№10 Виклики і ризики.

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070 тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22 www. cacds.org.ua

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

15 вересня 2014

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ

Безпековий огляд ЦДАКР № 10

Загальні оцінки Основні виклики і ризики першої половини вересня 2014

У дзеркалі експертної думки Зрозуміти Донбас – зберегти Україну Доктрина Путіна Чому Захід не готовий озброювати Україну?

Аналітичні розробки Силы быстрого реагирования России или «суперсолдаты» Кремля Концепція створення національної системи забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони, перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 2014 р.) Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

3

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики першої половини вересня 2014 Основні виклики і ризики першої половини вересня 2014 року пов’язані із приготуванням Росії до масштабної війни та закріпленням на територіях, де відбулося вторгнення підрозділів регулярної російської армії на територію України. Надзвичайною подією слід вважати відсутність належної реакції на вторгнення з боку західного світу. Саме це спричинило зміну формату переговорного процесу з керівництвом Росії та вивело переговори у формат «сам на сам». Як і попереджали експерти, переведення формату переговорів у двохсторонній є вкрай вразливим для України – передусім через нерівні воєнні та економічні потенціали. Цей факт означає, що на даному етапі Захід фактично відсторонився від конкретної допомоги та «проковтнув» вторгнення ЗС РФ на територію України, чим продемонстрував небажання боротися за Україну та очевидне побоювання подальшого просування військ Путіна на захід. Кремлю вдалося поступово перевести наявний збройний конфлікт у масштабну війну та примусити західний світ відступити. Незважаючи на досягнуте перемир’я, на тлі вторгнення ЗС РФ та закріплення їх на рубежах проявилися нові негативні для Києва тенденції. Найбільш загрозливі з них – примус визнати легітимність терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» (не виключено, зі зміною вивісок означених структур), фактичну підготовку Кремлем підґрунтя для входження представників згаданих організацій та проросійських політиків до офіційної влади. Крім того, збільшилися ризики посилення тиску через енергетичний важіль. Крім того, російська сторона під прикриттям терористів та начебто погано контрольованих бойовиків вдається до залякування народу України та української влади через здійснення підступних та негуманних актів знищення та катування людей. Так, після введення в оману військових під Іловайськом було вчинено розстріл українських підрозділів у начебто створеному коридорі для виходу з оточення. Знайдені тіла українських солдатів зі слідами тортур та знущання свідчать про намагання Кремля як вплинути на владу України, так і надіслати сигнал Заходу: Росія не рахуватиметься ні з ким, дотримуватиметься лише власної логіки і не збирається діяти за міжнародними правилами. Так само на залякування західного світу спрямовані викрадення української льотчиці Надії Савченко і викрадення російським ФСБ естонського офіцера розвідки Естона Кохвера. Із наміром впливати на рішення української влади пов’язано й знищення інфраструктури України. З початку збройного конфлікту на Донбасі вже знищено близько 600 підприємств (повідомлення голови Державної фіскальної служби України Ігоря Білоуса, 9 вересня). Перемир’я російська сторона відверто використовує для ротації військ та нарощування воєнних спроможностей. Є усі ознаки підготовки

Надзвичайною подією слід вважати відсутність належної реакції на вторгнення з боку західного світу. Кремлю вдалося поступово перевести наявний збройний конфлікт у масштабну війну та примусити західний світ відступити.

Росія не рахуватиметься ні з ким, дотримуватиметься лише власної логіки і не збирається діяти за міжнародними правилами.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Кремля до більш широкомасштабного наступу для наступної хвилі ескалації в Східній Україні.

5 вересня, згідно з даними «Української правди», у ході закритого засідання парламенту начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Юрій Павлов поінформував, що на території України перебувають шість тисяч військових російських регулярних військ та декілька сотень одиниць техніки. Керівник військової розвідки України спрогнозував, що у майбутньому Кремль може мати намір захопити Маріуполь, а потім – пробити коридор до Криму і до Придністров’я. Початок вересня свідчить, що дипломатія України виявилася вразливою і непереконливою. За умов мовчання західного світу українська влада погодилася на домовленості тристоронньої контактної групи в Мінську, де брали участь та поставили свої підписи представники «ДНР» і «ЛНР», визнані офіційною владою злочинцями. Таким чином, втрата «женевського формату» переговорів стала важким ударом для України. Водночас, оглядачі і фахівці відзначають, що влада України занадто м’яко та мляво формує відповіді на агресію Росії. І ці відповіді часто не є адекватними. Відомий український журналіст Сергій Рахманін надав у статті (13 вересня) цитату західного дипломата: «Дивно, коли риторика президента країни, яка страждає від агресора, звучить набагато миролюбніше, ніж риторика Меркель, якій ця війна вже точно не потрібна». Сергій Рахманін та його колега Сергій Лещенко відзначили у свої матеріалах зростання ролі та присутності у переговорному процесі Віктора Медведчука, який є кумом Володимира Путіна та близькою до нього людиною. Поширюються чутки, що Віктор Медведчук здійснював «човникову дипломатію», домовляючись із російським керівником про версії розвитку майбутніх подій. Фактичний аналіз подій, що відбулися, свідчить про зацікавленість Росії у легалізації в охопленому хаосом регіоні влади сепаратистів – на них Путін (навіть, за умов влаштування нестійкого миру) спиратиметься як на реальний воєнний важіль. Вже нині можна передбачити, що право застосування цього важелю хазяїн Кремля залишатиме за собою. А от агентами впливу в Україні Путін намагатиметься зробити наближених до себе людей, громадян України, яким він делегує певні обов’язки та яких наділить відповідним авторитетом в Україні. Що ж до самої української влади, то припинення вогню їй потрібно передусім для проведення парламентських виборів. Цей тимчасовий «перепочинок» дає підстави не вводити воєнний стан, пасивно стримувати терористів (інколи йти на поступки щодо розширення зони контролю проросійськими організаціями), здійснити перегрупування сил та засобів, зосередитися на парламентській кампанії. З огляду на згадане вище можна стверджувати, що Кремль досяг результату у ключових питаннях впливу на Україну та західне співтовари-

4

Є усі ознаки підготовки Кремля до більш широкомасштабного наступу для наступної хвилі ескалації в Східній Україні. Керівник військової розвідки України спрогнозував, що у майбутньому Кремль може мати намір захопити Маріуполь, а потім – пробити коридор до Криму і до Придністров’я. Втрата «женевського формату» переговорів стала важким ударом для України.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

ство. І в тому числі свідченням цього є зрив угоди з ЄС вже після підписання. Деякі фахівці переконані, що в текст угоди з Євросоюзом можуть бути внесені зміни - на вимогу Росії. Не виключається, що вони матимуть відношення до нових газових угод, які збираються обговорювати у Відні 16 вересня. Загальні досягнення України можна позначити як політичну та дипломатичну підтримку з боку Заходу. Окремо можна казати про уточнення української стратегії і НАТО. Результати саміту НАТО в Уельсі принесли замало позитивних змін. Представники НАТО кажуть, що «Україна та український президент отримали 28 союзників», утворено чотири трастові фонди за напрямками логістики, зв’язку, допомоги пораненим силовикам та кіберзахисту. Водночас, НАТО виявилось не готовим до оперативного надання Україні дієвої військово-технічної допомоги, що не співпало із очікуваннями української влади. Згідно з виступом у Києві (10 вересня) старшого наукового співробітника Атлантичної ради США Адріана Каратницького, «Великобританія, Польща та США могли б надавати Україні більшу підтримку, особливо, в питанні озброєння». Однак фахівець визнав: ситуація в США може змінитися тільки після президентських виборів, які відбудуться через півтора року». У такий спосіб експерт фактично підтвердив, що позиція адміністрації Обами навряд чи зміниться у питанні надання Україні зброї прямого ураження. Отже, і від країн Європи важко очікувати на передачу ударних озброєнь. Більше того, нині з’являються «відмовники» від санкцій РФ. Наприклад, прем’єр-міністр Чехії Богуслав Соботка заявив 14 вересня, що не схвалює останні санкції, введені Європейським союзом проти Росії. Є заява уряду Італії щодо дозволу провести переговори про придбання українською армією 90 бронемашин Iveco LMV. Але насправді йдеться лише про 2015 рік. США готують заходи з надання допомоги Україні у розробці нової оборонної стратегії і зміцненні Національної гвардії, але це, знову ж таки, далеко від очікувань Києва. Те, що 12 вересня 2014 під санкції США потрапили п’ять російських енергетичних компаній – «Газпром», «Газпром нафта», «ЛУКОЙЛ», «Сургутнєфтєгаз», «Роснєфть», - можливо, чи не головний здобуток останніх тижнів. Важливим є прийняття американським сенатом законопроекту про надання Україні, Грузії та Молдові статусу союзниць США поза НАТО. Але скористатися цим здобутком можна буде не скоро. Про те, що саміт не приніс бажаних результатів, зазначив і колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. «Великобританія та США не здатні виконати зобов’язання Будапештського меморандуму», – сказав дипломат, що фактично означає: не бажають виконати проголошене і скріплене підписами трьох глав держав. При цьому письменник, дипломат і громадський діяч Юрій Щербак також переконаний, що

5

Кремль досяг результату у ключових питаннях впливу на Україну та західне співтовариство. І в тому числі свідченням цього є зрив угоди з ЄС вже після підписання.

Позиція адміністрації Обами навряд чи зміниться у питанні надання Україні зброї прямого ураження.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

нині Альянс не готовий прийняти Україну до своїх лав. «Справа в російському шантажі і в структурній неготовності України до цього вступу», каже фахівець, натякаючи серед іншого на слабкість Заходу. Від імені військового відомства заступник міністра оборони Ігор Кабаненко визначив пріоритетними два напрямки: «безпосередню матеріально-технічну допомогу, надання новітніх технологій, а також залучення сучасних менеджерських механізмів – пропозицій радників, які можуть допомогти ефективно провести реформи оборонного сектору». Кабаненко серед іншого зазначив про не співмірність можливостей двох сторін, що воюють: «Росія виділила на війну (зброю, системи, радіозасоби, тощо) 2 млрд. доларів. Україні ж надали допомогу у розмірі 15 млн. доларів». Тож підтверджений факт, що в межах Донецької та Луганської областей продовжується концентрація та перегрупування терористів та російських військ, їх дозабезпечення озброєнням, важкою бронетехнікою, артилерією та боєприпасами, є дуже небезпечним викликом для майбутніх тижнів. Варто додати: 12 вересня з’явилася інформація, що російські винищувачі Су-30 вже базуються на аеродромі в Бельбеку (Крим, поблизу Севастополя) - джерела повідомляють про базування до 20 винищувачів. Також 13 вересня голова СБУ Валентин Наливайченко заявив, що поблизу українського кордону знаходяться 19 батальйонних тактичних груп і 60 літаків Збройних сил Росії. Військові приготування та неможливість української влади оперативно забезпечити сили оборони потужними збройними системами вказують на бажаність затягування переговорів задля відновлення стратегічних переваг. Згідно з деякими оцінками, росіяни можуть почати подальший вторгнення в Україну напередодні запланованих на кінець жовтень парламентських виборів. Це один зі сценаріїв, представлених фахівцями польського Інституту міжнародних відносин (PISM, Варшава). Більше того, за умов прикриття Кремлем терористичні угруповання розпочали оформлення невизнаної території. Зокрема, 10 вересня бойовики «ДНР» захопили будівлю Донецького національного університету та призначили нового ректора. Такі події свідчать про стратегічні наміри Кремля стосовно Донбасу – включно з формуванням соціальних програм та переформатуванням еліт до повного витіснення носіїв українських ідей. Хоча низка експертів звертає увагу на те, що перемир’я надає Петру Порошенку шанс провести вибори до парламенту та не втратити рейтинг у зв’язку з ситуацією на фронті (зокрема, так вважають фахівці Міжнародного центру перспективних досліджень), сам факт проведення виборів під час війни перетворюється на додаткові ризики впуску до парламенту певного числа проросійськи налаштованих політиків та формування підґрунтя для майбутнього реваншу. Тут, як і у військовій площині, Москва ро-

6

Військові приготування та неможливість української влади оперативно забезпечити сили оборони потужними збройними системами вказують на бажаність затягування переговорів задля відновлення стратегічних переваг.

Такі події свідчать про стратегічні наміри Кремля стосовно Донбасу – включно з формуванням соціальних програм та переформатуванням еліт до повного витіснення носіїв українських ідей.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

бить ставки на значну грошову винагороду найманцям та на створення штучного авторитету (для нарису можна згадати лише факт опікування Йосипом Кобзоном ворога українських ідей Олега Царьова). Ще однією небезпекою став факт зростання в Україні недовіри до військового керівництва. Зокрема, 9 вересня керівники добровольчих батальйонів виступили з вимогою до Президента України Петра Порошенка покарання для високопосадовців силових відомств через операцію під Іловайськом в Донецькій області. Про це заявили командири добровольчих батальйонів спецпризначення «Донбас» Семен Семенченко та «Дніпро-1» Юрій Береза. «Вимога одна – відставка міністра оборони, начальника Генерального штабу, а генерал Литвин має відповісти згідно з законом», – такі вимоги було вже наступного дня підхоплено політиками. Так, у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови про звільнення міністра оборони Валерія Гелетея і начальника Генштабу Віктора Муженка. Таку постанову зареєстрував 10 вересня депутат Віктор Балога. Ще через день про це голосно почали говорити експерти. «Дії Гелетея і Муженко призвели до небоєздатності кращих бригад», – висловив переконання експерт Андрій Золотарьов, надавши як аргументацію активне переслідування терористів (13 вересня). При цьому сам глава Міноборони Валерій Гелетей намагався створити позитивний імідж за рахунок гучних заяв. В неділю, 14 вересня, він заявив, що країни НАТО вже розпочали передачу зброї Україні. Варто зазначити, що таке обговорення діяльності військових керівників може негативно позначитися на рейтингу самого Петра Порошенка як керівника, що зробив невдалий вибір. Вирівняти ситуацію глава держави зможе лише в тому випадку, якщо його команді вдасться перетворити перемир’я на тривалий період миру та розпочати відбудову Донбасу. Втім, як вважають аналітики з питань безпеки (зокрема, ЦДАКР), таке завдання є майже непід’ємним навіть за умов значних компромісів. Інша спроба посилення сектору безпеки може бути пов’язана із встановленням жорсткої вертикалі військового керівництва. Протягом усього збройного конфлікту, від квітня до середини вересня, фахівці відзначали відсутність належного та єдиного управління військами. Нові небезпеки з’явилися у сфері енергопостачання. Так, з’явилися ознаки, що російський «Газпром» розпочав втілювати у життя спроби скоротити постачання газу в Європу, щоб зникли надлишкові запаси для реекспорту. Є ознаки, що Росія спробує покласти край реверсним поставкам газу в Україну з ЄС. Нині закачано 16 мільярдів метрів кубічних газу, а з урахуванням реверсу з території Словаччини є очікування на 17,2 — 17,5 мільярди кубічних метрів на 1 листопада. Це бачення енергетичного запасу міністра енергетики й вугільної промисловості Юрія Продана. Однак ситуацію сьогодні більше контролює Москва, ніж Київ.

7

Ще однією небезпекою став факт зростання в Україні недовіри до військового керівництва.

Варто зазначити, що таке обговорення діяльності військових керівників може негативно позначитися на рейтингу самого Петра Порошенка як керівника, що зробив невдалий вибір.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Отже, є відчуття наступу Кремля на всіх фронтах, з посиленням впливу на невійськову сферу. На цьому тлі важливе значення має зміна риторики Кремля. Так, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров несподівано зазначив: «Ми хочемо, щоб Україна була дружньою, і щоб росіяни, які вважають Україну своїм домом, жили там і впливали на те, як ця держава вирішує соціально-економічні, зовнішньополітичні та інші завдання, щоб у них був голос у цій країні». Відбулися зміни й в площині інформаційних операцій. Наприклад, в проросійських ЗМІ та соцмережах почалось поширення чуток про те, що українські війська згідно з «підписаним перемир’ям» мають полишити «територію ЛНР і ДНР». На російському телебаченні припинили згадування про «київську хунту». Усі зміни в інформаційній політиці свідчать про уточнення ідеології і демонстрацію готовності припинити агресію за умов погодження Києва на умови Кремля. Однак поруч з цим виник ще один виклик Україні. Він пов’язаний із оборонними виробництвами – на підприємствах, що потрапили під окупацію російськими силами, відпрацьовується технологія впливу, яку російська сторона раніше оголошувала на неофіційному рівні. А саме, йдеться про перекупку робітників та вивезення частини високотехнологічного обладнання. Так, зі Сніжнянського машинобудівного заводу було вивезено унікальні штампи-лекала, які визначають точність виробництва лопаток для авіаційних турбін, що мають складний геометричний профіль. Сніжнянський машинобудівний завод, що виробляє унікальні лопатки для турбін вертольотів, літаків-штурмовиків та цивільних двигунів, як свідчать джерела, у три зміни працює на оборонний авіапром РФ. Завод знаходиться під повним контролем так званої «ДНР». Крім того, як інформує ZN.UA з посиланням на одного з висококваліфікованих токарів заводу, раніше їх зарплата в розмірі 5-7 тисяч гривень перераховувалася на картку. Зараз слюсар 6-7 розряду отримує не менше 15 тисяч гривень готівкою. Росія, яка серйозно відстає від західних країн у сфері оборонних технологій, намагається у такий спосіб посилити свої оборонно-промислові потужності. Проведення виборчої парламентської кампанії набуло нових ризиків. Можна стверджувати, що голова уряду все відвертіше займається передвиборчою кампанією, зробивши саме її пріоритетом власної діяльності. Значним ризиком постає повернення політиків, що були у команді Віктора Януковича. Журналіст Сергій Лещенко вказує на такі комбінації: «Рінат Ахметов схиляється до варіанту ребрендінгу Партії регіонів, щоб назавжди порвати з Януковичем. Також цей формат є публічним виправданням включення до списку Віктора Медведчука – завжди можна прикритися, що це об’єднання усіх «опозиційних політиків», тоді як інтеграція Медведчука в Партію регіонів покладала особисто на Ахметова весь тягар реанімації одіозного політика».

8

Зміни в інформаційній політиці свідчать про уточнення ідеології і демонстрацію готовності припинити агресію за умов погодження Києва на умови Кремля.

Росія, яка серйозно відстає від західних країн у сфері оборонних технологій, намагається у такий спосіб посилити свої оборонно-промислові потужності.

Український парламент провалив зміни у виборче законодавство, що стало негативним фактором майбутніх виборів.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Однак, як здається, дуже влучну думку висловив керівник Донецької Облдержадміністрації Сергій Тарута: «Так, був запит на оновлення (влади), але не в цих умовах. Спочатку треба закінчити війну, а навесні робити вибори». Така думка підтверджує зміст заяви неурядової Експертної ради з питань національної безпеки, яку було зроблено 1 вересня (http://cacds. org.ua/ru/activities/342). Отже, політичний процес в Україні може скласти найбільший ризик державності.

9

Політичний процес в Україні може скласти найбільший ризик державності.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

10

У дзеркалі експертної думки

Зрозуміти Донбас – зберегти Україну Юрій Теміров, заступник директора Науково-інформаційного центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції при Донецькому національному університеті: Слабким місцем чисельних спроб осмислити і спрогнозувати ситуацію на Донбасі, розвиток української кризи в цілому, на наш погляд, є домінування інструментарного підходу, який базується переважно на ситуативному сприйнятті. Їм не вистачає системного бачення, яке передбачає інтерпретацію глибинної суспільної природи української кризи, чіткого визначення місця в ній донбаського сегменту. Значною мірою таке становище є результатом потрапляння аналізу української кризи в пастки позаісторичного мислення, так званого ahistoricism в англомовному варіанті. (Для тих, хто бажає детальніше ознайомитися з цим явищем, рекомендую Buzan B., Little R. The Idea of “International System”: Theory Meets History // International Political Science Review. – 1994. – Vol. 15. – N 3. – P. 231-255.) В нашому випадку найактуальнішими є наступні, пов’язані між собою, його прояви: розповсюджена теза про унікальність Донбасу; вільне поводження з концепцією «уроків історії» та позаісторичне тлумачення демократії. Теза про «виключність Донбасу» активно використовується обома сторонами конфлікту. В рафінованому вигляді ця теза в одних породжує химеру «локомотиву української економіки», «годувальника всієї України», особливих (ледве не на генетичному рівні) донбаських людей, а в інших – не менш фантастичну картину «вічно п’яної, обколотої, кримінальної, неосвіченої, антиукраїнської (знову ж таки все це майже на генетичному рівні) резервації». В обох варіантах одномірного сприйняття Донбас – це такий суспільний моноліт, в якому не має місця розмаїттю соціальних груп і підрегіонам. Показово, що цей моноліт розглядається в якості чужорідного тіла щодо України, а тому й політичні наслідки такого сприйняття схожі – відторгнення. Одні хочуть відокремитися від «хворої на фашизм» України, а інші видалити не менш фашистський «донбаський гнійник». Подібно середньовічним ескулапам обидва «Айболіти» пропонують лікувати невизначену хворобу «перевіреним» методом кровопускання та ампутації. На нашу думку, ефективне лікування «донбаського нариву» передбачає усвідомлення наступного: • всі регіони України є особливими, але не унікальними, тому що представляють підсистеми однієї суспільної системи; • «донбаський нарив» - це гостра форма, специфічний симптом загальноукраїнської хвороби, через що ампутація тут не допоможе;

Теза про «виключність Донбасу» активно використовується обома сторонами конфлікту.

«Донбаський нарив» - це гостра форма, специфічний симптом загальноукраїнської хвороби, через що ампутація тут не допоможе.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

• «оздоровлення» Донбасу можливе лише за умов успішної терапії всього українського суспільства та застосування в рамках неї особливих «процедур» щодо регіону; • успішна терапія вимагає правильного діагнозу. Діагностика української кризи нерідко ускладнюється несвідомим блуканням в хащах «історичних паралелей» та «невивчених уроків Історії» або свідомим жонглюванням історичними прикладами. Ми вже розгледіли в Путіні реінкарнацію Гітлера, в анексії Криму – повторення Мюнхену, в позиції Заходу – нову «дивну війну» і багато що ще згадали з Історії. Питання: як це нам допомогло зрозуміти природу української кризи? Історичні факти є унікальними (через неповторність людей та обставин), але при цьому можуть бути подібними, віднесеними до певного класу історичних явищ і процесів. Не забуваймо також про вплив таких факторів, як видатна особа та випадок. Це означає, що не варто шукати в Історії готових відповідей і рецептів, водночас ми здатні скористатися певними підказками в разі коректної класифікації подібних явищ і процесів. Українська криза має багато ознак кризи незавершеної відкладеної модернізації. (Під модернізацією мається на увазі становлення індустріального суспільства, базованого на індивідуалістичних цінностях, громадянському вимірі, ринковій економіці та демократії, як правило у форматі нації-держави.) З подібними до наших проблем зіткалися країни, які із запізненням (найчастіше під тиском гострих внутрішніх протиріч, поєднаних із зовнішніми загрозами) стали на шлях вимушено прискореної модернізації. Прискорена модернізація неодмінно супроводжується структурними перекосами, спричиненими порушенням гармонійності процесів у різних суспільних сферах. Найбільш очевидним проявом розбалансування виступає невідповідність високої динаміки технологічних та економічних перетворень природно уповільненим оновленням комплексу суспільних цінностей, які є основою громадянського суспільства, політичних режимів та інститутів. У міжвоєнний період в Європі від Піренеїв через Апенніни та Балкани до Росії (включно) простягнувся своєрідний «пояс відставання» з виразним авторитарно-тоталітарним політичним оздобленням. «Білою вороною», на перший погляд, у цьому «поясі» виглядає технологічно, економічно, культурно передова Німеччина. Насправді, вона скоріше представляє класичний приклад політичних наслідків структурних перекосів в умовах прискореної модернізації. Один німецький історик влучно пояснив крах республіки та встановлення нацистської диктатури – за короткий період Веймару німці так і не встигли перетворитися з підданих на громадян. Додамо, що ліберальний режим Веймарської республіки не відповідав стану німецького суспільства, потребам завершення модернізації.

11

Не варто шукати в Історії готових відповідей і рецептів, водночас ми здатні скористатися певними підказками в разі коректної класифікації подібних явищ і процесів.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

За роки незалежності українці стають, але ще не перетворилися на громадян. Концентрованим системним уособленням наших проблем, а отже, й ключем до їхнього вирішення є розповсюджені в суспільстві колективістсько-патерналістські цінності. Україна вступила в незалежність в умовах незавершеної модернізації, негативні наслідки чого багатократно підсилені та ускладнені руйнівним впливом експерименту радянської модернізації тривалістю в кілька поколінь. В індустріальному та урбанізованому Донбасі домінування колективістсько-патерналістських цінностей було особливо відчутним. Тим не менше, на зорі незалежності Донбас, населений людьми переважно об’єднаними у великі колективи, готовими слухняно слідувати дороговказу, міг стати як локомотивом успіху, так і гальмівним башмаком. усе залежало від тих, хто визначав шлях. Розбудова олігархічнокланового капіталізму перетворила Донбас на небезпечне вогнище запалення, яке підживлює метастази по всій країні. Швидку трансформацію «совка» в олігархічний капіталізм забезпечили радянсько-партійна номенклатура та «господарський актив» (так звані «червоні директори»), саме вони в решті решт створили «розум, честь та совість» нового режиму – Партію регіонів. Комуністично-господарська номенклатура радянських часів достатньо природно інтегрувалася в номенклатуру кримінально-олігархічну – правила гри принципово не змінилися, лише називалися тепер інакше – «поняття». Успіх цього процесу забезпечили заражені колективістсько-патерналістським вірусом великі колективи людей, готові жити розумом нових господарів. Реальність кореляції в ланцюжку «індустріально-урбаністичний характер регіону – колективістсько-патерналістські цінності – нова-стара номенклатура – сепаратизм-тероризм» засвідчує те, що найслабкішу схильність до сепаратизму (принаймні системного, організованого) виявили мешканці найменш індустріалізованих та урбанізованих районів Донбасу. Таким чином, сучасна ситуація на Донбасі – це жорстка системно довершена олігархічно-номенклатурна модель, своєрідний «пілотний проект», який намагалися реалізувати в масштабах України. Йдеться про суспільний уклад, системне явище із взаємопов’язаними економічними, соціокультурними, ідеологічними, політичними підсистемами. Колективістсько-патерналістські, антиукраїнські настрої мають потужний соціально-економічний фундамент, активно підживлюються та спрямовуються відомими суспільно-політичними інститутами – органами місцевого самоврядування, партією регіонів (а тепер ї її клонами на кшталт партії розвитку України), комуністами, кишеньковими профспілками та іншими псевдо громадськими об’єднаннями, УПЦ МП. Водночас суспільство Донбасу не є моноукладним. За всіх несприятливих умов маємо в усіх сферах регіону елементи справжніх індустріального і навіть постіндустріального (інформаційного) суспільних укладів, пред-

12

Україна вступила в незалежність в умовах незавершеної модернізації, негативні наслідки чого багатократно підсилені та ускладнені руйнівним впливом експерименту радянської модернізації тривалістю в кілька поколінь.

Таким чином, сучасна ситуація на Донбасі – це жорстка системно довершена олігархічно-номенклатурна модель, своєрідний «пілотний проект», який намагалися реалізувати в масштабах України.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

ставлених зацікавленими займатися чесним конкурентним бізнесом, недержавними громадськими об’єднаннями, в решті решт людьми, які не заражені колективістсько-патерналістським вірусом. Із трьох «гвинтівок», які ми повісили на стіну на початку матеріалу, ще не «стріляла» та, що уособлює позаісторичне ставлення до демократії. Практично всі роки незалежності триває дискусія щодо прийнятної моделі демократичного режиму (найактивніше стосовно форми правління – президентська чи парламентська). Слід зазначити, що абстрактно-теоретична демократія на практиці існує лише в певних історичних формах, які відповідають конкретним історичним обставинам, в тому числі особливостям стану абсолютно конкретного суспільства. В Історії демократизація виступає не актом, а процесом, процесом становлення демократії, поступового просування до більш досконалих стандартів демократії. Поставте собі питання: Чому Британії знадобилася серія парламентських реформ? Чи була Британія демократією на початку ХІХ ст., коли виборчі права мали до 5 % дорослого населення? В Британії усвідомлювали, що вони можуть бути надані лише тим, хто здатен ними відповідально скористатися. Поширений у багатьох країнах майновий ценз є в цьому контексті аж ніяк не випадковим. Пригадаймо, як скористалися своїми політичними правами ті, хто в одному мить «із ніхто перетворився на все». Вимальовується сумний факт неготовності українців до загального виборчого права. Не маю ілюзій щодо можливості його скасування, але переконаний у необхідності мінімізації його наслідків. Тепер стосовно форм правління. До речі, в палких обговореннях саме цього питання найчастіше спостерігається безвідповідальне жонглювання історичними прикладами. Звернімося до історичних тенденцій, які достатньо переконливо проявилися. Парламентська (парламентсько-президентська) форма правління може бути ефективною за умови розвиненої партійної системи, яка, в свою чергу, вимагає певного рівня політичної культури, який «не падає з неба», а є складовою загального стану суспільства. В Україні явний дефіцит класичних масових ідеологічних партій, який унеможливлює конче потрібний країні рівень стабільності парламентської більшості, уряду, ставить під сумнів ефективне завершення модернізації. Президентська (президентсько-парламентська) модель має не менше ризиків, але більше конструктивного потенціалу. Те, що у Франції Ш. Де Голль поховав ІV Республіку й створив V Республіку, пояснюється не тільки його особистими амбіціями, але й хронічною нестабільністю Четвертої республіки (міністерська чехарда, постійна переконфігурація «шестигранного» парламенту), успадкованої, між іншим, від Третьої. Інакше кажучи, критерієм вибору форми правління повинні бути не абстрактна демократичність, а ефективність державного управління, спрямованого на прогресивний розвиток.

13

Вимальовується сумний факт неготовності українців до загального виборчого права.

Президентська (президентськопарламентська) модель має не менше ризиків, але більше конструктивного потенціалу.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Які практичні рекомендації можуть бути зроблені на основі наведених вище роздумів? Окреслимо положення, які видаються принциповими в подоланні сучасної української кризи: • Стратегія подолання кризи повинна базуватися на чіткому розумінні її суспільної природи (одна з інтерпретацій такої природи запропонована вище).

• Ситуація на Донбасі є гострим проявом загальноукраїнських проблем, її врегулювання слід здійснювати в контексті загальної «терапії» із застосування специфічних інтенсивних методів.

• Представники олігархічно-номенклатурних кланів (національного та місцевого рівня) несуть пряму відповідальність за організацію та розпалювання сепаратистського руху на Донбасі.

• Стратегія виходу із кризи передбачає гармонізацію довгострокових, середньострокових і короткострокових завдань, які мають визначений зміст і терміни реалізації.

• Загальна мета стратегії – системне руйнування олігархічно-номенклатурного укладу, консолідація та підтримка тих сегментів суспільства, які дозволять успішно вирішувати двоєдине завдання завершення модернізації та просування на шляху постмодерну. Донбас потребує не простого відновлення, а реконструкції подібної до Реконструкції американського Півдня після громадянської війни, коли мішенню федерального уряду став саме місцевий уклад життя. Деякі пріоритетні заходи: • Повернення до президентсько-парламентської форми правління.

• Перетворення Реконструкції Донбасу (контрольованих Україною територій) на інтенсифіковану складову (своєрідний «пілотний проект») загальноукраїнських реформ.

• Примушення до лояльності (як мінімум) олігархічних груп, забезпечення їхньої трансформації в «нормальні» фінансово-промислові групи. При цьому оздоровлення «правил гри» на ринку слід поєднувати з тиском, який базується на активному розслідуванні минулих незаконних бізнесових схем, притягненні до відповідальності за підтримку сепаратистського руху.

• Створити правові, організаційні та фінансові умови розвитку чесного бізнесу, сприяти давно назрілому технологічному оновленню та галузевому перепрофілюванню Донбасу. Відновлення зруйнованої інфраструктури варто здійснювати на нових технологічних та структурно-галузевих засадах.

• Максимально ефективне використання існуючих правових інструментів для притягнення до кримінальної відповідальності та/або відсторонення від політичної діяльності активістів режиму Януко-

14

Представники олігархічно-номенклатурних кланів (національного та місцевого рівня) несуть пряму відповідальність за організацію та розпалювання сепаратистського руху на Донбасі.

При цьому оздоровлення «правил гри» на ринку слід поєднувати з тиском, який базується на активному розслідуванні минулих незаконних бізнесових схем, притягненні до відповідальності за підтримку сепаратистського руху.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

вича та сепаратистських рухів, насамперед із числа членів партії регіонів (її теперішніх клонів), КПУ, інститутів центральної влади та місцевого самоврядування, громадських об’єднань, УПЦ МП. У разі необхідності прийняти спеціальні закони на кшталт «заборони на професії» в ФРН часів холодної війни. Істерію щодо порушення демократичних норм можна «гасити» посиланням на антитерористичне законодавство європейських країн і США, які пішли на певне обмеження прав і свобод в ім’я національної безпеки. Покладатися на вибори як на найкращий спосіб люстрації якнайменше наївно.

• Особливу увагу приділити десепаратизації засобів масової інформації та освітньої сфери. В останній покарання за антидержавну діяльність потрібно здійснювати особливо жорстко та послідовно. Поряд з цим необхідно прискорити оновлення методичних засад навчання, які повинні орієнтуватися не на просте засвоєння та відтворення інформації, а вміння працювати з інформацією, формулювати та обґрунтувати свою думку.

• Консолідувати проукраїнське громадянське суспільство Донбасу (в якості основи можна розглядати відроджений Комітет патріотичних сил Донбасу), яке у взаємодії з оновленим місцевим самоврядуванням та осередками проукраїнських політичних сил повинно вже вчора вести інформаційно-роз’яснювальну роботу з конкретними людьми, а не абстрактними структурами. Сильним кроком з боку влади могло б бути включення представників патріотичних сил Донбасу в переговорний процес щодо подальшої долі регіону. Це дозволить чути голос не тільки сепаратистського, але й українського Донбасу.

• Проукраїнським політичним партіям слід нарешті зайнятися на Донбасі системною роботою, не підміняти її символічною територіальною присутністю та медійно розкрученими піар-наскоками. На завершення: війна з терористами та російськими окупантами не відкладає модернізацію, а робить її гостро актуальною – без її успішної реалізації неможлива повна та остаточна перемога.

Доктрина Путіна Януш Онишкєвіч, Радник міністра оборони Республіки Польща (переклад – Павло Кост, член Експертної Ради ЦДАКР) Коли шість років тому, спалахнула війна Росії з Грузією, очі усіх були прикуті до того, що відбувалося в районі Південної Осетії. Там почався «гарячий» етап конфлікту, спровокований обстрілом Цхінвалі грузинською

15

У разі необхідності прийняти спеціальні закони на кшталт «заборони на професії» в ФРН часів холодної війни. Покладатися на вибори як на найкращий спосіб люстрації якнайменше наївно. Сильним кроком з боку влади могло б бути включення представників патріотичних сил Донбасу в переговорний процес щодо подальшої долі регіону.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

артилерією. Саме такий перебіг подій дав російській стороні аргумент для виправдання початку військових дій, які призвели до появи російських бронетанкових підрозділів аж у передмісті Тбілісі. Проте непоміченим залишилось те, що відбувалося в іншому, географічно відокремленому від Південної Осетії регіоні – Абхазії. Цей анклав, який принаймні формально становив частину Грузії, не став територією, на якій мали місце події, схожі на осетинські. Там зберігався, хоч і холодний, але все ж таки мир. Тим не менш, на цю частину грузинської території також наїхала російська армія. Було відправлено десантні війська, знищено грузинські кораблі, портову та військову інфраструктуру не лише в самій Абхазії, але й також на інших прилеглих грузинських теренах. Отже, якщо реакцію Росії в Осетії можна спробувати якось пояснити — принаймні принципами, а не масштабами агресії, – то у випадку з Абхазією та іншими західними регіонами Грузії не може бути навіть натяку на виправдання. Це була в чистому вигляді превентивна війна. Тобто така, в якій йдеться про випереджувальне послаблення потенційного, а не актуального противника або про загарбання частини його території саме під таким приводом. І коли декілька років потому, в стосунках з Росією було проголошено славнозвісне «перезавантаження», могло скластися враження, що Сполучені Штати визнають те, що відбулось в історії, до якої немає приводу повертатися. Таким чином, Москва могла зробити висновок, що такі дії, як у 2008 році, міжнародна спільнота буде терпіти, а право Росії на ведення превентивних війн буде визнано. Як відомо, у роки холодної війни дотримувались тзв. доктрини Брежнєва. Вона полягала в тому, що питання соціалістичного устрою не є внутрішнім питанням кожної країни, а Радянський Союз може нікого не запитуючи проводити збройні інтервенції, щоб цю систему захищати. Не зважаючи на територіальну цілісність або право кожної країни на самостійне визначення своєї політичної системи. Демонстрацією цієї доктрини були військові вторгнення в Угорщину та Чехословаччину, а також численні погрози, хоча б на адресу Польщі у 1980 році. Сьогодні ми є свідками народження схожої доктрини. Офіційно проголошеним виправданням для військової інтервенції в Криму було вигадана загроза для безпеки осіб російської національності, які живуть на цих територіях. І жодного значення не мав той факт, що не було жодних доказів, які б підтверджували існування такої загрози – достатньо було односторонньої оцінки Росії, що така небезпека може з’явитися, в зв’язку з чим виправданими є, так само, як в Абхазії, превентивні дії за підтримки армії. Отже, зміст нової доктрини Путіна – це прийняття принципу, що обов’язком Росії є захист інтересів етнічних росіян з застосуванням військ, якщо тільки Росія визнає, що ці інтереси є або можуть бути під загрозою.

16

Якщо реакцію Росії в Осетії можна спробувати якось пояснити – принаймні принципами, а не масштабами агресії, - то у випадку з Абхазією та іншими західними регіонами Грузії не може бути навіть натяку на виправдання. Це була в чистому вигляді превентивна війна. Москва могла зробити висновок, що такі дії, як у 2008 році, міжнародна спільнота буде терпіти, а право Росії на ведення превентивних війн буде визнано.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

А для такої інтервенції міжнародній спільноті непотрібно визнавати цих небезпек – достатньо одностороннього рішення лише Росії. Також неважливим є – чи ці загрози ставлять від сумнів існування народу, як це було у випадку з Косово, чи вони значно меншого масштабу. Особливо, основним правом меншини, яка підлягає захисту з боку Росії, є право російської меншини до територіальної сецесії та приєднання до Російської Федерації. Останнім часом видно навіть тенденції до розширення дії цієї доктрини на випадки, коли може йти мова вже не про приєднання до Росії, а про сецесію навіть необов’язково російськомовних груп населення з метою вступу до контрольованого Росією Митного союзу, а в недалекому майбутньому - Євразійського союзу. Прийняття цієї доктрини повністю порушує стабільність всього євразійського простору. Достатньо нагадати про існування значних російських меншин в таких країнах, як Казахстан, Білорусь, Молдова, Латвія, Естонія – цей список можна продовжувати. Тому нічого дивного в тому, що таке виправдання агресії проти України та загарбання Криму не буде сприйматися не лише політичними союзниками Росії з країн СНД, але навіть Китаєм. Також колосальна підтримка для резолюції Генеральної асамблеї ООН, яка не визнає легальність кримського «референдуму», є дуже красномовною. Дії Росії, що випливають з цієї доктрини, яка у відкритий спосіб порушує міжнародне право, а також підписані Росією міжнародні договори та публічні заяви, дають повні підстави для трактування Росії, як «країни-ізгоя» (rogue states). Додатковим виправданням такого трактування Росії може бути також брутальний грабіж, свідками якого ми є в Криму, що полягає не лише в поглинанні українських підприємств та нерухомості, а й також в загарбанні всього обладнання військових частин, розташованих в Криму. Коли відбувалося об’єднання Німеччини в 1989 році, ніхто навіть подумати не міг, щоб від базованих на території колишньої НДР частин російського війська вимагати залишити все обладнання та евакуювати лише особовий склад армії та їхні сім’ї. Чи не видається ситуація з виведенням українських військ з Криму, навіть з точки зору Росії, схожою? А кожен випадок загарбання силою корабля українських ВійськовоМорських Сил згідно з міжнародним правом є не лише актом пірацтва, але також і окремим актом агресії, оскільки кожен корабель це частина території держави, до якої він належить. Що в такому випадку можна зробити з «країною-ізгоєм», яка не просто існує в Європі, але ще й володіє значним економічним та, в першу чергу, військовим потенціалом, в т.ч. великими засобами ядерної зброї? Єдиний вихід це утримування каналів комунікації при одночасній побудові економічних, політичних та військових стримувань задля унеможливлення по-

17

Зміст нової доктрини Путіна - це прийняття принципу, що обов’язком Росії є захист інтересів етнічних росіян з застосуванням військ, якщо тільки Росія визнає, що ці інтереси є або можуть бути під загрозою.

Прийняття цієї доктрини повністю порушує стабільність всього євразійського простору.

Необхідно укріплювати трансатлантичні зв’язки, особливо в сфері безпеки, в т.ч. енергетичної, а також інтенсифікувати інтеграційні процеси в рамках Європейського Союзу, в першу чергу на просторі Спільної зовнішньої політики та безпеки.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

втору кримського сценарію в майбутньому. Водночас, необхідно укріплювати трансатлантичні зв’язки, особливо в сфері безпеки, в т.ч. енергетичної, а також інтенсифікувати інтеграційні процеси в рамках Європейського Союзу, в першу чергу на просторі Спільної зовнішньої політики та безпеки. При цьому не можна забувати про статтю 42 Лісабонського договору, яка говорить про те, що «якщо країна-член стає жертвою агресії спрямованої проти її території, решта держав мають обов’язок негайно прийти на допомогу всіма силами, які є в їхньому розпорядженні». Велику мрію про Європу як стабільний континент з динамічними механізмами співробітництва та все більшою взаємною довірою потрібно на якийсь час відкласти на полицю. До тих пір, поки політичні лідери Росії не дійдуть висновку, що майбутнє їхньої держави пов’язане не з авантюрною, імперською політикою «країн-ізгоїв», а зі співпрацею й дотриманням норм міжнародного права та цивілізованих політичних звичаїв.

18

Велику мрію про Європу як стабільний континент з динамічними механізмами співробітництва та все більшою взаємною довірою потрібно на якийсь час відкласти на полицю.

Чому Захід не готовий озброювати Україну? Володимир Солов’ян, експерт ЦДАКР з питань зовнішньої політики Ще задовго до початку Уельського саміту НАТО стало зрозуміло, що нова зустріч лідерів країн-членів Північноатлантичного альянсу потребуватиме непростих рішень. У своєму вітальному слові генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що «Нинішній саміт НАТО буде найважливішим за всю історію альянсу». Значну частину порядку денного саміту, як і очікувалось, було присвячено Близькому сходу, а саме питанню війни в Сирії та стратегії протидії терористичному руху Ісламська держава Іраку і Леванту. Але, якщо боротьба з тероризмом вже давно звична тема для Північноатлантичного альянсу, то нинішня криза в стосунках Заходу і Росії – принципово новий виклик для Альянсу. Очевидним фактом є те, що попередні стратегії НАТО, направлені на побудову гармонійних і взаємовигідних відносин з РФ, зазнали краху. В той самий час, нова геополітична реальність відкриває перед НАТО вікно можливостей для реалізації додаткових форм співпраці з країнами, які не є членами альянсу, і пошуку втрачених смислів у середині організації. Тому проблема формування адекватної відповіді на агресію Росії в Україні стала найбільш дискусійною темою саміту в Ньюпорті. Підсумки всієї зустрічі в контексті українського питання засвідчили, що Північноатлантичний альянс поки що не готовий грати за правилами Кремля. Схоже, навіть за умови повномасштабного вторгнення РФ в Україну, НАТО не планує кардинальним чином перекроювати політичний ландшафт Європи і брати Україну під свою парасольку безпеки.

Очевидним фактом є те, що попередні стратегії НАТО, направлені на побудову гармонійних і взаємовигідних відносин з РФ, зазнали краху.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Від початку конфлікту між Україною та Росією Північноатлантичний блок обмежувався превентивними заходами (регулярні навчання в Чорному морі та Прибалтиці, збільшення чисельності дислокованого в польському Щецині багатонаціонального корпусу НАТО «Північний-Схід» тощо). Навіть у поєднанні з жорсткою критикою на адресу Москви, така позиція НАТО є занадто слабкою і не відповідає градусу протистояння. З огляду на це, на Уельському саміті особливо гостро постало питання воєнно-технічного забезпечення Збройних Сил України. Очікуючи на позитивне рішення Альянсу, в Києві поспішили прийняти зміни до Митного кодексу, які передбачають зняття мита з імпорту озброєння в Україну. В пояснювальній записці до відповідного закону йдеться, що рішення Верховної Ради «дасть можливість спростити ввезення продукції оборонного призначення на митну територію України під час дії особливого періоду, введення надзвичайного стану та у період проведення антитерористичної операції шляхом звільнення від оподаткування митом». Про які види озброєння могла йти мова? По-перше, це сучасні протитанкові засоби, зброя для боротьби з артилерійськими системами та зенітно-ракетними комплексами, безпілотники, супутня військова техніка та захисне спорядження для військовослужбовців. По-друге, це налагодження обміну важливою розвідувальною інформацією. Країни колишнього Варшавського договору могли б постачати в Україну радянські зразки озброєнь: танки, літаки, гелікоптери. Вони знайомі українським військовим і технікам, тому подібна допомога могла б бути задіяною в зоні АТО в стислі строки. Заяви української сторони про те, що низка держав-членів НАТО (США, Франція, Італія, Польща, Норвегія) готові озброювати ЗСУ були практично одразу спростовані представниками цих країн. Днями Президент Польщі Броніслав Коморовський заявив, що Україна може розраховувати на допомогу, адресовану українській армії, але на саміті «…лунали однозначні заяви, що не може йтися про смертоносне озброєння». Таким чином, Україна може розраховувати на постачання лише нелетального озброєння, що важко назвати перемогою, з огляду на всю складність ситуації. Відтак, українській владі доведеться, принаймні найближчим часом, вдовольнитися наміром НАТО залучити Україну до спеціальної програми, в рамках якої планують створити 4 трастові фонди для сприяння вирішенню питань логістики, комунікації, кіберзлочинності, соціальної реабілітації поранених. До Уельського саміту своє небажання надавати українській стороні летальне озброєння в НАТО цілком резонно пояснювали тим, що такі дії провокуватимуть Кремль вводити в зону конфлікту ще більше озброєння для бойовиків. Таким чином збройний конфлікт на Донбасі міг би остаточ-

19

Навіть у поєднанні з жорсткою критикою на адресу Москви, така позиція НАТО є занадто слабкою і не відповідає градусу протистояння.

Україна може розраховувати на постачання лише нелетального озброєння, що важко назвати перемогою, з огляду на всю складність ситуації.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

но втратити риси керованості. Але в кінці серпня ситуація кардинальним чином змінилась. Щоб запобігти остаточному оточенню і поразці бойовиків ДНР та ЛНР, Москва наважилась увести на територію України регулярні частини російської армії. Одним із головних результатів зміни ситуації на фронті стали домовленості в Мінську про припинення вогню від 5 вересня. Поки що важко сказати на скільки перемир’я вплинуло на результати саміту, який одночасно проходив в Уельсі. Дехто з експертів відзначає, що сепаратні перемовини Києва і Москви могли істотно послабити рішучість деяких країн здійснювати поставки в Україну летальних видів озброєнь. Загалом, позиція Альянсу стосовно Української кризи полягає http://cacds.org.ua/ru/comments/ у пошуку політичних шляхів врегулювання кризи. Перш за все, Північноатлантичний альянс, який в силу політичних та економічних причин виявився не готовий навіть гіпотетично вести мову про воєнні сценарії розв’язання конфлікту, намагається не спровокувати РФ на повноцінну війну. Непокоїть західних політиків і позиція Китаю. Тому в глобальному масштабі значимість української монети цілком може девальвувати до рівня розмінної. Так уже було в 2006 році, коли в ході Ризького саміту перспективу для України і Грузії отримати план дій щодо членства в НАТО було принесено в жертву інтересам Москви. Інший комплекс проблем, які досі залишаються на перешкоді повноцінної співпраці України і НАТО, є складовою нашої внутрішньополітичної ситуації. Довгий час ідея вступу до НАТО була об’єктом політичних технологій і рудиментарних міфів радянської епохи. Однак після анексії Криму та війни на Донбасі суспільна думка почала змінюватись і в серпні ц.р. соціологи, вперше за часи незалежності, почали фіксувати стійку тенденцію переважання частки тих, хто виступає за інтеграцію з НАТО над тими, хто ставиться до НАТО скептично. Більш того, 29 серпня Уряд вніс до Верховної Ради законопроект № 4561а «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення захисту суверенітету і територіальної цілісності України». Якщо ВР ухвалить цей законопроект, в Україні буде фактично покінчено з доктриною позаблоковості. Даний законопроект вводить зміни до Закону України «Про основи національної безпеки України» таким чином, що національна безпека України відтепер має реалізуватись «…через взаємодію із системою колективної безпеки, інтеграцію в Організацію Північноатлантичного договору і набуття членства в ній». З одного боку маємо чіткий сигнал влади про готовність рухатися в стратегічно визначеному напрямі. З іншого боку, вловлюючи нові коливання суспільної думки, чимало політичних сил у своїй виборчій кампанії неодмінно залучать ідею вступу до НАТО до свого арсеналу. Враховуючи що Президент надто обережний у своїх висловлюваннях щодо перспектив членства України в НАТО, щонайменше до 26 жовтня політичний дискурс навколо цього питання формуватимуть «Батьківщина», «Свобода», «Гро-

20

Дехто з експертів відзначає, що сепаратні перемовини Києва і Москви могли істотно послабити рішучість деяких країн здійснювати поставки в Україну летальних видів озброєнь.

Після анексії Криму та війни на Донбасі суспільна думка почала змінюватись і в серпні ц.р. соціологи, вперше за часи незалежності, почали фіксувати стійку тенденцію переважання частки тих, хто виступає за інтеграцію з НАТО над тими, хто ставиться до НАТО скептично.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

мадянська позиція», меншою мірою «Радикальна партія Олега Ляшка» і «Народний фронт» Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова. 10 вересня Центральна Виборча Комісія прийняла документи, необхідні для створення ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму про приєднання України до НАТО. Ініціатор референдуму, який за задумом має пройти в жовтні, лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Дана ситуація на Заході виглядає як мінімум дивно. Поки українська влада прохає про новітнє озброєння, всередині країни образ НАТО є предметом політичних ігор та бутафорій. Все це накладається на типовий образ корумпованої східноєвропейської еліти, нездатної втілити ефективні реформи в силу своєї корумпованості. Тому, з огляду на поточну світову кон’юнктуру та складну історію розвитку стосунків між Україною і НАТО, рішення про відмову від поставок летальної зброї виглядає цілком очікуваним. За таких реалій, днями світові ЗМІ обійшла заява відомого політолога і радника президента США Барака Обами Збігнєва Бжезинського. «Нам потрібно підтримати Україну зброєю. Не для того, щоб напасти на Росію, а заради самозахисту», - зазначив Бжезинський в інтерв’ю Deutsche Welle. Примітно, що ця заява прозвучала вже після саміту в Ньюпорті, неначе навздогін нерішучості європейських лідерів. Розмови про надання зброї Україні звучали з-за океану набагато частіше ніж в кабінетах єврочиновників. Відтак, цілком імовірно, що США, головний бенефіціар Північноатлантичного альянсу, спробують діяти в обхід своїх європейських партнерів. Насправді такий сценарій у Вашингтона вже давно заготовлений і лише чекає на підпис Барака Обами. Так званий «Акт попередження агресії Росії 2014» (S.2277 - Russian Aggression Prevention Act of 2014), прийнятий у Конгресі США в двох читаннях, надає Україні, Молдові та Грузії статусу «головних союзників Сполучених Штатів Америки поза блоком НАТО» (Major Non-NATO Ally of the United States). Документ передбачає прямі поставки до України прямої військової допомоги на суму $ 100 млн. протягом 2014 року. Якщо підпис Барака Обами з’явиться під законом, проблема прямої військової підтримки ЗСУ може бути автоматично вирішена. Разом з тим, союзницькі зобов’язання США перед Україною, Молдовою та Грузією створять східноєвропейський аналог системи воєнно-політичних договорів, яка з 1950-тих рр. діє в Далекосхідному і Тихоокеанському регіонах задля обмеження експансії Пекіну. Хоча даний закон був проголосований у Конгресі під тиском республіканців, деякі демократи також висловлювалися за більш активну допомогу Україні, в тому числі новітнім озброєнням. Але головний демократ, Обама, відтягує з прийняттям остаточного рішення. Для США збройний конфлікт з РФ був би вкрай небажаним. Американське суспільство за останнє десятиліття виснажене війною зі світовим тероризмом і нова наземна операція Вашингтона обвалить рейтинг демократів напередодні проміжних виборів

21

Поки українська влада прохає про новітнє озброєння, всередині країни образ НАТО є предметом політичних ігор та бутафорій.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

до Конгресу, що пройдуть 4-го листопада поточного року. Тому Обама обрав лінію поведінки більш притаманну політикам з ЄС. США планують зіграти на економічному виснаженні РФ. Така стратегія може виявитися вдалою лише у випадку збереження України. Тому всебічна підтримка України може знову стати важливою складовою політики Вашингтону в Східноєвропейському регіоні. В рамках реалізації цієї політики 18 вересня відбудеться візит Петра Порошенка до столиці США, в ході якого президент України обговорить українське питання зі своїм американським колегою і виступить перед Конгресом. Насправді, поле для діалогу між двома президентами є набагато ширшим ніж питання озброєнь. Так, для України вкрай важливо спонукати США до активізації підтримки України на дипломатичному рівні. Модель, за якою проходили переговори в Мінську, нав’язана Путіним і вигідна Росії, а от про Женевський формат переговорів (з участю США) українська влада вже й не згадує. Беручи до уваги бажання деяких політиків ЄС, які активно включаються в переговорний процес, зберегти за Росією «зони впливу», Україна ризикує вийти на фінішну пряму переговорного процесу ослабленою на дипломатичному фронті. Також для Порошенко буде важливо обговорити з Обамою питання енергетичної безпеки, зокрема проведення дослідження покладів газу на території України із залученням американських технологій та інвестицій. Відновлення інфраструктури Донбасу потребуватиме мільярдних затрат, тому фінансова підтримка Америки є вкрай важливою для України. Окрім, цього в ході зустрічі Порошенка з Обамою, можуть бути досягнуті певні домовленості в межах воєнно-технічної співпраці двох країн. Головним інтересом для США в цій сфері є виключення Росії з воєнно-промислового комплексу України. Відтак Україна повинна подбати про компенсаторні механізми. Надання Україні реальної допомоги у вигляді летальних видів озброєнь могло би стати потужним сигналом для Кремля. Але, говорячи про недостатню підтримку нашої країни на Заході, ми часто не зважаємо на глобальну картину світу, в якій ролі кожної зі сторін чітко прописані і порушення встановленої субординації приховує великі ризики. Мінімізація цих ризиків для України потребує комплексних стратегічних рішень як української влади так і наших партнерів на Заході. Відтак, вже сьогодні, користуючись наявними джерелами міжнародної підтримки, Україна повинна розпочати реорганізацію власної безпекової сфери. Ключовими напрямками реформування національної безпеки має стати інтеграція в структури Північноатлантичного блоку у поєднанні з надійним технічним забезпеченням ЗСУ на основі вітчизняного виробництва.

22

Беручи до уваги бажання деяких політиків ЄС, які активно включаються в переговорний процес, зберегти за Росією «зони впливу», Україна ризикує вийти на фінішну пряму переговорного процесу ослабленою на дипломатичному фронті.

23

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Аналітичні розробки

Силы быстрого реагирования России или «суперсолдаты» Кремля Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР В одном из предыдущих материалов «Воздушно-десантные войска России: новая угроза» («ВіР», №7), было отмечено, что воздушно-десантные войска (ВДВ) были включены в новую структуру, более высокого уровня – Силы быстрого реагирования (СБР) [1]. Однако из-за формата указанной статьи эти СБР не были освещены, хотя ВДВ по численности занимают в них всего третью часть, а сами СБР представляют собой группировку уровня оперативно-стратегического командования, в боевой состав которой вошли ещё три компоненты (морская пехота, отдельные соединения сухопутных войск и силы специальных операций). Считаю необходимым заполнить этот пробел и рассказать об указанных компонентах Сил быстрого реагирования силовых структур России.

1-го октября 2013 г агентство «Интерфакс-АВН» сообщило: «Министерство обороны России намерено в сжатые сроки сформировать Силы быстрого реагирования, в состав которых войдут соединения и части Воздушно-десантных войск, морской пехоты и специального назначения. Создание СБР рассматривается в качестве одной из безотлагательных мер по укреплению ВС России и направлено на обеспечение возможности оперативного противодействия потенциальным угрозам с любого стратегического направления. Силам быстрого реагирования планируется придать штурмовую и армейскую авиацию. Поддержку СБР с воздуха будут оказывать около 200-300 самолетов и вертолетов, которые организационно войдут в оперативно-тактическую группировку ВВС» [2]. Командующий ВДВ генерал-полковник Шаманов утверждал, что у Минобороны нет ясности о том, будет ли штаб СБР наделен функциями оперативно-стратегического командования. Но фактически, помимо четырех статических оперативно-стратегических командований появится пятое, мобильное командование СБР, которое позволит комплексно реагировать на угрозы и вызовы как внутри страны, так и за ее пределами. Генерал Шаманов сообщил, что в рамках СБР «под единым командованием и руководством Генштаба должны быть объединены ВДВ, Силы специальных операций, оперативно подчинены бригады спецназа, соединения и части морской пехоты на приморских направлениях». «На основе ВДВ сформируют штаб СБР, которому оперативно будут подчинены соединения морской пехоты, мотострелковая миротворческая и две горные мотострелковые бригады, дислоцированные на Северном Кавказе». При этом происходит усиление всех составляющих СБР. В наибольшей степени это касается ВДВ. Например, в подчинение штаба ВДВ из СВ переданы три десантно-штурмовые бригады (ДШбр), дислоцированные в

Фактически, помимо четырех статических оперативно-стратегических командований появится пятое, мобильное командование СБР, которое позволит комплексно реагировать на угрозы и вызовы как внутри страны, так и за ее пределами.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Восточном и Южном ВО. А в Западном ВО (в Воронеже) будет в 2016 г. сформирована еще одна ДШбр. Полк спецназа ВДВ в Кубинке будет переформирован в бригаду, как и полк связи ВДВ, в Медвежьих Озерах (он станет бригадой управления). К 2018 г. все дивизии ВДВ с двухполкового состава перейдут на трехполковой. В каждой дивизии уже развернут зенитно-ракетный полк. Одновременно во всех дивизиях ВДВ, а также в 31-й отдельной миротворческой ДШбр (Ульяновск) разведроты преобразуются в разведывательные батальоны. Ульяновская ДШбр уже полностью состоит из контрактников. В каждой дивизии ВДВ также имеется батальон «миротворцев», укомплектованный контрактниками [3, 4, 5]. В итоге, в 2019 г. численность ВДВ намечено увеличить вдвое (с 35 тыс. чел. до 72 тыс. чел.). Кроме того, намечено полностью обновить парк ББМ, в частности, до 2025 года ВДВ должны получить более 1,5 тыс. новых БМД-4М и свыше 2,5 тыс. БТР-МДМ «Ракушка», а также обеспечивающих машин на его базе [6]. Начальник Генштаба генерал армии Герасимов заявил, что к концу 2013 года было переведено на контрактный способ комплектования 27 батальонов дивизий и бригад ВДВ, а также полк спецназа ВДВ, 14 отрядов спецназа ГРУ ГШ и семь батальонов морской пехоты, которые войдут в состав СБР. По планам Генштаба оставшиеся 23 отряда спецназа и 17 батальонов морской пехоты станут профессиональными в 2014 году [3]. Кроме ВДВ, морской пехоты и нескольких лёгких мотострелковых бригад СВ в боевой состав СБР войдёт новейшее вооруженное формирование – Силы специальных операций (ССО). Эта структура создается для решения специальных задач в случае войны или в мирное время. Его штабу, в случае необходимости, будут передаваться в оперативное управление спецподразделения всех силовых служб. Помимо спецподразделений Минобороны, ССО будут включать спецназ ФСБ, МВД, а также подразделения спецназа ФСО, ФСИН и ФСКН [7, 8]. То есть в СБР под единым оперативным командованием предполагается включить 4 основные боевые компоненты: ВДВ, морскую пехоту, соединения сухопутных войск (СВ) и силы специальных операций. В том числе: • ВДВ (35 тыс. чел): 2 воздушно-десантные и 2 десантно-штурмовые дивизии, 4 десантно-штурмовые бригады, разведывательный полк спецназа и полк связи; • Морская пехота (13 тыс. чел): 3 бригады (брМП), 2 отдельных полка (пМП) и 4 отдельных батальона (бМП); • Соединения СВ (6,3 тыс. чел): 3 мотострелковые бригады (МСбр, миротворческая и 2 горные), • ССО, создаваемые сейчас и включающие формирования спецназа (СН) в составе: • вооружённых сил (ГРУ Генштаба – 7 бригад СН и полк СН, 4 морских разведывательных пункта; также в береговых войсках

24

В СБР под единым оперативным командованием предполагается включить 4 основные боевые компоненты: ВДВ, морскую пехоту, соединения сухопутных войск (СВ) и силы специальных операций.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

ВМФ – 7 отрядов борьбы с подводными диверсионными силами и средствами (всего в ВС 10 тыс. чел СН)); • министерства внутренних дел (внутренние войска (ВВ) – Центр СН и 16 отрядов СН (17 тыс. чел), полицейский спецназ – 121 отряд ОМОН (20 тыс. чел) и 87 отрядов СОБР (5,2 тыс. чел)); • федеральных служб безопасности, внешней разведки, охраны, исполнения наказаний и контроля за оборотом наркотиков (ФСБ, ФСВР, ФСО, ФСИН и ФСКН). Кроме того, в состав СБР могут оперативно включаться формирования транспортной и боевой авиации ВВС, десантные и боевые корабли ВМФ, а также другие формирования. Общая численность СБР должна превысить 106 тыс. чел (без формирований спецназа федеральных служб), в т.ч. 64 тыс. из ВС. Основу СБР (33%) составят ВДВ, и на базе их управления формируется штаб этих сил. Предполагают, что командующим СБР будет назначен генерал-полковник Шаманов, пользующийся особым доверием президента Путина. Ниже приведено краткое описание элитных войск ВС (кроме ВДВ) и военизированных формирований, которые планируется включить в создаваемые российские СБР. Морская Пехота – род береговых войск ВМФ России, предназначенный, в первую очередь, для ведения боевых действий в составе морских десантов, а также для обороны военно-морских баз, важных участков побережья и береговых объектов. МП организационно входит в береговые войска ВМФ России, которые также включают береговые ракетно-артиллерийские войска. Морская пехота в десантных операциях может действовать самостоятельно с целью захвата пунктов базирования ВМС противника, портов, островов, отдельных участков побережья. В случаях, когда основу десанта составляют соединения СВ, морская пехота высаживается в передовых отрядах для захвата пунктов и участков на побережье и обеспечения высадки на них главных сил десанта. Соединения и подразделения морской пехоты высаживаются на берег с десантных кораблей и катеров, а также десантируются вертолётами корабельного и берегового базирования при огневой поддержке кораблей и авиации. В отдельных случаях морская пехота может преодолевать водные пространства своим ходам на плавающих машинах (БТР). В России морская пехота появилась в 1705 г, когда в ходе Северной войны 1700-1721 гг. развернулись военные действия в приморских и островных районах. Вновь созданные в 1939 г. соединения и части морской пехоты в ходе Великой Отечественной войны широко применялись в десантных действиях и обороне баз флотов. В послевоенные годы они были расформированы и появились в составе ВМС в начале 1960-х годов.

25

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

В нынешней необъявленной войне России против Украины морская пехота сыграла очень важную роль. Базирующаяся в Севастополе 810-я бригада морской пехоты начала действовать первой и обеспечила вторжение в Крым основных российских сил. Затем, при проведении спецоперации по захвату Крыма подразделения бригады морской пехоты, наряду с формированиями спецназа, ВДВ, СВ, местных ополченцев и казаков, заняли аэродромы, блокировали гарнизоны ВС Украины (с последующим их захватом) и обеспечили беспрепятственное проведение референдума о присоединении Крыма к России [2]. В настоящее время морская пехота России – это элитные амфибийные механизированные и десантно-штурмовые войска, действующие с морского направления. Формирования морской пехоты имеются в составе каждого из 4-х флотов ВМФ и Каспийской флотилии. Они включают 155-ю, 336-ю и 810-ю брМП, 3-й и 61-й пМП, 59-й, 382-й, 414-й и 727-й бМП. Черноморский флот имеет 810-ю брМП и 382-й бМП, Балтийский флот – 336-ю брМП, Тихоокеанский флот – 155-ю брМП, 3-й пМП и 59-й бМП, Северный флот – 61-й пМП и Каспийская флотилия – 414-й и 727-й бМП. Ниже приводится организация и вооружение соединений морской пехоты флотов ВМФ России.

810-я брМП (Севастополь) включает штаб, 3 батальона (557-й морской пехоты, 542-й десантно-штурмовой и 538-й материального обеспечения), 2 дивизиона (546-й самоходный артиллерийский и 547-й зенитный), противотанковую батарею, 5 рот (огнемётная, разведывательная, инженерно-десантная, связи и технического обеспечения), 3 взвода (управления начальника артиллерии, РХБЗ и комендантский). Всего в бригаде 3185 чел, 80 БМП-2, 35 БТР-80, 9 ПУ 9П148 ПТРК «Конкурс», 24 МТ-ЛБ, 4 КШМ Р-145БМ, 20 подвижных пунктов (2 разведывательных ПРП-4, 4 управления огнём 1В119, 14 управления ПВО ПУ-12), 1 РХМ-4, 2 БРЭМ-2, 18 122-мм СГ 2С1 «Гвоздика» и 12 120-мм САО 2С9 «Нона-С», зенитные средства (ЗРК «Стрела-10», ЗСУ-23-4 «Шилка», ПЗРК «Игла»).

382-й бМП (Темрюк), имеет 61 БМП-2, 7 БТР-80, 6 СГ 2С1 и 2 МТ-ЛБ.

336-я гвардейская брМП (Балтийск) включает штаб, 5 батальонов (877-й и 884-й морской пехоты, 879-й десантно-штурмовой и 127-й морской инженерный, материального обеспечения), 3 дивизиона (1612-й самоходный артиллерийский и 1618-й зенитный), противотанковую батарею, 6 рот (огнемётная, разведывательная, инженерно-десантная, связи, технического обеспечения и медицинская), 3 взвода (РХБЗ и комендантский), Всего в бригаде 2672 чел, 154 БТР-80, 9 ПУ ПТРК «Конкурс», 4 МТ-ЛБ, 1 КШМ 3С-88, 10 подвижных пунктов (2 ПРП-4, 4 1В119, 4 ПУ-12), 3 РХМ-

26

В нынешней необъявленной войне России против Украины морская пехота сыграла очень важную роль.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

4, 1 БРЭМ-4, 18 СГ «Гвоздика» и 12 САО «Нона-С», зенитные средства (ЗРК «Стрела-10», ЗСУ «Шилка», ПЗРК «Игла»).

155-я брМП (Владивосток) насчитывает 2500 чел, 3-й пМП (Камчатка) – 1200 чел.

61-й пМП (Спутник) включает штаб, 5 батальонов (874-й морской пехоты на БТР-80, 876-й десантно-штурмовой, 886-разведывательнодесантный и 180-й морской инженерный), 3 дивизиона (1611-й и 1591-й самоходные артиллерийские, 1617-й зенитный), 75-й морской лазарет, 317й и 318-й кадрированные батальоны морской пехоты, 125-й кадрированный танковый батальон с Т-72 и Т-80, 1062-я рота сопровождения воинских грузов и роты обеспечения. Всего в бригаде 1777 чел, 102 БТР-80, 115 МТ-ЛБ, 8 машин обеспечения, 21 СГ «Гвоздика» и 6 САО «Нона-СВК», ЗСУ «Шилка» и ЗПРК «Тунгуска». Каспийская флотилия включает 414-й бМП (Каспийск, оснащён БТР80 и МТ-ЛБ) и 727-й бМП (Астрахань). Вооружение морской пехоты представлено, в основном, системами СВ, а также ВДВ. Часть этого ВВТ – амфибийная. Вооружение включает 140 танков Т-55М/72/80 (в резерве); 60 БРДМ-2; 150+ БМП (БМП-2, БМП-3Ф и БРМ-1К, БТР-82А и БТР-82АМ); 750 БТР (250 МТ-ЛБ, 500 БТР-70/80); 113 самоходных гаубиц (95 122-мм 2С1 «Гвоздика», 18 152-мм 2С3 «Акация» (последние в резерве)); 45 буксируемых гаубиц 122-мм Д-30 (в резерве); 113 орудий-миномётов 120-мм (20 САО 2С23 «Нона-СВК», 75 САО 2С9 «Нона-С», 18 буксируемых 2Б16 «Нона-К»); 96 самоходных РСЗО 122-мм 9П138 «Град-1» (в резерве); 72 самоходных ПТРК 9П148 «Конкурс»; 70 самоходных ЗРК (20 «Оса», 50 «Стрела-10»); 250 ПЗРК «Игла»; 60+ зенитных установок (23-мм ЗСУ «Шилка» и 30-мм ЗПРК «Тунгуска»). В рамках ГПВ-2020 морская пехота будет полностью переоснащена на новые виды вооружений, экипировки и средства связи. Например, недавно 336-я брМП получила модернизированные колёсные БМП БТР-82АМ. МО заказало разработку специальной флотской гусеничной БМП (НИР «Платформа БММП»). Планируется, что они появятся в 2015-2016 годах. На втором этапе развития береговых войск намечено создание и принятие на вооружение высокомобильной амфибийной боевой машины для обеспечения действий морской пехоты в любых регионах и климатических условиях, в том числе в арктической зоне, создание роботизированных боевых платформ морской пехоты, вооруженных оружием на новых физических принципах [9, 10]. Морские десантно-высадочные средства. Для перевозки и высадки формирований морской пехоты ВМФ России имеют в настоящее время 41 десантно-высадочное средство, в т.ч.: • 19 больших десантных кораблей (БДК), в т.ч. 4 пр. 1171 (несут по 20 танков, или 45 БТР или 50 автомобилей или 300 пехотинцев, или

27

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

1000 т груза); 12 пр. 775/II и 3 пр. 775/III (несут по 10 танков и 190 пехотинцев, или 24 БТР и 170 пехотинцев, или 225 пехотинцев, или 480 т груза).

• 2 малых десантных корабля на воздушной подушке пр. 12322 (несут по 3 танка или 10 БТР и 140 пехотинцев, или 8 БМП, или 500 пехотинца, или 150 т груза).

• 20 десантных катеров, в т.ч. 1 пр. 21820 (несёт 2 танка, или 4 БМП/ БТР, или 90 пехотинцев или 170 т груза); 9 пр. 11770 (несут по танку или 2 БМП/БТР, или 92 пехотинца или 45 т груза); 10 пр. 1176 (несут по танку или 2 ГАЗ-66, или 20 пехотинцев или 50 т груза) [10]. Всего эти десантные средства могут перевезти морем в пределах прибрежной и ближней морской зон и высадить на берег 257 танков или 582 БТР или 6700 пехотинцев или 12575 т груза. Или перевезти в пределах ближней и дальней морских зон 230 танков или 468 БТР или 4575 пехотинцев или 11200 т груза. Считается, что этих десантных средств явно недостаточно для десантирования существующих сил морской пехоты, кроме того, вообще отсутствуют десантные средства океанской зоны, а этого требуют возросшие геополитические амбиции российского руководства. Поэтому согласно ГПВ-2020 планируется постройка 1 БДК пр. 11711 и закупка во Франции двух десантновертолётных кораблей-доков (ДВКД) типа «Мистраль» (а возможно ещё двух). Последний может нести батальон морской пехоты (450 чел.) или 40 танков или 70 БМП. Десантные средства – 16 вертолётов (8 транспортных Ка29 и 8 ударных Ка-52К), и 2 катамарана или 4 десантных катера. Авиационные десантные средства. Для высадки десантно-штурмовых батальонов бригад и полков морской пехоты морская авиация имеет 3 эскадрильи, включающие св. 42 транспортных самолёта (32 Ан-12, 7 Ан24/26, 2 Ан-140, 1 Ил-114 и Ту-134) и 5 эскадрилий, включающих 76 ударных и транспортных вертолётов (30 Ми-24, 16 Ми-8 и 30 Ка-29) [10]. Для ДВКД типа «Мистраль» планируется закупить 32 ударных вертолёта Ка-52К и 32 Ка-29М. Соединения СВ включают три мобильных и оснащённых легкобронированной бронетехникой МСбр (15-я миротворческая, 33-я и 34-я горные).

15-я МСбр (Рощинский) включает штаб, 5 батальонов (3 мотострелковых, разведывательный и связи), 2 зенитных дивизиона (ракетный и ракетно-артиллерийский), подразделения обеспечения. Всего в бригаде 2100 чел, 152 БТР-70М, 33 БТР-80, 12 КШМ Р-145БМ и 1 РХМ-4, 27 82-мм миномётов (18 2Б14 «Поднос» и 9 2Б9 «Василёк»), 12 БМ ЗРК 9А33БМ2/3 «Оса-АКМ», 6 БМ ЗРК 9А34/35 «Стрела-10», 6 ЗПРК 2С6М «Тунгуска».

33-я и 34-я МСбр (Майкоп и Зеленчукская) включают (каждая) штаб, 4 батальона (3 мотострелковых и разведывательный), самоходный артдивизион, зенитную батарею и подразделения обеспечения.

28

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Всего в бригаде 2110 чел, 118-123 МТ-ЛБ, 23 МТ-ЛБМБ, 1 ПУ-12, 3 РХМ-4, 18 82-мм миномётов «Поднос», 18 СГ «Гвоздика», 8 ЗУ-23 [9]. Кроме того, в СБР могут быть включены другие соединения СВ (мотострелковые, танковые, артиллерийские, ракетные, зенитно-ракетные и др.). Силы специальных операций – новейшее вооруженное формирование России, которое создается для решения специальных задач в случае войны, или (как заявлено) для ее предотвращения. Уже несколько месяцев российские ССО «успешно предотвращают войну» в восточных областях Украины. Помимо специальных формирований Минобороны, ССО будут включать спецназ МВД, а также спецподразделения ФСБ, ФСВР, ФСО, ФСИН и ФСКН. В ГШ ВС с 6 марта 2013 г начало создаваться командование ССО, которому в случае необходимости будут передаваться в оперативное управление спецподразделения всех войск и силовых служб. Участие в ССО потребует скорректировать программу боевой подготовки спецподразделений, чтобы унифицировать их возможности и повысить взаимодействие. Спецназу ФСИН, например, потребуются тренировки не только в подавлении бунтов в колониях и тюрьмах, но и в блокировании диверсионных групп. ССО будут способны проводить операции как за пределами страны – для этого будут использовать спецназ Минобороны «Сенеж», ВДВ, бригад спецназа ГРУ, а также спецназ ФСКН «Гром», – так и внутри – здесь будут использовать уже внутренние войска, подразделения ФСИН, спецназ ФСБ и другие службы [11]. Варианты таких действий – защита от нападений на граждан России в других странах, эвакуация посольств, важных чиновников, а также «специальные задания», под которыми подразумеваются точечные миниоперации по уничтожению главарей боевиков, объектов инфраструктуры или вооружений и лидеров других стран (относительно последнего сразу вспоминается президент Афганистана Хейфизулла Амин, убитый бойцами группы «Альфа»). Внутри страны ССО должны будут противодействовать диверсантам, блокировать десанты, защищать стратегические объекты инфраструктуры (электростанции, командные пункты, правительственные учреждения, узлы связи). Идея создать подобные силы вынашивалась в руководстве страны давно, однако реализовать ее стало возможно только после принятия Плана обороны, утвержденного президентом Путиным в январе 2013 года. Командование ССО будет одной из структур Генштаба с постоянным штатным составом. Его формирование завершилось в конце 2013 г. В ССО войдут: Спецназ ГРУ Генштаба ВС – это особо подготовленные формирования ВС России, предназначенные для выполнения разведывательно-

29

Уже несколько месяцев российские ССО «успешно предотвращают войну» в восточных областях Украины.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

диверсионных задач в тылу противника. Спецназ ГРУ предназначен для: проведения диверсионных операций на территориях других стран или в тылу врага, ведения специальной разведки, проведения контрдиверсионных, контртеррористических и контрпартизанских операций, а также организации партизанского движения в тылу противника. Этот спецназ был создан в 1950 г. как подразделения для уничтожения мобильных ядерных средств ВС стран НАТО. Он активно применялся в Афганской войне, обеих Чеченских войнах и Российско-Грузинской войне. Спецназ ГРУ был использован в крымской спецоперации, и сейчас применяется для организации сепаратистского движения, руководства подразделениями вооружённых сепаратистов, террора и диверсий в восточных областях Украины. Спецназ ГРУ организационно состоит из отдельных бригад, которые подчиняются Направлению специальной разведки 14-го Управления ГРУ Генштаба РФ, кроме того ГРУ через разведуправления штабов флотов ВМФ подчиняются морские разведывательные пункты спецназа ВМФ. Спецназ ГРУ включает: Центр СН «Сенеж» (предназначен для уничтожения высшего руководства вражеских группировок и главарей боевиков), 2-ю брСН (Псков, ЗВО), 3-ю Гв брСН (Тольятти, ЦВО), 10-ю брСН (Молькино, ЮВО), 14-ю брСН (Уссурийск, ВВО), 16-б брСН (Тамбов, ЗВО), 22-ю Гв брСН (Ковалёвка, ЮВО), 24-ю брСН (Улан-Удэ, ВВО), 25-й пСН (Ставрополь, ЮВО). По организации брСН обычно включают управление, 4-6 отдельных отрядов СН (оСН – фактически батальонов, может быть 1 учебный), отряд спецсвязи и 2 роты (МТО и спецвооружения), а также другие подразделения. Например, 3-я Гв. брСН включает управление, 6 оСН, школу младших специалистов и 3 роты (спецвооружения, МТО и автомобильная).

22-я Гв. брСН включает управление, 4 оСН, 1 учебный оСН, отряд спецрадиосвязи и 2 роты (матобеспечения и спецвооружения). На её вооружении находятся бронеавтомобили «Тигр», БМП-2 и БТР-80. До 2005 г в бригаду входил дивизион гаубиц Д-30. Отряды СН в период активных боевых действий могут иметь усиленную организацию, ББМ и другое тяжёлое вооружение. Например, 177-й оСН в Афганскую войну включал управление, 6 рот (2 разведывательные, разведывательно-десантную, гранатомётную, инженерно-огнемётную и транспортную), 3 группы (зенитную, охраны штаба и связи), а также ремонтный взвод. В отряде было 500 чел, 18 БМП-2, 2 БРМ-1К, 10 БМД-1, 16 БТР-70, 4 ЗСУ «Шилка», 18 автоматических гранатомётов АГС-17 и 18 ручных огнемётов РПО. В настоящее время на вооружении спецназа ГРУ состоят автоматы (5,45-мм АКС-74 и АКС-74У, 7,62-мм АКМС с ПБС-1, 9-мм АС «Вал» и

30

Спецназ ГРУ был использован в крымской спецоперации, и сейчас применяется для организации сепаратистского движения, руководства подразделениями вооружённых сепаратистов, террора и диверсий в восточных областях Украины.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

ВСК-94), пистолёты (7,62-мм ПСС «Вул», 9-мм ПММ, ПБ, АПБ, ПЯ «Грач»), пулемёты (5,45-мм РПК-74, 7,62-мм ПКМ и ПКП «Печенег», 12,7-мм НСВС «Утёс»), снайперские винтовки (7,62-мм СВДС, 9-мм ВСС «Винторез»), противотанковые гранатомёты (РПГ-7Д, РПГ-16 «Удар», РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень», РПГ-27 «Таволга», РПГ-29 «Вампир»), 30-мм гранатомёты АГС-17 и АГС-30, 40-мм подствольные гранатомёты ГП-25, огнемёты РПО-А «Шмель», РПО-Б «Рысь» и др. Сейчас для Центра СН «Сенеж», на базе последних вариантов вертолёта Ми-8 (МТВ-5, МТКО и АМТШ), разрабатывается многоцелевой вертолёт, оборудованный радиолокационной системой огибания рельефа местности при действиях на малых высотах и полета в сложных метеоусловиях, тепловизорами и приборами ночного видения, которые усиливают видимую часть светового спектра, а также системами высадки десанта по канатам. Кроме того, машина должна быть оснащена средствами огневой поддержки десанта: ПТРК, пулеметами, блоками НАР, бомбами и другим вооружением. Планируется, что новые машины смогут не только перевозить бойцов, но и поддерживать их огнем с воздуха, что многократно увеличит возможности спецназовцев [12, 13]. Морские разведывательные пункты ГРУ: 42-й МРп (о. Русский, ТОФ), 20-й МРп (Полярный, СФ), 431-й МРп (Туапсе, ЧФ), 561-й МРп (Балтийск, БФ). Спецназ ВМФ – отряды борьбы с подводными диверсионными силами и средствами: 160-й оСН (Видяево, СФ), 269-й оСН (Гаджиево, СФ), 311-й оСН (Петропавловск-Камчатский, ТОФ), 159-й оСН (Павловск, ТОФ), 313-й оСН (Балтийск, БФ), 473-й оСН (Кронштадт, БФ), 102-й оСН (Севастополь, ЧФ). Стрелковое вооружение МрП ГРУ и спецназа ВМФ включают, в т.ч., 5.66мм автоматы подводные специальные АПС и 5,45-мм автоматы двухсредные специальные АДС, а также специальный подводный пистолет СПП-1/1М. Спецназ ВДВ: 45-й Гв рпСН. Специальные подразделения МВД: Спецназ внутренних войск (ВВ) МВД: 604-й ЦСН, 7-й оСН «Росич» (Новочеркасск), 12-й оСН «Урал» (Нижний Тагил), 15-й оСН «Вятич» (Армавир), 16-й оСН «Скиф» (Ростов-на-Дону), 17-й оСН «Эдельвейс» (Минеральные воды), 19-й оСН «Ермак» (Новосибирск), 21-й оСН «Тайфун» (Хабаровск), 23-й оСН «Мечел» (Челябинск), 25-й оСН «Меркурий» (Смоленск), 26-й оСН «Барс» (Казань), 27-й оСН «Кузбасс» (Кемерово), 28-й оСН «Ратник» (Архангельск), 29-й оСН «Булат» (Уфа), 33-й оСН «Пересвет» (Москва), 34-й оСН (Грозный), осН «Росомаха» (Красноярск-26) [14]. На вооружении 604-го ЦСН стоят 7,62-мм автоматы АК-104, 9-мм пистолеты СР-1М, 9-мм пистолеты-пулеметы СР-2М, АЕК-919К, ПП-19-01 «Витязь-СН».

31

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

На вооружении оСН находятся 9-мм автоматы АС «Вал», 9-мм пистолеты ПЯ «Грач», пистолеты-пулеметы СР-2М с ПБС, снайперские винтовки ВСС «Винторез», СВ-98 и АСВК, 7,62-мм пулеметы ПКП «Печенег», гранатометы ГП-30, РГС-50 и ГМ-94. А, также, новые бронеавтомобили «Медведь» [15]. Полицейский спецназ МВД: Отряды мобильные особого назначения – ОМОН во всех областных центрах РФ, а также при управлениях внутренних дел на транспорте. В 2012 г был 121 отряд ОМОН (20 тыс. бойцов) в т.ч. ОМОН «Беркут» Крымского ФО. Специальные отряды быстрого реагирования – СОБР. Существуют 87 отрядов (5200 чел) [14]. На вооружении ОМОНов и СОБРов состоят 5,45-мм автоматы АК-74 и АКС-74У, 9-мм пистолёты-пулемёты 9А-91 и ПП-19 «Бизон», 5,45-мм пулемёты, 7,62-мм снайперские винтовки СВД и 9-мм ВСС «Винторез», гранатомёты и др. Транспортные средства включают переоборудованные микроавтобусы, автобусы, грузовые автомобили, а также БТР-70/80. Спецподразделения Специальных служб: Спецназ ФСБ: Управление «А» (бывшая группа «Альфа») ЦСН ФСБ, Управления «В» (бывшая группа «Вымпел») ЦСН ФСБ, роСН «Касатка», (Мурманск), роСН «ГРАД» (Санкт-Петербург), осом УФСБ по республике Дагестан [14]. На вооружении Управления «А» и «В» состоят 5,45-мм автоматы АК-74, АН-94 «Абакан» и АЕК-971, 9-мм пистолеты-пулемёты 9А-91, АЕК-919К «Каштан», ПП-91 «Кедр», ПП-19 «Бизон», пистолёты ПММ, ГШ-18, МР-443 «Грач», чешские пистолеты CZ75, 5,45-мм пулемёты РПК-74, 7,62-мм снайперские винтовки СВД и 12,7-мм ОСВ-96 «Взломщик», карабины специальные КС-23М «Дрозд», противотанковые гранатомёты РПГ-7, 30-мм гранатомёты РГ-630 и АГС-30, 40-мм подствольные гранатомёты ГП-25 и др. Спецназ СВР оСН «Заслон» Спецназ ФСИН (20 отделов во всех областных центрах России) [14]. На вооружении спецназа ФСИН состоят 5,45-мм автоматы АК-74 и АН-94 «Абакан», 9-мм пистолеты-пулемёты АЕК-919К «Каштан», ПП-91 «Кедр», ПП-19 «Бизон», ПП-19-01 «Витязь», пистолёты ПМ, ГШ-18, МР443 «Грач», Glock-17/19, CZ75, 5,45-мм пулемёты РПК-74, 7,62-мм снайперские винтовки СВД и 12,7-мм ОСВ-96 «Взломщик», карабины специальные КС-23М «Дрозд», противотанковые гранатомёты РПГ-7, 30-мм гранатомёты РГ-630 и АГС-30, 40-мм подствольные гранатомёты ГП-25 и др. Транспортные средства включают машины, в т.ч. бронированные КамАЗ-43269 и КамАЗ-43114, BA3-2131 «Нива», ГАЗ-2217 «Баргузин», Ford Е, Volkswagen Т5 Transporter TD1, Toyota Land Cruiser 100, Nissan Patrol GR (Y60).

32

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Спецназ ФСКН (оСН ГРОМ). Кроме того, для обеспечения переброски и поддержки боевых формирований СБР, в их состав могут оперативно включаться формирования транспортной и боевой авиации ВВС, в т.ч. транспортных самолётов (Ил76 и Ил-476, Ан-22, Ан-124), штурмовиков (Су-25СМ), разведывательных самолётов Су-24МР, ударных вертолётов Ми-28Н и Ка-52, ударнотранспортных вертолётов Ми-35, транспортно-ударных вертолётов Ми8АМТШ, многоцелевых вертолётов Ми-8МТВ-5, тяжёлых транспортных вертолётов Ми-26. Известно, что для армий формируется 10 полков армейской авиации (АА) по 66 вертолётов (4 эскадрильи Ми-28/35, Ка-52, Ми8АМТШ и Ми-8МТВ-5) и 4 бригады АА по 84-88 вертолётов (5 эскадрилий Ми-28, Ка-52, Ми-8АМТШ, Ми-8МТВ-5 и Ми-26Т2). Некоторые из них, вероятно, будут приданы СБР. И это лишь краткий перечень элитных войск и военизированных формирований России, которые планируется включить в создаваемые СБР, предназначенные для быстрого применения за рубежом и в пределах страны, во время войны и в мирное время. Они наилучшим образом подготовлены, вооружены и оснащены самым современным вооружением и военной техникой в России и подчинены через министра обороны и начальника Генштаба лично президенту РФ. Это более ста тысяч человек! Для чего срочно создаются столь могучие силы? На коллегии МО в феврале 2013 г. министр обороны Шойгу на этот счет высказался более чем туманно: «Организовать работу по выполнению плана обороны Российской Федерации. Предусмотреть применение Воздушно-десантных войск в качестве Сил быстрого реагирования в случае повышения оперативности выполнения задач по пресечению кризисов». Также неопределённо высказался командующий ВДВ генерал-полковник Шаманов, который заявил, что в рамках СБР «под единым командованием под руководством Генштаба должны быть объединены ВДВ, Силы специальных операций, оперативно подчинены бригады спецназа, соединения и части морской пехоты на приморских направлениях. Тогда у страны, имеющей 50 тысяч километров сухопутной границы, омываемой с трех сторон морями и океанами, помимо четырех статических оперативностратегических командований появится пятое, мобильное оперативностратегическое командование, которое позволит комплексно реагировать на угрозы и вызовы как внутри страны, так и за ее пределами» Раз российские Силы быстрого реагирования создаются в большой спешке, следовательно, возможность возникновения военно-политического кризиса (по крайней мере, одного), очевидно, близка. Где и что это может быть за кризис? Взгляд на эту проблему из-за рубежа представил влиятельный американский журнал Foreign Policy, в котором предположили, что лихорадочные

33

Они наилучшим образом подготовлены, вооружены и оснащены самым современным вооружением и военной техникой в России и подчинены через министра обороны и начальника Генштаба лично президенту РФ. Это более ста тысяч человек!

Раз российские Силы быстрого реагирования создаются в большой спешке, следовательно, возможность возникновения военно-политического кризиса (по крайней мере, одного), очевидно, близка.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

военные приготовления Москва вынуждена затеять и в связи с тем, что войска НАТО покидают Афганистан. В частности, журнал писал: «Многих волнует то, как вывод сил США и НАТО из Афганистана повлияет на эту страну: лишь немногие российские эксперты верят, что прозападное правительство продержится в Кабуле сколько-нибудь долго, а большинство опасаются, что власть вновь захватит Талибан. Главные опасения вызывает то, что вечно меняющаяся ситуация в Афганистане дестабилизирует обстановку в Средней Азии. Учитывая тот факт, что между Россией и странами региона почти не существует границ, легко понять озабоченность Москвы». Заместитель директора Института политического и военного анализа А. Храмчихин предложил схожее объяснение – войска НАТО уходят из Афганистана и власть там захватывают талибы. Последние начинают религиозную экспансию в Таджикистан и Киргизию, которые являются членами Договора о коллективной безопасности (ОДКБ). Эти страны очень слабы в военном отношении, и Россия, как ведущий член ОДКБ, должна будет оказать им немедленную военную помощь – вот для этого ей и необходимо срочно создать силы быстрого реагирования [3]. Эти объяснения в то время ни у кого не вызвали вопросов, однако сейчас их первоначальное предназначение прояснилось – после оккупации и аннексии Крыма Россией, а также фактического начала ею необъявленной войны в восточных областях Украины. Поспешность в создании СБР и ССО теперь стала понятной. Наша страна стала первым полигоном для испытания и практического применения российских СБР. Причём российская «гибридная война» не была ограничена действиями спецназа, а в ней используются и другие формирования СБР – ВДВ, СВ и морской пехоты. Для других стран проблема грядущего применения СБР России может встать позднее… ЛИТЕРАТУРА • Бараш Ю. Воздушно-десантные войска России: новая угроза // ВИКЛИКИ та РИЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР №7. – С.25-43 • Минобороны РФ сформирует Силы быстрого реагирования // http://www.polemics.ru/articles/?articleID=12306&hideText=0&itemPa ge=1 • Быстрое реагирование Владимира Шаманова // http://www.ng.ru/ armies/2013-11-18/1_reagirovanie.html • Мухин В. Владимир Шаманов готов к быстрому реагированию // http://vpk.name/news/88498_vladimir_shamanov_gotov_k_ byistromu_reagirovaniyu.html • Пехота взлетит на воздух. Россия приступила к созданию Сил быстрого реагирования. Для чего? // http://svpressa.ru/war21/ article/76362/

34

Лихорадочные военные приготовления Москва вынуждена затеять и в связи с тем, что войска НАТО покидают Афганистан. Наша страна стала первым полигоном для испытания и практического применения российских СБР. Причём российская «гибридная война» не была ограничена действиями спецназа, а в ней используются и другие формирования СБР – ВДВ, СВ и морской пехоты. Для других стран проблема грядущего применения СБР России может встать позднее…

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

35

• Шаманов: ВДВ будут расширять зоны своего присутствия за пределами России // http://itar-tass.com/politika/1354652 • СТРУКТУРА СИЛ СПЕЦИАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ (ССО) // http:// dokwar.r u/publ/vo enny_vest ni k/sp e cluzhby/st r u ktura_si l_ specialnykh_operacij_sso/5-1-0-711 • В Силы спецопераций войдут подразделения МВД, ФСБ и ФСИН // http://izvestia.ru/news/546521#ixzz36PExa900 • http://www.ryadovoy.ru • THE MILITARY BALANCE 2013 / IISS. – 2014. P.192-203 • Спецназ России // http://berlogamisha.mybb.ru/viewtopic.php?id=224 • Спецназ ГРУ // http://voinanet.ucoz.ru/index/specnaz_gru/0-12347 • Личный спецназ Сердюкова получит уникальные вертолеты // http://izvestia.ru/news/534514 • Подразделения специального назначения РФ (2 часть) // http:// kombat-bvoku.com/publ/voennaja_tematika/podrazdelenija_ specialnogo_naznachenija_rf_2_chast/4-1-0-41 • Ищенко С. Время «Ч» для большой дубины или Против кого во внутренних войсках создают бригады постоянной готовности // http://rusinform.ru/index.php?newsid=2383

Концепція створення національної системи забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом Розроблено фахівцями банку «Аркада» на замовлення ЦДАКР Проблема забезпечення особового складу Збройних Сил і правоохоронних структур України постійним житлом є однією із найскладніших соціальних проблем держави, а відсутність єдиної державної стратегії вирішення цього питання призвели до критичного накопичення житлових труднощів у соціальній сфері зазначеної категорії осіб. Склалася ситуація, за якої на квартирному обліку в Збройних силах України, Міністерстві внутрішніх справ України та Службі безпеки України перебуває майже 70 тис. сімей. Слід зазначити, що протягом останніх років проблема постійно загострюється, що створило соціальну напругу у військовому і правоохоронному середовищах, спричинило зниження престижу військової служби та роботи у правоохоронних органах, що підриває боєздатність Збройних сил України та суттєво знижує професійну спроможність правоохоронної системи держави. З огляду на зазначені обставини питання забезпечення особового складу Збройних сил і правоохоронних структур України постійним жит-

Склалася ситуація, за якої на квартирному обліку в Збройних силах України, Міністерстві внутрішніх справ України та Службі безпеки України перебуває майже 70 тис. сімей.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

лом потребує невідкладного й дієвого втручання Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України в її розв’язанні. Фахівцями з метою надання владі можливості врахувати усі складові можливого запровадження системи забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом розроблено та підготовлено концепцію з робочою назвою програми «Житло захисникам Вітчизни». Вона може бути взятою за основу при розробці майбутнього рішення влади. При розробці зазначеної концепції була проаналізована існуюча в Україні нормативно-правова та законодавча база що регулює питання забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом, а також вивчені та проаналізовані практичні аспекти її впровадження. Законодавча база у питанні забезпечення житлом військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та їхніх сімей є недосконалою та недієздатною. Вона не містить ефективних гарантій проти нецільового використання коштів, отриманих на будівництво чи закупівлю житла, правових механізмів захисту від усталених у цій сфері зловживань. Як наслідок такого правового безладдя - кошти Державного бюджету України в багатьох випадках або використовувалися не за призначенням, або розкрадалися. Окрему увагу було зосереджено на міжнародному досвіді вирішення зазначеного питання. Зокрема було розглянуто системи забезпечення житлом військовослужбовців, працівників правоохоронних органів в Білорусі, Казахстані, Росії, а також країн західної Європи та США. Проаналізовані існуючі практики, законодавча база, нормативно-правове забезпечення, ризики впровадження і функціонування, а також соціально-економічні наслідки та ефект. Базові принципи розробленої системи забезпечення житлом військовослужбовців, працівників правоохоронних органів в Україні: • Соціальна справедливість та відповідальність.

• Прозорість впровадження та реалізації.

• Ефективність використання коштів.

• Стимулювання реальних секторів вітчизняної економіки.

• Мінімізація інфляційних очікувань від запровадження програми.

• Всебічний державний та громадський контроль.

• Досягнення соціального ефекту. Фахівцями пропонується визначити суб’єкти системи забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом та уповноважити їх щодо виконання певних кроків, що створять передумови запровадження концепції.

• Міністерства і відомства, відповідальні за боєздатність держави та правоохоронну систему держави. (Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, тощо).

36

Законодавча база у питанні забезпечення житлом військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та їхніх сімей є недосконалою та недієздатною. Окрему увагу було зосереджено на міжнародному досвіді вирішення зазначеного питання. Зокрема було розглянуто системи забезпечення житлом військовослужбовців, працівників правоохоронних органів в Білорусі, Казахстані, Росії, а також країн західної Європи та США.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

•

•

•

•

• Визначають критерії за якими військовослужбовці та працівники державних правоохоронних структур набувають права участі в програмі.

• Складають перелік осіб перед якими держава визнає свої зобов’язання щодо забезпечення їх постійним житлом.

• Залучає до обговорення громадські організації та спілки ветеранів.

• Забезпечує прозорість процесу та соціальну справедливість. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України.

• Визначає середню ринкову вартість м2 житла в новобудовах.

• Аналізує стан будівельної галузі.

• Оцінює спроможність та потенціал підприємств будівельної галузі.

• Проводить оцінку та акредитацію забудовників що долучаються до впровадження програми „Житло захисникам Вітчизни”.

• Здійснює нагляд за забудовниками.

• Узагальнює звітність від забудовників.

• Звітує про діяльність забудовників перед Спеціальною комісією в підпорядкуванні КМУ. Спеціальна комісія в підпорядкуванні Кабінету міністрів України.

• Координує впровадження програми „Житло захисникам Вітчизни”.

• Узагальнює списки учасників програми.

• Узагальнює та аналізує стан розвитку будівельної галузі.

• Погоджує з Міністерством фінансів України план руху грошових потоків та обсяги фінансування.

• Узагальнює інформацію про хід впровадження програми та звітує КМУ. Державний банк з розгалуженою роздрібною мережею (Ощадбанк).

• Веде облік отримувачів сертифікатів.

• Видає сертифікати учасникам.

• Звітує Міністерству фінансів України та Спеціальній комісії в підпорядкуванні Кабінету міністрів України. Міністерство фінансів України.

• Координує фінансові питання впровадження програми „Житло захисникам Вітчизни” (план руху грошових потоків та обсяги фінансування).

• Визначає параметри емісії Сертифікатів.

• Складає графік та здійснює погашення Сертифікатів.

• Узагальнює фінансову звітність • Узагальнює інформацію про видані та погашені Сертифікати, а також отримане учасниками житло.

37

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

• Військовослужбовці, працівники правоохоронних структур та члени їх родин.

• Особи, перед якими держава визнає свої зобов’язання щодо забезпечення їх постійним житлом.

• Отримують Сертифікати та передають їх Управителю ФФБ • Приймають участь у ФФБ • Отримують у власність житло • Будівельні організації (Акредитовані Забудовники) • Організації, які мають всі необхідні дозволи та ліцензії на здійснення будівельних робіт та пройшли акредитацію в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

• Спільно з Управителем ФФБ створюють Фонд фінансування будівництва.

• Організовують зведення житла учасникам програми „Житло захисникам Вітчизни” через створений ФФБ • Звітує перед Управителем ФФБ та Мінрегіонбудом про хід будівництва та передачу житла Учасникам.

• Уповноважений банк (Реєстроутримувач) • Веде реєстр пред’явлених Сертифікатів та укладених Договорів ФФБ.

• Узагальнює звітність Управителів ФФБ.

• Координує перерахування коштів Управителям.

• Звітує Держрегулятору та Міністерству фінансів України.

• Управитель ФФБ (банківська установа або компанія з управління активами) • Фінансова установа, яка пройшла акредитацію Державного регулятора та відповідно до чинного законодавства та Правил ФФБ здійснює управління залученими коштами в інтересах учасників програми „Житло захисникам Вітчизни”.

• Створює ФФБ.

• Укладає з учасниками програми „Житло захисникам Вітчизни” договори про участь у ФФБ.

• Фінансує будівництво обраного ними житла.

• Здійснює нагляд за цільовим використанням коштів ФФБ.

• Звітує перед Держрегулютором та Реєстроутримувачем про хід виконання програми та передачу житла Учасникам.

• Державний регулятор (Національний банк України або Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) • Здійснює акредитацію Управителів ФФБ.

• Забезпечує державний нагляд та контроль за їх діяльністю. В рамках підготовленої концепції розроблено й дієві механізми взаємодії суб’єктів та шляхи впровадження програми «Житло захисникам Ві-

38

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

тчизни». Так, усі державні силові та правоохоронні структури, особовий склад яких визнано таким що приймає участь у програмі „Житло захисникам Вітчизни”, розробляють єдині критерії участі особового складу у зазначеній програмі та черговості отримання постійного житла. Такі критерії мають бути погоджені зі Спеціальною комісією в підпорядкуванні Кабінету міністрів України. Після погодження критеріїв участі державні силові та правоохоронні структури скрадають перелік осіб які приймають участь у програмі та перед якими держава визнає свої зобов’язання щодо забезпечення постійним житлом. Одночасно з цим, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України проводить комплекс заходів щодо аналізу ринку житлової нерухомості що будується, потужностей та можливостей підприємств будівельної галузі та надійності забудовників. Зокрема: • Розробляється методика визначення середньої ринкової вартості м2 житла в новобудовах та щопівроку проводиться її розрахунок, який доводиться до відома Спеціальної комісії в підпорядкуванні Кабінету міністрів України.

• Аналізує стан будівельної галузі. Оцінює спроможність та потенціал підприємств будівельної галузі щодо завантаження виробничих потужностей та можливості їх нарощення. При розрахунку потенційних можливостей освоєння коштів програми „Житло захисникам Вітчизни”, а також з метою недопущення погіршення конкурентного середовища, завантаження виробничих потужностей приймається на рівні 65%. Результати аналізу та розрахунки доводяться до відома Спеціальної комісії в підпорядкуванні Кабінету міністрів України. Спеціальна комісія в підпорядкуванні Кабінету міністрів України узагальнює інформацію отриману від державних силових та правоохоронних структур, особовий склад яких визнано таким що приймає участь у програмі „Житло захисникам Вітчизни” та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Спільно з Міністерством фінансів України розробляє пропозиції щодо параметрів емісії Державних житлових сертифікатів (номінал, термін обігу, строки пред’явлення до погашення). Виносить на розгляд Кабінету міністрів України пропозиції та рекомендації за результатом розгляду яких КМУ приймає остаточне рішення про впровадження програми „Житло захисникам Вітчизни” та віддає відповідні розпорядження Міністерствам і відомствам. Міністерство фінансів України приймає до виконання розпорядження КМУ та розробляє відповідні пропозиції до Державного бюджету. Визначає параметри реєстру учасників програми „Житло захисникам Вітчизни” та видає доручення Державному банку з розгалуженою роздрібною мере-

39

Після погодження критеріїв участі державні силові та правоохоронні структури скрадають перелік осіб які приймають участь у програмі та перед якими держава визнає свої зобов’язання щодо забезпечення постійним житлом.

Міністерство фінансів України приймає до виконання розпорядження КМУ та розробляє відповідні пропозиції до Державного бюджету.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

жею (Ощадбанк) на ведення такого реєстру, а також організацію роботи з учасниками та суб’єктами зазначеної програми. Після впровадження програми, здійснює координацію фінансових питань (план руху грошових потоків, обсяги фінансування, своєчасна обробка інформації на перерахування коштів суб’єктам програми ) та узагальнює фінансову звітність. Державний банк з розгалуженою роздрібною мережею (Ощадбанк) веде реєстр учасників програми „Житло захисникам Вітчизни”. Організує роз’яснювальну роботу з учасниками програми та видає їм Сертифікати. Доводить зведену інформацію про рух Сертифікатів до Спеціальної комісії в підпорядкуванні Кабінету міністрів України та Міністерства фінансів України. Організує роботу з Управителями ФФБ, приймає від них Сертифікати та своєчасно здійснює перерахування коштів фінансування будівництва житла. Державний банк з розгалуженою роздрібною мережею (Ощадбанк) може бути одночасно Уповноваженим банком (Реєстроутримувачем). Військовослужбовці, працівники правоохоронних структур та члени їх родин, що визнані такими, що беруть участь у програмі „Житло захисникам Вітчизни”, та перед якими державою визнані зобов’язання щодо забезпечення їх постійним житлом, звертаються до Державного банку з розгалуженою роздрібною мережею (Ощадбанк) та отримують Житлові Сертифікати. Вивчають пропозицію акредитованих Управителів ФФБ щодо інвестування будівництва житла, обирають квартиру що їх зацікавила, укладають Договір про участь у ФФБ та передають Сертифікат Управителю ФФБ. Житловий Сертифікат підтверджує зобов’язання держави перед учасником програми „Житло захисникам Вітчизни” профінансувати участь такого учасника у ФФБ в певному обсязі. Кожен Сертифікат має певні параметри, що відповідає еквіваленту визначеної кількості м2 житла за її середньою ринковою вартістю в державі. Учасник програми самостійно обирає Управителя ФФБ та Забудовника з яким співпрацює такий управитель, а також самостійно обирає бажану квартиру та її місцезнаходження. Учасник програми може обрати квартиру більшої площі та вартості ніж еквівалент Сертифікату, в такому випадку різницю він сплачує з власних коштів або погоджує з Управителем ФФБ отримання ним іпотечного кредиту. Управитель ФФБ для участі в програмі „Житло захисникам Вітчизни” отримує акредитацію Держрегулятора та спільно з акредитованим забудовником створює Фонд фінансування будівництва. Механізм Фондів фінансування будівництва успішно працює вже понад 10 років на базі спеціального закону та довів свою надійність та дієздатність. При належному контролі з боку держави та управителя ФФБ нецільове використання коштів забудовниками практично виключене. На момент створення ФФБ забудовник має отримати всі необхідні дозволи та ліцензії, здійснити пого-

40

Житловий Сертифікат підтверджує зобов’язання держави перед учасником програми „Житло захисникам Вітчизни” профінансувати участь такого учасника у ФФБ в певному обсязі. Кожен Сертифікат має певні параметри, що відповідає еквіваленту визначеної кількості м2 житла за її середньою ринковою вартістю в державі.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

дження, а також розпочати будівництво житла. Управитель ФФБ отримає від учасників програми Сертифікати та пред’являє їх Уповноваженому банку (Реєстроутримувачу) від якого протягом 15 робочих днів отримує еквівалент грошових коштів, який зараховується на персональний рахунок відповідного учасника програми в системі обліку прав вимоги ФФБ та використовується винятково для фінансування будівництва погодженого об’єкту будівництва. Учасник ФФБ, що є учасником програми „Житло захисникам Вітчизни”, при виявленні ним бажання достроково розірвати договір про участь у ФФБ, не може претендувати на виплату коштів, а отримує на руки свій же Сертифікат після повторного продажу його квартири, повернення Управителем ФФБ коштів фінансування до бюджету та витребування Сертифікату у Реєстроутримувача. Будівельні організації для участі в програмі „Житло захисникам Вітчизни” отримують акредитацію Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та звітують йому про свою діяльність в межах програми. Спільно з акредитованим Управителем ФФБ вони створюють Фонд фінансування будівництва. Розробляють та погоджують з відповідними державними органами плани забудов земельних ділянок. Організовують спорудження житла, внутрішніх та зовнішніх мереж, об’єктів інфраструктури та соціально-побутового призначення. Фінансування будівництва об’єктів будівництва здійснюється з використанням фінансово-кредитного механізму ФФБ. Забудовник має провадити свою діяльність та здійснювати будівельні роботи у повній відповідності до вимог чинного законодавства з дотримання визначених державних норм і правил. По завершенні будівництва, об’єкти проходять державник контроль та вводяться в експлуатацію, а учасникам програми „Житло захисникам Вітчизни” передаються квартири та оформлюються правовстановлюючі документи. Організація спорудження внутрішніх та зовнішніх мереж та об’єктів інженерної інфраструктури здійснюється за рахунок коштів організацій, що експлуатують зазначені мережі або за рахунок позик державних банків під заставу таких мереж, або за рахунок коштів забудовника з подальшою компенсацією організацією, що експлуатує зазначені мережі. Така компенсація має бути здійснена до введення мереж в експлуатацію, в іншому випадку організація, що експлуатує мережі, має підключити введені в експлуатацію об’єкти будівництва до інженерних мереж та забезпечити належне надання послуг споживачам. Але сплата за користування цими послугами надходить забудовнику до моменту накопичення суми коштів еквівалентної вартості спорудження внутрішніх та зовнішніх мереж та згодом враховується забудовником як відповідна компенсація від організації експлуатуючою мережі. Організація спорудження об’єктів соціально-побутового призначення (дитячих садочків, шкіл, спортивних майданчиків, культурних центрів, тощо) здійснюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування.

41

При належному контролі з боку держави та управителя ФФБ нецільове використання коштів забудовниками практично виключене.

Учасник ФФБ, що є учасником програми „Житло захисникам Вітчизни”, при виявленні ним бажання достроково розірвати договір про участь у ФФБ, не може претендувати на виплату коштів. Фінансування будівництва об’єктів будівництва здійснюється з використанням фінансово-кредитного механізму ФФБ.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Реалізація запропонованої концепції системи забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом окрім вирішення такого гострого соціального питання додатково створює значний макроекономічний ефект та стимулює вітчизняну будівельну галузь. Адже галузь будівництва соціального житла на 90% використовує вітчизняні будівельні матеріали, а на будівництві працюють українські будівельники. Окрім цього, саме будівельна галузь має один з найвищих інвестиційних мультиплікаторів та додатково стимулює суміжні галузі машинобудування та виробництва будівельних матеріалів при цьому найменшим чином відображається на інфляційних процесах і очікуваннях. Протягом всього терміну дії програми за всіма учасниками та суб’єктами програми здійснюється всебічний державний нагляд та контроль. Так, за будівельними організаціями проводиться всебічний будівельно-технічний нагляд. Окрім цього, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відбирає до участі в програмі лише самих надійних забудовників та організовує моніторинг і контроль їх діяльності. За управителями ФФБ проводиться всебічний фінансовий нагляд та контроль Національним банком України або Національною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, окрім цього, використання механізму ФФБ забезпечує громадський контроль зі сторони учасників програми фізичних осіб. Державний банк з розгалуженою роздрібною мережею (Ощадбанк) веде реєстр учасників програми що приймають участь у програмі та перед якими державою визнані зобов’язання щодо забезпечення їх постійним житлом, відповідає за його наповнення та актуальність, а також за захист інформації та обмеження доступу до такого реєстру. Повною інформацією про перелік учасників, що беруть участь у програмі, та перед якими державою визнані зобов’язання щодо забезпечення їх постійним житлом, а також обсягом таких зобов’язань володіє лише Спеціальна комісія в підпорядкуванні Кабінету міністрів України та Міністерство фінансів України. Підготовлена концепція передбачає й державне регулювання програми „Житло захисникам Вітчизни” та нагляд за суб’ектами програми. А саме, концепція передбачає побудову системи постійного, всебічного та прозорого нагляду та контролю діяльності всіх суб’ектів програми „Житло захисникам Вітчизни” задіяних в процесі будівництва житла учасникам програми та процесі фінансування будівництва такого житла. Спеціальна комісія в підпорядкуванні Кабінету міністрів України проводить постійний моніторинг реалізації програми та координує взаємодію всіх її суб’єктів. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України здійснює відбір будівельних організацій, допущених до участі в програмі та забезпечує державний нагляд за їх діяльністю.

42

Реалізація запропонованої концепції системи забезпечення військовослужбовців та працівників правоохоронних структур постійним житлом окрім вирішення такого гострого соціального питання додатково створює значний макроекономічний ефект та стимулює вітчизняну будівельну галузь.

Протягом всього терміну дії програми за всіма учасниками та суб’єктами програми здійснюється всебічний державний нагляд та контроль. Так, за будівельними організаціями проводиться всебічний будівельнотехнічний нагляд.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

Національний банк України та Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в межах своєї компетенції здійснює відбір фінансових компаній (Управителів ФФБ), допущених до участі в програмі та забезпечує державний нагляд за їх діяльністю. Державний банк веде облік отримувачів сертифікатів та складає реєстр пред’явлених до погашення сертифікатів. Міністерство фінансів України складає план руху грошових потоків та забезпечує погашення сертифікатів шляхом цільового перерахування коштів. Задіяні у програмі будівельні компанії та управителі ФФБ провадять свою діяльність в законодавчо врегульованому полі ФФБ, перевіреного більш як 10-ти річним позитивним практичним досвідом. Концепція чітко визначає використання джерел фінансування програми „Житло захисникам Вітчизни”. А саме, фінансування програми „Житло захисникам Вітчизни” має здійснюватися з Державного бюджету України. Для чого Міністерством фінансів України повинно бути внесені подання до кошторису Державного бюджету на кожен наступний рік відповідно до погодженого календарного плану фінансування. Додатковими джерелами фінансування програми може бути: • Кошти від продажу військового майна та перерозподілу радіочастотного ресурсу.

• Внутрішні і зовнішні позики під гарантії держави.

• Додаткові надходження в бюджет від зростання ВВП. Експерти наголошують на необхідності таких першочергових заходів. Міністерства і відомства, відповідальні за боєздатність держави та правоохоронну систему держави. (Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, тощо).

• Розробити та погодити критерії участі особового складу в програмі „Житло захисникам Вітчизни”.

• Скласти списки учасників програми з зазначенням всіх параметрів участі. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

• Розробити методику визначення ринкової вартості м2 житла в новобудовах.

• Провести оцінку стану будівельної галузі та потенціалу її розвитку.

• Розробити порядок акредитації будівельних організацій для їх участі в програмі „Житло захисникам Вітчизни”.

• Розробити порядок звітності будівельних організацій. Спеціальна комісія в підпорядкуванні Кабінету міністрів України.

• Відпрацювати та погодити критерії участі особового складу силових структур в програмі „Житло захисникам Вітчизни”.

43

Фінансування програми „Житло захисникам Вітчизни” має здійснюватися з Державного бюджету України.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 вересня 2014

• Погодити списки учасників.

• Узагальнити дані Мінрегіонбуду.

• Відпрацювати та погодити параметри емісії цільових житлових сертифікатів (номінали, обсяги емісії, терміни обігу та строки погашення). Міністерство фінансів України.

• Розробити порядок складання та ведення реєстру учасників програми „Житло захисникам Вітчизни”.

• Відпрацювати та погодити параметри емісії цільових житлових сертифікатів.

• Передбачити в Державному бюджеті необхідне фінансування програми „Житло захисникам Вітчизни”. Державний банк з розгалуженою роздрібною мережею (Ощадбанк). Уповноважений банк (Реєстроутримувач).

• Розробити та запровадити програмне забезпечення ведення реєстру учасників програми „Житло захисникам Вітчизни”.

• Розробити та погодити внутрішні нормативні документи по роботі з учасниками та суб’єктами програми „Житло захисникам Вітчизни”. Будівельні організації (Акредитовані Забудовники) • Отримати всі необхідні для веденні будівельної діяльності ліцензії та дозволи.

• Пройти акредитацію в Мінрегіонбуді.

• Погодити проект забудови.

• Розпочати будівництво. Управитель ФФБ (банківська установа або компанія з управління активами) • Розробити та погодити внутрішні нормативні документи по роботі з учасниками та суб’єктами програми „Житло захисникам Вітчизни”.

• Пройти акредитацію в Національному банку України або Національній комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Державний регулятор (Національний банк України або Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг).

• Розробити порядок акредитації Управителів ФФБ для їх участі в програмі „Житло захисникам Вітчизни”.

• Розробити порядок звітності Управителів ФФБ.

44