Мелōдїя потока

Мигаль ЧИКИВДЯ МЕЛŌДЇЯ ПОТОКА 2021 2

Книжка написана на сіверомарамōрōшськōму гōвōрі русинськōї бисїды КНИЖКУ ВЫДАНО ЗА ПӮДПОРЫ ЧЕСТУЄМЫХ ЙОСИФА ҐУЧКА ТАЙ ИВАНА ЧУБІРКЫ ©М.Чикивдя, 2021. 3

ПРО МигальАВТОРАЧикивдя – русинськый поет, публіцист, збирач народного фольклōру. Член Союза русинськых письменникӯв Закарпатя (2017), НСЖУ ( Національна спілка журналістів України) (2020). Уродив ся 2. июня 2000. рōку, у Березниках. У 2017. кӯнчив учōбу у Березницькӯй загальноōсвітнїй шкōлі. Пак ся учив у Дрогобицькōму ДПУ им. Ивана Франка, де 2021. рōцї пōлучив ступінь бакалавра по спецїальности еколōґія. На даный час, выдав 10. книжок, из них 4. поезія, 3. историчнї, 2. - зобранї давнї спӯванкы тай колядкы, и єдна книжка з русинськыми акростихами. Його творы пичатали ся у журналі "Отцюзнина", русинськых альманахах и тд. Типирь Чикивдя активно ся занимат поезійōв, а также пише историчнї тай етноґрафічнї очеркы май бӯльше про рӯдну Боржавську долину. Дōсліджує нарōднї назывкы русинӯв Подкарпатя, переписы людности Русинїї, збират народный фольклор.ЛІТЕРАТУРНЫЙ САЙТ: https://issuu.com/tchikiwdyamv.rysin 4

5 РУСИНСЬКІ ВЫДАНЯ МИГАЛЯ ЧИКИВДЇ КНИЖКЫ: 1. "Сад русинськōй поезії" – стихы; 2. "Співанка русинської душі" зобранї спӯванкы и колядкы; 3. "Запискы з Боржавськōй долины" стихы; 4. "Березникы у давнину. Истōрія и етнокультура" – истōрія села Березникы; 5. "Русинська сатира" стихы; 6. "Истōрія Віры Березникӯв" истōрія релиґійного стану у Березниках; 7. "Акро по нашōму" – акростихы; 8. "Пӯдузятникы и промысел Дōвжанського ōкругу" истōрія промысла и дрӯбных промыслōвцїв, пӯдузятникӯв Дōвжанського ōкруга 9. "Дарабчикы душі" стихы; 10. "Русинські колядкы. Давнї" зобранї колядкы;

6 Типло,МАЙ аж парит у долинї, Но хмарит ся на полонинї, Яка погода ни вганеш, Кить даґде ты субі пӯдеш. Бо доста было застудило, Итак ся у гранкы ходило. Там солонина ся пикла, И масть на скыбочкы тикла. Ид булям фріґа ся чинила, Вода у зубы студинила. Й мы кочигарили огне, Та там сиділи бы до дне. Но дале сонечко пригріло, Йсе, чиляде, вже инше дїло. Зазелинїло всьо кругом, Шумит поточок за двором. Коли'м на полю дыні сїяв, Тоды аж страшно вітер віяв, Куды сь пропала вже жара, Зась паровати бы дрыва. Приходит туча, вже гримит, Помалы дощик цяпонит. Сякый типирькы, люди, май. Як завтра буде? Угадай...

7 МыКАРАНТИНднисьдōвго ни гадали, Увичирі ся зобрали. У смутный час карантину, Испичи бы солонину. Тайстру дома наладили И блок пива си купили, А до вшидкого воды, Мож ити, ни є біды. Мы шікōвно всї идгōрі, Кобы вшидкі сме здōрōві, Убы все щōсь плановати, Тай фурт даґде ся зобрати. Мы прийшли, но слава Бōгу, Мали красну сме дōрōгу, Туй, дōвкола, лиш гранкы, Чути з хащі Напаруймеспӯванкы.ситрісок, Ни, тко хоче, пийте сок. Имив ся огинь, ги треба, Мало й дóсягне до неба. Треба вытяти рожен, Буде нам лиш на хосен. Солонину ми паруй, Будеш істи, ги куркуль. Бо вна файно ся испече, На скыбкы лиш масть потече. По дарабчику биріт, Туй гōлōднї ни сидїт. Читаво туй грани є, Датко вже варенку пє. Ану, хлōпцї, ни сидїт,

Биріт булі, пōмужіт. Най помалы ся пичут, Мечте вшиткі, што туй сут. Дале фанклик треба класти, Натопити мало масти. Над сим треба позирати, Сыра додасти ид масти, Кōй допечут ся нам булі. В фанклик різати цибулі. Фріґу из бульми змішати, Мож на стӯл уже подати. Та сяка у нас гостина, Привет всїм из карантина! 8

9 * * * Мы взяли ся ґаздовати, Но яли ся пиловати. Чим май скорше ся знибыти И спукӯйно дале быти. Стара чилядь бы пувіла, Но пак ґута бы йсе їла! Ни садїт так скоро буль, Май шікōвнї вы выд пуль. Чим ся ткóсь на пōлю вкаже, Йдїм и мы, так каждый каже. Кошары ушидкі в рукы, Лиш копалі чути звукы. Ни мож сїсти на гузицю, В зимлю треба кіндирицю, А пак мало выддыхати, Й дале гет ити копати. Корчикы ся указали, Мотыкы и мы пӯгнали. До роботы усї смїло, Кōй поробит ся вто дїло. Но сякый типир процес, Сам ни знав ци йсе проґрес. Всьо яло ся вже міняти, В давнину ся ни вертати. Но ни в тōму туй проблема, Кліматична є в нас тема: Єдну нӯч лиш застудило, Морозцьом булькы побило. Всї померзли, людям жаль, Ейбо пошорив сись май. Скоро мож бы пӯдгрібати, А туй дале іх копати.

10 БудуИНТЕРНЕТзараз на вокзалі, Куплю кōлу и баґет, Долиш треба ни забыти Обращик и в интернет. Было в ниї, видав, сято, Подарили ї букет. А я выдкы ōто знаву? Бо загнала в интернет. А у иншых точно сято, Віділи сме тот банкет. Бо семеро назнимали, Выклали у интернет. А у другых фест римонты, Красный выйшóв кабінет. Мы ни были у них дома, Указав нам интернет. Была дівка в ресторанї, Повирнула в туалет, Обращикӯв выдты двіста Выкладе у интернет. Но тай рождиня ій было, Подарили ї браслет, Та убы ся похвалити, Мусай фóтку в интернет. А кидь дзвіздяно на нибі, При бідї, парад планет, Ōто нич, ож буду спати, Выкладут у интернет.

11 Ратуту днись буде істи, "По культурнōму" омлет, Треба буде на бизӯвне Выкласти у интернет. Но а я Мигаль Чикивдя, Датко каже, ош поет. Адде мало написав им, Та выкладув в интернет.

12 МішаМЛИНАРБута, ги стріла, Крōв у ньому молода, Тōму читавый лиґінь, Ни устигат за ним тїнь. Вшитко знає вӯн робити И копати, и косити. Ллю за нього си в погар, Сись хлопчище и млинар. Всї тко годен привезти, Вать на плечах принисти, Вшиткі злакōві : пшиницю, Авадь яриць тай кіндирицю. Хыжа там пиля косиць, Реґіон Нижный кониць. Номер хыжі тридцять три, Кōму треба може йти. Захōдіт у його двӯр, За цїну є договӯр. Міхӯв пӯвно, вадь єден, Мука ґаздам на хосен!

13 * * * На стулі убы штōсь мати, Треба доста бідовати, Ни лише субі присїсти, Мняса сытно ся наісти. Треба свинї си купити, Рано вичӯр іх поити. Наварити фурт токан, Ни робив из сим бы пан. Треба яриць, кіндирицю, Сіна ни єдну копицю. В стайни быти каждый динь, А ни здріти на огинь. На гōрōдї всьо садити, Пак полоти, убробити, Тай ходити пō пōлях,У робочых быти днях. Молока бы каждый пив, Но ни каждый бы косив. Кажут ліпше всьо купити, З сим ни выгодно робити. Но туй діло є єдно, Грōші будут на усьо? Лиш ни знав, што Вам казати, Самым треба позирати.

14 ŌгніИЮНЬпо хыжах горят, Кури в потачи сидят, Дуже в лабы студино, Даже псови ни єдно. Тяжко в кучи заскулів, Кугут жалосно запів, Дуже чекат худобина, Коли буде вже година. На долинї в нас мракы, Нич ни хōдят й дітвакы, Й дале ныні дощ паде, Жаль того, тко з пōля йде. А мы в пунках и светрах, Тай у зимных всї куртах. Запарі у ногы йдут, Зась ушидкі позябут. Ци йсе ōсїнь, ци весна? Бо штōсь студінь є мӱцна. Но тать што ōто за фрас? Літо фрішноє у нас.

15 *** Я дуже люблю запах сіна, Вадь свіжоскошенōй травы, Тот аромат чічок пахнячых, Понесут дōвкола вітры. Як студинит ōна израна, Коли на нїй ищи роса, И доста красно ї скосила, Израна клепана коса. И трафит ся там и косичка, Вадь пару добрых ягӯдок, А пӯд березōв, вижу выдцї, Ош чиллиніє ся грибок. И пчолы туйкы, фурт літавут, Пилувт зӯбрати си никтар, А мы здриме усе на небо, Ци щи ни видко чорных хмар.

16 * * * Убы сыра 'д булям мати, Спиршу треба пӯдчищати: Купіня пōрузгрібати, Лист у вороха згрібати. Кōвпӯт увичирі рано, Мало сіна та погано, Бо вже треба ся ладити, З Бōжōв пōмӯчōв косити. Прийти ранинько, до дне, Розокласти си огне. Лиш рас треба покосити, Убы туборы зносити. А пак ся зачинат діло, Кобы в плечах ни буліло. Чикай пōмуч ни выдкого, А роботы дуже много. Покосити, пōзгрібати, Убирнути, валковати. А пак в пласты позбирати, Й фурт на небо позирати. Бо зась видко чōрнї хмары И ни треба бӯльшōй кары, Кидь дощ прийде та спаде', Што з тым сіном пак буде'?! Треба й силы пōвно мати, Бо ити бы пак тирьхати, А пак скоро ся збирати, Убы дома измитати..

17 * * * У автōбусї визу ся, Туй из тайстрами бабы, Просто так в Сваляву "прут ся"? Ни выд сиринчі, біды... На вокзалі выходити, Єднӯй взяв ся помогти. Став поперек ми цїпити, А самуй їй як ити? Пō дōрōзї из торбами, Вижу й люди зась сидят, Фурт "хвалят ся" вни грибами, Ōбід дома ни ідят. Иду пак пиля базару, Голос люду аж гуде. Дуже пóвно туй товару, Смутна чилядь продае. Айбо там, де я ся учу, Ōто, чиляде, біда. Треба сиринчливу тучу, Убы змыла всьо вода. Рушив им из факультета, Иду си через базар. Люди пӯллого портрета, У товарі Продавуттротуар.усьошто мавут, Вшидко взяли, принисли. Чуть слызы іх облывавут, Пōліцішты зась прийшли.

18 Номай гет старых тїряти, Забирай си гет ōкрӯп! Йсе ни злōдїів имати, Ни христив видав іх пӯп. А пиля старых хрущовок, Ōбӯв, цуря всьо нисут Ба ци треба їм тусовок? Над купікӯв ся трясут. Сяк днись є и што робити? Долиш Господа благай. Бо типирь ни будеш жити, Лиш крути ся, выживай.

19 НиґдеДОМАни є так, ги кōй дома, Так манит рӯдный ня пōрӯг. И так ми добре, кōй щōсь рōблю, Авадь кидь другым зась пōмӯг. Коли в двōрцьови закошено, Кōрōві верла ся трава. Пӯд грезно, в холодок ся спрячу, Бо аж припікат ми брыва. Зад хыжі білого наливу, Нарвати, а пак на кампот. Малин мож доста ся наісти, Спōкӯйно туй иде живот. И любо на город ходити, Там свіжый ōгӯрок найти, Пӯд вичур мало выддыхнути, Ид пōтōку ся мож прӯйти. И красно, кōй цвітут косиці, Тай на опшарю чистота. О як ми дуже душу гріє, Сяка блаженна простота...

20 *** Слава Бōгу, вшидко добре, Точно Божа благодать. У пӯвници пōвно всього Тай у шіфонови плать. Є у што ся убирати, Тай у хыжи фурт тепло. А кидь треба щōсь купити, Зась пӯдеме на село. Но а дома, фурт таланты, Выріхтаный туй двориць. Тай пиля любōй капуры, Много зацвіте косиць. Айбо що є за капурōв, В каждого из вшидкых нас? Ōто нам ни интересно, На ōто ни прийде час. Но ни треба сяк робити, Уже файно затямім: Што дало ся нам выд Бога, Ōто дуже сōкутїм! Выд смітя ся удавили, Давно пōтӯк тай ріка. И у гранцї, дись далеко, Доста вымитано скла. А кидь дале сяк робити, Ōто буде на хосен? Што мінї туй власть винити, Кидь туй виден я єден. Я єден и каждый другый, Самі робиме бардак. А выд того буде пӯлло, Вже природа дала знак...

БОРЖАВСЬКА ДОЛИНА Я вырӯс в Боржавськӯй долинї, Рокы свōй дітōчі прōвів. Я туйкы учив ся ходити Тай слово по-русинськы пувів. Кругом лише зилінь и горы, Шумит, на долинї, Боржава. Мене туй, малого, христили, За йсе Тōбі Гōспōди слава! 21

22 *** Припікат сонце днись выд рана, Яка выд того духота! Но де нам дїти ся до пана, Куды пропала фрішнота? До дне май фрішно, прохолодно, Исходит сонце туй жара! Но йсе ушидко є природно, Сяка типирь у нас пора. И всї пак прячут ся де мōжут, Выд сōнячнōї теплоты. Студеного штōсь пити хōчут, Погано, кидь сут роботы. Айбо, кой вже ся звичиріє, Ōто ōнь Божа благодать. И фрішно, й вітериць завіє, И што ищи сюды дōдать?

23 ПЕТРО ДŌВЖАНСЬКЫЙ Нич май ліпшого ни є, Кидь хочете знати, Кōй Петро ся нам узьме, Файно загусляти. Ōй так красно загусляти, А пак на баянї, Та зась начнут си играти, И люди, и панї. Но а тко Петру ни знає, Тот ни з сий планеты. За дōвжанського гудака Пишут и ґазеты. Його голос впознавут, Гет усї дōвкола. Та пӯд краснї спӯванкы Мож ити до кола. Без Петры ся ни ōбходит Нияка Авадь,гостина,кōйпак по рōбōтї, Пє погар ся вина. И в гувіння красну нōвту, Уключити мушу, Дуже скоро пак приходит Радōсть ми на душу. А май пōвно серенчі, Тот буде лиш мати, Кōму Петя з "Незабудкōв" Прийде заиграти!

24 ДЇТŌЧІ РОКЫ Я на біцїглях ся возив, Ни раз побив субі кōліна, И булі'м брати тоже быв, Авадь у літї, пиля сїна. Из копачӯв усе чинив им, Чуплак, тай пушку, автомат. На ногы чоботы ґӯмйōві, Та пак ходив им, ги солдат. Пиля огне'м любив сидіти, Ōбы ми датко булі спік. Пак молоком булькы запив им, Та дале бавити'м ся втік. И так любив им роззирати, Тот красный на стїні палас. Я ів и яблыка, и сливы, Бо йщи ни чув за ананас. Тай бавив им ся машинками, Я ними фурт пісок возив, А за дощом, кōй файно спаде, Болота'м читаво місив. И копачом им бив жаливу... О што лише я ни робив! Ōты свōї рōкы дїтōчі, Я точно весело'м прожив.

25 *** Дниськы праздник є и в нас, Брат пӯшов у первый клас. Дуже хоче вшидко знати, Треба ташку му збирати. Бо в вошколу бы ходити, А там доста ся учити: И читати, й раховати, Буквы в шорика писати.

26 * * * Исе, люди, ни Вас Веґас, Живеме мы у селі, Треба доста ґаздовати, Ōбы мати на стōлі. У яри шумлят тракторе, Файно чути звук копаль. Дакōму ōто фурт мішат, Туйкы што поробиш? Жаль. Треба дрōв си наладити, Сїна привезти думӯв. А село тоды ни спрячеш Выд ушидкых пōрōхӯв. Чилядь булі повыбират, Тот бурян пак запалит. Тко компосты в пōлю правит? Запалит ся та згорит. Треба дале гнӯй на поле, Перебачте, ож вонит. Спицифічна в нас робота, Й датко дуже воєтит. Айно, правда, сут проблемы, Но куды ся дїнеш сам. Треба ся пōрōзуміти, Инак як чинити нам?

27 *** По нашōму говорити ни ганьба, Грубый про чилядь є гріх, Кидь бисїда рӯдна, дїдӯвська, У них вызыват лиш смїх. Слова звучат для них смїшно, Привыкли вни фіґлі чинити, И ім ни модно типирькы, Русинськōв хōть-де говорити. Тадь ганьба велика за вас, Бо мож чужі бисїды знати, Айбо ни значат, ож рӯдну, Типирь, ги на зло, забывати.

28 *** Днись ни годен им уснути, Голова ня фест болит. Долиш чув зō двōру вітер И пōтӯчок, як шумит. Айбо инак вшидко тихо, Пораз дись завыє пес. Прячут дзвізды ся за хмары, Брящит місяць из небес. Уже й студїнь ся зачинат, И так каждого вже дне: Чим май дальше, уже треба, В шпōрі класти си огне. Айбо дощ ищи пак буде, Лиш на стріху злопонит, А за ним уже пак точно, В нашӯм краю застудит. Виноград достигне красно, Жōвтōє листя убпаде. Тай помалы буде чути, Ож зима ид нам иде.

29 *** Я люблю ся прӯйти у хащу, Взяти си хліба, ни колач. И коли буду йти арсаком, Найти си палицю копач. А дале мало роззирати, Бо, може, грибы туйкы сут. Листочкы у хамничках жōвтїют, Помалы из дерев падут. А туй й свербиузка червена, Ōрішкы сут пō ліщанках. Лиш паутины дуже много, Ушитко рӯща у нитках. Но я найшōв пак и малины, У жминю си нарвав черниць И вижу камянкы червинї, Указвут ся межи косиць. Но віє вітер, вичиріє, На пличі тōрбу, иду гет. Исе для мене ліпшый ōтдых, И йсе, по правдї, ни секрет.

30 *** Вже ōсїнь сыра, дōщлива, Приходит нам на пōрӯг, Роботы на опшарю є много, Но тко бы хōть мало пōмӯг. Бо вшидко ни мож зашоритиОсїнь йся вредна ни дасть. У сято нам сонце засвітит, У динь лиш дōщі, ги напа'сть. И нич ся ни хоче робити, На постили лиш бы лижав. Бо сыро, и зливу ми чути, Тай тко бы израна вставав? Туй рано, а так, ги бы вичӯр, Всьо небо затягнули хмаркы. Из вōзора вижу, як близько, У хащі великі мракы . Пӯд зонтиком иду пō бōлōту, А сōнця хōть мало ни є. Лиш вітер завіє студеный, Из неба, як лляв дощ, так ллє. За ним, може, грибы пак будут, У хащу пак мож ся прӯйти, А типир си лиш чаю зварити, Из хыжі никуды ни йти.

*** Навчіт ся, люди, видїти красу, Та зачнете вы нарас рōзуміти, Ож радосным мож быти и тоды, Коли у студїнь, дома си сидїти. Кōй вам тепло, но сыраво дōвкола, У шпōрі огник красно загорит. Ліниво дощик выд самого рана, У пӯдоконник вшидкым цорконит. 31

32 *** В депутаты, вадь на грибы? Куды хочеш. Выбирай! Кидь выбираш ты си друге, Та изранинька вставай. Убирай ся, бери тōрбу, Мало й істи си узьми, Нипилувчи ся, помалы, Гурі гранкōв, хло, иди. Но, а там уже як буде, Грибы застилявт листкы, И ты ходиш та роззираш, Бōлят очи и кӯсткы. А израна в хащи красно, Долиш фрішно, студино. Видко грибы Червенинькі,березōві,гивино . В хамнику жōвтїют квōчкы, Вни, ги сонце, ги жōвток, Й боровик ся туй натїгат, Вӯн ся спрятав за листок. И гӯрчицї сут білинькі, Ги снїжок, ци молоко. У прямничу кого сь чути, Люди хōдят, коли тко. А на выборы йти легко, Лиш иди та вибирай, Но, а туй броди ты хащōв, Й дуже файно роззирай!

33 *** Уже выборы прӯйшли, Яли сме гадати: Што пак буде у зимі? Як нам зимовати? Якый буде другый рӯк? Ци будут трафункы? Наладят нам наші властї Йщи якісь "дарункы"? Айбо буде, вже як буде, Нам ōто ни знати. Скоро буде Новый рӯк, Пак Будеколядовати.читавовнас сяткӯв, Мож и припочити, Не лиш хыбами земными, Нам ся фурт журити. У теплі сме, ни гōлōднї, Тоды ни погано, Нам ушидкым бановати, Ищи дуже рано.

*** Убпадат листя из дерев, Ги папланом, земля ся вкрыла, Из вершанок листкы литят, Ни треба на ōто ім крыла. Дерева гōлі и смутнї, Без цуря на зиму ся впстали. А дись ся грибы натїгавут, Што люди іх ни позбирали. 34

35 *** Ōбы різати шōйта, Істи солонину, Треба читаво робити, Ни єдну годину. Треба свинчата купити, Красно ТребаŌниГиМолока,годовати,пактокану,панамдавати.далевыраставут,дозирати, Ōбы ипных и мнясных, На зиму пак мати. И приходит на них час, Судьба іх траґічна, Айбо в нас є Рождество, И нӯч Нōвōрӯчна. Та исе ни динь, а праздник, Лиш ни припочити, Уже дзьбнули свиню Й зачинавт палити. За дві годины готово, Мнясо поносили, А у ладї солонину, Жоны посолили. Гурку й пікницю за шором, Помалы зробили, Й солонину у будїлцї, Красно пōбудили. Та кōй істи смакōту, Треба Кӯлькоспоминати,требаизробити, Ōбы пак ї мати.

36 ДавноСАМŌТЯЖКЫсамōтяжкы чинили, Ōбы пак брати у зимі. Из хащі тыча притягнути, У зимный час, субі дōмі. Ни треба вӯз, авадь машину, Ай вычикати, най цїпит. Тоды лиш мож йсі сани брати, Коли вже файно засудит. Бо инак з них хӯсна ни буде, Кидь в слякōть іх путьом тягти. А рас си дрōв напаровати, И вже чикати тай пӯти. Сяк байловали брати сїна, Авадь митрōвкы, файных дрōв, Ōбы пак пиля хыжі скласти, И нипилувчи ся, кōлōв. Авадь муку з села бы треба? И йсе мож тоже без біды. Ōбы тягти вто бировати, Та бӯльше іж мняснōй їды.

37 * * * Новый рӯк ид нам иде, А из неба дощ паде. Лише двирі удоприИпен так, ги у яри. Зима точно ся поздит, Бо в долинї ни цїпит, Сани ся типир ни взьмут, Піє на двōрі кугут. Надуїли смутнї днї, Й люди хōдят всії сумнї, Тай до сяткӯв ся ладят, Ци гōтōві до сих сят? Лопкати бы пō бōлōту, Господи, ни дай хвōрōту! Но а дале як буде , Новый рӯк ид нам иде.

ТокаТОКАНну доброго, сытного, Но тко типирь бы ни заів? Ушидкі люблят чиру істи, Сяк чōлōвік єден пōвів. И вӯн, по правдї, добре каже, Бо лиш учути аромат, Та нарас ся збіжат 'д столови, И няньо, мати, баба, брат. А долиш пак ложкы задзвōнят, Усьо изїст ся нарас в смак. Сякӯй ся страві радувт старші, Тай зрадує ся и дїтвак. И завидит нам ушидко панство, Промыкат слину сиґінь пан, Бо ість вӯн мідїї, криветкы, А не руснацькый наш токан. 38

39 *** Треба мало зимовати, Струча вшидко пōсукати, Міх пōлущити пасуль, Навбирати дале буль. И ярьованя приходит, Трактор ся уже заводит. Та орати, фризовати, Бо уже бы ярьовати. Тай потипліє пак скоро, А роботы дуже много. Та на поле йде кōркуль, Вбы садити много буль. Дале біціґлі узьм`е, По сотинах ся прӯйд`е. Й кіндириця у земли. А изыйде пак коли? Може йзыйде ōна скоро, Кидь тепла ій буде много. Кōй пак мало пӯдросте Й копаня ид нам иде. На сотинах бы косити, Траву файно пōсушити. Йсе кōрōві є свіжак, Ни у смак ізість го як! По травах упадут р`осы, Бо будут и сїнокосы. Сïно будеме сушити, Кидь ни буде нич дощити.

40 Й дрōв си треба наладити, Поколоти, повозити. Ни устигнеш задрімати, Туйкы треба булі брати. Струча в вороха та в міх. Тай пасулю йсе ни гріх! Датко буде ищи жати, З бураком талантовати. Сякый фурт круговорот, Из чола втирайме пот. Каждый рӯк у нас єдно, Нич ни мінят ся ōно.

41 *** Сяка у світї ты єдна... Квітуча, нїжна, ги весна. Тōбōв лише ся любовати, Ги вітер травы, убнимати. И най ся прячут небеса, В садōчку фрішнинька роса Ни мавут й мало красоты, Ни мавут кӯлько маєш ты. Так пōвно теплоты выд тя! Даруєш радӯсть ми в житя. Така сь, ги ōсїнь золота, Чарівнōсть кличе ня тота. Така сь білинька, ги зима, Мене чаруєш ты сама. А другі гōднï позирати, Итак з тōбōв ся ни зруняти.

42 *** Я зась изїв бы солонины, Вадь скыбку хліба, ги давно, Сливовым лекварьом мащену, Ид тōму яблыко єдно. Тоды я йщи мала дїтина, У світї ся ни рōзумів, Ай коли были дны морōзнї, Та пиля шпора'м фурт сидїв. Ни думав им, што дале чекат, Но так ся дуже пиловав, Ōбы уже'м май скоро вырӯс, Тоды бы я ся файно мав. Типир мінї лиш двадцїть рōкӯв, Но читаво'м вже пōсїдів. Ой ліпше было пиля шпора, Коли'м печену булю ів.

43 *** И яснї звіздочкы небиснї, Ōбы тя дниськы ни врекли. Увидїли красу безмежну, За хмары нарас потекли. Місячик на путь нам світит, А мы ся двоє ведеме. Говорячи ми теснеш руку, И сам ни знав куды йдеме. А ци міні йсе знати треба? Лише май дōвго, прōшу, будь. Ты, годинко, забудь за час, Я дуже, прошу тя, забудь. Ревнива нӯч нас скоро вкрыла, Чорнинькым платьом, темнотōв. До нас ся студїньов докыват, Но ни студит ся наша крōв. Ги ластӯвка до ня щебечеш, Ōто є красный, нїжный спӯв. Мене уже давит у грудях. Я леґдвы кажу пару слӯв. Кругом так файно, тихо стало, Лише мы двоє, бӯльш нитко. Лиш пораз ся натігат місяць, А инак нас увидит тко?

44 *** Скоро ся снїжок потопит, Буде мало май тепло, А на останок ся лишит, Лід , дись пō пути, ги скло. Сонце ся набере силы, Буде гріти красно нас, Айбо нич ся ни пилує, Бо зима ищи туй рас. Но, а дале пак, потихы, Вже ся вкажут и чічкы: Расты ворохом сининькі Тай пахнячі козинкы. Оживут пōля ширōкі, И прōст`ужинї гранк`ы Будут файнї и сад`очкы, Ги на Паску писанкы. Долиш вкрытōв ищи буде Дōвго пак полонина. Білым папланом укрыта, Любит быти фурт ōна.

45 *** Живот є пораз фест тяжкый, Убпече тя, ги кōй жалива. А на души так ниприятно, Як кōй ся вкусит гнила слива. И датко граньов тōв иде, Заставит ся, пӯдягне смōлі. Є датко тко и забанує, Та пак лише бōгує дōлі. Сяк ци по воли, ни по воли, Учиниш читаво ты хыб. Раз треба было ни мовчати, Раз тихо быти май выд рыб. Кобы ти очи, так ги рінґель, Фурт видїли, тко из тōбōв. Уже бы сь здрів та сокотив ся, Спōкӯйный быв бы сь и здōрōв. Бо є, выдкрыєш ся, дōвіриш, Но пак ти в душу наплюв`ут. Тōбі є пӯдло и паскудно, А вни си, гамішнї, пӯд`ут.

46 *** Сонце ясно засвітило, Потопив ся гет снїжок. Вітром мало закрутило. Тай береза пущат сок. Й люди ся попрōбужали, Бо ходили штось сумнї. Типирь бы уже ни спали, Зачинавут робōчі днї. Приськіпы бы пōбілити, У двӯрцьови загребсти. Скоро булі нам садити, Гнӯй бы треба повезти. Насадити мож косиці, Пōвбтинати яблӯнкы, Сїна привизти з копицї, Видь, зацвіли козинкы! Граблі в рукы, пӯдчищати, Та до вороха тот лист. Убы туй парадно было, Най ся чудує турист!

47 Я ЛЮБЛЮ Я люблю, коли фрішно зрана, Айбо у ногы ми тепло, Коли поточок лід укрыват, Такоє видит ся, ги скло. Коли снїжок рипит у голос, Укрыє поле, хамникы. Я люблю ярь, коли ся вкажут, Сининькі расты, козинкы. Ги молоко, білинька вишня, В садōчку файно зацвіла. И перва, ярня сильна туча, З за полонины вже прийшла. Я люблю й ягӯдкы ліскōві, У хащи грибикы найти. Напити ся воды з кырницї, И дале арсаком ити. Я люблю, кōй всьо засажено, Цибулі вымкнути пучок. Изісти свіжу парадичку, Долиш из ниї дрисне сок. Я люблю істи солонинкы, На шпōрі печеных бульок. И слухати, як огник лускат, Кōй дрōв довержеш ци трісок. Я люблю, кōй вже докошено, И сїно дощик ни прилляв. Кōй вшидкі булі у пӯвници, Тоды уже'м си пōкӯв дав. Я люблю, коли ōсїнь красна, Усї хащі нам розфарбит, Коли сижу у теплӯй хыжи, А на двōрі мороз, цїпит.

48 МуруєСЕЛО хыжу фест велику, Біда, ци буде в нїй тепло? Айбо, кидь буде нивеличка, Та смїх буде на всьо село. Идеш робити на чужбину, Долиш утираш си чоло. А кӯлько тамкы заробивись, Давно вже "знає" всьо село. Зобрала днись ся вся родина, Бо сято в вороха звело. Про што вни тамкы говорили? Пӯдслухало усьо село! Лиш трапив ся якыйсь трафунок, Усьо ся нарас рознесло, Хōть нарас там погыбат правда, Но тым ни журит ся село. И я живу, дись добре рōблю, А пораз пӯдло, ллє ся зло. Но най ни кажу, де ōто ми, Ож што за ня пувість село

49 ПлювавПОНТЫ на ваші я понты, Ни буду тоже персты гнути. Тоды ми добре, кōй тепло, У єщо ми ся днись убути. Ни выстрижу си я хресты, Ни куплю чōрнї ōкуляры. Понты укажете, а пак, Ōпять на чехы, на мадяры. Я ліпше дыхати ни буду, Ги буду ипен сяк робити: Плечома махати, з горда, Ги бы попареный, ходити. Убратый, сытый што ищи? А бӯльше нич мінї ни треба, Кобы й здōрōвля, й благодать, Завто молити ся до Неба. Кōй є у тя ōта, што любит, Никого в хыжи ни болит, Но та исе и є богатство, А ни тото, што ся блистит.

50 *** Ни выгодно типирькы нич: Ни ярьовати, ни косити. Капчук у рукы узяти, У бōвтї ліпше си купити. Айбо, кōй прийде ти из бōвта, Мнясце и бульку куповати, Вмоминтї дӯйде, ож ни тяжко, Помалы й дома ґаздвати.

51 *** Слово русинськоє Треба тямити. Материнськōв бисїдōвУсе РӯднаЦиКымЄїКидь,говорити.нидайБоже,язабуду,пактоды,чимтодыбуду?єбисїда, Другу ни треба. Красна выд яре, Й сининького неба. Май мила ōна, Ги пōтячый спӯв. Май грубе богатство, Усїх русинӯв!

52 *** Горы прōстужинї дримлют ищи, Снїг, ги мука ся розсыпав. Вітер, сятив бы ся, застуденив, Ги рукōв ня студенōв попытав. Иду я путьом, пō путьови калы, Лопыцанка, но даґде и сухо. Видав им изяп, ци ткōсь за ня бреше, Бо фест што сь горит минї ухо. А было тепло тай раст ся синїв, Но зась ся нам треба вбирати. Я чув, ож уже ткō сь булі садив, Но куды ся так пиловати? Цвірінькавут пōтята, видав изябли, Сиґіняшнї исе ни чекали: Дōмӯв ся вернули из теплых країв, Но зиму итак туй застали.

53 *** Пōпōлудню мало выйшла на двӯр, Бо сонце файно пригріло. Верла покрōвиць субі на столиць, Но нич бы ся ій ни сидїло. Пӯде в вазōвку, пасулю зварит, Засербат пӯсну, колочену. Тоды, коли ипен фест застудит, Та може и булю печену. Уключит си радію, вадь телевізор, Учити, ож што там говōрят. Тōлкує ушидкым, як треба робити, Но давно на ний ся ни творят. Ни вірят, ож была и вна молода, Любила сята, вичӯрницї. Пак тоже ходила ид лиґіням, А вни ій дарили косицї. Но час тот утік, ги око'м бы кліпнув, Стара уже, нич ни бирує. Потач удопре, выллє свиням, Сяк найде талант, сяк ґаздує.

54 САЖІНЯ 2021. Давно усї, ги мурянкы, Так вержеме ся на сотины. Типир вже кӯлько сме ни гōднї, Дочекати ся тōй годины. По Благōвіщеню сме, лӯтӯсь, Шікōвно вшидко засадили, Пригріло сонце, та булькы, Вмоминтї, скоро посходили. Но а типирь морозы, студїнь, А кидь ни студїнь задощит. Ой шкода того, тко типирькы Нищаснї булі вты садит. Єднї в ся в пōлю назябут, А другых туча перестане. А ты си туй ни уганеш, Ци попаде, ци перестане. У шорик мечут ся булькы, Снїжок си по гранках біліє. Ни сажіня йсе, а біда, Но што з ярьованьом ся діє?

55 *** Паллаґ зеленый пиля хыжі, Чічкы білинькі вже цвітут, А пчолы так, ги в чардашови, Туй виртят, крутят ся, гудут. Дараб зеленый при потōчку, Што лиш тече субі, шумит. Я туйкы си огне накладу, Та най потихы си дымит. На кōвбицю си адде сяду, А пак бы вытяти рожен. Булькы испечу, солонину, Шумит лиш пōтӯк й я єден. И ги давно, гудут ми пчолы, Чиришня й сливы зась цвітут. Хōть нич ся туй ни пōміняло, Айбо рокы плынут, плынут.

56 *** Пōйме, цімборе, у хащу, Паруйме торбину, Треба веричи бульок, Вріжме солонину. Банку сыра и цибулю, Хліба, парадичку. Жминьку соле ни забыти, У склянку водичку. Пак у бōвті докупити, Што ищи нам треба. Ни чикати, кōй потемок, Имит ся до неба. Убы завидка дӯйти, Огне си накласти, Ни в пилованю, потихы, Вшидко розокласти. Пōйме, цімборе, у хащу, Мало выддыхнути, Дуже красно, віє вітер, Никого ни чути. Зелинїє всьо дōвкола, Сонце лиш позират, Айбо скоро ся испряче, Вже в гранкы упират. Пак ся місячик укаже... А у нас гостина! Испикла ся на рӯжнови, Пышна солонина.

Фріґу треба изробити, Булькы дōпікати. Пораз треба сяк у хащу, Мало утікати. Та спӯвати спӯванкы, Мало МожДолишфіґльовати.туйусупокōю,сяфайномати. По простōму, по руснацькы, Нам бы выддыхнути. Дащо выпити, заісти Й дōмӯв ся вернути. 57

58 *** Поле ни орано, Всьо зелинїє, Вшидко засїяно, И нич ся ни вдїє. Ни орят вже так, Ги орали колись, Тай Буряномзарослоуже дись. Ци добре, погано? Я выдкі ОжТипирькыСпоминокзнаву.такыйямаву.поледавно, Усьо ся орало, Гнӯй ся возив, Тай быля ся жало. Булі садили, Пасулю тай дынї А пак КоситиМалоУсьоТипирькыУшидкікопалиґаздынї.напōлюпериходит.садится,сяходит. Што через дисять Рōкӯв чикати? Усьо заросте? Ни угадати.

59 *** Пōтӯк шумит, Чути го файно. Душу розслаблят, Кажу Вам, айно. Пораз у ньому Вода ся наднимат, Даґде и берег З сōбōв си забират. Тото у яри, Кōй снїжок ся потопит, У нас ни біда, Но даґде пак топит. Слабо помагат Тоды и кашиця, Кōй збере ся вшидка У пōтӯк водиця. Туча у Погодалітї,што сь смутна, Завто пак у пōтōцї Вода каламутна. А инак Помалыпотихы,шумит. Пӯд плитōв якōв, Ба ци рыбка сидит? Тямлю я, давно, Было ї много. Типирь лиш смітя Доста туй того.

Но вірув, ож пōтӯк Буде шуміти, Из моста на рыбку Буду си здріти. Такый буде чистый, Ги бы слыза, Ги по кӯсницях На травах роса. 60

61 *** Дощик паде, Тото ни погано. Люблю я дуже, Як шумит мінї рано. Лежу пӯд папланом, Но вже ся ни спит. Слухав, як играт, Чув, як НоМалинькошумит.фрішно,свіжовдвӯрци . Типирькы никуды Нихоче ся йти. А кавиль вчинити, Файно ся вбрати, Долиш из вōзора На двӯр позирати. Болота усяды, Вода ся наднимат. Уже периходитСонце вызират. Як файно и свіжо! Мракы по гранках. Широкоє небо Упять у хмарках. Та зась на двурі Зачинат сыпіти, Дощик ся вертат, Яло и гриміти...

62 *** На лавичках усе сидїли, Фурт говорили, казковали. Уни великоє богатство! О кӯлько читаво вни знали! Бабкы старинькі, дуже жаль, Многі из них вже пōвмирали. Дїды нас лишили давно, А кӯлько йщи бы розказали. Ож як косило ся давно, У што ся люди убирали, Живот проходив у рōбōтї, Тоды ни мало бідовали. Як пасочкы несли сятити, А у зимі колядовали. Ни было читаво достатку, Но доброты май бӯльше мали. Ож як конōпнї треба терти, И як маржину дозирали. А кōй потемок, тоды вшидкі, На вичӯрницї ся збирали. Усї ся на свальбу ся сходили, Та як играли молодицї! Як по гранках усьо косили, А пак митали ся копицї. Я пиля шпора доста слухав, За тото всьо, за давнину. Типирькы зась всьо хōчу чути, Хōть годину ōту єдну.

63 ДиньЗНИСЇНЯсела тото є дїло, На пацьоркы вшиткі сміло! Бо вже дниськы Знисїня. Радӯсть на души у ня. Ранинько ся треба вбрати Та ити ся мировати. Пиля церкви палаткы Лизала там и плиткы. Тай пацьоркы сут усякі, Бавкы найдешь си хōть які. По мированю гостина. Сято, красна нынї днина. Люду читаво тай сміх, Бановати дниськы гріх. Треба в ворох ся зобрати, Выпити и зась налляти. Мож си файно выддыхнути, Туй из центры гуслі чути. Біжит чилядь позирати, Гия й красно заспӯвати. Дïти рвут ся на качилі, Гостї, Вам выдкрыті двирі. 'Д нам на праздник приходїт, Радӯсть нашу роздїліт!

64 21! Серус, Ваня из Пут`я, Динь Народженя у тя! Мож тебе поздоровляти, Щастя й радости желати? Цуцлик ссав ись гурілиць Й прōявив любōв до цьиць. Будеш Йванку без пянок, Но куды ти без дївок? Гузицятыхмолодиць! Файных, красных, ги косиць! Най тя знавт, ги Отче Наш, Пувідят: "Но йсе курваш!". Кывай, пытай, убертай, Выбирай, котра кам май! Што сь ти дасть, тями си, знай, Што вто буде? Угадай! Гроши доста и достатку, Вшитко, што иде на гадку Най ся збуде, най так буде, Най біда за тя забуде. Будь здоровый, ги тот бык, Вбы сь выд ларм уже выдвык, Живот буде в благодати, Што я знав ищи желати? Фурт здоровый, цімбор, будь, Й за пӯвдецы ни забудь. Сяк и кӯнчат ся куплет, Убнимав! Мигаль (поет).

65 НиБОСОРКАНЇл`юблюсело, коли вичиріє, И у потемку уже што сь ся діє: Єднї на ґатар идит ся збирати, Другі у стайню молоко забирати. Усяды, по хащи, іх ōлинї нōсят, Понад село на хмарах ся вōзят. А по гранк`ах лиш бубнавт, гудут, У вōрōсï вшиткі свальбовати идут. На перехрьостках тай пӯд мостами, Кӯлько усякых є межи нами! И туйкы ты мусиш, хло, гадковати, Убы ся такым ни дати збытковати. Ни люблю село, кōй у ночи, Што сь тя кыне, на пути, по плечи. Но м`очи такі ни будут вже мати, Кидь ся чил`ядьня буде причащати. Ни люблю село, и ганьба за вто, Ож много ся н`ечисти у нас розвело. Сякых бы взяти и доста сятити, Убы ни могли никуды ходити.

66 *** Чоботы натягну, Израна, ґумйōві. Ягодкы хōчу Збирати ліскōві. Відрятко в рукы И на кӯсницї. Паде там НиДобре,ТайУДōцвітавуттрава,косицї.хащилишвітер,пчолыгудут,ожягоды,далекорōстут. Кӯлько іх там! О слава Богу! Лишав за сōбōв Путик дōрōгу. Номай червинї У жминю си рвати, У рот, ци відро, Типирь іх митати? Фест ся наїм, Исе смакота! Най ся выдцуне Чōколада тота. Дуже іх много, Такі, ги уріхы. Туй ни відро, А брати бы міхы.

Айбо ни треба, Убы ся давили. Ліпше, вбы дома ся БудуОйИзПōвнуПōцукрянили.тарілкуцукромзмішати,нотодыясямати. 67

68 *** Ги дым з ціґара, авадь давної піпы, По гранках гуляє си мрак, Укаже ся сонце, роздрылит гет хмары, Лиш чикай, вто буде май пак. Типирькы лиш рано и читаво фрішно, Но вітер давно вже устав. Листя колыше, травы убнимат, Типирькы лише бы играв. Дорога гыдом лягла си на гранцї Веде, фурт веде чōлōвіка. Глина червена, сися черлениця, Ги на скыбці мащена аджіка. А тамкы, де в літї пасла ся худоба, Де чинили велику тōлōку, Ги джунґлі, ся папороть там розросла, Сяк усе туй, каждого рōку. А кажут, ож туйкы маржину водили, Копали велику кырницю. А инше косили, бо треба в колгосп, А субі лиш лишали копицю. Я вто ни застав, типирькы всьо инак, Но слідно, што люди чинили: Худобу водили, ушитко косили, Лиш так, у талантї, прожили.

69 *** У хащи май ліпше, усе бы ся їло, На вōздусї фест апетит. Накласти огне, на тиґлах сут таблы, Та най ся потихы дымит. Огинь рōзгурів ся, ни треба забыти, Пӯдверичи ищи мало дрōв, Фанклик у рукы, а пак на таблу, Позираш пахне вже плōв. Кōй задощит та грибы ся вержут, Испечеш на грани гӯрчиць. Гōлубінкы си навыпікати, Пак туй ти ни буде кониць. Ягоды в жминю, мало и яфӯн, Та веречи тото у баняк. Вода закыпит, узвар изварит ся, У хащи без сього нияк! Мож буль напечи, а солонины, Та сяк туй бідує руснак! А на вичирю скыбкы из шкварками, Но почекай, тото май на пак.

70 *** Иванови Липкови Я израна на автōбус, Иду си, айбо ни сам. Много люду ся зобрало, Бо фурт треба куды сь нам. Хоче блюзку си купити, На базарі, вадь віґан. Вже автобус ся заводит, Шофер туйкы Липка Йван. Номай скоро всі сїдати, За дōрōгу заплатїт! Ану, бабко, из тайстрами, На зада май прохōдїт. Тай зачинат ся дорога, Май знакомый нам маршрут. Путь ищи ни учинили, Треба брати на них прут. Хōть автōбус вже уставшыйНи бойит ся сього Йван. На йсю технїку тай ямы, Вӯн давно уже є пан.

71 *** В Керецьках днись динь села, Сято Петра и Павла. Дуже файна ныні днина, Тай парує ся гостина. Мож помалы ся збирати, Та ити ся мировати. Вшитка чилядь из селаНа пацьоркы, лизала! Файный праздник тото дїло, На концерт ити мож смїло. Там си файно заспӯвати, Винцьом, мнясом добагати. Желав щастя, благодати, Село буде прōцвітати! Вбы ся каждый файно мав, Выд душі поздоровляв!

72 *** Плюнь ты, братку, на всьо, Ануж дурным ни жури ся. Итак за тя пōвідят... Но ты на вто ни твори ся. Ни б`удеш ся любити усï'м, Раді ти лише єдиницїУ них лиш чиста душа, Така, ги вода из кырницї. Тото ōты, што у хыжи, Из тōбōв, у єднūй сут, живут. Ни думай, ож другі є, инші, Што фурт за тя раді буд`ут. Вті другі най кажут, што хōтят, Но нащо кōмусь угодити? Хыба буд`еш бітїжный, Та янеш сякым ся журити. Бо тко ти у очи пувість? Ни адде лиґінь, ни косиця. Брихнї ся гōвōрят иззаду, А іх лиш пōслухат гузиця!

73 *** Што бы радый быв руснак, Кидь типирькы и май пак, Палинка усе ся лляла, Рыба ся в ріцї имала. Файна днина про русина, Кидь парує ся гостина. В сїнокосы фурт година, Тай спикла ся солонина. Огинь в шпōрі тріскотит, Мороз ипен ни цїпит. Та напік си файно буль, Ид ним сербати пасуль. У ночи си файно спати, Пак ити Вінчовати,колядовати.казковати, Што ищи ми туй казати? Ни дись пō світу ходити, Файно й дома си зажити. На Великдинь істи паску, Тай ходити на вадаску. Убы грибӯв было много, Ягӯдок йщи коло того. Хаща файно зеленїла, Восени пак пōжōвтіла. Цілый динь талантовати, Вечером си выддыхати. Кавиль пити, авадь чай, Кōму што ся любит май.

Вбы ся слина лляла пак, Кōй у хыжи є свіжак Гурка, шōйт тай солонина, Пікниця тай цибулина. Вбы вино си фест бродило, Дощик лляв, но ни топило. Дївка мозґы ни трипала, А кōй треба та давала. Но та йсе бы было файно. Ей на мōю правду! Айно! Онь за голову'м ся ймив, Кобы каждый сяк зажив! 74

75 УзьмимеСТРУКЫ мы ташку в рукы, Убы выламати струкы. Файнї, сōчнї, зōлōті, Кōтрі грубі, та тōті! Хōтя я ни аґроном, Но на літнїй сись сезон, Без них ся ни убыйти, Тōму з тайстрōв мусай йти. Прӯмкне слину пан тай дяк Струча кладиме в баняк. На всю хыжу аромат, Тко їх любит, тот наш брат. Но та пахне туйкы як! Їме струкы вшиткі в смак. В таріл брати, посолити, Й сытōму ся ни журити!

76 НӯчНӮЧвзяла чорный віґан, И небо всьо затягнула. Поле, зворы, гранкыДо всього ōна ся кынула. Потемок, ни видко ся нич, Но нам тото и ни треба. Звізды єдна, а пак друга, Усе на нас кліпнут из неба. А вітер и поночи гулят, Из трáвами в голос говорит. Шумит фурт, булькоче ріка, Но на ний нитко ся ни творит. Пӯснули пиля ниї вӯльхы, Тай явӯр давно задрімав си. Кидь бы сме сяк ни ходили, Та выдкі за йсе бы я знав си. Но ты йсе, видав, ни замітиш, А я сяк усе роззирав бы. Нас темна нӯчка убнимат, Но чесно, я нич и ни спав бы.

77 ДужеПАСУЛЬнаша чилядь любит, У смак сербати пасуль. На полуденок, на фрыштик, И ходити, ги куркуль. А пасуля в нас усяка: Є пӯсна тай колочена. Фурт учинит ї ґаздыня, Котра є на вто учена. Датко дзьобачку май любит, А тко сь инаку варит. Най пасуля файно вродит, Та вто нич ни похыбит. Яка красна, ароматна, Кōй у нїй и буженина. Намитати вершноє блюдо, Й най выдцуват ся гостина. А кидь їй ся в смак наїсти, Та на фронт пак треба нам. Заряжавут ся каноны, И починат ся Вєтнам.

78 *** А папōрōть сōбі росте, Ги бы спіцяльно тко сь ї сїяв, Тать даґде выгучала 'д гōрі, Што й чōлōвік бы ни пōміряв. Ōна росте си, де бывало, Худōбу гнали на толокы. Туды ї гнали й дїточкы, Гет призабыли за урокы. Ōна росте, рясна росте, Де были в чиляди кӯсницї. Ни вірит ся, ож коли сь туй, Росла трава, цвіли косицї. Давно ї жали, мусай было, Убы пак свинї убпалити. Типирь й по пōлю доста трав, Но нікōму їх вже косити. И де вта папороть росте, Вже там нияк ся ни прӯпхати. Хыба ся вдїнут босорканї, Кōй хотят цвіт выд ний забрати. А папōрōть сōбі росте, Мракы над нив, бо дощ испадав. За ниї'м пару слӯв изклав, Коли'м у хащи грибы глядав...

79 *** Ōріхы ліскōві скоро достигнут, Я нарву їх пōвно в тайстрину. Свербиузкы файнōй мало ид тōму, Достиглу й червену калину. Ліщаня росте си тай адде набило, Туй точно мож тыча рубати. Ни задерь позасночи дощик попадав, Бо грибикы мож си збирати. А грибы ліскōві в мачанку дōбрі, Усе їх си люблю збирати. Ипен такі вни смачні, ги букōві, За йсе я фурт буду казати. А зараз си сяду, огне розокладу, Ни задерь я брав солонину. Як файно из хащі, з высокōї гранкы, Позирати на село, на долину.

80 *** Всї тко ладит булі брати, Файно хōчу пожелати: Убы файно ся збирали, Тай поперикы ни ймали. Буде мало фізкультура, Е сяка у нас натура: Чим май скоро помитати, А по Илю уже брати. Лиш покосит ся бурян, Тай руснак на них є пан. Гет выд шорика прӯбрати, Та з копальов ґазовати. Дале в рукы кошары, Затрясли ся ōнь шоры! Грубі, дрӯбля тай посадка, Кобы были! За йсе гадка. Дале міхы поязати, Гет на кузова змитати. У пӯвницю розгрузити, Та мож мало припочати. А сятили бы ся й булі! Гōднї нам й вказати дулі. Чилядь взьме избирати, Й доста дрӯбли буде лати. Та най пōвнї будут міхы, Вшиткым ґаздам для утїхы. Буде сыта файта вся, Тай наїсть ся порося!

81 *** Тото дуже файный динь, Кōй у шпōрі є огинь. Там дрывцята тріскотят, А іскринкы лиш литят. Хлібчик в блōдирі ся пік, Тай вто быв ни давный вік. Файно я уто тямлю, Пораз приснит ся, кōй сплю. Щӯпкы там ся фурт сушили, Пак ōріхы ся трощили. В хыжи файно тай тепло, Ци тямиш исе ты, хло? Яка чилядь была рада, Из дрывами пōвна лада. У студинї, зимнї дны, Файно мали сме ся мы. Но сятила бы ся мода, Вна, ги вта мерска погода. Выдтїснила, розморила, Всьо на инше замінила. Май конфортно стало, файно, Нич ни спорю, чесно, айно. Айбо шуга ни забуду, Тай фурт споминати буду. Як дрывцята в шпōрі сняли, А пак красно ся имали. Як лиш гепали іскринкы, На двōрі литят снїжинкы... А кōй булі ся пекли, Та ōнь слины там текли! Хōть проплыне скоро час, Ни взьме спомин сись выд нас!

82 *** Скыбка лекварьом мащена, Ги бы паска вта сячена. Люблят дїти ї малі, З молоком я їв пō дві. Кōй до бабы я ходив, На біціґлях ся возив, Бабка лекварь паровала, Файный, з яблыками, мала. Кōй на скыбку намастит, Ōнь у череві гудит! А у фінджу молоко, Тко исе ни любит, тко? О сякой бы ся й ни снило, Як мінї ся вто любило. Пӯдкріпити ся у смак, Й на біціґлі мож май пак. Лекварь з яблок, вадь из слив, Из пӯвницї'им фурт носив. Тай полуденок готовый, Быв'им сытый а здоровый. И типирь я вто тямлю, Молоко в погар си ллю, Зась пӯвниця утворена, Є в ня скыбка намащена!

83 *** Скоро ōсїнь у селі, Та журбы туй нарас дві: Врожа`ї позабирати, Й до зимы ся паровати. Но типирь май легко стало, А до адде так ся знало, Ож ни будеш пōкӯв мати, Лиш в бігу талантовати. Булі выбрати та в міхы, Позбивати гет ōріхы. В саду яблыка пӯрвати, Й свинчата бы куповати. В поле струча йти ламати, Та помалы быля жати. Дома скласти у кланнї, Сякі в нас рōбōчі днї. Ой роботы гет до неба, Й струча лущити пак треба. Туй ни будеш выддыхати, Йщи пасулю мусиш рвати. Листя буде убпадати, В міхы треба го напхати, Убы было чим стилити, Треба пару днӯв ходити. На гōрōдї всьо згрібати, Што ся лишило дӯрвати. Гет помыкати бурак, Тай бурян палити пак.

Мало буде й студино, Треба рвати вже вино. Тай капусту дяловати, В гōрдӯв файно засыпати. Там ї красно посолити, Тай винце буде бродити. До зимы на пōгōтōві, Та бывайте всї здōрōві! 84

85 *** В Березниках вечеріє, Што тоды ся у нас дїє? Попалила ся литрика, З хащі выє звірка дика. Дїточкы йдут на село, Ниупознаш вшиткых, хло. Идут уличкōв, гōвōрят, На калы ся нич ни твōрят. Сонце спати си лягло, Лише видко му чоло. Мы даме му мало час, Тай потемок буде в нас. И так смутно нарас стало, Страх ударит туйкы мало. Бо єднї ся вже зобрали, Де давно си плановали. Чинят по хащи свальбы, Кобы были без біды. Авадь брати на них прут, Вадь най піє уже кōгут... Всяко в нас за йсе гōвōрят, Єднї люди ся ни твōрят, Другі дуже ся бōят, Та завто давно вже сплят. Й зась дись музика гуде, Ткōсь спӯваючи иде. Моторкы си ōнь ревут, Мōлōді дōмӯв идут.

86 КолиСІЧАКбыв'им йщи дїтвак Вчив мене Иван Січак. В школі файно мальовати, Натюрморты штриховати. Вӯн пӯдход ид дїтям мав, Говорив тай фіґльовав. Фурт "Дюшес" з сōбōв носив, Чесно з нами ся дїлив. Та ни тягну май на пак, Тко такый Иван Січак? Вӯн художник тай оратор, Ги бы римськый прокуратор. Керечанськый йсе Сократ, Десантура, апарат! Вӯн мӯцный такый, ги танок, Має читаво коханок! Вадь по нашōму любасок, Як без тихых вӯн вадасок? Любит грибикы збирати, Та выд того радӯсть мати. Спече сочного мнясця, Туй ни буде без винця. Авадь децу си налляти, Мусай й красно выддахати. Соняшник його стихія, Фурт у нього є надія, Ож вареникы ōпять,

На вечирю ся зварять. А як взьме ся фіґльовати, Треба читаво ся сміяти. Я кōй фіґлі його чув, Затямлю си й пак цитув. Но тай вшитко рōзумів, Што сенсей ми быв пувів: Кōй ты, Мішку, пӯдростеш, За жӯн читаво поймеш! 87

88 *** Струча ся давно ламало, Й лущіня ся зачинало. У ōсїннї теплі днї, Быля клало ся в кланн`ї. Йшли сме раз пасулю рвати, Й я быв мало помагати. А пак струча в ворошок, Та ушитко у мішок. Дале треба было жати, Снопы мӯцно поязати. А кидь сут, та в ворох дынї, Сяк трудили ся ґаздынї. Бо вже люди гет пӯшли, По тайзї ся розыйшли. Но а быля ся упстало, А роботы з ним ни мало. Изпиршу го припирали, Вбы "достигло", сяк казали. Но коли вже пожōвтїє, Та сажайме го, Маріє! У кланнї ся всьо изклало, Є го читаво, ни мало. Пак накладе ся ищи, Лиш в зимі го гет сїчи. Струча лущити пак треба, Піря з нього ōнь до неба. Й до типирькы споминав, Як у нього я скакав.

89 *** Иду гōрі гранкōв, Болят ня кōліна. Мракы си плынут, Ги з кавиля піна. В хамнича ся вперли, Лягли си у зворы. А я на них здрю, Всьо вижу из горы. Ги дым тот из піпы, Як білисинька вата, Хаща у білый Віґан вже убрата. Выд них прохолода, Тото люблят грибы, Видав туй пōблудиш, Тать де до ґалибы! У стурша за грибом, Так взьме тя манити, Сяк доста в мракови Будеш туй блудити. Хōть гриб є за грибом, Ни видко дорогы. В кoшар ся натїгаш Самі мухоморы! Роса на чолови, Тай студїнь ударит. А мрак зась закличе, Ōпять 'д сōбі манит...

90 *** Чилядь рано повставала, По сотинах є отава. Треба вбрати ся та йти, Зараз гет бы ї трясти. Бо учора ся скосила, Та кобы ся пōсушила. Хōть и малинько прӯвяла, Дасть таланту нам отава. Е та туйкы наше щастя, По сотинах пōвно пластя. Та кобы вже днись дӯйшла, Та у кузōв бы пӯшла. Най ся сушит комыниця, Лист усякый тай косиця. Бо пак треба нам збирати, Вбы худōбу годовати. Діля ний вто смакота, Чічка молода тота. А про нас йсе біганина, Кобы знала худобина.

91 БерезникыБЕРЕЗНИКЫ горы зворы, А гурі полонина. Грезно в каждому двӯрцьови, Буде читаво вина! Березникы - вто Боржава, Тай поточкы май малі. Тко си хоче припочити, Пӯде в хащу си, гурі. В Березниках пōвно грибӯв, Бери тōрбу та збирай. Мы до сий красы привыкли, А про кого сь исе рай. Ягӯд в жминю си лісковы х, Чорных яфӯн тай черниць.́ По гранках , пиля дорогы, Видко читаво копиць.́ Березникы на долинї, Туйкы поле й рунина. Люди читаво в талантах, В них журба лише єдна. В Березниках я ся вродив, Туйкы вырус тай живу. Дуже люблю наші горы, Давню їх красу живу!

92 ПӮСЛЯСЛОВО Дочитали сте мōю мōю книжку, кōтра ся кӯнчили стихом про Березникы, село в кōтрōму'м ся вродив, вырӯс тай живу. Бōгу дяковати, ож сут русинські мецинаты, кōтрі переживавут и люблят рӯдноє слово, блягодаря їм и выйшōв сись зборник поезії. За шором исе уже 11. книжка, 5. поезїйна. Испирати ся на сьому ни буду, а буду писати, писати, писати… Буду писати, бо лиш сяк ми одпочиват душа, тай знаву, ож мусай давати у світ русинськоє слово, убы ни дасти го згубити. А як буде из выдавництвом пак, сам Гōспōдь Бӯг знає. Планӯв є доста, лиш тяжко їх реалізовати. Тай у живōтї ся пораз так стає, што тяжко ся до усього добирати. Так, ги у стихови: " Живот є пораз фест тяжкый, Убпече тя, ги кōй жалива…" Айбо дасть Бог, та вшитко буде добре. Читайте, тяміт и любіт рӯдна бисїду, ни ганьбіт ся ї. Тяжко ми на души, коли датко каже, ож по-нашōму їм смішно говорити. Люди, ЧЕСТУЙТЕ СВОЄ! Ищи на пōслідь: " По-нашōму говорити ни ганьба, Грубый про чилядь є гріх, Кидь бисїда рӯдна, дїдӯвська, У них вызыват лиш смїх…" А мене най называют сепаратистом, кым лише хōтят, но я фурт буду казати, ож єм Карпатськый Русин, и як лиш буду могти, так ся буду старати, убы рӯдноє слово, наші звыкы, всокотити.

93 ŌБСЯГ ПРО АВТОРА 4. ВЫДАННЯ 5. Май 6. Карантин 7. Мы взяли ся ґаздовати 8. ИНТЕРНЕТ 9. МЛИНАР 12 На стулі убы штōсь мати 13. ИЮНЬ 14. Я дуже люблю запах сіна 15. Убы сыра 'д булям мати 16. У автōбусї везу ся 17. ДОМА 19. Слава Бōгу, вшидко добре 19. БОРЖАВСЬКА ДОЛИНА 21 Припікат сонце днись выд рана 22. ПЕТРО ДŌВЖАНСЬКЫЙ 23. ДЇТŌЧІ РОКЫ 24 Дниськы праздник є и в нас 25. Исе, люди, ни Вас Веґас 26 По нашōму говорити ни ганьба 27 Днись ни годен им уснути 28. Я люблю ся прӯйти у хащу 29. Вже ōсїнь сыра, дōщлива 30. Навчіт ся, люди, видїти красу 31. В депутаты, вадь на грибы 32. Уже выборы прӯйшли 33. Убпадат листя из дерев 34. Убы різати шōйта 35. САМŌТЯЖКЫ 36. Новый рӯк ид нам иде 37. ТОКАН 38 Треба мало зимовати 39. Сяка у світї ты єдна 41. Я зась изїв бы солонины 42

94 И яснї звіздочкы небиснї Скоро ся снїжок потопит Живот є пораз фест тяжкый Сонце ясно засвітило Я СЕЛОЛЮБЛЮ ПОНТЫ Ни выгодно типирькы нич Слово русинськоє Горы прōстужинї дримлют ищи Пōпōлудню мало выйшла на двӯр САЖІНЯ 2021 Паллаґ зеленый пиля хыжі Пōйме, цімборе, у хащу Поле ни орано Пōтӯк шумит Дощик паде На лавичках усе сидїли ЗНИСЇНЯ 21! ГиЧоботыБОСОРКАНЇнатягнудымзціґара, авадь давної піпы У хащи май ліпше, усе бы ся їло ИВАНОВИ ЛИПКОВИ В Керецьках днись динь села Плюнь ты, братку, на всьо Што бы радый быв руснак АПАСУЛЬНӮЧСТРУКЫпапōрōть сōбі росте Ōріхы ліскōві скоро достигнут Всї тко ладит булі брати Тото дуже файный динь Скыбка лекварьом мащена 43. 44. 45. 46. 47. 48. 49. 50. 51. 52 53. 54 55. 56 58. 59 61. 62. 63. 64. 65. 66. 68. 69. 69. 71. 72 73. 75 76. 77. 78. 79. 80. 81. 82.

95 Скоро ōсїнь у селі В Березниках вечеріє СІЧАК Струча ся давно ламало Иду гōрі гранкōв Чилядь рано повставала БЕРЕЗНИКЫ ПӮСЛЯСЛОВО ŌБСЯГ 83. 85. 86. 88. 89. 90. 91. 92. 93.