Пӯдузятникы и промысел Дōвжанського ōкругу by Мигаль Чикивдя

Михаїл ЧИКИВДЯ

ПӮДУЗЯТНИКЫ И ПРОМЫСЕЛ ДŌВЖАНСЬКОГО ŌКРУГУ Истōрія

2020 1

Автор: Михаїл Чикивдя Літературный сайт: https://issuu.com/tchikiwdyamv.rysin

Дякуву за фінансōву пӯдпōру честуємōму Орōсу Василю Васильовичу

ЗАЧАТОК ДРӮБНЇ ПРОМЫСЛŌВЦЇ И ПРОМЫСЕЛ ДŌВЖАНСЬКОГО ŌКРУГУ

Дōвжанськый ōкруг – вирхня, сіверна часть Марамороша. Риґіон Боржавськōй долины. Днишнї села бывшого ōкруга єднат єднака култура, традиції и сіверномараморошськый гōвӯр русинськōй бисїды. Айбо давно исі села єднав и промысел, центр котрого быв у Дōвгōму. Характерно для сього риґіōну, май бӯльше было диривных завōдӯв, дерево до котрых возили штрекōв выд хащӯв над Березниками и Лисичева. Много у селах было пӯдузятникӯв, у котрых были бōвты, млины, пикарнї, ковалнї и вшитко инше. А тко были ōты люди, пувість Вам ися книжка, де м написав про вшиткых пӯдузятникӯв, дрӯбных промыслōвцїв и промысел Дōвжанського ōкругу. ХОСЕННОГО ВАМ ЧИТАНЯ, УЧІТ И ТЯМІТ НАШУ ИСТŌРІЮ!

ДŌВГОЕ Дōвгое – днешное село Бōржавськōй долины, центр Дōвжанськōй ОТГ и историчный центр Дōвжанського ōкругу. У Дōвгōму колись быв вшиткый основный промысел ōкругу, также село было виликым туристичным и културным центром. Автопиривōзкōв по ōкругови и ни лише, занимав ся Нежерный Франт, а пак Припяк Андрій. У Дōвгōму были ДОХТОРЕ проф. Ключко Петро, а из 1930 рōку и проф. Шломович Їндрь. ПАТИКА была у проф. Саму Корнгаузера, а пак из 1937 рōку у Ильковича Йосифа. АКУШЕРКАМИ, у 1925 рōцї, были Лоґо Берла, Трикур Марія, Жабориць Анна. Анна пак ниє у записах за 1937 рӯк. ФОТОҐРАФОМ быв Фидикович Иван. ГОДИНАРЬОМ быв Фелдман Іжідор. ПИРУКАРЯМИ робили Наґи Людвіґ и Ґасдок Людвіґ, а пак, из 1937 рōку, вмісто Наґи робив Бакса Иван. САНТЕХНИКОМ робив Схінмер Якуб, ТРУБОЧИСТОМ – Гайду И. ШІНТЕРОМ спиршу быв Фантош Иван, а па,к из 1937 рōку, Ґирґиль Юра. СТРŌЙКŌВ ся занимали Керхенбаум Бенямін тай Леонардо Фелікс, котрый пак ни записаный за 1937 рӯк. СКЛЯРОМ быв Фелдман Изідор и Хаймович Маркус, а из 1937 рōку – лише Хаймович Маркус. ДЕРЕВОМ ся занимали Ґандлунґен Новак и Суйска. А пак из 1937 рōку – Керхенбаум Йосиф тай Вейсз Вендель. СТŌЛЯРАМИ робили Бредц Імре, Бусак Мигаль и Ізакович Герман. Бусака Мигаля пак ниє у записах за 1937 рӯк. ТИСАРЯМИ были Фічка Фидӯр тай Мигаль и Коник Фидӯр. ХУДŌБУ продавав Гушкович Андрій. ФЕРМЕРОМ у Дōвгōму быв Шаурер Мōріс. МНЯСНИКАМИ были Клейн Соломон тай Вілім, Вейс Ісак тай Абраам, Шантручек Францисек и Панич 4

Иван. МЛИН быв у Хаймовича Симена, Куклы Ивана и Палаца Телекі ( данї за 1925 рӯк). У 1937 рōцї –У Хаймовича Симена и Мальтійського Ордена. ПИКАРНЯ была у Струловича Берка тай Вейнґартена Соломона КОВАЛНЯ была у Магурського Андрія и Сенинця Федора у 1925 рōцї. У 1937 рōцї ковалня была у Бердара Митра тай Дровака Ивана. КОВАЧІ были Дворак Иван, Магурськый Андрій, Томчик Юліус. У Дōвгōму быв бōвт ōбуви «Батя». ЧОБОТАРЯМИ были Богм Саму, Барчик Штефан, Фрійдман Шандор. ? Вейнґартен (данї за 1925 рӯк). Выд 1937 рōку – Барчик Штефан, Неуман Снеиєр, Сайович Коломан, Стухович Иґнат, Швіллер Мер. ШИВЦЇ ( за 1925 рӯк) Гершкович Мікша, Якубович Натан, Квак Василь, Вейнберґер Мōріс. Выд 1937 рōку – Балоґа Арпад, Якубович Натан, Стубель Маєр, Вейнбердер Моріс. ШВЕЯ была Вейсова Сара. У 1925 рōцї БŌВТ быв у Керсхенбаума Пінкаса и фунґовало Цімбортсво торгōвлі мішаных товарӯв. Айбо до 1937 рōку навыдкрывали читаво бōвтӯв. Іхнї властникы Ґелб Лейб, Ґелденберґ Давид, Керхенбаум Моріс тай Пінкаш, Кополич Хайм, Проппер Герман, Розенбаум Давид, Боколий Иван. ДОГАН продавали Ґолденберґ Давид, Неуман Рахел, Родиниць Иван, Вейсз Натан, Золтан Фанї. За записами 1925 рōку, виликым ЗЕМЛЕВЛАСТНИКОМ быв Палац Телекі

«ГОТЕЛНО-РИСТОРАННЫЙ БІЗНЕС» ДŌВГОГО Назвав им сись куртый очерк днешным тирміном «готелноресторанный бізнес». Туй напишу, які ристораны и готилі были у Дōвгōму и имена властникӯв. Туй дуже паруе и туризм, якый на тот час точно быв. Доказ того сут ряд гōтилӯв.

У часы Чехословакії, у подкарпатськōму Дōвгōму, было чотыри готилі. Айбо іхнї ґазды час выд часу міняли ся. За архівными записами за 1925 рӯк, у Дōвгōму властниками гōтилӯв были Фидикович Иван, Гушкович Мōріс, Клухенбаум Давид тай Шантручек Францисек. Выд 1930 рōку: Фидикович Иван, Ґолнберґ Мендель, Шантручек Францисек; Выд 1937 рōку: Фидикович Иван, Ґолнберґ Мендель, Керсхенбаум Лаз., Панич Йосиф. 6

Сяк міняли ся пӯдузятникы, кутрі мали готилі. Про Фидиковича Ивана, годен им ищи написати, ош вӯн быв у Дōвгōму и фотоґрафом. Шантручек Францисек также у силі ресторан. А выд 1930 рōку, у Дōвгōму, записанный ищи єден ресторан, властником котрого быв Керсхенбаум Лаз., котрый є и властником готиля. Пōлучат ся, ош за ōфіціальными данными, туй фунґовали два рестораны А виноробством ся занимав Каган Гарі. Выд 1937 рōку, вино м ся занимав и Вейнґартен Вōльф. Сяк, у давнину, занимали ся туристичным и ристоранным дїлом пӯдузятникы Дōвгого…

ПРОМЫСЕЛ ДŌВГОГО Дōвгоє як давно, так и типирь є єдным из май знаных населенных пунктӯв Подкарпатя. Исе є бывшый центр Дōвжанського ōкругу, центр у якōму высоко быв розвиненый промысел, а именно деревный. Дерево у Дōвгоє поставляли штрекōв, аш из хащӯв, кутрі ся находили пӯд Боржавськōв полонинōв. Были туй лісопілкы и инше. За архівными записами 1925 рōку, у Дōвгōму записанї такі промыслы и промыслōві цімборства: Деревный и хімічный промысл (завод); Дōвжансько-Лисицькый жилізоробный и лопатный завод (Йосифа Мелхнера и Олдріха Букованського); Общепотрибнї и продуктōві кооперативы фермерӯв и робӯтникӯв у Дōвгōму. Общество фермерӯв и лісорубӯв; Дōвжанськое промысловое и обробное цімборство у Дōвгōму.

Исе цімборство мало и банкōву касу. ( до 1937 рōку).

Выд 1930 рōку, зариґістровано: Цімборство мішаных товарӯв; Цімборство при вырōбі карпатського твердого дерева ( занимало ся валкōв хащі). Довжанськое кредитное цімборство выд 1937 рōку. БИРИЗНИКЫ У чехословацькый пиріод, економічный стан нашого риґіону дуже ся ни пōміняв. У Биризниках люди трудили ся на зимли, были лісорубами, вӯчарями и так далее. Сякōв рōбōтов занимало ся и читаво євриїв, кутрі за русинами были другōв за чисильностьов національностьов. Но якый бы ни быв тяжкый тот час, у силі было доста читаво и друбных промыслōвцїв, у кутрі мали свōї бōвты, млины, кузнї и зарабляли на живӯт бо были сапожниками, портными, тисарями и майстрами. У чехословацькых записах до списку пудузянтикӯв записанї: 8

тисарі; плотникы, сапожникы, ковалі так и ōты, що мали бōвты, гостинницї, млины и даже записанї были «бабы повитухы» Такі записы по Биризниках сут за 1925, 1937 и 1938 рōкы. Обы ни писати, за каждый рӯк навкреме, та буду пусити по єднōму пункту и як ся міняли ( кить міняли) рōбōчі авать пудузятникы по роках. ГОТЕЛ. Ґаздами го были євриї Зеликович Хайм и Зеликович Зондерова. ТЕСАРЇ. Тесарями были Митиньканич Иван, Сениниць Матфей и Варга Мигаль. У 1938 рōці записанный и Варга Иван, котрый годен бытии сыном Варгы Мигаля. БŌВТ (прōдуктовый). Ґаздом быв єврий Орештейн Мікко. БŌВТ (+корчма, пикарня ) - запис выд 1937 рōку. Ґаздами были Клейн Лая, Мерлиштейн Сіна, Русман Лая БŌВТ (табачный) – запис выд 1937 рōку. Ґаздами были Прōць Иван тай Зеликович Матілда. ШМІТНЯ; КОВАЛНЯ – ґазда Варга Мигаль КОВАЧІ – Андраш Мигаль, Митиньканич Юра. Выд 1937 рōку записаный Ковач Иван. Выд 1938 записаный Керхенбаут Ізраєл. ШЕВЦЇ. Быв єврий Морган. У записах 1937 рōку уже го ниє, айбо записанї Штайнберґ и Ґенча. ЧОБОТАРІ. Хейзер Мошко и Стеінберг Мендєл МЛИН. у 1925 рōці записаный на Дональда Шенберга. Выд 1937 рōку запис “Куруц Иван – муніципальный млин. ПОРОДНИК; АКУШЕР ( у народї «баба-повитуха») Андрела Марія и Куруц Анна. АСŌЦІАЦІЯ ПОТРИБИТИЛӰВ. «Боржава» потрибӯтельное

цімборство у Березниках

Исе вшиткі записы кутрі у тот час были офіціально записанї (авать подля всього до типирь ся сохранили). Но ни споминат ся Гōльд и Манс, кутрі у Беризниках занимали ся конярством и є , видав, ищи читаво пӯдприємцїв, кутрі ни записанї.

КИРИЦЬКІ Кирицькі - єдно из мав давных сел вшиткōй Вӯтчизны. У архівных даных споминат ся ищи у 14 ст. Чилядь туй выддавна трудила ся на земли. Занимали ся люди лісорубством, вӯчарсвом, тко мӯг ходив на вадаску. Вшиткі ся старали, тко як годен, прогодовати си файту. Айбо окреме простых людий, що ґаздовали на зимли, было у Кирицьках и доста читаво дрӯбных промыслōвцїв. У 10

чихословацькый час, ото читаво замітно. Но економічное пōліпшиння и розвōй дōкунули ся май до киричанськькых євриїв, ги до русинӯв. Властниками бōвтӯв, готелӯв, млинӯв и вшиткого иншого были майбӯльш придставникы єврийськōй людности, айбо про всьо за шором.

Виликым ЗЕМЛЕВЛАСТНИКОМ у Кирицьках (за архівными записами «Podkarpatskа Rus business directory» – Подкарпастька Русь бізнес каталог) быв Дональд Шенберґ ( запис за 1925 рӯк), а пак Дітфурт Морітз ( выд 1930 рōку). Мош сюды включити фарнї зимлі греко-католицькōй церкви; містна зимля. Выд 1937 рōку туй уже быв бōвт обуви Bat’a a. s., (Батя), а также Кридитное цімборство у Кирицьках. У Кирицьках были ГОТЕЛІ, готелерами котрых были Клейн Мошко, Вейс Майор, Зіликович Зендер, а пак уже за записами 1937 рōку - Клейн Янкел и Мошко, и записанный Вейс Берко. У Кирицьках было доста читаво БŌВТӰВ. Властниками были ( запис за 1925 рӯк) Хміль Мигаль, Штейнберґ Давид и Юдка, 11

Струл и файта Вейсзӯв Ківа, Йосиф, Соломон. За записами 1930 рōку, уже ниє Хміля Мигаля и Струла. Из Стейнберґӯв записанї Мендлова, у файті Вийзӯв бōвт уже мае и Мошко тай записанный ищи єден властник бōвта – Сілберман Ґеза. У 1937 рōцї у Кирицьках записанї ищи три бōвты, а їхні властникы Айкерман Ґерман, Ґейзлер Самуїл и Ненман Иґнат. Продавали у силі ХУДŌБУ. За записами 1915 рōку, продавали Фарбенблум Соломон, Катз Хайм и Марзанич Иван. У 1930 рōцї записанный Билий Александр, а Марзанича Ивана уже ниє. Выд 1937 рōку, замість Соломана, худōбу продае Бенемін (Фарбенблум). ТАБАЧНЇ БŌВТЫ мали Вейсз Ківа и Соломон. А у 1937 рōцї записанї Федріямич Игмет, а вмісто Ківы Израєл (Вейсз). КОЖАНЇ ВЫРОБКЫ продавали Стейнберґ Леба и Вейсз Давид, ДЕРЕВО - ? Адольф и Зіликович Мюлер. ЛОПАТЫ чинив Ґрӯнберґ Юда. МНЯСНИКАМИ были Клейн Леко, Штейнберґ Леба и Мендель, Вейсз Давид. У 1930 рōцї замість Штейнберґа Менделя – Самуель, Лека – Давид (Клейн) и новый мнясник Тейхмаш Хайм. Но вшитко ся пōміняло пӯсля 1937 рōку. Тоды мнясниками уже были Билий Александр, Стейнберґ Йосиф и Калер Ізраєл. ПИКАРНЯ была у Вейсза Мошкы, а пак, из 1930 рōку у Вейсз Ґолда. МЛИНЫ. За данными 1925 рōку у Кирицьках єден млин быв муніципальный, а єден Дональда Шенберґа. У 1930 рōцї вмісто Шенберґа млин мав Фарбенблум Соломон. А у 1937 рōцї – Бенелін ?. КУЗНЮ мали Нитка Иван; у 1937 рōцї, записанї Пецко Мигаль и Пескович Николай, а выд 1938 рōку и Голованич Митер. КОВАЧАМИ были Керсхенбаум Израєл и Зізда Йосиф. У 1930 12

рōцї вмісто них были Ковач Штефан и Зізда Адольф. У 1937 рōцї ищи записанї Ковач Василь и Керхенбаум Израєл. СТŌЛЯРАМИ были Нитка Иван и Оґрінчай Йосиф. Из 1930 рōку записаный и Мермелстейн Ґōдел, а выд 1937 рōку и Ґотесман Мендель. МАЙСТРОМ ПО СТРŌЙЦЇ быв Фениниць Юра, а из 1937 рōку и Фениниць Карел ЧОБОТЯРАМИ были Ґейзер Мошко, Клейн Соломон, Мермелстейн Берсел. Уже за записами 1930 рōку – Копол Шалія, Мермелстейн Йосиф, Стейнберґ Симен, Шайман Маркус. ШВЕЦЯМИ были Фромер Соломн ( запис за 1925 рӯк), пак Вейсз Мор и Мошко ( выд 1930 рōку). Из 1937 рōку были Фромер Соломн и Вейсз Мошко, а у 1938 рōцї, упстав ся самый Фромер Соломон. ШВЕЯМИ у Кирицьках были Фелдінберґ Н., Фрейміх Сура, Ґріунберґ Лая. Керсхенбаум Ліна, Стейнберґ Дора, Тейхман Роза, Вейсз Єлена ( данї за 1930 рӯк). Айбо у 1937 рōцї лишили ся записанї лише Ліна, Роза и Дора. Были у силі и НŌТАРІ. За 1925 рӯк были Тібор Дудинськый и Губка Ярослав. Из 1930 рōку быв лише Штойдл Франт и из 1937 рōцї ищи и Сопко Штефан. Робив у Кирицьках и кушницькый ПАРИХМАХЕР Легота Юліус, айбо из 1937 рōку быв туй уже другый парихмахер – Ґейзлер Арон. АКУШЕРКАМИ (бабы-повитухы) были Карпиниць Мигальова, Титиниць Поланя ( данї за 1925 рӯк). Из 1930 рōку – Карпиниць Марта. А из 1937 рōку записана и Димчиля Марія. Были у Керицьках и КОЛЕКЦІОНЕРЫ Клейн Соломон и Мошкович Мошко.

ЛИСИЧЕВО Лисичево – село у Боржавськӯй долинї. Знавут за нього мнōгі через ōто, ош там находит ся вōдяна ковалня, кутру кличут «Гамора». На тиритōрії ковалнї, каждорӯчно проводит ся фестиваль.

Давно Лисичево было єдным из населенных пунктӯв Дōвжанського ōкругу. Бōржавськōв штрекōв, из лисицькых хащӯв, возили дерево на пілораму у Кушницю. Также туй быв Дōвжансько-Лисицькый жилізоробный и лопатный завод (Йосифа Мелхнера и Олдріха Букованського). У архівных данных «Podkarpatskа Rus business directory» – Подкарпастька Русь бізнес каталог)» є запис, ош властником КОВАЛНЇ быв Фердинанд Мигаль, а КОВАЧОМ – Грабарь Мигаль. Грабар Мигаль быв и СТŌЛЯРОМ. ЧОБОТЯРЬОМ быв Фрідман Ґерман. ЖИЛІЗНЇ ВЫРОБКЫ чинив Завадськый Иван. МЛИН, за данными 1930 рӯк, быв єден у Графа Телекі. А пак из 1937 рōку записанї млины, а ґазды им Стерн Шаєй тай Воробок Иван. 14

БŌВТЫ были у Когана Єнō и Ютка, Розенберґа Абраама, Стерна Шаєйя. ДОГАН продавали Каган Йосиф и Розенберґ Шам. АКУШЕРКŌВ (бабōв-повитухōв) были Русинова Марія тай Фікорнова Марґіта. ( запис за 1930 рӯк). А пак из 1937 рōку была Воканичова (авать Вōлканичова) Гафія. ГОТЕЛ быв у Кагана Наї и Рознер Кōя. Виликым ЗЕМЛЕВЛАСТНИКОМ, за данными 1937 рōку), быв Мальтійськый орден.

КУШНИЦЯ

Кушниця – єдно из май давных сел нашого риґіōну. Його активный розвōй припадат уже на часы Астро-Мадярщины, коли туй зачали быти разнї диривні промисловости. За рахунок штрекы, якōв возили дерево из Биризникӯв и Лисичева робота ишла выдносно дуже добре. Были туй и виликі лісопылкы и инша подобна промисловӯсть. Айбо туй робили ни лише из деревом. У книжцї «Ґеографія родного краю» споминат ся, ош в околицях 15

Лисичова и Кушницї уже давно добывали жилізну руду. Часть тōй руды возили у даликі краї. Часть руды пирираблява жилізна фабрика у Дōвгōму.

У Кушници даже быв Мальтійськый Орден, котрый быв виликым землевластником, и за архівными записами (Podkarpatskа Rus business directory – Подкарпастька Русь бізнес каталог ) 1937 рōку мав у Кушници млин. За записами 1930 рōку у Кушници была зареґистрована ««Швейцарська» компанія для хоснованя дерева», котра продавала дерево и выроблява двирі. У 1937 рōцї были записанї компанії по лісопілцї и деревозаготовли «Slabois” древопромисловōсть, Bois d` Industrie, Timber Holzindustrie Louis Spitz. Камняным заводом управляв Фрідман Симен. У записах за 1937 рӯк уже записані Хранині банкы и кассы «Кридитного цімборства у Кушници» Дерево и выробкы из нього также продовав дрӯбный промислōвиць Спітз Луїс (за записами 1937 рōку). Суто 16

диривлянї выробкы продавали Єжек Мл. Фрт., Месарош Моріс и Павел. ( за записами 1938 рōку Месарош Моріс ни записанный) Быв у Кушници ГОДИНАРЬ Мелзнер Євжен и ПАРИХМАХЕР Легота Юліус ( записанї за 1937 рӯк). КОВАЛНЯ была у Менеша Ивана. Робили там КОВАЧІ Фанта Петро, а пак ( за записом 1937 рōку) и Суп Иван. СТŌЛЯРАМИ были Крейтерман Юда и Струлович Ґерман. Записанї ЧОБОТЯРЫ Струлович Самель, а выд 1937 рōку и Сесс Абраам Были у Кушницї и ГОТИЛІ. Готелерами были Фрідман Ніссин и Пінкаш, Росенберґ Юда. Выв 1937 рōку записанный готелер Фрідман Натан и Туристичный готел. Властниками БŌВТӰВ (продавали ся разнї товары) были Еліяш Фрідман, Герш Давид, Фрідман Йос, Ісак, Соломон. ТАБАЧНІ БŌВТЫ мали такых властникӯв: Фрідман Юда, Фрідман Якуб, а выд 1937 рōку и Фрідмова Ґізела. МНЯСНИКАМИ были Фрідман Герш Давид, Фрідман Ніссин, а выд 1937 рōку и Ґрӯнберґ Лазар. ДОХТОРАМИ были Гоужвічова Амалія, а пак Ватарі Юрій, а АКУШЕРКАМИ Бабецова Марія, а пак и Мурникова Анна. Быв у силі также НОТАРЬ Югасз Рудольф.

СУХА-БРŌНЬКА Типирь ōтдїльні села Суха и Брōнька, давно были єдным селом, тōму у архівных записах «Podkarpatskа Rus business directory» – Подкарпастька Русь бізнес каталог)» и переписах людности інформація надає ся, як про населенных пункт «Szuhabaranka» и «Suchá-Broňka».

Станом на 1930 рӯк у силі было 2 015 русинӯв, 11 мадярӯв и 168 євриїв. Записы по бізнес каталогу сут лише за 1938 рӯк.

Виликым ЗЕМЛЕВЛАСТНИКОМ у силі быв Мальтійськый орден. Также туй была Общественна компанія Суха Брōнька ГОТЕЛЕРАМИ были Ґолдстейн Иґант, Хаймович Фраєм, Мартон, Каганова Маркета. МЛИНЫ были у Романа Юры и у Мальтійського ордену. ЧОБОТАРЬОМ быв Беркович Ізраєл. АКУШЕРКАМИ (бабы-повитухы) были Кузанова Гафа, Питришинцьова Анна. МНЯСНИКОМ быв Хаймович Вōльф. Властниками БŌВТӰВ тай продавали ДОГАН были Фрійдман Соломон, Ґолдштейнт Иґнат, Хаймович Фраєм, Мартон.

ЗАДНЯ 18

Задньое, днешна назва Приборжавськое, єдно из сел Дōвжанськōй ОТГ, а давно было у составі, уже для нас историчного, Дōвжанського ōкругу. Из цільов донести вшитку истōрію, яка ōна є, буду хосновати именно стару назву «Задньое», котра и хосновала ся у тот пиріод, що буде ся описовати у очерку. Буду прōдōвжати цикл очеркӯв про пудузятникӯв и дрӯбных промислōвцїв историчного Дōвжанського ōкругу, що є тоже нашōв виликōв истōрійōв, кутру маеме тямити и сохранити. Наведу истōричнї дані, кутрі хосенно укажут истōрію. У архівнōму запису «Podkarpatskа Rus business directory» – Подкарпастька Русь бізнес каталог) Задньое є у записах на 1925 и 1937 рӯк. Станом на 1930 рӯк у силі жило 2 330 чōл. Из них 1 944 русинӯв, а 386 жидӯв. У Приборжавськōму Мошкович зареґістровав свōу компанію. Также станом на 1925 рӯк у записах уже є Заднянськое промисловое и продуктовое цімборство у Задньому. ЗЕМЛЕВЛАСТНИКАМИ были спиршу палац-фортиця Телекі, а пак Мальтійськый орден. ТИҐЛА. Продавав ї Мошкович. ХУДŌБУ продавали Вейнґартен Соломон и Вейс Соломон, а из 1937 рōку и Вōльф Мермелштейн. ДЕРЕВОМ ся занимали Іукович Самуїл, Хаймович Мартин и Мошкович. ПІЛЫ (лісорубством) занимала ся компанія Мошковича. СТŌЛЯРАМИ были Ґолдстейн Якуб, Ейшкович Иґнат и до 1937 рōку Вейнґартен Йосиф. ГОТЕЛ. Готелерами были Фішович Ґерман, Вейнґармен Е. и Юда. За записами 1937 рōку – Гершкович Абр., Мейзлик Иґнат, Вейнґармен Е. КОВАЛНЮ мав Густі Василь. КОВАЧАМИ были Дубанич 19

Юра, Павлище Юра, Зейкан Юлій, а выд 1937 рōку и Густі Василь тай Павлище Иван. КАРЬЄР быв у Тужона Ґабрієла. У силі были МЛИНЫ у Мошковича и палаца-фортицї Телекі, айбо уже из 1937 рōку, замість палаца властником быв Терембер и быв млин у Ивана, фамілія котрого ся ни сохранила. ЧОБОТАРЯМИ у силі были ? Йосиф, Нейман Л. Вейс Самуїл, айбо у 1937 рōцї записанный Нейман Л. АКУШЕРКŌВ ( Бабōв-повитухōв) была Дубанич Поланя. ФЕРМЕРАМИ у Задньому были Фурд Василь ( до 1937 рōку), Ґотесман Йогно, Мошкович. МНЯСНИКАМИ были Беркович Йосиф, Мошкович (до 1937 рōку), Вейнґартен Якуб и Юда. БŌВТЫ. Властниками бōвтӯв были Ґоттесман Якуб, Гершкович С., Мошкович Ґолда, Вейнґартен Юда, Тенбе, Вейс М. Выд 1937 рōку – Фестинґер Якуб, Гершкович С, Мошковичова Соса, Вейс М., Фрідман Йосиф. ТАБАЧНІ ВЫРОБКЫ продавали Ґоттесман Ґодел. Хаймович Роса, Іцкович Самуїл, Юдкович Ізраєл, Вейнґартен Г.

ЛИПИЦЬКА-ПŌЛЯНА Липицька-Пōляна у днешный час, входит у состав Дōвжанськōй ОТГ. Давно была у составі Дōвжанського ōкругу. ЛипицькаПōляна, ги каждый населенный пункт Дōвжанського ōкругу, мае свōу унікальну истōрію. Про Истōрію пӯдузятникӯв и дрӯбных промислōвцїв напишу Вам, у сьому очерку. Буду ся спирати на архівну інформацію «Podkarpatskа Rus business directory – Подкарпастька Русь бізнес каталог» и переписы людности. За архівными данными, за 1930 рӯк у Липицькӯй Пōлянї было 1 20

мадяр, 1929 русинӯв и 231 євриїв. ГОТЕЛ. Готелерами были Соткович Лео., Лалца, а пак из 1937 рōку записанный и Симен. КОВАЧАМИ были Ференц Юра и Сафар Йосиф, айбо за записами 1930 рōку, упстав ся лише Сафар Йосиф. ШВИЦЇ были спиршу Гафман Давид, а пак (из 1930 рōку) Виркович Сімхе и Гофман Давид, котрого пак ниє у записах, за 1937 рӯк. ЧОБОТАРЯМИ біли Гофман Бернат и Сая Шандор. ДЕРЕВОМ ся занимав Гершкович Ліба. СТŌЛЯРАМИ были Ґабан Микула, йосович Соломон. За данными 1938 рōку, стōляром быв Хемишениць Питро. МНЯСНИКАМИ были Клейн Давид, Сименович Ейс, котрого пак ниє у записах за 1937 рӯк. БŌВТЫ. Властниками бōвтӯв были Гершкович Леба, Єткович Леоп, Сименович Ейс (данї за 1925 рӯк). За данными 11937 рōку властниками были: Фрідманова Ленка, Юдкович Мендель, Маркович Герман, Сименович Йосиф тай Мартін. ДОГАН продавали Сименович Ейс ( за записами 1930 рōку), а пак выд 1937 рōку - Маркович Адōльф, Йосович Соломон. ЗИМИЛЬНЇ КУЛТУРЫ розводив Маркович Адōльф. МЛИН. Спиршу ( выд 1925 рōку) млин быв у Ятковича Леоп., и Клейна Соломона. Выд 1930 рōку млин є у Греко-католицькōй церкви и Гофмана Ел.. АКУШЕРКŌВ была Перец Гафа. Мош смїло писати, ош вшитка промислōвӯсть была у руках євриїв. Сяк ни лише у Липицькӯй-Пōлянї, а и другых населенных пунктах. На зачатку очерка можете увідїти самі по перепису людности и пōрівньовати.

ЛИПЧА Липча – село, котрое колись было у составі Дōвжанського ōкругу. У часы Подкарпатськōй Руси, за переписом 1930 рōку туй жило 2 мадяре, 506 жидӯв и 3 233 русины. За записами 1925 рōку, у силі было 3 ГОТИЛІ, властниками котрых были Беркович Ушер, Лебович Натан тай Сіхерман Соломон. Айбо выд 1937 рōку готилі были лише у Лебовича Йосифа и Сіхермана Соломона. Дуже интересно, ош у Липчи, єднōму силі из усього ōкругу, быв бōвт де чинили ся и продавали ся ШАПКЫ. Властником быв Штерн Мōріс. ШИВЦЯМИ были Абрагамович Герман и Фрідман Леві. ШВЕЯ ( выд 1930 рōку) была Кривка Марія. ЧОБОТЯРАМИ были Катз Йōся ( до 1937 рōку), Лебович Йосиф ( старшый и младшый). СТŌЛЯРАМИ были (запис від 1930 рōку) Беркович Йōнаш, Бляшиниць Василь, Мелцер Штефан, Зейкан Андрій. А пак из 1937 рōку – Бляшиниць Василь, Мелцер Штефан, Симканич Иван. ФЕРМЕРАМИ были Бараниць вдова Илькова, Губаль Юра, Липочей Шандор. А выд 1937 рōку и Бенца Александр, Губаль Иван, Вакаро Юра. НАСЇНЯ продавав Штерн Мōріс. Вӯн также продавав ЖИЛІЗО. МНЯСНИКАМИ были Гершкович Бенямін, Мошкович Давид и Леба. МЛИНЫ, за записами 1925 рōку, были у Бабуринця Василя. Бенца Василя, Лебовича Герша, Томиша Ивана. А выд 1937 рōку у Алясцкы Илька, Бабуринця Василя, Бенца Василь, Бляшиниць Митер, Ґаборириць Юра и Фидӯр, Симканич Иван, Томиш Иван. 8(!) млинӯв у єднōму силі! У Липчи были БŌВТЫ типу «Ґаздӯвські и кухōннї 22

инструменты». Властникамии были Адлер Мōріс, Лебович Йосиф, Штерн Мōріс. Другі бōвты из разными товарами, мали Абрагамович Хайм, Адлер Моріс, Лебович Йосиф, Штерн Моріс (запис за 1925 рӯк); Выд 1930 рōку: Абрагамович Хайм, Адлер Моріс, Беркович Ізраєл, Кастз Йōнаш, Лебович Ейсік и Йосиф, Штерн Моріс; Выд 1937 рōку: Беркович Израєл тай Тішер, зареґістрована торговельна компанія Риґіны В. и Беняміна Лебовича, Катз Йōнаш, Штерн Шіфра, торговельна компанія Шаффара Хайма, Ліндембаум Бернат. ДОГАН продавали Адлер Мōріс, Лебович Йосиф и Штерн Моріс, а пак из 1937 рōку – Лебович Йосиф, ? Павел. АКУШЕРКА (сїльска баба) была Дулкай (авать Дукай) Марія. А выд 1927 рōку – Плецова Уляна. НОТАРЬОМ быв у 1930 рōцї Ледік Йосиф. Выд 1937 рōку были Байцура Микула и Рӯмер Йосиф. А у 1938 рōцї упстав ся лише Байцура Микула. Выд 1937 рōку, у записах числит ся Православный жӯнськый монастырь. Также того рōку зариґістрована квасна (мінарельна) вода. Властником быв Лебович Бурех. А типирь за фінансы. У 1925 рōцї, у Липчи фунґовало Сохранительное Кредитное Цімборство. У 1930 рōцї його замінило Кредитное Цімборство у Липчи.

ИНТЕРИСНЇ ФАКТЫ      

Як гōднї сте прочитати, май много пӯдузятникӯв были єврийськōй національности; У Липчи было аш 8 млинӯв, властникы котрых были русины; У Липчи быв єден у ōкрузї бōвт, де чинили и продавали шапкы; У Кирицьках и Дōвгōму были бōвты ōбуви «Батя»; У Кирицьках жили два знатнї колекціонеры. Виликыми землевластниками были Шенберґ, Телекі, а пак и Мальтійськый Орден. У Дōвгōму жили люди, кутрі были шінтерами за спіцяльностьов;