Ірині Ольшанській, вчителю ручної праці, присвячується... Ще в 1964 році в Стрию було організовано зібрання інтелігентних, ерудованих жінок яких об’єднувала щира любов до української народної вишивки. Їх імена увійшли в історію нашого міста. Організатором зібрань була п. .І.Ольшанська, вчитель ручної праці у школах міста. Поруч з нею були люди, які знали ціну вишивки і прекрасно вишивали. Цього ж року в Стрию було організовано літературномитсецьке об’єднання “Хвилі Стрия” до якого згодом увійшла секція вишивальниць. Спочатку вишивальниці збиралися в домі п. М.Петришак. Символічним “вхідним квитком “ була вишивка – серветка, рушник, сорочка. Ділилися думками, радилися вчилися, робили зауваження. Взірцями були візерунки, друковані колись у журналі “Нова хата”. На цих зібраннях мова йшла про те, що І.Франко у 1905 р. провів експедицію по Бойківщині, дослідив взірці народної вишивки, підкреслюючи символіку узорів та їх красу; про те, що Ольга Бачинська, шанована громадська діячка Стрийщини, організувала у Відні в 1916 р. виставку української народної вишивки. Стриянки щиро вболівали за долю України, мріяли і сподівались, що Україна стане незалежною. Однак не всі дожили до цього щасливого дня... Про не можна було у цей час сказати словами, про це говорила вишивка. Вишивали багато. Кожна річ була продумана – візерунок, місцевість, з якої він походить, матеріал, колір ниток, техніка... Сьогодні також вишивають багато. Та чи кожна річ стане цінною ? час покаже. Більшість жінок вишивають те, що подобається, часто відшивають, не задумуючись над тим, чи даний взір є характерним для нашого регіону, для України... Нам залишились у спадок чудові музейні експонати, серед них – рушники, вишиті на домотканому полотні нитками, пофарбованими натуральними барвниками, але до сьогодні вони прекрасні. “Пам’ятаймо, часто повторювала І.Ольшанська – в розмаїтті української вишивки, здавна визнаної, бойківська вишивка має свій характер, стиль, свою художню мову. Сумно, що тепер призабуту чи може не повністю вивчену”... На рубежі тисячоліть стрийський клуб вишивальниць святкував своє 35річчя. Цій даті була присвячена виставка вишивки та ткацтва. Серед експонатів – прекрасні рушники, з яких можна вистелити дорогу життя чудових жінок – майстринь: Рушник “Сонечка”, полотно, низинка, 84*30Ольшанської Ірини; Рушники Ольги Діжак: Завантажено з Неофіційної сторінки м. Стрий: http://stryi.com.ua
“Я жива. Я буду вічно жити” (до 125річчя з дня народження Л.Українки), полотно, занизування, мережка, стебнівка, 110*33; “Топірці”, полотно, хрестик, стебнівка, 200*30; “З джерел вічності”, полотно, хрестик, стебнівка, мережка, 150*35; “І золотої, і дорогої”, полотно, хрестик, стебнівка, 150*30; “Багряна осінь”, полотно, хрестик, стебнівка, 200*30; “Верховинські співаночки”, панама, хрестик, мережка, стебнівка, 80*18. Рушники Дяк Оксани: “Городенківський”, панама, хрестик, обмітка, 48*24; “Яворівський”, полотно, набирування, обмітка, 48*24; “Пам’ятка історії”, полотно, хрестик, обмітка, 175*35. Рушник Заплатинської Володимири: “Червона калина”, полотно, хрестик, виколювання, 160*25. Рушник Капало Степанії: “Карпатські смерічки”, полотно, низинка, 150*40; Рушничок Кізими Марти: “Рідні кольори”, панама, хрестик, мережка, 55*35. Рушничок Корінець Марти: “Великодній”, полотно, хрестик, 50*30. Рушник Курилас Ольги: “І золотої, і дорогої”, полотно, хрестик, 140*40. Рушники Микласевич Анни: “Мальви”, полотно, хрестик, мережка, 280*33; “Сумно мені”, полотно, гладь, мережка, 140*30; “Карпати, карпати, краса незрівнянна!”, полотно, хрестик, 180*34. Рушник Романів Анни: “Мамина стежина”, полотно, хрестик, 180*34. Рушничок Уграк Галини: “Сонечко”, панама, хрестик, 80*35. Рушник Франків Марти: “Радість”, полотно, занизування, 220*32. Рушники Швед Ярослави: “Великодня писанка”, панама, хрестик, 50*25; “Підкова щастя”, панама, хрести, мережка, 150*50; “Невтомне серце”, панама, хрестик, мережка, 150*50; “Скіфський принц”, панама, хрестик, мережка, 150*50; Рушничок Віри Нагірної: “Дідушицькі троянди”,панама, хрестик, обмітка, 80*35. Ірина Михайлівна Ольшанська на початку 50х працювала вчителькою рукоділля в жіночій середній школі №1 в місті Стрию. Учні з нетерпінням чекали її уроків, бо від неї довідувались багато цікавого: про неповторні українські узори, вишиті хрестиком, низинкою, мережкою. Не все запам’яталось з тих далеких часів, але на ціле життя її учениць залишилась любов до прекрасного – вишивки, ткацтва, живопису, народної пісні до рідного краю. У цієї жінки була надзвичайна краса в душі, в розумі, любові до людей, в бажанні навчити, порадити, підказати. Найціннішими взірцями рушника її Завантажено з Неофіційної сторінки м. Стрий: http://stryi.com.ua
життя, які залишила для нас – є висока вихованість надзвичайна інтелігентність, спосіб чи манера розмовляти з людьми, вміння вислухати і ненав’язливо дати пораду, чого так часто бракує нам, завжди зайнятим, заклопотаним. Ірина Ольшанська завжди була українкою. Пропагуючи українську вишивку в тоталітарні часи, вона змушувала українців усвідомлювати себе українцями в етнічному розумінні цього слова. Коли Україна стала незалежною, їй не потрібно було міняти своїх переконань. Вона продовжувала жити, як і раніше, але ще завзятіше бралась до будьякої справи, яких завжди було чимало. Ірина Ольшанська назавжди залишиться в пам’яті тих, хто її знав, як непересічна особистість, добра матір дітей і внуків, мудра приятелька, приваблива жінка. І насамперед – як жінка, котра завжди була Берегинею душі українського народу. Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А робота не жде. Її треба робить. Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти. Сьоме небо своє пригинає собі суєта. При майстрах якось легше. Вони – як Атланти. Держать небо на плечах. Тому і є висота. Ці слова Ліни Костенко ми присвячуємо Ірині Ольшанській, Майстрині, якої уже нема з нами... Не було її і в червневий вечір 1998 р., коли б їй мало виповнитися 85... Це був вечір її пам’яті. Стрияни зібрались, щоб згадати Ірину Ольшанську, відомого етнографа, заслужену майстриню народної творчості України, знавця вишивки усіх регіонів України, вчительку...
Ілона Дмитренко, 15 років. Публікація: Віра Дмитренко http://www.eukraine.org/subsites/iearn/projectview/?category_id=215018
Завантажено з Неофіційної сторінки м. Стрий: http://stryi.com.ua