Журнал Українська Родина № 3/2016 р. by Siryj Vovk

3/2016 (106)

www.rodyna.c om.ua

передпла тний індекс 91640

вишукані вироби ручної роботи дизайнера

Олександри Токарєвої

Салон ательє «Орхідея»

Адреса: м. Тернопіль, вул. Лучаківського 1 (масив Дружба), Інтернет: http://orhideja.prom.ua/ Графік роботи: Пн. Пт. 1000 1900 перерва 1300 1400, Сб. Нд. вихідний, Мобільний: +38(097) 550 50 21

ЗМІСТ Журнал «Українська Родина» – допомагає створювати гармонію у сім’ї. Мова, історія, традиції і звичаї все це наша рідна національна культура.

СЬОГОДЕННЯ: МАЙСТЕРНІСТЬ

ISSN 1819 9550

№ 3/2016 (106) Виходить з 15.06.1999 р. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Міністерства інформації України КВ № 21651$1551 ПР від 02.11.2015р. Засновник: Біленький С. Я. Головний редактор: Біленька С. В. Дизайн та верстка: ТОВ «СМПГ «ШАНС». Адреса редакції: вул. Ревуцького, 44, м. Київ; для листування: 02140, а/с 100, м. Київ. Телефон редакції: (044) 565 75 91 E$mail: mail@dds.com.ua www.dds.com.ua Наша редколегія: Гордієць О.М. Мицик В.Ф. Добжанський Е.І. Павлик О.В. Кагадій В.В. Саннікова Л.П. Косачевич П.І. Ситник В.Т. Кривоберець Т.О. Сіренко Г.О. Левицька Н.В Фисун О.В. Матеріали готували: Мирослава Олійник, Оксана Матвейчук, Ніна Удовенко, Микола Пашковець, Ярослав Пляс, М.Міхновський, Галина Гаврищук, Росава, Олександр Фисун, Наталія ЛАЗУКА, Людмила Метка, Галина Романчук, Олександр Найден, Наталія Зелінська, М. А. Носаль і І. М. Носаль, Vitaliy DeFranko, Михайло Федорчук

3. Вишуканість, краса, креативність і… творчість СЬОГОДЕННЯ

13. Степан Бандера про основні риси політики українського національно< визвольного руху

5. Як зростуть комунальні тарифи: інфографіка 14. Легенда про дерево 15. Дуб та Верба

Без диску. Усі права належать ФОП Біленька С.В. Передрук і будь$яке використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу ви$ давця. Редакція має право публікувати будь$які надіслані на її ад$ ресу твори, звернення читачів, листи, ілюстровані матеріали і за$ лишає за собою право редагувати матеріали. Факт пересилання означає згоду їхнього автора на передачу редакції всіх виключних прав на використання твору в будь$якій формі і будь$яким способом. Пересилання авторами їхніх персональних даних означає добровільну згоду на їх зберігання та обробку. Стиль оформлення видання та його зміст є об’єктами автор$ ського права та охороняються згідно з чинним законодавством. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій, має право відмовити в розміщенні матеріалів на сторінках видання, якщо в них мають місце порушення законодавчих, технічних чи художніх вимог або відсутня оплата. За достовірність фактів, цифр, точність імен, прізвищ відпо$ відають автори, а за зміст рекламних матеріалів – рекламодавці. Рекламодавець також самостійно несе відповідальність за збереження авторських прав і прав третіх осіб, наявність необхід$ них ліцензій і відомостей про сертифікацію продукції та послуг згідно з чинним законодавством. У своїх діях видавництво керуєть$ ся тим, що рекламодавець має право і заздалегідь отримав усі необ$ хідні для своєї діяльності, у тому числі і для здійснення публікацій, дозволи. Передачею матеріалів рекламодавець підтверджує факт надання видавництву права на виготовлення, тиражування та роз$ повсюдження його реклами. Претензії стосовно якості друку і термінів виходу реклами приймаються протягом 15 днів від виходу видання з публікацією.

Надруковано у ТОВ «Друкарня «Літера» Адреса друкарні: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8, Замовлення № 216 від 08.07.2016 р. Друк офсетний. Папір крейдований. Формат 60х84 1/8. Обсяг: 5 ум. друк. арк. Підписано до друку 08.07.2016 р. Наклад 29527 примірників. Ціна договірна. Передплатний індекс 91640 © Видавництво ФОП Біленька С. В. © ТОВ «СМПГ «ШАНС» © Журнал «Українська Родина» м. Київ – 2016

6. Влада переконана, що тарифних бунтів в Україні не буде УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ 21. ТРИПОДІЛ СВІТУ У СИСТЕМІ ВІРУВАНЬ ПРАУКРАЇНЦІВ

23. Бережа < символ Берегині Роду

7. Спогади про Майдан

9. Могутні лицарі Богині Хари – козаки<характерники з особливим характером.

24. Чому не треба розповідати про свої плани? Українська Родина № 3/2016

ЗМІСТ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

27. Якби не було війни…

30. ВИКРАДЕНА З РАЮ 34. Спогади дитинства МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ 35. Народні ляльки Середньої Наддніпрянщини 37. Виготовлення пензлика для петриківського розпису 37. Лялька серії «Хай світ пізнає Україну!» ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ЗДОРОВ’Я 41. Давньоукраїнська відична наука про оздоровлення, душі, тіла, Природи. 47. Емоційне вигорання: що робити і хто винен? СМАЧНОГО: ЛІТНІ САЛАТИ

Мова Історія Культура – три чинники, що творять українську націю. Дякуємо нашим дорогим читачам, авторам, митцям, спонсорам і меценатам, всім, хто допомагає творити цей журнал. Ваша підтримка і ваш інтерес до нашого видання дають йому енергію життя...

Підтримайте нас, передплатіть часопис! З повагою, редакція журналу «Українська Родина»

Шануймося, єднаймося, нас ніхто не здолає! Передплата у відділеннях Укрпошти – індекс 91640, в редакції, тел.: (044) 501 48 22, 565 75 91 Запрошуємо до співпраці авторів і розповсюджувачів. З питань співробітництва та підтримки видання просимо звертатися до редакції, тел.: (044) 565$75$91, www.dds.com.ua, e$mail: mail@dds.com.ua

Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ 53. Те, що дає нам природа! САД<ГОРОД 56. Квасолевий зерноїд

СЬОГОДЕННЯ: МАЙСТЕРНІСТЬ

Вишуканість, краса, креативність і… творчість

Коли я побачила розшиті бісе ром роботи киянки Олександ ри Токаревої, не могла повіри ти «своїм очам». Як з’явилося таке захоплення?

«Все почалося із рукоділля у підліт$ ковому віці: плетіння простих брасле$ тів та прикрас із бісеру. Навіть неск$ ладні малюнки на браслетах мене за$ хоплювали, а різнобарвність кольорів і можливість передачі гами кольорів бі$ сером додавали стимулу до експери$ ментування. Правда, вишита мною перша картина на відомий сюжет, роз$

роблена для вишивання ниткою, не тільки не принесла задоволення, а й розчарувала мене. Та, маючи на той час уже невеликий художній досвід і практично вже сформовані відчуття кольорової палітри бісеру, я зрозуміла: треба не підбирати, а «малювати» на$ мистинками. На щастя, цьому посп$ рияла й наявність більш, як 800 кольо$

рів і відтінків чеського бісеру…», – розповідає приваблива Олександра. За схемами, які вона створює, майстрині вишивання творять свої вироби не тільки по всій Україні, а й за її рубе$ жем. Дизайн Олександри за семиріч$ ний період нараховує понад двісті екс$ клюзивних проектів. «Для створення однієї схеми для ви$ шивання я використовую 30$60 коль$ орів бісеру. Такі схеми читаються і ви$ користовуються практично так само, як і для вишивання нитками. Але… в них я вкладаю свій погляд на відобра$ ження сюжету, виражений, власне, підбором кольору та форми бісеру. Може і банально, але психологи за кольором на малюнках вирізняють емоціональність, чуттєвість і внутріш$ ній світ людини. До речі, майже всі мої родичі уже «втягнулися» у виши$ вання бісером», – продовжує розпові$ дати чарівна моя героїня. На сьогодні дівчина творчо працює не тільки на виготовленні дизайнів для вишивання картин, але й над виготов$ ленням жіночих сумочок, які сміливо можна назвати вишуканими та непов$ торними. Кожен малюнок «говорить» по$своєму, адже Олександра вдихає у свої витвори душу, свою любов до прекрасного.

Українська Родина № 3/2016

СЬОГОДЕННЯ: МАЙСТЕРНІСТЬ

Продовжуючи нашу бесіду, я дізнала$ ся, як наполегливо і непросто майс$ триня чаклує над виготовленням сумо$ чок, верхнього одягу, валізок і навіть взуття… А це – індивідуальний підхід до кожного клієнта, неповторність і якість навіть у деталях. Дуже часто ідеї в Олександри народжуються саме в процесі роботи, і тоді «спрацьовує» фантазія, психологічні відчуття кон$ такту із людиною: «Я дізнаюся, хто мій замовник за гороскопом, який у нього характер і, поєднавши всі риси, ство$ рюю саме те, що потрібно цій людині. Повірте, така робота дається непросто – поєднання знань, досвіду, відчуття гами кольорів має бути на високому

рівні… Було навіть так, що мені прис$ лали фотографії своєї сім’ї, щоб ство$ рити для них щось неповторне – в ре$ зультаті я справилася із завданням». «Мистецтво – це досконале вміння в якійсь справі, це майстерність, про$ дукт якої приносить естетичне задово$ лення», – читаю у Вікіпедії. Ці слова я хочу сказати для Олександри – Майс$ терність із великої літери, яка склада$ ється із Божого дару і наполегливої

праці. Вишукані, ексклюзивні, оригі$ нальні речі, створені тендітними рука$ ми дівчини, не тільки «милують око», а й додають бризи теплого відчуття у внутрішній світ людини. Неодноразо$ во авторські роботи Олександри Тока$ ревої були представлені на різноманіт$ них виставках та показах, і були удос$ тоєні найвищої оцінки глядачів! Далі ділюся розповіддю майстрині: «Бісер дозволив мені проникнути в світ, на$ повнений магією відтінків кольорів і заворожив мене своєю прозорістю, легкістю і блиском. Думаю, в усі часи ні одне жіноче серце не залишилося байдужим до цього дійсно чаруючого матеріалу…». Олександра запрошує приєднатись до створення різного виду предметів із бі$ серу, виготовленими своїми руками, які прикрасять не тільки власний інтер’єр та гардероб, але й зможуть потішити друзів оригінальним подарунком. Із замовленням можна звертатися на адресу: Магазин авторської вишивки бі сером Токаревої Олександри www.biser tokareva.com, а для замовлення аксесуа$ рів: www.biser tokareva.com/sumki, email: biser tokareva@mail.ru, тел.+380 95 214 10 67 Мирослава Олійник (Бучківська)

Українська Родина № 3/2016

СЬОГОДЕННЯ

Як зростуть комунальні тарифи: інфографіка Чи замислювалися ви про те, що тарифи на опалення за останні 2,5 року зросли в 5,5 10 разів, а га ряча вода в 4,8 рази? Наочно це продемонструє серія графіків про зростання комунальних тарифів Наприкінці квітня Кабмін підвищив ціни на газ. З 1 травня в країні діє єдина ціна для населення та промисловості — 6 879 гривень за тис куб м. Для підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) ціна зросла в 2,28 разу. Раніше газ для них коштував 3004 гривні за тис куб м. Отже, зміна тарифів на послуги комунальників — підігрів гарячої води, опалення — була лише справою часу. Заступник міністра Мінекономрозвитку Юлія Ковалів в ході засідан5 ня Кабміну, на якому підвищували ціни на газ, намагалася згладити ку5 ти, озвучивши ймовірний рівень зростання на 60%. Але вже тоді було зрозуміло, що це надто оптимістична і стримана оцінка. Через тиждень це підтвердила і НКРЕКУ. 5 травня Національна комісія, що здійснює держрегулювання в сфері енергетики і кому5 нальних послуг, ухвалила, що з 1 липня 2016 року тарифи на теп5 лову енергію та послуги центрального опалення підвищаться в се5 редньому в країні на 75590%. «Левова частка коригування пов'яза5 на з рішенням уряду щодо ціни на природний газ, інше — перег5 ляд заробітних плат відповідно до нового рівня мінімальних зар5 плат і рівня ЄСВ, зміна роздрібних тарифів на електроенергію, ін5 ше», — пояснив глава регулятора Дмитро Вовк. 5 травня НКРЕ ухвалила новий тариф для «Київенерго» — 1345 грн/Гкал за наявності лічильників обліку і 31,3 грн за кв м в місяць опа5 лювальної площі 5 якщо немає квартирних або будинкових лічильників (зростання відповідно на 104% і 93%). Як рахував регулятор? В загальній структурі витрат «Київенерго» при опаленні частка газу становить 72%. Відповідно його подорожчання в 2,28 разу, за рішенням Кабміну, призвело до того, що тариф на опа5 лення зріс трохи менше, ніж удвічі.

Як дорожчає опалення

Як дорожчає гаряча вода

Для абонентів «Єврореконструкціі» (частина лівого берега Києва) та5 риф буде трохи нижче — 1161,28 грн та 30,72 грн. Це пов'язано з тим, що на відміну від «Київенерго», який на 100% працює на газі, «Євроре5 конструкція» також використовує вугілля антрацитної групи. Це, якщо ми говоримо про опалення. Що ж стосується послуг з надання гарячої води, то тут трохи ін5 ша арифметика. Частка газу в структурі витрат при підігріві гарячої води у «Київенерго» становить 62% (менше, ніж при опаленні). Від5 повідно ця послуга подорожчає не так сильно, як опалення — на 89% або з 40,92 грн за куб м до 77,67 грн. Тариф «Єврореконструк5 ціі» зросте до 67,95 грн за куб м.

Як дорожчає електроенергія

Інше питання: що таке ці 72% і що таке 100% — не знає ніхто. Ні «Київенерго», ні НКРЕКУ не розголошують детальну інформацію про структуру тарифу, обмежуючись лише абстрактними відсотками незрозумілих величин. До того, якими є насправді витрати «Київе5 нерго», є чимало запитань у експертів і журналістів.

Зростають ціни для населення не тільки на газ, а й на електроенер5 гію. П'ять етапів підвищення були затверджені ще на початку 2015 ро5 ку. Ми вже пройшли три з них. Залишилося два — з 1 вересня2016 року і з 1 березня 2017 року. До 2017 року ціна на електроенергію підвищиться в чотири рази. Як раніше писала «Українська правда», вартість на електроенергію зросла не тільки для населення. НКРЕ також збільшила ціну, за якою ТЕС продають електроенергію в ринок. З 1 березня ДТЕК Ріната Ахметова, а також державна «Цен5 тренерго» продаватимуть електроенергію на ринку на 15520% до5 рожче. З урахуванням ПДВ новий тариф для них становить близько 130 копійок за 1кВт/год. До цього 5 118 копійок за 1кВт/год. У той же час європейські ціни на оптову електроенергію, яку прода5 ють ТЕС в Німеччині і Чехії, становлять 2,2 євроцента за 1 кВт/год, або близько 60 копійок. При цьому європейські виробники платять ще за викиди CO2, чого не роблять українські енергетики.

Інше На цьому тлі дивовижна стабільність зберігається в сфері обслугову5 вання житла (квартплата) і каналізації (водовідведення, яким займа5 ються водоканали). За останній рік ці послуги, за даними Держстату, подорожчали в середньому в країні лише на 10525%. dtkt.ua/ua

Українська Родина № 3/2016

СЬОГОДЕННЯ

Влада переконана, що тарифних бунтів в Україні не буде Останнім часом уряд не втомлюється шокувати українців постійним підвищенням тарифів. На початку травня нам підняли тарифи на централізоване теплопостачання в середньо5 му на 75590%. Їх підвищили на тлі встановлен5 ня з 1 травня єдиної ціни на природний газ для населення в 6 879 грн / тис. куб. м. Саме підвищення тарифів на тепло з 1 липня. 14 червня ми дізналися про підвищення та5 рифів на холодну воду на 50%. До цього нам підняли тарифи на газ, і ми вже навіть не намагаємося підрахувати, у скільки ж нам буде обходитися оплата кому5 нальних послуг в опалювальний сезон. А який сенс підраховувати, якщо ця сума вже знаходиться за межею логіки? Але якщо до підвищення люди оформлюва5 ли субсидії і так5сяк оплачували платежі, то чи будуть вони платити, розуміючи, що після ві5 зиту в касу вони просто приречені залишитися без грошей на їжу? Де та межа неповернення, за якою народ перестане боятися накопичен5 ня боргів за комуналку і просто забуде дорогу в касу? Чи не підійшли ми вже до цієї межі? І головне: що буде, коли ми її переступимо? Провладні «експерти» невтомно відробля5 ють свої зарплати, заспокоюючи народ. Так, Костянтин Бондаренко, член Гуманітар5 ної ради при Президентові України, голова правління Інституту української політики і Фонду «Українська політика», цинічно розпо5 відає про «необхідність науково обгрунтувати тарифи» і про те, що у всьому винний МВФ: «Народ перестане платити, коли побачить, що сума комунальних платежів становить більшу частину їх доходів. Ось тоді люди просто перес5 тануть платити і будуть просто сидіти і чекати, що ж буде далі. Необхідно, щоб були науково обґрунтовані цифри, виходячи з того, який нас5 правді має бути ціна на газ, на воду і так далі. Інакше ця ситуація просто призведе до ко5 лапсу. А якщо говорити про те, коли він може статися, то ми можемо з ним зіткнутися вже в найближчі півроку. Чим більше ми будемо прислухатися до Міжнародного валютного фонду, чим довше будемо йти у нього на по5 воду, тим швидше прийдемо до колапсу». Володимир Фесенко, політолог, голова Цен5 тру прикладних політичних досліджень «Пен5 та» переконаний, що межа терпіння українців ще не досягнута і наврядчи буде досягнута: «Точку неповернення, за якою народ пе5 рестане платити за комунальні послуги, те5 оретично визначити неможливо. Це немож5

Українська Родина № 3/2016

ливо визначити емпіричним шляхом, це по5 каже тільки життя. На мій погляд, зараз набагато більше ризи5 ків збільшення неплатежів, ніж соціальних бунтів. Соціальні бунти рідко виникають самі по собі, а якщо виникають, то це, як правило, локалізовані прояви протесту. Якщо ж мова йде про досить великих протестних акціях, то їх хтось повинен організовувати. До того ж за5 раз дуже високий рівень недовіри до всіх по5 літичних сил і практично до всіх політичних лі5 дерів. А це також істотно знижує ймовірність якихось організованих протестних акцій, хоча ризики, звичайно, є.» Фесенко, певно, «забув», що Майдан проти Януковича ніким не був організований і не очо5 лювався жодним політиком, був спонтанним і масштабним. Тож він просто намагається пе5 реконати і себе і «простих» українців, що гено5 цид буде успішно продовжуватися і населення України не буде чинити ніякого опору режиму. «Насправді тут ситуація дуже складна і супе5 речлива. Мені здається, що уряду слід зверну5 ти більше уваги на цю проблему. І наскільки я розумію, міністр соцполітики Рева в цьому пла5 ні дуже компетентний. Він відчуває ситуацію на рівні місцевого самоврядування, на рівні спо5 живача. Він знає, як працює система компен5 сацій, і прекрасно розуміє, наскільки непросто споживачам при такому рівні тарифів. Безу5 мовно, рівень ризиків зараз досить великий, і у чиновників є ще час до початку опалювального сезону, щоб зменшити ступінь цих ризиків. Як вони це будуть робити 5 це вже інше питання. Тут є різні варіанти. Я не виключаю, що може статися деяка корекція тарифів. У нас зараз монополісти, те ж «Київенерго» і йому подібні, починають штучно підвищувати тарифи. Є за5 гальне урядове рішення, є рішення НКРФ, а ось монополісти на місцях починають штучно завищувати тарифи. Я думаю, що тут треба кілька приборкати спритність цих товаришів. З іншого боку, потрібно більш серйозно попрацювати над вдосконаленням системи субсидій. Вона повинна охопити більшу кількість споживачів, і, можливо, повинна бути збіль5 шена сама сума субсидії з розрахунком збільшення тарифів. Ну і, звичайно ж, може бути, доведеться витратитися в зв’язку зі збільшенням зарплат і пенсій. Набагато не зростуть, і, звичайно ж, це збільшення не покриє зростання тарифів, але, тим не менш, це теж соціальний компенсатор. Тут потрібно сідати і рахувати, яким чином можна мінімізувати цю навантаження для мільйонів споживачів, а для влади 5 соціаль5 ні ризики. Такі шанси в уряду є. І я думаю, що там є люди, які розуміють, наскільки складною є ця ситуація. Гройман не хоче бу5 ти камікадзе, тому я думаю, вони будуть шу5 кати соціальні компенсатори, щоб мінімізу5 вати можливі ризики.»

Всі ці роздуми про субсидії цікаві, але хто буде оплачувати ці субсидії? МВФ не буде, у бюджеті грошей немає. Вадим Карасьов, політолог, директор при5 ватного підприємства «Інститут глобальних стратегій»: Питання не в тому, буде народ платити чи ні, а в тому, скільки людей із загального чис5 ла платників не платитимуть. За заявою Каб5 міну, вони вже готові до того, що 30% спо5 живачів будуть неплатниками. Однак потріб5 но розуміти, що Кабмін завжди дає дуже оп5 тимістичні прогнози. А ось якщо йти за песи5 містичним сценарієм, то не платити будуть, напевно, не 30%, а всі 50% і навіть більше. Люди банально перестануть платити, і вся країна просто потоне в неплатежах, оскільки навіть холодна вода, не кажучи вже про га5 рячу або тепло, стане недозволеною роз5 кішшю для наших громадян. Зараз Кабміну потрібно не займатися псев5 достатістіческімі вправами про те, скільки споживачів не платитимуть 5 30% або 40%. Кабміну потрібно зайнятися іншою статисти5 кою: подумати над тим, як полегшити тягар комунальних тарифів для середнього україн5 ця, не кажучи вже про бідного. Потрібно пос5 таратися не підвищувати, а знижувати тари5 фи. Якщо не будуть знижені тарифи, значить, буде підвищено градус соціального невдово5 лення і політичної напруженості в країні. І бо5 юся, що пар в котлі невдоволення при відсут5 ності нормальних комунальних послуг, але при захмарних цінах може банально соціаль5 но підірвати країну. Тому потрібно поменше поїздок за океан, побільше конкретної прак5 тичної роботи «в полях», в країні, поменше різного роду заяв про те, скільки людей гото5 ві або не готові платити. Потрібно зробити все, щоб зараз шукали не крапку неповер5 нення, а точку, з якої можна було б починати зворотний відлік: нехай на першому етапі не істотного, але хоча б помірного зниження та5 рифів. Інакше люди відмовляться від такого уряду, який пропонує свої послуги по захмар5 них цінах, при цьому підраховуючи, хто зап5 латить, а хто не заплатить.» У XXI столітті вести мову про недосяжність оплати холодної води 5 це верх цинізму та ставлення до «простих» українців як до рабів, які терплять і будуть терпіти: «А як же ж інак5 ше, — думають вони, — у нас 3005тисячна ар5 мія озброєних до зубів владоохоронців, а у них — нічого, крім кухонних ножів». Час покаже, наскільки віддано ці владоохо5 ронці будуть захищати режим, усі ми пам’ята5 ємо, як під час Майдану і довго після нього во5 ни навіть свою форму боялися вдягнути, але у узурпаторів влади дуже коротка пам`ять. Оксана Матвейчук newspravda.com

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Спогади про Майдан Глава 1. Душу огортав спогад про молоде кохання Василь Громовий, 1943 року народження, був ковалем механічного цеху упродовж сім5 надцяти років. Обслуговував населення в селі Андрушки, а проживав у Макарівці. Згодом вступив в технікум, а по закінченні в Київський художній інститут на графічний факультет. Кілька своїх етюдів він дав подивитися худож5 нику Шляховому. Той так і не повернув їх. Ва5 силя більше цікавить не вчання, а нарощуван5 ня стін свого власного будинку, бо з куркуль5 ської родини. Він скрізь і завжди почуває себе господарем, – по дорозі додому знаходить кілька цеглин та ховає їх у портфель. Треба ба5 гато цегли, бо перший будинок двоповерхо5 вий! Побудує три будинки – життя проживе не марно та отримає скажену подяку від самого діючого президента, – «гранатою по мордяці». Пройде тридцять літ і три роки як я зовсім нес5 подівано зустріну Василя в історико5меморі5 альному музеї Михайла Грушевського на пре5 зентації скульптурного портрета Провідника Організації Українських Націоналістів, Героя України Степана Бандери. Автор скульптурних портретів, виконаних із бронзи з позолотою та мармуру, київський скульптор Іван Липовка. Пильно вдивлятиметься в моє обличчя якийсь чоловік і скаже, що він мене знає, та згадати не може. Я гляну на нього і вмить впізнаю. То Ва5 силь, мій однокурсник, який з самого початку був на Київському Майдані. Він нахилятиметь5 ся правим боком, щоб мене почути, бо на ліве вухо зовсім глухий, бо на Революції Гідності 2014 року поруч з ним вибухнула граната. З пораненими руками, плечем і головою він три5 валий час лежав без свідомості. Та він дивом вижив. І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Т. Г. Шевченко День Героїв Небесної сотні відзначається 20 лютого згідно з Указом Президента «Про вша5 нування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні». Саме в цей день 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності, протистояння між наро5 дом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. Василь Громовий, мій однокурсник, почне свою розповідь не з себе. Він спочатку розпо5 вість про Сергія Нігояна, про цього таланови5 того хлопця, що перший загинув від підступ5 ної кулі ворога: – Слова Пророка любив читати Герой Не5 бесної Сотні Сергій Нігоян, вірменин з Дніпро5

петровська, вбитий 22 січня 2014 року під час протистояння біля стадіону «Динамо» на ву5 лиці Грушевського під час Революції Гідності. В той момент ще тривало перемир'я між мі5 тингувальниками та беркутом. Він загинув від поранення спричиненого свинцевою картеч5 чю. Учасник і один із бійців 35ї сотні Самообо5 рони Майдану. О третій годині ночі він співав гімн України, потім дістав прапор Вірменії і заспівав вірменський гімн. Так і не попрощав5 ся я з Сергійком. Коли зранку приїхав із гос5 тинцями на Майдан, – не Сергій мене зустрі5 чав, а швидка допомога, що забирала його вже неживого. Очам своїм не повірив. Так і обомліло серце, так і закричала душа: – Нащо вбили це дитя безвинне? А я ж тобі горішки приніс! А хто ж мене тепер зустрічати буде! Красивий хлопчина, спокійний, працьови5 тий і справедливий. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснював тим, що повинен бути за Майдан. Жив у наме5 тах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано5Франківщини, а також у Будинку профспілок. Сергія Нігояна зняли на відео на Майдані Гідності, де він читає уривок з вірша «Кавказ» Шевченка. Мріяв вступити до Дніпропетров5 ського театрально5художнього коледжу та вчитися на актора. Звичайний 205річний хлоп5 чина. Розмовляв виключно українською, чис5 тою, вишуканою. Як я дрова привозив на ре5 волюцію, то хлопець перший підбігав до мене та старанно розносив їх по наметах, щоб поб5 ратими не замерзали, а потім запитував: – А горішки приніс? Я любив Героїв Майдану і знаходив час зус5 трітися з ними. Мені йшов сімдесят другий рік. Я брав участь в будівництві барикад, нав5 чав майданівців споруджувати високі та міцні стіни. По всьому Хрещатику підвозив де5 рев’яні обрізки для будівництва. Забезпечив хлопців лопатами совковими, кайлами, моло5 тами, цвяхами та захисною плівкою. Кругом Майдану побудовані барикади, прохід на Майдан тільки через охорону, де виставлені пости. Я з перших днів почав придивлятися до тих ватажків, які хотіли, щоб Майдан покра5 щив наше життя. Намагався якось зблизитися з паном Арсенієм, який так красномовно вис5 ловлювався про Майдан, що разом з нами встановить кордон з Росією, а януків5азірових притягне до відповідальності, а всім, хто от5 римає поранення, дадуть Героя України та учасника бойових дій. Від юнака і до старого захисника піднявся захват заслужити таку по5 вагу від новітньої влади. На Майдані завжди повно людей. Вночі теж стояла охорона від наступу беркуту. Грілися біля бочок, в яких го5

Василь Петрович Громовий. 1965

ріли дрова. Було дуже холодно. Доходило майже до двадцяти чотирьох градусів морозу і тому від переохолодження багато людей хворіли. Я теж спробував одну ніч поспати в наметі та не обминув хвороби. Один майдані5 вець молоденький бив себе в груди і вихва5 лявся переді мною: – Я – Герой ! А ти, дід – Ніхто ! Старий майданівець заперечив йому: Іду на Майдан. Несу п’ять трьохлітрових банок консервації на спині в рюкзаку, ще й по дві в кожній руці. Майже два місяці тягав по сорок кілограмів. Десь близько вісімдесяти банок перетаскав. Приносив огірочки, помідорчики, щоб людям було смачніше і веселіше. П’ятдесят кілограмів капусти нашаткував майданівцям вперше за своє життя, та так, щоб дружина Ольга не бачила і не заважала. Сусідку розпитував як треба робити капусту. Каже: – Оце візьми та насічи, закидай у каструлю, додай моркви, солі, перцю та залиш на три дні. Тоді цибулю і олію.

«Йолка» Січень 2014. Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ – А як же, звичайно! – і пригощаю всіх горішками. … Бувало і я грівся з молод< дю біля Пекельної Бочки, де горіли мої дрова. Ця бочка біля Стели, де всі ми сиділи і я тоді співав українську народну піс< ню про Соловейка. Дівчатка із західної України казали, що ця пісня із їхнього краю і згадува< ли рідний дім. Я був сповнений сили, патріотизму, любові до Вітчизни, я співав на весь го< Листівка з Майдану. Анна Звягінцева. Кухня. 2014 лос і це були ліричні хвилини в Така смачна капуста вийшла, просили моєму житті. Душу огортав спогад про мо< ще. А в мене якраз 2013 року капуста доб5 лоде кохання, радість, та все промайнуло ре вродила. На десерт компоти в літрових так швидко, а після поранення гранатою банках. Мені дякували і я тоді був дуже радість зміниться на тяжкі тілесні муки та щасливий від того, що потрібний цим лю5 страждання. Ми ж слов’яни з тобою ! Чого дям і разом ми творимо історію і перевер5 ж ти прийшов із ордою? Знай, ми ж не від< немо світ. Біля будинку "Профспілок" акти5 ступим без бою! Ми Нашу Землю Святую вісти поставили прозорий целофановий вашим трупом угноєм !... На сцені Євромайдану всі ватажки говорили "Сейф", який на очах наповнювався грив5 невими купюрами різної вартості. Навіть по черзі. Слова Тягнибока слухав я більш вишикувалася черга. Я теж вніс свою лепту уважно і сприймав його як героя, тому що він і бачив, як старенька бабуся вкинула і свою із своєю командою подавав надію і закликав копійку. Всім хотілося допомогти. Я домов5 йти до повної перемоги. А це щоб не Свобода, лявся з водіями машин, щоб поїхати з ними то не було б Майдану. Із західних областей, зі в ліс по дрова. А таких було багато охочих. Львову приїздили маршрутки і привозили лю5 В лісі траплялися сухі дерева. Я їх розхи5 дей. Коли вони розвантажувалися, то я спіл5 тую, і вони падають. Розпилюю бензопи5 кувався з ними. Вони розповідали, що їх ви5 лою на частини, сучки обрубую сокирою, ряджали, як на війну, а мені було це дуже бо5 тоді грузимо в машину і веземо на Майдан. ляче слухати. Сподівалися, що до того не дій5 Міліції була дана вказівка з дровами машин де. Час іде, Майдан шумить, зростає невдо5 не пропускати. По мобільному телефону я волення, що наші ватажки тягнуть кота за викликаю хлопців. Вони підходять, чоловік хвіст, а за справу не беруться. Люди зібралися п’ятдесят, разом відтісняють міліціянтів і ми та широченною колоною пішли до Януковича. проїзджаємо. Тоді підбігає до нас Сергій Коли підійшли, то охорона стояла на заваді. В Нігоян з іншими хлопцями, розвантажують ці хвилини десь узявся Порошенко, став вер5 хи на техніку і телебачення його зафіксувало. дрова, розносять їх по наметах. Наші керівники мали справжні щити і метале5 – Пане Василю, а горішки привіз? ві каски, та чомусь нам не видали і хлопці на запеклого ворога йшли з іграшковим щитом в пластиковій касці, а замість зброї палка. Я на5 магався потрапити на прийом до Парубія і спитати його до чого він готується, чи до ве5 сілля, чи до бою, але так і не зміг, бо варта не пускала. Якби роздали зброю нашим хлопцям і вони використали б її по призначенню, то не було б стільки вбитих і поранених. На сцені часто виступали одні і ті ж самі їхні люди. Було заборонено мені говорити. Це теж мене хви5 лювало. Скільки можна людей випробовува5 ти? Люд хворіє, всі втомлені від бездіяльності ватажків. Порошенко привозив кілька коробок пряників і бомжі раділи, що такий простий ласкавий Порошенко, оце добрий чоловік він від усієї душі везе пряники і коли йшов висту5 пати на трибуну, то всім людям подавав руку і до нього всі тяглися, казали, що кращого і добрішого на Україні немає за нього. Я теж Листівка з Майдану. Марися Рудська. йому тоді подав руку, а зараз не подам. Пекельна бочка. 2014 8

Українська Родина № 3/2016

– Все зробимо для нього, – казали бомжі, – навіть під’їзди будинків, прилеглих до Майда5 ну, безсовісно обгадимо, – що й виконували з великою честю та немалим задоволенням за конкретну платню, а зверху прикривали ста5 рою газетою «Свобода». Після скандалу бом5 жі призналися, що їм платили по 30540 гри5 вень за таке паскудне діяння. От гади собачі, а ми ж їм їсти давали на кухнях! Пригріли зміюк у наметах! Цих покидьків всраними мітлами вимітали з революційного Майдану геть, щоб їхнім духом не смерділо. Також підривали рейтинг Свободи ветерани5офіцери, заявля5 ючи на передніх шпальтах своїх газет, що «фа5 шизм «нє прайдьот, а самі готуючись до Май5 дану, нагрівали прути та протягували по тілі, видаючи за поранення. Жоден офіцер не був поранений кулею, чи вибухом гранати. Ще як не було Майдану, «Батьківщина» на Хрещати5 ку павпроти центрального Універмагу під гас5 трономом поставила порожні намети з наз5 вою своєї партії і посадила одну жіночку, яка пропонувала старезні газети десятирічної давнини випуску ющенковської помаранчевої революції, нікому не потрібні. То був брехли5 вий варіант патріотизму. А як портрет ватажка опинився на «йолкі», не знаєте? А от я розка5 жу. Одній людині заплатили шістсот гривень, щоб він виліз на верхотуру та його почепив. Бойові дії розпочалися на вулиці Грушев5 ського. Тут кілька разів беркут нападав на мі5 тингуючих і забивав їх до смерті. Я не покидав Майдан, бо здавалося мені, якщо я піду, то Майдан розпадеться. Я побачив, що дров зовсім немає. Топлять бочки мало, люди в на5 метах мерзнуть і їсти зварити важко. Невели5 ку кількість дрівець мені все ж таки вдалося привезти, а це вартує здоров’я, бо гаїшники кругом Майдану чергували з тітушками. Шіс5 тнадцятого лютого я звернувся в штаб партії «Батьківщина» з проханням допомогти тран5 спортом: – Треба дров привезти закінчуються. – Після вісімнадцятого дров не треба буде. В штабі попередили звечора: зброю на мирну ходу із собою не брати. Тут багато торгівельних точок з націоналістичною сим5 волікою, та вони будуть закриті вісімнадця5 того лютого, бо всі Майданівці підуть мир5 ною ходою до Верховної Ради. (Продовження читайте в наступному номері.)

По розповідях свого однокурсника Київського державного художнього інституту, – графіка, Василя Громового, учасника бойових дій, Героя Майдану, пораненого гранатою 18 лютого 2014 року. Записала Ніна Удовенко, художник<реставратор живопису

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Могутні лицарі Богині Хари – козаки$ характерники з особливим характером. З книги ЛЕГЕНДИ «СТЕПОВИХ ДЗВІНОЧКІВ» або КРАЇНА МАМАЇВ ХАРАКТЕРНИКІВ Тотемним знаком, який поєднував бойові техніки в одне ціле, був чорний орел степу або атакуючий сокіл. Це був дуже важливий момент, який зна$ менував народження і поступовий розвиток етнічної самовизначеності українців як єдиної нації. Послідовна в часі стилізація образу сокола вже в ті стародавні часи призвела до виник$ нення тризуба, що на сьогодні є гер$ бом України.

ки князя Ігоря стали називати їх крі$ рами або ж кірами, що означало воїна, який мав здібності болотяного царя чи хазяїна лісу – лісовика, а саме – воло$ дів вмінням наводити «ману», тобто піддавати гіпнозу цілий натовп, а та$ кож управляти вогняними та водяни$ ми стихіями. Від них і пішло пророс$ тати те характерницьке сім’я в Ігоре$ вих сотнях через посередництво язич$ ницьких волхвів. Те знання збереглося до значно пізніших часів, коли його спадкоємцями стали козаки Запорозь$ кої Січі. Саме від давньоукраїнських волхвів (віщунів, чародіїв, знахарів) ведуть свій початок козаки$характер$ ники. Можливо слово «знахар» озна$ чає, той, що знає «хару».

Козак<характерник. (Ці люди могли бачи< ти й чути те, чого не бачили й не чули ін< ші.) (Малюнок з мережі «Facebook»).

Художник Костянтин Васильєв, 1973. Волхв з совою (як втілення Знання). Від давньоукраїнських волхвів (віщунів, чаро< діїв) ведуть своє коріння козаки<харак< терники

Поступово вправи з бойової техніки все більше ускладнювались, але сини Дубежича з честю опанували та засво$ їли науку батька. Зачудовані отим нез$ багненним мистецтвом ведення бою, яке при цьому набувалося, дружинни$

Валерій Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, ви$ робленою в століттях, наукою і прийо$ мами, з допомогою яких цю віру все$ ляли в маси. Вони займалися пророц$ твом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами». Са$ ме слов’янські волхви і є тими загад$ ковими украми, людьми з надзвичай$ но древньою та надзвичайно духов$ ною (арійською) історією. Саме вол$ хви$укри, створили потужний осере$ док слов’янотворення на землях древ$ ньої Волині, започаткувавши процес духовного зростання (просвітлення) місцевих народів. Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки$характерники були продовжувачами справи волхвів.

Крім того, українці мали можли$ вість ознайомитись і з бойовими мис$ тецтвами інших народів, адже серед запорожців були представники бага$ тьох націй. Наприклад, гетьмана Предслава Лянцкоронського сучас$ ники величали як лицаря, вишколе$ ного в рицарській штуці сучасної Єв$ ропи («пройшовши цілу Європу, по$ бував також в Єрусалимі і різних вар$ варських краях, і там багато навчився з воєнної штуки, і вернувшись додо$ му, користувався тим: в воєнній штуці багато відмінив і нового завів»). Все це дійшло до наших днів у вигля$ ді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Порівнюючи багатство рухів китайської системи ушу з гопаком, І. Лебедєв дійшов висновку, що для то$ го, щоб виконати гопак, потрібно «ба$ гато ще дечого, що виходить за рамки китайської гімнастики». На його дум$ ку, гопак є наслідком розвитку системи фізичної і психічної підготовки наших предків$воїнів.

Відголоски бойвого мистецтва характер< ників дійшли до наших днів у вигляді бо< йових танців – гопака, метелиці, козачка.

Характерники в Запорозькому вій$ ську мали свій курінь (пластунів) та свій прапор, на якому було зображено знак, шитий сріблом на пурпуровому тлі або золотом на білому, який перево$ див людину в стан, що характеризував$ ся терміном – «Проникнення». Саме з цією метою і використовувались харак$ терники на Січі. Їхнім обов’язком була глибока розвідка та руйнація планів супротивника. Для цього кріри прони$ кали на території, зайняті ворогом, часто під виглядом подорожніх або купців, зажди бездоганно виконуючи завдання, котрі ставив перед ними ко$ шовий. У цій ролі функції крірів були аналогічними тим, які виконували ле$ гендарні нінзя у стародавній Японії. У Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ близькому колі кошового завжди на якихось посадах знаходилось два$три характерники, так би мовити, під ру$ кою, на всяку критичну ситуацію. Крім того, характерники брали на себе обов’язки внутрішньої та зовнішньої служби безпеки у Запорозькому вій$ ську. Існує версія, що з усіх заколотів, які були здійснені в Турецькій імперії за час її існування, понад десять дер$ жавних переворотів – це заслуга «рези$ дентів» Січі. Були «свої люди» з Запо$ рожжя і у Ватікані, (на жаль, його архі$ ви закриті до цього часу), а також і при майже всіх впливових дворах Європи. Про язичницькі вірування та тради$ ції запорожців згадується навіть у «Хроніці Польській» Мартина Бель$ ського: описуючи бій козаків під Яс$ сами 1577 році, він зазначав, що «се$ ред запорожців був козак, котрий за$ мовляв кулі й робив їх безпечними як для себе, так і для інших». Про схо$ жий випадок писав також польський історик XVI століття Бартош Пап$ роцький, коли розповідав про похід польського війська на Молдавію у 1583 році. Вагомий доказ Народовір’я українського козацтва надає очеви$ дець і безпосередній учасник подій $ польський ксьондз Семеон Околь$ ський, описуючи воєнні дії польсько$ го коронного війська проти Війська Запорозького під проводом отамана$ гетьмана Якова Остряниці, який зав$ дав поразки ляхам в битві під Голтвою 1638 року: «Голтву з двох сторін оми$ ває Псла й Хорол.., і ця Псла оточує місто півколом, а в цьому півколі міс$ то, обнесене міцним частоколом, і за$ мок, таким же чином укріплений. Крім того козаки насипали вали... На валах розставили тисячі людей, пере$

Характерництво, безумовно, приховує багато таємниць для істориків, лікарів, бі< ологів, хіміків, фізиків, інженерів. Те, що нам відомо, тільки вершок айсберга, ос< нова якого ховається в темних глибинах містики і парапсихології. Уявлення про козака<характерника сформувалося під впливами залишків стародавнього культу воїна<звіра (воїна<вовка). (Малюнок з ме< режі «Facebook»).

Українська Родина № 3/2016

довий окоп упорядили артилерією; крім того на височинах розмістили чаклунів і чародіїв, щоби вони мали змогу провадити заклинання над по$ рохом, гарматами, повітрям і вог$ нем». Ці свідчення Семеона Околь$ ського подаємо за виданою у Києві у 1896 році книгою «Мемуари, относя$ щиеся к истории Южной Руси» і ко$ ментуются в книзі «Коли земля стог$ нала» (К., 1995, с. 414). Понад 700 років проіснувало те Знання в Україні$Русі і почало зника$ ти з занепадом запорозького козац$ тва. Саме занепад цієї системи внас$ лідок розвитку державотворчих тен$ денцій (з виникненням класу стар$ шин та всеохоплюючої канонізації

Характерником міг бути і київський князь Святослав<Завойовник. Меч Святослава подолав хозарів і розгромив візантійців. (Малюнок з мережі «Facebook»).

церкви з догматизацією її вчення) і призвів до руйнації тієї великої, нез$ багненної сили, яку мала Січ. Характерництво, безумовно, прихо$ вує багато таємниць для істориків, лі$ карів, біологів, хіміків, фізиків, інже$ нерів. Те, що нам відомо, тільки вер$ шок айсберга, основа якого ховається в темних глибинах містики і парапси$ хології. На думку Олеся Бердника, «…характерництво було не винятком, а втаємниченим духом буття Січі За$ порозької; вся Січ була «братерством Характерників». Здебільшого харак$ терниками народ сприймав деяких гетьманів та кошових отаманів – себто вищі ешалони козацтва. Найвідомі$ шими характерниками були Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливай$ ко. Характерником міг бути і київ$ ський князь Святослав$Завойовник, син князя Ігоря, який опановувати ха$ рактерництво міг у самого Дубежича. Дружину Святослава не могла подола$ ти закута в лати найкраща тоді в Євро$ пі рать імператора Візантії Іоанна Це$ місхія. Меч Святослава подолав хоза$ рів і розгромив візантійців.

До речі буде сказано, на Хортиці ка$ мінь, який зараз називають каменем Сірка, в стародавні часи носив назву «Камінь Перуна». За легендами саме з цього каменя поранений князь Свя$ тослав Хоробрий стрибнув у вири Дніпра, щоб не попасти в полон до ворогів. Тому в козацькі часи на цьому камені проходили Посвяту козаки$ характерники.

В козацькі часи на Хортиці біля «Каменя Перуна» проходили Посвяту козаки< характерники.

Говорячи про козаків$характерників то не можливо оминути постать Усти$ ма Кармелюка. Коли він був малим, пан його брав до Парижу там він перед очима публіки вилазив із зав’язаного мішка. Так спритний пан заробляв на ньому гроші. Ці люди могли бачити й чути те, чого не бачили й не чули інші. Це були не тільки маги від природи, а навіть трошки вище, $ люди, яка з’єднували$ ся з природою. Керовані вони були ма$ тінкою$Землею, тією, де народилися. Пояснити те, що вмів воїн$кір і на чо$ му базувалося його знання сьогодні стало можливим завдяки тим езоте$ ричним, магічним практикам, завісу над якими підняв західний вчений$ антрополог Карлос Кастанеда. І хоч знання характерницьке було дещо інакшим, бо виростало на підґрунті ет$ нічної культури України$Русі, та багато дечого ми тут знаходимо схожого. Запорозькі козаки$характерники во$ лоділи не тільки військовою магією. Вона також була присутня у них в при$ готуванні страв, в лікуванні хвороб і загоюванні ран. Тому то, в плані спад$ ковості втаємничених знань, ми маємо чим пишатися. Пізніше ці знання були перейняті чумаками, котрі багато в чо$ му були спадкоємцями козаків$кірів.

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Українські вояки визвольних змагань ХХ століття через старших людей, які ще зберігали знання та традиції характерни< ків, переймалися надбаннями пращурів і впроваджували їх у своїх військових буд< нях. Дух характеництва живе й зараз і розвивається майже за тими самими ка< нонами, що і в стародавніх чародійників, продовжуючи славні традиції. (Малюнок з мережі «Facebook»).

Українські вояки визвольних зма$ гань ХХ століття через старших людей, які ще зберігали знання та традиції ха$ рактерників, переймалися надбання$ ми пращурів і використовували їх у своїх військових буднях. Дух характе$ ництва живе й зараз і розвивається майже за тими самими канонами, що і в стародавніх чародійників, продовжу$ ючи славні традиції. Сакральні знан$ ня, набуті етносом на протязі тривало$ го проживання на одній території, здатні на самовідродження навіть че$ рез тисячиліття. Але є одна хиба в тому, що ми зараз, маємо велику розпоро$ шеність і відірваність від тієї землі, з якої походить людина. Великий ухил до східних вчень або ж до загально$ культурних традицій мало що додає для опанування мистецтвом життя тут, в Україні. Для досягнення успіху необ$ хідно досягати урівноваження внут$ рішнього світу людини з оточуючим середовищем до того моменту, коли настає їхнє повне злиття. І тоді людина вже йде у світ, набуваючи зовсім іншо$ го його розуміння. Відірваність люди$ ни від енергетичного поля своєї землі породжує фантоми викривленої свідо$ мості, бо немає достатньої сили вірно сприйняти те, що відкривається, не го$ ворячи вже про керування тією вели$ кою енергетикою. Є таке дуже важливе правило, що стоїть в основі всякого щасливого людського життя: жити там, де народився (а якщо людина приїхала звідкілясь, то треба стати та$ ким, як того потребує сама земля). Са$ ме спорідненість людини і Землі нада$ ють першій тієї сили для опанування Знанням, що лежить в основі життя. Саме можливо через це росіянам в Ук$ раїні важко опанувати українську мову та спийняти українську культуру. Ретельне дослідження напрямку роз$ витку езотеричного знання в Україні

ще чекає на свого Карлоса Кастанеду. Складність проблеми полягає у тому, що колесо історії дуже важко прокоти$ лося по самому хребту етнічної культу$ ри українців і мало що залишилось у цілому вигляді. Тому для висвітлення того, що наведено вище, потрібен був такий антропологічний пошук, який би вівся в незвичайний спосіб. Такий

Картина Володимира Форостецького. Хортиця. Священний дуб. Духовним провідником нації може бути лише та еліта, що органічно виросла на культурному грунті, яку творив її власний народ протягом довгих тисячиліть.

спосіб знайшовся через відродження самих характерницьких практик з по$ верненням до сонму Рідних Богів. Через це твердження наддержави світу $ Сполучених Штатів Америки, про те, що вони є провідником світу, викликає відповідний скепсис. Нау$ ково$технічний – може бути, бо ввіб$ рали і продовжують затягувати до себе кращі таланти зі всього світу. Духов$ ним же провідником світу може бути лише та еліта, що органічно виросла на культурному грунті, яку творив її власний народ протягом довгих тися$ чиліть. Саме у незруйнованому старо$ давньому етносі так глибоко вшанову$ ється чесність, духовна щирість, пра$ цьовитість та гідність і відкидається відразу пихатість, брехливість, душев$ на скаламученість. Отже, в підсумку слід наголосити на тому, що запорозькі козаки генетично були прямими нащадками стародавніх арійських воїнів$кшатріїв, носіями і продовжувачами їх військових тради$ цій та звичаїв. В свою чергу занепад характерництва був одним із важливих факторів зане$ паду козацтва. Поки було характер$ ництво, був зв’язок з надзвичайно по$ тужним інформаційним полем, яке створювалося десятками тисяч років нашим народом. Через втрату зв’язку з енергетикою рідної землі, через вплив чужої духовності, було втрачено під$ тримку своїх Богів з сумними наслід$ ками, які з цього випливають.

Занепад запорозького козацтва та ство< реної ним держави відбувся, головно, через зміну світоглядних засад, прості< ше кажучи, перехід на іншу віру, віру шудр, принципи якої, зокрема, культ рабства, несумісні з генетичною осно< вою кшатрія<козака.

Післямова Навіть в золотій клітці пташка не співає, до душі чужа земля не промовляє (Антоніна Гармаш Литвин)

Невпинні ковилеві хвилі у лінивому колиханні розтікаються по безкрай$ ному степу. Перед очима, під спекот$ ним сонцем висне над вицвілим сте$ повим безмежжям густий полудневий розмай. І у тому безмежжі жменька княжих русичів$дружинників робить відчайдушні спроби вирватись з ото$ чення, в який їх взяли половецькі на$ падники. Кілька днів залишки княжої дружи$ ни переслідували половецькі загони, але всілякі намагання ворогів поло$

Та волелюбна козачка була одержима не< самовитим прагненням повернутися у рідні краї, тому мужньо і довго відбивала< ся від воїв хана Кучума, виказуючи ней< мовірні дива вправляння у фехтуванні. (Світлина з мережі «Facebook»).

нити витязів не увінчувалися успіхом. Козацькі характерники за допомогою навіювання (в козаків це називалося $ Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ рила всі роки перебування у безмірно ненависному полоні. В оцепенінні стояв над нею поло$ вецький хан, питаючи в думках: «Чого тобі не вистачало, люба Маріам?»

В ту ж мить, крізь листву зарослів урочища виглянуло сонечко й посміхнулося ласка< во, ніби оповістити хотіло, що пам’ятають про неї у білосніжній батьківській оселі. (Світлина з мережі «Facebook»).

«химорода», гіпнотизувати $ «химоро$ дити»), легко уникали полону, що викликало шалену лють у половець$ ких зверхників. Особливо скаженів хан Кучум який конче прагнув долучити до ясиру цих міцних і статних воїв, як цінний приз і нагороду за багатоденні бранні змаган$ ня у цьому спекотливому вариві. «Це шайтани якісь!» $ ярився Ку$ чум. Та шаленів і біснувався хан ще й від того, що саме на цьому місці кілька років тому йому довелося по$ сікти свою милу полонянку Маріам, матір його улюбленого сина Уйгука, який і зараз був при ньому в поході. Ось, саме у цьому урочищі він наз$ догнав утікачку і намагався поверну$ ти її в свій дім. Та волелюбна козачка була одержи$ ма несамовитим прагненням поверну$ тися у рідні краї, тому мужньо і довго відбивалася від воїв хана Кучума, ви$ казуючи неймовірні дива вправляння у фехтуванні. Доведений до нестями непоступливістю біглянки хан в оша$ ленілому запамороченні вихопив ята$ ган і розмашисто полоснув ним по прекрасному лику. Наче струнка тополина під безжаль$ ним лезом підкосилося і повільно опустилося до долу її, хоча й вже не молоде, але ще прекрасне жіноче тіло, і помалу занурилося у шовкову трави$ цю. В ту ж мить, крізь листву зарослів урочища виглянуло сонечко і лагідни$ ми промінчиками посміхнулося їй ласкаво, ніби оповістити хотіло, що пам’ять про неї ще жива у білосніжній батьківській оселі. Випустивши з рук ятаган Кучум ки$ нувся до Марії. – Дякую Кучуме. Краще смерть, ніж неволя! – пршепотіли божественні ус$ та, а стражденна душа її уже безборон$ но вільним птахом полетіла до такого омріяного отчого дому, яким вона ма$ 12

Українська Родина № 3/2016

Століття битих чорних шляхів, рясно пок< ривали сльози бранців, які густо орошу< вали спекотну степову землю, спогадую< чи з болем нездійсненні мрії та розбиті чужинцями юні палкі кохання. Тому то на< весні, аж до сьогодення, раптом пород< жуються між житами макові червоно<кри< ваві дороги від волинських обріїв до тав< рійських просторів. (Світлина Анатолія Грищука з Рівненського краю).

Один з дружинників, ставши на краю уро< чища і вправно владаючи мечем, стриму< вав їх поступ, даючи можливість побрати< мам відірватися від погоні. (Малюнок з мережі «Facebook»).

Невдогад було Кучуму, що ніяка зо$ лота клітка не замінить гордій козач$ ці навіть нужденної волі у отчому ми$ лому краї. Тим часом дружинники перегрупу$ вавшись досягли урочища і почали переправлятись через нього. Ще тро$ хи і вони будуть недосяжні, але, мов несамовиті шуліки, насідали на них половецькі наїзники. Тоді один з дру$ жинників, ставши на краю балки і вправно владаючи мечем, стримував їх поступ, даючи можливість побрати$ мам відірватися від погоні. В момент, коли він на хвильку огля$ нувся, щоб пересвідчитись, що това$ риство уже в небезпеці, половецька шабля блискавицею впилася в його молоде прекрасне тіло. Кучум підійшов до нього і встиг по$ чути, як юначі уста прошепотіли лише одне слово: «Мамо». Та не це вразило хана. Його приголомшила неймовірна схожість загиблого дружинника з Ма$ ріам. Тому він уже не бачив і не чув, як небесно$лазурова квітка $ степовий двіночок, ніжно прихилилась до уст юнака і у вітерцевому шелесті лагідно прошепотіла: «Я тут мій любий синоч$ ку. Ось ми нарешті зустрілись». Згодом Уйгук, підійшовши до батька і помітивши його розгубленість, запи$ тав: «Хто цей козак?» Кучум у задумі відповів: «Козак з та$ кої незбагненної і такої дивної країни Мамаїв. Ще в сиву давнину наші пред$

ки нарекли іх хохлами, що означає $ ді$ ти неба, бо вони завжди сильні і вільні, як всеосяжні та бурхливі грозові небе$ са». Раптом він у якомусь здивуванні поглянув на свого сина і неждано по$ мітив схожість між ним і загиблим ру$ сичем. – Віднині і ти можеш вважати себе Мамаєм. Хто зна, може на скрижалях долі роду вільного Всевишнім накрес$ лено, щоб племена наші згодом зажи$ ли у єдиному братстві, $ у великому роздумі стиха додав Кучум. Ну що ж, можливо цей самий поло$ вець Уйгук започаткував рід славного темника Мамая, нащадки якого зго$ дом повязали свою долю з країною Мамаїв – з нашою Україною. Але таке єднання ще мусіло пройти через тернисті і виснажливі століття битих чорних шляхів, рясно покритих сльозами бранців, які густо орошували спекотну степову землю, спогадуючи з болем нездійсненні мрії та розбиті чу$ жинцями юні палкі кохання. Тому то навесні, аж до сьогодення, раптом по$ роджуються між житами макові пурпу$ рово$криваві дороги від волинських обріїв до таврійських просторів. Саме з цього приводу в народі, з подачі неза$ бутнього Романа Савицького, в задум$ ливому смутку співають: Червоні маки, Квіти кохання, Болючий спогад, Тихе ридання. (Продовження в наступному числі). Микола Пашковець Ярослав Пляс Серія «Літопис «Темних віків» та замовчуваних сторінок в історії України»

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Степан Бандера про основні риси політики українського національно$визвольного руху За статтею Юрія Сиротюка «Степан Бандера про сучасність» Всеукраїнський тижневик «Шлях перемоги» № 14(3223) 06 квітня 2016 р. с.3 4

Степан Бандера

… про міру допомоги Заходу ще понад 50 років тому писав Степан Бандера: «Ми зав5 жди обстоюємо незалежність української по5 літики, яка керується тільки українською раці5 єю, а не кокетуванням (безуспішним!) із сто5 ронніми силами». …Описуючи сліпе й наївне пасивне захід5 ництво, Бандера писав: «Не сміє тепер віджи5 вати подібна хвороба в українській політиці, у старій чи новій формі, як нові проти самостій5 ницькі федералістичні, унійні, чи всесвітян5 ські тенденції. Вони виринають як кон»юнк5 турні явища у висліді погоні за тим, щоб від5 кривати «нові, модерні» цілі й шляхи україн5 ської політики, при невмінні відрізнити тривкі роздвоєні тенденції у міжнародному житті від тимчасових, кон’юнктурних ситуацій». …Захоплення черговими модами західно5 го світу може призвести до нової катастро5 фи: «Хто будує на невластивих для нашого грунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих намаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помно5 жить руїни». «Росія, із своїм глибоко вкорі5 неним, а в сучасну добу найбільш розпале5 ним загарбницьким імперіалізмом у кожній ситуації, у кожному стані, всіма силами, з усією запеклістю буде кидатися на Україну, щоб утримати її у складі своєї імперії чи на5 ново поневолити. Як визволення, так і обо5 рона самостійності України може в основі спиратися тільки на власні українські сили,

на власну боротьбу і постійну готовність до самооборони». «Щоб не спровокувати тотально5воєнної реакції Заходу, Москва, правдоподібно, а роз5 палюванні воєнних конфліктів буде застосо5 вувати тактику прикривання й зменшування їх засягу та гостроти. Така тактика відповідає стратегії ступневої імперіалістичної експансії та підбоїв Москви. У її застосуванні вона має багато можливостей. Типовий зразок такої тактики полягає в тому, що Москва офіційно не ангажується у війну, а тільки веде її посе5 редньо, руками своїх сателітів чи т.зв. добро5 вільцями. А безпосередня, одверта участь Москви у війні може бути маскована нібито «гуманними» мотивами збройної інтервенції. Новітня зброя теж є і великим,регулярним ар5 міям накидає необхідність зближатися більше до партизанської тактики, ніж до позиційної війни. Зокрема, треба буде уникати великих скупчень військ, оперуючи досить усамостій5 неними військовими з»єднаннями. Нові війни … не можуть мати фронтових ліній старого ти5 пу. Вони будуть відзначатися уривчастими й дуже рухомими, але зате надзвичайно глибо5 кими фронтами. Межа між фронтовою і за5 пільною зонами буде часто затерта, тільки на далеких віддалях, у глибину, будуть помітні різниці між ними. Це стосується до групуван5 ня військових сил і самих бойових операцій». Вірно передбачив Степан Бандера і тактику західних країн щодо оцінки ситуації та дій в умовах російсько5українського конфлікту. Зокрема, у статті «Питання атомової війни і визвольна революція» Степан Бандера зазна5 чав, що західні країни виявлятимуть до Украї5 ни «обмежену прихильність, яка кінчається там, де починається риск конфлікту з Мос5 квою». Таку ж позицію Захід займе і щодо ре5 волюціі в України: «Бо революція має для них вартість лише тоді, коли вона звільняє західні держави від війни, а не тоді, як втягає їх в неї». Вірно оцінив Бандера і позицію західних країн до країни5агресора: «Навіть тоді, коли західні держави будуть втягнені совєтами у воєнний конфлікт, вони нмагатимуться обмежити його на найменших розмірах. Це стосується не тільки до територіального засягу й гостроти, а так само і до наміченого висліду війни. Західні держави будуть найперше намагатися кож5 ний воєнний конфлікт закінчити компромісом з Москвою, якщо він буде можливий без над5 то дошкульних утрат… Страх перед війною з

СССР та бажання уникнути її за всяку ціну – це той фактор, що увесь час паралізує західну політику супроти московсько5большевицько5 го імперіалізму, відбирає їй ініціативу і рішу5 чість у всіх вузлових справах сучасного міжна5 родного укладу». Ще більшою проблемою є те, що Захід не розуміє ролі України як суб’єкта регіональної політики та не готовий до модерації імпер5 ського простору окупованих Росією народів. «Західні народи не мають справжнього уяв5 лення й вірної оцінки дійсного стану на опано5 ваних Москвою просторах… На Заході бачать тільки Росію. Одні взагалі не знають, або зна5 ють дуже мало про те, що вона міліарною аг5 ресією підбила й насильством опановує бага5 то народів, які не примирились ініколи не при5 миряться з тим дещо про многонаціональний склад сьогоднішнього СССР, то все ж таки ма5 ють на увазі майже виключно російський на5 род, як єдиний підметний чинник. Поневолені Росією народи на Заході переважно тракту5 ються не як повноцінні й самосвідомі нації, що змагаються за своє самостійне життя, а як ет5 нічні племена, що є тільки пасивним об»єктом у руках Москви». «Нехіть серед західних наро5 дів до революційних змагань інших народів походить з того, що вони є ситі й задоволені, хотіли б, щоб у світі не було жодних головні5 ших змін, які могли б б спричинити перестав5 лення міжнародного укладу. Для них добре так як є, і вони не хочуть знати про те , що інші народи знаходяться в нестерпному станови5 щі, борються за свої права і за свобідне жит5 тя, що на світову арену виходять нові, ще дав5 ніше зіпхне ні під лід, нації. А для України існу5 вання Росії у нинішньому вигляді з її сателіта5 ми буде вічною загрозою. «Коли б, наприклад, Україна державно відірвалась від російської імперії, а Казахстан чи нації Кавказу залиши5 лись в складі цієї імперії, то це було б рівноз5 начним з тим, що суверенність української на5 ції і держави перебуває у величезній небезпе5 ці від московського імперіалізму». На жаль. І досі проблемою залишається розуміння За5 ходом суті російського імперіалізму. Тому ба5 гато хто вважає, що зміна режиму Путіна авто5 матично змінить імперський статус Росії. «Це все було б неможливе, якби в західному світі не прийнялась і не поширилась ілюзія, що ро5 сійський народ і большевицький імперіалізм – це дві окремі речі, що російський народ не є носієм, а тільки жертвою останнього». Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ Для Бандери «… боротьба не припиниться аж до повного зреалізування нашої мети, якою є цілковитий розрив між Україною і Мос5 ковією, відбудова Самостійної Соборної Ук5 раїнської держави, розвалення СССР і побу5 дова самостійних, національних держав у під5 совєтській Європі й Азії, повний розгром ро5 сійського імперіалізму та створення навколо Росії, замкненої в її власних кордонах, такої системи держав, щоб вона не могла більш виступати з імперіалістичною агресією».Та5 кож бандера наголошує, що сліпа орієнтація на столронні сили в історичній ретроспективі призводить до втрати самостійності: «Багато «визволених» після першої світової війни на5 цій, передусім чехи, мадяри, навіть поляки в ході й у висліді Другої світової війни так швид5 ко втратили свою державну суверенність пе5 редусім тому, що за своє «визволення» попе5 реду вони не заплатили належної ціни – крові нації, або це «визволення» просто дістали з чужих рук, «безкровно». Отож попри важли5 вість зовнішньої допомоги Бандера справед5 ливо наголошує: «Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добро5 буту, ані якої5небудь тіні демократії». Відтак Бандера формулює ключовий геополітичний принцип здобуття і захисту суверенітету Ук5 раїни: «Україна, з уваги на своє геополітичне розташування, може тільки власними сила5 ми, власними змаганнями здобути й втрима5 ти свою незалежність. При цьому вона вико5 нуватиме важливу місію ширшого значення і для інших народів, здійснюючи та захищаючи універсальне гасло: «Воля народам, воля лю5 дині!». А також застерігає, що «для народу, який підіймає визвольну революцію, краще відразу знати справжній стан, покладатися тільки на власні сили, ніж розраховувати на нереальну зовнішню допомогу. Відповідно до цього революційний рух розплановує свою боротьбу на основі власної спроможності або стримується з розгортанням одвертого, збройного повстання до відповідної міжна5 родної ситуації». «Раніше чи пізніше, ми однаково повинні виступити самостійно – отже, чим швидше, тим краще. Чим швидше, тим краще, бо від5 даючи наші голоси на користь чужинців, ми марнуємо наші сили, ми деморалізуємо себе самих і, корисне діло, дуримо себе. Ся облу5 да повинна геть розвіятися. Нам ні на кого на5 діятись, через те ходімо самі. Ходімо самі, не біймось і не лякаймось. Адже під нами є наш власний міцний грунт. Але ходімо відразу пев5 ною ходою, не хитаючись, не вагаючись і не збочуючи. Ми дійдемо до своєї мети». М.Міхновський, «Сніп», 29 квітня 1912 р.

Українська Родина № 3/2016

Легенда про дерево

авно це було, ще тоді, коли дерева вміли говорити з людиною. Точніше, люди вміли відчувати їх, бо дерево і сьогодні виконує таку ж роль. Упало зернятко на землю святу. Полив його дощик рясний. Та сонечко ясне пригріло пі5 щинку живу. Сказала йому Мати всього: – Рости, даю тобі силу велику. Відтепер – ти воїном станеш для дітей моїх. Без відома людського даю тобі право оберігати їх, пере5 давати енергії мої, що пропускаю через тебе від Землі до Сонця. Наділяю тебе усією ін5 формацією, що існує в світі. Провідником ти будеш і свідком всього, що станеться. Як пос5 тарієш, то передай усе записане тобою своїм дітям, братам і сестрам в краях інших. Так, щоб зберегти усе, не розпорошити. І навіть після гибелі твоєї даю тобі право захищати людину і їй слугувати, рятувати в годину лиху. Прийде час, коли забудуть вони про силу твою, не поважати тебе будуть, нищити, топ5 тати. Я наділяю тебе любов’ю великою до ді5 тей моїх. Бо, коли хворими стануть, без тебе не виберуться... Ти не зважай на їхню непова5 гу чи байдужість. Не сумуй за ними, коли пе5 рестануть з тобою розмовляти. Це лише мить, що пролетить, як вітер. А далі знову во5 ни будуть з тобою одне ціле, від мене. Вливаю в тебе своє сяйво. Ти воїном будеш зі злом, яке з’явиться. Поділишся світлом із тими, хто силу свою загубив. Водою і вітром, землею і сонцем ти будеш наповненим, всі сили разом зосередиш в собі... Як будуть спати мої діти, прошу тебе їх роз5 будити. Врятуєш планету – очистиш воду і по5 вітря, і відженеш усяке зло, яке захопить спля5 чих. Ти зробиш все, щоб люди не були тут оди5 нокі. Годувати будеш, надихати, гріти. І прахом своїм допоможеш людям очистити світ, бо в ньому залишатись буде уся твоя могутність. ...Зраділо те зернятко і гордим стало від мі5 сії великої. Почало рости. Нічого не випускало з уваги, все записувало, що ставалось. Задо5 воленим було від споглядання можливостей підопічних своїх. Коли удвох брати земні, лиш поглядами з’єднуючись у резонансі хвиль, кам’яні брили у повітря піднімали, палаци бу5 дували краси невиданої, воно ще додавало їм стійкості. А люди відчували і дякували за до5 помогу, шанували сторожа. Коли старим ста5 вало, то із подякою боги його зрізали. Хатин5 ки будували – воно і тут оберігало їх, бо дух у домі чистило, здоров’я укріпляло і зігрівало. Бувало, як ішли далеко від домівки своєї – на догляд дереву діток своїх залишали. Во5 но тоді утворювало поле захисне, що берег5 ло малят від звіра чи від хворі. Батьки ж пос5 тійно були зв’язані із деревом думками. Ко5 ли ставалось щось тривожне, то інформація

батькам передавалася миттєво. І ті тілами тонкими на місці з'являлися. Їхній дух був сильним, енергії чисті біду всю відвертали способами творчими, які матеріалізувалися в реальному житті... Тисячоліття пролетіли, як день. Настала ніч. Тепер записувати почало дерево, як си5 ли злі безчинність роблять. І як приспали, хитрістю зміїною обволокли братів люд5 ських. Не чули тієї допомоги, яку дерево над5 силало, не знали більше, що богами були. Та дерево знало, це повинно було статись – не гнівалось, любило... І росло під небесами, людей годувало далі, хоч не поважали вже його. Про силу забули – ту, що можуть взяти, коли бракне їм. Відмовилися люди від повітря цілющого, яке колись годувало їх пилком і запахами трав. Ворог знав про таємницю свідка мовчазно5 го. Способами різними послабив він зв'язок людей з усім, що відродити їх могло. Тепер царює над богами. Вони таки повірили у дока5 зи і факти про те, що батько їхній – мавпа! До5 вірливими створені, але ж не абсурдними? Як ми повірити змогли, що та любов, чи туга, біль і співчуття, та радість невловима від краси земної – це нам від мавпи?!... А це посланці Творця хотіли повторити за5 дум. Той дозволив, бо наділив правом тво5 рити кожного, хто має бажання. Не вийшло їм. Лише недосконале фізичне тіло вдалося їм створити, наділене інстинктами тварини. Не здатні первісні були існувати вічно, як земні боги, і через почуття свої енергії для всесвіту оживляти... Раси різні створені по інших генотипах Творцем єдиним, це – збір5 ні формули з усіх світів Галактик. Повинні бу5 ли жити в мирі ми і взаємодопомозі, не див5 лячись на колір шкіри, бо дух єдиний в нас. Усі ми – її діти! Нема нікого кращого, і гіршо5 го нема. Як діти в сім’ях усі різні... Як органи у тілі досконалі – усі потрібні. Неначе букет польових квіточок... Чи вся різноманітність наших почуттів, емоцій – для аналогій сот5 ворено так! Щоби колись ми здогадались... А дерево турбуватися про нас не переста5 вало. Провідником енергій між небом і зем5 лею служить. Кличе наші помисли. Потрохи стали люди відкликатись. Знову горде. Попереду ще є багато того, про що розкаже людям, і силу дасть для творчості земної, очистить все, розбудить... Якщо у тобі щось говорить: «Дурня це все, не вір», то і не вір мені. Лише емоції свої пос5 лухай – спокійно тобі зараз, чи битися хочеш за правоту свою? Що супроводжує боротьбу оту – спокійна впевненість чи дратівлива впертість?... Галина Гаврищук

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Дуб та Верба Шанування дерев бере свій початок із сивої давнини, коли наші Предки поклонялися деревам як Бо гам. До прийняття християнства було багато священних гаїв, куди ходили на поклоніння Богам природи; там росли священні дерева, стояли кумири, відбувалися народні обряди.

байливе ставлення до природи вироблялося слов’янами впро$ довж багатьох тисячоліть про$ живання їх на своїх автохтонних зем$ лях. Існувало уявлення про дерево як реінкарнацію людської душі після смерті, тому до дерев наші Предки ставились як до живих істот. Але особ$ лива пошана належала деревам, які в силу своїх природних особливостей ставали священними. У кожного зі слов’янських народів формувалися свої особливі традиції, що надавали перевагу тим чи іншим деревам і кущам. Наприклад, в Украї$ ні здавна священними вважають вер$ бу і калину, недарма народна приказ$ ка говорить: «Без верби й калини не$ ма України». Українці шанували та$ кож дуб, що уособлював Перуна й Сонце, березу — символ Богині Лади, клен — Полеля, липу, що присвячува$ лася Матері Воді, та інші дерева і ку$ щі. У болгар, сербів і македонців свя$ щенною рослиною вважають кизил — символ здоров’я і довголіття. Звичай святити вербу за тиждень перед Вели$ коднем існував ще у Київській Русі задовго до її християнізації, саме з астрального культу слов’ян він був за$ позичений і християнською церквою. До речі, на батьківщині християнства цю роль виконує пальма, бо верба там ніколи не росла. Дуб. Серед священних дерев україн$ ців найпочесніше місце займає дуб, недаремно його вважали «царем де$ рев» (у сербів — Цар дрва, у росіян — Царь$дуб, у поляків — Господар лясу). Дуб вважається аналогом Світового Дерева. У його густій кроні живе «цар птахів» (орел, сокіл). У давнину дуб виступав аналогом святині (храму), місця, де здійснювалися релігійні об$ ряди, жертвопринесення. У народній релігії дуб вважається деревом Перу$ на$громовержця, символом мужності, чоловічого начала, на що вказує і фа$ лічна форма його плодів. Як вважають мовознавці, первісною назвою дуба було індоєвропейське *регкъ, що частково збереглося в імені Бога — Регип*. Назва «дуб» означає власне «дерево». Вірогідно, на справ$ жнє ім’я священного дерева була нак$

ладена заборона (табу), тому вживали його замінник, як це сталося і з деяки$ ми іншими священними рослинами та тваринами (наприклад, ведмідь, вер$ ба). Можемо припустити, що міфоло$ гічно назва дерева й ім’я Бога похо$ дять від імені ведійського першочоло$ віка Пуруші. Санскритське Purus’a — чоловік, герой, рід людський, душа, світовий дух, а також Бог, що втілює чоловіче начало. Дуб шанують за міцність, красу, дов$ говічність. «Міцний, як дуб» $кажуть про сильного чоловіка. Освячені у Пе$ рунів день жолуді використовують у магії родючості й шанують як чоловічі обереги, які носять на шиї у ладанках, або зашивають в одяг. У цей же день жінки віншують чоловіків вінками з гілочок дуба. Вінки чоловіки зберіга$ ють протягом року до наступного свя$ та і використовують у разі потреби для зміцнення організму (кілька листочків додають до чаю або у купіль). Листя дуба жінки використовують в оздоров$ чій магії для своїх чоловіків та синів, щоб вони були міцними та дужими. Напар із листя мати доливає синам до купелі, замовляючи при цьому: Гой, Дубе, Дубе, мін діду любий! Холи в господу до нашого роду, на наших синів дай свою силу, щоб зліе духи їх не косили. На наших синів дай свої м язи, щоб зліе духи не рвали в’язи. На наших сипів дай свої моці, щоб були з Перуном на кожному кроці!» У дитячому фольклорі збереглися також обряди жертвопринесення біля дуба з метою викликання дощу: «іди, іди Дощику, зварю тобі борщику, на дубі поставлю, дуб ізворухнеться, гор$ щик розіб’ється, а дощик поллється». Із дубом пов’язане також уявлення про річне коло. Наприклад, у народ$ ній загадці: «Дуб$дуб довговік, на ньо$ му 12 гілок, на кожній гіллі по 4 гнізді, а у кожному гнізді по 7 яєць і кожному ім’я єсть», що означає відповідно рік, місяці, тижні та дні року. Історичні відомості про священні ду$ би маємо з X ст. Так, у хроніці Костян$ тина Багрянородного описано свя$

Дуб Максима Залізняка

щенний дуб на о. Хортиця: «На цьому острові здійснюють жертвоприношен$ ня тому, що там росте величезний Дуб. Вони приносять у жертву живих пів$ нів, довкруг втикають стріли, а — інші шматки хліба, м’ясо і що має кожен, як вимагає їхній звичай». У «Слов’янській хроніці» Гельмоль$ да повідомляється про священні дуби, які росли біля храмів полабських слов’ян ще в XII ст. Герборд подає ві$ домості про священний дуб у Штетині (в поморських слов’ян). У всіх описа$ них священних дубах, на думку наро$ ду, перебуває сам Бог Перун (у полаб$ ських слов’ян — Прове). На культ свя$ щенних дубів у Київській Русі вказу$ ють знахідки в ріках Десні й Дніпрі поблизу Києва й Чернігова. На висо$ ких дубових стовбурах, які пролежали у воді майже тисячу років, добре збе$ реглися вставлені щелепи дикого веп$ ра, що свідчить про культовий харак$ тер цих дерев. Нині одна з таких знахі$ док зберігається у Київському музеї народної архітектури та побуту. Християнська церква постійно бо$ ролася з вірою у священність дерев, зокрема дуба: існують описи знищен$ ня місіонерами багатьох священних дубів у всіх слов’янських країнах впродовж цілого тисячоліття. Відомий християнський діяч Феофан Проко$ пович навіть на початку XVIII ст. забо$ роняв «під дубом пісні співати». Та, незважаючи на всі заборони, культ ду$ Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ ба і нині має помітний вплив на куль$ туру і звичаї українців. Дерево, якому судився довгий вік, стає священним. Ця істина очевидна й сьогодні. Так, на Рівненщині є дуб, якому близько 1300 років. Це найста$ ріше дерево в Україні. Священними також вважають дерева, з якими пов’язані історичні постаті та легенди. У с. Верхня Хортиця донедавна ріс дуб, під яким відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін, Микола Лисенко. Цьому дубові було 800 років. Нині цей дуб і музей, який був заснований поруч, уже пе$ рестали існувати. Але на Хортиці по$ саджено 2 000 дубків із жолудів цього історичного дуба$велетня. Дубові Перуна приносили в жертву м’ясо дикого вепра. Як данина давній традиції, свинина лишилася жертов$ ною їжею на Різдво (серед дванадцяти Різдвяних страв обов’язкове смажене порося). Звичай шанувати священні дерева міцно увійшов до ментальності слов’ян, але під впливом церковної лі$ тератури ставлення до багатьох рослин, тварин і явищ змінювалося, ставало су$ перечливим, незрозумілим, а іноді просто абсурдним — Біблія пропагува$ ла негативне ставлення до свині і до ду$ ба, руйнувала народні традиції, що складалися тисячоліттями. Дуб — символ сили, чоловічої могут$ ності, священне дерево бога$громови$ ка. Культ дуба існував у всіх індоєвро$ пейських народів, це дерево було прис$ вячене найголовнішому з богів: у Греції — Зевсу, в Італії — Юпітеру, в Німеччи$ ні — богові грому Донару. Кельтські жерці, друїди, вважали дуб найсвяті$ шим із дерев. У литовців дуб присвяче$ ний Перкунасу — богові грому, блис$ кавки й дощу. Щоб дочекатися багато$ го врожаю, чоловіки приносили жер$ тви дубам, а жінки — липам. Слов’яни обожнювали дуб як дерево громовержця Перуна, пов’язуючи його з вогнем та блискавкою. Особливо ша$ нували дерево, спалене грозовим уда$ ром: на його місці будували капища, в яких завжди горів «вічний» вогонь із «дубового древія»; а людину, вбиту блискавицею, вважали обраною богом. За християнства виникло повір’я, ніби під дубом ховаються від Божого гніву чорти, й саме тому стріли$блискавки часто влучають у стовбур. Із тієї причи$ ни й остерігалися переховуватися від грози під цим деревом. «Живий» ритуальний вогонь також добували з дуба. Давні українці мали 16

Українська Родина № 3/2016

свої священні гаї, у яких, згідно з їхні$ ми віруваннями, мешкали боги, — там відправляли обряди, приносили жертви. За свідченням літописців, во$ їни київських князів Олега й Ігоря, пливучи Дніпром «у греки», зупиня$ лися на острові Хортиці, щоб віддати шану Перунові й принести жертви кремезному дубові. У народнопоетичній уяві дуб висту$ пає в ролі світового древа. Він символі$ зує світову вісь, яка сполучає верхній і нижній світи — живих істот і померлих предків, знаменуючи центр всесвіту. У казці герой, який відбуває випробуван$ ня, пов’язані з обрядом ініціації, має потрапити на той світ: під дубом розта$ шований вхід до підземного царства, по дубу можна залізти й на небо. У казках дуб означає не так дерево$ рослину, як особливе сакральне місце, з котрим пов’язана доля людини й біля якого відбуваються вирішальні для життя героїв події. У казках про Правду і Кривду або бідного й багатого брата на верхівку дуба сідають віщі птахи. Під дубом також збираються чорти, які розкривають секрети зцілення осліпле$ ного героя, зачарованої царівни тощо. В іншій казці хлопець мусить виконати складне завдання. От іде він до коня та й сльозами обливається. А кінь каже: «Чого ти, хазяїне, плачеш?» — «Як же мені не плакати, — відповідає той, — як цар заставив дістати з моря сім та сім перлин». Кінь мовить: «Підеш до моря, й залізь на високий дуб, а як вода розіг$ рається, так хапай найбільшу рибину й держи її, поки вода не заспокоїться». Отже, й тут дуб — світове древо посеред моря, він поєднує буденний, земний світ із водною стихією, рибою — хто$ нічною істотою, і від цього древа зале$ жить доля героя. Згідно з міфологічними уявлення$ ми, дуби існували ще до народження світу. Про це співають у світотворчих колядках: А на тім морі ой два дубочки, На тих дубочках два голубочки… Стали радити, як світ сотворити… Триєдина організація всесвіту при$ рівнюється до тричастинної будови де$ рева у величальній колядці господарю: На твойому дворі дуб гіллянистий, А в тому дубі та й три користі… У корень дуба — сивії бобри, Посеред дуба — ярії пчоли, У версі дуба — ясні соколи.

Образ дуба, що ввібрав у себе міфоло$ гічні уявлення про світове древо як уза$ гальнений символ творення життя, добра, бачимо у вірші Степана Рудан$ ського «До дуба»: … А ти, дубе, кріпись, Ти рости та рости, І до пекла дістань, І у пекло заглянь, І до хмари дістань, І на небо поглянь… І у силі, в добрі, Як скала, затвердій. І, як Бог світовий, Над землею ти стій. У давнину було поширеним віруван$ ня в те, що душа померлої людини пе$ реходить у дерево. Причому душі не$ біжчиків обирали для свого перевті$ лення переважно дуби. Це уявлення підтверджене реальним фактом давніх поховань у лісах, зокрема дубових, — на деревах чи під деревами. Воєвода князя Святослава, Ян Вишатич, після придушення в Суздальській землі пов$ стання смердів у 1071 р. віз полонених волхвів до Шексни, там убивав їх, а ті$ ла вішав на дубі. Під дубами закопува$ ли загиблих героїв, святих. За часів, ко$ ли поширення набула кремація небіж$ чиків, на дубах ставили горщики з по$ пелом від поховального багаття. Сюжети легенд, у котрих ідеться про різні демонічні персонажі (перевтіле$ них мерців), також пов’язані з уявлен$ ням про дуби як місце помешкання душ померлих предків. Так, південнос$ лов’янські віли та скандинавські норни живуть у дуплах кремезних дубів. На величезні старі дуби злітаються в ку$ пальську ніч відьми, чорти і змії. На трьох великих дубах сидів страхіт$ ливий птах Кук, який забивав усіх пта$ хів, щоб побудувати з їхніх кісток па$ лац. Згідно з повір’ями, не можна па$ лити дубового листу, бо здійметься ві$ тер (вітер, вихор, передусім, уособлює душі «заставних» мерців — померлих наглою смертю, самогубців, утоплени$ ків, проклятих батьками дітей). Найвиразнішим бачиться міфологіч$ ний зв’язок дерев із душами померлих предків на Зелені свята. Вважають, що у клечання (зелені гілки дерев, росли$ ни) вселяються душі померлих родичів, які спускаються з того світу по деревах, вилазять із води, виходять із могилок. У суботу перед Зеленою неділею рубають листя з дуба, липи, клена, вносять у ха$ ту, кладуть на вікна, під стіл, під ліжко,

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ «щоб тиї русалки ходили, щоб ноги у них не кололися»; вішають на портре$ ти, ворота, колодязі — це для того, «щоб колихались ру-салки». В останній день на Русальному тижні русалки зби$ раються на великому дубі, ходять нав$ круг дерева, співають пісень: «Стій, ду$ бе, не торкайся, поп’ємо$поїмо та й ро$ зійдемося». Жінки вішають на дубах для русалок сорочки, а дівчата — вінки. Шанували дуб і як родюче дерево (на ньому багато жолудів), тому обрядові дійства проти безпліддя відбувалися бі$ ля дуба, як і біля плодових дерев. На Поліссі зберігся звичай садити дубок, коли народиться дитина. Якщо дуб гарно росте, це вважається доброю прикметою. Це повір’я втілилося в каз$ ці, коли дерево сповіщало про стан ге$ роя: як під’їздив богатир до своєї до$ мівки з перемогою — листя на дереві зеленіло, як потрапляв у скруту — скручувалось або з нього капала кров. Ще в XX ст. молодята здійснювали весільний обряд триразового обходу (чи об’їзду) навколо дуба, навіть піс$ ля церковного вінчання. Особливо магічними у весільному обряді вважа$ ють дуб і березу, які зрослися. Вони – символ вічного кохання, де дуб уо$ соблює чоловіка, а береза – жінку. Нині таким місцем паломництва мо$ лодих подружніх пар є дуб і береза на Вінниччині. Цим деревам молодята в день шлюбу приносять у пожертву ве$ сільні напої та хліб. У любовній магії використовували тріски з дерев, узяті в тому місці, де зрослися докупи дуб із березою. Дітям так пояснювали їх$ ню появу на світ: дівчинці казали, що її зняли, як на березі сиділа, а хлопчи$ ку — що його знайшли на дубі. Коли дуб і береза сняться в парі, вони віщу$ ють весілля. З дубом пов’язані різноманітні на$ родні засоби лікування. Верба — жіночий символ Світового Дерева, уособлення таємничої сили жінки, плодючості й материнства. Це дерево пов’язане з водою, отже, симво$ лізує здоров’я і життя. Вербу вважали прадеревом життя, а Чумацький шлях (Молочну стежку) — її відображенням на зоряному небі. Недаремно верби завжди садили обабіч шляхів, бо, за космогонічними уявленнями слов’ян, наша Галактика є початком Всесвіту. *У давнину верба була священним деревом у слов’ян. Вважають, що вона уособлювала бога сонця, й тепер у на$ роді кажуть, що «саме сонце п’є воду з вербових листочків, тому вони такі

схожі на сонячні промінці». Як особли$ ве, священне дерево, верба тісно пов’язана з культом предків. Навіть назва цього дерева вказує на його священне значення: лат. Verbene — «священні гілки» (так називали гілки лавра, оливи, мирта, які використову$ валися у священних обрядах). На слов’янському ґрунті аналогом назви верби є ст. слов, збірне вербье — прут$ тя. Цікаве значення індоєвропейського *uerb — крутити, вертіти (пор. також верба — вертіти), що близьке до образу осі Всесвіту. У південних слов’ян та ро$ сіян це дерево має назву іва – від «цер$ ковослов’янського» ива. Уявлення про вербу як символ небес$ ного шатра, на якому перебувають Сонце, Місяць та Зоря, відображене в українській пісні: Ой вербо, вербо, вербице. Чого над морем нависла? Під тую вербу стежечка. Туди ішла дівочка Да несла золото в приполі. Да розсипала на морі… Про це ж йдеться у загадці: «Стоїть верба посеред села, розпустила гілля на все Поділля» (відгадка — небо). В українській календарній обрядо$ вості верба відома переважно на свя$ тах Вербної неділі (народна назва Вербиця, Вербниця, Квітни неділя) та Купайла. Обряд хльоскання дітей і дорослих вербовою лозиною на Вер$

бицю означає насамперед поєднання людини з Космосом, нагадування про гармонію світового ладу, наприклад, у примовці: «Не я б’ю, верба б’є: за тиждень Великдень, недалечко чер$ воне яєчко». А далі говорять поба$ жання: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як зем$ ля» здійснюється магія аналогії. Прийшовши додому, господар також поспішає «побити» домашню худобу освяченими вербовими лозинами для здоров’я і родючості. Дітям дають з’їсти освячені вербові «котики», щоб «росли скоро, як верба». Освячені на Квітну неділю вербові гілочки трима$ ли в хаті цілий рік, аж до нового свя$ та. Старші люди кажуть: «свячену вербу гріх ногами топтати», тому на$ віть иайдрібніші гілочки чи «котики» спалювали в печі. Господині, як пра$ вило, свяченими вербовими гілочка$ ми розпалювали піч для випікання нових Великодніх короваїв. Цвітіння верби навесні — потрійне свято, адже і природа святкує початок весни, і людина радіє першим «коти$ кам», і бджола бере перші мед. «Прийде вербниця, назад земля вер$ неться», — кажуть про що річне онов$ лення природи із приходом весни й тимчасове похолодання під час цвітін$ ня верби. Уособлення у вербі весняно$ го пробудження природи від зимового сну, повноти життя асоціювалось у ро$ динному житті зі шлюбом, із розкві$ том молодих життєдайних сил.

Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ Тому образ верби надзвичайно по$ ширений у веснянках і купальських піснях: Перекину кладку через муравку Вербову, вербову. Ой час вам, дівоньки, ой час, голубоньки, Додому, додому. Дівчино Марійко, ти ясная зірко, Зістанься, зістанься Та з своїм миленьким, соколом ясненьким, На Купайла дівчата прикрашають вербове деревце стрічками, віночками, намистом, квітами і водять навколо нього хоровод. Тут верба — символ жі$ ночого природного начала. Про це й Купальська пісня: Наше Купайло з верби, з верби, Котре краще – прийди, прийди. Котре краще — прийди, прийди! Котре гірше – не йди, не йди! Верба присутня також у весільному обряді та у весняних хороводах, що символізує одруження і розвиток роду: Да стоїть верба не рік, не два. Не стій, вербо, розвивайся. Розвий собі сімсот квіток, сімсот квіток і чотири. Всім боярам по квіточці, Усім дружкам по квіточці… Вербу по праву можна назвати укра$ їнським деревом$тотемом, від якого, як вірили, походять люди. Вірогідно, в найдавніші часи, верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Недарма в україн$ ців існує повір’я, що «дітей знаходять на вербі». Таке уявлення має свої ана$ логи і в литовців. Про живучість верби існує литовська легенда: жінка Блинда народжувала дітей з усіх частин свого тіла. Земля позаздрила жінці і обхопи$ ла її ноги, коли та застрягла в болоті – Блинда перетворилася на вербу». Без$ дітні подружжя приносили вербі по$ жертви і просили, щоб верба обдару$ вала їх дітьми. Верба — одне з найулюбленіших в Україні дерев. «Дарма, верба, що груш нема», — кажуть про неї і обсаджують молодими деревцями ставки, береги річок, дороги, обійстя, криниці. Що$ року, повертаючись із церкви на Вер$ бну неділю, селяни встромляють у землю освячені галузки, і з них вирос$ тають дерева, які надають українським селам особливої характерної краси. «В 18

Українська Родина № 3/2016

кінці греблі шумлять верби, що я наса$ дила», — співається у пісні. Проростають ці дерева й самі — з ви$ падково зроненої гілочки або забитого в землю кілка. «Хто її садив? Стирчав кілок вербовий та й розрісся», — каже про вербу Килина в «Лісовій пісні» Лесі Українки. Відрізана гілочка вер$ би, навіть без коріння, приживається в будь$якому грунті й виростає в дерево. В народі кажуть: «Верба, що лугова трава. її викосиш — а вона знову ви$ росте». Повитухи робили з вербового гілля купіль для породіллі іі новона$ родженого, примовляючи: «Як верба швидко росте, щоб так і дитина швид$ ко росла». На тотемність верби може вказувати також етимологія її назви, що пов’язується з вертінням, обертан$ ням (пор. веретено Богині Долі, яка пряде нитку життя), а також верем’ям (врем’ям — часом, доброю годиною, погодою). Нагадаємо, що веретено (образ часу) пов’язане з давньоіндій$ ським гапат – обертання, чергування дня і ночі, пір року. Таким чином, стає зрозумілим, що верба символізує віч$ не повернення на кола свої, де є кі$ нець і початок. Недаремно її викорис$ товують у похоронних обрядах як сим$ вол воскресіння душі. В українському фольклорі пошире$ ний мотив перетворення людини в де$ рево. Міфічні метаморфози дуже часто використовували у своїй творчості письменники (романтичні балади Т. Шевченка, поезії Леся Українки). Широко використовували свячену вербу й у різних магічних обрядах та побуті: вербовою лозиною розганяли грозові хмари, вперше на весні вига$ няли худобу на пасовище, зупиняли пожежу, шукали воду для копання криниці, про це іі приказка: «Де верба, там вода». Люди давно помітили, що верба росте біля чистої води, й за до$ помогою вербового прутика навчили$ ся шукати джерела. А ще кажуть: «Верби довкола во$ доймищ — воді спокійно і добре, зна$ чить, і тобі спокій нестиме така вода. Маєш на душі смуток — притулись: верба забере». Зі свяченою вербовою гілкою обходили все господарство, щоб уберегти його від недоброго ока та злих сил, із цією ж метою обсаджу$ вали вербою криниці. Сухими вербо$ вими гілочками, як уже згадувалось, розпалювали піч для випікання вели$ кодніх короваїв, а освяченими вербо$ вими «котиками» лікували горло. Та$ кож свячену вербу клали в домовину

покійному – плакучими гілочками встеляли долівки (тепер кажуть, що це для того, «аби мрець нікого з со$ бою не взяв»). Верба, яка з давніх$давен шанувалася в Україні і залишилася в обряді Вербної неділі, ранніми християнами вважала$ ся «нечистою», бо з неї, за Біблією, ні$ бито були зроблені цвяхи дія хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Проте, незважаючи на чужі легенди, в українському народному уявленні верба залишилася символом космічно$ го ладу та надзвичайної життєздатнос$ ті. Про те, що в наших Пращурів верба була божественним деревом, свідчать народні приказки: «Верба коло брами — Господь з вами», «Верба коло городу відверне шкоду». Невибагливість верби, здатність швидко прийматися й рости, а також те, що вона першою з рослин починає зе$ леніти й розвиватися навесні, надають їй особливого магічного значення в на$ родній свідомості та обрядах, спрямова$ них на забезпечення родючості, здо$ ров’я. Освячені вербові гілочки оберіга$ ють від грози, пожежі, нечистої сили. Існує повір’я: якщо верба квітне взимку, то відбудуться важливі перемо$ ги у житті людей і держави. Вербова со$ пілка наділялася магічними якостями: гра на ній тримає вкупі всю череду ху$ доби, а якщо перед цим вмочити сопіл$ ку в джерельну воду — корови давати$ муть багато молока. Вербовим віником обмітали стіни хати, щоб все недобре виміталося з неї. Згідно з давнім слов’янським по$ вір’ям, якщо в темному лісі знайти зе$ лену вербу, яка ніколи не чула шуму во$ ди та співу півня, зробити з неї сопілку й заграти, то мерці оживуть, устануть з могил і повернуться з того світу. Свяченою вербою стьобали одне од$ ного, щоб бути «великими, як верба, багатими, як земля, і здоровими, як вода». Звичай бити вербою — ще дох$ ристиянський, він пов’язаний із віру$ ванням, що енергія від ритуального биття передається тому, кого пері$ щиш. Отож такий удар здатний «роз$ будити» життєву силу людини чи тва$ рини. Освяченими галузками виганя$ ли пастися худобу, сподіваючись на добрий приплід і захищаючи її таким чином від лиха та хвороб. Використовується мотив удару і в ча$ рах: ударив чоловік відьму прутиком, і «вона зараз же стала кобилою». В каз$ ках чарівниці таким чином перетворю$ ють царівен на качок, зозуль. За допо$

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ могою подібних дій можна досягти і зворотного ефекту: зняти чари. Як світове древо, верба уособлює і життя, і смерть. У сербському обря$ ді перше зістрижене волосся дитини хрещений батько ніс до верби. Ук$ раїнські дівчата закопували під вер$ бою своє вичесане волосся. Усе це — залишки давнього ритуалу жер$ твоприношення, які було переос$ мислено в нових життєвих обстави$ нах. Верба виступає в ролі світового древа у загадці про дорогу: «Лежить верба посеред села: як встане, до не$ ба дістане». Походження верби пояснюють по$ різному. Одна з легенд розповідає, що плакуча верба була завезена з Китаю: привезли у плетених кошиках якийсь крам, розвантажили й кошики викину$ ли. Одна з гілок прийнялася й виросла в чудове дерево. Якщо молода верба символізує жит$ тєву силу, плодючість, здоров’я, захи$ щає від хвороб, стихійного лиха, не$ чистої сили, то стара верба асоцію$ ється зі смертю, чортівнею («закохав$ ся, — кажуть, — як чорт у стару вер$ бу»), а в замовляннях — із антисві$ том, місцем, куди відсилають хворо$ би, пристріт, уроки, гадючу отруту: «…вербо$вербице, забери раба Божо$ го нічниці»; «…під сонцем жорстоким і під лісом чорним, під високим, там стоїть верба, під тієї вербою сімсот коренів, і на тій вербі сімсот канатів, а на тих канатах сидить цар Хан і ца$ риця Ханиця. І прошу я — допоможі$ те, і вийміть три зуби лихих з рижого коня, з крові чорної, з кості жовтої, з шерсті рижої». Згідно з повір’ям, що побутує на За$ карпатті, у криве, сухе дерево, нахиле$ не над водою, можуть перевтілитися вурдалаки — ходячі мерці, які ссуть із живих кров. На вербі полюбляють гой$ датися русалки (за повір’ям, яке існу$ вало на Харківщині, вони можуть біга$ ти по вербі й у вигляді білки). Леся Українка в «Лісовій пісні» зоб$ ражує картину послідовного перевті$ лення Мавки через вогонь і дерево: Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю, — стане початком тоді мій кінець. Символ вербової кладки, містка оз$ начає кохання, побрання, шлюб. Всох$ ла, підточена водою верба натякає у

веснянці на дівчину, яка забарилася з одруженням:

Скажи мені, дівчинонько, чогось ня ли: шила?

Ой не стій, вербо, над водою Та не пускай гілля до Дунаю; А Дунай — море розливає, І день, і ніч вода прибуває, З верби корінь підмиває, З верху верба усихає. Стань собі, вербо, на риночку В хрещатенькім барвіночку, І запашнім василечку!

Вербу також любили за її декоративні якості: «Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла». Однак в народі кажуть про вигадників, тих, хто любить розка$ зувати небилиці: «у нього на вербі гру$ ші ростуть». Але в давнину, можливо, цей образ використовували у значенні багатства іі благополуччя, про що свід$ чить народна пісня: «У нас верби груші родять, у нас дівки в злоті ходять» (вес$ нянка). На позначення чогось неправ$ доподібного вживають вислів про зо$ лоту вербу: «Куди не кинь, скрізь золо$ ті верби ростуть». У народі відомий та$ кож образ щеплених на вербі яблук, які й отримали назву «верблянки». Нереальним змістом наділяється та$ кож гарбуз, що виріс на груші: «тоді бу$ де, коли на вербі гарбуз виросте». Верба також вважається чудовим лі$ карським засобом: відварами вербово$ го гілля знахарі лікували поранених князівських дружинників. За цю влас$ тивість «склеювати рани» шанувати її й запорозькі козаки. Вербове листя жін$ ки використовувати як добрий косме$ тичний засіб (ним натирали щоки, щоб були рум’яні). І нині верба широко зас$ тосовується у народній медицині. Відо$ мі її дезінфікуючі властивості, здат$ ність очищати воду. Про це в народі ка$ жуть: «Де сріблиться вербиця — там здорова водиця».

Така ж символіка верби і в купаль$ ських піснях. Верба розвилася — пора молоді брати шлюб. У ліричних піснях верба символізує кохання, дівочу красу, одруження. У нещасливому коханні верба сумує разом із закоханими. По$ хилена верба, верба з опалим або зів’ялим листям означає сум, тугу, втра$ ту, занепад. Ой у лузі у темному Та над морем над глибоким Та стоїть верба похилая. Під вербою знамен стоїть. Під знаменем козак лежить. В головоньках — свіча горить. Похилена верба асоціюється з розлу$ ченням у піснях про кохання: Ой ти, вербо моя кучерявая… На крутих бережках похилилася… А дівчина від сну пробудилася І згадала собі, з ким любилася. Як в вишневім саду розлучалася, Як в вишневім саду розставалася. — або ж у коломийці:

Опублікувала Росава, З книг: «Українське народознавство» Г.Лозко та «100 найвідоміших образів україн ської міфології.

Ой ти, вербо, над водою чого ся схилила? Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

ТРИПОДІЛ СВІТУ У СИСТЕМІ ВІРУВАНЬ ПРАУКРАЇНЦІВ Уходження Української Душі у світотворчі ритми і відчуття нею Небесних Благодатей утілен ня Всекосмічного Начала породжує в людині непояснювальної сили святість. Глибинні пережи вання неперервности і відчуття Безконечного Простору, Руху космоенергій у злитному потоці й одвічній Гармонії єднання Неба і Землі, Світла і Води та їхнє нескінченне взаємопроникання, витворювання нового дня і великої Космічної Радости Світопроявного Буття це вічна таїна Божого священнодіяння. Душа прагне стати дійовою часткою всеохопних космічних процесів і визначати їхню мірність та астральну природу. Спрадавен і завжди у нашій народній свідомості множинність розумілася як усе те, що виступало в трискладовій ці$ лості. Потрійна однина була єдиною її сутністю. Неподільною. Число три $ постійна космічна величина, що втри$ мує непорушними основи Космічного Устрою. Воно є священним і у знако$ во$числовій системі символів україн$ ського орнаменту. Троїста причиннє$ вість звершуваних дій у проявах духов$ ного $ народних обрядах, звичаях, ри$ туалах, бо троїста логіка самого Абсо$ люта. Їхня тримірна природа заховує в собі таємниці нашого національного егрегора $ біополя. Принцип троїстости космогонічного мислення українців визначає особли$ вості життєтворчих засад, пронизуючи всі сфери духовного буття народу від його першопояви і повсякчас. Свя$ тість ритуалів у звичаєвих дійствах, сумлінна праця й любов до землі, при$ роди і всього навколишнього для ук$ раїнців є Шлях Божої Правди, якому вони одвічно підпорядковують своє перебування у Світі. Метафізичні осягання Світотворчих дій нашими прапращурами Цілість Небесного Безмежжя уловлюють у триєдиній складовій. Троїсте універ$ сальне мислення українців незмінно відмірює структурі буття їхнього триі$

постасну Єдиність духовного організ$ му. Недискретне «множинне» три, йо$ го іпостасність і первинна субстанцій$ ність неперервного творення Першо$ матерії, являє серцевину образного Світосприймання укранів$укрів$ру$ сів$українців.

Григорій Сковорода провіщав таємни$ цю Вічного: «Сія Тройца есть Едини$ ца: Трисолнечное единство, недрем$ лющее Око» $ Трійця постає Благом, Красою, Мудрістю. Незміряна Благо$ дать, Краса, Мудрість $ вічне джерело життя. Онтологічна трицілість. Недискретна Однина у Множинному визначає таємницю Буття. Оракул зо$ роастризму прорікав: «Число три ца$ рює всюди у Всесвіті, Монада є його початок» $ Закон усеєдиної троїстос$ ти. Кінцеве єднається з безконечним. Триєдине Світосприймання наших пращурів ще задовго до християнської доби викладено у «Велесовій Книзі» (окрім неї та «Рігведи» не дійшло до нас жодної пам'ятки релігійного зміс$ ту індоєвропейців): «Молячись, най$ перше Триглаву поклонятися маємо і йому велику славу співаємо. Хвалімо і Сварога, Діда Божого, який тому Роду Божому є началом і всенькому Роду криниця віща...» (Дощинка 11а). Сва$ рог $ перша складова Триглава. «Се бо Триглав наш збирає нас» $ заповідає нащадкам дощинка 25. «І Богові Пе$ руну, Громовержцю і Богові прі і бо$ ріння, скажемо не переставати живих явищ кола крутити. Це Він веде нас стезею правою до брані». Перун $ дру$ га складова Триглава, $ це сам Сварог у троїстості Його істоти. «І Богові Сві$

Символи триєдності із Олександрівки. За В.Мицик «Священна країна хліборобів».

Триєдність в оздобленні миски із Усатового. За В.Мицик «Священна країна хліборобів».

Горщик із Коновки. За В.Мицик «Священна країна хліборобів».

Триєдність на статуетці з Олександрівки. За В.Мицик «Священна країна хліборобів».

Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ товиду славу проголошуємо $ це Бог Прави і Яви і Йому співаємо пісні, яко святе, і через Нього знаємо світ бачи$ ти, і в Яві бути. Він нас від Нави убере$ же, і тому хвалу співаємо. Співаємо і танцюємо Йому і звертаємося до Бога нашого, який Землю і Сонце рухає, і зірки тримає, і зміцнює Світло». Бог Світовид виступає третьою складо$ вою Триглава. Наші прапредки знали троїсту єдність Космічних Сил. Трійця Богів $ триєдина Космотворча Сила. Творяще Начало $ Деміург має три іпостасі. Як Першотворець Першома$ терії. Дощинки 11а, б закарбовують: «А се таємниця велика: як і Сварог, Перун і Світовид $ ті обоє удержані у Свар$ зі...». Трійцями Богів $ Сварог, Перун і Світовид; Хорс, Велес і Стрибог; Ви$ шень, Лело і Літиць, а ще $ Радогощ, Календо і Кришень $ змірюється Абсо$ лют злитний і втримуються Космічні Безмежжя. Абсолют $ Триглав уміщує Троїсто$Єдину Сутність найвищого Божества $ Прабатька Богів. Ідеологія Світотворення написана в дощинці 15а: «Сварог, що створив Світло, $ це Бог Світла і Бог Прави, Яви і Нави, се маємо їх воістину. І ця істина наша переборює сили Темряви і до блага веде». Сварог є Батько Богів і Всесвіту $ найвище Божество і сам Він творить собою Небесний Прос$ тір. Космічні Безміри. Володарем Світу Яви, всього видимого, живого є Бог Перун як іпостась Сварога і він творить Усесвіт. Перун більший за Вогонь і Світло і його Потуга тримає Всесвіт. Перун $ сам Сварог у троїс$ тості його іпостасі. Він же $ Індра. Його іпостась визначає дощинка 31: «Нехай святиться ім'я його Індра, бо то є наш Бог серед Богів і Віди (Веди) знає, так оспівали Його». У відичній традиції індійців найвище Божество виступало тріадою Богів. Онтологіч$ на троїстість їхніх божеств іменується Тримурті в складі: Брахма, Шіва, Вішну (зображається з трьома голова$ ми, а його образ Триголовий був при$ несений до Індії аріями з причорно$ морських степів). «Велесова Книга» увічнила пращурів$ ську пам'ять про Божественне поход$ ження праукрів$русів, історичний шлях та звичаї їхні. Сам Сварог $ Вер$ ховний Владика Небес $ прабатькові укрів Ору заповідав скрижалі косміч$ ної сутности. Дощинка 25 вістить: «Се мовив Ору Сварог наш: «Як мої тво$ ріння створив вас от перст моїх. І не$ хай буде сказано, що ви сини Творця, і 22

Українська Родина № 3/2016

Нема тієї сили, яка могла б протистояти витязям руським. Отак слава потече до Сварги, і там Боги скажуть: «Хоробрі ви, руси, і маємо місця для вас біля Бога прі Перуна і Дажба, отців ваших». Метафізичні візії про творення трьох родів, тобто про племена укрів, які склали нашу етнічну цілість і духову єдність, знаходимо у дощинці 31: Триєдність на гербі Української Народної Республіки. За В.Мицик «Священна країна хліборобів».

поводьтеся як сини Творця. І будете як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш». Багатопроявність Бога$Творця означує Божественне народження наших пред$ ків праукрів$русів. Усвідомлення цієї Божественної природи і єдности з Ви$ щою Силою Космосу $ Богами роз$ криває прапредок віщун$волхв (до$ щинка 1): Творящу Богом силу узріли в собі, Бо то дано дар Богів... Правда така, що ми Дажбожі внуки по уму, А Ум Великий Божий є єдиний з нами, І тому творимо і говоримо з Богами воєдино. Міфологему про небесне походження нашого народу, його назви подає до$ щинка 7є: І Дажбо нас народив од корови Замунь, І були ми кравенці, і скіфи, анти, руси, боруси, сурожці. І тако стали діди русове. Вкарбовується у пам'ять нащадків ук$ рів усвідомлення їхніх етнічних ознак (дощинка 36б): Се ми, слов'яни, бо славимо Богів, і се ми внуки Богів наших Сварога і Дажбога. Велич нашого Божественного поход$ ження волхвівська боговідаюча наука в дощинці 24б зазначила: Ми, Дажбожі внуки і не сміємо нехтува: ти славу нашу за віки. Се бо антами були по руськолані, А раніше були русами і лишилися ними. Про непереможність русів у битвах з ворогами наша прапредківська пам'ять посилає у майбутнє (дощинка 23):

І там наказав Отець Глас Оріїв трьом си: нам своїм поділитися на три роди І йти на південь, і на захід Сонця. А то були Кий, Щек і Хорив. І так зробили, і пішли три роди, І сів усяк на землю свою. А Кий, як розповідають, поставив град і тому ім'я дано Київ. У «Велесовій Книзі» заповідається на$ щадкам утримувати пам'ять про великі діяння предків $ «мусимо їх славити всякої Тризни $ Тривіди»: Земля наша простяглася од Сонця до Сонця Сварожія. І великі там бо суть луки Хорса, і там водимо худобу, аби приплодитися їй волею Дажбога, його ж славимо... Якщо хтось знає це і не воздасть хвалу Богам, триклятий буде. У цій священній книзі наших давніх вірувань закладено богопрославні звичаї, обряди і ритуали. «Біля Перу$ нового Дерева старі отці венедського роду бачили», як у троякому ритуалі «юнаки бігали, співали, танцювали на їхню честь». (дощинка 7$а). «Спі$ ваємо хвалу Богам і вогнищу Перуна, який іде на ворогів. І проголошуємо велику славу отцям нашим й дідам, які суть у Сварзі. Скажемо так три$ чі... вдруге Богам хвалу возносимо, славу співаємо. Так до полудня. Про$ голошуємо славу велику Хорсові, що златорунні кола крутить. І Сур'яну п'ємо. Так до вечора... коли вогнища розкладені, запалимо їх і славу вечір$ ню заспіваємо Дажбу нашому...» (до$ щинка 12). Працею потроєного змісту укри$ слов'яни дозрівали до Раю нашого $ «і житву трудити, і ячмінь полоти, і пшо$ но$просо збирати до закутів Сваро$ жих». (дощинка 7е). Віра укрів не пот$ ребує людської жертви. «Ми ж польову жертву даємо від трудів наших $ просо, молоко, а також тук». (дощинка 7а).

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ Жертва Богам підносилася трискла$ довою. Безкровною. Головний обряд Богопрославної жертви $ напій Сури виготовлявся із двох трав $ дивосилу (дев'ясилу) і шавлії і три дні настою$ вався на Сонці. «Сура о дев'ясилі і щавлі удіяна і на Сонці настояна три дні». Арії так само жертву Богам при$ носили тричі в трискладовій: топле$ не масло, мед і сому, віддаючи її вог$ неві. Ця жертва проходила три світи $ до Прави, Яви, Нави. Теокосмого$ нічна концепція Світотворення, викладена у «Велесовій Книзі», про$ явиться в обрядовому фольклорі, казках, звичаях як Прасутність Кос$ мічної величі наших прапращурів. Вищими Силами Космосу нашим пращурам укранам$украм$русам і нам, нинішнім українцям, дано зав$ жди бути світлоносними, світослав$ ними і сонцелюбними. Таїну великої Космічної Мудрости знали наші пращури $ натхненні віщуни і вкла$ дали її нащадкам у Божества Сваро$ га$Перуна$Світовида. Скрижалі Вог$ нем Вічности написані у глибинах серця їхнього, сповненого Вселен$ ською Божественною Любов'ю. Вона є Світ, Світло і Вічний Рух. Усі світи явлено Творчою Силою Духу Всеможного $ Єдиного Деміурга Космічних Безмірів. Вчення про природу Божества, Космосу і Люд$ ської душі були найглибшим змістом Знання таємного, віщого пізнання просвітлених. Їхні відання осягнули й визначили Троїстість Українського Духу, закарбувавши це у дощинках «Велесової Книги». Проникнення ідеології троїстости в усі духові вия$ ви нашого народу йде від первісного його вірування у Триглава $ основу триєдиного Всесвіту, викладених у «Велесовій Книзі». (Продовження в наступному числі). Олександр Фисун академік Міжнародної Академії Оригінальних Ідей, історик мистецтва, етнолог. Із книги О. Фисуна «Праоснови трисуття українського духу»

Бережа $ символ Берегині Роду

Бережа або Берегиня один з найдавніших і найшанованіших символів у наших Предків, його генетичне коріння сягає глибини століть. Це символ життя і родючості, символ Матері Природи, матері усього сущого, яка дає життя і оберігає (береже) наше родинне вогнище. Ви ряджаючи чоловіків та синів у нелегкі походи, матері, дружини й ко хані дарували їм на пам’ять ці непересічні амулети — рушники з обе регами, аби живими верталися до рідної домівки.

браз Берегині до нас дійшов до нас у вишивці: на обрядових руш-никах, у жіночому одязі бачимо стилізовану жіночу постать з піднятими догори руками (знак захисту) 5 захисниці від хвороб і покро5 вительниці людських доль. Іноді, в руках пан5 на тримає квітку 5 символ багатства і благопо5 луччя, або пташок 5 провісників світлої долі і сімейного щастя. У центрі фігури також зоб5 ражалася квітка, що символізує вагітність або дитину. Напевно, звідси пішла приказка «Діти 5 це квіти життя». Нерідко Берегиню підміняла ідеограма — ромб з гачками — землероб5 ський символ родючос-ті, магічний обері5 гальний знак (українська плахта — своєрід5 ний «переспів» цього мотиву). В часи, коли наші далекі Пращури жили не5 великими поселеннями серед глухих лісів в найтяжких умовах, ключем до виживання була наявність великої кількості дітей, які допома5 гали б по господарству. Осісти на землі могли лише міцні сім'ї і клани, де було багато праців5 ників для розкорчовування лісу, оранки, спо5 рудження будинків і т.д. Тому культ здорової міцної жінки, здатної народжувати здорових дітей, був чи не основним. Берегиня – захисниця людей від усякого зла, «хатня» богиня, як її ще називають, що оберігає оселю, малих дітей, добробут сім’ї. Жінка споконвіку вважалася Берегинею, її слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало, жінка 5 як символ самого Життя була об'єктом поклоніння у сиву давнину. Саме жінці приз5 начено від Бога берегти сім'ю, дітей, Любов, Затишок, Злагоду... Саме на тендітних жіно5 чих плечах «тримаються три кути в хаті», як справедливо зауважує народна мудрість. Від5 голоски про неї знаходимо у таких словах, як: «берег», «береза» (дерево Берегині Лади), «бережений», «оберігати», «обереги» тощо. Символ Берегині значно давніший за свій спрощений прототип 5 руну Одал в германо5 скандинавській традиції, він відомий ще з Три5 пілля, культура якої просякнута жіночою сим5 волікою. Жінка5прародителька представлена глиняними образами повнотілих зрілих жінок, що народжують. На животі Берегині був зоб5

ражений ромб, розділений начетверо з крап5 ками (зернами всередині) – символ засіяного поля. Також на багатьох трипільських статует5 ках зображені вертикальні, прямі, зигзагопо5 дібні та хвилясті лінії, які пов’язуються із знака5 ми дощових струменів та розпущеним волос5 сям жінок – виконавиць обрядових танків. В трипільців Берегиня була не тільки воло5 даркою Неба, але і всієї Природи, господи5 нею небесних вод, від неї залежала родю5 чість. Наші Предки малювали її на стінах своїх осель, на писанках та інших обрядових пред5 метах, виліплювали з глини. Серед трипіль5 ських поселень відомі знаходження жіночих статуеток. Більшість із них мають культове призначення. У дерев'яному різьбленні Київської Русі теж зустрічається символ Берегині, однак він під5 давався сильній стилізації та спрощенню, так як технології та інструменти того часу не доз5 воляли з достовірністю зобразити всі елемен5 ти цього символу. Дерево життя 5 символ і атрибут Берегині, часто ці символи взаємозамінюють один од5 ного. У зв'язку з цим на ногах жіночих статуе5 ток розміщали знак землі. Ноги богині 5 це ко5 ріння дерева, які знаходяться в Землі. Бере5 гиню зображали і змієногою, так як земля 5 місце проживання бога підземного світу Наві 5 Ящура або Змія. Відповідно, верхня частина дерева асоціювалася з головою Богині. З різних джерел відомі назви Берегині: Жи5 ва, Дана, Лада, Леля, Діва, Літня Баба, Рожа5 ниця, Мокша. З X ст., тобто з приходом хрис5 тиянства, символічне зна-чення Берегині (Ве5 нери, Рожаниці) було перекладено на образ Богородиці, Оранти, яку також зображають із піднятими до неба руками, немов старовинну Берегиню... В образі Оранти людина вшано5 вувала саму природу, вшановувала життя, подвиг материнства. Отже, символ Берегині 5 це священний для нас, українців, генетичний код, який несе в світи суть і творення, і захисту, а через це – вічне оновлення і гармонію життя Людини. Слава Берегиням нашого Роду! spadok.org.ua

Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Чому не треба розпові$ дати про свої плани?

умки інших про нас мають сильний вплив – вважає терно$ пільський професор Олег По$ котило. Але – є але. Чим більше ви по$ зитивні, добрі і щедрі, тим важче на вас вплинути іншим. На Ісуса, Будду чи Зороастра чужі думки не впливали. Олег Покотило у 37 років став док$ тором біологічних наук. На сьогодні – професор, завідувач кафедри хар$ чової біотехнології і хімії Тернопіль$ ського національного технічного уні$ верситету імені Івана Пулюя. Крім академічної науки, цікавиться геопа$ тогенними зонами, психологією і па$ рапсихологією, досліджує воду, її енергію і, як каже, цей величний світ людей і людиськ. Треба прислухатися до своїх відчуттів стосовно інших. Це дуже тонкі відчуття. Ми мало на них звертаємо уваги, але вони – правдиві. І їх відчувають діти, а потім одиниці їх розвивають. Біль$ шість – довіряють грубим відчуттям.

Українська Родина № 3/2016

При зустрічах спочатку спілкуються наші енергетичні тіла. Потім – фізич$ ні. Йде обмін енергією. При взаємно$ му позитивному сприйнятті один од$ ного люди знову хочуть зустрітись. Все у світі видимому і невидимому – енергія. Гроші – теж енергія. Як ми до них, так і вони до нас. Ску$ пий не буде їх мати, бо гроші люблять рух. Треба давати і вони повертаються. Нема та$ ких бажань, які не можуть здійснитися. Ну що таке для всесвіту машина чи кварти$ ра? Повір і тобі дасться. Ли$ ше не потрібно заздрити і ба$ жати чужих речей. Не варто багатьом розпові дати про свої плани. Можуть не збутися. Чому? Тому що, Всесвіт – така енергетично$ інформаційна субстанція (Бог), яка реалізовує Ваші ба$ жання. Коли посилається програма від однієї людини, йде сигнал: я хочу вирішити те і те, я молюся за це і за це, я прошу, я дякую. І це пра$ цює. Поділитись своїми пла$ нами можна лише з тими людьми, які щиро підтрима$ ють цю думку і в унісон бу$ дуть посилати її «дубль» Все$ вишнім силам. Це може бути тільки мама, тато, дружина, чоловік, бабуся, дідусь, брат, сестра – тобто дуже близька людина, яка бажає Вам добра без жодного інтересу для се$ бе. І це допомагає збуватися

мріям, планам, задумам… Дитина хоче поступити в інститут, наприклад. Ма$ ма теж цього хоче. А коли ми розказа$ ли комусь іншому і ця людина підсві$ домо подумала із заздрістю, це стає пе$ репоною для здійснення бажання. Бо вона посилає в той самий адресат іншу думку, що не хоче, аби так було в това$ риша або що хоче, щоб і в нього так са$ мо було. Боротьба енергій, боротьба інформацій. Я переконався, що плана$ ми треба ділитися тільки з абсолютно близькими. На жаль, українці полюбляють об$ мовляти один одного. Коли говорять про когось, той відчуває. Наприклад, починає червоніти. Є знаки. Це пра$ цює, але не поставлено на академіч$ ний рівень вивчення. Окремі науково$ дослідні інститути, школи, академіки, які вже дійшли до певного рівня розу$ міння земних законів, починають оце вивчати. Ми від цього відійшли тисячі років тому, але повернемось. Ми мало прислухаємося до свого серця, що відбувається з тою чи ін$ шою людиною, який її стан. В нас є мобільний телефон. Зателефонували і забули. А можна просто зосередити$ ся і відчути. Молитва – велика сила. Людина спо$ чатку зосереджує своє інформаційне прохання в потужну концентровану енергію думки, яка в почутті сильної віри доходить до адресата. Молитва – це кодовий носій бажання чи подяки. Це один з ключів до Істини. Не всі люди – світлі. Можливо їх та$ ка місія: бути такими, щоб вирізняли$ ся інші – світлі.

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ Коли хтось розказує щось негатив$ не, найчастіше він просто шукає «ву$ ха». І десь може вже й автоматично стилем свого життя доведений до потреби постійного викиду енерге$ тичного сміття на іншого. І хто сприйняв – потім носить цей бруд у думках, як$не$як переймається. Сприйняв вухами, але воно залиша$ ється в мозку і розбалансовує. Тому потрібно старатися не спілкуватися із негативно налаштованими, особ$ ливо чужими. Звичайно, є випадки, коли треба вислухати, щоб допомог$ ти. Це інша ситуація. Проте коли йдеться про якісь побутові речі, аби поговорити чи обговорити когось – це працює проти нас. Бо людина, яку постійно щось не влаштовує, яка всім на світі невдоволена, віддає і не$ гатив тому, хто її слухає. З такими треба обмежувати спілкування. Богові вдячний за батьків і дітей. Тіль$ ки прикро, що я сам у світлої пам’яті батьків. Так хочеться мати брата чи сестру. Але цього не повернеш. Тішуся, дякую Богу, що маю чотирьох добрих дітей. Всі різні, кожен цікавий і кожен розумний, кожен красивий і зі своєю програмою. Батьки мене виховували власною по$ ведінкою, власними намірами і розмо$ вами. І я ще дотепер розвиваю зерна їх програми. Тато був істориком. Мама – продавцем. Коли один з батьків висло$ вив позицію щодо моєї поведінки чи бажання, то інший ніколи не заперечу$ вав, принаймні при мені. Це основа одностайного виховання. Мені давали можливість розвиватися. Хоча дорослі місцями на мене тисну$ ли, бо я був дуже цікавим і непосидю$ чим. Кажуть галичани – збитки ро$ бив. Мій дідусь казав, що дитина така має бути – всюди влізти і всім цікави$ тися. Десь щось вивчаючи міг і пола$ мати. З батьками багато говорили. У нас в селі була і залишилася велика бібліотека. Всі читали вечорами, особ$ ливо взимку. Увечері обговорювали то якусь книжку, то якусь проблему, то якусь ситуацію. Батьки потім лягали спати, а я те все ще аналізував. Своїх дітей виховую так само. Тільки я до батьків казав на Ви, а вони – на ти. Раніше недодавав дітям уваги. Зараз зрозумів, що найцінніше вкладання часу – це все$таки в дитину. Все решта – суєта, марнота. А діти це пронесуть Per aspera ad astra і передадуть своїм. Не сповідую багатьох законів, які прописані у світі. Можу спілкуватися з

бідною людиною, допомогти їй. Ча$ сом приємніше з нею говорити, бо во$ на говорить правду, щиро. Можливо тому говорить правду, що їй нема що втрачати. А коли спілкуєшся з люди$ ною високого рангу, бачиш, що вона в кабінеті має маску. Виходить з кабіне$ ту, а вона вже інша. Зайдеш з нею в сім’ю – вона ще інша. Багато людей – сірі. Як не страшно. Мало таких, які світяться. Тих, які відверті, які готові до жертви. Біль$ шість – зматеріалізовані. І це не від бідності. Теперішній світ для 99,99999…% людей є запрограмова$ ний: народження, садочок, школа, вища школа, професійна праця… І все, щоб утриматися в цій суєті, кру$ говерті, лабіринті залежностей. Людина повинна щоденно частину часу побути на самоті, щоб зосереджу$ вати свій Дух на тому, що життя – це великий Дар, це радість! Цікавий чоловік був Сковорода: «Світ ловив мене, але не спіймав…» Мій ідеал Іван Франко завершив життя в чужому піджаку в казармі січо$ вих стрільців. Був бідним матеріально, але надзвичайно багатим духовно. Він не був людиною того часу. В його тво$ рах є дуже сильні речі, які приховува$ ли, але зараз вони доступні. Хто шукає – той знайде. Ставав жертвою обману. Якось підій$ шли люди, спитали чи я лікар і чи мо$ жу допомогти. Відповів, що не лікар, але знаю медицину добре, фахівців знаю і можу допомогти. Зайшли до них додому, я повішав піджак в коридорі. А вони з нього вкрали гроші. Береш урок. Потім думаєш: все, не буду ніко$ му довіряти. Маєш близьких людей – переймайся ними. З чужими треба слу$ хати не лише вухом. Люди маніпулюють. Зараз дуже і час$ то. Приходять з одним, а на думках – інше. Говорять одне, а роблять інше. Остерігаюсь цих маніпуляцій. Це неп$ риємно. Боюсь фальші. Хочеться, щоб щиро. Дякую життю – навчило читати думки людей ще до їх (або не їх) висловлення. Люди вчаться маніпулювати, бо їх ментальність певною мірою зміню$ ють економічні негаразди. Часом ма$ ніпулюють через заздрість. Коли хтось бачить чийсь успіх, то стараєть$ ся всякими способами довідатися ключ, як людина досягла того. Щоб і собі мати те саме. Кожна маніпуляція – з корисливою метою. Друзі і рідні – не маніпулюють.

Спочатку сприймаю усіх однаково. А далі відштовхуюся – йде мені бесіда в резонанс з цією людиною чи ні. Співрозмовника читаю. Він ще слова не сказав, а я подивився в очі і вже зро$ зумів. Людина побула в мене, а я собі проаналізував, як вона зайшла, з яким поглядом, що було на початку, які емо$ ції, яке лице, які рухи. Достатньо два речення, щоб зрозуміти, що в людини на душі. Три роки працював професо$ ром кафедри психології за сумісниц$ твом. Це теж мені допомагає. Коли людина мовою тіла закрилася, зна$ чить, вона щось і недоговорює. Це обман, коли змушуєш когось роби ти так, як тобі вигідно. Можу перекона$ ти ту чи іншу людину поводитися так, думати так. Знаю, що вмію це. Але не хочу цього. Тому що це недобре.

Українська Родина № 3/2016

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

Кохання – це почуття відповідальнос ті за щастя людини, яка в твоєму серці. Ти готовий на що завгодно. Готовий усе сотворити в тому матеріальному світі, готовий з нею розмовляти, мов$ чати, дихати разом, будувати життя. Це може зародитися блискавично – люди зійшлися і сила енергії настільки спів$ падає, що потім вони можуть роз’їха$ тися далеко, але їх хвилевий зв’язок немає меж і бажання зустрітися знову зростає. А пізніше це почуття формує відповідальність. Ти хочеш, щоб та лю$ дина завжди була здоровою, щасли$ вою, усміхненою, радісною. У стосунках головне – розуміння внутрішнього світу людини. Не те, чим людина займається на роботі, які в неї хобі, а, власне, внутрішнього світу, то$ го сокровенного, інтимного, особис$ того. Те, про що вона мовчить всім і

Українська Родина № 3/2016

розкаже тільки тобі. Коли людина розуміє іншу людину про що вона мовчить – це теж є щастя. Ідеальних стосунків між чоловіком і жінкою не зустрічав. Вони бу$ вають на якийсь час. Десь все$таки є і сіль, і перець в цій кухні. Щоб був смак. Коли люди не поро$ зумілися треба згаду$ вати, що вище – те, про що сперечаємося чи те, що об’єднує. І чи буде ця проблема мати значення чи навіть зга$ дуватись через роки. Не потрібно розпоро$ шувати енергію нега$ тиву на ближнього, а ще краще її не породжувати. Жінка – це вітер емоцій. Часом треба її зупинити, а часом треба бути вітря$ ком – той вітер повинен кудись дути. І якщо тебе нема поруч, це теж погано. А з іншого боку – іноді не треба чини$ ти опору. Просто відійти, мовляв, мені треба попрацювати. Перейшло, пере$ дув вітер – все нормально. Коли ж по$ чинати перемовини, то тільки підлива$ єш масла у вогонь. Бо кожен хоче до$ вести свою правоту. Стараюся йти на поступки. З роками приходить той досвід, що воно того не варте. А най$ краще вирівняти ситуацію – поцілува$ ти жінку! Вдома варто тримати домашніх тва рин. Це прививає почуття опіки в ді$ тей. Відповідальність не за непомиту тарілку, не за неприбраний стіл, а за те живе, яке хоче їс$ ти, спати, погуля$ ти, яке хоче лас$ ки. Собачка чи котик віддає вза$ ємно. Породжує в дитини нове від$ чуття, яке, мож$ ливо, не дають батьки, вулиця, школа. Розвива$ ється почуття пік$ лування і розу$ міння. Маю в собі бага то нерозвиненого. Хотів би бути різьбярем по де$ реву. Десять років

тому купив інструменти. Дістав липу, намалював малюнок. Пробував і вда$ ється. Хочу гончарство спробувати. З глини щось робити (Боже діло). В школу ремесел якось підходив. Десь з глибин прабатьків пробиває. Зі Львова до Тернополя переїхав у 2000 році. Переїхав і жив з батьками у селі Староміщина Підволочиського району. Батьки серйозно захворіли. Я залишив добру роботу, житло, середо$ вище – все. На деякий час їм стало легше. Ми тоді спілкувалися багато про життя. Перебрався до Тернополя – так було ближче до них. Тепер Світ$ ла Пам’ять. На кафедрі харчової біотехнології і хімії ТНТУ імені Івана Пулюя вже сьо$ мий рік. Доля трохи поводила світом. Я за першим фахом – фельдшер. Спо$ чатку закінчив медичне училище в Хмельницькому. Потім став лікарем ветеринарної медицини у Львові. Пра$ цював у науково$дослідному інституті у Львові. Згодом – у Тернопільському державному медичному університеті. І вже професором перейшов у ТНТУ, де успішно з великим колективом кафед$ ри розвиваю харчову науку.

Люблю готувати, особливо страви з різного м’яса, риби, овочів. Приємно це поєднувати на природі біля вогню і води в колі рідних, друзів, колег. Спільне смакування, щира бесіда, ду$ шевний заряд стає доброю запорукою певності на наступні дні нашого швид$ кого життя. Наталія ЛАЗУКА pro.te.ua

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Якби не було війни… Якби не було війни… Цими словами можна розпочати розповідь про історії життів, найчастіше доволі коротких, сотень, тисяч, мільйонів людей: військових і громадянських, яким довелося жи ти у воєнні часи. Скільки незвершених справ, скалічених доль, болі й сліз принесли із собою війни, якими сповнена світова історія. Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й ра дувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів…

кби не було війни, Анатолій Та$ расович Андренко, уродженець Опішного, що в Полтавщині, найімовірніше, міг би стати гончарем. Адже в його рідному селищі, яке нині називають столицею українського гон$ чарства, із гончарним виробництвом була пов’язана чи не кожна родина. Хтось гончарював, дехто добував гли$ ну, інші продавали. А в окремих роди$ нах всі її члени були задіяні в гончар$ ному виробництві. Галина Тарасівна Андренко, 1930 р.н., сестра Анатолія, виявилася над$ звичайно цікавою співрозмовницею. Яскраві картини поставали перед мої$ ми очима під час оповідок Галини Та$ расівни про свою родину. Я була вра$ жена тим, як трепетно вона береже пам’ять про кожного члена своєї вели$ кої родини, як ніжно розповідає про них, які поетичні, найчастіше пестли$ ві, слова використовує: «мамочка», «папочка», «братік», «хатинонька», «ріднесенький». З її слів і написана ця стаття, хоча мало було б і цілого рома$ ну, щоб вмістити все, що я почула від цієї інтелігентної й мудрої жінки. Дід Галини Тарасівни Яків Омеляно$ вич і бабуся Уляна Савівна Дейнеки жили в Опішному в доволі великому будинку на 4 кімнати, неподалік сучас$ ного Парку слави. Жили незаможно, проте дружно. Яків Омелянович дея$ кий час працював спочатку сторожем в Опішнянській земській керамічній майстерні, а потім – писарем Полтав$ ського губернського земства1. Уляна Савівна господарювала вдома, вихову$ ючи семеро дітей (п’ятьох синів і двох доньок). Батьки зуміли дати медичну й інже$ нерно$технічну освіту синам. Іван Якович Дейнека, наприклад, став хі$ рургом, заслуженим професором ме$ дицини, довгий час займав посаду рек$ тора Вінницького, згодом – Одеського медичних інститутів. Саме з нього роз$ почалася сімейна династія лікарів, се$ ред яких – відомий опішнянський лі$ кар$терапевт Наталя Володимирівна Щупачинська, донька моєї співроз$ мовниці. Василь і Антон стали вій$

Родина Якова Дейнеки біля власної хати: (зліва направо) син Іван, дружина Уляна Савівна, донька Анастасія Андренко, зять Тарас Андренко, син Олексій, син Василь, онуки Анатолій і Петро Андренки. Опішне, Полтавщина. 1926. Приватний архів Галини Андренко; копія – Національний музей<заповідник українського гончарства в Опішному.

ськовими, Олексій отримав інженер$ но$технічну освіту. Анастасія й Парас$ ка перейняли від матері вміння опіку$ ватися родинами й стали добрими гос$ подинями власних сімей. У всіх дітей доля склалася по$різно$ му. Надзвичайно чуттєвою є історія кохання Анастасії. Зустрілася вона зі своїм судженим, який був родом із не$ великого хутора Дранки (тодішнього Зіньківського повіту), Тарасом Анд$ ренком далекого 1913 року. Тарасу йшов 21$й рік, Насті виповнилося 17. Юнак на той час саме мав іти до армії, тож з іншими призовниками з’явився в Опішнянську волость за повісткою. Затрималися хлопці в селищі до вечо$ ра й попросилися на ночівлю до Дей$ нек. «Там і побачив він цю Настушеч$ ку, вона красива була, така невеличка, і влюбився, канєшно, він», – згадува$ ла моя оповідачка. Служив Тарас у флоті царської Росії на кораблях «Свя$ тая Мария» і «Свободная Россия». Ці$ лих 5 років чекала дівчина свого коха$ ного. Листи приходили дуже рідко, а останній рік, взагалі, «Тарас, як у воду, канув». Мати вмовляла доньку забути нареченого й вийти заміж за іншого, адже й молодшій сестрі Парасці треба було одружуватися, а не годилося «пе$

реходити дорогу» старшій. Настя зда$ лася. Похмурого осіннього дня, похи$ ливши голову, вона пішла з вибраним для неї батьками женихом на базар по ікони для вінчання. Йшла і думала: «куплю вам ті ікони, то ви мене з ними і поховаєте». Але сталося диво, повер$ нувся з армії Тарас. Той день виявився найщасливішим подарунком долі, ад$ же все могло закінчитися трагічно, то й не було б усієї цієї історії. 14 жовтня, на Покрову, 1918 року закохані обвін$ чалися. Шестеро дітей з’явилося в родині Та$ раса й Насті, проте вижило тільки троє. Галина Тарасівна згадувала: «Перша Галиночка, дівчинка була, на$ родилася 1919 року, папа казав, що во$ на на янгелятко була похожа, біленька, голубоглазенька. А воно така бідність була, й дівчинка в 9 місяців померла. Другий хлопчик був, та мені мало про нього розповідали, потім Пєтічка, бра$ тік мій старшенький, він з 1922, а в 1924 близнята Толічка і Прокопій ро$ дилися. Мамочка тяжко працювала – то вони народилися семимісячні, а мо$ же, й менші. Один хлопчик через пів$ тори години помер, а Толічку мама по$ їла молочком з піпєточки і таки вихо$ дила. Я була останньою, не дуже вже й Українська Родина № 3/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Андренко Анатолій. Опішне, Полтавщина. 1932. Приватний архів Галини Андренко; копія – Національний музей<заповідник українського гончарства в Опішному.

потрібною, але що вдієш – усіх нас батьки любили». Сказати, що Андрен$

ки жили скромно – мало. Вони існува$ ли надзвичайно бідно, проте любов, яка освічувала їхнє життя, допомагала перемагати різні негаразди й біди, які раз поз раз випробовували на міцність їхню сім’ю. У родині Андренків Анатолій був першим, кого доля пов’язала з гон$ чарством. П’ятнадцятирічним хлоп$ цем, 1940 року, він почав працювати в артілі «Червоний гончар» (створена 1931 року). З дитинства хлопець був дуже слабеньким, невеличким на зріст, хворобливим і надзвичайно несміливим, боявся навіть ходити до школи, тому залишився неграмот$ ним. У «Червоному гончарі» він, ще з одним своїм товаришем Семеренком, навчався гончарювати в місцевого майстра Івана Задорожного, якого прозивали «копієчка». Галина Тара$ сівна, згадувала, як носила брату обід, довго виглядаючи й чекаючи його під старою грушею, що росла не$ подалік артілі. Згадувала, що йому ду$ же подобалося в гончарній майстерні, де він навчився робити покришки й квітники. Війна 1941–1945 років сплутала всі плани хлопця. У жовтні 1941 року ні$ мецькі війська зайняли Опішне, яке залишалося окупованим до вересня 1943$го. Петро, старший брат Анато$ лія, на той час уже був на фронті, провчившись рік у школі льотчиків і

Українська Родина № 3/2016

авіаційних техніків міста Вольська Са$ ратовської області. А батько з матір’ю і двома дітьми, 16$річним Толиком і 10$річною Галинкою, восени 1941 ева$ куювалися з іншими родинами, які мав супроводжувати Тарас Григорович у Чкаловську область (нині – Орен$ бурзька). Спочатку батько працював на будівництві аеродрому в Богурусла$ ні, потім – у Чкалові (нині – Орен$ бург), далі був направлений у Гур’єво Астраханської області на будівництво нафтоперегонного заводу. Мати з донькою залишилися в Богуруслані. Толя навчався в місті Орську в ФЗУ, працював теслею на будівництві в Но$ вотроїцькому районі, поблизу Орська, де й отримав повістку на фронт, коли йому виповнилося 18 років. В архіві Галини Тарасівни зберіга$ ється кілька листів від Анатолія. Пи$ сав він їх не власноруч, адже не знав грамоти (умів лише поставити під$ пис). Трепетно зберігає жінка ці ре$ ліквії, час від часу перечитує й дуже жалкує за братом, з яким у дитинстві були такі близькі. У першому листі від 14 серпня 1942, написаному комендантом будівельно$ го містечка, повідомлялося про повіс$ тку Толі до воєнкомату й про те, що йому потрібна допомога матері зібра$ тися на війну. Галина Тарасівна розпо$ відала, як важко матері було виконати прохання сина: «Мама, що змогла – то продала. На колінах у НКВД просила, показувала того листа, бо не можна бу$ ло проїхати до нього. Уже повезла йо$ му і покушать, шо там змогла купить, і обутись, і одітись. Ботинки йому купи$ ла і хороший костюм. Найшла його в палаточному городку, повела в баню. Він помився, передівся, накормила його і у воєнкомат приготовила». Дру$ гий лист від 5 травня 1943 року напи$ сав побратим Анатолія Панов Н.Д. уже з фронту, де той від імені Толі просив прислати папір для листів і грошей. Третій лист, який не містив ніякої сут$ тєвої інформації про життя$буття си$ на, у серпні 1943$го отримали рідні хлопця від командира його частини. І тільки в четвертому листі від 6 квітня 1944 року, який родина отримала вже коли повернулася з евакуації додому, у Опішне, дещо повідомлялося про його перебування на передовій: «Здравс$ твуйте дорогие родители, папа, мама, сестрица Галя, дедушка и бабушка, – писав юнак. – Я пока жив и здоров, че$ го и вам желаю. Письмо, писанное Га$ лей 22.02.1944 года, я получил, за како$

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ вое большое спасибо. Я очень рад, что вы приехали до дому, что наш дом и «квитка» (корова. – Л.М.) целы. Пи$ шите, где работает папа. Еще напиши$ те, как бабушка с дедушкой жили при немце, кто был старостой й кто оказал$ ся предателем. Ну, я живу хорошо, только не могу еще полностью при$ выкнуть к дисциплине, частенько за$ бываюсь, за что иногда получаю взыс$ кания. Пишите, как вы живете, что пишет брат. Я живу в деревне, на пере$ довую меня не берут, т.к я мал ростом да и силы мало, а так в подразделении хожу в караул часовым. Пишите о себе, как вы живете, как ваше здоровье. Ну пока и все. Крепко целую, ваш Толя». Анатолій Тарасович Андренко пере$ бував на службі в 67$й армії, 506 стрі$ лецького полку, 198$ї стрілецької диві$ зії, яка воювала на Ленінградсько$ Прибалтійському фронті. Наприкінці квітня 1944 року 67$ма армія ввійшла в склад Третього Прибалтійського фронту, де брала участь у захисті Ле$ нінграда. 17 липня 1944 року під час Псковсько$Островської військової операції Анатолій Андренко загинув. Йому ледве виповнилося 20 років. «Як саме це сталося – ніхто не знає. Що відчував він в останні свої хвилинки, погибаючи у тих страшних фінських болотах? Чи одразу погиб, а чи мучив$ ся наш біднесенький, малесенький То$ лічка?» – зі сльозами на очах закінчу$ вала свою розповідь Галина Тарасівна. Уже через багато років по закінчен$ ню війни, аж 1987 року, після тривалих пошуків рідні дізналися, що Анатолій Тарасович похований у братській мо$ гилі в селі Вороніно (Псковщина). Так завершилося життя простого ук$ раїнського хлопця, якого любов рідних у дитинстві захищала від багатьох нега$ раздів, але не змогла вберегти від страшних лихоліть війни. Історія України засвідчує, що жодне покоління людей не оминула та чи ін$ ша війна, за останні 100 років – це вже третя. Кожна з них принесла й продовжує приносити горе в наші ро$ дини. Ось і нині гіпертрофовані амбі$ ції влади підштовхнули два народи до російсько$українського протистоян$ ня. Скільки народжених для щастя, кохання, продовження роду молодих життів обривається заради чиїхось примарних бажань володарювати. У пеклі боїв гинуть найчастіше молоді, повні сил, енергії, надій і сподівань кращі сини нашої держави. І марно очікувати, що можна переписати істо$

Андренко Галина Тарасівна читає листи з фронту від брата Анатолія. Опішне, Полтав< щина. 02.08.2013. Фото Людмили Меткої. Національний музей<заповідник українсько< го гончарства в Опішному.

рію заново. З цим треба жити і все це знову треба пережити. Сподіваюся, що через багато років після теперішньої війни рідні загиб$ лих будуть пам’ятати про них і хтось, колись, як і Галина Тарасівна Андрен$ ко, що свято береже пам’ять про свого брата Анатолія, повідає нащадкам іс$ торію їхніх життів.

Людмила Метка < старший науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Націо< нального музею<заповідника україн< ського гончарства в Опішному,заві< дувач Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відді< лення Інституту народознавства НАН України, кандидат історичних наук

Листи з фронту від Анатолія Андренка. Приватний архів Галини Андренко; копія – Національний музей<заповідник українського гончарства в Опішному. Українська Родина № 3/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Мій світ. Ось він поруч зі мною. Мій світ неосяжний, нескінченний, невимірний. В ньому повно заплутаних лабіринтів, а в них заховані мої таємниці, мої мрії, мої таланти. Це моя скарбниця. Ніхто не сміє туди ввійти, та навіть сама вічність не торкнеться її. То моя країна неосяжних мрій. Мій Рідний Край. Вклонися чистому Сонцю ранковому. Не мене возвеличуєш – себе! Вісті Ізначальні

Яблука. 1977. Картон, олія. 34,5 х 24,5.

ВИКРАДЕНА З РАЮ Зошит перший:

Сонце вишивала нитками золотими Глава 10. Грай, жучку, грай, грай, чорний, грай Душа в злодія – безрука. А в брехуна – без'язика. А в душогуба – мертва.

ої брати як підуть у садок по яблука, то поприносять цілу гору різних сор5 тів та поскладають у коридорі біля сходів, що ведуть на горище. У нас своїх яблук повно, а це якісь інші. Я з хлопцями раз пішла, та не пощастило – ми натрапили на сторожа, 30

Українська Родина № 3/2016

кинули яблука, та повтікали. Павло якось із однокласником Марком та його братом пона5 бирали в пазухи яблук та навтьоки: – Аж тут на нас вибігає величезний собака, а за ним сторож Микита, – згадує мій брат, – ми зразу яблука з пазух повисипали і стоїмо, а Микита каже: – Поки всі яблука не поїсте, додому не підете. – А може половину? Бо не подужаємо з'їсти. – Тоді давайте так. Вас троє – боріться. Хто поборить, того відпускаю, – і почали ми боро5 тися. Я один двох братів здужав і сторож від5 пустив нас додому. А тоді вже через кілька ро5 ків, як проводжали мене на службу в армію, Марко затіяв бійку з колишнім сторожем Мики5 тою, нагадавши йому про злополучні яблука. – Павлу вже треба йти до станції, – згадує Коля, – а він спить собі і ніхто не може його

розбудить. Я приніс відро води з криниці та як облив Павла крижаною водою, що він аж під5 скочив і бігом на поїзд. Часто ми з Валєю навідувалися і до її ба5 бусі, яка жила неподалік від нас, зимою лю5 били грітися у неї на печі. Слухали її чарівні казки. Бабусю звали Єфросинія, як і мою. Мала вона семеро дітей вже дорослих, тож і онуків було чимало та весь час прибігали во5 ни щось допомогти, бо жили близенько. Один з онуків, Валерій рубав бабі дрова, та вдарив сокирою по великому пальцю на нозі. Наробив собі горя. Валя теж без мітки не за5 лишилася. Вона так вдарилася лобом об ва5 зон, який стояв на новенькій веранді, що за5 лишився рубець. Це трапилося в хаті Валіної тітки Тетяни, коли всі дорослі кудись пішли по справах, зачинивши дітей самих у хаті. Ось двоюрідна сестричка Валі – Світлана. Їй два рочки. Вона в капроновому білому ме5 реживному платтячку з оборками. Ми з Ва5 лєю беремо її за ручки та йдемо разом гуля5 ти. А їй цікаво з нами, бо ми вже великі.

Валіна бабуся Єфросинія. Зимою любили ми грітися у неї на печі.

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Бабуся Єфросінія з онуками. Слухали її чарівні казки.

було потрапити цим єдиним шляхом, а може він був найкоротшим. Хлопці по черзі котять попереду величезну важку камеру заднього колеса від трактора «Білорус». Котять кілометрів із три через лі5 сок та через весь хутір. На камері ми запли5 ваємо на середину ставка і гойдаємося. Скільки сміху, радощів! – Пішов я на рибалку та приніс додому од5 ного коропа прямо в сорочці, – згадав Павло, – Це було так. Іде сусід Микола Струк, та по5 бачив, що я тягаю коропа кругом себе. А я пій5 мав цього коропа: здоровий – три кіла. Я в річ5 ку заліз по5коліна. Кусочок хліба чорненького і клюнув. Я його не можу притягти до себе. Він кругом мене бігає5бігає той короп, а вудочка тако гнеться з ліщини. Микола побачив і зала5 зе у воду, казав під зябра бери. Я теж так ду5 мав, та ззовні зябра ти не відкриєш нізащо. В коропа рот здоровий, – він рота роззявляє і треба в рот пальця, а тоді під зябра брать. Ми5 колі це вдалося і разом з вудочкою він потяг та кинув рибину на берег: – Все, забирай! Я коропа в сорочку замотав і так додому. Частенько приїздив до нас кінь злиднів. Скреготали незмащені колеса. Ми тягли на ту підводу все, що знаходили: стару драну одежу, ганчір’я, всілякий непотріб, метал. То в казках лише возять на підводах срібло5зо5 лото та перли. Ми нетерпляче чекали на при5 їзд ганчірочника – подія радісна та приємна. Заздалегідь готувалися, збираючи різний мотлох. За нього нам давали повітряні куль5 ки, що свистіли, кульки у яскравій блискучій фользі, що підскакували на гумці, глиняні свисточки, різні брошки та заколки для во5 лосся, пістолет з пістонами. Вона висока, худа, руки в неї коромислом. Це баба Мар’я. Вона чатувала наші м’ячі,

Змовилися ми, якось, з подружкою піти до Валіної тітки. Нікому нічого не сказали, та й тихенько собі пішли. Це була моя перша са5 мостійна далека подорож. Йшли довгими ку5 рявними, спекотними вулицями. Йти самим було дуже небезпечно – однолітки, охороня5 ючи свою вулицю, вискакували із засідок, не пускали нас, та ще й загрожували потягти лозиною, бо ми тут чужі. Так само ми охоро5 няли і свою місцину. … У Тамариної подружки Людмили якесь свято. Зібралися у гаю на зеленій траві. Ні< би художник намалював, або чаклун на< чаклував: на розістланій білій скатертині

було всього, чого душа забажає! А навкру< ги така краса, ніби то казка, голосно виспі< вують пташки. Простір заполоняє якась чудна мелодія і так радісно і зворушливо! Не можу забути того враження… Ходили на Залізний хутір купатися у ставку. До ставка ішли якимось дивним шляхом. У пам’яті зелений берег, залитий водою, а мо5 же то ставок після дощу розлився. І все те кишить сірими маленькими жабенятами. Жабки лізуть чомусь всі в один бік під гору. Захоплююче видовище! Вони всі ще з ма5 ленькими хвостиками, жваво плигають мені на ноги, не дають пройти. До ставка можна

Криниця. 2016.

Мої друзі дитинства: Світлана (сестра Валі), невідома дівчинка (тут могла бути Ніна), Наталя, Валя, Вова (брат Валі), Алла (сестра Валі). 1966. Українська Родина № 3/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Люда Доля. 1968.

Дьодя на новорічному святі стоїть у валянках перший ліворуч. 1 клас, 1961.

Нащо ти в дитини копійки забираєш? 1976.

Українська Родина № 3/2016

що потрапляли до неї на город через ни5 зеньку огорожу, таку ж стару, як і баба. Як5 що хлопцям не вдавалося стрибнути на го5 род і врятувати м’яча з пастки, то баба Мар’я його хапне, пирхне ножем у м’яч і ви5 кине, зло лаючись: – А щоб вам дихать не дало, чортинацька ваша кров, город товчете своїм м’ячем, щоб вам руки покорчило, ноги повідривало, от бі5 сова кров! – Коли у баби Мар’ї помер дід Яків, то я вперше дізналася, що люди помирають, вперше побачила смерть. Я йшла за людь5 ми аж до самого кладовища, воно близень5 ко. Якось дивно і зовсім не зрозуміло, як це людина лежить і не ворушиться. У баби Мар’ї син Павло та двоє онуків нашого віку, а невістка така роботяща, господарочка. Ще ні в кого полуниця не вродила, а в неї вже є – несе на базар продавати. Дядько Павло, як ішов з роботи, був уже трохи на5 підпитку та веселий. А ми біжимо за ним, бешкетуючи співаємо: – Ходить жучок по долині, а жучиха по ка5 лині. А наш жучок чорновусий, а на жучку жу5 пан куций, бо ми жучка підпоїли, та й жупан му підкроїли, а наш жучок невеличкий, а на жучку черевички, – ой, весело було! – грай, жучку, грай, грай, чорний, грай! І я кожного разу питаю дядька Павла одне й те ж саме, бо іншого питання ніяк не можу вигадати: – А як Жуки дзижчать? – Дз5дз5дз – жу5жу5жу – і дядько Павло па5 дає у траву. – Летів жук та у воду гуп! – і всі ми падаємо і сміємося, одне одного перекрикуємо: – Дайте, хлопці, околота, повезем жучка до болота! – Жучок пливе в болоті, дівки скачуть в золоті! – Прилетіла мати жука рятувати!

– Ой жучку, мій жучку, подай білу ручку! – Не подам, не подам, піди до криниці, на5 пийся водиці! – Дядьку Павло, ану під гармошку про Жу5 ка заспівайте! – і дядько Павло не поспішаю5 чи дістає з кишені дитячу гармошку, грає, а тоді починає протяжно співати: – По дорозі жук5жук, по дорозі чорний, по5 дивися ти на мене, який я моторний! – і ллєть5 ся пісня аж до неба. А як зустріне Тамару, то завжди питає: – Тамаро, а який у тебе розмір ботінок, який ти вже носиш? Я тобі куплю ботінки! – Тамара радо прибігала додому і до мами: – Дядько Павло сказав, що мені ботінки ку5 пить! – а мама тільки сміється. Один із його синів Петро теж був не байдужим до окови5 тої, аж поки зимою не відморозив руки. До5 велося ампутувати кілька пальців на обох ру5 ках. Так він і помер, нещасний. Другий син Микола ніколи горілки і в рот не брав, бо знав, що то гидота. В дитинстві, коли запиту5 вали, як його звуть, то він відповідав коротко та зрозуміло, не вимовляючи однієї літери: – Коя, – то це ім'я за ним і закріпилося. Миколі Струку, як інваліду дитинства, дали машину, «Жабою» називали. Така малесень5 ка була машина, інвалідка. А тоді Льонька взяв і купив її. Машина була така «Жаба» на двох чоловік. – А чого він Льонькі оддав? А чого мені не сказав? Я хотів собі забрать, – бідкається мій брат Микола. – А хіба він знав, що ти хотів? То треба було сказать, – мовив брат Павло. Як дід Яків був ще живий, то шив чоботи. За це совєцька влада відібрала у нього пів5 хати і вселила туди росіянку з двома дітьми. Ми їх називали кацапами і дуже сміялися, коли їхня мати Ольга голосно кликала з по5 рогу хати синів додому:

Брати Микола і Петро, сини дядька Павла, який про Жука співав.

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Білка. Фрагмент. 1967. Акварель. 39 х 28,5.

– Коля, Вова ідітє кушать яічкі! В них жила білка у клітці – кумедно крутила колесо і я ходила дивитися на білку, як на каз5 кове диво. Батько їхній був злодієм і сидів у тюрмі. А коли він вийшов з тюрми, то у кварти5 рантів була така любов, – заберуться високо на вал і цілуються, мов голубки? А нам з про5 тилежного боку все видно, як на долоні. Зус5 трічати Новий рік вони кликали наших батьків, але батьки не йшли, бо боялися: – Він злодій, хто його зна, – ще вб’є. Квартирантка часто заходила до нашої ма5 ми, приносила якусь дитячу одежу: – Купітє вот еті хорошенькіє платьіца своім дєвочкам, мнє воєнниє далі продать, – мама не купувала, бо не вірила їй, та й грошей не було, відчувала щось недобре в тих злодійку5 ватих людях, – єслі нє хатітє купіть, то хатя би на малако абмєняйтє, – а в нас тоді була ще корівка. Пройшла чутка, що на якійсь залізничній станції вбили міліціонера. Слідчі органи дов5 го не шукали. Схопили першого під руки і змусили, щоб невинна людина взяла на себе гріх. Розстріляли невинну людину, а за дея5 кий час знайшли ненароком і справжніх вбивць. Одним з них був і чоловік квартиран5 тки. Його присудили до розстрілу.

Хата баби Мар’ї і діда Якова.

По дорозі до магазину мене перестрічав Дьодя, – бандиткуватий хлопець з кінця на5 шої вулиці, однокласник брата Павла. І коли він казав: – Що, по хліб? Ану давай полічимо, чи вис5 тачить, – я мов загіпнотизована, висипала йому в жменю копійки, а він лічив, ховаючи одну монету за одною від мене, і недбало ви5 сипав мені в руку: – Ні, мало, не вистачить, – і, звісно ж, тих грошей уже не вистачало на бухінець і, пох5 нюпивши голову, я пленталася назад. Це повторювалося кілька разів і я нарешті зро5 зуміла, де осідають монети і сміялася над своєю наївністю та довірливістю. Потім ми з мамою пішли до нього додому і вона його за5 питала: – Нащо ти в дитини копійки забираєш? – а він клявся і божився, ляскав себе по коліну, якраз тою рукою, що брала, приказуючи: – Їй богу, не брав! Їй богу, не брав! Їй богу, не брав! – та після такої божої клятви, вже дійсно не брав. Дивилася я виставу у ляльковому театрі. Вразила мене ця вистава. Ніби побувала у живій справжній казці – якісь велетенські змії і все те говорить, все те оживає, повзає, – ні5 коли раніше такого не бачила. Запам’ятали5 ся мені слова з тієї вистави: – Матінко5Земле рідна, відбери в них силу! – Це Мати благала Землю, аби вона відібрала силу у обох її синів, котрі свою могутню силу обернули проти свого РОДу, тобто об'янича5 рились. Я пам’ятаю, як обидва велетні впали знесиленими на рідну землю. Тож ця казка плекала в мені любов до свого краю. Дьодю – свого однокласника Павло теж добре пам'ятає, каже: – А я так одлупив Дьодіка, що в нього юш5 ка з носа потекла, а іншого разу в око влу5 пив. Я йому дав по5ділу, – він до мене пли5 гав, задирака.

Як з Валєю посердимось – йду до іншої подружки – Наталі Кохан, яка жила за кілька будинків. Вона на рік молодша і прибігала до мене в маленьких гумових чобітках. … Мала б я такі чарівні чобітки, що не бояться води та не промокають, то обій< шла б я ними всі дощові калюжі, всі вес< няні води і грузькі болота V… Це Наталя навчила мене вмочувати хліб у воду та посипати цукром. Досить часто вона проходила берегом, де я гуляла, а тоді далі йшла до своєї бабусі і, чомусь, жодного разу мене не запросила. Люда Доля – з паралель5 ного класу, третя моя подруга. У другому кла5 сі ми сиділи за однією партою на продовженій групі, робили уроки, а тоді разом йшли додо5 му і я заходила до неї, бо якраз це було по до5 розі. Наталя вже ходила у перший клас, а Ва5 ля після уроків зразу бігла додому без мене. … Валентина, Наталя, Людмила, та ще й прізвище її – Доля, дійсно виявилося пророчим: – Така буде твоя Доля! – ніби промов< ляло воно… Кілька днів не йду до Валі, і вона теж від5 сиджується дома, аж поки тьотю Олю не зус5 тріну, а тоді питаю, ніби нічого не трапилося: – А Валя дома? – Дома, а чому ти не при5 ходиш? – Не знаю, – це була моя чітка і незмінна відповідь на всі запитання, звернуті до мене. І тоді я переривала змагання у мовчанку і ра5 до бігла до Валі миритися, і обхватившись мізинчиками, ми промовляли: – Мир миром, пироги з сиром, вареники в маслі, ми дружечки красні. Поцілуймося. Ніна Удовенко Продовження читайте в наступному номері. Книга готова до друку.

Квартирантка Ольга зі своїм сином Володими< ром рівно через п’ятдесят років. 2016. Українська Родина № 3/2016

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

Спогади дитинства Ходить гарбуз по городу, итається свого роду Ой чи живі чи здорові Всі родичі гарбузові?

От так люди добрі, виходить на город моя мама. Як цариця!

Мама Евдокія Іванівна з донею Галею.

Караульна Євдокія Іванівна.

ройде по всьму городу, на всі сторони кланяється, придив$ ляється, де що треба примічає. А город я вам скажу у нас був, як ви$ метена чиста хата $ ні билиночки, ні зіллячка. А ви коли небудь вдихали пахощі цвітучої картоплі, після теплого, літ$ нього дощу. Дмухне вітерець, а грядка картоплі неначе річечка переливаєтьсявід біло$ го до фіолетового кольору. Тільки не$ рухомо стоять парасолі високого тов$ стого кропу. Ви нюхали, як пахне квітучий кріп? Та які там французські пахощі? Город наш ділився на дві довгі части$ ни стежкою, по обидва бокиобсаже$ ною буряками. По ліву сторону від картоплі помідо$ ри. Кущі кремезні, низькі $ облиті ки$ тицями червоних плодів. Ну відро з кожного. Далі грядка огірків, розділилася від помідорів рядком чорнобривців. Ранні огірки, такі маленькі, зелені пальчики $ пахучі та солодкуваті.

Евдокія Іванівна з онукою Ларисою.

Вскочиш в грядку, а мама тут як тут $ Галю, вилазь з грядки, гудину потоп$ чиш. Я тобі сама нарву. Потім ряд айстри (сині, білі, рожеві) квітки, як блюдця $ на насіння. За айстрами морква $ коротенька. Біжиш, махнеш по гудині рукою, а воно ж тебе аж п’нить пахощами. Далі капуста. Росла вона величезна, деяка аж репалась. Мама її першу зрі$ зала на засолку. Потім грядка гарбузів. Я її весь час обходилас тороною, бо ду$ же колюча гудина була. Любила на гарбузи дивитись восени, коли вони

Евдокія Іванівна з сусідкою Ікелиною.

лежали горою виблискуючи на сонці жовтими та червоними боками. А навпроти гарбузів $ кукурудза, ото я вам скажу, $ настоящий англійський лабіринт. Ми з сестрою грали там в жмурки. Сховаєшся $ ніколи не знайде. Кукурудза стояла висока, лапата, рядками посаджена, виполена, підгор$ нута та так рівненько, що між рядками рівчаки, впадеш в той рівчак і повзеш вперед. Земля тепла, пахуча. Встанеш, а над тобою верхівки куку$ рудзи, пилком тебе обсипають, наче золотом. А соняхи, по всьому городу, як стра$ жі порядку в різні боки голови повер$ тають, все примічають. Я вам скажу, $ настояще городнє царство, а мама моя на ньому настоя$ ща цариця була. Галина Романчук (Самохвал)

Українська Родина № 3/2016

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ

Народні ляльки Середньої Наддніпрянщини Народні ляльки («кукли», як їх називають у селах) Середньої Наддніп рянщини канонічні і традиційні. Хоч в обраному та функціональному відношенні мають різні інтерпретації та різне призначення.

Музеї іг-рашки у Сергієвому Посаді (під Москвою) є 5 українських, так зва5 них — решетилівських, — ляльок, зіб5 раних ще у 19005х роках засновником Му-зею Миколою Бартрамом. Це примі-тивні побуто5 ві ляльки, зроблені з клаптів, які лишилися від полотна хатнього виробництва, пофарбова5 ного яскравими барвниками. На обличчях їх вишиті хрести — чорними і черво-ними нитка5 ми. В ті ж 19005ті роки свя-щеник з Суботова Марко Грушевський зібрав колекцію чудових місце-вих ляльок. Вони майстерно зробле-ні, тектонічно вмотивовані, декорова-ні з вели5 ким смаком. На обличчях у них хрести — ши5 рокі, складні, набра-ні з різноколірних ниток і переплете-ні так, що посередині утворюється ромб або щось на зразок східчастої піраміди. Сім чи вісім цих ляльок ни-ні зберігаються у онуки Марка Грушевського Валерії Левчук. У 19105х роках, може дещо пізні-ше, худож5 ник Авдєєв замалював цілу серію українських народних ляльок з виставки. Що це за вистав5 ка, встано-вити так і не вдалося. Серед ляльок іконографічно подібні до тих, про які вже йшлося, належать до Середньої Наддніпрян5 щини. Це ляльки з хреста-ми із кольорових ниток на обличчях із села Липове Кремен5 чуцького повіту Полтавської губернії. 1968 року в селі Думанці над рі-кою Тясмин мною і моєю дружиною Людмилою Орловою були зафіксова-ні ляльки з хрестами на об5 личчях, з ни-ток різних кольорів так перепле5 тених, що утворювався посередині квадрат. Робили їх кілька бабусь для онуків. Найкращі — Ганни Руденко (1908 ро-ку народження). У середині 19705х ро-ків на хуторі Хрещатик над Россю ляль-ки з хрестами на обличчях у вигля5 ді обряджених наречених робила Кате-рина Ляшко (1910 р.н.). Хрести на об-личчях були з чорних ниток. Марія Стороженко з того ж хуто5 ра робила ляль-ки з хрестами із чорних ниток, але це були досить бідні, буденні ляльки. Дещо пізніше мені з допомогою Іва-на Іва5 новича Лисенка, відомого художника, краєз5 навця, знавця фольклору, вдалося одержати ляльки з села Золотоношка Драбівського р5ну (колишня Полтавщина, нині Черкаська обл). Це в основному яскраві, декора-тивно бага5 ті ляльки з хрестами на об-личчях або з «пус5 тими» обличчями. В них відчувалося язич5 ницьке начало. Найстаріша жінка Марія Тка5 ченко (1898 р.н.) зробила три ляльки з домот5 каного полотна, пофарбованого соком пас5 льону, буряка і бузини. В цей же час вдалося віднайти ляльки з се-ла Германівка Обухів5 ського р5ну Ки-ївської обл. Це ляльковий ан5 самбль «княгиня і дружка», зроблений Кірою Оксентієвною Кононенко (1908 р.н.). Обличчя ляльок пусті, позбавлені рис і без хрестів.

Вивчення усіх названих ляльок доз-воляє стверджувати наявність певної лялькової тра5 диції на Середній Наддніпрянщині. Крім схо5 жих, повторюваних іконографічних рис ці ляльки мають схожу внутрішню будову. Це так звані вузлові ляльки. І ті, що зібрали Бартрам і Грушевський, і ті, що замалював Авдєєв, і ті, що зібрані нами в селах по обох бе-регах Дніпра на річках Тясмин, Рось, Золотоношка, Сула, Сулій. Крім того всі ці ляльки мають од5 наковий або майже од-наковий статуарний тип. Вони позбав-лені рук, ніг, тулуба. Власне, єдиною обсяжною їх частиною є голова. Вони мо-жуть лежати або сидіти, якщо їх до чо-гось притулити. Ці ляльки в принципі не ігрові. Іг5 ровими вони стали досить не-давно і ще не встигли набути належних функціональних оз5 нак. Це, за всіма прикметами, ляльки або «кукли»— обрядо-ві. Скрізь по тих селах, де їх роблять, процес створення називають «кру5 тити куклу». Це, власне, хліборобський при-йом створення «кукли» з соломи або тра5 ви. Такі ляльки аж ніяк не шиють. Беруть хус5 тку, начиняють ганчір'ям і зав'язують — вихо5 дить кругла або по-дібна до бочки, діжі голо5 ва. Все інше накручують або прив'язують до звиса-ючих кінців хустки. «Куклою» називають у народі жмуток стиглого колосся — недожа5 тий, залишений на краю поля і зак-ручений по ходу сонця, прикрашений яскравими стрічка5 ми та клаптями. Іно-ді його «пригощають» їжею, або трохи прикопують. Це все — для майбутньо-го врожаю. І навпаки— жмуток нестиг-лих колосків, закручених «проти сон5 ця» — «залом», «закрутка», «завой» — на нев5 рожай та біду. «Кукла» і «залом» — магічна опозиція, яка має Суттєвий ха-рактер. Усім відома дитяча жованка, що в деяких місцевостях зветься «куклою». Вона і справді нагадує вузлову ляльку на першому етапі ви5 готовлен-ня, в голові у якої хліб. Отже, спосіб «крутити куклу» добутий віковою хлібороб5 ською практикою. Населення названих місць споконвіку займалося лише хліборобством. Додаткове підтвердження обря-дового зв'язку ляльки з хлібом знахо-димо у Марка Грушевського. 1904 ро-ку ним опублікована праця про іграш-ки та «гри усякі» (поширені на Чигиринщині). Про ляльки5«кукли» він пи-ше: «У кукол грають тільки дівчата. Трапля5 ється, що од кукол не одірвеш і великої дівки: заміж йде і в скрині кукли везе свої, — так по5 любить се добро своє» [1]. Тут я зазначу, що це дуже давній звичай возити в скрині з при5 даним ляльку. Вона служить оберегом у чужій родині, бо вважається, що в ляльку5 куклу вселяється ду5 ша матері або ба-бусі. Це ще від культів матрі5 архату. Цим культом також можна пояснити

Лялька майстрині Ольги Кузьменко з Решетилівки, Полтавської обл. +380536 321550, +38093 9799287 ol<ga58@yandex.ru

вороже ставлення хлопчиків до ля-льок. Гру5 шевський пише: «Хлопці якось вороже на сі дівчачі забавки дивляться: іноді й нищать і глумлять-ся, як знайдуть де заховані кукли і прибір: тим5то хитро й ховають уже де їх от хлопців! У хаті не раз і скарги з5за кукол. У ку5 кол як «грають, то не роб-лять хлопчиків, а все дівчат та моло-диць» [2]. Від себе зазначу, що тут, мабуть, має місце явище атавістич-ної аномалії— повернення до пред-кової психо5 логії на одному з біогене-тичних етапів. Опи5 саний Грушевським конфлікт між дівчатками і хлоп-чиками із5за кукол — це відгомін да-внього конфлікту між Богинями матріарха5 ту і Божествами патріархату. Марко Грушевський дає дуже цін-ні відо5 мості про матеріал, з якого роб-лять «кукли», і спосіб роботи «Клап-тики з краму якого, чи з нового, чи з старого — це все матеріал, зветь5 ся він: крам, крамнинки, крамки, прибір, при5 борники; до їх ще й прядиво держать; бо це потрібно задля того, щоб було з чого куклу зробить — перш пожують хліба в роті, а тоді з його ви-ліплять таке, як голова в молодиці. Як положать у пиркалинку, або в полотнику той хліб, то зараз зав'яжуть як вузлик ниткою. Пі5 дождуть, щоб за-сохло. Як засохне, то моло5 дицю зав'язують наче платком, а дівку у ко-си прибирають... Рук немає. Роблять то й співа5 Українська Родина № 3/2016

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ ють: дівчата весільних, а молодиці—«неньки» або що...» [3]. Тут Грушевський описує спосіб роботи саме над вузловою, традиційною для Середньої Наддніпрянщини ляль-кою, яку крутять, роблять без голки. Однак, хліб у ляльці, в її голові, власне, сам по собі нічого не симво-лізує, а, будучи части5 ною антропоморфного образу ляльки, є швид5 ше якіс-ним фактором, який вказує на спе5 ци-фіку її обрядових функцій. Подібно до того майстри5трипільці на цих самих землях п'ять чи шість тисячоліть тому ліпили Богиню родю5 чості, підмішуючи в глиняне тісто зерна пшени5 ці. А у ще більш глибоку давнину печерні розпи5 си робили охрою з додаванням крові та кістко5 вого мозку тих тварин, яких зображали. Отже хліб у голові ляльки теж можна розцінити як факт біогенетичної паралелі або атавістич-ної аномалії, факт генерації ідеї ро-дючості. У Пелагеї Литвинової є праця про Криницю — слов'янську богиню родючості. Весною в першій понеді-лок березня при вечірній зорі молитвають Криницю. Роблять це таємно У колодязь опускають хліб, шепочуть заклинан5 ня, а потім дають цей хліб худобі для збіль5 шення приплоду[4]. У Багалія в «Истории Се5 верской земли до половиньї XIVст.», яка була надрукована 1881 р. є відомості про Заручай5 ську криницю у Новгороді Сіверському, на цямринні якої сидять Криниці — світловолосі діви води[5]. З водою, як і з хлібом, врожаєм пов'язані наші вузлові ляльки, у се-мантичний склад яких входить і боги-ня Криниця. Усі ляльки з хрестами роблять у селах по річках Рось, Тясмин, Супій, Сула, Золотоношка. Також народження ляльки з во-ди зафіксо5 ване в одному з варіантів української колиско5 вої «Ой коточок, коточок»: Одна була хвустина Та й ту в воду впустила, А там прачки прали, Хустину піймали; Кукол наробили, Котів подражнили. [6] Ця колискова записана на Пол-тавщині у 19605ті роки. Однак, в обра-зі ляльки бачи5 мо поліфункціоналізм та полісемантику, тоб5 то нашарування одних функцій і значень на інші. Це можна підтвердити не тільки факто5 рами хліба і води в ляльці, а факто-ром у ній огню. Ось варіант тієї ж ко-лискової, записа5 ний на Харківщині у слободі Біло5Куракіно у 18905х роках. Одна була хустина Та й ту вкрала дівчина, На кукли подрала, Кукол наробила, Кота оженила, Дівчат подражнила. В печі затопили Кукли попалили. [7] 36

Українська Родина № 3/2016

Тут інформується про факт кра-діжки хустки для «кукли», факт ство-рення «кукли» або «ку5 кол», факт од-руження «кукол» і кота, факт дражніння «куклами» дівчат і факт спален-ня «кукол». Ці факти не випадкові. Тут наявний запис якогось обрядового дійства з лялька5 ми, до того ж, дійства напівсерйозного, напів5 жартівливого. На зразок колодійного обряду, запи-саного Михайлом Гайдаєм ще у 19205 ті роки. Коли ляльку — Колодія — з поліна у жі5 ночому вбранні молитвають, одружують а по5 тім спалюють у печі. Ляльки Середньої Наддніпрян-щини ма5 ють виразні жіночі риси, особ-ливо найдавні5 ші, зібрані Марком Грушевським, у яких виді5 лені груди. Але всередині вони мають і чоло5 вічий знак. Внутрішня їх основа має фа5 ліч-ний вигляд, досить наявний. Потім во-на одягається у жіноче вбрання і на-буває жіно5 чих атрибутів. Однак таке з'єднання чолові5 чого і жіночого начал саме у вузловій ляльці Наддніпрян-щини ще раз повертає нас до ідеї родючості, продовження роду. Водночас це свідчить і про амбівалентну, бінарно5опо5 зиційну природу самої родю-чості та про адекватне сприйняття її давнім хлібороб5 ським середовищем. Можливо, записаний на Харківщині наприкінці минулого століття варіант колискової з «Лазарем» інформує са-ме про подвійну генезу Божества ро-дю5 чості та ляльки, яка втілює цю ідею. Був собі Лазарь, Попід тинью лазив. Та вилазив свитку Білу білесеньку, Сіру сіресеньку Дівчата вкрали На кукли порвали Кукли наробили І Лазаря вбили. [8] Зазначу, що у народних піснях, ко-лискових можуть бути контамінаційні вкраплення, нело5 гічні стикування смислів і образів, але немає і не мо-же бути нічого випадкового. Тут швид-ше за все ідея ляльки зрощена з іде-єю вмираючого і воскресаючого Бо-жества. Лялька, яка походить із свит-ки Лазаря, який вмер і воскрес, є вті-ленням ідеї вмирання зерна у землі, яке, вмерши, дає свої плоди — вро-жай. До того ж тут, здається, з'єднані два Лазаря — другий той убогий Ла-зар, який вмер і воскрес у Раю. У всій Середній Наддніпрянщині ро-били ляльки або з хрестами на облич-чях, або з пустими обличчями. Подібні або майже подіб5 ні хрести робили у ляльок гірських районів Таджикистану, Кир-гизії, Узбекистану, у наро5 дів Північного Кавказу — адигейців, кабар5 динців, чеченців, аварців; у грузинів — у Туше5 тії. Хрести ці набирали з різноколірних ни-ток з подібним до наддніпрянських ля-льок пе5 реплетенням. Яким чином став можливим та5 кий іконографічний збіг, які історичні факти це

можуть підтвердити 5 розмова особлива Заз5 начу тільки, що у народів Північного Кавказу ляльки з хрестами знаходили у похованнях, у скле-пах. Хрест з ромбом або квадрати на розхресті 5 символ сонця. Лялька як сонячне божество супроводжувала не-біжчика у по5 тойбічному світі. Ляльки з пустими обличчями на-лежать до іншої семантичної сфери. Душа предка все5 ляється лише у ляль-ку без обличчя. Тут також ми зустрічає-мося з атавістичною аномалією — ре-ліктовими законами індивідуальної сфе5 ри поведінки, коли знак функціонує на рівні елементарних аналогій. Довелося чути, як старі бабусі, зробив-ши ляльку «без обличчя», забороня-ли онукам малювати обличчя. Отже, за нашими дуже обмеже-ними дани5 ми, вузлові ляльки з хрес-тами та пустими об5 личчями пошире-ні на значній території Се5 редньої Над-дніпрянщини. Від Обухівського райо-ну і до Чигирина на правому березі Дніп5 ра і від Драбівського до Кремен-чуцького на лівому. Судячи з характе-ру хрестів —де вони найбільш розви-нуті, яскраві й пишні, — осе5 редок за-родження цього іконографічного ти-пу ляльок знаходиться між Черкаса-ми та Чигирином Це — якщо виходи-ти з моноцен5 тричної теорії походжен-ня традиційних форм. А якщо виходи-ти з поліцентричної те5 орії, можна наз-вати ряд гнізд побутування таких ляльок. Крім названих місцевостей — ще й у районі Пирятина, Решетилівки, Прилук. Народне мистецтво складне і за-гадкове. Сучасне в нім сусідить з да-леким минулим. Колишнє проектуєть-ся на майбутнє. Традиційна народна лялька не тільки об'єкт етнографії, атрибут обря-дових дійств або твір селянського мис-тецтва. Це ще суб'єкт, який фіксує і зак-ріплені сліди національної іс5 торії, іс-торичних подій або історичної неподі5 євості — діяльної позаподієвості. Життя традиційної ляльки в побу-тових умо5 вах недовге. Обрядової ляльки — зовсім ко5 ротке. Але за цей час лялька встигає поспілку5 ватися з вічністю, перевтілити її у свій образ. Олександр Найден Журнал «Сварог», №13<14, 2003 1. М.Г.(Грушевський Марко) Дытячи за бавкы та гры усяки. Зибрани по Чыгырынщи ни Кыивськой губернии //Киевская старина. — 1904, июль август. — С. 2. Там само 3. Там само. — С. 86. 4. Литвинова П. Криница — богиня плодо родия//Киевская старина. — 1881.— №4. — С. 695 697. 5. Багалей Д. История Соверской земли до половины XIV ст. —Харьков, 1881. — С. 89 90. 6. Запис автора, 1960 ті роки. 7. Жизнь и творчество крестьян Харьков ской губернии. Под редакцией В.В.Иванова. — Харьков, 1898. — С. 472. 8. Там само. — С. 164.

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ

Виготовлення пензлика для петриківського розпису

Інструменти та матеріали: Котяча шерсть. Дерев’яне держальце. Нитки. Голка. Клей. Мило. Склянка з водою. Папір. 1. Заготовляємо котячу шерсть. Робитмо 2 – 3 вистриги котячої шерсті на грудці, під лапками або на шийці (під голо5 вою) тварини де шерсть найдовша. 2. Видаляємо пух. Кінчики котячої шерсті придавлюємо паль5 цем. З відрізаного боку видаляємо пух за до5 помогою голки. Вистриг шерсті (без пуху) став тоншим. Вирівнювємо кінчики шерсті. Вистриг розтягуємо в різні боки, накладає5 мо отримані пучки шерсті один на один і про5 довжуємо цю процедуру до того часу, поки шерстинки в пучку не складуться у рівну лінію. Прикріплюємо шерсть до палички. Загострене дерев’яне держальце встро5 млюємо в пучок шерсті з боку зрізу. Остаточне виготовлення пензлика. Змащуємо нитки клеєм. Застромляємо паличку (зубочистку) в тру5 бочку від гелевої ручки. Знежирення шерстинок. Пензлик змочуємо водою та намилюємо. Випробовування новоствореного пензлика. Малюємо прості елементи петриківського розпису. Зелінська Наталія Олександрівна учитель біології та трудового нав< чання, образотворчого мистецтва

Лялька серії «Хай світ пізнає Україну!»

Сувенір за 5 хвилин Лялька з клаптиків тканини, рибацького поплавку, картонного рулончику від паперо вого рушничка чи туалетного паперу. Для роботи знадобляться : 1. Клей ПВА чи ТИТАН 2. Клаптик білої трикотажної тканини. 3. Желатин. 4. Залишки будь якої тканини. 5. Стрічки атласні шириною 0,5 см чи 0,3 см. 6. Штучні квіти. 7. Тасьма з орнаментом. 8. Мереживо. 9. Ножиці. 10. Картонний рулончик 11. Поплавок з пінопласту. Хід роботи: 1. Поплавок розрізаємо навпіл. Це будуть 2 голови для 2 х ляльок. (мал.1). 2. Голова ляльки обгортаємо цю деталь трикотажним клаптиком и зав'язуємо нит кою (мал. 2). 3. Голова і тулуб натягуємо на паперовий стовпчик (мал.3) и фіксуємо клеєм. 4. Обробка і оздоблення клаптиком тка нини обгортаємо фігурку і заклеюємо. Тась мою, мереживом прикрашаємо. (мал.4.). 5. Голову оздоблюємо віночком (стрічка ми, квітками), хустинкою (мал. 5). Готово! З повагою, Г. Згурська, учасниця виставок, майстер<класів, міжнародних фестивалів Етносвіт<2015, 2016, контакти: e<mail: 2dnvkg@gmail.com, тел.093<400<50<52

Українська Родина № 3/2016

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ

Частина III. НАРОДНІ СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ ДЕЯКИХ ХВОРОБ У другій частині цієї книги були пе$ рераховані рослини, застосовувані в народній медицині. Однак у народній медицині нагромадилися відомості не тільки про лікувальні трави, але й про ряд процедур, які застосовувалися при різних хворобах. Про них говориться в окремих записах Михайла Андрійови$ ча Носаля. Там даються рекомендації дієтичного порядку, говориться про режим хворих при деяких захворюван$ нях, про етапи лікування й т.п. Все це

становить безсумнівний інтерес для дослідника й лікаря. Крім того, в цій частині праці автор систематизує мате$ ріал, що відноситься до окремих хво$ роб, але розкиданий у різних місцях першої частини. Це створює певні зручності для читача. Записи автора представляються в дещо скороченому виді, але в них залишене все те, що їм узяте з народного й почасти з особис$ того досвіду (Ред.).

1. ХВОРОБИ ШЛУНКА Катар шлунка з недостатньою кис$ лотністю шлункового соку. Усі види катару шлунка лікуються головним чи$ ном дієтою, умілим добором їжі й спо$ собів її застосування. Ліки в цьому ви$ падку мають другорядне значення. При недостатній кислотності шлун$ кового соку хворий харчується в такий спосіб. Йому дають м’ясні супи зі сві$ жого нежирного м’яса, юшку зі свіжої риби, смажене на маслі худе м’ясо або рибу, мізки, вершки або сметану. Твер$ ді продукти повинні бути ретельно роз$ тертими (роздробленими), але дещо за$ лишають нероздробленим, наприклад, кірки булки, м’яке, добре виварене м’ясо, тому що процес жування викли$ кає виділення шлункового соку, а це при зниженій кислотності, дуже важ$ ливо. З гарніру дають кислу капусту, квашену із кмином, кислі печені яблу$ ка, із приправ — цибулю, часник, сік із 38

Українська Родина № 3/2016

квашеної капусти та ін. Зрозуміло, що добір їжі для шлункових хворих пови$ нен бути поставлений у залежність від діяльності й інших травних органів. Потрібно опікуватися про чистоту рота й зубів, а іноді супутні катару шлунка явища з боку печінки й кишечника (поноси) змушують до відповідних змін у доборі блюд. З ліків дають гіркі трави, але не полин, а звіробій. Їжа по$ винна бути нежирна. З жирів допуска$ ється вершкове масло в обмеженій кількості. Рослинні олії забороняють$ ся. Протягом 6 тижнів щодня натще хворий має з’їдати півстакана квашеної (кислої) капусти й запивати її такою ж кількістю соку з тієї ж капусти. За пів$ години після приймання капусти хво$ рий випиває склянка відвару із суміші наступних трав: звіробою (№23) — 40,0 г, золототисячника (№14) — 40,0 г, де$ ревію (№1) — 30,0 г, дикого цикорію (№13) — 30,0 г, рутки (№18) — 20,0 г. Якщо у хворого є тенденція до запорів, додають ще кору крушини. Усе зміша$ ти. Із зазначеної суміші беруть 4 столо$ ві ложки з верхом, заливають 1 л сирої води (роблять це щодня з вечора) і ставлять у духовку на всю ніч. Ранком кип’ятять 5 — 7 хвилин, рахуючи від початку кипіння, знімають із вогню й залишають відвар накритим на півго$ дини, після чого проціджують, хворому дають після капусти цілу склянку цього відвару, знову добре підігрітого. Потім іде сніданок (кип’ячене молоко, булка, масло, два яйця) і за півгодини знову гарячий відвар трав. Відвар, що зали$ шився, розподіляється на 4 приймання на решту дня, щораз за годину після приймання їжі. Кількість крушини у вищевказаній суміші рослин хворий регулює сам, прагнучи виключити за$ пори, але й не викликати сильного послаблення. При значному послаб$ ленні кору крушини на час зовсім вик$ лючають, а при водянистому стільці приймання трав припиняють на добу. На вечерю 2 склянки свіжого кисля$ ку без сметани зі шматочком булки. Чорний хліб виключається. Рекомен$ дується кинути паління. Дозволяється протягом тижня випити 200,0 г гарно$ го кагору, а влітку 2 стопки пива. Уліт$ ку дозволяються всякі ягоди й особли$ во вишні й смородина, а також кислу$ ваті компоти. Лікування повинно три$ вати безупинно 6 тижнів. Виразка шлунка й дванадцятипалої кишки лі$ кується тими самими методами й тими самими ліками. У боротьбі за своє здо$ ров’я народ знайшов свої ліки, розро$

бив і свою дієту. У моєму описі народ$ ного лікування виразки шлунка вибра$ на виразка, що виникає на ґрунті нер$ вових переживань і довго триваючих душевних депресій, тобто виразка не$ ускладнена, яка безумовно вилікову$ ється, якщо при лікуванні стати на точку зору народу та на чільне місце поставити той народний принцип, що людина стає інвалідом і лягає в постіль не тому, що в неї в шлунку виразка, а тому що в неї з «душею не лад» і «до$ незмоги» розстроєні нерви. Підбираю$ чи дієту й лікарські рослини для ліку$ вання виразки шлунка, народ найпер$ ше звертає увага на нерви й на друге місце ставить шлунок з виразкою. Спостерігаючи за народним лікуван$ ням виразки шлунка й за всіма нехит$ рими його методами, я дійшов виснов$ ку, що для такого типу виразки шлун$ ка, про який я пишу, непотрібно ліків, а якщо й доводиться до них вдаватися, то вони дають тільки тимчасове полег$ шення, якому не потрібно радіти. Нап$ роти, для виразкових хворих дієта для шлунка й дбайлива охорона хворого від душевних переживань є тим самим, що рятувальний круг для потопаючо$ го. Отут потрібний тільки відпочинок як для нервів, так і для шлунка, а ті за$ соби й лікарські трави, про які будемо нижче говорити, є необхідним допов$ ненням до дієти, заповнюючи в ній складові частини, потрібні для нервів і для шлунка. Хворому назавжди, безумовно, забо$ роняється паління тютюну. Усяка їжа повинна бути малосольною, не гаря$ чою й не холодною, а теплою. Гострі й пряні страви (хрін, солоні огірки, гри$ би, цибуля, часник, петрушка, горілка, пиво, вино) обов’язкове виключають$ ся. Усі страви, навіть каші$розмазні, повинні бути перетерті через густе си$ то, не містити найменших крупинок, тому що вони дають привід для жуван$ ню, що викликає зайве виділення шлункового соку, і, крім того, самі во$ ни можуть дратувати виразку. У перше півріччя лікування виразки всі сорти хліба, крім булки, виключаються. Бул$ ка ж виготовляється по наступному ре$ цепту. Беруть 1 кг гарного просіяного пшеничного борошна й у нього влива$ ють півлітра дуже гарячого кип’ячено$ го молока, додаючи солі по смаку, і розтирають, щоб не залишилося кру$ пинок. Коли запарка охолоне, додають до неї 50 г розмішаних у молоці дріж$ джів і круто замішують. Місити пот$ рібно півгодини. Коли тісто підніметь$

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ся його потрібно пом’яти, щоб осіло; коли знову підніметься, другий раз пом’яти до осідання й лише таке осіле тісто класти на листи, змазані маслом. Вставляють його в піч, змазавши теп$ лою водою, тільки після того, як воно на листах підніметься втретє. Хвилин за 45 булка буде готова й наступного дня її подають хворому. Її вистачає на два дні. Вона «тане» у роті без жування. З каш можна давати хворому всяку, крім просяної, варену на молоці, не круту, але й не рідку, а «через ложку» і обов’язково протерту через сито, теп$ лу. У неї хворий повинен покласти масла скільки хоче, але з таким розра$ хунками, щоб наприкінці обіду він з’їв його не менше 200,0 г. Після обіду мас$ ло буде замінено іншими утримуючи$ ми жири продуктами, про що скажемо нижче. Гороховий суп з обдертого го$ роху, протертий, з маслом, як багатий білковими речовинами, дуже бажаний, якщо добре переноситься хворим. Не$ обхідно давати хворому свіжий, добре віджатий сир зі свіжого кисляку, розмі$ шаний навпіл з вершками й протертий через сито. У сир потрібно влити вер$ шків стільки, щоб він виглядав, як ка$ ша «через ложку». Молоко без каші погано переноситься хворими, його краще заміняти чаєм з вершками. З солодощів дуже добре при виразці давати мед, як речовину, що гальмує виділення соку й заспокоює нерви, а також і цукор. У перші дні лікування від меду й цукру може з’явитися печія. У такому випадку, якщо вона дуже бо$ лісна, можна пожувати 5 зерен вівса, ковтаючи слину, і так довго жувати, поки в роті не залишиться від вівса по$ лова, яку потрібно виплюнути. При цьому печія проходить. У наступні дні лікування вона вже не з’являється, то$ му що ті ліки, про які ще буде мова, з перших днів усувають печію. З жиро$ утримаючих продуктів, крім масла й вершків, дуже бажані й корисні всякі горіхи й солодкий мигдаль, товчені в ступці й протерті через сито. Їх потріб$ но подавати в другу половину дня (час буде зазначений). Залишається сказа$ ти кілька слів про киселі. Із чого їх го$ тувати? 100,0 г ягід шипшини дрібно порізати й разом із зернами залити од$ нією склянкою теплої кип’яченої во$ ди. Робити це з вечора, щоб шипшина мокнула ніч і частину наступного дня до готування киселю. Намоклу шип$ шину в тому ж посуді добре розтерти до такого стану, коли від неї залиша$ ються тільки плівки. Два рази проціди$

ти через густе полотно й проціджену рідину влити в заварений крохмаль. Додати 80,0 г цукру, розмішати й дати охолонути. Кисіль подавати облитий 2 ложками свіжих пивних дріжджів. Наступного дня замість киселю із шипшини готують желе зі скибочок одного середнього розміру лимона з кіркою. Лимон не варити, а готувати так, як шипшину. Цукру покласти 100,0 — 120,0 г. Желе перед подачею облити 2 столовими ложками свіжих пивних дріжджів. На третій день за$ мість киселю дають хворому після обі$ ду склянку настойки із шипшини. Яго$ ди шипшини намочуються так само й у такій же кількості, як і для киселю. До$ дають 50,0 г цукру й 2 столові ложки пивних свіжих дріжджів. Дають пити в підігрітому виді. На четвертий день да$ ють хворому кисіль із 2 апельсинів без кірки й половини лимона з кіркою. Го$ тують і подають, як кисіль із шипши$ ни, і також із дріжджами. На п’ятий день — кисіль із журавли$ ни з додаванням 1 ложки молодих бе$ резових листочків. Журавлину розти$ рають, додають до неї 1 ложку березо$ вих листочків, розмішують і заливають 1,5 склянками теплого окропу, накри$ вають, ставлять на 1 годину на плиту, не доводячи до кипіння, проціджують і вливають у заварений крохмаль. Цукру 60,0 г. Остиглий кисіль перед подачею обливають 2 ложками свіжих пивних дріжджів. На шостий день можна при$ готувати желе зі свіжих яблук із суше$ ними абрикосами, додавши туди на$ пар з 100,0 г шипшини. Цукру 70,0 г. Желе обливають 2 столовими ложками свіжих пивних дріжджів. Таке чергу$ вання в подачі хворому киселів слід продовжувати 42 дні. Усі ці 42 дні хво$ рий повинен лежати в ліжку із грілкою на ділянці шлунка й печінки. Вставати йому дозволяється з таким розрахун$ ком, щоб рухів у добу було не більше 4 годин, або, інакше кажучи, після кож$ них 2 годин лежання із грілкою можна походити 20 хвилин без грілки. При лі$ куванні виразки шлунка в ці перші 42 дня необхідні наступні засоби. Вичав$ лений сік із сирої картоплі червоних сортів — 3 рази в день по 100,0 г натще, за півгодини перед обідом і перед сном. Готується так: добре вимита і ви$ терта насухо картопля зі шкіркою про$ тирається через густу тертку. Сік із крохмалем віджимається. Готується щораз свіжий. Картопляний сік — ду$ же необхідний нейтралізуючий кис$ лотність засіб при виразці шлунка.

Другий засіб — водяний настій лляно$ го насіння як обволікаюче. Готується так: ранком 2 столові ложки лляного насіння заливають 1,5 склянками дуже гарячого окропу й залишають до вечо$ ра при кімнатній температурі. Увечері проціджують через рідке полотно й ставлять на ніч біля хворого. Хворий, прокинувшись, повинен випити хоча б половину. Якщо хворий не прокинеть$ ся й не вип’є лляного настою, останній викидають і готують новий (швидко закисає). Лляний настій необхідно пи$ ти протягом усіх 42 днів ночами, а кар$ топляний сік — перші 28 днів по 3 рази в день, а інші 14 днів — 2 рази: ранком натще й перед сном. Для шлунка й поліпшення обміну речовин вживають відвар з наступних трав: 167 Flos Achilleae millifolii 5 20,0, . . . . . . . . . (№1) Flos Helichrysi arenarii 5 25,0 . . . . . . . . (№22) Flos Matricariae chamomillae 5 8,0 . . . .(№28) Folia Betulae 5 20,0 . . . . . . . . . . . . . . . .(№77) Folia Vaccinii myrtillis 5 30,0 . . . . . . . . .(№59) Folia Menthae piperitae 5 10,0 . . . . . . .(№30) Herba Polygoni avicularis 5 40,0 . . . . . .(№36) Herba Hyperici perforati 5 40,0 . . . . . . .(№23) Herba Erythreae centaurii 5 20,0 . . . . .(№14) Якщо є запори або тенденція до них, то додають ще кори крушини 30,0 г. При частих здуттях кишечника до по$ переднього рецепта додають ще нас$ тупний, що складається з вітрогонних трав: Radix Valerianae 10,0 5 . . . . . . . . . . . . .(№61) Rhizoma Acorus calami 5 10,0 . . . . . . . .(№2) Semina Cari carvi 5 8,0 . . . . . . . . . . . . .(№12) Змішати й стовкти, щоб перетворити в порошок. З першої суміші трав від$ вар готують у такий спосіб: увечері на$ сипають у глазурований горщик 4 сто$ лові ложки (кожна з верхом) суміші трав і заливають 1 л сирої води. Нак$ ривши, ставлять на ніч у холодну ду$ ховку. Ранком кип’ятять на плиті 5 — 7 хвилин, рахуючи з початку закипання, потім знімають із вогню й, накривши й поставивши на стіл, дають паритися ще 20 хвилин. Проціджують і віджима$ ють. У який час пацієнт приймає цей відвар, буде зазначено нижче. Також буде зазначено, коли хворий приймає порошок по другому рецепту. Нижче представляю таблицю харчування й режиму хворого. 7 година ранку. Хворий полоще рот настойкою шавлії й випиває 100,0 г картопляного соку. 8 г. Випиває 1 склянку теплого навару із трав. 9 г. Перший сніданок. Хворий з’їдає три яєчні білки, трохи посолені й розмі$ Українська Родина № 3/2016

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ шані на теплій сковороді з 50,0 г сві$ жого масла, і шматочок спеціальної булки (однієї м’якушки). 9 г. 20 хв. Хворий випиває 1 або 2 склянки теп$ лого густого кип’яченого молока з м’якушкою з булки. 10 г. Випиває пів$ стакана теплого навару із трав. 11 г. Другий сніданок. Свіжий сир з моло$ дою сметаною або вершками та з 30,0 г масла. Необхідно все протерти через сито й трохи посолити. Замість сиру можна дати хворому теплу бовтанку із протертої через сито свіжозвареної картоплі з 2 склянками гарячого кип’яченого молока, з 20,0 г масла й трохи посолену. На друге блюдо мож$ на дати хворому двічі перетертий компот зі свіжих яблук із сушеним чорносливом або абрикосами. Цукру 30,0 г. До нього подають булку. Улітку замість компоту можна дати тарілку спілої суниці зі склянкою вершків, збитих з 30,0 г цукру. 12 г. Прийняти 1 чайну ложку вітрогонного порошку по другому рецепту й запити 1/2 склянки теплого навару із трав по першому рецепту. 12 г. 30 хв. — 100,0 г картопляного соку. 1 г. дня. Обід. На першу страву можна подати «клеєн$ ня» (відвари) з різної крупи: ячмін$ ної, гречаної, вівсяної, рисової, але не просяний, картопляний або горо$ ховий супи, двічі протерті крізь сито. Як відвари, так і супи подаються з маслом. Другі блюда вже описані й подаються в зазначеному чергуванні. 2 г. Прийняти 1 чайну ложку вітро$ гонного порошку по II рецепту й за$ пити 1/2 склянки теплого навару із трав по I рецепту. 3 г. Склянка вер$ шків зі шматочком м’якушки булки. 4 г. Півстакана теплого відвару трав. 5 г. Товчені горіхи або солодкий мигдаль, протерті через сито. 6 г. Висмоктати 1 апельсин або 100,0 г винограду, або з’їсти склянку суниці із цукром, або півстакана чаю з 100,0 г меду, або з’їсти 1 гарну грушу бере. 8 г. 1 або 2 склянки свіжого кисляку зі шматочком м’якушки булки. 9 г. Хво$ рий випиває 100,0 г картопляного со$ ку, чистить зуби й лягає із грілкою спати. Усі страви, про які була тут мо$ ва, не для всіх однаково гарні й прий$ нятні. Їх необхідно індивідуалізувати й відповідно заміняти іншими, що легше здійсненне для міських жите$ лів. Хворі не люблять картопляного соку, але він необхідний так само, як необхідно лежати в постелі із грілкою 6 тижнів. Для кращого сприйняття со$ ку можливо додати до нього 1 — 2 40

Українська Родина № 3/2016

краплі якоїсь есенції. Якщо дріжджі набридають хворому, то їх можна за$ мінити ячмінним солодом. Для цього намочують 2 столові ложки солоду в солодкій кип’яченій воді кілька го$ дин, проціджують і підливають до ки$ селів. Якщо ця рідина подобається хворому, її можна не обмежувати. Ре$ комендується кожні 3 дня зважувати хворого. За 6 тижнів від початку ліку$ вання стан хворого поліпшується, він стає життєрадісним. Залишається сказати ще кілька слів про подальшу дієту хворого, коли до кінця 6$го тиж$ ня він відпочив і його шлункова сек$ реція стала наближатися до норми. До цього часу хворий не одержував м’яс$ них продуктів. Тепер ранками йому дають замість яєчних білків ціле куря$ че яйце, зварене некруто, і вдень — варене біле м’ясо й рибу, добре пере$ терті, приготовлені у вигляді фрика$ дельок. Свиняче філе без жиру, біле м’ясо й смажену рибу, уже непротерті, дають на 4$му місяці лікування. М’яс$ ні супи, ці енергійні стимулятори ви$ ділення шлункового соку, дозволя$ ються на 9$му місяці лікування. Ноча$ ми грілки залишаються до 9 місяців. Замість лляного насіння, ночами да$ ють хворому корінь живокосту (Sym$ phytum officinale L. №52), приготовле$ ний так само й у такій же порції, як і лляне насіння. На вечерю — кисляк з тертою гарячою картоплею й маслом. Лікування виразки шлунка, описане мною, представляє собою частину до$ повіді, представленої мною в 1946 році в Комісію з вивчення засобів народної медицини (Харків, голова проф. Н. С. Харченко) на тему: «Волинські народ$ ні методи лікування виразки шлунка й 12$палої кишки та щонайчастіше вжи$ вані при її терапії лікарські рослини». Доповнення. У бесідах автор вислов$ лювався, що у своєму описі лікування виразок шлунка й 12$палої кишки він хотів покласти «на стіл науки» у найу$ загальнішому вигляді розроблену в на$ роді й перевірену їм на практиці мето$ дику лікування цієї хвороби. Однак він вважав, що слід ураховувати різнома$ нітність форм прояву виразкової хво$ роби, індивідуальні особливості хво$ рих і необхідність у кожному окремому випадку особливого підходу до хворо$ го, чому він вважав за необхідне для кожного хворого й кожної форми ви$ разки дещо змінювати методику ліку$ вання й рецептуру. Більш докладних вказівок із цього приводу він не зали$ шив (Ів. Носаль.).

2. ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ Й ЖОВ< ЧНОГО МІХУРА Рослини, уживані в народі при ліку$ ванні зазначеної групи хвороб, є як у першому, так і в другому розділах II частини книги, а деякі й у наступних розділах. При описі рослин першого розділу часто вказуються й суміші, уживані при лікування хвороб печін$ ки й жовчного міхура. Там же автором поміщені й відомості про способи застосування, про лікувальні проце$ дури й поради дієтичного порядку й т.п. У матеріалах М. А. Носаля немає окремо систематизованих відомостей про народну методику лікування хво$ роб печінки й жовчного міхура. Автор у своїх нарисах підкреслює тісний функціональний взає$ мозв’язок усіх органів людського ор$ ганізму як при нормальному, так і при порушеному ході обміну речовин. «Якщо порушується діяльність однієї із цих частин (шлунок, підшлункова залоза, кишечник, печінка, нирки, серце, легені, селезінка, ендокринні залози й ін.), — пише автор, — то по$ рушується й загальна нормальна ді$ яльність усієї системи обміну речо$ вин. Виходячи із цього, вважаю, що в народі правильно помічено, що біль$ шість рослин, уживаних при лікуван$ ні шлунково$кишкового тракту, ліку$ ють у відповідному ступені, одні біль$ ше, а інші менше, або безпосередньо або посередньо ще й печінку, нирки, селезінку і т.д.». Що стосується дієти, якої дотримуються в народі при хво$ робах печінки й жовчного міхура, то вона в більшій або меншій мірі наб$ лижається до дієти, установленої в науковій медицині, і чогось нового щодо цього автор не вносить. Усе, що пов’язане з особливостями народної методики лікування цієї групи хво$ роб, поміщене в матеріалах про окре$ мі рослини і особливо їх суміші. Крім лікарських рослин автор, ґрунтую$ чись на народному досвіді, надає ве$ ликого значення при лікуванні хво$ роб печінки таким народним засо$ бам, як сік із чорної редьки й почасти моркви, мед, вживання в їжу великої кількості цукру, обмеження або вик$ лючення на якийсь час деяких жирів, смаженого м’яса, гострих блюд і т.п. (Ів. Носаль). М. А. Носаль і І. М. Носаль, «Лікарські рослини і способи їхнього застосування в народі»

ЗДОРОВ’Я

Давньоукраїнська відична наука про оздоровлення, душі, тіла, Природи. Український інститут екології людини Грицай М.П. Планетарна криза простежується з аналізу стану екології і суспільного життя, поданих щоріч ником «Стан світу 2001» [1]. Чому, коли всього вдостадь для забезпечення людини, зростають соціальні злидні у всьому світі? А за злиднями йде екологічне невігластво та екологічні катастро фи, до виникнення яких причетні руйнівні стихійні явища в Природі і в суспільстві. В наш час ті місцевості, в яких були сутички релігійних громад, зазнали руйнівних впливів стихійних лих. Япон ський вчений Ямото Масара [2] довів вплив людської думки і слова на стан води, яка є основою всіх біо систем і самого життя на Землі.

І. Докази того, що відична циві< лізація має давиьоукраїнськ ви< токи. 1. Грунтовна наукова праця «Віра предків наших» Володимира Шаяна [4] – організатора і першого Прези$ дента Європейської президії Україн$ ської Вільної Академії Наук – У ВАН у Європі з осідком у Лондоні, Англія. В роботі ретельно проаналізовано відич$ ні індійські тексти Ригведи і Магабга$ рати і доведено давньоукраїнські вито$ ки індійської відичної культури.

2. Порівняльний аналіз відичних джерел санскриту і української мови. В словнику до підручника санскриту [5] ми знаходимо багато слів спільних, ці$ кавим є той факт, що слово «я» має де$ кілька значень і одним з них є санс$ критське слово «мама». В додатку [1] пропонуємо абетку «Буквар» Івана Федорова 1574 року [6], яка містить 45 літер і в якій при написанні деяких літер простежуєть$ ся зв'язок з санскритом і сучасною українською мовою. Цікавим є напис на останній сторінці «Букваря»: «Видруковано во Львове року 1574». Напис зроблено під зображенням герба м. Львова і особистого герба першодрукаря. 3. Робота Джавахарлала Неру [7]. В праці говориться про привнесення ві$ дичних знань в Індію із земель наших пращурів. 4. Карти з географічного посібника для сучасних шкіл [8]: див. додаток 2: а) розселення індо – європейців 3500$1500 р.р. до н.е. з земель давньоукраїнської цивілізації; б) експансія індо – європейців (з те$ риторії давньої України) на близький і середній світ та материкову Грецію; в) походи «народів моря». 5. Розшифровка таємниць символів на скульптурі трипільських майстрів, якій понад 7 тис.років, вона подана Кузьмою Федченком в статті «Пращу$ ри України пишуть листи своїм нащад$ кам» [9] дивись додатки 3 і 4.

II. Будова храму людського тіла

матінкою, живою мовою (на санскри$ ті життя – «джива»), живою водою, живими рослинами і людиною. В Чан$ догья Упанішадах читаємо: «Сутністю всіх істот є Земля. Сутністю Землі є Вода. Сутністю Води є рослини. Сут$ ністю рослин є людина». Сучасна біологія є лише частиною науки про життя, вірніше було б її наз$ вати наукою про життя душі в тілі. У відичній науці тіло людини скла$ дається з «грубих» – проявлених на фізичному рівні і «тонких» – інфор$ маційно$енергетичних елементів матерії. 5 основних оболонок тіла людини [11, 12,131 з індійської Аюрведичної системи знань: 1) анатомічна – «грубе тіло»; 2) фізіологічна – ефірна . . . . . . $> 3) ментальна – психологічна . . $> 4) інтелектуальна . . . . . . . . . . . $> 5) причинна – духовна – дух. 13 основних оболонок тіла людини з давньоукраїнської звичаєвої тради ції за даними авторів науки українського козацтва «Спас»: 1) анатомічна – «грубе тіло»; 2) фізіологічна – ефірна – «Сяйво»; 3) ментальна психологічна – «Даж»; 4) інтелектуальна – «Малка»; 5) Сонячні супутники – «Сар»; 6) $"$ $ «Сак»; 7) $"$ $ «Вол»; 8) $"$ $ «Хор»; 9) $"$ $ «Атей»; 10) $"$ $ «Криш»; 11$12 – Місячні супутники; 13) Родовий Янгол, – «Род».

«тонке тіло» (душа)

обота японського вченого Ямо$ то Масари є новою сторінкою тільки для сучасних матеріаліс$ тів. Для знайомих з відичною наукою ці дослідження підтверджують гли$ бинні знання наших пращурів, які в сучасних умовах мають вивчатися на всіх рівнях. Вчені Майкл Кремо і Річард Томпсон [3] наводять докази існування по$су$ часному розумної людини задовго до написання іудейської історії людства. До недавнього часу в світовій науці (ар$ хеології, історії, історіографії, лінгвіс$ тиці, інш.) існувала, а подекуди ще й досі існує, «фільтрація знань» ствер$ джують Майкл Кремо і Рігард Томпсон. Спостерігаємо як на зміну патріар$ хально$конформістській системі «фільтрації знань» в науці і суспільно$ духовному житті активно повстає доба відродження і сучасного наукового ос$ мислення знань давньоукраїнської ві$ дичної цивілізації про єдність і взає$ мозв'язок макрокосмосу$Всесвіту і мікрокосмосу$людини, про відтворен$ ня і збереження рівноваги в Природі. Ознайомимося з відичними поглядами на одну з найскладніших систем – бу$ дову храму людського тіла і дію убран$ ня цього храму – українського націо$ нального одягу, уславлення, молитви, народних пісень – веснянок, рослин на стан здоров'я людини та Природи.

«Не тіло, а душа є людиною.» Г. Сковорода [10]

Відична система знань визначає життя як форму існування душі – і в близькі до нас часи мудрець Г.Сково$ рода вторить нашим пращурам. Життя душі наші пращури розуміли як взаємозв'язок між живою землею –

Зв'язок із Всесвітом Предметом вивчення сучасної захід$ ної медицини є тільки перша тілесна оболонка. Індійська відична наука роз$ глядає п'ять оболонок, а давньоукраїн$ ська віда – 13 оболонок, в деяких трак$ татах людину розглядають як триєд$ ність духа, душі і плоті. Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВ’Я Анатомічна оболонка з санскриту перекладається як «тіло їжі» – так як залежить від «грубої» їжі. Всі тканини цього тіла синтезуються і підтриму$ ються завдяки органічним речови$ нам, мінеральним солям, які ми отри$ муємо з неї. Будову і функціонування цієї оболонки ретельно описано в під$ ручниках по анатомії та фізіології. Стародавнім відичним лікарям були добре відомі знання з анатомії – про це свідчать хірургічні інструменти і кістки прооперованих понад 5$6 тис.років тому людей, але хірургія зас$ тосовувалась тоді тільки для допомоги після травм. Відична наука говорить про сім го ловних тканин анатомічної оболонки людини: 1) рідинні середовища, головними серед яких є плазма крові та лімфа; 2) клітинні елементи крові – еритро$ цити, лейкоцити і тромбоцити; 3) м'язи і сухожилки; 4) жирову тканину; 5) кістки, хрящі та інші елементи з'єднувальної системи; 6) кістковий мозок і нервові тканини; 7) репродуктивну тканину. Кожна з тканин містить запакований в речовину «внутрішній вогонь», який необхідний для постійної дії обміну та регенерації тканин. Відична наука описує цикли трансформації і живлен$ ня тканин. В результаті цього метабо$ лізму утворюються «другорядні» про$ дукти обміну які виводяться. Різні комбінації 7 тканин утворюють всі ор$ гани і канали анатомічного тіла. Виді$ ляють 12 основних каналів: 1. Канали, які доставляють кисень (фактично відповідають різним відді$ лам дихальної системи: носоглотці, горлянці, трахеї, бронхам). 2. Канали, які переносять живильні речовини (шлунок, дванадцятипала, тонкий і товстий кишковики). 3. Канали, які переносять лімфу (лімфатична система). 4. Канали, які переносять кров (кровоносна система – артеріальна і венозна). 5. Канали, які забезпечують нор$ мальну роботу і регенерацію м'язів (відповідають мотонейронам і м'язо$ вим капілярам). 6. Канали, які забезпечують роботу жирової і з'єднувальної тканин. 7. Канали, які забезпечують роботу кісткової тканини (відповідають окіс$ тю і системі внутрішньо кісткового кровообігу). 42

Українська Родина № 3/2016

8. Канали нервової системи (відпові$ дають периферійним нервам). 9. Канали репродуктивної системи сім'явиносний шлях та рух яйцекліти$ ни по трубам матки. 10. Канали, які відповідають за виве$ дення фекалій (сигмовидна і пряма кишка). 11 .Канали, виведення сечі (сечоводи і сечовий міхур). 12. Канали виведення поту і секреції сальних залоз. У жінок існує ще одна пара каналів – це система лактації молочних залоз. Сучасна медицина виділяє шість ос$ новних систем анатомічного тіла: нейроендокринну, серцево$судинну, дихальну,шлунково$кишкову, сечос$ татеву та опорно$рухову. У відичній науці анатомічне тіло розглядається як допоміжний механізм «тонкого тіла», його логічне продовження в твердому земному світі. Фізіологічна (ефірна) оболонка люди ни – це собою біофізичне поле, яке має неоднорідну структуру. Його можна фіксувати приладами. Деякі люди з розвинутою чутливістю можуть бачити його у формі тонкої світової аури, або відчувати з допомогою осязання. Фізі$ ологічна (ефірна) оболонка є енергоін$ формаційною матрицею анатомічного тіла і повторює його контури. Фізіоло$ гічну (ефірну) оболонку в так само ма$ ють тварини, птахи, дерева, трави. Цю оболонку можна спостерігати з допо$ могою ефекту Кірліан (фото і кіноз$ йомка в електронному полі високої напруги). Цей метод отримав назву га$ зорозрядної візуалізації або біоелек$ трографії (дивись додаток 5). Фізіологічна (ефірна) оболонка має дві складові – інформаційну та енерге$ тичну. Інформаційна складова виконує фун$ кцію контролю всіх фізіологічних процесів анатомічного тіла, забезпе$ чує сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз) і здійснює пря$ мий і зворотній зв'язок між «грубим» і «тонким» тілом. На рівні фізіологічної (ефірної) оболонки в тонкій формі репрезентовані всі органи та системи «тіла їжі» анатомічної оболонки. Інформаційна складова має струнну структуру. Кожна струна працює в своєму частотному режимі і є стандар$ том для відповідаючого її резонансу органу анатомічного тіла. В східних медицинах їх називають каналами акупунктури. В цих каналах закладена інформація про те як повинні розви$

ватися та функціонувати всі тканинні структури та ферментні системи орга$ нізму. Вони знаходяться в частотному резонансі з початковою кармічною програмою, яка, як диригент, задає ритм всьому тілу. Окрім того, ці кана$ ли підпорядковані циркадним (добо$ вим) сонячним, місячним, планетним та іншим космічним циклам. По цим каналам здійснюється управління енергією. Існує 12 парних інформа$ ційних каналів і 2 інтеграційних. На кожній кінцівці є по 6 каналів (інфор$ маційних струн). Три канали проекту$ ються на внутрішню і три на зовніш$ ню поверхні рук і ніг. Інтеграційні ка$ нали збігаються з локалізацією спин$ ного мозку. Локалізація та функції ін$ формаційних каналів докладно описа$ ні в різних підручниках по акупункту$ рі. Два інтеграційних канали – «пере$ дьосерединний» і «задьосерединний» управляють спинним мозком і вегета$ тивними функціями всіх органів і сис$ тем організму. Енергетична оболонка тіла людини складається з енергетичних центрів (чакр) і енергетичних каналів (дивись додаток 3). У відичних каналах гово$ риться про 49 енергетичних центрів (чакр). Сім з них є основними – це енергетичні центри першого кола, 21 центр – другого кола і ще 21 центр третього кола. В них відбуваються процеси трансмутації енергій, кожна з яких має свою частоту коливань (обертів). Вони налагоджені на відпо$ відний частотний резонанс мікрокос$ мосу – дію інформаційних каналів, фізіологічних систем, органів, тканин і макрокосмосу – Сонця, Місяця, пла$ нет, зірок і всього Всесвіту. Від енергетичних центрів відходять багаточисельні енергетичні канали – подібно як від дерева відходять сотні і тисячі гілок, пагонів і листочків. У ві$ дичних канонах згадується 350 тисяч енергетичних каналів, три з яких є го$ ловними та 108 – основними. Кожна жива істота в матеріальному світі має енергетичні канали – так ре$ алізується закон єдності Всесвіту. Головний енергетичний канал орга$ нізму людини має назву на санскриті «сушумна». Він проектується в середи$ ну хребта, хоча знаходиться в іншому обширі. У відичній традиції його порів$ нюють з Космічною Віссю. Функція сушумни – підтримка чистого «вогню життя» в сяючій доброті, сприйнятті принципу світла, розуму, гярмонії з природою. Сушумна з'єднує всі цен$

ЗДОРОВ’Я Мал. 1. Енергетичні центри та енерговоди. З’єднання з вищим духом. Сахасрара. Блаженство через єдність Духу і тіла. Аджана. Енерговід Місяця < Іда.

Творчість. Вішудха. Ефір.

Відкрите серце. Анхата. Повітря. Сяюче світло. Сушимна.

Активний спокій. Маніпура. Вогонь. Життєва сила. Свадхистана. Вода.

Енерговід Сонця < Пінгала.

Джерело Муладхара. Земля.

тральні енергетичні центри – чакри (7 – основних і 5 – другого кола). Вздовж сушумни проходять з пе$ рехрестями сонячний і місячний ка$ нали (малюнок 1). Сонячний канал є правостороннім а Місячний – лівос$ тороннім. Енергію Сонця, яку ми от$ римуємо через правосторонній канал в різних традиціях називають по різ$ ному – «ра», «янь», «ха», без цієї енергії не може функціонувати ней$ роендокринна система організму, як електроприлади без електричної енергії. Місячний канал дає людині відбиту Місяцем сонячну енергію її називають «інь» або «тха». За відичною традицією всі об'єкти матеріального світу відбивають в різ$ них спектрах енергію Сонця. Енергія Сонця зігріває та активізує. Енергія Місяця охолоджує і гальмує. Завдяки центральному каналу – «су$ щумні» ці протилежні по своїм влас$ тивостям енергії здатні перетворюва$

тися одна в іншу. Ці канали є у всіх біологічних видах в т.ч.в рослинах. Так природа підтримує гомеостаз внутрішнього середовища організму. На малюнку 2 бачимо скульптуру, якій понад 7 тисяч років, віднайдену археологами в Україні в Сокільцях – Поліжку і названу «Орантою». Пода$ ємо поруч для порівняння символи енергетичних центрів людини. «Оранти» з давньоукраїнської відич$ ної цивілізації семитисячорічної дав$ нини і індійські символи, яким 3$5 тисяч років. (Малюнок 1). Індія 3000<5000 років

Давньоукраїнська відична цивілізація 7000 років

Відшуха, ефір, сяйво

Анахарата, повітря

Маніпура, вогонь

Свадхистана, вода Мал. 2. Трипільська Оранта. 7000 років. Сокільці, Поліжок.

Символи енергетичних центрів людини (чакри інд. < вогнеструги укр.)

III. Оздоровлення храму люд< ського тіла та Природи услав< леннями, подякою, молитвами, піснями<веснянками, національ< ним одягом, рослинами і рухом. 1. Вплив уславлення, молитви і пісень на людину та Природу. Слава Богам нашим! Маємо істину віру, що не потребує, людської жертви. «Велесова книга»[14]

Якщо незнищенні і вічні матерія і енер: гія, то й духовна енергія і дух людський безсмертні. В. Ф.Войпо Ясенецький[15]

Уславлення: «Слава ДаждьБогу!, Слава Сварогу!, Слава Дані!, Слава Перуну!, Слава Перуниці!, Слава Стибогу!», «Слава Україні!», «Слава героям України!» – ці заклики з пра$ вічних часів дано нам Вічним і Без$ смертним Духом Творення. В україн$ ській звичаєвій традиції завжди існу$ вав верховний ДаждьБог і його святі помічники Сварог, Дана, Перун, Пе$ руниця, Стрибог – Боги стихій. Хрест – образ світла, світу, вогню Творця і людини як складової Всесві$ ту. Хрест – був завжди і при услав$ ленні – подяці, хрест лежить поряд. Ми були вегетаріанцями – не вжива$ ли м'яса, тому ніколи в жертвопри$ ношеннях не було крові. Потрібно освіту, науку, культуру та духовне життя наповнити правдивими знан$ нями про український звичай. Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВ’Я В рідній звичаєвій українській куль$ турі утворено багато прекрасних імен і назв від «Слава», щоб відчути силу славлення. Вставаймо до сходу Сонця, коли на Землю йдуть найблагодатніші «досвітні вогні», виходімо до Природи і Славимо ДаждьБога нашого,. Матін$ ку Всесвіту, світ Прави, Яви і Нави! Права – «прана» – на санскриті – це життєва енергія, Ява – світ явлений, Нава – світ навіки спочилих предків. «Велесова книга» [14 ] закликає нас: «Поучившись старому, зануримо душі наші в нього, бо є те наше, яко се бо вже найшло на коло нам». Чому саме до сходу Сонця наші пра$ щури радять нам розпочинати слав$ лення? Японський вчений М.Таката [16] двадцятирічними дослідженнями довів різку зміну спектру електромаг$ нітних низькочастотних полів, що оточують людину за 7 хвилин до аст$ рономічного сходу Сонця. Це обумов$ лено дією сходу Сонця на іоносферу і переходом її на денний режим освітле$ ності – з негайною зміною спектру електромагнітних полів в іоносферно$ му хвильоводі. Слово «молитва» нашими пращура$ ми застосовувалось в тому випадку, ко$ ли потрібно було чогось позбутися. В етимологічному словнику української мови [17] слово «молитва» походить від «молити»/«молитовний», «випро$ ханий у Бога молитвами». Є в нашій мові слово «немола» – той, хто не мо$ литься, невмолимий – от його треба вимолювати. Там же [17] знаходимо слово «молибіг», що означає жайворо$ нок, який допомагає молити Бога. Сучасні наукові дослідження Україн$ ського інституту екології людини, Санкт$Перербургського інституту мозку людини РАН [18], японського вченого Ямото Масари доводять пози$ тивний вплив уславлення і молитви на людину та Природу. Нам довелось фіксувати з допомогою приладів ефект зменшення забрудне$ ності землі радіонукліїдами після чи$ тання уславлення і молитов до Бога. Широко відомі дослідження канд. біо$ логічних наук Т.П.Решетнікової [15], яка з 1984 року впродовж десяти років вела науково$дослідницьку роботу при Науково$технічному товаристві радіо$ електроніки і зв'язку ім. О.С.Попова. В роботі брали також участь канд. біоло$ гічних наук С.Луцишина, канд.хіміч$ них наук Т.Тернова, канд. сільськогос$ подарських наук О.А.Кочина та понад п'ятдесят осіб різних професій, двад$ 44

Українська Родина № 3/2016

цять з яких мали яскраво проявлені екстрасенсорні здібності, на даний час їх називають «псі$оператори». Перший дослід був з насінням з пшениці п'яти$ річної давності, яка мала погане про$ ростання. Частина зерна, яка була за$ лишена для контролю, була висіяна в землю для проростання одночасно з зерном на яке індивідуально діяли псі$ оператори (екстрасенси) і з третьою порцією зерен, на яку було колективно подіяно славленням і молитвою до Бо$ га операторами. Результати трьох посі$ вів були разючі. Перший – контроль$ ний, який не мав впливу славлення і молитви до Бога, дав дуже рідкі, ма$ ленькі, ослаблені стебла. Індивідуаль$ на дія псі$операторів дала кращу, але не високу схожість. Третє поле посівів після колективного впливу славлення і молитви дало сильні густі й високі стебла. Аналогічні дослідження проводи$ лись з радіоактивно забрудненими зер$ нами пшениці. Тут контрольні посіви – без радіаційного ураження зерен проросли найкраще. Друге поле, де для посіву застосовувались зерна, які попередньо були радіаційно уражені, опромінені (10 крад), дало дуже сла$ бенькі, малі поодинокі стебельця. Тре$ тє поле, де для посіву використали зер$ на захищені славленням і молитвами до Бога і також опромінені – 10 крад радіаційного ураження, дало хорошу схожість і міцні стебла, які були тільки на декілька сантиметрів нижчі за кон$ трольні. Праці французького дослідника Луї Керврана [15] по вивченню спонтан$ ної трансмутації, – перетворенню хі$ мічних елементів в природі показали, що живі системи здатні за допомогою своїх ферментів виконувати обмін протонами всередині різних атомних ядер і переводити одні хімічні елемен$ ти в інші. Професор теоретичної фізи$ ки Олівер Коста де Бюргард [15], от$ римавши дані Керврана, теоретично обґрунтував можливість ферментатив$ ного нейтрино і зет$бозонів. Праці Керврана оцінюються авторитетними вченими як революція в фізиці, його монографії про трансмутацію в біоло$ гії і геології перекладені на мови роз$ винених країн. Отже, до чого з надзусиллями підхо$ дить сучасна наука, було відомо вірую$ чим пращурам, які з глибини часів пе$ редали нам відичну науку з розумінням славлення, молитов і пісень – як ду$ ховного стрижння в житті людини.

Наші давньоукраїнські пісні, – ста$ родавні веснянки, колискові, пісні річного обрядового кола – це пісні славлення, які дають образне сприй$ няття будови світу. Ми провели дослідження по впливу веснянок на здоров'я дітей і підлітків. Дослідження проводились за участю гурту під орудою народної артистки України Валентини Ковальської «Чу$ мацькі діти». Застосовувався метод бі$ огальваніки – це вимірювання стану людини по 12 інформаційних каналах за відсутністю зовнішніх джерел жив$ лення. Аналізувався стан таких інфор$ маційних систем: 1. Легень і каналів, які доставляють кисень. 2. Перикарду, який координує роботу серцево$судинної системи. 3. Серця і всієї серцево$судинної системи. 4. Тонкого кишечника. 5. Каналу трьох обігрівачів. 6. Каналу товстого кишечника. 7. Селезінки і підшлункової залози. 8. Печінки. 9. Нирок. 10. Сечового міхура. 11. Жовчного міхура. 13. Шлунку. У всіх дітей після виконання весня$ нок зріс рівень інформаційно – енер$ гетичного стану органів і систем орга$ нізму. Далі ми розповімо, чому поєд$ нання давньоукраїнської пісні – слав$ лення людьми одягненими в україн$ ський національний одяг з рухом в танці$безконечнику є найбільш гар$ монійним для оздоровлення людини та Природи.

2. Вплив національного одягу і руху на здоров'я людини і на Природу. Дослідження впливу українського національного одягу на здоров'я дітей та дорослих проводились за участю гурту під орудою народної артистки України Валентини Ковальської «Чу$ мацькі діти» та працівників музею ім. І.М.Гончара. Вимірювання рівня енер$ гетики інфоромаційних систем орга$ нізму учвсників гурту «Чумацькі діти» виконувались з допомогою приладу, який працює по біогальванічному ме$ тоду. Ті діти, що виконали пісні$вес$ нянки і були продіагностовані після виконання веснянок, одягнули на 15$ 20 хвилин українські національні ви$ шиті сорочки, потім ми цих дітей про$ діагностували. Якщо пісня дає стрім$

ЗДОРОВ’Я

Мал. 4. Спіральний рух

Мал. 3. ритм гармонії – (меандрів) – Безконечника.

кий підйом інформаційно$енергетич$ ного стану, то українські національні вишиті сорочки вирівнюють показни$ ки, наближаючи їх до фізіологічної норми. Вимірювання рівня енергетики ін$ форомаційних систем організму учас$ ників гурту з музею ім. І.М.Гончара проводили на апаратурі, яка працює по методу біоелектрографії (газоряз$ ної візуалізації). Ми побачили, що велике значення має якість, походження, колір тканин з яких вироблений одяг та символи зображені на одязі. Тут безмежне поле для дослідницької роботи по всіх ку$ точках України. Що однозначно вда$ лось простежити – це позитивна дія українського національного одягу – підняття енергії по «Сушумні» – під$ няття «Кундаліні» і вирівнювання – наближення до норми енергії в «чак$ рах» – енергетичних центрах, які роз$ ташовані вздовж хребта. Для кожної людини був свій індивідуальний – менший або більший підйом енергії, але спостерігався він в кожного. А от наші українські широкі штани схожі на шаровари з домотканого полотна в два рази збільшили загальний рівень енергетики вже через тридцять хвилин після того, як хлопець їх одягнув. Ша$ ровари повторюють енергетичний ко$ кон людини, не обрізуючи його ні з бо$ ків, ні з низу. Порівняння і аналіз замірів, зробле$ них біогальванічним методом, по впливу брюк на стан здоров'я дівчаток$ підлітків виявили негативну дію брюк на загальний інформаційно$енерге$ тичний стан і на всі системи організму, особливо на сечо$статеву систему. Цей факт потребує подальших досліджень. З відичної науки відомо, що жінки не тільки анатомічно, а й інформаційно$

Мал. 5. течія Гольфстріму

енергетично мають відмінну від чоло$ віків будову, тому дівчаткам і жінкам бажано носити спідниці або довгі – нижче колін елементи одягу поєднува$ ти з брюками. В природі все живе в русі. Відична наука повертає нам знання про ду$ ховно$інформаційно$енергетичний взаємозв'язок між рухом, який прита$ манний всьому живому і розвитком живих істот. На зміну образно$творчому способу мислення наших пращурів, який вів до мудрості і усвідомленого зв'язку з Вищим Духом, у світі запанував згуб$ ний механістичний спосіб мислення, який нав'язує грабіжницьку (здир$ ницьку) систему цінностей по відно$ шенню до Природи і людини. Ця ме$ ханістична система нав'язала штучні моря, осушені болота, змінила русла річок, нав'язала людині штучні рафі$ новані продукти харчування. Людина страждає, хворіє, але терпить ці зну$ щання, а Природа виявляє активний супротив і вимагає від людини відрод$ ження гармонійного співжиття. Вияв$ ляється, що випрямлення річок шкід$ ливе не тільки річкам, а й самій сут$ ності життєзабезпечення людини. Дослідник Теодор Швенко [19] вия$ вив, що ідеальним для кожної річки є ритм «меандрів» – «Безконечника» – такий рух є частиною, індивідуальної природи річок. Так! Сонце, зірки, пла$

нети, річки, моря, повітря, ефір, зем$ ля, рослини, птахи є індивідуальнос$ тями як і люди – стверджує відична наука. На сході планети раніше, на заході пізніше до свідомості повертається розуміння життєвого зв'язку між ру$ хом живих: води, повітря, живильних соків в системі живої землі і живих рослин. На додатку бачимо результати дослідницької роботи вчених [19] по виявленню гармонійної структури во$ ди і повітря: 1) ідеальним для річок є ритм гармо$ нії – (меандрів) – Безконечника; 2) Сонячне затемнення уповільнює ріст рослин; 3) воді притаманний спіральний гар$ монійний рух – Безконечника; 4) тепла течія Гольфстріму завдяки інформаційно$енергетичній формо$ утворюючій складовій не змішується з холодними водами і має форму Безко$ нечника. На малюнках 6 і 7 спостерігаємо рух Сонця і повітря. Коливання руху Сонця в площині перпендикулярній екліптиці відбува$ ється теж в ритмі «Безконечника», рух повітря в зонах високого і низького тиску нагадує символи наших вишива$ нок і глиняного посуду – Сваргу. Дуже цікавою є карта землі на якій зображе$ но рух повітря в січні місяці на Євро$ пейсько$Азійському, Австралійському,

Мал. 6. Рух Сонця.

Мал. 7. Рух Поітря. Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВ’Я Африканському та Американському континентах та океанах, що з'єднують їх. В цих місцях рух повітря в зонах ви$ сокого і низького тиску теж як Сварги, потоки повітря чутливого до звуків го$ лосних а, е, і, о, у, які виходять з ма$ леньких отворів, рух, форми полум'я, чутливого до різних музичних інстру$ ментів (добре відлагодженої скрипки, сопілки і валторни має гарну чітку рит$ міку «Безконечника». Дисонанс ний рух бачимо тільки на фото, на якому зображено рух форми полум'я під

Мал. 8. Рух полум’я під впливом звуків.

впливом погано відлагодженої скрип$ ки. Додатки складено за матеріалами праць Теодора Швенка [19] і Володи$ мира Волкова [20]. Незважаючи на вторгнення людини в гармонію життя і руху в Природі, Ма$ тінка Природа має величезну здатність до самовідновлення виштовхуючи лю$ дину з найбільш болючих місць. А які резерви має людина і чому відична на$ ука стверджує, що рух – це «скарбниця життя», «цілюща частина медицини»? Щоб бути здоровим потрібно займати$ ся дихальними і руховими вправами. Вчені підрахували, що з сивої давнини до середини XIX століття з усієї енергії, яка вироблялась і споживалась на Зем$ лі, 96% приходило на мускульну силу людини і домашніх тварин. Водяні віт$ ряки і парові машини виробляли тіль$ ки 4% енергії. В наш час, завдяки ство$ ренню потужних генераторів, машин і механізмів, тільки 1% енергії виробля$ ється мускульною силою. Техніка і ав$ томатика полегшила фізичну працю, але призвела до втрати сучасною люди$ ною необхідної рухової активності на$ вантажила величезним нервово$пси$ хічним напруженням, що приводить до передчасного старіння [21]. Небезпека гіподинамії загрожує лю$ дині на кожному кроці, і навіть до то$ го, як людина зробить перший крок – в утробі матері. Спостереження за ва$ гітними спортсменками, які продов$ жували тренування з плавання, вста$ 46

Українська Родина № 3/2016

новили цікавий факт: їх діти набагато раніше починають стоять на ногах і хо$ дити – краще розвиваються. Малорухливий спосіб життя відобра$ жається несприятливо не тільки на внутрішніх органах і м'язах, але й на скелеті. Встановлено, що за 36 тижнів проведених після травм в ліжку люди$ на втрачає стільки ж кісткової ткани$ ни, скільки за 10 років нормального активного життя [21]. Багато порушень в організмі, які є наслідками слабкої фізичної актив$ ності, дуже подібні до змін вікового ха$ рактеру. І в людей похилого віку і в лю$ дей, які ведуть сидячий, пасивний спо$ сіб життя, зменшується кількість ерит$ роцитів, збільшується відкладення жи$ рової тканини, підвищується крих$ кість кісток, втрачається здатність ефективно засвоювати кисень. Наш хребет нагадує форму «Безко$ нечника» і активізуючи потік енергії по ньому з допомогою гармонізуючих вправ, ми отримуємо доступ до життє$ дайної сили Всесвіту. Тому вранці – вправа для підняття енергії по хребту «Вітання до Сонця», ввечері для зняття напруги і заспокоєння – вправа «Ві$ тання до Місяця». В будень і в свята духовні та земні служіння будуть мати більшу дію при поєднанні українського національного костюму, мудрої старовинної пісні і ру$ ху, особливо в танці «Безконечнику».

З. Проявлення свідомості в рос< линах. Сутністю всіх істот є Земля. Сутністю Землі є Вода. Сутністю Води є рослини. Сутністю рослин є людина. Чандогія Упанішад 1.1.2.[ ]

Вищезазначений епіграф був повніс$ тю зрозумілий нашим пращурам, а су$ часній людині його потрібно подати з поясненнями: жива Земля є не стільки певною частиною земної поверхні, або абстрактною астрономічною одини$ цею, як величезною (по нашим мір$ кам) живою індивідуальністю, яка че$ рез живу Воду, живі рослини дає життя людині. Еволюційний (поступовий розвиток) відбувається через прояв$ лення тимчасово захованого потенціа$ лу всіх істот. В насінні – потенціал де$ рева, в дереві – потенціал лісу. Свідо$ мість присутня в усіх формах життя і є першоосновою творення, силою пос$ тупового розвитку. Життя, творчість і

еволюція є сходинки – стадії розвитку в розкритті свідомості. Свідомість – це не просто думка, ін$ телект або розум. Це – відчути себе наповненим життєвою гармонією і ус$ відомити зв'язок з життям Природи. Свідомість, як чисте відчуття, присут$ ня вже в рослині, вона прихована в ка$ мені і навіть в частинках атома. Тому, давньоукраїнські мудреці вважали, що існує єдине духовно$душевне, яке є основою всього існування: єдність іс$ нування $ це єдність свідомості. Під цим вони розуміли, що кожній живій істоті на рівні свідомості притаманні такі ж відчуття як людяні. Істинна лю$ дяність, тобто по справжньому люд$ ський спосіб відчуття знаходиться в люблячому відкритому серці всього життя. Рослини іноді проявляють цю людяність більш яскраво, ніж деякі за$ костенілі люди з кам'яними серцями. Тільки тоді, коли ми будемо бачити всю Природу, як добросердечне люб$ ляче людське по своїй суті, ми зможе$ мо досягнути істинно людського існу$ вання. Урок істинності підносять нам рослини, чиє життя іде корінням в праєдність Природи. Навчаючись у рослин, ми можемо отримати краще розуміння самих себе. Людина, як мікрокосмос вміщує в собі всі стихії, всі мінеральні, рослинні і тваринні царства. В рослині прихова$ ний потенціал людської істоти. І нав$ паки: в людині присутня основна енергетична структура рослини. Тому рослини наділені здатністю прямого спілкування з тою суттю відчуття, якою відрізняються людські істоти. Рослинне царство існує для приве$ дення наших почуттів в проявлений гармонійний стан. В рослинах свідо$ мість знаходиться на рівні єдності пер$ шостворення, тому вона в них психіч$ но і телепатично більш гармонійна. Життя передається через Сонячне світло, через енергію зірок. Кожне царство Природи існує для отримання і передачі життя. Земля подібна до ве$ личезного приймаючого пристрою і станції передачі енергії $ вдихає і види$ хає сонячні, зіркові і космічні сили. їх суть всмоктується, росте і розвиваєть$ ся, у вигляді життя на Землі. Не всі ці сили матеріальні, є й тонкі енергії ду$ ховної природи. Рослини передають людині інформаційно$ енергетичні ім$ пульси, життєву силу, яку несе світло. Це $ дар, милість і сила рослин. (Продовження в наступному номері.)

ЗДОРОВ’Я

Емоційне вигорання: що робити і хто винен? Дана стаття є скороченою версією лекції відомого австрійського психотерапевта Альфріда Ленгле про те, що таке синдром емоційного вигорання, хто у цьому винен і як з цим жити. Емоційне вигорання (burn$out) $ це симптом нашого часу. Це стан висна$ ження, який призводить до паралічу наших сил, почуттів і супроводжується втратою радості та задоволеності жит$ тям. У наш час випадки синдрому ви$ горання частішають. Це стосується не тільки соціальних професій, для яких цей синдром був характерний і раніше, але й загалом професійного та особис$ того життя людини. Поширенню син$ дрому вигорання сприяє наша епоха $ час досягнень, споживання, нового матеріалізму, розваг і отримання задо$ волення від життя. Це час, коли ми експлуатуємо самі й дозволяємо себе експлуатувати. Саме про це я хотів би сьогодні поговорити. Спочатку я опишу синдром виго$ рання і скажу кілька слів про те, як йо$ го можна розпізнати. Потім спробую розповісти про підґрунтя, на якому ви$ никає цей синдром, а також дати кіль$ ка порад по роботі з синдромом виго$ рання і як можна цьому запобігти.

Легке вигорання Хто не знає про симптоми вигоран$ ня? Я думаю, кожна людина коли$не$ будь їх відчувала. Ми виявляємо у себе ознаки виснаження, якщо пережили великий емоційний тиск, здійснили щось масштабне. Наприклад, якщо ми

готувалися до іспитів, працювали над проектом, писали дисертацію чи вихо$ вували двох маленьких дітей. Буває, що на роботі треба було докласти чи$ мало зусиль, були якісь кризові ситуа$ ції, або, наприклад, під час епідемії грипу лікарям доводилося дуже багато працювати. У таких випадках виникають такі симптоми, як дратівливість, відсут$ ність бажань, розлади сну (коли люди$ на не може заснути, або, навпаки, спить тривалий час), зниження моти$ вації, людина відчуває себе некомфор$ тно, можуть проявлятися депресивні симптоми. Це нескладний варіант ви$ горання на рівні реакції, фізіологічна і психологічна реакція на надмірне нап$ руження. Коли ситуація закінчується, симптоми зникають самі собою. У цьому випадку можуть допомогти ви$ хідні дні, час для себе, сон, відпустка, заняття спортом. Якщо ми не попов$ нюємо запаси енергії за допомогою відпочинку, організм переходить в ре$ жим економії сил. Насправді, і тіло, і психіка влашто$ вані так, що можуть витримати значне напруження $ адже людям іноді дово$ диться багато працювати, досягати якихось значних цілей. Проблема по$

лягає в іншому: якщо виклик не закін$ чується, тобто людина по$справжньо$ му не може відпочити, постійно пере$ буває у стані стресу, якщо вона постій$ но відчуває, що до неї пред’являються якісь вимоги, вона завжди стурбована чимось, відчуває страх, постійно пиль$ на, чогось очікує, це призводить до пе$ ренапруження нервової системи $ нап$ ружуються м’язи, виникає біль. Деякі люди у сні починають скреготати зуба$ ми $ це може бути одним із симптомів перенапруження.

Хронічне вигорання Якщо напружений стан стає хро$ нічним, то вигорання виходить на рі$ вень розладу. У 1974 році психіатр з Нью$Йорка Фройденбергер вперше опублікував статтю про волонтерів, які працювали у соціальній сфері від імені місцевої церкви. У цих людей були симптоми, схожі на депресію. В їх анамнезі він виявляв завжди одне і те ж: спочатку ці люди були в абсолютному захваті від своєї діяльності. Потім цей захват поступово починав зменшуватися. І в кінцевому підсумку вони вигоріли до стану жменьки попелу. У всіх було ви$ явлено подібну симптоматику: емо$ Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВ’Я

Стадії вигорання

ційне виснаження, постійна втома. При одній лише думці, що завтра пот$ рібно йти на роботу, у них виникало відчуття втоми. У них були різні тілес$ ні скарги, вони часто хворіли. Це була одна з груп симптомів. Що стосується їхніх почуттів, то вони більше не мали сили. Сталося те, що він назвав дегуманізацією. Зміни$ лося їхнє ставлення до людей, яким вони допомагали: спочатку це було любляче, уважне ставлення, потім во$ но перетворилося на цинічне, нега$ тивне. Також погіршилися відносини з колегами, виникло почуття прови$ ни, бажання піти, покинути це все. Вони працювали менше і робили все по шаблону, як роботи. Ці люди вже не були здатні, як колись, вступати у відносини і не прагнули цього. Така поведінка має певну логіку. Якщо у мене більше немає емоційних сил, тоді я не можу любити, слухати, а інші люди стають для мене тягарем. Я більше не можу їм відповідати, їхні ви$ моги для мене надмірні. Тоді почина$ ють діяти автоматичні захисні реакції. З точки зору психіки, це дуже розумно. Третьою групою симптомів автор статті назвав зниження продуктивнос$ ті. Люди були незадоволені своєю ро$ ботою і своїми досягненнями. Вони почували себе безсилими, не відчува$ ли, що досягають якихось успіхів. Во$ ни відчували, що не отримують того визнання, на яке заслуговують. Провівши це дослідження, Фрой$ денбергер виявив, що симптоми ви$ горання не корелюють з кількістю ро$ бочих годин. Чим більше хтось пра$ цює, тим більше страждає від цього його емоційна сила. Емоційне висна$ ження зростає пропорційно до кіль$ кості робочих годин, але дві інші гру$ пи симптомів $ продуктивність і дегу$ манізація $ майже не змінюються. Людина продовжує бути продуктив$ ною якийсь час. Це вказує на те, що вигорання має свою власну динаміку. Це більше, ніж просто виснаження. На цьому ми ще зупинимося. 48

Українська Родина № 3/2016

Фройденбергер створив шкалу, що складається з 12 ступенів вигорання. Перший виглядає дуже безневинно: спочатку у пацієнтів присутнє нав’яз$ ливе бажання самоствердження («я можу щось зробити»), можливо, навіть у суперництві з іншими. Потім починається недбале став$ лення до власних потреб. Людина більше не приділяє собі увагу, менше займається спортом, у неї залишається менше часу для людей, для себе, вона менше розмовляє з іншими.

вів, що дуже терміново. Тоді я домо$ вився з ним про першу зустріч в поне$ ділок. В день зустрічі він зізнався: «Всі вихідні дні я не міг гарантувати, що не вистрибну з вікна. Мій стан був нас$ тільки нестерпним». Це був дуже успішний бізнесмен. Його співробітники про це нічого не знали $ йому вдалося приховати від них свій стан. І дуже довгий час він приховував це від своєї дружини. На одинадцятій стадії вона це помітила. Він все ще продовжував заперечувати свою проблему. І лише коли уже не міг більше жити, під тиском ззовні, він був готовий щось зробити. Ось так далеко може завести синдром вигорання. Зви$ чайно, це екстремальний приклад.

Від ентузіазму до відрази

На наступній стадії у людини не$ має часу для врегулювання конфлік$ тів, тому вона їх витісняє, а пізніше навіть перестає їх сприймати. Вона не бачить, що на роботі, вдома, з друзя$ ми є якісь проблеми. Вона відступає. Ми бачимо щось схоже на квітку, яка поступово в’яне. Надалі втрачаються будь$які почут$ тя до себе. Люди більше вже не відчу$ вають себе. Вони всього лише маши$ ни, верстати і вже не можуть зупини$ тися. Через деякий час вони відчува$ ють внутрішню порожнечу і, якщо це триває й надалі, то стають депресивни$ ми. На останній, дванадцятій стадії людина повністю зламана. Вона хворіє $ тілесно і психічно, відчуває відчай, часто присутні думки про суїцид. Одного разу до мене прийшов паці$ єнт з емоційним вигоранням. Прий$ шов, сів у крісло, видихнув і сказав: «Я радий, що я тут». Він виглядав висна$ женим. Виявилося, що він навіть не зміг подзвонити мені, щоби домовити$ ся про зустріч $ його дружина набрала телефонний номер. Я запитав його то$ ді, наскільки це терміново. Він відпо$

Щоби більш простими словами позначити те, як проявляє себе емо$ ційне вигорання, можна вдатися до опису німецького психолога Матіаса Буріша. Він описав чотири етапи. Перший етап виглядає абсолютно нешкідливо: це ще не зовсім виго$ рання. Це та стадія, коли потрібно бути уважним. Саме тоді людиною рухає ідеалізм, якісь ідеї, захопле$ ність. Але вимоги, які вона постійно пред’являє до себе, надмірні. Вона надто багато вимагає від себе протя$ гом тижнів і місяців. Другий етап $ це виснаження: фі$ зичне, емоційне, тілесна слабкість. На третій стадії зазвичай почина$ ють діяти перші захисні механізми. Що робить людина, якщо вимоги надмір$ ні? Відбувається дегуманізація. Це ре$ акція протидії, для того щоб виснажен$ ня не збільшувалось. Інтуїтивно люди$ на відчуває, що їй потрібен спокій, і в меншій мірі підтримує соціальні відно$ сини. Ті відносини, які повинні існува$ ти, тому що без них не обійтися. Тобто, в принципі, це правильна реакція. Але тільки та сфера, де ця ре$ акція починає діяти, не є вдалою. Лю$ дині потрібно бути спокійнішою що$ до тих вимог, які їй висуваються. Але саме це їй не вдається $ піти від запи$ тів і претензій.

ЗДОРОВ’Я Четвертий етап $ це посилення того, що відбувається на третьому етапі, термінальна стадія вигорання. Буріш називає це «синдром відрази». Це означає, що людина більше не відчуває жодної радості. У ставленні до всього виникає відраза. Наприк$ лад, якщо я з’їв гнилу рибу, у мене почалась блювота, а наступного дня, коли я чую запах риби, у мене вини$ кає відраза. Тобто це захисна реакція після отруєння.

Причини вигорання Говорячи про причини, загалом роз$ різняють три сфери. Це індивідуаль$ но$психологічна сфера, коли у люди$ ни виникає сильне бажання віддатися цьому стресу. Друга $ соціально$пси$ хологічна, або громадська $ це тиск ззовні: різні модні течії, якісь суспіль$ ні норми, вимоги на роботі, дух часу. Наприклад, вважається, що кожного року потрібно вирушати в подорож $ і якщо я не можу, тоді я не відповідаю людям, що живуть в даний час, їх спо$ собу життя. Цей тиск може відбуватись в прихованій формі, і може спричини$ ти вигорання. Більш драматичні вимоги $ це, нап$ риклад, вимоги пролонгованого робо$ чого часу. Сьогодні людина перепра$ цьовує і не отримує за це оплати, а як$ що вона цього не робить, її звільняють. Постійні перепрацювання $ це витра$ ти, притаманні капіталістичній епосі. Отже, ми виділили дві групи причин. З першою ми можемо працювати в психологічному аспекті, в межах кон$ сультування, а в другому випадку пот$ рібно щось змінювати на рівні полі$ тичному, на рівні профспілок. Але є ще й третя причина, пов’язана з організацією систем. Якщо система надає окремій людині занадто мало свободи, занадто багато відповідаль$ ності, якщо відбувається мобінг (цьку$ вання), тоді люди піддаються дуже ве$ ликому стресу. І, звичайно, необхідна реструктуризація системи. Необхідно розвивати організацію по$іншому, вводити коучинг.

описував екзистенціальний вакуум як страждання через почуття порожнечі та відсутності сенсу. Дослідження, проведене в Австрії, під час якого було протестовано 271 лікаря, показало наступні результати. Виявилося, що у тих лікарів, які вели наповнене змістом життя і не страж$ дали від екзистенціального вакууму, майже не виникало вигорання, навіть якщо вони працювали протягом бага$ тьох годин. Ті ж лікарі, у яких виявив$ ся відносно високий рівень екзистен$ ціального вакууму, в своїй роботі де$ монстрували високі показники виго$ рання, навіть якщо працювали меншу кількість годин. З цього можна зробити висновок: сенс купити не можна. Гроші нічого не дають, якщо я на своїй роботі страж$ даю від порожнечі та відсутності сенсу. Ми не можемо це компенсувати. Синдром вигорання ставить нас пе$ ред питанням: чи дійсно я бачу сенс у тому, що роблю? Сенс залежить від того, відчуваємо ми персональну цін$ ність в тому, що робимо, чи ні. Якщо ми слідуємо за уявним змістом: кар’єрою, соціальним визнанням, любов’ю оточуючих, тоді це помил$ ковий або удаваний сенс. Він вартує нам великих зусиль і викликає стрес. І, як наслідок, у нас виникає дефіцит наповненості. Тоді ми переживаємо спустошення $ навіть коли розслаб$ ляємося. На іншому полюсі знаходиться та$ кий спосіб життя, де ми відчуваємо на$ повненість $ навіть якщо втомлюємо$ ся. Наповненість, незважаючи на вто$ му, не призводить до вигорання. Узагальнюючи, можна сказати нас$ тупне: вигорання $ кінцевий стан,

який з’являться внаслідок тривалого створення чогось без переживання в аспекті наповненості. Тобто якщо в тому, що я роблю, я відчуваю сенс, те, що я роблю, $ це добре, цікаво і важ$ ливо, якщо я радію цьому і хочу це робити, тоді вигорання не відбуваєть$ ся. Але ці почуття не потрібно плута$ ти із натхненням. Ентузіазм нео$ бов’язково пов’язаний з виконанням $ це більш прихована від інших, більш скромна річ.

Чому я віддаю себе? скованість Ще один аспект, до якого нас підво$ дить тема вигорання, $ це мотивація. Чому я роблю щось? Якщо я не можу подарувати своє серце тому, що роблю, якщо мене це не цікавить, я роблю це з якихось інших причин, тоді я в яко$ мусь сенсі брешу. Це наче я когось слухаю, але думаю про щось інше. Я не присутній. Але як$ що я не присутній на роботі, у своєму житті, тоді я не можу отримувати за це винагороду. Мова не про гроші. Так, я, звичайно, можу заробляти, але персо$ нально не отримую винагороди. Якщо

Сенс не можна купити Ми обмежимося розглядом групи психологічних причин. В екзистенці$ альному аналізі ми емпіричним шля$ хом встановили, що причиною емо$ ційного вигорання є екзистенціальний вакуум. Емоційне вигорання можна розуміти як особливу форму екзистен$ ціального вакууму. Віктор Франкл Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВ’Я них це було первинним мотивом $ у будь$якому разі запобігти злидням, щоби знову не стати бідним. З одно$ го боку, це зрозуміло. Але це може призвести до надмірних вимог, які ніколи не закінчаться. Щоб люди протягом тривалого часу були готові слідувати за такою удава$ ною, помилковою мотивацією, за їх поведінкою повинна стояти нестача чогось, психічно відчутний дефіцит, якась біда. Цей дефіцит приводить лю$ дину до самоексплуатації. я не присутній серцем в якійсь справі, а використовую те, що роблю, як засіб для досягнення цілей, тоді я зловжи$ ваю ситуацією. Наприклад, я можу почати якийсь проект, тому що він обіцяє мені великі гроші. І я майже не можу відмовитися і якось цьому протистояти. Таким чи$ ном ми можемо спокуситись на якийсь вибір, який потім приведе нас до виго$ рання. Якщо це відбувається лише од$ ного разу, то, можливо, це не так пога$ но. Але якщо це триває про$ тягом багатьох років, тоді я просто проходжу повз своє життя. Чому я віддаю себе? І тут, до речі, може бути вкрай важливим, щоб у мене таки виник синдром виго$ рання. Тому що, ймовірно, я не можу сам зупинити нап$ рямок свого руху. Мені пот$ рібна стіна, з якою я зіткну$ ся, якийсь поштовх зсереди$ ни, щоб я просто не міг про$ довжувати рухатися і перег$ лянув свої дії. Приклад з грошима, напевно, най$ більш поверхневий. Мотиви можуть бути набагато глибшими. Наприклад, я можу хотіти визнання. Мені потрібна похвала від іншого. Якщо не задоволь$ нити ці потреби, я стаю неспокійним. Зовні цього зовсім не видно $ тільки близькі люди можуть це відчути. Але, ймовірно, я навіть не буду про це з ни$ ми говорити. Або сам не усвідомлюю, що у мене є такі потреби. Або, наприклад, мені обов’язково потрібна впевненість. Я пізнав злидні в дитинстві, мені доводилося доношу$ вати старий одяг. За це мене висміюва$ ли, я соромився. Можливо, навіть моя сім’я голодувала. Я не хотів би ще раз таке пережити. Я знав людей, які стали дуже бага$ тими. Більшість з них дійшли до синдрому вигорання. Тому що для 50

Українська Родина № 3/2016

Цінність життя Цей дефіцит може бути не тільки суб’єктивною потребою, але й уста$ новкою по відношенню до життя, яка, в кінцевому підсумку, може призвести до вигорання. Як я розумію своє життя? На підставі цього я можу розробляти свої цілі, згідно з якими живу. Ці установки мо$ жуть бути від батьків чи людина розви$ ває їх у собі сама. Наприклад: я хочу чогось досягти. Або: я хочу мати трьох

дітей. Стати психологом, лікарем або політиком. Таким чином людина сама для себе визначає цілі, яким вона хоче слідувати. Це абсолютно нормально. У кого з нас немає цілей? Але якщо цілі ста$ ють змістом життя, якщо вони стають занадто великою цінністю, то ведуть до ригідної, застиглої поведінки. Тоді ми докладаємо всіх зусиль заради до$ сягнення поставленої мети. І все, що ми робимо, стає засобом досягнення мети. А це не несе в собі власної цін$ ності, а представляє лише корисну цінність. «Як добре, що я буду грати на скрип$ ці!» $ це проживання власної цінності. Але якщо я хочу бути першою скрип$ кою на концерті, тоді, граючи якийсь твір, я буду постійно порівнювати себе з іншими. Я знаю, що мені потрібно

ще вправлятися, грати і грати, щоб до$ сягти мети. Тобто у мене переважає орієнтація на ціль за рахунок орієнта$ ції на цінність. Таким чином виникає дефіцит внутрішнього ставлення. Я роблю щось, але в тому, що я роблю, немає внутрішнього життя. І тоді моє життя втрачає життєву цінність. Я сам знищую внутрішній зміст заради до$ сягнення цілей. А коли людина таким чином нехтує внутрішньою цінністю речей, недос$ татньо приділяє цьому уваги, виникає недооцінка цінності власного життя. Тобто, я використовую час свого життя на ціль, яку перед собою поставив. Це призводить до втрати відносин і до не$ відповідності самому собі. При такому неуважному ставленні до внутрішніх цінностей і цінності власного життя виникає стрес. Все, про що ми зараз говорили, мож$ на узагальнити наступним чином. Той стрес, який призводить до вигорання, пов’язаний з тим, що ми занадто дов$ го, без почуття внутрішньої згоди ро$ бимо щось без відчуття цін$ ності речей і себе. Таким чином ми приходимо до стану переддепресії. Це буває також коли ми робимо дуже багато всього, просто заради того, щоби зробити. Наприклад, я го$ тую обід, щоби він швидше був готовий. Я радію, коли все вже позаду. Але якщо ми радіємо з того, що щось вже закінчилось, це свід$ чить про те, що ми не бачи$ мо цінність в наших діях. А якщо вони не мають цінності, тоді я не можу сказати, що мені подобається це робити, що для мене це важливо. Якщо у нашому житті є занадто бага$ то таких елементів, тоді ми радіємо, що життя проходить повз. Отже, нам подобається смерть, знищення. Якщо я просто щось роблю, це не життя $ це функціонування. А ми не маємо права занадто багато функціонувати $ ми по$ винні стежити, щоб у всьому, що ми робимо, ми жили, відчували життя. Щоб воно не пройшло повз нас. Вигорання $ це психічний рахунок, який нам виставляють за довге відчу$ жене ставлення до життя. Це те життя, яке не є по$справжньому моїм. Той, хто більше ніж половину часу зайнятий речами, які він робить нео$ хоче, чи не дарує цьому своє серце, не відчуває при цьому радість, той, рані$

ЗДОРОВ’Я ше чи пізніше, зіткнеться із синдро$ мом вигорання. Скрізь, де я в своєму серці відчуваю внутрішню згоду щодо того, що я роблю, там я захищений від вигорання.

Профілактика вигорання Як можна працювати із синдромом вигорання і як можна йому запобігти? Багато що вирішується саме собою, якщо людина розуміє, з чим пов’яза$ ний синдром вигорання. Якщо розумі$ ти це щодо себе чи щодо своїх друзів, можна почати вирішувати задачу, по$ говорити із собою або з друзями про це. Чи повинен я продовжувати жити таким чином? Я сам відчував себе так два роки тому. Я мав намір протягом літа написати книгу. З усіма паперами я поїхав на свою дачу. Приїхав, озирнувся, пішов погуляти, поговорив із сусідами. Нас$ тупного дня я робив те ж: подзвонив друзям, ми зустрілися. На третій день знову. Я подумав, що вже повинен був почати. Але особливого бажання не відчув. Я спробував нагадати собі, що треба, що чекає видавництво $ це вже був тиск. Тоді я згадав про синдром вигорання і сказав собі: напевно, мені потрібно більше часу, і моє бажання напевно по$ вернеться. Я дозволив собі спостеріга$ ти. Адже бажання приходило щороку. Але того року воно не прийшло, і до кінця літа я навіть не відкрив цю пап$ ку. Я не написав жодного рядка. За$ мість цього я відпочивав і робив чудові речі. Потім я почав вагатися, як мені до цього ставитися $ як до чогось поганого чи як до хорошого? Виходить, я не зміг, це була невдача. Тоді я сказав собі, що це розумно і добре, що я вчинив саме так. Справа в тому, що я був трохи виснажений, бо пе$ ред літом було дуже багато справ, весь академічний рік був дуже насиченим. Тут, звичайно, у мене була внутрішня боротьба. Я дійсно думав і осмис$ лював те, що в моєму житті є важливим. В ре$ зультаті, я засумнівався в тому, що написання кни$ ги є настільки важливою справою. Набагато важ$ ливіше побути тут, про$ жити цінні відносини, $ якщо це можливо, пере$

жити радість і не відкладати це пос$ тійно на потім. Ми не знаємо, скіль$ ки у нас залишилося часу. Взагалі, робота із синдромом виго$ рання починається з розвантаження. Можна зменшити обсяг обов’язків, делегувати щось, розділити відпові$ дальність, ставити реалістичні цілі, критично розглядати наявні очіку$ вання. Це велика тема для обговорен$ ня. Тут ми дійсно натрапляємо на ду$ же глибокі структури екзистенції. Тут йдеться про нашу позицію по відно$ шенню до життя, про те, щоб наші ус$ тановки були автентичними, відпові$ дали нам. Якщо синдром вигорання має вже більш виражену форму, потрібно пі$ ти на лікарняний, фізично відпочи$ ти, звернутися до лікаря, при більш легких розладах корисним буде ліку$ вання в санаторії. Або просто влаш$ туйте гарний час для себе, поживіть в стані розвантаження. Але проблема в тому, що багато лю$ дей, які мають синдром вигорання, не можуть собі цього дозволити. Або людина йде на лікарняний, але про$ довжує пред’являти до себе надмірні вимоги $ таким чином вона не може вийти зі стану стресу. Люди стражда$ ють від докорів сумління. А в стані хвороби посилюється вигорання. Короткочасно можуть допомогти медикаменти, але це не вирішення проблеми. Тілесне здоров’я $ це ос$ нова. Але також потрібна і робота над власними потребами, внутріш$ нім дефіцитом, над установками та

очікуваннями по відношенню до життя. Потрібно подумати, як змен$ шити тиск соціуму, як можна самому себе захистити. Іноді навіть подума$ ти про те, щоб змінити місце роботи. У найважчому випадку, який я бачив у своїй практиці, людині треба було 4$5 місяців звільнення від роботи. А опісля $ новий стиль роботи $ в ін$ шому випадку через кілька місяців люди знову вигорають. Звичайно, якщо людина працює до виснаження протягом 30 років, то їй складно змі$ нити ситуацію, але це необхідно. Запобігти синдрому вигорання можна завдяки двом простим запи$ танням: 1) Для чого я це роблю? Для чого я вчуся в інституті, для чого я пишу книгу? Який у цьому сенс? Чи є це для мене цінністю? 2) Чи подобається мені робити те, що я роблю? Чи люблю я це робити? Чи відчуваю я, що це добре? Настіль$ ки добре, що я роблю це охоче? Чи приносить мені те, що я роблю, ра$ дість? Можливо, не завжди справи складатимуться таким чином, але почуття радості та задоволення по$ винні переважати. Зрештою я можу задати інше, більш масштабне питання: чи хочу я заради цього жити? Якщо я буду ле$ жати на смертному ложі й оглянуся назад, чи хочу я, щоби виявилось, що я заради цього жив? Vitaliy DeFranko

Українська Родина № 3/2016

СМАЧНОГО: ЛІТНІ САЛАТИ

Простий літній салат

Салат з черемшею Нам потрібні: – черемша свіжа — 10 шт.; – томати черрі — 10 шт.; – огірки — 200 г; – редиска — 150 г; – яйця варені перепелині — 10 шт.; – ріпчаста цибулина — 1 шт.; – сметана — 100 г; – сіль — щіпка. Цибулину треба почистити і дрібно нашат5 кувати. Редиску помити, просушити і нарізати скибочками. Томати черрі розрізати на чотири частини. Якщо будете використовувати зви5 чайні помідори, то їх слід порізати невелики5 ми кубиками. Огірки помити, висушити і нарізати полук5 ружками. Черемшу промити, просушити і дрібно накришити. Всі складові салату перемішати, посолити і викласти на тарілку. Зверху викласти сметану і прикрасити розрізаними на половинки варе5 ними перепелиними яйцями.

Салат з редискою Нам потрібні: – редиска — 300 г; – соняшникова олія — за смаком; – свіжий кріп — 30 г; – оцет столовий — за смаком; – перець мелений чорний — за смаком; – сіль — за смаком.

Для початку потрібно редиску помити і порі5 зати тоненькими пластинами. Після цього викласти в миску, посолити і ретельно ро5 зім’яти руками, щоб вона пустила сік. Кріп промити, просушити і також дрібно по5 різати. Змішати з редискою і полити олією. Також потрібно збризнути оцтом, поперчити і рівномірно вимішати. Такий салат треба пос5 тавити на кілька хвилин настоятися, а потім подавати на стіл.

Салат зі шпинатом і щавлем Нам будуть потрібні: – зелена цибуля — 300 г; – шпинат — 100 г; – щавель — 100 г; – петрушка свіжа — 50 г; – чорні маслини без кісточок — 10 шт.; – куряче варене яйце — 1 шт.; – оливкова олія — 3 ст. л.; – оцет столовий — 0,5 ст. л.; – вода — 0,5 ст. л. 52

Українська Родина № 3/2016

Яйце треба попередньо відварити в окропі до густоти. Щавель, шпинат, свіжий зелений лук і пет5 рушку промити під струменем холодної во5 ди і просушити. Після цього дрібно нашатку5 вати зелену цибулю. Щавель і шпинат також дрібно нарізати. Петрушку порубати. Потім викласти всю зелень у каструлю і полити су5 мішшю води і оцту. Викласти на приготоване блюдо готовий салат. Яйце почистити і порі5 зати кружальцями. Викласти гуртки зверху на салат. Також необхідно прикрасити нарі5 заними кружальцями маслинами.

Салат з перцем Нам потрібні: – солодкий перець — 1 шт.; – помідори — 2 шт.; – свіжий огірок — 1 шт.; – синя цибулина салатна — 1 шт.; – бринза — 1 ст. л.; – оливкова олія — 1 ст. л.; – сухий чабер — 1 ст. л.; – маслини без кісточок — за смаком.

Нам потрібні: – білокачанна капуста — 1 кг; – помідори — 4 шт.; – перець гострий — 1 стручка; – солодкий перець — 1 шт.; – цибулина ріпчаста — 0,5 шт.; – гвоздика — 3 шт.; – часник — 3 зубчики; – лайм — 3 шт.; – перець чорний мелений, сіль — щіпка; – кінза, коріандр — трохи.

Капусту в цей салат потрібно порізати со5 ломкою. Також порізати очищений від насіння солодкий перець і гострий перець. Цибулину почистити і дрібно нашаткувати або порізати півкільцями. Помідори порізати кубиками. Всі підготовлені раніше компоненти салату змішати в одній мисці, посипати сіллю, пер5 цем, коріандром, гвоздикою і дрібно посіче5 ною кінзою. Також додати подрібнений часник і полити соком, видавленим з лайма. Перемі5 шати готовий салат і поставити на кілька го5 дин у холодильник, щоб просочився. Після цього можна ставити на стіл.

Салат з капустою Нам будуть потрібні: – білокачанна капуста — 150 г; – морква — 100 г; – солодкий перець — 100 г; – цибуля — 1 шт.; – соняшникова олія — 5 ст. л.; – оцет яблучний — за необхідності; – цукор пісок — за смаком; – сіль, перець чорний мелений — щіпка.

Солодкий перець краще брати двох різних кольорів — жовтий і червоний. Його треба помити, просушити і викласти на гриль. Коли він стане м’яким, перекласти в поліетилено5 вий пакет остигати. В цей час помідори потрібно помити і нарі5 зати невеликими шматочками. Огірки поми5 ти і порізати дольками. Маслини — кільця5 ми. Цибулину почистити і нарізати тонень5 кими кільцями. Потім збризнути подрібнену цибулю яблучним оцтом. Коли перець охолоне, розвинути його і зня5 ти шкірку. М’якоть нарізати маленькими шма5 точками довільної форми. Всі підготовлені овочі змішати в одній мисці, посипати раскрошенной бринзою, полити сумішшю оливкової олії і яблучного оцту. Зверху посипати подрібненим суше5 ним чабером. Солити такий салат не потріб5 но, тільки по необхідності.

Капусту потрібно тонко нашаткувати, але не м’яти руками. Солодкий перець помити, про5 сушити і очистити від насіння. Потім нарізати також соломкою. Моркву почистити, порізати невеликими брусочками або натерти на се5 редній тертці. Цибулину очистити від лушпин5 ня і нашаткувати півкільцями. Всі продукти пе5 ремішати, посипати сіллю, перцем, цукровий пісок і полити олією. Також збризнути яблуч5 ним оцтом і перемішати. Такий салат можна відразу ставити на стіл. ▲

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ

Арнольд Ерет Природне харчування овочами і плодами.

Те, що дає нам природа!

Таблиця найважливіших харчових продуктів. Складено за Кенігом, хімія харчових продуктів. (Konig, Chemis der menschlichen Nahrungs у. Genussmittel, 4 Aufl., Berlin, 1903)

іст людини, тобто збільшення обсягу її кісткової маси зале5 жить, головним чином, від кількості кльцію в їжі. Японці хочуть збільшити зростання своєї раси шляхом поши5 рення м’яса, але потрапля5 ють з вогню та в полум’я. Всі каліцтва статури, зріст кісток і особливо гнилі зуби походять від нестачі каль5 цію в їжі. В процесі кип’ятін5 ня молока і овочів кальцій осідає. Жахлива недостача мінеральних речовин у стравах, а саме м’ясі, порів5 няно з плодами, загрожує призвести до остаточної втрати зубів нашим куль5 турним людством. Разом з цим вага, форма і саме ма5 са тіла стають занадто ве5 ликими. Будь5яке надмірне накопичення жиру – пато5 логія і тому не є естетич5 ним. Жодна тварина в при5 роді так не напхана жиром, як людина. Виноградний цукор та корисні мінерали у фруктах – справжнє джерело для ут5 ворення твердих м’язів. І за допомогою такого харчу5 вання можна легко віднови5 ти, зміцнити організм, що звільнився від жиру і слизу під час посту. Огрядність має надзви5 чайну схильність до розрос5 тання. Вона – негарна і нез5 дорова. Але все дивніше те, що це накопичення жиру вважається у нас багатьма не тільки красою, але і на5 віть ознакою «квітучого здо5 ров’я». Між тим щоденний досвід показує – організм, що зберіг струнку статуру є у всіх відношеннях більш здатний до опору на відміну до огрядного, і доживає до глибокої старості. Навіть Мантегацца встановив, що худий чо5 ловік перевершує в силі товстого, але чому – не знав і цей учений. Нехай мені покажуть хоч

одного 805 або 905річного такої огрядності, що в даний час прийнято вважати красивим і здоровим і якою хочуть рятувати сухотних. Як пояснити, що в найбідніших країнах, де люди

«статистично не доїдають», зустрічається найбільше 1005літніх довгожителів? Якщо ог5 рядні люди в кращі свої роки і вмирають від пороку серця, крововиливу в мозок або від Українська Родина № 3/2016

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ водянки, то вони починають поступово худну5 ти і їх потреба в їжі зменшується, незважаючи на всі штучні стимуляції апетиту. Шкіра, що була натягнутою, особливо на обличчі, змор5 щується і утворює складки, втрачає свою еластичність внаслідок недостатності і неп5 равильності кровообігу, а також від нестачі в світла і сонця. І таке погіршення шкіри хитру5 ни намагаються зовні прикривати макіяжем і пудрою! Благородні і прекрасні риси облич5 чя, чистота і його здоровий колір, ясність і природна величина очей, принадність і колір губ тьмяніють і в’януть одночасно з тим, як в шлунку і кишечнику нагромаджуються ті маси слизу, які ми вище назвали «центральним де5 по» всіх хвороб і старіння організму. «Красива повнота щік», внаслідок якої потовщується і ніс, є не що інше, як засмічення щік слизом, особливо добре помітне при нежиті. Тепер я переходжу до найважливішого, що кидається в очі, симптоми передчасної старос5 ті – випадання і посивіння волосся. Цьому пи5 танню доведеться присвятити цілу главу, бо з появою цього симптому людина зазвичай від5 дається скорботі і пригніченню перед облич5 чям наступаючої старості. Наука ж досі і тут мовчки стоїть перед цією загадкою природи. Модна коротка стрижка волосся у чоловіків і надзвичайне поширення передчасної лисини стали у нас звичним явищем. Людина, вінець творіння не тільки в інтелектуальному, а й есте5 тичному сенсі, позбавляється кращого вінка, що прикрашає його голову, – волосся. Уявіть собі, справді, красиву жінку з лисиною! Який же чоловік з жахом не втече? Або уявіть фігуру сучасного чепуруна, висічену з мармуру! Та ще додайте до того ж вуса, або зовсім збриті або незграбно геометрично підс5 трижені, а одяг «за останньою модою», що виблискує вражаючим несмаком! І ми захоп5 люємося цим? З точки зору культурної філосо5 фії та історії можна простежити за різними культурним періодам зв’язок між смаком, одя5 Арнольд Ерет лікар діє толог, уродженець Локар но, Швейцарія. Його праці в області застосування різ них дієт при лікуванні різ них захворюванні друкува лися у Франції, США. Теорія «слизу» (слиз – основна причина багатьох захворювань), емпі рично обґрунтована автором, з одного боку уз годжується з тибетської медициною, яка називає три причини, «три кореня» хвороб людського організму, – хвороби «газу», «жов чі» і «слизу» – розглядає в складній взаємоза лежності. У висловлюваннях східних лікарів звучить таке попередження: «Якщо хочеш збе регти здоров’я – тримай шлунок порожнім», тобто, «Їж мало, і це мале їж вчасно».

Українська Родина № 3/2016

гом, архітектурою, живописом і пластикою, – при цьому стане ясним надзвичайна потвор5 ність сучасної людини, а вона тим часом мала би бути найдосконалішою істотою, яку тільки створила природа! Я дуже добре розумію ту причину, чому су5 часний чоловік стриже бороду і волосся до мінімуму. Відсутність краси, не естетичний вигляд довгого волосся і бороди стали до то5 го звичайним явищем, що з плином часу з’явилася сама собою потреба в бритві і ма5 шинці для стрижки волосся. У наш час, стри5 жуть некрасиві, скуйовджені, часто нерівно5 мірне волосся, щоб приховати живий доказ виродження. Але за допомогою дисгармонії зовнішніх форм і фарб природа у живих ор5 ганізмах виявляє внутрішні, фізіологічні по5 рушення і їх захворювання. Вид тяжкохворої або мертвої людини є найкращим доказом цього явища. Скептику ж, так само як і від5 сталому спостерігачеві природи, я взагалі нагадаю, що немає правила без винятку, і зокрема, що сучасна людина не має пра5 вильного уявлення про ідеальну красу і здо5 ров’я людей, що живуть в абсолютно при5 родних умовах. Якщо насолода, як почуття від побаченого прекрасного, може служити мірилом естетичного чуття, то неприємне відчуття при вигляді організму неправильно побудованого, викликає думку, що ці дисо5 нанси містять в собі щось хворобливе. Виз5 наючи надзвичайну допитливість і незвичай5 ні успіхи сучасної науки, я хотів би звернути увагу суспільства на те, що в даний час за5 надто багато розглядають природу в мікрос5 коп, замість того, щоб спостерігати її прос5 тим оком. Розглянемо значення волосся з фізіологічної та біологічної точок зору. Якщо нам вдасться зробити це краще, ніж це було зроблено іншими досі, то ми зрозуміємо справжню причину випадання волосся. Тіль5 ки тоді можна буде знайти і кошти для ліку5 вання лисини (облисіння). У енциклопедії природи та медичних наук Ейленбургу на стор. 458 говориться наступне: «Причина цієї своєрідної, настільки поширеної лисини (алопеції) до сих пір ще не знайдено. Мені здається, що марно шукають причину в загальному стані слабкості, недокрів’я (анемії) і місцевих порушеннях організму». Далі на стор. 459: «Присутність грибків була багатора5 зово доведено, але немає даних, що вони є еті5 ологічним ознакою (причиною) хвороби». Далі Ейленбург пише на стор. 160: «Терапія (наука лікування) проти вогнищ алопеції позбавлена будь5якого позитивної підстави, і наскільки во5 на заснована на досвіді, вона не може ні змен5 шити зла, ні попередити появи лисини на ново5 му місці. Застосовуються дратівливо5спирто5 ефірні рідини (води для волосся.! ) і т.д. «З цієї цитати ми бачимо, що медицина безсила про5 ти лисини цього походження. Косметикам і хі5

мікам, що виробляють цю воду для волосся, досі не вдалося виростити хоч би навіть один волосок на такий лисині. В енциклопедії природничих наук доктора Антона Рейхенова, в 45му томі, стор. 188, говориться про наступне: «Рогова тканина і епідермоідальні утворення, т. звана зовнішня шкіра, волосся, нігті, копита, кігті, пір’я, кито5 вий вус, черепаший панцир і т.д., – складають5 ся: з жиру, жирних кислот, лецитину, холесте5 рину, пігментних тілець і неорганічних солей тваринного організму, серед яких в волоссі і пір’ї грають відому роль кремнезем, а в кольо5 ровому пір’ї також і мідь, – головним чином з кератину, що належить до групи альбуміноі5 дов. Кератин, багатий кремнієм (Silicium 3 5 8%), є головною складовою частиною волос5 ся, а в іншому за складом він схожий на білок (менше O і більше N) «і т.д. «Нормальний во5 лосся є кремневокіслим мінеральним протеї5 ном», – говорить хімік Гензель (Юлій Гензель «Життя», стор 369.). Далі, в 35му томі, стор. 614, Рейхенов говорить: «Значення волосся можна розглядати з фізіологічної та біологічної точок зору». У фізіологічному відношенні во5 лосся захищає і зігріває, але не тільки волосся мало проводить тепло, але також і повітря, що знаходиться між ним. З іншого боку – холод є збудником росту волосся. Біологічне функція його полягає в тому, що було сказано про захист тіла. Більше в цьому напрямку було відкрито Фріцем Мюллером спочатку у деяких комах, а потім Г. Єгер взагалі у всіх волохатих тварин, саме – значення во5 лосся як «органів запаху». Ф. Мюллер довів (дивись Kosmos, 1877), що самці деяких мете5 ликів на певних місцях тіла мають пузнасті во5 лохаті лусочки. У спокійному стані метелика вони не діють, в інший же час видають сильний специфічний запах, призначення якого Мюл5 лер абсолютно правильно визначив, як залу5 чення протилежної статі. Пізніше Г. Єгер вказав, що все волосся має значення органів запаху і, саме, в такий спосіб: волосся ссавців тварин мають особливу здат5 ність поглинати запашні речовини (хімічно спо5 ріднені мускусу), які виділяють деякі тварини, причому волосся їх майже не поглинає поганих випарів самї тварини. Це поглинання газів під5 лягає всім законам поглинання, тобто чим ниж5 че температура, тим більше маса поглиненого запаху, у міру ж підвищення температури час5 тина запаху випаровується з волосся і випаро5 вується у повітря. Тому про волосся можна говорити, що воно поширює навколо кожної істоти (в тому числі і людини) специфічний запах і впливає ним на всі істоти, які вдихають насичене цим запахом повітря. У звірів цей запах грає надзвичайно важливу роль. У корінних народів, людей, близьких до при5 роди, і лікарів минулих століть Г. Єгер виявив

ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ відомі факти, що досі залишалися непоміче5 ними фізіологами, а саме, що цей запах во5 лосся не тільки збуджує нерви, як, наприклад, мускус, бобровий струмінь і колір, але являє собою також специфічну речовину, важливу для здоров’я кожної тварини. При цьому для неї самої воно є його власними ліками, для ін5 ших же істот – це лікарська речовина з влад5 ною специфічною дією, що як найменше є рів5 носильною специфічним лікарським речо5 винам з рослинного світу. Г. Єгер висловлює навіть припущення, що за5 сіб, яким сучасні магнетизери досягають своїх зцілень і яке вони називають магнетизмом, є не що інше, як специфічне і індивідуальне паху5 че речовина, що міститься в шкірному жирі та епндерміческіх утвореннях (зовнішня шкірка). Г. Єгер ввів в лікувальну практику пахуче речо5 вина людини під назвою «Антропов». У книзі доктора Іоанна Ранко «Людина» на стор. 160 говориться: «Сірка є в малій кількості у волоссі, і що воно чорніє від дотику металево5 го свинцю. В волосяній корі знаходиться го5 ловне джерело власного пігменту, барвника, що зустрічається як в розчиненому вигляді, так і у вигляді зерняток і дрібного порошку». Стор. 136: «Термін життя волосся по Пинону є від 2 5 4 років. Впадає в очі факт, що у жінок великі ли5 сини зустрічаються рідше, ніж у чоловіків.» (Так як в загалі, жінки живуть простіше чоловіків і не стрижуть волосся). Стор. 165: «За дослідженнями Бертхольда волосся росте швидше вдень, ніж вночі, швид5 ше, в теплу пору року, ніж в холодну; гоління прискорює ріст волосся, – борода росте вдвічі швидше, якщо її голити через 12 годин, а не че5 рез 36». Стор. 166: «Ландуа за найвірогіднішою при5 чиною раптового посивіння визнав збільшення вмісту повітря в волоссі». Стор. 171: «Європейські народи в цьому від5 ношенні займають перше місце, внаслідок не5 вигідного впливу культури. Серед них найчасті5 ше зустрічаються лисі і сивочолі люди, причо5 му і посивіння волосся у них в середньому по5 чинається раніше, ніж у інших народів...». Дуже характерно з цього приводу говорить А. Гум5 больдт: «У мандрівників складалося враження про індіанців тільки з зовнішності і вони думали, що серед них дуже мало старих лю5 дей, дійсно, дуже важко скласти враження про вік тубільців, якщо не можна перевірити їх за списками церковних парафій, так як в жарких місцинах кожні 20 5 30 років ці списки з’їдають терміти. Та й самі індіанці в Новій Іспанії зазви5 чай ніколи не знають, скільки їм років. Їх волос5 ся ніколи не сивіє, і набагато рідше можна зус5 тріти індіанця з білим волоссям, ніж негра. Крім того, шкіра індіанців не так швидко покриваєть5 ся зморшками. В Мексиці, в помірному поясі, в Кордильєрах, часто зустрічаються тубільці, і особливо жінки, які досягли 100 років. В такому

віці зазвичай мексиканські і перуанські індіанці зберігають свою мускульну силу до смерті». Гумбольдт згадує, між іншим, про одного інді5 анця, який дожив до 143 років і до 1305річного віку щодня ходив по 3 5 4 години. Про будову людського волосся на голові також слід коротко сказати наступне. Волосся складається з мозкової і коркової речовини, а також і зовнішньої шкірки. Ко5 рінь своєю власною цибулиною сидить на волосяному сосочку. Сальні залози прикріп5 лені до волосяної шкірки і просочують во5 лосся жиром. Колір їх обумовлюється бар5 вником і повітрям, що знаходяться в мозко5 вій речовині волосся. При посивінні барвник зникає, і повітряні простори у вигляді дріб5 них кульок збільшуються. Ріст волосся на го5 лові дорівнює 0,2 5 0,3 мм за день. Волосся дуже гігроскопічне (тобто сильно вбирає во5 логу). Сухе волосся при терті електризуєть5 ся. Якщо волосяні сосочки життєздатні, то замість випавшого волосся швидко росте нове. Було обчислено, що людське волосся росте за все життя на 12 5 14 метрів. Вже один цей факт показує, яку важливу роль в природі відіграє цей незначний на перший погляд орган. І спробуйте тільки подумати, які сили, скільки хороших і важливих соків організм повинен затратити, щоб відновити відрізані шматки волосся. Над цією цікавою проблемою я задумався вже в 165річному ві5 ці. Мій батько поголився за 2 години до його смерті, а в день похорону, тобто на третій день, він встиг так сильно обрости бородою, що його, мертвого, можна було б поголити ще раз. Скорочення шкіри і м’язів залежить від нестерпного холоду трупа, але цього не5 достатньо, щоб пояснити таке дивне явище. У розраду і підбадьорення впавших у відчай і безнадійність лисим я приведу декілька ці5 кавих, науково неспростовних фактів. Ей5 ленбург в «Реальній енциклопедії медичних наук», III том, на стор. 363 говорить: «По Аль5 берту, в однієї жінки під час нервової поло5 гової гарячки світле волосся випало, а за5 мість нього виросло чорне. При його відсут5 ності після однієї хвороби каштанове волос5 ся випало і замінилися яскраво5рудим. У од5 нієї 665річної жінки незадовго до її смерті старече сиве волосся стало чорним». Гейгель повідомляє, що у однієї жінки після важкої форми тифу світле волосся випало і за5 мість нього виросло чорне. Вже вище я, як і професор доктор Егер, назвав волосся, особливо те, що росте на голові людини, органами запаху, через які виділяються якісь випаровування тіла. Усі знають, що людина перш за все починає по5 тіти з голови і під пахвами і що з потом, особливо у хворого, пов’язаний неприєм5 ний запах. На цій підставі професор доктор Егер в іншому місці назвав хворобу «сморо5

дом». Це твердження видається мені ос5 тільки справедливим, оскільки я на підставі багаторічних спостережень і дослідів склав наступне фундаментальне загальне понят5 тя хвороби. Хвороба є процес бродіння і гниття організ5 му або ж зайвого і неприродного харчового продукту, який поступово накопичується в травних органах і в вигляді слизового виділен5 ня виступає назовні. Отже, тут, мова йде про хімічний розпад і розкладання клітин білка. Цей процес, як ві5 домо, супроводжується поганим запахом, між тим в природі зародження нового життя пов’язане з пахощами (наприклад цвітіння рослин). Власне кажучи, цілком здорова лю5 дина має видавати пахощі, а особливо її во5 лосся. Поети справедливо порівнюють лю5 дину з квіткою і говорять про пахощі волосся жінки. Таким чином, я визнаю волосся люди5 ни дуже важливим органом, який, крім за5 хисту та регулювання тепла, має ще надзви5 чайно цікаве і корисне призначення, саме випаровувати запах здорової або хворої лю5 дини. Цей запах відкриває людям які мають хороший нюх, не тільки особисті якості лю5 дини, але і дає можливість судити про внут5 рішній стан її здоров’я ... Іноді буває, що лі5 карі з допомогою мікроскопа і пробірок ніяк не можуть встановити несправність в трав5 ленні, а відомі «шарлатани» визначають внутрішній процес гниття по волоссю, що видає поганий запах. Якщо з рота молодих, повних здоров’я людей смердить як з клоа5 ки, то годі дивуватися, чому у них випадає волосся. Тут я дійшов до кардинального пун5 кту моїх досліджень і спостережень. Спочатку, втім, ще одне слово про поси5 віння волосся. Вище було встановлено, що в посивілому волоссі вміст повітря збільшу5 ється, і я так вважаю, що це «повітря», ма5 буть, складається з неприємно пахучих га5 зів, по меншій мірі воно змішане з ним. Так хіміку я рекомендую пошукати тут присут5 ність сірчаної кислоти, і тоді напевно можна пояснити як зникає забарвлення волосся, адже відомо, що сірчана кислота змушує линяти органічні речовини. Не тільки теоретично, але саме на підста5 ві моїх дослідів на моєму власному тілі, ме5 ні здається правильним, що головна причи5 на випадання волосся лежить тільки всере5 дині організму.

Українська Родина № 3/2016

САД<ГОРОД

Квасолевий зерноїд Саме в цей час( листопад грудень) можна спостерігати в на ших хатах та квартирах досить цікаву і , водночас, не приємну картину. Якщо ви бачите такого дрібного жучка який вказаний на фото, значить у вас три проблеми: 1. У вас є квасоля. 2. Ця квасоля не правильно зберіга$ ється. 3. Квасоля заражена квасолевим зер$ ноїдом. Тепер! В тому, що квасоля заражена цим жучком немає нічого дивного. Це спеціалізований (облігантний) шкідник квасолі, хоча може зустрічатися на горо$ ху, чині та інших бобових культурах. Квасолевий зерноїд відноситься до родини зерноїдів. Це невеликий, за розмірами жук (2,5$3,5 мм) від світло$ сірого до сірого кольору, з невиразни$ ми плямами на крилах. Має дзвінопо$ дібну будоу тіла. Крила не повністю прикривають черевце. Личинка до 4 мм, циліндричні, дуже зігнуті, в мо$ лодшому віці мають три пари ніг. Ля$ лечка до 4 мм жовто$білого кольору. Зимують в середині пошкодженого зерна, в польових умовах у падалиці, ґрунті, в органічних рештках. В теплих приміщеннях (квартирах, хатах, комо$ рах) розмноження зерноїда триває ці$ лий рік, чим зводить на нівець майбут$ ній посадковий матеріал і врожай. Та$ кож викликає неприємну присутність шкідника в житлі. В умовах поля дає одне покоління, в південних областях Батьківщини до чотирьох поколінь. На весні жуки виходять з лялечки і розповсюджуються на досить далекі відстані (2$4 км.) Дорослий жук году$ ється на бобових культурах, поїдаючи генеративні органи рослин (пелюстки, квітки, пилок). На квасолі жук з’явля$ ється на початку зав’язі бобів, а в вели$ кій кількості під час достигання квасо$ лі. Жуки відкладають яйця в тріщини та ямки вигризені самкою в бічному шві боба квасолі. Одна самка може від$ класти до 60 яєць, рідше більше. В за$ лежності від температури повітря вихід 56

Українська Родина № 3/2016

з яйця в полі триває від 6 до 14 днів. Личинки після виходу з яйця відразу вгризаються в біб. В літній період повний розвиток три$ ває три тижні, лялечок за 8$12 днів. Всі стадії розвитку жука проходять в середині насінини квасолі. В одній квасолині може бути водночас до тридцяти личинок, які під час збері$ гання повністю знищують насіння. Завдяки життєдіяльності жука, схо$ жість насіння знижується, разом з ним харчова придатність квасолі. Як захиститись від квасоляних зер$ ноїдів? Біологія жука, особливо в північній частині України, сприяє цьому. Справа ось в чому. Личинки жука не вижива$ ють в низьких температурах. Опти$ мальна температура розвитку жука це від +18 до + 36 °С. Знаходячись не в насінні жук гине, навіть при нульовій температурі, через 10$15 днів. А при температурі $ 10 °С $ 15 °С через 1$3 до$ би. Виходить, що природні зимні тем$ ператури в Україні, являються обмежу$ вачем в розвитку жука. Така слаба стій$ кість жука до навколишнього середо$ вища зумовлена його природним ареа$ лом життя, оскільки жук був завезений на територію колишнього СРСР в 20$ роки двадцятого століття. Заселив Пів$ день України, Молдову, Кавказ. В теп$ лих регіонах України може в природі давати до чотирьох поколінь. Слід зау$ важити, що жук може зимувати тільки в опалюваних приміщеннях. Тепер про самий захист. Кращі умови для збереження квасолі в Північних та Центральних областях України. В зимовий час жук гине при умові зберігання в приміщеннях з дов$ готривалим мінусом. Але не тільки низькою температурою можна доби$

тись результатів. Фахівці, та й досвід$ чені господарі розповідають про не хитрий прийом. Перед збереженням, квасолю прогрівають до +50 °С, що вже через 30 хв. вбиває всього жука. Стосовно посіву квасолі. Відбира$ ються не пошкоджене насіння. Але ак$ цент треба робити на пізні посіви. При пізньому висіві квасолі, спостерігаєть$ ся слабе заселення жуком, оскільки виліт жуків і достигання бобів квасолі проходять в різні терміни. Також має місце хімічний захист рослин. Але він не доцільний, оскіль$ ки для багатьох господарів, квасоля є не основною культурою і займає не великі ділянки землі. Але коротко скажу, що посіви квасолі та бобових культур (гороху) можна обробити контактними інсектицидами (Децис) під час утворення бобів. Також приділити увагу своєчасному збиранню квасолі. Збирати треба до початку розтріскування бобів. В умовах квартир квасолю зберіга$ ють в морозильних камерах, герметич$ них ємностях. Попереднє просушу$ вання добре позначається на лежкості квасолі і захищає не тільки від зерної$ да, а й від багатьох грибків. Господарі радять зберігати квасолю з додаванням часнику, насіння кропу, навіть деревного попелу. Якщо ви все ж виявили жуків у ква$ солі під час зберігання, це як прави$ ло, листопад$грудень, то її необхідно винести на вулицю і почекати пару днів. Потім перебрати квасолю і про$ сушити на плиті.

Михайло Федорчук Методист НДЛ садівництва НЕНЦ м. Київ