№2 (4) 29 лютого 2008 року Навчально-методичні матеріали: навчальна студентська газета
Інфотайм 5-7.02 - Читання лекцій з нагоди вшанування пам'яті першого Голови Конституційного Суду України Л.П. Юзькова. 11.02 - Чвертьфінал гри "Що? Де? Коли?" між командами спеціальностей гуманітарно-правового факультету на кубок декана. 15.02 - Концерт у актовій залі ЗНТУ до Дня закоханих "Стріла Купідона". 18-19.02 - Всеукраїнська студентська науково-практична конференція "Енергозбере ження в електромеханічних системах та електротехно логіях". 22.02 -"Студентська весна ФТІ: "Ніч перед Різдвом, або все для тебе". 25.02 - Півфінал інтелектуальної гри "Що? Де? Коли?" між командами студентів гу манітарно-правового факультету на кубок декана. 25.02 - Участь "Машинки" у виставці "Сучасна освіта", м. Київ.
Що планується?
Весна іде! І справді, кінець лютого, за народними повір'ями, приносить зустріч зими з весною - свято Стрітення, і відтепер потрохи всі налаштовуються, хоча б підсвідомо, на радісний і веселий настрій - скоро літо, час відпочинку, подорожей до моря і в далекі краї, нових вражень. Передчуття змін приносять багато радісних свят середини лютого - початку березня: День усіх закоханих, а також День захисника Вітчизни (23 лютого) і “День жінок” (8 Березня). Тому сьогодні на сторінках газети ми, з одного боку, хочемо повернутися до свята чоловіків і привітати усіх представників сильної половини людства від імені
3-6.03 - Всеукраїнська студентська олімпіада зі спеціальності "Дизайн". 25-26.03 - Всеукраїнська студентська науково-практична конференція "Політична ре форма: політико-соціальний та правовий аспекти".
жінок всіх кафедр, інститутів й університету. З Днем захисника Вітчизни! З іншого боку, передати щирі вітання усім жінкам. Зі святом Восьмого березня, любі жінки! Будьте коханими! Крім того, лютий місяць був багатим на дні народження. Зокрема, ми вітаємо з цим святом Таїсію Олексієвну Гайворонську та Валентину Миколаївну Зайцеву. Успіхів, щастя, більше радості і сонця в житті! Весняного настрою і моря усмішок бажаємо й усім нашим читачам. Адже ця пора року має бути завжди пов'язана тільки з найкращими сподіваннями. Не забуваймо про силу мрій!
ДАЙДЖЕСТ
2
Майбутнє за інтелектом!
"Крошки, кровь на колесе, Жалко всем девчушку! Зря … шла Маша по шоссе И сосала сушку" І тільки найрозумніші студенти гуманітарно-правового факультету змогли продовжити цей віршик і пояснити звідки взялися "крошки"! Десь приблизно такі та ще більш заплутані і складні були питання на грі "Що?Де?Коли?" студентського клубу інтелектуальних ігор ЗНТУ . Це не просто змагання розумників на визначення першого місця, а гра між командами спеціальностей гуманітарно-правового факультету нашого універу на кубок декана. Тож, як ви розумієте, боротьба була напруженою і запеклою.
За плечима вже дві гри, а попереду бажаний фінал, який і розставить усі крапки над кубком переможця. До півфіналу дійшли найвитриваліші 6 команд: по 2 команди від психологів, правників і журналістів. У кожній з них по 4 знавці. Незмінний ведучий Дмитро, як завжди, серйозний і непідкупний, виносив вердикт після кожної відповіді інтелектуалів. Апеляційне журі, до складу якого входили зав. кафедри Ю. Філей та старший викладач кафедри психології З. Шевчук, були максимально коректні і раціонально розглядали кожну апеляцію. Хоча, чесно кажучи, їх було на диво мало. (Можливо, це залежить від авторитетності членів журі, переконати яких у своїй правоті неймовірно важко). У серйозній "мозковій" боротьбі промайнуло 2,5 години, а з ними і два тури по 15 питань. І ось ми вже знаємо назви команд, які пройшли до фіналу змагань за кубок декану, що відбудуться у березні. Вітаємо! За результатами півфіналу 1 місце посіли "Акули пера" (журналісти), 2 - "Ювента" (журналісти), 3 - "Нервомотки" (психологи), 4 - "Опозиція" (юристи). Але вирішальна мить ще попереду. Хто покаже себе з найкращого боку, яка команда своїми розумовими здібностями шокує усіх присутніх, хто гідний отримати омріяний кубок? На усі ці питання ми отримаємо відповіді тільки у фіналі гри "Що?Де?Коли?" зовсім скоро. Тож, шановні учасники, у вас ще є час погортати енциклопедії і удосконалити своє логічне мислення. Усім щасти! Нехай переможе найкращий!
Євгенія Чістякова, ГП - 415
Прагніть - і ви переможете! Запорізька область з кожним роком дивує Україну своїми досягненнями. У такі моменти відчуваєш гордість за свій рідний край. Дуже приємно спостерігати, як земляки досягають нових висот, особ ливо коли вони є студентами твого університету. До Дня закоханих творча група каналу "1+1" випустила романтичний проект телевізійної гри "Найрозумніший". Студентські пари ма ли відповідати на питання, присвячені вічному почуттю - коханню. Серед бузлічі моло дих облич одне зацікавлювало найбільше. Це була студентка Запорізького національного технічного університету Віолета Скрипникова. Саме вони разом із Юрієм Яковле вим стали найрозумнішою парою гри зимового сезону 2008 року. Наш навчальний заклад повинен знати своїх героїв. Тому ми вирішили зустрітися з Віолетою, щоб більше довідатися про неї. Дівчина родом із Запоріжжя, навчалася у фізико-математичній гімназії № 28, тож не дивно, що вона вступила до нашого університету. Розповідь про студентське життя і про alma mater супроводжувалася щиро сердними емоціями. Виявляється, поступати до "машинки" Віолета вирішила ще з одинадцятого класу. - Тепер я студентка першого курсу факультету економіки та управління, - гордо і піднесено промовляла вона. Майбутній фінансист бере участь у грі "Найрозумніший" із самого її започаткування. Виходить, що це п'ять років постійної участі у програмі, п'ять років руху на шляху до пере -
моги! Перемога для Віолети дуже важлива і тепер дівчина знає, на що здатна. За словами нашої героїні, на програмі "Найрозумніший" не завжди було легко: іноді вона "вилітала" з першого туру, іноді вдавалося пройти у фінал, але жодного разу (до цього романтичного проекту) не вигра вала. Взагалі-то Віолета азартна людина, як вона сама каже: "під час гри я не хвилююся, лише адреналін у крові підвищується". Опинившись у центрі уваги, багато людей відчувають "зіркову хворобу", проте це не про нашу переможницю. Віолету попу лярність не зворушує, адже дівчина не думає, що це дещо особливе: - У сьомому класі було кілька випадків, коли учні приходили до мене і просили дати їм автограф. Я від цього не радію, навіть інтерв'ю не люблю давати (але для нашої студентської газети Віолета зробила виня ток). Довго розповідала дівчина про романтичний проект гри "Найрозумніший". У парі з нею переміг Юрій Яковлев колишній однокласник. Зараз він навчається в Юридичній академії м. Харкова. На питання: "Чим є ця перемога - винагорода за старанність чи успіх", - студентка групи ФЕУ117 вмить відповіла: - Я вважаю, що кількість програм, у яких я брала участь, переросла в якість. До гри я спеціально не готуюсь. Максимальне, що можу зробити - це прочитати матеріал з теми третього туру. Дехто з учасників навіть цього не робить. Час у Віолети розподілений заздалегідь. Окрім навчання в ЗНТУ, участі у програмах
Фото Інни Кожухар, ГП-415
телешоу "Найрозумніший", вона відточує свій розум у грі "Що? Де? Коли?", яка проводиться у м. Запоріжжі. Стосовно майбутнього, дівчина поділилася своїми планами: - У найближчий час отримаю посвідчення водія, вивчу французьку мову. Потім хочеться одержати диплом про закінчену вищу освіту. Ми знаємо, що наш університет - колиска талановитих у різних галузях та розумних за всіма ознаками людей. Віримо, що вони гордо нестимуть по життю звання "студент машинки". Інна Кожухар, ГП-417
ПЕРСОНА
Я С РАДОСТЬЮ ИДУ НА РАБОТУ!
3
23 февраля Институт управления и права отмечал двойной праздник - День защитника Отечества и день рождения Валентины Николаевны Зайцевой. В понедельник, 25 февраля, третий этаж четвертого корпуса благоухал. Казалось, все цветы города Запорожья заполнили кафедру международного туризма. В веренице чествующих мелькали улыбающиеся лица студентов, преподавателей, методистов, просто друзей... Виновница торжества стойко принимала поздравления, к которым все мы, журналисты, присоединяемся. Несмотря на напряженный график, Валентина Николаевна нашла время для общения с нашими студентами. Для нас это первое интервью! Поверьте, мы волновались, как школьницы перед выпускным экзаменом. Но, познакомившись с нашим визави - Валентиной Николаевной Зайцевой, мы почувствовали себя свободно: хотелось творить, творить, творить… Взаим ная открытость переросла в доверие и нам показалось, что состоялся разговор старых добрых друзей. - Валентина Николаевна, как Вы "до шли" до такой жизни, что стали директо ром Института управления и права ЗНТУ? - Это очень просто. Знаете мою фамилию? Зайцева! Прыгала - прыгала… А если серьез но, наверное, жизнь так интересно склады вается. Как известно, был институт имени гетмана Сагайдачного: три факультета, восемь специальностей. Но когда назрел вопрос о том, что нужно уходить, в связи с тем, что МАУП прекратил выдавать дипломы студентам, возникла проблема - куда идти? В Минис терстве образования и науки посоветовали перейти в технический университет, где своя система институтов. Для того, чтобы все специальности не растерялись, было принято решение создать единый педагогический коллектив - Институт управления и права. Руководство "машинки" посчитало, что пре подавательский коллектив вполне дееспо собен, чтобы справиться с поставленными задачами вновь созданного института. - Как всё начиналось? Когда Вы решили, что хотите связать свою жизнь со спор том? - Девочки, вы не поверите! Это было в прошлом тысячелетии и в прошлом столетии! Дело в том, что в то время вся страна занималась спортом. Каким видом, каждый вы бирал сам. Не было такого, чтобы занятия в школе закончились и нечего было делать. Тогда не было компьютеров - все читали книги, занимались спортом, ходили в походы, изучали свою страну, а она была большая, не только Украина, а весь Советский Союз. Так получилось, мой отец - моряк, капитан первого ранга, после демобилизации переехал в Запорожье, и мы поселились на Правом берегу. А там все поголовно увлекались спортом, а самым любимым видом был гандбол. На Запорожском трансформа торном заводе создавалась команда - ЗТР. И я связала свою судьбу со спортом, хотя в первый год, после окончания школы, поступила в Харьковскую Юридическую Акаде мию. Но заболел отец и мне пришлось вернуться домой. Поскольку я твердо решила получить высшее образование в Запорожье, выбрала факультет физического воспитания пединститута. - А какой вид спорта Вас привлекает сегодня? - Сегодня меня привлекает здоровый образ жизни. Большой спорт требует высоких показателей, а чтобы их добиться, необходим
тяжелый, я бы сказала, каторжный труд, который очень часто заканчивается серьезными травмами или различными отклонениями в состоянии здоровья. А вот походы, плаванье, аэробика, фитнесс - очень полезны и, главное, обеспечивают отличный тонус. - Трудно ли быть руководителем такого большого коллек тива как Институт управления и права? - Руководить всегда трудно. Для того, чтобы было всегда радостно идти на работу, нужно иметь хороший коллектив. А сейчас в Институте управления и права он такой, что можно совершать самые "дерзкие" планы, воплощать любые мысли и мечты. - Вы сегодня занимаете пост директора института, а когдаФото Александра Пастушенко то были деканом. Наверное, было нелегко подниматься вверх по служебной лестнице? Допустим, девочки, вы просыпаетесь ут- Представьте, вы заканчиваете высшее ром, "одеваете" улыбку и не снимаете ее до учебное заведение и никто, наверное, не ду- самого вечера, пока не ложитесь спать. Эта мает, что будет работать на какой-то одной "маска" - ваше хорошее настроение, как в должности всю жизнь. Каждый видит перед семье, так и в коллективе. собой перспективы. Вы считаете, что все женщины рождаются Ступеньки профессионального роста я про- актрисами? Они должны сохранять уют, шла, чтобы стать хорошим руководителем. благополучие и спокойствие в семье, а это Это аксиома - необходимо поэтапно пройти может сделать только женщина. Умно, тонвсе ступеньки, предполагаемые в дальней- ко, так, чтобы мужчина думал, что он глав шей педагогической деятельности в вузе: ный. А вы всегда добротой и лаской сделаепреподаватель, старший преподаватель, за - те так, что это решение было принято как бы щита диссертации, доцент, заведующий ка - совместно. Точно так же и на работе. При федрой, декан. Тогда вы будете знать все правильном распределении времени все нюансы изнутри. можно совместить. И имея хороший коллекЧем выше ранг руководителя, тем больше тив не обязательно сидеть на работе сутка на нем лежит ответственности. Он должен ми, будете успевать всюду. уметь и спрашивать с подчиненных, и сам - В преддверии 8-го Марта хотелось бы быть абсолютно во всем на высоте. Начиная услышать Вашу романтическую исто с индивидуальной работы со студентами, рию. учебной, в аудиториях, и заканчивая доку- Моя романтическая история? Если вы ментацией, которую обязан знать "на зубок": имеете в виду мою семейную жизнь - она расписание, учебная нагрузка, работа ка - действительно романтическая. Со своим муфедр, деканатов… жем я познакомилась на первом курсе пе - Бытует мнение, что для современной динститута. Он - мастер спорта, чемпион Евженщины карьера важнее, чем семья. ропы по легкой атлетике. Как Вы совмещаете эти грани в своей Увы, я искренне жалею, что такие моменты, жизни? как полевые работы на первом курсе в кол- Карьеру и семью нельзя даже ставить на хозе, в вашей жизни отсутствуют. Буквально одни чаши весов! Предназначение женщи- за месяц все студенты становятся друзьями, ны - это семья, дети, продолжение рода. группы знали друг друга уже навсегда и, наНикакая карьера никогда не заменит жен- чиная с октября, это уже единый коллектив. щине семью. Сейчас она в очень сложном Такое романтическое приключение произоположении: необходимо совмещать, что- шло тогда со мной. Мне повезло, у меня бы и дома было хорошо, и на работе все очень порядочный муж. Это друг, который было в порядке. А для этого надо изучать идет со мной рука об руку по жизни и в ра такую науку, как работа с людьми. От жен- достях, и в невзгодах. Всем нашим студенщины в жизни зависит очень многое. Муж- там, ребятам и девчонкам я желаю, чтобы к чины - это наш сильный пол, а женщины ним пришла большая и очень красивая люмогут любые решения принимать благода - бовь. ря своей “слабости”. Продолжение на стр. 7
ПРИВІД МІСЯЦЯ
4
ПОЦІЛУНОК
Ще Платон розмірковував над тим, чому людям так подобається цілуватися. Ось його теорія. Раніше людина нагадувала за формою шар, у неї було вісім кінцівок (по чотири руки і ноги) та дві голови, одночасно і жіноча, і чоловіча. Проте, ця майже ідеальна істота, була занадто зухвалою, тому розгніваний Зевс поділив її навпіл: на чоловіка та жінку. І тільки за допомогою цілунку, на думку Платона, відбувається поєднання цих половинок. У будь-якому випадку, розлука була покаранням. Зевс зовсім не збирався дарувати людям задоволення… І як же він помилився!
Психологи запевняють, що цілунок заспокоює нервову систему і зменшує можливість отримання стресу. Ті, кому подобається цілуватися, найчастіше є оптимістами, вони впевнені у своїх силах, швидше досягають професійного або особистого успіху. Поцілунками обов'язково вітали одне одного при зустрічі перші християни. А вже в середні віки ним завершувалась церемонія посвячення у лицарі. У стародавньому Вавілоні публічні поцілунки каралися дуже суворо. Жінці, якщо вона цілувалася на людях, загрожувало відтинання вух, а чоловік міг втратити верхню губу. У XVIII ст., коли бушували епідемії чуми, прокази та холери, європейські лікарі радили: "Ніколи не цілуйте вуста того, про чиє здоров'я ви не знаєте достеменно". А ось серед людей прадавніх племен існувало вірування, що під час поцілунку передається сила або частка душі. У стародавньому Єгипті нічого не знали про поцілунки. Можливо, цариця Клеопатра, відома своїми перемогами над чоловіками, так ніколи й не поцілувалася по-справжньому. Якщо тільки Цезар її не навчив:)... У Середні віки в Італії чоловік, який дозволив собі поцілувати дівчину привселюдно, обов'язково мав з нею одружитися. У місті Неаполі закони були найжорсткіші: поцілувавшись на вулиці, можна
було не лише потрапити за грати, а й на власну страту (якщо ти "спалився" у присутності високого духівництва). Але це у минулому. Сьогодні тільки у Японії вважається дуже непристойним цілуватися привселюдно. Саме тому ви майже ніколи не побачите поцілунок в японському фільмі. А те, що у всьому світі називається "японським поцілунком", насправді виконується так: потрібно стати навпроти один одного на відстані кроку, нахилитися вперед і, витягнувши губи, злегка доторкнутися вуст партнера. Рота не розкривати! Напротивагу іншим народам, ескімоси і полінезійці ніколи не цілують одне одного в губи. Вони труться носами. Спробуйте самі! Це дуже приємно. Майже такі ж звичаї склалися на південному сході Індії та в Лапландії, де замість поцілунку прийнято з повагою притиснутися носом до щоки свого візаві и при цьому глибоко та чуттєво зітхнути. А у нас в Україні з цілунками завжди було простіше. З давніх-давен слов'яни цілувалися досхочу (звісно, теж існували певні канони поведінки, але всі порушники залишалися все ж таки з вухами!). А на свята Купали та Ярила не лише можна , але й вважалося за необхідне цілувати кожну особу протилежної статі. Веселий звичай! Тож, цілуймося, бо ми того варті! Ярослава Гаврикова, ГП-415
Факти про поцілунки
З 1981 року дослідженням природи поцілунку займається Всесвітній комітет охорони здоров'я при ООН. Приємна робота, чи не так?
Перший поцілунок у кіно відобразили в 1886 році. 30-секундний фільм Томаса Едісона так і називався "Поцілунок". Уявіть, як він сприймався ковбоями на Дикому За ході?
За час свого паломництва до гори Кайлаш благочестивий буддист цілує землю більше ніж 30 тисяч раз.
Губи людини в сотні раз чутливіші, ніж кінчики пальців. Справжній поцілунок збільшує пульс до частоти 100 і більш ударів на хвилину.
Чверть опитаних дівчат віком 15-24 роки сказали, що заради одного-єди ного поцілунку свого кумира вони з радістю б прасували цілий рік його сорочки.
Безневинний поцілунок "цьом-цьом" спалює 5 калорій. Збільшіть інтенсивність цілування, і ви втратите до 30 калорій за один поцілунок. Для порівняння: хвилина швидкої ходьби спалює всього 4-5 ка лорій!
Зі всіх тварин поцілунок шимпанзе найбільш схожий на людський. Так само цілуються в губи собаки, коні і ка надські дикобрази.
Під час поцілунку від однієї людини до іншої передається 278 різних культур бактерій. На щастя, 95 % з них не становлять небезпеки.
За підрахунками журналу Scientific American, 65 відсотків тих, хто цілується, нахиляють голову вправо. Звичка нахиляти голову формується ще у зародку людини.
Римляни на знак вітання цілували очі один одного. Це повна протилежність російській прикметі, за якою цілувати очі - на розлуку. Більше за все поцілунків - 127 - у фільмі "Дон Жуан" 1927 року. Їх одержали від Джона Беррімора дві актриси: Мері Астор і Естелль Тейлор. У середньому людина за все життя витрачає на поцілунки 2 тижні. Всього?! У 1999 році Карміт Субера і Дрор Орпаз поставили світовий рекорд за тривалістю поцілунку. Під захоплені крики натовпу на площі Тель-Авіва вони цілувалися 30 годин 45 хвилин. У 2000 році цей рекорд побили Луїза Альмодовар і Річ Ланглі - 30 годин 59 хвилин і 27 секунд. Вчені довели, що чоловіки, які щодня цілують своїх дружин, виходячи на роботу, ма ють вищий прибуток, ніж ті, які цим нехтують. Підготувала Марина Лишак, ГПз-415
ПРИВІД МІСЯЦЯ
5
Технологія поцілунку Готовність номер один Свіже дихання, м'які доглянуті губки - ось, усмішки - і вже до вас ніхто не власне, той мінімум, який вам потрібний для схоче підійти не те що з цього заняття, щоб бути готовою у будь- поцілунком, а навіть з коли зустріти поцілунок із задоволенням. питанням про погоду. Крім загальноприйнятого Усміхайтеся! Ніжно, чищення зубів двічі на грайливо, зухвало, Поцілунки - це день, не забувайте відверто... А якщо душа кохання, і полоскати рот після їжі, вони заслуговують на хочете спровокувати користуватися жувальною те, щоб ми ставилися партнера на гумкою і освіжаючими п о ц і л у н о к , до них уважніше льодяниками. Запах із рота скористайтеся вірним добре усувається за допомогою прийомом: поволі петрушки. Можна розгризти зернятко кави. оближіть губи, дивлячись йому Пийте більше рідини, її нестача в організмі в очі. Витримайте паузу і намагайтеся не теж може спровокувати неприємний запах. знітитися. Решту він зробить сам. Старанно доглядайте за своїми губами тріщини і сухість не додадуть їм спокусливості. Якщо звичайна або гігієнічна помади не допомагають і губи все одно пересихають, змажте їх медом або спеціальним засобом на основі вазеліну. Ніколи не обкусуйте губи! Але це ще не все. Таким багатством, як поцілунок, треба правильно користуватися. Похмурий вираз обличчя, відсутність
СМАЧНОГО!!!
Звичка - це погано? Ні, ні і ще раз ні! "Корисна звичка" цілуватися - запорука того, що ви не забудете, як це робиться взагалі. Дехто жаліється, що "це" відбувається в нього рідко і швидко, а інші з сумом визнають, що поцілунки у їхніх стосунках відсутні майже зовсім.
Якщо пара почала зрідка цілуватися, це, звісно, ще не свідчить про те, що їхнє кохання пройшло. Зрештою, будь-які почуття рано чи пізно втрачають гостроту. Але саме ви в змозі зберегти їх ніжність. Пара, яка перестала цілуватися, починає сприймати стосунки як буденність. Проте повернути відчуття свіжості, захоплення зовсім не складно. Якщо ви бажаєте відчувати всі барви життя, почніть свідомо створювати ситуації, у яких він чи вона не зможе не помітити ваші вуста. Над поцілунками працювали Сергій Заваляєв і Марина Лишак, ГПз-415
ЧТО ЭТО: ЛЮБОВЬ ИЛИ НЕВРОЗ? Как известно, любовь играет большое значение в жизни любого человека, но не для каждого потребность в любви становится насущной. Есть люди, настолько одержимые жаждой быть любимыми, что едва ли представляют свою жизнь без этого. Попытаемся объяснить психологичекие основы их поведения. В пирамиде человеческих потребностей американского психолога Абрахама Маслоу любовь как потребность не фигурирует вообще. В некотором роде ее можно включить в содержание потребностей в привязанности и в уважении, которые занимают соответственно третий и четвертый уровень, уступая место биологическим потребностям человека (питание, сон, безопасность и т.д.). Следовательно, предполагаем - для людей потребность в любви не является первостепенной необходимостью. Я думаю, вы неоднократно замечали, что порой наша жажда любви наталкиваясь на непонимание, агрессию и неодобрение со стороны близкого человека остается нереализованной. Эта ситуация вызывает у нас внутренний, а то и открыто выраженный протест. Борьба за любовь недоступного нам человека забирает массу сил, времени, а иногда и здоровья. А что в итоге? … Мы чувствуем себя опустошенными, нас ничто не радует, резко снижается настроение, многое начинает раздражать. Если такие проявления у вас наблюдаются стабильно в течении трех-шести месяцев, можно предположить, что ваша нереализованная потребность в любви стала причиной развития психического растройства, вероятно, невроза. Зигмунд Фрейд утверждал, что подавленные человеческие сексуальные потребности в течении длительного времени, приводят к невротическим реакциям. Карен Хорни, описывая 10 "невротических" потребностей указывала, что человек практически не осознает свое состояние и плохо контролирует свое поведение. Такие невротические потребности постепенно становятся навязчивыми и принципиально ненасыщаемыми.
Отдельного внимания заслуживает невротическая потребность в любви и одобрении. Особенностью реализации этой потребности является "всеядность": желание быть любимым всеми и каждым, а, в сущности, полное безразличие к партнеру как к личности. Человек, который болен неврозом, рассматривает свою любовь не больше чем товар, для приобретения которого он вложил свои ресурсы, но быстро потерял к нему интерес. С другой стороны, невротик может стремиться найти сильного и опекающего партнера, который избавит его от страха одиночества. Для такого человека предмет любви становится уже не средством самоутверждения, а комфортной нишей, тихой гаванью, где он находит себе приют. Он никогда не уверен, что его в действительности любят, и поэтому стремится "заработать" любовь. Отсюда и возникает повышенная зависимость от объекта любви. Иногда нереализованная потребность в любви или сомнения в ответных чувствах партнера могут вызвать у человека противоположные реакции - враждебность и отвержение. Некоторые психологи называют такое состояние "любовью перевертышем". Эта ситуация ярко расскрывается в пословице: "Бьет - значит любит", где как агрессор, так и жертва негативное поведение по отношению к объекту сексуальных интересов оправдывают чувством любви. Что же делать, если вы находитесь в таком "поиске" любимого? Прежде всего, вспомните пирамиду потребностей А. Маслоу и переключитесь на другие сферы своей жизни. Однако, некоторые люди не могут самостоятельно справиться с навязчивой любовью, тогда им необходимо обратиться за помощью к психологу. В заключение хотелось бы подбодрить уважаемого читателя. Любовь - это прекрасное чувство, которое подталкивает нас на благородные поступки, окрыляя и принося в жизнь счастье. И, если кто-то не оценил ваши порывы, не стоит огорчаться и зацикливаться на неудаче. Вспомните слова Эрика Фромма: "Нередко любовь - не что иное, как взаимовыгодная сделка, заключенная двумя людьми, каждый из которых получает максимум из того, на что он может расчитывать, исходя из ценности обоих на рынке индивидуальностей".
Мария Дергач, 4115-1, ЗНУ
6
FREE ZONE
Вони вирішили бути разом
Кохання - непроста річ. Ніколи не знаєш - де знайдеш, де втратиш. До Ірини та Сашка любов прийшла саме тоді, коли вони про неї зовсім не думали. Ось історія цього кохання. Ірина вчилася в школі, зустрічалася з хлопцем, але розуміла, що їй потрібні зміни. Юнак, з яким вона на той час зустрічалася був не для неї. І не тому, що він мав якісь недоліки, зовсім навпаки. Він був просто хорошим другом, але, в будь-якому разі, не коханим. Однак доля іноді підносить такі сюрпризи, над якими навіть не замислюєшся. І підбором моменту вручення того самого сюрпризу доля надто не переймається. Та цього разу подарунок для двох виявився приємним і змінив життя школярки та майбутнього її хлопця. Краще за його статусом Ірина була наймолодшою в сім'ї. Недивно, що про неї завжди піклувалися: мама, тато і брат завжди були поруч. Час спливав досить швидко і, колись малесенька Іринка вже пішла до школи, де весела і цілеспрямована дівчинка відразу завоювала прихильність однолітків. І це природньо, бо люди з такою життєрадісною вдачею як наша героїня ніколи не залишаються осторонь, у них завжди безліч друзів. Поступово мале дівчисько перетворилося на вродливу і привабливу дівчину, через яку в селі страждало не одне юнацьке серце… Як відомо, жити в селі означає бути в усіх на виду. Отак і тут. Сашко та Ірина завжди знали про існування один одного, до того ж вони досить часто зустрічалися в одних компаніях. Але тоді жоден з них і уявити собі не міг, що через якийсь там рік вони покохають один одного і стануть сім'єю. Молоді почали зустрічатися на весні. Саме в той час, коли зацвітали перші квіти і дерева, розквітили їхні почуття. Вона - учениця 10-го класу, яка по закінченні сільської школи мріяла стати юристом. Він -
вже дорослий, на той час Сашкові було 25, хлопець, який працював і навчався. Багато хто радів за цю пару, дивлячись на їхні щасливі посмішки і такі закохані очі. Були й такі, що просто заздрили. Закохані зустрічалися майже щодня, і, коли перед самим Новим роком між ними пробігла чорна кішка, ніхто (та й вони самі) не могли повірити, що це кінець. І справді, виявилося то був не кінець, а тільки початок справжніх стосунків. Розлука навчила обох цінувати те, що маєш і перевернула з ніг на голову абсолютно все їхнє життя. Молоді вирішили більше ніколи не розлучатись і … одружитись. Як вирішили так і зробили. Через два тижні після випускного вечора, 14 липня 2007 року, Ірина вийшла заміж за коханого. Правда для багатьох ця звістка була справжнім шоком, в тому числі і для рідних… Зараз, коли від дня весілля вже минуло більше півроку, іскра кохання в очах сімейної пари не згасла, а, можна сказати, загорілася з новою силою, адже тепер їх не двоє, а троє. В листопаді минулого року народилася донька, яку мама з татом назвали Аліною. Живе молоде подружжя із Сашковою мамою, обоє заочно навчаються. Ірина, як і мріяла, на юриста, а Сашко готується стати майстром аграрного господарства. Виховують донечку, не забувають про друзів, яких, до речі, чимало, і просто радіють життю. Вони пишаються, що свого часу зробили правильний крок, бо тепер у кожного з них поруч завжди є людина, на яку можна покластися, і донечка, яка принесла в дім радість і дитячий сміх. На питання, чи важко молодій сім'ї в сучасному суспільстві, молоді відповіли, що на дріб'язкові проблеми просто не звертають уваги, бо цього, звичайно ж, багато, але якщо думати тільки про перешкоди непомітно пролетить все життя, а вони цього не хочуть. Хочуть просто жити, бути поряд з рідними і дорогими людьми, кохати один одного і радіти. А що ще потрібно в житті? І дійсно, дивлячись на Ірину, Олександра і Алінку, мимоволі забуваєш про буденність нашого життя, всміхаєшься разом з ними і розумієш, що дуже важливо не те, коли створиш сім'ю, а з ким. І якщо цей хтось - кохана людина, життя прекрасне! Аліна Брага, ГП-417
Мир любви в арабской поэзии Тайна взаимоотношений мужчины и женщины волновала человечество с начала его развития. Что порождает симпатию, как возникает доверие, что является источником великого чувства - Любви? Ответов на эти вопросы столько, сколь и людей, ведь каждый из нас пытается их найти. И в то же время истина неизвестна никому. Поколения художников, писателей, поэтов, сменяя друг друга, предлагая всё новые и новые пути мироотражения, боль шей частью посвящали свои труды извеч ному - отношениям между Женщиной и Мужчиной во всех их проявлениях. Особенно тонко эта линия прослеживается в арабской поэзии, которая, хоть и далека нашему менталитету, но все же понятна каждому, кому знаком язык любви. Омар Хайям, Хафиз, Мехсити, Саэб - эти и дру гие имена Востока оставили глубокий след в мировой сокровищнице литературы. Омар Хайям, персидский поэт, ученый и философ ХІ века, в своем творчестве больше уделял внимания проблемам справедливости устройства мира, сущест вования Бога, отношениям между разны ми слоями общества. Но, когда в его зна менитых четверостишиях исповедуется любовь, несомненно чувствуешь, что поэту очень близка и эта тема, что сам он не однократно пытался найти "особый язык" для разгадки извечной тайны "мужчи -
на+женщина".
Этот ценный рубин из особого здесь рудника, Этот жемчуг единственный светит особой печатью. И загадка любви непонятной полна благодатью, И она для разгадки особого ждет языка…
Особенное отношение к женщине на Востоке складывалось веками на основе истории, религиозных догм и устоявшихся понятий в обществе. Для нас, людей запад ного мира, мусульманские традиции, взгляды часто ассоциируются с полным повиновением женщины мужчине, ее бесправием, постоянным уничижением. В ортодоксальных мусульманских странах та кие представления в какой-то мере дей ствительно существуют даже сейчас. Но в то же время нельзя отрицать, что испокон веков никто так откровенно и изящно не восхищался красотой женщины, не при знавал ее власть "над умом и сердцем мужа", как жители Востока. Это отражается и в творчестве практически всех мусульманских поэтов, писателей. Шиповник алый нежен - ты нежней, Китайский идол пышен - ты пышней. Слаб шахматный король пред королевой Как слаб и я пред красотой твоей.
Один из известнейших поэтов-мистиков Востока, живший в XIV веке - Шамс адДин Мухаммад Хафиз Ширази, или просто - Хафиз, "чтец Корана", согласно древ-
ней легенде получил свой поэтический дар во сне, после долгих молитв на моги ле одного из великих мусульманских поэтов и философов. Большая часть стихот ворений Хафиза посвящены женщине, восхвалению ее красоты, нежности, воспеванию любви к женщине. Женщина в стихотворениях ("газелях") Хафиза - это спутница мужчины, украшение его жизни; любящая женщина - это настоящий пода рок судьбы.
"1) Да не забудется вовек твой взгляд, блиставший янтарем, Украдкой письмена любви читавший на лице моем. 2) Да не забудется вовек, как ты склонилась, вняв мольбе, И воскресила, как Иса, наполнив новым бытием. 3) Да не забудется вовек, как щеки вспыхнули твои -
И сердце стало мотыльком, спаленное твоим огнем…" Женщина и Мужчина - два противопо ложных начала, без взаимного притяже ния которых невозможно представить земное существование. Все же, это пре красно, что мы такие разные и не можем жить друг без друга, но можем высказывать все свои самые сокровенные чувства самыми красивыми словами говорить о Любви сердцем. Алина Романюк, ГПз-417
ПЕРСОНА
7
Я С РАДОСТЬЮ ИДУ НА РАБОТУ! Продолжение. Начало на стр. 3 Сейчас абсолютно все меняется, и все-таки я считаю, что наша система брачного союза, институт семьи самый прочный. Посмотрите, что на Западе: свободная любовь, любая иная, но все возвращаются к браку. Брак и семья - это то, что держит людей на земле. Я желаю вам, девочки, хороших мужей! Хороший период влюбленности! У вас сейчас самые красивые годы жизни: вы учитесь, происходят интересные встречи, пока у вас минимум бытовых проблем, таких как семья - работа, работа - семья. Используйте эти годы с пользой на всю жизнь, чтобы этот период остался приятным воспоминанием, а друзья, с которыми вы познакомились сейчас, были всегда преданными и верными. - Есть ли у Вас жизненное кредо и как строго Вы его придерживаетесь? - Вы хотите, чтобы я сказала словами лите ратурного героя: "Всегда!"? Наверное, меня так учили родители и первые наставники. И в дальнейшем придерживаюсь одной линии жизни: всегда все делать правдиво, честно и непременно помогать людям. Если у тебя есть возможность помочь человеку - помоги! Жизнь состоит из всевозможных поло жительных и отрицательных моментов, и, если у вас душа открыта - всегда помогайте людям, а они ответят взаимностью. - Были ли в Вашей жизни самые не обычные подарки, которые Вам дарили в День Святого Валентина? - Когда я вышла замуж, поменяла фамилию и стала Зайцевой. Благодаря этому теперь у меня дома собралась необычная коллекция, состоящая из 900 (девятисот! - ред.) зайцев! Они "живут" в большом домике в зале на стене: зайцы - "спортсмены", зайцы - "художники", "разгильдяи", "рождественские" и т.д. А когда-то на День Святого Валентина мне студенты подарили красивые воздушные шарики в виде сердечек и к каждому из них были прикреплены зайцы разных стран и народов мира: белые, серые, черные, жел тые… - Валентина Николаевна, если бы была возможность повернуть время назад, Вы поменяли бы что-то в своей жизни? - Наверное, нет. Мне нравится все, что бы ло в моей жизни. И хорошие периоды, и сложные. Наверное, и в таких моментах проверяются люди, коллективы и друзья. - Вы обмолвились о друзьях - могли бы назвать некоторых из них? - Некоторых не могу, их так много! Мне в жизни везет: встречаются очень хорошие люди, которые готовы бескорыстно помо гать, поддерживать, подставлять плечо, поэтому выделить кого-то особо невозможно. Самые близкие друзья - это моя семья: муж, сын, внук. Есть люди, на которых я могла бы опереться - это Вячеслав Александрович Толок, он с нами прошел все тропки и трудные пути. Из новых - Сергей Борисович Беликов,
который взвалил на себя тя желейшую ношу, забрал три тысячи студентов и преподавателей к себе в универси тет. По работе - это Елена Алексеевна Васильева, Андрей Васильевич Соколов, Ирина Викторовна Пущина. Они моя опора в осуществ лении всех начинаний. И конечно я очень люблю свою кафедру туризма и управле ния. Вы, наверное, даже не Фото Александра Журавлева представляете в каком коллективе учитесь. Каждый преподаватель, заведующий кафедрой - везет, где бы я ни была, везде встречаются личность! Посмотрите на их средний возраст прекрасные люди, от которых я всегда ста - 28-29 лет. Это раньше защита диссертации раюсь брать самые лучшие черты характера. И мой вам совет - жизнь - это постоянная предусматривалась в 30-40-50 лет, а чтобы учеба. Завершив обучение в вузе, не считайстать завкафедрой и того более - 50-60 лет. Да, в таком возрасте люди уже с огромным те, что вы уже специалист во всем … И в 50жизненным багажом и опытом и … меньше у 60-70-80 лет встречаются интересные личних желания что-либо творить, развивать, ности, у которых можно многому новому насовершенствовать. Сейчас настолько все учиться. - А как складывалась работа на кафед стремительно развивается, что только по спевай, поэтому нужно давать дорогу моло- ре физвоспитания в пединституте, ЗГУ? - Это была просто замечательная кафедра! дым руководителям. У них море идей, котоПри поддержке ректора - В.А. Толока - у нас рые они жаждут воплотить совместно со своим коллективом. Перед вашими глазами физкультура перестала быть предметом, копример того, чего вы можете добиться в торый не очень любили, стараясь принести справки об освобождении в начале семестжизни. ра. Мы убрали никому не нужные бега, нор- Какие качества в людях Вы больше мативы и ввели, где-то в 1985-1986-ом годах всего цените? - Честность, порядочность и, наверное, аэробику для девочек и тренажерные залы для мальчиков. Тогда практически 95% стуумение держать слово. - Сейчас уместно задать вопрос про ва- дентов вернулись в спортивные залы. Они почувствовали то, что им интересно, необхоших наставников. Кто выводил Вас "в димо и дает результат. Девочки стали удивилюди", в науку? - Когда я завершала обучения на факульте - тельной, неземной красоты, мальчики - муте физвоспитания ЗГПИ, там собралась пре - жественными. Вот тогда и зародились балы красная плеяда преподавателей, которые не аэробики. Дворец спорта "Юность" был буктолько читали лекции, проводили практиче- вально забит зрителями, красиво украшен ские занятия, но и учили применять эти зна- художниками-оформителями. Девочки - все непрофессиональные спортния на практике. Я признательна моему первому тренеру Николаю Павловичу Ганжен- сменки, выходили на сцену и перед пятью тысячами зрителей показывали свое мастерко, учившему азам в спорте. Очень благодарна своему отцу, когда мама ство и были Золушками на балу. Во Дворце ушла из жизни, он с десяти лет воспитывал спорта работали гримеры, визажисты, в обменя сам. Моя семья - мои единомышлен- щем, каждая девочка раз в году могла по чувствовать себя королевой, просто сказочники: надежный тыл, поддержка и опора. Если поэтапно идти, не могу не сказать сло- ной феей перед Новым годом. Такое ощува благодарности в адрес Вячеслава Алек- щение дарят занятия спортом и физической сандровича Толока. Он, будучи ректором культурой. - А не планируется возобновить эти ЗГУ и большим ученым, оставался предан нейшим любителем спорта. Всегда откли- прекрасные начинания в Запорожье? - В Национальном техническом универсикался на различные предложения, фантазии тете, в котором мы сейчас живем и трудим преподавателей и студентов. Как не вспомнить своего научного руково- ся, проводятся балы аэробики. Правда, они стали намного профессиональнее, выступадителя из Москвы - Александру Петровну Гозовую? Она мне много в жизни дала. Ник- ют целые команды спортсменов. Когда мы то не знал, как писать диссертацию на тему, работали - были любители, т.е. девочки не имели никакого отношения к спорту, треникоторую я выбрала. Александра Петровна, будучи редактором большого Всесоюзного ровались и выступали, прежде всего, для себя. спортивного журнала, садилась рядом со - Спасибо за содержательное интервью! мной, и учила как правильно и красиво из Анна Маринченко, Алина Панченко, лагать свои мысли. Мне вообще по жизни Владлена Смирнова, ГП-417
Навчально-методичні матеріали:
̇‚˜‡Î¸Ì‡ ÒÚÛ‰ÂÌÚҸ͇ „‡ÁÂÚ‡ E-mail: studpol@ukr.net
Укладачі: М.А.Дергач, О.В.Пашник, С.А.Панченко, В.П.Бєломорець, О.М. Журавльов Рецензент: Н.В.Островська Відповідальний за випуск: О.М.Хлєбнікова Надруковано в типографії ЗНТУ
Затверджено на засіданні кафедри журналістики, протокол №7 від 28.02.08. Автор логотипу В . Гавронський, текст на стор. 1 і верстка - О. Пашник, на фото 1 стор. В.М. Зайц е в а
HA P P Y E N D
8 * * *
Что случилось между нами, Не могу никак я понять, Стали холодными друг к другу, И несется, куда-то все вспять. Ты проводишь меня до перрона И я сяду в свой поезд пустой, И я, уеду туда, где не будет Никогда тебя рядом со мной. Ты стоишь и машешь рукой,
И улыбка сияет твоя. А у меня на душе так тревожно, Что не увижу я больше тебя, Что уедешь ты, когда то с другою, Что уедешь от меня навсегда. Мое сердце не выдержит боли, Что нанесешь ты ему в третий раз. И останется нам лишь с тобою, Вспоминать обо всем, что было… Инна Нарбут, ГП-417
* * *
Почему на свете появилась любовь? Почему когда приходит она в венах закипает кровь? Любовь - это чувство прекрасное. Любовь - это неземное счастье. Без любви люди б жили напрасно. Ведь любовь приносит только счастье. Юлия Ставицкая, ГП-415
Папарацці
Про що говорять губи? Сьогодні до уваги наших читачів - інформація про найніжнішу частину людського тіла. Серед різних варіантів їх опису впізнай себе і зрозумій глибше свою сутність.
Разом з очима рот є найвиразнішою частиною обличчя. Наука фізіогноміка дозволяє за розміром і формою рота визначити внутрішню енергію людини. Великий рот і опущені кутики губ говорять про сильну волю, тобто на таку людину важко вплинути. Хоча думка відносно кутиків рота досить неоднозначна. Чарльз Дарвін, наприклад, вважав, що опущені донизу кутики рота свідчать про "плаксивий" настрій або депресію. На іншу думку, володар невеликого дугоподібного рота із злегка опущеними кутиками сентиментальний і вразливий. Підведені кутики губ відповідають простодушній, добросовісній і розумово обдаро ваній натурі. На думку фізіогномістів, маленький рот свідчить про слабкий характер і заклопотаність в боротьбі за виживання. Однак японцям, наприклад, імпонує великий рот у чоловіків і маленький у жінок. Жінка з великим ротом є мужньою, а це дуже не подо бається вольовим чоловікам. Помічено, що щільно стиснуті губи і зціплені зуби говорять про наполегливість людини. Щільно закритий рот - про цілеспрямованість і рішучість. Навпаки, відкритий рот, особливо з відвисанням нижньої щелепи, виражає зниження психічної активності. Симетричне, без перекосів відкриття рота свідчить про збалансованість емоцій. Також велике значення у фізіогноміці надається формі губ, вив чення якої, як правило, здійснюється на жінках. Ось різні відтиски губ у момент поцілунку і поянення до них (малюнок зверху): а - рот у формі правильного кола: партнер заслуговує повної довіри; б - рот у формі деформованого кола: ставлення до Вас несерйозне; в - рот у формі півкола: партнер щирий, але без особливих гарантій; г - рот у формі деформованого півкола: обіцянки, дані в поспіху, будуть дотримані; д - рот з рівною горизонтальною лінією: партнер з добрим великим серцем; е - рот у формі розірваного каре; партнер садо-мазохіст; ж - рот з деформованою вертикальною лінією: дуже боязкий партнер; з - лінії рота у формі правильного зигзагу: партнер ненавидить Вас. Отож вивчайте оточуючих Вас людей за допомогою фізіогноміки. Успіху вам! Підготувала Марина Лишак, ГПз-415
Афоризмы Фото Анни Клименко, ГП-415
Упізнай себе у натовпі!
Студент! Якщо ти впізнав на цьому фото себе чи свого другазнайомого, приходь на кафедру сам чи приводь людину, позначену на фотографії сніжинкою. На тебе очікує найприкольніший приз - можливість передати привіт чи вітання на сторінках нашого видання! Будь уважний і дивись навкруги. Принось також прикольні знімки друзів - будемо веселитися разом!
Истинная любовь бьет сердце, как молния, и нема, как молния. Максим Горький Любовь - как дерево; она вырастает сама собой, пускает глубоко корни во все наше существо и нередко продолжает зеленеть и цвести даже на развалинах нашего сердца. Умирать от любви - значит жить ею. Виктор Гюго