№3 (12) жовтень 2009 року Навчально-методичні матеріали: навчальна студентська газета
Навчання шлях до мети Наші враження про перші дні в університеті Пройшов місяць, як ми навчаємося в ЗНТУ. Досі пам'ятаємо перший день: ми перелякано бігали по коридорах у пошуках потрібної аудиторії. Уся ця метушня й українські пісні замість дзвоника надавали якогось особливого відчуття. Було досить незвично: викладачі надають нам більше свободи, ніж у школі, але і відповідальності значно більше. Нам поки що незрозуміло, як треба вчитися, зокрема відповідно до норм Болонської системи: чи можливо взагалі набрати всі 100
балів хоча б з однієї дисципліни? Думаємо, що все стане на свої місця тільки після першого модулю. А поки ми просто радіємо тому, що група у нас весела, талановита, за кілька тижнів нам вдалося стати справжніми друзями. А це дає набагато більше. Коли ти знаєш, що поруч такі люди, здається, ніби можеш літати. І ми щиро бажаємо всім поринути з головою у навчання, щоб отримати свою омріяну професію. Студенти групи ГП 419
ІНФОДАЙДЖЕСТ
2
ВСТУПНА КАМПАНІЯ 2009 РОКУ ПРОВЕДЕНА НА "ВІДМІННО" У 2009 році на всі спеціальності Інституту управління та права ЗНТУ набір здійснювався тільки за контрактною формою навчання, крім спеціальності "Управління трудовими ресурсами", на яку МОН України виділило 20 місць за держбюджетом. Завдяки правильній ціновій політиці та злагодженій діяльності всіх випускаючих кафедр, як при проведенні профорієнтаційної роботи, так і при прийомі первинної документації, всі спеціальності інституту повністю виконали план ліцензійного набору на денне відділення, а саме: "Правознавство" ) 75 осіб; "Журналістика" ) 50 осіб; "Соціальна робота" ) 40 осіб; "Психологія" ) 40 осіб; "Фізичне виховання" ) 75 осіб; "Фізична ребіалітація" ) 75 осіб; "Управління трудовими ресурсами" ) 100 осіб; "Туризм" ) 100 осіб. Усього на І курс денної форми навчання зараховано 555 студентів за 8 спеціальностями інституту. На заочну форму навчання на І курс у 2009 році зараховано 310 студентів, на спеціальність "Туризм" повністю використано ліцензійний обсяг і прийнято 100 осіб. Вітаємо переможців! Король Любов, Нікішенка Андрія (УФКС)116) ) чемпіонів України з плавання; Данченка Максима (УФКС)115) ) два І місця і одне ІІ місце в індивідуальних видах з ушу Кубка України; Баранову Ганну (УФКС)227) ) переможця Кубка України та двох Міжнародних турнірів з гирьового спорту.
Подарок от профкома 21 сентября в студенчес
ком общежитии №3 со
стоялось торжественное открытие нового спортив
ного зала. Среди пригла
шенных были С.Б. Бели
ков, А.В. Иванченко и много других уважаемых людей. Начался праздник с вы
ступления группы аэро
бики. Далее предостави
ли слово ректору ЗНТУ Сергею Беликову, который поздравил с открытием такого чудесного зала и пожелал вдохновения в работе. Мастера айкидо и дайто рю айкидзюдзюцу, продемонстрировав нам приемы, пригласили всех желающих на занятия. Также присутствующих поздравил глава профкома студентов ЗНТУ Анд
рею Иванченко: "То, что сделано у нас, невозможно в других вузах. Я благодарен каждому, кто принимал участие в наших меропри
ятиях. Мы можем достичь поставленной цели". Две девушки, исполнившие восточные танцы, стали своеобразным украшением нового зала. Весь праздник был пронизан радостью и хорошим на
строением. Деньги на такой прекрасный спортивный зал выделил профком студентов ЗНТУ. Чем больше будет таких мероприятий в нашем университете, тем больше будут развиваться студенты. Так давайте же проявлять инициативу и стремиться к совершенству! Дарья Купличенко, ГП 418
"Кенгуру" на допомогу хворим дітям
10 вересня 2009 року наш університет відвідав гість з Німеччини доктор Дітер Даммерінг, директор інтегрованого комплексу для дітей "Kinderfоrderverk" (Магдебург, Німеччина"), керівник програми "Кенгуру" (українсько-німецька програма допомоги дітям з особливими потребами, що реалізується на базі Центру "Фло ренс"). На зустрічі, організованій доцентом кафедри міжнародного туризму Л.О. Романенковою, були присутні зав. кафедри реабілітології О.А. Присяжнюк, зав. кафедри соціальної роботи О.А. Агарков, професор кафедри реабілітології В.О. Сорокін. Україна - стає все більш гуманною державою. Вона дарує своїм громадянам безкоштовну освіту та медицину. Вона будує будує спеціальні заклади реабілітації для хворих дітей, серед яких і хворі на дитячий церебральний параліч. Вона навіть виділяє кошти на лікування цих хворих
дітей. І нині наше міністерство запускає нову програму інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку у звичайні школи та збільшення кількості інклюзивних навчальних закладів (відкритих для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи інших особливостей). Проблеми дітей з особливими потребами були в центрі уваги на зустрічі з гостем із Німеччини доктором Гансом Дітером Даммерінгом, представником дитячого інтегрованого комплексу "Kinderfоrderverk". Він, зокрема, зазначив, що більшість європейських країн уже давно роблять акцент не на лікуванні, а на інтеграції дітей у суспільство. А деякі, наприклад, та ж Німеччина, майже зовсім відмовились від медикаментозного лікування. Адже воно вже давно визнано малоефективним та має безліч побічних дій. І вже давно на Заході такі дітки знаходяться серед здорових однолітків, що є важливим для зростаючого організму, бо він підсвідомо створює для себе модель поведінки, спостерігаючи за здоровими дітьми. Крім цього, з хворими дітьми займаються реабілітологи й масажисти, психологи і соціальні працівники. Для того, щоб передати досвід своєї країни в роботі з дітьми з особливими потребами комплекс "Kinderfоrderverk" спільно з Центром "Флоренс" створили німецько-українську програму "Кенгуру", в основі якої лежить європейська методика інтеграції. А студенти Запорізького національного технічного університету, спеціальностей "Фізична реабілітація" та "Соціальна робота", стануть волонтерами в цій програмі. Професор кафедри реабілітології (УФКС) В.О. Сорокін висловив власну думку що-
до цієї програми та проблем її просування в Україні: - "Кенгуру" - авторська програма, яка діє у багатьох країнах світу. На жаль, Україна лише починає впроваджувати досвід європейських країн стосовно роботи із хворими дітьми. У нас і досі може мати місце ізоляція дітей з особливими потребами до інтернатів, що є неприпустимим. Наприклад, діти з діагнозом ДЦП мають розлад рухів, проте психіка може бути цілком нормальною. І якщо вони потрапляють у середовище, де перебувають діти з розладами психіки, у результаті їхній стан лише погіршується. Також викликають занепокоєння неадекватні педагогічні методи роботи із хворими дітьми. В усьому цивілізованому світі пріоритетною є система інтеграційної педагогіки, що передбачає перебування дитини з особливими потребами серед здорових дітей, які є ще й вихователями для цих дітей. Саме підтримку запровадження такої інтеграційної системи має на меті програма "Кенгуру", а втілювати її допомагатимуть наші студенти, які отримали можливість стати волонтерами у цій програмі. Для них це насамперед досвід, ознайомлення з новими, науково обґрунтованими технологіями, які необхідно запроваджувати у наше життя. Сподіваємось, що подальша співпраця доктора Даммерінга із ЗНТУ буде плідною і результати принесуть користь суспільству. P.S. Варто додати, що, згідно з інформацією Міністерства освіти і науки, на сьогодні в Україні у загальноосвітні навчальні заклади вже інтегровано більш ніж 100 тисяч дітей з особливими освітніми потребами. Найвищі показники у Волинської, Київської, Запорізької, Хмельницької областей. Анастасія Макушина, Інна Міхно, ГП-416 Влада Смірнова, ГП-417
ПЕРСОНА
3
"Роби, що маєш, і будь що буде" Це кредо відомої журналістки Юлії Мостової, зустріч з якою пройшла 21 вересня 2009 року в КПУ. Незважаючи на щільний графік роботи заступника редактора одного з найавторитетніших видань "Дзеркало тижня", вона знайшла час дати декілька професійних порад майбутнім журналістам Запоріжжя. "Журналіст - це не той, хто вміє писати гарно статті, красиво викладати свої думки або писати без помилок, - цитую Юлію Володимирівну, - журналіст - це настирлива, амбіційна людина, розвідник, шпигун, він робить ім'я в професії. Це той, хто постійно працює, живе завжди у своїй темі, не зважає на режим дня та не рахується з інтересами сім'ї. Його цікавість не закінчується ніколи. Він - основний комунікатор, через який проходить вся інформація". На перший погляд - проста жінка. Але я навіть і не припускала, якою силою слова володіє! Бесіда з Юлією Мостовою дала нам можливість на декілька годин зняти рожеві окуляри, почувши екскурс в історію свободи слова і те, яку правду ми їмо. Наведу для прикладу декілька фактів. Якщо до 1990 року різні видання подавали власні точки зору і влада на це реагувала, то після дев'яностих років, до
Автор: Юлія Мостова
2004 року, почала коригувати інформацію і говорити журналістові про що і кого писати, що показувати по телебаченню, що замовчувати, як викладати і трактувати матеріал. У цей час журналіст - всього лише "підтримка для мікрофону". Це стало початком деградації самої професії. З 2004 року, зі зміною влади, "Журналістика класна професія, цензура "приглушилася". Гов она дає можливість побачити світ, ловним завоюванням Віктора п оглянути на себе з боку, оцінити свої Андрійовича стала "свобода м ожливості, відчути всю країну" слова" в нашій країні. З'явилися програми в прямому ефірі, ток-шоу, але зменшилавідкритою і щирою зі студентами. Із зася кількість аналітичних програм, та і доволенням слухала думки інших і новини інколи стають просто смішними. відповідала на питання: Тобто, на той час відбувалася "поп- Чи вдається Вам весь час бути "санітасовізація" ЗМІ. ром лісу"? - питання студента із задньої Зараз же українська журналістика парти. "вмирає", оскільки стає більш підкуп- Мені - так! - коротко відповіла Юлія. ною з неймовірною кількістю піару. Лю- За кого Ви голосуватимете? дям просто немає звідки отримувати - Я вже проголосувала як жінка, коли достовірну якісну інформацію. вийшла заміж за свого чоловіка (нагаНаприклад, якщо Юлія Тимошенко даю чоловік Юлії Мостової - Анатолій вийде в нижній білизні на прес-конфе- Гриценко, народний депутат, ексренцію і заявить, що Україна хоче назад міністр оборони, нині голова комітету повернути ядерну зброю, то на Заході ВР з питань національної безпеки і обокраїни напишуть рони). про ядерну - Скажіть, майбутнє зброю, а в цей України за "жовтою" “ М и є т и м , щ о м и д о з в о л я є м о час в нашому пресою чи за інтелекрегіоні - про з собою зробити" туальною? нижню білизну, - І за тією, і за іншою. її вартість і місце, Адже потрібні на столі де можна придбати. і троянди, і виноград - красиво та корис"Так! Ми з Вами - "ранена" нація но! (згадаймо “розстріляне відродження”, У тому, що говорила ця жінка, відчуваврозкуркулення селян, Голодомор), - го- ся великий життєвий досвід, оптимізм і ворить пані Мостова, - але ми не по- велика сила. Вона закликає до чесності, винні "продаватися". Наша справа - оз- об'єктивності, ні за що не продаватися. броїти знаннями людей і писати так, "Будьте реалістами, вимагайте неможщоб зрозуміла навіть вчителька ливого" - професійна порада Юлії Мосмолодших класів з Вінниці". тової для всіх журналістів. Загалом Юлія Мостова була досить Тетяна Бейник, ГП-415м
Досьє Дата народження - 20 липня 1968. Місце народження - Київ. Місце роботи - Тижневик "Дзеркало тижня". Чим визначається її вплив? - Читацькою аудиторією її статей і ексклюзивною інформацією в них. Чим займалася в 1991 році? - "Я ніколи в житті не цікавилася політикою, але те, що відбувалося, мене настільки вразило, що я написала свій перший політичний матеріал". Чи була членом Компартії? - "Ні". Чи потрібно прибрати пам'ятники Леніну? - "Пам'ятник Леніну навпроти Бессарабки, як і інші, потрібно залишити". Ставлення до Леоніда Кучми? - "Жалісливі". Опоненти - "Ті, хто вбиває професію, до якої я належу. Це не політики, тому я поважаю їхні погляди, якими вони б не були". Майно - Квартира в Києві, заміський будинок і машина. Доходи - "Я себе відношу до представників справжнього європейського середнього класу і отримую цілком європейську середню зарплату".
Резюме 1986 - вступила до Київського університету імені Тараса Шевченка на факультет журналістики. 1991 - починає працювати в газеті “Київський вісник”, з часом очолює міжнародний відділ 1992 - оглядач в Україні агентства Agence France Presse, а також міжнародний оглядач газети "Киевские ведомости". 1994 - разом з батьком і Юрієм Орліковим засновує тижневик "Дзеркало тижня". 1997 - переможець загальнонаціональної програми “Людина року-1997” у номінації "Журналіст року". 1998 - народження сина Гліба Разумкова. 2001 - разом з іншими номінантами "Людини року" в номінації "Журналіст року" відмовляється від участі в програмі у зв'язку з вбивством Георгія Гонгадзе. Вона вважає, що 2000 рік, за який присуджувалася премія, буде асоціюватися тільки з його ім'ям.
4
П Л А Н Е ТА М О Ж Л И В О С Т Е Й
Вижу цель не вижу препятствий! Ты смотрел "Ямакаси", "Тринадца тый район" и "Дерзкие дни"? Не еди ножды слышал модное словечко "паркур"? Видел много головолом ных видеороликов и всегда восхи щался прыгунами, которые не веда ют преград на своем пути? Что ж, ис кусство реактивного передвижения действительно никого не оставляет равнодушным… Паркур ) это не просто вид спорта или средство рациональ) ного передвижения. Сегодня это уже образ жизни. "Нет гра) ниц, а есть лишь препятствия" ) сказал француз Давид Белль, основатель паркура. Эта культовая в кругах трейсеров цитата и есть отражение идеологии паркура. (Трейсер ) человек, за) нимающийся паркуром, "прокладывающий новые пути"). Ес) ли возвратиться к истории возникновения, то тут существуют два варианта. Первый: отец Белля был военным и учил сына передвигаться так, чтоб его не задела пуля. Второй менее ро) мантичен, однако: изначально паркур был термином из кон) ного спорта, который обозначал особого вида трассу, где по) натыкано чего попало, чтоб скакун непременно переломал ноги... Теперь для паркура вовсе не обязательна лошадка. Правила просты. Видишь стену ) перелезь. Перед тобой канава ) пере) прыгни. А если в городе дома низкие, то и вовсе повезло ) можно по крышам прыгать. И то верно, чего на проезд тра) титься, в пробках время зря терять. Впрочем, не все так глад) ко в трейсерском королевстве… Слабые сердцем бабушки вызывают милицию, едва завидев прыгающего через ограж) дения или машины паренька, а те уже силятся упечь его на па) ру суток в соответствующее учреждение за нарушение обще) ственного спокойствия. Если поймают, конечно... Это ведь вам все равно, что за Человеком)Пауком гнаться. Впрочем, все действия в паркуре совершаются в рамках закона. И, как ни странно, несмотря на потенциальную опасность, показа) тель реальных травм не высок ) об этом могут поведать запо) рожские трейсеры. У нас в Запорожье это молодежное движение пустило корни три года назад. Началось все с нескольких отчаянных одино) чек, которым было даже не к кому обратиться за советом. Но зато было огромное желание заниматься. Желание оказалось заразным. Сегодня в Запорожье существует 4 команды: ZP Parcour Family, Спа) лах (бывшие Street Cross), Street Dogs и Street Bands. Плюс большое число оди) ночек, среди кото) рых есть даже де) вушки! Которые, между прочим, не уступают в мастер) стве сильному полу. В командах по три) четыре человека. Хотя в ZP Parcour Family целых восемь сорвиголов. Трени) руются ребята вмес) те уже два года и пропагандируют в нашем городе фри) раннинг. Фриран ) паркур + акробати)
ка. Они считают это не спортом, а скорее искусством, ведь это смесь из боевых искусств, гимнастики, акробатики и кас) кадерства. У каждого трейсера свой стиль и техника, их слож) но повторить другому. А команды собираются для того, чтобы вместе тренироваться и ставить трюки, а не для победы над другими командами. Частично по этой причине, а частично из)за негативного отношения властей к уличным прыжкам в Украине не существует соревнований в данной категории. Зато в апреле в Харькове вот уже 4 года проводятся ежегод) ные всеукраинские сборы трейсеров Трень День, где они да) ют уроки мастерства всем желающим, общаются между со) бой и демонстрируют свои навыки. Тренируются на улице за) порожские ребята, в основном, в теплое время года. Зимой работают в зале (ведь не очень)то приятно на морозе со стен) ками обниматься и по обледенелым крышам скакать). Кроме того, новичкам предпочтительнее оттачивать базовые движе) ния паркура в безопасной обстановке под зорким глазом тре) нера. Как признаются ребята, мечтается о специализирован) ном паркур)парке, который за рубежом уже проектируется… Для тех, кто очень хочет начать заниматься паркуром, но не знает, с чего начать, ребята)паркурщики могут дать несколь) ко советов. Первым делом необходимо обзавестись качест) венными кроссовками и…выходить на улицу тренироваться. Здесь самое сложное ) преодолеть стеснение и боязнь, что люди будут косо смотреть. Опытные трейсеры вообще не об) ращают внимание на реакцию окружающих ) будь она востор) женная или негодующая. Далее желательно разобраться с ос) новными элементами паркура ) их без труда можно найти в Интернете. Сама тренировка начинается с разминки и рас) тяжки, чтоб подготовить тело к серьезным нагрузкам. Затем отрабатывают прыжки с приземлениями, сальто и прочую ак) робатику, элементы гимнастики. Нельзя забывать и про об) щую физическую подготовку ) отжимания, приседания, под) тягивания. Но, конечно же, проще и надежнее тренироваться с опытными трейсерами, которые могут подсказать необходимое и проследить за правильным вы) полнением трюков. А найти еди) номышленников нынче несложно ) отчаянные запорожцы охотно принимают в свои ряды смелых новичков. И их координаты легко найти в Интернете и на сайте вКонтакте. Самое впечатляющее в этом движении ) это его психологичес) кий смысл. Опыт преодоления своих страхов, неуверенности, полученный путем упорных тре) нировок, научит тебя видеть путь везде. Любые препятствия по жизни будут только подстегивать тебя идти вперед! Удачи нович) кам! Анастасия Писарева, ГП 417
П Л А Н Е ТА М О Ж Л И В О С Т Е Й
5
Сергей Кривцов: “Украине под силу провести “Евро-2012”! Самое яркое событие в спортивном мире - это победа юниорской сборной по футболу на чемпионате Европы. Единственным представителем Запорожья был игрок "Металлурга" Сергей Кривцов. Он по совместительству является студентом второго курса нашего университета (УФКС). Сергей поделился своими впечатлениями о чемпионате с журналистами нашей газеты. - Сергей, какую задачу ставил тренер перед началом чемпионата? - Юрий Калитвенцев говорил, что для нас задача-минимум - это выход в полуфинал турнира. Но каждый игрок перед собой ставил максимальную цель. Я, например, не понимаю, зачем ехать на турнир подобного масштаба, и не ставить перед собой задачу выиграть чемпионат, поэтому был настроен только на победу. - Какая атмосфера царила в сборной? - Костяк команды - это семь-восемь человек, которые уже давно играют вместе. Я не защищал цвета этой сборной уже два года. Меня вызывали в расположение, но клуб не отпускал. Когда приехал на сборы, новых футболистов было всего два-три, а так все те, с кем я уже играл. Наверное, именно этот фактор и сыграл главную роль в игре нашей команды. Все ребята очень хорошо знали друг друга, поэтому были очень сыгранные и все понимали с полуслова. - На чемпионатах подобного масштаба играешь впервые? - Я участвовал в квалификационном матче за право выхода в финал чемпионата Европы среди юниоров. Тогда мы победили сборную Беларуси. Поэтому для меня это был первый серьезный турнир. - В организационном плане подготовка Украины к “Евро2009”, на твой взгляд, прошла на хорошем уровне? - Да, за проведение молодежного “Евро” я бы Украине поставил твердую “пятерку”. Мне рассказывали парни, которые участвовали на европейском форуме в Бельгии, что там было намного хуже. Там даже и не ощущалось, что это турнир такого высокого уровня. Людей приходило мало, да и духа “Евро” как такового не было. А у нас было все наоборот - реклама, баннеры по всему городу, волонтеры. Очень приятно было видеть на трибунах детей, которые нас поддерживали. Здесь для нас устроили большой праздник, на стадионы, как в Донецке, так и в Мариуполе, приходило очень много людей. - После проведения чемпионата Европы среди юниоров Украине под силу провести "Евро-2012"? - Конечно. Все участники “Евро-2009” остались довольны. Поэтому, думаю, в ор-
ганизационном плане нашей стране будет несложно провести “Евро-2012”. - До попадания в сборную ты был знаком с Юрием Калитвенцевым? - Я с ним познакомился, когда приехал в сборную. Он очень тонкий психолог, может с легкостью настроить своих подопечных на игру, если надо - успокоить, подбодрить. - Два “быстрых” мяча в финале - такой была тактика игры от Калитвенцева? - В каждом ответственном матче есть такая тактика - забить быстрый гол. Этим можно легко надломить соперника, что в принципе у нас и вышло. Но перед финалом тренер не концентировал на этом внимания. - Какие напутственные слова говорил тренер перед финалом? - Как ни странно, но перед финалом была довольно короткая установка на игру.
Тренер сказал, что соперника мы знаем, поэтому необходимо просто выйти на поле и выиграть. - На твой взгляд, какая игра была переломной для сборной на чемпионате? - Это был матч со Швейцарией, когда мы вдесятером завоевали победу. После такой боевой игры я понял, что мы выиграем “Евро”. Почувствовалась огромная уверенность в своих силах и в командном духе. - За сборную Англии выступал игрок основы "Манчестер Юнайтед". Он был под персональной опекой? - Нет. У нас на всем турнире ни разу не
было матча, где бы мы применяли персональную опеку. Была тактика - играть в свой футбол и не под кого не подстраиваться. - Перед финалом сильно переживал? - Было только предстартовое небольшое волнение, но оно быстро развеялось вместе со стартовым свистком. - Какие были эмоции после финального свистка? - Их очень сложно описать словами и нельзя ни с чем сравнить. Для нас это первая грандиозная победа, поэтому все радовались, как могли, но на тот момент еще никто из нас не ощущал, что мы - чемпионы Европы. - Как отмечали победу? - Нам накрыли сладкий стол. - Президент Украины поздравил вас с этим важным событием? Поздравление Виктора Ющенко и Юлии Тимошенко нам передал министр Юрий Павленко. За победу на чемпионате всем игрокам пообещали дать мастеров спорта международного класса, вот тогда, наверное, и пообщаемся с главой государства. - Помнишь свое первое приглашение в сборную? - Это было три года назад. Именно тогда я в первый раз и надел футболку сборной. Помнится, тогда у меня было огромное эмоциональное потрясение. Но я быстро влился в игру команды. Меня тренер даже сделал капитаном команды. - Какие переживаешь ощущения, когда звучит гимн, и поешь ли ты его? - Да, я пою гимн. Помнится даже, как на одних сборах нам тренер всем вручил слова гимна для того, чтобы мы их выучили. А дальше все было по желанию, кто хочет поет, кто не хочет - нет. Когда играет гимн, аж мурашки бегают по коже - очень хочется играть и побеждать. Общалась Юлия Кривенко, ГП-415
Country-side
6
Провинция Допивая второй стакан (хотелось бы использовать устойчивое выражение "рюмочку коньяка", но в тот вечер это было бы явной литотой), я поняла, что нужно срочно менять обстановку. Шутка ли - личная жизнь катится к чертям собачим, работа не приносит ни баснословных доходов, ни удовлетворения, да еще и любимый бамбук на подоконнике засох (явно не к добру). Походом в кино или загулом с друзьями делу явно не поможешь… Звонит подруга: "А я в селе - на выходные приехала. Скукотища редкая!" - "Эх, вот бы мне сейчас в село…" - "Так приезжай!" - "… Одеваюсь! Как село называется?". Вот так я решила поехать в провинцию. Надо уточнить, что я в нескольких поколениях девушка городская, родственников в селе у меня нет и дач тоже, в селах была только курортных, плюс еще в одном (ох, сколько открытий я тогда для себя сделала!). И к тому же, я очень люблю большие
города и столицы - просто чувствую себя как в своей тарелке, когда, например, теряюсь в толпе в метро в час пик, прогуливаюсь ночью на огромной площади или рассматриваю причудливые карнизы домов центральных улиц. У каждого города я вижу свой характер, образ вырисовывается из архитектуры, поведения людей и атмосферы в целом. Варшава, Краков, Киев, Москва - с каждым городом у меня свои отношения. Наверное, в тот день проще было бы поехать к друзьям - в Харьков или Днепропетровск, но с таким настроением они б меня явно задавили обычно любимым сталинским ампиром. А хотелось просто закрыться в берлоге на ключ (понятно, без мобильного и интернета) и почувствовать себя если не медведем, то хотя бы… Кто еще живет в берлогах? Я б туда взяла с собой пищу для ума - обязательно словари, энциклопедии, немного классики и постмодерна, пару журналов с картинками… И пищу для желудка - кальмары сушеные, яблоки печеные… Села в автобус, спрашиваю, туда ли он направляется. Тишина. Узнаю у водителя стоимость проезда - нет ответа. Села на одиночное место, потом подошла вплотную к тетушке все еще раз то же самое спросила. Она ответила, но как-то ну очень неохотно и подозрительно. Странно, может, я чтото не так делаю, или они все друг друга знают и ездят одним и тем же составом? Или гадают, к кому я еду? Или рыжей шапки никогда не видели? Одним словом, смотрели на меня, как на москвича, ищущего в глухой глубинке Львовской области что-то очень сильно пророссийское. Ладно, думаю я, мое дело - правое. Дорога - самое лучшее время для медитативных размышлений о бытии. Только иногда они прерываются, когда мой привыкший к городским пейзажам взор улавливает непривычные моменты. Коровы на дороге (как люди ими управляют?!), сельская детвора, необычно разукрашенные калитки и заборы домиков, поля (чьи они?), видела даже какоето действо с козами, цыганами и какими-то цветными бубенчиками - одним словом, все как у Кустурицы (или это у него, как у нас?). Через два с половиной часа та
же тетушка любезно мне сказала, что пора выходить. Меня встретили и сообщили, что мы в центре, и начали дальнейшую экскурсию. "Подожди, - говорю подружке, уроженке этого села, - сначала отведи меня к автомату с кофе, потом я буду готова воспринимать любую информацию и наслаждаться красотами". Круглые глаза и: "Какой автомат!? Это же село!!!". Ага, ну да. Эх, провинция, любила бы я тебя, если б не отсутствие кофейных автоматов, наличие грязи по колено и тишины могильной! Ну - это я утрирую, балуюсь. Село оказалось еще меньше, чем я думала. Никакого транспорта, одноэтажные здания, пара малюсеньких магазинов, гуси, шагающие, где им вздумается. Мило, красиво, просто. Встретили меня шикарно - очень волновалась родня подружки, понравится ли мне еда, условия, куда же мы вечером пойдем гулять… Три дня отдыха от городской метушни это было именно то, что надо. Меня кормили блинами и жарким из гусей, топили домашнюю баньку. Природа соприкасалась со мной буквально - в меня почему-то врезались пролетающие мимо куры, и я пугалась их, а они - меня… Я ближе рассмотрела какую-то другую часть жизни - такие же люди, совсем недалеко от города, но живут совсем иначе. Там нет кинотеатра, библиотеки и бара. Парком называют огромный заброшенный участок земли, на котором нет ни лавочек, ни дорожек. Зато можно наслаждаться свежим воздухом, продуктами со своего огорода, домашней едой и печкой той, которую описывают в сказках. Иногда ко мне в голову закрадывались мысли шальные: а вот жить бы здесь, ближе к природе… можно было бы в школе работать, детишек сельских учить… Но в какойто момент дитя большого города начинало вопить: “Колы” хочется, а до магазина 40 минут по грязи идти! И фестиваль английского кино послезавтра начинается! А в субботу - джаз. И в душ хочу, а не в баню!”. …С собой мне дали огромную сумку овощей и еще какой-то провизии. От дурных мыслей в голове избавилась, отдохнула, щечки по-сельски округлились - я отлично здесь провела время. Но безумно соскучилась по сталинскому ампиру, шуму набережной, возне соседей и собственноручно-неумело приготовленной еде. Для кого-то невыносим город с шумом и газами, но мне все-таки намного приятней эта урбания, чем укусы гусей, вой петухов и отсутствие условий. Но, тем не менее, как приятно иногда истинно городскому человеку съездить в провинцию! Марина Довбыш, ГП-415м
Я їду додому
7
Донецьк моя iмперiя мрiй Проживши 18 років у Запоріжжі, я і припустити не могла, що колись зможу назвати рідним інше місто. Моєю другою домівкою став Донецьк. Як це трапилось і чому, доречніше буде розповісти у якомусь жіночому журналі, в рубриці на кшталт "Кохання, яке ти непередбачуване"… Тож розповідь піде лише про місто… Вражень, щоправда, вистачить на цілу книгу, а може, й не одну. Тож, Донецьк… що я знала про це місто, до того, як встигла там побувати? Заводи, шахти, терикони. І як же сильно змінилося моє враження, коли я зробила перший крок на донецькій землі. Виявилося, що подивитися тут справді є на що, і погуляти теж є де, особливо молоді. Починаємо свою прогулянку містом від автовокзалу. Це в принципі і є центр. Пройшовши зовсім небагато, ми опиняємося в парку культури і відпочинку імені О.С. Щербакова. Гарне місце для того, щоб прогулятися в будь-яку пору року. Влітку тут - прохолода від ставків, а взимку просто тихо і затишно. Велика кількість фонтанів, дитячих майданчиків та алей для пішохідних прогулянок створюють атмосферу спокою. У 2008 році в парку були встановлені ковані альтанки і розбитий розарій з трояндами різних сортів, що ще більше додало парку романтизму та шаленої популярності серед молоді. Погулявшись по парку, натрапляєш на цікавий пам'ятник, підходиш ближче і розумієш, що він поставлений людині, яка зробила дуже багато для свого міста - Ренату Ахметову. Ну, дуже вже люблять донеччани вшановувати своїх героїв. Нагадаємо, що на головній вулиці міста встановлений пам'ятник Сергію Бубці. Проте продовжуємо свою мандрівку Донецьком і вирушаємо до самого центру. Минаємо міст. Я ловлю себе на думці, що вже дуже сильно він нагадує київський у Маріїнському парку. Тут можна прочитати дуже багато історій великого кохання. Особисто я їх нарахувала аж 400. Саме стільки висіло "замочків кохання" (перераховано особисто), які закохані вішають на знак своєї вічної любові. Утім увагою "Щербаки" (саме таку назву отримав парк від донеччан) ніколи не були обділені і є одним із найпопулярніших місць відпочинку у Донецьку. Тож ходімо далі. Наступна зупинка - Парк кованих фігур, який, до речі, знаходиться якраз за телеканалом "Україна" (інформація для майбутніх журналістів). Парк було відкрито у 2001 році, і щороку тут проводиться міжнародний фестиваль ковальської май-
Шахтарський майдан стерності. Кращі роботи залишаються як подарунок місту. У парку можна знаходитись нескінченно довго, бо неможливо швидко роздивитися всю цю красу. Фігури тварин, казкових героїв, Алея кілець, Алея знаків Зодіаку та, звісно ж, Алея закоханих. І саме до парку кованих фігур найчастіше приїжджають молодята, щоб сфотографуватися на Алеї молодят, яка була створена тут у 2007 році. А з 2008 року Алею кілець прикрашує п'ятиметрове "Європейське кільце", над яким працювали всі учасники фестивалю "Парк кованих фігур-2008". На час проведення фестивалю ковалів кожна людина може зробити ковалю замовлення. Найчастіше це металеві троянди, які чоловіки дарують своїм коханим. Можна безупинно продовжувати розповідати про Донецьк. Є ще багато цікавих місць, таких як бульвар Пушкіна, набережна Кальміусу, Донецьк-сіті (торговельно-розважальний центр потребує окремої уваги гостей міста), Алея зірок, Парк культури і відпочинку ім. Ленінського комсомолу та багато іншого. До речі, пропоную наостанок зупинитися саме у цьому місці. Бо саме тут було побудовано "Донбас-арену" - перший стадіон у Східній Європі, спроектований і побудований відповідно до стандартів категорії "п'ять зірок", на відкритті якого мені випала честь бути присутньою. Дуже цікавою є історія будівництва, однак це не порівняти з тим, що відбувалося на відкритті арени. Грандіозне дійство, створене організаторами, перевершило всі очікування. "Донбасарену" не без підстав називають "донецьким діамантом", і під час відкриття мене охопила величезна гордість і за Україну, і за свій "другий дім"… Якщо б мене попросили описати це місто буквально у двох словах, я б сказала - Імперія мрії. Коли потрапляєш на вулиці Донецька вперше, то від величі побаченого перехоплює подих. Мимоволі погляд зупиняється на величезних клумбах, на яких ростуть неймовірної краси троянди. Недаремно Донецьк називають "містом мільйона троянд" - їх тут справді мільйони… Людині, яка вперше приїхала сюди, не вистачить дня, щоб побачити все, що пропонує це гостинне місто. Це місто, наче наркотик: скуштувавши вперше, вже неможливо зупинитися. Та й навіщо? Місто - казка, місто - мрія. Не ображайся, моє Запоріжжя, ти назавжди залишишся для мене найріднішим містом на землі, але серце моє навіки належить Донецьку, місту втілення мрій…
Кохання, сковане навіки Навчально-методичні матеріали:
̇‚˜‡Î¸Ì‡ ÒÚÛ‰ÂÌÚҸ͇ „‡ÁÂÚ‡ E-m mail: studpol@ukr.net
Вероніка Супруненко, ГП-418 Укладачі: В.Л. Погребна, О.В. Пашник, Н.В. Островська, С.А. Панченко Рецензент: В.П. Бєломорець Відповідальний за випуск: А.О. Бабалікова Надруковано в типографії ЗНТУ
Çатверджено на засіданні кафедри журналістики Протокол №2 від 28 вересня 2009 року. Телефон кафедри: 76)89)463.
HAPPY END
8
Юристи, будьте першими!
Професійне свято людей, життя яких підпорядковано гаслу "Знати право, служити праву, захищати право", - це День юриста (8 жовтня). Напередодні свята, 7 жовтня, в актовому залі ЗНТУ відбувся концерт, на якому перший курс висвячували у велику родину юристів України.
Ведучі свята знайомили студентів з відомими юристами - начальником юридичного відділу ЗНТУ Т.М. Петровою та головним спеціалістом відділу систематизації нормативно-правових актів, легалізації громадських організацій правової освіти Головного управління юстиції Запорізької області Ю.В. Демченко, майором міліції В.М. Хижняком, представляли декана гуманітарно-правового факультету Т.О. Гайворонську та директора гуманітарного коледжу А.В. Соколова. Поважні гості бажали майбутнім професіоналам сили, наснаги, стійкості й особистого щастя. Професія половина життєвого шляху людини, тому, перш за все, на правознавче товариство поклада-
ються великі надії. Юристи повинні утверджувати принципи верховенства права, удосконалювати українське законодавство, посилювати правові гарантії захисту різних верств населення і підвищувати правосвідомість і культуру українців. Звертаючись до студентів, декан гуманітарно-правового факультету Т.О. Гайворонська п о бажа л а завжди пам'ятати, що перша цінність це любов до людей, друга - свобода людини, і тільки якщо вони житимуть за цими принципами, то бу-
1 октября Группа Отто Дикс- Альманах "Город 3 / Киберомантика - Зона теней"( г. Санкт-Петербург) Место проведения: НК “Европа” Начало: 18.00 Стоимость: 70 грн.
Non-stop від ГП-416 Рецепт енергетичного напою від нашої групи: Берете групу журналістів ЗНТУ четвертого курсу, ретельно маринуєте її в розповідях про історію Дубового гаю від Захарова (директора "Дубовки") та Ботнера (поважного журналіста і викладача). Промаринувавши з годинку, перемішайте її в безкоштовних атракціонах. Потім отриману суміш кладете на найближчі лавки та даєте їй насидітися. Усе, напій готовий! Розливаєте його в брутто. Насолоджуйтесь!
3-4 октября Открытие XII театрального сезона театр-лабаратории VIE Спектакль "Godot идет" А также открытие выставки художника Смородина и галереи актеров театра Начало: 18.00 Стоимость: 20-30 грн. 3-4 октября Первый всеукраинский слеклайнфестиваль Место проведения: о.Хортица, Турпляж 3-4 октября Будет проходить первый всеукраинский слеклайн (хождение по натянутой стропе) фестиваль. В программе фестиваля небольшие дружеские соревнования с разных слек-дисциплин: лучший трюк, слекфайтерс, слек на раздевание, самый долгий слек и т.д. Начало: 11.00 7 октября Всеукраинский тур двух харьковских команд “The Vips” (Аlternative) и “Start Up” (Alt.Metal) Место проведения: клуб Бородино (ул. Ладожская, 40а) Начало: 20.00 Предпродажа: первые 50 билетов - 25 грн.
дуть гідними юристами. Також на свято до першокурсників завітали танцюристи, майстер спорту з художньої гімнастики, музичні ансамблі. Закінченням святкового вечора стало побажання ведучих: "Якщо ви є, то будьте першими!" Катерина Булатова, ГП-428
7-12 октября Art gallery LENIN Место проведения: Ленинский р-н, пр.Ленина, 193 9 октября Вечеринка "Афоня" Место проведения: НК “Европа” Начало: 23.00 Стоимость: 22.00-23.00 - 25 грн. 23.00-0.00 - 30 грн. 0.00-5.00 - 35 грн. 17 октября Undeground Techno Bomba (Ядерная зима) Место проведения: засекреченый военный бункер в центре города Начало: 22.00 Стоимость: с флаером 30 грн., без флаера 45 грн. Точки продажи: музыкальный магазин "Озон-мьюзик" 27 октября Концерт Ven Vandermark "Resonance Prodject" В рамках Европейского тура только один концерт в Украине. Место проведения: ДК Металлургов Начало: 20.00 Иногородние концерты 7 октября Концерт "The Prodigy" Место проведения: г. Киев Международный выставочный центр (МВЦ) Начало: 20.00 Стоимость: фэн-зона - 400 грн. танц-зона - 250 грн. VIP-зона - 800 грн. Анна Онищенко, ГП-415