№ 16 Виклики і ризики by Svyatoslav Lobas

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070 тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22 www. cacds.org.ua

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

15 грудня 2014

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ

Безпековий огляд ЦДАКР № 16

Загальні оцінки Основні виклики і ризики першої половини грудня 2014

У дзеркалі експертної думки Волонтерський призов 2014 Волонтерський внесок з Литви Забезпечення армії: перехід від стихійності до системи Оптимальні шляхи надання медичної допомоги переселенцям з окупованої території Место облегченного 82-мм миномета в Вооруженных силах Украины Наріжний камінь оборонного потенціалу

Аналітичні розробки «Оружейный барон» Сергей Чемезов – лицо путинской экономики Российская войсковая ПВО: курс на модернизацию Гибридная война в Восточной Европе. Невоенное измерение. Энергетический компонент

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики першої половини грудня 2014 Основні виклики і ризики першої половини грудня 2014 року пов’язані передусім із намаганням Кремля перевести війну проти України у площину диверсійно-підривної роботи та організації антиукраїнських суспільних проявів у стабільних регіонах держави. Разом із подальшою підготовкою військових угруповань на підконтрольних територіях Донбасу російська сторона активізуватиме невійськові важелі впливу на Україну. Підготовка та реалізація масових виступів, проявів незадоволення чинною владою, мобілізація готових до співпраці політиків та підкуп людей, готових до опору влади, стане головним пріоритетом Кремля на найближчий місяць – разом із безпосередніми терористичними актами. Вибухи в Одесі та Харкові протягом першої половини грудня 2014 р. стали підтвердженням певних змін стратегії Кремля щодо України. Особливо небезпечним сигналом став факт, що в Одесі було підірвано офісне приміщення волонтерської організації, що займається збором допомоги українським військовим. Цілком очевидно, що Кремль робить ставку на перетворення сепаратистських регіонів Донбасу на функціонуючі адміністративні одиниці у складі федеративної України. Це потрібно Путіну для того, щоб у будь-який момент розгортати фактичну війну проти України, тримаючи військовий важіль напоготові. Однак у грудні з’явилися важливі ознаки опору політиці Путіна у провідних західних ЗМІ, що є суттєвим сигналом підготовки західного світу до нового етапу не збройної боротьби. Тільки 15 грудня з’явилася низка аналітичних антипутінських матеріалів у таких виданнях як Wall Street Journal, Forbes та Los Angeles Times. Загальний месседж повідомлень містить переконливі аргументи, що авантюра Путіна в Україні може стати крахом Росії. Взагалі на міжнародній арені спостерігається більша, ніж раніше консолідація західного світу щодо організації протистояння політиці В.Путіна. Зокрема, військові відомства Польщі та країн Прибалтики додатково до спільних дій в межах НАТО домовились про організацію протидії РФ. З одного боку, цей факт свідчить про коливання щодо втручання НАТО в разі розгортання Москвою гібридної війни проти Прибалтики, з іншого, додає потужності системі протистояння, що на ходу створюється країнами-опонентами Росії. Також важливо, що Вашингтон закликав країни не підтримувати ділових відносин з Москвою і попередив про те, що буде стежити за новими контрактами (13 грудня). Загалом позиція США на початку грудня 2014 р. стала більш чіткою та такою, що більше передбачає захист інтересів України. Надзвичайною подією першої половини грудня стало затвердження 11 грудня Конгресом США Закону «Підтримка української свободи». Це створює необхідну законодавчу базу для розширення допомоги Україні та за-

Підготовка та реалізація масових виступів, проявів незадоволення чинною владою, мобілізація готових до співпраці політиків та підкуп людей, готових до опору влади, стане головним пріоритетом Кремля на найближчий місяць – разом із безпосередніми терористичними актами Загалом позиція США на початку грудня 2014 р. стала більш чіткою та такою, що більше передбачає захист інтересів України Надзвичайною подією першої половини грудня стало затвердження 11 грудня Конгресом США Закону «Підтримка української свободи»

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

провадження додаткових санкцій проти РФ. Хоча існують ризики ветування закон з боку президента США, як очікують фахівці, цього не відбудеться. Між іншим, документ передбачає можливість надання Україні військової техніки і послуг, у т.ч. протитанкового озброєння, радарних систем для боротьби з артилерією, тактичних розвідувальних БПЛА, захищених засобів зв’язку, а також допомоги з навчання українських військових. То ж, Київ небезпідставно розраховує на отримання виділених Держдепартаментом США 350 млн дол., які розраховані для використання до кінця 2017 р. (в т.ч. 100 млн дол. – у 2015 фінансовому році, а також по 125 млн. у 2016 та 2017 рр.) Через обвал цін на нафту і санкції Заходу в Росії почалися неординарні економічні проблеми. Суттєво підскочили ціни на продукти харчування та, навіть, було зафіксовано дефіцит гречки й пов’язані із цим панічні настрої. Російський рубль обновив свій історичний мінімум. Згідно з дослідженням та доповіддю МЗС Чехії (14 грудня), Росія повною мірою відчує наслідки санкцій з боку Заходу в 2015 році. Водночас, ризики військової ескалації не зменшуються, вважають аналітики. «Незважаючи на економічні втрати російської економіки, які на даний момент обчислюються 12-значними цифрами, найболючішими для Росії є репутаційні втрати. Тому Путін буде намагатися відновити «репутацію» посиленням агресії проти України». Так вважає Олександр Хара, який 13 грудня опублікував статтю в тижневику «Дзеркало тижня». Між іншим Путін намагається й надалі шукати союзників, переважно в азійському світі. Так, Путін здійснив поїздку до Індії, де йому вдалося підписати декілька контрактів, в тому числі і на будівництво Росією двох блоків АЕС в Індії. Саме ця подія викликала негативну реакцію Держдепартаменту США за заклик до країн світу припинити співробітництво з РФ. В РФ тим часом збільшується кількість людей, що не підтримують політики Кремля та намагаються у будь-який спосіб уникнути участі у війні. 9 грудня стало відомо, що у Держдумі відбулася закрита нарада Комітету з оборони за участю начальника Генштабу Збройних сил Росії Валерія Герасимова і головного військового прокурора Сергія Фрідінського. Так, на засіданні обговорювалися питання, що стосуються російських добровольців, а також можливість компенсацій їхнім сім’ям. Це, зокрема, свідчить про збільшення проблем із забезпеченням окупованих українських територій персоналом з числа вояків регулярної армії та найманців. Симптоматично, що саме 9 грудня низка ЗМІ інформувала про невдоволення російських матерів ситуацією і проведенням публічної акції у Ростові-на-Дону під час минулих вихідних (тобто 6-7 грудня). Деякі ЗМІ позначали ситуацію як «бунт солдатських матерів». Вони з’їхалися зі всієї країни шукати синів, які пропали в нібито «тривалому відрядженні», що пояснює термінове та «закрите» для громадськості (та ЗМІ) засідання профільного Комітету.

Водночас, ризики військової ескалації не зменшуються, вважають аналітики

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Підконтрольні Кремлю бойовики продовжують нищити інфраструктуру, підтримувати ескалацію гуманітарної кризи та свідоме позбавлення регіону вуглю. Так, 13 грудня представники Держприкордонслужби у контрольному пункті «Волноваха» з території, підконтрольній «ДНР», зупинили потяг з вантажем металобрухту та 768 тоннами вугілля. Такі випадки стають типовими (детальніше про вугільну політику Кремля в останньому матеріалі випуску). На жаль, як справедливо позначають експерти, події на сході України перетворили нашу державу з експортера вугільної промисловості на імпортера (Міжнародний центр перспективних досліджень, Випуск № 14, 12 грудня 2014 р.). Водночас, з’являється більше випадків суперечок всередині самих терористичних угруповань, нестачу особового складу, намагання місцевих мешканців залишити бойові загони. Суттєвою проблемою України залишається значна кількість заручників, чисельність яких на сьогодні, за офіційними даними, перевищує 600 осіб. Необхідність їх звільнення залишається викликом чинній владі. Важливим викликом чинній владі України стане формування бюджету на потреби національної оборони та державного оборонного замовлення. Так, керівник військового відомства Степан Полторак вже позначив про необхідність збільшення оборонного бюджету до 3 млрд. дол. (під час виступу у Верховній Раді 13 грудня 2014 р.). Міністр оборони України наголосив, що, на його думку, дуже скоро загроза буде виходити і з окупованого Криму. Серед іншого він позначив, що 100 млн дол. планується витратити на закупівлю необхідного озброєння за кордоном. Останнє свідчить про позитивні зміни у сприйнятті керівництвом військового відомства необхідності здійснювати закупівлю сучасних озброєнь у іноземних країн. Важливою інформацією стало розповсюдження плані Міноборони у 2015 р. на військову службу призвати 45 тис. осіб, ще 10-12 тис. служитимуть за контрактом. Загальна кількість військовослужбовців в Україні, за словами міністра оборони, має бути збільшена з 232 тис. до 250 тис. Профільні експерти мають сподівання, що такий підхід є тимчасовою мірою, пов’язаною із неготовністю України (головним чином, через фінансові складнощі) формувати сучасну професійну армію. Різні дані свідчать про вдалі епізоди дій українських підрозділів спецпризначення для знищення противника в зоні бойових дій. При цьому вкрай важливо відзначити заяву голови СБУ Валентина Наливайченка щодо наміру звернутися до парламенту за отриманням права здійснювати активні бойові операції за кордоном. Сама ідеологія збільшення активності та ведення дій на упередження посилює морально-бойовий дух військ оборони, гуртує населення щодо підтримки волонтерських рухів та патріотичного виховання молоді. Українська влада також узяла курс на вдосконалення інформаційної політики. Як відомо, українські ЗМІ «не дотягуються» до територій Донба-

100 млн дол. планується витратити на закупівлю необхідного озброєння за кордоном Загальна кількість військовослужбовців в Україні, за словами міністра оборони, має бути збільшена з 232 тис. до 250 тис. Вкрай важливо відзначити заяву голови СБУ Валентина Наливайченка щодо наміру звернутися до парламенту за отриманням права здійснювати активні бойові операції за кордоном

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

су, які знаходяться під контролем Кремля. При цьому важливим завданням постає зменшення ризику щодо сприйняття дій української влади з боку населення окупованих територій (згідно із доповіддю губернатора Луганщини Олександра Кіхтенка, людей, які коливаються у своєму визначенні дій влади, близько 50%). Як зазначив новообраний міністр інформаційної політики України Юрій Стець: «Мінінформ створюють лише на час військової агресії». Він також назвав пріоритетом створення стратегії інформаційної політики та концепція інформаційної безпеки протистояти агресивній інформаційній політиці Росії на тимчасово окупованих українських територіях, а також просування проукраїнської позиції в Європі та світі. Як певний виклик часу міністр назвав те, що поблизу Краматорська, Констянтинівки і Дебальцевого розповсюджуються сигнали телеканалів і радіостанцій так званих ДНР і ЛНР і абсолютно немає сигналів українських теле- і радіоканалів. Слід констатувати покращення фільтрації в’їзду до України. З початку року українські прикордонники не пропустили в Україну 14,5 тис. громадян Росії. Голова Держприкордонслужби Віктор Назаренко зазначив, що «у результаті посилення контролю, було відмовлено у в’їзді в Україну майже 14,5 тис. громадянам РФ, більшість з яких прямували для участі в дестабілізаційних заходах або не змогли підтвердити мету своєї поїздки». Посилення в Україні контррозвідувального режиму є важливим елементом струмування та превентивних заходів безпеки. На завершення аналізу варто згадати статистику, що пов’язана із радянським минулим України. А саме, протягом 2014 р. в Україні було демонтовано 504 пам’ятника Леніну. Загалом на момент розпаду СРСР їх було на території України 5500, на цей час залишилось 1700. Це є одним із вагомих та символічних свідчень, що Україна поступово звільняється від полону стереотипів минулого.

Посилення в Україні контррозвідувального режиму є важливим елементом струмування та превентивних заходів безпеки

Протягом 2014 р. в Україні було демонтовано 504 пам’ятника Леніну. Загалом на момент розпаду СРСР їх було на території України 5500, на цей час залишилось 1700

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

У дзеркалі експертної думки

Волонтерський призов 2014 Протидія України агресії Кремля, нинішні здобутки цієї боротьби були б неможливі без волонтерів. Нам всім ще доведеться усвідомити, яку колосальну роботу зробили небайдужі українці. Ми однозначно маємо суто український феномен, що не має аналогів в історії збройних протистоянь… ЦДАКР започатковує серію матеріалів, присвячених волонтерському руху, де, серед іншого, надаватиме слово безпосереднім його учасникам.

Волонтерський внесок з Литви Наталія Семерова, громадський активіст, Вільнюс Моя активна громадська діяльність розпочалася власне від початку Майдану. Тоді я перебувала у Вільнюсі, будучи студенткою магістратури у Вільнюському університеті. Щоб вплинути на ситуацію в Україні, я почала використовувати всі ресурси, які мала: інформувала Інтернет-спільноту про правдиву ситуацію на Майдані та про тодішній антинародний режим Януковича, збирала протести проти внутрішньої та зовнішньої політики Януковича та Кремля, організовувала конференції за участі литовської політичної еліти. Поштовхи і мотиви були зрозумілі: зовнішньополітичний кульбіт Януковича у Вільнюсі щодо угоди про Асоціацію з ЄС, побиття студентів на Майдані, анексія Криму… Після агресії Кремля проти України дуже швидко стало зрозуміло, що протестна діяльність, попри її вагомий вплив на суспільну думку європейців, свою роль виконала і потроху себе вичерпує, а допомога Батьківщині має бути більш предметною. Треба було передусім надати допомогу нашим бійцям в зоні АТО, де Росія фактично розпочала повномасштабні військові дії проти України. Я стала шукати шляхи, як можна допомогти Українській армії, добровольчим загонам, задіяним в бойових діях на Сході України. Загалом тема армії і зброї є мені далекою, тому після певного аналізу ситуації і потенційних можливостей, з усіх потреб наших військових було прийнято рішення сконцентрувати зусилля на допомозі пораненим медикаментами. Конкретніше – закуповувати і передавати достатньо популярний нині ексклюзивний препарат «Celox», який сприяє швидкому згортанню крові і якого досі офіційно немає в Україні. Ефективність препарату є доведеною арміями Ізраїлю, країн-членів НАТО. Спілкуючись з бійцями зони АТО, я переконалась в тому, що він дійсно допомагає рятувати життя поранених. В Литві є офіційні фірми-дилери цього препарату. Ми обрали фірму, що постачає «Celox» армії Литви (вважаємо це важливим), а закуповується

Ефективність препарату є доведеною арміями Ізраїлю, країн-членів НАТО

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

препарат у Великобританії. Препарат «Celox» є дорогим та не простим медикаментом - його не можна купити в аптеці, а одиниця препарату коштує від 17 до 30 євро. Звичайні небайдужі люди - українці Литви, місцеві громадяни - докладали кошти, хто скільки міг собі дозволити. Спочатку 2-3 пакетики препарату від людини були нашою маленькою перемогою. Згодом ця робота набула системного характеру, а замовлення ставали все більшими. Найважчим був психологічний момент – переконати людей, що кошти йдуть за призначенням, адже вся наша робота базувалася виключно на довірі. Всі кроки робилися максимально прозоро. Про все звітувалося у мережі «Facebook» і кожен бажаючий міг передивитися і згодом долучитися. Крім цього я отримала можливість вести відповідний блог в одному із видань Литви. Через певний час окрім моїх друзів і знайомих гроші почали здавати й незнайомі люди, почали долучатися й фірми, які не потребують реклами на волонтерстві. Вони отримували від мене реквізити фірми-дилера і напряму перераховували вже більш суттєві суми за замовлення, які я робила. Неможливо словами висловити всю подяку людям, завдяки яким ці партії стали можливими. Паралельно було налагоджено контакт із волонтерами власне в Україні, з якими я з’ясовую різні робочі моменти – від поточних потреб, способу передачі до варіантів комплектації препаратів. Приміром, наступна партія складатиметься зі спеціальних бинтів, просочених препаратом «Celox». Наша діяльність живе і розвивається вже третій місяць. Буквально вчора (25 листопада) я привезла партію - 100 великих пакетів препарату, 35 грамів кожен. Це вже наша третя поставка. Передавати до України допомагають інші литовські волонтери, а також допомогу надає офіційний представник авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України» в Литві. В Україні ми співпрацюємо з організацією «Saving Lives in Ukraine». Це - група у соціальній мережі «Facebook», а конкретні організації, через які ми безпосередньо передаємо препарати до зони АТО, - «Ініціатива Є+» і «Народний тил». Перед тим як почати співпрацю, я отримала багато схвальних рекомендацій про ці організації. Мені довелося побувати в їх штабі, познайомилась безпосередньо з тими волонтерами, які формують аптечки, побачити на власні очі, якою є ситуація. Я лишилась задоволеною. У своїх звітах вони завжди пишуть і вказують куди була відправлена та чи інша партія препарату. До речі, перша наша партія пішла до Донецького аеропорту, інші – на різні блок-пости, до солдат та медиків добровольчих батальйонів в зоні АТО. Підзвітність - дуже ретельна. Однак єдиний сталий фактор, на якому тримається волонтерська діяльність, це довіра: довіра литовців до мене і, відповідно, до тих людей, які довірилися мені і збирають гроші у власних знайомих, довіра до українських волонтерів, з якими я співпрацюю. Головне, щоб все це конкретно несло користь.

Найважчим був психологічний момент – переконати людей, що кошти йдуть за призначенням, адже вся наша робота базувалася виключно на довірі

Єдиний сталий фактор, на якому тримається волонтерська діяльність, це довіра

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Не стільки з власного досвіду, скільки із спостережень загалом, я б виділила декілька основних проблем, що існують сьогодні у волонтерському русі. Передусім, це людський фактор, грубо кажучи, поодинокі випадки непорядності волонтерів. Та в цілому волонтери говорять про високий рівень довіри та жертовності у русі. Серед волонтерів також зустрічається конкуренція, що, як на мене, в умовах війни виглядає дикістю. Доводилось чути про елементарну дріб’язковість, через яку розпадались волонтерські ініціативи. Приміром, через те, що дехто може образитись на те, що його не «запостили» в мережі чи не взяли інтерв’ю, в той час як взяли у іншого. Однак, такі люди «відсіюються» самі. Є також проблеми з логістикою: волонтерам часто треба мати спеціальні документи, щоб потрапити до зони АТО. Особисто я маю кілька порад як запобігти таким проблемам: • по-перше, зменшувати ланцюг від виробника продукції безпосередньо до бійця, працюючи з перевіреними людьми; • по-друге, допомога має бути конкретною, під конкретний запит «знизу» - «від бійця до волонтера»; • по-третє, має бути розроблений механізм безперебійних доставок допомоги бійцям. Мені приємно було чути від українських колег, що новий міністр оборони готовий максимально враховувати досвід і рекомендації волонтерів, долучити їх до громадського контролю в системі оборонного відомства. Бо, як мені здається, доказом ефективності та вагомості роботи волонтерів стане саме той момент, коли в ньому відпаде потреба. Це має бути головною стратегічною ціллю.

Допомога має бути конкретною, під конкретний запит «знизу» - «від бійця до волонтера»

Доказом ефективності та вагомості роботи волонтерів стане саме той момент, коли в ньому відпаде потреба

Забезпечення армії: перехід від стихійності до системи Володимир Копчак, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР Останнім часом дуже жваво і не без спекуляцій обговорюється питання поставок з-за кордону летальної / нелетальної зброї Українській Армії. Звичайно, це актуально і на часі. Однак, на сьогодні в забезпеченні Збройних Сил не вирішеними залишаються й більш «прозаїчні» питання. Так, наші волонтери зробили неможливе, де-факто забезпечивши перехід держави з мирного часу на військові рейки. Тепер же врешті-решт має запрацювати система... Не секрет, що основну, найбільш специфічну і точкову роботу на фронті виконують частини спеціального призначення. Відверті й емоційні оцінки спецназівців свідчать про нагальну необхідність системного перегляду всіх норм забезпечення. Вони на сьогодні абсолютно не відповідають поточним умовам війни, є абсолютно відірваними від реальності, від специфіки завдань, що необхідно виконувати. Це стосується всіх без виключен-

Основну, найбільш специфічну і точкову роботу на фронті виконують частини спеціального призначення

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

ня напрямків. Популярні нині закиди про тепловізори (які, безумовно, конче необхідні) у бійців спецназу поки викликають щонайменше саркастичні посмішки на тлі того, що невирішеними залишаються куди більш приземні проблеми. Приміром, харчування. Нинішній український сухий пайок відповідно до існуючих норм абсолютно не пристосований для завдань сил спеціального призначення. Необхідність мати при собі ложку, консервні банки (які зі зрозумілих причин не можна залишати), відсутність карбідної пічки для розігріву їжі (щоб не палити багаття), - все це унеможливлює використання наших сухпайків під час виконання спеціальних завдань. І це, не говорячи про поживність і смакові якості продукту. Хоча структура харчування – окрема тема. Передбачити для підрозділів спецназу висококалорійне харчування – про це сьогодні мова взагалі не йде, досі надходить уніфікований армійський пайок. Його норми варто переглядати однозначно. Причому із врахуванням того, що сухі пайки мають бути різними для різних підрозділів під різні завдання. Як за наповненням, так і за способом, специфікою комплектації. Спецназу, групам, що працюють в тилу ворога, за досвідом потрібні, приміром, курага, горіхи, ізюм, шоколад, вуглеводи, що швидко засвоюються. Про такі речі сьогодні ніхто взагалі не думає, окрім власне бійців, що вимушені самостійно формувати свій сухпай і не лише. Невже вказаний набір необхідних інгредієнтів є надто дорогим для нашої держави? Чи просто ніхто не хоче хлопців почути? Або взяти олівець і провести розрахунки? А раптом би в результаті вийшло дешевше, ніж й надалі закатувати гречану кашу із салом? Ми вже активно воюємо більш як півроку. Пропозиції щодо харчування весь час ігнорувалися або мали відповідь на кшталт «це – не головне», «нічого страшного – поїсте поки кашу». Ніхто (знову ж таки окрім власне бійців і волонтерів) чомусь досі не опікується таким питанням як вода. Із практики - спецназівці на завдання особливо багато сухпайків не беруть – максимум один-два. Поїсти виходить в кращому випадку один раз на день. Тому навіть із «роздобутих» добре упакованих американських пайків, що не містять банок і склянок, хлопці беруть найнеобхідніше і найбільш поживне – шоколад, горіхи, сухофрукти. А от води намагаються набрати побільше, особливо в літній період. В наших нормах забезпечення, приміром, взагалі немає такого поняття під воду як «camelback», що носиться за спиною, має об’єм 3 літри (що є, по суті, добовою нормою) і з якого через шланг можна зручно пити воду. За нашими нормами досі є фляга, а це - досвід ще другої, якщо не першої, світової війни. Від металевих фляг, що бовтаються, відмовились одразу. За відсутності «camelback» спецназівці беруть звичайні пластикові пляшки – вони легше, немає шуму, зім’яв, викинув, забув… Тобто від фляг спецназ вже де-факто відмовився. Чи проводив хтось аналіз щодо їх заміни – пи-

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

тання риторичне. Фляги все ще надходять у війська, мабуть, тому що їх багато залишилося на складах. Цікаво, їх ще досі виробляють? Аналогічною, якщо не більш сумною, є картина із речовим забезпеченням. Приміром, синтетичні труси, що надходять і на які досі мабуть йдуть бюджетні кошти, просто викидаються… Загалом у нас нормальна практика, коли офіцер спецназу просто зі своєї заробітної платні виділяє кошти на обмундирування. Купляє собі форму, часто-густо «б/у», закордонний варіант, в якому до нього «померло десять британців» (цитата), купляє собі взуття, шкарпетки, труси. Йому допомагають родичі, друзі, волонтери… Відгуки ж спецназівців про українську форму, включно з найновішими, «переведеними у цифру» зразками не підлягають друку з огляду на найменші вимоги цензури. А ще багато говорять про розгрузку, яка буває різною для різних підрозділів під різні завдання. Цікаво, що звичайні волонтери на одному з імпровізованих складів-офісів в Києві (який військові, з ким довелося поспілкуватися, називають не інакше як «каптьорка») вже добре розбираються, що для «окопника» потрібен один рюкзак, для «маршовика» – інший, для розвідника – ще інший. На державний же рівень такі «дрібниці» винести поки не виходить. Слід зрозуміти – бійці не мають відчуття, що ними взагалі хтось опікується, що їх робота комусь потрібна. Йдеться не про командирів, але про державу, для якої вони роблять найбруднішу роботу, віддаючи своє здоров’я і життя. Дякувати богу, що так сталося, автоматів і набоїв у нас достатньо. Держава, таке їхнє враження, не розуміє елементарних речей: від того, як ти поїв і у що ти вдягнений, залежить твій морально-психологічний стан і впевненість у здатності виконати поставлене завдання. Звичайно, в наведених питаннях є позитивна динаміка, однак виключно за рахунок точкових акцій волонтерів, які часто витягують на собі не лише добровольчі загони а й регулярну армію. Отже, норми речового забезпечення і норми якості речового забезпечення мають бути переглянутими, причому, переглянутими швидко. Знову ж таки, це не обов’язково означатиме кардинального подорожчання процесу, - багато що можливо отримати за різними гуманітарними програмами допомоги. Просто треба чітко знати, що і скільки просити. А прорахувати і сформулювати запит – це справа тижня для певних департаменту, відділу, робочої групи, фахівця. І це - в плановому режимі, без «чарівного управлінського поштовху». Із ним – значно скоріше. Це ж армія… Наведені приклади є лише верхівкою айсбергу проблем, епізодами, що формують загальну картину і підкреслюють глибину нашої кризи безсистемності. Має запрацювати система! Держава має усвідомити, що забезпечення військовослужбовців у нових реаліях має здійснюватися відповідно до потреб, що формуються знизу (!). Як один із перших кроків було б доцільно

Загалом у нас нормальна практика, коли офіцер спецназу просто зі своєї заробітної платні виділяє кошти на обмундирування

Норми речового забезпечення і норми якості речового забезпечення мають бути переглянутими, причому, переглянутими швидко

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

видати відповідний наказ міністра оборони, постанову Кабміну чи інший керівний документ про облік, аналіз та систематизацію наявного бойового досвіду. Приміром, такого роду наказ Совнаркому з’явився в 1943 році… В 1981 році через 2 роки після введення військ в Афганістан був системно опрацьований досвід війни у гірсько-пустельній місцевості. Після цього у радянських солдатів з’явилися панами, нова форма, з’явилася БМП-2, на БМП - гармата замість крупнокаліберного кулемету… Нам же два роки чекати не можна. В підрозділах ЗСУ збором такого роду інформації системно ніхто не займається. Це доцільно ввести в обов’язки відповідних командирів і начальників. Причому цей аналіз має торкатися речового, матеріального, продовольчого, медичного забезпечень, поставок ОВТ і паливно-мастильних матеріалів, одним словом, всіх складових військової логістики, з якої вище ми зупинилися лише на деяких її аспектах. Плюс постійно слід аналізувати тактику використання сил і засобів, організацію взаємодії підрозділів, зв’язку, тощо. Відповідні управління та інститути в системі Міноборони мають акумулювати всі ці знання, систематично отримувати оновлену інформацію про новий досвід, набутий нашими підрозділами. Звідси і піде процес формування загалом державного оборонного замовлення також за принципом «знизу», виходячи з наявних щоденних реальних потреб бійця. В системі Міноборони вся необхідна структура існує (зокрема, із відповідними науково-дослідними інститутами, в тому числі при видах ЗС). Необхідно лише, щоб вона запрацювала. Інформація від підрозділів має йти постійно, і все це має бути враховано у державному оборонному замовленні. В нас є люди, які можуть методично грамотно оцінити і систематизувати всі потреби армії. Єдине, що треба - юридично, законодавчо, ще як завгодно закріпити необхідність виконання такої роботи із покладанням всієї відповідальності на вже існуючі структури. Лише сформоване «знизу» ми матимемо правильне, матеріально обґрунтоване і підйомне для країни держоборонзамовлення (ДОЗ). За такого підходу в міністра оборони буде конкретний важіль для парламенту або мінфіну, коли він завжди може сказати: «щоб бійці воювали, їм щонайменше потрібно перше, друге, третє і далі за списком; якщо ні – самі беріть автомати в руки, залізні каски на голову і вперед на передову»… Слід нарешті зрозуміти, що своє завдання волонтери вже виконали, ставши для країни необхідною подушкою безпеки, фактично забезпечивши перехід держави з мирного часу на військові рейки. Зараз ми маємо справу без перебільшення із суто українським феноменом, волонтери наше величезне надбання. Однак допомога армії має перестати носити стихійний характер. Має нарешті запрацювати система. Якщо певний керівник на певній посаді не може забезпечити системної роботи, його моментально слід міняти. Компетентних функціонерів треба шукати і ро-

Лише сформоване «знизу» ми матимемо правильне, матеріально обґрунтоване і підйомне для країни держоборонзамовлення

Своє завдання волонтери вже виконали, ставши для країни необхідною подушкою безпеки, фактично забезпечивши перехід держави з мирного часу на військові рейки

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

бити це дуже швидко (в тому числі, призивати із запасу – в нас є багато звільнених не зовсім правильно і не завжди за власним бажанням; повертати з пенсій, умовляти, проводити таку собі «люстрацію навпаки»). Варто пам’ятати, що дискредитація бюрократії - це шлях до розвалу державності як такої, це такий самий підрив боєготовності держави як і пряма збройна агресія, це те, чого від нас чекає ворог. Наша ситуація кризи безсистемності на тлі зовнішньої збройної агресії не є чимось унікальним, як нам це намагаються представити (історія знає безліч прикладів, коли значно більш потужні країни пасували перед зовнішнім агресором, чого не сталося з Україною). Мовляв, все розвалено, українці - недолугі, немає в нас людей, що можуть проводити ефективне управління тими чи іншими напрямами. Це неправда, такі люди є, і зараз підтримати наш державний механізм, змусити його запрацювати – не менш важливе завдання, ніж захистити наші кордони. А наш бюрократ, якщо йому чітко вказати, як він має працювати, в яких обсягах і як з нього за це спитають, спрацює не гірше волонтерів (український правильно мотивований чиновник у своїй більшості є дуже талановитим і винахідливим). Існуючий державний механізм в питаннях оборони держави має почати просто виконувати свої функції відповідно до призначань. Окремим нагальним питанням сьогодення є створення органу при кабінеті міністрів, що відповідав би за забезпечення всіх потреб армії. Наразі вже фігурує таке поняття як військово-технічна комісія. Однак, в тексті коаліційної угоди її функціонування прописане чомусь «на громадських засадах». В такому разі ми можемо отримати фікцію через невизначеність її повноважень. А нам потрібен результат. Приміром, вже зараз в процесі оснащення армії негайно слід відходи від практики тендерних закупівель. Планування ДОЗ має йти знизу, виходячи з реальних потреб армії. Ці потреби будуть сформовані лише у випадку, якщо буде наказ (директивне розпорядження частинам та підрозділам) щодо узагальнення і передачі бойового досвіду. ДОЗ має бути захищеним міністром оборони у Верховній Раді, попередньо будучи опрацьованим і ухваленим військово-технічною комісією при кабінеті міністрів, відповідальною за забезпечення потреб Збройних Сил. Комісія має забезпечити реалізацію ДОЗ, виходячи з трьох основних позицій: • що ми можемо зробити самостійно – ставка на можливості національного ОПК; • що ми можемо придбати за кордоном – імпорт ОВТ та продукції оборонного призначення через спецекспортерів; • решта, що ми можемо «дістати» чи «роздобути» – забезпечення напрямів, де ми наразі не можемо виробляти і не можемо відкрито закуповувати (нам відмовляються відкрито продавати) – робота за лінією відповідних спеціальних структур, волонтерів, тощо.

Зараз підтримати наш державний механізм, змусити його запрацювати – не менш важливе завдання, ніж захистити наші кордони

Окремим нагальним питанням сьогодення є створення органу при кабінеті міністрів, що відповідав би за забезпечення всіх потреб армії

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Це формуватиме конкретні завдання для підприємств ОПК, спецекспортерів, спецслужб, нарешті волонтерських організацій, чия діяльність в такому разі стане більш системною і ефективною. Насправді тут немає нічого нового. Так працює весь світ. Весь цивілізований воюючий світ…

Оптимальні шляхи надання медичної допомоги переселенцям з окупованої території Олександр Корнійчук, радник Міністра охорони здоров’я України з питань державного та економічного регулювання галузі (2008-2010 рр). До системних проблем внутрішньо-переміщених в межах країни осіб слід віднести питання своєчасного працевлаштування, умов проживання, матеріального забезпечення, в т.ч. для пенсіонерів, та психологічна адаптація. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Для отримання довідки повнолітня особа, яка переміщується, звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік. Форму заяви затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. З метою обліку осіб, які переміщуються, уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої включається інформація про особу, яка переміщується, зазначена у поданій заяві про взяття на облік, а також інформація про задоволення заявлених потреб, надані послуги (виплати). З метою комплексного вирішення питань тимчасового перебування осіб здійснюється обмін інформацією між уповноваженими органами та територіальними підрозділами ДМС, ДФС, регіональними штабами, центрами зайнятості державної служби зайнятості, органами Пенсійного фонду України, іншими органами виконавчої влади, соціальним та медичними установами. Порядок працевлаштування та соціального захисту для цієї категорії громадян, у т.ч. отримання медичної допомоги визначений Кабінетом Міністрів України. До ризиків у сфері охорони здоров’я для громадян,які переміщені з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної

До ризиків у сфері охорони здоров’я для громадян,які переміщені з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, слід віднести потребу в терміновому надання медичної допомоги хворим, які потребують державної закупівель високовартісних медичних препаратів для лікування

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

операції, слід віднести потребу в терміновому надання медичної допомоги хворим, які потребують державної закупівель високовартісних медичних препаратів для лікування.Так, нині складна ситуація склалась для хворих, які потребують лікування гемодіалізом. Препарати для цих хворих централізовано закуплені і направлені в усі регіони України, в т.ч. в Донецьку і Луганську області. Нині в м. Київ прибуло 50 хворих, які потребують зазначеного лікування. Для них потрібно до кінця року близько 10 млн. грн., яких в бюджеті м. Києва не передбачено. Стратегічний задум Президента, Кабінету Міністрів України з вирішення першочергових завдань для внутрішньо-переміщених в межах країни осіб має полягати в створенні: • високоефективної електронної персоніфікованої системи своєчасної виплати пенсій, соціального захисту інвалідів та дітей, матеріводиначок, малозабезпечених сімей, отримання медичної допомоги та послуг в сфері освіти; • після завершення звільнення території України від окупантів та терористів сприятливих соціально-економічних та інфраструктурних умов, які стимулювали б молодь, працездатне населення повернутись до попередніх місць свого постійного проживання. Першочергові дії Президента, прем’єр-міністра, Верховної Ради України та неурядових організацій: • У взаємодії з передовими світовими державами унеможливити поглиблення ескалації військових дій на Півдні та Сході України та нейтралізувати механізми широкомасштабної інформаційної війни проти української держави, суспільства та громадян; • Спільно з ООН, ЄС, ЄБРР, Світовим Банком розгорнути широкомасштабні інфраструктурні проекти модернізації економіки України в регіонах для вирішення питань працевлаштування, в п.ч. внутрішньо-переміщених в межах країни осіб, будівництва житлових будинків, а також стаціонарних транзитних містечок з будинків модульного типу; • Спільно з ООН, ЄС створити гуманітарний фонд для матеріальної підтримки внутрішньо-переміщених в межах країни осіб, а також сучасної служби надання психологічної допомоги громадянам різних вікових категорій. Першочергові заходи Кабінету Міністрів України та обласних, районних державних адміністрацій: • Створення високоефективної електронної системи персоніфікованого надання послуг по: • працевлаштуванню та необхідному професійному навчанні, в п.ч. осіб працездатного віку;

Спільно з ООН, ЄС створити гуманітарний фонд для матеріальної підтримки внутрішньо-переміщених в межах країни осіб, а також сучасної служби надання психологічної допомоги громадянам різних вікових категорій

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

• пенсійному забезпеченні в місцях реєстрації прибулих осіб; • створенню електронної картки хворого; • Впровадження ефективної електронної системи перерахунку подушних витрат на отримання медичних та освітніх послуг на персональні картки внутрішньо-переміщених в межах країни осіб, виходячи із передбачених на 2014 р. бюджетних витрат на одну особу у цих сферах для громадян України з АРК, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей. Так, сума послуг на отримання медичної допомоги протягом місяця до кінця року має складати орієнтовно 113,6 грн. ((2 391,7 грн. * 0,57)/12 міс. - 2 391,7 грн. – орієнтовні загальні подушні витрати; 0,57 – частка державних витрат); • Впровадження механізму електронного обліку пацієнтів, які потребують високовартісних медичних препаратів, що централізовано закуповуються державою. Додаток А Довідка про кількість внутрішньо-переміщених в межах країни осіб та їх першочергові потреби і кількість звернень для отримання медичної допомоги За інформацією оперативної групи Міжвідомчого координаційного штабу питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції станом на 18.11. 2014 р. тимчасово розміщено на територіях областей та в м. Києві 466 826 осіб (за добу 1 661 особа), які прибули з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції. З них працездатного віку всього 219 079 осіб (за добу 811 особа); чоловіків – 73 888 осіб (за добу 243 осіб); жінок – 145 191 осіб (за добу 568 осіб); дітей – 128 129 осіб (за добу 107 осіб); інвалідів та осіб похилого віку 89 498 осіб (за добу 743 особи). Переїхало 165 018 сімей. Загальна кількість громадян України, які переселені з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь до інших регіонів, складає 19 367 осіб, у тому числі 5 395 дітей, 1 392 інваліди та особи похилого віку. З району проведення АТО до інших регіонів переселено 447 459 осіб, у тому числі 122 734 дитини, 88 106 інвалідів та осіб похилого віку (у тому числі тимчасово переміщених в межах Донецької (67 441 особа) та Луганської (30 120 осіб) областей). За добу – 1 619 осіб, у тому числі 93 дитини, 741 інвалід та особа похилого віку. Найбільш складна ситуація щодо розміщення громадян, організації їх життєзабезпечення складається у Харківській (114 568 осіб), Донецькій (67 502 особи), Запорізькій (43 307 осіб), Дніпропетровській (37 839 осіб), Луганській (30 120 осіб), Одеській (19 250 осіб) областях та в місті Київ (39 047 осіб). Найменша кількість розселених у Тернопільській (1 770 осіб), Волинській (1 905 осіб), Чернівецькій (2 090 осіб), Рівненській (2 554 особи) та

Найбільш складна ситуація щодо розміщення громадян, організації їх життєзабезпечення складається у Харківській (114 568 осіб), Донецькій (67 502 особи), Запорізькій (43 307 осіб), Дніпропетровській (37 839 осіб), Луганській (30 120 осіб), Одеській (19 250 осіб) областях та в місті Київ (39 047 осіб)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Закарпатській (2 577 осіб) областях (оперативна інформація в розрізі регіонів додається). За оперативною інформацією Державної служби надзвичайних ситуацій в областях України та м. Києві виділено 1 116 об’єктів, в яких можливе розміщення для проживання 15 864 громадян. У Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях проводяться заходи щодо підготовки до будівництва стаціонарних транзитних містечок із будинків модульного типу. На кордоні районів проведення АТО ДСНС України було розгорнуто 7 транзитних пунктів для зустрічі внутрішньо переміщених осіб (далі – транзитний пункт). Психологами системи ДСНС України разом з представниками державних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських (волонтерських) організацій та волонтерів здійснено психологічний супровід, надання психологічної допомоги та сприяння громадянам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції. Надано психологічну допомогу (всього за весь період) 107 401 особі, у тому числі 32 420 дітям, 15 117 інвалідам та особам похилого віку (за добу 839 особам у тому числі 86 дітям, 408 інвалідам та особам похилого віку). Основні проблемні питання переселенців: соціальне забезпечення – 86,2%, працевлаштування – 75,3%, житлово-побутові – 54,3%, матеріальне забезпечення – 49,7%, психологічна дезадаптація – 38,3%. За медичною допомогою тимчасово переміщеним особам з Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, які тимчасово перебувають в областях та у м. Києві, звернулось за весь період: дорослих – 3 907 осіб, дітей – 2 840, з яких 2 982 дорослих громадян і 2 093 дітей взято на медичний облік, госпіталізовано 650 дорослих і 357 дітей. За зазначений період проведено 5 тис. 634 медичних інструментальних досліджень та оглядів внутрішньо переміщених осіб, у жінок зазначеної категорії народилося 138 немовлят. За медичною допомогою із числа тимчасово переміщених осіб з Луганської та Донецької областей звернулось за весь період: дорослих – 80 866 осіб (за добу – 2612), дітей – 57 688 (за добу – 1128), з яких 56 591 дорослих громадян (за добу – 2 217) і 37 133 дітей (за добу – 1005) взято на медичний облік, а 15 680 дорослих (за добу – 230) і 9 628 дітей (за добу – 69) – госпіталізовано. Проведено 117 718 (за добу – 2214) медичних інструментальних досліджень та оглядів внутрішньо переміщених осіб, у жінок зазначеної категорії народилося 1 880 немовлят (за добу – 124). За даними Державної санітарно-епідеміологічної служби України ускладнень санітарно-епідемічної ситуації у місцях організованого розташування вимушено переміщених осіб в областях і у м. Києві не виявлено.

Основні проблемні питання переселенців: соціальне забезпечення – 86,2%, працевлаштування – 75,3%, житлово-побутові – 54,3%, матеріальне забезпечення – 49,7%, психологічна дезадаптація – 38,3%

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

На урядову телефонну «гарячу лінію» протягом доби 17 листопада 2014 р. надійшло 1 784 звернення, що стосувалися проблемних питань жителів Донецької та Луганської областей. З них на 941 звернення фахівцями Урядового контактного центру громадянам надано консультації, роз’яснення та довідкову інформацію, а також, у разі необхідності, й психологічну підтримку. Органам виконавчої влади надіслано для розгляду, реагування та надання відповідей 843 звернення від вимушених переселенців, з яких 22 стосувалися отримання житла.

Место облегченного 82-мм миномета в Вооруженных силах Украины Вячеслав Целуйко, доцент кафедры политологии ХНУ им. В.Н. Каразина, специалист по негосударственным вооруженным формированиям Характер современных вооруженных конфликтов и боевых действий на Донбассе среди прочего наглядно демонстрирует большое значение минометов. Минометы практически незаменимы, когда противников разделяют сотни и даже десятки метров, что характерно для боевых действий в городе или при отражении штурма блокпоста. Наиболее ярким примером таких «контактных» боевых действий стала оборона Донецкого аэропорта. Применение других артиллерийских систем в таких условиях возможно только с большим риском для собственных военнослужащих. Потому только минометы, причем расположенные непосредственно вблизи противника в боевых порядках своих передовых подразделений способны эффективно поражать цели на переднем краю. В своей работе «Минометы для боев в городе» автор выдвинул предложения по созданию облегченного 120-мм миномета. В данной же статье речь пойдет о 82-мм облегченном миномете. Если 120-мм миномет играет важную роль не только в борьбе с живой силой, но и с бронетехникой противника, а также в разрушении его полевой фортификации, то основная роль 82-мм миномета в боевых действиях в городе – поражение живой силы противника, расположенной открыто или в открытых сверху укрытиях. Наиболее ответственная задача состоит в поражении противника в местах сосредоточения перед началом им штурма. Такой обстрел способен нанести противнику существенные потери, деморализовать его или вообще сорвать штурм. Так, в ходе обороны Грозного в 1995 г. одна удачно выпущенная 82-мм мина привела к детонации боекомплекта ЗПРК «Тунгуска» и реактивных пехотных огнеметов группы спецназа 45-го полка ВДВ России, укрывавшейся за ней. В результате этого попадания не только была уничтожена зенитная установка и вся группа спецназа из 15 человек, но и сорвано выполнения задачи другими подразделениями.

Только минометы, причем расположенные непосредственно вблизи противника в боевых порядках своих передовых подразделений способны эффективно поражать цели на переднем краю

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

В армиях мира распространены 60-мм минометы, более легкие, чем 8182-мм. Проект такого миномета КБА-118 классической схемы был предложен и Государственным предприятием «Конструкторское бюро «Артиллерийское вооружение». В тоже время отсутствие у украинской армии 60-мм мин не позволяет на данном этапе говорить о быстром принятии на вооружение и передачи в войска 60-мм минометов, потому наши предложения будут касаться перспективного 82-мм миномета, боеприпасов к которому Украина унаследовала большое количество от советской армии. На формирование облика облегченного 82-мм миномета для боевых действий в городе определяющее влияние оказывает сам характер боевых действий на урбанизированной местности. Среди важных факторов последней стоит выделить: 1. Близкое расположение противников друг к другу, что не требует от миномета большой дальности стрельбы, фактически максимальную дальность в 500-1000 м можно признать для легкого «городского» миномета достаточной. 2. В уличных боях зачастую отсутствует линия фронта, противники могут находиться в тылу друг у друга, часто подразделения вынуждены вести круговую оборону. Потому миномет должен быть легким, чтобы иметь возможность быстрого перемещения с позиции на позицию. 3. Близость расположения противников предопределяет крайнюю динамичность изменения обстановки в атаках и контратаках. Следовательно, миномет должен иметь минимальное время подготовки к стрельбе. 4. Позиции сторон зачастую находятся в зданиях. Потому миномет должен иметь возможность ведения огня с опорой на бетонные перекрытия, что оказывает непосредственное влияние на требования к форме и конфигурации опорной плиты и двуноги (если она необходима), так как нет возможности увеличивать устойчивость миномета при стрельбе за счет заглубления его элементов в грунт. 5. Контактный характер боя требует минимизировать размеры миномета и его расчета на огневой позиции. 6. Относительная малочисленность подразделений в каждом обороняемом объекте требует максимально эффективного использования каждого бойца, что делает желательным уменьшение расчета миномета. В годы Второй мировой войны в японской армии использовался 81-мм миномет «Тип-99», который являлся облегченной с 65 до 25 кг версией миномета «Тип-97». Последний был типичным для того периода представителем семейства минометов «Стокса-Брандта». В миномете «Тип-99» при сохранении общей компоновки мнимого треугольника удалось облегчить конструк-

Отсутствие у украинской армии 60-мм мин не позволяет на данном этапе говорить о быстром принятии на вооружение и передачи в войска 60-мм минометов

На формирование облика облегченного 82-мм миномета для боевых действий в городе определяющее влияние оказывает сам характер боевых действий на урбанизированной местности Контактный характер боя требует минимизировать размеры миномета и его расчета на огневой позиции

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

цию за счет применения короткого ствола (650-мм по сравнению с 1200-1300мм стволами обычных минометов) и облегченных двуноги и опорной плиты. Японцы продемонстрировали возможность создания таких минометов даже на технологическом уровне 75 летней давности. В тоже время для боев в городе компоновка с мнимым треугольником не вполне оптимальна. Во многих армиях мира распространены 51-60-мм минометы упрощенной конфигурации «Коммандо». Последние не имеют двуноги (вместо нее миномет удерживается рукой), а лишь легкую и малоразмерную опорную плиту, зачастую имеют крайне примитивные прицельные приспособления в виде ремня для переноски с обозначением дальности и предназначены для стрельбы на основном и 1-2 зарядах. 60-мм минометы «Коммандо» имеют максимальную дальность 1-2 км в зависимости от заряда, что более чем достаточно для решения большинства задач в городе. Использования слабых зарядов и позволило отказаться от двуноги, а также обойтись легкой опорной плитой без сошников-грунтозацепов. В тоже время, стоит отметить, что 60-мм минометы ведут огонь миной 1,6 кг, вдвое более легкой, чем советская 82-мм мина. Существенным недостатком минометов «Коммандо» является их невысокие точность и кучность, что приводит к повышенному расходу дефицитных в уличных боях боеприпасов, а также времени на выполнение огневой задачи в динамически меняющейся обстановке. Исходя из вышеизложенных фактов, нам видятся следующие требования к облегченному 82-мм миномету: 1. Максимальная дальность 1000 м, для чего достаточно 1-го заряда. 2. Минимальная масса, которая достигается коротким стволом около 650-мм, более тонкими стенками ствола по сравнению с БМ-37 и 2Б14 (так как при стрельбе на основном и первом зарядах давление пороховых газов существенно ниже). Миномет должен быстро переноситься одним номером расчета на небольшие расстояния (например, в пределах опорного пункта). 3. Отказ от схемы мнимого треугольника в пользу глухой схемы с монтажом всех элементов на опорной плите. Последняя должна иметь ровное дно для ведения огня с бетона и асфальта. Для повышения устойчивости миномета при стрельбе с ровной опорной плитой последняя должна иметь размеры, достаточные для ее прижатия наводчиком к поверхности ступней одной ноги и коленом другой. 4. Надежный накол капсюля хвостового заряда мины при коротком столе миномета требует использование взводимого ударного механизма. Последним также повышается безопасность стрельбы из миномета на случай двойного заряжания. На наш взгляд, наличие таких минометов в составе украинских подразделений, ведущих бой в населенных пунктах, а также на блокпостах в качестве противоштурмовых расчетов, существенно повысит их эффективность и сбережет жизни наших соотечественников.

Миномет должен быстро переноситься одним номером расчета на небольшие расстояния (например, в пределах опорного пункта)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Наріжний камінь оборонного потенціалу Андрій Панасенко, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Військово-політичне керівництво України має невідкладно сформувати нову ідеологію забезпечення житлом людей у погонах – усіх, хто служить у збройних формуваннях держави. На цьому наголошують фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, вказуючи, що житлове питання залишається та залишатиметься у майбутньому центральним мотиватором для офіцерів, а також солдатів і сержантів, що вирішили служити за контрактом. Нинішня житлова програма, яка існує в Україні лише формально та ще з часів Радянського Союзу, не діє та створює соціальну нерівність у офіцерському середовищі, - вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. На його думку, необхідність негайного скасування існуючої програми житлового забезпечення, яка тривалий час не діє та є безперспективною слугує той факт, що на черзі протягом двадцяти років залишаються близько 44 тис. офіцерів, не забезпечених житлом. Більше того, вважає В.Бадрак, Військово-політичне керівництво України має розглядати питання забезпечення житлом у контексті створення нової професійної армії України, оскільки повернення до радянських призовних традицій може стати «ключовою помилкою оборонного будівництва на сучасному етапі». Директор ЦДАКР також переконаний, що Україна ще тривалий час не буде спроможною монетарізувати систему соціального забезпечення військовослужбовців, то ж для розв’язання житлової проблеми слід невідкладно застосовувати адміністративні механізми. Під час чергового засідання Експертної ради з питань національної безпеки та розгляду теми «Альтернативна житлова програма для військовослужбовців України як один з дієвих механізмів мотивації професійного персоналу ЗСУ та інших військових формувань» з керівником неурядового аналітичного центру погодився директор з розвитку Інформаційної консалтингової компанії «Дефенс Експрес» Валерій Рябих, позначивши, що є «багато прикладів, коли одні офіцери декілька разів отримували квартири, а інші, навпаки, не отримували та й не мають шансів отримати житло». Фахівець наголосив, що такі підходи створюють можливості для корупції, а сфера забезпечення житлом залишається найбільш корумпованою в оборонному секторі держави. Під час засідання Експертної ради фахівцями комерційного банку «Аркада» було представлено розроблений з метою посилення мотиваційного пакету військовослужбовців проект альтернативної житлової програми. Зокрема, голова правління банку «Аркада», Костянтин Паливода підкреслив неефективність житлових програм, що свого часу мали б реалізуватися

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

в повному обсязі, якби не ризики, що виникають при їх реалізації. За його словами, можна стверджувати, що ризики у всіх програм практично одні й ті ж самі: корупція, відсутність відповідальності як органів державної влади та місцевого самоврядування, так і монополій за невиконання та/або не належне виконання посадовими особами своїх обов`язків. А саме, наголосив К.Паливода, що стосується, наприклад, монополістів, то це необґрунтовані відмови в наданні технічних умов на підключення новозбудованих житлових будинків до тепла, води, газу та електроенергії, тощо. Також, згідно доповіді фахівця, ризики програм, пов`язаних з державним фінансуванням (50*50, 70*30, тощо) – це технічне унеможливлення побудувати житловий будинок за один бюджетний рік. Як правило, статті, які регламентують виділення коштів на ту чи іншу житлову програму, захищені, але тільки на один бюджетний період. При схвалені Закону України «Про бюджет на відповідний рік», фінансування таких програм може істотно зменшитися або ці захищені статті можуть взагалі зникнути з такого Закону. В кінцевому випадку, кошторисна вартість будівництва зростає, оскільки законсервувати будівництво коштує неабияких коштів, а з кожним роком недобудову стає все більш складніше добудувати. Голова правління банку «Аркада» поінформував, що розроблений проект програми стосується військовослужбовців Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби та Державної служби з надзвичайних ситуацій, але може бути спрямований передусім на ті категорії військовослужбовців, що вже мають певну вислугу років. А також на учасників бойових дій, поранених чи на сім’ї, в яких загинули військовослужбовці. К.Паливода переконаний, що житлову проблему військовослужбовців складно, але можна розв’язати за рахунок такого механізму, як цільові житлові сертифікати. Механізм житлових сертифікатів для визначеного державою кола учасників програми, як інвестицію в будівництво житла, можна буде впровадити через створення фондів фінансування будівництва. При цьому один з безпосередніх розробників альтернативної житлової програми Олександр Антоненко зазначив, що такі сертифікати підтверджуватимуть зобов’язання держави перед військовослужбовцями, а кожен сертифікат матиме певні параметри, що відповідає еквіваленту визначеної кількості м2 житла за її середньою ринковою вартістю в державі. Цей еквівалент має передусім залежати від вислуги років, переконаний фахівець. Він додав, що, крім 45 тис. незабезпечених офіцерів Міноборони, в державі ще близько 18 тис. офіцерів інших силових відомств, що знаходяться в такому ж становищі. А вивчення досвіду іноземних країн свідчить, що навіть пострадянські країни вже суттєво просунулися у цій сфері. На його думку, цікавим є досвід Казахстану, де забезпечення житлом військовослужбовців державою починається після 10 років служби. «Далі усіх пішла у цьому питанні Росія, яка шляхом

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

введення сертифікатів вже забезпечила житлом понад 90 тис. військовослужбовців, почала використовувати пільгові кредити та накопичувальну частину як перший внесок. Що ж стосується української розробки, цей досвід враховано, а впровадження програми дозволило б дотримуватися принципів соціальної справедливості та відповідальності. Водночас радник міністра оборони України, міністр оборони України у 2001 – 2003 рр. Володимир Шкідченко висловив думку, що паралельно із впровадженням такої програми військово-політичне керівництво має попіклуватися про будівництво службового житла. Останнє може виявитися особливо актуальним у контексті необхідної передислокації певної кількості частин на схід України. Також важливим було б розробити можливість одразу заохотити лейтенанта, що розпочинає службу після навчального закладу, у сенсі забезпечення житлом. Пропонована фахівцями «Аркади» житлова програма цілком має право на впровадження; вона, на думку екс-міністра, до того ж може розв’язати житлове питання для 45 тис. військовослужбовців ЗСУ, які потребують житла невідкладно. В цілому учасники експертного засідання погодилися, що проблема забезпечення особового складу Збройних Сил і правоохоронних структур України постійним житлом залишається однією із найскладніших соціальних проблем України, а відсутність єдиної державної стратегії вирішення цього питання вже призвели до критичного накопичення житлових труднощів у соціальній сфері зазначеної категорії осіб. Крім того, фахівцями визнано, що законодавча база у питанні забезпечення житлом військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та їхніх сімей є недосконалою і недієздатною та потребує невідкладного реформування. Вона, зокрема, не містить ефективних гарантій проти нецільового використання коштів, отриманих на будівництво чи закупівлю житла, правових механізмів захисту від усталених у цій сфері зловживань. Як наслідок такого правового безладдя - кошти Державного бюджету України в багатьох випадках або використовувалися не за призначенням, або розкрадалися. То ж, систему потрібно змінювати. Тим більше, що новий підхід переконливо довів би суспільству розуміння нинішнього військово-політичного керівництва шляхів розбудови армії сучасного, європейського типу.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Аналітичні розробки

«Оружейный барон» Сергей Чемезов – лицо путинской экономики Дмитрий Козлов, эксперт Центра исследований армии, конверсии и разоружения Фигура Сергея Чемезова является, пожалуй, наименее публичной в окружении президента РФ Владимира Путина. Однако, как и в случае с другими представителями кремлёвской «знати», публичность в данном случае обратно пропорциональна реальному политическому весу и влиянию. В последнее время роль Чемезова в руководстве российским государством возрастает. Наряду с возвысившимися силовиками глава корпорации «Ростех» становится одним из наиболее могущественных людей в путинской России. В значительной степени жизненный путь Сергея Викторовича можно назвать классическим для нынешней российской элиты. Но есть и особенности, выделяющие фигуру главы «Ростеха» среди других, и прежде всего, это нехарактерная для путинского окружения давняя и прочная связь не столько с силовыми структурами и спецслужбами, сколько с рынком и бизнесом. Причём работа Чемезова в этих сферах фактически началась задолго до того, как зачатки рыночной экономики в СССР вообще начали формироваться. Ровесник нынешнего хозяина Кремля, Сергей Чемезов родился в 1952м году в сибирском Черемхово. Закончив институт народного хозяйства в Иркутске, Сергей Викторович некоторое время работал в этом городе инженером и научным сотрудником НИИ цветных металлов. В 1980-м Чемезов переходит на работу в экспериментально-промышленное объединение «Луч», а спустя три года в качестве представителя этой организации отправляется в заграничную командировку, роль которой в дальнейшем жизненном пути Сергея Викторовича сложно переоценить. Ведь именно в ГДР, в которую Чемезов получил назначение, будущему «оружейному барону» удалось не только познакомиться, но и подружиться с будущим коллегой и соратником, сотрудником Первого главного управления КГБ Андреем Бельяниновым, а также с другим молодым офицером КГБ – Владимиром Путиным. Здесь следует отметить, что официально Сергей Чемезов никогда никакого отношения к спецслужбам не имел. Однако упоминания о его связи с Комитетом появлялись в СМИ неоднократно, а Владимир Абрамов – бывший глава внешнеторгового объединения «Совинтерспорт», в котором Чемезов с 1988-го по 1996-й год занимал пост заместителя генерального директора – в одном из интервью прямо называл Сергея Викторовича генералом ФСБ. Каким бы ни был формальный статус Чемезова в Комитете и его структурах-преемниках, стоит заметить, что внешнеторговые орга-

Наряду с возвысившимися силовиками глава корпорации «Ростех» становится одним из наиболее могущественных людей в путинской России

Именно в ГДР, в которую Чемезов получил назначение, будущему «оружейному барону» удалось не только познакомиться, но и подружиться с будущим коллегой и соратником, сотрудником Первого главного управления КГБ Андреем Бельяниновым, а также с другим молодым офицером КГБ – Владимиром Путиным

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

низации традиционно являлись и являются удобной «крышей» для «легальных» резидентур и других структур разведки. Покинув в 96-м «Совинтерспорт», Чемезов по протекции Путина (тогда – заместителя управляющего делами Президента РФ) переходит в Управление делами Президента на должность начальника отдела внешнеэкономических связей, который занимает до 1999-го, когда Владимир Путин получает кресло председателя правительства. Возможности будущего российского лидера в продвижении своих ставленников на политический Олимп были ещё достаточно скромными, однако Чемезов оказался в числе тех особо приближённых «старых путинцев», которые сразу же получили дивиденды от возросшего влияния их патрона. В 1999-м Сергей Викторович занимает пост генерального директора ФГУП «Государственная компания Промэкспорт» – одной из трёх госкомпаний, занимавшейся в те годы продажей оборонной продукции. Заместителем Чемезова становится его старый товарищ из КГБ – Андрей Бельянинов. Занимавшийся поставками запчастей к уже готовой технике, «Промэкспорт» в иерархии российской экономики уступал «Росвооружению», пока ещё находившемуся под контролем «семьи» президента Ельцина. Однако уже год спустя Борис Николаевич уходит в отставку, и резко усиливший свои позиции Путин решительно объединяет разрозненные структуры ВТС в единую компанию «Рособоронэкспорт». Возглавлявший «Росвооружение» Алексей Огарёв, ставленник всё ещё сильной «семьи» экс-президента, в результате византийских интриг внезапно лишается поста. При назначении директора «Рособоронэкспорта» происходит своего рода рокировка – главой новообразованной компании становится Бельянинов, а Чемезов довольствуется ролью первого заместителя. Однако два старых приятеля опровергают слухи о возможной конкуренции, сформировав устойчивый тандем. Согласно ряду оценок, Чемезов обладал даже большим влиянием, чем Бельянинов, что косвенно подтверждается рядом назначений топ-менеджеров новой компании, пришедших в неё именно по приглашению первого заместителя директора. Некоторое время на рынке продолжают действовать одновременно несколько компаний-экспортёров, помимо «Рособоронэкспорта», и приведение всей сферы ВТС к общему знаменателю в лице Чемезова занимает ещё несколько лет. В 2004-м году Бельянинов назначается директором Федеральной службы по оборонному заказу при Министерстве обороны, и Сергей Чемезов, наконец, становится единоличным хозяином компании, и официальным «главным торговцем оружием России». С этого момента и вплоть до сегодняшнего дня карьера Чемезова демонстрирует экспоненциальный рост. Результаты работы Сергея Викторовича на поприще экспорта оборонной продукции впечатляют. Если в 2000 году экспорт вооружений из России

Согласно ряду оценок, Чемезов обладал даже большим влиянием, чем Бельянинов, что косвенно подтверждается рядом назначений топ-менеджеров новой компании, пришедших в неё именно по приглашению первого заместителя директора

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

составил 3,68 млрд. долл., то к июлю 2014-го общий объем заказов государственным предприятиям-экспортерам оружия РФ вырос почти до 50 млрд. долл. К традиционным партнёрам в лице Индии и Китая добавились другие страны Юго-Восточной Азии (Вьетнам, Малайзия, Индонезия), союзники РФ в Латинской Америке, активизировалась работа российских торговцев оружием в странах арабского мира. Усиливающий влияние Чемезов постепенно выходит за рамки отведённой ему роли оружейного экспортёра, и «оружейный барон» берёт под контроль объекты военного и гражданского машиностроения («Мотовлихинские заводы», «АвтоВАЗ»), и металлургии («ВСМПО-Ависма», крупнейший в мире производитель титана). В рамках отведённой ему отрасли Чемезов действует как типичный для путинской России государственный менеджер, но за её пределами распространяет своё влияние как типичный олигарх-предприниматель, ориентированный на максимальную экспансию в различных сегментах рынка. Подобное сочетание предприимчивого дельца и госчиновника в значительной степени типично для современной российской элиты, и в целом характерно для выстроенного Путиным симбиоза феодального олигархического капитализма, и милитаризированной автократии. Впечатляющие достижения Чемезова в данном случае, помимо дружбы с российским «самодержцем», объясняет также и огромный опыт: ведь будущий хозяин «Ростеха» занимался внешней торговлей ещё в те годы, когда будущие российские олигархи и не помышляли о какой-либо рыночной деятельности. Однако существенным фактором в случае с Чемезовым стало также резкое обострение геополитической обстановки. Ещё в середине прошлого десятилетия на фоне возрождения российско-американского глобального противостояния стала очевидной возрастающая политическая роль экспорта вооружений. Однако после аннексии Крыма и начала войны в Украине к прежним факторам добавился ещё один. Западные санкции в сочетании с падением мировых цен на нефть впервые пошатнули позиции топливно-энергетического комплекса как основного источника валютных поступлений в российский бюджет. В связи с этим российское руководство вынуждено уделять больше внимания другим экспортно-ориентированным отраслям, изобилием которых отсталая сырьевая экономика РФ похвастаться не может. В данном свете экспорт вооружения представляется наиболее перспективным валютным «кормильцем». Объявленные недавно масштабные планы по модернизации Ижевского механического завода, в рамках которой концерн «Калашников», входящий в состав «Ростеха», получит более 4 млрд рублей инвестиций, является одной из первых ласточек продолжающейся милитаризации экономики, и опоры на оружейную торговлю как надёжный источник доходов государства. Противостояние России и Запада затягивается. А значит, влияние группы Чемезова и далее будет неуклонно возрастать.

Если в 2000 году экспорт вооружений из России составил 3,68 млрд. долл., то к июлю 2014-го общий объем заказов государственным предприятиямэкспортерам оружия РФ вырос почти до 50 млрд. долл.

Объявленные недавно масштабные планы по модернизации Ижевского механического завода, в рамках которой концерн «Калашников», входящий в состав «Ростеха», получит более 4 млрд рублей инвестиций, является одной из первых ласточек продолжающейся милитаризации экономики, и опоры на оружейную торговлю как надёжный источник доходов государства

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Российская войсковая ПВО: курс на модернизацию Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР Во время проведения антитеррористической операции (АТО) в Луганской и Донецкой областях Воздушные Силы Украины столкнулись с достаточно сильным сопротивлением подразделений ПВО боевиков, оснащённых российскими и трофейными зенитными средствами. Всего, по украинским данным, было сбито 12 украинских самолетов (бомбардировщик Су-24, 6 штурмовиков Су-25, 2 истребителя МиГ-29, транспортные самолёты Ан-26, Ан-30, Ил-76) и 10 вертолётов (5 ударных Ми-24, 5 транспортных Ми-8) [1]. Примерно такое же количество самолётов и вертолётов было повреждено. По данным сепаратистов, эти цифры в полтора раза больше. Понеся такие потери, украинская авиация была вынуждена прекратить поддержку с воздуха своих наземных войск, что сильно сказалось на ходе и исходе АТО. При этом боевики использовали только лёгкие зенитные средства: ПЗРК «Игла» (сообщалось и о новейших российских ПЗРК «Верба»), 23-мм зенитные установки ЗУ-23, 12,7-мм и 14,5-мм зенитные пулемёты, стрелковое оружие и даже ручные противотанковые гранатомёты РПГ-7. Зато зенитные расчёты были хорошо обучены (скорее всего, это были кадровые российские военные специалисты). Сообщалось, что боевиками было сформировано до 20 зенитных батарей. Также поступала информация о переброске из России в зону АТО батарей ЗРК «Стрела-10», «Оса-АКМ» и даже новейших ЗРПК «Панцирь-С1», но это произошло уже после прекращения использования украинской авиации. Кроме того, на территорию Украины была перевезена огневая установка ЗРК «Бук», из которой был сбит малазийский лайнер Boeing 777. Все эти зенитные средства, кроме «Панцирь-С1», находятся на вооружении и войск ПВО сухопутных войск (СВ) России. В настоящее время Украина находится перед угрозой крупномасштабной агрессии российских войск, где она будет вынуждена использовать для обороны все средства, в т.ч. авиацию. Возможно, что такая ситуация затянется на несколько лет. В свою очередь, формирования СВ России для своей защиты во время войны будут использовать штатные подразделения ПВО. Поэтому представляет интерес современное состояние и перспективы развития войск ПВО СВ России. Войсковая ПВО России – род СВ. Эти войска предназначены для защиты группировок СВ и объектов вне зоны боевых действий (тыла) от ударов средств воздушного нападения (СВН) противника. Защита группировок СВ должна состоять в прикрытии войск и объектов от действий СВН при ведении общевойсковыми объединениями и соединениями операций (боевых действий), совершении перегруппировок (марша) и расположе-

Украинская авиация была вынуждена прекратить поддержку с воздуха своих наземных войск, что сильно сказалось на ходе и исходе АТО

В настоящее время Украина находится перед угрозой крупномасштабной агрессии российских войск, где она будет вынуждена использовать для обороны все средства, в т.ч. авиацию

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

нии на месте. На них возлагалось выполнение следующих основных задач: несение боевого дежурства по ПВО; ведение разведки СВН и оповещение прикрываемых войск; уничтожение СВН противника в полете; участие в ведении ПРО на ТВД. Войска ПВО СВ СССР были образованы в 1958 году, а в 1997 году в войска ПВО СВ РФ административно включены подразделения ПВО береговых войск ВМФ и ВДВ. При переходе СВ на «новый облик» в 2009-2010 годах, были проведены значительные сокращения войск и вооружений ПВО СВ. Их боевой потенциал уменьшился почти в 6 раз, а число целевых каналов ЗРК – более чем в 2 раза. Организация войск ПВО СВ. Войска ПВО СВ включают органы военного управления, командные пункты ПВО, зенитные ракетные (ракетноартиллерийские) и радиотехнические соединения, части и подразделения. При переходе СВ на «новый облик», организация формирований ПВО изменилась почти во всех звеньях. В связи с ликвидацией дивизионного звена и тем, что основным боевым соединением стала общевойсковая бригада, возникла необходимость формирования для неё подразделений ПВО. До реорганизации существовали окружные зенитные ракетные бригады, оснащённые ЗРС дальнего действия С-300В ((ДД, в каждой до 4-х дивизионов), дивизион включал до 16 пусковых установок (ПУ) ПВО и 8 ПУ ПРО, 8 пуско-заряжающих установок (ПЗУ) ПВО и 4 ПЗУ ПРО. Сейчас окружные бригады ЗРС С-300В, отсутствуют – в 2007 г. часть их была передана в ВВС для обеспечения ПВО страны, а остальные сокращены. Армейские бригады ЗРК средней дальности «Бук-М1» (СД, по 4 дивизиона) насчитывали по 24 самоходных огневых установок (СОУ) и 12 ПЗУ. В 2007 г. 3 бригады были переданы в ВВС. Сейчас имеется 10 армейских бригад (до 40 дивизионов) ЗРК «Бук-М1/М1-2/М2» – по бригаде на армию. В бригаде ЗРК «Бук-М1» 24 СОУ и 12 ПЗУ, ЗРК «Бук-М1-2/М2» – до 16 СОУ и до 32 ПЗУ. Дивизионные полки ЗРК малой дальности «Оса-АКМ» (МД, по 5 батарей) насчитывали по 20 боевых машин (БМ), а полки ЗРК МД «Тор-М1» (по 4 батареи) – по 16 БМ. Полковые дивизионы (по 4 в дивизии) включали по 3 батареи, всего 6 ЗРК «Стрела-10М3», 6 ЗПРК «Тунгуска-М1» и 27/36 ПУ ПЗРК «Игла». Сейчас дивизионные полки ЗРК «Оса-АКМ» и «Тор-М1» переформированы в бригадные зенитные ракетные дивизионы ЗРК по 12 БМ. Кроме того, каждая бригада имеет зенитный ракетно-артиллерийский дивизион (6 ЗРК «Стрела-10М3», 6 ЗПРК «Тунгуска-М1» и 36 ПУ ПЗРК «Игла»). То есть в каждой бригаде есть 2 зенитных дивизиона (ракетный и ракетно-артиллерийский). Всего имеется 104 зенитных дивизионов боевых бригад, военных баз и баз хранения, в т.ч. 29 бригадных зенитных ракетных дивизионов по 3 батареи ЗРК «Оса-АКМ»/«Тор-М1» (12 БМ) и 29 бригадных

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

зенитных ракетно-артиллерийских дивизионов по 3 батареи: ЗРК «Стрела10М3» (6 БМ), ЗПРК «Тунгуска-М1» (6 БМ) и ПЗРК «Игла» (36 ПУ). Дивизионы военных баз и баз хранения частично оснащены устаревшим вооружением (23-мм ЗСУ «Шилка» и ЗУ-23, 57-мм зенитных пушек С-60), а зенитные ракетные дивизионы военных баз – дополнительно ЗРК «Бук-М1». Всего СВ имеют 45 дивизионов ЗРК «Бук», 12 батарей ЗРК «Тор-М1» (48 БМ), 81 – «Оса-АКМ» (324 БМ), 53 – «Стрела-10М3» (318 БМ), 36 – ЗПРК «Тунгуска-М1» (216 БМ), 21 – ЗСУ «Шилка» (126 БМ), 45 – С-60 (270 пушек), 11 – ЗУ-23 (86 ЗУ). ПВО береговых войск ВМФ обеспечивают 2 зенитных ракетных полка: 1096-й (ЗРК «Оса-АКМ», Севастополь, ЧФ) и 1532-й (ЗРК «Бук-М1», Петропавловск, ТОФ), а в бригадах морской пехоты имеются зенитные дивизионы, оснащённые ЗРК «Стрела-10М3, ЗСУ-23-4 и ПЗРК «Игла». ПВО соединений ВДВ. Каждая из 4-х дивизий ВДВ имеет зенитный ракетный полк, оснащённый ЗРК БД «Стрела-10М2», а каждый десантный полк – зенитную батарею (6 БТР-ЗД с ПЗРК «Игла»). Каждая из 4-х бригад ВДВ имеет зенитный дивизион, оснащённый БТР-ЗД с ПЗРК «Игла» [2]. В перспективе, хотя все ЗРС С-300В сейчас находятся в составе ВВС, поступают предложения о формировании в СВ бригад, оснащённых модернизированными ЗРС С-300В4. Предлагается создание в СВ резерва РГК из 6-8 бригад ЗРС С-300В4 и 6-8 бригад ЗРК «Бук-М2/3», что обеспечит сосредоточение сил и средств ПВО для прикрытия своих войск на главном направлении зоны боевых действий. Также предлагается иметь зенитные ракетные бригады смешанного состава, в которых ЗРС и ЗРК разных типов (С-300В4, «Бук-М2/3», «Тор-М2») будут взаимно дополнять боевые возможности и компенсировать слабые стороны друг друга, в т.ч. по критерию «эффективность-стоимость». Введение в состав каждой огневой батареи и каждого КП дивизиона ЗРС/ЗРК по 2 БМ ЗРК «Тор-М2У» позволило бы защитить их от противорадиолокационных ракет класса HARM. Подобные полигамные разведывательно-огневые модули и группировки должны отличаться автоматизацией боевой работы и высокой мобильностью. Намечено, что в армейских бригадах модернизированные ЗРК «Бук3М» частично или полностью заменят ЗРК «Бук-М1», «Бук-М1-2» и «Бук-М2». Планируется ввести в состав бригад ЗРК «Бук-3М» подразделения пассивных РЛС и РЭБ. Также предлагается иметь в армейских бригадах ЗРК не 4, а 6 дивизионов. В общевойсковых бригадах планируется объединить два имеющихся дивизиона в один (при этом зенитное вооружение бригады не изменится). ЗРК «Оса-АКМ» и «Тор-М1» намечено заменить на ЗРК «Тор-М2У», ЗПРК «Тунгуска-М1» – на ЗРПК «Панцирь-ГМ/КМ», ЗРК «Стрела-10М3» намече-

В перспективе, хотя все ЗРС С-300В сейчас находятся в составе ВВС, поступают предложения о формировании в СВ бригад, оснащённых модернизированными ЗРС С-300В4 В США делается ставка на милитаризацию космоса и высокоточное оружие. Что не остается незамеченным в КНР

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

но модернизировать, или заменить на ЗРК «Сосна», а ЗСУ «Шилка», ЗУ-23 и пушки С-60 – снять с вооружения. На вооружение подразделений ПВО дивизий ВДВ начали поступать новые ПЗРК «Верба». Вооружение войск ПВО СВ. Средства ПВО СВ способны уничтожать СВН противника во всем диапазоне высот (предельно малых – до 200 м, малых – от 200 м до 1 км, средних – от 1 до 4 км, больших – от 4 до 12 км, в стратосфере – более 12 км), а также скоростей полета. Они оснащены различными по досягаемости, канальности и способам наведения ракет комплексами (системами): зенитными ракетными (ЗРК), зенитными артиллерийскими (ЗАК), зенитными пушечно-ракетными (ЗПРК) и переносными зенитными ракетными (ПЗРК). В зависимости от дальности поражения воздушных целей они подразделяются на комплексы ближнего действия – до 10 км, малой дальности – 10-20 км, средней дальности – 20-100 км и дальнего действия – более 100 км. Дальнейшее развитие войск ПВО СВ осуществляется путем повышения мобильности, живучести, скрытности работы, степени автоматизации, огневой производительности, расширения параметров зоны поражения, снижения времени реакции и массогабаритных характеристик зенитных ракетных (ракетно-артиллерийских) комплексов [3]. На вооружении войсковой ПВО состояли разные модификации ЗРС ДД С-300В, ЗРК СД «Бук», МД «Тор» и «Оса», БД «Стрела-10», ЗПРК «Тунгуска», а также ПЗРК «Игла». Показатели основных зенитных средств войсковой ПВО приведены в табл. 1 [4, 5]. Эти ЗРС и ЗРК были достаточно эффективными в своё время, а ЗРС С-300В по своим боевым возможностям превосходила ЗРС С-300ПС, состоявшую в ВВС. Зенитная артиллерия была представлена устаревшими 23-мм ЗСУ-23-4 «Шилка» и ЗУ-23, 57-мм зенитными пушками С-60. Хотя «Шилка» и сейчас остается серьёзным противником для вражеских вертолетов и штурмовиков на малых высотах и дистанциях. Информационно-разведывательное обеспечение перечисленных ЗРК (ЗРС) осуществляется с помощью РЛС «Небо-СВ», «Небо-СВУ», «Купол», «Обзор», «Имбирь» и др. Все боевые средства и РЛС объединены и управляются унифицированными средствами управления: в оперативном звене – «Поляна-Д4М1, в тактическом звене – комплексом средств управления «Касательная» [6]. Таблица 1 Показатель/Тип

С-300В

БукМ1-2

Тор-М1

Обозначение

9К81

На вооружение

1988

9К37М1- 9К331 2 1998 1991

ОсаАКМ

Тунгуска-М

Стрела10М3

9К33М3 2К22М

6К35М3

1980

1989

1990

Дальнейшее развитие войск ПВО СВ осуществляется путем повышения мобильности, живучести, скрытности работы, степени автоматизации, огневой производительности, расширения параметров зоны поражения, снижения времени реакции и массогабаритных характеристик зенитных ракетных (ракетноартиллерийских) комплексов

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Дальность обнаружения цели, км Количество обнар/ сопр. Целей Дальность пораж., км: аэродинамической баллистической крылатой ракеты

Высота цели, км: аэродинамической баллистической крылатой ракеты Скорость цели, м/c Число целевых каналов Число ракетных каналов Тип ЗУР Вес, т ракеты БЧ Размеры ЗУР, м длина диаметр

150-330

160

25-27

8-30

16-18

6-10

200/70

80/36

48/10

50/

2-100 5-60 -

3-45 20 20/26

0,5-12 0,01-6

1,5-10

2,5-10

0,8-5

0,05-30 1-25 4500 24/16

0,015-25 2-16 0,03/6 800 12/24

0,01-10 1,5-7 700 2

0,03-5

0,015-3,5

0,025-3,5

300-420 1

500 1

310-415 1

48/32

9М83/ 9М82

9М317

9М331

9М340

9М311М

9М333

3,5/5,9 0,15

0,72 0,07

0,165 0,015

0,126 0,015

0,042 0,009

0,042 0,005

7,9/9,9 0,9/1,2

5,08 0,36

2,89 0,23 700-800 8

3,2 0,21 500 6

2,56 0,15-0,076 900-600 8

2,19 0,07 517 4 (+4 запас) 1

2х2 30-мм 2А38*

Скорость ЗУР, м/с 1200/1800 850 Число ракет на ПУ 4/2 4 ПУ, 8ПЗУ Число ПУ в ЗРК 16/8 ПУ, До 4 8/4 ПЗУ СОУ, До 8 ПЗУ Пушки -

* Дальность стрельбы 4 км, потолок 3 км, скорострельность 4000-5000 в/мин, начальная скорость 960 м/сек, боекомплект 1904 выстрела

Войска ПВО СВ, в силу их мобильности и проходимости выполняют основную задачу – защиты армейских подразделений на марше или поле боя. Их вторая задача – прикрытие населенных пунктов и стратегических объектов. По причине своего начального предназначения, боевые

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

комплексы и системы войсковой ПВО установлены на гусеничные шасси и могут быстро перебрасываться на значительные расстояния (не только по дорогам, но и вне их), сходу выполняя задачу прикрытия и не требуя заранее оборудованных позиций. Для ЗРК СВ важна высокая боеготовность. Для средств оперативностратегического и оперативного уровней время развертывания с марша на неподготовленной позиции должно составлять не более 3-5 мин., для тактического – не более 1 мин. Время оставления позиций для средств оперативного и тактического уровня – 3-10 секунд. Войска ПВО СВ планируется модернизировать, что особенно актуально в связи с тем, что на протяжении последних 16 лет новое вооружение почти не поставлялось в войска. Поэтому основу парка вооружения войск ПВО СВ составляют образцы, разработанные и изготовленные в 80-х - начале 90-х годов XX-го века. На 2012 г ВВТ войсковой ПВО имело следующие сроки эксплуатации: до 15 лет – 1%, от 15 до 20 лет – 14%, от 20 до 30 лет – 33% и более 30 лет – св. 50%, при этом 45% ВВТ требовало ремонта. За 2013 г степень исправности ВВТ значительно повысилась, однако моральное и физическое старение ВВТ продолжалось. Поскольку, согласно Госпрограммы вооружений-2020, приоритетными являются ВВС (с войсками ПВО страны), а не СВ, то новые ЗРС и ЗРК (С-400, С-350 и С-500) создаются и поставляются в войска ПВО ВВС, а перевооружение войск ПВО СВ планируется осуществлять, преимущественно, путём модернизации существующих ЗРС и ЗРК. Новые ЗРК намечено закупать очень ограниченно. Существующий парк вооружения ПВО СВ имеет значительный потенциал модернизации, обеспечивающий при его реализации соответствие современным угрозам и задачам. Модернизация связана с обеспечением скрытности боевых действий; сокращением времени подготовки стрельбы; улучшением помехозащищенности; увеличением огневой производительности; расширением типажа поражаемых целей, параметров зоны поражения; увеличением прикрываемых площадей при уменьшении или сохранении существующей штатной структуры. Например, модернизация зенитной ракетной системы С-300В до уровня С-300В4 обеспечивает увеличение дальности поражения аэродинамических целей до 200 км для ракет типа 9М83М и до 300 км для ракет типа 9М82М; увеличение прикрываемых площадей от ударов оперативно-тактических (ОТР) и тактических ракет (ТР) в несколько раза; поражение ОТР и баллистических ракет средней дальности с дальностью пуска до 2500 км; улучшение показателей надежности (увеличено время наработки на отказ в 2,5 раза). В войска поступает очередная модификация ЗРК «Бук-М2». Он может одновременно обстреливать силами одного дивизиона 24 воздушные цели,

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

вместо 6. «Бук-М2» обеспечивает возможность поражения тактических ракет противника, пущенных с дальности до 200 км. Планируется поступление ЗРК более глубокой модернизации «Бук-М3». Закупается и новая модификация ЗРК «Тор-М2У». Он может одновременно обстреливать до 4-х воздушных целей. У «Тор-М2У» в 1,5 раз увеличены зона поражения по высоте, скорости и курсовому параметру. Завершаются работы по увеличению в 2 раза дальности и скорости поражаемых целей. Не исключено, что в перспективе ПВО СВ начнут получать ЗРПК нового поколения «Панцирь» на гусеничном шасси. Завершаются работы по новому ЗРК «Сосна», который дополнит ЗРПК «Панцирь» [7]. Рассматривается возможность модернизация ЗРК «Стрела-10М3» до уровня «Стрела10М4», «Гюрза» или «Лучник». Началось поступление в войска новых ПЗРК «Верба». На период до 2020 г основными направлениями развития войсковой ПВО являются оснащение её формирований глубоко модернизированными высокоэффективными ЗРС и ЗРК, в т.ч. ЗРС «С-300В4», ЗРК «Бук-М2/3», «Тор-М2У». Также намечена модернизация ЗРК «Стрела-10М3» (до уровня «Стрела-10М4», «Гюрза», «Лучник»), поступление новых ЗРК «Сосна» и ПЗРК «Верба». Показатели модернизированных и новых ЗРС и ЗРК приведены в табл. 2 [8-17]. С-300В4 – это глубокая модернизация ЗРС С-300В на основе проекта ЗРС «Антей-2500», разработанного ещё в конце ХХ века. Сейчас ЗРС С-300В находятся в составе ВВС, однако в перспективе ЗРС С-300В4 могут поступить на вооружение СВ. Эта ЗРС сможет брать на сопровождение и уничтожать ракеты меньшей и средней дальности, пущенные с расстояния 2500 км. Одна система С-300В4, начиная с дальности 300 км, в состоянии одновременно обстреливать 24 аэродинамические цели, включая малозаметные, или 16 баллистических ракет, летящих со скоростями до 4500 м/сек. Министерство обороны подписало контракт на закупку С-300В4. Таблица 2 Показатель/Тип

С-300В4 Бук-М3

Обозначение 9К81М На вооружение 2014 Дальность обнаружения цели, км 600 Количество обнар./сопр. целей 300/100

Тор-М2У Сосна

Гюрза

Лучник

9К317М 9К332У 2016? 2012

9А34А ? ?

160

8-30

10-15

80/36

48/10

50/

6-10 4

На период до 2020 г основными направлениями развития войсковой ПВО являются оснащение её формирований глубоко модернизированными высокоэффективными ЗРС и ЗРК, в т.ч. ЗРС «С-300В4», ЗРК «Бук-М2/3», «ТорМ2У»

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Дальность пораж., км: аэродинамической баллистической крылатой ракеты Высота цели, км: аэродинамической баллистической крылатой ракеты Скорость цели, м/c Число целевых каналов Число ракетных каналов Тип ЗУР

2-300 5-60 -

2,5-70 20 20/26

0,05-30 1-25//-

0,015-35 2-16 0,03/6 3000 36/24

1-15 0,05-6

1,3-10

0,8-5

0,5-6

0,01-10 1,5-7 4500 700 24/16 4 48/32 4 9М83М/ 9М317М 9М331М 9М82М

0,002-5 0,013,5

0,01-3,5

500 1 1 9М340

420 1 1 9М333

320-400 1 1 9М342

Вес, т ракеты БЧ

3,5/5,9 0,15

0,58 0,06

0,165 0,015

0,.03 0,007

0,041 0,005

0,0117 0,0025

Размеры ЗУР, м длина диаметр

7,9/9,9 0,9/1,2

5,08 0,36

2,89 0,23

2,32 0,130,07 900500

2,23 0,12

1,635 0,07

4 (+4 зап) 1

Скорость ЗУР, м/с Число ракет на ПУ Число ПУ в ЗРК

1800/ 2600 4/2

700-800 6

16/8 ПУ, 6 8/4 ПЗУ

600 8 (+8 запас) 1

Характеристики ЗРС С-300В4 превышают возможности предшествующей, третьей модификации в 1,5-2,3 раза. По дальности стрельбы и другим параметрам она приближается к характеристикам С-400 «Триумф» (а в чем-то и превосходит) за счёт введения новых ракет, комплектующих изделий, внедрения современной элементной базы и вычислительных средств [8, 9]. «Бук-М3» – ЗРК СД, который является основным и системообразующим средством войсковой составляющей ПВО России на ТВД. С тактической стороны его дополняет ЗРК МД «Тор-М2У», с оперативной – ЗРС ДД всех типов, стоящих на вооружении. ЗРК «Бук-М3» в качестве основного средства противодействия крылатым ракетам (КР), осуществляющим полет на сверхмалой высоте, демонстрирует лучшее соотношение «эффективность-стоимость» в сравнении со всеми аналогами российского и иностранного производства. ЗРК способен уничтожать высокоманевренные аэродинамические цели (самолёты, вертолёты, КР, БЛА), ОТР, радиоконтрастные наземные и

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

надводные цели в условиях сильного противодействия, огневого и радиоэлектронного. Производство его начато в 2013 г, а принятие на вооружение намечено на 2016 г. ЗРК Бук-М3 – глубокая «цифровая» модернизация старого ЗРК «Бук-М1» (на новой элементной базе). ЗРК оснащен новейшим цифровым вычислительным комплексом (ЦВК), который обеспечивает не только решение боевых задач, но и работу в режиме учебного тренажера. Телетепловизионная система заменила телеоптические визиры и используется для обнаружения целей, их захвата и пассивного сопровождения в автоматическом режиме. Система документирования заменена на интегрированную систему объективного контроля, созданную на базе современного программного обеспечения с использованием новейшего ЦВК. Аппаратура обработки сигналов и средства индикации также компьютеризированы и оснащены ЖК-мониторами. На ЗРК установлены современные цифровые средства связи, обеспечивающие бесперебойный обмен как речевой информацией, так и кодированными данными целеераспределения и целеуказания. Каждый дивизион, вооруженный ЗРК «Бук-М3», имеет 36 целевых каналов. ЗРК оснащён ракетами 9М317М с активными ГСН. Эта ЗУР имеют более высокую скорость, чем ЗУР 9М317 и выдерживают большие боковые перегрузки. ЗРК будет способен поражать воздушные цели, летящие со скоростью до 3 км/с на дальностях от 2,5 до 70 км и высотах от 15 м до 35 км. В состав дивизиона ЗРК входит КП, РЛС «Купол» для обнаружения и сопровождения целей, до 4-х секций (в каждой многоканальная СОУ 9А317М-2 и пускозаряжающая установка /ПЗУ/ 9А316М), а также до 2-х секций (в каждой РЛС подсвета и наведения /РПН/ и 2 ПЗУ). СОУ имеет станцию подсвета и сопровождения целей, цифровой бортовой вычислитель, систему телекодовой связи, комплект стартовой автоматики и ПУ с 6 ЗУР в ТПК. Наличие такого оборудования позволяет СОУ автономно либо по данным, полученным с КП системы, поражать одновременно до 4-х целей. Основное отличие от прототипа 9А317 из ЗРК «Бук-М1» заключается в ее многоканальности. РПН представляет собой устройство, установленное на шасси и оснащенное полутелескопическим механизмом. Это позволяет за несколько минут поднимать на высоту 23 м антенные системы станции сопровождения и подсвета целей, которые аналогичны применяемым в СОУ. Наличие РПН на предельно малых высотах расширяет радиогоризонт почти в 3 раза, что позволяет обнаружить и уничтожить КР, выполняющую полет на высоте 10 м, на дальности почти 40 км. Введение в состав бортового оборудования СОУ и РПН фазированных антенных решеток (ФАР) с электронным управлением в совокупности с

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

приемопередающее аппаратурой, ЦВК и цифровой связи последнего поколения увеличило число целевых каналов комплекса до 4-х, что в 4 раза повысило огневые возможности ЗРС. Стрельбовый комплекс «Бук-М3», дооборудованный многоканальным РПН, обладает техническими возможностями за один пролет зоны прикрытия обстрелять 8-12 целей, а в составе батареи ЗРС с двумя РПН – от 16 до 20 целей типа КР. При этом вероятность поражения КР одной ЗУР выше, а расход ракет на одну цель меньше, чем у ЗРС С-400. Кроме того, ЗУР ЗРК «Бук-М3» вдвое дешевле ракеты ЗРС С-400. По сравнению с комплексом «Бук-М1», также расширился перечень типов поражаемых целей и вероятность их уничтожения. Этому способствует адаптация БЧ ЗУР под тип уничтожаемой цели перед пуском. Круглосуточные оптико-электронные унифицированные средства сопровождения целей используются для дублирования системы наведения, что позволяет значительно повысить помехозащищенность радиоэлектронных средств системы. Комплекс 9К317М предназначен для круглогодичной, круглосуточной эксплуатации в любых климатических зонах [10, 11]. «Тор-М2У» – ЗРК МД. Он предназначен для эффективного поражения авиационного высокоточного оружия (ВТО, ракет «воздух-земля», противорадиолокационных ракет, управляемых бомб), а также самолётов тактической и вертолётов армейской авиации, КР, БЛА и др. ЗРК имеет улучшенные цифровые элементы РЛС, системы вычисления и управления огнем. ЗРК является основным средством борьбы с ВТО и его носителями на средних, малых и предельно малых высотах в сложной обстановке. Он имеет повышенную эффективность отражения массированных налётов современных СВН в условиях огневого и радиоэлектронного противодействия. Комплекс «Тор-М2У» изначально разрабатывался как главное средство отражения массированных ударов ВТО над полем боя (основная финишная система ПВО). Ближе к линии фронта размещаются только ЗПРК «Тунгуска-М1» (но они предназначены в первую очередь для борьбы с ударными вертолётами) и ПЗРК «Игла», представляющие собой средства непосредственного прикрытия. ЗРК с ракетой 9М331М является 4-канальным по целям в расширенной угломестно-азимутальной зоне поражения (30х30 град.) и с дальностью поражения до 15 км. Эта ракета специально разрабатывалась для перехвата малоразмерных интенсивно маневрирующих целей и в этом она превосходит другие ЗУР. Для эффективного поражения ВТО ЗУР снабжена осколочно-фугасной БЧ с осколками повышенной плотности и адаптивным

Стрельбовый комплекс «Бук-М3», дооборудованный многоканальным РПН, обладает техническими возможностями за один пролет зоны прикрытия обстрелять 8-12 целей, а в составе батареи ЗРС с двумя РПН – от 16 до 20 целей типа КР

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

радиовзрывателем, настраивающимся перед пуском под тип цели, определяемый БМ. ЗРК «Тор-М2У» не имеет аналогов в мире в своём классе и остаётся единственным средством, обеспечивающим высокоэффективную борьбу с ВТО над полем боя. По интегральной оценке боевых характеристик и критерию «эффективность-стоимость» ЗРК «Тор-М2У» превосходит ЗРПК «Панцирь-С1» в 1,2-1,3 раза. ЗРК «Тор-М2У» имеет гусеничное шасси российского производства, его вариант «Тор-М2К» – белорусскую колесную 6х6 базу МЗКТ, а «ТорМ2КМ» – модульное исполнение (последний может устанавливаться на разные шасси или стационарно) [12]. Модернизация ЗРК БД «Стрела-10М3» предназначена для приближения его к современным потребностям путём повышения боевых возможностей. Модернизированные ЗРК должны обеспечивать защиту подразделений в бою и на марше от СВН, пикирующих и летящих на малых и сверхмалых высотах, в т.ч. от самолетов, вертолетов, КР и БЛА. Может быть несколько вариантов модернизации («Стрела-10М4», «Гюрза» и «Лучник»), и все они используют шасси МТ-ЛБ от ЗРК «Стрела-10М3» [13]. «Стрела-10М4» – обеспечивает работу комплекса в любое время суток и в условиях ограниченной видимости, а также возможности проведения автономного автоматического секторного поиска целей. Это достигается за счет включения в состав комплекса тепловизионной системы, автомата захвата и сопровождения цели и блока сканирования [14]. «Гюрза» – вариант ЗРК, также способный вести круглосуточную боевую работу. Кроме того, наличие новых оптико-электронных средств разведки и система управления позволяет осуществлять обмен информацией между боевыми машинами зенитного подразделения, а также дистанционное управление процессом боевой работы при отражении ударов воздушного противника. Повышение эффективности ЗРК «Гюрза» достигнуто за счет оснащения боевой машины пассивной инфракрасной станцией обнаружения воздушных целей Л-136 (МАК-Ф) и ЦВК. Это обеспечило оперативную обработку информации целеуказания в реальном масштабе времени, фильтрацию отметок обнаруженных целей от радиоэлектронных помех, а также предпусковую подготовку боевой машины перед стартом ракеты. ЦВК комплекса (пульт командира и два вычислительных блока) обеспечивает автоматизированное решение таких задач: обнаружение, селекцию и сопровождение воздушных целей; наведение ПУ и пуск ракет; прием и реализацию внешнего целеуказания; управление боевой работой батареи в составе до 6 БМ [15]. «Лучник» – вариант ЗРК, использующий боевой модуль «Стрелец» с 8 ТПК ПЗРК «Игла-С» (2 блока по 4 ЗУР 9М342). Этим он отличается от ЗРК «Стрела-10М4» и «Гюрза», с которых применяется ЗУР 9М333 ЗРК «Стрела-

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

10М3». Благодаря этому боекомплект ЗРК вырос вдвое при сходной зоне поражения [16]. «Сосна» – новый ЗРК ближнего действия, который может заменить ЗРК «Стрела-10М3/4», «Гюрза» и «Лучник». ЗРК «Сосна» имеет оптикоэлектронную систему обнаружения и ракеты с лазерным наведением, поражающие воздушные цели на дальности до 10 км и высоте до 5 км. В ЗРК используется боевой модуль с 12 ТПК (2 блока по 6 ЗУР 9М340). Благодаря этому боекомплект ЗРК вырос втрое по сравнению с ЗРК «Стрела-10М3/4» и «Гюрза» при почти вдвое большей зоне поражения. При этом ЗРК – на том же шасси МТ-ЛБ [17]. ПЗРК «Верба» (9К333) создан для замены ПЗРК «Игла», которому более 30 лет. Он предназначен для поражения низколетящих воздушных целей (скорость до 500 м/с) на встречных и догонных курсах в условиях воздействия ложных тепловых помех. Может поражать КР и БЛА. Его ракета 9М336 оснащена инфракрасной 3-диапазонной ГСН и может поражать цели на дальности 0,5-6,4 км и высоте 10-4500 м. Вес БЧ 1,5 кг. В комплекс входит АСУ, производящая обнаружение воздушных целей, определение параметров их полёта и распределение целей между стрелками-зенитчиками [18]. Возможные украинские контрмеры. Находясь под угрозой крупномасштабной агрессии российских войск, Украина должна принять меры, чтобы обеспечить возможность действия своей авиации по вторгнувшимся формированиям СВ противника. Для этого украинская авиация должна иметь необходимые средства противодействия и РЭБ. В Украине есть фирма «Адрон», создающая подобные средства и имеющая эффективные наработки. Необходимо оказать ей всемерную поддержку и загрузить заказами, а также помочь создать новые средства РЭБ для защиты от модернизированных российских ЗРК СВ. Кроме того, целесообразно обратиться к США и другим западным партнёрам с запросом относительно возможности получения противорадиолокационных ракет (американских HARM или британских ALARM), а также разнообразных средств РЭБ, доказавших свою эффективность в локальных войнах. ЛИТЕРАТУРА 1. Представитель ВВС Украины рассказал в Лондоне о потерях и перспективах военной авиации страны // http://www.militaryparitet. com/ttp/data/ic_ttp/7092/ 2. THE MILITARY BALANCE 2013 / IISS. – 2013. – P.192-203 3. CУХОПУТНЫЕ ВОЙСКА России // http://nevskii-bastion.ru/russianland-forces/ 4. Василин Н., Гуринович А. Зенитные ракетные комплексы / Мн.: ООО «Попурри», 2002, – С.165-192, 197-211, 236-250, 266-278, 5. Зенитно-ракетные комплексы // http://www.oruzie.su/raketnyesistemy

Находясь под угрозой крупномасштабной агрессии российских войск, Украина должна принять меры, чтобы обеспечить возможность действия своей авиации по вторгнувшимся формированиям СВ противника

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

6. Войска ПВО: итоги прошлого года и ближайшие перспективы // http://www.arms-expo.ru/news/archive/voyska-pvo-itogi-proshlogogoda-i-blizhayshie-perspektivy11-01-2009-15-47-00/ 7. Птичкин С. ПВО реальной защиты // http://www.rg.ru/2010/08/18/ perevoorujenie-site.html 8. Птичкин С. Выстрел в десятку // http://www.rg.ru/2014/04/01/ novikov.html 9. С-300 или ЗРС С-400 // http://dokx.ru/blog/s_300_ili_ zrs_s_400/2012-03-22-126 10. 9К317М «Бук-М3», ракета 9М317М // http://militaryrussia.ru/blog/ topic-772.html 11. Бук-М3 самоходный ЗРК // http://rus-guns.com/buk-m3-samoxodnyjzrk.html 12. Лузан А. «Панцирь» и «Тор» – тяжело сражаться на два фронта // http://army-news.ru/2012/09/pancir-i-tor-tyazhelo-srazhatsya-na-dvafronta/ 13. ЗЕНИТНО-РАКЕТНЫЙ КОМПЛЕКС 9К35 «СТРЕЛА-10» // http:// las-arms.ru/index.php?id=128 14. Зенитный ракетный комплекс Стрела-10М4 // http://www.npovk.ru/ zenitnye-kompleksy-blizhnego-dejstviya_0_8.html 15. Зенитный ракетный комплекс 9А34А «Гюрза» // http://rbase.newfactoria.ru/missile/wobb/gurza/gurza.shtml 16. Зенитный «Лучник-Э» // http://topwar.ru/26552-zenitnyy-luchnik-e. html 17. Зенитный ракетный комплекс «Сосна» // http://rbase.new-factoria. ru/missile/wobb/sosna/sosna.shtml 18. 9К333 Верба, ракета 9М336 // http://militaryrussia.ru/blog/topic-544. html

Гибридная война в Восточной Европе. Невоенное измерение. Энергетический компонент (основные выдержки из доклада)

Михаил Гончар, президент Центра глобалистики “Стратегия XXI” Андрей Чубик, исполнительный директор Центра глобалистики “Стратегия XXI” Оксана Ищук, ведущий експерт Центра глобалистики “Стратегия XXI” Можно констатировать, что российская разновидность технологии ведения «гибридной войны» является upgrade военно-подрывной деятель-

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

ности, разработанной и опробованной в сталинский период в СССР. Весьма показательными являются оценки начальника Генерального штаба Вооруженных Сил РФ Валерия Герасимова, сделанные им за год до начала Крымской кампании в феврале 2013 года: «В XXI веке прослеживается тенденция стирания различий между состоянием войны и мира. Войны уже не объявляются, а начавшись – идут не по привычному нам шаблону. И сами «правила войны» существенно изменились. Возросла роль невоенных способов в достижении политических и стратегических целей, которые в ряде случаев по своей эффективности значительно превзошли силу оружия. Соотношение невоенных и военных мер 4:1». Акцент используемых методов противоборства смещается в сторону широкого применения политических, экономических, информационных, гуманитарных и других невоенных мер. К новым формам и способам ведения войны относится «снижение военно-экономического потенциала государства поражением критически важных объектов его военной и гражданской инфраструктуры в короткие сроки». А вот фрагмент одного из анализов, который отражает конкретную практику гибридной войны против Украины и маскирует ее военный компонент: «Необходимо действовать непрямыми методами… В первую очередь необходимо направить военных и гражданских специалистов, спецслужбистов для построения полноценных институтов власти на территории новообразованных республик. Следует создать все условия для организации добровольческого движения, осуществляя всестороннюю помощь в его подготовке, обеспечении вооружением и военной техникой, созданием на территории России, ДНР и ЛНР лагерей подготовки добровольцев из самого Донбасса и не только. Обеспечить Сопротивление Юго-Востока разведывательной информацией, в т.ч. спутниковой, данными радиотехнической и радиоэлектронной разведки, беспилотной техникой в целях тактической разведки, средствами РЭБ, средствами защищенной связи... Вооружение можно давать то, которое используется в украинской армии, а также зарубежные образцы, дабы формально никто не мог предъявить России обвинения в оказании вооруженной помощи «сепаратистам-террористам». Задействовать наши разведывательно-диверсионные группы для саботажа на стратегических объектах противника (аэропорты, военные базы, колонны бронетехники, диверсии против скопления значительных сил противника и т.д.), обеспечить передачей информации из агентурных источников и прочее. Этот вариант является оптимальным и единственно возможным». Когда речь идет о «невоенных мерах», среди них важнейшую роль играют энергетические ресурсы и энергетическая инфраструктура. Россия традиционно является энергоресурсным государством, где углеводороды и инфраструктура их доставки являются большим, чем про-

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

сто товар. В условиях ведения Россией гибридной войны против Украины, нужна модифицированная система координат с дополнительным военным измерением, поскольку энергетическая сфера есть одним из фронтов гибридной войны. Высокие цены на нефть, начиная с 2000-х годов, стимулировали не только экономическое развитие РФ, но и опасные процессы в сознании его политического истеблишмента, испытывавшего комплекс побежденного в холодной войне. Желание глобального реванша, воссоздания многополярности мира, в котором Россия будет главным из его полюсов в соединении с идеей «собирания земель» на постсоветском пространстве, стимулировали поиск путей и средств достижения желаемого. Если в советский период это виделось посредством наращивания военного потенциала, то в условиях глобализации мировой экономики, углеводороды и трубопроводы способны дополнить военный арсенал. Суть внешней политики РФ в период лидерства В. Путина заключается в возвращении России статуса сверхдержавы, которой был СССР. Мало кто обращает внимание на то, что официальный документ «Энергетическая стратегия РФ до 2020 года» начинается с констатации: «Россия располагает значительными запасами энергетических ресурсов и мощным топливно-энергетическим комплексом, который является базой развития экономики, инструментом проведения внутренней и внешней политики». Этот документ был подписан президентом России В.Путиным в августе 2003 года. Два масштабных газовых кризиса в российскоукраинских отношениях имели место после этого – в 2006 и 2009 годах. Их ощутили на себе и страны ЕС, поскольку Россия прекращала транзит газа через Украину в Европу. Подтверждением намерений использования энергоресурсов как политического инструмента являются как высказывания высших должностных лиц Росии, так и ряд рекомендаций Кремлю со стороны разработчиков концептуальных документов для правительства РФ. Михаил Маргелов, Спецпредставитель президента РФ по Африке и одновременно глава комитета по международным делам Совета Федерации РФ в ноябре 2011 года высказался достаточно откровенно по поводу инструментария росийской внешней политики: «…нефтегазовая политика должна быть не просто важной составной частью, но и одним из главных инструментов внешней политики России». Показательно, что в концептуальных предложениях по обновленной редакции Энергетической стратегии РФ до 2030 года, были следующие предложения: «…главными приоритетами энергетической политики на рассматриваемый период являются <…> эффективное использование энергетического потенциала России в ее международных экономических и политических взаимоотношениях <…>, обеспечение геополитических и

Суть внешней политики РФ в период лидерства В. Путина заключается в возвращении России статуса сверхдержавы, которой был СССР

«…нефтегазовая политика должна быть не просто важной составной частью, но и одним из главных инструментов внешней политики России»

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

геоэкономических интересов России в Европе и сопредельных государствах, а также в Азиатско-Тихоокеанском регионе». Сейчас, когда в России формулируются осовные положения Энергетичексой стратегии до 2035 года, не скрывается дополнительное измерение внешней энергетической политики: «Россия как ответственная держава понимает внешнюю энергетическую политику не с узкой точки зрения экспортера, максимизирующего краткосрочный доход, а как средство решения не только национальных, но мировых проблем». Следует отметить, что использование энергоресурсов как инструмента «обеспечения геополитических и геоэкономических интересов России» является не только политической риторикой, но и практикой. Можно назвать прецеденты, имевшие место в отношениях России с другими странами, где энергоресурсы использовались в качестве инструмента оказания влияния: • прекращение в одностороннем порядке транзита российской нефти через Латвию в 2003 г.; • ограничение «Газпромом» поставок газа в Белоруссию зимой 2004 и 2006 г.г.; • блокирование «Транснефтью» транзита казахстанской нефти в Литву через територию России в 2006 г.; • прерывание «Транснефтью» поставок нефти в Литву в 2006 году. Конечно, приведенные примеры относятся к постсоветскому пространству. Однако, считать, что подобный инструментарий не может быть применен по отношению к странам членам ЕС и НАТО, является нелогичным, исходя из провозглашенных в Росссии подходов по использованию энергоресурсов и инфраструктуры для «решения не только национальных, но мировых проблем». В этой связи показательным является инцидент резкого сокращения поставок нефти в Чехию летом 2008 года, когда Прага подписала соглашение о размещении на территории страны радара американской системы ПРО. «Свежие идеи», которые предлагаются сейчас к рассмотрению в Москве, состоят в прекращении транзита нефтепродуктов через порты стран Балтии. Особого внимания заслуживают акты «газовой агрессии» России против Украины в 2006 и 2009 годах. Кризис 2009 года имел далеко идущие цели. Он должен был сыграть роль детонатора для провоцирования политического конфликта в Украине по линии Восток – Запад. Замысел состоял в том, что в случае полного прекращения поставок газа (для внутреннего потребления + транзит в ЕС), власть в Украине не сможет обеспечить подачу газа из расположенных на западе страны основных ПХГ на восток в основные промышленные центры, которые останутся без тепла. Таким образом, это должно было спровоцировать, по замыслу российских стратегов,

Особого внимания заслуживают акты «газовой агрессии» России против Украины в 2006 и 2009 годах

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

«социальный взрыв на востоке и юге Украины». В 2009 году российским Фондом стратегической культуры был проработан так называемый «полужесткий» сценарий, который предусматривал экстренные переброски в Украину военных контингентов с «временным правительством», динамичное развертывание местных органов управления на оккупированных территориях с опорой на заблаговременно подготовленные «силы поддержки» - маргинальные группы, критически настроенные к власти в Киеве, создание «независимых» квазигосударственных образований». Не случайно 12 января 2009 года в российских СМИ появились публикации на тему «пересмотра границ» в СНГ и заявления российских политиков: «Депутат Госдумы РФ Константин Затулин не исключает, что Россия «в нужный момент подаст знак» юго-восточным регионам Украины для вхождения в состав России». В 2009 году этот сценарий не сработал, поскольку ГТС Украины была развернута в реверс и центральные, восточные и южные регионы Украины получили газ с западных газохранилищ. Но в 2014 году усовершенствованный сценарий гибридной войны стал реализовываться, но готовиться он начал к рестарту заблаговременно. Нанесение экономического ущерба Украине с долговременными последствиями стало одной из целей этой гибридной войны. С 16 июня были прекращены поставки газа в Украину. С июля стали наносится целенаправленные артиллерийские удары по объектам энергетики и транспорта. На Донбассе часть угольных шахт выведены из строя, разрушены железнодорожные пути для доставки угля в другие регионы страны, разрушены коксохимические заводы, снабжавшие металлургию. Производственные линии стратегических предприятий и уголь из оставшихся шахт нелегальным способом вывозятся в Россию. То есть все делается точно так, как обо этом говорил в своем докладе начальник Генштаба ВС РФ: «снижение военно-экономического потенциала государства поражением критически важных объектов его военной и гражданской инфраструктуры в короткие сроки». Российские военные эксперты прогнозируют на зиму 2014-2015 гг., что «война может переместиться на железные дороги, автострады, трубопроводы, мосты». Обеспечение Украины газом всегда зависело от поставок из России. И газовый сектор традиционно был уязвимым местом для Украины в ее отношениях с РФ. Но по углю Украина была всегда независима, добывая достаточное его количество и даже частично экспортируя. Импортировалось только некторое количество коксующихся углей для металлургии. Cитуация с возникшим дефицитом угля отражает две реалии. Первая – корда сепаратистским группировкам ЛНР и ДНР, подконтрольным России, не удалось захватить всю территорию Донбасса, они при поддержке российских войск, отступая, сохранили контроль над теми районами, где

Не случайно 12 января 2009 года в российских СМИ появились публикации на тему «пересмотра границ» в СНГ и заявления российских политиков: «Депутат Госдумы РФ Константин Затулин не исключает, что Россия «в нужный момент подаст знак» юго-восточным регионам Украины для вхождения в состав России»

Российские военные эксперты прогнозируют на зиму 2014-2015 гг., что «война может переместиться на железные дороги, автострады, трубопроводы, мосты»

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

сосредоточена основная угледобыча. Таким образом, путем военных усилий была сформирована временная угольная зависимость Украины перед началом отопительного сезона. Вторая – традиционное угольное лобби в Украине, состоящее из донбасских олигархов, пытается сохранить свой монопольный статус-кво, который нарушился после подписания в августе контракта на импорт угля из ЮАР. Угольное лобби всегда было частью пророссийской «пятой колонны» в Украине. Более того, именно они пытались разыгрывать сепаратистскую карту перед Киевом после падения режима Януковича, который был их ставленником. Именно при нем угольная отрасль, которая давно является в Украине убыточной, получала наибольшие объемы ежегодных субсидий из центрального бюджета. Паразитирование на финансовых потоках из центра и есть одним из основных способов получения доходов местными угольными баронами. Они хотят пролонгировать этот статус при новой власти. Россия создала для Украины две альтернативы: либо дефицит угля покрывается за счет импорта из РФ, либо за счет покупки его на территориях Донбасса, у подконтрольных России ЛНР и ДНР. (С начала боевых действий 67 из 148 украинских шахт вынуждены были прекратить добычу угля. Но только 7 шахт были разрушены в ходе боевых действий, остальные функционируют в режиме поддержания жизнедеятельности, но без угледобычи. На шахты, которые сейчас не функционируют, в 2013 году пришлось 40% добычи угля в целом по Украине). Что касается тепловой энергетики, то 6 из 14 тепловых электростанций Украины расположены на территории Донбасса. Они обеспечивают 15% общеукраинского производства электроэнергии. Но в целом Донбасс энергодефицитный регион, поскольку там расположена наиболее энергоемкая промышленность. Из Объединенной энергосистемы Украины Донбасс получает 10%-12% электроэнергии в дополнение к производимой в регионе. Украина на сегодня зависит от ядерного топлива из России. Пока что проблем с их поставками нет, также АЭС Украины располагают запасами ядерного топлива до сентября 2015 года. Но правительство Украины уже сегодня заботиться о ядерно-топливной альтернативе на послезавтра, когда ситуация может измениться и РФ может прибегнуть и к атомному рычагу влияния по примеру газовой блокады. Существует техническая возможность диверсифицировать поставки ядерного топлива с помощью компании Westinghouse. Имеющийся контракт с Westinghouse, обеспечивает поставки топлива только для 3 из 15 функционирующих энергоблоков украинских АЭС. Рассматривается вопрос увеличения доли закупок до 50%, в зависимости от поведения российской стороны и рыночной конъюнктуры. С учетом затяжного характера гибридной войны против Украины речь идет о создании большего чем обычно

Таким образом, путем военных усилий была сформирована временная угольная зависимость Украины перед началом отопительного сезона

Угольное лобби всегда было частью пророссийской «пятой колонны» в Украине

АЭС Украины располагают запасами ядерного топлива до сентября 2015 года

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

запаса ядерного топлива. Ситуация с нынешними запасами угля на ТЭС достаточно показательна. Никто не ожидал, что с ним могут возникнуть проблемы, а они возникли. Окупированные Россией територии Донбасса не являются энергетически самодостаточными даже с учетом профицита угля. Газ обеспечиваются поставками из газотранспортной системы, электроэнергия – из Объединенной энергосистемы Украины. Поэтому Россия будет пытаться расширить оккупированные территории для обеспечения их большей энергетической устойчивости, что одновременно приведет к дестабилизации работы энергетических систем Украины. Линия энергоресурсного баланса-дисбаланса, которая может привести к энергетической самодостаточности проекта «Новороссия», а также Крыма, и способна привести к энергетическому коллапсу Украины проходит от Харькова к Запорожью и далее вдоль Днепра до Херсона. Не исключен сценарий задействования всего комплекса воздействий на уровне максимальной интенсивности применения военного компонента гибридной войны с одновременной эскалацией невоенных методов воздействия, в том числе, путем использования энергоресурсов как инструмента оказания давления вплоть до прекращениея транзита газа через Украину в ЕС, любых поставок угля (из России либо с территорий Донбасса, находящихся под оккупацией). Украина не является страной-членом ЕС и НАТО. Начав агрессию гібридного типа против Украины, Россия была уверена, что ЕС и НАТО ограничатся только вербальной риторикой, но не будут помогать стране-нечлену. Этот прогноз в целом оказался правильным, за исключением того, что против России были введены санкции ограниченного характера. Они некомфортны для России, но не могут сдерживать ее дальнейшее продвижение. Теперь перед РФ стоит задача зондирования поведения ЕС и НАТО в случае со страной-членом. Россия имеет возможность выбрать одну из стран, являющихся слабымы звеньями. К числу таких стран можно отнести Латвию. Латгалия – восточная область Латвии, которая занимает примерно четверть территории страны, около 40% населения области составляют русские. В ноябре 2014 года в восточных регионах Латвии появились активисты, призывающие к присоединению к России. Они ходили по общественным заведениям, раздавали буклеты и агитировали за присоединение к России. В сентябре 2014 года партия «Русский союз», который возглавляет депутат Европарламента Татьяна Жданок, пользуясь возможностями предвыборной агитации, распространяла похожие материалы в городе Даугавпилс, который находится в Латгалии. Из этих материалов можно было понять, что «область ждет судьба Крыма».

Россия будет пытаться расширить оккупированные территории для обеспечения их большей энергетической устойчивости, что одновременно приведет к дестабилизации работы энергетических систем Украины

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

Россия создает предпосылки для разворачивания гибридной войны против страны, являющейся слабым звеном в ЕС и НАТО и все еще сохраняющей слишком большую зависимость от России. Цель РФ – прозондировать реакцию ЕС и НАТО. Где пределы агрессии РФ определить сложно. «Пределы путинской военной интервенции зависят в большей мере от его целей. Если целью есть расширение российского мира – потенциальными жертвами могут стать Беларусь и Казахстан… Если целью Путина есть недопущение выхода стран Восточного партнерства из орбиты влияния РФ – под угрозу попадают Молдова и Грузия…Наконец, если целью Путина есть уничижение Запада, подрыв доверия к НАТО или воссоздание СССР, тогда под угрозой оказываются страны Балтии» - это достаточно точная, хотя и неполная, оценка Маргариты Шешелгиты из Института международных отношений и полических наук Вильнюсского университета. Российские эксперты выставляют максимальную планку расширения влияния РФ: «Задача России как одного из основных сухопутных полюсов в Евразии сводится к максимальному расширению своего влияния на те зоны, которые лежат между ее сухопутной территорией и акваторией, омывающей евразийский материк, максимально интегрировав их в стратегическом и экономическом плане». Не исключено, что следующий серьезный политический удар по ЕС будет нанесен Россией на Балканах через попытку принудить Сербию пересмотреть приоритет членства в ЕС, используя серьезную экономическую зависимость Белграда от Москвы. Изучение материалов аналитиков Кремля позволяет сделать вывод о том, что одной из главных целей России есть раскол трансатлантического партнерства и солидарности, репозиционирование Европы в сторону России во имя создания общего пространства безопасности и торговли от Лиссабона до Владивостока и от Санкт-Петербурга до Коломбо без участия США. Подготовка правящей элиты России к возможному конфликту с Западом активизировалась, начиная с 2013 года. Негласное решение о готовности к этой конфронтации было принято в рамках неформальных консультаций членов «Политбюро 2.0» - круга наиболее приближенных к В.Путину лиц из числа силовиков, членов его администрации и олигархов. В рамках прогнозов кремлевских аналитиков, 2015-2018 годы будут периодом крупных региональных военных конфликтов. «С точки зрения циклов мирового экономического и политического развития, период 2014-2018 гг. соответствует периоду 1939-1945 гг., когда разразилась Вторая мировая война», - так считает С.Глазьев, являющийся еще одним из творцов путинской политики. Кремль готов к новой наиболее масштабной волне геополитической экспансии, базируясь на силе России (в том числе вооруженной) и сла-

Если целью есть расширение российского мира – потенциальными жертвами могут стать Беларусь и Казахстан… Если целью Путина есть недопущение выхода стран Восточного партнерства из орбиты влияния РФ – под угрозу попадают Молдова и Грузия… Наконец, если целью Путина есть уничижение Запада, подрыв доверия к НАТО или воссоздание СССР, тогда под угрозой оказываются страны Балтии»

Одной из главных целей России есть раскол трансатлантического партнерства и солидарности, репозиционирование Европы в сторону России

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

бости Запада. Собственно, эта экспансия в тестовом режиме была начата в августе 2008 года с 5-дневной войны против Грузии. В 2014-м она продолжилась. Считается, что в России есть уникальное окно возможностей пока президентом США является Б.Обама и Вашингтон перегружен проблемами Ирака, Афганистана, Сирии. Некоторые российские think tanks, специализирующиеся на США и Канаде в 2013 году сделали закрытую оценку для Кремля. Суть ее – США времен президентства Б. Обамы во внешнеполитическом отношении слабы как никогда. Высока вероятность, что следующий президент США будет уровня Рональда Рейгана и вернет стране роль глобального playmaker. Европа же в 2014 году, по мнению околокремлевских аналитиков, «будет находиться в разобранном состоянии» - выборы в Европейский парламент, формирование нового состава Еврокомиссии. НАТО, исходя из обозначенных проблем США и Европы окажется неработоспособным инструментом Запада. Поэтому Россия имеет уникальный шанс воспользоваться слабостью США, Европы и НАТО. Демонстративное игнорирование западных санкций, подготовка контрсанкций, отрицание вооруженного вторжения в Украину одновременно с демонстрацией ядерной мощи, являются подтверждением того, что Россия не намереена останавливаться. По нашей гипотезе Кремль готовит для США и Запада новый «карибский кризис». В Кремле считают схему «карибского кризиса» идеальной для получения стратегических уступок от Запада. Неудача в достижении цели объясняется плохим менеджментом конфликта со стороны Н.Хрущева. При этом задум Кремля будет иметь неожиданное для Запада ноу-хау. Конечно же, одним из инструментов росийской политики будут оставатися энергоресурсы и инфраструктура их доставки. Наш анализ и моделирование возможного поведения России указывает на то, что базируясть на концепции Energy State (Energy Superpower) Кремль будет пытаться: • сохранить и упрочить свой статус основного поставщика углеводородов в ЕС и монопольного поставщика с Восточного газового корридора; • дестабилизировать имеющиеся и перспективные поставки в ЕС из нероссийских источников; • поставить под свой контроль перспективные месторождения углеводородов, имеющие глобальное значение; • не допустить разработку в Европе нетрадиционных углеводородов и блокировать разработку шельфа Черного моря. Это означает, что РФ будет пытаться: • для достижения Цели 1 любой ценой реализовать проект «Южный поток» в том или ином виде; • для достижения Цели 2 необходимо поставить под свой контроль

По нашей гипотезе Кремль готовит для США и Запада новый «карибский кризис». В Кремле считают схему «карибского кризиса» идеальной для получения стратегических уступок от Запада

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

(либо, в случае невозможности, дестабилизировать) Азербайджан (проекты Шах Дениз и др.), как перспективного поставщика газа в ЕС, недопущение строительства Транскаспийского газопровода для поставок туркменского газа в ЕС, содействие дестабилизации в Алжире; • для достижения Цели 3 отторгнуть Атыраусскую область Казахстана (основной нефтедобывающий регион на Северо-западе страны, Тенгиз, Кашаган), установление зоны военного контроля над основной частью Арктики, не исключая вариант оккупации архипелага Свальбард (Шпицберген); • для достижения Цели 4 дискредитировать и увеличить риски вокруг проектов разработки нетрадиционного газа и шельфовой добычи на Черном море. Если проанализировать нынешние действия России, то многое уже сделано или находится в состоянии исполнения, либо ведется подготовка. К примеру: • Россия прикладывает сверхусилия по продвижению в ЕС и группе стран-членов проекта «Южный поток», игнорируя возражения Еврокомиссии; • интенсифицировала свою политику в отношении Азербайджана, усилила Каспийскую флотилию, увеличила количество проводимых на Каспии военных учений; • российские политики публично обговаривают необходимость включения в состав России северных областей Казахстана, населенных преимущественно русскоязычными гражданами; • проекты разработки нетрадиционного газа в Украине и добычи на шельфе Черного моря попали в зону высоких рисков после аннекии Крыма и вторжения РФ в Восточную Украину; • Россия резко увеличила Арктические силы, модернизирирует старый и строит новый ледокольный флот, расконсервирует старые и создает новые пункты базирования, аэродромы в Арктике. (В феврале 2014 года было объявлено о создании Арктических войск России). Брисбен показал, что Запад оказался не способен перейти к превентивным действиям по отношению к России. Политика Запада попрежнему реактивна. Более того, Кремль получил очередной традиционный мессидж о возможности отмены санкций, если Россия изменит свое поведение. Это очередной стратегический промах Запада. Возможным представляется следующий план ассимметричных действий, исключающих военный компонент со стороны Запада: • гибридная война России против Украины идентифицируется ЕС и НАТО, а также ведущими странами G7 как агрессия в соответствии с определением ООН;

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

• классификация российских действий как агрессии позволяет ввести финансовые санкции и заморозить активы российских банков в США и Европе; • российские банки отключаются от международной межбанковской системы коммуникаций и платежей SWIFT (по аналогии с тем, как это было сделано в отношении иранских банков в 2012 году); • санкции распространяются на сферу торговли нефтью, нефтепродуктами, газом и углем; • принципиальный отказ ЕС от проекта «Южный поток» с одновременной реанимацией проекта «Набукко». Последние три позиции чрезвычайно важны для эффективного сдерживания агрессии. Министр экономического развития России Алексей Улюкаев заявлял в средине сентября, что не верит в то, что Россия будет исключена из SWIFT. «Это, я бы сказал, военные действия на самом деле», - заявил министр. При этом российский министр отметил, что Россия должна быть готова и к маловероятным сценаріям. Также Москва не верит, что ЕС ограничит импорт углеводородов из России, поскольку они исключены в результате усилий бывшего еврокомиссара Г.Эттингера из режима санкций. Таким образом, Запад должен прилагать усилия на тех направлениях, которые является чувствительными для России, а не на тех, которые причиняют ей дискомфорт, но не только не в состоянии остановить ее агрессию, а наоборот стимулируют ее. Если же описанный комплекс мер не будет реализован, то Россия может, к примеру, превентивно предпринять шаги по ограничению поставок углеводородов на рынок ЕС (хотя это и приведет к дальнейшему снижению выручки, но будет соответствовать росийской логике «мы за ценой не постоим»). Надо отдать должное Секретариату Энергетической Хартии. С начала марта, то есть, почти сразу после начала российской агрессии против Украины, Энергетическая Хартия стала привлекать внимание к возросшим рискам для газовых поставок в Европу. Создав Контактную Группу, Генеральный Секретарь У.Руснак предложил Энергетическую Хартию в качестве платформы для обмела информацией и повышения прозрачности транзитных потоков. Но эта инициатива по обмену данными о газовых потоках в режиме реального времени не была поддержана заинтересованными сторонами, в том числе Еврокомиссией. Нельзя не согласиться с оценкой Мартина Харта из Эстонского международного центра оборонных исследований: «Европейцы могут противостоять российским диверсиям только если правительства стран НАТО и ЕС будут взаимодействовать. Пока Москва может вступать в двусто-

«Европейцы могут противостоять российским диверсиям только если правительства стран НАТО и ЕС будут взаимодействовать. Пока Москва может вступать в двусторонние договоренности с отдельными странами по газу, атомной энергетике или военно-техническому сотрудничеству, президент Путин может разделять Европу»

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

ронние договоренности с отдельными странами по газу, атомной энергетике или военно-техническому сотрудничеству, президент Путин может разделять Европу». Ему вторит Янис Берзиньш: «Россия воспринимает Германию и Францию как лучших европейских союзников, а не врагов, в многополярном мировом порядке, где США постепенно теряют статус мирового гегемона». Универсальная формула защиты от применения энергоресурсов в качестве «энергетического оружия» выглядит следующим образом: интегрированная трубопроводная инфраструктура + реверсное использование существующих трубопроводов + стратегические запасы + диверсификация источников и путей поставок энергресурсов. Ключевое значение будут иметь стратегические резервы газа. ЕС и Украина во взаимодействии с МЭА должны рассмотреть вопрос создания Восточно-Европейского сегмента Стратегических газовых резервов ЕС, используя возможности группы западноукраинских ПХГ с включением этих хранилищ в систему стратегических резервов газа, если таковые будут созданы в ЕС. Украинская система ПХГ может сыграть роль базовой на востоке пространства EU/ECT, для стран Центральной Европы, которые наиболее зависимы от поставок газа из России. В свое время, страны ОЭСР защитили себя от «нефтяного оружия» через создание системы стратегических нефтяных резервов. Теперь пришла очередь сделать аналогичную систему и в газовом секторе. Роль Украины здесь является чрезвычайно важной. ЕС необходимо проработать меры по укреплению своего энергетического базиса по следующим направлениям: • форсировать создание Энергетического Союза в пространстве ЕС/ ЭнС. • совместными усилиями США, Канады и ЕС ускорить появление СПГ из Северной Америки в Европе; • отказ от практики предоставления исключений из 3-го Энергопакета для трубопроводных проектов из стран, не являющихся членами ЕС. Под эгидой МЭА и Энергетической Хартии целесообразно разработать проект моногостороннего соглашения о механизме раннего предупреждения на основе бипараметрической системы обмена данными о движении трансграничных газовых потоков. ЕС должен восстановить Украине пакет предложений в рамках реализации Меморандума о сотрудничестве в энергетической сфере от 01.12.2005 г. об оборудовании магистральных газопроводов в пунктах пересечения украинско-российской границы, которая является границей энергетического пространства ЕС/ЭнС, газоизмерительными станциями,

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014

в соответствии с разработанным в 2005-2006 г.г. проектом, одобренным Еврокомиссией, EБРР и EИБ. РФ не остановится в своих экспансионистских действиях, как она не остановилась после военной агрессии в Грузии и спустя 6 лет начала агрессию против Украины. Европу ожидают новые искуссно замаскированные конфронтационные шаги Москвы в Центральной Азии, на Каспии, Южном Кавказе, на Балканах, в странах Балтии, в Арктике. Там где коммуникации и ресурсы. Там, где есть вызов генерируемому Россией собственному монополизму. Следующим очагом военных действий, может стать Каспий и Южный Кавказ, поскольку проекты добычи и транспортировки газа в этих регионах являются конкурирующими для российских поставок в Европу. Поэтому, не исключен силовой вариант действий России, к чему она склонна. Реально ЕС и НАТО будут беспомощны в этих регионах, если не остановят гибридную агрессию России против Украины сечас. http://geostrategy.org.ua/ua/