вимагає біль ше лікарів, хоча після цього зостанеться менше пацієнтів. Але люди вважають за краще плати ти більше, щоб тільки одужати. Майже всі спроби посту зазнають невдачі внаслідок незнання того, що з прийняттям неслізистой їжі старий слиз буде рясно виді лятися, поки організм людини абсолютно не очиститься від нього і не одужає. Ось чому людина, яка вважає себе навіть цілком здо ровою, вже в середній стадії очищення орга нізму від слизу, набуває більш високого сту піню здоров’я. Ось – та скеля, об яку не раз розбивалося вчення вегетаріанців, за винят ком небагатьох з них, що нехтували істиною. В «Vegetarische Warte» на підставі дослідів і фактів я показав значення своєї системи, і 49 денним голодуванням з попередньою фруктовою дієтою я спростував на ділі най більше заперечення, щодо голодування. Моє самопочуття тільки покращилося завдя ки радикальному виділенню слизу, незважа ючи на деякі негігієнічі умови, що супровод жували мій піст. У суспільстві виявилося ба гато прихильників мого методу, що підтверджується багатьма отриманими мною листами. Масові ж прихильники веге таріанства продовжують і досі харчуватися їжею, що дає слиз, а їх шлунки нічим не від різняються від шлунків мюнхенців, які злов живають пивом. Це є результат щоденного переповнення «слизовою поживою» самої різноїо властивості. М’ясо, алкоголь, кава, тютюн, словом, все те, проти чого повстають вегетаріанці, може бути уживане зрідка в по мірній кількості і порівняно без шкоди. Це підтверджується самим життям: сотні людей

досягли похилого віку, вживаючи в невеликій кількості і алкоголь і тютюн... Вся суть тут в тому, щоб було мало! Профе сор Сильвестр Грахам каже, що п’яниця може постаріти, але ненажера ж ніколи. Щоб попередити непорозуміння, що можуть виникнути з боку представників утримання і ве гетаріанства, я маю тут навести ще декілька аргументів. М’ясо жодним чином не є засобом живлення, але лише збудником. Воно гніє і розкладається в кишківнику. Але процес роз кладання виникає не в шлунку, а зразу ж після забою. Останнє довів проф. доктор С. Грахам. Я зі свого боку додам, що отрути гниття діють на людину збудливо, і тому дають ілюзію поживи. Але хтсь може мені хіміко фізіологічно довести, у що перейшла після розкладання білкова молекула, як відновилася в шлунку і яким чином в людському мускулі вона святкує своє відродження? Як алкоголь, так і м’ясо спочатку обіцяють силу і енергію, до поки весь організм не заражається ними, і не настає про цес руйнування. Те ж саме відбувається і з ін шими збудниками. Основне зло усіх невегетаріанських дієтич них систем було і залишається – надмірне харчування м’ясом, яке тягне за собою і всі ін ші біди, наприклад, потяг до алкоголю. Той, хто їсть майже виключно фрукти, у того про падає потяг до вина і пива сам собою. В той же час у того, хто харчується м’ясом завжди є до них тяжіння, так як м’ясо, взагалі, викликає сильну спрагу. Алкоголь, як доведено, слу жить відомою протиотрутою м’яса, Житель великого міста, що полюбляє смачно поїсти, що сидить майже тільки на м’ясі, в разі потре бує вина, кави і цигарки, щоб тимчасово пос лабити важке отруєння м’ясом. У наступний день після званого обіду, людина духовно і фі зично почуває себе набагато свіжіше тільки в тому випадку, якщо споживання отруйних збуджуючих речовин було помірним. Я оголошую смертельну війну м’ясу і алко голю! Тільки фрукти і помірне харчування може грунтовно позбавити цих великих бід. Але якщо хтось ніяк не може залишити м’ясо і алкоголь, – то споживайте їх в дуже незначній кількості. Це в усякому разі, краще, ніж з’їсти велику кількість вегетаріанських страв. Аме риканець Флетчер довів це. Таємницю його успіху можна легко зрозуміти на моїх дослі дах, що доводять – людина лише тоді відчуває себе найбільш працездатною, витривалою і здоровою, якщо вона якомога менше їсть. Хі ба найстаріші люди – зазвичай не найбідніші? Хіба видатні люди, що прославили себе в галзі відкриттів і винаходів, були не з бідних класів суспільства? Виявляється, усі вони бідно хар чувалися. І, нарешті, пророки, засновники ре лігій і найбільші люди, хіба не були аскетами? Або хто небудь бачить успіх культури в тому, щоб жити у фешенебельній частині міста і по 3

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ рази на день смачно їсти, а соціальний прог рес в тому, що кожен робочий буде їсти 5 ра зів на день, а вечорами сидіти за склянкою пива? Всі ці, так звані, звані обіди, шикарні за куски вважаються в наш час не тільки прис тойними і безневинними, але навіть мораль ними і естетичними. Насправді ж вони не тіль ки аморальні, а й шкідливі, так як значно прис корюють прихід хвороб і дряхлості. Якщо навіть хворий може одужати за допомогою голодування, то само собою зрозуміло, що здоровому організму потрібно їжі мало, щоб бути міцним і витривалим. Всі так звані чудеса в святих місцях були можливі лише завдяки аскетичному способу життя паломників, і тепер, хоч і багато молять ся, але чудеса немислимі, так як люди перес тали поститися. Якщо святі були, кажучи су часною мовою, радіоактивні, тобто якщо від них виходило сяйво, то це тому, що здоров’я своє, рівне «богам», вони набули завдяки ас кетизму. Від мене самого зараз виходить ви диме електромагнітне випромінювання, сек рет якого полягає в припливі сонячної енергії (сонячні ванни і живлення від «сонячної кухні», тобто плодами). Коли людина мало їсть і здо рова, вона може іноді, як то кажуть, камеіння переварювати, їсти м’ясо і продукти, що міс тять крохмаль (слиз). Але здоровіше за все людині харчуватися фруктами, і їх йому зна добиться дуже небагато. Плоди – найдоско наліша їжа. Однак сучасна людина не хоче і не може визнати цієї істини, вона навіть і в праві боятися її, тому, що виросліа на іншій. Але як тільки віна починає приймати сонячні ванни, поститись і харчуватися живими клітинами фруктів, клітини старої їжі відмирають і виді ляються з організму. Але це лікування вимагає великої обережності. Медицина, наскільки це тільки можливо, намагається захистити лю дину від руйнування клітин, але, оберігаючи її своїми засобами, вона тим більше і швидше веде хворого до передчасної смерті. При хильники вегетаріанства не можуть заперечи ти, що серед споживачів м’яса і алкоголю є особи, що мають міцне здоров’я, велику пра цездатність і довголіття, якщо вони не переъдають. М’ясо містить в собі менше сли зу, ніж прославлені вегетаріанські страви, і то му останні, що вживаються у великій кількості, приносять більше шкоди, ніж навіть значне споживання м’яса. Ось уже протягом кількох років відсутність звичайної їжі абсолютно не заподіює мені ніякої шкоди. Я їм лише коли відчуваю апетит і так мало, що навіть коли мені доводиться спробувати чогось, що саме по собі не зовсім корисно, то це зовсім не зав дає мені шкоди. Вся наша культурна їжа, від біфштекса до не винної вівсянки, саме і викликає потребу в ал коголі, каві, чаї та тютюні. Чому? Тому що об жорливість розслабляє людей, і тільки за допо

могою цих збудників вони стають знову бадьо рими. В зайвому харчуванні м’ясом полягає глибока і правдива причина збільшення попиту на алкоголь. Недарма професор доктор Гра хам говорить у своїй «Фізіології харчування»: «П’яниця може постаріти, ненажера ж ніколи». Це вірно, так як споживання алкоголю, наприк лад, пива, більш невинно, ніж хронічне отруєн ня всього травного каналу слизової їжею. Тепер я запитаю, що розумніше: накопичу вати і далі ці слизові маси або припинити їх приплив? Якщо ми згадаємо, що ці маси постійно в розкладаються викликаючи захво рювання то тут, то там клітин нашого тіла, зав дяки потінню, штучного охолодження (по Кнейну лікування), масажу, спорту і т.д. шкодять діяльності серця і тим скорочують тривалість життя, – то відповідь зрозуміла. Або хто небудь доведе мені, що найкращий кухар або кондитер в змозі виготовити що небудь більш прекрасне і безслизисте, ніж яблуко, ви ноград і банан? На кому завгодно я можу до вести, що слизова їжа та переїдання є справді основною причиною всіх хвороб без винятку, а пост і фруктова дієта – єдиним правильним природним харчуванням і вірним лікувальним засобом. Кожна тварина при найменшому нездужанні починає постити. Якщо домашні тварини вже давно втратили свій тонкий інс тинкт до правильного і природного корму, то, все ж будучи хворими, вони харчуються лише найнеобхіднішим або постять, і потім стають здоровими. Навпаки, бідний хвора людина не в змозі посидіти на обмеженою їжі більше 1 2 днів, інакше, бачте, вона втратить «сили». Навіть і багато лікарів вважають пост чу дотворним засобом для лікуванням усіх хво роб, коли хворому нічого не допомогло. За сіб цей – безпомилковий, але небезпечний без контролю лікаря. Я перший з’єднав це лікування з систематич ною індивідуальною фруктовою дієтою, завдя ки чому вона стала дивовижно легкою в засто суванні і абсолютно безпечною. Ми можемо тепер долати хвороби, від зцілення яких меди цина не раз вже відмовлялася. На підставі свого досвіду я переконався, що слиз є також головною причиною настання старості, ожи ріння, випадання волосся, утворення змор шок, слабкості нервів, пам’яті і т.д. Уже Гіппократ визнавав, що всі хвороби ви ходять із однієї причини. Професор доктор Егер визначив загальну ознаку хвороби, як «сморід», але джерела «поганого запаху» він не вказав. Доктор Ламан і інші представники фізичного і дієтичного напрямку, особливо Кунео, пішли далі в розвідці «цих чужих орга нізму речовин». Але всі вони не змогли довес ти на практиці, що причиною всього є слиз, який з дитинства обтяжує наш організм. Як наслідок культурної їжі, бродіння певною мі рою виснажує його, утворює хворобливе вог

нище, тобто змушуює клітинну тканину гнити і розкладатися. Цей слиз утворює скупчення в організмі при випадковій застуді або високій температурі і, прагнучи вийти з тіла, викликає прояви, які прийнято називати хворобою. Тільки тепер у нас є уява, що таке схильність організму до захворювань. Чим більше «сли зу» накопичується з часів дитинства (погане молоко матері, все препарати чим його замі няють) або чим менше, внаслідок успадкова ної слабкості, цей слиз виділяється через від повідні органи, тим більша схильність організ му до застуди, лихоманки, розвитку парази тів, захворюваннь і передчасної старості. Тут відкривається завіса тієї таємниці, яка до цих пір затемнювала розуміння дійсної ролі білих кров’яних тілець. Я думаю, що тут, як і в інших багатьох випадках, медицина рішуче помиля ється. Саме бактерії обрушуються на білі кров’яні тільця, а не навпаки, тому що тільця ці цілком або і у більшій частині складаються з слизу, про яку тут стільки разів говорилося. Хі ба не розводять на такому ж самісінькому слизу мільйони бактерій в лабораторіях? На картоплі, бульйоні, желатині, тобто азотистій, рослинній або тваринній субстанції, що скла дається з лужної рідини, в якій містяться роз павшіся клітини білих кров’яних тілець! В аб солютно здоровому стані так звана слизова оболонка повинна бути у людей не білою і бі луватою, а чистою і рожевою, як у тварин. З прийняттям «слизової теорії» остаточно зривається огидна маска з примари хвороби. Тваринний організм (особливо людський) являє собою трубчату систему кровоносних судин, що приводиться в рух повітрям через легені, у яких постійно в русі знаходиться потік кров’яної рідини, яка регулюється сер цем, що нагадує вентилятор. З кожним подихом у легенях відбувається розкладання повітря на кисень і азот, через що кров, весь час приводиться в рух, і людське тіло діє ней мовірно довго без всякого стомлення. Нехай мене не переконують марно порожніми про мовами, що «щоденний досвід вчить ситно харчуватися» тим кому доводиться працюва ти і т. д. Кожен легко може дізнатися скільки можна працювати, або ходити не відчуваючи ніякої втоми, якщо після посту вживати фрук тову їжу. Втома, з одного боку є занепадом сил, внаслідок занадто великої роботи орга нів травлення, з іншого резутьтат – засмічен ня розпалених і через це звужених кровонос них судин і, нарешті, з третьої – «самоотруєн ня» організму завдяки накопиченню слизу.

Українська Родина № 1/2016

САД&ГОРОД

Американський білий метелик Здавалося б, широкі пишні лани під розлогим степовим небом. Сріблясті прохолодні ставки, щедре українське сонце! Все це безумовно надихає. Нажаль використовую натхнення не на поезію, а на неприємну сутність шкідника.

Вперше познайомився я з цим шкідником в 2005 році, в селі Веселий кут, що на Київщині. Сталося це так. В дворі моєї садиби росте великий амери канський білий клен( в народі кленчак). Якось в середині серпня я помітив павутинні гнізда, які буквально були на кроні як іграшки на новорічній ялинці. Через три дні павутинні гнізда почали «випускати» на світ гусінь. Люди які ніколи з цим шкідником не стикалися мо жуть мені не повірити, але величезний клен був голий, як восени, за три доби. Потім «поо бідавши» кленом, гусінь перебралася на інші дерева. Але більш за все дісталось горіху і шовковиці. Цікавим є той факт що американ ський білий метелик (надалі АБМ) пошкод жує виноград, але тільки європейських сортів, а от американських сортів(ізабельних) ні.

Історія Вивчаючи шкідника доводилось чути, про те, що з'явився АБМ раптово. Це все не правда. Років десять тому, в південних областях Ук раїни , почав поволі з'являтися новий шкідник який селився в першу чергу на американсько му білому клені і шовковиці. З кожним роком шкідник все далі просувався на північ та нес тримно поширювався на території централь них та північних областей, пошкоджуючи вже нові культури дерев. В останні роки, цьому сприяли спекотне, сухе літо, а також відносно м'які зими(до 2010 року). У центральних та північних областях України: Київщина, Черка щина, Вінниччина спалахнула пандемія (ма сове ураження) цього шкідника. Сильно пос траждали лісові масиви, особливо лісосмуги та лісопосадки вздовж доріг, плодові сади та інші деревні насадження. Американський білий метелик є найне безпечнішим шкідником плодових і лісових дерев. Ця комаха може по праву вважати кос мополітом, оскільки ареал її проживання тіль ки розширюється. У нових районах перебу вання він витісняє, частково або повністю, аборигенні види фітофагів(листогризучі молі, шовкопряди тощо). Має відмінну адаптацію до нового середо вища і практично не має природних ворогів. Проблемою боротьби з ним є швидкість його поширення(20 40 км. на рік.) АБМ покинув свою історичну батьківщину і став іммігрантом в роки Другої Світової Вій 54

Українська Родина № 1/2016

ни. Саме в ці роки він почав свою страшну експансію по світу. Переселяючись з Північ ної Америки до Європи, АБМ спочатку пот рапив до Угорщини, звідки, через час, в 1952 році і Закарпатську область України. До се редини 60 х років, абияк, вдавалося стриму вати цього шкідника, але з активним зрос танням промислових садів та меліоративних насаджень, карантинна зона була порушена. На сьогоднішній день практично всі облас ті України є забруднені цим шкідником. Менш уражається зона Полісся. Також АБМ відсутній у великих містах (можливо поганий екологічний стан).

Біологічний опис: Американський Білий Метелик (Hyphantria cunea Drury) міль сімейства Arctiidae. Це шкідник поліфаг (всеїдний) пошкоджує по над 250 видів плодових, лісових і чагарнико вих порід. АБМ це нічний метелик, білого ко льору, рідко з чорними крапочками на крилах і черевці. Розмах крил 25 36 мм. Тіло мете лика вкрите густим білим ворсом. Яйце круг ле, золотисто жовте або жовто зелене, дрібне (0,5 0,7 мм). Гусінь оксамитово коричнева з чорними бородавками на тілі, покрита довгим густим повстяним покровом. З боків має жовті поз довжні смужки з помаранчевими бородавка ми. Довжина дорослої гусені 30 35 мм.

Лялечка 10 15мм в павутинному коконі, за барвлення від темно червоних до коричневих тонів . Зимує практично скрізь, де є мінімаль не притулок від зовнішнього середовища. Місцем зимівлі може бути відстала кора дере ва, залишене сіно, щілини в присадибних бу дівлях, залишені речі, дахи будівель тощо. Варто пам'ятати, що гусінь дуже рідко заляль ковується в землі. Лялечка може витримувати критичні морози. Але морозні зими 2010 11 12 років, значною мірою скоротили кількість шкідника. Жарке літо навпаки, створює кращі умови для шкідника. Життєвий цикл АБМ цікавий тим, що цей метелик, в умовах українського клімату, дає дві генерації на рік.

Під час цвітіння яблуні починається посту повий виліт метеликів, які літають до червня і відкладають яйця під нижню частину листка. Кладка однієї самки першого покоління має кількість до 1500 яєць. Через 10 12 днів піс ля відкладання спостерігається вихід гусені. Це видно неозброєним оком. Листок, а потім і гілочка, на якій вийшла гусінь, вкривається павутиною. З часом утворюються цілі паву тинні колонії. Дерево з сильним ураженням метелика погано зимує, що позначається в наступному році на житті і плодоношенні рослини. У роки з великою кількістю АБМ, дерево (в основному клен, шовковиця), зда леку здається павутинним коконом. Линяє гусінь шість разів і харчується 40 50 днів. Наприкінці липня початку серпня з'явля ються метелики другого покоління. Самки цього покоління більш плодовиті і можу від кладати до 2500 яєць. Гусінь другого поколін ня живляться до середини вересня. Масове заляльковування відбувається з другої декади вересня. Перш ніж підійти до заходів боротьби і при пинення поширення АБМ, варто знати деякі правила. АБМ дуже активно поширюється. Допома гають у цьому не тільки природні умови, а й сама людина. Більшість садівників просто не знають і не розуміють, з чим мають справу. Той, хто став на стежку війни з метеликом, в прямому сенсі слова, не повинен змикати очей весь період вегетації. По перше, пропустивши першу генерацію, ви практично приречені на невдачу в боротьбі з другою появою АБМ. По друге, приказка «І один в полі воїн» ту не діє. У ваших інтересах залучати сусідів. Чим таких буде більше, тим вище буде результат боротьби. Оскільки гусінь, в пошуках їжі, може долати десятки метрів. А запліднена самка і зовсім кілометри. По третє, якщо у вас на подвір'ї тіниста шовковиця, американський клен або горіх, то про прохолодну тінь доведеться забути. Саме дерева цих видів є самими проблемними з усіх. Екскременти гусені, і сама гусінь будуть створювати незручності і гидливість, оскільки при найменшому вітерці всі ці «принади» бу дуть на ваших речах, і вас самих. В четвертих, варто зауважити, що проводи ти хімічні обробки з великими деревами мар но. Якщо і обробляти, то обробляти весь сад, а це позбавляє вас чистих плодів. Але той садівник, який почав захист рослин від АБМ в процесі знайде неоцінений досвід у боротьбі з фітофагами.

САД&ГОРОД Тепер про сам захист рослин від АБМ. Варто розділити на декілька прийомів.

без присутності сторонніх людей під час обробки.

Агротехнічний

Обприскування

Цей прийом, мабуть, найефективні ший, і самий екологічно чистий у бороть бі з АБМ. Почати можна з видалення гілочок з па вутинними гніздами. Але як показує дос від, так можуть бути видалені всі гілки де рева. Після видалення, ці гілочки потріб но якнайшвидше спалити. Але якщо мова йде про вирізання гілок з проблемного дерева, наприклад білого американсько го клена або шовковиці, то краще повніс тю позбавиться від такого дерева шля хом зрізання. Це набагато підвищить шанси позбавлення від АБМ. Абсолютно марно збирати гусінь в тару з рідиною, це трудомістка робота без результату. Можна пробувати боротися вогнем. Робити саморобний смолоскип на довгій жердині і підносити під саме павутинне гніздо. Але це небезпечно, та й з великим деревом особливо не попрацюєш. Один з найпростіших і реальних спосо бів, це розміщення, на розвилках дерев, невеликого шматка матеріалу (мішкови на, старі речі тощо). Таким чином, ми ду римо підготовлену до лялькування гусінь (початок середина вересня). Повірте, ви прийдете в повне здивування від кількос ті лялечок в цій «пастці» (потім спалити). Звичайно, можна використовувати фе ромонні пастки, але цей метод суто ін формаційний. Також люди використовують ловчі поя си, якими обв'язують стовбури дерев на рівні одного метру, або відслідковують маршрут гусені і роблять штучні умови для місця лялькування, на її шляху. Садів ник з Миколаївщини розповідав про те, як цими поясами обкладали хати. Сам пояс складається з звичайної соломи, зв'язаної у вигляді снопиків(нагадує стрі ху старої хати), і закріплюється за допо могою жердини. З слів садівника, таким чином вони знищували лялечки, що знач ною мірою відображалося на кількості наступного покоління. На додачу хотілося б додати, що всі ва ди на деревах (відстала кора, дупла, сухі гілки тощо) не повинні мати місця у вашо му саду. Це допоможе боротися проти ці лого ряду шкідників.

Цей прийом найнадійніший. Оскільки робочий розчин потрапляє прямо на пок рив, або через кишечник в організм шкід ника. Під час підбору інсектициду слід врахувати деякі моменти. АБМ має гус тий повстяний покрив, тому контактні препарати тут недоречні. Також при об робці об'ємистих крон, потрібно якомога рівномірно наносити агрохімікат. З найві доміших, широкому загалу людей, пре паратів, БІ 58, Конфідор, Банкол, резуль татів мало. При захисті від АБМ викорис товують кишково контактні або кишкові препарати. Багато спеціалістів рекомен дують на ранніх етапах розвитку (до поя ви кубел) проводити обприскування біоп репаратом «Бітоксибацілін». З хімічних препаратів використовують «Дурсбан», «Карате 050 ЕС», «Децис Профи». Також непогано показав себе інший но вий препарат «Блискавка». Показав ре зультат вже через годину. Є одне але! Високе й об'ємне дерево майже неможливо захистити звичайним оприскувачем! Полив дерева під штамб. У своєму дос віді не показав, практично ніяких резуль татів. Я використовував такий препарат як «Актара». Попередньо обкопавши штамбове коло, вилив під нього спочатку пару відер чистої води, а потім вніс два відра готового розчину. Результат був практично нульовим. До хімічного методу відноситься «шприцювання» під кору. Абсолютно не вигідний прийом! Це витратна справа (20 кубиків з однієї ампули препарату на 1 м/куб. дерева). Та й про результати ме ні невідомо.

Хімічний та біологічний Садівник, який використовує такий прийом, повинен знати інформацію про препарат, що б захистити себе і навко лишнє середовище від проникнення хімі кату. Вибирайте суху безвітряну погоду

Природні шкідники: В роки з сильними спалахами АБМ так здається, що пташки та інші тварини просто бояться метелика. Але результат є. Оскільки метелик витісняє аборигенні види фітофагів. Комахоїдним птахам не залишається іншого вибору, окрім нового шкідника. Проблемою є те, що основний ворог метеликів це пташка, але такі пташ ки в ночі не активні. Бачив, як на гусінь та метелика полювали синиці та горобці. Я навів найпоширеніші методи бороть би з АБМ. Нехай ця стаття стане вам у по міч та принесе вам плоди вашої праці. Федорчук М.І. НЕНЦ

Коротко про захист рослин до розпускання бруньок! Ранньовесняний або до вегетаційний захист рослин проводиться при середньодобовій температурі +5, коли мине загроза нічних приморозків, але обов’язково до роз пускання бруньок!

Навіщо захищати? «Ранні» шкідники живляться рослинами. В першу чергу страждає брунька, квітка та зав’язь. До таких шкідників відносяться оленка волохата, пильщики (сливовий, яблу невий), довгоносики (брунькоїд яблуневий, казарка, бу карка) та інші. Крім того це зимуючі шкідники. Яйця попе лиць, кільчатого шовкопряду та інші. До цих «звірів» до дається потужна найпоширеніша хвороба для кісточкових – Моніліоз! Весняне пошкодження моніліозом – являє со бою опік результат життєдіяльності грибків роду «моні ліа». Також може проявлятись вертицильоз на черешні. В комплексі, хвороби та шкідники забирають собі май же всю сливу, велику частину абрикосу та яблуні. Уявімо стару, креслату «Славу переможцям» на якій «висить» відро яблук і то половина відра гнила, друга «червива»! Але господарю вистачить! Не краще з абрикосом та сливою. Абрикос з року врік «б’є мороз» під час квітування, а сливу коли відцвіла. І так кожен рік, мабуть із за «морозу» у сливи періодичність плодоношення в 2 3 роки! Причому, що «розумні люди» в це вірять, я ні! Мабуть я нерозумний! Просто «розум ним людям» краще посилатись на погодні умови, ніж виз навати себе ледарем як до роботи, так і до знання. Ми не ледарі, треба працювати.

Чим обробляти? Бордоська суміш знищує тільки грибок, також негатив но впливає на мох, лишайники та мікроорганізми, які псу ють деревину. Прикрасо справляється з моніліозом, вер тицельозом, поліпшує фітосанітарний стан саду, негатив но впливає на збудників інших хвороб (борошнисту росу, паршу). Про бордоську рідину знають всі. Та цього мало. Є багато мінусів. Бордоська суміш погано протистоїть до щу, і головне, ніяким чином не впливає на шкідників. Ми з вами сучасні люди, і в нас є чим достойно відпо вісти шкідникам. Для цього краще робити бакові суміші. Бакова суміш поділяється на такі складові. Інсектецид – Децис профі, Єнжіо, Каліпсо та інші та фунгіцид – Хорус. Також треба приділити увагу налипачу. Досвідчені садів ники радять використовувати в якості налипача – препа рат 30В. Тобто в нас виходить бакова суміш у вигляді: Децис профі + Хорус + налипач. Це як приклад! Можна використовувати багато інших препаратів. Результат залежить від дбайливості господаря саду. Ба гато, дуже багато, людей ніколи не захищали свої сади. Захист до розпускання бруньок тільки початок боротьби за урожай. Тобто покропити і забути не вийде. Треба пра цювати і тільки так отримаєте постійний урожай сливи, а не раз в 3 роки, і морози закінчаться на абрикосах, і смо родиновий кліщ разом з брунькоїдами не будуть себе вільно почувати псуючи якість та кількість урожаю. Дякую за увагу.

Федорчук М.І. НЕНЦ Українська Родина № 1/2016

СМАЧНОГО

Холодець Холодець це традиційне блюдо української кухні. Це смачна і ситна страва. Інгредієнти для приготування холодцю з курки: 1. Півень – 1 штука вагою 2,5 3 кілограми 2. Гомілка свиняча – 1,5 2 кг. 3. Цибуля ріпчаста – 2 шт. 4. Морква – 2 шт. 5. Лист лавровий – 3–4 листочки 6. Перець чорний, духмяний по 8 10 горошин. 7. Часник – 1 головка. Для оформлення: 1. Кіндза – 3 – 4 гілки. 2. Солоний огірок — 2 3 шт. 3. Зелений кріп та петрушка. Помиті. Готуємо півня і свинячу гомілку Свинячу гомілку миємо, прошкрябуємо зас маглу шкурку, обрізаємо частину м'яса з кісточ ки і складаємо усе в кострюлю. Розбираємо півня. Видаляємо нутрощі. Пере віряємо чи не залишилось дрібних волосків і пір'я зверху. Якщо так, то присмалюємо на кон форці чи просто на вогні. Промиваємо під про точною водою і складаємо у ту ж кострюлю. Ставимо на плиту, доводимо до кипіння і вис тавляємо вогонь на найменший рівень. Видаляємо шумівкою піну, яка з'явитися на поверхні води у перші хвилини варіння. Поки починає варитися бульйон, чистимо ци булю, часник і моркву. Накриваємо кришкою так, щоб залишилася невелика щілина, і варимо бульйон на маленькому вогні протягом до 5 го дин, періодично знімаючи піну. Чистимо, миємо овочі та кінзу та додаємо у кострюлю через чо тири години. Також у каструлю з бульйоном вки даємо надрізані зубчики часнику, лавровий лист, перетовчений чорний та запашний перець, за смаком сіль. Через годину знімаємо наш бульйон з вогню. За цей час бульйону стало майже в 2 рази менше, м'ясо відійшло від кісток. То ж вибирає мо шумівкою м'ясо і розкладаємо по глибочень ких тарілках. Хто бажає посмакувати курячими кісточками — також розкладаємо по тарілочках (особливо це корисно дітям для розвитку щеле пи, зміцнення та вирівнювання зубів). Ріжемо кружальцями солоні огірки та додаємо до тарі лок з м'ясом у якості фігурної аплікації. Тепер обережно розливаємо ополоником бульйон по наших тарілках. Даємо холодцю майже повністю охолонути для цього тарілки ставимо у прохо лодне місце, наприклад на балкон чи у холо дильник. Ставити гарячим холодець у холодиль ник не рекомендується. Зламаєте холодильник. Після застигання холодець можна дегустува ти, поклавши зверху гілочку зеленого кропу та петрушки. Це буде приблизно через 6 – 7 годин. Але найкраще холодець застигне через 12 го дин. Він стане більш щільним і настоїться. Холодець подаємо до столу в охолодженому вигляді з хроном, гірчицею, а інколи і під чароч ку міцної настоянки.

Українська Родина № 1/2016

Рецепт холодцю з свинини і телятини Одну свинячу голову і 4 телячі ніжки промити, почистити і розрубати на рівні частини. Скласти все у велику каструлю, залити водою з розра хунку 1 літр на 1 кг. м'яса, довести до кипіння, зменшити вогонь і варити 6 8 годин на слабко му вогні, без кипіння, так, щоб обсяг води змен шився в два рази. За годину до закінчення варін ня додати 2 цибулини, 1 моркву, 1 корінь пет рушки. За 20 хвилин до готовності додати 5 лав рових листків, 10 горошин чорного перцю, 5 го рошин запашного перцю, сіль за смаком. Готове м'ясо вийняти з бульйону, відокремити від кіс ток, дрібно порубати і змішати з 1 головкою дрібно нарубаного часнику і невеликою кількіс тю меленого чорного перцю. Решту кісток по містити назад в бульйон і проварити ще 1 1,5 години. Готовий бульйон ретельно процідити, і залити ним у підготоване і розкладене у форми м'ясо. Накрити форми кришкою та винести на холод на 3 5 годин. Подавати з гірчицею, хро ном і товченим часником зі сметаною.

Дуже смачним виходить холодець з яловичої гомілки, курки і свинячих вух Один кілограм яловичої гомілки замочити в холодній воді на ніч, потім ретельно почистити гострим ножем і промити. Помістити голяшку в каструлю, додати до неї 500 гр. курячого м'яса і два свинячих вуха. Залити все гарячою водою так, щоб він покривала м'ясо на 7 8 сантимет рів. Довести до кипіння, зняти піну і зменшити вогонь до мінімуму. Додати дві цибулини з шкір кою, одну моркву, один корінь петрушки, 2 3 лаврових листки, 5 горошин чорного перцю, сіль за смаком. Варити все разом протягом 1,5 го дин, потім вийняти овочі і варити ще 6 8 годин на слабкому вогні. Готове м'ясо вийняти з буль йону, остудити, відокремити від кісток і подріб нити. Бульйон ретельно процідити, додати в ньо

го головку дрібно нарубаного часнику. М'ясо розкласти по формах, посипати меленим чор ним перцем і залити бульйоном. Накрити форми кришками і винести на холод до повного засти гання холодцю. Перед подачею занурити форму в гарячу воду і перевернути на блюдо. Прикраси ти холодець кружечками вареної моркви і ски бочками варених яєць.

Незвичайно прозорим і апетит& ним виходить м'ясної галантір за старовинним рецептом Одну телячу голову ретельно промити, розру бати на рівні частини, видалити мізки і мову, а шматки голови скласти в каструлю. 400 гр дода ти. нежирної яловичини і 400 гр. будь якого ін шого м'яса (а краще дичини). Додати одну мор кву, по одному кореню петрушки і селери, одну цибулину, улюблені спеції, трохи шафрану або куркуми, сіль. Залити водою так, щоб вона пок ривала м'ясо на 5 7 см, довести до кипіння, зняти піну, зменшити вогонь і варити при слаб кому кипінні протягом 6 8. Часів. Через годину після початку варіння овочі та коріння вийняти з бульйону. Коли м'ясо добре розвариться, вийня ти його з бульйону на окрему страву, звільнити від кісток і нарізати невеликими шматочками. Бульйон процідити через щільну серветку або рушник, додати до нього два сирих яйця, ще раз прокип'ятити і процідити. До отриманого абсо лютно чистому і прозорому бульйону додати кілька крапель лимонного соку для освітлення. Шматочки м'яса розкласти по глибоких страв, прикрасити кружечками відвареної моркви і ва рених яєць, а потім залити бульйоном. Винести на холод до повного застигання.

Але ж холодець готують не тільки в Україні! Незвичайний, ароматний і дуже смачний хо лодець, приготовлений за оригінальним гру зинським рецептом. Шість свинячих ніжок за мочити на ніч у холодній воді, ретельно пос коблить гострим ножем, відокремити копитце. Скласти ніжки в глибоку каструлю, додати ци булину, корінь петрушки і три лаврових листки. Залити водою, довести до кипіння, зняти піну і варити при слабкому кипінні протягом 4 годин. Готові ніжки вийняти з бульйону, надрізати вздовж і акуратно видалити кістки так, щоб шкіра з м'ясом утворювала трубочку. Бульйон ретельно процідити, змішати з соком двох ли монів і пучком дрібно нарубаної кінзи. Підго товлені свинячі трубочки розкласти по лотках, залити бульйоном і залишити застигати на хо лоді. Подавати на блюді, прикрасивши зелен ню кінзи і скибочками лимона. Не забудь зап ропонувати гостям справжню грузинську чачу!

Смачного!